You are on page 1of 107

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

С.О.Станішевський

ВИЩА МАТЕМАТИКА
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Модуль 2
Напрям підготовки 6.060101 – «Будівництво»

Харків – ХНАМГ – 2009

Вища математика
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УДК 517.2 + 517.51
С.О.Станішевський. Вища математика. Конспект лекцій. Модуль 2.
Напрям підготовки 6.060101 – «Будівництво». – Х.: ХНАМГ, 2009. –
107 с.

Конспект містить двадцять чотири лекції з вищої
математики, зміст яких відповідає діючої програмі другого модуля
дисципліни для бакалаврів денної та заочної форм навчання за
фаховим напрямом підготовки 6.060101 «Будівництво».
У лекціях наведено стислі теоретичні відомості з
визначеного інтегралу, невласних інтегралів і звичайних
диференціальних рівнянь першого і другого порядку, функцій
декількох змінних і кратних (подвійних і потрійних) інтегралів, які
підкріплені відповідними прикладами й рисунками.

Рецензент: д-р ф.-м. наук, професор А.І.Колосов
Рекомендовано кафедрою вищої математики,
протокол № 6 від 27.01.2009 р.

2

Вища математика
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ПЕРЕДМОВА
Цей конспект є другою частиною циклу лекцій з вищої
математики, які автор читає на факультеті інженерної екології міст
Харківської національної академії міського господарства (ХНАМГ).
Програма курсу вищої математики для бакалаврів денної і
заочної форм навчання за фаховим напрямом підготовки 6.060101
«Будівництво» складається з трьох модулів, що розраховані на 14,5
кредитів або 522 години.
Для денної форми навчання ці години розподіляються так:
138 – лекції; 156 – аудиторні практичні заняття; 228 – самостійна
робота по засвоєнню лекційного курсу. Для заочної форми навчання
відповідно: 30 – лекції; 24 – практичні заняття і 468 – самостійна
робота.
Кожний модуль містить залікові модулі, що охоплюють
відповідні теми курсу.
Програма за другим модулем (190 годин) містить такі розділи
вищої математики, як визначений інтеграл, невласні інтеграли,
звичайні диференціальні рівняння першого і другого порядку,
функції декількох змінних і кратні (подвійний і потрійний)
інтеграли та їх застосування.
Кожна лекція має відповідні приклади і рисунки, що дає
змогу студентам усіх форм навчання самостійно опановувати курс
вищої математики.
Нумерація рисунків і формул має дві цифри. Перша цифра
вказує на порядковий номер теми, а друга – номер у темі.
Зауваження і пропозиції щодо конспекту лекцій надсилайте
на кафедру вищої математики за адресою: м. Харків, вул. Революції,
12, ХНАМГ.

3

Позначимо. робота.1 Суму S n називають нижньою інтегральною сумою.. ... + M n ∆xn = ∑ M i ∆xi . xn = b . на відрізку [ xn− 1 . 1. Позначимо через т і Μ її найменше і найбільше значення на цьому відрізку.. Потужним засобом досліджень у математиці. xn ] через mn і Мn.. i =1 n S n = M 1∆x1 + M 2 ∆x2 + .b] задано неперервну функцію у = f(x) (рис. За допомогою визначеного інтеграла обчислюють площини.1). довжини дуг.одне з головних понять математичного аналізу. x1 . 1. найменше й найбільше значення функції f(x) на відрізку [x0. такими.. довжина шляху. далі. фізиці. х2] через m2 і М2. механіці та інших дисциплінах є визначений інтеграл . x2 . на відрізку [х1. n Складемо суми: S n = m1∆x1 + m2 ∆x2 + .b] на n частин точками ділення а = х0. Нехай на відрізку [a.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ТЕМА 1. . об'єми тіл. x2 − x1 = ∆ x2 . які обмежені кривими. x1] через m1 і М1. а суму S n верхньою інтегральною сумою. Обчислення площі криволінійної трапеції.….. xn − 1 . Якщо f(x) ≥ 0. що x0 < x1 < x2 < . ВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ ЛЕКЦІЯ № 1 Визначений інтеграл. то нижня інтегральна сума чисельно дорівнює 4 .. швидкість. xn − xn −1 = ∆ xn . + mn ∆xn = ∑ mi ∆xi . < xn і покладемо x1 − x0 = ∆x1 . Розіб'ємо відрізок [а. моменти інерції та ін.... i =1 y A0 K1 K0 C1 C0 Kn–1 Cn С3 K2 C2 Cn–1 y=f(x) Nn M N1 N2 B0 m m1 M1 A 0 x0=a x1 x2 B xn–1 xn=b x … Рис..

то S n ≤ M ( b − a ) . f ( ξ2 ). У кожному з відрізків [х0. оскільки m1 ≥ m . [х1. - оскільки M 1 ≤ M . Так m(b – а) і М(b – а) відповідні площі вписаного і описуваного прямокутників ΑС0Β0Β і АА0СnВ. обмеженої вписаною ламаною. 1.... маємо: m( b − a ) ≤ S n ≤ S n ≤ M ( b − a ) .).оскільки mi ≤ M i для будь-якого i = 1. Якщо f(x) ≥ 0.... хn]. яку позначимо ξ 1 . обмеженої описуваною ламаною. то остання нерівність має простий геометричний зміст. х2]..b]. Об'єднавши ці нерівності.2 Складемо суму : 5 x . M 2 ≤ M . і обчислимо значення функції f ( ξ1 ) .найбільше значення f(x) на [а. m2 ≥ m .... то S n ≤ S n (знак - рівності можливий тільки в разі f(х) = const. х1].. Відзначимо деякі властивості верхньої і нижньої інтегральних сум: . ξ 2 .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ площині вписаної ступінчастої фігури АС0Ν1C1N2…Сn–1NnBA. [хn–1. f ( ξn ) . Продовжимо розгляд попереднього. візьмемо точку. де M .. y B1 B A2 B2 Bn–1 An y=f(x) Cn–1 C1 A1 C A ξn 0 x0=a ξ1 x1 ξ2 x2 … xn–1 xn=b Рис... M n ≤ M . верхня інтегральна сума чиcельно дорівнює площині описуваної ступінчастої фігури АK0С1K1…CnBA.. n . .b].. то S n ≥ m( b − a ) .ξ n (рис.2)... де т .найменше значення f(х) на [а.mn ≥ m . 1.

Очевидно.. [х1. хi] інтегральна сума (1. яка міститься між вписаною і описуваною ламаними. і при будь-якому виборі точок ξi на відрізках [хi–1. Якщо при будь-яких діленнях відрізка [а.b].b]. що max ∆xi → 0 . Розглянемо будь-яке ділення відрізка [a.[хn–1. площа якої дорівнює Sп. такі.b] таких. у якій max ∆xi → 0 . що при цьому число n у діленні прямує до нескінченності. де і = 1. + f ( ξ n )∆xn = ∑ f ( ξi )∆xi . можна скласти інтегральну суму n S n∗ = ∑ f ( ξ i )∆x i ..1) прямує до однієї і тієї ж границі S. n . xi ] . (1. Геометричний зміст останньої нерівності при f(х) ≥ 0 полягає у тому. Припустимо. х2]. i =1 Ця сума називається інтегральною сумою для функції f(x) на відрізку [а. буде mi ≤ f ( ξi ) ≤ M i і всі ∆xi > 0 .1) i =1 Розглянемо деяку послідовність ділення відрізка [а.b] на відрізки [ xi − 1 ..2) . Сума Sп залежить від того. обмежена ламаною. яке належить відрізку [ xi − 1 .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ n S n = f ( ξ1 )∆x1 + f ( ξ2 )∆x2 + . х1].. то mi ∆xi ≤ f ( ξi )∆xi ≤ M i ∆xi . як поділено відрізок [а. n n n i =1 i =1 i =1 ∑ mi ∆xi ≤ ∑ f ( ξi )∆xi ≤ ∑ M i ∆xi .b] і позначається b ∫ f ( x )dx a 6 (1. хі]. xi ] і від того. Отже.b] на відрізки [хі–1. хn]... що max ∆xi → 0 . що фігура. що ця впорядкована послідовність інтегральних сум S*n прямує до деякої границі: lim n →∞ max ∆ xi →0 S*n = n lim ∑ f ( ξi )∆ xi = S . то ця границя називається визначеним інтегралом від функції f(x) на відрізку [a. взявши відповідні значення ξi . Позначимо через ∆xi найбільшу з довжин відрізків [х0. при цьому n → ∞ і у кожному діленні беремо відповідні ξi . як узято точку ξi у цьому відрізку. Для кожного ділення. Оскільки при довільному ξi . або S n ≤ S n ≤ S n . n →∞ i =1 max ∆ xi →0 Визначений інтеграл.

прямими х = а.безпосереднє обчислення визначеного інтегралу як границі інтегральної суми пов'язано з великими труднощами.1). х .визначений інтеграл не залежить від змінної інтегрування b b b a a a ∫ f ( x )dx = ∫ f ( t )dt = . Зауважимо... f(x)dx . Тому далі буде подано метод. 7 .зміна місцями границь інтегрування змінює знак визначеного інтегралу на протилежний b a a b ∫ f ( x )dx = − ∫ f ( x )dx . що нижня і верхня інтегральні суми є окремі випадки інтегральної суми (1. то у разі f(x) ≥ 0 визначений інтеграл (1.b]. a Якщо побудувати графік підінтегральної функції у = f(х). a Числа а і b відповідно є нижня і верхня границі інтегралу. = ∫ f ( z )dz . [а. якщо для функції f(x) границя S існує. то нижня і верхня інтегральні суми прямують до тієї ж границі S. х = b і віссю Ох.2) буде чисельно дорівнювати площині криволінійної трапеції. то для будь-якої функції f(x) має місце a ∫ f ( x )dx = 0 . Зауваження: .b] є відрізок інтегрування. . тому можемо записати: b n ∑ mi ∆x i = ∫ f ( x )dx . lim n →∞ i =1 max ∆xi →0 a n lim ∑ M i ∆x i = n →∞ i =1 max ∆xi →0 b ∫ f ( x )dx . . який використовує глибокий зв'язок між інтегруванням і диференціюванням. то функція є інтегрованою на відрізку [а. якщо f(х) інтегрована. тому. обмеженої вказаною кривою.зміна інтегрування. Отже. а .підінтегральним виразом.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Таким чином: S = n ∑ f ( ξi )∆ xi = lim n →∞ i =1 max ∆ xi →0 b ∫ f ( x )dx . функція f(х) є підінтегральною функцією.якщо a = b. відкритий Ньютоном і Лейбніцем.

функції f(x) i φ(x) b b a a задовольняють нерівності f ( x ) ≤ ϕ ( x ) .сталий множник можна виносити за знак визначеного інтегралу: b b a a ∫ Af ( x )dx = A ∫ f ( x )dx . Отже. то b m( b − a ) ≤ ∫ f ( x )dx ≤ M ( b − a ) . . За умовою т ≤ f(x) ≤ Μ.b] і а < b. у разі двох функцій: b b b a a a ∫ ( f 1 ( x ) + f 2 ( x ))dx = ∫ f 1 ( x )dx + ∫ f 2 ( x )dx . ∆xi > 0 . додатна вся сума і додатна її границя.визначений інтеграл від алгебраїчної суми декількох функцій дорівнює алгебраїчній сумі інтегралів від цих функцій. 8 . кожен член суми додатний. a Доведення. Доведення. де а < b. але a b b a a ∫ mdx = m( b − a ).Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ЛЕКЦІЯ № 2 Основні властивості визначеного інтегралу: . Розглянемо різницю b b b ∫ ϕ ( x )dx − ∫ f ( x )dx = ∫ ( ϕ ( x ) − f ( x ))dx = a a a n lim ∑ (ϕ ( ξi ) − f ( ξi ))∆xi .найменше і найбільше значення функції f(x) на відрізку [a.b]. або ∫ ϕ ( x )dx ≥ ∫ f ( x )dx .якщо на відрізку [а. ∫ Mdx = M ( b − a ) . Інтегруємо цю нерівність: b b a a b ∫ mdx ≤ ∫ f ( x )dx ≤ ∫ Mdx . Так. звідки b a b b b a a a a ∫ ϕ ( x )dx − ∫ f ( x )dx ≥ 0 . . .якщо m і M . тобто b ∫ ( ϕ ( x ) − f ( x ))dx ≥ 0 . max ∆xi →0 i =1 n →∞ Тут кожна різниця ϕ ( ξi ) − f ( ξi ) ≥ 0 . де A = const. то ∫ f ( x )dx ≤ ∫ ϕ ( x )dx .

Доведення. то на підставі властивості 4 маємо: b m ≤ 1 /( b − a )∫ f ( x )dx ≤ M .3). який розташовано всередині нерівності. або b ∫ f ( x )dx = f ( ξ )( b − a ) . Отже. яку можна розділити на окремі частини.b ) . будемо мати µ = f ( ξ ) . Нехай у визначеному інтегралі b ∫ f ( x )dx нижня границя а стала. що ця площа змінюється залежно від зміни х. a Звідси вираз. Очевидно. a . a Якщо f(t) ≥ 0.b]. . Тоді буде змінюватися і значення інтегралу. Тобто m ≤ µ ≤ M. при деякому значенні ξ ∈ ( a. Нехай а < b. Якщо т і Μ найбільше і найменше значення функції f(x) на відрізку [а. то на цьому відрізку знайдеться така точка ξ .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Після підстановки цих рівностей у попередню нерівність маємо шукане. a Цю властивість визначеного інтегралу іноді подають як теорему про його середнє значення.b]. то Ф(х) чисельно дорівнює площі криволінійної трапеції аАВх (рис. 1. Формула Ньютона-Лейбніца.якщо функція f(x) неперервна на відрізку [а.b і с справедлива рівність b c b a a c ∫ f ( x )dx = ∫ f ( x )dx + ∫ f ( x )dx .для будь-яких трьох чисел а. що буде правильною рівність b ∫ f ( x )dx = ( b − a ) f ( ξ ) . 9 . a а верхня границя b буде змінюватись. тобто інтеграл є функцією верхньої границі: x Ф( x ) = ∫ f ( t )dt . буде дорівнювати µ . Доведення спирається на властивість інтегральної суми. Обчислення визначеного інтегралу. якщо тільки всі ці інтеграли існують.

За умовою теореми функція f(х) ∆x→0 ξ →х неперервна. де x < ξ < x + ∆x .3) a Доведення. Формула Ньютона-Лейбніца. Ф′( x ) = lim ∆Ф / ∆x = lim f ( ξ ) . ∆x → 0 ∆x → 0 тому lim f ( ξ ) = lim f ( ξ ) = f ( x ) . До останнього інтегралу застосуємо теорему про його середнє значення: ∆Ф = f ( ξ )( x + ∆x − x ) = f ( ξ )∆x . 10 . Але дві a первісні від однієї функції відрізняються на сталу величину С. що функція x ∫ f ( t )dt є також первісною від f(x). Отже. Таким чином. Отже. Зауваження. Теорема. Дамо аргументу х приріст ∆х. Знайдемо відношення: ∆Ф / ∆x = f ( ξ )∆x / ∆x = f ( ξ ) . Приріст функції Ф(x) дорівнює: ∆Ф = Ф( x + ∆ x ) − Ф( x ) = x x + ∆x a = ∫ f ( t )dt + ∫ f ( t )dt − ∫ f ( t )dt = x x+∆x a a x ∫ f ( t )dt .3 Теорема. Вище доведено. (1. Доведення. З доведеної теореми виходить. то справедлива формула b ∫ f ( x )dx = F ( b ) − F ( a ) . тоді x + ∆x x x + ∆x a a x Ф( x + ∆x ) = ∫ f ( t )dt = ∫ f ( t )dt + ∫ f ( t )dt . Нехай F(x) є деяка первісна від функції f(x). Якщо F(x) є будь-яка первісна від неперервної функції f(x). Ф′( x ) = f ( x ) . Похідна від Ф(х) по х дорівнює f(x). Але ξ → x коли ∆x → 0 . що будь-яка неперервна функція має первісну. 1.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ y В A y=f(x+∆x) y=f(x) Ф(х) ∆Ф x ξ x+∆x a 0 f(ξ) x Рис.

то визначений інтеграл.4) a Ця рівність є тотожність при відповідному С. Формула (1. x ∫ f ( t )dt = F ( x ) − F ( a ) . b Якщо ввести позначення: F ( b ) − F ( a ) = F ( x ) a . тоді: ∫ f ( t )dt = F ( a ) + C . Нехай дано визначений інтеграл b ∫ f ( x )dx . Заміна змінної у визначеному інтегралі. a а визначний інтеграл. (1. β].3). Отже. a Знак b a є знаком подвійної підстановки. дає b b ∫ f ( x )dx = F ( x ) a = F ( b ) − F ( a ) . то формулу (1. ϕ ( β ) = b . Якщо а) ϕ ( α ) = a . Введемо нову змінну t за формулою x = ϕ ( t ) .5) .3) дає практично зручний метод обчислення визначених інтегралів у тому разі.3) можна переписати так: b b ∫ f ( x )dx = F ( x ) a = F ( b ) − F ( a ) .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ x ∫ f ( t )dt = F ( x ) + C .4) х = а. Поклавши х = b.4). дає 11 (1.4) Доведення. коли відома первісна підінтегральної функції. (1. то b β a α ∫ f ( x )dx = ∫ f ( ϕ ( t ))ϕ ′( t )dt . β]. a поклавши у (1. в) f ( ϕ ( t )) визначена і неперервна на [α. який стоїть праворуч у (1. Якщо F(x) є первісна для функції f(x). який стоїть ліворуч у (1. маємо (1. Теорема.4).b]. маємо a формулу Ньютона-Лейбніца: b ∫ f ( t )dt = F ( b ) − F ( a ) . або 0 = F ( a ) + C a звідки C = − F ( a ) . де функція f(x) неперервна на відрізку a [a. Визначимо С. a Повернувшися до змінної х в останньому виразі. б) ϕ ( t ) i ϕ ′( t ) неперервні на відрізку [α.

х = r. як відомо з 12 .2) підінтегральний вираз f ( x )dx можливо подати у вигляді udυ .5) і (1.6) прямує твердження (1. e e e e 1 1 e ∫ lnxdx = xlnx 1 − ∫ xdx / x = elne − 1ln1 − ∫ dx = e − x 1 = e − e + 1 = 1 . коли t = π/2. коли t = 0. Інтегрування частинами у визначеному інтегралі. υ = x.4) теореми.7) a e Приклад. r π /2 0 0 2 2 ∫ r − x dx = ∫ π /2 r 2 − r 2 sin 2 t r cos tdt = r 2 ∫ 1 − sin2 t cos tdt = 0 π /2 π /2 0 0 π /2 = r 2 ∫ cos 2 tdt = r 2 / 2 ∫ ( 1 + cos 2t )dt = r 2 / 2( t + (sin 2t )/ 2 ) 0 = πr 2 / 4. Тут u = lnx . Обчислити інтеграл за r 2 2 ∫ r − x dx .6) α З рівностей (1. (1.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ β β ∫ f ( ϕ ( t ))ϕ ′( t )dt = F ( ϕ ( t )) α = F ( ϕ ( β )) − F ( ϕ ( α )) = F ( b ) − F ( a ) . 1 ЛЕКЦІЯ № 3 Геометричні застосування визначеного інтегралу Обчислення площин: . Обчислити інтеграл ∫ lnxdx . b ∫ b b f ( x )dx = ∫ udυ = uυ a − ∫ υ du .b] функція f(x) ≥ 0. При обчисленні визначеного інтегралу формулою (1. де u = u(x) i υ = υ (x) диференційовані функції від х. Приклад. то. 0 Розв'язання. 1 Розв'язання. Нехай у визначеному інтегралі (1. dx = rcostdt. Зауваження. Тоді ( uυ )′ = u ′υ + υ ' u . Зробимо заміну змінної: x = rsint. Обчислимо нові границі: х = 0.4) не треба повертатися до попередньої змінної.якщо на відрізку [a. a b a (1.

Для цього розв'язуємо систему. обмеженої кривою b у = f(х).якщо f(x) скінченне число разів змінює знак на відрізку [a. то визначений інтеграл b ∫ f ( x )dx теж a від'ємний. дорівнює S = ∫ f ( x )dx . віссю Ох і прямими х = а і х = b. то треба знайти суму абсолютних значень інтегралів або обчислити b інтеграл S = ∫ | f ( x )| dx . обчислюємо за формулою b b b a a a S = ∫ f1 ( x )dx − ∫ f 2 ( x )dx = ∫ ( f1 ( x ) − f 2 ( x ))dx .4 π 2π 0 π S = ∫ sin xdx + ∫ sin xdx = 2π ∫ π π sin x dx = 2 ∫ sin xdx = 2( − cos x ) 0 = 0 0 = −2(cos π − cos 0 ) = −2( −1 − 1 ) = 4 од. (1.4). Розв'язання. коли π ≤ x ≤ 2π (рис.9) Інколи треба знаходити точки перетину кривих. коли 0 ≤ x ≤ π . Оскільки sinx ≥ 0. Обчислити площу S фігури. та за умови y = f 1 ( x ) ≥ y = f 2 ( x ) . Площу області.якщо f(x) ≤ 0 на [a. обмеженої синусоїдою y = sinx і віссю Ох. 1. і sinx ≤ 0. . обмеженої кривими: y = f 1 ( x ) і y = f 2 ( x ) та прямими x = a і x = b .кв. За абсолютною величиною він дорівнює площі відповідної криволінійної трапеції. тому у 3 π 2 +1 0 π/2 2π π х -1 Рис. 1.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ попереднього.b]. a . коли a ≤ x ≤ b . (1.8) a Приклад. коли 0 ≤ x ≤ 2π . яку складаємо з рівнянь кривих: 13 .b]. площа криволінійної трапеції.

0 Площа криволінійної трапеції у випадках. y = a( 1 − cos t ) . маємо: 1 1 S = ∫ ( x − x 2 )dx = 2 / 3x 0 3 − 1 3 x3 2 1 0 = 2 3 − 1 3 = 1 3 од2.2π ] .9). де α ≤ t ≤ β і ϕ ( α ) = a . b] і.5). Розв'язання. Обчислити площу фігури. Тут t ∈ [ 0 . обмеженої кривими y = x і y = x 2 (рис. Ці рівняння визначають деяку функцію у = f(x) на відрізку [а. Тоді y = f ( x ) = f ( ϕ ( t )) = ψ ( t ) . Звідси:   y = x 2 . y 1 y=x2 у= х D 0 1 x Рис. Отже. Зробимо заміну змінної у цьому інтегралі: x = ϕ ( t ) . 1. dx = ϕ ′( t )dt . За формулою (1. ϕ ( β ) = b . x = x 4 . x( x 3 − 1 ) = 0 .10) маємо S= 2π ∫ a( 1 − cos t )a( 1 − cos t )dt = a 2 0 2π ∫ ( 1 − cos t ) 2 0 14 dt = . коли крива має рівняння у параметричній формі: x = ϕ ( t ) . y = ψ ( t ) .10) α Приклад.5 Розв'язання.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Приклад. Обчислити площу області. β Отже. x 1 = 0 і x 2 = 1 .9). 1. отже. обмеженої віссю Ох і однією аркою циклоїди x = a( t − sin t ) . x 4 − x = 0 . Підставимо визначені величини у (1. Знаходимо точки перетину кривих:  y = x . площа криволінійної трапеції може бути обчислена за формулою (1. x = x 2 . S = ∫ψ ( t )ϕ ′( t )dt (1.

…. Нехай в полярній системі координат маємо криву.6). який відповідає куту θ i . де f ( θ ) . Розглянемо сектор кола з радіусом ρ i і центральним кутом ∆θ i . θ = θ n −1 . яка визначена рівнянням ρ = f ( θ ) . Визначимо площу сектора ОАВ. 0 Площа криволінійного сектора в полярних координатах.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ 2π 2π 2π 0 2π 0 0 2π 2π = a 2 ( ∫ dt − 2 ∫ cos tdt + ∫ cos 2 t dt ) = a 2 ( t 0 − 2 sin t 0 + 2π 2π + 1 2 ∫ ( 1 + cos 2t )dt = a 2 ( 2π + 1 2t 0 + 1 4 sin 2t 0 ) = 3πa 2 од2. ∆θ 2 . В ρi ∆θ i А β α 0 θi θ i −1 θi 1 Р Рис.6 Позначимо через ρ i довжину радіус-вектора. коли α ≤ θ ≤ β . Сума n n i =1 i =1 Sn = 1 2 ∑ ρi2 ⋅ ∆θi = 1 2 ∑ ( f ( θi ))2 ⋅ ∆θi 15 дає площу . обмеженого кривою f ( θ ) і радіус-векторами θ0 = α і θ n = β . 1. Позначимо через ∆θ 1 . ∆θ n кути між проведеними радіус-векторами (рис. …. θ n = β на n-частин.неперервна функція. θ = θ 1 . де θ i −1 < θ i < θ i . Його площа буде дорівнювати ∆ Si = 1 2 ρi2 ⋅ ∆θi . Розіб'ємо сектор ОАВ радіус-векторами α = θ 0 . 1.

Обчислити площу фігури. S = a од. Отже. β ] . 1. 0 Отже. Довжина дуги гладкої кривої y = f ( x ) у прямокутній системі координат.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ "ступінчастого" сектора. Вважаємо. Ця сума є інтегральною сумою для функції ρ 2 = ( f ( θ )) 2 на відрізку [ α . що функція та її перша похідна неперервні на відрізку [ а . 2 2 у θ=π/4 а 0 х Рис. 1. обмеженої лемніскатою ρ = a cos 2θ . Радіус-вектор описує область з площею.1. Зробимо рисунок фігури (рис. Розв'язання. (1. β β α α S = 1 / 2 ∫ ρ 2 dθ або S = 1 / 2 ∫ ( f ( θ ))2 dθ . є визначений інтеграл. яка дорівнює чверті шуканої площі.8).7 Довжина дуги кривої. ( Дуга AB розташована між лініями x = a і x = b (рис. 16 . коли max ∆θ i → 0 і n → ∞ .b ] . який дає площу сектора ОАВ.7).11) Приклад. якщо кут θ змінюється від 0 до π 4 : S 4 = 1/ 2 π 4 ∫ ρ 2 dθ = 1 / 2a 2 0 π 4 ∫ π 4 cos 2θ dθ = a 2 2(sin 2θ ) / 2 0 = a2 4 . Її границя.

