P. 1
Концепція державної мовної політики України

Концепція державної мовної політики України

Views: 2,067|Likes:
Published by Едм

More info:

Categories:Types, Business/Law
Published by: Едм on May 25, 2009
Copyright:Attribution Non-commercial

Availability:

Read on Scribd mobile: iPhone, iPad and Android.
download as PDF, TXT or read online from Scribd
See more
See less

08/10/2015

pdf

text

original

КОНЦЕПЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

РОЗДІЛ І
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ
Концепція державної мовної політики (надалі Концепція) - система
основоположних нормативних настанов, які ґрунтуються на комплексній оцінці
мовної ситуації в Vкраїні і якими мають керуватися орrани державної влади та
орrани місцевоrо самоврядування у своїй практиuній діяльності при реrулюванні
суспільних відносин у мовній царині.
Pеаліsація Концепції маc відôуватися на основі ст. 10 Конституції Vкраїни,
яка встановлюc: „Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в
усі сфера суспі!ьно"о життя на всій території України.
# Україні "арантується ві!ьний розвиток$ використання і заист
російської$ ін%и мов націона!ьни мен%ин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнаро&но"о спі!кування.
'астосування мов в Україні "арантується (онституцією України та
визначається законом).
V системі державних пріоритетів мовна політика посідаc uільне місце,
оскільки її стратеrіuним sавданням, поряд s rарантуванням мовних прав людини, c
утвердження суспільної sлаrоди і політиuної стаôільності, sаôеsпеuення cдності
держави і sміцнення української державності.
Hріоритетом державної мовної політики Vкраїни c утвердження і роsвиток
української мови - виsнаuальноrо uинника і rоловної оsнаки ідентиuності
української нації, яка істориuно проживаc на території Vкраїни, становить
аôсолютну ôільmість її населення, дала о]іційну наsву державі і c ôаsовим
системоутворююuим складником української державності. Hе випадково
відновлення неsалежної державності Vкраїни наприкінці XX століття ôуло
сприuинене і усвідомленням українською елітою, переважною ôільmістю українців
тоrо ]акту, mо українська мова як найважливіmа оsнака ôуття української нації
опинилась під sаrроsою повноrо sниmення. Fеs повноцінноrо ]ункціонування
української мови в усіх реrіонах Vкраїни українській нації sаrрожуc втрата статусу і
ролі титульної і державотворuої нації та, вреmті реmт, поступове sникнення s
етніuної та політиuної карти Cвропи.
3никнення української мови c тотальною sаrроsою національній ôеsпеці
Vкраїни, sаrроsою самому існуванню української нації і української держави.
¡ержавна мовна політика повинна унеможливити перетворення Vкраїни s
суверенної національної держави у денаціоналіsований rеоrра]іuний простір, s меж
якоrо мовами інmих держав ôуде витіснено українську мову.
B Vкраїні одна державна (о]іційна) мова українська. Bідповідно до
Конституції Vкраїни, sаконів Vкраїни та Pіmення Конституційноrо суду Vкраїни від 14
rрудня 1999 р. 'N 10-рп/99 про о]іційне тлумаuення статті 10 Конституції Vкраїни
1
державність української мови c невід'cмним атриôутом конституційноrо ладу
держави. Hідґрунтям статусу української мови як державної (о]іційної) c державне
самовиsнаuення української нації.
Vкраїнська мова як державна (о]іційна) маc правовий статус оôов'яsковоrо
sасоôу спілкування в пуôліuних с]ерах всередині країни та при sдійсненні пуôліuних
представницьких ]ункцій у міжнародному спілкуванні.
Bолодіння державною мовою та її використання посадовими і служôовими
осоôами орrанів державної влади та орrанів місцевоrо самоврядування c одніcю s
оôов'яsкових умов для sайняття відповідних посад. Oсоôи, які не sважають на ці
умови, мають ôути свідомими тоrо, mо їхній власний виôір може мати для них
несприятливі наслідки, пов'яsані s певними вимоrами, встановленими 3аконом.
Iромадяни Vкраїни sоôовяsані володіти українською мовою як мовою
своrо rромадянства та використовувати її у с]ерах пуôліuноrо спілкування. 3нання
української мови c неодмінною умовою наôуття rромадянства Vкраїни. Hри цьому
кожен rромадянин Vкраїни c вільним у виôорі мови аôо мов у приватному
спілкуванні.
uункціонування української мови як державної (о]іційної) та її державна
підтримка як мови титульної нації маc поcднуватись s уважним ставленням до мов
національних менmин, mо істориuно меmкають в межах Vкраїни, та sаôеsпеuенням
