P. 1
Альманах УНС 1915

Альманах УНС 1915

5.0

|Views: 1,122|Likes:
Published by SVOBODA
Щорічні збірники статтей на різні теми. Видаються з 1903 року. Дивіться більше на веб-сторінці Свободи www.svoboda-news.com
Щорічні збірники статтей на різні теми. Видаються з 1903 року. Дивіться більше на веб-сторінці Свободи www.svoboda-news.com

More info:

Published by: SVOBODA on Jan 26, 2009
Copyright:Traditional Copyright: All rights reserved

Availability:

Read on Scribd mobile: iPhone, iPad and Android.
download as PDF or read online from Scribd
See more
See less

05/10/2014

digitized by SVOBODA

Я к і к о р н е т и л а є У . Н . С о ю з
с в о ї м ч л е н а м ?
Цїлею У. Н. Союза е зєдинити в одну громаді7всіх Укра­
їнців, замешкалих в Америці, без огляду на їх політичні чи релі­
гійні иереконаня, нести матеріяльну поміч членам і їх родинам
на случай смерти або нещастя члена, ширити серед своїх членів
просьвіту і науку через видаване часописи і просьвітних книжочок.
Головні користи для членів б отеї:
На случай смерти родина члена одержить посмертну запомо­
гу, і то в цїлостн в такій сумі, на яку члзн був обезпечений.
На случай калїцтва або неспосібности до працї одержитиь
член запомогу з фонду убогих.
Кожднй член дістає часопись і просьвітні виданя>
Крім Жго одержують члени, за місячною доплатою >,о на­
родного фонді в сумі 25 цнт. за кожду дитину, дїточу часопирь, а
на случай смерти дитини, запомогу у висоті* до $200.00 (на по­
крите КОШТІВ ЛЇ'ШІЯ і похорону дитини). Спосібним дітям уділяє
У. Н. Союз стипйндйї і мокіичене наук у висших школах.
К о ж д и | ) с ь в і л о і л и й У к р а ї н е ц ь п о ви н е н
о’ у г л ч л е н о м У . Н . С о ю з а .
digitized by SVOBODA
  А Л Є Н Д А Р
У К Р А Ї Н С Ь К О Г О Н А Р О Д Н О Г О С О Ю З А В А М Е Р И Ц І
НА РІК ЗВИЧАЙНИЙ
ЗЛАДИВ
В О Л О Д И М И Р л о г о ц ь к и й
1915
digitized by SVOBODA
X
I
I
I
.

К
о
н
в
е
н
ц
і
я

У
к
р
а
ї
н
с
ь
к
о
г
о

Н
а
р
о
д
н
о
г
о

С
о
ю
з
а

в
Б
о
ф
а
л
о
.

Н
.

Й
.
,

1
9
1
4

р
о
к
у
.
digitized by SVOBODA
В короткім часї по приїздї з Галичини до Злучених Держав (приїхав я сюди прн
:кінци січня 1914. р.) взяв ся я з порученя Головного Уряду Українського Народного С о ­
юза до зредаґованя календаря для членів У. Н. Союза на 1^15-тий рік.
Задача була се для мене, яко чоловіка — так сказати — нового на землї Вашинг­
тона, не легка, але мимо того я старав ся вивязати ся з принятого на себе обовязку
та доложив заходів і працї, аби отсей календар був по змозі' як найцїкавійший та, щ о ­
би відповідав вимогам і потребам наших переселенців в Америці. Передівсїм мав я
на метї дві річи: і.) щоби в калєндари відбивало ся наше українське житє і 2.) щоби
український переселенець в Америцї знаходив у нїм найконечнїйші інформациї про с ю
прибрану вітчину. Оскільки ся моя перша проба на новій землі’ вдала ся, оцінять
■читача.
*
При тій нагодї мушу зазначити, що європейська війна напакостила трохи і нашо­
му калєндареви. Ізза війни пропало в дорозі' з Европи (при конфіскатї англійським*
воєнними кораблями європейської почти) богато цікавих статий, висланих до нашого
календаря з Галичини і з других сторін Европи; між иншими пропало дві дуже ці­
каві статї д. Мирослава Сочинського, вислані з початком серпня, а прийшла тільки
одна, вислана в половині’ серпня. Також пропало в дорозі' богато дуже гарних ілкь
страций, висланих зі Львова, ще на місяць перед занятєм нашої галицької столиць
Треба сподіватись, що ті страти дасть ся винагородити на другий рік.
*
Вкінци зверну увагу ще на одну річ. Звичайно редакциї календарів звертають ся
до читачів свого виїданя із зазивом, щоби присилали свої замітки, що їм в останнім
калєндари подобало ся, а що нї та, що нового бажали би собі мати у новім калєндари.
Порадно було би, щоби і читачі календаря У. Н. Союза в тім напрямі висказалн
свої гадки.
Джерзи Сіти, в грудни 1914.
ВОЛОДИМИР ЛОТОЦЬКИЙ.
digitized by SVOBODA
РІК 1915
Рік 1915. є звичайним роком з 365 днів або 52
іижнїв і 1 дня; зачинаєть ся в пятницю, дня 1.
«їчня після нового (Григоріянського) стилю, я-
кий відповідає дневи 19- ого грудня 1914- ого ро­
жу після старого (Ю лїянського) стилю. П ісля то­
го Ю лїянського стилю, збереженого ще і між У кра­
їнцями, новий 1915- тий рік зачинаєть ся в чет­
вер, дня 1-ого січня старого стилю, який відпо­
відав дневи 14- ого січня нового стилю.
Грецька церква числить літа від сотвореня
«ьвіта (византийська доба). Вона означує сотво­
рене сьвіта на 1. вересня 5.509. року перед на-
родженбм І суса Х риста, значить, що теперішний
1915- тий рік в після того численя 7.424- тим ро­
ком, а зачинаєть ся він 1-го вересня старого сти
  ю або 14- ого вересня нового стилю. М оскалі й
У країнці від 18- ого столїтя числять вже роки від
народженя І суса Х риста, а початок року від січ­
ня, але держать ся ще численя старого календа­
ря остільки, що початок року випадає о 2 тижні
шзнїйше ніж в новім калєндари.
числять свої роки від сотвореня сьвіта.
Дня 9. вересня 1915- ого року зачинаєть ся у
них 5676- тий рік.
Араби, П ерси, Турки й инші ісповідники маго­
метанської віри числять свої роки після мандрів­
ки їх пророка М агомета з М екки до М едини. Дня
19. падолиста 1914- ого року зачав ся їх 1333
рік, а дня 9. падолиста 1915- ого року зачнеть ся
Ь 1334- тий рік.
1915-ого РОКУ Є
від народженя І суса Х риста 1915 лїт;
від розпятя на хресті Ісуса Х риста 1882 лїт;
від заведеня Ю лїянського календаря 1960 лїт
від заведеня Григоріянського календаря 333 лїт;
від заведеня поправленого календаря 215 лїт;
від відкритя Америки (1492. р.) 423 лїт;
від проголошеня независимости Зл. Дер.
(4. липня 1776. р.) 139 лїт;
від винаходу стрільного пороху 535 лїт;
від винаходу друкарської штуки 475 лїт;
від винаходу парової машини 306 лїт;
від заведеня телєґрафів 77 лїт;
Пануючою планетою
в 1915- ім році після 100- лїтного календаря є
«ісяць.
ПОРИ РОКУ.
(Від зими 1914. до весни 1916.)
Зима зачинаєсь 22. грудня, 11. год. передп.1914
Весна 21. марта 12. год. пол. 1915.
Літо 22. червня 7. год. рано 1915.
Осїнь 23. вересня 10. год. веч. 1915.
Зима 22. грудня 5. год. веч. 1915.
Весна „ 20. марта 6. год. веч. 1916.
Довгота зими 1914— 1915, 89 днїв 1 год.
Довгота весни 1915, 92 днів 20 год.
Довгота лїта 1915, 93 днїв 15 год.
Довгота осени 1915, 89 днїв 19 год.
Довгота зими 1915— 1916, 89 днїв 1 год.
ЗАТЬМІНЯ В 1915- ІМ РОЦЇ.
В 1915- ім році буде два затьміня сонця; одно
дня 14- ого лютого, а друге дня 10. серпня; об$ ті
затьміня сонця не будуть видні анї в Америці ані
в старім краю на наших землях.
Затьмінь місяця в 1915- ім роцї не буде.
ПОСТИ ГРЕКО- КАТ.
Сьвятий вечер перед Богоявл.
Великий піст.
П етрівка.
Спасівка.
В день Усїкн. глави Й оана Крест.
В день Воздвиж. Ч есн. Креста.
П илипівка.
Середи і пятницї кождого тижня (кромі за-
гальниць).
НАВЕЧЕРІЯ ЗІ СТРОГИМ ПОСТОМ.
До Зелених сьвят — до св. Ап. П етра і П авла
— до У спенія Пр. Д. М. — до Всіх Святих — до
Непорочного Зачатя Пр. Д. М. — до Роджества
Х ристового.
МЯСНИЦЇ.
В 1915 роцї буде: мясниць 4 недїи і 4 дни
від Різдва Х р. до неділі мясопустної.
Неділя мясопустна 7 лютого.
Неділя ниропустна 14 лютого.
Великдень 4 цьвітня.
Вознсссніє 13 мая.
Зелені сьвята 23 мая.
П етрівки 6 неділь.
ПОСТИ РИМО- КАТ.
Великий ІІІСТ.
Адвент.
Дні хрестні перед Вознесен.
digitized by SVOBODA
н .с
А .
Г р . к а т . с ь в я т а
с .с .
1 И Г р у д е н ь . ІУІ4 Вонїфатія 19
2 0 І гнатія Вогоносця 20
3 н П е р е д Р о ж д Ю лїяни муч. 21
4 L1 Анастазиї 22
б в 10 муч. М ини і пр. в Криті 23
6 0 Навечеріє Р. Х р. Евгенїї 24
7 ч Р о ж д е с т в о Х р и с т о в е 25
8 п С о б о р П р . Б о г о р . і с в Й О б р . 26
9 с С в . С т е п а н а * П е р в о м у ч е н . 27
10 н Н е д . п о Р и ж д . Х р и с т . 28
11 11 14.000 дїтий убит. в Вифл. 29
12 в Анизії мучениці ЗО
13 с М елянїї Римлянки 31
14. ч Н о в . Р ік 1915 В а с и л ія В е л . 1
15 п Сильвестра папи рим. 2
16 G М алахії пророка 3
17 н Н е д . п . П р . Н . Б . 4
18 11 Навечеріє Бог. 5
19 в Б о г о я в л е н іе Г о с і. (Й о р д а н ) 6
20 0 t Собор св. І вана Х рест. 7
21 ч Георгія, Еміл. і Домни 8
22 п П оліевкта і Евстрата 9
23 с Григория і Дометіяна 10
24 и Н е д п о Б о г о я в л . 11
25 п Татіяни мучен. 12
26 в Крмила і Стратонїка 13
27 с Отцїв в Синаї і Раітї 14
28 ч П авла Тивейського 15
29 п П оклін оковам св. П етра 16
ЗО с Антонїя Великого 17
31
н
| С 32 Н . п о С
1 '8
ЗЕРНА ПРАВДИ.
Ясність е окрасою глибоких думок.
*
Неясність — се королівство похибок.
І похибки, ясно висловлені, розвяжуть ся са­
мі через себе.
*
П равда у дурних людий заблукаеть ся і стане.
ПОСТИ ГР.- КАТ.
В Навеч. Різдва Х рист.
Загальниця: Від Різдва Х р. до Богояв.
СЬВЯТА АМЕРИКАНСЬКІ.
Кожда неділя. .
1. січня. Новий Рік. (Ню їр Дей). Сьвятку-
еть ся у всіх стейтах Влучених Держав, з виш­
кою стейтів Аркензас і М есечусетс.
СЬВЯТА ЛАТИНСЬКІ.
1. січня. Новий Рік.
6. сїчйя. Трох Королів.
СЬВЯТА ЖИДІВСЬКІ.
16. січня 1 Шебат 5675
ЗО. січня 15 Шебат 5675
Кількох дурнів сказало собі, що вони дише до­
брі люди і повірили собі.
*
По часі і людях всього можна сподївати ся і
всього бояти ся.
*
Діла людий не в ані такі добрі ані такі пога­
ні як їх наміри.
Вовенарґ.
ЧИМ ПОВИННІ ВІДЗНАЧАТИ СЯ УКРАЇНЦЇ В АМЕРИЦІ'?
Передівсїм цовинні все і всюди показувати, що вони не вирекли ся анї не за­
були своєї вітчини, прекрасної України. Навіть той, що вже не гадає
вертати ся на Україну, повинен дорожити її долею, бо любов вітчини —
се признака краси людської душі.
Політична думка і політичні домаганя цілого українського народа повинні бути
законом і для його синів на чужинї. Така єдність в політичній думцї і до-
маганях нациї вказує на її політичну зрілість.
У великих хвилях, які переживає нация, її члени на чужинї повинні виявити
сю зрілість — політичними виступами, згідними з домаганями вітчини, а
танож і з жертвами для неї.
digitized by SVOBODA
н . с
А .
Г р .-к а т . с ь в я т а
с .с .
1 и М акарія 19
2 в Евтимія Великого 20
3 с М аксима і Неофіта 21
4 ч Тимотея і А настазія 22
5 п Климента сьвщмуч. 23
6 с Ксенїї преподобн. 24
7 “н. М я с о п у с т н а 25
8
Ц .
Ксенофонта 26
9 к П ерснес. мощ. їв. Зол. 27
10 с П реп. Єфрема Софійського 28
11 ч ІІерепее. моїдий І гнат. Б. 29
12 п Т р о х С ь в я т и т е л їв ЗО
13 с Кира і І вана безсребр. 31
14 н С и р о п у с т н а 1
15 п С т р іт е н є Г о с п о д н е 2
16 в Симеона Богонр. і Анни 3
17 0 Ізидора иреи. 4
18 ч А піфії мучениці* 5
19 п By кола єпископа смирн. 6
20 G П артенїя еписк. і Луки 7
21 н 1. П о с т у . Теодора 8
22 п Никифора муч. 9
23 в Х арлампія і П орфірія 10
24 0 Власія сьвящемуч. 11
25 ч М елетїяар. Антіох. і Ант 12
26 п М артин їяна преподобн. 13
27 с Авксентія і Кирила еп. 14
28 н 2. П о с т у . Онисима і П афн. 15
ЗАМІТКА.
Богослуженє Стрітеня переносить ся після у-
ставів церковних на неділю Сиропустну, коли се
сьвято припадав першого дня великого посту я*
сего року.
ПОСТИ ГР.- КАТ.
В Навсч. Стрітеня Госп. L Н. І. Х р.
СЬВЯТА АМЕРИКАНСЬКІ.
Еожда неділя.
12. лютого. День уродин президента Абрага-
ма Лінкольна (Лінколнс Бортдей). Сьвяткувть ся
у стейтах: Каролайна, Колорадо, Конектикет, Де*
левер, Ілинойс, Айова, Індияна, Кензас, М ічіґен,
М інесота, М онтана, Невада, Ню Джерзи, Ню Й орх,
Норд Дакота, Ореґон, П енсилвенія, Савт Дакота,
Юта, Вашінґтон, Вест Вірджінія і Вайомінґ.
22. лютого. День уродин Вашінґтона (Ва-
шінґтонс Бортдей). День уродин першого прези­
дента Злуч. Держав сьвяткувть ся у всіх стейтах.
СЬВЯТА ЛАТИНСЬКІ.
22. лютого. М арії Ґромнїчної.
17. лютого. Попелвц.
ЗЕРНА ПРАВДИ.
Коли доля хоче понизити мудрця, заходить до
нього тоді, як він занятий дрібними справами;
шли йому здавть ся, що не треба йому великої у-
ваги анї оборони.
*
Нема нічого на сьвітї, чого в ліодий не вмо­
вив би страх або надія.
*
Нема на сьвітї кривди, котрої би люди не про­
спиш, коли вже відімстять ся.
Вовенарґ.
Любов в на службі людської душі і вона в луч­
ником між душами всїх людий. Любовю можна со­
творити великий твір людської душі.
*
Про великі скарби духа не може чоловік опо­
вісти словами, але може їх відчути.
¥
Господь Бог дав з в і р я т а м зимовий кожух,
щоби люди не мерзли.
*
Більша сила в серци нїж в раменах.
*
0Б0ВЯ30К кождого Українця і кождої Українки ЗГЛЯД0М СВОЄЇ РОДИНИ
наказує їм належати до Українського Народного Союза, бо се одинока
українська органїзация на чужинї, яка може дати всїм своїм членам повне
забезпечене на будуче того, що тепер обіцює.
НАРОДНИЙ 0Б0ВЯ30К наказує кождому Українцеви і кождій Укранцї у
Злучених Державах і в Канадї, щоби були членами Українського Народ­
ного Союза в Америцї, бо се одинока українська органїзация на чужинї,
на якій може оперти ся як найширше дійсно народне українське житє.
digitized by SVOBODA
н .с
А.
Г р .-к а т . с ь в я т а
с .с .
1 ї ї Л ю т и й . П амфіла і Вад. 16
2 В Теодора Тирола 17
3 0 Льва паїш рим. 18
4 4 Архиііа ап. 19
б П Льва єн. Катаноьк 20
6 с Евстахія і Тимотея 21
7 н 3. П о с т у х р е с т . П етра і Ат. 22
8 11 Нолїкариа 23
9 в Обрізане гол.св. І в. Х р. 24
10 с Тарасія архіеп. царгор. 25
11 ч П орфірі я арх. Гази 26
12 п П рокоиія іеловідника 27
13 с Власія иустиножителя 28
14 н М а р т . 4. П о с т у . Квдокії прч. 1
15 п Теодота еп. сьвщм. 2
16 в Евтропія і Клеонїка 3
17 с Герасима і П авла муч. 4
18 ч Конона мученика 5
19 п 42 муч. в Аморії 6
20 с Василїя і Єфрема 7
21 н 5. П о с т у . Теофідякта еп. 8
22 п 40 муч. севастійеьк. 9
23 в Кондрата і Кипріяна 10
24 0 Оофронїя иатріярха 11
26 ч Теофана іеиовідника
1%
26 п Перенос, моїций Никиф. І З
27 с ' І&цедикта преподоб. 14
28 н Ц ь в іт н а . Агаф. і Тим. муч. 15
29 п Оавина і П аїш
16
З О в Алексія чолов. Божого 17
31 с Кирила -Єрусал. 18
ЗЕРНА ПРАВДИ.
Х то хоче мати з чого хосен, мусить з почат­
ку на якийсь час г нього зректи ся.
*
„Треба розірвати ся — кажуть деякі люди —
покададочп одно місце нудів, а переходячи в дру­
ге такесаме.

Неодин кепсько уживав те, що знав; а неодин
добре уживає се, чого не знає.
*
Неодин обу^реть ся, як йому хто дав науку,
але потім з неї кори^тав.
ПОСТИ ГР.- КАТ.
До неділі Цьвітної в понеділок, середу І ПЯ'Г-
ницю.
П оклони: В четвертім тижни посі^, в сере­
ду вечір, дня 17- го марта.
СЬВЯТА АМЕРИКАНСЬКІ
Кожда неділя.
СЬВЯТА ЛАТИНСЬКІ.
19. марта. Св. Й осифа.
25. марта. Благовіщене.
СЬВЯТА ЖИДІВСЬКІ.
1. марта І б Адар (НІуіпан П урим) .
16. марта 1 Нїзан
30. марта 15 Нїзан (1- ший день Пасів)
31. марта 16 Нїзан (2- гий день Па^хв)
Женщини в вже з природи консервативні; не
люблять поступу... літ.
*
Женщина може впасти чоловікови в око, ста­
нути йому в горлі, а вилізти боком.
*
Жонатий — се засуджений на дожцвотв, а
вдовець се засуджений, котрий вже свою кару від­
був.

П одруже подібне до обляженої твердині. Ті,
що поза нею, хотіли би до неї дістати ся; а ті, що
в ній, хотіли би з неї видістати ся.
Кождий Українець і кожда Унраїнка повинні дбати, щоби їх ДЇТИ НА ЧУЖИ-
Нї не забули на свій нарід, якого членами були їх родичі. Найлїпше при-
вяжете своїх дїтий до української народности, коли змалку вже вони бу­
дуть користати з прав, які дає У. Н. Союз дітям своїх членів. У. Н. Союз
опікуєть ся щиро ними і дбає про їх виховане.
digitized by SVOBODA
н .с
А.
Г р .-к а т . с ь в я т а
с .с .
1 ч М а р т . Х ризанта (От. Ч ет.)“ 19
2 п В е л и к а П я т н и ц я 20
Я 0 Якова нрепдб. (Бел. суб.) 21
4 н В о с к р е с е н іє Х р и с т о в е 22
6 п С ь в іт л и й П о н е д їл о н 23
6 в С ь в іт л и й В т о р о к 24
7 с Б л а г о в іщ е н е П р е с ь в . Б о г . 25
8 ч Собор Арх. Гавриїла 26
9 п М атрони солунської 27
10 0 І ляріона Нового 28
11 н 2. п о В е л и к о д н . М арка еп. *9
12 п І вана Лїствичника ЗО
\3
д І датія еп. чудотв. 31
14 с Ц ь в іт е н ь . М ариї егип. 1
15 ч Тита і Амфіяна 2
16 тт Никити іспов. 3
17 0 Иоеифа іоиов. 4
18 я 3. п о п а с ц ї. М и р о н . 5
19 п Евтихія иреп. 6
20 в Георгія 7
21 с Геродія 8
2  ч Евпеихія муч. 9
М II Терентія муч. 10
24 с Антиіш і Януарія муч. 11
н 4. п о В е л . о г о з с л а б л е н н ім 12
2« 11 Н а їїи л я є н . і є н о в 13
27 в М артина, иагш іспов. 14
28 0 Аріетарха і П уда ап. 15
29 ч Агафії і І рини муч. 16
. »>
п Симепна, Дкакія вп. 17
ЗЕРНА ПРАВДИ.
Лдобов солодка, — одначе люди нераз на неї
угірш) ішяуть.
*
Що не є добре, того не роби; що не б правди­
ве, того не говори.
Як думаєш шллхотно, то заміни думку в дїло;
в" як думаєш недобре, то забудь сю думку.
*
Криком павіть соломки не підіймеш.
*
Нема чоловіка без терпіня, болю і жалю, а як
в, то се не чоловік.
ПОСТИ ГР.- КАТ.
Від Нвдїлї Цьвітної то в в Єир&етнім тижни
мяса зовсім не вільно їств.
Заг ал ь н и ця : Від Воскрвеем до Неділі
Томиної.
СЬВЯТА АМ ЕРИКАНШЙ .
Кожда неділя.
2. цьвітня. Велика П явниця (Ґуд Ф райдей).
Сьвяткуєть ся в стейтах: Алабама, Конектикет,
Делевер, Флорида, Луізіяна, Шришевд, Яю Джер-
8и, ІГенсилвенія і Тенееі.
4. цьвітня. Великдень (Гетер- Дей). Сьвятку-
еть ся в дїлих Злучених Державах.
19. цьвітня. День патріотів (П атряоте Дей).
Сьвяткуеть ся в стейтах: М ейн і М есечуеете.
СЬВЯТА ЛАТШСЬШ.
4. ЦЬВІТНЯ. ВєЛЙКДЄНЬ.
5. цьвітня. Велик. понед.
СЬВЯТА ЖКДІВСЬИІ.
5. цьвітня 21 Нізан (7- ий день П асхи)
6. цьвітня 22 Віза® (8- ий день П асхи)
15. цьвітня 1 І яр
Український Народний Союз в Америцї — се НАША НАРОДНА ТВЕРДИНЯ.
Кільно є членів У. Н. Союза, тільно повинно бути Українців І Українок,
що готові все станути в обороні' своєї народної твердині' на чужинї. Кож--
дий повинен вважати собі за честь, що носить на грудях відзнаку У. Н.
Союза і не повинен нїкому позволити плямити його.
Тайна продовжена нашого житя полягає в тім,
щоби його не скорочувати.
*
Одні очи і плачуть і сьміють ся.
*
Одні набувають знане, щоби про других зна­
ли, а инші щоби про них знали.
*
Не трать часу на пусту балаканку, але гово­
ри, в чім дїло або мовчи.
*
Не купуй непотрібних річий лиш тому, що во­
ни дешеві.
digitized by SVOBODA
н .с
А .
Г р .-к а т . с ь в я т а
с .с .
1 0 | І вана, уч. св. Гр 18
2 М 5. п о В е л . о С а м а р я н и н ї 19
8 11 Теодора тріх. 20
4 В Януарія і инших свщмч. 21
б 0 Теодора Сикеота 22
6 ч f Георгія великомуч. 23
7 и Оави Стратилата муч. 24
8 с t М арка апост. і еВанг. 25
9 н 6. п о В е л , С л їл о р о д ж е н ім 26
10 ш Симеона свщм. 27
11 в М аксима і Ясона 28
12 с 9 муч. в Кизицї 29
13 ч В о ^н е с е н іе Г о с п о д н є ЗО
14 п М а й . 1
15 с Атаназія Великого 2
16 н 7. п о В е л . С в . О т е ц ь 3
17 п П алагії препм. 4
18 в І рини муч 5
19 с Й овамногострадат. і Варв. 6
20 ч І І амять зявившого ся Х р. 7
21 п f І в. Богослов. П реп. 8
22 с Ісаії прор.,. їїиколая 9
23 н П я т д е с я т . З е л е ч і С ь в я т а 10
24 п П о н е д . с в . Д у х а і П р Т р о й ц ї 11
25 в Епіфанїя і Германа еп. 12
26 0 Ґлїкерії і Алексан. 13
27 ч Ізидора муч. 14
28 п П ахомія Велик. 15
29 с Теодора Осьвященного 16
ЗО н 1. п о Com. В с їх С ь в я т . 17
81 п Теодота Ю лії 18
СЬВЯТА АМЕРИКАНСЬКІ.
Кожда неділя.
ЗО мая. День квітчаня гробів. (Декорейшен
Дей). В усіх стейтах, з виїмкою стейтів: Алаба­
ма, Аркензас, Флорида, Джорджія, Айцаго, Луізі-
яна, М ісісіпі, Норд Баролайна, Ню М ексико, Савт
Барвлайна і Тсксас.
СЬВЯТА ЛАТИНСЬКІ.
13. мад. Вознесенів.
23. мая. Зелені сьвята.
24. мая. Понед. Зел. Сьвят.
- - - - - - - о- - - - - - -
ЗЕРНА ПРАВДИ.
Коли в суперечці тебе переконують, пере­
стань говорити, бо чим довше будеш говорити,
тим глупійша буде твоя бесіда.
*
Добро, яке ти зробив, не пропаде, хотяй би ти
вабув про нього.
*
Не звертай уваги на того, що всіх ганить, а
лише тебе хвалить.
Стережіть ся тих, що тішать ся злим, гірше
ніж тих, що роблять зло.
*
Декому вірять без доказів, а деяким навіть
мимо доказів не вірять.
*
Година добрих діл і справедливости значить
більше ніж сімдесята лїт молитви.

Коли якого діла вимагає інтерес вітчини, то
доведи його до кінця, хоч би й ненависть мав на
себе стягнути.
„Свобода” — СЕ ДЗВІН УКРАЇНИ НА ДАЛЕКІЙ ЧУЖИНЇ. Він нождому
Українцеви і кождій Українці на американській землї все перший го­
лосить вісти, чи вони веселі чи сумні. Він закликає своїх земляків також
до науки, до просьвіти, до працї народної, до органїзациї. Він кличе жи­
вих, будить мертвих. Звук його миіий свому, а грізний ворогови!
Може недалека вже хвиля, що він рознесе громом вістку про — воскресенє У-
країни!
digitized by SVOBODA
н е
д-
Г р .-к а т . с ь в я т а |
с .с .
1 В М а й . П атрикія сьвщмч. 19
2 с Талалея муч. 20
3 ч •J- Константина і Єлени 21
4 п Василиска муч. 22
5 с М ихаїла списк. 23
6 н 2. С о ш . П р е с в . Е в х а р . 2і!
7 11 3. Об. ч. гл. І в. Х р. 25
8 в Карпа ап. 26
9 с Терапонта сьвящмуч. 27
10 ч І і икити преподобн. 28
11 п Теодозії діви муч. 29
12 с Іс&кія далмат. ЗО
13 н 3. п о С о ш . Єрмія ап Єрм.м. 31
14 п Ч е р в е н ь . Ю стина муч. 1
16 в їїикифора патріярха 2
16 с Лукіяиа муч. 3
17 ч М итрофана патр. 4
18 п П р. Евхар Д. 5
19 с Висаріопа чудотворця 6
20 н 4. п о С о ш е с т в ію . 7-
21 п Теодора етр. 8
22 в Кирила архіеп. 9
23 с Тимотея сьвщнмч. 10
24 ч f Вартоломея і Варн. аж. 11
25 п Онуфрія От. 12
26 с f Состр. П р. Вогор. 13
27 н 5. п о С о ш е с т в ію 14
28 п Амоса прор. 15
29 в Тихона еписк. чудотв. 16
ЗО с Ma,Hy‘ijja, Савла, Ісмаїла 17
ПОСТИ ГР.-КАТ.
П етрівка від Неділі Всіх Сьвятих да самого
празнива св. Ап. П етра і П авла.
СЬВЯТА АМ ЕРИКАНСЬКІ.
Кожда Неділя.
СЬВЯТА ЛАТИНСЬКІ.
3. червня. Боже тіло.
29. червня. П етра 'і П авла.
СЬВЯТА ЖИДІВСЬКІ.
13. червня 1 Тамуз
29. червня 17 Тамуз (ціст здоб, брус.)
- - - - - - - О-- - - - - -
ЗЕРНА П РАВДИ.
Як собі постелиш, то іди спати.
*
Діоди мають звичай все говорите те, що ду­
мають. Але з того ще не виходить, аби думали, що
говорять.
*
Не велика будучність такого народу, який не
годен розріжнити добра від злого.
*
Лише тому не страшне лихо, хто все готовий
його стрітити.
*
Силою добра не вчиниш.
*
Нїякі гроші не дадуть такого великого про­
центу, як гроші видані на просьвіту.
*
Відповідай добром на зло, а тоді убиваєш в
злім чоловіцї вдоволене, яке він осягає через своє
діло/
*
Поборюй гнїв лагіростию, здо добром, скуп-
ство щедротою, брехню драв дою.

Ніяка цїль не може оправдати брехні.
*
1 стара кобила везе, як фірман видючий.

Обовязком Українського Народного Союза є не лише дбати про забезпечене
будучности родин членів його, але також про народно- культурне вихова-
не своїх членів і їх родин. Сю задачу має сповнити передівеїм „Просьві-
та”, заложена при У. Н. Союзї для веїх його членів.
Знане — то сила!
digitized by SVOBODA
н .с д.
Г р .-к а т . с ь в я т а
с .с .
1 Ч Ч е р в е н ь . Леонтія муч. 18
2 И Ю ди ап. і Зосима 19
3 С М етодія св. 20
4 н 6. п о С о ш е с т в ію 21
б п Евсевія ешіск. 22
6 в Агрипіни муч.- 23
7 0 Р о ж д е с т в о с в . І в а н а Х р е с т . 24
3 Ч Февроґіїї преимуч. 25
9 П Давида СолуИського 26
10 с Самсона страннопріємця 27
11 н 7. п о С о ш е с т в ію 28
12 п С в . А іь П е т р а і П а в л а 29
13 в Собор 12 Апостолів ЗО
14 с Л и п е н ь . Косми і Дамяна 1
16 ч П оложене Ризи П р. Д. М . 2
16 п Якиита і Анатолія 3
17 с Андрея і М арти 4
18 н 8 п о С о ш . Кирила і М ет; 6
19 п Атаназія Аїонск. 0
20 в Томи і Акакія 7
21 с П рокопія велмуч. 8
22 ч П анкратія сьвящпм. 9
23 п +Антонїя П ечерського 10
24 с Евфимії і Ольги 11
26 н 9. п о С о ш е с т в ію 12
26 п П рокла і І лярія муч. 13
27 в Акили і Онисима 14
28 0 +Володимира Великого 16
29 ч Антиноґена і його учен. 16
ЗО п М арини вмуч. 17
31 0 Якинта і Б мі лї яна муч. 18
ЗЕРНА ПРАВДИ.
Капіталісти нераз доводять до нужди робітни­
ків, щоби опісля показати ся милосерними для .же­
браків.
*
Свободу не можуть дати люди людям: свободу
вав тілько той, хто сам собі її здобув.
П оступ се неволя для тих, що не йдуть з ним
равом.
СЬВЯТА АМЕРИКАНСЬКІ.
Вожда неділя.
4. липня, (форт оф Джулай). День Независи-
мости (Індепенденс Дей); день, в котрім прого­
лошено незавиСимість Злучених Держав в 1776- ім
році. Сьвяткуєть ся в цілих Злучених Державах.
СЬВЯТА ЖИДІВСЬКІ.
12. липня 1 Аб.
20. липня 9 Аб. (П іст збур, сьвятинї)
- - - - - - - о- - - - - - -
Коли всякий замете сьміте перед своїми двер­
ми, то вся улиця буде чиста.
*
Думати, що слабий ворог не пошкодить — се
значить, що іскра не годна спричинити пожару.
*
Людям не достає не сили, але волі.

Тисяч разів покаеш ся за се, що говорив, а
один раз за се, що мовчав.
Народним обовязком кождого Українця і нождої Українки є ширити між своїми
дітьми, кревними, знакомими і взагалі всїми Українцями — сей здоро­
вий і розумний погляд, що коли хочемо тут на чужинї сотворити силь­
ну непобідиму твердиню, яка дала би змогу розвинути також і просьвітно-
культурні товариства та школи українські в Америці, — то мусимо свої
сили З’ЄДНАТИ, ЗЛУЧИТИ В ОДНО, В ОДНУ МОГУЧУ АРМІЮ, а не
роздроблювати її,
digitized by SVOBODA
Н.С
А.
Г р .-к а т . с ь в я т а
C.C.
Т І Н Л и п е н ь . 10. п о С о ш е с т в . 19
2 п І лїї пророка 20
8 в Симеона і Ішіша 21
4 с М ариї М агдалини 22
5 4 Трофима і Те'офіля муч; 23
б 11 Бориса і Глїба муч. 24
7 0 Успеніе св. Анни 25.
8 н 11. п о С о їд о с т в ію 26
9 п Єрмолая сьвящмуч. 27-
10 в П рохора і Никанора 28
11 с Калинйка муч. 29
12 ч Сили і Силуана З О
13 п Евдокима 31
14 і с С е р п е ч ь . П роісх Ч . Х р. 1
15 н 12, П о С о ш е с т в ію . 2
16 11 Ісаакія Далматина 3
17 в Сімох молодців в- Еф. 4
18 0 Евсиґнїя мученика 5
19 ч П р е о б р а ж е н іе Г о с п о д н є 6
20 • п Дометія преподмуч. 7
21 с Емілїяна еписк. і іспов. 8
22 н 13. П о С о л е с т в ію . 9
23 п Лаврентія архид. 10
24 в Евпла і Клявдії 11
25 с Ф отія і Аникити 12
26 ч М аксима ісповідника 18
*7 п М ихея пророка 14
28 с У с п е н іе П р е с ь в . Б о г о р о д . 15
29 н 14. П о С о ш е с т в ію 16
З О п М иро на мученика 17
31 в, Ф льора і Лавра 18
ЗЕРНА ПРАВДИ.
Для малої дитини колиска за широка, а для
дозрілого чоловіка за тїсиий цілий сьвіт.
Ф. Шіллер.
Сьвіт в с е останеть СЯ СЬВІТОМ, ХОТЯЙ ЙОГО СЛІ­
ПИЙ не бачить.
*
Ч оловіка ховають не тому, що він чоловік, а
тому, що він перестав бути чоловіком.
*
Х то ніколи не зазнав смутку, той не відчуває
веселости.
ПОСТИ ГР.- КАТ.
П еред Успенівм Пр. Д. М арії що понеділка,
середи і пятнидї від дня 14- го до 28- го.
СЬВЯіА АМЕРИКАНСЬКІ.
Кожда неділя.
1. серпня. День Колорада (Колорадо Дей).
Сьвяткуеть ся в стейтї Колорадо.
СЬВЯТА ЛАТИНСЬКІ.
15. серпня (неділя). Вознесенів Пр. Д. М*
СЬВЯТА ЖИДІВСЬКІ.
11. серпня 1 Елюль.
— о- - - - - - -
Неодин чоловік богато прожив, а мало пере­
жив; а знова неодин мало прожив, а богато пере­
жив.
*
Ідеал — се провідна зірка, без якої нема на­
пряму, нема поступу, нема житя.
*
Не заставляй другого робити те, що можеш
зробити самий.
*
Найгіршою язвою серед нашого народа є МОСКВОФІЛЬСТВО. Ся народна
зрада найбільше принесла шкоди нашому народови.
Кождий Українець і Українка повинні старатись викорінювати сю недугу з
нашого народа.
Народними зрадниками погорджують навіть чужі. ЧЕСНИЙ МОСКАЛЬ НЕ
ПОДАСТЬ РУКИ М0СКВ0ФІЛ0ВИ.
Ми скорше можемо поєднати ся з Москалями нїж з москвофілами. З москво­
філами можемо жити аж тодї, ноли вони перестануть бути москвофілами.
digitized by SVOBODA
Ч .с | Д .!
Г р .-к а т . с ь в я т а
С
ч
п
с
Серпень. Анд рея Страт.
Самуїла пророка.
Тадея апостола
Аґатоиїка муч,__________
о Н 15. П о С о ш е с т в ію .
6 П Евтихія Евангелиста
7 В Вартоломея і Тита
8 С Адріяна і Наталїї
9 4 Иімена преподобн.
10 П Августкна і М ойсея м.
11 С У сїкнов. гол. І ван Х р.
12 Н 16. П о С о ш е с т в ію .
13 П П ол. пояса П р. Дїви М.
14 В В е р е с е н ь . Симеона От.
15 С М аманта і І вана
16 Ч Антима і Теоктит<
17 П Бавили і М ойсея
18 С Захарії прор. і Елисат.
19 Н 17. П а С о ш е с т в ію .
20 П Оозанта і М ак.
21 В Р о ж д е с т в о П р . Д їв и М а р ії
22 С Иоакима і Анни
і З Ч М инодори
24 П Теодори александр.
25 С Автонома сьвящм.______
26 Н 18. П о С о ш е с т в ію .
27 П В о з д в и ».е н іе Ч е с н і Х р .
28 В Никити влкмч.
29 О Евфимії влмч.
30 Ч Софії, Віри, Надії, Люб.
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
_29
30
31
1
2
3
4
_5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
В день Усїкн. ч. глави св. І вана Х рестителя
дня 11.
В день Воздв. Ч есн. Х реста д. 27- го.
СЬВЯТА АМЕРИКАНСЬКІ.
Кожда неділя.
7. вересня. День праці (Лейбор Дей). В ці­
лих Злучених Державах.
СЬВЯТА ЛАТИНСЬКІ.
8. вересня. Рождество Пр. Д. М арії.
СЬВЯТА ЖИДІВСЬКІ.
9. вересня 1 Тишри 5676 Новий Рік
ПОСТИ ГР.- КАТ.
10. вересня 2 Тишри
12. вересня і Тишри
18. вереснь 15 Тишри
23. вересня 15 Тишри
24. вересня 16 Тишри
29. вересня 21 Тишри
30. вересня 22 Тишри
2 день Нов.
П іст Ґедайлї
Судний День
1 день кучок
2 день кучок
день пальмовий
Шемінї Азерет.
Року
ЗЕРНА ПРАВДИ.
Будь членом „товариства охорони звірят” , а-
ле не жалуй скотів серед людий.
*
Невдача — се пробний камінь для чоловіка.
Чоловік самий себе не знає, поки не перейде че­
рез сю пробу.
*
П ризнакою доброти у молодих — в любов до
старих; а у старих — любов до молодих.
*
Удаване — се покора проступку перед чесно-
стию.
Велика відвага полягає в тім, щоби і без сьвід-
ків,зробити те, що чоловік готовий зробити в 0-
чах других людий.
----- м------
„Цілий порядок в кождім краю — політич­
ний, горожанський і всякий, все звязаний із зем­
лею та способом володїня нею. Коли е в чім у нас
в Росиї тепер найбільше непорядків, то власне
управі землею. І поки сього не упорядкуеть ся,,
не ждіть тривкого уиорядковапя у ВСІМ ИНШІМ...”
( До с то ев с ький, „Дії. ІІИС.” , серпень,.
1876.)
*
Коли нарід думає про свою будучність, мусить передівсїм бути ЗДОРОВИЙ.
Таксамо і кождий чоловік зокрема. Лише здоровий чоловік думає про
свою будучність і може забезпеч ити собі її. Хорий чоловік думає тільки
про хоробу, яка убиває в нїм всякі инші гадки і здатність до творчих дїл.
Найстрашнїйшим убийником здоровля цілих народів і кождого чоловіка зокрема
є — альноголь. Коли який нарід аіо чоловік позволить алькоголеви над
ним панувати, то зрікаєть ся свого ЗДОРОВЛЯ і своєї БУДУЧН0СТИ*
digitized by SVOBODA
н .с
А .
Г р .-к а т . с ь в я т а
с .с .
1 П Евменія єпископа 18
2 0 Трофима і Таватія муч. 19
3 н 19. П о С о ш е с т в ію 20
4 п Кой драга апост. 21
5 в Ф оки Й оии 22
6 с Зачатіе сьв. Иоана Х р. 23
7 ч Теклї нерв о муч. 24
8 L1 Евфрозипи преп. 25
9 0 І вана Богослова 26
10 н 20. П о С о ш е с т в ію . 27
11 п Калистрата 28
12 в Киріяка і Теоф. 29
13 с Григорія арм. свщм. ЗО
14 ч Ж о в т е н ь . П окр. П р. Бог. 1
15 п Кииріяна 2
16 0 Діонїзія 3
17 н 21. П о С о ш е с т в ію . 4
18 п Х аритини муч. 5
19 в Томи апост. 6
20 с Кергія і Вакха 7
21 ч П елягії преп. 8
22 п Якова апост. 9
23 0 Евлампія і Евлампії 10
24 н 22. П о С о ш е с т в ію . 11
25 II П рова Андр. 12
26 в Карпа апост. 13
27 с Назарія і П араск. 14
28 ч Евтимія і Лукіяна 15
29 п Льои'іна сотії. 16
ЗО 0 Озія прор. і Андрея 17
31 н 23. П о С о ш е с т в ію . Луки 18
ЗЕРНА ПРАВДИ.
€уд істориї не оправдує і найщасливійшого
злочину. Карамзин.
І з ус їх знань, потрібних чоловікови, найваж-
нїйше б те, щоби* він робив як найменьшо зла, а
як найбільше добра.
*
Ти відрікаеш ся свого народа, а ще хочеш,
щоб тебе люди шанували?
*
Не глядай за правдою у других, як у тебе її
нема.
СЬВЯТА АМЕРИКАНСЬКІ.
Кожда неділя.
12. жовтня.- День Колюмба (Коломбос Дей).
Сьвяткуеть ся в стейтах: Алабама, Аркензас, Ка-
лифорнія, Колорадо, Делевер, Айдаго, Ілинойс, Ін-
дияна, Кензаз, Кентокі, М сйн, М ериленд, М есечу-
сетс, М ічіґен, М ізурі, М онтана, Небраска, Нева-
да, Ню Гемпшер, Ню Джерзи, Ню М ексико, Ню
Йорк, Огайо, Оклагома, П снсилвснія, Род Айленд,
Вермонт, Вашінґтон.
СЬВЯТА ЖИДІВСЬКІ.
1. жовтня 23 Тишри (Радість з права).
9. жовтня 1 М архесван.
— — о------
Самолюбство — се смерть, любов — се жи-
те.
Найтяжший тягар, який чоловік носить, е те,
що він зробив.
*
Ч есний чоловік шукає собі товариства з че­
сними людьми.
*
Зрада повстає з причини слабого умового роз­
витку.
Хто каже., що є УКРАЇНСЬКИМ ПАТРІОТОМ, а розбиває українську народну
органїзацию, — лож єсть.
Хто каже, що є УКРАЇНСЬКИМ ПАТРІОТОМ, а киринить в українській народ­
ній роботі, — лож єсть.
Хто каже, що є УКРАЇНСЬКИМ ПАТРІОТОМ, а відтягаєть ся від жертв на у-
країнські народні цїли, — лож єсть.
Хто каже, що є УКРАЇНСЬКИМ ПАТРІОТОМ, а нічого не робить, тільни кри­
чить, — лож єсть.
digitized by SVOBODA
ПОСТИ ГР.- КАТ.
П іст перед Рожд. Х рист. (П илипівка) зачина-
бть ся дня 27- го падолиста; що понеділка, середи
і иятницї.
СЬВЯТА АМЕРИКАНСЬКІ.
Кожда неділя.
3. падолиста, День загальних виборів. (Дже-
нерел Елекшен Дей.) Сьвяткуеть ся у стейтах:
Алабама, Арізона, Ііалифорнія, Колорадо, Деле-
вер, Флорида, Айдаго, Ілинойс, Індияна, Айова,
Луізияна, М ейн, М ериленд, М ічіґен, М інесота, М і-
зурі, М онтана, Ню Йорк, Норд Каролайна, Норд
Дакота, Оклагома, Вірджінія, Вісконсін, Вайо-
мінґ; — (все в тих роках, коли в сих стейтах від­
бувають ся вибори).
26. падолиста. День П одяки. (Тенксґівінґ
Дей). Сьвяткуеть ся в усіх стейтах, хоч не усю­
ди приписано законом.
СЬВЯТА ЛАТИНСЬКІ.
1. падолиста. Всіх схвятих.
2. падолиста. День задушний.
28. падол. (неділя). Адвент.
ЗЕРНА ПРАВДИ.
Маємо все доволі сили, щоби зносити терпіня
других.
*
П омиляеть ся той, хто думає, що обійдеть ся
без помочи других, але ще більше милить ся той,
хто думав*, що без його помочи 'люди не обійдуть
ся.
Нема нічого більше поучаючого як добрий
приклад. Великі чесноти, таксамо як і великі зло­
чини, не гинуть бездітно, значить без впливу на
других.
В часі бурі, безпечнійший корабель на повнім
тр и ніж коло берега.
Довіре у власні сили е початком довіря у дру­
гих.
Розумний чоловік не жде на відповідний слу-
чай, але сам творить той случай.
*
Люди лишать тебе в найбільшім нещастю, але
в щастю самого не лишать.
Кождий Українець і Українка повинні бути СЬВІДОМИМИ Г0Р0ЖАНАМИ
УКРАЇНСЬКОЇ НАЦИї, значить, що повинні знати і розуміти се, що
вони є синами і доньками українського народа; що повинні знати його
історию. його теперішнє жите і боротьбу та помагати йому по своїм си­
лам в тій боротьбі і все бути готовими станути в його оборонї.
Коли Ви так поступаєте, то ви е гороканами української нациї, хоч не маете
на се жадних горожанських паперів.
digitized by SVOBODA
н .с
Д1
Г р . к а т . с ь в я т а
с .с .
Т 0 П а д о л и с т . П лятона і Ром. 18
2 ч Авдія і Варлама 19
3 п П рокла і Григорія 20
4 с В о в е д е н іе П р . Д їв и М а р ії 21
5 ‘ н 28 П о С о ш е с т в . Ф илимон 22
6 п Амфілохія і Григорія 23
7 в Катерини муч. 24
8 0 Климентія і П етра 25
9 ч Алипія Столп. і Якова 26
10 п Якова перськ. і П алядія 27
11 с Стефана муч. 28
12 н 29 П а С о ш е с т в ію . П арам 29
13 п Анд рея апоет. З О
14 в Г р у д е н ь . Наума прор. 1
16 с Авакума пророка 2
16 ч Софронїя пророка 3
17 П Варвари вмуч. 4
18 с Сави Богоносного 5
19' н З О . П о С о ш Н и к о л а я б
20 п Амброзія еписк. 7
21 в П атапія 8
22 с Н е п о р З а ч а т ія П р . Д . М . 9
23 ч М іни і Єрмогена 10
21 п Даниїла столпника 11
25 0 Спірідіона еписк. 12
26 н 31 Н е д . П р а о т е ц ь Евстрат. 13
27 п Тирса, Левка 14
28 в Елевтерія свщмч. 15
29 с А ґ г е я пророка 16
З О ч Даниїла пророка 17
31 |П Севастіяна муч. 18
ЗЕРНА ПРАВДИ.
Серце державного мужа повинно бути в голо­
ві.
*
Великий полковець иовинен щоденно повторити
собі: Що я зробив би, колиб ворог показав ся на
право або лїво? Доки не має певної відповіди, не
в до війни готовий.
*
ПОСІЙ ГР.- КАТ.
Що понеділка, середи і пятницї.
СЬВЯТА АМЕРИКАНСЬКІ.
Кожда неділя.
25. грудня. Різдво. Х ристове (Іірісмес Дей).
Сьвяткуеть ся у всіх стейтах, з виїмкою стейту
Кенаас.
СЬВЯТА ЛАТИНСЬКІ.
8. грудня. Зачатіе Пр. Д. М арії.
25. грудня. Різдво Х ристове.
26. грудня. Св. Стефана.
СЬВЯТА ЖИДІВСЬКІ.
2. грудня 25 Кіс лев (1- ий день Х анука)
8. грудня 1 Тебет (7- ий день Х анука)
9. грудня 2 Тебет (8-ий день Х анука),
Коли про короля говорять що він ласкавий, те
його панованв нездарне.
(З висказів Наполеона).
Богацтво не в грошах, а в з н а н ю. Адже ми
також збогачуемо... але не себе, лише чужих. От­
же •передівсїм треба знати, як збогачуватись.
Тож наперед до науки!

Гарною прикметою чоловіка є ОЩАДНІСТЬ.
Ощадність є тодї — ощадностию, значить є корисною і похвальною прикметою
чоловіка, коли він щадить на непотрібних, злишних і некорисних річах.
Чоловік ощадний не знає розтратности, але також не сьміє знати скупости.
СКУПІСТЬ — се не є прикмета, але хи5а чоловіка. Чоловік- скупар — се калї-
ка в неволї. Він добровільно накладає на себе вязницю і відбирає у себе
вільну волю. Йому не вільно, як кождому чоловікови з душею іти за
покликом серця і розуму, бо він наче мерлець нічого не чує і не видить
довкола себе. Замикає очи, аби не видїти сьвіта та затинає уха, аби не
чути НІЧОГО, що могло би промовити до його душі.
Тож будьте ощадними, але не скупарями.
digitized by SVOBODA
У к р а ї н с ь к и й Н а р о д н и й С о ю з .
Двадцять лїт минуло від хвилї основа ня нашої славної орґанїзациї. З ма­
лого, незамітного товариства виросла велика сильна орґанїзация, яка згуртувала
в собі 25-тисячну армію членів нашої сусиільности. Український Народний Со­
юз став гордостю Українців на далекій чужині.
Через весь час свого істнованя сповняв Український Народний Союз
свою задачу не лише яко запомогова орґанїзация, але був рівночасно осередком
цілого нашого народного житя тут у Злучених Державах.
І дійсно Український Народний Союз остав вірний кличам своїх чле­
нів основателїв. Він згуртував в собі весь сьвідомійший загал нашого народа,
розбудив серед нього народне жите і працює безвпинно дальше.
Коли гадками перенесемо ся в історпю минувшини нашої орґанїзациї, по­
бачимо, як вона мимо великих трудностий, мимо ворожих заходів ріжних вну-
трішних і зовнїшних неприятелїв, підносила ся чимраз висіле, з кождим роком
кріпшала, щоби остаточно дійти до нинїшної сили і здобути тривкі підвалини
до дальшого розвою. Богато сил, богато праці треба було вложити, щоби побо­
роти всі ті трудності!, які ставали колодами на дорозі розвою нашої орґанїзациї.
Се було причиною, що видатність праці нашої орґанїзациї в її початках не бу­
ла так велика, щоби могла заспокоїти всі потреби нашого народного житя. Але
сего вимагали тодішні обставини. Доперва побіда над ворогами дала нашій ор­
ґанїзациї спромогу станути на сильнїйших підвалинах.
Щоби пізнати близше силу Українського Народного Союза, перейдім
білянс його дотеперішних успіхів, вислїд його дотеперішної праці.
Український Народний Союз, яко запомогова орґанїзация, гуртує в собі
400 товариств, розкинених по цілих Злучених Державах. Число дорослих чле­
нів дійшло до 20.549. Крім сего числив він 188 дїточих відділів з 4.786 членами.
Всіх членів разом числив Український Народний Союз 25.335.
За двайцять лїт_свого істнованя виплатила орґанїзация вдовам і сиро­
там по членах $1,1/0.9/4.43 посмертного і запомог. Коли до сего дочислимо за­
помоги, виплачені членам відділами, то ціла сума дотеперішних запомог вино­
сить около півтора мілїона долярів. Кілько сліз утерто нещасливим вдовам і си­
ротам? Кілько людий виратувано від нужди й загибели?
В міру зросту членів зростав і маєток, фонди Українського Народного
Союза. Завдяки ощадностп і господарнссти управи маєток Українського На­
родного Союза числить нннї поверх чверть мілїона долярів.
Під фінансовим зглядом заходила однак конечна потреба основної рефор­
ми Союза. Поминаючи вже законні приписи, обовязуючі запомогові товариства,
треба було Союзови дати тривкі фінансові підвалини. Се довершила послїд-
на головна конвенцій в Бофало, H. Й. На тій конвенцій знесено дотеперішну си­
стему плаченя розмету а заведено систему плаченя після літ. Тим способом у-
ратовано Союз від небезпеки, яка кождої хвилї могла знищити працю двайцяти
лїт. Тож в ювилейнім році відновлено Союз і зрівнано його з подібними орґа-
нїзациями всіх культурних народів.
digitized by SVOBODA
— 18 —
Український Народний Союз е не лише першою і найсильнїйшою запо-
моговою орґанїзациєю серед американських Українців, але рівночасно першою
й одинокою народною орґанїзациєю взагалі-. Крім статутом приписаних обовяз-
ків взяв він на себе ще й многі народні обовязкп, які після змоги і сили стара в ся
виповняти.
Х то знає історик» нашого народного житя тут в Влучених Державах, му­
сить признати, що його осередком все був і є Український Народний Союз. А
коли праця на народній ниві може п заповоли поступала наперед, то головна при­
чина сего лежала в браку відповідних фондів. Доперва добровільне оподаткова­
не членів дало спромогу поширити народну пращо.
Одним із найважнїйших чинників в розбудженю народного житя серед а-
мериканських Українців є „Свобода” , орґан Українського Народного Союза, я-
кий розходить ся в 25.000 примірників (в тім 4.000 примірників, друкованих ла­
тинськими буквами, призначених головно для угорських Русинів). Головною
задачею „Свободи” було розбудити національну сьвідомість серед нашого зага­
лу та познакомити його з відносинами в старій і новій вітчинї.
Другим не меньше важним чинником е „Просьвітна Комісій” Bate на
XII. головній конвенції покликано до жптя першу просьвітну орґанїзацию, під на­
звою „Просьвітна Комісия” Перший рік її праці обнимав приготовлене до вла­
стивої, після широкого пляну закроєної, просьвітної акциї. У всіх важнїйших мі­
сцевостях, де гуртують ся наші іміґранти, відбули ся иросьвітні віча, які мали
на цїли розбудити більше заінтересоване для просьвітної справи. З початком
1914 р. приступила „Просьвітна Комісия” до місячних видавництв: місячних
книжочок для дорослих членів і ґазетки для дїтий „Цьвітка” Діяльність „Про­
сьвітної Комісиї не була обмежена виключно до членів Союза, але обіймала весь
загал Українців у Злучених Державах. На послїдній XIII. головній конвенцій
Союза в Бофало, ухвалено зреорґанїзувати дотеиерішну „Просьвітну Комі-
сию” яко просьвітншї відділ при Р. Н. Союзі.
Коли в послїдних часах рішав ся в конґресї іміґраципнип закон, Союз
вніс на руки президента Злучених Держав протест проти деяких шкідливих про­
ектів отсего закону для наших іміґрантів. Рівнож відповідний протест вислав
Союз на руки президента з причини заборони сьвяткованя ювилепного сьвята в
Росиї і з причини європейської війни.
Одною з дуже пекучих потреб нашого народа є основане власного імі-
ґрацийного дому, щоби охоронити від визиску наших іміґрантів. З причини бра­
ку відповідних на се фондів, годі було се перевести в діло. Щоби однак хоч в
части зарадити лиху, Союз увійшов в блігшіі зносини зі „Славянським Іміґрацнй-
ним Товариством” в Ню Йорку. Союз, уділяючи йому річну запомогу в сумі $500.
00, застеріг собі право контролі в сеті спосіб, що один із головних урядників
Союза входить в склад управи сего Товариства.
Зі старим краєм оставав Союз у тісній злуцї. Він спішив радо на поклик
старого краю і не жалував материяльної помочи, коли сего вимагали народні по­
треби у вітчинї. В послїднім році зложив Союз і його члени на народні цїли ста­
рого краю $12.826.66.
Щоби поширити політичну Діяльність серед нашого загалу, ириступлено
на послїдній головній конвенцій' до основа ня політичного товариства „Україн­
ської Народної Ради”
Безперечно, що дотеперішні наші здобутки в Злучених Державах в
порівнашо зі здобутками инших народів є невеликі. Та при спільній і щирій
працї нашого загалу зможемо в короткім часі здобути собі становище, яке зрів-
нає нас з иншими культурними народами. — Б. Д.
digitized by SVOBODA
Б
р
а
т
с
т
в
о

с
в
,

А
р
х
,

М
и
х
а
ї
л
а
,

2
3
,

в
і
д
.

У
.

Н
.

С
о
ю
з
а
,

в
Г
о
м
с
т
е
д
,

П
а
.
digitized by SVOBODA
До
УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО СОЮЗА
В АМ ЕРИЦІ
належали з дн. 31. липня 1914 р. слідуючі відділи:
Від. Імена місцевостий Бр. і Тов. Ч. член.
1. Шамокін, Па. Бр. сьв. Андрея 350
2. Мт. Кармел, Па. Бр. сьв. Димитрія 94
3. Олифант, Па. Бр. сьв. Володимира 166
4. Джерзи Сітй, Н. Дж. Бр. сьв. 0. Ник. 54
5. Мт. Кармел, Па. Бр. сьв. П. і П. 91
6 . Бравнсвіл, Па. Бр. сьв. П. і П. 50
7. М екаду, Па. Бр. Покр. П ресьв. Бог. 195
8. Елмайра Гайте, Н. Й. Бр. Арх. М их. 67
9. Ст. Клер, Па. Бр. П ресьв. Богор. 131
10. Ансонїя, Конн. Бр. Аи. П. і П. 112
11. Ватербурі, Конн. Бр. сьв. Ів. Х р. 45
12. Й онкерс, Н. Й. Бр. сьв. Андрея 94
13. Водервліт, Н. Й. Бр. сьв. 0. Ник. 44
14. Ст. Люіс, Мо. Бр. сьв. Арх. М их. 145
15. Бофало, Н. Й. Бр. сьв. Ів. Х р. 52
16. Лансфорд, Па. Бр. Рожд. Пр. Бог. 259
17. Вест П авлет, Вт. Бр. Рожд. Пр. Бог. 28
18. Сеймор, Конн. Бр. сьв. Ів. Х р. 37
19. Гомер Сіти, Па. Бр. Воз. І. Х риста 54
20. Джесуп, Па. Бр. сьв. П. і П. 109
21. М ейфілд, Па. Бр. сьв. Кир. і Лет. 25
22. Бруклин, II. Й. Тов. Б. Х мельницького 23
23. Гомстед, Па. Бр. сьв. Арх. М их. 92
24. Шамокін, Па. Бр. сьв. Йосифа Обр. 21
25. Травґер, Па. Бр. сьв. Ів. Х р. 55
26. Белл Вернон, Па. Бр. Пресьв. Бог. 28
27. Ґлен Лайон, Па. Бр. сьв. П. і П. 78
28. М аганой Плейн, Па. Бр. сьв. Пр. Ілії 293
29. Рон, Па. Бр. сьв. Х риста Спаса 130
30. Бреслав, Па. Бр. сьв. A n. Андрея 113
31. Сенска, Н. Й. Бр. сьв. Володимира 17
32. Травґер, Па. Бр. сьв. A n. П. і П. 39
33. Нортгемптон, Па. Бр. Уси. Пр. Бог. 259
34. Олд Фордж, Па. Бр. сьв. П. і П. 20^
Від. Імена місцевостий Бр. і Тов. Ч/ член.
35. Витней, Па. Бр. Трох Сьвятителїв 48
36. Скатдейл, Па. Бр. сьв. І вана Х р. 55
37. Чісголм, М інн. Бр. сьв. 0. Ник. 78
38. Обурн, Н. Й. Бр. сьв. 0. Николая 117
39. Сиракюз, Н. Й. Бр. сьв. Ап. П. і П. 83
40. Едвардсвіл, Па. Бр. сьв. Волод. 77
41. Вестмореленд Сіти, Па. Бр. сьв. М их. 31
42. П асейк, Н. Дж. Бр. сьв. 0. Ник. 154
43. Сімнсон, Па. Бр. сьв. Василія Вел. 26
44. Мт. Кармел, Па. Сестр. П ресьв. Бог. 11
45. Філядельфія, Па. Тов. „Любов” 47
46. П лимавт, Па. Бр. сьв. П. і П. 167
47. Ембрідж, Па. Бр. сьв. П. і П. 73
48. М екіспорт, Па. Бр. сьв. Ів. Х р, 110
49. П авгетен, В. Вір. Бр. Пресьв. Бог. 23
50. Деслодж, Мо. Бр. сьв Благовіщеня 27
51. вйтеборо. Па. Бр. сьв. Арх. М их. 33
52. Голїйок, М асс. Бр. сьв. Івана Х р. 18
53. С. С. П ітсбурґ, Па. Бр. сьв. 0. Ник. 151
54. Терривіл, Конн. Бр. сьв. Арх. М их. 27
55. Карнеґі, Па. Бр. сьв. Ап. П. і П. 130
56. Віліиґ, В. Вір. Бр. сьв. І вана Х р. 58
57. Когус, Н. Й. Бр. сьв. Ап. П. і П. 46
58. Реймі, Па. Бр. сьв. Володимира 103
59. Лейсенрінґ, Па. Бр. сьв. І вана Х р. ЗО
60. Балтімор, Мд. Сестр. сьв. Анни 21
61. Дунло, Па. Бр. сьв. Ап. П. і П. 96
62. Лопсз, Па. Сестр. Покр. Пр. Дїви М арії 20
63. Форд Сіти, Па. Бр. сьв. 0. Ник. 94
64. Лонґ Айленд Сіти, Н. Й. Тов. „3. Сїч’7 48
65. Елїзабст, Н. Дж. Бр. сьв. Волод. 80
66. Ню Йорк, Н. Й. Бр. сьв. Андрея 56
67. Ансонїя. Конн. Тов. „Запор. Сїч” 23
68. М ілвокі, Віз. Бр. сьв. 0. Николая 14.
digitized by SVOBODA
Б
р
а
т
с
т
в
о

с
в
.

A
n
.

П
е
т
р
а

і
П
а
в
л
а
,

3
9
.

в
і
д
.

У
.

Н
.

С
о
ю
з
а
,

в
С
и
р
а
к
ю
з
,

Н
.

Й
.
digitized by SVOBODA
— 22 —
Йід. Імена місцевостий Бр. і Тов. Ч. член.
69. Ню Йорк, Н. Й. Тов. „ Зоря” 31
70. Джерзи Сіти, Н. Дж. P. М. К. Поступ. 133
71.М аганой Плейн, Па. Сестр. У. П. Д. М ар. ЗО
72. Алден Стейшен, Па. Бр. сьв. Волод. 98
73. П ровіденс, Р. Ай. Бр. Кн. Данила 25
74. Ґренвіл, Н. Й. Бр. сьв. Георгія 17
75. Мт. Ііармел, Па. Бр. сьв. Волод. 32
76. Нюарк, Н. Дж. Бр. сьв. Івана Х р. 83
77. Й орквіл, 0. Бр. сьв. Стефана 27
78. М айнерсвіл, Па. Бр. сьв. 0. Ник. 238
79. М аерсдсйл, Па. Бр. сьв. Юрія 22
80. Експорт, Па. Бр. сьв. Арх. М их. 33
81. Балтімор, Куртіс Бей, Мд. Бр. сьв. П .іП . 51
82. Ню Александрія, Па. Бр. сьв. П. і П. 77
83. Карнеґі, Па. Сестр. „Любов” 15
84. Кенонсбурґ, Па. Бр. сьв. Арх. М их. 20
85. Гейзелтон, Па. Бр. сьв. Арх. М их. 206
86. Олифант, Па. Бр. сьв. П. і П. 33
87. Ланкестер, Н. Й. Бр. сьв. Василія 38
88. Норт Тонаванда, Н. Й. Бр. сьв. П. і П. 20
89. Сімисон, Па. Бр. сьв. Арх. М их. 11
90. Сентралїя, Па. Бр. сьв. П. і П. 27
31. М скісракс, Па. Бр. сьв. Володимира 103
92. Тсйлор, Па. Бр. сьв. 0. Николая 84
93. Нюбурґ, 0. Бр. сьв. Й осифа Обруч. 17
94. Ню Брітейн, Конн. Бр. сьв. Тройцї 47
95. Бівер М едове, Па. Бр. сьв. Арх. М их. 83
96. П ітсбурґ, Па. Бр. сьв. Івана Х р. 104
97. М арійон Гайте, Па. Бр. сьв. 0. Ник. 29
98. Шенандоа, Па. Бр. сьв. Володимира 34
99. Вілксбері, Па. Бр. сьв. 0. Ник. 125
100. М екіснорт, Па. Сестр. сьв. Ольги 20
101. Кенонсбурґ, Па. Сестр. Пр. Богор. 10
102. Клівленд, 0. Бр. сьв. П. і П. 98
103. Супіріор, Віс. Бр. сьв. 0. Николая 23
104. П ерт Амбой, Н. Дж. Бр. сьв. 0. Ник. 151
105. Найставн, Па. Бр. сьв. Володимира 37
106. Шікаґо, Ілл. Бр. сьв. 0. Николая 157
107. Ссйр, Па. Бр. Бл. П реосьв. Богор. 48
108. Ню Йорк, Н. Й. Бр. сьв. Волод. 136
109. Бснтлейвіл, Па. Бр сьв. Арх. М их. 86
110. Літсдейл, Па. Бр сьв. П. і П. 29
111. Н. С. П ітсбурґ, Па. Тов. „Зап. Сїч” 41
112. Клівленд, 0. Сестр. Пр. Діви М арії 25
113. Дсрри, Па. Бр. сьв. Василія 45
114. Донмор, Па. Бр. сьв. П. і П. 64
115. Ню Філадельфія, Па. Бр. сьв. М их. 41
116. Чісголм, М інн. Бр. сьв. М ихаїла 28
117. Ню Й орк, Н. Й. Тов. „Зап. Сїч” 93
118. П ітсбурґ, Па. Сестр. Пр. Богор. 13
Від. Імена місцевостий Бр. і Тов, Ч. член.
119. Лейтроб, Па. Бр. сьв. М ихаїла 10
120. Снанґлер, Па. Бр. П р. Богор. 71
121. Трентон, Н. Дж. Бр. сьв. Івана Х р. 126
122. Трентон, Н. Дж. Сестр. Пр. Д. М арії 56
123. Скрентон, Па. Бр. Пр. Діви М арії 61
124. Ормрод, Па. Бр. сьв. 0. Николая 123
125. Шікаґо, Ілл. Сестр. Бл. Пр. Богор. 21
126. Бівер Дейл, Па, Бр. сьв. М ихаїла 49
127. Бофало, Н. Й. Бр. сьв. 0. Николая 92
128. Лорейн, 0. Бр. сьв. Андрея 45
129. Сайксвіл, Па. Бр. сьв. 0. Николая 55
130. П ітсбурґ, Па, Бр. сьв. Фльора і Лавра 44
131. Бівер М едове, Па. Сестр. сьв. Анни 28
132. М екіснорт, Па. Тов. „Зап. Сїч” 44
133. Нюарк, Н. Дж. Тов. Б. Х мельницького 125
134. Ернест, Па. Бр. сьв. 0. Николая 31
135. Смок Рон, Па. Бр. сьв. Георгія 82
136. Карнеґі, Па. Тов. „Сїч” 60
137. Істон, Па. Тов. Б. Х мельницького 18
138. Ґлестонбурі, Конн. Бр. сьв. І вана Хр.. 17 ,
139. Ойл Сіти, Па. Бр. Усп. Пр. Богор. 27 1
140. Й онґставн, 0. Бр. сьв. Арх. М их. 66
141. Літл Фоле, Н. Й. Бр. сьв. 0. Никол. 51 j
142. Елізабет, Н. Дж. Бр. сьв. Арх. М их. 74
143. Віндбер, Па. Бр. сьв. Димитрія 62
144. Ню Йорк, Н. Й. Тов. „Тисьмениця” 16
145. Алтуна, Па. Бр. Пр. Богородиці 22
146. Дітройт, Міч. Тов. ім. Сїчинського 25
147. Алентавн, Па. Бр. сьв. Арх. М их. 84
148. Каліфорнія, Па. Бр. сьв. 0. Ник. 28
149. Лакавана, Н. Й. Бр. Пр. Богородиці 49
150. П ітсфілд, М асс. Бр. сьв. Димитрія 12
151. Алентавн, Па. Сестр. Пр. Д. М арії 54
152. Гомстед, Па. Сестр. Покр. Пр. Бог. 57
153. Вест Бервік, Па. Бр. сьв. 0. Ник. ЗО
154. Донмор, Па. Бр. сьв. І вана Х р. 50
155. П ерт Амбой, Н. Дж. Тов. „Зап, Сїч” 137
156. Шефілд, Па. Бр. сьв. Антонїя 29
157. Донора, Па. Бр. сьв. Димитрія 107
158. Кріксайд, Па, Бр. сьв. П етра і П авла 38
159. Вілмердінґ, Па, Бр. сьв. І вана Х р. 39
160. Джсмейка, Н. Й. Бр. сьв. Ю рія 72
161.Тавер Сіти, Па, Бр. сьв. П. і П. 42
162. Скрентон, Па. Бр. сьв. Володимира 106
163. Літсдейл, Па, Бр. сьв. Арх. М их. 28
164. Норт Гедлей, М асс. Бр. сьв. Ів. Х р. 7
165. Борн Сайд, Шікаґо, Ілл. Бр. сьв. П. і П. 91
166. Барнесборо, Па. Бр. сьв. 11. і П. 49
167. Кумбола, Па, Бр. сьв. П. і П. 49
168. П ерт Амбой, Н. Дж. Бр. сьв. Вас. Вел. 83
digitized by SVOBODA
Б
р
а
т
с
т
в
о

с
в
.

А
н
д
р
е
я
,

6
6
.

в
і
д
.

У
.

Н
.

С
о
ю
з
а
,

в
Н
ю

Н
о
р
к
у
,

Н
.