. де x i −1 < ξ i < x i .. коли довжина її найбільшого відрізка прямує до нуля... x n = b і A. Отже...xi-1 xi . Тоді ∆ l i = ( ∆x i ) 2 + ( ∆y i ) 2 = 1 + ( ∆y i / ∆xi ) 2 ∆x i .8 Візьмемо на дузі АВ точки a = x0 .... M 2 ... функція 1 + ( f ′( x )) 2 теж неперервна. M 2 .. ∆ l i = 1 + ( f ′( ξ i )) 2 ∆x i . M n −1 B . а число n цих відрізків прямує до нескінченності: L = lim Ln = n →∞ n ∑ ∆li ... ∆l 2 . M n −1 B ...b=xn x Рис. до якої прямує довжина вписаної ламаної.n →∞ lim i =1 i Позначимо ∆y i = f ( x i ) − f ( x i −1 ) . отже. x1 . f ′( x ) неперервна. вписану у дугу n ( AB . довжина вписаної ламаної дорівнює n Ln = ∑ 1 + ( f ′( ξi ))2 ∆xi .. M 1 . i =1 ( Довжиною L дуги AB називають ту границю. За теоремою Лагранжа маємо ∆y i / ∆x i = ( f ( x i ) − f ( x i −1 )) /( x i − x i −1 ) = f ′( ξ i ) . яка дорівнює визначеному інтегралу: 17 .…. Тоді маємо ламану AM 1 . довжини яких позначимо відповідно через ∆l 1 . x 2 . Таким чином. x i . i =1 За умовою. B проведемо з абсцисами відрізки AM 1 . M 1 M 2 . ∆l n .. max ∆l →0.. Тому існує границя написаної вище інтегральної суми. Довжина ламаної дорівнює Ln = ∑ ∆li .. 1.....Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ y М1 М2 Мi-1 Мi B y=f(x) ∆yi ∆ xi A 0 a=x0 x1 x2.

Розв'язання. Нехай a = ϕ ( α ) . 18 . Довжина дуги кривої. яка має неперервну похідну dy / dx = ψ ′( t ) / ϕ ′( t ) . ( 1 / 4 )L = ∫ ( 1 + x 2 /( r 2 − x 2 ))1 2 dx = ∫ r /( r 2 − x 2 )1 2 dx = 0 0 = r arcsin( x r ) 0 = r arcsin 1 = r π 2 . max ∆x → 0 . причому ϕ ′( t ) ≠ 0 . Тоді. b = ϕ ( β ) . Обчислимо четверту частину кола. Розв'язання. яка має рівняння у параметричній формі: x = ϕ ( t ) . y = a sin3 t . Знаходимо dx / dt = −3a cos 2 t sin t .13) Приклад. y = ψ ( t ). Обчислити довжину астроїди: x = a cos 3 t . тому що крива симетрична відносно обох вісей координат. яка розташована у першому квадранті. що ці функції та їх похідні неперервні у області визначення. Обчислюємо 1/4 довжини. 1.9). Рівняння кола тут має вигляд y = r 2 − x 2 .12) підстановку x = ϕ ( t ) . У цьому разі подані рівняння визначають деяку неперервну функцію у = f(x). Отже. Зробимо рисунок лінії (рис.n → ∞ lim i Маємо формулу для обчислення довжини дуги: b b a a L = ∫ 1 + ( f ′( x ))2 dx або L = ∫ 1 + ( dy / dx )2 dx . α ≤ t ≤ β . відкіля dy / dx = − x /( r 2 − x 2 )1 / 2 . Параметр t буде змінюватись від 0 до 2π . зробивши у інтегралі (6. dy / dt = 3a sin 2t cos t . Визначити довжину кола x 2 + y 2 = r 2 . маємо: β L = ∫ ( ϕ ′( t )) 2 + (ψ ′( t )) 2 dt . α (1. r r Отже. r Довжина всього кола L = 2π ⋅ r .12) ЛЕКЦІЯ № 4 Приклад. Вважаємо. (1.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ L= n b i =1 a 2 2 ∑ 1 + ( f ′( ξi )) ∆xi = ∫ 1 + ( f ′( x )) dx . dx = ϕ ′( t )dt .

Тоді ( dx / dθ )2 + ( dy / dθ )2 = [ f ′( θ )] 2 + [ f ( θ )] 2 = ( ρ ′ )2 + ρ 2 .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ π 2 ( 1 4 )L = ∫ ( 9 a 2 cos 4 t ⋅ sin 2 t + 9 a 2 sin 4 t ⋅ cos 2 t )1 2 ⋅ dt = 0 π 2 π 2 0 0 π 2 = 3a ∫ (cos 2 t sin 2 t )1 2 dt = 3a ∫ cos t sin t dt = 3 2 a sin 2 t 0 = 3a 2 Довжина астроїди L = 4( 3 2 )a = 6 a .10). Змінюючи полярний кут θ від 0 до π . dy / dθ = f ′( θ ) sinθ + f ( θ ) cos θ . Довжина дуги кривої у полярній системі координат.9 Рис.13). θ . 1. маємо рівняння x = f ( θ ) cos θ . Знайти довжину кардіоїди ρ = a( 1 + cos θ ) . y = ρ sin θ . де ρ . Розв'язання. 1. Якщо замість ρ підставимо його вираз через θ . 1. Отже.полярний кут. Ці рівняння можна розглядати як параметричні і для обчислення довжини дуги застосувати формули (6. Запишемо формули переходу від полярної до прямокутної системи координат: x = ρ cos θ .полярний радіус. Лінія симетрична відносно осі Ох. Для цього знайдемо похідні від x і у за параметром θ : dx / dθ = f ′( θ ) cosθ − f ( θ ) sinθ . Тут ρ ′ = − a sinθ . У полярних координатах маємо рівняння кривої ρ = f ( θ ) . L= θ2 2 2 ∫ ( ρ ′ ) + ρ dθ . y = f ( θ ) sin θ . Зробимо рисунок лінії (рис. y у а а 2а а -а 0 x -а -а Рис.10 19 х . маємо половину шуканої довжини. (1.14) θ1 Приклад.

1 ξ i xi xn −1 b = xn ∆ хі Рис. 0 Обчислення об'єму тіла за площами паралельних перерізів. об'єм тіла T. 1.11)..11 Границя цієї суми (якщо вона існує). . а напрямна є контуром перерізу тіла Τ площиною x = ξi . Припустимо. що відома площа будьякого перерізу цього тіла площиною. . У кожному проміжку xi − 1 ≤ x ≤ xi візьмемо довільну точку ξi і для кожного значення і = 1. .. 1. Об'єм усіх n циліндрів буде Vn = ∑ S( ξi )∆ xi .. Ця площа залежить від положення січної площини.. і висотою ∆xi дорівнює S ( ξi ) ∆xi . n побудуємо циліндричне тіло. яка перпендикулярна до осі Ох (рис. тобто є функцією від х: S = S (x). Об'єм такого елементарного циліндру з площею основи S ( ξi ). x = x1 . і визначимо x = x0 = a .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ π π L = 2 ∫ ( a 2 ( 1 + cos θ )2 + a 2 sin 2 θ )1 / 2 dθ = 2 a ∫ ( 2 + 2 cos θ )1 / 2 dθ = 0 0 π π = 4 a ∫ cos( θ / 2 )dθ = 8 a sin( θ / 2 ) 0 = 8 a . твірна якого паралельна осі Ох. Припустимо. що S (x) є неперервна функція від х. x = xn = b . 2.. Проведемо площини x = x2 . Ці площини розіб'ють тіло на шари. де xi − 1 ≤ ξi ≤ xi . Нехай маємо деяке тіло T. коли max ∆xi → 0 і n → ∞ називається об'ємом даного тіла: 20 . i =1 S (ξi ) x0 = a хі xi .

Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ V= n ∑ S( ξi )∆ xi . яка задана на відрізку [ а . паралельно Оуz. Обчислення площі поверхні тіла обертання. якщо S (x) = х2. утвореного обертанням лінії y = ae x /( 2 a ) навколо осі Ох. тобто маємо диференціал площі: dS = 2π f ( x ) 1 + ( y ′ )2 dx Інтегруючи. очевидно.15). a ] . Якщо тіло утворене обертанням кривої f(x) навколо осі Ох. Об’єм тіла обертання. тому записана вище границя існує і дорівнює визначеному інтегралу: b V = ∫ S( x )dx .16). Знайти об'єм тіла. Нехай крива. Скористаємось формулою (1. Перетнемо поверхню обертання двома площинами. (1. знайдемо всю площу поверхні обертання: 21 . Розв'язання. твірна якого дорівнює dl = 1 + ( y ′ ) 2 dx . Підставимо цей вираз у (1. то площа dS бічної поверхні цієї фігури дорівнює площі бічної поверхні зрізаного конуса.15) a Приклад.15). n →∞ max ∆ x →0 lim i =1 i Об'єм V являє собою. Обчислити об'єм фігури. Якщо висота конуса dх досить мала. Площа кола S = π y 2 = π ( f ( x ))2 . Замінимо утворену між перерізами фігуру зрізаним конусом. а радіуси основ дорівнюють f(х) та f ( x + dx ) . Скористаємось формулою (1. маємо: b b V = π ∫ y 2 dx = π ∫ f 2 ( x )dx . обертається навколо осі Ох. Розв'язання. які проходять через точки х і х + dх.16) a a Приклад. інтегральну суму для неперервної функції S (x) на відрізку a ≤ x ≤ b . де x ∈ [ 0 . (1. дістанемо b b a a V = ∫ x 2 dx = 1 / 3 x 3 = ( b 3 − a 3 ) / 3 од3. маємо a a V = π ∫ ( ae x / 2 a )2 dx = πa 2 ∫ e x / a dx = πa 3 e x / a 0 0 a 0 = πa 3 ( e − 1 ) од3. де a ≤ x ≤ b .b ] неперервною функцією у = f ( x ) ≥ 0 .

γ . де R ≤ х ≤ R + k h. x2 де М . Покладемо сталу γтМ = k. Нехай під дією сили F = F (х) матеріальна точка рухається уздовж прямої лінії. 0 ≤ x ≤ 4 . При х = R сила F (R) дорівнює вазі тіла Р = тg. Розв’язання. 3 ЛЕКЦІЯ № 5 Фізичні застосування визначеного інтегралу Обчислення роботи.відстань від центра тіла до центра Землі.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ b S = 2π ∫ f ( x ) 1 + ( f ′( x ))2 dx . утвореного обертанням навколо осі Ох параболи у 2 = 2 x . R+h . Розв’язання. (1. щоб тіло маси т підняти з поверхні Землі вертикально вгору на висоту h. Обчислити площу поверхні частини параболоїда. Обчислити роботу.гравітаційна стала.17) знаходимо S = 2π ∫ 2x 0 4 = 2π ∫ 1 + 2xdx = 0 2 p ( 1 + 2x ) 3 3 2 4 0 = 1 + 2x .кв. х . (1.маса Землі. За формулою (1. то робота А.17) a Приклад. F ( x ) = PR 2 x −2 . обчислюється за формулою b Α = ∫ F ( x )dx . 2x 1 + 2x dx = 2x 52p од. b]. Якщо напрям руху збігається з напрямом сили. y ′ = 1 1 + ( y ′ )2 = . Згідно із законом Ньютона. тоді F (х) = kх–2.18) маємо R+h A = PR 2 ∫ x − 2 dx = − РR 2 x −1 R 22 R+h R = PRh .18) a Приклад. Маємо y = 2 x . якщо радіус Землі дорівнює R. R2 звідки k = РR2. тобто = P. яку треба виконати. сила F притягання тіла mM Землею дорівнює F = γ . 2x 4 За формулою (6. виконана цією силою при переміщенні точки на відрізок [а.

Наприклад. Отже.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Обчислення тиску рідини на вертикальну пластину. коли нескінченний проміжок інтегрування або n частинних відрізків скінченної довжини інтегральна функція необмежена. Нехай елементарна площа знаходиться на глибині х (рис. а потім тиск на всю поверхню. Невласні інтеграли першого роду.12 Вважаючи її прямокутником з основою 2у і висотою dх. Якщо хоча б одна з цих умов порушується. Якщо в рідину пластину занурити не горизонтально .12). знайдемо за законом Паскаля диференціал тиску: dP = γ gx2 ydx = 2γ gx R 2 − x 2 dx . то її різні точки лежатимуть на різних глибинах і формулою (1. 6. Визначений інтеграл було введено на скінченному проміжку від неперервної обмеженої функції.19) де S – площа пластини. Проте якщо пластина дуже мала. Приклад. Рис. 3 3 0 Невласні інтеграли. діаметр якого дорівнює 2R і знаходиться на поверхні рідини.густина рідини і g прискорення вільного падіння. h . 6. Розв’язання. Це дає змогу знайти диференціал тиску на елементарну площу пластини. Тиск Р рідини на занурену горизонтальну пластину визначають за законом Паскаля: P = γ g hS . Знайти тиск рідини на вертикально занурений в рідину півколо.глибина занурення. R 3 2 2 R P = 2γ g ∫ x R − x dx = − γ g( R 2 − x 2 ) 2 0 = R 3 gγ . γ . приходимо до невласного інтегралу – інтегралу від функції на необмеженому проміжку або від необмеженої інтегральної функції. (1.19) користуватись не можна. Узагальнюючи поняття визначеного інтегралу на ці випадки. то наведене вище означення визначеного інтегралу стає неприйнятним. то всі її точки лежать на майже одній глибині занурення. Нехай функція f (х) визначена 2 2 23 .

21) називається також невласним. що невласний інтеграл не є границею інтегральних сум. коли є збіжними обидва інтеграли праворуч.+∞ ) . але розбіжним. де – ∞ < а < b < + ∞ . Якщо ж границя (1. а функція f (х) .довільне дійсне число. (1. b ] : b b ∫ f ( x )dx = lim ∫ f ( x )dx . +∞) і інтегрована на будь-якому відрізку [а. З наведеного прямує. (1.інтегрованою на проміжку [ а. Отже. а є границею визначеного інтегралу із змінною межею інтегрування. Аналогічно визначається невласний інтеграл на проміжку ( −∞.20) b→ +∞ a її називають невласним інтегралом першого роду і позначають так: +∞ ∫ f ( x )dx . то інтеграл (1. інтеграл ліворуч у формулі (1. 1. за означенням ∫ f ( x )dx = lim ∫ f ( x )dx . (1. Тоді.21) a +∞ b Таким чином. b→ +∞ a a У цьому випадку інтеграл (1.+∞ ) . у у = f(х) 0 а b Рис.13 24 х .22) існує або є збіжним лише тоді.не інтегрованою на [ а. а підінтегральну функцію f (х) . a → −∞ a −∞ Невласний інтеграл з двома нескінченними межами визначається рівністю +∞ c +∞ −∞ −∞ c ∫ f ( x )dx = ∫ f ( x )dx + ∫ f ( x )dx .20) не існує або нескінченна. якщо існує скінченна границя b lim ∫ f ( x )dx .22) де с .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ на проміжку [а.21) називають збіжним. b].

Якщо площа більшої за розмірами необмеженої області є скінченне число. Отже. що він відбиває площу необмеженої області (рис. ∫ x 1 x6 + 5 2 Розв’язання.+∞ ) функції f (х) і g (х) неперервні і задовольняють умові 0 ≤ f (х) ≤ g (х). бо для усіх х ∈ [ 2.13). то площа більшої області є також нескінченно велика величина.24) випливає розбіжність інтегралу (1. то за ознакою 1 даний інтеграл також збігається.а ∫ dx 2 1 x x6 + 5 x збігається (перевірте самостійно). Обчислити невласний інтеграл або ∫ 2 1 1+ x встановити його розбіжність. Наведена ознака має простий геометричний зміст. (1. інтеграл збігається і дорівнює π / 4 . маємо: 25 . Якщо достатньо знати. Дослідити на збіжність інтеграли: +∞ +∞ 2 + sin x + ln x xdx .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Зауваження. якщо площа меншої області нескінченно велика величина. то площа меншої області є також скінченне число. ∫ dx . то із збіжності інтегралу випливає збіжність інтегралу +∞ ∫ g( x )dx (1. Якщо на проміжку [ а.23) a +∞ ∫ f ( x )dx . 1. +∞) і інтеграл (1.+∞ ) 0< x < 1 2 +∞ .20) маємо +∞ dx b dx b = lim ∫ = lim arctg x 1 = ∫ 2 2 → +∞ b b → +∞ 1 1+ x 1 1+ x = lim ( arctgb − arctg1 ) = b →+∞ π 2 − π 4 = π 4 . За формулою (1. застосовують наступні ознаки збіжності: Ознака 1. Якщо функція f(х) неперервна і додатна на проміжку [а. Приклад. збіжний чи ні невласний інтеграл. Розв’язання.+∞ ) .23). то природно вважати. Оскільки для усіх х ∈ [ 1. Другий інтеграл розбігається. +∞ dx Приклад.21) збігається.24) a а із розбіжності інтегралу (1.

або одночасно розбігаються. бо не потребує перевірки нерівності 0 ≤ f ( x ) ≤ g ( x ) .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ 2 + sin x + ln x x > 1 x >0 . +∞ а dx ∫ є розбіжним (перевірте x 2 самостійно). Ця ознака іноді виявляється зручнішою. Тут підінтегральна функція знакозмінна. то збігається і інтеграл ∫ f ( x )dx . lim ЛЕКЦІЯ № 6 В ознаках 1 і 2 розглядались невласні інтеграли від невід'ємних функцій. ( f ( x ) > 0 . то даний інтеграл теж збігається. що із збіжності інтегралу (1. Оскільки ∫ є збіжним і ( ) ln 1 + 1 /( x 2 + 1 ) ln(( x 2 + 2 ) /( x 2 + 1 )) 1 /( x 2 + 1 ) = lim = lim = 1. Слід зауважити.24) не випливає. Дослідити на збіжність ∫ dx . Якщо існує границя f(x) lim = k . +∞ Приклад. g( x ) > 0 ) . коли підінтегральна функція є знакозмінною. 1 +∞ dx 1 x2 Розв’язання. Ознака 2. справедлива така ознака. Якщо інтеграл ∫ f ( x ) dx (1. x →∞ g ( x ) то обидва інтеграли (1. Оскільки 2 1 + 3 sin x ≤ 4 ∞ 4 ∫ x3 dx є збіжним і дорівнює 2 (перевірте x x 1 самостійно). +∞ Ознака 3.24) або одночасно збігаються. 3 3 . a +∞ 1 + 3 sin x Приклад.25) a +∞ збігається. ніж ознака 1. x3 Розв’язання. У випадку. Дослідити на збіжність ∫ ln(( x 2 + 2 ) /( x 2 + 1 ))dx . 0 < k < +∞ . 2 2 x →+∞ x →+∞ x →+∞ 1/ x 1/ x 1 / x2 то даний інтеграл також збігається.23) і (1. а 26 .

dx збігається. а інтеграл (1. якщо f (х) →∞ при х → b – 0 (рис.24) називають абсолютно збіжним. і даний інтеграл.24) називають умовно (або неабсолютно) збіжним.b ≠ 0 ) . а функція f ( x ) = sin ax /( b2 + x 2 ) на проміжку [ 0. Невласні інтеграли другого роду. то застосовують більш глибокі ознаки збіжності.24) збігається й інтеграл (1. 0 Рис. ∞ ) є абсолютно інтегровною. 2 2 0 b +x Розв’язання. Ця обставина виправдує такі означення. Точку х = b назвемо особливою точкою. b). +∞ sin ax Приклад. Якщо разом з інтегралом (1.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ взагалі кажучи. +∞).14).14 27 . Якщо інтеграл (1. 1. +∞ ∫ 0 dx b +x 2 2 x a π 1 = lim arctg = . Якщо ж невласний інтеграл збігається умовно.24) збігається. для знакозмінної функції викладені тут міркування дають змогу встановити лише абсолютну збіжність інтегралу. збіжність інтегралу (1. то інтеграл (1. Отже. b a →+∞ b 0 2b +∞ то за ознакою 3 інтеграл ∫ sin ax а 0≤ sin ax b +x 2 2 ≤ 1 b + x2 2 . причому абсолютно. 1. Нехай функція f (х) визначена на проміжку [а.25). Тепер ознаку 3 можна перефразувати так: абсолютно збіжний інтеграл збігається. збігається.25). а функцію f(х) – абсолютно інтегровною на проміжку [а. Дослідити на збіжність ∫ dx ( a. b2 + x2 Отже.25) розбігається. то інтеграл (1.

довільна точка інтервалу (а. (1. то інтеграл (1.26) ε →0 a її називають невласним інтегралом другого роду і позначають так: b −ε b ∫ f ( x )dx = lim ∫ f ( x )dx . b).особлива точка. Якщо ж границя (1.29) Нарешті. b ) . то невласний інтеграл визначається так: b b ∫ f ( x )dx = lim ∫ f ( x )dx . що інтеграл (1. (1. якщо існує скінченна b −ε границя lim ∫ f ( x )dx . то за умови існування обох невласних інтегралів ∫ f ( x )dx і a b ∫ f ( x )dx за визначенням покладають: с b с b a a с ∫ f ( x )dx = ∫ f ( x )dx + ∫ f ( x )dx . b – ε] при довільному ε > 0 такому.особливі точки. (1. .27) існує або збігається. 0 2 Розв’язання. якщо а та b .30) де d . але розбіжним. тоді. (1. 4 − x 2 = lim ∫ dx / ε →0 0 = limarcsin( х / 2 ) ε →0 2 −ε 0 2 −ε ∫ dx / 4 − x 2 = 0 = limarcsin(( 2 − ε ) / 2 ) = ε →0 28 π 2 . 2 Приклад.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Нехай функція f (х) інтегровна на відрізку [а.27) ε →0 a a У цьому випадку кажуть. що b – ε > а. Обчислити невласний інтеграл ∫ dx / 4 − x2 . (1.28) ε →0 a +ε a Якщо f (х) необмежена в околі якої-небудь внутрішньої точки с с ∈ ( а .27) також називають невласним інтегралом. то за умови існування обох невласних інтегралів d b a d ∫ f ( x )dx і за визначенням ∫ f ( x )dx покладають: b d b a a d ∫ f ( x )dx = ∫ f ( x )dx + ∫ f ( x )dx .26) нескінченна або не існує. Аналогічно якщо х = а .

0 29 . Ознаки збіжності для невласних інтегралів другого роду аналогічні розглянутим вище. 0 Розв’язання. Дослідити на збіжність інтеграл ∫ dx / sin x . Функції: f ( x ) = 1 / sin x та g( x ) = 1 / х мають особливість у точці х = 0. Оскільки lim f ( x ) / g( x ) = lim х / sin x = 1 .1 ] маємо 0 < 1 /( x + 5x 4 ) < 1 / x . інтеграл збіжний. 0 Розв’язання.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Отже. 1 Приклад. бо для усіх x ∈ ( 0. 1 Приклад. а інтеграл 1 ∫ dx / x є збіжним 0 (перевірте самостійно). Зауваження. Даний інтеграл збігається. то даний інтеграл також розбігається. і x →0 1 x →0 інтеграл ∫ dx / x розбігається. Дослідити на збіжність інтеграл ∫ dx /( x + 5x 4 ) .

Розв'язання.. за яким законом буде змінюватися швидкість υ падіння цього тіла. яке зв'язує незалежну змінну x..рівняння.. Нехай функція у = f(x) відтворює кількісний бік деякого явища.. y . рівняння y ′′ + ky ′ − by = sin x є диференціальним рівнянням другого порядку і т. Поняття диференціального рівняння. Отже. пропорційна швидкості (з коефіцієнтом пропорційності k > 0).. є диференціальним рівнянням першого порядку. тобто треба знайти υ = f(t). називають диференціальним. Якщо шукана функція у = f(х) є функція однієї незалежної змінної.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ТЕМА 2. перетворює його в тотожність. ЗВИЧАЙНІ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ ЛЕКЦІЯ № 7 1. y (n) . а F . тобто диференціальне рівняння відносно невідомої функції υ . яке має масу т. будучи підставленою у початкове рівняння... y (n) . Визначення: . впливає гальмуюча сила опору повітря.. яка зв'язує невідому функцію υ і її похідну d υ /dt. шукану функцію у = f(x) і її похідні y ′. y(n) ) = 0 . Рівняння y ′ − 2 xy 2 + 5 = 0 . Приклад. не завжди можна безпосередньо встановити характер залежності у від х.. але можна встановити залежність між величинами х і у й похідними від у по x: y ′. тобто написати диференціальне рівняння. Приклад. З деякої висоти починає падати тіло. Символічно диференціальне рівняння можна записати так: F ( x ..k υ . y′′. яка.. . Потрібно встановити. y ′′..сила. яка є у рівнянні. Розглядаючи його. Склали рівність. y ′.розв'язком або інтегралом диференціального рівняння є будьяка функція у = f(x). д. За другим законом Ньютона тd υ /dt = F.mg і сили опору повітря . якщо на нього. y′′. Ця сила складається з двох: сили тяжіння .порядок диференціального рівняння відповідає порядку найвищої похідної.. . окрім сили тяжіння. 30 . то диференціальне рівняння називають звичайним. де d υ /dt є прискорення рухомого тіла. діюча на тіло у напрямку руху. тd υ /dt = mg – kv. Розглянемо диференціальне рівняння y ′x − x 2 − y = 0 . Приклад. Далі будемо займатися лише звичайними диференціальними рівняннями.

