МАСОНСТВО В УКРАЇНІ В ХVIII - ПЕРШІЙ ЧВЕРТІ

ХІХ СТОРІЧЧЯ
Вступ
Розділ І
Масонство в Україні в ХVІІІ сторіччя
$ 1 Причини виникнення та особливості масонства в Україні.
$ 2 Діяльність масонських лож в другій половині ХVІІІ сторіччя
Розділ ІІ
Масонство в Україні в ХІХ сторіччі.
$ 1 Діяльність масонських лож в 1801 - 1822 роках.
$ 2 Занепад масонства в першій чверті ХІХ сторіччя.
Розділ ІІІ
Вплив масонства на суспільно-політичний та національні рухи в Україні.
$ 1 Масонство та декабристський рух
$ 2 Масонство та національний рух
Висновки

ВСТУП
Про масонів чули майже всі, але тільки одинаки можуть більш чи менш точно відповісти
на питання, хто ж такі масони і коли вони з"явилися як iсторичне явище, та, мабуть, й самі масони
не дуже ясно уявляють собі історію появи масонських організацій та розвитку останніх.
Легендою повита історія масонства. Ще в XVII cт. масони робили спроби пов"язати появу
масонської організації і з початком існування християнства, і з хрестовими походами до
Палестини, і з знищеним Філіпом IV орденом тамплієрів. Найрозповсюдженіша версія визначає,
що "історичне" масонство веде своє походження від цеху англійських каменярів. Слово “free-
mason” зустрічається в англійських документах починаючи з XIV ст. Більшість істориків
вважають, що термін "free" - вільний позначав кваліфікованих каменярів, що мали справу з
"вільним" каменем, що використовувася для тонких робіт : барельєфів, горельєфів, тощо. Один із
перших істориків масонства німець Бегеман називав останню чверть XIV ст. - першу чверть
XVIIIcт. періодом доісторичного масонства, коли орден ще не був оформленим, але братерство як
зачаток майбутньої органiзацiї вже існувало. Робітники - будівельники об”єднувалися в невеликі
артілі, роботи яких проводилися в спеціальних приміщеннях - ”ложах”, що водночас служили
спальнею для неодружених робітників. В артілі були майстри, спостережники, тобто всі ті, хто
потім став невід”ємним учасником масонських лож. В XV ст. ложею почали називати саму артіль.
Зв”язок, який поєднує “історичне” масонство з “доісторичним” масонством, за
термінологією Бегемана, носить суто зовнішній характер, який складається тільки в наступництві
ритуалів і масонської термінології. До “доісторичного“ масонства можна віднести також алхіміків
та утопистів XVII ст., які переповнювалися грандіозними планами перевлаштування світу та
людства, вірили в удосконалення людської суті та в цілому всього світу завдяки всебічної сили
науки і наукового знання. Можна сказати, що саме алхіміки та утопісти і були ідейними

1
предвісниками “історичного” масонства, бо саме інтелігенція стала ядром виникнення масонських
лож в усій Західній Європі.
Щодо матеріальної основи виникнення “ історичного” масонства, то, як вже було сказано,
першими масонами вважаються каменярі, відкіля й пішла назва масонської організації. В XIV ст.
всі робітники поєднувалися в цехи, де була сувора ієрархія та звітність. Крім суто цехових
організацій, ремісники об”єднувалися також в братерства взаємодопомоги, де всі члени були
сповнені турботами про загробне життя, свого та братів. В цих братерствах всі члени мали
спеціальні ознаки, завдяки яким в будь-якій країні під час мандрівок “брат” міг впізнати “ брата” і
надати йому допомогу в разі необхідності.
Важкої поразки завдала ложам Реформація, яка боролося проти всіх організацій, що
носили релігійний характер. В 1547 році ложі були заборонені спеціальним актом Парламенту.
Деякі ложі дійсно припинили своє існування, але деякі продовжували збиратися, виключивши
тільки із своїх ритуалів великі процесії, щоб не привертати до себе уваги. Саме з цього моменту
починається поглиблення конспірації в роботі масонських лож.
Поступово відбулося відділення поняття ремісничого цеху і братерства. Їх функції
розподілилися. Цехи продовжували займатися ремісничими справами, братерство, яке було ядром
цеху, зберігала традиції взаємодопомоги. Саме в той час, для вступу в братерство вже непотрібно
бути членом цехової організації, тобто масонські ложі втратили закритий характер. Достатньо було
зробити вступний внесок і принести присягу, щоб стати членом братерства ”вільних каменярів”.
Найцікавішим залишається питання, чому до лож став вступати англійський нобілитет.
Звичайно, приваблювала красота легенди, що покривала все, пов"язане з масонством. Масони з
усіх сил підтримували чутки про своє легендарне походження і покривали таємницею свою
справжню діяльність. Можливо, що Реформація зіграла не останню роль у вступі в ложі знаті : в
ложах шукали нерушійну церковну організацію, в якій спілкування між членами займало б
головну роль. Вплив великосвітської знаті на масонську організацію проявився насамперед в
ускладненні ритуалів, появі пишних костюмів, церемоній, нових масонських ступенів та званій.
Виникла система трьох ступенів, яка сама по собі суперечила першоначальній демократичності
масонських лож. Ще сучасники висловлювали думку, що розростання легенди про фантастичну
появу масонства, можливо, виникло в зв”язку з бажанням швидше забути справжню історію появи
масонства - із цехових організацій, що деякі з нових знатних членів вважали нижче за себе.
В середині XVII ст. масонство фактично представляло собою єдину організацію.
Але початком "історичного" масонства прийнято вважати 20-ті роки XVIII ст.. Саме в той
час в Англії, де відгуркотіла революція і відновилась династія Стюартів, стали розповсюджуватися
клуби, які правили ілюзію серйозної справи. Разом з клубами стали розповсюджуватися і
масонські ложі, які також носили суспільний характер.
1716 рік - етапний рік в розвитку масонства : 4 ложі об"єдналися в Велику Ложу.
Поступово стали з"являтися і інші Великі Ложі, що не визнавали Велику Лондонську Ложу. Так в
1736 році виникла Велика Ложа в Єдинбурзі (Шотландія). Саме Англія стала колискою масонської
організації. Із Англії масонство перекинулося спочатку у Францію, що було пов”язано з переїздом
англійської знаті після революції на континент, потім і в інші країни, куди мандрували англійці і
де вони мешкали скіль-небудь тривалий час.

2
 Згодом, крім Англійської та Шотландської, виникли Французька та Німецька системи
масонства 1. Про різні масонські системи буде йти мова пізніше в нашій роботі. Всі ці системи
відрізнялися в основному за ритуалами, термінологією, наявністю або відсутністю тих чи інших
ступенів.
Серед масонів існувала легенда про те, що перша масонська ложа в Росії була впроваджена
Петром І після його повернення із першої закордонної мандрівки. Ніби-то сам Кристофер Врен,
організатор ново-англійського масонства, посвятив російського царя в таїнства масонства. Ніяких
документів про цей факт немає. Але є немало свідоцтв тому, що самі масони поєднували
діяльність Петра І із своєю діяльністю, шукали їх взаємозв”язок.
Насправді, масонство в Росію прийшло із Англії, як і в інші країни Європи.
Російський історик Семека О.В. визначив три періоди в російському масонстві 18 ст. : 1-й
період, коли масонство - це модне явище, що надійшло із Заходу - до початку 60-х років 18 ст.; 2-й
період - масонство стало першою "нравственной философией" - до початку 80-х років 18 ст., це був
період панування перших трьох ступенів символічного масонства; 3-й період - панування "вищих"
ступенів 2.
Перші відомості про масонство в Росії відносяться до 1731 року, тобто до епохи Анни
Іоановни. В цей рік провінціальним великим майстром в Росії був призначений капітан Джон
Філіпс. Вірогідно, що спочатку масонство розповсюдилося лише в англійських колах. До останньої
чверті XVIII ст. масонство так і не отримало великого розповсюдження в Російській імперії.
Основною причиною цього було те, що на той час в Росії ще не оформилася національна
інтелігенція, яка згодом і стала носієм масонської ідеї. Перші російські масони вступали до лож
під впливом масонської легенди та бажанням, якось гаяти свій вільний час. Навіть, такий стовп
масонства в Росії, як І.П. Єлагін, вступив в масонську ложу в 1750 році саме з цих цілком
неідейних причин. Лише потім після зустрічей з англійськими масонами, роздумів, що може дати
масонство тим, хто бажає відкрити для себе філософське та наукове знання, Єлагін став активним
членом масонської організації і одним із розповсюджувачів масонської ідеї.
І.Єлагін отримав від Великої Англійської ложі конституцію (тобто дозвіл із порядком
роботи) на роботу за сіма ступенями йоркської або ново-англійської системи, яка відрізнялася від
староанглійської системи тільки за ритуалами.
Саме в той же час в Росію із Нимеччини прийшла Циннедорфська або шведсько-берлінська
система. Першу ложу за цією системою в Російській імперії впровадив фон-Рейхель. Рейхель
зробив спробу схилити І.Єлагіна на свій бік, але останній занепокоївся можливістю впливу
німецького масонства в Росії, і сам звернувся в Англію з проханням впровадити в Росії Велику
Ложу, що і було зроблено, а сам Єлагін І.П. був призначений Провінціальним Великим майстром
“всіх і для всіх росіян”.
Дві вищеназвані системи (новоанглійська і циннедорфська) вступили одразу ж в боротьбу
між собою. Але Рейхелю було дуже важко конкурувати з Єлагіним. Єлагін же намагався об”єднати
всіх масонів в Росії і стати на чолі їх не важно під гаслами якої системи, слушно розуміючи, що

1
2
Васютинский А.М. Французское масонство в 18 веке/там же.-с.35-60., Перцев В.Н. Немецкое масонство в 18 веке/Там
же.-с.61-111
Семека А.В. Русское масонство/Масонство в его прошлом и настоящем.-с.124-174

3
принципової різниці між ними не має. Слабкість позицій Рейхеля і гнучкість І.Єлагіна привели до
того, що 3 вересня 1776 року відбулося об”днання Рейхелевських та Єлагінських лож. Тепер
Велика Провінціальна ложа об”єднала в своїх лавах 18 лож. І.Єлагін відмовився від англійської
системи. Однак, як і можна було чекати, серед членів лож не всі однозначно сприйняли факт
об”єднання, і згодом англійська система знову пересилила шведсько-берлiнську. І.Єлагін знову
повернувся до англійської масонської системи.
Ложі суто шведської системи було заборонено Катериною ІІ після того, як в одній із лож
було влаштовано урочисте траурне засідання в пам”ять адмірала Грейга.
Ідейні шукання російських масонів привели їх нарешті до розенкрейцерства, що мало під
собою основу роботи середньовічних алхиміків та утопистів, але і воно не довго утрималося в
Росії. Взагалі розенкрейерство відрізнялося від інших масонських систем насамперед тим, що
перед вступом в саме ложу, спочатку треба було пройти теоретичний ступень, в якому неофіти
повинні були придбати загальні теретичні пізнання. Ці теоретичні пізнання фундуються в
основному у розенкрейцерів на магії та мистиці.
Англійська система - найдавніша і найпростіша система масонства, так зване символічне
масонство. До цієї системи входили перші три (іоанівські) ступені, до яких входили учнівський ,
товарищеський і майстерський ступені. Згодом англійська система прйняла деякі вищі ступені, які
прийшли до неї із інших систем. В Росії англійська система поширилася завдяки І.П. Єлагіну ,
який отримав звання Великого провінціального майстра всіх російських лож, що працювали за
англійською системою. І.П.Єлагін запровадив в Росії до 20 лож за англійською системою.
Кольорами перших трьох ступенів були кольори блакитний і золотий.
Наступні три ступені називаються шотландськими або андріївськими , тому що Андрій
Першозваний вважається покровителем Шотландії.
Другою розповсюдженою масонською системою була шведська система. В 1782 році в
Вільгельмсбаде відбувся з"їзд масонів. На цьому з"їзді було прийнято рішення, за яким вільне
каменярство було визнано переважним над іншими новими системами суворого нагляду. Роботи за
шведською системою біли заборонені строком на три роки, але шведські масони не підкорилися
рішенню і продовжували справляти обряди за своєю системою. Шведська система разом з
розенкрейцерством прийшли до Росії на початку 80-років XVІІІ сторіччя, мали великий вплив і в
подальшому. Оскільки розенкрейцерство в чистому вигляді не розповсюдилось на території
України , ми не будемо на цому зупинятися.
Шведська система впускала до себе всіх за бажанням. Її членами могли бути тільки істинні
християни. Взагалі вся шведська система складається із англійського масонства в нижніх ступенях,
розенкрейцерства - в вищих ступенях. Забарвлення всім цим ступеням надавала система суворого
послушання.
В Російській імперії існували також мелісінська система, названа так на честь російського
артилерійського генерала П.У. Мелісіно, але вона не отримала підтримки в масонських кругах.
Сенатор І.В. Лопухін створив систему "Духовного лицарства". Ці системи залишилися
нерозвинутими, бо грунтувалися на діяльності лише однієї особи і не мали розповсюдження в
Україні.

4
 Розповсюдження масонства на початку ХІХ ст. тісно пов"язано з правлінням Олександра І.
Батько Олександра І Павло І в 1796 році вступив в масонську організацію, але в 1799 році видав
наказ, за яким масонські ложі в Росії заборонялись. В 1801 році в результаті перевороту до влади
прийшов молодий, енергійний і освічений правитель, якого бабуся Катерина ІІ ледь не з колиски
готувала до царювання. Суспільство жадало бачити над собою саме такого імператора. До того ж,
всім було відомо, що вихователем Олександра І був швейцарець - республіканець Лагарп. В Росії
стало легше дихати. Сучасник подій Ф.Ф. Вігель писав : " ...перше, що зробили люди з тієї волі,
що їм була надана в порівнянні з воєнщиною, яка коїлась за часів Павла, була зміна одягу : вже
через два дні після новини про смерть Павла, шляпи в вигляді кола з"явились на вулицях, через
чотире дні з"явились фраки, панталони, хоч офіційно заборони з них не було знято"3.
Олексанр І не тільки не зняв заборони щодо існування масонських лож, а ще й підтвердив
наказ батька в тому ж 1801 році, коли прийшов до влади в результаті перевороту. Не зважаючи на
це, за деякими версіями, Олександр вступив сам в масонську організацію. Анонімний автор книги
"Масонство или великое царственное исскуство братства вольніх каменщиков как культуро-
исповедание", який сам, напевно, був масоном, стверджує, що імператор вступив в 1803 році в
одну із російських масонських лож4.
Історик Т.Бакуніна наводить версію про належність Олександра І до ложі "Любові до
вірності" 5.
Документів, що підтверджували б вишевикладені версії не зберіглося, або поки що не
знайдено, однак, не зважаючи на це, можна гадати, що в молоді роки Олександр дійсно був
масоном, і тому, природно, уряд крізь пальці дивився на існування та розповсюдження масонської
організації, доки остання не почала змінюватися якісно. Уряду було вигідно одночасно
використовувати діяльність масонських лож і тримати їх під контролем офіційною забороною.
Після закордонних походів 1813-1814 рр. масонство ще більш поширилося : дворяни побували на
Заході, спілкувалися там з місцевими масонами, сподівалися після повернення додому на
кардинальні зміни в суспільному житті країни та і просто хотіли походити на європейських
дворян6.
Феномен масонства полягає в тому, що маючи своє коріння в сивому ХIV сторіччі, воно
існує і понині, і його історія все також покрита легендою і чутками. Взагалі на питання, чи є
масонство релігією або, як писали масонські автори “культурним віросповіданням”, чи наукою, чи
образом життя, дуже складно відповісти. На наш погляд масонство - це одночасно і перше, і друге ,
і третє. Масонство - це одночасно і філософія, і релігія, і початки наукового уявлення світу -
загалом - це одна із багатьох спроб людства створити вдосконалу систему бачення людини в
природі та суспільстві. Сучасні масони вважають саме так : “... масонство - це не зовсім релігія,
3
4
5
Вігель Ф.Ф.Записки,-М.,1928.-т.1.-с.125
Анонімний автор" Масонство или великое царственное исскуство братства вольных каменщиков как культуро-
исповедание",
Бакунина Т.А. Знаменитые русские масоны.-Париж.,1935,-с.77

6
Вiгель Ф.Ф. Записки.-с.175-178
Грушин С. Масонська ложа : дивні ігри людей, що обтяжені владою ? "ДЕЙЛІ".- 2.02.1995.-с.5

5
це етична і навіть філософська течія. І мета наша - об”єднати людей на початках братерської
любові, взаємодопомоги і вірності”7. Щоб не писали масони в своїх конституціях та збірках
масонських пісень, все рівно, кожний із членів масонських лож шукав в масонстві щось своє, як
кожний щось своє шукає в науці чи релігії. Дійсно, масонський орден - це братерство, яке, згідно
масонській літературі, ставить за свою мету вести людство до досягнення земного раю, царства
істини та любові. Саме для того всі масони повинні вдосконалюватися морально та фізично. В
масонських гаслах є переклики з ідеями Епікура, що кожна людина народжується на світ для
радощів, і саме так - радісно, повно і красиво повинна провести все своє життя.
Майже одночасно з масонськими ложами в Росії стали виникати масонські ложі на
території сучасної України. Складність вивчення історії масонства в Україні обумовлюється тим,
що Україна протягом багатьох сторіч була яблуком суперечок між декількома країнами, які врешті,
розподілили територію колись могутньої держави, що існувала на території України - Київської
Русі. На Україні збереглося ще менше матеріалів, ніж в Росії, з приводу діяльності масонських
лож. Може, саме тому не написано, на жаль, жодної великої роботи, яка охоплювала б всі стадії
розвитку масонства в Україні : його походження, розповсюдження, розквіт і занепад, а також
показувала сучасний розвиток масонської організації в Україні.
Масонство в Україні слід бачити не як українське масонство. Цього терміну не можна
вживати забудь-яких обставин .Масонство в Україні - це масонство на території України, і в
дійсності воно було в XVIII - першій чверті ХІХ сторіччя масонством російським і польським.
Саме тому, в своїй роботі ми приділяємо багато уваги розвитку польського і особливо російського
масонства.
Найбільший пласт архівних матеріалів з питання історії масонського руху на території
російської імперії знаходиться в Москві, в Держаному Архіві Російської федерації, або ДАРФі. Ці
матеріали скомпоновані в фондах № 48 та № 1165, а також частково в фондах № 1146 та 109. В
вищевказаних фондах зберігаються матеріали, які охоплюють період першої половини ХІХ ст.,
тобто той період, коли керівникам лож доводилось робити звіти про свою роботу для поліції, які
потім передавалися на розгляд царственим особам. Інших матеріалів, звичайно, не збереглося із-за
повної конспирації масонів, а також із-за того, що масонські організації заборонялись кілька
разів та переслідувалися, з вилученням та знищенням всіх паперів.
В Києві збереглося матеріалів значно менш. В ЦДІА в м. Києві в фондах № 442 та 533
зберігаються матеріали, які висвітлюють стан масонських лож після їх заборони в другій чверті
ХІХ ст.. В фонді № 276 зберігається переписка про виникнення в Росії ордена масонів. В фонді №
274 Рукопис про масонів, в якому автор викладає свою версію походження масонів та свої погляд
на їх діяльність.
Цікаві матеріали зберігаються в фонді № 160 Відділа рукописів Бібліотеки академії наук
України. Це рукопис поручика Мейєра Г.Х. з доповіддю його в ложі в зв”язку з смертю одного із
масонських братів. Цей рукопис являє собою зразок внутрішньої масонської документації -
протокол зборів масонської ложі. Крім того, завдяки цьому рукопису ми дізнаємося про існування
в Києві ще однієї масонської ложі, про яку більш ніде не знайдено відомостей.

