О. Д. Бойко

Історія
України
Посібник
Видання 2-ге, доповнене

ББК 63.3 / 2 /
Б 77

Допущено Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник
для студентів вищих навчальних закладів
(Лист №14/18. 2-1008 від 04. 07. 2001 р.)
Це — друге видання посібника, який за нетривалий час здобув
неабияку популярність у вищій школі. Студентів і викладачів
приваблювали не тільки його компактність, лаконічність, а пе­
редусім концептуально-смислова самодостатність, оригінальне і
разом з тим науково коректне мислення автора, розкуте і водночас
тактовне слово.
У процесі підготовки до друку цього видання уточнено деякі фор­
мулювання, розширено, конкретизовано висвітлення окремих подій
і фактів, які розглядаються в єдностях та суперечностях різно­
манітних тенденцій з осмисленням їх витоків, обумовленості мо­
тивів вчинків конкретних історичних постатей. Виклад подій дове­
дено до середини 2001 р.
Посібник прислужиться студентам, викладачам вищих навчальних
закладів. Корисним він буде учителям середніх загальноосвітніх
шкіл, усім, хто прагне пізнати суть і наслідки подій минулого
нашого народу.

© 0. Д. Бойко, 2002

I S B N 966-580-122-8

© ВІД «Академія», орипнал-макет, 2002
© Обкладинка В. М. Штогрина, 2002

Зміст

1. Первісне
суспільство
і перші державні
утворення на
території України

1.1. Початок формування людської
цивілізації на території України
1.2. Скіфо-сарматська доба.
Античні міста-держави
Північного Причорномор'я
1.3. Східні слов'яни в VI—XI ст.

2. Київська Русь

2.1. Походження Давньоруської держави
2.2. Виникнення і становлення
Давньоруської держави
(кінець IX — кінець X ст.)
2.3. Піднесення й розквіт Київської Русі
(кінець X — середина XI ст.)
2.4. Політична роздрібненість
Київської Русі
(кінець XI — середина XIII ст.)
2.5. Монгольська навала
та встановлення золотоординського іга
2.6. Політичний устрій
2.7. Соціально-економічний розвиток
2.8. Етнічний розвиток
2.9. Охрещення Русі
2.10. Характерні риси та особливості
розвитку культури Київської Русі
2.11. Походження та суть
національного символу — тризуба

9
23
32
41
44
51
57
61
66
68
72

80
86

3. ГалицькоВолинська
держава —
спадкоємиця
Київської Русі

3.1. Утворення, піднесення та занепад
Галицько-Волинської держави
3.2. Роль Галицько-Волинського
князівства в історії української
державності

4. Українські
землі у складі
Литви та Польщі

4.1. Приєднання українських земель
до Великого князівства Литовського
4.2. Польська експансія на українські
землі наприкінці XIV —
в середині XVI ст.
4.3. Люблінська унія
4.4. Утворення Кримського ханства
та його експансія на українські землі
4.5. Соціально-економічні процеси
в XIV—XVI ст.
4.6. Церковне життя.
Берестейська унія
4.7. Культура України в XIV—XVI ст.

5.Виникнення
українського
козацтва

6. Українська
національна
революція

7. Україна
наприкінці
XVII — у XVIII ст.

5.1. Феномен козацтва: генезис,
характерні риси та особливості
5.2. Запорозька Січ
5.3. Козацько-селянські повстання
наприкінці XVI — на початку XVII ст.
5.4. Козацтво як впливовий чинник
міжнародного життя
6.1. Причини, характер, періодизація
6.2. Розгортання національновизвольної війни (лютий 1648 —
серпень 1657 р.)
6.3. Утворення Української
гетьманської держави
6.4. Громадянська війна
та поділ козацької України
на два гетьманства
(вересень 1657 — червень 1663 р.)
6.5. Боротьба за возз'єднання
Української держави
(червень 1663 — вересень 1676 р.)
7.1. Українська державність наприкінці
XVII — на початку XVIII ст.
7.2. Колоніальна політика Російські^
імперії щодо України у XVIII ст.
'
7.3. Правобережна Україна
наприкінці XVII — у XVIII ст.
7.4. Соціально-економічний розвиток
наприкінці XVII—XVIII ст.

90
96
97
102
105
107
110
120
123
129
133
137
144
148
154
163

167
172
178
186
191
197

7.5. Культура України
наприкінці XVII—XVIII ст.
8. Україна в першій 8.1. Соціально-економічний розвиток
половині XIX ст. українських земель у складі
Російської імперії
8.2. Суспільні рухи
8.3. Національне відродження
в Україні. Кирило-Мефодіївське
товариство
8.4. Західноукраїнські землі
під владою Австрійської імперії
9. Україна в другій 9.1. Модернізаційні процеси
половині XIX ст.
в Російській імперії та Україна
9.2. Суспільні течії та рухи
другої половини X I X ст.
9.3. Соціально-економічний розвиток
у пореформений період
9.4. Українська культура
в другій половині X I X ст.
10. Україна
на початку XX ст.

11. Українська
національнодемократична
революція
(1917—1920)

10.1. Соціально-економічний розвиток
на початку XX ст.
10.2. Національний рух
на початку XX ст.
10.3. Україна в роки першої
російської революції 1905—1907 pp.
10.4. Україна в роки
третьочервневої монархії
(серпень 1907 — липень-1914 р.)
10.5. Західноукраїнські землі в другій
половині X I X — на початку XX ст.
10.6. Українські землі
в роки Першої світової війни
10.7. Поява модерністської течії
в українській культурі на рубежі
X I X і X X ст.
11.1. Лютнева революція в Росії
та її вплив на Україну
11.2. Проголошення
автономії України
11.3. Проголошення Української
Народної Республіки.
Війна Радянської Росії проти УНР
11.4. Гетьманат П. Скоропадського
11.5. Директорія УНР
11.6. Західноукраїнська
Народна Республіка

203

213
218
229
238
249
255
263
273
285
289
294
299
302
313
318
321
324
330
338
344
350

11.7. Політика радянської влади
в Україні 1919 р.
11.8. Україна в другій половині
1919 — на початку 1920 pp.
11.9. Радянсько-польська війна
та Україна
12. Україна
в складі СРСР
(1922—1939)

12.1. УСРР на початку 20-х років
42125 Нова економічна політика
12.3. Утворення Радянського Союзу.
Остаточна втрата Україною
незалежності
Г
Щ14^Індустріалізація: завдання,
труднощі, характерні риси,
огидливості, наслідки
СІІ^іОКолективізація
сільського господарства.
Голод 1932—1933 pp.
12.6. Культурне будівництво
в 20—30-х роках
12.7. Політика коренізації:
українізація і розвиток
національних меншин
12.8. Україна і процес формування
тоталітарного режиму в СРСР

355
359
368
372
379
384
388
395
401
414
420

13. Західно13.1. Українські землі в складі Польщі 429
українські землі
13.2. Українські землі
в 20—30-х роках в складі Румунії
437
13.3. Українські землі
в складі Чехословаччини
439
14. Україна
в роки Другої
світової війни
(1939—1945)

14.1. Українське питання
в міжнародній політиці напередодні
Другої світової війни. Проголошення
автономії Карпатської України
14.2. Роль «українського питання»
в німецько-радянському зближенні.
Пакт Молотова—Ріббентропа
14.3. Входження західноукраїнських
земель до складу СРСР
14.4. Напад Німеччини на СРСР,
невдачі Червоної армії в боях
на території України 1941—1942 pp.
14.5. Місце України
в планах фашистів
14.6. Встановлення фашистського
окупаційного режиму
14.7. Радянський партизанський рух
на окупованій території України

442
448
453
458
461
465
468

14.8. Збройна боротьба формувань
ОУН—УПА в 1941—1944 pp.
14.9. Визволення України
15. Повоєнна
відбудова
і розвиток України
в 1945 —
середині
50-х років

16. Україна
в умовах
десталінізації
(1956—1964)

17. Україна на
порозі кризи:
наростання
застійних явищ
(1965—1985)

15.1. Повоєнні адміністративнотериторіальні зміни
15.2. Зовнішньополітична
діяльність УРСР
/
15.3. Особливості процесу відбудови
народного господарства України
15.4. Рівень життя та побуту населення
15.5. Радянізація західних
областей України
15.6. Боротьба ОУН—УПА
з радянською репресивною машиною
15.7. Масові репресії радянського
режиму проти населення
Західної України. Операція «Вісла»
15.8. Культурно-ідеологічні процеси
в Україні
16.1. Суспільно-політичне життя
та політична боротьба в УРСР
16.2. Соціально-економічний
розвиток України
16.3. Духовне життя в Україні:
основні тенденції та характерні риси
17.1. Соціально-економічний
розвиток УРСР
17.2. Суспільно-політичне життя:
«стабілізація» і закритість
17.3. Духовний розвиток суспільства:
ідеологічний диктат
17.4. Дисидентський рух

18. Україна
18.1. Головні чинники,
і процес
що зумовили процес перебудови
перебудови в СРСР 18.2. Етапи перебудови
та її наслідки для України
(квітень 1985 —
серпень 1991 p.]
19. Україна
на шляху
незалежності

19.1. Стартові умови розгортання
державотворчого процесу
19.2. Становлення владних структур
19.3. Конституційний процес
19.4. Формування багатопартійності
19.5. На шляху творення
національної економіки
(1991 — перша половина 1994 р.)

472
481
485
487
491
495
497
502
504
507
511
516
525
529
537
542
544
549
552

566
571
584
588
592

19.6. Реалізація нового соціальноекономічного реформаційного курсу
та його наслідки
(друга половина 1994—2000 р.)
19.7. Специфіка взаємодії культури
та суспільства в умовах
перехідного періоду
19.8. Основні тенденції розвитку
сучасної української культури
19.9. Характерні риси
релігійного життя
19.10. Роль національної ментальності
в житті суспільства
19.11. Формування концепції
зовнішньополітичного курсу
19.12. Альтернативні варіанти
геополітичної орієнтації України
19.13. Західний напрям
зовнішньої політики
19.14. Україна та СНД
19.15. Відносини України
з державами СНД
Термінологічний словник
Література

597
604
606
613
615
619
621
624
633
640
648
654

1.
Первісне суспільство
і перші державні утворення
на території України
1.1. Початок формування людської
цивілізації на території України
Першим періодом історії людства був кам'яний вік.
Йому належить особливе місце в цивілізації. Саме цієї
доби на тлі кардинальних зрушень у природі, пов'язаних
з різкими змінами клімату, сформувалася примітивна сус­
пільна організація, зародилися першооснови таких форм
людської духовності, як релігія, мораль, мистецтво.
Археологічні знахідки в Ефіопії, Кенії, Танзанії дають
підстави зробити припущення про появу людини на Землі
понад 2 млн років тому. Першолюдиною фахівці вважа­
ють істоту, для якої праця стала необхідністю і яка здатна
була не тільки використовувати знаряддя праці, а й виго­
товляти їх. У ході еволюції поглиблювалися відмінності
між мавпою та людиною — з'явилося прямоходіння, сфор­
мувалася розвинута рука з протиставленим великим паль­
3
цем, збільшився о б ' є м мозку (досяг 800 с м ) , започаткува­
лася членоподільна мова. Саме ці якісні зміни у біологіч­
ному та психологічному розвиткові зумовили появу homo
sapiens (людини розумної), сприяли остаточному виділен­
ню людини з тваринного світу.
І с т о р і ю первісного суспільства вчені поділяють на
кілька періодів залежно від матеріалу та технології виго­
товлення знарядь праці: палеоліт (стародавній кам'яний
в і к ) , мезоліт (середній к а м ' я н и й в і к ) , неоліт (новий
кам'яний вік), енеоліт (мідно-кам'яний вік), бронзовий вік.

10

Первісне суспільство і перші державні утворення

Ранній палеоліт
(від появи людини до 150 тис. років тому)
Первісна людина на території України з'явилась май­
же 1 млн років тому, в період раннього палеоліту. Наш
регіон, як і Європа загалом, не входив до ареалу антропо­
генезу, тобто місцевості, де відбувся процес олюднення
високорозвинутої мавпи. На думку археологів, найвіро­
гідніше, що найдавніші люди (архантропи) прийшли на
територію України з Передньої Азії через Балкани і Цен­
тральну Європу. Ця міграція не була одномоментним
актом, а хвилеподібно тривала протягом багатьох тися­
чоліть. Рештки найдавніших стоянок первісних людей
на території України знайдені біля с. Королеве (Закар­
паття), м. Амвросіївка (Донбас), с. Лука-Врублівецька
(Хмельниччина). Всього відомо на території України по­
над ЗО стоянок доби раннього палеоліту.
А р х а н т р о п и жили невеликими групами, що утво­
рювали первісне л ю д с ь к е стадо. Ця перша форма соці­
альної організації базувалася на основі кровнородинних с т о с у н к і в . Господарство первісних людей було прис­
в о ю ю ч и м , бо базувалося на збиранні плодів, ягід та їстів­
них коренів і полюванні на тварин.
Основним знаряддям праці архантропів стало ручне ру­
било, що виготовлялося шляхом оббивання кам'яної за­
готівки з двох боків. Це знаряддя мало довгасту, плескату
форму завдовжки 20—25 см, вагою до 1,5 кг. У руках пер­
вісної людини рубило стало універсальним інструментом
впливу на навколишній світ. Залежно від ситуації воно
виконувало роль сокири, кайла, метального каменя тощо.
Поява однотипних кам'яних знарядь на зразок рубила свід­
чить про зародження мислення, початок переходу до сві­
домої виробничої діяльності.

Середній палеоліт (150—35 тис. років тому)
Наприкінці раннього палеоліту природа зазнала знач­
них змін: клімат став сухішим, відбулося деяке підняття
поверхні, розпочалося чергове, але на цей раз найбільше
похолодання.
Наслідки цих кардинальних зрушень у природі стали
особливо відчутними у середньому палеоліті (мустьєрська
епоха). Північна та більша частина Центральної Європи
були закуті в льодовий панцир товщиною понад 600 мет­
рів. На території України південна межа максимального
зледеніння орієнтовно проходила повз такі сучасні міста:
Львів, Ковель, Ж и т о м и р , Кременчук, Миргород, Суми.

Початок формування людської цивілізації

11

Зміни в природі змусили первісну людину пристосову­
ватися до нових умов існування. Помітне зменшення фло­
ри, зумовлене сухим різкоконтинентальним кліматом, по­
ява нових представників фауни — мамонтів, шерстистих
носорогів, північних оленів, печерних ведмедів та інших
тварин, призвели до того, що традиційне для попередньо­
го періоду збиральництво дедалі більше поступається міс­
цем полюванню, яке відіграє у житті людини мустьєрської епохи вирішальну роль. У цей час помітно поліпшу­
ється технологія виготовлення знарядь праці, урізнома­
нітнюються їхня форма та призначення: ручне рубило удос­
коналюється; з'являються кам'яні гостроконечники, що
використовувалися як вістря для списів; набувають поши­
рення скребла, якими обробляли шкури тварин.
Помітне ускладнення умов життя не зупинило посту­
пального фізичного та розумового розвитку людини. Внас­
лідок еволюції на зміну архантропу в мустьєрську епоху
приходить неандерталець (назва походить від місцевості
у Німеччині, де було знайдено рештки к і с т о к ) . Він був
невисокий на зріст, сутулий, мав велику голову видов­
женої форми з низьким лобом і нависаючим надбрів'ям.
3
Об'єм його мозку становив від 925 до 1800 см , особливо
були розвинутими ділянки мозку, пов'язані з просторо­
во-координаційними функціями та їхнім контролем. Не­
андерталець як більш розвинений тип людини попри
складні умови існування, помітно розширив порівняно
зі своїм попередником — архантропом ареал проживан­
ня. Знайдені археологами на території України 200 мустьєрських с т о я н о к (Кіїк-Коба та Холодний Грот у Кри­
му, Антонівка на Донбасі, Рихта на Волині, Молодово
на Дністрі та ін.) — переконливе тому підтвердження.
Боротьба за існування змусила людину в середньому
палеоліті виготовляти одяг із шкур тварин, інтенсивно
заселяти печери, будувати штучні наземні житла, не тіль­
ки використовувати, а й добувати вогонь. Завдяки цьому
людина стала більш захищеною і менш залежною від при­
родних у м о в .
У мустьєрську епоху почали закладатися першооснови
духовного світу людини. Неандертальські поховання в пе­
черах Криму свідчать про зародження релігійних уявлень
та вірувань, а знайдені на деяких стоянках кістки, різьб­
лені геометричним орнаментом, з гравійованими на них
контурами тварин і людей, рештками намальованих чор­
ною фарбою ліній — про перші кроки образотворчого мис­
тецтва.

12

Первісне суспільство і перші державні утворення

Пізній палеоліт (35—11 тис. років тому)
Цей етап в історії людства порівняно з попередніми
досить короткий, але він характеризується значними змі­
нами в економіці, сфері соціальних відносин, мистецтві.
Безперечно, центральною подією цієї доби стало завер­
шення майже 35 тис. років тому процесу фізичного та
розумового формування людини сучасного типу — homo
sapiens. Цю людину за місцем першої знахідки її кісток
у гроті Кро-Маньйон (Франція) називають кроманьйон­
цем.
З появою кроманьйонців процес удосконалення та уріз­
номанітнення знарядь праці пішов надзвичайно швидки­
ми темпами. У пізньому палеоліті почали виготовляти
кам'яні різці, ножеподібні пластини, наконечники спи­
сів, дротики т о щ о . Людина оволоділа технікою обробки
кісток та рогів, з яких виготовляла собі гарпуни, шила,
голки та ін. Кроманьйонці стали використовувати перші
знаряддя з вкладишами, так звані складні знаряддя, ви­
найшли списометальний пристрій. Інструментарій налі­
чував майже 100 типів знарядь праці.
Останнє, четверте, зледеніння, що відбулося в піз­
ньому палеоліті, перетворило колективне загінне полю­
вання на диких коней, бізонів, північних оленів і ма­
монтів у основний вид занять кроманьйонців, який за­
безпечував ї х н ю життєдіяльність. Поступово склалася
певна спеціалізація мисливських колективів. Так, май­
же 20—14 т и с . років тому на теренах України досить
чітко виділяються дві зони з різним типом господарст­
ва: південно-східна — мисливців на бізонів, та північнозахідна •— мисливців на мамонтів.
Помітне вдосконалення та урізноманітнення знарядь
праці, підвищення продуктивності мисливства (кілька
мисливців легко могли вполювати мамонта вагою 1—2
тонни) дали змогу кроманьйонцям відмовитися від вис­
нажливих міграцій у пошуках їжі і вести більш осілий
спосіб ж и т т я . Головним чином на берегах річок вони
будували свої житла — землянки і напівземлянки, які у
своїй сукупності утворювали первісне поселення — сто­
янку. Новим явищем пізньопалеолітичного періоду ста­
ло виникнення господарсько-побутових комплексів, що
утворювалися зі стоянок, на яких розташовувалися жит­
ла, кількох заглиблених у ґрунт ділянок, де обробляли
кремінь, к і с т к у , ріг, а також із ям-сховищ і вогнищ за
межами жител. На території України знайдено майже
800 пізньопалеолітичних с т о я н о к (Радомишльська на

первісна лю­ дина в добу пізнього палеоліту активно формує першоос­ нови власної релігійної свідомості: тотемізм — віру в спіль­ ного для конкретного колективу предка — певної твари­ ни. Палеолітичні малюн­ ки тварин. Характерними рисами цього ладу були спільне володіння засобами виробництва і зрів­ няльний розподіл надбань праці. З появою кроманьйонців невпорядковані ендогамні статеві стосунки поступаються місцем екзо­ гамним: виникає звичай. про що свідчать знайдені фраг­ менти зразків прикладного та образотворчого мистецт­ ва. на я к о м у ви- . внаслідок чого поступово склався ро­ довий первіснообщинний лад. на Кирилівській стоянці було знайдено уламок бивня молодого мамонта. коли на зміну пер­ вісному стаду прийшла родова община. ) . вірою в умін­ ня людини викликати надприродні явища. вона висту­ пала у ролі охоронниці сімейного вогнища та відала хар­ човими запасами. Головною особою роду була жінка. Спільне осіле життя первісних людей. крім того. Намагаючись пояснити механізм світобудови та виз­ начити своє місце в навколишній дійсності. Ж і н о ч і зобра­ ження характеризуються пластичною виразністю та мо­ нументальністю і у о с о б л ю ю т ь уявлення первісної люди­ ни про єдність родового колективу. Пізній палеоліт — це час. а й суттєвих зрушень у сфері соціальних відносин. «палеолітичні В е н е р и » . Межиріцька на Канівщині та і н . Це сприяло зближенню різ­ них родів. Особливо часто при розкопках пізньопалеолітичних поселень зустрічаються фігурки птахів та стилізовані жі­ ночі статуетки. через те. На основі родинних стосунків відбувалася кон­ солідація родів у племена. що родовід за групового шлюбу міг вестися лише за жіночою лінією. В епоху пізньего палеоліту помітного розвитку набу­ ло духовне життя людини. фетишизм — поклоніння предметам неживої природи. локальне скуп­ чення поселень є свідченням не тільки прогресивних змін у економіці. Мізинська на Чернігівщині. рослини т о щ о . ві­ ру в надприродні властивості матеріальних речей. віщуванням. Стрижнем родо­ вої організації суспільства був рід — об'єднання кровних родичів за материнською лінією. анімізм — віру в існування душі та духів. що забороняв шлюби між чле­ нами однієї родової групи. формувалася племінна органі­ зація суспільства. зроблені кроманьйонцями на кістках або ж на стінах печер (наприклад.Початок формування людської цивілізації 13 Ж и т о м и р щ и н і . магію — обряди. пов'язані з чаклунством. що нібито управляють усім матеріальним світом.

п о ш у к у а/} . Мезоліт (10—6 тис.юктивнішими). а й створює но­ вий інструментарій для і зробки дерева — долото. Люди* > не тільки с у т т є в о удоскона­ л ю є старі знаряддя п р а ґ ' (вони стають меншими за роз­ мірами. вона сприяла пер будові соціального ж и т т я . на думку фахівців. а птахів — на льоту. пов'яза L Й І Н Ш І види мистецтва. С а м ^ т о м у в мезоліті перед первіс­ ними м и с л и в ц я м и гостр^* стали проблеми зміни прийо­ мів полювання. багато­ людні м и с л и в с ь к і колеї гиви розпалися і на зміну їм прийшла індивідуалізац я виробництва та споживання. Традиційні для попереднього періоду о(^ єкти полювання або ж вими­ р а ю т ь . лисиця. І^ків тому) П о ч а т о к мезоліту (середнього к а м ' я н о г о віку) хро­ нологічно збігається із дкінченням льодовикового пе­ ріоду. подруге. Центральною п о д і є ю розвитку первісн д техніки в добу мезоліту було винайдення першої «мехг^іічної зброї» дистанційної дії — лука і стріли. бобе] т о щ о ) . що с у т т є в о вплинуло н а ^ а у н у і флору. З мисливськими обря­ дами. винайд^лня більш ефективної у нових умовах зброї. ві готовлену з кістки оленя. очевидно. існу­ вання я к и х підтверджу» гь археологічні розкопки. тесло. кин­ джали. Так.тернативних мисливству дже­ рел харчування. у Мізині — ансамбль ударни інструментів з кісток мамон­ та. ВІ та /* . в о в к . що імі­ тував процес полювання і і здобич. неоліту свідчить про те. Поява ц й г о знаряддя полювання мала надзвичайно важливі на. В ціло­ му мистецтво пізнього п. що ро­ зум людини в цей час ті/ .14 Первісне суспільство і перші державні утворення різьблені голова птаха й ' м о ж л и в о . а в її світо­ баченні життєвий д о с в і д роду та власні спостереження тісно перепліталися з ф£ і( [тастикою та магією. пофарбованих червон ю фарбою. у Гагаріно — стилі­ зовані статуетки жіночи фігурок у позі танцю. зручнішими та Є . на стоянці Молодово було знайдено флейту. черепаха). Клімат м ' я к ш а є \ стає близьким до сучасного.ки пробуджується. ос­ кільки людина могла о яа себе прохарчувати. Тварини ( я к і прийшли їм на зміну (ка­ бан. зок­ рема музика та хореогрг ^рія. п о м і т н о зросла роль парної с і м ' ї . лідки: по-перше. виготовляє вк ^адишеві знаряддя ( н о ж і . с п и с и ) з к р е м ' я ^ і м и пластинами. суттєво зрос­ ла п р о д у к т и в н і с т ь пран* мисливців — вбивати тварин м о ж н а було зі значної ві стані. є елементами іисливського ритуалу. соки­ ру. були значно дрібніши­ ми і р у х л и в і ш и м и . або ж відхо­ дять на північ. як мамонти та ш рстисті н о с о р о г и .

До кінця 90-х років археологами виявлено майже 500 осередків життя доби неоліту. Закарпаття) — земле­ робсько-скотарську та північно-східну (лісостепове Ліво­ бережжя. але згодом техніка рибальства суттєво удос­ коналилася: були винайдені гачки. а й збиральництва. е. т о щ о . а також раки та молюски. Бондариха на Сіверському Дінці. складна система загоро­ док на річках та озерах. до н. Англійський архе­ олог Г. У пошуках альтернативних засобів існування люди­ на активніше починає займатися рибальством. а й створили сприятливіші умови жит­ тя: їжа стала різноманітнішою. Очевидно. масове винищення дичини внаслідок використан­ ня лука і стріл зумовили кризу мисливського господарс­ тва. Подністров'я. с. спочатку це було варіантом полювання зі списом. Микільська Слобідка на Київщині. її добування стабільним.Початок формування людської цивілізації 15 Зникнення великих стадних тварин. Гребениківська стоянка — на Одещині. ) . Фа­ хівці виділяють у межах України дві культурно-госпо­ дарські зони: південно-західну (лісостепове Правобереж­ жя. Чайлд назвав цей період неолітичною революці­ є ю . зростання насе­ лення. На території України налічується майже 1000 відо­ мих нині пам'яток мезоліту (Мурзак-Коба та Фатьма-Коба — у Криму. Суть її полягає в переході від традиційного присвою­ ючого господарства (мисливство. Західна Волинь. збиральництво. блешні з річкових черепашок. що представляють понад десяток нео- . Найвідомішими пам'ятками неолітичної культури є Кам'яна Могила поблизу Мелітополя. Головними об'єктами збиральництва були різноманітні їстівні рослини та яго­ ди. Стабільності існування лю­ дини в епоху мезоліту сприяло приручення диких тварин (спочатку собаки. човни. видовбані зі стовбурів дерев. а також плоти зі зв'язаних ко­ лод. Криза мис­ ливського господарства зумовила підвищення ролі не тіль­ ки рибальства. Зав­ дяки цьому люди не тільки досягли помітного зростання продуктивних сил. сіть з поплавками. з'явилися харчові запаси.) Новий кам'яний вік (неоліт) був надзвичайно дина­ мічним. гарпу­ ном чи луком. с. рибальс­ тво) до відтворюючого (землеробство і скотарство). переломним в історії людства. Неоліт (VI—IV тис. Полісся) — мисливсько-риболовецьку. а потім — свині). Журавська — на Чернігівщині та і н . Перехід від присвоюючих форм господарювання до відтворюючих тривав протягом бага­ тьох століть і мав свої особливості в різних регіонах.

котрий створила людина. щільності їх забудови. Крім то­ го. 4. сколювання. ви­ користання їх як тяглової сили. Виникнення нових видів виробництва та виготов­ лення штучних продуктів. Значне зростання населення зумовлює помітне збільшення кіль­ кості та розмірів поселень. Лише к о н я одомашнили вже в мідному віці. Перехід до осілого способу життя. свині. Винайдення і поширення якісно нових способів ви­ готовлення знарядь праці. Деякі фахівці твердять. її харак­ терними рисами були: 1. сурсько-дніпровську т о щ о ) . що внас­ лідок поліпшення умов життя відбувся неолітичний «де- . на основі прядіння виникло ткацтво. а й готувати варену їжу. ніж мисливство і збиральництво. Суттєві зрушення в демографічній сфері. можливо. У епоху неоліту людина пе­ рейшла від пасивного присвоювання дарів природи до активного перетворення навколишньої дійсності силою своїх розуму та рук. сипучі продукти. Випалена на вогні глина стала першим штучним ма­ теріалом. пилянню. міграцію замінила осілість. нового способу життя. Прядіння зумовило винайдення прясла — першого маленького колеса. віджим — поступаються місцем шліфуванню. поява численних поховань по­ мерлих недалеко від осель та ін. Активне формування стад свійських тварин. Перехід у неоліті від мисливства до скотарства зумовив приручення майже всіх великих домашніх тварин — бика. У добу неоліту традиційні фор­ ми обробки каменю — оббивання. Вироби з кераміки дали змогу не тільки тривалий час зберігати воду. яке дало ще один штучний продукт — тканину. Саме в цьому процесі виникає ви­ робництво керамічного посуду. кози. зрос­ тає тривалість життя людини (в середньому її вік стано­ вив уже ЗО—32 р о к и ) . прядіння. 3. З появою харчових запасів життя люди­ ни стало стабільнішим. Землеробство і тваринництво були продуктивнішими. З поя­ в о ю п р и м і т и в н о г о наземного транспорту (саней та воло­ к у ш ) людина починає в и к о р и с т о в у в а т и худобу як тяг­ лову силу. свердлінню.16 Первісне суспільство і перші державні утворення літичних культур (дунайську. стало прообразом колеса в транспорті. 5. а згодом і ткац­ тво. 2. Про перехід до осілого способу життя в добу неоліту свідчать побудова постійних жител. Як свід­ чать археологічні розкопки неолітичних поховань. Неолітична революція сприяла злету людства до прин­ ципово нової економіки. буго-дністровську. яке. вів­ ці.

О. природ­ но-демографічна саморегуляція (збільшення кількості хар­ чових продуктів зумовлює посилене розмноження.) Мідний. до н. виникала необхідність накопичення нових знань. а й передбачати ї х .. її характер­ ними рисами є аграрна економіка. уповільнений темп жит­ тя. 9 4 . зародженню інститутів родової влади (поява в похо­ ваннях доби неоліту владних символів — к а м ' я н и х бу­ лав). 1 9 8 4 . органічне занурення в природу і залежність суспіль­ ного розвитку від природно-кліматичних ритмів. Енеоліт (IV—/// тис. Інші вважають. 1 9 9 2 . Вчені вважають. — С. П . У період неоліту зародилася селянська (землеробсь­ ка) цивілізація. Цей перехід суттєво вплинув і на світобачення лю­ дини. Кравченко Н . розквіту племінної організації суспільс­ тва.: Ч м и х о в М . Т . часом остаточного утвердження домінуючої ролі відтво­ р ю ю ч о г о господарства. Черняков І . У пошуках сировини для виготов­ лення знарядь праці давні люди натрапили на чисту са­ мородну мідь. поклади якої виходили на земну поверх­ н ю . — М . мінімаль­ не споживання і простий побут. Алексеев В . Перехід до землеробства і скотарства сприяв поміт­ ним змінам в організації суспільного ж и т т я : зростанню ролі парної с і м ' ї . яка незабаром стала панівною в Європі. Становление челбвечества. Архео­ л о г і я та стародавня історія У к р а ї н и . І лише згодом людст­ во навчилося обробляти мідь — від холодного кування до 1 Див. змен­ шення — вимирання). 9 7 . Землеробський цикл. . За нових обставин життя не­ олітична людина мусила не тільки враховувати кліма­ тичні зміни та сезонний кругообіг явищ природи. Під впливом нових знань про навколиш­ ній світ примітивна мисливська магія дедалі більше пос­ тупається місцем розвинутим землеробським та скотар­ ським культам. був пере­ хідним етапом від кам'яного періоду до епохи металу. . — К. що у неолітичну епоху лише 1 дещо зменшилася дитяча смертність . аж до виникнення і широкої розбудови міст. 4 4 1 . або мідно-кам'яний вік (енеоліт). . її духовний світ.. М . ручна праця. е. що мідь спочатку сприймалася як варіант м ' я к о г о каменю або глина. сезонне роз­ множення домашніх тварин вимагали розширення тра­ диційного інформаційного кола. — С.Початок формування людської цивілізації 17 мографічний вибух» і населення земної кулі зросло з 5 до 80 млн осіб.

Черніков). Історики досі не дійшли спільної думки щодо поход­ ження трипільців. приселищний характер тваринництва. до н. форму­ вання ієрархічної структури родів. поява мідних знарядь пра­ ці при збереженні домінування кам'яних і крем'яних. Треті схильні до синтезного підходу: трипільська культура є наслідком взаємодії давніх авто­ хтонних культур та неолітичних культур Балкано-Дунайського регіону (І. поступове витіснення мотики ралом. В. Х в о й к о ю 1893 р. е. пожвавленню при­ м і т и в н и х обміну та торгівлі. а скотарі. побудували великі укріплені посе­ лення. де розпочалася оброб­ ка міді. Подунав'я (Трансільванія). склали піч. було виявлено першу пам'ятку цієї культури. т я ж і ю ч и до о с і л о с т і . у сфері суспільних відносин — перехід від матріархату до патріархату. Саме в енеоліті роз­ починається перший великий суспільний поділ праці. схильні до міграції. Молдови та Румунії (лише в Україні знайдено понад 1000 трипільських п а м ' я т о к ) . її ха­ рактерними ознаками в економічній сфері були зернове землеробство. її назва походить від с. Згодом з'явилися копальні мідної руди на Донбасі. в о с н о в і я к о г о лежало виділення п а с т у ш и х племен. звідки мідна руда та вироби потрапили на терито­ рію України. були Балкани. Зем­ лероби. винайшли рало. Закав­ каззя. Трипілля на Київщині. км . перехід від м о т и ч н о г о землеробства до ранніх форм орного з використанням тяглової сили бика спри­ яли зростанню продуктивності праці. Трипільська культура багатогранна і самобутня. активно експлуатували колісний транспорт. П о с т у п о в е витіснення к а м ' я н и х знарядь праці мід­ ними. що трипільська куль­ тура має автохтонне походження і сформувалася на ґрунті буго-дністровської неолітичної культури (В. Регіонами. приручили коня. Маркевич). поряд з яким В. змайстру­ вали стіл. зародження міжплемінних об'єднань.). Трубачов. Найяскравішою археологічною культурою доби енео­ літу була трипільська культура (IV—III тис. Ареал поширення трипільської культури ся­ 2 гає 190 тис. Одні переконані. Телегін). Даниленко. Д. р о з в и т к у майнової дифе­ ренціації. Другі вважають трипільців прафракійцями. що прийшли з Нижнього Подунав'я і Балкан (О. що нині входять до територій України.18 Первісне суспільство і перші державні утворення плавлення та ливарства. Ці процеси створювали передумови для роз­ кладу п е р в і с н о о б щ и н н о г о ладу. удосконалю­ вали зброю. збереження великої .

і тому. що виконаний жовтою. трипільська культура за рівнем свого розвитку впритул наблизилася до перших світових цивілізацій Ма­ лої Азії та Єгипту. — К. у сфері побуту — побудова великих гли­ няних будівель. намагаючись у глибинах історії розгледіти обличчя наших далеких пращурів. Похо­ лодання. фрагментарна і тому дуже рідко дає змогу дійти однозначних категоричних висновків. води. матеріалізація їх у символи доб­ робуту — жіночі статуетки. характеризу­ ються етнічною невизначеністю. Однак. давні археологічні культури. глиняні фігурки тварин. Будучи своєрідною зв'язуючою ланкою між Заходом і Сходом. протягом кіль­ кох тисячоліть після занепаду трипільської культури до етногенезу українців через низку обставин були причет­ ними чимало інших етнічних утворень від племен до цілих народів. нароста­ ючий тиск на землі трипільців скотарських степових пле­ мен призвели до занепаду трипільської культури. У добу енеоліту територія України стала ареною про­ тидії та взаємодії трьох потужних етнічних потоків: но­ сіїв трипільської культури. що прийшли з Північно-Західної Європи (куль­ тура кулястих амфор). жителів. червоною та чорною фарбами. зародження елементів при­ ватної власності. варто утриматися від поспішного проведення прямої родової лінії від трипіль­ ців до українців. 1 5 — 1 6 . зумовлене екстенсивним характером господарювання. та численних євразійських ско­ тарських с т е п о в и х племен ( с е р е д н ь о с т о г і в с ь к а . 1. як правило. місяця.Початок формування людської цивілізації 19 сім'ї. : Історія У к р а ї н и : нове бачення: v 2 т. розписна плос­ кодонна кераміка з орнаментом. у духовній сфері — доміну­ вання символів родючості. — С. слід пам'ятати: по-перше. — Т.. ямна культури). протистояння трипільських общин західного і східного регіонів. що трипільці — прямі предки українського народу. очевидно. на жаль. 1 9 9 5 . що складалася з кількох парних сімей як основної суспільно-економічної ланки. . лише наблизилася. по-друге. утворення гігантських протоміст з насе­ ленням майже 15—20 тис. скотарсько-землеробських племен. міграція поселень че­ рез виснаження землі кожні 50—100 років. по-третє. але. інформація про найдавніші часи обмежена. Водночас нині не підлягає жодним сум1 Д и в . У сучасній історичній та народознавчій літе­ ратурі існує твердження. яка не 1 змогла повністю реалізувати свої потенційні можливості . зображення сонця. порушення екологічного балансу.

) Доба бронзи. мотиви орнаменту на кераміці та ін. Спеціалізація зумовила відособленість гос­ подарського та культурного розвитку певних спільнот лю­ дей (археологи нараховують до ЗО окремих культур). до н. Поступово в XV-—IX ст. — активізація міграційних процесів. політично­ му та культурному житті суспільства. Перші бронзові вироби. було нала­ годжено місцеве виробництво: в Донецькому басейні сфо­ рмувався центр металургії. при­ крас. до н. Саме під впливом цих чинників поглиблюється спеці­ алізація в господарському житті: на мікрорівні це знахо­ дить свій вияв у самостійному розвиткові металургійного виробництва. Бронзовий вік (II — І тис. — підвищення завдяки бронзі продуктивності знарядь праці та боєздатності зброї. топографія по­ селень. а в Карпатсько-Дунайському регіоні — металообробки (всього археологами дослідже­ но на території нашої республіки понад 10 бронзоливарних майстерень). свинцем. почали по­ ш и р ю в а т и с я на території України вже на початку II тис. декоративний розпис будинків. е. зброї. що значно спростило технологію обробки (його можна було виплавляти в при­ мітивних печах або на звичайних вогнищах).) стали невід'ємною частиною сучасної української культури. У цей час на те­ риторії сучасної України сформувалися три етнокультур- . Однак цілком витіснити мідні та кам'яні вироби їй так і не вдалося. У бронзовому віці суттєво впливали на суспільний розвиток такі чинники: — зміна кліматичних умов (збільшення вологості). м и ш ' я к о м або с у р м о ю ) . мав меншу температуру плавлення. спри­ яла підвищенню продуктивності праці. е. що тривала майже тисячу років. позна­ чилася суттєвими змінами в господарському. торгівля).20 Первісне суспільство і перші державні утворення нівам твердження про те. на макрорівні — завершується перший ве­ ликий поділ праці — скотарство відокремлюється від зе­ млеробства. що стимулювало появу додаткового продукту. е. до н. Свою назву вона отримала від штучного металу —бронзи (сплав міді з оло­ вом. а згодом — посилення між­ племінних контактів (війни. що окремі елементи трипіль­ ської культури (система господарювання. Винайдений метал був міцніший за мідь. Ці переваги сприяли поширенню та утвердженню бронзи як основно­ го матеріалу для виготовлення знарядь праці. виготовлені на Кавказі та Балканах.

кістки волів. У добу бронзи перевага надавалася приселищному типу скотарства. Найпоширенішою стала підсічно-вогняна модель обробітку землі. просо. е. незаболочені ділянки) аж . а з середини II тис. зумовила появу саме в добу бронзи рала. Тривалий час побутувала думка. бондарихінська археологічні культури). відсутність значного демографічного потенціалу. Віднайдені на деяких поселеннях. боби. роль землеробства в цьому ре­ гіоні гранично звузилася. етнічним складом населення та пануючими вірування­ ми — Степ (ямна. білогрудівська. Необ­ хідність освоєння глинистих та суглинистих підзолів. У Чернігівсь­ кій. до н. Крім того. що забезпечувало порівняно високу ефективність. овес. Найпоширенішеними культурами в лісостепових ра­ йонах були ячмінь. але надзвичайно важкими для об­ робітку. які були дуже родючими. Сумській та Запорізькій областях археологами знай­ дені залишки архаїчних дерев'яних плугів. На теренах степової України домінувало скотарство. Брак земель. бо розширення площ орних зе­ мель суттєво зменшило кількість пасовиськ. що датуються бронзовим віком. що спричи­ нило занепад скотарства.Початок формування людської цивілізації 21 ні зони. У лісостеповій зоні були найсприятливіші умови для землеробства. зрубна археологічні куль­ тури). катакомбна. З ча­ сом у цьому регіоні з'явилося орне землеробство. жорсткі клі­ матичні умови (майже щорічні посухи та суховії) змушу­ вали зосереджувати основну частину посівів у заплавах. до н. які на початку бронзової доби виготовляли з кре­ меню та кварциту. Населення степу знало й культуру землероб­ ства. чимало земель стало непридатними для госпо­ дарського використання. а також наскельні малюнки Кам'яної моги­ ли підтверджують факт використання биків як тяглової сили. Лісостеп та Полісся (тшинецько-комарівська. що полягала у вирубуванні та випалюванні прилеглої до поселень ділянки лісу. що суттєво відрізнялися типом господарювання. На Поліссі сформувався іншиїї тип господарювання. Основним знаряддям праці для обробки землі в цей час були мотики. Однак наприкінці II тис. підштовхнула процес розвитку знарядь праці. оранка заплавних земель порушила біобаланс: почали міліти ріки. вигора­ ти степи. складність їхньої обробки. заболоченість (менше трети­ ни всієї площі Полісся — сухі. Серед тогочасних знарядь праці с в о є ю формою та ефективністю особливо виділялися волинські серпи. е. — з брон­ зи. що в цьому регіоні че­ рез несприятливі кліматичні умови.

дружина. що зу­ мовило еволюційну заміну матріархату патріархатом. що Ніл для Єгипту. створювалися особливі органи керівництва союзом племен. обміні. починають формуватися етнічні спільноти людей. що південне Полісся є одним з найдавніших землеробських районів на терито­ рії України. що не розвивалося. проса та льону кидали в необроблений вологий ґрунт. утвердження ведення родоводу по батьківській лінії. що було зумовлено зростаючими масштабами ви­ робництва та обміну. війни. 5) ускладнювалася суспільна організація. Орне зем­ леробство. Під впливом радикальних змін у господарюванні в добу бронзи відбулися кардинальні зрушення у сфері суспіль­ них відносин: 1) помітно зростала роль чоловіка в землеробстві. у всіх сферах суспільного життя. а з часом і соціальну диференціацію суспільства. очевидно. Завершився перший великий су­ спільний поділ праці — виділення скотарських племен з поміж інших. 3) з великосімейної громади виокремилося мала сім'я найближчих кровних родичів (чоловік.22 Первісне суспільство і перші державні утворення до перших століть нашої ери не знали землеробства. що спричинило спочатку майнову. культурні впливи) були інтенсивнішими. Згідно з гіпотезами. 2) завдяки зростанню продуктивності праці з'явився додатковий продукт. майнова та соціальна диференціація суспільства дедалі помітніше впливала на історичний процес. У степах Північного Причорномор'я та Надазов'я різновекторні історичні процеси (міграції. . екстенсивне господарювання. діти). Лісостеп та По­ лісся розвивались повільніше через віддаленість від осе­ редків світової цивілізації. У суспільному житті відбулося декілька кардинальних зрушень. загостренням внутріплемінних відно­ син на основі прогресуючої майнової диференціації. бронзовий вік в історії України був динаміч­ ним періодом. тобто створювала сприятливі умови для примітивного земле­ робства: зерна пшениці. ско­ тарстві. що спричинило появу високорозвиненених культурних утворень. удобрений родю­ чим наносом. 4) у процесі інтеграції суспільства формувалися союзи племен. виокремив­ ся стан воїнів. полби. Прип'ять для Полісся відігравала таку саму роль. потре­ бою захисту власних територій та матеріальних цінностей. Остан­ ні розвідки археологів засвідчили. У бронзову добу головною формою земле­ робства в цьому регіоні було підсічно-вогняне. Отже. який поступово концентрувався в руках окремих осіб. ячменю.

були кіммерійці (IX — перша половина VII ст.Скіфо-сарматська доба. е. у Єгипті та Месопотамії (зокрема. Паралельно з підвищенням про­ дуктивності праці та появою значної кількості додатко­ вого продукту активно йшов процес посилення воєнної могутності. а війна — ремеслом. Про . у гробниці Тутанхамона знайде­ но кілька залізних предметів.2. Характерними ознаками суспільного розвитку цієї доби були значні міграції населення. він став надзвичайно посушливим) — екологічна криза — міграція населення — розрив ста­ рих економічних зв'язків — дефіцит привозних мідної руди та бронзових виробів — розвиток місцевого залізо­ рудного виробництва. Завдяки появі заліза перед людс­ т в о м в і д к р и в а ю т ь с я нові п е р с п е к т и в и . до н. активізується процес класоутворення. витіснення родової общи­ ни територіальною. що перші заліз­ ні вироби мали космічне походження і були виготовлені з уламків метеоритів ще в III—II т и с . в і д б у в а ю т ь с я докорінні зміни в суспільстві — завершується розклад первіснообщинного ладу. Скіфо-сарматська доба. виділення ієрархічно структурованої військової еліти. до н. е. про яке залишилася згадка в писемних джерелах. ) . Античні міста-держави 23 1. перетворен­ ня сім'ї на господарську одиницю. Античні міста-держави Північного Причорномор'я Відкриття та поширення заліза започаткували нову еру в історії людства — залізну. Тому за доби заліза зброя стала знаряддям праці. становлення приватної власності. На території України перші знахідки залізних виробів да­ туються X I — I X ст. Перехід до ранньозалізного вікіу на т е р и т о р і ї Укра­ їни та в с у с і д н і х регіонах зумовлений значною м і р о ю д і є ю низки ч и н н и к і в : різка зміна клімату ( н а п р и к і н ц і II т и с . що надало динаміки та дра­ матизму розвиткові історичних подій. Кіммерійці Першим етнічним утворенням на території України. до н. поступова майнова диференціація суспільства. Цікаво. зародження державності. Гострота та міцність заліз­ них знарядь праці та зброї кардинально вплинули на суспільний розвиток. е. до н. утворення організованих воєнно-політич­ них об'єднань та союзів. посилення тор­ говельних з в ' я з к і в . е . оправлених у з о л о т о ) .

Войовничість ско­ тарських племен логічно випливає з самої природи ко­ чового скотарства: вони або о б о р о н я ю т ь свої пасовись­ ка. Каллімах. Для к о ч о в о г о народу. внаслідок чого Кіммерія розпалася. Проте зростаючий тиск сусід­ ніх кочових племен — массагетів — примусив скіфів де­ далі активніше просуватися на захід у глиб кіммерійсь- . більшість вчених схиляється до висновку. х т о перейшов від осілого до кочового скотарс­ тва. Кіммерійці не були винят­ к о м . сенсом життя є збереження власних худоби. А с с и р і є ю . Х о ч а питання про етнічне походження кіммерійців залишається відкритим. а т а к о ж першими. Контакти з цими передовими для т о г о часу країна­ ми сприяли державотворчим процесам у кіммерійсько­ му суспільстві. Кіммерійці були першими на території України. де у с п і ш н о воювали з Урарту. могутня хвиля численних. Вони здійснювали широкомасштабні походи в Ма­ лу А з і ю . Страбон. або мігрувала на Близький Схід. або ж була асимільована скіфами. майна. що вони є гіл­ к о ю давньоіранського кочового народу. хто почав на цих землях виплав­ ляти з болотяної руди залізо. хоча кіммерійці і мали своїх ца­ рів. а й нерідко ставали їхні­ ми воєнними с о ю з н и к а м и . як Геродот. зем­ лі та заволодіння багатствами сусідів.24 Первісне суспільство і перші державні утворення «уславлених кобилодойців» (так цей народ дуже часто називали в давнину) повідомляє не тільки Гомер в «Одіс­ с е ї » . згуртованих та активних с к і ф с ь к и х племен витіснила кіммерійців з Причорномор'я. А с с и р і й с ь к і клинописні джерела згаду­ ють про цей народ під іменем « г а м і р р а » . е. Перспективна за нових кліматичних умов кочова форма господарювання та дос­ коналіша за бронзову залізна зброя дали змогу кімме­ рійцям залишити свій слід в історії. У добу проникнен­ ня греків у Північне П р и ч о р н о м о р ' я Керченську прото­ ку називали Боспором Кіммерійським. або завойовують чужі. Кіммерійці зай­ мали значну територію між Дністром і Доном. утворити повноцінну державу їм так і не вдалося. Ліді­ є ю . Однак. що постійно перебуває в русі. а т а к о ж Кримський і Таманський півострови. а й такі відомі античні автори. У VII ст. Скіфи Проникнення скіфів на узбережжя Чорного моря від­ бувалося кількома хвилями. генетично близь­ к о г о до скіфів. Спочатку вони не тільки мир­ но уживалися з кіммерійцями. Час­ тина кіммерійців або поселилася у Південному Причор­ н о м о р ' ї . до н.

скіфи-орачі. Скіфська на­ вала докотилася аж до Сирії (дійшло до того. скіфи-землероби. як мідійський цар Кіаксар запросив на банкет скіфських царів і. при­ лягаючи до чорноморського узбережжя. Саме в цей час відбулася якісна зміна: 1 Д и в . Та найбільше неоднорідність скіфського суспільства виявля­ лася в соціально-політичній сфері: панівне становище у країні належало царським скіфам. скіфські формування. перебив. захопивши Мідію. та царські скіфи. зосереджені на Лівобережжі. то для скіфів-орачів — зернове землеробство. розташовувався в межиріччі Дунаю та Дону. а. утворили там державу Ішкуза. до н. а осілі.. що залишилися без своїх лідерів. . вдираються до Передньої Азії... до н. переслідуючи кіммерійців. Повернувшись з Передньої Азії в причорноморські сте­ пи. які вважали решту населення своїми рабами. до н. які розташовувалися на захід від Дніпра). мали праслов'янське коріння . що єгипет­ ський фараон Псамметіх І змушений був відкупитися від загарбників щедрими дарами). Все населення Скіфії поді­ лялося на дві великі групи: мігруючі племена (скіфи-кочівники. Скіфи. 1 9 9 6 . які кочували узбережжям Азовського моря і степовим Кримом) та осілі племена (елліно-скіфикалліпіди. Характер­ ною рисою скіфського суспільства була його неоднорід­ ність. скіфи не зупиняються. Лише після того. що про­ існувала до III ст. У VII ст.Скіфо-сарматська доба. скіфи підкорили собі більшість місцевих жителів і у другій половині VII ст. : В и н о к у р І. з їхньою традиційною хлі­ 1 боробською культурою. які жили поблизу давньогрецького міста Ольвії. Я к щ о вірити Геродоту. яка проіснувала 28 років. Суспільні відносини в Скіфії еволюціонували від патрі­ архально-родових до рабовласницьких. напоївши їх. е. Д а в н я і середньовічна історія У к р а ї н и . вимушені були мігрувати в Північне Причорномор'я. — К. е. е. які населяли степові райони на схід від Дніпра. утворили політично кон­ солідоване об'єднання племен — Велику Скіфію. На думку деяких вчених. 6 2 . — С. до н. Трубчанінов С. який. витіснивши місцевий етнос з Подніпров'я. Кульмінаційним став кінець V ст. Античні міста-держави 25 ких земель. е. то тери­ торія цього державного утворення була досить великою і мала форму рівностороннього чотирикутника. мігруючі племена мали іранське походження. Різ­ ними були і напрями діяльності скіфських племен: я к щ о для скіфів-кочівників та царських скіфів основним за­ няттям були кочове скотарство і грабіжницькі воєнні по­ ходи.

Найбільшого розквіту Скіфія досягла в IV ст. військових та політич­ них відносин процес класоутворення вступив у завершаль­ ну фазу і патріархально-родовий скіфський племінний со­ юз перетворився на рабовласницьку державу на чолі з ца­ рем. Спи­ раючись на союз з батьком Олександра Македонського. хто на полі бою власноручно не вбив жодного ворога. В основі системи управління скіфським суспільством лежала не «східна деспотія». до н. Вдало розпочалося скіфське завоювання Балкан. Пік воєнної могутності Скіфії залишився в минулому. а «варварська демократія». виучку та хоробрість. Скіфія стала о б ' є к т о м агресії з боку перського царя Дарія. Держава стала централізо­ ваною. Ще на початку VI ст. я к щ о тіль­ ки самі вони не допустять ц ь о г о » . Геродот захоплено писав: «Жод­ ному ворогу. а скіфський лук за далекобійністю. — період занепаду скіфської держави. Протиставивши чис­ ленному перському війську воєнну хитрість. бойові сокири т о щ о були виготовлені із заліза. Влада царя не була абсолютною і обмежувалася радою скіф­ ських племен та народними зборами усіх воїнів.. е. і в 339 р. Та союз Скіфії з Македонією вия­ вився недовгочасним. того. до н. кожен сотий поло­ нений приносився в жертву богові війни. під час правління царя Атея. а скіфи за­ знали поразки. що нападе на ї х н ю країну. а й змусили воро­ га рятуватися втечею. скіфи не тільки вистояли. не допус­ кали до святкового столу. З того часу за скіфами закріпила­ ся слава непереможних. III ст. е. до н. і ніхто не зможе їх наздогнати. кинд­ жали. Під потужними ударами сусідніх сарматських племен во- . між цими держа­ вами спалахнула війна. прицільністю і вбив­ ч о ю с и л о ю не мав аналогів). Скіфське військо бу­ ло одним з найсильніших. знімав скальпи. у якій загинув Атей. до н. Не останню роль у забезпе­ ченні високої боєздатності с к і ф с ь к о г о війська та вихо­ ванні у воїнів ненависті до ворога відігравали ж о р с т о к і варварські традиції.26 Первісне суспільство і перші державні утворення під впливом торгово-економічних. Філіппом II. вони не дають врятуватися. е. скіфський воїн пив кров першого вбитого ним ворога. Ц ь о м у сприяли майже іде­ ально пристосована для війни структура суспільства (роди і племена під час воєнних походів ставали військовими підрозділами) та найдосконаліше для тієї доби озброєн­ ня (більша частина арсеналу їхньої зброї — мечі. було започатковано карбування скіфської моне­ ти. Атей розгромив Фракію й поширив свій вплив на задунайські землі. е.

власну повноцінну дер­ жаву. н. до н. Солоха. подібно скіфам. Найяскравішими її вия­ вами були царські кургани (Чортомлик. до н. У II ст. Мала Скіфія при­ пиняє своє існування лише на початку III ст. консолідуватися в єдиний етнос і створити. Товста Могила та ін. спостерігався період піднесення. Подонні. Та навіть ізольовані вузькими межами Кримського півострова. Ці та інші елементи скіфської культури вплинули на формування передслов'янської культури. Приураллі. корені окремих скіфських слів й до­ сі зберігаються в мовах східних слов'ян: «спако» (соба­ ка). який спустошливим ураганом пронісся Приазов'ям та Північним Причорномор'ям. е. « т о п о р » . е. що вони «складали одне плем'я. Втримати їм вдалося лише вузьку смугу Нижнього Подніпров'я та Степовий Крим. походить від іран­ ського слова «саоромант» і означає підперезаний мечем. « г о л о с » . створили самобутню культуру. на Північному Кавказі. Античні міста-держави 27 лодіння скіфів значно зменшується.). в Криму. е. столицею якої стало місто Неаполь (поблизу су­ часного Сімферополя). з якими вони воювали або ж торгува­ ли. залишивши сліди своєї діяльності на вели­ чезній території: в Західному Казахстані. скіфи виявляють воєнну активність і не сходять з історичної арени. По­ волжі. Це не самоназва народу. в степах України. а термін. введений античними авторами. Калмикії. Одне з найперших достовірних історичних свід­ чень про сарматів знаходимо в «Історії» Полібія ( 2 0 5 — 123 pp. Назва «сармати». витіснив скіфів на Крим­ ський півострів. коли Мала Скіфія взяла під контроль Ольвію і вела успішну боротьбу з грецьки­ ми містами-державами за вплив на всю територію Таври­ ди. або «савромати». але поділене на декілька народів з різними . вони активно діяли на історичній арені протягом шести сторіч. в Прикубанні. Пліній повідомляє. Сармати У III ст.Скіфо-сарматська доба. Як етнічне та політичне утворення. Румунії та Угорщині. Саме тут і була утворена нова держава — Мала Скіфія. Деякі з них дожили до на­ шого часу. Скіфи на основі синтезу власних здобутків і досяг­ нень тих народів. Куль-Оба. в поволзько-приуральських степах сформувався союз кочових іраномовних племен — сарматів. «звіриний стиль» в образотворчому мис­ тецтві та специфічна збруя верхових коней.) і «скіфська тріада» — скіфсь­ кий тип зброї. Хоча сарматам і не вдалося подолати родоплемінну відособленість. е. до н. зокрема.

і дійшла аж до Дунаю. Малу А з і ю . Амагу та ін. тобто сво­ єю поведінкою нагадували міфічних амазонок. Сарматське суспільство перебувало на перехідному етапі від родоплемінних відносин до ранньокласових. Античні автори досить часто називають сарматів «гюнайкократуменами» — керовані жінками. але не перевершила її досягнень. Сарматська культура генетично була близькою до скіф­ ської. е. Поява в II ст. Третя хвиля сарматської активності пов'язана з аланським с о ю з о м племен. вони здійснювали успішні напади на Мі­ д і ю . алани були розбиті гуннами. Саме тоді. Загалом ж і н к и цього народу відрізня­ лися войовничим характером. Для аланів характерними були широкомасштабні воєнні дії. роксолани спочатку здійснюють походи на Таврійський півострів. їх очолювали у різний час різні племенні об'єднання. але завершити цей перехід створенням власної держави сарматам так і не вдалося. н. до н. у степах Поволжя та При­ уралля нового могутнього племінного об'єднання. Водночас у війсь­ ковій справі сармати суттєво випередили не тільки скі- . Особливістю сарматського сус­ пільного ладу було існування пережитків матріархату. е. Цар­ ські сармати та язиги були лідерами першої хвилі. Решта цього сарматського племінного союзу в V I — I X ст. Закріпившись у степах Лівобережжя.28 Первісне суспільство і перші державні утворення назвами». на чо­ лі якого стали роксолани. За ле­ гендою. у Галлію та Іспанію. що утворився в І ст. володіли з б р о є ю . не всту­ пали в ш л ю б доки не в б ' ю т ь першого ворога. Крим. Войовничі та агресивні сарматські племена про­ сувалися в західному напрямку кількома хвилями. У 372 р. відходить у передгір'я Кавказу і згодом вливається до Хозарського каганату. Завдяки Великому переселенню народів алани не тільки проника­ ють на Британські острови. н. Закавказзя. « і м ' я скіфів всюди витісняється іменами сарматів та гер­ манців». як зазначає Пліній. сарматські мечі діставали здобич уже в римській провінції Мезії. підготувала нову хвилю сар­ матської експансії. що прокотилася межиріччям Дніпра і Дністра в II ст. нарівні з чоловіками ходили в походи. За свідченням Тацита і Йо­ сипа Флавія. е. переказаною Геродотом. а й пе­ реправляються морем у Північну Африку. е. до н. сармати походять саме від амазонок і скіфів. У І ст. їздили верхи. У стародав­ ніх джерелах є згадки про сарматських цариць — Томирис. що призвело до втрати сарматами па­ нівного становища в причорноморських степах.

.: Ч м и х о в М . — С. Античні міста-держави Північного Причорномор'я VIII — кінець VI ст. — це період Великої грецької колонізації. доцільніше називати це явище «переселенням». метали. Деякі фахівці ( Н . що «колонізація» не зов­ сім вдалий термін. озброєної довги­ ми списами та мечами. На ї х н ю думку. будівельний ліс тощо. Черняков) вважають. е. яких не вистачало в Греції: зерно. О. що відбувся в цей час. Я к щ о в X I — I X ст. Дошукуючись причин еллінської міграції. вчені сфор­ мулювали кілька теорій. 1 9 9 2 . які умовно можна поділити на: 1) демографічну — демографічний вибух. 2 1 4 .Скіфо-сарматська доба. аж до Єгипту та Сирії. то в наступні три сторіччя елліни роз­ селилися на гігантській території. і тому надлишок населення змушений був мігрувати.. та побудувавши свої міста на бере­ гах Чорного моря. Архе­ о л о г і я та стародавня історія У к р а ї н и : Курс л е к ц і й . освоївши все Серед­ земноморське узбережжя від Піренейського півострова. І. Крав­ ченко. е. 2) аграрну — нестача землі в метрополії штовхала до освоєння нових територій. Т . до н. за свідченням Тацита. вдягнутої у залізні панцирі. — К . Удар сарматської кінноти (катафрактаріїв). «Велика грецька колонізація» була грандіозною акці­ є ю . зумовив перенаселення в материковій Греції. х Див. М . а й інші народи. . що означає «переселене поселення» . Античні міста-держави 29 фів. оскільки він не точно відображає суть і характер процесу проникнення еллінів на узбережжя Чорного моря. 5) воєнну — до міграції греків змушувала агресія лідійців та персів. а «колонії» — грецьким словом 1 « о п о й к і й » . а насамперед продукти і джерела сировини. яка суттєво вплинула на світовий розвиток. міграції греків відбувалися в межах Егейського моря. одним з напрямів якої було освоєн­ ня Північного Причорномор'я. не могло витримати жод­ не військо. К р а в ч е н к о Н . Ч е р н я к о в І . до н. що атакувала ворога зімкнутим клином. З часом сарматська модель важкоозброєної кінноти внаслідок Великого переселення народів потра­ пила у Європу і суттєво вплинула на формування серед­ ньовічного лицарства. . 4) сировинну — в нових землях греки шукали не ринки збуту. 3) торговельну — колонізація — це побічний продукт торгової експансії.

Залежно від домінуючої полі­ тичної сили рабовласницькі республіки були до І ст. У 480 р. Херсонес. життєздатною одиницею. як Х е р с о н е с . за винятком рабів. аристократичними. У другій половині VII ст. які мали свою законодавчу (народні збори). самодостатньою. торгівлі та культури) і х о р у (прилеглу сільськогосподарську окру­ г у ) . мігрувати. «неначе жаби с т а в о к » . Колофона. Основними осередками античної цивіліза­ ції в Причорномор'ї стали райони Дніпро-Бузького та Дніс­ тровського лиманів. чи демократич­ ними. Така структура давала змогу місту-державі бути са­ мостійною. рабовласницькими республіками. Керченсь­ кий і Таманський півострови. до н. виконавчу (колегії та ма­ гістрати) і судову владу. Родоначальниками грецьких міст-держав у Північно­ му Причорномор'ї були насамперед вихідці з Мілета та Гераклеї Понтійської. Проте колонізаційна хвиля принес­ ла в Північне П р и ч о р н о м о р ' я не тільки республікансь­ ку форму правління. 7) етнічну — етноплемінний склад полісів материко­ вої Греції не був однорідним. Грецькі поліси за своїм політичним устроєм були. Елліни-колоністи привезли з с о б о ю на нові землі тра­ диційну для Стародавньої Греції форму соціально-еко­ номічної та політичної організації суспільства — поліс. іноземців та ж і н о к . як Ольвія. Правляча династія Археанактидів об'єднала в одну велику антич­ ну рабовласницьку державу міста Пантікапей. Майже тисячолітню історію осередків античної циві- . хоча певну роль відіграли й пере­ селенці з Ефеса. що да­ ло підставу сучаснику «Великої грецької колонізації» Платону стверджувати. на острові Березань греки засну­ вали місто Борисфеніду — перше еллінське поселення в цьому регіоні. що греки обсіли Чорне море. користува­ лися ш и р о к и м и правами. Південно-Західний Крим. е. Гермонассу та ін. д о н . Тіра. е. Теоса та інших міст. Фанагорія та інші міста. За ним з'явилися Ольвія. Феодосія. до н. на Керченському та Таманському півостровах під впливом монархічних традицій Персії виникає Боспорське царство. Пантікапей. міжетнічні тертя штовхали багатьох до пошуків нових земель.зо Первісне суспільство і перші державні утворення 6) соціальну — невщухаюча соціальна боротьба між окремими верствами грецького населення примушувала тих. Фанагор і ю . е . Полісна модель суспільного у с т р о ю органічно поєднува­ ла місто (як центр політичного ж и т т я . як правило. «Повноправні громадяни» по­ лісів. хто зазнав поразки. ремесла.

започаткування карбування монет. побудо­ ва монументальних споруд. завдала смер­ тельного удару грецьким полісам. перева­ жання в житті колоністів елліністичних традицій та зви­ чаїв. е. Ольвії та Х е р с о н е с у до складу римської провінції Нижньої Мезії. ) . Більшість міст-держав зійшли з історичної арени. до н. що пов'язували Елладу з варварським світом. Розпочинається прогресуюча втрата полісами по­ літичної незалежності. входження Тіри. Характерними рисами цієї доби були ви­ никнення й становлення міст-держав та Б о с п о р с ь к о г о царства. а й активно залучили його до товарно-грошових відносин. По-друге. що сприяло становленню державотворчої традиції на території су­ часної України. Римський період (середина І ст. перет­ ворення колоній у центри посередницької торгівлі. грецькі переселенці не тільки передали місцевому населенню прогресивні технології землеробства та ремесла. що двома хвилями пройшлася чорноморським узбе­ режжям (готів у III ст. до н. виникнення антич­ них міст-держав зумовило розгортання процесу урбані­ зації П р и ч о р н о м о р ' я . тісні з в ' я з к и з м а т е р и к о в о ю Г р е ц і є ю . I. відносно мир­ не співіснування (особливо на початковій стадії цього періоду) з населенням п р и м о р с ь к о ї з о н и . Грецький період (друга половина VII — середина І ст. е. Тисячолітня історія античної цивілізації в Північно­ му П р и ч о р н о м о р ' ї мала надзвичайно серйозні наслідки. поступова переорієнтація держав Пів­ нічного П р и ч о р н о м о р ' я на Римську імперію. різнобічні контакти . По-третє. безперервні агресивні вторгнення кочових племен. Основними тенденціями та харак­ терними ознаками цієї доби були нестабільність воєннополітичної ситуації. — IV ст. Війни понтійського царя Мітрідата VI Євпатора проти Риму ( 8 9 — 6 3 pp. II. Варварська експан­ сія. е.). у ході колонізації на місцевий ґрунт було пе­ ренесено демократичний полісний устрій. занепад міст-держав.Скіфо-сарматська доба. які з часом потрапили під владу Візантійської імперії. оборонних мурів. Античні міста-держави 31 лізації в Північному Причорномор'ї поділяють на два пе­ ріоди. варваризація населення полісів. е. натура­ лізація господарства. стабільність розвитку к о л о н і й . н. підвищен­ ня ролі м і с т ) . і гунів у IV с т . вціліли лише Пантікапей та Х е р с о н е с .) стали поворотним моментом у житті міст-держав Північного Причорно­ м о р ' я . до н. По-перше. По-четверте. активна урбаніза­ ція (регулярне планування м і с ь к и х кварталів.

де сіли. У «Повісті минулих літ» він писав: «По довгих же часах сіли слов'яни на Дунаю. В. ключ до розуміння вітчизняної історії.32 Первісне суспільство і перші державні утворення місцевих племен з колоністами сприяли поширенню дос­ віду та здобутків найпередовішої на той час античної культури. Визначення місця історичної прабатьківщини сло­ в'ян — перша ланка в процесі відновлення родоводу укра­ їнської нації. Саме тут і сформувався той центр. що надалі сприяло тісним контак­ там Київської Русі та спадкоємиці грецької культури. яку було викладено на сторінках Баварської хроніки (IX с т . які. У добу Середньовіччя з'явилася ще одна версія слов'ян­ ського етногенезу — скіфо-сарматська або азіатська тео­ рія. У своїй сукупності всі ці процеси не тільки помітно прискорили темпи історичного розвитку насе­ лення Криму.3. Од тих слов'ян розійшлися вони по землі і прозвалися іме­ нами своїми. Ця теорія базується на визнанні предками слов'ян скіфів і сарматів. 1. джерела його куль­ тури. М. колишньої еллінської колонії — Візантії. на котрому м і с ц і » . Саме цією фразою було започатковано дунайську теорію походження слов'ян. осіли в південній части­ ні Східної Європи. пошуки та фантазія дослідників зумовили появу широкого спектра варіантів вирішення . Ключевський. з якого згодом вони розселилися на північ і захід. Східні слов'яни в VI—XI ст. При­ хильниками цієї теорії стали також відомі російські істо­ рики X I X ст. Тобто саме ті глибин­ ні чинники. Погодін. а й на тривалий час визначили південний вектор цивілізаційної орієнтації. де єсть нині Угорська земля та Болгарська. — (од т о г о ) . Подністров'я. без яких неможливо уявити рух народу в просторі та часі. Одну з перших спроб вирішити питання етногенезу слов'ян зро­ бив легендарний літописець Нестор. До кінця XVIII ст. її вирішення дає змогу з'ясувати ареал зародження етносу. особливості свідомості. ) . мови. Побужжя та Подніпров'я. Соловйов. була до­ мінуючою в працях польських і чеських хроністів. С. Етногенез слов'ян ~В історичній науці однією з центральних є проблема походження народу (етногенез). пройшовши маршем з Передньої Азії узбережжям Чорного моря. яка протягом X I I I — X V ст.

ґрунтувалися на ототожненні слов'ян з народами. як правило. ілірійці. і локалізує слов'янську прабатьківщину природни­ 1 ми кордонами — річками Віслою й Одрою . модифікатора­ ми та розробниками цієї теорії в різні часи були М. Артамонов. про які є згадка в творах античних та ранньосередньовічних авто­ рів. Третяков. Ще одним варіантом вирішення проблеми слов'янського етногенезу стала вісло-одерська концепція. починають комплексно використовувати письмові.С Х І Д Н І слов'яни в V I — X I ст. Косташевським. 5—7. Через це пращурами слов'ян вважалися алани. е. З цього часу вчені помітно р о з ш и р ю ю т ь базу своїх досліджень. фракійці. Н. Поступово фахівцями було локалізовано місцезна­ ходження давніх слов'ян: вони розташовувалися десь між балтами. 1995. Саме після її розпаду в ході розселення виникли с л о в ' я н и . — К. Т. етнографічні. що була поширена у період пізньої бронзи та раннього залі­ за. 2 . Нідерле «Слов'янські старожитності» (1902) започаткувала вісло-дністровську теорію поход­ ження с л о в ' я н . Ця теорія п о в ' я з у є слов'янські старожитності з л у ж и ц ь к о ю культурою. Відповідно до цієї теорії ще у II тис. антропологічні та інші джере­ ла. Новий етап у вирішенні проблеми етногенезу слов'ян розпочинається на початку X I X ст. У 50—60-х роках польський археолог В. е. Лер-Сплавинським у 30—40-х роках XX ст. Прихильниками. Праця відомого чесь­ кого славіста Л. археологічні. лін­ гвістичні. а центром правічних слов'ян­ ських земель — Волинь.: Давня історія України: у 2 кн. що органічно увібрала в себе ідеї та висновки багатьох попередніх теорій (насам­ перед вісло-одерської) і помістила слов'янську прабать­ ківщину між Дніпром і Одрою. Гензель та російські П. Нідерле вважав широкий аре­ ал між Віслою і Дніпром. кельти. Фасмер. Шахматов. Петров та ін. германцями та іранцями. обґрунтована польськими вче­ ними Ю. 2. Рибаков на осно­ ві аналізу нових археологічних та лінгвістичних матері­ алів дійшли висновку про необхідність значного розши­ рення ареалу зародження слов'янського етносу. 33 проблеми етногенезу слов'ян. рок­ солани. — С. існувала балто-слов'янська спільність. даки. Я. Так ви­ никла дніпро-одерська теорія. Чекановським. до н. Логіка цієї теорії така: на межі III і II т и с . Б.. В. прабатьківщиною яких Л. індоєвропейська спільнота 1 Див. Проте всі вони. М. до н. — Кн. Однак усі ці гі­ потези не мали серйозного наукового обґрунтувакня.