Й
.
digitized by SVOBODA
— 24 —
Від. Імена місцевостий Бр. і Тов. Ч. член.
169. Скрентон, П а; Бр. сьв. І вана Х р. 42
170. Джерзи Сіти, Н. Дж. Тов. „У. Соколів” 85
171. С. С. П ітсбурґ, Па. Тов. „Зап. Сїч” 14
172. Фредеріктавн, Па. Бр. сьв. Ів. Х р. 43
173. Клівленд, 0. Сестр. сьв. Ольги 26
174. Оксфорд Форнес, Н. Дж. Бр. сьв. 0. Ник. ЗО
175. Дітройт, Міч. Бр. сьв. 0. Ник. 67
176. Нюбурґ, Н. 11. Бр. сьв. 0. Ник. 32
177. Борщів, Алта. Кан. Бр. сьв. Арх. М их. 17
178. М анчестер, Н. Г. Бр. Пр. Богор. ЗО
179. Ст. Люіс, Мо. Бр. сьв. Волод. 83
180. Скарбро, В. Вір. Бр. сьв. П. і П. 31
181. М енвіл, Р. Ай. Бр. сьв. Стефана 13
182. Діксонві.т, Па. Бр. сьв. І вана Х р. 87
183. Сондерленд, М асс. Бр. сьв. П. і П. 32
184. Вайтінґ, Інд. Бр. П окрова Пр. Бог. 53
185. Гейзелтон, Па. Бр. сьв. Кир. і М ет. 62
186. М екаду, Па. Сестр. сьв. Ольги 53
187. Форд Сіти, Па. Тов. „Зап. Сїч” 66
188. Ґінтер, Па. Сестр. сьв Анни 94
189. Савт Форд, Па. Бр. Усн. Пр. Бог. 23
190. Нюарк. Н. Дж. Бр. сьв. Волод. 22
191. Трой, Н. ЇЇ. Бр, сьв. Володимира 49
192. Гсркімер, Н. ЇЇ. Тов. „Зап. Сїч” 88
193. Ред Стар. В. Вір. Бр. Усн. .Бог. 41
194. М іннеаіголіс, М інн. Бр. Уси. Пр. Бог. 53
159. П ікскіл, Н. ЇЇ. Бр. сьв. П. і П. 20
196. Вайтінґ, Інд. Бр. сьв. Тройцї 50
197. Своерс, Па. Бр. сьв. Арх. Мих. 76
198. Порт Джервіс, II. ЇЇ. Бр. сьв. Арх. М их. 27
199. Вайтінґ, Інд. Сестр. Ксп. Пр. Д. М арії 49
200. Вудгейвен, Н. ЇЇ. Бр. сьв. ЇЇосифа. ЗО
201. Вінпані, Н. Дж. Бр. сьв. М ихаїла 28
202. Обурн, Н. ЇЇ. Сестр. Пр. Д. М арії 19
203. Бруклин, Н. ЇЇ. Бр. сьв. Тройцї 35
204. Ню Йорк, Н. ЇЇ. Тов. „Укр. П росьвіта” 38
205. Емералд, Па. Бр. сьв. Арх. М их. 23
206. Вунсокет, Р. Ай. Тов. „Зап. Сїч” 51
207. Дженет, Па. Бр. сьв. Димитрія 43
208. Кінґстон, Па. Бр. сьв. Арх. М их. 45
209. Картерет, Н. Дж. Бр. сьв. Арх. М их. 102
210. Вестчестер, II. Й. Тов. „Укр. Згода” 27
211. Стейпелтон, Н. Й. Бр. сьв. М их. 23
212. Клівленд, 0. Бр. сьв. М их. 41
213. Байон, Н. Дж. Бр. сьв. Арх. М их. 71
214. Шікаґо, Ілл. Бр. сьв. Василія 39
215. Ню Й орк, Н. Й. Тов. „П оміч” 24
216. Гейзелтон, Па. Сестр. Покр. Пр. Богор. 45
217. Рочестер, Н. Й. Бр. сьв. Й осафата 99
218. Й онґставн, 0. Тов. „Сокіл” 64
Від. Імена місцевостий Бр. і Тов. Ч. член,
219. Бейкертон, Па. Бр. сьв. П. і П. 68
220. Шікаґо, Ілл. Бр. сьв. П. і П. 35
221. Шікаґо, Ілл. Бр. сьв. Стефана 127
222. М аганой Сіти, Па. Бр. сьв. 0. Ник. 144
223. П орт Бовклей, Па. Бр. сьв. Ів. Х р. 89
224. Белл Валей, 0. Бр. сьв. 0. Николая 44
225. Деслодж, Мо. Бр. сьв. 0. Николая 97
226. І ст Гемонд, Інд. Бр. сьв. І вана Х р. 28
227. Дерри, Па. Бр. сьв. І вана Х рест. 59
228. Ст. Клер, Па. Сестр. сьв. Анни 28
229. Скрентон, Па. Бр. сьв. Василія 168
230. Й онґставн, 0. Бр. сьв. І вана Х рест. 66
231. Ешлей, Па. Бр. сьв. Арх. М ихаїла 63
232. Ню Александрія, Па. Тов. „Зап. Сїч” 44
233. Ню Йорк, Н. Й. Тов ім. Богородчани 26
234. Елїзабетпорт, Н. Дж. Тов. „Зап. Сїч” 83
235. Росфорд, 0. Бр. сьв. М ихаїла 40
236. Ембрідж, Па. Сестр. Н. 3. Пр. Д. М арії 18
237. Ч естер, Па. Бр. Сош. сьв. Духа 81
238. Віндсор Лакс, Конн. Бр. сьв. Василія ЗО
239. Філадельфія, Па. Бр. сьв. Георгія 82
240. Шікаґо, Ілл. Сестр. сьв. Ольги 23
242. Гавторн, Ілл. Бр. сьв. М ихаїла 32
243. Вест Пулмен, Ілл. Бр. сьв. М их. 18
244. Белфонт, Па. Бр. сьв. І вана Х р. ЗО
245. Трентон, Н. Дж. Бр. сьв. П. і П. 112
246. Кромптон, Р. Ай. Тов. „Запор. Сїч” 68
247. Вілмінґтон, Дел. Бр. сьв. І вана Х р. 65
248. Котсвіл, Па. Бр. Сош. сьв. Духа 75
249. Нантіток, Па. Бр. сьв. 0. Николая 53
250. Н. С. П ітсбурґ, Па. Бр. сьв. Георгія 120
251. Клівленд, 0. Тов. „Зап. Сїч” 49
252. Нортгемптон, Па. Сестр. Н. 3. П. Д. М. 37
253. Лопез, Па. Бр. сьв. П. і П. 48
254. Ню Брітейн, Конн. Бр. сьв. П. і П. 32
255. Вест Нютон, Па. Бр. сьв. 0. Ник, 28
256. М атіток, Н. ЇЇ. Бр. сьв. Івана Х р. 13
257. Спрінґ Валей, Н. ЇЇ. „У кр. П росьвіта” 37
258. В. І. П ітсбурґ, Па. Бр. Покр. Бог. 25
259. Шікаґо, Ілл. Бр. Пр. Д. М арії 57
260. Тейлор, Па. Бр. сьв. Ііир. і Мет. 77
261. Тейлор, Па. Сестр. Пр. Богор. 41
262. Ансонія, Конн. Сестр. сьв. Єлени. 16
263. Фултон, Н. ЇЇ. Тов. „Зап. Сїч” 24
264. Джулет, Ілл. Бр. сьв. І вана Х р. 36
265. Тейлор, Па. Бр. сьв. Арх. М ихаїла 64
266. Ґлен Лайон, Па. Сестр. Зач. Пр. Богор. 37
267. Кінґстон, Па. Сестр. Пр. М елянії 27
268. Дукейн, Па. Бр. сьв. Стефана 40
269. І ст Шікаґо, Інд. Бр. сьв. М ихаїла ЗО
digitized by SVOBODA
св
с
зГ
)S
ш
4
Є
)S
о
X
о
І—
ПЗ
£
оа
сз
со
2
о
з;

ш
о.
Л
£
s
DQ
а.
CZ
с
о

о
00
н-

5
о.
>-
о
а>
digitized by SVOBODA
— 26 —
Від. Імена місцевостий Бр. і Тов. Ч. член.
270. Джерзи Сіти, Н. Дж. Бр. сьв. Ів Х р. 45
271.Тресков, Па. Бр. сьв. 0. Николая ЗО
272. Делано, Па. Бр, сьв. М ихаїла 33
273. Гудсон, Н. Й. Бр. сьв. Й осафата 41
274. Й онґставн, 0. Бр. сьв. П. і П. 33
275. П ерт Амбой, Н. Дж. Сестр. Пр. Д. М арії 103
276. Ембрідж, Па. Бр. сьв. 0. Николая 85
277. Гартфорд, Конн. Бр. сьв. Івана Х р. 44
278. Білксбері, Па. Бр. сьв. Василія 66
279. Ґлен Кембсл, Па. Бр. сьв. Димитрія 32
280. Стактон, Па. Бр. сьв. Антонія 19
281. М анчестер, Н. Й. Бр. сьв. Кузми і
Дамяна 28
282. Сиракюз, Н. Й. Тов. „Укр. Січ” 38
283. Обурн, Н. Й. Тов. „Зап. Сїч” 36
284. Ром, Н. Й. Бр. сьв. І вана Х р. 21
285. Ґлеспорт, Па. Бр. сяв. П етра 13
286. Джерзи Сіти, Н. Дж, Бр. сьв. Волод. 15
287. Карнеґі, Па. Бр. Покр. Бог. 17
288. Савт Бетлегем, Па. Бр. сьв. Димитрія 45
289. Елізабет, Н. Дж. Бр. сьв. Василія 40
290,.Балтімор, Ііуртіс Бей, Мд. Сестр. Неп.
Зач. П ресьв. Д. М арії 21
291. Бруклин, Н. Й. Бр. сьв. 0. Ник. 19
292. Дітройт, Міч. Бр. сьв. І вана Х р. 76
293. С. Дукейн, Па, Сестр. Покр. Пр. Бог. 57
294. М адера, Па. Бр. сьв. Арх. М их. 36
295. Акрон, 0. Бр. Сош. сьв. Духа 28
296. Ню Кенсінґтон, Па. Бр. сьв. Арх. М их. 50
297. Дравосбурґ, Па. Бр. сьв. Арх. М их. 32
298. Голден, В. Вір. Бр. сьв. 0. Николая 40
299. Ііент, Па. Бр. сьв. П етра і П авла 51
300. Джанставн, Па. Бр. сьв. 0. Ник. 93
301. Шікаґо, Ілл. Бр. сьв. Димитрія 78
302. Трентон, Па. Бр, сьв. Стефана 33
303. Олвейн, Айова, Бр. сьв. М ихаїла 26
304. Гілвуд, Па. Бр. сьв. 0. Николая 49
305. Брустон, Па. Бр. сьв. 0. Николая 21
306. Ііомбола, Па. Бр. сьв. І вана Х р. 25
307. Вілксбері, Па. Сестр. Зач. сьв. Анни 16
308. І ст Ст. Люіс, Ілл. Бр. сьв. Арх, М их. 17
309. Сиракюз, Н. Й. Бр. сьв. Димитрія 33
310. Гейзелтон, Па. Сестр. Пр. Д. М. 67
311. Ню Йорк, Н. Й. Тов. ім. М. Шашкевича 10
312. Рідінґ, Па. Бр. сьв. 0. Николая 57
313. Трентон, Н. Дж. Сестр. Усп. Пр. Бог. 34
314. Гейзелтон, Па. Бр. Сош. сьв. Духа 13
315. Джерзи Сіти, II. Дж. Сестр. сьв. Ольги 20
316. Рочестер, II. Й. Тов. Вільних Козаків 49
317. Сиракюз, II. Й. Тов. „Зап. Сїч” 44
Від. Імена місцевостий Бр. ї Тов. Ч. член.
318. Нортгемитон, Па. Сестр. сьв, Ольги 39
319. Нюарк, Н. Дж. Бр. сьв. 0. Николая 35
320. Балтімор, Мд. Бр. Пр. Тройцї 19
321. Кліфтон Гайте, Па. Тов. „Зап. Сїч” 9
322. Ґери, Інд. Бр. сьв. Арх. М ихаїла 18
323. Канзас Сіти, Канз. Бр. сьв. Волод. 33
324. Філадельфія, Па. Тов. „М ир” 29
325. Ботлер, Па. Бр. сьв. П етра і П авла 43
326. Авока, Па. Бр. сьв. І вана Х рест. 36
327. Олд Фордж, Па. Бр. сьв. І вана Х р. 52
328. Торонто, Онт. Канада. Бр. сьв. І вана Х р. 18
329. Лічбурґ, Па. Бр. сьв. Прор. І лії 36
330. Літл Фоле, Н. Й. Тов. „Зап. Сїч” 61
331. Гестінґ, Па. Бр. сьв. Арх. М их. 33
332. Рарітан, Н. Дж. Бр. сьв. Арх. М их. 37
339. Філадельфія, Па. Бр. сьв. Вас. Вел. 45
334. Вестбури, Л. Ай. Н. Й. Тов. „П росьвіта” 12
335. Сайксвіл, Па. Сестр. Усп. Дїви М арії 23
336. Клівленд, 0. Тов. „Сокіл” 51
337. Скрентон, Па. Сестр. Неп. Зач. Д. М арії 23
338. М онесен, Па. Бр. сьв. П. і П. 75
339. Філядельфія, Па. Бр, сьв. Вас. Вел. 45
340. Бервік, Па. Тов. „Запор. Сїч” 14
341. Клівленд, 0. Бр. сьв. 0. Николая 42
342. Картерет, Н. Дж. Тов. „Зап. Сїч” 37
343. Едвардсвіл, Па, Тов. „Запор. Сїч” 24
344. Бавндбрук, Н. Дж. Бр. сьв. 0. Ник: ЗО
345. Вайено, Па. Бр. сьв. 0. Николая 46
346. Ст. Клер, Тов. „Зап. Сїч” »
347. М ілвіл, Н. Дж. Бр. сьв. Василія Вел. 34
348. Ютіка, Н. Й. Бр. сьв. П. і П. 23
349. Іклей, Па. Бр. сьв. 0. Николая 16
350. Стамфорд, Конн. Бр. сьв. Арх. М их. 40
351. Наяґара Фоле, Н. Й. Бр. Покр. Пр. Бог. 16
352. Шікаґо, Ілл. Сестр. сьв. Анни. 14
353. М айнерсвіл, Па. Бр. сьв. Георгія 41
354. Гарвей, Ілл. Бр. сьв. 0. Николая 23
355. Ст. Джозеф, Мо. Тов. „Зап. Сїч” 37
356. Гунтінґтон, Інд. Бр. сьв. П. і П. 24
357. Нортумберленд, Па. Бр. сьв. М их. 25
358. П аркесбурґ, Па, Бр. сьв. Володимира 17
359. Клівленд, 0. Тов. ім. Б. Х мельницького 51
360. Лідвуд, Мо. Бр. сьв. Ів. Х рест. 34
361. Донора, Па. Сестр. П ресьв. Д. М арії 24
363. Олїен, Н. Й. Тов. „Заиорожська Сїч” ЗО
364. Клівленд, 0. Бр. сьв. Васил. Вел. 23
365. Фреквіл, Па. Бр. сьв. Анни 43
366. Фріленд, Па. Бр. сьв. І вана Х рест. 38
367. Рочестер, Н. Й. Тов. „Залорожська Сїч” 27'
368. Філадельфія, Па. Бр. сьв. М ихаїла 31
digitized by SVOBODA
Б
р
а
т
с
т
в
о

с
в
.

0
.

Н
и
к
о
л
а
я
,

9
9
.

в
і
д
.

У
.

Н
.

С
о
ю
з
а

у
В
і
л
к
с
б
е
р
і
,

П
а
.
digitized by SVOBODA
— 2 8
Від. Імена місцевостий Бр. і Тов. Ч. член.
369. П алмертон, Па. Бр. сьв. 0. Николая 47
370. Ню Гейвен, Конн. ї ов „Любов” 19
371. Нюарк, Н. Дж. Тов. „Запор. Сїч” 22
372. Бруклин, Н. Й. Тов. „П росьвіта” 20
373. Лансфорд, Па. Сеетр. сьв. Анни. 23
374. Кемден, Н. Дж. Бр. сьв. Арх. М их. 17
375. Картерет, Н. Дж. Сестр. Нспор. Зач.
П ресьв. Дїви М арії 19
376. Сентралія, Па. Бр. Усп. Пр. Д. М арії 28
377. П ембервік, Конн. Тов. „П росьвіта” 27
378. Пюрітен, Па. Бр. сьв. Николая 17
379. Шікаґо, Ілл. Бр. сьв. Ю рія 54
3S0. Тейлор, Па. Бр. сьв. Василія 21
381. Денбурі, Конн. Бр. сьв. Николая 18
382. Вілмердінґ, Па. Сестр. Пр. Дїви М арії 14
383. Ґленвуд, П а. Бр. сьв. 0. Николая 20
384. Карнеґі, Па. Тов. ім. Т. Шевченка 21
Від,
385.
386.
387.
388.
389.
390.
391.
392.
393.
394.
395.
396.
397.
398.
399.
400.
Імена місцевостий Бр. і Тов, Ч. член.
М іннсаполіс, Мінн. Тов. „Запор. Сїч” 29
ІІолвер, Па. Бр. сьв. Петра і П авла 13
Олифант, Па. Тов. ім. Ів. Франка 43
Ч естер, Па. Тов. „Запор. Сїч” 17
Бофало, Н. Й. Сестр. Пр. Дїви М арії 23
Вунсокет, Р. Ай. Бр. „П ресьв. Родина” 23
Джерзи Сіти, Н. Дж. Бр. сьв. Стефана 24
Сублет, Вайомінґ. Бр. сьв. П. і П. 26
Клівленд, 0. Тов. ім. М. Сочинського 20
М ікалпін, В. Вір. Бр. П ресьв. Тройці 13
Індіанаполіс, Інд. Бр. сьв. 0. Ник. 19
П ітсбурґ, Па. Тов. „Рогатинщина” 25
Крайтон, Па. Бр. сьв. П. і П. 18
Ларквсіл, Па. Сестр. сьв. Блаґовіщеня 13
Френклін, Па. Бр. сьв Димитрія 16
Айслін, Па. Бр. сьв. П. і П. 22
Разом 20.549
З дн. 31. липня 1914 р. належало до Українського Народного Союза 400 відділів з 20.549
членами (17.387 на ціле посмертне, 3.162 на половину посмертного).
P. М. Союз числив 188 відділів з 4.786 членами.
Б іл я н с У к р а їн с ь к о г о Н а р о д н о г о С о ю з а
з 31=ого липня 1914 р.
ЧИННИЙ СТАН.
Готівка (на 15 банков. книжочках)
П озички (на морґечі)
Реальність
Друкарня „Свободи”
$177.594.51
33.600.00
19.500.00
26.975.57
$256.670.08
ДОВЖНИЙ СТАН.
ФОНДИ У. Н. СОЮЗА (МАЄТОК У. Н. СОЮЗА).
•Фондрезерв, матерного Тов. (У. Н. С.) $121.057.20
молодечого від. (P . М. С.) 28.650.23
розпорядимий 24.607.07
убогих 11.680.57
„ шкільний 9.903.23 $195.898.30
ФОНДИ ЧУЖІ.
Фонд сирітський 60.771.78
$256.670.08
digitized by SVOBODA
Б
р
а
т
с
т
в
о

с
в
.

В
о
л
о
д
и
м
и
р
а
,

1
0
8
.

в
і
д
.

У
.

Н
.

С
о
ю
з
а
,

в
Н
ю

Й
о
р
к
у
,

Н
.

Й
.
digitized by SVOBODA
Р
О
З
В
І
Й

У
К
Р
А
Ї
Н
С
Ь
К
О
Г
О

Н
А
Р
О
Д
Н
О
Г
О

С
О
Ю
З
А
з
а

ч
а
с

в
і
д

2
2
.

л
ю
т
о
г
о

1
8
9
4

р
.

д
о

3
1
.

л
и
п
н
я

1
9
1
4

р
.
digitized by SVOBODA
Б
р
а
т
с
т
в
о

с
в
.

Д
и
м
и
т
р
і
я
,

1
4
3
.

в
і
д
.

У
.

Н
.

С
о
ю
з
а
,

у
В
і
н
д
б
е
р
,

П
а
.
digitized by SVOBODA
Р О З В І Й P. М . С О Ю З А
за час від 1. мая, 1908 р. до 31. липня, 1914 р.
РІ К
ч и сл о
Ч Л Е Н І В
П Р И Х О Д И Р О З Х О Д И П О С М Е Р Т Н Е
А Д М І Н Ї С Т Р А -
Ц И Я
Р Е З Е Р В О В И Й
Ф О Н Д
1909
1910
1911
1912
1913
1914
1437
1767
1755
1950
3590
4786
5.566.54
4.853.96
4.344.35
5.192.65
7.662.49
10.561.63
38.181.72
849.04
858. -
473 -
1.065.—
2.050.50
4.235.95
616.
728.
308.
885.
1.615.
3.900.
233.04
130 —
165. —
180. —
435.50
335.95
9 531.49 8 052. -
4.717.50
8.713.46
12.584.81
16.712.46
22.324 45
28 650 23
1479.49
ЗА ГА ЛЬН Е ЗІСТ А ВЛЕНЄ ПРИХОДІВ 1 РОЗХОДІВ:
П РИХ ОДИ У Н. С. $1,648.756.44
P. М. С. 38.181.72 $1,686.938.16
РОЗХ ОДИ У Н С. |1,420 736.59
P. М. С. |9 531 49 $1,430.268.08
ФОНДИ ТОВАРИСТВА $ 256.670.08
ОБОРОТ КАСОВИЙ: $3,117.206.24
------ о-------
ПОСМЕРТНЕ 1 ЗАПОМОГИ
за час від 22. лютого 1894 р. до 31. липня 1914 р.
У. Н. СОЮЗ виплатив готівкою
,, ,, ,, зложив до депозиту (сирітський фонд)
P. М СОЮЗ виплатив готівкою
Разом
За двайцять лїт істнованя виплатив Україн=
ський Народний Союз своїм членам посмерт=
ного і запомог на суму = - - $1,170.974.43
1,102.150-65
60.771 ’78
8.052-00
1,170.974.43
digitized by SVOBODA
ГОЛОВН ИЙ У РЯД У К РАЇН С ЬК ОГО Н АРОДН ОГО С ОЮЗА.
Михайло Угорчак,
рекордовий секретар.
Алексїй Шаршонь,
касиер.
Семен Ядловський,
фінансовий секретар.
Іван Ваверчак,
містопредсїдатель.
Осип Стеткевич,
редактор „Свободи’5
Марія Білик,
містопредсїдателька.
Дмитро Капітула,
иредсїдатель.
Андрій Савка,
завідатель друк. У. Н. С.
З
digitized by SVOBODA
X I I I . Г о л о в н а К о н в е н ц и я У к р а ї н с ь к о г о Н . С о ю з а в А м е р и ц і ’ ,
В днях від 7-го до 14-го вересня 1914.
р. відбула ся в Бофало, Н. Й., XIII. Голов­
на Конвенция Руського — тепер У країн­
ського Народного Союза. Х оч після ухва­
ли на попередній конвенції-] Союза, слі­
дуюча конвенция мала відбутись доперва
в 1915 p., то одначе з огляду на добро
орґанїзациї головний уряд уважав за, ко­
нечне і необходимс прискорити реченець
конвенциї. Головною і властивою причи­
ною приспішеня скликаня конвенцій' бу­
ла конечність як найскоршої основної ре-
орґанїзациї Союза. Треба було відповісти
законним вимогам всіх тих стейтів. в я-
ких Союз мав свої відділи і членів. Даль ­
ше зволїканє або не переведене основної
реформи в Союзі могло спричинити не ли­
ше величезні страти, але може і його у-
падок. Тому то дійсно на ХПТ. Головній
Конвенцій наступило цілковите в і д ро-
дженє Союза. Переведене реформи —
се найкрасший спосіб, в який відсьвят-
ковано 20- лїтний ювилей істнованя У-
нраїнського Народного Союза.
В конвенцийних парадах взяло участь
312 відноручників відділів У. II. Союза
і 19 головних урядників. Предсїдателем
конвенциї вибрано п. Т є о до р а Т а л-
п а ш а, котрий перед 20- и літами був
предсїдателем Союза.
Всі наради були ведені дуже поважно
і відповідали вповні важній хвилі, в якій
рішала ся не лише доля Союза але й ці­
лої нашої Вітчини. Найважнїйші ухвали,
які принято на тій конвенциї. були отеї:
Реорганїзация Союза. — Коинотншя
приняла зміну статута, уложеного згідно
із законними постановами всіх стейтів,
в яких иешісають паші земляки. Одною із
найголовнїйших змін в статуті е нриня-
те на місце дотеперішного розмету систе­
ми плаченя вкладок, після віку. Отсим по­
ложено тривкі і сильні основи під будову
товариства.
Реорганїзация „Просьвіти”. — Кож-
дий член вже з титулу свого членства
в Союзі стає членом „П росьвіти” а за
місячну вкладку 3 центів дістає видав­
ництва „П росьвіти” Дотепер платили на
ту цїль члени Союза місячну вкладку,
але за видавництва „П росьвіти” мусїли
ще платити окремо. Треба надіятись, що
в сей спосіб розбудить ся більше заінте­
ресоване до науки і просьвіти серед зага­
лу наших членів.
Зміна назви Союза. — Дотенсріпшу
назву „Руський Народний Союз в Аме­
риці” (по англійськії The L i ttl e Russian
National Union of A merica) переміне­
но на ..Український Народний Союз” (по
англійськії Ukrainian National A ssocia­
ti on).»
Жертви на народні цїли. — голов­
ної каси Союза ухвалено виплатити на
(їли товариства ..Української Народної
Ради в Америці” 1.000 доля рів і 1.000
молярів яко жертву, призначену на га­
лицьких і угорських Українців, ранених
у війні, зглядно на вдови і сироти по
убитих.
Основане політичного товариства під
чазвою ..Українська Народна Рада”. —
Користаючн з нагоди конвенциї. на якій
зібрали ся представники 400 відділів Со­
юза. котрого члени становлять головну
зорганізовану силу Українців тут на чу­
жинї, положено основи під політичне то­
вариство. яке згуртувало би сили наших
іміґрантів, щоби п л а н о в о вести народну
працю.
Видане маніфесту з причини війни
! вислане ві/ іповідних резолюцій на руки
ірезидента Злучених Держав.
digitized by SVOBODA
ГОЛОВН ИЙ У РЯД У К РАЇН С ЬК ОГО Н АРОДН ОГО С ОЮЗА.
Стефан Мельник,
радний.
Василь Гришко,
радний.
Андрій Стефанович,
радний.
Іван Глова,
радний.
Теодозій Талпаш,
радний.
Николай Ваверчак,
радний.
digitized by SVOBODA
— 36 —
З К У Л Ь Т У Р Н О Г О Ж И Т Я Н А Ш И Х М І Г Р А Н Т І В У 3 / І У Ч . Д Е Р Ж А В А Х .
Читальні'.
Першу українську читальню у Злу­
чених Державах заложнв Володимир Сї-
менович в 1887. р. в Шенандоа, Па.
Дальше, в 1888. p., заложено ще чи­
тальні в Олифант, Па., в Плімот, Па., і
в Гейзелтон, Па.
Сей читальняшій рух ішов рівно з
закладанем склепів „Народної Торгов-
лї”, і вели його тих пару інтелігентів,
що приїхали були у той час до Злучених
Держав та стали управителями (мена-
джерами) склепів „Народної Торговлї” .
Однак по упадку „Народної Торго­
влї” упали й ті чигальнї, а провідники
читалень порозходили ся, кождий в сво­
го сторону, а з тдм і сей гарно запові­
даючий ся читальняний рух перепинив
С Я .
Оживив ся на ново ажв 1894. р. під
впливом накликувань ..Свободи” Тоді
засновано читальні в Шамокін, Па.,
Монт Кармел, Па., Джерзи Сіти, Н. Дж.,
Мейфілд, Па. і Міннеаполіс, Міни. Але
й ті читальні скоро за ситіли ся; по­
встали зате нові в иниіих місцевостях.
Та і ті скоро заснїтили ся, зате віджи­
ли давні. В 1898. р. були читальні в
Монт Кармел, Па., — ім. Тараса Шев­
ченка; ПІамокін, ЇТа., — також ім. Та­
раса Шевченка; в Мейфілд, Па., — ім.
Івана Наумовпча; в Олифант, ГГа., — ім.
Маркіяна Шашкевича; в Ансонії, Конн..
— ім. Івана Котляревського, вкінци чи­
тальні в Шенандоа, Па. і в Джерзи Сі­
ти, Н. Дж. Скоро опісля повстати» ще
нові читальні, які таксам о скоро занепа­
дають, але опісля таки відживають —
в Пітсбурґу, ІТа., в Нго ІЇоїжу, Н. Й.,
в Філаделфії, Па., у ВілКс Бері. Па., в
Реймі, Па., в Кашіеґі, Па., в Монесен.
Па., в Мек Кіспопт. ІТа.. в Мек Кісракс,
Па., в Нюарку, Н. Дж.. в Клівленд, 0 .
(православної в Соті <Т>паттціско.
Кал. (ім. М. Драгоманова) і т. д. І
Причиною, що читальні раз-пораз
то упадають то відживають е те, що імі-
ґранти часто зміняють місця свого побу­
ту, особливо молоді, ті, що ще найлек-
ше дають ся приаґітувати до читальні,
й аґітация за читальнями мусить безу­
станно вести ся між щораз иншими, но­
вими іміґрантами. Тому, коли в якій мі-
сцевости найде ся одиниця, що постій­
но може займати ся читальнею і приа-
ґітовувати до неї іміґрантів, то читаль­
ня держить ся; колиж та одиниця пере­
стане читальнею займати ся або переїде
до иншої місцевости, то читальня у-
надає.
Льокаль читальні находить ся зви­
чайно в мешкашо котрого з членів, а-
бо церковний комітет відступає для схо­
дин читальників на певні дни, в певних
годинах, церковну галю (яка находить
ся все на долї, під церквою), а тих пару
громад, що побудували для парохіяльної
школи шкільні будинки, відступають для
сходин читальників одну з кімнат в
шкільнім будинку. За льокаль читальні
звичайно не платять нічого.
Сходини відбувають ся звичайно в
котрімсь дни в тижни, найчастїйше в
неділю пополуднії, як у вільнім від пра­
ці дни, і в часі, коли в церкві не відбу­
ваєте ся богослужене. На сходинах чи­
тають часописи або яку книжку звичай­
но з огляду на те, що часто члени чи­
тальні е також і анальфабети, читає о-
. гтін з членів на голос, а гешта слухає.
Відтак слідує дискусия. Із часописий,
кгім тамошних, українських, читають
статюкраєві тижневники. популярні, де­
хто, шо вже навчив ся анґлїйської мови
і читати по анґлїйсіли. іточитуе яку ан-
ґлїйську часонгсь і опісля прочитане
позиовідаїз по українськії: із книжочок
читають популярні виданя просьвітних
старокраєвих товариств: „ІІросьвіти” ,
..Обптоства ім. М. Качковського” . ви­
давництва „Українського педаґоґічного
digitized by SVOBODA
ГОЛОВН ИЙ У РЯД У К РАЇН С ЬК ОГО Н АРОДН ОГО С ОЮЗА.
Контрольна Комісия.
о. Валентин Балог,
предеїдатель контр. комісиї.
Юлїян Павчак, Василь Левчик,
член контр. комісиї. член контр. комісиї.
Просьвітна Комісия.
о. Володимир Сполітакевмч,
предеїдатель.
Володимир Лотоцький,
касиер.
Дмитро Андрейно,
секретар.
digitized by SVOBODA
— 38 —
Товариства” і г. д., українські книжоч-
хи видані у Злучених Державах, даль­
ше твори Шевченка, Федьковича, Усти-
яновича, Франка, А. Чайковського, Ру-
данського і т. д., які звичайно находять
ся в бібліотеках читалень. Всі' ті твори
розпозичують також з бібліотеки домів.
В деяких читальнях відбувають ся ще
в означені дни і години курси для аналь-
фабетів — читаня і писаня по україн­
ська, а нераз іце й курси анґлїйської
мови.
Членами читальні бувають звичайно
мущини; /кешцини рідше.
Членські вкладки не всюди однакові.
Декуди крім місячної вкладки 5 до 25
центів, платить c-яще вступне 25 або 50
центів, а навіть 1 до 2 дол. Декуди зно-
ва не платить ся пї вступного ні місяч­
ної вкладки а лише річну вкладку 25
до 50 цнт. Всі ті гроші ідуть на оплату
льокалю, коли читальня не має вільно­
го льокачїію, на закупно книжок до бі­
бліотеки читальні і на передплату ча-
сописпн. На ту ціль уряджують також
нераз балї, прогульки, аматорські теа­
тральні вистави і музикально-деклама­
торські вечерки.
Парохіяльні школи/
Зразу культурна праця серед україн­
ської іміґрациї у Злучених Державах о-
граничала ся до самих іміґрантів доро­
слих. Закладано їм читальні, видавано для
них популярно-наукові книжочки, орга­
нізовано хори і орхестри та уряджувано
музикально-декламаторські вечерки і те­
атральні вистави. Але незадовго прийшло
ся подумати вже і про молоде поколїне,
і то наймолодше, бож почали приїздити
до Злучених Держав і дівчата, з ними по-
дружали ся нарубки, так і стало нароста­
ти молоде поколїне. Треба було заняти ся
й ним. Вправдї шкільний примус не по-
зволяв дітям виростати дико, без школи,
але всетаки одиниці вразливі на збереже­
не національної сьвідомости у сего молодо­
го поколїня, почали побоювати ся, що
анґлїйська школа відчужить українських
дїтий від їх національного пня і вони для
народу пропадуть. Так з’явила ся конеч­
ність дати дітям, попри анґлїйську ще й
свою, рідну, українську школу, де би вони
учили ся своєї мови й істориї та перей­
мали ся ночутем приналежності! до на­
родності! їх родичів.
Думка про "закладане українських шкіл
стала скоро приймати ся і серед самих
іміґрантів. їм лячно було, що їх діти, за­
тративши почуте своєї народности, відчу­
жать ся й від своєї церкви , і обряду, не
зможуть прочитати молитов у своїй мо­
ві і стануть — кальвінами...
Потребу закладаня українських шкіл
відчуто загально.
Першу українську дїточу школу за-
ложено в 1893. р. в Шамокін, Па., за
старанем Івана ІСонстанкевича, тамошно-
го гр.-кат. нароха. Вістка про заложене
тої школи дала товчок до закладаня шкіл
і по піших місцевостях. В 1894. р. зало-
жено вже школи в Шенандоа, Па., Монт
Кармел, Па., Пітсбурґ, Па., Олифант, Па.,
Вілкс-Бері, Па. і в Мінеаполіс, Мінн., а в
слідуючих роках в Лайсенрінґ, Па., Ма-
гоной Сіти, Па., Джерзи Сіти, Н. Дж., і
т. д. Школи уміщувано в церковних та­
лях, в сутеринах, під церквою, — там
уставлювано лавки, столи, таблиці, шафи
і шкільні прилади. Декуди громади побу­
дували ще й окремі шкільні будинки,
прим, в 1896. в Лайсенрінґ і в Майфілд,
1899. р. в Пасейк, Н. Дж., в 1901. в Оли-
фантї, в 1903 р. в Монт Кармел, 1904 р.
в Магоной Сіти і т. д.
Усі ті школи удержують церковні гро­
мади, а церковні Комітети зараджують
ними: відступають для науки церковну
галю, зглядно будують шкільні будинки,
старають ся о шкільні прибори, оплачу­
ють учителя (який є заразом дяком), ви­
значують години на науку, вкінци уста­
новляють плян науки. Науку побирають
діти звичайно безплатно, — кошти удер-
жаня школи і науки покривають ся із за­
гальних доходів церкви, лише де-неде бід-
нїйші громади, яких церкви надто ще об-
тяжені довгами, накладають на родичів
„шкільний податок” в висоті 40 до 50
цнт. місячно. Але книжки оплачують вже,
майже всюди, самі родичі, рідко де в якій
digitized by SVOBODA
Б
р
а
т
с
т
в
о

Л
р
е
с
ь
в
.

Б
о
г
о
р
о
д
и
ц
і
,

1
4
9
.

в
і
д
.

У
.

Н
.

С
о
ю
з
а
,

в
Л
а
к
а
в
а
н
а
,

Н
.

Й
.
digitized by SVOBODA
— 40 —
громаді оплачує ще й книжки церковна
каса.
Майже у всіх українських церковних
громадах — гр. католицьких і православ­
них — зорганізованих, то значить, де
вже е церкви і при них дяки, позаклада-
но уже школи. Але тим нема чого дуже
радіти. Передівсім наука відбуваеть ся в
цілком невідповідних до науки кімнатах,
темних, низких, непривітних, часто в су-
теринах — під церквою, а учать пере­
валено люди, які не мають до сего най-
меньшої квалїфікациї — ні з огляду на
•свою власну осьвіту, ні з огляду на їх пе­
дагогічне підготовлене — дяки, які ще
часто не покінчили навіть дяківських
шкіл, і дякують завдяки тому, що підучи­
ли ся дещо з дяківства, підспівуючи в ста­
рім краю при дяку. До того, через те, що
наука в тих школах не відбуваеть ся пі-
ісля пляну, приписаного для публичних
шкіл, і дїтий учать неквалїфіковані сили,
мусять діти ходити, з огляду на шкільний
примус що й до англійських шкіл, і то
передівсім, отже для науки в парохіяль-
них школах лишаеть ся вечірний час, по
наупї в англійській школі; лише в субо­
ту. яко у вільнім дни від науки в публич-
них школах, лишаеть ся цілий день до
науки в парохіяльних школах. Яка-ж мо­
же бути наука в тих парохіяльних шко­
лах? Діти приходять на науку цілком пе­
ремучені, оспалі. Який же можливий ви-
саїд такої науки? Очевидно — слабий. Се
бачать родичі і — щоби надробити те, чо­
го не вдало ся зробити через рік, посила­
ють дїтий до сеї школи ще і в часі літних
ферий, в липни і в серпни. І діти, вже
через цілий рік перемучені школою, не
мають навіть в літі відпочинку, учать ся
навіть тоді, коли їх ровесники, иншої на-
родности, весело бавлять ся, на сонци,
на отвертім воздусї.
Плян науки в парохіяльних школах
е або одностепенний або двостепений. В
одностепеннім (сей е переважно в угор­
ських церковних громадах) учать дїтий
по українськи (в угорських громадах в
угро-руськім диялєктї) читати і писати,
читати і писати рахункові числа, кате-
хізму і співу; в двостепеннім — на вис­
пім курсі, учать оповідань прочитаних
}шкільних читанках уступів, чотири ра­
хункові дїланя. ГеоГрафію і історию У-’
сраїни (в угорських церковних громадах
"еоґрафію і історию Угорщини), декляма-
диї і співу. Декуди висший курс ділять
;іа два або три степені і на ті степені
розкладають весь материял. В' православ­
них школах учать змова читати і писати
не в українській мові, а в московській, і
замісць істориї України — історию Росиї.
Вся наука відбуваеть, ся иа стармсра-
евих підручниках; в угорських, школах
на підручниках угорських видань, в га­
лицьких на підручниках видань галиць­
ких, а в православних на роеийських ви­
даних (для церковноі-ітриходськіїх шкіл).
Вже те, що наука вїдСуваеть ся на
старокраевих підручниках, незвичайно
спишое у дїтий поступ в науцї. Діти від­
разу і то раз-по-раз попадають на слова,
котрих не розуміють і які годі їм як слід
витолкувати, бо річий, які поодинокі сло­
ва означають, вони ніколи не бачать,
приміром „село” або назви знарядів ріль-
ного господарства, яких дитина міського
фабричного, або копальняного робітника
ніколи не бачить.
З кінцем року, перед літними фери-
ями, відбувають ся ще в тих парохіяль­
них школах, по приміру англійських
шкіл, публичні шкільні пописи. В грома­
дах, де сьвященик і учитель займають ся
більше школою і ліпше уміють заінтере­
сувати людий до школи, ті пописи відбу­
вають ся навіть з деякою парадою. Шкіль­
ну галю, де має відбувати ся попис, при­
бирають зеленю і хоруговками, на столі
розкладають зошити, для провіреня оскіль­
ки діти поступили в науцї писаня, рахун­
ків і т. п., а в часі попису перепитують
дїтий зі всего, що в році учили ся. По
скінченім пописї роздають нагороди: кни-
жочки, образки, пилки до гри („болс” ),
ножики, хустинки (дівчатам), цукорки і
т. п. Знова слідуючого дня уряджують для
дїтий прогульку в ліс, де вже ціла грома­
да вибираеть ся, і там усї, старі і молоді,
проводять цілий день при забаві.- Діти
бавлять ся в хованки, перегони і т. п., а
digitized by SVOBODA
Б
р
а
т
с
т
в
о

с
в
.

В
о
л
о
д
и
м
и
р
а
,

1
9
1
.

в
і
д
.

У
.

Н
.

С
о
ю
з
а
,

в
Т
р
о
й
,
digitized by SVOBODA
— 42 —
старші гуляють при музиці, співають і
мють.
Згадати тут треба ще про школи в
„ Сирі тських Домах”, де вихову­
ють ся українські дїти-сироти. Перший
„Сирітський Дім” заснувало запомогово-
асекурацийне Товариство: „Православнеє
общество взаипомощи” в 1905. р. при
православнім монастири (заложенім в
тім-же році) в Савт Кенаан коло Мейфілд,
де майже виключно українські сироти
виховують ся під доглядом православних
монахинь (з Росиї) і кождочасного на-
етоятеля монастиря, на кошт „Пр. Общ.
Взаимопомощи” і православної місиї, —
там і учать ся після пляну науки право-
«лавних приходських шкіл і з малку вже
виховують ся в росийсько-православнім
дусі. В 1912. р. заложив знова єпископ
Ортинський гр. кат. Сирітський Дім. в Чісі-
пік в стейтї Мериленд при монастири Ва-
силіянок, які й виховують дїтий-сиріт, і
учать їх після пляну науки гр. кат. паро-
хіяльних шкіл. Цїле удержане і шкільну
науку дістають діти безплатно. Але е при
тій школї ще й конвікт для дїтий замож-
нїйших іміґрантів, де учать ся і вихову­
ють ся дїти за місячною оплатою 10 дол.
*
* *
Усю мізерию парохіяльних шкіл ско­
ро помітили одиниці, що займали ся спра­
вою українського шкільництва. її й по­
рушували вони в часописях, на вічах
(в Йонкерс, Н. Й. 1903. p.; в Олифант,
Па. 1904. p.), на Головних Конвенціях
У. Н. Союза в 1908. р. і 1912 р. і P. Н.
Союза (нового) в 1913. порушувано її
й на Просьвітнім вічу в Філаделфії 1909.
p., і ще тепер в вона предметом сталих
нарад „Просьвітної Комісиї” У. Н. Сою-
ва. Та усі проби зарадити лихови не до­
вели ще до нічого.
Вже в рік по першім горячім зазиві
Григорія Грушки до закладаня україн­
ських шкіл, уміщенім під заг. „Нам тре­
ба школи” в 5. ч. „Свободи” з 1894. p.,
та сама „Свобода” бачить ся змушена
етвердити в довшій статї: „Наші школи
в Америці” („Свобода'1 чч. 26— 28 з
1895. p.), що ті школи не представляють)
ніякої вартости, не можуть нічого нау­
чити і не пристосовані до американського
ж.итя, і вже тоді радить посилати україн­
ські діти лише до публичних англійських
шкіл, а читати і писати по українська,
ґеоґрафію і історию України і т. д. по­
винні діти учити ся лише в суботи, j
вільнім дни від науки в публичних шко­
лах, і то учити їх сего повинні не ДЯКИ,
а сьвященики. В 1897. р. рішає знова
гр. кат. громада в Шамокін перенести по­
чаткову науку в українській парохіяль-
ній школі на час перед обовязковим
шкільним віком в публичних анґлїйських
школах (в Пенсилвенїї від 8 до 16 р. жи-
тя) і то від 6— 8 р. житя, щоби» не пе-
ретяжувати дїтий рівночасною наукою в
публичних школах, а решта науки в у-
країнській школі провадити в доповняю­
чім курсі, вправдї в часі обовязкового
шкільного віку, але лише в суботи.
В 34. ч. „Свободи” з 1903. р. звертав
знова увагу Нестор Дмитрів в статї: „Ду­
же важна справа” на конечність вихо­
вувана в Злучених Державах в анґлїй­
ських учительських семинарах кваліфіко­
ваних учителїв-Українцїв, вказуючи на
те, що без таких учителів українська шко­
ла в Злучених Державах ніколи не під-
несеть ся з тої низини, на якій нахо­
дить ся.
Та до реформи ні тоді нї тепер ще не
прийшло. І не прийде поти, поки не ви-
ховаеть ся на місци, в анґлїйських учи­
тельських семинарах, кваліфікованих у-
країнських учителів і не примінить ся в
українських школах пляну науки публич­
них шкіл. Бо тоді доперва зможе дістат®
українська школа право публичности і
українські дїти зможуть бути увільнеш
від побираня науки в публичних анґлїй­
ських школах і учити ся в українських
школах. Без сего всі" заходи над улїпше-
нем української школи пройдуть безслід­
но, як пройшли безслідно всі дотеперішні
заходи і веї наради на вічах в Йонкерс
і в Олвфаитї, і на Просьвітнім вічу у Фі­
ладелфії і на Головних ІСонвенциях обож;
Союзі».
Ю м я н В а ч и н с ь к и й .
digitized by SVOBODA
Б
р
а
т
с
т
в
о

с
ь
в
.

А
р
х
.

М
и
х
а
ї
л
а
,

в
і
д
.

2
1
3
,

У
.

Н
.

С
о
ю
з
а

в
Б
е
й
о
н
,

Н
.

Д
ж
,
digitized by SVOBODA
— 4 4 —
Н А Й В А Ж Н Ї Й Ш І П О Л І Ї З Н А Ш О Ї М И Н У В Ш И Н И ,
911. року. Договір князя Олега Віщого з Гре­
ками (П ерша певна подія з нашої істориї).
957. Гостина княгинї Ольги М удрої в Царго-
іРОДЇ.
.'969. Умерла княгиня Ольга М удра.
'.972. Умер князь Сьвятослав, син Ольги М.
988. Князь Володимир Великий приняв хри­
стиянську віру й охрестив Русь- У країну.
1015. Помер великий князь Володимир Ве­
ликий.
1054. Помер великий князь Ярослав М удрий,
їсин Володимира Великого.
1097. На зазив князя Володимира М ономаха
з’їхали ся русько- українські князі до Любечи на
■нараду і там присягли ся не воювати й не свари-
тги ся зі собою.
1125. Помер великий київський князь Воло­
димир М ономах.
1169. М оскалі під проводом свого князя Ан­
дрія Боголюбського збурили і зрабували столицю
У країни Київ.
1185. П охід князя І горя Сьвятославича на
Ноловцїв, що покінчив ся нещасною битвою, в якій
ікнязь дістав ся в половецький полон. Про сей по­
зад доховала ся з сих часів дуже гарна поема не-
івідоморо поета, славна на весь сьвіт, написана
давною русько- українською мовою.
118.7. Номер галицький князь Ярослав Осьмо-
шісл.
1205. їПогиб галицько- волинський князь Ро-
теїн М стиславич у битві з П оляками під Завих-
■востом.
1223. П ерший прихід Татар на У країну, бит­
ва з Татарами над рікою Калкою.
1240. Другий похід Татар на У країну. Татари
руйнують Київ.
1255. голицький князь Данило Романович ко­
ронував ся в Дрогичинї на короля.
1264. Смерть короля Данила.
1340. Смерть князя Ю рія II. (Болеслава Трой-
деповича) останного галицького князя.
1349. Король польський Казимір В. прилучив
Галичину до П ольщі.
1387. Королева польська Ядвіґа прилучила
Галичину знова до П ольщі.
1569. Люблинська унїя:.злука Литви й У краї­
ни з Польщею.
1578. Іванови П ідкові, заиорожському кошо­
вому вслїв польський король Степан Баторий стя­
ти голову на ринку у Львові.
1592. П овстане Х ристофа Косинського.
1596. Церковна унїя української церкви з рим­
ською в Берестю. (Берестейська У нїя.)
1621. В битві під Х отином П оляки відносять
побіду над Турками, головно завдяки помочи геть­
мана Сагайдачного ’з козаками.
1622. Сагайдачний умер від ран, які одержав
під Х отином.
1625. П овстане козаків під проводом Жмайла,
бій під Криловом і згода над Курукувим озером.
1630. П овстане козаків під проводом Тараса
Трясила. („Тарасова Ніч” .)
1637. П овстане П авлюка. (Битви під Ііумей-
ками та під Боровицею. П авлюка, що добровільно
віддав ся в руки П олякам, карають П оляки смер-
тию.
1638. П овстане Остряницї та Гунї.
1648. П овстане українського народу проти
П ольщі під проводом гетьмана Богдана Х мель­
ницького. 2. мая (22. цьвітня старого стилю) на
Сїчи вибрали Богдана Х мельницького гетьманом.
Із Сїчи рушив Х мельницький з козаками і Тата­
рами на Україну. По дорозі збурив Кодак. 13.
мая при Камянім Затоні на Дністрі злучили ся з
Х мельницьким реєстрові козаки. 14. мая побіда
над Степаном П отоцьким під Жовтими Водами.
26. мая побіда Х мельницького під Корсунем. ЗО—
31 серпня побіда Х мельницького під П илявцями.
16 жовтня Бо г д а н Х мельницький почав облогу
Львова. 3. падолиста гетьман Х мельницький від­
ступив від облоги Львова і 15. падолиста прий­
шов під Замость і почав його облягати й облягав
його до 4 грудня.
1649. р. 14. січня вїзд гетьмана Богдана
Х мельницького до Києва. 10. червня: початок об­
логи Збаража. 15 і 16 серпня Х мельницький по­
бив польського короля Яна Казиміра під Зборовом.
19. серпня зборівська угода.
1651. 20. марта винницький полковник Іван
Богун побив під Винницею польського гетьмана
Калиновського. 29. червня початок боротьби під
Берестечком. 27. вересня білоцерківська угода.
1653. 8. червня побіда Б. Х мельницького над
П оляками під Батогом. 10. вересня весїле Тимоша
Х мельницького з Розанною Лупулівною.
digitized by SVOBODA
О
е
с
т
р
и
ц
т
в
о

q
b
.

б
л
е
н
и
,

2
6
2
-

в
і
д
.

У
.

Н
.

С
о
ю
з
а
,

в
А
н
с
о
н
і
ї
,

K
q
h
h
>
digitized by SVOBODA
— 46 —
1654. 18. сїчня: П ереяславська рада, на якій
ухвалено, щоби У країна злучила ся з М осквою.
1657. 5. серпня помер гетьман Богдан Х мель­
ницький. 3. вересня І ван Виговський вибраний
тетьмапом „ на той час” .
1658. 16. вересня рада в Гадячи.
1658. 16. вересня рада в Годячи.
1659. 7. липня гетьман І. В говський побив
М оскалїв під Конотопом.
1667. р. 23. січня в місточку Андрусоьі зро-
,да М оскалїв з П оляками, на якій поділено У краї­
ну: лівобічну взяла М осква, а правобічну П ольща.
1669. Дорошенко піддав ся Туреччині на т і і х -
самих условинах, на котрих були піддані М олда­
вія та Волощина.
1687. 5. серпня вибір І вана М азснп гетьма­
ном.
1709. 18 червня: зруйноване старої (Ч орто-
шицької) Сїчи. 8. липня нещаслива битва під Пол­
тавою. 2. вересня помер гетьман Іван М азепа.
1722. 27. мая вийшов маніфест царя П етра
І . про заведене „М алоросійської колегії”
1724. 29. грудня помер у П етропавловській
кріпости наказний гетьман Павло Полуботок.
1727. 11. вересня Данило Апостол вибраний
гетьманом.
1734. 27 сїчня помер гетьман Данило Апостол.
1750. 4. марта ґр. Кирило Розумовський ви­
браний гетьманом України.
1764. 27 грудня скасовано гетьмантво.
1768. Гайдамацьке повстане під проводом Ґон­
ти та Залізняка. 29. червня Гайдамаки здобули
Умань.
1769. 10. вересня родив ся пост Іван Котля­
ревський.
1772. 17. серпня прилучено Галичину до Ав-
•стриї.
1775. 18. липня зруйноване Сїчп.
1783. заведено кріпацтво (наніцину) на У кра­
їні.
1798. П оява „Еноїди” І вана Котляревського,
першого твору народною українською мовою.
1803. р. 22. січня помер ґр Кирило Розумов­
ський останний гетьман України, а 4. грудня то
го року помер Іван Кальнишевський, остатний ко­
шовий Запороської Сїчи.
1811. 6. падолиста родив ся поет М аркіян
■Шашкевич.
1814. 8. марта родив ся Тарас Шевченко.
1834. 8. серпня родив ся поет Юрій Федько-
твич. 10 падолиста помер поет Іван Котляревський.
1837. П оява „Русалки Дністрової” .
1838. 4. мая викуп Т. Шевченка з кріпацтва.
1843. 7. червня номер поет М аркіян Шашке­
вич.
1847. 17. цьвітня арештовано Тараса Шев­
ченка.
1848. 15. мая знесене панщини в Галичині.
1856. 3. серпня родив ся Іван Франко.
1857. 14. мая Т. Шевченко дістав волю.
1861. 2. марта знесене кріпацтва в Росії. 9.
марта номер Т. Шевченко. 18. мая перевезено тї-
ло Шевченка на Україну й похоронено на Чер­
нечій горі під Коневом.
1868. 8. грудня засновано тов. „П росьвіта” у
Львові.
1876. 11. червня указ роснйського царя, яким
заборонено друкувати книжки в українській мові.
1885. 18. сїчня повстала перша українська
орґанїзация у Злучених Державах в ІІІснандоа,
П а., під назвою „Братство св. Николая.
1888. 11. січня помер поет Осип Федькович.
1893. 15. вересня почала виходити „Свобо­
да” перша українська часоннсь у Злучених Дер­
жавах.
1894. 22. лютого основано Руський Народний
Союз, котрого назву змінено на XIII. Головній
Конвенцій в Бофало Н. ЇЇ. дня 8. вересня 1914
на: У країнський Народний Союз.
1894. 17. червня помер український учений
М ихайло Драгоманів.
1897. 26. лютого погнб Петро Стасюк з Ч ер-
нїеві, в Галичині, пробитий жандармом в часі ви­
борів до парламенту.
1898. 29. червня заведене виїмкового стану в
Галичині.
1902. 17. липня зачали ся хліборобські страй­
ки в Галичині.
1903. 12. вересня відкрито в П олтаві памят-
ник поетовії Іванови Котляревському.
1906. Знесене царського указу, яким забо­
ронено було друкувати книжки і ґазетн в укра­
їнськії! мові в цілій росийській державі.
1907. 8. марта. Іменоване С. С. Ортинського
першим єпископом для Русинів- У країнцїв греко-
католиків у Злучених Державах.
1908. 6. лютого номер М арко Каганець в Ко-
ропци, пробитий баґиетом трох жандармів при пра-
виборах до сойму. 12. цьвітня М ирослав Сїчин-
ський застрілив ґр. Андрія П отоцького.
1913. 28. мая утворене самостійної грецьйо-
католицької д^ецезиї у Злучених Державах.
digitized by SVOBODA
Б
р
а
т
с
т
в
о

с
в
.

Д
и
м
и
т
р
і
я
,

3
0
1
.

в
і
д
.

У
.

Н
.