6
 Із надрукованих джерел при висвітленні історії масонського руху ми зверталися до
спогадів сучасників, а також їх епістолярної спадщини. Серед них багатотомне видання “
Повстання декабристів : документи і матеріали”, ”Записки Сергея Григорьевича Волконского”,
“Воспоминания Т.П.Пассек ”.
Найбільш цікавими для нас серед надрукованих матеріалів з приводу історії масонських лож є
4 доповідні записки сенатора генерал-лейтенанта Єгора Андрійовича Кушелєва “Уничтожение
масонских лож в России 1822 г.”, надруковані в “Русской старине” в марте и апреле 1877 г.
(Записки доповнені таблицею лож ” Астреї ”), а також “ Декабристи і таємні товариства в Росії ”
(М., 1906р ) і “ Доповіді слідчого комітета Костянтину Павловичу ”.
Бібліографія, як і документальні матеріали, присвячена проблемі історії масонства в
Україні, дуже обмежена.
Дослідницький інтерес до історії масонства з`явився в середині ХІХ ст. і був пов`язаний з
підвищенням суспільної свідомості та спробами пояснити ті процеси , що відбувалися на той час
(хвиля буржуазних революцій на Заході, реформи 1860-70 років в Росії). Але, на жаль, ні
дослідники ХІХ ст. , ні дослідники ХХ ст. , не змогли дати остаточну картину причин появи
масонства. І майже зовсім нічого не було сказано про причини появи масонства саме в Україні.
Україна на час появи масонства представляла собою не цілісну державу, що мало великий вплив на
розвиток будь-якого суспільно-політичного явища. Майже всі процеси, особливо в політичній
сфері, відбувалися і розвивалися набагато повільніше, ніж в центральних регіонах імперії.
Практично всі історики робили спроби виявити гносеологічні коріння масонства. Великий
внесок в висвітлення історії масонських організацій в Росії зробив О.Н.Пипін. Він слушно
висловлював думку, що ”масонська ложа задовольняла потреби , що розвивались, в більш вільних
релігійних поглядах і більш вільних сучасних бродіннях ” 8. О.Н.Пипін також стверджував, що
основні причини розповсюдження масонства були в тих умовах і в характері суспільного розвитку
з часів Петра Великого, але автор не розкрив, що саме то були за умови. Подібну думку щодо
виникнення масонства визначив О.В.Мезієр в “Очерках из истории русского масонства”9. Мезієр
вважав, що масонські ідеї мали розповсюдження із-за малого престижу духовенства, тому що
церква перебувала на службі в держави, та частих дипломатичних поїздок дворян до Західної
Європи, де в зеніті були абсолютизм та просвітництво, а масонство перебувало в своєму апогеї.
Саме О.Мезієр звернув увагу на той факт , що незважаючи на підтримку з боку вищих осіб,

8
Пыпин А.Н. Русское масонство в XVIII - первой четверти ХІХ ст. - Пг.,"Огни".,1917,-с.29
Там же, - с. 80-81
Мезиер А.В. В поисках правд? и см?сла жизни.(Очерк из истории русского масонства).-Спб.,1916.-с.14
Пыпин О.Н. Русское масонство в XVIII в// Вестник Европы,-1867.-№ 2-4
Пыпин О.Н. Русское масонство до Новикова//Вестник Европы.-1868,-№ 6-7
Пыпин О.Н. Материалі для истории масонских лож//Вестник Европы.-1872,-№ 1,2,7,12
Пыпин О.Н. Хронологический указатель русских лож от первого введения масонства до запрещения его/1731-1822/.-
Спб.,1873
Мордовцев О масонской ложе Соединенных славян//Русская старина.-1878,-т.21
Пероговский В. масонские ложи в Житомире//Киевлянин.-1879.-№ 27

7
масонство на Заході мало розповсюдження насамперед серед буржуазії, для якої воно було однією
з сходинок, якими буржуазія прямувала до влади.10
Одним з перших істориків російського масонства виступив О.Пипін, який залишив після
себе багато фундаментальних робіт, де він зробив спробу узагальнити всі знання про масонську
організацію в Росії на свій період. Достатньо назвати такі великі роботи О.Пипіна, як “ Русское
масонство до Новикова ”, надруковану в 1868 р. та “ Русское масонство XVIII в. ”, надрукована в
1867 р., а також “Хронологический указатель русских лож от первого введения масонства до
запрещения его /1731-1822/ і Материалы для истории масонских лож 11. О.Пипін першим виклав
причини появи масонства на терені Російської імперії і класифікував ложі на достатньо високому,
на свій час, рівні. Звичайно, ложі, що діяли в Україні також були розглянуті О.Пипіним, як
російські ложі.
Саме ложі, що діяла в Києві присвячена робота Мордовцева “О масонской ложе
Соединенніх Славян” 12
. Трохи пізніше вийшла робота Пироговського В. “Масонские ложи в
Житомире”13. Ці дві роботи були першими на шляху висвітлення історії масонських лож в Україні.
Вони наповнені фактичним матеріалом, який в XIX сторіччі був ще відкритий для істориків та
аматорів.
Наступною роботу, яка висвітлювала історію українського масонства, була робота
Павловського І. Ф. “Масонская ложа, ее учасники и арест их” 14. Павловський І. ретельно підійшов
до проблеми і зібрав майже всі можливі матеріали з приводу роботи полтавської ложі ”Любові до
істини”, яка проіснувала недовго, але мала цікаву історію і яскравих представників в своїх лавах,
зокрема видатного українського письменника та поета І. Котляревського.
Ще однією роботою, в якій автор узагальнює накопичені знання історії масонства вже на
період початку ХХ ст. , - це стаття Єфремова С. “Масонство на Україні”, яка вийшла в журналі
“Наше минуле” в № 3 за 1918 рік. Стаття Єфремова - перша знайдена нами робота, присвячена
саме історії масонства в Україні. В ній ще досить слабко визначені причини появи масонства, його
коріння, але переоцінити значення виходу такої статті ще в 1918 році не можна, - їй належить
пальма першості на шляху вивчення проблеми, якій присвячена наша робота.
Якщо перейти від широкомасштабних історичних робіт істориків до більш детального
розгляду ними причин появи масонства, впливу його на суспільно-політичний рух, зокрема рух
декабристів, то слід виділити роботи Охримовича “Короткий нарис розвитку української
національно-політичної думки ” , Семевського В.І. “ Декабристи - масони ”, Павловського І.Ф. “ Із

10
11
12
Мордовцев О масонской ложе Соединенных славян//Русская старина.-1878,-т.21

Пероговский В. масонские ложи в Житомире//Киевлянин.-1879.-№ 27

Павловский И.Ф. Масонская ложа ,ее участники и арест их//Труды Полтавской ученой архивной комиссии.-т.1.-
с.71-72
Охримович Короткий нарис розвитку української національно-політичної думки.-.,1918.-ч.1
Семевский В.И. Декабристи-масони//Минувші роки.-Спб.,1908
Павловский И.Ф. Из прошлого Полтавщины. К истории декабристов.-Полтава.,1918

13
14

8
прошлого Полтавщині. К истории декабристов”, Суровцевої Н. “ Н. Олізар і його відношення до
декабристів.15,16,17,18
Про зв”язок декабристів з масонськими організаціями писали майже всі історики : і ті,
хто займався дослідженням історії масонських лож і ті, що вивчали історію декабристського руху.
Безсумним залишається факт зв”язку Товариства Об”єднаних Слов”ян з масонством.
Першою спробою усвідомити діяльність Товаристваи ”Об”єднаних Слов”ян” були Записки
невідомого з Товариства об”єднаних Слов”ян, надруковані в кінці 50-тих років XIX сторіччя.
Потім до 100-річчя повстання декабристів було вирішено розпочати видання всіх документів щодо
декабристського руху. Том 6-й був весь присвячений повстанню Чернігівського полку, в 5-му томі
знаходяться слідчі справи організаторів та керівників Товариства - братів Борисових, в 13-му томі -
справи Громницького, Виговського, Веденяпіних, Іванова та інших членів Товариства Об”єднаних
Слов”ян.
Щодо монографічної літератури, то можна насамперед визначити роботи Довнар-
Запольсбкого М.Н. “ Тайное общество декабристов”, один із розділів якої присвячений Товариству
Об”єднаних Слов”ян19. В 1911 році в журналі “ Современник” було надруковано велику роботу Н.
Коробки”декабристи брати Борисови; Товариство Об”єднаних Слов”ян”, але вона відзначається
розповідальним характером, хоча і спирається на велику документальку базу 20. В зв”язку з 100-
річним ювілеєм повстання декабристів вийшла велика кількість літератури, зокрема роботи
Г.Чулкова та Ю.Конарського/Мошинського/ 21
. Саме Г.Чулков першим звернув увагу на зв”язок
Товариства Об”єднаних Слов”ян та йього керівників з масонством 22.
Останьою великою роботою, присвяченою проблемі, була монографія М.В. Нечкіної
“Товариство Об”єднаних Слов”ян”. Ця робота вийшла друком в 1927 році і була першою та,
мабуть, останьою в радянській історіографії, в якій автор настільки широко показує діяльність
Товариства. Потім сама М.В. Нечкіна критично ставилася до цієї своєї роботи, і , опрацювавши
матеріал, включила його до фундаментальної праці “Рух декабристів”, але значення
роботи”Товариство Об”єднаних Слов”ян” переоцінити важко, тому що після неї не видавалося
таких глибоких досліджень, присвячених цьому питанню23.
Багато матеріалу з питання вивчення взаємозв”зку масонського та національного рухів в
Росії і в Україні в статті Слабченка Т.Н.” До історії Малоросійського товариства “24.

15
16
17

18
Ñóðîâöåâà Í. Í. Îë³çàð ³ éîãî â³äíîøåííÿ äî äåêàáðèñò³â//Íàóêîâ³ çàïèñêè íàóêîâî-äîñë³äíî¿ êàôåäðè
³ñòî𳿠óêðà¿íñüêî¿ êóëüòóðè.-Õàðê³â.,1927.-ñ.145-161
19
Äîâíàð-Çàïîëüñüêèé Ì. Òàºìí³ òîâàðèñòâà äåêàáðèñò³â.-Ì.,1906

20
Êîðîáêà Í. Äåêàáðèñòè áðàòè Áîðèñîâè òà Òîâàðèñòâî Îᔺäíàíèõ Ñëîâ”ÿí//Ñîâðåìåííèê.-1905.-¹ 5

21
×óëêîâ Ã. Ìÿòåæíèêè 1825 ãîä8à.-Ì.,1925.-295 ñ
Êîíàðñüêèé Þ./Ìîøèíñüêèé/ Âîæäè äåêàáðèñòîâ.-Ì.,1926

22
×óëêîâ Ã. Áðàòüÿ Áîðèñîâè.-Ì.,Îãîíåê.,1929

23
Íå÷ê³íà Ì.Â. Òîâàðèñòâî Îᔺäíàíèõ Ñëîâ”ÿí.-Ì.-Ë.,1927

24
Ñëàá÷åíêî Ò.Í. Ê ³ñòî𳿠ìàëîðîñ³éñüêîãî òîâàðèñòâà//Óêðà¿íà.,1925.-êí.6.-ñ.46-49

9
 В період 40-70 років на тему масонства в Україні та взагалі в Росії ніби було покладено
табу. Більшість істориків приділяло увагу декабристському руху як провідному руху в
суспільно-політичному житті країни. Достатньо згадати такого видатного українського історика як
М.Лисенко, який в своїх роботах висвітлював проблеми суспільно-політичного руху в першій
половині 19 ст.. Серед його робіт нам цікава стаття “До питання про Малоросійське товариство “,
в якій автор висловлює слушні думки з приводу існування малоросійського товариства, які будуть
ще наведені в нашій роботі 25.
Тільки в 80 роки ХХ ст. з”являються роботи дійсно присвячені історії масонських
організацій. Першим з російських істориків цю тему почав вивчати А.І. Сєрков, який в 1991 році
захистив кандидатську дисертацію на тему “Російське масонство. 1800-1861” 26. Сєрков А.
неодноразаво приїздив до Києва, де виступав на багатьох науково-практичних конференціях з
своїми дослідженнями з приводу взаємозв”язку масонського та декабристського рухів.
Історія масонства, розпочавшись в сивій глибині сторіч, продовжується і зараз. Тим
цікавіше розібратися в її русі із сивого минулого в загадкове майбутнє. Метою роботи є спроба
систематизувати існуючи розрізнені данні про існування та діяльність масонських лож на території
України, особливо на території Східної України. Автор не претендує на те, що робота буде
вичерпною за фактами, і більше уваги приділяє суб”єктивному аналізу відомих йому подій.

РОЗДІЛ І
МАСОНСТВО В УКРАЇНІ в ХVІІІ-му сторіччі.

$ 1.Причини виникнення та особливості масонства в Україні.

$ 2.Діяльність масонських лож в другій половині ХVІІІ сторіччя.

1.ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ

МАСОНСТВА В УКРАЇНІ

Причини появи масонства, звичайно, не можна пояснити однією фразою, бо вони глибоко
лежать своїми коріннями в усіх економічних, соціальних та політичних процесах , що відбувалися
в світі. На Україні, що не мала своєї державності, але входила, як складова частина, до великих і
могутніх держав, відбувалися ті ж самі процеси, що і в інших країнах світу, з тією різницею, що
вони проходили повільніше і трохи пізніше.
XVIII сторіччя - це переломне сторіччя для України в політичному, економічному і
соціальному планах. Це сторіччя подальшого злиття України з Росією, приєднання до царської
імперії етнічних українських земель в результаті розподілів Польщі, злиття малоросійської

25
Ëèñåíêî Ì. Äî ïèòàííÿ ïðî Ìàëîðîñ³éñüêå òîâàðèñòâî //Ó²Æ.-1967.-¹ 4.-ñ.66

26
Ѻðêîâ Ðîñ³éñüêå ìàñîíñòâî.1800-1861//Àâòîðåôåðàò äèñåðòàö³¿.-ì.,1991.-18 ñ.
10
старшини з російським дворянством, приєднання південних новоросійських земель, що сприяло
розвитку економіки. В Західній Україні XVIII сторіччя - це період глибоких економічних реформ.
Всі ці події та явища мали великий вплив на подальший розвиток українських земель та взагалі
суспільства, що мешкало на території сучасної України.
В XVIII сторіччі Російська імперія продовжувала дотримуватися своєї колонізаційної
політики щодо України. Ця політика була спрямована на все більше втручання в справи
Гетьманату, обмеження самоврядування та автономії, яку Україна отримала після приєднання
Лівобережжя до Росії в результаті Національно-визвольної війни під керівництвом Богдана
Хмельницького. Царі, починаючи з Петра І, намагалися скасувати залишки автономії України.
Впровадження Малоросійської колегії було одним із заходів на цьому шляху.
Український ринок поступово перетворювалися на невід”ємну частину всеросійського
ринку. В 1719 році було заборонено українцям експортувати зерно безпосередньо в
західноєвропейські країни. В тому році були впроваджені польсько - українські кордони і
встановлені мита на імпорт.
Сільськогосподарська продукція стала товаром на експортному та внутрішньому ринках, і
потреба в ній, звичайно, збільшилася.
Велика кількість ярмарок сприяла розвитку внутрішньої торгівлі. Найбільшими були
ярмарки в Ромнах, Харкові, Сумах, Чернігові, Ніжині, Полтаві, Києві. Лівобережна Україна,
природньо в силу географічного положення та історичних умов, швидше інших регіонів
включалася до Всеросійського ринку. В 1754 році між Росією та Лівобережною Україною були
скасовані торгові бар`єри.
Швидше почала розвиватися промисловість27. Розвитку промисловості сприяв розвиток
промислових майстерень та мануфактур, кріпосних, вотчинних та орендних. Наприкінці ХVІІІ
сторіччя 96 % промислового виробництва належало кріпосним мануфактурам. Серед “панської”
промисловості переважали виробництво поташа, скла, вапна, цегли, тощо. Таким чином, поміщики
стали виступати товаровиробниками. З 1807 по 1825 рр. число підприємств збільшилось з 50 до
619 28
. З розвитком сільського господарства був тісно пов`язаний розвиток переробчої
промисловості.
Цехи, які існували в деяких регіонах України, продовжували свою діяльність, але все
більши залежали від місцевої адміністрації, втрачаючи самостійність. З 1785 року на цехи в
Лівобережній Україні були поширені загальноросійські закони.
17 березня 1775 року наказом Катерини ІІ було дозволено кожному “рокоділля виробляти”,
що сприядл розвитку ремесла, промислів та взагалі подальшому розвитку промисловості 29.
Розвитку економіки в Галичині сприяло скасування в 1782 році особистої кріпосної
залежності.
В другій половині XVIII ст. почалась колонізація південно-російських земель. Цей процес
став можливим завдяки кількомам війнам з Турцією, в результаті яких Російська імперія врешті
отримала вихід до Чорного моря. На Півдні створювалися привабливі умови для володіння землею
27
Ñóáòåëüíèé Î. Óêðà¿íà, ³ñòîð³ÿ.-Ê.,1991.-ñ.152,164

28
Òàì æå.-ñ.8

29
²ñòîð³ÿ íàðîäíîãî ãîñïîäàðñòâà Óêðà¿íñüêî¿ ÐÑÐ â òðüîõ òîìàõ,4-õ êíèãàõ.-Ê.,1983.-ñ.162
11
: наділи нараховували до 40 тисяч акрів землі за умовами заселення кожного з них 25 селянськими
господарствами. Тут, в Новоросії, поміщики були зацікавлені в наданні поступок селянам - замість
4 - 5 днів панщини впроваджувалося всього 2 дні. З 1778 по 1787 рр. врожаї в Новоросії зросли на
500 %.30 Але пани не переводили повністю своїх кріпаків на оброк. Якщо по всій Росії на оброк
було перведено 60 % кріпаків, то в Україні продовжувала переважати панщина : 97 % на
Лівобережжі і 99 % на Півдні. 31 Але в саме той час Україну спіткали важкі випробування.
Неврожаї 1794-1800 років на Півдні, голод 1806, 1820-1823 рр.знесилили економіку, що трималася
на експорті зерна.
Одначасно з всебічним розвитком економіки в регіонах України, що були в складі Росії ,
продовжував відбуватися процес подальшого закріпачення селянства.
Ще в 1706 році гетьман України Іван Мазепа видав універсал, який примушував повертати
селян їх поміщикам. В 1760 році останній гетьман України К. Розумовський заборонив
спеціальним універсалом перехід селян без дозволу власника. Врешті, в 1783 році право переходу
було заборонено остаточно за наказом Катерини ІІ від 03 травня 1783 р.
В 1722 році відбулося впровадження прямого оподаткування в Україні, і в 1724 році
російський намісник Вельямінов з гордістю повідомляв уряд про підвищення податків на 600 %
порівняно з попередніми податками, що отримувалися з часів Гетьманату.
Уряд все більше звертає увагу на розвиток економіки . З 1770 року впровадиться
складання Державного бюджету країни.
Зміни в економіці, природно, привели до змін в соціальній структурі населення. Як вже
було сказано раніше, наприкінці XVIII ст. відбулося злиття малоросійської старшини з російським
дворянством. Після розподілів Польщі до них приєдналася і польська шляхта. До підлеглого
населення належали міщани, державні селяни та кріпаки. З 4 млн. селян більше третини - 1.4 млн. -
були державними. На Лівобережжі і Півдні їх чисельність досягала 50 %. Державні селяни
перебували в значно легших умовах, ніж кріпаки поміщиків. Козацька старшина поступово
перетворилася на звичайних дворян, середні козаки стали міщанами або, за наказом 1796 року,
державними селянами , решта - кріпаками (за вже згаданим наказом Катерини ІІ від 03 травня
1783 р.) 32
. Остаточно козацьку старшину було переведено в стан дворян Жалованою грамотою
дворянству в 1785 році.
Ще один прошарок населення створювався наказом від 6 квітня 1817 року. То були
військові поселенці33. Військові поселення мали дві функції : військову та сільськогосподарську.
Кожний полк наділявся 191 земельною ділянкою. Всі селяни, що мешкали на теріторії військових
поселень, переходили в розпорядження полків під назвою військових поселенців 34.
Впровадження військових поселень не полегшило, звичайно, становища селян. Багато з них
не бажало служити в полках, чинили цьому опір. В 1819 році був здійснений заколот серед
військових поселенців Чугуївського уланського полку на Харківщині. Поселяни відмовились