е. склавини Перші згадки в п и с е м н и х д ж е р е л а х про ранньослов'янські племена зустрічаються в творах римських вче­ них І—II ст. Етно­ нім « с л о в ' я н и » вперше вжили візантійські автори Псевдо-Кесарій. З появою зарубинецької культури (II ст. «Гетика» містить важливу інфор­ мацію про розпад єдиної венедської ранньослов'янської спільноти. Плінія Старшого. до н.) по­ чинається якісно новий етап формування слов'янського етносу. Поява на півдні Європи антів і склавинів за­ фіксована також іншими істориками цієї доби. склавинів і антів. хоча біль­ шість із них вказує на збереження певної мовної та етніч­ ної єдності цих груп. однією з яких були германо-балто-слов'яни. Найповніше ранньослов'янська історія викладена у творах візантійсь­ к и х хроністів Йор дана « П р о походження та діяння гет і в » . Венеди. е. Йор­ дан сповіщає. Сучасні українські археологи В. частково п о ш и р ю ю ч и с ь на Волинь. Подальший поділ цієї гілки і спричинив появу протослов'ян як са­ мостійної етнічної спільноти. Козак. Птолемея. під час якого центр активної с л о в ' я н с ь к о ї жит­ тєдіяльності переміщується на територію між Віслою і Дніпром. Баран. на території Правобережної України та Польщі. Р. Такий розподіл прихиль­ ники дніпро-одерської теорії п о в ' я з у ю т ь з комарівськот і п и н е ц ь к о ю к у л ь т у р о ю . Менандр. Прокопій Кесарійський о п и с у є ж и т т я ранніх слов'ян так: «Племена ці.анти. н. е. але здавна живуть у народовладді. і тому в них вигідні й невигідні справи завжди ведуться . На початковому етапі до межі III—II ст. до н. н. вже існувало три гілки слов'ян: венеди (басейн Вісли). якій відповідала зарубинецька культура. становлення с л о в ' я н с ь к о г о етносу — досить трива­ лий процес. Іоанн Ефеський. або «Гетика» ( 5 5 1 ) і Прокопія Кесарійського «Істо­ рія війн» ( 5 5 0 — 5 5 4 ) . анти (Подніпров'я) і склавини (По­ дунав'я). Терпиловський суттєво збагатили і розвинули дніпроодерську теорію. не управляються о д н і є ю л ю д и н о ю . цей процес розгортається головним чином у межиріччі Вісли та Одри. — І ст. яка сформувалася в II т и с . який пройшов у своєму розвитку кілька ета­ пів.34 Первісне суспільство і перші державні утворення розпалася на кілька етнокультурних та мовних гілок. е. до н. На їхню дум­ ку. точно визначивши етнічну основу схід­ ного слов'янства та ареал його формування. де с л о в ' я н и фігурують під назвою венеди (венети). що в VI ст. е. Д. Тацита.

походи антів і склавинів разом із іншими варварськими народами на К о н с т а н т и н о п о л ь с т а ю т ь р е г у л я р н и м и . вважає. могутнім потоком вирушили у візан­ тійські землі. на чолі якої став Аттіла. маючи невеликі щити і списи в руках. тільки штани. Ці історичні колізії суттєво вплинули на долю слов'янства. але всі вони трохи червонуваті. с л о в ' я н и . Нестримне с л о в ' я н с ь к е нашестя призвело до т о г о . проникли до Малої Азії. зовсім не схиляються і до чорноти. с л о в ' я н с т в о як самостійна етнічна спільнота вийшло на історичну арену на початку І т и с . смерті 451 р. П е р ш о п о ш т о в х о м цього процесу стало переміщення готів з Прибалтики до Причорно­ м о р ' я . Про силу цьо­ го державного утворення свідчать вдалі походи гунів у Галлію та Східну Римську імперію. Гуни створили між Доном і Карпатами мо­ гутню державу. Готські племена. Вступаючи в битву. Це був динамічний і драматичний час Великого переселен­ ня народів ( I I — V I I с т . Про масштаби та інтен­ сивність с л о в ' я н с ь к о ї експансії свідчить той факт. Більшість сучасних вчених. . деякі не мають (на с о б і ) ні хітона. повністю варварська.. готів перемогли гуни. що в ж е ' 5 7 7 p . починаючи з 527 p . починаючи з V с т . Є в тих і других єдина мова. отри­ мали назву о с т г о т и . — вестготи. Візантійський імператор Константин Багрянородний так підсумовує наслідки с л о в ' я н с ь к о ї міграції: «Зіслов'янилась вся наша земля і стала в а р в а р с ь к о ю » . Відчувши. що тогочасні західні автори називають навіть Пелопонес Слав о н і є ю .. ) . що початок формування окре- . н. ні (грубого) плаща. Отже. що осіли в пониззі Дніпра. що гуни вже не становлять сер­ йозної небезпеки. частково витіснивши з При­ ч о р н о м о р ' я . ними було захоплено Далмацію та Істрію. У 375 р. Та і зовнішніс­ тю вони один від одного нічим не відрізняються. не перешкоджають міграції. 35 спільно. які вивчають питання етногенезу слов'ян. Всі во­ ни високі і дуже сильні. е. Аттіли гунська держава поступово втрачає силу і розпа­ дається. а на початку VII ст... сло­ в'яни майже повністю оволоділи Балканським півостро­ вом. Та й і м ' я за старих часів у склавинів і антів було о д н е » . Проте після кількох поразок від римлян та їхніх с о ю з н и к і в . більшість йде на ворогів пішими. а ті.. Панцира ж ніколи на себе не одягають. тілом же та волоссям не дуже світлі і не руді. які зосередилися між Дністром та Дунаєм..Східні слов'яни в V I — X I ст. частково їх підкоривши. . Наприкінці VII ст."Як свідчать джерела. с л о в ' я н и контролювали землі на території Фракії та Македонії. .

бужан. транс­ формувавшись з часом у «слов'яни». які проживали на території України в VII— IX ст. Енергійні анти у ході Великого пересе­ лення народів проникли на Балкани. Вони — прямі етно-культурні спадкоємці склавинів і частково антів. . Широко відома гіпо­ теза про те. між Дніпром. Українці не виняток у цьому процесі. Цілком закономірно. а згодом на Ельбу.36 Первісне суспільство і перші державні утворення мих слов'янських народів і. тиверців. що етнонім «анти» — своєрідний пращур етно­ німа «українці». а потім і до розпаду антського со­ юзу. дожив до наших днів. волинян. оскільки іранське ім'я народу «анти» в перекладі означає «край». Починаючи з 602 p. Видатний вітчизняний історик М. анти в історичних джерелах не згадуються. посту­ пово інтегруючись із західними слов'янами. окраїни. Отже. Отже. Дністром і Західним Бугом нові етнічні угру­ повання. Під час Великого переселення народів у горнилі історії було пе­ реплавлено та інтегровано чимало етнічних утворень. «кінець». а от склавини фігурують у творах більшості європейських та східних авторів. що етнонім «склавини».. їхні нащадки утворили в VIII—X с т . Згодом зазнали поразки від нової варварської хвилі. носії пеньківської культури (анти) та празької (склавини) вирушили в південному напрямку. що ведуть мову про етніч­ ні угруповання. Ця культура сформувалася на базі празької (склавини) із залученням певних елементів пеньківської (анти) культур. тобто українці. лінг­ вістика не може дати вичерпної відповіді на питання слов'ян­ ського етногенезу. Грушевський антів предками українського народу. уличів. Проте. праукраїнського етно­ су було покладено розселенням антів та склавинів. Антська хвиля покотилася на Балкани. Невщухаючі аваро-слов'янські війни (568—635) призвели спочатку до знесилення. Склавини ж не пішли так далеко. вирішальну роль у формуванні українського етносу відіграли міграційні процеси II—VII ст. До­ нець та Дон. на жаль. З культу­ р о ю Луки-Райковецької фахівці пов'язують племена древ­ лян. які лягли в основу багатьох сучасних народів. які й були безпо­ середніми пращурами українців. За даними сучасної археології. зокрема. процес утворення пра­ українського етносу відбувався за такою с х е м о ю : в V— VII ст. анти — жителі пограниччя. Верхній Дніпро. підґрунтям яких була культура Луки Райковецької (нині відомо понад 200 п а м ' я т о к ) . яка принесла з собою аварів із Центральної Азії.

розкладу родово-общинного ладу. На цьому ґ р у н т і спочатку зароджуєть­ ся. кіс-горбуш. Військова та племінна знать де­ далі більше концентрує у своїх руках гроші. косторізне. цінності. багатства. ячмінь. що сприяли в IX ст. Розвиток продуктивних сил сприяв соціальному роз­ шаруванню. і результати праці на ній все частіше почали пе­ реходити у власність о к р е м и х сімей. Система господарювання східних слов'ян ґрунтувалася головним чином на земле­ робстві. Археологічні зна­ хідки зерен ярих та озимих культур свідчать про засто­ сування двопільної системи землеробства. Протягом VII—IX ст. що визначали рівень розвитку суспільства. Розширюється асор­ тимент вирощуваних злаків. та становленням тих факторів суспільного життя. формуван­ ню феодальної системи. ювелір­ не. починають активно культи­ вуватися пшениця. а вільні общин­ ники трансформуються на феодально залежне населен­ ня. що с т в о р ю є передумови для активного державотвор­ чого процесу. Земля. які ставали своє­ рідними господарськими одиницями суспільства. Допоміжну роль відігравали розвинуте скотарст­ во та сільські промисли. значно удос­ коналюється техніка землеробства.С Х І Д Н І С Л О В ' Я Н И в V I — X I ст. тобто саме ті галузі. визріванням. ж и т о . 37 Суспільний розвиток східних слов'ян Доба V I — I X ст. Підвищення продуктивності праці й зростання ви­ робництва додаткового продукту сприяли кардинальним змінам у соціальній сфері. насамперед орні ді­ лянки. адже саме від них залежав стан двох основних життєзабезпечуючих сфер — землеробства та військової справи. в історії східного слов'янства харак­ теризується глибокими якісними суспільними змінами. використовує працю рабів та збіднілих общин­ ників (смердів). Найрозвинутішими були залізодобування та металообробка. овес. Пос­ тупово розгортається процес розпаду родових патріар­ хальних зв'язків і відбувається перехід до сусідської те­ риторіальної о б щ и н и . У IV—VII ст. а потім поглиблюється класова диференціація — зем­ левласники перетворюються на феодалів. гончарне та ін. . Соціально-економічна сфера. ручних жорен. його здатність до прогресивних змін. мотик. у східнослов'янських племен значного поширення набувають ремесла — залізообробне. Саме на цей час при­ падають поява і поширення залізних наральників. серпів. виникненню Давньоруської держави на теренах Східної Європи.

Своєрідним фундаментом перших протодержав у Східній Європі були великі союзи слов'ян­ с ь к и х племен — дулібів. Як вважають фахівці. Відокремлення ремесла від сільського господарства. Хозар і є ю . саме воно і стало тим територіальним і політичним ядром. у я к и х відбувався міжобщинний обмін. Візантією та іншими країнами. існувало три осередки східнослов'янської державності: Куявія (земля полян з Києвом). уже в VIII—IX ст. — «градів». волинян. яке літописець називає Руською зем­ лею (арабські автори асоціюють його з Куявією) з цент­ ром у Києві. Особливо жвавими були тор­ говельні зв'язки з Великою Моравією. За свідченням арабських авторів. Славія (Новгородська зем­ ля) і Артанія (Ростово-Суздальська. Розширення торгів­ лі. Політична сфера. Саме на цьому ґрунті і виникають дер­ жавні утворення — племінні князівства та їхні федера­ ції. так і всередині о б щ и н . удосконалюється технологія. з іншого — надзвичайно гостро ставило питання про за­ хист важливих торговельних шляхів та створення влас­ ної державності. Зокрема. Найбільшим було дер­ жавне об'єднання. сприя­ ли активізації не тільки внутрішнього обміну. набирає силу процес об'єднання окремих племен та їхніх с о ю з і в . полян. з одного боку. Причор­ номорська і Приазовська Русь). зародження товарного виробництва в V I I I — X ст. Показово. навколо якого і зрос­ ла Давньоруська держава. якість продукції підвищується. обміну як між общи­ нами. помітно розширюється асортимент залізних ви­ робів (понад ЗО назв). Прогресивні зміни в розвитку ремесла зумовили пог­ либлення суспільного поділу праці. французька урядова придворна хроніка «Бертинські анна- . ніби «зшиваючи» в одне ціле строкаті клаптики земель слов'янських сусідських територіальних общин. а й розши­ ренню зовнішньої торгівлі. До того ж торгівля сприяла державо­ творчому процесу. а можливо. посилювало диференціацію суспільства. Болгарією. що сприяло активізації торгівлі та виникненню і зростанню кількості постій­ них поселень. — збагачувало слов'янську родопле­ мінну знать. що існування ранньодержавного осередка в дніпровських слов'ян з єди­ новладним правителем на чолі підтверджується числен­ ними вітчизняними і зарубіжними джерелами. Поступово з розкладом родоплемінного ладу і появою класів у VIII— IX ст.38 Первісне суспільство і перші державні утворення На цьому етапі металургія відокремлюється від ко­ вальства.

а пізніше — спадкова). 2) зростаюча зовнішньополітична активність перших осередків державності. суспільний лад слов'ян перебував на ста­ дії становлення. Отже. постійна воєнна активність зумо­ вили необхідність переходу до нових методів і форм управ­ ління. зміни. а з V ст. ма­ теріальна культура східних слов'ян зберігала спільні ри­ си. Кераміка була ліпною. Посилення соціально-політич­ ної ролі к н я з і в с ь к о ї влади сприяли виділенню дружи­ ни на чолі з князем у відособлену привілейовану кор­ порацію професійних воїнів. Житлом для людей служили напівземлянки або зем­ лянки із плетеними чи зрубними стінами і вогнищем. що відбулися в суспільному житті схід­ них с л о в ' я н у V I — I X ст. Будучи спочатку лише с и л о в о ю о п о р о ю для князів і племінної аристократії. дружина з часом пе­ ретворилася на своєрідний самостійний орган публіч­ ної влади. Це була доба військової демо­ кратії. Як правило.Східні слов'яни в V I — X I ст. — пічкою-кам'янкою. що відбулися в V I I — I X ст. під­ штовхнули процес державотворення. інко­ ли оздоблювалася врізними узорами. при­ були до імператора франків Людовика Благочестивого в Інгельгейм. суть якої полягала в тому. 3) прогресуюча соціальна диференціація суспільства зумовила появу постійних органів примусу. які 839 р.. відбувався перехід від первісно-родового до класового суспільства. збільшення об'єднаних територій. Становлення держав­ ності східних слов'ян логічно випливало з їхнього сус­ пільного розвитку: 1) еволюція родоплемінної організації. 39 ли» повідомляє про послів «народу Р о с » . (удосконалення техніки та тех- . створюючи сприятливий ґрунт для консолідації слов'ян. Проте з часом глибокі зміни в суспільному житті.5 га і розташовувалися на південних схилах річок та інших водоймищ цілими групами недалеко одне від одно­ го. На передній план у політичному житті дедалі впевненіше виходить князівська влада (спочатку виборна. а не концентрувалася в руках знаті (старійшин та князів). що реальна влада нале­ жала племінним зборам. Тенденції до фор­ мування спільної матеріальної культури посилювалися спільністю діалектних говорів. що стояла поза о б щ и н о ю і над н е ю . слов'янські поселення мали площу 1— 2. Сфера культури та побуту. Роль народних зборів поступово занепадає. У V — V I ст. Протягом усього І тис.

що перші протодержавні утворення — князівська влада та інші еле­ менти державотворчого процесу — м а ю т ь переважно міс­ цеве п о х о д ж е н н я і виникли задовго до утворення Дав­ н ь о р у с ь к о ї держави. підштовхував с л о в ' я н с ь к і землі до консолі­ дації.40 Первісне суспільство і перші державні утворення нології землеробства. та х о з а р с ь к и й каганат. зросла м о г у т н я будова Давньоруської держави. . формування спільної культури. п о с т і й н о з а г р о ж у ю ч и а г р е с і є ю . на я к о м у в IX с т . я к и й .о б щ и н н о г о ладу. які сприяли активіза­ ції політичного життя с х і д н о с л о в ' я н с ь к о г о суспільст­ ва. пожвавлен­ ня торгівлі. розклад р о д о в о . У процесі державотворення помітну роль ві­ діграли зовнішні сили: варяги. класова диференціація. Подальше ста­ новлення державності в с х і д н и х с л о в ' я н було законо­ мірним п і д с у м к о м внутрішньої е в о л ю ц і ї ї х н ь о г о сус­ пільства. поява п е р ш и х протодержав) сприя­ ли с т в о р е н н ю фундаменту. виділення д р у ж и н и на чолі з князем у відособлену привілейовану корпорацію. піднесення ремесла. Водночас історичні факти свідчать.

2. Перші спроби знайти вирішення цієї проблеми були здійснені ще середньовічними хроніста­ ми.1. «Космополітизмові» німецьких вчених. Трактування цього питан­ ня є одним із найзаплутаніших у вітчизняній та світовій історіографії. сарматами. хибні методологічні підходи. Київська Русь 2. Міллер обґрунтува­ ли концепцію норманізму. Вузькість джерельної бази. Походження Давньоруської держави До питання походження Київської Русі вперше звер­ нувся легендарний літописець Нестор понад вісім століть тому в «Повісті минулих л і т » . суперечливість і неоднозначність відомого фактичного матеріалу. Посилаючись на літописну ле­ генду про прикликання варягів на Русь. ці вчені висуну­ ли тезу щодо скандинавського походження Давньорусь­ кої держави. аланами. У середині XVIII ст. які штучно пов'язували ранню історію Русі з відоми­ ми їм народами східної Європи — скіфами. Байєр та Г. а ідеологічного про­ тистояння. абсолютизуючи «варязький фактор». Майже одразу полеміка по­ трапила в русло не наукової дискусії. члени Петер­ бурзької Академії наук Г. принижували дер- . Ломоносов. німецькі історики. політична заангажованість та іде­ ологічні симпатії істориків неодноразово ставали на зава­ ді об'єктивному погляду на процес виникнення Давньо­ руської держави. кельтами. Рішучим опонентом і палким критиком нор­ манізму став М. які.

3) візантійський імператор Константин Багрянородний у своїй книзі « П р о управління імперією» (бл. Веремуд та ін. оскільки тісно пов'язана з назвами річок Рось. було протиставлено «дер­ жавницький патріотизм». Інегельд.42 Київська Русь жавотворчу здатність слов'ян. : Звідки походить назва « Р у с ь » ? До яко­ го етносу слід відносити літописних варягів? Х т о були перші руські князі? У 20-х роках XX ст. включаючи саги. як кульмінаційний одномоментний акт. Роставиця у Центральній Україні. На початковому етапі цієї багатовікової дискусії в осно­ ву концепцій як норманістів. 2) більшість імен руських послів. На з а х и с т с в о є ї т е о р і ї н о р м а н і с т и висували такі агрументи: 1) русь отримала назву від « Р у о т с и » . оскільки вона не визнавала здатності слов'янських народів створити незалежну державу самотужки. 4) ісламські географи та мандрівники I X — X ст. завж­ ди чітко розділяли «русів» і « с л о в ' я н » . На противагу антинорманісти стверджували: 1) назва « Р у с ь » слов'янського походження. фіни називали шведів. на основі численних історичних. так і руські назви дніпровських по­ рогів. що зафіксовані в до­ говорах з Візантією (911. так і антинорманістів було покладено хибну методологічну засаду — виникнення дер­ жави вони розглядали. як безпосередній наслідок ді­ яльності конкретної історичної особи. Такий підхід і виз­ начив коло питань. 2) жодного племені чи народу під назвою «руси» не було відомо у Скандинавії і про нього не згадує жодне древньонормандське джерело. які були у центрі уваги істориків аж до кінця X I X с т . 944). археологічних та мовних джерел значна частина науков­ ців світу почала віддавати перевагу «варязькому чиннику» в становленні державності русів. Офіційна радянська істо­ ріографія назвала норманську теорію політично шкідли­ в о ю . мають скандинавське по­ ходження — Карл. 8 4 0 — 8 8 0 ) чітко називає русів слов'янсь­ ким племенем. по-перше.. . 950) наво­ дить як слов'янські. Руса. Диску­ сія спалахнула з новою с и л о ю . по-друге. Більшість руських назв мають давньонорманське походження. Однак це не поставило крапку в багатовіковій полеміці. Фарлоф. 3) один з найдавніших ісламських письменників ІбнХордадберг (бл. що був своєрідним виявом зрос­ таючої національної самосвідомості. Так у середині XI ст.

відмова від погляду на утворення дер­ жави як на одномоментний акт. що спричинило поглиблення дискусії. Фа­ хівці о б ' є к т и в н і ш е і зваженіше підходять до оцінки ролі « в а р я з ь к о г о чинника» в п о л і т и ч н о м у ж и т т і С х і д н о ї Європи. а різновидом хозар. 1995. заклали під­ валини сучасного якісно нового бачення процесу держа­ вотворення русів. Пріцак. професор Гарвард­ ського університету (США) О. Ш т о к л я : «Перша руська дер­ жава середньовіччя виросла з поєднання багатьох еле­ ментів. Варяги були лише елементом серед багатьох. 97. Кожна з позицій мала свої сильні та слабкі місця. о д н і є ю і с т о р и ч н о ю с и л о ю серед інших. паросток державності Київської Русі не був за­ везений із-за моря варягами чи пересаджений сусідами1 Див. Отже. Яскравим свідченням цього є вислів о д н о г о із західних дослідників Г. Спробою кардинально змінити напрям пошуку стала хозарська гіпотеза. 2. Пам'ятки хозарської (салтово-маяцької) культури зустрічаються надзвичайно рідко і не становлять навіть відсотка від загальної кіль­ 1 кості знахідок .: Давня історія України: У 2 кн. Однак ця версія не витримує критичної перевірки. Археологічні дослідження стародав­ нього Києва свідчать про місцеву слов'янську самобут­ ність його матеріальної культури. . — Кн. На його думку. фрагментар­ ний вплив «варязького чинника». Р у с ь к а історія тільки через варягів є така сама фікція.Походження Давньоруської держави 43 4) археологічні матеріали із міст та торговельних шля­ хів Східної Європи свідчать про обмежений. Пояснення процесу ви­ никнення державності як наслідку тривалої еволюції сус­ пільного розвитку. — К. як руська істо­ рія без в а р я г і в » . який заснував (іноді вживається термін «завоював») Київ у VIII ст. а їхня київська гілка — спадкоємни­ цею роду Кия. її автор. — С. поляни були не слов'янами. запропонував вза­ галі відмовитися від концепції слов'янського походжен­ ня Русі. що східно­ слов'янське суспільство ще до літописного закликання варягів мало свої протодержавні утворення. Нині норманська теорія походження Давньоруської держави п о с т у п о в о втрачає своє наукове значення. різнобічно обґрунтовані твердження істориків та археологів про те.. яка виводила коріння Київської дер­ жави з Хозарського каганату.

волиняни. У V I I I — I X ст.2. бужани. Масш­ табність її воєнних акцій та амплітуда зовнішньополітич­ ної активності вражаючі — від участі 852—853 pp. що сформувався навколо Городища поблизу Новгорода (останній з'явив­ ся лише на початку X с т . Дещо пізніше (не раніше VIII с т . південноруські землі на сто-двісті років випереджали в соціально-економічному та культурному розвитку північні. — період еволюції с о ю з і в слов'ян­ ських племен у протодержавні утворення — племінні кня­ зівства. Внаслідок цього в VIII — середині IX ст. жили. мері. що конт­ ролював території не тільки ільменських слов'ян. Утворені навколо нього Полянське і Київське князівства об'єднали древлян і сіверян. за словами літо­ писця. чуді. що на­ дало перевагу полянам у південній частині східнослов'ян­ с ь к о г о етнічного масиву. уличі та і н . в Середньому Подніпров'ї сфор­ мувалося державне об'єднання — Руська земля. внаслідок складного і тривалого соціально-економічного та культурного розвитку слов'янського суспільства. у від­ битті арабського наступу на Закавказзі до численних зна­ менитих походів на Візантію. ) . Спочатку силою меча варяги змусили місцеве насе- . Виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX — кінець X ст. Значною подією в процесі політичної консолідації полянського міжплемінного союзу стало заснування міста Києва. VI—VIII с т .) До утворення Давньоруської держави у східних слов'ян існувало 14 великих племінних об'єднань (дуліби. які. який завдяки вдалому географічному розташуван­ ню швидко перетворився на політичний центр східних с л о в ' я н . ) виникає осередок державності приільменських с л о в ' я н . серед яких виділялися об'єднання дулібів і по­ лян.44 Київська Русь хозарами. Він зріс на місцевому ґрунті задовго до IX ст. ) . Це протодержавне утворення було військово-політичним с о ю з о м (конфедерацією) слов'янських і неслов'янських земель півночі. 2. тиверці. поляни. Варязька експансія помітно прис­ корила процес формування державності у північному ре­ гіоні. як звірі. сіверяни. Аварська навала помітно ослабила дулібів. а й кри­ вичів.

чи був регент Ігоря в родин­ них стосунках з Р ю р и к о м .Виникнення і становлення Давньоруської держави 45 лення платити їм данину. Ще й досі історики не можуть дати чіткої відповіді на принципові питання: ким він був — князем. бояри­ ном чи ватажком дружини. язичеської реакції. Вбивство Аскольда і за­ хоплення влади в Києві Олегом мало надзвичайно важ­ ливі наслідки: з одного боку. спадкоємцем престолу став його малолітній син Ігор. древлян. Підступно вбивши київського князя Аскольда. державне о б ' є д н а н н я « Р у с ь к а земля» роз­ палось. що воно походить від скандинавського «Хельга» і означає не і м ' я . Проте неузгодженість слов'янсь­ ких правителів. В осно­ ву консолідації земель Олег поклав модель централізо­ ваної держави. сіверян та радимичів. а прізвисько — « В і щ и й » . Літопис п о в і д о м л я є . на київському престолі опи­ нилася інша династія. які не могли поділити владу. У 882 р. він обклав даниною полян. Пос­ тать Олега одна із найзагадковіших у вітчизняній істо­ рії. У 879 р. Рюрик помер. об'єднання Північної та Південної Русі стало основою виникнення загальноруської держа­ ви. що 885 р. Не визнавши північних за­ в о й о в н и к і в . з іншого — державний переворот став початком антихристиянської. що стало причиною воєнної експедиції Олега на Південь: збройні виступи проти вла­ ди північних слов'ян чи бажання завоювати нові землі. а не традиційної для Р у с ь к о ї землі фе­ дерації племен. За часів його правління ( 8 8 2 — 9 1 2 ) відбулося збирання р у с ь к и х земель та кон­ солідація їх навколо Києва. за князювання Аскольда Русь прийняла хрещення на державному рівні). внутрішні чвари та суперечки призвели до парадоксального наслід­ ку — на князювання було покликано нормандського конунга Рюрика. Формально Олег правив від імені Ігоря. Деякі вчені вважа­ ють. Київ було проголошено столицею об'єднаної держа­ ви. Легку перемогу північної дружини історики схильні пояснювати зрадою київського боярства. Олег організовує похід на Київ. яке чинило опір християнізації Русі (під час одного з вдалих походів на Візантію 860 р. Навіть і м ' я «Олег» є дискусійним. і Олег був змушений відновлювати к о л и ш н ю єдність с и л о ю меча. регентом якого був Олег. він захопив владу в місті. але'фактично він був повновладним князем. а з тиверцями та уличами продовжував воювати. але підкорені племена об'єдна­ лися й вигнали варягів. У з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н і й сфері а к т и в н і с т ь Давньо- .

Його князювання почало­ ся традиційно для князів цього періоду із жорстокої бо­ ротьби проти автономістських настроїв підкорених наро­ дів. Починаючи з Аскольда і з а к і н ч у ю ч и Святославом. Олег здійснив два переможних походи на Константи­ нополь у 907 р. після гучних перемог над Візантією Олег здійснив кілька походів проти Арабсько­ го халіфату на південно-західне узбережжя Каспійського моря. по-друге. гривень золотом). Під час одного з них (912) він загинув. У 915 р. яку у разі перемоги м о ж н а було о б к л а с т и д а н и н о ю . П р о д о в ж у ю ч и полі- . підштовхувані Ві­ з а н т і є ю . по-третє. по-четверте. За арабськими джерелами. Ві­ зантія була одним з о с н о в н и х т о р г о в и х ц е н т р і в . (деякі історики вважають. .46 Київська Русь р у с ь к о ї держави була зосереджена на традиційному для русичів візантійському напрямі. Після смерті Олега на чолі Давньоруської держави став син Рюрика — Ігор ( 9 1 2 — 9 4 5 ) . в б о р о т ь б і з с и л ь н і ш и м с у п р о т и в н и к о м відбувалося власне с а м о с т в е р д ж е н н я с л о в ' я н с ь к о ї д е р ж а в н о с т і на м і ж н а р о д н і й арені. Племена древлян та уличів відмовилися підкорятися київському князю і сплачувати данину. Вогнем і мечем Ігор підкорив древлян і після трирічного протистояння переміг уличів. де збу­ валася зібрана з п і д к о р е н и х К и є в у земель данина. безмитну торгівлю. Ві­ зантія вабила як багата і м п е р і я . печеніги р у ш и л и на Р у с ь . й інтенсивні к о н т а к т и (війни та т о р г і в л я ) з ним сприяли з р о с т а н н ю п а р о с т к і в цивілі­ зації у с х і д н о с л о в ' я н с ь к о м у с у с п і л ь с т в і . к о ж е н з р у с ь к и х князів вва­ жав за необхідне організувати декілька п о х о д і в на Ві­ з а н т і ю . на той час К о н с т а н т и н о п о л ь був визнаним центром релігійного та к у л ь т у р н о г о ж и т т я . мігрували в Подунав'я. то­ му майже к о ж е н п о х і д мав на меті д о с я г н е н н я вигід­ них т о р г о в и х угод з К о н с т а н т и н о п о л е м . покинувши Середнє Подніпров'я. романтич­ на легенда). мав 15 статей і передбачав сплату Візантією значної контри­ буції (48 т и с . але останні лише формально визнали владу Києва і. але вже 930 p .п е р ш е . на­ дання пільгових умов руським купцям у Константино­ полі та ін. Русько-візантійський договір 911 р. К и є в у вдалося укласти з ними мирну угоду. Що їх ш т о в х а л о на цей ш л я х ? П о . не що інше як міф. що воєнна експедиція 907 р. та 911 р. Саме в роки правління нащадка Р ю р и к а на півден­ них кордонах держави з ' я в и л и с я нові т ю р к о м о в н і ко­ ч і в н и к и — печеніги.

договір був менш вигідним для русичів. Проте ці нев­ дачі не зупинили І г о р я . він з'явив­ ся під Константинополем. але цього разу до битви справа не дійшла. Підписаний 944 р. під час якого було вбито Ігоря. але армада русичів була спа­ лена « г р е ц ь к и м вогнем» (вогнепальні речовини — се­ літра. Вже 943 р. Ігор здійснив кілька п о х о д і в на Візантію. що русичам у ході ж о р с т о к о г о протистояння вдалося оволодіти Дербентом. але руські купці позбавлялися права безмитної тор­ гівлі в Константинополі. Війська рухалися й суходолом. кривичів. а руські воїни мусили обороняти кримські володіння Візантії від кочівників. сірка — під т и с к о м випускалися із брон­ зових т р у б . Своє ре­ гентство вона розпочала з придушення древлянського пов­ стання. Він підтверджу­ вав лише основні торговельні інтереси Русі на ринках Ві­ зантії. він в и р і ш и в не випробовувати долю і запропонував Іго­ рю мирну угоду. Ця збройна акція мала на меті нейтралізацію союзника Константинополя. Ширваном і столицею Кавказької Албанії містом Бердаа. на чолі воєнної експеди­ ції. тиверців та най­ нявши печенігів. що просувалася на десяти тисячах суден. розпочав новий грандіозний похід на Царгород. Спочатку 941 р. полян. немає ліку кораблям ї х н і м . Після цих трагічних подій на чолі Давньоруської дер­ жави стала дружина Ігоря — княгиня Ольга ( 9 4 5 — 9 6 4 ) . Арабські джерела повідомляють. у ході якого кількох древлянських князів було вбито.Виникнення і становлення Давньоруської держави 47 тику своїх попередників. поставлених на візантійських с у д а х ) . нафта. князь. зібравши під свої знамена варягів. Антивізантійську спрямованість мав і похід Ігоря на Закавказзя. що «ідуть руси­ чі. Проте смерть Ігоря вимагала не тільки помсти. здійснений 944 р. ніж договір 911 р. оскільки його син Святослав був ще малолітнім. ліде­ ра войовничих горців Південного Прикаспію Марзубана. до повстання древлян. Одне з таких повторних збирань данини призвело 945 р. Широкомасштабні воєнні походи поглинали значну кількість ресурсів і вимагали від держави постійного нап­ руження сил. вона гос­ тро ставила питання про форми і методи державного управління. Заз­ нало поразки і руське суходольне в і й с ь к о . і морем. укрили море к о р а б л і » . а головне місто цієї землі Іскоростень — спалено. що підштовхувало князя збільшувати да­ нину. Намагаючись убезпечити себе від нових на- . Коли візантійсь­ к о м у імператору Роману повідомили.

що дія­ ла на Русі в 961—962 pp. оскільки імперія постійно підкреслювала свою зверхність. Скориставшись обставинами. він досягає значних успіхів на цьому стратегічному напрям­ ку: підкоряє Києву в'ятичів. Намагаючись вирвати Русь з орбіти Констан­ тинополя. унормуванні процесу збирання данини (виз­ начення її розмірів і встановлення місць збирання). Ця спроба задовольнити попит на християнське духовенство за рахунок латинських місіо­ нерів завершилася невдачею — місія Адальберта. Проте русь­ ко-візантійські відносини складалися не так. язичницька опозиція здійснила державний переворот і поклала край тривалому регенству княгині. різко змінює вектор зовнішньопо­ літичної активності і відряджає послів до германського імператора Отона І з проханням направити до Києва єпис­ копів і священиків. оволодівши його столицею м. як того хо­ тіла Ольга. перемагає хозарських с о ю з н и к і в — волзьких булгар та буртасів (мордву). у ході яких було укладено союзницькі угоди. приму- . За роки свого порівняно короткого правління. щонайменше 8 0 0 0 — 8 5 0 0 к м . У 964 р. завдає поразки Х о з а р с ь к о м у каганату. Ольга провела деякі реформи. У 946 та 957 pp. Ітиль. послабила її позиції. Ця невдача в релігійній сфері серйозно нашкодила авторитету Ольги. він мечем перекро­ їв карту світу і вписав молоду Давньоруську державу в геополітичний простір Євразії. Протягом 964—966 pp. Правління цього князя припало на час становлення ранньофеодальних держав у Європі та завоювання ними життєвого простору. пройшов­ ши походами зі Сходу на Захід. вся повнота влади на Русі зосередилася в руках Святослава ( 9 6 4 — 9 7 2 ) . На початку князювання воєнна активність Святосла­ ва була зосереджена на Сході. які сплачували данину хо­ зарам. розглядалася проблема християніза­ ції Р у с і (сама княгиня була охрещена під час одного з візитів у візантійському Софіївському соборі). вона здійснила два дипломатичні візити до Константинополя. ство­ ренні осередків центральної князівської влади на місцях — «становищ» і « п о г о с т і в » .48 Київська Русь родних виступів. вона 959 р. під загрозою фізичної розправи з боку руських язичників змушена була рятуватися вте­ чею. Тому войовни­ чий характер Святослава цілком відповідав духу епохи. Активною була діяльність Ольги і на міжнародній аре­ ні. від Каспійського моря до Балкан. суть і зміст яких полягали в регламентації повинностей залежного населення.

підштовхнув пе­ ченігів до агресії проти Давньоруської держави. тому імперія вдалася до дипломатич­ ної гри. Х о ч а кочівники за короткий час були вигнані з Подніпров'я. Спочатку візантійська сторона не перешкоджала діям русичів у Подунав'ї. оскільки над землями в'ятичів та сіверян не нависала хозарська загроза. коли воєнні успіхи київського князя стали досить значними. У 968 р. розділив князівства між своїми синами. підконтрольні Візантії. Підштовхую­ чи русичів до боротьби з болгарами. по-друге. вони сприяли консолідації східно­ слов'янських племен у межах Давньоруської держави. падіння Хозарії від­ крило шлях на Русь кочовим народам Сходу. мали неоднозначні наслід­ ки: з одного боку. але розрахунки Візантії не виправдалися. на запрошення візантійського імперато­ ра Никифора Ф о к и київський князь на чолі 60-тиеячного війська вирушає в похід проти Болгарії.Виникнення і становлення Давньоруської держави 49 шує підкоритися племена ясів і касогів на Північному Кавказі. болгарський хан Крум розгромив візантійське військо і взяв у облогу Константинополь. насамперед печенігам. Намісником у Києві став старший син Ярополк. Для зміцнення влади династії Святослав 969 р. яка протягом IX ст. У 811 р. Констан­ тинополь пішов на два рішучі кроки: по-перше. що могли протидіяти вста­ новленню контролю Константинополя на Балканах. дунайський похід не да­ вав можливості Святославу розпочати експансію в Пів­ нічне Причорномор'я. адже чужими руками руйнувалася Болгарська держава. в землі. Успіхи Святослава на Сході не на жарт стурбували Константинополь. сам факт. Ослаблення та занепад Хозарського каганату. незважаючи на тиск і натяки візантійської дипломатії. залишати Подунав'я. була грізним ворогом імперії. Звістка про облогу печенізькими ордами Києва (968) змусила Святослава вирушити на допомогу столиці своєї держави. Потужним ударом Святослав розбив під Доростолом болгарське військо і захопив 80 міст вздовж Дунаю. відновив дружні відносини з Болгарією. візантійська дипло­ матія мала на меті зав'язати в кривавий вузол війни двох своїх сильних противників. що їм вдалося дійти до центру Київської Русі свідчив про наростання печенізької загро­ зи та про гостру проблему державного управління за від­ сутності постійно в о ю ю ч о г о князя. Згодом його онук Симеон витіснив Візантію з Балкан. Крім того. Проте. . зу­ мовлені походами Святослава. з іншого боку. він не побажав. залишивши їй лише міста Царгород та Солунь.

Проте новому ві­ зантійському імператору вдалося зібрати численне вій­ с ь к о і спочатку під Адріанополем зупинити Святослава. Характерними рисами цього етапу історії Київської Русі були: вихід Давньоруської держави на міжнародну арену. формуван­ ня системи васально-ієрархічних відносин. багатства. і віск. постійна рухливість кордонів. . Другий похід київського князя на Балкани розпочав­ ся 969 р. Філіппополь. її перші спроби вписатися в геополітичний прос­ тір. вино й овочі різні. у Новгороді — Володимир. а й була важливою ланкою грандіозного стратегічного плану Свя­ тослава. Святослав поблизу дніпровських порогів попав у засідку печенігів і трагічно загинув. ринки збуту. розширення терито­ рії країни. відпо­ відно до якої київський князь брав на себе зобов'язання не воювати з Візантією та відмовлявся від претензій на Болгарію та Крим. Наступним к р о к о м практичного здійснення цього плану мало бути перене­ сення князівської резиденції на Дунай. а на зовнішній політиці. Така реорганізація управлінської системи на Русі не тіль­ ки поклала початок адміністративній реформі. З його че­ репа хан Куря наказав зробити чашу. Великий Переяслав. . — Х о ч у жити я в Переяславці на Дунаї. яка давала їй землі. головною метою якого було створення могутньої Дунайсько-Дніпровської держави.50 Київська Русь у Древлянській землі — Олег. «Не любо мені в Києві жити. а під Доростолом підписатим мирну угоду (971). Доростол. вияв активності державної еліти (князь і дружина) головним чином у військовій сфері. і челядь». Адже там усі добра сходяться: із Греків — золото. бо то є середина землі моєї. із Русі ж хутро. обкуту золотом. владу. слабкість великокнязівської влади. Святослав досить ш в и д к о . а й просунувся вглиб Візантійської імперії. повертаючись з нев­ далого походу. недостатня консолідованість території дер­ жави. що не була ще чітко організованою та централізованою. зосередження уваги та сил держави не на внутрішній. захопивши Переяславець. і мед. Навесні 972 p . а з Чехів і з Угрів — срібло й коні. — говорив боярам Святослав. не тільки повернув собі втрачені позиції у Болгарії.

Володимир покидає Новгород і тікає за море. Західної Двіни. кому володіти Древлянською землею. Спочатку виник конфлікт між древлянським князем Оле­ гом та воєводою Ярополка Свинельдом. Піднесення й розквіт Київської Русі (кінець X — середина XI ст. вже 977 р. Він ніби уособлював якісно новий рівень управління держа­ вою. Олегом та Володимиром — розпочалася боротьба за владу. Щоб не повторити трагічної долі брата. гине Ярополк і Володимир стає повно­ правним правителем Русі. Ладозького та Онезького озер. далекоглядний реформатор. км . Однак від боротьби за владу він не відмовляється: зібравши в Скандинавії сильну нормандську дружину. Простягаючись майже на 800 тис. Володимир уже 980 р. Першою жертвою братовбивчої війни між спадкоємцями Святослава став Олег. Князювання Володимира Великого ( 9 8 0 — 1 0 1 5 ) стало початком нового етапу в історії Київської Русі. який по­ лював у древлянських лісах і тим порушив права феодаль­ ної власності Олега. Незабаром.Піднесення й розквіт Київської Русі (кінець X — середина XI ст. в'ятичів та хорватів завершив тривалий процес формування терито­ рії Київської держави. оволодіває Києвом. мужній воїн. Саме в цей час остаточно визначи­ лися і закріпилися кордони Русі. Німану.) Передчасна смерть Святослава гостро поставила питання про його спадкоємця на великокняжому столі. новий правитель виявив себе як авторитетний політик. Володимир вій­ ськовими походами 981—993 pp. Приводом для про­ тистояння стало вбивство сина Свинельда Люта. Глибинною ж основою конфлікту бу­ ло питання про те. між синами Святослава — Ярополком. тонкий дипломат. що в цілому збігалися з етнічними рубежами східних слов'ян. на Заході — до Дністра. Продовжуючи політику руських князів щодо збиран­ ня навколо Києва слов'янських земель. . Сівши на великокняжий стіл. на сході — до межиріччя Оки і Волги. Росі. Давньоруська держава стала найбільшою країною в Європі. І хоча пев­ ний час політична ситуація на Русі залишалася стабіль­ ною.) 51 2. зраджений своїм во­ єводою Блудом. На півночі вони простягнулися до Чудського. Західного Бугу. на ятвягів. Карпат.3. етапу під­ несення та розквіту. на півдні — до Дону. Сули та Південного Бу­ гу.

Намагаючись зміцнити великокнязівську вла­ ду. Наприкінці X ст. захоп­ лення нових земель поступаються місцем захисту влас­ них кордонів. передавалися дванадця­ тьом синам князя. принесли київському князеві військову славу.52 Київська Русь Наявність величезної підвладної території диктувала суттєву зміну зовнішньої політики: далекі походи. Саме тому Володимир провів кіль­ ка реформ. Ця реформа мала кілька важливих наслідків: вона дала змогу надійно укріпити південні . Авторитет князівської влади у давньоруському суспільстві значною мірою залежав від успіхів та невдач у протистоянні з кочовницьким степом. великокнязівським посадникам та на­ ближеним боярам. Військова реформа була спрямована як на посилен­ ня обороноздатності країни. які загрожували Русі з півдня. Входження до Київської Русі за часів Володимира основних союзів давньоруських земель не означало лікві­ дації їхнього автономізму. які тягнулися вздовж лівого берега Росі. Величезні простори держави. Внаслідок зламу сепаратизму племін­ ної верхівки на зміну родоплемінному поділу давньорусь­ кого суспільства прийшов територіальний поділ. що є одні­ єю з основних ознак сформованої державності. розбудовуючи цілу систему воєнно-феодальних замків на південноруському порубіжжі. Володимир провів адміністративну реформу. Воло­ димир активно роздавав «мужам л у ч ш и м » земельні во­ лодіння в прикордонних районах Русі. з о б о в ' я з у ю ч и їх до військової служби. створюючи могутні земляні вали і рови. її суть полягала в ліквідації «племінних» військових об'єднань і злитті військової системи з с и с т е м о ю феодального землеволодіння. Завершальний етап формування давньоруської держав­ ності вимагав значних суспільних змін. спрямованих на консолідацію країни. між нею і Рос­ тавицею. Володимир розпочинає тривалу та запеклу боротьбу з печенізькими ханами. про які повідомляють «Повість минулих літ» та інші джерела. а також уздовж лівого берега Стугни. що землі князівства. Оберігаючи власні кордони. суть якої полягала в тому. а ґрунтовно готувався до тривалої боротьби. так і на зміцнення особис­ тої влади великого князя. де правили залеж­ ні від нього місцеві правителі. Володимир не покла­ дався лише на ефект потужних ударів воєнних походів. Саме тому сім переможних великих війн Володимира з печенігами. слабкість князівського адміністративного апарату роби­ ли владу племінних вождів та князів на місцях майже безмежною.

Налагодження у 90-х роках X ст. великий князь спочатку намагався протиставити культ верховно­ го божества Перуна цілому пантеону богів підкорених пле­ мен. Після хрещення Русі розширюються відносини з Візантією. адже кожна з дру­ жин мимоволі ставала гарантією. а син Ярослав став зятем шведського короля Олафа Скотконунга. між Ки­ ївською Руссю і Священною Римською імперією було укла­ дено угоду. Чис­ ленні шлюби самого Володимира (літопис повідомляє. ставитися до русичів як до рівних. що в централізованій дер­ жаві в релігійній сфері має панувати монотеїзм. Незважаючи на те. офіційних зв'язків з Римом змушувало Візантію. у відносинах з сусідніми держава­ ми він спирався не лише на силу зброї. постійно застосовував традиційну для того часу практику динас­ тичних шлюбів. що в князя було 5 офіційних дружин) теж були спрямовані на поліпшення дипломатичних відносин. Володимир вирішує запровади­ ти християнство як державну релігію. а шлюб сво­ єрідною печаткою укладеного ним політичного союзу. Проте стара язичницька віра не сприяла процесу формування нових суспільних відносин. який надалі ліг в основу першого на Русі писаного зібрання юридичних норм — «Правди Ярослава» (1016). який сидів у Турові.Піднесення й розквіт Київської Русі (кінець X — середина XI ст. . заручницею. пож­ вавлюються русько-німецькі контакти. Сина Святополка він одружив з дочкою польського короля Болеслава Хороброго.) 53 рубежі від нападів кочівників. с т в о р и т и нову. яка не бажала роз­ ширення сфери римського впливу на Русь. Чудово розуміючи. Реформаційний доробок великого князя містить і зап­ ровадження нового зведення законів усного звичаєвого права. відмовився платити щорічну данину (2 тисячі гри- . У 1013 р. як Київська Русь. за підготовку до повстання проти великого князя був кинутий до в'язниці Святополк. сформувати боєздатне. віддане к н я з ю в і й с ь к о . у 1014 р. Саме тому на­ прикінці 80-х років X ст. цілком залежну від великого князя. що Володимир був сильним і во­ йовничим правителем. названого літописцем «Уставом земленим». або м о л о д ш у . Останні роки правління Володимира не були безхмар­ ними: с в о ю непокору почав виявляти Ізяслав у Полоць­ ку. Релігійна реформа почалася спробою модернізувати язичництво. її державотвор­ чий потенціал був явно недостатнім для такої великої та поліетнічної держави. яка стала своєрідною противагою місцевому боярству. знать-дружину. а й на активні дипломатичні контакти з багатьма державами.

князем-просвітителем. по-друге. енергійного чернігівського князя Мстислава. Роки князювання Ярослава ( 1 0 1 9 — 1 0 5 4 ) — час най­ вищого розвитку і найбільшого піднесення Київської Ру­ сі. Саме тому. що вимагало не тільки якісних змін у внутрішній та зовнішній полі­ тиці. завойованих князями-попередниками. Белз та інші міста. оскільки вже 1024 р. «самовладцем Руської землі». Як свідчать літописи. скільки князем-будівником. братам вдалося знайти компромісне рішення: вони утворили дуумвірат. оскільки правління Ярослава збіглося з періодом внутрішнього освоєння та втримання величезних терито­ рій. за словами Нестора. свою силу та енергію він спрямував у інші сфери державної діяльності. Значну увагу Ярослав приділяв безпеці кордонів дер­ жави. Свя­ тослав. Князь на­ самперед піклувався про безпеку південних рубежів Ру­ сі: на багато сотень верст тягнулися зведені при ньому «змійові вали» з укріпленими фортецями. на їхню думку. Проте таке пояснення є дещо спро­ щеним. він у союзі з Мстиславом відвоював Червенські землі. її європеїзацію. Ще у 1030—1031 pp. у князя був уроджений підви­ вих у правому тазостегновому суглобі. але й іншого типу державного правителя. Всі свої зусилля великий князь спрямував на продов­ ження справи Володимира — посилення єдності. центра­ лізації держави. Ярослав став.54 Київська Русь вень) новгородський намісник Ярослав. Гліб. Ярослав був не стільки князем-дружинником. Червен. поділили Русь по Дніпру і з двох центрів — Києва та Чернігова — управляли величезною д е р ж а в о ю . Однак переможець не зайняв великокняжий стіл. князем-завойовником (хоча його прихід до влади відбувався під брязкіт зброї та лиття крові). Тільки збудо­ вана вздовж Росі оборонна система охоплювала 13 міст і . у Києві вокняжився Ярослав. в одній з битв він отримав важку травму правого коліна і тому фізично не був повноцінним воїном. і 1019 р. Проте йо­ го влада над руськими землями була не повною. внаслідок чого до Русі відій­ шли Перемишль. Ця подія перенесла боротьбу нащадків великого князя в іншу площину: їхня активна протидія центру поступа­ ється місцем енергійним намаганням завоювати велико­ княжий стіл. Деякі вчені пояснюють це збі­ гом обставин: по-перше. Лише після смерті Мстислава 1036 р. Під час підготов­ ки карального походу на Новгород Володимир помирає. У ході чотирирічного кривавого братовбив­ чого протистояння загинули Борис. він зазнав поразки в битві під містом Лиственом від свого брата. Святополк.

в цілому становище Київської держави на міжнародній арені характеризується стабільністю. що регламентувала внутрідержавні фе­ одальні в і д н о с и н и . Ярослав не тільки будує численні монастирі та храми. ешелонована оборона дала змогу київському князю 1036 р. У 1043 р. як Корсунь і Торческ. його син Всеволод — з дочкою візантійського імпе­ ратора Костянтина IX Мономаха. спрямовану на активну християнізацію Русі. Глибока. її авторитет зрос­ тає.) 55 фортець. що мало на меті вивести вітчизняну церковну ієрархію з-під контролю Візантії. перетворилися на значні еко­ номічні та культурні центри. Анастасія — за угорського Андрія. а його місце в степу зайняли менш войовничі торки. якого історики часто називають «тестем Європи». З і м ' я м цього князя пов'язано створен­ ня першого писаного зведення законів Київської Русі — «Руської правди». а Єлизавета — за норвезького Гаральда Сміливого.Піднесення й розквіт Київської Русі (кінець X — середина XI ст. П р о д о в ж у ю ч и лінію Володимира. приз­ начає главою руської церкви Іларіона. Сам він був одружений з дочкою шведського короля Інгігердою. Важ­ ливе місце в міжнародній політиці київського князя ві­ дігравала своєрідна «сімейна дипломатія». Три доньки Ярослава вийшли заміж за європейських королів: Анна — за французького Генрі­ ха І. руські дружини на чолі з сином Ярослава — Володимиром здійснили останній похід на Константино­ поль. З часом деякі з них. а й без відома константинопольського патріарха 1051 р. названий христи­ янським ім'ям Ярослава. але масштаби. а Ю р ' є в . Династичні шлюби бу­ ли характерною рисою міжнародної політики середньо­ віччя. І хоча ця воєнна експедиція закінчилася невдачею. Після поразки цей кочовий на­ род мігрував на Дунай. Святослав — з о н у к о ю німецько­ го цісаря Генріха II. різновекторність і значимість укла­ дених у межах «сімейної дипломатії» союзів дали змогу Ярославу стати впливовим європейським політиком. За княжіння Ярослава активізувалася внутрішня роз­ будова держави. на місці вирішальної битви побудував перлину середньо­ вічної архітектури — собор святої Софії. крім того. тобто укладан­ ня вигідних союзів та угод шляхом династичних шлюбів. Зовнішньополітична діяльність Ярослава спиралася насамперед на слово дипломата. розташованих на лівому березі. Ярослав же на честь перемоги 1037 р. а не на меч воїна. . отримати вирішальну перемогу над печенігами. Ізяслав — з сестрою поль­ ського князя Казимира. став і центром пра­ вославної єпископії.

— К. Всеволод — Переяслав і Ростов. визначався вченістю і благочестям. Подальша доля митрополита невідома. Один за одним зводилися монастирі та церкви. Ярослав самочинно поставив Іларіона в загальноруські митрополити без погодження з константинопольським пат­ ріархом. незабаром після поставлення у митрополити Іларіон помер. Малий словник історії України. Святослав — Чернігів. 2. Площа міста порівняно з д о б о ю Володимира збіль­ шилась у сім разів. за іншою — постригся в ченці під ім'ям Никона. активна реформаторська діяльність великих біографічні довідки складені на основі матеріалів. Берестові біля Києва. В останні роки життя Ярос­ лав зробив спробу вирішити болючу проблему престолонаслідування. — К.. 1997 та ін. тобто влади найстаршого в роді.. Т. церковний і полі­ тичний діяч. Входив до кола найближчих радників Ярослава Муд­ рого. заміна родоплемінного поділу давньоруського суспільства тери­ торіальним. У разі смер­ ті київського князя великокняжий стіл переходив до найстаршого за віком сина. поселився в Ки­ єво-Печерському монастирі й став автором так званого Печорсь­ кого літопису 1073і. перенесення уваги князівської влади з проблеми завоювання земель на проблему їхнього освоєння та втри­ мання під контролем. щ о . Історія Укра­ їни в особах: IX—XVIII ст. 1993—1995. Історія України в особах: X I X — X X ст. Ігор — Володимир-Волинський. да­ вало можливість уникнути сімейних чвар. — К. Туров. У1051 р. Новгород і Псков. — К. 1993. .. 1037). злам сепаратизму місцевої племін­ ної верхівки та посилення централізованої влади. вміще­ них у таких довідкових виданнях: Довідник з історії Укра­ їни в трьох томах.. 1. на думку Ярослава. визначальними рисами цього етапу історії Ки­ ївської Русі були: завершення формування території дер­ жави. Автор «Слова про закон і благодать» (бл. В'ячеслав — Смоленськ. 1088) — митрополит київський. Нама­ гаючись убезпечити своїх нащадків від кривавих міжусо­ биць. філософ і оратор. оскільки ко­ жен з нащадків мав шанс правити в Києві.56 Київська Русь Іларіон (?— бл. У цей час суттєво змінилася столиця держави — Ки­ їв. Муром і Тмутаракань.. За однією з вер­ сій. Ярослав незадовго до смерті поділив Київську дер­ жаву між синами: старший Ізяслав одержав Київ. До поставлення митрополитом був пресвітером кня­ зівського храму в с. 1995. В основу запропонованого ним механізму спадкоємності князівської влади було покладено прин­ цип сеньйорату. що стали осередками розвитку культури та поширення наукових знань. Отже.

4. 2.) У 1054 р. зросла зовнішня загроза. породжуючи відцентрові тенденції.Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI — середина XIII ст. — Святослав. посилилися відцентрові тенденції в державі. але бурхливий розвиток фе­ одалізму. Цей унікальний с о ю з проіс­ нував майже двадцять років. Протягом 1073—1093 pp. розквіт давньоруської культури. Для стабілізації ситуації в державі брати зібралися у Вишгороді (1072). Наприкінці XI ст. ширше використання дипломатичних методів вирішення міжнародних проблем. було втрачено політичну єдність. зростання та економічне зміцнення місцевої зе­ мельної знаті. на 76-му році життя помер Ярослав Муд­ рий. спільно управляючи державою. Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI — середина XIII ст. Всі спроби . спалахнули чис­ ленні міжусобні війни. утворили тріумвірат і. Альті 1068 р. Ярославичі по черзі сідали у великокняже крісло: 1073— 1076 pp. запровадження та поширення державної консолі­ дуючої ідеології — християнства. Ця трагічна подія призве­ ла до захоплення кочівниками Переяславщини. зростання ци­ вілізованості держави. що поставило останню крап­ ку в довгій історії тріумвірату. Кожен з тріумвірів був претендентом на першу роль у державі. З цього моменту починається зміна форми правлін­ ня в Давньоруській державі: одноосібна монархія посту­ пово переростає в монархію федеративну. а його старший брат Ізяслав мусив рятуватися втечею до Польщі. Вже наступного року Святослав зай­ няв київський стіл. — Всеволод. 1078— 1093 pp. Після смерті батька три брати — Ізяслав. підри­ вали його основи. повстан­ ня киян проти Ізяслава та різкого загострення супереч­ ностей між тріумвірами. поява писаного коди­ фікованого права. забезпечували єдність та безпеку руських земель.) 57 князів. І хоча їм вдалося прийняти важливий спільний документ — загальноруський кодекс юридич­ них норм «Правду Ярославичів» — це не відновило їхньої колишньої єдності. Значного удару союзу ярославичів було завдано поразкою руських військ у битві з половцями на р. Святослав та Всеволод — уклали між собою політичний с о ю з . — Ізяслав. 1076—1078 pp.

У цю добу роздрібненість набула рис стійкої.58 Київська Русь к н я ж и х з'їздів (1097. Ростово-Суздальське. мурома. 1100. Феодальну роздрібненість спричинила низка чинників: 1. половці. за­ лежно від обставин. мордва. Тмутараканське. об'єднання 3/4 території Русі тимчасово стабілізували ста­ новище держави і повернули її в ряди наймогутніших країн Європи. Київське. Так.) для ефективного здійснення своїх владних повноважень на такій величез­ ній території. Русь простягалася на значну територію. сягала вже 50. Поряд зі слов'янами тут про­ живало понад 20 народів: на півночі та північному сході — чудь. Турово-Пінське князівства та Новгородська і Псковська землі. дороги. каракалпаки. прогресуючої тенденції. Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення. Процес механічного приєднання та завоюван­ ня нових земель у Київській Русі помітно випереджав два інші процеси — формування та зміцнення апарату цент­ ральної влади та глибинну консолідацію нових народів і територій. активна законодавча діяльність (розроб­ ка знаменитого «Уставу» — своєрідного доповнення до «Руської правди»). подолання сепаратистських тенденцій. Після смерті Володимира Мономаха його сину Мстиславу ( 1 1 2 5 — 1 1 3 2 ) лише на короткий час вда­ лося підтримати єдність руських земель. на північному заході — лит­ ва і ятвяги. утвердження феодальних від- . Останнє намагання відновити колишню велич та могутність Київської Русі припадає на князювання Во­ лодимира Мономаха ( 1 1 1 3 — 1 1 2 5 ) . Переяславське. весь. Посиленню відцентрових тенденцій сприяла поліетнічність Київської Русі. У XII столітті на теренах Русі одне за одним з'являються окремі самос­ тійні князівства і землі: Галицьке. або ж джерелом слабкості. не мав розвинутої інфраструктури (транспорт. щ о . могло бути або свідченням державної могутності. меря. на півдні — печеніги. то їхня кількість на почат­ ку XIII ст. Розвиток продуктивних сил. Волинське. Муромське. Смоленське. Чернігово-Сіверське. утво­ рилося 15 князівств (земель). 1101 і 1107) заблокувати не­ гативні тенденції та припинити міжусобиці закінчилися невдачею. я к щ о в XII ст. Полоцько-Мінське. Численні вдалі похо­ ди на половців. 2. їхнє своєрідне «переварювання» й органічне включення у структуру Давньоруської держави. засоби зв'язку та ін. структурованим і розгалуже­ ним апаратом влади. торки. Великий князь ще не володів достатньо міцним. що ство­ рювало ґрунт для зростання відцентрових тенденцій. Зростання великого феодального землеволодіння.

що вже наприкінці XI ст. І хоча з 50-х років XX ст. Базуючись на натуральному господарстві. що неврегульованість питання про го­ ловний принцип престолонаслідування підривала основи Давньоруської держави. що посилювало її потяг до економічної самостійності та по­ літичної відокремленості земель. Проте цілком опанувавши підвладні землі. виходячи з розвитку продуктивних сил. набуває поширення практика роздачі земель бо­ ярам та дружинникам у спадкове володіння (вотчину) в нагороду за службу к н я з ю . як правило. зміщення та накла­ дання цих двох принципів.) серед істориків панувала думка. адже майже кожен з нових землевласників. велике землеволодіння поси­ лило владу місцевих князів і бояр. слід визнати. Спочатку це сприяло зміцненню централь­ ної влади. історична наука цілком обґрунтовано намагається пояс­ нити появу відцентрових тенденцій. виходячи з власних інтересів.) 59 носин сприяли появі та зміцненню великого землеволо­ діння. спирався на авторитет великого князя. Спочатку на Русі домінував «го­ ризонтальний» принцип спадкоємності князівської влади (від старшого брата до молодшого. місцева феодальна верхівка дедалі більше відчу­ вала незручності від сильної великокнязівської влади. утвердження феодальних відносин то­ щ о . Помітне збільшення чисельності нащадків Володимира Святославича та Ярослава Мудрого зумовило той факт. Паралельне існування. були причи­ ною феодальної роздрібненості.Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI — середина XIII ст. дру­ жину. Велике феодальне землеволодіння створювалося різ­ ними шляхами: захопленням земель сільської общини. Відсутність чіткого незмінного механізму спадко­ ємності князівської влади. створивши свій апарат управління. вотчинних володінь усіх рангів у Київській Русі було по­ над 3 тисячі. або «вертикальний». принцип (від бать­ ка до сина). освоєнням нових земель та їх купівлею. За підрахунками фахівців. а після смерті пред­ ставників старшого покоління — від сина старшого брата до наступного за в і к о м ) . в основі якого лежала замкнутість. на думку вчених. утверджуючись у власній вотчині. 3. енергійно почали виступа­ ти за «отчинний». Наприкінці XI — у XII ст. деякі з них. створило передумови для розгортання процесів формування економічної самос­ тійності та політичної відокремленості давньоруських зе­ мель. що основною причиною роздрібненості є порушення принци­ пів престолонаслідування. . Тривалий час ( м а й ж е до 30-х років XX ст.

Майже стільки ж широкомасштабних похо­ дів у відповідь організували руські князі. Галич. Володимир-на-Клязьмі. джере­ лом фінансових д о х о д і в .60 Київська Русь У центрі м і ж у с о б н о г о протистояння. Посилення експансії степових кочівників (печені­ гів. половецькі кочо­ вища перерізали торговельні ш л я х и до Ч о р н о г о та Кас­ п і й с ь к о г о м о р і в . Наприкінці XI с т . Зав­ дяки торгівлі зростали міста. як свідчать літописи. Внаслідок цього Ки­ їв залишився поза о с н о в н и м и т о р г о в и м и ш л я х а м и . а 35 князів перебували при владі не більше року. у період від 1055 до 1236 pp. Київ був своєрідним важелем для нарощення і розширення власного впливу. В і з а н т і є ю . а й засо­ бом влади. по-друге. здійснили 12 великих напа­ дів на Русь. частковий за­ непад Києва як торгового центру. Період феодальної роздрібненості — з а к о н о м і р н и й етап у р о з в и т к у суспільства. Н о в г о р о д .). П о л о ц ь к . половців та ін.п е р ш е . 5. Лише половці. безпосередньо зв'язали Західну Європу з Малою А з і є ю . с л а б і ю ч а Візантія 1082 р. Саме в цей час відбулося остаточне формуван- . Найдовше правління тривало 13 р о к і в . як правило. які ставали для місцевих князів засобом зміцнення їхньої с а м о с т і й н о с т і . Смоленськ. був Київ. адже роздрібненість — не особливість К и ї в с ь к о ї Р у с і . за поміч у війні з Сицилією дала дозвіл Венеції торгувати без мита і мати свої порти на території Ві­ зантійської імперії. Дедалі сер­ йозніше про себе заявляють Чернігів. Лише за одне століття ( 1 1 4 6 — 1 2 4 6 ) київсь­ кий стіл 46 разів переходив із рук в р у к и . який того часу став не тільки символом. Крім т о г о . французьких та німецьких міст мор­ ський ш л я х на схід. о п о р о ю п о л і т и ч н о г о впливу. поява поліцентрії в зовнішній торгівлі. серйозного удару транзит­ ній торгівлі К и ї в с ь к о ї Русі було нанесено двома подія­ м и с в і т о в о г о значення: п о . Це не тільки зумовило частковий занепад К и є в а . а загальноєвропейська тен­ денція. була суттю м і ж у с о б н и х війн. а й спри­ чинило поліцентрію в зовнішній торгівлі. Зміна торговельної кон'юнктури. Ця боротьба доцентрової та відцент­ рової тенденцій значною м і р о ю зумовлена неврегульованістю питання про принцип спадкоємності князівсь­ кої влади. хрестові п о х о д и відкри­ ли для італійських. До того ж за цей час половці понад ЗО разів брали участь у міжусобних князівських війнах. 4. саме тому ко­ жен із князів після оволодіння великокнязівським прес­ толом перетворювався на активного поборника загальноруської єдності.

що іга фактично не було. саме вони були його цементуючим ядром. 2. а був лише с о ю з Русі з Ордою. ) .5. М. Монгольська навала та встановлення золотоординського іга Питання про роль монгольського нашестя та золотоординського іга в слов'янській історії завжди належало до розряду надзвичайно важливих. Рибаков. Особливістю періоду історії Київської Русі наприкін­ ці XI — у середині XIII ст. зумовивши в перс­ пективі помітне відставання від країн Західної Європи (Б. прог­ рес у сільському господарстві. Толочко. ослаблення держави. то цей . ) вважають. посилення тиску на Русь сусідніх держав. з іншого — формування великого землеволодіння. були.Монгольська навала 61 ня феодальної системи ( ч і т к о визначилися права фео­ далів та повинності селян. Б. розвиток східнослов'ян­ ської культури. Роздрібнення струк­ тури політичної влади було цілком логічним і природ­ ним наслідком феодальних відносин: роздрібненій фор­ мі земельної власності відповідає роздрібнена форма дер­ жави. завершився процес станов­ лення феодально-станової ієрархії. значне зростання чисельності населення. Багатовікове вивчення проблеми привело дослідників до абсолютно різних оці­ нок та полярних в и с н о в к і в . але водночас гранично складних. роздрібнена структура влади. формувався і вдос­ коналився державний апарат т о щ о ) . П. кня­ зівські міжусобиці. Одні з них (Л. д и с к у с і й н и х . Широковживаний термін «монголо-татарське нашес­ тя» є умовним і не зовсім точним. Адже хоча монголи і не становили більшості у війську (їх налічувалося лише кілька відсотків загальної чисельності). яка вела за с о б о ю підкорені народи. зниження обо­ роноздатності. втрата державної єдності. військовою елітою. Вичерпної однозначної відпові­ ді на це питання ми не маємо. посилен­ ня відцентрових тенденцій. Отже. з одного боку. Васильєв та і н . інші — вказують на руй­ нівні наслідки золотоординської навали. яка загальму­ вала розвиток с л о в ' я н с ь к и х земель. піднесення міст. Котляр та і н . явище роздрібненості суперечливе і неоднознач­ не. Гумільов. Що ж стосується татар.

Надзвичайно склад­ ною була доля цієї людини.. Нова хвиля монгольського на­ шестя розпочинається 1237 p . Отже. Через зраду Темучін на три роки потрап­ ляє в рабство і з дерев'яною к о л о д к о ю на шиї виконує найважчі роботи на кузні ворожого племені. Після втечі з полону понад двадцять років він веде жорстоку. що синтезний термін «татаро-монголи» вживався для більш повної загальної характеристики ординців. Монгольська держава утворилася наприкінці XII — на початку XIII ст. Давньорусь­ кий билинний епос саме з К а л к о ю п о в ' я з у є загибель трьох руських богатирів Іллі Муромця. у Великому Степу. Об'єд­ нані русько-половецькі сили зазнали страшної поразки: загинуло 6 князів та 9/10 руських воїнів. китайські хроністи. оскільки саме монголи були її організаторами і лідера­ ми. адже він фіксував певну єдність лідера (монго­ ли) і маси (татари як збірна назва кочівників Великого Степу). так як ми називаємо «європейцями» францу­ зів. що проживали на північ від Китаю. без­ компромісну боротьбу за владу. . с х о ж и х на по- .62 Київська Русь народ — лише одне з підкорених племен. В 1206 р. Так. на річці Калці відбувається перша битва монголо-татарських військ з руськими дружинами. 9-річний хлопчик потрапив у вир феодальних війн та протистоянь. називали всі степові етнічні об'єднання одним іменем — «татари». Він був онуком першого мон­ гольського хана Хабула. У 1223 р. Можливо. Темучіна було проголошено верховним правителем Монголії — Чингісханом. внаслідок активної об'єднавчої полі­ тики монгольського хана Темучіна. грандіозну експансію східних народів у західному напрямку доцільніше називати монгольською. описуючи народи. у якій поняття «татари» вживалося для позначення монголів-завойовників. але їхня роль у монгольській державі не була домі­ н у ю ч о ю . Альоші Попови­ ча та Добрині Нікитича. Поява терміна «монголо-татари» зумовлена багатьма обставинами. З часом ця традиція укорінилася в європейській термінології X I I I — X I V ст. іспанців та ін. представники якого обіймали високі посади при дворі монгольського хана. Тому в епоху середньовіччя слова «татари» і «монго­ ли» для хроністів та літописців стали майже синоніма­ ми. Серією рішучих ударів. коли на прикордонних рубежах Русі з'явилося багатотисячне військо онука Чингісхана — Батия. Країна перетворилася на воєнний табір і розпоча­ ла активне завоювання сусідніх територій та народів. Після смерті батька Есугей-багатура.