sахисту мовних прав осіô, mо належать до таких менmин. Iарантування вільноrо
роsвитку, використання та sахисту мов національних менmин відôуваcться
відповідно до Конституції Vкраїни і sаконів Vкраїни s урахуванням стану кожної s
них та реальних можливостей держави. V свою uерrу sаôеsпеuення мовних прав осіô,
mо належать до національних менmин, та сприяння sахисту і роsвитку їхніх мов не
мають переmкоджати вивuенню державної (о]іційної) мови та ставати на sаваді її
sапровадженню у всіх с]ерах суспільноrо життя на всій території Vкраїни.
Vкраїна c унітарною державою, в межах якої немаc реrіонів компактноrо
проживання осіô, mо належать виклюuно до якоїсь одніcї етніuної менmини і
становлять переважну ôільmість населення Vкраїни. Tому державний статус
української мови несумісний s пропаrандою uи інmою практиuною діяльністю,
спрямованою на sапровадження друrої державної мови, ôудь-яких ]орм
реrіональної мовної автономії аôо проrолоmення діалектів української мови
окремими мовами.
Cтатус української мови як cдиної державної мови виsнаuено Конституціcю
Vкраїни і не може ôути sмінений інакmе, ніж у спеціальному порядку,
передôаuеному статтею 156 Конституції Vкраїни, тоôто mляхом ухвалення не
менm ніж двома третинами конституційноrо складу Bерховної Pади відповідноrо
sакону, який маc ôути sатверджений всеукраїнським ре]ерендумом, приsнаuеним
Hреsидентом Vкраїни. Bідповідно до u.5 ст.10 та п.4 ст.92 Конституції Vкраїни
порядок sастосування мов в Vкраїні виsнаuаcться виклюuно sаконами Vкраїни.
Oтже, орrани місцевої влади та орrани місцевоrо самоврядування не вправі
реrламентувати статус мов та їх sастосування своїми актами. Cпроôи
sапровадження о]іційної ôаrатомовності на національному аôо
реrіональному рівнях всупереu Конституції Vкраїни, встановленій
2
конституційній процедурі не можуть квалі]ікуватися інакmе ніж дії, спрямовані
на мовний роsкол країни, роsпалювання міжетніuної ворожнеuі, поруmення
конституційноrо ладу і державної cдності Vкраїни.
Vкраїнська мова, поряд s прапором, rерôом і rімном, c символом української
держави і тому ôудь-які прояви sневаrи до державної мови мають роsцінюватись
як такі, mо rаньôлять державу, і c неприпустимими. Hуôліuне sнуmання uи rлум
над мовою також її умисна дискредитація c поруmенням Конституції Vкраїни та
оôраsою національної rідності як rромадян, так і держави, і мають
переслідуватись sаконом.
B реаліsації ціcї Концепції держава виходить s тоrо, mо вільне опанування
всіма rромадянами Vкраїни мови своrо rромадянства - це, як підтверджуc
ôаrатовіковий досвід держав світу, sапорука міжетніuної sлаrоди, cдності і
стаôільності суспільства, е]ективноrо ]ункціонування держави, поsитивноrо її
сприйняття як повновартісноrо і неsалежноrо суô'cкта світової спільноти.
Bолодіння rромадянами Vкраїни, крім своcї рідної мови, мовою своrо
rромадянства підвиmуватиме інтелектуальний потенціал кожної осоôи, сприятиме
sôереженню в Vкраїні мовно-культурноrо роsмаїття і виклюuатиме кон]лікти на
етніuному та мовному rрунті.
Bиконання стратеrіuних sавдань державної мовної політики і досяrнення
виsнаuених у цій Концепції цілей маc sдійснюватись s урахуванням осоôливостей
мовної ситуації в Vкраїні та sаôеsпеuуватись е]ективними інституційними і
юридиuними механіsмами.
РОЗДІЛ ІІ
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ
Cуuасна мовна ситуація в Vкраїні c насамперед реsультатом тривалої війни
проти української мови, української ідентиuності та української державності, яку
Pосія роsпоuала після 1654 року та яка продовжуcться і нині у ]ормі мовно-
культурної експансії.
Hісля короткоuасноrо припинення політики асиміляції Vкраїни внаслідок
роsпаду Pосійської імперії у 1917 року її ôуло відновлено комуністиuним
режимом Pадянськоrо Cоюsу на податку 30-х років XX століття.
Hа відміну від попередньоrо періоду насильне sросійmення Vкраїни
sдійснювалось інтенсивно, планомірно й системно, у неsрівнянно mирmих
масmтаôах та іs sастосуванням найжорсткіmих і найвитонuеніmих методів аж до
sумисноrо sниmення мільйонів носіїв української мови, систематиuноrо
викорінення української національної еліти та державноrо втруuання у внутріmні
sакони мови s метою її деукраїніsації mляхом поsôавлення її самоôутності.
Bодноuас оô'cктом руси]ікації стали і національні менmини Vкраїни.
Hапередодні ¡руrої світової війни в Vкраїні ôуло sліквідовано мережу культурно-
освітніх sакладів, mо sаôеsпеuували потреôи національних менmин. Hід uас і
3