30
Ñóáòåëüíèé Î.-Óêðà¿íà,³ñòîð³ÿ.-ñ.170-171

31
ßñòðåáîâ Ô. Íàðèñè ç ³ñòî𳿠Óêðà¿íè.-âèï. 7.-Óêðà¿íà â ïåðø³é ïîëîâèí³ 19 ñò.-Ê.,1939.-ñ.39
32
Ìèëëåð Ä. Ïðåâðàùåíèå ìàëîðóññêîé ñòàðøèí? â äâîðÿíñòâî// Êèåâñêàÿ ñòàðèíà.-1897.-¹1-4

33
ßñòðåáîâ Ô. Íàðèñè ç ³ñòî𳿠Óêðà¿íè.- ñ.8
34
ÖIJÀ â Êèºâ³.-ô.1314.-îï.1.-1817.-ë.20.,ÖIJÀ â Êèºâ³.-ô.1352.-îï.1.-1817.-ä.4-ë.158

12
виконувати надсильні роботи для казни. Заколот вдалося придушити тільки за допомогою двох
батальонів піхоти з 12 гарматами. В Чугуєві було заарештовано 1104 чоловік.
Економічний розвиток, зміни в соціальній структурі населення змусили певні кола
освічених людей замислитися над подальшою долею країни. Деякі, такі, як В.Каразін, дбали про
економічний прогрес (в 1805 році Каразін заснував в Харкові Філотехнічне Товариство, яке
працювало 10 років і охоплювало 100 членів), інші бачили вихід в зміні соціального статусу селян.
Для обговорення соціально-економічних питань в освіченій частині суспільства, яка складалася
переважно з поміщиків і чиновників, виникала потреба в організаційному об`єднанні однодумців.
Саме масонські ложі стали першою на той час і єдиною формою громадських організацій
дворянської інтелігенції 35.
Реформи Петра І збудили більш розвинуту частину суспільства до деякої самостійності, і
масонство, природно, повинно було здаватися для них дуже привабливим. В ньому сподівалися
знайти скарби західної науки і культури та зодоволення тих духовних потреб, яким умови
суспільного життя того часу противажили 36.
Можна погодитись з думкою історика О.В.Семеки , що на початку свого існування в
Україні, як і в Росії , масонство було тільки модою, але все ж таки модою, що грунтувалася на
певних умовах соціально-екоомічного розвитку, про які писалося вище. Тому ж першою функцією
масонських лож стала функція клубу. Крім того, ложі заповнювали вакуум щодо існування
політичних організацій, частково відігравали роль останніх.
Стремління бути схожими на західноєвропейське дворянство, яке поширювалось протягом
правління Петра І та правлінь всіх наступних імператорів та імператриць, теж зіграло не останню
роль в розповсюдженні масонства.
Виходячи з цього, масонські ложі одночасно із своєю політичною роллю відігравали роль
клубу за інтересами, що служив для проводження вільного часу та взагалі відпочинку панівною
верхівкою суспільства. Адже в ложах читали газети, обговорювали нові закони, а разом з цим і
обідали, відпочивали , тощо.
Приваблювали, звичайно, таємниця , що покривала існування лож і гасла чистоти
християнської віри та всесвітнього братерства. В Україні ці гасла були тем більш
актуальними з причини існування декількох конфесій : православної, католицької та уніатської. На
території України мешкали євреї-іудеї, німці, що віросповідували протестанство, полякі-католики,
українці-православні, а також українці-уніати. Треба було шукати шляхи поєднання всіх
прихильників цих віросповідань, чому масонство в цілому відповідало.
Православній частині дворянства масонство змогло відповісти на ті питання, на які не
могла дати відповідь церква, підлегла з часів Петра І державі.
Взагалі, масонські ложі взяли на себе ті ж просвітницькі та благодійні функції, що і церква.
Нові економічні та політичні умови потребували людей розвинутих і освічених. Все більше
дворян здобувало освіту в вищих наукових закладах, як Європи, так і в перших російських
університетах. Але тогочасна наука не була взмозі відповісти на всі запитання людського мозоку,
не пояснювала всіх природніх явищ, саме тому містика, яка займала велике місце в масонстві,
отримала таку велику підтримку в освічених колах. Людство і на сьогодняшній день не може
35
ßñòðåáîâ Ô.-Íàðèñè ç ³ñòî𳿠Óêðà¿íè.-ñ.73
36
Êóøåëåâ Å.À. Óíè÷òîæåíèå ìàñîíñêèõ ëîæ â Ðîññèè.,1822.//Ðóññêàÿ ñòàðèíà.-ìàðò.-1877.-Çàïèñêà 1.-ñ.459-460
13
відповісти на багато з питань про виникнення та розвиток людства. Все менш вірогідною здається
чітка теорія Дарвіна про можливе виникнення людини від мавпи. Та вже не важно,чи правим був
великий англієць, бо , здається, ніколи жодна із версій про виникнення людства не знайде
остаточного і вдосконалого переконання. Людина намагається себе вивчити із середини. Вона бере
розкриває свою голову, вимає мозок, під лупою роздивляється його і ставить запитання за
запитанням. На жаль, остаточно впізнати себе не зміг ще ніхто. Це не змогла зробити жодна певна
особистість, тим складніше впізнати себе людству в цілому.
Масонська теорія також робить спробу вивчити людину із середини. Найбільшу увагу
масони приділяють саме розвитку людської особистості серед бурхливого світу природи. Ось
людина народжується, виростає, разом з її фізичним зростанням, відбувається і зростання її, як
особистості, відбувається накопичення знань про природу, людство, взагалі світ, і тільки-но
людина досягає якогось певного вдосконалення, як вона помирає. Але чи то помирає тіло, чи дух ?
Ні, дух не може поринути в безкрай, адже він тільки оперився, і так приємно думати, що після
смерті людина, а верніше її вдосконала душа, що діє у відповідності з таким же вдосконалим
розумом, продовжує існувати, і не тільки вона просто так собі існує, а з нею можна спілкуватися,
вона може передавати тим, чіє бренне тіло ще знаходиться на грішній землі, інформацію, знання і
ніби-то дивиться на людей вже не зсередини, а збоку чи зверху, як кому до вподоби. І який вз”язок
людини з великим світом, що існує навкруги, з деревом, що також народжується і вмирає, як
людина, з космосом, стосовно величності якого людство здається таким маленьким і некорисним !
Ці питання, такі актуальні і зараз, гострі ще в часи давньоі Греціі, в XVIII сторіччі ,
природньо, теж мали місце. Масонство в певному обсязі за допомогою містики та спроби
оригінальної систематизації існуючих на той час знань про природу, людей, релігію, давало змогу
мислячим людям побудувати і свою власну систему світоуявлення.
Основне гасло масонства про самовдосконалення людини відображає ізвічне стремління
людства до вдосконалості, і не може не приваблювати людей, які бажають оволодіти знаннями, що
виробило людство протягом сторіч. Це гасло дає поштовк кожному бути краще, ніж він є зараз, аж
доки не відбудеться досягнення вершини вдосконалості.
Кожна мисляча людина розуміє, що мораль “придумана” самими людьми, і ця мораль
протягом розвитку суспільства вбирала в себе різні забобони, які заважають людям і жити, а
головне вдосконалюватися. Добре позбавитися забобонів і прийняти вдосконалу мораль Великого
Творця, яка грунтується на тому, що душа живе вічно.
В Україні, звичайно, теж замислювалися на всіми наведеними питаннями, мучилися,
страждали в пошуках недосяжної істини, і майже кожному, хто раптом знайомився з масонством,
не зважаючи на всі його протиріччя, масонська теорія здавалася більш повною відповіддю на всі
пошуки і запитання.
Отже, якщо визначати функції масонства на території України, то можна це зробити так :
1. Клуб для спілкування.
2. Дань моді.
3. Заповнювання недостаючих знань про природні явища, зокрема життя та смерть людини.
4. Спроба поєдання та примирення релігій і утворення нової “ масонської” релігії
всехристиянського братерства.

14
5. Благодійність.
6. Місце пошуків своїх однодумців, зокрема політичних.
Масонство - це міжнародна система, але в усіх країнах розвиток масонької організації мав
свої особливості, які грунтувалися на особливостях історичного розвитку цих країн. Особливості
масонства в Україні були обумовлені тим, що Україна в XVIII - XIX ст. не мала своєї державності ,
а була розірвана між кількома країнами. Оскільки в кожній країні масонство мало певні
особливості, то в Україні масонські ложі розвивались під впливом масонських організацій різних
країн.
Взагалі історію масонського руху на Україні в XVIII - першій чверті XIX сторіччя можна
умовно поділити на два великих періоди. Перший - це XVIII сторіччя , коли Правобережжя
належало Польщі, і всі ложі, що тут існували були підлеглими Великому Польскому Сходу.
Другий період - перша чверть XIX сторіччя, коли більшість лож , що існували в Україні,
підкорялись правилам роботи Великих російських лож - “Астреї” та “Провінціальної”. Саме тому
український історик С.Єфремов стверджував, “що масонство на Україні менш усього можна
назвати масонством українським - менш усього, бо воно не відбивало на собі національні
української людності риси” 37.
Дійсно, було два шляхи появи масонських лож на Україні, і обидва шляхи іноземні. Один -
з Польщі, другий - з Росії. Можна назвати ще третій шлях, який був характерним вже для першої
чверті ХІХ ст. Це прихід масонства через порти Новоросії із західноєвропейських морьких держав,
особливо із Франції. Більшість членів масонських лож в Феодосії та Одесі були іноземного
походження.
Якщо взяти, наприклад, до уваги списки членів масонської ложі “Розсіяної темряви” в
Житомирі в 1815-1819 роках, то серед понад 30 членів ложі 22 мають польські прізвища, один з
членів - росіянин( до нього можна приєднати ще двох почесних членів - графа Мусіна-Пушкіна та
князя Лобанова - Ростовського), решта - французи та німці 38.
Серед членів Одеської ложі “Евксинського понту” ( біля 80 членів) більшість - французи
(біля - 50), кілька італійських прізвищ, кілька - німецьких, тільки 3-4 польських. Росіяни ж були в
основному теж почесними членами 39
. Отже, більшість членів масонських лож в Україні - це
іноземці (росіяни, поляки, німці, французи, італійці). Освічена свідома частина населення
України , що була рушійною силою суспільного руху в XVIII - першій чверті XIX ст. - поміщики,
чиновники, - були в основному іноземного походження. Тільки на Лівобережжі переважали
українські поміщики. В Південній Україні більшість поміщиків була російського походження, на
Правобережжі - польського. Так в 1812 році в Київській губернії було 1170 російських і
українських дворян і 43500 дворян польських ; серед останніх тільки 3000 мали землі і володіли
селянами, тобто решта поповнювали армію службовців та чиновників 40
. Якщо брати в
відсотковому відношенні, то на Лівобережжі польські дворяни складали 1 % всього дворянства, на

37
ªôðåìîâ Ñ. Ìàñîíñòâî íà Óêðà¿í³//Íàøå ìèíóëå.-Ê.-1918.-¹ 3.-ñ.3

38
Ðàïîðò?, ïðîòîêîë? çàñåäàíèé, ñïèñêè ÷ëåíîâ,Æ ïåðåïèñêà è äðóãèå ìàòåðèàë? î äåÿòåëüíîñòè ëîæè " Âåëèêîé Àñòðåè" è
äðóãèõ ìàñîíñêèõ ëîæ â 1815-1819 ãã.// ÃÀÐÔ .- ô.1165.-îï.3.-¹ 55

39
Â?ïèñêè ïèñåì î äåÿòåëüíîñòè ìàñîíñêèõ ëîæ â Ðîññèè ñî ñïèñêàìè ÷ëåíîâ èõ//ÃÀÐÔ.-ô.1165.-îï.3.-åä.õð. ¹ 57
40
ßñòðåáîâ Ô. Íàðèñè ç ³ñòî𳿠Óêðà¿íè.-ñ.37

15
Правобережжі : в Київській губернії - 87 %, в Подільскій - 89 %, в Волинській - 93 % 41. Тобто
національний склад масонських лож обумовлювався, насамперед, соціальною структурою
населення, що склалася під впливом особливостей історичного розвитку України.
Ще однією особливостю масонського руху в Україні є поєднання його не тільки з
суспільно-політичним рухом, як в Росії , але й з національним рухом, про що мова буде ідти далі в
III розділі.
В 1784 році на теріторії України була заснована масонська ложа “Великий Польський
Схід”, що проіснувала десять років, а потім відродилась знову в 1814 році. В 1817 році в Києві
починає діяти ложа “Об`єднаних Слов`ян”, члени якої перебували під впливом ідеї панславізму,
котра виникла в рядах польских легіонерів армії Наполеона. Фундатором ідеї був Адам
Чарноцький ( в літературі Зоріан-Доленго Ходаковський ). В 1819 році з`явилась ложа
“Національне масонство“ під керівництвом Валеріана Лукасинського. В 1821 році було засновано
Польське патріотичне товариство, в якому поруч з панславистськими гаслами з`явилась також ідея
відродження Польщі “від моря до моря”. Ця остання ідея була розповсюджена та поширена
Товариством справжніх поляков , заснованому в 1822 році.
Поляки, що зовсім недавно мали велику могутню державу, раніше усвідомили свою
національну єдність. Але в першій чверті XIX сторіччя в Україні розповсюджується нова хвиля
підвищення національної свідомості. Український історик Н.Полонська-Василенко стверджує , що
дві масонські ложі - Крем`янецька та Вишнивецька мали суто український характер. 42 В 20-х роках
ХІХ сторіччя в Україні існувало так зване Малоросійське Таємне Тивариство, про існування якого
царський уряд дізнався з слідчих свідоцтв П. Пестеля, який стверджував, що в планах
Малоросійського Таємного Товариства було відокремлення України від Росії і приєднання її до
Польщі 43.
Більш забарвленим національним рисами масонство було на Лівобережжі, бо саме тут
зберіглася власна освічена верства. “Польща ж залищалась тереном відродження польської
державнї ідеї”44.
Тісно пов`язаним з національним складом масонських лож був їх соціальний склад. В
цьому можна пересвідчитися , проаналізував списки кількох лож, що діяли на теріторії України.
Для прикладу, розглянемо списки членів ложі ”Розсіяної темряви” в Житомирі. Вона
знаходилась під головуванням Великої “Ложі Астреї”. За нашими підрахунками, в 1815-1819 рр. в
ложі налічувались 12 чиновників, 5 поміщиків, 3 купці. 3 діючих офіцера, 1 лікар, 1 офіцер у
відставці. Отже, як видно, переважали чиновники та службовці. Це пов`язано з тим, що на
Правобережній Україні більшість дворян були малоземельними і тому змушеними служити чи то в
державних структурах, чи то в інших панів - власників маєтків. Як вже було сказано раніше, в
основному це були поляки за походженням.
Трохи іншу картину ми бачимо в ложі ”Іордана", яка діяла в Феодосії і теж належала ло
Великої Ложі “Астреї”. В 1815-1819 рр. в цій ложі перебувало 15 чиновників, 6 купців, 2 офіцера.

41
Ìàðàõîâ Ã.È. Ñîöèàëüíî-ïîëèòè÷åñêàÿ áîðüáà íà Óêðàèíå â 20-40 å ãîä? 19â.-Ê.,1979.-ñ.20
42
Ïîëîíñüêà- Âàñèëåíêî Í.²ñòîð³ÿ Óêðà¿íè.-Ê.,1992.-ò.2.-ñ.291

43
Ìåäâåäñüêà Ë.Î. Ïàâëî ²âàíîâè÷ Ïåñòåëü.Á³îãðàô³÷íèé íàðèñ.-Ê.,1964.-ñ.114-115

44
Äîðîøåíêî Ä. Íàðèñ ç ³ñòî𳿠Óêðà¿íè.-Ê.,1992.-ñ.278
16
2 поміщика,архітектор, письменник, викладач, художник, тощо. Тут теж переважади чиновники ,
але більше купців,особливо іноземного походження, тому що Феодосія - порт. В наяві також
представники творчої інтелігенції45.
І врешті, цілком відрізняється від попередніх двох лож Ложа “Евксинського понту” в
Одесі (1817-1826 рр.). Ця Ложа належала до системи Великої “ Провінціальної Ложі” і налічувала
73 члена. Серед них було 35 негоціантів, 13 чиновників, 7 купців, 5 офіцерів, 2 офіцера у відставці,
2 викладача. 2 поміщика, музикант, тощо. Майстром Ложі був губернатор Одеси Ланжерон 46.
Одеса була одним з самих великих російських портів. Звичайно, що сюди приїзджала велика
кількість купців, як вітчизняних, так і іноземних.
Отже, на прикладі цих трьох лож можна зробити висновок, що більшість в ложах було
чиновників, купців та офіцерів. Щодо поміщиків, то їх було не так багато, як в Росії, і деякі х них
належали до творчрї інтелігенції( як наприклад, І.Котляревський, що був членом Ложі “Любові до
істини” в Полтаві).
Таким чином, національна та соціальна структури населення України мали вплив на
національний та соціальний склад масонських лож.
Щодо існування масонських лож в Західній України ми, на жаль, ще знайшли дуже мало
відомостей. Пояснити таке мовчання можна двояко. Можливо, що масонських лож на Заході
дійсно було мало, а можливо, про них ніде не згадується тому, що в ложах засідали тільки
представники німецько-австрійської панівної верхівки, яка нічого спільного з уркаїнцями не мала,
навіть за своїм етнічно-ментальним походженням. Відомості про свідомий політичний рух в
західних регіонах України починаються тільки з 30 - х років ХІХ сторіччя. До того часу носієм
його було в основному православне духовенство, що пов`язувало відродження української нації
насамперед з православною церквою. Ми дотримуємося думки, що масонські ложі, які існували на
австрійських і угорських землях, складалися переважно з іноземців з двох причин : по - перше,
масонство в усіх країнах та регіонах було осередком зборів представників панівних класів. В
Західній Україні до благородного стану належали німецькі, угорські, австрійські дворяни, що
володіли українськими землями та селянами; по - друге, саме тут селяни були більш забитими і
неосвіченими, ніж на Сході, бо пригнічення відбувалося і з боку панів, і з боку церкви. Для
невеличкої кількості української інтелігенції головніше було відстояти свою віру в двобої з
католицтвом та уніатством, ніж шукати їх поєднання, як то було на теріторії Росії.
І врешті, остання особливість масонства в Україні - це існування жіночої масонської ложі в
Житомирі (Wschodu Zytomierskiego). Головою ложі була пані Вацліова - дружина місцевого
аптекаря47. Звичайно, цей факт дуже цікавий, тому що ніде в світі жінки не допускалися не тільки в
самі ложі , а навіть на їх територію, і тут раптом існування цілої чисто жіночої масонської ложі!
Нами знайдено тільки один подібний факт : в XVIII стріччі існувала французька ложа, яка
складалася з понад 100 дітей та вдов померлих масонів. Справа в тому, що в Україні жінки завжди
користуавлися більшою свободою, були більш незалежними, ніж в самій Росії. Ця свобода, мабуть,
збереглася ще з далеких часів Київської Русі, коли жінки відігравали майже ту саму роль в
суспільному життя , що і чоловіки.

45
Ðàïîðòè, ïðîòîêîëè çàñ³äàíü, ñïèñêè ÷ëåí³â.- ô.1165.-îï.3.-¹ 55
46
Âèïèñêè ³ç ëèñò³â ïðî ä³ÿëüí³ñòü ìàñîíñüêèõ ëîæ â Ðîñ³¿ ³ç ñïèñêàìè ÷ëåí³â ¿õ..- ô.1165.-îï.3.-¹ 57
47
Ïèðîãîâñüêèé Â. Ìàñîíñê³ ëîæ³ â Æèòîìèð³// Êè¿âëÿíèí.-1879.-¹ 27
17
 Таким чином, не зважаючи на те, що масонські ложі в Україні виникли в результаті
іноземного польсько-російського впливу, вони мали свої певні особливості, пов`язані з
особливостями історичного розвитку України і підвищенням національної свідомості українців в
першій чверті ХІХ сторіччя.
Отже, підсумовуючи сказане, можна визначити основні причини виникнення масонської
організації в Україні:
1) економічні;
2) соціальні;
3) політичні;
4) ментальні;
5) релігійні;
6) духовні.
Ними і було обумовлено те , шо в XVIII сторіччі ложі діяли в основному на Правобережжі
під впливом Польського Великого Сходу. В XIX сторіччі масонська організація розповсюджується
і на Лівобережжі, вже під російським впливом. (Див.таблицю № 1)
Особливості же масонства в Україні проявилися в його поєднанні з національним рухом,
що тільки народжувався, в соціальному і національному складі масонських лож, існуванні меншої,
ніж в Західній Європі , кількості різноманітних масонських систем, існуванні единої в усій Росії
жіночої масонської ложі. Незважаючи на іноземне походження масонства, воно привилося на
українському грунті завдяки внутрішнім економічним та політичним процесам.