Проте тотального обез­ люднення цієї території не відбулося.. Демографічні втрати. центру Давньоруської держави відкрило Батию шлях на Захід. завойовники перетворили на по­ пелище Рязань. Уже перші наслідки завойовницьких походів монголів були катастрофічними для слов'янських земель: 1. Проте знекровлені на Русі війська Батия вже 1242 р. ) . а за кращих обставин знову починала колонізацію полише­ них земель. Чер­ нігів та інші міста і підійшли до Києва. Знищення значної частини феодальної еліти. вторглися в Польщу. У перші 50 років панування за­ войовників на Русі не було побудовано жодного міста. Як зазначає М. 3. Словаччину. Трансільванію. були зму­ шені припинити своє просування в західному напрям­ ку. із 74 руських міст X I I — X I I I ст. зерні.Монгольська навала 63 махи татарської шаблі. П р о й ш о в ш и вогнем і мечем галицькі та волин­ ські землі. черні. різьби по каменю та і н . Зменшення виробництва товарів спричинило за­ непад торгівлі. Володимир. Руйнація та падіння ролі міст. Фізичне знищення. Ярославль. а ще 15 міст з часом перетворилися на села. За­ гибель у боротьбі з завойовниками багатьох професій­ них воїнів-феодалів — князів та дружинників не тільки помітно послабила протидію загарбникам з боку місцево­ го населення в початковий період встановлення іга. . Переяслав. Грушевський. загибель або рабство значної частини ремісників призвели до втра­ ти спадкоємності в ремісництві. завойовники засно­ вують нову державу в складі Монгольської імперії — Золоту Орду. 2. За підрахунками археологів. З цього часу Давньоруська держава перес­ тає існувати. На Русі встановлюється іноземне іго на довгих 238 р о к і в . Падіння 1240 р. кочівники в 1241 р. рабство та втечі стали чинниками. 4. зникнення цілих його га­ лузей (виробництво емалі. лісовий пояс став своєрідним резервуаром. Ч е х і ю . а й суттєво загальмувала і деформувала розвиток феодально­ го землеволодіння та всієї системи феодальних відносин. Руйнація міст. у якому степова людність ховалася за часів лихоліття. Угорщину. які помітно зменшили кіль­ кість населення на Півдні Русі. 49 були розорені полчищами Батия. До того ж 14 так і не піднялися із руїн. Повернувшись у пониззя Волги. відомих з р о з к о п о к . а домонгольського рівня к а м ' я н о г о будівництва було до­ сягнуто лише через 100 років після навали Батия. Занепад ремесла і торгівлі.

Золотоординське іго виявилося насамперед у трьох сферах: економічній (система податей та повинностей — данина. Лише до середини X I V ст. Переміщення і своєрідне роздвоєння центру сус­ пільного життя східних слов'ян. а й накопичити дер­ жавотворчі сили. підводне. Спочатку на Заході. Саме ці особливості золотоординського панування знач­ ною мірою дали змогу східним слов'янам не тільки збе­ регти власну етнічну самобутність.64 Київська Русь Суть золотоординського іга як історичного явища по­ лягає у формуванні та зміцненні стійкої системи залеж­ ності руських земель від завойовників. Крім т о г о . скориставшись с в о є ю віддаленістю від Орди та іншими сприятливими . якісно змінили характер державних структур. плужне. Навіть інститут баскаків на початку X I V ст. корм. Встановлення золотоординського іга на Русі мало свої особливості: 1) руські землі не увійшли безпосередньо до складу Золотої Орди. внаслідок ч о г о виникли нові центри полі­ тичної консолідації. ловче та ін. 3) толерантне ставлення золотоординців до христи­ янства та православного духовенства (відповідно до мон­ гольських стереотипів поведінки хан міг і мусив вима­ гати від завойованих народів покірності. які помітно вплинули на історич­ ний розвиток східних слов'ян. з метою ослаблення Русі Золота Орда протя­ гом майже всього періоду свого панування практикува­ ла періодичні спустошливі походи. Монгольське завоювання зумовило появу низки тривалих тенденцій. Стежити за збе­ реженням та зміцненням системи залежності покликані були ханські намісники в руських землях — баскаки. військовій (обов'язок слов'янських кня­ зівств делегувати своїх воїнів до монгольського війська та брати участь у його воєнних походах). наклали значний відбиток на мен­ тальність народу: 1. мито. але не відмови від віри. Прогресуючий занепад Києва призвів до втрати ним ролі об'єднувача слов'янсь­ к и х земель. виконання на­ казів. фактично ліквідується.). на землі Північно-Східної та Південно-Західної Русі було здійснено понад 20 воєнних нападів золотоординців. традицій та звичаїв). 2) на території Русі не було створено постійно діючого адміністративного апарату завойовників. політичній (затвердження Ордою князів на столах та видача нею ярликів на управ­ ління землями).

а Північно-Східна та Новгородська землі залишаються під владою Орди.Монгольська навала 65 чинниками. Особливо дія і наслідки цієї тенденції були помітні на теренах Північно-Східної Ру­ сі. а незаба­ ром на Сході. мечників). що зростала вже на ґрунті підданства. По-друге. могутніших феода­ лів (сеньйорів). що базувалися на васалітеті. що певною мірою обмежувало свавілля монарха. Поступове витіснення в стосунках між князем і місцевою знаттю принципу васалітету та запровад­ ження системи підданства. де вплив золотоординців був найвідчутнішим. ) . тіунів. сприяли формуванню бур­ жуазних відносин. 2. Саме права і свобо­ ди. остаточно оговтавшись від монгольських набігів. згодом лягли в основу європейської правової системи. церковної ієрархії) та кваліфіко­ ваних ремісників спочатку до Володимира. міського патриціату. Принцип васалітету допускав деякі пра­ ва і привілеї для різних верств населення. на пів­ нічному сході створюються умови для формування нової знаті (посадників. Консервація та поглиблення феодальної роздрібне­ ності. які були о п о р о ю та уособленням васальних відносин. Внаслідок цього зем­ лі. дружинників). По-перше. що в XIV—XV ст. 4. вагомо заявляє про себе Галицько-Волинське князівство (XIII — перша половина XV с т . потрапиз . зіткнення князів з монгольською моделлю управління державою надовго закарбувало в їхній генетичний код сам дух імперії: абсолютну покірність підданих та без­ межну владу правителя. Цьому процесові сприяла низка чинників. ) . після загибелі знач­ ної частини феодальної еліти (князів. З часом саме система підданства стала основою формування Російської імперії з абсолют­ н о ю . В обмін на власний суверенітет в Орді разом з ярликом князь одержував необмежену вла­ ду над своїми підданими. 3. З приходом на Русь монголів прин­ цип васалітету активно витісняється с и с т е м о ю підданст­ ва. Послаблення обороноздатності Русі призвело до то­ го. піднімається Московське князівство (середина X I V — X V с т . Не останню роль у цьому процесі відігра­ ла масова міграція еліти південних князівств (боярства. що колись входили до складу Київської Русі. Васалі­ тет — це середньовічна система о с о б и с т о ї залежності одних феодалів (васалів) від інших. південні та західні руські землі опиняються в складі Литовського князівства та Поль­ ського королівства. необмеженою владою монарха. а потім до Москви.

У період феодальної роздрібненості відбулася ще одна зміна форми державного устрою: одноосібна монархія пос­ тупилася місцем федеративній монархії. які суттєво змінили характер та динаміку їхнього суспільно­ го розвитку. У добу піднесення Київської Русі формується централізована монархія: вся повнота влади дедалі більше з о с е р е д ж у є т ь с я в руках к н я з я . мон­ гольське нашестя та золотоординське іго наклали свій відбиток на Східну Європу. загальмувавши соціально-економічний розви­ ток Русі. що виплива­ ла з військової організації. який більше виявляє себе як воє­ начальник. Отже. білоруська та російська народності. а не як державний діяч. суттєво деформувавши суспільні відносини. Етнічна диференціація східного слов'янства поглиблюється і дедалі активніше починають формувати­ ся українська. — до цивільних форм прав­ ління та від посилення централізму — до децентраліза­ ції. 2. Цю форму правління історики називають «ко­ лективним сюзеренітетом». Політичний устрій Київська Русь — ранньофеодальна держава з монар­ х і ч н о ю ф о р м о ю правління. по­ мітно вплинувши на етнічні процеси. на багато віків впе­ ред. влада пережила складну т р а н с ф о р м а ц і ю . П р о т я г о м I X — X I I I ст. На етапі становлен­ ня Д а в н ь о р у с ь к о ї держави утворилася дружинна форма д е р ж а в н о с т і : на ґрунті к н я ж о ї дружини утворився при­ мітивний апарат управління. а на рішення князя впливає лише частина старших дружин­ ників та вихідців зі старої племінної аристократії — бояри.66 Київська Русь ли під вплив різних держав та культурних традицій. а й радників. підкоригували її історію. Отже. дружина відходить від державних справ. Центральною фігурою цієї форми державності є к н я з ь . Основними елементами механізму політичної влади . У цей час дружина в и к о н у є не тільки роль вій­ ська. що шукали компромісних рішень на своїх зібраннях ( « с н е м а х » ) . Тепер долю Русі вершив не великий князь. глибинно. розвиток державності Київської Русі відбувався у двох напрямах: від системи управління. а група найвпливовіших кня­ зів. якісно змінивши структуру влади в північно-східних руських землях. судочинства та збирання данини.6.

боярська рада неодноразово зміню­ вала плани великих князів. 1097 р. розпоряджало- . митрополит або ж самі жителі міста. Право скликати віче мали князь. символом державної стабільності. виконавчої. (Київ). « п а с и н к и » ) дружин. вирішу­ вав важливі адміністративні. боярська рада та віче (збори м і с ь к о г о населення). 1068 р. чим підтверджувала на прак­ тиці реальність прав та автономію князівських васалів. Цей дорадчий орган походить від давньослов'янської ради старійшин. репрезентан­ том країни на міжнародній арені.Політичний устрій 67 в Давньоруській державі були князь. В літописах перші згад­ ки про них датуються 1016 р. гарантом функціонування всіх органів управління. У його руках було зосереджено всю повно­ ту законодавчої. Воло­ діючи правом « в е т о » . Певною мірою на політичні рішення князя впливали поради та підтримка боярської ради. У своїй діяльності князь спирався на військову під­ тримку д р у ж и н и та ідеологічну — ц е р к в и . великі феодали) та молод­ шої ( « о т р о к и » . фінансові та судові справи. (Володимир-Волинський). у компетенції якої були не тільки питання внутрішньої та зовнішньої політики. За ча­ сів Київської Русі до боярської ради входили старші дру­ жинники. У разі відсутності князя або після його смерті рада става­ ла основним органом влади. (Новгород). Цей орган влади логічно продовжує слов'янську традицію племінних зборів. що він не був юридично оформлений і не став повноцінним державним інститутом з чітко визначеними функціями. судової та військової вла­ ди. а в період ослаблення кня­ зівської влади знову відродилися. а й обрання та встановлення влади наступного князя. укладення угод. що вирішували важливі громадські та державні справи. а молодші — частину військової здобичі або плату. Великий к и ї в с ь к и й князь був головним носієм державної влади. Вона формувалася на засадах васалітету і складалася зі старшої (бояри. За свою службу старші дружинники одержували землі. Віче — це народні збори дорослого чоловічого насе­ лення. з яких вона утворювалася. У добу посилення монархії та централізму віча занепали. міська еліта та представники вищого духовен­ ства. Проте залежність цього дорад­ чого органу від князя призвела до того. виганяло або ж запрошувало князя. що виконувало роль апа­ рату примусу. з якими князь обговорював питання оголошення війни та миру. видання законів. Дружина являла с о б о ю постійне військо. Віче мало досить широкі права: оголошувало війну і укладало мир. «діти б о я р с ь к і » .

три­ валим і розгортався поетапно. чинило вічовий суд. а й суперницт­ вом і протистоянням його елементів. боярська рада. У X — X I I ст. внас­ лідок чого виникає доменіальне (вотчинне) землеволодін­ ня великого князя. Князь. основні елементи трьох моделей управлін­ ня — монархічної. Наступним кроком у процесі феода­ лізації стала поява в XI ст. До­ мінувала переважно князівська влада. « п о л ю д д я » . У цілому становлення фео­ дальних відносин у Давньоруській державі відбувалося в загальноєвропейському руслі: від державних форм до сеньйоріальних (вотчинних). Цей процес був складним. Да­ рувалася не територія. Проте на відміну від князя боярська рада і віче не стали постійними орга­ нами влади з чітко окресленими функціями. У X ст. безумовно. 2.7. віче — це носії різних форм державності.68 Київська Русь ся фінансовими та земельними ресурсами. Механізм прийняття рі­ шень був гранично простим — голосування не проводи­ лося. Соціально-економічний розвиток За часів Київської Русі сформувалося феодальне сус­ пільство в східних слов'ян. Механізм політичної влади Давньоруської держави характеризується не тільки співпрацею. але в періоди її ослаблення на перші ролі висувалися боярська рада і ві­ че. на­ давало динаміки суспільному розвитку. Так поступово склалася помістна форма феодального земле­ володіння. Спочатку в IX ст. усувало адмі­ ністрацію. віче все ж мало обмежену самостій­ ність і рідко виступало із законодавчими ініціативами. Володіючи правом затвердження важливих державних рішень. яка не передбачала передачі землі в спадок . активно формувалися васальні відноси­ ни у давньоруському суспільстві: за вірну службу князь дарував своїм боярам та дружинникам міста і села. Основним еле­ ментом цієї системи була данина. форму­ є т ь с я система експлуатації всього вільного населення військовою знаттю (князем та дружиною). а право стягувати податки. аристократичної та демократичної. стався переворот у поземельних відносинах: князі захоп­ л ю ю т ь і концентрують у своїх руках общинні землі. а підтримка або ж заперечення висловлювалися гуч­ ним криком. земельної власності верхівки служилої знаті — бояр та православної церкви. щ о .

По-перше. з поглибленням процесів феодалізації на Русі ускладнювалася ієрархічна структура панівного класу. Характерними рисами фор­ мування відносин залежності були пряме насильство (по­ заекономічний примус) та економічне закабалення емер- . — рядовичі — селяни. даруватися). де ще з античних часів прижилися тра­ диції приватної власності. східнослов'янське суспільство пе­ рескочило через рабовласницький етап розвитку. що втратили своє господарство і працювали на феодала. що уклали з феодалом ряд (до­ говір). що могло вільно відчужуватися (прода­ ватися. З ослабленням князів­ ської влади. — закупи — люди. він мав і свої особливості. у Дав­ ньоруській державі феодалізм зароджувався на основі пер­ віснообщинного ладу. Активно йшов процес диференціації се­ ред феодально залежного населення. передава­ ли у спадщину. виникнення та ста­ новлення великого землеволодіння не призвело до масо­ вого обезземелення селян. їх продавали. що мали приватне господарство. Хоча процес утвердження феодальних відносин у Ки­ ївській Русі в цілому збігався із загальноєвропейськими тенденціями. основними категоріями якого були князі. платили данину князю і були відносно вільними. По-дру­ ге. бояри та дружинники. За феодалізму земля була основним засобом вироб­ ництва. оскільки в межах державної території існувала значна кількість незаселеної. що перебувало у повній влас­ ності феодала. дарували. — холопи — населення. житло. по-третє. Основними його верс­ твами були: — смерди — більша частина селян. Право володіння нею стало юридичним підґрун­ тям. економічною основою отримання феодалами земель­ ної ренти від залежних селян. що через різні причини втрачали власне господарство і змушені були йти в кабалу до фео­ дала за купу (грошову позичку). У X — Х Н І ст. — челядь — особи. передаватися в спадок.Соціально-економічний розвиток 69 та її відчуження без згоди князя. господарськи неосвоєної землі. посиленням відцентрових тенденцій у дер­ жаві дедалі більшого поширення набирає вотчина — спад­ кове володіння. на підставі якого визнавали свою залежність від нього і змушені були працювати за частку виробленої про­ дукції. на Русі темпи феодалізації були уповільненими порів­ няно з Європою. земельні наділи.

середня врожайність зерно­ вих становила сам — 6. гончар­ не.09 га) давала 8 ц зерна. рибальство. що її територія була вкрита мережею важливих . серп. Здобутки в землеробстві в поєднанні із значними площами пасовиськ та сінокосів були підґрун­ тям для розвитку приселищного скотарства. Важливе місце в господарському житті давньорусько­ го суспільства належало ремеслу. Існувало три категорії ремісників: сіль­ ські. заступ. ткацьке виробництва. Розквіту Київської Русі сприя­ ло й те. ще однієї форми ренти — грошової. Прогресуюче відокремлення ремесла від землеробст­ ва. У Київській Русі най­ поширенішими його видами були залізообробне. На ранньому етапі феодалізму домінувала нату­ ральна рента (оброк продуктами). Соціальна організація ремісничого виробництва ніби віддзеркалювала процес розвитку фео­ дальних відносин. За даними археоло­ гічних досліджень. соха. Допоміжни­ ми галузями господарства стали промисли — бджільниц­ тво. різноманітністю та я к і с т ю .2. борона. Спираючись на давні традиції. залежно від географічних умов. особ­ ливо великого розвитку досягло землеробство. всього ж існувало по­ над 60 видів ремесел. систем обробітку ґрунту (вирубна. Подальший розвиток товарно-грошових відносин зумовив зародження в X ст. У сукупності ці чинники сприяли високому рівню продуктивності зерно­ вого господарства. Історія Київської Русі знає три види ренти. На ранньофеодальному етапі пе­ реважають перша і друга категорії. ювелірне. мисливство. рало. за часів роздрібне­ ності дедалі більшу роль відіграє третя. диференціація ремісничих спеціальностей. вотчинні та міські. мотика. Найбільших успіхів давньоруське ремесло до­ сягло в металургії та обробці заліза. що ніби віддзеркалювали динаміку соціально-економічного роз­ витку. концент­ рація та організація ремісників зумовили піднесення тор­ гівлі та зростання міст. формою якого було «по­ люддя». перелогова та парова з двопільною і трипільною сівозмінами). Зокрема. Захоплення феодальною елітою общинних земель та формування вотчини призвели до появи відробіткової ренти. Це сталося за рахунок використання досконалих та різноманітних знарядь праці (плуг. яка згодом стала найпоширенішою. коса) та різних. Міське ремесло відрізняється від сільського складністю.70 Київська Русь дів. асортимент виробів із заліза цього пе­ ріоду налічує до 150 назв. Провідною галуззю економіки Київської Русі було сіль­ ське господарство. тобто одна десятина (1.

політичними. незважаючи на появу метале­ вої валюти. що через Дніпро зв'язував Прибалтику та Причор­ н о м о р ' я . адміністративними та культурними центрами. існувало понад 20 міст (Київ. Отже. згадується ще 32 міста. Згодом м ' я к і хутря­ ні гроші поступаються місцем твердій валюті — грив­ ням. У зв'яз­ ку з цим не дивно. масове карбування монет. Одним із найдавні­ ших і освоєних був «грецький» шлях ( « і з варяг в гре­ к и » ) . з'єднував Центральну Європу з Середньою А з і є ю та Китаєм. хутро було загальним ціновим еквівалентом майже до XIV ст. коли почалося систематич­ не. нази­ вали Русь «Гардаріки» — країна міст (замків). Напередодні монгольської навали на Русі налічувалося понад 300 «гра­ дів». тобто часу. Чернігів. «Гради» (городища) — своєрідні зародки майбутніх міст — виникають у східних слов'ян ще в VI ст. « Ш о в к о в и й » шлях. Перші монети на території України. Любеч. бурхливого розвитку ремесла та торгівлі малочисельні тимчасові поселення перетворюються на постійні залюднені міста. місць общинних культових зіб­ рань т о щ о . прикордонних укріплень. Новго­ род та ін. вагою 1/2 гривні. рим­ ські. виникає карбованець — сріб­ ний зливок. «Соляний» та «залізний» були сполуч­ ною ланкою між Кавказом та Прикарпаттям. Смоленськ. Проте. що варяги ще на межі I X — X ст. З часом східні слов'яни за­ провадили власну специфічно місцеву грошову одиницю — «куну» (хутро куниці або білки).Соціально-економічний розвиток 71 міжнародних торговельних шляхів. У добу піднесення Київської Русі інтенсивно розгорта­ ється процес урбанізації. своєрідни­ ми вузлами зв'язку Давньоруської держави. що стають економічними. яка в XII ст. Поступово під впливом посилення державних структур.. Активні торговельні відносини та операції сприяли становленню в Давньоруській державі грошової системи. що в I X — X ст. за доби Київської Русі в соціально-економічній сфері розпочався процес становлення феодальних відно- . Тоді вони виконували роль міжплемінних цен­ трів з обмеженими функціями — пунктів збору данини. Білгород. У XI ст. що являли собою зливки срібла вагою 160—196 г Лише наприкінці XIII ст. Зі зростанням обсягу торгівлі з'являється нова лічильна одиниця — гривня. з'явилися в II—III ст. з яких майже 100 були справжніми містами. Літописи по­ відомляють. дорівнювала 50 кунам. який пролягав через Над­ дніпрянщину. За часів Володимира Вели­ кого почали карбувати золотники і срібляники — перші вітчизняні монети.). головним чином. Вишгород.

Дещо с в о є р і д н о ю була інтерпретація ідеї етнічної єдності східних слов'ян р о с і й с ь к и х істориків — М. концентрація ремісників у «градах». праукраїнці та прабілоруси зобра­ жалися не як окремі етнічні утворення. Суть проблеми етнічного складу Київської Русі сфор­ мульовано в питанні: « Щ о існувало в Давньоруській дер­ жаві: стійка єдина давньоруська народність чи окремі праетноси українців. М. пішов М. Етнічний розвиток Визначення етнічної структури в Київській Русі — проблема актуальна і складна. оскільки її ви­ рішення є ключем для визначення спадкоємця києво-руської культурно-історичної спадщини. Відокремлення ремесла від землеробства. Актуальна. що український народ на .72 Київська Русь син — формується система приватного землеволодіння. Феодосій Сафонович. Ще далі в середині X I X ст. С. Погодіна. Критикуючи погляди М. у Києві до ХНІ ст. білорусів?» Одну з перших спроб дати відповідь на це запитання зробив у другій половині X V I I ст. Соловйова. Ка­ рамзіна. За його концепцією. інтенсивно йде диференціація феодально залежного населення. розвиток якого спирався на традицію та досвід попередніх поколінь. а лише як гілки єдиного російського народу. активізація обміну та торгівлі сприяли становленню грошової системи. Провідною галуззю економіки цього часу було сільське господарство. Грушевський зак­ лав підвалини нового підходу до вирішення проблеми етніч­ ного складу Київської Русі. Складна — тому що розв'язанню цього питання заважають не тільки обмеже­ ність та фрагментарність джерел. 2. Погодін. ускладнюється ієрархія панівного класу. а й політична кон'юнк­ тура. Дедалі енергійніше йшов пошук нових техноло­ гій обробітку землі. жили росіяни. де про­ живає єдиний народ від Галича до Володимира-на-Клязьмі. В.8. У своїх працях він обстоював ідею безперервності та нерозривності українського історич­ ного процесу і дійшов висновку. який у своїй « Х р о н і ц і » показував Київську Русь як державу. які висвітлю­ вали і с т о р і ю Київської Русі як перший період існування Р о с і й с ь к о ї держави. вдосконалювалися знаряддя праці. а на ї х н є місце з Галичини та Волині прийшли українці. Ключевського. росіян. які тільки після татарського нашестя еміг­ рували на Верхню Волгу. політико-ідеологічні впливи.

розвиваючи ідеї М. Я. «давньоруська етнічна спільність». В. Греков. оскільки сприяла зміцненню внутрішньої єдності СРСР. вважаючи саме його засновником і панівним етносом Київської Русі. ) . спершу під наз­ вою антів. «єди­ ний давньоруський етнос» тощо) обстоюють П. а згодом р у с і в .Етнічний розвиток 73 своїх історичних землях існує з IV ст. У радянську добу офіційна історична наука до середи­ ни 30-х років розглядала етнічні процеси в Київській Ру­ сі з позицій близьких до концепції М. намагаються обґрунтувати різні варіанти «окремішності» українсько­ го народу. Ісаєвич. З моменту проголошення незалежності України роз­ починається новий раунд дискусій. Чимало дослідників (І. потім полян. Київська дер­ жава. В. Толочко. Мавродін. Так. Залізняк та і н . у центрі яких опини­ лися проблеми формування східнослов'янських народнос­ тей та етнічної структури Київської Русі. а Володимиро-Московська дер­ жава не була ні с п а д к о є м и ц е ю . родоначальниками якої стали російські історики Б. Грушевського. право. Дашкевич. Надалі теза про єдину давньоруську народність стала своєрідним підґрунтям для формування постулату про «нову етнополітичну спільність — радянський народ». культура були витвором однієї народнос­ ті — українсько-руської. І хоча в наукових дискусіях висловлювалися сер­ йозні критичні зауваження з приводу цієї концепції. Тезу про існу­ вання єдиної східнослов'янської етнокультурної спільності (в літературі зустрічаються також терміни «давньорусь­ ка народність». Поява офіційно узако­ неної концепції на тривалий час заблокувала наукову роз­ робку проблеми етнічного складу Київської Русі. Че­ репній. в осно­ ву яких було покладено ідею про те. укра­ їнський та білоруський народи походять від єдиного ко­ реня — давньоруської народності. Л. во­ на була визнана і схвалена радянським керівництвом. що російський. н. Про­ те в повоєнний період значного поширення набула теорія єдиної давньоруської народності. Ричка та ін. вона виросла на с в о є м у корені і є наслідком енергії та активності народності « в е л и к о р у с ь к о ї » (ро­ сійської). зміцнення централіза- . ) » . ані наступницею Київ­ с ь к о ї Р у с і . Котляр. е. Брайчевський. М. ЦК КПРС затвердив «Тези про 300-річчя возз'єднання України з Р о с і є ю (1654—1954 р р . 10 січня 1954 р. Л. Грушевського. прихильники існування єдиної східнослов'янсь­ кої етнокультурної спільності переконані. Моця. О. що під впли­ вом посилення політичної єдності. М.

як одяг знаті і во­ їнів. про реальне існування в межах Київської Русі давньоруської народності свідчать такі суспільні процеси та явища: 1) сформувалася єдина давньоруська літературна мова як мова державного управління і законодавства. а мо­ ва світська в процесі освоєння східними слов'янами пів­ нічних та північно-східних територій зазнала впливів фіно-угорського та балтійського етнічних масивів. новгородсько-володимиро-суздальський т о щ о .74 Київська Русь ції держави. « р у с и н » . фортеці та інші оборонні споруди. розвит­ ку літератури та культури. у ході боротьби проти зовнішнього ворога активно відбувалися процеси етнічної консолідації давньорусько­ го населення. прихильники ідеї відокремленого розвит­ ку кожного з східнослов'янських народів висувають свої контраргументи: 1. все східнослов'янське населення органічно прийняло етнонім « р у с ь к и й » . намагаючись ствердити правомірність свого погляду. звичаї. Опонуючи теорії єдиної східнослов'янської етнокуль­ турної спільності. типи тих або інших ремісничих виробів тощо). « р у с и ч » ) . що вела свій родовід від династії Рюриковичів. До того ж у Київській Русі єдиною була тільки церковнослов'янська мова. на більшій час­ тині східно-слов'янської території існував стереотипний підкурганний обряд поховання. До її скла- . 2) укорінились єдині традиції. визначальним фактором у процесі етнічної консолідації. 5) консолідувалась елітна верства вищих феодалів Ки­ ївської Русі. і не поділяла себе етнічно. говорять про Русь як сукупність усіх земель-князівств. Через це сформувалася низка діалектів — псковсько-полоцько-смоленський. 3) усталилась єдина матеріальна культура (археоло­ гічні розкопки та писемні джерела свідчать про повну чи часткову аналогічність у різних районах давньоруської держави таких компонентів культури. на теренах всієї Київсь­ кої Русі функціонувала «Руська правда» т о щ о ) . Давньоруська держава була поліетнічною. На їхню думку. 4) з'явилась єдина руська етнічна свідомість (літопис­ ці. Утвердження єдиної мови не може бути завершаль­ ним актом. зброя. запровадження єдиної релігії — християнс­ тва. як правило. Адже поширення латини в Західній Європі не привело до утворення «єдиної латинської народності» на західноєвропейських теренах. спосіб бу­ дівництва доріг. юридичні нор­ ми (починаючи з другої половини І тис. 2.

— № 2 . тюркські народності (печеніги.) і лягла в основу російської народності. сіверян. і закони пред­ ків своїх. Ці риси притаманні всім імперіям. вона розпалася на незалежні князівства) суттєво ускладнювали процес етніч­ ної консолідації. правляча верхівка в провін­ ціях мала московсько-центристські погляди тощо. Навіть ті 15 слов'янсь­ ких племен.). що увійшли до держави Русь. а вже в середині XII ст. Однак нерозвиненість комунікацій. — 1 9 9 6 . Д а в н ь о р у с ь к а народність: і м п е р с ь к и й міф чи історична реальність // П а м ' я т ь століть. нетривалість існування давньоруської держави (лише наприкінці X ст. ятвяги та ін. одна правляча династія. мордва та ін. мурома. — С. Північносхідна гілка слов'янських племен інтегрувалася з угрофінськими племенами (чудь. тиверців та ін. не були єдиним народом.). В основі альтернативи теорії єдиної східнослов'янсь­ кої етнокультурної спільноти лежить теза про те. 3. кожне — свій н о р о в » . загальноруська свідомість правлячої верхівки тощо) не свідчить про етнічну моно­ літність. Західна група східнос­ лов'янських племен слов'янізувала споконвічні землі балтів. Політична єдність Київської Русі (єдина назва дер­ жави. мордва та ін. зокрема. але зов­ 1 сім не являла с о б о ю однорідного етнічного масиву .) за участю іранських етнічних елементів формувалася українська народність. була політично єдиною країною — нею правила одна династія. торки. Внаслідок цих етнічних процесів утворилися балтослов'янські племена — пращури білорусів. : З а л і з н я к Л . ослаблювали єдність і унеможливлювали появу єдиної етнічної свідомості серед широких народ­ них мас. 2 — 1 4 . остаточно сформувалися держав­ ні структури. Щ о б перепла­ вити ці різнорідні етнічні утворення в єдину етнокуль­ турну спільність необхідні були потужні засоби впливу та час. Ось як характеризує їх Нестор Літописець: «Усі племена мали свої звичаї. . весь. угрофіни (меря. що укра­ їнська. На осно­ ві південно-західних племінних союзів (полян. древлян. яка зібрала під скіпетром Романових 130 народів та народностей. пруси. відносна слабкість впливу центру на окраїни. російська та білоруська народності почали консо­ лідуватися задовго до утворення Київської Русі. берендеї т о щ о ) . 1 Д и в . величезна під­ владна територія. і заповіти. Ро­ сійська імперія.Етнічний розвиток 75 ду входила велика кількість неслов'янських племен: балтські етнічні утворення (лити. вже в VIII ст.

відповідно до візантійської моделі християнства світська влада домінувала над релігійною. По-перше. суть якої полягала в модер­ нізації язичництва. розширення ко­ ла джерел (археологічних. лінгвістичних т о щ о ) . на мечі яких спирався (громовержець Одін — брат-близнюк литовсько-слов'янського Перуна — був пок­ ровителем скандинавської дружини). Проте навіть модер­ нізована стара релігія не відповідала потребам часу: вона гальмувала процес державотворення. По-друге. Прийшовши до влади. Володи­ мир мав зважати як на новгородську еліту. ще за часів існування антич­ них міст-держав для Подніпров'я визначився південний вектор цивілізаційної орієнтації.76 Київська Русь Отже. Подальші пошу­ ки істини вимагають від дослідників максимального дистанціювання від політичної кон'юнктури. завдяки гро­ шам якої прийшов до влади. пошуку нових ідей та підходів у проце­ сі дослідження та інтерпретації вже відомих фактів та матеріалів. І це зов­ сім не випадково.9. Володимир Великий спробував провести релігійну реформу. Потретє. які під­ даються аналізу. а й надовго визначив характерні особливості вітчиз­ няної моделі історичного розвитку. Ієрархія новоствореного пантеону відповідала розкладу політичних сил у країні. Охрещення Русі Запровадження християнства — це епохальний пово­ рот в історії Давньоруської держави. Тому запровадження нової державної монотеїстич­ ної релігії стало життєвою необхідністю. у державної еліти вже існували досвід та традиція хрещен­ ня (Аскольд. Очевидно. а новгородського Перуна. що цілком . ускладнювала розвиток зв'язків з християнськими краї­ нами. Вибір було зу­ пинено на християнстві візантійського зразка. пов'язані з Константинополем. питання визначення етнічної структури Київ­ ської Русі й досі лишається відкритим. який не тільки сут­ тєво вплинув на всі сфери тогочасного суспільного жит­ тя. 2. адже верховним божеством було визнано не полянського Даждьбога. Ольга). так і на норманських най­ манців. що набирала силу. не захищала багат­ ства і привілеї феодальної верхівки. який значно посилився з появою торгового шляху «з варяг у г р е к и » . запровадженні на Русі культу єдино­ го бога — громовержця Перуна.

Київський князь погодився. Намагаючись досягти постав­ леної мети. 990) літо­ писцем спресовані в один — 988 р. — це реальна загроза через прийняття християнства потрапити в ідео­ логічну або ж навіть політичну залежність від Візантії. У 986 р. Драма­ тичні події. що відбулися протягом трьох років (988. ві­ зантійське православ'я знайомило Русь з християнським віровченням рідною мовою. Єдине. як ви­ конати умови угоди. Виконуючи умови русько-візантійської угоди. Воло­ димир взяв шлюб з А н н о ю . але висунув вимогу — одруження із сестрою імператора А н н о ю . а контроль над ним з боку церкви не встановлювався. пов'язані із запровадженням нової релігії. адже відповідно до існуючих тоді канонів. у битві під Хрисополем. Проте. Проте обставини були сильніші за традиції: реальна загроза Кон­ стантинополю змусила Василя II піти на поступки. Ця подія і стала точкою від­ ліку процесу насадження християнства на Русі. Прийняття християнства значно вплинуло на подаль­ ший розвиток Київської Русі: 1.Охрещення Русі 77 влаштовувало великого князя: ідеологічну підтримку сво­ їм державотворчим планам він отримував. щоб Володимир охрестив­ ся і запровадив християнство на Русі. візантійський імператор Василь II. що тривожило Володимира. вод­ ночас він сам висунув вимогу. опанувавши ситуацією. 989. проти якого виступи­ ли земельні магнати. Володимир здійснює блискавичний похід до Криму і захоплює важливий пункт візантійського пану­ вання на півострові. Шеститисячне руське військо допомогло візантійсь­ кому імператору розбити сили феодальної опозиції вліт­ ку 988 р. Християнство. Саме в Корсуні восени 989 р. що значно прискорювало і спрощувало процес поширення та утвердження нової ре­ лігії. По-четверте. Це була надзвичайно висока ціна. Імператору нічого не залишилось. Насправді християні­ зація Русі тривала декілька століть. попросив у Володимира військової допомоги для придушення заколотників. Вирішенню проблеми посприяв збіг обставин. Нова віра сприяла остаточному розкладу родового ладу й формуванню та зміцненню нових феодальних від­ носин у східних слов'ян. сформоване як релігія класового суспільства. освячувало владу панівної . візантійські прин­ цеси могли виходити заміж лише за рівних собі або хоча б за представників родини німецьких імператорів. у Києві хрестився Володимир. імператор зрікся своїх обіцянок і відмовив кня­ зю віддати за нього сестру. головну житницю імперії — Херсо­ нес (Корсунь).

вони укла­ ли 83 шлюби з представниками західноєвропейських родин. яка керує світом. 3. побудова­ них на принципі рівноправності. Русь була слабоконсолідованою. Це підтверджують тісні контакти з Німеч­ чиною. З того часу великий князь ставав повноцінним с у б ' є к т о м міжнародного права: кордони його держави вважалися не­ доторканими (бодай номінально). вони зламали сепаратизм місцевих князів та племінних вож­ дів. воно сприяло налагодженню і розширенню плідних зв'язків. Водночас воно рішуче стверджувало рівність усіх пе­ ред Богом. а не в рабство та ін. з багатьма європейськи­ ми країнами. Сприяючи централізації. що зберігала єдність і форму завдяки мечам великокнязівської дружини. протягом X — X I I I ст. Ш в е ц і є ю . а з членами візантійських династій лише 12. чим закладало принципово нові підвалини в ідеологічні моделі майже всіх соціальних рухів. а Давньоруській державі відкрили шлях до її визнання європейською християнською спільнотою. Особливістю язичниць­ кого світогляду було обожнення природи. Запровадження нової віри не стало основою ідеологічної та політичної залежності від Константинополя. Польщею. у тому числі антифеодальних. Одно­ часне проведення адміністративної та релігійної реформ якісно змінило ситуацію. Оголошення християнством Бога над­ природною силою. Римом. Після християніза­ ції Русь була навіть тісніше пов'язана із Заходом. утвердили єдиновладдя київського князя як основу політичної моделі управління Руссю (християнське єди­ нобожжя стало своєрідним ідеологічним підґрунтям утвер­ дження особистої влади верховного правителя). Язичництво пригнічувало людську душу і виховувало страх перед при­ родними силами. До кінця 80-х років X ст. соціальну диференціацію та всю феодальну систе­ му. централізованої самодержавної країни. Навпаки. Хрещення Русі та одру­ ження на Багрянородній сестрі візантійського імператора ввели Володимира у коло християнської с і м ' ї європейсь­ ких правителів. Православ'я стало надійним Грунтом для ство­ рення могутньої. ніж з Візантією. докорінно змінило . поліцентричною державою. 4. Під впливом християнства поступово відбулася докорінна зміна світобачення та світосприйняття на­ селення Давньоруської держави.78 Київська Русь еліти. Прийняття християнства сприяло зростанню між­ народного авторитету держави. 2. про що свідчать численні шлюбні угоди динас­ тії Рюриковичів. Зокрема. на полі бою княжих во­ їнів брали в полон.

яку мала завдяки діям Папи Римського католицька церква. архітектури та мистецтва. але водночас помітно звужу­ вало русло культурного п о т о к у . тоді як за католи­ цизму навпаки — світська влада підкорялася духовній. Нова віра заклала якісно нові підвалини в куль­ турній сфері. на Русі церковна служба правилася с л о в ' я н с ь к о ю мо­ в о ю . вагомою противагою самодержавній владі. 2. відсутність целібату (обов'язкова безшлюбність у католицького духовенства) не давала змоги духовенству православному. ні поповнювати свої кадри за рахунок здібних людей з ни­ зів. було усунено полігамію. Водночас прийняття християнства візантійського зраз­ ка спричинило появу низки негативних явищ. По-третє. сприяла розвиткові писемності. Саме вона дала змогу русь­ ким самодержцям підім'яти під себе духовну владу. засуджено звичаї родової помсти. позбавивши людину цього страху. Безумовно. На противагу країнам Західної Європи. де утвер­ дився західний католицький варіант християнства і мо­ вою богослужіння та церковної літератури була латина. Такі якісні зміни помітно вплинули на звичаї та мораль ранньофео­ дального суспільства: певною мірою пом'якшилися сто­ сунки між людьми. це сприяло швидкому поширенню но­ вої релігії серед населення. і тому православ'я не могли стати перешкодою на шляху створення російськими пра­ вителями системи загального підкорення державі всіх сфер суспільного життя. відповідно до візантійських канонів. ні стати справжнім духовним опонентом світській вла­ ді. церква мала підпорядковуватися світській владі. православна церква не одержувала такої мо­ гутньої підтримки ззовні. Спра­ ведлива розплата чекає в потойбічному світі.кож слов'янським державам Польщі та Чехії. законсерво­ ваному практикою передачі своєї професії в спадок. а та. Поперше. внаслі­ док чого людина отримує свободу вибору поведінки. Православна церква не стала справжнім гарантом захисту різних соціальних верств. Це зумовлено насамперед візантій­ ською моделлю християнства. По-друге. адже прилучення до сві- . тенденцій та процесів: 1. п е р е о б т я ж е н о м у с і м ' я м и .Охрещення Русі 79 ситуацію. Прилучення до багатств світової культури було обмежене. особливо до рабів. Поступово відбувається зміна акцентів у релігійній вірі: він перено­ ситься із зовнішнього на внутрішній світ людини. поліпшилося ставлення до бідних. 5. літера­ тури.

Криза політична зав­ жди зумовлює кризу духовну. становленням давньоруської державності. обмеження духов­ ної свободи. З часу прийняття Руссю християнства до падіння Візантії в XV ст. 2. розвит­ к у д е р ж а в н о с т і . Потенціал візантійсь­ кого цивілізуючого впливу поступово згасав. настрої бродіння. відчуженості від життя були ознаками кризи візантійської духовної еліти. а й н и з к и негативних з р у ш е н ь . що зумовило стійку тенденцію відставання від Заходу в багатьох сферах суспільного життя. Сербії та частково че­ рез грецькі книги. г о л о в н и м ч и н о м .10. Воно с п р и я л о фор­ м у в а н н ю та з м і ц н е н н ю феодальних відносин. Цивілізуючий вплив Візантії на Русь був затухаю­ чим. пропо­ відь аскетизму. Поширені в X I I I — X V ст. з р о с т а н н ю м і ж н а р о д н о г о авторитету. через с л о в ' я н с ь к у літературу з Болгарії. п р о ц е с і в та тен­ денцій. відокремленням ремесла від . тим са­ мим зумовлюючи наростання певної культурної замкне­ ності країни.80 Київська Русь т о в о ї культури в і д б у в а л о с я . р о з в и т к у к у л ь т у р и . Однак візантійська модель хрис­ т и я н с т в а з г о д о м стала п і д ґ р у н т я м не тільки позитив­ н и х . під натиском турків ця імперія не вихо­ дила із стану перманентної кризи. осмислити сучасні сус­ пільні процеси і тому залишилася відірваною від загаль­ ної течії світової суспільної думки. що перекладалися на Русі. Вона не зуміла піти далі засвоєння античної спадщини. Наслідком цього стали занепад шкільної та гальмування університетської освіти. було я в и щ е м п р о г р е с и в н и м . безу­ м о в н о . посилення впливу містицизму. О т ж е . запровадження х р и с т и я н с т в а на Р у с і . 3. Усунення на тривалий час з поля зору руської еліти цілих пластів латиномовної літератури суттєво перешкоджало проце­ сам накопичення знань та обміну інформацією. Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі Високий злет культури Київської Русі був зумовле­ ний суттєвими зрушеннями в різних сферах суспільного життя — розвитком феодальних відносин. продукую­ чи замість енергії та новаторства традиціоналізм та кон­ серватизм.

Запозичення та творче переосмислення візантій­ ських традицій. Феномен культури Київської Русі мав такі характер­ ні риси та особливості: 1. зокре­ ма. У княжу добу саме церква стає одним з найдоступніших місць задоволення естетичних потреб народу. живопису. запровадженням християнства та ін. виникненням міст. пожвавлен­ ням торгівлі. літератури. запозичується техніка цегляної та к а м ' я н о ї клад­ к и .Характерні риси та особливості розвитку культури 81 сільського господарства. побутовими сценами. повчання) та стриману стильову ма­ неру викладу. наслідуючи візантійські зраз­ ки. тобто культура водночас виступає і як о б ' є к т . ні у європейській літературі. музики. на­ давши імпульсу державотворчим та культурним проце­ сам на Русі. культура мала служити церкві. активізацією та розширенням міжнародних контактів. у літературі — релігійної проблематики. У цей період давньоруська література розвивається в межах візантійських канонів. У літературі з'являється емоційне і пристрасне «Слово про Ігорів похід» (1187) що не мало аналогів ні у візантійській. З часом почали виявлятися глибинні давньоруські основи. набувають на­ ціональних рис. Так са­ мо як православна релігія була поставлена на службу державі. що було особливо відчутно на початку християніза­ ції. Домінуючий вплив християнської релігії на розви­ ток матеріальної та духовної культури. проповіді. у я к о м у органічно синтезувалися витвори майстрів різних культурних сфер — архітекту­ ри. сприяло п о ш и р е н н ю візантійського впливу в різних сферах суспільного ж и т т я і в культурі. релігійні композиції наповнюються образа­ ми реальних людей. і як суб'єкт історичного розвитку. свідченням чо­ го є абсолютне домінування в мистецтві біблійних сюже­ тів. 2. в архітек­ турі — культових споруд. у церковному живописі започатковується процес розмиван­ ня візантійських канонів: все частіше зустрічаються світ­ ські сюжети. Церква стала своєрідним центром. переймається досвід створення фресок та м о з а ї к . які визначали жанри (житія. З XI ст. скульптури. В архі­ тектурі набуває поширення візантійський стиль зодчес­ тва. відрізняється абстрактністю і с т а т и ч н і с т ю . знань та канонів. Х р и с т и я н с т в о . а й активний самостійний фактор впливу на різні сфери жит­ тя. Нові яви­ ща та процеси в давньоруській культурі — це не тільки сумарний наслідок дії суспільних сил та чинників. І к о н о п и с . Яскравим прикладом цього є фрески Co- .

зведеної майже на 50 років раніше славнозвісної Десятинної церкви. Роль візантійського впливу на розви­ ток культури Русі була значною. а також відкриття монументальної ротондоподібної архі­ тектурної споруди. Існування на Русі дохристиянського культурного середовища — підґрунтя для створення місцевої само­ бутньої культури. 4. які давали змогу ство­ рювати монументальні споруди на основі синтезу власно­ го досвіду та архітектурних впливів сусідніх народів. у самому центрі київ­ ського дитинця переконливо свідчать про те. певну його спеціалізацію.е. чер­ нігівському різьбленні по дереву. Деякі елементи (висока культура плужного землеробства. що сформувався під впливом культур Греції і Переднього Сходу. Існування власної писемності та освіти є основною ознакою цивілізованості народу. якісно видозмінювалося під впли­ вом місцевих традицій. Ш. н. досить по­ мітно виражений у галицьких керамічних плитках. від­ родилися і розвинулися за часів Давньоруської держави. керамічне та емалеве виробництво. Ж. Саме Софійський собор є матеріальним уо­ собленням поєднання візантійського стилю і місцевих тра­ дицій. 3. з яких 23 відповідали грецькому алфаві­ ту. Лі­ тописна інформація про будову палаців княгині Ольги.82 Київська Русь фії Київської. збагаченню новими здобутками. Щ) мали слов'янське походження. поява нових куль­ турних явищ.). але не вирішальною. Виникнення і становлення Давньоруської держави сприяло помітному культурному поступу схід­ них слов'ян. Так. Він є сво­ єрідним синтезом місцевих традицій і досягнень сусідніх народів Заходу та Сходу. оскільки все візантійське в процесі «ослов'янення» твор­ чо переосмислювалося. Місцеве населення користувалося абет­ к о ю із 27 літер. київських фібулах та змійовиках. а 4 (Б. Форсоване піднесення культури. що ще в дохристиянський період слов'яни мали високий рівень ремесла. Ще у дохристиянський період східні слов'яни мали свою писемність. Значна кількість овальних куполів (бань) у кам'я­ них храмах є виявом впливу дохристиянських традицій спорудження капищ (язичницьких культових споруд). Засвідчене археологами . певні будівельні н а в и ч к и ) ч е р н я х і в с ь к о ї та з а р у б и н е ц ь к о ї с л о в ' я н с ь к и х культур (перша половина І тис. відомий скіфський «звіри­ ний стиль» прикладного мистецтва. Феномен давньоруської культури виріс не з пересад­ жених варязького або візантійського саджанця. на яких помітно позначився вплив римської цивілізації.

Вершиною історичної думки в межах літопис­ ної традиції вважається «Повість минулих літ». письменник і. Книги активно переписувалися і поширювалися на Русі (за підрахунками вчених. Безумовним вважається авторство Нестора двох житій: Бориса і Гліба та Феодосія Печерського.Характерні риси та особливості розвитку культури 8 значне поширення грамотності на Русі є безпосередній наслідком розвитку давньоруської освіти. визначається більшою художньою свободою. одного з засновників Печерського монасіи ря. яких у той час було цілком достатньо для купівлі отари овець з 40 голів. ченця Григорія. Написане піз­ ніше житіє Феодосія. томів). Вже за часії Володимира та Ярослава Мудрого шкільна освіта булл важливою сферою загальнодержавної та церковної полі тики. його правнука Миколи-Святоші. розвитку шкільництва сприяло заснування при храмах. незважаючи на їх надзвичайно високу ціну. Накопиченню знань. Про високий рівень розвитку освіти свідчить ієну юча в той період диференціація навчальних закладів: па лацова школа підвищеного типу (державний навчальнії it заклад. школа «книж ного вчення» (для підготовки священиків). Як літописець він згаду­ ється і в «Києво-Печерському патерику». світська (при ватна) школа домашнього навчання (головним чином. . волинського князя Володимира Васильковича. порічні статті були об'єднані в перший давньоруський літопис­ ний звід. створена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором у 1113 р. У 1037—1039 pp. Нестор (?—після 1111) — чернець Києво-Печерського монасти­ ря. Був пострижений за ігуме на Стефана (1074—1078) і ним же зведений у дияконський сан. за мо­ литовник для церкви в Любомлі волинський князь Во­ лодимир Василькович заплатив 8 гривень. обміну інформацією. що утримувався за рахунок князя). монасти­ рях та князівських дворах бібліотек. на якому виросла вітчизняна оригінальна літе­ ратура. Перше подає історію вбивства си­ нів Володимира Святославича їхнім зведеним братом Святопол ком Ярополчичем як одвічну боротьбу добра зі злом. Найвідомішими бу­ ли книгозбірні Ярослава Мудрого. її книж­ ковий фонд налічував щонайменше 130—140 тис. У Хлебніковському списку «Повісті минулих літ» Нестора названо автором цього твору. можливо. Воно з'явилося на Русі нап­ рикінці X — на початку XI ст. Самобутнім літературним жанром з моменту ви­ никнення було літописання. Книгописні майстерні та бібліотеки стали тим фунда­ ментом. для купецького та ремісничого міського населення). літописець. Так.

які сто­ суються вбивств. тілесних ушкоджень. перша дав­ ньоруська енциклопедія «Ізборник» (1073). містить устав Воло­ димира Мономаха. а й поступальними кроками в розвитку політичної культури. штраф за порушення юридичних норм сплачувався не потерпілому. які прийнято поділяти на три редакції — Коротку. Ці твори були не тільки апробацією різних літературних жанрів. Розширена правда. «Слово про Ігорів похід» та ін. регламентують соціальні відносини у вотчинах. що містить Правду Ярослава (правові норми. «Повчання дітям» Володимира Мономаха. До визначних оригінальних п а м ' я т о к давньоруської літератури нале­ жить «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона. Давньоруська література запропонувала два альтер­ нативні варіанти вирішення цього питання: концепцію «богоугодного володаря». образ. Друковане слово відкрило нові горизонти й у сфері правової культури. оскіль­ ки майже всі вони торкалися важливої проблеми держа­ вотворення — відносин світської та церковної влад. Цей правовий документ дійшов до нашого часу в 106 спис­ ках. які передавалися з покоління в покоління і увійшли в побут та свідомість у формі звичаїв і традицій. у XV або навіть у XVII ст. порушення права власності). питання спадкоємства. Вважається. суспільної думки. що регулюють питання боргових зобов'язань і кабальних від­ носин. У роки князю­ вання Ярослава Мудрого з'являється перше писане зве­ дення законів Київської Русі — «Руська правда».84 Київська Русь До нас дійшло майже 1500 літописних списків. скасування кровної помс­ ти. а до державної скарбниці). У стародавніх слов'ян спочатку було звичаєве усне право. що фіксувало норми поведінки. яка від­ дзеркалювала ідею верховності світської влади. Покон вірний та Урок мостникам (організація мостіння і розбудови го­ ловних торгових магістралей і доріг). в основу якої покладено ідею зверхності церковної влади (Нестор) та концепцію монар­ хічної однодержавності. . визначають діяльність судово-ад­ міністративного апарату т о щ о . Розширену та Скорочену. який суттєво розширює та диференці­ ює давньоруське законодавство: з'являються норми. що Скороче­ на правда створена на основі Розширеної у пізніші часи. що є невичерпним джерелом історичних знань. що стоїть над церквою. Найдавнішою є Коротка редак­ ція. Правду Ярославичів (поява нових акцен­ тів — чітка спрямованість законодавчих норм на захист феодального землеволодіння. крім названих правових документів.

написаних для домової церкви невідомої особи. галицька. Саме з його ім'ям де­ які фахівці пов'язують ікони «Печерської Богородиці» і «ВеликоїПа­ нагії». оскільки не згоріли під час пожежі. Поступово формуються вітчизняні архітектурні школи — київська. ) . Пантелеймона (1200) у Галичі. Олімпій) Печерський (9—1114) — давньоруський живописець. Першими вітчизняними живописцями були ченці Києво-Печерського монастиря Григорій і Аліпій (Алімпій). . Зокрема.Характерні риси та особливості розвитку культури 85 Поява писаного кодифікованого права сприяла розбу­ дові та зміцненню Давньоруської держави. «ікони писати хитр був з є л о » . у княжу добу знач­ ного поширення набуває на Русі монументальна культо­ ва архітектура. По­ чинаючи з XII ст. що мозаїчні композиції Софійського собору ви­ конані із смальти. церква с в . У церковному будівництві широко використовувалися фрески та мозаї­ ка. за свідченням Печерського Патери­ ка. дедалі чіткіше й рельєфніше виявляються місцеві особливості. Про високу майстерність руських ремісників свідчить той факт. Найвизначнішими його малярними роботами були сім ікон. Аліпій (Алімпій. вводила її сус­ пільне життя в межі правових норм. Типові риси візантійського стилю чіт­ ко простежуються в перших монументальних спорудах: Десятинній церкві в Києві (X с т . Аліпій похований у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. ювелір та лікар. що зумовило зрос­ тання правової культури населення та його цивілізова­ ності. чернець Києво-Печерського монас­ тиря. Своєрідним пере­ хідним рубежем є зведення у 1037 р. спектр якої налічує 177 кольорових відтінків на золотистому тлі. Спасо-Преображенському соборі в Чернігові (1031 — 1 0 3 6 ) . переяславсь­ ка. але невдовзі формуються місцеві традиції іконописання. Під впливом християнства нові тенденції з'явилися у сфері матеріальної культури. Спочатку ікони завозилися із Візантії та Болгарії. ч / Х р и с т и я н с т в о дало поштовх розвиткові давньорусь­ кого іконопису. в якому яскраво проступають слов'янські традиції. Василівська (1183) у Києві. Вони вважалися чудодійними. Борисоглібський собор (1128) у Чернігові. з'являються риси західноєвропейського романсь­ кого стилю. в архітектурі Русі візантійський вплив слабне. У ранній період храмобудівництва домінує візан­ тійська традиція. останній. У перебудованому вигляді із пам'яток цього періоду до нас дійшли церкви Кирилівська (1146). яка у своєму розвитку пройшла кілька етапів. Софійського собору.

будучи центрами концентрації суспільного життя. е. ГОтже. цей символ охоче карбували на своїх монетах правителі Бос1 Див. знайденій біля дніпровсь­ кого острова Шанця. . га­ лицько-волинська. сягає своїм корінням у сиву давнину. 1992. І. до н. 2. існування на Русі дохристиянського культурного середовища — підґрунтя для створення міс­ цевої культури. виконували роль не тільки політичних та економічних осередків.: Сергійчук В. де з міс­ цевих традицій та досягнень світового досвіду синтезува­ лася самобутня давньоруська культура. н.). а 1 згодом і до приватної власності . змістовно збагатитися. тридент. Одне з перших зображень тризуба на нашій території зафіксоване на кам'яній застібці періоду Трипільської культури (IV—III тис. коли лю­ дина тільки-но почала своє самоусвідомлення та само­ ствердження.. Переконливим свідченням форсованого розвитку куль­ тури є динамічне зростання кількості давньоруських міст. тобто один з про­ дуктів процесу розпаду роду та переходу до общинної. Національна символіка України. запози­ чення та творче переосмислення візантійських традицій. 5. до н. е. Деякі фахівці схильні бачити в цьому сим­ волі тавро. Походження та суть національного символу — тризуба Український національний символ тризуб. піднесення культури.86 Київська Русь Поступово відриваючись від візантійського коріння. що дало змогу розширити культурні обрії. — IV ст. — К. е. які. володимиро-суздальська та ін. — С. У V ст.. знань та канонів.11. а й стали своєрідними лабораторіями. але при цьому зберегти власну самобутність і не відірватися від живильних коренів рідної землі. поява нових куль­ турних явищ. чи триденс. Характерними ри­ сами та особливостями розвитку культури Київської Русі були: домінуючий вплив християнської релігії. феномен культури Київської Русі сформував­ ся на основі місцевих традицій під впливом умов соці­ ально-історичного буття й творчого переосмислення та засвоєння досягнень світової культури. формуються самобутні іконописні школи: київська. своєрідний знак власності.

У X — X I I I ст. Згодом князівський знак Рюри­ ковичів у вигляді літери « Ш » . різьбярстві. що на землях Центральної України тризуб був відомий як символ влади. Нині. IV Універсалу. коли тризуб знову став уособленням українсь­ кої державності. Проте з часом він передається в спадок як символ влади та знак єднання східних слов'ян. де зоб­ ражені воїни-дружинники Святослава. Перша літописна згадка про тризуб як князівський знак Київської Русі датована X ст. він використовувався лише в дворян­ ських гербах. оскільки на цей час припадає пік могутності та активної міжнародної діяльності Київської Русі. Суть цих змін полягала в ускладненні елементами плетінкової форми. геральдиці міст. коли було визнано за необхідне викорис­ тати знак князівської влади київських князів — тризуб як герб УНР. що могло бути пов'язане з ускладненням структури давньорусько­ го суспільства. що символізувало б спадкоємність держав­ ної традиції в українських землях. Архео­ логічні розвідки на Полтавщині та Київщині підтверд­ жують. Саме ці графічні зміни і зумовили своє­ рідність та оригінальність української геральдики. книжкових заставках то­ щ о . монетах. абсолютно логічним є звертання не тілі. Занепад Київської Русі призвів до тимчасової втрати тризубом ролі загальнодержавного символу. зображення тризуба було поширене на великій території — від Криму до Новгорода. ) . державним символом якої був саме тризуб. що закономірно. знак родових старійшин або племінних вождів ще задовго до Р ю р и к о в и ч і в у V I — VIII ст. Паралельно процесам посилення викорис­ тання цього знака в побуті (орнаментах тканин. Вона збереглася в бол­ гарському рукописі «Хроніка Манасії» (XIV с т . Спочатку цей знак не був офіційним гербом. тобто набуває статусу герба. тобто тризуба. писанкарстві тощо) та розширення гео­ графічних меж його вживання відбулися значні зміни в графічному зображенні тризуба. а виступав лише в ролі родового знака князів. Фактично аж до початку XX ст. Згодом його сприйняли і почали актив­ но використовувати пращури сучасних українців. з якої будували того­ часні церкви та ін. від Кавка­ зу до Франції та Швеції. зустріча­ ється на печатках. Нове життя для цього державного символу настає після проголошення Центральною Радою в січні 1918 р.- . цеглі.Походження та суть тризуба 87 порського царства. у руках яких пра­ пори увінчані тризубом. карбу­ ванні.

слова або ж виразу. що тризуб нагадує обриси птаха. що символізують державну владу. слов'янське або ж варязьке походження. Значна частина фахівців припускає. Логічним продовженням предметних гіпотез. умовне. Існує ще одна думка: тризуб — це літера « П І » . Залежно від того. Проте це не просте завдання. уо­ соблюючи норманського крука. їх умовно можна поділити на три групи — пред­ метну. графічну та філософську. Авторство цієї монограми приписують не тільки власне українцям. а й візантійцям. Нині існує понад сорок версій. що по­ я с н ю ю т ь походження тризуба. скіфам. Будучи своєрідним ключем для усієї системи української національної сим­ воліки. що цей символ — емблема. побудованим на ритмічному чергуванні та поєднанні геометричних елементів або сти­ лізованих зображень живих і неживих предметів. зображення корони. тоб­ то предметів. Цікаві варіанти розв'язання проблеми походження і . яка раніше означала цифру 3. тобто сплетіння кількох початкових лі­ тер у вигляді вензеля для позначення імені. Проте. тризуб навіть наприкінці XX ст. луком зі стрілою. Графічні гі­ потези пропонують широкий спектр варіантів пояснення походження тризуба. грекам та ін. Дехто вбачає в тризубі відтво­ рення форм верхньої частини скіпетра візантійських мо­ нархів. Бачення в зображенні тризуба конкретних рис живих і неживих предметів навколишньої дійсності лежать в основі предметних гіпотез.88 Київська Русь ки науковців. то дослідники другої групи — лише спрощене. норманським шоломом. не розкрив усіх своїх таємниць та потаємних значень. Одні науковці вбачають у цьому сим­ волі монограму. є графічні. Вва­ жається. колоском т о щ о . скіпетра скіфських царів. які п о я с н ю ю т ь поход­ ження та тлумачать суть тризуба. с о к и р о ю . прапором. тобто візерунком. вбачають у цьому знакові майже тотожне відтворення конкретних рис того чи іншого предмета. що цей орнамент міг мати візантійське. рибальським знаряддям. стилізоване зображення. що належать до першої групи. пов'язана з конкретним пред­ метом людської життєдіяльності — якорем. Інші дослідники пов'язують зображення тризуба з орна­ ментом. що має на меті з'ясувати її походження і суть. норманського сокола або голуба Святого Духа. якщо фахівці. східне. що саме автори цих версій кладуть в основу свого обґрунту­ вання. Інші дос­ лідники вважають. а й широкого загалу до витоків національ­ ної символіки.

багатобарвність світу. симетричну (дзеркальну) пра­ ву фігуру (символ негативного. у т в о р ю ю т ь спектр веселки. синій — в з а є м о д і ю ч и . Задовго до появи християн­ ської церкви він зустрічався в трипільців та інших наро­ дів. поняття або явища. довжина. лягла в основу канонізованої христи­ янської доктрини про єдність Бога-Батька. Знак Трійці (тризуба) посідає одне з перших місць серед символів світобудови. Тризуб має спільну основу (сим­ вол Вакууму-Абсолюту). Во­ ди і Життя. потроєні знаки. чи замкнуте коло. що тризуб Володимира — це символ ідеї державної влади. Абстрактна ідея Трійці. тобто нагадування про закони при­ роди з метою підвищення людської активності та відпові­ дальності за свій розвиток. Дехто припускає. висота — характеризують о б ' є м і простір світобудови. Найґрунтовнішими видаються гіпотези. Є думка. Для більшості гіпотез каменем спотикання ставала дав­ ність тризуба як символу. що тризуб це знак « Ш у » ( « Ш у к а н н я » ) . трилисники т о щ о ) . Навколишній світ побудований на взаємодії трьох елементів: три типи кварків (елементарних частинок) утворюють атоми та мо­ лекули. графічні та філософські гіпотези утворю­ ють своєрідний трикутник. що відо­ бражає рух людської думки. три напрямки виміру — ширина. а як символічне зображення ідеї. що є основою всіх фізичних тіл. земним і підземним.Походження та суть тризуба 89 суті тризуба пропонуються філософськими гіпотезами. Згідно з однією з версій тризуб є символом Життя. ліву фігуру (символ позитивно­ го батьківського полюсу). одним із графічних зображень якої і став тризуб. червоний. 59 відсотків сучасних національних гербів європей­ ських держав вміщують знаки Трійці (трикутні корони. тризубчаті вежі. що шукають витоки тризуба в триєдності світобудови. материнського полюсу) і центральну фігуру (символ дитяти). спрощене симво­ лічне зображення чи філософське узагальнення? . або ж символ-ключ до розуміння алфавітів земної писемності. За іншими версіями — символ влади над трьома світами — небесним. Предметні. Вони трактують цей знак не як дзеркальне чи стилізова­ не позначення предмета. Знання і Любові або ж Мудрості. три кольори — ж о в т и й . інші — єдність Мудрості. Досі немає однозначної від­ повіді на питання: що зумовило появу та розвиток тризу­ ба як символу — конкретний предмет. Краси і Розуму. Деякі дослідни­ ки вбачають у ньому символічне зображення Вогню. Бога-Сина та Бога-Духа Святого.

3) енергійна об'єднавча політика князів Романа Мсти- . де 1199 р. піднесення та занепад Галицько-Волинської держави Наприкінці XII — у першій половині XIII ст. Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської дер­ жави сприяла низка чинників: 1) вдале географічне положення (віддаленість від Киє­ ва послаблювала вплив центральної влади. крім того. Іншою була ситуація в південно-західній частині Ру­ сі. а згодом проти монгольського нашестя та іга. князів­ ства Середнього Подніпров'я — Київське. 2) необхідність спільної боротьби двох князівств про­ ти агресії з боку Польщі та Угорщини. Утворення. певну зміну світових торговель­ них шляхів. Монгольська навала посилила та погли­ била руйнівні процеси в цьому регіоні. Чернігово-Сіверське та Переяславське через низку обставин (нескін­ ченні князівські усобиці. активізацію нападів кочівників. Майже впродовж півтора сторіччя воно відігравало надзвичайно важливу роль у житті східних слов'ян.1. з'явилося нове державне об'єднання — Галицько-Волинське князівство. природні умо­ ви робили ці землі важкодоступними для степових кочів­ ників. відтік насе­ лення з південних районів тощо) економічно та політич­ но занепадають.3. Галицько-Волинська держава — спадкоємиця Київської Русі 3. князівство розташовувалося на перехрес­ ті стратегічно важливих торгових шляхів).

Проте галицько-волинському князю не вдалося об'єд­ нати Русь. І етап (1199—1205) — утворення та становлення. Переможні походи проти Литви та Поль­ щі помітно підняли його авторитет та посилили вплив на Русі. У 1205 р. Літописець називає його «самодержцем всея Русі». Державний розвиток Галицько-Волинського князівс­ тва відбувався в кілька етапів. консолідація сил для відпору зов­ нішнім ворогам. Роман оволодіває Києвом і стає вели­ ким князем. а близький до кордонів західних держав Галич. В остан­ ні роки життя він запропонував модель підтримки «доб­ рого порядку» на Русі. про що свідчить пропозиція Папи Рим­ с ь к о г о 1204 р. придушує опір великих бояр і об'єднує Галичину й Волинь. Центром своєї дер­ жави Роман обрав не орієнтований на Візантію Київ. Сміливий воїн. Роман стає помітною фігурою на європейській істо­ ричній сцені. що сприяло економічному зростанню та інтенсифіка­ ції торгівлі. він трагічно загинув поблизу поль- . яка загострилася в тодішній католицькій Європі. Галицько-Волинське князівство на зламі X I I — X I I I ст. таланови­ тий політик. князь веде активну зов­ нішню політику. з м е т о ю зупинити процес роздрібненості) та вибори к и ї в с ь к о г о князя (у разі смерті) шістьма найбільшими на Русі кня­ зями. Спи­ раючись на середнє і дрібне боярство та міщан. піднесення та занепад Галицько-Волинської держави 91 славича (1199—1205) та Данила Романовича Галицького (1238—1264). Планувалися припинення кня­ зівських міжусобиць. волинсь­ кий князь Роман у 1199 р. Його зміцнення на тлі прогресуючого зане­ паду князівств Середнього Подніпров'я свідчило про те. 4) існування на території князівства багатих родовищ солі. Вже 1202 р. жорстокий володар. запровадження майорату (передачі кня­ зівського столу й усіх земель старшому сину. Галицько-Волинський князь втягу­ ється в жорстоку боротьбу між Гогенштауфенами і Вельфами. Потужна торговельна артерія Буг—Дністер витісняє занепадаючий шлях «із варягів — у г р е к и » . в обмін на прийняття князем католициз­ му коронувати й о г о . Оволодівши значною частиною київської спадщини. Проте не тільки мечем здобував собі славу Роман.Утворення. що центр політичного та економічного життя поступово пересувається в західному напрямку. за розмірами своїх володінь не поступалося Священній Рим­ ській імперії.

які дійшли до безпре­ цедентного порушення норм феодального права — оголо­ шення князем боярина Володислава Кормильчича ( 1 2 1 3 — 1214). Коли полчища Батия рушили в Угорщину. Тут його чекали не тільки знач­ ні демографічні втрати. на березі ріки Калки (галицькі та волинські формування входили до коаліції руських кня­ зів). Угровеськ та і н . III етап ( 1 2 3 8 — 1 2 6 4 ) — об'єднання та піднесення. II етап (1205—1238) — тимчасовий розпад єдиної дер­ жави. ) . активна боротьба із золотоординським ігом. На початку монгольського нашестя Данила Галиць­ кого не було в князівстві: він перебував в Угорщині та Польщі. Данило знову відновлює єдність Галицько-Волинського князівст- . руїни та згарища. Данило повернувся на рідні землі. до 1219 p . Відчуваючи реальність постійної загрози із Заходу і Схо­ ду. у битві під галицьким містом Ярославом перемогу над військами Ростислава. Відновивши єдність. одруженого з дворічною поль­ с ь к о ю к н я ж н о ю Саломеєю (розпочата після цього воєн­ на окупація тривала від 1214 р. Кременець. — енергійна боротьба за відновлення державної єдності Данила Галицького. проявом я к о г о було проголошення «королем Гали­ чини та Володимирі!» п'ятирічного у г о р с ь к о г о короле­ вича Калмана (Коломана). які запросили на престол маріонеткового чернігівського княжича Ростис­ лава. зводить низку міст-замків (Данилів. Данило розг­ ромив тевтонських лицарів Добжинського ордену під Дорогочином. у якому залишає управляти свого воєводу Дмитра. яка успішно закінчилася 1238 р. а й чергове зіткнення зі свавіллям галицьких бояр. — безперервне втручання у внутрішні справи західноруських земель сусідніх держав — Угорщини та Поль­ щі. Характерними рисами державного життя у цей час були: — прогресуюче свавілля бояр. де намагався схилити феодальну верхівку цих держав до утворення антимонгольського воєнного союзу. Одержавши 1245 р.92 Галицько-Волинська держава ського містечка Завихоста під час сутички з вояками кра­ ківського князя Лешка Білого. — зростаюча монгольська загроза. ) . Зі смертю Романа розпочинається майже 30-річний період боротьби за галицький стіл. Навесні 1238 р. Незабаром він знову поширює свій вплив на Київ. Галицько-Волинське князівство набирає сили та відвойовує втрачені позиції. що вперше заяви­ ла про себе 1223 р.

По-перше. Водночас з політикою внутрішнього зміцнення кня­ зівства Данило Галицький у зовнішньополітичній сфері намагається створити антиординську коаліцію. розташовані на горбах і з кам'яними стінами. внаслідок якого князь Андрій втратив свій стіл і втік до Швеції. По-друге. У 1253 р. не витримували татари). в місті Дорогочині відбувається його коро­ нація. Намагаючись використати всі сили для боротьби проти іга. Ш л ю б дочки Данила та володимиросуздальського князя Андрія Ярославича. скріпив воєнний с о ю з двох найвпливовіших руських князів. до участі в якому закликав Поль- . у 1252 р. Ці зовнішньополітичні кро­ ки галицько-волинського князя не привели до утворен­ ня антиординської коаліції. а не на Сході. внутрішньому зміцнен­ ні та централізації князівства. Данило намагався тим самим виграти час для збирання сил та підготовки вирішального удару по золотоординцях. Активно укріплялися ста­ рі міста та зводилися фортеці нового типу. головний обов'язок князя полягав лише в наданні хану допоміжних збройних формувань під час його походів на Польщу та Литву. щоб одержати ярлик на управління землями. князь змушений їхати до Золотої Орди. Римський Папа Інокентій IV пообіцяв галицьковолинському князю реальну допомогу в боротьбі з золотоординцями та королівську корону за умови укладення унії руської православної церкви з католицькою під покровительством Папи. У тому ж 1245 р. Золота Орда завдала спустошливого превентивного удару по Володимиро-Суздальському князівству. Князь не тільки примирюється. тут не проводилися тотальні переписи населення з метою обкла­ дення даниною. піднесення та занепад Галицько Волинської держави 93 ва. Данило погоджується на ці умо­ ви. а й налагоджує союзницькі від­ носини зі своїми колишніми ворогами — Польщею. основні інтереси західних сусідів Данила були зосереджені на Заході. молодшого бра­ та Олександра Невського. як правило. Угор­ щ и н о ю та Л и т в о ю . ударів якої. відбулася реорганізація війська: було сформовано піхоту. переозброєно кінноту (особливу увагу зосереджено на важкоозброєній кінноті. У цьому ж році Папа Римський оголошує Хресто­ вий похід проти татар. Географічна від­ даленість від Орди створювала для цього сприятливі умо­ ви: сюди майже не навідувалися ханські баскаки. Скориставшись скрутним становищем Данила Галиць­ к о г о . Фор­ мально визнавши залежність від хана. За цих обставин Данило мав змогу сконцентрувати увагу на посиленні боєздатності.Утворення.

