You are on page 1of 272

ІНСТИТУТ

УКРАЇНОЗНАВСТВА
ім. І. КРИП’ЯКЕВИЧА
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ
НАУК УКРАЇНИ
в 2016 р.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЮЛЕТЕНЬ

Львів 2017
УДК 061.1(477.83-25):009:016

Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича Національної
академії наук Украї­ни в 2016 році. Інформаційний бюлетень /
НАН України, Інститут україно­знав­ства ім. І. Крип’якевича. – Львів,
2017. – 272 с.
Бюлетень за 2016 рік містить інформацію про наукову діяль-
ність установи, бібліографію публікацій, відомості про захист ди­
сертацій.

I.  Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies, National Aca-
demy of Sciences of Ukraine. 2016 Annual Review. – Lviv, 2017. –
272 p.
The 2016 bulletin describes the Institute’s activities in various areas
of the humanities (archeology, medieval, modern, and current history, lin-
guistics, and history of literature). The publications of the Institute’s staff
are listed and information on current dissertations is given.

Редакційна колегія:
Микола Литвин (відп. редактор), Ігор Соляр, Олег Муравський,
Олег Піх (заст. відп. редактора), Оксана Рак (відп. секретар)
Адреса Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України:
79026, Львів, вул. Козельницька, 4; відділу археології та археологічного му-
зею: 79008, вул. Винниченка, 24.
Тел. (380–32) 270–70–22, 270–65–98, 270–65–87 (дирекція);
270–70–16 (бухгалтерія), 276–51–61 (відділ археології); 276–51–59 (археоло-
гічний музей); 270–70–14 (відділи української мови та нової історії Украї-
ни); 270–65–61 (відділ новітньої історії); 270–14–18 (Центр дослідження
українсько-польських відносин; сектор наукових та інформативних видань).
Факс (380–32) 270–70–21;
E-mail: inukr@inst-ukr.lviv.ua
http.: www.inst-ukr.lviv.ua

© Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ, 2017

ISBN 978-966-02-8444-9
Інститут у 2016 році
Інститут українознавства ім.  І.  Крип’якевича НАН України  –
одна з провідних академічних інституцій гуманітарного профі-
лю нашої держави. Інститут заснований на засадах комплекснос-
ті й міждисциплінарності в підході до вивчення соціогуманітарної
проблематики. Упродовж багатьох років Інститут українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України здійснює фундаментальні і при-
кладні наукові дослідження з історії, археології, мовознавства, лі-
тературознавства; проводить експертизи найважливіших наукових
програм, законодавчих та нормативно-правових актів, інноваційних
проектів; організовує спільні науково-дослідні роботи й наукові за-
ходи з ученими вищих навчальних закладів, науковцями академіч-
них інститутів, краєзнавцями та місцевими органами влади; попу-
ляризує здобутки соціогуманітаристики в Україні та за кордоном.
У 2016  р., згідно з ухвалою вченої ради Інституту, проведе-
но реорганізацію наукової установи, зокрема ліквідовано секто-
ри: наукових та інформативних видань; дослідження національно-
визвольного руху 30-х – середини 50-х рр. ХХ ст.; Археологічний
музей. В Інституті діяли відділи: археології (в.о. завідувача відділу
В. Д. Гупало); історії середніх віків (В. С. Александрович); нової іс-
торії України (І. В. Орлевич); новітньої історії (І. Г. Патер); україн-
ської літератури (П. В. Шкраб’юк); української мови (Н. В. Хобзей);
Центр дослідження українсько-польських відносин (М. Р. Литвин).
В Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
працювало 93  особи, серед них 64 наукові співробітники (12  док-
торів і 40  кандидатів наук). Середній вік докторів наук становив
56,3 роки, кандидатів  – 44  роки, наукових співробітників без нау-
кового ступеня – 38,5 роки. У звітному періоді Інститут поповнив-
ся молодими здібними науковцями та аспірантами. Загалом станом
на 1 січня 2016 р. в Інституті навчалося 5 докторантів (за спеціаль-
ністю 07.00.01 – історія України) та 11 аспірантів (8 – за спеціаль-
ністю 07.00.01 – історія України; 1 – за спеціальністю 07.00.04 – ар-
хеологія; 2  – за спеціальністю 10.01.01  – українська література).
Активно працювала спеціалізована вчена рада Д 35.222.01 із захис-
ту докторських та кандидатських дисертацій за спеціальностями:
4 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

07.00.01 – історія України; 07.00.02 – всесвітня історія; 07.00.04 – ар-
хеологія; 07.00.05 – етнологія (М. Р. Литвин – голова ради, І. Я. Со-
ляр – заступник голови, Л. І. Хахула – вчений секретар). У 2016 р.
захищено 8 кандидатських та 7 докторських дисертацій із окресле-
них спеціальностей.
Головним завданням Інституту українознавства ім.  І.  Крип’я­
кевича НАН України у 2016 р., як і в попередні роки, було проведен-
ня фундаментальних і прикладних досліджень з метою одержання
нових наукових знань, соціально-економічномого й духовного роз-
витку суспільства. Упродовж звітного періоду Інститут виконував
шість науково-дослідних робіт, більшість із яких мала загально-
український характер. У межах програми НАН України “Інтегра-
ція Донбасу і Криму в політико-правовий і соціокультурний простір
України: історичний досвід, сучасні виклики, перспективи” Інсти-
тут реалізував науково-дослідний проект “Соціокультурна інтегра-
ція та адаптація переселенців Донбасу та Криму: західноукраїн-
ський вектор” (керівник – М. Р. Литвин).
Теоретико-методологічний рівень досліджень співробітників Ін-
ституту загалом відповідав рівню провідних наукових академічних
установ України. В Інституті сформувалися й набули всеукраїнсько-
го і міжнародного визнання наукові школи з культурології, створе-
ної акад. НАН України Я. Д. Ісаєвичем; літературознавства (чл.-кор.
НАН України М. М. Ільницький); історичної лексикографії, засно-
ваної проф. Л. Гумецькою та ін. (загалом 9 наукових шкіл).
У звітному році Інститут українознавства ім. І.  Крип’якевича
НАН України продовжував співпрацювати з академічними інсти-
тутами соціогуманітарного профілю нашої держави, Західним на-
уковим центром НАН та МОН України, Науковим товариством іме-
ні  Шевченка, іншими громадськими організаціями, факультетами
вищих навчальних закладів західних областей України, науковими
осередками далекого і ближнього зарубіжжя. Виконання планових
наукових тем Інститутом вимагало координації діяльності з місце-
вими та центральними органами влади  – Міністерством культури
України, Міністерством освіти і науки України, Міністерством за-
кордонних справ України, а також Комітетом з питань культури і ду-
ховності, Комітетом з питань науки і освіти, Комітетом з питань на-
ціональної безпеки і оборони Верховної Ради України.
У 2016 р. науковці Інституту опублікували низку вагомих нау-
кових монографій, збірників статей та документів, довідкових ви-
дань. За рахунок опрацювання нових документальних матеріалів,
Інформаційний бюлетень 2016 5
вивчення світового досвіду гуманітарних студій підвищено рівень
українознавчих досліджень, спрямованих на включення україн-
ської культурної спадщини в загальноєвропейський контекст. Завдя-
ки оновленню інформаційних ресурсів є можливість робити кроки
до підвищення рівня теоретичних досліджень, міжнародної науко-
вої співпраці. Розширилися міждисциплінарні дослідження із залу-
ченням фахівців соціогуманітарних дисциплін. Опубліковано: 4 ко-
лективні монографії (166,6 друк. арк.), 3 індивідуальні монографії
(87 друк. арк.), 6 збірників наукових статей (175,34 друк. арк.), 1 під-
ручник (8 друк. арк.), 1 довідкове видання (12 друк. арк.), 3 перекла-
ди (41 друк. арк.), 322 статті (251,75 друк. арк.): 235 статей у фахо-
вих виданнях (204 друк. арк.) та 87 – нефахових (47,75 друк. арк.).
Окрему увагу треба звернути на науково-експертну діяльність
Інституту в інтересах та на замовлення органів державної влади. Зо-
крема, підготовлено 7  аналітичних доповідних загальним обсягом
5,7 друк. арк. (М. Р. Литвин “Суспільно-політичні передумови та ет-
нокультурні наслідки депортацій українців з Польщі (1944–1951)”,
“Виступи антиукраїнського спрямування громадсько-політичних
діячів у Польщі (2016  р.)”, “Соціокультурна адаптація та інтегра-
ція внутрішньо переміщених осіб: досвід України”; І. Я. Соляр “Ан-
тиукраїнська діяльність Російського культурного центру у Львові”;
Н. В. Багнюк “Уточнення назви селищної ради села Задвір’я Буського
району Львівської області”; В. М. Петегирич “Історико-культурний
розвиток Судової Вишні (літописної Вишні) княжої доби”; А. М. Га-
вінський “Результати археологічних досліджень у Винниках на горі
Шипшина (Львівська область)”, “Список пам’яток, рекомендованих
для внесення до Переліку об’єктів культурної спадщини”). Аналі-
тичні матеріали адресовано Верховній Раді України, Адміністрації
Президента України, Кабінету Міністрів України; РНБО України,
Львівській обласній державній адміністрації, Львівській обласній
раді, УСБУ у Львівській області та ін.
У 2016  р. проведено важливі міжнародні конференції та семі-
нари, виявлено і досліджено нові археологічні пам’ятки. З-поміж
численних наукових форумів, які організував Інститут у звітному
році, виокремимо такі: Міжнародна наукова конференція “Західно-
українські землі княжої доби”; Шості наукові читання на вшануван-
ня пам’яті Ярослава Дмитровича Ісаєвича; ХІІІ Міжнародна науко-
ва конференція “Археологія заходу України”; ІІ Міжнародна наукова
конференція “Українсько-польські відносини в контексті суспільно-
політичних і етнокультурних процесів в Центрально-Східній Європі
6 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

(ХХ – початку ХХІ століття)”; Міжнародна наукова конференція “Іс-
торія релігій в Україні”; Міжнародна наукова конференція “Етнічні
конфлікти у роки Другої світової війни: досвід Центрально-Східної
Європи”; ІІІ Міжнародна наукова конференція “Історія археології: ар-
хівна і музейна спадщина Центральної та Східної Європи”; Всеукра-
їнська наукова конференція “Львівська Ставропігія та український
Львів”; Міжнародна наукова конференція “Михайло Грушевський:
учений, політик, державний діяч (до 150-річчя від дня народжен-
ня)”; IV Всеукраїнська наукова конференція “Проблеми дослідження
Українського визвольного руху ХХ століття (до 75-річчя Поліської
Січі та 95-річчя Другого зимового походу)”; Всеукраїнська науково-
практична конференція “Депортації українців Польщі: науковий та
суспільно-політичний дискурси, історична пам’ять” та ін.
Важливим чинником, який сприяв згуртуванню колективу, стало
проведення у 2016 р. наукових семінарів, організованих відділами та
Радою молодих вчених Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича
НАН України. Крім співробітників Інституту, на них виступали до-
слідники з інших установ та вищих навчальних закладів, а також вче-
ні з-за кордону, – історики, археологи, літературознавці, мовознавці.
Доповіді викликали жвавий інтерес наукової громадськості.
Заходи, організовані у 2016  р. Інститутом українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України (наукові симпозіуми, круглі сто-
ли, семінари), отримали відголос у центральних та регіональних
ЗМІ, публікувалися на інформаційних веб-сайтах, а також інтернет-
ресурсі Інституту. Співробітники Інституту публікували результати
дослідження у місцевих (“Високий замок”, “Експрес”, “Львівська
газета”) та всеукраїнських (“День”, “Дзеркало тижня” та ін.) часо-
писах. Тематика публікацій – різноманітна: експертна оцінка зако-
нодавства у соціогуманітарній сфері; пропаганда українознавства;
аналітичні повідомлення, які присвячувалися суспільно-політичним
процесам, державно-церковним відносинам, міжнаціональним вза-
єминам тощо. Співробітники Інституту брали участь у підготов-
ці важливих суспільно-політичних передач на телеканалах: 5-му,
12-му, 2-му, ZIK, ЛТБ. Пропаганду російських ЗМІ спростовува-
ли співробітники відділу новітньої історії та Центру дослідження
українсько-польських відносин середини ХХ ст., які виступали екс-
пертами у програмах, присвячених зовнішній політиці Росії, США,
Польщі, сучасній українській геополітиці.
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України по-
глибив співробітництво із закордонними науковими установами
Інформаційний бюлетень 2016 7
шляхом виконання двосторонніх угод, проведення міжнародних
конференцій в Україні та за кордоном, підготовки спільних науко-
вих проектів, публікації статей та книг поза межами України. Зо-
крема, останніми роками продовжено співпрацю з Польською ака-
демією мистецтв і науки (PAU), Інститутом історії ПАН, Інститутом
археології ПАН, Жешувським університетом, Варшавським універ-
ситетом, Університетом м.  Вроцлава, Південно-східним науковим
інститутом у Перемишлі та ін.
Інститут є членом європейської дослідницької асоціації NISE
(“Національні рухи та громадські структури в Європі”). Співробіт-
ники установи у 2016 р. проходили наукове стажування у Східній
літній школі Варшавського університету, здобували стипендії Ви-
шеградського фонду щодо вивчення етнокультурних та освітніх
процесів на українсько-польсько-словацькому пограниччі у ХХ ст.),
а також гранти Канадського інституту українських студій, Музею
Голокосту у Вашингтоні.
Науковці Інституту українознавства ім. І.  Крип’якевича НАН
України регулярно друкують свої дослідження у закордонних ви-
даннях. Загалом в іноземних наукових збірниках опубліковано
87  статей. Також прочитано 12  лекцій, виголошено 128 доповідей
на міжнародних конференціях в Україні та 34 доповіді на міжнарод-
них конференціях за кордоном (в Польщі, Австрії, Ізраїлі, Німеччи-
ні, Чехії, Угорщині, Литві та інших країнах).
Завершуючи огляд наукової / науково-організаційної діяльності
Інституту у 2016 р., відзначимо, що у звітному році не реалізовано
низки наукових проектів із місцевими органами влади, передусім –
Львівською обласною радою та Львівською обласною державною
адміністрацією щодо написання нарисів історії органів місцевої
влади та самоуправління ХІХ–ХХ ст., фінансування окремих науко-
вих конференцій.
Недостатньо інтегрується інституція до світового інформацій-
ного простору: із десяти наукових збірників Інституту тільки один
(“Княжа доба”, відповідальний редактор В.  С.  Александрович)
включений до міжнародних наукометричних баз. Потрібно збіль-
шити кількість публікацій співробітників у провідних міжнародних
виданнях, зокрема в базах SCOPUS. Чи не єдиним діалоговим май-
данчиком науковців Інституту із закордонними вченими залиша-
ються міжнародні наукові форуми та симпозіуми.
У майбутньому треба позбутися паралелізму в роботі структур-
них підрозділів Інституту, розпорошення досліджень за окремими
8 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

напрямами, а також прискіпливіше ставитися до формування темати-
ки відомчого замовлення з її орієнтацією на сучасні пріоритети цен-
тральних органів влади та управління. Значно активніших зусиль ди-
рекції потребує розширення госпдоговірної діяльності, зокрема за
участю відділу археології для збільшення надходжень позабюджетних
коштів, фінансування житлово-комунальних послуг. Потрібно також
створити базу грантодавців, які потребують новацій у соціогуманіта-
ристиці. Власне відсутність регулярних надходжень не дає змоги реа-
лізувати низку видавничих проектів, забезпечити належні санітарно-
побутові умови праці співробітників, зокрема у зимовий період.
Найважливіший урок 2016 року: для збереження авторитету Ін-
ституту серед наукової громадськості України колектив установи й
надалі повинен підтримувати високий науковий і методологічний
рівень своїх досліджень, дієвіше реагувати на запити органів влади,
залучати до співпраці не лише вітчизняних, а й провідних зарубіж-
них україністів, інтегруватися у світовий інформаційний простір.
НОВІ ВИДАННЯ

Збірники наукових статей
Україна: культурна спадщина, націо-
нальна свідомість, державність / [гол.
редкол. М.  Литвин; упоряд. Ф.  Стеблій];
НАН України; Інститут українознавства
ім. І. Крип’якевича. – Львів, 2016. – Вип. 28:
Іван Крип’якевич у родинній традиції, нау-
ці, суспільстві. – 716 с.
Збірник присвячений визначному укра-
їнському історикові, академіку Іванові Кри-
п’якевичу (1886–1967). Включає праці з на-
укової спадщини історика, його спогади та
листування, дослідницькі статті з аналізом
творчої спадщини вченого, покажчики дру-
ків І. Крип’якевича і про нього, хроніку Крип’якевичівських науко-
вих читань.

Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Воли-
ні / НАН України; Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича. –
Львів, 2016. – Вип. 20. – 432 с.
У збірнику вміщено статті та публікації матеріалів з досліджень
нових археологічних пам’яток заходу України, наукові розробки
територіально-хронологічних проблем і культурно-історичних ас-
пектів; розглядаються питання історії археології.

Княжа доба: історія і культура / [відп. ред. В. С. Александро-
вич]; Національна академія наук України, Інститут українознавства
ім. І. Крип’якевича. – Львів, 2016. – Вип. 10. – 335 с.
Збірник присвячено малоопрацьованим проблемам княжої доби
української історії та її широкому історично-культурному контексту,
значна частина матеріалів стосується Галицько-Волинського кня-
зівства, насамперед ХІІІ – першої половини XIV ст., і найближчого
10 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

наступного періоду. Зокрема, запропоновано критичний аналіз відо-
мих та нових джерельних матеріалів і пам’яток, а також переосмис-
лення поодиноких аспектів історичного процесу княжої доби на різ-
них етапах її еволюції.

Історичні та культурологічні студії /
[відп. ред. М. Литвин]; НАН України, Інститут
українознавства ім. І.  Крип’якевича.  – Львів,
2014–2015. – Вип. 6–7. – 478 с.
Розкрито різні аспекти складної історії Га-
личини від найдавніших часів до наших днів,
розвитку її культури, освіти, мистецтва, інших
галузей матеріальної і духовної діяльності га-
личан у нелегких умовах тривалого іноземно-
го поневолення.

Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідо­-
мість / [відп. ред. М. Литвин]; Національна академія наук України, Інсти-
тут українознавства ім. І. Крип’якевича. – Львів, 2016. – Вип. 9. – 342 с.
У збірнику проаналізовано українсько-польські відносини у
контексті європейської історії, роль історичної спадщини у форму-
ванні сучасних етнокультурних і політичних пріоритетів України
та Польщі. Розглянуто проблеми національно-державного розвитку
обох країн у новітню добу, а також висвітлено громадську та фахову
діяльність українських та польських визначних постатей.

Монографії
Багатошарові пам’ятки археології у Бикові поблизу Дрого-
бича. – Kraków, 2016. – 599 c. + 4 вклейки [з додатками І. Рогуш та
І. Тромбської].
Підсумовано результати досліджень українсько-польської архе-
ологічної експедиції на двох багатошарових пам’ятках у с. Биків на
Дрогобиччині. Розкопками виявлено сліди поселень та могильників
від доби енеоліту до раннього середньовіччя. Серед них унікальні під-
курганні поховання у дерев’яних гробницях культури шнурової кера-
міки другої пол. ІІІ тис. до н.е., які мають аналогії на заході та півно-
чі Європи. Вперше у басейні Верхнього Дністра відкрито поховання
межановицької культури ранньобронзової доби в дерев’яних домо-
винах під курганом. До епохи ранньої і середньої бронзи належать
Інформаційний бюлетень 2016 11
об’єкти тщінецько-комарівського культурного кола і, зокрема, курган
із монументальною поховальною камерою, що символізувала “хати-
ну померлих”. Важливим стало відкриття єдиних на території України
двох, оточених частоколом, поселень кінця бронзової доби ІХ ст. до н.е
(голіградська культура). Вони, мабуть, служили садибами можновлад-
ця та фіксують процес виділення локальних еліт. Також виявлено ори-
гінальний поховальний комплекс західноподільської групи скитського
культурного кола. Це найзахідніше розташована пам’ятка такого типу
кінця VII – початку VI ст. до н.е., яка свідчить про активні культурні,
торговельні або військові контакти між Східною і Центральною Євро-
пою Дністровсько-Карпатським шляхом. Цікавим виявилося відкрит-
тя ранньосередньовічного виробничого об’єкта для добування дьогтю
та деревного вугілля, який вказує на оволодіння місцевим населенням
певних технологій лісохімічного промислу вже у Х–ХІ ст.

Голик Р. Культурна пам’ять і Східна Європа: писемна культу-
ра та формування суспільних уявлень в Галичині / НАН України;
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича. – Львів, 2015. – 424 с.
Проаналізовано теоретичне підґрунтя, витоки й розвиток пи-
семної культури як форми культурної пам’яті та її вплив на фор-
мування суспільних уявлень Східної Європи та Галичини у нову й
новітню добу. Простежено образ Галичини як простору письма в
ментальності її мешканців і чужинців, досліджено культуру читан-
ня як джерела уявлень та продукування ідей на східноєвропейсько-
му цивілізаційному просторі.

Національно-культурна ідентифікація українців Галичини
в ХІХ – на початку ХХ століття (еволюція назви) / [упоряд. І. Орле-
вич]; НАН України, Інститут українознавста ім. І. Крип’якевича, Ін-
ститут релігієзнавства  – філія Львівського музею історії релігії.  –
Львів, 2016. – 375 с.
Розглянуто формування модерного світогляду й національної
свідомості галицьких українців у ХІХ – на початку ХХ століття, по-
шуки шляхів національно-культурної ідентифікації через етноні-
мічні характеристики, які віддзеркалювали соціально-політичну та
етнокультурну ситуацію в краї. Проаналізовано дискурс політичних
партій, представників церковної ієрархії, наукових кіл щодо вибору
назви для означення українського народу.
У дослідженні використано міждисциплінарний підхід. До збір-
ника увійшли праці істориків, політологів та філологів.   
12 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Галичина: історія, політика, культу-
ра: в 11-ти т. / [гол. ред. ради М. Литвин;
відп. ред. І.  Патер].  – Львів; Тернопіль,
2015. – Т. 6: Перша світова війна. – 900 с.
Багатотомна серія висвітлює со-
ціально-економічні, етнополітичні та
культурно-освітні процеси в Галичині
від найдавніших часів до сьогодення і є
найповнішим дотепер виданням історії
краю.
У шостому томі показано становище
Галичини в соціально-політичній системі
Австро-Угорщини, її політичну структу-
рованість, відтворено бойові дії на україн-
ських теренах у 1914–1918 рр., масштаби
їхнього знищення. Розкрито русифікаторську політику російської
влади під час окупації галицьких земель, намагання інкорпорувати
їх у Російську імперію, важкі умови життя населення, евакуацію,
вивезення і поневіряння сотні тисяч людей на чужині. Наголоше-
но на корінних змінах у свідомості українців, їхньому духовному
зрості внаслідок великої національно спрямованої та культурної
праці громадських організацій, висвітлено діяльність українсько-
го політикуму в контексті міжнародних відносин Центрально-
Східної Європи, його змагання за відродження незалежної Укра-
їнської держави.

Романюк М. Золочівська округа ОУН у національно-виз­
вольному русі (1937–1953): монографія / НАН України, Інститут
українознавства ім. І. Крип’якевича, Центр незалежних історичних
студій. – Львів, 2016. – 608 с.
На основі великої кількості джерельних матеріалів ґрун-
товно досліджено місце Золочівської округи ОУН в українсько-
му визвольному русі середини XX  ст., розкрито її структуру;
встановлено керівний склад, проаналізовано основні напрями
військово-пропагандистської та організаційної діяльності відді-
лів УПА і збройного підпілля регіону. Особливу увагу присвя-
чено висвітленню питання поборювання націоналістичного під-
пілля Золочівщини репресивно-каральною системою радянської
влади.
Інформаційний бюлетень 2016 13
Хахула Л. “Різуни” чи побратими?
Сучасні польські дискурси про Украї-
ну / НАН України, Інститут українознав-
ства ім. І. Крип’якевича. – Львів, 2016. –
244 с.
Проаналізовано головні позитив-
ні й негативні історичні стереотипи про
Україну та українців у сучасній поль-
ській суспільно-політичній думці. На
основі аналізу вітчизняної та зарубіж-
ної наукової літератури узагальнено на-
прями досліджень стереотипів, подано
дефініцію поняття історичного стерео-
типу та окреслено його основні власти-
вості. Встановлено, що найбільш нега-
тивні уявлення поляків про українців і Україну пов’язані з періодом
національно-визвольної боротьби обох народів у ХХ ст. Показано,
що, незважаючи на демократизацію суспільства та широкий доступ
до інформації, негативні стереотипи і міфи часто ставали на пере-
шкоді порозумінню між поляками та українцями в питаннях куль-
турної діяльності (повернення святинь та відбудова місць пам’яті)
чи дискусіях на гострі історичні теми (волинська трагедія 1943 р.).

Проект “Україна”. Австрійська Га-
личина / [відп. ред. М. Р. Литвин]. – Хар-
ків, 2016. – 410 с.
Проаналізовано етносоціокультурні
трансформації на західних землях Укра-
їни з кінця XVIII  ст. до вибуху Першої
світової війни. Розкрито функціонуван-
ня органів регіональної влади та місцево-
го самоврядування. Показано особливості
суспільно-політичного життя та соціаль­
но-економічних процесів.
14 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Муза і чин Остапа Луцького / [упо-
ряд.: В.  Деревінський, Д.  Ільницький,
П.  Ляшкевич, Н.  Мориквас].  – Київ: Смо-
лоскип, 2016. – 936 с.; іл.
У запропонованій увазі читачів книжці
“Муза і чин Остапа Луцького” зібрано тек-
сти, присвячені життю і діяльності цього не-
пересічного українця. Його образ органічно
висвітлено у різних площинах: і як літера-
тора, і як громадсько-політичного діяча. У
виданні подано також авторські поетичні
збірки, переклади, різноманітні статті, що-
денникові записи й вибраний епістолярій.
Книжка буде цікава літературознавцям, іс-
торикам, політикам і громадським активістам, – всім, кому небай-
дужа доля України.

Ільницький М. Поезія.  – Львів: Ка-
меняр, 2016. – 44 с.; іл. – (25 улюблених ві-
ршів).
До збірки сучасного українського пое-
та, літературознавця ввійшли поезії, напи-
сані в різні роки і під впливом різних об-
ставин. Однак їх всіх об’єднує авторська
надчутливість.

Тимофій Гаврилів. Чарівний світ.
Притча.  – Львів: Вид-во Анетти Антонен-
ко, 2016. – 286 с.
Знайдений у контейнері для сміття, ге-
рой роману “Чарівний світ” виростає серед
волоцюг. Жертву грандіозної бізнес-афери,
його переховують у відомчому готелі, де він
знайомиться з покоївкою Мартою. Їхні сто-
сунки обриваються, коли герой, отримавши
Інформаційний бюлетень 2016 15
фальшивий паспорт, покидає країну. Проте минуле, з яким він, зда-
валося б, назавжди розпрощався, раптом наздоганяє його.

Василь Голобородько. До-
зволені забави: вірші / Ти-
мофій Гаврилів. Жінка на ім’я
Модеста: оповідання.  – Івано-
Франківськ: Лілея-НВ, 2016.  –
64 с. + 72 с. – (Серія “Схід – За-
хід”).
Вірші, з яких укладена до-
бірка у цій книжці, написані піс-
ля того, як Василь Голобородько
змушений був виїхати із рідного
краю, Луганщини, де запанували з квітня 2014 року терористи. У ві-
ршах немає безпосереднього відгуку на ті події, але присутня екзистен-
ційна полишеність автора, тобто відчуття, з яким він живе віддавна, не
лише від часу, коли ті події сталися, тільки те відчуття завдяки їм іще
більше посилилося.
Перше кохання, сорокарічний чоловік і вісімнадцятилітня жін-
ка, останній штрих до портрета, хроніка застуд та любовних утіх – в
оповіданнях Тимофія Гавриліва лінії часу, почуттів і сюжетів сплі-
таються у заворожливий візерунок на крильці метелика.

ПІДРУЧНИКИ
Історія Українського війська. Курс лекцій / П.  П.  Ткачук,
А. І. Харук, І. Я. Соляр та ін. – Львів: НАСВ, 2016. – 145 с.
У курсі лекцій розглянуто етапи формування та розвитку вій-
ська в Україні від найдавніших часів до сучасності. Особливу ува-
гу звернено на питання історії створення й розвитку Збройних сил
України після відновлення незалежності у 1991 р.

Час народів. Історія України ХІХ століття: навч. посібник /
О. Г. Аркуша, К. К. Кондратюк, М. М. Мудрий, О. М. Сухий / [за заг.
ред. М. М. Мудрого]. – Львів: Вид-во “Літопис”, 2016. – 408 с.
16 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

ДОВІДКОВІ ВИДАННЯ
Інститут українознавства ім. І.  Крип’якевича Національ-
ної академії наук України в 2015 р. Інформаційний бюлетень. –
Львів, 2016. – 240 с.
Бюлетень містить інформацію про наукову діяльність установи,
бібліографію публікацій, відомості про захист дисертацій, хроніку.

ПЕРЕКЛАДИ
Франко І. Мойсей, Герцль Т. Єврейська держава / [перекл.
І. В. Паславський]. – Львів: Апріорі, 2016. – 314 с.
У цьому виданні вміщено дві важливі пам’ятки українського і
єврейського народів, довгі віки позбавлені власної держави. Пер-
ша з них – поета Франка, “Мойсей”, публікується згідно з першо-
виданням і задумом автора. Друга – “Єврейська держава” Теодора
Герцля, яка стала вихідною ідеєю для створення держави Ізраїлю.
Якщо поема Івана Франка була лиш мрією про власну державу й
усвідомленням того болючого шляху, яким повинен пройти віками
гноблений народ, то твір Теодора Герцля став конкретною програ-
мою побудови держави, яка після довгих суперечок була прийнята
за основу для реалізації.

Сааді Ширазі. Бустан: поема / [перекл. М.  М.  Ільницький];
Наукова підготовка тексту, передмова, примітки та коментарі Р. Га-
мади. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2016. – 528 с. – (Се-
рія “Скарби Сходу”).
“Бустан” (“Плодовий сад”, 1257)  – ви-
датний твір перського поета Сааді Ширазі
(1210–1291). Написаний у формі віршованої
поеми-маснаві, він визнаний найпоетичні-
шим твором серед усієї суфійської літера-
тури. Неперевершений майстер поетичної
техніки, Сааді притчами, приповістками та
історіями пропагує цілком житейський, прак-
тичний суфізм.
Описуючи любов, Сааді показує її об-
меженість, оскільки предметом кохання є
лише людина, “яка сотворена, як ти, з води і
Інформаційний бюлетень 2016 17
глини”. Істинна ж любов, “духовна любов”, за словами поета, може
бути лише до Бога. Вона водночас і окриляє, і завдає страждань. У
ній закохані зрікаються себе, стаючи схожими на метеликів, які зго-
ряють в полум’ї свічки. “Для них важливе почуття духовне й відре-
чення від цього світу повне”, – наголошує Сааді.
Переклад “Бустану” здійснено за найновішим критичним ви-
данням відомого іранського вченого Ґулям-Хусейна Юсуфі.

Сааді Ширазі. Ґулістан (Трояндовий сад): поема / [перекл. з
перської, передмова та коментарі Р. Гамади; Вірші переклав М. Іль-
ницький.  – Тернопіль: Навчальна книга  – Богдан, 2016.  – 368 с.  –
(Серія “Скарби Сходу”).
“Ґулістан” (“Трояндовий сад”, 1258)  –
вершинний твір перського поета Сааді Шира-
зі (1210–1291). Написаний у формі повчаль-
них та захопливих оповідок, доповнених
поетичними афоризмами, він увійшов до зо-
лотого фонду не лише перської, а й світової
літератури. Понад сім століть “Ґулістан” пра-
вив за основний навчальний посібник з пер-
ської мови та літератури не лише в іранських
школах, а й у тих країнах, де була пошире-
на перська мова та споріднені їй таджицька
й фарсі-кабулі. Книга переписувалася й по-
ширювалась у неймовірній кількості в Ірані,
Середній Азії, Туреччині, Єгипті, Індії та інших країнах. “Ґулістан”
цілком заслужено здобув славу неперевершеного взірця перської
прози, в якому досягнуто чудової гармонії форми і змісту.
Переклад “Ґулістану” здійснено за критичним текстом відомого
іранського вченого Мохаммеда Алі Форуґі.
НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
ВІДДІЛ АРХЕОЛОГІЇ

У 2016 р. над подальшими розробками актуальних тем вітчиз-
няної і загальноєвропейської археології у відділі працювало чотири
доктори наук (О. Ситник, В. Войнаровський, В. Гупало, М. Бандрів-
ський), сім кандидатів наук (Ю.  Лукомський, П. Пеняк, Н. Булик,
О. Томенюк, А. Гавінський, Р. Коропецький, Я. Яковишина) та низ-
ка співробітників без наукового ступеня (В. Петегирич, Д. Павлів,
В. Конопля, В. Оприск), а також лаборант Д. Романова і художник
І. Принада. Згідно зі своїми плановими навантаженнями працівники
відділу виконували роботу в межах трирічної (2015–2017 рр.) бю-
джетної теми “Етнокультурні контакти на пограниччі Східної і Цен-
тральної Європи від найдавніших часів до середньовіччя”. Упродовж
року працівники відділу видрукували 42 наукові статті у фахових і
37 статей у нефахових виданнях загальним обсягом 85,6 друк. арк.
Працівники відділу написали розділи у таких колективних моно-
графіях: 1 – В. Петегирич і Д. Павлів (15 автор. друк. арк.) у праці
“Wielokulturowe stanowiska archeologiczne w Bykowie koło Drohoby-
cza / Багатошарові пам’ятки археології у Бикові поблизу Дрогоби-
ча. – Krakόw, 2016 – 599 s., 75 друк. арк. [співавт. Я. Махнік, Д. Пав-
лів, В. Пастеркєвіч, С. Чопек]; 2 – О. Ситник (21 автор. друк. арк.) у
праці “Paleolityczna ekumena strefy pery- i metakarpackiej / W. P. Ale-
xandrowicz, A. Bogucki, J. Chodorowski i in. / red. M. Łanczont, T. Ma-
deyska.  – Lublin: Wyd-wo UMCS, 2015.  – 971  s. Завідувач відділу
О. Ситник як науковий редактор подав також передмову до інститут-
ського видання давно очікуваної науковою спільнотою цікавої праці
Олександра Черниша “Очерки по палеолиту Прикарпатья” (170 с.),
куди увійшов і короткий біографічний нарис О. Ситника про жит-
тєвий шлях і наукову діяльність нашого видатного палеолітознав-
ця. В. Войнаровський представив два розділи своєї нової моногра-
фії “Археологія шкіри (давнє чинбарство)”, яку готує до друку.
Справжнім проривом у нашому пізнанні фунеральної культу-
ри можемо назвати цілу низку наукових праць В.  Гупало, в яких
Інформаційний бюлетень 2016 19
проаналізовано особливості християнської поховальної обрядовос-
ті, відображення у ритуалах доктрин православного та католицько-
го (латинського) віровчення. Окремим зрізом міжкультурних кон-
тактів, як зазначає В. Гупало, є розвиток такого явища у духовній
культурі, як паломництво, що виникло на теренах Київської Русі ще
в ХІ ст. і розвивалося у наступні століття. На основі аналізу архео-
логічного матеріалу з українських теренів (Дубно) дослідниця ви-
значила походження паломницьких атрибутів, окреслила шляхи пі-
лігримів, які провадили до основних санктуаріїв Близького Сходу
та Західної Європи. Відзначено, що в добу пізнього середньовіччя
зростає частка паломництв до святинь місцевого значення, розгля-
нуто артефакти, які з ними ототожнюються.
Упродовж 2016  р. працівники відділу провели стаціонарні й
розвідкові археологічні експедиції, які працювали в околицях с. Ілів
Миколаївського району Львівської області (В. Петегирич, Д. Павлів,
нач. експ. О. Корчинський), с. Ставчани і смт Винники цієї ж облас-
ті (А. Гавінський), в околицях м. Галича, сс. Солонсько, Голобутів,
Волочиська, Велика Кісниця, Красносілка, Роксолаи, Дніпровське,
Курортне, Рівне та ін. (О.  Томенюк, нач.  екс.  А.  Богуцький), а та-
кож в с. Тальянки Тальнівського району Черкаської області (Я. Яко-
вишина, нач. експ. О. Корвін-Піотровський). У Міжнародній архе-
ологічній експедиції, яка працювала в Холмі, українська сторона
була представлена двома нашими співробітниками: Ю. Лукомським
і В.  Гупало, які, окрім розкопок, взяли також участь у написанні
спільної монографії (зі своїми польськими колегами) за результата-
ми досліджень цієї величавої літописної святині, якою постає зі сто-
рінок давньоруських літописів кафедральний собор Пресвятої Бого-
родиці в Холмі. За результатами усіх розкопок і розвідок написано
наукові звіти для Інституту археології НАН України, а самі знахідки
з археологічних експедицій, які працювали на території нашої дер-
жави, згідно з Інвентарними списками, здано на зберігання у фонди
археології профільних державних музеїв (Львівського історичного
та Винниківського історико-краєзнавчого музеїв). Нові об’єкти ар-
хеологічної спадщини – відкриті, опрацьовані і введені у науковий
обіг стараннями працівників нашого відділу – не лише збагачують
вітчизняну й загальноєвропейську науку, але й засвідчують високий
рівень методики польових досліджень, який ми відточуємо й удо-
сконалюємо у нашій щоденній праці.
Як і в попередні роки, значне місце в роботі відділу було відве-
дено підготовці й проведенню конференцій. Примітно, що щорічні
20 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Міжнародні наукові конференції “Археологія заходу України”, про-
ведення яких свого часу зініціював О. Ситник, на сьогодні вже ста-
ли візитною карткою нашого Інституту і привертають увагу щораз
більшої кількості наших колег з-за кордону. Так, у 2016 р. до прове-
дення чергової ХІІІ такої конференції зголосилися науковці шести
країн. І, як в попередні роки, усю турботу з підготовки й проведення
зазначеної конференції в ці травневі дні взяли на себе члени оргко-
мітету: О. Ситник, Н. Булик, О. Томенюк, Р. Коропецький, Я. Якови-
шина та ін. Під час секційних засідань, в дискусіях при обговорен-
ні доповідей та в кулуарах учасники нашого щорічного наукового
зібрання обмінювалися думками, ділилися досвідом у виявленні,
методиці польового дослідження та інтерпретації археологічних
об’єктів, їхньої реставрації та збереження для майбутніх поколінь
дослідників. І, як завжди, наслідком таких зустрічей стали домов-
леності щодо організації спільних археологічних експедицій, під-
готовка та видання міжнародних тематичних археологічних збірни-
ків, редколегія яких включала би фахівців з обох боків нинішнього
кордону. Окрім того, за звітний період працівники відділу виголоси-
ли понад 70 доповідей на наукових і науково-краєзнавчих конферен-
ціях та семінарах. Частина з виголошених доповідей і повідомлень
увійде до чергових томів збірника “Матеріали і дослідження з архе-
ології Прикарпаття і Волині”, двадцятий том якого підготовлено у
2016 р. (заст. гол. ред. Н. Булик, член редколегії В. Войнаровський
та ін.).
Щораз активніше останнім часом стали відновлюватися науко-
ві зв’язки нашого відділу з Інститутом археології НАН України, зо-
крема з антропологічним підрозділом цього закладу, фахівців якого
зацікавили людські останки з поховань на Петриківському (розкоп-
ки М. Бандрівського) та Рованцівському (розкопки Д. Павліва) мо-
гильниках фінального періоду епохи бронзи. Гарним прикладом на-
шої співпраці з археологами-киянами стала вже традиційна участь
львівських науковців у проведенні Міжнародних наукових конфе-
ренцій “Історія археології: архівна і музейна спадщина Центральної
і Східної Європи”, четверта з яких відбулась 6–7 жовтня на базі від-
ділу археології нашого Інституту, який цього року був її співоргані-
затором (заст. голови оргкомітету Н. Булик).
Окремої згадки заслуговує наукова діяльність чотирьох докто-
рів наук відділу археології (О. Ситник, В. Войнаровський, В. Гупа-
ло, М. Бандрівський) у спеціалізованій вченій раді Д 35.222.01 на-
шого Інституту та Інституту народознавства НАН України. Вони
Інформаційний бюлетень 2016 21
брали активну участь у дискусіях, обговореннях щодо новизни, ак-
туальності чи фаховості поданих до захисту дисертаційних робіт.
Загалом робота відділу археології засвідчила і кількісне, і якіс-
не збільшення вже опублікованих і підготовлених до друку науко-
вих праць. Відрадно, що традиції відділу, високу наукову планку
якого заклали свого часу ще корифеї західноукраїнської археології –
М. Смішко, О. Черниш, Л. Крушельницька та ін. – продовжує нове
покоління археологів.
М. Бандрівський

Публікації
Бандрівський М. С.
До питання про датування кістяних стрижнеподібних псаліїв і
поширення одноосьових колісниць (за матеріалами розкопок кургану
в Гусятині на Збручі) // Археологія та етнологія півдня Східної Євро-
пи (на пошану Володимира Ромашка). – Дніпро, 2016. – С. 49–58.
Збруцький ідол  – пам’ятка садово-паркової скульптури поч.
ХІХ ст.: до мотивів фальсифікації та її авторства // Історія релігій в
Україні: науковий збірник світлій пам’яті професора Ярослава Даш-
кевича (1926–2010). – Львів, 2016. – Ч. 3. – С. 623–628.
О начальной дате использования литых котлов на территории
Украинской Лесостепи // Археологическая наука: практика, теория,
история. Сборник научных трудов памяти И. С. Каменецкого. – Мо-
сква, 2016. – С. 20–29.
Розкопки у Винниках на “Стежці митрополита Андрея Шеп-
тицького” // Інститут українознавства ім.  І.  Крип’якевича Націо-
нальної академії наук України в 2015 р. Інформаційний бюлетень. –
Львів, 2016. – С. 54–57 [співавт.: А. Гавінський, В. Оприск].
Снітинський і Лубенський “скарби” в контексті проблеми схід-
них впливів голіградської металевої індустрії // МДАПВ.  – Львів,
2016. – Вип. 20. – С. 325–348.
Церква св. Георгія на вул. Короленка у Львові: від початків була
православною, але  – не російською // Успенська Вежа (Львів).  –
2016. – Cічень.

Булик Н. М.
Археологічний вимір пам’яткоохоронних практик у Галичині
(1918–1928) // МДАПВ. – Львів, 2016. – Вип. 20. – С. 394–413.
22 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

III Міжнародна наукова конференція з історії археології: вияв
співпраці і взаємодії // Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича
Національної академії наук України в 2015 р. Інформаційний бюле-
тень. – Львів, 2016. – С. 64–65 [співавт. А. Яненко].
Пам’яткоохоронні традиції кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.
у археологічному середовищі Галичини // Сіверщина в історії Украї-
ни. – Глухів, 2016. – Вип. 9. – С. 42–49.

Войнаровський В. М.
Вичинка шкіри: від домашнього заняття через громадське ви-
робництво  – до ремесла (на матеріалах ранньосередньовічних
слов’янських поселень) //Археологія і давня історія України. – Київ,
2010.  – Вип.  4: Актуальні проблеми археології України.  – С.  121–
136.
МДАПВ. – Львів, 2016. – Вип. 20 [статті: “Пам’яті В. М. Циги-
лика (спогади, аналіз наукової діяльності, бібліографія)”.  – С.  11–
13; “Про загальну типологію виробничих занять давнього населен-
ня”. – С. 131–139].

Гавінський А. М.
Wyniki archeologicznych badań wykopaliskowych przeprowa-
dzonych na osadach kultury pucharów lejkowatych w Trościańcu koło
Mikołajowa i Otynewyczach koło Żydaczowa, lewe dorzecze górne-
go Dniestru // Materiały i sprawozdania rzeszowskiego ośrodka arche-
ologicznego. – Rzeszów. – 2015. – T. XXXVI. – S. 241–257 [співавт.:
W. Pasterkiewicz, J. Rogoziński].
До питання “баденізації” південно-східної периферії культури
лійчастого посуду // МДАПВ. – Вип. 20. – 2016. – С. 45–56 [співавт.
В. Пастеркєвіч].
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича Національної ака-
демії наук України в 2015 р. Інформаційний бюлетень. – Львів, 2016
[статті: “Розкопки енеолітичного поселення Ставчани Х“. – С. 52–
54 (співавт. В. Оприск); “Розкопки у Винниках на “Стежці митропо-
лита Андрея Шептицького”. – С. 54–57 (співавт.: М. Бандрівський,
В. Оприск); “Археологічні розвідки у Винниках та на Пустомитів-
щині”. – С. 57–59 (співавт. Н. Білас); “Ювілей Віталія Коноплі”. –
С. 202–204 (співавт. В. Оприск)].
Mons altus terrae Belszensis. Висока гора в Белзькій землі (до
найдавнішої історії Потелича) // Od Bachórza do Światowida ze Zbru-
cza. Tworzenie się słowiańskiej Europy w ujęciu archeologicznym,
Інформаційний бюлетень 2016 23
historycznym I językoznawczym. Studia Żródłoznawcze dedykowane
Profesorowi Michalowi Parczewskiemu w 70-tą rocznicę urodzin / [red.:
M.  Wojenka, M.  Wołoszyn].  – Kraków; Rzeszów.  – 2016.  – S.  5–19
[спів­авт. В. Петегирич].