ТАБЛИЦЯ № 1
ПРИЧИНИ ПОЯВИ МАСОНСТВА
В УКРАЇНІ
економічні - подальший розвиток сільського господарства і промисловості,
- пожвавлення торгівлі з іноземними країнами.
соціальні - розширення освіченої верстви населення завдяки злиттю
малоросійської старшини з дворянством і приєднання до них після
розподілів Польщі польської шляхти.
політичні - заповнення вакууму щодо існування політичних організацій
ментальні - бажання місцевого дворянства походити на західноєвропейське
дворянство.
релігійні - пошуки поєднання різних віросповідань: католицтва, православ"я,
уніатства, лютеранства, тощо
- сприйняття від церкви просвітницьких та благодійних функцій.
духовні - пошуки чіткої системи світоуявленння
18
 2. ДІЯЛЬНІСТЬ МАСОНСЬКИХ ЛОЖ В УКРАЇНІ В
ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII СТОРІЧЧЯ

XVIII сторіччя - це період, коли масонство перебувало ще в початкові стадії в усіх країнах
світу . Природно, виключенням не була і Україна.
В політичному, економичному, соціальному, в усіх інших відношеннях, як уже говорилось
вище, для України XVIII сторіччя було дійсно переломним. Якщо малювати картину другої
половини XVIII сторіччя, то можна виділити таки основні моменти:
В політичному плані:
1.Виникнення і розвиток Гетьманщини на Лівобережжі.
2. Відновлення польського режиму на Правобережжі.
3. Приєднання Причерноморських земель, отримання виходу через Чорне море.
В єкономичному плані:
1. Подальше злиття з всеросійським ринком.
2. Розвиток поміщицького господарства на Правобережжі.

19
 3.Пожвавлення торгівлі з іноземними державами, розширення імпорту. Розквіт сільского
господарства на освоєних землях. Розквіт поміщицького господарства на них, розширення
панщини.
В соціальному плані:
1. Злиття малоросійської старшини з російським дворянством, відновлення кріпацтва на
Лівобережжі. Перетворення казаків на державних селян.
2. Поширення верстви поміщиків, шляхти на Правобережжі.
3. Збільшення кількості селян, заохочених працею на поміщицьких землях.
В релігійному та культурному планах:
1. Росповсюдження на Лівобережжі порядків Російської імперії, коли церква перебуває на
службі в держави.
2. Відроження на Правобережжі гоніння щодо Православ"я, спочатку збоку Польщі, потім
в Західній Украіні - збоку австрійців.
3. Розповсюдження Християнства серед кримських татар. Збільшення християнської
території.
В ментальному плані:
Всі три пункти, зазначені вище, призвели до того, що розірвані між кількома державами,
віросповідаючи різні течії християнства, асімілюючись з росіянами, поляками українці і далі не
усвідомлювали чітко своєї єдності.

Друга половина XVIII сторіччя - це час, падіння і розподіл колись могутньої великої
держави Польщі. Польша була поділена між кількома державами, зокрема Росією і Австрією.
Разом з цим етнічні українскі землі і далі були разірваними між кількома хазяєвами. З одного боку,
приєднання частини єтнічних украінських земель до Росії мало позитивний результат, тому що на
них відродилось православ"я, яке було природнім для українців. З іншого боку, розірвання між
різними країнами негативно впливало на усвідомлення національної свідомості в середовищі усіх
верств населения.
Великі класові бурління - Гайдамаччина в Західній Україні, Коліївщина в 1768 році на
Правобережжі прийняття активної участі українских селян в повстанні під керівництвом Омел"яна
Пугачьова в 1773-1775 роках лише прискорили збільшення втручання в справи України, як з боку
Росії, так і з боку Польщі на підлеглих їм землях.
Є.А. Кушелєв в своїх доповідних записках “Знищення масонських лож в Росії” в 1822 році
згадує про існування так званої “ Лефортовської ложі” в Росії , але навіть не може визначити саме
дату її появи (називає чи 1598, чи 1717 рік). 48 Історик Г.В. Вернадський також вважав, що ложі на
всій теріторії царської Росії з`явилися за часів Петра І. Він робить посилання на рукопис, що
знаходиться в рукописному відділі Публічної бібліотеки, в якому є розповідь про те, що Петро І
був прийнятим в Шотландський ступень Св. Андрія і зобов`язався цей орден відродити в Росії ( в
1698 році було затверджено перший російський орден - Андрія Першозваного. В числі перших їм
було нагороджено і гетьмана України І.Мазепу). В 1731 році налагоджуються зв`язки з
англійськими масонськими ложами. До Росії приїздить Джон Філіпс, якого призначено

48
29 Êóøåëåâ Å.À. Óíè÷òîæåíèå ìàñîíñêèõ ëîæ â Ðîññèèè.Çàïèñêà 2.-ñ.467-479
20
провінціальним великим майстром Росії. (До речі, нагадаємо, “правильна” організація масонських
лож в Англії - колисці всесвітнього масонства - відбулась також в XVIII сторіччі, а саме в 1717
році.) 49.
За часів царювання Єлізавети Петрівни масонство покрилось завісою цілковитої таємниці.
Відбулося кілька процесів , пов`язаних з діяльністю масонських лож . Перший процес відбувся в
1747 році. Справу було також заведено на А. І Шувалова , якого звинувачували в тому, що він,
перебуваючи в масонській ложі, спрямовує свою діяльність проти уряду 50
. Процес закінчився
безрезультатно, але діяльність масонських лож стала відбуватися ще більш конспиративно.
І лише в 1763 році Катерина ІІ проголосила себе охоронницею масонського ордену в усій
державі. Однак за часів саме Катерини ІІ в 1786 році масонство було вперше заборонено.
Масонство XVIII сторіччя - епохи Катерини - “ це було братерство чи товариство людей з
містичними настроями душі, що визначалися характером містицизму” 51
. Взагалі, приваблені
завісою таємниці і бажанням доторкнутися західної цивілізації, багато з членів сами до кінця не
розуміли ні завдань, ні мети масонства. Т.П.Пасек за розповідями графа Федора Петровича
Толстого стверджує, що “ багато з братів навіть не знали , в чому складаються справжні роботи
масонів - вважали, що саме таїнство масонства заключається в алегорічних діях , що проводяться
на засіданнях лож”52.
І дійсно, діяльність масонів на теріторії Росії проявлялась в створенні різних
філантропічних установ, в виданні книг вченого та релігійно-морального змісту, в яких були
присутні більшістю містичні настрої”53.
Як вже зазначалося, масонство в Україну прийшло двома шляхами - з Польщі та Росії.
Але, якщо в цих державах воно набуло розвитку і накопило деякий досвід роботи, то в Україні
масонські ложі в XVIII сторіччі не розповсюдилися. За даними О.Пипіна в 1787 році існувало 145
російських і 75 польських масонських лож. З них тільки 4-5 діяли на території України 54. Цей факт
можна пояснити тим, що XVIII сторіччя для України - це період подальшого розірвання між
різними державами, і більш розвинуті верстви населення були зосереджені саме на цих подіях.
Ложі, що діяли на території України наприкінці XVIII сторіччя більшістю належали до
системи Великого Польського Сходу і не мали безпосереднього зв`язку з російськими ложами.
Перша масонська ложа в Україні була заснована в 1744 році в Вишнівці на Волині
польскими шляхтичами.
В 1758 році з”явилася ложа”Трьох богинь “ в Львові.
Однією з перших лож в Києві була ложа “ Златого циркуля” . Про її існування нам відомо з
рукопису, що зберігається в рукописному відділі Центральної наукової бібліотеки АН України. Це
“Слово”, що було промовлено якимось поручиком Мейєром в масонській ложі в зв`язку з смертю

49
Âåðíàäñêèé Ã.Â. Ðóññêîå ìàñîíñòâî â öàðñòâîâàíèå Åêàòåðèí? ²² .-Ïã.-1917

50
Èâàíîâ Å.Ì. Î ìàñîíñêèõ ëîæàõ â Ðîññèè.Ðóêîïèñü // ÖIJÀ â Êèºâ³.-ô.1672.-îï. 1.-1901.-¹ 138.-ë.57

51
Ïàññåê Ò.Ï. Âîñïîìèíàíèÿ Ò.Ï.Ïàññåê.-ãë.XXXIII.//Ðóññêàÿ ñòàðèíà.-ôåâðàëü.-1878.-ñ.210

52
Ìåçèåð À.Â. Ìàñîíñòâî...-ñ.19
53
Êóøåëåâ Å.À..-Óíè÷òîæåíèå ìàñîíñòâà..-Çàïèñêà 2.-ñ.461
54
çà ªôðåìîâèì Ñ. Ìàñîíñòâî íà Óêðà¿í³.-ñ.7
21
брата Вінгордста 16 жовтня 1776-3 лютого 1777 років 55. В Слові поручика Мейєра багато містики:
” Смерть друзів наших... нагадує нам про обов`язки , які потребує від нас Великий Зодчий”.”Життя
людське , що є інше ,як ... обіг діянь , які нічого не значать...” ...
На жаль, ми більш ніде не знайшли ні ніяких повідомлень про діяльність київської ложі
”Златого Циркуля”, не відомий ні рік її заснування, ні рік припинення роботи.
Всі інші масонські ложі в Україні почали діяти значно пізніше.
В 1784 році було засновано Київську ложу Безмертя, також підпорядковану Великому
Польскому Сходу .
В 1787 році 31 травня почала діяти за давньоанглійською системою Ложа “Розсіяної
темряви” в Житомирі. Засновником цієї Ложі був карантиний лікар Франциск Гінч.
В 1784 році було засновано Великий Польскій Схід, до якого увійшли всі ложі, що
створювалися в Україні. Крім тих , про яких вже говорилося раніше до Великого Польського
Сходу увійшли також:
Воєнна Ложа ”Минерви” в Кремечузі (перейшла з міста Немірова) . Вона діяла з 1789 по
1792 рр. Цю ложу було засновано офіцером Білоусовим , що мав стосунки з I.Лопухіним.
Ложа “Трьох колон” працювала в Києві. Цю ложу було засновано в 1788 році поміщиком
Єлзеном.
Ложа “Цілковитої таємниці” діяла в Дубні. Про неї ми також вже писали 56.
Великий Польский Сход перестав існувати в 1794 році і відродився лише в ХІХ сторіччі.
Наприкінці XVIII сторіччя масонські ложі існували в Житомирі, Харківі, Одесі,
Кременчузі, Немирові, Дубюні, Львові, Самборі, Заліщиках, Києві.
Збільшення кількості лож відбулося завдяки об”єднанню Правобережної та Лівобережної
України.
Про безпосередню діяльність масонських лож в перший період їх існування збереглося
дуже мало відомостей. Не тільки тому, що минуло багато часу - просто в XVIII сторіччя таємниця
навколо масонських лож дотримувалась більш ретельно, адже більшість членів приваблювалось в
організацію масонів саме цілковитою таємницею щодо існування і діяльності масонства. Згідно із
своіми функціями масонські ложі проводили благодійну діяльність, брали під свою опіку друкарні,
видавили книжки напрвлені на підвищення духовності людини, сповнені масонськими гаслами.
З середини 80-х років масони залишились без всякої підтримки збоку царського уряду, бо
вже в той період виявився крін масонськоі діяльності в політичний бік. Серед книжок містичного
направлення з`являються антиурядові (з погляду уряду) брошури. Лідери масонства перебували під
гонінням, не збереглося списків членів, звітів про діяльність, як в наступний період.
Для нащадків масонство в XVIII сторіччі дійсно залишилосья окутим дійсно цілковитою
таємницею.
Таким чином, діяльність масонської організації в Україні в XVIII сторіччі перебувала в
початковій організаційній стадії. Цей висновок можна зробити і через існування невеликої
кількості масоньских лож порівняно з іншіми регіонами, наприклад Росією, і через скупість
свідоцтв, що залишились до наших днів. Масонами становилися насамперед дворяни, які ще не

55
Ñëîâî ãîâîðåííîå ïîðó÷èêîì Ã.Õ Ìåéåðîì 16 îêòÿáðÿ 1776 ã. â Ëîæå " Çëàòîãî öèðêóëÿ" íà ñëó÷àé ñìåðòè áðàòà
Âèíãîðñòà//Ðóêîïèñíèé â³ää³ë ÖÍÁ ÀÍ Óêðà¿íè.-ô.160.-¹ 2430
56
²ñòîð³ÿ Êèºâà.- ò.1.-Ê.,1963.-ñ.265
22
шукали в масонстві відповідей на свої запитання щодо світосприйняття, а приходили в ложі , щоб
доторкнутися до таємниці, опинитися в світі чудовой феєрії, де можна провести вільний час,
поговорити з такими же , як і вони, взагалі, зробити уяву проведення “великої “ роботи.
Масонство в XVIII сторіччі в Україні ніби всім своім існуванням підтверджує знаменитий
вислов В. Шекспіра: " Весь світ - театр, і люди лише актори, які іграють спектакль під назвою
життя ".
Масони грали в таємницю, пишалися тим, що вони мають відношення до чогось великого,
таємного, потрібного людям. Вони робили спробу виробити власну філософію, яка поєднала б
християнську віру з іншими вірами через всесвітнє братерство. І незважаючи на гасло всесвітнього
братерства , вони ж сами створили чітку ієрархію в своїй власній організації , яка детермінувала
відносини між "братами" і штовхала іх по сходинках все вище і вище. Масонство в XVIII сторіччі -
це дитина в колисці, яка вже дихає, живє, сприймає навколишній світ, але якою вона стане ще не
знає ніхто. Це може показати тільки час. Масони ніби перебували в довгому сні, як маленька
дитина, що набирає сили під час сну. Так і масонство сгруповувало своі сили, щоб вибухнути
великою силою на початку XIX сторіччя. (Див. таблицю № 2)
ТАБЛИЦЯ № 2
МАСОНСЬКІ ЛОЖІ В УКРАЇНІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII СТОРІЧЧЯ
№ Назва масонської місто, де роки система, до якої Примітки
ложі працювала дія- належала
льності
1 Вішнівецька ложа м.Вишнівці 1744
Ложа”Трьох Волинь ...
2 богінь” м. Львів 1758

Ложа
3 " Златого Циркуля" м.Київ ... ? згадки знайдено в
1766 рукописному
... відділі ЦНБ АН
України
4 Ложа"безсмертя" м.Київ 1784
- ?
...
5 Ложа"Розсіяної м.Житомир 1787 давньоанглійська Засновник
темряви" лікар
Франциск
Гінч
6 Воєнна ложа " Кременчуг належала до
Минерви" перейшла з 1789 Великого
м. Немірова - Польського Сходу
1792 Заснована
офіцером

23
 Білоусовим
7 Ложа"Трьох колон" м.Київ 1788 до Великого
Польського Сходу
засновано
поміщиком
Єлізеном
8 Ложа"Цілковитої м.Дубно ? до Великого
таємниці" Польського Сходу

РОЗДІЛ ІІ
РОЗКВІТ ТА ЗАНЕПАД МАСОНСТВА
В ПЕРШІЙ ЧВЕРТІ XIX СТОРІЧЧЯ

$ 1 Діяльність масонських лож в 1801 - 1822 роках.

$ 2 Занепад масонства в першій чверті ХІХ сторіччя.

1. ДІЯЛЬНІСТЬ МАСОНСЬКИХ ЛОЖ В 1801 - 1822 роках.

Початок ХІХ сторіччя - це період, за словами М.Бердяєва, “...розрихлення російської душі.

Вона стала відчуттевою до всякого рода ідей, до духовних і соціальних рухів”57.
На початку ХІХ сторіччя Україна, як і до цього, була розірвана між двома великими
імперіями - Російською та Австрійською. 80 % українців перебували на території, підлеглій Росії,
решта(біля 20 %) - на території, що належала до Австрії.
Ми будемо переважно розглядати ту частину України, що належала Росії.
Що ж уявляли собою українські землі в складі Російської імперії ?
В економічному плані :
Можна стверджувати, що на початку ХІХ сторіччя в економиці України, верніше в Україні
продовжували відбуватися ті ж самі процеси, що і наприкінці XVIII сторіччя, тобто протягом
вищерозглянутого періода.
В соціальному плані :
Створення цілосної дворянської верстви, в яку увійшли російське і українське (колишня
малоросійська старшина) і польська шляхта.
В Україні, напротивагу центральним регіонам Росії, ніколи не створювалися цілосне
підлегле селянство. Деякі селища залишалися вільними, та їх мешканці належали до верстви
міщан. Це стосується особливо тих містечок , де раніше за часів Гетьманату розташовувалися
козацькі полки та сотні. Розшарування в середовищі селянства було більш чітким, ніж в інших
регіонах Росії. Велика частина селян продовжувала бути вільними. Це природньо і для регіонів, що

57
Áåðäÿåâ Í.À. Èñòîêè è ñì?ñë ðóññêîãî êîììóíèçìà.-Ì.,1990.-ñ.20
24
були поруч з кордонами, і для Півдня, де навіть поміщики були зацікавленими в залученні
найманих працівників.
В релігійному плані :
Відновлення православ"я на всіх українських землях, що перебували в складі Російської
імперії, тобто 80 % українців могли сповідувати віру пращурів.
В ментальному плані :
На початку ХІХ сторіччя певні кола української дворянської інтелігенції стали бачити
Україну просто одним з регіонів Росії. Іноземці, що приїздили до України, взагалі не
детермінували поняття "територія України" і " територія Росії". Да і сама російська адміністрація
робила максимум зусиль, щоб всі в Україні вважали , що врешті все повернулося на кругм своя :
територія України воз"єдналася із своїми співрідненими землями.
Взагалі, можна сказати, що "воз"єднання " України з Росією не мало позитивного
результату для підвищення національної свідомості українців.
Початок ХІХ сторіччя - це бурхливий час на політичні події в житті Російської імперії, до
складу якої входило майже 80 % етнічних українських територій.
Політичний устрій в Україні був таким же, як в усій Росії : губернії та повіти. Всі міста, які
колись користувались самоврядуванням на підставі магдебурзького права, це самоврядування
втратили.
Однією із найголовніших подій в політичному житті Російської імперії на початку ХІХ
сторіччя були війни з Наполеоном. З 1797 року в Україні була впроваджена обов"язкова військова
повинність строком на 25 років, тобто серед солдат в російській армії було багато українців.
Дворяни з України будь-якого походження служили в армії поруч з іншими дворянами з усіх
регіонів Росії. Вони брали участь в закордонних походах 1813-1815 років.
Під час війн з Наполеоном російське офіцерство, а з ним і украінські дворяни, розширило
свій світогляд завдяки знайомству з новітніми досягненнями західноєвропейської науки та думки.
В 1817 році на Україні на підставі наказу Олександра І, про який вже писалось вище,
розповсюджилися військові поселення.
Впровадження військових поселень лише збільшило соціальну напружність в регіонах, де
вони створювалися. Повстання в Чугуєвському полку, про яке мова вже йшла, лише тому
підтвердження.
Всі ці процеси та явища в соціальному, економічному, політичному житті країни впливали
на свідомість освічених кол населення.
Перебування за кордоном під час наполенівських війн на початку ХІХ сторіччя і під час
закордонних походів 1813-1815 рр. мале велике значення для подальшого розвитку масонства
серед російського офіцерства.
Якщо для масонів XVIII сторіччя ложі були справжніми іграшками в їх житті, і вони
сприймали масонську містерію, як розвагу, то з початку ХІХ сторіччя масонство стає осередком
суспільного і політичного життя. “Масонство стало першою формою самоорганізації суспільства”
58
, саме воно” задовольняло потреби, що розвивались , в більш вільних релігійних поглядах і в