С ) = 0 . де С .загальним розв'язком диференціального рівняння першого порядку є функція у=ϕ(х.у) і її частинна похідна ∂f / ∂y неперервні у деякій області D на площині Оху. .С). Теорема існування і єдності розв'язку. Це є розв'язок так званої задачі Коші. у 1 • 2 0 Рис. знаходимо y ′ = 2 x + C . де (х0. диференціюючи функцію y = x 2 + Cx . .С) або Ф( х. або С0 = 2. y0 ) . y ) функція f(х. Приклад.довільна стала величина. який задовольняє початковій умові: y0 = 1 .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Його розв'язком будуть усі функції y = x 2 + Cx . Якщо у рівнянні y ′ = f ( x . Знайдемо частинний розв'язок.1 31 М0 (2. яке відповідає початковій умові. яка задовольняє диференціальному рівнянню при будь-якому відомому значенні С. який задовольняє початковій умові: у = у0. Справді. у0) належить області визначення рівняння. шуканим частинним розв'язком буде функція у = 2/х. Отже. . якій належить довільна точка ( x0 . коли x0 = 2 . Для диференціального рівняння dy/dx = –у/х загальним розв'язком буде функція у = С/х.С0) або Ф( х. у. С0 ) = 0 .1) х .початкова умова у = у0 при х= х0. Підставимо ці значення у формулу у = С0/х. якщо в останньому довільній сталій величині С надається відоме значення С = С0. яка утворюється із загального розв'язку у=ϕ(х.частинним розв'язком є будь-яка функція у= ϕ(х. у. коли х =х0. 2. маємо тотожність ( 2 x + C )x − x 2 − x 2 − Cx = 0 . Підставивши вирази у і у' у початкове рівняння. маємо 1 = C0/2. (Перевірте самостійно). то існує єдиний розв'язок цього рівняння y = ϕ ( x ) .

треба пам'ятати. а в другу . щоб в одну частину рівняння входила тільки змінна х. яка проходить через точку Μ0(2. а частинний інтеграл. Записавши задане рівняння у вигляді: dy/dx = f(x)·g(y). Виконуючи ділення. заміною u = ax + by + c відокремлюваними змінними. Розв'язання. треба обидві його частини помножити (поділити) на такий вираз. припускали. визначений початковою умовою. Покладемо x+ y =u. Диференціальні рівняння першого порядку: . дістанемо уdy/(y – 1) = dx/x. 2. у.тільки змінна у. Розглянемо її геометричну ілюстрацію (рис. Розв’язати рівняння y ′ = ( x + y ) 2 . переконуємось.1). ( y − 1 )e y = Cx . що у = 1 є його розв'язком. Щоб знайти розв'язок рівняння y ′ = f ( x )g( y ) . можна "втратити" розв'язки. Розв’язання. В останньому прикладі загальний інтеграл у = С/х геометрично зображується сімейством гіпербол. що перетворюють цей вираз у нуль. ∫ dy + ∫ dy /( y − 1 ) = ∫ dx / x . тобто = 1 + u 2 . Диференціальне рівняння y ′ = f ( ax + by + c ) .1). Розв'язуючи рівняння з відокремлюваними змінними. Розв'язати рівняння xyy ′ + 1 = y . Підставляючи х = 0 і у = 1 у вихідне рівняння. Проінтегруємо обидві частини рівняння: ∫ ydy /( y − 1 ) = ∫ dx / x . Послідовно поділивши обидві частини рівняння на х(у – 1) і помноживши на dx. що від ділення обох частин рівняння на вираз. а х = 0 ні. Запишемо рівняння у вигляді ху(dy/dx) = у – 1.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Ця теорема за програмою подається без доведення. Тобто могли "втратити" розв'язки х = 0 і у = 1. що x ≠ 0 і y ≠ 1 . звідки 2 dx 1+ u 1+ u2 arctg ( x + y ) = x + c . тоді u′ = 1 + y′ або du du du = dx . зображується однією з цих гіпербол. а потім проінтегрувати обидві його частини. який містить x і у. яка встановлює вигляд залежності між змінними х. arctgu = x + c . y + ln | y − 1|= ln | x | +lnC . 32 . Змінні відокремлено. де а. b і с . Приклад. ∫ = ∫ dx . дістаємо dy/g(y) = f(х)dx і ∫ dy / g( y ) = ∫ f ( x )dx .дані числа. зводиться до рівняння з Приклад. Остання рівність.диференціальні рівняння з відокремлюваними змінними. і є загальним розв'язком диференціального рівняння.

Це рівняння з − Pdx відокремлюваними змінними. називають однорідними. Підставимо u i υ до шуканої функції у. 2 2 після потенціювання y / xe− x /( 2 y ) = C / x . які мають вигляд dy/dx + Р(х)у = Q(x). −1/(2t ) + ln | t |= −ln | x | +lnC . Приклад. Приклад. де P(x) і Q(x) . Якщо x ≠ 0 . де нову змінну t розглядають як функцію х. маємо: υ u ′ = Q або du / dx = Q( x) / υ ( x) . Розв'язати диференціальне рівняння dy / dx = xy /( x 2 + y 2 ) . то розв'язок даного диференціального рівняння можна записати у вигляді 2 2 y = Ce x /( 2 y ) . Однорідне рівняння зводиться до рівняння з відокремлюваними змінними заміною у = tх.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ . де 33 . Диференціальні рівняння першого порядку. y ′ = u ′υ + υ ' u . Загальний розв'язок лінійного рівняння будемо шукати у вигляді додатку двох функцій від х: y = u ( x)υ ( x) . Підставимо ці вирази у початкове рівняння.однорідні диференціальні рівняння. Проінтегруємо обидві частини 3 2 ∫ dt / t + ∫ dt / t = − ∫ dx / x . Остаточно: y = υ ( x) ⋅ ( ∫ Q( x)dx / υ ( x) + C ) . . звідки u = ∫ Q( x)dx / υ ( x) + C .лінійні диференціальні рівняння. Розділимо змінні: ( 1 + t 2 )dt / t 3 = − dx / x . Виберемо функцію υ такою. є лінійним відносно у і у ' . Диференціальні рівняння.відомі неперервні функції від x (або сталі). Звідси t ′x = −t 3 /( 1 + t 2 ) . що υ '+ υ P = 0). тоді у' = t'х + t. Зробимо заміну у = tx. які можна записати у вигляді у' = f(y/x). Підставимо у рівняння: t ′x + t = xtx /( x 2 + t 2 x 2 ) або t ′x = t /( 1 + t 2 ) − t . що υ '+ Pυ = 0 . 1 Нехай С1 =1. Розв'язати рівняння dy / dx − 2 y /( x + 1 ) = ( x + 1 )3 . матимемо u ′υ + υ ' u + Puυ = Q або u (υ '+ Pυ ) + υ u ′ = Q . Повернемося до початкових змінних: −1/ 2( x 2 / y 2 ) + ln | y / x |= −ln | x | +lnC . Інтегруючи його. Підставимо знайдену функцію у передостаннє рівняння (вважаючи. Розв'язання. дістанемо υ = C e ∫ .

звідки u = 1 / 2( x + 1 ) + C . Підставимо цю рівність у рівняння: уdx/dt + хdy/dt + хуk/m = g. Перепишемо його таким чином: d υ /dt + k υ /m = g. це диференціальне рівняння першого порядку з відокремлюваними змінними. тоді dy/dx = u(d υ /dx) + (du/dx) υ . щоб dy/dt + yk/m = 0. Це рівняння було складенo вище і є лінійним. маємо шуканий частинний розв'язок: y = ( x + 1 )4 / 2 + 5 / 2( x + 1 )2 . Виконаємо потенціювання y = e − kt / m . C = 5/2 . Нехай υ = x(t)y(t). Отже. Довільна стала частинного розв'язку. Розв'язання. або x(dy/dt + ky/m) + ydx/dt = g. яка задовольняє початкової умові. Відокремлюємо змінні й інтегруємо його ∫ dυ / υ = 2∫ dx /( x + 1) . Нехай у = u υ . Функцію u визначимо з рівняння υ du / dx = ( x + 1)3 . знаходиться із загального розв'язку: 3 = ( 0 + 1 )4 / 2 + C( 0 + 1 )2 . Тоді d υ /dt = у dx/dt + х dy/dt. або u((d υ /dx) – 2 υ /(x + 1)) + υ (du/dx) = (x + 1)3 Функцію υ визначимо з рівняння d υ /dx – 2 υ /(x + 1) = 0. або ( x + 1 )2 du / dx = ( x + 1 )3 2 ∫ du = ∫ ( x + 1 )dx . Звідси dy/y = –kdt/m. Інтегруємо його: ln|y| = –tk/m. Підставимо ці вирази у початкове рівняння. тобто розв’язати задачу Коші. Знайти частинне рішення за початковими умовами: y0 = 3 . 34 .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ x ≠ −1 . Розв'язати рівняння тd υ /dt = mg – k υ . ЛЕКЦІЯ № 8 Приклад. Візьмемо функцію y(t) таку. Отже. Розв'язання. звідки ln | υ |= 2ln | x + 1 | . загальний розв'язок початкового рівняння матиме вигляд y = ( x + 1 )4 / 2 + C( x + 1 )2 . матимемо: u(d υ /dx) + (du/dx) υ – 2u υ /(x + 1) = (х + 1)3. або υ = ( x + 1) 2 . коли x0 = 0 .

y ) . y ) = С .швидкість вільно падаючого тіла.1) було рівнянням в повних диференціалах.1) умова (2. Тут C . Інтегруємо: x = g ∫ e kt / m dt . дістаємо рівняння для знаходження функції ϕ ( y ) : 35 . y ) +ϕ ( y ) . Для того щоб рівняння (2.1) Рівняння виду Ρ ( x . Диференціальне рівняння в повних диференціалах. y ) задовольняє рівностям: du ( x. необхідно і достатньо.3) ∂x ¶u = Q( x. y )dy = ∂u = Ρ ( x. (2.5) де F ( x . (2. y ) = ∫ Ρ ( x . визначимо функцію u( x . y ) . яка розташована ліворуч (2. y )dx + Q( x . C = υ0 − gm / k .2) виконується. (2.4). y ) з точністю до довільної диференційовної функції ϕ ( y ) : u( x . Тоді υ0 = C + gm / k .5) за змінною у і враховуючи (2. x = e kt / m gm / k + C .1) має вигляд u( x . y )dx = F ( x .2) ∂y ∂x З’ясуємо методику інтегрування рівнянь в повних диференціалах. y ) ∂Q( x . де С – довільна стала. є повним диференціалом деякої функції u( x . y )dx + Q( x. y )dy = 0 називається рівнянням у повних диференціалах. Якщо для рівняння (2. коли t = 0. Шукану залежність υ (t) . y ) . y ) = . (2. y ) за змінною х. y ) = Ρ ( x. Диференціюючи рівність (2.3) за змінною х. то невідома функція u( x . щоб ∂Ρ ( x . яку знаходимо за початкової умови: υ = υ0 .довільна стала. тобто ∂u ∂u dx + dy . (2.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Тепер знайдемо x(t): e− kt / m dx / dt = g або dx = ge kt / m dt . якщо його частина. обчислюємо за формулою υ = (υ0 − mg / k )e − kt / m + mg / k . y ) .4) ¶y Інтегруючи рівність (2.1). ∂x ∂y У цьому випадку загальний інтеграл рівняння (2.первісна функція для Ρ ( x . Остаточно: υ (t ) = (e kt / m gm / k + C )e− kt / m = Ce − kt / m + gm / k .

стала інтегрування. причому ∂u ∂u = 3 y 2 + 2 xy + 2 x . ∂y ∂x Інтегруючи перше рівняння за змінною х (вважаючи змінну у сталою). отже. (2. тобто: y ( n − 1 ) = x ∫ f ( x )dx + C1 . ∂y ∂y Приклад. y ) . Проінтегрувати рівняння (2.довільна диференційовна функція від у. маємо u ( x. Диференціюючи останню рівність за змінною у повинні (дивись (2. звідки ϕ ( y ) = 3 y + C1 .6)) мати Q( x . y ) = 6 xy + x 2 + 3 .6) ( 3 y 2 + 2 xy + 2 x )dx + ( 6 xy + x 2 + 3 )dy = 0 . або = 3 . Загальний інтеграл заданого рівняння виражається рівністю 3 xy 2 + x 2 y + x 2 + 3 y = C . тому dy dy u( x . ∂y ∂у dy 6 xy + x 2 + dϕ dϕ = 6 xy + x 2 + 3 . тобто dϕ ∂u ∂ = (3 ху 2 + х 2 у + х 2 + ϕ ( y )) = 6 xy + x 2 + = Q( x . Q( x . Інтегруємо за змінною х обидві частини рівняння (2. а С1 . y ) = 3 xy 2 + x 2 y + x 2 + 3 y + С1 . y ) .7) Це найпростіше диференціальне рівняння n-го порядку.7). y ) + ϕ ( y ) = ∫ (3 у 2 + 2 ху + 2 х)dx + ϕ ( у ) = 3 xy 2 + x 2 y + x 2 + ϕ ( y ) . x0 де х0 . що y ( n ) = ( y ( n − 1 ) )′ . маючи на увазі. y ) = 3 y 2 + 2 xy + 2 x . У даному випадку: Оскільки Ρ ( x .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ∂F ( x . то дане рівняння є повним диференціалом деякої функції u( x .довільне фіксоване значення х. 36 . де ϕ ( y ) . y ) ∂ϕ + = Q( x . ∂Ρ ∂Q ∂y = ∂x = 6 y + 2x . Диференціальні рівняння вищих порядків: .диференціальне рівняння y ( n ) = f ( x ) . y ) . = 6 xy + x 2 + 3 . y ) . Розв’язання. Знайдемо загальний інтеграл цього рівняння.

. + Cn . Приклад..1 /( n .. Щоб знайти частинне рішення диференціального рівняння (1. яке задовольняє початковим умовам (тобто розв’язати задачу Коші): y x = x y0 . Отже. який задовольняє початковим умовам (задача Коші): y x =0 = 0 . Рівняння (2. (2. Це рівняння першого типу (2. 2 визначити З умови y ′ x = 0 = 1 знаходимо C1 = 1 .x0 )n. Щоб знайти частинний розв'язок. де a ≠ 0 . dy / dx ) . (2. шуканий частинний розв'язок задачі Коші має вигляд y = − sin kx / k 2 + x( 1 / k + 1 ) . x Розв'язання. Позначимо 37 . достатньо взяти Cn = y0 .8) d 2 y / dx 2 = f ( y .9) Рівняння (2.8). y ′ = ∫ sin kxdx + C1 = −(cos kx − 1 ) / k + C1 . достатньо відповідні значення C1 і С2. який не містить явно незалежної змінної х.. y ′ x = x = y0′ .. Cn −1 = y0′ .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Інтегруємо ще раз: y ( n − 2 ) = x x x0 x0 ∫ ( ∫ f ( x )dx )dx + C1 ( x − x0 ) + C2 .8) має вираз. y ′ x = 0 = 1 .2 )!+ . З умови y x =0 = 0 знаходимо C2 = 0 . Розв'язання..1)!+ C2 ( x .C1 = Приклад.7).. y ( n − 1 ) = y0( n −1 ) . запишемо остаточно вираз загального інтегралу: y = C1 ( x .диференціальні рівняння другого порядку. .dy / dx ) . які допускають зниження порядку: d 2 y / dx 2 = f ( x .. Розв'язати диференціальне рівняння другого порядку d 2 y / dx 2 = 1 / a 1 + ( dy / dx )2 .2 /( n . Послідовність розв'язку таких рівнянь розглянемо на прикладах.. який не містить явно шуканої функції у. Знайти загальний і частинний розв'язок рівняння y ′′ = sin kx .x0 )n. 0 x = x0 0 y0( n −1 ) . або 0 0 y = ( − sin kx ) / k + x / k + C1 x + C2 .. 0 x x y = − ∫ ((cos kx − 1 ) / k )dx + ∫ C1dx + C2 .9) має вираз. Продовжуючи далі (після n інтегрувань).

Останній вираз визначає гіперболічний синус: p = sh( x / a + C1 ) . Позначимо похідну: dy/dx = р. відокремлюємо змінні: p 2 dp = − y −3 dy . Знайти частинний розв'язок за початковими умовами: y( 1 ) = 1 . після інтегрування якого остаточно знаходимо шукану функцію y = a ch( x / a + C1 ) + C2 . ЛЕКЦІЯ № 9 Приклад. Воно перетвориться на диференціальне рівняння першого порядку відносно р(х): dp / dx = 1 / a 1 + p 2 . Звідси p = (exp 2( x / a + C1 ) − 1) /(2 exp( x / a + C1 )) . маємо: ln | p + 1 + p 2 |= x / a + C1 . 1 + p 2 = exp 2( x / a + C1 ) − 2 p exp( x / a + C1 ) + p 2 .5 /y 2 + C1 . y ′(1) = 3 1. тоді d 2 y / dx 2 = dp / dx або ( dp / dy ) ⋅ ( dy / dx ) = p ( dp / dy ) . Воно перетвориться на диференціальне рівняння першого порядку з відокремлюваними змінними y 3 p 2 dp / dy + 1 = 0 . або р = 1/ 2(exp( x / a + C1 ) − exp(− x / a − C1 )) . Після інтегрування. Проінтегруємо його 2 ∫ dp / 1 + p = 1 / a ∫ dx . Після інтегрування маємо p 3 / 3 = 0. знову маємо диференціальне рівняння першого порядку з відокремлюваними змінними. Але р = dy/dx. де р = р(у). 1 + p 2 = exp( x / a + C1 ) − p . це є рівняння з відокремлюваними змінними: dp / 1 + p 2 = dx / a .5 .5 / y 2 + 3C1 . Підставимо ці вирази у початкове диференціальне рівняння. Розв'язання. тобто dу / dх = sh( x / a + C1 ) . інтегруємо 2 −3 ∫ p dp = − ∫ y dy . Це рівняння (не містить явно зміну х ) типу (2.9). тобто розв’язати задачу Коші. або p = 3 1. або p + 1 + p 2 = exp( x / a + C1 ) . Розв'язати диференціальне рівняння другого порядку y 3 y′y′′ + 1 = 0 . Тоді d 2 y / dx 2 = dp / dx . де p = р(х). Підставимо ці вирази у початкове диференціальне рівняння. 38 .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ похідну: dy/dx = p.

яке розв'язуємо за відомим методом: dy = ( 1. 3 1. Звідки C = 3 / 5 − 3 1. y ′ = kekx і y ′′ = k 2 ekx .12) Останнє рівняння називають характеристичним. ∫ y 2 / 3 dy = ( 1. і перетворює рівняння у тотожність при будь-яких значеннях цих сталих. то a0 k 2 + a1k + a2 = 0 . знову маємо диференціальне рівняння першого порядку з відокремлюваними змінними: y ′ = ( 1.5 )1 / 3 y −2 / 3 dx .5 + 3C1 .5 + C . Визначення. 3 / 5 y 5 / 3 = 3 1. y 2 / 3 +1 /( 2 / 3 + 1 ) = ( 1. Дістанемо ( a0 k 2 + a1k + a2 )e kx = 0 .10) де а0 ≠ 0 . то рівняння є однорідним. тобто розв’язали задачу Коші: 3 / 5 y 5 / 3 = ( 1. а2 .5 = 3 1.C1 .11): y = ekx .дійсні числа.5 y −2 )1 / 3 . Загальним розв'язком лінійного однорідного диференціального рівняння другого порядку а0 у '' + a1 y' + a2 y = 0 (2.5 )1 / 3 . За початковими умовами: х = 1 . Розв'язки лінійного однорідного диференціального рівняння (1. останнє рівняння перепишемо у вигляді y ′ = ( 1. Отже. y( 1 ) = 1 .5 )1 / 3 x + C . Отже.5 . Довільну сталу С знаходимо за початковими умовами: х = 1.11) шукаємо у вигляді y = ekx . Якщо f(х) = 0. Здобудемо його 39 . Звідки C1 = 0 .5 . Остаточно маємо частинне рішення даного диференціального рівняння. яке відповідає початковим умовам. а1.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Оскільки p = y ′ = dy / dx . Підставимо у рівняння (2.5 )1 / 3 ∫ dx . Оскільки ekx ≠ 0 .11) є функція y = F( x. y ′( 1 ) = 3 1.5x + C . (2.C2 ) .5 / y 2 + 3C1 )1 / 3 . Таким чином. а якщо f ( x ) ≠ 0 неоднорідним. яка залежить від двох довільних сталих С1 і С2.5 )1 / 3 x + 3 / 5 − ( 1. (2. 3 / 5 = 3 1. Лінійні диференціальні рівняння другого порядку із сталими коефіцієнтами: a0 y′′ + a1 y ′ + a2 y = f ( x ) .

11) залежить від дискримінанта D = а12 − 4 а0 а2 його характеристичного рівняння і записується таким чином: якщо D > 0 . де k1. Запишемо загальний інтеграл: y = C1 cos 3 x + C2 sin 3 x . Загальний розв'язок: y = C1e x + C2 e−2 x . k1 = 1 і k 2 = −2 .2 = −1 ± 1 − 5 = −1 ± 2i . y ′ x = 0 = 3 .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ) ( корені: k1.2 = ( −1 ± 1 + 8 ) / 2 . Корені цього рівняння: k1.корінь характеристичного рівняння (2. якщо D = 0 . α і β є R . 2) y ′′ − 4 y′ + 4 y = 0 . Загальний розв'язок: y = ( C1 cos 2 x + C2 sin 2 x )e− x . Корені цього рівняння: k1. де ki . який задовольняє початковим умовам: y x =0 = 0 . Знайдемо його корені: k1 = 3i. Розв'язати рівняння: 1) y ′′ + y′ − 2 y = 0 . або ( k − 2 )2 = 0 . то y = C1ek1 x + C2 e k 2 x . k є R . Знайти загальний і частинний розв'язок (задача Коші) диференціального рівняння у"+ 9у = 0. Загальний розв'язок диференціального рівняння (2. k1 i k2 є R .12). k 2 = −3i . 2) Характеристичне рівняння має вигляд k 2 − 4 k + 4 = 0 . де k1 = k 2 = k . де k1 ≠ k2 . Загальний розв'язок: y = ( C1 + C2 x )e 2 x .2 = −a1 ± a12 − 4a0 a2 / ( 2a0 ) . Розв'язання: 1) Характеристичне рівняння має вигляд k2 + k − 2 = 0 . 3) y ′′ + 2 y′ + 5 y = 0 . Приклад. Далі будемо 40 шукати його частинний . Розв'язання. якщо D < 0 . 3) Характеристичне рівняння має вигляд k 2 + 2k + 5 = 0 . Приклад. то y = ( C1 cos βx + C2 sin βx )eαx . Корені цього рівняння: k1 = k 2 = 2 . то y = ( C1 + C2 x )e kx . Запишемо характеристичне рівняння: k 2 + 9 = 0 . є розв'язком однорідного диференціального рівняння другого порядку зі сталими коефіцієнтами. Будь-яка функція уі = e ki x .2 = α ± iβ комплексні числа.

1 2  3 = 3C2 .10) є сума будь-якого частинного розв'язку цього рівняння у* і загального розв'язку y відповідного однорідного диференціального рівняння (1. в) число α є двократним коренем характеристичного рівняння (2. Складемо і розв’яжемо його характеристичне рівняння: k 2 − 7 k + 6 = 0 . Розглянемо (2. у = y + у* є загальним розв'язком диференціального рівняння (1.11).13).многочлен степеня п з невідомими коефіцієнтами. Сталі С1 і С2 визначаємо з системи рівнянь. (2. Приклад. Визначення. Отже. (2. Розв'язання. C1 = 0 . у = С1е х + С2 е6 х . Можливі такі частинні випадки: а) число α не є коренем характеристичного рівняння (2.12).14) Тут Рп(х) і Qт(х) є многочлени п . k1 = 1. Розв'язати рівняння y ′′ − 7 y′ + 6 y = ( 10 x − 7 )e x .12).Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ розв'язок. яку формуємо шляхом підстановки початкових умов у загальний інтеграл і похідну від нього: 0 = C1 cos 0 + C2 sin 0 . Тепер розглянемо початкове неоднорідне рівняння. Число α = 1 є коренем Тут праворуч f ( x ) = Pn ( x )e1 x .12). Тоді y* = xRn ( x )eαx . Знайдемо загальний розв’язок у однорідного диференціального рівняння y ′′ − 7 y ′ + 6 y = 0 .го степеня. Отже. k 2 = 6 . Попередньо знайдемо похідну від загального рішення: y ′ = −3C1 sin 3 x + 3C2 cos 3 x .го і m . Тоді y* = x 2 Rn ( x )eαx . де f ( x ) = Pn ( x )eαx . Загальним розв'язком лінійного неоднорідного диференціального рівняння другого порядку із сталими коефіцієнтами (1. Розглянемо такі неоднорідні рівняння.   3 = − 3 C sin 0 + 3 C cos 0 . частинний розв'язок даного диференціального рівняння (рішення задачі Коші) має вигляд: у = sin3x.10). б) число α є однократним коренем характеристичного рівняння (2. де Rп(х) . характеристичного рівняння і частинний розв'язок шукаємо у вигляді: 41 . Отже.13) f ( x ) = ( Pn ( x ) cos βx + Qm ( x ) sin βx )eαx . Тоді y* = Rn ( x )eαx . C2 = 1.

або y* = ( Ax 2 + Bх )e x . де u(x) і υ (x) – повні многочлени з невідомими коефіцієнтами (містять всі степені х) степінь яких дорівнює найвищому степеню многочленів Рп(х) і Qт(х). яка стоїть ліворуч. то частинний розв'язок шукаємо у вигляді: y* = A cos βx + B sin βx . Остаточно записуємо загальний розв'язок у вигляді: y = y + y2* . ЛЕКЦІЯ № 10 Розглянемо (2. Зауваження. ( y* )′′ = ( Ах 2 + ( 4 А + В )х + 2 А + 2 В )е х і підставимо їх у початкове рівняння: (( Ax 2 + Bx ) + ( 4 Ax + 2 B ) + 2 A − 7( Ax 2 + Bx ) − 7( 2 Ax + B ) + + 6( x 2 A + Bx ))e x = ( 10 x − 7 )e x . і Отже.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ y* = x( Ax + B )e x . Частинний розв'язок у* не змінює своєї форми.14). Складаємо систему лінійних рівнянь з тотожності многочленів: − 10 A = 10 .  A = −1. враховуючи. що е х ≠ 0 . ⇔ ⇔  − 5 B + 2 A = −7 . Тобто y = C1e x + C2 e6 x + x( 1 − x )e x . ( M i N ∈ R ) . то частинний розв'язок треба шукати у вигляді y* = ( u( x )cos β x + υ( x )sin β x )eα x . коли βі не є коренем характеристичного рівняння і y* = x( A cos βx + B sin βx ) . Можливі такі частинні випадки: а) якщо число α + іβ не є коренем характеристичного рівняння. Qm ( x ) = N і α = 0 . коли βі є коренем характеристичного 42 . частинний розв'язок має вигляд: y* = ( − x + 1 )xe x . Знайдемо: ( y* )′ = ( Ах 2 + ( 2 А + В )х + В )е х . б) якщо число α + іβ є коренем характеристичного рівняння.  A = −1. то частинний розв'язок треба шукати у вигляді y ∗ = x( u( x )cos β x + υ ( x )sin β x )eα x . B = 1. Після тотожних перетворень частини. що відповідає випадку б). коли f(x) має вигляд: f ( x ) = Pn ( x )eαx cos βx або f ( x ) = Qm ( x )eαx sin βx . − 5 B − 2 = −7 . Якщо: Pn ( x ) = M . маємо: −10 Ax − 5B + 2 A = 10x − 7 .