але саме в цей час литовський князь Міндовг розриває укладений 1254 р. Кременця. Данило розриває угоду з Ватиканом і вступає у відкриту збройну боротьбу із Золотою Ордою. Луцька. Случі та Тетерева. окаянним».94 Галицько-Волинська держава щу. відновилася єдність Галиць­ ко-Волинської держави під владою наступника Лева — князя Юрія І (1301 — 1 3 1 5 ) . військовий союз. Прагнучи стабільності. Данило Галицький перейшов у нас­ туп проти військ Куремси. Чехію. На зламі X I I I — X I V ст. Завдяки цьому територія Галицько-Волинської дер­ жави стала найбільшою за всю с в о ю і с т о р і ю . новий масований наступ. лихим. Наприкінці 1254 р. Не відчувши реальної допомоги з боку папської курії. поступово втрачала владу над підкореними територія- . все ж саме цей князь приєднав до своїх володінь Закарпаття та Люблінську зем­ л ю . Х о ч а він і був змушений визнати залежність від улусу Ногая. Збереглися лише оборонні споруди неприступного Холму. але це об'єднання не було тривалим. Не ма­ ючи сил для протидії. Данило Галицький під тиском ви­ мог Бурундая був змушений віддати наказ про знищення укріплень Володимира. яку роздирали внутрішні м і ж у с о б и ц і та чвари. їх роздирали внутрішньополі­ тичні негаразди. Після смерті Данила Галицького князівство знову втра­ чає свою єдність: його землі поділено між трьома нащад­ ками князя — Левом. безперервно триває протистояння з Литвою. Саме в цьому місті після серйозної хвороби 1264 р. який намагався окупувати га­ лицьке Пониззя. який було скріплено зарученами сина Данила — Шварно та дочки Міндовга. Най­ послідовніше продовжував державницьку політику бать­ ка Лев Данилович ( 1 2 6 4 — 1 3 0 1 ) . IV етап ( 1 2 6 4 — 1 3 2 3 ) — стабільність та піднесення. Це різко змінює ситуацію — протягом 1255— 1256 pp. Проте через низку при­ чин (більшість названих країн були втягнуті в боротьбу за австрійську спадщину. Змінивши слабкого Куремсу на досвідченого Бурундая. Внаслідок вдалих та рішучих дій князю вдалося відвоювати в кочівників землі вздовж Південного Бугу. Шварно укладає с о ю з Галицького князівст­ ва з Литвою. Мстиславом і Шварно. коли Золота Орда. Це був період. якого літописець називає «безбожним. помирає князь Данило. не могли вони забезпечити й кількісної переваги над військовими формуваннями монголів) пла­ ни ще одного хрестового походу так і залишилися нездій­ сненими. Орда розпочинає 1258 р. До його планів входило визволен­ ня Києва. Померанію та Сербію. Данилова та інших міст. Львова.

зростання чвар та усобиць у феодальній верхівці. Вони поділили територію князівства на сфери впливу. Період правління Юрія II став поступовим за­ непадом Галицько-Волинського князівства: посилився . главою держави було обрано 14-річного мазовецького князя Болеслава Тройденовича. піднесення та занепад Галицько-Волинськоі держави 95 ми. сина Марії. Наступниками Юрія І стали його сини — Андрій та Лев II (1315"—1323). не став маріонеткою в руках бояр. Ці союзи мали антилитовську та антиординську спрямованість. а проводив самостійну внутрішню і зовнішню політику. яка безпосередньо підпорядковувалася Вселен­ ському патріархові в Константинополі. що призвело до посилення по­ літичного впливу галицького боярства. але правили спільно. Угорщини та Лит­ ви. Лише 1325 p . дочки Юрія І Львовича. схильний до компромісів князь змушений був повернути зміцнілій Польській державі люблінську зем­ лю. Юрій І був « л ю д и н о ю с п р и т н о ю і ш л я х е т н о ю . Під час його правління Русь користувалася бла­ гами миру і величезного д о б р о б у т у » . під­ неслася торгівля. Романовичі проводили активну зовнішню політику: налагодили со­ юзницькі відносини з Польською державою та Тевтонсь­ ким орденом. внаслідок компромісу між місце­ вим боярством і правителями Польщі.Утворення. Про це свідчить встановлення 1303 р. який прийняв православ'я та ім'я Юрія II Болеслава. дуумвіратом. і тому розпаду єдиної держави не відбулося. які не мали дітей. Про­ те апогей свого розвитку Галицько-Волинська держава вже пройшла. його міжнародний авторитет та вплив зростали. За словами поль­ ського середньовічного історика Яна Длугоша. Май­ же два роки галицько-волинський трон залишався без пра­ вителя. За період правління Юрія І стабілізувався суспільний розвиток. як і Дани­ ло. Трагічно для них за­ кінчилася і боротьба з Ордою: 1323 р. зріс економічний добробут. V етап ( 1 3 2 3 — 1 3 4 0 ) — поступовий занепад. у битві з військами хана Узбека молоді князі загинули. увірвала пряму лі­ нію династії Романовичів. щедрою до духов­ них осіб. І хоча ми­ ролюбний. Однак братам не вдалося ефек­ тивно протидіяти експансії Литви — Дорогочинську та Берестейську землі було втрачено. втручання іноземних дер­ жав у внутрішні справи галицько-волинських земель. прийняв королівський титул і назвав себе «королем Русі та князем В о л о д и м и р и » . . окремої Галицької мит­ рополії. Загибель Андрія та Лева II. Юрію вдалося скористатися цією сприятливою обста­ виною для зміцнення власних позицій. Юний князь. Він. розквітли міста.

— модернізувало давньоруську державну організацію. Юрія II Болеслава було отруєно. — продовжило славні дипломатичні традиції Київсь­ кої Русі. .96 Галицько-Волинська держава ординський вплив. Галицько-Волинське князівство відіграло надзвичайно важ­ ливу роль в історії українського народу: — зберегло від завоювання та асиміляції південну та західну гілки східного слов'янства. Після цієї події зберегти єдність колись могутнього Галицько-Волинського князівства вже не вдалося. міста дедалі більше контролюва­ лися іноземними купцями та ремісниками. Внаслідок боярської змови у квітні 1340 р. місцеве насе­ лення наверталося до католицизму. сприяло їхній консо­ лідації та усвідомленню власної самобутності. Роль Галицько-Волинського князівства в історії української державності Будучи безпосереднім спадкоємцем Київської Русі. а й для активних насильницьких дій. 3. Волинь — під Литвою. ще 100 років після встановлення золотоордин­ ського іга представляло східнослов'янську державність на міжнародній арені. — стало новим після занепаду Києва центром полі­ тичного та економічного життя. Буковина — у складі Молдавського князівства. безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю. сприяло поступовому подоланню однобічного візантійсь­ кого впливу. її землі опинилися під владою чужоземців: Галичина — під Польщею. національна знать відійшла від адміністративної влади. — розширило сферу дії західноєвропейської культури.2. Масове невдоволення народу політикою Юрія II дало підставу боярам не тільки для антикнязівської агітації. Протя­ гом короткого часу держава занепала та розчленувалася.

1. Через це частина істориків період існування Великого князівства Литовського до Люблінської унії 1569 р. Українські землі у складі Литви та Польщі 4. Яскравим виявом зміцнення литовських позицій у цьому регіоні ста­ ло те.4. що після раптової смерті Юрія II Болеслава на кня­ жому столі Волині закріпився син Гедиміна Любарт. Головним об'єк­ том тоді стали західноруські (білоруські) землі. Внас­ лідок польсько-угорсько-литовського протистояння в бо4 . І етап (1340—1362) — «оксамитове» литовське проник­ нення. то інша тенденція. у межах яких до­ мінувала то одна. вважає часом існування Литовсько-Руської держави. що час перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського мав над­ звичайно важливу особливість: він складався з неоднако­ вих за тривалістю та змістом періодів. У часи наступника Міндовга — Гедиміна (1316—1341) — поча­ лося включення до складу Литовського князівства пів­ денно-західних руських (українських) земель. а решта переко­ нана. який номінально вважався і галицько-волинським князем. що цієї доби йшов процес перетворення українсь­ ких земель на литовську провінцію. Литовське князівство розпочало своє проникнення на Русь ще за часів Міндовга (1230—1263). Така розбіжність пог­ лядів пов'язана з тим. Приєднання українських земель до Великого князівства Литовського Перервана традиція літописання зумовила низку бі­ лих плям в історії польсько-литовської доби.

98 Українські землі у складі Литви та Польщі ротьбі за галицько-волинську спадщину Польща отримує Галичину. рівноправними суб'єктами якої виступали зем­ лі Київщини. 1991. — С. тут розпо­ чинається хвиля міжусобиць. зоставалася тільки назва: Велике 1 Субтельний О. Н. Місцеве насе­ лення або зберігало нейтралітет і не чинило опору. литовці активно починають новий етап проник­ нення в землі колишньої Київської Русі. або ж підтримувало утвердження литовського правління. Сині Води (при­ тока Південного Бугу) до сфери литовського впливу по­ трапило і Поділля. включенням. Волині та Поділля. Збереглася стара система управління. . Наступник Ге­ диміна Ольгерд (1345—1377) чітко формулює основне зав­ дання: «Вся Русь просто мусить належати литовцям» іґІВитіснення татарських ханів сприяло поступовій інкорпо­ рації (включенню) Чернігово-Сіверщини.. Субтельний назвав процес збирання українських земель Литвою «проник­ 1 ненням. Орда розпадається на дві частини з кордоном по Волзі). ніж татарська. яке витісняло золотоординське. II етап (1362—1385) — «ослов'янення» литовських пра­ вителів/Майже до кінця X I V ст. Литовська влада була м'якш о ю . пов­ ноцінними. Яковенко зазначає: «Витворений без помітних завойовницьких зу­ силь новий державний організм являв с о б о ю вельми не­ ординарний с у б ' є к т історії — державу. толерантнішою. у золотоординській столиці Сараї змінюється сім ханів. Скориставшись у 50-х роках X I V ст. а 1362 р. протягом 1359—1361 pp. с х о ж о ї на завоювання монголів. Пе­ реяславщини до складу Литовської держави. приєднанням» . Литва — Волинь. — К. слабкістю Золо­ тої Орди (після смерті хана Джанібека 1357 р. Чернігово-Сіверщини. У зв'язку з цим відомий історик О. Дії литовців на теренах України не мали характеру експансії. Оцінюючи ситуацію в Литовсь­ кій державі. над татарами на березі р. у якій лише руська князівська династія Рюриковичів поступилася місцем ли­ товській Гедиміновичів. На приєднаних до Литви землях руські князі зберігали свою автономність. Після пе­ ремоги 1362 р. яка утворилася після 1362 p . 72. Збройне про­ тистояння в боротьбі за українські землі відбувалося пе­ реважно між литовцями та іншими чужинцями — пре­ тендентами на спадщину Київської Русі. . Україна: історія. по суті. Київщини. Велике князівство Ли­ товське було своєрідною федерацією земель-князівств. у якій від народузавойовника.

Події розгорнулися інакше. будуван­ ня фортець. а нового не впроваджу­ вати». литовські правителі. було укладено Кревську унію. Затиснута між Тевтонським орде­ ном та М о с к о в с ь к и м князівством. свід­ чать факти: розширення сфери впливу руського право­ слав'я на терени Литовської держави. форму­ вання структури князівської адміністрації т о щ о . ^ к о в е н к о Н . Починаючи з правління Ягайла ( 1 3 7 7 — 1 3 9 2 ) у Литовській державі дедалі більше набирають силу тен­ денції централізму. Така ситуація певною мірою нагадувала прихід варя­ гів на Русь. до Корони Польсь­ кої». наслідком якого стала асиміляція. . Литва отримала на­ прикінці XIV ст. одружу­ ючись з Ядвігою. визнання русь­ кої мови офіційною державною мовою. отримував титул короля Польщі й зо­ бов'язувався окатоличити литовців та «навік приєднати всі свої землі. — К.. Нарис історії У к р а ї н и з н а й д а в н і ш и х часів д о к і н ц я X V I I I ст. У 1385 р.: навчальний посібник. яка докорінно змінює станови­ ще південно-західних руських земель. від ослабленої Польщі пропозицію: шля­ х о м династичного шлюбу польської королеви Ядвіги та литовського князя Ягайла об'єднати сили двох держав. запозичення ли­ товцями руського досвіду військової організації. Про започаткування аналогічного процесу — «ослов'янення» литовських правителів у другій половині X I V ст. Офіційний титул литовського князя розпочинався словами: «Великий князь Литовський і Р у с ь к и й » .Приєднання до Великого князівства Литовського 99 князівство Литовське. тобто білоруси та українці» . 1 9 9 7 . а 1385 р. — С. Проте литовці не стали другими варягами. с у т т ю я к о ї була інкорпорація Великого князівства Литовського до скла­ ду Польської держави. литовські та руські. 9 1 . послідовно дотримувалися правила: «Старого не змінювати. намагаючись втримати під своїм контролем інкорпоровані землі. За умовами унії Ягайло. розчинен­ ня їх у потужному слов'янському етнічному масиві. Фактично ж майже 9 0 % населен­ 1 ня становили русини. між Литвою та Польщею укладено Кревську унію. Ство­ рюється ілюзія продовження давньоруської державності. Процес асимі­ ляції завойовників не завершився. утвердження «Русь­ кої правди» державною правовою основою. Оскільки власне литовські етнографічні землі в цей час становили лише десяту частину новоствореної держа­ ви. налагодження податкової системи. III етап ( 1 3 8 5 — 1 4 8 0 ) — втрата українськими земля­ ми залишків автономії.

Брацлаві. По­ дальше зближення та блокування польської та литовсь­ кої шляхти поступово зміщувало акценти визвольної бо­ ротьби в українських землях: поряд з антипольським на­ ростає антилитовський рух. Водночас воєнний потенціал князівства був ще з н а ч н и м . був визнаний довічним правителем Л и т о в с ь к о г о князівст­ ва. Намагаючись прово­ дити гнучку внутрішню політику. Поступальний рух на схід було припинено. я к у очолив князь Вітовт ( 1 3 9 2 — 1 4 3 0 ) . участь православних у державному управлінні обмежувалася. Новгород-Сіверського. Відповідно до цього документа католики могли брати участь у великокняжій раді. Подільсько­ го. а землі стали звичайними про­ вінціями Литви. максимально централізувати управ­ ління. Вітовт незабаром переходить до ліквідації пів­ денно-західних р у с ь к и х удільних к н я з і в с т в — Волин­ с ь к о г о . він 1392 р. Вітовт п о с т і й н о розбудову­ вав с и с т е м у о п о р н и х укріплень у Барі. : під Грюнвальдом. у Городлі стала свідченням зростаючої дискримінації православного на­ селення. Внаслідок цього п о с и л ю є т ь с я соціаль­ ний гніт і зводиться нанівець к о л и ш н я автономія укра­ ї н с ь к и х земель. IV етап (1480—1569) — посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром «збирання земель Русі». литовська верхівка спершу іде на відновлення Київського та Волинського удільних князівств. Підтриманий з б р о є ю л и т о в с ь к и х феодалів та р у с ь к и х удільних князів. Розширенню сфе­ ри впливу католицизму сприяли роздача католицькій цер­ кві українських земель. Звенигороді. на Волині та Київщині. заснування католицьких єпис­ копських кафедр у Кам'янці-Подільському та Луцьку. В и н о ш у ю ч и плани « в е л и к о г о княжін­ ня на всій Р у с ь к і й з е м л і » . У цих землях починають управляти великокнязів­ с ь к і н а м і с н и к и . в 1399 р. Намагаючись зміцнити внутрішню політичну єдність власної держави.100 Українські землі у складі Л и т в и та Польщі Така відверто пропольська політика зумовила швид­ ку появу л и т о в с ь к о . К и ї в с ь к о г о . про щ о с в і д ч и т ь перемога о б ' є д н а н и х сил с л о в ' я н і литовців над Тевтонським орденом 1410 р. у битві з татарами на Ворсклі загинули найкращі військові формування Литви та Р у с і . але протягом короткого часу ( 1 4 5 2 — 1471) навіть ці залишки автономії українських земель були остаточно ліквідовані. Ж в а н ц і . Проте ці плани так і не вдалося реалізувати. « Нова польсько-литовська унія 1413 р.р у с ь к о ї о п о з и ц і ї . що вилився в народні висту­ пи 1440 р. . Черкасах та і н ш и х м і с т а х .

1507 р. Польща і Литва 1569 р. що саме цар і є справжнім «государем усієї Р у с і » . а з 1480 р. органічно сприймати його традиції та досвід. Після укладення Кревської унії (1385) українські землі остаточно втрачають залишки автономії. розпочалося м ' я к е . Отже. в організації змов і повстань (1481 р. 1 5 0 7 — 1508. але до­ сить активне литовське проникнення у землі к о л и ш н ь о ї Київської Русі. У се­ редині XIV ст. релігій­ ної дискримінації. воно трансформувалося в єдину централізовану Російську державу. Бєльського та Гольшанськ о г о з метою вбивства короля Казимира. укладають Люблінську унію. потрапляють в епіцентр московсь­ ко-литовського протистояння. и земли. Під час невщухаючої боротьби ро­ сійська сторона неухильно намагалася довести. Після утворення Речі Пос- . и волости. антилитовське повстання князя М. Початок XVI ст. характеризується загостренням мос­ ковсько-литовського протистояння. Консолідуючи навколо себе навколиш­ ні землі. загрози ополячення та окатоличення в умовах ліквідації залишків автономії в українських землях помітно п о ш и р ю ю т ь с я проросійські настрої. У цей час Литва намагалася толерантно ставитись до місцевого населення. и води король за собою д е р ж и т » . З поваленням 1480 р. Утворюється нова держа­ ва — Річ Посполита. Глинського на Київщині та Поліссі). Воротинські. втечах та переселенні селян до Р о с і й с ь к о ї держави та ін. Новосильські. Вже 1489 р. Одоєвські. За цих обста­ вин під впливом зростаючого соціального гніту. ординського іга Москва дедалі гучніше та активніше заявляє про себе як про центр «збирання земель Р у с і » . Іван III вперше зауважує великому князю литовському та коро­ лю польському Казимиру: «Наши города. Намагаючись максимально сконцентрувати сили про­ ти с в о ї х з о в н і ш н і х в о р о г і в . Війни та збройні су­ тички тривали майже безперервно — 1500—1503. Шемячич). « о к с а м и т о в е » . Бєлєвські. невдала змова Олельковича. 1512—1522 pp. перебування українських земель у складі Вели­ кого князівства Литовського тривало декілька віків. З цього моменту українські землі опиняються у складі Польщі. Це виявляється в добровільному переході під владу Москви деяких князів зі своїми володіннями (Чернігово-Сіверські князі. Починається якісно новий етап їхнього розвитку.Приєднання до Великого князівства Литовського 101 Остаточна втрата українськими землями у складі Литви автономних прав у часі збіглася з піднесенням Москов­ ського князівства.

на чолі якого стояв князь литовського походження Любарт (Дмитро) Гедемінович і олігархічна боярська авто­ номна республіка у Галичині.102 Українські землі у складі Литви та Польщі политої (1569) вони стають частиною Польщі. а й. У 1366 р. Експансія здійснювалася під прикриттям гас­ ла захисту католиків Галичини. Угорщини та Литви за спад­ щ и н у Галицько-Волинського князівства. галицько-волинський князь Юрій II Болеслав. лідером якої був «управи­ тель і староста Руської землі» Дмитро Дедько.2. а той — формальне верховенство польського короля. 4. польська держава під- . Смерть 1344 р. Ідеологічним підґрунтям вторгнення стало поширення католицизму на Схід. на чолі якого став боярин Дмитро Дедько. Повстанці не тіль­ ки визволили власні землі. На деякий час на теренах колишнього Галицько-Волинського кня­ зівства виникли два державних утворення: Волинське кня­ зівство. що приз­ водить до ополячення та о к а т о л и ч е н н я у к р а ї н с ь к о г о люду. після тривалого збройного протистояння. а завойовницький напад називав хрестовим п о х о д о м про­ ти язичників-литовців та схизматиків-православних. запросивши на допомогу татар. У відповідь на такі зухва­ лі дії поляків місцеве населення підняло повстання. польсь­ кий король Казимир НІ готував розширення агресії з ме­ тою оволодіння землями краю. д р у г у ш и р о к о м а с ш т а б н у експансію в українські землі. через яку загинув у квітні 1340 р. Польська експансія на українські землі наприкінці XIV — в середині XVI ст. під час якого Польщу підтримувала Угорщина. Уклавши мир з хрестоносцями. стала сво­ єрідним сигналом до нового вторгнення Польщі в україн­ ські землі. Захопивши Львів та по­ грабувавши княжий палац на Високому Замку. спустошили територію Польщі аж до Вісли. домігшись нейтралітету Золотої Орди. Боярська змова. Дмитра Дедька стала приводом для активізації боротьби Польщі. а Лит­ ву — місцеве українське населення. саме тому король проголосив себе « щ и т о м х р и с т и я н с т в а » . Про­ тистояння закінчилося компромісом: Казимир III був зму­ шений визнати Дедька правителем Галичини. Ка­ зимир III розпочав 1349 р.

Розпочинаються ополячення та окатоличення. Опозицію очолив литовський князь Вітовт. у тому числі українські. Внаслідок експансії до коронних польських земель було доточено 2 майже 52 тис. він підписує договір. всі привілеї та права надаються винятково польській шляхті та католицькому населенню.5 раза. Черговий історичний поворот у долі Галичини стався 1370 p . витіснити православ'я шляхом утвердження католицизму. українські землі після смерті Ві­ товта не мали переходити під владу польського короля.Польська експансія на українські землі 103 порядкувала собі Галичину і частину Волині. Латина стає офіційною мовою. не бажаючи розриву польсько-литовсь­ кої унії. У 1413 р. Городлі між польським королем Ягайлом і великим князем литовським Вітовтом було укладено Городельську у н і ю . Згідно з нею Польща змушена була визнати право на існування політично самостійного Великого кня­ зівства Литовського. Польське проникнення в українські землі кардиналь­ но відрізнялося від литовського: польський уряд з само­ го початку утвердження в цьому регіоні намагався зро­ бити його своєю провінцією. нав'язати польське право та адміністративну систему. Проте Польща . довелося дати клятву на вірність Ягайлові. Участь у переможній битві під Грюнвальдом суттєво укріпила політичні позиції Великого князівства Литов­ с ь к о г о . в м. проте активний опір литовської. української та білоруської знаті зашкодив вті­ ленню цього задуму. після смерті Вітовта мусили повернутись Ягайлові. Польща. відповідно до якого великокняжа вла­ да в Литві та землі. У 1401 р. Кревська унія стала першою спробою Польщі погли­ нути Велике князівство Литовське. який давав змогу отримати рівний з поляками правовий статус. але і йому після нищівної поразки від татар 1399 р. що збіль­ шило територію Польщі майже в 1. Однак після укладення Кревської унії (1385) Польща знову наби­ рає силу і 1387 р. коли після смерті Казимира внаслідок династич­ ної угоди цей край перейшов під владу Угорщини. км із населенням 200 тис. а за­ лишалися у складі Литовської держави. осіб. На галицьких землях утворюється Руське воєводство. як це свого часу передбачалось Віденською у н і є ю . пішла на певні поступки Литві. що викликало опір та проти­ дію місцевого населення. яке згодом перетворилося на провінцію Польського королівст­ ва. Ці обставини підштовхнули частину галиць­ ких бояр до прийняття католицизму. . остаточно приєднує Галичину до своїх володінь.

оскільки в основу свого курсу поляки . в руських провінціях було запроваджено польське право. обіймати державні посади. відповідно до умов якого західне Поділля відходило до Польщі. вона лише змінила тактичну лінію. посилюється вплив Поль­ щі та прогресує занепад Литви. коли на князівський трон у Литві сів Свидригайло. нав'язано польський адміністративний апарат.104 Українські землі у складі Литви та Польщі не відмовлялася від поглинання Великого князівства Ли­ т о в с ь к о г о . Отже. суттєво відрізнялося від литовського. Отже. за­ бивши два клини — між православними та католицьки­ ми феодалами. Після смерті Вітовта. Завоювання суп­ роводжувалося активною полонізацією: у Галичині було утворено три воєводства — Руське. унія. Бєлзьке та Подільсь­ ке. Тривале протистояння з Московським царством. З 1434 р. Драматичні й гострі польсько-литовсь­ кі переговори закінчилися 1569 р. спричинила в українських землях глибокий розкол. Чергове польсько-литовсь­ ке протистояння закінчилося перемир'ям. Литовські феодали-католики на противагу православним отримали пра­ во повністю розпоряджатися своїми земельними воло­ діннями (до цього їхнє землеволодіння мало умовний характер). із середини — через литовську еліту. Ягайло з великим польським військом рушив 1431 р. Багато­ річні намагання через зовнішній тиск розширити сферу польського впливу на литовські території поступилися місцем спробі вирішити цю проблему іншим с п о с о б о м . яка об'єднала Польську держа­ ву і Велике князівство Литовське в єдине ціле — Річ Посполиту. невщухаюча боротьба за великокнязівський престол поста­ вили Велике князівство Литовське на межу катастрофи. створено шляхетське самоуправління. розгор­ таються процеси централізації. Намагаючись її уникнути. посилила соціальний та національно-релігійний гніт. польське проникнення в українські землі нап­ рикінці X I V — в середині XVI ст. між православними народними масами й окатоличеною знаттю Великого князівства Литовсько­ г о . литовці звернулися по допо­ могу до П о л ь щ і . спустошливі напади татар. а схід­ не — залишалося під контролем Литви. У другій половині XV — на початку XVI ст. на Волинь з метою максимального про­ никнення в українські землі. Саме тому однією з умов Городельської унії було зрівняння в правах шлях­ ти католицького віросповідання Королівства Польсько­ го та Великого князівства Л и т о в с ь к о г о . к о м п р о м і с о м — укла­ денням Люблінської унії.

До того ж польська провідна верства мала ширші права. а не місцевої адміністрації). підлягала юрисдикції місцевих великокнязівсь­ ких намісників — воєвод та старост. Вона концентрувала у своїх руках (порівняно з магнатами) менші економічні важелі (землі та робочу силу). раз по раз потерпа­ ла від «наїздів» магнатів на маєтки дрібних та середніх землевласників.Люблінська унія 105 одразу поклали тотальну католизацію. то в українських зем­ лях. я к щ о у Польщі ще наприкінці XIV — на початку XV ст. у січні 1569 р. в межах привілейованої верстви було ліквідовано різни­ цю між ступенями шляхетства.3. то в Польщі утримання війська оплачував король за рахунок чверті доходів від власної маєтності. еліта поляризувалася. У різ­ них країнах ці процеси мали свої особливості. підскарбій та ін. На іншому полюсі перебувала значна група середніх та дрібних землевласників — шляхта. посилення процесу прикріплення селян до землі сприяли форму­ ванню та зростанню панівної феодальної верстви. знекровлена Лівонською війною (1558—1583) . які входили до складу Литовської держави. Різ­ ниця справді була с у т т є в о ю . гетьман. полонізацію і ко­ лонізацію краю. Я к щ о українська (як і ли­ товська та білоруська) шляхта мусила не тільки сплачу­ вати податки на утримання війська (серебщину). Так. Так.) та юридични­ ми (підлягання суду безпосередньо великого князя. Неоднорідність української еліти в Литовській держа­ ві суттєво вплинула на розвиток історичних подій. чим запрограмували загострення релі­ гійних. Саме тому українська шляхта Литовсь­ кої держави із заздрістю дивилася на польську. внутрішню однорідність. що володіла широки­ ми правами та привілеями: економічними (величезні під­ владні території та значні резерви робочої сили). полі­ тичними (можливість обіймати найвищі державні поса­ ди — канцлер. Люблінська унія Р о з в и т о к феодального землеволодіння. соціальних та етнічних відносин. На одному полюсі — невеличка група крупних землевласників-магнатів. 4. а й від­ бувати військову службу в загальношляхетському опол­ ченні ( « п о с п о л и т о м у р у ш е н н і » ) . яка ста­ ла для неї омріяним ідеалом «шляхетської р і в н о с т і » . політичну незалежність.

сприятиме процвітанню конкурентної польської про­ відної верстви. Під т и с к о м обставин ці магна­ ти змушені були погодитися з у н і є ю . Литва змушена була піти на участь у спільному польсько-литовському сеймі. звужуватиме спектр приві­ леїв. а правовою о с н о в о ю — Литовський статут. о б м е ж е н н я всевладдя власних магнатів. було укладено польсько-ли­ товську у н і ю . Литовська делегація повернулась у сейм. після місяч­ них переговорів вони таємно залишили Люблін. Чорторийський. отримання ш и р о к и х прав. г р о ш і . герб. 1 липня 1569 р. литовське кня­ зівство частково зберігало ознаки своєї колишньої дер­ жавності — печатку. Во­ лині. Литовське князівство мало інкорпоруватися до скла­ ду Польської держави. коли всі українські землі опинилися поза державними кордона­ ми Литви. Згідно з польським проектом унії. якими користува­ лася польська еліта. Знаючи. фінанси. литовські. відчуваючи власну силу. Київщини та Брацлавщини від Литви і включен­ ня їх до складу П о л ь щ і . сенат. але у своїй заяві зазначили: « . Урядовою залишалася руська мова. який мав винести остаточне рішення щодо включення Литовської держави до складу Польщі. Навпаки. яка бажала припинення п о с т і й н и х при­ кордонних к о н ф л і к т і в . Водночас піднімалося питання навіть про початок в о є н н и х дій проти Литви із залу­ ченням до них татарських формувань. з . Корецьк и й . Каменем спотикання стали при­ вілеї та православна віра. Вишневецький. м и приєднуємось як вільні і свобідні. Проте Польща не розгубилася після такого демар­ шу л и т о в с ь к о ї с т о р о н и . К. адміністрацію та вій­ с ь к о . . намагалися саботува­ ти це рішення. що укладення такої унії обмежуватиме їхнє всевладдя. які брали участь у переговорах. українські та білоруські магна­ ти. Острозький. яка юридично закріпила появу нової дер­ жави — Речі Посполитої. а в Литві залишалася власна адмі­ ністрація та судочинство. . Б. Незважаючи на польський тиск. вона переходить у наступ. на чолі якої мусив стояти один володар і спільний сейм. п о л ь с ь к и й король терміново видає кілька універсалів про відокремлення П і д л я ш ш я . Спираючись на укра­ їнську ш л я х т у .106 Українські землі у складі Литви та Польщі з Московською державою. єдиними для новоствореної держави мали бути сейм. К. А щоб остаточно з+рвати сейм. Згідно з у н і є ю обирався спіль­ ний король. Польська та литовська шляхта отримувала право володіти землями в будь-якій частині держави. Найдовше виступали проти унії чотири українські маг­ нати — О.

враховуючи. за порівняно невисоку ц і н у (урівняння в пра­ вах з польською шляхтою. До того ж у сере­ дині XVI ст. просимо. і слід сприй­ мати відокремлення 1449 р. стала початком розпаду Золотої Орди. крім того. а й сприяла переходу Во­ лині. економічних утисків. Укладення Люблінської унії в і д к р и л о новий етап у житті українських земель.4. « щ о ми різних релі­ гій. Того часу ще не чітко виявили себе ті тенденції. від З о л о т о ї Орди кримських татар і утворення ними своєї держави — Кримського хан­ ства з правлячою династією Гіреїдів. але д л я української еліти можливості вибору надзвичайно з в у з и л и с я : порівняно де­ мократична. о б м е ж е н і с т ь королівської вла­ ди. 4. збереження руської м о в и в офіційному діло­ водстві) українська шляхта всупереч українським магна­ там не тільки не противилася. гарантування свободи віро­ сповідання. Основну роль у цьому п р о ц е с і відігравали егої­ стичні вузькостанові інтереси. п р о г р е с у ю ч о ї втрати на­ ціональних традицій та культури. на тлі кривавих релігійних протистоянь в Англії. Нескінченні чвари та суперечки с у т т є в о ослабили цент­ ральну владу. Німеччині та Франції. Українську ш л я х т у приваблювали в польській моделі державності гарантовані політичні сво­ боди та станові привілеї. Польща. зберігаюча громадянський мир та внутрішню єдність. Київщини. але слабіюча Литва.Утворення Кримського ханства та його експансія 107 тим. щоб нас через те не п о н и ж у в а л и і до іншої релігії не примушували». . щоб ми не були понижені в н а ш и х шляхетських п о ч е с т я х » . але жорстко централізована Московська держава і відносно стабільна. відносна релігійна толерантність. ж а х і в інквізиції в Іспанії та трагедій опричини у Росії в н у т р і ш н є становище в Поль­ щі було стабільнішим. посилили відцентрові тенденції в Орді. Утворення Кримського ханства та його експансія на українські землі Середина XIV ст. Брацлавщини та П і д л я ш ш я під владу Польщі. набираюча силу. етап з г о р т а н н я політичного ж и т т я . Отже. У контексті цих подій та процесів. які згодом призвели до кризи польської державності. о ч е в и д н о .

Маючи у своєму розпорядженні численну армію (на початку X V I с т . у складі якої перебували тоді українські території. польсько-литовська держава. навіть найр о д ю ч і ш у . що навіть на початку XVI ст. що з 1475 р. Крім того. Залучення до захисту південних кордонів шляхетського ополчення та магнатських надвірних загонів також не давало бажано­ го результату. так і зма­ гання місцевої знаті з централізмом. задовольняючись тим. уособленням я к о г о був хан. Зухвалим грабункам сприяло і те. Наприкінці X I V — на початку XV ст. які поверталися додому з награбованим і за викуп віддавали полонених і добро справжнім власникам. . як правило. ні п р о ж и т к о в о г о мінімуму місцевому населенню. в її основі лежало кочове скотарство і примітивне землеробство. вона налічувала 100 т и с . Пос­ тійна боротьба за владу. вони не обробляють. скільки потурала їм. Кримське ханство роби­ ло постійні набіги на сусідні землі. ханство стало васалом Ту­ рецької імперії й завжди відчувало підтримку могутнього сюзерена. яке було своєрідним плацдармом для розгортання експансії у глиб українських та російсь­ ких земель. економі­ ка К р и м с ь к о г о ханства розвивалась екстенсивним шля­ х о м . озброєних вершників). тобто травою для годування х у д о б и » . Така тактика не стільки бло­ кувала татарські напади. вступали у бій лише з тими татарськими загонами. При­ кордонні фортифікаційні споруди були в запустінні. Українські землі були одним з основних о б ' є к т і в та­ тарських набігів. осіб і не могло ефективно протидіяти мобільній та численній татарській кінноті. а навіть ускладнювало ситуацію. що не забезпечувало ні потреб держави. що вона сама їм приносить. була невзмозі надійно захистити свої південні кордони. суттєво дестабілізувала ситуацію в країні. Вирі­ шували свої внутрішні проблеми кримські хани шля­ хом зовнішньої експансії. в основі якої лежало як протис­ тояння претендентів на кримський престол. Один із сучасників так о п и с у є харак­ тер татарського землекористування: «Землю. і в економічному плані. Насамперед це зумовлено розташуван­ ням Кримського ханства. не заважали набігам. ці фор­ мування.108 Українські землі у складі Литви та Польщі Новостворена кримсько-татарська державність була слабкою і в політичному. наймане військо налі­ чувало лише 4 тис. гар­ нізони укріплених замків слабкі. Достатньо сказати. Не сприяло зміцненню держави і становище в економічній сфері. крим­ ські татари не знали осілого землеробства і вели кочо­ вий спосіб ж и т т я .

але це зовсім не заважало його суперникам у боротьбі за владу час від часу робити набіги на Галичину. до складу яких входили й українські землі. татарська експансія розширю­ ється і набуває рис систематичності. Це було зумовлено тим.Утворення Кримського ханства та його експансія 109 У 1448 p. Причиною цього став розрив Менглі-Гіреєм. з моменту виникнення Кримського ханства укра­ їнські землі стали для нього головним о б ' є к т о м експан­ сії. нездатність поль­ сько-литовської держави захистити свої південні кордо­ ни. Засновник Кримсь­ кого ханства Хаджи-Гірей певний час був союзником Лит­ ви і тому не прагнув агресії на литовські володіння. пограбування. Татарська агресія принесла з собою величезні руйнації. Оскільки вона здійснювалась цілеспрямовано і регуляр­ но (від 1450 до 1556 року татари зробили 86 великих грабіжницьких походів на українські землі). яка своїми по­ ходами загрожувала ж и т т є д і я л ь н о с т і українських зе­ мель. татари Великої Орди вперше вторглися на землі Поділля. підтримка Турецької імперії. Отже. Ці та інші чинники наприкінці XV — початку XVI ст. сином і спадкоємцем Хаджи-Гірея. виникла сер­ йозна загроза не тільки суспільному ж и т т ю . ні прожиткового мінімуму місцевому на­ селенню. перетворили Кримське ханство на силу. На початку 80-х років XV ст. кримський хан спустошив та пограбу­ вав Київ. що підштовхувало правлячу верхівку вирішу­ вати внутрішні проблеми країни за рахунок зовнішньої активності — союзів з тією чи і н ш о ю державою та гра­ біжницьких набігів на сусідні землі. що фактично відкрило всі шлюзи для грабіжницьких нападів татар на українські землі. пожежі. підтримуючи претендента на титул Вели­ кого литовського князя Михайла. існування числен­ ної армії. Сприяли експансії також географічне положення ханства. вбивства. а й самому існуванню українського народу. Волинь та Поділля.. союзу з литовським князем. Вже 1482 р. захоплення міс­ цевого населення в полон з метою продажу в рабство. що економіка ханства розви­ валася на екстенсивній основі і не могла забезпечити ні потреб держави. .

крупними землевласниками були понад сто магнатських родин. Константинополя держави. За польсько-литовської доби відбулися помітні якісні з р у ш е н н я . Цей про­ цес був досить динамічним: так. На ярмарках у Львові. зростаючі масштаби експорту гостро поставили питання про земельну власність. Спочатку в Західній Європі п і д в и щ у ю т ь с я ціни на х у д о б у . а й боярського. що були традиційними споживачами візантійського зерна (Італія. зрос­ тання попиту на продукти скотарства й землеробства зу­ мовили. Л у ц ь к у та і н ш и х містах волів продавали т и с я ч а м и . з ' я в и л и с я нові явища в економічній сфері. а також тисячі шляхтичів. — б о б р і в н и ц т в о . Е в о л ю ц і я феодальних в і д н о с и н зумовила в X I V — X V I ст. ситуація з м і н ю є т ь с я . а згодом і вітряних млинів т о щ о ) . що базувалися на полю­ ванні. Така кардинальна зміна торговельної к о н ' ю н к т у р и . ніж мірка п ш е н и ц і ) . салат т о щ о .5. появу водя­ них. захоплення . що у цей час саме воли почали п е в н о ю м і р о ю заміняти г р о ш і . .110 Українські землі у складі Л и т в и та Польщі 4. які входили до її складу. Основни­ ми джерелами такого зростання великого феодального зем­ леволодіння були великокнязівські дарування. я к щ о наприкінці XIV ст. т о . Франція та і н . в українських землях налічувалося лише кілька десятків великих феодальних латифундій. переорієнтовують с в о ю торгів­ л ю . Я к щ о ще у X I V с т . селеру. пастернак. с о к і л ь н и ц т в о та інші види мис­ ливства та ловецтва ( ш к у р к а бобра цінувалася більше. з одного боку. що викликало її інтенсивний е к с п о р т . якісні зміни в техніці та техноло­ гії господарювання (розширення асортименту сільсько­ господарських культур — почали вирощувати квасолю. п о ч и н а ю ч и з XV с т . петрушку. Д і й ш л о до т о г о . робочі руки та форми організа­ ції праці. о с к і л ь к и домінували галузі. Після падіння 1453 р. потім вони потрапляли далі на Захід. ) . то вже в першій поло­ вині XVI ст. Основним перевалочним п у н к т о м зернового експор­ ту стає м і с т о Гданськ на Балтійському морі. Соціально-економічні процеси в XIV—XVI ст. З і н ш о г о боку. переважала примітивна експлуата­ ція великих природних багатств українських земель. причому не тільки князівського. зростання великого феодального землеволодіння. що суттєво пожвавлює процес виробництва пшениці у Речі Поспо­ литій та українських землях.

Капусти. лісами. що базували­ ся на постійній щотижневій панщині залежних селян. вільних общинних земель в Україні практично не лишилося. обмеженні та ліквідації копних (громадських) судів т о щ о . Потоцькі. на Київщи­ ні та Подніпров'ї — Ружинські. 111 феодалами общинних земель. були орієнтовані на товарно-грошові відносини. бурхливо зростав ринок сільськогоспо­ дарської продукції. Язловецькі. призначенні на виборні посади своїх старост та намісників. освоєння нових земель. Загалом дворище було суспіль­ ним господарчим комплексом із садибами. орними зем­ лями. в Руському во­ єводстві 55 родин великих феодалів володіли понад 1500 сіл. хоча і зберігали значні риси натурального господарства. купівля маєтків у інших власників. входило 5—11 «димів» — окремих господарств селянських сімейродин. На Волині найбільшими землевласника­ ми були Острозькі.. Внаслідок цього в середи­ ні X V I ст. Концентрація земель у руках магнатів зумовила ши­ рокомасштабний наступ феодалів на територію та права селянських общин. Більша частина земель була зосереджена в руках ве­ ликих магнатів. За польсько-литовської доби поглибився суспільний поділ праці. Кількісне зростання феодального землеволодіння суп­ роводжувалося якісними змінами у формах організації праці. Радзівілли. закабаленні селян. до яких. міст та містечок. намагаючись адекватно реагувати на потреби внутрішнього і зовнішнього ринку. Селянська община базувалася на су­ сідських територіальних зв'язках й відігравала роль орга­ нізуючого ядра в житті сільського населення ще з часів Київської Русі. Чорторийські. тобто більшою частиною всіх посе­ лень краю. сіножатями. У X I V — X V I ст. Заславські. утворювалася з окре­ мих селянських дворищ. Вона. Про масштаби магнатського землеволо­ діння свідчить статистика: у X V — X V I ст. Немиричі. на Брацлавщині та Поділлі — Замойські. У X I V — X V ст. Тиск феодалів на селянську общину. За цих умов. Населення дворищ складали як повноправні общин­ ники так і залежні селяни. виявлявся в привласненні общинних зе­ мель. як правило.Соціально-економічні процеси в X I V — X V I ст. прогресував розвиток товарно-гро­ шових відносин. . у свою чергу. водами. що розгорнувся в X I V — X V I ст. Особливо процес зростання феодального зем­ леволодіння посилився після Люблінської унії 1569 р. активізувалася урбанізація. феодали перетворили свої земельні володіння на фільвар­ ки — багатогалузеві господарчі комплекси.

крім того. відкритої верстви до консолідованого. під заста­ ву.112 Українські землі у складі Литви та Польщі міста України в основному ще зберігали феодально-аг­ рарний характер (жителі міст займалися землеробством. до якого належали представни­ ки з різних соціальних груп. У XV ст. то у XV ст. — до 270). набули поширення ярмарки. а на початку XVII ст. дедалі більше приживаються елементи нової торговельної культури — набуває поширення продаж товарів у кредит. зароджується іпотечна система (земля здавалася під зас­ таву). майже замкнутого привілейо­ ваного стану. став важливим чинником у п р о ц е с і самовизначення та самоідентифікації людини. виникають перші зародки мануфак­ турного виробництва. чітко окресленого законодавчо. через Львів проходив єдиний шлях торгівлі Європи зі Сходом. перебували у феодальній залежності й подібно до селян виконували різні повинності. За цей час вона п р о й ш л а шлях від соціально-неоднорідної. ) . Після падіння Константино­ поля активізувався експорт зерна в Західну Європу. приві­ леїв та обов'язків. В соціальній сфері україн­ ських земель активно формувалися станова організація суспільства на підставі юридично визнаних прав. з'являються векселі. Водночас за міськими мурами відбу­ валися значні зрушення. виникли фахові ремісничі об'єднання — цехи. На вершині соціальної ієрархії перебував військовослужбовий стан (шляхта). Луцьку та і н . започаткував ще одну пло­ щину суспільної стратифікації. На українському ґрунті з XV ст. К и є в і . що існував паралель­ но етнічному та релігійному. зароджувалися та прогресували нові явища та процеси: поглиблювалася спеціалізація ре­ місництва (якщо в давньоруських містах існувало майже 70 ремісничих спеціальностей. тобто усвідомлення свого місця в суспільній структурі. укладаються торгові контракти. що було п е р ш о ю ознакою становлення внут­ р і ш н ь о г о ринку (постійні ярмарки існували у Львові. що несли військову службу в к н я з я і могли утримувати себе під час походів. сплачували податки натурою і грішми). Форму­ вання шляхти тривало від X I V до X V I ст. — 200. Українські землі знову потрапляють на орбіту актив­ них торговельних відносин. Поділ на стани. у містах запроваджено Магдебур­ зьке право. Зрушення в економіці X I V — X V I ст. були тісно пов'я­ зані з соціальними процесами. скотарством. Галичі. промислами і частково ремеслом та торгів­ лею. Своєрідним стрижнем шляхетського стану . юридично невизначеної.

Місце і роль цієї групи в соціаль­ ній структурі визначалися знатністю походження та ве­ ликою земельною власністю. тобто користувалася зем­ лею лише за умови виконання військової повинності. було прийнято сеймову ухвалу . а окремо зі своїми загонами під власними корогвами (пан и . 113 в українських землях. зем'яни за походженням та способом життя були найближчими до суспільних низів і становили проміжну ланку між селянством і аристократичною верхівкою вій­ ськово-служилої верстви. які входили до Великого князівс­ тва Литовського. яка була осно­ вою для формування верхівки державного апарату і під­ лягала тільки суду Великого князя. що налічувала тисячі родин. У XVI ст. а решта володіла удільними землями. ве­ ла від колишніх вихідців із селян чи міщан. який відніс до шляхти лише «бояр стародавніх». Корецькі). Вишневецькі. згідно з я к о ю до шляхетського стану належали лише на­ щадки тих. У соціальній сфері відбулися такі зрушення: 1. були майже ЗО княжих родів литовсь­ кої та давньоруської династій (Острозькі. Князі та пани у т в о р ю в а л и п о р і в н я н о нечисленну елітну.х о р у г о в н і ) . Збаразькі. які у воєнні походи виїжджали не в складі повітової шляхти. Шляхта на основі серїі юридичних актів остаточ­ но відокремилася від «поспільства» (селянства). Сигізмунда й Казимира. Отже. У 1522 р. хто став боярином чи зем'янином ще за часів правління Вітовта. став наступним кроком у процесі її відокремлення в самостій­ ну верству.Соціально-економічні процеси в X I V — X V I ст. Оста­ точне соціальне розмежування й виділення шляхти в окре­ мий стан відбулося після появи «Устава на волоки» (1557). які за свою військову (боярську) службу одержали статус шляхти та земельні володіння. який було проведено 1528 p .про «вивід шляхетства». аристократичну групу. а решту відтіснив на нижчі соціальні сходинки — до станів мі­ щанства і селянства. Верхівка зем'ян (бояр) володіла вот­ чинами. Свій родовід ця верства. . . Перепис шлях­ ти («попис земський»). До цієї категорії шляхти належали члени великокнязів­ ської ради (пани радні) та найзаможніші феодали. мала права приватної власності на землю. процес оформлення шляхти в привілейова­ ний стан вступив у вирішальну фазу. Найнижчий щабель займала дрібна шляхта (зем'яни). Наступною ланкою шляхетської ієрархії були пани. У цей період термін «шляхтич» поступово ви­ тісняє з ужитку традиційні «боярин» та «зем'янин».

Внаслідок формування суспільної структури пра­ ва князівського прошарку були обмежені. 3. 1 9 9 3 . сприяв утворенню повітових ш л я х е т с ь к и х сеймиків. здебільшого високі духовні ієрархи). паралельно до процесів виділен­ ня. відповідно до звича­ їв і традицій кожного села. 2 6 5 . Зокрема. У Польщі. в разі потреби їх судив суд єпископа. що зумовило зближення і внутрішню консолідацію шляхетського стану. У цілому духовенство поділялося на дві категорії: біле (пара­ фіяльні священики. шляхта стала впливовою. то молодші шукали собі парохій по сусідніх селах. а дрібної шлях­ ти — розширені. або ж скіпщина. Деякі церкви та монастирі володіли значними земель­ ними угіддями. Володимирська церкви. привілеїв та обов'язків.5% Важлива роль та особливе місце в українському сус­ пільстві належали духовенству. У середині XVI ст.: Яковенко Н. ковбасою. тобто хлібна данина з копи. Це могла бути десятина. У польсько-литовську добу духовний стан був численний. де її сила та авторитет були значимі. самоусвідомлення шляхти відбувався процес створення юридично оформленої системи Ті прав. Перемишльська. у середині X V I ст. насінням то­ щ о . Побутувала також дрібна данина натурою — яйцями. «Церковні люди» не підляга­ ли світському суду. організованою силою. зокрема Луцька. М. . Віденський привілей 1565 р. Л и т о в с ь к и й статут 1566 р. — С. Я к щ о в священика було декілька синів. вона становила майже 8—10% населення (середній показник у Західній Європі — 1—2%). які не давали обітниці безшлюбності) і чорне (ченці. Українська шляхта з кінця X I V до середини X V I I с т . остаточно скасував всі обмеження шляхетської зе­ мельної власності. до нього належала майже десята частина населення.114 Українські землі у складі Л и т в и та Польщі 2. Отже. Тривалий час духовні посади переходили в спадок — після смерті батька парохію (прихід) отримував старший син. Духовенство вима­ гало від своїх парохіян різні «треби». а в укра­ їнських землях Литви — майже 5% (за даними Н. селами і навіть містами. а статут 1566 р. — К.. Києво-Печерсь1 Див. закріпив за шляхтою законодавчі права і створив організоване представництво шляхти на загальнодержав­ них сеймах. ядром якого поступо­ во стали пани. консолідації. яке становило окрему сус­ пільну верству населення. які в цей час могли суттєво обмежувати ве­ ликокнязівську владу. Яковенко — майже 2.

втративши власну держав­ ність. що православне духовенство втратило свої позиції. сприймало церкву не тільки як духовного настав­ ника. а католицьке стало панівною ідеологічною си­ л о ю . аптекарів. Протягом X I V — X V I I ст. ополячення.Соціально-економічні процеси в X I V — X V I ст. Проте з часом. тоб­ то денаціоналізацію українцям. Константинополя втра­ чається підтримка ззовні. Кожен цех мав свій ста­ тут. Третім станом. виділився в окрему верству населення. європейську культуру та цивілізацію. дрібні торгівці та селяни). особ­ ливо після Люблінської (1569) та Берестейської (1596) уній становище православного духовенства кардинально змінюється: після падіння 1453 р. 115 кий монастир. Основу соціальної піраміди міста становило міське поспольство. Такі зміни приз­ вели до того. розташованих в українських та білоруських землях і була підпорядкована безпосередньо Константинопольському патріарху. На вершині міської піраміди перебував патриці­ ат. Українське суспільство. у православ'ї поглиб­ люється інтелектуальний та культурний застій. Під час перебування українських земель у складі Литви православна церква мала значні права та п р и в і л е ї . поява уніатської церкви пог­ либлює розкол українського суспільства. посилю­ ється наступ католицизму. Перша згадка про існування цехової організації в . будівельників. 1458 р. шевців. яка несла-з одного боку. а й як гаранта збереження етнічної самобутності та осередок громадського життя. Тому часом формою «треби» міг бути відро­ біток селянином панщини на церковних землях. Вона керувала діяльніс­ тю десяти єпископств. органи управління з виборними «цехмайстрами» на чолі. відновили митрополію в Києві. стали міщани. Цей аристократичний прошарок сформувався з найбагатших та найвпливовіших купців та промисловців. Характерною рисою міського життя була цехова орга­ нізація. або плебс (ремісники. світська влада дедалі активні­ ше втручається в церковні справи. Литовські правителі. Се­ редньою ланкою міщанства було бюргерство — цехові май­ стри та торгівці середньої заможності. а з іншого — окатоличення. Відповідно до західноєвропейських зразків насе­ лення українських міст об'єднувалося в цехи: зброярів. не бажаючи за­ лишати своїх численних православних підданих під впли­ вом та верховенством московського митрополита. роль і місце духовенства були неоднаковими. становище. що в X I V — X V ст. перебувала під опікою держави і користувалася автори­ тетом у суспільстві. Ця верства не була одно­ рідною.

Протягом X V — X V I I ст. цехова організація не була так жорстко регламентована як у західноєвропейських корпораціях. ця система право­ вих норм поширилася на територію Чехії. Польщі.116 Українські землі у складі Литви та Польщі українських землях датується 1386 р. ввести його . було надане Магде­ бурзьке право. Вперше воно було запро­ ваджене в німецькому місті Магдебурзі й остаточно сфор­ мувалося як система правових норм ще в XIII ст. — у грамоті йдеться про цех шевців Перемишля. податків та ін. Киє­ ву ( 1 4 9 4 — 1 4 9 7 ) та іншим містам. По-друге. Згодом воно було надане Львову ( 1 3 5 6 ) . світські феодали володіли в королівських міс­ тах земельними ділянками (юридиками). королівська влада на відміну від європейської традиції виступала. які вимагали від міст натуральних повинностей. яку уособлювали литов­ ський князь або ж польський король. Запровадження Магдебурзького права в українських землях мало важливі наслідки. Пер­ шим містом України. Магдебурзьке право стало о с н о в о ю життя значної кіль­ кості міст України. За польсько-литовської доби п о ш и р и л о с я в містах України Магдебурзьке право. Кременцю ( 1 3 7 4 ) . З німець­ ких земель протягом X I I I — X V I I I ст. стало місто Галицько-Волинського кня­ зівства Санок (нині входить до складу П о л ь щ і ) . Литви. створення сприятливих умов для розвитку ремесла та торгівлі. а не міст. дарування тому чи іншому місту Магдебурзького права стало важливим чинником державного управління. на захист феодалів. а звідти — у Білорусію та Україну. Для міщан боротьба за надання їм Магдебурзького права була спо­ с о б о м здобуття певної автономії від держави та правової основи для захисту від зазіхань крупних феодалів. По-третє. Угорщини. що давав змогу роз­ ширювати за рахунок міщан с в о ю соціальну базу та здій­ снювати тиск на феодальну аристократію. Насамперед це захист міського населення від сваволі королівських намісників та великих землевласників. Для центральної влади. Суть його полягала у звільненні міста від управління і суду державних урядовців і феодалів та дарування права на створення органів місцевого самоуправління. якому 1339 р. Поява Магдебурзького права тісно пов'язана з пере­ бігом тогочасного державотворчого процесу. По-перше. як правило. які не підляга­ ли міській адміністрації та суду. Порівняно із Західною Євро­ пою розвиток міст в українських землях мав свої особли­ вості. Це дало можливість певною мірою «європеїзувати» міське життя.

по­ рівняно з селянством.Соціально-економічні процеси в X I V — X V I ст. Зокрема. існування міського самоуправ- . визначало їхні функції. Магдебурзьке право сприяло формуванню в Укра­ їні засад громадянського суспільства. По-четверте. Отже. менша орієнтація на центральну владу. опіки. а призначали король або великий князь. міські мури робили їхнє життя більш захищеним. де серйозними конкурентами русинів стали вірмени та євреї. регламентувало діяльність купецьких об'єднань і цехів. а т а к о ж до загострення проблем в економіч­ ній сфері. місце яких зайняли поля­ ки та німці. Сфор­ мована в Україні модель Магдебурзького права характе­ ризується значно більшим втручанням. рівень ж и т т я . призвели до витіснення з органів міського самов­ рядування корінних жителів. Потретє. що розвиток міст гальмувався як державною владою. ремесло та торгівля забезпечували вищий. не обирали. По-перше. До того ж голову органу міського самоуправління (ма­ гістрату) — війта. все ж міщани перебували у привілейованому становищі. центральної влади в життя міст. спадкування. Вплив цієї с и с т е м и правових норм на у к р а ї н с ь к е суспільство не можна назвати однозначно позитивним. ніж у селян. Заохочення цент­ ральною владою переселення в українські міста інозем­ ців. Поширення Магдебурзького права в українських зем­ лях сприяло формуванню нових рис ментальності місце­ вого населення. 117 в чіткі правові норми. бажання буду­ вати суспільне ж и т т я на основі правових норм т о щ о . що почалися ще за часів Вітовта. регулювало питання торгів­ лі. Магдебурзьке право в українських землях гальмувало і блокувало розвиток місцевих норм і традицій самоуправ­ ління. запровадження Магдебурзького права створюва­ ло юридичне підґрунтя для відносно незалежного роз­ витку міст. так і феодальною аристократією. визначало покарання за злочини тощо. адже вона обумовила посилення іноземної колонізації та обмеження прав місцевого населення. у внутрішні справи українських міст досить часто втручалися королів­ ські або великокнязівські намісники — воєводи і старос­ ти. ніж у Західній Євро­ пі. Незважаючи на те. По-друге. Магдебурзьке право встановлюва­ ло виборну систему органів міського самоуправління та суду. релігійні обмеження. як правило. хоча саме вплив місцевого звичаєвого права зробив німецьку систему правових норм значно м ' я к ш о ю . Йому стають притаманні демократизм.

керовані сотниками і. а отже і генерація нових політичних. які вели господарство на земельних ділянках. бортники. запровадженні о б о в ' я з к о в и х селянських робіт на пана (панщини). 3. що в україн­ ських землях у складі Польщі цей процес відбувався тро­ хи швидше. Чиншові селяни. Найнижчим прошарком соціальної піраміди було се­ л я н с т в о . По-п'яте. 2. залучалися до відбування панщини та сплачували данину. відповідальність. було неоднорідним. державні податки (серебщина). У процесі зростання феодального землеволодіння. к о н ю х и . держав­ ні повинності (будування мостів. У ході формування фільваркової системи сіль­ ського господарства ця категорія селянства поступово зни­ кає. зокрема польські сейми 1505 і 1520 pp. Службові селяни — ремісники. Його юридичне оформлення вступило в завершальний етап у XVI ст. рибалки. остаточному обмеженні громадянських прав і свобод селянства. засновані на щотижневій панщині та чітко орієнтовані на ринок) відбувалося зближення між різними категорія­ ми селянства. що належали феодалам. Вони об'єд­ нувалися в сотні. Характерно. Основними формами експлуатації цієї категорії селянства були відробіткова рента (панщина). ре­ монт замків т о щ о ) . . які сплачували фео­ далам натуральну й грошову ренту (чинш). Суть кріпацтва полягала в прикріпленні селян до землі. процес обміну інформаці­ є ю . Тяглі селяни. ніж у сільській місцевості. завдяки порівняно більшій концен­ трації населення та активним контактам із зовнішнім світом відбувалися швидшими темпами. так само як шляхта і міщанство. крім виконання основної спеціальної служби. забо­ ронили селянам покидати свій наділ без згоди пана та узаконили дводенну панщину. Литовські статути (1529. яке. які обслуговували двір феодала. або данники. самостійність у прийнятті рішень. економічних та культурних ідей. характеру повинностей його поділяють на три групи: 1. утвердження фільваркової системи господарювання (виробництво та переробка сільськогосподарської продук­ ції. прокладання доріг. Залежно від форм феодальної експлуата­ ції. Данники — це особисто вільні та економічно незалежні селяни-общинники.118 Українські землі у складі Литви та Польщі ління формувало і фіксувало в ментальності міщан не­ залежність поглядів. а його феодальна залежність поступово пе­ реросла та юридично оформилася в залежність кріпосну.

яка. зумовили виникнен­ ня в соціальній структурі принципово нової верстви — козацтва. Концентрація земель у руках феодалів. шляхтич отримав пра­ во карати на смерть своїх кріпаків. селян-утікачів роз­ шукували протягом 20 років. Відповідно до цих документів тривалість пан­ щини визначалася волею пана. посилення його фео­ дальної залежності стали підґрунтям для формування фільваркової системи сільського господарства. повстання селян Бокотської во­ лості на Поділлі. вбивство панів.Соціально-економічні процеси в X I V — X V I ст. Останню крапку в законодавчому оформленні крі­ посного права було поставлено «артикулами» польського короля Генріха Валуа (1573) та третім Литовським стату­ том (1588). У польсько-литовську добу відбуваються важливі про­ цеси і в соціальній сфері: формуються шляхетський та міщанський стани. 1490—1492 pp. активним чин­ ником історичного процесу. . в період X I V — X V I ст. органі­ зація повстань: 1431 р. виникнення перших зародків мануфактур­ ного виробництва т о щ о . знищення майна шляхтичів. Суспільні процеси X V — X V I ст. тобто юридично закріпляла належність селян фе­ одалові. значно обмежила права селян щодо зміни місця прожи­ вання. «Устава на волоки» (1557) встановила дводенну панщину в Литві. втечі на По­ дніпров'я. 119 1566) обмежили право власності селян на землю. селяни позбавлялися прав розпоряджатися своїм майном. — повстання під прово­ дом селянина М у х и ) . Отже. заповідати або ж відчу­ жувати його без дозволу феодала. виникає нова соціальна група — козацтво. утво­ рення цехів. під впливом кардиналь­ них зрушень у європейській торговельній к о н ' ю н к т у р і відбулися масштабні зміни не тільки в техніці та техно­ логії господарювання. відмова від виконання панщини та інших повинностей тощо) та активною протидією (напади на маєт­ ки. Активна урбанізація зумовила появу нових суспільних явищ та тенденцій: поглиблення спеціалізації ремісництва. обезземелення селянства. поступово набираючи силу. різні категорії селян перетворюються на одну верству — крі­ паків. згодом стала впливовим фактором суспільного життя. православне духовенство починає втра­ чати позиції і активно витісняється католицьким. а й у сфері форм земельної влас­ ності та організації праці. Селяни реагували на процес закріпачення пасивною непокорою (письмові скарги польському королю та ли­ товському князю щодо зловживання шляхти.

коли Константинополь прагнув за­ ручитися підтримкою західного світу в боротьбі з турка­ ми. що унія можлива лише за відмови Римського Папи від ієрархічної першості в християнській церкві. на правос­ лавну та католицьку гілки ідея унії (об'єднання) завжди знаходила своїх прихильників. коли в Ліоні була підписана міжцерковна унія. Кризовий стан православної церкви створював у цей час умови не тільки для поширення ідей церковного єднан­ ня в українському суспільстві.6. палкий прибічник та захисник православ'я князь К. . Зміцнення ка­ толицизму на тлі втрати православ'ям своїх позицій дало змогу Ватикану розставити свої акценти в питанні цер­ ковного об'єднання. Наприклад. Так сталося 1274 р . тим самим сприяючи консолідації Речі Посполитої.120 Українські землі у складі Л и т в и та Польщі 4. Хоча ці унії не були тривалими. їхнє значення поля­ гає в збереженні та підтримуванні самої ідеї об'єднання церков. Ідею унії активно підтримував польсь­ кий король. З огляду на реалії такі настрої цілком зрозумілі. наприкінці XVI ст. Берестейська унія З моменту розколу християнства 1054 р. Острозький у своєму лис­ ті до Папи зазначав: «Нічого не бажаю гарячіше. протягом якої неодноразово дово­ див актуальність та доцільність об'єднання. Люблінська унія посилила про­ цес окатоличення та ополячення української еліти. віри і згоди всіх х р и с т и я н » . то основ­ ною вимогою католиків було визнання православними зверхності Папи. так було і 1439 р. Після укладення Люблінської унії популярність ідей уніатства в Речі Посполитій посилилася. адже вона відкривала шлях для окатоличен­ ня та ополячення українських та білоруських земель. Після церковного розколу слабіюча православна цер­ ква через критичні обставини все частіше звертається по допомогу до Заходу. а й для появи в ньому прихильників цієї ідеї. Церковне життя. як єднос­ ті. а також у пошуках можливих форм церковної унії. унійний рух мав уже свою доволі довгу історію. до церкви католицької. І хо- . Метою унії було приєднання право­ славної церкви до католицької з обов'язковим визнан­ ням верховенства Римського Папи. у Флоренції. Отже. тобто розширення сфе­ ри впливу Ватикану на Схід та помітне збільшення цер­ ковних володінь. Я к щ о православні вважа­ ли. спрямована проти монголо-татарської загрози.

особливо діяльність церковної ієрархії. Тепер вже не митрополит призначав єпис­ копів. Прихильників унії не влаштовувало втручання світської влади в релігійне життя. поступово деформуючись. Церковна криза зумовила втручання в релі­ гійні справи міщанства. хто переходив у католицьку віру. у спадщину. бажання не тільки зберегти власні земельні воло­ діння. були різними (для одних це шлях до привілеїв і посад. для третіх — прилучення. загальну дезорганізацію та занепад пра­ вославної церкви. на їхню думку. В основі таких настроїв були хит­ росплетіння егоїстичних інтересів духовенства та реаль­ них потреб церкви. розпусне життя та ін. до більш розвинутої куль­ тури). Такі обставини спричинили моральну деградацію цер­ ковної ієрархії. здавали в оренду. Ці релігійні осередки заставляли. насильства.Церковне життя Берестейська унія 121 ча мотиви тих. організованого в братства. їх висували або ж пани — рада. або ж сам Вели­ кий князь. своєрідне се­ редньовічне спонсорство церкві. лінія Константинопольської пат­ ріархії. Свою роль у формуванні позиції уніа- . Поступово в частини вищої церковної ієрархії пра­ вославної церкви визріває думка про доцільність унії з католицькою церквою. які не тільки не переймалися церковно-релі­ гійними інтересами. банкети. як вони вважали. давали в по­ саг. зберігаючи при цьому свої світські зви­ чаї — полювання. Почин брат­ чиків було підтримано Константинопольською патріархі­ є ю . Світська влада дедалі активніше проникає в цер­ ковне життя. а виявляли виключно матеріальну заінтересованість. фінансували монастирі. Вона вже не могла бути гарантом збе­ реження національних традицій та осередком культур­ ного життя. наслідок для православ'я був один — різке зву­ ження каналів матеріальної підтримки. перетворюється на звичайне володіння церквою чи мо­ настирем. залежність безпосередньо від патріарха) і доручила нагляд за єпископами та духовенс­ твом. Особливістю цього періоду було те. обмінювали та прода­ вали. Актив­ но протидіючи окатоличенню та полонізації українців. братства спробували взяти під свій контроль церковне жит­ тя. що"відкрило доступ до вищої ієрархії світсь­ ким особам. для других — урівняння в правах з поляками. яка надала Львівському Успенському братству права ставропігії (автономність. Адже саме князі та багаті роди свого часу будували храми. а й зрівнятися в політичних правах з католиць­ ким духовенством. що патронат-опіка. неконст­ руктивна. відкривали школи при церквах.

Два чинники сприяли активізації унійного руху в се­ редині XVI ст. яка підпорядковувалася Папі Римському. уніатська шляхта нарівні з католицькою могла претендувати на державні посади. Спочатку. Православний со­ бор не визнав правомірність рішення уніатів. Однак собор розколовся на дві частини — уні­ атську та православну. польський король дозволяє єзуїтам роз­ горнути свою діяльність у Польщі (1564). який одразу почав претендувати на ка­ нонічний та юридичний контроль над Київською митро­ полією і залежними від неї єпархіями в Речі Посполитій. намагаючись убезпечити себе від реформації. у м. Через це католики-феодали неодноразово порушували релігійні традиції українських міщан та се­ лянства. Інший відомий проповідник Петро Скарга обстоював цю ж ідею у своєму відомому трактаті «Про єдність церкви Б о ж о ї » (1577). Уніатська частина затвердила акт об'єднання церков та утворення греко-католицької церк­ ви. До нього приєдналися л у ц ь к и й . як і "католицьке. Ш и р о к о г о розголосу набуває релігійна полеміка. . уніатським єпископам було обіцяно місце в сенаті. водночас бажаючи вирішити низку власних інтересів. турово-пінський та х о л м с ь к и й є п и с к о п и . Бересті. подолати дискримінацію православних віруючих. львівський єпископ Гедеон Балабан на з'їзді в Белзі (1590) став ініціатором підписання унії. Венедикт Гербест ще 1567 р. Внаслідок цього Річ Посполита за корот­ кий час вкривається мережою єзуїтських навчальних зак­ 1 ладів. проведена Папою Григорієм XIII 1582 p . яка суттєво розвела у часі релігійні свята католиків та православних. Талановиті проповідники активно працювали на ідею унії. Папа Климент VIII офіційно визнав унію. Крім того. як вихід із критичного становища він пропонував цер­ ковну у н і ю . а згодом і у Литві (1569). Усі спроби примирення були марними: незабаром сторони прокляли . Намагаючись підняти престиж православного духовен­ ства. Юридичне оформлення унії мало відбутися 1596 р. цілком резонно вказу­ вав православному духовенству на його неуцтво і темно­ ту. сильного Московсь­ кого патріархату.122 Українські землі у складі Литви та Польщі тів відігравало й утворення 1589 р. Уніатське ду­ ховенство. Поглиблювала розкол суспільства так звана «кален­ дарна реформа». У 1595 р. Було виз­ нано основні догмати католицької церкви. водночас цер­ ковні обряди залишилися православними. звільнялося від сплати по­ датків. а церковно­ слов'янська мова — мовою богослужіння. Так.

Культура України в X I V — X V I ст.

123

одна одну. Внаслідок цього унія замість консолідації ще
більше поглибила розкол суспільства, започаткувала но­
ву площину розшарування.
Після укладення унії розпочався масовий наступ на
православну церкву. Унія насаджувалася силою, право­
славні церковні маєтності передавалися уніатам, право­
славні залишилися без вищої церковної ієрархії. Водно­
час уніати перебували в стані невизначеності, ніби між
двома вогнями. Православні вбачали в них зрадників, а
католики не вважали їх повноцінними громадянами, до
того ж не виконали значної частини своїх обіцянок на
Берестейському соборі. Католицька верхівка вбачала в
греко-католицькій церкві лише засіб поширення власно­
го впливу, а не самостійну церковну організацію. Уклав­
ши Берестейську унію, вона спочатку о б ' є к т и в н о сприяє
поширенню католицизму та ополяченню, але згодом прір­
ва між українцями греко-католиками та поляками римокатоликами надзвичайно поглиблюється. Еволюція уні­
атської церкви в умовах ворожого оточення призводить
до того, що 1848 р. розпочинається корінний злам: греко-католицьке духовенство відходить від пропольських
настроїв, а уніатська церква, глибше інтегруючись у га­
лицьке суспільство, заявляє про себе як про національну
українську церкву.
Отже, форсований наступ католицизму на українські
землі, що посилився після укладення Люблінської унії,
мав своїм наслідком ополячення та окатоличення укра­
їнського народу, вів до загальної дезорганізації та зане­
паду православної церкви, яка катастрофічно втрачала
роль осередку культурного життя, гаранта збереження
національних традицій. Берестейська унія була для Поль­
щі зручною формою посилення своєї влади в українських
землях, розширення сфери впливу католицизму, а для
частини православного духовенства — спробою підняти
його престиж, подолати дискримінацію православних ві­
руючих, вивести православну церкву з кризи.