після війни окремі національні менmини ôули піддані репресіям і вислані поsа
межі Vкраїни.
V повоcнний період в Vкраїні відôулися певні поsитивні sруmення у
ставленні до національних менmин. Oднак політика руси]ікації українськоrо
етносу, осоôливо у східних реrіонах, продовжувалась. Hоступово mляхом
sапровадження російської мови у всіх виmих навuальних sакладах в орôіту
асиміляції ôуло втяrнуто і sахідні реrіони Vкраїни.
V роки, mо передували роsпаду Pадянськоrо Cоюsу, sа допомоrою
жорстких адміністративних і дискримінаційних sаходів ôуло асимільовано sнаuну
uастину українськоrо етносу передусім у великих промислових центрах східної,
південної і uастково центральної Vкраїни. B умовах помітноrо скороuення
людності у сільських місцевостях Vкраїни та аrресивноrо sдійснення
комуністиuним режимом політики sлиття народів CPCP в cдиний «радянський
народ» мовна асиміляція українців наôула sаrроsливих масmтаôів.
Tо ж ниніmню мовну ситуацію в Vкраїні слід роsrлядати як реsультат
неsаверmеноrо асиміляційноrо процесу примусовоrо перетворення
україномовної спільноти на російськомовну, mо sдійснювався s метою
цілковито роsuинити український етнос в російському і sниmити українську
Vкраїну.
Hроцес неухильноrо витіснення української мови іs ôаrатьох с]ер
життcдіяльності та проrресуюuе sменmення носіїв української мови не
приsупинило навіть надання українській мові статусу державної у 1989 р. і
подальmе sакріплення цьоrо статусу, як одноrо s елементів конституційноrо ладу
країни, в Конституції неsалежної Vкраїни .
Hатомість впровадження української мови як державної у пуôліuній с]ері
не ôуло до кінця послідовним і не супроводжувалось системними sаходами,
спрямованими на подолання тяжкої спадmини - ôаrатовікової де]ормації мовноrо
середовиmа країни.
Hа існуюuу й нині де]ормованість мовної ситуації в Vкраїні вкаsуc
співвідноmення носіїв української і російської мов, mо не відповідаc
співвідноmенню етніuних українців і росіян на її території. 3а даними
Bсеукраїнськоrо перепису населення 2001 року українці становлять 77,8° людності
Vкраїни, тоді як українську мову виsнало рідною лиmе 67,5°. ×к покаsало
всеукраїнське опитування Iнституту соціолоrії EAH Vкраїни, у 2005 році
українську мову вважали рідною лиmе 64,3° населення, російську 34,4°, інmу -
1,5°; мовою спілкування дорослоrо населення в родинній с]ері ôули:
переважно українська - 41,8°, переважно російська - 3 6,4°, оôидві мови
(sалежно від оôставин) - 21,6°.
Hосилення процесів руси]ікації Vкраїни викликано не тільки і не стільки
криsою українськоrо села, новими реаліями відкритоrо суспільства і ринковою
конкуренціcю, скільки неспроможністю пострадянської влади sдійснювати
послідовну і системну мовну політику. 3а минулі роки попередня влада не
спромоrлася ні схвалити Концепцію державної мовної політики, ні роsроôити і
4
sдійснити е]ективної проrрами мовноrо планування, ні створити діcвоrо
механіsму відродження і підтримки української мови, ні sупинити мовно-культурну
експансію Pосії uи протидіяти їй. V практиuному плані це оsнаuало створення
сприятливих умов для подальmоrо утвердження в Vкраїні російської мови sа
рахунок витіснення s ужитку української.
V реsультаті Vкраїна опинилась під потужним uужоsемним ін]ормаційно-
культурним тиском. 3а даними ¡ержавноrо комітету телеôаuення і радіомовлення
Vкраїни ôлиsько 80 ° е]ірноrо uасу теле- і радіостанцій sаповнено не
україномовним продуктом. Oôмеженою c присутність у телерадіое]ірі
україномовних проrрам. Hе на користь Vкраїні склалося і використання uастотноrо
ресурсу. Fільmість прикордонних районів мають sнаuно краmі умови для прийому
іноsемних проrрам, ніж вітuиsняних. Hодекуди вітuиsняне мовлення там відсутнc.
3а ôраком відповідної державної мовної політики неrативні тенденції
стали домінуюuими на ринку друкованих 3MI та у царині вітuиsняноrо
книrовидавництва. Pіuний тираж журналів та інmих періодиuних видань українською
мовою у 2004 році склав 28 ° від sаrальної кількості, тоді як mе в 1995 р. складав 70
° (для російськомовних видань ці ци]ри навпаки sростають s 18° до 64°).
Hа книжковому ринку Vкраїни переважають російськомовні видання. 3а
даними Vкраїнської асоціації книrовидавців та книrороsповсюджуваuів, ôільmість
книжок, mо їх реаліsують в Vкраїні, вийmли друком в Pосії.
Vкраїна стала стихійним ринком неконтрольованоrо sôуту ниsькопроôної
іноsемної кіноіндустрії та маскультної продукції російськоrо mоу-ôіsнесу, mо
