You are on page 1of 35

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені І.І. МЕЧНИКОВА
ФАКУЛЬТЕТ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ
КАФЕДРА АГЛІЙСЬКОЇ ГРАМАТИКИ

Курсова робота
на тему:
«СУЧАСНІ АНГЛІЙСЬКІ ДІАЛЕКТИ: ВАРІАЦІЇ У ВЖИВАННІ
ГОЛОВНИХ І СЛУЖБОВИХ ЧАСТИН МОВИ»

Студентки ІІІ курсу
відділення англійської філології
КАМЕНЩИК ОЛЕКСАНДРИ

Науковий керівник:
Викладач к.ф.н., доцент
ДОМБРОВАН Т.І.

Кількість балів:_____________
Оцінка:ECTS_______________
Національна шкала:__________

Одеса 2011
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………….…………3
РОЗДІЛ І. ПОХОДЖЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ………...…………………5
РОЗДІЛ ІІ. ВАРІАЦІЇ ВЖИВАННЯ ГОЛОВНИХ ТА СЛУЖБОВИХ
ЧАСТИН МОВИ У ДІАЛЕКТАХ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ.........17
2.1. Іменник...............................................................................................17
2.1.1. Неозначений артикль.................................................................17
2.1.2. Означений артикль.....................................................................17
2.1.3. Множина......................................................................................19
2.1.4. Родовий відмінок........................................................................20
2.1.5. Рід.................................................................................................21
2.2. Прикметник........................................................................................21
2.3. Числівник...........................................................................................22
2.4. Займенник...........................................................................................23
2.4.1. Особові займенники..................................................................23
2.4.2. Присвійні займенники...............................................................23
2.4.3. Відносні займенники.................................................................24
2.4.4. Зворотні займенники.................................................................24
2.4.5. Вказівні займенники..................................................................25
2.5. Дієслово..............................................................................................25
2.5.1. Теперешній час Present Indefinite…………………………….25
2.5.2. Дієслово to do.............................................................................26
2.5.3. Дієслово to be.............................................................................26
2.5.4. Минулий час Past Indefinite…………………………………..27
2.5.5. Форма Continuous……………………………………………..27
2.5.6. Форма Perfect………………………………………………….27
2.5.7. Смислове дієслово.....................................................................27
2.5.8. Заперечення................................................................................28
2.5.9. Правильні і неправильні дієслова............................................28
2.5.10. Інфінітив...................................................................................29
2.6. Прислівник.........................................................................................30
2.6.1. Особливості вживання прислівників.......................................30
2.6.2. Прислівники місця.....................................................................30
2.6.3. Прислівники способу дії...........................................................30
2.6.4. Прислівники міри......................................................................31
2.6.5. Прислівники часу……………………………………………..31
2.7. Службові слова……………………………………………………..31
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...33
БІБЛІОГРАФІЯ…………………………………………………………………..34

2

ВСТУП

Сучасна англійська мова – одна з германських мов, що належить до
західногерманської групи Індо-Європейської мовної родини. Вона є рідною
для близька 500 млн. людей, нею володіє не менше 1 млрд. людей. Крім того,
англійська мова є офіційною для 50 країн та регіонів, а це 150 млн. носіїв:
Англія, Сполучені Штати Америки, Нова Зеландія, Республіка Гана, Замбія,
Кенія, Ліберія, Нігерія, Зімбабве, Сієрра-Леоне, Уганда тощо. У 18 країнах
англійська є другою або третьою офіційною мовою( це 940 млн. людей).
Серед цих країн Індія, Канада( з французькою мовою як першою
національною), Ірландія, Мальта, Філіпіни, Південно-Африканська
Республіка, Камерун, Пуерто-Ріко, Сінгапур, Республіка Сомалі тощо.
Англійська мова – одна з офіційних і робочих мов Організації Об’єднаних
Націй.
Англійська мова бере свій початок від мови старогерманських
племен( англів, саксів та ютів), які переселились з континенту в V – VI ст. у
Британію, яку населяли кельти. Взаємодія племенних діалектів англів, саксів
і ютів, які розвивались в умовах формування англійської народності, привела
до створення теріторіальних діалектів. Але в самій Великобританії є велика
кількість різновидів цього наріччя, їх називають діалектами або акцентами.
Доволі складно провести межу між поняттям мовний варіант і поняттям
діалектне мовлення, тому що відповідно до визначення, обидва з них можна
охарактиризувати як варіант вимови даної мови, специфічний для окремої
групи людей. Але не варто забувати, що основна розбіжність у тому, що
деякі варіанти мови, у нашому випадку англійської, вже почали
зарекомендовувати себе як самостійні мови( інші обов’язково наслідують
їхньому прикладу), чого ніколи не трапиться з діалектним мовленням.
Вивчення діалектів дає безцінний і дійсно невичерпний матеріал не
тільки для проникнення у найглибші початки мови, її історичне минуле, але й
дозволяє об’єктивно, без упередження і однобічності оцінити і зрозуміти
особливості становлення і розвитку літературної норми, різних соціальних і
професійних говорів, а також мовних варіантів. Тільки облік діалектних
даних відкриває можливість зрозуміти не тільки так звані «відхилення від
правил» вимови і граматики, але й самі ці правила, і може служити міцною
основою для дослідження становлення і розвитку значень слів.
Існує точка зору, що діалекти – це «вульгарне мовлення», яку вживають
тільки «неосвічені» шари суспільства. Але таке судження антиісторичне і є
невірним фактично, тому що, по-перше, літературна норма, як правило,
складається на основі одного або кількох місцевих діалектів, по-друге, мовні
особливості будь-якого місцевого діалекту зумовлені не «недбалістю»
мовлення його носіїв, а суворими історичними закономірностями.
3

Відповідно до мети і завдань робота має наступну структуру: Вступ. вплив радіо та телебачення – все це визначає наприкінці мовлення окремих носіїв діалекту. У другому розділі ми роздивимось найбільш суттєві морфологічні явища. які є властивими різним шарам носіїв. У першому розділі ми освітлимо історію Аглії від початку її заселення та походження англійської мови. Предметом нашого дослідження є варіації у вживанні самостійних та службових частин мови в діалектах сучасної англійської мови. Об’єктом нашого дослідження є сучасна англійська мова. міждіалектні контакти. Метою нашого дослідження є отримання нових свідчень і об’єктивних знань про вживання самостійних і службових частин мови в різних діалектах сучасної англійської мови.регістрація. теріторіальних формаціях.Було б примітивно і невірно уявляти собі мовлення носіїв діалекту як абсолютно однорідну і таку. професійних. які є властивими сучасним англійським діалектам. слід віднести лінгвістичні та емпіричні методи. вплив професіональних і соціальних мовних прикладів. До методів наукового дослідження. яка складається тільки з діалектизмів на всіх мовних рівнях( фонетика. Навіть мовлення окремих носіїв діалекту в кордонах одного селища має свої специфічні особливості. особливостями вжиття самостійних і службових частин мови у цих діалектах. опис фактів варіацій вживання самостійних і службових частин мови в діалектах сучасної англійської мови. Висновки та Бібліографію. як і в різних ареалах. вона існує в людському суспільстві. Мова – складне суспільній реальній повсякденній мовленнєвій практиці людей явище. Задачі нашого дослідження наступні: . Актуальність даної роботи зумовлена підвищеним інтересом до варіацій діалектів сучасної англійської мови. граматика і лексика) й у всіх мовних ситуаціях. Суцільне розповсюдження літературного стандарту по всій теріторії Великобританії. два розділи. які були використані для написання даної роботи. яка і в рамках єдиної території в такому ж ступені неоднорідна. 4 . -порівняння варіацій вживання самостійних і службових часнин мови в різних діалектах сучасної англійської мови. у різних соціальних.

унашому розпорядженні знаходиться ряд давніх документів в оригіналі. у ІХ столітті кількість їх збільшується. розриву зі старими традиціями після нормандського завоювання і реформації багато пам’ятників було знищено. які. яке відбулось у давньоанглійську епоху. і кількість їх порівняно до інших європейських країн є значною. такі документи писали в Англії в період давньоанглійської мови зазвичай народною мовою. Лиш протягом ХІІ століття старі мовні форми стають незрозумілими: давньоанглійська мова переходить у середньоанглійську. і ще більше – у списках. наведених у латинських текстах ( наприклад. рукопис Юніуса[ Junius. У зв’язку з політичними умовами подавлююча більшість давньоанглійських рукописів Х і подальших століть була записана на діалекті Уессекса – регіону. вірогідно. Крім об’ємистих рукописів. хоча в Англії і загублено багато найдавніших пам’ятників. притримуючись страрих мовних форм. Перші рукописи – це нечисельні глосси початку VIII століття. найдавніші з них сходять до VII століття. написана близько 1000 року. якою часто користувались для офіціальних документів особливої важливості навіть у віддалених частинах Англії. які прагнули зберегти мовну форму оригіналів. Наші знання про давньоанглійську мову поповнюються ще цілим рядом англійських влісних імен. Vitellius A XV. Ексетерський кодекс – в Ексетерському соборі.РОЗДІЛ І. Уже в давньоанглійський період кількість рукописів і їх об’єм був набагато більшим. У протилежність до материка. ПИСЕМНІ ПАМ’ЯТНИКИ ТА ТЕРІТОРІАЛЬНИЙ РОЗПОДІЛ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ Перші пам‘ятники англійської мови відносяться до дуже давньої епохи. деякі – до ХІІ століття. У результаті вторгнення датчан. Більш пізній уессекський діалект перетворився у свого роду писемну мову. Чотири великих томи рукописів. Вже ж на підставі зберігшихся ми можемо уявити собі доволі повну картину розвитку англійської мови протягом дванадцяти століть. X century]. який стояв у політичному та культурному відношенні на першому місці. ніж у будь-якій іншій германській державі тієї ж епохи. Однак в деяких відношеннях наші свідчення про давньоанглійську мову вже ж обмежені. Батьківщиною богатої давньоанглійської прозаїчної літератури є в основному південь Англіїї. але більшість з них відноситься до Х – ХІ століть. якщо не сам Уессекс. кодекс Верчеллі – у Верчелльському соборі в 5 . найдавніші з них написані у середині VIII столття. XI] – у бібліотеці Бодлеана в Оксфорді. уже давно існували в розмовній мові. Писарі включають у рукописи все більше нових граматичних форм. у «Церковній історії» Беди). приблизно 1050 – 1072 роках. до першої половини якого старі тексти ще переписували. адже вся література написана на чисто уессекському діалекті. у яких зібрані майже всі відомі поетичні пам’ятники давньої Англії ( Британський музей: кодекс Вітелліус [ Cotton.