Гупало В. Д.
Kultura funeralna elit Rzeczypospolitej od XVI do XVIII wieku na
terenie Korony i Wielkiego Księstwa Litewskiego: próba analizy inter-
dyscyplinarnej / [pod. red. Anny Drążkowskiej]. – Toruń, 2015 [artyku-
ły: “Trumny z kościoła pw. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Marzi
Panny w Dubnie na Wołyniu na Ukrainie”. – S. 58–59; “Wyposażenie
grobowe pochówków z kościoła pw. Niepokalanego Poczęcia Najświęt-
szej Marii Panny w Dubnie na Wołyniu na Ukrainie”. – S. 104–116].
МДАПВ. – Львів, 2016. – Вип. 20 [статті “Кам’яний хрест зі Зве-
нигорода: історія, морфологія та реставрація”.  – С.  362–374 (спів-
авт. О.  Мамчур); “Медальйон із зображенням чудотворного образу
розп’ятого Ісуса Милятинського”. – С. 382–386 (співавт. О. Лазурко)].
Pochówki osób duchownych w kryptach // Od cerkwi katedralnej
króla Daniela Romanowicza do Bazyliki pw. Narodzenia NMP w Cheł-
mie. Wyniki badań inerdyscyplinarnych sezonu 2013–2014.  – Chełm,
2016. – S. 154–166.
Результати рятівних архітектурно-археологічних досліджень
у церкві св.  Онуфрія монастиря ЧСВВ у Лаврові 2014–2015  рр. //
Пам’ятки Тустані в контексті освоєння Карпат у доісторичну добу
та в середньовіччі; проблеми їх збереження та використання: мате-
ріали ІІІ Міжнародної наукової конференції (Львів; Урич, 7–8 квіт-
ня 2016 р. / [відп. за вип. Р. Миська]. – Львів, 2016. – С. 23–24 [спів-
авт. Ю. Лукомський].
Archeologiczne świadectwa pielgrzymowania mieszkańców Dźwi-
nogrodu // Księga jubileuszowa M. Parczewskiego. – Kraków, 2016.

Конопля В. М.
Settlements of Early Slavs on the river Bilyi Stik” // Вісник ін-
ституту археології. – Львів, 2016. – Вип. 11. – С. 180–186 [cпівавт.:
О. Сілаєв].
Bogaty grób kultury lubelsko-wołynskiej z Gródka w obwodzie
Lwowskim // Badania archeologiczne w Polsce środkowowschodniej,
zachodniej Białorusi I Ukrainie w roku 2015: streszczenia referatów
XXXII konferencji. – Lublin, 2016. – S. 8–9 [співавт.: Д. Павлів, В. Пе-
тегирич, Н. Войцещук].
24 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Кременеві матеріали з поселення волинсько-люблінської куль-
тури в уроч. Луг у Луцьку // Старий Луцьк. – Луцьк, 2016. – Вип. 12. –
С. 321–329 [співавт.: Н. Білас, О. Сілаєв].
Сільська округа літописного Щекотина // Археологічні зоши-
ти з Пересопниці. – Рівне; Пересопниця, 2016. – Вип. 4. – С. 63–73
[співавт. Н. Білас].

Коропецький Р. Р.
Пам’ятка Кременець І (Куличівка) та її місце у верхньому пале-
оліті Східної Європи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.
іст. наук: спец. 07.00.04 “Археологія”. – Львів, 2016. – 19 с.
New observations concerning Kulychivka site, layer IV // МДАПВ. –
Львів, 2016. – Вип. 20. – С. 14–25 [співавт.: О. Ситник, П. Шкрдла].
Podsumowanie badań powierzchniowych w dorzeczu Wiszni // Ba-
dania archeologiczne w Polsce środkowowschodniej, zachodniej Bia-
łorusi i Ukrainie w roku 2015: Streszczenia referatów XXXII konfe-
rencji. – Lublin, 2016. – S. 20 [співавт.: Н. Войцещук, О. Осаульчук,
Д. Павлів, І. Горбань, С. Чопек, К. Трибала-Завісляк, Д. Бобак].
Стоянка Пронятин: нові відкриття 2016 р. // Інститут україно­
знавства ім. І. Крип’якевича Національної академії наук України в
2015 р. Інформаційний бюлетень. – Львів, 2016. – С. 49–52 [співавт.
О. Ситник].

Лукомський Ю. В.
Analiza architektoniczna cerkwi katedralnej / Od cerkwi katedralnej
króla Daniela Romanowicza do bazyliki PW. Narodzenia NMP w Cheł-
mie. Wyniki badań interdyscyplinarnych sezonu 2013–2014. – Chełm,
2016. – S. 55–108. [співавт.: M. Bewz, W. Bewz, W. Petryk].
Архітектурно-археологічні аспекти досліджень нововіднайде-
ної Катедри Богородиці в Холмі // Король Данило: культурна і дер-
жавотворча спадщина його доби: матеріали Міжнародної науково-
практичної конференції (Львів, 8–9  грудня 2014  р.).  – Львів,
2016. – С. 130–150 [співавт. М. Бевз].
Результати рятівних архітектурно-археологічних досліджень
у церкві св.  Онуфрія монастиря ЧСВВ у Лаврові 2014–2015  рр. //
Пам’ятки Тустані в контексті освоєння Карпат у доісторичну добу
та в середньовіччі; проблеми їх збереження та використання: мате-
ріали ІІІ Міжнародної наукової конференції (Львів; Урич, 7–8 квіт-
ня 2016 р. / [відп. за вип. Р. Миська]. – Львів, 2016. – С. 23–24 [спів-
авт. В. Гупало].
Інформаційний бюлетень 2016 25
Оприск В. Г.
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича Національної ака-
демії наук України в 2015 р. Інформаційний бюлетень. – Львів, 2016
[статті: “Розкопки енеолітичного поселення Ставчани Х“. – С. 52–
54 (співавт. А. Гавінський); “Розкопки у Винниках на “Стежці ми-
трополита Андрея Шептицького”. – С. 54–57 (співавт.: М. Бандрів-
ський, А.  Гавінський); “Ювілей Віталія Коноплі”.  – С.  202–204
(співавт. А. Гавінський)].

Павлів Д. Ю.
Wielokulturowe stanowiska archeologiczne w Bykowie koło Droho-
bycza / Багатошарові пам’ятки археології у Бикові поблизу Дрогоби-
ча. Польська Академія науки і мистецтв, Комісія Преісторії Карпат;
Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Кри-
п’якевича; Polska Akademia Umiejętności, Komisja Prehistorii Karpat; Na-
rodowa Akademia Nauk Ukrainy, Instytut ukrainoznawstwa im. I. Krypja-
kewycza. З додатками І. Рогуш та І. Тромбської. – Кraków, 2016. – 599 с.
[співавт. Я. Махнік, В. Пастеркєвіч, В. Петегирич, С. Чопек].
Badania archeologiczne w Polsce środkowowschodniej, zachod-
niej Białorusi i Ukrainie w roku 2015: streszczenia referatόw XXXII
konferencji. – Lublin, 2016 [статті: “Bogaty grόb kultury lubelsko-wo-
łyńskiej z Grόdka w obwodzie Lwowskim”. – S. 8–9 (співавт.: В. Пе-
тегирич, В. Конопля, Н. Войцещук); “Wstępne wyniki badań wykopa-
liskowych w dorzeczu Wiszni w latach 2014–2015”. – S. 19 [співавт.:
Н. Войцещук, О. Осаульчук, С. Чопек, К. Трибала-Завісляк]; “Pod-
sumowanie badań powierzchniowych w dorzeczu Wiszni”. – S. 20 (спів-
авт.: Н. Войцещук, О. Осаульчук, Р. Коропецький, І. Горбань, С. Чо-
пек, К. Трибала-Завісляк, Д. Бобак)].
Загадки кургану “Могила Святослава” в Карпатах // Інститут
українознавства ім.  І. Крип’якевича Національної академії наук
України у 2015 р. Інформаційний бюлетень. – Львів, 2016. – С. 59–
63 [співавт. В. Петегирич].
New discoveries of arrowheads of Skythian type from Polish-Ukrai-
nian borderland (San, Bug and upper Dniester drainage basin) // Acta ar-
chaeologica Carpathica. – Кraków, 2015. – Vol. 50. – P. 191–216 [спів-
авт.: С. Чопек, К. Трибала-Завісляк, Н. Войцещук].
Розкопки 1971 р. кургану “Могила Святослава” у Карпатах та
їх інтерпретація // ІІІ Міжнародна наукова конференція “Пам’ятки
Тустані в контексті освоєння Карпат у доісторичну добу та в серед-
ньовіччі; проблеми їх збереження та використання”. Збірник тез. –
Львів, 2016. – С. 17–20 [співавт. В. Петегирич].
26 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Унікальне бронзове навершя булави з околиці літописного Зве-
нигорода // МДАПВ. – 2016. – Вип. 20. – С. 357–361 [співавт. В. Пе-
тегирич, О. Томенюк].

Пеняк П. С.
Брати Затлукали про давню історію Закарпаття // Особисте й на-
ціональне в історичному калейдоскопі словаків і чехів. Історичний
часопис з богемістики і словакістики. – Ужгород, 2015. – Вип. 5. –
С. 9–18.
Давнє минуле Закарпаття на сторінках угорських і чехо-
словацьких часописів наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. // Укра-
їнці й народи Центрально-Східної Європи: культура та історична
спадщина. Збірник наукових праць на пошану професора Михайла
Тиводара. – Ужгород, 2015. – С. 143–155.
Давні слов’яни Тисо-Дунайського басейну в угорській історіо-
графії // МДАПВ. – Львів, 2016. – Вип. 20. – С. 414–422.
Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. –
Ужгород, 2016. – Вип. 1(34) [статті: “Леонід Мацкевий як дослідник
мезоліту Закарпаття”. – С. 120–125; “Нове дослідження про допо-
міжні ремесла та промисли”. – С. 131–133].
Календар “Просвіти” на 2016 рік. – Ужгород, 2016 [статті: “Не-
втомний орач археологічної ниви (до 70-річчя від дня народження
Михайла Потушняка”. – С. 25–26; “Один із когорти закарпатських
археологів (до 75-річчя від дня народження Івана Поповича)”.  –
С. 62–64.
Náš kultúrno-historický kalendár 2016.  – Užhorod, 2016 [статті:
“Про празьку школу української археології”.  – S.  15–21; “Словак,
який став очевидцем Полтавської битви”. – S. 36–42].

Петегирич В. М.
Wielokulturowe stanowiska archeologiczne w Bykowie koło Droho-
bycza / Багатошарові пам’ятки археології у Бикові поблизу Дрогобича.
Польська Академія науки і мистецтв, Комісія Преісторії Карпат; Наці-
ональна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Крип’я­
кевича; Polska Akademia Umiejętności, Komisja Prehistorii Karpat;
Narodowa Akademia Nauk Ukrainy, Instytut ukrainoznawstwa im. I. Krypja-
kewycza. З додатками І. Рогуш та І. Тромбської. – Кraków, 2016. – 599 с.
[співавт. Я. Махнік, Д. Павлів, В. Пастеркєвіч, С. Чопек].
Bogaty grόb kultury lubelsko-wołyńskiej z Grόdka w obwodzie
Lwowskim // Badania archeologiczne w Polsce środkowowschodniej,
zachodniej Białorusi i Ukrainie w roku 2015: streszczenia referatόw
Інформаційний бюлетень 2016 27
XXXII konferencji. – Lublin, 2016. – S. 8–9 [співавт. Д. Павлів, В. Ко-
нопля, Н. Войцещук].
Загадки кургану “Могила Святослава” в Карпатах // Інститут
українознавства ім.  І.  Крип’якевича Національної академії наук
України у 2015 р. Інформаційний бюлетень. – Львів, 2016. – С. 59–
63 [співавт. Д. Павлів].
Унікальне бронзове навершя булави з околиці літописного Зве-
нигорода // МДАПВ. – Львів, 2016. – Вип. 20. – С. 357–361 [співавт.:
Д. Павлів, О. Томенюк].
Mons altus terrae Belszensis. Висока гора в Белзькій землі (до
найдавнішої історії Потелича) // Od Bachόrza do Światowita ze Zbrucza.
Tworzenie się słowiańskiej Europy w ujęciu archeologicznym, historycznym
i językoznawczym. Studia źrόdloznawcze dedykowane Profesorowi Micha-
łowi Parczewskiemu w 70-tą rocznicę urodzin / [red.: M. Wojenka, M. Woło-
szyn]. – Krakόw; Rzeszόw, 2016. – S. 5–19 [співавт. А. Гавінський].
Розкопки 1971 р. кургану “Могила Святослава” у Карпатах та
їх інтерпретація // ІІІ Міжнародна наукова конференція “Пам’ятки
Тустані в контексті освоєння Карпат у доісторичну добу та в серед-
ньовіччі; проблеми їх збереження та використання”. Збірник тез. –
Львів, 2016. – С. 17–20 [співавт. Д. Павлів].

Ситник О. С.
New observations concerning Kulychivka site, layer IV //
МДАПВ. – Львів, 2016. – Вип. 20. – С. 14–25 [співавт. Р. Коропець-
кий, П. Шкрдла].
Стоянка Пронятин: нові відкриття 2015 р. // Інститут україно-
знавства ім. І. Крип’якевича Національної академії наук України у
2015 р. Інформаційний бюлетень. – Львів, 2016. – С. 49–52 [співавт.
Р. Коропецький].

Томенюк О. М.
Вісник Львівського університету. Серія географічна.  – Львів,
2014.  – Вип.  47 [статті: “Відомий природодослідник Поділля (до
80-ліття професора Йосипа Свинка). – С. 320–322 (співавт. А. Бо-
гуцький); “Давня людина у міждисциплінарних дослідженнях”.  –
С. 323–324 (співавт. А. Богуцький)].
Відомий природодослідник Поділля (до 80-ліття професора Йо-
сипа Свинка) // Йосип Свинко – відомий вчений, геолог, географ і
педагог: біобібліографічний покажчик. – Тернопіль, 2016. – С. 31–
33 [співавт. А. Богуцький].
28 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Палеогеографічні пам’ятки природи і геотуризм на Волино-
Поділлі // Геотуризм: практика і досвід: ІІ Міжнародна науково-
практична конференція. – Львів, 2016. – С. 54–55 (співавт.: А. Бо-
гуцький, П. Волошин, Н. Кремінь, І. Харчук).
Унікальне бронзове навершя булави з околиці літописного Зве-
нигорода // МДАПВ. – Львів, 2016. – Вип. 20. – С. 357–361 [співавт.
В. Петегирич, Д. Павлів].

Яковишина Я. М.
Мальований орнамент на посуді заліщицької групи трипіль-
ської культури: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст.
наук: спец. 07.00.04 “Археологія”. – Львів, 2016. – 19 с.

Участь у наукових конференціях, семінарах, сесіях
Бандрівський М. С.
Про ймовірність антропогенного впливу на формування плей-
стоценового ориктоценозу з околиць Хоросна-Виняви поблизу Льво-
ва (за матеріалами 2012 року) // ХІІІ Міжнародна наукова конферен-
ція “Археологія заходу України” (Львів, 18–20 травня 2016 р).
Ранньоісторичні етноси у Верхньому Наддністер’ї на початку
доби раннього заліза: традиційні погляди і новітнє бачення // Шості
Ісаєвичівські читання “Книгодрукування і видавнича справа в соціо-
культурних і державотворчих процесах в Україні” (Львів, 9–10 бе-
резня 2016 р.).
Вплив придунайських і перед кавказьких культур на образотвор-
чу традицію пізньочорноліської кераміки Середнього Придністров’я і
Придніпровського Правобережжя (до проблем функціонального при-
значення окремих зображень) // Двадцять сьома наукова сесія Науко-
вого Товариства ім. Шевченка (Львів, 4 лютого – 26 березня 2016 р.).
Роль Патріарха УАПЦ Димитрія в оздобленні Свято-Петро­
павлівського храму у Львові // Наукова конференція, присвячена
100-річчю від дня народження Святійшого Димитрія (Яреми), Па-
тріарха Київського і всієї України (09.12.1915 – 25.02.2000) (Львів,
24 вересня 2016 р.).
Доля зниклих коштовностей золотих Михалківських скарбів та
перспективи їх повернення в Україну // ІV Міжнародна наукова кон-
ференція “Історія археології: архівна і музейна спадщина Централь-
ної і Східної Європи” (Львів, 6–7 жовтня 2016 р.).
Інформаційний бюлетень 2016 29
Is-ku-za асирійських і аккадських джерел: від Західної Вірме-
нії до Українського Лісостепу // Міжнародна наукова конферен-
ція до 90-річчя від дня народження Ярослава Дашкевича “Україна-
Європа-Схід: проблеми та перспективи сучасної гуманітаристики”
(Львів, 13–14 грудня 2016 р.).
17 березня 2016 року в рамках ХХVІІ Наукової сесії НТШ
було проведено засідання Археологічної комісії НТШ (Тринад-
цяті Пастернаківські читання) на тему: “Археологія Середнього
Придністров’я: зона контактів Центральної і Східної Європи”, в
якій взяли участь члени Комісії та гості. З доповідями виступило
п’ять членів комісії – О. Ситник, Я. Яковишина, Л. Крушельниць-
ка, М. Бандрівський, Ю. Лукомський. Після виголошення доповідей
відбулося їх обговорення;
15 травня 2016 року в рамках Днів Науки у Львові, що відбувся
у Державному Природознавчому Музеї, взяв участь секретар Архе-
ологічної комісії НТШ Микола Бандрівський, який виголосив перед
присутніми популярну лекцію на тему “Доісторична людина на За-
хідній Україні: від збиральництва до землеробства”.
8 грудня 2016  р. виголошено доповідь “Митрополит Андрей
Шептицький – меценат західноукраїнської археології (за матеріала-
ми співпраці з директором Музею НТШ Ярославом Пастернаком)”
(Український католицький університет).

Булик Н. М.
Археологічний дискурс на сторінках україномовної періодики
Львова кінця ХІХ – початку ХХ століття // Шості Ісаєвичівські науко-
ві читання “Книгодрукування і видавнича справа в соціокультурних і
державотворчих процесах в Україні” (Львів, 9–10 березня 2016 р.).
Przerwane życie: prywatne i zawodowe światy lwowskiego archeo-
loga Bogdana Janusza (1887–1930) // Konferencja naukowa “Z dziejów
archeologii: badacz i jego rola – wybrane sylwetki, wybrane zagadnie-
nia” (Warszawa, 15 kwietnia 2016 r.).
Охорона історико-культурних пам’яток у дослідницьких прак-
тиках Богдана Януша // ІV регіональна науково-практична конфе-
ренція “Історико-культурні пам’ятки Прикарпаття та Карпат – важ-
ливі об’єкти в розвитку туризму” (Львів, 25 березня 2016 р.).
Охорона археологічних пам’яток у Галичині в міжвоєнний пе-
ріод // XІІІ Міжнародна наукова конференція “Археологія заходу
України” (Львів, 18–20 травня 2016 р.).
Львівське археологічне середовище кінця ХІХ  – поч.  ХХ  ст.:
до українсько-польської співпраці і протистояння // ІІ Міжнародна
30 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

наукова конференція “Українсько-польські відносини в контек-
сті суспільно-політичних і етнокультурних процесів в Центрально-
Східній Європі (ХХ – поч. ХХІ століття)” (Львів, 25 травня 2016 р.).
Пам’яткоохоронні традиції кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.
у археологічному середовищі Галичини // XV Науково-практична
конференція “Сіверщина в історії України” (м. Глухів, 26–27 трав-
ня 2016 р.).
Археологічний вимір пам’яткоохоронних практик у Галичині
(1918–1939) // ІV Міжнародна наукова конференція “Історія архео-
логії: архівна і музейна спадщина Центральної та Східної Європи”
(Львів, 6–7 жовтня 2016 р.).

Войнаровський В. М.
Виробнича діяльність в контексті загальної типології занять
давнього населення // XІIІ Міжнародна наукова конференція “Архе-
ологія заходу України” (Львів, 18–20 травня 2016 р.).
Виробниче місце, осередок, центр: деякі аспекти їх розташуван-
ня та виробничої поведінки мешканців поселень території України
І–ХІІІ ст. // Міжнародна наукова конференція “Освоєння простору:
житло, поселення, регіон” (Львів; Винники, 27–28 жовтня 2016 р.).

Гавінський А. М.
Нові матеріали з урочища Лазки–Винники // Звітна наукова кон-
ференція Львівського національного університету ім.  І.  Франка за
2015 р. Секція історичних досліджень. Підсекція археології (Львів,
2 лютого 2016 р.) [співдоп. Н. Білас].
До ранньої історії Потелича (Телича) // Шості Ісаєвичівські на-
укові читання “Книгодрукування і видавнича справа в соціокуль-
турних і державотворчих процесах в Україні” (Львів, 9–10 березня
2016 р.) [співдоп. В. Петегирич].
Археологічні дослідження енеолітичної експедиції Інституту укра-
їнознавства ім. І. Крип’якевича НАН України в 2015 році // XІІІ Міжна-
родна наукова конференція “Археологія заходу України” (Львів, 18–20
травня 2015 р.) [співдоп.: М. Бандрівський, Н. Білас, В. Оприск].
Пограниччя культур лійчастого посуду та трипілля у світлі
останніх досліджень у Винниках [співдоп.: М. Рибіцька, О. Дячен-
ко, Д. Круль, Н. Білас, В. Панковський, О. Козак, Г. Сирбу]; Mons
altus terrae Belszensis – Висока гора в Белзькій землі (до найдавні-
шої історії Потелича) [співдоп. В.  Петегирич] //  Міжнародна нау-
кова конференція “Освоєння простору: житло, поселення, регіон”
(Львів; Винники, 27–28 жовтня 2016 р.).
Інформаційний бюлетень 2016 31
Гупало В. Д.
Паломництво на Русі (за археологічними матеріалами зі Зве-
нигорода //  Наукова конференція “Західноукраїнські землі княжої
доби” (Львів, 27 січня 2016 р.).
Хрест-енколпіон із розкопок наскельної фортеці Тустань
[співдоп.: А.  Пескова, Р.  Миська, О.  Мусін]; Результати рятівних
архітектурно-археологічних досліджень у церкві св.  Онуфрія мо-
настиря ЧСВВ у Лаврові 2014–2015 рр. [співдоп. Ю. Лукомський] //
Тези ІІІ Міжнародної наукової конференції “Пам’ятки Тустані в кон-
тексті освоєння Карпат у доісторичну добу та в середньовіччі; про-
блеми їх збереження та використання” (Львів, 7–8 квітня 2016 р.).
Medaliki religijne z wykopalisk w kościele pobernardyńskiv w Dub-
nie na Wołyniu // I ogólnopolska konferencja medalierska “Medal і me-
dalierstwo na przestrzeni wieków” (Kraków, 24–25 listopada 2016 r.).
Kamienny krzyż XIV w. z Dżwinigrodu: histiria i analizа skoropisu //
Czerwień – złore jabłko archeologii polskiej (Kraków, 7–9 grudnia 2016 r.).
Archeologicne świadectwa pielgrzymowania mieszkańców Dźwi-
nogrodu, obw. Lwów – Komisia archeologiczna PAN (Kraków, 8 grud-
nia 2016 r.).

Конопля В. М.
Багате поховання волинсько-люблінської культури з Городка
на Львівщині // XXXII konferencjа “Badania archeologiczne w Pol-
sce Środkowowschodniej, Zachodniej Białorusi i Ukrainie w roku
2015” (Lublin 31stycznia – 1 kwietnia 2016 r.) [співдоп. В. Петегирич,
Д. Павлів, Н. Войцещук].
Матеріали волинсько-люблінської культури з уроч. “Луг” у
Луцьку // ХІІ наукова конференція “Любартовські читання” (Луцьк,
27 травня 2016 р.) [співдоп. Н. Білас].
Сільська округа літописного Щекотина // ІV науковий симпо-
зіум “Літописні міста давньоруської держави” (с.  Пересопниця,
7–8 жовтня 2016 р.).
Матеріали до давньої поселенської структури долини р. Яричів-
ки // Міжнародна наукова конференція на тему “Освоєння простору:
житло, поселення, регіон” (Львів; Винники, 27–28 жовтня 2016 р.)
[співдоп.: Н. Білас].

Коропецький Р. Р.
Геологічно-археологічні дослідження палеоліту в Пронятині та
Великому Глибочку поблизу Тернополя у 2015 р.: нові відкриття, нові
32 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

проблеми // ХІІI Міжнародна наукова конференція “Археологія захо-
ду України” (Львів, 18–20 травня 2016 р.) [співдоп: О. Ситник, А. Бо-
гуцький, О. Томенюк, М. Ланчонт, П. Мрочек, К. Стадзіковський].
Маріямпіль V: проблеми вивчення середнього палеоліту Галицько-
го Придністер’я (Україна) // XXXII Rzeszowska konferencja “Badania ar-
cheologiczne prowadzone na terenie południowo-wschodniej Polski, Zachod-
niej Ukrainy i pólnocnej Słowacji” (13–14 квітня 2016 р., Жешів, Польща)
[співдоп.: О. Ситник, А. Богуцький, М. Ланчонт, О. Томенюк].

Лукомський Ю. В.
Специфіка архітектурно-археологічних досліджень втрачених
пам’яток на прикладі вивчення будівельної історії княжої церкви
Пресвятої Богородиці в Холмі // ХХVІІ сесія НТШ. Комісія архі-
тектури та містобудування (Львів, НУ “Львівська політехніка”, 24–
25 березня 2016 р. [співдоп. М. Бевз].
Археологічні дослідження вежі-дзвіниці дрогобицького косте-
лу св.  Варфоломія 2015  р. // ХХVІІ сесія НТШ. Дрогобицька фі-
лія НТШ. (Дрогобицький державний педагогічний університет
ім. І. Франка, 1 квітня 2016 р.) [співдоп. Р. Миська].
Результати рятівних архітектурно-археологічних досліджень у
церкві св. Онуфрія монастиря ЧСВВ у Лаврові в 2014–2015 рр. // Між-
народна наукова конференція “Пам’ятки Тустані в контексті освоєння
Карпат” (Львів; Урич, 7–8 квітня, 2016 р.) [співдоп. В. Гупало].
Особливості археологічних досліджень втрачених пам’яток ар-
хітектури на прикладі розкопок холмської церкви Пресвятої Богоро-
диці ХІІІ ст. у 2013–2015 рр. АЗУ ХІІІ (Львів, 18–20 травня 2016 р.).
Холм – столиця короля Данила (огляд результатів архітектурно-
археологічних досліджень 2013–2016 років) // Міжнародна наукова
конференція “Галич і Галицька земля: досвід і проблеми збережен-
ня історико-архітектурної спадщини середньовічних міст в Україні
та Європі” (Галич, 27–28 жовтня 2016 р.).
Розкопки вежі-дзвіниці дрогобицького костелу св.  Варфоломія:
до підсумків сезону 2016 р. // XIII Дрогобицька Міжнародна науко-
ва історико-краєзнавча конференція “Українсько-польське погранич-
чя крізь призму віків”, присвячена 630-річчю першої писемної згадки
Дрогобича (Дрогобич, 25–26 листопада 2016 р.) [співдоп. Р. Миська].

Павлів Д. Ю.
Багате поховання волинсько-люблінської культури з Городка
на Львівщині // XXXII konferencjа “Badania archeologiczne w Polsce
Інформаційний бюлетень 2016 33
Środkowowschodniej, Zachodniej Białorusi i Ukrainie w roku 2015”
(Lublin 31stycznia – 1 kwietnia 2016 r.) [співдоп. В. Петегирич, В. Ко-
нопля, Н. Войцещук].
Розкопки кургану “Могила Святослава” у Карпатах 1971 р. та
їх інтерпретація // ІІІ Міжнародна наукова конференція “Пам’ятки
Тустані в контексті освоєння Карпат у доісторичну добу та в серед-
ньовіччі; проблеми їх збереження та використання” (Львів; Урич
7–8 квітня 2016 р.) [співдоп. В. Петегирич].
Znaczenie wieloletnich badań polsko-ukraińskiej ekspedycji arche-
ologicznej przeprowadzonych na stanowiskach “Bihijiwka” i “Koło Fi-
gury” w Bykowie koło Drohobycza (prezentacja nowo wydanej mono-
grafii) [співдоп. Я. Махнік, С. Чопек, В. Петегирич, В. Пастеркєвіч];
Унікальне поховання люблінсько-волинської культури з Городка на
Львівщині // ХХХІІ Rzeszowska konferencja archeologiczna “Bada-
nia archeologiczne prowadzone na terenie południowo-wschodniej Pol-
ski, zachodniej Ukrainy i pόlnocnej Słowacji” (Rzeszόw 13–14 kwietnia
2016 r.) [співдоп. В. Петегирич].
Багатошарові пам’ятки археології у Бикові поблизу Дрогобича:
підсумки досліджень (презентація колективної монографії) [співдоп.
С. Чопек, Я. Махнік, В. Пастеркєвіч, В. Петегирич]; Рідкісне похо-
вання волинсько-люблінської культури з м. Городка Львівської облас-
ті [співдоп. В. Петегирич]; Особливі форми кераміки з могильників
ульвівецько-рованцівського типу // ХІІІ Міжнародна наукова конфе-
ренція “Археологія заходу України” (Львів, 18–20 травня 2016 р.).
До історії дослідження археологічної пам’ятки Злота в Поль-
щі  // IV Міжнародна наукова конференція “Історія археології: ар-
хівна і музейна спадщина Центральної та Східної Європи” (Львів,
6–7 жовтня 2016 р.).
“Rysował na miejscu”. Львівські матеріали перших досліджень
пам’ятки Злота в Польщі // Міжнародна наукова конференція “Осво-
єння простору: житло, поселення, регіон” (Львів; Винники 27–
28 жовтня 2016 р.).

Пеняк П. С.
Археологічні артефакти Виноградівського району Закарпат-
ської області – важлива складова історико-культурних рекреаційних
ресурсів. Підсумкова конференція професорсько-викладацького
складу УжНУ (Ужгород, березень 2016 р.).
Археологічні студії Едуарда Балагурі // ХІІІ Міжнародна нау-
кова конференція “Археологія заходу України” (Львів, 18–20 трав-
ня 2016 р.).
34 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Петегирич В. М.
До ранньої історії Потелича // Шості Ісаєвичівські наукові чи-
тання (Львів, 9–10 березня 2016 р.) [співдоп. А. Гавінський].
Багате поховання волинсько-люблінської культури з Городка
на Львівщині // XXXII konferencjа “Badania archeologiczne w Pol-
sce Środkowowschodniej, Zachodniej Białorusi i Ukrainie w roku 2015”
(Lublin 31stycznia – 1 kwietnia 2016 r.) [співдоп. Д. Павлів, В. Коно-
пля, Н. Войцещук].
Розкопки кургану “Могила Святослава” у Карпатах 1971 р. та
їх інтерпретація // ІІІ Міжнародна наукова конференція “Пам’ятки
Тустані в контексті освоєння Карпат у доісторичну добу та в серед-
ньовіччі; проблеми їх збереження та використання” (Львів; Урич
7–8 квітня 2016 р.) [співдоп. Д. Павлів].
Znaczenie wieloletnich badań polsko-ukraińskiej ekspedycji archeolo-
gicznej przeprowadzonych na stanowiskach “Bihijiwka” i “Koło Figury” w
Bykowie koło Drohobycza (prezentacja nowo wydanej monografii) [спів-
доп. Я. Махнік, С. Чопек, Д. Павлів, В. Пастеркєвіч]; Унікальне похо-
вання люблінсько-волинської культури з Городка на Львівщині [спів-
доп. Д. Павлів] // ХХХІІ Rzeszowska konferencja archeologiczna “Badania
archeologiczne prowadzone na terenie południowo-wschodniej Polski, za-
chodniej Ukrainy i pόlnocnej Słowacji” (Rzeszόw, 13–14 kwietnia 2016 r.).
Багатошарові пам’ятки археології у Бикові поблизу Дрогобича:
підсумки досліджень (презентація колективної монографії) [спів-
доп. С. Чопек, Я. Махнік, В. Пастеркєвіч, Д. Павлів]; Рідкісне похо-
вання волинсько-люблінської культури з м. Городка Львівської об-
ласті [співдоп. Д. Павлів]; Особливі форми кераміки з могильників
ульвівецько-рованцівського типу // ХІІІ Міжнародна наукова конфе-
ренція “Археологія заходу України” (Львів, 18–20 травня 2016 р.).
Археологія на сторінках часопису “Діло” другої половини 30-х
років ХХ ст. // IV Міжнародна наукова конференція “Історія архео-
логії: архівна і музейна спадщина Центральної та Східної Європи”
(Львів, 6–7 жовтня 2016 р.).
Mons altus terrae Вelszensis=Висока гора в Белзькій землі (до
найдавнішої історії Потелича) // Міжнародна наукова конференція
“Освоєння простору: житло, поселення, регіон” (Львів; Винники,
27–28 жовтня 2016 р.) [співдоп. А. Гавінський].
“Цей замок здавна був найсильнішим на Русі”…(Белз у подо-
рожніх Записках Мартина Ґруневеґа) // Міжнародна наукова кон-
ференція “Історичний та територіальний розвиток Белзької землі”
(Белз, 13 грудня 2016 р.).
Інформаційний бюлетень 2016 35
Ситник О. С.
Українсько-польська наукова співпраця у сфері міждисциплі-
нарних досліджень пам’яток палеоліту заходу України // Вчена рада
Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України
(Львів, 28 січня 2016 р.) [співдоп.: А. Богуцький, О. Томенюк].
Маріямпіль V: проблеми вивчення середнього палеоліту Галиць-
кого Придністер’я (Україна) // XXXII Rzeszowska konferencja “Bada-
nia archeologiczne prowadzone na terenie południowo-wschodniej Polski,
Zachodniej Ukrainy i pólnocnej Słowacji” (Жешів, 13–14 квітня 2016 р.)
[співдоп.: А. Богуцький, О. Томенюк, М. Ланчонт, Р. Коропецький].
Геологічно-археологічні дослідження палеоліту в Пронятині та
Великому Глибочку поблизу Тернополя у 2015  р.: нові відкриття,
нові проблеми [співдоп.: А.  Богуцький, Р.  Коропецький, О.  Томе-
нюк, М. Ланчонт, П. Мрочек, К. Стадзіковський]; Проблеми вивчен-
ня палеоліту пери- і метакарпатської зони (презентація колектив-
ної монографії) [співдоп.: А. Богуцький, О. Томенюк, М. Ланчонт,
Т. Мадейська] // ХІІI Міжнародна наукова конференція “Археологія
заходу України” (Львів, 18–20 травня 2016 р.).
Пам’ятки палеоліту північної частини Поділля й проблеми їх-
ньої охорони // Міжнародна науково-практична конференція “По-
дільські читання: унікальні об’єкти природи і суспільної сфери
Поділля; регіональні особливості інтеграції економічних і соці-
альних напрямків їх розвитку як умова ефективного збереження”
(Кам’янець-Подільський, 3–5 листопада 2016  р.) [співдоп.: А.  Бо-
гуцький, О. Томенюк, М. Ланчонт].

Томенюк О. М.
Українсько-польська наукова співпраця у сфері міждисциплі-
нарних досліджень пам’яток палеоліту заходу України // Вчена рада
Інституту українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України
(28 січня 2016 р., Львів) [співдоп.: О. Ситник, А. Богуцький].
Кореляція стратиграфічних схем плейстоценової лесово-
ґрунтової серії України і Польщі // Звітна наукова конференція
Львівського національного університету імені Івана Франка за 2015
рік (Львів, 4–5 лютого 2016 р.,) [співдоп.: А. Богуцький, П. Воло-
шин, Р. Дмитрук, А. Яцишин].
Маріямпіль V: проблеми вивчення середнього палеоліту Галиць-
кого Придністер’я (Україна) // XXXII Rzeszowska konferencja “Bada-
nia archeologiczne prowadzone na terenie południowo-wschodniej Polski,
Zachodniej Ukrainy i pólnocnej Słowacji” (Жешів, 13–14 квітня 2016 р.)
[співдоп.: О. Ситник, А. Богуцький, М. Ланчонт, Р. Коропецький].
36 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Геологічно-археологічні дослідження палеоліту в Пронятині та
Великому Глибочку поблизу Тернополя у 2015 р.: нові відкриття, нові
проблеми // ХІІI Міжнародна наукова конференція “Археологія захо-
ду України” (Львів, 18–20 травня 2016 р.) [співдоп.: О. Ситник, А. Бо-
гуцький, Р. Коропецький, М. Ланчонт, П. Мрочек, К. Стадзіковський].
Проблеми вивчення палеоліту пери- і метакарпатської зони (пре-
зентація колективної монографії) // ХІІI Міжнародна наукова конфе-
ренція “Археологія заходу України” (Львів, 18–20 травня 2016  р.)
[співдоп.: А. Богуцький, О. Ситник, М. Ланчонт, Т. Мадейська].
Палеогеографічні пам’ятки природи і геотуризм на Волино-
Поділлі  // ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Геоту-
ризм: практика і досвід” (Львів, травень 2016 р.) [співдоп.: А. Бо-
гуцький, П. Волошин, Н. Кремінь, І. Харчук].
Плейстоценова лесово-ґрунтова серія як геотуристичний
об’єкт  // Międzynarodowa Konferencja Naukowa “Współpraca trans-
graniczna w gospodarce turystycznej Polski i Ukrainy” (Lublin; Lwów,
20–22 жовтня 2016 р.) [співдоп.: А. Богуцький, М. Ланчонт].
Пам’ятки палеоліту північної частини Поділля й проблеми їх-
ньої охорони // Міжнародна науково-практична конференція “По-
дільські читання: унікальні об’єкти природи і суспільної сфери
Поділля; регіональні особливості інтеграції економічних і соці-
альних напрямків їх розвитку як умова ефективного збереження”
(Кам’янець-Подільський, 3–5 листопада 2016  р.) [співдоп.: А.  Бо-
гуцький, О. Ситник, М. Ланчонт].

Яковишина Я. М.
Впливи румунських енеолітичних пам’яток на трипільські етапи
ВІ–ВІІ у Середньому Придністер’ї // ХХVІІ Наукова сесія Наукового
товариства ім. Шевченка (Львів, 4 лютого – 26 березня 2016 р.).
Керамічний комплекс трипільського поселення Незвисько з
розкопок Л. Козловського: спроба систематизації // ХІІІ Міжнарод-
на наукова конференція “Археологія Заходу України” (Львів, 18–
20 травня 2016 р.).
Мальований орнамент на трипільському посуді як історичне
джерело // Семінар Ради молодих вчених Інституту українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України (Львів, 16 червня 2016 р.).
Формування трипільської колекції у фондах Львівського істо-
ричного музею // ІV Міжнародна наукова конференція “Історія архе-
ології: архівна і музейна спадщина Центральної і Східної Європи”
(Львів, 6–7 жовтня 2016 р.).
Інформаційний бюлетень 2016 37
Вивчення енеолітичного поселення Ставчани Х
на Львівщині у 2016 р.
Спільна експедиція Інституту українознавства ім. І. Крип’яке­
вича НАН України та Львівської академії мистецтв продовжувала
розкопки поселення маліцької культури Ставчани Х, що у Пустоми-
тівському районі Львівської області. За рахунком це вже четвертий
польовий сезон.
У попередні роки основні роботи проводили на південно-
му краю пам’ятки, лівому березі р.  Ставчанки. Тут, на площі
бл. 400 м2, зафіксовано чимало об’єктів: 11 ям та 26 слідів від стов-
пів. На увагу заслуговують три об’єкти великих розмірів площею
понад 50 м2. У плані вони наближені до овалу, з різною орієнта-
цією за сторонами світу, мають нерівні стінки та дно. Їхня загли-
блена частина вкопана в лесовий материк до глибини 1 м. По пе-
риметру котлованів  – стовпові ями, які свідчать про наявність
наземної конструкції над цими спорудами. В маліцькій культурі
схожі об’єкти трапляются досить рідко, але не представлені та-
ким комплексом, як у Ставчанах. Виглядає, що це виробнича час-
тина поселення, звідки його мешканці брали глину для господар-
ських потреб (виготовлення посуду, будівництво жител), тобто це
так звані ями-глинища, які разом становлять кар’єр. У цьому році
з метою підтвердження такої думки вирішено закласти розкоп
(20×4 м), спрямований у центр пам’ятки – житлової частини по-
селення. На площі 80 м2 зафіксовано вісім слідів від стовпових ям
(№ 1–6, 9, 10), сім з яких вкладались в одну лінію, розташованих
на відстані 5 та 10 м (рис. 1: 1). Вони округлої в плані форми діаме-
трами 30–40 см. Очевидно, це рештки споруди, можливо, житло-
вої. Для маліцької культури характерні житла наземної стовпової
конструкції, прямокутної у плані форми. Аналогії таких об’єктів
маємо з території Польщі: Тарговіско, Розваж, Заґорже та ін. За-
значимо, що на розкритій площі зафіксовано дуже малу кількість
артефактів. Видається так, що поселенці прибирали свої оселі, а
сміття скидали у ями, які вже втратили функціональне призначен-
ня. Тому не випадково у цих глинищах ми знаходимо цілі скупчен-
ня битого начиння та кременю.
Кераміка представлена типовими формами посуду. Виділяють-
ся опуклобокі горщики з діаметрами округлих витягнутих вінець
15 см (рис. 1: 2, 4). Окремі з них по краях орнаментовані прямокут-
ним штампом (рис. 1: 3).
38 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Ставчани Х 2016 р. План розкопу та знахідки. 2–4 – маліцька
культура; 5–7 – межановіцька культура доби бронзи
Інформаційний бюлетень 2016 39
Пам’ятка Ставчани  Х також представлена горизонтом межано-
віцької культури доби бронзи. До неї належать дві неглибокі ями, роз-
міщені поруч, діаметрами 1,6 та 0,5 м та глибиною, відповідно, 0,1 і
0,15 м (рис. 1: 1, 7–8). У їхньому заповненні була чимала кількість
уламків посуду, який відзначається домішкою жорстви. Характерною
ознакою виробів є багатий шнуровий орнамент (рис. 1: 5–7).
Так, здобуті результати дають важливу інформацію для вивчен-
ня низки питань розвитку маліцької культури, зокрема, планіграфії
поселень, виробничих осередків, житлобудівництва, матеріальної
культури та ін.
А. Гавінський, В. Бадяк

Дослідження багатошарової археологічної
пам’ятки Винники в урочищі Лазки

Однією з найбагатших археологічних пам’яток у м.  Винни-
ки, що біля Львова, є поселення в урочищі “Лазки”. На пагор-
бах лівого берега Маруньки знайдено селища періоду неоліту-
княжої доби. Дослідження тут проводили неодноразово, але
на сьогодні більшість площі пам’ятки опинилась під новобу-
довами. Доступною залишається невелика ділянка, площею
300×100  м, поміж автотрасою та магістральним газопроводом.
Саме в цьому місці спільна експедиція Інституту українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України, Львівського національного уні-
верситету ім.  І.  Франка та Історико-краєзнавчого музею м.  Ви-
нники провела розкопки.
Унаслідок досліджень зафіксовано два об’єкти.
Об’єкт №1 – це житлова споруда прямокутної в плані фор-
ми із заокругленими кутами, орієнтована по лінії захід-схід, розмі-
рами 4,1×4,5 м. Вона була вкопана на глибину 0,7 м від рівня ви-
явлення, стінки котловану прямі, дно рівне. До глибини 0,4–0,5 м
заповнення складалось із гумусованого ґрунту чорного кольору,
під яким залягав горизонт слабонасиченого ґрунту, перемішано-
го з глиною. На долівці об’єкта по кутах та в центральній частині
зафіксовано п’ять слідів від стовпових ям. У поздовжньому про-
філі, біля східної стінки, простежено виступ-прилавок, заглибле-
ний на 0,4 м, шириною 0,4 м (рис. 1: І). Рештки вогнища у вигляді
порушеної кам’яної конструкції, діаметром до 2 м, висотою 0,9 м,
40 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Винники-Лазки 2016 р. Котлован заглибленого житла
із рештками печі зубрицької культури римського часу

містилися у північно-західному куті житла. Серед скупчення ка-
міння, перемішаного із заповненням об’єкта, знайдено чималу кіль-
кість кераміки, серед неї більші частини двох горщиків, точильний
брусок та кістки тварин. Каміння різних розмірів, найбільші мали
довжину до 50 см. На них простежено сліди дії вогню, від чого їхня
поверхня місцями охристого кольору, а структура крихка. У цен-
тральній частині знайдено рештки череня у вигляді гумусованого
ґрунту, перемішаного з глиною, товщиною 10–15 см, над нею – гори-
зонт випаленого ґрунту до охристого кольору, товщиною 5–8  см.
Решту заповнення становив ґрунт з інтенсивною домішкою вугілля,
товщиною 10–15 см.
За 40 м на схід від споруди зафіксовано об’єкт № 2 – яму округ-
лої в плані форми, діаметром 1,5  м, глибиною 0,6  м від рівня ви-
явлення. Її стінки прямі, дно рівне. Заповнення складалось із гу-
мусованого ґрунту чорного кольору, перемішаного з материковою
глиною. Тут знайдено незначну кількість кераміки.
Виявлений керамічний комплекс здебільшого становить ліп-
ний посуд. Переважно це фрагменти горщиків зубрицької культу-
ри. Вони походять із культурного шару та з об’єктів № 1 і 2. Здо-
бута колекція представлена різнопрофільованими опуклобокими
Інформаційний бюлетень 2016 41

Винники-Лазки 2016 р. План розкопу та знахідки
42 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

горщиками з розхиленими вінцями, діаметрами 12–25 см. Згідно з
Д. Козаком, вони належать до різних типів посуду зубрицької куль-
тури часу ІІ ст. н. е. Сюди ж належать глиняні пряслиця, точильний
брусок та залізний ніж.
З-поміж артефактів інших археологічних періодів виділяються
крем’яні скребки (неоліт-раннє залізо), частина серпа ранньозаліз-
ного часу та посуд липицької культури. Серед останнього виділя-
ється горщик тюльпаноподібної форми, прикрашений пластичним
пружком із пальцевими тисненнями, та кухлик з високою петлепо-
дібною ручкою.
Результати досліджень засвідчили наявність ще одного культур-
ного горизонту багатошарової пам’ятки Винники-Лазки – зубриць-
кої культури римського часу. Фіксація об’єктів та значної кількос-
ті рухомого матеріалу означає, що це було стабільне поселення, яке
вимагає дальших досліджень.
А. Гавінський, Н. Білас, Т. Милян

Археологічні розкопки поселення доби енеоліту у
Винниках на горі Лисівка у 2016 р.

