Welcome to Scribd, the world's digital library. Read, publish, and share books and documents. See more
Standard view
Full view
of .
Save to My Library
Look up keyword
Like this
1Activity
0 of .
Results for:
No results containing your search query
P. 1
Zorya № 9-10_2013

Zorya № 9-10_2013

Ratings: (0)|Views: 144 |Likes:
Published by bogodukhov

Newspaper Bogodukhov-city

Newspaper Bogodukhov-city

More info:

Published by: bogodukhov on Feb 11, 2013
Copyright:Attribution Non-commercial

Availability:

Read on Scribd mobile: iPhone, iPad and Android.
See more
See less

05/14/2014

 
9-10
№ 9-10
(10823-10824)
(10823-10824)
СУБОТА
СУБОТА 
9 лютого 2013
9 лютого 2013
 
р
р
.
.
Наші передплатні індекси:
Наші передплатні індекси:
61796 - для населення;
61796 - для населення;
94505 - для підприємств
94505 - для підприємств
Ціна передплати для населенняза індексом 61796 складає:на 10 місяців -70,00 грн., на 9 місяців - 63,00грн., на 6 місяців - 42,00 грн., на 3 місяці -21,00 грн., на один місяць - 7,00 грн.При цьому вартість прийманняпередплати Укрпоштою за 1 абонементпри її оформленні становить:на рік - 3,90 грн., на 6 місяців - 2,55 грн.,на 3 місяці - 2,10 грн., на 1 місяць - 0,90 грн.
Нам знову зателефо-нували з вулиці Комаро-ва. У Золочеві тут давнозафіксована «гаряча точка».Скоріше її треба звати мо-крою, бо коли починають-ся дощі або, як тепер, та-нуть сніги, у дворі будинку № 14-А з’являється доситьпристойний ставок. Прав- да, радості місцевому наро- ду він не приносить.Мабуть не згадаю, скіль-ки разів ми писали проце диво. Ні, не природи.Творців у водойми занад-то багато, щоб тепер шука-ти крайнього. А от вихід,принаймні для води, знай-ти уже 4 лютого треба булотерміново.Роблю знімок біля гаражів. Їх скоро затопить.Під’їзди – також.Вода тече з вулиці у двір і з верхньоїйого частини також на обгородженийбордюрами та на-сипами майданчик.З розгону «беру» перепону вбрід. Колеса ховаються підсумішшю криги й талогоснігу. А рівчаки з Комароватечуть ще активніше!Після «Зорі» до згада-ного двору підтягуєтьсякерівництво селища й райо-ну. Відверто кажучи, виходу із ситуації ми самі не бачи- ли. Пустити воду на горо- ди сусідам - тоді треба будерятувати їх. Саме покриттявже підняло рівень шляху так, що він став дамбою.Пізніше ми знову побу-вали на «мокрому місці».Зустріли тут нашого ново-го мера Т.А.Бондаренко танового начальника комун-госпу О.В.Гусаченка. Вжетоді на вулиці було проритовузьку траншею, що відве лаз неї воду в сусідній прову- лок. До цієї новоствореної дренажної системи помпоюкомунгоспу викачували во- ду з двору. Помпа після го- дини роботи згоріла. Води лишилося десь дві третини. Але рівень її таки зменшив-ся до проїзного. І це притому, що з вулиці нова во- лога вже не надходила.Такі дії влади не сподо-балися жителям будинків,що розміщені нижче поновоствореній течії. Вонибули стурбовані й слів дляспілкування з керівництвомособливо не підбирали. Але, справедливості заради,треба сказати, що критичнаситуація 4 лютого була по- долана. Хоч і не без втрат.Та з нових керівни-ків не дуже й запита-єш за гріхи старих.Хтось же зробив звулиці дамбу. Хтось же вгатив купу бюд- жетних коштів в об- лаштування ливне-вих колодязів, які в цю пору ніякої користі не принес- ли. Хтось же мостив цей двір… Ну і так далі. Головне ж - щоб вже теперішні на-чальники влітку не забулипро згадану «гарячу», читочніше, «мокру точку». Їїтреба буде ліквідовуватиграмотно і ефективно.Саме тому просимо:шановні люди, ті, хто те- лефонував до редакції,передзвоніть нам іще,влітку. Або підійдіть досвоїх депутатів і нехай во-ни включать боротьбу з ва-шим потопом до своїх пер-шочергових завдань. А тознову забудуть до початку  дощів!
Василь Мірошник 
Фотографував він же
ЗА
 