аrресивно витісняc українську пісню - традиційну ôереrиню української мови і
істориuної пам'яті народу.
3асилля в українському ін]ормаційно-культурному просторі інmомовної
продукції приsвело не лиmе до ріsкоrо скороuення українськоrо мовноrо простору,
але й приsводить до руйнації спосоôу думання і де]ормації ментальності rромадян
Vкраїни, приmеплення їм uужих стереотипів те, навіювання їм поuуття
упослідженості та менmовартості. Bнаслідок цьоrо відôуваcться ероsія ідентиuності
української нації, так і духовий ниmення людськоrо реsерву, s якоrо ]ормуcться
українська еліта. Oсоôливо неôеsпеuною є мовно-культурна експансія Pосії, яка
супроводжуcться потоками ненависті і sневаrи до української мови, української
нації, української державності і маc на меті виплекати s українськоrо rромадянина
російськомовноrо україно]оôа.
Cпіввідноmення української і російської мов в ін]ормаційно-культурній
с]ері не відповідаc реальному поділові населення sа етніuною оsнакою і
поруmуc права йоrо україномовної uастини. Hри цьому нехтуcться ]акт
психолоrіuної rотовності sнаuної uастини російськомовних українців до sміни
мовної ситуації на користь державної мови. Hей ]акт періодиuно sасвідuують
соціолінrвістиuні опитування.
Cтан ]актиuної дискримінації українців у їх власній країні створюc
напруженість у міжмовних відносинах, яка посилюcться uереs неоôrрунтовані
домаrання окремих політиків надати російській мові статус друrої державної мови
5
нарівні s українською, і, таким uином, виôороти для uиновника право не
опановувати і не використовувати українську мову в о]іційному вжитку. Hі
домаrання спрямовані не на sахист мовних прав росіян і російської мови, якій в
Vкраїні ніmо не sаrрожуc, вони працюють проти відродження української мови.
B умовах існуюuої в Vкраїні де]ормованої мовної ситуації спроôи надання
російській мові статусу державної (о]іційної) носять дискримінаційний
характер. A надання такоrо статусу sдатне ріsко підвиmити потужність цьоrо
кон]ліктоrенноrо uинника, який ôуде використовуватися антиукраїнськими силами
для перманентноrо провокування міжетніuних кон]ліктів, дестаôіліsації
політиuної ситуації та роsхитування підвалин української державності.
Hиніmній мовний роsвиток Vкраїни і ôеs надання російській мові статусу
державної c потенційно неôеsпеuним для майôутньоrо української мови, а,
відповідно, для майôутньоrо української нації і державної неsалежності Vкраїни.
Oскільки, поmирення двох мов в одній країні sавжди c станом нестійкої
рівноваrи, mо маc тенденцію до перетворення на одномовність, аôо до роsпаду
cдиної держави на uастини sа мовною оsнакою.
B sв'яsку s тим, mо процес витіснення української мови c керованим і наôув
системноrо характеру, українська держава маc діяти відповідно, вживаюuи ріmуuих
sаходів підтримки української мови як мови титульної нації і державної мови. Tакі
sаходи не спрямовані проти мовних прав осіô, mо належать до національних менmин,
вони c лиmе sасоôом утвердити українську мову, sахистити мовні права українців і sôереrти
Vкраїну як неsалежну державу іs своїм самоôутнім оôлиuuям. Vспіх відродження
національних мов і культур, mо пережили тривалий період приrніuення,
sалежить від поcднання двох uинників: колективної волі до неsалежності і
свідомих sусиль національної еліти, яка впроваджуc в державі мовну
політику протекціоніsму своїй культурі. Cолідарність суспільства ]ормуc
передусім масове усвідомлення rромадянами країни приналежності до cдиноrо
мовно-культурноrо простору. Tому поmирення в унітарній державі одніcї
державної мови c sапорукою її політиuної стаôільності.
РОЗДІЛ ІІІ
УКРАЇНСЬКА МОВА - МОВА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ І
ДЕРЖАВНА МОВА В УКРАЇНІ
Vкраїнські мова c мовою найôільmоrо корінноrо етносу Vкраїни і
невід'cмною ôаsовою оsнакою йоrо ідентиuності протяrом ôаrатьох століть.
Hеsважаюuи на складні умови тривалих періодів ôеsдержавності української нації та
її територіальної роs'cднаності, українська мова sôереrла свою самодостатність і,
вреmті-реmт, стала важливим uинником воss'cднання українських sемель і
відновлення соôорної неsалежності Vкраїни.
Vкраїнська мова - не лиmе sасіô спілкування, а й скарôниця духовноrо і
культурноrо спадку українськоrо народу. V витворених протяrом віків
6
ріsноманітних ]ормах ôуття української мови (старовинні усні перекаsи і
літописи, народні пісні і думи, каsки і мі]и, поетиuні і проsові твори тоmо)
sôеріrаються істориuна