α = 0. Зауваження. Розв'язати рівняння y ′′ + y = 25( x − 1 )e x cos x .  B + 2 D = −55 ⇒ B = −7 . 2C − 2 B − 2 A + D = 0. Отже: β = 1. Остаточно запишемо загальний розв'язок початкового рівняння: y = C1 cos x + C2 sin x + e x (( 5 x − 7 ) cos x + ( 10 x − 24 ) sin x ) . Звідси (з рівності коефіцієнтів при відповідних степенях невідомого х ). k2 = –i. e x ≠ 0 . Частинний розв'язок шукаємо у вигляді y* = e x (( Ax + B ) cos x + ( Cx + D ) sin x ) . Розв'язання.  A + 2C = 25 . А = 5. Якщо зустрілося диференціальне рівняння типу 43 . З умови рівності коефіцієнтів. які відповідають cos x і sin x ліворуч і праворуч отриманої тотожності. D = −24.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ рівняння. В = –7. Тут А і В невідомі числа (коефіцієнти). 2 A + 2C + 2 D + B = −25 . Його характеристичне рівняння k 2 + 1 = 0 : k1 = i. Приклад. Загальний розв'язок однорідного диференціального рівняння у '' + y = 0 . Отже. має вигляд y = C1 cos x + C2 sin x . Систему розв’язуємо за методом алгебраїчного складання. маємо: 2( Cx + A + C + D ) + ( Ax + B ) = 25 x − 25 . ( y* )′′ = 2 e x ( Cx + A + C + D ) cos x + ( C − B − A − Ax ) sin x ) .C = 10. Знайдений частинний розв'язок має вигляд: y* = e x (( 5 x − 7 ) cos x + ( 10 x − 24 ) sin x ) .  − 2 A + C = 0 ⇒ A = 5 . складаємо систему чотирьох рівнянь з чотирма шуканими коефіцієнтами: 2C + A = 25 . Підставимо ці вирази у початкове рівняння: 2e x (( Cx + A + C + D ) cos x + ( C − Ax − B − A ) sin x ) + + e x ( Ax + B ) cos x + ( Cx + D ) sin x ) = 25( x − 1 )e x cos x .  ⇔  − 2 A + C = 0 . 2 B − D = 10 . Знайдемо ( y* )′ і ( y* )′′ ( y* )′ = e x ((( A + C )x + A + B + D ) cos x + ( C + D − B + ( C − A ) x ) sin x ) . D = –24. 2( C − Ax − B − A ) + ( Cx + D ) = 0 . Розглянемо однорідне диференціальне рівняння у '' + y = 0 . С = 10.

відповідного неоднорідному диференціальному рівнянню (2. y' ( x ) і y'' ( x ) підставимо у (2. Нехай у = С1 у1 ( х ) + С2 у2 ( х ) є загальний розв’язок однорідного диференціального рівняння (2. (2.10): C1 ( x ) ( a0 y1 '' ( x ) + a1 y1 ' ( x ) + a2 y1 ( x ) ) + +C2 ( x ) ( a0 y2 '' ( x ) + a1 y2 ' ( x ) + a2 y2 ( x ) ) + +C1 ' ( x ) y1 ' ( x ) + C2 ' ( x ) y2 ' ( x ) = f ( x ) .14). С1 ( x ) = ∫ ϕ ( x ) dx + C1* .15) Розглянемо функцію у = С1 ( х ) у1 ( х ) + С2 ( х ) у2 ( х ) . Останню рівність диференціюємо: у '' = С1 ' ( х ) у1 ' ( х ) + +С1 ( х ) у1 '' ( х ) + С2 ' ( х ) у2 ' ( х ) + С2 ( х ) у2 '' ( х ) . C2 ' ( x ) = ψ ( x ) .16) і (2. якими замінено С1 і С2 у загальному розв’язку у .17) об’єднуємо в систему двох рівнянь з двома невідомими: С1 ' ( х ) і С2 ' ( х ) .11).10). (2. Після розв’язання системи Оскільки С1 ' ( х ) = ϕ ( х ) . отримаємо: 44 .16) З урахуванням (2. Метод варіації довільних сталих. це диференціальні рівняння першого порядку з відокремлюваними змінними.13) або (2. де С1 ( х ) і С2 ( х ) невідомі функції від незалежної змінної. C2 ( x ) = ∫ψ ( x ) dx + C*2 .16) у ' = С1 ( x ) y1 ' ( x ) + C2 ( x ) y2 ' ( x ) .15) набере вигляду: y ( x ) = y1 ( x ) ∫ ϕ ( x ) dx + y2 ( x ) ∫ψ ( x ) dx + C1* y1 ( x ) + C2* y2 ( x ) = y* ( x ) + y ( x ) . щоб у ( х ) була розв’язком рівняння (2.11). у1 ( х ) і у2 ( х ) є рішеннями однорідного диференціального рівняння (2. Отже. то з останнього маємо: C1 ' ( x ) y1 ' ( x ) + C2 ' ( x ) y2 ' ( x ) = f ( x ) . (2.10). Метод варіації довільних сталих полягає у підборі в (2. Рішення (2. Вирази у ( х ) . то треба застосувати метод варіації довільних сталих.15) невідомих функцій так. щоб С1 ' ( x ) y1 ( x ) + C2 ' ( x ) y2 ( x ) = 0 . яке не підпадає під розглянуті (2.17) Рівняння (2.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ (2. Для цього знайдемо похідну: у ' = С1 ' ( х ) у1 ( х ) + С1 ( х ) у1 ' ( х ) + С2 ' ( х ) у2 ( х ) + С2 ( х ) у2 ' ( х ) і накладемо на С1 ( х ) і С2 ( х ) таку умову.10).

тут у ( х ) співпадає з загальним рішенням рівняння (2. тобто . диференціального рівняння другого порядку: y'' + 4 y = cos −1 2x . які пов’язані між собою кількома 45 . маємо: C1 ( x ) = ∫ dx = + C1 . Система sin 2x cos 2x 2 cos 2x − 2 sin 2x має єдиний = −2 . Визначник цієї системи: ∆ = Тобто ∆≠0. 2 2 2 1 1 С2 ( x ) = − ∫ tg2xdx = ln cos 2x + C2 . Для знаходження С1 ( х ) і С2 ( х ) за викладеною вище методикою складаємо систему рівнянь: C1 ' ( x ) sin 2x + C2 ' ( х ) cos 2x = 0. Розв’язок. Система диференціальних рівнянь. У багатьох науковотехнічних задачах буває потрібно знати не одну. 2 1 1 x C2 ' ( x ) = − tg2x . Зауваження. Загальний розв’язок однорідного рівняння має вигляд у = С1 sin 2x + C2 cos 2x . k 2 + 4 = 0 . розв’язок: С1 ' ( x ) = 1 . y'' + 4 y = 0 .2 = ±2i . Після диференціювання: C1 ' ( x ) sin 2x + C2 ' ( х ) cos 2x = 0. 2 4 x 1 у = С1 sin 2x + C2 cos 2x + sin 2x + cos 2x ln cos 2x – Отже.11).Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Зірку до констант можна не писати.  −1  2C1 ' ( x ) cos 2x − 2C2 ' ( x ) sin 2x = cos 2x. Метод варіації довільних сталих можна застосовувати для лінійних диференціальних рівнянь другого порядку. а відразу кілька невідомих функцій. k1. коли а0 .  −1 C1 ' ( x )( sin 2x )' + C2 ' ( x )( cos 2x )' = cos 2x. Інтегруючи останнє. Знайти загальний розв’язок неоднорідного Приклад. а1 і а2 є функціями від незалежної змінної. Загальний розв’язок даного неоднорідного рівняння шукаємо у вигляді у = С1 ( х ) sin 2x + C2 ( x ) cos 2x . 2 4 шуканий загальний розв’язок даного рівняння.

Розглянемо найпростішу нормальну систему рівнянь:  dx1  dt = f 1 ( t . Зауваження. y = e −6 t (( C1 + C 2 ) cos t + ( C 2 − C 1 ) sin t ) . Підставимо в це рівняння значення похідної y ′ із другого рівняння: x ′′ = −7 x ′ + ( −2 x − 5 y ) . Для інтегрування системи застосуємо метод виключення змінної. Приклад. Для системи диференціальних рівнянь можна також розв’язувати задачу Коші. Оскільки y = x ′ + 7 x . Знайшовши з першого рівняння значення y = x ′ + 7 x і підставивши його в останнє рівняння. x 2 ). dt dt Розв’язання. Розглянемо це на прикладі. Тема диференціальних рівнянь не обмежується розглянутим вище.2 = . Загальний розв’язок даної системи: x = e −6 t ( C1 cos t + C 2 sin t ) .6 ± i . Його характеристичне рівняння 2 k + 12k + 37 = 0 має комплексно-спряжені корені: k1. Ми її тільки злегка доторкнулися. то y = ( e. Маємо лінійне однорідне диференціальне рівняння другого порядку із сталими коефіцієнтами. Розв’язати нормальну систему рівнянь: dx dy = −7 x + y. x . Тобто знаходити її частинний розв’язок за даними початковими умовами. 2 1 2  dt Тут змінні х1 . дістанемо: x ′′ + 12 x ′ + 37 x = 0 . x ). 46 . = −2x − 5 y .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ диференціальними рівняннями.6 t ( C1 cos t + C2 sin t ) = e −6 t (( C1 + C2 )cos t + ( C2 − C1 ) sin t ) . Їх сукупність і утворює систему диференціальних рівнянь. x1 .   dx 2 = f ( t . х2 є функціями від незалежної змінної t . Продиференціюємо за змінного t перше рівняння: x ′′ = −7 x ′ + y ′ . Загальне рішення має вигляд: x = e −6 t ( C1 cos t + C 2 sin t ) .6 t ( C1 cos t + C2 sin t ))' + + 7e.

що множину дійсних чисел розширюють приєднанням до множини дійсних чисел нового числового об'єкта – кореня рівняння x2 + 1 = 0 . b = Iт z відповідно. протилежне комплексному числу z. визначений умовою і2 = –1. Аксіоматична побудова множини комплексних чисел. тобто z = ( a1 + a2 ) + ( b1 + b2 )i . Добута "розширена" множина має назву множина комплексних чисел. −a − bi називається протилежним Комплексне число комплексному числу a + bi . Комплексне число. що застосовуються при підрахунках і вимірюваннях. а є математичними об'єктами. дійсна частина якого дорівнює сумі дійсних частин. що його одержали внаслідок додавання комплексних чисел z1. а уявна частина . де а і b .а при а = 0 вважається суто уявним і позначається bi (0 + bі = bі).Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ЛЕКЦІЯ № 11 Комплексні числа. Сумою комплексних чисел z1 = a1 + b1i і z 2 = a2 + b2i є комплексне число z . якщо рівні їхні дійсні a1 = a2 й уявні частини b1 = b2 . а символ і. якщо його дійсна і уявна частини дорівнюють нулю (а = b = 0). Один із способів побудови множини комплексних чисел полягає в тому. Комплексне число z = а + bі вважається рівним нулю. Звичайно комплексне число найчастіше позначають однією буквою: z = а + bі. Комплексне число позначають символом а + bі. що збігається з дійсним числом а (а + 0і = а). які визначаються поданими нижче властивостями. Комплексні числа z1 = a1 + b1i і z 2 = a2 + b2i вважаються рівними. Властивості операції додавання комплексних чисел: 1) асоціативність: ( z1 + z2 ) + z3 = z1 + ( z2 + z3 ) . які називають його дійсною i уявною частинами і позначають а = Re z.дійсні числа. позначається − z . називають уявною одиницею. і z2. і записують z = z1 + z 2 . Про число z кажуть. 2) комутативність: z1 + z 2 = z 2 + z1 . Комплексне число z = а + bі при b = 0 вважається таким. Комплексні числа не є числами в елементарному значенні цього слова. Числа z1 і z2 називають доданками.сумі уявних частин. Сума комплексних чисел z і 47 .

тобто комплексним числом. що z2 ≠ 0 ) задовольняють співвідношення | z1 + z 2 |≤| z1 | + | z2 | . що його дістали внаслідок множення комплексного числа z1 на комплексне число z2. що z1 = zz 2 . | z1 z2 |=| z1 || z2 | . Добутком комплексних чисел z1 = a1 + b1i і z 2 = a2 + b2i є комплексне число: z = ( a1a2 − b1b2 ) + ( a1b2 +1 a2 b1 )i . 2) комутативність: z1 z2 = z2 z1 . Числа z1 і z2 називають співмножниками. що його дістали внаслідок віднімання комплексного числа z2 від комплексного числа z1. | z1 − z2 |≥|| z1 | − | z2 || . і записують z = z1 / z2 . Частку комплексних чисел z1 = a1 + b1i і z 2 = a2 + b2i обчислюють за формулою z = ( a1a2 − b1b2 ) /( a22 + b22 ) + ( a2 b1 − a1b2 )i /( a22 + b22 ) . Властивості операції множення комплексних чисел: 1) асоціативність: ( z1 z2 )z3 = z1 ( z2 z3 ) . Модулі двох будь-яких комплексних чисел z1 і z2 (для частки вважається. і записують z = z1 − z2 . яке називається законом дистрибутивності множення відносно додавання: ( z1 + z2 )z3 = z1 z3 + z2 z3 . Комплексне число а – bi називають комплексно спряженим з n 48 . Про число z кажуть. Різниця комплексних чисел z1 = a1 + b1i і z 2 = a2 + b2i є комплексне число z таке. Про число z кажуть.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ − z дорівнює нулю ( z + ( − z ) = 0 ) . | z1 / z2 |=| z1 | / | z2 | . що утворено сумою числа z1 і числа протилежного z2: z = z1 + ( − z2 ) = ( a1 − a2 ) + ( b1 − b2 )i . 3) додавання і множення комплексних чисел зв'язані правилом. що його дістали внаслідок ділення комплексного числа z1 на комплексне число z2. Часткою двох комплексних чисел z1 і z2 ( z2 ≠ 0 ) є таке комплексне число z. дійсна і уявна частини якого дорівнюють відповідно різниці дійсних і уявних частин зменшуваного і від'ємника. Про число z кажуть. і записують z = z1 z 2 . Число a 2 + b 2 називають модулем комплексного числа z = a + bi і позначають |z|. | z n |=| z |=| z |n .

як дійсні числа можна зображати точками числової прямої.2).b) (рис. Координати вектора OA при цьому будуть такими ж. Скориставшись визначеннями функцій sin ϕ = b / r . Можливість такого зображення ґрунтується на ототожненні множини комплексних чисел а + bі на множині пар дійсних чисел (а. Геометричне зображення комплексного числа. tgϕ = 49 b . Далі. а саме (а. а кут φ визначається з умов: sinϕ = b / a 2 + b 2 . . a (2. комплексні числа можна зображати точками площини.b) А r φ 0 a x 0 a Рис.b). cos ϕ = a / a 2 + b 2 . які в прямокутній системі координат Оxу можна трактувати як координати точок площини. Подібно до того. який виходить з початку координат і закінчується y точці А. Крім алгебраїчної форми запису комплексного числа застосовують також іншу. Нехай комплексне число z = a + bi ≠ 0 зображується вектором OA з координатами (а. Позначимо довжину вектора OA буквою r: r =| OA | .3). де r = a 2 + b 2 .b).b) (рис. а кут. яка називається тригонометричною.18) z = r(cos ϕ + i sin ϕ ) . який він утворює з додатним напрямом осі Ох.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ числом z = а + bі і позначають z .19) . 2. як і координати точки А. комплексне число z = а + bі можна записати у вигляді (2.2 x Рис. з кожною точкою А координатної площини Оху можна зв'язати вектор OA . cos ϕ = a / r . 2.2.3 Тригонометрична форма запису комплексного числа. Тобто кожне комплексне число а + bі можна геометрично інтерпретувати як вектор OA з координатами (а. 2. у b у b А(a.через ϕ (кут ϕ вважається виміряним у радіанах).

не визначено. щоб уникнути неоднозначності. вважаючи. k ∈ Z (Z – множина цілих чисел). записано в тригонометричній формі: z1 = r1 (cos ϕ 1 + i sinϕ 1 ) .π ] . тобто а = b = 0. є комплексне число. що дорівнює нулю. яка виникає при обчисленні аргументу комплексного числа. За формулою Муавра: z n = r n (cos nϕ + i sin nϕ ) . що не дорівнюють нулю. виміряний в радіанах. а кут ϕ . Корінь n -го степеня з комплексного числа z позначається символом n z . модуль якого дорівнює добутку модулів співмножників. n -й степінь якого дорівнює z: wn = z .два комплексні числа. Аргумент комплексного числа відповідає співвідношенню: Argz = arg z + 2πk .. Дійсне число r є модулем комплексного числа і позначається |z|. Коренем п -го степеня з комплексного числа z називається таке комплексне число w.його аргументом і позначається Argz. Модуль будь-якого комплексного числа визначено однозначно. Степенем комплексного числа z називається комплексне число w.19) з точністю до кута.. Нехай z1 і z2 . Добутком двох комплексних чисел z1 і z2 є комплексне число. то його аргумент визначається формулами (2. модуль якого дорівнює частці модулів діленого і дільника. Якщо комплексне число не дорівнює нулю.18) має назву тригонометрична форма запису комплексного числа. Звичайно для того.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Вираз (2. Корінь п -го степеня з комплексного числа. n Натуральний степінь комплексного числа. то модуль його додатний. Якщо комплексне число не дорівнює нулю. корінь n . Якщо z = 0. то й модуль його дорівнює нулю.го 50 . якщо ж z = 0. знайдене внаслідок множення числа z самого на себе n разів: w = z ⋅ z ⋅ . кратного 2π. ⋅ z = z n . . а аргумент сумі аргументів співмножників: z1 z2 = r1r2 [cos( ϕ1 + ϕ 2 ) + i sin( ϕ1 + ϕ 2 )] . а аргумент – різниці їх аргументів: z1 / z2 = r1 / r2 [cos( ϕ1 − ϕ 2 ) + i sin( ϕ1 − ϕ 2 )] . Часткою двох комплексних чисел z1 і z2. На відміну від кореня з дійсного числа. z2 = r2 (cos ϕ 2 + i sin ϕ 2 ) . що arg z ∈ ( −π . використовують поняття головного значення аргументу комплексного числа (позначення argz). що відмінні від нуля. то r = 0 і аргумент комплексного числа.

Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ степеня з комплексного числа визначається неоднозначно. y z2 z1 π/4 1 x -1 z3 z4 Рис. Саме в множині комплексних чисел існує рівно n коренів n -го степеня з даного комплексного числа. Число (–1) у тригонометричній формі можна записати так: −1 = 1(cos π + i sin π ) . де k = 0 . Тобто це комплексні числа : z1 = cos( π / 4 ) + i sin( π / 4 ) = 2 / 2( 1 + i ) . даного в тригонометричній формі. Геометрично всі корені п -го степеня з комплексного числа z зображуються точками. радіус якого дорівнює n r .2 . При цьому хоча б один корінь з додатного дійсного числа буде дійсним.n − 1 . Корені четвертого степеня з числа (–1) . що лежать на колі з центром в початку координат.3 . обчислюють за формулою n z = n r (cos( ϕ + 2πk ) / n + i sin( ϕ + 2πk ) / n ). де k = 0 . дорівнюють 2π / n .2. Розв'язання. Обчислити корені четвертого степеня з числа (–1). Приклад. які зображено на рис.2 .. z2 = cos( 3p / 4 ) + i sin( 3p / 4 ) = 2 / 2( −1 + i ) .. проведеними у сусідні точки. Усі корені n -го степеня з комплексного числа z.це комплексні числа: 4 − 1 = 4 1(cos( π + 2πk ) / 4 + i sin( π + 2πk ) / 4 ) .4. а центральні кути між радіусами. 51 .4 Аналогічно у множині комплексних чисел можна обчислити корінь п-го степеня з будь-якого дійсного числа.. z4 = cos( 7π / 4 ) + i sin( 7π / 4 ) = 2 / 2( 1 − i ) . z3 = cos( 5π / 4 ) + i sin( 5π / 4 ) = 2 / 2( −1 − i ) .1..1. 2.

Вища математика
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ТЕМА 3. ФУНКЦІЇ КІЛЬКОХ ЗМІННИХ

ЛЕКЦІЯ № 12
У різних розділах математики, фізики та інших областях науки є
співвідношення, у складі яких кілька змінних величин. Наприклад,
об'єм циліндра обчислюють за формулою: V = πR 2 ⋅ Н , де R - радіус
основи циліндра, Н - його висота. Ця формула дає приклад числової
функції двох змінних - радіуса основи і висоти циліндра.
Об'єм прямокутного паралелепіпеда з ребрами, довжина яких
дорівнюю: х, у і z, обчислюється за формулою V = хуz . Тут маємо
функцію трьох змінних.
Визначення функції двох незалежних змінних. Змінна z є
числовою функцією двох незалежних змінних х і у, заданою на
множині впорядкованих пар чисел D, якщо кожній впорядкованій парі
чисел ( х; у ) ∈ D за деяким правилом (законом) ставиться у
відповідність одне певне значення змінної z. Тобто z = f(x,y).
Множина D впорядкованих пар чисел (х;у) є областю визначення
функції z, а множина усіх можливих значень змінної z є множиною
значень функції.
Якщо для числової функції однієї змінної областю визначення є
множина точок числової осі, то область визначення функції двох
змінних є деяка множина точок числової площини.
Подібно до того як функцію у = f(x) геометрично подавали
власним графіком у прямокутній системі координат Оxу, функція двох
змінних z = f(х,у) у прямокутній пpоcтopовій системі координат Oxyz
задає множину точок, яка є своєрідним просторовим графіком функції
z = f(х,у), який звичайно називають поверхнею, а рівність z = f(x,y) або
F(x,y,z) = 0 - рівнянням поверхні.
Поверхні. Найпростішим прикладом поверхні є площина, яка в
прямокутній пpоcтopовій системі координат визначається рівнянням:
Ах + Ву + Сz + D = 0 де ( A2 + B 2 + C 2 ≠ 0 ) . Ця поверхня розглянута в
темі: «Аналітична геометрія у просторі».
Нижче розглянемо основні поверхні другого порядку, які
найчастіше зустрічаються у різних практичних задачах фізики,
механіки, архітектури та інших галузях науки і техніки.
Визначення поверхні другого порядку. Поверхнею другого
порядку називається множина точок, прямокутні координати яких
задовольняють рівняння виду:

52

Вища математика
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Αх 2 + Ву 2 + Сz 2 + Dxy + Exz + Fyz + Gx + Hy + Kz + L = 0 ,
де принаймні один з коефіцієнтів А, В, С, D, E, F відмінний від нуля.
Поверхня другого порядку як геометричний об'єкт не
змінюється, якщо від заданої прямокутної системи координат перейти
до іншої.
Існує система координат, в якій загальне рівняння поверхні
другого порядку має найпростіший (канонічний) вигляд.
До поверхонь другого порядку належать: циліндричні й
конічні
поверхні,
поверхні
обертання,
сфера,
еліпсоїд,
однопорожнинний та двопорожнинний гіперболоїди, еліптичний та
гіперболічний параболоїди. Розглянемо ці поверхні та їхні канонічні
рівняння.
Циліндричні поверхні. Циліндричною поверхнею називають
поверхню σ, утворену множиною прямих (твірних), які перетинають
задану лінію L (напрямну) і паралельні заданій прямій.
Нехай задано рівняння f ( x , y ) = 0 , яке в площині Оху
визначає деяку лінію L. Дане рівняння задовольняють також
координати всіх тих точок простору, в яких дві перші координати х і у
збігаються з координатами будь-якої точки лінії L, а третя координата
z - довільна, тобто тих точок простору, які проектуються на
площину Оху в точки лінії L.
Всі такі точки лежать на прямій l , яка паралельна осі Оz і
перетинає лінію L. Сукупність таких прямих і є циліндричною
поверхнею σ.
Якщо точка не лежить на поверхні σ, то вона не може
проектуватися в точку лінії L, тобто координати такої точки рівняння
f ( x, y ) = 0 не задовольняють.
Аналогічно рівняння f ( x , z ) = 0 визначає у просторі циліндричну
поверхню, твірні якої паралельні вісі Оу; рівняння f ( у , z ) = 0 визначає у
просторі циліндричну поверхню, твірні якої паралельні осі Ох.
Приклади:
– поверхня σ, яка визначається рівнянням х 2 + у 2 = 9 , є
циліндричною і називається прямим круговим циліндром (рис.
3.1, а). ЇЇ твірні паралельні осі Оz, а напрямною лінією L в
площині Оху є коло;
– поверхня, яка визначається рівнянням х 2 / 16 + у 2 / 9 = 1 (лінія L),
є циліндричною і називається еліптичним циліндром (рис. 3.1, б);
53

Вища математика
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

– поверхня, яка визначається рівнянням х 2 / 16 − у 2 / 9 = 1 (лінія L),
називається гіперболічним циліндром (рис. 3.1, в ).

s

а

б

в
Рис. 3.1

Поверхні обертання. Поверхню, утворену обертанням заданої
плоскої кривої L навколо заданої прямої (осі обертання), яка лежить в
площині кривої L, називають поверхнею обертання.
Щоб дістати рівняння поверхні обертання кривої навколо якоїнебудь координатної осі, треба в рівнянні кривої залишити без зміни
координату, яка відповідає осі обертання, а другу координату замінити
на квадратний корінь із суми квадратів двох інших координат, взятий
із знаком „плюс” або „мінус”.
Приклад. Знайти рівняння поверхні обертання еліпса

х 2 + 4 у 2 = 4 , z = 0 навколо осі Ох.
Розв’язання. У рівнянні еліпса треба залишити без зміни
координату х, а замість координати у підставити в рівняння

± у2 + z2 :
x 2 + 4( y 2 + z 2 ) = 4 або x 2 / 4 + y 2 + z 2 = 1 .
Отримали еліпсоїд обертання.
Конічні поверхні. Конічною поверхнею називається поверхня,
утворена множиною прямих, що проходять через задану точку Р і
перетинають задану лінію L. При цьому лінія L називається
напрямною конічної поверхні; точка Р – її вершиною; кожна з прямих
l , які утворюють конічну поверхню, – твірною.
Приклад. Рівняння конічної поверхні (рис. 3.2), вершиною
якої є точка О (0; 0; 0), а напрямною лінією L є еліпс
x 2 / 9 + z 2 / 4 = 1 , y = 5 , має вигляд x 2 / 9 + z 2 / 4 − y 2 / 25 = 0 .
54

називається радіусом сфери. яка в деякій прямокутній системі координат визначається канонічним рівнянням х 2 / а 2 + у 2 / b2 − z 2 / c2 = 1 . b.4 Однопорожнинний гіперболоїд. Сферою називають множину всіх точок простору.2 Сфера. Однопорожнинним гіперболоїдом називається поверхня. яку називають центром. Величини а. с називаються півосями еліпсоїда (рис. а якщо всі три півосі рівні між собою. Двопорожнинним гіперболоїдом називається поверхня. 3.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Рис. с називаються його півосями (рис. Відрізок. Двопорожнинний гіперболоїд. що сполучає центр сфери з її довільною точкою. Рис.3).4). – у сферу. b. 3. 3.3 Рис. то триосний еліпсоїд перетворюється в еліпсоїд обертання. Еліпсоїд. яка в деякій прямокутній системі координат визначається канонічним рівнянням х2 / а 2 + у 2 / b2 + z 2 / c2 = 1 . 3. Еліпсоїдом називається поверхня. Якщо будь-які дві півосі рівні між собою. рівновіддалених від заданої точки. 3. яка в деякій прямокутній системі координат визначається канонічним рівнянням 55 . Величини а.