ДЗВІНКАМИ
 
ЧИТАЧІВ
 ЗА
 
 ДЗВІНКАМИ 
 
ЧИТАЧІВ
Мокре місце… лишилося
Мокре місце… лишилося
ЧИТАЙТЕ
ЧИТАЙТЕ 
В НОМЕРІ:
В НОМЕРІ:
4 стор.6 стор.5 стор.3 стор.2 стор.7 стор.
Розповідь про
Розповідь про
почесного
почесного
громадянина
громадянина
Золочева
Золочева
Ч
Ч
итач запитує
итач запитує
про картоплю
про картоплю
Працює народний
Працює народний
депутат
депутат
Люди, що
Люди, що
залишили слід
залишили слід
на нашій землі
на нашій землі
Автор настрою
Автор настрою
Тут можна
Тут можна
поправити здоров’я
поправити здоров’я
Побороти сміття
Побороти сміття
можливо
можливо
13 стор.
 
ЗОРЯ
9 лютого 2013 року
стор.
2 стор.
6 лютого Президент Ук- раїни Віктор Янукович здійснивофіційний візит до Литовської Республіки. За словами по- літичних аналітиків, цей візит мав стратегічне значення дляєвроінтеграції України.
 Як відомо, Литва буде го- ловувати у Європейському Союзі, починаючи з другогопівріччя 2013 року. На листопадзапланована зустріч у рамках програми ЄС «Східне партнер-ство». Знаковим є те, що вонапройде у Вільнюсі. Нагадаємочитачам, що на думку багатьох європейських можновладців,саме під час цієї зустрічі Українамає всі шанси підписати Угодипро Асоціацію з ЄС.Відзначимо той факт, що у повідомленні постійногопредставництва Литви приЄС йдеться про те, що Литвавиступає за підписання Угоди
про асоціацію з Україною. Також 
 влада Литовської Республікивважає, що підписання Угодипро Асоціацію з ЄвропейськимСоюзом – найкращий стимул для України.Зауважимо, що сьогодніексперти називають Литву од-ним з головних захисників та лобістів українських інтересів у Європейському Союзі. До того ж, Україна і Литва мають подібніпроблеми в енергетичній сферіз російським «Газпромом». Як відомо, ніщо так не об’єднує, як наявність спільного воро-га. Тому Віктору Януковичу та Далі Грібаускайте буде прощо поговорити і поділитисянаявним досвідом у захистінаціональних інтересів.Також варто відзначити,що під час візиту Президен-та України до ЛитовськоїРеспубліки було підписано Дорожню карту розвитку стратегічного партнерстваміж Україною та ЛитовськоюРеспублікою на 2013 - 2014роки.За інформацією прес-служби Президента України,серед інших питань зустрічіВіктора Януковича та ДаліГрібаускайте були двостороннєторговельно-економічнеспівробітництво і співпраця у сфері транспорту та енергети-ки. Якщо говорити про тор-говельне-економічне спів-робітництво України та Литви,то за даними ДержстатслужбиУкраїни, тільки у січні-червні2012 року обсяг зовнішньоїторгівлі товарами та послу-гами між Україною та Лит-вою порівняно з аналогічнимперіодом 2011 року збільшивсяна 10,7% і склав 545 млн. дол.США. При цьому українськийекспорт склав 140,3 млн. дол.США, а імпорт – 404,7 млн. дол. США.Поглибленню взаємови- гідних партнерських відносинміж двома державами сприяєй факт наявності великої української діаспори у Литві.На сьогодні українці – четвер-та за величиною національнаменшина у Литві. Післявідновлення незалежності Литви майже всі українці ста- ли громадянами ЛитовськоїРеспубліки, вони користуютьсятими ж правами і обов'язками, як і інші громадяни Литви.В системі українсько-ли-товських двосторонніх від-носин важливим пріори-тетом є і міжрегіональнеспівробітництво. Першу угоду про міжрегіональну взаємодіюпідписано у 1990 році, колибуло започатковано співпрацюта розвиток дружніх і ділових стосунків між Києвом іВільнюсом.