С
о
ю
з
а

в
Ш
і
н
а
ґ
о
,

І
л
л
.
digitized by SVOBODA
digitized by SVOBODA
ДР. ІВАН ФРАНКО.
Як би само великеє стражданє
Могло тебе, Вкраїно, відкупити,
Було- б твоє велике пануванє,
Нїкому- б ти не мусїла вступити.
Ян би могучість, щастє і свобода
Відмірялись по мірі крови й слїз,
Пролитих з серця і з очий народа,
То хто- б з тобою супірництво знїс?
О, горе, мамо! Воля, слава, сила
Відмірюють ся мірою борби:
Лиш в кого праця потом скрань зросила,
На верх той вибєть ся із темної юрби.
Та працї сеї, мамо, в нас так мало!
Лежить облогом лан широкий твій.
А кільно нас всю силу спрацювало,
Щоб жить без дяни, в наторзї чужій!
4
digitized by SVOBODA
— 50 —
Т а р а с о в н
Ш е в ч е н к о в и .
Він був мужицька дитина, а став взлодарем в царстві духа.
Він був кріпак, а став велитнем в царстві людської культури.
Він був невчений ляїк, а показав професорам і книжним вче­
ним нові, ясні і вільні стежки.
Він десять літ стогнав під мускетом росийського салдата, а для
свободи Росиї вчинив більше ніждесять побідних армій.
Доля переслідувала його за житя, скільки могла, а прецінь не
змогла перемінити золота його душі в іржу, його чоловіколюбства в
ненависть і погорду, його божественного довіря в розпуку і песимізм.
Доля не щадила йому мук, але не поскупила ся й радощами, які
плили із здорового жерела житя.
А одначе що найкрасше і найцїннїйше вона відмовилась дати йо­
му, ажзвалила його смерть — а то непроминаючу славу і все на ново
розцвитаючу радість мілїонів сердець, яку викликують його твори.
Тим був і є для нас Українців Тарас Шевченко.
ІВАН ФРАНКО.
digitized by SVOBODA
На могилі Тараса Шевченка коло Канева над Дніпром в 1913- ім році.
В 52- ті роковини смерти поета тисячі У країнців з Києва і з близких сторін спішили
на його могилу віддати поклін тіням найбільшого сина України.
На могилї Тараса Шевченка в Каневі над Дніпром в 1914. р.
В 100- лїтні роковини уродженя поета росийський уряд вислав на могилу Кобзаря жан­
дармів, котрі з набитим оружєм пильнували, аби У країнців не пустити там, де спочиває
їх безсмертний співець і пророк. Ся московська сторожа на могилї Шевченка нагадує
нам сторожу воїнів на могилї Ісуса Х риста. Але як безсильна була сторожа римська
на могилї Сггасителя, так безсильною буде також сторожа московська на могилї Тараса.
Як запанувала Х ристова наука у сьвітї християнськім, так запанує Шевченкове сло­
во на Україні.
digitized by SVOBODA
Н А Ш Е В Ч Е Н К О В І И
МОГИЛІ.
Я на Тарасовій могилї
Стою сама в журбі нїмій;
Сплели ся в думки легкокрилі
Моя задума й смуток мій.
Нема юрби, немає гуку,
Мовчить околиця смутна,
Та виразнїйш про давню муку
Могила мовить самітна...
Я чую дух сьвятої сили
Під сим Пророковим хрестом,
І до величної магили
Я прихиляю ся чолом.
Та не кладу вінець терновий,
Хоч муни тяжкії були;
Не буде се й вінець лавровий,
Емблема бучної хвали; —
Я положу барвінку вітку,
І хрест я нею обівю,
І полеву кладу я квітку,
Зірвану в близкому краю.
Тарасе батьку! Ти вгадаєш,
Де квітка тая процьвіла,
Красу журливую пізнаєш,
Що в краю рідному зросла.
То „сон- трава”, що на могилах,
Тобою вспіваних. буя,
Де ти витав на тихих крилах,
Де думка плакала твоя!
Княжна Я. Ночубеївна.
digitized by SVOBODA
Галицький митрополит ґраф Андрій Шептицький,
фундатор У країнського Національного М узею у Львові.
digitized by SVOBODA
НАША РІДНА МОВА.
е к о с а о
— 54 —
1. Простір української
мови.
устах майже 40 шлюпів
люднії гомонить наша у-
країнська мова. Україн­
ський нарід стоїть що­
до числа на семім мі-
сци -поміж європейськими народами, а
поміж славяиськими народами займає
друге місце ио Москалях. Збитою масою
заселює наш нарід цілу східну Галичи­
ну, полудневу підгірську частину захід­
ної Галичини, північну та західну части­
ну Буковини й північно-східну частину
Угорщини. Але головна сила україн­
ського народу, бо цілих девять десятих
живе в російській державі. Там займають
Українці отеї ґубернії (одйа ґубернїя ве­
лика меньше-більше як ціла Галичина):
полтавську, чернігівську, харківську, ка­
теринославську, київську, херсонську,
подільську й волинську, більшу частину
так званої кубанської области та частину
таврійської, воронїжської, минської.
гродненської, еїдлецької і люблинської
ґубернії. До вичислених земель треба до­
дати меньші і більші, рідше й густїйше
заселені Українцями оселї в Австро-У­
горщині (Воснї, Славонїї) й європей­
ській тай азийській Росиї, Румунії, Ту­
реччині', північно-американських Злу­
чених Державах, Канаді і Бразилії.
Всіх Українців вдвоє більше ніж По­
ляків, звиїп в четверо більше ніж Чехів,
в семеро більше ніж Болгар, а в осмеро
більше ніж Сербів (без Х орватів). Не
тільки майже вдвоє численнїйші від нас
Москалї, але й значно меньші народи
від нашого, як болгарський і сербський
нарід, мають власні держави.
Простір який займає наш нарід в Ав-
стро-Угорщинї, виносить 72.000 квадра­
тових кільометрів, а в Росії 7&0.000 ква­
дратових кільометрів. Разом займає у-
країнський нарід 850.000 квадратових
кільометрів. простору, значить, девять
разів більше, ніж ціла Галичина. Про­
стір української землі більший від про­
стору цілої Австро-Угорщини о 180.000
квадратових кільометрів, а о -100.000
квадратових кільометрів від простору ці­
лої Німеччини. На жаль, хоч так дуже
численний український нарід і такі ши­
рочезні простори заселює, не має він ни-
нї власної держави, иї навіть не здобув
собі такого становища та впливу в дер­
жавах, в яких живе, як здобули собі два
рази меньше численні Поляки та звиш у
четверо меньший від нашого чеський на­
рід.
2. Наша мова давна. Сього одинокого
скарбу не мали сили забрати нам
вороги.
І ми мали колись протягом більше
нїж пятьсот літ власну державу. Почат-
ки нашої державної орґанїзациї сягають
ще девятого віку. Але в порівнаню з пе­
чатками колишної нашої держави укра­
їнська мова далеко старша.
Княжі межиусобицї довели до упад­
ку українську державу. В першій поло­
вині' Х ІТ віку увійшла галицька Україна
в склад Польщі, а в 12-ій половині того
столїтя прилучено київську Україну до
литовської держави, яку також пізнїйше
підбила Польща. Протягом многовіково-
го історичного лихолїтя: татарського, ту­
рецького, польського і московського за­
трачував наш нарід поволи все те, що
складаєть ся разом на національне до­
бро. Звичаї й обичаї переживали ся або
підпадали сильним чужим впливам. Иа
місце богатств наступили чорного хмарою
нужда, злиднї, недостаток. Лютий ворог
загарбав українську землю, а її д'їтий, ко-
лишних вільних горожан, зробив пан­
ськими підданими та наємииками. На тім
не перестали сильні переможці'. Пова­
жили ся навіть заглянути в душу того»
digitized by SVOBODA
— 55 —
народу, обмежали на кождім кроцї сво­
боду віри. Почестями й гідностями при­
манили висілі українські верстви на свій
бік. Вони перейшли в польський і мо­
сковський табор або розвивали таку ді­
яльність, яка не наразила би їх на нела-
ску їх наставників. Всетаки не змогли
нам видерти вороги нашого найцїниїй-
шого скарбу, нашої укранїської мови.
Заслуга в тім селянських і міщанських
верств українського народу.
3. Правдива просьвіта та культура мо­
жлива тільки в рідній мові; докази з на­
шої істориї.
Більше ніж триста літ тому побачи­
ли наші предки, що наш нарід по утраті
державної самостійности марнуеть зя в
безпросьвітній темноті. Тому доложили
всіх заходів, не щадили грошевих жертв
на школи, на друкарні, на книжки, бо
зрозуміли сю правду, що просьвітити на­
рід можна тільки найрозумнійшою для
нього, отже його рідною мовою. Д.птша
найкрасше розуміє се, чого її вчать у
ІІІК ОЛЇ, коли вияснює їй се учитель в мо­
ві, яку з молоком виссала з материних
груднії. Чужої мови треба щойно навчити
ся розуміти, а се потягає за собою стра­
ту богато дорогого часу й дуже утруднює
початкову науку. Зрозуміли се давно на­
ші предки, розуміють се всі просьвічені
народи. А школа се одинока дорога до
культури, до всього того, що дотикає о-
сьвіти і просьвіченого житя: письмен­
ства, науки, штуки, доброго уладженя ро­
динного, громадянського й народнього
житя т а господарського добробуту.
До початку XVIII. столїтя українські
землі все стояли висше від московських
Український Національний Музей у Львові.
Оснований заходом і коштом митрополита Графа Андрія Шептицького.
digitized by SVOBODA
— 56 —
під зглядом просьвіти, шкіл і взагалі
культури. За гетьманованя Богдана
Х мельницького переїздив через Україну
•один Грек зі Сириї хіавло з міста Алепа.
Він в описі своєї подорожі! дивував ся,
які гарні порядки були тоді на Україні,
які роботящі і розумні були наші госпо­
дарі, як дуже дбали про сиріт, про бідних
і калік, як щиро дбали за просьвіту. Усї
.дїти, навіть дівчата були письменні. В
кождім селі була школа. В ній учили сво­
єю рідною українською мовою. Письмен­
них тоді було може більше ніж нині.
До першої половини XVIII. в. йшли
з України в Московщину люди, що за­
водили там школи, закладали бібліотеки,
>6ули вчителями, писали і друкували.
. Довгий час всі висілі духовні в Москов­
щині були споміж Українців, довгий час
Московщина жила українською наукою.
-За царя Петра Великого Українці були
головними його помічниками при пере-
творювашо Росиї на новочасну культур­
ну державу. В нагороду за те стогне ще
нині девять десятих нашого народу під
московським кнутом у безпросьвітній те-
:мнотї, бо українські дїти мусять вчити ся
7 школі в чужій, московській мові.
4. Народна творчість. її велике значіне
і виховуюча сила.
'Знаємо з власного щоденного досьві-
ду, що в ніякій чужій мові не можна кра-
<сше висловити наших найглибших ба­
жань, які ворушать ся в нашім серци, як
7 ріній мові. Свій розум, своє серце, свою
душу, своє чутє, свої думки, свою радість
і журбу, сум і розпуку виявив наш нарід
у власних творах, які стали гідними по­
диву в усіх культурних народів і здобу­
ли признане найбільших учених сьвіта.
Дїтям оповідали чудні казки. Історични­
ми переказами, повними щирої любови
до рідної землі і свойого народу, защі-
плювали вони привязанє до всього, що
своє і гарне. Свій житєвий досьвід висло­
влювали в коротеньких жартовливих а-
бо поважних, сумних або веселгх, а все
дотепних і розумних приповідках, пого­
вірках. примівках і пословицях. З таких
приповідок довідуємо ся про характер і
сьвітогляд нашого народу в давнині, про
се, що український нарід уважав добрим,
а що злим, що шанував і поважав, що
висьмівав, де бачив правду та справедли­
вість, а в чім брехню і кривду.
Сьвітову славу здобули собі піснї на­
шого народу. Найбільші вчені на сьвітї,
найріжнороднїйші народи: Поляки, Мо­
скалі, Німці, Французи й инші признали
наші піснї одними з найкрасших на сьві­
тї. Українські піснї відзначають ся ве­
ликою музикальностию у доборі слів і ма­
льовничості!»). Коли слухати нашу пі­
сню, стає перед нашими очима як живе
або мальоване все, про що співаєть ся у
ній. Велика ніжність наших народних пі­
сень, щире чутє, вилите в них, надзви­
чайна сердечність і дібрана гарна ме-
льодия — все те складаєть ся на велику
поетичність наших пісень. Нерідко пі­
сня робить на нашу душу дуже сильне
вражіне. Нерідко буває, що як хто гарно
та з чутєм заспіває сумну пісню, вити­
скає сльози з наших очий, а весела пі­
сня так і підносить наші ноги до танцю.
Зі сказаного видно, як надавала ся наша
гарна, гнучка, милозвучна, поетична і
богата мова, відколи істнує український
нарід (а він так давшій як усї инттті сла-
вянські) до вииспіваня найріжнороднїй-
ших пісень, від найвеселїйших до най-
сумиїйших, від найбільше жартовливих
до найповажнїйших. Складали такі піснї
й инші твори, що переходять з уст до уст
серед народу, з одного поколїня до дру­
гого, ріжні українські стани, верстви: хлі­
бороби, дружинники княжих часів, ли­
царі козацької доби, чумаки, невільники,
письменні і неписьменні, дяки, вихован­
ці київської Академії й ннших шкіл, крі­
паки і бурлаки, панщизняники і пани.
Одним словом всі українські стани та
верстви всіх часів брали в сім участь.
Заки Українці' приймнли християн­
ство, довго перед тим співали всілякі пі­
снї в ріжиих порах року: колядки, ве­
снянки, русальні піснї, весільні, похо­
ронні і господарські. Крім того оповіда­
ли собі наші поганські предки ріжні каз­
ки, мали оповіданя про своїх поганських
богів, байки, загадки, приповідки, закли-
digitized by SVOBODA
наня і т. д. По принятю християнства за­
чало духовенство викорінювати все, що
заносило поганством. Тому народні тво­
ри з поганських часів підпали сильним
змінам або й забували ся. Нові історич­
ні події, зміна житя зроджували нові тво­
ри; преріжні історичні перекази, піснї про
Володимира Великого, про княжі усоби­
ці, про татарські і пізнїйші турецькі на­
пади, про козацьких лицарів, про Гай­
дамаччину, про опришків, про панщину,
про кріпацтво, про бранку, словом все,
що живо зворушило народну душу.
5. В нашій устній словесности та в літе­
ратурі замкнене богатство української
мови. Літературна мова. Шевченко рі­
шив раз на все її долю.
Збір таких творів в українській мові,
про які була щойно бесіда, називаємо у-
країнською устною словесностю. Хто
зложив сї твори, приміром безліч коло­
мийок, таких людий по найбільшій части
не вміємо назвати. Інакше маеть ся річ з
писаними творами. Знаємо, що Шевчен­
ко написав велику поему „Гайдамаки“,
що Грицько Квітка є автором повісти
„М аруся“, що „Наталка Полтавка“ се
твір Івана Котляревського. Збір усіх пи­
саних творів українського народу, пере-
дівсїм збір так званої красної літератури
(белетристики), отже поезий, драматич­
них творів і таких прозових творів, як о-
повіданя, повісти, байки, називаємо пи­
сьменством або з латинська „літерату­
рою^ 3 устної словесности та з літера­
тури можемо пізнати всю красу та ціле
богатство української мови. Наша устна
словесність і література се найбільший
скарб українського народу. Висловив в
них наш нарід усї свої радощі і горе, всї
свої невдачі і здобутки, всї почуваня,
Будинок українського асекурацийного товариства >,Днїстер у Львові.
(на розі улиць Руської і П ідваля).
digitized by SVOBODA
— 58 —
змаганя, полишив вічний памятник сво­
його сьвітогляду та стану просьвіти в
ріжних часах історичного житя.
Як у всїх просьвічених народів, так і
в нас мова писаних книжок ріжнить ся в
дечім від щоденної мови, бо звичайна що­
денна мова вічно розвиваеть ся і зміня-
єть ся, а писана мова ириймаєть ся одна
для цілого народу і так добираєть ся, що­
би її розуміли у всїх закутинах україн­
ських земель, хоч в її говорах є нанріж-
нороднїйші відміни та відклоненя від лі­
тературної мови.
В щоденній мові мусять бути рІЖІІИ-
цї. Наш нарід розкинений на дуже широ­
ких просторах. Мова се ніщо ишне тіль­
ки висловлюване наших думок звуками.
Як люди жиють близко себе, вислов­
люють свої думки однаково. Чим даль­
ше віддалені люди, тим більші ріжницї
повстають у висловлюваню таких думок.
Так знаємо, що Лемки дещо відмінно
говорять від Гуцулів і від Подолян, що
на росийськім пограничу галицький і ро-
сийський Українець говорять однаково, а
вже трохи інакше Українець з околиць
Х аркова. М еньші відміни у мові назива­
ємо говорами (говір лемківський, бой­
ківський, гуцульський і т. д), а більші
відміни — нарічями.
Живу українську мову ввів в україн­
ську літературу щойно при самім кінци
XYIII. віку Іван Котляревський з Пол­
тави. Перед тим друковано в нас книжки
штучною мовою, зложеною з церковно-
слявянських і українських слів. Сліда­
ми Котляревського пійшов харківський
гурток письменників з Грицьком Квіткою
на передї. Ґенїяльний наш кобзар Шев­
ченко доказав придатність української
мови до поетичних перлин всесьвітного
значіня. Він увів українську мову в ряд
тих мов, що видали найбільших ґенїїв на
поли літератури. Чим є Шевченко в роз-
вою української літературної мови, дуже
влучно виспівав се наш славний поет
Володимир Самійленко в отсїй гарній по-
езиї п. з. „У краї нська м о в р“:
Диямант дорогий на дорозі лежав, —
Тим великим шляхом люд усякий минав
І ніхто не пізнав дияманта того.
Йшло богато людий і топтало його,
Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов
І в пилу на шляху диямант він найшов.
Камінець дорогий він відразу пізнав
І до дому приніс і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засияв
І промінем ясним всіх Людий здивував,
І палючим огнем кольористо блищить,
І проміне його усїм очи сліпить.
Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усї сили свої,
І в народний вінець, як в оправу ввела,
І як зорю ясну висше хмар піднесла,
І на злість ворогам засияла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сияти- ме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очи сліпить!
Х ай же ті вороги поніміють скорійш,
Наша- ж мова сия що година яснїйш!
Х ай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
ІДоб поглянувши сам на створіне своє,
Він побожно сказав: „Відкіля нам сіє!”
Своїми поезиями виховав Шевченко
цілу українську інтелїґенцию з її змага-
нями й ідеалами, отже сотворив з нас но-
вочасну нацию. Своє слово поставив
Шевченко на сторожі коло національних
прав українського народу на самостійне
культурне та політичне жите. Від часів
Шевченка розвинула ся наша літерату­
ра високо як у росийській Україні так і
в галицькій, де ввів народну мову в книж­
ки М аркіян Шашкевич, а також в буко­
винській, де нову добу української літе­
ратури розпочав Юрій Федькович.
До виробленя української мови на лі­
тературну причинили ся пізнїйше дуже
богато: Панько Куліш, Панас Мирний,
Іван Левицький, Степан Руданський, Бо­
рис Грінченко, Олександер Кониський,
Михайло Коцюбинський, Леся Україн­
ка, Іван Франко й богато шшгах письмен­
ників. В українській мові маємо найріж-
digitized by SVOBODA
— 59 —
нородіїїйші часописи та фахові підруч­
ники- Українська мова є в галицькій і бу­
ковинській Україні викладовою в народ­
них і середних школах і в університетах.
Вкінци українська мова має там в уря­
дах після закона рівні права з другими
ловами.
6. Науковий сьвіт про українську мову.
Так здобуває тепер українська мова
се признане, яке мала вже пятьсот літ
тому і яке визначив їй науковий сьвіт.
Ще в XIV. столїтю підбили Литовці' У-
країнцїв оружною силою, а Українці Ли­
товців культурою. До часів Жигмонта
Августа була українська мова мовою у-
рядових грамот і законодатних книг. У-
країнської мови вживали на дворах поль­
ських королів. Українська мова була у-
рядовою у зносинах з Туреччиною і Мол­
давією (Румунією).
Великі учені признали красу та са­
мостійність нашої мови. Польський уче­
ний Бандтке уважав українську мову
найкрасшою між усїми славянськими.
Найбільший польський поет Міцкевич
казав, що українська мова красша від
московської і білоруської. Польський у-
чений М ацєйовський назвав нашу мову
гарнїйшою від чеської, а другий учений
Раковецький жалував, що наша мова не
стала пануючою у цілій Росиї. Навіть мо­
сковський письменник Даль-Луганський
признав нашій мові першенство перед
московською мовою, як народною так і
літературною.
Найбільші славісти, значить, такі
вчені, що науково досліджують ріжні
славянські мови, й Петербурська цар­
ська Академія наук признали українську
мову самостійною, окремою від москов­
ської. в між сими вченими представни­
ки ріжних славянських народів. Ось кіль­
ка імен таких учених, щоби не наводити
богато: Шляйхер, Мікльосіч, Шафарик,
Копітар, Шахматов і богато инших. На­
віть самі московські вчені доказали, що
вже з часів панованя синів Ярослава Му­
дрого маємо письменні сьвідоцтва, що
вже тоді українська мова була цїлкоч
відмінна від московської. І від тоді ще
більше віддаляли ся від себе московська
Співацький хор з Баришполя, в Київщині, на росийській Україні.
digitized by SVOBODA
— 60 —
й українська мова, а нинї без поперед-
ного вивченя не порозуміе Українець
Москаля, а Москаль Українця.
Зрештою був час, що й Поляки не
признавали нашого народу осібним на­
родом, а про нашу мову твердили, що се
повітовщина польської мови. Минуло
кількадесять літ і тепер вже тільки дея­
кі оголомшені шовінізмом Москалї ва­
жать ся відмовляти нашій мові прав до
школи, письменства й науки. Такі Мо­
скалї раді би злити нас зі своїм народом.
7. Шануймо нашу рідну мову.
Доля нашої мови спочиває у наших
руках „Як си постелиш, так і виспиш ся“
— говорить народна приповідка. Доро­
гу показали нам Румуни, що в XIX. віці
вичистили свою мову з не-румунських
слів, і Чехи, що всї чужі слова заступи­
ли своїми. Норвежцям, яких усього ві­
сім мілїонів, дораджували Нїмцї (такса-
мо як нам Москалї, звані по вченому та­
кож Великоросами) не розвивати своєї
норвежської мови, а взяти готову німець­
ку. Наша мова красша від вашої — го­
ворили Нїмцї до Нарвежцїв — а що біль­
ше, в нас велика й красна література. А-
ле Норвежці доложили всіх заходів, що­
би в рідній мові розвинути як найгарнїй-
шу літературу. І нинї твори норвежської
літератури можуть гідно стати поруч
найкрасших творів німецької літерату­
ри.
Шевченко є дуже гарним доказом, що
наші найтонші почуваня, що все, що най-
дорозше нашій душі, що думки, скриті
в глибинах нашого серця, можемо най-
гарнїйше висловити тільки в рідній мові.
Х оч Шевченко знав добре не тільки у­
країнську, але й московську мову, його
поезиями, котрі писав в українській мо­
ві, любуєть ся цілий сьвіт, величав їх і
перекладав на ріжні мови, а в піснях
Шевченка, котрі він писав по москов­
ськії, нема вже сеї краси та сили, що в
тих славних його творах в українській
мові.
Московські вчені доказали, що У-
країнець Микола Гоголь став що правда
знаменитим письменником і в москов­
ській мові, але він думав по українськії
й українську думку вбирав в московську
одіж.
Один мудрець сказав такі слова: „по­
неволений нарід, що хоронить свою мову,
держить ключ від своєї вязницї у своїх
руках” . Не забувати нам се. Через рід­
ну мову станули ми на ноги, ввійшли в
сїмю просьвічених європейських наро­
дів. Пійдемо тим скорше й певнїйше
вперід, чим більше Українців все та всю­
ди устно та письменно, дома й поза до­
мом, в суді', в уряді, перед рівними собі
і перед висілими буде вживати своєї рід­
ної української мови, в се прикмета раб­
ського, панського льокая, а не свобідно-
го горожанина закидати в рідній мові
всякими чужими словами та зворотами.
Культурний чоловік буде також усе го­
ворити гладко та делікатно. Щоби добре
знати рідну мову, треба її вчити ся від
малку до гробу, в школї і поза школою,
з книжок і від людий. Х то знає, що тре­
ба, та вміє пошанувати свойого батька і
матір, той розуміє, яку пошану винен зін
рідній мові.
Без мови нема розуму, без рідної мо­
ви нема власної літератури і культури,
без власної літератури і культури нема
народу.
digitized by SVOBODA
— 61 —
МОЯ В1 Т ЧИ Н А .
Д е с т е п ш и р о к и й т ч е м о р е ,
Д е д и ш е п а х о щ а м и г а й ,
Д е н е б о з о р я н е , п р о з о р е —
Т о м  й с ь в я т и й ч у д о в и й к р а й .
Д е ж и т о м н и в и , з е л е н  ю т ь ,
Д е п  с н я ж а л  б н о л у н а ,
Д е у с а д к а х х а т и б  л  ю т ь —
Т о м и л а р  д н а с т о р о н а .
Д е д о л я к р и є т ь с я в р у їн а х .
Д е з в и ч а й , м о в а й д у т ь н а г н  й ,
Д е в о л я с т о г н е в м у р а х -с т  н а х ,
Т о к р а й с е б е з т а л а н н и й м  й .
Д е л ю д з а б у в ш и в л а с н е , с к а ч е ,
П  д л а д ч у ж и й , д е в с я з е м л я
С и н  в н а з р а д у н е н а с т а н е , —
В  т ч и н о т и г  р к а м о я .
В. Залїзняк
Оі'і, іг'йду я у степи безкраї,
Де велике сонце вільно сходить,
Вільний птах під хмарами співає,
Вільна ?дума по травиці' бродить...
Я козацтва силу позбираю,
Я розвію в полї хвилю суму,
Пісню волі всім я заспіваю,
В серцях збуджу я народну думу.
Христя Алчевська.
digitized by SVOBODA
— 62 —
К О Р О Т К И Й О П И С У К Р А Ї Н С Ь К И Х З Е М Е Л Ь ,
Великі і просторі сї землї, де живе
наш нарід, велика наша Україна. Про-
стягаеть ся вона від Карпат аж по Кав­
каз здовж на 1000 кільометрів, а вшир
на 6000 кільометрів.
ВелечиЦа її виносить 850 тисяч
квадратових кільометрів, то значить о
180 тисяч квадратових кільометрів біль­
ша ніж ціла австро-угорська монархія,
а 11 разів така велика як ц'їла Галичина
(цї'ла Галичина східна і західна має 78
тисяч квадратових кільометрів).
Колись давно творили сї землї одну
велику самостійну українську державу,
а нинї належать вони до двох чужих дер­
жав Австро-Угорщини і Росиї. Значна,
богато більша часть української землї
належить до Росиї, а меньша до Австро-
Угорщини. Тай українського народу на
росшїській Україні' живе понад ЗО мілї-
онів. а в Австро-Угорщинї понад 4 мілї-
ОНІ І .
Сусідує Україна на півночі! з Білору­
сами. Поляками та Москалями, на схо­
ді' з Калмуками, на полуднії з Черкеса­
ми і Татарами, а на заході' з Румунами
та Мадярами.
Землї і міста.
Росийська Україна ділить ся на такі
землі, або провінцій: Правобережна і Лі­
вобережна Україна, Запороже, Чарномо-
рє, Степова Україна, Слобожанщина,
Х олмщина, Кубанщина, Волинь і Поді­
ле.
Австрійська Україна ділить ся на Га­
личину (східну) і Буковину. В Угорщині'
за Карпатами угорська Русь.
Важн'иіші міста на Україні' такі:
На росийські й У краї ні ' :
К її ї в. найбільше, найстарше і най-
■славнїйше місто, столиця цілої України
від найдавнїйших часів, П олтава,
X а р к і в, Ч е р н и г і в, П ерея­
слав, Одеса, В о л о д и мир В о­
линський, К а м е н е ц ь П о -
д і л ь с ь к її й та инші.
В австрийські й У краї ні :
Львів, столиця Галичини, а крім нього в
Галичині': С т а н и с л а в і в, П ере­
мишль, Колом її я, Т е р н о п і л ь,
Г алич і и. На Б у к о в и н ї 4 е р н і в-
цї .
Н а у г о р с ь к і й У к р а ї н ї : У н -
г в а р і С и г о т.
Українська земля по найбільшій ча­
сти рівна, або творить легко погорблені
височини. Тільки на заході є високі гори
Карпати, а на полудневім сході стрімкі
гори Кавказ.
Гори.
К а р її а т и довгі на 1800 кільом. і
тягнуть ся дугою від Дунаю недалеко Ві­
дня аж до границь Румунії й Сербії, зно-
ва при Дунаю. Ділять ся на три головні
части. Українська часть Карпат се се­
редуща, а зветь ся вона Східними або
Лісистими Карпатами. Східні (Лісисті)
Карпати ділимо на 4 части: 1) Низкий
Бескид, 2) Високий Бескид, 8) ґорґони
і 4) Чорногору. З них найвисша і най-
красша Чорногора. Найвисший верх
Чорногорії зветь ся Говерля, високий на
2060 метрів.
П і дкарпате абоП і дгі рєсе
бічні пасма Карпат, а простягають ся во­
ни здовж Карпат від Перемишля до Ко­
ломиї.
Кримські гори на Кримі над
Чорним Морем довгі на 150 кільом., а
широкі на 35 кільом. Найвисший хре­
бет Яйла, а в нїм найвпсші шпилі': Ча-
тирдаг і Романкош (1500 метрів).
Кавказ, (між Чорним і Каспій-
ским морем), довгий на 1.100 кільом.
Верхи вкриті вічним снігом. Найвисші
шпилї бльбрус (5630 метрів) і Казбек
5.040 метрів).
digitized by SVOBODA
Височини.
Земля, що лежить висше як 20 метрів
над верхнею моря, зветь ся височиною.
На Україні розпостерла ся широко
Ч орном Орська в и с о ч и н а, яка
ділить ся в західній части на: 1) Поділе,
2) Розточе, В) Волинську та 4) Право­
бічну височину й у східній части на: 1)
Лівобічну височину і 2) Донецький кряж.
П о д і л е від ріки Вереіцицї, Дністра
аждо Буга, високе на 460 метрів. Верх­
ню творить родючий
чорнозем. Лісів мало,
крім околиці Рогати­
на. Серед ІІоділя е
скалисті гори Товтри
або Недобори, що ся­
гають від Бродів до
Каменця Подільського.
На півночи Гологори й
Вороняки. Ріки вижо­
лобили собі глубокі,
круті долини, що
звуть ся ярами та бал­
ками. Продовжеиєм
Поді. ія е нокутсько-
бесарабська височина
між ріками Дністром
і Прутом.
Р о з т оч е лежить
між Сяном і Бугом.
Се невисоке (до 400
метр.) й лісисте у-
згіре.
Вол и н ь між рі­
ками Бугом, Пргщетю
та Богом, се лісисті
плоскі горби. Земля на
полуднє чорноземна,
на північ пісковата.
П равобі чна височина по­
міжТетеревом, Дніпром і Богом вкрита
родючим чорноземом. Правим берегом
Дністра скрізь невеличкі горби.
Лі вобі чна в и с о ч н н а сягає
від Дністра до Донця. Земля чорнозем­
на.. а декуди нісковата.
Д о н е ц ь к її й к р я ж здовж пів­
денного берега ріки Донця, се плоске
узгіре.
Низовини.
Низовиною зветь ся земля, що не під­
носить ся понад верхнею моря висше як
на 200 метрів. Таких низовин є на Укра­
їні чотири.
1. П і д л я с є від вододілу Буга та
Принети до Розточа. Верхня Підляся ду­
же рівна з ріками та лісами. Почва пі­
сковата.
2. П олі се понад Припетю, вкрите
пісками та багнами. Великі торфовища
вкриті сосновим лісом.
3. Лі вобі чна
низовина по лївім
березі Дністра аж до
порогів, в тут піски й
чорнозем і мочарі та
степи.
4. Ч о р н о м о р-
с ь к а низовина
від Чорного Моря до
Подільської та До-
нецьої височини, а від
устя Дунаю до устя
Дону. Се степи вкриті
могилами.
Ріки.
Українські ріки
вливають ся до Чорно­
го і Валлійського мо­
ря.
Найбільша ріка У-
країни се Д н ї п р о,
оспіваний у наших пі­
снях. З ним вяжуть ся
всі події історичного
житя України. Над
Дніпром лежить Київ,
столиця колишної української держави,
над Дніпром зросло козацтво зі своєю
самоуправною державою: републикою
Заиорожем. Довгий він на 2.100 кільо-
метрів. Випливає Дніпро в Білоруси в
Смолеищинї. Коло Києва він широкий
вже на 850 метрів. В долішнім бігу за
Катеринославом аж до Александровска
виступають Дніпрові пороги. 6 їх 12.
Найбільший Ненаситець або Дід. ЬІизше
порогів Дніпро розливаєть ся широко і
творить острови Хортицю, Нову Січ і
Провідники Українців у Галичині:
Др. Ііость Левицький, голова Українського
парляментарного клюбу у Відни.
digitized by SVOBODA
— 04 —
Чортомлик. На сих островах була в ріж-
ниж часах столиця Запорожа: Січ. Добі­
гаючи до Чорного моря, зливаєть ся з
рікою Богом у великий лиман. До Дні­
пра впадає богато меньших рік, як Бе­
резина, Припеть, Стугна, Рось, Десна.
Сула, Ворскла.
Друга по величині- ріка се Д н ї -
стер. Випливає у Високім Бескиді.
Спершу се ріка гірська, а коло Нижнева
входить в подільський яр. Довгий він на
1.800 кільометрів. До Дністра впадають
з правого боку: самбірська Бистриця.
Стрий, Сьвіча, Лімниця, солотвинська і
надвірнянська Бистриця і Стрвяж, а з
лівого: Верещиця, Гнила й Золота Ли­
па, Стрипа, Серет, Збруч, Смотрич, У-
шиця, М урахва і Ягорлик.
Крім сих двох найбільших важнїйші
ще отсї: Дону Слобідській Україні',
Б о г на Поділю, Кубань з Кавказу.
П рут, що випливає з Говерлі, С е -
р е т на Буковині. Всі ті ріки впадають
до Чорного Моря.
До Балтійського моря вливаєть ся
через Вислу з Карпат: Попрад, Вислока,
Сян, а з Розточа та Підкарпатя: иишня,
Скло. Вепр, Буг, Полтава й і.
Як бачимо, земля наша велика і про­
стора. Та вона й богата. Українська зе­
мля найкрасша і найбільше урожайна в
цілій Европі, яка родить всякі збіжа; є
на Україні ліси великі, а в них звіря й
птиці всякої богато. Крім того українські
землі мають також богато природних
скарбів. Із землі добувають у нас сіль в
Галичині на Підкарпатю та над Чорним
Морем, нафту й земний віск у східній
Галичині та під Кавказом; з е ліз о коло
Катеринослава й на Волини, а камінний
уголь над Доном, в Каторинославшинї
та на Покутю. Богата наша земля. На
жаль, з тих богатств користають більше
чужинці ніж наш нарід. Чужинці на на­
ших землях богатїють, а ми бідуємо. Та
чейже з просьвітою прийдемо до сього,
що заберемо сї добра нашої землі в свої
руки й самі будемо з них користати.
Герман Лїнґ.
В Е Р Н У В С Я Я Н А С Е Л А Р І Д Н І ,
Вернув ся я на села рідні,
Все там було, як і давно:
Те- жнебо, ті- жпіснї свобідні,
Все те- жбуло — й не те воно.
Як перше филя грала в річцї,
Серна як перше бігла в лїс,
Теленькав дзвоник на дзвіничцї,
І шпиль гори у тїнях ріс.
Лиш перед домом край гостинця,
Де перше мати ждала нас,
Побачив я лице чужинця:
Пропав мій рай на вічний час!
Мов з филь десь голоси озвались:
Чого шукаєш? геть іди!
Ті, що любив ти їх, забрались,
І не вернутись їм сюди.
З німецького переклав В. Щурат.
digitized by SVOBODA
л. АНТОНЮК.
Л В Ь ^ Е И .
Великий наш нарід. Тепер уже ра­
хують його на близко 40 мілїонів. Тоне
і не диво, що в такім великім народі' в
ріжних околицях найдуть ся відміни, чи
там люди більше займають ся випасом
худоби нїж управою землї. На поділю
землі родючої богато, то там головно
займають ся хліборобством.
Провідники Українців у Галичині:
Др. Евгсн Олесницький, посол до парламенту у Відни.
то в ноші (одежі), чи в звичаях, чи в
мові. На се вплинули ріжні причини.
Само собою, що в горах мусить чоловік
инакше жити ніж на долах, инакше в
лісистих околицях як у степах. У горах
родючої землї обмаль, а зате богато по­
лонин, покритих буйною травою. Оттому
Та загалом треба признати,-що ті
ріжницї серед нашого народа не дуже
великі. Коли наприклад наш чоловік із
Галичини зайде на росййську Україну,
хоч би й найдальше, нехай аж геть над
Чорне Море, то зараз пізнає, що се свої
люди. Таксамо майже говорять, такісамі
5
digitized by SVOBODA
— 6 6 —
піснї співають. Ще найбільше може
ріжниць в мові е в нас у горах. Воно то-
зіу, що в горах село від села далеко,
люди з тих сіл мало сходять ся зі со­
бою, мало знають ся і тому серед них
витворюють ся ріжницї — в мові, у зви­
чаях і в одягах. Найважнїйші племена
в горах, які різко ріжнять ся від себе,
се: Гуцули, Бойки та Лемки.
Лемки жшоть вузким пасмом по о-
бох боках Бескида, значить жиють во­
ни в Галичині та на Угорщині. В Гали­
чині жиють вони в повітах: ясельськім,
сандецькім і сяніцькім.
Земля заеелена Лемками гориста,
мало родюча так, що не все може їх
виживити й тому Лемки здавна шукали
заробітку в инших сторонах, а в остан-
них десятилїтях дуже богато пересе­
лило ся до Америки, особливо до Злу­
чених Держав. Земля на Лемківщинї
родить із збіжа головно овес, а вже до­
бре мусить бути оброблена, щоб родив
ся ячмінь, жито та пшениця. Головною
поживою Лемків є отже овес, а крім то­
го картофля (бараболя) та капуста.
Х лїб їсть Лемко найчастїйше вівсяний,
часом тільки примішує трохи житної а-
бо бараболяної муки.. Кукурузи, яку
Лемки називають тендериця, вони не
люблять. Тільки змушений голодом Лем­
ко купить її і тому купувати і їсти „тен-
дерищо” — значить у них терпіти голод.
„Тендериця, найби ся родила,
Лем до нас би не ходила”
— каже лемківська пословиця.
Те, чого не дає Лемкови управа зем­
лї, він стараеть ся винагородити годів­
лею, випасом та торговлею волами й вів­
цями. Найбільший заробіток мають Лем­
ки на вівцях. Вони звичайно весною
йдуть до Бойків і Гуцулів, у симбір­
ський, стрийський, а часом і в коломий­
ський пов’т. купують вівцї з ягнятами,
приганяють до дому, через лїто пасуть,
а на осінь продають, в купці, які вівцї
гонять до Кракова і там із хісном про­
дають. На волах мають меньший за-
робоїс, бо замало мають пасовищ. Ко-
ний держать мало.
Неврожайність, як уже говорило ся,
примушує Лемка глядати заробітків по­
дальше, поза Лемківщиною. Родини ви­
силають одного або двох членів на за­
робітки на Угорщину. Жінки, чоловіки,
дівки й парібки йдуть на жнива зі сер­
пом. По жнивах вертають ся до дому на
свої жнива, тільки парібки остають ще
до молоченя. Заробляють також тим, що
виробляють лопати, вила, віячки та ґон­
ти й и.
Лемки, як і цілий наш нарід, дуже
люблять співати. Чи жне жінка, чи доїть
корову, чи на жорнах меле, все зара­
зом і співає. Дівчина таки не розлучаєть
ся з піснею. Коли одна дівчина пічне
співати яку пісню, то зараз тусаму пі­
сню підхоплює друга, а відтак трета і
так по горах та горбах, де лиш є яка
дївка, несеть ся одна пісня й одним го­
лосом. Парібки мало співають. При ро­
боті' ніколи, тільки коло товару на пе­
реміну то співають то грають на фуяр-
ках і сопілках; або при танцях. Дівки
гї жінки при танцях не співають.
Піснї Лемків можна поділити на пі­
сні, які співають при всякій нагоді та
на весільні й колядкові. Перші щодо по-
ходженя і змісту дуже часто словацькі.
Вони також співають ся мовою напів
словацькою й співаєть ся в них про
предмети близші Словакам ніж нам. Ось
наприклад:
„В біло’го яво’ра. во’да те’че (2 рази)
Што мі мо’я, ми’ла ре’че,
Ей, та най мі ре’че, не бою ся,
Вербують гусаре, звербую ся.”
Ся пісня ще бодай мовою українська
(руська), а инщі піснї того рода мають
і мову напів словацьку, навіть імена які
в них приходять такі, які в Словаків
найбільш улюблені як наприклад М ар-
ця, Ганця, Яничко. Тих пісень виучують
ся Лемки- на Угорщині, в часі заробіт­
ків і, вернувши до дому, співають та дру­
гих учать. Новість людям подобаєть ся,
тому підхоплюють її инші, співають, а
заразом замінюють деякі слова словаць­
кі на наші так, що пісня зразу чисто
digitized by SVOBODA
67 —
словацька, стаз словацько-українською,
а відтак зовсім українською.
Ось наприклад:
„М алам сой милого годзинаря,
Што робнл години пред цїсаря,
Як зачала годзина биц,
М ала я милого, юж не мам нич.
М ала я милого фуяроша,
Што робил фуярки до Вароша — •
На фуярі д у - д у - д у - д у ,
М ала я милого, юж не буду.
М алам сой милого коминаря,
Впав він мі з комина до Дуная,
Лапайце го, тримайце го,
Знайдзеце драпачку піля него.”
або шипа:
Фраїречко моя, под ня випровадиц,
Кі на нону гору, де ня мают забиц!
Кі на нону гору, на нону ?оричку,
Де мі мают стяти мою головичку.
Инакше піснї весільні та колискові.
Вони не переняті від чужих народів, а
свої. В них мова чистїйша і звичаї оспі­
вані не чужі, а рідні. Ось приміром пі­
сня, яку співають при вінкоплетинах:
„Встала М арися рано,
Ще раньте, як свитало;
П очала ся журити,
Же ніт з чого вінця вити.
П ришов к ней Василько ей:
„Не жури ся, М арисенько,
М ам я талярок битий,
Куплю віночок витий.
Ой мам я і червений,
Куплю вінок зелений;
Такий он буде красний,
Як місяченько ясний,
Такі на нїм листочки,
Як на небі звіздочки.
А коли ведуть молоду до дому моло­
дого, співають:
„ Збирай ся, М арисю, з нами,
Бер шубоньки з лисами,
Корсетик вибиваний,
Кабатик з ґальонами,
А запасочка шлянська,
Вшитка виправа панська.
Провідники Українців у Галичині,
ІОлїян Романчук, віцепрезидент парляменту
У Відни.
Загалом весільні піснї змістом дуже
гарні. Ось наприклад:
П одумай, М арисю, собі,
Ци не жаль буде тобі,
Од паняночок одстати,
М ежи невісти пристати.
Подумай, М арисю, собі,
Ци не жаль буде тобі
Той жовтой косоньки,
І дівоцької подобоньки.
ЇО ш єм собі подумала,
Же не буду жалувала,
Де ся косонька діла,
Ци в поле полетіла,
digitized by SVOBODA
— 68 —
Ци на дубонька сіла,
Ци ся в гомелку* ) звила.
В піснях сих висказуєть ся любов
матери до дочки та дочки до матери,
жаль і тугу при розстаню. Приміром:
П овибивай матко клинці,
Де вішала М арися вінці,
Най ти не заважают,
Най ти жалю не додают.
М ати з домашними співають:
„Верни ся, М арисю, верни!
Наша, М арисю біла,
Де- жесь нам залетіла?
Залетїлась між гуси,
Там привикати мусиш.
Молода завсїди ховаєть ся і просить
батька, щоби не пускав зятя до себе:
„Ей, татоньку-душенько,
Заперай ворітенька,
Не допущай зятенька.”
Таксамо чисто народними, нашими
не позиченими в других треба вважати
й колискові щснї. В них співаеть ся
про дитячу невинність, про материну лю­
бов до дитини, про будучину дитини в
шзнїйшім віцї.
Як бачимо вже з наведених пісень,
сї піснї і мовою і змістом гарні. Коли
порівнати мову сих пісень з теперішною
мовою Лемків, то богато слів, які при­
ходять у пісни, тепер вже не вживаєть
ся. З того можна догадуватй ся, що ті
піснї дуже старі. „З піснї слова не ви­
кидають” , отже і слова, хоч в звичай­
ній мові вже не вживають ся, в ціснї ли­
шили ся. До таких слів належать при­
міром отсї: замісць журити ся, тепер
кажуть турбувати ся тай то замісць: не
жури ся було-б „не жур ся”, замісць
шовковий тепер кажуть Лемки єдвабний.
Х ати Лемків невеличкі, нпзкі та зви­
чайно чисто удержані. Родинне житє
Лемків тихе, спокійне. Діти по слушні
батьковії та матери. В громадськім жи-
* ) Гомелка, гомля — обручик, що на нього
•внвають волосе під хусткою.
тю беруть участь тільки ґазди. Десятни­
ки скликають їх на раду в ріжних гро­
мадських справах. На таких сходинах
відбуваеть ся й громадський суд. Він
е неначе першою інстанциею, на якій су­
дять всї справи громадян. Тільки, коли
громадський суд не задовольнить Лем­
ка, вій удаєть ся до повітового суду.
Щодо звичаїв Лемків, то вони в го­
ловнім такі як і скрізь на Україні', та
всетаки е дещо й відмінного. Передівсїм
нема в них ніяких спільних забав, отже
нема в них і так загальної в нас вели-
кодної „гаївки”. Перший день Великод­
ня обходять вони тихо по своїх хатах.
„В той день усї спочивають і я хочу
мати спокій” — каже Лемко. Другого
й третого дня вже веселїйше на селї. 0-
дні до других .ідуть у гостину, дають
собі писанки, співають, обливають ся.
Весело обходять Лемки празники. Пе­
ред празником іде звичайно „просаг-
нар” до знайомих і свояків на инші
села і просить на празник. Гості прихо­
дять в день празника до церкви, а по
Службі Божій беруть їх свояки і зна­
йомі до себе в гостину. Господар не
пускає гостий, задержуе їх на попразни-
че; лишають ся вони і на третий день.
Відходячи пють ще на здоровле госпо­
дарів по чарці. При празниках, як і в
инші великі сьвята буває в селї й му­
зика, яка складаєть ся з одного або
двох „гудаків” (музикантів) на гуслях
(скрипках) і одного на басі. 6 в селах
і свої музики, та найбільше грають Ци­
гани. Танці є ріжні. Танцюють: козака,
коломийку, польку, штайпира, мадяра;
найбільше парадним танцем є так зва­
ний „обертак” Він дуже поєдинчий і
легкий: іде пара за парою, стають при
музиці, парібоїК співає якусь пісню, а
потім пари обертають ся на місци в
один і другий бік.
Дуже сьвяточно обходять родинні по­
дії, як от хрестини, весїля та похорони.
ІІо похоронах зараз або в три дни або
тиждень опісля справляють поминки,
потім винос, а по році „річні поминки” .
Вечерницї в Лемків меньші ніж на
долах, бо хата від хати на Лемківщинї
digitized by SVOBODA
далеко і сходить ся тільки молодїж із
найблизшнх хат.
Одежа Лемків коротка, бо сього ви­
магає жите в горах. Більша часть Лем­
ків носить „чугу” : се плащ з довгою
/;іі штанах все дуже довгии, пугови-
цями прикрашений ремінь, яким можна
оперезати ся два й три рази. Мають
Лемки також рід камізельіш, так звані
„лейбики” із синого сукна з ґудзиками
Провідник Українців на росийській Україні.
М ихайло Грушевеький, професор університету у Львові. П робував він більше у Ки­
єві та займаеть ся разом з иншими визначними діячами цілим національним рухом
на росийській У країні.
пелериною через плечі, на якій є то­
роки. Чугу вони дуже рідко вбирають
на рукави, які ціле літо зашиті і служать
тоді замісць кишень. Штани у Лемків
беруть ся на другі і & вишиті сииими,
а часом і червоними суконними пасками.
в два або три ряди. Капелюхи-носять
Леки чорні, круглі з широкими за­
дертими до гори крисами. На капелюсі
шнурок або широка стяжка з китицями,
за котрою порібки носять цьвіти або па­
вині пера. В зимі носять шапки, що їх
digitized by SVOBODA
— 70 —
можна спусштн й на уха. На ногах но­
сять, як усї верховинці, ходаки, які во­
ни зовуть „кернцями” . Жінки носять
на голові здебільша білі хустки, а при
роботі старші жінки носять також сині
хустки з білими або жовтими кратками.
У сьвята старі жінки носять червоні
хустки. Повязують ся так, що один дов­
гий конець через плечі спадає на до­
дану. Дівчата не повязують ся ніколи,
а ходять усе з відкритою головою, з во-
лосєм, заплетенем в одну косу. Корсети
роблять із синого, червоного, або якої
иншої ясиої краски сукна. Без корсе­
та жінка в лїтї до роботи в поле не вий­
де. Спідниці („кабати” ) на щодень сині
з білими крайками, на сьвята білі з
цьвітавди. Богаті жінки мають часом
шовкові зелені спідниці зі срібним ґа-
льоном долиною і їх наизвають „спід­
ницями” Жінки ходять також у хода­
ках, та до церкви беруть чоботи („скір-
ні” ) чорні або жовті. На верх беруть
жінки й дівки пілку, вузку та довгу
плахту, якої вживають яко шаля. Жін­
ки носять ще менту, плащ підбитий ли­
сами. В такій „менті” мусить молода
йти до шлюбу і коли не має своєї, то
позичає.
Оттак пізнали ми житє і звичаї Лем­
ків. Ми бачили, що хоч вони жиють на
пограничу зі Словаками та Поляками,
то всетаки вони заховали богато дав-
них наших звичаїв. Польським впливам
вони майже зовсім не піддають ся, зате
більше піддають ся впливам Словаччи­
ни. Передівсїм словацька пісня і мова
мають великий вплив на лемківську мо­
ву. З польських впливів можна би ба­
чити тільки вплив на наголос (притиск)
на словах. Ми кажемо „вода’“, „вівця’“,
„чолові’к“ то є з сильнїйшим притис­
ком вимовляємо останні части слів:
,,— да’, — ця’, — ві’к“, а вони так як
Поляки другі склади від кінця вимовля­
ють сильнїйше й кажуть „во’да, ві’вця,
чоло’вік“. Та мимо того і лемківське
нарічє має для нас велике значінє, бо
мимо чужих впливів у нїм задержало ся
богато давних наших слів, які тепер в
инших околицях вже забули ся. Ось взо-
рець лемківської мови: „Бо то чує’те,
єсть в нашім лїсї керниця, што ся зо’ве
сьвя’та во’да. А зна’те ви, чом вона ся
так зо’ве? Бо то раз коли’си, але юж
барз а барз давно, тому юж ані тямки
ніг, — при’шли Татаре до нашо’го се’ла.
Вся’дий бив великий страх, бо то во’ни
лю’дей брали з со’бов, села палили, ху­
добу одбирали. Вши’тки люде з се’ла
повтікали до лїса, але та зна’те, ліс наш
пе’рше, як то і’щи ста’рі лю’де і мій дї-
до памятали, бив гет і бівший і густїй-
ший. Там в лїсї сиділи довго, аж ту їх
за’шли Великодні сьвята. Што-ж ту ро­
бити? — Але бив з лю’дми і пан-о’тец,
барз старе’нький, — иовіда’ют же од
старо’сти ся аж тряс, а сиве’нький як
голуб. О’ни каза’ли па’ски попе’чи, о-
сьвяти’ли воду в тій студнї і осьвяти’ли
ньов паску. Од вто’ди во’да то’та зо’ве
ся сьвя’та во’да, і види’те і’щи те’пер
о’на помагає, кед ко’го о’чи бо’лят” .
Оттак приглянули ся ми житю й зви­
чаям тай мові Лемків. Бачимо, що мова
їх така як наша скрізь, тільки з малень­
кими відмінами. На сї відміни вплийу-
ло се, що Лемки жиють уже на пограни-
чи нашого народу й сусідують із чу­
жими а то: Поляками та Словаками.
Вплив словацької мови бачили ми на
словах, а вплив польської на притиску
(наголосі). Але бачили ми також, що
богато є таких слів, яких нема анї в
польській анї в словацькій, та нема й у
нашій! Однак, коли читаємо дуже давні
наші книжки, то бачимо, що такі слова
там є. Значить, Лемки переховали нам
їх. А стало ся се тому, що Лемки яко
верховинці, рідко розселені, не часто
зносять ся з рештою нашого народу і
не мають нагоди присвоїти собі нові сло­
ва тай держать ся старих. І переховане
значної скількости сих старих слів се їх
заслуга.
Рідке розселене Лемків має одначе
й дуже злі наслідки. Просьвіта ширить
ся там дуже поволи. З того скористали
наші вороги і післали там своїх аґен-
тів, щоби ширили русофільство. Темний
нарід дав ся тим аґентам піддурити і
нинї Лемківщина се найтемнїйша часть
digitized by SVOBODA
— 71 —
Галичини. І ніщо дивного, що бо­
гато їх дало ся збаламутити царе-
славним недовченим попам, стало в де­
яких' селах переходити на цареславе.
Однак тепер змінило ся й на Лемківщинї
трохи на ліпше. Просьвіта й там робить
своє і москвофільство падає поволи, а
на його місце ширить ся правдива сьвд-
домість народа: Тепер е вже богато сьві-
домих Лемків, які знають, що ми са­
мостійний, окремішний народ. А прийде
час, що всї вони пізнають, що правда
по стороні тих, що кажуть: Ми сами
собі пани, а нічиї наймити, земля наша
рідна наша земля а більше нічия, і тіль­
ки ми маємо з неї жити, а не чужинці;
все одно чи Москалї чи Поляки. Прав­
да мусить побідити І
Л Е М К І В С Ь К І П І С Н І П Р О А М Е Р И К У .
1.
Добрі тим женатим у той Гамерице,
Бо тяжко не робят, мают добре жице.
Мают добре жице, лем під земльом ходят,
Попід зем, попід зем, попід сиви скали.
Як хробачки мали, як хробачки мали.
Лем ім то милий Бог, лем тілько дозволив,
ІІІто ім за калапом ясно сьвітло горит.
Ясно сьвітло горит, Англик му гуторит,
Владуй но Гунґаре, бо тя нич не болит!
Не болит ня глава, анї ножки мої,
Лем мі з рук кров тече, хто мі іх загоїт?
Хто мі іх загоїт, кед ту нїт докторя,
Загоїт мі мила с тамтой страни моря.
2.
Нед єм ішов з Гамерики до дому,
Не повів- єм, милий Боже, никому,
Лем повів то дївчату едному,
Же я іду з Гамерики до дому.
Ной єм зас шов з Гамерики на шифі,
Здибали ня штири риби велики —
Шифкапітан бере канав, набиват,
Не бойте ся, мої дїти, я при вас.
Як би ми ся, шифкапітан, не бали,
Кой нам жени, дїти в краю зостали.
Котра двоє, котра троє дїти ма,
Ой там плаче і нарікат із німа.
Подуй, вітре, подуй по ярі пшеници,
Поздрав, пане Боже, няня в Гамерице.
Няню мій, наню мій, мій сивий голубе,
Хто мі даст волоньки, як мі вас не буде.
Цит, дївонько моя, єст Панбіг на небі,
бет Панбіг на небі, даст волоньки тобі;
6 g t Панбіг на небі богатий, богатий,
Даст він ті волоньки рогати, рогати.
digitized by SVOBODA
Тарас Вірний.
П Р А Щ А Н Є .
(Американському Козацтву посьвята).
„П р а щ а й , м  й с и н у , б у д ь з д о р о в и й ,
З а їд ь щ а с л и в о г е н ь з а м о р е —
Ш а н у й с я т а м , п и ш и д о м е н е ,
А л е к ш а б у д е м у к а й г о р е ...
П и ш и п р о в с е , я к   т а м л ю д и ,
Я к а т а м ц е р к о в , р  к и , п о л я —
Т и ч у в , щ о в с   Г а з е т и п и ш у т ь ,
Т а м б  л ь ш е х л  б а , п р а в д а , в о л я !...
Н е х а й т о б   в с ь м  х н е т ь с я щ а с т в
І к в  т о м с т е л и т ь с я д о р о г а ;
Щ о б ж и в в з д о р о в л ю , в с у п о к о ю ,
Щ о д н я м о л и т и с ь -м у д о Б о г а ”
— М о л  т ь с я , м а м о ! — с и н п р о м о в и в —
П о р а у п о їз д , п р о щ а в а й т е ,
П р о в а с н  к о л и н е з а б у д у —•
І в и п о л е к ш   с п о д  в а й т е с ь ”
В ж е р у ш и в п о їз д , к р  з ь в  к о н ц е
Г л я д и т ь щ е с и н н а в б о г у н е н ь к у —
В о н а -ж с т о їт ь , д р о ж и т ь   п л а ч е
1 ч у є б  л ь с т р а ш н и й в с е р д е н ь к у .
Щ е р а з п о г л я н у л а з а с и н о м ...
Й о го в ж е б  л ь ш е н е в и д а т и —
К о б и щ а с л и в о ... В  с т к и з м о р я
В о н а щ о д н я м е о ж и д а т и ...
О б т е р л а с л ь о з и , т а к н а н о в о
В о н и к о т и л и с я в д о л и н у —
М о в т е м н а н  ч , п р и б и т а г о р е м
В  й ш л а в с а м  т н и ц ю х а т и н у ...
1 с  л а м о в ч к и к о л о с к р и н ї
І д н   м и н у л   п р и г а д а л а ,
Я к с и н щ о в е ч е р а п р и х о д и в
І з н и м к н и ж к и п р о С їч ч и т а л а .
Ч и т а л а , я к к о з а к п о їх а в
І з Т у р к о м б и т и с я н а м о р ю —
Й о го -ж в з я л и в я с и р в к а й д а н а х
І л  т ч и м а л о м у ч и в с ь в г о р ю .
Й о м у д а в а л и с р  б л о , з л о т о ,
Щ о б в  н в  д р  к с я У к р а їн и ,
З а б у в п р о с т е п , л  с и т а л у г и
І р  д н и х м  с т с т р а ш н   р у їн и .
К о з а к в о л  в в м и р а т ь в к а й д а н а х
Я к в  р н и й с и н с в о г о н а р о д у —
В о л  в п о в  к л ю б и т ь В к р а їн у ,
Н  ж п а н с ь к у л а с к у т а в и г о д у ...
Т а к е в о н а ч и т а л а з с и н о м ,
А в  н , б у в а л о , з а в ж д и к а ж е ,
Щ о й в н ь о г о к р о в к о з а ц ь к а г р а є ,
Щ о й в  н в п о т р е б   т а к п о л я ж е !...
Т у т з с у м о м р а д  с т ь о б н я л а с я ,
С п о к  й с п о в и в в д о в и ц   д у ш у :
„1 т а м в  н р  д н и м с и н о м б у д е ,
В с е в  р ю с ь в я т о й в  р и т ь м у ш у !”
С к а з а л а м а т и , у с ь м  х н у л а с ь ,
П р о б  л ь з а б у л а н а х в и л и н у —
Й д о о б р а з  в м о л и т в и с л а л а ,
Д у ш е ю л и н у л а з а с и н о м ...
digitized by SVOBODA
Христя Алчевська
талановита наша поетка з росий'
ської У країни.
— 78 —
Христя Алчевська.
т Б І Д Н О Г О Н А Р О Д У .
Ви всї — братя Українці,
Діти бідного народу,
І воюете без збруї
І в погоду і в негоду.
Я несу вам пісню волї,
Щоб полекшити страждане,
Я несу вам гомін филї,
Вітру буйного лїтане.
Я несу вам вільні співи,
Вільний гомін, подих моря,
І поклін мій з України,
Де вже сходить волї зоря!
Вона занедбана й забута,
Ще тлїе іскрами надїй
Моя Вкраїна лихом скута
В ночі безпросьвітній, глухій...
Чи зацьвіте ще красна доля
Для вбогих, темних наших хат?
Чи на стернах пустинних поля
Заграє сьвітло денних шат?
Чи задзвенять нескуті піснї?
Чи рознесеть ся волї спів?
Чи засия рожеве сонце
В заклятій мовчанці степів?
Нехай як буде так і буде!
Але як хто забув свій край,
Як хто за темність люд свій гудить
Або збайдужів уже в край —
Нехай проклопи того знищать,
Х ай пійде той в неволю сам,
Віддасть дїтий своїх гиенам
І серце власне кине псам!...
Свою-ж покинуту, забуту,
Сповиту мороком густим
Країну рідну, хай не кличе
Іменем М ат ери сьвятим!...
digitized by SVOBODA
— 74 —
Ш Е В Ч Е Н К І В С Ь К И Й Ю В И Л Е Й Н И Й З Д В И Г 1 9 1 4 Р . У Л Ь В О В І .
ОСЕЕЕЕЕЮ
„Соколи” і „Сїчи” в Австриї сьвят-
кували столітні уродини Тараса Шев­
ченка величавим здвигом у Львові. Здвиг
зачав ся так, що в суботу 27. червня
1914. зійшло ся 8.174 осіб в „Спорто-
вій Палаті” на Привітний Вечір.
Що то був за вечір!
Х ори „Бояна” і „Бандуриста” спі­
вали велично боєві пісні, співак М. Мен-
цїнський відспівав 8 пісень, а поет Б.
Лепкий деклямував свої бадьорні стиди.
Слухачі були ошоломлені. Спортова
Палата гуділа від оплесків і окликів.
Далеко над Дніпром будили ся з могил
духи козаків, добували мечів і линули
над Львів: „Слава не поляже, а роскаже,
що діялось в сьвітї...!”
В своїй бесіді говорив голова „Со-
кола-Батька” професор Іван Бобер-
ський про князів і про гетьма­
нів, желав сокільським і січовим пол­
кам сили і побіди, а передівсїм згоди і
злуки. Кожда армія стає міцна, коли лу~
чить всі сили, нікого не поминає, ні­
ким не погорджує, всіх до роботи ста­
вить.
Від чеського народу говорив привіт
сокіл Ф. М ашек і желав, щоби Україн­
ці безперестанною працею здобули собі
значіне у сьвітї. Праця веде до побіди.
Неописана радість, дрож щирого
зворушеня огорнула малих і великих,
старих і молодих, коли від американ­
ських братів зза широкого океану про­
мовив в імени Українського Народного
Союза о. Мирон Данилович. Складав
привіт „Соколови-Батькови” і всім го­
стям, які прибули на здвиг, витав здвиг
і цілу армію. Оплески тривали кілька
мінут. Від американського жіноцтва пе­
редала привіт п. Скубова з Ню Йорку,
яка також особисто прибула на здвиг.
Через цілу ніч, з суботи на неділю
спішили „Соколи” і „Січи” в столицю
Львів. Ішли цішки, їхали верхом і во­
зами, їхали звичайними поїздами, а крім
того ще їхали надзвичайними окремими
поїздами, котрих було двайцять один.
Львів роїв ся від сокільських одно­
строїв, від синих і червоних лент. Всїми
улицями свого давного королівського мі­
ста ступали чети української армії з
прапорами на чолї. Всюди гомоніла у-
країнська мова. Поляки були до край­
ності! здивовані і перестрашені, як се
опісля показало ся з їх часописий. Я-
кийсь ґраф написав наприклад опісля в
часописи „Газета Народова” так: „Огор­
нула мене відраза до товпи і переняв мене
страх перед нею” — та зажадав, щоби
всї Поляки готовили ся до бою з „укра­
їнською товпою” .
В Українськім Городі відбула ся від
б— 10-тої години рано проба до вправ.
Опісля уставили впорядники людий до
походу. О l l -тій годині рушив похід
digitized by SVOBODA
З Шевченківського здвигу у Львові.
Ч ета львівського українського Сокола у
здвиговіи поході.
виші 183 учеників у пластових одя-
гах (скавт), 2.709 членів Укра­
їнського Сїчового Союза” в Гали­
чині'. Се була друга часть походу.
Першу часть походу творили Соко­
ли і Січовики „Сокола-Батька” , а
було їх 9.581 люда, можна сказа
ти кругло 10.000 членів „Сокола-
Батька” Всіх учасників в поході
було отже 12.313 людий. Між ними
було 2і0 їздців і 29 музик з 320
музикантами. Много людий було
так зворушених тим величавим ви­
дом, що їм стояли сльози в очах”.
Пополуднії о 4-тій годині розпо­
чали ся здвигові вправи в Україн­
ськім Городі, на тім куснику землі,
який всі маємо помогти купити, що­
би наш нарід посідав у Львові свою
твердиню і опанував нею ціле місто.
Між видцями було дуже много о-
снувателїв Українського Города
шо покупили були по 1, по 2, по
з кадетської улицї в місто. Осібно
подаємо тут в календарі! опис по­
ходу через письменника Остапа
Грицая, тогосамого, що написав
гимн для Українців в Америці.
„Се був величавий похід.
Львів дрожав від гомону йпле-
сків і окликів. Жіноцтво сипало
цьвіти на дорогу Соколам, Січо­
викам, Пластунам і Стрільцям.
Товпи народу зібрали ся екрізь по
обох боках улиць, куди переходи­
ли руховики. Похід тягнув ся пять
чвертий години, перетяв ціле місто
улицями Коперника, 3-го Мая,
Карла Людвика, Скарбківською,
Краківською, Ринком, Академіч­
ною, Мохнацького, Супінського.
Початок вже дефілював на почат­
ку ул. Стрийської, а конець пере­
ходив доперва коло кадетської
школи. В поході взяло участь 153
членів „Сїчового Союза” з Буко-
3 Шевченківського здвигу у Львові.
Ч ста львівських українських Сокілок у здвиговім поході.
digitized by SVOBODA
— 76 —
4 метри землї. Вони оглядали перший
раз Город і не могли нахвалити ся, як
все порядно уладжене. Питали, кілько
вже метрів закуплених і довідали ся,
що куплено вже 9.421 метрів по 5 ко­
рон. До самої північної Америки ви­
слав „Сокіл-Батько” в роках між пер­
шим (10. IX. 1911) а другим здвигом
(28. VI. 1914) просьби о закупно од­
ного метра до 5.579 осіб, а крім тих
просьб 6.927 пригадок і листів до ріж-
них осіб в Америці’. Після точного обчи-
сленя прислала Америка за наведений
час 9.818 корон на закупно землї під
Український Город, а могло би бути, лег­
ко тількосамо долярів. Тут прецінь май­
дан для наших руховиків, наших стріль­
ців, які мають зорґанїзувати ся до бою
за Україну. Де вони можуть се зробити?
Всї висказували в розмові щире бажане,
щоби кождий прошений чимскорше при­
слав свій доляр чи там своїх 5 корон.
Без такого города немислима у Львові
ніяка народна манїфестация, ніякий
здвиг, ніяка вистава, немислимо зорґа­
нїзувати молодїж в руховиків і стріль­
ців.
Якжеж виглядали здвигові вправи?
На високім підвисшеню стояло погру-
де Шевченка серед темної зелени сме­
річок і споглядало на цілий майдан. До­
вкола. майдану непроглядні товпи вид-
цїв. Всюди порядок мимо великої гло-
ти. Вожд здвигу дає зі своєї вежі знаки
синьо-жовтою хоруговцею. Війскова му­
зика грає козачі, бадьорі мельодиї. Пе­
ред очима великої товпи виступають
карні ряди, стають і виконують точно і
рівночасно приказані рухи, стягають ся
в стовпини і виходять сьміло, рівно, ве­
село. Видцї кличуть без упину „славно”
і бють бурливі оплески. Сонце кидає зо­
лоті лучі на побідних руховиків, на май­
дан, на видцїв. З радостю глядять всї
на старанно виведені вправи членів „У.
С. С.” і „С.-В.” : вправи руховиків віль-
норуч, топірцями і списами, на вправи
руховичок хустинками, лентами і бу­
лавами, на вправи приладові, трійкові
вежі, вежі на драбинках, вправи стріль­
ців крісами. Всї точки гарні. Велике
вражінє зробили вправи стрільців з крі­
сами, які розсипали ся по майдані, під­
бігали роєвими лініями вперед і вико­
нали напад вперед. Се наше будуче вій-
ско. Щоби його вишколити, потрібний
нам конче Український Город у Львові.
Міжгістьми находив ся намісник Га­
личини В. Коритовський і краєвий ко-
мандант Кольошварі. Перший раз від­
відали такі високі австрійські достойни­
ки українське сьвято.
Сонце заходило. Здвиг скінчив ся
о годині 8-мій. Цілу ніч з недїлї на по­
неділок від'їздили руховики, одні звичай­
ними поїздами, другі своїми 21 окреми­
ми поїздами, инші пішки або верхом.
Здвиг випав прегарно і лишив у всіх
спомини сили і величі, наповнив сер­
ця заохотою до дальшої праці' на всіх
полях народного житя. Здвиг такий є
все лише овочем правдивого, щирого
труду в цілім народі'.
Львів, 7. серпня, 1914.
Іаоеиу.
Не зітхай, а працюй,
Марно часу не гай,
Праці щирої жде
Вже давно рідний край!
Не зітхай, а працюй
І одно памятай:
Що лиш праця одна
Захистить рідний край!
ї . РоманенЕО.
digitized by SVOBODA
А. Бей.
У Г О Р С Ь К А Х=1ГСІ=>,
0GX )000000
Наша земля, земля заселена україн­
ським народом, як звичайно кажеть ся,
простягаєть ся від Карпат по Кавказ.
Сего однак не треба так розуміти, бу­
цімто вже за Карпатами чи за Кавказом
не було би зовсім Українців. Ні, і за
зі своїх рук нї найменьшої пяди землі'.
Так і ми — український народ. Хоч' і не
богато нашого народа за Карпатами та
за Кавказом, хоч і не богато нашої землї,
особливо за Карпатами, на Угорщині',
та всетаки нам не слід забувати про него,
З Шевченківського здвигу у Львові.
Вправи вільноруч львівських українських Соколів.
Кавказом і за Карпатами є Українці'.
Тільки, що на просторі міжтими горами
жие нас збитою масою близко сорок
мілїонів, а поза тими горами вже бога­
то меньше. От тому для лекшого означе-
ня ми ті гори вважаємо границею на­
шої землї.
З того знов не виходить, аби наш на­
рід мав вирікати ся сих братів, шо їм
доля судила жити поза сими межами тай
зрікати ея прав до землї, яку вони засе­
люють. Нї, добрий господар не пускає
зрінати ся її. Не слід зрікати ся і ли­
шати ворогам.
А доси ми так робили. Ми мусимо вда­
рити ся в груди і сказати собі, що ми не'
були добрими господарами. Ми доси ли­
шали межі нашої землї самі собі, не дба­
ли про них. І діждали ся сего, що сей про­
стір нашої землі, де живуть угорські Ру­
сини, се найтемнїйший з усїх частий на­
шої землї і там вороги роблять, що їм за-
хочеть ся;— ширить ся там зрада рідного-
народа: москвофільство, а і мадярщене..
digitized by SVOBODA
— 78 —
Час, крайний час нам виступити про­
ти сього і боротись з лихом, бороти ся
все й усюди. А до сього треба нам пе-
редівсїм пізнати сю занедбану, забуту
нами країну. І то не тільки сим, що жи-
ють у старім краю, але й сим, що по­
селили ся й жшоть на вольній землі Ва-
шінґтона. До Америки приїздить богато
угорських Русинів. І вони то мусять тут
їв Америці просьвічати-сь, осьвідомлю-
вати-сь, щоб, коли хто з них вернеть
ся в рідну землю, міг там ширити на­
родну сьвідомість, бороти ся проти та-
мошного москвофільства і мадярщеня.
Що-ж се таке угорська Русь, хто се
угорські Русини?!
Угорська Русь — се обіч Лемківщи-
ни найдальша закутина нашої землі' на
заході. Вузкою смугою тягнеть ся во­
на по західних згірях Карпат, на межі
Угорщини й Галичини. Тут на про­
сторі 280 квадратових миль, головно
довкола отсих пяти столиць: Шариш-
ської, Земшіїнської, Ужської, Береж-
сьікої й Мармарошської жие більше нїж
пів мілїона Русинів-Українцїв. Точно
обрахувати їх число трудно, бо мадяр­
ське правительство, стараючи ся змень-
шипі число иемадярських народів на
користь мадярського, нараховує нашого
народу на Угорщині всего 388 тисячі, та
наш учений Володимир Гнатюк, нара­
ховує їх що найменьше на 580 тисячів.
Про се, відки взяли ся там Русини-
Українцї, говорять ріжно. Одні кажуть,
що вони жили там від найдавнїйших ча­
сів, ще нїм Мадяри прийшли на Угор­
щину, инші повідають, що Русини прий­
шли там разом з Мадярами більше як
тисячу літ тому назад, а ще инші, що
їх спровадив там 1389. року майже
600 літ тому назад литовсько-україн-
ський князь Х ведір Коріятович. Найправ-
дивійше буде так, що частина жила там
уже від найдавнїТіших часів, може ще
й перед приходом Мадярів, а частина
прийшла з князем Еоріятовичем.
•Здавна були відділені політично за­
карпатські наші землї від передкарпат-
ських і тому тамошні наші братя жили
окремішним жгіНоМ і тільки слабонькі
пі домости доходять до нас про їх давнїй-
ше жите. Догадуємо ся тільки, що ко­
лись. ще як у нас були свої князї, за­
карпатські наші землї мусїли бути в тїс-
нїйших зносинах з нашими князівства­
ми, головно з галицьким князівством.
А догадуємо ся про се з того, що за сї
гірські землї довго йшла боротьба між
Галичиною й Угорщиною. Угорські ко­
ролі' хотіли забрати галицьке згіре й ча­
сами, бодай на короткий час їм се вда­
вало ся, а знов галицькі князї пробували
забрати собі закарпатські землі, заселе­
ні нашим народом.
В давні часи наш нарід на Угорщи­
ні жив із Мадярами яко-тако. Мадяри
ще не переслідували їх нї за віру нї за
народність. Аж від 16-ого столїтя (300
літ тому назад) почали Мадяри пере­
слідувати наш нарід. Насамперед взя­
ли ся до віри та заразом до мадярщеня
нашої інтелїґенциї так, що з часом на­
шою мовою говорили тільки селяни, а
штелїґеііция як сьвігська так і духов­
на говорила тільки по мадярськи. М ай­
же 300 літ тому назад приняли угорські
Русини-Українцї унію з католицькою
церквою, та се не вратувало їх від ре­
лігійних переслідувань, які скоро пере­
мінили ся й у переслїдуваня національ­
ні, то значить, шо стали переслідувати
вже не тільки за віру, але й за мову.
У 18-тім столїтю, за цїсаревої Марії Те-
реси і за цісаря Йосифа II. полекіпало
трохи угорським Русинам і вони могли
сиодівати ся красшої будучини. Для
них засновано тоді окреме єпископство,
духовну семинарию і середну богослов­
ську школу (теольоґічний ліцей), а у-
гро-руське духовенство зрівнано в усіх
правах з латинським. Се все помогло
до того, що наше тамошнє духовенство
стало почувати ся руським (україн­
ським) і говорило й писало рідною мо­
вою. Серед угорських Русинів почав ся
живійший науковий рух і тїснїйші вза­
ємини з иншими частинами великої на­
шої землї. В угро-руських школах у-
чили ся деякі Українці' з Галичини і
противно, до Львова їздили вчити ся в
семинариї угорські Русини.
digitized by SVOBODA
Та сї гарні часи на Угорщині' не'
тривали довго. З початком минулого
(19-ого.) столїтя Мадяри почали рости
в гору і стали небавком пануючим на­
родом та всюди заводили мадярську мо­
ву. 1849. р. вибухло мадярське повста­
не проти Австриї. Се повстане мало
страшні наслідки для угорських Руси­
нів. Тоді на поміч Австриї проти Мадя­
рів прийшло росийське війско. Росій­
ські Генерали й офіцири збаламутили
наше тамошнє духовенство, що Росия
дуже дбає про руський нарід і, що все
буде виступати в їх обороні'. Наше ду­
ховенство відділене від Росиї Карпатами
й Галичиною, не знало ніщо про ріжни-
цю між нашим народом і московським,
а чуючи, що вони, ті росийські генера­
ли називають себе „русскими” , дума­
ли, що вони належать до одного русько­
го народу і від того часу почали щораз
більше підпадати під вплив Московщи­
ни. Угро-руські письменники сгарали ся
відтоді писати „панською” мовою, збли-
1женою до росийської, а нашу мову на­
зивали мо.вою простою, мовою свино­
пасів .1 так почало ся на Угорщині се­
ред нашого народу москвофільство.
Коли 1849. р. по знищеню повста-
ня Мадярів, австрийський уряд наста­
новив Адольфа Добрянського наджупа-
ном (намісником) угорської Руси, він
почав вводити національні реформи. Та,
на жаль, він був уже тоді москвофілом
і замісць нашої рідної мови почав всю­
ди вводити московську. Австрийський
уряд сдоро пізнав ся на тім і скинув
Добрянського з посади, а тут ще й М а­
дяр и погодили ся з австрийським ціса­
рем і дістали власть над цілою Угор­
щиною. Мадяри зараз взяли ся заводи­
ти всюди мадярську мову. Угро-руська
інтелїґенция приняла се дуже спокійно,
тнмбільше, шо росийської мови, яку за­
вів був Добрянський, вони не розуміли,
а мадярську знали. Инакше було би, ко­
лію Добрянський був завів нашу на­
родну мову. Тоді наша тамошна інтелї-
3 Шевченківського здвигу у Львові.
В.ірави топірцями українських сільських Соколів.
digitized by SVOBODA
— 80 —
ґенцгш не так легко була би зрікла ся
її; була би її боронила всїми силами.
А так вона воліла говорити мовою ма­
дярською, бо вчила ся її в школі, ніж
московською, якої ніхто не розумів. А
тут ще за мадярську мову могла сподї-
вати ся й ріжних ласк.
То так було з інтелїґенциею. А що-ж
із селянством? Про селян не дбав ніхто.
Інтелїґенция погорджувала „простою”
мовою, „мовою Грицїв-свинопасів” , як
вона говорила, вважала селян чимось
низшим, яким не треба науки, просьвіти.
„Література иишеть ся всюди для па­
нів, а не для слуг” — казали вони. І
селяни жили своїм житем, жили в тем­
ноті й нужді. Ніхто ними не журив ся,
ніхто їх не знав — знало тільки мадяр­
ське правительство, коли брало подат­
ки, знало тільки змосковщене та зма-
дярщене духовенство, коли брало з них
треби і знали Жиди, що користали з
народної темноти, розпоювали нарід го-
рівкою та дерли з него останну шкіру.
Теперішне становище угорської Ру-
си дуже сумне. Уся інтелїґенция і сьвіт-
ська і духовна змадярщила ся; про на­
ші народні справи нічого не знає тай не
хоче знати, а мадярський уряд стараєть
ся щораз більше, щораз сильнїйше ма-
дярпшти наш нарід і длятого скрізь за­
водить тільки мадярські школи, скрізь
тільки мадярську мову. Мадяри отверто
кажуть, що хочуть всі не-мадярські на­
роди перемінити на Мадярів, бо коли
дозволити иншим народам на Угорщині'
розвивати свою народну культуру, то сї
народи пічнуть думати про політичну
независимість, а се нібито загрожує цї-
лости мадярської дегжави. Крім того
Мадяри вважають, що їх замало, аби мо­
гли удержати свою мадярську державу
і тому старають ся збільшити число сво­
го наноду коштом Русинів-Українцїв,
Румунів. Словаків і п. Одна мадярська
будапештенська ґазета: „Пєшті Гтляп”
кілька років тому писала таке: „Націо­
нальних агітаторів (не-мадярської на­
родносте) треба арештувати. Нарід ми
спочатку подужаємо, а потім змадяр-
щимо. Треба всю країну засипати ма­
дярськими книжками, а для дорослих
уладжувати безплатні курси мадярської
мови. Сьвящеників і урядників, що не
схочуть нам помагати, ми проженемо!”
Прикладів на се, як Мадярин ненави­
дять усе, що не мадярське, можна на­
вести дуже богато. Наведемо один: Раз
мадярський урядник був у гостині в
руського сьвященика. Почувши, що
сьвященикова дитина говорить по русь-
ки (українськії), він встав зза стола і
сказав: ..Я не хочу бути в хаті, де гав­
кають таким жарґоном”. Так то Мадяри
відносять ся до всіх не-мадярських на­
родів. І нема нічого дивного, що наш
нарід хам найскорше впав. Ми-ж бачи­
ли вже, що наша тамошна інтелїґенция
погорджувала своєю рідною мовою, а
своєю вважала „панську” — москов­
ську. А що тої „панської” мови не ро­
зуміла тай не легко було її навчити ся,
то вона стала вживати другої „пан­
ської” мови, мови мадярської, якої лек-
ше можна була навчитись, бо вчили її
у школах. І тепер руська інтелїґенция
на Угорщині не вважає вже себе на­
віть руською, а мадярською. В них не­
ма навіть охоти подбати про долю на­
ших тамошних селян. І коли навіть ма­
дярський уряд узяв ся вже хоч трохи
датувати селян із страшної нужди, то
їм, тій змадярщеній інтелїґенциї і не
в голові взятись до праці для народу.
От, до чого то довело москвофільство.
Так то. хто раз виречеть ся свого, не
опреть ся на ріднім народі і його мові,
сьому легко стати зрадником, ворогом
народа. Коли в 1906. р. вибрали до у-
горського сойму двох наших сьвящени­
ків, то вони оба вписались до мадяр­
ських клюбів. В останних роках кіль­
кох молодих сьвящеників взало ся пра­
цювати для добра угро-руського народу.
Вони заснували спілку „Ун'їю” яка ви­
дає для народу ґазетку „Наука” Та,
на жаль, вона мало займаєть ся народ­
ними справами; статі в ній зовсім не
цікаві тай мова хоч і зближена до на­
родної. все ще не зовсім народна. Ре-
дакция, правда заявила, „що вона пи­
сала, пише і буде писати чистими „ма-
digitized by SVOBODA
— 81 —
Домашний промисл на росийській Україні.
М олочарка з Київщини.
лоруссктгь язьїкомг” , по; правилами
церковно-зтимологического правописа-
ііія, котрое идт>нашому язьїку приспо-
бити усилуємо ся” Редакция признав,
що ..у' иась лишь народна малорусска
литература має будучиость” , але* з дру­
гого боку вона вважає, що „вікраїнщи-
на” в'ь нашой малорусской литератур’Ь
е такті в самимі) блудомв яігь и строга
московішіна. П равда, каже, находится
по середині и мьі по той середной доро­
зі» желаємо тші” Сей страх перед У-
країною показує, що навіть красші пред­
ставники угро- руської інтелїґенниї не
знають добт е напінх справ не то на ро­
сийській У країнї, але і в Галичині. Не
знають, що в нас і в Росиї тільки рідна
мова, мова простого народу, отся „вд-
країиішша” як вони з насьмішкото її
називають, виратувала наш нарід від
загибелп. Не знають, що коли в них
нарід темний, то винно сьому власне
те, що тамошна інтелїгенция погорджу-
вала народною мовою, а чужа москов­
ська або мадярська мова не могла нї в
них викликати любови до народу анї
помогти до просьвіти народу, а против­
но заглубила нарід у темнотї так, що
він не скоро з неї вирветь ся. А тимча-
сом не тільки Мадяри, але й Росия не
снить. Користаючп з народної темноти,
вона посилає там платних зрадників на­
роду, які ширять москвофільство тепер
1серед селян. Росия має в тім інтерес,
бо хоче через Галичину й угорську Русь
дістати ся до полудневих Славян, Х ор­
ватів та Сербів, щоб і їх взяти в свої
лабети та мати доступ до Середземного-
Моря. Найлекше для Росиї робота серед
темних угро-руських селян, тож Роси»
від них і зачинає. Знаючи, що серед тем­
ного селянства найлекше ширити всяку
справу при помочи віри, російські агі­
татори почали ширити там иравославє.
І довели темних селян до звісного ве-
такого мармарошського процесу. Темних
селян обжалував уряд о державну зра­
ду, та вскорі й самий пересьвідчив ся,
що не вони тут винні. А винні росийські
агітатори тай селянська нужда, а також
Домашний промисл на росийській Україні.
Дївчина- пряха з П олтавщини.
в
digitized by SVOBODA
— 82 —
і темнота селян. Колиб угорський уряд
подбав був про просьвіту селян і то
правдиву просьвіту в рідній мові та про
економічне піднесене селянства, то пев­
но не було би й мармарошського про­
цесу. Не було-б, бо сьвідомі національ­
но тай матеріяльно добре стоячі селяни
не дали би себе так легко взяти на мо­
сковську вудку.
Та нас не дуже обходить, що там
собі зробить угорське правительство. Ми
мусимо дбати, щоб для нашого народу
не було шкоди і тому осьвідомляймо,
де тільки можемо темних угро-руських
селян і робітників, осьвідомляймо вже
хоч би тому, що вони на межі земель
заселених нашим народом, вони неначе
гранична сторожа цілого нашого народу.
На конець пригляньмо ся ще мові
наших закарпатських братів. Мова сих
Угро-русів, що жшоть в горах, дуже
подібна до говорів наших верховинців
Гуцулів, Бойків та Лемків, а мова даль­
ших дуже вже пословачена та бага­
то в ній мадярських слів.
Ось для прпміру одно коротеньке
опові дане про добру бабу та
чорт а:
„На селі нигда іще не бивав ко-
минар чистити комини і люде го не
виділи; аж раз ішов овій до нона ви­
мітати комини, — та ішов через ліс,
а там баба гриби зберала і коли го
увидїла, думала, ожто чорт. А перед
ним стояло два пішники, еден на пра­
во, а другий на ліво.
— Жено, котрим пішником ближе
в село, ци правим, ци лівим?
— Правим пішником би вам бли­
же, — але бо там на кінци села стоїт
хрест... так їдьте лівим, хоць дальше” .
А ось друге:
G ь в я т ий П етро з П авлом на
весі л ю.
„Петро із Павлом, братом, як
апостолом Хрістови ходили по землн
Зашли до етного села і там била
свадьба. І Павел говорит Петрові-
„Брате, там музика. Я ще того не ви­
дів ниґда. Я дакус піду посмотріти” .
Але брат Петро йому говорит: Ти там
не прошений. Не ходь ти там, бо бу­
деш битий, бо там і і я н и люде сут.
Але Павел гварит: „За щто би мене
дахто бив, кед я никому нич не дов-
жен? — Але прийшов Павел до хижи
на свадьбу. — Він був молодий і крас­
ний чловек, а його хотіли взяти до
танцю, жеби танцював з тима, што
били на свадьбі. Він не хотів піти
танцювати з пянима. Они його взя­
ли межи себе і почали його бити. Але
Петрові за свойого брата жаль било,
же його бют там. Пішов його борони­
ти. Павла пустили, а Петра обили до­
брі, а й накопали до нього. Вишли на
драгу обидва. Петро говорит Павлові:
„Видиш, брате, де тебе не просят, та
там не ходь ниґда. І я обитий і ти
обитий. ІПто їм за то даме? — Даме
їм за то такий розум, жеби били все
глупи люде. І так одошли зась на дру­
гу сграну драги”
Як бачимо, в тих оновіданях угро-
руська мова ше не так дуже різкнить ся
від сеї мовп, якою пишемо в книжках,
значить від мови зрозумілої для всіх
Русииів-Україицїв. G деякі слова инак-
ш.’ як от: „нигда” замісць „ніколи”
„овін” замісць „він”, „пішник” замісць
„стежка”, „било” , „бив” , замісць „бу­
чо” , ,.був” , „драга” , зам. „догога”. але
s також відміни слів такі, яких у нас
в Галичині не уживають, та зате ужп-
вают їх на росийській Україні, як ось:
Петрові, Павлові, його, свойого, а не
так як у Галичині: Петрови, Павлови,
его, свого.
В тих оповіданях мова, як бачимо,
ще всім зрозуміла мимо деяких инак-
ших слів. Се тому, що тут мова ше чи­
ста від чужої мови словацької та ма-
дягської. Але в деяких околицях угор­
ської Руси мова тамошних людий дуже
пословачена. Ось приміром б а й к а п р о
х о р о г о льва та лиса:
„Кед лев ужраз устарел і не мог
ніяку жвігіну за себе уловіц і сира-
вел ше хорім і начял йойчиц. На то
digitized by SVOBODA
— 88 —
го другі жвірі ішлі патріц. Х торі ирі-
шол до його дзірі иатріц, а вон каж-
дого жедол і с тім себе жівот одальо-
вал. Чекал £он раз, же прідзе і лїшка;
але лїшка була така мудра, же му
до дзірі не вошла, лем з нїм з далека
бешедовала. А лев єй гварел: ІІІіцкі
жвірі уж ме буді патрец у моєй хо-
роті, а ті не! Лїшка на то отповела,
ж е вельо гіріходза, а мало отходза,
та я за то така мудра, же блїско ку
тебе не пойдзем, бо ті не такі хорі як
ше гладні”
У країнська дівчина з Києва.
Кождий, хто прочитає се, замітить
велику ріжницю в мові від попередних
оповідань. Хто навіть не знає словаць­
кої мови, то пізнає, що тут богато є чу­
жих слів і окінчень. Така вже доля кож-
дої мови на межах із другими мовами,
що вона підлягає впливам чужої мови.
А тепер ще кілька угро-руських пі­
сень:
Висока сосна горела, пид ньом мой міла седзела;
Іскорки на ню падалі, вшитки паробці плакалі...
Лем тот еден не плакав, што ей найвецей облапав.
Облапялі ей гайдуці, в зеленим гаю на луці,
Облапялі ей гайтаре, най же їх П ан Бог покаре.
Згорів ей вінок і парта і една шнура зо злота;
П лащіці воду носілі, високу сосну гасілі.
Ой сосна, сосна, горкий дим, міловал бим ся, не
[мам с ким!
М іловал бим ся з дївчетом, в кудзельней хижі
[ за пецом.
Дочка пташка.
Дала матка церу
Далеко од себе,
Заказала ей,
П ріказа ей,
Бі не ішла до ней,
За седем дні,
За седем тижні,
За седем мешачкі
І за седем рочкі.
Справім я ше, справім,
П ташком ярабом,
Пойдзем до мамочкі,
Шеднем на лелії
І на розмарії.
П рідзе моя маці
П етружочку жацї,
Будзе ме зганяці:
Яй гіша, гіша,
П тачку ярабі, 1
П огребеш лелїю!
Х то ю посадзел,
Тот ю погребе,
Сто раз крашша будзе.
digitized by SVOBODA
m
p
1
8
SI
iSfijX^SKS
S m
Леонід Глїбів.
2 2 ^ 3 r ^ 6 s t .
С т о їт ь г о р а в и с о к а я ,
П о п  д г о р о ю г а й ,
З е л е н и й г а й , г у с т е с е н ь к и й ,
Н е н а ч е с п р а в д   р а й .
П  д г а є м в є т ь с я р  ч е н ь к а ,
Я к с к л о в о д а б л и щ и т ь ;
Д о л и н о ю з е л е н о ю
К у д и с ь в о н а б  ж и т ь .
К р а й [б е р е га , у з а т и ш к у
П р и в я з а н   ч о в н и ;
А т р и в е р б и с х и л и л и с я ,
М о в ж у р я т ь с я в о н и ,
Щ о п р и й д е л ю б е л  т е ч к о ,
П о в  ю т ь х о л о д и ,
О с и п л е т ь с я їх л и с т є ч к о
Й п о л е т и т ь д о в о д и .