Одним із найцікавіших поселень культури лійчастого посу-
ду доби енеоліту межиріччя Дністра та Західного Бугу є пам’ятка
у Винниках на горі Лисівка. Потрібно сказати, що це єдине посе-
лення зазначеного регіону, яке має оборонні укріплення у вигляді
рову та валу. Завдяки лісовому покриву досить добре збережений
культурний шар. Дослідники неодноразово проводили тут розкоп-
ки: М. Пелещишин (1963, 1993), П. Довгань (1999, 2000), А. Гавін-
ський (2013) (рис. 1: І). Зафіксовано рештки глиняних жител, гос-
подарські ями та зроблено припущення про наявність поховального
комплексу – мегаліту.
Цьогорічні роботи проводили спільно експедиція Інституту
українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Львівського на-
ціонального університету ім.  І.  Франка, Жешівського університе-
ту та Інституту археології НАН України. Основним завданням було
з’ясувати ситуацію у південній частині поселення, де Микола Пе-
лещишин зафіксував скупчення обмазки, які могли бути рештками
глиняних хат. До слова, житлові споруди КЛП на території України
Інформаційний бюлетень 2016 43

Винники-Лисівка 2016. І – зведений план:
1 – сліди військових траншей, 2 – контури площини гори, 3 – рів;
ІІ – рештки глиняного житла
44 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Винники-Лисівка 2016. Вироби культури лійчастого посуду:
1–13 – кераміка; 14,15 – кремінь
Інформаційний бюлетень 2016 45
представлені недостатньо, відомо лише кілька об’єктів з волинських
пам’яток: Грудек, Зимне та Лежниця. У Прикарпатті на поселенні
Которини ІІІ виявлено наземні стовпові споруди, щоправда, без гли-
няних стін.
Три розкопи закладено на незначній відстані один від одно-
го. Два з них прирізані до розкопів 1993 р., що біля самого схилу
гори. Тут зафіксовано потужний культурний шар, товщиною 0,7–
0,9 м, насичений значною кількістю дрібних уламків кераміки та
обмазки. Меншою мірою представлена фауна і кремінь. Також на
різній глибині траплялася обмазка більших розмірів. У розкопі 2
поміж такого незначного скупчення лежала зернотерка, повернута
робочою частиною донизу. Третій розкоп, розмірами 14×5 м, орі-
єнтований у північному напрямі, ближче до центральної частини
поселення. Вже на глибині 0,2 м від сучасної поверхні у ньому ви-
явили скупчення глиняної обмазки. Розчистивши розкоп до мате-
рика, ми отримали картину цього румовища. Фрагменти обмазки в
межах відкритої площі займали ділянку близько 25 м2 (рис. 1: ІІ).
Вони незначних розмірів (5–10 см), охристого кольору, часто крих-
кі. Щоправда, трапляються й ошлаковані шматки глини із сильною
дією вогню. На підставі відбитків обмазки можна сказати, що це
була стіна з горизонтально переплетеним товстим пруттям, діаме-
тром біля 10 см, яке трималось на вертикальних стовпах. Сліди їх-
ніх ям зафіксовано в материку. Серед цього румовища було обмаль
кераміки, що характерно для жител КЛП, аналогії маємо з терито-
рії Польщі. Натомість виявлено значну кількість крем’яних лусок,
відщепів та кілька наконечників стріл. Попередньо можна сказати,
що відкритий об’єкт є однією зі стін глиняної хати КЛП. Дальші
дослідження дадуть можливість повноцінно говорити про вигляд
та конструкцію житла.
Речовий матеріал представлений класичними формами лійчас-
тих горщиків, мисок, фляг та кубків (рис. 2). Також знайдено імпор-
ти трипільської кераміки, що свідчить про контакти між цими сусід-
німи культурами.
А. Гавінський, Н. Білас, М. Рибіцька, О. Дяченко
46 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ
Чи існувало місто Стрий в ХІ–ХІІІ ст.?
(за матеріалами археологічних розкопок 1991 року)
Чомусь так трапилося, що місто Стрий донедавна археологи об-
ходили своєю увагою. Звісно, пам’ятки давнини і в самому місті, і
на його околицях були відомі. Наприклад, на північних передмістях
Стрия, не доїжджаючи до с. Добряни, у 1935 р. директор Музею НТШ
др.  Ярослав Пастернак дослідив кілька курганів пізньоримського
часу (ІІІ–ІV ст.). З цієї ж околиці знаємо скарб із римськими монета-
ми, віднайдений ще раніше, у 1871 р. Серед монет особливий інтерес
становлять два антоніани імператора Гордіана ІІІ (238–244 рр.), вели-
ка бронза імператора Філіпа Араба (244–249 рр.) та мала бронза імпе-
ратора Марка Аврелія Клавдія ІІ Готського (268–270 рр.).
Восени 1990  р. неподалік Стрийського сільгосптехнікуму (по-
руч із шосе і мостом на Львів) М. С. Бандрівський виявив сліди по-
селення давньоруського часу. Закладеними тут розкопками знайдено
дві напівземлянкові споруди (в дослідженнях брав участь Роман Су-
лик – стриянин, нині історик церковного будівництва). Перша спо-
руда – прямокутної в плані форми 3,2 х 2,2 м з вогнищем у східному
куті, яке було влаштоване на кам’яній вимостці. Друга споруда – гру-
шоподібної в плані форми розміром 3,2 х 1,8 м. Стінки її котловану
стрімкі й врізані у материк на 0,5 м. В обидвох спорудах і в культур-
ному шарі пам’ятки зібрано уламки горщиків із манжетоподібним і
ессоподібним профілюванням вінець. У заповненні другої споруди
виявлено також залізну шпору з вигнутою півциркульною дужкою та
з чотиригранним пірамідальним шипом у центрі. Кінці шпори роз-
клепані й мають по дві вузькі щілини для шкіряних ремінців. Шпори
такого типу, як відомо, побутували виключно в передмонгольський
час, тобто у ХІІ – першій пол. ХІІІ ст. Крім того, знайдено два втуль-
часті наконечники на стріли та кілька залізних ножів черешкового
типу. З бронзових речей трапився бронзовий ґудзичок у вигляді ма-
ленької пустотілої кульки з петелькою для пришивання, а також ли-
тий бронзовий рівнораменний хрестик, який, можливо, походив від
якоїсь більшої прикраси або ж був натільним. Прямі аналогії такого
хрестика знаємо з культурних шарів ХІІ ст. Галича.
Знайдений матеріал є типовим для давньоруських міст домон-
гольського часу. Можливо також, що це поселення було торговою
факторією, яку, з огляду на віднайдений археологічний матеріал, за-
снували не пізніше ХІ  ст. Це могло бути оте найраніше протоміс-
то Стрий. Район його розташування вибраний не випадково: саме
Інформаційний бюлетень 2016 47
тут перехрещувалися найважливіші торгово-обмінні шляхи, один з
яких вів попід Карпати, другий – провадив до Верецького перевалу,
а звідтам – на Закарпаття і в придунайську низовину (Альфельд).
Маємо бути горді з того, що одне з найгарніших наших підкар-
патських міст виявилося таким давнім. І, очевидно, не мають рації
ті особи, які намагаються переконати, що Стрий нібито був засно-
ваний у 1385 р. Це – неправда, бо на той час, як свідчать документи,
Стрий вже мав замок, ринкову площу, оборонні вежі й вали з ровами
довкола, а в середмісті стояло кільканадцять православних церков і
один костел (до католицьких храмів тоді ходили лише поляки).
Відкриття давньоруського поселення в Стрию цікаве тим, що
підтвердило висловлену академіком Ярославом Ісаєвичем (теж, до
речі, стриянином) гіпотезу про те, що, захопивши наприкінці ХІV ст.
частину західноукраїнських земель, польська адміністрація влашто-
вувала центри своїх повітів здебільшого там, де за давньоруських,
княжих часів були центри волостей. Як бачимо, у випадку зі Стриєм
це передбачення нашого славного академіка блискуче підтвердило-
ся. Зараз важливо знайти хоч невелике фінансування і продовжити
розпочаті в Стрию розкопки його давньоруського минулогo.
М. Бандрівський

Розвідкові археологічні дослідження
на території історико-культурного заповідника
“Стільське городище”
У 2016 р. співробітники відділу археології провели розвідкові до-
слідження на території нещодавно створеного історико-культурного
заповідника “Стільське городище”. Заповідник розташований у
межах Бібрсько-Стільського горбогір’я, яке займає міжріччя Зубри
й Лугу поблизу сіл Стільсько, Ілів, Дуброва та м. Миколаїв Микола-
ївського району Львівської області. Ця пагорбиста місцевість дуже
мальовнича: вкрита правічними буковими лісами, порізана глибо-
кими каньйоноподібними долинами рік і потоків. Але не лише при-
родними красотами славляться ці терени. На схилах горбогір’я у
численних виходах скельних порід вирубані печери, які віддавна
використовували люди. На платоподібних вершинах пагорбів вияв-
лено велику кількість прадавніх курганів, над долинами рік є сліди
багатьох поселень ранньосередньовічного часу, потужних городищ.
48 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Ще не вся територія заповідника та його найближчих околиць архе-
ологічно вивчена і, враховуючи високий ступінь негативного антро-
погенного впливу на стан збереження пам’яток природи, історії та
культури регіону, потребує невідкладних досліджень.
Обстежено кілька ділянок заповідника поблизу сіл Ілів та Стіль-
сько. На заліснених пагорбах, які розкинулись на південний захід
від с. Ілів над правим берегом р. Іловець, по яких пролягає дорога
до м. Новий Розділ, виявлено два курганні могильники – Ілів ІХ та
Ілів Х. Пам’ятка Ілів ІХ розташована за 2,7 км на південь від пере-
хрестя доріг Стільсько-Ілів-Розділ на східній частині розлогого па-
горба. Могильник налічує шість курганів, які утворюють два скуп-
чення з трьох і двох насипів та однієї окремо розміщеної могили.
З трьох насипів першого скупчення найбільшим виявився кур-
ган 1, який розташований за 80 м на захід від дороги на Новий Роз-
діл. Курган добре збережений, його діаметр становить 26,5 м, висота
від денної поверхні сягає 2,3 м (фото). Насипи двох інших курганів
сильно знівельовані, діаметри становлять 12 і 17 м, а висота 0,5 м.
Друге скупчення курганів розміщене південніше, неподалік ме-
моріальної каплички “Борцям за волю України”. Насипи всіх трьох
могил знівельовані, частково пошкоджені. Найкраще збереженим є
курган 6 з цього скупчення, який займає крайнє південне положен-
ня, він має діаметр 18 м, а висоту 0,7 м.
Курганний могильник Ілів Х, який складається з компактно роз-
ташованих курганних насипів, займає центральну найвищу частину
пагорба, який розміщений за 1,36 км на південь від перехрестя шля-
ху Стільсько-Ілів-Новий Розділ. Центральну частину пагорба пере-
тинає дорога до Нового Роздолу, що розділила курганний могильник
на дві частини, можливо, під час її прокладання було знищено окре-
мі курганні насипи. В могильнику налічується сім курганів різного
стану збереження та розмірів. Найкраще збереглися насипи курганів
3 і 4, діаметри яких становлять 17–19 м, а висота сягає 1,8 м.
Нововиявлені два курганні могильники (13  курганів) суттєво
доповнили список пам’яток археології – курганних могильників,
відомих за давнішими дослідженнями поблизу с. Ілів. Вони разом
з городищем-святилищем розташовані у пам’яткоохоронній зоні
історико-культурного заповідника “Cтільське городище” і мають
стати важливими об’єктами наукової і туристичної зацікавленості.
Характерне розташування курганів по хребтах найвищих пагорбів,
їхні параметри та дані щодо подібних могил, розкопаних на терито-
рії Бібрсько-Стільського горбогір’я ще в 30-х роках ХХ ст., дають
Інформаційний бюлетень 2016 49

Курганний могильник Ілів ІХ поблизу с. Ілів Миколаївського району
Львівської області. Курган 1, вигляд зі сходу

змогу висловити припущення про їхній можливий зв’язок з культу-
рою шнурової кераміки і комарівською культурою.
У південно-східній частині с. Ілів, приблизно за 600 м на пів-
нічний захід від городища, виявлено поселення відкритого типу
Ілів ХІ. Воно розміщене на лівому високому березі р. Іловець у лісі.
Тут є низка западин уздовж південно-західного схилу гори. Посе-
лення простягається з північного заходу на південний схід на понад
130 м у довжину і 35 м в ширину. Межі пам’ятки визначають 12 за-
падин, які є рештками об’єктів житлово-господарського комплексу.
На дні таких западин, вкритих лісовою рослинністю та товстим ша-
ром прілого листя, зафіксовано гумусований шар у вигляді темно сі-
рих суглинків, насичений дрібними конкреціями деревного вугілля
та шматками перепаленої глини, інколи поодинокими уламками гли-
няного кружального посуду, характерного для періоду VIII–ІХ ст.
Поселення Ілів ХІІ виявлено на південно-східній околиці села,
на надзаплавній терасі лівого берега р. Іловець. Воно займає велику
ділянку 180×90 м. На південь від поселення на високому заліснено-
му пагорбі розташована відома археологічна пам’ятка – городище-
святилище Ілів І. На поверхні поселення знайдено дрібні фрагмен-
ти обмазки, вуглики, залізний ніж і бронзову рамку пряжки. Під час
шурфування центральної частини поселення зафіксовано наявність
культурного шару та натраплено на сліди об’єкта у вигляді скупчен-
ня глиняної обмазки, шматків деревного вугілля, кісток тварин та
дрібних фрагментів кружальної кераміки.
50 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

На північно-західній околиці Стільського городища виявлено
велике багатошарове поселення (Стільсько ІХ), на мисі між пра-
вим берегом р. Колодниці та невеликим потічком. Поселення займає
площу приблизно 250 ×100 м. На розораній частині поселення вияв-
лено шматки обмазки, вуглики та фрагменти кераміки ранньозаліз-
ного часу, черняхівської культури та княжої доби.
Отже, внаслідок проведених пошукових робіт вдалося виявити
два курганні могильники (Ілів ІХ та Ілів Х), три поселення (Ілів ХІ,
Ілів ХІІ та Стільсько ІХ), які поповнили Каталог пам’яток археології
Історико-культурного заповідника “Стільське городище”. Розташу-
вання курганних могильників в доступній зоні вздовж лісової доро-
ги на Новий Розділ, добрий стан збереження окремих курганів вже
тепер дають змогу включити ці нововиявлені об’єкти у сферу науко-
вої та туристичної зацікавленості.
Д. Павлів, В. Петегирич, О. Корчинський
ВІДДІЛ ІСТОРІЇ СЕРЕДНІХ ВІКІВ
У 2016 р. відділ завершив виконання планової теми “Культурна
традиція у націє- і державотворчих процесах середньовіччя та ран-
ньомодерного часу”, зосереджуючись, відповідно до індивідуаль-
них наукових інтересів співробітників, на комплексі проблем історії
та культури княжої доби, пізнього середньовіччя й нової доби. Ви-
брані аспекти історичного й культурного процесу тривалого періоду
вивчали в широкому контексті еволюції історії Центрально-Східної
Європи. Особливу увагу традиційно відводили вивченню джерел та
пам'яток епохи, їхньому ретельному всебічному аналізу.
Центральною позицією наукового доробку відділу став деся-
тий випуск наукового збірника з проблем історії і культури княжої
доби, присвячений 1000-літтю пам’яті святого Володимира Вели-
кого (Княжа доба: історія і культура / [відп. ред. В.  Александро-
вич]; Національна академія наук України, Інститут українознавства
ім. І. Крип’якевича. – Львів, 2016. – Вип. 10: Святий Володимир Ве-
ликий 1015–2015.  – 328 с.). Важливою позицією серед публікацій
відділу стали також вступ (В. Александрович) та кометарі (В. Алек-
сандрович, Л. Войтович) до видання англомовного перекладу тре-
тього тому “Історії України-Руси” Михайла Грушевського.
В.  Александрович зосередив увагу насамперед на проблемах
мистецької історії княжої доби. Зокрема, вперше запропоновано
погляд про якнайтісніші візантійські контакти на аристократично-
му рівні української релігійної мистецької культури княжої та піз-
ньосередньовічної доби як продовження і розвиток традиції, запо-
чаткованої з прийняттям християнства за часів святого Володимира
Великого, й на конкретних прикладах показано збереження цієї тра-
диції упродовж усього існування Візантійської імперії та на почат-
ках післявізантійського періоду. Один із яскравих конкретних при-
кладів  – найстарша історія малярства українського Перемишля, у
доробку якого ідентифіковано немало визначних позицій з класики
національної культурної традиції. Значно скромніше презентована
мистецька спадщина Холмщини. Публікація про іконографічну тра-
дицію Холмської ікони Богородиці з Емануїлом зламу XII–XIII ст.
52 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

присвячена одному з найвизначніших зразків візантійського мис-
тецького імпорту в Україні. Запропоновано огляд української релі-
гійної мистецької культури обох регіонів, заново розглянуто відо-
браження проблеми українського “повернення обличчям до Заходу”
в малярстві і вперше показано початки цього явища ще в XIII ст.
Із проблем історії пізньосредньовічної доби ідентифіковано пер-
ші наслідування традиції монументального малярства зламу XIV–
XV ст. в іконах XV – першої половини XVI ст., на конкретних при-
кладах показано шляхи пошуку київського пізньосередньовічно-
го малярства, історично-мистецький родовід мініатюр середини
XVI ст. у Холмському Євангелії XIII ст., заперечено належність до
княжої доби ікони Богородиці з Емануїлом з церкви святого Мико-
лая у Камені-Каширському, намальованої в першій половині XVI ст.
Нову добу в дослідженнях репрезентують новий погляд на портрет-
не малярство Львова XVII ст., публікація комплексу джерельних ві-
домостей про українських малярів Львова другої половини XVII ст.,
нових джерел до перебудови замку Олиці на Волині у 30–40-х роках
XVIII ст. та скульпторів Волині середини XVIII ст.
Л. Войтович зосередився на проблемах історії княжої доби від пе-
реддержавного періоду, зокрема, розглянув новіші трактування відо-
мостей про лендзян та проблему інтерпретації джерел й полеміку з
окремими новими тенденціями їхнього трактування. Особливу увагу
він приділив історії XIII ст. та постатям князів з династії Романовичів –
Романа Мстиславовича, Данила Романовича й Лева Даниловича.
І. Паславський вивчав астрономічні вчення у контексті україн-
ської культури середньовіччя та ранньомодерного часу, осмислення
афонських пов’язань української релігійно-філософської думки се-
редніх віків і ранньомодерного періоду, окремі теоретичні проблеми
греко-католицької традиції в Україні.
Ю. Зазуляк студіював історичний досвід пізньосередньовічної
доби. О. Гуль опублікувала дослідження з історії міських еліт Льво-
ва та про знаного історика Львова й львівського міщанства Л. Харе-
вічову. Я.  Книш вивчав проблеми карбування монет та монетного
обігу пізньої княжої доби. І.  Паршин опублікував нові результа-
ти досліджень відомостей західних пізньосередньовічних джерел
до історії Галицько-Волинської держави та її правителів, зокрема
останніх Романовичів  – Андрія та Лева Юрійовичів. О.  Козачок
оприлюднила результати систематичного вивчення дипломатичних
контактів Візантії й Галицького князівства та місце в них Угорщини
у другій половині ХІІ ст. М. Хом’як вивчав окремі епізоди польської
Інформаційний бюлетень 2016 53
церковної політики щодо захоплених українських земель наприкін-
ці XIV – у першій третині XV ст.
Упродовж року вийшло 72 публікації працівників відділу.
Відділ провів дві конференції зі студій над проблемами історії
княжої доби “Західноукраїнські землі княжої доби” та культурно-
го й мистецького процесу на західноукраїнських землях “Культу-
ра і мистецтво західноукраїнських земель 2016” й разом з відділом
нової історії – конференцію “Львівська Ставропігія та український
Львів”. Співробітники відділу виступили з доповідями на 42 (КК-
1+1) українських і зарубіжних конференціях.
В. Александрович

Публікації
Александрович В. С.
Українська релігійна культура Перемищини й Холмщини: до-
модерний період // Василіянські історичні дослідження.  – Варша-
ва, 2014. – Т. 4: Польща і східні католики: історія та культура / [ред.
І. Галагіда, Р. Крамар]. – С. 35–50.
Львівський осередок українських малярів другої половини
XVII століття // З історії західноукраїнських земель. – Львів, 2015. –
Вип. 10–11. – С. 37–70.
Пошуки київського пізньосередньовічного малярства // Україна
у Центрально-Східній Європі. – Київ, 2015. – Вип. 15. – С. 403–417.
Володимир Александрович. Публікації 1981–2016 років.  –
Львів, 2016. – 74 с.
“Богородиця з Емануїлом” з церкви святого Миколая у Камені-
Каширському // Волинська ікона: дослідження та реставрація.  –
Луцьк, 2016. – Вип. 23: матеріали ХХIII Міжнародної наукової кон-
ференції (м. Луцьк, 19–20 жовтня 2016 р.). – С. 3–19.
Княжа доба: історія і культура / [відп. ред. В. Александрович]. –
Львів, 2016. – Вип. 10: Святий Володимир Великий 1015–2015 [стат-
тя: “Хрещення Київської держави й утвердження християнської
мистецької традиції в Україні: досвід епохи святого Володимира Ве-
ликого”. – С. 199–228; Рец.: Волинськими слідами святого Володими-
ра Великого: проблема та її історичне тло [на]: Диба Ю. Батьківщина
святого Володимира. Волинська земля у подіях Х століття (Міждис-
циплінарні нариси ранньої історії Руси-України). – Львів, 2014 (Неві-
дома давня Україна. – Вип. 1). – 484 с.: іл. – С. 258–272; Рец.: Історична
54 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

пам’ять про святого Володимира Великого як об’єкт найперше росій-
ського імперського виміру? [на]: Ричка В. Володимир Святий в істо-
ричній пам’яті. – Київ, 2012. – 202 c. – С. 287–304].
Волинські ікони Богородиці Страсної XVI–XVIII століть // Іс-
торія та сучасність Православ’я на Волині: матеріали VІI науково-
практичної конференції (Луцьк, 8 листопада 2016  р.).  – Луцьк,
2016. – C. 125–130.
Дві репліки гравюри Рафаеля Саделера 1591 року в мистецькій
практиці львівського кола XVII століття // Мистецька культура: істо-
рія, теорія, методологія: тези доповідей Міжнародної наукової кон-
ференції (Львів, 27 листопада 2016 р.). – Львів, 2016. – С. 3–4.
З нових матеріалів до історії середовища скульпторів європей-
ської традиції на Волині у другій чверті XVIII століття // Волинська
ікона: дослідження та реставрація. – Луцьк, 2016. – Вип. 23: Матері-
али ХХIII Міжнародної наукової конференції (м. Луцьк, 19–20 жов-
тня 2016 р.). – С. 181–186.
Іконографічна традиція Холмської ікони Богородиці // Przywró-
cona pamięci. Ikona Matki Boskiej Chełmskiej: ikonografia – kult – kon-
tekst społeczny / [red. Andrzej Gil, ks. Mirosław Kalinowski, Ihor Sko-
czylas]. – Lublin; Lwów, 2016. – S. 21–58.
Львівська національна галерея мистецтв ім.  Б.  Г.  Возницького.
Дослідження і матеріали. – Львів, 2016. – Вип. 5 [статті: “Образ Бо-
городиці”. Слідами виставки у залах Львівської національної галереї
мистецтв імені Бориса Возницького. – С. 33–60 (співавт. М. Сойко);
“«Спас на престолі з архангелами Михаїлом і Гавриїлом» – «забута»
ікона в експозиції Олеського замку”. – С. 14–24; “Львівська версія кар-
тини Якопо Бассано «Святий Іоан Предтеча в пустині»” – С. 5–13].
Мистецьке оздоблення Холмського Євангелія XIII століття та
додані мініатюри XVI століття // Холмське Євангеліє XIII століття.
Видання факсимільного типу. – Київ, 2015. – С. 359–373.
Новоідентифіковані репліки ікон майстрів монументального
малярства кінця XIV – першої третини XV століття // Християнська
сакральна традиція: віра, духовність, мистецтво: збірник матеріа-
лів VII Міжнародної конференції (м. Львів, 24 листопада 2016 р.). –
Львів, 2016. – С. 194–209.
Перебудова олицької резиденції у 30–40-х роках XVIII століт-
тя // Архітектурна спадщина Волині: зб. наук. праць. – Рівне, 2016. –
Вип. 5 / [за ред. П. А. Ричкова]. – С. 7–14.
Розп’яття з Черська – найдавніша ікона Берестейщини (Зі сту-
дій над забутим регіоном розвитку української мистецької культури)
Інформаційний бюлетень 2016 55
// Над Бугом і Нарвою. – Більськ Підляський, 2016. – № 3(145). –
С. 17–19.
Українське “повернення обличчям до Заходу”: досвід релігійної
іконографії XIII–XVI століть // Colloquia Russica. – Kraków, 2016. –
Ser. 1, t. 6: Ruś a kraje kultury łacińskiej (X–XVI w.): Мateriały VI Mię-
dzynarodowej konferencji naukowej (Kraków, 26–28 listopada 2015 r. /
[red. nauk. Vitaliy Nagirnyy]. – S. 149–160.
Herman Han uczniem Marcina Mikołaja Kobera // Spheres of cul-
ture. – Lublin, 2016. – Vol. 13. – S. 410–415.
Najstarsze dzieje malarstwa przemyskiego // Sztuka sakralna pograni-
cza. – Przemyśl, 2016. – T. 2: Materiały z konferencji naukowej II Między-
narodowego festiwalu sztuki sakralnej pogranicza (Przemyśl, 12.10.2013)
/ [рod red. Zofii Bator i Marty Trojanowskiej]. – S. 153–164.
The Unparalleled Significance of Volume 3 in Hrushevsky’s Histo-
ry of Ukraine-Rus’ // Mykhailo Hrushevsky. History of Ukraine-Rus’. –
Еdmonton; Toronto, 2016. – Vol. 3. To the Year 1340. – P. XLVIII–LXX-
III.
Notes // Ibidem. – P. 480–484, 487, 489–490, 492, 494, 498.
Львівське портретне малярство XVII століття: погляд з 1965
року та через півстоліття // Дзвін. – 2016. – № 1. – С. 172–178.
[Рец.]: Науковий каталог найбільшої збірки українських ікон
XV  ст. в Польщі [на:] Biskupski R. Ikony z XV wieku w Muzeum
Historycznym w Sanoku. Katalog zbiorów (Sanok, 2013), t. 1, 192 s., il. //
Ruthenica. – Київ, 2016. – Т. 13. – С. 198–210.

Войтович Л. В.
Кордони Галицько-Волинської держави: продовження диску-
сії // Археологічні дослідження Львівського університету. – Львів,
2015. – Вип. 19. – С. 43–104.
Княжа доба: історія і культура / [відп. ред. В. Александрович]. –
Львів, 2015. – Вип. 9: Король Данило Романович 1264–2014 [статті:
“Подвійна” коронація Данила Романовича: загадка легенди чи ре-
альний факт”. – С. 133–142; “ Ще раз про загадку загибелі князя Ро-
мана Мстиславовича”. – С. 9–22].
Лендзяни: нові варіації на старі мотиви // Вісник Інституту ар-
хеології. – Львів, 2015. – Вип. 10. – С. 126–137.
“Баварский Географ”: попытки этнолокализации населения
Центрально-Восточной Европы в ІХ веке // Studia Historica Europae
Orientalis – Исследования по истории Восточной Европы. – Минск,
2016. – Вып. 9. – С. 16–51.
56 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Волинська земля // Україна: литовська доба 1320–1569 / [Кли-
мовський С., Сварник І., Войтович Л., Ващук Д., Блануца А., Чер-
кас Б.]. – 2-ге вид. переробл. – Київ, 2016. – С. 43–74.
Король Данило Романович: спроби фальсифікації портрету //
Чорноморський літопис. – Миколаїв, 2016. – Вип. 11. – С. 13–32.
Невикористані інформаційні можливості джерел для дослі-
дження генеалогії Рюриковичів на прикладі біографії Лева Данило-
вича // Генеалогія: зб. наук. праць. – Київ, 2016. – Вип. 2. – С. 7–18.
Путивльські Ольговичі на київському престолі // Генеалогічні
записки. – Львів, 2016. – Вип. 14(8). – С. 6–15.
Lew Daniłowicz i walka o tron krakowski w ostatniej ćwierci XIII
wieku // Średnіowiecze Polskie i Powszechne.  – Katowice, 2016.  –
T. 8(12). – S. 58–94.
Notes // Mykhailo Hrushevsky. History of Ukraine-Rus’. – Edmon-
ton; Toronto, 2016. – Vol. 3. To the Year 1340. – P. 384–471, 474–480,
498–501, 504–507.
The Western influence in Rus’ in the 10th – 13th centuries // Colloquia
Russica. – Kraków, 2016. – Series 1. – Vol. 6: Rus’ and countries of the
Latin culture (10th–16Th c.). – P. 259–271 [with Ihor Skochylas (Lviv),
Aleksey Martyniuk (Minsk)].

Гуль О. В.
Łucja Charewiczowa i jej wkład w naukę historyczną międzywo-
jennego Lwowa // Znani i nieznani międzywojennego Lwowa. Studia
i materiały / [рod red.: M. Przeniosło, L. Michalska-Bracha]. – Kielce,
2015. – T. 4. – S. 25–35.
[Рец.]: Нове дослідження з історії міських еліт [на кн.]:
Jakimińska G. Elity włądzy lubelskiej gminy miejskiej wlatach 1555–
1651. – Lublin, 2012 // Україна-Польща: історична спадщина і куль-
турна свідомість. – Львів, 2015. – Т. 8. – C. 282–288.
У ратуші міста Львова. Від бурмистрів до міських голів: Довід-
ник / [упоряд.: І. Мацевко, М. Мудрий]. – Львів, 2016. – 84 с.

Зазуляк Ю. П.
Участь королівських комісарів у роз’їздах маєткових границь
у Руському воєводстві XV–XVI ст. // Zeszyty Naukowe Uniwersytetu
Jagiellońskiego. Prace Historyczne. – 2015. – Vol. 143, zesz. 2. – S. 237–
244.
[Review]: Peter Paul Bajer, Scots in the Polish-Lithuanian Com-
monwealth, 16th–18th Centuries. The Formation and Disappearance of
Інформаційний бюлетень 2016 57
an Ethnic Group. – Leiden: Brill, 2012. – 588 s. // Jahrbücher für Ges-
chichte Osteuropas. – 2015. – Vol. 63, вd. 2. – S. 297–299.

Книш Я. Б.
Антін Петрушевич: з нагоди 195-річчя // Вісник НТШ. – Львів,
2016. – Ч. 55. – С. 65–66.
До питання про денарії Любарта Гедиміновича // Старий
Луцьк. – Луцьк, 2016. – Вип. 12. – С. 64–79.
Який Юрій карбував монети? // Король Данило Романович: куль-
турна і державотворча спадщина його доби. – Львів, 2016. – С. 76–80.

Козачок О. Б.
Factor of Galician Principality in the Relations of Hungary and By-
zantium in the Second Half of the 12th Century // Spheres of Cultures. –
Lublin, 2016. – Vol. 13. – P. 318–324.
Дипломатические контакты Византии и Галицкого княжества
во второй половине ХІІ в. // Вестник БГУ. Серия 3: История. Эконо-
мика. Право. – Минск, 2016. – С. 67–70.

Паршин І. Л.
Русь та Рашка у західноєвропейських джерелах XIV–XV  ст.:
труднощі ідентифікації // Проблеми слов’янознавства.  – Львів,
2015. – Вип. 64. – С. 20–28.
Леонтій Войтович. Публікації 1975–2016 років. – Львів, 2016. –
105 с.
Голод та епідемії у Галицько-Волинській державі: нотатки на
полях політичної історії Русі // Вісник Львівського університету. Се-
рія історична. – Львів, 2016. – Вип. 51. – С. 130–141.
Останні з Романовичів: Андрій та Лев у західних джерелах //
ІІІ Міжнародна наукова конференція “Пам’ятки Тустані в контексті
освоєння Карпат у доісторичну добу та в середньовіччі: проблеми їх
збереження та використання” (Львів; Урич, 7–8 квітня 2016 р.). Тези
доповідей / [відп. ред. Р. Миська]. – Львів, 2016. – С. 62–63.
“Острозький епізод” Констанцького собору (1414–1418) // На-
укові записки Тернопільського національного педагогічного уні-
верситету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія.  – Тернопіль,
2016. – Вип. 1, ч. 1. – С. 9–13.
Rus’ and Raška in the West European Sources of the XIV–XV Cen-
turies: the Problems of Identification. – [Електронний ресурс] // Режим
доступу: http://old.lnu.edu.ua/slavistyka/n64/02_Parshyn_eng.pdf.
58 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Паславський І. В.
Проект греко-католицького патріархату в Австрійській імпе-
рії в 40-х рр. ХІХ століття // Гуманітарні дисципліни у навчально-
виховному процесі вищих навчальних закладів: зб. наук. статей. –
Львів, 2014. – Вип. 4. – С. 48–70.
Астрономічні вчення в контексті української культури середніх
віків і ранньомодерного часу // Українське небо 2. Студії над історі-
єю астрономії в Україні. – Львів, 2016. – С. 276–296.
Герцль Теодор. Єврейська держава. Спроба сучасного розв’я­
зання єврейського питання / [пер. І. Паславського] // Франко І. Мой-
сей, Герцль Т. Єврейська держава. – Львів, 2016. – С. 171–245.
Греко-католицизм як історичний тип українського християнства //
Історія релігій в Україні: наук. зб. – Львів, 2016. – Ч. 1.– С. 56–67.

Хомяк М. В.
Галицька митрополія та генеза унійних проектів (кінець XIV –
початок XV  ст.) // Научно-информационный центр “Знание”: сб.
статей. – Харьков, 2016. – С. 112–120.
Гуситський епізод в польсько-литовській політиці щодо “схід-
ного місіонерства” Тевтонського ордену // “Велес”. – Київ, 2016. –
№ 32–3(3). – С. 10–15.
Міська цивілізація у дослідженнях М. Горна (малі міста Русько-
го і Белзького воєводств з кінця XV – до середини XVII ст.) // Київ-
ські полоністичні студії. – Київ, 2016. – Т. 28. – С. 278–286.
Передмова, Примітки // Дмитрасевич Т. А. Благословляю вишен-
ські стежини... [Текст]: твори. – Львів, 2016. – Т. 1. – С. 7–13, 381–419.
Польсько-литовський унійний проект на Констанцькому собо-
рі // Історія релігій в Україні. Науковий збірник: світлій пам’яті про-
фесора Ярослава Дашкевича (1926–2010). – Львів, 2016. – Ч. 1: Цер-
ковна історія. – С. 46–55.

Участь у наукових конференціях, семінарах
Александрович В. С.
Європейська складова в українських іконах пізньої княжої доби
(у пошуках не зауваженого аспекту традиції) // Наукова конференція
“Західноукраїнські землі княжої доби” (Львів, 27 січня 2016 р.).
Релігійне малярство Правобережної України кінця XVII – пер-
шої половини XVIII століття // Наукова конференція “Правобереж-
Інформаційний бюлетень 2016 59
на Україна на переломі XVII–XVIII століть” (Київ; Радомишль,
3–4 червня 2016 р.).
Львівські малярі передміських церковних братств // Конферен-
ція “Львівська Ставропігія та український Львів” (Львів, 13 жовтня
2016 р.).
Новоідентифіковані репліки ікон майстрів монументального
малярства кінця XIV  – першої третини XV століття // VII Міжна-
родна конференція “Християнська сакральна традиція: віра, духо-
вність, мистецтво” (Львів, 24 листопада 2016 р.).
Дві репліки гравюри Рафаеля Саделера 1591 року в мистецькій
практиці львівського кола XVII століття // Міжнародна наукова кон-
ференція “Мистецька культура: історія, теорія, методологія” (Львів,
25 листопада 2016 р.).
Молдавсько-українські мистецькі контакти XVI–XVII  ст. у
львівських пам’ятках та писемних джерелах // Міжнародна наукова
конференція “Львівський Введенський монастир як фундація мол-
давського господаря Василія Лупула” (Львів, 3 грудня 2016 р.).
Візантійський протограф групи ікон Богородиці з Емануїлом
перемишльської школи кінця XV століття // Наукова конференція
“Культура і мистецтво західноукраїнських земель” (Львів, 15 груд-
ня 2016 р.).

Войтович Л. В.
Новгород на Лузі чи Хольмгард на Дніпрі: Загадки ранньої іс-
торії Русі // Кременецькі читання з історії Волині (Кременець, 8–9
жовтня 2015 р.).
“Podwójna” koronacja Daniela Romanowicza: wymysł Długosza
сzy fаkt rzeczywisty? // Międzynarodowa konferencja naukowa “Re-
cepcja twórczości Jana Długosza w historiografii krajów europejskich”
(Częstochowa, 22–23 października 2015 r.).
Загадки хронології ХІІІ століття // Міжнародна конференція
“Датування – хронологія – періодизація. Різні аспекти часу в архео-
логії / Datowanie – chronologia – periodyzacja. Różne aspekty czasu w
archeologii” (Львів; Винники, 5–6 листопада 2015 р.).
Zuireani Geografa Bawarskiego i początki Grodów Czerwieńskich //
Grody czerwieńskie – złote jabłko polskiej archeologii. Seminarium nr 3
(Lublin, 25–27 października 2015 r.).
Wpływy zachodnie na Rusi w X–XIII w.: Debata naukowa z udzia-
łem Dariusza Dąbrowskiego (UKW, Bydgoszcz) i Igora Skoczylasa
(УКУ, Lwów) // VI  Międzynarodowa konferencja naukowa Colloquia
60 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Russica “Ruś a kraje kultury łacińskiej: społeczeństwo, kultura, religia
(X–XVI w.)” (Kraków, 26–28 listopada 2015 r.).
Феномен галицьких бояр і їх стосунків з князями // Наукова
конференція “Західноукраїнські землі княжої доби” (Львів, 27 січ-
ня 2016 р.).
Перехід від лицарського до професійного найманого війська
(ХІІ–XV  ст.): причини, основні етапи, проблеми // Звітна наукова
конференція Львівського національного університету ім. І. Франка
за 2015 р. (Львів, 2 лютого 2016 р.).
Одна фальсифікація Яна Длугоша: витоки, причини, наслідки //
Шості Ісаєвичівські наукові читання “Книгодрукування і видавни-
ча справа в соціокультурних і державотворчих процесах в Україні”
(Львів, 9–10 березня 2016 р.).
Загадка галицького боярства // ІІІ Міжнародна наукова конфе-
ренція “Пам’ятки Тустані” (Львів; Урич, 7–8 квітня 2016 р.).
“Двойная” коронация Даниила Романовича: истоки легенды //
ХХVIII Международная конференция (к 95-летию со дня рожде-
ния Елены Ивановны Каменцевой): Вспомагательные исторические
дисциплины в современном научном знании (Москва, 14–16 апре-
ля 2016 г.).
Рюриковичі і Бабенберги: генеалогічні загадки ХІІІ століття //
Треті українські генеалогічні читання (Київ, 2–5 червня 2016 р.).
Дискусійні проблеми історії Галицько-Волинської держави
у візіях Михайла Грушевського // Міжнародна наукова конферен-
ція “Михайло Грушевський: учений, політик, державний діяч” (до
150-річчя від дня народження) (Львів, 25–26 жовтня 2016 р.).
Угорські вектори перших князів Галицької землі // Міжнарод-
на наукова конференція “Галич і Галицька земля: досвід і проблеми
збереження архітектурної спадщини середньовічних міст в Україні
та Європі” (Галич, 27 жовтня 2016 р.).
Формування хорватського і волинського масивів у VI–Х  ст.:
Центрально-Східна Європа в епоху “мандрівки народів” // Міжна-
родна наукова конференція “Освоєння простору: житло, поселення,
регіон” (Львів; Винники, 27–28 жовтня 2016 р.).

Гуль О. В.
Сімон Маґістер і його діяльність у Львові в епоху Гуманізму //
Шості Ісаєвичівські читання “Книгодрукування і видавнича спра-
ва в соціокультурних і державотворчих процесах в Україні” (Львів,
9–10 березня 2016 р.).
Інформаційний бюлетень 2016 61
Lwów jako model miasta wieloetnicznego w ujęciu historyków
okresu międzywojennego // V Międzynarodowa Miejska Konferencja
Młodych Badaczy “Idea miasta – model miasta. Wyobrażenia na temat
miast na przestrzeni dziejów” (Toruń, 3–4 czerwca 2016 r.).
Громадська та професійна діяльність Хоми Бабича у ранньо-
модерному Львові // Львівська Ставропігія та український Львів
(Львів, 13 жовтня 2016 р.).

Зозуляк Ю. П.
Space and the Countryside: Approaches, Questions, and Problems.
Network Love – Work – Violence: Rural Societies in New Research Per-
spectives // GWZO Workshop (Leipzig, 12–13 February 2016 y.).
Landscape, Law and Memory: Forging the Local Tradition and the 
Perambulations of Estates’ Boundaries in the Kingdom of Poland during
the 15th and 16th Centuries // Center of Advanced Studies (Sofia, Bul-
garia, 9 June 2016 y.).
Нова культурна історія й українська історіографія // Науковий
семінар “Баланс трансформації: українська історіографія через 25
років після розпаду СРСР” (Харків, 16 грудня 2016 р.).

Книш Я. Б.
Трагедія Ігоровичів // Наукова конференція “Західноукраїнські
землі княжої доби” (Львів, 27 січня 2016 р.).

Козачок О. В.
Чи перебувало Галицьке князівство у васальній залежності від
Візантії у XII столітті: свідчення візантійських джерел // Наукова
конференція “Західноукраїнські землі княжої доби” (Львів, 27 січ-
ня 2016 р.).
Галицько-візантійські відносини у другій половині ХІІ ст.: по-
літичний аспект // Науковий семінар Ради молодих вчених Інститу-
ту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (Львів, 23 лю-
того 2016 р.).
Галицьке князівство у візантійській коаліції в середині ХІІ ст. //
Шості Ісаєвичівські читання “Книгодрукування і видавнича спра-
ва в соціокультурних і державотворчих процесах в Україні” (Львів,
9–10 березня 2016 р.).
Галицьке князівство і повстання болгар у середині 80-х років
ХІІ ст. // Міжнародна наукова конференція “VIII Дриновські читання”
(до 100-річчя професора С. І. Сідельнікова) (Харків, березень 2016 p.).
62 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Паршин І. Л.
Чи входив Серет до складу Галицько-Волинської держави у
XIV  ст.? // Наукова конференція “Західноукраїнські землі княжої
доби” (Львів, 27 січня 2016 р.).
Загибель литовського князя Войшелка: руські та польські джере-
ла // Звітна наукова конференція викладачів університету за 2015 р.
(Львів, 2–3 лютого 2016 р.).
“Книжна” мандрівка сера Джона Мандевілля: Русь в середньо-
вічній байці XIV  ст. // Шості Ісаєвичівські читання “Книгодруку-
вання і видавнича справа в соціокультурних і державотворчих про-
цесах в Україні” (Львів, 9–10 березня 2016 р.).
Останні з Романовичів: Андрій і Лев у західних джерелах //
ІІІ Міжнародна наукова конференція “Пам’ятки Тустані в контексті
освоєння Карпат у доісторичну добу та в Середньовіччі: проблеми
їх збереження та використання” (Львів; Урич, 7–8 квітня 2016 р.).
Руси серед польських католицьких ієрархів кінця XIII  – пер-
шої половини XIV ст. // ХХІV Міжнародний славістичний колокві-
ум (Львів, 26–27 травня 2016 р.).
Образ Русі та русів у середньовічних європейських казках: по-
становка проблеми // Науковий семінар Ради молодих вчених Ін-
ституту українознавства ім.  І.  Крип’якевича НАН України (Львів,
31 жовтня 2016 р.).

Паславський І. В.
Львівський “Адельфотес” 1591  р. в контексті гуманістичних
студій на Україні в кінці ХVІ – першій половині ХVІІ ст. // Шості Іс-
аєвичівські читання “Книгодрукування і видавнича справа в соціо-
культурних і державотворчих процесах в Україні” (Львів, 9–10 бе-
резня 2016 р.).
Участь адептів старого галицького москвофільства в підготов-
ці та проведенні Львівського псевдособору 1946 року // Всеукраїн-
ська науково-практична конференція “Львівський псевдособор 1946
у процесі ліквідації Греко-католицької Церкви радянським режимом
(до 70-х роковин)” (Івано-Франківськ, 12 квітня 2016 р.).
Греко-католицизм як історичний тип українського християн-
ства  // XXVI Міжнародна наукова конференція “Історія релігій в
Україні”. До 90-річчя з дня народження доктора історичних наук,
професора Ярослава Дашкевича (Львів, 24–26 травня 2016 р.).
Інформаційний бюлетень 2016 63
Хомяк М. В.
Делегація Ісидора на Ферраро-Флорентійський собор // Шості
Ісаєвичівські читання “Книгодрукування і видавнича справа в соціо-
культурних і державотворчих процесах в Україні” (Львів, 9–10 бе-
резня 2016 р.).
Польсько-литовський унійний проект на Констанцському собо-
рі // XXVI Міжнародна наукова конференція “Історія релігій в Укра-
їні”. До 90-річчя з дня народження доктора історичних наук, профе-
сора Ярослава Дашкевича (Львів, 24–26 травня 2016 р.).

Співробітники відділу виступили з доповідями на 45 україн-
ських і зарубіжних конференціях.