а прозаїчні часто є перекладами з латині і тому їх синтаксис у значній мірі обумовлені синтаксичним строєм латинської мови. у деяких суттєвих фонетичних явищах і в написанні довгих голосних у безударних складах. вони також могли знаходитись під упливом латинської церковної писемності. Тому уессекський діалект роздивляється як типічний представник давньоанглійської мови. У цих рукописах зустрічаються лише сліди неуессекських діалектних форм оригіналів. Ще менше відмін спостерігається у граматичних формах. походження яких з впевненістю визначити. написання вказує на поступовий перехід першоначально різних голосних у голосні середнього підйому. Ряд таких пам’ятників носить церковний характер ( проповіді і так далі). помітний уже в найдавніших текстах. хоча й у меншій кількості. багатих письмовими пам’ятниками. на англському діалекті. Якщо не враховувати декілька коротких текстів. У давньоанглійській мові. до того ж для подальшого розвитку мови він не мав такого значення. хоча більшість поетичних творів було написано. переписані також на пізній уессекський діалект. аде всеж таки – це лише один з діалектів останнього. навідміну від давньоверхньонімецької.північній Італії. Виходячи з аналізу нечислельних текстів. Цим зумовлена обмеженість словникового складу.82] Давньоанглійська писемнисть обмежена також і за своїм характером. дієслів. подальший розвиток представляє для цього деяку можливість. кентські. у відношенні давньоанглійського періоду ми маємо задовільняться спільною характеристикою: тексти уессекські. З інших діалектів ми знаємо тільки кентський і нортумбрійський. причому по текстах різного часу. у них лише посилюється процес. вірогідно. Правда. яка у більшому ступені вживається традиційними зворотами. друга половина Х століття). а також. Поетичні пам’ятники написані на мові. У силу цих обставин на підставі давньоанглійських пам’ятників неможна визначити кордони давньоанглійських діалектів. Різниця між мовою цих текстів і мовою більш пізніх уессекських пам’ятників Х та ХІ століть закльчається. по-перше. нортумбрійські). а тим більш фразеологічні звороти розмовної мови не зустрічаються майже в жодному тексті. розмовна мова. у цьому відношенні грає велику роль своєрідність пам’ятників. Найдавніші уессекські тексти відносяться в основному до епохи короля Альфреда. У нашому розпорядженні дуже мало текстів з яскраво вираженими характерними рисами інших діалектів. вирівнювання мілких класів відмінювання іменників по основних і поява деяких нових форм. у займенників. і тим більш корінних. то оригінальна проза представлена тільки вельми однообразною по змісту англо-саксонською хронікою та законами. і в особливості східноанглські діалекти тієї епохи.[2. не відбулось багато змін. 80 . протягом майже чотирьох століть. з’явившихся по аналогії. Взагалі кількість пам’ятників кельтського 6 . як менш відомі нам англські. до того ж і ці нечисельні тексти представляють собою виключно підстрочні глосси. англські ( мерсійські.

[7. яке вони мали у шкільній латинській або французькій вимові. можливо. Абсолютно іншу картину представляють пам’ятники середньоанглійського періоду. у складанні яких. найдавнішими з них є юридичні документи. на кам’яних хрестах. а з іншої – подстрочні глосси Х століття. Точно також і в північній Англії. Таким чином. а зі школ ірландської місії на півночі Англії. але були добре знайомі з давньоанглійською граматикою. мистецтво запису на народній мові бере свій початок не зі школ римських місіонерів в Кентербері. вживаючи літери у тому значенні. яку цей алфавіт отримав в Ірландії. які отримали шкільну освіту. перед усім у королевсткій лондонській. Велике значення мають. з одного боку. частково йшли особливими шляхами в залежності від місцерозташування. і разом ц цим зріс попит на рукописи. Всі ці записи побудовані на місцевих діалектах. До того ж писарі домішували і деякі риси давньоанглійського письма. мовні форми текстів ( хоча і невеликих за розмірами) і надписів VII i IX століть. у Рашуотському евангелії ( так званому “Rushworth”). за винятком Шотландії. де мались архіві. При цьому глоссатори – як линдисфарнський. такі надписи зустрічаються. брали участь писарі. а саме глосси в рукописі Линдисфарнського євангелія та в Дургамському требнику. які розмовляли на унших діалектах. У тому випадку. у Йоркширських монастирях і у самому Йорку виникла відома традиція запису североанглійського діалекту. Легше порівняти з уессекськими текстами нормумбрійські. а також на зброї та на рунічній шкатулці з Клермон-Феррана.судячи з численних відступлень від прийнятих норм. . наприклад. коли писарям все-таки приходилось писати тексти англійською. які користувались відомістю. традиції якої були запозичені й іншими писарями. Частково вони продовжували відомі особливості давньоанглійського періода. спочатку у великих монастирях. давньоанглійські рукописи написані латинським алфавітом. написані на варіанті цього діалекта. Скоро після нормандського завоювання препинилось викладання англійської грамоти. Аж до самого XV століття не існувало мовної норми. За винятком вказаних пам’ятників. потім у канцеляріях. відомого їм за рукописами. 7 . коли дорогий пергамент замінив дешевий папір і збільшилась кількість людей. так і дургамський. але й в християнську епоху. Кількість пам’ятників у значній мірі зростає. вони нмагались передавати звуки англійської мови. яка вважалась би взірцем за межами вузького місцевого кола. 14] Рунічним письмом користались для надписів не тільки в язичну. але у тій своєрідній формі. частково. Вона розвивалась поступово. Але пам’ятники ці зовсім не одноманітні за своєю мовною формою. шкільною мовою стала латинська або французька. Пізніше така ж ситуація існує в Единбурзі для передавання шотландського варіанта англійської мови. У морфології вони предбачають де у чому деякі особливості більш пізньої середньоанглійської норми. Лише в XV столітті мовна норма Лондона починає вважатися взірцевою у більшості регіонів Англії. особливо в XIV i XV століттях. а потім.діалекта невелика.

ніж стосовнодавньоанглійського. не всі переписчики діють при переписування однаковим чином. ніж знати місце.Наші свідчення про особливості місцевих діалектів середньоанглійського періода . Написання в текстах. місце написання яких установлене. які при передаванні на інший діалект втратили б риму. особливо члени жебрацьких орденів. Однак ці документи. Для лінгвістичного дослідження цінними є такі тексти. потім французькою мовою. Правда. у яких переписчики лише частково ввели свої діалектні форми. Далі суттєве значення мають мовні форми інших рукописів. дуже часто переходили у чужі монастирі. розміщеної недалеко від місця запису оригіналу. при переписці поетичних творів рими не відповідні до діалекта переписчика. написані на різних діалектах. за винятком небагатьох державних актів ХІ та ХІІ століть. Писарі середньоанглійського періодаґ. Крім того. які переписувались у монастирях. інші частково запозичують форми оригіналу. переписані у місцевості. які румуюються у таких віршах. 48] Особливо важливими для нас є наступні моменти. в якій вони жили. особливо їх старі форми. Крім того. Англійські документи починають з’являтись спочатку к кінцю XIV століття. що вони ( особливо писарі королевської 8 . Такими текстами для нас слугують у першу чергу офіційні документи. особливо тексти. які знаходились під впливом давньоанглійської писемної традиції. були написані спочатку латинню. Велике значення мають також географічні назви. Однак таких пам’ятників дуже мало. що писарі часто не вміли передавати той абр інший звук.[12. або для того. Величезну цінність представляють для нас рими у поетичних творах. 3. Деякі вкладають у пам’ятник свої діалектні форми повністю. іноді змінювались. Навпаки. де їх навчали письму. хоча і більш повні ( завдяки великій кількості пам’ятників).Тому знати місце. 1. не завжди переписувались людьми. все-таки ще обмежені. не властивими їх рідному діалекту. для дослідження мови набагато важливіше. щоб їх рими правильно звучали і за кордонами рідної для ніх області. Крім того. особливо якщо йдеться про незрозумілі для них слова або про слова. які є відомими для нас. Тому при вивченні поетичних творів необхідно враховувати також якість переписки. особливе значення мають оригінальні рукописи авторів. уцей час все ясніше відчувається вплив на провінцію лондонської літературної мови. де рукопис був переписаний. або заради зручності римування. Як і інші середньовічні переписчики. Монахи. якщо нам достовірно відома їх батьківщина або регіон. треба враховувати також і те. навіть у віддалені регіони. 2. У XV столітті кількість їх збільшується. тексти. однак у документах вони не завжди записані згідно з місцевою вимовою. заміняли мовні форми оригіналів більш звичними формами рідного діалекту або діалекта тієї місцевості. не представляють особливого інтересу тексти з далеких регіонів. Таким чином. Однак слід врахувати. що поети часто користувались римами. де був написаний оригінал. які народились поблизу саме цих монастирівабо навчившихся там мистецтву писати.

канцелярії у Вестмінстері) переробляли знайомі їм географічні терміни. відповідно до власних діалектів. з одного боку. 4. Цей діалект. З цих діалектів найкраще відомий глостерський. які продовжують особливості давньоанглійського уессекського діалекта. що багато кордонів зсунулось уже в середньоанглійський період і особливо у наступний час. про середньоанглійські діалекти для точного визначення кордонів цих діалектів недостатньо. тобто в регіоні центральних діалектів ( Midlands). але у відношенні до північного Йоркширу ми маємо пам’ятниками починаючи лише з ХІІІ століття. Діалекти розходяться між собою головним чином у галузі фонетики та морфології. точні кордони яких неможна визначити. мовні форми якого доволі одноманітні. але кількість пам’ятників зростає лише в XIV столітті. Камберленд. засновуючись головним чином на зіставленні їх з формами сучасних діалектів і географічних назв. які розпадаються зі свого боку на південно-західні ( Херефордшир і Вустершир до самого Шропшира) і північно-західні ( Чешир. 84 – 85 ] Тих свідчень. Лондонський діалект відомий нам с ХІІ століття. точно встановлених. які входили у склад складних назв. Розрізнюють такі діалекти: На півдні – кентський. оскільки в нашому розпорядженні недостатньо пам’ятників. У межах центральних діалектів нам відомі східні ( Норфолк і Саффолк. які стеляться до шотландського кордону. з 9 . вірогідно. Далі. кордони яких належать до числа небагатьох. до цієї діалектної групи належить англійська мова у Шотландії. тобто перед усім у її столиці – Единбурзі й у східній приморській області. і тільки для деяких мовних фактів ми не можемо нанести на карту точні кордони.На заході кентський діалект межує з південно-західними діалектами. точно не встановлений. місце написання яких можна визначити. Нарівні з цим існують розбіжності в словниковому складі. з цього часу і в дуже великій кількості. Кордон між двома останніми групами у межах колишніх центрально-англських областей. і Лінкольншир – з іншого) і західні. Про ессекський діалект ми маємо скудну інформацію. розвився у місцевий літературний діалект. ланкашир на південь від реки Рибл і. Західний діалект ( північний Ланкашир. правда. Треба також приймати до уваги зіставлення з формами сучасних діалектів.[2. Ми знаємо лише найважливіші особливості великих областей. центром якого є сучасне графство Кент. При цьому виявляється. які.що прилягають до нього.З нортумбрійських діалектів ми знаємо діалект північного Йоркшира і північних областей. будучи мовою шотландського двору у XV – XVI століттях. деякі особливості цього діалекта однак зустрічаються і в прилягаючих до нього графствах Сассекс і Саррей і навіть на північ від Темзи в Ессексі. Діалекти колишньої англської області розпадаються на дві групи: центральні та нортумбрійські ( північні). східні та північні кордони цієї діалектної групи визначити не вдається. Дербішир і Західний Райдинг У Йоркширі). Уестморленд) є нам мало відомим. які ми маємо.