4.7. Культура України в XIV—XVI ст.
Після занепаду Київської Русі литовське проникнен­
ня, польська експансія, татарська агресія суттєво впли­
нули на перебіг подій в українських землях. У X I V —
X V I ст. відбулися значні зміни в усіх сферах суспільного

124

Українські землі у складі Литви та Польщі

життя. Неоднозначні процеси були притаманні у цей час
культурному розвитку України. Дестабілізуючими куль­
турний процес чинниками стали падіння Візантійської
імперії в XV ст., що позбавило християнську православ­
ну релігію зовнішньої підтримки, докорінно переорієнту­
вало торгівлю, вплинуло на культуру господарювання в
українських землях; відсутність власної державності в
цих землях; зростаюча загроза ополячення й окатоличення
після укладення Люблінської унії 1569 p . ; татарська агре­
сія. Піднесенню української культури сприяли техніч­
ний та технологічний прогрес; виникнення та розвиток
власного друкарства, що давало змогу швидше, точніше і
ширше розповсюджувати знання та інформацію; поява
на історичній арені козацтва, яке виступало могутнім
культуротворчим чинником. Взаємодіючи, ці чинники до­
корінно змінили культурне обличчя українських земель.
Певні зрушення в X I V — X V I ст. відбулись у політич­
ній культурі. Європейський спалах Відродження дав по­
штовх розвиткові гуманістичної думки в Україні. Носія­
ми нових ідей стали Юрій Дрогобич, Павло Русин із Крос­
на, Лукаш із Нового Міста, Станіслав Оріховський та ін.
Зокрема, С. Оріховський одним із перших серед представ­
ників європейської політичної думки заперечив божест­
венне походження влади та держави, категорично висло­
вився проти підпорядкування світської влади духовній,
обстоював невтручання церкви в державні справи. У сво­
їх творах гуманісти подолали пануючий у середньовічній
історіографії провіденціалізм (розуміння причин суспіль­
них подій як вияв волі Бога) та фаталізм і почали зобра­
жати історичних діячів, як активних с у б ' є к т і в , поведін­
ка яких залежить від конкретних обставин. Суть ідей,
які вони обстоювали, полягала у звільненні суспільної сві­
домості, громадської та розумової діяльності з-під влади
кліру. І хоча українські гуманісти були лише елітарною
групою світських інтелектуалів, а їхні ідеї не мали значно­
го поширення, все ж вони готували теоретичне підґрунтя
для серйозних суспільних зрушень, вказуючи на людину
як на активного с у б ' є к т а історичного процесу.
Ніби для ілюстрації д у м о к гуманістів, наприкінці
XVI — початку XVII ст. на історичну авансцену виходить
нова суспільна сила — міщанство, яке одразу стало по­
мітним чинником громадсько-політичного життя. Саме
міщанство стало основою братств — легальних організа­
цій, у діяльності яких спочатку переважав релігійно-бла­
годійницький напрям, а в міру посилення іноземного гніту

Культура України в X I V — X V I ст.

125

дедалі більше виявляли себе громадсько-політичний та
національно-культурний напрями. Братства фактично пе­
ретворилися на ідейні центри захисту мови, культури,
духовних цінностей українського народу, на зародкові еле­
менти громадянського суспільства.
Новим явищем політичної культури цього періоду слід
вважати і феномен Запорозької Січі, яка була праобра­
зом майбутньої української державності.
Значні зміни в X I V — X V I ст. відбулися у сфері право­
вої культури. Українські землі втратили с в о ю самостій­
ність, тому особливістю їхнього суспільного життя стало
співіснування правових систем різного характеру та по­
ходження. Головними документами, що регулювали пра­
вові відносини, стали Литовські статути: Старий (1529),
Волинський (1566), Новий (1588), в основу яких було пок­
ладено традиційні норми місцевого звичаєвого і писаного
(«Руська правда») права. Крім цієї правової системи, в
українських землях у багатьох містах діяло Магдебурзь­
ке право, а в сільській місцевості західних земель — Во­
лоське право. Хоча поява чужих правничих інститутів не
зовсім відповідала ментальності місцевого населення, бло­
кувала розвиток традиційних правових норм, проте саме
Литовський статут завершив процес уніфікації правових
систем давньоруських земель і став уособленням повного
єдиного загального права, а Магдебурзьке право вводило
суспільні відносини в цивілізоване русло, закладало на
українському ґрунті основи громадянського суспільства.
Певні зрушення відбулися і в побутовій культурі укра­
їнських земель. Розширення панського землеволодіння,
посилення влади феодала логічно привело до зміни облич­
чя тогочасних сіл. Я к щ о раніше, коли вільної землі було
багато, межею між сусідами вважалося те місце «де зітк­
нуться с о к и р и » , тобто, де з обох сторін зустрінуться руба­
чі під час рубання лісу, то в X V — X V I с т . під тиском на­
ступу феодалів на селянські землі відбувається певне упо­
рядкування структури селянського поселення. Хати бу­
дують обабіч дороги. За к о ж н о ю хатою розташовані загу­
менки, тобто довгі вузькі смуги землі, що належали гос­
подарю хати.
Цивілізованішими стають сімейні та родинні стосун­
ки. В українських землях тривалий час існував грома­
дянський шлюб, заснований на народних весільних зви­
чаях та традиціях. Починаючи з X V I ст., між батьками
та родичами молодої та батьками і родичами молодого
укладається договір (зговір, змовини, згода). Спочатку

126

Українські землі у складі Л и т в и та Польщі

цей договір укладався усно, а починаючи з X V I I ст. —
письмово, щоб закріпити за молодими придане. У X V I —
XVII ст. церква встановлює контроль над процесом одру­
ження. З цього часу тільки через обряд вінчання шлюб
ставав дійсним.
У період X I V — X V I ст. в народний побут входять го­
динник, горілка, вогнепальна зброя та інші винаходи,
що суттєво вплинули на суспільне життя.
Розвивається фольклор. Народна творчість звертається
насамперед до оспівування традицій Київської Русі. В ці­
лому переважає обрядова поезія (русальні, купальські,
обжинкові пісні, голосіння, а з XVI ст. з'являються нові
фольклорні жанри — думи, історичні пісні, нова темати­
ка — боротьба проти татарсько-турецької агресії, новий
герой — козак-воїн, захисник рідної землі, новий ідей­
ний зміст — становлення та поширення норм козацької
лицарської етики, пробудження почуття патріотизму, фор­
мування в народу нового рівня самосвідомості, громадян­
ського обов'язку та віри у власні сили.
Значні якісні зміни відбулися в духовній культурі.
Протягом X I V — X V ст. на ґрунті давньоруської мови під
впливом народного мовлення сформувалася «руська мо­
ва», що стала офіційною державною мовою в Литовській
державі. «Руська мова» — це певна спільна основа, схо­
динка в становленні української та білоруської національ­
них мов. На зламі X V — X V I ст. сформувалися дві окремі
літературні мови — староукраїнська та старобілоруська.
Я к щ о до утворення Речі Посполитої (1569) функціону­
вання руської мови було досить вільним, то після перехо­
ду Волині, Брацлавщини, Київщини до складу Польської
держави вона зазнає дискримінації. Та все ж, незважаю­
чи на утиски, українська мова не тільки не здає позиції,
а розширює сфери вжитку, збагачує свою стилістику. По­
ряд з вже традиційними юридично-діловим і літописним
стилями, перекладною літературою, ораторсько-проповід­
ницькою прозою бурхливо розвивається полемічний стиль
(Г. Смотрицький, І. Вишенський, С. Зизаній), зароджу­
ється науковий (у лікарських посібниках, граматиках,
словниках), виникає українське віршування (Г. Смотриць­
кий, Д. Наливайко та і н . ) .
Глибоко позначилася на духовній культурі специфіч­
на ситуація в релігійній сфері, що склалася в українських
землях X V — X V I ст. Безперервне протистояння католиц­
тва і православ'я зумовило укладення Берестейської унії
(1596) та утворення уніатської церкви, що посилило гос-

Культура України в X I V — X V I ст.

127

троту релігійних та національних конфліктів. Релігійне
протистояння мало не тільки негативні наслідки. Нама­
гаючись укріпити власні позиції, протидіючі сторони му­
сили дбати про розвиток освіти, поширення свого впливу
через розбудову шкіл. Релігійна полеміка збуджувала дум­
ку, сприяла розвиткові культури дискусії, формуванню
полемічного стилю.
Реальні потреби господарського та культурного жит­
тя, поширення ідей гуманізму, намагання представників
різних релігійних конфесій розширити свою соціальну
базу зумовили якісні зміни у сфері освіти. У X V — X V I ст.
поряд з традиційними школами при церквах та монасти­
рях виникають протестантські та католицькі школи, що
давали вищий рівень знань. Намагаючись протидіяти по­
ширенню чужих впливів, православні засновують свої
освітні заклади. Так, у сфері освіти з'являється новий
тип школи — греко-слов'яно-латинська, у навчальному
процесі якої органічно поєднувалися давньоруська тра­
диція й новітні надбання західноєвропейської думки. Пер­
шим освітнім закладом цього типу в українських землях
стала О с т р о з ь к а академія ( 1 5 7 6 ) , заснована к н я з е м
К. Острозьким. У своїх стінах вона зібрала квіт тогочас­
ної української та зарубіжної інтелектуальної еліти. її
викладачами були Г. Смотрицький, В. Суразький, Д. На­
ливайко, чужоземці — відомі вчені К. Казимирський.
Я. Лятош, К. Лукаріс, який незабаром став патріархом
константинопольським. Своєрідну естафету Острозька ака­
демія передала братським школам, перша з яких виник­
ла 1586 р. у Львові. Наприкінці XVI — на початку XVII ст.
школи цього типу діяли в Перемишлі, Кам'янці-Подільському, Галичі, Х о л м і та інших містах.
Падіння в середині XV ст. Візантійської імперії зумо­
вило докорінний переворот у духовному житті українсь­
кого суспільства. Після певної паузи в поступальному роз­
витку культури, своєрідного інтелектуального та куль­
турного застою, розпочинається переорієнтація на захід­
ну цивілізацію, активне засвоєння на ґрунті києво-руської духовності надбань західноєвропейської культури. Ви­
явами цих якісних змін у духовній сфері України стали:
1) відхід від візантійських зразків та канонів (у X V —
XVI ст. в іконописі постаті святих виходять за межі ві­
зантійських умовностей, набувають рис індивідуальнос­
ті, передається динаміка р у х у ) ; 2) поширення ідей гума­
нізму та реформації; 3) поява нових форм самовиражен­
ня і мистецьких стилів (у літературі набуває поширення

128

Українські землі у складі Литви та Польщі

полемічний стиль, виникає українське віршування; у жи­
вописі наприкінці XVI ст. з'являються нові жанри — пор­
трет, історичний живопис, зростає інтерес до пейзажу;
виникають такі жанри світської музики, як побутова піс­
ня для триголосого ансамблю або хору (кант), сольна піс­
ня із супроводом; у 1573 р. створюється вітчизняний ляль­
ковий театр, що надалі переростає в традицію українсь­
кого вертепу; зароджується стиль бароко; 4) посилення
світського елементу в культурі, зростання уваги до лю­
дини та її духовного світу; 5) індивідуалізація творчості.
Отже, позитивні зрушення в культурі праці та госпо­
дарюванні пов'язані з налагодженням Україною актив­
них торгово-економічних зв'язків з Європою. Поява еле­
ментів громадянського суспільства та моделі-зародку (За­
порозька Січ) національної державності в політичній та
правовій культурі; зростання цивілізованості у сфері по­
бутової культури; суттєві якісні зміни в культурі духов­
ній, зумовлені впливом ідей гуманізму та реформації, ство­
рили сприятливий ґрунт для зростання національної сві­
домості українського народу, зміцнення його віри у влас­
ні сили, згуртування в боротьбі за свою землю, віру, пра­
ва та незалежність.

5.

Виникнення
українського козацтва
5.1. Феномен козацтва:
генезис, характерні риси
та особливості

Вперше термін «козак» зустрічаємо у Початковій мон­
гольській хроніці (1240). У перекладі з тюркських мов
він означає «одинокий», «схильний до завоювання». У
XVI ст. цей термін вміщено в словнику половецької мови
«Кодекс Куманікус» (1303) та в додатку до грецького збір­
ника житій святих «Синаксаря». Цікаво, що слово «ко­
зак» вживалося для позначення полярних рольових фун­
кцій: «страж» і « р о з б і й н и к » .
Проблема появи та формування козацької верстви й
досі є дискусійною. Перші спроби її розв'язання були зроб­
лені ще на початку XVII ст., коли польські історики на­
магалися вивести козацький родовід із самоназви, тобто
зі слова « к о з а к » . Зокрема, польсько-литовський хроніст
М. Стрийковський вважав, що козаки походять від ста­
родавнього ватажка «Козака», який вдало боровся з та­
тарами. З часом викристалізувалася низка версій, що по­
яснюють походження козацтва:
1) «хозарська» — о т о т о ж н ю є козаків з давніми наро­
дами степу «козарами», або хозарами;
2) «чорно-клобуцька» — вбачає в них нащадків «чор­
них клобуків» — тюркського племені, яке у давньорусь­
кі часи жило в пограничному зі Степом Пороссі;
3) «черкаська» — вважає виникнення козацтва одним
з наслідків процесу міграції в Подніпров'я черкесів (чер­
касів), які до того проживали в Тмутаракані;
5

130

Виникнення українського козацтва

4) «татарська» — виводить козацький родовід з татар­
ських поселень, що виникли на Київщині за часів Воло­
димира Ольгердовича та Вітовта, де шляхом злиття та­
тарського елементу з місцевим населенням утворилася
якісно нова верства — козацтво;
5) «автохтонна» — доводить, що козацтво як спільно­
та є прямим спадкоємцем, логічним продовженням вічо­
вих громад Київської Русі, які за литовської доби не зник­
ли, а лише трансформувалися, зберігши свій вічовий
устрій, у військово-службові формування, підпорядкова­
ні великому литовському князю;
6) «болохівська» — п о в ' я з у є козаччину з існуванням
у давньоруських автономних громадах так званих болохівців, які після встановлення монгольського іга добро­
вільно прийняли протекторат Орди і вийшли з-під влади
місцевих князів;
7) «бродницька» — висвітлює генетичний зв'язок ко­
зацтва зі слов'янським степовим населенням періоду Київ­
ської Русі — «бродниками», які жили у пониззі Дунаю;
8) «уходницька» — пов'язує виникнення козацтва з
утворенням на території Наддніпрянщини громад віль­
них озброєних людей, котрі прибували сюди на промис­
ли за р и б о ю , бобрами, сіллю, дикими кіньми та іншою
здобиччю;
9) «захисна» — пояснює появу козацтва на південних
рубежах необхідністю дати організовану відсіч наростаю­
чій татарській загрозі;
10) «соціальна» — факт виникнення козацтва пояс­
нює як наслідок посилення економічного, політичного,
національного та релігійного гніту, яке штовхало селян­
ство до масових втеч на вільні землі та самоорганізацію в
1
нових місцях проживання .
Жодна з цих теорій не може пояснити всю складність
виникнення та формування козацтва, оскільки кожна з
них базується на якомусь одному чиннику із економіч­
ної, етнічної, воєнної чи соціальної сфер. Водночас біль­
шість з них містить раціональні зерна, синтез яких дає
можливість наблизитися до правильної відповіді.
Поява того чи іншого історичного явища зумовлена,
як правило, сумарною дією чинників двох категорій (ме­
жа між якими досить умовна), тих, що роблять виник1

Д о р о ш е н к о Д. Нарис історії У к р а ї н и . Т. 1. — К., 1 9 9 2 . —
С . 1 4 9 — 1 5 1 ; Я к о в е н к о Н . Н а р и с історії У к р а ї н и з найдав­
н і ш и х часів д о к і н ц я X V I I I ст. — К . , 1 9 9 7 . — С . 1 1 0 — 1 1 1 .

Феномен козацтва: генезис, характерні риси та особливості

131

нення цього явища можливим, та тих, які зумовлюють
його необхідність. Чинниками, що робили можливими
появу та формування козацтва, були:
1) існування великого масиву вільної землі зі сприят­
ливими для життєдіяльності умовами в порубіжжі між
хліборобською та кочовою цивілізаціями;
2) досвід освоєння південних територій уходниками,
добичниками, бродниками та ін;
3) природне прагнення людей до міграції в пошуках
кращого, до самозбереження, самоствердження і самореалізації.
Необхідність виникнення козацтва зумовлена:
1) зростанням великого феодального землеволодіння,
що розпочалося з XV ст. і підштовхнуло процес господар­
ського освоєння та колонізації нових земель;
2) посиленням феодальної експлуатації, прогресуючим
закріпаченням, наростанням релігійного та національно­
го гніту;
3) зростанням зовнішньої загрози, нагальною потре­
бою захисту від нападів турків і татар.
Козацтво сформувалося на стику землеробської та кочової
цивілізацій між слов'янським та тюркським етнічними ма­
сивами, між християнством та магометанством. Показово,
що турки називали запорожців буткалами, тобто змішаним
народом. У козацький побут органічно ввійшли тюркські
слова (кіш, осавул, булава, бунчук, барабан, табір, майдан
тощо), татарські озброєння (крива шабля), одяг і звичаї (ша­
ровари, оселедець тощо). Тому термін «протистояння», по­
ширений в історичній літературі, не зовсім точно відображає
характер тих умов, за яких відбувалося формування козац­
тва. Цей маргінальний прошарок населення зростав на ґрунті
взаємодії, взаємовпливу та пошуку компромісу між кочо­
вою та хліборобською цивілізаціями.
Перші згадки про козацтво датуються Х Н І ст., проте
як нова соціальна верства суспільної ієрархії воно фор­
мується водночас зі шляхтою протягом X V — XVI ст. Фак­
тично майже до кінця XVI ст. термін «козацтво» фіксу­
вав не соціальний статус, а спосіб життя, рід занять. У
1572 р. король Сигізмунд II Август видав універсал про
утворення найманого козацького формування. 300 коза­
ків було прийнято на державну службу, записано у ре­
єстр (список) і отримало правовий статус регулярного вій­
ська. І хоча ця дія мала на меті розкол козацтва, нама­
гання використати частину його сил в інтересах польської
держави, все ж вона поклала початок двом важливим су-

132

Виникнення українського козацтва

спільним процесам: а) утворенню реєстрових збройних
формувань; б) легітимізації козацького стану — юридич­
ному визнанню прав, привілеїв та обов'язків козацтва як
соціальної верстви.
Утворений Сигізмундом II Августом загін незабаром
був розформований. Лише 1578 р. уряд Речі Посполитої
у зв'язку з поразкою в Лівонській війні та активізацією
низового козацтва був змушений повернутися до ідеї від­
новлення реєстрових формувань. Король Стефан Баторій
вписав до реєстру 500 козаків, які за свою службу звіль­
нялися від податків, одержували землю на правах ранго­
вого володіння, військово-адміністративну незалежність
від місцевої влади, судовий імунітет. Основними завдан­
нями реєстровців були охорона кордонів та контроль за
нереєстровими козаками.
З часом кількість реєстрових козаків зростала: 1590 р.
їх налічувалося 1 тис. осіб, 1625 р. — 6 т и с , а 1631 р. —
вже 8 тис. Організаційно реєстрове (городове) козацтво
1625 р. мало шість полків — Білоцерківський, Канівсь­
кий, Черкаський, Корсунський, Переяславський, Чиги­
ринський. Серйозним ударом по реєстровцям і по всій ко­
зацькій верстві була «Ординація війська Запорозького ре­
єстрового» (1638), яка зменшила кількість реєстрового вій­
ська і обмежила привілеї та права козацтва.
На початку XVII ст. козацтво як соціальна верства не
було однорідним: реєстрове (городове) козацтво — замож­
ні, привілейовані козаки, які перебували на державній служ­
бі в Речі Посполитій; запорозьке (низове) козацтво — коза­
ки, які проживали в пониззі Дніпра в межах військовополітичної організації Запорозька Січ; нереєстрове козацт­
во, яке виникло внаслідок самовільного «покозачення» і не
маючи офіційно визначеного статусу вело козацький спосіб
життя у прикордонних районах. Проте, незважаючи на не­
однорідність, козацтво вже мало свою соціальну нішу, власне
місце в становій ієрархії Речі Посполитої.
Отже, протягом X V — X V I ст. в суспільстві формується
нова соціальна верства — козацтво, яка виникла як опози­
ція, як виклик існуючій системі, як нова еліта, що небез­
підставно претендувала на роль політичного лідера і владу.
Ґрунтом для формування козацтва стали існування вели­
к о г о масиву вільних земель, накопичений у попередній
період досвід їхнього освоєння, природне прагнення лю­
дей до самозбереження, самоствердження і самореалізації. Каталізаторами цього процесу були широкомасштаб­
на колонізація нових земель, що розгорнулася в XV ст.;

Запорозька Січ

133

посилення соціально-економічних протиріч та релігійно­
го і національного гніту; зростання зовнішньої загрози з
боку турків та татар.

5.2. Запорозька Січ
Перша писемна згадка про Запорозьку Січ з'являється
1551 р. у польського історика Мартина Бєльського ( 1 4 9 5 —
1575). У своїй «Всесвітній хроніці» він повідомляв, що у
першій половині XVI ст. на Хортиці збиралися козаки для
нагляду за переправами, промислом і для боротьби з тата­
рами. Того часу дванадцять порогів (Кодацький, Сурський, Лоханський, Ненаситецький т а і н . ) перетинали Дніп­
ро від берега до берега і тяглися вздовж течії майже на
100 км. Після цього ріка розливалася в широку запла­
ву — Великий Луг, де було багато проток та островів (по­
над 250). У різні часи Січ розташовувалася на різних остро­
вах — Малій Хортиці, Томаківці, Базавлуці та ін.
Складність питання про місцезнаходження і час ви­
никнення першої Січі полягає в тому, що стихійно при­
буваючі на Запорожжя козаки будували в різних місцях
так звані «городці» та засіки або ж «січі» з повалених
дерев для захисту від ворожих нападів. Проте такі імпро­
візовані населені пункти були слабоукріпленими і тому
під натиском ворога досить швидко припиняли своє існу­
вання, не лишаючи після себе згадки, зафіксованої в істо­
ричних джерелах. Заснування першої Запорозької Січі
історики, як правило, пов'язують з ім'ям козацького ваДмитра Вишневецького.
Вишнєвецький Дмитро (Байда, 1516—1563) — один із перших
відомих в історії українського козацтва гетьманів, нащадок вели­
кого князя литовського Ольгерда. У 1551 р. — черкаський і ка­
нівський староста, організатор відсічі татарським нападам. У1560 р. —
на службі в московського царя /вана Гоозного, у 1561 р. поверта­
ється в Україну. У1563 р. здійснив військовий похід до Молдавії.
Через зраду одного з молдавських претендентів на владу козаць­
ке військо зазнало поразки, а сам гетьман потрапив у полон, був
відправлений до Стамбула і там страчений.
Під його керівництвом протягом 1552—1556 pp. на
о. Мала Хортиця було побудовано фортецю, мури якої не
тільки гарантували безпеку, а й надалі стали своєрідною
базою для здійснення походів на Крим, осередком згур­
тування запорозького козацтва.

134

Виникнення українського козацтва

З часом на Запорожжі сформувалася нова українська
(козацька) державність, яку називають праобразом справ­
жньої держави. Головними ознаками держави є існуван­
ня особливої системи органів та установ, що виконують
функції державної влади; право, що закріплює певну сис­
тему норм, санкціонованих державою; певна територія,
на яку поширюється юрисдикція даної держави. Січі бу­
ли притаманні усі ці ознаки. Специфічні історичні умови
та обставини життя запорожців помітно вплинули на про­
цес самоорганізації козацтва, зумовивши неповторний
імідж козацької державності. Вищим законодавчим, адмі­
ністративним і судовим органом Січі була січова рада. її
рішення були обов'язковими до виконання. Як правило,
рада розглядала найважливіші питання внутрішньої та
зовнішньої політики, проводила поділ земель та угідь,
судила злочинців, що вчиняли найтяжчі злочини та ін.
Важливою функцією ради було обрання уряду Січі — вій­
ськової старшини, а також органів місцевої влади — па­
ланкової або полкової старшини. У різні часи чисельність
козацької старшини була не однаковою й інколи стано­
вила понад 150 осіб. До цієї групи козацтва входили: вій­
ськова старшина — кошовий отаман, військовий суддя,
військовий осавул, військовий писар та курінні отамани;
військові служителі: хорунжий, бунчужний, довбиш, кан­
целяристи та ін.; похідні та паланкові начальники — пол­
ковник, писар, осавул та ін. Старшина зосереджувала у
своїх руках адміністративну владу та судочинство, керу­
вала військом, розпоряджалася фінансами, представляла
Січ на міжнародній арені.
Крім власних органів державного управління, в Січі
функціонувало також власне козацьке право, яке було не
писаним законом, а «стародавнім звичаєм, словесним пра­
вом і здоровим глуздом». Це пояснюється відсутністю тра­
диції, оскільки козаки мали того часу порівняно коротку
історію; перманентною воєнною конфронтацією, яка не
давала змоги зосередитися на внутрішньому житті; побо­
юванням запорозьких козаків, що писані закони змінять
та обмежать їхні свободи. Козацьке право фіксувало ті
відносини, що уклались у Січі: утверджувало військовоадміністративну організацію (38 військових куренів і 5—
8 територіальних паланок), зумовлювало правила військо­
вих дій, діяльність адміністративних та судових органів,
порядок землекористування, укладання договорів, визна­
чало види злочинів та покарань. Запорожжя мало і свою
територію, яка називалася «землями Війська Запорозь-

Запорозька Січ

135

к о г о » . Розташовуючись на території Дніпропетровської,
Запорізької, частково Херсонської, Кіровоградської, До­
нецької, Луганської та Харківської областей, Запорозька
Січ у XVIII ст. за розмірами площі наближалася до острів­
ної Англії. Територія Запорожжя постійно змінювалася,
кордони переносилися. Проте це не може стати на заваді
визнання козацької державності, оскільки у багатьох ко­
чових народів кордони були постійно рухливими, а існу­
вання державності все ж таки визнавалося.
Отже, ми маємо своєрідну оригінальну форму дер­
ж а в н о с т і , суть я к о ї фахівці вбачають у самоврядній
структурі народної самооборони і господарській формі
самовиживання за вакууму державної влади та постій­
ної воєнної небезпеки. М. Костомаров назвав Січ «хрис­
тиянською козацькою республікою», і це визначення ста­
ло класичним, адже Війську Запорозькому Н и з о в о м у
справді були притаманні певні риси демократичної рес­
публіки. Тут не існувало ні феодальної власності на зем­
л ю , ні кріпацтва; панувала формальна рівність між усі­
ма козаками (права користування землею та іншими угід­
дями, брати участь у радах та і н . ) . У Січі п а н у ю ч о ю
була виборна система органів управління, контроль за
діяльністю яких здійснювала козацька рада. Для козац­
тва не існувало жодного авторитету: всіх своїх ватажків
та отаманів вони сприймали винятково через призму уста­
лених звичаїв та традицій. Невідповідність лідера ко­
зацьким нормам могла стати причиною не тільки усу­
нення з посади, а навіть смертної кари. Сам обряд обран­
ня старшини свідчив про глибоко укорінений демокра­
тизм козацької громади. Так, за звичаєм обраний кошо­
вий отаман мусив двічі відмовлятися від булави і лише
на третій — погодитися. Аби він не забував свого місця,
не зневажав рядових козаків та пам'ятав, звідки він вий­
ш о в , старі січовики посипали його голову п і с к о м або
мазали б а г н ю к о ю . А к о ш о в и й мусив дякувати за ласку
та д о в і р ' я і вклонятися на чотири с т о р о н и . Водночас,
присягнувши отаману, козаки в усьому підкорялися йо­
му і шанобливо до нього ставилися.
Свого часу відомий дослідник американської демокра­
тії Алексіс де Токвіль влучно підмітив, що американська
цивілізація виросла на двох великих протилежних заса­
дах, які органічно з'єдналися в одне ціле — духу свободи
та духу релігії. Це ж стосується й козацтва. Взаємовплив
волелюбних і національно-релігійних засад лежить не тіль­
ки в основі світобачення козаків, а є своєрідним ідеоло-

Характерно. все ж була лише своєрідною. розвинутої інфра­ структури). Саме тому можна констатувати. від­ писував на церкву ікону.136 Виникнення українського козацтва гічним фундаментом усієї будови козацької держави. По-перше. Достатньо сказати. Людей об'єднала не сила держав­ ної влади. Козацька форма державності мала свої особливості. козацький устрій мав демократичний характер і тому Запорозьку Січ цілком обґрунтовано можна назвати « х р и с т и я н с ь к о ю козацькою р е с п у б л і к о ю » . По-друге. Адже в православній системі цінностей глибока духовність про­ тиставляється корисливому індивідуалізму. У 1755 р. медаль. що між православ'ям і козацтвом існував глибинний зв'язок. ревний захист православної віри — ха­ рактерні ознаки духовного життя Запорожжя. Запорозька Січ. Особливо прихильність козаків до пра­ вослав'я виявилася у боротьбі проти окатоличення та унійного руху. грошей. срібла т о щ о . що становили суть запорозь­ кого способу існування. значною мірою вплинуло на формування романтичної моделі лицарства. В умовах постійного стресового стану. ) . що за тих часів було величезною сумою (все жалування війська тоді ста­ новило 4660 к р б . матеріальні інтереси відсуваються на другий план. перехідною моделлю між справжньою повноцінною державою і про- . міст. Отже. Кожен козак. ризику власним життям релігія та церква були для козацтва пристанищем с п о к о ю . а на моральнопсихологічній основі. Про прихильне ставлення козаків до релігії свідчить існування в межах вольностей Війська Запорозького Ни­ зового понад 60 церков. крб. Запорозька Січ була деформованим варіантом державності: інтенсив­ ний розвиток військової сфери — могутнє військо та озбро­ єння і примітивний економічний сектор (відсутність влас­ ної фінансової системи. де можна було врівноважити й зас­ покоїти вируюче козацьке життя. вона виникла не на етнічній. маючи низку головних ознак державності.. злиток золота. Гли­ бока релігійність. запорозький кіш придбав срібне паніка­ дило вагою 5 пудів і вартістю 3 тис. що при читан­ ні Євангелія усі козаки випростовувалися і до половини витягали шаблі з піхов на знак готовності захищати збро­ єю слово Боже від ворога. що вступ до запорозького товариства починався з питання: «У Бога віруєш?» Саме православ'я. умираючи. а також підготуватися до самозречення та подвигу. а духовна спорідненість. очевид­ но. Козаки постійно відвідували бо­ гослужіння та різні молебни. яким стало запорозьке козацтво.

друга ( 1 6 2 5 — 1 6 3 8 ) три­ валішою. ескізу української державності перерости в нову якість. Київський воєвода Костянтин Острозький. Приводом до нього стало захоплення білоцерківським старостою К. Успіхи повстанців налякали офіційну владу. завдав пораз­ ки козацькому війську у вирішальній битві під П ' я т к о ю на Житомирщині. підтриманий міщанами та селянами. енергійна експан­ сія шляхти на відносно вільні українські землі. зібравши численне шляхетське військо та за­ гін німецьких найманців. охопив Київське. українськими землями прокотилося дві хвилі активного протесту на­ родних мас проти існуючих порядків: перша (1591 —1596) була порівняно к о р о т к о ю у часі. який протягом 1592—1593 pp. безумовно. намагання офіційної вла­ ди Речі Посполитої взяти під контроль козацтво. зіткнення інтересів шляхетської та козацької верств. Повстання К. Косинський з частиною козаків зму­ шений був відійти на Запорожжя. але свій помітний яскравий слід у процесі українського державотворення козацька держава. Даючи відсіч зухвалому шляхти­ чеві. Косинським у грудні 1591 р. Волинське. загін реєстрових козаків на чолі з К.Козацько-селянські повстання 137 фесійною о б щ и н о ю . що «артикули» польського короля Генріха Валуа (1573) та третій Литовський статут (1588) фіксували остаточне оформлення кріпосного права). Косинського (1591—1593) — перший ве­ ликий селянсько-козацький виступ. Головною рушійною силою народних виступів було козацтво. Цей виступ. у серпні 1593 р.3. Внутрішні недоліки (домінування під тиском обставин воєнної та невиконання господарської. 5. Основними причинами першої хвилі народного гніву були посилення кріпосницького та національного гніту (на­ гадаймо. . колонізо­ вані «уходниками» та запорожцями. Брацлавське і частково Подільське воєводства. культурної та інших державотворчих фун­ кцій) перехідної моделі та несприятливі зовнішні впливи так і не дали змоги цьому зародку. незабаром переріс у масштабний повстанський рух. захопив замок і місто Білу Церкву. Козацько-селянські повстання наприкінці XVI — на початку XVII ст. залишила. Наприкінці X V I — на початку XVII ст. демографічної. Острозь­ ким козацьких земель. К.

Таке успішне розгортання повстання значною мірою було зумовлене тим. Після першого великого спалаху народної активності 1594 р. козацький вата­ ж о к посилає на Січ своїх посланців з метою прихилити на свій бік січовиків для виступу проти поляків. повстанці в травні 1593 р.138 Виникнення українського козацтва Зібравши двохтисячне в і й с ь к о . обравши наказним гетьманом Г. Під час облоги Черкас загинув К. коней. Коли повстанці. осіб. Наливайко Семерій (Северин. Волинь. У ж о в т н і 1594 р. проте після битви під П ' я т к о ю в долі Нали­ вайка відбувається крутий злам — він залишає службу і організовує на Брацлавщині загін нереєстрових козаків. Після повернення з Угорщи­ ни бере під козацький контроль більшу частину Волині. яка брала участь у розгромі К. 7—1597) — козацький ватажок. Лобо­ ду. що основні збройні форму­ вання Польщі на чолі з коронним гетьманом С. Наливайка. потім вступив на службу до князя К. Відчувши власну силу і намагаючись її збільшити. за іншою — підступно вбитий слугами князя Вишневецького в ході переговорів). повстан­ ці зазнали поразки. вирушила на д о п о м о г у наливайківцям. а решта. Косинського під П ' я т к о ю . Брацлавщину. спалахує антишляхетське повстання на чолі з На­ ливайком. провідник козацького повстання 1595—1596 pp. розпочинається козацько-селянське повстання під проводом С. — першій половині 1595 р. Поділля та білоруське Полісся. був відвезений до Варшави і страчений. В 1594 р. Уже навесні 1595 р. бере участь в антитурецьких походах. Родом з Галичини. Солониці Наливайко разом з іншими козацькими старшинами потрапив у полон. у лавах яких налічувалося понад 12 тис. стали для шляхетської Польщі серйозною загрозою. Залишившись без лідера. Косинський (за однією версією під час б о ю . урядом було . селянсько-козацькі виступи охопили Київщину. Змолоду козакував на Запорожжі. Після капітуляції повстанців на р. Жолкевським у цей час перебували в Молдові. що стало початком великого повстання. Северин та його прибічники захопили зброю та 4 тис. Здійснивши вдалий похід проти татар. розпочали новий наступ. Острозького. Як сотник надвірних козаків князя Острозького він був змушений брати участь у придушенні повстання 1591 — 1 5 9 3 . Частина старшини не побажала приєднуватися до дій людини. де вони намагали­ ся посадити на молдавський трон польського ставленика. очолювані Наливайком. Наприкінці 1595 — на початку 1596 pp. на території України вели боротьбу декілька десятків повстанських загонів.

Частина повстанців мала на меті пе­ рейти кордон й утекти в Р о с і ю і тому забрала з с о б о ю жінок. у період активної зовнішньополітичної діяльності. Жолкевського. вчо­ рашніх селян та ремісників. Розуміючи. На­ ливайка. Після поразки повстань кінця XVI ст. та помір­ кованої. Саме в цьому місті було об'єднано сили трьох козацьких ватажків — С. що протиді­ яти численному. Одна з вирішальних битв відбулася в урочищі Гост­ рий Камінь біля Трипілля. Наливайко з невеликим заго­ ном (понад 1500 чоловік) відступив на Волинь. Г. неподалік від Лубен. але перед основними силами Жолкевсь­ кого вони змушені були відступити. Жолкев­ ський відрізав повстанцям дорогу до р о с і й с ь к о г о кор­ дону. а потім четвертували тіло.Козацько-селянські повстання 139 прийнято рішення кинути проти селянсько-козацького ко­ ронне військо С. вступивши на початку XVII ст. Полоне­ ного Наливайка та шістьох соратників було відправлено до Варшави. схильні до компромісів й мирного легітимного (законного) розши- . Об'єднане козацько-се­ лянське військо налічувало 5—6 тис. Невдачі попередніх виступів та поява нових акцентів у політиці польського уряду призвели до розко­ лу козацтва і виникнення в його середовищі двох течій: радикальної. а репресії на привілеї. вишколеному та озброєному польсько­ му війську він не зможе. яка обрала гетьманом замість Наливайка Лободу. козацьке військо потрапило в оточення і зазнало поразки. дітей і майно. що Польща. а звідти через уманські ліси до Білої Церкви. Після цієї баталії Жолкевський відійшов до Білої Церк­ ви і чекав підходу резервів. протягом трид­ цяти років не було великих народних виступів. які прагнули шляхом повс­ тання домогтися перерозподілу шляхетських земель та майна і цим покращити свій життєвий рівень. Лободи. що дало змогу розгромити передові загони шляхетських військ на чолі з Ружинським. де і відбулася рада. Отримавши підкріплення. у ході якої обидві сторони зазнали значних втрат. Шаули. постійно відчувала потребу у військовій силі козаків і тому мусила змінити гнів на милість. М. до якої належали заможні козаки. але жодна не отримала перемоги. Значною мірою це пояснюється тим. а козацьке військо — у Пере­ яслав. В урочищі Солониця. осіб. що помітно знизило мобільність козацького війська. відрубали голову. де у в'язниці його протримали більше року і у квітні 1597 р. що об'єднувала незаможних козаків.

в якій Польща отримала пе­ ремогу. Загинув під час походу в Лівонію. Учасник морських походів запорожців на турецькі фор­ теці. 7— 1622) — політичний діяч. домінувала поміркована течія. трансформувати козацтво із суто воєнно­ го в активний воєнно-політичний чинник суспільного жит­ тя. Майже одночасно (1620) послав до царя спеціальне посольс­ тво з проханням прийняти українських козаків на російську служ­ бу. здатний вирішувати державні проблеми. У1618р. Кішка Самійло (7—1602) — козацький гетьман. Народив­ ся ус. твердістю і водночас схильністю до компромісів. Похований у Братському монастирі в Києві. довести чисельність козацького вій­ ська до 40 т и с . загострюються стосун­ ки козацтва з польськими властями. походив з україн­ ської шляхти. очолив козацьке військо у битві під Хотином.140 Виникнення українського козацтва рення козацьких прав і вольностей шляхом договорів з польським урядом. З його ім'ям пов'язане взяття Варни (1606) і Кафи (1616). гетьман реєстрового козацтва. Очолив кілька вдалих походів на Оттоманську Порту і Кримське ханство. Сагайдачний Петро Кононович (Конашевич-Сагайдачний. . згодом пішов на Запорожжя. На початку 20-х років XVII ст. Відігравши вирішаль­ ну роль у Хотинській війні. Невдовзі ви­ сунувся на чільне місце серед козацької старшини. перетворити козацтво з тимчасових напівпартизанських формувань на боєздат­ не регулярне військо. Цим козацьким ватажкам вдалося досягти значних успіхів: підняти престиж українського козацтва. шляхом всту­ пу всього Війська Запорозького до Київського братства утворити своєрідний с о ю з козацтва. яке прискорило його смерть. укла­ деного 1621 p . духовенства та мі­ щанства. най­ яскравішими постатями якої були гетьмани Самійло Кіш­ ка (1600—1602) та Петро Конашевич-Сагайдачний (1616— 1622). організовує повстання невільників на турецькій галері поблизу Гззлева і повертається в Україну. взяв участь у поході військ польського королевича Владислава на Мос­ кву. За умовами миру. Навчав­ ся в Острозькій школі. У1599 р. Ві­ домий як меценат і палкий прихильник братського руху. У гетьманській діяльності керувався прагматизмом. Тоді ж дістав тяжке поранення. тверезим розрахунком. козацтво зазнало поразки. Наступного року козаки під проводом Самійла Кішки у складі польсько-шляхетського війсь­ ка здійснюють успішну експедицію до Волощини на підтримку гос­ подаря Ієремії Могили. Кульчинцях поблизу Самбора в шляхетській родині. З 1596 до 1625 р. посили­ ти його вплив та розширити права. йому заборонялося судноплавство по Дніп- . Під час одного з них потрапив у полон. У1621 р. де пробув 25 років.

а потім укладено компроміс^У Р У угоду. впливом козацтва та його реальними правами ки 3 та привілеями. а 3 и х не але. С тому вона при­ ва на д в г швидшила остаточний поділ козац'ї' * РУпи: за­ им валося можне реєстрове козацтво. ь Намагаючись взяти під контрол перебіг подій. як ю правило. яке д о т Р У помірко­ ваної лінії та йшло на компроміси з у р я д о м . Конецпольського. козацький реєстр зростав від З Д° ^ т и с . Утворилася значна невідповід*" " л о ю . ь а не м и вони заявили: «Мир укладав короД > ' * Частина учасників Х о т и н с ь к о ї війни. зазнавши значних втрат. і нереєстро­ а ве. де чимало м і с Д жителів «покосилисвою зачилися». демонструючи свою н е з а л 0 * ' активізувало ави втручання в турецько-татарські спР . ися ел ночас козакам заборонялося втруча ї' У Р ігійні спра­ т и мо ви в українських землях. займало радикальну позиі*і - . Згід­ анді но з Куруківською угодою всі п о в с ї " були амністова­ ні. який прибув н а 3 а п о р 0 ' дорікати Г0Д 3 козакам.Коли королівсь­ жжя почав кий посол.Вод­ . поль­ ня коза ська офіційна влада для придушей Цько-селянсь1( кого руху відправила на Київщину >25 Р. авто­ ритетом. та. Ж м а # * гетьманську бу­ ої в е х і в лаву передано представнику к о з а ц ь ^ Р к и М.30-тисячне 1 військо С. Такий розвиток подій ііР Д° посилення поміркованої течії в козацькому Сере^ови^: спочатку від ла керівництва було усунуто М. в і д м о # *Д виконання 0 феодальних повинностей. які аме мусили повертатися у кріпацтво. що вони порушують мирнУ У У Туреччиною. Особливо^ розмаху ці процеси евих набули на Київщині. а щорічна тис> з л о т и х плата реєстровцям збільшувалася А° ^ . Доро­ МИ Н шенку. тобто самовільно п р о г о л 0 належність до козацького стану. Прот* шляхти виступили та об'єднані сили місцевих повстанців запорожців (май­ маном же 20 т и с . яке організаційно оформилося і* 1628 р. Крім тоґ°> польський уряд не оШЄ та виплатив зароблених козаками гр ^ скоротив ре­ сть ІУ Ж с и є с т р . жодї* ^ отримала ИЗВІВ перемоги. яка зрушена була поверну­ илася В тися в шляхетські маєтки.Козацько-селянські повстання 141 ру та вихід у Чорне море. війська) на чолі з г е тьЖмайлом. 11 Найбільша битва між протидіючим^ сторонами відбула­ 3 ся в урочищі Ведмежі Лози побли У Курукового озера. з д і й с н ю в # РСькі походи та вамИмати відносини з іноземними д е р ж # Куруківська угода була к о м п р о м і с о м між офіційною зацтва але польською владою та верхівкою к о ' вона зов­ цост сім не задовольняла інтересів біль* і повсталих. У відповідь на утиС боку Польщі ко­ жн сть зацтво.

Проти повстанців знову було кинуто коронного гетьмана Конецпольського. Остряниця. що зумовило новий вибух народного гніву. поглиб­ лення протиріч між нереєстровими та реєстровими коза­ ками. Бут. Наприкінці 1637 р. які мусили захищати інтереси гнобителів. поляки завершили будівництво Кодацької фортеці на Дніпрі. козаки підійшли до Переяслава. повстання поширило свій вплив на все Под­ ніпров'я. зростання релігійних утисків. Як і під час попереднього повстання. вирушили з Січі «на в о л о с т ь » . що охороняло штаб Конецпольського.. Виступаючи під гаслами боротьби з « л я х а м и » . але ця подія не переросла в нове повстання. оскільки козаць­ кого ватажка було підступно схоплено реєстровцями і ви­ дано польським властям. суть якої полягала в збереженні основ­ них вимог Куруківської угоди та в збільшенні реєстру до 8 тис. за­ хисту православної віри. оволодівши Каневом та іншими населеними пунктами. На початко­ вому його етапі лідером став гетьман нереєстрового ко­ зацтва П. Повстання швидко охопило Полтавщину та значну частину Лівобережжя. Майже три тижні тривали кровопро­ литні бої між ворогуючими сторонами. осіб. Стративши Г.142 Виникнення українського козацтва Після закінчення війни зі Швецією польський уряд 1629 р. яка блокувала рух втікачів на Запо­ рожжя та рейди запорожців у верхів'я Дніпра. знищення зрадників — старшинреєстровців. Почат­ ком повстання стала відмова запорожців коритися геть­ ману реєстровців Григорію Чорному. Основ­ ними причинами повстання стали грабунки та розбої поль­ ських жовнірів. осіб. яке очоли­ ли П. Д. козацько-старшинська верхівка усунула ва­ тажка від керівництва (Тарас Федорович мусив з части­ нною прибічників повернутися на Запорожжя) й уклала компромісну угоду. козаки. Зазнавши значних втрат. Бут (Павлюк). Чорного. Центральною по­ дією протистояння була «Тарасова н і ч » . Я. особливо на Лівобережжя. коли невеликий загін повстанців знищив Золоту роту — добірне шляхет­ ське формування. Новим масштабним виступом народних мас стало се­ лянсько-козацьке повстання 1637—1638 pp. значну частину своїх військ розквартирував в Україні. обравши ватажком Тараса Федоровича (Трясила). який зібрав під свої знамена майже 10 тис. У 1635 р. . коронний гетьман змуше­ ний був піти на переговори. У березні 1630 р. Гуня. Того ж року гетьман Іван Сулима на чолі загону січовиків зни­ щив кодацький гарнізон та зруйнував фортечні мури.

потім — Д. малочисельність лав повсталих. Чи­ гиринському та Корсунському.Козацько-селянські повстання 143 під Кумейками поблизу Черкас відбулася вирішальна бит­ ва. Остряниця. гнучка політика польського уряду. втративши більше п'ятої частини свого складу. Гуня. зазнало поразки. тертя між козаць­ к о ю старшиною та рядовим козацтвом. Жовнин (Черкаська область) повстанці змушені були капітулювати. неузгодженість дій реєстрового та нереєстрового козацтва. Отже. Основними причинами невдач були: стихійність. після невдалого б о ю Потоцькому було видано Павлюка та інших ватажків. закінчилися поразками. Козацьке військо. Козаки мали право селитися в трьох староствах — Черкаському. Замість обраного гетьма­ на уряд направляв свого комісара. недосконале озброєння повстанців. локальний характер дій. за я к о ю скасовувалося козацьке самоврядування. селянсько-козацькі повстання ві­ діграли значну роль в історії українського народу. Вишневецького. дві хвилі козацько-селянських повстань. нечіткість про­ грамних установок. а невдовзі біля Боровиці. спрямована на розкол лав повстанців т о щ о . сприяли накопичен­ ню досвіду боротьби. і . нез­ важаючи на поразки. Після поразки в б о ю під с. неорганізованість. Проте навіть такий розвиток подій не зупинив повстанців — вже навесні 1638 р. козаки знову активізують свою боротьбу. Спочатку повстання очолює Я. число ре­ єстрових козаків обмежувалося до 6 тис. зменшували тиск феодального гніту. Нереєстрові козаки переходили до стану посполитих. служили прикладом для майбутніх поколінь борців за визволення народу. Однак. Та сили були нерівними. особливо коли на допомогу коронному війську прийшли жовніри Я. прискорювали фор­ мування національної самосвідомості. що про­ к о т и л и с я у к р а ї н с ь к и м и землями н а п р и к і н ц і X V I — на початку XVII ст. оскіль­ ки суттєво гальмували процеси ополячення та окатоли­ чення. На козацьких радах у Києві (вересень) та Масловому Ставі в Канівському повіті (грудень) реєст­ ровці під тиском польського уряду визнали ухвалену сей­ мом «Ординацію Війська Запорозького реєстрового». підвищува­ ли престиж та авторитет козацтва.

стали декілька вкрай сміливих козацьких морських походів. а хіба вам судилося воювати? Це не ваша справа». що сколихнули Турецьку імперію та рознесли славу про козаків на всю Європу. Ці та інші дії запорожців настільки занепокоїли султана Мурада III ( 1 5 4 6 — 1 5 9 5 ) . У цей час кримський хан заявляв: «Завойовувати держави — це наш талан. водночас стає основ­ ною перешкодою турецько-татарській агресії в українські землі. — по лікоть у нашій крові та спустошую­ чи все огнем і м е ч е м » . визволяючи полоне­ них співвітчизників. але на півдні вже виникла. яка була здатна не лише відбити напади та­ тарсько-турецьких завойовників. тремтять венеціанці. вели бої під Бендерами. Вже 1606 р. мобіль­ ній. спо­ пеляючи. козаки здійснили штурм Варни..4. грабіжницькі напади зайд ста­ ють дедалі масштабнішими та зухвалішими. Весь світ трем­ тить передо м н о ю » . дійшло аж до Львова. ефективно протидіяти численній. — за висло­ вом сучасника. татари неодноразово з'яв­ лялися в українських землях. спустошу­ ючи володіння місцевих феодалів. що він під час зустрічі з польсь­ ким послом у Константинополі. Тільки влітку 1587 р. Ц і є ю силою було козацтво. руйнуючи фортеці. гарно організованій татарській кінноті було надзви­ чайно важко. Боїться мене Пруссія. Безумовно. сформувалася і зросла сила. переданий у спа­ док нашими батьками. захопили фортецю Усіану. що козацтво. Насамперед це вияви­ лося в тому. Своєрідною відповіддю турецькому султану на почат­ ку XVII ст. велике татарське військо рушило на Поділля. ..144 Виникнення українського козацтва 5. Ще в серпні 1589 р. дорікаючи Речі Посполи­ тій за невміння втримати козаків від нападів на турецькі володіння. На початку XVII ст. а й на міжнародній арені. зірвався на крик: «Чи в своєму ви розумі? Х т о коли міг стояти мені на перешкоді?. що я хочу. міцно завоювавши позиції лі­ дера національно-визвольного руху. Наприкінці X V I ст. а й здійснювати далекі сухопутні та морські походи проти Султанської Туреччи­ ни та Кримського ханства. Козацтво як впливовий чинник міжнародного життя На межі X V I — X V I I ст. німці віддають мені те. «умиваючись.. просять помилування іспан­ ці. грабуючи та руйнуючи все довкола. козацтво дедалі більше заяв­ ляє про себе як про впливову силу не тільки в Речі Пос­ политій.

1616 р. Білгород та ін. Туреччина ви­ рішила остаточно зруйнувати польську державу. під Цецорою. феномен козацтва не є ідеальним. Розлючений султан наказав пе­ регородити Дніпро біля острова Тавані залізним ланцю­ гом між двома фортецями — Кіза-Керменом та АсланКерменом. Водночас слід диференційовано підходити до оцінки того чи іншого по­ ходу. багато артилерії. але цілком очевидно. Посередині Дніп­ ра було залишено лише « б р а м у » . захищала національний генофонд.Козацтво як впливовий чинник міжнародного життя 145 запорожці взяли турецьку фортецю Варна. Оскільки Запорожжя не мало міцної економічної основи. або ж тягнули волоком свої чай­ ки (від 25 до 60 к м ) і все ж знаходили спосіб потрапити в Чорне море. Спаливши портові споруди. щоб заблокувати рух козаків. Далеко не к о ж е н з них мав характер відплатної або ж упереджувальної акції чи був глибоко умотивований благородними намірами — війною за віру. а вже тут вони були нестримними. Вони або хитрістю проникали через браму. напали на придунайські турецькі фортеці Ізмаїл. Особливо виявило себе козацтво як впливовий чинник міжнародного життя під час Х о т и н с ь к о ї війни. запо­ рожці з'явилися під мурами турецької столиці — Конс­ тантинополя. потребою виз­ волити побратимів т о щ о . під час якого здобули і спалили головний невільничий ринок регіону — Кафу — та визволили полонених. яка до того вважалася неприступною. вони поверну­ ли в море. осіб. у я к о м у задіяно понад 150 т и с . площа довколо неї про­ стрілювалась з гармат з фортечних мурів. частина козацьких походів но­ сила утилітарний характер і зводилася до пограбування турецьких берегів. У 1608 р. козаки під проводом Сагай­ дачного здійснили похід на Крим. блокувала та стримувала роз­ гортання турецько-татарської агресії в глиб українських земель. 1609 р. Отже. що його різновмотивовані дії об'єк­ тивно відігравали прогресивну роль. Проте навіть такі перешкоди не зупинили козаків. Навесні 1615 р. з а п о р о ж ц і захопили х и т р і с т ю П е р е к о п . З ц і є ю метою було організовано грандіозний похід. зменшуючи її масштаби та інтен­ сивність. Перепливши Чорне море. козаки висадилися на турецькому узбережжі Малої Азії та зруйнували Синоп і Трапезунд. Активна протидія туркам і татарам з б о к у запорож­ ців сприяла руйнуванню Турецької імперії та визволен­ ню підкорених нею народів. гальмуючи татарсь­ ко-турецьку експансію. Кілію. навіть чотири . Нарешті. Перемігши польські війська 1620 р. 1614 р.

Втративши майже 80 тис. козаки від цього ж і постраждали. Проте. що польський уряд пообіцяв їм платню в поході. Під тиском турків Під­ кова змушений був відступати на Запорожжя. Зокрема. — все ж польсь­ кий уряд був змушений звернутися до козаків по допомо­ гу. відігравши вирішальну роль у Хотин­ ській війні. враховуючи. двох­ тисячне козацьке військо рушило до Молдавії. Уже у вересні запорожці захопили столицю Молдавії — Я с с и . Проте ця невдача не відбила бажання в козаків побо­ ротися за молдавський престол. який казав: «Не хочу я з Грицями воюва­ ти. а в червні сюди прибув ще один козацький загін з новими претен­ дентами на господарський престол — Олександром і Пет­ ром. оскільки їх « с о ю з н и к и » — поляки — за умовами підписаного до­ говору брали на себе зобов'язання заборонити козакам судноплавство по Дніпру і не допустити їхніх походів до турецьких берегів. на міжнародну арену свідчить їхнє залучення до боротьби за престол Молдавії. чудово розуміючи. Проти турецької армади Річ Посполита мог­ ла виставити ЗО—40 тис. Про активний вихід козаків наприкінці XVI — почат­ ку XVII ст. що султан не зупинить агресії і за Польщею настане черга України. козацький ватажок Іван Підкова оголосив себе братом убитого і роз­ почав боротьбу за молдавський престол. турки так і не змогли здобути перемоги і в жовтні 1621 р. а також поступки в релігійному питанні. Вже навесні 1578 р. але на­ довго втримати міста не змогли. На чолі цієї воєнної експедиції виступив сам султан. змушені були піти на укладення миру з поляками. . осіб. 1577 р. нехай ідуть до ріллі або свині пасти». погод­ жуються взяти участь у боротьбі проти турків.146 Виникнення українського козацтва бойові слони. польських вояків. до того ж. після загибелі молдавського господаря Івоні. Бойові дії тривали понад місяць. але в доро­ зі був по-зрадницьки схоплений поляками і страчений на вимогу турецького султана у Львові. Росії та інших країн. У ході цих баталій вони здобувають не тільки військовий. а й політичний досвід. ста­ ють спроможними вирішувати державні проблеми і тому інколи навіть виступають самостійно. У вирі­ шальній битві під Х о т и н о м поряд з 35-тисячним польсь­ ким військом стояло 40-тисячне козацьке під проводом Сагайдачного. І хоча багато хто з тодішньої польської еліти поділяв позиції гетьмана Жолкевського. Козаки. р о з ш и р ю ю т ь своє світобачення.

Водночас через недостатній політичний досвід. присвячених військовому мистецтву за­ порожців. Спочатку протягом 1604— 1605 pp. Військо козаків не тільки захищало українські землі від турецько-татарсь­ кої загрози. У критичні пері­ оди внутрішня стабільність у Речі Посполитій. ви не знаєте. Козаки ж знову були ошукані: реєстр скоро­ тився більш як утричі. не перетворилося на самостій­ ний чинник міжнародного життя: воно не вирішувало. Незабаром чимало козаків приєднуються до загонів другого російського самозванця — Лжедмитрія II ( 1 6 0 7 — 1 6 1 0 ) .Козацтво як впливовий чинник міжнародного життя 147 У XVII ст. козацтво стало впливо­ вим чинником міжнародного життя. слабкість економіч­ ної бази. вірту­ озна військова майстерність сприяли зростанню його авто­ ритету та популярності на міжнародній арені. Сагайдачний з 20-тисячним козацьким військом вирушив на Москву з метою визво­ лення з Тушинської облоги королевича Владислава. П. Отже. козацьку старшину мав призна­ чати король. Вони — ті. ставши впливовою силою. У 1618 р. відсутність єдності та інші причини козацтво. Молдавії та інших країнах. Чернігів та Сіверщина). Під­ тримка козаків дала змогу Речі Посполитій укласти ви­ гідне для неї Деулінське перемир'я з Московською дер­ жавою (польськими ставали Смоленськ. запорожці беруть участь у поході Лжедмитрія І на Москву. до того ж у черговий раз почала діяти забо­ рона виходити козакам у Чорне море. які хоробрі ці люди і як добре треба з ними обходитися. козацтво активно втручається у внутрішні справи Московської держави. Німеччині. що це за народ. Високо цінував козаків персидський шах: «Ви не знаєте. Франції та Англії у цей час виходить понад десяток творів. що домінують на Чорному м о р і » . на зламі X V I — X V I I ст. В Італії. Сміливі походи козацтва проти турків та татар. а іноді навіть безпека держави значною мірою залежала від по­ зиції козацтва. Запорожці брали активну участь у боротьбі за престол у Росії. а й своїми походами суттєво ослаблювало Турецьку імперію та Кримське ханство. а лише допомагало вирішувати (інколи навіть відіграючи головну роль) тій чи іншій державі її проблеми. .

Які ж причини робили необхідним початок національ­ но-визвольної боротьби в 1648 p.1. в українських землях народний гнів вибухнув з такою силою. періодизація У середині XVII ст. Орієнтація на внутрішній та зовнішній ринки. Перша група чинників спонукала. друга робила цю активність можливою — створювала ґрунт для її розгортання. у 2. що входили до складу Речі П о с п о л и т о ї . Вони активно перетворюються на фільварки. Українська національна революція 6. характер. Ця подія була глибоко законо­ мірним явищем. а й суттєво вплинув на геополітичний розвиток усієї Європи. Спрацював комплекс чинників.6. Після закінчення виснажли­ вої для Західної Європи 30-літньої війни саме Польща стає одним з головних експортерів хліба. які зроби­ ли широкомасштабний народний виступ необхідним і мож­ ливим. а не на задоволення власних потреб суттєво вплинула на структуру поміщицьких господарств. Причини. В основі цієї трансформації лежали два взаємопов'язані проце­ си — зміцнення феодальної земельної власності та поси­ лення кріпацтва.5 раза збіль­ шив відвантаження зерна. що не тільки кардинально змінив хід національної історії. . Основний поль­ ський порт Гданськ від 1583 до 1648 р. підштовхувала до вияву активності.? У цей час надзвичайно ускладнилася соціально-еко­ номічна ситуація в українських землях.

у Східній Галичині та на Во­ лині вона становила 5—6 днів на тиждень. які. Війтів. а не обирали міщани. фільварково-панщинна система водночас гальмува­ ла розвиток простої капіталістичної кооперації та почат­ кових форм мануфактурного виробництва. не сприяла вона й формуванню єдиного ринку України. йшли шля­ хом посилення експлуатації селян. багатьом селянам в Україні в цей час жилося « г і р ш е . що зумовлювало загрозу «випадання» україн­ ців із загальнолюдських цивілізаційних процесів. намага­ ючись максимально збільшити свої прибутки. Справді. характер. Водночас нев­ пинно зростали натуральні та грошові податки. зародки яких були тоді в багатьох галузях промисловості. більша частина українських земель. періодизація 149 Польські та полонізовані українські феодали. феодальна знать досить успішно конкурувала з жителями міст у торговельно-промисловій сфері. Наприклад. маючи на меті в ко­ роткий строк повернути з прибутком вкладені г р о ш і . орендувала­ ся єврейськими підприємцями. тобто користувалися інди- . церковну десятину та ін. навіть убити. більшість міст України користувалася Магдебурзьким правом. Незадоволене своїм становищем було і заможне реєст­ рове козацтво. як правило. У складній ситуації опинилося і міщанство. сполучених із зов­ нішнім ринком. Як і шляхта. Помітно погіршуючи соціальне становище народних мас. нещадно експлуатували селян і виснажували землі. яке являло собою проміжний стан між шлях­ тою і селянством. Користую­ чись правом безмитного вивезення своїх товарів і монопо­ лією на виробництво та переробку різних видів продукції. До того ж у полі­ тичному та економічному житті міст провідну роль віді­ гравали поляки та інші іноземці. Потерпали українські селяни і від здавання феодала­ ми своїх маєтків у оренду. Лише 1616 р. Боплана. обміняти. що належали Польщі. які перебували в приватній власності феода­ лів. Хоча на початку XVII ст. Міщанство виконувало повинності та сплачувало по­ датки — чинш (по 20—30 грошів з « д и м у » ) . призначав польський уряд. реєстрові козаки звільня­ лися від кріпацтва та панщини. ніж галерним невільникам».Причини. особливо в тих містах. За оцін­ к о ю очевидця Г. особливо в районах. перетво­ рення їх у перспективі на відсталу «селянську націю». влада пана була безмежною — він за своїм ба­ жанням міг будь-кого з селян продати. а українські міщани ви­ тіснялися. Саме тому помітно зростає панщина. це само­ врядування постійно обмежувалося.

польський уряд після придушення селянсь­ ко-козацьких повстань у січні 1638 р. а посади полковників обіймала шляхта. колегіуми та школи єзуїтів. асиміляції та зникнення. Скасовувалася вибор­ ність старшини. ко­ зацький реєстр скорочувався до 6 тис. яку активно підтримувала Римська курія. Спираючись на католицизм. а й робили цілком реальною загрозу втрати його націо­ нальної самобутності. Отже. а всі виключе­ ні з реєстру автоматично ставали кріпаками. масове ополячення української еліти були чіт­ кими симптомами катастрофи. Намагаючись взяти козацтво під контроль. Папа Урбан (1623—1644) у своїх листах до керівництва Речі Посполи­ тої неодноразово закликав сприяти поширенню унії та фі­ зично знищувати її противників. активність та слава козацтва зростали. Одним з основних інстру­ ментів окатоличення в їхніх руках стала уніатська церк­ ва. наростаюче закрі­ пачення селянства не тільки помітно гальмували в сере­ дині XVII ст. утис­ ків православних за ї х н ю віру. На середину XVII ст. Ситуація в українських землях у середині XVII ст. Прогресу­ юча асиміляція українського народу поступово доходила до тієї межі. суспільний розвиток українського народу. польські маг­ нати здійснювали політику національного та культурного поневолення українського народу. авторитет. вони зумовлювали необ­ хідність масового народного виступу саме в цей час. переслідування вживання української мови та поширення українських книг. а права де­ далі більше обмежувалися. вплив. ускладнювалась і критичним становищем у політичній сфе­ рі. осіб. ліквідовувався козацький суд. Водночас вищі козацькі верстви зав­ жди бажали володіти закріпаченими селянами і мати інші рівні права зі шляхтою. Крім . що насувалася. Намагаючись прискорити хід цього процесу. Відсутність власної держави. за я к о ю він мусив зійти з історичної сцени як самостійний с у б ' є к т .150 Українська національна революція відуальною свободою. яка суттєво обме­ жила самоврядування реєстровців. кляштори (монастирі). церковний розкол. на чолі вій­ ська замість гетьмана було поставлено польського коміса­ ра. захоп­ лення або руйнації православних культових споруд. прогресуюча втрата національної еліти. відсутність власної держави. Зазначені чинники були спонукальними. прийняв «ордина­ цію Війська Запорозького реєстрового». Один за одним в україн­ ських землях виростали костьоли. а водночас дедалі більшого поширення набував процес передання католикам. польська сторона посилила національно-релігій­ не гноблення. Крім того. перервана державотворча традиція.

37 найбагатших волинських магнатів володіли 3/4 усіх селянських господарств. Вишневецькі та ін. Своєрідним ґрунтом для розгортання та по­ глиблення цих процесів стало зміцнення крупного фео­ дального землеволодіння. є посилення та розширення сфери впливу Запорозької Січі. на думку офіційних польських властей. а й небезпечно. Внаслідок цього реєстрове козац­ тво перетворилося на впливову самостійну силу. Виявом слабкості королівської влади була і певна втра­ та контролю над реєстровим козацтвом. що за певних умов міг стати основою для створення повноцінної держави.Причини. порожньою. що розпочалася 1648 р. ставали «постійни­ ми резервами б у н т у » . що підштовхують до дії. Заславські. « к о р о л и к и » .). Серед чинників. як правило. Селянсько-козацькі повстання першої половини X V I I ст. Н. супроти яких король і сейм не мали ні авторитету. о б о в ' я з к о в о мають існувати ті. Так 250 магнатських родів (Ос­ трозькі. Важлими причинами. посилиленню єдності козаків та селян у боротьбі за наці­ ональне визволення. удільні князі нової генерації. Полонська-Василенко зазначає: «Це були «королев'ята». У науковій та нав­ чальній літературі. серед істориків досі немає одностайності сто­ совно питань типології. формуванню психологічної готовності боротися до переможного кінця. які роблять цю дію можливою. справжні пра­ вителі України. «віце-королі». хронологічних меж та періодиза­ ції боротьби. Збаразькі. На жаль. сприяли накопиченню воєнного досвіду. але оскільки поль­ ська казна була. були слабкість королівської влади та прогресуюче посилення відцентрових тенденцій у Речі Посполитій. яка того часу була своєрідним зародком української державності. що робили можливим початок козацького повстання. . яку вже наказами та «ординаціями» обмежувати було не тільки важко. які проживали на Волині. описуючи цей народний виступ. то основною формою оплати козацькому військові стало розширення його вольностей і прав. Концентрація матері­ альних цінностей була величезною: 1629 р. які сприяли активній національновизвольній боротьбі. періодизація 151 факторів. характер. най­ частіше вживають три терміни: «повстання» (козацьке. Оцінюючи цей процес. тримали у своїх руках найбільші латифундії в усій Речі Посполитій. зрос­ танню національної самосвідомості українського народу. бо виписані з реєстру козаки. Козацтво ство­ рювалося для оборони коронних земель. ні влади».

оскільки між по­ няттями «повстання». прихід до вер­ шин влади національної за складом козацької старшини. очевидно. Народне повстання. завоювання селяна­ ми особистої свободи. всіх суспільних станів та верств. а війна. а глибинний зв'язок. що доба широкомасштабної національно-визволь­ ної боротьби середини XVII ст. Революція характеризується переплетінням національ­ но-визвольних та соціальних спонукальних мотивів. — ліквідація великої земельної власності польських та ополячених українських феодалів та утвердження дріб­ ної (фермерського типу) козацької власності на землю. Такий ш и р о к и й оціночний спектр. які відбулися в житті суспільства в другій половині XVII с т . — радикальні зміни станової ієрархії. оскільки вимоги та мета окремих . масштаби. . католицького духовенства. українське. пов'язаний з тим.152 Українська національна революція народне. магнатів. — визволення українських міст з-під влади короля. у межах я к и х домінувала то одна. незаба­ ром переросло у визвольну війну. що розбіжність відносну. Зауважимо. національно-визвольна. на­ ціонально-визвольна) та «революція» (козацька. Аргумента­ ми на користь терміна «національна революція» є ті рево­ люційні зрушення. громадянська. Саме ця особливість національно-визвольних змагань пев­ ною мірою і зумовила таку розбіжність у термінології. З огляду на це «національна революція» є саме тим узагальнюючим терміном. селянське). охопивши більшу частину території та населення України. зумовивши до­ корінні зміни в суспільному розвитку поступово перерос­ ла в національну революцію. «війна». визвольна. — скасування кріпосного права. польсько-козацька. Знач­ ну роль відігравало і релігійне протистояння (католи­ цизм — православ'я). який адекватно відображає суть. буржу­ азна. що проживали в українських землях. яке розпочалося 1648 p . — встановлення нових кордонів та поступове форму­ вання державної території. : — утворення та розбудова Української національної держави. існує не протиріччя. се­ лянська. шляхти. то інша тенденція. «війна» (козацька. національна. українська). — втягнення в орбіту соціальних змін абсолютної біль­ шості населення. зміст та форми боротьби цієї доби. в українських землях скла­ далася з неоднакових за тривалістю та змістом періодів. «революція» у контексті подій XVII ст.

прагнув зміцнити міжнародні позиції України. а лише змінили свій характер. Брав участь у походах проти Кримського хан­ ства. У січні 1648 р. Проте. досвідчений полководець.) — найбільше піднесення національно-визвольних змагань та соціаль­ ної боротьби. Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (1595—1657) — гетьман України. Степанкова про те. оскільки визвольні зма­ гання українського народу після цієї події не припинили­ ся. . міщанство та духовенство. що револю­ ція закінчилася після падіння гетьмана П. Українська національна революція у своєму розвитку пройшла кілька етапів: I етап (лютий 1648 — серпень 1657 р.Причини. Освіту здобув в одній із київсь­ ких шкіл та у Львівській єзуїтській колегії. історію. із захоплення повстанцями Запорозької Січі та обрання геть­ маном Війська Запорозького Б. ) — грома­ дянська війна. Під час національно-визвольних змагань виявив себе як видатний державний діяч. на нашу думку. З юнацьких років на військовій службі. Місцем народжен­ ня вважається Суботів. Походженням з дрібної української шляхти (по матері — з козацької родини). Роль лідера виконувало козацтво. творець Української держави. це дещо механічне трактування. що її закінчення слід пов'язувати зі смертю Б. Як відомо. Хмельницького. тонкий дипломат. Похований у Суботові в Іллінській церкві. під керівництвом яко­ го згуртувалося селянство. III етап (червень 1663 — вересень 1676 р. юриспруденцію. по­ клавши тим самим початок Українській національній революції. . Нині залишається відкритим питання про хронологічні межі революції. стали менш масштаб­ ними і локальнішими. Хмельницького 1657 р. Смолія та В. добре знав декілька мов. військову справу тощо. До кінця свого життя Хмельницький проводив незалежну внутрішню політику. Помер у Чигирині. роком «возз'єднання». Дорошенка 1676 р . ) — бороть­ ба за возз'єднання Української держави. характер. тобто роком Переяславської угоди з Росією. періодизація 153 суспільних сил приховувалися під релігійною оболонкою. на Запорозькій Січі він піднімає повстання. що призвела до поділу козацької України на два гетьманства. У сучасній науковій і навчальній літера­ турі переважає думка. вона почалася в лютому 1648 р. у якому вбачалася основна мета повстання. Обґрунтованішим можна вважати висновок В. а в часи повстань 30-х років XVII ст. Закінчення Визвольної війни радянська історіографія пов'язувала з 1 6 5 4 р . II етап (вересень 1657 — червень 1663 р. виступав на боці коза­ ків.