пам'ять і досвід нації, rлиôинні витоки її світоrлядних і
моральних цінностей, віддsеркалюються національні традиції і уsвиuаcння, sвиuаї
і навиuки, тоôто оsнаки, mо притаманні саме цій спільноті і тому c унікальними
цеrлинами ôудівлі національної ідентиuності. Oдноuасно українська мова створюc той
мовний простір, який c природнім середовиmем ôуття української нації. Hоrо
sôереження c неодмінною умовою самоrо її існування і ôаsовою матеріальною
rарантіcю sаôеsпеuення мовних прав українців.
Cуть sаходів держави на підтримку української мови поляrаc не в її
насильному нав'яsуванні, а в тому, mоô надати rромадянам Vкраїни, які раніmе ôули
поsôавлені своôоди виôору, можливість вільно опанувати мову ôатьків і (аôо)
свідомо вивuити мову своrо rромадянства s урахуванням перспектив, які
відкриваc її sнання для самовдосконалення, самореаліsації і повномасmтаôноrо
sдійснення конституційних прав та утворити умови для реаліsації таких
перспектив.
Vкраїнська мова в Vкраїні приsнаuена виконувати ріsноманітні ]ункції,
sокрема sаôеsпеuити консолідацію, cдність і вільний культурний роsвиток
українськоrо народу, стояти на сторожі sôереження йоrо ідентиuності та sдоровоrо
духовноrо і ментальноrо роsвитку.
Vкраїнська мова - невід'cмний державницький атриôут, mо sôеріrаc свою
істориuну спадкоcмність від давньокиївської доôи. ×к мова найuисленніmоrо,
найстарmоrо, автохтонноrо і титульноrо етносу українська мова відповідно до
sаrальноприйнятої світової практики виконуc ]ункцію cдиної державної мови в
Vкраїні.
Bідповідно до Pіmення Конституційноrо Cуду Vкраїни від 14 rрудня 1999 року
N 10-рп/99 про о]іційне тлумаuення статті 10 Конституції Vкраїни, державний
статус української мови оsнаuаc її оôов'яsкове sастосування на всій території Vкраїни
при sдійсненні повноважень орrанами державної влади та орrанами місцевоrо
самоврядування (мова актів, роôоти, діловодства, документації тоmо), а також в
інmих виsнаuених sаконом пуôліuних с]ерах пуôліuноrо життя, sокрема у роôоті
державних і комунальних навuальних sакладів, с]ері оôслуrовування, культурі,
sасоôах масової ін]ормації.
¡ержавність української мови c клюuовим uинником консолідації
українськоrо суспільства на всій території Vкраїни, ]ормування суuасної
української політиuної нації, символіuним уосоôленням української державності,
rарантіcю sôереження національної ідентиuності українськоrо етносу і державної
cдності Vкраїни. 3 оrляду на це українська нація і держава мають sаôеsпеuувати
відродження і sахист української мови, якісну роsôудову українськоrо мовноrо
простору.
Hринципове sнаuення для майôутньоrо української мови і української
держави маc національна мовна свідомість і мовна rідність. V їхньому
]ормуванні uільну роль маc відіrравати українська інтелектуальна еліта,
7
насамперед виmе керівництво держави, яке своїм осоôистим прикладом і sусиллями
маc утверджувати престиж української мови, української нації і держави. Bільне
володіння державною мовою юридиuний оôов'яsок кожноrо rромадянина
Vкраїни.
Bже давно викликаc sанепокоcння науковців і mирокої rромадськості
якість українськоrо мовлення та масове поmирення такоrо sаrроsливоrо для
української мови явиmа як суржик, неоôrрунтоване вживання інmомовних слів,
коли їм c цілком повноцінні відповідники в українській мові. Oдне s
перmоuерrових sавдань мовної політики - оuистити мову від неrативних
наmарувань, вôереrти її від sасміuення та деrрадації. Oсоôливоrо sнаuення це
наôуваc в тих с]ерах діяльності, які пов'яsані s sаrроsою масовоrо тиражування
недоôроякісних мовних sраsків. Mовлення дикторів і журналістів теле- і
радіостудій в е]ірі, дуôлювання та титрування ]ільмів мають ôути еталонними.
Bиконання нормативних вимоr до якості мови стане оôов'яsковою умовою
отримання доsволу на право sайматися освітньою, медиuною uи рекламною
діяльністю, а систематиuне їх поруmення передумовою для поsôавлення ліценsії.
Cлід давати відсіu спроôам культивувати в суспільстві уявлення про
українську мову як уmерôну й непрестижну. Hасправді її піsнавальний, виражальний
і комунікативний потенціал надsвиuайно потужний. Vкраїнський словник один s
найôаrатmих у світі. Vкраїнська мова входить до третьоrо десятка демоrра]іuно
найпоmиреніmих мов світу і sа цим параметром друrа серед слов'янських.
3наuна uастина її словника sнаuно старmа sа майже півторатисяuолітню історію
її вживання в ріsних с]ерах rромадськоrо й культурноrо життя.
Vкраїнська мова старописемна мова s великою історико-культурною
спадmиною. ¡ержава маc піклуватися про наукове дослідження і пуôлікацію давніх
писемних пам'яток, їх популяриsацію, використання їхніх елементів для sôаrаuення
ресурсу суuасної літературної мови. 3алиmаcться актуальним sôереження й вивuення
діалектів української мови - джерела її самоôутності й життcвої сили.
Vкраїнська мова в її літературній ]ормі наôула високоrо рівня роsвитку. Hею
створено ôаrату ориrінальну літературу, перекладено найвидатніmі твори світовоrо
письменства. Bона маc досконало опрацьовану rраматику, с]ормовану науково-
техніuну термінолоrію, роsвинену стилістиuну систему, sдатну sаôеsпеuити
спілкування і пороsуміння в усіх с]ерах суспільноrо життя.
Hідвиmенню авторитету української мови маc сприяти якнайmвидmе
практиuне впровадження cдиноrо sаrальнонаціональноrо правопису. Oднак, і після
цьоrо роsвиток української мови маc sалиmитись оô'cктом науково
оôґрунтованоrо нормування і вдосконалення.
¡ержавна мовна політика спрямовуcться також на підтримку і sôереження
української мови в середовиmі українських спільнот sа межами Vкраїни mляхом
надання відповідної допомоrи rромадським оô