Ж у р ю с я я н а д р  ч к о ю ...
Б  ж и т ь в о н а , ш у м и т ь ,
А в м е н е б  д н е с е р д е н ь к о
1 м л  є   б о л и т ь .
О й , р  ч е н ь к о , г о л у б о н ь к о !
Я к ф и л е ч к и т в о ї,
П р о б  г л и д н   щ а с л и в  ї
1 р а д о щ   м о ї...
Д о т е б е , л ю б а р  ч е н ь к о ,
Щ е в е р н е т ь с я в е с н а ;
А м о л о д  с т ь н е в е р н е т ь с я ,
Н е в е р н е т ь с я в о н а !...
С т о їт ь г о р а в и с о к а я ,
З е л е н и й г а й ш у м и т ь ;
П т а ш к и с п  в а ю т ь г о л о с н о ,
1 р  ч е н ь к а б л и щ и т ь .
Я к г а р н о т у т , я к в е с е л о
Н а б  л  м с ь в  т   ж и т ь !...
Ч о го -ж у м е н е с е р д е н ь к о
1 м л  є   б о л и т ь ?
В о л и т ь в о н о т а ж у р и т ь с я ,
Що в е р н е т ь с я в е с н а ,
А м о л о д  с т ь ... н е в е р н е т ь с я ,
Н е в е р н е т ь с я в о н а !
digitized by SVOBODA
Українські кобзарі.
Х РИСТЯ АЛЧЕВСЬКА.
  О Б З А Р І
Забуті, обдерті, в старенькій свитинї
Сумними степами ідуть кобзарі....
Незрячі — вони про свободу співають
І сонце витають на ранній зорі...
Під хатним віконцем, в садочках вишневих,
І в панства лихого, на панськім дворі.
І в дощ і зимою, закурені снїгом
Розкушують правду і волю старі...
Шукають слїпії і начебто бачать;
А зрячі сумлїнє на нївець звели:
Знущають ся з піснї, їх кобзи розбили,
їх думу і слово в полом узяли...
Так чом же злих пімства людськая не спалить?
Чом з неба не вбє їх караючий грім?
Чом сонце велике й рожеве свободи
Не зійде, не встане над краєм моїм?!...
digitized by SVOBODA
АНТІН ЛОТОЦЬКИЙ.
Н А Ш А Н А Р О Д Н А П 0Е З И Я -
езавидна доля нашого на­
роду. Живемо на най-
красшій земли в Евро-
пі, на земли, на якій
родить ся всяке збіже
і то так богато, що
ним прогодовують ся не тільки ті, що
жиють на сій земли, але й значна часть
инших країн Европи так, що наші землі
називають шпихлїром Европи. Є в нас і
богато чималих лісів, є сплавні ріки, а в
лісах повно звірини, а в ріках повно риби
всякої. 6 величезні копальні' нафти і со­
ли. Добувають на нашій землі уголь і зе-
лїзо. Одним словом є все, чого треба лю­
дині', щоб жити вигідно та щасливо.
І жиють! Жиють, та не ми! Широко,
широко стелять ся лани збіжа й роблять
на них, проливають кровавий піт наші
селяни. А спитайте їх, чи се їх ла­
ни. ,Нї, не наші, скажуть, пана Поляка,
чи Москаля, чи Жида. А ліси чиї? Так-
само: Поляка, Москаля, Жида! А поло­
нини? Жидівські. А копальні нафти?
Німецькі, анґлїйські, бельгійські, жи­
дівські.
Все, все чуже! А ми? Ми або ро­
бимо на сих ланах, в лісах та в ко­
пальнях яко зарібники, або, коли вже й
того нам не дають у рідній земли, —
втікаймо за море шукати красілої до-
лї. А колись було инакше. Колись ми
самі були панами в себе. Та богата зе­
мля принадила сусідів і вони постано­
вили забрати її собі. І хитрощами та
лестию розсїли ся в нашій хатї, а від­
так взяли ся нас сварити зі собою. І
ми зі собою сварили ся або бороли ся,
а вороги тимчасом розгосподарили ся
і нас із нашої хати прогнали, зробили
своїми наймитами, невільниками. А щоб
ми часом не пригадали собі, що ми ко­
лись були в себе панами та знов не за­
бажали бути ними, то заборонили нам
учити ся, просьвічати ся в рідній мові.
„Х лонови до цї'па та до плуга, а не до
науки” — говорили вони. І ми поволи
привикли до сього, стали забувати „хто
ми, чиї сини, яких батьків” Темнота
нашого народу довела до сього, що се­
ред нас самих найшли ся зрадники, які
за гроші пійшли на службу ворогів і
стали на їх приказ голосити, що ми не
окремий, не самостійний нарід, а ча­
стина московського, чи польського, а
наша мова, не мова — а тільки говір,
„жарґон” (попсована мова), частина,
одні казали польської, а другі москов­
ської мови.
І так стали вмовляти, пересьвідчува-
ти і нас і сьвіт весь, що нас нема! І
вже ділили шкіру на живім медведю.
Та забули одно! Забули, що сей по­
неволений нарід, хоч погорджений, при­
битий має такі скарби, про які їм і не
снило ся, а яких забрати йому ие всилї
digitized by SVOBODA
— 87 —
не то вони, але ніяка сила у сьвітї. А
зложені ті скарби власне в сїй погор-
дженій, „мужицькій” мові, в сім „жар-
ґонї” ІЦо-ж се за скарби? Се оті казки,
що їх вечерами собі наші люди опові­
дають, се ті приповідки, пословицї, що
їх при кождій нагодї говорять, а иай-
головнїйше — се ОТІ ІІІСНЇ, що їх все і
всюди співають наші люди, старі і мо­
лоді: чи в хаті, чи в поли, в смутку
чи в радости. Забули про се вороги і го­
лосили сьвітови що нас „не було, нема
й не може бути” Та сьвіт не повірив
їм! Сказав: „Нема їх, кажете!? а хто-ж
то зложив оті чудові народні піснї, що
рівних їм не має ніякий нарід, тай чи-
я-ж се мова, що нею сі піснї зложені?!
Ні, нарід, що має такі піснї, не згине,
не пропаде, його жде славна доля! —
сказали вчені цілого сьвіта; — жде, хоч
би ви як. давили його! Отся пісня не
дасть йому згинути, пропасти”
Так, то наші народні пісні се наш
найбільший скарб, скарб, якому чуду-
єть ся весь сьвіт і не може начудувати
ся! Недаром сказав наш найбільший
поет Тарас Шевченко:
„Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине,
От де, люди, наша слава,
Слава України!
Без золота, без каменя,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як Господа слово.”
*
❖ ❖
Чим же то такі славні ті народні
твори: народні оиовіданя, казки, посло­
вицї та піснї? Чим вони так причару­
вали до себе сьвіт? Причарували його
своєю незвичайною красою. А краса та
в будові піснї, в цікавих і гарних ма­
люнках, а передівсїм у співности. В
українських піснях богато влучних ви­
словів і чудових порівнаиь чоловіка з
ріжними річами в природі приміром дів­
чини із зіркою, з квіткою, з пташкою, з
калиною; хлопця з дубом, з явором, ор­
лом чи соловейком. Все відповідно до
сього, про що і як у піснї співаеть ся.
„Ой зійди, зійди, ти зіронько та вечірная,
Ой вийди, вийди, дївчинойько моя вірная.
Зіронька зійшла — все поле осьвітила,
Дївчина вийшла — козаченька звеселила.
співаеть ся в одній піснї, а в иншій:
„Ой дївчина- горлиця
До козака горнеть ся,
А козак, як орел,
Як побачив, так і вмер.
В піснях сих є чарівні малюнки до­
лі й недолі, щастя та горя, нещасної
любо,ви, зради. Наші народні пісні ма­
ють велике значінє тому, що вони ті­
сно вяжуть ся з народним житєм. Все,
що нашому народови довело ся пере­
жити від найдавнїйших часів і, що до­
водить ся переживати — все те оспіва­
не .в сих піснях. А оспівано воно там
так гарно і так правдиво, що кождого
аж за душу хватає. Оспівана там жур­
ба матери над колискою маленької ди­
тинки; любов молодих хлопців і дівчат;
доля й горе покинутої, зрадженої милої;
туга відданиці за батьком, матїрю; за
рідною хатою; терпіня жінки, що її чо­
ловік пяниця пропиває майно та ще і
катує її; горе вдовиці, плач сироти; —
одним словом: ціле житє від колиски
до гробу. Та не тільки про теперішне
житє співаеть ся в народних піснях,
але й про нашу славну минувшину, про
завзяті боротьби наших предків, голов­
но козаків.
Пісень тих народних дуже, дуже бо­
гато. Вчені наші й чужі, що цікавили
ся тими піснями списали їх цілі вели­
чезні книги, а кілько їх ще й доси не
записано, й доси ще живуть вони тіль­
ки .в памяти народу. Піснї оспівують,
як вже говорило ся, житє народу від
найдавнїйших часів тай теперішне його
житє, а крім того одні з тих пісень спі­
вають люди колинебудь, при всяких на­
годах, а инші тільки при певних на­
годах, обрядах то-що. І після того, про
що в них співаеть ся або, коли їх cni-
ваєть ся, можемо поділити сі пісні на
такі головнїйші поділи:
digitized by SVOBODA
— 8 8 —
1. Піснї, що їх співають на Різдво
та на Щедрий Вечір т. зв.: колядки й
щедрівки або гагілки; піснї, що їх спі­
вають на Купала (св. Івана Х рестите­
ля) і піснї обжинкові, що їх співають
у жнива. Всі ті піснї називають учені
обрядовими.
2. Пісні з родинного житя: колискові,
любовні, весільні, похоронні.
8. Пісні станові, що їх співав або
співає тільки певний стан, як наприклад:
козацькі, чумацькі, ремісницькі, хлібо­
робські та н.
4. Пісні історичні т. е. піснї, що в
них співаеть ся про нашу минувшину.
Сбрядові піснї.
З тих пісень одні зложені дуже дав­
но, деяк1навіть перед тисячами літ, ще
тоді, коли наші пгедки були поганамп,
а инші вже новшші. До тих пісень, що
дуже давно зложені, зараховують уче­
ні пісні обрядові. А пізнають вони се
з того, шо там дуже часто « згадки ще
пго поганських богів, в яких наш на­
рід вірив ще, закн іірнняв християнство
гай богато заховало ся там згадок про
давну минувшину, наприклад про кня­
зів. про княжих дружинників (війско).
Крім того й мова тих пісень відмінна,
старша. Само слово колядка значить
пісня в честь різдва бога сонця (Даж-
бога), якого почитали наші предки-по-
гаші. Сьвято коляди припадало в туса.-
му йору, в котру припадає тепер Різдво
Х риста і тому тепер колядки співаєть
ся на Різдво. У сих колядках співаєть
ся про гордого та пишного пана-госпо-
даря, який жпє в дворі, обгородженім
золотим терном і з золотими ворітьми.
Пан-господар сидить за столом, рахує
гроші і дожидає гостий. Перед ним сто­
ять золоті сьвічі і золоті чарки, повні
вина та колачі з ярої пшениці. Учені
дога дують ся, що пан-господар, то най­
старший бог Сварог, бог сьвітла й ли-
скавки; його двір то небо, тернова ого­
рода — лискавка, а золото — зорі. Го­
сті се инші боги, яких почитали також
наші предки. В иншій колядці співа­
ють про Громовика, бога грому, що або
гонить насти вівці або управляє поле
або яко воївник виправляєть ся в поле.
Ще в инших колядках співають про
„красну дівоньку” або про „гречную
панну” , що сплітає вінок із павяного
піря або стереже винограду перед рай­
ськими птицями. Ся „гречная панна”
се богиня Зоря, а райські птиці се со-
няшне проміне, що від него гине ранна
роса. Ось одна така колядка про „крас­
ную дівоньку” , записана яких 80 літ
тому в Калущинї в Галичині:
„Ой у садоньку павоньки ходять,
П авоньки ходять, піренько ронять.
Х одить за ними красна дівонька,
П іренько збира, в рукавець кладе,
З рукавця бере, на столик кладе,
З столика бере, віночок плете,
Все приміряє на головоньку;
Диви ся, ненько, чи оздібненько? —
П ійшла дівчина рано по воду,
Та схопили ся буйні вітрове,
Буйні вітрове, шайні дощове,
Шайнули вінком під крутий беріг,
Під крутий беріг, в глибокий дунай.
Плине віночок крайом-дунайом,
Вона-ж за нею все берегою
Та іздибає три рибареве,
Три рибареве панськії слуги:
„М ай-біг, помай-біг, три рибареве,
Три рибареве, панськії слуги!
Ч и не стрічали, чи не спіймали
П авяний вінок, чистий барвінок?”
„Ой ми стрічали тай ми спіймали,
Та що нам буде за переємець?” —
„Одному буде золотий перстїнь,
Другому буде хустка від боку,
Третому буде сама молода.
Сама молода як та ягода.
А ось колядка про сотворене сьвіта:
Коли не було з нащада сьвіта
•Подуй же, йодуй Господи,
Із сьвятим духом по землиі
Тоді не було неба нї землі,
А тільки було синєє море,
А серед моря зелений явір,
На явороньку три голубоньки:
Три голубоньки радоньку радять,
Радоньку радять, як сьвіт снувати:
digitized by SVOBODA
— 89 —
„Та спустимо ся на дно до моря
Та дістанемо дрібного піску,
Дрібний пісочок посіємо ми,
Та нам ся стане чорна землиця;
Та дістанемо золотий камінь,
Золотий камінь посіємо ми,
Та нам ся стане ясне небонько,
Ясне небонько, сьвітле соненько,
Сьвітле. соненько, ясен місячик,
Ясен місячик, ясна зірниця,
Ясна зірниця, дрібні звіздоньки.”
Весною, в часї коли ми обходимо
Великдень, обходили наші предки сьвя-
то Весни. Тоді* співали,вони радісні, ве­
селі пісні, що їх богато й доси співа­
ють на великодних забавах. Се веснян­
ки та гагілкп.
Літом, під теперішне сьвято св. Ів.
Х рестителя, обходили наші предки Ку­
пала, себто сьвято в честь бога Сонця.
Тоді палили огні і перескакували їх та
пускали вінки на воду. Сї звичаї в де­
яких околицях ще й доси задержали ся,
а купальські піснї співають скрізь. Ось
одна така купальська пісня:
„Ч орна хмаронька наступає,
Ой, то царонько виїзджае
Та до царівни на зальоти.
А царівнонька злякала ся,
Під тройдерево сховала ся.
— „Ой слуги-at мої вірненькії,
Крешіте огні ясненькії,
Будем палити тройдерево,
Будем шукати царівноньку.”
А царівнонька злякала ся
Та до службоньки озвала ся:
— „Ой слуги-ж мої вірненькії,
Гостріте ножі гостренькії,
Буду краяти сороченьку,
Поїду з царем до шлюбоньку.”
Не потрапила в полотенце
Тай розкроїла собі серце.”
„Ой, лучше менї в землї гнити,
Ніж за цароньком в сьвітї жити.”
До обрядових пісень належать ще
обжинкові піснї. Обжинкові були здав­
на тай тепер є одним із найбільших
сьвят, бо що-ж для нашого народу мо­
же бути важнїйше над жниво. В обжин­
кових піснях величали наші предки бо­
гів і дякували їм за гарний урожай та
щасливі жнива.
В обрядових піснях зображені го­
ловно релїґійні віруваня нашого наро­
ду. З них пізнаємо, як і в що вірили
наші предки, заки ще приняли христи­
янство. Та попри се пізнаємо з них і ро­
динне житє давних наших предків.
Пісн ї з р о д и н н о г о ж и тя.
Ще красше пізнаємо се житє в піснях
з родинного житя. Тут маємо змальова­
не селянське житє, як се ми вже зга­
дали, від колиски до гробової дошки.
В колискових піснях осшвана лю­
бов матери до дитини та журба матери
над сим, що станеть ся з її дитятком,
коли воно виросте. Ось наприклад одна
така колискова пісня:
Ой, спи дитя без новитя,
Поки мати з поля прийде
Та принесе три квіточки.
Одна буде дрімливая,
Друга буде сонливая,
Третя буде щасливая.
Ой, щоб спало, щастя
Та, щоб росло не боліло,
На серденько не скорбіло,
Ой рісточки у кісточки,
Здоровлячко на сердечко,
Розум добрий в головоньку,
Соньки-дрімки у віченьки.”
Або отся загально відома пісонька:
„Ой ходить сон коло вікон,
А дрімота коло плота.
П итаеть ся сон дрімоти:
— Де будемо ночувати?
Де хатинка тепленькая,
Де дитинка маленькая.”
Найбільше в нашій народній поезиї
є пісень любовних. В сих піснях о-
співана любов хлопця до дівчини й на-
відворот. Залюблені взяїмно оспівують
красу і принаду одно одного, оспівують
щасте й горе своєї любови, перепони,
тугу за милим чи милою, біль по втра­
ті милої особи, вірність, зраду і и.
Любовних пісень не лише що най­
більше, але вони й найкрасші, найкрас-
digitized by SVOBODA
— 90 —
ше оброблені. Ось кілька любовних пі­
сень. Як гарно в отсїТі піснї оспівана
стріча залюблених:
„Сонце низенько, вечір близенько,
Спішу до тебе, моє серденько.
Ч ерез річеньку, через болото,
Подай рученьку, моє золото.
Спішу-сь, спішу ся тай не застану,
Згорну рученьки, плакати стану.
Ч ерез річеньку, через болото,
Подай рученьку, моє золото.
Ч ерез річеньку через биструю,
Подай рученьку, подай другую.”
Милому, що покидає дівчину, каже
вона:
„ Як не хочеш, мій миленький, дружиною бути,
То дай мені таке зїля, щоб тебе забути,
Буду нити, буду пити, каплї не опущу,
І тоді тебе забуду, як очи заплющу.”
Любов має ріжні перепони, то бать-
ко-мати не годять ся, то инші люди
стоять на перепоні*.
„Ой не шуми, луже, зелений байраче,
Не плач, не жури ся, молодий козаче.
Не сам же я плачу, плачуть карі очи,
Що нема спокою, анї в день нї в ночи.
Сусіди близкії, вороги тяжкії,
Не дають ходити, дівчини любити.
А ось знов як парібок оплакує своє
горе, що любка зрадила його:
„Ч и се тая керниченька, що я воду брав,
Чи се тая дівчинонька, що я ї кохав...
Ось се тая керниченька і ключ і відро,
А вже мене дівчинонька забула давно.
Засипалась керниченька золотим піском,
Злюбила ся дівчинонька з другим козаком.”
Чи можна коротше і красше опи­
сати все те, що тут описано. Отсих
шість рядків наводить нам перед очи
цілий образ. Парібок довідав ся, що йо­
го любка зрадила його. В журбі та го­
рю не знає, що діяти. І мимоволі йде
на те місце, де найчастїйше стрічав ся
з милою — до керницї. Приходить і
згадує, як то він тут1сходив ся з нею,
розмовляв, як тут йому було мило. Мі­
сце такесаме як було перше і керниця
і ключ і відро, тільки його дівчина не
та — вже иншого любить. Для нього,
колись так люба йому керниця тепер
не мила — засипалась для нього пі­
ском так як його доля.
А я\' прегарно, з яким чутєм змальо­
ваний жаль по втратї милого в отсїй
піснї:
„Ой, гаю мій, гаю,
Та густий, не нрогляяу,
Випустила соколонька,
Тепер не спіймаю.
Ой, хоч і спіймаю,
Та вже не такого,
Не приляже моє серце,
Ніколи до нього.”
Вже З ТИХ К ІЛЬК ОХ пісень, що тут
наведені, можна пізнати, які гарні укра­
їнські народні любовні піснї. А треба
знати, що се не найкрасші. Пісень та­
ких є богато, дуже богато — можна би
цілі великі книги списати тільки ними,
а всі вони одна красша другої так, що
вибрати найкрасші дуже трудно. Тай ще
одно. Так як ми їх тут бачимо, читаємо,
то се тільки половина краси. Щоб пі­
знати всю їх красу, треба чути, як їх
співають. А спів тих пісень чарує не
тільки нас, ними одушевляють ся й
чужинці, навіть Німці', Французи та Ан-
ґлїйцї.
Не меньше гарні, хоч вже не так чи­
сленні, є пі сні про подружє. В сих пі­
снях оспівуєть ся переважно лиху до­
лю замужної жінки, але є й піснї, хоч
їх далеко меньше, де оспівуєть ся не­
доля чоловіка, що має лиху жінку. Най-
частїйшеж описуєть ся тут важке жи-
цз жінки за чоловіком-нелюбом, за я-
кого силою віддали її родичі, горе жін­
ки з чоловіком пяницею, лиху свекру­
ху і и.
Ось пісня про се, як чоловік-нелюб
бє жінку, а вона безборонна переказує
ненцї про свою недолю:
„Ой, там за горою та за кремяною
Не по правдї жие чоловік з жоною.
Вона йому стелить білу постілоньку,
А він їй готує дротяну нагайку.
Біла постілонька порохом припала,
Дротяна нагайка біле тіло рвала.
digitized by SVOBODA
— 91 —
Біла, иоетїлонька порохом присіла,
Дротяна нагайка кровю обкипіла.
Ой, мужу-ж мій, мужу, не бий мене дуже,
В мене тіло біле, болить мене дуже!
П усти мене, мужу, "в вишневий садочок,
Най я собі вирву рожевий квіточок.
Взяла роже- квітку тай вергла на воду:
„П лини, плини роже- квітко до мойого роду,
„П лини, плини, роже- квітко, плини по дунаю,
Як побачиш мою неньку, принлини до краю!”
Вийшла стара мати в дунай воду брати,
Як узріла роже- квітку тай стала ридати:
„Деж ти, роже- квітко, тут ся обявила?
Відай тебе моя доня в воду упустила?”
„ ї й гадала, мати, мене не згодуєш,
Дала мене за нелюба, а тепер бануеш!
Ти гадала, мати, що мене не збудеш,
Така прийде годинонька, ще плакати будеш.”
Правда, який вірний образок, а який
мимо свого суму гарний. Чоловік бе
жінку, а’ вона далеко від роду, нікому її
оборонити. Тільки в садку, в кутї може
поплакати над своєю долею; Ніким віст­
ки передати. Х иба квітку з рожі пустити
на воду. А мати, що її так любила, пі­
знає, що се квітка від її доньки. Мати
їілаче, що занапастила долю рідної до-
нї, та вже запізно. Кому-ж, хто чита-
ти-ме сю пісню, хоч воно таке звичайне,
таке часте в житю людий, кому не ви­
тисне вона сліз із очий?
Найдавнїйшими піснями, що оспіву­
ють родинне житє, є весільні піснї. В
піснях і обрядах весільних маємо ці­
лий ряд образів, які нагадують нам не-
раз дуже давні часи, коли родинне жи­
тє не було ще таке як тепер, наприк­
лад, коли молодий приходить по молоду,
щоби її забрати вже до свого дому, брат
молодої не позволяє молодому взяти її.
Він засідає зі сестрою і її подругами за
стіл і відтам боронить її так довго, поки
молодий не дасть якогось окупу. Сей
обряд, се памятка дуже давних часів,
коли то молодий парубок із дружиною
нападав на дім молодої та силою до­
бував собі жінку. Пізнїйше був звичай,
що молодий купував собі жінку, даючи
окуп родшії молодої. І один і другий
звичай є ще й сьогодня в многих ди­
ких племен. Ось піснї, що нагадують сї
звичаї:
1) Ой не находь, Литво,
Будем тебе бити,
Будем бити, воювати,
М арусеньки не давати.
2) Біжи, біжи, кониченьку, в тестя двір..
А до мої М арусеньки поза стіл:
Пустимо стрілу перлову,
Вибємо стїну камяну,
Візьмемо М арусеньку молоду.
3) Ой Татар, братчик Татар!
П родав сестру за таляр,
Русу косу за шістак,
Біле личко таки так.
В першій і другій пісни ма>ємо спо­
мин про се, як то давно здобували жі­
нок. Про давність піснї говорить,се, що
там співаєть ся про стріли та про роз­
биване мурів, значить пісня походить
з часів, коли ще не знали пального о-
ружя і воювали мечами та стрілами, а
мури розбивали таранами. Третя пісня
виразно говорить про продаж дівчини
молодому. Деякі з весільних пісень ду­
же гарні і високо поетичні. Ось пісня,
що її співають при від’їзді' молодої з
дому батька та метери:
„Ступила молоденька з порога
Тай каже: „А бувай, моя мамко, здорова!
Та не плач же, моя мамко, за мною,
Бо не все я забираю з собою...
Лишаю тобі дрібні сльози по столу
Тай лишаю дай слідочки по двору,
Тай лишаю своє зїлє в городочку —
Тай на свою рідненьку мамочку.
Та хто буде моє зїлє поливати?
Буде поливати рідненькая мати,
Ранними тай пізними зоречками
Тай своїми дрібненькими слїзочками.
Та дай-же, моя мамко, мені соколятко,
ІЦо’би воно раненько щебетало,
Тай би мене пробуджало:
Бо свекруха не мамочка,
Тай не встане, тай не збудить,
Але пійде до сусїди тай посудить,
Та мойому серденьку жаль буде.”
Похоронних пісень у нас не так вже
богато тай не всюди вони сцівають ся.
digitized by SVOBODA
— 92 —
В них оспівуєть ся смерть когось із ро­
дини або похорони, в се плачі й голо-
сїня по помершім.
Станові піснї.
З пісень станових, пісень, в яких
оспівуєть ся якийсь окремий стан, най­
більше є пісень чумацьких. Чумаки, се
були люди, що їздили з України по сіль
у Крим. Вони збирали ся разом нераз
по кільканайцять і під проводом ота­
мана рушали ,вдорогу. Такий відділ на­
зивав ся валка. В давнїйших часах така
дорога була небезпечна, бо в степах мо­
гли напасти Татари й чумаки мусїли
бути все зоружені. Для безпечности бра­
ли вони собі в охорону нераз відділ ко­
заків, за що платили їм певний пода­
ток.
Ось пісня про чумацьку гулянку:
„Гуляв чумак на риночку,
Та пив чумак горілочку.
П ропив воли, пропив вози,
Пропив ярма ще й занози,
Все своє добро.
П рокинув ся чумак в ранці
Тай почапав у гаманці:
Всі кишені вивертае,
Аж там гроший вже чорт має,
Нічим похмелитись.
П рийшов чумак до шинкарки,
„Сип, шинкарко, хоч пів кварти!”
Шинкарочка з горда дметь ся
Ще й з чумаченька сьмієть ся,
Що гіркий пяниця.
Скинув чумак жупанину:
„Сип, шинкарко, четвертину!”
„Ой не всиплю четвертину.
Добудь гроший хоч з полтину,
Тоді пий, гуляй.”
Ой вийду я на могилу
Та погляну у долину:
Лежать воли, стоять вози,
Висять ярма, ще й занози,
Все чумацькее добро.
Ой пішов би я до дому,
Та бою ся поговору,
Будуть бити ще й ганити
Та заставлять ще й косити5
А я козак не здоров.
Ой нійду я у М олдаву
Та сім років погорюю,
Та сім літ я погорюю,
Воли й вози покупую,
Знов буду чумак.
Змальована тут безжурна, легкодуш­
на вдача чумака. Він пропиває весь за­
робіток, воли й вози так, що не має чим
їхати в Крим. Лишаєть ся йому, хиба
вертати до дому на господарство. Та
він не хоче, бо там заставлять косити,
а чумаки, що привикли до мандрівки,
до вольного житя на широких степах,
не любили сидіти на місци та занимати
ся одною роботою. Головнож не люби­
ли хліборобської праці. 6 инша чумаць­
ка пісня, в якій селянин кличе чумака
до себе на роботу косити сіно, однак він
не хоче, волить бідувати ніж взяти ся
за косу. Так і тут. Він волить сім лїт
у Молдаві горювати, щоб тільки знов
купити собі воли й чумацьку мажу (віз)
ніж працювати дома наполи.
Козацькі піснї вяжуть ся здебільша з
історичними. Ремісницьких пісень у нас
мало. Господарські піснї оспівують
житє селян, тому до сього поділу тре­
ба зарахувати й богато колядок, щедрі­
вок, гагілок, а перед!всім обжинкові пі­
сні. В піснях господарських маємо опи­
си жнив, сінокосів і и.
Історичні піснї.
Найважнійшим, найбільшим скарбом
у нашій народній поезиї се наша істо­
рична народна поезия. В них змальо­
вана ціла наша минувшина від най-
давнїйших часів ажпо найновійші, зма­
льовані славні й сумні картини з на­
шого житя. До наших часів переховало
ся народних історичних пісень з ча­
сів княжих дуже не богато. Та не все
так було. Колись і про ті часи було в
нас богато пісень. Маємо про се згад­
ки в лїтописях наших. Та прийшли ин­
ші часи, часи козацькі, які народові!
припали більше до вподоби .і нарід по­
кинув тамті піснї, а захопив ся козаць­
кими.
Та все таки і з тих давних княжих
часів маємо піснї головно колядки та
digitized by SVOBODA
— 93 —
щедрівки. В деяких колядках і щедрів­
ках уже ті спомини неясні, баламутні,
але все ще можна пізнати якусь подію
з нашої історій. Ось наприклад з істо­
рій знаємо, що в давних часах наші лю­
ди наймали ся до віііска в Царгородї.
Се описуеть ся в отсїй колядцї:
„Ішли молодці рано з церковці,
Ой. дай, Боже!
Ой ішли, ішли раду радили,
Раду радили не однакую,
Не однакую, а троякую:
„Ой ходїмо-ж ми до ковальчика,
До ковальчика, до золотника,
П окуймо-ж собі мідяні човна,
М ідяні човна, золоті весла.
Ой пустимо-ж ся на тихий Дунай,
Долів Дунаєм під Царегород,
Ой чуємо ми там доброго пана,
Що платить добре за служеньку:
Ой дає на рік по сто червоних,
По сто червоних, по коником,
По коникови тай по шабельці,
Тай по шабельці, по парі сукон,
По парі сукон тай по шапочцї,
Тай по шапочцї тай по панночцї.”
В инших колядках, щедрівках чи ве­
снянках описуеть ся облога города, бо­
ротьба з Татарами, в деяких згадуеть
ся навіть імя князя, як от приміром
князя Романа.
Як я вже згадував, сих пісень мусї-
ло бути більше, та славна козацька
доба витворила богато нових пісень і
нарід, співаючи сї нові пісвї, які його
більше займали, забував поволи старі.
Чому-ж то так нарід зацікавив ся
козацькою добою, козацтвом? А.тому,
що в княжій добі нарід майже не брав
участи в політичнім житю, тільки кня­
зі' та бояри й дружинники (війско). I-
накше в козаччині. Тут, хто хотїв, міг
стати козаком, а до того козацтво все
виступало в обороні' селянства. Тому
ніщо дивного, що нарід так сподобав
собі козаччину і на її честь зложив тіль­
ко пісень і дум та переховав їх у па-
мяти аж до наших часів.
Надідавн'шші козацькі піснї оспіву­
ють боротьбу козацтва з Татарами і
Турками. Маємо піснї, в яких описуеть
ся напад Татар на Україну, як руйнують
села й міста, як беруть людий у полон
та важка доля полоняників у татар­
ській і турецькій неволї, головно на ту­
рецьких Галерах (кораблях).
„Зажурилась У країна, що ніде прожити,
Витоптала орда кіньми маленькії дїти,
Ой маленьких витоптала, великих забрала,
Назад руки постягала, під хана погнала”
ешваєть ся про напад татарської орди.
А ось як описуеть ся, як Татари ділять
між себе полон:
„ За річкою огні горять,
Там Татари полон ділять.
Село наше запалили
І богатство розграбили,
Стару неньку зарубали,
А миленьку в полон взяли.
А в долині бубни гудуть,
Бо на заріз людий ведуть:
Коло шиї аркан веть ся,
А по ногах ланцюх беть ся. —
А я бідний з діточками,
Пійду лісом, стежечками.”
В иншій піснї зазуля питаеть ся бе­
рези, чому вона біла, не зелена. Береза
відповідає, що вона не може бути зе­
лена, бо під нею стояли Татари, обтина­
ли шаблями її гиля та розкладали огнї,
копитами ґрасували землю, зпід коріня
добували воду. В піснї про полон Кова-
іенка описуеть ся, як богач Коваленко
з:бгав женців, щоб жали пшеницю. При­
вів їх на лан і каже, що в неділю від­
відає їх. Пійшов Коваленко до дому та
в дорозї зловили його Татари. В піснї
п р о полон Волинянки (дівчини з Воли­
ні) описуеть ся, як Татари полонили
Волинянку, а батько її жене в погоню
за нею. Дівчина просить батька, щоб
вернув ся, бо труд його даремний.
„Верни ся, батеньку, верни ся рідненький!
Вжеж мене не однімеш,
І сам старенький загинеш;
Занесеш голову на чужую сторону,
Занесеш очицї на турецькі границі.”
Найкраешою з тих пісень е пісня
про полон трох попадянок. Дуже гарні
е думи, т. зв. „невольницькі плачі”. Ко­
digitized by SVOBODA
— 94 —
зак у неволі, в кайданах, просить со­
кола, щоб поніс вістку до батька-мате-
ри, щоби визволив їх із неволі. На се
відповідач йому брат, що не слід по­
силати вістки до батьків, бо вони й так
не знати-муть, де їх шукати. Плачі та­
кі кінчать ся звичайно просьбою до
Бога.
„Визволь, Господи, всіх бідних невольників
З каторги бісурменської
На тихі води,
На ясні зорі,
У край веселий,
М іж мир хрещений.”
Богато наших невольників стогнало
в турецькій неволі по тюрмах та на ґа-
лерах. Ґалери, се були великі кораблі,
до яких були приковані невольники-
веслярі. Богато було там наших неволь­
ників, та всі вони воліли зносити зну-
щаня ніж зректи ся своєї віри та своєї
народности й вітчини. Рідко тільки лу-
чали ся одиниці, що „для панства ве­
личного, для лакомства нещасного” по­
турчили ся, побісурменили ся. І їх не
забула народна поезия і згадує їх з по­
гордою. Більшість невольників не під­
давала ся спо.кусї. Більшість їх відпо­
відало так, як отся мати, що дістала ся
в полон до зятя-Татарина, відповіла сво­
їй дочцї зрадниці:
„Ліпше мої вбогі лати,
Ніж дорогі твої шати,
Я не хочу панувати,
Пійду в свій край загибати.”
Не згадує лихим словом, а добрим
тільки одну, що „потурчилась, побісур-
менилась” — Марусю Богуславку, а
се тому, що хоч вона й потурчила ся,
так не забула про свій рідний край і
визволила невольників із тюрми.
Часом удавало ся невольникам втек­
ти з неволі. І про се є богато пісень.
Найбільші з них і найкрасщі се дума
про азівських братів і дума про Самій-
ла Кішку. В першій з них оповідаєть ся,
як трох братів утікало з неволї, з Азова;
— два к'нні, третий піший. Піший брат
просить, щоб вони його взяли між ко­
ні, та вони не хочуть. Піший брат ги­
не в степу від безхлїбя та безвідя. Але
два кінні гинуть також. їх догоняє та­
тарська сторожа й убиває. В другій ду­
мі, найдовшій із усіх народних дум о-
писуєть ся, як Самійло Кішка, користа-
ючи з того, що ключник ґалєрський за­
снув пяний, викрав у нього ключі та
повідмикав кайдани невольникам-ґалєр-
никам і відтак враз із ними вирізав ту­
рецьку сторожу й утїк на Україну.
Богато дум і пісень описує походи
козацькі на турецькі й татарські землї
й боротьбу козаків із бісурменами на
суші й на мори. Найбільше дав ся в
знате Татарам і Туркам кошовий Іван
Сірко.
Значна пайка історичних поезий о-
співує боротьбу козацтва з Польщею.
Важке було житє нашого народу під
небіжкою Польщею. Ось як описує його
народна дума:
„Ой то ляхи- гайдамаки
Вкраїну зрубали,
Течуть річки кровавії
Темними лугами.
Ступай, коню, підо мною
Широко ногами,
Ідуть ляхи- гайдамаки
В погоні за нами.”
Зривав ся наш народ кілька разів
проти сього гнету, та все не вдавало ся,
не вдавало ся головно тому, що не було
згоди. Та біда й досьвід навчили. Прий­
шов славний 1648. рік і на поклик бать­
ка Богдана Хмельницького весь україн­
ський народ виступив одностайне про­
ти ворога й очистив Україну так, що
став одиноким паном у своїй країні. І
тоді заспівав:
„Та немає лучше та немае красше,
Як у нас на Вкраїні:
Та не має Ляха, та не має пана
Не буде ізміни.”
Про сї славні часи, часи Х мельнич­
чини переховало ся до наших часів най­
більшу нагодної иоезиї. Все в тих по-
езиях і думах оспіване і знущаня Ля­
хів і Жидів над нашим народом і як
Хмельницький завзиває нарід до бороть­
би за волю і боротьба й славні побіди
digitized by SVOBODA
— 95 —
й утеча ляцьких ноиів і Жидів з Украї­
ни й очищуване України й могутність
та сла.ва козацтва й вольне житє укра­
їнського народу.
Ось як у народній думі кличе Х мель­
ницький народ до боротьби за волю:
„Друзі, панове молодці,
Охотники, броварники,
Годі вам по броварях пива варити,
По винницях да й по проваллях валяти ся;
Да ідіть ви жидів да Ляхів
Із України згоняти, то будете ви собі мать
Х оч на три дні хорошенько
По козацьки погулять...
Друзі, панове молодці,
До Случи річки прибувайте,
Жидів да Ляхів у нень рубайте,
І до них по козацьки словами промовляйте:
— Жиди да Ляхи, примічайте,
Ото буде по той бік Случи ваше,
А по сей бік пана Х мельницького і наше.”
»
А ось пісня про битву під Жовтими'
Ведами:
„Ч и не той то хміль, що коло тичин вєть ся?
Гей той то Х мельницький, що з Ляхами бєть ся.
Чи не той то хміль, що по ниві грає,
Ой той то Х мельницький, що Ляхів рубає.
„Ч и не той то хміль, що у пиві кисне,
Ой той то Х мельницький, що Ляшеньків тисне.
Гей поїхав Х мельницький ік Жовтому Броду,
Гей не один Лях лежить головою в воду.
Не пий Х мельницький дуже тої жовтої води:
Іде Ляхів сорок тисяч хорошої вроди...
„А я Ляхів не бою ся і гадки не маю,
За собою великую потугу я знаю.
І ще татарськую орду за собою веду,
А все, вражі Ляхи, на вашу біду!”
Утікали Ляхи, погубили шуби...
Гей не один Лях лежить вищіривши зуби!
Становили собі Ляхи дубовії хати,
П рийдеть ся Ляшенькам в П ольщу утікати!”
Утікали Ляхів деякії полки,
їли Ляхів собаки і сїрії вовки.
Гей там поле, а на полі цьвіти:
Не по однім Ляху заплакали діти.
Гей там річка, через річку глиця:
Не по однім Ляху осталась вдовиця.”
Не стало Х мельницького, не стало
й згоди на Україні, а тут уже не один
ворог а два: Польща й Москва. Важко
прийшло ся українському народові* —
і вже не так весело співав він. Заспівав
він тоді:
„Ой горе нам на Гетьманщині,
Надокучила вража панщина,
Що ходячи наїсись, сидячи виспиш ся!
Як на панщину іду, торбу хліба несу,
А з панщини іду, нї кришиночки,
Обмивають мене дрібні слізочки.”
Московські царі бояли ся, щоби во­
ля, яка панувала на Україні, не спону­
кала й московський нарід, який здавна
стогнав уже в царськім ярмі і привик
двигати кайдани, подумати про волю для
себе й тому постановили знищити волю
на Україні, знищити український народ.
І взяли ся насамперед до козацтва.
Полк за полком висилали на чужину ко­
пати канали, де вони від голоду та не­
здорового иідсоня (клімату) вигибали
трохи не всі. А на Україну насилали мо­
сковські війска, які стояли постоями по
містах і селах і обдирали український
нарід до останної сорочки.
„М оскалики, соколики!
Поїли ви наші волики,
А коли вернетесь здорові
П оїсьте й останні корови.”
— жалував ся український нарід на сї
постої московських салдатів, яких укра­
їнський нарід зове москалями. А коза­
ки, тно були на канальних роботах на
чужинї заспівали про себе:
„П о чім же ти, М озиру,, знаєш,
А що жовтні піски?”
— Туди ішли з сірими волами,
А назад прийшли пішки.”
„П о чім же ти, Бобруйську, знаєш,
А що різанії фоси,
Туди ішли в червоних чоботах,
А назад прийшли босі.”
Зруйнувавши гетьманську Україну,
взяли ся Москалі й до Запорожа. ІДе
1709. р. в часі повстаня Мазепи під
проводом зрадника колишнього Запо­
рожця Галагана облягли вони Сїч, яка
тоді* була на острові Чортомлику і зруй­
нували її.
digitized by SVOBODA
— 96 —
Запорожці перенесли Січ до Туреч­
чини. Добре їм там було, та все то на
чужинї.
„ За все добре, миле братя, та під Турком жити.
Тільки одно неприятно, що на віру бити.”
Настрашили ся Москалі' того, що
Січ у Туреччині заснувала ся й стали
перемовлювати Запорожців до себе:
„Ой пише М оскаль тай до кошового:
„А ідіть до мене жити!
Ой дам я вам землю та по прежньому
А по Дністер — границю!”
Та не вірили вже Запорожці й від­
повіли йому:
„Ой брешеш, брешеш, превражий М оскалю.
Що у тебе добре жити,
Ой як підем ми у твою землю,
Будеш нам лоби голити.”
Та перемогла туга за рідним краєм
і Запорожці вернули на Україну, хоч
знали, що там їх не гаразд жде й за­
снували нову Січ між ріками Підполь-
ною та Базавлуком 1734. р. Та про­
стояла вона там всего 41 рік. Прийшов
1775. р. Цариця Катерина, яка знищила
вже гетьманство 1764. p., задумала те­
пер зробити конець і Запорожу. І ви­
слала на Запороже війсво під прово­
дом Текелїя:
„Ой зза гори, зза Лимана вітер повіває,
Кругом Сїчи запороській М оскаль облягає,
Облягає М оскаль Сїчи, лягерями стали,
Вониж свого ґенерала три днї ожидали.
Шатнула ся по курінях запасу шукати,
А московська вся старшина церкви обдирати.
Та беруть срібло, беруть злото, ще й воскові
[сьвічі,
Зостаєть ся пан кошовий з писарями в Сїчи.
„Ой устань, Х арку, устань, батьку, просять
[же нас люди,
Як станемо на границі, по прежньому буде.
Як вийдемо на границю та впросим царицю,
Щоб оддала степи вільні по прежню границю
„Та не на теж я, вражі сини, москаля зібрала,
Щоб степ добрий, край веселий назад завертала.
„Ой устань, Х арку, устань, батьку, щож ми
[наробили,
Що степ добрий, край веселий тай занапастили.
Та тече річка невеличка з під білої кручі,
Заплакали Запорожці від цариці йдучи.
Стає хмара зза лимана, а другая з поля,
Заплакала У країна, така її доля.”
Осьтак співає народна пісня про о-
станшо руїну запороської Сїчи й Запо-
рожа Москалями.
Осьтак перейшли ми історичні піснї.
Вже з сих нечисленних примірів бачили
ми. що в народній історичній поезиї оспі­
вана трохи не вся наша минувшина ча­
сів козаччини. Найбільше пісень з
Хмельниччини, бо се найсьвітлїйша доба
нашої минувшини й тому найбільше
вбила ся в память народови.
Лишають ся ще піснї суспільно-по­
літичні, які тїсно вяжуть ся з історични­
ми.
До пісень суспільно-політичних на­
лежать піснї про рекрутчину, про пан­
щину, про нужду та піснї про волю.
‘1*
Ось і все про народну поезию. од­
нак слід сказати, що сей огляд далеко
не повний, на по,вний докладний огляд
тут не стає місця. Навіть поділ поданий
на початку не повний. До сього поділу
можнаб ще додати пр. піснї сьмішні,
насьмішливі, піснї релігійні, а вкінци
коротенькі віршики як от коломийки.
Та тут поданий тільки поділ важнїйших
родів поезпї. Скажу ще тільки про ко­
ломийку. Коломийка се коротенькі, най-
частїйше двовіршеві поезийкп. Самих
сих поезий можна би назбирати сотки
тисяч, хоч не всі їх і дасть ся записати.
Вони повстають, можна сказати, що дня
прп всякій нагоді. Богато з них, як ско-
го повстає так скоро й забуваєть ся.
Затямлюють ся тільки красші, або ко­
трі якусь важнїйшу подію оспівують.
Одначе богато міжними є дуже гарних
і формою і змістом.
Ось приміром:
„П адуть роси, падуть роси на білу березу,
А я свому миленькому сорочку мережу.”
digitized by SVOBODA
— 97 —
Який гарний образок. Дівчина си­
дить і вишиває миленькому сорочку, а
на зелену березу надуть срібні крапли­
ни роси, так як під вправною рукою
дівчини хрестики мережки на білу со­
рочку.
Ось іде коломийка для приміру:
1) Нема цьвітку на всім сьвітку як на тій
[калинцї,
Ніхто не є такий милий як мати дитинці.”
2) Мої любі коломийки, де я вас подію,
Занесу вас в чисте поле — там я вас розсію;
Та як буде добра доля — я вас позбираю,
А як буде лиха доля, я вас занехаю.”
*
*
Вже з сього коротенького огляду мо­
жемо пізнати яка богата, яка гарна на­
ша народна поезия. Не диво, що вона
причарувала собою й учених чужинців.
Вони захоплені красою нашої народної
поезиї й признають, що красшої не має
ніякий инший нарід. Ось що каже про
нашу поезию німецький учений Боден-
штед: „Нема такої країни, деб дерево
народної поезиї принесло такий роскіш-
ний овоч, нігде дух народний так жи­
во, так дійсно не виразив ся в своїх
піснях як на Україні. Яке глибоке, прав­
диве, людяне чуте, який пориваючий
душу смуток висловлений в сих піснях.
Які пестощі спаровані з юнацькою си­
лою пробивають ся в піснях про ко­
хане. Але такт і соромливість чутя.
що панує в них скрізь, надто виступа­
ють. Між. усїми піснями українськими
нема ніякої, щоб змушувала лиця най-
соромлпвіпої дівчини почервоніти” А
другий Німець Францоз пише: „Народ­
на українська пісня не тілько може по-
рівнати ся з піснею кождого иншого на­
роду, але більшість їх вона перевис-
шає ніжною чулостю й богацтвом і гли-
бокостю чутя”
Ось-так говорять чужинці про на­
шу народну поезию. То для них вона
має таке велике значінє. А для нас має
вона значінє не тільки красою, має зна-
чіне й тим, що вона виратувала наш
нарід від загибели, навчила нарід лю­
бити своє, пригадувала йому його слав­
ну минувшину, дала початок новій на­
шій писаній літературі, бо наші поети
писали й пишуть за взірцями народної
поезиї, а й на стару літературу мала
нераз великий вплив. Одним словом, на­
родна поезия се наш найдорозший
скарб. Плекаймо-ж. її, а головно всі ті,
що їм доля судила жити на чулшнї. Во­
на-ж на чужинї пригадує рідний край,
рідний нарід, вона перемінює нам чу­
жину в рідну землю, лучить усїх нас,
хоч би з як ріжних сторін ми зійшли
ся на чужинї в одну родину. Оповідає
один подорожний, що раз ішов далеким
чужим містом. Довкола чужа-чужина,
чужа мова, чужі люди. Нараз почув за
собою тихий спів:
„Соловію маленький,
В тебе голос тоненький,
Заспівай же ти мені,
Бо я в чужій стороні.”
Він прискочив до сього, що співав
і відразу став його обнимати. Сей, що
співав теж нЄопитаючись ніщо обняв
першого. Що-йно, коли осьтак приви-
тали ся стали, розпитувати один одного,
відки вони. І показало ся, що один з
Австріїї з Еоломийщини, а другий з ро-
сипської України з Катеринославщини,
з землі, де колись була славна Сїч. Рід­
на пісня злучила їх, зробила з них при­
ятелів, братів.
Плекаймо-ж її, шануймо, любім її.
7
digitized by SVOBODA
/ Ґ 0Е
aODO
V
ОШПЕ 30
0. Олесь.
ПУТА РОЗРИВАМ!
О Н
С н  г в г а ю ... а л е в е с н о ю
Р о з  в є т ь с я г а й ...
М о ж е д о л е ю я с н о ю
З а ц в и т е й м  й к р а й .
В н е б   м л а ... а с о н ц е г л я н е
Й м л а р о с т а н е в м и т ь ...
М о ж е й м  й н а р о д п о в с т а н е
Й с к р и к н е : „Б у д е м ж и т ь .”
С о н ... а л е в с ю з е м л ю з б у д е
Ж а й в о р о н -г  н е ц ь
М о ж е й т и , м  й с о н н и й л ю д е ,
З н а й д е ш с н у к о н е г /Ь .
о
в
D
, Л * ,
Н а о б л и ч у р а б с т в о , т у г а ,
Б е з п р о с ь в  т н а м л а ,
Д е ж г о р д и н я т в о г о д у х а ,
В о л ь н о г о о р л а ?!
Я к в у л ь к а м с т о їш т и з г а с л и й ,
А л е ч у ю я ,
Щ о в д у ш   т в о їй н е щ а с н  й
М о р е щ е о г н я !
В  р ю я , щ о щ е с х о р о н е
С а м с е б е м  й к р а й ,
І к р и ч у : „О , м  й С а м с о н е ,
П у т а р о з р и в а й !”
а о о о :
Ж
< >
ОП ОЕ
U
J
Олександер Колесса.
в сьві т за очи.
  із н і
Р а н н   з о р   с е р е д н е б а м е р е х т  л и ,
Я к л е б е д   т и х у в о д у с к о л о т и л и .
Н е л е б е д   з л о п о т  л и к р и л о н ь к а м и ,
В и х о д и л и б  д н   л ю д и з д  т о н ь к а м и ;
У н е з н а н у в и б и р а л и с ь с т о р о н о н ь к у , РОТРТ),
П о к и д а л и с в о ю р  д н у р о д и н о н ь к у ...
П о к и д а л и р  д н   х а т и б е з о п  к и ,
М а н д р у в а л и з а д а л е к   г о р и -р  к и .
М о ж е р  ч к у г л и б о к у ю п е р е п л и н е м ,
А у р  д н  й с т о р о н о н ц ї м а р н о з г и н е м ...
О й , ч у ж а я с т о р о н о н ь к а , ч у ж   л ю д и ,
Т а в ж е г  р ш е н а в с  м с ь в  т ї н а м н е б у д е !
pp|p^j
О й , д а л е к а с т о р о н о н ь к а   н е з н а н а :
А у р  д н  й —щ о з а р о б и ш ,—в с е д л я п а н а .
О п а д а ю т ь ч о р н   р у к и в  д р о б о т и ;
М а р н о г и н у т ь н а ш   д їт и п о п  д п л о т и .
Т а н е ж а л ь н а м п р а ц ю в а т и -г а р у в а т и ,
А б и п а л ь ц  в  з г о л о д у н е г л о д а т и .
digitized by SVOBODA
Павло Грабовський.
О т х р о ' х ' і а : .
Д  т к и м а л е н ь к   к л и к а л и м а м у :
„В с т а в а й , г о л у б к о , н е п е к о х а н а ,
П р о к и н ь с я ш в и д ш е т а к и д а й я м у ,
Б о м и н е  л и з с а м о г о р а н а !”
Д а р е м н о ж д а т и ; п о б  г л и в к л у н ю :
„Ч о м н е й д е м а м а ? — с к а ж и т а т у н ю !”
„П о ж д  т ь , н е п л а ч т е , д  т о н ь к и м и л  ;
Н е б а в к о м п р и й д е в а ш а м а т у с я ,
З в а р и т ь к у л е ш  , б у л к и д а с т ь б  л  ,
Я с к о р о в х а т у т а к о ж в е р н у с я .
Н е ж д е т ь с я д  т я м — п о б  г л и в к л у н ю ,
„Д е ж н а ш а м а м а ? — с к а ж и т а т у н ю !”
Г о л о в у .с у м н о т а т о п о н у р и в '
О б  й н я в д  т и , т а щ о к а з а т и ,
Т р о м а с т р у м к а м и п  т з н ь о г о д з ю р и в ...
Л и ш и в р о б о т у , п о б р и в д о х а т и ,
З л а г о д и в  с т и   з н о в у к л у н ю ...
А д  т к и в г о л о с : „К у д и , т а т у н ю ?”
З р о с т а ю т ь д  т к и   г о л   й б о с  ,
В ж е н е п и т а ю т ь , б о з р о з у м  л и ,
Ч о м н е п р и х о д и т ь м а т у с я й д о с  .
Н е л ю д с ь к   з л и д н   к р у г о м о б с  л и ,
У с е п о р о ж н е , к о м о р а й к л у н я ;
П о з а р о б  т к а х ж е н у т ь т а т у н я .
Н а д в о р   л ю т о , т р  щ а т ь м о р о з и ,
А в  н п р а ц ю є   д н     н о ч и ;
К р а я л о с ь с е р ц е , з м е р з а л и с л ь о з и ,
П о к и з а п л ю щ и в н а в  к и о ч и .
П о б  ж а т ь д  т и  з х а т и в к л у н ю :
„Н а к о г о к и н у в т и н а с , т а т у н ю ?”
і Е С І Е Е І Ь .
(Народна пісня.,)
О й т р и л  т а , т р и н е д  л  
М и н у л о с я н а В к р а  н  ,
Я к к о з а к а Т у р к и в б и л и ,
П  д я в о р о м п о л о ж и л и .
П  д я в о р о м з е л е н е н ь к и м
Л е ж а в к о з а к м о л о д е н ь к и й ;
Й о го т  л о п о ч о р н  л о ,
А в  д в  т р у п о с т р у п  л о .
Н а д н и м к о н и к з а ж у р и в с я ,
П о к о л  н а в з е м л ю в б и в с я .
— Н е с т  й , к о н ю , н а д   м н о ю ,
Б а ч у -ж я щ и р о н ь к у т в о ю !
Б  ж и -ж с т е п о м т а г а я м и ,
Д о л и н а м и , б а й р а к а м и ,
Д о м о е   р о д и н о н ь к и ,
Д о в  р н о   д р у ж и н о н ь к и .
С т у к н и в б р а м у к о п и т а м и ,
Т а й з а б р я з к а й п о в о д а м и .
О й в и й д е б р а т — п о н у р и т ь с я ,
В и й д е м а т и — з а ж у р и т ь с я ,
В и й д е м и л а — п о р а д  є ,
С т а н е , г л я н е — т а й з  м л  є !”
— Д е т и , к о н ю , п а н а с к и н у в ?
К а ж и -ж , к о н ю , ч и н е з г и н у в ?”
— М е н е Т у р к и н а д  г н а л и ,
П а н а м о го з м е н е з н я л и ,
П о с т р  л я л и , п о р у б а л и ,
Т а м н а д Д н  с т р о м л и х у а л и !
О й ц и т ь , м а т и , н е ж у р и с я ,
В ж е ж б о с и н т в  й о ж е н и в с я ,
В з я в в  н с о б   з а ж  н о ч к у ,
З е л е н у ю м о г и л о ч к у ,
Т а й к р у т у ю д о л и н о ч к у .
digitized by SVOBODA
Ю Р І Й С Ї Р И Й .
В І Д Р О Д Ж Е Н Е Р О С И Й С Ь К О Ї У К Р А Ї Н И .
-ж-
В 1914. році 9. цьвітня минуло 260
j u t від того часу, як Росия прибрала до
своїх рук Україну. Минуло 260 лїт пе-
ребуваня великого народу під гнетом
самодержавного росийського царя і гурт­
ка його прислужників. Час сей занад­
то довгий, остільки довгий, що на про­
тязі' його зникли деякі цілі держави,
лишивши по собі тільки спомин, наро­
дили ся нові держави, змінили ся по­
рядки в старих державах, що колись бу­
ли подібно як в Росиї самодержавні,
себто правились царями ні перед ким
невідповідальними. Час сей занадто був
довгий і на те, щоби прилучений у-
країнський нарід довести до знищеня,
стерти не тільки його, а й назву саму
8 лиця землї. Се було і тепер е завда-
нєм росийського уряду. Не жалів він
і не жалїє сил на те, щоб знищити у-
країнський нарід, не сиитяеть ся перед
жадними способами і веде в тім напря­
м і скажену боротьбу. Принявши 260
лїт тому Україну яко рівну собі і са­
мостійну державу, Роспя скоро зради­
ла ті постанови і знищила навіть натяк
на якусь самостійність, а тепер стара-
еті>ся знищити й ті ознаки національ­
ного житя, які властиві українському
народови.
Одначе побороти, вбити цілий народ
вона не змогла. І тепер, тю 260 роках
тяжкої неволї ми не тільки не знищені,
не тільки не співаємо сумних пісень
над похороненою Україною, а навпаки
маємо щастє писати про її відроджене,
про побідоносний похід до славної бу-
дучини. Той факт, що ми йдемо до бу­
дучого, що не вішаємо в безсилі на
вербах своїх га,рф. як иайврасше сьвід-
чить про те, що Україна не вмерла, а
живе і не сьогодня, так завтра пірве
зовсім кайдани, якими так старанно за­
ковувало її росийське правительство та
заспіває пімн волї разом зі своїми бра­
тами, що в силу історичних обставин
належать до Австрії!' й инших держав,
а також і з тими братами, що в силу
економічних або політичних обставин
мусїли шукати собі ліпшого житя в та­
ких далеких країнах, як Америка і ин.
Той день нашого сьвята, нашого визво-
леня вже недалеко. Вже бачимо ми про­
міні нової зорі, що зійде над многомілї-
оиним і многострадальним народом у-
країиським.
І.
Росийська Україна простягаєте
ся від австрійського кордону, а вла­
сне від Галичини на схід понад Чор­
ним морем, або як його звали в
минулі часи Козацьким морем, аж до
Іону. Україна росийська, як і вся Ро­
спя поділена на окремі великі округи,
що звуть ся ґубернїями. Займає Укра­
їна такі цілі ґубернїї: Київську, Поділь­
ську, Волинську, Х ерсонську, Катери­
нославську, Полтавську, Х арківську та
Чернигівську. Окрім сих ґубернїй у ве-
ІИЧ'М числі живуть наші люди в око­
лицях (ґубернїях): в Х олмщинї, Беса­
рабії, Тавриї і переважно заселюють
Кубанську околицю. Всього-ж займають
Українці- в Росиї площу землї, яка ви­
носите приблизно 750 тисяч квадрато­
вих кільометрів.
Щодо числа населеня то росийські
Українці серед народів, що творять ро­
сійських підданих, займають друге мі­
сце; їх найбільше по Москалях; мень-
digitized by SVOBODA
— 101 —
ше-більше всіх росийських Українців е
35 мілїонів.
Але не все був наш нарід таким ве­
ликим і не все мав під собою таку ве­
лику землю як тепер. З істориї зна­
ємо. що були такі часи, коли наш на­
рід займав тільки, невелику околицю
над Дніпром. Але то були вже занад­
то далекі від нас часи. Ко.ліж ми візь­
мемо такий час як триста літ приблиз­
но і оглянемось назад, то довідаємось,
іцо й тоді наш нарід був далеко меиь-
ишй. Такі Губернії як Х ерсонська, Тав­
рійська, Катеринославська, Кубань,
Х арківщина, були зовсім незаселені.
То були го іпчезтіі простори віковічних
степів, якими блукали кочівники Та­
тари та робили напади на паші україн­
ські землі. Але на протязі' трох сот літ
зробила ся величезна зміна. Всї ті зем­
лі ми бачимо досить густо заселеними
і то переважно народом українським.
Факт заселена таких просторів сьвід-
чить найкрасше про житеві сили та е-
нерґііо. яка криеть ся в нашім народі'.
І не треба забувати того, що робив він
се нри страшенній боротьбі. Всї сили
клало росийське нравительство на те,
щоб з тих людий, котрі ішли на нові мі­
сця, поробити Москалів. Не спинилось
воно перед тим. щоб заводиш скрізь мо­
ву пануюючого. пробувало воно мішати
переселенців в той спосіб, щоб поло­
вина села було Українців, а половина
Москалів, але все те нї до чого не ве­
ло. 1 п о кі лькох десятках л ї т
т і М о с к а л і. що п е р е с п л я л и с ь
с то д и р ОС И Й 0 Ь К II м урядом для
і м ос к о в щ ен я У к р а ї и ц ї в. с а-
мі роб и л її с я У кр аї нцями і
забували своюросийську мо­
ву, х о ч з а ними стояв уряд р о-
С И Й С Ь К II Й І р 0 с II й с ь к і п о р я д-
к и. Се ще красше сьвідчить про жи­
вучість і силу нашого народу.
Все, що жие на сьвітї чи то
оуде ростина. чи тварина, чи людина,
для того, щоб жити, потребує ЖІІТЄВИХ
засобів, з яких найголовнїйшою звичай­
но є пожива. А для людини, щоб вона
жила і розвивала свої природжені ду­
хові сили крім звичайної поживи для ті­
ла потрібна ще й пожива для душі.
Найголовнїйшим знарядом для здобутя
Будівля в українськім стилю.
Вестибулі, другого новерха будинку Губернського земства в Полтаві на росийській
Україні.
digitized by SVOBODA
— 1 0 2 —
духової поживи є слово. Бож за помочию
слова люди порозумівають ся межи со­
бою і через слово здобувають собі зна­
не. Коли відняти у людини слово, за­
боронити їй говорити тою мовою, яка їй
рідна і знана з років дитячих, а приму­
сити говорити мовою чужою, то людина
стає безпомічною і не тільки не роз­
виваєте ся розумово, а навпаки — тупіє,
йде нїби назад.
Се дуже добре розуміло навіть і та­
ке немудре правительство на чолї зі
своїм самодержавцем як російське і, ко­
ли не могло з Українців зробити Мо­
скалів при помочи московської кольо-
нїзациї, взяло ся заборонити його рід­
ну мову, знищити його культуру, зви­
чаї і т. инше. Отже поруч з бороть­
бою, яка вела ся за заселені землі, ве­
ла ся ще й иньша боротьба і то далеко
труднїйша — боротьба за рі дне
с л о в о , з а з в и ч а ї с в о ї р і д н і , з а
свою культуру.
II.
Ми вже згадували, що 1654. року
Україна прилучила ся до Москви яко
самостійна держава. Прилучила ся для
того, юоб знайти поміч в боротьбі проти
Польщі. Одначе Московщина відразу
зрадила і стреміла до того, аби прибрати
Україну до своїх рук, та завести скрізь
свої порядки. Коли переглянути той
стан в якім була в ті часи Росия і У-
кра'їна, дивним здаеть ся те, що розмір­
но так легко Московщині вдало ся за­
володіти Україною, дивним здаеть ся,
що така дика, варварська держава так
вжерлась в Україну. Бо й справді по­
рядки московські в той час були за­
надто злі. Перш за все Московщина у-
являла тоді країну темну, дику, некуль­
турну. Про якусь просьвіту там і мови
не могло бути і людина, яка могла сяк-
так прочитати слово, або підписати своє
прізвище, вважала ся дуже осьвіченою
Порядки в Московщині були теж лихі.
На чолї всього стояв цар, котрий міг
безвідповідально робити все, що хотів.,
міг, як кажуть, карать і милувать. Зви­
чайно сам цар правити не правив, а
доручав се своїм приближним, які та-
іож безвідповідально робили в держа­
ві все, що хотіли. Весь працюючий на­
рід московський був під владою панів,
закріпощений таксамо, як і в Польщі
в ті часи. А Україна навпаки в ті часи
відзначала ся иншими порядками. Перш
за все на Україні просьвіта стояла так
високо, що дивувались навіть люди за­
кордонні, які там подорожували. Негра­
мотних було мало, кождий Українець
дитину свою навчав у школї не тільки
читати і писати, а й инших наук. П ра­
вив собою весь наш нарі д. На­
рід вибирав гетьмана, старшину, судиїв,
попів. Вибрані урядники повинні були
робити так, як того хоче нарід, бо були
відвічальними перед народом. Щ о-ж
найголов її і й пі е, то і-і а У к р а ї-
ні не б у л о пан щ и н и. Визволив­
шись знід Польщі, Україна знищила
і панщину.
О т же над культу р н о ю У-
краї но ю з а п а н у в а ла д и к а
М о с к 'ов щ и н а. Як се робило ся,
не будемо иодрібно оповідати, бо вся­
кий може докладно довідатись про те
з книг наших істориків. Скажемо ли­
ше, що велику ролю як-не-як тут ві­
діграла сама українська старшина. Як
тяжко, а треба сказати, що вже тоді бу­
ли між старшиною і зрадники і запро­
данці. За ласку московського царя, за
щедрі подарунки, „за шмат гнилої ков­
баси”, як каже наш поет, продавали
вони свою матір, а найбільше прода­
вали для того, щоб зробитись богачами,
бо московський уряд, прибираючи до
рук Україну, заводив там свої порядки,
землї дарував старшинам покірним, а
непокірних засилав на Сибір, закріпо-
щав родини і віддавав його панам мо­
сковським і старшинам українським.
Нарід боров ся за свої права і воль-
ности, але ворог був сильнїйший і за
помочию зрадників-старшин взяв гору
над Україною.
З окремої д е р жа в и з в л а-
с н и м г е т ь м а н о м У к р а ї н а ста­
ла ся звичайною пр о в і н ци е ю
М осковщини. Скрізь Московщина
позаводила свої порядки, людий відда­
digitized by SVOBODA
— 103 —
ла панам, на користь Московщини за­
ведено великі податки, людий україн­
ських стали брати до московської служ­
би яко жовнірів, українські школи зни­
щено, щоб нарід був темний. За кіль-
кадесять літ вжб не можна було пізна­
ти України: виснажена боротьбою во­
на скорила ся і, здавало ся, заснула ві-
ков'чним сном; здавало ся, що конець
прийшов навіть самому істнованю у-
країнського народу.
III.
Але по довгім часі відпочинку, са­
ме в найлютїйші часи починає спра­
ва зміняти ся на красше, починаєть ся
новий рух відродженя.
Зорею сеї боротьби являєть ся вже
не шабля і рушниця, як то було ра-
нїйш, а рі дне слово, не лицарі за­
куті в панцирі, а наші письменники,
вчені і поети — починаєть ся ві дро-
д же н є н аш ої л ї т е.р ату р и.
Батьком нової української літерату­
ри являєть ся І в а її Котлярев­
ські ! й, що написав свою безсмертну
„Енеїду” і видав з початком 19-
ого столїтя „Наталку Полтавку” Го­
ловна його заслуга полягає в тім, що
„Енеїду” свою написав він такою мо­
вою, якою говорить наш нарід і геро­
ями свого твору взяв людий наших. За
прикладом Котляревського починають і-
ти й другі. З’являєть ся цілий ряд пи­
сьменників, котрі пишуть і говорять
українською мовою, котрі словом своїм
пробуджують національну сьвідомість
людий. Письменники сї були переваж­
но роду панського і круг їх дїяльности
обіймав, здебільшого панів та всяких
чиновників урядників. Але в 1814. ро­
ці під стріхою кріпака народив ся Та­
рас Шевченко. Сьому синови се­
лянина-кріпака судило ся стати про­
відною зорею в нашім відродженю, су­
дило ся стати невмирущим народним
ґенїєм. Своїми поезиями, своїм житєм,
своїми муками за рідний край він „во­
істину поправ” ту смерть, яка здава­
ло ся, справляла бенкет над Україною
і воскресив її до нового житя. Ми не
будемо тут спинятись над житєм Шев­
Будівля в українськім стилю.
Головна галя зі столами для земських гласних в будинку ґубернського земства
в П олтаві на росийській У країні.
digitized by SVOBODA
— 104 —
ченка, бо цро нього мусить знати
кождий сьвідомий Українець. Скаже­
мо тільки, що Шевченко не обмежував
своєї дїяльиости писанєм поезий та ма-
льованем картин, до чого мав незрів-
наний талант. Поза сим він брав най-
дїяльнїйшу участь і в практичній полі­
тичній роботі разом з ипшими то динни­
ми українськими діячами. Найголовнїй-
шою бідою, всенародним горем була
тоді панщина. Робучі люди-селяни бу­
ли панським „бидлом” , кріпаками і па­
ни робили з ними все, що хотіли: при­
мушували їх до незмірно тяжкої робо­
ти, ставились до селян як до скотини,
катували їх за наймеиьші провини, зна-
«идували селянські доньки, завдавали
до шТіска на довгі роки селянську мо­
лодь ' навіть не соромились міняти лю­
днії за псів. Шевченко не тільки бачив
страждагу: па; оду. а й сам їх переше­
на власній шиї, бо, як відомо вже нам,
іїоходіт він родини кріпаків. Тому
то вігі і ставав так завзято в обороні
люднії перед панами, тому .вігі і клав
усї свої сили на те, аби визволити лю­
днії від паншнни та кріпацтва. Боліла
його і доля України, що була під вла­
дою Московщини. Він знав, чим була
Україна в минувшині', бачив і те, що
м>сить вона знову стати вільною. І от
длятого. щоб визволити Україну з не­
волі московської, він разом з пишими
діячами, а головно під проводом відо­
мого історика М. Костомарова взяв був
участь в роботі товариства, шо звало ся
„К и р и л о-М е т о д і ї в с і»к е б р а т-
с т в о” Братство се було засновано за­
ходами М. Костомарова в Києві 1846
року і воно було першим товариством,
що мало на меті' змінити державний лад,
який панував тоді в Росиї. Сьвідомість
народна в ті часи вже досить була зро­
сла, щоб утворити ґрунт для дїяльно-
сти братчиків. Товариство се бажало
зближелія і з’єднаня всіх славянських
народів, але в такий спосіб, щоб кож-
дому них забезпечено цілковиту сво­
боду. Статут, вироблений членами Ки-
рило-Методіївського братства полягав
ось в чім: Кождий із славянських наро­
дів (М оскалі, Поляки, Українці, Сер­
би, Чехи і ин.) мав утворити окрему
републиканську державу, де всїми спра­
вами порядкував би сам нарід через сво­
їх вибраних представників. На чолі кож-
дої такої републики мав стояти вибра­
ний на певний час президент. Всі спра­
ви кождого народу окремо провадили би
ся і рішали би ся в краєвих соймах
через вибраних народних заступників,
а справи, які торкали ся спільно всіх
народів, котрі належали до союза або
федерацій, мали розглядати ся і роз-
вязуватись у соймі, зложенім з вибра­
них послів від усіх народів. Голова со­
юза мусів бути виборний. Се головні
основи статута товариства. Поза тим
братчики вважали потрібним перевести
як найскорше в житє такі річи: скасо­
ване по всіх славянських землях крі­
пацтва і всяких привілеїв одного ста­
ну людий перед другими; всі люди му-
'‘їлп бути рівними і вільними; заведене
загальної осьвітп; загального виборного
права і т. и. Переведене в житє сих по­
станов товариство хотіло зробити без
повстаня, мирним шляхом. Длятого во­
но мало вже досить міцний ґрунт і в
народі. Але діяльність його припинилась
дуже скоро. Через донос російський у-
ряд довідав ся про ісгнованє сього то­
вариства. Його члени були заарешто­
вані і показані. Особливо люто пока­
заний 6vb Шевченко. Його завдав ро­
сійський нар Микола І. в неволю в
москалі і вислав над далеке Араль­
ське озеро в пустинні степи. Одначе з
розгромом Кирило-Методіївського брат­
ства рух український не спинив ся. Все
більше та голоснїйше входив він в жи­
тє, а в 1860. році заснував ся навіть
український орґан в Петербурзі „0-
с і-і о в а” , шо виходив в 1861. році і
десять місяців 1862. року Разом з тим
в Києві закладають ся гуптки. що про­
вадять просьвітну роботу серед народу,
заводять школи, видають народні книж­
ки і т. и. Але росийський уряд не спить
і всі сили напружуй, шоб сей рух за­
ду сити. Звичайно йому се вдасть ся лег­
ко і вже в другій половині шість десятих
років усї школи бачимо замкненими,
книжки народні видавати заборонено,
digitized by SVOBODA
— 105 —

