Professional Documents
Culture Documents
Москва 1999
ЗМІСТ
1. ВIД АВТОРА
9. УПА-"ПОЛІСЬКА СІЧ"
9.1 Як саме виникла УПА
9.2 Чого домагалися "бульбівці"
9.3 Якими були взаємостосунки між бульбівцями і бандерівцями
9.4 Чому бандерівці ліквідували УПА-"Поліську Січ"
9.5 Як діяла ОУН-б проти УПА-" Поліська Січ"
ВІД АВТОРА
Живемо в часах, коли у всьому світі, не тільки в українців, кожен
бажає показати, яким то він завжди був противником німців та ворогом
Гітлера, як то він ніколи не мав ніяких звязків із німцями, а навпаки, яка
була його роля у спротиві проти німців, та як то він чудом пережив роки
німецької окупації....
Кость Паньківський.
Ось вони:
16
17
19
20
22
25
26
28
29
ПРО "АКТ 30 ЧЕРВНЯ 1941-го"
Суть "Акту 30 червня 1941-го''
30
31
33
35
37
І далі:
Примітки
[1] ЦДАВО України, ф. 3833, оп.1, спр. 4.
[2] Стецько Я. 30 червня 1941: проголошення відновлення
державності України. Торонто - Нью-Йорк - Лондон, 1967. С 193 - 194.
[3] Матеріали до позицій визвольної боротьби українського
народу 1941 - 1953. Мюнхен, 1993. С 164.
[4] ЦДАВО України, ф. 3833, оп. 1, спр. 5, арк. 3.
[5] ЦДАВО України, ф. 4620, оп. 3, спр. 378, арк. 41 - 42.
[6] Стецько Я. 30 червня 1941. Торонто - Нью-Йорк - Лондон,
1967. С 265. [7] Там же. С 267.
[8] ЦДАВО України, ф. 3833, оп. 1, спр. 6, арк 3.
[9] Див.: Українська соціально політична думка в 20 столітті.
Документи і матеріали // Сучасність, 1983. Т. 3. С 26 - 34.
[10] Там же. С 36.
[11] Там же. С 37, 39, 40.
[12] Там же.С. 41.
[13] ЦДАВО України, ф. 2822, оп. 3, спр. 7, арк. 166.
[14] ЦДАВО України, ф. 3833, оп. З,, спр. 7, арк. 1.
[15] Там же. Арк. 2-4.
[16] Там же. Арк. 5-6.
[17] Цит. за: Матеріали до позиції визвольної боротьби
українського народу 1941 - 1953. Мюнхен, 1993. С 163.
[18] Там же. С. 164.
[19] Там же. С 165.
[20] Стецько Я. 30 червня 1941. С 21.
[21] Там же. С 144.
[22] Там же. С 164.
[23] Там же. С 164- 165, 273.
[24] Ж. "Український історик". Нью-Йорк - Торонто - Мюнхен,
1981. № 1 - 4. С. 155.
45
І далі:
І далі:
"а) Наша влада мусить бути страшна для її противників. Терор для
47
48
49
50
51
53
Іще:
Отак!
3. Мюллер продовжував:
61
Лахузен:
Еймен:
- Хто сказав це?
Лахузен:
Еймен:
Лахузен:
І далі: "Еймен:
Лахузен:
63
Лахузен:
- Можливо, не звосім правильно гназивати їх загонами. Це були,
які розташувались в таборах и проходили напіввіськову чи військову
підготовку.
Руденко:
Лахузен:
Руденко:
Лахузен:
Руденко:
Лахузен:
64
Е. Штольце:
Штольце:
66
Штольце продовжував:
Запитання:
Штольце:
68
70
Галан продовжував:
Ленкавський:
Головко:
Левицький:
Головко:
Левицький:
Ленкавський:
"Свідчення Ф. Фрідмана:
Свідчення Рубінштейн:
Свідчення Ф. Фрідмана:
І далі зауважував:
77
І далі додає:
78
79
І далі:
І тут же додано:
Стаття написана, якраз, у той самий час, коли його брат Василь
надіслав йому листа з Волині, тобто влітку 1943 р. Ця стаття має,
звичайно, певну вагу, бо її автор був у той час працівником відділу
інформації і пропаганди при проводі ОУН-бандерівців, який перебував
тоді у містечку Винники під Львовом. Немаловажне і те, що відділом
інформації і пропаганди керували Михайло Палідович ("Карпатський") і
Мирослав Прокоп ("Володимир"), той самий Прокоп, що тепер є одним
із "найвизначніших" історіографів "національно-визвольної боротьби".