cднанням українців, центрам
української культури, культурно-освітнім sакладам українців в інmих державах.
РОЗДІЛ IV
8
МОВИ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН В УКРАЇНІ
V певних місцевостях Vкраїни традиційно меmкають національні
менmини, uастина представників яких виявляc поuуття етніuноrо
самоусвідомлення та спільності і користуcться мовами своrо етносу.
Конституція і sаконодавство Vкраїни rарантують вільний роsвиток,
використання та sахист мов національних менmин. ¡ержава сприяc роsвиткові
мовної самоôутності всіх національних менmин. B Vкраїні не існуc переmкод для
sастосування srаданих мов осоôами, mо належать до відповідних менmин, у місцях
їх компактноrо проживання. ¡ержава rарантуc таким осоôам право на навuання
рідною мовою uи вивuення рідної мови в державних навuальних sакладах аôо
uереs національні культурні товариства.
3акон також доsволяc використовувати у місцях, де національна менmина
складаc ôільmість, її мову поряд s державною українською мовою в роôоті місцевих
державних орrанів і rромадських оô'cднань, а також місцевих підприcмств,
установ і орrаніsацій. Pаsом s тим 3акон, накладаc на всі національності Vкраїни
оôов'яsок оôеріrати її державний суверенітет і територіальну цілісність, поважати
мови, а s ними й культури, традиції, sвиuаї, реліrійну самоôутність українськоrо
народу та всіх національних менmин.
Cеред мов національних менmин найсильніmі поsиції маc російська мова, яка
тривалий uас ôула імперською мовою і продовжуc mироко використовуватися в
межах всіcї території Vкраїни, осоôливо у її східній uастині, в тому uислі і ôаrатьма
осоôами, mо належать до інmих національних менmин. 3наuна uастина
представників національних менmин Vкраїни також sаsнали тотальної руси]ікації в
радянський період, про mо й свідuить ниsький відсоток осіô, які виsнають рідними
інmі, ніж українська і російська, мови. 3а даними всеукраїнськоrо соціолоrіuноrо
опитування 2005 року такі осоôи становлять 1,5 ° населення Vкраїни. Bе
менmою c rрупа представників національних менmин, які спілкуються в родині
інmою, ніж українська uи російська, мовами - вона становить усьоrо 0,2 °
населення. V силу істориuних приuин деякі s мов, sокрема rаrауsька,
кримськотатарська, караїмська, ромська, опинилися під sаrроsою ]ункціональноrо
sанепаду і системної деrрадації. Bони потреôують осоôливоrо sахисту s ôоку
держави, доôродійних ]ондів, неурядових орrаніsацій, ін]ормаційної підтримки
3MI та доôроsиuливоrо ставлення rромадськості.
Bідповідно до рати]ікованої Vкраїною Cвропейської Xартії реrіональних і
міноритарних мов, маc ôути sатверджено й sапроваджено в дію проrраму підтримки
й ]ункціональної реаôілітації sаsнаuених мов.
9
РОЗДІЛ V
ЦІЛІ І ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ
3 урахуванням мовної ситуації в Vкраїні і sаконодавuо виsнаuених ]ункцій
української мови і мов національних менmин державна мовна політика скерована
на досяrнення таких цілей:
1) утвердження української мови як державної (о]іційної) у всіх царинах
пуôліuної с]ери суспільноrо життя на всій території Vкраїни і при
sдійсненні о]іційними осоôами представницьких ]ункцій у міжнародному
спілкуванні;
2) посилення ]ункції державної мови як мови rромадянства
оô'cднавuоrо і консолідуюuоrо uинника в українському суспільстві і
sасоôу sміцнення державної cдності Vкраїни;
3)утвердження української мови як мови міжетніuноrо спілкування і
пороsуміння в Vкраїні, rаранта державної неsалежності й національної
ôеsпеки;
4)утвердження і підтримку української мови як самоôутньої мови титульної
нації;
5)сприяння роsвитку мов національних менmин іs спеціальним наrолосом на
sахисті мов, mо опинились під sаrроsою sникнення;
6)підтримання мовноrо роsмаїття Vкраїни та міжкультурноrо діалоrу;
7)сприяння підвиmенню sаrальної мовної культури rромадян;
8)sахист мовноrо простору Vкраїни від uужоsемної мовно-культурної експансії;
9)sапоôіrання дискримінації sа мовною оsнакою та sапровадження sаходів
поsитивної дискримінації mодо мов, які потреôують осоôливоrо
sахисту, sокрема mодо української мови в деяких реrіонах Vкраїни;
10)сприяння у sадоволенні мовних потреô українців у країнах поселення.
¡ержавна мовна політика маc sосереджуватися на таких пріоритетних напрямках:
- приведення мовноrо sаконодавства і практики йоrо sастосування у сувору
відповідність іs Конституціcю Vкраїни та Pіmенням Конституційноrо Cуду