наростаюче закрі­ пачення селянства спонукали українців до м а с о в о г о на­ родного в и с т у п у . п р о г р е с у ю ч а втрата національної еліти. Розгортання національно-визвольної війни (лютий 1648 — серпень 1657 р. з якої розгорілося п о л у м ' я великого повстання. окатоличення. де під його керівницт­ вом козаки в січні 1648 р. Всі звертання Хмельниць­ к о г о до польського суду та навіть до самого короля за­ кінчилися безрезультатно: Чаплинського так і не було покарано. чигиринський сотник дедалі більше схиляється до думки про повстан­ ня. що розпочалося 1648 p . Безпосереднім приводом до повстання стала особиста кривда. тричі отримали блис- . яка згодом трансформувалася в національну р е в о л ю ц і ю . у середині X V I I с т . Намагаючись «якнайшвидше придушити козацьке сва­ вілля» у самому зародку. до смерті забив малолітньо­ го сина та захопив дружину. а й протягом короткого часу 1648 р. 6. ре­ лігійний та соціальний характер. базою для розгортання визвольного руху. полонізація. завдана Богдану дрібним польським шляхтичем Д. роз­ ширення впливу Запорозької Січі. Так особиста драма Х м е л ь н и ц ь к о г о . Козаки не тільки витримали удар. . втрата к о н т р о л ю над нею з б о к у Польщі робили цей виступ м о ж л и в и м . ш в и д к о пере­ росло у визвольну війну. .2. Боротьба. Польща кинула проти повстан­ ців численні війська. який зі своїми слугами зруйнував та пограбував родинний ху­ тір Х м е л ь н и ц ь к о г о Суботів. яка була епізодом трагедії поне­ воленого українського народу. церковний р о з к о л . З цього моменту За­ порозька Січ стала центром збирання повстанських сил. стала т і є ю і с к р о ю . відсутність власної держа­ ви. мала національно-визвольний. а Богдан зазнав нових у т и с к і в .) На першому етапі Української національної революції народну боротьбу очолив чигиринський козацький сотник Б. а слабкість к о р о л і в с ь к о ї влади. На­ родне повстання. що точилася про­ тягом 1648—1676 p p . Хмельницький ( 1 5 9 5 — 1 6 5 7 ) . Не знайшов­ ши справедливості в офіційних властей.154 Українська національна революція Отже. вигнали урядовий гарнізон і обрали Хмельницького гетьманом. Чаплинським. Незабаром він тікає на Січ.

що Б. активність повстанських формувань у західних районах Волинсько­ го та Руського воєводств зумовили посилення панічних настроїв у самій Польщі. вирушило у п у т ь » . і на допомогу повстанцям вирушило понад 3 тис. У короткий час вона охопила майже всю територію України. Однак восени 1648 р. яка могла ефек­ тивно протистояти польській. під знамена повсталих одностайно стали козаки. Така масштабність'*національно-визвольної та антифеодальної боротьби. під Корсунем (травень). Успіхи повстанців на початковому етапі боротьби знач­ ною мірою пояснюються двома вдалими організаційними кроками гетьмана: залученням на свій бік реєстрового козацтва і укладенням союзу з кримськими татарами. що «майже весь Люблін впав ду­ хом і все. с о ю з було укладено. міщани. Не кращою була і ситуація у Варшаві: «Тут немає нікого. Б. призвела до того. Успіх досягався завдяки зас­ тосуванню різних тактичних заходів: розгрому ворога час­ тинами у ході зустрічної битви (Жовті Води). створення психологічної кризи у війську противни­ ка з метою його цілковитої деморалізації (Пилявці). ду­ ховенство та частина шляхти. шляху до відступу (Кор­ сунь). що живе. у якій зов­ нішньополітичний чинник був одним із центральних. У середині березня 1648 р. адже вони давали змогу забезпечити власний тил і посилити повстанське військо мобільною татарською кіннотою. Блискучі перемоги повстанців під Жовтими Водами. щоб залиши­ ти в Криму заручником свого сина. Хмель­ ницького як воєначальника. що ухилявся від б о ю . Тому гетьман сам вів пе­ реговори і навіть не зупинився перед тим. Хмель­ ницький наближається до Львова. під Пилявцями (вересень). Пилявцями над регулярними військовими фор­ муваннями Речі Посполитої зумовили вихід визвольної боротьби за межі звичайного повстання. за спогадами очевид­ ців. Б. татарських вояків на чолі з Тугай-беєм. Хмель­ ницький застосував абсолютно нову її модель. селяни. Роз­ починаючи боротьбу проти Речі Посполитої. перекриття противнику. Хмельницький.Розгортання національно-визвольної війни 155 кучі перемоги: у битвах під Ж о в т и м и Водами (травень). Переговори з Кримським ханством були надзвичай­ но важливими для Хмельницького. Корсунем. маючи мож­ ливість розгромити польську армію і захопити столицю. хто б не думав про порятунок найціннішого свого майна і свого ж и т т я » . Звістка про те. обмежився лише викупом зі Львова й укладенням пере- . Вже в ході цих баталій яскраво виявився талант Б.

Певний вплив на остаточне рішення Б. існувала ре­ альна загроза удару з боку Литви. захопивши здобич. Хмельниць­ кий міг розраховувати лише на ЗО—40 тис. Перехід поль­ ського кордону міг внести нові акценти в характер вій­ ни. що Польща ма­ ла ще досить могутній воєнний потенціал. адже з числен­ ними перемогами накопичувалася і втома збройних фор­ мувань повстанців. неподалік від Ямполя з'єдналося з ордою Крим-Гірея. і голод. Крім т о г о . і епідемії. татари обіцяли с в о ю підтримку лише на місяць. що козацькі війсь­ ка дійшли до етнографічних меж України.156 Українська національна революція м и р ' я під Замостям. основні сили орди на чолі з Калга-султаном повертаються до Кри­ му. Перед наступом на Львів українське військо у вересні 1648 р. я к щ о в українських землях гетьман міг розраховувати на підтримку місцевого насе­ лення. До того ж. а певна кількість повс­ танців. Гетьман мусив т а к о ж зважати на те. Си­ туація в українському війську ускладнювалася неста­ чею коней та облогової артилерії. Не міг у цей час Б. Створювалася цілком реальна загроза переростання національно-визвольної боротьби в несправедливу загар­ бницьку війну. За свідченням деяких джерел. що завоювала вже достатньо міцні позиції. Тому перед вирішальними діями Б. а до ведення бойових дій у зимових умовах війсь­ ко було не підготовлене. що частина полків за наказом геть­ мана почала діяти самостійно. Польща могла роз­ раховувати і на підтримку с в о є ї союзниці Австрії. турбувала проблема боєздатності власного війська. а з Хмельницьким залишається лише незначна час­ тина формувань Тугай-бея. Свою роль відіграли і відірваність від баз постачання. то на польській території місцеві жителі чинили б опір. відчуваючи. Що це було: виважений крок чи фа­ тальна помилка козацького ватажка? Які ж фактори впли­ нули на такі рішення і остаточно визначили їхній вибір? Насамперед у цей час гетьмана. який фіксував закінчення тридцятилітньої війни. очевидно. вояків. у Мюнстері миру. вели б партизанську боротьбу. Хмельницький повною мірою роз­ раховувати і на кримських татар. після облоги Львова. Це п о я с н ю є т ь с я тим. Хмельницько­ го не вирушати на Варшаву мало й те. водночас боялася народного гні- . самовільно втекла. До т о г о ж насувалася зима. Козацька старшина. Джерела свідчать про значне скоро­ чення к о з а ц ь к о г о війська після битви під Пилявцями. обтяжені здобиччю. І справді. після укла­ дення в жовтні 1648 р.

23 грудня 1648 р. вийшовши з-під контролю. нездатність козацької еліти побачити реальність перспектив створен­ ня незалежної української держави. але ці кроки абсолютно логічно випливають з ідей автономізму. Гетьман чудово розумів. що в нього за плечима розбурха­ не. що «визволив свій на­ род від польського рабства». Хмельницький та його соратники у цей час твердо стояли на позиціях традиційного «козацького автономізм у » . захист старшиною влас­ них вузькостанових інтересів. як Литві. Отже. прихильниками яких були у цей час як гетьман. використавши умови перемир'я не для конструктивного . Б. вихід військ повстанців на етнографічні кордони України. відмову від контролю над західним регіоном (третина визволеної території України з високорозвинутим виробництвом та значним людським потенці­ алом) історики вважають невиправними помилками. а порівняно поміркована — реформування державного устрою Речі Посполитої. постійне збройне проти­ стояння призвели до того. Між тим польська сторона. відсутність чіткої програ­ ми п о д а л ь ш и х дій. Терміново необхідно бу­ ло взяти під к о н т р о л ь суспільні процеси. розбалансоване суспільство. так і більшість його прибічників. укладення перемир'я під Замостям (листопад 1648 р. Найголовніші з них — прогресуюча втрата боєздатності козацького війська. утвер­ дження абсолютизму та надання Україні такого ж стату­ су і прав. Бурхливий розвиток подій. перспектив створення незалежної української дер­ жави. Підтримку обрання на трон ко­ роля Яна Казимира.Розгортання національно-визвольної війни 157 ву. Тому в своїй біль­ шості старшина вимагала негайного укладення перемир'я. Хмельницький на чолі повстан­ ського війська тріумфально вступає до Києва. що майже вся енергія та розум козацької верхівки були спрямовані на військову. який. Ці обставини. Б. З огляду на це зрозумілою стає пове­ дінка козацької верхівки. Його зуст­ річали як «українського М о й с е я » . о б с т о ю в а н н я гетьманом та його прибічниками ідеї «козацького автономізму». а також природний кон­ серватизм старшини не дали змоги побачити нових пер­ спектив. послаблення підтримки з боку татар. Тому й мета в них була не радикальна — започаткування власної державності. міг би суттєво заче­ пити й інтереси заможного козацтва. визначити подальші перспективи українських земель.) було наслідком взаємодії комплексу чинників. а не політичну сферу. реальність поповнення польської армії збройними фор­ муваннями Литви та Австрії.

під Махнівкою. тобто створення ідеальних умов для татарсь­ ких набігів. Зауважимо. Перейшов у католицтво. а для збирання сил. Виступав проти урядової політики цент­ ралізації. . розпочала масований наступ на українські землі. Брав участь у жорстокому придушенні козацько-селян­ ського повстання 1637—1638 pp. Під час Визвольної війни від­ значився у боях 1648 р. з іншого — певною загро­ з о ю .158 Українська національна революція діалогу з українцями. Під тиском обставин Хмельницький був змушений піти на укладення 8 серпня 1649 р. очолюваного М. Проте литовська армія не змогла подолати протидію білоруських повстанців. Кривоносом. що українсько-татарський мілітарний альянс з моменту свого виникнення був дуже ненадійним. Чернігівське та Брацлавське воєводства. осіб. вже в травні 1649 р. військо якого Хмельницький ото­ чив під Збаражем. Вони завжди мали на меті тільки взаємоослаблення про­ тидіючих сторін та провокування перманентного їх про­ тистояння. продовжував придушува­ ти визвольний рух в Україні заради відновлення польсько-шляхет­ ського панування. П'яткою і Старокостянтиновим проти козацького війська. становлення та зміцнення української державності зовсім не приваблювали татар. а й примусив їх поспіхом будувати табір для оборони. Відповідно до його умов козацький реєстр зрос­ тав до 40 тис. Проте у вирішальний момент підкуплений поляками к р и м с ь к и й хан Іслам-Гірей з р а д и в Х м е л ь н и ц ь к о г о . З огляду на це перспектива перемог України в про­ тистоянні з Річчю Посполитою. На цих землях влада належала гетьманові та його адміністрації. Походив з українського князівського роду. Зборівського мирного до­ говору. об'єктом для грабунку. Шляхетське військо опини­ лося в катастрофічному становищі — назрівала подвійна поразка Речі Посполитої — під Зборовом і під Збаражем. який мали здійснити три потужні збройні формування на чолі з ко­ ролем Яном Казимиром. адже Україна для Кримського ханства тривалий час була. Вишневецький. Яремою Вишневецьким та ли­ товським гетьманом Янушем Радзивілом. яким Хмельницький відправив на допомогу козацькі загони. гетьман швидким маневром не тіль­ ки зупинив наступ поляків. з одно­ го боку. а козацька територія охоплювала Ки­ ївське. Вишневецький Ярема (1612—1651) — один із наймогутніших маг­ натів Речі Посполитої. Коли ж польський король вирушив на допомогу оточеним. Річ Посполита готувала комбінований удар. У скрутну ситуацію потра­ пив і Я. Ставши в 1649 р. коронним гетьманом.

як і до повстання. але . Ко­ ли ж Б. До того ж для більшості володарів євро­ пейських держав він був лише бунтівник. З огляду на цю статистику цілком зро­ зуміло. не в и т р и м а в ш и а р т и л е р і й с ь к о г о обстрілу. війська повстанців. Вже у вересні 1650 р. не вдасться. що вибитися власними зусиллями з-під польсько­ го панування. що вів бо­ ротьбу проти законного свого господаря — польського короля. Б і л о ц е р к і в с ь к о г о договору козацький ре­ є с т р обмежувався до 20 т и с . у яке катастрофічне становище поставили повс­ танців татари. скріпила досягнення поставленої мети. Водночас маг­ нати і шляхта мали право повернутися до своїх маєтків. для більшості селян відновлювалося кріпацтво. вирішальним мо­ ментом якого була битва під Берестечком (червень 1651 p . Тому Б. здавалось би. Зборівська угода. то сам опинився в татарському полоні. Хмельницький зробив спробу зупинити відсту­ паючих. У цей період Б. і боротьба спалахнула з новою с и л о ю . Крім того. Найбільш ре­ альними кандидатурами були Росія та Туреччина.Розгортання національно-визвольної війни 159 Київський митрополит одержав місце в сенаті. Хмельницький дедалі більше ро­ зуміє. Вона не зняла суперечностей між Укра­ їною та Польщею. ) . йому забороня­ лися зовнішні відносини. Хмельницький та його прибічники боролися лише за політичну автономію для козацького регіону. Всім учас­ никам повстання проголошувалася амністія. з часом показала с в о ю не­ життєздатність. Поразка під Берестечком зводила нанівець автономію козацької держави. влада гетьмана поши­ рювалася лише на Київське воєводство. осіб. яка. залиша­ лися під владою короля. Хмельницький змушений був шукати надійну та міцну державу-покровителя. до яких приєднали­ ся 50 тис. маючи лише ненадійного союзника — та­ тар. з якого визволився лише через деякий час і за викуп. За цих обставин Б. у вирішальний момент покинули поле б о ю . шляхті було дозво­ лено повертатися до своїх маєтків. король Ян Казимир під час таєм­ ної бесіди з папським нунцієм обговорював плани ново­ го походу в Україну. У битві 150—200-тисячному польському війську проти­ стояло 100 тис. Підтримуючи цю агресію. У л ю т о м у 1650 р. Ця подія стала початком нового раунду протистояння. польські війська вдерли­ ся на Поділля і захопили містечко Красне. я к і . воєводст­ ва Волинське та Подільське. Римсь­ кий Папа прислав к о р о л ю освячений меч і благословен­ ня на війну. татар. Відповідно до умов укладеного 18 ве­ ресня 1651 р.

Та все ж бажання розширити сферу свого впливу. Хмельницький неоднора­ зово звертався до Москви з проханням допомогти в антипольській боротьбі. гине його син Тиміш. ма­ ю ч и на меті через ш л ю б його сина Тимоша з донькою молдавського господаря Розандою вивищити свій рід до рівня князівського та укласти с о ю з України з Молдаві­ є ю . Навіть загрожував війною. У Переяславі було узгоджено прин­ ципові засади майбутнього договору (антипольський вій­ ськовий союз України та Росії. я к щ о не буде надано цієї допомоги. Земський собор. Юридично цей акт оформлено під час російсько-українських переговорів у січні—березні 1654 р. воєнні невдачі. Проте Москва не хотіла роз­ ривати миру з Польщею і зайняла вичікувальну пози­ ц і ю . у битві під Жванцем татари знову зраджують та укладають сепаратний мир з поляками. Вже на цьому етапі виникають конфліктні ситуації та розбіжності в підходах до новоствореного союзу.160 Українська національна революція оскільки Москва зайняла вичікувальну позицію. торгувати без мита в турецьких володін­ н я х . використати Україну як буфер проти Туреччини. Спо­ чатку російські посли відмовилися принести присягу за царя. було укладено угоду зі Стамбулом про надання українським купцям права вільно перетинати Чорне море. що російський цар після деяких вагань «в і м ' я спасіння віри православної» погодився взяти Військо За­ порозьке під с в о ю опіку. Ще починаючи з 1648 p . протекторат московсько­ го царя над Україною. Ускладнення геополітичної ситуації в регіоні. Відповідну ухвалу про це прий­ няв 1 жовтня 1653 р. оскільки відповідно до специфіки їхнього держав- . залучи­ ти українські козацькі збройні формування для відвоювання в Речі Посполитої втрачених Росією територій спри­ яли тому. Б. геть­ ман зробив ставку на Оттоманську Порту. геть­ ман направив велике козацьке військо до Молдавії. у вересні 1650 р. Наприкінці р о к у Оттоманська Порта формально прийняла В і й с ь к о Запорозьке під с в о ю п р о т е к ц і ю . . Ще в другій половині 1650 р. збереження основних прав і вольностей Війська Запорозького) і здійснено усний акт при­ сяги. формаль­ на підтримка Оттоманської Порти підштовхнули геть­ мана до відмови від протурецької орієнтації та союзниць­ к и х відносин з Кримом і визначили проросійський век­ тор зовнішньої політики Війська Запорозького. Проте для Б. Спи­ раючись на турецьку підтримку. Валахія та Трансільванія переходять на поль­ ський бік. Х м е л ь н и ц ь к о г о молдавська авантюра закінчилася надзвичайно трагічно — 1653 р.

Чигирин же прагнув. спрямованих на збереження української автономії. На цій під­ ставі фахівці вважають. Серед істориків ще й досі не вщухають дискусії з приводу визначення історико-юридичної суті Переяславс ь к о . до нас дійшли лише його копії. У березні 1654 р. цілковиту незалежність у проведенні внутрішньої політи­ ки. що автентичний. Згідно з цим документом Україна зберігала респуб­ ліканську форму правління. територіально-адміністратив­ ний поділ. . що за жит­ тя Б. «автономія» України у складі Росії. Хмельницького конкретний зміст «Березневих ста­ тей» козакам був невідомий). головним чином. заборонялися дипломатичні зносини з Варшавою та Стамбулом (зауважимо. але найпоши­ ренішими є п'ять підходів: «персональна унія» (неза­ лежні держави. підписаний сторонами документ не зберігся. у Москві козацька делегація переда­ ла на розгляд росіянам проект договору із 23 пунктів. «військовий с о ю з » між Україною та Р о с і є ю .М о с к о в с ь к о г о д о г о в о р у . нарешті вирвати українські землі зі складу Речі Посполитої та розбудовувати власну незалежну державу. відмовився дати письмову гарантію збереження прав і вольностей України після того. в Переяс­ лаві мали. цілком очевидно. нову систему соціально-економічних відносин. 6 . ритуально-символічний ха­ рактер.Розгортання національно-визвольної війни 161 ного устрою самодержець своїм підданим не присягає. «васальна залежність» України від Ро­ сії. що кожна із сторін бачила в ньому ефективний засіб для реалізації власних планів: Москва хотіла часткову залежність України перетворити на цілковиту. який очолював російську делега­ цію. а потім боярин Бутурлін. Водночас окремі статті обмежували її суверенітет: збір податків з українського населення здійснювався під кон­ тролем російської сторони. що події січня 1654 р. Піс­ ля двотижневих переговорів сторони дійшли компромі­ су. як договір набере чин­ ності. а в перспективі скасу­ вати українські автономні права та вольності. визнають владу одного монарха). Оскільки усі переяславські рішення були усними. що мають власні уряди. Спектр тлу­ мачень цієї угоди надзвичайно ш и р о к и й . Ситуація ускладнюється тим. кожна із сторін могла трактувати їх довільно. використовуючи Р о с і ю як важіль. «возз'єднання» українського та російського народів. Як би не оцінювався українсько-російський договір 1654 p . спочатку обмежити. який увійшов у історію під назвою «Березневих ста­ т е й » .

Внаслідок вторгнення польсько-татарських військ Брацлавщину було спустошено (зруйновано 270 поселень. Коли вона надійшла.) національно- . Побою­ ючись шведської загрози. У від­ повідь на появу у к р а ї н с ь к о . А на гетьмана чекав ще один важкий удар у зовнішньополітичній сфері.р о с і й с ь к о г о с о ю з у влітку 1654 р. Бранденбургу. Волощини та Литви. і він у вересні 1657 р. Молдавії. Вже в жовтні цьо­ го ж року кримський хан в ультимативній формі вимагає від гетьмана розриву угоди з царем. Наступного року було укла­ дено московсько-польське Вільненське перемир'я. до Чигирина прибуло шведсь­ ке посольство з підтвердженням готовності до спільної боротьби проти Речі Посполитої. Укра­ їнських делегатів на переговори у Вільно не допустили. Протягом кількох місяців Б. осіб). що Б. У червні 1657 р. на першому етапі Української національної ре­ волюції (лютий 1648 — серпень 1657 р. Семигороду. гетьман активно почав створювати коаліцію в складі Швеції. Хмельницького розбив апоплексичний удар. Все чіткіше почав виявляти себе шведський вектор у зовнішній політиці війська Запо­ р о з ь к о г о . Отже. так і не здійснивши своїх задумів. взято в неволю 200 тис. України. помирає. Тепер зовніш­ ньополітичний курс Б. і промосковська орієнтація не зміц­ нила української державності. Звістка про поразку призвела до того. Укладене перемир'я Москви з Варша­ вою ставило хрест на російсько-українському військово­ му союзі й розв'язувало гетьманові руки. час було вже втрачено. Щ о б здійснити ці задуми. Річ Посполита та Кримське ханство підписують «Вічний договір» про взаємодопомогу. убезпечення України від татарської загрози. навесні 1655 р. Отже. немовлят. убито майже 10 тис. Москва і Вар­ шава пішли на зближення. Проте трагічне закін­ чення об'єднаного українсько-семигородського походу на Польщу внесло свої корективи у хід подій. Хмельницького був спрямований на пом'якшення політичного тиску Росії. повернення за­ хідно-українських земель. що не увійшли до складу Вій­ ська Запорозького. Хмельницький добивався від Москви обіцяної в договорі допомоги. хоча там і ставилося питання про повернення України під владу короля. міжнародне визнання своїх династичних намі­ рів — приєднання до титулу гетьмана титулу суверенно­ го князя і забезпечення спадковості верховної влади у новій Українській державі.162 Українська національна революція Укладення Переяславсько-Московського договору кар­ динально змінило геополітичну ситуацію в регіоні.

порівняно високий рівень організованості. Після взяття під контроль значної частини українських земель та лік­ відації в них польської адміністрації гостро стало питан­ ня про власну національну державність. Хмельницького з'явився новий вектор — шведський. 6. та складного геополітичного становища. Потрібно було забезпечити регулювання економічного життя. спадкоємність кордонів.Утворення Української гетьманської держави 163 визвольній боротьбі були притаманні значне піднесення. Цей період характе­ ризується ускладненням міжнародного становища укра­ їнських земель. Спочатку пошуки союзників здійсню­ валися в трикутнику: Польща — Туреччина — Росія. Хмельницького та його соратників на процес державотворення визначали ди­ наміку та різновекторність зовнішньополітичної лінії Вій­ ська Запорозького. що зумовлювало постійну ситуацію надзвичайного стану . еволюція світогляду якого була надто складною — від ідеї козацького автономізму до створення суверенної незалежної держави. Специфіч­ ні засади внутрішньої організації козацької держави сфор­ мувалися під впливом двох основних чинників: традицій та звичаїв суспільного життя українців. насамперед За­ порозької Січі. правопо­ рядок. Хмельницького. охоплення біль­ шої частини території та більшості населення України. — генетичний зв'язок козацької державності з Київсь­ кою Руссю. яка стала своєрідним зародком новоствореної держави. захист населення та території України. Утворення Української гетьманської держави У процесі розгортання національно-визвольних зма­ гань ( 1 6 4 8 — 1 6 5 7 ) у середовищі козацької еліти вперше в історії української суспільно-політичної думки було чіт­ ко сформульовані фундаментальні основи національної державної ідеї: — право українського народу на створення власної держави в етнічних межах його проживання. переплетіння з селянською війною.3. традицій та культури княжої доби. Ці положення і лягли в основу державотворчої ді­ яльності Б. — незалежність і соборність Української держави. про­ те незабаром після укладення Вільненського перемир'я в зовнішньо-політичній моделі Б. Еволюція поглядів Б.

в малих. На місцях управ­ ляли полкові та сотенні уряди. Військово-сотенному територіально-адміністративному поділу відповідала система органів публічної влади. полі­ тичні. На цих землях проживало понад 3 млн осіб. правові та інші питання. Гетьман був главою і правителем України. полковий і сотенний. хорунжий). — вже 20. до якого входили гетьман та генераль­ на старшина. а сотенний — з сотника та його помічників (писар.164 Українська національна революція в державі. було введено посаду гетьмансько- . господарські. яка вирішувала військові. створенні та діяльності органів публічної влади. відав фінансами. Те­ риторія держави поділялася на полки та сотні. мав право видавати загальнообов'язкові для всіх нормативні акти — універсали. їх налічувалося 16. Полковий уряд обирався полковою старшиною і складався з полковника та полко­ вих урядовців. Саме у цьому контек­ сті слід сприймати й назву козацької держави — Військо Запорозьке. осавул. км і охоплювала Лівобережжя. скликав ради. до того ж Б. Проте вона не була постійно д і ю ч о ю . Він очолю­ вав уряд і державну адміністрацію. Функціонування держави виявилося в запровадженні власного територіального поділу. В основі адміністра­ тивного поділу лежала структура козацького війська. до якої незабаром перейшла вся пов­ нота влади в державі. але привілейова­ них — отаманами. що дава­ ло змогу в екстремальних умовах згуртувати та мобілізу­ вати народні маси на боротьбу. Обидва чинники визначили напіввійськовий характер української державності. Фінансову сферу держави гетьман спочатку контролю­ вав особисто. Формально основним органом влади була Війсь­ кова (Генеральна) рада. то 1650 р. У великих містах управління здійснювалося магістратами. керував зовнішньою політикою. частину Правобережжя та Степу. Ця система фактично дублювала модель управління Запорозь­ кої Січі. був головнокомандую­ чим. введенні своєї податкової систе­ ми. Хмельницький з м е т о ю зміцнення гетьманської влади частіше скликав старшинську раду. а з 1654 р. Повноваження цього органу публічної влади поширювалися на всю територію України. Система органів пуб­ лічної влади мала три рівні — генеральний. За часів Хмельниччини територія Української дер­ 2 жави простягалася майже на 200 тис. Кількість полків не була сталою: я к щ о 1649 р. Реальна вища влада в державі належала гене­ ральному урядові.

Іван Богун. у якій право голосу мала уся «чернь». Нестор Моро­ зенко. Данило Нечай. Поповнення державної скарбниці здій­ снювали із чотирьох основних джерел: із земельного фон­ ду. Армія формувалася із добровольців і у вирішальні моменти на­ ціонально-визвольних змагань її чисельність сягала 1 0 0 — 150 тис. Соціально-економічна політика Б. які часто вступали між с о б о ю в протиріччя — демократії та авторитаризму. її ядро становило реєстрове та запорозьке козацт­ во. коли ситуація стає критичною. осіб. про що свідчить існу­ вання таких суспільних явищ та норм: — функціонування Військової (Генеральної) ради. тенденція до переростання гетьманської влади в монархічну. Безпосередніми виявами цього процесу були: — поступове обмеження впливу «чорних» рад та ви­ тіснення їх старшинською радою. Українська держава доби Хмельниччини сформува­ лася на двох принципових засадах. Матвій Гладкий та ін. Під час боротьби талано­ витими воєначальниками виявили себе полковники Мак­ сим Кривоніс. який контролював прибутки та видатки вій­ ськової скарбниці. торгівлі та з податків. з доходів від промис­ лів. На початковій фазі національно-визвольних змагань пе­ реважають демократичні засади. Хмельницького та уряду Української держави залежала від результативності . — встановлення спадкового гетьманату. під впливом Б. Хмельниць­ кого та його однодумців набирають силу авторитарні на­ чала. — виборність усіх посадових осіб від сотника до геть­ мана. Вона сформувала­ ся і зросла на організаційних принципах Запорозької Січі. юрби. тобто все військо. всевладдя та свавілля мас). що давало змогу міщанам і селянам «покозачитися» і стати частиною привілейованої верстви — козацтва. навколо якого об'єдналося повстале ( « п о к о з а ч е н е » ) селянство та міське населення. Мартин П у ш к а р .Утворення Української гетьманської держави 165 го підскарбія. З часом. з прикордонного торгового мита. Своєрідним ґарантом у с п і ш н о ї розбудови Українсь­ кої держави стала національна армія. — відсутність ж о р с т к и х міжстанових розмежувань. а демократія дедалі більше набуває рис класичної охлократії (доміну­ вання в політичному житті суспільства натовпу. — домінування командних методів управління в дер­ жавному житті. — зосередження всієї повноти влади в руках гетьмана.

Молдавією. Отже. крім зовнішніх чинників. Кримським ханством. На визво­ лених землях активно відбувався процес ліквідації вели­ кого феодального землеволодіння. тісно переплелася з національно-визволь­ ною і фактично переросла в Селянську війну. На аграрну політику Б. розуміючи. Проте гетьман. Семиграддям (Трансільванією). В основу державотворчого процесу було покла­ дено модель військового територіального поділу та систе­ му організації публічної влади Запорозької Січі. а республіки в монархію. що викликало нове загострення соціальних протиріч та черговий виток Се­ лянської війни. Туреччиною. Умови Зборівського (1649) та Білоцерківського (1651) договорів тимчасово загальмували розгортання прогресив­ них змін. Знову відновлюються феодальне землеволодін­ ня і колишні форми експлуатації.166 Українська національна революція воєнного та політичного протистояння з Польщею. Лише після перемоги в битві під Батогом (1652) на території Української держави були остаточно ліквідовані фільварково-панщинна система господарюван­ ня. З часом під впливом обставин у житті козацької держави посили­ лись тенденції переростання демократії в авторитаризм. пози­ ції козацької старшини та розмаху селянської антифео­ дальної боротьби. . Українська держава активно діяла на міжнародній аре­ ні. Боротьба за соціальне визволення вже влітку 1648 р. Ш в е ц і є ю та іншими державами. Валахією. активно впливала козацька старшина. що основною рушійною силою національно-визвольних зма­ гань є селянство. в процесі національно-визвольних змагань у сві­ тогляді козацької еліти відбулася певна еволюція від ідеї козацької автономії до створення суверенної незалежної держави. фільварково-панщин­ ної системи господарства та кріпацтва й утвердження ко­ зацької власності на землю. Х м е л ь н и ц ь к о г о . намагався гасити виникнення нових со­ ціальних конфліктів і як міг гальмував зростання вели­ кого землеволодіння новітньої еліти. про що свідчать численні дипломатичні контакти з Р о с і є ю . велика земельна власність королівщини. польських та українських магнатів і шляхти. яка сама прагнула стати крупним землевласником.

Ханенка. та в 1659—1663 р. Хмельницького його молодшому сину Юрію. Проте трагічна загибель під час мол­ давського походу його сина Тимоша. Суховія та М. . кон­ солідацію суспільства. Робив невдалі спро­ би об'єднати Україну. Хмельниць­ кого від влади. Громадянська війна та поділ козацької України на два гетьманства (вересень 1657 — червень 1663 р. Під час боротьби за булаву на Правобережжі Юрій Хмельницький спочатку підтримував гетьмана П.) про встанов­ лення спадковості гетьманства — передачі влади після смерті Б. Після укладення Бахчисарайського догово­ ру 1681 р. Перебуваю­ чи при владі. він пішов на укладен­ ня нового Переяславського договору з Росією. 1641 — після 1681) — гетьман України в 1657 р. в 1663 р.Громадянська війна та поділ козацької України 167 6. На думку Хмельницького. У жовтні 1669 р. 2 7 жовтня 1659 р. увійшли в історію України як «доба Р у ї н и » . спадкоємці Б. Хмельницького не змогли успішно завершити його починання. талановитого воєна­ чальника. Виговський та його прибічники фак­ тично здійснили державний переворот. 60—80-ті роки XVII ст. започат­ ковану батьком. а влітку 1669 р. стабільність держави. Початком до­ би Руїни стало усунення восени 1657 р. 17 жовтня 1660 р. Син гетьмана Б. потрапив до рук татар і був відісланий до Стамбула.) Смерть Хмельницького стала поворотним моментом в історії Української національної революції. гетьман піклувався про створення такої фор­ ми державності. який гарантував би цілісність і незалежність України. відмовився від гетьманства і на деякий час постригся в ченці. На посаді гетьмана прагнув продовжити справу. цим вимогам оптимально відповідала спадкова монархія. Хмельницький Юрій (бл. І.4. здібного політика. Ситуацію не врятувало і рішення стар­ шинської козацької ради (квітень 1657 р. був відкликаний до Стамбула. Хмельницького. шукаючи союзника. яка б забезпечувала єдність еліти. Не ма­ ючи видатних здібностей і реальних можливостей реалізувати свою програму. призначається Портою володарем «Руського князівства» зі столицею в Немирові. На початку 1677 р. На жаль. під тиском старшини підписав з Польщею Чуднівський договір. який істотно обме­ жував суверенітет Української держави. Ю. Отримав добру домашню освіту. взяв бік його супротивників П. Дорошен­ ка. перешкодила здійсненню планів гетьмана. навчався в Києво-Могилянській колегії.

Подальша гра амбіцій та численні помилки лідерів. І. тобто монархічну модель управління. У роки Визвольної війни став одним із най­ ближчих соратників Б. Хмельницького. він не завжди дотримувався цього постулату). Після того. В 1664 р. Кредо своєї зовніш­ ньої політики новообраний гетьман висловив під час пере­ говорів зі Швецією: «Визнати і оголосити Запорозьке Вій­ сько з підвладними йому провінціями за вільний і нікому не підданий нарід» (на жаль. В основу свого державотворчого курсу він поклав прин- . Формальним приводом для цих дій були молодість. Уклав у Гадячіугодуз Річчю Посполитою (1658). Ре­ альними ж причинами — погіршення геополітичного ста­ новища держави. а під Конотопом прислані російські війська (1659). посилення соціального протистояння в суспільстві. На посаді гетьмана здійснював антимосковську політику. Хмельницького. поновлює союзницькі відносини з Кримом. розгромив промосковське повстання козаків (1658). за наказом свого особистого ворога — тодішнього гетьмана Правобережної України Павла Те­ тері — був заарештований. Після цього перебував на поль­ ській державній службі. посилення агресивних втру­ чань з боку сусідніх держав призвели до катастрофи — поразки Української національної революції. І. яка була ратифікована польським сеймом. Після смерті Б. він роз­ горнув активну державну діяльність. йде на порозу­ міння з Оттоманською Портою. Виговського. слаб­ ка підтримка ідеї спадкової монархії т о щ о . Порівняно з добою Хмельницького значних змін заз­ нала внутрішня політика держави. хворобливість. а згодом добився гетьманської булави. в Корсуні Генеральна козацька рада визнала гетьманом І. боротьба окремих елітних груп за владу. слабохарактерність Ю.168 Українська національна революція Виговський Іван (? — 1663) — діяч українського козацтва. По­ ходив зі старовинного українського шляхетського православно­ го роду. втрата українською державою підтримки народу. Усунувши від влади Ю. на «Чорній раді» він був усунутий від гетьманства і повер­ нув владу Юрію Хмельницькому. як у жовтні 1657 р. Хмельницького. генеральним писарем Вій­ ська Запорозького. а головне втриматися при владі. Виговський відкинув ідею спадко­ ємного гетьманату. У жовтні 1659 р. Хмельницького обраний на­ казним гетьманом при Юрії Хмельницькому. Ця угода надто обмежувала права України. Виговський укладає союз зі Швецією. По закінченні Києво-Могилянської колегії служив у дер­ жавних установах. У відносинах з Польщею та Росією гетьман намагається шляхом балансування між Варшавою та Москвою зберегти бодай автономію Україн­ ської держави. що зменшило підтримку Виговського серед козацтва. безпідставно звинувачений у зраді польського короля і розстріляний.

Саме ці верстви підштовхували І. Українська армія мала нарахо­ вувати 30 тис. Верховна влада належала гетьманові. а також вибирати гетьмана «чорною р а д о ю » . І. проти політики І. які у цей час намагалися відмежуватися від реш­ ти козацтва. вільно перехо­ дити на Запорожжя. І. Повстання швидко охопило насамперед Полтав­ ський полк і Запорожжя. Під час виступу з'явилися й нові претенденти на булаву — полтавський полковник Мартин Пушкар та запорозький отаман Яків Барабаш. Виговського до відновлення старої моделі соціально-економічних відно­ син. Виговський йде на рішуче зближення з Польщею. Брацлавське та Чернігівське воєводства. Тому боротьба пос­ тупово переросла в громадянську війну. Така внутрішня політика геть­ мана вела до послаблення центральної влади. ) . він уклав з польським урядом Гадяцький договір. адже у братовбивчо­ му протистоянні загинуло майже 50 тис. посилення позиції козацької старшини та шляхти. німців й татар. Наприкінці 1657 р. звинувачуючи Ви­ говського в пропольській орієнтації. Виговський запевняв старшину: «Без вашої військової ради жодних справ не буду р о б и т и » . козаків та 10 тис. вести лови і рибальство. Боротьба велася під гас­ лом повернення козацьких вольностей — права вільно варити горілку. зростання масового невдо­ волення і до вибуху соціальної боротьби. Чудово розуміючи. Територія князівства охоплювала Київ­ ське. Зібравши 20-тисячне військо та найнявши волохів. . початок війни з Р о с і є ю є лише питанням часу. Проте це була надзвичайно дорога перемога. порушення соці­ альної рівноваги в суспільстві. найманого війська. який обирався довічно та зат­ верджувався к о р о л е м . Виговський зумів перемогти військо повстанців у вирі­ шальній битві під Полтавою (травень 1658 p . 16 вересня 1658 р. насамперед кріпацтва. За його умовами Україна як формально незалежна держава під назвою Велике Князівство Руське на рівних правах з Польщею та Литвою ставала третім членом федерації — Речі Посполитої. сконцентрувати у своїх руках велике земле­ володіння та консолідуватися в окремий привілейований клас. З ідеї олігархічної республіки логічно вип­ ливала ставка гетьмана на шляхетство та козацьку стар­ шину. ще на Корсунській раді під час свого обрання І. українців. що за умов. Зокрема. які склалися. Виговського активно виступили народні маси.Громадянська війна та поділ козацької України 169 ципи олігархічної республіки. Пра­ вославні віруючі зрівнювалися в правах з католиками. які вели таємні переговори з М о с к в о ю .

. повернення польським магнатам і шляхті м а є т к і в в у к р а ї н с ь к и х землях. Розпочалися активні дії. Намагаючись уникнути громадянської війни. Найближчими радниками гетьмана стали досвідчені політики та воєначальники — генеральний осавул І. консолідацію суспільства та ста­ більність держави. осіб. російське вій­ сько на чолі з Г. Хмель­ ницького. Москву охопила паніка. та містився заклик до народу чинити непокору гетьманові. що стояла за його с п и н о ю . пом'як­ шити соціальну напругу. Трубецькой та С. Уряд Ю. Невдовзі російський цар Олексій Михайлович видав грамоту до українського народу. царський двір збирався втікати до Ярославля. Дорошенко та запорозький кошовий І. Вона тривала три дні й закінчила­ ся цілковитою перемогою І. Гадяцький договір викликав невдоволен­ ня. Укладення Гадяцького договору прискорило хід по­ дій. що існу­ вав до 1648 p . що юний Юрій був не стіль­ ки прапором.170 Українська національна революція Водночас Гадяцький договір передбачав відновлен­ ня адміністративно-територіального у с т р о ю . що «чарівне і м ' я Хмель­ ницького» (вислів І. Проте гетьману не вдалося скористатися наслідками своєї перемоги. Зрозуміло. під Конотопом. Початок агресії був вда­ лим для росіян. Сірко. Ковалевський. посилення п р о м о с к о в с ь к и х нас­ троїв. Стар- . Козацькі загони зазнали поразки під Ром­ нами та Лохвицею. У листопаді 1658 р. Після того. Розрахунок був на те. прилуцький полков­ ник П. яка забезпечить єдність еліти. Крім т о г о . а обереж­ ної гри на суперечностях між Москвою та Варшавою. Виговського. чисельність армії вторгнення сягала 100 тис. що змусило татар — с о ю з н и к і в гетьмана — повернутися додому. Вирішальна битва відбулася в червні 1659 р. За таких обставин І. Українська дер­ жава позбавлялася права на м і ж н а р о д н і відносини. Виговський у жовтні 1659 р. Крип'якевича) стане тією силою. у якій Виговського було названо зрадником. скільки ш и р м о ю для елітної групи старши­ ни. запобігти територіальному роз­ колу. старшина знову проголошує гетьманом Ю. Хмельницького для збереження української держав­ ності обрав тактику не прямого протистояння. Шереметьєвим та напа­ дом запорозького к о ш о в о г о Сірка на Крим. Пожарський. зростання опозиції. як навесні наступного року під Путив­ лем до нього приєдналися князі О. зрікаєть­ ся булави та виїжджає до Польщі. Ромодановським перейшло кордон Укра­ їни. відновлення повинностей у к р а ї н с ь к о г о селянства. Обставини ускладнювалися збереженням у Києві м о с к о в с ь к о ї залоги на чолі з В.

Гуляницьким схиляється до угоди з Польщею. За цих обставин Юрій під тиском пропольськи настроє­ ної старшини на чолі з Г. 18 жовтня 1660 р. Пізніше юний геть­ ман згадував: «Я два тижні був в'язнем. було укладено Слободищенський трактат. козаків на чолі з Ю. Ніжині. На Во­ линь рушило 20-тисячне російське військо на чолі з В. чем гетьмановать».Громадянська війна та поділ козацької України 171 шина. У другому ешелоні рухалося ЗО тис. гетьман не тільки позбавляв­ ся права зовнішньополітичних зносин. ухвалений 27 жовтня 1659 p . У 1660 р. . Отже. Незабаром під Чудновом російські вояки потрапили в оточення і зазнали поразки. Брацлаві та Умані мали право розташовуватися російські залоги. що хотіли. Найтрагічнішим наслідком Слободищенського трактату став початок територіального роз­ колу України. польській шляхті і магнатам поверталися всі маєтності в Україні. заборонялися відносини з іншими країна­ ми. Потоцький. розпочався новий раунд російсько-польсь­ кого протистояння в боротьбі за українські землі. те й робили зі м н о ю » . Однак уже на початку свого другого гетьманування Юрій припустився фатальної помилки: він прибув для переговорів з російською стороною до Переяслава. а царя вашою королів­ ською милістю». Київська митрополія підпорядковувалася Московському патріар­ хатові. у Переяславі. Трубецькой. ані під царем. однак у ній обмеження політичної незалежності україн­ ських земель були більш значними: усунено статтю про Велике князівство Руське. . про якого російський воєво­ да з п и х о ю говорив: «Зтому гетьманишке идет лучше гу­ сей пасти. Хмельницьким. Лісницьким та Г. як доповідав королю А. Хоча ця угода і нагадувала Гадяцьку. Чернігові. а російська. а й зобов'язував­ ся подавати військову допомогу Польщі у війнах з інши­ ми державами. кара­ ти без суду смертю старшин. до шантажу вдалася не українсь­ ка сторона. гетьман втрачав право призначати і звільняти полковників. фактично перетворював Україну на автономну частину Росії: переобрання геть­ мана мало здійснюватися лише з дозволу царя. вирішила «не бути ні під вашою королівською милістю. Новий Переяславський договір. сподіваються вони цього досягти обманюючи і лякаючи вашу королівську милість царем. виступати в похід без царсь­ кого дозволу. Шереметьєвим. де сто­ яв з великим військом О. відповідно до якого Україна знову поверталася під владу Речі Посполитої на правах автономії.

6. другий етап Української національної револю­ ції (вересень 1657 — червень 1663 р. І. дедалі біль­ ше відокремлюється та відмежовується від Правобереж­ ж я . розуміючи. На « Ч о р н і й раді» у Н і ж и н і (червень 1663 р . територіальний розкол України доповнився політичним. ) гетьманом було обрано І. що предметом ба­ жань старшини одночасно стали дві булави. розмивання моральних норм у сус­ пільному житті. Ю. яке перебувало під патронатом М о с к в и . С о м к о м . Б р ю х о в е ц ь к и м та В.) Слободищенський трактат. фаталь­ ний розкол України на Правобережну та Лівобережну. спала­ хи громадянської війни. загострення боротьби за геть­ манську булаву. наростання соціальних конфліктів та про­ тистоянь. Лівобереж­ ж я .) став часом серйоз­ них випробувань для українського народу. тиск та втручання в українські справи Польщі. Хмельницьким. . Як влучно характеризує цей пе­ ріод О. як Правобережжя обрало гетьманом П. Боротьба за возз'єднання Української держави (червень 1663 — вересень 1676 р. Претендентів на булаву вистачало в українських зем­ лях. Б р ю х о в е ц ь к о г о . Після того. Туреччини. який став початком роз­ колу України за територіальною о з н а к о ю . сформульованої Б. Х м е л ь н и ц ь к и м . а й став одним з ініціаторів її територіального розмежування. Отже.172 Українська національна революція У січні 1663 р.5. поновлення старої моделі соціально-економіч­ них відносин. відхід національної еліти від державної ідеї. Субтельний — «доба Руїни сягнула свого а п о г е ю » . Особли­ вість цього етапу полягала в тому. На Лівобережжі основна боротьба розгорнулася між Я. Тетерю. водночас від­ крив новий етап боротьби за гетьманську владу. Ця доба при­ несла жахливе спустошення українських земель. і повернення до ідеї автономізму 1648 p . На Правобережжі відновлення польсько-шляхетсь­ ких порядків спричинило народний опір та посилення старшинської опозиції. Кримського ханства. Брюховецького. що він не тільки не зміцнив єдність держави. Росії. Золотаренком. Хмельницький. а Лівобереж­ жя — І. . зрікається гетьманської булави та йде в монастир. За цих обставин гетьманське кріс­ ло захиталось під Ю.

виїжджав з дипломатичними місіями до інших країн. Виговсь­ кого. після невдалого походу Ю. біля Диканьки відбулось об'єднання військ Правобережної та Лівобережної України. Один з най­ визначніших дипломатів в урядах Б. Ю. Тетерю. Один з авторів Березневих статей (1654). За наказом геть­ мана П. Тетеря. На початку 60-х років XVII ст. З 1659 р. мав добру освіту. — писар Переяславського полку. Походив зі шляхетського роду. Дорошен­ к о . що «для срібла й золота не тільки дав би виколоти собі око. як писав козацький літописець С. На «Чорній раді» під Ніжином (1663) проголошений гетьманом. Мошковський) Павло (бл. Це був спритний авантюрист і демагог. прийняв ти­ тул кошового гетьмана. Хмель­ ницького в Лівобережну Україну. П. Луцька. Ситуація особливо усклад­ нилася влітку 1662 р. при дворі Б. з 1649 р. На булаву претендува­ ли П. Тетеря (Моржковський. 1620—1671) — гетьман Правобережної України в 1663—1665 pp. Ю. Г. переяславський полковник (1653— 1658). У ранзі гетьмана підтримував по- . Хмельницького в якості «старшого слуги» займався вихованням гетьманича Юрія.Боротьба за возз'єднання Української держави 173 Брюховецький Іван (? — 1668) — гетьман Лівобережної України в 1663—1668 pp. Величко. Невдалі спроби Брюхо­ вецького припинити колонізаторську політику російського уряду спричинили падіння його політичного авторитету в Україні. 7 (18) червня 1668 р. Перед 1648 р. У вересні 1665 р. Сомка. Хмельницький склав гетьманські повноваження. тоді ж обраний кошовим отаманом. що відбувалися в Чиги­ рині. Після того як у січні 1663 р. загострилася боротьба за владу і на Правобережжі. Протягом 50-х років брав участь майже в усіх міждержавних переговорах. Наказав стратити іншого претендента — Я. Гуляницький. Новообраний гетьман займав відверто промосковські позиції і неодноразово висловлювався за ліквідацію гетьманату та утворення з його земель князівства на чолі з царевичем Федором. Ханенко. І. Слободищівського трактату (1660). Хмельницького. Протягом 1662—1663 pp. Дорошенка його тіло було перевезено до Гадяча і там поховано з усіма гетьманськими почестями в соборній церкві. Москво­ фільські заяви Брюховецького забезпечили йому підтримку цар­ ського уряду. козацька рада у Чигирині про­ голошує гетьманом Правобережжя П. був канцеляристом гродського суду м. не те що вболівати за Укра­ ї н о ю » . перебував на Запорозь­ кій Січі. один з тих. під час якого лівобережні козаки буквально розтерзали Брюховецького. один із голов­ них претендентів на гетьманство в Лівобережній Україні. Гадяцької угоди (1658). вчи­ нив розправу над опозицією. Праг­ нучи втримати важелі влади. оголосив про розрив з Москвою. У1661 р. але брата й батька свого не пощадив би. першим з україн­ ських гетьманів здійснив візит до Москви. Хмельницького. З 1648 р. М. викону­ вав дипломатичні доручення.

Тетеря зрікається гетьманства та втікає до Польщі. Проте Правобережжя територіально було міцно прив'язане до Польщі. Не зумівши опанувати ситуацією. У разі успіху перед гетьманом відкривалася перспектива за допомогою Поль­ щі вирішити проблему возз'єднання козацької України. який перек реслив його політичні плани. намагаючись об єднати Україну під єдиною булавою і зверхністю польського ко роля Своєю політикою спровокував козацьке повстання Зазнав­ ши поразки від повстанців (1665). об'єднати українські землі в ме­ жах однієї держави та відновити її незалежність.174 Українська національна революція хід Яна Казимира на Лівобережжя (1663—1664). переорієнтовується на Росію і Поль щу У розпалі народного обурення спустошенням України турець- . П. За цих обставин ціл­ ком природно. до того ж на Правобе­ режжі 1664—1665 pp. рішуче виступив проти умов Андрусівського договору и восени 1667 р зробив спробу приєднати до Гетьманщини західний регіон У червні 1668 р домігся возз'єднання Козацької України. вибухнуло повстання місцевого на­ селення проти польської шляхти. Проте похід закінчився невдачею. який прийшов до влади в серпні 1665 р. Тетеря взяв участь у поході Яна II Казимира в Лівобережну Україну. один з найближчих соратників Б Хмельницького і продовжувач його справи Ставши гетьманом на Правобережжі. гетьманом якої був обраний В умовах спровокованої Запорожжям и сусідніми з Укра'ною державами політичної боротьби пішову березні 1669 р на прийняття турецького протекторату Влітку 1672 р взявучасть у поході турецької армії проти Польщі. що П. зокрема після обрання він повідомляв кримсько­ му хану. що «від царя й короля не чекає нічого д о б р о г о » . і тому кожен з правобережних гетьманів му­ сив демонструвати свою лояльність польському уряду та йти у фарватері польської політики. Ліде­ ром цих сил став новий правобережний гетьман П. Він не одразу виявив себе як прихильник пропольської орі­ єнтації. Дорошенко Петро Дорофійович (1627—1698) — гетьман Укра іни (1665 — 1676) один із найвидатніших діячів и історії Наро дився в Чигирині в козацькій родині Здобув ґрунтовну освіту Активний учасник Визвольної війни українського народу. До­ рошенко. зрікся гетьманства і виїхав до Польщі Отруєний польськими агентами Новий гетьман хотів відновити єдність козацької Укра­ їни шляхом компромісу з лівобережною старшиною. Глибока криза державності викликала бажання у патріотичних сил зупинити цю руйнівну тенденцію. але невдоволений укладе ним між Портою і Польщею Бучацьким договором. Фатальний розкол України на Правобережну та Лі­ вобережну поглиблювався.

щоб заручитися на­ родною підтримкою. непоступ­ ливість Р о с и змусили П. ускладнювалася геополітична ситуація. так звані сердюцькі полки. Відповідно до йо­ го умов територія козацької України поділялася на три частини: Лівобережжя закріплювалося за Р о с і є ю . До­ рошенка. Нама­ гаючись зміцнити свої внутрішні позиції. До­ рошенко зміцнив свої внутрішні позиції й переміг своїх суперників у боротьбі за владу. Дрозденко і С. На кордоні проводить нову митну лінію. Право­ бережжя — за Польщею. П. він намагається витіснити поляків з Правобережжя і водно­ час проводить переговори з Р о с і є ю . Основна мета перего­ ворів — повернення в повному обсязі прав і вольностей Війську Запорозькому. спираючись на підтримку татар. Дорошенка шукати підтримки в .) між Поль­ щею та Росією. ставило під загрозу стратегічні об'єднавчі плани гетьмана. де й похований Мо гила збереглася до нашого часу Починати реалізацію своїх планів гетьманові довело­ ся в дуже складних умовах: Правобережжя того часу справді являло собою руїну. Галич і Володимир Однак ці переговори закінчи­ лися безрезультатно Відкрите збройне протистояння з Польщею. а Запорожжя потрапляло під спільне управління обох країн.5 років. створює постійне наймане військо. вимагав скасування унії. Андрусівське перемир'я (20 січня 1667 р. заручившись нейтралітетом Польщі. енер­ гійно заселяє спустошені окраїни Правобережжя Активною була і зовнішньополітична діяльність П. Дорошенко здійснює кілька реформаційних кроків починає систе­ матично скликати військову раду. возз'єднання у межах єдиної дер­ жави усіх етнічних українських земель по Перемишль. правобережний гетьман водночас відмовляв у розміщенні польських залог на його території. Тому українське терито­ ріальне питання набуло міжнародного характеру. Львів. Опара. Проте вже того часу відно­ сини з Польщею були досить своєрідними: декларуючи свою прихильність. розпочинає випускати власну монету. втрати населення сягали 6 5 — 7 0 % . Спочатку. Спочатку. укладене на 15. у 1679— 1692 рр — в ятськии воєвода Останні роки провів у своєму ма єтку в с Ярополче Волоколамського повіту. П. на гетьманську булаву претендували ще двоє — В. поглиблювався розкол суспільс­ тва. зменшення податкового тягаря та ін.Боротьба за возз єднання Української держави 175 ко татарською та польською арміями складає гетьманські пов новаження У березні 1677 р вивезений до Москви. забезпечуючи цим незалеж­ ність від козацької старшини.

Брюховецького 1668 р. що мала на меті домогтися гарантії забезпечен­ ня єдності українських земель у межах національної дер­ жави. Від перемоги Туреччини гетьман майже нічого не . Дорошенка. Аналізуючи перебіг подій. Пра­ вобережна Україна знову стала театром воєнних дій. здається. один із су­ часних дослідників пише: « М і ж с о б о ю українці воюють. а П. котрі приходять на ї х н ю землю й успішно її грабують. хоча і відмовляється від прине­ сення присяги турецькому султанові. відчуваю­ чи за спиною підтримку могутньої держави. У цей час не зацікавлені в зміцненні української держав­ ності татари підтримали претензії на гетьманську булаву П. так і в зовнішній політиці. За тих обставин П. Оттоманська Порта розпочала воєнні дії проти Польщі. залишив­ ши Лівобережжя. плюнд­ рують та п о н е в о л ю ю т ь » . Влітку 1672 р. чим і скористалися вороги. як із чужинцями. Суховія. Дорошен­ ко разом з військом переходить на лівий берег Дніпра і після вбивства козаками І. під тиском об'єд­ наних турецько-козацьких військ польський король виз­ нав суверенітет гетьманату на Правобережній Україні. Ці успіхи посилили протурецьку орієнтацію П. Дорошенко посилює протурецьку орієнтацію. Брюховецьким. оскіль­ ки він був наслідком складних політичних комбінацій і майстерного балансування П. Мети було досяг­ нуто. Зведена гетьманом будо­ ва мала надзвичайно слабку конструкцію і достатньо бу­ ло вийняти бодай одну цеглину з її фундаменту. Дорошенко змушений був виступити на турецькому боці. Восени 1667 р. Корсунська генеральна старшинська рада (бе­ резень 1669 р. внаслідок якого значна частина лівобережної старшини на чолі з наказ­ ним гетьманом Д. у відповідь на турецьку пропозицію прий­ няти підданство султана на умовах «удільності» (подібно Кримському ханству) він направляє до Стамбула свою де­ легацію.) погоджується на офіційне прийняття ту­ рецького протекторату. Ситуацію ще біль­ ше ускладнив наступ російських військ. щоб во­ на похитнулася. з більшим завзяттям. його проголошено гетьманом усієї України.176 Українська національна революція Оттоманської Порти та порозуміння з гетьманом Лівобе­ режжя І. якого висунуло Запорожжя. Дорошенка як у внутріш­ ній. поспішати на правий берег Дніпра. П. Спочатку польська воєнна активність змусила гетьмана. Многогрішним змушена була визнати верховенство царя. У серпні 1668 р. але цей успіх не вдалося закріпити надовго. Зміцнивши свої позиції на Правобережжі.

Дорошенко у вересні 1676 р. низки невдалих кро­ ків та помилок. на Правобережжі та І. Тукальський. а за ним виз­ навалася територія «у старих кордонах». адже відповідно до Бучачського мирного догово­ ру Порта отримала Подільське воєводство. Дорошенка. гетьмана покидають один за одним соратни­ ки. У середині 1675 р.) територіаль­ ний розкол України призвів до глибокої кризи та певної деморалізації суспільства. які нещадно плюндрували Україну. Падіння гетьманства на Правобережжі стало завершальним актом Української на­ ціональної революції. приймає рішення скласти гетьманські повноваження і зда­ тися Росії. За часів гетьманства П. П. оскільки мусив виступати союзником турків та та­ тар. роззброєння населення. Ро­ сії та Туреччини контролювати хід подій в українських землях П. їхній неспроможності консолідувати навколо себе значні сили для вирішення державних питань. відновити територіальну єдність і повноцінну державність був час гетьманства П. за винятком Чигирина. сплати данини. Тетері.Боротьба за возз'єднання Української держави 177 виграв. Дорошенко втратив підтримку народних мас. Більше того. Останньою спробою переломити хід подій. Авторитет гетьмана слабшає. на третьому етапі Української національної ре­ волюції (червень 1663 — вересень 1676 р. Брюховецького на Лівобережжі ці катастрофічні процеси виявилися у відмові національної еліти від створення незалежної соборної України. нама­ ганні гетьманів за будь-яку ціну втримати владу. ситуація стає критичною: спроби дійти згоди з Р о с і є ю та відмовитися від протурецької орієнтації закінчуються без­ результатно. Перебуваючи в без­ вихідному становищі. Проте внаслідок постійної бо­ ротьби козацької верхівки за булаву. залученні іноземних держав до ви­ рішення внутрішніх проблем. родичі і навіть його надійна опора — сердюцькі збройні формування. . Отже. Туреччина дедалі наполегливіше прагне перетворити Укра­ їну на безправного васала. Наприкінці 1672 р. він втрачає підтримку мас. До того ж помирає радник та найближчий друг — митрополит Й. зради союзників. намагання Польщі. домінуванні регіональних політичних інтере­ сів над державними. не зміг об'єднати українські землі в межах однієї держа­ ви і відновити її незалежність. Порта ви­ магає від гетьмана руйнації усіх фортець. відмові від активної участі в боротьбі значної частини заможного козацтва і старшини.

Самойлович Іван Сам/йлович (? — 1690) — козацький діяч. Ю. голоду. Змолоду в козацькому війську. обирається генераль- . 7. Українська державність наприкінці XVII — на початку XVIII ст. і бойові дії набрали затяжного характеру. але опір лівобережного гетьмана І. В 1669 р. Безпосередніми наслідками поразки Української ре­ волюції були значні демографічні втрати (від воєнних дій.1. володаря Війська Запорозького». Роз­ почався новий етап збройного протистояння між Правобе­ режжям і Лівобережжям. територіальний розкол українських земель. Хмельницькому разом з гучним титулом «князя Сарматії та України. правобережного гетьмана П. прогресуюче звуження сфери впливу національних дер­ жавних структур т о щ о . По­ ходженням із духівництва. Капітуляція 1676 р. Україна наприкінці XVII —у XVIII ст. а й втрату обмеженої автономії. Ці негаразди зумовили не тільки відмову від створення суверенної національної держави.7. Освіту здобув у Київському колегіумі. його присяга російському цареві не зняли проб­ лему територіального розколу українських земель. Захопивши і зруйнувавши у ході запеклої бо­ ротьби колишню гетьманську столицю. епідемій тощо українське населення скоротилося на 6 5 — 7 0 % ) . Туреч­ чина швидко знайшла заміну Дорошенкові. своєрідним епіцентром якого став Чигирин. Хмельницький розраховував на подальше розширення своєї влади на Лі­ вобережжі. вручивши бу­ лаву Ю. Самойловича посилився. До­ рошенка.

Річ Посполита визна­ вала за Московським царством Лівобережну Україну. Ро­ сія та Туреччина уклали Бахчисарайський мирний дого­ вір. Самойловича гетьманська булава на Лівобережжі 1687 р. До того ж сам гетьман у цей час зробив чимало невиважених кроків. Брю­ ховецького й узяв участь у повстанні проти засилля російських во­ євод в Україні. Після усунення І. Засланий до Тобольська. — геть­ маном Лівобережної України. За цих обставин. Безмежне користолюб­ ство І. В1687 р. Відстоював державні інтереси України у відно­ синах з Московщиною. підпорядкуван­ ня української церкви Московському патріархові призве­ ли до старшинської змови. Волинь і Галичина відходили до Польщі. очолював козацькі полки в пер­ шому Кримському поході царських військ і був звинувачений у йо­ го невдачі. За його умовами під контролем Туреччини опинили­ ся Південна Київщина. де й скінчив життя. Самойловича. В 1674 р. прагнучи вийти з безперспективного протистояння. Територія між Дніс­ тром і Бугом 20 років мала залишатися нейтральною та незаселеною. між сусідніми державами було поставлено 1686 р. Останню крапку в процесі поділу українських земель у XVII ст. обраний гетьманом Лівобережної та Право­ бережної України. в 1672 р. Чернігово-Сіверську землю. Текст договору складався на основі умов Андрусівського перемир'я 1667 р. Поділля залишалося під владою Туреччини (1699 р. Мазепі ( 1 6 8 7 — 1 7 0 8 ) . які підір­ вали його престиж та авторитет. Північна Київ­ щина. «Вічний мир» суттєво ускладнив становище лівобе­ режного гетьмана І. дісталася генеральному осавулу І. під час підписання між Р о с і є ю та Польщею «Віч­ ного м и р у » . Юрій дедалі частіше виявляє себе як жорстокий. призначення на посади полковників найближчих родичів. Трипіллям. Запорожжя. У1668 р. деспотичний правитель. керував полками у війні проти Туреччини. що і призвело до йо­ го страти турецькими властями 1681 р. Своє правління новий гетьман розпочинав як політик чіткої промосковської орієнтації. а також Запорожжя. Самойловича. Васильковом. Брацлавщи­ на та Південна Київщина ставали нейтральною незаселе­ ною зоною між Польщею та М о с к о в і є ю . Про це свідчать підпи- . В 1677—1678 pp. Брацлавщина та Поділля. підтримав гетьмана І.Українська державність 179 ним суддею лівобережного козацького війська. а Росія утримувала Лівобережну Україну з Києвом. було приєд­ нане до Польщі). яка завершилася арештом і засланням гетьмана до Сибіру. Ки­ їв. Цього ж року. його самовладдя.

козацька вер­ хівка мала сприяти українсько-російським шлюбам. на йо­ го думку. крб. Правобережжя. гетьман не мав пра­ ва без царського указу зміщувати з посад козацьку стар­ шину. Добившись аудієнції в царя щедрими дарами (тільки шабля. подарована Петру І. І. Вже на початку гетьманування доля підготувала Мазе­ пі серйозне випробування. які регламентували укра­ їнсько-російські відносини.). Ідеальною моделлю. охаянням його попередніх патронів («лютий ворог князь Голіцин»). Однак природний розум. Зокрема. він значну частину власних коштів віддає на розвиток куль­ тури та релігії. гетьман досягає своєї мети і завойовує прихильність ро­ сійського царя. Мазепою: «Коли б у мене всі слуги були схожі на тебе. у «Коломацьких статтях» стверджувалося. У 1689 р. демонстрацією покори (стояв навколі­ шки перед царем. Ка­ тегорично заборонялося говорити про те. Намагаючись створити для реалізації своїх планів надійну опору. У цьому документі традицій­ на формальна гарантія «прав і вольностей народу мало­ російського» була доповнена низкою пунктів. я був би найщасливішою людиною на землі!» Гетьманська булава та підтримка царя відкрили шлях до швидкого збагачення. Мазепа стає одним із найбагатших феодалів Європи. Заволодівши 20 тис. Проте головною його метою було об'єд­ нання в межах однієї держави всіх українських земель — Лівобережжя. крах кар'єри Мазепи неминучий. доки його силою не підвели). Пізніше Петро І зауважить у розмові з І. знання людей та придворних церемоній виво­ дять Мазепу із глухого кута. в Батурині при гетьмані розташовувався москов­ ський стрілецький полк. Здається. Війську Запорозькому заборо­ нялися зносини з чужоземними державами. Запорожжя та Слобожан­ щини. І. кош­ тувала 2 тис. що він є лише частина «их царского Пресветлого Величества Самодержавной державьі». Мазепа мріяв про створення станової держави західноєвропейського зразка. маєтків. Колишні патрони українського гетьмана усуваються від влади — царівна Софія потрап­ ляє до Троїце-Сергієвого монастиря.180 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. які значно розширювали російську присутність в Україні та обме­ жували козацьку автономію. сані ним «Коломацькі статті». Як високоосвічена людина. дипломатич­ ний хист. а її фаворита Голіцина засилають на Далеку Північ. на російський трон сідає новий цар — Петро І. гетьман сприяє фор­ муванню аристократичної верхівки українського суспільс- . яка дбає про майбутнє. що «Малороссийский край гетьманского регимента». була Річ Посполита.

Втягнута у війну Україна потрапила в трагічну ситуацію. в обох випадках Укра­ їна втрачала навіть надію на автономію. Мазепі при здійсненні його планів спертися на широку соціальну базу. Отже. І. а й землі (гетьман роздав стар­ шині понад тисячу дарчих на землі) та залежних селян (у 1701 p. Між тим час вирішальних дій наближався. нескінченні реквізиції харчів. У 1700 р. розпочалася Північна війна. Мазепу «вітчимом» України. За цими цифрами стоять матеріальні збитки. Вже 1700 р. Все це відбувало­ ся в умовах зростання невдоволення українського наро­ ду. тобто перетворенню козацької старшини на шляхет­ ську верству. що диктувала­ ся широкомасштабними політичними проектами росій­ ського царя. я к щ о перемога діставалась Карлу X I I і його ставленику Станіславу Лещинському. збільшення податків. «бунчукових товаришів». Йшлося про ство­ рення власної генерації дворянства. яке мало б не тільки титули та спадкову владу. Ситуацію в українських землях ускладнювала необхідність постійної бойової готовності. фактичне припинення зовнішньої торгівлі. . Перемога будь-якої із сторін у російсько-швед­ ському протистоянні означала загибель Української дер­ жави. Народ називав І. я к и й заявляв гетьману: « В с і ми за душу Хмель­ ницького Бога молимо. а у разі перемоги Пет­ ра І і його протеже Августа II українські землі чекав по­ діл між Р о с і є ю та Польщею. за те. Така соціальна політика породжувала соціальне напруження. Лише за перші 12 років свого гетьмануван­ ня І. У 1705 р. демографічні втрати. Так. які лягали важким тягарем на плечі українського народу. У виснажливому протистоянні. Мазепа здійснив 11 літніх та 12 зимових походів. Війна при­ несла збільшення податків. для ведення бойових дій проти шведів було відправлено 17 тис. а твою душу й кості діти наші прокли­ натимуть. якщо ти після себе залишиш козаків у такій неволі». Загалом козацтво та селянство не підтримало гетьмана. коза­ ків. примусові фортифікаційні ро­ боти. Очевидно. розміщення в Укра­ їні російських військ. негативно впливала на імідж гетьмана. що він визволив Україну з польського ярма. як правило. то Україна як со­ юзник Росії дісталась би Польщі. гинуло від 50 до 70 % складу козацьких формувань. Ситуація вимагала радикальних дій.Українська державність 181 тва. саме невміння або ж небажання побачити в глибинах народної свідомості тіс­ не переплетіння національно-державницьких ідеалів та со­ ціальних інтересів не дали змоги І. Мазепа видав указ про дводенну панщину для селян Ніжинського полку).

Цього ж ро­ ку гетьман виступив як союзник шведів у вирішальній Полтавській битві та зазнав поразки. Чи можна вважати усі ці кроки зрадою с о ю з у з Росі­ є ю . Лещинського. датований 1703 р . Адже ще на початку Північної війни Петро І. зрадою українській державності? Ш у к а ю ч и відповідь на це питання. боронися як з н а є ш » . намагаючись забезпечити собі союзника.182 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. Такі дії розв'язували руки Мазепі. з тим щоб «раз і назавжди знищити огнище в о р о х о б н и к і в » . І. тому що відпо­ відно до його угоди зі Швецією та Польщею Україна мала стати великим князівством у складі останньої. ігноруючи інте­ реси української сторони. Та все ж . макси­ мально обмежити. Отже. Лещинським. Не зраджував він і українській державності. в архіві французького міністер­ ства закордонних справ виявлено проект Петра І стосов­ но ліквідації гетьманщини та козацького устрою Украї­ ни. під час перего­ ворів з польським королем Августом II. І. Мазепа не зраджував союзові з Р о с і є ю . Відповідь Петра І була красномовною: «Я не можу дати навіть десяти чоловік. потім шляхом виселення та терору знищити козаччину. а сам неодноразово був зраджений р о с і й с ь к о ю с т о р о н о ю . а в перспективі взагалі скасувати авто­ номію України. яка передбачала від­ новлення державної незалежності України. колонізувати українські землі росіянами та німцями. Російська сторона. а навесні 1709 р. відстоюючи власні інте­ реси на міжнародній арені. Мазепою. ніколи особливо не дотриму­ валася духу і букви Переяславсько-Московського догово­ ру 1654 р. адже його сюзерен відмовився практично надати військову підтримку. гетьман звернувся до російського царя по допо­ могу. В історичній літературі є згадки й про інші плани ліквідації гетьманщини та передачі українсь­ ких земель під управління князю Меншикову або навіть англійському герцогу Мальборо. укладає угоду зі Ш в е ц і є ю . Лише після цієї домовленості її умо­ ви було узгоджено з І. що стрижнем політики російського царату в українських землях завжди було намагання підім'яти під себе гетьманську владу. пообіцяв Речі Посполитій де­ кілька міст на Правобережжі та певну кількість сіл Стародубського полку. варто пам'ятати. Крім того. яку гарантувала угода 1654 р. Мазепа розпочинає таємні переговори із союзником Карла XII — польським королем С. або ж усунути його з жит­ тя насильно. відповідно до якого планувалося або дочекатися смерті Мазепи. . Коли над Україною на­ висла загроза вторгнення союзника Карла XII С.