В статті є чимало об'єктивної інформації. Так автор констатує:
84
УПА-"ПОЛІСЬКА СІЧ"
Як саме виникла УПА
88
89
90
91
92
І далі:
"Тарас Бульба"-Боровець:
94
І далі:
І далі:
"Всі молоді старшини нашого штабу, а особливо начальник
політично-пропагандивного відділу хор. Полин (Іван Мітринга)
обстоювали перший варіант. Полин-Мітринга ще в березні доказував,
що коли наша армія не ліквідує в зародку нової диверсії Лебедя, тоді
вони обов'язково будуть намагатися повністю знищити всіх нас, щоб
таким чином опанувати армію. Як бувший провідний член тої партії,
Мітринга-Полин прекрасно знав психологію та всі методи дії тих людей
і очевидно мав повну рацію.
І тут же:
96
"Всі вояки бачили, що таким чином партія Лебедя веде цілу армію
на явну смерть. А за армією така сама доля чекає всю націю. Почалося
велике невдоволення в лавах армії. Це невдоволення партійна СБ
заходилася ліквідовувати системою масового внутрішнього шпіонажу,
репресіями та розстрілами. Почалося масове дезертирство з армії в
підпілля перед партією та СБ. У відповідь на дезертирство СБ почала
тероризувати та розстрілювати цілі родини дезертирів. Почали брати
закладників, ширити донощицтво і т.п." [20]
Отаман продовжував:
"Вночі з 15 на 16 листопада 1943 року ми склали меморандум до
німецького військового командування, в якому пропонували німецькій
стороні:
97
98
Примітки
[1] Енциклопедія українознавства. Париж - Нью-Йорк, 1980.
Словникова частина. № 9. С. 3377.
[2] Бульба - Боровець Т. Армія без держави. Львів, 1993. С. 137.
[3] Там же. С 78.
[4] Там же. С 137.
[5] Там же. С 140.
[6] Там же. С 148.
[7] Там же. С 154.
[8] ЦДАГО України, ф. 1, оп. 23, спр. 919, арк. 39.
[9] Бульба - Боровець Т. Армія без держави. С. 96.
[10] Там же. С 73 - 74.
[11] Там же. С 78.
[12] ЦДАГО України, ф. 1, оп. 23, спр. 919.
[13] ЦДАГО України, ф. 166, оп. 3, спр. 149.
[14] ЦДАГО України, ф. 1, оп. 23, спр. 930.
[15] Бульба - Боровець Т. Армія без держави. С 256 - 257.
[16] Там же.
[17] Там же. С 258.
[18] Там же. С 261.
[19] Там же. С. 264.
[20] Там же. С. 274.
[21] Там же. С 277 - 278.
99
БАНДЕРІВСЬКА УПА
Як виникла бандерівська УПА
100
102
М. Лебедь:
Лебедь:
І ще:
П. Мірчук:
І далі:
105
"Наступ" здійснено на сонну казарму, де спали шуцмани-поліцаї
"української" поліції, на "козаків" з українськими прізвищами! Якраз, на
тих самих, які кількома тижнями пізніше, в березні 1943 р., по команді
ОУН-бандерівців та за згодою гестапо із зброєю перейдуть в УПА і
стануть їх військовою основою! І треба ж було вбити 7 "козаків" і
загубити свойого бойовика, щоб здобути 65 коців! Славетний подвиг в
історії УПА!