Такими поверхнями є циліндричні. твірні яких є прямі лінії. Величини а. яка в деякій прямокутній системі координат визначається канонічним рівнянням х2 / а 2 + у 2 / b2 = z .6). називаються лінійчастими. Поверхні. 3.7).Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ х 2 / а 2 + у 2 / b 2 − z 2 / c 2 = −1 . 3. яка в деякій прямокутній системі координат визначається канонічним рівнянням х2 / а 2 − у 2 / b2 = z . Ця поверхня має форму сідла (рис.7 Лінійчасті поверхні. b. 3. Величини а і b називаються його півосями. конічні. с називаються його півосями (рис.5). Гіперболічний параболоїд.6 Рис. Рис. Величини а і b називаються його півосями (рис. 3. z z b a 1 0 -с b a с x -a -b y y x а b Рис. 3. однопорожнинні гіперболоїди й гіперболічні параболоїди. Еліптичним параболоїдом називається поверхня. Гіперболічним параболоїдом називається поверхня. 56 . 3.5 Еліптичний параболоїд.

1) задовольняють нерівність: ( х − х0 )2 + ( у − у0 )2 < R 2 називають відкритим колом. Множина усіх межових точок області D утворює межу області. якщо вона належить множині D разом з її ε . неперервність функції. Відкриту область разом з своєю межею називають замкненою областю.околом.у) визначає точку. Множину усіх точок площини.y) . у0 ) .точка цієї області. Кажуть.такі. як границя функції. якщо для будь-якого скільки завгодно малого числа ε > 0 знайдеться таке число δ ( ε ) > 0 .2) називають ε. Відстань будь-якої точки з ε околу до точки М 0 ( х0 . Точки згущення відкритої області. Границя і неперервність функцій двох незалежних змінних. називаються межовими точками цієї області. відмінна від точки М0. у ) − А |< ε виконується для всіх значень х і у. Так. у0 ) називають внутрішньою точкою цієї множини.b). Точку М 0 ( х0 . Точку М 0 ( х0 . 0 <| у − b |< δ .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ЛЕКЦІЯ № 13 Вище було розглянуто декілька поверхонь другого порядку. яка складається тільки з внутрішніх точок.y) (3. і M(a.деяка множина точок координатної площини Оху. називають відкритою областю. Множину усіх точок площини.околом точки М 0 ( х0 . Нехай z = f(x. Основні поняття теорії функцій однієї змінної . Кажуть. які належать D і задовольняють нерівностям: 0 <| х − а |< δ .b) . що функція f(x. що нерівність | f ( х . межею відкритої області (3. Перейдемо до їх дослідження методами диференціального числення. координати яких (х.1) є коло ( х − х0 )2 + ( у − у0 )2 = R 2 . Множину.y) має границею число А.y) неперервна у точці Μ (а. У прямокутній системі координат Оху впорядкована пара чисел (х.деяка функція двох незалежних змінних. якщо в кожному її ε . якщо 57 . у0 ) менша від ε > 0 .околі міститься хоча б одна точка множини D. які не належать їй. диференційованість і ін. коли змінні x і у прямують відповідно до чисел а і b. у0 ) називають точкою згущення множини D. Усі вони є функціями двох незалежних змінних. координати яких задовольняють нерівність: ( х − х0 )2 + ( у − у0 )2 < ε 2 (3. що функція f(x. визначена на відкритій області D.: узагальнюються для функцій двох і більшого числа незалежних змінних. Нехай D .

яка паралельна площині Oxz.y1) ∈ D така.b ) .неперервна у будь-якій області площини Оху. визначена у відкритій області D. у0 ) − f ( х0 . Розглянемо без доведення деякі важливі властивості функції двох змінних. а М і m . що для усіх інших точок області буде виконуватись нерівність f ( х1 . у0 ) = М є найбільшим.у) визначена і неперервна у замкненій скінченній області D. у ) = f ( а . Оскільки у цій площині у має стале значення. так що: ∆х z = f ( х0 + ∆х . у0 ) . у* ) ∈ D . Ці властивості аналогічні властивостям неперервної на відрізку функції однієї змінної. а значення f ( х1 . знайдеться така точка N * ( х* . у1 ) ≤ f ( х . який звуть частинним приростом z по х і позначають через ∆х z (на рис. Частинна похідна. то z вздовж кривої PS буде змінюватися від зміни х.3) . то для будь-якого числа µ . і нехай точка М ( х0 . Приклад.y) . тоді z матиме приріст. у ) і хоча б одна точка Р(x1. що буде виконуватися рівність f ( х* . у* ) = µ . Властивість 1. Розглянемо лінію ΡS перетину поверхні z = f(х. Нехай z = f(х. у0 ) ∈ D (рис.у) у області D. Значення функції f ( х0 . Функція z = x 2 + y 2 . у1 ) = m .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ виконується нерівність lim f ( х . Функція z = ( 2 у ) /( х 2 + y 2 ) визначена усюди. то знайдеться хоча б одна точка N(x0. Якщо функція f(х. у = 0. що функція f(x. неперервної у замкненій скінченній області.y) у цій області. у ) .b ) або lim f ( х . Властивість 2.y0) ∈ D така. у ) = f ( а . У цій точці вона має розрив.у) неперервна у замкненій скінченній області D.деяка функція двох змінних. яке т < µ < Μ. 2. Дамо незалежній змінній х приріст ∆х .8 це відрізок SS1). 58 (3.8).y) у точці Μ має розрив. Якщо функція z = f(x.найбільше і найменше значення функції f(x. що для усіх інших точок області буде виконуватись нерівність: f ( х0 . крім точки х = 0.найменшим значенням функції f(x. 2. Приклад.у) площиною у = у0. у0 ) ≥ f ( х . М →М0 х→а у →b У іншому випадку кажуть.

яке при фіксованих х0 і у0 є 59 . який називають частинним приростом z по у і позначають через ∆ y z (на рис. у = 2.4) Приріст ∆х z функція одержує "вздовж лінії" перетину поверхні z = f(х. повний приріст не дорівнює сумі частинних приростів. 3.8 це відрізок QQ1.3 . а аргументу у приріст ∆у . Якщо одночасно дамо аргументу х приріст ∆х .7 .06 . а у одержує приріст ∆у . ∆ z = 0. Аналогічним чином визначають частинні й повні прирости функцій будь-якого числа змінних. Тобто: ∆х z = 0 . якщо х має стале значення.4 . ∆у z = ( у + ∆у ) х − ху = х∆у . у0 ) .2 . але ∆х z + ∆у z = 0 .3 = 0. взагалі кажучи.2 ⋅ 0. ∆у = 0 . Приклад.06 = 0. z = xy . Тут: ∆х z = ( х + ∆х ) у − ху = у∆х .4 + 0. Якщо х = 1.то z матиме приріст. ∆х = 0 .3.3 = 0.3 + 0. яка паралельна площині Oyz. ∆у z = 1 ⋅ 0. ∆у z = 0 .76 .у) з площиною х = x0 .5) На рис.3. ∆z = 0 . у0 + ∆y ) − f ( х0 . ∆ х ⋅ ∆ у = 0. у0 ) .3 . який називають повним приростом функції z: ∆z = f ( х0 + ∆х .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Рис.2 = 0.4 . ∆z = ( х + ∆х )( у + ∆у ) − ху = у∆х + х∆у + ∆х∆у . що. (3. (3.76 . Маємо: ∆ z х = 2 ⋅ 0.8 Аналогічно. у0 + ∆у ) − f ( х0 . тобто ∆z ≠ ∆х z + ∆у z .8 це відрізок ТТ1): ∆ у z = f ( х0 . то z матиме приріст ∆z . Треба зауважити. Складемо відношення ∆х z до ∆х .3 .

у0 ) − f ( х0 .7) Вираз f(x. у ) . має неперервні частинні похідні.у). ∆х→0 то кажуть. Застосовуючи до цієї різниці теорему Лагранжа. (3. який вираз має ∆z через частинні похідні. або z х′ М .f(x. що функція f(x. у1 ) / ∂у .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ функцією приросту ∆х . Аналогічно.y) має частинну похідну за незалежною змінною х в точці М ( х0 . або z ′у М . З'ясуємо. Для цього у правій частині (3. у0 ) .у) у довільній точці N (х.6) Припустимо.y)) можна розглядати як різницю двох значень функції однієї змінної у (значення x залишається сталим). Розв'язання. або ∂f ( х0 . у ) = ∆ у∂f ( х . у0 ) . Знайти ∂z / ∂x і ∂z / ∂у . aбo ∂z / ∂x М . то кажуть. Якщо існує границя lim ( f ( х0 + ∆х . тобто вона є похідною степеневої функції: ∂z / ∂x = ух у −1 . у0 ) .6) додамо і віднімемо f(x. Приклад. aбo ∂z / ∂у М .y) має частинну похідну за незалежною змінною у в точці М ( х0 . тобто вона є похідною показникової функції ∂z / ∂у = х у ⋅ ln x . у + ∆у ) + +( f ( х .y + ∆у) . маємо f ( х . З визначення повного приросту функції z = f(x.y +∆у): ∆z = f ( х + ∆х . у0 )) / ∆у . що функція f(x. ∆у → 0 Якщо ця границя існує. Кажуть. у0 + ∆у ) − f ( х0 . у + ∆у ) − f ( х .8) 60 . Частинну похідну функції трьох і більшого числа змінних обчислюють за тими самими правилами. що f(х. якщо z = x у ( х > 0 ) . у0 ) / ∂х . (3. яка належить області D . Повний диференціал. Частинну похідну за змінною х цієї функції обчислюють при у = const. у0 )) / ∆х . якщо вона має частинну похідну в кожній точці цієї області. у + ∆у ) − f ( х .5) маємо ∆z = f ( х + ∆х . що й звичайну похідну.у) у точці М 0 ( х0 . (3. у0 ) (3. або ∂f ( х0 . у ) . у0 ) . припустивши що х = х0. у + ∆ у ) − f ( х . Частинну похідну за змінною у цієї функції обчислюють при х = const. можна розглянути границю lim ( f ( х0 . у0 ) / ∂у . Цю частинну похідну позначають f у′ ( х0 . і записують f х′( х0 . у + ∆у ) − f ( х . що функція має частинну похідну у відкритій області D.

∆у →0 (тому що х1 і у1 розташовані відповідно між х і х + ∆х. За визначенням границі. маємо: lim ∆х → 0 . матимемо ∆ z = ∆ х∂f ( х1 . які позначають відповідно через dx і dy. у )∆у . у + ∆ у ) / ∂х . З рівності (3. у ) / ∂х )∆х + ( ∂f ( х .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ де у1 розташовано між у і у + ∆у.13) можна переписати у вигляді ∆z = dz + γ 1∆х + γ 2 ∆у і з точністю до нескінченно малих вищого (3.10) у вигляді: ∆z = ( ∂f ( х . у + ∆у ) / ∂х = ∂f ( х . у + ∆ у ) / ∂х + ∆ у∂f ( х . що коли функція f(x.9) підставимо у (3.7). що частинні похідні існують і неперервні.12) можна переписати у вигляді ∂f ( х1 . Рівність (3. Так само f ( х + ∆ х . у )∆х + f у′ ( х . (3. Прирости незалежних змінних ∆х і ∆у є диференціалами незалежних змінних х і у. у1 ) / ∂у = ∂f ( х . у ) / ∂у (3. у ) / ∂х + γ 1 . Останнє дає можливість переписати вираз (3.y) має неперервні частинні похідні в даній точці. (3.10) За припущенням. у ) / ∂у + γ 2 .12) ∆х →0 . то коли ∆х → 0 і ∆у → 0 величини х1 і у1 прямують до х і у відповідно).9) де х1 розташовано між х і х + ∆х. Знайти повний диференціал функції z = sin 2 ( xy ) .∆у → 0 lim ∂f ( х1 .11) ∂f ( х . у1 ) / ∂у .11) і (3. (3. у1 ) / ∂у = ∂f ( х . у + ∆у ) / ∂х = ∂f ( х .8) і (3. Тоді вираз повного диференціалу матиме вигляд (3. Розв'язання. коли ∆х і ∆у прямують до нуля величини γ 1 і γ 2 теж прямують до нуля. Одержані вирази (3. dz = ∂ ∂ (sin2 ( xy ))dx + (sin 2 ( xy ))dу = ∂х ∂у 61 .14) порядку маємо приблизну рівність ∆z ≈ dz . у і у +∆у.13) випливає. у + ∆ у ) = ∆ х∂f ( х1 .13) Сума останніх двох членів цієї рівності є нескінченно малою величиною. ∂f ( х .15) dz = ( ∂f / ∂x )dx + ( ∂f / ∂у )dу . (3. ЛЕКЦІЯ № 14 Приклад. то вона диференційована у цій точці і має повний диференціал: dz = f х′( х . у ) / ∂х . рівності (3. у + ∆ у ) − f ( х . у ) / ∂у )∆у + γ 1∆х + γ 2 ∆у .

враховуючи. 62 . (3.01 і ∆у = 0 .19). y )) . Тоді. (3. y ) . Припустимо. Частинні похідні складної функції. що в рівнянні z = F( u. що е ≈ 2. υ ). y ). y ) . Зауваження. що функції F(u. у0 = 3 .15) і матимемо формулу для наближених обчислень: f ( х + ∆х .4232 = 20. у ) + ∆z .4232 . Обчислюємо повний диференціал: dz = 3 ⋅ е 2 ⋅ 0. Рівність (3. Тоді. у ) + f х′( х .16) вираз (3. похибка дорівнює близько 0.5518. ∆ х = 0. υ = ψ ( x.5468 .16) а потім. у )∆х + f у′ ( х .01 = е 2 ( 0.14) використовують для наближених обчислень значень функції z = f(x.у) мають неперервні частинні похідні за всіма своїми аргументами. Отже.14).005.0272 ) = = е2 ⋅ 0.1236 + 0. Дамо аргументу х приріст ∆x . Знайдемо її повний диференціал: dz = ух у − 1∆х + х у ln x∆у .01 ≈ ≈ е3 + dz ≈ 20. Точний результат: 20. маючи на увазі (3. ψ ( x . Для цього вираз (3.18) змінні u і υ є неперервними функціями незалежних змінних x і у: u = ϕ ( x . зберігаючи значення у незмінним. Розглянемо функцію z = x у .01 .01 + е3 ⋅ ln е ⋅ 0. ψ(х.73 )3. Тут: х0 = е . замість ∆z підставимо у (3.18) і (3. (3.20) але це може призвести до дуже складної функції. z можна подати й безпосередньо через х і у таким чином: z = F ( ϕ ( x . Приклад. у + ∆у ) ≈ f ( х . у )∆у .υ ) (3.01 .0572 = 0.19) Звичайно.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ = у 2 sin( xу )cos( xy )dx + х 2 sin( xу )cos( xy )dу = = ( ydx + хdу )sin( 2xу ) . Припустимо. враховуючи рівняння (3.73 )3. Поставимо завдання: обчислити ∂z / ∂y і ∂z / ∂x .17) яка має точність до нескінченно малих вищого порядку малості відносно ∆х і ∆у. Розв'язання. Знайти наближене значення ( 2. φ(x.03 + 0.y). (3.19) змінні u і υ одержать прирости ∆xu і ∆xυ .72 .6) переписують у вигляді f ( х + ∆х . відштовхуючись від рівнянь (3.y). у + ∆у ) = f ( х . маємо: ( 2.

21) (3. у свою чергу залежать від одного аргументу х: (3. Для випадку більшого числа змінних формули (3.21) і звичайним чином узагальнюють. Маємо dz = (( ∂F / ∂u )( ∂u / ∂х ) + ( ∂F / ∂υ )( ∂υ / ∂х )dx + 63 . Якщо ∆x → 0 .23) де ∂x / ∂x = 1 . маємо: lim ∆z / ∆x = ∂z / ∂x . де у. u = ϕ( x ) .u.y. і υ у = f ( x ) . Підставимо вирази (3. ∆x →0 ∆x →0 ∂z / ∂х = ( ∂F / ∂u )( ∂u / ∂х ) + ( ∂F / ∂υ )( ∂υ / ∂х ) .22) (3. γ 2 → 0 .22) у формулу (3. то ∆xu → 0 і ∆xυ → 0 (u і υ неперервні). Повний диференціал складної функції. υ ).Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Але. Розв’язання.21) і (3. Повна похідна. а так як y. Знайти dz / dx . lim ∆xυ / ∆ x = ∂υ / ∂x . Остання формула має назву повної похідної. (3. lim γ 2 = 0 і.22) u. то функція z = F( u.є функції одного х.23) маємо: dz / dx = ∂z / ∂x + ∂z / ∂y ⋅ dy / dx = = 2x + 1 /( 2 y )cos x = 2 x + cos x /( 2 sin x ) . який обчислюють за формулою (3. lim ∆xu / ∆x = ∂u / ∂x . ∆x →0 ∆x →0 ∆ x →0 lim γ 1 = 0 . ∂z / ∂y = 1 /( 2 y ) . то частинні похідні перетворюються у звичайні. то фактично z є функцією тільки однієї змінної x. Аналогічні перетворення з аргументом у дає: ∂z / ∂y = ( ∂F / ∂u )( ∂u / ∂y ) + ( ∂F / ∂υ )( ∂υ / ∂y ) . Зробивши граничний перехід.υ ) одержить приріст ∆z . Ця похідна обчислюється за формулою (3. ∂z / ∂x = 2 x . y = sin x . можна ставити питання про визначення повної похідної dz/dx. u і υ . Тоді і γ 1 → 0 . ∂y / ∂x = cos x .15) повного диференціала. За формулою (3.21): dz / dх = ∂z / ∂х + ( ∂z / ∂y )( dy / dх ) + ( ∂z / ∂u )( du / dх ) + +( ∂z / ∂υ )( dυ / dх ) . Якщо маємо функцію z = F(x. Розділимо усі члени цієї рівності на ∆x : ∆ z / ∆ x = ( ∂F / ∂u )∆x u / ∆ x + ( ∂F / ∂υ )∆xυ / ∆ x + γ 1 ∆x u / ∆ x + γ 2 ∆xυ / ∆ x .13): ∆ z = ( ∂F / ∂u )∆x u + ( ∂F / ∂υ )∆xυ + γ 1∆x u + γ 2 ∆xυ . коли ∆x → 0 . якщо: z = x 2 + y 1 / 2 . Приклад. υ = ψ ( x ) . отже. якщо змінні u і υ одержать прирости ∆xu і ∆xυ .

Нехай функція у від х дана неявно і F(x.25) можна переписати так: (3.25) Рівність (3. Знайти повний диференціал складної функції: z = u 2υ 3 .y) = 0. Приклад. Теорема. коли ∆х і ∆у прямують до нуля.y) = 0.y).y). у цій точці Fу′ ( х .26). Розв'язання. ∆у + у ) – F(x. заданої неявно.15) і (3. Доведення. вище): ( ∂F / ∂х )∆х + ( ∂F / ∂у )∆у + γ 1∆х + γ 2 ∆у = 0 . координати (x. у ) .24) з урахуванням рівностей (3. де γ 1 і γ 2 прямують до нуля. Похідна функції. Розглядаючи (3. де u = x 2 sin y і υ = x 3 е у .y) = 0. Оскільки F(x.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ +(( ∂F / ∂u )( ∂u / ∂y ) + ( ∂F / ∂υ )( ∂υ / ∂y )dy . тобто форма диференціала інваріантна. (3. тобто значенню аргументу ∆х + х відповідає значення функції ∆у + у .y) . Отже: F( ∆х + х . Останній вираз можна перетворити до вигляду dz = x 12 sin ye 3 у ( 13 sin уdx + x( 2 cos y + 3 sin у )dy ). Розділимо останню рівність на ∆х і обчислимо ∆х / ∆у : 64 . у ) / Fу′ ( х . крім того.y) = 0 будемо мати F( ∆х + х . можемо сказати. який можна переписати так (див. Нехай деякому значенню х відповідає значення функції у і при цьому F(x. що вираз повного диференціала функції декількох змінних має той же вигляд. Fу′ (x. Тоді: у ′х = − Fх′( х . ( ∂v / ∂x )dx + ( ∂v / ∂y )dy = dv .неперервні функції у деякій області D. Дамо незалежній змінній х приріст ∆х . Функція у матиме приріст ∆у . або dz = zu′ ⋅ du + zv′ ⋅ dv .24) Але: ( ∂u / ∂x )dx + ( ∂u / ∂y )dy = du .26) dz = ( ∂F / ∂u )du + ( ∂F / ∂v )dv . у ) ≠ 0 .26) маємо dz = 2uυ 3 du + 3u 2υ 2 dυ = 2uυ 3 ( 2 хsinуdх + х 2 cosуdу ) + +3u 2υ 2 ( 3 х 2 е у dх + х 3 е у dу ). чи є υ i u незалежними змінними або функціями незалежних змінних. Розглянемо функцію F(x. За формулою (3. Зліва повний приріст функції двох змінних.y) довільної точки М ∈ D задовольняють рівнянню F(x.y) = 0. ∆у + у ) = 0. Після відповідних перетворень: dz = ( ∂F / ∂u )(( ∂u / ∂х )dx + ( ∂u / ∂y )dy ) + +( ∂F / ∂v )(( ∂v / ∂x )dx + ( ∂v / ∂y )dy · (3. Fх′ (x.

28). що при цьому γ 1 і γ 2 теж прямують до нуля і що ∂F / ∂у ≠ 0 . то воно неявно визначає одну або декілька однозначних функцій z від х і у. (3.z) = 0. Отже: ∂z / ∂х = −( 2 ху ) /( е z + 1 ) . Тому тут можна застосувати формулу (3. якщo незалежною змінною вважати х. за формулою (3. що визначається рівнянням (3. (3. Рівняння х 2 + у 2 − 1 = 0 визначає у як неявну функцію від х. ∂F / ∂у = х 2 .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ∆у / ∆х = −( ∂F / ∂х + γ 1 ) /( ∂F / ∂у + γ 2 ) .27). у границі матимемо: у ′х = −( ∂F / ∂х ) /( ∂F / ∂у ) . заданої неявно. у. а функцією z.y. z) = е z + х 2 у + z + 5 = 0 .27): dy / dx = −2 x / 2 y = − x / y .y) = х 2 + у 2 − 1 . (3.30) Припускається. довели існування похідної у ′х від функції.27) Отже. і знайшли формулу для її обчислення. Обчислити частинні похідні функції еz + х2 у + z + 5 = 0 .28) Якщо кожній парі чисел х і у у деякій області відповідає одне або декілька значень z. Приклад. Отже. Тоді. які можна виразити явно. Спрямуємо ∆х до нуля. Коли шукаємо ∂z / ∂x . Розв'язання. Приклад. ∂F / ∂у = 2 у . Тут F(x. Тут: F(х. вважаємо у сталим. які задовольняють останнє рівняння. розв'язавши дане рівняння відносно z. ∂z / ∂у = −( х 2 ) /( е z + 1 ) . ∂F / ∂х = 2 х . маючи на увазі. Приклад. Аналогічно визначаємо частинні похідні неявних функцій більшого числа змінних. Тобто маємо: z = R2 − х2 − у 2 і z = − R2 − х2 − у2 . Розглянемо функцію F(x. Рівняння х 2 + у 2 + z 2 − R 2 = 0 неявно визначає дві неперервні функції z від х і у. ∂F / ∂z = е z + 1 . (3. 65 . Отже: z′х = −( ∂F / ∂х ) /( ∂F / ∂z ) .29) Так само знаходимо: z′у = −( ∂F / ∂у ) /( ∂F / ∂z ) . ∂F / ∂х = 2 ху . Знайдемо частинні похідні функції z по х і у. що ∂F / ∂z ≠ 0 .