але перед усім різним об’ємом запозичень зі скандинавської і. Однак середньоанглійський діалект цих регіонів нам невідомий. а також Оксфордшир та Беркшир були відносно мало заселеними. з французької. що населення цих областей також переселялось до Лондона. Не можна. на північ-заході – центральні. тому не можна визначити їх можливий вплив на розвиток лондонського діалекту. 1360 і 1379 роках спад населення у Лондоні. Таким чином. як і у всіх тісно забудованих середньовічних містах. зумовлені розбіжностями. що вже під час перепису населення ( Domesday Book) невздовзі після нормандського завоювання Норфолк і Саффолк. Таке припущення тим більше правдоподібно. У 1377 році були щільно заселені також Лестершир і Нортгемптоншир. Не дослідженим також у певній мірі є питання про те. оскільки вони були розташовані не дуже далеко від неї і підтримували з нею торгівельні зв’язки ( постачання сільськогосподарських продуктів до столиці). виявилось більше. Саффолк). 57 . Однак у ХІV столітті в лондонському діалекті виявляється все більше рис. Області. вказані регіони могли віддавати надлишок свого населення столиці. Плодородні західні області. кентським і англським словниковим складом.одного боку. ніж у селі. що і є представленим у найдавніших лондонських пам’ятниках. другим по величині був тоді Йорк ( близько 11 тисяч мешканців). можливо. до того ж можна припустити. вірогідно. поселення через лісисту місцевість і неплодорідний ґрунт були розташовані там на деякій відстані одне від одного. які прилягають до Лондона з півдня і південь-заходу. існувавшими ще у давньоанглійській між саксонським. [6. особливо Сомерсетшир. а потім і Лінкольншир виявились найбільш щільно заселеними регіонами Англії. і цілком можливо. установити точні межі розповсюдження окремих слів у середньоанглійський період. Норфолк. що в результаті епідемій чуми в 1348-1349. Це можна пояснити швидше за все прирістом населення Лондона за рахунок сільськогосподарських областей. на південьзаході – південно-західні діалекти ( у давньоанглійській їх називали уессекським). так як наші пам’ятники не дають для цього достатньо матеріалу. Тому в Лондоні приїжджі мали більше можливості знайти заробіток. які зустрічались раніше у східній частині центральної області ( Лінкольншир. потім Бристоль ( 7 тисяч) та Норідж ( 6 тисяч).59] 10 . У 1377 році Лондон був англійським містом з найбільгим населенням і мав близько 35 тисяч мешканців. однак. які існують розбіжності в області синтаксису. У відношенні Норфолка та Саффолка це підтверджується даними перепису “Poll Tax” у 1377 році. Дорсетшир і Девонширзнаходились далі від столиці і не мали з нею настільки тісних економічних зв’язків. так як пізніше з нього розвинулась англійська літературна мова. Серед середньоанглійських діалектів особливе місце займає лондонський. на північ-сході – ессекські. Тому в лондонському діалекті можуть сполучатись усі ці діалекти. До Лондону на південь-сході прилягає кентський діалект.

Однак у найважливіших рукописах його робіт. численні дидактичні твори та інша широко розповсюджена церковна література. вірогідно. на ньому ж створені твори його послідовників. Іноді при прийомі окремо робили застерігання. так і латинською мовами ( “to write competendie and to rede perfectli both englyshe and lattyne”). Приватні листи ХV століття. що частіше за все ці документи складались професійними писарями ( які у силу централізації судовиробництва і юридичної освіти в Лондоні. лиш де-не-де зустрічаються окремі діалектні форми. наприклад. як і документ 1430 року з Сомерсетшира. очевидно. наприклад. На тій же мові написана більшість творів Віклифа. навчали читанню і письму. то ще в 1371 році. навіть у селах існували школи. будучи уродженцем Лондона і придвірним чиновником. Очевидно. Написаний. Так. характерні для батьківщини поета. незалежні від церкви. кожне більшменш значуще місто мало свою початкову школу “Grammar School”. Підготовчим ступенем до таких “Grammar Schools”. а також зроблений їм переклад Біблії. у XIV столітті їх ще дуже мало. булі навчені мові канцелярії). Окрім старих соборних шкіл. Однак документи 1426 року написані вже майже на чистому лондонському діалекті так само. хоча і в декілька архаїчній формі. служили “Song Schools”. яка зберіглась у численних рукописах. що все оригінали були складені на діалекті. які зберіглись у великій кількості. в Уинчестері ( заснована в 1382 році) і в Ітоні ( заснована в 1443 році). Навіть якщо врахувати. всюди будувались школи. незалежної від приходу). тому що без цього в “Grammar School” не приймали. наприклад. рукопис легенд Осберна Бокенама ( Osbern Bokenham) у прозаїчній частині також майже збігається за своїми формами з лондонським діалектом. існували великі школи. що необхідно вміти правильно писати і бездоганно читати як англійською. засновані приватними особами. Місця створення рукописів невідомі. Правда. у Девоншир. це пов’язано з рістом грамотності. в Оксфорді. Твори Джона Кепгрейва ( John Capgrave) із Лінна. до реформації. в яких головним предметом навчання була латинська мова. Найвеличніший поет середньоанглійського періоду Джеффрі Чосер ( Geoffrey Chaucer). майже всі гільдії утримували школи для своїх членів. ніж були написані документи його епохи. В останніх. але в одному з них – документі 1464 року – зустрічається вже немало лондонських форм. в яких викладав вчений старий або священик “Chantry” ( каплиці. у документі з Кента модна виявити місцеві діалектні форми. і лише близько 1430 року кількість їх починає зростати. Крім того.Поступове розповсюдження лутературної мови краще за все можна прослідити по обласним документам. у той час як рими знаходять деякі фонетичні особливості. можливо. писав мовою столиці. У всякому разі. Йоркські та Йоркширські документи аж до 1430 року складались на місцевому письмовому діалекті. написані майже повністю на лондонському діалекті. поряд з катехізисом. які зберіглись частково в оригінальних рукописах. який майже збігається з лондонським. Поступово лондонські форми проникають також в інші регіони. 11 . написані вцілому також на лондонському діалекті. коли держава зосередила у своїх руках усі заклади такого типу.

однак. який видав до 1535 року приблизно 408 книг. правда. Давньоанглійські текти ( проповіді.[10. дидактична світська проза і перед усім закони. написаних незадовго до цього в Лондоні. немає ніяких розбіжностей з мовними формами документів. Перша спроба створити систематичну орфографію з урахуванням мовних змін була зроблена августинським монахом Ормом ( Orrm) у його. написаній близько 1200 року ( у теперешній час сберігається у Бодлеані – Оксфорд). Пізніше цей шрифт змінюється на готичний. Навіть письменники Шотландії. вже відмовились у ХІІІ столітті. наслідував ту ж традицію. 402 ( ”Ancren Wisse”) та Бодлей. очевидно власноручному. які повинні були підтвердити правові зазіхання. частково для позначення особливих звуків. яка зберігається у «Корпус Кристі Колледж». Уільям Кекстон ( William Caxton. які намагались передати англійську мову за допомогою вивченого їми англо-нормандського правопису.з’явившихся невздовзі після його смерті ( 1400). у документах стали використовувати разом з давньоанглійськими і нові написання. часто при цьому доволи точно дотримувались орфографії оригіналів. У готичний шрифт включене. якщо н евраховувати деяких нових форм. властивих англійській мові. святого Юліана. Від деяких. Його наступник Уінкін де Уорд ( Wynkyn de Worde). Перший із них. Одноманітним та точним є також оригінал рукопису з західної Англії. теж були написані відповідно до давньоанглійської традиції. Деякі створені писарями. вживають іноді південні форми. котрі після клюнійської монастірської реформи були прийняті для латинських рукописів уже в Х столітті в Англії. іншу більше відповідають давньоанглійській традиції. Кембридж. Однак. Своїм широким розповсюдженням лондонський діалект був зобов’язаний діяльності друкарів. як це видно з більшості рукописів ХІІІ століття. коли розучились писати по-старому. в основу друкованих видань поклав орфографію рукописів. святу Катерину та інша прозаїчна духовна література) і відноситься до першої чверті ХІІІ 12 . коли це відбувається і на континенті. запозичені в Чосера. Ще довго переписувались англійські документи для зібрань документів. рукописі переказу і тлумачення євангелія «Ормулум» ( Orrmulum).Мова пізніших письменників не відрізняється від мови Чосера. переклад євангелія. зумовлених мовним розвитком. Давньоанглійська письмова традиція уривається не одразу після нормандського завоювання. юридичне значення яких спеціально підтверджувалось) переписувалось у ХІІ і ще на початку ХІІІ століть спочатку з доволі точним. прийнятий в Единбурзі. частково в силу традиції. запозичені з французької мови. Небагато текстів. 34 ( легенди у прозі про святу Маргариту. яки наслідували його. Давньоанглійські літери заміняються незабром після нормандського завоювання каролінгськими мінускулами. 53] Середньоанглійська графіка не є подальшим розвитком давньоанглійської. і декілька знаків давньоанглійського письма. близько 1422-1491). майже в той самий час. хоча пишуть зазвичай літературною мовою. потім з менш точним додержанням давньоанглійського правопису. які виникли в той час.

з невеликим відсотком англійського населення. однак. що в новоанглійський період мова не змінилась. причому в немалій мірі. що поліцейські повинні були добре розмовляти англійською та бути англійцями за національністю.[14. на старі міста ( засновані ще датчанами та норвежцями). наскільки в Шотландії в середньоанглійський період був розповсюджений північноанглійський діалект старої англської області. серед холмів Уіклоу. Воно розповсюдилось. а багато з них не завжди притримуються одностайної орфографії. 88] Нам невідомо. що можна було врятувати: англійці повинні були вивчати англійську мову і користуватися нею. інша частина зосередилась у регіоні. в Голуеї право громадянства було зумовлене знанням англійської мови. Тільки в ХІV столітті орфографія стає більш одностайною. однак у XIV – XV століттях англійський вплив став значно слабшим. спочатку тимчасово. Стерлінгу та в Едінбурзі. а з іншого боку – на маєтки ( manors). у той час як селяни були як і досі ірландці. Знатні норманни. 63] У результаті колонізації Ірландії у середньоанглійський період англійська мова розповсюжилась і на теріторії цієї країни. В основному колонізація була здійснена нормандськими лицарями. 13 . починаючи з ХІІ століття стала розвиватись шотландська літературна мова. Заселення острова англійцями почалось лише при Едуарді І ( 1272 – 1307). які були захоплені та англізовані. що там жили шотландські королі ( у Данфермлені. Тут поміщиками та крупними арендаторами стали англійці. Линлітгоу. особливо в області Линстера ( Мит) и частково в Мунстері та Уельстері. частина англійських вільних селян і мілких землевласників повернулись до Англії. розходяться один з одним у цьому відношенні. яка зберіглась до ранньоновоанглійського періоду. предки яких у період завоювання прибули до Англії і не встигли стати англійцями. однак навіть у містах це важко було зробити. але. Перше вторження в Ірландію з Англії відбулось при Генриху ІІ ( у 1171 році). однак. як їми було формально признане англійське панування. так що наприкінці тільки Дублінський округ з околицями залишався англійським. Тому в 1600 році мандрівник Файн Морисон міг сказати. з одного боку.століття. тепер «ірландизувались». Найзначніші англійські поселення знаходились між Дубліном і Уексфордом. а також в інших містах. Из діалекту цієї області завдяки тому.[11. писарі все ще нерідко. Статути Kilkenny 1366 року мали за ціль врятувати те. Безсумнівно. Сучасний англієць доволі добре розуміє текст XVI століття. яка лежала близько Дубліна. незважаючи на всі ці міри. В Уотерфорді в XV столітті прийшлось видати постанову про те. что через економічну перевагу цього регіону північноанглійський діалект поступово отримав широке розповсюдження. міста поступово ставали ірландськими. що за межами Дубліна навіть міські мешканці розмовляють між собою ірландською та їх важко примусити розмовляти приїжджими англійською. однак на острів прибуло немало англійців. На перший погляд здається. а потім у кінці середніх століть постійно). Вождям ірландських племен були залишені їх володіння після того.