Vкраїни про тлумаuення її статті 10, насамперед в uастині, mо стосуcться вимоr
володіння нормативною українською мовою кандидатами в народні депутати та
народними депутатами Vкраїни, державними служôовцями усіх рівнів,
приsнаuення на посади в системі державної влади та місцевоrо самоуправління,
системі освіти, науки, культури, 3ôройних Cил, державних sасоôів масової
ін]ормації, а також оôов'яsковоrо складання вступних іспитів українською
мовою у виmі навuальні sаклади та її sастосування в роôоті mкіл та навuальних
sакладів Vкраїни всіх ]орм власності;
- створення належної нормативної ôаsи підтримки і пільr для
10
українськомовних 3MI, книrовидання українською мовою, української
пісенної продукції, українськоrо кіно і українськоrо театру;
- виховання української мовної свідомості і rідності;
- sаrальноrо піднесення престижу української мови;
- вироôлення діcвих sасоôів sахисту від актів sовніmньої мовно-
культурної експансії та проявів пуôліuної дискредитації української мови;
- роsmирення sастосування української мови у всіх царинах життcдіяльності в
межах всіcї Vкраїни;
- поліпmення якості українськоrо мовлення на українських теле- і радіоканалах
Vкраїни, мовної культури у 3MI;
- створення системи діcвоrо контролю sа дотриманням мовноrо sаконодавства.
РОЗДІЛ VІ
МЕХАНІЗМИ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ
ПОЛІТИКИ
3дійснення державної мовної політики sаôеsпеuуc система орrанів,
яку складають:
1. Hаціональна рада s мовної політики при Hреsиденті Vкраїни.
2. Vрядовий орrан s мовної політики, виsнаuений uи с]ормований
Каôінетом у Mіністрів Vкраїни .
3. Hаціональна комісія s питань правопису та мовних норм
Hаціональної Aкадемії наук Vкраїни.
4. Hаціональна рада Vкраїни s питань телеôаuення та радіомовлення.
Hаціональна рада s мовної політики при Hреsиденті Vкраїни (HPMH) як
rоловний дорадuий орrан виконавuої влади, mопівроку на своcму sасіданні
роsrлядаc, sатверджуc і подаc Hреsидентові Vкраїни аналітиuну доповідь про
мовну ситуацію в державі та перmоuерrові sаходи для реаліsації державної
мовної політики. HPMH вsаcмодіc s орrанами виконавuої влади, sакладами
науки, освіти та культури, sасоôами масової ін]ормації, rромадськими
орrаніsаціями тоmо для своcuасноrо виявлення і ріsноôіuноrо та оô'cктивноrо
висвітлення проôлемних питань у rалуsі мовної політики.
Vрядовий орrан s мовної політики відповідаc sа повсякденне
sдійснення мовної політики і маc наступні ]ункції:
* сприяти вдосконаленню нормативної ôаsи sдійснення мовної політики
mляхом напрацювання проектів відповідних sаконів Vкраїни, укаsів Hреsидента,
постанов Vряду;
11
·sдійснювати мовне планування на ôлиsьку й віддалену перспективу і
роsроôляти відповідні державні проrрами;
·координувати діяльність міністерств і відомств в uастині, mо
стосуcться питань мови, для sаôеsпеuення консолідованої мовної
політики та концентрації sусиль на пріоритетних напрямках;
·орrаніsаційно sаôеsпеuити ухвалення й видання суuасної редакції
Vкраїнськоrо правопису, йоrо впровадження в о]іційно-діловий
вжиток, книrовидання, практику навuальних sакладів, 3MI тоmо;
·sапровадити постійну систему sаохоuень та ін]ормаційної підтримки
активних провідників державної мовної політики (осіô,
підприcмств, державних та недержавних установ, орrаніsацій,
навuальних sакладів тоmо);
·спільно s науковими установами та rромадськими орrаніsаціями
sдійснювати моніторинr мовної ситуації в Vкраїні;
·своcuасно виявляти поруmення мовноrо sаконодавства та sапоôіrати їх
поmиренню;
·поруmувати питання про притяrнення до дисциплінарної,
адміністративної та судової відповідальності винних у rруôих
поруmеннях sаконодавства стосовно української мови uи інmих мов;
·аналіsувати sаруôіжний досвід мовної політики та мовноrо
планування та використовувати йоrо раціональні елементи у своїй
діяльності;
·спільно s Mіністерством sакордонних справ Vкраїни, MOH Vкраїни та
інmими відомствами планувати й координувати sаходи mодо sахисту
мовних прав українців sа кордоном, вести пропаrанду української мови
й культури у світі;
·uереs 3MI ін]ормувати суспільство про мовну ситуацію в країні,
висвітлювати актуальні проôлеми мовної політики та оôrоворювати
mляхи їх роsв'яsання.
Vрядовий орrан s мовної політики вsаcмодіc s орrанами місцевої
державної влади та орrанами місцевоrо самоврядування s питань реаліsації
мовної політики держави та s метою одержання ін]ормації про мовну ситуацію
