РОБЕРТ БЕРНС

Збірка поезій
Редактор В. Сенюк
Художній редактор В. Сенюк
Технічний редактор В. Сенюк
Комп’ютерна верстка В. Сенюк
Коректор В. Сенюк

ROBERT BURNS
РОБЕРТ БЕРНС

Підписано до друку 15.02.2012. Формат 148×210.
Гарнітура «Times New Roman»

Збірка поезій
Видавництво «Ранок»
Червонозоряний проспект 4б
тел. 8(0931173906)

РОБЕРТ БЕРНС

(1759-1796)

Роберт Бернс народився 25
січня 1759 року в селі Аллоуей,
на західному узбережжі Шотландії в сім’ї селянина Вільяма
Бернса та його дружини Агнесси.
Батько знав ціну хорошої
освіти і намагався дати своїм
дітям найкраще. В сім’ї було семеро дітей і Роберт був найстарший. Коли хлопчикові виповнилось 6 років, його разом із братом
Гібельтом відправили до школи.
У 1765 році батько взяв в
оренду ферму Маунт Оліфант,
і Роберт з 12 років наймитував
як дорослий працівник, не доїдав і перенапружував серце.
У будинку батька була книжкова полиця: вибрані томи Шекспіра, Мільтона, Свіфта. Незабаром юний Роберт прочитав
всі книги, що міг знайти вдома.
1

Завдяки вчителю, якого найняв
його батько, Бернс опанував літературну англійську мову досконало , відмінно розбирався в
англійській
поезії. У той же
час, завдяки матері, він долучився до мови шотландських балад.
Поетичний хист у Бернса прокинувся рано. Перший
вірш про світле юнацьке кохання «Надзвичайна Неллі» було
написано в п’ятнадцять років.
Він був присвячений дівчинці, котра допомагала йому
в зборі врожаю полів. За ним
з’явилися й інші. Їх любили,
запам’ятовували друзі Бернса,
сільська молодь,місцеві інтелігенти. У 1777 батько перебрався
до ферми Лохли біля Тарболтона, й у Роберта почалося нове
життя. У Тарболтоні знайшов
собі компанію до душі і незабаром став верховодою. Через три
роки Бернс та друзі організували веселий «Клуб холостяків», а
в 1781 році він вступив в масонську ложу. 13 лютого 1784 батько
помер, і за ті гроші, що лишилися після нього, Роберт і Гілберт
перевезли сім’ю до ферми Моссгіл біля Мохліна. Наступним
захопленням Бернса була служниця Елізабет Пейтон. В цей
час, на початку 1784 року, Бернс

Мое серце в верховині
Моє серце в верховині і душа моя,
Моя дума в верховині соколом буя,
Моя мрія в гори лине наздогін вітрам,
Моє серце в верховині, де б не був я сам.
Будь здорова, верховино, любий рідний край,
Честі й слави батьківщино, вольності розмай!
Хоч іду я на чужину, повернуся знов,
Моє серце в верховині і моя любов.
Прощавайте, сині гори, білії сніги,
Прощавайте, темні звори й світлії луги!
Прощавайте, пущі дикі й тіняві гаї,
Прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї!
Моє серце в верховині і душа моя,
Моя дума в верховині соколом буя,
Моя мрія в гори лине наздогін вітрам,
Моє серце в верховині, де б не був я сам.

18

відкрив для себе поезію Р. Фергюссона і зрозумів, що шотландська мова — зовсім не діалект.

він кинув виклик встановленим
нормам суспільної моралі, висміював продажних політиків
та священників, котрі були зразковими лише прилюдське око.

My Heart’s In The Highlands

Незабаром Бернс закохався в Джин Армор, дочку мохлінського підрядчика. Батько заборонив Джин виходити
заміж за бідного поета, тому
закохані
уклали
таємний
шлюбний контракт, у якому присяглися у вірності одне одному.