В Уельсі та Ірландії літературна мова Лондону стала спочатку мовою спілкування кельтського населення з англійськими колонізаторами. а також решти частин світу. де вона поступово витіснила шотландську літературну мову. книгами та газетами. Уніфікація англійської мови. Деякі синтаксичні явища здадуться йому невідповідними до сучасної мови. Вирішаючим у цьому відношенні був вплив привілегірованих закритих шкіл ( “public schools”). У перший час вона була головним чином літературною мовою і вважалась обов’язковою лише для писемних записів. вікликана сучасними засобами повідомлення. є наслідком вживання у всій країні мовної норми освідчених кіл. у пешу чергу. уродженця півночі. відбулись зовсім не тому. у той час. від лондонця. Причина цього криється в тому. а потім стала вживатись в якійсь мірі також і місцевим населенням. Крім того. які іноді розбігаються з сучасними. Однак він не зміг би зрозуміти нікого зі своїх предків. а також у фонетиці. Протягом новоанглійського періоду літературна мова розповсюдилась і в Шотландії. Правда. легше. Но ці місцеві відмінності не такі значні. в якості якої у кінці середньоанглійського періода у всій Англії розповсюдилась мова Лондона. особливо в XVIII столітті. як фонетичний бік мови змінився. Він визначає також чужу основу мови кельтського ірландця. уродженця півдня. поруч з нею в розмовному мовленні ще довго продовжували панувати місцеві діалекти. Оксфордського і Кембриджського ( серед студентів і викладачів є уродженці всіх частин 14 . оскільки відому роль також грає літературна мова. Історія новоанглійської мови – це. безумовно. що англійська орфографія суттєвим змінам не підлягала. баварця від шваба чи алеманця. і особливо лондонського нелітературного наріччя «кокні». але все-таки вони будуть зрозумілі йому. Освідчений лондонець вважає деякі стійкі риси північноанглійської вимови взірцевими. у синтаксисі. як у Германії: відрізнити німця. можливо. як це мало місце у Франції. і досвічена людина зможе відрізнити освіченого шотландця.звикнувши до нестійкої орфографії того часу і до значення слів. з упливом часу. вихованці яких походять з різних регіонів Англії. народженого на півночі. ще й зараз існують місцеві особливості в словниковому складі. з подальшим розповсюдженням шкільної освіти ці явища стали суспільновживаними. при розмові з ними. немає більше суттєвих розбіжностей. студентів обох старих університетів. історія національної мови. від уродженця півдня. уродженця Уельса. Саме ці риси різнять його мову від мови широких шарів мешканців столиці і провінції “Home Counties”. серед різноманітних існувавших у той час синтаксичних явищ тільки деякі були визнані вченими як граматично правильними. і ще легше відрізнити англійця від американця. У теперішній час у мові освічених людей різних регіонів Великобританії. школою і. яка виникла на острові північноанглійського діалекту в районі Единбургу. де розмовляють англійською. шотландського горця-гаела та іноді навіть острова Мен. які жили в XVI столітті. не отримавших закінченої освіти. він знайде їх навіть «невірними» з точки зору граматики.

особливості лондонського «кокні». де живе частина населення. У Сполучених Штатах об’єднуючі тенденціїї виходять з іших передумов. вплив державних службовців центральних закладів і колоній. які викликали інтенсивний рух населення багатьох регіонів. інші – менш точно. знаходяться в особливо щільному зв’язку зі столицею. що призвело до того. які спостерігались у середньоанглійський період. Результати дослідження були опубліковані у праці «On Early English Pronunciation». У промислових районах центральної і східної Англії. що промисловість надає роботу в першу чергу місцевому населенню. постійно працюючого в Лондоні. що установлює основні діалектні явища по графствам. Не всі райони країни представлені у цій праці в однаковій мірі та не всі свідчення є в однаковому ступіні надійними. нарешті. у районі Бірмінгема. однак їх не варто переоцінювати. Елліс намагався класифікувати діалекті. що старі діалектні особливості поступово зживаються. які можна було б очікувати. а робочі. якщо ж в мові тієї або іншої персони зустрічаються діалектні особливості.[14. наприклад. у сільсбкогосподарських районах Ессекса місцевий діалект зберігся краще. Все це дуже ускладнює вивчення діалектів. яка в іншому зберігла свої власні державні заклади. V. а іноді і по великим областям. якякий проявляється у всіх областях Англії. У деяких великих промислових районах ( наприклад. хоча і на основі далеко не головних відмінностей.Британської імперії). деякі межі можна встановити доволі точно. витіснення діалектів не має таких розмірів. по більш малим підрозділам. Місцевий діалект вже повнюстю витіснений лондонським діалектом «кокні». а також офіцерів армії та флоту. пристосовують свій діалект до місцевого. а інші розвинулись лише в новоанглійський період. Перший систематичний запис сучасних англійських діалектів відбувся між 1871 та 1889 роками Александром Еллісом і його численними співпрацівниками на основі списку слів і деяких спеціально підібраних текстів. тайнсайда та інших) у результаті змішаного походження робочого населення і місцевих пересувань розвинувся більшменш одностайний діалект. Райони. розташовані на південь і південь-схід від Лондона. 167] У сучасних англійських діалектах проявляються не всі особливості. Завдяки цьому впливу місцеві особливості відтісняються на задній план навіть у Шотландії. риса неосвіченості і тим самим суспільної неповноцінності. які прибувають з інших районів. London. При теперішньому стані наших знань мі ще не можемо чітко розмежити сучасні англійські діалекти. Якщо в Англії та чи інша людина розмовляє національною літературною мовою. і . Справа у тому. 1889. індустріалізація і розвиток шляхів повідомлення. Тому між суспільноанглійською та суспільноамериканською мовою освічених людей існують ще більші розбіжності. З 15 . Частина особливостей з впливом часу зникла. у південному та центральному Ланкаширі. це свідчить про його відомий соціальний статус. незважаючи на сильний приток населення з інших областей. а також вплив національної мови. Він обмежується тим. Крім того.

які писали на діалектах. Деякі зі старих граматик наводять дані діалектної вимови. які.[17. виходили при передачі діалектних особливостей з фонетичного значення літер у національній мові. які пишуть на діалектах. Література на діалектах виникає в Англії у середині ХVІІІ століття. Але вона дає скудні свідчення. під впливом орфографії шотландської літературної мови ХV – XVI століть. так і в шляху передачі діалекта. однак. крім того. але ніколи не визначають галузь його розповсюдження. у Рамзея та у Бернса) знаходиться. звичайно. Нови автори. так як автори. крім того. навіть якщо вони походять з різних частин Англії. не переслідують цілі розмежувати діалекти. тільки іноді роблячи помітку: «північний» або «західний» діалект.тих пір з’явився ще цілий ряд праць по окремим діалектам. часто використовують орфографією своїх попередників. При цьому вони у деякій мірі залежать один від одного як у виборі тем. Орфографія шотландського діалекта ( наприклад. що. 76 .77] . Про колишній стан діалектів ми знаємо дуже мало. є неточним і. 16 . не завжди піддається ясному тлумаченню.

θ] приєднуються зазвичай до слова. які починаються на голосний. які починаються на голосні: [ıd ‘u:s] – in the house. які починаються на приголосний. так і варіантом [θ]. [tapl. В Кенті і Хемпширі неозначений артикль зазвичай вживається перед іменниками. Коротка форма означеного артикля разом з прийменниками id(=in the).an azzard. 2. де означений артикль представляється як варіантом [t]. У Шотландії та на острові Уайт у випадку many a time замість неозначеного артикля вживається числівник one: many one time. коли в літературній мові припустимий тільки неозначений артикль. що позначають кількість:more than a twenty of them. a many(ср. форма an взагалі не вживається: a apple[ə apl]. так і перед словами. В Шотландії та Нортамберленді неозначений артикль часто вживається з іменниками у множині: What a books he has. naunt (тітка) -. або на початку речення.РОЗДІЛ ІІ. перший з них вживається зі словами. Означений артикль У тих діалектах. нарив на пальці) -. які починаються на приголосний [tman]. notch (зарубка) -.1. Ірландії та Англії неозначений артикль вживається перед числівником та іменником.an ewt. ond(= on the) вживається головним чином зі словами.1. вживається означений. Але якщо попереднє слово – прийменник. у деяких випадках становиться невід’ємною частиною цих слів. У Лестерширі неозначений артикль вживається перед such.an amschach. якщо після нього йде артикль a: there’s a such a tremendous lot of them. Відмітимо. літературне англ. що починаються на голосний. wıθ ‘apl] – with the apple.an elsin. які починаються на голосний [θapl]. namschach (нещастя. wıd.an aunt.2.1. ІМЕННИК 2. У всіх діалектах Шотландії. яка колись вживалась перед словами. Вставна n неозначеного артикля. яке йде після нього( рідко до попереднього слова): [tman. які в літературній мові з цими артиклями не вживаються: a bread and butter. У Шотландії у багатьох випадках. приголосний артикля часто приєднується до нього: [wıt. 2. a few).1. θman] – the man. Неозначений артикль Один і той же варіант неозначеного артикля [ə] вживається як перед словами. а другий – зі словами. приголосні [t. що подібне явище спостерігається і в англійському літературному стандарті: newt (тритон) -. бешкетна дитина) -. наприклад: nazzard (капризна.an impingal. θapl] – the apple. де означений артикль the повністю загубив голосний. 17 . nimpingal (запалення. nelsin (сапожне шило) -. a good hair. неприємний інцидент) -. У тих діалектах. (n)esscock (опік).an otch.