108
114
115
І ще одне застереження:
А суть тут така. Опис цього бою (по суті, сутички, яка сталася
через непорозуміння) П. Мірчук подає перекручено, фальшиво. Дійсно,
кілька 7 сотень УПА готували напад на сусіднє польське село Засмики
(тепер підпорядковане сільраді Любитів Ковельського району). Так
сюди були стягнені три курені упівців з військової округи "Турів", що
діяла на Поліссі. А в Засмиках поляки несли кругову оборону проти
нападів упівців і боївок служби безпеки ОУН, їх підтримували радянські
партизани з місцевого загону з'єднання Героя Радянського Союзу
полковника А.П. Бринського. Якраз в той час збройні формування ОУН
- УПА масово винищували польське населення на Волині. 7 - 9 вересня
1943 р. і відбувся напад упівців на село Засмики та ще кілька сусідніх сіл
та хуторів, де жили поляки. Засмики разом з його жителями й
охоронцями були повністю ліквідовані.
Дещо інакше про цей бій під Радовичами пише його учасник В.
Новак ("Крилатий") у томі 5 "Літопису УПА". Якщо П. Мірчук як
результат першого дня бою означує втрати німців в 5 убитими, то В.
Новак зазначає, що "в перших хвилинах бою німці мали великі жертви".
[29] Далі ж автор вказує на втрати німців за весь час бою, які становили
208 вбитих і багато ранених". При цьому зазначено, що найбільше їх
впало в перший день бою. Як бачимо суцільна плутанина. Однак,
почитайте, як про це пише нинішній львівський історик Б. Якимович в
недавно виданій книжці "Збройні сили України" (Львів, 1996):
120
"РАПОРТ
Виконуючи Ваше завдання, наше з'єднання у кількості 1500
чоловік 12 червня вирушило з району Сарн, що в Західній Україні до
Карпат. Дорогий Иосифе Віссаріоновичу, повідомляю коротко про
результати чотиримісячного бойового рейду.
Роздано населенню:
1. Хліба - 600 т.
2. Солі - 30 т.
3. Цукру - 150 т.
4. Худоби - 150 голів.
5. Взуття - 1500 пар,
велику кількість мануфактури та іншого майна...
С Ковпак".
122
Далі автор подає таке: "У кінцевій аналізі форм реакції українців
до совєтського режиму та відношення до війни відмітити три основні
групи:
І ще:
125
"Я довідався про те, що вже раненько 30/6 (тобто 30 червня 1941
р. - В. М.) під собор св. Юра прийшов в першими німецькими частинами
відділ українських добровольців-націоналістів під проводом Романа
Шухевича і о. д-ра Івана Гриньоха так званий легіон Нахтігаль. Тільки
маленька блакитно-жовта стяжечка на ремені відрізняла їх від німецьких
вояків. Митрополит Шептицький, якого вони відвідали, вислухавши о.
Гриньоха, якого знав як свого вихованця й кандидата на професора
теології, благословив вояків і дав благословення також і для
майбутнього українського уряду...
130
Панькіський продовжував:
131
І далі:
"Управа ж міста Львова видала знову від себе такий наказ щодо
прикрашування домів: "Доми й установи прикрашувати жовто-
блакитними прапорами - вгорі має бути жовта, в долині - блакитна
краска". [17]
134
Так маніпулювали з кольорами прапорів у час війни, вітаючи
гітлерівців. Так продовжують маніпулювати й сьогодні, хоч незалежна
Українська держава так досі остаточно і не вирішила, який парпор
повинен стати національним. Правда прийнята Конституція України
затвердила цей герб і прапор, забувши винести рішення про це на
всеукраїнський референдум.
139
Примітки
[1] Добрянський - Демкович М. Україна і Росія. Львів - Краків -
Париж, 1993.
[2] Там же. С. 35.
[3] Там же С 38.
[4] Там же. С. 56.
[5] Панківський К. Від держави до комітету. Нью-Йорк - Торонто,
1957. С. 7.
[6] Там же. С 5.
[7] Там же. С 6.
[8] Там же. С 7 - 8.
[9] Там же. С. 30 - 32.
[10] Там же. С 113- 114.
[11] Там же. С 34.
[12] Там же. С. 39.
[13] ЦДАВО України, ф. 4620, оп. 3, спр. 378, арк. 33.