Вища математика
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ЛЕКЦІЯ № 15
Частинні похідні вищих порядків. Якщо функція z = f(х,у) має в
усіх точках деякої відкритої області D частинну похідну за однією із
змінних, то ця похідна сама є функцією від цих змінних і може, в свою
чергу, мати частинні похідні по цих змінних. Для даної функції z =
f(х,у) ці похідні є частинними похідними другого порядку.
Так, розглянемо границю:
′′ ( х , у ) .
lim ( f х′( х + ∆х , у ) − f х′( х , у )) / ∆х = f хх
∆х → 0

Якщо ця границя існує, то кажуть, що функція має другу частинну
похідну за змінною х. Цю похідну позначають f хх′′ ( х , у ) , або ∂ 2 f / ∂х 2 ,

′′ , f ху′′ , f уу
′′ .
′ . Аналогічно визначають похідні f ух
або ∂ 2 z / ∂х 2 , або z′хх
′′ називають мішаними частинними похідними.
Похідні f ху′′ і f ух
Похідні другого порядку можна знову диференціювати. Матимо
частинні похідні третього порядку, їх буде, очевидно, вже вісім:
∂ 3 z / ∂х 3 , ∂ 3 z / ∂х∂у 2 , ∂ 3 z / ∂х∂у∂z ,….
Взагалі, частинна похідна п-го порядку є перша похідна від
похідної (n-1)-гo порядку.
Приклад. Обчислити ∂ 3 z /( ∂х 2 ∂у ) , якщо z = у 2 e х + х 2 у 3 + 4 .
Розв'язання. Послідовно маємо:
∂z / ∂х = у 2 e х + 2 ху 3 ; ∂ 2 z / ∂х 2 = у 2 e х + 2 у 3 ; ∂ 3 z /( ∂х 2 ∂у ) = 2 уe х + 6 у 2 .
Природно поставити запитання, чи залежить результат
диференціювання від послідовності диференціювання по різних
змінних, тобто чи будуть, наприклад, тотожньо рівними похідні
∂ 2 f /( ∂х∂у ) і ∂ 2 f /( ∂у∂х ) . На це запитання відповідає теорема.
Теорема. Якщо функція z = f(x,y) і її частинні похідні f х′ , f у′ ,

′′ визначені і неперервні в деякому околі і в самій точці М(x,y),
f ху′′ , f ух
то в ній ∂ 2 f /( ∂х∂у ) = ∂ 2 f /( ∂у∂х ) .
Доведення. Розглянемо вираз
А = ( f ( х + ∆х , у + ∆у ) − f ( х + ∆х , у )) − ( f ( х , у + ∆у ) − f ( х , у )). .
Якщо введемо допоміжну функцію ϕ ( х ) , визначену рівністю
ϕ ( х ) = f ( х , у + ∆у ) − f ( х , у ) ,
то А можна записати у вигляді: А = ϕ ( х + ∆х ) − ϕ ( х ) .
Оскільки припустили, що f х′ визначена у околі точки М(х,у), то,

66

Вища математика
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

отже, ϕ ( х ) диференційована на відрізку [ х , х + ∆х ] ; але тоді за
теоремою Лагранжа маємо А = ∆хϕ ′( х1 ) , де х1, знаходиться між х та
х + ∆х . Але ϕ ′( х1 ) = f х′( х1 , у + ∆у ) − f х′( х1 , у ) .
Оскільки f ху′′ визначена в околі точки М(х,у), то f х′ диференційована
на відрізку [у, у +∆у], тому, застосувавши до останньої різниці знову
теорему Лагранжа (по змінній у), матимемо
′′ ( х1 , у1 ) ,
f х′( х1 , у + ∆у ) − f х′( х1 , у ) = ∆уf ху
де у1 знаходиться між у і у + ∆у .

′′ ( х1 , у1 ) . (3.31)
Отже, початковий вираз А дорівнює: А = ∆х∆уf ху
Якщо в початковому виразі А переставимо середні члени і
виконаємо з цим виразом аналогічні перетворення, дістанемо
′′ ( х2 , у2 ) ,
А = ∆х∆уf ух
(3.32)
де ( х2 , у2 ) деяка точка в околі точки М(х,у).
Частини, які розташовані ліворуч у рівностях (3.31) і (3.32),
дорівнюють А, отже, частини, які розташовані праворуч, теж
′′ ( х2 , у2 ) ,
дорівнюють А , тобто: ∆х∆уf ху′′ ( х1 , у1 ) = ∆х∆уf ух
звідки

′′ ( х2 , у2 ) .
f ху′′ ( х1 , у1 ) = f ух
Перейдемо до границі, коли ∆х → 0 і ∆у → 0 , маємо
′′ ( х2 , у2 ) ,
lim f ху′′ ( х1 , у1 ) = lim f ух
∆х → 0
∆у → 0

∆х → 0
∆у → 0

′′ неперервні у точці М(х,у) і її околі,
Оскільки похідні f ху′′ і f ух
то

′′ ( х , у ) і lim f ух
′′ ( х2 , у2 ) = f ух
′′ ( х , у ) .
lim f ху′′ ( х1 , у1 ) = f ху

∆х → 0
∆у → 0

∆х → 0
∆у → 0

′′ ( х , у ) = f ух
′′ ( х , у ) , що і треба було довести.
Таким чином: f ху
′ = z′ух
′ .
Приклад. z = e х sin y . Довести z′ху
Розв'язання. ∂z / ∂х = e х sin y ; ∂ 2 z / ∂х∂у = e х сosy ;

∂z / ∂у = e х сosy ; ∂ 2 z / ∂у∂х = e х сosy .
′ = z′ух
′ .
Отже, z′ху
Екстремум функції двох незалежних змінних. Нехай функція z =
f(x,y) визначена у відкритій області D і точка М ( х0 , у0 ) ∈ D . Кажуть,
що функція f(х,у) має у точці M максимум (мінімум), якщо існує такий
67

Вища математика
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ε окіл точки М ( х0 , у0 ) , що для усіх точок цього ε - околу виконується
нерівність

f ( х , у ) < f ( х0 , у0 )
( f ( х , у ) > f ( х0 , у0 )) .
Максимум і мінімум функції називають екстремумами.
Дане вище визначення максимуму (мінімуму) функції можна
перефразувати таким чином. Нехай х = х0 + ∆х , у = у0 + ∆у ; тоді
f ( х , у ) − f ( х0 , у0 ) = f ( х0 + ∆х , у0 + ∆у ) − f ( х0 , у0 ) = ∆f .
Якщо ∆f < 0 ( ∆f > 0) для всіх достатньо малих приростів
незалежних змінних, то функція f(х,у) досягає у точці М ( х0 , у0 )
максимуму (мінімуму).
Ці формулювання переносять без зміни на функції будь-якого
числа змінних.
Необхідні умови існування екстремуму. Якщо в точці
М ( х0 , у0 ) функція z = f(x,y) досягає екстремуму, то кожна частинна
похідна першого порядку від z при цих значеннях аргументів дорівнює
нулю, або не існує.
Точки, де z′х = 0 і z′у = 0 (або не існує), називаються
критичними (стаціонарними) точками функції z = f(x,y). Отже,
координати критичних точок знаходимо із системи
 z ′x = 0 ,
(3.33)
 ′
 z у = 0.
Достатні умови існування екстремуму. Нехай в області, яка
містить критичну точку М ( х0 , у0 ) , функція z = f(x,y) має неперервні
′ , z ′xy
′ , z ′yy
′ . Обчислимо їх, позначивши:
частинні похідні z ′xx

′ ( x0 , y0 ) = A ; z ′xy
′ ( x0 , y0 ) = B ; z ′yy
′ ( x0 , y0 ) = C .
z ′xx
Тоді функція у критичній точці має:
(3.34)
максимум, якщо АС − В 2 > 0 і А < 0;
мінімум, якщо АС − В 2 > 0 і А > 0;
(3.35)
2
ні максимум i ні мінімум, якщо АС − В < 0 ;
(3.36)
невизначеність (потрібні додаткові дослідження), якщо
АС − В 2 = 0 .
(3.37)
3
3
Приклад. Дослідити на екстремум функцію z = x + y − 3 ху .
Розв'язання. Знайдемо критичні точки, використовуючи
необхідні умови екстремуму:
68

Отже. можуть бути внутрішніми. або межовими.9).1 ) = 1 + 1 − 3 = −1 . Щоб знайти їх. у = 0. Точки. x + у = 1. ∂ 2 z / ∂у 2 = 6 у . Зробимо рисунок даної області (рис. тобто в межах z′х = у + 3 = 0 . ∂ 2 z / ∂х∂у = −3 . х = −10. межа якої: x = 0. В = ∂ 2 z / ∂х∂у М = −3 .33) і обчислити значення функції в тих точках. З'ясуємо.35) у точці Μ функція досягає мінімуму: z( 1.1) і N(0. Серед здобутих значень даної функції всередині і на межі області D вибираємо найбільше і найменше значення. А > 0. які належать D . y ) в замкненій і обмеженій області D . С = ∂ 2 z / ∂у 2 М =6. Обчислимо ці похідні у першій критичній точці: А = ∂ 2 z / ∂х 2 М = 6 . за (3. Маємо:  z′у = х − 2 у + 4 = 0. Знайдемо частинні похідні другого порядку: ∂ 2 z / ∂х 2 = 6 х .36) у точці N(0.0). АС − В 2 = 36 − 9 = 27 > 0 .3.  ∂z / ∂у = 3 у 2 − 3 х = 0. C = 0. 69 . Звідси маємо дві критичні точки: М(1. Обчислимо у другій критичній точці частинні похідні другого порядку. Розглядаємо неперервну функцію z = f ( x.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ∂z / ∂х = 3 x 2 − 3 у = 0 . Дослідити на найбільше й найменше значення функцію z = ху – y2 + 3х + 4у у замкненій області D. маємо: А = 0. ⇒ ∆AOB.0) функція не має екстремуму. Розв'язання. АС – Β2 = –9 < 0. Приклад. Потім досліджуємо функцію на екстремум на межі області D шляхом зведення даної функції до функції однієї з незалежних змінних. чи є стаціонарні точки. треба спочатку знайти всі стаціонарні точки. За достатніми умовами (3. В = –3. які лежать усередині області D.  у = −3 . розв’язавши систему рівнянь (3. ЛЕКЦІЯ № 16 Найбільше й найменше значення функції. За аналогією з функцією однієї змінної вона в цій області досягає найбільшого і найменшого значень. які їм відповідають.

3. робимо висновок. – на стороні АВ (у = –х + 1) функція z = –2x2 + 2х + 3. маємо у = 2.5.1/2) належить межі області D.0) =3. Ця функція однієї змінної z′х = 3 . маємо х = 1/2. Розглянемо довільну криву L. У точках О і А відповідно z(0. у 0 . тобто стаціонарна точка М(1/2. – на стороні OВ (x = 0. а найменшого у точці О: z О = z( 0 . причому не всі частинні похідні в точці М0 дорівнюють нулю.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ у 1 B M D O 0 A 1/2 1 х Рис. Отже точка Μ1(0. отже.38) яка диференційована в точці М 0 ( х0 . z′х ≠ 0 .0) = 0. 70 . Знаходимо стаціонарну точку з рівняння –2у + 4 = 0. Порівнюючи всі обчислені значення функції. Значення функції у точці В(0. що належить цій поверхні. z(1. яка проходить через точку М0. задано (3. що найбільшого значення функція досягає у точці М: z М = z( 1 / 2 .у) на межі області D: – на стороні ОА (у = 0. Нехай поверхню функцією F( x. z 0 ) . Значення функції в ній z(1/2. її не розглядаємо.9 Розв'язуючи систему рівнянь. y .5 .1): z(0. Досліджуємо функцію z = f(x. Ця функція однієї змінної.1 / 2 ) = 3 .1) = 3. z′х = −4 х + 2 і z′х = 0 . знаходимо стаціонарну точку Μ(–10. z′у = −2 у + 4 .1/2) = 3. тобто ( Fx′ ( M 0 ))2 + ( Fy′ ( M 0 ))2 + ( Fz′ ( M 0 ))2 ≠ 0 . 0 ≤ х ≤ 1 ) функція z = 3х. Дотична площина і нормаль до поверхні. z ) = 0 . Ця точка лежить за межами області D. 0 ≤ у ≤ 1 ) функція z = –у2 + 4у.2) не належить області D.0 ) = 0 . тому стаціонарних точок функція не має. –3).

(3. Оскільки нормаль проходить через точку М0 і має напрямний r вектор n . z ′( t 0 )} { } ортогональні. то координати її точок задовольняють рівняння F ( x( t ). маємо: dF ∂F dx ∂F dy ∂F dz (3. яка перпендикулярна до дотичної площини в цій точці.39) Диференціюючи останню рівність. яка називається дотичною площиною до поверхні в точці М0.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ лежить на поверхні (рис. 3. причому другий з них є напрямним вектором дотичної до кривої L у точці М0.38). z = z( t ) .10) і задається рівняннями: х = x( t ) . 3. де точці М0 відповідає параметр t 0 . (3.42) = = Fx′ ( M 0 ) F y′ ( M 0 ) Fz′ ( M 0 ) 71 .41) Нормаллю до поверхні в точці М0 називають пряму. z( t )) = 0 . Оскільки ця площина r проходить через точку М0 перпендикулярно до вектора n . y ′( t 0 ). F y′ ( M 0 ). + + = dt ∂x dt ∂y dt ∂z dt Ця рівність показує. Знайдемо рівняння дотичної площини. (3. y = y( t ) . що вектори r r n = Fx′ ( M 0 ). що дотичні до всіх кривих. які проходять через точку М0 і лежать на поверхні (3. r ортогональні до одного й того самого вектора n . Тоді всі ці дотичні лежать в одній і тій самій площині. y( t ). то канонічні рівняння нормалі мають такий вигляд: х − х0 y − y0 z − z0 . Крім того. з рівності (3. Fz′ ( M 0 ) і s = {x ′( t 0 ). то її рівняння має вигляд Fx′ ( M 0 )( х − х0 ) + F y′ ( M 0 )( у − у 0 ) + Fz′ ( M 0 )( z − z 0 ) = 0 . N S Рис.40) випливає.40) =0.10 Оскільки крива лежить на поверхні.

Маємо: F( x. F y′ = 2 y .41) і (3. y ) − z = 0 . Ми розглянули випадок. 3). Fx′ ( M 0 ) = 4 . дістанемо: Fx′ ( M 0 ) = f x′ ( x0 . Розв’язання. y 0 ) −1 (3. y . Fz′ = 2 z . коли функція F( x. y 0 )( у − у 0 ) − ( z − z 0 ) = 0 . = = 4 4 6 72 .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Якщо рівняння поверхні задано в явній формі z = f ( x . z ) = u( x . y 0 ) . Отже. Написати рівняння нормалі й дотичної площини до { } { } еліпсоїда 2 x 2 + y 2 + z 2 = 15 в точці М0 (1.42) наберуть вигляду: f x′ ( x0 .z ) = 2x 2 + y 2 + z 2 − 15 = 0 . Приклад.41) і (3. тобто F ( x . z ) − c = 0 . z ) = f ( x . y 0 )( х − х0 ) + f y′ ( x0 .43) y − y0 z − z0 х − х0 . y . тоді рівняння (3. 2. y 0 ) f y′ ( x0 . то вектор r n = Fx′ . y ) .z ) = 0 диференційована в точці М0 і ( Fx′ ( M 0 ))2 + ( Fy′ ( M 0 ))2 + ( Fz′ ( M 0 ))2 ≠ 0 . z ) . то. y. Якщо поверхня F( x. Скористаємось рівняннями (3. y. то дотична та нормаль в такій точці можуть не існувати. u ′y . (3. шукані рівняння нормалі та дотичної площини мають відповідно вигляд x −1 y − 2 z −3 . y. Fz′ ( M 0 ) = 6 .42). Якщо ці умови не виконуються в деякій точці (її називають особливою). поклавши F ( x .z ) = 0 є поверхнею рівня для деякої функції u = u( x . F y′ . u ′z буде напрямним вектором нормалі до цієї поверхні рівня. F y′ ( M 0 ) = 4 . Fz′ ( M 0 ) = −1 . y 0 ) . y . Зауваження 2. Fz′ = u ′x . y . F y′ ( M 0 ) = f x′ ( x0 .44) Зауваження 1. 4( x − 1 ) + 4( y − 2 ) + 6( z − 3 ) = 0 . = = f x′ ( x0 . Fx′ = 4 x .

i =1 (4.1) яку назвемо інтегральною сумою для функції z = f ( x. 4. яка не залежить ні від способу розбиття області D на області Di .. то ця границя називається подвійним інтегралом і позначається одним з таких символів: тт f ( x. Ds i D Si Рис. У кожній області Di візьмемо довільну точку Pi (ξ i . 4.2 . y ) визначена в замкненій обмеженій області D ⊂ R2 .ζ і ) і утворимо суму n I n = ∑ f (ξ i . ні від вибору точок Pi в них.η і )∆Si .1) при λ → 0 має скінченну границю. Нехай λ = max d ( Di ) . y ) по області D . Поняття подвійного інтегралу.η i ) їй на поверхні відповідає точка М ( ξi .найбільший з діаметрів областей Di .. п. y )dxdy . КРАТНІ ІНТЕГРАЛИ ЛЕКЦІЯ № 17 Подвійний інтеграл.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ТЕМА 4.1 Розіб'ємо область D на частини Di (рис. кожна з яких визначається функцією виду y = f (x) або x = ϕ ( y ) .. i = 1. які не мають спільних внутрішніх точок і площі яких дорівнюють ∆Si .ηi . y )dS або тт f ( x.1). що межа області D складається із скінченного числа неперервних кривих. Вважатимемо. Нехай функція z = f ( x. 1≤i ≤ n Якщо інтегральна сума (4. D D 73 .

В обох випадках область визначення розбивають на частини. то тт f ( x. y )]dxdy = тт f ( x. Наступні кроки знову однакові: утворюють інтегральні суми і знаходять їхні границі. Властивості подвійного інтегралу: – сталий множник можна виносити за знак подвійного інтегралу тт Сf ( x. у . а у випадку двох змінних . бачимо. xi +1 ] .це функція двох змінних. y ) визначені в одній і тій самій області 74 . коли міра частин області визначення прямує до нуля.площа ∆Si області Di ⊂ D . b] ⊂ R1 а в другому .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Таким чином: n ∑ f (ξ i . Порівнюючи визначення подвійного інтегралу (4. D D D – якщо в області D функція f ( x. Після цього знайдене значення функції множимо на міру відповідної частини області визначення. y ) неперервна в замкненій обмеженій області D . визначена у двовимірній області D ⊂ R2 . С = const .2) У цьому випадку функція f ( x. dS (або dxdy ) елементом площі. y ) називається інтегровною. y ) і g ( x.ηi )∆Si . визначена на одновимірній області . що конструктивно ці означення ∫ f ( x )dx = lim λ →0 цілком аналогічні: в обох випадках розглядається деяка функція f. y )dxdy . D – якщо функції f ( x. то вона інтегровна в цій області.2) і визначення визначеного інтегралу b n a i =1 ∑ f ( ξi )∆ xi . Якщо функція f ( x. У випадку однієї змінної такою мірою була довжина ∆xi відрізка [ xi . y ) ± g( x. х. y )dxdy . але скористаємося наступним. D D – подвійний інтеграл від суми двох (скінченного числа) функцій дорівнює сумі двох (скінченного числа) подвійних інтегралів від цих функцій тт [ f ( x. y )dxdy = C тт f ( x. D областю інтегрування. y )dxdy = λlim →0 i =1 D (4. Достатня умова існування подвійного інтегралу. але в першому випадку це функція однієї змінної. y )dxdy і 0 . в кожній з яких беруть довільну точку і в ній знаходять значення функції. y ) ≥ 0 . Доведення теореми виходить за межі програми. Теорема. тт f ( x. y )dxdy ± тт g( x.відрізку [а.змінними інтегрування.

а х = а та х = b . як обчислювати площу зробимо певні припущення відносно області D . D Величину f ( x0 . у) ∈ D функція f ( x. D D1 D2 – якщо функція f ( x. які обмежують дане тіло. y )dxdy = тт f ( x. пов'язане із значними труднощами. Припустимо. y ) ≥ 0 . Обчислення подвійного інтегралу. y ) в області D .3) a де S (х) . y )dxdy = f ( x0 . Тоді подвійний інтеграл виражає об'єм циліндричного тіла (рис.рівняння площин. y ) . що: тт f ( x.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ D і f ( x.площа перерізу тіла площиною. y )dxdy . y )dxdy + тт f ( x. як це робиться. 4. так само як і у випадку визначеного інтегралу. y )dxdy називають середнім D значенням функції f ( x. Щоб уникнути їх. y0 ) S . D D – якщо область інтегрування функції f ( x. y )dxdy . яка має площу S . y ) неперервна в обмеженій замкненій області D . то тт f ( x. (4. обчислення подвійного інтегралу зводять до обчислення так званого повторного інтегралу . Перед тим. y ) . що при (х. які складають область D і які не мають спільних внутрішніх точок. обмеженого зверху поверхнею z = f ( x. Обчислення подвійного інтегралу за формулою (4. Покажемо. перпендикулярною до осі Ох. 75 . y )dxdy Ј MS . y ) розбити на області D1 і D2 або на довільне скінченне число областей. то тт f ( x. Обчислимо цей об'єм за допомогою методу b паралельних перерізів: V = т S( x )dx .2) з основою D . де m і M D відповідно найменше і найбільше значення підінтегральної функції в області D . у0). яка має площу S . – якщо функція f ( x.2) як границі інтегральної суми. y )dxdy і тт g( x. то в цій області існує така точка (х0.двох звичайних визначених інтегралів. то mS Ј тт f ( x. y ) неперервна в замкненій обмеженій області D . y0 ) = 1 / S тт f ( x. y ) ≥ g ( x.

область D називається правильною в напрямі вісі Оу. 0). Проведемо через точку (х.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ϕ2 ( x ) j 2( x ) j 1( x ) Рис. ніж у двох точках. 4. 0) площину. Апліката z = f ( x.2). yвих = ϕ 2 ( x) . Площа S (х) трапеції С1 М 1 М 2 С2 інтегралу: yвих j 2( x ) S( x ) = т zdy = т f ( x. 4. b) (рис. або в зручнішій формі: ш a иj 1 ( x ) D 76 . що область інтегрування D обмежена двома неперервними кривими y = ϕ1 ( x) та y = ϕ 2 ( x) і двома прямими х = а та х = b. b) . y ) точки лінії М 1М 2 при фіксованому х є функцією лише у. Ординати цих точок позначимо відповідно увх та увих . У перерізі цієї площини і циліндричного тіла утворюється трапеція С1 М 1 М 2 С2 . яка проходить через внутрішню точку області D паралельно вісі Оу. якщо довільна пряма. причому ϕ1 ( x) ≤ ϕ 2 ( x) для всіх x ∈ (a. Визначена таким чином область називається правильною в напрямі вісі Оу. де x ∈ (a. y )dyчччdx . тоді yвх = ϕ1 ( x) . y )dy . 4. перетинає межу області не більше. 0.3) враховуючи формулу (4. які називатимемо відповідно точкою входу в область D і точкою виходу з області D . Для цього проведемо через точку (х. y )dxdy = т ззз т f ( x.3 Рис. причому у змінюється в межах від yвх = ϕ1 ( x) до yвих = ϕ 2 ( x) . дістанемо: j 2( x ) b ж ц ч з тт f ( x.3). Знайдемо тепер площу S (х). Інакше кажучи. Ця пряма перетинає криві ϕ1 ( x) та ϕ 2 ( x) в точках С1 і С2. 4. пряму. паралельну вісі Оу. перпендикулярну вісі Ох (рис.2 Припустимо спочатку. увх дорівнює визначеному Підставивши знайдене j 1( x ) значення S (х) у формулу (4.2).

D a (4.5) . D c y 1( y ) 77 (4.4). а потім по змінній х. Інтегруючи цю функцію в межах від а до b. Проте формула (4. дістаємо деяке число .4 d y 2( y ) тт f ( x.4) є повторний інтеграл. Наведені геометричні міркування при одержанні формули (4. Якщо область D обмежена двома неперервними кривими x = ψ 1 ( y ) . 4. а по змінній х . тобто якщо область D правильна в напрямі осі Ох (рис. У результаті обчислення внутрішнього інтегралу (в межах від ϕ1 ( x) до ϕ 2 ( x) ) одержуємо певну функцію від однієї змінної х.зовнішнім. y ) ≥ 0 . ЛЕКЦІЯ № 18 Зауваження 1. Частина. Строге доведення цієї формули ми опускаємо. d ) .4) зроблені у випадку. то справедлива формула x = ψ1 (y) x = ψ 2 (y) Рис. ( x. y )dxdy = т dx т f ( x. яка стоїть праворуч у формулі (4. Зауваження 2.4) j 1( x ) Це і є шукана формула для обчислення подвійного інтеграла. 4. y )dy . у = d (с < d).значення подвійного інтегралу. тобто обчислюючи зовнішній інтеграл.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ b j 2( x ) тт f ( x. Інтеграл по змінній у називають внутрішнім. y ) ∈ D . y )dx . У повторному інтегралі інтегрування виконуємо спочатку по змінній у (при цьому змінна х вважається сталою). коли f ( x. x = ψ 2 ( y ) і двома прямими у = с. y )dxdy = т dy т f ( x.4) залишається справедливою і в загальному випадку. причому ψ 1 ( у ) ≤ ψ 2 ( у ) для всіх у ∈ (с.