Одночасне вживання форм [t] і [θ] помічається у західному Стаффордширі. 18 . де означений артикль має форму [t]. які вживаються у Шотландії замість літературних to-day. цей дентальний опускається. Цікаво також відмітити форми tone (= that one )і tother( =that other). [t]. а на острові Мен – для емфази при інверсії: The sick I am (= I’m sick). західного та середнього Стаффордширу. на які хочуть звернути увагу: Look at neck.). Якщо слово починається на дентальний. Форма [də] типічна для Шетландських та Оркнейськіх островів. а в Кейтнесі та Бенффі( Шотландія) – форма [e]. [dlıum] – gloom s i [d’lıum] – the gloom.Означений артикль має фому [t] у середньому та східному Нортамберленді. У всіх діалектах Шотландії та Англії означений артикль опускається. то в діалектах. Нарешті. Уестморленді. у Саффолку: Put pail into kitchen. який обозначає рух (to. their та ін. артикль вживається в діалектах тих у тих випадках. Ірландії та Англії артикль вживається перед назвами хвороб: He has got the fever ( the rheumatics. Необхідно звернути увагу на вираз the now [ðə ‘nu:] “негайно” та the day [ðə ‘de:]. місяців. Означений артикль у діалектах зазвичай опускається у тих випадках. Нарешті. У західному Даремі і північно-західному Йоркширі вживаються форми [d] і [t]. а також перед словами kirk. [de:] – day i [d’e:] – the day. Дербіширі та Ноттінгемширі. Наприклад. пір року. У діалектах Шотландії. Take apples out of basket. tea : My oe (grandchild) is at the school. into. the night [ðə nıχt]. the measles та інше). У Шотландії та в діалектах середньої Англії означений артикль використовують перед назвами професій( learnin’ the carpenterin) і наук( he studies the botany) а також різних товарів( the sugar is cheap). Йоркширі. Кента. В Ірландії і більшості регіонів Англії означений артикль вживається перед both : I will have the both of them. у північно-західному і в східному Йоркширі вживаються форми [d]. Камберленді. Call ducks of pond і так далі. Форма [θ] є характерною для середнього та південно-західного Ланкаширу. З іншого боку. bed. Sit on chair. [θ]. his. to-night а також thegether [ðə’gıðər] замість літературного together. Крім того. У західному Йоркширі означений артикль вживається перед прізвищами: T’Skipton. що і є єдиним показником артикля. It’s gey(= very) wearisome lying in the bed.. why ‘tis all bare! У південно-західних діалектах означений артикль опускають перед словом same: ‘Tis same’s I always told ‘ee. в діалектах Шотландії та Ірландії означений артикль нерідко вживається замість присвійних займенників my. у цих діалектах означений артикль вживається перед назвами днів. якщо він іде за прийменником.Чітко різняться форми [teəbl] і [t’eəbl] – the table. Сассекса. де він звичайно вживається в літературній мові. У північних діалектах і діалектах середньої Англії артикль зазвичай опускається перед іменниками. school. північно-західному Ланкаширі. які дуже часто тавтологічно вживаються з означеним артиклем. де він неможливий у літературній мові. північному Лінкольнширі. T’Hawes. Turn dog into yard. out of та ін.

[plezn] places ( середні графства. Кент). [prımrozn] primroses ( Глостершир. як [z] після дзвінких приголосних і голосних і як [əz] після s і шиплячих. Деякі іменники. такий спосіб утворення множини існував уже в давньоанглійській.У південно-західних діалектах оборот the …of the часто використовується замість присвійного займенника ( наприклад: head of him замість his head). у діалектах не змінюють кінечний приголосний. [bi:n] bees ( Ірландія. tooth – teeth. [o:kn] oaks ( Хертфордшир). навідміну від літературної мови ( де [θ]переходить у глухий [ð]. [‘beləsəz] bellows (Шотландія. Хертфордшир. Девоншир). [wenςn] wenches ( Глостершир). [٨ksn] hocks. який вимовляється як [s] після глухих приголосних. формант –s може додаватись до іменників. Хемпшир). Шропшир. [rıksnz] rushes ( Девоншир). [tςi:zn] cheeses. [po:stəzəz] posts. [i:n] eyes ( Шотландія. Шропшир. [oksnz] oxen ( західний Сомерсетшир). [tri:n] trees ( Ірландія). 2. Девоншир та інші). західний Сомерсетшир). Оксфордшир. Беркшир. [(h)auzn] houses. Ірландія. Іноді формант –n додається до форми множини на –s: [o:zn] haws. Глостершир). У ряді випадків множина створюється за допомогою форманта –n. [klutn] clouts ( Йоркшир). [mauzn] mice ( Глостершир). Ірландія. також [pi:n]. [‘stepsəz] steps ( західний і східний Йоркшир. Як відомо. [kaın] cows ( Шотландія.3. [‘ςuzəz] shoes ( Норфолк. Чешир). Чешир. [slo:nz] sloes ( південний Уорікшир. louse – 19 . [‘buədzəz] boards ( Сассекс). Ірландія і деякі графства Англії). [‘koətsəz] coars ( Сассекс). Хемпшир). З іншого боку. а формант множини –s не одзвінчується. До багатьох іменників один і той же формант множини –s(-es) може приєднуватись декілька разів ( явище п о т е н ц і ю в а н н я ):[bi:stəzəz] beasts. [li:zn] leas. [pleznz] places ( Ноттінгемшир). [ni:zn] nests ( південні графства). Закінчення –n у множині додається до ряду слів германського походження: [botln] bottles ( південно-західний Девоншир). які закінчуються на глухий [θ] у множині. Чешир. Ланкашир. [‘boətsəz] boats( Сассекс). [feərın] fairies ( східний Ланкашир). [pizn] peas. засобом додавання до іменника форманта –s. Девоншир). [to:n] toes ( південний Чешир). Саффолк. [t ٨rvn] turfs ( Шотландія). як і в літературній мові. Уорікшир. Також існує трикратне вживання форманту –s у множині [‘nestsəzəz] nests ( Сассекс). а s вимовляється як [z] ). [wopsn] wasps ( Хемпшир). Але іменники. [‘bruðrən] brothers ( Лестершир). mouse – mice. man – men. [ıpsn] hips. як і в літературній мові. утворюють множину шляхом зміни оголошування: foot – feet. Наприклад: [æςn] ashes(Пемброкшир. [ςu:nz] shoes ( Шотландія). Глостершир). Множина Множина іменників в англійських діалектах у багатьох випадках створюється. Глостершир. які утворили множину за допомогою форманту –n: [bri:knz] breeches ( Шотландія).1. [fli:n] fleas ( південний Вустершир. [‘br ٨ksəz] brooks ( Беркшир). [‘so:tsəz] sorts ( Беркшир). [nızn] knees. [rıksn] rushes. Шропшир. [ki:n] keys ( Уілтшир).

20 . У південному Чеширі. може додаватись формант –n : [fi:tn] – feet. five year old. span. mile.1. soup ( Шотландія). У Шотландії множина на –r утворюють іменники: car (= calves). У всіх англійських діалектах при утворенні родового відмінка в множині спостерігається спільна тенденція: до іменника приєднується додатковий склад: the farmerses cows. які утворюють множину шляхом оголошування. У ряді випадків формант –s додається до множини. two ton o’coal. week. mouse – mices [‘mi:zəz]. That’s the woman what was left behind’s child. Форма множини іноді використовується замість форми однини: [o:z] – a haw ( Оксфордштр. слово corn у Шотландії утворює множину corns . так і в множині. fowls ( Шотландія. [ti:θ] – a tooth ( Ірландія). У більшості діалектів Шотландії і Англії показник родового відмінка ставиться наприкінці атрибутивної фрази: I’ve just seen Jim Dutton him that went to America’s wife. число. Однак у ряді графств множина подібних іменників утворюється просто додаванням –s: foot – foots ( східний Саффолк). якщо перед ними стоїть числівник. [kaın] – kine. Деякі іменники мають одну й ту ж саму форму в однині і в множині: [tςık] – chicken ( Глостершир. Шропширі. Сомерсетшир). Есскс. особливо в північних графствах. У цьому зв’язку цікаво згадати аналогічну тенденцію в сучасній англійській мові. а не Possessive Case. мн. a dozen herring. а іноді і в діалектах середньої Англії. bushel. gruel. Глостершир). goose – geeses ( Нортамберленд). Наступні іменники. род. feet ( північний Вустершир). goats ( південна Шотландія). Саффолк. [mızn] – mice. які називають час. Іменники. woman – women. вживаються після few: broth. forty cheese. breers( = eyebrows). the lad father stick (= the stick of the lad’s father). Наприклад: my father boots (= my father’s boots). як в однині. до іменників. folks [fo:ks]. східний Сассекс. porridge. південний Уілтшир). показник родового відмінка(Possessive Case). то в діалектах зазвичай вживається of. [hors] – horse. а слово sheep утворює множину sheeps в Уорікширі. зазвичай опускається у всіх північних. rood. Оксфордшир.4. З іншого боку. [faul] – fowl. Шропшир). 2. [fo:ksəz]. four shillin an ounce. Не мають форму множини ounce. З особистими іменами присвійний відмінок не вживаєтьсґ. [ge:t] – goat. міру. але змінюються yard. Кент. foot. inch. [gızn] – geese. вживаються вирази: a thousand brick. простір. не приймають форму множини( крім month. [ınz] – an inn ( Шотландія. pipes ( Сомерсетшир). horses ( Шотландія). Іноді. Кент). східний Сассекс). вагу. [ςun] – a shoe ( північний Йоркшир). іноді [‘mi:zn] ( Ессекс). наприклад. [paıp] – pipe. hour): four load o’hay. північна Ірландія). [auzn] – a house ( Глостершир. ten mile away. louse – louses ( Абердин. пад. day. pound. [fot] – foot. залишаючись у формі однини. Якщо мова йде про тварин. утвореної шляхом зміни оголошування: foot – feets ( Шотландія. Родовий відмінок Якщо один іменник визначає інший.lice. Глостерширі.

він розвинувся тільки в середньоанглійській з вказівного займенника sē.1. У графствах середньої Англії. з якими вживаються займенники чоловічого або жіночого роду. найвищий ступінь часто утворюється шляхом зіставленням прикметника з самим собою:as white as white або шляхом використання посилювальних слів main. род іменників можна визначити тільки по тих займенниках. goodest. Глостерширі присвійні займенники her. і інший займенник: My ooman put her bonnet there last year? And the birds laid their eggs in him(=it). Цілком звичні такі форми як the naturaler. незалежно від того. У західному Сомерсетширі присвійний займенник his вживається по відношенню до жінок. 2.д. iller. hers іноді вживаються замість очікуваного his. Wurs my shovel? I aa got’im.5. південних і південно-західних графствах використовується і той. the seasonablest. real. як і у літературному стандарті. що у давньоанглійській не було she. ill. При цьому в Шотландії та північних діалектах з іменниками. ПРИКМЕТНИК У всіх діалектах суфікс вищого ступеня прикметників –er та суфікс найвищого ступеня –est вживаються з будь-якими прикметниками. illest ( Ірландія.2.замість нього нерідко використовуються присвійні займенники: John Smith his book. him’s her( =Where is my shovel? I’ve got it. використовується особистий займенник she. That’s it). а також у східних та південно-західних графствах. littlest. farer. Уельсі. У Сассексі займенник her може відноситись як до чоловіків. delightfuller(-est) і т. у диалектах суплетивності не виявляють: good. farest ( Шотландія. графства середньої Англії). західний Йоркшир. littler. 2. У всіх діалектах спостерігається тенденція роздивлятись неживі предмети як живі. так і до жінок. far. bad. baddest ( Камберленд. Нагадаємо. При цьому звичайні для англійської мови суплетивні ступені порівняння цих 21 . які утворюють в літературній мові супені порівняння суплетивним способом. dust) – з ними вживається займенник середнього роду(it). Займенник he використовується по відношенню до жінок у графствах середньої Англії. Mary Jones her bag. з якими вони вживаються. До другого классу відносяться необчислювальні предмети( water. badder. У Дорсетширі використовується перефраз: The great one of all. У південно-західних графствах неживі предмети поділяються на два класси. a tree). little. Лінкольншир). у східних. односкладові вони або багатоскладові( у тому числі з прикметниками на –ful та –able та з дієприкметниками та дієприслівниками). У Шотландії. західний Йоркшир). gooder. що обозначують неживі предмети. Рід У південно-західних графствах. Прикметники. Лестершир. gay etc: It’s a geyan pity o’me(= I am very sorry of it). До першого классу відносяться обчислювальні предмети( a tool. а на Шетландських островах – he.