Між Україною та Лит-вою підписано 30 угод проміжрегіональне співробіт-ництво: угоди укладено між 15 областями України і всіма10 повітами ЛитовськоїРеспубліки, а також 13 угод– між містами. Крім того,між Києвом та Вільнюсомпідписано 2 додаткових доку-менти: меморандум про погли-блення співробітництва та Про-токол до Угоди про співпрацю.Загалом, як зазначаютьполітологи, візит ПрезидентаУкраїни до Литви є яскравим доказом на користь наступних фактів. По-перше, Україна йнадалі залишається вірноюсвоїм зовнішньополітичнимпріоритетам, тобто намірамстати членом Європейськоїспільноти. І, по-друге, усі ба- лачки щодо ізоляції нашої держави лише безпідставнітеревені тих, хто ніколи незнав, що таке патріотизм та за-хист національних інтересів.Саме тому, у даному ви-падку Президент Українизаслуговує на повагу, бо й надалізалишається вірним своєму слову, яке він дав українському народові та Європейському Союзу.
Роман Корч
,політичний аналітик 
О 
й, як же швидко летять роки-птахи. Ніби вчора ти був босоно-гим хлопчиною-шибайголовою, якому довсього є діло, а тепер уже й цікавості поменшало, й здоров’я не те, що раніше.Щоденні домашні справи стали звични- ми. Роки ж струсили бі  лий пух зі своїх стрімких крил. І від того скроні вкрилисясивою памороззю.
 Анатолій Митрофанович Ільченко те-пер часто поринає у спогади. З висотипрожитого все здається й сприймаєтьсяпо-іншому. Особливо те, що найбільшеврізалося в пам’ять.- Історія нашого краю багата. Та, на жаль, чорних сторінок в ній чимало, - го-ворить сивочолий чоловік. - Життя людеймого й старшого покоління пов’язане з ба-гатьма подіями. Наші батьки були творця-ми становлення радянської влади, пережи- ли громадянську війну, індустріалізацію,колективізацію. Нещастя й голод випада- ли на їхню долю. Прості селяни не малині вільного часу за роботою, ні необхідних знань, щоб цікавитися політикою чиекономікою. Працювали невтомно. Однак творили й будували прекрасне життя длямайбутніх поколінь.Мої батьки трудилися багато за часів ца-ризму. Із приходом влади рад у їхньому життімало що змінилося. Треба було годувати ве- лику сім’ю. Мали восьмеро дітей. Щоправда,перед війною нас залишилося шестеро… Я ба-гато що запам’ятав з того часу. Подорослішати довелося рано. Батькові перед самою війноюзробили операцію: видалили грижу. До військайого не взяли. Здоров’я після медичного втру-чання не додалося. Після того прожив недо-вго, 5 лютого 1942 року помер. Мамі з намистало зовсім сутужно. Хоча в період окупації усім моїм землякам жилося нелегко. Німці по-чувалися господарями. Їм годили й допомага- ли поліцаї…Пам’ятаю, як перед приходом фашистів жителі селища спустошували магазини. Тяг- ли з них, хто що міг. Наша хлоп’яча ватагатеж навідалася в один. Та по своєму дитячо-му нерозумінню брали не їжу, якої вже згодом дуже не вистачало, а мандоліни, балалайки,іграшки, інше. Все, що здавалося розкішшю…В період окупації в хлопцеві дивним чи-ном поєднувалися страх перед фашистами йцікавість. Разом із друзями він випробовував долю: вдасться чи ні перехитрити завойовників. Днями ганяли вулицями Золочева у пошуках пригод. Якось ватазі вдалося викрасти навітьавтомат у фріців. Потайки принесли зброю до Толі додому, сховали, як тоді здавалося,надійно. Добре, що німці не влаштували об-шук, бо поспішали. А хлопці сподівалися, щоколись той автомат згодиться. Та доки випалатака нагода - фашисти тікали від наших - ав-томат зіпсувався у непридатній для зберіганнясхованці. Жаль було, та довелося позбутисязброї, щоб раптом матуся не дізналася й нехвилювалася через те, що скоїли.