Наукова конференція “Культурна спадщина
західноукраїнських земель 2016. Пам’яті
Володимира Вуйцика”

15 грудня 2016 р. відбулася восьма наукова конференція “Куль-
турна спадщина західноукраїнських земель 2016. Пам’яті Володими-
ра Вуйцика”. До програми було вкючено 14 доповідей з різних аспек-
тів культурної історії західноукраїнських земель від IX по XVIII ст.
Три доповіді репрезентували княжу добу. Віталій Ляска розгля-
нув поховальну культуру населення межиріччя Західного Бугу та
Вепру IX–XIII  cт. Віктор Мельник проаналізував іконографію за-
фіксованих фрагментів фресок Бакотського скельного монастиря.
Віра Гупало привернула увагу до кам’яних хрестів XIV ст. з підль-
вівського Звенигорода.
Так само три доповіді торкалися матеріалів пізньосередньовіч-
ної доби. Александр Мусін розглянув Зимненську ікону Богороди-
ці та реліквії при ній й подав нову версію її походження і датування.
Юрій Диба докладно проаналізував зображення “города” в мініа-
тюрах Радивилівського літопису як одне зі свідчень їх іконографіч-
ної традиції. Володимир Александрович навів візантійський аналог
до групи ікон Богородиці з Емануїлом перемишльської школи дру-
гої половини XV  ст., який заново ставить проблему візантійських
зв’язків західноукраїнського малярства відповідного часу.
64 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Чотири доповіді було присвячено проблемам XVII  ст. Ірина
Замостяник оприлюднила два заповіти з українського середовища
Львова першої декади століття. Мар’яна Пелех показала нововід-
найдені фото втрачених фрагментів комплексу ікон Олександра Ля-
новського (1698) з каплиці Трьох святителів при Успенській церкві
у Львові. Ірина Мельник розповіла про процес зняття новішого за-
пису з Унівської ікони Богородиці з Емануїлом (1696), яку відносять
до доробку знаного жовківського майстра Івана Рутковича. Наталія
П’єх навела нові документальні відомості до історії Жовківського
замку в останній третині XVII ст.
Андрій Лінинський показав три унікальних новореставрованих
намісних ікони середини XVIII  ст. зі збірки Національного Коло-
мийського музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття іме-
ні Йосафата Кобринського. Марія Сойко прокоментувала західноєв-
ропейські картини давньої колекції Національного музею у Львові,
свого часу передані до Львівської національної галереї мистецтв
імені Б. Г. Возницького.
Матеріали конференції заплановано опублікувати в окремому
збірнику.
В. Александрович

Наукова конференція
“Західноукраїнські землі княжої доби”
27 січня 2016 р. в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича
НАН України відбулася наукова конференція, присвячена різним ас-
пектам історії західноукраїнського регіону IX–XIV ст.
Загалом, в обговоренні взяли участь одинадцять осіб. Зокре-
ма, Юрій Диба проаналізував доступні літописні повідомлення про
формування та еволюцію словенського (південно-західного) пле-
мінного об’єднання. Святослав Терський порівняв свідчення пи-
семних джерел з результатами археологічних розвідок довкола пле-
мінних груп Прикарпаття і Волині. Віталій Ляска визначив основні
механізми та етапи формування руських волостей на прикладі те-
риторіальної організації Верхнього Побужжя в ХІ–XIV ст. Леонтій
Войтович привернув увагу до феномену галицьких бояр, зазначив-
ши, що їх менталітет відрізнявся від світогляду “людей меча” інших
Інформаційний бюлетень 2016 65
руських земель (за виключенням, напевно, Новгорода). Взаємовід-
носини галицького боярства з місцевими князями він поєднав з про-
цесами утворення феодальних володінь на території цієї землі. На
його думку, з цієї причини боярам була чужою візантійська модель
правління Романовичів, тому вони противилися їй, наскільки мо-
гли. Розмову, фактично, продовжив Ярослав Книш, ознайомивши з
власними висновками стосовно страти Ігоровичів  – одного з ета-
пів боротьби за Галицьку землю, який наочно показав могутність та
вплив на політичне життя місцевої еліти, волею якої і були страчені
законні спадкоємці Ростиславовичів. Ольга Козачок проаналізувала
свідчення візантійських джерел з метою визначити, чи перебували
упродовж ХІІ ст. володарі Прикарпаття у васальній залежності від
Ромейської імперії. Так, князя Володимирка Володаревича та Ярос-
лава Осмомисла пов’язували з Візантією договірні відносини, що
підтверджує розповідь Іоана Кіннама про причини та перебіг по-
сольства 1165 р. При цьому хроніст називає Ярослава Володимиро-
вича “гегемоном”, вказуючи на його політичну незалежність. Зага-
лом, складно відобразити зовнішньополітичну стратегію галицьких
князів. Принаймні, до кінця ХІІ ст. вони, напевно, більше орієнту-
валися на сусідів у Центральній Європі, ніж коаліцію з Констан-
тинополем. Віра Гупало зосередилася на оригінальному і маловив-
ченому питанні ролі паломництва у середньовічному галицькому
суспільстві (на прикладі археологічного матеріалу середньовічно-
го Звенигорода). Володимир Александрович на конкретних прикла-
дах простежив європейську складову в українських іконах пізньої
княжої доби, пов’язавши її із практикою запозичень у малярстві. Ві-
ктор Мельник, скрупульозно дослідивши галицько-волинську час-
тину Іпатіївського літопису, виокремив свідчення про монументаль-
не малярство, зокрема, оздоблення холмських храмів. Ілля Паршин
спробував окреслити південні межі держави Романовичів в XIV ст.
і на підставі призабутої у сучасній історіографії грамоти папи Урба-
на V до празького архиєпископа, вроцлавського і краківського єпис-
копів від 1370  р. дійшов висновку про, принаймні, короткочасову
належність молдавського Серета до Галицько-Волинської держави.
Розширені тексти доповідей планується опублікувати в окре-
мому збірнику.
І. Паршин
ВІДДІЛ НОВОЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
Упродовж 2016 р. співробітники відділу працювали над плано-
вою держбюджетною темою “Формування громадянського суспіль-
ства на західноукраїнських землях у ХІХ–ХХІ ст.: історичні моделі,
міжетнічна взаємодія та виклики сучасності”. У межах досліджува-
ної тематики науковці дослідили низку питань, зокрема, історію по-
ширення ідеї громадянського суспільства серед галицьких українців
та вплив писемної культуpи на громадську активність та суспіль-
ні уявлення галичан (Голик Р.), роль кліру у формуванні суспільно-
політичного життя української громади в краї, вияви взаємодії
душпастирів з владою та їхній вплив на формування засад грома-
дянського суспільства в Галичині (Колб Н.), функціонування Греко-
католицької церкви як “національної інституції” українців Галичини
на початку ХХ ст., мобілізаційні можливості в контексті розвитку ма-
сової політики, поширення ідей націоналізму і соціалізму (Кісь Н.),
комунікації русофільських товариств (Ставропігійського інституту,
Галицько-руської матиці, Народного дому, Товариства ім.  М.  Кач-
ковського) з державною владою Габсбурзької монархії у процесі пра-
вової трансформації 1772–1914-х рр, історичний досвід Львівської
Ставропігійської школи, яка зберігала традиції громадського управ-
ління освітою впродовж всього існування (І. Орлевич), зародження
культу Т. Шевченка в Галичині як однієї з атрибутивних основ гро-
мадянського суспільства (В.  Пашук), діяльність українських полі-
тичних партій у політико-правовому полі Австро-Угорської імперії
(В. Расевич), питання генези ідеї громадянського суспільства на за-
хідноукраїнських землях у ХІХ – початку ХХ ст. (О. Середа, Ф. Сте-
блій), проблему компаративних фронтирів та перспективи їхнього
застосування в історії України, виняткову роль фронтирів у форму-
ванні ранньомодерних інститутів самоврядування (І. Чорновол).
Важливим науковим доробком відділу за рік стали колективна мо-
нографія “Національна ідентифікація українців Галичини у ХІХ – на
початку ХХ століття (еволюція етноніма)” (наук. ред. І. В. Орлевич),
видана спільно з Інститутом релігієзнавства – філія Львівського музею
історії релігії та 10-11 випуск збірника “З історії західноукраїнських
Інформаційний бюлетень 2016 67
земель”. У монографії розглянуто особливості національної ідентифі-
кації галицьких українців у ХІХ – на початку ХХ ст. через призму ет-
нонімічних характеристик, які віддзеркалювали соціально-політичну
та етнокультурну ситуацію в краї. Проаналізовано дискурс щодо ви-
бору назви для означення українського народу в середовищі різних
політичних течій, духовенства, наукових кіл, молодіжних товариств,
показано, як зі зростанням національної самосвідомості терміни “ру-
син”, “руський”, “руский”, які протягом ХІХ  ст. вживали стосовно
представників українства на галицьких теренах, поступово витісня-
ються етнонімом “українець”, що й стає назвою сучасної української
нації. Збірник “З історії західноукраїнських земель” висвітлює пробле-
ми культурно-релігійного життя ранньомодерного періоду, суспільно-
політичні та культурні процеси другої половини ХІХ–ХХ ст., історію
українського братського руху ХVII–ХVІІІ ст., політичні, культурні й
побутові аспекти перебігу Першої світової війни.
У 2016 р. працівники відділу написали 7 розділів у колективних
монографіях, опублікували 46 статей у наукових (серед них 4 у за-
рубіжних) виданнях та 9 науково-популярних розвідок.
Традиційним для відділу стало проведення семінарів за учас-
тю вітчизняних та зарубіжних істориків. 9 лютого 2016 р. на семі-
нарі виступив Томаш Пудлоцкі, доктор габ., співробітник Інституту
історії Яґеллонського університету (Краків) з доповіддю: “Галичи-
на очима англомовних мандрівників першої половини ХХ століт-
тя”. Історик зазначив, що в англомовних мандрівників Галичина на-
самперед викликала інтерес як екзотичний край. Вони цікавилися
її фольклором, природою, історією, архітектурою і т. п., а згодом як
перспективним краєм для розвитку промисловості.
Виступ на тему  – “Гроно консерваторів пам’яток Східної Га-
личини в 1888–1914 рр.: формування історичної пам’яті у просторі
Галичини” оголосила 14 червня 2016 р. Магдалена Арсеніч, докто-
рантка історичного факультету Яґеллонського університету (Краків,
Польща). Дослідниця показала Галич, Перемишль і Чернелицький
замок як “місця пам’яті” для поляків та українців в часи автономії
Галичини крізь призму діяльності Грона Консерваторів Пам’яток
Східної Галичини.
21 вересня 2016 р. гостею семінару була Аґнєшка Кавалєц, док-
тор історії, співробітниця Інституту історії Жешівського універси-
тету (Польща). У своєму виступі “Август Бєловскі та Народний за-
клад ім. Оссолінських (1806–1876)” доповідачка розкрила образ
директора закладу Оссолінських А.  Бєловскі. Охарактеризувала
68 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

його погляди щодо розвитку закладу, показала фантастичну пра-
целюбність та скрупульозність у професійній діяльності, наукові
контакти, процес становлення як особистості через аналіз дитячих
і учнівських років, вивчення життєвих обставин, що вплинули на
формування його характеру.
Науковці відділу беруть участь у міжнародних проектах і закор-
донних стажуваннях. О. Середа та І. Орлевич є членами загально-
європейської дослідницької асоціації “Національні рухи та посеред-
ницькі структури в Європі” (NISE) (Антверпен, Бельгія). Асоціація
працює над створенням бази даних новочасних національних рухів
у Європі, яка дасть можливість проводити міжнародні порівняльно-
історичні дослідження. Співробітники відділу Н. Колб та І. Орлевич
є учасниками українсько-польського проекту “Galicja 1772–1918”,
зокрема працюють над укладанням української бібліографії.
Відділ виступив співорганізатором ХVІ наукової міжнародної
конференції “Історія релігій в Україні” (24–26 травня 2016 р.), яку що-
річно проводить Львівський музей історії релігії. На конференції роз-
глянуто широке коло питань: християнство в домодерну епоху, дер-
жава, релігія та суспільство кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст., конфесії,
національні рухи і тоталітарні режими у ХХ ст., філософія, політоло-
гія, соціологія, сакральне мистецтво, розкрито становище християн-
ських церков (православ’я, римо- і греко-католицьких) на українських
землях, що в різні часи входили до складу Першої та Другої Речі По-
сполитої, Габсбурзької та Російської монархій, Радянського союзу.
Спільно з цією ж інституцією та відділом історії середніх віків
було проведено 13 жовтня 1916 р. конференцію “Львівська Ставро-
пігія та український Львів”. Доповідачі наголошували на унікаль-
ності Львівської Ставропігії, що існувала більше 400 століть. Проа-
налізовано її діяльність в контексті релігійних реформ Австрійської
та Польської держав, показано намагання діячів Ставропігії вплива-
ти на релігійні процеси в краї та відстоювати національні права га-
лицьких українців. Піднято проблему збереження Ставропігійської
спадщини у тогочасних умовах.
Співробітник відділу І. Чорновол виступив у кількох телевізій-
них передачах “Історична правда” з Вахтангом Кіпіані.
Конференція “Інтелектуали і Перша світова війна: Центрально-
Європейська перспектива” (Краків, 20–22 жовтня 2016 р.).
Сторіччю від початку Першої світової війни присвячено чима-
ло конференцій, семінарів, з цієї нагоди видано багато монографій,
тематичних збірників тощо. Зацікавлення дослідників здебільшого
Інформаційний бюлетень 2016 69
викликали проблеми, пов’язані з політичною історією та військови-
ми аспектами цієї події, натомість аналіз соціальних, культурних та
економічних питань менше потрапляв у поле зору істориків. Науков-
ці Інституту історії Яґеллонського університету в Кракові, які займа-
ються цією проблематикою, провели конференцію (в поєднанні із се-
мінарами), метою якої стало дослідження ролі та значення діяльності
інтелігенції (учених, письменників, художників, артистів, журналіс-
тів та ін.) в роки Першої світової. Планувалося, зокрема, показати,
як війна заторкнула різні сфери їхнього життя (сім’ю, освіту, релігію,
побут і т. д.), розглянути думки інтелектуалів про війну, з’ясувати її
вплив на їхню діяльність у повоєнну добу, а також як інтелектуали
концептуалізували війну і як мислили собі післявоєнну реальність.
Участь у конференції взяли понад 20 науковців з різних країн
(Австрії, Хорватії, Чехії, Німеччини, України, Великобританії, Угор-
щини, Росії, Словенії, США, Польщі).
Після вітального слова заступника директора Інституту історії
Яґеллонського університету Пйотра Врубла розпочалася робота в
секціях: “Інтелігенція та проблема війни”, “Еліти й біженці: між те-
орією та практикою”, “Митець на службі війни?”, “Гендерні пер-
спективи, або жінки / чоловіки перспектива?”, “Джерела і люди, або
людський погляд через джерела?”, “Трансфер інтелігенції під час ві-
йни: тематичні дослідження”.
У першій секції в доповіді Лени Радауер (Фрайбурзький уні-
верситет) мовилося про проблеми адаптації австро-угорських вій-
ськовополонених, захоплених російською армією, в середовищі міс-
цевого населення Сибіру. Велика кількість високоосвічених людей
серед полонених сприяла створенню високоефективних структур у
таборах для інтернованих: з 1915 по 1922 рр. було організовано теа-
три, бібліотеки, школи і т. д.
Українська дослідниця Вікторія Волошенко довела, що пропа-
ганда мілітаризму була складовою офіційної ідеології Російської ім-
перії на території Наддніпрянської України. Пропагандистами ста-
вали не тільки реакційні автори, видавці чи державні цензори, але й
ті представники інтелігенції, які хотіли долучитися до справи про-
світи народу, хоча б у дозволених урядом межах. У лубочній літера-
турі (невеличких дешевих брошурах чи картинках з короткими тек-
стами) воєнна тема поступалася за популярністю лише релігійній.
Для лубка було характерне дуже умовне відображення подій, ство-
рення казково-фантастичного образу війни, гіперболізування по-
двигів героїв і приниження ворогів, різке протиставлення світлих і
70 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

темних сил. В останнє десятиріччя перед Першою світовою війною
тиражовані образи ворогів та героїв потрапили на листівки, у періо-
дику, плакатне мистецтво.
У секції “Еліти й біженці: між теорією та практикою” обгово-
рювали ставлення чеської інтелігенції до інтернованих. Підкреслили
наявність різних позицій: від використання цієї проблеми для попу-
лістських заяв до реальних дій, спрямованих на підтримку біженців
(їх вирішено розмістити на чеських землях, де побудовано кілька та-
борів для інтернованих з Галичини, Буковини, Італії, Словенії та ін-
ших країн). Алєна Юіндрова (Museum Vysočiny Havlíčkův Brod) за-
значила, що питання про біженців не було головним в тогочасному
інтелектуальному дискурсі – воно поступалося питанням національ-
ної боротьби, війни та економічної кризи. Прикладом ефективного
надання допомоги біженцям відомими особистостями стала діяль-
ність Масарика і Стояна. Один із прикладів благодійної та культурно-
просвітницької діяльності чеських і польських інтелектуалів у роки
Першої світової війни навів доповідач Богуслав Рейзл (Карлів універ-
ситет у Празі). Йшлося про створення комітетів для забезпечення до-
гляду та допомоги в соціальних, культурних, медико-санітарних по-
требах біженців з Галичини й Буковини в містах Австро-Угорщини.
У Празі налічувалося близько 12 комітетів. Вони перебували у віда-
нні польських і чеських учених, художників, юристів і церковників.
На матеріалі біографії українського греко-католицького священи-
ка Ісидора Глинського (1860–1913) Наталія Колб (Інститут україно-
знавства ім. І. Крип’якевича НАНУ) продемонструвала, як духовен-
ство відповідало на виклики воєнної доби. Результатом цього дослі-
дження став висновок про те, що єреї як представники тогочасної
інтелігенції в східногалицькому селі надавали духовну та фінансо-
ву підтримку своїм вірянам, виконували обов’язки посередника між
громадою й урядовими структурами. Життєпис о. І. Глинського до
певної міри є типовим для значної частини парафіяльних священи-
ків того часу. Любов Жванко (Харківський національний університет
міського господарства ім. О. Бекетова) виголосила доповідь на тему
“Українська інтелігенція і біженці Першої світової війни” в секції
“Еліти і біженці: між теорією і практикою”. Презентувала міжнарод-
ний проект “Уся Європа в русі: Велика війна та її біженці 1914–1918”
“Europe on the Move: the Great War and its Refugees, 1914–1918”), спів-
ініціаторкою якого вона виступила у 2014 р.
У ході дискусії про художників (секція “Митець на служ-
бі війни?”) учасники конференції Марцін Яжанбек (Яґеллонський
Інформаційний бюлетень 2016 71
університет, Краків), Каміл Рушала (Яґеллонський університет, Кра-
ків), Рок Стергар (Люблянський університет) намагалися з’ясувати,
наскільки війна є лихом для творців культури, а наскільки – можли-
вістю для переосмислення свого “я” в суспільному житті. У цьому
контексті залишається також відкритим питання, наголошували на-
уковці, як багато митців готові були працювати з метою пропаган-
ди війни, а якою мірою це був їхній шанс на виживання. Проте жит-
тєві історії словенського письменника, австрійських та польських
скульпторів у Галичині, а також архітекторів з Хорватії засвідчили,
що іноді внаслідок своєрідної угоди між державою, зацікавленою в
пропаганді, і талановитими митцями з’являлися видатні твори, які
пережили випробування часом, сягнувши своїм значенням далеко за
межі первісної пропагандистської мети.
Під час гендерної панелі “Гендерні перспективи, або жінки /
чоловіки перспектива?” Дагмар Вернітзінг (Оксфордський універ-
ситет), Кумру Токтаміс (Pratt Institute, Бруклін – Нью-Йорк, США)
та Томаш Пудлоцкі (Яґеллонський університет, Краків) розглядали
приклади жінок (угорської єврейки та туркені), для яких збройний
конфлікт став важливою точкою відліку. Перша була знаною адво-
каткою і захисницею прав жінок, а одночасно й пацифістських на-
строїв, її атакували праві угорські політики та консервативні єврей-
ські кола. Це, однак, не зламало діячки, яка заради своєї суспільної
праці навіть пожертвувала власним приватним життям. Для другої
воєнні події й складні обставини після падіння Османської імперії
стали причиною багаторічних подорожей, що часто перетворювали-
ся на втечі від військових чи ситуацій, породжених війною. Врешті-
решт вона була змушена відмовитися від звичного для неї життя й
вибрати зовсім іншу ідентичність. Вільямові Джону Роузові, канад-
ському протестантові, інтернованому на чесько-польському кордо-
ні, війна дала змогу переглянути свої інтереси і своє місце у світі.
Він вивчив польську й чеську мови, але вибрав польський підхід до
проблеми чесько-польського конфлікту. З класичного філолога пе-
ретворився на експерта з питань Центральної Європи. Як пацифіст,
багато писав і про обов’язки людини, у т. ч. про її відповідальність
за мирний розвиток світу.
У секції “Джерела і люди, або люди дивляться через джерела?”
на підставі особистих документів, преси, архівних матеріалів аналі-
зували ставлення до війни інтелектуалів (Томас Ірмер, Вільний уні-
верситет в Берліні), фінансування періодики у воєнні роки (Андрій
Ліхатський, Національний дослідницький університет Вища школа
72 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

економіки, Москва), використання ідей про війну в повоєнний період
(Ірина Орлевич, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ).
І. Орлевич констатувала, що депортація галицьких українців (насам-
перед русофілів та їхніх симпатиків) австрійською владою на початку
Першої світової в табори Талергоф і Терезин стала головним підґрун-
тям для побудови ідеологічної основи відновленого в міжвоєнний час
русофільства. Створений таким чином культ “героїзму і страждання”
русофіли використовували як вагомий аргумент у боротьбі з їхніми
політичними противниками – українофілами. Талергофській темати-
ці присвячували свої праці русофільські історики, письменники, пу-
бліцисти, митці. Незважаючи на те, що серед ув’язнених були й украї-
нофіли, поляки, євреї та ін., русофіли вважали цю трагедію винятково
“своєю”. Аналіз документів особистого характеру (зібраних русофі-
лами вже по війні анкет, у яких зафіксовані відомості про перебування
в Талергофі) допоміг дослідниці дійти висновку про відсутність чіт-
ких русофільських переконань у простого населення, існування яких
так намагалися довести русофіли. Більшість анкет написані україн-
ською мовою, а причина арешту була невідома. Це засвідчує, що “Та-
лергофська трагедія” стосувалася не тільки людей з русофільською
орієнтацією, а й усіх галицьких українців.
У секції “Трансфер інтелігенції під час війни: тематичні дослі-
дження” обговорювали суспільну активність тих інтелектуалів, які у
своїй діяльності поєднували служіння справі і захист інтересів кіль-
кох народів. Одним із таких діячів був Н. Прилуцький. Як ствер-
джував доповідач Роберт Блобаум (Університет Західної Вірджинії,
Моргантау), Прилуцького знали в єврейській громаді Варшави як до-
свідченого й талановитого адвоката і захисника ідишу (національної
мови єврейської діаспори Російської імперії). Він посів чільне місце
на польській політичній арені в роки Першої світової війни.
Серед найважливіших подій конференції потрібно назвати
лекції-семінари (key notes) Пітера Джадсона (Європейський універ-
ситетський Інститут, Флоренція), Белінди Давіс (Рутгерс університет,
Нью-Брунсвіск), Мацея Гурни (Польська академія наук, Варшава).
П. Джадсон – професор історії, керівник відділу історії та ци-
вілізації в Європейському університетському інституті у Флоренції,
автор низки книг про Габсбурзьку імперію, зокрема “The Habsburg
Empire. A New History” (2016). У доповіді “Війна і Габсбурзька мо-
нархія” він висловився за порівняльну європеїзацію історії цієї мо-
нархії задля сприйняття її істориками як законного державного
устрою з власними принципами, а також про порівняння її сильних і
Інформаційний бюлетень 2016 73
слабких сторін в умовах воєнного часу з іншими європейськими ім-
періями, такими як Великобританія, Франція, Італія та Німеччина.
Занадто часто, зауважив П. Джадсон, історики ставилися до Австро-
Угорщини як до політичного анахронізму, що мав швидко зникну-
ти, забуваючи про те, що інші імперії були також близькі до колапсу
в 1917 і 1918 рр., коли тривала важка етнічна та класова боротьба.
У випадку Австро-Угорщини, зазначав учений, нерефлективна пе-
редача цивільної влади військовим з 1914 по 1917 рр. і, як наслідок,
відмова від Rechtsstaat, зумовила появу двох різних переконань –
що імперія може бути в післявоєнному світі і що післявоєнний світ
може бути без імперії.
Белінда Давіс, авторка та співавторка книг, присвячених полі-
тиці і повсякденному життю під час Першої світової війни, член
ради редакторів “American Historical Review”, виголосила лекцію на
тему “Пройшовши весь шлях для народу? Зміни в мисленні й діях
щодо Першої світової війни в Німеччині”. Використовуючи архівні
та особисті джерела (щоденники і мемуари), дослідниця простежи-
ла доволі неоднозначні й часто суперечливі позиції “інтелектуалів
уряду”, сформовані в ході війни, а також розглянула питання про те,
як їхня діяльність доповнювала чи, навпаки, ускладнювала народну
підтримку військових зусиль.
Мацей Гурни, професор Інституту історії Польської академії
наук, професор Німецького історичного інституту в Варшаві, висту-
пив з темою “Спочатку писати, а потім стріляти. Інтелектуали Схід-
ної й Центральної Європи та Велика війна”. Він наголосив, що тема
участі інтелектуалів у Великій війні займає маргінальну роль в наці-
ональних наративах та запропонував нові підходи до цієї проблеми,
зокрема, перегляд хронології конфлікту. В цьому регіоні Європи,
йшлося у виступі, фактична та інтелектуальна війна тривала піс-
ля 1918 р.: постійна загроза більшовицького вторгнення, внутрішні
конфлікти, постійні територіальні суперечки і пропаганда в Німеч-
чині та Угорщині, – і можна вважати, що у деяких випадках інтелек-
туальна мобілізація ніколи не закінчувалась.
Високий науковий рівень конференції, змістовні доповіді, ціка-
ві дискусії, доброзичлива атмосфера для обміну думками та інфор-
мацією,  – усім цим ми завдячуємо високим організаторським зді-
бностям Томаша Пудлоцкого та Каміля Рушали.
І. Орлевич
74 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

ПУБЛІКАЦІЇ
Орлевич І. В.
Львівський Ставропігійський інститут міжвоєнного періоду: ре-
організація, членство, діяльність // Znani i nieznani miedzywojennego
Lwowa. Studia i materialy. – Kielce, 2015. – Т. 4. – S. 129–148.
Materiały do bibliografii Galicji za rok 2010  // Galicia. Studia i
materiały.  – Rzeszów, 2015.  – T.  1.  – S.  495–528 [співавт.: Н.  Колб,
Н. Бенькалович].
Система української громадської освіти у Східній Галичині (на
прикладі Ставропігійської школи у Львові) // Galicia. Studia i mate-
riały. – Rzeszów, 2015. – T 1. – S. 176–198 [співавт. О. Киричук].
[Наук. ред.]: З історії західноукраїнських земель. – Львів, 2015. –
Вип. 10–11. – 318 с.
[Упоряд.]: Історія релігій в Україні. – Львів, 2015. – Част. 1. –
731 с.; Част. 2. – 691 с.
Взаємини митрополита Андрея Шептицького з русофілами на-
прикінці ХІХ – на початку ХХ ст. // Історія релігій в Україні. – Львів,
2016. – Т. 1, ч. 1. – С. 338–353.
Жіноче питання у трактуванні русофілів (за сторінками періо-
дичного видання “Временникь Ставропигійскаго Института”) // Ga-
licja i jej dziedzictwo. – Rzeszów, 2016. – T. 24: Kobieta w Galicji. No-
woczesność i tradycja / [pod red. Jolanty Kamińskiej Kwak, Szczepana
Kozaka i Dariusza Opalińskiego]. – S. 6–76.
Названия “русcкій”, “малорускій”, “россійскій” у галицийских
русофилов (вторая половина ХІХ  – начало ХХ  в.)  // Имя народа:
Украина и ее население в официальных и научных терминах, публи-
цистике и литературе / Институт славяноведения Российской Ака-
демии Наук. – Москва; Санкт-Петербург, 2016. – С. 63–77.
Materiały do bibliografii Galicji za rok 2011  // Galicia. Studia i
materiały.  – Rzeszów, 2016.  – Т.  2.  – S.  379–411 [співавт.: Н.  Колб,
Н. Бенькалович].
Русофільська течія в Східній Галичині: інституалізація, по-
шук компромісів та протистояння з українофілами // Проект “Укра-
їна”. Австрійська Галичина / [упоряд. М. Литвин]. – Харків: Фоліо,
2016. – С. 125–145.
Термінологія русофілів як індикатор самоідентифікації  // На-
ціональна ідентифікація українців Галичини у ХІХ  – на початку
Інформаційний бюлетень 2016 75
ХХ століття (еволюція етноніма) / [наук. ред. І. Орлевич]. – Львів:
Логос, 2016. – С. 188–222.
“Інтелектуали і Перша світова війна: Центрально-Європейська
перспектива” – зустріч у Кракові [Електронний ресурс] // Україна мо-
дерна. Міжнародний інтелектуальний часопис. – Режим доступу: http://
uamoderna.com/event/orlevych-intelligentsia-and-wwi (16.11.2016).

Голик Р. Й.
Культурна пам’ять і Східна Європа: писемна культура та фор-
мування суспільних уявлень в Галичині. – Львів, 2015. – 424 с.
“Свята душа поетова”: читання, образи Т. Шевченка і Шевчен-
ків образ у галицькій літератуpній та культурній традиції // Таpас
Шевченко: Апостол правди і науки: Матеріали міжнаpодної науко-
вої конференції – Львів, 2015. – С. 315–325.
Культурна пам’ять і Східна Європа: писемна культура та фор-
мування суспільних уявлень в Галичині: автореф. дис. на здобуття
наукового ступеня доктора іст. наук: спец. 07.00.01 “Істоpія Украї-
ни”, 07.00.02 “Всесвітня історія”. – Львів, 2016. – 36 с.
Лабіринтами назв: етноніми, уявлення та стереотипи галицьких
українців у культурній пам’яті й громадському житті Східної Євро-
пи // Національна ідентифікація українців Галичини у ХІХ – на по-
чатку ХХ століття (еволюція етноніма) / [наук. ред. І. Орлевич]. –
Львів: Логос, 2016. – С. 30–74.
Пpоект “Україна”: Австpійська Галичина  / [упоряд. М.  Лит-
вин]. – Хаpків: Фоліо, 2016 [статті: “Галичина: від австрійського до
радянського міфів”. – С. 8–24; “Між Шашкевичем і Фpанком: лектуpа
австрійської Галичини кінця ХІХ – поч. ХХ ст.”. – С. 213–227].

Колб Н. М.
“Хочемо Мужів для Церкви, а не для продовження полі-
тичних експериментів з Церквою”: призначення Галицького
греко-католицького митрополита і Станіславівського єпископа
(1898–1899 рр.) // Історичні та культурологічні студії. – Львів, 2014–
2015. – Вип. 6–7. – С. 198–216.
Materiały do bibliografii Galicji za rok 2010 // Galicia. Studia i ma-
teriały.  – Rzeszów, 2015.  – T.  1.  – S.  495–528 [співавт.: І.  Орлевич,
Н. Бенькалович].
Від Шашкевича до Шептицького  // Проект “Україна”. Ав-
стрійська Галичина / [упоряд. М. Литвин]. – Харків: Фоліо, 2016. –
С. 298–317.
76 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Materiały do bibliografii Galicji za rok 2011 // Galicia. Studia i ma-
teriały.  – Rzeszów, 2016.  – T.  2.  – S.  379–411 [співавт.: І.  Орлевич,
Н. Бенькалович].
Роль жінки (матері/дружини) в житті греко-католицького пара-
фіяльного духовенства в Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ
століття (на прикладі о. Ісидора Глинського) // Galicja i jej dziedzi-
ctwo. – T. 24: Kobieta w Galicji. Nowoczesność i tradycja / [pod red. Jo-
lanty Kamińskiej Kwak, Szczepana Kozaka i Dariusza Opalińskiego]. –
Rzeszów, 2016. – S. 199–213.
“Якû мы Греки?”: дискусія щодо назви Церкви й обряду га-
лицьких українців (друга половина ХІХ ст. – 1914 р.) // Національна
ідентифікація українців Галичини у ХІХ – на початку ХХ століття
(еволюція етноніма) / [наук. ред. І. Орлевич]. – Львів: Логос, 2016. –
С. 250–275.
[Секретар редкол.]: З історії західноукраїнських земель / [наук.
ред. І. Орлевич]. – Львів, 2015. – Вип. 10–11. – 318 с.

Пашук В. С.
“Просвіта” Т. Шевченкові. Формування культу. 1868–1876 рр. //
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність:
Галичина Шевченкові / [гол. ред. М. Литвин; упоряд.: Б. Якимович,
Ф. Стеблій]. – Львів, 2016. – Вип. 25. – С. 240–271.
Товариство “Просвіта” у Львові  – формування периферійних
структур (1868–1839  рр.)  // Науковий вісник Східноєвропейського
національного університету імені Лесі Українки. Серія історичні на-
уки. – Луцьк, 2016. – С. 10–15.
Церковно-релігійна тематика у виданнях “Просвіти”, 1872–
1876 рр. // Історія релігії в Україні. – Львів, 2016. – Кн. 1. – С. 323–
338.
Через просвіту до модерної нації: Товариство “Просвіта”
та польські просвітні організації Галичини  // Пpоект “Україна”:
Австpійська Галичина  / [упоряд. М.  Литвин].  – Хаpків: Фоліо,
2016. – С. 146–161.

Середа О. В.
Іван Франко про український народовецький рух у Галичині
60-х років ХІХ століття // Записки Наукового товариства імені Шев-
ченка. – Львів, 2016. – Т. CCLXIX: Праці Філологічної секції / [ред.
О. Купчинський]. – С. 44–54.
Інформаційний бюлетень 2016 77
“Козацького роду”: поява культу Тараса Шевченка та україн-
ського козакофільства в Галичині // Пpоект “Україна”: Австpійська
Галичина  / [упоряд. М.  Литвин].  – Хаpків: Фоліо, 2016.  – С.  112–
124.
[Член редкол.]: З історії західноукраїнських земель / [наук. ред.
І. Орлевич]. – Львів, 2015. – Вип. 10–11. – 318 с.

Стеблій Ф. І.
Наші славні НТШівські ювіляри [Василь Горинь]  // Вісник
НТШ. – Львів, 2016. – Ч. 56. Осінь–зима. – С. 83–84.
Проект “Україна”. Австрійська Галичина / [упоряд. М. Литвин]. –
Харків: Фоліо, 2016 [статті: “Королівство Галичини і Володимирії:
статус і система управління”. – С. 25–31; “1848 рік. «Ми, Русини га-
лицькі, належимо до великого руського народу»”. – С. 32–57].
Слід Кобзаря на моїй життєвій ниві. Спомин // Гуманітарні дис-
ципліни у навчально-виховному процесі вищих навчальних закла-
дів. – Львів, 2016. – Вип. 5. – С. 254–261.
Участь у науково-громадських заходах  // Інститут україно-
знавства ім. І. Крип’якевича Національної академії наук України в
2015 р. Інформаційний бюлетень. – Львів, 2016. – С. 84.
Відкритий лист до керівництва Золочівського району та грома-
ди Золочівщини Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН
України та Шашкевичівської комісії // Українська справа (Золочів). –
2016. – 15 грудня [співавт. М. Литвин].

Чорновол І. П.
Українські адвокати в Галицькому сеймі (1861–1914) // Збірник
матеріалів Всеукраїнського круглого столу “Адвокатура України:
історія та сучасність” на пошану адвоката, президента Української
Народної Республіки в екзилі Степана Порфировича Витвицького
(м. Львів, 24 листопада 2015 р.). – Київ: КВІЦ, 2015. – С. 137–140.
Олександр Барвінський: християнин, політик, реаліст [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу: http://risu.org.ua/page.php?_lang=
ua&path=studios/&name=studies_of_religions&id=61993&alias=&#_
ftnref30 (21 грудня 2015 р.).
К. Студинський. В духовній семінарії у Львові (1887–1889) [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу: http://risu.org.ua/page.php?_lang=u
a&path=studios%2F&name=studies_of_religions&id=62257&alias&#_
ftn21 (22, 29 січня, 4, 12, 19, 24 лютого 2016 р.).
78 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Перша українська фабрика цукерків “Фортуна Нова” і митро-
полит Андрей Шептицький [Електронний ресурс]. – Режим досту-
пу: http://risu.org.ua/ua/index/exclusive/events_people/63071/ (12 квіт-
ня 2016 р.).
Філософія культури та історіографія в світогляді митрополи-
та Андрея Шептицького [Електронний ресурс].  – Режим доступу:
http://risu.org.ua/ua/index/studios/studies_of_religions/63143/ (20 квіт-
ня 2016 р.).
За що ми повинні шанувати отця Стефана Качалу [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://risu.org.ua/ua/index/studios/studies_
of_religions/63354/ (21 травня 2016 р.).
Отець Данило Танячкевич: засновник шевченкознавства на
Галичині і ініціатор збирання металобрухту [Електронний ре-
сурс].  – Режим доступу: http://risu.org.ua/ua/index/exclusive/events_
people/63571/ (3 червня 2016 р.).
Від Адама до Порошенка: скільки років Галичині? [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://citysite.lviv.ua/news-society/2016/06/03/
vd-adama-do-poroshenka-sklki-rokv-galichin/ (3 червня 2016 р.).
“Скошений цвіт”. Володимир Барвінський про побут галицько-
го духовенства у ХІХ ст. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://risu.org.ua/ua/index/studios/studies_of_religions/63911/ (7 липня
2016 р.).
[Інтерв’ю]: Дмитро Борисов. “Не раз казав нашим сепаратис-
там, що ідентичність не змінюють так часто, як змінюють шкарпет-
ки”. [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://www.polukr.net/
uk/blog/2016/07/24512/ (6 липня 2016 р.).
Межі порубіжжя: пограниччя проблем (відповідь Владис-
лавові Грибовському) [Електронний ресурс].  – Режим доступу:
http://historians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/1958-ihor-chornovol-
mezhi-porubizhzhia-pohranychchia-problem-vidpovid-vladyslavovi-
hrybovskomu (2 серпня 2016 р.).

Участь у наукових конференціях та семінарах
Орлевич І. В.
Релігійні видання Ставропігійського інституту в міжвоєнний
період // ХХVІ Міжнародна наукова конференція “Історія релігій в
Україні” (Львів, 24–26 травня 2016 р.).
Інформаційний бюлетень 2016 79
Львівська Ставропігія міжвоєнного періоду: реорганізація,
членство, діяльність // Наукова конференція “Львівська Ставропігія
та український Львів” (Львів, 13 жовтня 2016 р.).
The First World War in the intellectual thought of Galician Russophile
during interwar period  // An International Conference and Research
Workshop “Intellectuals and the First World War: a Central European
Perspective” (Краків, 20–22 жовтня 2016 р.).

Голик Р. Й.
“Адельфотес” у контексті історії ментальності та ідей // Шості
Ісаєвичівські наукові читання “Книгодрукування і видавнича спра-
ва в соціокультурних і державотворчих процесах в Україні” (Львів,
9–10 березня 2016 р.).
Слов’янізація та деслов’янізація на Сході Євpопи (ХІХ–ХХ ст.):
культурні та літератуpні виміри // XXIV Міжнаpодний славістичний
колоквіум (Львів, 26–27 тpавня 2016 р.).
Братство і місто: (міфо)образ Ставропігії у контексті (міфо) об-
разу Львова // Наукова конференція “Львівська Ставропігія та укра-
їнський Львів” (Львів, 13 жовтня 2016 р.).

Колб Н. М.
Традиція відзначення роковин обітниць Яна Казимира поль-
ською громадою Львова на зламі ХІХ–ХХ століть // Tradycja kultu
opieki Matki Bożej nad narodem w kontekście jubileuszu 360 rocznicy
ślubów króla Jana Kazimierza, 240 rocznicy koronacji cudownego
obrazu Matki Boskiej Łaskawej w katedrze lwowskiej oraz 25 rocznicy
reaktywowania struktur Kościoła łacińskiego na Ukrainie (Люблін;
Львів, 7–9 квітня 2016 р.).
Громадсько-політична діяльність греко-католицького духовен-
ства в Галичині: традиція, напрямки, завдання (кін. ХІХ – 1914 р.) //
Всеукраїнська науково-практична конференція “Львівський со-
бор 1946 р. у процесі насильної ліквідації Греко-Католицької Церк-
ви радянським режимом” (до 70-річчя його проведення) (Івано-
Франківськ, 12 квітня 2016 р.).
Дяківська верства в Галичині наприкінці ХІХ ст.: матеріальне
забезпечення // ХХVІ Міжнародна наукова конференція “Історія ре-
лігій в Україні” (Львів, 24–26 травня 2016 р.).
“З Богом за Церкву і вітчизну”: греко-католицьке парафіяльне
духовенство в Галичині в 90-х роках ХІХ ст. // Cемінар-презентація
монографії. Гуманітарний факультет, кафедра нової та новітньої
80 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

історії України Українського католицького університету (Львів,
1 червня 2016 р.).
“Здавалось, що з могили повставали прадіди наші, корінні жи-
телі Львова, щоб показати нам, що ми у свому ще місті...”: громад-
ські акції Греко-католицької церкви у Львові наприкінці ХІХ ст. //
Наукова конференція “Львівська Ставропігія та український Львів”
(Львів, 13 жовтня 1916 р.).
The Great War in the Light of Correspondence of the Greek-
Catholic Parish Priest Isydor Hlyns’ky  // An International Conference
and Research Workshop “Intellectuals and the First World War: a Central
European Perspective” (Краків, 20–22 жовтня 2016 р.).

Пашук В. С.
Тематична структура видань товариства “Просвіта” (1868–
1876)  // Шості Ісаєвичівські наукові читання “Книгодрукування і
видавнича справа в соціокультурних і державотворчих процесах в
Україні” (Львів, 9–10 березня 2016 р.).
Історія Церкви у перших виданнях товариства “Просві-
та” (1868–1876)  // Всеукраїнська науково-практична конференція
“Львівський собор 1946  р. у процесі насильної ліквідації Греко-
Католицької Церкви радянським режимом” (до 70-річчя його про-
ведення) (Івано-Франківськ, 12 квітня 2016 р.).
Церковно-релігійна тематика у виданнях “Просвіта” 1872–
1876  // ХХVІ Міжнародна наукова конференція “Історія релігій в
Україні” (Львів, 24–26 травня 2016 р.).

Середа О. В.
The Images of the Other in the Shaping of Ukrainian National
Identity in Galicia in the 1860s // ASEEES – MAG Summer Convention
“Images of the Other” (Львів, 26 червня 2016 р.).

Стеблій Ф. І.
Гетьман Іван Мазепа та його доба в дослідженнях І. Крип’яке­
вича  // Шості Ісаєвичівські наукові читання “Книгодрукування і
видавнича справа в соціокультурних і державотворчих процесах в
Україні” (Львів, 9–10 березня 2016 р.).
Про збірник “Іван Крип’якевич в родинній традиції, науці та
суспільстві”. Вип. 2” // Наукова академія пам’яті академіка АН Укра-
їни І. Крип’якевича (Львів, 30 червня, 2016 р.).
Інформаційний бюлетень 2016 81
Чорновол І. П.
Історіософія Михайла Грушевського в контексті теорії фронти-
ру // Міжнародна наукова конференція “Михайло Грушевський: уче-
ний, політик, державний діяч (до 150-річчя від дня народження)”.
(Львів, 25 жовтня 2016 р.).
Від Адама до Порошенка: скільки років Галичині?  // Відкри-
та лекція на семінарі-тренінзі з підвищення кваліфікаційного рів-
ня екскурсоводів та гідів-перекладачів Львівщини (Львів, 3 листо-
пада 2016 р.).

Участь у науково-громадських заходах
Стеблій Ф. І.
Підсумки діяльності Шашкевичівської комісії  // Зустріч з на-
годи 30-річчя музею ім.  М.  Шашкевича в с.  Підлисся (Підлисся,
23 листопада, 2016 р.).