[14] Панківський К. Від держави до комітету. С 43 - 44.
[15] Там же. С 53.
[16] Там же. С 54.
[17] Там же. С 60.
[18] Панківський К. Роки німецької окупації. Нью-Йорк - Торонто,
1965. С. 12.
[19] Там же. С. 12-13.
[20] Там же. С. 14.
[21] Там же. С. 18.
[22] Там же. С. 13.
[23] Там же. С. 138.
[24] Там же. С. 141 - 142, 144.
[25] Там же.
[26] Там же. С. 145 - 146.
[27] Там же. С. 146.
140
ДИВІЗІЯ СС "ГАЛИЧИНА"
Створення дивізії
Панківський:
І далі:
151
152
Тут, як бачимо, все ясніше ясного, бо крапку над "і" поставив сам
Вехтер.
153
Гайке свідчить:
І далі:
І ще:
Гайке:
А що ж далі?
Гайке:
І далі:
І, нарешті, таке:
І далі:
І ще додає Гунчак:
"Питання невинності або вини членів дивізії чітко подала
торонтська газета "Toronto Star" 17 серпня 1980 року після того, як були
ретельно вивчені звинувачення, висунуті в тій же газеті Соль Літтманом.
Під заголовком "Документів про військовий злочин немає" редактор
писав:
165
167
Гунчак:
"...Оскільки Вехтер був бригаденфюрером СС, то ж для нього
було звичним звертатися саме до Генріха Гіммлера із проханням на
дозвіл українського з'єднання СС.
Кадри:
Другий факт:
Гунчак зазначає:
174
176
177
Гунчак продовжує:
Гунчак:
Гунчак додає:
Гунчак:
Гунчак:
180
Зате під кінець книжки 3. Зелений подає дані про те, що в цих
юнацько-
181
182
183
Ви про це, пане Гунчак, добре знаєте. Тай як не знати, коли все
націоналістичне шумовиння часів минулої війни зводиться, якраз, до
того, що все те націоналістичне шумовиння намагалося й намагається й
сьогодні наввипередки, один перед другим, якнайкраще прислужитися
нацистам. Добре відомо, що гітлерівці втручалися в справи ОУН як
хотіли. Вони і "розбили інтригами" ОУН, щоб стало легше управляти
"амбіціями провідних діячів", як про це вони неоднарозово заявляли.
І далі:
Паньківський:
"15 березня 1945 року Шандрук заявив, що він стає головою УНК.
Того ж дня президент Лівицький своїм наказом підвищив генерала
штабу генерал-хорунжого П. Шандрука до генерал-поручика (щоб наш
генерал був рівний з генералом Власовим). Тим самим наказом генерал-
поручика М. Омельяновича-Павленко до генерал-полковника.
Президент призначив ген. Шандрука одночасно командувачем
Української національної армії (УНА)".[ 4]
І далі:
І ще:
187
І далі:
І ще:
Панькіський:
- зауважував Паньківський.
188
189
190
191
В. Косик:
І далі:
І далі:
Субтельний продовжує:
І ще:
І ще, найсуттєвіше:
207
- За вільну працію...
214
215
216
217
О. Баган пише:
220
Содоль:
При цьому слід мати на увазі те, яким чином ці люди опинилися в
орбіті УПА. Як свідчать документи, сама ОУН напередодні та в час
війни об'єднувала понад 20 тисяч функціонерів. Правда, М. Прокоп
зазначає, що "на переломі 1941 -1942 року... підпільна мережа ОУН-
бандерівців охоплювала 12 тисяч членів і 7 тисяч юнацтва".[67] Важко
назвати мотиви такого значного применшення членства ОУН-б.
224
228
231
232
Станіславщина:
233
"Стрийщина:
Повіт Перемишляни.
"Це нелюди, а звірі, яких світ не бачив", -так говорили в той час
про бандерівців трудящі західних областей України. Ярослав Галан,
якого по праву називали "совістю Галичини", в 1946 р. так
характеризував звірства бандерівців: "Ці ватаги ошалілих від запаху
людської крові
243
244
Цей убивця-горлоріз,
Що за море аж заліз,
Надрайонний шеф ес-бе -
Це гестапівський цабе!