- З роками самі усвідомили, на яку небез-пеку наражали не лише себе, а й всю ріднюта інших жителів селища, - тепер дивується дитячому бездумному та зухвалому вчинку чоловік. – А тоді пишалися, що вдалося пере-хитрити завойовників.Були й інші пригоди та події. Але їх засліпив день визволення Золочева. Пам’ятаю, як усі,хто зустрічався того дня, раділи й сумувалиодночасно. Багато людей зібралося, щоб похо-вати визволителів селища у парку (нині районпрокуратури та селищної ради). В цю мить наднами закружляв літак. Всі думали - радянсь-кий. А з неба полетіли бомби, навколо насзасвистіли кулі. Від несподіванки люди кину- лися увсебіч. Та було пізно. Чимало золочівцівтам загинуло, отримали поранення. Дісталося й мені. Неподалік розірваласябомба, полоснула боляче осколками по тілу.Нажаханий, оглушений і скривавлений, якинувся додому. Не знаю, що трапилося б зімною по дорозі, якби не зупинила тітка ПашаСіра, царство її душі. Кров юшила добряче. Жінка перев’язала рани, заспокоїла мене. А згодом передала сестрі, яка нагодилася. По-радила їй відвести мене в госпіталь. Там, ужеприйшовши остаточно до тями, я познайо-мився з багатьма пораненими фронтовиками. А після війни часто спілкувався з ГригоріємОлексійовичем Румянцевим, котрий зали-шився в нашому селищі.Коли фашистів вигнали із Золочева, менібуло 12 років. Про навчання не думав. Тре-ба було допомагати матусі. Пішов разом із друзями проситися працювати на млин. Нам довірили збіжжя косити, снопи в'язати, вози-ти і складати в скирти. Згодом їх на молотар-ку подавали. За роботу в кінці дня відмірялиневеликий совок борошна. Й ота дещиця буланечуваною розкішшю для моєї сім’ї. Лише у 1947 році мене зарахували в штатмлина учнем крупчатника. Однак мене не дуже вабила ця робота. Хоча й пишався тим,що крупчатник довіряв мені слідкувати за всім,що відбувається на млині. Радувало, що завдя-ки цьому можу бувати біля динамо-машини,що була там. Дуже хотілося дізнатися, яким чи-ном утворюється електрика та світло. Звична для кожного з нас нині лампочка після війнибула небаченим дивом для селян. А ще дужехотілося стати причетним до такої дивовижноїсправи.Юнак неймовірно радів, коли у 1949 роційого перевели учнем електрика. В той деньздійснилася мрія дитинства. А згодом у районіорганізували РЕМ. Почалася електрифікаціяЗолочівщини. Тоді ще фахівців, здатних швидко увійти в курс нової справи, було мало.В район вели високовольтну лінію. Досвід ро-боти, набутий Анатолієм на млині, дозволивстати енергетиком. З того часу чоловік жод-ного разу не змінив обраній професії. Бага-то років поспіль дбав про те, щоб не зникалосвітло в наших оселях, а в разі виникненнянадзвичайної ситуації разом із іншими брав участь в її усуненні.Та важливішим за світло в домі чоловік все ж вважає світлість душ людей, з котрими йогозводила доля. Анатолій Митрофанович давно уже вийшовна пенсію. Однак про його внесок у розвиток електромереж Золочівщини керівництво незабуло. Своїх пенсіонерів-ветеранів на рівнірайону та області вітають з визначними дата-ми, професійним і державними святами. І церадує людей, котрі були віддані професії. Для Анатолія Митрофановича сталоприємною несподіванкою зарахування його до когорти почесних громадян нашого сели-ща. Це сталося на святкуванні дня визволенняЗолочева у минулому році. Життя чоловіка не було легким і безхмар-ним. Та він чесно виконав свою місію на землі.І вечорами, бачачи яскраве світло у вікнах золочівців, він впевнений, що в тому є і йогозаслуга.
Валентина Левченко
Фото автора
Візит європейського значення
Візит європейського значення
ПОЧЕСНІ
 