Чорновол І. П.
Адвокат Старосольський // Історична правда з Вахтангом Кіпіа-
ні. Телепрограма (4 лютого 2016 р.). http://zik.ua/tv/video/33957
Граф Скарбек // Історична правда з Вахтангом Кіпіані. Телепро-
грама. (7 лютого 2016 р.). http://zik.ua/tv/video/34059
Секрети найбагатших українських меценатів. Граф Дідушиць-
кий // Історична правда з Вахтангом Кіпіані. Телепрограма (13 лю-
того 2016 р.). http://zik.ua/tv/video/34239
Виступ на Львівському радіо до 760-річчя Львова (6 травня
2016 р.).
Відділ новітньої історії
У 2016 р. співробітники відділу спільно з відділом нової істо-
рії України продовжували працювати над темою: “Взаємодія інсти-
туцій держави і громадянського суспільства в Україні у другій поло-
вині ХІХ–ХХ ст. Західні землі”.
У звітному періоді науковці розробляли питання формування
модерної національної ідентичності українців Галичини в середині
ХІХ – на початку ХХ ст., моделі поведінки польських землевласни-
ків у Східній Галичині зламу ХІХ–ХХ ст. щодо українців (О. Арку-
ша), продовжували дослідження українсько-польських відносин на
початку ХХ ст. (І. Патер).
Проблеми емансипації жінок у галицькому суспільстві другої по-
ловини ХІХ – початку ХХ ст. досліджувала І. Черчович, зосередивши
увагу на історії змішаних шлюбів, громадському і приватному житті
польських жінок, висвітлила образи жінок у галицькій періодиці.
Партійно-політичне життя західноукраїнського суспільства у
міжвоєнний час вивчав І. Соляр, а питання українського підприєм-
ництва і кооперації у цей період – О. Пасіцька.
Особливості суспільних процесів на західноукраїнських зем-
лях на початку Другої світової війни висвітлив О.  Луцький, дові-
вши, що це був час кардинальних політичних і економічних пере-
творень в регіоні, спричинених новою геополітичною ситуацією в
Центрально-Східній Європі. О. Луцький також підготував до друку
монографію “Від Інституту суспільних наук АН УРСР до Інститу-
ту українознавства НАН України (середина 80-х – 90-ті рр. ХХ ст.”
(10 друк. арк.).
Різноманітні аспекти українського національно-визвольного
руху, зокрема суспільно-політичні зміни в Західній Україні у пово-
єнний час, діяльність окремих структур ОУН і УПА, державотвор-
чих концепцій ОУН, роль жінки у воєнній добі вивчали О. Стасюк,
М. Романюк, М. Посівнич, М. Гавришко.
Досліджуючи питання національно-визвольного руху, Ю. Зай-
цев зосередив увагу на такій важливій передумові побудови
Інформаційний бюлетень 2016 83
громадянського суспільства, як рух за права людини, а також на при-
кладі програмних документів підпільних організацій 1956–1991 рр.
розкрив бачення дисидентами ідеалів громадянського суспільства.
Питання пошуків європейської ідентичності у пострадянському
просторі, громадські ініціативи щодо реалізації європейських про-
цесів окремих регіонів України досліджувала О. Лукачук.
Питання образів та стереотипів партійно-державної номен-
клатури СРСР в українській громадській думці останньої трети-
ни ХХ – початку ХХІ ст. вивчала Ю. Шелеп, яка у червні 2016 р.
успішно захистила кандидатську дисертацію “Партійна номенкла-
тура в Українській РСР 1970-х  – першої половини 1980-х років”.
Зовнішньо-політичні орієнтири України в російській суспільно-
політичній думці досліджував О. Костюк.
Аркуша О. виступила з доповіддю на XIII Warsztaty Historycz-
no-Archiwalne Uniwersytetu Pedagogicznego w Krakowie. 26 X 2016.
(Visiting professor).
Wykład: Praca, działalność publiczna, życie rodzinne: koresponden-
cja prywatna w Galicji XIX-wiecznej jako źródło historyczne (na przy-
kładzie zbiorów lwowskich).
Пасіцька О. проходила наукове стажування: 1–21 липня 2016 р.
у Центрі Східноєвропейських Студій у Варшавському університе-
ті. Відбувся захист реферату: “Socjo-gospodarcza przestszeń Galicji w
końcu XIX – pierwszym trzydziestoleciu XX w.: cechy charakterystycz-
ne oraz tendencje rozwoju”. Науковий керівник – prof. Zbigniew Kru-
szewski (Uniwersity of Texas).
Гавришко М. отримала дослідну стипендію від Канадського ін-
ституту українських студій (Меморіальний фонд ім. Петра Чорного,
Вічний фонд ім. родини Юхименко) на 2016–2017 рр.
І. Патер

ПУБЛІКАЦІЇ
Патер І. Г.
Шевченкіяна Союзу визволення України // Україна: культур-
на спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 2015. –
Вип. 25. – С. 268–285.
[Відп. ред.]: Галичина: історія, політика, культура. – Львів; Тер-
нопіль, 2016.– Т. 6: Перша світова війна. – 966 с.
84 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Аркуша О. Г.
Історичні та культурологічні студії.  – Львів, 2014–2015.  –
Вип. 6–7 [стаття: “Ми не знаємо кордонів”: моделі поведінки поль-
ських землевласників у Східній Галичині зламу ХІХ–ХХ  сто-
літь щодо українців.  – С.  5–61; (Рец.): Про мистецтво політичної
гри. Огляд книги: Waldemar Łazuga. Kalkulować... Polacy na szczy-
tach c.k. monarchii. – Poznań: Wyd-wo “Zysk i s-ka”, 2013. – 458 s. –
С. 429–439; (пер. із пол.): Свйонтек А. Мистецтво на службі народу:
роль малярства у формуванні уявлень поляків про руські землі в пе-
ріод поділів. – С. 62–80].
Час народів. Історія України ХІХ століття: навч. посібник  /
О. Г. Аркуша, К. К. Кондратюк, М. М. Мудрий, О. М. Сухий / [за заг.
ред. М. Мудрого]. – Львів: Вид-во “Літопис”, 2016. – 408 с.
У ратуші міста Львова… Від бурмистрів до міських голів: до-
відник / [О. Аркуша, Ю. Гудима, О. Гуль та ін.; упоряд.: І. Мацевко,
М. Мудрий]. – Львів: Галицька видавнича спілка, 2016. – 84 с.; іл.
Stosunki ukraińsko-polskie w Galicji w drugiej połowie XIX i na
początku XX wieku. O czym mówi i o czym milczy ukraińska historio-
grafia // Polacy i ich sąsiedzi w Europie Środkowej. Związki polityczne i
ich odbicie w historiografii / [red. A. Cetnarowicz, S. Pijaj]. – Warszawa:
Wyd-wo DiG, 2016. – S. 69–93.
Представники політичної еліти Галичини у Львові початку ХХ сто-
ліття: між офіційним і приватним просторами // Львів: місто – суспіль-
ство – культура: зб. наук. праць. Вісник Львівського університету. Се-
рія історична. Спеціальний випуск. – Львів, 2016. – Т. 10: Львів / Lwów
/ Lemberg як міські простори: уявлення, досвіди, практики / [за ред.:
О. Аркуші, О. Вінниченка, М. Мудрого]. – Част. 1. – С. 272–309.
[Заст. відп. ред.]: Історичні та культурологічні студії.  – Львів,
2014–2015. – Вип. 6–7. – 478 с.
[Співред.]: Львів: місто – суспільство – культура: зб. наук. праць.
Вісник Львівського університету. Серія історична. Спеціальний ви-
пуск – Львів, 2016. – Т. 10: Львів / Lwów / Lemberg як міські просто-
ри: уявлення, досвіди, практики / [за ред. О. Аркуші, О. Вінниченка,
М. Мудрого]. – Част. 1. – 396 с.

Батрак Л. О.
Відділ новітньої історії // Інститут українознавства ім. І. Крип’я­
кевича Національної академії наук України в 2015 році. Інформацій-
ний бюлетень. – Львів, 2016. – С. 91–109.
Інформаційний бюлетень 2016 85
Спеціалізована вчена рада у 2015 році // Там само.  – С.  226–
236. 

Гавришко М. І.
Чоловіки, жінки й насильство в ОУН і УПА в 1940–1950-х рр. //
Український історичний журнал. – 2016. – № 4. – С. 89–107.
“Вони думали, що дівчата прийшли на війну їх розважати”: сек-
суальне насильство і армія. – Україна модерна. – 2016. – 14 липня.
Нелегітимні шлюби в підпіллі: історія “Тихої” і “Поліщука”. –
Україна модерна. – 2016. – 15 серпня.
“Не такі”: сексуалізація жінок-воїнів як стигма. – Україна мо-
дерна. – 2016. – 23 серпня.
“Удень зі мною говорив добрий слідчий…” [Про підпільницю
Тамару Криштальську]. – Країна. – 2016. – 3 травня.
“Всю дорогу думала як звести рахунки з життям…” [Про під-
пільницю Олександру Слободян]. – Країна. – 2016. – 11 липня.
“Були у селі дівчата й молодиці, що гуляли з москалями…” [Про
підпільницю Ганну Зелену]. – Країна. – 2016. – 20 вересня.
До скронь прикладали пластинки і подавали струм. Я непри-
томніла, сорочка мокріла [Про підпільницю Ганну Іваницьку].  –
Країна. – 2016. – 23 листопада.
Illegitimate sexual practices in the OUN underground and UPA in
Western Ukraine in the 1940s and 1950s, In Journal of Power Institutions
in Post-Soviet Societies, No. 17. [Електронний ресурс]. – Режим до-
ступу: http://pipss.revues.org/4214.

Зайцев Ю. Д.
“Хочу взяти участь у похованні останньої у світі імперії:
Інтерв’ю Юрія Зайцева з Мирославом Мариновичем // Новітня
доба / [відп. ред. І. Соляр]. – Львів, 2014. – С. 121–130.
Володимир Щербицький – антипод адептів громадянського сус-
пільства // Вісник Львівської комерційної академії. Серія – гумані-
тарні науки. – Львів, 2015. – Вип. 13. – С. 119–135.
Тарас Шевченко – духовне знамено українського опозиційного
руху 1960–1980-х років // Україна: культурна спадщина, національ-
на свідомість, державність. – Львів, 2015. – Вип. 25: Тарас Шевчен-
ко і Соборна Україна / [гол. редкол. М. Литвин, упоряд.: Б. Якимо-
вич, Ф. Стеблій]. – С. 565–576.
Сливка Юрій. Політична історія України ХІХ  – поч. ХХ  ст.  –
Львів, 2015 [стаття “Учні про вчителя. Жити Україною”. – С. 621–625;
86 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

аудіозаписи та впоряд.: “Сливка Юрій. Неакадемічні розмови на
Академічній: спогади”. – С. 584–595; Принагідні роздуми професо-
ра Юрія Сливки. – С. 596–621].
[Публікації документів]: Доповідна записка відділу культури
ЦК КПУ про націоналістичні прояви в колективі вокально-інстру-
ментального ансамблю “Ватра” Львівської обласної філармонії
(серпень 1971 р.) // Бревко Р. Львівський вокально-інструменталь-
ний ансамбль “Ватра”. Спогади, документи, статті. – Львів: Вид-во
“Друкарські куншти”, 2015. – С. 59–61; Лист громадськості Льво-
ва на захист керівника ВІА “Ватра” Михайла Мануляка (поч. грудня
1971 р.) // Там само. – С. 65–68.
Двобій: Ганна Михайленко VS КҐБ // Лемківський календар на
2017 рік: альманах / [наук. ред. М. Литвин, ред. і упоряд. О. Кро-
вицька]. – Львів, 2016. – Ч. 66. – С. 86–90.
[Публікації документів]: Ініційований Ігорем Калинцем лист
громадськості Львова на захист Михайла Мануляка. Початок грудня
1971 р. // Калинець І. М. Про декого, дещо і, передовсім, про себе:
статті, спогади, виступи, репліки. – Львів: СПОЛОМ, 2016. – С. 4–5;
Калинець І. Слово на відкритті пам’ятника Зіновію Красівському. 11
листопада 1995 року // Там само. – С. 69–70.

Костюк О. А.
Візія російського політикуму на розвиток українсько-російських
відносин у 1990-х рр.: військово-політичний аспект // East European
Scientific Journal. – Warszawa, 2016. – № 14. – Part 1. – С. 48–53.
Відносини Україна–НАТО у російській суспільно-політичній
думці у 1990-х рр. // Науково-теоретичний альманах “Грані”. – Дні-
пропетровськ, 2016. – № 10(138). – С. 172–180.
Участь України в інтеграційних процесах СНД у баченні росій-
ського політикуму у 1990-х рр. // “Гілея”: науковий вісник: зб. наук.
праць / [гол. ред В. М. Вашкевич]. – Київ, 2016. – Вип. 114(11). –
С. 93–97.
Незалежна Україна в російських геополітичних концепціях у
1990-х  рр. // Аналітично-інформаційний журнал “Схід”.  – Маріу-
поль, 2016. – № 5(145). – С. 45–49.

Лукачук О. В.
Історичні та культурологічні студії. – Львів, 2014–2015. – Вип. 6–7:
[стаття і публ. інтерв’ю: “Даля Грібаускайтє: конструювання обра-
зу політика в сучасному інформаційному просторі”. – С. 364–406;
Інформаційний бюлетень 2016 87
“Допомагаючи воїнам: священики, лікарі, волонтери та рятівники в
зоні бойових дій на сході України (публікація інтерв’ю з отцем Полі-
карпом Марцелюком)”. – С. 161–178; “Кар’єрні практики в сучасній
Україні (публікація інтерв’ю з Ігорем Зінкевичем)”. – С. 407–428].
[Рец.]: Що говорять про сучасну Україну в Литві? Огляд книги:
Vytautas Landsbergis. Ukrainos Golgota 2013–2014. – Vilnius, 2015. –
297 p. / Вітаутас Ландсбергіс Українська Голгофа 2013–2014. – Віль-
нюс, 2015.  – 234  с.  // Історичні та культурологічні студії.  – Львів,
2014–2015. – Вип. 6–7. – С. 463–466.
Источники к изучению общественного мнения современной
Украины: пример формирования образа Литвы в информационном
пространстве // Перекрёстки. Журнал исследований восточноевро-
пейского пограничья. –Вильнюс: Европейский гуманитарный уни-
верситет, 2015. – № 1–2. – С. 145–172.
Формування міського простору Львова і Каунаса: пошуки єв-
ропейської ідентичності в пострадянських культурних столи-
цях // Львів: місто – суспільство – культура: зб. наук. праць. Вісник
Львівського університету. Серія історична. Спеціальний випуск.  –
Львів, 2016.  – Т.  10: Львів / Lwów / Lemberg як міські простори:
уявлення, досвіди, практики / [за ред.: О.  Аркуші, О.  Вінниченка,
М. Мудрого]. – Част. 1. – С. 372–394.
“Біль і радість, туга й щастя – отак і живемо з дня на день…”:
конструювання образу сучасного українського воїна в громадській
думці жителів військового містечка (на прикладі Яворова)  //  Усна
історія (не)подоланого минулого: подія  – наратив  – інтерпрета-
ція  /  [упоряд. Г.  Грінченко].  – Харків: Харківський національний
університет ім. В. Каразіна, 2016. – С. 146–162.
Громадські ініціативи та проекти учасниць Львівського Майда-
ну (за спогадами Ольги Лозинської, Уляни Мороз та Марти Дармо-
грай) //  Матеріали другої міжнародної науково-практичної конфе-
ренції “Сестри по обидва береги Збруча: історичний досвід жіноцтва
Галичини та Наддніпрянщини”, присвяченої 140-ій річниці з дня на-
родження Катрі Гриневичевої (Львів, 19–20 травня 2016 р.). – Львів:
Сполом, 2016. – С. 116–119.
Ukrainoje įamžinamas LDK istorinis paveldas  [Elektroninis
išteklius]. – Prieigos būdas: http://www.lrt.lt/naujienos/kultura/26/144148/
ukrainoje_iamzinamas_ld k_istorinis_paveldas.
У пошуках спільних підходів до усноісторичних досліджень (з
головного на методологічному семінарі учасників проекту “Май-
дан: усна історія”). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://
88 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

oralhistory.com.ua/novini/akadem-zhittya/u-poshukax-spilnyx-pidxo-
div-do-usnoistorichnyx-doslidzhen.html.

Луцький О. І.
Іван Крип’якевич та Інститут суспільних наук АН УРСР: дирек-
торський період діяльності // Україна: культурна спадщина, національ-
на свідомість, державність. – Львів, 2016. – Вип. 28: Ювілейний збір-
ник до 130-річчя з дня народження І. П. Крип’якевича. – С. 596–617.
Львівський відділ Інституту археології АН УРСР (1940–1951):
здобутки і втрати // З історії західноукраїнських земель / [наук. ред і
упоряд. І. Орлевич]. – Львів, 2016. – Вип. 10–11. – С. 274–294.

Пасіцька О. І.
Вплив митрополита Андрея Шептицького на господарське жит-
тя галицьких українців (кінець ХIХ – перша третина ХХ ст.) // “Гі-
лея”: науковий вісник: зб. наук. праць / [гол. ред В. М. Вашкевич]. –
Київ: Вид-во “Гілея”, 2016. – Вип. 105(2). – С. 31–35.
Особливості соціальної структури населення Галичини у 20–
30-х роках ХХ ст.: методологічний та теоретичний аспекти // Inter-
national Scientific-Practical Conference Actual questions and problems
of development of social sciences (Kielce, 28–30 June, 2016). – Kielce:
Holy cross university, 2016. – S. 47–49.
Українські політичні партії та громадські організації Галичини:
від політичних впливів до співпраці // Україна–Польща: історична
спадщина і суспільна свідомість / [відп. ред. М. Литвин]. – Львів,
2016. – Вип. 9. – С. 69–77.
“Український Манчестер”: невідома сторінка соціально-еко­
номічної історії Львова // Карпатський край: наукові студії з історії,
культури, туризму. – Івано-Франківськ, 2016. – Вип. 1(8). – С. 92–98.
Жінка-підприємець у галицькому суспільстві у 20–30-х роках
ХХ ст. // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції
“Антропний принцип в контексті актуальних проблем філософії на-
уки” (Львів, 15–16 грудня 2016 р.). – Львів. – С. 186–188.

Посівнич М. Р.
Особливості захисту адвокатами членів УВО-ОУН у 1921–
1939 роках // Адвокатура України: історія та сучасність: зб. мат. Все-
укр. круглого столу на пошану адвоката, президента УНР в екзилі
Степана Витвицького (Львів, 24 листопада 2015 р.). – Київ, 2015. –
С. 101–104.
Інформаційний бюлетень 2016 89
Організаційні, суспільні і воєнні аспекти “Будови держави від пер-
шого села” в державотворчих концепціях ОУН // Треті Бандерівські
читання. “Візія Української держави в ідеології українського націона-
лізму”: зб. матеріалів (Київ, 3 лютого 2016 р.) / [упоряд. Т. Бойко, Б. Га-
лайко, Ю. Сиротюк]. – Київ; Івано-Франківськ: Науково-дослідний ін-
ститут українознавства МОН України, Недержавний аналітичний центр:
“Українські студії стратегічних досліджень”, 2016. – С. 139–150.
Передмова // Купецький Г. Напад на пошту 30 листопада 1932 р.
/ [упоряд. і ред. М. Посівнич]. – Львів: Афіша, 2016. – С. 3–15.
Степан Бандера в польських тюрмах // “Зродились ми великої
години…”. ОУН і УПА. Бібліотека “Історичної правди” / [упоряд.
В. Кіпіані]. – Харків, 2016. – С. 83–92.
Теорія “Будови держави від першого села” в діяльності ОУН //
Шлях Перемоги (Київ). – 2016. – 24 лютого.
Творець ОУН. (До 125-ї річниці від дня народження Євгена Ко-
новальця) // Шлях Перемоги. – 2016. – 8 червня [співавт. Я. Сватко].
Карпатський край ОУН в українському визвольному русі (1945–
1954) // Шлях Перемоги. – 2016. – 2 листопада.

Романюк М. В.
Золочівська округа ОУН у національно-визвольному русі (1937–
1953). – Львів, 2016. – 608 с.
Українська дивізія “Галичина” (Львівщина): історія, спогади,
світлини / [упоряд. І. Іваньков, М. Романюк]. – Львів: Духовна вісь,
2016. – 840 с., іл.
Діяльність Служби безпеки ОУН на Брідщині // Брідщина – край
на межі Галичини й Волині. – Броди, 2016. – Вип. 9. – С. 91–101.

Соляр І. Я.
Історія Українського війська. Курс лекцій / [П.  П.  Ткачук,
А. І. Харук, І. Я. Соляр та ін.]. – Львів: НАСВ, 2016. – 145 с.

Стасюк О. Й.
Заходи режиму з нейтралізації відділів ОУН і УПА під час ви-
борчих кампаній 1946–1947 років у західноукраїнських областях:
матеріали IV  Всеукраїнської наукової конференції “Проблеми до-
слідження українського визвольного руху ХХ століття (до 75-річ-
чя Поліської Січі та 95-річчя Другого Зимового походу)” (Житомир,
18–19 листопада 2016 р.) / [за заг. ред. проф. Г. М. Стародубець]. –
Житомир: “Полісся”, 2016. – С. 97–101.
90 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Іван Петрович Крип’якевич та Організація українських націона-
лістів // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, дер-
жавність. – Львів, 2016. – Вип. 28: Ювілейний збірник до 130-річчя
з дня народження І. П. Крип’якевича. – С. 432–439.
Особливості підготовки радянських виборчих кампаній у захід-
ноукраїнських областях у повоєнний період (1946–1947 рр.) // Нау-
кові праці історичного факультету Запорізького національного уні-
верситету. – Запоріжжя: ЗНУ, 2016. – Вип. 46 – С. 178–181.
Проблема соблюдения законности во время проведения
избирательных кампаний сталинского периода в западноукраинских
областях // Legea şi Viaţa (Закон и жизнь). Revistǎ ştiinţifico-practicǎ
(Международный научно-практический правовой журнал)  / [гл.
ред. Л. Арсене]. – Chişinǎu (Республика Молдова), 2016. – № 12/2. –
С. 97–102.
Протистояння влади та націоналістичного підпілля під час ви-
борчих кампаній 1946–1947 років у західноукраїнських облас-
тях // Військово-науковий вісник. Національна академія сухопутних
військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. – Львів, 2016. – Вип. 26. –
С. 174–188.
Становлення парламентаризму в Україні: ретроспективний
аналіз та шляхи розвитку // Україна в гуманітарних і соціально-
економічних вимірах: матеріали Всеукраїнської наукової конферен-
ції (Дніпропетровськ, 29–30 квітня 2016 р.) / [наук. ред. О. Ю. Висо-
цький]. – Дніпропетровськ: Роял Принт, 2016. – Ч. 2. – С. 145–148.

Черчович І. І.
Історичні та культурологічні студії.  – Львів, 2014–2015.  –
Вип. 6–7 [стаття: “Не дружися Русин з Полькою – буде суперечка”:
до історії змішаних шлюбів у Галичині другої половини ХІХ – по-
чатку ХХ  століття.  – С.  81–88; [Рец.]: Що можуть розповісти про
жінок нотаріальні джерела? [на]: Szczepan Kozak. Kobieta na pro-
wincji galicyjskiej w świetle akt notarialnych 1871–1914. Studium hi-
storyczno-źródłoznawcze.  – Rzeszów, 2013.  – С.  444–446; [Пер. з
пол.]: Влодаркєвіч В. Польські військові приготування 1939 року в
Південно-Східних воєводствах та їх вплив на безпеку Речі Поспо-
литої. – С. 148–160].
“Zdrowa, niemoralna, bez najmniejszego wykształcenia”: kobiety w
sprawach karnych na podstawie dokumentów Sądu Krajowego we Lwo-
wie (druga połowa XIX – początek XX wieku) // Kobieta w Galicji. No-
woczesność i tradycja: zbiór studiów. – Rzeszów, 2016. – C. 100–109.
Інформаційний бюлетень 2016 91
Образи жінок в українській пресі Галичини кінця ХІХ – почат-
ку ХХ століття: матеріали Другої міжнародної науково-практичної
конференції “Сестри по обидва боки Збруча: історичний досвід жі-
ноцтва Галичини та Наддніпрянщини”, присвяченої 140-й річниці з
дня народження Катрі Гриневичевої (Львів, 19–20 травня 2016 р.). –
Львів, 2016. – С. 50–54.
(Не)бажане материнство: жінки у злочинах проти дітей у Гали-
чині другої половини ХІХ  – початку ХХ  століття: матеріали Пер-
шої міжнародної конференції “Українська жінка у національному
та глобальному просторі: історія, сучасність, майбутнє” (Дрогобич,
24–25 листопада 2016 р.). – Дрогобич, 2016. – С. 165–167.
[Рец.]: Ніколаєнко О. О. Польські жінки Наддніпрянської Укра-
їни в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське й приват-
не життя // Український історичний журнал. – 2016. – № 4(529). –
C. 198–201.

Шелеп Ю. І.
Образ партійного працівника УРСР 1970-х – першої половини
1980-х рр. в колективній пам’яті населення сучасної України // Усна
історія як важлива складова краєзнавчої діяльності: матереріали IV
Міжнародної науково-практичної конференції (Вінниця, 21–22 жов-
тня 2014 р.). – Вінниця, 2015. – С. 36–43.
Партийная номенклатура Украинской ССР 1970  – начала
1980-х годов: карьерные практики // Перекрёстки. Журнал исследо-
ваний восточноевропейского пограничья. – Вильнюс: Европейский
гуманитарный университет, 2015. – С. 121–136.
Службова етика радянського чиновника 1970-х – першої поло-
вини 1980-х рр. // Історичні та культурологічні студії. – Львів, 2014–
2015. – Вип. 6–7. – С. 304–316.
Радянологія в пошуках тематики та методології досліджен-
ня. Огляд збірника: Конструируя “советское”? Политическое со-
знание, повседневные практики, новые идентичности: материалы
Девятой международной конференции студентов и аспирантов
(Санкт-Петербург, 16–18 апреля 2015 г.) / [сост. и ред.: Е. Жданко-
ва, Р. Гильминтинов, В. Березина, Т. Раков, Е. Калеменева, А. Баб-
кина].  – Санкт-Петербург: Изд-во Европейского университета в
Санкт-Петербурге, 2015. – 230 с. // Історичні та культурологічні сту-
дії. – Львів, 2014–2015. – Вип. 6–7. – С. 455–462.
Партійна номенклатура в Українській РСР у 1970-х  – першій
половині 1980-х рр.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.
92 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

іст. наук: спец. 07.00.01 “Історія України” / Ю.  І.  Шелеп.  – Львів,
2016. – 20 с.
Архівні та усноісторичні джерела до вивчення партійних пра-
цівників радянської України 1970 – початку 1980-х рр.: інформацій-
ний потенціал і досвід інтерпретації // Усна історія (не)подоланого
минулого: подія – наратив – інтерпретація: матеріали Міжнародної
наукової конференції (Одеса, 8–11 жовтня 2015 р. / [упоряд. Г. Грін-
ченко]. – Харків, 2016. – С. 203–214.
У ратуші міста Львова… Від бурмистрів до міських голів: до-
відник  / [кол. авторів О.  Аркуша, Ю.  Гудима, О.  Гуль та ін.; упо-
ряд.: І. Мацевко, М. Мудрий]. – Львів: Галицька видавнича спілка,
2016. – 84 с.; іл. [у співавт.].

Участь у наукових конференціях, семінарах, лекціях
Патер І. Г.
Видавнича діяльність СВУ // Шості Ісаєвичівські наукові читан-
ня “Книгодрукування і видавнича справа в соціокультурних і держа-
вотворчих процесах в Україні” (Львів, 9–10 березня 2016 р.).
Турецька орієнтація в українському політикумі напередодні та
на початку Першої світової війни // Українсько-турецький круглий
стіл: “Попіл імперій: вплив Першої світової війни на розвиток Укра-
їни і Туреччини” (Львів, 9 березня 2016 р.).

Аркуша О. Г.
Модернізація українського суспільства на початку ХХ  ст.: при-
клад підросійської України // Звітна наукова конференція Львівського
національного університету за 2015 рік (Львів, 2 лютого 2016 р.).
“Ціле засіданє – се був справдешній ярмарок”: Олександр Бар-
вінський у Відні кінця ХІХ  – початку ХХ  століття // XIII  Polsko-
Ukraińska Konferencja Naukowa “Lwów. Miasto  – społeczeństwo  –
kultura” (Kraków, 1–2 czerwca 2016 r.).
Навчальний посібник “Час народів”  – книга про те, як ідеї і
люди здатні змінювати світ // Круглий стіл у рамках Форуму видав-
ців у Львові “Історія України – норма і/чи творчість?” (Львів, 7 ве-
ресня 2016 р.).
Praca, działalność publiczna, życie rodzinne: korespondencja pry-
watna w Galicji XIX-wiecznej jako źródło historyczne (na przykła-
dzie zbiorów lwowskich) // XIII Warsztaty Historyczno-Archiwalne
Інформаційний бюлетень 2016 93
Uniwersytetu Pedagogicznego w Krakowie (Kraków, 26  października
2016 r.) (Visiting professor).

Гавришко М. І.
Women in the OUN Expeditionary Groups in 1941: Specific Gen-
dered Experience // Conference on Nations of Central and Eastern Eu-
rope Towards the Outbreak of the German-Soviet War in the Summer of
1941 (Warsaw, 11 October, 2016 y.).
‘Sexual violence in the OUN underground and UPA in Western
Ukraine in the 1940s and 1950s. // Eighth International Social Science
Summer School in Ukraine “War and Violent Conflict in Socialist and
Post Socialist Societies” (Kharkiv, 3–10 July, 2016 y.).
Beyond political: private lives of women in the Ukrainian national-
ist underground in the 1940–50s // ASEEES-MAG Summer Convention
at the Ukrainian Catholic University (Lviv, 26–28 June 2016 y.).
Наративи про насильство: чому, про що, і як говорять/мовчать
жінки // Міжнародна наукова конференція “Усна історія в епоху
змін: соціальні контексти, суспільно-політичні виклики, академічні
стандарти” (Харків, 1–2 грудня 2016 р.).
“Хотіли моєю косою Україну збудувати”: насильство над “своїми”
жінками в підпіллі ОУН та УПА 40–50-х років ХХ століття // Міжна-
родна наукова конференція “Масове насильство та геноциди на укра-
їнських землях в 1930–1940-х роках” (Харків, 1–2 грудня 2016 р.).

Зайцев Ю. Д.
Ідеали громадянського суспільства у програмних документах
підпільних організацій 1956–1991 рр. На прикладі Українського на-
ціонального фронту // Шості Ісаєвичівські наукові читання “Книго-
друкування і видавнича справа в соціокультурних і державотворчих
процесах в Україні” (Львів, 9–10 березня 2016 р.).
Іван Гель: зустрічі на життєвих перехрестях // Вечір пам’яті Іва-
на Геля (Львів, Національний музей-меморіал “Тюрма на Лонцько-
го”, 16 березня 2016 р.).
Життя – на олтар Вітчизни: Зіновій Красівський та Олена Анто-
нів // Презентація книги “Благословенні душі, що вміють випромі-
нювати... / Десята книжкова толока (м. Миколаїв, Львівська область,
19 березня 2016 р.).
Мирослав Маринович – правозахисник, громадський діяч, пу-
бліцист // Презентація книги М. Мариновича “Всесвіт за колючим
дротом” (Львів, 18 квітня 2016 р.).
94 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Повернення до національних джерел // Презентація книги
М. Горбаля “Повернення” (Львів, 6 вересня 2016 р.).
Опозиційний рух 1960–1980-х років у контексті Симоненкового
означення “Уже народ – одна суцільна рана” // Презентація книг ви-
давництва “Смолоскип” на ХХІІІ форумі видавництв (Львів, 17 ве-
ресня 2016 р.).
Словацький шлях українського самвидаву // Студентська ака-
демія пам’яті жертв радянської репресивної системи та презента-
ція книги Левка Довговича “Хроніка життя політичного в’язня
№ 2А424” (Львів, 21 жовтня 2016 р.).
Самопосвята Україні: жертовний чин Ніни Строкатої // Міжна-
родна наукова конференція “Український правозахисний рух 1970–
1980-х років у боротьбі за права людини та українську державність”
(Київ, 8 листопада 2016 р.).

Костюк О. А.
Фактор російської меншини у формуванні політики РФ щодо
України // Міжнародна науково-практична конференція “Етнос і
культура: розвиток і взаємодія” (Мінськ, 9–10 червня 2016 р.).
Трансформація українсько-російських відносин у контексті зо-
внішньополітичної стратегії Росії у 1990-х  рр. // V Всеукраїнська
науково-практична конференція “Економіка та право: проблеми вза-
ємодії та перспективи розвитку” (Київ, 9–10 грудня 2016 р.).

Лукачук О. В.
Даля Грібаускайтє: конструювання медіаобразу сучасного полі-
тика в українській громадській думці 2000-х років // Звітна науко-
ва конференція Львівського національного університету за 2015 рік
(Львів, 2 лютого 2016 р.).
Громадські ініціативи та проекти учасниць Львівського Майда-
ну (за спогадами Ольги Лозинської, Уляни Мороз та Марти Дармо-
грай) // Друга міжнародна науково-практична конференція “Сестри
по обидва береги Збруча: історичний досвід жіноцтва Галичини та
Наддніпрянщини”, присвяченої 140-ій річниці з дня народження
Катрі Гриневичевої (Львів, 19–20 травня 2016 р.).
Перебування у Львові як історичні факти в індивідуальних біогра-
фіях українців Вільнюса // XIII Polsko-Ukraińska Konferencja Naukowa
“Lwów. Miasto – społeczeństwo – kultura” (Kraków, 1–2 czerwca 2016 r.).
“Символи моєї роботи протягом останніх трьох років: запах по-
роху, крові, стерильного бинту, а також очі хлопців, які прагнуть
Інформаційний бюлетень 2016 95
жити”: про війну у тилу й на передовій (за матеріалами спогадів ме-
дичних працівників та пацієнтів, зібраних у 2015–2016 рр.) // Між-
народна наукова конференція “Усна історія в епоху змін: соціаль-
ні контексти, суспільно-політичні виклики, академічні стандарти”
(Харків, 1–2 грудня, 2016 р.).

Луцький О. І.
Двадцятип’ятитомне видання творів І. Франка: львівський вне-
сок // Шості Ісаєвичівські наукові читання “Книгодрукування і ви-
давнича справа в соціокультурних і державотворчих процесах в
Україні” (Львів, 9–10 березня 2016 р.).
Іван Крип’якевич: директорський період діяльності (1953–
1962) // Наукова академія пам’яті академіка АН України І. Крип’я­
кевича (Львів, 30 червня, 2016 р.).

Пасіцька О. І.
Спорт у середовищі українських міщан Львова першої третини
ХХ ст. // Засідання в рамках ХХVII наукової сесії Наукового товари-
ства ім. Т. Шевченка (Львів, 1, 3 березня 2016 р.).
Вплив УГКЦ на соціоекономічний статус українського насе-
лення Галичини наприкінці ХIХ – першій третині ХХ ст. // Всеукра-
їнська науково-практична конференція “Львівський псевдо-собор
1946 р. у процесі ліквідації Греко-Католицької Церкви радянським
режимом (до 70-х роковин)” (Івано-Франківськ, 12 квітня 2016 р.).
Особливості соціальної структури населення Галичини у
20–30-х роках ХХ  ст.: методологічний та теоретичний аспекти //
International scientific conference “Current issue and problems of social
sciences” (Kielce, Holy Cross University, 28–30 June 2016 r.).
Соціально-економічні погляди Івана Франка // Міжнародний
науковий конгрес: “Іван Франко: я єсть пролог…” (до 160-річчя від
дня народження) (Львів, 22–24 вересня 2016 р.).
Жінка-підприємець у галицькому суспільстві у 20–30-х роках
ХХ  ст. // Всеукраїнська науково-практична конференція “Антроп-
ний принцип в контексті актуальних проблем філософії науки”
(Львів, 15–16 грудня 2016 р.).

Посівнич М. Р.
Організаційні, суспільні і воєнні аспекти “Будови держави від
першого села” в державотворчих концепціях ОУН // ІІІ Бандерівські
96 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

читання: “Візія Української держави в ідеології українського націо-
налізму” (Київ, 3 лютого 2016 р.).
Державотворча діяльність С. Бандери в 1940–41 рр. // Міжна-
родна наукова конференція “Український визвольний рух 1920–
1950-х років: ідея державності та її реалізація” (Київ, 29–30 черв-
ня 2016 р.).

Романюк М. В.
Брідщина у документах Архівного сектору Головного управлін-
ня Національної поліції у Львівській області // Х краєзнавча конфе-
ренція “Брідщина – край на межі Галичини й Волині” (Броди, 3 черв-
ня 2016 р.).
Діяльність підстаршинської школи УПА “Лісові чорти” на
Львівщині // IV Всеукраїнська наукова конференція “Проблеми до-
слідження українського визвольного руху ХХ століття (до 75-річ-
чя Поліської Січі та 95-річчя Другого зимового походу)” (Житомир,
18–19 листопада 2016 р.).
Форми і методи боротьби збройного підпілля ОУН Львів-
щини проти радянського тоталітарного режиму (1947  – середина
1950-х  рр.) // Міжнародний круглий стіл “Національно-визвольні
рухи у Центрально-Східній Європі 40–50-х років ХХ  ст.: досвід
України та Угорщини” (Львів, 15 грудня 2016 р.).

Соляр І. Я.
Видавнича діяльність українських партій в Другій Речіпоспо-
литій (1923–1939) // Шості Ісаєвичівські наукові читання “Книго-
друкування і видавнича справа в соціокультурних і державотворчих
процесах в Україні” (Львів, 9–10 березня 2016 р.).

Стасюк О. Й.
Радянські представницькі органи в системі владних відносин
УРСР // Шості Ісаєвичівські наукові читання “Книгодрукування і
видавнича справа в соціокультурних і державотворчих процесах в
Україні” (Львів, 9–10 березня 2016 р.).
Становлення парламентаризму в Україні: ретроспективний ана-
ліз та шляхи розвитку // Всеукраїнська наукова конференція “Укра-
їна в гуманітарних і соціально-економічних вимірах” (Дніпропе-
тровськ, 29–30 квітня 2016 р.).
Заходи режиму з нейтралізації відділів ОУН і УПА під час ви-
борчих кампаній 1946–1947 років у західноукраїнських областях //
Інформаційний бюлетень 2016 97
ІV  Всеукраїнська наукова конференція “Проблеми дослідження
українського визвольного руху ХХ століття (до 75-річчяя Поліської
Січі та 95-річчя Другого Зимового походу)” (Житомир, 18–19 лис-
топада 2016 р.).
Боротьба радянського режиму з націоналістичним підпіл-
лям під час проведення виборчих кампаній повоєнного періоду //
Міжнародна наукова конференція “Національно-визвольні рухи у
Центрально-Східній Європі 40-х – 50-х років ХХ ст.: досвід Украї-
ни та Угорщини” (Львів, 15 грудня 2016 р.).

Черчович І. І.
Образи жінок в українській пресі Галичини кінця ХІХ – початку
ХХ століття // ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Се-
стри по обидва боки Збруча: історичний досвід жіноцтва Галичини
та Наддніпрянщини” (Львів, 19–20 травня 2016 р.).
Życie bez domu: codzienność żeńskiej służby domowej w Galicji
końca ХІХ – początku ХХ wieku // ІІІ Międzynarodowa konferencja na-
ukowa z cyklu “W kręgu rodziny epok dawnych. Rytmy życia. Rytmy
codziennośсi. Dom – codzienność – święto” (Kraków, 12–13 paździer-
nika 2016 r.).
(Не)бажане материнство: жінки у злочинах проти дітей у Га-
личині другої половини ХІХ – початку ХХ століття // І Міжнарод-
на конференція “Українська жінка у національному та глобальному
просторі: історія, сучасність, майбутнє” (Дрогобич, 24–25 листопа-
да 2016 р.).

Шелеп Ю. І.
Архівні та усноісторичні джерела до вивчення партійних праців-
ників радянської України 1970 – початку 1980-х рр.: інформаційний
потенціал і досвід інтерпретації // Міжнародна наукова конференція
“Усна історія (не)подоланого минулого: подія – наратив – інтерпре-
тація” (Одеса, 8–11 жовтня 2015 р.).
Способи вивчення партійної номенклатури Української РСР
1970–1980-х років: приклад аналізу візуальних джерел // Нау-
ковий семінар Ради молодих вчених Інституту українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України (Львів, 27 березня 2016 р.).
Партійна номенклатура в Українській РСР у 1970-х  – першій
половині 1980-х років // Міський семінар Центру міської історії
Центрально-Східної Європи (Львів, 13 квітня 2016 р.).
Відділ української мови
2016 р. у відділі української мови продовжували роботу, запла-
новану в межах четвертого етапу наукової теми “Українська істо-
рична та діалектна лексикологія і лексикографія” (2014–2018). Два
взаємодоповнювальні напрями цієї роботи – історична лексикогра-
фія (ширше – історія мови) та діалектна лексикографія (діалектоло-
гія) і цьогоріч дали очікувані результати.
Група лексикографів, які працюють над укладанням “Словника
української мови ХVІ – першої половини ХVІІ ст.” (Г. Дидик-Меуш,
О. Кровицька, Н. Багнюк, О. Заневич, Ю. Осінчук), опрацювала та
підготувала до етапу редагування близько 300 словникових статей,
що їх заплановано видати друком у 18-му випуску словника. Група
лексикографів-редакторів (М. Чікало, Г. Войтів) працювала над ре-
дакцією та підготовкою до друку 17-го випуску.
Особливо сприятливим є факт перебування авторів Словника у
середовищі істориків, що, безперечно, сприяє науковій довершенос-
ті “Словника української мови ХVІ  – першої половини ХVІІ  ст.”,
адже без фахових консультацій знавців епохи цього періоду іноді
неможливо обійтися. Під час роботи над випуском залучено також
фахівців інших суміжних наукових дисциплін (палеографів, бого-
словів, релігієзнавців, культурологів, мистецтвознавців та ін.). Ре-
презентація історії кожного конкретного слова, розвитку його се-
мантичної структури і форми в історичному словнику своєрідна:
укладачі не можуть допустити здогадок або умовної реконструкції
того чи того слова або словосполучення. До завдань історичної лек-
сикографії входить документування всієї інформації про слово: точ-
не покликання на дату оригіналу і списку зі вказівкою на аркуш чи
сторінку видання. Відтак, історичні словники демонструють писем-
ну традицію конкретної мови.
Праця над словником  – це, окрім іншого, ще й постійний по-
шук виходу із надскладних мовознавчих ситуацій, які згодом ляга-
ють в основу численних студій мовознавців-словникарів відділу.
Серед різноаспектних досліджень з окресленої проблематики вже
опубліковано та подано до друку низку праць: Войтів Г. “Мовна
Інформаційний бюлетень 2016 99
репрезентація поняття “Богородиця” у картотеці Словника україн-
ської мови ХVІ першої половини ХVІІ  ст.” ; Дидик-Меуш  Г. “То-
поапелятиви XVI–XVIII  ст. як відображення культури і традиції
українців”, “Здоров’я фізичне і духовне: до мовного портрету лю-
дини у львівських пам’ятках XVI–XVII ст.”, “Атрибутив і жанр. 2
(за львівськими пам’ятками І половини XVII ст.”, “Образ – слово –
фраза у пам’ятках української мови з Галичини”; Заневич О. “Функ-
ціонування відмінкових форм іменника в заперечних конструкціях:
родовий чи знахідний”, “Відсуб’єктні зворотні дієслова із загаль-
ним значенням ‘задовольняти побутові потреби’ в українській мові
XVI–XVII ст.”; Кровицька О. “Військова лексика у пам’ятках укра-
їнської мови ХVІ–ХVІІ  ст. (nominapersonalia)”; Багнюк Н. “До-
слідження писемних пам’яток у контексті зміни наукових пара-
дигм”, Осінчук Ю. “Церковнослов’янізми в українській поезії ХVІ–
ХVІІ ст. (на матеріалах “Словника української мови ХVІ – першої
половини ХVІІ ст.”)”, “Назви свят в “Історичному словнику україн-
ського язика” за ред. Є. Тимченка”; Шпить О. “Особові займенники
та омонімні до них форми в українських пам’ятках XVI–XVII сто-
літь”, “Присвійний займенник свій в українській мові XVI–XVII
століть: семантика і граматика” та ін.
Співробітники відділу працювали над проблемами цілісного,
комплексного аналізу пам’яток, до такого типу студій належать, зо-
крема, публікації Багнюк Н. “Середньошрифтове Четвероєвангеліє
в лінгвістичному вимірі” та “Українська пасійна проповідь ХVІ сто-
ліття: мовні контрасти”; Осінчука Ю. “Історичний словник україн-
ського язика” за ред. Є. Тимченка як джерело дослідження релігійної
лексики ХІV–ХVІІІ ст.”; Т. Ястремської “Біблійні історії у контексті
становлення української мови початку ХХ століття” та ін.
Непересічною подією 2016 р. став захист кандидатської дисер-
тації молодшого наукового співробітника відділу О. Шпить “Грама-
тика і семантика займенника в українській мові XVI–XVII століть”
(науковий керівник – Г. Дидик-Меуш), який відбувся 29 листопада.
Виконання планової теми “Українська історична та діалектна
лексикологія та лексикографія” традиційно охоплювало й діалекто-
логічну проблематику.
Лексикографічний опис лінгвістичної дійсності, однієї із форм
існування мови, є не лише спробою відчитати призабуті чи фраг-
ментарно втрачені сегменти мовно-культурного виміру нації, а й збе-
регти їх. Особливо ж важливим є лексикографічне опрацювання ді-
алектного матеріалу. Словник як факт культури – унікальний спосіб
100 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

ретрансляції смислів, втілених у мові, та збереження мовної (у цьому
випадку – діалектної) дійсності, що є летка та мінлива в часі, можли-
во, через часткове переривання традиції наслідування (вплив екстра-
та інтралінгвальних чинників). Розуміємо, що діалектне мовлення,
перебуваючи в автохтонних територіальних резерваціях, поступо-
во втрачає численні мовні елементи, що виявляють різночасові ета-
пи розвитку мови. Єдиним способом збереження такого матеріалу
є його лексикографічне опрацювання, що знаменує важливий етап
його пізнання. Саме тому сучасна діалектологічна наука приділяє
значну увагу дослідженню й упорядкуванню зібраного матеріалу. У
цій царині є чимало напрацювань із діалектного словникарства.
Упродовж року тривала активна робота над упорядкуванням
джерельного матеріалу для “Словника гуцульського говору”, над
формуванням електронної бази (понад 25 арк.) та її систематизаці-
єю (Н. Хобзей, Т. Ястремська, В. Різник). Н. Хобзей та О. Сімович
працювали над редагуванням та підготовкою до друку діалектного
словника “Слова з Болехова”.
Широкий спектр проблемних питань з української діалектоло-
гічної науки охоплено у наукових публікаціях Н.  Хобзей “Говірки
суміжжя в діалектній лексикографії: до проблеми опису”, “Текст і
словник: площини перетину”, “Структура діалектного словника:
ілюстрація”; Т. Ястремської “Межі діалектного простору: південно-
західне наріччя”, “Динаміка діалектних явищ у тексті”, “Дерива-
ти з коренем -верх- у говорах південно-західного наріччя: семан-
тичний аспект”, “Словотвірне гніздо з вершиною -верх- у говорах
південно-західного наріччя: моделі деривації”; О.  Сімович “Про-
блеми лексикографічної репрезентації символу в діалектних слов-
никах”, “Символи в українській мові: репрезентація в тлумачних та
спеціальних словниках”; В. Різник “Назви молочних продуктів у го-
вірках надсянсько-наддністрянського суміжжя” та ін.
Теоретичне опрацювання діалектного матеріалу відбувалося у
тісній співпраці із мовознавцями-діалектологами Інституту україн-
ської мови НАН України, Львівського національного університету
ім.  І.  Франка; було проведено численні неофіційні “круглі столи”
та обговорення під час засідань відділу впродовж звітного року, що
відбувалися у межах наукового стажування мовознавців цих та ін-
ших наукових установ у відділі української мови.
Актуальними для співробітників відділу залишались досліджен-
ня, пов’язані зі вшануванням відомих мовознавців, попередників та су-
часників, а також вагомих історичних подій. Серед публікацій такого
Інформаційний бюлетень 2016 101
типу: Кровицька О., Осінчук Ю. “Роман Осташ” (пам’яті мовознавця),
Кровицька  О., Осінчук  Ю. “Життєві й науково-педагогічні простори
Стефанії Панцьо (до 70-річчя від дня народження)”, Кровицька О. “В
його очах світився промінь знання і пізнання нового” та ін.
Про наукові здобутки відділу української мови йшлося у чис-
ленних інтерв’ю для Львівського радіо і телебачення (Н.  Хобзей,
Г. Дидик-Меуш).
Окрім низки доповідей, виголошених на міжнародних і все-
українських наукових конференціях, та опублікованих студій, пра-
цівники відділу рецензували наукові праці, опонували дисертаційні
дослідження, писали численні відгуки на автореферати дисертацій.
Н. Хобзей

ПУБЛІКАЦІЇ
Хобзей Н. В.
Говірки суміжжя в діалектній лексикографії: до проблеми опи-
су // Сучасні проблеми мовознавства і літературознавства: зб. наук.
праць / [відп. ред. І.  В.  Сабадош].  – Ужгород, 2016.  – Вип.  21.  –
С. 162–166.
“Словник бойківського говору” о.  Юрія Кміта та проблеми
лексикографічного опису // SŁOWO U SŁOWIAN. Wpływ języków
sąsiadujących na rozwój języka ukraińskiego: Studia leksykalne /
[red.  A.  Budziak, W.  Hojsak].  – Kraków, 2016.  – S. 85–95. (Seria:
STUDIA RUTHENICA CRACOVIENSIA 11).
Текст і словник: площини перетину // Діалекти в синхронії та
діахронії: текст як джерело лінгвістичних студій.  – Київ, 2015.  –
С. 432–439.
Структура діалектного словника: ілюстрація // Сучасна укра-
їнська нація: мова, історія, культура: матеріали науково-практичної
конференції з міжнародною участю (з нагоди 15-річчя кафедри
українознавства ЛМУ ім. Д. Галицького) (Львів, 16 березня 2016 р.)
/ [відп. ред. Т. Єщенко]. – Львів, 2016. – Львів, 2016. – С. 63–65.