Будинок ..П росьвіти” в селі М ануйлівцї на
р о с 11й с ь к і й У к ра їнї.
а красншх дїичів заарештовано і поза­
микано до тюрми. Та трудно і не мо­
жливо ешиніти живе жите. Як не дбало
росиисько начальство про те, щоб у-
бити рух український, та не змогло і
в сімдесятих роках знову ночинаєть ся
робота, яку ведуть люди, що згуртува­
ли ся коло так знаного західного від­
ділу ґеоґрафічного товариства. Хоч пе­
реважно робота ся була чисто науко­
вою. але для України мала вона велике
значінє. Та скоро і сю діяльність при­
пиняє уряд росийський і кладе на все
свою важку лапу. В 1870. році росий-
еьке нравнтельство в своїй лютій бо­
ротьбі дійшло до того, що видало вар­
варський закон, якими заборо н и л о
д р у к у в ат и у к р а ї н с ь к о то м о-
в ою в о ш о м о ;ке й т ті п а к о-
р н е т ь її а ]) одов ті. Забороняло ся
дпукуватн книжки науков:. иопуляпні.
дитячі, релігійні. Дозволяло ся. та. й то
иравоїшсіо росийського і по цензурнім
перегляді' видавати тільки вірші н опо-
віданя, Остільки сей закон був суворий
і варварський, шо навіть таке прави-
тельство як росийське не відважилось
оголосити його вселюдно. Видало воно
його тайно, тільки для чиновників, щоб
БОНН ним руководили ся, а чиновники
за ласку виеших панів готові робити все,
не зважаючи чи то йде на користь то­
му пародови, що їх зодягає і годує, чи
на шкоду. А в данім разї вони радо пе­
реродили в жите те, що наказало їм пра-
вительство. Найменьша проба видати
якусь книжку корисну була даремною.
Здавало ся вже, що далі не було жад­
них надій і способів до веденя націо­
нальної боротьби нашому народові!. Од­
наче український літе і атурний рух і
по тім безглуздім законі не завмирає.
Вже в 1882. році в Києві починають У-
ііраїнцї видавати журнал .в росийській
мові під назвою „К і е в с к а я С т а-
н н а” Сей місячник був цілком при­
свячений українському жптю і україн­
ським справам. Окрім того, що він
давав в:домости про минуле й сучасне
жите України,' .він гуртував коло себе
українських учених і письменників і
особливо зиачінє його зросло з того ча­
су, як в иїм дозволено було друкува­
ти оповідана мовою українською.
Але все таки літератури було за­
надто мало в ті часи, щоб могла вона
робити в повній мірі діло просьвіти на­
роду; про якісь виклади або відмити пе-
У країнські дівчата з П олтавщини на
росийській Україні.
digitized by SVOBODA
ред народом на його рідній мові й ду­
мати ніхто не сьмів. Народним учите­
лям заборонено було говорити до на­
роду його мовою і взагалі' правитель-
сгво стояла на тім, щоб саму назву „У-
країна” винищити. Слово „Україна” бу­
ло заборонене і в мові і в літературі.
В ті часи живе українське слово можна
було почути ті льки в театрі н а
в и ставах. 1 театр був справді' од­
ним з найголовнїйших чинників, що
двигали нарід до нробудженя національ­
ного. Особливо велику службу зробив
театр, ш.о заснував ся в 1881. році.
З великими зусилями і великими
трудностями повстав він. Але ті люди,
що взяли ся за се діло, перемогли всї
трудности і з нічого майже утворили
такий театр, який прославив ся не тіль­
ки на Україні, але в цілім сьвітї. Пер­
шими оснувателями і проводирями у-
країнського театру були Кропивниць-
кий, Старицький, Карпенко-Карий, М.
Заньковецька, Саксаганський, Садов-
ський, Затиркевич та инші. Почали во­
ни виставою „Наталки Полтавки” , аж
пізнїнше репертуар їх збогатив ся їх
таки творами, бо М. Кропивницький, І.
Карпенко-Карий і М. Старицький бу­
ли не тільки артистами, а й добрими
драматургами. Кождий з них написав
богато драм більшої вартості!. Одначе
не треба думати, що театр наш кори­
стувач ся ласкою російського прави-
тельства. Навпаки, до сього прояву у-
країнського житя воно відносилось
таксамо як і до инших. Щоб унемо­
жливити виставу добрих штук, воно їх
забороняло, а пропускало до вистави
тільки такі, де не було натяку на полі­
тичні чи суспільні умови житя нашо­
го народу. Забороняло ся таксамо ви­
ставляти на сцені лише українські шту­
ки. Конче мусїв гурток театральний в
гойсамий вечір ставити по українській
штуці ще й російську і то в стільки ак­
тах (розділах), в кількох була укра­
їнська. Приміром, коли трупа хотіла ви­
ставити штуку „Ой, не ходи Грицю на
вечерницї” в пяти діях, то в той же
вечір мусїла виставити на тій же сцені
перед тими-ж глядачами ще й штуку
осшїську на 5 розділів. Чи можливо
се було? Нї, скаже читальник. Одначе
п] тисти наші уміли се робити і знахо­
дили шляхи. Всї такі утиски відбивали
•"•я сумно па розвитку нашого театру;
не міг всюди являтись, бо наприклад
і і с т у и української труни в такі міста як
Київ, і олтава зовсім був заборонений.
З сих містах доЛЯило навіть до того,
по начальство забороняло співати на
концертах піснї мовою українською. Так
наш иклад, коли в Одесі гургок на ве-
ч'і ні хотів проспівати пісню народню
.Дощик, дощик, кала.я дрібненький”
го начальство строго заборонило. М у-
° і л п з р о б п т и п е р вкладна м о-
в фр а. н ц у с ь к у і тоді спі в а-
т н пере д с л у х а ч а м и У к р а і н-
п я м п. її випадків такого поведеня,
такого глуму над нашим народом, над
нашими сьвятощами зі сторони росій­
ського уряду було дуже а дуже богато.
Т а к богато, що її д і ти на ш і
н е з м ожу т ь всї х п р її г а д а т и,
щоб 3' а них ві ддяч и т и с ь д о-
с т он и о.
Отже утиски були доведені до того,
тно національне жпте ледви-ледвн про­
бивало ся.
Тепер було одно спасене для укра­
їнських діячів — се перенести всю
свою діяльність за межі російської дїй-
епослі. в такі місця, де-б не міг чі­
пати їх уряд. Таким місцем була Г а-
і її ч її н а, де була хоч сяка-така сво­
бода нашому народови українському.
Сим починають користувачі ся Україн­
ці ше від шістьдесятих років. Туди все
більше та більше спроваджуєте ся на­
ших учених і письменників, туди поси­
лають ся літературні праці і гроші, а
в 1873. році в Галичині заходами У-
країнцїв з російської України і Галичи­
ни засновуєте ся Т овариство і м е-
н її Ш е в ч е н к а, котре пізнїйше пе­
ретворено в Наукове Товариство імени
[Левченка, а тепер йде до того, щоб ста­
ти українською Академією наук. То­
вариство се з самого початку являєте
ся огнищем нашої науки і культури. З
українських учених на початку його
істнованя особливо положив богато
digitized by SVOBODA
— 107 —
праці М. Драгомані в. Пересліду­
ваний роспйським урядом він в 1876.
році мус-їв виїхати за кордон і звідтам
проводив свої думки між український
на] од російської України і Галичини.
Трудно в сїй статі зазначити і обгово­
рити ту всяиканську працю, яку робив
Драгоманів. Скажемо тільки, що в о-
собі Драгоманова український рух по­
ступив ше далї наперед. В цілім ряді'
книжок, брошур і статий Драгоманів
розробляв і розвивав те, як Україна му­
сить визволитись від пановаия над нею
чужинців і утворити порядки нові, гід-
IIі такого великого народу.
Згадавши тут про Галичину, не мо­
жемо ми не зазначити того, що вона
відогсала і відограз .величезну ролго в
уктаїиськім національнім пусї взагалі й
у відродженю російської України зокре­
ма. Мимо важких умовин свого житя
вона робить ся осередком того руху. Тут
засновують ся перші наші наукові ін­
ституцій, школи, ґімназиї,' виклади у-
країнською мовою в університеті. Тут
повстають иартиї, тут пробуджуєть ся
і творить орґанїзацию люд робітничий,
якому безперечно належить найкрасше
будуче у- сьвітї і який іде в боротьбі
першим. Все те, иіо дїєть ся і що дія­
лось в Галичині в той чи инший спосіб,
відбиваеть ся на Україні російській.
Зносини сих, штучно поділених земель,
заселених нашим народом, чимраз ста­
ють жвавійшими і не припиняють ся
•доси.
Велику ролю у відродженю Украї­
ни відограв ще один наш учений істо­
рик М. Г р у ш е в с ь к и й. Будучи за­
прошеним австрійським урядом на ка­
те дру львівського університету викла­
дати всесьвітну історию, він переїздить
з Києва до Львова на початках 1890.
року. Переїздить сюди ио.вний сили, з
великим науковим засобом, з європей­
ською осьвітою і починає свою наукову
і громадянську роботу і за короткий час
стає на чолі культурного, наукового і
політичного житя Галичини. Не поми­
ляючись, можемо сказати, що тільки
завдяки його невтомній праці за такий
короткий час Галичина стала на таку
висоту, а українська наука завоювала
собі таке почесне місце серед сьвіто-
вих наук.
З початку сього огляду я зазначив,
що буду говорити тільки про >країну
російську і коли згадав тут про Гали­
чину, то лиш настільки, наскільки во­
на мала вплив на відроджене України
російської. А вплив той був справді
великій. Галичина не тільки була в ті
часи місцем де переховувала ся наша
наука, література і взагалі культура Д0‘
красших часів. Ні, вона була і жере-
лом, з якого користувала ся довший час
живою водою Україна росийська.
Живчїшип видавничий рух зачав ся
на російській Україні в 1898-ім. році.
Показчиком сього являєть ся хоч би
засноване в 1898. році в Петербурзі
„Добродійне Товариство для видавана
загально-корисних і дешевих книжок”,,
і розвиток видавничого товариства
„Вік” , що було засновано в Києві 1895..
року гуртком тодїшних академиків, а
теиерішних діячів в українській літера­
турно-громадянській роботі. Отже книж­
ка починав все більше та більше про­
тікати .в широкі народні маси, заохочу­
вати їх до рідного слова і будити на­
ціональну сьвідомість. І вже в 1908. ро-
пї такі події як відкрите памятиика І.
Котляревського в Полтаві, та сьвятко-
ванє ювилею славного нашого артиста
і музика М. Лйсенка показують, оскіль­
ки виріс національний рух на Україні
російській. На сих сьвятих вже видно
стало, що український рух не є явищем,
котре під напором царського уряду
зникне, а сила, якої не зломить ніщо.
Разом з сими подіями виростають і
утиски російського уряду на все, що но­
сить признаку українського і власне-
ті утиски йдуть уже не тільки ,відуряду,,
а й добровільних його співробітників,,
здебільша ренеґатів, що вийшли з укра­
їнських родин, і продались Москалям
за тепленьку посаду, за грубій гріш.
Але вже спинити того, що почало ся,,
не в силї було росийське правительство.
У к р а ї н с ь к и й р у х п е р е й ш о в
ві д і нтелї ґ енци ї вши рокі ма­
си і вже не обмежував ся літературою,.
digitized by SVOBODA
— 1 0 8 —
а прийняв форми по л і т и ч н о ї б о-
■ро т ь б и і звернув ся до революцій­
них способів, до чинних виступів про­
ти російського уряду. На початку XX.
сто.їїтя повстають на Україні' і розви­
вають сильну діяльність українські со-
циялїстичні і революційні партій'. Пер­
шою такою орґанїзациєю українською
була ..Р е в о л ю ц и й н а У краї н­
ська ї ї а р т и я” . (В 1905. році вона
перетворила ся в „У к р а ї н с ь к у с о-
ц и я л-д е м о к р а т и ч н у П арти-
ю” ). Ся нартия складала ся з людий
відважних і знаючих народ, робітництво,
його погреби та знала, що такими шля­
хами як доси ішла українська інтелї-
ґенция, далі йти не можна. Щоб ожила
Україна національно, культурно, треба
аби в роботі приняли участь найширші
робітничі і селянські маси, а щоб мо­
гли приняти сї маси участь, — треба
їх визволити з тої політичної неволі', в
якій тоді була вся Росия. Люди, що вхо­
дили в сї орґанїзациї, взяли ся до бо­
ротьби революційної і заслуга їх та­
ка велика, що годі оцінити її тепер.
Вони перші сьміливо п отверто покли­
кали за собою народ до боротьби. Цар­
ський уряд, як відомо, вже з поперед-
них моїх слів, не дозволяв друкувати та­
ких українських книжок, що були-б ко­
рисні народові!, забороняв інтелігентній
людині входити в зносини з простим
людом з цїлию якоїсь пропаганди. От­
же організацій „Р. У II.” потайки дру­
кує книги й листи, корисні народови і
потайки росповстоднює свою літерату­
ру міжробітниками і селянами. Се пер­
ше рідне слово було, яке перечитали се­
ляни і робітники на своїй землі, бо як-
не-як. а іителїґсіщпя панська до сьо­
го часу не вміла близко підійти до на­
роду. Ломимо росновсгодиеня книжок
члени ..і ' У. II.” йдуть і самі в на­
рід та розкривають темному народови
очи на те; звідкіля походить його лихо.
Вони вказують на найбільшого _ворога
робітництва і селянства, на панів і ка­
піталістів, які самі нічого не роблять,
а живуть чужої праці під охороною і
захистом росийського царського уряду.
Щоб побороти капіталістів і панів, що
пявками сидять на тілі працюючих мас,
треба найперше побороти той царський
уряд, який обороняє їх силою війска
і т. д. Вони учать селян і робітників,
що для боротьби треба бути зорганізо­
ваними, проти сили війска ставити о-
ружну свою силу. Вся така наука вела
ся в українській мові, роздавали ся в
такій мові листки й газетки, які друку­
вали ся здебільша в Галичині („Селя­
нин”, „Добра Новина” . „Гасло” ). Ра­
зом з наукою і розповсюдненем літера­
тури члени орґанїзациї показували і
своїми прикладами, як треба вести бо­
ротьбу з царським урядом. Урядники
царські стежили за тим усім, затрачали
великі гроші на те, щоб ловити сих ре­
волюціонерів, а зловивши, завдавали їх
на тяжкі муки, карали вязницею, за­
силали в холодні сибірські місця. Та
се не лякало борців за народне дало.
Вони сьміло ішли на муки, а на місце їх
ставали нові лави борців. Ся праця ве­
ликий вплив мала на широкі маси. Про­
стий люд тепер побачив, хто їх справ­
жній! оборонець. Він вірив тим людям,
які не жалували свого житя і йшов за
ними в боротьбі.
НОВА ДОБА.
На с-ї-жчаси припадає в і й н а Р о-
с и і з Я п о н ї є ю. Поза всї'ми інте­
ресами царський уряд в сій війнї, маю­
чи надію вийти переможцем, гадав тим-
самим утвердити свій стан і далї про­
вадити реакцийну політику у себе. Але
війна була, як відомо, нещаслива для
Росиї. Значно меньїтіий японський на­
рід иоб:див Роеию і громадянство по­
бачило, оскільки істнуючі порядки кеп­
ські. Починаєть ся в и з в о л ь н и й
рух, котрий переходить у справжну
революці ї го 1905. року. Під на­
пором революцій' царський уряд мусів
пінти на уступки та обіцяти перевести
цілий ряд реформ, котрі могли-б по­
ліпшити положене російських грома­
дян.
Революційний 1905. рік сьміло мо­
жна вважати початком нової доби в і-
сториї українського руху. Йдучи поруч
digitized by SVOBODA
— 109 —
з роошіеьким громадянством в бороть­
бі за загальні політичні права, україн­
сько громадянство голосно-заявляє і про
свої національні потреби. Перш за все
підносить ся голос з домагаием знести
закон 1.87(1 року, що забороняв віль­
но видавати кнпжкп її часописи україн­
ською мовою, а також і домагане дати
українському народови право вчити дї-
тий у школах рідною мовою. Довго не
годилось роснйське нравительство ска­
сувати ганебний закон 1876.
року, аж п і д н ап о р о м р е в о л ю-
ц и ї м у с ї л о с е з р о бн т и. Яви­
лась можливість вільного вислову ду­
мок рідною мовою. І відразу починають
ся заходи коло видаваня Газет рідною
мовою. Першою такою Газетою явля-
еть ся ..X л ї б о р о б” в Лубнях на
Полтавщині. Ґазета та мала величезний
успіх серед населеня, але уряд відра­
зу почав число за числом конфіскува­
ти, а на пят:м числі припинив її зовсім
На місце „Х лібороба” в грудни 1905.
року починає виходити тижневик „Р і д-
н и їй К р а іТ‘ Починають ся заходи і
в Києві, в тім ев|Тци України, коло ви­
даваня Газети, але уряд місцевий дов­
го бореть (- яз тими заходами й аж з
початком 1906. року в Києві почав ви­
ходити щоденний орґан „Г р о м а д-
с ь к а Д у м к а” і місячник „ Нова
Г р о ма да” Та „Громадська Думка”
не проістнувала й року. Вже в осени
1908. року в редакциї перевела росий-
ч ка полїшія ревізшо, богато співробіт­
ників заарештовано й віддано до вязни-
ЧЇ, а видаване Газети заборонено. „Но­
ва Громада” припинилась но скінченю
року з тої причини, що до Києва був пе­
ренесений зі Львова журнал „Л ї т е р а-
т урно ТІ а у к о вий В і с т н и к” , я-
кий відразу здобув велику популярність
серед Ук1аїнцїв.
По кількох місяцях по припиненю
„Громадянської Думки” в Києві почи­
нає виходити щоденна часоинсь- „Р а-
да” , яка й до сього часу мимо всяких
трудностей істнує. Не будемо тут пере-
числяли всіх Газет і журналів, які по­
чинали виходиги в сї часи на Україні',
їх було богато, але вік їх був недовгий.
Правительство всюди забороняло такі
виданя, а співробітників і редакторів
У країнські дїти, іцо були учасниками Шевченкового сьвята в Києві,
столици України в 1910- ім році.
digitized by SVOBODA
— 1 1 0 —
■спроваджувало до вязниць і накладало
на них величезні її тяжкі кари. Особли­
во довело ся зазнати горя й витримати
мук народній часописи „С е л о”, яка
почала виходити в Києві 1909. року.
Вплив сеї ґазети на села був дуже ве­
ликий. Коло неї були згуртовані всі ліп­
ші співробітники росийської України.
Борола ся вона І ^року, але не могла
нарешті встояти проти кар, що з ней­
мовірною щедростю сипались на неї
і припинилась. Властиво спочатку не
припиналась, а перемінила назву. За-
місць „Села” почав виходити „З а-
с і в” , але й сей витримав тільки рік і
мусів припинитись, не маючи змоги ви­
тримати тих кар, що накладав на нього
уряд. Щодо тенерішного стану преси на
Україні, то можна сказати, що вся во­
на переважно в Києві і в сім році ви­
ходять там. такі головні часописи: що­
денник „Рада” , тижневик „М аяк” , мі­
сячники: „Літературно-Науковий Віст-
ник” „Дзвін” , „Українська Х ата” . Крім
того виходять „Записки Київ. Науков.
Товариства” і „Україна”, оба журнали
чисто наукові та „Сьвітло”, журнал пе-
даґоґ'чний.
Поза сим виходять сиецияльні жур­
нали: „Наша кооиерация” і „Ріля” По­
за Києвом виходить дуже мало і то не
реґуляпно. З важнїйших можна вказати
на ..Рідний Край” , шо переніс ся до
Гадяча, „Молода Україна”, дуже розум­
но ведений і корисний орґан для у-
країнських дїтий. В Петербурзі вихо­
дить ще „Український Студент” , орґан
молодіжи. Се більш-меньш все, шо ви­
ходить періодично на Україні. Як ба­
чимо, преса за мала для трийцять мілїо-
нового населеня. Але, на жаль, і та
ледви животіє. Головна причина сум­
ного стану преси знову полягає в тих
переслідуваних, які робить над нею ро-
сийський уряд. Помимо кар грошевих і
кар вязничних над співробітниками та ре­
дакторами, уряд не спиняєть ся й пе­
ред кара м и н а д т и м и людьм и,
що п е р е дп л а ч \ ю т ь у к р а і н-
с ь к у ґ а з е т у. Всім служащим в у-
рядових інституциях заборонено ВИСІШІ-
ми урядниками передплачувати ґазети
в українській мові, а звичайним людям
(селянам, робітникам) просто не відда­
ють ґазети з почти, коли він передпла­
чує. Скаржитись передплатник не може,
бо з того все одно користи не буде ні­
якої. Почтар завсїди може сказати, що
він не видав часописи з огляду на її
шкідливий напрямок і сього досить для
його виправданя. Але всетаки преса на­
ша на Україні не до упадку йде, а все
більш розвиваєть ся і кріпне.
Не можна промовчати про другий
рід друкованого слова, а саме про ріж-
ні книжки і т. д. Як відомо з поперед-
них слів, до 1905, року на росийській
Україні було тілько два видавництва, що
стояли більш-меньш міцно — се „До­
бродійне Товариство” у Петербурзі і
видавництво „Вік” у Києві. Від 1905
року сі видавництва розвинули дуже
•кваво свою діяльність, а поруч з ними
народжують ся й нові видавництва, я-
кі не обмежують ся вже видаваиєм тіль­
ки красного письменства, а видають
книжки найріжиороднїйшого змісту. В
Петербурзі в 1906. році повстають ви­
давництва „Б о р о т ь б а” і „П р а ц я” ,
які видали ряд книжок революційного
змісту, які через утиски російського у-
ряду мусїли скоро припинити свою дї-
чльнісіь. В той же час у Києві повстає
вид. „Р а її о к” , коїте видало найви-
датнїйиі' праці М. Драгоманова, при-
шачені для народу: в Полтаві заснову­
ють ся вид. „У к р а і н с ь к и й У ч и-
ге л ь” , шо видає книжки педаґоґічного
змісту. Пізнїйше се видавництво перей­
шло до Ки-;ва і тут розвиває свою ді­
яльність. З київських видавництв, що
повстали ио 1905. році і до сього часу
пгацюють, можемо зазначити „Л а н” ;
котре видало цілий ряд народних і дитя­
чих популярних книжок. „Ч а с” — ви­
дає дешеві книжки для народу.
„Д з в ; и” найсолїднїйше з нових ви­
давництв, котре видає повні зібраня
иайкрасших наших письменників, пра­
ці економічної науки і ріжні попу-
тярні книжки для робітників і селян.
,.К р н н и ц я” видавництво, що по ха­
рактері СВОЄЇ ДІЯЛЬНОСТІ! підходить до
..Часу”. Поза сими видавництвами є
digitized by SVOBODA
— I l l
оогато дрюншших і специяльнпх. але
на них міг спинятись не будемо. Згадає­
мо ше про видавництво київського То­
вариства ..П р о, с ь в і т а” яке видало
цілий ряд популярних книжок, але п р и-
П ТІ II II л о с в о ю д ї я л ь н і с т ь в
1909. р о ц ї н а к а з у уряд у Вза-
галїж можемо сказати, шо видавнича ро-
1906. року на всю Україну була
.шше одна книгарня українська в Києві
„Книгарня Київської Старини”, тепер
ми маємо в Києві крім „Київ. Старини”
книгарню „Літературно-Наукового Віст-
ника” і книгарню вид. „Час” Богато
маємо українських книгарень і поза Ки­
євом. З них найголовнїйші в Х аркові,
Хлопцї- жартуни на російській Україні (в Харківщині).
Х лопці обіцяли кацаиови, що „зроблять його патрет” на паркані, а кацап сидить
сііокійно і чекає на свій „патрет”
бота і'іде на росийській Україні досить
добре, р’к-річно випускають у сьвіт сот­
ні тисяч книжок ріжноманїтного змі­
сту. Кннжки ті, без огляду на заборони,
всеж таки розиовсюднюють ся серед
народу і знаходять читачів. Посередни­
ками головними між видавцями і .чита­
чами являють ся украї нські к н и-
г а р н ї.
Полтаві, Катеринодарі (Кубань), Ка-
течінсславі, Одесі, Петербурзі-.. (Мо­
сковщина) Житомирі і т. д. Всі книгар­
ні вже міцно стоять на своїм ґрунті і
випродують масу книжок. Отже рух ви­
давничий і рух книгарський сьвідчііть
найкрасше цро те, оскільки вже виро­
сла народна сьвідомість і, яка велика
потреба у людий наших мати книжку,
digitized by SVOBODA
— 1 1 2 —
написану рідною мовою. Цікавлять ся і
читають російські Українці' не тільки
ті книжки, що виходять на територій ро-
снйсьвої України, а спроваджують ве­
ликими масами також і книги з Галичи­
ни. Головним посередником в тім д'їлї
є книгарня „Літературно-Наукового
Вістника” Зазначуючи в ионередних
словах те. оскільки наш иарід горнеть
ся до рідного слова, всеж мусимо скачати,
що наслідки того не такі добрі. Сьому
причиною являеть ся найголовнїйіне те,;
що роси Гі с ь к а У к р а ї на ще й
д о н її н ї н е лі а е п і одно ї ш к о-
л и. де б и н а у к а в и к л ад а л а с я
]) і ди о ю м о в о ю.
Про негайну потребу шкіл рідних
на Україні' не будемо говорити. Кожда
людина мусить знатті, що без рідної
школи нарід не може розвиватись, не
може зростати культурно, а мусить ли­
шатись завсїди в задних рядах культур­
них паролів. Знав і знай се народ у-
країнський і завзято веде боротьбу на
протязї цілого часу за рідну школу,
народню, середну і висшу. Особливо ся
боротьба завзято вела ся в 1905. і 1906.
роцї, в часи найвнсшого ніднятя на­
родного руху. Майже не було на У-
країнї такого села, такого хутора, де би
не збигали ся віча і иарід сам у вимо­
гах політичного характеру ставив пункт,
що на Україні' мусять бути скрізь за­
ведені школи, де би дїтпй їх учено рід­
ною мовою та вказувалось на те, що
теперішні школи з мовою впкладовою
московською не тільки не дають людям
корнети, а навпаки затемнюють дітям
голови і відбивають у них охоту до на­
уки. Що се її справді' так, ми маємо
богато доказів. До того часу поки У-
країна мала свої школи, майже не було
люднй неграмотних, вчились тодї і
хлопцї і дівчата, Україна давала бога­
то вчених людий, які пгацювали не
т'.іьки на Україні', а й в Московщииї.
котра в ті часи не мала своїх вчених
і осьвітою не могла пишатись. Тепер
мн бачимо не те. Н а У к р аї н ї т е-
п е р г г а мо т н і с т ь у и ал а до н е-
м о жл и в о с т тт. Діти хоч і ходять до
школи, але звідтіль знаття не вино­
сять, бо мова в школї для них чужа і
незрозуміла. Навіть т:, що вчили ся і
скінчили народну школу, по двох-грох
роках ледви-ледви можуть зробити свій
підпік;*. Народ український тепер иро-
с-ьвітно стоїть на останнім місци між
иншимн народами. От, до чого довів
його російський царський уряд! І те­
пер, коли нарід вимагає рідної школи,
уряд напружує всї сили, щоб придуси-
ти ще більш його та загнати ще далі
в темний кут. Він добре знає, шо, давши
школу українському пародови. тимсамим
дасть йому змогу рости культурно і ді­
знаватись про ту правду, яку перед ним
ховаєсь. В своїй боротьбі з українським
народом царський уряд не знає меж
і знову дійшов до того, що забороняє
в школах тримати книжки писані мо­
вою українською, забороняє учителям
говорити до дїтнй їх рідною мовою, н а-
в і т ь д ї ’і’ я м з а б о р о п я є м і ж со­
бою р о з мо В Л Я Т И |) і дн 0 10 М 0 -
в о ю. Але сей глум, се знущане катів
над цілим народом вже не страшить
нас. Настане час і вже близко він, ко­
ти снинемо ми з себе ярмо і зметемо
все те смітя. всю ту грязь, яка дусить
ще нас своєю силою. Вже останні ро­
ки показують, шо той час близко. Все
сьмілїйше та сьмілїйше виступаз нарід
в боротьбі за свої права. Особливо гуч­
но пролунали голоси з вимогами народ­
ної школи з рідною мовою на останнім
у ч и т е л І»с ь кі м з’ ї з дї. що відбув
ся в Петербурзі' з кінцем 1913. року. На
сім з’їзді було щось коло 6.000 народ­
них учите'їв і майже о.тноголосно ухва-
шлн резол іоцшо. в якій для всіх -поне­
волених народів, шо заселюють Росттю,
дома гають ся пг к і .г з рі д н ого м о-
в о то.
Наслідки сього з'їзду покищо сум-
11і: Учителям, ото брали там участь зде­
більшого виповідають службу і садять
чо вязниць. Але у ч и т є л ї ті були вираз­
никами потреб народних, їх можуть по­
садити. та не зможуть посадити всьо­
го на.»-оту до вязнииї. Разом з домаганем
ттарочпої школи у гілн’й мові провадить
"я боротьба і за середну та висшу шко­
лу і ся боротьба припинить ся тільки
digitized by SVOBODA
— 118 —
тоді, коли народ наш вийде перемож­
цем і здобуде собі своє.
В початках 1906. року українська
інтелїґенция, щоб хоч трохи зарадити
сумному нросьвітіюму станови України
починає заводити скрізь по більших мі­
стах і місточках товариства „П р о-
с ь в і т н” На протязі короткого часу
„ІІросьвіти” густою сїтю вкрили Укра­
їну і коло них згуртували ся численні
маси народу, але вік сих товариств був
не довгий. Одна за другою посипались
заборони уряду і з великого числа ли­
шились тепер тільки в деяких місцях
„ІІросьвіти” . та й ті >не можуть ве­
сти своєї роботи в бажаних розмірах.
Одначе жптє і рух український не
сшшяєть ся: він іде і в ширину і в
глибину. Вже тепер маємо богато інсти-
туций на Україні не тільки просьвітних,
а й економічних, маємо докази й того,
що рух український іде все жвавійціе
і набирає політичної ваги/ Вже тепер
ясно виставили Українці й те, що вони
домагатоть ся не тільки шкіл і борють
ся не тільки за рідне слово, а домага-
ють ся і борють ся за а в т о н о м і ю
У к р а ї н и, за ті права, які так на­
хабно в;дібрав Україні' російський цар­
ський уряд. Тільки вільна, автономна
Україна зможе розвиватись, зможе про­
вадити житє своє так. як того воно ви­
магає. Боротьба за автономію виросла
тенет) до тих розміни, що замовчувати
її немає потреби. Участь беруть тут
тіе тільки інтелїґенти. а й селянство і
роб'тництво. Нанкрасшим доказом того,
оскільки вже виріс український рух, бу­
ли і 914. року столі тні р окови- ,
н и і-і а ш о г о ґ е н ї я Т араса III е в-
ч е її к а. Російський уряд повів ска­
жену боротьбу проти того сьвята. Забо­
ронено не тілько робити по містах на
Україні' в сей день засїданя або обходи,
присьвячені Т. Шевчеикови, а навіть
заборонено правити за него по цер­
квах панахиди. Але на сей раз царський
уряд не розрахував вже своїх сил. За­
боронами своїми він не затулив ротів
Українцям, а навпаки, справа україн­
ська стала ще годоснїйшою. На весь
еьвіт пролунали голоси про сї ганебні
вчинки російського уряду. Не зміг він
заборонити вже й самого сьвята. Маси
народу, не маючи змоги сьвятнувати в
домах, вийшли на улицю і демостра-
тивно заявили походами, революційни­
ми піснями і піснею „Вічної памяти”
Т. Шевченкови, що вони на далї не
дозволять знущатись над собою росий-
сьному урядови. Сї походи, сї виступи
показують, оскільки виросла вже сьві-
домість народна, дають надїіо й на те,
то ми стоїмо вже на порозї справжної
свободи, дають надїю на те, шо не да­
леко вже той час, коли „розкують ся
заковані люди” і стануть до будови но­
вого житя. Небо вже жевріє й палає і
ранок недалеко.
Петербург, дня 15. мая 1914.
Г. Левчик.
Р А З О М Б Р А Т Я !
(З білоруського.)
-ж-
Р а з о м , б р а т я , б у д ь м о в з г о д  
Ч и в н е д о л  , ч\ і в п р и г о д  
І з л у ч  м с я в ш н у р я к г у с и ,
Н а г а р а з д е с т Б  л о р у с и !
Б о ч и х т о к о л и б у в в с и л  
В  н и к п о л о м а т ь в  д р а з у ? —
Н е з д о л  є — т  л ь к и в и л л є
М т г о п о т у , с и л   ч а с у !
о с □ о с
А к о л и й о г о р о з в я о  с е ,
К о ж д у в  н т о д   п р у т и н к у ,_
Я к в  з ь м е т ь с я , я к н а л я ж е .
П е р е л о м и т ь я к б и л и н к у .
Т а к   м и , к о л и , в г р о м а д  
Р а з о м с т а н е м о с т  н о ю ,
Р а з о м б у д е м ж и т ь   р а д и т ь ,
Н е з л я к а ю т ь н а с б  д о ю .
ХЗООС з о о с =>=з о
8
digitized by SVOBODA
:a
С т е п а н Р у д а н с ь к и й .
Ч ОРНІ ДУМ И з в и с ли .
Не згадаю гадки,
Не змишлю я мисли!...
Як чорнії хмари
Чорні думи звисли!
Порадь, мати, що дїяти,
Ой чи жити, чи вмирати:
Порадь, моя мати!
Роспукає серце,
Каменїють груди...
Скажи, моя нене,
Що зі мною буде?
Кажуть люде: „в сьвітї чари,
В сьвітї люде, не татари:
Не будеш без пари!”
Ой сьвіте мій, сьвіте!
Лушпина оріха!
Де твої роскоші,
І де твоя втїха?
Нудно в тобі, як в неволї,
Тільки мука, тільки болї, —
Нї волї, нї долї!
І ви, мої люде,
Люде — не татари,
Чи хоч раз ви руку
Сиротї подали?
Кому горе — горе й буде,
Другим жалю не прибуде...
Люде- ж мої, люде!
Наоколо глянеш —
Та й каменем станеш,
А на себе глянеш —
Як билина вянеш.
Лист за листом опадає,
Рік за роком упливає,
Назад не вертає!
Не згадаю гадки.
Не змишлю я мисли,
Як чонії хмари,
Чорні думи звисли.
Порадь, мати, що дїяти:
Ой чи жити, чи вмирати:
Порадь, моя мати!
digitized by SVOBODA
Степан Руданський.
ХТО- Ж РІДНЕНЬКИЙ ТАМ
ЗА ПЛА ЧЕ?
Не дивуйтесь, добрі люде,
Добрі люде, ви сусїди,
Що задумуюсь між вами.,
Що журю ся я завсїди.
Лїта мої молодії...
Що- ж по тому, що- жпо тому,
Як без щастя, як без долї
Жити в сьвітї молодому?
Моє щастє за горами
Може другим помагає.
Може доля враз з Дунаєм
В синє море упливає.
Житє моє! житє моє!
Ти — покошеная нива.
Не осталась, не пригнулась
Жадна квіточка щаслива.
Жар серденько пригріває,
Душа рада- б в холодочок, —
Та де гляну — щоб то нущин! —
Тільки камінь та пісочок.
І я сохну, засихаю,
Як в степу билина тая,
Поки мене не пригорне
Де могилонька сирая.
І григорне могилонька!...
Хто- ж рідненький там заплаче?
Хиба ворон чорнокрилий
Пролїтаючи закраче.
І пригорне могилонька!...
Хто- ж за мене спогадає?
Як подумаю за сеє,
З жалю серце розпукає.
Не дивуйтесь же ви, люде,
Не дивуйтесь ви, сусїди,
Що задумуюсь між вами,
Що журю ся я завсїди!
Могила українського поета Степана Руданськогд
в Ялтї на Кримі.
На камени видно нанись з іменем поета і датою
смерти, а в горі отсей цитат з його ноезиї:
„На могилі не заплаче
Ніхто в чужині,
Х иба хмаронька заплаче
Доїдем по мені.”
digitized by SVOBODA
Антін Лотоцький.
СЕСТРА-КОЗАЧКА.
OGOOGOOOO
Історичне оповідане на основі народної піснї.
а запороських зем­
лях, недалеко
границі', між го-
рішним бігом рік
Орелі та Донця
стояв чималий
хутір. У сьому
хуторі жнв уже
від непамятних
часів рід П етрен­
ків. Як давніш
буй сей рід ніхто
не знав, навіть у
<*ем’ї П етренків.
Оповідали лише
собі в їх роді,
що колись давно
прийшов був на
Сїч козак П етро.
Завзятий був се козарлюга,
лицар славний на ціле За-
пороже, а при сім силач над
силачами. Кількома наворо-
тамп був він кошовим ота­
маном. богато битв звів із
Турками й Татарами, а все
виходив з них переможцем. Невір-
тгі бояли ся його як огню, саме імя
його наводило страх на них. А кобзарі
по всій У країні енівалп думи і пісні у
його честь. В часі одної виправи на Ту­
реччину визволив він враз із иншими
невольниками й одну дівчину. Як поба­
чив її козак П етро, залюбив ся на смерть,
така краля була вона. А й дівчина всім
серцем покохала молодого, гарного,
славного козака. Не жити вже йому на
Січи! Ось і візвав він товариство на ра­
ду тай каже:
— П анове молодці', славні Запорож­
ці! Думав я вік увесь у нашій славній
Січи звікувати, враз із вами козацької
слави добувати, так доля инакше су­
дила! Сподобала ся мені дівчина, сам
Бог мені її післав, так хочу я у власній
хаті з нею вік звікувати. Та не кину я,
товариші, моєї шаблюки сестриці. У
кождій тривозі, у кождій потребі, на пер­
ший поклик я прибуду з вами добувати
козацької чести та слави.
— Славно, славно! — загули Запо­
рожці, славно батьку П етре!
Тут виступив ґенеральний писар і
каже:
— П анове товариство, дозвольте й
мені до вас слово держати! Коли вже та­
ка Божа воля, щоби наш батько кошо­
вий та на своз хазяйство перейшов, то
нехай уже так буде! Та не слід нам зго­
дити ся на се, щоби він наші землї зо-
digitized by SVOBODA
чогось братчик її любий голову пону­
рив. сумує, чогось задуманий ходить!
Яка-б то сьому причина? Рада би се-
— 117 —
всїм покинув. Згадаймо його славні да­
ла, його заслуги для Запорожа. Чи не
слїд нам його винагородити? Здавна вже
водило ся так, іцо товариство давало
своїм заслуженим братчикам землю. На­
ділім же й ми нашого батька кошового
землею. Нехай живе, коли вже не на
Січи, так на наших землях на славу й
честь Запорожа.
— Згода, згода! — закричало това­
риство, підкидаючи в.гору шапки.
Петро вибрав собі землю в орель-
ській па ланці* ) й там зараз таки по ве-
сїлю побудував ся та поселив ся.
*
* *
Від сього то козака Петра й почав ся
рід Петренків.
Із сього роду походили й Супрун**)
та його сестра Орися. Були вони си­
ротами. Батько Василь иоциб у борбі з
Татарами, а мати вмерла небаром із туги
за ним. Супронови було тоді всего 14
літ, а сестрі 10 кінчило ся. Лишили ся
вони сиротами, а при них тільки старий
дїд Опанас та його жінка Катря. Обоє
старі ще Супрунового та Орисиного
батька малим затямили, а тепер прибу­
ли на хутір помагати молодим сиротам-
внукам у господарстві. Але хоч і моло­
денькі іце були Супрун та Орися, скоро
взяли ся за хазяйство й не дали йому
запропастити ся, пильно рук приклада­
ли та очий не спускали. І добра в ха­
зяйстві прибувало, хазяйство росло,
збільшало ся. Всї дивували ся, що во­
ни обоє, брат і сестра такі ще молоді,
а такі вже добрі хазяї з них.
Орися з Супроном дуже любили ся.
Ще з малечку одно без одного й хвили­
ночки бути не могло. І иераз тай не двічи
обоє присягали собі, що одно одного в
пригоді', в нещастю боронити буде.
Оттак живуть вони, ростуть. Йому
вже поза двайцятий пійшло, а їй ші-
снайцятий кінчив ся. І бачить сестра,
* ) П аланка те саме, що в нас повіт. Таких
наланок було 8 на Запорожу.
* * ) Софрон.
стра знати, щоб розрадити брата, про-
гнати сум, задуму від нього. І питав йо­
го: „Чого ти, братїку, так усе сумуєш,
чого ти якийсь не той став?” А брат
їй на се було лиш рукою махне тай ска­
же: „Ніщо, оттак!” Аж якось раз, ко­
ли сестра наставала на нього, щоби ви­
явив причину свойого смутку, каже він:
„Ой, як меиї, сестро не журити ся! Усї
мої предки й батько й дїд і прадід, усї
вони були на Сїчи й там слави лицар­
ської здобували, а я..., а мені' годї, хоч
я вже й до літ дійшов. Молодші від мене
йдуть на Січ”
— А то чому тобі годі?
— Чому? І ти ще питаєш ся! А
нк-жеж менї хазяйство лишати ! Щоб
змарнувало ся?
Зажурила ся й сестра. Справді від
напдавнїйшпх часів, під їх предка Пе­
тра почавши, кожний хлопець з їх ро­
ду був на Сїчи, слави козацької добував,
а її любий братчик мав би не бути! Та
хазяйство справді! Що діяти?!
Зажурила ся сестра і як звичайно в
таких слрапах подала ся за порадою до
бабусі Катрі. Від смерти батька та ма­
терії вони обоє, старі Опанас та Катря
були їх одинокими дорадниками. Сумна
удала ся Орися до бабусї Катрі, яка за­
ходила ся в пекарні' коло вечері. Катря
зараз замітила зміну на лици Орисї і
спитала:
— Що з тобою, Орисю, чого ти така
сумна?
Орися розповіла свою журбу, а ба­
буся зараз і каже:
— Ото найшла чим журити ся І Чиж
ми: та, я та мій Опанас не дамо ради
хазяйству, як Супрун буде на Січи. Да­
мо! Він най іде та слави добуває, а ми
тут і без нього гречку сїяти-мемо.
— А й справді', бабусю, що я на
сю гадку не впала! Пійду скажу йому,
най не журить ся хазяйством та іде
на Січ.
digitized by SVOBODA
— 118 —
— Йди, йди, Орисю, а я пійду і
скажу свому старому, най і він його
вмовляє.
Й Орися зараз побігла до бра­
та й почала його вмовляти. Небавом
прийшов і старий Онанас тай у двоє
так і переконали, намовили його.
— Ми тут у трійку доглядати-мемо
хазяйства, а ти, Супруне, не гай ся,
а мерщій лагодь збрую, сідлай коня та
гайда в дорогу. За хазяйство не бій ся,
іш всі троє доглядати-меуо його як ока
в голові...
І так усиокоїли Супруна, що він рі­
шив ся не гаятись, а таки на другий день
ї хати на Сїч.
II.
На другий день скоросьвіт уже ввесь
хутір був на ногах..
На подвірю перед ґанком держав
наймит осідланого вороного коня, котрий
нетерпеливо бив кощітами об землю, а
біля коня 'стояв спертий рукою на сї-
дло Супрун та розмовляв з дїдом Опа-
насом. Оподалїк стояла вся служба.
Небаром вийшла й Орися зі старою
Катрен). Орися несла в руках шаблю з
дорогою рукоятю і пістолї сріблом око­
вані. Підступила до брата, подала йому
збрую тай сказала:
— Отсею шаблею, братїку, твій бать­
ко, дід і прадід рідну землю від ворогів
боронили, козацьку славу добували, не­
хай і тобі послужить вона до слави й
чести козацької.
Брат узяв із сестриних рук батьків­
ську збрую й обняв та поцілував сестру
яа. прощанє. Відтак попрощав ся зі ста­
рим Опаиасом, котрий сказав йому:
— їдь здоровий, сину, та не зроби
сорому предкам твоїм, не зроби сорому
її мені', що вчив тебе воєнного ремесла.
Попрощавши ся ще з Катрею та з
усїми домашними, скочив Супрун на ко­
ня, поклоиив ся ще всім та рушив у до­
рогу.
Обернув ся ще і сказав до сестри
на н і в жартом:
— А не забудь, Орисю, на се, що ти
мені присягалась оборонити мене в по­
гребі.
— Не забуду, нї! — відповіла се­
стра поважно й рішучо. — Тільки ти
про себе знати давай!
Супрун пустив ся чвалом і за хвилю
зник усїм домашним із виду.
III.
І так Орися лишилась сама, без бра­
га.. Сумно їй було. Тілько літ із малеч-
ку жили разом, майже нї на хвильку
зі собою не розлучали ся, а тут нараз
розлука на довгий час, а може... може й
на віки. Але годї інакше було. Годї, аби
він, козацький потомок, та на Сїчи не
побував.
Колись малою, коли дїд Опанас учив
Супруна на кони їздити та з рушниці
стріляти, вона нераз просила діда, що­
би і її вчив. Дїд зразу не хотів, казав,
що дівчині" кужіль прясти, а не воєнно­
го ремесла вчитись, але опісля, коли во­
на не переставала просити, взяв ся і її
вмити. Дївчина скоро навчила ся й ко­
нем уганяти і рушницею орудувати, а
й шаблею володіти! Старий Опанас ди­
вував ся та нераз говорив: „Шкода, 0-
рисго, що ти дівчина, а то-б на Сїч пій-
гіїла. там би з .тебе бравий козак був!”
А тепер вона й сама жалувала, що не
могла йти па Сїч разом з братом любим.
Довго не могла вона привикнути до
сього, що нема брата коло неї. їй усе
здавалось, що в хазайстві хибує голови.
Перше бувало все: „Брате, треба би те
а те зробити, як ти думаєш?” І хоч
брат усе притакував, на все годив ся,
вона ніколи сама нічого не робила, нї
в чім сама не розпоряджалась, у
всім питала братової згоди. А тепер не­
ма до кого звернутись, хиба от до ста­
рих Катрі та Отанаса.
Та правду сказати, як би не се ха­
зяйство, не хазяйські клопоти, то хто
знає, яке-б то й жиґє її було. Туга мо­
же би зв'ялила її як ненечку покійни­
цю. Х азяйство було її одинокою розра­
дою. Та ще в'сти від брата, чи то через
digitized by SVOBODA
— 119 —
людий, чи листами, були їй потіхою в
смутку. Але сї вісти й листи від брата
приходили щораз то рідше, а ось від я-
когось часу, від, більше як пів року во­
на ніякої вісточки від брата не має. Су­
мує, журить ся бідненька, як горличка
нобпваєть ся. Що там з братом її дї-
еть ся, де вій пробував, чому вістки ні­
якої про себе не подає, може в бісур-
менську неволю попав ся, а може й по-
гиб від бісурменської кулї.
IV.
А брат Супруи тимчасом у Сїчи про­
бував, з Турками, Татарами воює, в пень
їх сїче рубає, козацької лицарської сла­
ви добуває. І всі братчики Січовики йо­
го люблять та хвалять і величають, ли­
царем, козарлюгою називають і рік ще
ие минув, як Супруи прибув на Сїч, а
вже ного козаки курінним отаманом о-
бібрали.
Раз якось покликав його кошовий
до себе і прииоручив йому з чималим
відділом козаків податись на границі
Заиорожа, боронити їх від нападів Ор­
ди, а радше ординських харцизів, бо з
Ордою Залороже було замирилось на
кілька літ. І Орда сама не нападала, але
малі татарські відділи не давали спо­
кою границям Запорожа. Найбільшеж
нападали на табуни козацьких коний та
грабили їх. Отже кошовий велїв Супру-
нови обганяти границі Занорожа від сих
харцизів, але наказав йому заразом не
заганяти ся в татарські землї, щоби о-
після Татари не могли скинути вини за
зломанє мира на козацтво.
І Супрун таки зараз з більшостю
свойого куреня виправив ся на грани­
цю Занорожа стерегти її від Татар. Зра­
зу держав ся він приказу кошового, але
опісля щораз частїйше переходив^із сво­
їм відділом запороську границю й напа­
дав на татарські улуси. Вело ся йому.
Богато татарських улусів нійшло з ди­
мом, богато Татар упало від козацьких
шабель та самопалів, богато християн­
ських невольників скинуло кайдани і
вольні вернули ся в рідну землю. В од­
ній такій боротьбі возволив Супрун мо­
лодого козака, котрий лишив ся відтак
у його віддїлї. Супрун дуже сподобав
собі його, бо був веселий та жартун, а
попри се завзятий козак. А й молодий
козак привязав ся до.свого отамана. А
ще коли в одній сїчи Супрун виратував
його від неминучої смерти, то відтоді він
digitized by SVOBODA
— 1 2 0 —
не розлучав ся з ним. „Вірним тобі,
батьку, буду чурою до смерти!” — го­
ворив він йому.
Вело ся Суирунови, але одного разу
він заохочений удачами, загнав ся за
глибоко в татарські землї. Тут в боротьбі
відлучив ся якось від свого відділу й о-
пинив ся посеред Татар. При нїм не бу­
ло такого, тільки його вірний чура Се­
мен. Турки окружили їх довкола. Завзято
боронились оба Сунрун з Семеном. Чи­
мало татарських голов покотило ся від
їх шабель. Та ке сила-ж їм обом пе-
ремогти цілу хмару Татар! Мимо завзя­
тої оборони оба вони попали ся на та­
тарські аркани, обох узяли Татари в по­
лон. Оба вони дістали ся при поділі' та­
тарському ватажкови. Ватажок повів їх
обох у свій улус. Скоро пізнав він, що
Супрун се козацький старшина тай не
вбогий і каже до нього:
— Дай викуп за себе, так я тебе пу­
щу тіа волю.
— Як жеж я тобі дам викуп, коли
нема ким до дому переказати, щоби при­
слали гроші.
— Я пущу твого чуру, нехай він іде
тай викуп приносить, а тодї оба нійдете
на волю.
Зрадів Супрун. „Добре!” — каже.
1 посилає свого чуру та каже йому:
— Спіши ти, Семене, наперед до ко­
шового, нехай він війско збирає та йде
на Татар, а тодї ми без викупу пійдемо
на колю. А коли кошовий не схоче, так
ти не гай часу і спіши до моєї сестри, до
зимовика*) Петренків в Орельській па-
ланцї і проси мою сестру, нехай вона
статки, маєтки збуває, мене з неволі' ви­
зволяє. Ось тут даю тобі ще й лист до
кошового та до сестри. Заховай їх добре.
Поїхав Семен, а слуги татарського
ватажка провели його аждо границь За­
порожа. Наче на крилах летів Семен, ко­
ли вже отіинив ся на запороських землях
і вскорі прибув на Сїч. Тут зараз і по­
дав ся до кошового, дає йому лист від
* ) Оселя жонатого козака на Запорожи, ху­
тір на Заворожи.
Супруна й говорить усе, що велїв йому
сказати Супрун.
А кошовий відразу:
— Нї сьому не бути! Мені анї в
гадці' йти визволяти Супруна. Годїж ме­
та ізза нього задиратись з Ордою, на­
кликати нанасть на свою голову. Ми те­
пер якось поладнали ся з Татарами та
маємо трохи спокій, а тут... Я післав
його берегти наших границь перед та­
тарськими харцизами, а не нападати
на татарську державу, на спокійні та­
тарські улуси. Татарський хан жалів
ся вже переді мною на напади козаків.
Я відповів йому, що се не козаки а хар­
цизи нападають. Нї, нехай не сподїва-
вть ся від мене помочи! Умів нападати
без мого дозволу, нехай уміє й визволи­
ти ся без моєї помочи!
Бачить Семен, Що нічого не вдїє,
еїдлає коня й вихром жене до хутора
Петренків. Прибув, станув під брамою.
Слуги за дозволом старого Опанаса впу­
стили його на подвіре.
Питає його Опанас, до кого вігі та,
чого хоче.
— До панни Орисї Петренківни в
дуже важній справі! — відповів Семен,
зіскакуючи з коня.
Вийшла Орися на ґанок.
— Ось і вона сама! —•сказав дїд
Опанас.
Семен поклонив ся їй низко тай каже:
— Приїзджу до вас, панно, від бра­
га вашого.
— Від брата!— крикнула Орися ве­
село. — ІЦо-ж він?
— Він у неволі в Татар.
Орися зблідла як стіна.
— У неволї! Давно? — спитала ся
слабим голосом.
— Більше як два місяці вже! — від­
повів Семен та оповів їй все докладно,
як кошовий вислав Супруна на границі'
Запорожа береті їх від Татар, як він
не послухав приказу кошового, як опісля
через се кошовий не хотів його борони­
ти, визволяти з неволї. Семен скінчив
сим, іцо брат просить сестру, щоби зі­
digitized by SVOBODA
брала гроші та переслала викуп за ньо­
го і подав їй лист від брата.
Сестра задумала ся.
— Нї, я не дам, не иішлю викупу
за нього — сказала вона рішучим го­
лосом. — Козакови не слід грішми ви­
куп, повати ся з неволі', а шаблею!
незвичайну дівчину і тепер вперве стрі­
нули ся їх очи та не на довго. Обоє
вмить спустили зір в долину. Лиця обоїх
покрив живий румянець, мила дрож
пройняла їх обоє. По добрій щойно хви-
ли спитав ся Семен:
— Та де війска набрати?
Руська греко- католицька церква св. Івана Хрестителя в Сиракюз, Н. Й.
— Та хтож визволить його шаблею!
Кошовий не хоче! — сказав Семен сум­
но.
— Х то визволить? Я! Я обіцяла йо­
му, що в біді, в нещастю поспішу йо­
му з помочию і додержу слова!
Козак глянув із зачудованєм на сю
— Війска? Оголошу в нас по зимови­
ках та в Гетьманщині' по хуторах і сло­
бодах, що готовить ся иохід і до тижня
мати-мемо війска тут у себе доволі'!
Гроші, що мали би пійти на викуп, пій-
дуть на війско.
digitized by SVOBODA
Не минуло ще й дві неділі від при­
їзду Семена на зимовик, як на обістю зи­
мовика Петренків зароїло ся від оруж-
них людий.
Коли вже назбирало ся достаточне
число війска, почали Орися її Семен го­
товитись до походу. Орися й Семен, ка­
жемо, бо Орися нічого без поради зі Се­
меном не робила. Він був її правою ру­
кою. Від першої стрічі, як ми бачили,
почули ся вони близкими. А за час двох
неділь ще більше пізнали ся й переко­
нали ся, що їм одному без одного не
жити, одним словом покохали ся щиро
та вірно.
Та покищо найважнїйшим для них
обоїх було визволити Супруна з неволї
і тому старались як найскорше руши­
ти в похід.
Й одного дня ще дуже вранці стояв
на обістю зимовика відділ добре зоруже-
ного війска, на сильних козацьких ко­
нях. Стояв готовий до від’їзду. Лиш по­
переду стояв один кінь осідланий ще без
їздця. Держав його за поводи Семен, що
теж сидїв уже на кони.
Ось і вийшла Орися. На нїй ко­
зацька збруя.
Вийшла, вклонила ся війску і про­
мовила :
— Панове молодці! Зібрала я вас
на се, щоби ви дід моїм проводом ру­
шили в татарську землю, визволити мо­
його брата з неволї. Нехай вас те не
дивує, що дівчина сама береть ся про­
водити війском. в міжвами чимало слав­
них і заслужених лицарів, що могли
би обняти провід, але я обіцяла брато-
ви, що в нещастю сама поспішу йому
з помочию і мушу додержати слова.
„Славно, славно!” — крикнули ко­
заки, а Орися метнула ся на коня й
узявши від Семена поводи, вдарила ко­
ня та рушила наперед а за нею все
війско.
Ішли вони степами, мало й спочи­
ваючи. Орися на вдивовижу всім видер­
жувала всї невигоди походу й усе на­
V пирала, щоби скорше йти. На крилах
рада-б сердечна злетіти до брата ви­
зволити його з неволї.
Прибули в татарську землю. Тут му-
сї.ш вони обережно продиратись. До­
рогу вказував Семен.
Було вже геть під вечір, коли вони
наблизились до улуса, в котрім жив
Сунрупів пан. Козаки скрили ся в лїсї;
ждали ночі.
Стемніло. Відділ козаків наче сї ніч­
ні мари висунув ся з лїса тихо, тихе­
сенько. Попереду їхала Орися із Семе­
ном. Він вів їх просто до житла татар­
ського ватажка. Підкрали ся під дім.
Вартові не спали і зачали кричати та
стріляти на сполох, але в сїй хвилї опи-
ннли ся на козацьких ножах і повалили
ея до долу.
Однак крик і стрільба вартових не
проминули марно. Збудили всіх жильців
дому ватажка і сусїдних домів, а неба-
ром і цілий улус збіг ся та виступив
з оружем проти козаків. Татар було май­
же двічи стільки, що козаків, але ко­
заки сьміло й відважно наперли на Та­
тар. Почала ся завзята сїча. Довго одні
й другі не подавали ся. А попереду всіх
Орися! Беть ся завзято, начеб зросла
в боротьбі. А за нею в слід усе поступає
Семен та все накликає за собою това­
ришів, боїгь ся, щоб Орися не відлучи-
ла-сь від війска та не попала ся між
Татар і щоб з нею не склало ся се, що із
Супруном.
Довго, довго тривала боротьба. Вкін-
цн Орися найшла ся близко татар­
ського ватажка та з острою шаблею на
нього замахнула ся, щоб відрубати
йому голову, але Татарин відбив шаблю
й замахнув ся собі, однак тут прибув у
поміч Орисї Семен і рубнувши Тата­
рина шаблею по руцї, відрубав йому
руку враз із шаблею. Тепер Орися за­
махнула ся вдруге й Татарин повалив
ся до долу. І боротьба була вже майже
рішена. Не стало ватажка й Татари не
знали, що їм діяти. А козаки ще завзя-
тїйше наперли на них. Орися власним
прикладом і словами додавала духа ко-
digitized by SVOBODA
— 123 —
закам. І небаром боевище вкрило ся та­
тарськими трупами. З козаків лише
кількох упало. Вже лиш тут то там би­
ли ся купки Татар.
Ажтепер сказала Орися до Семена:
— Ходімо увільнити брата з неволї!
Семен кликнув ще кількох козаків і
разом іііншли до склепу, де були зачи­
нені невольники. Козаки взяли ся роз­
бивати двері. Двері скоро подали ся.
Козаки увійшли в середину. Орися шу­
кала зором брата. Найшла. Він зразу
її не пізнав, але вона пізнала його.
— Братїку мій — крикнула вона й
кинула ся розковувати кайдани — ти
вольний, я сповнила мою присягу, ви­
зволила тебе з неволї!
Другі козаки кинули ся розковувати
инших козаків, а Семен помагав Орисї.
І вскорі збільшило ся число козаків
визволеними.
Небавком Татари вже всї вигинули
від козацьких шабель, але й козаків зги­
нуло значне число.
— Братя, — каже Семен — по ин-
ших татарських хатах е ще чимало на­
шого брата в неволї, ходїмо і їх ви­
зволити.
І козаки розсипали ся по цілім улусї.
А сестра з братом стояла, розмову вела,
розпитувала. Брат не міг їй надякувати
ся.
— Чим я тобі, сестро, віддячу ся за
твої труди?
— Нічим, братїку, нічим, я лшп сво­
го повинність сповнила. І ти-б не інак­
ше поступив, колиб я попала ся в не­
волю.
Пройшли козаки весь улус, зруйну­
вали його, визволили невольників, на­
брали добичі та пустили хати з огнем.
Весело вертались козаки на Укра­
їну. А вже найвеселїйщі були Супрун
га Орися, а при них і Семен. Супрун
скоро пізнав, що Семен з його сестрою
люблять ся, але нічого не говорив, лиш
у душі тїшив ся, що з них гарна пара
буде.
Приїхали на зимовик. Супрун спра­
вив бенкет козакам.
Підчас бенкету дякував він усїм, що
зважили ся на небезпеку і пійшли в
чужу землю визволити його. Та при всіх
вас мушу зложити подяку — кінчив він
— моїй рідній сестрі, бо вона то скли­
кала й новела вас туди. Дякую тобі, се­
стричко, ще раз і бажаю тобі всього
доброго. Дякую й тобі, Семене, за всї
твої труди. Сестро й ти, друже Семене,
не всилї я вас за всї ваші труди вина­
городити. Думаю; що хоч у части від­
дячу ся вам, коли тепер в сей радісний
день при всіх оповіщу ваші заручили.
— Славно, славно! — загули коза­
ки. — Х ай живуть молодята, хай живе
сестра-козачка.
В кілька неділь опісля відбуло ся
посіле Орисї із Семеном. Гучне було
восїл,е, гостий було повно з усїх усю-
дів Запорожа й Гетьманщини. А тягло
ся весїле цілісінький тиждень.
По весїлю сказав Супрун до сестри
та Семена:
— Ви лишіть ся тут на хазяйстві і
жийте щасливо та виховуйте дїтий, що­
би й сини і дочки ваші були такими
хоробрими та бравими козаками й козач­
ками як ти, Орисю ,і ти Семене, а я
пійду на Сїч, дальше мечем служити За­
ворожу й усїй Україні!
digitized by SVOBODA
— Г24 —
Др. Іван Франко.
З Е М Л Е М О Я !
OC=5=DO
Земле, моя всеплодючая мати,
Оили, що в твоїй живе глибині',
Краплю, щоб в бою сильнїйше стояти,
Дай і менї!
Дай теплоти, що розширює груди,
Чистить чуте і відновлює кров,
Що до людий безграничную будить,
Чисту любов!
Дай і огню, щоб ним слово налити,
Душі стрясать громовую дай вдасть,
Правді служити, неправду палити
Вічну дай страсть!
Силу рукам дай, щоб пута ломити,
Ясність думкам— в серце кривди влучать,
Дай працювать, працювать, працювати,
В праці сконать!
П О Л О Н Т Р О Х П О П А Д Я Н О   .
(Народна пісня.)
К о л и Т у р к и в о ю в а л и ,
Б  л у ч е л я д ь з а б и р а л и ;
І в н а ш о ї п о п а д о н ь ш
В з я л и в о н и т р и д  в о н ь к и .
О д н у в з я л и п о п р и к о н  ,
П о п р и к о н   н а р е м е н  ;
Д р у г у в з я л и п о п р и в о з  ,
П о п р и в о з   н а м о т у з  ;
Т р е т ю в з я л и в ч о р н   м а ж  ...
Щ о   в з я л и п о п р и к о н  ,
П о п р и к о н   н а р е м е н  ,
Т о т а п л а ч е : „О й , Б о ж е м  й !
К о с о м о я ж о в т е н ь к а я !
Н е м а т и т я р о з ч  с у є ,
В  з н и к б и ч е м р о з т р  п у є !”
Щ о ї в з я л и п о п р и в о з  ,
П о п р и в о з   н а м о т у з ї,
Т о т а к р и ч и т ь :
„О й Б о ж е м  й ! н  ж к и м о ї!
„Н  ж к и м о ї б  л е н ь к  ї,
Н е м а т и в а с у м и в а є ,
П  с о к п а л ь ц   р о з ’їд а є ,
К р о в ц я п у к и з а л и в а є !”
Щ о ї в з я л и в ч о р н   м а ж  ,
Т о т а п л а ч е , т о т а к р и ч и т ь :
„О й , Б о ж е м  й ! о ч к а м о ї!
О ч к а м о ї ч о р н е н ь к  ї!
Т  л ь к и к р а ю п р о х о д и л и ,
А б  л и й с ь в  т н е в и д їл и .
digitized by SVOBODA
Я К М І Н І С Т Р И У Щ А С Л И В Л Ю Ю Т Ь Н А Р І Д
(Х інська істория, подібна до росийського житя.)
В. Дорошевич.
ші Неба — хай імя його
•пережне всесьвіт — цї­
сар Лї-Ю-А стояв бі­
ля вікна своєї порцеля­
нової палатки. Вій був
молодий і тому добрий.
Серед блееку і велпчавостп, що окружа-
ли його, він ніколи не переставав дума­
ти про убогих, оминених долею.
ІІМ ОВ дощ. Лив стру-
ями. Небо плакало, а
разом з ним цьвіти
і дерева проливали
сльози. Серце стисну­
ло ся цїсареви з жалю
і він викликнув:
— Яка гірка доля
того, котрий навіть не
має капелюха, щоби
накрити голову в та­
кий дощ!
1, вернувши ся, цїсар сказав звер­
таючи ся до свойого палатного управи­
теля: ,.Я хотів би знати, ск'льки бідаків
в моїй столнци в Пекіні не має капелю­
хів?!”
— Сьвітло Сонця! — сказав управи­
тель Цсунґ-Х і-Цсанґ, падаючи на колі­
на і схиляючи голову, — чиж є щоне-
будь нездійсниме для володаря всїх во­
лодарів!! Скорше ніж зайде сонце, ти
будеш знати, о Батьку Зорі, се, що ти
бажаєш знати!!
_Цїсар ласкаво усьміхнув ся, а Цсунґ-
Х і-Цсанґ з усеї сили пустив ся бігти до
першого міністра Саи-ПІі-Санґа. Він
прибіг задиханий, а до того ще змішав
ся так. що навіть не міг віддалі всіх
почестпй, які належали ся першому мі­
ністрові!.
— Загальна Радість, наш наймило-
стивіпінтій цїсар, — промовив він, ле-
дви дихаючи — дуже занепокоєний. Йо­
му додають жалю ті люди, котрі ходять
по місті без капелюхів, і він нинї ще
хоче знати, скільки їх в Пскнії!
— G такі поганці! — відповів Сан-
Іїїі-Санґ, і зараз таки приказав прикли­
кати Пі-,Хі-Во, головного начальника
міста.
— Погані в'сти йдуть із палати! —
сказав він. коли Пі-Х і-Во на знак по­
таші ск.юпив голову до самої землі. —
Повелитель нашого житя запримітив не­
порядок !
— Що? — зі страхом викликнув Пі-
Х і-Во. — Якже се могло стати ся, ко­
ли прогар іній тінистий сад зовсім від­
діляє палату в:д Пекіна?
— Не знаю, як се стало ся — від­
повів Саи-ПІі-Санґ, — але цісаря
страшно занепокоїло, що ріжні голо­
дранці ходять в дощ без капелюхів. Він
нині ще бажає знати, скільки їх є в
ІІекіиї. Розвідайте ся про се.
— Зараз же прикликати сюди стару
собаку, начальника поліцій Джір-Санґа!
— розгнівано викликнув Пі-Х і-Во, о-
бертаїочи ся до своїх підданих.
І коли начальник міської иолїци'і,
дрожачи і блїдиїючи зі страху, кинув ся
йому до ніг, розгніваний начальник мі­
ста обсипав його градом проклонів.
— Нужденний, неробо, підлий про­
дажний чоловіче! Ти хочеш, щоби всїх
нас розчетвертували разом з тобою!?
digitized by SVOBODA
—■Поясни менї причину твого гніву,
— дрожачи сказав начальник полїциї
Джір-Санґ, — щоби я міг зрозуміти ла­
скаві слова твої. Інакше, бою ся, що
недоступний буде менї язик твоєї му-
дрости.
— Стара собако, тобі стерегти без­
рога, а не пильнувати порядку найбіль­
шого міста на сьвітї! Сам володар Ки­
таю запримітив непорядок в місті: по
улицях ходять ріжні голодранці, котрі
не мають капелюхів, щоби накрити го­
лову підчас дощу. До вечера мусиш ме­
ні донести, скільки таких непотрібів
найдеть ся в Пекіні!
— Все буде сповнене точнісінько!
— відповів Джір-Санґ, тричи вдаряючи
головою в підлогу. І за хвильку він вже
стукав ногами і кричав на своїх полі­
цаїв, скликаних ошоломлюючими звука­
ми ґонґа. (ґонґ се великий мідяний дзвін,
формою подібний до решета).
— Непотріби, — кричав він до сво­
їх поліцаїв — я вас усіх знищу, виві­
шаю, спалю живцем на жаріючих углях!
Як ви наглядаєте порядку в місті?! Лю­
ди ходять без капелюхів! Щоби менї за
годину зловлено всіх тих, що не мають
капелюхів бодай з морської трави!
Жовніри кинули
ся сповнити при-
каз і цілу годину
по всіх улицях Пе­
кіна відбували ся
лови на людий, ко­
трі не мали капе­
люхів.
— Держи його, лови — кричали по­
ліцаї хапаючи прохожих без капелюхів.
Вони витягали їх зпід плотів, парка­
нів, зпід домів, де вони сховали ся наче
щурі, котрих переслідує кухар, щоби
приготовити з них смачну страву.
І за годину всі ті, що не мали ка­
пелюха в Пекіні', стояли на вязпичнім
подвірю.
— Скільки їх? — спитав начальник
полїциї Джір-Санґ.
— 1 2 6
— 20.871, — відповів поліцай, кла-
няючи ся до землї.
— Карай їх! — сказав Джір-Санґ.
І за пів години 20.871 Китайців з
відрубаними головами лежало на подві­
рю вязницї.
Джір-Санґ пійшов до Пі-Х і-Во, Пі-
Х і-Во пійшов до Сан-ПІі-Сана, а Сан-
ПІі-Сан доніс про все Цсунґ-Х і-Цсан-
ґови.
День клонив ся до вечера. Дощ на­
став. Надлетів вітрець. Він сколихнув
деревами і брилянтовий дощ посипав ся
з дерев на запашні цьвіти, котрі горіли
і мінили ся в промінях сонця.
Цілий сад був повний сяєва і запа­
ху, і володар Син Неба Лї-О-А стояв бі­
ля вікна своєї порцелянової палатки, лю­
буючи ся чудовим краєвидом.
І тому, що він був молодий і до­
брий, то і в сю хвилю не забув він про
нещасних.
— До речі — сказав він, обернув­
ши ся до найстаршого міністра Цсунґ-
Х і-Цсанґа — ти мав дізнати ся, скіль­
ки людий в Пекіні' не має навіть капе­
люхів, щоби заслонити ся перед дощем.
— Волю володар» всесьвіта сьвято
виповнили його слуги — відповів Цсунґ-
Х і-Цсанґ з ііизким поклоном.
— Скількпж їх? Лише, вважай, ска­
жи менї всю правду.
— В цілім Пекіні нема иїодного Ки­
тайця, котрий не мав би капелюха, щоби
накрити голову підчас дощу. Кляну ся,
що я говорю чисту правду!
І Цсунґ-Х і-Цсанґ підняв обі руки
до неба і склонив голову на знак сьвятої
присяги.
Лице доброго цісаря засяяло від
щасливого радісного усьміху.
— Щасливе місто! Щаслива країна!
— викликнув він. — І як щасливий я,
шо народови так добре жиеть ся під моїм
ііанованєм.
А Сан-ІІІі-Санґ, Пі-Х і-Во і Джір-
Санґ одержали ордери Золотого Змия
за батьківську опіку для добра народа.
digitized by SVOBODA
С О   І Л Ь С Ь   І   Л И Ч І .
Все вперед! Всі враз!
*
Не лебедїти, але стреміти!
Народна честь,
Сьміле око,
Сильні груди,
Мало слів,
А діл богато!
Не плачем, а мечем!
Ділами, не словами!
Сьвіт посідає той, хто його здобуває.
Байдужі гинуть!
Нероба стає рабом.
Х то не йде, той лишає ся позаду.
П рирода дає иобіду все сотворіняя рухливійнпш.
Виховане тіла — се шлях до вихованя духа.
Х то сам своєї чести не цінить,
того ніхто не цінить.
Руханка се лік на байдужність, лінь, кириню.
*
Кожде поколїне відповідає за прикмети тіла і ду­
ха слідуючого поколїня.
Слідуюче поколїнє має стати ліпше ніж попередив.
*
М олодїж се будучність народу.
Ліпша молодїж, красша будучність.
*
Нарід, іцо не стремить до едности підчас мира,
не має карности підчас війни.
*
Руханка робить тїло гарним,
а дух відважним.
Треба вже молодїж виховувати в рухливости, че-
сности, карности, а цілий нарід набуде тих
прикмет.
Х то вміє слухати, той буде вміти приказувати.
Руханка учить приказувати і учить слухати. Ру­
ханка виховує вже в молодїжи орґанїзацийний
змисл, призвичаює до поділу праці, до відвічаль-
ности за обняту задачу, до совісности і точности,
до опанованя роботи правильною напругою, до
віри в свої сили.
*
У сьвітї лекше знайти маєток, ніж енерґічних,
розумних, совісних, щирих і точних робітників
до якоїнсбудь роботи. Виховане солідних робітни­
ків є найбільшою задачею кождого народу.
•й
Сьвіт слухає слів, але глядить на діла.
*
Розвивай свої сили, бо як ти слабий, то сьвіт
скрутить тобі карок.
О е и .
digitized by SVOBODA
Степан Руданський.
З В Е Л А М Е Н Е Н Е Б І Д А .
Звела мене не біда!
Звела мене.
Моя нене,
Звела мене не біда,
А дївчина молода. —
А дївчина
Як калина,
А дївчина молода.
Брівоньками звялила;
Брівоньками,
Хмароньками,
Брівоньками звялила,
Оченьками спалила,
Оченьками,
Зіроньками,
Оченьками спалила.
Губоньками зраїла
Губоньками —
Сливоньками,
Губоньками зраїла.
Личеньками строїла
Личеньками —
Чароньками,
Личеньками строїла.
Ой дівчино, не вяли,
Ой дівчино,
Ти рибчино.
Ой дівчино, не вяли,
Мого серця не пали!
Мого серця
Край реберця,
Мого серця не пали!
Коли любиш — не жартуй!
Коли любиш,
Та не губиш,
Коли любиш — не жартуй!
Як не любиш — розчаруй!
Як не любиш. —
Тільки губиш,
Як не любиш — розчаруй!
digitized by SVOBODA
С з ^ б о о г і в .
(Могила Богданова.)
Стоїть в селї Суботові
На горі високій
Домовина України
Широка, глибока.
Отто церква Богданова:
Там-то він молив ся,
Щоб Москаль добром і лихом
З козаком ділив ся.
Мир душі твоїй, Богдане!
Не так воно стало:
Москалики, що зазріли,
То все очухрали;
Могили вже розривають;
Та гроший шукають;
Льохи твої розкопують
Та тебе-ж і лають,
Що- за труди не находять...
Оттак-то, Богдане!
Занапастив-єси вбогу
Сироту Украйну.
За-те ж тобі така й дяка!
Церкву-домовину
Нема кому полагодить!
На тій Україні*,
На тій самій, що з тобою
Ляха задавила,
Байстрюки Єкатерини
Саваною сїли.
Оттаке-то, Зиновію,
Олексіїв друже!
Ти .все віддав приятелям,
А ї|і і байдуже!
Кажуть, бачиш, що „все-то те
Таки й було наше,
А фо ми тілько наймали
Тат?арам на пашу
Та }Полякам.”
Так сьміють ся з України
Стороннії люди...
Не Ісьмійте ся, чужі люди І
Це^ква-домовина
Розвалить ся, а зпід неї
Встане Україна
І ррзвіє тьму неволї,
Сьвіт правди засьвітить,
І помолять ся на волї
Невольничі діти.
Тарас Шевченко.
digitized by SVOBODA
Др. Іван Крипякевич.
Р У С Ь - У К Р А Ї Н А І М О С К О В Щ И Н А .
(Змаганя України до визволеня з москогської неволї від часів Хмельницького).
Злука України з Московщиною не
починала ся під щасливими ворожбами.
Вже на Переяславській раді в сїчи
1654. р. появила ся сильна опозиция
•проти союза з московською державою,
до якого змагав гетьман Богдан Х мель­
ницький, примушений безвихідним по­
літичним по доженем України. Коли мо­
сковські бояри зажадали, щоби козаки
присягли цареви на вірність, козацька
старшина заявила, що повинні прися­
гати в царськім імени московські бояри,
що цар буде шанувати українські права
і не видасть Українців Польщі. Бояри
не хотіли зложити присяги, бо, казали,
що цар самодержець не присягає під­
даним... Се викликало обурене міжкоза­
ками. Тільки з трудом здержано вибух
і з податливими переведено комедию
з’еднаня.
Але сьвідомі і політично вироблені
одиниці не хотіли погодити ся з мо­
сковським панованем. Визначні козаць­
кі полковиики як Богун, Сірко й инші
зовсім відмовили ся присягати цареви.
Потім остигли в приязни до Московщи­
ни навіть і найбільше рішучі її при­
хильники. Дуже скоро показало ся, що
московське правительство цілком не ду­
має обороняти Україну перед чужими,
але бажає використати її для своїх ці­
лий, зруйнувати край економічно і по­
літично та піддати його під важке яр­
мо самодержавя. Дуже скоро ппийшли
й українські повстаня проти ІИоснов-
іц и н и .
Першим, що хотїв підняти оруже
«роти московської влади на Україні,
був Б огдан Х мельницький.
Нераз несправедливо осуджувано вели­
кого гетьмана, що він був піддав Укра­
їну під московську зверхність; сам Шев­
ченко кидав на тінь Хмельницького гір­
кі обжалуваня... Правда — Богдан по­
дав перший руку Москалеви, але як по­
бачив свою помилку, то перший поки­
нув шкідливу дружбу і всї зусиля обер­
нув на се, щоби відірвати Україну від
Московщини. Останні два роки житя
старого гетьмана се час безнастанних
переговорів із сусїдними державами і
воєнних приготовлеиь на Україні, щоби
привести цілковиту зміну політичного
положеня. Х мельницький заключив со­
юз з північним ворогом Московщини
ІПвециєю, а також із Семйгородом, що
тодї підносив ся до більшого значіня
та з Туреччиною, а все, щоби не дати
загинути в московській неволї „вольно­
му народови”
Передчасна смерть Х мельницького
1657. р. на хвилю перепинила сї зма­
ганя. Але новий гетьман І ван В и-
говський вів дальше Богданове дїло
і проголосив отверто розрив із Москов­
щиною. В маніфестах до чужих держав
і в універсалах до народа пояснено при­
чину розділу тим, що Московптина не
додержала зобовязань щодо України.
мСьвідчимо про неповинність нашу” —
голосив маніфест гетьмана Виговського
— „і кличемо Бога в поміч — ми при­
мушені для захованя своєї свободи взя­
ти ся до законної оборони, щоби скину­
ти з себе те ярмо і шукати помочи cvcT-
дів. Не на нас спадає вина сеї війни,
digitized by SVOBODA
— 131 —
що вже починає горіти. Ми були вірні й
остаемо ся вірні нашому великому кня-
зеви і проти волї нашої беремо ся за
збрую”.
На жаль, міждержавні відносини то­
ді змінили ся і Виговському удало ся
тільки заключити договір з Польщею
— звісну гадяцьку умову, що утвори­
ла Велике Князівство Руське під поль-
скою зверхностю. Одначе воєнні кро­
ки пійшли ліпше як політичні. Коли
1659. р. московське війско увійшло в
північну Україну і почало облогу міста
Конотопа, Виговський несподівано на­
пав на росийську армію і погромив її в
небувалий спосіб: Знищено ціле війско
московське, двох воєвод взято до нево­
лї; московські відділи серед переполоху
втікали з української землі'. Але та слав­
на побіда під Конотопом 1659. р. не
принесла сподіваних успіхів. З внутріш-
гіих причин мусїв Виговський уступити
з гетьманства, а його наслїдник, слабий
Юрій Х мельницький помирив ся з Мо­
сковщиною.
Та мир не тривав довго. Тяжко було
удержати приязнь з Московщиною, на­
віть найбільшим її прислужникам. На­
слїдник Юрія Х мельницького І в а н
В р ю х о в е ц ь к и й був відданим слу­
гою Москви до крайних границь. Він
перший з гетьманів їздив з поклоном
до царя, оженив ся з Московкою та го­
товий був віддати всю управу в москов­
ські руки. Але гиет і переслідуване Мо­
сковщини і йому допекли так, що він
схопив за оружє. При підмозї правобіч­
ного гетьмана П етра Дорошенка
з початком 1668. р. підняло ся повстане
проти Московщини. Зазивні універсали
Б|і,,,уовецького знайшли всюди охот-
нтій послух, бо здирства московських
урядників і насильства війска знищили
всю їітіхильність для царського пано-
ваня. Почала ся дрібна вщт-татости мо­
сковських залог, розсипаних по краю,
десятки і сотки салдатів гинули пто дня,
козацька старшина рішучо приготовляла
повстане.
М о с к о рс ь к і залоги тримали ся ще
тільки в Києві і Чернигові. Мало вже
прийти до остаточної розправи з голов­
ним корпусом московського боярина Ро-
мадаиовського, коли смерть Брюховець-
кого положила конець сьому другому
повсташо. Дорошенко не м;г продовжа-
ти війни, а новий лівобічний гетьман
Д а м я н М ногогрі шний, хо'ч не*-
охотно, але мусїв відновити договір У-
країни з Московщиною. Сумно скінчи­
ли ся для обох гетьманів знакомствй З
Московщиною. Многогрішного цар за­
слав на Сибір, де він прожив до смертв
у великій нужді, а Дорошенко!також
докінчив віку в далекій північній ґубер-
нїї, на „почеснім” заслашо...
І в а н С а м і й л о в й ч, вибраний
потім гетьманом ішов слідами Брюхо-
вецького, — устуичивостю і •поко'рою
намагав ся здобути прихильність для
свого правлїня. Синів повисилав на на­
уку до Москви, як би в заклад своєї вір-
ности, доньку віддав за московського
воєводу та згодив ся на знесене автоно­
мії (самоуправи) української церкви.
Але і в;н під конець свого житя з&слу-
.жпв собі назву зрадника Росиї. В 1672.
d. Московщина задумала похід проти
Титарів, в якім мусїли й козакіг братр
участь. Похід не вдав ся, бо Татарії за­
вчасу випалили стен. Невдачу іі'оходу
приписала Московщина гетьманови ‘СЗт
мійловичеви, мовляв, він умисно все
так уложив, щоби знищити московське
війско. Не знати, чи се тільки була, ікле-
вета боярина Ґолїцииа, чи справді Са­
мійлович мав такі замисли. Але: ітідо-
зріда вистарчило і Самійловича ’скину*-
ли з гетьмана та вислали його з роди­
ною до Москви. Там його арештовано
і з одним сином заслано на Сибір. По
’твох роках вш умер в місті Тобольску.
Другого сина, що був чернигівським
полковником і задумав повстане, відда­
но під суд і покарано жорстокою смертю.
Невдачні пгоби повстаня підняв на­
ново гетьман Т в а ті М азепа. З по­
чатком гетьманства в:н також не думай
зривати з Москвою. Все мав злудну йа-
ЇГЇТО, піо иокірностю можна охоронити.
Україну перед остаточною’загладою. А'-’
ле сумна дійсність не дівала йому ба­
digitized by SVOBODA
— 132 —
вити ся мріями. Цар Петро почав силь-
.нош рукою нищити останки автономії;
іншнуканими способами став руйнувати
нещасливу країну. Податки, походи, по­
стої війск, роботи при північних кріпо-
стях, — все те показувало, про що
іцумае цар. І людям „відпадало серце
до великого государя” До Мазепи звер­
тали ся поклики народа: „Як ми за ду-
ілу^ Хмельницького завсїгди Бога мо-
.яймб7 ?ак навпаки ми і діти наші во віч­
ні' роди будемо душу ,і кости твої про-
•юина'ти, коли нас за гетьманства свого
в московській неволї оставиш... Очи всіх
на тя упорають...” Коли шведський ко­
роль Карло XII. ропочав війну з Ро-
сиею, пригадали ся давні часи зносии
України зі ПІвециєю, давні надїї на не-
зависимість козацької держави під швед­
ським зверхництвом. Почала ся пере­
писна, переговори, приготовленя. Але рі­
шучі події прийшли скорше ніж при­
готовленя. Король Карло несподівано в
осени 1708. р. вернув ся з війском на
Україну. Але тут не були приготовлені.
На .Україні стояли сильні московські
залоги, більшість козацьких війск за'
царським приказом була на Білій Руси.
а м’ж рештою не було порозуміня і
едности. Мазепа зі старшиною подав ся
до шведського та бор а, потім прибув і
Г орді єнко із січовим товариством,
але все те було мало і кампанія скін­
чила ся невдачею під Полтавою в черв-
«й. 1*709, р. "
Се останнє українське повстане про­
тік Росиї.
Українська опозиция внравдї не за­
мовкла і иізнїйше, але бажаня свої про­
являла тільки мемориялами, а не ору-
жем. Найбільше завзятим ворогом ро-
сийського пайовапя на Україні лишив
ся Ф и л и н 0 р л и к, бувший ґенераль-
іщй писар, вибраний гетьманом по
сморти Мазепи. Разом з українською е~
міґрациєю подав ся він до Туреччини,
потім до ПІвециї і по роках знов на
схід, пробуючи у всіх держав збудити
заінтересоване для української справи.
Наслїдник Мазепи на Гетьманщинї геть­
ман І в а и С к о р о п а д с ь к п й не
міг думати про оружиий сиротив по не­
давній невдачі, але веїми силами рату-
вав автономію України; так переймав ся
він справами краю, що коли цар уста­
новив „М алоросійську Колегію” для
нагляду над українською управою, з жа­
лю занедужав і умер 1722. р. Ще біль­
ше сьміливо виступав на,казний геть­
ман II а в л о П о л у б о т о к, котрого
за оборону давних прав України цар
Петро велїв арештувати й осадиш у
вязници. В Петропавловській кріїїости
в Петербурзі' умер гетьман Полуботок
1724. p., лишаючи намять горячого па­
тріота. Говорили, що коли Полуботок
розхорував ся, наляканий цар Петро
просив прощеня у нього, — але гетьман
сказав: „За невинне стражданє моє і
моїх земляків будемо судити ся у спіль­
ного і нелицимірного судиї — Бога на­
шого. Скоро станемо перед ним і він
розсудить Петра з Павлом”. На старих
портретах Полуботкових чигаємо слова,
то гетьман мав сказати цареви: „Засту­
паючи ся за вітчину, я не боюсь нї кай­
данів нї тюрми і для мене лучше най­
гіршою смертю умерти ніж дивити ся
на загальну загибіль моїх земляків”.
Такимиж шляхами ішов Данило А-
[I о сто л, шо навіть з пожертвованєм
особистого достоїнства боронив інтере­
сів свойого народа, сей послїдний козак
на гетьманськім уряді. Врешті й чужий
Україні К и р н . і о Р оз у м о в с ь к и й,
останншТ титуляріінп гетьман, стягнув
на себе гнїіі царагу за змагапя до авто­
номії України.
І навіть коли прийшов остаточний
ііонець гетьманству (1764. р.) і коли
на все українське жпте впали страшні
переслїдуваня, — інтелігентні україн­
ська не затратила змагань до са мостім--
пости України. Росинські управителі' У-
кгаїни 18-ого віку дивували ся. що нове
українсько поколїнє при захілпій осьві-
тї і культурі не переставало бути коза­
ками і все заховало горячу любов для
своєї напій і „солодкої вітчими” „Ся
невелика купка людий — так писали
тоді' про Українців — ипакше не ві т-
зиваєть ся як тільки, що то вони най­
перші на цілім сьвітї і що нема від них
digitized by SVOBODA
183 —
нікого хорооріишого, нікого розумнїи-
іного, і нема нігде нічого доброго, ні­
чого корисного, нічого дійсно свобідно-
го, що могло-б їм придати ся, і все, що
у них — то найкрасше” . З великою си­
лою проявили ся українські змаганя
1767. p., коли Катерина II. дозволила
всім частям держави виявити, яких за­
конів бажають. В сі украї нські
стани заявили тодї з незви­
чайною о д н о д у шн о ст ю, що
бажають да в н о і автономі ї , —
прав, які були за Б огдана
Х мельницького. Сї бажаня були
такі осгрі у своїм змісті, що тодїгттний
управитель України Румянцев пробував
арештованями спинити акцию і навіть
на його почин суд засудив трийцять
осіб на кару смерти за стрбмлїня до <к
сягненя самоуправи України.
Останні заходи визволити Україну
зпід росийського ианованя доходять до
порога 19-ого віку. Коли 1791. р. між
Росиею і Прусами прийшло до напружр-
ня відносин, в Берліні у міністра Герц-
берґа був на послуханю один з визнач-*
них Українців Капнї ст. Приїхав^вш-
із заявою, що Українці доведені до роз­
пуки тяжким гнетом росийського уряду,
задумують підняти повстане, і питав ся,
чи можна числити на пруське зверхниц-
тво. Але Пруси не вважали справи зрі­
лою і змаганя спинили ся.
Аж у другій половині 19-ого віку
ожили давні часи і стара справа знай­
шла вислів у нових формах...
Львів, в серпни, 1914.
Степан Руданський.
Т У Г А В М О С   О В Щ И Н І .
000000000
Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув чорні очи,
Повій, вітре, з опівночи.
Між горами там долина;
Там біленькая хатина;
В тій хатинї голубонька,
Голубонька- дївчинонька...
Повій, вітре, до схід сонця,
До схід сонця, край віконця;
Край віконця постїль біла,
Постїль біла, де спить мила.
Повій, вітре, тишком- нишком
Над румяним, білим личком,
Над тим личком нахили ся,
Чи спить мила, подиви ся.
Як спить мила, не збудилась, —
Згадай того, з ким любилась:
З ким любилась і кохалась,
І кохати присягалась.
Як забєть ся їй серденька,
Як дївча зітхне тяженько,
Як заплачуть чорні очи,
Вертай, вітре, к опівночи.
А як мене позабула
І другого пригорнула,
То розвій ся край долини,
Не вертай ся з України...
Вітер віє, вітер віє,
Серце тужить, серце млїє...
Вітер віє, завіває,
З України не вертає...
digitized by SVOBODA
7. Шевченко.
Т А Р А С О В А Н І Ч .
Ш./рознутї кобзар сидить
Та на кобзї грає;
Кругом хлопці і дівчата —
Як мак проць вітає.
Грає кобзар, виспівує,
Вимовля словами,
Як Москалі, Орда, Ляхи
Вились з козаками;
Як збиралась громадонька
В неділеньку в ранці;
Як ховали козаченька
В зеленім байраці.
Грає кобзар, виспівує,
Аж лихо сьмієть ся:
„Була колись Гетьманщина,
Та вже не вернеть ся;
Було колись панували,
Та більше не будем...
Тої слави козацької
По-вік не забудем!
Україно, Україно!
Ненько моя, ненько!
Як згадаю тебе, краю,
Завяне серденько!
Де поділо ся козацтво,
Червоні жупани?
Де поділась доля, воля,
Бунчуки,' гетьмани?
Де поділось? — Ізгоріло!
А чи затопило
Сине море твої гори,
Високі могили?
Мовчать гори, грає море,
Могили сумують,
А над дітьми козацькими
Поганці панують І
Грай же, море! мовчіть гори!
Гуляй, буйний, полем!
Плачте, дїти козацькії!
Така ваша доля!
Встає хмара зза Лиману,
А другая з поля:
Зажурилась Україна —
Така її доля!
Зажурилась, заплакала,
Як мала дитина.
Ніхто її не вратує,
Козачество гине,
Гине слава, батьківщина,
Немає де дітись;
Виростають нехрещені
Козацькії дїти,
Кохають ся невінчані,
Без попа ховають,
Запродана жидам віра,
В церкву не пускають!
Обізвавсь Тарас Трясило
Гіркими сльозами:
„Бідна моя Україно,
Стоптана Ляхами!”
Обізвавсь Тарас Трясило
Віру ратувати,
Обізвав ся орел сизий
Та й дав Ляхам знати!
Обізвав ся пан Трясило:
„А годї журить ся!
А ходім лиш, пани брати,
З Поляками бить ся!”
digitized by SVOBODA
135 —
Вже не три днї, не три ночи
Беть ся пай Трясило;
Від Лимана до Трубайла
Трупом поле вкрилось.
Ізнеміг ся"козаченько,
Тяжко зажурив ся,
А поганий Конецьпольський
Дуже звеселив ся;
Зібрав шляхту всю до купи,
Та й ну частувати.
3,>брав Тарас козаченьків
Поради прохати:
„Отамани, товариші,
Брата мої, дїти!
Дайте менї порадоньку:
Що будем робити?
Бенкетують вражі Ляхи,
Наше безголове” .
— „Нехай собі бенкетують,
Нехай на здорове!
Поки сонце зайде,
А ніч-мати дасть пораду:
Козак Ляха знайде” . ’
Лягло сонце за горою,
Зірки засияли,
А козаки, як та хмара,
Ляхів обступали.
Як став місяць серед неба,
Ревнула гармата;
Прокинулись Ляшки-панки —
Нікуди втікати!
Прокинулись Ляшки-панки —
Тай не повставали:
Зійшло сонце Ляшки-панки
Покотом лежали.
Червоною гадюкою
Несе Альта вісти,
Щоб летїли круки, з поля
Ляшків-панків їстй.
Налетіли чорні круки
Вельможних будити;
Зібрало ся козачество
Богу помолитись.
Закракали чорні круки,
Виймаючи очи;
Заспівали козаченьки
Пісню сеї ночи,
Сеї ночи кровавої.
Що славного стала
Тарасови і козацтву,
Ляхів що приспала.
„Над річкою, в чистім полї
Могила чорніє:
Де кров текла козацькая,
Трава зеленіє.
Сидить ворон на могилі.
Та з голоду краче...
Згада козак Гетьманщину,
Згада. тай заплаче”
Замітка. „Тарасовою ночшо” зоветь ся
битва Переяславська в 1628. роцї, коли !го
козацький гетьман Тарас Трясило п о б и в
польського коронного гетьмана Конєцполь-
ського над річкою Альтою, По веселощах, у
сьвято Божого тїла Поляки спочивали у сво­
їм таборі, аж нараз напали на них козаки і
розбили до тла.
За що боролись ми з Ляхами?
За що ми різались з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра? Засівали,
І рукою поливали,
І шаблями скородили,
Що-ж на ниві уродило?
Уродила рута, рута,
Волі нашої отрута!
Т. Шевченко.
digitized by SVOBODA
П о с о л ь с тв о ч у ж о с то р о н н и х в о л о д а р і в
у г е ть м а н а Х м е л ь н и ц ь к о г о .
(Оповідане літописи Самовидця).
"TFT
В Різдво Х ристове (1649. р.) при­
слав король польський його милість
своїх великих послів, то е князя Че-
твертинського і пана воєводу київсько­
го Адама Кисїля з иншими благочести­
вими панами в посольстві до гетьма­
на Хмельницького і всего війска Запо-
рожського. А II о причині' їх приходу зло­
жив гетьман Хмельницький раду в Пе­
реяславі і там по Різдві Христовім при­
їхав зі всїми полковниками і сотниками
І там на тій раді в Переяславі вручили
панове посли королівські при посольстві
привілей (письмо) на вольносги і бу­
лаву і бунчук, хоругву, бубни, ВІЙСКОВІ
знаки від короля його милости, ХОТЯЧИ
закінчити ту війну. Там же і посли від
Богдан Лепкий.
угорського короля були па тій радї: так
зараз по всіх землях пійшла слава ко­
зацька і Х мельницького, що ріжні во­
лодарі відзивали ся з нриязнию і дарун­
ки присилали, бо і посли від його цар­
ського величества з Москви, від госпо­
дарів волоського і молдавського, з вели­
кими дарунками стали приходити. При-
нявши великих послів короля його ми­
лосте і ті клеіпіоди війскові і дарунки
великі, відправив Х мельницький тих по­
слів з честию, обіціоючи все після жада-
іія короля його милости вчинити і зане-
хатп сеї війни, тілько, щоби при старо-
давних вольностях своїх казацьких о-
ставати.
Г о л о с
А я вам кажу: день іде,
Іде така година,
Коли ні тут, нї там, нігде,
Кордонів жадних не буде
Лиш даль далека, сина.
А я вам кажу: близкий час
І хвиля недалека,
Що буря зірветь ся нараз,
Згуртує і змішає нас
І з близка і з далека.
Хто каже вам, що все одно,
Де жити, як вмирати,
Той тягне вас в банго на дно,
Той вам дає без дна судно
І каже кермувати.
А я вам кажу: майте слух,
І иозір тому дайте,
Що вам говорить Волї Дух,
Про близку хвилю заверух
І хвилі тої чайте!
Як вдарить нам підземний дзвін
І сурми заголосять,
То йдім туди, де кличе Він,
Через кордони, гень над Дін...!
Нас кости предків просять.
Не пійдем ми, прийдуть вони,
Таке вже в сьвітї право...
Як сталь гартуєть ся в огни,
Так ти нас, Воле, розогни,
Веди, веди нас, Славо!
У Львові, 27-ого червня, 1914.
digitized by SVOBODA
Сорок ліг минуло вже, як. др. І ван
Франко ночав працю на вбогій ниві на­
шого письменства. Сорок літ у житю лю
дини богато значить, а ще більше сорок
літ праці, праці для народу. І ще якої
праці! Убого, пусто було ще тоді в нас,
як він зачинав її. Народна праця на всіх
полях була ще тоді',
так сказані, в спови­
точку. Народної сьві-
домости тоді ще так як
би й не було. П о се­
лах панувала темнота,
а більшість інтеліген­
цій задурманена мо­
сквофільством зовсім
не журила ся наро­
дом. Тільки невелич­
кий гурт, переважно
молодшої інтелїґснциї
був національно сьві-
домий, але й той не
знав часто, що йому
діяти, як взяти ся за
діло. Сумно було тоді
ще в нас. Ось в таких
часах почав народну
пращо І ван' Франко,
тоді ще молодий, бо
всего 18- літний студент університету.
Родив ся він в 1856. р. в селі Нагуе-
вичах, дрогобицького иовіта, в Га­
личині', де його батько був ковалем.
До народної школи ходив І ван Ф ран­
ко в Ясеииці сільній і в Нагуевичах,
а відтак в Дрогобичі!. Коли кінчив на­
родну школу, вмер йому батько. Там в
Дрогобичи ходив також до ґімназиї і
скінчив її 1875. р. Як в народній школї
так і в ґімназиї вчив ся дуже гарно. П и­
сати твори почав ще в ґімназиї в 1873.
p., а друкував свої перші твори 187о р.
також ще в ґімназиї. Скінчивши ґімна-
зию 1875. p., записав ся у львівськім у-
нїверситетї на фільософічний видїл та
вступив до студен-
ського товариства „ А-
кадемічний кружок” , в
як’м було найбільше
студентів москвофілів.
Та в роках 1875. і
1876. настали в сім
товаристві великі змі­
ни в пересьвідченях
членів. До товариства
писав листи славний
наш учений і політик
М ихайло Драгомаиів.
В сих листах радив
вій академикам, іцо
коли вони хочуть при­
нести користь для на­
роду, то мусять поки­
нути своє москвофіль­
ство, а працювати для
народу в його рідній
мові і^ в поступовім
лусї. Богато молодежи пійшло за радою
Драгоманова, а найсильнїйше вплинув
Драгоманів на Ф ранка і його приятеля
М ихайла П авлика. П ерші свої твори:
поезиї й оповіданя містив він в часопи­
си „Друга.” , яку видавали академики.
Там помістив він і першу свою більшу
повість „П етріїї та Довбущуки” . 1877. р.
в літі арештували Ф ранка. Й ого вміша­
digitized by SVOBODA
— 188 —
ли в процес проти СОЦИЯЛЇСТІВ І ЗаеуДИЛЕ
на шість тижнів арешту, видержавпіи ві­
сім тижнів у слідчім арешті. Засудшп
його за належане до тайного товариства
до якого він ніколи не належав і якого
відай не було. Тяжко було Франкови і
тюрмі, та ще тяжше стало йому, колі
вийшов з неї на волю. Тодїшна наша ін-
телїґенция вирекла ся його, обминала йо­
го, усунула з товариств. Та Франко не
впав на дусї. Він учив ся дальше в унї-
верситетї і не кидав також народної і [ра­
ці. Разом з Михайлом Павликом видавав
він тодї часопись „Громадський Друг” .
Сю ґазету прокуратория конфіскувала
раз за разом так, що редактори мусїли
змінювати її назву на „Дзвін” , а відтак
на „Молот” . По упадку сеї ґазети вида­
вав Франко „Дрібну білїотеку” , в якій
видав кілька поучаючих книжочок.
З початком 1880. р. його вдруге а-
рештували в Яблонові. Передержали три
місяцї в слідчій вязницї і відставили шу-
насом пішки до Нагуєвич. Ся дорога при­
чинила ся до того, що він занедужав. В
Дрогобичи, мимо того, що він мав го-
рячку, впакували його в яму, в якій і ди­
хати було годї, а відси відіслали його по-
-лїцаєм знов пішки до Нагуєвич. Дома
пролежав цілий тиждень на пропасни­
цю. Коли прийшов трохи до себе, пої
хав до Коломиї, де прожив три дни тро-
ма крейцарами, які знайшов на ігіскл
над рікою Прутом, а коли їх не стало
пролежав півтора дня в кімнатці', ждучі
голодової смерти. Виратував його ві,г
смерти товариш, котрого прислав Фран­
ків приятель Ґеник. У Геника думаг
Франко лишити ся, поки не прийде д<
здоровля. Та вже по кількох тижнях ко­
ломийський староста велїв відставити йо­
го шандарами з Коломиї. ПІандар ніг-
нав його ще хорого пішки в літну спе­
ку. За старанем старости заборонилі
Франкови жити в коломийськім повіті' ;
Франко знов поїхав до Нагуєвич, а від-
еи до Львова, де знов записав ся на унї
верситет. У Львові враз з Іваном Белеєм
пізнїйшим редактором „Діла” видаваї
лїтературно-наукову місячну ґазег
„Сьвіт”, де надрукував початок своє’.
більшої повісти „Борислав сьмієть ся”
га кілька наукових розвідок і богато вла­
сних і перекладних віршів. Та у Львові
де мав з чого жити і вже у великий піст
L881. р. вернув ся до Нагуєвич, де жив
під шандарським дозором. Тут перекла­
дав твори чужих письменників і писав
богато до „Сьвіта” Тут написав також
історичну повість „Захар Беркут” , яка
була нагороджена на конкурсі' літера­
турної ґазети „Зоря” Пізнїйше вернув
ся до Львова і працював в „Дїлї” . Вдру­
ге запросили його до „Діла” і „Зорі”
1888. р. При сих ґазетах був він до по­
чатку 1885. р.
Від 1887. р. мусїв працювати при
польській ґазетї Km-jer L\v<>wski“
Годї ся ґазета виступала нераз в нашій
зборонї. Та хоч писав для польської ґа­
зети, не переставав писати і по україн-
ськи. Таки тогосамого року 1887. вий­
шов збірник його поезий п. з. „З вершин
і низин” . Літом 1889. р. його знов ареш­
тували та видержали в тюрмі 10 тижнів
5ез ніякої вини. Вийшовши на волю, за­
чав видавати „Лїтературно-наукову Бі­
бліотеку” , а 1890. р. разом з Павликом
толїтичну часопись „Народ” . До сеї ґа-
ієти писав також богато Михайло Дра-
гоманів, котрий дав почин до заснованя
нової партиї: радикальної, яка під про-
зодом Драгоманова, Франка й Павлика
розбудила була живійший рух серед на-
пого селянства. Франко виробив про­
граму сеї партиї й у цілім ряді книжочок
шяснив, як треба радикалам поступати,
цоби принести хосен народови.
Тодї Франко 'тому, що мусїв заробля-
"и на житє, пе])0])вав був науку в універ­
ситеті і докінчив її у Відни 1893— 4. p.,
і;ей одержав степень доктора фільософії.
То смерти професора української мови у
тьвівськім унїверситетї 1894. р. здав
бранко іспит на такого професора, та
соч здав його дуже добре, посади не ді­
став. Причинив ся до того намісник Ка-
іимир Баденї і таки дехто й з Русинів.
В 1898. р. став він одним з головних
)Єдакторів великого літературного мі­
сячника: „Лїтературно-Науковий Віст-
дик” , де містив богато своїх наукових
digitized by SVOBODA
— 139 —
творів, оповідань, повістий і поезий. Те­
пер вже наша інтелїґенция не відиекува-
ся fiort) як колись і коли він 1898. р.
•обходив 25-лїтний ювилей своєї літе­
ратурної праці',- вся українська інтелї-
Г(!нция звеличала його. На тім ювилею
■сказав він: „Яко син селянина вигодова­
ний твердим мужицьким хлібом, я почув
себе до обовязку віддати працю свойого
житя тому простому народови. Вихова­
ний у твердій школі, я від малку засвоїв
■собі дві заповіди: „Перша, се було вла­
сне почуте сього обовязку, а друга то по­
треба ненастанної праці; пізнїйше я пі­
знав, що і нам всім, цілому нашому на­
родови ніщо не прийде даром, що” нам
від нікого ніякої ласки не надїяти сн"
Останний раз взяв Франко участь j
політичнім житго в 1899. р. при заснова-
шо національно-демократичної партиї
для якої працював також довший час.
Потім відддав ся вже лиш головно нау­
ковій працї в „Науковім Товаристві ім.
Шевченка'4, де й доси працював мими то­
го, що від кількох літ тяжко хорий, бо
має спаралїжовані обі руки.
Вже сей коротенький перегляд житя
і працї дра Івана Франка говорить нам.
яке велике значіне має для нас Франко,
які великі його заслуги для нашого на­
рода. Куди не глянемо, всюди слїдна йо­
го робота.
В письменстві дав він нам богатс
гарних і вартісних творів для старих, для
молодих, для дїтий.
Справді' нема в пас нічого красшогс
для дїтий, як Франків „Лис Микита”
„Абу-Казимові капцї“, „Пригоди дон Кі-
хота“ та збірка казок гх. з. „Коли ще зві­
рі говорили^. І діти нічого так радо, тав
пильно не читають, як власне сї творг
Франка. Але й старші любують ся в сю
творах, бо вони писані так, що й старих
може з них богато скористати, хоч д л г
старших написав Франко й богато іншго
дуже гарних творів. Згадаємо тільки най-
важнїйші: „Захар Беркут“ повість з жи­
тя тухольських селян в часах перших
татарських нападів; Панські жарти“, по­
ема з часів панщини і її скасованя; по­
ема „Коваль Бассім“; збірка борислав-
ських оповідань, в яких оповідає про
житє при копальнях нафти в Бориславі:
повість „Боа Констрітор“, теж з бори-
славського житя; збірка оповідань „В по-
тї чола” ; збірка поезий: „З вершин і ни-
зин“; „Мій Ізмараґд“; „Зіляве листе” ;
„З днів журби” ; драма „Украдене ща-
стє” та дуже гарна поема „М ойсей“. Та
се ще далеко не все. Всіх його творів так
богато, що коли тому 16 лїт, під 25-лїт­
ний ювилей його видали тільки спис йо­
го творів, то самі заголовки заняли ко­
ло 150 сторін, а тепер треба би сю книж­
ку може і подвоїти. Не меньше важні йо­
го наукові працї. Сї працї читають і по­
важають вчені цілого сьвіта. А коли до
сього додамо ще книжочки для народу,
статї по ріжних ґазетах, то будемо мати
хоч який-такий образ його великої пра­
цї.
Понад 40 літ в>н вже працює для сво­
го народа і за сей час дав нам, як сказа­
но, дуже богато, можна сьміло сказати,
що він виховав нас і богато з того, що
ми тепер осягнули на всіх майже полях,
богато з того завдячуємо йому. Колись
Франка відрікали ся в нас, нині вже всї
ми сьвідомі великих заслуг його, знаємо
всї, що по Шевченку не було в нас біль­
ше заслуженого чоловіка для нашої лі­
тератури на цілій Україні'. Ми сьвідомі,
що коли ми нині віримо, що сповнять ся
слова, які Франко сказав до нашого на­
роду:
...П рийде час і ти огнистим видом
Засядеш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережеш ся Бескидом,
П окотиш Чорним М орем гомін волі
І глянеш як хазяїн домовитий
По своїй хаті і по своїм полї!.
то се у великій мірі його заслуга. То­
му нема нині між нами чоловіка, котрий
ле поклонить ся перед його заслугами.
digitized by SVOBODA
— 140 —
Y\
Памятнии українського поета Івана Кот­
ляревського в Полтаві на рос. Україні.
(В день „білої цьвітки” в маю минулого року
прикрашено помятник нашого славного письмен­
ника вінками з цьвітів і барвінку. З боку видно
напись: „День білої цьвітки” .)
Любов вітчини де героїть,
Там сила вража не устоїть,
Там грудь сильнійша від гармат,
Там жизнь — алтин. а смерть — копійка,
Там лицар — всякий парубійка,
Козак там чортови не брат.