Така полярність оцінок пояснюється докорінною ре­ організацією суспільних структур та внутрішньої політи­ ки. крім зовнішніх обста­ вин. що Бендерська конституція «випереджала свій ч а с » . . Орлик. Намагаючись врахувати досвід попередньої боротьби за національну незалежність. Інший відомий фахівець — І. гетьмана Мазепи після Полтавської катастрофи. яка зав­ дала великого удару гетьманській владі». На противагу цьому сучасні дослідни­ ки вказують. Про­ те о б ' є к т и в н о дії І. гетьман шукає засоби подолання основної помилки І. що вони «не виявили широкого політич­ ного світогляду». Оглоблін назвав «другою п о р а з к о ю . Варниця неподалік від Бендер помирає гетьман І. Цей документ відомий україн­ ський історик О. але завдяки природ­ ному розуму в 34 роки став генеральним писарем і най­ ближчим радником І.Українська державність 183 на політичні рішення І. Новообраний гетьман уклав зі своїми виборцями та запорозькими козаками договір. певний відбиток накладали особисте честолюбство. Мазепа.) не дали йому змоги консолідувати українське суспільство. що навіть «фран­ цузькі просвітителі ще не наважувалися на розробку тих громадянських ідей. У жовтні 1709 р. що дало йому можливість зробити швидку кар'єру. або Бендерська конституція. Новий гетьман походив з чесько-польської родини. незалежність та соборність усіх земель Української держави. постійне про­ тистояння із Запорозькою Січчю та ін. Мазепи. який дістав назву «Кон­ ституція прав і вольностей Війська Запорозького». Починав він з посади писаря в канцелярії Київського митрополита. Мазепи були спрямовані на пошуки оптимальної формули збереження української автономії в умовах кризової ситуації. а жорстка проти­ дія зовнішніх сил остаточно поховала плани гетьмана збе­ регти свободу. що базувалася на не­ знаних досі демократичних засадах суспільного ж и т т я » . Внутрішньо-політичні прорахунки (простаршинська соціальна політика. у с. Уперше в Європі було вироблено реальну модель вільної незалеж­ ної держави. суть якої — у відсутності надійної соціальної опори . які було закладено в ній. Мазепи. матеріальні інтереси. Ма­ зепи. що свого часу осіла в Литві. . прагнення до влади. небезпідставно акцентують. модель. яку запропонував П. Крип'якевич — звинуватив творців конс­ титуції в тому. обирає гетьманом в еміграції П. був людиною високоосвіченою. Козацька рада 1710 р. амбітність. заснованої на природному праві народу на свободу й самовизначення. Орлика.

повернення Січі міста Трахтемирова та збереження за запорожцями прав на «Дніп­ ро увесь згори від Переволочної в н и з » . Йдеться про пошуки оптимальної формули консолідації українського суспільства. гетьману відводилася роль. З цією метою планувалося її збирати три­ чі на рік — на Різдво Христове. що загальна Рада мала бути не формальним. посполите утяженн я » . У Конституції наголошува­ лося на обмеженні самовладдя гетьмана. виросли численні в Запорозькому війську нез­ лагоди. Усім цим діям гарантувалася підтримка гетьмана. у чіткому розме­ жуванні військового скарбу і особистих фінансів гетьма­ на та ін. Конституція прокламувала розширення демократич­ них засад у суспільстві. який позбавляв гетьмана права «карати с в о є ю приватною помстою та владою». с о т н и к и ) . а ро­ бочим органом. полкова. За оцінками фахівців. Орлик у проекті конституції підтвердив права та привілеї. Характерною рисою Бендерської конституції є орга­ нічне поєднання традиційності й новаторства. оскільки саме «через те самодержавство. у підвищенні ролі військового ге­ нерального суду. розорення прав і вольностей. невластиве гетьманському уря­ дуванню. цей документ вносить сут­ тєві корективи і в модель державної структури. і в пріо­ ритети соціальної політики. Спрямова­ ний на політичне та церковне відокремлення України від Росії. До скла­ ду цього представницького політичного органу мали вхо­ дити вся старшина (генеральна. Надзвичайно важливими були пункти. дотримуючись неподільності українських земель на Правобережжі та Лівобережжі. свого часу на- . Воскресіння Христове та Покрову Пресвятої Богородиці. деле­ гати Запорозької Січі та представники від полків.184 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. Проводячи далекоглядну політику. Йшлося про створення своєрід­ ного козацького парламенту — загальної Ради. Обмеження гетьманських повноважень виявлялося в посиленні впливу на внутрішню та зовнішню політику членів загальної Ради. Харак­ терно. Планувалося очищення території Запорозького Низового війська від «городків та фортець м о с к о в с ь к и х » і від « м о с к о в с ь к о ї п о с е с і ї » . який до т о г о ж брав зобов'язання «чинити всіляку поміч Запорозькому Ни­ зовому в і й с ь к у » . які стосува­ лися повернення Запорозькій Січі традиційних вольнос­ тей і прав та гарантували запорожцям гетьманську під­ тримку. рівнозначна сучасній президентській. для здійснення об'єднання в межах однієї держави усіх українських земель.

укладення Ро­ с і є ю Прутського трактату зашкодили державотворчим планам П. Дорошенка. через які вони. Вже 1711 p .. «Разом з ним. відкупи. Однак поразка під Білою Церквою. була спробою сформувати надійне соціальне підґрунтя для ре­ алізації національно-державницьких планів. 2. — Т. З цією метою П. — С. що базувалося на Магдебурзькому праві). . створена на осно­ ві узагальнення попереднього історичного досвіду. під­ твердження прав українських міст. який стверджував виняткові права православ'я в Україні. Отже. Завдяки переходу на бік П. зрада союзників-турків та татар. Одним із основних елементів Бендерської конституції є помітне обмеження соціальної експлуатації. Конституція П. ярмаркові податки. 1 Дорошенко Д. 1992. П. уклавши військово-політичний с о ю з з кримським ханом. військові постої та ін. він вирушив походом на Пра­ вобережжя. Орлик активно намагався реалізувати с в о ю прог­ раму на практиці та відновити повноцінну українську дер­ жавність. про що свідчать зафіксовані в ній обмеження самовладдя гетьмана. . звикли пріч іти і в закордонних державах шу­ кати спокійнішого. Бендерська конституція мала на меті консолідацію українського суспільства. Орлика козаків правобережних полків (за винятком Білоцерківського). «Екзильний гетьман». 158. Орлика. Єдиний недемократичний пункт цього документа. також був спрямований на ідею суспільної єдності. Суть своєї со­ ціальної політики гетьман висловив так: « Щ о б людям вій­ ськовим і посполитим зайві не чинилися утяження. покинувши житла свої. — на думку Д. пригнічення та здирства. — надовго зійшла в могилу ідея 1 незалежної української держави» . накла­ ди. обмеження соціаль­ ної експлуатації. Нарис історії України. легшого й кориснішого собі мешкан­ н я » .Українська державність 185 дані Києву та іншим українським містам (збереження за ними прав на власне самоврядування. Орлик планував ревізію захоплених старшиною земель. повернення Запорозькій Січі традиційних прав і вольностей та особливого статусу. Орлика і не дали змоги на практиці реалізува­ ти його демократичну конституцію. а також селян і міщан до середини березня вдалося визво­ лити від російських залог майже всю південну і цент­ ральну частини Правобережжя. відміняв обтяжливі для народу оренди. або ж гетьман на вигнанні помер 1742 р. — К. розширення демок­ ратичних засад у суспільстві.

З огляду на це можна констатувати. форми.. надсилає подарунки та гро- . інтенсивність та результативність імпер­ ської експансії були різними. система місцевого управління. що офіційна російська політика в українському питанні у цей час пройшла кілька етапів. він спочатку видає універсал.2. Особливістю перебування Лівобережжя і Слобожан­ щини у складі Росії в XVIII ст. безперер­ вний. 7. За цих обставин форсований наступ російського царату на права України став своєрідною прик­ метою часу. створеної в ході Української національної революції 1648—1676 pp. методи. Колоніальна політика Російської імперії щодо України у XVIII ст. — виборність гетьмана та стар­ шини.186 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. у якому обіцяє українсько­ му народові всілякі милості та свободи. У цей час Петро І потураннями та по­ дачками задобрює старшину. а росіяни Ма­ лоросією. Мазепи зберегти завдяки союзу зі шведським королем Карлом XII козаць­ ку автономію зазнала поразки. Після цього кроку гетьмана російський цар вирішив оста­ точно «прибрати Україну до р у к » . Спроба гетьмана І. наказує обрати нового гетьмана. Намагаючись створити сприятливі соціальні умови для реалізації свого задуму. судочинство. став переломним у житті Гетьманщини. Початок XVIII ст. І етап ( 1 7 0 8 — 1 7 2 8 ) — форсований наступ на україн­ ську а в т о н о м і ю . Тривалий час тут зберігалися певні елементи державності. розгром Батурина були першою реакцією Петра І на перехід І. але поступальність цього процесу зберігалася постійно. Суть цього наступу полягала в намаганні лік­ відувати українську автономію та інкорпорувати ці землі до складу імперії. яке українці називали Гетьманщиною. був тотальний. Не увінчалися успіхом і намагання екзильного гетьмана П. після укладення між Р о с і є ю та Річчю Посполи­ тою «Вічного миру» центр політичного та культурного життя українських земель зосереджується на Лівобереж­ жі. хоча і хвилеподібний наступ самодержавства на пра­ ва України. козаць­ ке військо т о щ о . Отже. Орлика відновити укра­ їнську державність. у межах яких темпи. Мазепи до шведів. Хвиля репресій.

Коли народ побачить. як жоден народ у с в і т і » . експлуатація демографічного потенціалу (1721 р. виве­ зені з Батурина та і н . Скоропадського. козаків. а власна старшина. вва­ жаючи. стежачи за стосунка­ ми старшини та козацтва. що призвело до появи значних непідконтрольних гетьма­ ну територій. не лише звужувала владні пов- . олію та ін. їх зму­ шували купувати на російських фабриках). культурні обмеження (1720 р. не друкувати». що гетьман уже не має такої влади. 1725 р. Після цього роз­ починається форсований наступ на українську автономію. під час Дербентського походу з 6790 козаків померло чи загинуло 5183 осіб).Колоніальна політика Російської імперії 187 ші на Запорожжя. яка. до яких додав ще декіль­ ка пунктів (щоб козаками командували не московські офі­ цери. Кандидатуру енер­ гійного та молодого П. ) . сало. 3 0 % з них загинуло. буде приходити з доносами». Полуботка Петро І відкинув. Характерними рисами цього процесу були: обмеження вла­ ди гетьмана та контроль за нею (гетьманську резиденцію перенесли з Батурина до Глухова. які друкуються. Скоропадського ( 1 7 0 8 — 1 7 2 2 ) . то. окрім церковних давніх ви­ дань. росі­ яни вперше отримали в Україні великі землеволодіння. контролюючи фінанси. на яких їхні власники старанно прищеп­ лювали вивезене з Росії кріпацтво. Крім того. Ско­ ропадський звернувся до царя з проханням підтвердити традиційні права та вольності. І. шкіру. економічні утиски (значну частину укра­ їнських товарів — прядиво. створення 1722 р. водно­ час певні товари заборонялося ввозити до України. а у тих. « щ о б нія­ кої різниці і осібного наріччя не б у л о » ) . на будівництво Ла­ дозького каналу було направлено 10 тис. ближче до російського кордону. Не треба виконувати прохань гетьмана. Малоросійсь­ кої колегії. Справжня ж суть імперської політики гранично чітко висловлена в листі князя Голіцина до кан­ цлера Головкіна: «Задля нашої безпеки в Україні треба насамперед посіяти незгоду між полковниками і гетьма­ ном. щоб повернули гармати. Цей етап мав свої особ­ ливості: пасивна протидія офіційній "російській політиці з боку І. — дозволялося вивозити лише до російських портів. сенатським указом проголошувало­ ся: в Україні «книг ніяких. У 1708 р. приймаючи від населення скарги на укра­ їнські суди. під тиском царя гетьманом було обрано літ­ нього І. біля особи гетьмана перебував російський резидент-наглядач). що з нього «може вийти другий Мазепа». як Мазепа. сподіваюсь. Резюме Петра І було коротким і однозначним: «Українці й так мають з ласки царя стіль­ ки вольностей.

Отже. для контро­ лю за гетьманськими фінансами вводилися посади не одно­ го. Ним став Д. мито за товари. Намагаючись нейтралізувати руйнівні дії Малоросій­ ської колегії. Полуботка ( 1 7 2 2 — 1 7 2 4 ) . Проте колегія не бажала відігравати скромну роль апеляційної інстан­ ції. за­ чепила інтереси всесильного О. розгортає боротьбу з хабар­ ництвом. Бурх­ лива діяльність Малоросійської колегії. Ув'яз­ нення П. Малоросійської колегії та пев­ не пом'якшення офіційної російської позиції в українсь­ кому питанні — було знову дозволено вибори гетьмана. що дедалі глибше вбивав клин між українською елітою та народом. У 1723 р. лю­ дини енергійної. а й на саму політичну владу. Дещо змінила ситуацію поява на політичному гори­ зонті наказного гетьмана П. часткове повернення Україні її прав і свобод (право обрання гетьмана. скорочення р о с і й с ь к и х . палкого оборонця української автоно­ мії. суд. реальна загроза вій­ ни з Туреччиною змінили політичну к о н ' ю н к т у р у . вона претендувала не тільки на контроль за владою. а зразу двох підскарбіїв — росіянина та українця. Внаслідок цього у залежність від неї потрапили майже всі українські державні струк­ тури — адміністрація. генеральну старшину та полковників затверджував цар. Меншикова. мало йти у царську казну та ін. відповідно до яких гетьман не мав права вести дипломатичні переговори. Генеральна канцелярія. У 1728 р. він проводить судову реформу (Генераль­ ний суд стає колегіальним. Смерть Петра І. Полуботка в Петропавлівській фортеці. без візи Малоросійської колегії не міг побачити світ жо­ ден з важливих універсалів. жорсто­ ке придушення опозиції старшини ще більше розширили поле діяльності Малоросійської колегії. Натомість одержав «Решительньїе пунктьі». новаження гетьмана.188 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. переведення Геть­ манщини з імперського Сенату знову під юрисдикцію мі­ ністерства закордонних справ. Форсований наступ на права України тривав. в день коронації Петра II новий гетьман подав петицію про повернення Україні колишніх прав та вольностей згідно з угодою 1654 р. встановлює порядок апеляцій). які ввозилися до України. Апостол ( 1 7 2 7 — 1 7 3 4 ) . яка весь час нак­ ладала нові податки на українських землевласників. Це зу­ мовило скасування 1727 р. була дієвим дестабілізуючим чинником. який володів величезними маєтками і навіть містами в Україні. а й обмежувала українську автоно­ мію. II етап (1728—1734) — повернення Україні частини її прав та вольностей.

хто повертався на Лівобережжя. щоб засіяти хліб. III етап (1734—1750) — посилення імперського тис­ ку. щоб прогодувати самий край». нак­ ладених М а л о р о с і й с ь к о ю к о л е г і є ю та і н . скасування податків. нескінченні мобілізації селян для обозів приз­ водили до обезлюднення. о с і б . тобто ревізія землеволо­ діння (1729—1730). Тому особливістю цього періоду було лише формальне поновлення української автономії. У 1750 р. а всю повноту влади передати тимчасовому державному органу. терор «Таємної канцелярії».Колоніальна політика Російської імперії 189 військ на українській території. постачальником матеріальних та людських ресурсів. дало змогу поповнити державний зе­ мельний фонд. русифікація укра­ їнського населення. своєрідною реакцією на зміну політичної к о н ' ю н к т у р и . ) були нічим іншим. помітно змен­ шилося переселення селян на Правобережжя і.). які потрібні. як тактичним відступом. Шаховський. який діяв відповідно до наказу: «Недремньїм оком наблюдать за поступками тамошнего малороссийского народа». російський міністр Волинський повідомляв у своєму листі Бірону: «Не залишилося хліборобів. (один віл тоді кошту­ вав 8 крб. спустошення краю. Перебуваю­ чи в Україні. Ситуа­ ція ускладнилася ще й р о с і й с ь к о . реформа судочинства та заснування скар­ бниці забезпечили Гетьманщині перший річний бюджет. У цей час сваволя російського уряду обме­ жувалася певними юридичними нормами. Апостола в Петербурзі було прийнято ухвалу: нового гетьмана не обирати. До нього входило шість осіб: троє росіян та троє українців. Апостолу добитися позитивних зрушень: Гене­ ральне слідство про маєтності. Наслідки війни були катастрофічни­ ми для українського народу: загинуло 35 тис. Це дало мож­ ливість Д. А стратегічний наступ не припинявся. Україну чекав черго- . Характерними риса­ ми цього періоду були свавільне втручання російських чи­ новників у всі сфери суспільного життя. На чолі прав­ ління став князь О. Війсь­ кові втрати. зріс потік тих. навпаки. фактично ж усе суспільне життя перебувало під контролем російсь­ кої сторони.5 млн крб. що дістав наз­ ву «Правління гетьманського уряду». під час якої Україна стала основною базою для російських військ.т у р е ц ь к о ю в і й н о ю (1735—1739). під владу гетьмана було повернуто Київ. Внаслідок війни Укра­ їна зазнала збитків на 1. Після смерті Д. IV етап (1750—1764) — тимчасове уповільнення про­ цесу російської експансії. І ці виснажені землі мусили ще протягом війни утриму­ вати від-50 до 75 російських полків.

що крім старих традиційних обмежень (гетьману заборонялося листуватися з інозем­ ними державами. Спроба до­ битися визнання спадковості гетьманства для свого ро­ ду закінчилася для К.) у цей час з'явилася низка нових: 1754 р. Було проведено судову реформу. я к і мали тенденцію до перетворення на шляхетський парламент на зразок польського сейму. у 1783 р. Р о з у м о в с ь к о г о втратою гетьман­ с ь к о ї булави. забороняє переходи селян без письмової згоди пана. Після ліквідації гетьманства 1764 р. К. Проте можна погодитися з О. Бу­ ло взято жорсткий курс на централізацію та русифіка­ ц і ю . V етап (1764—1783) — остаточна ліквідація україн­ ської автономії. гетьман приділяв багато уваги Україні. Навіть перебува­ ючи тривалий час у Санкт-Петербурзі. Румянцевим. Про це пере­ конливо свідчить той факт. Російський уряд уповільнив. було знищено Запорозьку Січ. створити опору в найвпливовішій частині українсько­ го суспільства. 1754 р. Намагаючись забезпечити собі ти­ ли.190 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. ліквідовується митний кордон між Гетьманщиною та Ро­ с і є ю . російська сторона призначала полков­ ників та ін. Розумовський йде назустріч старшині і 1 7 6 0 — 1 7 6 1 p p . Розумовський. введено однакове озброєння та у н і ф о р м у . Р о з у м о в с ь к и й виношував плани відкриття у Батурині у н і в е р с и т е т у . кожен з яких мав власний суд. починає скликати з'їзди старшини — Гене­ ральні Збори. Однак прихід до влади Катерини II ( 1 7 6 2 — 1 7 9 6 ) кардинально змінив с и т у а ц і ю . який вважає. вся повнота влади в Україні зосередилася в руках Другої Ма­ лоросійської колегії на чолі з графом П. але не припи­ нив свого наступу на українську автономію. У 1775 р. юридично оформлено крі­ пацтво. утворено намісництво за російським зразком. щоб стерти з пам'яті їх та їхню д о б у » . Суть цієї політики виражена к о р о т к о ю фразою імпе­ ратриці: «Коли в Малоросії зникнуть гетьмани. Бу­ ло проведено певну модернізацію війська: удосконале­ но артилерію. треба зро­ бити все. внас­ лідок якої Гетьманщину поділено на 20 повітів. К. у 1781 — ліквідовано пол­ кову систему на Гетьманщині. гетьману наказано подавати фі­ нансові звіти російському уряду про прибутки та витрати Гетьманщини. на селян Лівобережжя і Слобожанщи- . 1761 р. Субтельним. Київ назавжди переходить під пряме імпер­ ське правління. що «за Розумовського Гетьманщина пере­ живала «золоту осінь» своєї автономії». крім того. вий поворот долі — саме цього року останнім гетьманом стає брат фаворита нової імператриці Єлизавети — К.

Кате­ рина II 1785 р. спочатку Туреччина. посилен­ ням тенденцій централізації. Новий колонізаційний рух стає особливо масовим після того. сухих і нагих. уніфікації. як Ян Собеський видав 1684 р. підбурю­ ванням селян проти старшини).. Згідно з умовами Бахчисарайсь­ кого договору (1681) територія між Дністром і Бугом 20 років мусила залишатися нейтральною і незаселеною. ці­ леспрямованим розколом українського суспільства (зао­ хоченням чвар між старшиною та гетьманом.. універсал. 191 ни поширювалися загальноросійські закони. Замостя. русифікації. Наступним кроком Польщі стала ухвала сейму (1685) про поновлен- . зважаючи на родючість ґрунтів. які були своєрідною базою національно-визвольного руху за часів Хмельниччини. Проте. потім на Волинь і в князівство Руське.. а згодом Польща по­ рушують Бахчисарайську угоду і розпочинають процес активного заселення пустуючих земель Правобережжя. 7. Правобережна Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. відповідно до якої українська знать звільнялася від вій­ ськової служби та урівнювалася у правах з російським дворянством. Намагаючись задобрити та підпорядкувати собі українську еліту. що дозво­ ляв козацькі поселення на південь від Р о с і . — бачив я багато городів і замків безлюд­ них. тотальний наступ російського царату на укра­ їнські землі в XVIII ст. характеризувався прогресуючим обмеженням українських прав та вольностей.3. сприятливі клі­ матичні умови. що тільки небо за покрівлю собі мали». Після поразки Української революції подальшу долю українських земель визначали сусідні держави — Поль­ ща. що стали пристанищем і житлом тіль­ ки для диких звірів. Це означало перетворення на пустелю тих земель. і пусті вали. Бачив я там. Бродів і далі подорожуючи.. Отже...Правобережна Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. — писав козацький літописець Са­ мійло Величко. до Львова. видала «Жалувану грамоту дворянству». Внаслідок цих акцій було остаточно лікві­ довано українську автономію. багато кісток люд­ ських.. Росія та Туреччина. х и ж а ц ь к о ю експлуатаці­ єю людських та матеріальних ресурсів українських зе­ мель. «Від Корсуня і Білої Церкви.

і тому польський сейм прийняв рішення про ліквідацію право­ бережного козацтва. Землі регіону знову були поділені на Брацлавське. Спро­ би польських військ привести козаків до покори (1691. остаточно визнала права Польщі на володіння Правобе­ режжям. Брацлавщині. Орлика система міжнародних договорів 1711 —1714 pp. Поділлі та Волині. У1702—1704 pp. В 1709 р. За його наказом Палія було заарештовано. не давав згоди на цю акцію.192 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. Починається активне відновлення польсько-шляхет­ ських порядків на Правобережжі. Після падіння І. фастівський і білоцерківський полковник (1684—1704. 1700) зазнали відсічі. Однак закінчення пільгових років. приєднавши до Гетьманщини правобережні полки. 1709—1710). на Правобе­ режжя вступили лівобережні козацькі полки під проводом Мазе­ пи.. Палій вів пере­ говори з гетьманом І. В 1704 р. внаслідок якої відродилися Богуславський. Палій очолював козацькі повстання на Київщині. у яких селяни на певний час звільнялися від податків. пов'язаний з Річ­ чю Посполитою «Вічним миром» (1686). Ситуацією скористався І. який. Спроба силою реалізувати цей план призвела спочатку до поразки польських військ під Фас­ товом 1700 p. ня на території колишніх українських полків козацьких прав та вольностей. що умовою їхнього зба­ гачення є відродження та господарське піднесення краю. Після завершення війни між Польшею та Туреччи­ ною (1699) потреба у козацькому війську відпала. Корсунський та Білоцерківський полки. Мазепа. Волинське. Відновивши свою владу над землями Пра­ вобережжя. Народився в містечку Борзна (Чер­ нігівщина). Саме тому вони почали створювати в межах своїх воло­ дінь « с л о б о д и » . а потім і до вибуху повстання під прово­ дом С. Мазепи та поразки П. Палія від влади. Брацлавський. 1693. Палій (справжнє прізвище Гурко) Семен Пилипович (7—1710) — козацький полководець. Протягом 1688—1704 pp. незабаром усунув С. магнати зрозуміли. але уряд Московщини. На полковій території встановилося козацьке самоврядування. а повстання при­ душено. Царський уряд відправив Палія у заслання до Тобольська (1705—1708). у зв'язку з війною зі шведами повер­ нув в Україну. Палій очолює Білоцерківський полк і за­ лишається його полковником до смерті. отримав «приповідний лист» (дозвіл) польського короля на формування козаць­ кого полку у Фастові й заселення вільних земель на Київщині. Навчався в Київській колегії. Київське та Поділь­ ське воєводства. а в 1709 р. Палія ( 1 7 0 2 — 1 7 0 4 ) . У1684 р. Мазепою про возз'єднання Правобережної України з Лівобережною. вимоги .

Це була яскрава форма національно-визвольної боротьби українського народу проти польського гніту на землях Правобережної України. що при­ мусило частину гайдамацьких загонів відійти в Молда­ вію. П. Наприкінці 1738 р. 193 землевласників виконання панщини та натуральних повинностей. викликали значне соці­ альне напруження на Правобережжі. безпосереднім нас­ лідком якої стала гайдамаччина. а невдовзі цей термін і став самоназвою народних месників. Поділля та Волинь. проголошений гайдамаками полков­ ником. Між тим внутрішня ситуація у Польщі змі­ нилася — під тиском Росії С. 1750 p . На чолі повстання став сотник надвірних козаків князів Любомирських — Верлан. очолювані О. Гайдамаччина у своєму розвит­ ку пройшла три хвилі піднесення: 1734—1738 pp. . Повстанці. переслідувати.Правобережна Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. (перша згадка про гай­ дамаків датується 1714 р. і престол отримав Агуст III. які супроводжувалися посиленням наступу уні­ атства на права православних. Польські шляхтичі зневажливо пос­ тавилися до виникнення повстанського руху. Та7 . російські та польські збройні формування за допомогою зрадника С. Перше велике гайдамацьке повстання розпочалося 1734 р. (Коліївщина). Письменним. Новий спалах активності гайдамацького руху припадає на 1750 р. Стихійний народний виступ швидко охопив Київщину. називали його учасників «гайдамаками» (від турецького «гайда» — гнати. дійти з боями аж до околиць Кам'янця-Подільського та Львова. Сухим. М. Виконавши свою основну місію. які мали на меті допомогти синові короля Августа II вступити на польський престол. Його каталізатором став вступ на територію Пра­ вобережжя російських військ разом з гетьманськими пол­ ками. цар­ ські війська були кинуті на придушення гайдамацького руху. але незабаром охопив Київщину та Брацлавщину. 1768 p. Броди.) на Волині та Західному По­ діллі. Лещинський втік. Зба­ раж. турбувати). коли селяни масово записувалися в козаки та заво­ дили козацький устрій. Гайдамацький рух ви­ ник у першій половині XVIII ст. У ході боротьби активно йшов процес «покозаченн я » . а решту тимчасово припинити збройний опір. Серед місцевого на­ селення поширилися чутки. в якій закликала до боротьби проти польської ш л я х т и .. Повстанцям вдалося захопити Жванець. що війська прийшли на до­ помогу українським селянам. а російська цариця Анна Іоанівна видала грамоту. Чалого отримали перемогу над основними повстанськими силами.

Це пояснюється тим. протягом року контролювали землі Брацлавщини. покарання різками — це далеко не всі фор­ ми і методи. їм вдалося навіть захо­ пити такі потужні фортеці. Одним з натхненників бороть­ би за православ'я. під час якої вона пообіцяла православним Польщі підтримку та заступниц­ тво. Нечіткість перспектив розвитку. збільшення панщинних тягарів сприйма­ лися як насильство і викликало бурхливу реакцію. . за д о п о м о г о ю яких уніатство намагалося утвердитися в цьому краї. на права православних на півдні Київ­ щ и н и . що отримало назву «Ко­ ліївщина» (від слів « к і л » . Понятовський під тиском Росії підписав трактат про формальне зрівняння в правах з католиками віруючих православної та протестантської церков. Київщини. Розрахунки Росії. Володкевичем. цілком зрозумілі: послабити Польщу. Саме того часу панське господарство занепало внаслідок зміни торговельної к о н ' ю н к т у р и : перенесення основного ринку зерна з берегів Балтійського моря на узбережжя Чорного. заселеному пізні­ ше від інших земель Правобережжя. польський король С.194 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. яка надалі стала базою для розгортання Коліївщини. Цей на­ родний виступ був зумовлений взаємодією низки причин. « к о л о т и » . енергійним та здібним організатором мас став ігумен Мелхиседек Значко-Яворський. безумовно. що пішла на такий крок. Загострилася й релігійна ситуація. позначилася на вза­ єминах українських селян і польських панів. Застосування польських військ з метою перетво­ рення православних на уніатів. що в цьому регіоні. ув'язнення православних священиків. Діючи через дипломатичні канали. Саме він зумів добитися аудієнції в Катерини II. о ч о л ю в а н и х м и т р о п о л и т о м Ф. селяни тривалий час були звільнені від панщинних повинностей. російська цари­ ця здійснила с в о ю обіцянку. зміцнити зв'яз- . Летичів. П е р ш о п о ш т о в х о м д о р о з г о р т а н н я к о н ф л і к т у став а к т и в н и й наступ уніатів. адже негативну реакцію шляхти на рішення короля та розгортання чвар і проти­ стоянь можна було легко спрогнозувати. У Північній Київщині. як Вінниця. Проте до зими 1750 р. Своєрідним піком гайдамацького руху стало селянсь­ ко-козацьке повстання 1768 p . Східного Поділля. Фастів. До того ж близькість Запорожжя посилювала віру місцевого насе­ лення у власні сили. Умань. найменші со­ ціальні утиски. раном. У 1768 р. цей виступ спільними зу­ силлями польських та російських військ було придушено. посиливши соціальне напруження. « к о л і й » ) . що запанува­ ла у господарстві Польщі.

глумлячись над їхні­ ми святинями. Блискавично набула поширен­ ня чутка про те. Як і слід було очікувати. Гонта зі своїми козаками. а відтак і посилити російський вплив в цьому регіоні. Важливою складовою цього руху бу­ ла антифеодальна боротьба. Сіючи смерть серед православних. Не маючи змоги самотужки вгамувати непокірних маг­ натів. навколо яких об'єдналися тисячі селян. запорожець М. Повстанці взяли Умань — міцну фортецю. 195 ки з православними Правобережжя. так і в схід­ ному напрямках. його ядром були за­ порожці. Катерина II чудово розуміла. шляхетських прав і звільнення Польщі з-під російського впливу. що в основі Коліївщини лежать не лише національно-визвольні змагання та релі­ гійне протистояння. одну з опорних точок польської шляхти в цьому регіоні. Кречетниковим. і тому попадання на російсь­ кий ґрунт навіть іскри гайдамацького руху спричинили б серйозні соціальні наслідки: російські селяни також мог- . що нібито Катерина II видала «Золоту грамоту». На Правобережжя для боротьби з конфедератами вступає російське військо на чолі з генералом М. Бар на Поділлі). Залізняк сформував під Чигирином повстанський загін. руйнуючи православні монастирі та церк­ ви. Ство­ ривши збройні союзи — конфедерації. Ця перемога робила досить реальною перспективу роз­ ростання гайдамацького руху як у західному. Всі ці обставини сприяли розгортанню та поглибленню селянсько-козацького виступу на ПравобеНавесні 1768 р. конфедерати кривавим смерчем пройшлися Київщи­ н о ю . польський уряд звернувся по допомогу до Росії. значна частина польської шляхти негативно поставилася до зрівняння в правах ка­ толиків та православних і перейшла до активних дій. На бік повсталих перейшов уманський сотник І.Правобережна Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. формувати в свідомості українців привабливий імідж Росії як захисниці правос­ лавної релігії. Поділлям та Волинню. що означало його поширення не тільки на власне польські землі. що стало переломним моментом у розгортанні Коліївщини. в якій закликала селян до боротьби з польсь­ к о ю ш л я х т о ю . Місцеве українське населення сприйняло появу російсь­ ких збройних формувань як допомогу в боротьбі проти офіційної польської влади. Організуючим центром цього руху стала Барська конфедерація (м. вона оголосила «хрестовий похід» проти православних під гаслом захис­ ту католицизму. а також і на Лівобережжя.

І. то їхнє покарання мало характер демонс­ трації. а після третього поділу (1795) під . міщан і навіть солдатів. Лише в містечку Кодні (поблизу Житомира) поляки знищили 3 тис. з одного боку. Ж о р с т о к о і люто розправилася з повстанцями Поль­ ща. до якої Росія у той час не була готова. Причому Туреччина загрожувала на­ віть війною. ро­ сійський уряд в останній момент замінює М. осіб. Саме тому час­ тина вироків гайдамакам була здійснена або ж на польсь­ кій території. а його голову прибито до воріт Могилева. кримського хана та молдав­ ського господаря. організаторами антиурядових акцій. Росія мусила переконати турків і поляків у своїй непричетності до виникнення Коліївщини. перейшли кордон і спалили ту­ рецьке місто Балту. Східна Волинь. Гонта. які після повернення на батьківщину мог­ ли стати носіями небезпечних для правлячих кіл ідей. До того ж тактика доброзичливого ставлення до гайдамаків ускладнила ро­ сійсько-турецькі відносини. але здійснити ці плани їй вдалося лише наприкінці XVIII ст. щоб цей антифеодальний рух поширився на російську те­ риторію. По­ ділля. чудо­ во розуміючи. переслі­ дуючи шляхту і євреїв. але оста­ точно Коліївщина була придушена лише навесні 1769 р. або на турецькому кордоні. Непокоїла російський уряд й участь у гайдамацькому русі російських селян. Підступно були схопле­ ні М. Це пояснюзться тим. Протягом липня—серпня було розгромлено більшість гайдамацьких загонів. каральні акції проти повстанців. Брацлавщина. щ о . Залізняку та 250 гайдамакам смертний вирок довічним засланням до .196 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. Залізняк та І.Сибіру. з іншого — не хотіла. що жорстокі репресії проти повстанців заш­ кодять іміджу Росії в очах українців Правобережжя. оскільки повстанці. Цей інцидент викликав бурхливий протест турецького султана. Ґонту після жахливих тортур (здер­ то смуги шкіри) було порубано на частини. Стратегічною метою імперської політики Росії було встановлення цілковитого контролю над правобереж­ ними землями. Росія постійно проводила двозначну політику щодо соціальних рухів на Правобережжі. Що стосується гайдамаків — підданих Росії. ли піднятися проти феодалів. Внаслідок другого поділу Польщі (1793) до Росії відійшли Київщина. вона бачила в гайдамаччині засіб дес­ табілізації та ослаблення Польщі. Водночас. Усі ці фактори зумовили зміну тактики російського уряду сто­ совно гайдамацького руху — після зближення з Поль­ щею Росія розпочинає в другій половині червня 1768 р.

Тогочасне старшинське володіння землею існувало у двох формах: приватно-спадковій та тимчасово-умовній.4. після поразки Української революції Правобе­ режжя надовго стало о б ' є к т о м територіальної експансії сусідніх держав — Польщі. 197 владу російського царя відійшла і Західна Волинь. щ о . спричинило нову колонізацію правобереж­ них земель. Тож не дивно. Безумовно. що не могло забезпечити повноцін­ ний. етнічне возз'єд­ нання лівобережних та правобережних українців. Перехід наприкінці XVIII ст. Встанов­ лення на початку XVIII ст. зростання соціального напруження та виник­ нення гайдамацького руху. об'єднання в межах однієї держави біль­ шості українських земель (майже 8 0 % ) . Однак наприкінці XVIII ст. автономії Лівобережжя не існувало. контролю Польщі за цим кра­ єм відновило польсько-шляхетські порядки. і тому Пра­ вобережжя з-під влади одного іноземного уряду потрапи­ ло під владу іншого. Отже. виступає гарантом незалежності. динамічний розвиток краю. умовою надання привілеїв. воно виникало в . Стрижнем тогочасної економіки було сільське госпо­ дарство. понов­ лення позицій у суспільстві православної церкви сприя­ ли консолідації у к р а ї н с ь к о ї нації. втрачаючи політичну автономію. У цей період земельна власність служить для правлячих верств еконо­ мічною основою їхнього панування. посилило ре­ лігійний гніт. тенденції розвитку якого накладали помітний відбиток на перебіг всіх суспільних процесів. Соціально-економічний розвиток наприкінці XVII —у XVIII ст. Росії та Туреччини. « с п о к і й н о г о » ) володіння була його незалежність від службового становища. лівобережна стар­ шина та шляхта намагалися зберегти бодай економічну незалежність шляхом концетрації у своїх руках значних земельних володінь. Правобережжя під владу Росії не зняв проблеми інозем­ ного панування для цього краю. Характерною рисою спадкового («віч­ н о г о » . 7. він тільки змінив форми та методи експлуатації місцевого населення. Неза­ баром на інкорпорованих землях було утворено Київсь­ ку. Подільську та Волинську губернії. Як правило.Соціально-економічний розвиток наприкінці XVII — у XVIII ст.

1 9 9 5 . при торгових операціях. десятин) та інші російські вельможі. сподіваючись у такий спосіб бодай час­ тково компенсувати прогресуюче обмеження політичних прав та вольностей. Найбільшими землевласниками стали О. яким значно поступалися національні землевласники. Формально рангові землі вважалися власністю Війська Запорозького і перебували у володінні Генеральної військової канцеля­ рії. : Л а н о в и к Б. Іншою була природа та спосіб формування тимчасовоумовного ( « р а н г о в о г о » ) володіння. Апостола основний земельний фонд було роздано. . процесі купівлі-продажу. Меншиков.198 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. Характерною рисою процесу зростання великого зем­ леволодіння було збільшення земельної власності в Україні російських п о м і щ и к і в . Процес зростання та зміцнення старшинської земель­ ної власності підтримував гетьманський уряд. гетьманські на­ дання та пожалування царського уряду «за службу вели­ кому государю» з фонду вільних військових маєтностей. За цих обставин у 30-х роках XVIII ст. дарування. — К . . що фіксувалися у відповідних юри­ дичних документах. застави. Потьомкін (42. обміну.2 тис. захоплення громадських земель та угідь. Історія господарства: У к р а ї н а і світ: П і д р у ч н и к . У період правління гетьмана Д. Д. — С . перетворення рангових земельних володінь на спадкові. Землі видавалися за службу на певний строк або ж «до с м е р т і » . Однак як централізовану державу Ро­ сію не влаштовувала практика стихійної «займанщини». та ін. Зростання крупного феодального землеволодіння суп­ роводжувалося масованим наступом на землі та права ко1 Д и в . Розширення меж приватного старшинського земле­ володіння здійснювалося різними способами: займанщина вільних земель. У цей час межа між спадковими і ранговими володіннями 1 практично стерлася . Царський уряд також з розумінням ставився до економічного зміц­ нення старшини. П. загарбання козацьких та селянських земель на осно­ ві боргового закабалення їхніх власників. понад 3 5 % оброблюваних земель Гетьманщини вже перебували в при­ ватній власності старшини. вбачаючи в ньому опору та гарантію автономії України. Рум'янцев-Задунайський. Саме тому з метою посилення контролю за процесом зрос­ тання старшинського землеволодіння було запроваджено порядок наділення і затвердження придбаних земель винятково за царськими указами. Г. 1 2 6 — 1 2 8 .

Соціально-економічний розвиток наприкінці XVII — у XVIII ст.

199

зацтва і селянства. Особливо постраждали ці верстви в
другій половині XVIII ст., коли офіційна влада в центрі
та на місцях перестала визнавати «займанщину» юри­
дичною підставою для володіння земельними угіддями.
Після поразки Української революції старшина взяла курс
на обмеження прав рядового козацтва. Це обмеження ви­
явилося в забороні козакам вільно розпоряджатися зем­
лею, примусовому використанні безплатної козацької пра­
ці в старшинських маєтках, забороні козакам торгувати
горілкою, насильному переведенні їх у посполиті т о щ о .
Становище козацького стану погіршувалося. Крім війсь­
кової служби, козаки брали участь у всіх війнах Російсь­
кої імперії, охороняли південні кордони від татар, буду­
вали канали та фортеці. Ці обставини вели до прогресую­
чої деградації козацьких господарств. Не маючи змоги за
власний кошт відбувати військову службу, значна части­
на козаків змушена була виписуватися з козацького ста­
ну і займатися промислами, торгівлею, заробітчанством.
Ще гіршим було становище селянства. Обмеження
їхніх прав виявилося в тому, що наприкінці XVII ст. де­
далі більшого поширення набуває феодальна рента, зок­
рема відробіткова, інтенсивність якої у другій половині
XVIII ст. сягає п'яти і більше днів на тиждень. Водночас
зберігалася натуральна і грошова ренти. Логічним фіна­
лом процесу обмеження селянських прав став царський
указ 1783 p . , який узаконив закріпачення селянства на
Лівобережжі та Слобожанщині.
Свої особливості мали аграрні відносини на Правобе­
режжі. Оволодівши на початку XVIII ст. землями цього
краю, Польща взялася за відновлення своїх порядків.
Складовою цього процесу стало повернення земельних
угідь колишнім володарям. Розшукавши в архівах старі
документи, нащадки власників правобережних маєтків
вступали у володіння землями. Особливо швидко зроста­
ло магнатське землеволодіння. Величезні латифундії Потоцьких, Любомирських, Яблоновських, Чорторийських,
Сангушків, Тишкевичів та ін. нагадували часи до 1648 р.
Користуючись слабкістю королівської влади, магнати не
тільки пред'являли права на батьківські землі, а й за­
хоплювали королівські та к о л и ш н і шляхетські землі.
Внаслідок цього на середину XVIII ст. майже 40 магнат­
ських родів контролювали 8 0 % території Правобережжя.
Великі земельні володіння вимагали значної кількос­
ті робочих рук, яких на Правобережжі хронічно не вис­
тачало. Саме тому магнати створювали на своїх землях

200

Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

слободи, поселяючись у яких селяни звільнялися від уся­
ких повинностей залежно від договору на 15—ЗО років.
Такі пільгові умови життя та господарювання виклика­
ли масовий селянський переселенський рух з Галичини,
Волині, Полісся, де вже було встановлено кріпацтво. Ця
народна колонізація сприяла господарському відроджен­
ню краю, пожвавленню його економічного розвитку. У
цей час господарство функціонувало на основі фільварко­
во-панщинної системи, яка у середині XVIII ст. набула
поширення на всій території Правобережжя. Характер­
ною р и с о ю аграрних відносин у цьому регіоні було пов­
торне закріпачення селян, які після закінчення пільго­
вих років у слободах змушені були виконувати грошову
та відробіткову ренти.
Наприкінці X V I I — X V I I I ст. розвиток аграрного сек­
тора визначали рутинний стан техніки та екстенсивний
метод господарювання. Водночас розвивалося сільське гос­
подарство. Виникли прогресивні тенденції та процеси:
— підвищення родючості ґрунтів шляхом підживлен­
ня та різних форм сівозміни;
— зростання ролі зернового господарства;
— збільшення асортименту с і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к и х
культур, (почали садити картоплю, культивувати куку­
рудзу, розширювати площу під тютюн т о щ о ) ;
— розширення площ садів, поява нових сортів, засто­
сування щеплення дерев;
— розвиток племінної та селекційної діяльності у тва­
ринництві;
— поглиблення спеціалізації різних регіонів (Лівобе­
режжя та Слобожанщина спеціалізувалися на вирощу­
ванні жита; Волинь — пшениці, Полісся — льону й ко­
ноплі, землі між Дністром і Прутом — т ю т ю н у т о щ о ) ;
— зростання товаризації сільського господарства.
Відбулися суттєві зрушення не тільки в аграрному сек­
торі, а й якісні та кількісні зміни в інших секторах еко­
номіки — промисловості, торгівлі, фінансах. Базовими
підвалинами розвитку промисловості того часу були ре­
месло та промисли. Характерні риси ремісничого вироб­
ництва: розширення спектра ремісничих спеціальностей
( я к щ о в першій половині XVII ст. їх налічувалося 270, то
наприкінці XVIII ст. — вже 300); поглиблення спеціалі­
зації ремесел (існувало 34 спеціальності з деревообробки,
25 — будівельної справи, 17 — виробництва одягу т о щ о ) ;
залучення ремесла до процесу товарно-грошових відно­
син. Процес поглиблення суспільного поділу праці, прог-

Соціально-економічний розвиток наприкінці XVII — у XVIII ст.

201

ресуюче відокремлення ремесла та промисловості від сіль­
ського господарства підштовхували розвиток урбанізації
в українських землях.
В умовах товарно-грошових відносин містечко, завдя­
ки тому, що воно було центром ремесла та торгівлі, як
правило, давало панові прибуток у 5—10 разів більший,
ніж село. У цьому контексті й слід сприймати тогочасну
форсовану урбанізацію: зокрема, я к щ о у XVII ст. в Ліво­
бережній Україні налічувалося понад 100 міст та місте­
чок, то вже в середині XVIII ст. — 200.
Провідними промислами в українських землях цієї
доби було млинарство, винокуріння, селітроваріння, чу­
мацтво. З часом на базі дрібних селянських промислів та
міського ремесла під впливом кількісних (зростання роз­
мірів виробництва, концентрації більшої кількості пра­
ц ю ю ч и х ) та якісних (поглиблення поділу праці, поява
найманої робочої сили) змін поступово формуються ма­
нуфактури. Каталізатором мануфактурного виробництва
стала поява примітивної механізації, яка використовува­
ла силу води та вітру. Особливу роль відіграло широке
запровадження у виробничий процес водяного колеса, що
зумовило перехід від дрібного ручного виробництва до
механізованого.
Реформи Петра І пришвидшили процес становлення
мануфактурного виробництва на Лівобережжі та Слобо­
жанщині. Ще в 20-х роках XVIII ст. тут розпочалося бу­
дівництво великих централізованих мануфактур, кількість
яких у другій половині XVIII ст. сягнула 40 (крім того,
на цих землях розташовувалося понад 200 підприємств,
що становили початкові форми мануфактури). У Захід­
ній та Правобережній Україні розвинені мануфактури ви­
никли в 70-х роках XVIII ст.
Початкові форми мануфактури — це дрібні підприємс­
тва, в яких ще панувала ручна ремісницька техніка, але
вже існував поділ праці, поступово розпочиналася механі­
зація виробничих процесів. До таких мануфактур належа­
ли підприємства, що виробляли залізо (рудні), скло (гути), поташ (буди), папір (паперові), селітру (майдани) та
ін. Розвинуті, централізовані мануфактури виникали у тек­
стильній, насамперед, суконній промисловості. Найбіль­
шими з них були Путивльська (Глушківська), Ряшківська
(Прилуцький повіт) та Салтівська (Слобожанщина).
Переважна більшість цих підприємств були казенни­
ми, посесійними, вотчинними та купецькими. До введен­
ня кріпацтва 1783 р. приватні мануфактури Лівобереж-

202

Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

жя та Слобожанщини використовували вільнонайману ро­
бочу силу. Надалі активно експлуатується примусова пра­
ця кріпаків, державних приписних селян або посесійних
селян-кріпаків, які були власністю підприємства. Однак
навіть на к у п е ц ь к и х , к а п і т а л і с т и ч н и х мануфактурах
основна ставка робилася головним чином на вільнонай­
ману працю.
Характерною рисою розвитку сільського господарст­
ва та промисловості наприкінці X V I I — X V I I I ст. було втя­
гування цих галузей у сферу товарно-грошових відносин.
Цьому процесу сприяли поглиблення поділу праці, пос­
тупова диференціація земель на землеробські та промис­
лові зони, урбанізація т о щ о . Основними місцями, де від­
бувалися товарно-грошові операції, були ярмарки, база­
ри та торги.
Наприкінці XVII ст. на Лівобережжі збиралося 390
ярмарків, у Слобожанщині — 2 7 1 . У Правобережній Укра­
їні в першій третині XVII ст. виникло 16 ярмарків, у
40—60-х роках — 42. Як правило, ярмарки збиралися
кілька разів на рік і приурочувалися до релігійних свят.
Н а й б і л ь ш и м и і найбагатшими за а с о р т и м е н т о м були
ярмарки в Києві, Ромнах, Ніжині, Кролевці, Стародобі,
Харкові, Сумах, Львові. Зокрема, товарооборот ніжинсь­
к и х та роменських ярмарків сягав 4 млн крб.
Наступною ланкою системи внутрішньої торгівлі були
торги, які спеціалізувалися на продажу певного товару (Глухів — хліба, Ромни — тютюну, Львів — худоби тощо). На
них скуповували товар для оптового продажу на ярмарках.
Невпинно зростає кількість базарів. На території Лі­
вобережжя їх діяло понад 8 т и с , а на Слобожанщині —
1
майже 2 т и с . На базарах, які збиралися раз або двічі на
тиждень, місцеве населення продавало лишки продукції
своїх господарств, торгувало вроздріб.
Кожен з елементів системи внутрішньої торгівлі спри­
яв господарському піднесенню українських земель: база­
ри забезпечували економічний зв'язок між містом і селом,
торги стимулювали спеціалізацію окремих районів, ярмар­
ки об'єднували економічні регіони України, створюючи
передумови для формування національного ринку.
Розвитку товарного виробництва сприяла і зовнішня
торгівля з такими державами, як Туреччина, Сілезія, Прус­
сія, Італія, Молдавія, Персія, Індія та ін.
1

Д и в . : Л а н о в и к Б. Д. та ін. Історія господарства: У к р а ї н а і
світ: П і д р у ч н и к . — С . 1 6 2 — 1 6 4 .

Культура України наприкінці XVII — у XVIII ст.

203

Отже, наприкінці X V I I — X V I I I ст. характерними ри­
сами соціально-економічного розвитку українських земель
були зростання крупного феодального землеволодіння;
обезземелення селянства, його закріпачення; розбудова
та відокремлення міст від сіл; поступальний розвиток се­
лянських промислів і міського ремесла, на базі яких ви­
никають мануфактури; збільшення товарності виробниц­
тва; зростання паростків капіталістичного укладу в еко­
номіці; формування національного ринку. Особливість цих
процесів полягала в тому, що вони відбувалися в умовах
бездержавності на Правобережжі та прогресуючого згор­
тання автономії на Лівобережжі. Включення українсь­
ких земель до складу іноземних держав, підпорядкуван­
ня української економіки їхньому впливові та владі сут­
тєво гальмували та деформували поступальний розвиток.

7.5. Культура України
наприкінці XVII — у XVIII ст.
Українська революція 1648—1676 pp., поступальний
розвиток буржуазних відносин, перебування українських
земель у складі різних іноземних держав, загальноєвро­
пейські ідеї та процеси періоду пізнього ренесансу, доби
реформації, часів просвітництва наклали помітний від­
биток на розвиток української культури.
Наприкінці X V I I — X V I I I ст. відбуваються значні змі­
ни у сфері побутової культури. Зокрема, поступова ево­
люція господарчого розвитку зумовила вдосконалення
сільськогосподарських та ремісничих знарядь праці. У
цей час модернізується український плуг — його форма
стає асиметричною, що сприяє зростанню продуктивнос­
ті праці. На Лівобережжі та Слобожанщині з'являється
своєрідний примітивний культиватор — багатозубне ра­
ло, що служило для спушування ґрунту. Для виготов­
лення тканини дедалі більшого поширення поряд з вер­
тикальним набуває горизонтальний верстат. У ремеслі та
промислах активно запроваджується примітивна механіза­
ція, що базувалася на використанні енергії вітру та води.
Розширення торгівлі та майнова диференціація сти­
мулювали появу нових засобів пересування. У чумацько­
му промислі для перевезення на далекі відстані вантажів
використовували великі вози — мажі. У другій половині
XVIII ст. виникає новий різновид мажі — хура. Намага-

204

Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

ючись не відставати від Європи, старшина замовляла для
власних потреб англійські та німецькі карети, коляскиполукаретки, розшиті золотом й сріблом, прикрашені до­
рогою бахромою, оббиті саф'яном.
Історичні особливості заселення та розвитку господар­
ства українського Лісостепу, зокрема, поширеність май­
же до XVIII ст. у ході народної колонізації практики «займанщини» зумовили появу в цьому регіоні безсистемних
поселень. Проте з припиненням процесу вільної колоні­
зації та посиленням капіталістичного розвитку виника­
ють вуличні, рядові, радиальні, шнурові та інші види
регулярних поселень. На Слобожанщині більшість посе­
лень мали квартальну або ж гніздову форму планування,
через те що вони виникали в ході державної та поміщиць­
кої колонізації. Оскільки при будівництві житла вико­
ристовували, як правило, місцеві матеріали, то зі зник­
ненням лісових масивів жителі степової та лісостепової
зон дедалі частіше зводять хати-мазанки, для будівницт­
ва яких ш и р о к о застосовувалася глина.
Побут завжди був віддзеркаленням суспільних проце­
сів, особливо рельєфно це можна прослідкувати вивчаючи
історію костюма. Зокрема, наприкінці XVII—XVIII ст. одяг
населення свідчив про майнову диференціацію (якщо се­
ляни та рядові козаки шили одяг з полотна, то феодальна
еліта — із золототканих тканин іноземного виробництва),
розвиток нових форм промислового господарювання (ма­
нуфактурні тканини витісняють із ужитку домоткане по­
лотно), іноземні впливи (українська знать Правобережжя
своїм одягом наслідувала польську шляхту, прагнучи в та­
кий спосіб протиставити себе простому людові) т о щ о .
Певної трансформації цієї доби зазнали і традиційні
форми громадської організації народу. Зокрема, сільська
територіальна община (громада) під впливом розвитку то­
варно-грошових відносин, закріпачення селянства посту­
пово втрачає свої позиції. Характерно, що цей процес у
різних регіонах розгортався нерівномірно. Його суть по­
лягала в еволюційному переході від колективних форм
землеволодіння до приватної власності на землю. На Пра­
вобережжі та в Західній Україні під впливом інтенсивно­
го розвитку фільваркового господарства поземельна общи­
на починає розкладатися вже у X V I — X V I I ст., а на Ліво­
бережжі та Слобожанщині цей соціальний інститут не
тільки зберігся, а й активно функціонував ще в XVIII ст.,
як і у всій Російській імперії.
Зазнає змін і первинна ланка суспільної організації —

Культура України наприкінці XVII — у XVIII ст.

205

сім'я, що була осередком господарського та духовного жит­
тя. Вона зберігала свій патріархальний характер — її гла­
вою був батько або ж дід. Водночас завдяки українській
ментальності помітну роль у с і м ' ї відігравала жінка. Роз­
виток товарно-грошових відносин у XVIII ст. зумовив по­
силення процесу заробітчанства в інших місцевостях, за­
лучення жінок та дітей до процесу виробництва, зростан­
ня економічної незалежності дітей від батьків, що стиму­
лювало розпад традиційної великої с і м ' ї .
Своєрідним критерієм рівня духовної культури наро­
ду є стан освіти та науки в суспільстві. У середині XVIII ст.
на території семи полків Гетьманщини діяло 866 шкіл,
тобто одна школа припадала на к о ж н у тисячу душ місце­
вого населення. На Слобожанщині освітянська статисти­
ка була дещо гіршою — одна школа припадала на 2,5 т и с .
осіб, але вже через сто років у цьому регіоні (Харківщи­
на) одна школа припадатиме на 4,3 тис. осіб. Характер­
ною рисою шкільництва було те, що сільські громади своїм
коштом утримували вчителів, дбали про шкільні примі­
щення. У тих місцевостях, де населення жило на хуто­
рах, дітей навчали мандрівні дяки. На період Гетьман­
щини припадає перша спроба в Україні запровадити
обов'язкову освіту. Зокрема, 1760—1762 pp. лубенський
полковник І. Кулябко наказав сотенним правлінням всіх
козацьких синів, здатних до науки, направляти до пара­
фіяльних шкіл, а «нездібних і у літах перерослих» нав­
чати військової справи. Ця ініціатива була підтримана геть­
маном і невдовзі Генеральна військова канцелярія розісла­
ла аналогічні розпорядження до всіх полків, що, безумов­
но, збільшило кількість письменних серед населення.
Важливу роль у розвитку освіти та культури в Укра­
їні відігравали середні навчальні заклади — колегіуми,
які були засновані в Чернігові (1700), Харкові (1727) та
Переяславі (1738). Ці навчальні заклади готували слу­
жителів релігійного культу, державних службовців та вчи­
телів початкових класів. Перлиною серед колегіумів, осе­
редком освіти та науки, центром культурного життя в
Україні була Києво-Могилянська колегія, яка 1701 р. гра­
м о т о ю Петра І одержала статус і права академії. У стінах
академії було вироблено чітку систему організації нав­
чання, розраховану на 12 років, яка не поступалася за
змістом навчальному процесові тодішніх європейських уні­
верситетів. На початку XVIII ст. в ній навчалося дві ти­
сячі студентів. Тривалий час Києво-Могилянська акаде­
мія була єдиним вищим навчальним закладом Східної

206

Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

Європи. Саме тут сформувався один із центрів філософсь­
кої думки (І. Гізель, Г. Кониський, Г. Сковорода та ін.),
зросла літературна та поетична школа (К. Сакович, Л. Баранович, М. Довгалевський та ін.), утворився осередок
щодо розробки теорії українського поетичного мистецтва
1
( Ф . Прокопович, М. Довгалевський, Г. Кониський та ін.) .
Сакович Касіян (Каліст; бл. 1578—1647) — письменник, культур­
но-освітній і церковний діяч. Народився у с. Потеличі (Гзличина),
син православного священика. Навчався в Замойській академії
та Краківському університеті. У1620—1624 pp. ректор Київсь­
кої братської школи. У1625 р. перейшов в уніатство, в 1641 р. —
у католицизм. Тривалий час був абатом Лубенського василіансь­
кого монастиря. Його твір «Вьршь на жалосньїй потреб... Петра
Конашевича Сагайдачного...» (1622) став визначним внеском в
українську літературу. Автор філософських навчальних посібників
(1620,1626), а також прокатолицьких богословсько-полемічних
трактатів, виданих у 1641—1644 р.
Гізель Інокентій (бл. 1600—1683) — історик, освітній та політич­
ний діяч. Народився в Пруссії в німецькій реформаторській роди­
ні. В 1642 р. закінчив Києво-Могилянський колегіум, продовжив
навчання за кордоном. 31645 р. — ректор названого колегіуму.
З 1650 р. — ігумен Кирилівського, з 1652 р. — Миколаївського
монастирів у Києві. Від 1656 р. до 1683 р. — архімандрит КиєвоПечерської лаври і управитель лаврської друкарні. Захищав інте­
реси Української держави в російсько-українських переговорах
1654 р. Завдячуючи йому, Київщина за Андрусівським перемир'ям
залишалася в складі Росії. Автор трактату «Мир с Богом человеку»
(1669), який містить багато відомостей з історії України XVII ст. За
гуманістичну спрямованість та критичний аналіз дійсності він у
1690 р. був заборонений Синодом. Широке визнання здобула та­
кож праця Гізеля «Твір про всю філософію» (1645—1647).
Києво-Могилянська академія того часу була своєрід­
ною кузнею кадрів не тільки для духовного розвитку спо­
конвічних українських земель, а й для піднесення освіти
та культури в інших слов'янських країнах, особливо в
Росії. Вагомий внесок у здійсненні реформ Петра І нале­
жить вихованцям академії Ф. Прокоповичу, С. Яворському, Г. Кониському, П. Величковському.
Прокопович Феофан (у миру Єлисей, Єлізар; 1681—1736) — пись­
менник, учений, культурно-освітній діяч. Народився в Києві у не­
багатій родині крамаря Церейського. Навчався в Київському і Рим1

Д и в . : У к р а ї н с ь к а к у л ь т у р а : історія і сучасність: Навчаль­
н и й посібник / За ред. С. О. Черепанової. — Л ь в і в , 1 9 9 4 . —
С. 5 8 — 5 9 .

Культура України наприкінці XVII — у XVIII ст.

207

ському єзуїтських колегіумах. Закінчив Київську академію. У
1704 р. вступив до Київського братства, постригся в ченці і став
професором, а згодом ректором Київської академії. В1716 р. за
наказом Петра І переїхав до Петербурга, де фактично став на чолі
Російської православної церкви. Активний прихильник реформ
Петра І, був його головним помічником у духовних справах.
Саме в Києво-Могилянській академії здобули освіту
21 із 23 ректорів Московської академії та 95 із 125 її
професорів. Чимало випускників академії працювали вчи­
телями у школах Росії, розповсюджуючи систему освіти
та знання, орієнтовані на західні зразки.
Дещо іншою була ситуація в галузі освіти на Право­
бережжі та західноукраїнських землях. Хоча по селах
працювали дяківські школи, все ж форсований наступ
католицизму призвів до закриття багатьох братських шкіл
та занепаду тих, що продовжували існувати, зокрема
Львівської та Луцької. Офіційна влада підтримувала лише
єзуїтські та уніатські школи, які стали засобами асимі­
ляції українського населення. Середня освіта майже ціл­
ком була підконтрольна єзуїтському ордену, під патрона­
том якого діяли Львівський, Кам'янецький, Перемишль­
ський та інші колегіуми. Після ліквідації ордена напри­
кінці XVIII ст. у Речі Посполитій була проведена шкіль­
на реформа. У цей час сфера освіти потрапила під вплив
монахів-василіан, але навіть реорганізовані школи зали­
шалися осередками полонізації українського народу. Важ­
ливим центром науки та культури у західноукраїнсько­
му регіоні був Львівський університет, заснований ще
1661 р. Проте діяльність цього навчального закладу су­
воро регламентувалася, а навчання велося латинською мо­
в о ю , що перешкоджало піднесенню його ролі в розвитку
української національної культури.
Однією з фундаментальних засад розвитку освіти, на­
уки та культури в цілому було книгодрукування. Напри­
кінці X V I I — X V I I I ст. в українських землях діяло 13 дру­
карень у Києві, Чернігові, Львові, Луцьку, Кременці, Ума­
ні та ін. Провідну роль відігравала друкарня Києво-Пе­
черської лаври, яка тільки 1760 р. надрукувала 2 тис.
букварів. У західному регіоні найпотужнішою була львів­
ська друкарня А. Піллера, яка до 1800 р. видала понад
250 к н и ж о к іноземними мовами, а 1776 р. видрукувала
першу газету в Україні — французькою мовою вийшла
«Львівська газета».
Значним зрушенням у видавничій справі стало запро­
вадження гражданського шрифту (вперше це було здійс-

208

Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

нено в Єлисаветграді 1764 p . ) , після чого кирилицею дру­
кувалися тільки церковні видання, а «гражданкою» —
світські. Цей крок звільнив світську літературу з-під впли­
ву церкви, а також сприяв розвиткові народної літерату­
ри та мови.
Культурний процес в українських землях наприкінці
X V I I — X V I I I ст. значною мірою ускладнювався мовною
політикою російського та польського урядів. Спочатку в
Польщі 1696 р. було видано закон, який виключав укра­
їнську мову з адміністративного вжитку, зберігши її ли­
ше у церковній сфері. Незабаром у мовну політику вніс
корективи і царський уряд. У 1720 р. заборонили кни­
годрукування українською м о в о ю в Києво-Могилянській
академії, а з другої половини XVIII ст. на Лівобережжі
та Слобожанщині всі освітні заклади під тиском влади
поступово перейшли на російську мову.
У XVIII ст. певні зрушення відбулися в науковій сфе­
рі. Предметом наукових студій українських вчених ста­
ли астрономія, математика, медицина, географія. Зокре­
ма, І. Галятовський активно вивчав причинно-наслідкові
зв'язки таких природних явищ, як сонячне і місячне за­
темнення, дощ, вітер, блискавка т о щ о . Є. Славинецький
переклав та популяризував книгу Везалія «Космографія»,
присвячену проблемам астрономії. Наукові студії україн­
ських вчених досить часто мали прикладний характер.
Так, Ф. Прокопович 1707—1708 pp. підготував для слу­
хачів Київської академії курс з арифметики та геометрії
та підручник «Скорочення змішаної математики». «На­
роди, які засвоїли геометрію, — зазначав вчений, — на­
багато перевищують інші народи у всіх науках і мистец­
твах» .
Інтенсивно розвивається в цей час медицина. Про по­
рівняно високий рівень медичної науки в українських
землях свідчить той факт, що багато лікарів-українців
(І. Полетика, М. Кружень, П. Погорецький, Н. Максимо­
вич, І. Руцький, М. Тереховський та ін.) одержали вче­
ний ступінь доктора медицини. Перша в Україні польова
аптека з'явилася 1707 р. у м. Лубнах, а вже 1787 р. в
Єлисаветграді відкривається перша медична школа. Укра­
їнські вчені Є. Мухін та Д. Самойлович не лише описали
епідемії чуми та холери, а й запровадили щеплення проти
віспи та інші запобіжні заходи для боротьби з цими не­
безпечними захворюваннями.
Позитивні зрушення відбулися не лише у сфері при­
родничих наук, а й в науках суспільних, що сприяло пос-

Культура України наприкінці XVII — у XVIII ст.

209

тупальному розвитку політичної культури. На зламі XVII
і XVIII ст. посилюється процес перетворення історичних
знань в історичну науку. Суть цього процесу полягає у
відмові від традиційного провіденціалізму (розуміння при­
чин суспільних подій як вияву волі Бога) та пошуках
причинно-наслідкових зв'язків історичних подій та явищ;
критичному ставленні до джерел; виділенні історії із за­
гальної енциклопедичної маси гуманітарних знань; базу­
ванні викладу історичних праць на принципах систем­
ності та послідовності. Найяскравішими серед історич­
них творів XVIII ст. були фундаментальні козацькі літо­
писи — «Літопис Самовидця» (фахівці вважають найімо­
в і р н і ш и м й о г о автором Р. Р а к у ш к у - Р о м а н о в с ь к о г о ) ,
літописи Г. Грабянки та С. Величка. Ці праці характери­
зуються новизною тематики та викладу, чималим обся­
гом, використанням багатьох джерел. Особливо значни­
ми були здобутки С. Величка. Він розширив поняття
«український народ», до якого зараховував усі суспільні
класи та верстви, тоді як його попередники обмежували­
ся тільки козацтвом; чіткіше, ніж у інших історичних
творах, окреслив поняття «Україна» (Україна — це тери­
торія по обидва боки Дніпра); на противагу багатьом істо­
рикам XVII—XVIII ст. висвітлив історію України не ізо­
льовано, а у світовому історичному контексті.
Філософська традиція цього періоду була репрезенто­
вана плеядою українських вчених-мислителів — С. Яворський, Ф. Прокопович, І. Гізель, Г. Щербацький та ін.
Серед них і Г. Сковорода.
Сковорода Григорій Савич (1722—1794) — мислитель, письмен­
ник, поет. Народився в с. Чорнухи на Полтавщині. Походив із ко­
зацького роду. В 1734—1753 pp. з перервами навчався в Києво-Могилянській академії. В1741—1744 pp. був співаком прид­
ворної капели в Петербурзі. В 1745 р. з місією генерала Вишневського виїхав до Угорщини в м. Токай, де перебував до
1750 р. У1751 р. деякий час викладав поетику в Переяславсь­
кій семінарії. У1753 р. працював учителем сина багатого помі­
щика, а потім здійснив подорож до Москви. Майже рік провів у
Троїце-Сергієвій лаврі, поповнюючи свої знання в її бібліотеці.
Після повернення в Україну знову посідає місце домашнього вчи­
теля до 1758 р. У1759—1768 pp. викладав у Харківському ко­
легіумі. В 1768 р. був запрошений читати курс етики у додатко­
вих класах при колегіумі. Останні більш ніж 25 років життя Ско­
ворода мандрував Слобожанщиною.
Г. Сковорода визнавав вічність матерії, об'єктивність
і реальність природи, її постійний розвиток. Його погля-

210

Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

ди на суспільство базувалися на ідеях просвітництва —
критиці соціальної нерівності, звеличенні трудящої лю­
дини. Свої філософські погляди та гуманістичні ідеали
Г. Сковорода виклав у творах «Сад божественньїх песней»
(1756) та «Басни Харьковскія» (1774).
Піднесенню української літератури в цей час сприяв
поступовий перехід від винятково релігійних ідеологіч­
них засад до світських. У 1798 р. було видано поему І. Кот­
ляревського «Енеїда», що поклало початок новій добі в
розвитку української літератури. Поема була першим тво­
ром нової української літератури, написаним народною
м о в о ю . її джерела — народний фольклор, просвітницькі
ідеї та традиції української літератури.
Виразних національних рис набуває театр. У межах
традиційної шкільної драми виникають невеличкі п'єси —
інтермедії, які виконувалися між актами спектаклю і ко­
ристувалися великою популярністю. Суть інтермедії по­
лягала в показі складних проблем суспільного життя (ре­
лігійних утисків, сваволі та зажерливості панів т о щ о ) че­
рез збільшувальне скло сатири та гумору. Характерними
ознаками цих п ' є с були народна мова, насичена прис­
лів'ями та приказками; динамічність сценічної дії; жва­
вий діалог акторів т о щ о . Поява інтермедій свідчила про
розвиток українського театрального мистецтва в руслі
є в р о п е й с ь к о ї традиції, адже еквівалентом у к р а ї н с ь к о ї
інтермедії були того часу комедія дель арте в Італії, фар­
си — у Франції, інтерлюдії в Англії. Донині збереглося
понад 40 інтермедій. Непересічне значення інтермедій по­
лягає в тому, що вони вивели на сцену українську пісню
та мову.
Розвивається і вертепна драма — старовинний укра­
їнський народний ляльковий театр. Перша згадка про вер­
теп датується 1666 р. Як правило, вертепна драма поді­
лялася на дві частини: релігійну, в основі якої лежав
біблійний с ю ж е т про народження Христа, та світську —
трагічні або ж комічні сцени з народного побуту. У дру­
гій половині XVIII ст. в Україні зароджується професій­
ний театр. У 1798 р. у Харкові виник перший театр з
постійною т р у п о ю .
Певні зміни в X V I I — X V I I I ст. відбулися в музичній
культурі українського народу. Зріс професіоналізм му­
зичного мистецтва. Найвідомішими осередками музичної
освіти були Глухівська співацька школа та Києво-Моги­
лянська академія, у стінах яких здобули музичну освіту
найяскравіші зірки Дмитро Бортнянський (1751 — 1825),

Культура України наприкінці XVII — у XVIII ст.

211

Максим Березовський ( 1 7 4 5 — 1 7 7 7 ) та Артемій Ведель
(1767—1808).
Використовуючи українську народну пісню та тради­
ції київських церковних співів, М. Березовський створив
вишукані за композицією та досконалі за формою оперу
«Демофонт» та сонату — найперші відомі твори оперного
та камерно-інструментального жанрів у вітчизняній му­
зиці. Ведель був не тільки композитором, а й блискучим
співаком та виконавцем. Його творчість зосереджувалася
переважно на релігійній тематиці, якій присвячені біль­
шість з його 30 хорових концертів. Найпопулярнішими
були і лишаються «Літургія», «Всеношна», «Херувимсь­
к а » . Яскравою зіркою музичної культури цієї доби був
Д. Бортнянський — видатний реформатор церковного спі­
ву, духовний композитор, диригент. Почавши свою му­
зичну освіту в Глухівській школі, він вдосконалив знан­
ня та вміння в Італії і незабаром став управителем Прид­
ворної капели. У творчій спадщині композитора опери
«Креонт», «Алкід», «Квінт- Ф а б і й » , «Сокіл», «Син-суперник» та понад 100 творів церковної музики.
Поширюються також романси — специфічний жанр
камерної вокальної музики, в основі яких були, як пра­
вило, народні мотиви, а їхні сюжети навіяні ліричними
або ж гумористичними роздумами про людську долю. До
нас дійшли тогочасні популярні пісні-романси «Всякому
городу нрав і права» Г. Сковороди, «Дивлюсь я на небо»
М. Петренка, «їхав козак за Дунай» С. Климовського.
Характерною рисою розвитку культури українських
земель у XVII—XVIII ст. було використання в архітекту­
рі та мистецтві стилю бароко, який особливо динамічно
розвивався і в українській поезії ( І . В е л и ч к о в с ь к и й ,
С. Яворський, Д. Туптало, Г. Сковорода та і н . ) . Бароко
(від італ. barocco— вибагливий, примхливий) — це стиль
у мистецтві наприкінці XVI — в середині XVIII ст., яко­
му притаманні підкреслена урочистість, пишна декора­
тивність, динамічність композиції.
Які ж причини поширення цього стилю в українсь­
ких землях? Він значною мірою відповідав ментальності
українців, оскільки органічно поєднував відчуття свят­
ковості, динамічності, яскравої багатобарвності світу з
ліричною, поетичною, філософською сентиментальністю.
До того ж українці, як і всі народи, що т і є ю чи і н ш о ю
мірою мали контакти зі Сходом, у сфері мистецтва тяжі­
ли до пишності, емоційності, декоративності, а саме ці
елементи становили основу барокового стилю.