на місцях і планування мовної політики s урахуванням місцевих осоôливостей.
Hаціональна комісія s питань правопису та мовних норм (HHКи
Hаціональної академії наук Vкраїни повинна стати постійним орrаном,
діяльність якоrо триватиме й після sатвердження суuасної редакції Vкраїнськоrо
правопису.
12
¡о її компетенції мають ôути віднесені такі питання:
·внесення доповнень та sмін до українськоrо правопису;
·вироôлення та sатвердження правил інmомовноrо відтворення
українських власних наsв та національних реалій (наsв rроmової
одиниці, одиниць адміністративно-територіальноrо устрою, посад
тоmо);
·контроль sа дотриманням нормативів транслітерації rеоrра]іuних і
власних наsв Vкраїни для передаuі таких наsв латиницею;
·роsв'яsання спірних питань української наукової та вироôниuої
термінолоrії;
·sатвердження нормативних вимоr, експертиsа якісноrо рівня мови
sасоôів масової ін]ормації, реклами, інструкцій та ін]ормаційних
написів на товарах mирокоrо вжитку тоmо.
Hаціональна рада Vкраїни s питань телеôаuення та радіомовлення
]ункціонуc відповідно і на основі існуюuоrо sаконодавства.
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1.Pеаліsація Концепції покладаcться урядовий орrан s мовної політики,
статус якоrо виsнаuаcться Каôінетом Mіністрів Vкраїни.
2.Vрядовий орrан s мовної політики переôираc на сеôе відповідальність sа
sаôеsпеuення виконання Hостанови Bерховної Pади Vкраїни від 22
травня 2003 року N 886-IV "Hро рекомендації парламентських слухань
"Hро ]ункціонування української мови в Vкраїні";
¡ержавної проrрами роsвитку та ]ункціонування української мови на
2004-2010 роки;
Mіжrалуsевої науково-техніuної проrрами "Iн]ормація. Mова. Iнтелект",
Hроrрами "Cловники Vкраїни" (як в традиційній ]ормі, так і в
електронному варіанті, в т.u. в онлайновому).
3. Vрядовий орrан s мовної політики у вsаcмодії s міністерствами, інmими
центральними орrанами виконавuої влади, Pадою міністрів Aвтономної
Pеспуôліки Крим, оôласними, Київською та Cевастопольською міськими
держадміністраціями у тримісяuний термін роsроôляc комплексну проrраму
вдосконалення нормативної ôаsи державної мовної політики і sапоuаткуc
підrотовку проектів нових перспективних державних проrрам, спрямованих на
підтримку і роsвиток української мови і мов національних менmин.
13
Pоsроôка проrрам державної мовної політики маc супроводжуватися
виsнаuенням джерел їхньоrо ]інансування іs коmтів ¡ержавноrо ôюджету
Vкраїни, ôюджетів Aвтономної Pеспуôліки Крим, оôластей, міст Киcва і
Cевастополя, а також інmих джерел, не sаôоронених sаконодавством Vкраїни.
4. 3алежно від sмін у мовній ситуації в Vкраїні sаsнаuений урядовий
орrан s мовної політики вносить відповідні пропоsиції mодо sмін і доповнень до
ціcї Концепції.
ОЧІКУВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
Vсталення демократії та cвроінтеrраційні праrнення Vкраїни
потреôують виріmення мовних питань та впровадження толерантних, правових
методик роsв'яsання мовних кон]ліктів. Aктивіsація роôоти у цій rалуsі c
неоôхідною умовою консолідації суuасноrо українськоrо суспільства, оскільки
uимало аспектів використання мови все mе не реrламентовані правом.
3окрема, йдеться про відсутність неоôхідної наукової та sаконодавuої ôаsи ряду
аспектів використання мови як uинника впливу на суспільні процеси, внаслідок
uоrо не мають квалі]ікації кримінальних діянь такі як, наприклад,
маніпулювання мовною свідомістю, суrестивні технолоrії реклами, піару,
передвиôорuих кампаній, rромадських акцій тоmо. 3 інmоrо ôоку sастосування
ряду sаконів ускладнюcться саме uереs відсутність лінrвістиuної реrламентації
та коректної інтерпретації відповідних мовних ситуацій і ]еноменів.
Hланомірне sдійснення sавдань мовноrо ôудівництва, відповідно до ціcї
Концепції маc sаôеsпеuити вільний і ôеsкон]ліктний роsвиток усіх наявних на
теренах Vкраїни національних мов, створити неоôхідні умови для утвердження
державності української мови, наôуття нею рис престижності, перспективності і
авторитетності, а також для роsвитку мовної самоôутності національних менmин,
їх відродження, sахисту і використання їх мов srідно s статусом та виконуваними
]ункціями, створення оптимальноrо мовноrо простору в країні.
14

You're Reading a Free Preview

Download
scribd
/*********** DO NOT ALTER ANYTHING BELOW THIS LINE ! ************/ var s_code=s.t();if(s_code)document.write(s_code)//-->