ψ 2 ( y ) (при цьому у вважається сталою). або навпаки. то подвійний інтеграл можна обчислювати як за формулою (4.5).4) і (4. Інтегруючи потім цю функцію в межах від с до d.5) називаються інтегралами з різним порядком інтегрування. б ). ніж у двох точках).5). x 2 / 4 + y 2 / 16 = 1 і прямою x = 3 / 4 . кожна з яких є правильною областю у напрямі осі Ох чи вісі Оу. 78 . знаходимо шуканий подвійний інтеграл по області D . потрібно від формули (4.4). то таку область необхідно розбити на частини. Зауваження 5. 4. а ).Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Тут внутрішнім є інтеграл по змінній х. Обчислюючи його в межах від ψ 1 ( y ) .5 Приклад. дістанемо деяку функцію від однієї змінної у. 4. а б Рис.5. ні в напрямі осі Оу (тобто існують вертикальні і горизонтальні прямі. Щоб змінити порядок інтегрування. проходячи через внутрішні точки області.5. Зауваження 4. Результати матимемо однакові. 4. Обчислюючи подвійні інтеграли по правильних областях і додаючи результати (властивість адитивності). При інтегруванні в напрямі осі Ох область D складається з семи частин ( рис. Повторні інтеграли у формулах (4. перетинають її межу більше. При інтегруванні в напрямі осі Оу область D складається з трьох частин ( рис.4) перейти до формули (4. Якщо область D правильна в обох напрямах. Область D обмежена еліпсами x2 + y 2 / 4 = 1 . так і за формулою (4. Зауваження 3. які. Якщо область не є правильною ні в напрямі осі Ох. дістанемо значення подвійного інтегралу.

x 2 ) .x 4 )dx = . 4. користуючись формулою (4.x 2 . y ) = xy 2 неперервна в даній області. y = 2 − x2 . Область інтегрування D зображено на рис.x 2 )3 d( 2 . залежно від вигляду області D та підінтегральної функції f ( x. тоді за формулою (4.5). оскільки лінія ОАВ.4) маємо: 1 2.т ( 2 . який приводить до простіших обчислень.x 2 )3 . т 30 6 0 30 120 Обчислимо цей інтеграл іншим способом. якщо D область D міститься в першій чверті і обмежена лініями x = 0 . на якій містяться точки виходу з області. y ) . Зауваження 6. Рис.т x 4 dx = . але її треба розбивати на дві частини D1 і D2 .x 2 x dx = 1 1 1 1 1 67 ( x( 2 . Правильну в напрямі осі Оу або осі Ох область D позначаємо відповідно: D : {( j 1 ( x ) Ј y Ј j 2 ( x ). y = x . Обчислити подвійний інтеграл 2 тт xy dxdy . Розв’язання. Приклад. треба обирати той порядок інтегрування. або D : {( y 1 ( у ) Ј х Ј y 2 ( у ). 4. Обчислення даного подвійного інтегралу можна виконати за формулою (4.x 2 1 2 2 тт xy dxdy = т dx т xy dy = т x D 0 x 1 0 y3 3 2.6. тобто D : {x Ј y Ј 2 . a Ј x Ј b}. 0 Ј x Ј 1}.4). так і за формулою (4. Функція f ( x.5).6 Область D правильна в напрямі осі Оу. задається двома різними рівняннями: 79 . с Ј у Ј d }. Область D є правильною в напрямі осі Ох.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ У кожному конкретному випадку.

Очевидно.4). у = 1.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ { D1 : {0 Ј x Ј y. 0 Ј y Ј 1}.7 Область інтегрування D обмежена лініями: у = 0. то дану область D треба розглядати як правильну в напрямі осі Оу. х = 0. а зовнішнє – по х.5) до обчислення даного інтегралу за формулою (4. Даний інтеграл дорівнюватиме сумі двох інтегралів: 1 1 e 1 I = т dx т f ( x. D2 : {ln x Ј y Ј 1. Тут потрібно перейти від обчислення повторного інтегралу за формулою (4.y. Маємо: D1 : {0 Ј у Ј 1. 0 0 1 80 ln x . + т т 0 2 2 10 24 120 1 0 2 1 Отримали той же результат. 1Ј y Ј 2 . дана двома різними рівняннями. на якій містяться точки входу в область. Оскільки лінія. 1 Ј x Ј e}. Змінити порядок інтегрування у повторному 2 + т y2 1 інтегралі: ey I = т dy т f ( x. то цю область треба розбити на дві частини D1 і D2 . при обчисленні вихідного інтеграла у даному випадку вигідніше користуватися формулою (4. 4. Отже. D2 : 0 Ј x Ј } 2. 0 Ј х Ј 1}.y y4 ( 2 .7).4).y 2 1 = т dy т xy 2 dx + т dy т xy 2 dx = т y 2 0 0 1 x 0 x2 2 y 0 dy + 1 2 x 2 2. 4. За даним інтегралом знайдемо область D . y )dy . y )dy + т dx т f ( x. 0 0 Розв’язання. y )dx . Приклад. Рис. Якщо внутрішнє інтегрування провести по у. даний інтеграл дорівнюватиме сумі двох інтегралів: 2 2 2 тт xy dxdy = тт xy dxdy + тт xy dxdy = D 1 D1 y D2 2.y )y 2 1 11 67 dy = dy dy = + = . х = е у або у = ln x (рис.

y )dxdy . Нехай функція f ( x. Формули (4. 81 . (4.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ЛЕКЦІЯ № 19 Заміна змінних у подвійному інтегралі. Таким чином.υ ) на координатній площині з координатами u і υ .6) ми переходимо в інтегралі І до нових змінних u та υ . Розглянемо заміну декартових координат х. y = y( u. y ) .6) називаються формулами перетворення координат.7) Згідно з формулами (4. Вважатимемо. то справедлива така формула заміни змінних: тт f ( x.7) .9) D D* Функціональний визначник (4.v ) dudv . Теорема.v )) J( u.υ ) . (4. у замінити елементом площі J( u. Припустимо. Якщо перетворення (4. що з формул (4. кожній точці M ( x.υ ) утворює обмежену замкнену область D∗ .v ). ϕ за відомими формулами: x = ρ cos ϕ . y ) ∈ D ставиться у відповідність деяка точка M ∗ ( u. y( u.8) ∂y / ∂u ∂y / ∂v а функція f ( x. виконуючи заміну змінних в інтегралі І за формулами (4. υ = υ ( x.7) переводить замкнену обмежену область D в замкнену обмежену область D∗ і є взаємно однозначним. Нехай множина всіх точок M ∗ ( u.формулами оберненого перетворення. y ) неперервна в деякій замкненій і обмеженій області D і існує інтеграл: I = тт f ( x. y ) неперервна в області D . Обчислимо якобіан: ∂x / ∂ϕ = ∂( ρ cos ϕ ) / ∂ϕ = − ρ sin ϕ .υ ) = . (4.7). а формули (4.6).υ ) dudυ в координатах u .6) однозначно можна визначити u та υ : u = u ( x. що за допомогою формул D x = x( u. ми маємо елемент площі dxdy в координатах х.8) називається визначником Якобі або якобіаном. y = ρ sin ϕ . і якщо функції (4. ∂х / ∂ρ = ∂( ρ cos ϕ ) / ∂ρ = cos ϕ . Подвійний інтеграл у полярних координатах.6) мають в області D∗ неперервні частинні похідні першого порядку і відмінний від нуля визначник: ∂x / ∂u ∂x / ∂v J( u. y )dxdy = тт f ( x( u. y ) . у полярними ρ . υ і стару область інтегрування D замінити відповідною їй новою областю D∗ .υ ) (4.

9) набирає вигляду (4. 4.11) D a r1( j ) Зауваження 3. а відповідна їй область D∗ – у полярній системі координат.10) тт f ( x.r sin j )r d r d j . y )dxdy = т d j т f ( r cos j .8 Зауваження 2.10) можна 82 .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ∂y / ∂ρ = ∂( ρ sin ϕ ) / ∂ρ = sin ϕ . y )dxdy = тт f ( r cos j . Зауваження 1. тобто точка О (0. Знайдені частинні і похідні підставимо у визначник: cos ϕ − ρ sin ϕ = ρ cos 2 ϕ + ρ sin 2 ϕ = ρ . коли підінтегральна функція або рівняння границі області D містить суму x 2 + y 2 .8. r sin j )r d r . 4. J( ρ . а б Рис. Якщо область D охоплює початок координат. то (4. оскільки ця сума в полярних координатах має досить простий вигляд: x 2 + y 2 = ρ 2 cos 2 ϕ + ρ 2 sin 2 ϕ = ρ 2 . 4. α ≤ ϕ ≤ β ) (рис.10) доцільно застосовувати тоді. D* D Тут область D дана в декартовій системі координат Оху. Тому формулу (3. змінюються в межах то полярні ρ1 (ϕ ) ≤ ρ ≤ ρ 2 (ϕ ) .8.ϕ ) = sin ϕ ρ cos ϕ Отже. формула (4. ∂y / ∂ϕ = ∂( ρ sin ϕ ) / ∂ϕ = ρ cos ϕ . які утворюють з полярною віссю кути α та β (α < β ) і ρ = ρ1 (ϕ ) та координати області ∗ кривими D ρ = ρ 2 (ϕ ) ( ρ1 (ϕ ) ≤ ρ 2 (ϕ )) . 0) є внутрішньою точкою області D . У багатьох випадках формулу (4. б).10) можна записати у вигляді b r2 (j ) тт f ( x. (4. а) обмежена променями. Якщо область D (рис.

10). 4. x+ y= 2 x+ y= 1 υ υ 2x- y= 1 2 xy= 3 y υ D x 0 Рис. 4. область D (паралелограм) переходить у системі Оuυ у прямокутник D∗ . Виконаємо таку заміну змінних: х + у = и.3 y )dxdy = тт зз6 Ч ( u + v ) .3 y )dxdy . J( u.у = 1.8) якобіан: 1 / 3 1/3 J( u. 2х .10 Розв’язання. Приклад.9) обчислимо даний інтеграл у новій системі ж 1 ц 1 ч 1 dudv = координат: тт ( 6 x .у = 3 відповідно в прямі υ = 1 та υ = 3. Далі маємо:  x + y = u. x = ( u + u ) / 3 Розв’яжемо цю систему відносно х і у :  .9 Рис. тоді прямі х + у = 1 та х + у =2 в системі Оху переходять в прямі и = 1 та и = 2 в системі Оuυ (рис. 4.υ ) = = −1 / 3 .полярне рівняння межі області D∗ .у = υ . х +у =2. а прямі 2х . 4. 2х . (4. Обчислимо частинні похідні і сформуємо за формулою (4.у = 3 (рис. r sin j )r d r . так і в напрямі осі Оу область D треба розбити на три області і обчислити три подвійних інтегралу. Обчислити інтеграл тт ( 6 x . якщо область D D .v )ч ч з и 3 ш3 3 D D* 83 . u ) = 1 / 3 .у = 1 та 2х . Безпосереднє обчислення цього інтегралу надто громіздке.12) D 0 0 де ρ (ϕ ) . Таким чином. 2 / 3 −1 / 3 За формулою (4.9). 2х .паралелограм.3 Ч ( 2u . обмежений прямими: х + у = 1.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ записати у вигляді: r (j ) 2p тт f ( x.   y = ( 2u − u ) / 3  2x − y = u . тому що як в напрямі осі Ох. y )dxdy = т d j т f ( r cos j .

Оскільки межа області D в полярній системі координат задається рівнянням ρ 2 cos 2 ϕ + ρ 2 sin 2 ϕ = 4 або ρ = 2 .11). 4.16 p / 3.x . Кут ϕ змінюється у межах від − π π 2 .r 2 d( 4 . x 2 + y 2 = 4x (рис.2( 4 .1 ) / 2 = 4 . 0 0 0 Приклад. 4.11) маємо: до 84 .r 2 )3 / 2 / 3 ) = . якщо область D D обмежена колами: x 2 + y 2 = 2x .y dxdy . Розв’язання. т 1 1 3 1 1 Приклад.12) маємо: 2p тт 4 . Знайдемо рівняння межі області D в полярних координатах: ρ 2 cos 2 ϕ + ρ 2 sin 2 ϕ = 2 ρ cos ϕ . Обчислити 2 2 тт 4 .1 )Ч( 9 . Отже.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ = 3 2 3 12 du т 3u d u = u Ч( u 2 / 2 ) = ( 2 . аналогічно знаходимо. якщо D . звідси ρ = 2 cos ϕ полярне рівняння малого кола.r r d r = 0 0 2 2p 2 ( . Змінна ρ змінюється у межі від 2 cos ϕ до 4 cos ϕ .r 2 ) / 2 = p ( .т 4 . за 2 формулою (4. що ρ = 4 cos ϕ є полярне рівняння великого кола. Обчислити 2 2 тт x + y dxdy . то за формулою (4. Рис.коло D радіуса R = 2 з центром у початку координат.11 Розв’язання.( x + y )dxdy = 2 2 D =j 2 2 т dj т 4 .

D 0 y2 . За формулою (4. x − y = 0 (рис.2 y 0 0 Об'єм тіла.12).12 Приклад. Розв’язок цієї системи дає: y1 = 0 .5 .   x − y = 0. обмеженої лініями x = y − 2 y .y 2 + 2y )dy = т ( 3y . 4.p 2 D = = p 2 4 cos j r3 .p 2 3 x 2 + y 2 dxdy = т d j т r 2 d r = т 2 cos j π 2 4 cos j 2 cos j dj = π 2 1 56 ( 64 cos 3ϕ − 8 cos 3 ϕ )dϕ = cos 3 ϕ dϕ = 3 −π∫ 2 3 −π∫ 2 56  sin 3 ϕ  56 p 2 2 − ϕ sin ( 1 sin j )d(sin j ) =   т 3 -p2 3  3  π 2 −π 2 = 224 . Площа плоскої фігури. Об'єм циліндричного тіла. (4. Знайдемо ординати точок перетину даних ліній: 2  x = y 2 − 2 y. твірні якого паралельні 85 .13) D − − Рис.13) знаходимо: 3 y 3 3 S = тт dxdy = т dy т dx = т ( y .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ p 2 тт . y2 = 3 . Якщо в площині Оху задана фігура. 9 ЛЕКЦІЯ № 20 Застосування подвійних інтегралів до задач геометрії. Знайти площу фігури. Розв’язання. то площу S цієї фігури знаходимо за формулою: S = тт dxdy . що має форму обмеженої замкненої області D . 4.y 2 )dy = 4.

обмеженого циліндром y = x 2 і площинами: z = 0 . що робилось при визначенні подвійного інтегралу.4. 3.15) D Доведення. 4. y ) неперервна і невід'ємна в області D . Розв’язання.14): − 2 а 2 б Рис. y ) . За формулою (4. f y′ ( x.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ осі Oz і яке обмежене знизу областю D площини Оху. y ) . знаходиться за формулою V = тт f ( x. − 2 ≤ x ≤ 2 .2 . y ))2 + ( f y ў( x. задана рівнянням z = f ( x. Знайти об'єм тіла. y ) .13. наступне. а). y )dx = т dx т ( 2 .y )dy = т ззз2 y dx = ч ч2 2 2 и ш D . y )dxdy .б). проектується на площину Оху в область D і функції: f ( x. y ))2 dxdy .13 2 2 2 2 ж y2 ц ч ч V = тт f ( x. а зверху поверхнею z = f ( x.1.2 x x 2  x4  32 2 = ∫  − 2x 2 + 2  dx = . Повторимо все те. Областю D тут є параболічний сегмент } (рис. f x′ ( x. 4. (4.13. У точці М і (рис. Якщо поверхня σ . Додамо до рис. де функція f ( x. то площу Q поверхні σ знаходять за формулою Q = тт 1 + ( f x ў( x. (4. y ) неперервні в цій області. z = 2 − y (рис.14) D Приклад. 86 . тому D : { x 2 ≤ y ≤ 2 . y ) . 15 − 2 2  Площа поверхні.

Тобто n Q = lim Σ ∆δ i .43) координати: ( ( Рi ) . Оскільки ∆δ і проектується в ∆ Si .14) проведемо дотичну площину Пі і нормаль N i .16) λ →0 i = 1 n →∞ Обчислимо цю границю.1) . На площині Пі виділимо ту частину. 2 2 Останній вираз підставимо у (4. ( Рi ) − 1 ). яким відповідають рівняння (3.y) i Мi ∆ уі k ∆ хі x і0 j y Pi  Si D Рис. 4.15). назвемо площею поверхні z = f ( x. де γ і кут між N i і ортом к (рис. y ) . (4.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ 4. маємо cos γ i = 1 / відповідно: ∆δ і = має за формулою 2 2 і f x' ( Рi ) + f y' ( Рi ) + 1 ∆ Si .16).44). Границю цієї суми. Вектор N i (3.0. коли найбільший з діаметрів (це величина Σ i =1 λ ) областей ∆ Si прямує до нуля. площа її ∆δ і .14). Складемо з них суму: n ∆δ i . 4.14 87 . z k γі Пi N i z=f(x. ∆δ і = ∆ Si / cos γ i косинус кута між векторами обчислюється за формулою: cos γ i = ( Ni ⋅ к ) / N i ⋅ к . яка проектується на площину Оху в область ∆ Si . f x' ( Рi ) + f y' ( Рi ) + 1 Виконавши обчислення. зробимо граничний перехід і дістанемо формулу (4. то ∆ Si = ∆δ i cos γ i . а число n цих областей прямує до нескінченності. f x' f y' а вектор к = ( 0. Отже.43) і (3.

15) площа поверхні дорівнює: x2 y2 + 2 dxdy = 2 ∫∫ dxdy = 2S = 2π .15.площа кола радіуса 1. За формулою (4. 4. яка вирізається циліндром x 2 + y 2 − 2x = 0 (рис. − Маємо: Q = 2 π 2 π 2 2 ≤ϕ ≤ π 2 2 cos ϕ . π 2 ρ2 ∫ dϕ ∫ ρ dϕ = 2 ∫ 2 0 −π 2 −π 2 = 2 2 ∫ cos 2 ϕ dϕ = −π 2 π π 2 2 cos ϕ 0 dϕ = 2 ∫ ( 1 + cos 2ϕ )dϕ = π 2 .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Приклад. а). Знайти частину площі конуса z = x 2 + y 2 . 2 x +y x + y2 D D де S = π . Дійсно. z ′y = .15. або ( x − 1 )2 + y 2 = 1 (рис. 4.б). Q = ∫∫ 1 + 2 y = ρ sin ϕ . r а б Рис. dxdy = ρdρdϕ . z ′x = 2 2 2 x +y x + y2 Областю інтегрування D тут є коло x 2 + y 2 − 2 x = 0 . перейшовши у останньому інтегралі до полярної системи координат: x = ρ cos ϕ . 4.15 Розв’язання. −π 2 88 . За рівнянням конуса знаходимо частинні похідні: x y .

то γ ( x. hi ) ∈ D . hi ) і наближено вважатимемо. складемо їх і отримаємо статичні моменти n пластин: M y ≈ ∑ ξi γ ( ξi . Відомо. де γ = ( x. Домножимо кожну з елементарних мас на відповідну координату. що маса ∆ ті частини Di дорівнює γ (ξ i . що момент інерції матеріальної точки відносно деякої осі дорівнює добутку маси точки на квадрат її відстані від цієї осі.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ЛЕКЦІЯ № 21 Застосування подвійного інтегралу до задач механіки. Щоб знайти точні значення сформованих інтегральних сум. y )dxdy . y )dxdy . густина пластини в точці М (х. а момент інерції системи матеріальних точок відносно однієї і тієї самої осі дорівнює сумі моментів інерції всіх точок системи. Моменти інерції пластини. що статичний момент матеріальної точки відносно деякої вісі дорівнює добутку її маси на відстань до цієї осі. Коли вважати. у) дорівнює γ = ( x. що кожна з цих мас зосереджена в точці R i ( xi . моменти інерції пластини відносно осі Оу й осі Ох 89 .ηi )∆ Si . y ) неперервна функція в області D .n ) .18). виберемо в кожній з них довільну точку R i ( xi . Інтегральні суми 1≤i ≤ n перейдуть у відповідні подвійні інтеграли: m = ∫∫ γ ( x. Статичні моменти. i =1 i =1 Відомо. Центр маси пластини.17) і (4. Отже.. Якщо складемо їх.. виконаємо наступне. i =1 n М х ≈ ∑ηi γ ( ξi . D (4.ηi ) ∆Si . перейдемо в них до границі при λ = max d ( Di ) → 0 .2.. y )dxdy .площа області Di ..ηi )∆ Si відносно осі i =1 Оу й осі Ох відповідно. Отже. y ) .ηi )∆ Si . то пластину можна розглядати як систему цих матеріальних точок. y ) = γ 0 . Нехай матеріальна пластина в площині Оху має форму області D . M x = ∫∫ yγ ( x. то n n отримаємо масу пластини: m = Σ ∆mi = ∑ γ ( ξi . (4. координати центра мас знаходимо за формулами: xc = M y / т .17) D M y = ∫∫ xγ ( x. yc = M x / т .18) D Враховуючи формули (4. де ∆Si . Якщо пластина однорідна. Розіб'ємо область D на частини Di ( i = 1.

4. Розв’язання.20) I 0 = ∫∫ ( x 2 + y 2 )γ ( x. Внаслідок симетрії пластини відносно осі Оу 90 . y )dxdy .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ наближено визначатимуться за формулами n n i =1 i =1 I y ≈ ∑ ξi2γ ( ξi .16 π 2 π 2 Рис. що (4. − π 2 ≤x≤ π 2 2− y dy = 2 y  17 . Перейшовши до границі в кожній із сум при λ = max d( Di ) → 0 . y )dxdy . y )dxdy = ∫ dy ∫ xy dx = ∫ y 2 0 D 0 y 1 2 1 1 1  ( 2 − y )2 y 2 y 3   5 y4 = ∫ −  dy = ∫  2 y 2 − y 3 + 2 3  2 2 0 0 Приклад.ηi )∆Si .17). аналогічно одержуємо. y )dxdy . y ) = y 2 x (рис.17) маємо 2− y x2 m = ∫∫ γ ( x. Знайти центр маси однорідної обмеженої кривою y = cos x .18 Розв’язання. то за формулою (4. I x ≈ ∑ηi2γ ( ξi . у) дорівнює γ ( x. n →∞ дістанемо точні формули для обчислення моментів розглядуваної пластини відносно координатних осей: I x = ∫∫ y 2γ ( x. 4.17 Рис. у) з масою т відносно початку координат дорівнює т (х2 + у2). якщо густина пластини в кожній точці (х. у = х2. що момент інерції матеріальної точки (х.16). 4.  dy = 120  пластини ( γ = 1 ) . I y = ∫∫ x 2γ ( x. Оскільки D : { y ≤ x ≤ 2 − y . 4. 4.ηi )∆Si . Знайти масу пластини D . і віссю Ох (рис.19) D Знайдемо момент інерції I0 пластини відносно початку координат. D інерції (4. D Приклад. обмеженої лініями у = 0. y = x2 − Рис. Враховуючи. х + у = 2. 1≤ i ≤ n. 0 ≤ y ≤ 1} .

якщо густина в кожній точці пластини дорівнює ординаті цієї точки (рис. i =1 (4. 8 Приклад. Mx π = . у – х = 1. yi .( i = 1.( i = 1. y. Множину цих частин назвемо n -м розбиттям. пластини D . складеної для її n -го розбиття і даного вибору точок N i ∈ ∆Vi . Розіб’ємо її на n довільних частин з об’ємами Vi .21) Її називають інтегральною сумою для даної функції в області G . yi . 4 5 0 4 5 0 1 Потрійний інтеграл.19) маємо 1 1− y 1 Ι x = ∫ dy ∫ y 3 dx = ∫ y 3 x 0 y −1 0 4 1− y y −1 1 dy = ∫ ( y 3 − y 4 − y 4 + y 3 )dy = 0 5 у у 1 1 1 = ∫ ( 2 y 3 − 2 y 4 )dy = 2( − ) = 2( − ) = 0. В даному разі D : 0 ≤ y ≤ cos x. m 8 −π 2 −π 2 0 Отже. Розв’язання.18). Знайти момент інерції I x . центр маси даної пластини міститься у точці з π 2 π 2 cos x m = ∫ dx ∫ dy = ∫ cos xdx = 2 . В кожній з довільних частин візьмемо навмання точку N i ( xi .zi ) і складемо суму n Vn = Σ f ( xi . Нехай функція f ( x. то за першою з формул (4. y ) = y . 4. γ ( x. y )dxdy = ∫ dx ∫ ydy = ∫ dx = 2 −π 2 D −π 2 0 = 1π2 1 1 ( 1 + cos 2x )dx = ( x + sin 2x ) ∫ 4 −π 2 4 2 π 2 −π 2 = π 4 .z ) визначена в деякій тривимірній замкненій обмеженій області G .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ маємо хс = 0. 0 ≤ y ≤ 1} . Границя відповідної інтегральної суми при прямуванні до 91 .zi ) ⋅ ∆Vi . обмеженої прямими у = 0.18). yc = координатами ( 0. тому маємо 2 2  π 2 π 2 cos x cos 2 x M x = ∫∫ yγ ( x.n ) . Визначення. Нехай λn = max di . π ). х + у = 1. Оскільки D : { y − 1 ≤ x ≤ 1 − y. Для знаходження ус скористаємось другою з формул π π  (4.1 .n ) . − ≤ x ≤  .

якщо вона не залежить від способу розбиття області G на елементарні підобласті і вибору в них точок N . Якщо у (4. y ) і z = z2 ( x.22) можна тлумачити. Наприклад. а з бічних сторін циліндричною поверхнею. y. якому відповідає область G . (4.24) G ЛЕКЦІЯ № 22 Обчислення потрійного інтегралу.z )dxdydz = lim Σ f ( xi . y ) . Її розглядати не будемо.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ нуля найбільшого з діаметрів λn елементарних областей ∆Vi . тоді наближена маса елемента ∆Vi дорівнює ∆mi ≈ γ ( N i )∆Vi . 4. і нехай проекція області G на площину Оху утворює область D (рис.22) λn →0 i =1 G n →∞ Властивості потрійного інтегралу співпадають з розглянутими вище властивостями визначеного інтегралу й подвійного інтеграла. називається потрійним інтегралом і позначається символом n ∫ ∫ ∫ f ( x. в якій визначені й неперервні функції z1 ( x. (4. y. Нехай область G розташована у тривимірній прямокутній системі координат. а n маса всього тіла. y ) і z2 ( x. Після i =1 граничного переходу отримаємо точне значення величини т : m = ∫ ∫ ∫ γ ( n )dV = ∫ ∫ ∫ γ ( x.19). y ) . 92 . y.z ) = 1. G (4. тоді із визначення потрійного інтегралу дістанемо формулу для обчислення об’єму тіла G : VG = ∫ ∫ ∫ dxdydz .23) G Потрійний інтеграл (4.22) покласти f ( x. в області G розподілена речовина з густиною γ ( N ) . Має місто і теорема існування потрійного інтегралу.zi )∆Vi .z )dxdydz . Вона обмежена знизу і зверху поверхнями z = z1 ( x. yi . m ≈ Σ ∆mi . як кількість деякої фізичної величини. розподіленої в області G .

y ) ∫ f ( x. y.z )dV = ∫ dx ∫ dy ∫ f ( x. y. Якщо область G неправильна. потім за змінною у і зовнішній інтеграл за змінною х . але спочатку за змінною z . у = d . z = h і z = H . y. прямі паралельні осі Oz . обчислення потрійного інтегралу зводиться до послідовного інтегрування по кожній із змінних х . y. у = с . тоді у (4. y. (4. Порядок інтегрування може бути і іншим. отримаємо формулу b y2 ( x ) z2 ( x.19 Припустимо.y ) a y1 ( x ) z1 ( x.z )dV = ∫ ∫ dS G D z2 ( x.z )dV = ∫ dx ∫ dy G ∫ f ( x. тоді має місце формула: ∫ ∫ ∫ f ( x. (4. x = b .27) У цьому випадку інтегрування можна проводити в будь-якому порядку. тоді. у = у1 ( х ) і у = у2 ( х ) . при переході від подвійного інтеграла до повторного. Тобто довільна пряма перетинає її межу не більш ніж у двох точках. у і z окремо. Наприклад. що область G правильна у всіх напрямках.25) z1 ( x.y ) ∫ ∫ ∫ f ( x. y. 4. x = b .y ) Якщо при цьому область D обмежена лініями: х = а .26) Згідно з цією формулою. G (4. G є прямокутний паралелепіпед з гранями: x = a .z )dz .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Рис.z )dz . Обчислити інтеграли і результати 93 . Це залежить від розташування області G у просторі Oxyz і її форми.26) межі інтегрування будуть сталими: b d H a c h ∫ ∫ ∫ f ( x.z )dz . тоді її треба розбити на декілька правильних підобластей. Наприклад.