ГРОМАДЯНИ
 
ЗОЛОЧЕВА
 ПОЧЕСНІ 
 
 ГРОМАДЯНИ 
 
 ЗОЛОЧЕВА
І світлість душ
І світлість душ
ПОЛІТИКА
.
ПОЛЕМІКА
.
ПОГЛЯДИ
 ПОЛІТИКА
 .
 ПОЛЕМІКА
 .
 ПОГЛЯДИ 
 
ЗОРЯ
9 лютого 2013 року
3 стор.
3 стор.
ЗОЛОЧІВЩИНА
ЗОЛОЧІВЩИНА
П
рихожани плакали. Ми згадували, як вперше зустрілися з отцем Віталіємпід стінами нашого зруйнованого Храму. Тодініхто не вірив, що його можна відбудувати.Службу справляли поряд, в пристосованому приміщенні.
Отець Віталій сказав нам, що з Божоюпоміччю церкву ми відбудуємо. І почав тру- дитися сам. Скоро до нас в Карасівку поча- ли приїздити люди з різних місць. Їх сюдивів авторитет отця Віталія, його щире серцеі справжня Віра. Не одну душу він зцілив,не одну долю виправив. І ось рік за рокомХрам Покрови Пресвятої Богородиці по-чав поставати з руїн. Подивіться, який вінтепер – і всередині, і зовні. Блакитні купо- ли, малинові дзвони, навіть навколишнятериторія вражає своєю доглянутістю.- Ми як солдати, - сказав нам отецьВіталій, коли ми хотіли всім миром їхати у Харків, щоб відпросити його й залишити внашому Храмі. Але наш пастир тепер буду-ватиме нову церкву в Комунарі Харківсько-го району. Він знову почне з нуля. І вінзнову зведе дім Господній, бо напевне такепризначення отця Віталія – відроджувативіру православну.Ми всі, хто приходив і приходитиме доцеркви в Карасівці, низько вклоняємосясправжньому священнослужителю, зичи-мо йому сил і здоров’я. Дякуємо за те, щозміг відродити наш Храм, й нехай Господь інадалі допомагає своєму вірному слузі тво-рити добро.
Зоя Машталір
,від імені усіх прихожан Карасівськоїцеркви Покрови Пресвятої Богородиці
ЛЮДИ
,
ЩО
 