My heart’s in the Highlands, my heart is not here,
My heart’s in the Highlands a-chasing the deer A-chasing the wild deer, and following the roe;
My heart’s in the Highlands, wherever I go.
Farewell to the Highlands, farewell to the North
The birth place of Valour, the country of Worth;
Wherever I wander, wherever I rove,
The hills of the Highlands for ever I love.
Farewell to the mountains high cover’d with snow;
Farewell to the straths and green valleys below;
Farewell to the forrests and wild-hanging woods;
Farwell to the torrents and loud-pouring floods.
My heart’s in the Highlands, my heart is not here,
My heart’s in the Highlands a-chasing the deer
Chasing the wild deer, and following the roe;
My heart’s in the Highlands, whereever I go.

17

Вона може передати будь-які
переживання, емоції, відчуття
На початку 1785 р. Бернс відкрив собі поезію Р.Фергюссона і
зрозумів, що шотландська мова
зовсім не варварський і відмираючий діалект і може передати
будь-який поетичний відтінок
— від солоної сатири до ліричних захоплень. Він розвинув
традиції Фергюссона, особливо
у жанрі афористичної епіграми.
Бернс вже придбав популярність
як автор яскравих дружніх послань, драматичних монологів
і сатир. Того ж року 22 травня
Елізабет народила доньку, якій
Бернс присвятив вірш «Моїй незаконнонародженій дитині».Цим
та подібними віршами «Галерея політиків і святош», «Балада про вибори містера Уерона»,

Але «результати» їхнього
шлюбу скоро стали помітними,
і батько Джин розірвав контракт
та відіслав доньку до родичів.

Після такого приниження
Бернз вирішив емігрувати на
Ямайку. Надруковані в Кілмарноку вірші, переважно на шот2

ландському діалекті, вийшли 1
серпня 1786 року. Це була перша,
хоч і невелика, перемога шотландського народу над рабською
покірністю перед англійською
літературою. Половина тиражу
- 600 примірників розійшлася

У зимовий сезон Бернс був
нарозхват у світському суспільстві. Йому були підвладні ‘Каледонські мисливці’, члени впливового клубу для обраних; на
зборах Великої масонської ложі
Шотландії його проголосили
«Бардом Каледонії». Едінбургське видання віршів (вийшло 21
квітня 1787) зібрало понад три
тисячі передплатників і дало
Бернсові приблизно 500 фунтів.
В Единбурзі Бернс познайомився з популяризатором шотландського фольклору Джеймсом
Джонсоном, разом з яким вони
почали видавати збірку «Шотландський музичний музей». У
цьому виданні поет опублікував
безліч шотландських балад у
своїй обробці і власних творів.

за передплатою, решту продали
протягом кількох тижнів. Слава
прийшла до Бернса майже одразу по виході збірки. Після цього
Елізабет Пейтон подала позов до
суду про визнання батьківства.
Бернс відкупилися від неї 20 фунтами. А вже 3 вересня 1786 року
Джин Армор народила двійню.

Король зведе в дворянський стан
Лакейчука двірського,
Людини ж праведної сан
Не дасться ні від кого.
Що з того пустого
Дворянства убогого?
Шляхетний дух, шляхетний ум
Шляхетніш не буває.
Молись же хоч, щоб стало так Бо йдеться вже до того! Щоб ум і честь, де тільки можна,
Пробили скрізь дорогу.
Нічого, чекали вже ладу
Діждемось і нового,
Хай святкуватиме весь світ
Нашу, браття, перемогу!

Місцева знать радила Бернсові забути про еміграцію, поїхати у
Едінбург і оголосити загальнонаціональну підписку. Він прибув у
столицю 29 листопада та за сприяння Каннінгема уклав 14 грудня договір з видавцем У.Крічем.
3

16

A prince can mak’ a belted knight
A marquis, duke, an’ a’ that;
But an honest man’s aboon his might,
Gude faith, he maunna fa’ that!
For a’ that, an’ a’ that;
Their dignities an’ a’ that,
The pith o’ sense an’ pride o’ worth,
Are higher ranks than a’ that.
Then let us pray that come it may,
(As come it will for a’ that),
That Sense and Worth, o’er a’ the earth,
Shall bear the gree an’ a’ that.
For a’ that an’ a’ that,
It’s coming yet for a’ that,
That man to man, the world o’er,
Shall brothers be for a’ that!