Багнюк Н. В.
Дослідження писемних пам’яток у контексті зміни наукових па-
радигм // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: зб.
наук. статей. – Київ, 2016. – С. 445–449.
102 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Середньошрифтове Четвероєвангеліє в лінгвістичному вимірі //
У координатах мови: зб. наук. праць на пошану проф. Лідії Коць-
Григорчук / [відп. за вип. О. М. Костів]. – Львів, 2016. – С. 129–145.
Українська пасійна проповідь ХVІ століття: мовні контрасти //
Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць. – Чер-
нівці, 2016. – Вип. 772: Романо-слов’янський дискурс. – С. 159–162.

Войтів Г. В.
Мовна репрезентація поняття “Богородиця” у картотеці Слов-
ника української мови ХVІ першої половини ХVІІ ст. // У коорди-
натах мови: зб. наук. праць на пошану проф. Лідії Коць-Григорчук /
[відп. за вип. О. М. Костів]. – Львів, 2016. – С. 146–158.

Дидик-Меуш Г. М.
Атрибутив і жанр.  2 (за львівськими пам’ятками І половини
XVII  ст. // У координатах мови: зб. наук. праць на пошану проф.
Лідії Коць-Григорчук / [відп. ред. О.  М.  Костів].  – Львів, 2016.  –
С. 171–180.
Атрибутив і жанр.  3 (за львівською пам’яткою ІІ половини
XVII ст.) // Лінгвістика: зб. наук. праць. – Луганськ; Старобільськ,
2016. – № 2(35). – С. 63–76.
Здоров’я фізичне і духовне: до мовного портрету людини у
львівських пам’ятках XVI–XVII  ст. // Сучасна українська нація:
мова, історія, культура: матеріали науково-практичної конферен-
ції з міжнародною участю (з нагоди 15-річчя кафедри українознав-
ства ЛМУ ім. Д. Галицького) (Львів, 16 березня 2016 р.) / [відп. ред.
Т. Єщенко]. – Львів, 2016. – С. 23–25.
Писемні пам’ятки в оцінці І. Франка: Прикметник-означення і
“мандрівний” євангельський сюжет // Проблеми гуманітарних наук:
зб. наук. праць Дрогобицького державного педагогічного універси-
тету імені Івана Франка. Серія “Філологія” / [гол. ред. Н. Скотна]. –
Дрогобич, 2016. – Вип. 37. – С. 150–165.
Топоапелятиви XVI–XVIII ст. як відображення культури і тра-
диції українців // Értékek és kihivások / [szerk: G. Vilmos, K. Zoltán,
T. Enikő]. – Ungvár, 2016. – I. kőtet: Nyelvtudomány. – S. 25–32.

Заневич О. Є.
Функціонування відмінкових форм іменника в заперечних
конструкціях: родовий чи знахідний // Дослідження з лексиколо-
Інформаційний бюлетень 2016 103
гії і граматики української мови: зб. наук. праць / [за ред. проф.
І. С. Попової]. – Дніпро, 2016. – Вип. 17. – С. 69–81.
Відсуб’єктні зворотні дієслова із загальним значенням ‘задо-
вольняти побутові потреби’ в українській мові XVI–XVII ст. // Нау-
кові праці. Серія “Філологія. Мовознавство” ЧДУ ім. П. Могили: зб.
наук. праць. – Миколаїв, 2016. – С. 46–50.

Кровицька О. В.
Військова лексика у пам’ятках української мови ХVІ–ХVІІ ст.
(nomina personalia) // Нові дослідження пам’яток козацької доби в
Україні: зб. наук. статей. – Київ, 2016. – Вип. 25. – С. 455–460.
Життєві й науково-педагогічні простори Стефанії Панцьо (до
70-річчя від дня народження) // Українська мова.  – Київ, 2016.  –
№ 4. – С. 158–165 [співавт. Ю. В. Осінчук].
Жертовна праця на ниві української науки // У координатах
мови: зб. наук. праць на пошану проф. Лідії Коць-Григорчук – Львів,
2016. – С. 5–14 [співавт. З. М. Терлак ].
Особливості ментальності лемків у сучасній мемуаристиці  //
Депортовані: матеріали наук.-практ. конф. “70-ти річчя депортації
українців із Закерзоння” (Львів, 12 грудня 2015 р.). / Об-ня т-в де-
порт. українців “Закерзоння”: Лемківщина, Зах. Бойківщина, Над-
сяння, Любачівщина, Холмщина; [редкол.: В. Середа та ін.; упоряд.
В. Бадяк]. – Львів: Растр-7, 2016. – С. 31–34.
Роман Осташ // Інститут українознавства ім. І.  Крип’якевича
Національної академії наук України в 2015 р. Інформаційний бюле-
тень. – Львів, 2016. – С. 219–221 [співавт. Ю. В. Осінчук].
В його очах світився промінь знання і пізнання нового // Га-
лицька брама. – 2016. – Січень–березень. – С. 25.
Душа нехай ніколи не старіє… (до 70-ліття від дня народжен-
ня Івана Панця) // Лемківський календар на 2017 р. – Львів, 2016. –
С. 104–106 [співавт. Ю. В. Осінчук].
Натхнення  – це його життя (до 80-ліття від дня народження
академіка Миколи Мушинки) // Дзвони Лемківщини. – Тернопіль,
2016. – № 1. – С. 1–2.

Осінчук Ю. В.
Назви свят в “Історичному словнику українського язика” за ред.
Є. Тимченка // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні:
зб. наук. статей. – Київ, 2016. – Вип. 25. – С. 477–483.
104 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

“Історичний словник українського язика” за ред. Є. Тимченка як
джерело дослідження релігійної лексики ХІV–ХVІІІ ст. // “Глобалі-
зація / європеїзація і розвиток національних слов’янських культур”.
матеріали Міжнародної наукової конференції до Дня слов’янської
писемності і культури (Київ, 24 травня 2016  р.).  – Київ, 2016.  –
С. 43–45.
Життєві й науково-педагогічні простори Стефанії Панцьо (до
70-річчя від дня народження) // Українська мова.  – Київ, 2016.  –
№ 4. – С. 158–165 [співавт. О. В. Кровицька].
У вічному пошуку нового… // Красу слова поціновуючи… /
[упоряд. Н. Свистун, Н. Лісняк, І. Бабій, Т. Вільчинська]. – Терно-
піль, 2016. – С. 56–57.
Церковнослов’янізми в українській поезії ХVІ–ХVІІ  ст. (на
матеріалах “Словника української мови ХVІ  – першої половини
ХVІІ ст.”) // Słowo u Słowian. Wpływ języków sąsiadujących na rozwój
języka ukraińskiуgo. Studia leksykalne / [red. Anna Budziak, Wiktoria
Hojsak]. – Kraków, 2016. – С. 315–328.
Роман Осташ // Інститут українознавства ім. І.  Крип’якевича
Національної академії наук України в 2015 р. Інформаційний бюле-
тень. – Львів, 2016. – С. 219–221 [співавт. О. В. Кровицька].
Душа нехай ніколи не старіє… (до 70-ліття від дня народжен-
ня Івана Панця) // Лемківський календар на 2017 р. – Львів, 2016. –
С. 104–106 [співавт. О. В. Кровицька].

Різник В. П.
Назви молочних продуктів у говірках надсянсько-
наддністрянського суміжжя // Język w regionie, region w języku / [red.
B. Osowski, J. Kobus i in.]. – Poznań, 2016. – S. 139–152.

Сімович О. І.
Проблеми лексикографічної репрезентації символу в діалек-
тних словниках // Сучасні проблеми мовознавства та літературо-
знавства: зб. наук. праць / [відп. ред. І.  В.  Сабадош].  – Ужгород,
2016. – Вип. 21. – С. 131–134.
Символи в українській мові: репрезентація в тлумачних та спе-
ціальних словниках // Сучасна українська нація: мова, історія, куль-
тура: матеріали науково-практичної конференції з міжнародною
участю (з нагоди 15-річчя кафедри українознавства ЛМУ ім. Д. Га-
лицького) (Львів, 16 березня 2016 р.) / [відп. ред. Т. Єщенко]. – Львів,
2016. – С. 52–55.
Інформаційний бюлетень 2016 105
Символ в контексті української культури // Цінності та викли-
ки: матеріали Міжнародної наукової конференції “Мовне і культур-
не розмаїття у Центральній та Східній Європі: цінності та викли-
ки”: зб. наук. праць. – Ужгород, 2016. – Т. 2. – С. 132–136.

Шпить О. Б.
Граматика і семантика займенника в українській мові XVI–XVII
століть: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук:
спец. 10.02.01 “Українська мова”. – Львів, 2016. – 20 с.
Особливості семантики займенника української мови XVI–
XVII століть (за матеріалами граматик) // Мовознавчий вісник: зб.
наук. праць / [відп. ред. Г.  І.  Мартинова].  – Черкаси, 2016.  – Вип.
21. – С. 47–52.
Особові займенники та омонімні до них форми в українських
пам’ятках XVI–XVII століть // Вісник Львівського університету. Се-
рія філологічна: зб. наук. праць / [відп. ред.: З. Купчинська, О. Кос-
тів]. – Львів, 2016. – Вип. 63. – С. 138–143.
Присвійний займенник свой в українській мові XVI–XVII сто-
літь: семантика і граматика // Лінгвістика: зб. наук. праць.  – Лу-
ганськ, 2016. – № 2(35). – C. 47–57.

Ястремська Т. О.
Деривати з коренем -верх-: українсько-польські паралелі // Teka
Komisji polsko-ukraińskich związków kulturowych / [pod. red. L. Fro-
lak]. – Lublin, 2015. – Т. 10. – S. 105–114.
Динаміка діалектних явищ у тексті // Діалекти в синхронії та ді-
ахронії: текст як джерело лінгвістичних студій / [відп. ред. П. Гри-
ценко]. – Київ, 2015. – С. 476–488.
“Біблійні історії” у контексті становлення української мови по-
чатку ХХ століття // Értékek és kihivások / [szerk: G. Vilmos, K. Zoltán,
T. Enikő]. – Ungvár, 2016. – I. kőtet: Nyelvtudomány. – С. 71–77.
Деривати з коренем -верх- у говорах південно-західного наріч-
чя: семантичний аспект // Актуальні проблеми філології та перекла-
дознавства: зб. наук. праць / [гол. ред. М. Є. Скиба]. – Хмельниць-
кий, 2016. – Вип. 10. – Т. 3. – С. 278–282.
Межі діалектного простору: південно-західне наріччя // У ко-
ординатах мови: зб. наук. праць на пошану Професора Лідії Коць-
Григорчук / [відп. за вип. О. М. Костів]. – Львів, 2016. – С. 108–126.
Словотвірне гніздо з вершиною -верх- у говорах південно-за-
хідного наріччя: моделі деривації // Сучасні проблеми мовознавства
106 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

та літературознавства: зб. наук. праць / [відп. ред. І. В. Сабадош]. –
Ужгород, 2016. – Вип. 21. – С. 192–197.

Участь у наукових конференціях, семінарах, лекціях
Хобзей Н. В.
Структура діалектного словника: ілюстрація // Міжнародна на-
укова конференція “Сучасна українська нація: мова, історія, культу-
ра” (Львів, 16 березня 2016 р.).
Різночасове лексикографічне опрацювання одного діалекту: від
Ю.  Кміта до М.  Онишкевича // Міжнародна наукова конференція
“Трансформація діалектного континууму і проблеми лінгвоекології.
До 30-річчя Чорнобильської трагедії” (Київ, 11–12 квітня 2016 р.).
Спадщина Івана Франка та сучасна лексикографія // Міжнарод-
ний науковий конгрес “Іван Франко: Я єсть пролог...” до 160-річчя
від дня народження (Львів, 22–24 вересня 2016 р.).
Говірки суміжжя в діалектній лексикографії: до проблеми опи-
су словниках // Міжнародна наукова конференція “Ареалогія та оно-
мастика” (Ужгород, 13–14 жовтня 2016 р.).
Слова з Галицьких світів: про діалектне і літературне, про своє
і запозичене, про давнє і сучасне... // Культурний форум “Галіція-
культ” (Харків, 11 жовтня 2016 р.).
Західнополіський вектор діалектної лексикографії. До типології
словників // VI Міжнародни Кангрэс даследчыкаў Беларусі (Каунас
(Литва), 7–9 жовтня 2016 р.).
Діалектна лексика у перших галицьких словниках як відобра-
ження матеріальної та духовної культури свого часу // Gwara i jej
wartość komunikacyjna, kulturowa i społeczna (Łódź (Польща), 18–
19 październik 2016 r.).

Багнюк Н. В.
Церковна проповідь ХVІ–ХVІІ століть: мовні контрасти // Засі-
дання мовознавчої комісії ХХVІІ наукової сесії Наукового товари-
ства ім. Шевченка (Львів, 22 березня 2016 р.).
На перетині книгознавства і лінгвістики: мовознавчі досліджен-
ня українських стародруків // Шості наукові читання імені академі-
ка Я. Д. Ісаєвича. Книгодрукування і видавнича справа в соціокуль-
турних і державотворчих процесах в Україні (Львів, 9–10 березня
2016 р.).
Інформаційний бюлетень 2016 107
Дослідження українських писемних пам’яток у межах сучасної
наукової парадигми // ХХV міжнародна конференція “Нові досліджен-
ня пам’яток козацької доби в Україні” (Київ, 23–24 березня 2016 р.).
Зі спостережень над мовним оформленням української церков-
ної проповіді кінця ХVІ століття // ІІІ Міжнародна наукова конфе-
ренція “Українська мова і сфера сакрального” (Чернівці, 20–22 жовт­
ня 2016 р.).

Войтів Г. В.
З нових видань серії “Пам’ятки української мови” // Шості на-
укові читання імені академіка Я.  Д.  Ісаєвича. Книгодрукування і
видавнича справа в соціокультурних і державотворчих процесах в
Україні (Львів, 9–10 березня 2016 р.).
Елементи матеріальної культури українців ХVІ–ХVІІ  ст. у
пам’ятках ділового стилю // ХХV  міжнародна конференція “Нові
дослідження пам’яток козацької доби в Україні” (Київ, 23–24 берез-
ня 2016 р.).
Теологічні уявлення та мовна особистість Кирила Транквіліона-
Ставровецького // Засідання мовознавчої комісії ХХVІІ наукової се-
сії Наукового товариства ім. Шевченка (Львів, 22 березня 2016 р.).

Дидик-Меуш Г. М.
Здоров’я фізичне і духовне: до мовного портрету людини у
львівських пам’ятках XVI–XVII  ст.  // Міжнародна наукова конфе-
ренція “Сучасна українська нація: мова, історія, культура” (Львів,
16 березня 2016 р.).
Писемні пам’ятки в оцінці І. Франка: Прикметник-означення і
“мандрівний” євангельський сюжет // Лінгвістичне франкознавство
в контексті сучасних філологічних студій з нагоди 160-річчя від дня
народження Івана Франка (Дрогобич, 24–25 листопада 2016 р.).

Заневич О.Є.
“Нове життя” граматик української мови XVI–XIX ст. // Шос-
ті наукові читання імені академіка Я. Д. Ісаєвича. Книгодрукування
і видавнича справа в соціокультурних і державотворчих процесах в
Україні (Львів, 9–10 березня 2016 р.).
Функціонування відмінкових форм іменника в заперечних
конструкціях: родовий чи знахідний // V Всеукраїнська науково-
практична конференція “Культура мови в українському суспільстві”
(Дніпро, 14–15 квітня 2016 р.).
108 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Відсуб’єктні зворотні дієслова із загальним значенням ‘за-
довольняти побутові потреби’ в українській мові XVI–XVII  ст. //
I  Міжнародна конференція “Слов’янські студії” (Миколаїв, 24–26
травня 2016 р.).
Граматичні категорії в українській мові крізь призму століть: ді-
єслівна перехідність // Науковий семінар Ради молодих учених Ін-
ституту українознавства ім. І.  Крип’якевича НАН України (Львів,
24 листопада 2016 р.).

Кровицька О. В.
Перекладні словники ХVІІ ст. у корпусі джерел історичного
словника української мови // Шості наукові читання імені академі-
ка Я. Д. Ісаєвича. Книгодрукування і видавнича справа в соціокуль-
турних і державотворчих процесах в Україні (Львів, 9–10 березня
2016 р.).
Військова лексика у пам’ятках української мови ХVІ–ХVІІ ст.
(nomina personalia) // ХХV  міжнародна конференція “Нові дослі-
дження пам’яток козацької доби в Україні” (Київ, 23–24 березня
2016 р.).
Видання Києво-Печерської лаври як зразки української мови і
філософської думки ХVІІ століття // Засідання мовознавчої комісії
ХХVІІ наукової сесії Наукового товариства ім. Шевченка (Львів, 22
березня 2016 р.).

Осінчук Ю. В.
Лінгвістика в контексті палеославістики // Участь у кругло-
му столі “Лінгвістика в контексті філологічної програми в УКУ”
(Львів, 2 лютого 2016 р.).
Конституція Пилипа Орлика 1710 року як пам’ятка української
мови // Шості наукові читання імені академіка Я. Д. Ісаєвича. Кни-
годрукування і видавнича справа в соціокультурних і державотвор-
чих процесах в Україні (Львів, 9–10 березня 2016 р.).
З історії неопублікованої частини “Історичного словника укра-
їнського язика” // ХХV Міжнародна конференція “Нові дослідження
пам’яток козацької доби в Україні” (Київ, 23–24 березня 2016 р.).
Студії над Бучацьким Євангелієм // Міжнародна конференція
“Святе Письмо в українській культурі: канонічні і неканонічні тек-
сти та особливості їх рецепції” (Львів, 27–28 жовтня 2016 р.).
Богослужбово-обрядова лексика в пам’ятках української мови
ХVІ–ХVІІ ст. // Всеукраїнська наукова конференція “Українська
Інформаційний бюлетень 2016 109
філологія в контексті розвитку європейської наукової думки”, при-
свяченої пам’яті професора Дмитра Бучка (Тернопіль, 3 листопада
2016 р.).

Різник В. П.
Назви кухонного начиння у говірках надсянсько-наддністрян­
ського суміжжя // Засідання мовознавчої комісії ХХVІІ наукової се-
сії Наукового товариства ім. Шевченка (Львів, 22 березня 2016 р.).
Святкові страви Надсяння: слово та обряд // Науковий семінар
Ради молодих учених Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича
НАН України (Львів, 12 квітня 2016 р.).

Сімович О. І.
Символи в українській мові: репрезентація в тлумачних та спе-
ціальних словниках // Міжнародна науково-практична конференція
“Сучасна українська нація: мова, історія, культура” (Львів, 16 берез-
ня 2016 р.).
Проблеми лексикографічної репрезентації символу в діалек-
тних словниках // Міжнародна наукова конференція “Ареалогія й
ономастика” (Ужгород, 13–14 жовтня 2016 р.).

Шпить О. Б.
Особливості семантики займенника української мови XVI–
XVII століть (за матеріалами граматик) // Засідання мовознавчої ко-
місії ХХVІ наукової сесії Наукового товариства ім. Шевченка (Львів,
22 березня 2016 р.).
Займенники у пам’ятках української мови XVI–XVII століть: го-
норифічні та шанобливо-ввічливі вирази // Науковий семінар Ради
молодих учених Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН
України (Львів, 16 травня 2016 р.).

Ястремська Т. О.
Семантична деривація лексеми верх // Засідання мовознавчої
комісії ХХVІ наукової сесії Наукового товариства ім. Шевченка
(Львів, 22 березня 2016 р.).
Динаміка семантичної структури лексеми верх у говір-
ках південно-західного наріччя // Міжнародні наукова конферен-
ція “Трансформація діалектного континууму і проблеми лінгво-
екології”. До 30-річчя Чорнобильської трагедії (Київ, 11–12 квітня
2016 р.).
110 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Деривати з коренем -верх- у говорах південно-західного наріч-
чя: семантичний аспект // ІІІ Міжнародна науково-практична кон-
ференція “Етнос, мова та культура: минуле, сьогодення, майбутнє”
(Львів; Люблін, 18–20 травня 2016 р.).
Словотвірне гніздо з вершиною -верх- у говорах південно-
західного наріччя: моделі деривації // Міжнародна наукова конфе-
ренція “Ареалогія й ономастика” (Ужгород, 13–14 жовтня 2016 р.).
Динаміка словотвірного гнізда з вершиною -верх- // Сьома між-
народна науково-практична Iнтернет-конференція “Діалог мов – ді-
алог культур. Україна і світ” (Мюнхен, 27–30 жовтня 2016 р.).
Відділ української літератури
У 2016 р. відділ української літератури зосередився у своїй ро-
боті на трьох напрямах:
••виконання трирічної планової наукової теми “Літературне жит-
тя в Галичині у міжвоєнний період ХХ  ст.: ідейно-тематичні
напрями” (науковий керівник теми – виконувач обов’язків за-
відувача відділу, доктор історичних наук, старший науковий
співробітник Петро Шкраб’юк);
••проведення наукових семінарів;
••науково-просвітницькі лекції на сході України, зокрема в зоні
АТО.
Упродовж року у відділі відбулися деякі кадрові зміни: лабо-
рантка відділу Ольга Бєлявцева наприкінці вересня перейшла на ро-
боту на кафедру філології Українського католицького університету;
також у вересні вийшла з декретної відпустки аспірантка відділу
Лариса Обушак (Козак), відтак завершила навчання в аспірантурі,
але не продовжила своєї праці в Інституті.
У період від березня до листопада 2016 р. відділ провів 8 науко-
вих семінарів, з яких 3 – у форматі розширеної доповіді з дальшою
дискусією (прелеґенти  – Т.  Лучук, І.  Яремчук, М.  Гірняк), а 5  – у
форматі “Інтелектуальної біографії” (спільно з Радою молодих вче-
них Інституту і Центром гуманітарних досліджень ЛНУ ім. І. Фран-
ка; гості – А. Содомора, Л. Войтович, М. Ільницький, Ю. Яремко,
Ф. Стеблій). Інформацію про кожен семінар – з ґрунтовними анота-
ціями і стенограмами дискусій – розміщено на інститутській сторін-
ці в мережі Інтернет.

Працівники відділу
Петро Шкраб’юк у межах спільної наукової тематики пра-
цював над індивідуальною темою “Національно-християнська
візія української державності у творчості письменників Захід-
ної України”: продовжував опрацьовувати наукову літературу та
112 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

джерела, підготував перші розділи монографії, присвячені повер-
ненню до Церкви суспільно-політичних діячів та письменників
(зокрема членів Радикальної партії В.  Охримовича, О.  Назарука,
К. Трильовського, П. Лаврука), що було складовою відстоювання
національно-політичних прав і духовно-культурних свобод україн-
ського населення Галичини, а ширше  – всієї України. На прикла-
ді праці І. Іванкович детально проаналізував погляди митрополита
Андрея Шептицького та Йосифа Сліпого на літературу та її виховну
естетично-духовну функцію. Окремо досліджено творчість видат-
ної письменниці Катрі Гриневичевої у міжвоєнний період, а також
історико-популяризаторську діяльність Івана Крип’якевича.
Упродовж 2016 р. опублікував 18 статей, з них 2 – у фахових ви-
даннях. До науково-творчих здобутків П. Шкраб’юка, зокрема, на-
лежать культурологічно-світоглядні есеї в журналі “Дзвін” загаль-
ним обсягом 9 друк. арк.: “Спадкоємці Вічності, або Наближення до
таїни” (в рубриці “Антологія незвичайного”) та “Внуки Кассандри:
в світі і в Україні”.
П.  Шкраб’юк  – член Спеціалізованої вченої ради в Інститу-
ті українознавства ім. І. Крип’якевича та Інституті народознавства
НАН України. Був офіційним опонентом кандидатської дисертації
Ольги Маслій (с. Андрея, Згромадження сестер-мироносиць) “Мо-
наші жіночі спільноти УГКЦ у Галичині (1946–1989  рр.)” (Івано-
Франківськ, ДВНЗ “Прикарпатський національний університет
ім. Василя Стефаника”, 4 жовтня 2016 р.).
Паралельно з науково-дослідницькою працею в Інституті Петро
Шкраб’юк у травні 2016 р. побував з науково-історичними лекціями
в зоні АТО, зокрема в Бахмуті (кол. Артемівськ) Донецької області,
виступав перед воїнами і мешканцями міста (поїздку висвітлено в
публікації у київському тижневику “Слово Просвіти” за 9–15 черв-
ня 2016 р., а також у соціальній мережі Фейсбук).
11–12 листопада на запрошення Дніпропетровського обласно-
го інституту післядипломної педагогічної освіти П. Шкраб’юк по-
бував у Дніпрі, долучився до проведення педагогічного семінару-
тренінгу “Патріотична складова в змісті сучасної шкільної освіти”:
прочитав тригодинну лекцію для освітян міста й області, виступив
у педагогічному коледжі.
13–16 листопада прочитав цикл просвітницьких лекцій для мо-
лоді та вчителів м. Бахмута Донецької області. На прохання Бахмут-
ського центру гуманної педагогіки лекційна тематика була такою:
••духовні чинники історичного процесу;
Інформаційний бюлетень 2016 113
••національно-визвольний рух України та його продовження в су-
часній історії;
••Митрополит Андрей Шептицький  – Мойсей українського на-
роду;
••Видатні українці. Внесок українців в історію людства.
Виступив також у селі Званівці Бахмутського району, де діє
греко-католицька церква під проводом отців-василіян, потім – у вій-
ськовій частині перед воїнами. Останнім пунктом були відвідини
м.  Костянтинівки, зосібна Першої української ЗОШ, в яку місце-
ві чиновники намагаються вселити російськомовну гімназію. (див.
звіт про поїздку у “Слові Просвіти” за 24–30 листопада 2016 р. “Свя-
то серед буднів: чотири нотатки про поїздку в Дніпро і далі – в Бах-
мут і Костянтинівку…”).
За свою волонтерську науково-просвітницьку діяльність отри-
мав від дніпрян і бахмутівців чотири Подяки.
Петро Шкраб’юк є також активним членом Громадської ради
“Святий Юр”, яка провадить величезну роботу в містах і селах не
тільки Львівщини, а й Дніпра, Бахмута, Житомира, Одеси, Вінни-
ці та інших регіонів щодо популяризації життя і діянь великого
митрополита-екуменіста Андрея Шептицького (у формі учнівсько-
студентських конференцій). Як член ГР “Святий Юр”, Петро
Шкраб’юк взяв участь у конференціях у 16 містах і селах Львівщи-
ни. 14 жовтня в архикатедральному соборі святого Юра нагородже-
ний медаллю Святого Великомученика Юрія Побідоносця.
З вересня 2016 р. відновив співпрацю з кафедрою зарубіжної
преси та інформації ЛНУ ім. І. Франка, де читає спецкурс “Україн-
ці в світовій культурі”.
Ольга Бєлявцева у 2016  р. продовжувала роботу над дисерта-
цією “Міський текст Львова в українській та польській прозі між-
воєнного двадцятиліття”; підготувала до друку статтю “Передміс-
тя як особливий простір міста у прозі Івана Керницького”, подала
її до збірника наукових праць “Парадигма”, яку готує відділ, бра-
ла участь у дослідженні “Уявна мапа літературного Львова (±1939)”
(спільно з В. Мартинюком, Д. Ільницьким та С. Когут), зокрема, на-
писала біограми Дениса Лукіяновича, Василя Ткачука, Івана Кер-
ницького, Кароля Курилюка, Галини Ґурської. Вела поточну доку-
ментацію відділу.
Тимофій Гаврилів у 2016 р. виконав увесь запланований обсяг
роботи, а також додатково публікував статті наукового, художньо-
го, публіцистичного і загальнокультурного характеру. Увесь корпус
114 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

основних наукових публікацій цього періоду присвячено тематиці,
над якою працює відділ української літератури. Зокрема, Т. Гаври-
лів взяв участь у зініційованій директором Інституту проф. Мико-
лою Литвином колективній праці “Проект “Україна”. Австрійська
Галичина”. Продовжив роботу започаткованої 2014  р. дискусійної
платформи, присвяченої літературі Галичини, її тематиці, худож-
нім формам та ідейно-естетичним спрямуванням, насамперед укра-
їнському письменству у взаємозв’язку з іншими літературами. Ре-
зультати досліджень апробував і репрезентував у низці публікацій
та виступів. Після підготовчих робіт попереднього звітного періоду
розпочав написання ґрунтовної розвідки про ідейно-тематичні на-
прями української літератури міжвоєння на матеріалі подорожнього
письма. Означену тематику представив на Шостих Ісаєвичівських
наукових читаннях, що відбулися 9–10 березня 2016 р.
Дослідник опублікував 3  статті у фахових виданнях (Київ,
Львів) та 1 – у німецькомовному збірнику (Відень); 12 його публі-
кацій, здебільшого рецензій, з’явилися у різних збірниках Харкова,
Києва, Львова, а також у мережі Інтернет. Серія рецензій на україн-
ські переклади творів світової літератури позитивно розширює до-
слідницький дискурс відділу, відкриває його на сучасний літератур-
ний процес у вимірі взаємодії культур.
Тимофій Гаврилів продовжує співпрацю з міжнародними осе-
редками вивчення літератури в країнах Центральної та Центрально-
Східної Європи: Австрійською культурною фундацією (у травні-
червні 2016 р. стажувався в цій установі), Інститутом германістики
Віденського університету, Польською академією наук. Він є членом
редакційної ради фахових журналів “Greifswalder ukrainistische Hefte”
(м.  Ґрайфсвальд) і “Парадигма” (м.  Львів), членом редколегії серії
“Понад кордонами. Студії німецькомовної літератури” (м. Київ).
Список праць вченого доповнюють видання його художніх тво-
рів: роман “Чарівний світ” (Львів: Видавництво Анетти Антонен-
ко, 286 с.), “Жінка на ім’я Модеста” (Івано-Франківськ: “Лілея-НВ”,
72 с.), а також 14 оповідань, опублікованих у мережі Інтернет.
Данило Ільницький упродовж 2016 р. працював над дослідженням
життєвого шляху, творчого та інтелектуального доробку письменника,
літературного критика, кооператора та економіста Остапа Луцького,
діяльність якого, крім початку ХХ ст., припадає і на міжвоєнний пе-
ріод. Ця праця увінчалася виходом книги “Муза і чин Остапа Луцько-
го”, підготовленої у співпраці з іншими співупорядниками та співав-
торами (П. Ляшкевичем, Н. Мориквас, В. Деревінським, О. Салій та
Інформаційний бюлетень 2016 115
ін.). Досліджував життєвий світ Богдана Ігоря Антонича у проекції
на симбіоз його творчо-інтелектуальних ідей, світоглядну атмосферу
галицького міжвоєння, а також рецепцію його доробку у пізніший час.
Ця тематика висвітлена в одній статті, опублікованій в іноземному на-
уковому виданні, а також у низці виступів на наукових конференці-
ях і літературно-мистецьких заходах. Завершив роботу над спільним з
Віктором Мартинюком дослідницьким проектом “Уявна мапа літера-
турного Львова (±1939)” (зокрема, упорядковував і доповнював опри-
люднений раніше матеріал; написав нові тексти, серед них – про троп
неминучості; здійснював апробацію дослідження).
Виголосив дві франкознавчі доповіді синтетичного характеру
(конференція і конґрес, літня школа), де одним із фокусів була фран-
кознавча думка в Галичині міжвоєнного періоду; а також синтетич-
ну доповідь про літературознавців Львова (конференція у Вінниці)
у багатокультурній перспективі міжвоєння.
Упродовж 2016  р. Д.  Ільницький виступив другим офіційним
опонентом кандидатської дисертації Уляни Федорів “Соцреаліс-
тичний канон в українській літературі: механізми формування та
трансформації”, поданої на здобуття наукового ступеня кандида-
та філологічних наук зі спеціальності 10.01.06  – теорія літерату-
ри (20  травня 2016 р.); написав два відгуки на автореферати ди-
сертацій, зокрема: Марії Коломицевої “Фольклористична спадщина
Григорія Нудьги”, поданої на здобуття наукового ступеня кандида-
та філологічних наук зі спеціальності 10.01.07  – фольклористика
(15  січня 2016  р.) та Марії Лапій “Психологічний пейзаж у прозі
Івана Франка. Семантика і поетика”, поданої на здобуття науково-
го ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.01 –
українська література (Львів, 1 червня 2016 р.).
Скоординував, співорганізував та промодерував 8 наукових се-
мінарів відділу української літератури (5 із них – у серії “Інтелек-
туальна біографія”), а також 8  наукових семінарів Ради молодих
вчених Інституту. Важливим і цікавим досвідом була розробка ворк-
шопу “Lemberg / Lwów / ‫ גרעבמעל‬/ Львів: літературні та мистецькі
стежки багатокультурного міста” в межах Літньої школи “Єврей-
ська історія, спільне минуле і спадщина: культура, міста, середови-
ща” (спільно з В. Мартинюком).
Д. Ільницький – член редколегії збірника наукових праць “Па-
радигма”, голова Ради молодих вчених Інституту, а також заступник
голови літературознавчої комісії Наукового товариства імені Шев-
ченка. Долучився до упорядкування CCLXIX тому “Записок Нау-
кового товариства імені Шевченка”, присвячених 160-річчю від
116 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

народження і 100-річчю від смерті Івана Франка (de jure це не вказа-
но), підготувавши 1/5 матеріалів тому.
Упродовж 2016 р. взяв участь у численних публічних акціях –
як модератор літературних презентацій, гість радіо- і телепередач, а
також у відкритих лекціях, мистецько-культурних і громадських за-
ходах, літературних екскурсіях і міських прогулянках, відкритих за-
няттях колег-педагогів.
Микола Ільницький працював над дослідженням проблем фран-
кознавства (зокрема з’ясовував міфологічні основи новелістики
І. Франка) та вивченням літературної спадщини Михайла Грушев-
ського. Результати цих студій висвітлені в публікаціях та доповідях
на наукових конференціях.
У відповідь на сучасний літературний процес написав кілька лі-
тературних портретів і рецензій. Його переклад “Бустану” Сааді –
данина давньому захопленню східною поезією.
Дослідницьку роботу в Інституті М. Ільницький поєднує з ви-
кладацькою на посаді завідувача кафедри теорії літератури та по-
рівняльного літературознавства Львівського національного універ-
ситету імені Івана Франка.
Віктор Мартинюк у 2016 р. завершив роботу над базовим кор-
пусом текстів-описів масштабного дослідницького проекту “Уявна
мапа літературного Львова (±1939 р.)”, результати якого представ-
лені на сторінці Центру міської історії Центрально-Східної Євро-
пи. На матеріалі спогадів українських та польських письменни-
ків, очевидців першої радянської окупації Львова, створено мережу
зв’язків між персоналіями, місцями літературного життя та ключо-
вими ідеями мемуарних наративів. У звітному періоді опрацьовано
тропи Інші (риторичні стратегії іншування) та Скрута (матеріаль-
на нестача як визначальна риса окупаційного побуту), підготовле-
но й опубліковано описи 17 місць літературного життя. Результати
дослідницької роботи представлено в 19  описах, в одній науковій
доповіді (Тематизація “інших” у спогадах про літературне життя
Львова часів першої радянської окупації // Шості Ісаєвичівські на-
укові читання; Львів, 10 березня 2016 р.) та в одній публічній лекції
(Після неминучого // Єврейські дні у Ратуші: спільноти, середовища
та держави у спірних містах ХХ століття; Львів, 28 липня 2016 р.).
Викладач Літньої школи “Єврейська історія, спільне минуле і
спадщина: культура, міста, середовища”  – співрозробник воркшо-
пу “Lemberg / Lwów / ‫ גרעבמעל‬/ Львів: літературні та мистецькі стеж-
ки багатокультурного міста”. У межах школи спільно з Данилом
Інформаційний бюлетень 2016 117
Ільницьким провів два заняття у форматі міської прогулянки (city
walk): “Два покоління української літературної богеми у просто-
рі львівських каварень: «Молода Муза» і «Дванадцятка»”; “Богдан
Ігор Антонич та модерністичне малярське середовище міжвоєнно-
го Львова: ідеї синтетизму та “національного мистецтва”” (Львів,
Центр міської історії Центрально-Східної Європи, 11 липня  – 5
серпня 2016 р.).
В.  Мартинюк брав участь в організації 16  наукових семінарів
(8 семінарів відділу літератури, серед них 5 зустрічей-бесід зі знако-
вими постатями львівської гуманістики “Інтелектуальна біографія”,
та 8 семінарів Ради молодих вчених Інституту). Аудіозаписи части-
ни семінарів опрацьовано, описано, зреферовано та розміщено на
веб-сторінці Інституту.
Член редколегії збірника наукових праць відділу “Парадигма”.
Наталія Ощипок поєднує працю в Інституті з викладанням укра-
їнської мови та літератури в гімназії м. Миколаєва Львівської облас-
ті: результатами своїх літературознавчих досліджень, реалізованих
у відділі української літератури, ділиться з колегами-педагогами.
У 2016  р. опублікувала в “Записках НТШ” статтю “Іван Франко
та Корнило Устиянович: нез’ясовані питання взаємин”. 7  квітня
2016 р. взяла участь у регіональній науково-практичній конференції
“Ціннісні орієнтації в контексті вивчення літератури” (Львівський
обласний інститут післядипломної освіти), на якій виступила з до-
повіддю “Елементи компаративістики на уроках української словес-
ності як джерела формування духовного світу, національних і за-
гальнолюдських ціннісних орієнтирів учнів”. У цьому ж Інституті
на конференції “Іван Франко: феномен генія”, яка відбулася 26 жов-
тня 2016 р. і була присвячена 160-річчю від дня народження пись-
менника, Наталія Ощипок виголосила доповідь “Вивчення мемуа-
рів про Івана Франка на уроках української літератури”.
Христина Рутар продовжувала працю над дисертацією “Трав-
мована пам’ять у сучасному історичному романі”. Результати до-
слідницької роботи представлено у двох наукових статтях, зокрема,
“На просторах твору “Музей покинутих секретів” О. Забужко: ко-
лективна пам’ять українців як рушій ідентифікації”, поданої до дру-
ку у збірник наукових праць “Парадигма”, а також “Жінка та пам’ять
на сторінках роману О. Забужко «Музей покинутих секретів»”, опу-
блікованої у збірнику матеріалів конференції “Сестри по обидва бе-
реги Збруча: історичний досвід жіноцтва Галичини та Наддніпрян-
щини”. Виголосила наукові доповіді на Шостих Ісаєвичівських
118 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

наукових читаннях, а також на міжнародній науковій конференції
“Масове насильство та геноциди на українських землях у 1930–
1940-х роках” (м.  Харків). Взяла участь у міжнародному семінарі
“Громадянське суспільство, соціальні медіа і ХХ  століття. Єврей-
ська історія в Україні” у м. Києві.
Окрім цього, Х. Рутар була учасницею літньої школи “Єврей-
ська історія, спільне минуле і спадщина: культура, міста, середови-
ща” у Центрі міської історії Центрально-Східної Європи, де, зокре-
ма, здобула досвід міждисциплінарної взаємодії, спільно з колегами
розробивши і провівши міську прогулянку “Жінки в міжвоєнному
Львові: між мистецтвом, літературою та соціальною реальністю”.

Публікації
Шкраб’юк П. В.
Тарас Шевченко: від Галичини – до США й Великобританії…
Епізоди шани і любові // Україна: культурна спадщина, національна
свідомість, державність. – Львів, 2015. – Вип. 25: Тарас Шевченко і
Соборна Україна. – С. 475–482.
Із книги життя Юрія Сливки [передмова] // Сливка Ю. Політич-
на історія України ХІХ – поч. ХХІ ст. – Львів, 2015. – С. 625–634.
Йосиф Прекрасний (розділ із книги П. Шкраб’юка “Попід Зо-
лоті Ворота: шість елегій про родину Калинців”) // Калинець Ігор.
Молімось зорям дальнім: повість, легенди. – Львів: Сполом, 2016. –
С. 159–165.
Катря Гриневичева в процесі реасиміляції української елі-
ти: причини і наслідки // Сестри по обидва береги Збруча: істо-
ричний досвід жіноцтва Галичини та Наддніпрянщини: матеріали
Другої міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої
140-ій річниці з дня народження Катрі Гриневичевої (м. Львів, 19–
20 траввня 2016 р.). – Львів: Сполом, 2016. – С. 35–40.
Поет – це теж душпастир… або Читацькі асоціації, викликані
книжкою Ірини Іванкович і передмовою Леоніда Рудницького [піс-
лямова] // Іванкович  І. Патріярх Йосиф Сліпий і красне письмен-
ство. – Львів: АРТОС, 2016. – Т. 1. – С. 201–210.
Історії, прожиті тричі (розділи з книги) // Місіонар.  – 2016.  –
№ 1(274). – С. 34–35.
Анісія про батька, родичів і Господнє покликання // Місіонар. –
2016. – № 2(275). – С. 37–39.
Інформаційний бюлетень 2016 119
На батьківщині предків // Місіонар.  – 2016.  – №  3(276).  –
С. 40–42.
Жіночі спільноти в безбожнім полоні // Місіонар.  – 2016.  –
№ 11. – С. 33–35.
Гілка смереки в полиннім краю, або Творчий звіт про неза-
бутню поїздку в Бахмут, яку організував Львівський торговельно-
економічний університет // Слово Просвіти.  – 2016.  – Чис.  23.  –
С. 14–15.
Катря Гриневичева: дорога додому (до 140-річчя видатної
письменниці й просвітянки) // Слово Просвіти. – 2016. – Чис. 30. –
С. 14–15.
Дослідник суверенності // Слово Просвіти. – 2016. – Чис. 34. –
С. 6–7.
Каносса: подорож без повернення // Слово Просвіти. – 2016. –
Чис. 39. – С. 11.
Слово – теж діло, або Друга іпостась Василя Шпіцера [перед-
мова] // Шпіцер В. Україна і “московскоє время”. – Львів: Друкар-
ські куншти, 2016. – С.  3–6; Передрук: Слово Просвіти.  – 2016.  –
Чис. 39. – С. 12.
Свято серед буднів: чотири нотатки про поїздку в Дніпро
і далі  – в Бахмут і Костянтинівку… // Слово Просвіти.  – 2016.  –
Чис. 47. – С. 8.
Спадкоємці Вічності, або Наближення до таїни // Дзвін.  –
2016. – № 3. – С. 158–178; № 4. – С. 163–201.
Внуки Кассандри: в світі і в Україні // Дзвін. – 2016. – № 9–10. –
С. 158–178.
Франко-поет проти Франка-політика // Нова неділя.  – 2016.  –
Чис. 6–7. – С. 4.
[Рец.]: Чотирнадцять голосів правди, або Зустрічі на погра-
ниччі [на кн.]: Потенціал слова. Міжнародні відносини і комуніка-
ція: стан і перспективи: кол. монографія. – Варшава; Львів: ПАІС,
2016. – 504 с. // Україна–Польща: історична спадщина і суспільна
свідомість. – Львів, 2016. – Вип. 9. – С. 291–298.

Бєлявцева О. Д.
Наукові семінари // Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича
Національної академії наук України в 2015 р. Інформаційний бю-
летень. – Львів, 2016. – С. 146–171 [співавт.: Д. Ільницький, Л. Ко-
зак, В. Мартинюк, Х. Рутар].
120 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Василь Ткачук [Електронний ресурс] // Уявна мапа літературного
Львова (±1939 р.). – Режим доступу: http://www.lvivcenter.org/uk/lia/
researches/litlviv/virtual-map/anthropos/tkachuk-vasyl/relation/1939.
Денис Лукіянович [Електронний ресурс] // Уявна мапа літера-
турного Львова (±1939 р.): дослідження на платформі “Інтерактив-
ний Львів” Центру міської історії Центрально-Східної Європи.  –
Режим доступу: http://www.lvivcenter.org/uk/lia/researches/litlviv/
virtual-map/anthropos/lukiyanovych-denys/relation/1939.
Галина Ґурська [Електронний ресурс] // Уявна мапа літературно-
го Львова (±1939 р.). – Режим доступу: http://www.lvivcenter.org/uk/
lia/researches/litlviv/virtual-map/anthropos/gorska-halina/relation/1939
Іван Керницький [Електронний ресурс] // Уявна мапа літера-
турного Львова (±1939 р.). – Режим доступу: http://www.lvivcenter.
org/uk/lia/researches/litlviv/virtual-map/anthropos/kernytskyi-ivan/rela-
tion/1939.
Кароль Курилюк [Електронний ресурс] // Уявна мапа літера-
турного Львова (±1939 р.). – Режим доступу: http://www.lvivcenter.
org/uk/lia/researches/litlviv/virtual-map/anthropos/kuryluk-karol/rela-
tion/1939.