Він і різав, і стріляв,
Він палив і розпинав,
На людей наводив ляк
Симпатичний пан Підляк...
І далі:
І ще Братунь додавав:
Або:
247
Це неправда, що за волю
Ви боролись у ярмі.
Лицеміри! Нашу волю
Убивали ви самі.
Це непрада, що за брата
Ви страждали у тюрмі.
Лицеміри! Того брата
Мордували ви самі.
Це брехня, що Україну
Ви любили будь-коли -
А могли б, то й Україну
У криницю затягли!..
...Невідомо, не раховано,
Скільки люду там поховано,
Скільки вбито не чужинцями,
А братами-українцями!..
248
Примітки
[1] Ті, що канули у пітьму. Львів, 1964. С 253 - 254.
[2] Державний архів Львівської області, ф. П - 1, оп. З, спр. 34,
арк. 87 - 89.
[3] ЦДАГО України, ф. 57, оп. 4, спр. 338, арк. 506 - 507.
[4] Тожецкі Р. Kwestia Ukrainska w Polityce III Rzeszy (1933 -
1945). Warszawa, 1971 S. 294.
[5] Там же. С. 295 - 296.
[6] ЦДАВО України, ф. 4620, оп. З, спр. 38, арк. 38.
[7] Субтельний О. Україна: історія. С. 412.
[8] Там же.
[9] Там же.
[10] Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. С. 395.
[11] Там же.
[12] Мельничук Ю. Супостати. Львів, 1964. С 9.
[13] ПАТО, ф. І, оп. 4, спр. 1, арк. 99.
[14] ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 220, арк. 86 -.87.
[15] ПАШФО, ф. 1, оп. 1, спр. 317, арк. 24.
[16] ЛОДА, ф. П - 3, оп. 6, спр. 283, арк. 32.
[17] Див.: Украинская ССР в Великой Отечественной войне
Советского Союза 1941 - 1945. К., 1975. Т. 3. С. 152 - 153.
249
250
І тут же додає:
Донцов
- умів орудувати цитатами із філософів Заходу (це видавав він за
власні думки);
255
256
Будеш, Україно,
Довго пам'ятати...
Виколені очі,
Очі-зоряниці.
Будеш пам'тати
Дерманські криниці!
257
Віктор Поліщук:
"Не було "війни" УПА проти німців, не було теж війни проти
більшовиків. Що не означає, що УПА не мала сутичок з червоними
партизанами чи з невеликими німецькими відділами. Їх причиною і
метою було закріплення за ОУН-УПА опанованого ними терену, або ж
здобуття потрібної зброї і боєприпасів...".[2]
І далі:
258
261
Однак!
265
Віктор Поліщук:
268
ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ
269
"За українську ідею було пролито вже стільки крові, вже полягло
стільки людей, не тих недомірків, недолюдей, яких ми бачимо щоденно
на вулиці.., що якщо ми зараз програємо, якщо не скористуємось
моментом, якщо ми зараз зупинимось перед тим, щоб пролити кров,
цього не проститься нам ні на цьому світі, ні на тім". А поки-що нищать
пам'ятні знаки на місцях захоронения тих, хто загинув від рук гітлерівців
та оунівців, в центрі Львова спалюють кострища книг "ворогів",
демонстративно шматують червоні, російські та польські прапори,
посилають бойовиків УНА - УНСО на бойові діяння в Придністров'я,
Абхазію і Чечню, зривають ордени з ветеранів війни і праці, та
знущаються над ними. 9 травня 1997 р., в День Перемоги над фашизмом,
група необандерівців у Львові зупинила колону демонстрантів-ветеранів
війни і поглумилася над нею. Те ж сталося і 27 липня того ж року, в день
річниці визволення Львова від німецько-фашистських загарбників.
Аналогічні акції проводять войовничі націоналісти в Івано-Франківську,
Тернополі та в інших містах Галичини. Такі свавільні побоїща та акти
вандалізму творяться постійно при потуранні місцевих
націонал-"демократичних" властей.
270