15

Бернс повернулося в Мохлін 23 лютого 1788 року, судячи з усього, відразу визнав
Джин своєю дружиною, хоча
оприлюднення відбулося лише
у травні, а церковний суд затвердив їх шлюб лише 5 серпня.
У 1789 році розпочалась Велика Французька революція,
яку монархічна Англія категорично не сприймала й боялася
її наслідків. Бернс же зустрів її
із захватом. Падіння Бастилії,
суд і вирок Конвента Бурбонам, боротьба Республіки проти армії антифранцузької коаліції, - все це надихало Роберта
Бернса,давало надію, що і в його
країні можливий такий переворот, можлива соціальна рівність.
Ці переконання знайшли
своє відображення у вірші «Дерево Свободи», який, звичайно, не сприйняла Англія. У той
час Бернс працював акцизним
чиновником і ловив контрабандистів. І коли розпочалися розслідування щодо лояльності
державних службовців до французької революції, то в грудні
1792 року на Бернса назбиралось
стільки доносів, що до Дамфріса, де мешкав Бернс, прибув
Головний акцизний — аби особисто вести слідство. Очевид-

но, він прихильно поставився
до поета, адже Бернса змусили лише не говорити зайвого…
У 1795 році в Бернса почались проблеми зі здоров’ям:
далося взнаки важке дитинство,
часті
недоїданнята пристрасть до алкоголю.
У 1795 році в Бернса почались проблеми зі здоров’ям:
далося взнаки важке дитинство, часті недоїдання та пристрасть до алкоголю. 21 липня
1796 року у віці 37 років він
помер, залишивши у злиднях
родину, але ставши для шотландців національним героєм.
4

A Red, Red Rose
My luve’s like a red, red rose.
That’s newly sprung in June;
O my luve’s like a melodie
That’s sweetly play’d in tune.
As fair art thou, my bonnie lass,
So deep in luve am I;
And I will love thee still, my Dear,
Till a’the seas gang dry.
Till a’ the seas gang dry, my Dear,
And the rocks melt wi’ the sun:
I will luve thee still, my Dear,
While the sands o’life shall run.
And fare thee weel my only Luve!
And fare thee weel a while!
And I will come again, my Luve,
Tho’ it were ten thousand mile!

5

Чесна бідність
І хоч ми злі і бідні ми,
Й немає в нас нічого,
Залишились ми все ж людьми
Нехай звання простого.
Не боїмося ми нікого,
Звання чи статус, то пусте,
А кожна людина то є золоте
Ціннішого немає
І хай їмо ми залишки черствого,
Й вдягаєм шмаття не шовкове,
А в багача і шовку гори
Ми людяніш від нього.
Нічого страшного,
Нехай ми живем убого,
А бути чесним в бідності Найвищого немає.
Нагліє наш вельможний лорд,
Що сотні слуг він має;
Дурний, як пень і злий , як чорт,
Себе ж величе Богом.
Нічого, що має він стрічку,
І хрестик на шиї у нього
Бо хто розумніш од нього
Смішнішого не знає.

14

For A’ That
Is there for honest poverty
That hangs his head, an’ a’ that?
The coward slave, we pass him by
We dare be poor for a’ that.
For a’ that, an’ a’ that,
Our toil’s obscure, and a’ that;
The rank is but the guinea’s stamp,The man’s the gowd for a’ that.
What though on hamely fare we dine,
Wear hoddin’ grey, an’ a’ that?
Gie fools their silks, and knaves their wine,A man’s a man, for a’ that.
For a’ that, an’ a’ that,
Their tinsel show an’ a’ that;
The honest man, though e’er sae poor,
Is king o’ men for a’ that.
Ye see yon birkie ca’d a lord,
Wha struts an’ stares an’ a’ that,Tho’ hundreds worship at his word,
He’s but a coof for a’ that;
For a’ that, an’ a’ that
His riband, star, and a’ that;
The man o’ independent mind,
He looks an’ laughs at a’ that.

13

Червона, червона троянда
Моя любов - червоний жар,
Троянди у саду.
Моя любов - мелодія,
Солодка, як в меду.
Така красива, мила, ти
Й закоханий так я,
Тебе любитиму, поки
Не висохнуть моря.
Поки не висохнуть моря
Й розтопить сонце лід;
Тебе любитиму, поки
Життя розтане слід.
Моя любове, прощавай,
Прощай кохання хмель.
До тебе, мила, повернусь
Із тридев’ять земель.