58
Òàì æå.-ñ.20

25
більш вільних соціальних бродіннях” 59. Ложі відігравали роль клубів за інтересами і заповнювали
вакуум щодо існування політичних організацій. В Англії з масонських лож виросли згодом
різноманітні клуби, які існують і в наш час. В Російській імперії в результаті особливостей її
політичного, економічного і соціального розвитку, масонські ложі стали осередками народження
та розвитку нових політичних ідей.
Розквіт масонства напочатку ХІХ сторіччя пов`язаний не тільки з історичними умовами,
але й з особистістю імператора Олександра І. Саме під час царювання Олександра Павловича
масонські ложі пройши шляхом від небувалого розквіту до занепаду і офіційного закриття лож.
Олександр І прийшов до влади в результаті перевороту в березні 1801 року. Автор книги
“Масонство или великое царственное исскуство братсва вольных каменщиков как культуро-
исповедание” стверджує, що батько Олександра - імператор Павло І, місце якого на престолі і
зайняв Олександр І в результаті перевороту, був сам масоном. Він нібито вступив до масонської
організації в 1796 році, але не відомо з яких причин Павло заборонив масонські ложі наказом 1799
року. Вступивши до престолу, Олександр підтвердив наказ батька , але , за твердженням того ж
анонімного автора, в 1803 році імператор вступив в одну з російських лож. Так чи інакше
Олександру вдалося поставити під контроль діяльність всіх таємних організацій, навіть, якщо
імператор і не був членом масонської ложі , масони його сприймали , як свою людину. Були
вападки, коли портрет государя постійно знаходився в ложах зокрема під час здійснення
масонських обрядів. Існує також нічим не підтверджена версія про належність Олександра І до
ложі “ Любові і вірності” в Парижі 60. Маючи великого покровителя, масонські ложі почали
з`являтися, як гриби після дощу. Про діяльність масонської організації в першій чверті ХІХ
сторіччя ми знаємо більше , тому що зберіглися і списки, членів , і звіти про діяльність.
В першій чверті ХІХ сторіччя в Україні діяло біля 10 масонських лож. Більшість з них
виникла вже після війни Росії з наполеонівською Францією.
Першою в Україні на початку ХІХ сторіччя було засновано Ложу "Об`єднаних Слов`ян" в
Києві. Це відбулось 12 березня 1818 року. Як ми бачимо, на противагу, Росії, де ложі почали
з"являтися ще в першому десятиріччі ХІХ сторіччя, в Україні навіть цей процес відбувався
повільніше, адже Україна була фактично провінцією Росії, а в провінції все нове з"являється
значно пізніше з запізнюванням в кілька років. Так сталося із масонськими ложами. Символом цієї
першої в Україні на початку ХІХ сторіччя масонської ложі був хрест з надписом “ Jednosc
slowianska”, відкіль пійшла і назва ложі. Ложа "Об"єднаних слов"ян" входила до Союзу "Астреї" і
працювала на російській та французькій мовах. Майстром стулу в 1818-1819 рр. був
В.Росуншевський, в 1819-1821 рр. - Ф. Харлінський - депутат Головного Суду. Майбутній
декабрист С.Г.Волконський так розповідає про діяльність ложі:” майстром стулу в ній був поляк,
губернський голова Київський губернатор граф Олівер. Les deux surveillants (наглядачі) були
росіяни, а члени були без розбору росіяни і поляки, і дружньо, по - братерські, подавали один
одному руки”61. Немає нічого незвичайного в тому , що член ложі С.Г. Волконський так радіє
національній єдності, яка була в ложі, адже в царській Росії панував великодержавний шовінізм,
тільки росіяни вважалися дійсно хазяєвами. Звичайно, що в Російській армії та інших установах

59
Ï?ïèí À. Í. Ðóññêîå ìàñîíñòâî: ÕVIII è ïåðâàÿ ÷åòâåðòü Õ²Õ ââ.-ñ.29
60
Áàêóíèíà Ò.À. Çíàìåíèò?å ðóññêèå ìàñîí?.-Ïàðèæ.,1935.-ñ.77
61
Çàïèñêè Ñåðãåÿ Ãðèãîðüåâè÷à Âîëêîíñêîãî.-Ñïá.-1902.-ñ.402-403
26
служило багато іноземців , і "на коні" були всі, у кого не бракувало грошей, але все ж таки ,
наприклад, поляки не відчували себе “панами“ в політичному значенні цього слова.
Серед членів ложі “Об`єднаних Слов`ян” можна назвати графа Олізара, полковника
Шварцберга, О.Трубецького, головного лікаря гошпіталя І.Кнота, підполковника із Головного
штабу першої армії Ю.Лебедєва, колежського асесора Олександра Бакуніна, гімназічного вчителя
математики Абрамова, чиновника митниці Левицького, поміщика Савицького, поручика
М.Павловського, професора Ніжинської гімназії Шетелинського, а також вчителів цієї гімназії
Д.Кульчинського, І.Ладрюжена, чиновників Катаровича, Гірро, купців І.Лепюрга, вчителя музики
І.Лемана, лікаря з вільною практикою Ф.Грішфельда, Льва Міхельсона, доктора механіки із Дерпту
Гаусмана . 62
Членами ложі були також Олександр та Петро Трубецькі, підполковник Леонтій
Дуббельт, який вже потім став одіозною особою. На той час, як ми бачимо його погляди були,
якщо судити по належності його до однієї із самих відомих і радикальних лож, були досить
прогресивними. Згодом до ложі "Об"єднаних Слов"ян" перейшов із полтавської ложі “ Любові до
істини” В.Лукашевич, якого спочатку привабила національна єдність, про яку йшла мова вище, а
потім він був навіть незадоволений приорітетом поляків, або ж " ляхів", як він їх називав.
За показаннями полковника Шваценберга в ложі “Об” єднаних Слов”ян” всього
налічувалося біля 70 чоловік . 63

Після закриття ложі члени продовжували спілкуватися, про це є відомості в ЦДІА в м.

Києві. Саме із-за жвавого спілкування багатьох з колишніх членів ложі Об`єднаних Слов`ян в 1825
- 1826 рр. було переведено з Києва в інші міста служби, як наприклад, лікаря І.Кнота було
переведено в білоруський Могілевский гошпіталь 64.
30 квітня 1818 року було засновано Ложу ”Любові до істини” в Полтаві. Вона проіснувала
біля одного року , доки її роботу не було заборонено наказом військового губернатора князя
Репніна. Засновником полтавської ложі був М. Новіков 65
. Про М.Новікова член ложі В.
Лукашевич відгукується так :”...ні повагою, ні довірою в Малоросії не користувався”, і що саме із-
за незгоди з Новіковим Лукашевич перейшов до Київської ложі. “Ложа ця ( ложа”Любові до
істини” ) не встигла проявити своєї діяльності. Її незабаром було закрито” 66. Членом Полтавської
ложі ”Любові до істини” був видатний український письменник, засновник сучасної української
мови, автор славнозвісної “Енеїди” Іван Котляревський.
Майже одночасно були утворені дві масонські ложі в Одесі - 24 листопада 1818 року - ложу
“ Евксинського Понту” і 27 листопада того ж року - ложу ”Трьох царств природи”. Ложі діяли за
різними системами. Ложа “Евксинського Понту “ належала до німецької системи і входила до
складу Великої Ложі ”Астреї”, Ложа “Трьох царств природи” - до шотландської системи і входила
до складу Великої “Провінціальної “ Ложі.

62
²ñòîð³ÿ Êèºâà-ò.1.-ñ.265
63
Ñåìåâñêèé Â.È. Äåêàáðèñò?-ìàñîí?//Ìèíóâøèå ãîä?.-1908.-Ñïá.-¹ 2.-ñ.150-154

64
ÖIJÀ â ì.Êèºâ³.-ô.533.-îï.¹ 4.-ñïðàâà ¹ 12.-1827-1828.-9 àðê.

65
Âîññòàíèå äåêàáðèñòîâ:äîêóìåíò? è ìàòåðèàë?.-ò.9.-Ì.,1950.-ñ.189-200

66
Ïàâëîâñêèé È.Ô. Èç ïðîøëîãî Ïîëòàâùèí?.Ê èñòîðèè äåêàáðèñòîâ.-Ïîëòàâà.-19818.-ñ.15
27
 Ці дві одеські ложі утворилися в двобої двух масонських систем : шотландської,
навантаженоі вищими ступенями, і німецької , яка працювала за рішеннями Вільгельмсбадского
з"їзду 1782 року, про який буде нижче.
В ложі "Евксинського понту " , як і інших ложах, що належали до Великого Ложі
"Астреї" , не було захоплення містикою. Членами ложі перебувало 73 особи. Ложа проіснувала до
1826 року. Саме ця Ложа єдина, яка зберегла виборність посад після прийняття рішення на
спільних Зборах обох Великих Лож в квітні 1819 року. Можливо, до ложі входили брати Борисови
- Петро та Андрій , які потім стали організаторами та керівниками декабристського Товариства
Об"єднаних Слов"ян.
Граф Кисельов в своєму листі до графа Ланжерона звинувачував ложу ”Евксинського
понту” в зацікавленості політикою.
Багато з членів були офіцерами 2-ї армії 67.
Осередком масонської ідеї в Одесі був Рішельївський ліцей, який починався , як реакційна
ієзуїтська школа, а згодом, з приходом на посаду керуючого справами сина славнозвісної красуні
Софії Потоцької Ю.Вітта в 1823 році, перетворився на демократичний навчальний заклад. В
жовтні 1822 року за масонів в Рішельївському ліцеї себе визнали професора Піллєр, Віард,
ад”юнкт Калиновський, надзиратель Богаєвський, 1-й інспектор Йосип Флукп, директор
підготовчих шкіл до ліцею і директор комерційної гімназії Даревський, вчитель Соханський. 6
листопада до присяги привели ще одного члена - професора Жад 68. В Одеському міському архиві
зберігається справа № 32 “Про взяття з чиновників підписок про неналежність до масонських
лож”, але в 1825 році аналогічні підписки взяли з багатьох членів Ложі”Евксинського Понту”
повторно.
Масонський рух в Одесі, не зважаючи на заборони, не згасав. В 1826 році визнали себе
масонами професор Ковалівський, професор Лоран та інспектор Калінеський 69.
26 грудня 1818 року було засновано Ложу “Озіріса до пламеніючої зірки” в Каменці-
Подільському. Ця Ложа увійшла до Союзу “Астреї” і працювала на польській і французькій мовах.
В 1820 - 1821 рр. майстром стулу ложі був доктор Франц Дамер.
Дуже мало відомостей про існування ложі ”Увінчаної добродетелі”. Члени ложі збиралися
у Нарциса Олізара в Рафалівці 70.
В ЦДІА в м.Києві зберігається справа про існування в м. Рівно в домі штаб-лікаря
Поговського масонської ложі. На квартиру до лікаря іздили городничий Ржецький, секретар
повітового суду Владимирський. Вони висловлювали думку, що в Рівно продовжували збиратися
саме члени колишньої Рафалівської ложі 71.

67
Îäåñüêèé ì³ñüêèé àðõèâ. Àðõèâ Îäåñüêîãî ãðàäîíà÷àëüíèêà, “ Ïðî çàêðèòòÿ ëîæ.-1822.-ñïðàâà ¹ 62
68
Îäåñüêèé ì³ñüêèé àðõèâ.Àðõèâ Ðèøåëü¿âñüêîãî ë³öåþ.-1823.-ñïðàâà ¹ 30

69
Îäåñüêèé ì³ñüêèé àðõèâ. Ïðî ìàñîíñüê³ ëîæ³.-1826.-ñïðàâà ¹ 4
70
ßñòðåáîâ Ô. íàðèñè ç ³ñòî𳿠Óêðà¿íè.-âèï.7.-ñ.73

71
Ñïðàâà ïðî ³ñíóâàííÿ â ì.гâíî â áóäèíêó øòàá-ë³êàðÿ Ïîãîâñüêîãî ìàñîíñüêî¿ ëîæ³// ÖIJÀ â ì.Êèºâ³.-ô.442.-îï.783.-¹ 124..-23 ë.-
1833

28
 І зовсім нічого, на жаль, ми не знайшли в архівах про Ложу "Мінєрви" в Буцієвцях на
Поділлі, згадану І.Рибаковим та ложу , що існувала в м.Вишнівці, згадану Н.Полонською-
Василенко 72 - 73.
Існувало ще напівмасонське товариство тамплієрів або лицарів церковних - на жаль, про
нього його діяльність ми також нічого не знайшли.
Треба також згадати ложу ”Іордана” в Феодосії, що входила до Великої ложі ”Астреї” і
працювала на російській і французькій мовах. Майстром стулу був Хотяїнцев. Членом цієї ложі
був віце-губернатор обох Сицилій Фелікс Лагоріо 74
. Ложа "Іордана" було засновано 16 травня
1818 року. Відзнакою цієї ложі був золотий рівносторонній трикутник, в середині якого міститься
срібна гора за золотим хрестом на ній. Видатними членами ложі були Грапперон Іван Іванович,
французький дворянин, лікар, який був запрошений до Росії колишнім послом Росії в Парижі
Куракіним О.Б.
Відродилась на початку ХIХ сторіччя Ложа ”Розсіяної темряви” в Житомирі, що існувала
ще наприкінці XVIII сторіччя. Із двадцяти поміщиків Волинської губернії, що проходили по справі
декабристів, більшість були членами Житомирської масонської ложі. Серед них волинській
губернатор голова дворянства Петро Мошинський. Майстром ложі в 1817 році був граф Адам-
Лаврентій Ржевуський. В 1817 році ложа працювала на польській і французькій мовах. Спочатку
вона працювала за давньоанглійською системою, як і в XVIII сторіччі. В 1818-1819 роках перейшла
на роботу за шотландською системою 75
, тобто признала шотландські андріївські вищі ступені
масонства.
В той же час в Житомирі працювала жіноча ложа, про яку вже писалося. Її майстром була
пані Ваціолова, дружина аптекаря.
Найчастіше виникає питання : чим же конкретно займалися масонські ложі, яку конкретну
діяльність вони проводили, крім проведення своїх містичних обрядів, прийняття членів, тощо ?
Збереглася Записка про Збори Великої ”Провінціальної” ложі, де в порядку денному
значаться такі пункти:
1. Читання проекта законів.
2. Підпис Законів.
3. Траурна ложа.
4. Річні вибори.
5. Прйняття членів.
6. Звіт про грошові витрати.
7. Зібрання грошей в кружку бідних” 76.
Додавався також звіт, скільки грошів на користь бідних зібрали в тій чи іншій ложі.
Приблизно таким порядок денний був в усіх ложах, тобто члени лож вивчали разом
проекти законів, обговорювали їх , висловлювали своє ставлення до подій в суспільстві.

72
Ðèáàêîâ ². 1825 ð³ê íà Óêðà¿í³//Óêðà¿íà.-1925.-ñ.13

73
Ïîëîíñüêà-Âàñèëåíêî Í. ²ñòîð³ÿ Óêðà¿íè.-Ê.,1990.-ò.2.-ñ.291
74
Òàáëèöà Ëîæ ”Àñòðåè”//Ðóññêàÿ ñòàðèíà.-1877.-àïðåëü.-ñ.662-664

75
Ï?ïèí À.Í.Ðóññêîå ìàñîíñòâî.-ñ.498
76
ÃÀÐÔ.-ô.1165.-îï.3.-åä.õð.¹ 54.-ñ.227
29
 Траурні ритуали були чи не найважливішими у масонів. Це було пов`язано з містичною
направленістю організації, а також з певними поглядами масонів на факт смерті, як на неминучий
кінець життя людини. Обов"язковими були траурні речі та допомога сім`ї померлого масона.
Зібрання грошей на користь бідних мало певним результатом застосування безкоштовних
обідів , допомога ветеранам Вітчизняної війни 1812 року, тощо.
Таким чином, на початку сторіччя завдяки гнучкій позиції імператора Олександра ложі
трохи зменшили свою конспірацію та розповсюдилися в великій кількості по всій території
України.
Розквіт масонських організацій відбувся в 1815 - 1820 рр, тобто на період після повернення
офіцерів із закордонних походів 1813-1815 рр. Ложі перебували під суворим контролем збоку
імперської адміністрації, звітувалися їй про свою роботу, саме завдяки цьому зберіглися до нашіх
днів багато матеріалів щодо діяльності масонських лож на початку ХІХ сторіччя.

ТАБЛИЦЯ № 3
МАСОНСТВО В УКРАЇНІ
В ПЕРШІЙ ЧВЕРТІ ХІХ СТОРІЧЧЯ
№ Назва масонської Місто Роки Система, до Члени ложі Приміт-ки
ложі діяльності існуванн якої ложа
я належа-ла
1 Ложа"Об"єднаних Київ 12 гр.Олі-зар, С.Г. Майстри
слов"ян березня Волкон-ський, стулу 1818-
1818- лікарь І. Кнот 19 -
1822(офі В.Лука-шевич В.Росунше
ціальні всь-кий
дати) 1819-21-
Ф.Харлінсь
кий
2 Ложа"Любо-ві до Полтава 30 квіт- І.Котляревсь Заснов
істини" ня 1818 кий ник М.Нові
ков
Закрито
наказом
військового
губернатор
а кн.Реп-
ніна
3 Ложа"Євксинсько Одеса 24 німець-ка
го понту" листопад входила до
а 1818 Великої ложі
" Астреї"

30
4 Ложа " Трьох Одеса 27 можливо до
царств природи" листопад ложі входили
а 1818 брати Борисови
шотландс
ь-ка
Вели-ка
"Про-
вінціальн
а Ложа
5 Ложа " Озіріса до Каме-нець- 26 Німець-ка мастром
пламенію-чої Поділь- грудня Велика стулу в
зірки" ський 1818 Ложа"Астрея 1820-21 рр.
" був Франц
Дамер
6 Ложа"Увін-чаної м.Рафалівка ? ? Збиралися
добродете- у Нарциса
лі" ОлізараМо
жли-во пе-
рейшла в
м.Рівнопісл
я
офіц.заборо
ни лож
7 Ложа"Минерви" Буцієв- ? ? Згадана
ці(Поділля) І.Рибакови
м
8 Ложа "___?____" Вишнів-ці ? ? Згадана
Н.Полонськ
ою-
Василенко
9 Ложа"Іордана" Феодос-ія Німе- Віце- майстер
цька губернатор стулу був
система обох Сицилій Хотяїн-цев
Вели-ка Фелікс Лагоріо
ложа І.І. Гаппе-рон
"Аст-
рея"
10 Ложа"Розсіяної Житомир відроди- 1817 - волинський
темряви" лась із давньо- губернатор
ложі,що англій-ська Петро
існу-вала 1818-19 Мошинський

31
 в 18 ст. шотландська
1817 р. Велика
"Провінціаль
на"ложа

ЗАНЕПАД МАСОНСТВА В ПЕРШІЙ ЧВЕРТІ ХIХ СТОРІЧЧЯ.