Мужича правда єсть нолюча
А панська на веї боки гнуча.
(З „Енеїди” І. Котляревського).
digitized by SVOBODA
П р о в д а ч у і х о р о б р і д і л а г е ть м а н а П е тр а С а г а й д а ч н о г о .
(З давних літописних оповідань).
(Оповідане Поляка Якова Собєского, батька пізнїйшого короля Івана Собєского, що
разом із Сагайдачним брав участь в Хотинській війні).
Сей Петро Коиашевич настільки пі­
діймав ся над своїм простим способом
ж і ш і своїм острим розумом, визначною
зрілостию гадок, незвичайним дотепом
в словах і ділах, що з повного справед-
лнвостию мусить бути зачислений для
потомства міжнанвпзиачнїйших людий.
Скільки проводив він запорожським вій-
ском, всюди окритий славою своїх по­
двигів на суші й мори користувач ся
вчі незмірною ласкою судьби. Кілька
разів погромив Татар на ІТерекопських
степах, наводив страх на Крим. Там він
заняв худобу на стенах, у самої цїли
відібрав добичу, захоплену на Руси. Ко-
ли Володислав (королевич, шзпїТшіе ко­
роль) оружною рукою вертав собі пра­
во на Московську державу. Конаїпевич
незвичайно проворно, страшенно збен­
теживши ворога, злучив ся з ним під
самою Москвою, столицею держави, об­
ніс побідні хорогви по безмірних про­
сторах її, попустошивши огнем і мечем
ворожі краї, обернувши в сумні руїнн
такі незвичайно сильні своїм положе-
нем і залогами міста, як Слець, Щацк,
Ливші. Калуґа. Обтяжений богатою до-
бичеіо, зробив він своє імя пострахом
для цілої М осковщини.'Неменьше про­
славили імя Конашевича його морські
походи: і тут була звісна його судьба,
що завсїди приносила щасливі висліди
його походам і кілька зруйнованих ви-
значнїйпшх торговельних міст Европи
і Азиї, попалені столиці Царгорода і
вкінци рідка оборотність, проявлена ним
у Х отпнськ'й війні, все те неустанно
^більшало його славу серед Турків. І
взагалі був се чоловік великого духа,
що шукав небезпеки, легковажив жите,
в бигві перший, в відступленю остан­
нії п, проворний, діяльний. В таборі був
пій сторожкий, - мало спав, на нарадах
ч у в обережний і в усяких розмовах ду-
•ке маломовний. Обряд і релігію грецьку
окоужав в:н ночестшо незвичайно го­
дячою.
О п о в і д а н е п р о в д а ч у , ж и те - б у те та х о р о б р і
д і л а к о з а к і в .
(З давних літописних оповідань).
(Написав Француз Боплян, що в 1630-их і 1640-их pp. подорожував по Україні*).
Козаки є грецької віри, а звуть її на
своїй мові руською. Дуже шанують сьвя-
та і пости, що займають в; сім або девять
місяців у році і підчас них не їдять мя-
са. Вони дотепні і проникливі, вибагли­
ві і щедрі, не жадні великого богатства,
а страшенно цінять свою свободу:_ без
неї не можуть жити і задля неї підій­
мають вони повстаня. Вони дуже міцні
тілом, легко зносять жар і холод, го­
лод і спрагу. На війні .витривалі, відваж­
ні, хоробрі, а навіть легкодушні, бо" не
цінять свого житя. В чім проявляють во­
ни найбільше зручності! і умілости —
се бити ся табором, заслонивши ся во­
зами; воші дуже добре стріляють з руш­
ниць, своєї звичайної зброї, ,і боронять
становища. Не злі вони також на мори.
digitized by SVOBODA
— 142 —
На зріст гарні, проворні, сильні; люб­
лять гарно убирати ся; се видно по них,
як вони обловлять ся добичию в су-
сїдних сторонах, бо без того вбирають
ся досить скромно. З природи мають
добре здоровле, від хороби вмирають
дуже рідко, хиба в дуже великій ста­
рости. Здебільшого кінчать яштє на по­
ли слави, вбиті на війні.
Наміряючп ся йти на море, роблять
се без дозволу короля, а беруть на се
дозвіл у свого гетьмана. Потім збира­
ють раду і вибирають отамана для на­
чальства в сім походї. Відтак удають
ся в свою „війскову скарбницю” , своє
збірне місце і там будують чайки. Чай­
ки мають дві керми, з кождого кінця,
тому, шо при великій довжині чайки
тратили-б богато часу на обертане, ко­
ли треба, втікаючи, завернути ся на­
зад. З кождого боку дають звичайно 10
до 12 весел і їдуть скорше нїж турецько
ґалери веслами. Мають і щоглу й на ній
вішають вітрило, досить лихо зробле­
не, але уживають його тільки в добру по­
году, а під сильний вітер ліпше люб­
лять веслувати. Помосту сї чайки не
мають, але як і повно наливають ся
водою, то очерет, привязаний на около
всього човна, не дає йому потонути. Тве-
резости пильнують остро, бо в похо­
дах воии дуже цінять тверезість. Рішив­
ши йти походом на Татар, щоби від-
вдячити за кривди і руїну вчинену ними,
вони вибирають осїнний час. Висила­
ють в такім разї на Запороже річи по­
трібні для війни і походу і для будови
чайок, взагалі' все. що вважають по­
трібним. Потім ідуть в степи 5 або 6 ти­
сяч, все добрі козаки, добре оружні:
приходять на Запороже і будують чайки.
ІПістьдесять їх береть ся до будови од­
ної чайки і виготовляють їх більше-
меньше за два тижнї, бо вони виготов­
ляють 80 до 100 чайок. В кожду чайку
сїдае 50 до 70 людий, кождий з двома
рушницями і шаблею, а на берегах чай­
ки 4 до б гарматок і припаси поживи.
Так зібравши ся, їдуть вони Дні­
пром. Отаман ма,з свит значок, на щоглї
і пливе звичайно на иередї. Човни їдуть,
гак тїсно, що майже один другого тор-
каеть ся. Турки звичайно знають про по­
хід і тримають кілька ґалєр на устю-
Дніпра, щоб не дати їм вийти. Але ко­
заки перехитрюючи їх, виходять темної
ночи, перед новим місяцем, ховаючи ся
в очеретах, що ростуть в Дніпрі. Ґалє-
ри турецькі не важать ся заходити ту­
ди, бо там нераз мали свій конець; то­
му вдоволяють ся тим, що чекають їх
у проході' і хоч тут козаки їх все заста­
ють неприготованими, але все таки так
скоро пройти, аби їх не побачили, ко­
зацькі чайки не можуть. Тоді йде вість
по краях аж до Царгорода, а султан
г'озсилае гонцїв по иобережах, остеріга­
ючи людігсть, аби стерегла ся, бо ко­
заки на мори. Приїхавши, лишають ко­
заки в кождій чайцї тільки двох чоло­
віків і двох хлопців для сторожі, а са­
мі, кождий з рушницею в руках, напа­
дають на міста, здобувають, грабують
і палять. Як нагодить ся їм стрінути
кілька ґалер або ишиих кораблїв, вони
женуть за ними, нападають і здобува­
ють. А роблять се так. На годину перед
заходом сонця вони починають сильно
гребсти до корабля чи ґалери, щоб не
стратити її з виду і так тримають ся
до півночи. Тодї дають знак і гребуть
сильно до кораблів, а половина людий
приготовляє *ся до битви, то значить,
щоби приставши до кораблїв, кинути ся
в їх середину. Неприятель здивований,
побачивши, що його обпало 80 до 100
човнів, напо.вняючи кораблї людьми й
здобуваючи їх відразу.
Гетьмана свого вибирають так. Зби­
рають ся старі полковники й старі коза­
ки, шо мають між ними повагу і дають
голоси на того, кого вважають найбіль­
ше здатним до того. Хто дістав біль­
шість голосів, той вибраний. Так виби­
вають вони свого начальника; буває
се часом в п у с т і м степу. Називають його
на своїй мові гетьманом, слухають його.,
бо в ласта його необмежена. Він посту­
пає суворо, але не рішає нічого без во­
єнної ради.
digitized by SVOBODA
О й о д н а я , о д н а
Я к б и л и н о ч к а в п о л ї.
Т а н е д а в м е н ї Б о г
А н і щ а с т я н ї д о л ї,
Т іл ь к и д а в м е н ї Б о г
  р а с у , к а р ії о ч и ,
Т а й т і в и п л а к а л а
В с а м о т и н і д ів о ч ій . Т . Ш е в ч е н к о .
digitized by SVOBODA
І М П Е Р А Т О Р С Ь К А А К А Д Е М І Я Н А У К
В П Е Т Е Р Б У Р З І П Р О У К Р А Ї Н С Ь К У М О В У .
— 144 —
Академія наук, се найвисша повага
в наукових справах. В Росиї етака ака­
демія в Петербурзі.
Коли в 1904. р. вибухла в Росиї ре­
волюцій, коли під ударами і сеї рево­
люції і воєнних погромів хитались під­
стави росийської держави, тодї росий-
ське иравительство задумало змінити
трохи свою варварську політику міжин-
шим також супроти українського народу.
Тодї то росийський комітет міністрів, за­
становившись над заборонами на
украї нське друковане слово
в Ро с и ї, поручив міністрам просьві-
ти і внутрішиих справ, щоби по засяг-
нешо гадки в сіп справі київського ґу-
■бернатора, Імператорської Академії На­
ук і університетів київського та харків­
ського, застановили ся над сими забо­
ронами і свої гадки в сій справі пода­
ли під розвагу комітетови міністрів. Всї
запитані інституциї висловили ся за зне-
•сенєм заборони українського слова. Зо­
крема петербурська Академія Наук ви­
готовила в сій справі обширнпй м е м о-
риял і .випечатавши його, иредложила
міністрам.
До уложедя отсього мемориялу ви­
брала. Академія осібну комісию, до ко­
трої увійшли найвизначнїйші на цілу
Росию учені професори снециялїсти:
Корш,' Фамінціїн, Заленський, Фортуна -
тов, ПІахматов, Данилевеький і Оль-
денбурґ. Всі вони кромі Заленського є
Москалями. Головним референтом ви­
брано Шахматова, звісного в цілій Ев-
ропі специялі'ста від історії язика і ста­
роруського письменства.
Сей реферат Академії Наук в Пе­
тербурзі’ стоїть на грунтї окремішности
українського народу, його мови і пи­
сьменства, його історичної традициї і
права на свобідний національний роз­
виток. Нема в нїм і сліду про те, наче
би українська мова була нарічєм мо­
сковської. Мемориял виразно трактує
яко р і в н о з н а ч н і національні оди­
ниці нарід московський .і український,
мову московську і українську, а нема
в нїм зовсім бесіди про якусь народність
і язик „общерусскій”.
Мемориял з цілою рішучостю дока­
зує, що жадного „общерусского” язина
нема і не було, що так званий „обще­
русскій литературний язик” се лише я-
зпк м о с к о в с ь к н й або в'є л и к о-
р у с ь к и й, цілком чужий українському
народови.
Так рішила петербурська Академія
Наук в справі української мови. І голов­
но на основі її мемориялу росийське
иравительство знесло дійсно в 1905. р.
звісну варварську заборону з 1.876. р.
на українське друковане слово.
Коли сказала своє сильне слово най-
ііоважнїйша сьвятиня наук в Росиї, що
наша мова і московська се дві окремі
самостійні мови: що наш нарід і мос­
ковський се два окремі, самостійні на­
роди, то що-ж супроти сього значать вся­
кі иніиі продажні голоси русофільські,
котрі мають відвагу казати щось иншо-
го? Хто ученїішіий, чи такий Бендасюк,
Дудикевич, Бобрінський, чи члени ро­
сійської Імператорської Академії Наук в
Петербурзі?!
Конець кінцем всякий спір про са­
мостійність нашого народа і його мови
з огляду на рішене петербурської Ака­
демії Наук, тепер навіть не мислимий.
Наука сказала своє слово, а перед на­
укою навіть росийські шпіони повинні
мати пошану.
digitized by SVOBODA
(Малюнок О. (Ігн аст ьон а).
Весна красна!
З чим до нас прийшла?
З крашанками- писанками,
З веснянками- квітонькамм!
(Українське! веснянка,)
10
digitized by SVOBODA
Василь Стефаник.
П і д
М ала Доця ходила лавою поза пле­
чі ґаздів, що писали коло довгого стола
свої імена. Кождий зі взору. Грубпми
руками оті писар,і обходили з кождого
О.оку, відки би найліпше їм почати.
Грудьми притискали так до стола, що аж
скрипів. Наука йшла тихенько, лишень
чути було млясканя губів, як ґазди мо­
тали луфко в ротї. А білявенька Доця
заглядала до кождого, чи добре пише.
— Дощо, іти, а подиви си, як воно
вигльидае?
— Ще чепірнате, таке як нечисане
довіємо, ще пишіт.
І ґазда пхав олівце в рот і зачинав
знов писати.
. — А ну h q глипни на мО)Є, бо я
вже его чешу другий вечір, аж нї гру­
ди больи. Ану читай, що я написав.
— Павло .Назаренко.
— Акушт>я. Та так воно там стоїть,
щдг кождий Ііізиаст?
— Х то вчвдщй тац кождий.
І Павло почервонів з утіхи й оглядав
карточку з усїх боків.
— А ну но я ще раз его віпишу.
І нахилив ся і слинив олівце.
Доця якось дуже поважно ходила по­
за плечі ґаздів, її мама дивила ся з печп
і утихомирила хлопців, аби не верещали,
бо вуйки позмилюють нумепа.
На лаві сидїв старий Яків Яремів і
з великим вдоволенєм дивив ся на оту
науку. Врешті' не міг видержати, аби не
заговорити. Дві годинї глядів із найбіль­
шою увагою, а тепер но втетайв.
— Мой, ґазди, та лишіт трохи на
завтра, таже груди вам потріскають.
Ґазди '.підніали голови і як прошиб-
л е н і виглядали.
Х Е 2 Х С .
— В;шукав ем вам добро тай маете
минї иодьикувати, а Доци маете дару-
нок купити.
— Та хто вас на таке нараїв?
— Біда мене на це нарадила.
— Яка біда?
— Викслї.
І старий Яків став розповідати вже
сотний раз, як то було.
— Таже всї знаєте, що-м на горівку
не дззав землю по банках, бо би нї
Бог скапав. Але стара мене запхала.
— Як стара?
— Ви мой і молодї і вчьите си ви-
жу письма тай нічого не знаєте. Уходит
з комори тай каже: мой, старий, таже
муки нема лиш зо дві мисчинї в міху.
А я подумав, подумав тай гай до міста
писати си на сотку до заволїчкового
банку.
— Прийшов я, зиаете, до банку і ка­
жу, шо так і так: не стало хлїба межи
діти тай прошу, пане, вашої ласки тай
божої позичити сотку.
— Ґрунт маєш?
— 6, пане, таже без грунту сегодни
піхто не даст.
— А стоїть на тобі?
— На минї.
— Табула чиста?
— Гст все чисто.
— Довги маєш?
— Та дес межи Жида дні є не такий
то довг, лиш струп. Та вже за цу сотку і
хлїба межи діти кину і Жидам рот зат-
ка ю.
— То принеси аркушок і анїстрат
тай п'йдеш на посїцзенє.
— Та коли прийти на посїдзене?
— Говори до мужика, тебе на ііосї-
дзенє не треба, лиш паперів.
digitized by SVOBODA
— 147 —
— Вібачийте менї, пані, бо я не но-
розумів а папері адї гезди. Тай вітьиг з
пазухи тай подав. Там кажу дес е все, бо
я то до купки складаю, всї письма. Я, ви­
дніє, тому не розумію нїчо та все тото
разом тримаю. Перебрав він, найшов що
до него тай каже: за тиждень прийди.
— Х одив я зо три рази, аж каже на­
решті', що е гроші хвалені'.
— А вмієш, старий, писати?
— Ей, де пане! У школї мене не вчи­
ли, у воську не був-єм тай-сми цалком
слїпий.
— То мусиш підписувати си у нота-
р я .
— Я, прошу покладу знак своєв ру-
ков, адї хрестик, а ви підпишіт...
— Не можна, каже, на вексльих хре­
стів класти...
— А я в гадках став. Де як озмут
упіс, як процент наперед відберут, як но-
тареви заплатю тай того капіталу мало
що минї л і п ш і ї си.
— Звертїв я си по містї за ручителя-
ми тай надибаю шевця, отого злодюгу
Ляіічінцкого. Воно, біда, все пипає по
містї. Став я тай розказую за свою біду.
— Х лоп, каже, все дурний, гниє ці­
лу зиму тай би не навчив си навіть своє
порекло на письмі покласти.
— А хоть ти злодюга вічна і помий-
ник жидівський, але слова добрі маєш,
погадав-єм собі тай побіг далї.
— Привів ручителїв, підписали-м сж
у нотаря, але з сотки трииацїть левів о -
бірвали.
— Несу я ті гроші до дому, а т о ї
швец минї з голови не вілазит. З л о д їй
го злодїй, але слушні слова говорит. А$
рвут шкіру, здоймают як з вола. С о т к у
нїбис узьив, а до дому що несеш?
На сім місци все Яків плював і т а ­
пер плюнув.
— Кождий хоче від руки, кождий х о ­
че дурнички, а то бо вже так стало т іс н о ,
що раз тїсно.
— Поклав сми гроші у скриню, а с а м
до Доцї. Ти, Доцько, дїда навчи підпи­
сати намено, най дїд панам горло не н а -
чихає, бо воно напхане. Я волю плах-
тиночку купити...
— Тай навчила, тай-сте по селї пере­
чули, тай-сте з дїда насьміхали си._ Але
прийшло до крутого, треба викслї підпи­
сувати, а ви за дїд ом до Доцї., Я вам д о ­
рогу показав, що вже не мете- гроші у -
трачьити.
— Та вже не мемо — відповідали ґ а -
тпи — та маємо вам подьикувати т а й
Доци, наші навчптельцї.
— Але маєте всі і по дарункови при­
нести.
— Таже певне...
Доця сиділа на. печи і дуже тішила
ся і мама її усьміхала с я . :
Ч Е Р Е З П Р О С Ь В І Т У Л О Д О Б Р О Б У Т У !
-7РС-
Оповідають про данський нарід
(Данцїв усіх є около 3 мілїони душ, а
жиють вони у своїй державі, яка склада-
ехь ся з півострова і кількох островів, що
лежать на п.’вніч від Німеччини, а обій­
має 40.000 квадр. кільометрів),— що ще
перед якими ЗО— 40 літами ходили вони
в брудних кожухах і деревляних чере­
виках; живили ся печеною бруквою і
вівсяним хлібом; мешкали в будах; ці­
лий край потапав в болотах, нужді' та
злиднях, а про Данію мало хто знав н а
сьвітї. А нині в тім краю доми як двори,
обсаджені садами, обори, хлїви і стайні
повні дорідної красної худоби; нема'бо-
!от: дороги рівні, обсаджені деревами і
живоплотами; богато худоби’ пасеть с я
на полях, а мешканці' веселі і вдоволе­
ні. Землю, над якою ми заложили б и
з гозпуки руки, довели ДанЦЇ до такої»
стану, що нинї родить обильйо і кормить
їх доста-точно.
digitized by SVOBODA
Що-ж шілинуло ші таку зміну?
Як почали на Датіїв спадати неща­
стя, як Нїмцї відірвали від Данії кава­
лок землі, а нужда примушувала щораз
більше людий втікати з краю перед голо­
довок) смертшо, прокинулись Данцї з
мертвоти та взялись до науки, почали за­
кладати народні школи, школи фахові, а
відтак народні університети, щоби ши­
рила ся в народі иросьв;та, щоби розбу­
джувалась любов до рідного краю та за-
милуванє до праці на своїй рідній зем-
лици. Наука і праця вивели край із за­
непаду, а нарід зберегли від загибелі та
зробили злиденну колись Данію найбо-
гатшою і найиоступовійшою країною,
голосною своїм добробутом і нросьвітою
на цілу Европу.
А в тім перевороті найбільше при­
служили ся народні університети або так
звані курси висшої народної осьвіти.
Перший народний університет в Да­
ній повстав перед якими десятьма літами
заходами людини великого розуму, до­
брої волї й охоти до праці для загалу.
Називав ся він Ґрунтвіґ, а заложив був
університет в селї Родіиґ, за гроші зі­
брані дорогою складок. Ґрунтвіґ уважав,
що для піднесеня народного добробуту
треба давати народові! більше знаня ніж
дає народна школа, а на те треба для до­
рослих закладати осібні зимові курси і
назвав свій перший курс н а р о д н и м
уні верситетом.
Науку в такім народнім університе­
ті примінеио до обставин і потреб сіль­
ського рільничого населеня. Учено там
рільництва, городництва, природописних
наук, мірництва, рахунків, істориї рідно­
го краю, рисунків, співу і руханки (ґім-
вастики). Університет мав свою бібліо­
теку й инші середники для помочи в на-
ynt. Наука була безплатна; плачено ли­
те за мешкане і харч маленьку суму
Місцеві мешкали і харчувались дома, г
на науку доходили. Позамісцеві мешка­
ли при університеті. Вечері і сьвята про­
водили у спільній гутірцї, співі і чита-
вю під проводом учителів.' Видавали на­
звіть власну ґазетку. Наука тривала спо­
чатку два роки, а пізнїйшо скорочено її
до року.
і »о.їй Нїмцї забрали часть Данії,
з нею й село, в котрім був університет
Ґрунтвіґ переніс його до села Аскова’
де сей народний університет істнує й до
нині і е головним розсадником народної
иросьвіти.
За тим приміром иійшли й инші, ста­
ло щораз більше прибувати народних у.
нїверситетів. В одних місцевостях осно­
вувало їх правительство, в ниших гро­
мади, товариства або приватні особи. Та­
ких університетів е тепер в Данії около
190, а побирає в них науку тисячі лто-
дий так, що на кождих 6 дрібних ріль­
ників припадає один господар, котрий
счінчти? народний університет. Кромі то­
го в Данії е 14 рільничих шкіл, в яких
також богато людий побирає науку.
Завдяки иоширеню серед селян нро-
сьвіти дійшли вони скоро до зрозуміня
в е л и к о ї с и л и с н і л о к. Гуртовою
працею у спілках піднесли Данцї на не­
досяжну для нас вижину сільське госпо­
дарство.
Перше місце в господарці у Данцїв
чанимає годівля худоби. Старають ся во­
ни як найбільше видобути із землі паші
для коров, бо корова є головним жерелом
юходу й удержаня данського господаря.
Тож і серед спілок перше місце нале­
жить ся с пі лкаммолочарськ и м.
Було їх з кінцем 1906. р. 1.і57- В тімса-
мім році начислювано в Данії 182.800
молочних господарств, а в них 1,282.-
800 коров. З того належало до спілок
98% господарств і 92% коров; се зна­
чить, що на кождих сто господарств на­
лежало до спілок 93, а на кождих 100 ко­
ров від 92 коров доставляло ся до спіл­
кових молочарень молоко.
Крім худоби плекають Данцї богато
свнний і збувають їх переважно в битім
виді- Спілкових різень було 34. а до спі­
лок для збуту належало 8.400 госпо­
дарств.
Для годівлі худоби істнують осібні
спілки, котрі старають ся о поправу ра­
си, о контролю молочности, достарча­
ють паші годівцям, видають нагороди за
digitized by SVOBODA
Ч
и
т
а
л
ь
н
я

о
Т
Г
р
'
о
^
о
ь
е
ї
т
й
^

у
В
Т
л
н
с
В
е
р
ї
,

П
а
,
digitized by SVOBODA
150
добре плекане худоби і х. д. Таких спі­
лок було 1.884; з того таких, що займали
ся годівлею худоби було 1.259, таких що
займали ся годівлею свиний, — було 258
і вкінци 102 таких, що займали ся годів­
лею овець.
Данцї плекають також богато дробу.
В 1908. роцї було 288 000 господарств,
які продавали через спілки яйця, а курий
в тих господарствах раховано на 3 мілї-
они штук.
В кождім данськім селї є крім того
спілка кредитова і споживна.
Масло, биту і живу худобу та свині,
дріб і покладки збувають Данцї переваж­
но до Анґлїї, меньше до Німеччини і
Франциї, а вартість вивожених щорічно
продуктів виносить кілька сот мілїонів
корон.
Широким руслом плине до Данії і3
заграницї гріш за ті продукти, щедро о-
плачуе працю данського господаря і дає
йому змогу щадити. Данія належить до
тих країн, де найбільше на голову припа­
дає щадничих вкладок в касах.
Нї від кого Данцї економічно не зале­
жать, сильні своєю просьвітою і добро­
бутом, — а просьвіта і добробут прино­
сять щастє.
У К Р А Ї Н С Ь К І Н А Р О Д Н І З А П О В І Л И .
1. Українська дитина повинна при­
ставати постійно з українськими дїтьми
і завсїди говорити з ними по українськи.
2. Родичі або старші члени родини
нехай в передшкільнім віцї учать дїтий
читати і писати по українськи.
3. Кімната повинна бути прикрашена
українськими образами і крім церков­
них образів повинні ще висїти образи
г української істориї.
4. Українська дитина повинна учи­
ти ся українських приповідок, україн­
ських віршів, пісень і народних забав.
5. Нехай народні традициї віджива­
ють в українських родинах. Памятну
річницю істориї України нехай пригадає
батько або хтонебудь зі старших.
6. Підчас довгих зимових вечерів не­
хай родина читає спільно добрі укра­
їнські книжки.
7. В кождім українськім домі повин­
на находити ся українська щиро- народ­
на часопись „Свобода”.
8. Скарбом родини нехай буде бі­
бліотека, зложена з найкрасших україн­
ських книжок.
...9. Українська родина нехай кори-
стає з кождої нагоди, щоби бути на у-
країнськім представленю, відчитї і на­
родних сьвятах.
10. Українська родина нехай уникає
всього, що приносить понижене народ­
ній душі.
11. Батько, мати і старші члени ро­
дини нехай належать до Українського
Народного Союза, а дїтий своїх нехай
записують в члени Молодечого Союза.
Нехай не відмовляють ся від складок на
публичні і народні цїли.
12. Запроданців українських, своїх
членів, нехай родина стараєть ся пози-
скати знов для вітчини.
digitized by SVOBODA
Лев Лотоцьний.
Зимовий ранок. Мороз, ще й вітер
подуває. Брисько залїз в буду і звив ся
в клубок. Ворони покракують на вер­
бах... Тріпочуть крилами, та боять ся із
верб відлетіти. Поморожує їх... А й Ар-
темко Сус на подвірю. Стоїть і розгляда-
єть ся, начеб не чув нї морозу нї вітру.
Він надяг кожух і опанчу та підперезав
ся ременем. На ногах великі барлаки,
а на голові смушкова шапка. Йому не
в гадцї зимно. В нього инпіий клопіт...
Наготовив якраз сани до лїса. Його
жінка М арунька прочитала йому гарний
„пацєр“. Вона назвала його ледачим ґа­
здою. Дорікала, що навіть не вартує .$
халупника, бо і той на плечп принесе
вязку дров, а він має і худобу, а дров на
обістю нема. Сукотала йому голову до о-
півночи і спати не дала. І сь рад-не-рад
вибираєть ся він до лїса. Та коби то ще
до лїса, а то на свою сїиожать, коло скар­
бового лїса. Він взяв її за жінкою, тому
яких ЗО літ. Гарна сіножать! 6 трава, а
й дерево росте. Рік по рокови й ось ви­
росли тамки в я і є здорові дуби. 6 і бере­
зи, а й клени найдуть ся. 6 і кругляк гра­
бини, а й два буки близнюки узяли ся
відкілясь, мусить зі скарбового лїса за­
несло насїнє й вони виросли. Гарна сі­
ножать, нічого собі! Та на лихо, наста­
ли „кепські“ часи. Пан не дасть дров,
анї даром анї на відробок. Лиш купи і
купи! Та де того купила взяти? Сяжень
ЗО корон! Х оч корову зжени!
Взяв ся до сїножатп і по кількох ро­
ках прорідив зовсім дерево. Впало кіль­
ка беріз, а й дуба звалив торік простого
'як сьвічка! Аж серце краяло ся! А тут
все дров і дров! Розсадило би тебе з тво­
їми дровами! Чи їсть їх, чи щось?!
Артемко з пересердя вхопив сани за
дишель і пошуркав ними по енїгу. Кри­
вулі заскрипіли. Немов' регочуть ся кля­
ті: Ох, треба, треба тих дров! Чим-ттапше
здуриш, а вивершити треба! Страх! І ось
бабиско до тижня спалить все до тріскиї
Страх! Страх! *
Артемко ставав щораз лютїйший. А
тут і жінка так квасить з тим обідом!
Сонце вже геть, геть... Щоби скоротита
собі час, поглянув на скарбовий ліс. Та»
в закутинї, за ровом і його сіножать. О,
він знає її добре! Знає, де яка деревина
росте, кілько дубів, кількЬ беріз, а кіль­
ко .кленів, в там і два буки і •тринайцятК
грабів, а все просте, дорідне,-якраз на,
материял... До чого-ж тут взяти ся? Со­
кира задрожить за першим ударом, наче
душа застогне в дереві. Все просте як
сьвічка! Рубай, що хоч!.., ,
Артемко переходить гадкою поперед
усі дерева, приглядаєть ся їм по черзі і
нема, нема непотріба на опал! Нема! Аж
ось — і квасниця. Ся чепірната влїзлл
йому в очи. Вона при порубі, в самім ку­
ті, під скарбовим лїсом... Гей! Гей! Ста­
ра вже, стара! Мох посивів вже на кону­
рах! З десять літ вже, як перестала ро­
дити. Постаріла ся, як і він...
Артемко всьміхнув ся сам до себе.
Він нагадав собі тоту квасницю, як ше
молодою була, тодї, тодї...
*
* *
Пригадав собі давний час, як він ше
був парубком. Зайшов був раз в лїс зв
ріщем, та якось впйшов з вязкою аж на
сіножать Чипіликів. Аяе зирк, а тут ж
квасници їх донечка Маруся. Comw'
digitized by SVOBODA
— 152 —
обсипало золотом всю квасницю, а на
ііїй повнісінько яблочоїс червоних, таких
вже червоних! Дрібненькі та червоні1А
тут і дівчина наче зірка. Рве яблочка, а
чепірнате гілє похватило її рукав і біла
рука замихтїла так мило. Підійшов він
до квасниці і спер ся на вязанку. Дівчи­
на нї чичирк! Ьдає, що й не бачить йо­
го! Ажтут він:
— Марусю, скинь яблочко!
А дівчина собі, удаючи налякану:
•— „«.ой! А ти тут відки взяв ся?
— Відки? Заглянув крізь гущу; ти-ж
наче сонце блистіші! Злізь Марусю, я
тобі щось скажу!
— О, о мудрій! Кажи відтам, я вчу-
Ю;..
■— Марусю, злізь!
— Ая!
•— Злізь, а нї то я до тебе полізу.
— йой, йой!;— кричить вона, — Не
л'пь, бо ' я шгаду! Не лізь! Чекай, я вже
•сама злізу...
І злізла. Олово по слові й дізтіали ся
••всього. По дорозі до села доповіли со-
•бі ще дещо і заки сніжок опорошив сьвя-
ту земля», вони і i-і брали ся.
*
*
Артемко аж сплюнув. Мана якась лі­
зе в очи! Мабуть квасниця навела її...
С т а р а , чепірііата! Але як обчистиш ко-
ііарі, то буде добра фіра дров! О, буде!
А квасниця пече, пече...
Артемко самий дивував ся, чому до­
си не зрубав ще се'і чепірнатої квасни­
ці! Се-ж непотріб! Десять літ вже не ро­
дить! Мохом поросла вже! Сушнику бу­
де кілька оберемків; до коліна стара по­
ломить. Буде на иідпалок!
Старому аж лекше стало, начеб вже
був на* сїножати і почав рубати чепірна-
ту квасницю. Але тут і покликала його
жінка до' обіду.
Пообідав, закурив люльку тай їде. У-
сїв на наморожнї, звісивши на бік ноги.
Варлаки присипав зовсім сніг, який ле­
тів зпід кінських копит. Коні біжать
жваво, пофиркують... Вже за селом.
Шусть з гори і вже на „болотній долинї“.
Дорога рівна, хоч яйце коти. Снїгурики
поскакують попри сани, поцьвіркуючи,
такі веселенькі. А сонце біжить і собі за
ними так вже миленько, наче гуляє! То
вчінить ся грив кінських, то зупинить ся
на хребтах, то розіллеть ся скрізь і скрізь
по снігу. Мов пацьорки хто розсипав...
Артемко свиснув батогом, а конї в
чвал! Аждуша заскакала в нього, наче
музика заграла... Гей! гей! Як то тоті лі­
га зійшли, а наче вчера. діяло ся! Та йо­
му не зле! Поле добре, справлене, е сво­
го хліба до сита. Кілька куснів поля до-
шшв, є худібка своя, дїти відвіновані,
найстарший син вже трету дитину коли­
ше.. онуки! Довгу нема, іце три соточ-
ш випозичило ся на село: наросте. Лиш
готі дрова! той опал! Страх, кілько його
греба! і о дї настарчити! Старий аж здрі-
мав ся, а гадки-думки наче сон який до­
кучають...
Та ось вже і скарбовий ліс. Сама бу­
чина! А все таке просте, грубе, високе!
Очи рве до себе! З одного бука наклав би
сяжень...
Ах, то булоб тепленько в хаті! Вну­
ки поставали-б коло печі, наставили би
рученята й покликували би наче дзвіно­
чок: „жижа! жижа“! Гей, гей! Та се чу­
же! Ой, чуже! Лиш диви ся, доки очи не
зайдуть сльозами...
Артемкови ставало якось жалібно.
•Брови хмарили ся самі «від себе. Цьвік-
нув доні і вони рушили скорим трухцем.
Буки лиш миготять! Так їх богато! Гей,
гей! Старий радий був стрілою перелеті­
ти, щоби лиш не дивити ся на мілїони сих
буків. Мілїони, а на його сїножати лиш
два буки! лиш два!
Він прижмурив з пересердя очи, ду­
маючи, що скорше перелетить і кляті бу­
ки лишить за собою. Може вже? Ще нї!
Ще більше їх і щораз грубші! Божень-
куМ то все до одної душі належне! А тут
ще й сойка споміж буків своє: ще! ще!
ще — ще — ше! Сказила-б ся ти, погана
птице!
Старий аж плюнув. — Ех... чорт по­
бери! Є і в мене дерево, е!... І гень, за­
мигтів краєчок його сїножати, наче вікно
хто відчинив в заклятім чорнім замку і
digitized by SVOBODA
— 158 —
сонїчко вбігло до нього. І перед очи лі­
зуть його дуби, білі берези, два буки,
кільканайцядь грабів і кленики, — та
сього так мало, так дуже мало! Ажось
і квасниця! Ще тирхавійша! Але конарі
грубі! Буде фіра, дві! З відземка будуть
тертицї! в ще, е що зрубати, б! Дуба по­
кищо не треба ще валити!