Шропширі та інших. rathest ( у значенні rather. bestest leastest зустрічаються у Дорсетширі. у графствах Йоркшир і Камберленд вельми уживані форми better та betterest. яке було написано на цьому діалекті в кінці Х сторіччя. the most old. порівняльний ступінь від many. ступені порівняння утворюються за допомогою –er. Ланкашир).д. Will you come Monday first or Monday eighy days? Слово big у діалектах варіює з great: big( great) coat. Mk IX. 42: god( варіант betra) – лат. Чеширі. as.найкращий». особливо у Шотландії. backmost( середній Йоркшир. big( great) potatoes. У західному Сомерсеті у складних порядкових … 22 . Шропширі. six and thirty. Сассекс та інші. to. by. Слово first нерідко зустрічається у значенні «наступний»: The first time I gang to the smiddie I’ll give it to him. Ноттінгемширі. дуже характерна варіантність всіх трьох ступенів порівняння: Mk IX. Так. till. ЧИСЛІВНИК У діалектах західних і південно-західних графств у складних кількісних числівниках від 21 до 99 менші цифри стоять перед більшими: five and fifty. Ірландії. in. Специфіка утворення ступенів порівняння в сучасних англійських діалектах прояснюється при обліку даних нортумбрійського(північного) діалекта староанглійської мови. У багатьох діалектах. а у східній Англії auld вживається в різних іграх зі значенням «пеший. рідин і т. Девоншир. Ланкаширі. Лестерширі. more comfortabler. and a less size on(= than) his brother…. bonum Вживання форми найвищого ступеня в значенні вищого відмічається у Ланкаширі. Шропшир. у графствах Норфолк. Вельми уживані в діалектах форми bettermost(= best) – Ірландія. bettermost(= better) – Стаффордшир.t morestest. У надстроковому перекладі євангелія. Шропшир – форми worser. Девонширі. nor. а не –th. 2. від якого. worsest. Саффолк. у свою чергу. 34: mara( варіант mаast) – лат. Слово more у діалектах вживається не тільки по відношенню до предметів. Форми вищого ступеня в діалектах зазвичай вводяться словами gin. -est. У шотландії вживається слово mae. big( great) mistake. Форми morer.3.прикметників нерідко виступають у значенні звичайного ступеня. В Девонширі замість числівника second використовується twoth( the twenty-twoth of April). У Шотландії форми звичайного ступеня auld та young вживаються відповідно зі значеннями «старший» та «молодший».. on( замість than у літературному стандарті): When the lad there wasn’t scarce the height of that school. Хемпширі: best ( у значенні better ). major. Лестерширі. sooner). Вельми типічним для сучасних діалектів є вживання одночасно аналітичного і суплітивного порівняння: more better. але й до сипучих речовин. More brass inney(= than you) hadd’n. That’s better gin naething. Нортамберленд. mores. Лестершир. an. Аналітичний спосіб утворення ступенів порівняння прикметників використовується іноді в діалектах для вираження ступенів порівняння односкладових прикметниках: more pretty. які можна перелічити. It’s moor in bar gain(= more than a bargain ). порядкові числівники після third мають суфікс –t.

utch. 2. 23 . навпаки. Give us them apples. Har(= she) oon’t speak t’ th’ loikes o’we(= he) comes and does a day’s work for we(= us)( Саффолк). it would sarve un right if I telled the parson of mun) або anyone ( I don’t know min). В якості вказівного прикметника зі значенням «ті» у багатьох діалектах вживається them: I mind none of them things. Us(= we) don’t want t’ play wi’ he(= him). Oi went out a-walking wi’ she(= with her). Oi give ut t he(= it) back again. you’s. так і в об’єктному відмінку: we’s( замість our). Форма особового займенника I( іноді ich. it( let min alone. gie mun to me. що форми називного відмінка часто вживаються замість форм об’єктного і. У Камберленді і північно-західному Ланкастерширі форма their вживається замість of them.4. him’s. В Норфолку вживається присвійна форма hisn. наприклад: All their cam agin замість all of them came again. Особові займенники Одна з особливостей особових займенників в англійських діалектах ( особливо південних) полягає в тому. У Шотландії і північному Йоркширі продовжує існувати старий порядковий числівник erst – «перший за порядком».2. yiz – множини. Наприклад: Oi don’t think much o’they(= of them). them’s. Fetch them plaates off o’ th’ pantry shelf. форми об’єктного відмінка – замість називного. В Ірландії особовий займенник другої особи you завжди має значення однини. Займенник mun( min) у діалектах дуже часто вживається в тих випадках. а в Саррею .theirn: hisn old woman. too proud to tell theirn name. her. Send us some of them. так і в об‘єктному відмінку) замість присвійного. У східній Англії that’s вживається замість літературних his. У західному Йоркширі функціонує форма firster з суфіксом порівняльного ступеня. utchy) в різних графствах відповідає вимові у цих графствах відкритого звука i. I mind(= remember) the first time I seed mun. рідко [ðeı]. mun вживається замість літературних him. У діалектах продовжує існувати форма особистого займенника другої особи однини thou [ðu:]. its: that wagged that’s tail. Присвійні займенники У багатьох діалектах присвійні займенники утворюються шляхом додавання форманта родового відмінка –s до особових займенників як у називному. об’єктивний відмінок thee [ði:].числівниках від 21 до 99 суфікс –th додається до великого числа: seven and seventieth. а форми yous.4. she’s. В якості об’єктної форми особистого займенника першої особи однини зазвичай вживається us ( замість me): Give us a few. Крім того. yez.4. коли в літературній мові вживається them: put mun in the house. us’s( те ж саме). Вельми часто вживання особистого займенника( як і в називному. ЗАЙМЕННИК 2. 2.1. thoo’s.

У Шотландії займенник themsel має значення однини. так і безособовий. Вживаються також подвійні форми абсолютних присвійних займенників: mine’s( Шотландія. theeself та інші. Крім того. 2. Лестерширі. what для всіх родів та чисел ( тобто замість who. 24 .4 Зворотні займенники У йоркширі. is langer than only town in England( W. Уілтшир). Беркшир. at. Вираз the sell o’t вживається замість літературного itself: Kirkaldy. часто опускається на початку речення.4. У Шотландії вираз the sell o’ye вживається замість літературного yourself: I ken nae friend he has in the world that’s been sae like a father to him as the sell o’ye. Стаффордширі. sen. У південних і південно-західних діалектах займенник. ussens. thine. Особливо часте вживання відносних as. як особовий. neibor Deans( W. she’sn( Уорікшир. Девоншир). seln до форми об’єктного відмінка особистого займенника: usselves. У західному Йоркширі форма that’s застосовується як абсолютний присвійний займенник третьої особи однини: Whose is that bonnet? It’s that’s. коли він має значення називного відмінка: I know a man will do for you. Ноттінгемшир. у діалектах в якості відносних займенників виступають слова as. у східних. that та інше): I know a man wot’ll give you lodgings for nothink. Сомерсетшир. sel. причому цей займенник частіше за все опускається. filk. whom. Нерідко об’єктний відмінок особових займенників вживається зі зворотним значенням: Get three dresses while I wash me. у Шотландії замість літературного which вживається whilk. середній Йрркшир). навіть у тих випадках. Форма whom ніколи не вживається у діалектах. 2. hersen( південний Чешир). they selves( Беркшир). Scott “Heart of Midlothian”). Називний відмінок особистих займенників також зустрічається перед selves: we selves ( Йоркшир. а замість nothing – not a haet або haid nor maid. yourn. Відносні займенники В якості відносного займенника у Шотландії зазвичай вживається that. theirn. південних і південно-західних графствах абсолютні форми присвійних займенників утворюються із зв’язаних шляхом додавання закінчення –n: mine. hisn. ourn. The man ‘at his coat’s torn. Саррею зворотна форма займенників першої та другої особи утворюється шляхом приєднання елементів self. at з присвійними займенникамми: That’s the chap as( what) his uncle was hanged.4. hern. Крім того. Форма my у Саффолку і Ессексі вживається як абсолютна: That’s my.3. Scott “Rob Roy”).У графствах середньої Англії. Глостершир. we’sn( Глостершир). selves. Ноттінгемширі. the sell o’t. Хемпшир.

У деяких дієсловах перша особа однини закінчується на –n: bin( замість am) – Стаффордшир. Крім того. thissum. thisn. thicky. thilk: I suppose I could have told thee thilk. Наприклад. Замість літературного each у займенниковому вжитку у Шотландії використовується вираз the piece: We had a gweed stoot stick the piece(= Each of us had a good stout stick). У Шотландії еквівалентами англійський літературних every. У Шотландії that вживається для емфатичного повторення: I suppose you are hungry. themmin( there). thirs. thickumy. У Сомерсетширі і Девонширі у множині 25 . [‘a:keın] : Wi’ a’kin kind of things(= With all kinds of things). у всіх особах однини теперішнього часу використовується закінчення –s. середні графства. yond. Лестершир. ДІЄСЛОВО 2. thick. this here. а не займенником. ilka: Ilk loss takes her leglin. Уорікшир. yon.Є цікавими типічно шотландські прикметники antrin( tantrin. The other chaps works hard. I am that. yond. thonder.5. східних. Літературному every також відповідає a’kin [‘a:kın]. В абсолютному застосуванні часто вживаються займенники thatn. thuck. thucky. Якшо підмет виражається іменником. each є ilk. thir. quahat can that bey. У більшості південних.4. а також діалектів середньої Англії вживається закінчення –s. Теперішній час Present Indefinite У Шотландських діалектах у першій особі однини Present Indefinite зазвичай вживається закінчення –s: I rises ilka day at sax. –es якщо підмет виражається іменником. them there. liven( замість live) – Ланкашир. thick here. thon. Займенник each не вживається перед other у позиції після дієслова: I thocht we understood ither on that matter. thisna( обидва останні в абсолютному вживанні). yon. (h)an ( замість have) – Ланкашир. Ae hears a reis’le(= rustle) at the door an’ thinks aa.1. протиставним слову mickle( muckle).південний Стаффордшир. thon. Займенники літературної мови this та those знаходять відповідність у діалектних thae. thir’ans( в абсолютному вживанні). південно-західних діалектів.5. thease. 2.2. gin( замість give). thease yerimy( Глостершир). Займенник those у діалектах зазвичай не вживається і замінюється займенником them( them ‘at did it). у Ланкаширі: Boys as wants more mun ask. themmy. Вказівні займенники Вживаний в англійській літературному стандарті вказівний займенник this у діалектах виражається словами this. thuck. and hies her away. them‘ans(= ones). літературні this та that використовуються через thick. Ilka land has its ain land law. thors. Шропшир. будь-який» та orra «додатковій. невелика кількість»( літературне англійське some)у шотландських діалектах виражається словом pickle( puckle). yonder. thacky. I heard the clatter o’ them an’ throws on my waistcoat. зайвий»: Sanders was little better than an orra man. thick there. Значення «декілька. thack. Літературне англійське that у діалектах передається словами that.antrant) «випадковий. shan( замість shall) – Дарбішир.5.