Пишний розквіт масонства в 1812-1820 закінчився офіційним закриттям лож в 1822 році.
Причину закриття лож яскраво сформулював Є.Кушелєв в своїй останній доповідній
записці : “ Безпорядки і спокуси, що виникли в інших державах від існування різних таємних
товариств , з коїх деякі - під ім`ям лож масонських, першопочатковою метою благотворення
маючих , інші займалися ... предметами політичними, потім повернулися до шкоди спокою,
держави і змусили в деяких сії таємні товариства заборонити”77.
Цікаво, що самі ж масони і запропонували уряду закрити масонські ложі. Є.Кушелєв, який
деякий час перебував на посаді керуючого масонським Союзом Великої ложі “Астреї”, він як ніхто
інший бачив процеси, що відбувалися в масонстві в 20-х роках 19 ст. Ці процеси були пов`язані з
підвищенням свідомості російського і українського дворянства. Багато з членів масонських лож,
хто прийшов туди в пошуках відповідей на гострі питання сучасноті, нічого не знайшли в
масонстві, крім суперечок з приводу належності до різних масонських систем та містики. Якщо
спочатку масонські ложі стали організаційною ланкою прогресивно настроєних дворян , то згодом
через кілька років, воно вичерпало свої можливості з виконання цієї функції. ”Основним догматом
дійсного масонства є не ставити собі ніякої політичної мети...масонство ставить ісходним пунктом
моральне та інтелектуальне вдосконалення людини , його природу та мистецтво, а тому працює
поза політикою і незалежижно від різних розбіжностей в релігії , хоч до глибини проникнуто
чистими християнськими ідеями” - стверджує невідомий автор рукопису про масонів78. Більшість
же дворян вже не могло перебувати поза політикою, бо сучасне життя диктувало перехід до більш
рішучих дій. Ці процеси в свідомості найбільш радикальних і прогресивно настроєних дворян
дуже яскраво показав Л.М. Толстой в своєму романі-епопеї " Війна та мир " на прикладі пошуків
П"єра Бєзухова.
Фактичне закриття лож пов`язано з наказом Олександра І , проблему стосунків якого з
масонськими організаціями піднімало чимало істориків, зокрема один з перших дослідників
масонського руху О. Пипін, а також Т. Бакуніна. Джерела щодо вивчення проблеми дуже обмежені
: багато матеріалів було знищено під час заборони масонських організацій та повстання

77
Êóøåëåâ Å.À.-ñ.650
78
Êèåâñêîå îõðàííîå îòäåëåíèå.Àãåíòóðí?å ñâåäåíèÿ îá îá?ñêàõ è àðåñòàõ ëèö, ïðèíàäëåæàùèõ ê ïîëèòè÷åñêèì íàöèîíàëèñòè÷åñêèì
îðãàíèçàöèÿì.//ÖIJÀ â ì.Êèºâ³.-ô.275.-îï.2.-¹ 96.-1912-1913..-402àðê.
32
декабристів. Це гальмує роботу істориків. Може тому, на жаль, ще жодному досліднику не
вдалося ні встановити остаточно, чи належав Олександр І до якоїсь масонської ложі, ні висвітлити
загальну картину ставлення імператора до масонського руху., що був дуже поширений в Україні та
Росії того часу і відігравав значну роль в супільно-політичному житті першої чверті ХIХ сторіччя.
Спробуємо зробити ще кілька кроків на шляху висвітлення цієї проблеми , яка може допомогти
зрозуміти і деякі аспекти ставлення Олександра Павловича до декабристського руху.
По-перше, треба сказати, що за часів Олександра І масонські ложі в Російській імперії , до
складу якої входила більшість території України , були зовсім не тими ложами , які почали
з`являтися в середні XVIII сторіччя . З початку ХІХ сторіччя масонство стає осередком суспільного
і політичного життя. Ложі відігравали роль клубів зі інтересами, а також роль політичних клубі
в. По-друге, Олександр І прийшов до влади в результаті перевороту, тобто не міг
ігнорувати нових потреб суспільства в розвитку політичної свідомості. Все це, звичайно, мало
відбиток на свідомості та політичних поглядах самого імператора.
Царювання Олександра І принесло російському масонству повторний розквіт та небувале
розповсюдження, а потім закриття лож, із збором у всіх членів підписів більш ніколи не брати
участь в масонських роботах.
Щоб зрозуміти причини цієї кардинальної зміни в ставленні до масонських організацій,
треба прослідкувати розвиток політичних поглядів Олександра І протягом всього його правління.
Отже, в березні 1801 року до влади прийшов молодий і енергійний правитель, який ще з
дитячих років усвідомлював своє імператорське призначення. Його виховання і освіта відповідали
потребам Російської імперії, його політичні вислови задовольняли верхівку ліберального
дворянства, вихованого в дусі ідей французького просвітництва, розпочалося, за словами
О.Пушкіна, “Дней александровских прекрасное начало”. Російська імперія ще з дужчою силою
продовжувала рухатися західним шляхом цивілізації. Вихователем Олександра І був швейцарець
Лагарп, який, за твердженнями сучасників, навіть в Росії продовжував залишатися палким
республіканцем, не робив ніяких зусиль, щоб вивчити Росію. Саме Лагарп намалював Олександру
картину республіканського правління, яка, як ми бачимо, глибоко врізалася в свідомість
майбутнього імператора однієї із самих великих імперій в світі.
Природно, що Олександр І , вступивши на престол, не міг не звернути увагу на такий
цікавий феномен в західноєвропейському суспільному житті, як масонство, тим більше, що і в
Росії в масонських ложах зосередилась прогресивно настроєна молодь, на яку тоді розраховував
спиратися молодий імператор при здійсненні своїх політичних планів. Можливо, що і сам
Олександр був масоном про що вже писалося вище.
Загадкою лищається приїзд Олександра в Ложу ”Трьох добродетелів” . З одного боку
імператор поводить себе, як особа, що не має ніякого відношення до масонства, з іншого боку - в
ложах приймалися тільки члени масонської організації. Можливо, що для імператора було
зроблено виняток. Про дві версії щодо належності Олександра І до масонської організації ми вже
писали. Відомо також, що один з накращих друзів та соратників імператора в перші роки його
царювання Адам Чарторийський був масоном. Є також не перевірені свідоцтва, що і сам вчитель
Олександра Лагарп теж був зв`язаний з масонськими ложами.

33
 Все ж таки в 1801 році Олександр підтвердив наказ батька Павла І про заборону масонства.
Невже після цього в 1803 році імператор вступив в масонську ложу, як писав анонімний автор
“Масонства или великое царственное искусство...” ? Своєю царською рукою одним махом
Олександр міг скасувати наказ батька і дозволити існування масонським ложам, але він цього не
зробив. Можна було б, звичайно, зробити висновок, що Олександр не був масоном, але, як
розумний політик не міг ігнорувати масонський рух в своїй діяльності. Такий висновок можна
було б зробити щодо будь-якої історичної постаті, але тільки не щодо Олександра I. Цілком
можливо, що він дійсно був масоном, навіть немає різниці - французьким чи російським. Нам
здається, що в тому чи іншому випадку Олександр залишався вірним собі. Його офіційне
ставлення до масонства на початку царювання обумовлювалося потребами часу і разом з цим
потребами самодержавства. Легше було б дозволити масонські організації, але це б вивело їх з під
контролю царського апарату, що уряду було не вигідно. Як людина розумна та освіччена,
Олександр розумів, що в масонському середовищі можуть вирости бунтарі, схожі на французьких
революціонерів. Він спирався на простий розрахунок. : з одного боку - масонські ложі заборонені,
з іншого боку - на їх відкриття уряд дивиться крізь пальці, але з умовою звітності керівників
масонства щодо діяльності своїх лож перед відповідними установами.
“Реформатор” М.Сперанський в 1822 році після заборони масонства згадував, що в 1810
році був прийнятий з відома уряду в масонську ложу під керівництвом доктора Фесслера 79. О.Н.
Пипін робить також посилання на записку М.М. Сперанського, який стверджував, що вступив до
масонської ложі Фесслера за наказом Олександра І, тобто за згодою уряду 80.
Метою Олександра I було поставити під контроль діяльність всіх таємних організацій, і
він свого добився. В 1817 році на нараді керівників двох Великих масонських лож було винесено
таку постанову : " не визнавати ніяких лож законними , котрі не були визнані урядом" 81
.
Імператор, напевно, бажав, щоб Сперанський під час розробки своїх проектів врахував масонські
ідеї.
Отже, на початку ХІХ ст. масонські ложі почали виникати, як гриби після дощу.
Уряд дізнавався про діяльність лож з лістів, що поступали в Особисту канцелярію
Міністерства внутрішніх справ від самих керівників масонства, наприклад в Державному архиві
Російської Федерації можна знайти " В?писки из писем о деятельности масонских лож в России со
списками членов их"82, "Рапорт? мастеров Великой Провинциальной Ложи Жеребцова А.А. и
графа Вейельгорского М.Ю. и других главнокомандующему Петербурга о деятельности ?той и
других лож с приложением протоколов заседаний, списков членов лож и других материалов",
тощо 83
. Тобто, Олександр І був обізнаний з діяльністю ніби-то заборонених, але разом з цим
цілком дозволених організацій.
Звичайно, отримуючи таку інформацію, Олександр одразу ж міг відчути, коли в середовищі
масонства з"явилися нові, тепер цілком політичні течії.
79
Êóëüìàí Í. Ðàííå Àëåêñàíäð³âñüêå ìàñîíñòâî.//Ìàñîíñòâî â éîãî ìèíóëîìó òà ñó÷àñíîìó.-ñ.176
80
Ï?ïèí À.Í.Îáùåñòâåííîå äâèæåíèå â Ðîññèè ïðè Àëåêñàíäðå ².-ñ.308

81
Ï?ïèí À.Í. Îáùåñòâåííîå äâèæåíèå â Ðîññèè ïðè Àëåêñàíäðå ².-Ñïá.,1908.-ñ.314

82
ÃÀÐÔ.-ô.1165.-îï.3.-åä.õð.¹ 57

83
ÃÀÐÔ.- ô.1165.-îï.3.-åä.õð.54
34
 Спочатку ці організації були, як дві краплини схожі на масонські ложі, мали ті ж атрибути.
Наприклад, в Кам"янці-Подільському в 1815-1816 рр. існував гурток "Залізні персні", який був
утворений "першим декабристом" Володимиром Раєвським. Члени цього гуртка, як і члени
маонських лож, носили особливу відзнаку - залізний перстень, але в Статуті мова йшла про
боротьбу за свободу 84.
В листопаді 1820 року надійшов перший донос на майбутніх декабристів - це був донос
лейб-гвардії Уланського полку А.Н.Ронова, який був товаришем члена Союзу благоденства
поручика Н.Д.Сінявіна85. Реакції з боку уряду не відбулося. Тут до речі згадати рядки з листування
Олександра І з графом О.А. Аракчеєвим. Після повстання в Семенівському полку 5 листопада 1820
року імператор писав із Тропау : "Но с тобой прив?к говорить со всей откровенностью; скажу
тебе, что никто на свете меня не убедит, что сие происшествие б?ло в?полнено солдатами, или
происходило единственно, как показ?вают от жестокого обращения с ними полковника Шварца.
Он б?л известен всегда за хорошего и исправного офицера... Внушение, кажется, б?ло невоенное,
ибо военн?е сумели заставить их взяться за ружье, чего из них никто не сделал...По всему в?
шеписанному, заключаю, что б?ло тут внушение чужое, но невоеннное. Вопрос возникает - какое
же ? Трудно решить, признаюсь, но я его припис?ваю тайн?м обществам, котор?е, по
доказательствам, котор?е м? имеем, все в сообщении между собой..." 86.
Отже, Олександр знав, що крім масонських "таємних" організацій, існують вже ще і інші
таємні товариства, що відрізняються від перших суто політичною і навіть антиурядовою
спрямованістю. Але імператор поки що ніяк на це не відреагував. Можливо, він розумів, що
діяльність нових товариств дійсно відповідає потребам часу, адже в 1814 році, перебуваючи в
Лондоні, Олександр звернувся до лорда Грея з проханням розробити проект створення політичної
опозиції в Росії 87
. Можна було б сприйняти це, як жарт, але через рік в листопаді 1815 року
імператор "дарує" Польщі Конституцію, за якою вона отримує деяку "незалежність" : можливість
мати власні органи самоврядування, виборчі асамблеї, тощо. Але одночасно він своїми ж власними
руками припинив розробку Конституції для всієї Росії.
Врешті, в 1822 році Олександр заборонив діяльність всіх таємних організацій, зокрема і
масонських. В 1821 році Олександру І була подана Записка Кушелєва Є.А. , який вже протягом
року перебував на посаді великого майстра Ложі " Астреї".
Кушелєв запропонував перетворити Ложу якісно чи поступово закрити їх 88. Природно, що
Олександр використав цю пропозицію. Імператор розумів : масонство виховало в своєму
середовищі справжніх революціонерів, які замахнулися не тівльки на устої держави ( кріпацтво),
але й навіть на його корону ( самодержвство ). На прикладі повстання в Семенівському полку
Олександр збагнув, що ці нові "масони", більшістю військові, мають великий вплив в армії. Це по-
перше. По-друге, забороняючи всі таємні організації разом з масонськими ложами, Олександр ніяк

84
²ñòîð³ÿ Óêðà¿íè.Êóðñ ëåêö³é.-Ê.,"Ëèá³äü".,1991.-ñ.395

85
Ôåäîðîâ Â.À. Àðåñò äåêàáðèñòîâ//Âåñòíèê Ìîñêîâñêîãî óíèâåðñèòåòà.-ñåðèÿ 8:Èñòîðèÿ.-1985.-¹ 5
86
Îëåêñàíäð ² Ïèñüìà ê ãðàôó Àðàê÷ååâó è ðåñêðèïò³ Íèêîëàÿ ïàâëîâè÷à. -1797.-1825.- 16 ëèñòîâ.//ÎÐÁ ÀÍ Óêðà¿íè.-ô.160.-¹ 293

87
Âàëëîòîí À. Îëåêñàíäð ².-Ì.,"Ïðîãðåñ".-1991.-ñ.302

88
Ï?ïèí À.Í. Îáùåñòâåííîå äâèæåíèå â Ðîññèè ïðè Àëåêñàíäðå ².-ñ.328
35
не відокремлював перших від останніх, тим самим уникаючи репресій щодо своїх політичних
опонентів.
На території Царства Польського масонські ложі було закрито 25 вересня 1822 року 89. "В
Польщі прийнято підозрювати в належності до вільних каменярів всякого, хто бореться за свободу
совісті, свободу науки, свободу громадську, суспільну та економічну" 90
. Можливо, спочатку
урядовці не зрозуміли , що масонство - це тільки одна із ступенів зростання політичної свідомості
дворянства. Але вже в 1822 році було заборонено всі таємні організації - і масоньскі, і не
масоньскі. З чиновнікив взяли підписи, що вони не належать до таємних товариств 91. Разом с цим
суворий нагляд було встановлено за друком, заборонені деякі літературні твори політичного
змісту, наприклад "Політика" Аристотеля, "Історія революції" Тьєра і навіть твори Байрона, який
брав участь у грецькій революції. Швейцарьский історик, письменник і дипломат А.Валлотон
наводить слова французького посла в Санкт-Петербурзі, написані 28 листопада 1821 року: "У
кабінета немає ніякой певної спрямованності, його система, плани, рішення не чіткі, змінліви,
непостійні, як характер та думки государя, людини самих благородніх почттів та чистих помислів "
92
.
Дійсно, що сучасники називали Олександра І людиною, що мала дуже нестійкі погляди.
Відомий політичній діяч Меттерніх першим зробив спробу прослідкувати еволюцію світогляду
царя, встановивши тим самим певну систему зміни політичних позицій імператора. Меттерніх
вважав, що кожний період тривав приблизно п"ять років : Імператор засвоював якусь ідею і
незабаром починав пливти по течії в руслі цієй ідеї. Потрібно було біля двох років, шоб ідея
досягла повного розвитку і мало по малу набрала в його очах значення системи. Протягом третього
року він залишався вірним обраній системі, пристосовувся до неї і з справжьою схільністю
вислуховував ії захисників. На четвертий рік, коли ставали очевидні можливі наслідки, пелена
починала спадати з його очей. П"ятий рік представляв собою картину бесформеної суміші системи
і нової ідеї. Часто ця нова ідея була повною протилежністю тількі-но залишеної 93. Нам здається,
що у Олександра І, по-перше, не було ні якого терміну щодо зміни його політични симпатій; по-
друге, процес формування його світогляду дуже важко поділити на якісь певні періоди. В одному
Меттерніх прав: сум"яття в голові імператора завжди було великим. І обумовлено воно було з
одного боку, вихованням бабусі - великодержавної Катерини II, що пестила свого онука і готувала
його мало не з народження до трону, з іншого боку - впливом вихователя - швейцарця Фридриха-
Цезаря Лапарга, через якого ще юнаком майбутній імператор був обізнаний з найкращими
працями французького просвітництва. Олександр I чимало разів був за кордоном, і сам міг бачити,
як скасування кріпосного права позитивно впливає на розвиток єкономіки. Напевно, в масонах
імператор хотів бачити своіх соратників в справі європеїзації Росії. Але одночасно Олександр I, як
справжній онук своєї бабусі, боявся духу французьскої революції. Ось саме тут перехрестилися два
89
Ñåìåâñêèé Â.È. Äåêàáðèñò?-ìàñîí?.-ñ.19

90
Nimoenski A .O masoneri I masonach Âàðøðøàâà.,1906// Ìàñîíñòâî èëè Âåëèêîå öàðñòâåííîå èêóññòâî áðàòñòâà âîëüí?õ
êàìåíùèêîâ, êàê êóëüòóðíîå èñïîâåäàíèå/èñòîðèêî-ôèëîñîôñêèé î÷åðê/àíîíèìíîå èçäàíèå àâòîðà.-Ñïá.,1911.-ñ.45-48

91
Äåëî ïî óêàçó Àëåêñàíäðà ! î çàêð?èè ìàñîíñêèõ ëîæ è âçÿòèè ñ ÷èíîâíèêîâ ïîäïèñîê î íåïðèíàäëåæíîñòè ê òàéí?ì îáùåñòâàì.- 74
ë.-// ÃÀÐÔ.-ô. 1165.-îï.229.-¹ 19.
92
Âàëëîòîí À. Àëåêñàíäð 1., Ì:"Ïðîãðåññ"..1991 ã.-ñ 304.

93
Metternich. Memoires.-t. 3.-p.144.
36
протилежні погляди на розвиток Росії, саме відсіль та суміш політичних думок та прихильностей
Олександра, що обумовила, наприклад, такий факт, як паралельну роботу М.М.Сперанського та
О.А.Аракчеєва в 1810 - 1811 роках, постатей в політичному плані майже протилежних. Переміг
Аракчеєв. Це означае, що перемогла та частина душі Олександра, яка була випестована його
бабкою Катериною II. Не зважаючи на існування військових поселень, імператор доручає самому
Аракчеєву розробити новий проект визволення селян до чого фаворит приступив біля 1818 року.
Проект, що був написаний графом Аракчеєвим, ще не знайдено. Його зміст відомий завдяки
повідомленням інших осіб : на кожну душу держава могла викупити по дві десятини землі, і самих
селян за згодою панів викуповувала також держава 94. Цей проект не був втілений в життя, але
декабристи вважали, що Олександр І завжди бажав полегшити долю кріпаків : не роздавав в
нагороду державні садиби і тим самим не примножував чисельність кріпацтва : “ В скасуванні
кріпацтва Олександр зустрів опір з боку панів та вельмож, які його оточували та представляли
йому, що ця дія може дати губні для Россії наслідки. В нього не вистачало твердості уникнути цих
своєкорисних уяв“95.
Отже, заборона масонських лож та взагалі всіх політичних організацій була з боку
Олександра І кроком досить закономірним. Але, незважаючи на цю заборону до останніх часів
імператор думав про ті процеси, що відбувались в суспільно-політичному житті в Росії, зокрема
про масонство та таємні товариства : в кабінеті імператора після його смерті було знайдено
Записку про масонські ложі, копію рукопису “Дровосеки“ та уривки із Кримінального кодексу, що
був викрадений із Сейму в 1818 році (про таємні товариства) 96.
Отже, не зважаючи на обмеженість кола джерел, можна гадати , що в молоді роки
Олександр І був масоном, але потім він злякався зміни поглядів деяких із своїх “братів“ в
радикальний бік і не тільки залишив масонську організацію, але й і заборонив її діяльність взагалі.
Таким чином, причини заборони масонства в Російській імперії, зокрема в Україні, своїми
коріннями сягають насамперед в зміну політичного, економічного та соціального становища
імперії після війн з Наполеоном. Розвиток суспільно-політичної свідомості освічених верств
населення призвів до якісного переродження масонства, що не було на руку консервативній
частині масонських лож та уряду. Останні вирішили прибігнути до такого рішучого кроку, як
повна і остаточна заборона всіх таємних організацій в імперії, в тому числі і масонських лож. Вони
сподівалися, що тим самим масонство буде очищено від "скверни" політичного впливу. Але вже
ніякі заборони не могли припинити зростаючий суспільно-політичний рух, який, народившись в
глибинах масонських лож, врешті виріс з них, пустив глибокі коріння в свідомості прогресивної
молоді, про що мова буде ідти далі в ІІІ розділі.