6

Гей, шотландці!
Up in the Morning Early
Up in the morning’s not for me,
Up in the morning early!
When all the hills are covered with snow.
I am sure it is winter fairly!
Cold blows the wind from east to west,
The drift is driving sorely,
So loud and shrill is I hear the blast
I am sure it is winter fairly!
The birds sit shivering in the thorn,
All day they fare but sparely;
And long is the night from evening to morning
I am sure it is winter fairly!

Гей, шотландці! В бій не раз
Воллес, Брюс водили вас;
Знов ударив грізний час До борні, брати!
То ж не жарт, шотландський гарт,
Докажіть, чого він варт:
Наближається Едвард,
З ним ідуть кати.
Хто злякався ворогів,
Хто від жаху затремтів,
Рабськи вмерти захотів Може утекти.
Хто за рідний край готов
Щедро лити щиру кров,
Щоб звільнитися з оков Той у бій лети!
Важмо сміливо життям:
Випадає нині нам
I собі, й своїм синам
Волю осягти.
В нас із вами шлях один Бить загарбника на скін,
Перемогу чи загин
У бою знайти.

7

12

Scots Wha Hae
Вставати вранці
Scots, wha hae wi Wallace bled,
Scots, wham Bruce has aften led,
Welcome to your gory bed
Or to victorie!
Now’s the day, and now’s the hour:
See the front o’ battle lour,
See approach proud Edward’s power
Chains and slaverie!
Wha will be a traitor knave?
Wha can fill a coward’s grave?
Wha sae base as be a slave?
Let him turn, and flee!
Wha for Scotland’s King and Law
Freedom’s sword will strongly draw,
Freeman stand, or Freeman fa’,
Let him follow me!

Вставати взимку на світанку,
Це не для мене, точно ні!
Всі гори снігом вкриті зранку.
Я не віддам себе зимі!
Зі сходу вітер проминає,
Жорстоко, люто завива,
І ніби вибух пролунає
Я впевнений, що це зима!
Птахи сидять собі на ганку,
Усе життя за мить й нема;
І довго ніч із вечора до ранку
Я впевнений, що це зима!

By Oppression’s woes and pains,
By your sons in servile chains,
We will drain your dearest veins,
But they shall be free!
Lay the proud usurpers low!
Tyrants fall in every foe!
Liberty’s in every blow!
Let us do, or die!

11

8

Ae Fond Kiss
Ae fond kiss, and then we sever;
Ae fareweel, alas, for ever!
Deep in heart-wrung tears I’ll pledge thee,
Warring sighs and groans I’ll wage thee.
Who shall say that Fortune grieves him,
While the star of hope she leaves him?
Me, nae cheerful twinkle lights me;
Dark despair around benights me.
I’ll ne’er blame my partial fancy,
Naething could resist my Nancy:
But to see her was to love her;
Love but her, and love for ever.
Had we never lov’d sae kindly,
Had we never lov’d sae blindly,
Never met-or never parted,
We had ne’er been broken-hearted.
Fare-thee-weel, thou first and fairest!
Fare-thee-weel, thou best and dearest!
Thine be ilka joy and treasure,
Peace, Enjoyment, Love and Pleasure!
Ae fond kiss, and then we sever!
Ae fareweeli alas, for ever!
Deep in heart-wrung tears I’ll pledge thee,
Warring sighs and groans I’ll wage thee.

9

Поцілуймося востаннє
Поцілуймося востаннє,
Поцілуймось на прощання!
Буду вічно я страждати,
Буду милу марно ждати.
Той нехай про щастя мріє,
В кім надії іскра тліє;
Я ж у тузі безутішній,
В непроглядній тьмі кромішній.
Ти, кохана, чарівниця,
Як же в тебе не влюбиться?
Хто побачить - спокій губить,
Хто полюбить - не розлюбить.
Ох, якби ми та й не знались,
Не любились, не кохались,Не було б тепер розлуки,
Не було б на серці муки,
Прощавай, моя дівчино,
Прощавай, моя єдина!
Будь здорова і вродлива,
Будь багата і щаслива...
Поцілуймося востаннє,
Поцілуймось на прощання!
Гірко-гірко плакать буду,
Тебе, зірко, не забуду.

10