* *
Старий в’їхав майже веселий на сі­
ножать. Миленько звитала вона його.
Наче в раю зупинив ся. На здорових ду­
бах фуркотить жовте листєчко, а б'лі бе­
рези всї в інею. Синичок так богато скрізь
і скрізь... М алесеньке воно, а так цьві-
ріеькає в голос, аж в голові гамірно стає.
Ніемов музиканти втяли дрібонької...
Артемко зупинив коні і злїз зі саний.
Накрив коні верітками і иричішів опал-
ку з оброком до дишля. Взяв сокиру й
почапав стежкою, яку мабуть дикі кози
витоптали. Ось вже і дуби! Прості, про-
стїсенькі... Старий потис сокиру в доло-
ни, начеб хотів сказати: нї, нї, сих не
ткнемо ся, небого! Не ткнемо ся! Поми­
нув і берези. Вже в грабинї, а й буки сто­
ять... Мов близняки, такі рівні, високі!
Він поправив шапку на голові, а з о-
чий посипались іскри якоїсь завзятости.
Най ростуть! Лишив усе. Впялив очи в
закутину на поруб. Звідтіля, споміж кор­
чів ліщини, виглянула до нього і ква­
сниця. Сонце,, звертаючи ся з полудня,
сей закуток найдузше осьвічувало. На­
че зібравши все проміне, яке доси крізь
густий скарбовий лїс продирало ся, ки­
нуло ним з усеї сили на квасницю і вкри­
ло її від стіп до верха.
*
* *
Підходить Артемко, скрипаючи по
морознім снїгу, до квасниці, а вона
всенька мов тота грань, аж палахкотить.
Наче промовляє. Мов скрізь і скрізь то-
ті червоні, кругловаті яблочка. Приста­
нув старий і дивить ся, а квасниця наче
жива. Немов хтось там шнирае за яблоч-
ками. Протер старі очи: нема нікого там-
ки, лиш жовтий мох михтить в проміїпо
сонця. Сплюнув на ману, що його чіпа­
ла ся, і підійшов близше. Нумо, до діла,
день не стоїть.
Обтер вістрє рукою і приклякнув бі­
ля пня. Обняв обіруч сокиру й замахнув
ся. Дзенькнуло зелїзо, а відгук вдер ся
десь глибоко ажв душу старечу. І вида­
ло ся Артемкови, що хтось застогнав бі­
ля нього, а відтак і ніби покликнув на
нього:
— Чоловіче, се-ж я, тота квасниця,
де ти зазрів тоті червоні яблочка тодї ще
парубком... Се я, де заглянув ти Мару­
сю, таку малоденьку з білими руками!
Вона злїзла і ви разом пійіпли до села.
Ви ішли лїсом й одно одному сказали,
що любите себе обоє. Ви пібрали ся від­
так.
Артемко стиснув руками топориско і
встав. Не міг чомусь взятись до діла! Не
міг! Наче убє щось такого, до чого при­
ріс цілою душею! Лишив квасницю й
поплів ся до кругляка молодої грабини.
Небавом залунав тутечки стукіт острої
сокири. Грабина повалила ся на землю,
а в кутї при порубі мигтіла і дальше в
промішо заходячого сонця, стара тирха-
ва квасниця...
Не вмирає правда наша,
Не вміщає воля,
І неситий не виоре
На дні моря — поля,
Не скує душі живої
І слова живого!
Тарас Шевченко.
О роде суєтний, проклятий,
Коли ти видохнеш? Коли
Ми діждемо ся Вашінґтона
З новим і праведним законом?
А діждемось таки колись!
Тарае Шевченко
digitized by SVOBODA
------- -- ' ' 1 .... П О П О ^^О П О П I 11 ■.11 ~1Q t^
>
П Р А В Д А І Н Е П Р А В Д А .
(Народна пісня).
Нема в сьвітї правди, правди не зисьмати.
Бо тепер неправда стала панувати.
Уже тепер правда стоїть у порога,
А тая неправда сидить конець стола;
Уже тепер правду ногами топтають,
А тую неправду медом напувають.
Уже тепер правда сидить у темници,
А тая неправда з панами в сьвітлици;
А вже тая правда сльозами ридає,
А тая неправда все пє та гуляє.
Десь ти, правдо, вмерла чи ти заключена,
Що тепер неправда увесь сьвіт зажерла?
аос
Михайло Старицький.
У К Р А Ї Н С Ь К А Н И В А .
II
<
Гей ти, ниво 1твого гону
Від Карнатів аж до Дону,
Тай широка-ж, як погляну!
Геть укрилась килимами,
Огорнула ся лугами,
Простягла ся до Лиману.
Що-ж то, ниво, лихом збита,
Потом кровію полита,
Заподіялось з тобою?
Не красуєш ся стогами,
Не пишаеш ся стиртами,
А глушиш ся лободою.
„Ох, ви, жалібники дїти,
Та не вам би й говорити,
Коли самі марно спали!
Деж були ви? — Чужі руки
Завдавали мені муки,
Реняхами засівали.
Колись добре я родила:
Виростала з мене сила
Ворогам на страх і горе!
А тепер я геть дичаю
І не бачу тому й краю,
Бо ніхто мене не оре!”
Правда, ниво! За сльозами
Не рушали ми з плугами...
Гайда жв поле! Гине нива!
Додамо до нрацї руки!
Х оч не ми, то може внуки
Дочекають того жнива!
аос
digitized by SVOBODA
— 155 —
П І С Н Я Б Е З С Л І В .
(П равдивий' опис з росийської У країни.)
В селї Х рещатих Ярах ми розло-
жили ся на попас під кучерявими вер­
бами та стрункими тополями. Дерева
тихенько гойдались-шуміли, наче шеп­
тали казку про щось таемниче, велике.
За вербами, із зеленого садочка вигля­
дала старенька школа, а коло неї біга­
ла і гомоніла дітвора в новенькім убраню
з крашанками в руках.
— А ти не зривай пуплїхів, — кри­
чав старший хлопчик до меньшого, —
бо з них буде цьвіт, а з цьвіту ягідки...
— А тобі що до того! — відповів
меньший хлопчик, умисне обшморгнув
пуилїхи з вишневої вітки і вистрибом
побіг по садку.
Гурток парубків і хлопів лежав на
траві під школою і про щось гуторили.
— Пора співать, — крикнув у ві-
творене вікно учитель і висунув патла­
ту голову.
Дітвора, штовхаючись, побігла в две­
рі, а за нею посунули поважно і старші.
Незабаром залунала пісня. Звуки її
то грізно піднимали ся в гору, то ла­
гідно спускали ся вниз і непомітно зни­
кали. Я підійшов до вікна і став при­
слухуватись: Весь хор гудїв пісню без
слів: „Ой, гай, мати” Розпатланий у-
читель махав руками як орел в повітри,
водив натхнеиими очима, а баси як гур­
ток індиків гоготїли сильними голосами
арию піснї, ведучи за собою весь хор...
Кінчили. Змучений учитель виглянув у
вікно, щоб відітхнути сьвіжим повітрем.
— Яку се пісню співали? — спи­
тав ся я.
— „Ой, гай, мати”, — відповів учи­
тель.
— А чом же хористи не вимовля­
ють слів, а тільки гудуть? — питаю
ся я.
— Та заборонили спі вати
в школї украї нські пі снї , -—
повідає учитель — от я й не співаю, а
тільки арию виучую.,. Уже богато пі­
сень так ми вивчили... Як будуть знати
арию, то слова й самі вони собі підстав­
лять.
— А московські піснї тежзабороня­
ють? — питаю.
— Нї! Московські можна співати, але
школярі до них не охочі, не по душі їм
і не хотять співати.
По спочивку хористи згуртували ся
і вчитель учив їх арию другої піснї:
„Ой, сїв пугач” . Парубоцькі та дитячі
голоси злили ся в один могутний гомін
і скаржились Богови на житеву неправ-
Д У -
По перекусці', вечером, коли стало
заходити сонце, ми рушили в дорогу.
Х ористи-парубки вийшли зі школи і
пійшли берегами понад ріку Рось, спі­
ваючи пісню „Ой, не гаразд, Запорож­
ці” ...
Чарівні слова сеї піснї, повні зне­
віри і розпуки остро били в серце і
будили спогади про минуле. Уже ми ви­
їхали за село, та пісня догонила нас і
картала душу:
...Степ широкий, край веселий
Тай занапастили...
В Києві, у квітни, 1914.
П. Городецький.
Тимто і стала по всьому сьвіту
Страшенная козацькая сила,
Що у нас, панове-молодцї,
Була воля і дума єдина.
(З народної пісні.)
Ой чужая сторононька без вітру шумить,
Чужий батько, чужа матл не бє, — а болить.
(Народна пісня.,)
З Москалем дружи, а камінь за пазухою Д'і»жи.
(Народна пословиця).
digitized by SVOBODA
Аркадій Аверченко.
П Р И Г О Д И В Т Е М Н І М М О С К О В С Ь К І М С Е Л Ї .
(П равдиве, написане на основі зібраних відомостей на місци описаних подій.)
І.
Якийсь студент-Москаль загинув че­
рез те, що любив науку про цьвіти і
всякі ростили. Пійшов вш раз в поле
збирати ростини. Ішов собі, підспіву­
вав і рвав цьвітки.
А з другої сторони поля появила ся
товпа мужиків і баб з Нижної Голодівки
в глибокій Московщині', в тульській ґу-
бернїї.
— Здорові були, любі селяни —
промовив чемний студент до товпи, ---
здіймаючи шанку і клаияючи ся.
— Здоров, сукін сину, бодай з тебе
дух виперло! — відповіли мужики. —
Ти чого тут хочеш?!
— Дякую. Я нічого не хочу! — від­
мовив студент, схиляючись ,і зриваючи
якусь травку..
— Чого ти тут шукаєш?!
— Як бачите, я занимаю ся збира-
иєм квіток.
— Чого ти тут хочеш?!
Ухо студента зловило наконець зу­
хвалий тон в упертім запитаню мужиків.
Поглянув на них і побачив запалені
страхом і злостю очи, блїді облича і
брудні жилаві пястуки.
— Чого тут хочеш?!
— ІЦо-ж ви собі думаете, дорогі
братя... Коли вам так дуже жаль тих
квіток, то я. зовсім радо віддам вам ва­
ші квітки назад...
В тім із середини споміж мужиків
вийшов старий дїд Петро Савелїч Не-
уважай-Корито. Був се старушок білий
як місяць а дурний як чобіт.
— Цьвітки збираєш, паршивче? —
захрипло промовив сей дідусь. Він бре­
ше, діточки! Він холєру розпускає!...
Сей старець стояв завсїди між му­
жиками у високім ііошановаїпо і повазї.
— Правду говорить Савелїч! Беріть
його, братчики... заходїть до него з лі­
вого боку!
Студент заплакав.
— Верещи! пищи! чортів сину! Ду­
маєш, що може чорт, твій батько, прий­
де тобі на поміч? Обшукай лиш його
добре, вуйку Міня! Чи нема якого по­
рошку при нїм?
Найшов ся порошок.
Хоч то був порошок до зубів, але
тому, що в люднії з села Голодівки відбу­
вало ся полосканє зубів і горла простою
горівкою — то культурна добича, най­
дена в кишени студента і завинеца в
паперець, потвердила вповні в мужиць­
ких очах се, що студент є бродягою та
злочинцем.
— О, є порошок! Холеричний! Як
судите, ребята: утопити хлопця, чи так
таки його розтоптати?
Оба вигляди показали ся для сту­
дента остільки незноснми, що він про­
мовив:
— Що-ж вам здаєть ся, мої панове!?
Таж то просто порошок до чищеня зу­
бів... Зовсім не шкідливий. Коли хочете,
то я його з’їм! Що?
— Брешеш! Не з’їси!
— Запевняю вас! З’їм і нічого менї
злого не станеть ся.
— Все одно, братя, від чого він здох­
не. Най зжере! — сказали роз’ярені мо­
сковські мужики.
Студент сїв посеред круга товпи і
почав їсти порошок до зубів.
Більше чутливі баби, дивлячись на
се, плакати сердечно і перешіптувати ся
між собою:
— Таку то болісну смерть робить
собі! Такий ще молоденький... і не хоче
покаяти ся.
digitized by SVOBODA
— 157 —
— Все! — сказав студент, пока­
зуючи иорожний паперець.
— -З’їси і той папір — присудив Пе­
тро Савелїч, білий як місяць а глупий
як чобіт.
*
Як дов: дуємо ся з ґазет, — кормле­
ну студента задерж ано зараз по з’їдженю
порошку до чищеня зубів, почім мали
бп його пустити на волю.
Але в сути річи справа мала ся зо­
всім не так. Студент, кривлячи ся, про-
ликнув папіг, почім ревідовано його
дальше. Знайдено нотатку, щіточку до
зубів і фляїцину з арабського ґумою.
— їдж і то! — розказав Неуважай-
Корнто.
Студент хотїв подякувати, твердячи,
що в,:н вже не голоден і по має на се
апетиту, але. коли побачив зближаючі
ся до него бородаті лиця, тоді сейчас
мовчки взяв ся до нотатки. Скінчивши
з нею, розггиз на дрібні кусники моло­
дечими зубами щіточку до зубів, запив
арабською ґумою, встав і промовив:
— Бачите, панове? Чи не мав я ра-
циї говорити, шо ті предмети справді' не
є небезпечними?
— Очевидна річ — відповів добро­
душний мужик Коровяча Цегла. Непо­
трібно скривдили студента!
— Ви темний народ! — сказав зітха­
ючи студент.
*
* ❖
Треба було спостерігши людий, по-
здоровкати ся з ними і йти далі, але
студента згубило те, що знав москов­
ський нарід лише з к н и жо к , а з близка.
їх вперве побачив.
— Темний ви народ — повторив він.
Чи знаєте ви наприклад, що холєра роз-
ширюєть ся не чепез порошки, але че­
рез такі малесенькі кавалочки, які бува­
ють у водї, на яринї і на овочах, так
звані вібріони, такі маленькі, що в од­
ній каплі води їх є богато більше нїж
кілька тисяч.
Обясни нам се! — приказав Петро
Савелїч, але декотрі поробили міни, як
5и вже повірили.
Довкола був настрій настільки при­
хильний, що мужики вибачили студен­
тові! навіть його тверджене, що нібито
грім П О Х О Д И Т Ь від елєкгричности, Щ О '
хмари є наслідком парованя води та що
вітер переносить пару з одного місця
на друге. Спротив вибух аж тоді, як
студент сказав, що М’сяць самий не
сьвітить, але віддає тільки сьвітло сон­
ця.
А коли студент осьмілив ся тверди­
ти безлично, що земля е кругла і що
вона обертаєть ся довкола сонця, то
"ейчяс товпя. м у ж и к і в звалила ся на не­
го і почала бити...
Били його довго, а потім утопили
в ріці.
Длячого часописи се замовчали, —
не знати.
II.
Прогнаний за ииянство помічник при
одній малій телеграфічній стациї в Ро-
сиї Ванька Свищ волочив ся довго по
зелїзничім двірци, шукаючи якогобудь
виходу зі свого скрутного положеня.
І майже зовсім несподівано знай­
шов вихід в постати помятої кокардки,
яку згубив між шинами якийсь офіцир,
котрий туди переходив.
— До роботи! — розказав собі Вань­
ка Свищ.
Пришию до своєї телєґрафістської
шапки офіцирську кокарду, надягнув бі­
лу нагортку від пороху, наняв візок і
розперши ся в нїм, закомандирував:
— їдьте до села Нижно'ї Голодівки!
Скоро! Там заплачу!
Слабо дзвонячи трясилами заїхала
трійка перед хату старости (війта).
Ванька Свищ вискочив звинно ~з брич­
ки, а траснувши поза ухо змішаного
його парадним виглядом переходячого
туди мужика, крикнув:
— Мерзавче! Замкнути кажу! На­
чальства не бачиш? Розпустили ся ви!
Заклич мені сюди старосту!
digitized by SVOBODA
— 158 —
Застрашений, переляканий вибіг
небаром війт.
— Чого хочете, батечку?
— „Батечку?” Я тобі тут зараз по­
кажу батюшку! Не бачиш Генерала?
Хто тут їде бричкою? Хто ти? Шапку
треба зняти, чи нї? Як називаєш ся?
— Ко — ...Коровяча Цегла.
Свищ захмурив ся і траснув замі­
шаного Коровячу Цеглу кулаком по
зубах.
— Я вам покажу!!! Розлайдакували
ся всї тут? Староста! Зібрати менї за­
раз всіх мужиків, прочитаю грамоту.
За десять хвилин всї мешканці' Ниж-
ної Гол о дівки зібрали ся як перестра­
шена. чорна хмара.
— Смірно! Тихо! — закричав Вась-
ка Свищ, виступаючи наперед. — Пи­
сьмо таке: „На підставі відозви цар­
ської комісиї інтендатури санітарних во­
зів, з приложенем такої печатки, по по-
розуміню з відділом емеритур публич-
ної бібліотеки, зібрати зі всіх селян по
два рублї і десять копійок належитостий
тротоаровпх і внесеня їх же до Санкт
Петерсбурґа до мирового з’їзду” . — Зро­
зуміли ребята? Не послушні сему при-
казови підлягають карі замкненя в тюр­
му до двох літ із заміною кари до руб­
лів сріблом 500. Зрозуміли?
— Зрозуміли, ваше благородіє!
— Благородіє? — крикнув прогна­
ний телєґрафіст Васька. — Мерзавцї!!!
Кокарди ще не знаєте? Постанов цар­
ського уряду про геральдицшо не чита­
ли? Староста! Взяти того! Най поси­
дить! Як зветь ся — Неуважай-Корито?
Взять його!
*
* *
Годину пізнїйше староста з уклона­
ми увійшов до хати, положив перед те-
лєґрафістом зібрані гроші і сказав не-
сьміло:
— Може би... ніби, що ся тичить
грамоти... щодо печатки...
— Осле! — воркнув телєґрафіст.
Всунув гроші до кишенї, відіпхнув
по нелюдськи змішаного старосту, а
вийшовши на двір, вскочив до повозки.
— Я вам покажу, лайдаки! — по­
грозив телєґрафіст старості і зник в ку­
ряві потюху.
Наймудрійший з мужик'в Петро Са-
велїч Неуважай-Корито, білий як мі­
сяць а глупий як чобіт, підійшов до
старости і промовив:
— Із самого Петерсбурга! То зараз
пізнати! Тано якось ми викрутили ся,
хлопці'!...
В московської мови переклав П. Д.
Іван Франко.
УКАЗ ПРОТИ ГОЛОДУ.
Голод вибух в перськім краю:
В найбогатших городах
Бідні з голоду вмирають
По бульварах і садах.
Вчув се Геріс, цар суворий,
І розлютивсь: „Що се знов!“
І на голод спосіб скорий
Не міркуючи знайшов.
До славетних маґістратів
Найбогатших в краю міст
Пописав і попечатав
власноручно сюю вість:
„Сей указ мій царський строгий
Всяк у серце хай бере;
Де один у містї вбогий
З голоду від нинї вмре,
„Там я богача одного
Взять велю — чи круть чи верть,
Голодом в тюрмі підземній
Заморю його на смерть.“
І указ сей чудо справив:
Хоч як хлїб подорожів,
Бідний все мав хлїб і страви,
А богач не зубожів.
digitized by SVOBODA
— 159 —
Ц А Р С Ь   И Й Р І Д .
Росийські царі тай росийська держава обхо­
дили дня 6-го лібїого 1913. р. ювилей 300- лїтно-
го панованя династиї Романових. Властиво роду
Романових давно вже нема. Рід Романових, ко­
трий 1613. р. дійшов до царської власти в особі
М ихайла Федоровича, вимер. Остатний мужеський
нотомок сього роду цар Петро II. згинув 1780 p.,
а остатна жінка з сього роду цариця Елисавета
померла 17С2. р. Значить, що найменьше півтора
сотки лїт минуло як сього роду не стало. Теперіш-
ний цар походить з німецького роду Гольштайн-
Ґоторн. Першим із сього роду був цар Петро II I .
Отже не ювилей Романових, а Гольштайн- Ґоторпів
повинна би обходити теперішна царська родина і
не 300 а 150- лїтний. Родової, племінної злуки кро­
вної телерішного роду з родом Романових нема ні­
якої. Але всетаки є одна злука. що лучить тепе-
рішний царський рід з родом Романових, а се —
духова. Одначе не в добрім значіню, а в як найгір­
шім, як найчорнїйшім. Романові, захопивши власть
в сумних для Росиї часах, коли російський і так
на- пів дикий ще тоді нарід стратив у злиднях зов­
сім голову й не знав, що йому дїяти та дав легке
взяти себе в ярмо, — стискали се ярмо щораз біль­
ше та робили з народу послушних і покірних не­
вільників. А поневоливши свій нарід, забажали во­
ни простягнути лабу і по другі народи. Та не бу­
ло на се сили. От вони хоиили ся хитрощів. І під­
ступами, брехливими обіцянками заманювали їх
до себе, а відтак ослабивши, поневолювали. Ось-
так зробили вони з нашим українським народом,
так зробили з народами на Кавказі та в Азиї, так
зробили і з П оляками. Таксамо як колись Романо­
ві робили й роблять сьогодня царі з роду Голь­
штайн- Ґоторпів. Вони дальше угнїтають і москов­
ські і чужі народи, таксамо заманили і нищаті
наприклад Фінляндців, таксамо взяли ся до П ер­
сів та до балканських Славян. Отеє й лучить рід
Романових із родом Гольштаинів тїсно і се тільки
дає їм право до сьвяткованя ювилею Романових,
та не про славу і культурний розвиток говорити
вони можуть, коли згадують про своє паповане, але
про неволю і дикий розбій.
П ануючі з дому Романових, вже від першого
наслїдника М ихайла Федоровича — Олексія Ми­
хайловича, за котрого то Україна злучила ся з Ро-
сиею, відповідають за знесене народних зборів і
введене самодержавя (абсолютизму)-, який щораз
більше поневолював підданих Росиї і спинював їх
культурний, господарський і політичний розвиток.
Також і внутрішнє, родинне житє Романових пов­
не крови, жорстокости, самоволї сплямлене роз­
пустою цариці Катерини, Ганни й Елисавети.
Не инакше було з родом Гольштайн- Ґоторпів.
Сумна слава Катерина II . і убийство П авла І. вкри­
вають сей рід вічною ганьбою. А в житю народу
їх се вина, що Росия під нанованем нагайки, шибе­
ниці, иідкуиства, самоволї, горівки, розпусти гнив
в родиннім і політичнім житю та, що в розвитку
станула геть позаду культурних народів. Живеть
ся там добре хиба злодїям, розбишакам та чинов­
никам (урядникам, що зовсім не ліпші від злодіїв
га розбишак, коли не гірші). Нагарбала Росия бо­
гато земель, та хісна з сього росийський нарід не
має, тіл ь к и отеї чиновники-злодїї, що ссуть остат­
ні соки зі свойого народу й із нашого українсько­
го. М айже 300 лїт уже гнетуть царі враз із сво­
їми прислужниками наш нарід, задавити хотіли та
че задавили, сила замала. Не задавили пашого, не
задавили й других народів, тільки ненависть посі­
яли в їх серцях до себе. І прийде час, що ся нена-
зисть заговорить полумінем в серцях поневолених
народів і вони подавши собі руки повалять свойо­
го ката враз із прислужниками та здобудуть собі
золю. Тоді й московський нарід заживе іншим
культурним житєм і проклоном хиба згадувати бу­
де своїх царів, що давили його, мучили й у темно­
ті держали.
f г ?
і 1
digitized by SVOBODA
АДІН НАРОД - АДІН ЯЗИК
------ о------
СЕЛЯНКА УКРАЇНКА ПЕРЕД МОСКОВСЬКИМ СУДОМ.
(П равдива істория зі судової салї на росийській У країні в Київщині, як судия М оскаль говорив до
селянки- У країнки лише по московсько, а по українсько не розумів, вона- ж знова говорила по укра­
їнську, а не розуміла по московська і тому вийшла з того просто чудасия.)
Судия (М оскаль до жінки, що за
сьвідка): Скажіте, свідєтєль'нїца ви зна­
єте, в какіх атнашенїях жіла істіца с
сваїм саседом?
С ь в і д о к: Га?
Судия: Істіцу ви знаетє? („істіца”
значить — позиваюча)
С ь в і д о к: Ні!
С у д и я: Да как-же? Вот ету женщі-
ну!?
С ь в і д о к: Параску?
Судия: Ну да, Параску.
С ь в і д о к: Та вжеж, що знаю. Ми
собі ятрівки.
Судия: Што такое?
С ь в і д о к: Ятрівки — кажу.
Судия (двйуєть ся): Што ето зна-
чіт?
С ь в і д о к: „Ятровка” нібито по
благородному, (того слова в росийській
мові нема).
Судия: Нїчево не панїмаїо.
С ь в і д о к: Значить, -ніби то, що на­
ші чоловіки собі брати, її чоловік, мій чо­
ловік...
Судия (сердито): Нїчево не роз­
беру: ея челавек, ето мой челавек!... Ка-
кіе там людї? Што ана тут наґарадїла?
С ь в і д о к: Еге-ж, вона таки заго­
родила як слід, по господарськи; від по­
вітки аж до воріт, ліщиною...
Судия: Да пастойте! Я нїчево не
панїмаю. Ви мне на вапрос атвєчайте:
істіцу знаєте?
С ь в і д о к (дивуєть ся, оглядаєть
ся, здвигає плечима): Нї, такої не знаю.
Судия: Вот ету, Параску, знаетє?
С ь в і д о к: Таж знаю!
Судия: А сасєда єя, вот етаво ат-
вєтчіка? (обжалуваного).
С ь в і д о к: Нї, він не те — він кра­
вець (по московськи: „партной” ).
Судия: Што такоє?
С ь в і д о к: Кравець, кажу.
Судия: Да савсєм нєт: он Проко-
пєнко.
С ь в і д о к: Еге, ІІрокопенко Леві-
зор.
С у д и я (здвигає плечима): Да што
ви мнє путаєте? Какой ревізор?
С ь в і д о к: На імя нїби-то йому,
ІІрокопенкови.
Судия: Імя? (дивить ся у папери):
Слєазар!
С ь в і д о к: Ая-ая!
Судия: Да я вас не про імя спра-
шіваю. А вот ви мнє скажіте, как анї жі-
лї мєжду сабой?
С ь в і д о к: Х то?
Судия: Да вот істіца... Параска е
саседом сваїм.
digitized by SVOBODA
___ 1 A1 __
С ь в і д о к: Х ибаж вони жили з со­
бою? Того я не скажу. Ьона жінка чесна
у неї С ВІЙ ЧОЛОВІК G.
С у д и я: Какой челавек?!...
С ь в і д о кГ її-ж чоловік, Омелько.
С у д и я: Фу, ти чорт! Вот язик!
С ь в і д о к: За що-ж ви мене лаєте'
Хиба я що винна? Отеє мені з роду...
Суди я (схаменувшись): Да кто на
вас лает? ІІІто ви вздумалї?
С ь в і д о к (здвигає плечима): Не
хай буде й так.
С у д и я: Так вот, как ані жілї мєж-
ду сабой? Ссорілїс? Руґалїс?
С ь ,в і д о к : Еге, ругались раз-враз.
Судия: А он дурной (московське
слово „дурной” значить: лихий) чела­
век по вашему?
С ь в і д о к: Чого дурний? От як чо­
ловік. Не дурний!
Судия: Х ороший, значіт? (у Мо­
скалів „хороший” значить: добрий).
С ь в і д о к: Ой, де вже хороший! Там
такий, що як подивиш ся, то й сплю­
неш...
Судия: ПІто?
Сьві док: Кирпатий, кажу, ще й
віспуватий.
Судия: Нїчево не панїмаго... Да ви
ґаварітє, русскім язиком!
Сьві док: Х иба-ж я що! ? По яко-
му-ж вам говорити ?!
Судия: А отчево-ж мужея, Пара-
скі, драл са? (бив ся).
Сьві док: Ба ні, він нікуди не драв
ся!
Судия: А жену біл?
Сьві док: Бив.
Судия: То как ate ви ґаварітє, шт(
он не драл са?
Сьві док: Бо таки й не драв ся!
Хибаж він божевільний, щоб на стїну
лїзти?
Судия: Нїчево нє панїмаю! Да ви
мєня панїмаєтз?
Сьві док: Звинїть, -як що нї... Я
жінка проста...
Судия: Да вот ви мнє скажіте про­
сто: бмєлян, вот тот, са свайой женой
жіл дурно? (зле).
Сьві док: Та як же воно? Вона-гк
йому жінка.
С у д и я: Ну да, жінка. Та как анї жі­
лї с етой „жінка” ?
Сьві док (здвигає плечима): Ш
дурно, нї за гроші...
Судия: Какіє там „гроші” ?! Я не
чро „гроші” спрашіваю! Фу і Да што вас
знрашівать?! Всьо равно толку нє даб-
йош са! Садїтєс!
(Сьвідок еїдає і здивованими очима
дивить ся навкруги.)
Судия: Да вот: єщо вас сіграшу.
Ви билї прі том, каґда падралїс в쑧ляй і
єво жена с етїм сваїм сасєдом?
Сьві док (сидячи на лавцї): Еге,
була.
С у д и я: В суде нада атвєчать, стая!
Паднїмітєс! (встаньте.)
Сьвідок здивовано озираеть ся.
Судия: Паднїмітєс, я вам ґаварю!
С ь в і д о к (дальше сидячи): Та як
же так?... На що-ж я маю тут при лю­
дях... сорому такого набиратись? Отеє
тобі суд! І облаяли... та ще й чесній жін­
ці сором такий роблять!...
Судия (кричить): Да паднїмітєсь,
я вам ґаварю!
Сьві док (рішучо): Нї, вже виба­
чайте! Я в себе, в хатї не підіймаюсь
при людях, а не то в судї...
11
digitized by SVOBODA
— 164 —
Д ї в ч и н а: Бо щебель старий вло­
мив ся, був спорохнявілий.
Лї кар: Вламілса к тебе кто-то?
(„вломілса” — в значіню: закрав ся).
Ді вчина: Еге, вломив ся.
Лї кар: І стрелял?
Ді вчина: Еге, стріляє аж у стег­
но, ось сюди.
Лї кар: (оглядає). Да ґдє же ета
драбіна? Я не віжу І
Дї вчина: Дома. Та на що вона
вам?
Лї кар: Как: „на що” ? (Оглядає
скрізь). Нїкакой драбіии здес нєт.
Дї вчина: А вжеж нема. Впала я
та ще об полицю отсим місцем...
Лї кар: Да, в поліцію... Ну ето уж
не майо дєло. Канечно в поліцію, еслї
вломілса к тебе етот как єво звать?
Д ї в ч и н а: Га?
Лї кар: Да кто вломілса?
Д ї в ч и н а: Щебель старий.
Лї кар: Пян бил?
Дї вчина: Х то?
Лї кар: Да Щебель етот, што-лї?
Д ї в ч її на: (дивуючись). Вибачай­
те, папочку, може я не зрозуміла...
Лї кар: Ну, да міш ето фсьо рав-
но... Нє майо дєло. Ти в поліцію. (0-
глядае скрізь). Да, сіняк єст, ударілас
шібко. (Московське слово „шібко” зна­
чить по нашому — сильно).
Дї вчина: Та не в шибку. Там і
вікна нема в сїнях. В полицю, кажу.
Лї кар: Да, в поліцію. Ну, вот што,
ти дєвушка мая: я тебе дам мазь, ти се­
бе натірай ето место; прайдьот. Драбіни
здєс нєт. А в поліцію ти заяві, што вло­
мілса к тзбє, егот как ево? — Старий
Щебель, і стрелял в тєбя. Но драбіни у
тєбя нїкакой нєт.
Дї вчина: Спасибі вам. Поздоров
вас, Боже, за добру пораду. А тож-я таїс
терпіла, а тут ще напав мене й не­
жить...
Лї кар: Нє жіть, ґаваріш? Что ти,
дєвушка, єщо мноґо лет прожівйош.
Записав Виборний Макогоненко.
Степан Руданський.
З а г а д к а .
Позбірались дукачі,
Пють собі, гуляють,
Далї — скучно їм чогось —
Жида закликають...
— Дай нам загадку яку!
— Яка ж буде плата?
— Хто не скаже тобі з нас,
Заплатить дуката!
— А богато- жвам, пани,
На то часу дати?
— Пів години! — Ну, ґерехт!
Слова не вертати!
Скажіть менї; що у день
Чорне аж чорнїє,
Що білїє у ночі,
А ранком синїє? —
-ж-
Задумались дукат.
Пройшло пів години,
Але жаден не вгадав
Тої диковини.
До кишенї, певна річ, —
По дукату дали.
— Що жто, жидку, таке е? —
Жида запитали.
— А почім же знаю я? —
Жидок промовляв, —
Та воно собі таке,
Що хто його знає!
— Ну жбо, жидку, не жартуй!
— Та жарти до ката!
Я і сам собі даю
Цїлого дуката!
1859. II. 26.
digitized by SVOBODA
— 165 —
Іван Франко.
Ж и т є і стр а ж ш і сп іш н е і св е р ть і муки і п р о славл ен е
п р е п о д о б н о г о С е Л б Д Ї Я .
Окривати тайну царськую
Потрібно і конечно,
Бо яв її розпапляєш,
Загинеш на безпечно.
Та крити божії діла
Негарно, навіть грішно;
Не скриеш божої хвали,
Лиш сам загинеш вічно.
То й лякаючись судьби
Раба, іцо на розробок
П овірений йому талант
Без дїла скрив у сховок,
Бажаю оспівати вам
Що стане духу мого,
Житє, страждане, муку й смерть
Селедія сьвятого.
Х то були родичі його,
В якій жили країні —
Не звісно; сам він з малву жив
У водяній пустині.
На вічний взір аскетам всїм
Не їв він хлїба й мяса;
П явки і хроби водяні —
Його вся страва ласа.
Олїю, молока, вина
Не заживав він з роду;
Для дужшої покути пив
М орську солену воду.
Думками Бога хвалячи
Держав о біт мовчаня,
І анї слова не прорік
Від роду, до сконаня.
Важке зітхане, се була
Його мольба глубока;
Весь вік прожив зітхаючи,
Не зажмуривши ока.
Не мав він дому нї житла,
Лиш сам пісок та скали;
М ав плащ один із острих блях,
ІЦо в тіло повростали.
Та на сьвятого напосївсь
Один король сердитий,
В оружіем і дрекольми
П ішов його ловити.
П ророцьким духом чуючи,
Що час його зближав ся,
З пустині вибрав ся сьвятий,
На сьвітло показав ся.
Тут вороги обпутали
Його кругом сильцями,
І до царя взяли ся гнать
Страшними палицями.
То цар безбожний крикнув: „ГейІ
Беріть його, тримайте!
Йому живіт живцем поріть,
З його нутро мотайте 1“
Для болю дужшого велїв
Солити сьвіжу рану,
Та тим іце злість не наситив
М учительську, погану.
Живе ще тїло у бочки
Велїв він натоптати,
П оганцям хтїв таким як сам
Ті мощі в дар пі слати.
Не допустив всесильний Бог
До крайного скандалу,
Щоб мощі праведника йшли
П оганцям на поталу.
Три дни й три ночи вітер бив
Судно на Чорнім морі;
Вже думав цар: „Скінчив ся сьвіт,
П огасло сонце й зорі.“
digitized by SVOBODA
— 1 6 6 —
Аж сам Селедій мученик
На них змилосердив ся,
І моряку одному в снї
П рославлений явив ся.
І мовив: „ Бог за смерть мою
Карати вас не буде,
Та труп мій ви везіть на Русь
М іж православні люде.
„Нехай вони в великий піст
іііиють і з тїла мого
І славять Бога й згадують
Селедія сьвятого.
„Най постять так, як постив я г
Доступлять в Бога ласки,
їдять мене і воду пють
І ждуть сьвятої паски.
„ Як їх патрон я відчинять
їм буду неба брами,
П існий Селедій рай знайду
З пісними Русинами/ 4
І сталось так. І від тодї
Всї Русини голодні
Селедія сьвятого чтять.
Дивні діла. Господні.
Степан Руданський.
ДОБРЕ ТОРГУВАЛОСЬ.
- ж-
Чи в Київі, чи в Полтаві,
Чи в самій столиці,
Хо ив чумак з мазницею
Помежи крамницї.
І в крамницях, куди глянеш —
Сріблом, злотом сяє,
А йому то і байдуже:
Він догтю питає!
Сьміють ся дурні кацапи,
А він тільки сплюне,
Та до другої крамницї,
Богатшої суне.
В найбагатшій у крамницї
Два купцї сиділо,
І туди чумак заходить
З мазницею сьміло.
Добрийдень вам, добрі люди! —
Та й зачав питати,
Чи нема у них, принаймі
Догтю де продати.
Нєту! нєту — купцї кажуть
Та й, шельми, сьміють ся:
Здєсь не дьоготь, только дурнї
Одні прадають ся! —
А чумак їм: — То нївроку- ж
Добре торгувалось,
Що йно два вас таких гарних
На продажосталось!
Степан Руданський.
Нї ЗЛЕ, НІ ДОБРЕ.
Здоров, брате! — А, здоров!
— Щ о- ж ти так змінив ся?
— А не диво, брате мій,
Б о я оженив ся!
— Слава Б огу! — каже той.
— Нї , не слава Б огу:
М оя жі нка і бридка
І крива на ногу.
— Т о зле, брате! — каже той.
— Б а нї, не зле, брате!
Б о за нею я як чорт
Зробив с я богатий:
Славну хату збудував,
Х одив у дорогу!...
— Слава Б огу! — каже той.
— Нї , не слава Б огу:
Воли згинули в Криму,
До дому вернув ся, —
А ж і хата у огни,
І хати позбув ся...
— Т о зле, брате! — Нї, не зле
Як хата горіла,
Т о і жінка там моя
В огни спопелїла.
digitized by SVOBODA
Злучені Держави в Америці.
THE UNITED STATES OF AMERICA.
Державний устрій Злучених Держав оснований
на підставі конституциї з 17. вересня 1787 р.
П ервісну конституцию доповнено відтак в ріжних
часах 15 додатками.
Тут треба точно розріжнити иравительство фе­
деральне т. е цілих ‘Злучених Держав від прави-
тельств поодиноких стсйтів. Ііождий стейт стано­
вить політичну одиницю, так сказати- б окрему
державу в державі. Кождий стейт має свої окремі
закони, уряди, мілїцию і т. її. Федеральне прави-
тельство має полагоджувати справи, які є спільні
веїм стейтам.
На підставі конституциї належать до феде­
рального правительства отеї справи:
 ЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ.
1) Накладане податків і мита (цла).
2) Управильнене торговлї заграничної і мі®
поодинокими стейтами.
3) Ч еканене і видаване гроший.
4) У права ночти.
5) Затягане державних позичок.
6) Виповідженє війни і заключенє мира.
7) Управа сухопутної армії і воєнної фльоти.
Ціла управа Злучених Держав спочиває в ру­
ках трох властий: законодатної, виконуючої і су­
дової.
ЗАКОНО АТНА ВЛАСТЬ (LEGISLATIVE).
Законодатна власть находить ся в руках кон­
гресу (congress). Конґрес складаеть ся з двох
частий: сенату (Senate) і палати послів (House
fo Representatives).
Сенат складаєть ся зі сенаторів (по двох з
кождого стейту), котрих вибираеть ся на 6 літ.
Вибори відбувають ся щороку в той спосіб, що
одна трета часть сенаторів котра вибула 6 лїт,
уступає, а на їх місце вступають ново-вибрані.
Кандидат на сенатора мусить мати найменьше ЗО
лїт; мусить бути горожанином Злучених Держав
найменьше 9 лїт і постійно мешкати в тім стейтї,
в якім кандидуе. П редсїдателем сенату є віце- пре­
зидент Злучених Держав. Коли віце- президент за­
ступає уряд президента, тодї сенат вибирав спо-
між сенаторів тимчасового предеїдателя. Телеріш-
пий сенат складаєть ся з 92 сенаторів.
Палата послів складаєть ся з послів (конгрес­
менів), вибираних в поодиноких стейтах, відповід­
но до числа населеня. Послів вибираєть ся на 2
роки. Кандидат на посла мусить мати найменьше
25 лїт і бути горожаном Злучених Держав най­
меньше 7 лїт та мешкати стало в тім стейтї, в я-
digitized by SVOBODA
*
(кім кандидує. П редсїдателем палати послів е так
рваний, головний „спікер” .
Конґрсс (обі палати) збираєть сь щороку на
наради, які розпочинають ся в перший понеді­
лок в грудни. П ерша сесия триває до марта (ко­
ротка сесия), а друга до червня (довга сесия).
Кождий законопроект (bill* ухвалений в се­
наті і палаті послів, стає доперва тоді законом,
коли його потвердить президент Злучених Держав.
Коли президент не потвердить якогось законопро-
єкта, то він повертає щораз під наради конгресу і
стає законом, коли обі палати ухвалять його дво­
ма третими частями голосів. На случай, коли пре­
зидент не зверне закопроєкту протягом 10 днів
J eq вчисляючи неділь), законопроект стає важним
і без потвердженя президентом.
ВИКОНУЮЧА ВЛАСТЬ (EXECUTIVE).
Виконуюча власть находить ся в руках прези­
дента Злучених Держав. П резидента вибираєть ся
на 4 роки. Кандидат на президента мусить бути з
уродженя горожанином Злучених Держав (не на­
туралізованим), числити найменьше 35 літ і жити
постійно у Злучених Державах найменьше через
14 дїтч
Вибір президента і віцепрезидента відбуваеть
«ся через голосоване виборців (electors). В кождім
'стейті вибираєть ся тільки виборців, скільки ви­
силає сенаторів і послів дотичний стейт. Вибори
відбувають ся у всіх стсйтах рівночасно, а іменно
у перший нторок в місяци падолисті кождого пе-
рсступного року. Того дня переводить ся лише ви-
‘ бори на виборців. Всі управнені до голосованя
віддають свої голоси на виборців. В еїчни сліду­
ючого року голосують виборці на президента і йо­
то заступника.
На случай смерти або уступленя президента
<©бшмає. його уряд аж до вибору нового президен­
та віцепрезидент.
П резидент має річну платню у висоті $75.000,
t віцепрезидент $ 12.000.
П резидент має право потвердити або відкину­
ти законопроекти, ухвалені конґресом; за його
згодою заключаєть ся міждержавні договори; іме-
нуєть ся послів, иовновласників і консулів; чле­
нів Найвисшого Суду і инших урядників Злучених
Держав; предкладаєть ся конґресови внесеня щодо
заграничиих справ; йому прислугує право здержа-
ня присуду засуджених на кару смерти; на слу­
чай війни є він головним командантом федераль­
ної армії, воєнної фльоти і стейтових мілїций.
П резидент іменує для своєї помочи приватно­
го секретаря (з річною платнею $6.000).
Кабінет міністрів складаєть ся з 9 міністрів.
М іністрів (Secretary) іменує президент і вони
лише від нього залежні. У Злучених Державах є
слідуючі міністри: міні стер справ заграничних;
фінансів; війни; судівництва; почти; маринарки;
внутрішних справ; рільництва; торговлї і мінї-
стер працї.
Кождий мінїстер має до помочи одного або
більше секретарів і бюро (Department).
Річна платня міністра виносить $12.000.
СУ ОВА ВЛАСТЬ (JUDICIAL).
Судова власть у Злучених Державах находить
ся в рука,х судів, основаних конгресом.
На чолї щїлого судівництва стоїть Найвисший
Суд Злучених Держав (Supreme Court of U. S.).
Його рішеня мають обовязуючу силу при викону-
ваню законів. Він стоїть на сторожі конституциї
Злучених Держав та має. право уневажнити всі
закони федеральні і стейтові, коли вони противля-
ють ся конституциї. Найвисший Суд складаєть ся
з 9 членів :^едсї дателя і 8 судиїв. П редсїдатель
д і с т а в а 'іірочі >члени по $14.500 річної
илатнї.
Низші судові власти е отої:
Окружні Суди (DistrictCourt) в 92 федераль­
них судових округах, на які є поділені цілі Злу­
чені Держави. П латня судиїв виносить $6.000 річ­
но.
Районові Суди [ Circuit Court] в числі 9. Де-
вятьох членів Найвисшого Суду є рівночасно ра-
йоновими судиями. В міру того як нагромадить ся
більше число справ, виїздять вони для їх пола-
годженя до своїх районів. До помочи мають від­
повідне число судцїв (з платнею $7.000 річно).
Районовий суд апеляцийній [ Circuit Court of
A ppeals] стоїть понад окружними і районовими
судами.
digitized by SVOBODA
С к л а д т е п е р іш н о г о м ін іс т е р с т в а к а б ін е т у
З л у ч е н и х Д е р ж а в .
P R E SI D E N T
V I C E - P R E SI D E N T ■
W OOD R OW W I L SON
T H OM A S R I L E Y M A R SH A L L
Secretary of State — W i l l i am X B ryan
Secretary of T reasury — W i l l i am G. M cA doo
Secretary of W ar — L i n d l ey M. Garri son
A ttorn ey- Gen eral — J ames C, M cReyn ol ds
P ostmaster- Gen eral — A l bert S. Burl eson
Secretary of Navy — J osephus Dani el s
Secretary of I n teri or — F ran kl i n L an e
Secretary of A g ri cul ture — Dav’d F. H uston
Secretary of Commerce — W m, C. Redfield
Secretary of L abor — W i l l i am. B. W i l son
„Кепітел” (Capitol), будинок у Вашінґтонї, Д. К., де засідають законодатні палати Злучених
Держав.
digitized by SVOBODA
— 170 —
НАСЕЛЕНЄ І ПОВЕРХНЯ ЗЛУЧЕНИХ  ЕРЖАВ.
Ч и с л о П о в е р х н я
П е р е с . ч .
Н А З В И С Т Е Й Т І В м е ш к а н ц їв в к в а д р а т о в и х
м е ш к а н ц .
н а 1 к в .
С т о л и ц я с т е й т у
з p. 1910 м и л я х
м и л ю
Alabama (Ala.)
2, 138,093
52.250
4 і - 7
Montgomery
Arizona (Ariz.)
204,354
113.020 і . 8 Phoenix
Arkansas (Ark.)
1, 574,449 53-850
30.0 Little Rock
California (Cal.)
2 , 3 7 7 , 5 4 9
158.360
15-2
Sacramento
Colorado, (Col.)
7 9 9 , 0 2 4
103.925
7-7
Denver
Connecticut (Conn.)
і , ї і 4 , 7 5 б 4.990
231-3
Hartford
Delaware (Del.) 202,322 2.050 103.0 Dover
Dist. of Columbia (D. C.) 331,069
70 5-517-8
Washington
Florida (Fla.) 752,619 58.680
13-7
Tallahassee
Georgia (Ga.) 2,609,121
59-475 44-4
Atlanta
Idaho (Ida.)
3 2 5 , 5 9 4
•84.800
3-9
Boise
Illinois (111.)
5,638,591
56.650 100.7 Springfield
Indiana (Ind.) 2,700,876
3 6 . 3 5 0 75-3
Indianapolis
Iowa (Io.) 2,224,771
56.025 40.0 Des Moines
Kansas (Kan.) 1,690,949 82.080 20.7 Topeka
Kentucky (Ky.) 2,289,905
40.000
57-о
Frankfort
Louisiana (La.) 1,656,388
48.720
36-5
Baton Rouge
Maine (Me.)
742, 371 33-040
24.8 Augusta
Maryland (Md.) 1, 2 9 5 ,3 4 6 12.250
ІЗО.З
Annapolis
Massachusetts (Mass.) 3,336,416
8. 315
4і 8.8 Boston
Michigan (Mich.) 2,810,173
58-915
48.9
Lansing
Minnesota (Minn.)e 2,075,708
83-365 25-7
St. Paul
Mississippi (Miss.) 1,797.114
46.8Ю 38.8 Jackson
Missouri (Mo.)
3, 2 9 3 ,3 3 5
69415 47-9
Jeflferson City
Montana (Mont.)
3 7 6 , 053
146.080 2.6 Helena
Nebraska (Neb.) 1, 192,214
7 7 - 5 1 ° 15-5
Lincoln
Nevada (Nev.)
81,875 1 10.700
о-7
Carson City
New Hampshire (N. H.) 4 3 0 , 5 7 2
<->•305 47-7
Concord
New Jersey (N. J.) 2,537,167
7 - 8 і 5 337-7
Trenton
New Mexico (N. M.) 327,301 122.580
2-7
Santa Fe
New York (N. Y.) 9>I I 3 , 6 i 4 49.170 IQ 1.2 Albany
North Carolina (N. C.) 2,206,287
52.250
45-3
Raleigh
North Dakota (N. D.) 57 7 , 0 5 6
70-795
7-6
Bismarck
Ohio (O.)
4,7б7,ї2і
41.060 1 17.0
Columbus
Oklahoma (Okla.)
i , 6 5 7 , i 5 5 70.057
23-9
Oklahoma City
Oregon (Oreg.) 672,765
06.030 7.0 Salem
Pennsylvania (Penn.; Pa.) 7,665,111
45-215
171.0
Harrisburg
Rhode Island (R. I.)
542,610
1.250
5°8-5
Providence
South Carolina (S. C.) 1, 515,400
3 0 . 5 7 0 49-7
Columbia
South Dakota (S. D.)
583,888
77.650 7-6
Pierre
Tennessee (Tenn.) 2, 184,789
42.050
■52.4
Nashville
Texas (Tex.)
3,896,542 ■
265.780. 14.8 Austin
Utah (U.)
373, 351 84.970
4-5
Salt Lake City
Vermont (Vt.) 3 5 5 , 9 5 6
9-5б 5
39-о
Montpelier
Virginia (Va.)
2,o6l , 6l 2
42.450 51-2
Richmond
Washington (Wash.) I , X 4 I ,9 9 0
69.180 17.1
Olympia
West Virginia (W. Va.) 1,221,119
24.780 50.8
Charleston
Wisconsin (Wis.) 2,333,860
56.040 42.2 Madison
Wvom ing (Wyo.)
Ї 4 5 , 9 б 5 97.800
1-5
Cheyenne
|91,972,266 3,026.789
3°*4
ЗАМІТКА. Число населеня 48-ох стейтів Злучених Держав від 1910-ого року,
то значить протягом 4-ох літ доволї зросло. Після обчисленя з дня 1-ого липня
1914-ого року се населене виносило 98.781.324 осіб.
digitized by SVOBODA
ИНШІ ПОСІЛОСТИ ЗЛУЧЕНИХ ДЕРЖАВ.
Д о З л у ч е н и х Д е р ж а в н а л е ж а т ь к р ім с е г о с л ід у ю ч і п о с ї л о с т и :
A laska
Число населеня
П о в е р х н я в
к в а д р . м и л я х
п е р е с . ч .
м е ш к . н а
1 к в . м .
Столиця
64.356 590.8б4 0.1 J uneau
Philiphine I sland
7,636.426 122.255 62.5 Manila
Hawaii
191.909 6.449 ЗО 0 Honolulu
P orto Rico
1,118.012 3.606 310 5
т
San J unn
9 009.703 723 194
П р о с т ір З л у ч е н и х Д е р ж а в в р а з з к о л ь о н їя м и ч и с л и т ь 3,749.983
к в а д р а т о в и х м и л ь , ц іл е н а с е л е н е ч и с л и л о в 1910 р . 100,981.969, а д н я
1-г о л и п н я 1914 р . — 109,021.922 д у ш .
ПРЕЗИ ЕНТИ ЗЛУЧЕНИХ  ЕРЖАВ.
Ч
и
с
л
о