Гаврилів Т. І.
Дві подорожі до одного міста: “Мандрівка до Польщі” Альфре-
да Дьобліна та “Мандрівка Галичиною” Йозеф Рота // Студії німець-
комовної літератури / [упоряд.: Ганс Ріхард Бріттнахер, Є. Волощук,
О. Чертенко]. – Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2014. – Вип. 2:
Кордони без місць – місця без кордонів. – С. 46–60.
“So toll vernetzt”: Портрет письменника Тимофія Гаврилі-
ва / Текст: Уве Маух. Фото: Маріо Лянґ // Augustin. – Wien, 2015. –
№ 388. – С. 23.
Чарівний світ. Притча.  – Львів: Вид-во Анетти Антоненко,
2016. – 286 с.
Василь Голобородько. Дозволені забави: вірші / Тимофій Гаври-
лів. Жінка на ім’я Модеста: оповідання. – Івано-Франківськ: Лілея-
НВ, 2016. – 64 с. + 72 с. – (Серія “Схід – Захід”).
Medium Zeitung. Joseph Roth als Reporter deutschsprachiger Blät-
ter // Arnulf Knafl (Hg.). Medium. Medialität. Intermedialität. Beiträge zur
österreichischen Kulturgeschichte. – Wien: Praesens, 2016. – S. 83–96.
Галичина на літературній мапі центрально-східної Європи //
Проект “Україна”. Австрійська Галичина / [упоряд. М. Литвин]. –
Харків: Фоліо, 2016. – С. 255–297.
Інформаційний бюлетень 2016 121
“Нема ще миру”. Франко і війна [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://zbruc.eu/node/57200
Чар Марока. Про Софію Яблонську [Електронний ресурс]. – Ре-
жим доступу: http://zbruc.eu/node/48925
Дарчий напис // Пережиття: науковий збірник на пошану пам’яті
Галини Рубанової / [упоряд.: С.  Маценка, О.  Левицька].  – Львів:
Українська академія друкарства, 2016. – С. 21–24.
[Рец.]: Параноя як метод [на кн.]: Томас Пінчон. Виголошен-
ня лоту 49 / [пер. з англ. М. Нестелєєв. – Київ: “Видавництво Жу-
панського”, 2016. – 192 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zbruc.eu/node/59532
[Рец.]: Жахливий біль! [на кн.]: Луї-Фердінан Селін. Смерть у
кредит / [пер. з фран. Р. Осадчук – Київ: “Видавництво Жупансько-
го”, 2015.  – 560  с. [Електронний ресурс].  – Режим доступу: http://
zbruc.eu/node/52012
[Рец.]: Феномен Маркеса [на кн.]: Ґабріель Ґарсія Маркес. Сто
років самотності / [пер. з ісп. П.  Соколовського.  – Харків: Фоліо,
2015. – 476 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zbruc.
eu/node/55201
[Рец.]: Чилійська Шахразада [на кн.]: Ісабель Альєнде. Опо-
відки Еви Луни. – Львів: Вид-во Анетти Антоненко, 2016. – 256 с.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zbruc.eu/node/49784
[Рец.]: Animal farm [на кн.]: Джордж Орвелл. Колгосп тварин /
[пер. з англ. Ю. Шевчук. – Київ: Вид-во Жупанського, 2015. – 120 с.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zbruc.eu/node/47969
[Рец.]: Між світлом і темрявою [на кн.]: В’ячеслав Гук. Сад Га-
латеї: роман. – Київ: Український письменник, 2015. – 511 с. [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу: https://zbruc.eu/node/53302
[Рец.]: Світло ліхтарів у дощовій мжичці [на кн.]: Гарпер Лі.
Вбити пересмішника / Переклад з англійської Тетяни Некряч.  –
Київ: KM Publishing, 2015. – 384 с. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://zbruc.eu/node/46001
Війна: Мініатюра [Електронний ресурс].  – Режим доступу:
http://zbruc.eu/node/59897
Він не грав у футбол: Оповідання [Електронний ресурс]. – Ре-
жим доступу: http://zbruc.eu/node/52883
Дарчий напис: Есей [Електронний ресурс].  – Режим доступу:
http://zbruc.eu/node/52450
Дисфункціональність: Мініатюра [Електронний ресурс].  – Ре-
жим доступу: http://zbruc.eu/node/55758
122 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Замкнена кімната: Мініатюра [Електронний ресурс].  – Режим
доступу: http://zbruc.eu/node/51863
Колеги: Мініатюра [Електронний ресурс].  – Режим доступу:
http://zbruc.eu/node/55265
Мигдаль: Оповідання [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zbruc.eu/node/56539
Мова: Філософський етюд [Електронний ресурс]. – Режим до-
ступу: http://zbruc.eu/node/58762
Ми були на Майдані: Мініатюра [Електронний ресурс].  – Ре-
жим доступу: http://zbruc.eu/node/48036
Повернення: Мініатюра [Електронний ресурс]. – Режим досту-
пу: http://zbruc.eu/node/56920
Реґіональний експрес: Мініатюра [Електронний ресурс]. – Ре-
жим доступу: http://zbruc.eu/node/45736
Тяглість: Мініатюра [Електронний ресурс].  – Режим доступу:
http://zbruc.eu/node/54780

Ільницький Д. Я.
Муза і чин Остапа Луцького / [упоряд.: В. Деревінський, Д. Іль-
ницький, П. Ляшкевич, Н. Мориквас]. – Київ: Смолоскип, 2016. –
936 с.; іл.
Дискусія про національне мистецтво у міжвоєнній Галичині: Бог-
дан Ігор Антонич і контекст // VI. Internationale virtuelle Konferenz der
Ukrainistik “Dialog der Sprachen – Dialog der Kulturen. Die Ukraine aus
globaler Sicht” = “Діалог мов – діалог культур. Україна і світ”: VI Між-
народна наукова інтернет-конференція з україністики. München, 29.
Oktober – 1. November 2015 / [herausgegeben von Olena Novikova, Pe-
ter Hilkes, Ulrich Schweier]. – München: readbox unipress – readbox pu-
blishing gmbh, Open Publishing LMU, 2016. – S. 536–550.
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича Національної ака-
демії наук України в 2015 р. Інформаційний бюлетень. – Львів, 2016
[статті: “Наукові семінари”.  – С.  146–171 (співавт.: О.  Бєлявцева,
Л. Козак, В. Мартинюк, Х. Рутар); “«Життя у трьох вимірах – літе-
ратура, театр, бібліографія»: наукова конференція на пошану пам’яті
Марії Вальо”.  – С.  171–175 (співавт. В.  Мартинюк); “Шевченків-
ський концерт на Козельницькій”. – С. 179–180; “Рада молодих уче-
них”.  – С.  207; “Ігор Медвідь про дискусії щодо культу Франка в
міжвоєнній Галичині”. – Львів, 2016. – С. 208–210 (співавт.: І. Чер-
чович, В. Мартинюк); “Історія ↔ філологія: міждисциплінарний по-
гляд на жінку”. – С. 210–214 (співавт.: І. Черчович, В. Мартинюк)].
Інформаційний бюлетень 2016 123
Пре-альбатроси (“Молода Муза” і Остап Луцький) // Муза і чин
Остапа Луцького. – Київ: Смолоскип, 2016. – С. 49–80.
Тривимірність людської ріки (Із творчого вечора письменни-
ка Мирослава Лазарука у книгарні “Є” у Львові) // Буковинський
журнал. – 2016. – № 3–4(101–102). – С. 202–212; Те саме // Миро-
слав Лазарук: біобібліографічний покажчик (до 60-річчя від дня на-
родження) / [укладачі: О. Гаврилюк, Г. Григорець]. – Чернівці: Друк
Арт, 2016. – С. 194–205.
[Рец.]: Інакший роман про УПА [на кн.]: Лазарук М. Посаг для
приречених: роман у новелах // Дзвін.  – 2014.  – №  4.  – С.  26–77;
№ 5. – С. 24–60; Окреме видання: Львів: Апріорі, 2014. – 216 с. //
Мирослав Лазарук: біобібліографічний покажчик (до 60-річчя від
дня народження) / [укладачі: О. Гаврилюк, Г. Григорець]. – Чернів-
ці: Друк Арт, 2016. – С. 145–151.
Два обличчя Нори Джонс [Електронний ресурс] // Часопис |А:|
мистецької спільноти “Collegium Musicum”. – 2016. – 16 січня. – Ре-
жим доступу: https://collegiummusicum.com.ua/norah-jones/
Зелене на сірому тлі. Пам’яті Романа Іваничука [Електронний
ресурс] // Zbruč. – 2016. – 19 вересня. – Режим доступу: http://zbruc.
eu/node/56289; Те саме // За вільну Україну плюс. – 2016. – 22 верес-
ня; Те саме // Слово Просвіти. – 2016. – 22–28 вересня; Те саме // Ві-
сник НТШ. – 2016. – Чис. 56. – С. 110–111; Те саме // Лемківський
календар на 2017 рік: альманах / [упоряд.: О. Кровицька]. – Львів,
2016. – С. 130–132. – (Бібліотека Лемківщини; ч. 66).
Неминучість [Електронний ресурс] // Уявна мапа літературного
Львова (±1939 р.): дослідження на платформі “Інтерактивний Львів”
Центру міської історії Центрально-Східної Європи. – Режим досту-
пу: http://www.lvivcenter.org/uk/lia/researches/litlviv/virtual-map/idea/
nemynuchist/relation/1939
Данило Ільницький: “Шлях поезії  – це спускання згори донизу,
аби потім знову піднятися догори” / Спілкувався О.  Коцарев // Ду-
кля. – 2016. – № 1. – С. 64–75; Те саме [Електронний ресурс] // Офіцій-
на сторінка видавництва “Смолоскип”. – Режим доступу: http://www.
smoloskyp.org.ua/-leftmenu-173/2010-12-23-09-23-54/1805--l-r.html
Про фіксацію інформації як атрибут теперішнього / Данило Іль-
ницький, літературознавець [Електронний ресурс] // Горбань М. Лі-
тературна фіксація: що ми знаємо про письменників Львова // Чито-
мо. – 2016. – 13грудня. – Режим доступу: http://www.chytomo.com/
news/literaturna-fiksaciya-shho-mi-znayemo-pro-pismennikiv-zi-lvova
124 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Ільницький М. М.
Сааді Ширазі. Бустан: поема / [переклад М. Ільницького; наук.
підготовка тексту, передмова, примітки та коментарі Р.  Гамади].  –
Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2016. – 528 с. – (Серія “Скар-
би Сходу”).
Сааді Ширазі. Ґулістан (Трояндовий сад): поема / [переклад з
перської, передмова та коментарі Р. Гамади; вірші переклав М. Іль-
ницький]. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2016. – 368 с. –
(Серія “Скарби Сходу”).
Поезія. – Львів: Каменяр, 2016. – 44 с.; іл. – (25 улюблених ві-
ршів).
Два варіанти лисячої одіссеї (“Райнеке-Лис” Й. В. Ґете і “Лис
Микита” І.  Франка) // Українське літературознавство.  – Львів,
2016. – Вип. 80. – С. 147–158.
Таким його пам’ятаю // Вертепи долі: Спогади про Романа
Гром’яка. – Тернопіль, 2016. – С. 320–325.
У задзеркаллі слова [передм.] // Вовк Ірина. Сонцетони. – Львів:
Сполом, 2016. – С. 13–18.
Збентежений талант (Штрихи до портрета Ярослава Цурков-
ського) // Слово і Час. – 2016. – № 4. – С. 3–15.
Історія однієї фальсифікації [про поему “Папі в альбом”] // Сло-
во і Час. – 2016. – № 8. – С. 320–325.
Ангели косять траву, або Міфологеми щоденності // Буковин-
ський журнал. – 2016. – № 1. – С. 154–165; Те саме під загол. “Суха
різьба поезії Василя Герасим’юка” // Українська літературна газе-
та. – 2016. – 19 серпня.
[Рец.]: “Бай-бай, богемо!.. – вона ще з нами” [на кн.]: Неборак В.
Літаюча голова.  – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2013.  – 288  с. //
Дзвін. – 2016. – № 4. – С. 226–229.
[Рец.]: Цілюща сила полинової гіркоти [на кн]: Калинець Ірина.
Зібрання творів: у 8 т. – Львів: Сполом, 2012–2016 // Дзвін. – 2016. –
№ 6. – С. 185–190.
[Рец. на]: Література. Діти. Час // Вісник Центру досліджень лі-
тератури для дітей та юнацтва. – Львів, 2016. – С. 219–220.
“З книжки Миколи Ільницького «Ключем метафори відімкнені
уста…»” // Калинець Ігор. Молімось зорям дальнім. – Львів: Спо-
лом, 2016. – С. 166–173.
Інформаційний бюлетень 2016 125
Козак Л. В.
Наукові семінари // Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича
Національної академії наук України в 2015 р. Інформаційний бюле-
тень. – Львів, 2016. – С. 146–171 [співавт.: О. Бєлявцева, Д. Ільниць-
кий, В. Мартинюк, Х. Рутар].

Мартинюк В. О.
Часопис “Альманах літерацкі” [Електронний ресурс] // Уявна
мапа літературного Львова (±1939 р.): дослідження на платформі
“Інтерактивний Львів” Центру міської історії Центрально-Східної
Європи. – Режим доступу: http://www.lvivcenter.org/uk/lia/researches/
litlviv/database/topos/almanach-literacki/1939
Газета “Червони штандарт” [Електронний ресурс] // Уяв-
на мапа літературного Львова (±1939  р.).  – Режим доступу: http://
www.lvivcenter.org/uk/lia/researches/litlviv/database/topos/czerwony-
sztandar/1939
Газета “Діло” [Електронний ресурс] // Уявна мапа літературно-
го Львова (±1939 р.). – Режим доступу: http://www.lvivcenter.org/uk/
lia/researches/litlviv/database/topos/dilo/1939
Готель “Жорж” [Електронний ресурс] // Уявна мапа літератур-
ного Львова (±1939 р.). – Режим доступу: http://www.lvivcenter.org/
uk/lia/researches/litlviv/database/topos/hotel-zhorzh/1939
Концерн “Українська преса” [Електронний ресурс] // Уяв-
на мапа літературного Львова (±1939  р.).  – Режим доступу: http://
www.lvivcenter.org/uk/lia/researches/litlviv/database/topos/koncern-
tyktora/1939
Літературно-мистецьке коло [Електронний ресурс] // Уявна
мапа літературного Львова (±1939 р.). – Режим доступу: http://www.
lvivcenter.org/uk/lia/researches/litlviv/database/topos/kolo-literacko-
artystyczne/1939
Часопис “Література і мистецтво” [Електронний ресурс] // Уяв-
на мапа літературного Львова (±1939  р.).  – Режим доступу: http://
www.lvivcenter.org/uk/lia/researches/litlviv/database/topos/literatura-i-
mystectvo/1939
Львівський університет [Електронний ресурс] // Уявна мапа літе-
ратурного Львова (±1939 р.). – Режим доступу: http://www.lvivcenter.
org/uk/lia/researches/litlviv/database/topos/lvivskyi-universytet/1939
Марійська площа [Електронний ресурс] // Уявна мапа літера-
турного Львова (±1939 р.). – Режим доступу: http://www.lvivcenter.
org/uk/lia/researches/litlviv/database/topos/mariyska-ploshcha/1939
126 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Наукове товариство імені Тараса Шевченка (НТШ) [Електро-
нний ресурс] // Уявна мапа літературного Львова (±1939 р.). – Ре-
жим доступу: http://www.lvivcenter.org/uk/lia/researches/litlviv/data-
base/topos/ntsh/1939
Львівський державний театр опери та балету [Електронний ре-
сурс] // Уявна мапа літературного Львова (±1939 р.). – Режим досту-
пу: http://www.lvivcenter.org/uk/lia/researches/litlviv/database/topos/
opernyi-teatr/1939
Львівська організація Спілки радянських письменників Укра-
їни [Електронний ресурс] // Уявна мапа літературного Львова
(±1939 р.). – Режим доступу: http://www.lvivcenter.org/uk/lia/research-
es/litlviv/database/topos/organizing-committee-for-the-writers-union-
of-ukraine/1939
Міська ратуша [Електронний ресурс] // Уявна мапа літературно-
го Львова (±1939 р.). – Режим доступу: http://www.lvivcenter.org/uk/
lia/researches/litlviv/database/topos/ratusha/1939
Театр Лесі Українки (колишній театр Скарбека) [Електронний
ресурс] // Уявна мапа літературного Львова (±1939 р.). – Режим до-
ступу: http://www.lvivcenter.org/uk/lia/researches/litlviv/database/to-
pos/teatr-lesi-ukrayinky/1939
Газета “Вільна Україна” [Електронний ресурс] // Уявна мапа літе-
ратурного Львова (±1939 р.). – Режим доступу: http://www.lvivcenter.
org/uk/lia/researches/litlviv/database/topos/vilna-ukrayina/1939
“Жовтнева, 46” [Електронний ресурс] // Уявна мапа літератур-
ного Львова (±1939 р.). – Режим доступу: http://www.lvivcenter.org/
uk/lia/researches/litlviv/database/topos/zhovtneva-46/1939
Професійна спілка польських письменників [Електронний ре-
сурс] // Уявна мапа літературного Львова (±1939 р.). – Режим досту-
пу: http://www.lvivcenter.org/uk/lia/researches/litlviv/database/topos/
zwiazek-zawodowy-literatow-polskich/1939
Тривога [Електронний ресурс] // Уявна мапа літературного
Львова (±1939 р.). – Режим доступу: http://www.lvivcenter.org/uk/lia/
researches/litlviv/database/idea/tryvoha/1939
Інститут українознавства ім. І.  Крип’якевича Національної
академії наук України в 2015 р. Інформаційний бюлетень. – Львів,
2016 [статті: “Наукові семінари”.  – С.  146–171 (співавт.: О.  Бє-
лявцева, Д.  Ільницький, Л.  Козак, Х.  Рутар); “«Життя у трьох ви-
мірах  – література, театр, бібліографія»: наукова конференція на
пошану пам’яті Марії Вальо”.  – С.  171–175 (співавт. Д.  Ільниць-
кий); “Ігор Медвідь про дискусії щодо культу Франка в міжвоєнній
Інформаційний бюлетень 2016 127
Галичині”. – С. 208–210 (співавт.: І. Черчович, Д. Ільницький); “Іс-
торія ↔ філологія: міждисциплінарний погляд на жінку”. – С. 210–
214 (співавт.: І. Черчович, Д. Ільницький)].

Ощипок Н. Л.
Іван Франко та Корнило Устиянович: нез’ясовані питання вза-
ємин // Записки НТШ: Праці Філологічної Секції. – Львів, 2016. –
Т. CCLXIX. – С. 234–241.

Рутар Х. Д.
Жінка та пам’ять на сторінках роману О. Забужко “Музей по-
кинутих секретів” // Сестри по обидва береги Збруча: історичний
досвід жіноцтва Галичини та Наддніпрянщини: матеріали Другої
міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 140-ій
річниці з дня народження Катрі Гриневичевої (м. Львів, 19–20 трав-
ня 2016 р.). – Львів: Сполом, 2016. – С. 45–48.
Наукові семінари // Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича
Національної академії наук України в 2015 р. Інформаційний бюле-
тень. – Львів, 2016. – С. 146–171 [співавт.: О. Бєлявцева, Д. Ільниць-
кий, Л. Козак, В. Мартинюк].

Участь у наукових конференціях, семінарах, сесіях
Шкраб’юк П. В.
Леся Українка і Галичина // Cвяткова академія, присвячена
145-й річниці від дня народження Лесі Українки (Львів, Будинок
учителя та СЗОШ І-ІІІ ст. № 9, 18 лютого 2016 р.).
Ярослав Ісаєвич і василіяни // Шості Ісаєвичівські наукові чи-
тання: “Книгодрукування і видавнича справа в соціокультурних і
державотворчих процесах в Україні” (Львів, 9–10 березня 2016 р.).
Катря Гриневичева в процесі реасиміляції української еліти:
причини і наслідки // Друга міжнародна науково-практична конфе-
ренція “Сестри по обидва береги Збруча: історичний досвід жіно-
цтва Галичини та Наддніпрянщини” (Львів, 19–20 травня 2016 р.).
Політична проґностика Івана Франка // Міжнародний науковий
конґрес “Іван Франко: Я єсть пролог…” (до 160-річчя від дня наро-
дження) (Львів, 22–24 вересня 2016 р.).
“Третє цвітіння” в поезії і прозі // Міжнародна конферен-
ція “Відродження гідності людей «золотого віку» в українському
128 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

суспільстві” (с. Стара Сіль Старосамбірського р-ну Львівської обл.,
24–25 листопада 2016 р.).

Гаврилів Т. І.
Письменство і подорож. Екзотичні мандри Софії Яблонської //
Шості Ісаєвичівські наукові читання: “Книгодрукування і видавни-
ча справа в соціокультурних і державотворчих процесах в Україні”
(Львів, 9–10 березня 2016 р.).
“Нема ще миру”. Франко і війна // Міжнародний науковий кон-
ґрес “Іван Франко: Я єсть пролог…” (до 160-річчя від дня народжен-
ня) (Львів, 22–24 вересня 2016 р.).

Ільницький Д. Я.
Степан Трофимук і Богдан Рубчак про поезію Богдана Ігоря Ан-
тонича: дві статті 1964 р. // Шості Ісаєвичівські наукові читання:
“Книгодрукування і видавнича справа в соціокультурних і держа-
вотворчих процесах в Україні” (Львів, 9–10 березня 2016 р.).
Дитинство ↔ уява ↔ пам’ять ↔ творчість: дім у культурній
картографії життєвого світу Богдана Ігоря Антонича // Міжнародна
наукова конференція “Поетика дому” (Київ, 17–18 березня 2016 р.).
Бог  – природа  – мистецтво: духовні основи (концепції) твор-
чості Богдана Ігоря Антонича; модератор секції “Методи подолання
конфліктів з використанням духовного контексту” // XVIII Міжна-
родна наукова конференція для студентів і молодих науковців “Релі-
гія на шляху подолання конфліктів: жертовність, поразки, компромі-
си” (Львів, 15–16 квітня 2016 р.).
Ознаки і перспективи сучасного франкознавства у Львові (на
прикладі дисертації Марії Лапій, 2016) // Всеукраїнська наукова
конференція “Благословенний закуток нашого краю”: ІІ-ий фран-
кознавчий пленер. Гуцульщина (с. Криворівня Верховинського р-ну
Івано-Франківської обл., 4–6 червня 2016 р.).
Тяглість традиції і виклики глобалізації: львівські літературознав-
ці колись і тепер; Участь у круглому столі “Розрив/зв’язок: конфлікти
й діалоги літературних поколінь в останні 25 років” // Всеукраїнська
науково-практична конференція студентів, аспірантів і молодих уче-
них “Новітні пошуки української філології. До 25-річчя проголошен-
ня Незалежності України” (Вінниця, 29–30 вересня 2016 р.).
Ознаки й перспективи сучасного франкознавства у Львові //
Міжнародний науковий конґрес “Іван Франко: Я єсть пролог…” (до
160-річчя від дня народження) (Львів, 22–24 вересня 2016 р.).
Інформаційний бюлетень 2016 129
Ільницький М. М.
Історія однієї фальсифікації: поема “Папі в альбом” // ХХVІІ
Наукова сесія Наукового товариства ім. Шевченка (Львів, 17–18 бе-
резня 2016 р.).
Історія однієї фальсифікації: поема “Папі в альбом” //
Літературно-мистецька академія “Країна Франкіана”. 100 років
пам’яті Івана Франка (Дрогобич, 14 травня 2016 р.).
“Поряд йшли два велетні – білий і чорний…” (міфологічна осно-
ва оповідання Івана Франка “Як Юра Шикманюк брів Черемош”) //
Міжнародний науковий конґрес “Іван Франко: Я єсть пролог…” (до
160-річчя від дня народження) (Львів, 22–24 вересня 2016 р.).
Михайло Грушевський – белетрист // Міжнародна наукова кон-
ференція “Михайло Грушевський: учений, політик, державний діяч”
(до 150-річчя від дня народження) (Львів, 25 жовтня 2016 р.).

Мартинюк В. О.
Тематизація “інших” у спогадах про літературне життя Льво-
ва часів першої радянської окупації // Шості Ісаєвичівські наукові
читання: Книгодрукування і видавнича справа в соціокультурних і
державотворчих процесах в Україні (Львів, 9–10 березня 2016 р.).

Ощипок Н. Л.
Елементи компаративістики на уроках української словеснос-
ті як джерела формування духовного світу, національних і загаль-
нолюдських ціннісних орієнтирів учнів // Регіональна науково-
практична конференція “Ціннісні орієнтації в контексті вивчення
літератури” (Львів, 7 квітня 2016 р.).
Вивчення мемуарів про Івана Франка на уроках української лі-
тератури // Обласна науково-практична конференція “Іван Фран-
ко. Феномен генія” (до 160-річчя від дня народження письменника(
(Львів, 26 жовтня 2016 р.).

Рутар Х. Д.
Колективна пам’ять українців як рушій ідентифікації на про-
сторах роману О. Забужко “Музей покинутих секретів” // Шості Іса-
євичівські наукові читання: “Книгодрукування і видавнича справа в
соціокультурних і державотворчих процесах в Україні” (Львів, 9–10
березня 2016 р.).
Жінка та пам’ять на сторінках роману О. Забужко “Музей поки-
нутих секретів” // Друга міжнародна науково-практична конференція
130 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

“Сестри по обидва береги Збруча: історичний досвід жіноцтва Га-
личини та Наддніпрянщини” (Львів, 19–20 травня 2016 р.).
Модуси (не)пам’яті у романі Оксани Забужко “Музей покину-
тих секретів” // Міжнародна наукова конференція “Масове насиль-
ство та геноциди на українських землях у 1930–1940-х роках” (Хар-
ків, 1–2 грудня 2016 р.).

Участь у науково-громадських та освітніх заходах
Шкраб’юк П. В.
Василіяни: продовження творчих традицій // Вступне слово на
презентації видань о. Йосифа Будая, ЧСВВ (Львів, Нац. академ. укр.
драм. театр ім. М. Заньковецької, 31 січня 2016 р.).
Леся Українка і Галичина // Доповідь на Святковій академії,
присв. 145-ій річниці від дня народж. Лесі Українки (Львівський Об-
ласний Будинок учителя; СЗОШ І–ІІІ ст. № 9, 18 лютого 2016 р.).
Російські ЗМІ про Україну // Виступ на VIIІ Форумі громадських
організацій “Два роки після Євромайдану: підсумки і перспективи”
(Львів, Нац. ун-т “Львівська Політехніка”, 20 лютого 2016 р.).
Покуття в історії України // Виступ на відкритому уроці у серед-
ній школі с. Бортники Тлумацького р-ну Івано-Франківської області
перед учнями і директорами шкіл області (14 березня 2016 р.).
Андрій Содомора як оригінальний письменник // Коментар на
семінарі № 19 відділу української літератури Ін-ту українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України. Інтелектуальна біографія: Андрія
Содомора (Львів, 30 березня 2016 р.).
Виступ на зустрічі з головою Конґресу вільних українців Є. Чо-
лієм (Львів, Нац. ун-т “Львівська політехніка”, 5 квітня 2016 р.).
Виступ на презентації книги о. Лаврентія Лева Голдейна з Гленкова
(США) (Львів, Ін-т народнознавства НАН України, 20 квітня 2016 р.).
Виступ на презентації книги о. Л. Л. Голдейна з Гленкова (США)
(Львів, Духовна семінарія Святого Духа, 21 квітня 2016 р.).
Поезія  – теж музика… // Виступ на концерті студентів класу
засл. арт. України, доц. Марії Галій-Моравської (Львів, Нац. муз.
академія ім. М. Лисенка, 23 квітня 2016 р.).
Трагедія Чорнобиля: випадковість чи диверсія? // Доповідь на
круглому столі “Суворі уроки Чорнобиля. 30-річчю аварії на Чор-
нобильській атомній станції присвячується” (Львів, Торговельно-
економічний ун-т, 26 квітня 2016 р.).
Інформаційний бюлетень 2016 131
І матері, і воїни // Виступ на святі відзначення Дня Матері
(Львів, Торговельно-економічний ун-т, 16 травня 2016 р.).
Українки в світі // Вітальне слово під час чергового випуску
“Школи шляхетних українок” (Львів, Середня ЗОШ І-ІІІ ст. № 72,
20 травня 2016 р.).
Ще одне цінне видання з історії УГКЦ // Виступ на презента-
ції книги проф. С. Гелея “Церква Воскресіння Христового в Бабухо-
ві” (с. Бабухів Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл., 29 трав-
ня 2016 р.).
“Тіні Звенигорода”. Відображення минувшини князівства в лі-
тературі // Доповідь під час святкування 930-ої річниці першої літо-
писної згадки княжого Звенигорода (с. Звенигород Пустомитівсько-
го р-ну Львівської обл., 16 липня 2016 р.).
Похвальне слово про видавництво “Місіонер” // Виступ на Пер-
шому “Книгофесті у м. Жовква” (Жовква, 17 липня 2016 р.).
Три складові національно-патріотичного виховання // Допо-
відь на семінарі-тренінгу “Патріотична складова в змісті сучасної
шкільної освіти” (Дніпро, Обласний Ін-т післядипломної педагогіч-
ної освіти; Обл. Центр Всеукр. культурно-освітньої асоціації гуман-
ної педагогіки, 11 листопада 2016 р.).
Поезія і сучасність // Виступ перед студентами педагогічного
коледжу Дніпропетровського нац. ун-ту ім. Олеся Гончара (Дніпро,
11 листопада 2016 р.).
Духовні чинники історичного процесу // Лекція для вчителів-
мовників та істориків міста (Дніпро, 12 листопада 2016 р.).
Митрополит Андрей Шептицький – Мойсей українського наро-
ду // Лекція в Будинку культури (с. Званівка Бахмутського р-ну До-
нецької обл, 13 листопада 2016 р.).
Від Запорозької Січі до УПА // Виступ перед воїнами АТО
(с.  Покровське Бахмутського р-ну Донецької обл., 14 листопада
2016 р.).
Внесок українців в історію людства // Лекція для учнів 10-11
класів ЗОШ І-ІІІ ст. №  11  – Багатопрофільний ліцей міської ради
(Бахмут, 14 листопада 2016 р.).
Визначальні чинники національно-патріотичного виховання
молоді // Лекція для учителів-мовників та істориків міста (Бахмут,
14 листопада 2016 р.).
Євромайдан і молодь // Виступ у гімназії “Сузір’я” (Бахмут, 15
листопада 2016 р.).
132 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Видатні українці в світовій культурі // Лекція для учнів серед-
ніх класів ЗОШ І-ІІІ ст. № 11 – Багатопрофільний ліцей міської ради
(Бахмут, 15 листопада 2016 р.).
Степан Бандера та інші визначні діячі національно-визвольного
руху України // Лекція для педаг. колективу ЗОШ І-ІІІ ст. № 11 – Ба-
гатопрофільний ліцей міської ради (Бахмут, 15 листопада 2016 р.).
Друкована книга на тлі телебачення й Інтернету // Виступ на
відкритті міської Громадської бібліотеки (Бахмут, 15 листопада
2016 р.).
Сучасний стан української книги // Виступ перед читачами місь-
кої бібліотеки (Бахмут, 15 листопада 2016 р.)
Українізація шкіл: проблеми й перспективи // Виступ перед учи-
телями української загальноосвітньої школи № 1 (м. Костянтинівка
Донецької обл., 16 листопада 2016 р.).
Маркіян Шашкевич завжди з нами // Виступ під час святкуван-
ня 30-річчя Музею Маркіяна Шашкевича (с. Підлисся Золочівсько-
го р-ну, 23 листопада 2016 р.).
Історія про те, як граф Роман Шептицький став митрополи-
том Андреєм Шептицьким // Лекція для учасників відеоконферен-
ції “м. Львів – м. Дніпро” (між Громадською радою “Святий Юр” та
Дніпровським інститутом післядипломної практики) (Львів, 29 лис-
топада 2016 р.).

Як член Громадської ради “Святий Юр”, яка у формі учнівсько-
студентських конференцій провадить велику роботу в містах і се-
лах Львівщини та інших регіонів щодо популяризації життя і ді-
янь великого митрополита-екуменіста Андрея Шептицького,
П. В. Шкраб’юк виступав у таких містах і селах:
Середня школа Івана Могильницького (с. Міженець, Старосам-
бірського р-ну Львівської обл., 9 лютого 2016 р.).
Радехівщина: с. Нестаничі (музей М. Шашкевича), Вузлове, Ра-
дехів (28 лютого 2016 р.).
Середня ЗОШ № 3 І–ІІІ ст. (Жовква, 4 бер. 2016 р.).
Професійний коледж готельно-туристичного та ресторанного
сервісу (Львів, 22 березня 2016 р.).
Середня ЗОШ І–ІІІ ст. ім. Митрополита Андрея Шептицького
(с. Прилбичі Яворівського р-ну Львівської обл., 29 березня 2016 р.).
Середня ЗОШ І–ІІІ ст. № 7 (Львів, 31 березня 2016 р.).
Середня ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Степана Бандери (Добромиль, 12 квіт-
ня 2016 р.).
Інформаційний бюлетень 2016 133
Львівська українська приватна гімназія (Львів, 4 квітня 2016 р.).
Середня ЗОШ № 34 ім. М. Шашкевича (Львів, 12 травня 2016 р.).
Навчально-виховний комплекс “Загальноосвітня школа І–ІІІ
ступенів–ліцей” Сокальської райради (Великі Мости, 13 травня
2016 р.).
Василіянський монастир св. Юрія (Червоноград, 13 травня
2016 р.).
Національний університет “Львівська політехніка” (Львів,
21 травня 2016 р.).
Львівський національний академічний театр опери та балету
імені Соломії Крушельницької (Львів, 15 липня 2016 р.).
Свято української молоді із митрополитом Андреєм Шептиць-
ким (Львів, площа Св. Юра, 29 липня 2016 р.).
Львівський національний академічний театр опери та балету
імені Соломії Крушельницької (Львів, 26 серпня 2016 р.).
Навчально-виховний комплекс “Загальноосвітня школа І-ІІІ
ступенів–ліцей” Сокальської райради (Великі Мости, 6 листопада
2016 р.).
Музей-садиба Маркіяна Шашкевича (с. Підлисся Золочівського
району Львівської обл, 3 листопада 2016 р.).
Духовна семінарія Святого Духа (Львів, 17 грудня 2016 р.).

Гаврилів Т. І.
Схід – Захід. Письменство і війна. Письменство в час війни. Ді-
алог українських письменників Василя Голобородька (Луганськ  /
Київ) і Тимофія Гавриліва (Івано-Франківськ / Львів) // Зустріч-
розмова зі студентами філологічного факультету Львівського наці-
онального університету імені Івана Франка з нагоди появи спільної
книжки: Василь Голобородько. Дозволені забави / Тимофій Гаври-
лів. Жінка на ім’я Модеста (Львів, ЛНУ ім. І. Франка спільно з ви-
давництвом “Лілея-НВ” в рамках міжнародного книжкового Фору-
му книговидавців та книгорозповсюджувачів, 15 вересня 2016 р.).
Український роман. Між традицією та новаторством // Виступ
перед студентами Львівського національного університету іме-
ні Івана Франка з нагоди появи першого повноформатного видан-
ня роману “Чарівний світ” (Львів, Інститут франкознавства ЛНУ
ім. І. Франка спільно з видавництвом Анетти Антоненко в рамках
міжнародного книжкового Форуму книговидавців та книгорозпов-
сюджувачів, 16 вересня 2016 р.).
134 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Ільницький Д. Я.
Гість у передачі “Книгобачення” на радіо “Культурна еволю-
ція”, ведуча Лідія Ретер (Львів, запис 12 лютого, опубл. 5 березня
2016 р.).
Участь у тренінгу Міністерства освіти і науки України “Як пу-
блікуватися в міжнародних рецензованих виданнях” (Львів, 24 бе-
резня 2016 р.).
Богдан Ігор Антонич і малярі: середовище, ідеї, контекст // Кру-
глий стіл “Творчість Богдана Ігоря Антонича та її контексти” у ме-
жах VIII фестивалю-конкурсу “Лемківська писанка” (Львів, 9 квіт-
ня 2016 р.).
Модератор зустрічі з Мирославом Лазаруком та презентації
його книги “Ріка” (Львів: Апріорі, 2016) у Бібліотеці-філіалі № 27
Центральної бібліотечної системи для дітей м.  Львова (13 квітня
2016 р.).
Модератор презентації книги Мирослава Лазарука “Ріка” (Львів:
Апріорі, 2016) у книгарні «Є» (Львів, 13 квітня 2016 р.).
Модератор зустрічі з Мирославом Лазаруком та презентації
його книги “Ріка” (Львів: Апріорі, 2016) у Бібліотеці-філії № 37
Центральної бібліотечної системи для дорослих м. Львова (14 квіт-
ня 2016 р.).
Запрошений гість на маґістерському семінарі Ірини Старовойт
(ЛНУ ім. І. Франка, кафедра теорії літератури та порівняльного лі-
тературознавства, 25 квітня 2016 р.).
Модератор презентації книги Віри Агеєвої “Дороги й середо-
хрестя” (Львів: ВСЛ, 2016) у книгарні “Є” (Львів, 13 червня 2016 р.).
Виступ на могилі Б. І. Антонича опісля панахиди (у 79-ті роко-
вини його смерті; 6 липня 2016 р.).
Викладач Літньої школи “Єврейська історія, спільне минуле і
спадщина: культура, міста, середовища”  – співрозробник воркшо-
пу “Lemberg / Lwów / ‫ גרעבמעל‬/ Львів: літературні та мистецькі стеж-
ки багатокультурного міста”. У рамках школи спільно з Віктором
Мартинюком проведено два заняття у форматі міської прогулянки
(city walk): “Два покоління української літературної богеми у про-
сторі львівських каварень: «Молода Муза» і «Дванадцятка»”; “Бог-
дан Ігор Антонич та модерністичне малярське середовище між-
воєнного Львова: ідеї синтетизму та «національного мистецтва»”
(Львів, Центр міської історії Центрально-Східної Європи, 11 лип-
ня – 5 серпня 2016 р.).
Інформаційний бюлетень 2016 135
Уявна мапа літературного Львова (±1939) // “Теорія Бєглова” на
“Радіо Сковорода” (разом з Віктором Мартинюком; 22 липня 2016 р.).
Після неминучого: Уявна мапа літературного Львова (±1939)
(спільна лекція з Віктором Мартинюком) // Лекційно-дискусійна
програма “Єврейські дні у Ратуші: спільноти, середовища та держа-
ви у спірних містах ХХ століття” (Львів, 28 липня 2016 р.).
Українська музика на межі тисячоліть: альтернатива versus
популярність // Лекція для слухачів XI Міжнародної літньої шко-
ли з української мови та країнознавства (Львів, ЛНУ ім. І. Франка,
1 серпня 2016 р.).
Як ми шануємо Івана Франка? // Літня франкознавча школа
(Львів, Інститут Івана Франка НАН України, 24 серпня 2016 р.).
Модератор презентації книги Мирослава Лазарука “Ріка”
(Львів, Апріорі, 2016) у рамках Форуму видавців (Львів, 15 верес-
ня 2016 р.).
Презентація-анонс книги “Муза і чин Остапа Луцького” на за-
гальній презентації нових книжок видавництва “Смолоскип” під
час Форуму видавців (Львів, 16 вересня 2016 р.).
Спогади про Романа Іваничука (Львівське радіо, “Світлиця”, ав-
торка і ведуча Наталка Криничанка; запис 27 вересня, етер 3 жов-
тня 2016 р.).
Розповідь про письменницю Дебору Фоґель, уродженку Бурш-
тина (сюжет на Івано-Франківській ТРК “РАІ”) (Бурштин, 17 жов-
тня 2016 р.).
Виступ на відкритті мистецької композиції “Привітання жит-
тя”, присвяченої Б. І. Антоничеві (Львів, 20 листопада 2016 р.).
Запрошений гість на занятті Уляни Рой (ЛНУ ім. І. Франка, ка-
федра театрознавства та акторської майстерності) (Львів, 29 листо-
пада 2016 р.).
Екскурсія «Львів, місто Антонича» (у співпраці з туроперато-
ром “Відвідай”) (Львів, 4 грудня 2016 р.).
Участь у розмові-дискусії “…без порохів” (довкола літератур-
них персоналій Львова: діяльність письменників, що жили у місті)
// Фестиваль “Місто, що надихає…” (Львів, 10 грудня 2016 р.).
Лекція про Б. І. Антонича на літературному вечорі, присвячено-
му творчості письменника в Бібліотеці Українського католицького
університету (Львів, 20 грудня 2016 р.).
136 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Ільницький М. М.
Участь в обговоренні видань Львівського національного універ-
ситету імені Івана Франка в рамках Форуму видавців (Львів, 16 ве-
ресня 2016 р.).
Участь в обговоренні книжки “Антологія української літератур­
но-критичної думки першої половини ХХ століття” (Київ: Смолос-
кип, 2016) в рамках Форуму видавців (Львів, 16 вересня 2016 р.).

Мартинюк В. О.
Викладач Літньої школи “Єврейська історія, спільне минуле і
спадщина: культура, міста, середовища” – співрозробник воркшопу
“Lemberg / Lwów / ‫ גרעבמעל‬/ Львів: літературні та мистецькі стежки ба-
гатокультурного міста”. У рамках школи спільно з Данилом Ільниць-
ким проведено два заняття у форматі міської прогулянки (city walk):
“Два покоління української літературної богеми у просторі львів-
ських каварень: «Молода Муза» і «Дванадцятка»”; “Богдан Ігор Ан-
тонич та модерністичне малярське середовище міжвоєнного Львова:
ідеї синтетизму та «національного мистецтва»” (Львів, Центр міської
історії Центрально-Східної Європи, 11 липня – 5 серпня 2016 р.).
Уявна мапа літературного Львова (±1939) // “Теорія Бєглова” на
“Радіо Сковорода” (разом з Данилом Ільницьким; 22 липня 2016 р.).
Після неминучого: Уявна мапа літературного Львова (±1939)
(спільна лекція з Данилом Ільницьким) // Лекційно-дискусійна про-
грама “Єврейські дні у Ратуші: спільноти, середовища та держави у
спірних містах ХХ століття” (Львів, 28 липня 2016 р.).

Ощипок Н. Л.
Учасниця літературної дискусії “Взаємовпливи української та
європейської культур” в рамках мистецького фестивалю “Галицька
весна” (Львів‚ жовтень 2016 р.).

Рутар Х. Д.
Студентка Літньої школи “Єврейська історія, спільне минуле і
спадщина: культура, міста, середовища” (Львів, Центр міської істо-
рії Центрально-Східної Європи, 11 липня – 5 серпня 2016 р.).
Співавторка Міської прогулянки “Жінки в міжвоєнному Льво-
ві: між мистецтвом, літературою та соціальною реальністю” (Львів,
5 серпня 2016 р.).
Інформаційний бюлетень 2016 137
Учасниця Міжнародного семінару “Громадянське суспільство,
соціальні медіа і ХХ століття. Єврейська історія в Україні” (Київ, 29
вересня – 1 жовтня 2016 р.).

НАУКОВІ СЕМІНАРИ

Marginalia Sodomoriana:
Ранні переклади Андрія Содомори з давньогрецької поезії
29 березня 2016 р. відділ української літератури провів науко-
вий семінар про ранні переклади Андрія Содомори (1960-ті – поча-
ток 1970-х рр.). Це була перша з двох зустрічей, присвячених поста-
ті відомого перекладача, письменника, літературознавця, есеїста.
Доповідач Тарас Лучук, доцент кафедри теорії літератури та порів-
няльного літературознавства Львівського національного універси-
тету ім.  І.  Франка, зосередив увагу на трьох сюжетах: перекладах
поезій Сапфо, Корінни та давньогрецької епіграми. 
Початком перекладацької та наукової кар’єри Андрія Содомо-
ри стало знайомство з давньогрецькою жіночою лірикою. Допові-
дач окреслив часові межі цього феномену, навів приклад епіграми
Антіпатра з Тессалонік, де згадані імена давньогрецьких поетес (зо-
крема Сапфо й Корінни), і зупинився на деяких її текстологічних де-
талях. Окрему увагу доповідач звернув на особливості передачі еле-
гійного дистиха. Ще з часів Івана Франка в українській перекладній
поезії склалася традиція відтворювати давньогрецький дактилічний
гекзаметр дактилем, замінюючи його, якщо дозволяє ритм, хореєм
(крім п’ятої стопи). До досконалості цей розмір довів М. Зеров, а у
60–70-х рр. ним перекладав А. Содомора.
Ще одним розміром античної поезії, який увійшов в українську
поезію, є сапфічна строфа. Ця строфа має довгу традицію осмислен-
ня у перекладній та оригінальній літературі. Зокрема, перша спро-
ба тлумачення цієї форми була зафіксована ще на початку ХVII ст. у
“Граматиці” Мелетія Смотрицького. Він прикладає квалітативну па-
радигму античного віршування до віршування українського, що су-
перечить його мовній природі. Століттям пізніше знаходимо згадку
про сапфічну строфу в “Поетиці” Митрофана Довгалевського. Він
запропонував поглянути на неї як на поєднання трьох 11-складни-
ків (з цезурою після п’ятого складу) з додаванням адонія, вписуючи
138 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

її в силабічну систему віршування, яка домінувала в українській по-
езії до кінця ХІХ ст.
Сапфічна строфа мала своє продовження в перекладній літера-
турі (І. Франко, Г. Кочур), а також в українській оригінальній поезії
(М. Зеров, В. Свідзінський).
Характеризуючи стиль ранніх перекладів Андрія Содомори,
доповідач наголошує, що в ритмічному малюнку сапфічної строфи
той йде за перекладами М. Зерова, а не Івана Франка, який радше
імітував ритміку оригіналу. А. Содомора намагається буквально (в
доброму сенсі), доскладно відтворювати давньогрецькі рядки. Важ-
ливо, що це не тільки збереження рівної кількості складів, а й заміна
довгих і коротких складів на наголошені й ненаголошені, відповід-
но. Андрій Содомора є одним із небагатьох, хто, поряд з перекла-
дом, науково осмислив феномен сапфічної строфи в контексті лес-
бійської лірики.
На початку 70-х рр. увагу перекладача привернула інша давньо-
грецька поетеса – Корінна. До ХХ ст. вона була практично не відо-
мою з огляду на погано збережені тексти й брак біографічних фак-
тів. У 1975 р. Содомора зробив перші українські переклади двох її
текстів.
Інформаційний бюлетень 2016 139
Ще однією марґіналією перекладної творчості Андрія Содомо-
ри є давньогрецька епіграма. Цікаво, що до епіграми він знову по-
вертається через 40 років, у 2015-му, шукаючи нові інтерпретацій-
ні ключі. По суті, маємо феномен множинності перекладів у межах
творчості одного автора.
Перекладна творчість Андрія Содомори – вдячний матеріал для
досліджень у сфері психології творчості, семіотики перекладу, тек-
стології та літературної компаративістики.
Під час дискусії прозвучали різні запитання й коментарі, зокрема:
••запитання Данила Ільницького про книжки, які доповідач при-
ніс до авдиторії;
••запитання Йосипа Гуменюка про інших перекладачів, які ціка-
вилися поезією Сапфо та Корінни;
••запитання Данила Ільницького про Менандра;
••запитання Йосипа Гуменюка про жіночу поезію та про жіночі
переклади;
••коментар Андрія Содомори до доповіді Тараса Лучука, в яко-
му він згадав про свою працю в архіві, про професора Лур’є
та вибір теми дисертації, про любов до писання прози та пое-
тичні переклади, висловив міркування щодо сапфічної строфи,
безмежних можливостей дактиля, геніального рядка Верґілія та
його відлуння у європейській поезії.