94
×èáèðÿåâ Ñ.À. Âåëèêèé ðóññêèé ðåôîðìàòîð// Æèçíü, äåÿòåëüíîñòü, ïîëèòè÷åñêèå âçãëÿäû Ì.Ì. Ñïåðàíñêîãî.-Ì.Íàóêà.-1989.-
ñ.18
95
Óðèâîê ³ç òâîðó Ì.Î. Ôîíâ³ç³íà “ Îáîçðåíèå ïðîÿâëåíèé ïîëèòè÷åñêîé æèçíè â Ðîññèè“//Äóëèò Ñ. Ñîðîêèí Â. Âîññòàíèå
äåêàáðèñòîâ.-Ó÷åáíîå ïîñîáèå.-Êîìïëåêò äîêóìåíòîâ “ Èñòîðèÿ“.Ìîñêâà:èç-âî àêöèîíåðíîãî îáùåñòâà “ Áþðî äåíäè“.,1993

96
Çàïèñêè î ìàñîíñêèõ ëîæàõ, êîïèè äðåâíåé íåìåöêîé ðóêîïèñè “ Äðîâîñåêè“ è âûäåðæêè èç Óãîëîâíîãî êîäåêñà, ïîõèùåííîãî èç
Ñåéìà(î òàéíûõ îáùåñòâàõ), îáíàðóæåííûå â êàáèíåòå Àëåêñàíäðà ² ïîñëå åãî ñìåðòè//ÃÀÐÔ.-ô.1165.-îï.3.-åä.õð. 61
37
 РОЗДІЛ ІІІ
ВПЛИВ МАСОНСТВА НА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХИ В
УКРАЇНІ
1. Масонство та декабристський рух
2. Масонство на національний рух

3. МАСОНСТВО ТА ДЕКАБРИСТСЬКИЙ РУХ

38
 Зв”язок масонства з декабристським рухом є чи найбільш вивченою сторінкою в історії
російського масонства. Це пояснюється не тільки великим взаємовпливом декабризма з
масонством, але й небувалим розвитком декабристознавства в радянській історіографії із-за
класових мотивів.
Завдяки конспирації, масонські ложі були як найбільш здатні стати передвістниками
таємних антиурядових організацій.
Декабристський рух виник набагато пізніше, ніж масонська організація. Причини
виникнення масонства та зародження декабристського руху перегукаються між собою, хоч мета и
направленість діяльності відрізняються корінним чином:
причини виникнення масонства причини виникнення
декабристського руху
1. Подальший економічний розвиток України і
взагалі Російської імперії. ____________”___________________
Нездатність існуючого в Російській імперії
кріпацтва забезпечити потреби подальшого
економічного розвитка країни.
2.Формування прошарку інтелігенції ______________”__________________
3.Політичні : потреба в новому осмисленні ____________”________________
існуючої організації суспільства та пошуки Буржуазні революції на Заході.
нової організації останього. Вітчизняна війна 1812 року.Розбудження
політичної свідомості дворянства на прикладі
західних країн.
4. Релігійні : пошуки нової релігії, яка б
підтримала християнські гасла православної
церкви.
5. Ментальні : Авторитет заходу мав вплив на розробку
- авторитет Заходу конституційних документів.
- мода на масонство

Після Вітчизняної війни 1812 року багато з дворян-офіцерів потрапили завдяки

закордонним походам до Європи. Той факт, що “подорож” до Європи була “масовою”, мала тільки
позитивний характер для розповсюдження таємних організацій в Російській імперії. Дворяни
осмислювали бачене не поодинці, варячись у власному соку, а в довгих вечірніх розмовах між
собою.
Західна Європа на той час мала великий досвід існування таємних організацій. Це були не
тільки масонські ложі, але й багато політичних організацій, які брали участь в Французькій
Великій буржуазній революції, організації, що бородися за об”єднання Італії, тощо. Але всі ці
політичні організації в 1813-1815 році перебували в занепаді, бо їх було майже знищено в епоху
правління Наполеона. Масонство ж навпаки вбачало багато роботи в допомозі сім”ям загіблих
солдат і т.п.
Під час закордонних походів Європа, що нестерпно втомилась вже від багаторічної війни,
зустрічала росіян, як переможців. Росіяни були в моді, як в самій Росії було модним все
французьке. Французи почали відпускати бороди, навіть російські слова увійшли в французький
39
побут (бістро, назва поля Орлі, де зараз знаходиться аеропорт). І завжди таємні організації масонів
під впливом цієї російської переможної ейфорії привідчинили свої двері для блискучих
представників російського дворянства, яке повернулося в рідні пенати з бажанням, щось
перетворити в країні, яка змогла зібрати сили, щоб перемогти неперевершеного і непереможного
Наполеона Бонапарта.
Масонські ложі в Російській імперії стали першими політичними клубами, де
обговорювалися проблеми суспільного життя. Всі, хто замислювався над політичними питаннями ,
раніше, чи пізніше опинялися в масонських ложах, де разом з собі подібними могли будувати
плани подальшого розвитку країни. Майбутніх декабристів в масонстві приваблювали також і
гасла братерства, єдності, всехристиянського об”єднання, равенства, тощо. Крім того, масонство
перебувало під офіційною забороною збоку уряду, тобто в якомусь плані було антиурядовою
організацією, дарма, що ходили чутки про належність самого імператора до масонської організації.
Саме з вищеназваних причин масонський етап пройшли майже всі декабристи, особливо ті,
хто походив із шляхетних російських та польських родин.
Так, наприклад, С.Г.Волконський, активний член Південного Товариства декабристів, ще в
1811 році став членом ложі ”Об”єднаних друзів” , а з 1816 року став першим наглядачем Ложі
”Трьох добродетелів”.
С. Муравйьов-Апостол, страчений за керування повстанням Чернігівського полку, лідер
Південного товариства, був обрядоначальником Ложі ”Трьох добродетелів” до 22 грудня 1818
року.
Три ступеня в Ложі “Об”єднаних друзів” до 1820 року пройшов М. Муравьйов-Апостол.
Павло Пестель, один із лідерів Південного Товариства, страчений урядом, пройшов також три
ступеня масонства з 6 лютого 1817 року по 1820 рік 97.
Як ми можемо бачити, багато з декабристів перебували в одних ложах і деякі з декабристів
саме там познайомилися.
Із-за “масонського етапу” в діяльності майбутніх лідерів декабристського руху перші
“переддекабристьскі організації” перебували під впливом організаційних форм та діяльності
масонських лож. наприклад, вже згаданний гурток ”Залізні персні”, утворений Володимиром
Раєвським, ”першим декабристом”, в Кам”янець-Подільському в 1815-1816 роках , дуже походив
на справжню масонську ложу. Його учасники носили залізні персні як ознаку належності до
організації. Це дуже схоже на ознаки належності до масонської організації.
Ще одна декабристська організація, яка діяла саме на Україні, мала дуже багато спільного з
масонством. Це Товариство Об”єднаних Слов”ян, лідерами якого були брати Борисови.
Історики ніколи не бещили увагою це невеличке декабристське Товариство, яке існувало в
1823-1825 роках, хоча майже всі йього члени були активними учасниками повстання
Чернігівського полку.
Засновниками Товариства були брати Борисови, Андрій та Петро, і Юліан Люблінський. І
Борисови, і Люблінський ще до зустрічі пройшли деяку школу участі в таємних організаціях. В
травні 1818 року Петро Борисов утворив в містечку Решетилівка на Полтавщині така звану
“Піфагорову секту”, що була дуже схожа за своєю структурою та діяльністю на масонську ложу.

97
Ïèï³í Î. Ìàòåð³àëè äëÿ ³ñòî𳿠ìàñîíñüêèõ ëîæ//³ñíèê ªâðîïè.-ñ³÷åíü 1872.-ò.1.-ñ.4
40
Гаслом цієї організації була красива фраза “Слава, любов та дружба”. Незабаром Товариство
одержало назву ”Друзів природи”. Мета Товариства наближалася до масонських гасел :
“усовершенствование нравственности и очищение религии от предрассудков” 98
.
Юліана Люблинського було заслоно в Новоград-Волинський також за участь в таємному
товаристві.
Треба звернути увагу на свідоцтво Петра Борисова щодо його вступу в масонську ложу
“Друзів природи” в Одесі за пропозицією французького купця Олівера 99. Одночасно Петро свідчив
: “ Брат мій Андрій не належав ніколи до масонської ложі ”Друзів природи” 100
. Потім Петро
взагалі відмовився від своїх свідоцтв, але те, що він використав спільність назви утвореного їм
Товариства з назвою одеської масонської ложі ”Трьох царств природи” говорить про обізнаність
Борисова в справах масонства. Російський історик Сєрков А.І. стверджує, що обидва Борисови
були масонами. В масонську ложу їх прийняв Ж.-Б.Віольє 101. Ім”я Ж.-Б.Віольє можна зустріти в
списках членів масонської ложі “Евксинського понту” 102.
В березні 1819 року в Києві було утворено масонську ложу ”Об”єднаних Слов”ян”. Ложа
належала до системи Польського Великого Сходу. Майстром ложі був депутат Головного Суду
Харлинський 103
. В ложі були поруч поляки, росіяни, українці. В 1821 році ложа налічувала понад
70 членів. В тому ж 1821 році в ложу вступив Василь Лукич Лукашевич, до того активний діяч
полтавської масонської ложі “ Любові до істини”. Незабаром В.Лукашевич став майстром ложі,
хоч і був незадоволений, що київська ложа складається ”майже з самих ляхів”104. Після заборони
всіх таємних товариств в 1822 році деякі члени на чолі з Лукашевичем продовжували збиратися.
Товариство Об”єднаних Слов”ян виникло вже після заборони масонських лож, але не
виключно, що зв”язки з Ложою”Об”єднаних Слов”ян” воно мало. Можливо, Борисови під час
масонського періоду своєї діяльності були обізнані в діяльності київської ложі. Якщо ложа
Об”єднаних Слов”ян фундувалася на засадах всесвітнього масонського братерства, насамперед,
всеслов”янського, то Товариство було утворенням суто політичним. В мету організації входили
вимоги Конституції та законів. Членами Товариства Об”єднаних Слов”ян були більшістю
маловладні молодші офіцери, котрі жили не набагато краще своїх підлеглих солдат105.
Конспирація вимагала, щоб член, якого приймають в організацію, знав тільки того, хто
його приймає. Окрім дворян членами товариства були кілька різночинців (Костирь, Драгоманов) і

98
Âîññòàíèå äåêàáðèñòîâ.-ò.5.-Ì.-Ë.,1926.-ñ.77
99
Âîññòàíèå äåêàáðèñòîâ,-ò.5.- ñ.18

100
Òàì æå.-ñ 39

101
Ѻðêîâ À.². Ìàñîíñòâî â óêðà¿í³ â ïåðø³é ÷âåðò³ Õ²Õ ñò. òà ðóõ äåêàáðèñò³â// ìàòåð³àëè ìåæâóçîâñüêî¿ íàóêîâî-
ïðàêòè÷íî¿ êîíôåðåíö³¿, ïðèñâÿ÷åíî¿ 200-ð³÷÷þ ç äíÿ íàðîäæåííÿ Ñ.Ã. Âîëêîíñüêîãî òà 1000-ð³÷÷þ óòâîðåííÿ ì.Âàñèëüêîâà/14-16
ãðóäíÿ 1988 ð/.-Ê.,1989.-ñ.27-30

102
Âèïèñêè ç ëèñò³â ïðî ä³ÿëüí³ñòü ìàñîíñüêèõ ëîæ â Ðîñ³¿ ³ç ñïèñêàìè ÷ëåí³â ¿õ//ÄÀÐÔ.-ô.1165.-îï.3.-îä.çá.¹ 57

103
Êóøåëºâ ª.Î. Çíèùåííÿ ìàîíñüêèõ ëîæ â Ðîñ³¿.1822 ð. Òàáëèöÿ ëîæ Àñòðå¿//Ðóññêàÿ ñòàðèíà.-1877.-ìàðò-àïðåëü .-ñ.224-662
104
ÄÀÐÔ.-ô.48.-îï.1.-îä.çá. ¹ 41,-ë.6

105
Ãîðáà÷åâñüêèé ². ².Çàïèñêè.,ëèñòè.-Ì.,1963.-ñ.32-34
41
навіть “селянський син”, відомий серед декабристів як дворянин польського походження Павел
Фомич (Тимофійович) Дунцов-Вигодовський.
Специфіку Товариства Об”єднаних Слов”ян відображає Катехізіс, чи “Правила Об”єднаних
Слов”ян”, в яких проголошувалося утворення нової держави, побудованої на демократичних
засадах Всеслов”янського союзу106. Тут ми зустрічаємося з тією ж ідеєю всеслов”янської єдності,
що і в раніш інсуючих масонських ложах. Але Петро Борисов оговорював, що він думав
“примножуючи чисельність членів і розповсюджуючи “Правила” між всіма слов”янськми
народами, ми також легко зможемо зробити реформу в уряді” 107.
Виховані на принципах діяльності масонства, Борисови не змогли уникнути розробки
символів, схожих як дві краплини води на масонські : це спеціальна ознака товариства, що
відображала його політичну програму. Одиниця в промінцях сонця - це єдність слов”янських
народів, вісім боків восьмикутника - вісім держав, що входять до складу слов”янської федерації
(угорці помилково вважалися слов”янами), чотире якорі - чотири моря, що омивають територію
федерації. Всі вступаючі в Товариство повинні були промовити клутву, подібну клятвам
карбованаріїв. В цій клятві члени присягали на взаємну любов та вірність. “ З мечем в руках
досягну мети, що нам призначена. Пройду тисячі смертей, тисячі перепонів, пройду і присвячу
останній свій подих волі та братерському союзу благородних слов”ян” 108.
На єдиних відомих зборах товариства в березні 1825 року на Житомирщині в містечку
Чернихові були обрані відповідальний президент Петро Борисов і секретар Ілля Іванов.
Заступником президента, можливо, став Іван Громницький.
Як ми бачимо, в наяві велика спільність в структурі та зовнішніх атрибутах масонських
лож і Товариства. Навіть в їх програмах можна знайти багато спільностей :
Правила об”єднаних слов”ян Масонські гасла
1. “Не сподівайся ні на кого, крім твоїх друзів, Рівноправність в суспільних відносинах
своєї зброї. Друзі тобі допоможуть, зброя тебе
захистить”
2. “ ... не бажай мати раба, якщо сам рабом бути “Пізнання самого себе”
не хочеш”
3. Кожний буде вважати тебе великим, коли “Самовдосконалення, стремління до добра
гордості та надмірності ти шукати не будеш. досягається підкоренням нізменних
пристрастей”
4. “Простота, твердість, скоромність збережуть
твій спокій”
5. “Богіня просвіти хай буде пенатом твоїм і Просвітництво народу
задоволення з любов”ю хай будуть в домі
твоєму”
6. “Почитай науки, мистецтва і ремесла. Розповсюдження наук
підвищи любов до них до ентузіазму, будеш
мати справжню повагу друзів”
7. Будеш всі віри і звмчаї інших народів Релігійна терпимість

106
Äåêàáðèñòè.-ò.1.-Ì.,1987.-ñ.83

107
Âîññòàíèå äåêàáðèñòîâ.-ò.5.-ñ.56

108
Äåêàáðèñòè.-ò.1.-ñ.83
42
користуватися тільки справжньо хорошими
зобов”язан”
8. “Будеш намагатися руйнувати забобони...і в “Презрівши забобони світу...”
той час станеш людиною, коли станешщ
впізнавати в іншому людину”
9. “Будеш добродійним, і добродійність цілого “ Ставлять вівтар добродійності, і лише в
життя зробить венець спокою для твоєї совісті” добродійном бачать брата...”
10.Використавши навіть свою зброю, якщо
нужда буде цього вимагати на захист
невинності, від несправедливості, помсти не
загинеш, бо друзі твої захищати тебе будуть”
11. Будеш домагати своїм розумом і своєю
броєю друзям твоїм, і вони також
допомагатимуть тобі.
12. Будеш таким, і гордість тиранії своєю
суєтністю упаде перед тобою на коліна”
13. “Ти є слов”янин... ва в середині оних
побудуєш місто і в ньому богиню просвіти і
своєї могутності на трон посядши”
14. “Бажай мати це - об”єднайся з своїми “Єдність є “краєуголиний” камінь і
братиами, від яких невіжество твоїх пращурів превосходний храм, де безсмертний будівник
відокремило тебе. Бажай все це знати - будеш черпає вічної слави від неї”
жертвувати 10-ю частиною своїх прибутків”
109
(О. Мезієр наводить масонський вірш, який
містітить програму масонства. Ввірш розбито
для порівняння.)110

Отже мета одна, а засоби досягнення її у масонства та Товариства Об”єднаних Слов”ян

різні.
Утворене в 1823 році Товариство Об”єднаних Слов”ян проіснувало недовго. В вересні 1825
року воно об”єдналося з Південним товариством декабристів саме назасадах єдності політичних
заходів.
Треба сказати і про національну проблему в вирішенні Товариства. Як писав С.Єфремов, в
останні роки існування (до 1822 року) масонські ложі почали набувати національні риси. Одним із
прикладів може служити утворення Малоросійського Таємного Товариство, яке вже неодноразово
згадувалося і ще буде згадуватися 111
. На слідстві Петро Борисов стверджував, що він про таємне
товариство Лукашевича ”нічого, ні від кого, ніколи не чув і зовсім не знає” 112
. Але все ж таки,
певну національну забарвленість програма Товариства Об”єднаних Слов”ян, має . Як і масонські 113

109
Äåêàáðèñòè.-ò.1.-ñ.83

110
Ìå糺ð Î.  ïîøóêàõ ïðàâäè...-ñ.32-34

111
ªôðåìîâ Ñ. Ìàñîíñòâî íà Óêðà¿í³.-ñ.4
112
Âîññòàíèå äåêàáðèñòîâ.-ò.5.ñ.40

113
Ñåð㳺íêî Ã.ß. íàö³îíàëüíèé àñïåêò ïðîãðàìè äåêàáðèñòñüêîãî Òîâàðèñòâà Îᔺäíàíèõ Ñëîâ”ÿí//Ìàòåð³àëè ìåæâóçîâñüêî¿ íàóêîâî-
ïðàêòè÷íî¿ êîíôåðåíö³¿, ïðèñâÿ÷åíî¿ ðóõó äåêàáðèñò³â/14-16 ãðóäíÿ 1989).-Ê.,1990.-ñ.69-71

43
організації, Товариство намагалося встановити стосунки з Польским патріотичним товариством,
для чого Фаддей Жебровський двічі подорожував до Варшави114.
Отже, на прикладі Товариства Об”єднаних Слов”ян можна спостережити, як суспільно-
політична свідомість російського та національного українського дворянства переходила з
“масонського періоду” розвитку до суто політичних висновків та вимог.
Здається ніхто краще не показав перехід від масонства до декабристського світогляду в
середовищі знатного дворянства, ніж великий Л.М.Толстой в романі-епопеї “Війна і мир”.
Л.Толстой на прикладі П”єра Безухова висвітлив ідейні пошуки молодого нащадка графського
роду, який нещодавна приїздить із Франції, де отримав блискучі західноєвропейську освіту та
виховання, ознайомився з працями видатних західноєвропейських філософів. Аналогічна ситуація
трапилася з майбутніми декабристами Муравьовими-Апостолами , які також виховувалшися за
кордоном, де перебували разом з батьками, і повернулися в Росію вже сформованими
особистостями. Батьківщина зустріла молоде покоління росіян, не розкриваючи обіймів : рабство
селян, злидні міських міщан, сміття на вулицях, більшість людей в містах - в військовій формі. Все
не так, як на “просвещенном” Заході, де вже відгуркотіла велика Французька Буржуазна
Революція.