п
.
І М Я 1 НАЗВИСКО Ч а с у р я д о в а н я
П а р т и й н а
п р и н а л е ж н іс т ь
П е р е д ш е
з а н я т є
П о х о д ж е н є
I . George Washington 1789—1797 демокр. власт. плянт. Анґлїєць
2. John Adams 1797—1801 федерал. професор Анґлїець
3-
Thomas Jefferson 1801— 1809 федерал. адвокат Анґлїєць
4-
Tames Madison 1809—1817 републ. адвокат Анґлїець
5. James Monroe 1817— 1825 републ. адвокат Шотлянд.
6. John Quincy Adams 1825— 1829 републ. адвокат Анґлїець
7. Andrew Jackson 1829—1837 републ. адвокат Шот-Ірлянд.
8. Martin Van Buren 1837—1841 демокр. адвокат Голяндець
9 -
William Henry Harrison 1841— 1841 демокр. війсковий Анґлїець
10. John Tyler 1841—1845 независ. адвокат Анґлїець
11. James Knox Polk 1845—1849 демокр. адвокат Шот-Ірлянд.
12. Zachary Taylor 1849— 1850 демокр. війсковий Анґлїець
13. Millard Fillmore 1850—1853 независ. кравець Анґлїець
14. Franklin Pierce 1853— 1857 независ. адвокат Анґлїець
15. James Buchanan 1857—1861 демокр. адвокат НІот- Ірдяяд.
16. Abraham Lincoln 1861— 1865 демокр. фармер Анґлїець
17. Andrew Jackson 1865— 1869 републ. кравець Анґлїець
18. Ulysses Simpson Grant 1869— 1827 републ. війсковий Шотлянд.
19. Rutherford Birchard Hayes 1877— 18* републ. адвокат Шотлянд.
20. James Abram Garfield 1881— 1881 републ. професор Анґлїець
21. Chester Alan Arthur 1881— 1885 републ. професор Шот-Ірлянд.
22. Grover Cleveland 1885— 1889 републ. адвокат Анґлшць
23. Benjamin Harrison 1889—1893 демокр. професор Анґлїєць
24. Grover Cleveland 1893—1897 републ. адвокат Анґлїєць
25. William McKinley 1897— 1901 демокр. адвокат Шот-Ірлянд.
26. Theodore Roosevelt 1901— 1909 републ. публіцист Голяндець
27. William Howard Taft 1909— 1913 републ. адвокат Анґлїєць
28. Woodrow Wilson 1913— 1916 демокр. професор Анґлїєць
digitized by SVOBODA
— 172 —
ЯК С ТАТИ ГОРОЖ АН ИН ОМ^ ЗЛУ ЧЕН ИХ ДЕРЖ АВАХ,
НАТУРАЛЇ ЗАЦИЙ НИЙ ЗАКОН.
Уділене іміґрантам горожанських прав у Злу­
чених Державах називаеть ся натуралїзациєю.
Коли в європейських державах право горо-
яіанства уділяють політичні власти, то в Злуче­
них Державах та справа належить до обсягу дї-
яльЙ ости судів. Іміґранти, які вповні відповіда­
ють вимогам натуралїзацийного закона, мають
право жадати горожанства в Злучених Державах,
■тоді як в європейських державах політичні вла-
€ти можуть без жадного поданя причин відмо­
вити уділеня прав горожанства.
Услівя.
Услівя щодо уділеня горожанських прав е
ріжні, відповідно до віку і до полу стараючих ся.
Инші постанови є для повнолїтних мущин (пов-
нолїтність у Злучених Державах признаєть ся з
укінченим 21. роком житя), инші для повнолїтних
дівчат і вдовиць, инші знова для малолїтних осіб,
.для замужних жінок і для дїтий.
Повнолїтних мущин обовязують слідуючі по­
станови:
1) І мігрант мусить виказати ся сьвідками,
що з днем, в якім стараєть ся о горожанство, най­
менше через 5 лїт перебував постійно у Злучених
Державах.
2) Мусить виказати ся достаточним знанєм
англійської мови (іспит перед урядником).
3) Не може бути анархістом, то значить, що
він не може бути анї явним анї з переконаня
противником істнуючого державного ладу.
4) Не може бути полїґамістом, то значить, що
він не може бути одружений з кількома жінками,
анї бути прихильником многоженства.
5) Мусить виказати ся сьвідками, що він,
числячи від дня, в якім стараєть ся о горожан­
ство, вже найменьше через два роки, а не більше
нїж через 7 лїт, посідає перші горожанські па­
пері.
Всї повисше згадані постанови обовязують
також повнолітні дівчата і вдови.
Лише іміґрантам кольонїстам, котрі управля­
ють вільні землї (гомстеди), признає натуралїза-
цийний закон деякі полекші, а іменно звільняє
їх від знаня англійської мови. Тут розходило ся
державі головно о се, щоби заохотити іміґрантів
оселювати ся в мало залюднених стейтах, де ве­
ликі обшари землї не є ще під управою.
Замужні ланки набувають горожанські пра­
ва вже через те, що їх мула стали горожанами.
Жінки набувають отже горожанство через нату-
ралїзацию їх мужів, без огляду на се, як довго
вони у Злучених Державах перебувають, а на­
віть і тоді, колиб вони жили в якійсь иншій чу­
жій державі.
Замужні жінки, котрих мула жиють в инших
цержавах або котрих мужі, жиючи в Злучених
Державах, не є ще горожанами, не можуть на­
бути горожанських прав.
Діти, котрі уродили ся в Злучених Державах,
набувають вже тимсамим горожанські права. Дї­
ти, котрі уродили ся в чужій державі, стають го­
рожанами Злучених Держав з тою хвилею, коли
їх батько набув горожанські права,, але коли вік
тих дїтий не є ВИСШИЙ НЇЯС 21 лїт. В кождім
случаю горожанські права прислугують дїтям до-
перва з днем, коли прибудуть на сталий побут
до Злучених Держав.
Незамужні жінки (дівчата і вдови), як ма­
лолітні так і повнолітні, набувають горожанські
права з хвилею, коли виходять замуж за амери­
канських горожан.
Перші горожанські папері.
Щоби стати горожанином Злучених Держав,
ірреба постарати ся нередівеїм о перші горожан­
ські папері.
П ерші горожанські папері видають суди стей-
тові або федеральні. (Се право не прислугуе су­
дам міським, нї полїцийним, ні кримінальним).
В кождім такім суді є окремий відділ, котрий
иолагоджуе того рода справи і подає конечні
'.нформациї.
Стараючий ся о перші горожанські папері
мусить мати найменьше 18 лїт. Кандидат має; зго-
digitized by SVOBODA
— 173 —
досити ся в приналежнім етейтовім суді. Тут мас
виповнити відповідну деклярацию (в суді можи
дістати на се готовий друк). Всі рубрики декла­
рацій треба вірно і точно виповнити, як примі­
ром: імя і назвисйо, вік, місцевість, повіт і дер­
жаву, з якої походить; точний опис своєї особи
назву і день приїзду корабля; пристань в якіі
висїв в Америці і т. її. Відтак складає присягу
що має намір стати горожанином та, іцо зріка-
єть ся свого горожанства в тій державі, з яко-
походить. Тоді урядник виставляє кандидатові^
Вудров Вілсон, президент Злучених Держав.
грамоту, так звані перші горожанські папері. На-
лежитість за се виносить один доляр.
П ерші горожанські папері мають служити яко
доказ, що кандидат мав дійсний намір стати го­
рожанином Злучених Держав. Також мають вони
на цїли запобігти ріжним можливим надужитям.
Колиб відтак показало ся, що кандидат подав не­
правдиві або суперечні поясненя, може через се
іаразити ся на відмовлене йому горожанських
рав.
О горожанські папері можна старати ся сей-
іас по ирибутю до Злучених Держав.
Властиве горожанство.
Донерва в два роки по одержашо перших
"орожа-нських паперів, можна вносити подане,
[цоби суд признав повні горожанські права. Але
угараючий ся мусить, як вже було висше сказа­
но, бути повнолїтний і найменьше через 5 лїт
лало перебувати в Злучених Державах.
Кандидат має знова зголосити ся до суду, в
котрого окрузі перебуває. Крім сего мусить ста­
ло перебувати найменьше один рік в тім стейтї,
в котрім лежить сей суд. Х то через цілий рік не
мешкає в однім стейтї (числячи взад від дня,
в котрім стараєть ся о горожанство), не мав:
права вносити поданя о признане йому горожан­
ських прав.
Кандидат має відтак виповнити подібну де-
ісдярацию, як при виниманю перших горожан­
ських паперів, і власноручно її підписати. Крім
сего складає приписану належитість в сумі $4.00.
Найскорше в 90 днів по еїм може наступиш
властиве уділене горожанства. Уділене горожан-
ства відбуваєть ся на судовій розправі. Суд за­
здалегідь повідомляє кандидата, коли він мав
явити ся. На розправу має кандидат привести зі
собою двох сьвідків. Сьвідки мусять бути горо-
жанами Злучених Держав. Вони мають під при­
сягою зізнати, що кандидат дійсно перебував ста­
ло через 5 лїт в Злучених Державах. Відтак кан­
дидат складає присягу, що зрікаеть ся своїх го­
рожанських прав і ириналежности до своєї дав-
чої держави, що буде поступати після постанов
законів Злучених Держав та, що буде боронити
державу перед внїшними і внутрішними ворога­
ми. Крім сего судия ставить кандидатові! ріжні
иитаня щодо його дотеперішного житя. Коли су­
дия *не найде нічого, що противило би ся по­
становам закона, виставляє йому відповідну гра­
моту так звану ,,certifi cate of naturaliz ation* \
Кандидат стає з тою хвилею горожанином Злуче­
них Держав.
digitized by SVOBODA
В а ж н ї й ш і п р и п и с и д л я в і й с к о в и х д о б р о в о л ь ц і в у З л . Д е р ж а в а х .
-ж-
— 174 —
Війскова орґанїзация і спосіб вербована ре­
крутів у Злучених Державах інакший нїж в пи­
тих державах.
В часі мира воєнна сила Злучених Держав
складаеть ся зі сталого війска і мілїциї.
Стале війско числить в часі мира 100.000
людий. Воно б спільне для цїлої держави. П ри­
мусового побору рекрутів у Злучених Державах
нема; війско складаеть ся з добровольців. В кож­
дім більшім місті є стациї, де- відбуваеть ся по­
бір рекрутів-добровольцїв.
Мілїция складаеть ся їакож з добровольців.
Кождий стейт має свою власну мілїцию. Члени
мілїциї не сповняють сталої війскової служби;
війскове образованє набувають вони на відповід­
них курсах, які відбувають звичайно у вечірних
годинах. Члени мілїциї побирають платню лише
в часі місячних вправ. До мілїциї приймають му-
щин у віцї від 18 до 45 лїт. На случай потреби
кояций стейт обовязаний зоружити припадаюче
на него число членів мілїциї і віддати його до
розпорядимости держави.
На случай війни кождий спосібний горожа-
нин обовязаний зголосити ся до воєнної служби.
Услівя для жовнїрів у сухопутній армії.
Доброволець, який має намір вступити до вій­
скової служби в сухопутній армії Злучених Дер­
жав, мусить числити найменьше 18 лїт, а не
більше як 35 лїт. Найголовнїйші услівя: здорова
будова тіла, добра вимова і знане анґлїйської
мови (говорити, читати і писати).
Кандидати у віцї від 18 до 21 лїт мають ви­
казати ся позволенєм батька, а в разі його смер-
ти — позволенєм матери, зглядно опікуна.
Жонаті мояфгь бути приняті до війскової
■служби за осібним позволенєм дотичного коман-
данта полку.
Кандидат мусить бути горожанином Злучених
Держав або мати бодай перші горожанські. па­
пері.
Для кандидатів є приписаний після родів вій-
ска відповідний зріст і вага. При піхоті, побе­
режній артилєриї і піонїрах: висота найменьше
4 стопи і 4 цалї, вага до 190 фунтів. При кінноті:
висота найменьше 5 стій і 4 цалї, вага до 165
фунтів. При полевій артилєриї: висота наймень­
ше 5 стіп і 4 цалї, вага до 190 фунтів. При гір-
сікій артилерії: висота найменьше 5 стіп і 8 ца-
лїв. Найнизша вага для жовнірів всіх родів вій­
ска виносить 128 фунтів, виїмково до 120 фунтів.
Війскова служба триває 7 лїт; з того 4 роки
стало при полку, а 3 роки в резерві. В часі при-
належности до резерви не побираєть ся жадної
платні.
М ісячна платня для простих жовнірів вино­
сить від $15.00 до $18.00, для підофіцирів від
$21.00 до $75.00. Крім платні дістаюсь жовні­
ри харч, мешканє, одіж і лікарську опіку.
По скінченю 4- лїтяої служби можна старати
ся о поновне ириняте до війска. Коли такий жов­
нір протягом трох місяців, ЧИСЛЯЧЙ від дня ви-
ступленя, заявить охоту дальше служити, тоді
нову службу уважаєть ся нродовженєм давної і
жовнір дістає в нагороду одноразово потрійну
місячну платню і підвисшенє місячної платні.
По 20- ти літах служби має жовнір право на
случай каліцтва і нездатності! до праці право на
удержане у війсковім ириюті ,,Soldiers H ,me“
у Вашінґтонї.
По 30- тп літах служби набуває жовнір пра­
во до емеритури. П латня підчас емеритури ви­
носить % його послїдної платні при війску, а
крім сего дістає місячний додаток в сумі $15.75,
яко відшкодоване за харч, мешканє, одіж і т. п.
Коли жовнїр помре підчас чинної служби з
причини хороби або каліцтва, якого набавив ся
в службі, одержує вдова (зглядно инша назна­
чена ним особа) одноразово шестимісячну плат­
ню з потрученєм $35.00 на кошти похорону.
Вже в перших місяцях служби може жовнїр
зістати підофіциром. Нежонаті жовніри, які в
горожанами Злучених Держав, а не мають ще
30 лїт, можуть по двох літах служби здавати
офіцирський іспит.
Літа війскової служби в Х інах, на Кубі, Фі-
ліпінах, в Алясці і П анамі числить ся подвійно.
Услівя для жовнірів при маринарцї.
Кандидати до війскової служби при маринарцї
мусять бути сильної будови тїла, здорові і зов­
сім вільні від таких хиб: пізний і неправильний
розвій, довша недуга, слабий умовий стан, корчі
або епілєисия в послїдиих 5 літах, слабий зір,
притуплений слух, хронічний катар, лиха вимо­
digitized by SVOBODA
— 175 —
ва, наклін до сухії, слабе серце, боляки, лихі
зуби і т.чи.
Жовнірами при марииарцї можуть бути лише
горожани Злучених Держав (тут уроджені або
натуралізовані), да знають добре англійську
мову.
Вступаючий до чинної служби мусить мати
найменьше 18 лїт, а найбільше 35 літ. Канди­
дати у віці 18 літ не потребують дозволу роди­
чів, але мають предложити докази щодо віку.
Кандидати у віцї 17 лїт можуть бути приняті за
дозволом батька (зглядно опікуна) на хлопців
до корабельної служби. Вони е обовязані до
служби аж до осягненя повнолїтности.
М ісячна платня жовнірів виносить від $17.00
до $33.00, місячна платня хлопців до корабель­
ної служби $ 10.00.
Впрочім мають тут примінене ті самі при-
чиси, що й у сухопутній армії.
П С О Н ' Х ' Р S . E C 'X ’.
Що іміґрантови треба знати про контра :т після американського права?
(Отсї уваги не мають нацїли зробити з кождого читача свого власного „лоера” . Вони маюдь на ме­
ті лиш одно: дати їм загальні иравні нонятя про контракт після американського права, в той спо­
сіб запобігти легкодушному заключувашо неважних контрактів ьтак вратувати від довгого і кош­
товного судового процссованя.)
Що се таке контрант?
Контракт („контрект” )’ се умова
межи двома або більшим числом осіб,
якою поли згоджують ся щось робити а-
бо чогось не робити.
Яної форми вимагаєть ся для правосиль-
ности контракту?
Контракти можна зробити у с т н о
або п и с ь м е и н о. Правильно для
нравосильности контракту не треба, а-
би вій був зроблений на письмі: пере­
важна часта контрактів е правосильна,
як зроблена устно. Лиш виїмково закон
вимагає, аби деякі контракти були зроб­
лені на письмі. І так:
1) Контракти купна-продажі землї
мають бути на письмі. Устний контракт
купна-продажі землї неважний і на під­
ставі устного контракту не можна ви-
процесувати анї належитости продажі
анї перенесеня власности землї.
.2) Контракти винайму на час дов­
ший ніж один рік мають бути на письмі.
В) Контракти, що відносять ся дг
подружих полагод, мають бути на письмі.
4) Контракт поруки (значить —
контракт, яким одна особа зобовязуеть
зя заплатити довг другої особи, коли би
а друга особа не схотіла або не могла
сама довгу заплатити) має бути на пи­
сьмі.
Склепар давав товари па кредит Іванови Не­
явному. Склепар не був би дав Іванови Непевному,
іде Петро Годований заручив словом склепареви,
до, як Іван Непевний не заплатить довгу в екде-
іі, то тоді він, Петро Годований, заплатить. Скле-
ар думає, що устиа порука П етра Годованого
іажна і він буде міг подати до суду та виграти від
Петра, як Іван не заплатить довгу. Але склепар
іомиляеть ся дуже. Як подасть до суду П етра яко
Іванового ручителя, то довгу від П етра не діста­
не, лиш своїм коштом в суді довідаеть ся, що
хонтракт запоруки має бути на письмі. Судия йо­
му певно скаже: „П ане склепар! Як Петро ручив
словом за довг Івана, то треба було сказати Пе­
трови: П етре, говори меньше, а напиши на папе-
ои, що заплатиш, як не заплтатить Іван. Колиб
Петро був так зробив, то все було би „олрайт”
а так пропало...
5) Контракти, які мають бути вико­
нані пізнїйше ніж по році, мають -бути
ча письмі. Тому наем робітника на о-
іпн рік в важний, хоч би лтгшбув зроб­
лений устно, але наем служачого на
іівтога року мусить бути на письмі.
6) Контракти к^чіна-продажі річи
wror-ти понад $50.00 мають бути на
письмі.
digitized by SVOBODA
— 176 —
В отсих шістьох випадках закон ви­
магає, аби контракт робити на письмі.
Т і ТТТТТТТТТЛГ ПТГТТОТГТІОІІ' гглттттттт ТИл ТТш-ППТЛГЛ
x j j x nu ix i ^ и л и а Д і м л л у ь х г и г ін І г и г и jja-л л
буде після закона важний. Але помимо
сього, порадно було би робити на пись­
мі також і инші контракти для оминеня
всяких непорозумінь щодо взаїмних
прав і обовязків умовляючих ся сторін.
Головно, коли ходить о контракт межи
кревними, то такі контракти правильно
повинні бути на письмі, бо суд не при­
пускає, що кревні роблять собі услуги
на підставі контрактового зобовязаня,
але припускав правильно, що вони роб­
лять со з родинної любови і иривязапя.
Хто може робити контракт?
Контрактів не можуть робити дїти.
Особи понизше 21-го року житя можуть
заюНочати контракти, але тілько щодо
річий конечно потрібних до житя („несе-
серіс офлайф” , як наприклад — харч).
Особи божевільні або иридурковаті
не можуть заключувати контрактів. За-
мужні жінки давнішнє не могли заклю-
чувати контрактів, але нині майже у всїх
стейгах Злучених Держав замужні жін­
ки можуть заключувати контракти і ни­
ми обтяжувати свою окрему власність.
Зате таку власність, яка належить до
них і до їх мужів спільно, — можуть
вони обоє обтяжити лише такими кон­
трактами, яких предметом є „житєві ко-
нечности”
Поза сими ограниченями кожда о-
соба може свобідно заключувати кон­
тракти.
Дальші вимоги контракту: відплата.
При кантрактї одна особа (або сто­
рона) дістає від другої за те, що вона
гій в заміну за якусь прислугу зі сторо­
ни другої. Се, що одна особа (або сто­
рона) дістав від другої а те, що вона
зобовязуєть ся, називає ся в англій­
ськім праві „кансидерейшен” (відпла­
та) і воно мусить бути в кождім кон­
тракті, коли той контракт має бути важ­
ний перед правом. Такою „відплатою”
може бути: прислуга другої сторони, гро­
ші чи якась инша вартісна річ. В кон­
трактах лежи кревними достаточною
.відплатою буде згляд на родину, любов
і ііривязанє;* значить, що до важности
контракту межи кревними не треба, а-
би сторона, котра зобовязуєть ся до я-
коїсь прислуги дістала зараз за се якусь
вартість (відплату) від другої сторо­
ни. Хоч би сторона, в тім випадку за
своє зобовязанє нічого не дістала, то
контракт буде важний, як тільки вихо­
дить так, що вона зобовязувала ся до
прислуга з родинної любови або привя-
заия.
Коли не треба доказувати „кансиде-
рейшен”?
Коли на письменнім контракті е при­
ліплена або вибита печатка („сіл” ), то­
ді не треба доказувати, що була в кон­
тракті відплата („кансидерейшен” ).
Хоч би зобовязуюча ся до прислуги
сторона не дістала за се навіть злома-
ного цента, то, коли на контракті є пе­
чатка, то можна, сторону, яка користала
з прислуг, судово примусити до викона­
ти зобовязаня. (За печатку вважаеть
ся якийнебудь кусник паперу приліпле­
ний на контракт).
Добровільні жертви („собснрипшенс”).
„Добровільні жертви” , „добровільні
датки” чи на. церкву чи на яку другу
цїль, не мають „консидерейшен” (від­
плати) і тому їх не можна судово ви-
процесовувати від жертводавця, коли
жертвадавець („собскрайбер” ) підпи­
сав своє імя згори, складаючи жертви,
а відтак не хоче виповнити зобовязаня.
Але як жертводавець підписав своє імя
на такім списї жертв („собскрипшен
нейпср” ), на якім жертву одної особи
вважає гь ся за „консидерейшен” (від­
плату) за жертви, які ті особи у якійсь
мірі поносять для неї, то тодї таке 30-
бовязаиє можна судово вимусити. (При­
міром підписане жертви на школу, де
вчив ся безплатно).
digitized by SVOBODA
Дальші правні вимоги контракту:
згода сторін.
Сторони, що заключають контракт,
мають зі собою годити ся, то значить,
що таксамо мають розуміти точки кон­
тракту. Коли одна сторона инакше ро­
зуміє контракт ніж друга, то такий кон­
тракт можна уневажнити.
До згоди доходить ся в той спосіб,
що одна сторона робить якесь предло-
жене другій стороні. Як друга сторона
приймає його, то значить, коли заявляє
свою згоду, то контракт вже заключе-
ний. Але ж довго друга сторона ще не
заявила, чи вона годить ся на предло-
женє чи нї, так довго перша сторона
може відкликати своє иредложенє. Од­
наче, коли друга сторона вже приняла
иредложенє, то перша не може вже то­
го предложеня відкликати; а хоч би і
відкликала, то друга сторона буде мо­
гла судово примусити її виконати се,
до чого вона зобовязала ся в нредло-
женю.
Принятє предлоя{еня повинно бути
цілковите: приймаючий не може нічого
зміняти в нредложеню. Як він зміняє,
то таке принятє зі зміною предложеня
вважаєть ся за відкинене першого пред­
ложеня, а за поставлене другого но­
вого.
Пояснюване контракту.
Контракти треба так поясняти, аби
первісний намір сторін був виконаний.
Але намір має виходити зі самого кон­
тракту; сторони не можуть зміняти змі­
сту або значіня письменного контракту
устними побічними умовами. Коли сто­
рони заклгочили письменний контракт,
то суд не буде звертати уваги на ті у-
мовп, які сторони поставили ще собі
устно при заключеню письменного кон­
тракту. Тому то при заключеню пи­
сьменного контракту треба все домага-
ти ся, аби в с і точки й услівя були по­
мішені в контракті.
При пояснюваню контракту береть
ея слова в їх звичайнім значіню. Як
яке слово ужите в технічнім значіню,
годі се значіиє береть ея під увагу. ]1ри
тім зважаєть ся також на звичаї, які па­
нують серед людий того заводу, до яко­
го належать контрактугочі особи.
Виконане контракту.
Услівя або обіцянки одної сторони
мають бути виконані, аби вона могла
домагати ся виконаня взаїмного зобо-
вязаня другої сторони, значить тої та*
званої „консидерейшен” (відплати)-
Статуя Свободи коло Ню Йорку,
Що більше: вона має доконати сво­
го зобовязаня в контракті, заки буде
могла позивати другу сторону о іжко-
нанє її зобовязаня. Вона мусить вико­
нати своє зобовязанє в цїлости, бо ча­
стинне виконане не уиравшоє її дома­
гати ся навіть частинного винагородже-
ня. Колиж сторона виконала лише ча­
стину зобовязаня, а реиїти не може до­
конати, але не зі своєї вини, то тоді
12
digitized by SVOBODA
— 178 —
вона може домагати ся відповідної від­
плати вже за виконане частинного зобо­
вязаня. Як друга сторона не позволила
їй виповнити свого зобовязаня, то то­
ді перша сторона е управнена не лише
до винагородженя за доконану часть зо-
'бовязаня, але також до відшкодованя за
зломане контракту.
До домаганя відплати не вистарчає
бутй готовим до зобовязаної прислуги,
але треба Дійсного і цілковитого вико­
наня її.
Час виконаня.
Контракт має бути виконаний в ча­
сі, означенім в контракті', або в слуш­
нім часї, як час виконаня в контракті
не поданий. Як прислуги не доконано
в належнім часї, то тоді' друга сторона
не є зобовязана до виконаня свого зобо­
вязаня, значить — відплати, хиба що
справа часу не має рішаючого значі-
ня в данім контракті'. В такім випадку
зобовязанє до відплати лишають ся важ­
не, хоч можна також домагати ся від­
повідного обниженя відплати за прово­
локу.
Х ороба або щонебудь, що робить ви­
конане зобовязаня неможливим, є до-
статочним оправданєм для невииовненя
або проволоки у виконашо зобовязаня.
і Відшкодоване.
!; Яко средство проти зломаня кон­
тракту служить звичайно позов о від­
шкодоване („демиджіз” ).
Величина відшкодованя залежить
від величини заподіяної шкоди. Як не­
ма дійсної втрати, то можна домагати
ся лиш умовленого відшкодованя. В де­
яких випадках, де висоту відшкодованя
тяжко означити, сторони умовляють ся
згори заплатити певну суму на случай
иедодержаня контракту. (Таке відшко­
доване називають „лшшидейтед деми­
джіз” ). Колиж висоту шкоди можна о-
значити, то тодї сторони не можуть у-
мовляти ся про відшкодоване на суму
висілу від дійсної шкоди, бо в такім
випадку с у д обнизить умовлену суму до
висоти дійсної шкоди.
До чого можна примусити судово?
Не треба думати, що судовою доро­
гою можна примусити другу сторону до
виконаня контракту. Правильно можна
вимусити лиш зворот шкоди і втрати.
Тільки виїмково закон дозволяє ви­
мушувати виконане контракту. Примі­
ром: при контракті' кугіна-продажи зем­
лі', як властитель не хоче доручити
„дід”-у, можна його примусити судово.
Подібно також покупця можна судово
примусити, аби заняв куплену землю і
заплатив умовлену ціну купна. В обох
тих случаях сторона замісць позивати о
дійсне виконане контракту, може подати
о відшкодоване. Вона має до вибору
обі дороги.
Недозволені контракти.
Слідуючі контракти є недозволені
законом:
1) Контракт, яким одна сторона зо-
бовязуеть ся не провадити якогонебудь
,.бизнесу” або не починати більше я-
Ч’О Г О „бизнесу”
2). Контракт, яким особа зобовязу-
еть ся не виходити за муж або не же­
нити ся з ніякою особою.
3) Контракти газардові („ґемблинґ
контректс” ), в яких виграна залежить
від припадку. Однак в деяких стейтах
іьогерия е дозволена і льоси продає ся
публично (наприклад в стейтї Луізіяна).
4) Всі контракти, заключені в недї-
іго, є неважні, оскільки не відносять ся
і;о дїл милосердя або житєвпх конеч-
ностий.
5) Контракти, якими умовляеть ся
недозволеннії законом процент (так
звані лихварські контракти) є в дея­
ких стейтах неважні, а в деяких важні
лише до висоти законом дозволеної про-
центової стоїш.
С) Контракти, якими безпосередно
або посередно умовляеть ся про заплату
за яке неморальне аро протизаконне діло.
Кромі сих загальних постанов, що
мають примінеиє по всіх стейтах Злу­
чених Держав, закони поодиноких стей-
тів забороняють ще инші роди кон­
трактів.
digitized by SVOBODA
П А Н І С Л У Г А - П І С Л Я А М Е Р И К А Н С Ь К О Г О П Р А В А .
(Master and servant).
— 179 —
Хто е слугою?
Слугою („сервент” ) е той, хто спов­
няє особисті прислуги для другої особи
звичайно за відплатою („консидерей-
шен” ). Се слово відносить ся не лише до
домашної служби, але також до бюро-
вих робітників („клеркс” ) і т. п.
Як треба робити службовий контракт?
Як хто наймаеть ся на службу на
час не довший ніж один рік, тодї служ­
бовий контракт може бути зроблений
устно. Але як хто наймаеть ся на час
довший нїж рік, то повинен зробити кон­
тракт на письмі.
Обовязки службодавця.
Службодавець (емплоер” , „местер” )
обовязаний достарчити слузї начине і
машини. Як службодавець виставляє
робітника на небезпеку від машинериї,
а не пояснить йому, яка небезпека йому
грозить, то він (службодавець) відпові­
дає за се й обовязаний винагородити
заподіяну шкоду.
Службодавець повинен займати у се­
бе відповідних робітників. Як він дер­
жить сьвідомо недбалого робітника, то
він (службодавець) відповідає за вся­
ку шкоду, яку такий невідповідний ро­
бітник заподіє другим робітникам або
постороиним особам.
Відповідальність службодавця за вчин­
ки слуги.
Службодавець відповідає за всї вчин­
ки слуги, спричинюючі шкоду другим
особам, але під услівєм, що слуга до­
пустив ся сього вчинку в часі, коли
він сповняв свою службу. Так наприк­
лад зелїзнича компанія відповідає За
недбальство кондукторів і других своїх
робітників, як того недбальства допу­
стили ся вони в часі служби і воно спри­
чинило шкоду пасажирам. Зате службо­
давець не відподає за се, коли його слу­
га поза своєю службою заподїе комусь
шкоду.
Відповідальність службодавця за шкоди,
заподіяні одним його слугою другому
слузї.
G се нічим неоправданий припис а-
мериканського закона, що службодавець
не відповідає за шкоди, спричинені йо­
го слузї другим його слугою. Коли на­
приклад кінь, полишений з возом на у-
лици в часї, як слуга понїс товари до
якого дому, вдарить прохожого, то за
таку неувагу слуги відповідає його служ­
бодавець так як за власну. Але як би
припадково кінь вдарив переходячого
дорогою другою слугу тогосамого служ­
бодавця, то службодавець за се не від­
повідає. Пошкодований міг би пози­
вати лише слугу, а не пана! Суперін-
тендентів, менеджерів, наглядачів не у-
важаеть ся за спів-слуг і пан відпо­
відає за всяку шкоду, заподіяну через
їх недбальство своїм слугам.
Контрактора не вважає ся за спів-
слугу анї за наглядача, але за робото­
давця, як .він провадить роботу само­
стійно.
Заплата („вейджес”).
Слуга обовязаний сповняти службу
вірно і пильно через цілий час, на який
наняв ся. Як він не сповняє своєї служ­
би як слід, то не має права до заплати,
анї до частини заплати. Як він покидав
службу без причини перед часом, на я-
кий наняв ся, то не буде міг випроцесува­
ти нічого. Як службодавець перед часом
відправить його за нечесність, нездар-
ність або за зле поведене, то він (служ­
бодавець) не обовязаний давати слу­
зї ніякої заплати.
Як контракт був на місяці і запла­
та мала бути плачена що місяця, то
тодї слуга, покидаючий службу або від­
digitized by SVOBODA
— 180 —
правлений, має право домагати ся за­
плати за відслужені а не заплачені ще
повні місяці але не мав права до нале-
житости за частину послїдного місяця.
Як слуга не може сповняти служби
через хоробу або другу подібну причи­
ну, тодї він не тратить заплати за від­
роблений а не заплачений ще час і має
бути винагороджений за весь час своєї
працї перед заиедужанєм.
Розвязане службового контракту.
Службовий контракт вважаєть ся
розвязаний, коли умови контракту вже
цілком виконані обома сторонами. Коли
умре або слуга або службодавець, то
службовий контракт також вважаєть ся
ва розвязаний.
Безправна відправа слуги.
Як службодавець без причини від­
править слугу перед часом укінченя
його служби, то слуга може позивати о
відшкодоване. Як по відправі слуга не
може нїгде дістати служби або роботи,
тодї відшкодоване буде виносити тілько,
кілько йому належало би ся, як би служ­
бовий контракт не був зломаний. Слу­
га, що втратив службу, повинен шука­
ти роботи, а не ждати на відшкодоване,
не працюючи.
Малолітні на службі.
Родичі е управнені до прислуг зі
сторони своїх дїтий. Як дитина служить
на господарстві своїх родичів, то ро­
дичі не обовязані до заплати дитині за
роботу. Навіть як дитина повнолїтна, то
родичі обовязані до заплати лиш тодї,
як зроблено виразний контракт про за­
плату.
Коли дитина працює для другої осо­
би, то родичі е управнені до побираня
заплати, яка, належить ся дитині і мо­
жуть забирати ту заплату від службодав-
ця. Службодавець не може відмовити
родичам виплата дїточого зарібку. Як
він заплатить дитині, то родичі можуть
його подати до суду і він буде мусїв за­
платити їм вдруге. Але родичі можуть
уповновласнити дитину до віДбіграня
своєї заплати.
Пр а ц я ш о л ї тн и х у Зл у ч е н и х Де р ж а в а х.
000000000
Взагалі' дітям і підросткам, хлонцям
і дівчатам, що прибувають з родичами до
Злучених Держав, вигляд на боротьбу о
істнованє в їх будучім житю представля­
єм) ся о много кориснїйше ніж для імі­
ґрантів, що прибувають до Злучених
Держав в дорослім віці. Вже те одно, що
вони, так сказати-б, до нічого ще не
звикли, є для них в їх будучій боротьбі
сильно помічне, вони легко можуть наг­
нутись і навикнути до нових, американ­
ських обставин житя, до иншого окруже-
ня людий і до відмінного нїж в старім
краю поведеня міжлюдьми — взагалі', а
до условин працї в фабриках зокрема. До
тогож, що найважнїйше, вони легко на­
бувають знане англійської мови. І вони
скоро зачинають почувати ся справжни-
ми „Американцями” . Через ту легкість
зживати ся з окружаючими обставинами
житя скоро затираєть ся ріжниця між
дітьми іміґрантів і дітьми Американців
і всї вони, вся мол одіж (і дїти іміґрантів
і дїти Американців) скоро підходять під
один тип — американської дитини. А
вже ігаакше у імігрантів, що прибувають
в дозрілім віці. У них ріжницї (між ни­
ми і міжАмериканцями) — і щодо спо-
сібности до ріжного рода праці і взагалі
щодо відомостий і щодо звичаїв, вдачі і
X. д. ніколи майже не затирають ся, а як
затирають ся, то дуже поволи, доперва по
digitized by SVOBODA
— 181 —
довгім побуті' в Злучених Державах, але
звичайно лишають ще на них на ціле
жите пятно іміґранта-чужинця і стають
кулею у ніг в їх зусилях вибитись на
верх.
Та легкість, з якою діти іміґрантів у-
міють зжити ся з окружаючини обстави­
нами житя, спричинює се, що роди пра­
ці, яких ті діти підіймають ся, і висота їх
зарібків в така сама, що й у дїтий
всіх инпшх народпостий і дїтий амери­
канських з робітничої кляси.
Літа, які урядово уважаеть ся у Злу­
чених Державах за лїта праці малодіт­
них, е лїта від 14 року житя до 16. До 14
року хлопець чи дївчина мають учити ся;
по 16 роцї підпадають вже під приписи,
які реґулюють працю дорослих. Однак
для дїтий іміґрантів ті норми не мають
безоглядної сили. Іміґранти старають ся,
загалом беручи, висунути ся зпід сих
приписів і скоро лише де в якій місцево­
сте се е можливе, віддають свої діти на
роботу ще перед 14 роком житя і то не
лише в 18 або 12 роцї, але й 10 і 9, —
розуміеть ся, на велику шкоду тілесно­
го і духового розвитку дитини.
Роботи, яких підіймають ся малоліт­
ні для зарібку, е дуже ріжнородні. Вза­
галі' підіймають ся вони всяких можли­
вих робіт, — помічних, легких, відпо­
відних їх молодечому вікови. Такі поміч­
ні легкі роботи потрібні майже в кождім
заводі', тож майже в кождім заводі і в про­
мисловім і в торговельнім, ту роботу на­
ходять. Але всетаки на вибір тих робіт,
впливає передівсїм занятє родичів, бать­
ка чи матери. Звичайно роблять діти в
тих фабриках, зглядно копальнях, де ро­
блять їх родичі.
Всї ті роботи не вимагають, загалом
беручи, великого напруженя. В одних ли­
ше копальнях угля праця хлопців є тяж­
ка і прикра. Передівсїм в копальнях
твердого угля (у східній Пенсилвенїї),
в угляних млинах, так званих „брехах”.
Уґоль, добутий з підземних покладів він-
дами такого млина (,.брехи” ) висипу-
єть ся між сталеві карбовані вальцї, я-
кі розтовкають його на малі куснї; опі­
сля той потовчений уголь пересипуеть
ся через решета о очках ріжної величи­
ни і, так розсортований (відповідно до
величини, якої уживають в ріжного рода
фабричних печах), зсуваеть ся до зси-
пів-скринь, відки долїшшши отворами
зсипуеть ся вже просто до зелїзничих ва-
ґонів. Задачею хлопцїв-робітників є ви­
добувати, зглядно вишукувати між углем
каміне. В довгих рядях сидять вони о-
дин побіч другого над вальцями і пере­
бирають зсуваючий ся в діл уголь та ви­
ловлюють сиоміж нього каміне. Се робо­
та тяжка і прикра, особливо в горішних
поверхах „брехи”, де вибирає ся каміне
міжгрубілими куснями угля. Там часто
аж до крови обтовчує уголь пальці'.
До тих „брех” посилають родичі дї­
тий звичайно в 12-тім роцї житя, хоч лу-
чае ся, що посилають вже і в 10-тім, а
навіть і в 8-ім році! Денна платня ріж-
на — відповідно до віку 11- і 12-лїтні
хлопцї дістають 50 і 60 центів; 1В і 14-
лїтні 75 до 90 центів, старші, понад 16
лїт $1.00 денно, а дорослі 20-лїтні (бо й
такі роблять в „брехах” ) — $1.25 денно.
Робочий день триває 9, декуди 8 годин.
При мягкім углю нема осібної хло-
ї і я ч о ї роботи; — хлопці роблять ту саму
роботу, що старші, самостійно, наладо-
вують уголь до візків, і від числа нала-
дованих візків (і ваги наладованого у-
гля) платить ся їм після тоїсамої скалї,
що і старшим. Денний заробок ріжний,
залежить від сили і витривалосте, отже
головно від віку і здоровля; сей заробок
хитаесь між 75 цнт. і $1.25. Звичайно і-
дуть до сеї роботи хлопці вже в 12 роцї
7  И Т Я .
Кромі робіт в копальнях угля нахо­
дять що хлопці роботу в зелїзних фабри­
ках. Але і в тих зелїзних фабриках пі­
діймають ся вони роботи не тому, наче
би ті роботи якраз надавались для них,
а тому, що в тих фабриках працюють їх
батьки. І в тих фабриках не дістають во­
ни якоїсь особливої означеної роботи, а
звичайно уживаєть ся їх до всіляких по­
слуг, навіть звичайним дорослим робіт­
никам („лейбрам” ). Денна платня хи­
таесь між 50 а 75 цнт, хоч нераз дохо­
дить і до $1.00, як хлопець більше до­
digitized by SVOBODA
— 182 —
зрілий і сильний. Робочий день триває
звичайно 10, а декуди 9 годин. Звичайно
йдуть на роботу в 14 роцї житя, але лу-
чаєть ся, що йдуть навіть і 9-лїтні діти,
які за 9 годин денної працї дістають 45
центів.
В околицях, де нема копалень угля і
зелїзних фабрик, наймають ся до роботи
хлопцї в инших фабриках й у всіляких
торговельних і бюрових підприємствах.
Денна платня хитає ся також і там між
50 а 75 цнт., а доходить нераз до $1.00.
Робочий день триває 10, 9, а декуди 8 го­
дин.
Дівчата малолітні працюють знова
там, де працюють дівчата дорослі, лише
за меньшу платню, — ЗО до 60 цнт. ден­
но.
Вичисляти всї фабрики і підприєм­
ства, в котрих працюють українські ма­
лолітні іміґранти і тамошні уроженцї, го-
дї. Все-ж таки наведу і тут ряд підпри­
ємств, в яких ті малолітні найчастїйше
находять роботу. Ограничусь тут однак
лише на виказі' підприємств, де працю­
ють хлопцї. (Щодо дівчат малодітних, то
ті, як я вже щойно згадав, йдуть на ро­
боту лише там, де йдуть дівчата дорослі
і виконують ту саму роботу, лише за
меньшу платню.)
Такими підприємствами, де працю­
ють малолітні українські хлопцї є отсї:
копальні угля, фабрики коксу, вальцївнї
зелїза, сталївнї, фабрики зелїзних виро­
бів, фабрики машин, фабрики трамває-
вих ваґонів, чищене льокомотив, бод-
нарські варстати, гончарські фабрики,
фабрики мила, гарбарнї, фабрики папе­
ру, ткацькі фабрики, фабрики диванів,
фабрики капелюхів, фабрики циґар, ґа-
зівнї, пральні', реставрацій, склепи, до
посилок в бюрах, продаж дневників,
служби на фармах і т. д.
Юлїян Бачинсьхий.
У к р а ї н с ь к а е ш г р а ц и я з Г а л и ч и н и і Б у к о в и н и в 1 9 1 3 - і м р о ц і ' ,
До Німеччини 105.000
(3 того 51.000 було рільних
робітників, а 54.000 проми­
слових).
До Чехії (в Австриї) 20.000
До Угорщини (лісові і цегляні
робітники) 20.000
До західно-австрийських країв 3.000
До Данії 5.000
До Румунії 18 000
До ПЇвайцариї 500
До Анґлїї (із золочівського
повіта в Галичині до Ман­
честер) 500
До Босни й Герцеговини 500
До Злучених Держав Північ­
ної Америки 37.000
До Канади 36.000
До Бразилії та Аргентини 2.000
Разом 243.500
Се значить, що річно тепер виїздить
наших людий з Галичини і Буковини
оноло чверть мілїона шукати зарібку на
чужинї або поселити ся там на сталий
побут в набутих земельних оселях.
Після проценту емігрує з Галичини
і Буковини 8%, то значить — на 100
людий покидає рідну землю 8 людий,
або що виїздить щороку в чужі землї
кождий 12-тий Русин-Українець з тих
2-ох країв в Австриї.
Розумієть ся, що лише частина з
тих емігрантів покидає свою рідну зем­
лю раз на все, а значна часть виїздить
тільки на зарібкову еміґрацию і по від­
повіднім часї вертаєть ся назад домів
та привозить зароблений гріш і в той
спосіб збогачуе рідну країну.
Еміґрация у нас не нова. Вона вже
має за собою кілька десяток літ. Про­
тягом тих кількох десяток літ пливе е-
міґрацийна струя з рідного краю на чу-
digitized by SVOBODA
— 183 —
;кмну і також частинно відпливає на­
зад з чужини до вітчими. Через те емі-
і'рация стала ся серед нашого народа
дуже важним чинником у його суспіль­
нім житю. Майже трета часть цілого
українсько-руського населеня в Гали­
чині і на Буковині є особисто або ро­
динно заінтересована в еміґрацпї, зна­
чить, що та трета часть населеня остає
гло коштувати меньше-більше около 120
мілїоиів корон (24 мілїони долярів),'-
а дорога 25 мілїонів корон (5 мілїоиів
долярів), значить, що могло лишити ся-
заощадженого гроша у тих 243.500 лю­
днії меньше-більше около 55 мілїоиів
корон (11 мілїоиів долярів) або по 220
ко’ он (44 доляри) пересічно на одно­
го емігранта в однім ропі.
Приїзд корабля до Америки. ІІа покладі стоїш» пасажири, а перед ними видко недаяш.,л* .Ню«Йарк.
в безиосередних зносинах з емігран­
тами, своїми найблизшими свояками і
має від них економічні користи.
Які зиски має наш нарід з еміґра-
циї, можна бачити з таких приблизних
обчислень:
Сих 243.500 українських еміґрантів
могло заробити річно меньше-більше до
200 мілїонів корон (або 40 мілїонів до­
лярів); з того житє сих еміґрантів мо-
Старий край з того має користь по­
двійну, бо: 1) часть тих зароблених
і заощаджених гроший вертаєть ся до
нього через руки свояків еміґрантів, а
2) що не потребує годувати чверть мі-
лїона людий, для котрих поживи не має
і мусїв би її спроваджувати із заграницї,
а заплатити за сей недобір поживи не
мав би чим, бо робучі руки тих людий,
що покидають рідну землю, не можуть
digitized by SVOBODA
— 184 —
дома найти роботи з браку промислу. І
коми би не еміґрация, то ся недостача
поживи і зарібку в краю спричиняла би
тільки щораз більше обдовжеце мало­
земельних або безземельних людий, а
•лшсамим зубожіне краю. Еміґрация не
е відрадним явищем, але е конечностию
для управильненя ненормальних і не­
здорових відносин.
Коли би один мілїон Русннів-Укг-а-
їпців (з Галичини, Угорської Руси і Бу­
ковини) не був переселив ся до Влу­
чених Держав; около 400.000 до Ка­
нади та около 50.000 до Бразилії, то
наша народна справа на тім зискала би
остільки, що населене наших рідних
земель в Австро-Угорщині було би біль­
ше майже о півтора мілїона людий, але
знова стратив би був наш нарід через
те, що економічна нужда на тих наших
землях була би дійшла до великих роз­
мірів.
Еміґрация се лік на нездорові су­
спільні відносини, лік потрібний і ко­
нечний поти, поки ті відносини не змі­
нять ся.
Е М І Ґ Р А Ц Н Й Н Н Й З А К О Н З Л У Ч Е Н И Х Д Е Р Ж А В .
На підставі ухвали 59. конґресу
кождий чужинець платить при вступі на
■американську землю 4 доляри поголов­
ного податку. Від сього податку вільні
ті чужинці,, що перебули найменьше о-
дин рік в Канаді, Нто-Фупляндиї, на
(Кубі або в Мексику безпосередню пе-
гред в'їздом до Злучених Держав; вільні
також і ті чужинці, що лише переїздять
через Злучені Держави або ті, що п р и ї з ­
д я т ь до Ґуам, Порто Ріко і Гаваї. Дохід
•зтого податку йде на управильнене імі-
ірациі.
Д е я к і о с о б и ц і л к о в и т о н е
гм 0 Ж у Т ь бути В П у Щ в Н І ДО З Л у-
'ч е ті ттх Держав, а то: ідіоти, хорі на
умі, епілептики, варяги, а також люди,
що вилічили ся з умової недуги і від
«ього часу ще не минуло б лїт; також
такі особи, що мали перед тим два або
більше нападів варятства; дальше не
можуть бути впущені убогі люди, котрі
можуть бути тягарем суспільносте; за­
водові жебраки, люди навіщені сухота­
ми або шиною заразливою недугою; о-
еоби, що поповнили злочин або такий
проступок, що сьвідчить про моральний
упадок; ті, що признають засади мно-
гоженства; анархісти, або ті особи, що
взагалі' хочуть дорогою насильства змі­
нити устрій у Злучених Державах або
всякі правні форми, або стремлять до змі­
ни устрою через убиване публичних уряд­
ників; явногрішницї, жінки й дівчата,
що хочуть прибути до держави в не­
моральних цілях; законтрактовані робіт­
ники, котрим обіцяв хтось стале заня-
те чи то на підставі устної чи письмен­
ної умови; особи, котрим хтонебудь за­
платив в цїлости або в части, оскільки
не буде виказаним, що така особа не
належить до жадної з висіле згаданих
катеґорий і, що її переїзд не заплатила
жадна корпорация, товариство, заряд
міста, чуже правительство посередно а-
бо безпосередно; всї дїти низше 16 лїт,
оскільки не приїздять в товаристві ро­
дичів, — о чім впрочім рішає секретар
тортовлї і промислу. Сі приписи не від­
носять ся до осіб засуджених за прови­
ни чисто політичні, що не стягають мо­
рального пониженя, оскільки ті особи
під иншими зглядами надають ся до
принятя.
Фахові робітники можуть бути спро­
ваджені, оскільки в тім краю нема не-
занятих того рода робітників. Приписи
о законтрактованих робітниках не від­
носять ся до фахових акторів, артистів,
нрелеґентів, співаків, сьвящеників, про­
digitized by SVOBODA
фесорів кодзґій і семінарів і осіб заня-
•шх в домових та особистих услугах.
Не вільно помагати або заохочувати
до іміґрациї при помочи оголошень, дру­
кованих заграницею, в яких обіцюеть
ся дати робітникам працю в Америці.
Не відносить ся се до стейтів, котрі у-
рядово оголошують жерело прадї на
своїх теригориях.
Чужинець, що приїде неправно до
Америки, має бути відісланий сейчас
до властителя корабля, котрим приїхав.
Коли чужинець дістав ся вже неправно
до Америки, або став тягарем публичної
добродїйности ізза обставин, що вже
істнували перед його приїздом, може
бути відісланий до старого краю, коли
це не замешкав через 3 роки у Злу­
чених Державах.
Від п о в ід а л ь н ість сл р б о д а в ц я з а у ш к о д же н е пр и пр ац и ,
Хоч щодо економічного розвитку краю,
щодо величини нагромаджених богатств
Злучені Держави не мають рівної собі
держави у сьвітї, то мимо того вони не
налеягать до найпоступовійших держав'.
Щодо сього Злучені Держави остали
далеко позаду усїх цивілізованих дер­
жав.
У всіх майже цивілізованих державах
істнують закони, які точно і строго озна-
Елис Айленд — „остров слїз”, де відбувають ся оглядини та іспити емігрантів II I . кляси.
Одною з прояв консерватизму Злучених
Держав, дивного супроти їх просто горяч-
вового поступу в економічнім розвитку,
в законодавство, що відносить ся до робіт­
ників взагалі-, а зокрема до справи одві-
чальности службодавця за ушкоджене ро­
бітника при праци.
чують розмір та услівя винагороди. На
підставі тих законів потерпівший робіт­
ник, зглядно його родина управнені до
відшкодованя і вони не потребують почи­
нати коштовних процесів, бо самий за­
кон дає потерпівшому робітникови повне
забезпечене його слушних домагань.
digitized by SVOBODA
18G —
У Злучених Державах пояснюеть ся
основні закони в той спосіб, що хотяй
деколи істнують стейтові закони про од-
вічальність службодавця, то робітника
всетаки примушуеть ся почати процес,
який при орґанїзациї американського су-
дівництва тягнеть ся часом так довго, аж
процесуюча сторона помре або відступить
від процесу або випроцесує лише таку су­
му, що нею вдасть ся якраз покрити кош­
ти процесу.
Доперва в останних часах слїдна не­
значна поправа на тім поли.
Федеральний закон
себто закон, ухвалений конгресом Злуче­
них Держав і обовязуючий у всіх стейтах,
відносить ся лиш до винагородженя за
ушкодженя або смерть робітників, заня-
тих при певних державних роботах, а
саме: в державних фабриках, арсеналах,
портах, річних і морських укріпленях,
при всіх роботах коло Панамського ка­
налу.
Розміри винагородженя залежать від
величини ушкодженя, а радше від того,
на який час ушкоджене робить потерпів-
шого нездатним до працї.
Коли ушкоджене зробило робітника
нездатним до працї на все, тодї йому на­
лежить ся сума, яку він одержав би яко
свій заробок, протягом можливого для
нього часу служби.
Як саме розуміти „можливий час
служби”, закон не каже і тут полишено
широку фіртку для самоволі тих судиїв,
котрі не стоять на сторожі справедливо-
сти. Того винагородженя може домагати
ся робітник, що був занятий при держав­
них підприємствах.
Коли внаслідок випадку робітник по­
мер, тодї до відшкодованя мають право ті
особи з його родини, що мали в дійсності!
від нього поміч.
Коли випадок не зробив робітника не­
здатним до працї на все, тодї пошкодова-
ний робітник має право до відшкодованя
за час не довший від одного року.
Закон говорить лише про нещасні
случаї, а не про другі нещастя, на які
наражений робітник при роботі, як на­
приклад — занедужане наслідком непри-
гожих відносин при роботі. Тому робіт­
ник не має права до винагороди з тої при­
чини, що затроїв ся при роботі ґазами,
що простудив ся, обморозив руки, ноги,
або впав жертвою подібного нещастя.
Головною виконуючою властю для
справ о відшкодоване за ушкоджене при
праци є Департамент Праці і Торговлї у
Вашінґтош, Д. К.
Стейтові закони
про відшкодоване за ушкодженя при пра­
ці дуже ріжнять від себе. В деяких стей­
тах їх цілком нема або найвисші стейтові
зуди признали їх за негсонституцийні, от­
же необовязуючі.
Подаємо ось тут коротко стейтовий за­
кон про винагороджене робітників за у-
шкодженя, обовязуючий у с т ей т і Н ю
Й ор к. Він замітний раз тому, ро після
нього укладані закони стейтів: Калифор-
нія, Ілинойс, Кензас, Ню Гемншір, Ви-
скансин, Невада. До того нюйорський за­
кон е дійсно законом, себто обовязуючою
постановою. Вправдї і нюйорський суд
був рішив, що сей закон незгідний з кон-
ституциею стейту („анконститюшенел” ),
але при загальних виборах у стейтї в
1913. році принято резолюцию, яка за-
боронюе пояснювати конституцию так, а-
би через се укорочувати права стейтових
законодатних тіл щодо видаваня законів
для охорони житя, здоровля і безпечен-
ства робітників. Через те закон остав ся
в силі ломимо рішеня найвисшого суду
нюйорського стейту.
Нюйорський стейтовий закон признає
на* случай смерти робітника право роди­
ні домагати ся винагородженя в такій
сумі, яку погибший був би одержав за
1.200 днів своєї праці.
На случай утрати здатности до працї
дістає робітник винагороджене в сумі,
яку міг би заробити за 8 лїт, але беручи
тільки половину його тижневого зарібку.
ІСолижробітник не втратив цілковито
здатности до працї, а лише частинно, зна­
чить, що може виконувати простїйшу,
лекшу, таншу роботу, тодї винагородлсе-
digitized by SVOBODA
— 187 —
не пошкодованого рівнаєть ся половині
ріжницї межи давною і теперішною за­
платою (за час 8 лїт).
П риклади:
1) Робітник,, заробляючей 16 долярів
на тиждень, через нещасний випадок при
роботі тратить цілковито і на все здат­
ність до працї. Сей робітник буде управ-
нений побирати через 8 літ по 8 долярів
тижнево.
2.) Робітник, заробляючий також 16
долярів на тиждень, також тратить через
нещасний випадок при роботі здатність
до праці, яку виконував. Але він може
дістати лекшу працю за 10 долярів тиж­
нево. Ріжниця межи його давним заріб-
ком а теперішним виносить 6 долярів;
тому він буде управиений побирати по­
ловину сеї ріжницї, то значить 3 доляри
тижнево через 8 лїт титулом свого від-
шкодованя. Але та сума винагородженя
не може перевисшати тисячки долярів.
Службодавець мав право від часу до
часу піддавати ушкодженого і побираю-
чого винадгородженя робітника лікар­
ським оглядинам для ствердженя його
здатности до працї.
Сей закон відносить ся лише до не­
безпечних родів занятя, до яких нале­
жать приміром: будова і розбиране мо­
стів, ставлене сталевих або зелїзних бу­
дівель, роботи при підземних зелїзницях,
нри кранах, ставлене мостів коло елек­
тричних проводів з великим напряженем,
робота на движимих бальконах висше ніж
20 стіп над землею, робота в тунелях
і т. п.
Услівя одержаня відшкодованя досить
трудні. У всїх случаях, коли робітник у-
даеть ся до суду, мусить він сказати слї-
На Елис Айленд. Еміґранти ждуть на іспитову комісию.
digitized by SVOBODA
— 188 —
дуече: що він приймаючи роботу, не під­
давав ся самовільно небезпеці, конечній
при роботі' того рода, значить, що він не
сподївав ся, що таке нещасте його стріне.
Дальше треба довести, що ушкоджене не
наступило з причини його особистої не-
обережности.
Як би сторона противна, себто капі­
таліст або компанія, доказали, що робіт­
ник дістаючи роботу згори зрік ся всяко­
го відшкодованя або піддав ся всякій не­
безпеці або що випадок наступив наслід­
ком необережности самого робітника, то­
ді робітник, зглядно його родина, втрати­
ли би право на відшкодоване.
Колижушкоджений робітник або хто
з його родини хоче йти на суд за відшко­
доване, тодї повинен придержувати ся от-
сих правил:
Не повинен ніколи підписувати жад­
них паперів від противної сторони; ком-
панїйні аґенти часто підсувають до під­
пису необережним або незнаючим ан­
глійської мови робітникам зречене всяких
прав до відшкодованя.
Зараз по випадку треба списати імена
й адреси всіх сьвідків робітників. Як сам
ушкоджений. не може сего зробити, най
попросить якого сьвідомого робітника.
Зі справою треба зараз взяти ся до
доброго, а прихильного робітникам аме­
риканського адвоката. Треба се зробити,
не гаючи ся. Протягане справи все шко­
дить робітиикови.
Придержуючи ся отсих правил, робіт­
ники потрафлять для себе взяти бодай ту
дрібку свого права, признану законами.
А закони зробити лїпшии для себе змо­
жуть лиш тим, що вишлють не заступни­
ків компаній до заісонодатних тіл, але
правдивих заступників робітників. Як се
зроблять американські робітники, тодї
смерть робітника, з вини фабриканта не
буде платити ся охлапом кількох соток
долярів.
РІЛЬНИЦТВО В АМЕРИЦІ.
Статистичні звіти про стан рільниц­
тва в Америці' вказують на величезний
його розвиток.
За десять лїт від 1899. року до 1909.
вартість рільних продуктів у Злучених
Державах зросла більше ніж о 2 мілїярди
долярів, (о 85 процент). Ціла вартість
продуктів в 1909. році' виносила 2 мілї­
ярди 511 мілїонів 155 тисяч долярів; в
роцї 1909 обчислено вартість пшениці,
жита, вівса, ячменю, кукурузи, лену, ри­
жу, бараболь, сіна, бавовни й тютюну,
що їх випродуковано тут в краю на 4 мі­
лїярди 652 мілїонів 657 тисяч долярів.
Перед десятьма літами стейт Ілинойс про­
дукував найбільше збіжа і його вартість
доходила до $195,145.000. В році 1909.
стояв Ілинойс також на чолї всіх стейтів
щодо збіжа, котрого вартість виносила
$337.,085.000. В тих отже літах продук-
ция збіжа зросла о 73 процент. Величез­
ний той зріст рільництва в Ілинойс не
дорівнав загальному розвиткови Злучений
Держав.
В порівнаню до попередного стану
найбільше піднесло ся рільництво про­
тягом тих 10-ти літ у стейтї Айдаго. Ко­
ли в 1899. роцї загальна вартість про-
дукциї виносила $8,016.000, то в 1909.
році випродуковано за $32,906.000.
Найменьший розвій виказує стейт Ка­
ліфорнія та Род-Айленд (зріст о 81
процент), і стейт Айова (зріст о ЗО про­
цент). Каліфорнія виказала ся лише при­
ростом о 10 процент. Загалом полудневі
стейти над Атлянтийським океаном під­
несли свою продукцию о 3 03 процент, а
стейти на далекім заході' о 121 процент.
В 1909. роцї стейт Ілинойс займав
перше місце в рільничій продукциї, Тек-
сас друге, Айова трете, Канзас четверте,
Міссурі пяте, Огайо шесте, Індіяна семе,
Шннесота осьме, Небраска девяте, а
Цжорджія десяте місце.
Міннесота протягом десяти лїт стану-
іа поза стейтом Канзас та Індіяна, а Ога­
йо поза Канзас: Міссурі. Джорджія вису­
digitized by SVOBODA
— 189 —
нула ся нагло наперед і побила стейти Ню
Йорк, Пеисилвенію, Вісканзін і Міссісі­
пі. ІІенсилвенія зійшла з десятого місця
на одинайцяте, а Ню Йорк із шестого на
дванайцяте.
Стейт Кентокі задержав ся на своїм
шіснайцятім місци, а знова Оклагома під­
несла ся з 27-ого місця на сімнадцяте.
В двайцяти двох прочих стейтах ріль­
нича продукция перевисшила вартість.
100 мілїонів долярів, а в двох (Тенессі
і Арканзас) зблизила ся до сеї границі
(по 98 мілїонів долярів).
Коли ми вичисляємо вартість рільни­
чих продуктів, то не вчислявмо до сеї
статистики вартости худоби, молока, я^
ець, масла і сира.
У С Т Р І Й С Т Е Й Т 1В , П О В І Т І В І М І С Т .
Кождий із 48 стсйтів Злучених Дер­
жав має право надавати собі конститу-
цию та мав цілковиту внутрішну авто­
номію (самоуправу). Власти у всіх стей-
тах є меньше-більше подібні й істнують
всюди на підставі конституциї загальної.
Сї інституциї можна поділити на головні
або центральні стейтові інституциї і льо-
кальні (місцеві). Місцеві власти обійма­
ють приміром: громади, повіти, міста, мі­
сточка, села.
Ріжниця полягає в тім, що стейт для
себе сам творить інституциї, а меньші ад-
мінїстрацийні одиниці' творять собі інсти­
туциї на підставі привилеїв. наданих їм
стейтами або окремими трибуналами.
Законодатна власть стейту в в руках
л еґ і с л я т у р и, що складаєть ся з двох
палат: сенату і палати послі в.
В сенаті' є провідником заступник ґовер-
нора стейту а в палаті послів „спікер”
(бесідник).
Виконуючу власть держить ґовернор,
а коли би він уступив, то його заступник
(„лютенент-ґовсрнор” ). Ґовернор стейту
має у своїм стейтї подібну власть як пре­
зидент у всіх Злучених Державах. Ґовер-
нора і його заступника вибирає цілий на­
рід. Судейська власть належить до стей-
тових судів.
Звичайно в кождім стейтї урядує: се­
кретар стейту, скарбник (касиер), голов­
ний дорадник, контрольор і шкільний ор­
ганізатор.
МІСЦЕВА АД.МІШСТРАЦИЯ.
Місцеву (льокальну) управу установ­
ляє кождий стейт зовсім независимо і то­
му ся управа є незвичайно ріжнородна.
Повіти („навити” ).
Між округами місцевої адміністрації-
найзвичайнїйшим є повіт. Кождий стейт
є поділений на повіти, з виїмком Луізія-
ни, де повіти називають ся парохіями.
Однак хоч є така велика ріжниця в орґа­
нїзациї і ко.мпетенциї повітових властий,
то всетаки має вона черти. спільні всім
орґанїзациям у Злучених Державах.
Американський повіт є цілком инший
від повітів в європейських краях. Назва
„кавнти” вказує на його історичну звязь.
з англійськими ґрафствами, бо з них взя­
ли собі Американці взорець.
В Америці є около 3.000 повітів. Кож­
дий стейт має від 60 до 100 повітів; най­
більше має стейт Тексас (243), най­
меньше Род Айленд (пять) і: Делевер
(три).
Щодо простору і числа населеня, то-
виказують повіти великі ріжницї, але за­
галом є вони меньші від анґлїйських,
француських або німецьких. ОкШіо двіі
третини повітів має від 300 до 800 ква­
дратових миль. Найчастїйше стрічаєть ся;
повіти величини 400 до 650 квадратових
миль. Більша половина повітів має від.
10.000 до 30.000 населеня, однак в пів­
нічних стейтеах над Атлянтийським оке­
digitized by SVOBODA
— 190 —
аном більша половина повітів має понад
50.000 населеня; стейти положені на за­
хід від околиці сухих рівнин мають навіть
ло 10.000 мешканців або й меньше.
Девять десятин частий повітів має
рільничий характер, але значне число
стейтів має великі міста і тому найваж-
нїйші повіти лежать в самих містах; так
приміром місто Ню Йорк має 4 повіти,
а инші міста як Філаделфія, Ст. Луїс,
Шікаґо, Бостон, Балтімор, Сан Франці-
ско і Денвер мають по одному повітови.
В деяких таких повітах адмінїстрация
повіта є злучена по части з адміністра­
цією міста.
Не лише стейтові, але і повітові на­
чальні урядники е вибирані народом і під­
лягають лише дуже слабій контролі цен­
трального правительства Злучених Дер­
жав у Вашінґтонї.
Податки й „асисменти”.
Повіти у всіх стейтах, з виїмкою
кількох, мають велике значінє у фінан­
совій адмінїстрациї. Вони накладають по­
датки і сповняють богато важних чинно-
стий. В більшій части повітові урядники
колєктують також доходи дрібнїйших мі-
юцевих округів. В полудневих і західних
ютейтах оцінюють повітові урядники має­
ток, після котрого вимірює ся податок, а
в деяких стейтах повітові урядники ма­
ють певну контролю над місцевими подат­
ками. Через те, що в повіті є богато виби­
раних урядників, повіт стає дуже важ­
ним округом виборчим. Після повітів об-
числяєть ся також голоси на урядників
ширших округів або на послів. Тому то
політичні партиї творять свої виборчі ко­
мітети після повітів і через те повіт на­
бирає також політичного значіня.
Повітові власти.
Виконуючу вдасть в повіті мають
пові тові комі сарі . Вони також
завідують повітовими будинками, моста­
ми, школами, вязницями і камінними до­
рогами. Для публичного спокою і безпе-
ченства є окремі реґуляміни, що їх у-
хвалюють пові тові конвенциї .
Кождий повіт має свого секретаря
(„клерка” ), який провадить метрики у-
родин, смерти, податкові акти, лїсту го­
лосуючих і т. д.
Шериф виконує судові вироки.
Скарбник приймає і виплачує гро­
ші, ухвалені комісарами.
її о р о н е р провірює випадки наглої
або насильної смерти а в потребі віддає
винуватих судам.
Кромі сього маємо в повітах про­
куратора, контрольора і над­
зираючу комі сию.
Міські власти.
Виконуючу власть в місті має посад­
ник („мейор); у великих містах має він
свою прибічну раду і заряджує також
полїциєю.
Господарством міським займають ся
радні („олдермени” ). їх провідником
е мейор міста. М і ська рада надає
концесиї, установляє улицї, рішає про
будову мостів, водопроводів, городів та за­
відує міським маєтком.
Місто має свої суди; одні називають
ся мі ськими („м у н і с и п е л” ),
другі мирові („джостис оф ди піс
корте” ). В деяких містах е окремі полї-
цийні судиї. Судиїв або вибирають горо-
жани, або також іменує їх мейор міста,
зглядно міська рада.
digitized by SVOBODA
— 191 —
П А Ш Л О Р Т О В І П Р И П И С И У З Л У Ч Е Н И Х Д Е Р Ж А В А Х .
Заграничний пашпорт для горожан.
У Злучених Державах може видава­
ти заграничні пашпорти лише держав­
ний сенретарият (міністерство загранич-
них справ). В деяких случаях видача
пашпортів може бути здержана.
В надзвичайних случаях пашиорти
можуть бути виставлені заграницею по­
слами або консулями. Горожанин Злу­
чених Держав, який находить ся загра-
ницею а бажає дістати пашпорт, мусить
звернути ся в тій справі до державного
секретаря Злучених Держав через по­
сольство або консулят.
За виставлене пашпорта треба зло­
жити належитість в сумі одного доля-
ра за кождий пашпорт. Налеяштість тре­
ба долучити в готівці або яко почтовий
переказ („моии ордер” ) до поданя о ви­
дачу иаишорту. Нї чеків іії векслїв по­
силати не можна.
Особи, які старають ся о пашпорт,
мусять внести подане у формі „афідеві-
ту” до державного секретаря. Подане му­
сить бути власноручно підписане особою,
яка о пашпорт стараеть ся. Отсей-„афі-
девіт” мусить потвердити заирисяжений
урядник і приложити свою урядову пе­
чать.
Коли стараючий ся о пашпорт е не­
письменний, тодї кладе на подашо знак
в присутности двох сьвідків. В подащо
треба подати місце і час уродженя, заня-
На Елис Айленд. Еміґранти нри іспитовій комісиї.
digitized by SVOBODA
— 192 —
те, місце сталого побуту і'час, по якім
стараючий ся о пашпорт думає верну­
тись до Злучених Держав, іцоби сповня­
ти дальше свої горожанські обовязки.
Стараючий ся о пашпорт мусить зложи­
ти присягу вірности Злученим Держа­
вам.
До поданя треба долучити також до­
кладний опис особи. Треба отже описати:
вік, висоту, чоло, очи, ніс, уста, бороду,
краску тїла, лице і т. д. Опис мусить бу­
ти потверджений бодай одним достовір­
ним сьвідісом.
Коли о пашпорт стараєть ся горо-
жанин натуралізований, тодї мусить за­
лучити до поданя „натуралїзацийний
цертифінат”, або його удостовірений від­
пис зі судового рекорду. Крім того му­
сить подати в „афідевітї” назву приста­
ни і дату ирибутя до Злучених Держав,
назву корабля, котрим приїхав, дотепе­
рішнє місце побуту в Злучених Держа­
вах, коли і перед котрим судом був на­
туралізований та дати доказ, що він дій­
сно є тою особою, на котрої імя виставле­
ний натуралїзацийний цертифікат. Вла­
сноручний підпис на „афідевітї” мусить
відповідати нідиисови на иатуралїзаций-
нім цертифікатї. На случай, колиб в під­
писі' виходила велика ріжниця, треба її
оправдати.
Невіддані женщини мусять залучи­
ти до поданя посьвідку, що не б замуж-
ні. Коли стараюча ся о пашпорт є жін­
кою або вдовою по горожанинї Злуче­
них Держав з уроджоня. то се треба в по-
даню зазначити і треба подати, чи до­
тична жінка (зглядно вдова) уродила
ся в Злучених Державах, чи заграницею.
Колиж стараюча ся о патшторт е жінкою
або вдового по натуралізованім горожа­
нинї, то мусить залучити до поданя на-
туралїзацийний цертифікат мужа. Теса-
мс відносить ся і до дїтий.
Пашпорт є важний чеоез два роки від
дати його виставленя. Новий пашпорт
можна дісати на підставі поновного по­
даня. Коли стараючий ся g натуралізо­
ваним горожа нииом. тодї при поданю
можна залучити давніш пашпорт замісць
натуралїзацийного цертифікату.
Коли стараючий ся о пашпорт ви­
їздить заграігащо разом зі жінкою, і ма-
лолїтшши дітьми та зі слугою, то ви-
старчить один пашпорт для всіх. Тре­
ба однак в подашо се зазначити, подаю­
чи вік усіх, що разом вибирають ся в до­
рогу.
В иашпортї не подасть ся жадних ти­
тулів особи.
Всї поданя в справі видачі пашпор-
тів треба посилати на адресу:
Department of State
Bureau of Citizenship
Washington, D. C,
На поданю треба подати точну а-
дресу стараючого ся о пашпорт, згляд­
но особи, на котрої адресу має бути на­
діслана відповідь.
Малий” пашпорт.
Після закона з дня 2. марта 1907. р.
державний секретар є уповажнений ви­
давати мешканцям Злучених Держав, ко­
трі ще не осягнули горожанських прав,
пашиорти, на підставі котрих їх власти­
тель, будучи заграницею, може зверну­
ти ся до американського нравительства з
просьбою о охорону. Закон позволяє ви­
ставляти того рода пашпорти лише та­
ким особам, які мають вже перші папе­
рі і найменьше три роки перебувають
стало в Злучених Державах. Одначе та­
кий пашпорт є важний всего через 6 мі­
сяців і не може бути продовжений. Отсей
пашпорт не хоронить його властителя
перед властями його давної вітчини. О
сей „малий” пашпорт треба вносити так-
само поданя як і о звичайний пашпорт.
Головна ріжниця при видачі паш-
портів лежить в тім, що горожашш має
право жадати виставлена пашпорта, а
видача так званого „малого” пашпорта
і;ля не-горожаншта зависить зовсім від
волї державного секретаря.
Щодо видачі „малих” пашпортів по­
ставлено деякі загальні правила і так:
..Малі” пашиорти видаеть ся лише та­
ким особам, котрі доведуть, що їх по­
digitized by SVOBODA
— 198 —
дорож є конче потрібна та, що на случай
залишена сеї подорожи вони потерпіли
би якісь страти. Також жадаеть ся, щоби
від часу одержаня перших горожанських
паперів до дня внесеня поданя о наш-
норт минуло найменьше шість місяців.
Нікому не вільно другий раз старати ся
о „малий” цаишорт.
Малий” пашпорт не признає ніяких
полекший його властителеви з огляду на
іміграцийні приписи при повороті'до Злу­
чених Держав.
Важне для австрийсько- угорсьних горо-
жан.
На підставі умови між Злученими
Державами й Австро-Угорщиною був­
ший горожанин Австриї або Угорщини,
який через пять літ перебував у Злуче­
них Державах і тут натуралізував ся я-
ко горожанин Злучених Держав, задер­
жує права американського горожанина
на случай повороту до давної вітчшш і
буде уважаний за горожанина Злучених
Держав.
Колиж одначе дотична особа пере­
ступила у своїй вітчинї карний закон пе­
ред опущенем краю, то по повороті’ мо­
же бути арештована і карана, хиба що
наступило передавнене щодо часу, пред-
виджене законом.
Натуралізований горожанин Злуче­
них Держав, який давнїйше був горожа-
нином австрийським або угорським, мо­
же бути арештований і караний на під­
ставі війскового закона лише в отсих слу-
чаях:
1). Коли його асентировано і записа­
но яко рекрута в часі перед його виемі-
13
Іміґранти при обідї в галї іміґрацийного уряду на Еліс Айленд.
digitized by SVOBODA
— 194 —
ґрованє-м з краю, хоч би навіть не від­
бував ще війскової служби.
2). Коли він виеміґрував підчас чин­
ної війскової служби або підчас урльопу.
8 ). Коли його в часі перед його емі-.
ґрациею з краю візвано до війскової
служби в резерві або краевій оборонї, а
він не виповнив нриказу.
4 ). Коли він виеміґрував по прого-
лошеню війни в краю.
Вік, в якім австрийський або угор­
ський горожанин є обовязаний до вій­
скової служби, числить ся від 1- ого січ­
ня того року, в якім він кінчить 21- ий
рік житя, до укінченя 31- го року житя.
Натуралізований горожанин австрий-
ського або угорського походженя пови­
нен по прибутю до давної вітчини пред-
ложити пашпорт американському нонсу-
леви і місцевим властям. Коли би пока­
зало ся, що його імя находить ся на сии-
сї обовязаних до війскової служби, то
треба доказати, що його натуралїзация
наступила згідно з умовою, заключеною
в 1871. р. між Злученими Державами й
Австро- У горщиною та, що він не прови­
нив ся проти її постанов.
Важне подорожуючих до Росиї.
Горожани Злучених Держав, котрі
хотять відвідати Росию, мусять перед
виїздом дати свій пашпорт для підпису
росийському консулеви. Як можливо, то
се треба зробити у Злучених Державах,
у Сан Ф ранціско, Шікаґо або в містї Ню
Й орку.
Х то хоче бути в Росиї довше ніж три
місяці', мусить до росийського консуляту
вносити окреме подане, щоби на його
пашпортї дав „візум” , що він їде до Ро­
сиї на час довший ніж три місяці.
ЗРІСТ НАСЕЛЕНЯ У ЗЛУЧ ЕНИХ ДЕРЖАВАХ .
Отся табеля виказує зріст населеня у Злуч. Дсрж. за 114 літ (від і8оо-ого р. до нині)
Се число обіймає лише населене 48- ох стейтів
Злучених Держав, бо населене всіх земель Злу­
чених Держав, як се чже також зазначено на пи­
шім місци, виносило в 1914- ім році 109,021.992
осіб.
З табельки бачимо, як протягом 100 лїт (від
1800- ого до 1900- ого року) населене Злучених
Держав зросло з 5 мілїонів до 76 мілїонів душ.
В теперішнім 20- ім столїтю за 14 літ населене в
сїй новій нашій вітчин! зросло о 22 мілїони душ
(з 76 мілїонів до 98 мілїонів).
digitized by SVOBODA
(З п р и в о д у 300-л ї т н о г о ю в и л с ю о с н о в а н я м іс т а ).
Триста лїт тому назад на острові Мен-
гетен, де нинї взносять ся найвисші у
сьвітї будівлї, де кишіть найрухливійше
купецьке і промислове житє, як нїде ин-
де на землі, — бушувало низко-культур-
пе племя червоноокі рих Індиян, зване
Гроквой.
У вересни 1609. року приплив сюди
на голядськім корабли відважний анґлїй-
ський моряк, капітан Гейрі Гадсен. Іро-
квойські Індияни стрінули Гадсона з по-
чеетями і страхом яко висланика Вели­
кого Духа, найвисшого свого бога. Х отяй
ціль подорожі! Гадсена була цілком дру­
га, (він хотїв знайти на півночи дорогу
до Індий в А:шї) — але проворний ку­
пець скоро побачив, що торговля футрами
з Індиянами може дати голядським куп­
цям, на яких службі він стояв, ще біль­
ші може доходи ніж торговля східним
корінем. Його донесеня Про нову поплат-
ну торговлю викликало незвичайний рух
в Голяндиї і тоді то Голяндия, яка на
веснї 1610. року вибила ся на волю зпід
еспанського ярма, прилучила нововідкри­
ту країну до своєї держави. В 1610. році
вислано корабель, вже нарочио виряже-
ний для торговлї з Індиянами. Ся випра­
ва. принесла великі зиски і дала великий
початок торговлї шкірами і футрами. 0-
нісля почали слати корабель за кораблем.
В 1614. році корабель під командою
капітана Адрієна Бльока розбив ся н а
скалах недалеко американського побере­
жи, а вирятовані моряки і купцї почала
будувати хати над Горішним нюйорським
Заливом (Оппер Ню Йорк Бей). М еньше-
більше в тойсамий час иа полудневім кін-
ци менгетенського острова инші купцї по­
чали будувати свої оселі. Отеє в малий
початок того вели кепського людського
муравлиска, яке нині кипить рухливим
житем на М енгетен і довкола. Відтак по­
ступ йшов уже скоро.
В 1G25. р. ,,Західно- І ндийська Ком­
панія” , якої висланником був Гадсен і
яка мала у своїх руках всю торговлю в
ндиянами, дістала право зорганізувати
Новий почтовий будинок в Ню Йорку при 33- тій улици, обіч Пенсилвенійсьної стациї.
digitized by SVOBODA
— 196 —
тут „Провінцию Західно-Індийської Ком­
панії” і вибрала собі південну часть о-
строва Менгетен на стацию для заатлян-
тийської торговлї і для осідку уряду.
В 1626. році начальний директор сеї
провінциї купив ві д І ндиян ці ­
лий остров М енгетен за това­
ри вартости 60 ґ ульдені в (ко­
ло 24 доляри) і на південній його части
побудував Форт Амстердам, який обіймав
ЗО деревляних, корою критих домів.
Спочатку лише сама „Західно Індий-
ська Компанія” мала тут землю і лиш
вона вела торговлю, ще й діставала ріж-
ні особливі права. Ажв 1638. році отво-
рено остров для всіх купців усього сьві-
та і місто стало ся правдивим сьвітовим
осередком, в якім населене пів тисячі душ
в 1643. році говорило 18 мовами.
Містом правила компанія як своєю
виключною власностию. Аж в 1641. ро­
ці директори компанії мусів дати поселен­
цям політичні права, бо вони не хотіли
инакше йти до боротьби з Індиянами.
В 1653. році місто дістало чартер яко
місто Новий А мстердам під упра­
вою війта, двох посадників і 5 радних.
Але анї нідерляндський уряд анї у-
права міста не богато журила ся о на­
лежне обезпечене острова, а „Західно-Ін-
дийська Компанія” гляділа тільки за зи­
сками і за тим, як би то найкрасшс зди­
рати населене ріжними драчками. Ось-
тому, коли в 1664. році підмістом появи-
ла ся анґлїйська фльота під проводом
князя з Й о р к у, якого Анґлїя висла­
ла на підбій того краю, місто було цілком
безборонне і мусїло піддати ся просто без
опору. Такто в 1664. році з голяндсько-
го міста, Нового Амстердаму, зробило ся
анґлїйське місто Н юЙ ор к<назване так
від його завойовника.
Від сього часу Ню Йорк ріс постійно,
спочатку помало, пізнїйше щораз скорше.
В, 1790. році роблено першу передійсь
населеня і вона виказала 33 тисячі душ
в Ню Йорку, (коли у Фі.іаделфії було то­
ді' 42 тисячі).
Ню Йорк був першою столицею влу­
чених Держав. Дня ЗО. цьвітня 1789. р.
-перший президент Злучених Держав.
Д ж о р дж В а ш і н ґ т о н присягнув на
конституцию з балькона федерального бу­
динку в Ню Йорку, що стояв на нинішній
Вол-стріт.
В 1800. році перенесено столицю до
Вашінґтону в дистриктї Коломбія.
До 1874. року місто Ню Йорк обійма­
ло тільки остров Менгетен. В тім році
прилучено до нього часть Вестчестер
кавнті, а в 1895. році решту. В 1898.
році прилучено цілу Кінґс кавнті і части­
ну Квінс кавнті, що лежать на Довгім
острові (Лонґ Айленд), цілу Річмонд
кавнті, що лежить на Стейтен Айленд,
части міст Іст Честер і Пелгем. Місто ді­
стало назву „Великий Ню Йорк” (Ґрей-
тер Ню Йорк). Нині місто обнимае про­
стір 309 квадратових миль і ділить ся на
пять дільниць („борове” ), а саме: Квінс,
Бруклин, Річмонд, Бронкс і Менгетен.
Осередком торговельного руху е о-
стров Менгетен. Се вузкий довгий остров,
що Т Я Г І І С Т Ь ся з північного сходу на пів­
денний захід. Від заходу обливають його
води ріки Гад сен (Гадсен Рівер), з пів-
ночи і з півночного сходу ріка Гарлем
(Гарлем Рівер), зі сходу так звана Схід­
на ріка (Іст Рівер). На південнім вистро-
мі острова лежить старе місто з крутими,
вузонькими уличками, в яких ориєнтува-
гись дуже тяжко. Зате решта острова має
широкі, просто з північного сходу на по-
іудневий захід біжучі „евешо”, і під про-
тмч кутом з ними перетинаючі ся „стрі­
ти” , які називані числами (1-ша, 2-га
..стріта” і т. д. аж до 242-ої) а не озна­
чені назвами: через те ориєнтоване в тій
части міста не представляє найменьшої
г і л д н о с т т і . Межи ,.евешо” найкрасіпа
..мі.іїонеї ська евеню” , себто нята. На
ній находять ся доми найбільших аме-
рпкапськпх богачів і красні церкви.
Менгетен має головні офіси міста, най-
б:льші банки, би зносові доми, музеї, па­
лати. Тут є найвисші у сьвітї хмародери,
з яких найвисший 57-иоверховий дім
Вулворда. На Вол-стрітї є банки і біржа,
які своїми фінансовими операциями рі­
шають про промисл, торговлю і рільниц­
тво не лише Злучених Держав, але також
Сл ато других ‘країв.
digitized by SVOBODA
Дільниці Квінс та Бруклин лежать на
схід і південний схід від Менгетен. З Мен-
гетен долучені вони величезними моста­
ми, з яких найбільший е Бруклинський
міст (Бруклин Брідж). Бронкс лежить на
північнім сході від Менгетен за рікою
Гарлем.
Річмонд лежить на захід від Брукли-
на, а на полудневий захід від Менгетена.
Але сі числа ніяк ще не дають поня-
тя про ту величезну масу людий, яка пе-
реливаєть ся по Ню Йорку як морська
филя по піску берега. Треба ще взяти під
увагу, що довкола Ню Йорку е богато
близких міст, які адмінїстрацийно не на­
лежать до міста Ню Йорку, але які удер­
жують зносини з містом не меньше тїснї
як населене Річмонду або Квінсу. Се мі-
Бруклинський міст, який лучить Менгетен з Бруклином.
Се великий остров, облитий із заходу і
півночи рікою Артур Кіл. зі сходу і по­
лудня Долїшним Заливом (Ловер Бей).
Тринайцята перепись з 1910. року
виказала, що місто Ню Йорк має 4 мілїо-
ни 766 тисяч душ населеня. Після два-
найцятої переписи (з 1900 р.) було в
Ню Йорку 3 мілїони 437 тися% значить
-— за десять лїт приросло понад один і
чверть мілїона душ!
Тепер же число населеня Великого
Ню Йорку перевисшило вже 6 міл. душ.
ста Джерзи Сіти, Гобокен, Елизабет, Ню-
ірк і другі. Як узяти се на увагу, то по-
кажеть ся, що над морськими каналами
ходо Горішного Заливу розсїло ся в дїй-
оности найбільше місто сьвіта, яке мав
населеня понад 10 мілїонів душ. Се осе­
редок фінансового житя Америки. Се один
з найбільших сьвітових осередків торгов­
ії і промислу, се один з найбільших пор­
тів сьвіта. Се серце і мозок Злучених Дер­
жав.
------ о------
digitized by SVOBODA
Н А Й В И С Ш И Й Б У Д И Н О  
Н А С Ь В І Т Ї .
Будинок Вулворда є найвисшйм мещ-
кальним будинком не лише в Ню Йорку,
але і в цілім сьвітї. Його висота числить
792 стіп. Найвисша піраміда в Єгипті є о
200 стіп низша від будинку Вулворда.
Є він власностию мілїонера Френка В.
Вулворда, котрий доробив ся великого ма­
єтку на 5 і ю центових артикулах.
Вартість площі і кошти будови виносять
13.500.000 долярів.
Лише завдяки великому поступови на
поли будівництва була спромога довершити
того рода будову. Яко головний будівель­
ний материял служило зелїзо, сталь і бетон.
Будинок числить загалом 57 поверхів, 4 па­
ри сходів і 28 електричних вінд (елевей-
терів) служить до удержаня комунїкациї.
Щоби мати бодай в приближеню понятє,
кілько і якого материялу зужито до будови
сего будинку, нехай послужать отсї числа:
24.000 тон стали; 17,000.00 цегол; 87 миль
дроту (т. є. довжина рівна віддаленю між
Ню Йорком і Філаделфією), щоби осьвіти-
ти 80.000 електричних лямп; 43 милї рур до
водопроводу; 3.000 дверий і 3.000 вікон і
т- Д-
Будинок є огнетривалий; до будови не
ужито анї кавальчика дерева.
Около іо.ооо осіб находить в тім будин­
ку приміщене, наче мале місточко живе на
маленькім куснику землі.
Будова розпочалась в падолисті 1910 p.,
а була скінчена в серпни 1911 р.
Властитель сього будинку Френк В. Вул-
ворд є сином фармера в Родмен, Н. Й . До
19-ого року житя перебував на фармі, хо­
дячи до торговельної школи у Водертавн,
Н. Й. Оплати і видатки шкільні покривдв
з гроший, на які тяжко мусїв працювати
в часї, вільнім від науки. По скінченю шко­
ли дістав місце в склепі, де побирав почат­
ково $3.50 тижнево платні, а по трох міся­
цях по $6.оо*. Будучи в купецькім бизнесї,
впав на гадку, щоби отворити склеп з то­
варами в рівній цїнї по 5 і іо центів. Не
маючи гроший до заложеня такого склепу,
затягнув у знакомих позичку в сумі $3°°
та заснував в Ютіцї, Н. Й. перший 5“Цен~
говий склеп. Помисл був щасливий; биз-
нес удав ся. В короткім часї приступив він
до розширена того бизнесу і по инших мі­
стах Злучених Держав, закладаючи щораз
то нові 5 і іо центові склепи.
Протягом зз лїт міг Френк Вулворд по­
хвалити ся боо склепами і чистим маєтком
в сумі 65 мілїонів долярів.
digitized by SVOBODA
— 199 —
З б о р о т ь б и н і ж р о б і т н и к а н і и і к а п і т а л і с т а м и у З л . Д е р ж а в а х ,
ВИЗИСКУВАНЄ РОБІТНИКІВ.
В останних двох роках американські
часописи, а навіть ааграничні, повні бу­
ли вісток про боротьби між американ­
ськими робітниками і властителями -ко­
палень угля в Злучених Державах.
Часописи писали не лише про страй­
ки і викидане робітників з нрацї, але
також про битви, в яких обі сторони
стояли проти себе з оруяадм в руках,
в яких ранені і вбиті надали масами, в
яких брали в нолон і палили доми як
на війні. Навіть прийшли були вісти,
що узброєна державна сила звернула
дула машинових карабінів на дїти ма­
ленькі і жінки безборонні та десятнами
їх клала трупом. Словом, боротьба між
робітниками і властителями копалень
прибирала форми звичайної війни. Про­
читати ще раз коротко про найважнїйші
подїї з тої боротьби буде для кождого
робітника цікаво не лише тому, що се
частина істориї кляси, до якої він сам
належить і, що се подїї, які може ще і
йому прийдеть ся переживати, але також
тому, що ті боротьби ще не покінчені
і кождої хвилї можуть вибухнути з біль­
шою ще силою.
Як в усіх других галузях промислу
так і в углянім промислі робітник ді­
стає лише частину вартості! витвореної
своєю працею. Решту задержуе собі, вла­
ститель копальні і се становить керші-
цю, з якої властитель черпає свої ти­
сячі і мілїони.
Та американські властителі' копа­
лень не вдоволяють ся тим зиском, але
старають ся ще визискати робітника
всякими другими способами. Вони по­
сягають ще й по ту частину, яка припа­
ла робітникови яко заплата за його пра­
цю і старають ся і з неї урвати собі як
найбільше при помочи всяких способів.
Крадїж і обман — се звичайні спо­
соби, уживані компанїстами у відноше-
вю до робітників. Комцанїйна крамниця
(стор), компанїйні доми, компанїйні
доктори і другі „добродійні інституциї”
— се звичайні способи для обману ро­
бітника.
В комнанїйних сторах, в яких ком­
панії примушують робітників усе купу­
вати, дають їм товари гірші а дорозше.
Доходи з тих склепів бували часто біль­
ші ніж доходи з копалень.
Для тоїсамої цїли визиску служить
будоване компанїйних домиків („ка-
тпдж” ). Компанія будує доми, які від­
продує або віднаймає робітникам. В о-
бох случаях робітник однаково зависи-
мий від компанії. Котрий виплачує „сво-
ю” хату, зависимий в такійсамій мірі як
топ, що мешкає в наймленій, бо ком­
панія на всю околицю є одиноким ро­
ботодавцем. Кілько разів межи компа­
нією і робітниками або робітником прий­
де до непорозуміня, компанія зараз ви­
кидає робітників з нанятих домів за те„
що не платять „ренту” , а закупивших:
хати викидає за те, що не платять рат.
Для визиску уживаєть ся навіть ко-
иальняного лікаря, оплачуваного робіт­
никами.
Одним з дальших способів визиску
є числене тони на 2100 фунтів замісць
на 2 тисячі фунтів. Деколи обманюють,
робітників так далеко, що 3 тисячі фун­
тів числять на тону. На ті обманства
звернули робітники увагу і домагали ся,,
аби при вазі стояв їх представник, ни­
ми плачений; але тому домаганю ком­
панії все спротивляли ся і через се не-
раз доводили навіть до довгих страйків.
Загалом число тих всіх іптучок і
способів не має кінця.
ОБОРОНА ПРОТИ ВИЗИСКУ.
Проти того страшного визиску робіт­
ники все бороли ся, але їх боротьба не
все кінчила ся успішно.
Компанії часто не лише панують над
цілою околицею, але також і над зако-
digitized by SVOBODA
— 200 —
податними тілами. А робітники або не
мали права голосу при виборах, або хоч
його мали, то не розуміли значіня ро­
бітничого заступництва і голосували на
комианїйних вибранцїв. Через се аме­
риканське робітництво, позбавлене за­
ступництва в конґресї, лєґіслятурах і
других законодатних тілах, — не могло
богато порадити навіть дуже завзятою
боротьбою.
Одиноким способом оборони робітни­
чих інтересів в Америці' були дотепер
юнїї. (для копальняних робітників ю-
пїя, що зветь ся „Ди Юнайтед Майн
Воркерс). Але боротьба при помочи
„трейд ю і і ї о н і в ” приходила дуже дорого
робітникам. Як липі юнїя зорґанїзувала
в котрій околици робітників, робітники
зараз виступали проти пайгрубших форм
визиску, який в їх околици панував. 0-
чевидно, члени компанії не хотіли стра­
тити анї одного цента свого зиску і го­
тові були богонити його навіть найбіль­
шими жертвами. Вибухала зараз завзя­
та безпощадна боротьба, в якій копаль-
няні властителі поступали безоглядно і
гиіуюамим робітників примушували вжи­
вати безоглядних средств.
ЗВІРСТВА У ВЕСТ ВІРДЖІНЇЇ.
До держав, у яких та боротьба була
найзавзятїйша, належить Захі дна
Вїф дж і н ї я.
Коли в 1902. роцї юнїя „Ди Юнай-
■гед Майн Воркерс” почала орґанїзува-
ти робітників в тім стейтї, то кональня-
ні властителі виступили проти найзви-
чайнїйших домагань робітників і дове­
ли до страйку. Компанії тодї спровади­
ли страйколомів, а крім того взяли че­
рез ославлену компанію детективів
Балдвина Фелца простих злочинців на
копальняних сторожів. Ті сторожі, у-
зброєні в карабіни, через 12 лїт про­
ливають робітничу кров і зрошують нею
землю Західної Вірджінїї.
Спокійні колись робітники не вдер­
жали, відгребали старі рушницї, вжи­
вані давно їх батьками та дідами для о-
борони перед Індиянами, і від тих руш­
ниць поляг також неодин злочинець з
банди Фелца.
Одначе углеві маґнати мали не лише
копальні і гроші, але також і політичну
силу, бо робітники вибирали послів з
партий, прихильних компаніям і ними
оплачуваних. Отже ті посли, вибрані ро­
бітниками, а прихильні робітничим во­
рогам, видали тодї закон, що нікому не
вільно носити оружя під загрозою кари
6 місяців арешту і 50 до 500 долярів
гривни. Очевидно, роззброєно лише ро­
бітників, а до бандитів з аґентури Фел­
ца закон немов би не відносив ся. їх
прецінь нанято до убиваня людий і то­
му їм треба було оружя дальше. Ще й
доповнено їх зоруженє, бо „до охорони
копалень” дано їм машинові карабіни,
які на одну мінуту можуть викинути 500
до 1000 куль.
Під таким напором терористичного
полку узброених бандитів розбили ся
юнїї в цілім стейтї Вест Вірджінїї, а
удержали ся тільки в поодиноких мі­
сцевостях, як приміром в К е б и н
Крі к. В тій місцевости допускали ся
компанії і їх наймити страшних жор-
стокостий і злочинів на робітниках і їх
родинах. Коли робітники заявили
страйк, компанїйні розбійники зігнали
їх родини з компанїйного поля і жін­
ки і діти мусїли іти потоком, поки не
вийшли ііоза компанїйну власність. Ко­
ли розбійники компанії вбивали робіт­
ників, справа все кінчила ся тим, що
судия випускав за кавциею („бейл” )
злочинця і більше його до відвічально-
сти не потягав. Коли компанїйні банди­
ти напали раз на табор робітників, що
розложили ся поза компанїйиою влас-
ностию, прийшло до правдивої дводне-
вої битви, в якій впало богато трупів по
обох сторонах.
Небавком опісля копальняні сторо­
жі вбили страйкаря, а товариші страй­
каря вбили убийника. Спроваджено за-
г>аз мілїцию і заведено воєнний стан.
Ґовернор стейту запорядив доходженє,
яке відкрило просто неімовірні річи.
Знасилувано вагітні жінки робітників і
доводжено так до передчасних уродин.
digitized by SVOBODA
— 201 —
Раз 64 робітників, їх жінки і дїти, на-
ладені компанїйними розбійниками му-
•сїли сховати ся в иивници і довго че­
кати, поки могли втїчи. Страйкарів став­
лено перед воєнний суд, хоч се проти-
вить ся постановам законів і конститу-
циї. Довше як ріжмешкали, мерзли і го­
лодували в шатрах робітники, їх жін­
ки і дрібні дїти, — все у страху і не-
•безпецї зі сторони компанїйних най­
митів.
Дня 7. лютого 1913. р. вислано о-
панцирений поїзд з машиновими кара­
бінами на робітників, і в ночи отворе-
но на табор робітничих шатер убийчий
■огонь, в якім згинуло богато робітників.
Навіть самі властителї копалень брали
участь в тій стрілянині.
Дня 8. лютого дальше стріляно на
шатра.
Мілїция відібрала оруже і безборон­
них страйкарів виставила на певну
•смерть. Але робітники постарали ся о
нову зброю для самооборони. Арештова­
но* знов 200 страйкарів і робітницьку
агітаторку, звану серед робітників „М а­
дер Джовнс” . Арештовано і мучено їх
ріжними способами.
Але все те не помогло. Робітники
держали ся, аж поки не прийшло до
угоди, яка в части сповнила їх домага-
ня.
Одначе боротьба в Західній Вірджі-
нїї ще не скінчила ся. Ще нераз вір-
джінські поля зацвитуть червоним цьві-
том робітничої крови, проливої в обо­
роні' робітничих прав.
НЕЧУВАНІ ЗВІРСТВА В КОЛОРАДО.
Подібні страшні річи діяли ся в пів­
деннім Колорадо.
Угляним копальняним робітникам в
Колорадо не позволено орґанїзувати ся.
Коли 15 тисяч зорґанїзованих робітни­
ків зажадало від компанії признаня іо­
нії, компанія, на якої чолї стоїть Д жа н
Д. Ракефелер, найбогатший чоло­
вік сьвіта, відкинула домаганя, а поча­
ла спроваджувати узброєних бандитів
із Західної Вірджінїї через аґентуру
Валдвина Фелца.
Заки ще робітники вийшли на страйк,
іандити вже почали боротьбу з робітни­
ками і на головній улици Тринідаду
збили організатора юнії.
Дня 16. вересня 1913. почала ся
майне}: ська конвенцій для обговореня
оправи страйку. Предложені снравозда-
ня показали, що за 1910. рік в копаль-
ни згинуло 323 робітників на 15 тисяч
364 занятих. Се був найвисший процент
убитих при праци в цілім сьвітїі За­
кон ґварантував робітникам їх власно­
го „вейт майстра” , а компанія виганя-
та кождого робітника, що домагав ся,
аби йому позволено дивити ся, як уголь
важать! Х оч закон забороняв примушу­
вати робітників купувати в кональня-
яих крамницях, компанія мимо того при­
мушувала робітників купувати лише в
томпанїйннх склепах, де цїни були не-
іаз півтора раза висші ніж в других!
Робітники мусїли мешкати в компанїй­
них домах, які до домів не були подібні.
З робітників стягали на лікаря, на шко­
ду, а ніколи їм того не давали.
Дня 23. вересня 1913. р. проголо­
шено страйк. Робітники зажадали: при­
знаня юнї'і, 8-годинного дня праці, ви­
плати що 14 днів, все те річи, призна­
ні законом, а не сповнювані. Се не був
страйк, радше задержане працї для ви-
мушеня, щоби компанія виконувала за­
конні приписи.
З Вірджінїї спроваджено шатра, бо
Ракефелер і його компанія почали вики­
дати робітників з домів серед дощу і
снїгу. Коли в страйку взяло участь не
25 процент робітників, як компанія спо-
дївала ся, але 95 процент, компанія
взяла ся до ще лютїйших способів. На-
падано на табор робітників, на жінки та
не оставлено навіть дїтий в спокою. На­
повнено вязницї страйкарями. Спрова­
джено вісім машинових карабінів і по­
чато боротьбу. Дня 17. жовтня прийшло
у Форбес до першої боротьби, в якій
згинув один страйкар, а двох ранено.
Одно шатро робітниче пробито 147 ку­
лями з машинового карабіна.
Сторожі копальняні вдарили потім
на страйкарські шатра в Лудлов. Прий­
digitized by SVOBODA
— 202 —
шло до завзятої боротьби, в якій згину­
ло богато напасників. Спроваджено мі-
лїцию і та відібрала карабіни робітни­
кам та копальияним сторожам, але по­
лишила сторожам машипові ґвери.
Дня 28. жовтня оголошено воєнний
стан. Тимчасом копальняні властителі
зорганізували вже мілїцию, платну ком-
панїстами, а зложену в переважній ча­
сти зі злочинців і бандитів всякого рода;
Генерал мілїциї почав тягнути робіт­
ників на воєнний суд, зложений з подіб­
них бандитів як члени мілїциї. Х орих
робітників витягано зі шпитальних лі­
жок і в кайданах гонено до тюрми. Без
суду держано їх в арештах тижнями і
місяцями. Ріжнимн муками примушува­
но їх, аби самі признавали ся. Не да­
вали їм спати, обливали зимною водою.
Одному робітншсови сказали, що буде
розстріляний і казали копати гріб для
себе. 17 страйкарів держали добру го­
дину перед люфами машинових карабі­
нів, а потім били батогами за те, що
не просили ласки. 82-лїтну агітаторку
„М адер Джовнс” держали в тюрмі від
січня до цьвітня лиш за те, що не хотіла
виїхати зі страйкової околиці. Коли дер­
жавний контрольор заявив, що офіцири
мілїциї предкладають фалшиві рахунки,
йому загрозили, що вбють його. Скле­
пи робітників спльондровано, жінки і
дівчата знасилувано, демонстрацию без­
боронних жінок розігнано ковалєриею.
Х иба Москалі вміють так ґаздувати як
було в Колорадо.
Робітники були би підлими людьми,
як би були спокійно се все знесли. Во­
ни пострали ся о оружє.
Робітники-страйкарі мешкали в шат­
рах невеличкими таборами. Найбільший
табор був положений в Лудлов і мав я-
ких 400 шатер, а в них мешкало коло
тисячки людий, межи ними 271 дїтий.
Табор сей лежав на дуже добрім місци,
бо туди мусїли переходити висідаючі зі
зелїзницї страйколоми і з ними могли
говорити страйкарі.
Дня 20. цьвітня 1914. р. приступи­
ли перебрані за мілїцию копальняні сто­
рожі до знищеня кольонїї в Лудлов, я­
ка їм була солию в оці. О годині 9. ра­
но почали вони без найменьшої при­
токи стріляти з машинових карабінів на
шатра зі скоростию 400 куль на міну-
гу з одного карабіна. Страйкарі-мущи-
іш вийшли з табора, аби стягнути на
себе огонь карабінів і вратувати свої ро­
дини. Але убийники на службі Раав-
}>елера хотіли конче знищити кольонїю.
Жінки і дїти поховали ся в ями, які бу­
ли приготовані на такий випадок в шат­
рах.
Першою жертвою впав хлопчина, я-
кий подавав води своїй хорій матери.
Провідник грецьких страйкарів з білою
хоругвою в руках хотів приближити ся
;Ю команданта і просити милосердя для
жінок і дїтий. Огонь задержано, але ро­
бітника вбито кольбами, а по вбитю
дальше стріляно на табор. Банда ко-
пальняних сторожів підійшла потім з
нафтою, підляла шатра і підпалила. В
короткім часї з шатер остали ся тільки
згарища, а під згарищами спалені на
уголь трупи мущин, жінок і дїтий. В од­
ній ямі знайдено тринайцять трупів жі­
нок і дїтий, подушених, спалених, з’у-
глених! Один страйкар, Чарлз Коста у-
мер від ран. Щасливий був, що вмер:
його жінка згинула і двоє дїтий, одно
чотиролїтне, а друге шестилітнє. Три
дни по емерти жінки в трупарни в Три-
нидад вродила ся з трупа жива дитина.
Доктори казали, що се рідкий случай.
Робітники казали, що з костий помор­
дованих встає местнин.
*
* *
Мордоване робітників в Колорадо
розбудило робітників далеко поза Коло-
радом. Робітничі проводирі взивали ро­
бітників, аби робітники узброїли ся для
оборони жінок і дїтий, а' гроші на ору­
жє давали юнїї. Страйкарам прийшла
поміч з усіх сторін. Прогнано сторожів
копалень, а деякі копальні спалено. Че­
рез цілий тиждень страйкарі панували
над Тринідадом і околицею та через ці­
лий час був там взірцевий лад і поря­
док. В одній місцевости жінки і дїти ко-
Iпальняних сторожів зі страху перед геї-
digitized by SVOBODA
— 203 —
вом страйкарів поховали ся до каналь­
ні'. До відали ся про се страйкарі і під
охороною відвезли їх безпечно домів.
Так поступили страйкарі з жінками і
дітьми тих. котрі стріляли їх жінки і
ДІЛІ.
Незадовго потілі відкликано мілїцию,
а вислано війско державне в страйковий
диетрикт. Наступило завішене оружя.
П Р А В О Г О Л О С О В А Н Я Ж Е Н Щ И Н
У З Л У Ч Е Н И Х Д Е Р Ж А В А Х .
У Злучених Державах вільно женщинам
голосувати в чотирох державах (стейтах) на
рівних нранах з мущинами: у Вайомінґ від
1869. p., Колорадо від 18^3. p.. Юта і Айда-
го від 1896. р.
І> Канзас голосують женщини від 1871.
р. у всіх справах шкільництва, а від 1887.
р. вільно їм браги участь у всіх виборах
міських. В двох державах :* Монтана і Айо-
ва вільно женщинам голосувати в справі ви­
давана бондів на міські потреби. В справах
шкільництва вільно женщинам голосувати
у 18-ти отсих державах: Мішиґен, Мінесо-
та, Ню Гемпшір, Ореґон. Месечусетс, Ню
Йорк, Небраска, Вермонт, Віскансин, Ва-
шінґтон, Арізона, Монтана, Ню Джерзи,
Норд Дакота, Савт Дакота, Іллинойс, Ко-
нектикет і Огайо.
------ о------
С Т А Т И С Т И   А Т Е Л Є Ф О Н І В .
Найбільше телефонів має місто Ню Йорк.
Є тут загалом 441,100 телефонічних стаций.
За Ню Йорком іде ІПікаґо з 279.000 стаци-
ями, Філадльфія з 145.600 і Бостон з 140.200.
З більших сьвітових міст мають знач-
нїйше число телефонічних стаций отсї мі­
ста: Берлін 177.900, Париж 84.500, Сток­
гольм 73.600, Гамбург 65,000, Відень 58,000,
Пєтроґрад 35-0° і Токіо (в Япанї) 32.600
стацяй.
Під оглядом відносин числа мешканців
до скідькости телефонічних стаций веде пе­
ред Стокгольм у Швециї, де припадає одна
телеєфонїчна стация на 7 мешканців, друге
Справа однак ще й до нині не по­
лагоджена. Все ще грозить в Колорадо
вибух нової кровавої ворожнечі. І така
небезпека істнуе не лише в Колорадо.
Вона в дійсності! е всюди, де капіталі­
ста і робітники стоять проти себе як
вороги, що бють ся над поділом вислї-
іу нрацї, і вона буде доти істнувати, по­
їштой поділ людий на ті дві кляси буде
істнувати.
місце займає Шікаґо (і стация на 8 душ),
Бостон і Філаделфія (одна стация на іо
душ), Ню Йорк ( ї ї ) , Берлін (13), Лондон
(32), Париж (34), Відень (38), Пєтроґрад
(48) і Токіо (одна стация на 67 душ).
-------- 1р---------
СТАТИСТИКА ЕМІҐРАЦИЇ 3 1913—1914 Р.
(Урядовий виказ).
До Злучених Держав прибуло за останний
рік (від 1. липня 1913. до 1. липня
1914.) 1,487,318 іміґрантів, і так: Афри­
канців (чорних) прибуло 7,559; Вірмен —
10.440; Ч ехів — 12,084; Болгарів — 10,340;
Х інцїв — 2,263; Х орватів — 52,773; Кубанців
— 3,427; Дальматинцїв — 6,076; Голяндцїв —
16,026; східних Індусів — 186; Анґлїйцїв —
57,204; Фінляндців — 15,970; Французів — 19,-
997; Німців — 86,223; Греків — 260,052; Жи­
дів — 138,005; І рландців — 38,034; І талійців
— 343,521; Японців — 7,510; Кореанцїв — 99;
Литовців — 29,868; М адярів — 32,030; М екси-
кнацїв — 12,336; П оляків — 198,704; П орту­
гальців — 12.319; Румунів — 16,922; М оскалів
— 63,227; Українців — 41,719; Скандинавців
— 40,902; Шотландців — 21,762; Словаків —
28,233; Еспанцїв — 11,135; Еспанцїв з полудне­
вої Америки — 1,456; Сирийцїв — 10,447; Тур­
ків — 2.612; Велшів — 3,075; Західних Індійців
— 1,450; иншого народа — 3,463
------о------
Коли чоловік жиє 70 лїт, то сей час пе­
реводить він меньше-більше в той спосіб:
на спанє посьвячує 23 роки, на працю 19
лїт, на забаву ю лїт, на їдженє і пите 6 лїт,
на подорож 6 лїт, на нездужанє 4 роки, на
убиране 2 роки.
------О------
digitized by SVOBODA
204
000000000
Як перед вибухом війни, так і під­
час неї богато говорить ся про Славян
тому, що Росия, хотячи розбити Ав-
стрию, кинула клич, що вона хоче о-
свободити Славян. Ми Українці' ажнад­
то добре відчули на своїй шкірі сю „сла-
вянську свободу” Польщі і Росиї, тож
знаємо, що нинішні Славяни зовсім не
становлять якоїсь національної цїлости.
Подібно як Ґермани або Романи роз-
иадаєть ся й Славянщина на поодинокі
народи, котрі себе люблять або ненави­
дять, відповідно до своїх політичних та
-економічних інтересів.
Кождий з тих славянських народів
має свою самостійну історию, розвиває
свою культуру і має свої окремі націо­
нальні ідеали.
Мимо ріжнпць політичних лучить
€лавян подібність мови та спільне по-
ходженє, бо предки теперішних славян­
ських народів мешкали на однім про­
сторі в передісторичних часах.
Історики твердять, що вітчиною Сла­
вян є край положений між Дніпром, Кар­
патами, Нїмном і Вислою, отже меньше-
більше иинїшна Україна і часть Польщі.
Відси пійшла кольонїзация славянська
на всі' сторони сьвіта.
Вчені ділять Славян на 3 великі гро­
мади, а кожда громада розпадаєть ся
на кілька народів.
Захі дну громаду Славян ста­
новлять: Поляки, Кашуби, Лужичани
(лужицькі Серби), Чехи і Словаки.
До схі дної громади належать:
Москалі', Українці' і Білоруси.
В склад полуднев о-с л а в я н-
с ь к о ї громади входять: Словінці'
Серби, Х орвати і Болгари.
Часть славянських народів не^має
своєї окремої держави. Поділені на
меньші або більші части входять во­
ни в склад иншпх держав, з котрих де­
які старають ся винародовлювати недер­
жавні славянські народи, а притім фал-
в некористь
шують також статистику
підданих наций.
Так приміром статистика росийська
зовсім не хо^е навіть зачислити Укра-
їнцїв до наций; статистика галицько-
польська змепьшує все галицьких У-
країнцїв о кількасот тисяч; тесаме дї-
єть ся з Русинами иа Угорщині, а на­
віть і на Буковині'.
Також приватні статистики не мо­
жуть бути точні, бо мимо найліпшої
волі учених і їх безсторонности, вони
сього не можуть докладно перевести.
Се залежить у великій мірі також від
самого народу, зглядно від його сьвідо-
мосга. Кілько разів наприклад лучаєть
ся, що самий чоловік не знає, як себе
назвати та означити свою народність.
Тесаме й урядові акти таких держав, як
Америка, не можуть бути певні, бо такі
назви як: Австрийцї, Галичани, Угор-
щани і т. д. не вказують ще, до якої
народносте вони відносять ся. Особливо
наші люди тим грішать. І тому, пере­
дівсїм на чужині, не можливо хоч би в
приближешо вірно подати числа народів.
Мимо того статистики старають ся
всякими способами дійти до правдивого
числа. При помочи усяких заходів у-
чених вдало ся дійти до отсього зістав-
леня числа населеня поодиноких сла­
вянських народів:
Москалів є
Русинів- У країнцїв
Поляків
Сербів і Х орватів
Білорусів
Чехів
Болгапів
Словаків
Словінців
Лужицьких Сербів
65 мілїонів
40 мілїонів
20 мілїонів
9 мілїонів
8 мілїонів
7.500.000
5,300.090
2.400.000
1.500.000
120.000
158,820.000 Разом
або кругло: всіх Славян около 160 мі­
лїонів. У к р а ї н ц ї становлять якраз
четверту часть цілої Славянщини.
digitized by SVOBODA
Австрійський престолонаслїдник Франц Фердинанд і його жінка Софія, убиті дня 28. червня
1914. р. в Сераєві сербським заговірником. Біля архикняжої пари їх троє дїтий.
Цїсар Франц Йосиф І.
підписує воєнний декрет.
Новий австрийський престолонаслїдник архикнязь
Кароль Франц Йосиф з жінкою Зитою.
digitized by SVOBODA
М И Н У Л И Й Р І   .
Рік 1914. був незвичайно обильний в по­
дії сьвітової слави в ріжних частях сьвіта.
Зачата попередного року акция прези­
дента Вілсона в справі успокоєия Мексика
тривала й біжучого року і скінчила ся по
довгих тарапатах опорожненєм мексикан­
ського міста Вера Круз в другій половииї
падолиста.
Нещастє, яке потрясло сьвітом. лучило
ся при кінци мая на ріцї св. Лаврентія в
Канаді, коли то пасажирський корабель
Лапа римський Пій X., померший у Ватиканї дня
20. серпня 1914. р.
^Емпрес оф Айрленд” ударений малим
-фрахтовим кораблем пійшов на дно ра-
:зом зі своєю залогою і подорожними. Фрах­
товий корабель, що їхав серед мраки, вда­
рив з боку на „Емпрес оф Айрленд” і пе­
рерізав його майже на двоє. Через вели­
чезну дїру вода наплила корабель так ско­
ро, що він протягом 14 мінут пійшов на дно.
Тому, що катастрофа лучила ся о 2-ій го-
.динї по півночі! і всї подорожні спали, ли­
ці е дуже мало з них, в числї о коло 400 ви-
ратувало ся, а 954 людий затонуло.
По балканськїй війні утворено, як зві­
сно, окрему державу Альбанїю, для якої са­
ме в 1914. році установлено короля Віда.
Його паковане не тривало павіть цілого ро­
ку, бо г. Альбанїї вибухло повстане проти
нього і він мусїв уступити саме по вибуху
е в р о ТІ Є ЙCІ, К О ї В ІЙII 1-І.
Найважиїйшою подією, яка дала нагоду
до вибуху сьвітової війни, був замах на ав-
стрийського архикнязя престолонаслїдника
Франца Фердинанда і його жінки Софії дня
28. червня в Сераєві, столи ди Боснїї. Ви-
Пала римський Венедикт XV.. вибраний на з’їзді
кардиналів (конкляве) дня 3. вересня 1914.
стрілами з револьвера замордував архикня­
зя і його жінку сербський студент ІІрінціч
в Сераєві. Заговір на житє архикнязя був
підготовлений в Сербії за спонукою Росиї.
Замах виконано 2 рази; перший раз ки­
нув бомбу студент Габріновіч. коли архи-
князь їхав із зелїзничого двірдя до ратуша.
Та бомба ранила кілька осіб, одначе не
ушкодила архикняжої пари. Другий раз, ко­
ти архикнязь їхав з жінкою в автомобіли
з ратуша до шпиталю, вистрілив до нього
і до його жінки другий сербський'' студент
ІТрінцім. Рани були смертельні для обоїх
і обоє в кілька хвиль но замаху померли*
digitized by SVOBODA
— 207 —
По убитій архикняжій парі лишило ся троє
дїтий; двох хлонцїв і одна дївчина. Най­
старший хлоп сій» Максимілїян має 12 літ.
Дїти покійного архикнязя не мають права
наслідства австрийського престола тому, що
його жінка не була родом з пануючих до­
мів, лише з чеського шляхотського дому
(Хотеківна) і архи князь Франц Фердинанд
зрік ся права наслїдства престола для своїх
дїтий.
З уваг» на те наслїдство престола в Ав­
стро-Угорщині по покійнім архикнязю
Францу Фердинандї перейшло на молодого
27-лїтного архикнязя Кароля Франца Йо-
сифа, який в 1913. р. кілька місяців перебу­
вав в Коломиї враз зі своєю жінкою архи-
княгинею Зитою та приглянув ся галиць­
ким національним і* суспільним відносинам.
В чотири місяцї по замаху, дня 28. жовт­
ня с. р. по кількадиевній розправі видав суд
в Сераєві присуд на убийників архикнязя
Франца Фердпнанда, наслїдника авсгро-у-
горського престола і його жінки княгині
Гогенберг.
Гаврила Прінціча, властивого убийника
засуджено на 20 лїт тюрми. Чотирох заго-
вірників, що приготовили заговір, засудже­
но на смерть через повішене; одного на
досмертну вязиицю; дальше двох заговір-
ників між ними і Данила Ґабріновіча, ко­
трий кинув на архикнязя бомбу, яка не
вибухла, на 20 лїт; одного на іб лїт; одного
на 13 лїт; двох на ю лїт; одного на 7 лїт,
а двох на 3 роки тюрми.
ГІрочих обжалуваних (в числі 6) увіль­
нено.
*
Не *
Серед воєнної заверухи, яка вибухла в
місяць по смерти австрийського престоло-
наслїдника, умер папа Пій X., який вславив
ся за час свого понтифікату реформою цер­
ковних законів. На його місце вибрано па-
п*ю кардинала делля Кіеза, єпископа з Бо-
льонїї, котрий по виборі приймив імя Б е-
н е д и к т a XY.
Т в е р е з і с ть в Зл у ч е н и х Д е р ж а в а х .
Доктор Е. Г. Виліємс в часописи
„Медичний огляд” остро критикує сво­
їх товаришів тому, що вони не виступа­
ють проти алькогольнпх иаиитків, які
нищать орґан'ті людий. Коли би лїка-
рі були більше совісні, то вони не тер­
піли би пиянства.
Оборонцї твере;юсти у Злучених Дер­
жавах ведуть свою роботу вже 25 лїт,
одначе їх успіхи дуже слабі. Половина
населеня Злучених Держав жив в так
званих „сухих” стейтах, де вже заборо­
нене пиянство. Але мимо того уживане
алькоголю протягом 17 лїт майже по­
двоїло ся. Більше пють в тих стейтах,
де якраз заборонено пити, а меньїпе там
де ните дозволене.
У вісьмох „сухих” стейтах число
хорих на умі від нинства зросло на 2.8
процент, коли загальний процент умово
хорих в цілих Злучених Державах ви­
носить далеко меньше. В ,,сухім” стей-
тї Мейн число хорих на умі з причини
ужнианя алькоголю досягає 21 людий
на 100.000 мешканців, а в с тє й тї Не-
браска, де алькоголь не забороний, до
сягає се число до 27 людий на 100.000
мешканців. „Сухий” стейт Кензас мав
тілько умово хорнх, кілько їх є в 17
„алькогольних” державах, а убогих
більше в „сухім” Кензас ніж в Не-
брасцї.
Сї дати спонукують нас призадума-
ти ся над значінем законів, що забо­
роняють ииянство; -Для людий не треба
строгих законів, але гарного і розумного
вихованя цілого населеня, а особливо
молодїжи. Публична опінїя, коли вона
осуджує ниянство яко щось лихе і по­
гане, — може скорше ослабити пиян-
ство навіть міжслабими та безхарактер­
ними людьми.
В тій справі можуть відіграти гарну
ролю женщини, котрі своїм впливом на
дїтий, на братів’, на мужів, на кревних
і знакомих можуть дуже богато зробиш
для побореня того страшного суспіль­
ного нещастя.
digitized by SVOBODA
208
Д Е Щ О П Р О   А Н А Д У .
-7ГС~
Простір Канади.
Канада — се великий простір землї,
який розтягаеть Ся на півні