Present Indefinite до дієслів додається –th[ð]. У більшості діалектів дієслово to do у всіх особах теперішнього часу ( окрім третьої особи однини) має форму does. ən]. Oi must be a-goin’ don’t oi’ll be lare a-gittin’ home(= I must be going or I’ll be late at home). для утворення питального речення ( останнє у південних графствах доволі часте.5. 2. «якщо». Сомерсетшир та інших am (‘m) вживається після особових займенників we ( wem= we are). Йоркшир. Наприклад: Do you hurry up don’t you miss the buss(= Hurry up or you’ll miss the bus). У шотландських діалектах у питальних реченнях вживаються форми div. «в іншому разі». а у південних діалектах форма be може застосовуватись у всіх особах. Уорікширі. У шотландських діалектах в однині нерідко вживається форма are. Камберленд. який виражається займенником. duv[d ٨v] замість do ( нерідко для емфази): Duv you think I’m fleyt at her? Використовується також форма divnin. Don’t you climb that tree dew you might git hut(= Don’t climb that tree or you might ger hurt). you. Крім того. Dew you look after them hosses don’t yow’ll git inta a row(= Look after the horses or you’ll get into a raw). How be you. У ряді північних діалектів у всіх особах однини та множини застосовується форма is. they. There he be(= There he is). 26 . хоча і не завжди. ніж в якості допоміжного дієслова. особливо серед старшого покоління. Ланкашир. Відмітимо. Дієслово to do Дієслово to do[dju] у південних діалектах( особливо в Саффолку) частіше використовується для утворення наказового способу. Уорікшира. наприклад: They is good chaps. «а то». У графствах Дарем. майже всього Дарбішира.5. Після підмета. Вустершира. Хемпшир. Чешира. Саррей. widow Stone? Дієслово to be на Шетландських островах. хоча в цих випадках зазвичай можлива і форма без закінчення: We guin evry dē(= We go every day). do у цих діалектах зазвичай вживається зі значеннями: «або». Шропшира. у діалектах Ланкашира. Where be you a-goin?(= Where are you going?). утворюється засобом простої інверсії підмета та присудка). У графствах Кент. Особовий займенник перед дієсловом часто опускається. У Ратлендширі. Хардвордшира звичайно використовується закінчення in [n. They wantin us to play(= They eant us to play).2. 2. Стаффордшира. You ca’-in thad work?(= You call that work?).3. Нортхемптонширі. що вжиття форми be у всіх особах теперішнього часу є типічним для амеріканських діалектів Нової Англії: He’s sharper than I be. хоча в останній час цю форму стали вживати майже виключно в окремих стійких фразах виразах: Here ta be(= There it is). Дієслово to be Доволі своєрідним є діалектне використання форм дієслова to be. Лінкольншир форма is часто використовується замість am. наприклад.

V. V. як відомо. 3. I are done it. II. After I had brought them a’ to ken what I was. 2. 11. an’ou hev ye?( Well. 5. 56 ). He’s went home. 4. що наводимо нижче ‘ll (= will) awa (= away) вживається з випущенням дієслова gae: We’ll e’en awa to Chastington-hall. I’m thinking. They been and taken it. Так. після вказаних слів необхідно використання Present Indefinite) 2. when. His gander was stole. Смислове дієслово У Шотландії смислове дієслово у складних дієслівних формах нерідко опускається. 2. зазвичай будується без допоміжного дієслова have: We done it. I. південному Норфолку часто вживається у діалектах замість to have ( особливо у функції допоміжного дієслова): I am been wonderful bad.4. Чешир. I awa yont to my mither’s.5. We must out and talk ( “Julius Caesar”.7. 27 . 105). 111). 68). Форма Continuous Форми Continuous у шотландських діалектах часто вживаються в тих випадках. 1.6. I am bought it. Such as immodest raiment ( “Three gentlemen of Verona”. Well. The doors are broke ( “Hamlet”. 22 ). 1. коли в літературному варіанті використовуються часи Indefinite: I was never knowing such a girl.5. how are you?) Після слів if.5. Ye’ll have yer ups and downs like me.5. дієслово нерідко використовується замість to be: You’ve a loyar(= You are a lier). 2. а реально вживається тільки прислівник і допоміжне дієслово. 230”). Цікаво. Форми минулого часу у діалектах нерідко омонімічні Past Participle: It’s hardly to be bore. until. що і в мові Шекспіра часто зустрічається елліпсис дієслів руху після must: I must to Coventry ( “King Richard the Second”. after у діалектах можливе вжиття майбутнього часу ( у лутературній мові. у яких підмет виражається особистим займенником. Форма Perfect Форма Perfect у стверджувальних реченнях. Дарбішир і Шропшир множина минулого часу іноді закінчується на –en. як і в літературній мовію Однак у графствах Ланкашир. I have spoke the truth ( “All’s well that ends well. у прикладі. З іншого боку. You’re burnt the broth( You have burnt the broth). Минулий час Past Indefinite Минулий час ( Past Indefinite) утворюється так само. Стаффордшир. Be thou ashamed that I have took upon me. V. IV.5. I seen him. Схоже подібне вжиття у Шекспіра: So I had broke my pate ( “All’s well that ends well”.Хертфордширі. so honest and beautiful. I am read it in newspaper.

You do not ought to hear it. Це відноситься не тільки до модальних .5. I did not think it richt that he sud be latt’n sit doon amon’s as a neebour onbeen (= without being) enterteen’t or ta’en some notice o’. dive – doved. weave – woved.8. Правильні і неправильні дієслова Деякі дієслова. I’ll just need to gang there onbeen (= not being) angry wi’ him. острів Уайт. sink – sunked. але й звичайним приєднанням заперечувальної частки ( особливо у формі –na) до дієслова. steal – stoled. daurna (= dare not). spin – spunned. у діалектах виступають як неправильні: arrive – arove ( Шропшир). hold – helded. onbeen (= without being). swim – swammed ( swoomed. ongrutten (= without greeting). sanna (=shall not). bind – 28 . Характерними є форми: onmakin (= without making). climb – clombed. які є правильними в літературній англійській мові. sing – sunged.2. fly – flewed. ряд неправильних дієслів літературного варіанта в діалектах утворюють минулий час як правильні дієслова: bear – beared ( Абердин. Девоншир). strive – stroved. take – tooked. Ланкашир). break – broked. південний Чешир. onhad (= without having). Корнуолл). I don’t want to have nothing at all to say to you. dig – dugged. У шотландських діалектах заперечення no ( замість літературного not ) іноді вживається перед дієсловом без допоміжного дієслова do: You no understand things. shake – shooked.5. tear – tored. ondoing (= without doing). Йоркшир. dinna (= do not). winna (= will not). give – gaved. shear – shored. 2. Наприклад: I’am nae responsible to gae afore Sir Simon onhen (= not having) my papers upo’me. beat – beated ( Шотландія). wear – wored. Ye’ll better jist nae detain me nae langer. find – funded. begin – begunned. maunna (= must not). see – sawed.9. rise – rosed. hang – hunged. swear – swored. Заперечення Заперечення в англійських діалектах висловлюється не тільки за допомогою допоміжного дієслова do. help – holped. drive – droved. know – knewed. canna (=can not). Для діалектів вельми типічними є нагромадження заперечень у фразі: I yin’t seen nobody nowheres. З іншого боку. grip – grapped. I didn’t mean to harm. fall – felled. spring – sprunged. haena (= have not). У ряді випадків закінчення додається до неправильної форми минулого часу: bear – borned. swummed). Couldna ye mind on (= not) being tauld (= told) sa aften? He widna been on (= not) spoken back. південний Вустершир. У північній Шотландії заперечувальні форми Present та Past Participle будуються за допомогою заперечувального префікса on-(= un-). sudna (= should not). guved. але й до багатьох повнозначних дієслів: comesna (= comes not). binna(= be not). dive – dave ( dove)( Йоркшир. write – wroted. begin – beginned ( західний Сомерсетшир. Заперечувальна і запитальна форми модальних дієслів у діалектах зазвичай утворюються за допомогою допоміжного дієслова do: He did not ought to do it.

острів Уайт. Глостершир. особливо у Дорсетширі. У Камберленді. Ноттінгемшир. buil – builden ( Нортамберленд). lead [la:d] ( Ланкашир) та інші. Шропшир). Оксфордшир.10. зазвичай не має особливого закінчення. Беркшир). Девоншир). fight – fighted ( західний Сомерсетшир). Сомерсетшир. grow – growed ( південний Чешир. fall – falled ( Шотландія. острів Уайт. Беркшир. середній Йоркшир). Шропшир. Ланкашир. Шропшир. Уорікшир. Беркшир. Норфолк. blow – blowed ( Нортамберленд. hang – hanged ( західний Йоркшир. Шропшир. shake – shaked ( Шотландія. lie”лежати” – lied ( Йоркшир. західний Сомерсетшир). Чешир. go – gode. lose – losed ( західний Йоркшир. У південному Чеширі і східному Лінкольнширі частка to перед інфінітивом часто опускається. Шропшир. Сассекс). hit [a:t]( Девоншир. У ряді випадків у Past Participle змінюється коренева голосна. choose – choosed ( Шотландія. Кент. Шропшир.5. Багато дієслів утворюють Past Participle за допомогою закінчення –n: call – callen ( Нортамберленд. Уестморленді. Уорікшир. Ланкашир. Однак у південно-західних діалектах. Інфінітив Інфінітив. speak – speaked ( Сомерсетшир). Девоншир). drive – drived ( Девоншир). gade ( Шотландія. catch – catchen ( східний Йоркшир). південний Чешир. особливо після дієслів руху: The wheelwright’s come mend the cart. Уорікшир. в яких у літературшій мові ця частка не вживається: I heard him to say. fall – falled ( Нортамберленд. Лінкольншир. Лестершир. see – seed ( Шотландія. Чешир. Ноттінгемшир. західний Сомерсетшир). Йоркшир. ring – ringed ( західний Сомерсетшир).binded ( східний Йоркшир). Дорсетшир. західний Йоркшир. західний Йоркшир. Ноттінгемшир. Шропшир. drink – drinked ( Беркшир. У південному Ланкаширі to перед інфінітивом іноді вживається у конструкціях. південний Чешир. Сомерсетширі. західний Вустершир. Чешир. острів Уайт). але суфікс при цьому не додається: catch [kotς]( Ірландія. bite – bited ( західний Сомерсетшир). come – comen ( Шотландія. Уілтшир. оттінгемшир. Хартфордшир). Лінкольншир. як і в літературній мові. spring – springed ( західний Сомерсетшир. північна Ірландія. Вустершир. Глостершир). Девонширі перехідні дієслова в інфінітиві мають закінчення – y ( вимовляється [ı]). Глостершир. західний Сомерсетшир). sit – sitted ( Ланкашир). Ланкашир. у Шотландії і Дарбіширі також yede. Шропшир). Йоркшир. Це закінчення бере свій початок у закінченні дієслів другої дієвідміни у давньоанглійській мові. come – comed ( Йоркшир. Ланкашир. південний Чешир. західний Сомерсетшир. західний Сомерсетшир. Девоншир). Глостершир. Нортамберленд. Девоншир). західний Йоркшир. 29 . yode). know – knowed ( північна Ірландія. Оксфордшир. Камберленд). Корнуолл). Девоншир. східний Саффолк. Ессекс. eat – eated ( Шотландія. Ланкашир. geed. південний Хемпшир). Дарбішир. 2. північний Лінкольншир. Саррей та інші). Девоншир. так само.