114
Âîññòàíèå äåêàáðèñòîâ.-ò.5.-ñ.18
44
 2.МАСОНСТВО ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ

Як вже було сказано в Розділі І нашої роботи однією із особливостей масонського руху в
Україні було поєднання його не тільки з суспільно-політичним рухом, як в Росії , але й з
національним рухом.
На противагу Росії Україна була країною не тільки багатонаціональною, а ще й
провінціальною, де панівна верхівка пишалася своїм іноземним походженням, будь-то німецьким,
польським чи російським.
Через багатонаціональність панівного класу в Україні, який формувався різноманітними
шляхами ( злиття малоросійської старшини з російським дворянством, приєднання польських
земель після розподілів Польщі, приєдання до Росії в результаті російсько-турецьких
багаточисельних війн новоросійських теріторій з багатими портами, які об”єднали Російську
імперію з усіма країнами світу, пошуки щастя в великій Росії збіднілими дворянами із Швеції,
Німеччини, Італії, врятунок шляхетного дворянства від Великої французької буржуазної
революції, тощо), масонські ложі на Україні, як ніде пістріли прізвищами дворян з будь-яких країн
світу.
Ми вже розглядали списки членів масонської ложі “Розсіяної темряви” в Житомирі в 1815-
1819 роках, де понад 30 членів ложі 22 мають польські прізвища, один з членів - росіянин ( до
нього можна приєднати ще двох почесних членів - графа Мусіна-Пушкіна та князя Лобанова -
Ростовського), решта - французи та німці 115.
Серед членів Одеської ложі “Евксинського понту” ( біля 80 членів) більшість - французи
(біля - 50), кілька італійських прізвищ, кілька - німецьких, тільки 3-4 польських. Росіяни ж були в
основному теж почесними членами 116
. Отже, більшість членів масонських лож в Україні - це
іноземці (росіяни, поляки, німці, французи, італійці).
Освічена свідома частина населення України , що була рушійною силою суспільного руху в
XVIII - першій чверті XIX ст. - поміщики, чиновники, - були в основному іноземного походження.
115
Ðàïîðò?, ïðîòîêîë? çàñåäàíèé, ñïèñêè ÷ëåíîâ,Æ ïåðåïèñêà è äðóãèå ìàòåðèàë? î äåÿòåëüíîñòè ëîæè " Âåëèêîé Àñòðåè" è
äðóãèõ ìàñîíñêèõ ëîæ â 1815-1819 ãã.// ÃÀÐÔ .- ô.1165.-îï.3.-¹ 55

116
Â?ïèñêè ïèñåì î äåÿòåëüíîñòè ìàñîíñêèõ ëîæ â Ðîññèè ñî ñïèñêàìè ÷ëåíîâ èõ//ÃÀÐÔ.-ô.1165.-îï.3.-åä.õð. ¹ 57

45
Тільки на Лівобережжі переважали українські поміщики. В Південній Україні більшість поміщиків
була російського походження, на Правобережжі - польського. Так в 1812 році в Київській губернії
було 1170 російських і українських дворян і 43500 дворян польських ; серед останніх тільки 3000
мали землі і володіли селянами, тобто решта поповнювали армію службовців та чиновників 117
.
Якщо брати в відсотковому відношенні, то на Лівобережжі польські дворяни складали 1 % всього
дворянства, на Правобережжі : в Київській губернії - 87 %, в Подільскій - 89 %, в Волинській - 93
% 118.
Цікавий факт, що в масонських ложах, які проголошували всесвітнє братерство, почали
виникати національні риси. Це було пов”язано з тим, що для багатьох дворян масонська
організація стала місцем, де збиралися люди, небайдужі до суспільно-політичних питань.
Польські дворяни, наприклад, шукали в масонстві осередок для відновлення Великої
Польщі “від моря до моря”.
Вже в 1784 році на теріторії України була заснована масонська ложа “Великий Польський
Схід”, що проіснувала 10 років, а потім відродилась знову в 1814 році. В 1817 році в Києві
починає діяти ложа “Об`єднаних Слов`ян”, члени якої перебували під впливом ідеї панславізму,
котра виникла в рядах польских легіонерів армії Наполеона. Фундатором ідеї був поляк Адам
Чарноцький ( в літературі Зоріан-Доленго Ходаковський ). В 1819 році з`явилась ложа
“Національне масонство“ під керівництвом Валеріана Лукасинського. В 1821 році було засновано
польське патріотичне товариство, в якому поруч з панславистськими гаслами з`явилась також ідея
відродження Польщі “від моря до моря”. Ця остання ідея була розповсюджена та поширена
Товариством справжніх поляков , заснованому в 1822 році.
Поляки, що зовсім недавно мали велику могутню державу, раніше усвідомили свою
національну єдність. Але в першій чверті XIX сторіччя в Україні розповсюджується нова хвиля
підвищення національної свідомості. Український історик Н.Полонська-Василенко стверджує , що
дві масонські ложі - Крем`янецька та Вишнивецька мали суто український характер.119 Саме в
цьому регіоні найбільше було дворян українського походження, які розмовляли українською
мовою, були далекі від великих багатонаціональних міст.
Цікавим залишається питання щодо існування так званого Малоросійського таємного
товариства. Царський уряд дізнався про існування цього товариства з слідчих свідоцтв П.
Пестеля120. Із слів Пестеля історик Медведська Л.О. зробила висновок, що в планах
Малоросійського таємного товариства було відокремлення України від Росії і приєднання її до
Польщі121.
Керівником легендарного Товариства був Василь Лукашевич, переяслвський повітовий
маршал(близько 1783-1866). В.Лукашевич був людиною освіченою, одного часу він займав посаду
перекладача колегії закордонних справ в Петербурзі. В.Лукашевич вважається ймовірним автором
відомої ”Історії русів”, яка друкувалася під авторством Григорія Кониського. Майбутній керівник

117
ßñòðåáîâ Ô. Íàðèñè ç ³ñòî𳿠Óêðà¿íè.-ñ.37

118
Ìàðàõîâ Ã.È. Ñîöèàëüíî-ïîëèòè÷åñêàÿ áîðüáà íà Óêðàèíå â 20-40 å ãîä? 19â.-Ê.,1979.-ñ.20
119
Ïîëîíñüêà- Âàñèëåíêî Í.²ñòîð³ÿ Óêðà¿íè.-Ê.,1992.-ò.2.-ñ.291

120
Âîññòàíèå äåêàáðèñòîâ.-Ì-Ë.,1925.-ò.4.-ñ.117

121
Ìåäâåäñüêà Ë.Î. Ïàâëî ²âàíîâè÷ Ïåñòåëü.Á³îãðàô³÷íèé íàðèñ.-Ê.,1964.-ñ.114-115
46
малоросійського таємного Товариства пройшов шляхом члена двох масонських лож : “Любові до
істини” в Полтаві та “Об”єднаних слов”ян” в Києві, був він також членом декабристського
Товариства Союз благоденства.
До Малоросійського таємного Товариства також входили Семен Кочубей, Володимир
Тарновський, брати Олексієви. Як ми бачимо, в національному відношенні Товариство було таке ж
складне, як і всі ложі в Україні. Вірогідно, що В.Лукашевич був дотримувався самих радикальних
поглядів з усіх членів Товариства.
Український дослідних історії декабристського та суспільного рухів в Україні М. Лисенко
вважає , що програма Товариства була менш радикальною, ніж стверджував П.Пестель в своєму
визнанні.122. Історик стверджує, що Малоросійське таємне товариство дійсно існувало, але через
нечіткість програмних вимог, нерішучість його організатора та керівника В.Лукашевича так і не
вийшло із стадії формування, не виробило якихось конкретних форм діяльності.
Дослідження російського історика А.І.Сєркова привели його до висновку, що
Малоросійського та Київського таємних товариств , якими вони представлялись в доносах, не
існувало ; ложу “Об`єднаних слов`ян” , а потім гурток В.Лукашевича треба визначити, як
політичну організацію перехідного преддекабристського типу 123
. З таким висновком цілком можна
погодитися.
В 1826 році всіх членів малоросійського таємного Товариства було заарештовано. Під час
слідства В.Лукашевич заперечив існування Товариства, але це не звільнило його від покарання
збоку влади : після ув”язнення в Петропавлівській фортеці Лукашевича відправили до кінця
життя в його власний маєток в Боришпіль. Але всіх інших членів Товариства було звільнено за
недостатністю доказів.
Як писав І.Рибаков “всі оці національні змагання з причин цілком зрозумілих , з причин
історичної прагматики не вийшли за межі “козацької романтики” 124
. Історик О.Гермайзе пояснює
цей факт тим, що “ українство тим часом монополізовалося романтичиним, політично-безсилим та
анемічним українським інтелігентним поміщицтвом ” 125.
На нашу думку, справа не тільки в цьому. На той час в Україні гостріше стояли соціальні
проблеми, і їх насамперед треба було вирішувати. Дворяни, серед яких українців за походження
було дуже мало, прагнули більше до слов`янського єднання. Так в масонському русі зіткнулися дві
протилежні тенденції національного розвитку народів - відцентрова і доцентрова.
Взагалі не можна казати, що національної ідеї в Україні XVIII - першої чверті ХІХ сторіччя
не існувало зовсім . Сучасні українські дослідники Ю.В. Сиволюб та В.Ф. Солдатенко
підкреслюють, що ще Грушевський визначив, що формування українського етносу відбулося ще
ще в середині XVII сторіччя і саме тоді став на боротьбу за своє визволення 126
. Але згодом
національну ідею було забуто, але не поховано.
122
Ëèñåíêî Ì.Í. Äî ïèòàííÿ ïðî ìàëîðîñ³éñüêå òîâàðèñòâî(1821-1825 ðð)// Óêðà¿íñüêèé ³ñòîðè÷íèé æóðíàë.-1968.-¹ 4.-ñ.66-75

123
Ñåðêîâ À.È. Ê âîïðîñó î ñóùåñòâîâàíèè Êèåâñêîãî è Ìàëîðîññèéñêîãî òàéí?õ îáùåñòâ è îòãîëîñêàõ äâèæåíèÿ äåêàáðèñòîâ.//
Ìàòåðèàë? ìåæâóçîâñêîé íàó÷íîé ïðàêòè÷åñêîé êîôåðåíöèè,ïîñâÿùåííîé äâèæåíèþ äåêàáðèñòîâ(14-16 äåêàáðÿ 1989).Ê.,1990,ñ.12-
16
124
Ðèáàêîâ ². 1825 ð³ê íà Óêðà¿í³//Óêðà¿íà.-1925.-ñ.15

125
Ãåðìàéçå Î. Ðóõ äåêàáðèñò³â ³ óêðà¿íñòâî//Óêðà¿íà.-1925.-ñ.37

126
Ñèâîëþá Þ.Â., Ñîëäàòåíêî Â.Ô. Ïåðåäóìîâè çàðîäæåííÿ óêðà¿íñüêî¿ íàö³îíàëüíî¿ ³äå¿//Ó¯Æ.-1994.-¹ 2-3.
47
В Катехизисі Малоросійського Таємного Товариства були такі слова:
- Де зайшло сонце ?
- В Чигирині.
Занепад української ідеі в період, що ми розглядаємо, пов”язаний з тим, що в другій
половині XVIII сторіччя російський уряд почав справжній наступ на українські культуру та
ментальність. Це виражалося в насадженні російської культури, призначення на всі більш-менш
провідні посади російських дворян, подальшому запізнілому закріпаченні селян.Малоросійську
старшину за станом об”єднали з російським дворянством, і в 1790 році до Петербургу надійшло
близько 20 тисяч заяв козаків про їх належність до дворянства.
Однак, не зважаючи на залицяння російського уряду до української верхівки, деякі дворяни
прагнули до збереження хоча б деякої автономності України. Предводитель київського дворянства
Василь Капніст в 1788 році подав Катерині ІІ проект відновлення лівобережних козацьких полків,
який, звичайно, залишився без відповіді імператриці. Тоді в 1791 році В.Капніст від імені
автономистично настроєної козацької старшини розпочинає переговори в Берлині з пруським
урядом, які закінчилися листом з питанням, надісланим кабінет - міністру Евальду-Фрідріху
Герубергу , зможуть чи ні козаки у випадку війни Росії з Прусією розраховувати на Прусію, щоб
скинути панство Росії.
Та й Наполеон вважав Україну державою, де є велике коло дворян, що мають
антиросійські настрої. Наполеон базував свою думку на донесінні військового атташе
французького посольства в Петербурзі ( в останньому українська колонія налічувала 132 тис осіб),
який стверджував, що багато з петербурзьких українців незадоволенні російським режимом.
Наполеон одержав також донесіння від посла в Стамбулі Еміля Годена про те, що місцеві
українські емігранти мають в Україні прибічників незалежної України.
Звичайно, що ідея незалежності була поширена в колишніх козацьких кругах 127
.
Представники цих кол, як ми бачили були членами багатьох масонських лож, а згодом і членами
Малоросійського Таємного Товариства. Масонами були Капністи, Кочубей, Кулябки, Лукашевичі,
Родзянки, Скоропадські, Тарновські, Сулими, Хоменкі. Гетман України, призначений Катериною
ІІ,Кирил Розумовський був членом варшавської масонської ложі” Трьох братів”, мав зв”язки з
французькими масонами, масонами були Олексій Розумовський та йього сини 128.
Цікавий шлях деяких дворян-масонів від ложі “Об”єднаних слов”ян” до Малоросійського
Таємного Товариства, від гасла всесвітнього братерства до відокремлення в державу певного
етносу. Не варто казати про закономірність зміни настроїв від об”днання до відокремлення.
Навпаки, цей факт лише свідчить, що деякі дворяни, які шукали відповідей на свої питання з
суспільно-політичним та соціальним забарвленням, так і не знайшли цих відповідей в масонських
ложах, з їх мистикою та релігійною філософією, а йшли далі в своєму намаганні зробити щось
справжнє, як і в випадку з майбутніми декабристами.

127
Áîðèñåíêî Â. Çàðîäæåííÿ óêðà¿íñüêî¿ íàö³îíàëüíî¿ ³äå¿//Êè¿âñüêà ñòàðîâèíà,1996-¹ 2-3,ñ.2-8

128
Åíöèêëîïåä³ÿ óêðà¿íîçíàâñòâà.-ò.4.-Ê.-ñ.1486-1488
48
 Отже, масонство для українського дворянства стало тільки першою сходинкою в розвитку
його національної свідомості , першим кроком до визначення місця українського народу серед
інших європейських народів.

ВИСНОВКИ

49
 Історія масонства в Україні не дуже наповнена подіями, але важко переоцінити вплив
масонської організації на зародження та розвиток свідомого суспільного-політичного руху в
країні, що довгий час не мала своєї державності.
Масонські ложі в Україні виникли в результаті іноземного польсько-російського впливу
майже одночасно з російськими та польськими масонськими ложами, але в результаті
особливостей історичного, політичного та соціального розвитку, українського менталітету
масонські ложі в Україні мали свої певні особливості, наприклад в соціальному та національному
складі членів масонських лож, в певній національній забарвленості ідей деяких лідерів масонів, як
наприклад, В.Лукашевича.
Для виникнення масонських лож на території України були підстави, які грунтувалися в
економічному, соціальному, політичному, ментальному, духовному, культурному та релігійному
розвитку країни. Цим був обумовлений факт, шо в XVIII сторіччі ложі діяли в основному на
Правобережжі під впливом Польського Великого Сходу. В XIX сторіччі масонська організація
розповсюджується і на Лівобережжі, вже під російським впливом. Особливості масонства в
Україні проявилися в його поєднанні з національним рухом, що тільки народжувався, в
соціальному і національному складі масонських лож, існуванні меншої, ніж в Західній Європі ,
кількості різноманітних масонських систем, існуванні единої в усій Росії жіночої масонської ложі.
Незважаючи на іноземне походження масонства, воно привилося на українському грунті завдяки
внутрішнім економічним та політичним процесам.
В XVIII сторіччі масонська організація в Україні перебувала в початковій організаційній
стадії.
Тільки напочатку ХІХ сторіччя в 1801 - 1822 роки починається швидкий розвиток
масонства на території Російської імперії. Це було пов”язано з новими політичними умовами в
Російській імперії з приходом до влади Олександра I.
Розквіт масонських організацій відбувся в 1815 - 1820 рр, тобто на період після повернення
офіцерів із закордонних походів 1813-1815 рр. Ложі перебували під суворим контролем збоку
імперської адміністрації, звітувалися їй про свою роботу, саме завдяки цьому зберіглися до нашіх
днів багато матеріалів щодо діяльності масонських лож на початку ХІХ сторіччя.
Причиною заборони масонства в Російській імперії, зокрема в Україні, стала зміна
політичного, економічного та соціального становища імперії після війн з Наполеоном. Розвиток
суспільно-політичної свідомості освічених верств населення призвів до якісного переродження
масонства, що не було на руку консервативній частині масонських лож та уряду. Останні вирішили
прибігнути до такого рішучого кроку, як повна і остаточна заборона всіх таємних організацій в
імперії, в тому числі і масонських лож. Вони сподівалися, що тим самим масонство буде очищено
від " скверни " політичного впливу. Але вже ніякі заборони не могли припинити зростаючий
суспільно-політичний рух, який, народившись в глибинах масонських лож, врешті переріс них.
Для українського дворянства масонство стало першою сходинкою в розвитку його
суспільно-політичної та національної свідомості , першим кроком до визначення місця
українського народу серед інших європейських народів.

50
 Масонство на території України було офіційно заборонено, але ця заборона не змогла
знищити впливову організацію, яка вже проіснувала майже сторіччя і глибоко пустила свої
коріння в панівні верстви населення. Час від часу масонів намагалися звинувати в “всесвітніх”
заколотах проти християн, уряду і взагалі проти всього світу, масонів звинувачували в організації
майже всіх переворотів, які відбулися на межі сторіч, зокрема в здійсненні Жовтневого перевороту
в Росії. Масони не дуже боролися з цими чутками, адже вони продувжували пишатися своєю
конспирацією.
Масонська організація існує і в наші дні. Майже 4 000 000 членів налічує вонасьогодні.
Кількість масонських лож перевищила 5 000. В Києві масонська організація відновилася років 15
тому, і зараз вона налічує майже 200 членів. Серед них майже половина - політики і бізнесмени.
Сучасні масони наполягають, що масонство є етичною або навіть філософською течією. Саме в
тому і полягає феномен , що й на соьгодняшній день не можна дати чіткого конкретного
визначення, чи є масонство релігією або, як писали масонські автори “культурним
віросповіданням”, чи наукою, чи образом життя, чи етичною або філософською течією. Масонство
- це одночасно і перше, і друге , і третє. Масонство - це одночасно і філософія, і релігія, і початки
наукового уявлення світу - взагалом - це одна із багатьох спроб людства створити вдосконалу
систему бачення людини в природі та суспільстві. Ми вже наводили слова сучаного київського
масона “... масонство-це не зовсім релігія, це єтична і навіть філософська течія. І мета наша -
об”єднати людей на початках братерської любові, взаємодопомоги і вірності” 129
. Щоб не писали
масони в своїх конституціях та збірках масонських пісень, все рівно, кожний із членів масонських
лож шукав в масонстві щось своє, як кожний щось своє шукає в науці чи релігії. На деяких етапах
розвитку, в масонстві на перший план виходила чи релігійна, чи етична, чи філософська
направленість. Це було пов”язано з процесами, які відбувалися в суспільному житті людства.
Тобто, масонство не стояло на місці, воно розвивалося разом з людьми і їх уявленнями. Масонство
існує вже кілька сторіч , по - перше, завдяки своїй гнучкості, по - друге, завдяки тому, що всі,
питання, на яке воно дає ніби-то відповідь, є вічними і на справді не будуть ніколи вирішеними.
Але чи не варто все ж таки спробувати і ризикнути досягнути вершини вдосконалості ?

129
Ãðóøèí Ñ. Ìàñîíñüêà ëîæà : äèâí³ ³ãðè ëþäåé, ùî îáòÿæåí³ âëàäîþ ? “ÄÅÉ˲”.- 2.02.1995.-ñ.5
51