ЗАЛИШИЛИ
 
СЛІД
 
НА
 
НАШІЙ
 
ЗЕМЛІ
 ЛЮДИ 
 ,
 ЩО
 
 ЗАЛИШИЛИ 
 
СЛІД 
 
 НА
 
 НАШІЙ 
 
 ЗЕМЛІ 
Пісня… Хто не був зачаро-ваний нею, хто не згадує її як своє чисте, прозоре дитинство,свою ніжну і красиву юність, який митець не був натхнен-ний її мелодіями! Пісня завж- ди поміж нас. І вечір «50 роківз піснею», який пройшов у Феськівському Будинку куль-тури - незвичайний. На ньо-му лунали пісні, що були в житті одного з найактивніших  учасників самодіяльностіШишлакова Миколи Васи- льовича, людини, яка все своє життя дарувала оточуючимрадість.Ведучі Н.П.Рябовол іН.І.Рябченко коротко розпо-віли про життєвий і творчийшлях Шишлакова. Юнаковібуло 16 років, коли він впершевийшов на сцену Феськівсько-го Будинку культури з піснями«Мариша», «І на Марсі будуть яблуні цвісти». Потім юнак на-вчався в Довжанській середнійшколі, де разом з однокласни-ками вони створили вокально-інструментальний ансамбль.Пізніше - служба в армії. До-велось Миколі служити вПрибалтиці. Микола Васи- льович згадує цей час як кращіроки юності. Зустрічали всюдиїх радо, пригощали, щиро дя-кували. І в армії пісня була дляШишлакова постійним супут-ником. А виступати доводи- лось і в армійських клубах, і вмісцевих будинках культури,і в дитячих садках, й у вете-ранському госпіталі. До речі,з того часу в Миколи трепетневідношення до ветеранів. І що-року, де б він не був, він завж- ди на День Перемоги вітає їх піснею. До самої пенсії працювавМикола Васильович Шишла-ков у місті Харкові на заводімайстром, виконував обов’яз-ки начальника цеху. Трудивсятак же гарно, як і співав. Завідмінну працю був нагород- жений орденом Трудової Сла-ви. Був учасником заводськоїсамодіяльності, співав у Фесь-ках. Зараз Микола Васильо-вич продовжує радувати своїх односельців піснею. Ось і нацьому вечорі прозвучав цілийряд творів у його особисто-му виконанні та виконані зіншими солістами. Його віталиВ.Вереїтіна, С.Лебединець,Н.Некрасова, Н.Яковенко, аК.Ревіна навіть написала двавірші, один з яких присвятилаШишлакову, а інший - «Моєпокоління» - всім присутнім взалі. Від імені сільської радипривітала й вручила квіти іграмоту Л.І.Сорочинська.Боже, які були раніше пісні,за душу брали, сльози викли-кали! Тепер нове поколінняіноді співає таке, що соромнослухати. Та відрадно, що мо- лодь Феськів, послідовникиШишлакова, радують жителів красивими, ніжнимипіснями. Миколу Васильови-ча вітали студент В.Гладковта учні В.Гладкова, К.Рудик,Н.Обідник, Н.Коваленко,О.Дем’яненко. Любов до музи-ки, до пісні вони взяли в своїх батьків. Це вони, молоді та- ланти, продовжують традиціїстаршого покоління, й продо-вжують достойно.Вечір відбувся в кімнаті для людей похилого віку.Члени клубу літніх людей«Співдружність» вітали Шиш- лакова квітами і подарунка-ми. На святі були присутніК.Д. та В.Т.Гурови. Капітоліна Дмитрівна подарувала Шиш- лакову магнітофон і побажа- ла йому творчих вечорів щена довгі роки. Учасники дра-матичного гуртка В.Оверко,Т.Масай, О.Рудик, В.Дуюн,Н.Рябовол, В.Лавріненко по-ставили сценку «Про Федота-стрельца, удалого молодца».Продовжували лунати пісні у виконанні Шишлакова,Вереїтіної та ін. А пісня «ДядяПаша», яку М.В.Шишлаковприсвятив своєму вчите- лю і другу В.М.Регеру, ви-кликала сльози в більшостіприсутніх. Підготували вечірН.П.Лавріненко, Н.П.Рябовол,Є.О.Рябовол.
Н.Рябовол
,керівник клубу літніх людей«Співдружність»
НАШ
 
ЮВІЛЯР
 НАШ 
 
 ЮВІЛЯР 
50 років з піснею
50 років з піснею 
 До редакції звер-нувся наш давній чи-тач із Лютівки. Вінвже давно на пенсіїі тепер все частішезгадує молоді роки талюдей, поряд з якимивчився та працював.
- Виходить так,що я знаю повну адре-су свого товаришана Полтавщині, хочу йому зателефону-вати, але ніхто недопомагає дізнатисяномер. Раніше ми могли подзвонити у довідкову службу, атепер кажуть, що вЗолочеві її немає.
„Зоря” завжди допомагає своїм пе-редплатникам. Тому ми одразу зв’язалисяз керівництвом під-розділу телекому врайоні. Й справді,нам повідомили, що довідкове бюро за-раз у Харкові, і далийого номер. Ми тудизателефонували йнам повідомили, що довідка платна. Але дали номер такого ж бюро в Полтавськійобласті й номер,за яким можна дізнатися дані, щостосуються інших областей.Отже, довідковебюро по Харківськійобласті можна вид-звонити за номе-рами 1509 або 109. Довідкове бюро длятого, щоб дізнатисяномери в інших об- ластях - 3691129. І довідка в Полтаві:053-9910911. Дуже будемо раді, якщо таким чином допомогли чита-чу. Тим більше, щоподібні питання мо- жуть цікавити бага-тьох людей.Ну і ще одне. Зараз люди спілкуються всоціальних мережах.Упевнений, що „Од-нокласники” малиб допомогти нашо-му читачу. Це також  дружня підказка.
В.Савич
ВИРУЧАЄМО
 
 ВИРУЧАЄМО
 
ПЕРЕДПЛАТНИКА
 ПЕРЕДПЛАТНИКА
Знайти
Знайти
однокласника…
однокласника…
через телеком
через телеком
Хороший був у нас батюшка!
Хороший був у нас батюшка!

You're Reading a Free Preview

Download
/*********** DO NOT ALTER ANYTHING BELOW THIS LINE ! ************/ var s_code=s.t();if(s_code)document.write(s_code)//-->