Таке вжиття бере початок ще в середньоанглійській мові. ton end «прямо». 2. hine awa «далеко». багато в чому відрізняються від літературних. laster замість more ( Абердин).1. weller ( західний Йоркшир. Чешир. ben. віддалік». benn «всередині». Прислівники місця Прислівники місця: abeigh [əbıχ] «на відстані. у реченні через it: Every man must live and ought to it.6. Нортамберленд. Уестморленд). У південному Чеширі. hine. latest ( Абердин). nearderest. Найвищий ступінь: farest ( північний Йоркшир). ewest [juəst] «близько». aboon «над». Вищий ступінь: far замість further ( північний Йоркшир. Цікавими є прислівникові звороти teea hegh «криво». somegate «визначеним способом». She says that they can come in if they want to it. південний Ланкашир. aboot «навкруги». I help loaded the cart (= I helped to load the cart). «у кухні». ratherest ( західний Йоркшир). східний і західний Йоркшир). likerest у значенні more likely ( Шотландія.2. У всіх діалектах зазвичай замість прислівника вживається прикметник: You might easy fall. 30 . «здорово». outbye [utbaı] «зовні». «на один бік». richt «прямо».6.6. butt «у зовнішній кімнаті». nearmer ( північний Йоркшир). foo «як». який повторюється. які вживаються у діалектах. Особливості вживання прислівників Прислівники і прислівникові звороти. ablow «під». ПРИСЛІВНИК 2. ither «ще». neardermost у значенні nearest ( середній Йоркшир). західному Сомерсетширі перед інфінітивом у функції обставини мети використовується for: Hast gottena bit for mend it with? (= Have you got anything to mend it with?) Для діалектів вельми звичайна заміна інфінітива. північно-східному Ланкаширі замість to перед інфінітивом використовується at. Прислівники способу дії Прислівники способу дії: hoo. наприклад. abune. farer ( Шотландія. 2. особливо у шотландських діалектах. weel «добре».3. а не до пешого дієслова: I let her had’n (= I let her have it). у Кекстона: A castell that the sonnes of Aymon have do made. Утворення ступенів порівняння багатьох прислівників відхиляється від літературної норми. «вертикально». I mind help loading the cart (= I remember helping to load the cart). а в Форфарі ( Шотландія) у тих же випадках вживається till. західний Вустершир). 2. sae «так». у Чосера: I was go walked fro my tre.північному Йоркширі. Ланкашир). північному Стаффордширі. but.6. При вживанні інфінітива у якості додатка або у складі кладного присудка у багатьох діалектах граматичний показник часу додається до другого.

bias «дуже. neist «після того». You have to wait while (= till) Saturday. Порівняємо з 31 . according використовується у значенні «у порівнянні з». У тому ж діалекті прислівник still має значення «завжди». feckly «у більшості випадків». neeburs. «надзвичайно» ( у сполученні з безособовим зворотом it is): It is much you boys can’t let alone they there ducks. aunters у значенні «можливо. у звертанні вчителя до своїх учнів: You’ll never make any progress while you listen to me. 2. belive. Схожий фразеологізм to live afore (the man) «жити за кошт( чоловіка)». fernyear «минулого року». Прислівник afore(= before) у діалектах вживається зі значенням «до тих пір поки»: Us can wait avore you be ready. особливо шотландських. Цікавим у північних діалектах є вжиття while у значенні «до тих пір поки». Крім того. maist «майже». huge. aiblins. that «так». rael. Прислівник next у діалектах. fu. naarhan’.На питання How are you today? часто потрібно відповідати Not much. якщо не будете мене слухатись». 2. haill on «прямо. «приблизно». У значенні «можливо» вживається і ablins. скоро». Прийменник on часто вживається з дієсловами think( to think on). freely «повністю». а прислівник always значення «все ще». fair «зовсім». Прислівник feil (= німецьке viel) у Шотландії вживається за значенням «багато». одразу». здорово». в іншому випадку. It was much he hadn’t a been a killed. Дієприслівна форма rising у діалектах часто використовується в якості прислівника зі значенням «близько». Наступні прислівники використовуються зі значенням «дуже»: fell. fan «коли». наприклад. Прислівники міри Цікавим є вжиття прислівника much.6. han’ «зовсім». How old is the boy? – He is rising five. СОЮЗ and в англійських діалектах( нерідко у формі an) вживається у значенні «якщо»: Ye may lauch (= laugh) an ye like. «Ви не зробите ніяких успіхів. «майже».5. yinst «одразу». у найвищій мірі» ( особливо у Шотландії).замість in. much вживається у значенні «дивно». belyve «негайно.4. Прислівники часу Прислівники часу : whan. В якості СОЮЗОВ зі значенням «якщо» вживаються gin.2.7. nighan «майже». Ye may gae(=go) hame an ye like. marry( to marry on). dune. означає «через один»: next day «післязавтра». clean «зовсім». не то». dooms «прискіпливо. uncoly «у вищій мірі». gif.6. Цікавим є утворення від прийменника by – byous. «якщо». sir. owre [aur] «занадто».) intil . Відмітимо ще: ower. unco. If ifs and ans were pots and pans there’d be no trade for thinkers. СЛУЖБОВІ СЛОВА Прийменник till вживається у Шотландії як еквівалент літературного to. at вживається замість with ( I am angry at you. gey( gay або geyan). thank you. Цікавим є використання likein у значенні «наприклад».

При спільному вживанні an із if .[6. she will be after saying – she will have said.71] 32 . обидва слова зазвичай стягуються в одне nif або neef. прийменник after під впливом кельтських мов надає дієслову в будь-якому часі значення перфективності: she was after saying – she had said. we would do so.Шекспіром: An thou wert a lion. 58 . незважаючи на мої зусилля. An if your wife be not a madwoman. В Ірландії прийменник on вживається у значенні «незважаючи на»: the horse died on me – кобила здохла.

Ми мали змогу відмітити різницю у вживанні різних частин мови у різних регіонах Англії. тому що це цікаве питання є вельми актуальним у наш час і потребує приділення особливої уваги. Ми порівняли граматичні особливості таких частин мови як іменник. середньоанглійський та новоанглійський періоди.ВИСНОВКИ Виконавши цю роботу. що діалекти мають багато розбіжностей з літературною англійською мовою. історичні події та причини. нам вдалося з’ясувати шлях розвитку англійської мови в давньоанглійський. числівник. Ми визначили походження англійської мови та діалекктів через джерела істориків та твори письменників тодішньої та теперішньої сучасності. вторження іноземців. а і на мову у значній мірі. 33 . які вплинули не тільки на культуру. Ми виявили. які зумовили виникнення і розвиток англійської мови та діалектів. У подальшому дослідженні ми плануємо глибше вивчити проблему вжиття різних частин мови в сучасних діалектах англійської мови. економіку і політику країни. тому потребують більш досконалого вивчення. займенник. прислівник та службових частин мови з літературною мовою. у першому розділі ми розглянули історію Великобританії. Шотландії та Ірландії. прикметник. дієслово. Другий розділ був присвячений головним і службовим частинам мови. Проаналізувавши ці питання. яке абсолютно відрізняється одне від одного.

П.: МГПИИЯ.А. – 46с. 2003.Д.М: Советская энциклопедия. – М. – 448с. 14. Род как историческая и социолингвистическая категория. – М. – 720с.Ахманова. 6.: Лексикон. – М. Развитие национального литературного английского языка. 1982. 1971. 10.С. – 172с.М.: Эдиториал УРСС. – 206 с.: Высшая школа. История английского языка в 2-х томах. – М. Русско-украинский словарь. Mutt. 1995. – Warszawa. – 152с. Шахрай О. – Tartu.: Изд-во «Прометей».Тимпко Л. Короткий історичний довідник з фонетики і морфології англійської мови. – London: Penguin books. 285). 1953.А. – 200с.М. 17. Хрестоматия по истории английского языка с VII по XVII в. Ивашин М. Oleg. Маковский М. – 650с.И. Актуальные проблемы исторической морфологии диалектов английского языка.: Высшая школа. 9.А. 15.Швейцер А. 7. 1978.: МГПИИЯ. – М. – М. 1980. – М.. 13. – М. 34 . – 800с. – 93р. – 607 с. 1977. «Радянська школа». Вариативность языковой нормы в территориальных и социальных аспектах.. – М. 16. О. 4. – 185p.А. Словарь лингвистических терминов/Сост. Eric. 1973. 1969.. 1966. 1996. Швейцер А. Николаев Г. – М. Reszkiewicz... – М. 2. 1987 ( вып. Социальная. Английские социальные диалекты. 20. – 135с. Очерки по исторической грамматике английского языка. 1985. Литературный английский язык в США и Англии.Я. PWN.Ярцева В. 18. – М. – 181с. – М. Social and regional varieties of present-day English. – М. 2003. Бруннер Карл.Д.Н. Смирницкий А.А.БІБЛІОГРАФІЯ 1.Расторгуева Т. Калинович М. – 219с. 5. 1948.: Эдиториал УРСС . – М. 210). Проблемы функциональной грамматики английского языка в синхронии и диахронии / под ред. Англо-русский исторический словарь. Partrige.: МАЛП.Б.в. 11. 1988. Tartu State University. Расторгуевой Т. – 96с. Бубенникова О.: Высшая школа. 73). – 158с. 12. – К. – 236с. с грамматическими таблицами и историческим и этимологическим словарем. Синхронно-диахронический анализ переходных процессов в английском языке. – 104с. – 564p. 1973 ( вып. 1983 ( вып. Alfred. 19. 1989. A diachronic grammar of old English. территориальная и историческая вариативность языка. 8.: Изд-во МГУ. Маковский М. 3. Английская диалектология: современные английские территориальные диалекты Великобритании. The Penguin dictionary of historical slang..

– Warszawa: Pansrw. Welna. 22.The Oxford English Dictionary/J.21.A. In 20 vols. Jerzy. 35 . Wyd-wo Naykowe.Simpson and S. 1978. – 227p. 1989.Oxford:Clarendon Press.Weiner. A diachronic grammar of old English.C.