Тут: z2 = 0 і z2 = 1 − x − y . а) і спроектуємо її на площину yOz . за формулою (4. х = 1 . z = 0 . х = 0 . Отже. 4. z = 0 .20. у = 0 . Розв’язання. G обмежений площинами: х = 0 . 0 Приклад. Розв’язання. у = 0 . у1 = 0 і у2 = 1 − х . Розв’язання. Обчислити ∫ ∫ ∫ 2xdV . G обмежена площинами: x + y + z = 1 .26) z − y2 dy = 0 маємо: . Обчислити ∫ ∫ ∫( x + y + z )dV . 0≤ у≤ z.27) маємо: 1 1 1 1 1 z3 1 ∫ ∫ ∫ xy 2 z 3 dxdydz = ∫ xdx ∫ y 2 dy ∫ z 3 dz = ∫ xdx ∫ y 2 dy = G 0 0 0 0 0 4 0 = 1 11 1 1 y3 1 1 1 1 x2 1 1 ∫ xdx ∫ y 2 dy = ∫ x dx = ∫ xdx = = . Обчислити G – куб.26) маємо: 1 1− х 1− х − у 0 0 0 ∫ ∫ ∫( x + y + z )dV = ∫ dx ∫ dy ∫ G 1 1− х 0 0 ( x + y + z )dz = 1 1− х z2 1 − x − y ( 1 − x − y )2 ) dy = ∫ dx ∫ ( x + y − ( x + y )2 + )dy = 0 0 2 0 2 = ∫ dx ∫ ( xz + yz + 1 = ∫(( x + y )2 / 2 − ( x + y )3 / 3 − ( 1 − x − y )3 / 6 0 1− x )dx = 0 1 = ∫( 1 / 6 − x 2 / 2 + x 3 / 3 + ( 1 − x )3 / 6 )dx = 0 1 = ( x / 6 − x 3 / 6 + x 4 / 12 − ( 1 − x )4 / 24 ) = 1 / 6 − 1 / 6 + 1 / 12 + 1 / 24 = 1 / 8. z = 1 . За формулою (4. де G обмежена площинами: G x = 0 . 0 40 40 3 0 12 0 12 2 0 24 Приклад. z = 4 і параболоїдом z = x 2 + y 2 . у = 0 . Зобразимо дану область (рис.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ додати. Розглянемо декілька прикладів. Межі інтегрування: 0 ≤ z ≤ 4 . де Приклад. у = 1 . де G – піраміда. За 1 z 0 0 формулою z − y2 ∫ ∫ ∫ 2xdV = 2 ∫ dz ∫ dy ∫ G 0 4 z 0 0 xdx = ∫ dz ∫ x 2 94 (4. ∫ ∫ ∫ xy 2 z 3 dxdydz .

 . Розв’язання. де G – верхня півкуля G x2 + y2 + z 2 = R2 . 4. У площині xOy областю D є коло x 2 + y 2 ≤ R 2 . I = ∫ ( R 2 − R 2 sin2 t )3 / 2 R cos tdt = 3 −π  2 2 2 π = π 2 2 4 2 2 R ∫ cos 4 tdt = R 4 ∫ ( 3 + 4 cos 2t + cos 4t ) / 8dt = π π 3 3 − − 2 2 95 dx = .20 Приклад. 2 2  π π t ∈  − . 3 −R dy = 0 Робимо заміну змінної: π x = R sin t .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ 4 z 4 0 0 0 = ∫ dz ∫ ( z − y 2 )dy = ∫( zy − y 3 / 3 ) 5 2 4 3/ 2 4 2 4 128 z dz = z ∫ z dz = = 0 15 3 0 15 0 z 4 4 y= D z 0 x y 2 2 z= x + y 2 0D 2 2 2 y x а б Рис. Отже.26) маємо: R ∫ ∫ ∫ zdV = ∫ dx −R G R2 − x2 R = ∫ dx −R = ∫ − R 2 − x2 R2 − x2 − y 2 R2 − x2 ∫ ∫ dy − R2 − x2 R zdz = ∫ dx −R 0 R2 − x2 ∫ R2 − x2 − y2 z2 / 2 − R2 − x2 R R2 − x2 −R − R2 − x2 ( R 2 − x 2 − y 2 ) / 2dy = ∫ (( R 2 − x 2 )y − y 3 / 3 ) / 2 2 R 2 ∫ ( R − x 2 )3 / 2 dx = I . dx = R cos tdt . Обчислити ∫ ∫ ∫ zdV . За формулою (4.

v. y = ρ sin θ sin ϕ . (4.w ) і якобіана відображення I( u. ( 3t + 2 sin 2t + sin 4t ) = π 12 12 4 4 2 4 Заміна змінних у потрійному інтегралі.v.w ). Точка М ( x.v. 4.v.w ) за допомогою неперервних диференційованих функцій: x = x( u.z ) . Циліндричні координати. ∞ < z < ∞ (див. Тут: 0 ≤ ρ ≤ ∞ .v.z )dV = Ст = ∫ ∫ ∫ f ( x( u.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ π = 4 R 1 π R4 2 R ⋅ 3π = .w ).v. z = ρ cos θ .v. Сферичні координати.v.w ) dudvdw – елементом об’єму у криволінійному просторі.w ) .21).w ) = yU' yV' yW' ≠ 0 . а вираз I( u. Тобто xU' xV' xW' I( u. При розв’язанні інженерних задач найпоширенішим є використання циліндричних і сферичних криволінійних координат. y( u. y. z = z . рис.z ) взаємно однозначно відображається на область G * простору ( u. y. y = y( u. 4.v.29) G Змінні u.v. zU' zV' (4. 0 ≤ ϕ < 2π .22). замкнена область G простору ( x.w називають криволінійними координатами точки ( x.28) zW' матимемо формулу заміни змінних у потрібному інтегралі: ∫ ∫ ∫ f ( x.v. y. y. 0≤ρ <∞.w ) dudvdw.v. Розглянемо їх.w ) відмінного від нуля. формулами: y = ρ sin ϕ . правильна. 0 ≤ ϕ < 2π . Нехай обмежена. 96 .z ) прямокутної системи координат у сферичних координатах визначається за формулами: де x = ρ sin θ cos ϕ . 0 ≤ θ ≤ π (див.z( u.w ) і z = z( u. Точка М ( x.w )) I )( u. y. рис.z ) прямокутної системи координат в циліндричних координатах визначається за x = ρ cos ϕ .

22 Обчислення потрійного інтегралу в циліндричних або сферичних координатах рекомендується проводити. використовуючи циліндричну систему координат. z = 4 і параболоїдом обертання z = x 2 + y 2 . ЛЕКЦІЯ № 23 Приклад. Обчислити ∫ ∫ ∫ 2 хdxdydz . Обчислимо якобіан відображення прямокутної системи координат у циліндричну: cos ϕ sin ϕ 0 I( ρ . xϕ' = − ρ sin ϕ . якщо область G обмежена циліндричними або сферичними поверхнями. dxdydz = ρ d ρ dϕ dz .z ) = − ρ sin ϕ ρ cos ϕ 0 = ρ . (4. Оскільки область G проектується в область D на площину Oxy (рис. x'z = 0 .30) 0 0 1 Тут: x'ρ = cos ϕ .y) Рим. у = 0 .ϕ .29) матиме сталі границі інтегрування. координата ρ – від 0 до 2 . zϕ' = 0 . що значно спрощує їх обчислення. z'ρ = 0 . I = ρ ≠ 0 .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ z ρ θ М(x.21 М1(x. а зверху – площиною.29) і з урахуванням (4. Підставимо знайдене у (4. у'z = 0 . Розв’язання. yϕ' = ρ cos ϕ . Область G обмежена знизу параболоїдом. 4. 4. y'ρ = sin ϕ . то координата ϕ змінюється в межах від 0 до π / 2 . У цьому випадку повторний інтеграл у формулах (4. 4. б) у чверть кола x 2 + y 2 = 4 . z'z = 1 .z) 0 ϕ y ϕ ρ x Рис. тому z1 = ρ 2 і z2 = 4 .20. де G – обмежена G площинами: х = 0 .30) 97 .y.

z 1 D 0 y 1 1 x Рис.29) і (4. яка являє собою коло. де Приклад. радіус якого одиниця. Обчислити G – область. 4. За формулами (4. G обмежена параболоїдом z = x 2 + y 2 . Область G проектується на площину хОу в область D (рис.23). 4. 0 3 50 ∫ ∫ ∫ x 2 y 2 dxdydz .30) маємо: 2π 2 0 0 ρ2 ∫ ∫ ∫ x y dxdydz = ∫ dϕ ∫ ρ d ρ ∫ cos 2 ϕ sin 2 ϕ dz = 2 G 2 5 0 2 1 1 2π ρ2 1 2π d ρ = ∫ sin 2 2ϕ dϕ ∫ ρ 7 d ρ = = ∫ sin2 2ϕ dϕ ∫ ρ 5 z 0 0 4 0 4 0 0 98 .23 Тому даний інтеграл доцільно обчислювати в циліндричній системі координат. циліндром x 2 + y 2 = 4 і координатною площиною z = 0 .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ отримаємо: π π 2 z 4 2 z 4 0 0 ρ 0 0 ρ2 ∫ ∫ ∫ 2хdxdydz = ∫ dϕ ∫ d ρ ∫2 2 ρ 2 cos ϕ dz = 2 ∫ dϕ ∫ ρ 2 (cos ϕ )z G π dρ = π 2 2 2 2 = 2 ∫ cos ϕ dϕ ∫ ρ 2 ( 4 − ρ 2 )d ρ = 2 ∫ cos ϕ ( 4 ρ 3 / 3 − ρ 5 / 5 ) dϕ = 0 0 0 0 π π/2 1 12 = 64  −  ∫ cos ϕ dϕ = 128 / 15 sin ϕ = 128 / 15. Розв’язання.

ϕ .31) 0 dxdydz = ρ sin θ dθ dϕ d ρ . У даному прикладі межі інтегрування за новими змінними 0 ≤θ ≤ такі: π 2 0 ≤ϕ ≤ . xϕ' = − ρ sin θ sin ϕ . yθ' = ρ cos θ sin ϕ . G обмежена частиною сфери x 2 + y 2 + z 2 = 4 . 2 x'ρ = sin θ cos ϕ .  4 0  ∫ ∫ ∫ xyz 2 dxdydz . де Приклад. zθ' = − ρ sin θ . Це залежить як від області =− 99 . z'ρ = cos θ . Обчислити G – область. Якобіан відображення прямокутної системи координат у сферичну має вигляд: sin θ cos ϕ ρ cos θ cos ϕ − ρ sin θ sin ϕ I( ρ . Отже ∫ ∫ ∫ xyz 2 dxdydz = ∫ ∫ ∫ ρ sin θ cos ϕ ρ sin θ sin ϕ ρ 2 cos 2 θρ 2 sin θ dθ dϕ d ρ = G G* π = π 2 2 12 ∫ sin 2ϕ dϕ ∫ sin3 θ cos 2 θ dθ ∫ ρ 6 d ρ = 0 0 20 π π 2 2 1 1 = cos 2ϕ 2 ⋅ ρ 7 ⋅ ∫ ( 1 − cos 2 θ )cos 2 θ d cos θ = 0 0 4 7 0 π 27  cos 3 θ cos 5 θ  32  1 1  64 − . Тут: y'ρ = sin θ sin ϕ .θ ) = sin θ sin ϕ ρ cos θ sin ϕ cos θ ρ sin θ cos ϕ = ρ 2 sin θ . π 2 .   2 = − − +  = 28  3 5  7  3 5  105 0 Загальну рекомендацію щодо застосування тієї чи іншої системи координат дати складно. Розв’язання. 0≤ ρ ≤2. − ρ sin θ (4. розташованою у першому октанту. zϕ' = 0 . xθ' = ρ cos θ cos ϕ . yϕ' = ρ sin θ cos ϕ .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ = 2π 1 2π 2 2 8 2π ρ8 2 dϕ = 5 ∫ sin 2 2ϕ dϕ = 4 ∫ ( 1 − cos 4ϕ )dϕ = ∫ sin 2ϕ 0 4 0 8 0 2 0 sin 4ϕ  2π  = 4 ϕ − = 8π . У даному випадку перейдемо до сферичної системи координат.

Деякі застосування потрійних інтегралів. так і від вигляду підінтегральної функції. Оскільки область D є коло. Приклад. Обчислити об’єм тіла. 3 3  z 6 2 D 2 0 2 y x Рис. Розв’язання. Перша поверхня є круговий конус з віссю обертання Oz . яка виражає об’єм тіла за допомогою подвійного інтегралу.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ інтегрування. Обчислення об’єму. об’єм V області G може бути обчислений за допомогою потрійного інтегралу за формулою (4. Друга поверхня є параболоїд обертання навколо вісі Oz . ніж відповідна формула. яка проектується на площину хОу в область D (рис. 4.23). обмеженого поверхнями: z = x 2 + y 2 .24 *Лінія перетину поверхонь 100 знаходиться з системи: . Ця формула більш універсальна. Ці поверхні перетинаються по лінії x 2 + y 2 = 4* . z = 6 − x2 − y 2 . Як було встановлено вище. 4.24). то інтегрування виконуємо в циліндричній системі координат: 2π 2 6 −ρ2 0 0 ρ V = ∫ dϕ ∫ ρ d ρ ∫ dz = ϕ 2π 2 6 − ρ2 ∫ ρz dρ = 0 0 ρ 2  6ρ2 ρ4 ρ3  2 = 2π ∫ ρ ( 6 − ρ 2 − ρ )d ρ = 2π  − −  = 0 4 3 0  2 8  32  = 2π  12 − 4 −  = π .

t1. y. де y 2 + z 2 . I у = ∫ ∫ ∫( х 2 + z 2 )γ dV . де dV = dxdydz – елемент об’єму в декартовій системі координат. M xy = ∫ ∫ ∫ zγ dV .z ) від відповідної вісі Ох . yc M xz / m . ЛЕКЦІЯ № 24 Задачі механіки. M yz = ∫ ∫ ∫ xγ dV . G 101 (4. х 2 + z 2 . −1 ± 1 + 24 −1 ± 5 = . zc = M xy / m . 2 2 x2 + y2 = 4 .34) Ст Ст Ст Ст Координати центра маси ( xc .   z = 6 − x 2 − y 2 .35) згідно з визначенням цього поняття. x2 + y2 = t . Згідно з визначенням. х 2 + у 2 – квадрати віддалей точки N( x. моментом інерції системи точок відносно осі називають суму добутків мас цих точок на квадрати їх віддалі до осі. Отже.zc ) тіла задовольняють співвідношення xc = M yz / m .37) . dM xz = ydm . Розділемо G на елементарні частини. dI z = ( х 2 + y 2 )dm . Оу . dM yz = xdm . I z = ∫ ∫ ∫( х 2 + y 2 )γ dV . моменти інерції всього тіла дорівнюють: I x = ∫ ∫ ∫( y 2 + z 2 )γ dV . t = 6 − t 2 . якому відповідає область G .z ) = γ ( N ) . dI у = ( х 2 + z 2 )dm . M хz = ∫ ∫ ∫ уγ dV . t ≥ 0 . (4.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________  z = x 2 + y 2 .2 = t1 = 2 . Елементарні статичні моменти відносно координатних площин визначаються рівностями dM xy = zdm . Маса відповідної елементарної частини дорівнює dm = γ dV . Після граничного переходу маса і статичні моменти тіла.36) G G G Момент інерції тіла відносно початку координат: I0 = ∫ ∫ ∫( х 2 + у 2 + z 2 )γ dV . . (4. (4. Нехай речовину неперервно розподілено в тривимірній області G з густиною γ ( х . x2 + y 2 = 2 . yc . визначаються відповідними формулами: m = ∫ ∫ ∫ γ dV . t2 = −3 . у . Oz . Елементарні моменти інерції відносно координатних осей дорівнюють: dI x = ( y 2 + z 2 )dm . x2 + y2 = 6 − х2 − у2 . Отже.

 2 2  x + y = 2z.34) маємо: m = ∫ ∫ ∫ dV = 4 ∫ dx ∫ dy G 0 ∫ dz = 2 − x2 2  x2 + y2  2 3 = 4 ∫ dx ∫  3 − x 2 − y 2 −  dy = 2π ∫ ( ρ 3 − ρ − ρ / 3 )d ρ = 0 0 0 2   2 = −2π (( 3 − ρ 2 )3 / 2 / 3 + ρ 4 / 8 ) 2 0 = 2π ( 3 − 5 / 6 ) . тому візьмемо γ ( x. Розв’язання. 2z + z 2 = 3 . обмеженого параболоїдом 2z = x 2 + y 2 і кулею x 2 + y 2 + z 2 = 3 . що z ≥ 0 .2 = −1 ± 1 + 3 = −1 ± 2 .z ) = 1 . z1. Знайти центр маси однорідного тіла. 102 У повторному . межами: − 2 − х 2 ≤ у ≤ 2 − х 2 . z 2 + 2z − 3 = 0 . 4. Тіло однорідне. z2 = −3 . Отже. z1 = 1 . 4.25 Але спочатку знайдемо проекцію лінію перетину даних поверхонь з системи:  x 2 + y 2 + z 2 = 3. Оскільки тіло має осьову симетрію. y. Рис.25). Маємо тіло обертання навколо осі Oz (рис. то розглянемо її четверту частину. лінія перетину даних поверхонь є коло х 2 + у 2 = 2 . Оскільки вісь Oz є віссю симетрії тіла. то xc = yc = 0 . Отже. шуканою є величина zc .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Приклад. За 2 2 − x2 3− x2 − y 2 0 x2 + y2 2 формулою (4. яке проектується на площину в xOy область інтегрування з D − 2≤x≤ 2 . З другого рівняння виходить. розташовану у першому октанті.

y = ρ sin ϕ .  . а радіус основи R .  2 π 4 2 Отримаємо: I = ∫ ( 16 − 12 sin 2 t − 4 sin4 t )2 cos 2 tdt = 0 15 π 4 2 5 = ∫ ( 16 − 6( 1 − cos 2t ) − ( 1 − cos 2t )2 ( 1 + cos 2t )dt = π .  π dx = 2 cos tdt .0.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ інтегралі перейшли до полярної системи координат: x = ρ cos ϕ .35) обчислимо аналогічно статичний момент: 2 2 − x2 3 − x2 − y 2 0 x2 + y2 2 M xy = ∫ ∫ ∫ zdV = 4 ∫ dx ∫ dy G 0 = 2 ∫ dx ∫ 0 0 dz = 3 − x2 − y 2 2 − x2 2 ∫z z 2 x2 + y 2 2 dy = 2 2− x  ( x 2 + y 2 )2 = 2 ∫ dx ∫  3 − ( x 2 + y 2 ) − 0 0 4  2   dy =  2 − x2 2 = 2 ∫ ( 3 y − x 2 y − y 3 / 3 − ( x 4 y + 2x 2 y 3 / 3 + y 5 / 5 )) 0 = 0 dx = 4 2 ∫ ( 16 − 6 x 2 − x 4 ) 2 − x 2 dx = I . Центр маси даного 3 тіла міститься у точці ( 0. Розв’язання. Приклад. відносно вісі. dxdy = ρ d ρ dϕ . Цей перехід виконайте самостійно. висота якого Н . яка є діаметром основи циліндра. 15 0 3 Інтегрування тригонометричного виразу у останньому інтегралі виконайте самостійно. За формулою (4. основа циліндра лежить у площині Оху( z = 0 ) і центр основи 103 . де t ∈ 0.35) обчислюємо: 5 zc = M xy / m = π /( 2π ( 3 − 5 / 6 )) = 5 /( 6 3 − 5 ) . За формулою (4. Нехай вісь Оz напрямлена вздовж вісі циліндра. 15 0 У останньому інтегралі зробимо заміну змінної: x = 2 sin t .5 /( 6 3 − 5 )) . Знайти момент інерції однорідного ( γ = 1 ) циліндричного тіла.

Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ збігається з початком координат (рис. 2 R R2 − x2 0 0 Отже. 104 .26 Скористаємося формулою (4. Область D являє собою коло x + y 2 = R 2 . z H 0 D R y R x Рис.π / 2] . момент інерції даного тіла відносно осі Oy . 0 0 Зробимо заміну змінної: x = R sin t . π 2 π π 2 2 2 2 4 π 2 π 2 4 I = 4HR ∫ cos t( R sin t + H / 3 )dt = HR ∫ sin 2tdt + H 3 R 3 ∫ dt 0 0 0 3 2 2 π HR 4 2 4 HR 4  sin 4t  4 3 2 π = ∫ ( 1 − cos 4t )dt + H 3 R 2 t 2 = t −  2+ H R ⋅ = 0 2 3 2  4  3 2 0 0 = HR 4 π 2 3 2 ⋅ + H R π = ( 3R 2 + 4H 2 )π R 2 H / 12. 2 2 3 Отже. де t ∈ [0. Момент інерції тіла будемо шукати відносно осі Оу .26). I y = ∫ ∫ ∫( x + z )dV = 4 ∫ dx 2 2 G R R −x 0 0 = 4 ∫ dx 2 2 ∫ ( x2 z + z3 / 3 ) ∫ H dy ∫ ( x 2 + z 2 )dz = 0 R H dy = 4H ∫ R 2 − x 2 ( x 2 + H 2 / 3 )dx = I . 3. дорівнює ( 3R 2 + 4H 2 )π R 2 H / 12 .36). 4. dx = R cos tdt . яка є діаметром основи циліндра.

Довідник з математики для середніх навчальних закладів. – 125 с. Вища математика.1. 1963.: Либідь.: ХНАМГ.: Либідь.С. . Т.: "Радянська школа". Задачи и упражнения по аналитической геометрии. . – К.С. 1012 с. . – 372 с.Η. 1973. 1988.: "Наука".П. 14. Пискунов Н. Книга 1. .Л. 1961. 1966.: Физматгиз.О. . 2003.2: Учебное пособие для втузов. 13. Привалов И.І. 2008. проф.Кулініча. . Вища математика.Г.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 1.: Физматгиз. Вища математика.К. 2003. 1995. Печеніжський Ю. 1979. – Х. Дубовик В.: «Наука».720 с. Аналитическая геометрия.О. Г.Г. Станішевський С. Дифференциальное и интегральное исчисления.М. Ципкін О. . – К.Є. 300 с. Берман Γ.748 с. Книга 2. Курс высшей алгебры. За ред. Г. – Х. ..Л.Г. .М. Спеціальні розділи. Краткий курс математического анализа.. – 336 с. Печеніжський Ю..: Физматгиз. 3. 2005.М.: Физматгиз. 1959.. 10. 15.П. Посібник для розв’язування задач з вищої математики.М. 1985.. Сборник задач по курсу математического анализа.Ю.384 с. Станішевський С. – К.”. Натансон И. 4.: "Вища школа". Колосов А. М.: ХНАМГ. 2. – 270 с.: „Вид-во А. – 648 с. 6. Для ВТУЗОВ .І.: "Наука".М. проф.: ХНАМГ. 430. Курош А. ч. Вища математика. Араманович И. Краткий курс высшей математики. 7. – К. 560.336 с. Російсько-український словник. Основні розділи. – 100 с. – С.Кулініча.414 с. 1985. 1996.М. – Х. 105 .Є.И. 5. 8. 11.О.432 с. Юрик І.М.Ф. Бермант А. Станішевський С. Тихонович О. За ред. 9. . 12.. Короткий російсько-український математичний словник. Цубербиллер О. – К. .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Лекція № 5. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Список літератури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Лекція № 14 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Лекція № 12 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Лекція № 1. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Тема 4. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Звичайні диференціальні рівняння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Лекція № 11. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Лекція № 18 . .Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ЗМІСТ Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Тема 1. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Лекція № 2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Лекція № 3. . . . . . . . . . . . . Лекція № 17 . . . . . . . . Тема 2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Визначений інтеграл . . . . . . . . . . . . . . Функції кількох змінних. . . . . . . . . . . . . . Лекція № 10. Лекція № 19 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Тема 3. . . . . . . . . . . . . . . . . Лекція № 20 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Лекція № 21 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Лекція № 23 . . . . . . Лекція № 7. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Лекція № 22 . . . Лекція № 24 . . 106 3 4 4 8 12 18 22 26 30 30 34 38 42 47 52 52 57 61 66 69 73 73 77 81 85 89 92 97 101 105 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Лекція № 16 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Лекція № 9. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Кратні інтеграли. Лекція № 4. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Лекція № 15 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Лекція № 6. . . . . Лекція № 13 . . . . . . . . Лекція № 8. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Папір офісний Тираж 100 прим. Революції. поз.З.7 Друк на ризографі 61002. Замовл. 12 _____________________________________________________________ Сектор оперативної поліграфії ЦНІТ ХНАМГ 61002. Харків. 12 107 . арк. Харків.Вища математика __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Навчальне видання ВИЩА МАТЕМАТИКА КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ МОДУЛЬ 2 Напрям підготовки 6. ХНАМГ.060101 Автор: Степан Олександрович Станішевський Редактор: М. вул. № Формат 60х84 1/16 Умовн.2009 р. Революції. 4. Аляб'єв План 2009. 68Л Підп. вул.-друк. до друку 25. ХНАМГ.04.