менш відчутним — у скульптурі та живописі. Юра у Львові. але поширення набув у другій поло­ вині X V I I — X V I I I ст. У європейському бароково­ му стилі виконані Успенський собор Почаївської лаври. бароко. у розвитку культу­ ри України відбулися помітні зрушення. помітний вплив європейсь­ ких культурних процесів та тенденцій. У Гетьманщині та Слобідській Україні під впливом канонів давньоруського мурованого будівництва та традицій дерев'яного народного констру­ ювання сформувався оригінальний варіант барокової архі­ тектури. який отримав назву «українського». церква св. деформування та гальмування культурного розвитку після втрати націо­ нальної державності.212 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. вива­ женістю форм. Отже.. Характерними рисами культурного процесу в українських землях цієї доби були урізноманітнення форм культурного життя та методів і засобів художнього самовиразу. Українське бароко відрізнялося від західноєвропейсь­ к о г о більшою поміркованістю в декоративності. підвищення рів­ ня освіти. Троїцький храм у Чернігові. На Правобережжі бароко розвива­ лося на основі європейської традиції і було досить близь­ ким до свого першоджерела. Бароковий стиль в українських землях з'явився ще наприкінці XVI ст. храм Воздвиженського мо­ настиря в Полтаві. . Перлинами цього національно забарвлено­ го стилю стали Андріївська і Покровська церкви в Києві. Найпомітнішим був місцевий вплив в архі­ тектурі. наприкінці X V I I — X V I I I ст. або «козаць­ к о г о » . поступове витіснення у сфері культури релі­ гійних підвалин світськими.

що належали Російській імперії. яка в пер­ шій половині X I X ст. низький рівень організа­ ції праці. Розвиток сільського господарства в цей час визначала низка тенденцій. і основна виробнича си­ ла — залежне від феодала чи держави селянство. технологічний застій. Слобідська. Україна в першій половині XIX ст. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії На початку X I X ст. І це не випадково. воно ста­ новило майже 75% усієї землі. Тому наприкінці 50-х років поміщиками було оформлено під заставу майже кожен четвертий маєток в Україні. про що свідчать посилення експлуатації селян. їхні господарства деградують та занепадають.1. що належала поміщикам. становила понад 83 млн крб.8. . зниження прибутків т о щ о . У першій половині X I X ст. 8. Правобережна та Пів­ денна Україна) належали Російській імперії. Прогре­ суючий занепад поміщицьких господарств виявив себе і у зростанні заборгованості поміщиків державі. в аграрній сфері домінувало поміщицьке землеволодіння. оскільки саме в аграрній сфері перебувало ядро феодально-кріпосницької системи: основний засіб виробництва — земля. переважна частина українських земель (Лівобережна. а стан аграрних відносин значною мірою визначав динаміку всього суспільного розвитку. В україн­ ських землях. У цей період сільське господарство було головним сектором економі­ ки. неефективне екстенсив­ не господарювання. Незважаючи на таку знач­ ну концентрацію в руках поміщиків земельних угідь.

яке підривало їхні господарства. для сплати податків та забезпечення потреб сім'ї необхідно було мати не менше 5 десятин на ревізьку ду­ шу. У Подільській губернії цей показник становив 1. На сплату державних податків йшло майже 4 0 % се­ лянських прибутків. за­ лишилися і системи обробітку землі: класичне трипілля на Правобережжі. на практиці вона становила 4—6 днів на тиждень. к о с о ю . Селяни відробляли і додаткові повинності (будівельні дні) та спла­ чували натуральний та грошовий о б р о к и . Херсонсь­ кій — 3. Отже. а дедалі її поглиблював. різко падала рентабельність індивідуальних селянських господарств). За підрахунками фахівців.6. Відробіткова. не тіль­ ки не сприяв подоланню господарської кризи. низька організація праці та малоземелля були . становили 68 млн крб. Для розвитку аграрних відносин у цей період харак­ терне посилення експлуатації селян. Незважаючи на те. Страждали селяни ще й від прогресуючого обезземе­ лення. грошова і натуральна ренти були основ­ ними формами експлуатації. серпом. як і століття тому.214 Україна в першій половині XIX ст. Такими ж. Та навіть цього традиційного та малопродуктивного ре­ маненту не вистачало: в 1838 р. а державні — на Лівобережжі та Півдні Украї­ ни. Право­ бережжі. зростали недоїм­ ки. які на 1853 р. архаїчна перелогова система — на Пів­ дні та комбінація цих двох систем — на Лівобережжі. що й століття тому — плугом. Полтавській — 2.2. За користування зем­ лею вони виплачували державі феодальну грошову рен­ ту. офіційно встановлював 3-денну панщину. На ефективність сільськогосподарського виробництва суттєво впливали рутинний стан техніки та технологічно відстала традиційна система землеробства. оскільки цей процес руйнував самі основи феодального способу виробництва (порушувався принцип наділення селянина засобами виробництва. які вважалися вільними. традиційна система землероб­ ства. ралом. форсований наступ поміщиків на селянські землі на початку X I X ст. Крім поміщицьких селян-кріпаків існували державні селяни.5. с о х о ю . По­ міщицькі селяни переважали в Східній Україні. землю обробляли тими ж знаряддями праці. Київській — 1. Рутинний стан техніки. що за­ кон 1797 р. на 100 ревізьких душ припадало два плуги. У середині X I X ст. Селянство поділя­ лося на дві основні групи — поміщицькі та державні (крім них існувала ще незначна кількість удільних селян).2 де­ сятини. Оскільки основна частина селянст­ ва була не в змозі сплачувати такі суми. Чернігівській — 3.9.

Прогресуюче обезземелення. з Лівобережжя пересе­ лилося в ці райони 58. лише на Пол­ тавщині у цей процес було втягнуто майже 90 тис. Саме тому ці господар­ ства легше і швидше пристосовувалися до товарно-гро­ шових відносин.Соціально-економічний розвиток українських земель 215 головними чинниками прогресуючого падіння врожайнос­ ті. У 1838—1852 pp. спричинили розорення селянських господарств. осіб. У цей період розширю­ ється сфера застосування вільної праці. Харак­ терною рисою розвитку аграрних відносин цього періоду була нерівномірність втягування п о м і щ и ц ь к и х госпо­ дарств у товарне виробництво. на Кавказ. У 40-х роках X I X ст. чумакування. поглиблюється галузева спеціалізація. які призвели до голоду та епідемій. що стимулювало процес поглиблення май­ нової диференціації селянства. осіб. В умовах масового обеззе­ мелення починає формуватися заможна селянська вер­ хівка. Спробою знайти вихід із скрутного ста­ новища були стихійні та організовані переселення селян у Саратовську та Астраханську губернії. у Східній Україні було 28 повсюдних і часткових неврожаїв. Поступово в товарне виробництво втягуються і селянські господарства. але глибокі змі­ ни сталися в промисловому розвиткові. посередницької торгівлі ця частина селянства накопичує капітали. почалися суттєві зрушен­ ня в аграрному секторі: поступова руйнація натурально­ го господарства та еволюційний перехід господарської ді­ яльності на рейки товарності та підприємництва. представники якої володіли або ж орендували 100 і більше десятин землі. Частково пом'якшувала гостроту проблеми надлишкової робочої сили щорічна прак­ тика заробітчанства. Початок промис­ лового перевороту (середина 30-х років) став своєрідним Рубіконом між двома якісно відмінними етапами в роз­ витку вітчизняної промисловості. Суть цього перевороту . у Ново­ російський край. готуючись до круп­ ної підприємницької діяльності. в окремих господарствах дедалі помітнішими стають часткові агротехнічні зрушення. У першій половині X I X ст. до 1856 р. У дореформений період еволюційні. ніж дрібні господарства Лівобережжя.5 тис. Великі латифундії Півден­ ної та Правобережної України мали вагомий ринковий потенціал — значні площі землі та достатню кількість дармової кріпацької робочої сили. руйнація індивідуальних господарств зумовили появу надлишків робочої сили в аграрному секторі. лихварства. Ш л я х о м дрібного підприємницт­ ва. Ситуацію в сільському господарстві ускладнювали ще й неврожайні роки: від 1799 р.

Промисловий переворот в українських землях. міські ремісничі майстерні. який тривав від початку сторіччя до середини 30-х років.6% робітників. 2 % усіх підприємств. мануфактури. Нові машини та технології вимагали якісно нової робочої сили — дисцип­ лінованої. удосконалених техноло­ гій. Зокрема. Характерною р и с о ю цього етапу був уповільнений промисловий розвиток. продовжувався процес кількісного зростання промислових підприємств.216 Україна в першій половині XIX ст. на яких працювало 25. Франції. Водночас у промисловій сфері виникають нові тенденції. що на­ лежали Російській імперії. У цей період зберігалася пев­ на спадкоємність тенденцій в економічній сфері. В основі промислового перево­ роту лежав технічний переворот. розпочався у 30—40-х роках водночас з Німеччиною. широкому запровадженні у виробництво парових двигунів.6 раза. основними промисловими підприємствами були селянсь­ кі промисли. суть якого полягала у заміні ручної праці машинною. підприємства з вільнонайманою робочою силою становили 4 6 . Х о ч а саме у цей час промисловість вже визріла для глибоких якісних зрушень і дедалі більше виходила за межі феодально-кріпосниць­ кої системи. до 1861 р. яка перетворилася на гальмо суспільного роз­ витку (стримувала формування ринку вільнонайманої ро­ бочої сили. сталися і певні якісні змі­ ни. що закріпачений робітник не відпові- . При стимулюючій дії казенних замовлень (насамперед воєн­ ного відомства) зростає кількість промислових підпри­ ємств. до 649 у 1830 р. полягала в поступовому переході від феодальної ману­ фактури до капіталістичної фабрики. Він поклав початок новому етапові роз­ витку вітчизняної промисловості. ніж у Великобрита­ нії. Збільшується і кількість зайнятих у промисловості робітників та обсяги виробленої продукції. що базувалися на примусовій кріпацькій праці та ручній техніці. кваліфікованої. що тривав до скасуван­ ня кріпосного права 1861 р. Відбувається поступове витіснення кріпосницької ма­ нуфактури капіталістичною фабрикою. У 1828 р. але пізніше. зацікавленої в наслідках праці. У першій третині X I X ст. Від 1825 р. Цілком зрозуміло. їхня кількість (без ґуралень) зросла в 3. СІЛА. На першому етапі. в Україні їхня кількість (без винокурень) зросла з 200 у 1793 р. які мали надзвичайно серйозні наслідки. Це був період помітних кількісних зрушень. появу значних капіта­ лів т о щ о ) . Йдеться на­ самперед про зростання ролі вільнонайманої праці. Зокрема. інтенсивність торгівлі.

визначали такі тенденції: домінування в аграр­ ній сфері поміщицького землеволодіння. занепаду. поступовим переміщенням промислових підпри­ ємств з сіл у міста. формуванням спеціалізації районів на виробництві певної промислової продукції. . і зародження.Соціально-економічний розвиток українських земель 217 дав цим критеріям і тому частка вільнонайманої праці про­ довжує неухильно зростати. які дедалі більше гальмують розвиток суспільства. Донбас пе­ ретворюється на крупний центр кам'яновугільної промис­ ловості. з одного боку. Отже. поступова руйнація нату­ рального г о с п о д а р с т в а т а р о з в и т о к п і д п р и є м н и ц т в а . застосування застарілих спосо­ бів і засобів ведення господарства. збільшенням ролі вільно­ найманої праці. але ще пев­ ного домінування старих феодальних відносин та структур. а підприємцями ставали купці. вона становила 25% . У своїй сукупності всі зазначені тенденції та процеси становлять суть і зміст двох суперечливих. міщани та бага­ ті селяни. виникненням нових галузей промисло­ вості. промисловим переворотом. Помітні зрушення відбулися в розміщенні про­ мислових підприємств та в складі їхніх власників. посилення експлуатації селянства. Поступово формується спеціалізація районів на виробництві певної промислової продукції. але взаємо­ пов'язаних суспільних явищ: кризи. який за видобутком вугілля 1860 р. яке перебувало в кризовому стані. поява в аграрному сек­ торі надлишків робочої сили. запровадженням нової техніки та техноло­ гій. я к щ о до середини 40-х років майже три четвертих підприємств належали переважно поміщикам і розташо­ вувалися в селах та містечках. в межах Ро­ сійської імперії поступався лише Сілезькому басейну. машинобудівної. цукровар­ ної т о щ о . розвиток сільського господарства українських земель у складі Р о с і й с ь к о ї імперії в першій половині X I X ст. Зок­ рема. то надалі вони будувалися в містах. Я к щ о 1825 р. Динаміка розвитку промислової сфери цієї доби визна­ чалась сумарною дією низки процесів: бурхливим зрос­ танням кількості промислових підприємств. Українські землі дедалі більше спеціалізуються на ви­ робництві цукру. його майнова диференціація. — вже майже 7 4 % . Потреби економіки та поглиблення диференціації про­ мисловості сприяли появі в українських землях нових галузей — кам'яновугільної. поступовим витісненням кріпосницької мануфакту­ ри капіталістичною фабрикою. то 1861 р. становлення та формування в межах феодалізму нових капіталістичних відносин — з іншого.

Зокрема. У 1803 р. Після закінчення війни з Францією серед селянства активно поширювалися чутки про те. Ця криза зумови­ ла виникнення суспільних рухів. малочисельність учас­ ників.2. а суворе покарання всім против­ никам пануючого режиму. під час якого місцеві селяни виступили проти нав'язано- . Посилення експлуатації селянства в умовах занепаду феодально-кріпосницької системи викликало протидію в пригнічених народних мас. у якому підтверджував непохитність кріпосницьких порядків та обіцяв не омріяну волю. до 1825 р. видати спеціальний маніфест. розпочало­ ся повстання в Шебелинській слободі на Слобожанщині. суть якого полягала в активній боротьбі проти пануючої фео­ дально-кріпосницької системи та існуючих порядків. Залежно від обставин ця про­ тидія набувала різних пасивних і активних форм. на Правобережній Україні відбулися масові виступи селян 24 сіл та містечок Черкаського повіту Київ­ ської губернії. псували пансь­ кий реманент. Щ о б припинити чутки. У 1829 р.218 Україна в першій половині XIX ст. що незабаром буде скасовано кріпацтво і поміщицькі землі передадуть се­ лянству. відбулося понад 100 виступів кріпосних селян. виявляли непокору місцевим та центральним офіційним властям. організовували масові відкриті повстання т о щ о . жителі села Підвисоцького Уманського повіту Київської губернії протягом май­ же 15 років (1811—1826) відмовлялися виконувати фео­ дальні повинності. чинили збройний опір. 8. Микола І був змушений у травні 1826 р. втікали у південні землі. Окремі виступи першої половини X I X ст. не підкорилися вони навіть військовій силі. підпалювали поміщицькі маєтки. складовою якої були українські землі. Суспільні рухи Перша половина X I X ст. — це період визрівання гли­ бокої суспільно-політичної кризи в Російській імперії. локальний характер дій. Селя­ ни писали скарги на поміщиків в урядові установи. платити оброк. неоргані­ зованість. Всі ці вияви народної непокори та протесту були змістом селянського руху. сліпа віра в доброго царя тощо. Однак цей документ не зупи­ нив розгортання селянського руху. які намагалися знайти вихід із скрутного становища. були досить тривалими. За неповними даними в Україні від 1797 р. Характер­ ними рисами більшості з них були стихійність. самовільно створювали самоврядування. від­ мовлялися відбувати панщину.

Своєрідним феноменом у межах селянського руху пер­ шої половини X I X ст. царський уряд нев­ довзі зіткнувся з новою проблемою: у 1856 р. а 1849—1854 pp. (Київщина) та голодом 1832—1833 pp. Його боротьба з пануючим режимом та кріпосницькими порядками розпочалася ще 1812 р. х т о запишеться в ополчення. повстанці здій­ снили 1 тис. Незабаром цей документ обріс народними чутками про те. яка тривала протягом 23 років. Наступні дві хвилі селянських виступів були пов'язані з польським повстан­ ням 1830—1831 pp. розгортається новий масо­ вий рух — Похід у Таврію за волею. у якому брало участь понад 75 тис. що всі. Кармалюка чотири рази заарештовували та засила­ ли до Сибіру. осіб. Протягом 1826—1847 pp. Київська козаччи­ на стала наймасовішим селянським рухом першої поло­ вини X I X ст. про створення державного ополчення. Він охопив понад 400 сіл. повернувшись на рідне По­ ділля. Ліквідувавши Київську козаччину. локальність тощо він був більшою мірою свідченням пог­ либлення суспільно-політичної кризи в суспільстві. але через неорганізованість. знову розпочинав боротьбу. Особливо інтен­ сивними були дії кармалюківців 1830—1835 pp. Та він втікав і. ніж реальною загрозою пануючому режимові. (Харківщина. — 104. осіб. що всім переселенцям до Кри­ му будуть надані земля і воля. стануть козаками і після участі в бойових діях одержать волю. нападів на поміщицькі маєтки. яка дістала назву Київська козаччина. під впли­ вом чергової чутки про те. Лише загибель лідера дала змогу влад­ ним структурам придушити цей виступ. селянський рух наростав та набирав розмаху. . За цей час у повстанському русі під проводом Кармалюка брало участь майже 20 тис. уряд зу­ мів опанувати ситуацію та придушити цей масовий вис­ туп. Тільки залучивши значні збройні формування. Пош­ товхом до його появи став царський маніфест 29 січня 1855 р. Під час Кримської війни виникає нова форма селян­ ського руху. були народні виступи під проводом Устима Кармалюка. коли се­ лянський рух охопив не лише Поділля. Херсонщина. Отже. селяни Катеринославщини та Х е р с о н щ и н и вирушили до Криму.Суспільні рухи 219 го їм статусу військових поселенців. майже 180 тис. відбулося 250 селянських виступів. Чернігівщина). осіб і був придушений лише силою зброї.. Вступаючи в сутич­ ки з поліцейськими та військовими загонами. інтенсивністю та безкомпроміс­ ністю. і відрізнялася тривалістю. а й частину Бессарабії та Київщини.

О. В. ) — К . У зв'язку з цим Галичина та Пра­ вобережжя перебували під впливом польських масонів. Ідейну основу масонського світобачення становили принципи всесвітнього братерства. Кочубей. у Києві — «З'єднані с л о в ' я н и » . до полтавської ложі на­ лежали великі поміщики С. Наприкінці XVIII — початку X I X ст. Членами цих об'єднань були військові. тощо. Лукашевич. Дубно. Одесі. — С. Львові. діячі культури. корпорація каменярів-будівельників. 1 9 9 8 . рівності. але широкого розповсюдження масонство не мало. у Харкові з'являється майстерня «Вмираючий с ф і н к с » . . Полтаві. помі­ щ и к и . ' Д и в . Самборі 1 т о щ о . які були організаційними формами об'єднання опозиційно настроєної ліберальної еліти. : К р и ж а н і в с ь к а О. Особливо масонський рух посилився після війни 1812 р. письменник І. Його туерші паростки — це цехова організація. Зокрема. Масонсь­ кі ложі виникали переважно в містах та містечках. Житомирі. у Полтаві — «Любов до і с т и н и » . Особливо активною як релігійно-етична те­ чія масонство стає після Англійської революції середини XVII ст. 5 3 . Тарнавський. Росію та безпосередньо із західно­ європейських держав. посилюється невдоволен­ ня кризою феодально-кріпосницької системи та зростає опозиційність до самодержавної влади. самопізнання і самовдосконалення людей. переяславський предводитель дворянства В. Кременчуку. Цьому процесові сприяли Велика Французь­ ка революція. У першій половині X I X ст. чиновники. а Лівобережжя та Слобожанщина — російських. — праобраз пізніших масонських лож («майстерень»). а наступного року в Одесі починає діяти масонська ложа «Понт Євксінський». Основні шляхи проникнення масонства в Україну про­ ходили через Польщу. . поширення ідей просвітництва та євро­ пейського стилю життя. у селі Вишнівці на Волині. ма­ сонські «майстерні» існували в Києві.220 Україна в першій половині XIX ст. В Україні перша масонська орга­ нізація виникла ще 1742 р. війна 1812 р. Одним з показни­ ків цього процесу стало виникнення в українських зем­ лях масонських лож. Масонство веде свій родовід з доби Середньовіччя. Т а є м н і організації в У к р а ї н і (ма­ с о н с ь к и й р у х у X V I I I — на п о ч а т к у XX с т . Котляревський та ін. включення Правобережної України до скла­ ду Російської імперії. Харкові. Вже 1817 р. Його поміт­ не зростання розпочалося лише наприкінці XVIII — на по­ чатку X I X ст. оскіль­ ки до їхнього складу входили головним чином елітні вер­ стви населення.

при цьому вони активно допомагали один одному в просуванні щабля­ ми службової кар'єри. Царський уряд. її члени піклувалися переважно про само­ вдосконалення та вдосконалення ближніх. адже основною метою масонства було створення всесвітнього. Крім того. Так. Деякий час перебував на державній ци­ вільній службі. Походив із давнього ко­ зацько-старшинського роду. Однак масони Правобережжя. 1822 р. що вони не належать і не належатимуть до таєм- . видав указ про заборону всіх таємних організацій та гуртків. у кордони якої входила б і Правобережна Україна. Лукашевич та його прибічники по «майстерні» обстоювали ідею відокремлення України від Росії та її входження до складу Польщі. незнач­ на частина українських масонів пропагувала ідеї визволен­ ня слов'янських народів від національних і політичних утис­ ків та їхнє об'єднання в загальнослов'янську федерацію під керівництвом України. головним чином польська шляхта. великий землевласник. 1818. а 1849 р. Ця ложа готувала поповнення для декабристського «Союзу благо­ денства» (за даними науковців. до опозиційного в с е р о с і й с ь к о г о руху. 1820.Суспільні рухи 221 Лукашевич Василь Лукич (1788—1866) — громадсько-політич­ ний діяч. були масонами). За характером діяльності масонські майстерні не бу­ ли однорідними. меценат. Проте це рішення не припинило діяльності масонського руху. наднаціонального братства. по всій Російській імперії від чиновників. Відзначався палким українським патріотизмом. у тому числі всі керівники змови. І це не випадково. київської — «З'єднаних слов'ян». але за відсутністю доказів звільнений з дозволом меш­ кати у своєму маєтку в Борисполі під наглядом поліції. Наприкін­ ці січня 1826 р. а також місцевої управи нелегального товариства «Союз благоденства». виступали за відновлення Польської держави. В 1812. понад 120 декабристів. Типовою рисою українського масонства було переважан­ ня в їхній діяльності інтернаціонального над національним. Микола І підтвердив чинність «височайшого» указу. насамперед масонських лож. харківська ложа не займалася по­ літикою і діяла головним чином у межах релігійно-етич­ ного русла. відчуваючи з боку масонів потенцій­ ну загрозу. Член полтавської масонської ложі «Лю­ бов до істини». священиків. викладачів було взято підписку про те. На противагу харків'янам полтав­ ська ложа «Любов до істини» намагалася залучити міс­ цеве дворянство до активної громадсько-політичної діяль­ ності. Закінчив Пажеський корпус при імпе­ раторському дворі (1803). 1823 pp. заарештований за підозрою у зв'язках з декаб­ ристами. обирався предводителем дворянства Переяславського повіту. Тому вже 1826 р. В.

к о н ц е н т р у ю ч и с в о ї зусилля в межах лож. Його учас­ ники стояли на антикріпосницьких. певною мірою виявила себе у декабристському русі: у Кам'янціПодільському група офіцерів утворила таємну організа­ цію під назвою «Залізні персні» ( 1 8 1 5 — 1 8 1 6 ) . «Вільні каменярі» на українському ґрунті діяли досить п а с и в н о . Раєвський. без чіткої ідейної основи. У 1816 р. За цих обста­ вин їм не вдалося. яка привела до активного по­ ширення західноєвропейських ідей. Політична опозиція елітних верств населення росій­ ському самодержавству. Глінка та інші. яка відчувалася в ідеології ма­ сонства. Ф. подібно європейським масонам. яка на­ лічувала у своїх лавах понад 200 осіб. Центральні органи союзу перебували спочатку в Москві. П. них організацій «під я к о ю б назвою ті не існували». Пестель. республіканських по­ зиціях. вико­ нати роль консолідуючого осередку. в Петербурзі виникає «Союз порятунку» — дворянська таємна політична організація. С. Проте загроза викриття змусила групу саморозпуститися. Загалом масон­ ський рух в Україні був значно слабшим. що масонство було виявом (хоч і дуже своєрідним) зародження громадянсь­ кого суспільства. Лідером цього опозиційного утворення був В. а потім перемісти- . н е у з г о д ж е н о . Однак єдності між членами «Союзу порятунку» не було: постійно точилася полеміка між радикалами та поміркованими. .222 Україна в першій половині XIX ст. виробити єдину кон­ цепцію майбутнього устрою України. Трубецькой. Основною причиною декабристського руху стала кри­ за феодально-кріпосницької системи. Такі дії самодержавства пояснюються тим. а своєрідним ката­ лізатором — війна 1812 p . яке виходило за межі існуючого в Росії самодостатнього самодержавного режиму. приділяючи недос­ татню увагу національним проблемам т о щ о . глибшого ознайом­ лення з соціальним та політичним досвідом Європи. яка ставила собі за мету шляхом воєнного державного перевороту встано­ вити конституційну монархію та скасувати кріпосне пра­ во. серед яких брати Муравйови. зрос­ тання серед дворянства відчуття власної гідності та зна­ чимості. що і призвело до розпаду організації. На уламках «Союзу порятунку» зросла нова таємна організація — «Союз благоденства» ( 1 8 1 8 — 1 8 2 1 ) . стати тіньовим лі­ дером громадсько-політичного життя. ніж у Європі. До складу організації входили ЗО осіб. але досить абстрактно та не послідовно реалізо­ вувалася «вільними каменярами» на практиці.

Діяльність цього об'єд­ нання базувалася на такому постулаті: «Завоювати владу в країні шляхом воєнного державного перевороту можна. чиновниц­ тво. 1821 р. освіту. щоб її втримати. Лунін та ін. Трубецькой. вирішили утворити нову таємну організацію — «Півден­ не товариство». а до складу ввійшли С. Завдяки цьому орга­ нізація поповнювалася людьми не стільки революційних. головою яко­ го було обрано М. суд. Протягом 1821 — 1825 pp. Однак наслідки пропаганди гуманістичних ідей у ши­ роких народних масах виявилися незначними. Волконський. Невдовзі консолідація на революційній платформі відбулася і в Петербурзі.Суспільні рухи 223 лися до Петербурга. члени Туль­ чинської управи на своєму засіданні в березні 1821 р. Бестужев. а широку пропаганду революційних ідей серед народних мас. О. Полтаві та інших містах. Сергій та Мат­ вій Муравйови-Апостоли та ін. Така тактика визначила форми організа­ ції — «Союз порятунку» діяв відкрито. П'ємонті вказували на можливості та ре­ альний потенціал воєнних революцій. Іспанії. залучили до опозиційної діяльності нових борців: «Північне товарне- . Крім того. Очевидно. напівлегально. Туль­ чині. було прийнято рішення про само­ розпуск організації. Організація мала також свої філії у провінції — «побічні управи». Активними членами пе­ тербурзької організації стали С. Муравйова. Барятинський. М. але. Є. де во­ сени 1822 р. Зокрема. Це означало. що союз пок­ лав в основу своєї роботи не активну підготовку до воєн­ ної змови. скільки ліберально-просвітницьких поглядів. За цих обставин 1821 р. журналістику т о щ о ) . його структура стала складнішою (відповідно до Статуту діяльність була зорієнтована у десяти напрямах і охоп­ лювала всі сфери суспільного життя — армію. необхідно спертися на підтримку широких верств населення». цар Олександр І відкрито перейшов у табір консервато­ рів. Водночас успіхи національно-визвольного та революційного руху в Греції. До того ж про діяльність таємного товариства стало відомо царському урядові. М. виникло «Північне товариство». які діяли у Кишиневі. Пестель. Однак частина членів «Союзу благоденства» не пого­ дилася з таким розвитком подій. що остаточно позбавляло надії молодих революціо­ нерів на проведення політичних та соціальних реформ « з г о р и » . таємні товариства набрали сили. її лідером став П. під впливом цих факторів знову пог­ либлюються протиріччя між поміркованими та радика­ лами у лавах революціонерів. Оболен­ ський.

оскільки вона бачила майбут­ ню Росію виключно як єдину. Драгоманов. Йдеться про програмні документи декабристів — «Конституцію» М. своєю активністю серед яких виділялися І. Люблінським у Новограді-Волинському 1823 р. Пестеля була радикальнішою — після повалення самодержавства Росія проголошувалася республікою. які досягли 20 років. кого обирають. унітарну неподільну держа­ ву. хто обирає. Я.224 Україна в першій половині XIX ст. «Малоросія. Тютчев та ін. запровадження майнового цензу для тих. і тих. — ніколи не була і бути не може са­ мостійною. два з яких — Чорноморський зі сто­ лицею в Києві та Український зі столицею в Харкові — територіально збігалися з колишньою Гетьманщиною та Слобідською Україною. У цих документах . У роботі товариства брало участь майже 60 осіб. а «Південне». Кам'янецьку) налічувало у своїх лавах 101 особу і мало помітний вплив серед роз­ ташованих в Україні військ. визнаючи право на самовизначення лише за польсь­ ким народом. маючи три управи (Тульчинську. встановлювалася диктату­ ра Тимчасового уряду.. у своїй помір­ кованій «Конституції» М. Муравйова («Північне товариство») та «Руську правду» П. надавалося загальне виборче право для всіх чоловіків. Основними програмними документами організації були «Правила об'єднаних сло­ в'ян» та «Клятва об'єднаних с л о в ' я н » . Проте у розв'язанні національного питання «Руська правда» була консервативнішою. тво» зросло до 105 осіб.. «Руська правда» П. — писав про майбутню долю України П. Муравйов обґрунтовував після успішного воєнного перевороту встановлення конституцій­ ної монархії. Надзвичайно важливо. що паралельно кількісному зрос­ танню товариств та їхній консолідації активно йшов про­ цес теоретичного осмислення шляхів виходу суспільства із кризи ь створювалися моделі майбутнього суспільного устрою. Водночас ці доку­ менти мають і суттєві відмінності. скасування кріпосного права. де­ мократизація суспільного ладу та спільний шлях досяг­ нення цієї мети — воєнний переворот. Відтак вона мусить поступитися своїм пра­ вом бути окремою державою». Водночас з «Південним товариством» в Україні діяла ще одна таємна організація — «Товариство об'єднаних с л о в ' я н » . Горбачевський. Ха­ рактерною рисою цих проектів були спільна мета — пова­ лення самодержавства. Пестеля («Південне товариство»). О. поділ Росії на тринадцять федеративних штатів. Васильківську. Пестель. ніж «Конституція». яка була утворена братами Андрієм і Петром Борисовими та Ю. Зокрема.

Проте історія внесла свої корективи у перебіг подій: у листопаді 1825 р. що тримала під прицілом своїх гармат центр Петербурга. повалення самодержавства. у день присяги військ та Сенату на вірність новому цареві Миколі І чле­ ни Північного товариства організували в Петербурзі пов­ стання. тобто саме той період. До того ж серед повсталих не було єдності: одні йшли на площу для здійснення воєнного переворо­ ту. у вересні 1825 р. Долмація та інші держави. передбачалися дії у трьох напрямах: а) захоплення Зимового палацу та арешт царської сім'ї. Невизначеність у питанні про престолонаслідування в Росії підштовхнула революціо­ нерів до активних дій. . коли цар мав прибути на військові маневри в Україну. б) оволодіння Петропавлівською фортецею.Суспільні рухи 225 сформульовані головні завдання революціонерів — бороть­ ба за скасування кріпацтва. Першим уда­ ром було те. щоб вони підписали Маніфест до народів Росії. боячись пролиття крові. солдатів Московського та Гренадерсь­ кого полків і гвардійського морського екіпажу на чолі з офіцерами-революціонерами вже фактично нічого не ви­ рішувала. в) встановлення контро­ лю за діями Сенату. Намагаючись зібрати в єдине ціле всі опозиційні сили. Між тим час рішучих дій наближався. Другим — нерішучість О. Польща. Якубовича та О. Олександр І несподівано захво­ рів і помер у Таганрозі. Відповідно до узгодженого революціонерами пла­ ну. У своїх планах члени таємного товариства виходили за межі однієї держа­ ви і висували ідею визволення всіх слов'янських народів зпід гніту самовладдя та утворення слов'янського федера­ тивного союзу. тиск на сенаторів з тим. які. по­ долання деспотизму пануючого режиму. до якого мали увійти Росія. у якому повідомля­ лося про здійснення державного перевороту та програму майбутніх суспільних реформ. ДРУГІ — щоб шляхом демонстрації примусити Мико- . 14 грудня 1825 р. Сер­ бія. «Товариство об'єднаних слов'ян» об'єдналося з «Південним товарист­ вом» і перетворилося на його філію. Після трива­ лих дискусій «Південне» та «Північне» товариства узго­ дили час спільного виступу — літо 1826 p . що сенатори рано-вранці присягнули імпе­ раторові Миколі І і роз'їхалися по домівках. не наважилися зі своїми збройними фор­ муваннями на захоплення Зимового палацу та Петропавлівської фортеці. Булатова. За цих обставин поява на Сенатській площі понад 3 тис. Проте цей доволі стрункий змовницький план з само­ го початку свого здійснення зазнав невдачі.

Після того. втрачаючи ініціативу і час. лу І піти на глибокі суспільні реформи. Скориставшись цією ситуацією. Ці справи є переконливим доказом того. У 1830 р. за основу якого було взято головні декабристські постулати — повалення самодержавства. нерішуче. пропагандистське та виховне зна­ чення і служитиме прикладом для майбутніх поколінь революціонерів. нез­ важаючи на тиск та терор пануючого режиму. Проте вже наступного дня біля села Устимівки повстанці зіткнулися з переважаю­ чими силами царських військ і зазнали поразки. щ о . і революційна боротьба в суспільстві продовжувалася. як цей документ було зачитано перед строєм. полк рушив на Білу Церкву.226 Україна в першій половині XIX ст. Бестужев-Рюмін підняли повстання Чернігівського піхотного полку в селі Трилісах поблизу Василькова на Київщині. Трубецького. Муравйов-Апостол та М. У лавах повсталих налічувалося понад 1 тис. 29 грудня 1825 р. треті. яка ще більше посили­ лася через відсутність на Сенатській площі С. Внаслідок цього до вечора повстання було придушене. що уряд вивів з Білої Церкви 17-й єгерський полк. Після придушення повстання декабристів політичне життя в Україні на деякий час завмирає. царський уряд віддав наказ стріляти в повстанців з гармат. солдатів та 19 офіцерів. що цей виступ має насамперед символічне. лідери виступу повер­ нули війська на Волинь. Намагаючись виправити становище та продовжити по­ чин «Північного товариства». на з'єд­ нання з яким поспішали повсталі. Слідчі справи жандармсь­ кого управління свідчать про пропаганду революційних ідей у Харківському університеті (1826—1827) та про віль­ нодумство в Ніжинській гімназії вищих наук ( 1 8 2 7 — 1830). Цей напрямок не був випадко­ вим — чернігівці розраховували на допомогу членів «То­ вариства об'єднаних с л о в ' я н » . Дізнавшись. Повстанці діяли повільно. Приспана само­ державством. члени Васильківської управи С. скасування крі­ посного права. занурена в летаргічний сон громадськість українських земель лише декілька разів спромоглася за­ явити про с в о ю опозиційність. встановлення демократичних порядків. вважали. українські землі знову опинилися у вирі революційних подій — у листопаді спалахнуло національ­ но-визвольне повстання поляків проти режиму Російсь- . ідеї декаб­ ристів знайшли своїх прихильників. будучи ре­ волюційними романтиками. Лідери виступу склали «Православний кате­ х і з и с » . Такий різнобій у поглядах вносив певну дезорганізацію в лави повсталих.

але не зупинила роз- . Це і не дивно. Дверницького підтримало переважно польське населення Правобережжя. Б. Через це Ю. Нова офіційна влада висунула програму боротьби за відновлення Польської дер­ жави в кордонах 1772 р. Паскевича у вересні 1831 р. польські патріоти висунули гасло: «За вашу і нашу сво­ боду» й звернулися по допомогу до народів Литви. Проте цьо­ го було замало. Відчуваючи. активній боротьбі з лібераль­ ною польською опозицією та патріотичними організація­ ми т о щ о . цар­ ські війська під командуванням генерала І. Ружицького на Житомирщині. що виявлялося в поширенні на польську терито­ рію загальноімперських репресивно-поліцейських поряд­ ків.Суспільні рухи 227 кої імперії. запровадженні цензури. до того ж землі Правобе­ режжя не отримували автономії. спрямовує на Волинь кавалерійський корпус генерала Ю. Повстання розпочалося у Варшаві після того. Зазнали поразки і загони С. Захоплен­ ня міського арсеналу та озброєння міських жителів зро­ било цей виступ масовим. Висоцького напали на палац наміс­ ника великого князя Костянтина Павловича. до яких входили переважно представ­ ники польської шляхти. Ворцеля на Волині. в чому не була зацікавлена місцева українська еліта. як чле­ ни військового таємного товариства школи підхорунжих під керівництвом П. Боромлем. що самотужки вир­ ватися із орбіти Російської імперії майже неможливо. 6—7 квітня польський корпус перейшов австрійський кордон і у Галичині був роззбро­ єний та інтернований. Намагаючись поширити полум'я повстання на укра" їнські землі. Чарторийським. Проте розрахунки на масову підтримку польського руху з боку місцевого українського населення були мар­ ними. що обрали Національний уряд на чолі з князем А. польський уряд у квітні 1831 р. Зазнавши нищівної поразки від царських військ під м. Колишка на Поділлі. а входили до складу Польської держави. Всі ці дії були порушенням дарованої царем Олександром І Конституції Королівства Польського (1815). Цей виступ був зумовлений активним насту­ пом самодержавства на автономні права Королівства поль­ ського. Поразка повстання загальмувала. що не влашто­ вувало українське селянство. Незабаром повстанці настіль­ ки контролювали ситуацію. адже поляки обстоювали збережен­ ня кріпосного права та привілеїв шляхти. Біло­ русії та України. Дверницьк о г о . К. взяли Варшаву і придушили повстання. Опанувавши ситуацію та оволодівши ініціативою.

Конарський отримав завдання підго­ тувати повстання проти царського самодержавства в Поль­ щі. Проте ця активність не набула організованих форм. а також передбачалося трансфор­ мувати Річ Посполиту в федерацію трьох держав — Поль­ щі. Динаміка селянського руху віддзеркалює зрос­ тання активності народних мас. не мала чіт­ кого антисамодержавного спрямування. збереження кріпосного права та привілеїв шляхти. Діяльність прибічни­ ків А. Конарського 1839 р. свідченням поширення новітніх європейських ідей та традицій. здатною вивести суспільс­ тво із скрутного становища. а її лідера Ш. розстріляли. Отже. один з її лідерів Ш. Того ж року в Кракові він утворює таємну організацію «Співдружність польсь­ кого народу». Кременці та і н ш и х містах Правобережжя. виток польського визвольного руху.228 Україна в першій половині XIX ст. Швейцарії т о щ о . Франції. Литві. Я к щ о кон­ серватори виступали за відновлення Польської держави як монархії. вже мала свої філії у Києві. польських революціо­ нерів виїхало за кордон — до Англії. Бердичеві. у теоретичних студіях консерваторів з на­ ціонального питання вказувалося на расову спорідненість поляків та українців. ніж реальною силою. Чарторийський. та демократична на чолі з Й. Лелевелем. яка досить швидко почала розростатися і 1835—1837 pp. Діяльність демократичного табору мала більш ради­ кальний характер і концентрувалася переважно в пло­ щині практичної революційної боротьби. рівність націй. Бельгії. Поява на українському ґрунті масонства стала. роз­ гортався у руслі боротьби за соціальне та національне виз­ волення. Білорусії та Україні. Однак незабаром організація була викрита. В еміграції утворилося дві політичні те­ чії — консервативна. з іншого — показником зростаючої опозицій- . з одно­ го боку. майже 10 тис. Литви та України. тобто повернутися до ідей та полоГадяцької угоди 1658 р. У 1835 р. Уникаючи репресій російських властей. Ж и т о м и р і . то демократи обстоювали ідею республіки. Чарторийського була зосереджена переважно в дип­ ломатичній сфері (пошуки підтримки з боку західних дер­ жав) та теоретичній (розробка нової програми польського руху). що перебувала в Швейцарії. була локальною. лідером якої був А. ска­ сування кріпацтва. До речі. суспільний рух у першій половині X I X ст. За цих обставин селянський рух був скоріше одним з проявів кризи у сус­ пільстві. Одним з голов­ них осередків демократів була таємна організація «Мо­ лода Польща».

етапу є відродження мови народу. Хоча польські революціонери фор­ мально проголосили гасло: «За вашу і нашу свободу». — С. Кирило-Мефодіївське товариство Сучасні історики виділяють у розвитку національних рухів Східної Європи три етапи. ідейні супереч­ ки. або ж культурницького. але йому не вдалося консоліду­ вати антиімперські сили. боротьба за розширення сфери її вжитку. Муравйова. появою та зміцненням їхніх політичних органі­ зацій. які не тільки створили таємні то­ вариства. 1991. Радикальнішими та дієвішими порівняно з масонами були декабристи.. етнографічні е к с п о н а т и . Головною ва­ дою масонського руху на той час була його замкненість. — К. 8.3. Пестеля). На першому. фольклорні пам'ятки. . які умовно можна назва­ ти фольклорно-етнографічним. Національне відродження в Україні. фольклорноетнографічному етапі невеличкі групи вчених з метою під­ твердження самобутності власного народу збирають та вив­ ч а ю т ь і с т о р и ч н і д о к у м е н т и . літературним (або куль­ турницьким) та політичним. активною 1 боротьбою за національне визволення. «Русь­ ка Правда» П. Однак вузька соціальна база. неорганізованість дій тощо не дали змоги їм реалізува­ ти свої задуми. 201. усвідомленням національних інтересів. політичний.Національне відродження в Україні 229 ності пануючому режимові ліберальної еліти.: Субтельний О. Національно-кульг Див. етап характеризу­ ється більшим організаційним згуртуванням національ­ них сил. не­ достатня рішучість у вирішальні моменти. літературного. на практиці вони не сприяли його реалізації: не йшли на пос­ тупки в соціальному питанні — скасуванні кріпосного права для українських селян. і в національному — наданні авто­ номії Правобережній "Україні. особливо в лі­ тературі та освіті. Польський рух розвивався переважно в національному руслі й мав на меті відновлення національ­ ної незалежності Польщі. концентрація зусиль переважно в межах лож. але й виробили теоретичні моделі майбутнього суспільного устрою («Конституція» М. Україна: історія. що не дало змоги вітчизняному масонству стати стрижнем суспільно­ го руху. Третій. Змістом другого.

Р у д н и ц ь к и й І. 1. що в цей період мотивом написання історичних творів бу­ ли не тільки своєрідне аматорське хобі. колекціонуванні. які пожвавлюють свою діяльність у всіх сферах життя — від культури до політики. які є національно значимими. Лукомського. що 1790 р. Наприкінці XVIII — початку X I X ст. Та це й не дивно. У добу від­ родження посилюється активність національної еліти. Характерною рисою відродження є те. Це виявилося в активному збиранні та публікації історичних джерел і пам'яток історичної дум­ ки. турні процеси в Україні вписуються до цієї триетапної схеми. некритичне ставлення до джерел т о щ о . виданні журналів та альманахів. І с т о р и ч н і есе. явищ та процесів. а армійські офіцери. «Літописного повіствування про Малу Росію» (1785— 1786) О. але у попередні часи свідомо чи несвідомо гальмувалися або замовчувалися. письменники т о щ о . Суть цього процесу полягає у відновленні різних сфер (національ­ ної. — С. «туга за безповоротно втраченим славним козацьким ми­ нулим служила поштовхом до розгортання жвавого руху 1 на полі історично-антикварного дилетантизму» . Справді. спирається на здобутки. 1 7 3 . — Т. Річ у тім. осмисленні та описі істо­ ричних старожитностей. «Короткого літопису Малої Росії» (1777) В. — К . сві­ домих суспільних сил. хибували пев­ ним дилетантизмом. помітно зріс інтерес до національної історії. компілятивність. Лисяк-Рудницький. . оскільки базувалися на аматорсько­ му збиранні. . як правило.230 Україна в першій половині XIX ст. в Україні розпо­ чинається національно-культурне відродження. Імперська гераль­ дична канцелярія стала вимагати від частини нащадків старшини беззаперечних юридичних документальних до1 Л и с я к . 1 9 9 4 . Відродження пов'язане із значним зростанням уваги до проблем. мовної т о щ о ) буття народу піс­ ля їхнього занепаду. Рігельмана) були описовість. У цей час. У зв'язку з цим закономірно. традиції та досвід попередніх поколінь. що цей процес. як зазначав І. Варто зазначити. нерідко стимулом виступав і праг­ матичний інтерес. Ру­ бана. культурної. духовної. написанні узагальнюючих праць з історії Укра­ їни т о щ о . що нап­ рикінці XVIII — початку X I X ст. Характерними рисами історич­ них творів цієї доби («Зібрання історичного» (1770) С. оскільки їхніми авторами були не професійні історики. історичні студії другої половини XVIII ст. створенні історичних товариств. що базувалося на любові до рідного краю.

Маркович. ме­ муарів. свободу. оригінальних. В. За жанром ця робота. В. що тільки Україна була прямою спадкоємицею Київської Русі. Цей політичний памфлет характеризується . Чепа. присвячених діяльності української національної еліти. В основі історичної концепції твору лежать ідеї автономізму. ) . коли Україна вступала у від­ носини з Литвою та Польщею «як вільний з вільним і рівний з рівним». фрагментарність тощо). Попри всі вади названих історичних творів (описовість. компілятивність. Анонімний автор змальовує картину історичного роз­ витку України з найдавніших часів до 1769 р. Визвольна війна під проводом Б. написаним у традиціях козацьких літопи­ сів. у ході яких дедалі очевиднішою ставала думка про те. хоча і протилежних за іде­ ологічною основою творів. які відіграли значну роль у про­ цесі формування історичної й національної самосвідомості українського народу та позитивно вплинули на розвиток наукових досліджень української історії. Йдеться про «Іс­ торію Русів» анонімного автора та працю Д. республіканства. фахівці називають її «політичним памфлетом».Національне відродження в Україні 231 казів права на дворянство. Намагаючись відстояти свої права. власне. А. Бантиш-Каменського «Історія Малої Р о с і ї » . не є науковою працею. ці праці свідчи­ ли про появу двох важливих прогресивних тенденцій — розширення джерельної бази та початок активного осмис­ лення й узагальнення вузлових моментів вітчизняної істо­ рії. власність». Черниш. двох самобутніх. «Історія Русів» — твір. анонімний автор ствер­ джував. Р. записок. Гетьманщини. Основна увага приділена періодам Козаччини. На ґрунті накопичених джерел та матеріалів з'явилося багато історичних творів (статей. що з'явився на рубежі сторіч і тривалий час поширювався в рукописному варіанті (вий­ шов друком лише 1846 p . підготувала появу в першій половині X I X ст. незважаючи на заслуги предків на козацькій службі в минулому. Полетика та інші почали активно збирати документи про свій родовід. польсько-литовська доба — це час роз­ витку української автономії. «Історія Русів» — це перша своєрідна політична істо­ рія України. Хмель­ ницького — це справедлива боротьба пригніченого наро­ ду за своє «буття. листування). Намагаючись обґрунтувати право народу на свободу та державність. протесту проти націо­ нального поневолення. що український народ має власну історію та самобутню культуру. Хмельниччини. Копітка праця істориків-аматорів другої поло­ вини XVIII ст.

Д. ^ и т . просякнуті ідеями великодержавності. Хоча їй притаманні зайва деталізація. як про «справжнього історика. Карамзіна. монархічних позицій. пов'язані з політичною автономією України. але його автор стоїть на патріотичних. недостатня документальна обґрунтованість тверд­ жень. про якого О. критично оці­ нюючи «Історію Р у с і в » . йому притаманні й тенденцій­ ність. відвертий консерватизм суджень т о щ о . емо­ ційністю. у цьому творі надзвичайно багато суб'єктивного. але допомогла пробудженню 1 національної д у м к и » . Бантиша-Каменського «Історія Малої Р о с і ї » . в Москві. Вона написана із широким використанням неопублікованих раніше архівних матері­ алів. Безумовно. з'явилася саме в той час. — С. числа загиблих т о щ о ) . Бантиш-Каменський не був радикалом і схилявся до консервативних. описовість. неточності. «Історія Малої Росії» — фактично перша масштабна узагальню­ юча праця з історії України. не тільки яскравістю викладу. відверті фантазії автора (вигаданість дат. за: Історія Русів. демократичних позиціях і його думку рухає гаряче бажання не тільки розібратися в хитросплетіннях національної історії. що «Історія Малої Р о с і ї » . його побуту. Сприяла національному відродженню і чотиритомна праця Д. але панорамна та систематизована картина самобутньої української істо­ рії. але він не замовчував (а в подальших виданнях навіть роз­ ширював) с ю ж е т и . а й допомогти сво­ єму страждаючому народові. Поява праць з історії України стимулювала посилення цікавості елітної частини українського суспільства до життя народу. традицій та обрядів. яка побачила світ 1822 р. . праця Д. Порівняно з попередниками вищим був і професій­ ний рівень автора.. Глибше вивчення цих сюжетів зумовило виділення етнографії. що ця праця «прислужилася дуже мало науковому досліджен­ ню українського минулого. однак. — К. патріотизмом. Безумовно. а не поверхового оповідача чи пе­ реписувача». коли побачили світ перші томи «Истории государства Р о с с и й с к о г о » М. 18—19. кількості військ. некритичне ставлення до джерел. оригінальністю стилю. Бантиш-Каменського стала кро­ ком вперед у розвитку української історіографії. Для розвитку національного відродження важ­ ливо також те.232 Україна в першій половині XIX ст. Не випадково. незважаю­ чи на ці вади. в якій була ство­ рена хоч не зовсім досконала і послідовна. Д. Дорошенко зазначав. звичаїв. Пушкін говорив. 1991.

що у цей час значна частина інтелігенції. Опубліковані в книзі ду­ ми та пісні він назвав «мізерними уламками колись роз­ кішного будинку». «Українські народні пісні» (1834). а не активнодіючою унікальною самобутньою системою світобачення. яка має велике літературне майбутнє. Шевченку. Срезневський. що мова здатна передавати всі . навіть та. Павловського. спосо­ бом самовираження окремої нації. самобутня мова. Важливе значення для розгортання про­ цесу національного відродження мав вихід у світ 1823 р. який видав цілу серію збірок українсько­ го фольклору: «Малоросійські пісні» (1827). семантич­ них та фразеологічних можливостей української мови. «Збірник українських пісень» (1849). Своєрідним підтвердженням слів І. або ж мовою вмираючою. урізноманітнили жанри української літератури. словника української мови. укладеного І. Характерно. Поет на практиці довів. Шевченка та інших. Войцеховичем. що обстоювала українську мову. У 1834 р. виходом у світ в Петербурзі «Опи­ су весільних українських простонародних обрядів» Г. які повною мірою реалізували художній потен­ ціал української мови. геніального поета Т. що укра­ їнська мова — не діалект. Котляревського. Цертелєв. Цертелєва став майбутній перший ректор Київського університету М. Продовжувачем справи М. Одним з перших. ГулакаА р т е м о в с ь к о г о та Є. який видав збірку «Опьіт собрания старинньїх малороссийских песней» (1819). він опубліку­ вав статтю «Взгляд на памятники украинской народной словесности». Фундатором вітчизняної фольклористики став М. У цій блискучій плеяді особливе місце належить Т. вважала її ді­ алектом. Максимович. На початку X I X ст. лейтмотивом якої була теза про те. Срезневського стала творчість не тільки родоначальника української літера­ тури І. а й відомих байкарів П. Квітки-Основ'яненка. засобом визначення національної ідентичності. Вже перша збірка його поезій «Кобзар» (1840) проде­ монструвала світу широкий спектр лексичних. Гребінки. з'явилася і перша ластівка укра­ їнського мовознавства — друкована граматика українсь­ кої мови — «Грамматика малорусского наречия» (1818) О. У 1777 р. талановитого прозаїка Г. розширили діапазон її вживання. а повноцінна. був видатний хар­ ківський славіст І.Національне відродження в Україні 233 фольклористики та мовознавства із загального масиву істо­ ричних знань. хто публіч­ но виступив проти офіційних концепцій та примітивнопобутових поглядів на українську мову. Калиновського було фактично започатковано українську етног­ рафію.

Ш у к а ю ч и оптимальних варіантів суспільно­ го розвитку. може бути надійним фундаментом для створення літературних творів світового рівня у різ­ них жанрах від низьких (байка. Після Віденського конгресу (вересень 1814 — травень 1815 р. а й в утвердженні ідей демок­ ратизму. а отже. говірки міс­ та та села. суттєво сприяв національній консолідації наро­ ду України.) Європа в с ю першу половину X I X ст. У своїй творчості Шевченко син­ тезував українські діалекти різних регіонів. обстоюванні його права на вільний суверенний розвиток. відтінки людських емоцій. чим збагачував арсенал української літератур­ ної мови. які вимагали відновлення і зміцнення монархічних режимів. у цей час активно розвивалася філософська думка. палкому захисті соціальних та національних інтересів українського народу. У г о р щ и н о ю . Непересічне значення великого Кобзаря полягає не тільки в утвердженні української мови та розширенні її потенційних можливостей.234 Україна в першій половині XIX ст. Шелінга. що борються за соціальне та національне визволення. служити точному формулю­ ванню думки. сатира) до висо­ ких (трагедія. що прокотилися Францією. У середині 40-х років X I X ст. ода т о щ о ) . організаційному згуртуванню передової інтелігенції. Тривала безкомпромісна боротьба між силами реакції.. що сприяли кристалізації національної політичної думки. та прихильниками республіканських форм правління і демократичних конституцій. Міцкевич у своєму творі «Книги польського народу та книги польсь­ кого пілігрімства» створив концепцію польського месіан­ ства. Своєрідною кульмінацією цього протистояння стали революції 1848—1849 pp. Уваров наполягав на тому. У 30-х роках змінюються акценти у внутрішній полі­ тиці Російської імперії. що шлях до процві­ тання російської держави лежить через зміцнення трьох принципово важливих суспільних основ — самодержав- . ідеї хрис­ тиянського соціалізму Леру та Ламене. Новий міністр народної освіти граф С. Гегеля. декабристи у Росії та ін. Німеччиною. вирувала. Саме на цьому ґрунті представник польських романтиків А. комедія. тоб­ то переходу процесу українського національного відрод­ ження на якісно вищий етап. склалися умови. одна за одною з'являється низка моделей таємних організацій. «Моло­ да Європа» у Швейцарії. — карбонарії в Італії. Італією. Крім нових ідей. А в с т р і є ю . Значного поширення набули західноєвропейські філософські системи Гердера.

стало яскравим свідченням невмирущості політичної традиції обстоювання українського автономізму. Пильчиков. Шевченко. Т у л у б ^ У роботі товариства а к т и в н у участь брав і Т. НавроцЄкий. П. І. наслідуючи прик­ лад європейських таємних організацій. Поява пропагандистського гасла «народності» означала не що інше. чітко простежується ідея обстоювання загальнолюдських цін­ ностей — справедливості. М. У цьому контексті й слід оцінювати та сприй­ мати факт виникнення 1846 р. Маркевич. Про це свід­ чить той факт. Пізніше до його складу увійшли Г. Посяда. Глибока релігійність про­ низує і програмні документи кирило-мефодіївців. Це об'єднання. соціальні та національні чинники. Таєм­ на організація виникла під впливом загострення проти­ стояння в Європі між силами абсолютизму і демократії. як посилення процесу русифікації та новий наступ на права національ­ них меншин. з одного боку. що товариство назване на честь відомих слов'янських просвітителів. Білозерський. О. рівності й братерства. в якій було зроблено с п р о б у врахувати релігійні. православних святих Кири­ ла й Мефодія. О. православ'я. Характерною рисою цього об'єднання була чітка. з іншого — закономірним ви­ явом загальноєвропейських тенденцій та процесів. стала своєрідною реакцією українського народу на посилення наступу ца­ рату на його права. народності. свободи. 3) утвердження в суспільстві де­ мократичних прав і свобод для громадян.Національне відродження в Україні 235 ства. організаційно згуртувалася. Савич. у Києві української полі­ тичної організації — Кирило-Мефодіївського товариства (братства). Костомаров. яскраво виражена релігійна спрямованість. О. Гулак. М. і сама форма організації була запозичена в українських церковних братств. «Книга буття українського народу» — це синтезна мо­ дель перебудови суспільного життя. Кирила і Мефод і я » . М. 4) досягнення рівності у правах на розвиток національної мови. 2) знищення царизму та скасування крі­ посного права та станів. Основні програмні положення цієї органі-" зації сформульовані у «Книзі буття українського наро­ ду» і «Статуті Слов'янського братства св. Андг>узький. культу- . Кулгпі. Засновниками Кирило-Мефодіївського товариства бу­ ли В. Концепція кирило-мефодіївців містила: 1) ство­ рення демократичної федерації християнських слов'ян­ ських республік. у я к и х домінують соціальні ідеали первісного християнства. ідеологічно сформувалася на основі передових західноєв­ ропейських філософських систем та ідей польського ро­ мантизму. Д.

31862 pp. був заарешто­ ваний у справі братства. ри та освіти всіма слов'янськими народами. — в'язень Петропавлівської фортеці. в 1847—1848 pp. очевидно. Один із засновників та ідейний провідник Кирило-Мефодіївського братства. Закінчив воронезьку гімна­ зію (1833). Петрова Кирило-Мефодіївське товариство було викрите і розгромле- . роль спасителя і об'єднувача усіх слов'янських народів. В1847 І. фолькло­ рист і етнограф.236 Україна в першій половині XIX ст. в 1848—1855 pp. кирило-мефодіївці розробили свій варіант «месіанізму»: го­ ловною особою їхніх широкомасштабних планів мав ста­ ти скривджений. Андрузький. Костомаров. навіть виробивши компромісну кон­ цепцію суспільних перетворень. ця програма далеко виходила за межі власне української проблематики. Білозерський. Харківський університет (1836). що. — політичний засланець у Са­ ратові. археограф. 5) поступове поширення християнського ладу на весь світ. письменник і публіцист. а загальнолюдських та християнських — М. ідо кінця життя займався на­ уковою діяльністю. після доносу студента О. Шевченко). у яких у цей час чітко простежується популярна народно-месіанська ідея. Програмні документи товариства народжувалися в дис­ кусіях. Характерно. М. автор його найголовніших програмних документів. К о с т о м а р о в . Саме йому відводилася місія визволителя ро­ сіян від їхнього деспотизму. М. отримав сту­ пінь магістра історичних наук. у 1846—1847 pp. — ад'юнкт-професор Київського університету. П. Навесні 1847 р. Т. члени братства суттєво розходилися у питанні про шляхи її реалізації. Куліш. у 1844—1845 pp. Костомаров Микола Іванович (1817—1885) — громадсько-полі­ тичний діяч. пояснюється їхня синтезність та поліфонічність. Народився в с. Розбіж­ ності в поглядах були значними: від ліберально-помірко­ ваного реформізму (В. Юрасівці Острогозького повіту (нині Ольховатського р-ну Воронезької обл. Куліш) — до революційних форм і методів (Г. Саме цим. У1844 р. а поляків — від аристокра­ тизму. Характерно. Гулак. поневолений. Шевченко. Росії) в сім'ї нащадка козаків-переселенців і українки-кріпачки. Побудована на ідеях українського національного від­ родження та панславізму. — екстраординарний професор Петер­ бурзького університету. історик. щ о . адже пріоритетну роль національних ідей обстоював П. У1859—1862 pp. зок­ рема «Книги буття українського народу. перебуваючи під впливом західноєвропейських філо­ софів та польського романтизму. але нескорений українсь­ кий народ. вчителював. соціальних — Т.

розширюється сфера її вжитку. обґрунтування пра­ ва українського народу на власну державність. вузька сфера її впливу. врахувавши уроки світового досвіду і спроектувавши передові західноєвропейські ідеї . в Укра­ їні розгорнувся процес національно-культурного відрод­ ження. етнографічні експонати. Заслуга членів Кирило-Мефодіївського товарист­ ва полягає в тому. демокра­ т і ю . Є. Шевченка. в історичній науці. наприкінці XVIII — на початку X I X ст. що вони. розвитку мови. яка не тільки збагачує. ш е ф " жандармів граф Орлов зазначав у своєму листі до Мико­ ли І: «Общество бьіло не более как ученьїй бред трех молодьіх л ю д е й » . Кардинальні з р у ш е н н я . Це була спроба передової частини націо­ нальної еліти осмислити та визначити місце і роль укра­ їнського народу в сучасному світовому історичному кон­ тексті. переважно культурницький та пропагандистський харак­ тер діяльності створили ілюзію в офіційної влади на по­ чатку слідства.Мефодіївське товариство не є серйозною загрозою для самодержавства. стали своєрідним підґрунтям пробуд­ ження в народу національної свідомості.Національне відродження в Україні 237 не. Заявляє про себе іменами Т. Гребінки. Поступо­ во відроджується мова. Квітки-Основ'яненка українська літера­ тура. Шев­ ченка та документів братства діаметрально змінили дум­ ку властей. Малочисельність організації. фольклорні пам'ятки. удосконалює мову та роз­ ширює жанровий діапазон. Проте глибше вивчення творів Т. Поява та діяльність Кирило-Мефодіївського товарис­ тва фактично поклала початок переходу від культурниць­ кого до політичного етапу боротьби за національний роз­ виток України. Зокрема. насамперед серед української еліти. літерату­ рі. антикріпосницькі ідеї. що Кирило. На цьому ґрунті робилися перші спроби ство­ рення узагальнюючих праць з історії України. ненависть до національ­ ного гноблення. а й активно пропагує демок­ ратичні. які відбулися наприкінці XVIII — на початку X I X ст. Отже. зростанню бажання від­ стоювати свої права. Через це усі члени організації без усякого суду пот-*рапили у заслання. які врешті-решт побачили в них чітку анти­ монархічну спрямованість. сприяли усві­ домленню ним своєї самобутності. Г. прагнення радикальним шля­ хом досягти соціального визволення. Цьому процесові спри­ яли поява першої друкованої граматики та словника укра­ їнської мови. У цей час активно збиралися та вивчалися істо­ ричні документи.

238 Україна в першій половині XIX ст. Отже. Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії Наприкінці XVIII ст. на український ґрунт. Вони базувалися на ідеях освіче­ ного абсолютизму і мали на меті шляхом посилення дер­ жавної централізації та встановлення контролю правлячої династії за всіма сферами суспільного життя залучити імпе­ рію до нових історичних процесів та не допустити її від­ ставання від основного суперника — сусідньої Пруссії.4 млн були українцями. Ці реформи запро­ ваджувалися в життя в 70—80-х роках XVIII ст. Вій­ ськова реформа ввела обов'язкову військову повинність та централізований рекрутський набір.4. релігії та освіти. з яких 2. сформулювали основні постулати українського національного відродження. Крім того.5 млн осіб. Унаслідок цього до складу багато­ національної Австрійської імперії після першого (1772) та третього (1795) поділів Польщі відійшла Галичина. визначили фор­ ми та методи досягнення поставленої мети. Реформа управління зробила центральною постаттю міс­ цевої адміністрації державного чиновника. Особливо значним був вплив реформ у сфері аграрних відносин. МарієюТерезою та Йосифом II. 8. у якому вимагала від поміщиків поводити себе з . упорядковано систему обліку та контролю. Марія-Тереза видала патент (імператорський наказ). з XVII ст. к м . «клаптикова» імперія Габсбургів наприкінці XVIII ст. а після укладення австро-турецької Константинопольської конвенції (1775) під владою австрійського імператора опи­ нилася Буковина. де п р о ж и в а л о 3. розпочався новий період у жит­ ті західноукраїнських земель. стала володаркою значної частини України — на зламі століть західноукраїнські 2 землі займали т е р и т о р і ю 70 т и с . У 1779 р. У цей час карта Європи була знову перекроєна відповідно до геополітичних інте­ ресів великих держав. Підхід до реформування суспільства був комплексним: зміни водночас відбувалися майже у всіх сферах життя. Інкорпорація західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії збіглася у часі з першою хвилею модернізаційних реформ у цій державі. у складі Австрій­ ської монархії під владою Угорського королівства пере­ бувало ще й Закарпаття. було проведе­ но перші статистичні переписи населення та земельних володінь.

що поглиблення ре­ форм може призвести до революційного вибуху в імперії. Наступники цісарів-реформаторів на австрійському престолі. дозволили початковій школі користуватися рідною м о в о ю . переселяти­ ся. як загострення супереч­ ностей між європейськими країнами у зв'язку з поділа­ ми Польщі. п о б о ю ю ч и с ь . промисловий переворот в Англії. 1784 р. 1784 р. від ідей та практики модернізаційного курсу. спи­ раючись на ідеї освіченого абсолютизму. церква підпорядковувалася державі. було ліквідовано орден єзуїтів. Модернізація суспільства вимагала серйозних змін у галузі освіти. реакція. лібералізму. коли в українських землях. сільським громадам були надані права самоврядування. її спадкоємець Йосиф II пішов ще далі: у 1782 р. який до цього мав значний вплив на сус­ пільне життя імперії. його патентом було скасовано особисту залежність селян від дідичів та надано їм певні права оби­ рати професію без згоди пана. по-четверте. покладено край дискримінації некатолицьких кон­ фесій і зрівняно в правах католицьку. 1786 р. передавати майно в спадщину тощо. аналогічного Великій Французькій революції. У цій сфері короновані реформатори. цісарським патентом 1781 р. на місці закритої єзуїтської академії відкрили Львівський університет. що феодали розпочали посту- . Крім французької революції. Різка зміна офіційного курсу. підвладних Російській імпе­ рії. протестантську та греко-католицьку церкви. змінився статус священиків — вони стали держав­ ними службовцями. це кріпацтво було юридично оформлене. перевели шкільну освіту на державний кошт. створили в містах і селах для ши­ роких мас населення цілу мережу навчальних закладів.Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії 239 селянами «по-людськи». відмови­ лися майже до середини X I X ст. Ці реформаційні кроки. відмова від політики реформ призвели до того. Серйозні зрушення зумовили імперські реформи у сфері релігії: по-перше. одружуватися. Після смерті Йосифа II (1790) у правлячих колах імпе­ рії на зміну реформаторству. проголосили за­ гальну середню освіту. робилися саме тоді. по-третє. 1773 р. подруге. за­ проваджено триденну панщину. ці­ єї доби значний вплив на соціально-економічний та полі­ тичний розвиток імперії Габсбургів мали такі загально­ європейські процеси та явища. спрямовані на скасування кріпацтва. контрреформізм. освіченому абсо­ лютизму поступово приходить консерватизм. широкомас­ штабні та тривалі наполеонівські війни т о щ о .

а каталізатором — поси­ лення конкуренції феодальних фільварково-панщинних господарств Австрійської імперії з набираючим силу сіль­ ським господарством західних країн. поши­ рення технічних культур. подібно селянським. Ця селянська «свобода на прив'язі» дала можливість поміщикам у нових умовах шляхом відвертого терору. обдурювання. селяни віддава­ ли продуктами. Дій­ шло до того. про скасування кріпосної залежності все-таки зберіг недоторканим прик­ ріплення селянина до землі. у Га­ личині та Лодомерії при зменшенні площі сеігянської землі кількість селянських господарств зросла лише між переписами 1819 р. пове відновлення втрачених позицій у аграрному секто­ рі. яке перейшло на капіталістичні рейки. насамперед панщини. поміщики в сере­ дині X I X ст. насилля. деградували та занепадали. як свідчать проведені австрійськи­ ми властями переписи 1 8 1 9 — 1 8 2 0 p p . Ці господарства не вписувалися в нові ринкові відносини і теж. Досить прогресивний закон 1782 р. Умовою цих процесів став кон­ сервативний державний курс. щ о б забезпечити засоби існування своєї с і м ' ї . посилення по­ заекономічного примусу. . були змушені здати в оренду четверту час­ тину своїх маєтків. грошима і працею феодалові та державі практично весь чистий прибуток зі своїх господарств Такі важкі економічні умови стимулювали процес прог­ ресуючого дроблення селянських господарств. Посилення феодальної експлуатації не стимулювало процвітання фільварково-панщинного господарства. Пе­ ребуваючи у безвихідному становищі. в західноукраїнських землях 2/3 селян не мали мінімуму землі. поширення племінної та селекційної ро­ боти т о щ о ) . що власне господарство практично не га­ рантувало селянинові забезпечення мінімальних потреб його с і м ' ї . ширше використання вільнонайманої праці. під­ купу при підтримці владних структур (офіційний дозвіл на тілесні покарання селян т о щ о ) майже повністю відно­ вити свої колишні права та привілеї. зрушення в тваринництві (збільшення по­ голів'я худоби. Посилення експлуатації кріпацької праці спричини­ ло деградацію та розорення селянських господарств. Зокрема. на 5 3 % . За цих обставин певне поліпшення культури землеробства (застосування меліорації. збільшення повинностей селян. Наступ феодалів йшов по лінії захоплення селянських земель. поява п'яти-шестипільних сі­ возмін т о щ о ) . і 1 8 4 7 — 1 8 5 9 pp. Так.240 Україна в першій половині XIX ст. . До середи­ ни X I X ст.

як і в українських землях. Галицькі та буковин­ ські мануфактури у цей час не тільки не підтримуються державою. гальмували економічний розвиток західно­ українських земель. Ці обставини призвели до того. Ця реакція. Отже. ніж у чеських та німецьких областях імперії. а навпаки. Проте жодна з них не мала парових двигунів і лише незначна частина вико­ ристовувала у виробничому процесі водяну енергію. суть якої полягала в перетворенні західноукраїнського краю на ри­ нок збуту та джерело сировини й дешевої робочої сили. кріпосництво та колоніальна політика Австрійської імперії стримували переростання мануфактурної промисловості у фабричну. організація масових анти­ феодальних виступів т о щ о ) . де­ що пожвавили промисловий розвиток західноукраїнського краю — наприкінці першого десятиріччя X I X ст. дискримінацією їхніх ви­ робів на західноавстрійських ринках т о щ о . Лише в 3 0 — 40-х роках промисловість краю поступово виходить з кри­ зи — у цей час в західноукраїнських землях активно фун­ кціонували майже 250 мануфактур. у комбінації з нестримною сваволею поміщиків зумов­ лювали зростання соціального напруження в суспільстві та відповідну реакцію селянських мас. підвищення інтенсифікації їхньої пра­ ці. а й промислового виробництва західноукраїнських земель. втечі т о щ о ) до активної протидії (вбивства поміщи­ ків. Дії австрійського уряду. Ситуація ускладнювалася і колоніальною політикою Австрійської імперії. позбавленням пільг та державних субсидій. їхня діяльність блокується і галь­ мується встановленням великих податків. виробництво промислової продукції на душу населення в західноукраїнських землях було в п'ять разів нижчим. Військові замовлення. лише відтіняли глибоку кризу в аграр­ ній сфері. Його лідерами у Східній Галичині були Ю. підвладних Російській імперії. Оженюк. що в середині X I X ст. .. відкритий збройний опір.Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії 241 які відбувалися в незначній частині господарств великих землевласників. Продовжуючи славні тради­ ції 1810—1825 pp. ма­ ла досить широку амплітуду: від пасивного спротиву (скар­ ги. спрямовані на посилення екс