Андрій Содомора: інтелектуальна біографія
30 березня 2016 р. в межах наукового семінару відділу української
літератури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН Укра-
їни (19-те засідання) відбулася друга зустріч у жанрі інтелектуальної
біографії. Цей жанр вільної бесіди з відомою людиною-гуманітарієм
про її інтелектуальне становлення започаткував Центр гуманітарних
досліджень Львівського національного університету імені Івана Фран-
ка. Героєм першої такої зустрічі в Інституті був літературознавець,
професор Торонтського університету Максим Тарнавський.
Нинішнім гостем став перекладач, письменник, есеїст, філософ,
заглиблений у звучання та смисл слова,  – Андрій Содомора. Пере-
кладач з давньогрецької творів Менандра, Арістофана, Есхіла, Со-
фокла, Евріпіда та ін.; з латинської – Горація, Овідія, Лукреція, Се-
неки, Верґілія, римських елегійних поетів та ін.; автор оригінальних
140 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

прозових та поетичних творів. Розмова стала логічним продовженням
та розширеним коментарем до доповіді Тараса Лучука “Marginalia
Sodomoriana: ранні переклади Андрія Содомори з давньогрецької
поезії”, виголошеної напередодні (на 18-му засіданні семінару).
Семінар зосереджувався навколо тріади топос – тропос – ан-
тропос, тобто місць, ідей та людей, що впливали на становлення
особистості гостя, були визначальними для його інтелектуальної
біографії. Бесіда як діалог без початку й кінця, як спосіб пізнання
себе й світу була центральною віссю цієї зустрічі. Розмова у вимірах
минулого, повсякденного та вічного, настроєвого та невисловного,
про душу речей та старіння світу, випадок, нагоду та вибір наблизи-
ла присутніх до духовного простору Андрія Содомори.
Зустріч зібрала велику кількість слухачів різного віку. Відпові-
даючи на запитання модератора Данила Ільницького та публіки, Ан-
дрій Содомора цікаво, спокійно і з ноткою гумору розповідав: 
••про перерву в публікаціях у 70-х роках, “списки”, можливість
друкуватися у “Дзвоні” та “Всесвіті”, про видавництва “Дні-
про” та “Основи”;
••про внутрішню ауру та порятунок від радянської дійсності;
••про домашні бесіди з університетським професором і наставни-
ком Соломоном Лур’є, читання Арістофана за круглим столом
та невимушені бесіди, що не мали ні початку, ні кінця;
••про педагогічні “метóди” викладачів, конспектування, розумін-
ня і нерозуміння дисциплін;
••про наставників та невипадкових людей: Дмитра Ліськевича,
Теодозія Возного та Валентину Черняк (невипадкові випадко-
вості, де кожна лінія долі – це пунктир, а кожна точка – випадок,
що разом творять лінію долі);
••про брови та руку викладача Михайла Йосиповича Білика, його
розповіді про Рим і Грецію;
••про топоси рідного села Вирів, нелюбов до мандрів, неприміт-
ність природи як розкіш і любов до замрячених днів, коли легка
мжичка розмиває контури львівських кам’яниць;
••про вчителів-“мучителів”, що викладали давньогрецьку та ла-
тинську мови;
••про Рея Бредбері, захоплення зоряним небом і астрономією;
••про улюблену тему “люди і речі”, до якої надихнули “сльози ре-
чей” у Верґілія; психічну ауру речей та свій текст із дитячою на-
звою та філософським змістом “Рукавичка”;
Інформаційний бюлетень 2016 141
••про “старіння світу” та “душу речей”, ріст і старіння всього
людства, наше помилкове розуміння розвитку мови;
••про свою настроєву книжку “Під чужою тінню”, про настрій,
який не переривається, а снується весь час, і те, як відчути
“смак” книжки, вловивши настрій автора;
••про те, що не ми володіємо мовою, а вона володіє нами;
••про витоки творчої меланхолії та працьовитості;
••про осінній день, голі поля та дим від запаленого картоплиння,
що снувався над городами, сум, навіяний читанням про Англію
та маму (Андрій Содомора зачитав поезію, що відбиває настрої
цього дня, збереженого в пам’яті);
••про батьків: маму, що мала вразливу тонку душу, тата з твер-
дою рукою та дивним поєднанням у характері життєвого гар-
ту й ніжності;
••про свою сестру, теж письменницю – Марту Кришталович, про
вдячність та близькість;
••про принципи перекладу та забуте слово “переспів”;
••про дивну субстанцію – час, який ми можемо сприймати лише
серцем і тільки тоді, коли він минає.

Леонтій Войтович: інтелектуальна біографія
21 квітня 2016 р. в межах наукового семінару відділу української
літератури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН Укра-
їни (20-те засідання) та за участі Ради молодих вчених Інституту від-
булася третя зустріч у жанрі інтелектуальної біографії (вільної бесіди
з відомою людиною-гуманітарієм навколо тріади топос – тропос –
антропос, тобто місць, ідей та людей, що впливали на її інтелекту-
альне становлення), що його започаткував Центр гуманітарних дослі-
джень Львівського національного університету імені  Івана  Франка.
Учасниками двох попередніх зустрічей в Інституті були літературо-
знавець, професор Торонтського університету Максим Тарнавський
та перекладач, письменник, есеїст, філософ Андрій Содомора.
Гостем третьої “Інтелектуальної біографії” став відомий істо­
рик-медієвіст Леонтій Войтович  – дослідник княжої доби, фахі-
вець із генеалогії панівних династій. Учень академіка Ярослава Іс-
аєвича, під чиїм керівництвом захистив кандидатську і докторську
дисертації, сьогодні Леонтій Войтович працює завідувачем кафедри
142 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

історії середніх віків та візантиністики Львівського національного
університету імені Івана Франка, а також старшим науковим спів-
робітником відділу історії середніх віків Інституту українознавства
ім. І. Крип’якевича.
Постать Леонтія Войтовича цікава не лише його оригінальними
ідеями, науковою продуктивністю та ерудицією в царині літератури
й мистецтва, але й тим, що перш ніж стати частиною академічного
світу та легітимізувати свої наукові здобутки, він пройшов довгий
шлях інженера й управлінця.
Відповідаючи на запитання модераторів (Данила Ільницького та
Іллі Паршина) і слухачів, Леонтій Войтович висвітлив деякі з най-
важливіших пунктів на мапі свого інтелектуального життя. Захо-
пливо, жваво і з почуттям гумору у майже двогодинній бесіді, яка,
втім, пролетіла швидко, гість розповідав:
••про знайомство з львівським мистецьким та історичним сере-
довищем через художника Євгена Безніска;
••про батьків, чиє заслання в Челябінську область змінило його
долю та унеможливило вступ на історичний факультет у радян-
ський час;
••про вчительку історії Галину Плетінь, яка підтримувала його
ранні зацікавлення історією і не обмежувала у читанні “непар-
тійної” історичної літератури;
Інформаційний бюлетень 2016 143
••про навчання у Політехніці і роботу на посаді інженера, яка
виховала не лише любов до точності й злагодженості, а й
уміння спілкуватися з різними людьми та налагоджувати їхню
співпрацю; 
••про армійське минуле, дисципліну і друзів;
••про історичні дискусії з письменником Миколою Вінгранов-
ським та власні спроби написати літературний текст на історич-
ну тематику, де не було би вигаданих персонажів (рукопис “Пір
року” чекає друку);
••про захоплення творчістю Вівальді;
••про “кактусів” – молоде покоління науковців;
••про історичні стереотипи й хибне намагання пояснити минуле
крізь власний досвід;
••про сучасну українську історичну науку порівняно з сусідами –
про її надмірну толерантність та повільне становлення;
••про нинішню державну ситуацію з погляду управлінського до-
свіду, про необхідність змін у суспільній свідомості, уваги до міс-
цевих особливостей та право молоді вирішувати своє майбутнє;
••про наміри Данила Романовича вийти з-під монгольської залеж-
ності, про вплив Чингізидів на наших теренах;
••про роль вибору і долі в житті особистому та науковому, про
професію, якою не можна не займатися навіть за несприятли-
вих обставин.

Ірина Яремчук про літературний феномен
стрілецького покоління
17 травня 2016 року відбувся 21-й науковий семінар відділу укра-
їнської літератури Інституту українознавства ім.  І.  Крип’якевича
НАН України. Доповідь на тему “Літературний силует стрілецького
покоління у часописі «Стрілець»” виголосила Ірина Яремчук (Роз-
дольська), літературознавиця, кандидатка філологічних наук, до-
центка кафедри української літератури ім. акад. М. Возняка Львів-
ського національного університету імені Івана Франка.
Доповідь була спробою окреслити специфіку літературної при-
сутності стрілецького покоління у військовій газеті УГА “Стрілець”
(січень–червень 1919).
144 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Коли говорять про стрілецьку пресу, насамперед мають на увазі
гумористично-сатиричний її сегмент, представлений власне літера-
турними часописами “Самохотник”, “Самопал”, “Усусус”, “Бомба”,
“Тифусна одноднівка” тощо, а також єдиний у своєму роді журнал-
твір “Новініяда” Р. Купчинського, із якого ця преса розпочалася. Од-
нак є низка часописів, також утворених у пресових структурах вій-
ськової формації, літературна присутність стрілецького покоління в
яких ще не була в полі зору дослідників.
Один із них – “Стрілець”, тижневик “для українського війська” (як
зазначено у підзаголовку видання), що виходив з 1 січня 1919 р. у різ-
них містах і містечках України: спочатку в Тернополі, а потім, у зв’язку
зі змінами дислокації Української Галицької Армії, – у Станиславові,
Стрию, Борщеві, а з 15 червня до 16 листопада 1919 р. – у Кам’янці-
Подільському під назвою “Український стрілець” (редактор Г. Мики-
тей). “Стрілець” мав досить великий тираж – 16000 примірників.
Прелеґентка з’ясувала, що програма часопису як центрального
органу ЗУНР була військо-політичною і не передбачала літературно-
мистецького структурування. Тому можна говорити лише про пев-
ні штрихи літературної стрілецької присутності у фронтовій газеті
УГА. Імена авторів-стрільців (П.  Шекерика, М.  Федюшки, Р.  Куп-
чинського, В.  Ґадзінського) актуалізуються тут насамперед у но-
винарських дописах окремими біографічними деталями. М. Ірчан,
Ю. Шкрумеляк, В. Ґадзінський як автори репрезентовані у видан-
ні спорадично.
Тематично та ідейно художні публікації часопису перебува-
ють у контексті тогочасних історичних подій, зокрема перипе-
тій українсько-польської війни, у якій сили УГА беруть участь:
об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської
Народної Республіки Актом Злуки 22 січня 1919 р., боротьба з ро-
сійською інтервенцією в Україну, а також тогочасних суспільних на-
строїв: осмислення національної історії “тут і тепер”, зокрема тема
національної соборності усіх українських частин, визвольного сто-
їцизму, збереження українського простору в символізованих геопо-
літичних топосах Києва, Львова, Холма, Перемишля, Дрогобича,
пам’ять про живих і мертвих героїв.
Унікально виявив себе у часописі молодомузівець Василь Па-
човський. Він перший редактор “Стрільця”, який своїми дописа-
ми не лише формував його ідейно-тематичний вектор відповід-
но до державницьких засад стрілецтва УГА, а й проголосив власну
належність до січово-стрілецької військової когорти. Належність
Інформаційний бюлетень 2016 145
митця до стрілецького покоління може мати внутрішню екзистен-
ційно-світоглядну мотивацію, а вже відтак і певні літературно-біогра-
фічні сліди. Тож поняття “стрілецьке покоління” отримує додаткове
значення.
Поява у “Стрільці” творів виразно “нестрілецьких” авторів – Іва-
на Косинина, Олександра Олеся, Михайла Обідного – спонукає до
літературознавчого перегляду їхніх сильвет з погляду дотичності до
фронтової преси та українського визвольного змагу 1914–1921 рр.
У перспективі – дослідження інших армійських стрілецьких ви-
дань та творчого доробку їхньої стрілецької автури.
Дискусію розпочала Мар’яна Гірняк запитанням фактогра-
фічного характеру. У доповіді Ірина Яремчук згадувала, що “Стрі-
лець” був насамперед військовим часописом, але чи вміщувала ре-
дакція на сторінках часопису твори, далекі від воєнної тематики?
Ірина Яремчук відповіла, що таких творів у “Стрільці” назагал не-
має. Але, наприклад, у творі “Будучина” В.  Ґадзінського, де опи-
сано моменти переживання катастрофи, за різкими образами і те-
мами вчувається напруження душі в страшних умовах (хоча прямо
про них не сказано). Дослідники стрілецької поезії зауважують, що
вона часто містила гедоністичні мотиви, у піснях є образи вина та
дівчат з гарними губами.
Роман Голик зауважив, що стрілецьку поезію творили інтеліген-
ти, і це наклало на неї відбиток. У цьому контексті цікавий В. Па-
човський, який виходить із поетики модернізму, змінює її, коли по-
трапляє на війну, і ця зміна насправді є цікавою проблемою. Не
можна забувати про прагматичний аспект – ці газети творили з пев-
ною метою, відповідною до потреби дня: мобілізувати своїх читачів
чи просто надати інформацію. Процес написання теж відрізнявся
від звичного: часто той, хто воював, був також і автором матеріа-
лів. Тексти довоєнних календарів були іншими, ніж ті, що творили-
ся під час війни.
Думку Романа Голика про календарі дослідниця розширила
згадкою про календар “Стрільця”, у якому було вміщено “Новіні-
яду” Р. Купчинського. Тут фігурує романтичний, веселий стрілець,
який закохується і зазнає пригод. Цю історію Купчинський продо-
вжує в поемі, яка має інтелектуальний вимір, перегукується з “Ене-
їдою” Котляревського.
Роман Голик продовжив дискусію роздумами про відміннос-
ті літературної традиції під час Першої та Другої світових воєн.
Перша почалася під знаком “Молодої Музи”, а період міжвоєння
146 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

знаменував “стилет і стилос” (за Є. Маланюком). Цікаво зіставити
досвід різних воєн та літературу, яка у цей час творилась, – елітар-
ну і масову.
Назар Данчишин поставив питання про те, чи присутня у часо-
писі “Стрілець” тема Європи і як детермінується її образ.
Данило Ільницький за допомогою сучасних технологій погли-
бив знання аудиторії про Петра Шекерика-Дониківа, автора рома-
ну “Дідо Иванчік”.
Христина Яворська, учениця Львівської обласної Малої акаде-
мії наук, запитала про ставлення влади до часопису та її вплив на ре-
дакційну політику, а викладачка МАН Тетяна Хомик запитала про
можливе типологічне зіставлення веселого стрільця Купчинського з
бравим воякою Швейком.
Віктор Мартинюк додав ремарку про те, що Швейк був напи-
саний уже за незалежної Чехії і вістря сатири було спрямоване про-
ти австрійської бюрократії. Натомість Січові стрільці були в інших
умовах, тож мусили зберігати бадьорість духу.

Микола Ільницький: інтелектуальна біографія
31 травня 2016 р. відбулася чергова розмова у серії зустрі-
чей “Інтелектуальна біографія”, яку організовує відділ україн-
ської літератури та Рада молодих вчених Інституту українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України. 
Гостем був Микола Ільницький, літературознавець, критик, есе-
їст, поет, перекладач.
Микола Ільницький – це вчений, який у кінці 1980-х – на по-
чатку 1990-х одним із перших почав актуалізовувати та осмислю-
вати літературу українського модернізму початку ХХ ст., міжвоєн-
ного і повоєнного періодів. У радянські часи Микола Миколайович
був одним із найактивніших літературних критиків, аналітиків то-
гочасного літературного процесу, в той час він опублікував у книж-
ковому форматі низку монографій про шістдесятників. М. Ільниць-
кий був активним учасником різних всеукраїнських і всесоюзних
літературних форумів, а коли Україна стала незалежною – міжна-
родних літературознавчих конференцій. У складні часи 1970-х рр.
він мав репутацію эстетствующего критика.
Інформаційний бюлетень 2016 147

Велику частину свого життя Микола Ільницький провів у жур-
налі “Дзвін” (до 1990 р. – “Жовтень”) – спершу як завідувач відділу
критики, а потім як заступник відповідального редактора.
У нашому Інституті Микола Ільницький не зовсім гість, адже
від 1990  р. він тут працює  – спершу довгі роки завідував відді-
лом української літератури, відтак – на посаді провідного науково-
го співробітника. Остання чверть століття в інтелектуальній біогра-
фії Миколи Ільницького пов’язана зі Львівським університетом, в
якому, зокрема, від 2001 р. він завідує кафедрою теорії літератури
та порівняльного літературознавства. З того часу кафедра є важли-
вим філологічним, і ширше – гуманітарним осередком у Львові, а її
співробітники активно залучені у міжнародну і міждисциплінарну
співпрацю.
Микола Ільницький – це своєрідний міст між академічним сві-
том та літературним процесом. До академічного літературознавства
він прийшов через літературну критику й живий інтерес до літера-
тури. Перебуваючи в академічному літературознавстві, намагаєть-
ся його оживити цікавими сюжетами, несподіваним прочитанням
текстів, теоретичними ідеями, – словом, повертати літературознав-
ство до літератури. Від осмислення найсучасніших явищ української
148 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

літератури Микола Ільницький не відходить ніколи, час від часу
публікуючи свої рецензії про той чи той твір, есеї про того чи того
письменника.
Микола Ільницький ніколи не ставив собі за мету здобувати
різноманітні звання. Але завжди ставалося так, що ці звання самі
його наздоганяли, лишень підтверджуючи інтелектуальні та творчі
досягнення. Микола Ільницький  – доктор філологічних наук, про-
фесор, член-кореспондент Національної академії наук України, а
зовсім недавно держава нагородила його почесним званням “Заслу-
жений діяч науки і техніки України”.
Модераторкою зустрічі була Ірина Старовойт – літературозна-
виця, поетка, перекладачка, доцентка кафедри теорії літератури та
порівняльного літературознавства ЛНУ ім. І. Франка.
У розмові йшлося:
••про вибір філології; про цікавість для розуму;
••про дрогобицький досвід; про Марка Гольберга, Степана Пінчу-
ка, Миколу Домницького;
••про дисертацію без наукового керівника; про знайомство з Ми-
хайлом Яцковим;
••про покоління “шістдесятників”; про Василя Симоненка, Ми-
колу Вінграновського, Івана Драча, Івана Дзюбу та Володими-
ра Лучука;
••про зацікавлення індійською культурою та мандрівку до Індії;
про два шляхи досягнення свободи;
••про Москву як центр спілкування союзних літератур (Раду з пи-
тань літературознавства при Спілці письменників СРСР); про
Грузію як місце спілкування в обхід Москви (Раду літературно-
го перекладу і літературних зв’язків при Спілці письменників
Грузії); про розрив зв’язків; про спадкоємність поколінь;
••про мандри до Грузії, про грузинську зверхність;
••про особисту оцінку ментальності сусідніх народів і про став-
лення до моральної дилеми дисидентства;
••про роботу в журналі “Жовтень” і про цензуру;
••про тексти в шухляді, про улюблене місце праці;
••про особливості дослідження поетичних та епічних текстів, про
цікавість до історичної прози;
••про роботу в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича;
••Свої запитання до гостя поставили Юрій Волощак, Андрій Со-
домора, Христина Рутар та Олександр Луцький.
Інформаційний бюлетень 2016 149
Юрій Яремко: інтелектуальна біографія
23 червня 2016 р. відділ української літератури та Рада молодих
вчених Інституту провели чергову розмову в форматі інтелектуаль-
ної біографії. Цього разу гостем був Юрій Яремко, фізик-теоретик,
драматург і поет, інтелектуал і цікавий співрозмовник. Пан Юрій –
доктор фізико-математичних наук, старший науковий співробітник
Інституту фізики конденсованих систем НАН України (м.  Львів).
Докторська дисертація Ю.  Яремка, захищена у 2015  р., мала на-
зву “Реакція випромінювання та перенормування у класичній теорії
поля: теоретико-груповий підхід”. Того ж року в межах святкування
Днів Науки у Львові Юрій Яремко прочитав відкриту лекцію “Ней-
трино: частинка-привид”.
Як драматург, Юрій Яремко відомий передусім своєю п’єсою
“Євангеліє від Пилата”, що побачила світ окремим виданням у бібліо-
теці незалежного культурологічного часопису “Ї” у 2004 р. П’єсу
можна завантажити на офіційній сторінці часопису. У форматі сце-
нічного читання цей твір був актуалізований в межах проекту “Те-
атр сучасного драматурга” у Львівському академічному театрі імені
Леся Курбаса 2014 р., де, крім Юрія Яремка, учасниками-авторами
були відомі сучасні драматурги Павло Ар’є і Сашко Брама. Кожен із
них був заразом й режисером читання, які відбувалися тричі, і після
кожного було обговорення п’єси/читання за участі автора.
Окрім “Євангелія від Пилата”, Юрій Яремко є автором неопублі-
кованої п’єси “Корона”, драматичної поеми “Ні” та інших творів.
Під час зустрічі йшлося:
••про метафоричність фізики та її зв’язок із літературою;
••про частинку-привид нейтрино;
••про Інститут фізики конденсованих систем, міжнародну спів-
працю і безперспективність україномовної фізики;
••про п’єсу “Євангеліє від Пилата”;
••про спілкування з режисером, художнім керівником Львівсько-
го академічного театру ім. Леся Курбаса Володимиром Кучин-
ським;
••про участь у проекті “Театр сучасного драматурга”;
••про п’єсу “Корона” та паралелі між княжими й нинішніми ча-
сами;
••про роль Ігоря Юхновського, Івана Вакарчука та Володимира
Третяка в інтелектуальній біографії Ю. Яремка;
150 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

••про філософа Сергія Дацюка, синергію у фізиці та суспільному
житті, про політичний устрій Росії;
••про рай;
••про дружину Ю. Яремка Тетяну;
••про прозовий твір “Катапульта”.
У ході розмови Юрій Яремко зачитав свої вірші “Рецепт при-
готування глінтвейну”, “Самотній подорожній”, “Ти зі мною, ти
тут…”, а також вірш Сари Тісдейл “Чотири пори року” у власному
перекладі.

Мар’яна Гірняк. Quid est Veritas?
Пошуки Істини у філософсько-історичній прозі
Наталени Королевої
25 жовтня 2016 р. в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича
НАН України відбулося 26-те засідання наукового семінару відділу
української літератури.
Доповідачкою була Мар’яна Гірняк  – літературознавиця, кан-
дидатка філологічних наук, доцентка кафедри теорії літератури та
порівняльного літературознавства Львівського національного уні-
верситету імені Івана Франка. В літературознавчих колах Мар’яна
Гірняк відома своєю монографією “Таємниця роздвоєного облич-
чя: Авторська свідомість в інтелектуальній прозі Віктора Петрова-
Домонтовича” (Львів: Літопис, 2008), а також перекладом книги
Умберто Еко “Роль читача: дослідження з семіотики текстів” (Львів:
Літопис, 2004) і десятками наукових статей з теорії літератури.
Для інститутсько наукової публіки дослідниця запропонувала
доповідь на тему: “Quid est Veritas? Пошуки Істини у філософсько-
історичній прозі Наталени Королевої”. Увагу в ній було зосереджено
на романах “Сон тіні”, “1313”, “Предок”, “Quid est Veritas?”, що асо-
ціюються читачам передовсім з історичною прозою, однак виявля-
ються цікавим матеріалом у контексті філософсько-інтелектуальних
пошуків в українській літературі ХХ ст.
Історія присутня в романах Наталени Королевої, адже пись-
менниця часто апелює до конкретних історичних фактів чи реаль-
них осіб, що вказують на конкретну епоху, відтворює дух історії,
часто намагається “розписати” історію в персонажах, цікавиться
не лише загальною, а й приватною історією, зокрема питаннями
генеалогії.
Інформаційний бюлетень 2016 151
Про інтелектуальний характер прози Наталени Королевої свід-
чить специфіка організації наративу: інтелектуальні діалоги, вну-
трішні монологи, в яких персонажі часто переосмислюють власні
вчинки або шукають істину, проникнення у відсторонений виклад
голосів інших персонажів, а відтак, постійний діалог свідомостей у
прозі письменниці.
У романах Наталени Королевої також можна спостерігати звер-
нення до інтертекстуальності – в епіграфах до розділів, зіставлен-
нях мотивів із різних культурних текстів, апелюванні до мудрості
древніх, численних алюзіях і ремінісценціях.
Діалог текстів тісно пов’язаний з діалогом культур, однак На-
талена Королева не лише демонструє факт їхнього співіснування, а
й порушує питання про його передумови і наслідки, простежує змі-
ни, які відбуваються у свідомості людини, що інколи не може від-
різнити своїх від чужих. З одного боку, персонажі ставлять під сум-
нів можливість укорінення людини у двох культурних просторах, а
з іншого, переконують у здатності узгоджувати власну ціннісну іє-
рархію з цінностями іншої культури, особливо якщо підґрунтям для
діалогу стає пошук істини.
Пошуки істинного Бога для прози Наталени Королевої є одним
із найважливіших питань, адже письменниця часто звертається до
представників східної і західної, язичницької і християнської куль-
тур. Визнанню Христа різними народами світу сприяють такі ідеї,
як перемога життя над смертю, рівність усіх перед Богом, світло,
протиставлене темряві, радість, мир і спокій, що визначають сут-
ність істинного Бога.
Письменниця також торкається проблеми віри і чину, адже, з
одного боку, меж для справжньої віри бути не може, а з іншого, му-
сить бути “міра”, яка не дасть змоги служити власним пристрастям.
До того ж віра має супроводжуватися “ділом”, пошуками Бога все-
редині себе, усвідомленням справжнього сенсу чуда і довірою до
Бога й Божого Провидіння.
Персонажі Наталени Королевої надають великого значення про-
роцтвам, віщуванням і родовим прокляттям, але проблема людини і
її долі не є однозначною в прозі письменниці. Персонажі замислю-
ються також над взаємодією фатуму і людських вчинків, над тим, чи
варто людині знати свою долю, над мінливістю самої долі, що попе-
ремінно приносить то щастя, то нещастя.
До істини персонажі часто наближаються через сновидіння,
які сприймають як віщі знаки, дороговкази чи простір, у якому до
152 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

людини приходять одкровення. Побачити невидиме мають змогу
переважно особи, здатні нестандартно дивитися на звичні речі (ди-
тина, блазень, юродивий).
Інколи “не такі, як усі” персонажі виявляються двійниками для
головних героїв, змагаючись за “добру” частину душі з силами зла.
Фаустівський мотив про взаємини людини з нечистою силою допо-
внений у романі Наталени Королевої філософією підміни, за якої
людина все ж має змогу відрізнити праведне від грішного. Двійники
постають також в образі друга (як другого “я”), внутрішнього двій-
ника чи двійника з царини природи.
Природа в романах письменниці також передає емоційний стан
персонажа, його філософські роздуми, виконує роль численних
символічних дзеркал, стає для людини домом чи пропонує особли-
ву мову, яку потрібно навчитися розуміти.
Розум і позараціональні одкровення пов’язані в прозі Натале-
ни Королевої зі спробами осмислення ролі науки в житті людини.
Освічені люди, здатні мислити, здійснювати наукові відкриття, при-
носити користь суспільству, заслуговують захоплення і поваги, од-
нак письменниця чітко розмежовує правдиву науку і псевдонаукові
пошуки, які до того ж часто поєднуються з гординею і виродженням
власне людського в людині.
Пошуки істини виявляються неможливими без любові, яка в
прозі Наталени Королевої асоціюється не так із плотськими взаєми-
нами, як із платонічною любов’ю, любов’ю-самопожертвою, доско-
налою божественною Любов’ю.
Письменниця торкається також проблеми влади і свободи. Сус-
пільний статус накладає на людину низку зобов’язань, часто ставля-
чи під загрозу її внутрішню свободу, втрата якої призводить до са-
мотності, поразки і навіть смерті.
Самотність, яку переживає більшість персонажів Наталени Ко-
ролевої, може бути наслідком свідомого або мимовільного відме-
жування від Іншого, вона часто виявляється пасткою і навіть загро-
зою для людини, але водночас інколи набуває ознак усамітнення,
потрібного для самовдосконалення і пізнання вічних істин.
Однією з найважливіших істин для людини є питання життя і
смерті, відношення між якими часто сприймається як протистоян-
ня, але насправді виявляється взаємодією, потрібною для дотриман-
ня законів світобудови, передумовою руху і вічного життя.
Персонажі, зрештою, часто замислюються над питанням, що
таке Істина, як віднайти грань між істиною та ілюзією, якою мовою
Інформаційний бюлетень 2016 153
абсолютна істина про себе заявляє і чи взагалі є можливість її зро-
зуміти.
Наталена Королева не розставляє остаточних акцентів у поруше-
них проблемах, а пропонує читачеві зробити самостійні висновки.
Після доповіді відбулося обговорення порушених у ній проб­лем.
Данило Ільницький розпочав дискусію питанням про ключові
архетипи та символи у творчості Наталени Королевої. Мар’яна Гір-
няк назвала кілька цікавих символічних образів, характерних для
прози Н.  Королевої: голубка (горличка), квітка братки як символ
досконалої божественної любові, танець мошкари як символ духо-
вного руху людини, нічний метелик як символ приреченості, пошу-
ку істини та ін.
Данило Ільницький також запитав, чи вписується творчість
Н. Королевої у контекст провідної у мистецтві міжвоєнного періоду
стратегії державницького виховання молодого покоління? На дум-
ку Мар’яни Гірняк, Н. Королева не визнає, що література повинна
дотримуватися стратегій і виконувати педагогічну функцію. Сучас-
ники дорікали авторці, що вона не звертається до української тема-
тики, тож її творчість не сприяє патріотичному вихованню молоді.
Також сучасники закидали Королевій певний містицизм її творів,
нехарактерний для жанру історичного роману. Але, на думку преле-
ґентки, для Королевої історія є лише відправним пунктом.
Петро Шкраб’юк зауважив, що творчість Наталени Короле-
вої відрізняється від творчості її сучасниці Катрі Гриневичевої тим,
що Королева  – це письменниця, яка поглибила тяглість християн-
ської тематики української літератури до античності, поставивши
її в контекст християнської історії Європи, як це робила свого часу
Леся Українка. Відзначив також певний ідейний перегук її творів
із творчістю неокласиків (теза “через античність до сучасної Євро-
пи”). Мар’яна Гірняк згадала у цьому контексті роман Леоніда Мо-
сендза “Останній пророк”.
Роман Голик поставив питання про східно- та західноєвропей-
ські орієнтири творчості Н. Королевої. Петро Шкраб’юк навів деякі
факти біографії письменниці та додав, що вона добре писала фран-
цузькою і могла стати французькою письменницею. Відповідаючи
на питання про джерела творчості Н. Королевої, Мар’яна Гірняк зга-
дала творчість Ґете, французьку літературу ХІХ ст., прозу А. Фран-
са, а також українську літературну класику, зокрема, Т. Шевченка.
Ірина Старовойт провела цікаву паралель між творчістю Н. Ко-
ролевої та її сучасниці, скандинавської письменниці, лауреатки
154 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Нобелівської премії Зіґрід Унсет: жінка – християнка – католичка,
письменниця, яка через апокрифи шукала нову софійність сучасно-
го життя.
Богдан Пастух провів паралель із творчістю А. Франса, зокре-
ма щодо теми невловності істини і відсутності відповідей на питан-
ня. Також звернув увагу на форму подачі літературного матеріалу,
характерну для Н. Королевої, і спитав, чи можна вважати її твори
філософськими романами, а якщо так, то чи закономірне тоді вико-
ристання у них метафори, а також які ознаки інтелектуального ро-
ману вони мають?
У відповідь М.  Гірняк навела різні сучасні дефініції філософ-
ського та інтелектуального роману й висловила цікаві міркування
щодо умовності й складності співіснування і взаємопроникнення
філософії і літератури. На її думку, проза Н. Королевої – це парабо-
лічний різновид інтелектуального роману.
Д. Ільницький запитав, як проектується текст Н. Королевої на
сучасний культурний контекст, адже часто складається враження,
що проблеми, порушувані у творчості Н. Королевої, завжди є “зі
знаком «плюс»”, тобто йдеться про духовний рух догори, до боже-
ственного, до високого. Натомість сучасний культурний контекст
зазвичай розгортається у протилежному напрямку  – “зі знаком
«мінус»”  – від високого до низького, коли йдеться про іронічне,
а навіть цинічне сприймання високого. Тож як читати Н. Короле-
ву в сучасному контексті так, аби “високе” у її тестах не видавало-
ся банальним?
На думку М. Гірняк, в кожну епоху – чи “зі знаком «плюс»”, чи
“зі знаком «мінус»” – ідеться про той самий пошук істини і правди,
тож проза Н.  Королевої залишається актуальною і сьогодні, а все
більша популярність її творчості є свідченням цього.

Феодосій Стеблій: інтелектуальна біографія
10 листопада 2016 р. в межах серії семінарів-зустрічей “Інтелек-
туальна біографія” (організовуваних відділом української літерату-
ри Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича і Центром гумані-
тарних досліджень ЛНУ ім. І. Франка) відбулася зустріч з істориком,
канд. іст. наук, багатолітнім працівником і завідувачем відділу нової
історії України Інституту Феодосієм Івановичем Стеблієм. З-поміж
Інформаційний бюлетень 2016 155
іншого потужним стимулом для організації заходу став 85-літній
ювілей історика.
Коротке представлення прелеґента зробили Іван Сварник і моде-
ратор зустрічі Данило Ільницький, відтак слово перейшло до ювіляра.
Ф. Стеблій поділився спогадами про своє дитинство, дитячий садок,
шкільні роки, які припали на непростий час калейдоскопічної зміни
політичних режимів: польського, німецького, радянського. Запали в
пам’ять історика різноманітні події громадського життя, серед яких
вшанування в родинному селі пам’яті Є.  Коновальця та М.  Тарнав-
ського, урочистості з нагоди приходу радянської влади та ін. Яскра-
ві спогади пов’язані з участю Ф. Стеблія у шкільному театральному
гуртку і церковному хорі. Любов до цих ділянок культури історик зго-
дом прищеплював своїм учням, працюючи у школі в Раківці (1949–
1951), де створив драматичний гурток і шкільний хор. Був він учас-
ником і студентського хорового колективу, навчаючись в університеті.
Обставини часу змусили Ф. Стеблія вступити до комсомолу, а відтак і
до лав комуністичної партії. Однак, як наголосив історик, він завжди
керувався порадою свого батька: ніколи не йти проти Бога і Церкви.
Початком формування Ф. Стеблія як професійного історика стало
його навчання на історичному факультеті та в аспірантурі Львівського
університету імені Івана Франка. Прелеґент поділився спогадами про
156 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

свого наукового керівника Григорія Гербільського, вибір теми дисер-
тації, досвід роботи в архіві. Також він розповів, як потрапив у Інсти-
тут суспільних наук (згодом перейменований в Інститут українознав-
ства ім.  І.  Крип’якевича), згадав директорів, під керівництвом яких
йому довелося працювати спершу як рядовому науковому співробіт-
никові, а згодом – як завідувачеві відділу нової історії та двічі на по-
саді заступника директора. Окремо Ф. Стеблій зупинився на описі об-
ставин призначення директором Інституту Ярослава Ісаєвича і своїй
ролі в цих подіях. Наприкінці історик окреслив основні напрями сво-
їх наукових зацікавлень та перелічив численні знакові дослідження,
автором, співавтором, редактором і упорядником яких він став.
Спогади Ф.  Стеблія викликали в присутніх чимало запитань,
які спонукали історика докладніше зупинитися на окремих подіях
свого життя, зокрема:
••чому обрав фах історика;
••хто з вітчизняних і зарубіжних дослідників вплинув на його
професійне формування;
••що спонукало його до дослідження діяльності “Руської Трійці”
та якими він бачить перспективи шашкевичезнавства;
••на кого взорувався як автор і керівник і чи не прагнув обійняти
посаду директора Інституту.
Також учасники семінару просили Ф. Стеблія докладніше прига-
дати про І. Крип’якевича, М. Возняка, про обставини розформування у
1970-х рр. відділу української літератури Інституту українознавства.
Завершуючи семінар, модератор зустрічі Д. Ільницький подяку-
вав прелеґентові за цікаву розповідь, а учасникам – за запитання й
повідомив, що аудіозапис зустрічі буде поміщено на сторінці Інсти-
туту українознавства.

За аудіозаписами та матеріалами доповідачів підготували
О. Бєлявцева, Д. Ільницький, C. Когут, Л. Козак, Н. Колб, І. Папа,
В. Мартинюк, Х. Рутар.
Центр дослідження
українсько-польських відносин

Співробітники Центру розпочали виконання трирічної науко-
вої теми “Українсько-польські взаємини на західноукраїнських зем-
лях (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.): історичні моделі, етнічний, по-
літичний та загальнолюдський виміри” (Державний реєстраційний
номер 0111U008233). Насамперед звернуто увагу на внутрішньопо-
літичні та геополітичні обставини, які впливали на перебіг та на-
слідки українсько-польських відносин у новітню добу. Зокрема,
М.  Литвин дослідив особливості розвитку українського та поль-
ського національних рухів у роки Першої світової війни та пово-
єнне десятиліття. Відзначив, що пам’ять про Першу світову війну
та Українську революцію 1917–1921 рр. компартійна влада СРСР/
УРСР намагалася витравити зі свідомості українців, прагнучи за-
мінити її пафосом Великої жовтневої соціалістичної революції, лі-
тописом творення багатонаціонального Радянського Союзу. І це їй
частково вдалося, про що свідчить “радянська” свідомість частини
населення сходу та півдня України. Натомість влада Польської На-
родної Республіки не відкидала значення потуг польського націо-
нального руху, який намагався визволити співвітчизників із колоні-
альних тенет Пруссії/Німеччини, Австрії/Австро-Угорщини, Росії.
Щоправда, при цьому гіперболізувала роль та місце лівих сил. Чи
не тому посткомуністична Польща, на відміну від України, значно
швидше й безболісно відновила національний наратив історії, по-
вноцінний хід історичного пізнання. Автор реконструював націо-
нальні рації українського і польського народів, які в умовах Першої
світової війни зуміли відновити національно-державні організми. І
лише складні геополітичні наслідки війни не дали українцям змоги
втримати національну державність і соборність етнічних земель.
О. Руда узагальнила етносоціокультурні трансформації на захід-
них землях України, особливу увагу приділивши освітній політиці
уряду Польщі у 20–30 рр. ХХ ст. Досліджувала національно-освітню
158 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

політику міжвоєнної Польщі, яка після остаточного визначення кор-
донів взяла курс на розбудову мононаціональної держави. Вона ді-
йшла висновку, що за роки існування Другої Речіпосполитої польські
урядові кола не виробили конкретної програми вирішення національ-
ного питання. Прагнучи побудувати унітарну та моноетнічну державу,
Бельведер відмовляв меншинам не лише в праві на самовизначення, а
й у територіальній і культурній автономії. Встановлено, що непослі-
довна та непродумана національна політика була спрямована на по-
лонізацію, асиміляцію та окатоличення непольського населення, що
зумовило радикалізацію політичних сил національних меншин. По-
разка цієї політики була зумовлена декількома причинами, зокрема
соціальною, економічною та територіальною структурою держави, а
також недалекоглядністю влади, яка недооцінила важливості націо-
нальної проблеми. Під тиском держав Антанти Польща формально
дотримувалася вимог міжнародних договорів, які стосувалися захис-
ту прав національних меншин. У своїх конституційних актах Друга
Річпосполита задекларувала принципи рівноправності усіх громадян
і поваги до етнічних, расових, релігійних і мовних меншин. Дослід-
ниця констатувала, що польське внутрішнє законодавство послужи-
ло правовою підставою для полонізації населення, що була спрямо-
вана головно на культурно-освітню сферу та провадилася під гаслами
захисту державних інтересів. Повна підпорядкованість освітньої по-
літики національній призвела до того, що вона змінювалася залежно
від національних меншин, регіонів держави, політики керівної партії,
а також її реалізації центральними та місцевими органами влади.
Встановлено, що попри взяті на себе міжнародні зобов’язання
та внутрішні постанови, які гарантували вільний розвиток освіти,
культури та релігійного життя національних меншин, Друга Річпос-
полита провадила дискримінаційну мовно-національну політику,
що супроводжувалася релігійними, економічними та соціальними
утисками непольського населення. Найбільше критики викликало
польське освітнє та мовне законодавство міжвоєнних років. Дослід-
ниця наголосила, що ухвалені в цей період закони, з одного боку, об-
межували мовні права національних меншин чітко окресленою те-
риторією, а з іншого – слугували підставою для розбудови мережі
польськомовного шкільництва, збільшення кількості утраквістич-
них шкіл за рахунок зменшення кількості навчальних закладів для
непольського населення.
М. Чебан простежила особливості функціонування українських
і польських наукових товариств в Галичині в міжвоєнний період
Інформаційний бюлетень 2016 159
ХХ ст. Зазначила, що позиція польської влади та вчених щодо міс-
ця українства в сфері науки у міжвоєнний період не була однознач-
ною: одні – не визнавали за українцями права на власну науку і на-
укове партнерство, інші – ставилися прихильно. Виявом співпраці
між вченими було обрання їх членами авторитетних наукових това-
риств. М. Чебан підкреслила, що українські науковці, переважно іс-
торики, філологи, правники, філософи, співпрацювали й з іншими
громадськими та культурно-освітніми організаціями Галичини – то-
вариствами “Просвіта”, “Рідна школа” та ін., в яких долучалися до
формування національної свідомості через поширення історичних
знань. Отже, спроби створення українського університету, сформо-
вана мережа наукових та громадсько-культурних товариств і орга-
нізацій засвідчили прагнення української громадськості в умовах
бездержавності власними силами розв’язувати актуальні суспільно-
політичні та культурно-освітні завдання.
А. Боляновський узагальнив внутрішньополітичну та геополі-
тичну ситуацію на західних землях України у роки Другої світової
війни. Особливу увагу звернув на зовнішні чинники (радянський,
німецький), які впливали на розпалювання українсько-польського
військово-політичного протистояння. Анексія Радянським Союзом
території Західної України виразно продемонструвала модель по-
літики, яку ця країна вирішила впроваджувати на інкорпорованих
землях. Українці і поляки на власному негативному досвіді відчули
реальне погіршення життя замість обіцяного більшовицькою пропа-
гандою покращення. Дуже швидко в “перших совітах” розчарували-
ся навіть палкі нечисленні симпатики більшовиків, які раніше були
прихильниками СРСР. Багато українців і поляків подібно сприйня-
ли “совітську окупацію”. Аналіз оцінок різних подій суспільного
життя, побуту тощо свідчить про те, що представники обох наро-
дів однаково обурювалися брутальною поведінкою перших і других
“совітів”, критикували негативні вияви сталінської політики.
Л. Хахула та Х. Чушак узагальнили етнополітичні процеси в ПНР
у повоєнний період. Дослідили особливості культурно-освітнього та
церковно-релігійного життя українців в умовах авторитарної кому-
ністичної влади. Любомир Хахула, опрацювавши матеріали періо-
дики періоду Польської Народної Республіки (суспільно-культурний
тижневик “Przekrój”, 1969–1972 рр.), який, проникаючи в УРСР,
впливав на формування прозахідних настроїв і вподобань читачів,
реконструював особливості польсько-українського взаємопізнан-
ня через культурний переказ. Показано механізми цілеспрямованої
160 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

ідеологічної роботи інституцій комуністичної Польщі в формуванні
негативного образу національно-визвольної боротьби українського
народу в середині ХХ ст. У наукових, літературних творах (“Дорога
в нікуди” А. Шоти та В. Щенсняка, “Заграви в Бєщадах” Я. Ґерхар-
да, “Сліди пазурів рися” В. Жолкевської) активно творили негатив-
ний стереотип Української Повстанської Армії як жорстокої “банди
буржуазних націоналістів”, що прагнула поставити українців і по-
ляків на межу взаємовинищення. Доведено, що це значно вплива-
ло на формування настроїв поляків щодо української національної
меншини в ПНР та її релігійно-культурних проблем.
Дослідницьку увагу Хахула Л. зосередив на проблемі погір-
шення іміджу України та українців у польській громадській думці
2014–2016 рр. Відзначено різкий спад симпатії поляків до українців
у 2016 р. (з 36% до 27%) та вплив на нього антиукраїнської інформа-
ційної війни Росії. Прогнозовано, що різка зміна ставлення поляків
до українців, а також нерозважливі заяви і декларації влади (липневі
ухвали Сейму і Сенату про кваліфікацію волинської трагедії 1943 р.
“геноцидом”) матимуть негативний вплив на українську суспільно-
політичну думку про західних сусідів і можуть викликати хвилю
антипольських дій. Проаналізовано діяльність окремих праворади-
кальних політиків і публіцистів Польщі на предмет її загрози націо-
нальній безпеці України.
М.  Литвин розкрив особливості польсько-українсько-радян­
ських відносин у 40-ві рр. ХХ ст., відобразив вплив депортаційних
акцій 1944–1951 рр. на політику історичної пам’яті в сучасній Поль-
щі та Україні.
О.  Піх описав досвід Польщі для вдосконалення державо-
творчих процесів у незалежній Україні. Досліджував суспільно-
політичну трансформацію в Республіці Польща у 1989–2004 рр.
та її значення для формування внутрішніх і зовнішніх пріоритетів
розвитку України. Зокрема, він зазначив, що впродовж останнього
десятиліття ХХ ст. та початку ХХІ ст., пройшовши складний шлях
внутрішнього реформування та переоцінки системи національної
безпеки, РП міцно закріпилася у західних інституціях. Варшава
чітко визначила для себе пріоритетність західного вектора розви-
тку і рухалась у цьому напрямку крок за кроком. Було задекларо-
вано прагнення приєднатися до процесу європейської інтеграції,
співпрацю зі структурами об’єднаної Європи, зміцнення регіональ-
них зв’язків насамперед у межах субрегіональних структур. Інте-
грація у європейські та євроатлантичні структури стала для Польщі
Інформаційний бюлетень 2016 161
стратегічною метою закордонної політики та важливим геополітич-
ним вибором. О. Піх констатував, що політична підтримка західних
держав та чітка інтеграційна програма польського керівництва дали
Польщі змогу за цей період досягнути стратегічних цілей  – стати
повноправним членом НАТО і ЄС. Водночас, на думку дослідника,
східна політика Польщі була лише комплементарною до західного
вектора, їй бракувало стратегічної ініціативи і вона вибудовувалась
радше як відповідь на геополітичну ситуацію в регіоні, насамперед
пов’язану з політикою безпеки. З огляду на проголошений Україною
курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію, важливим є як
зовнішньополітичний досвід Польщі, який може вказати на сприят-
ливі до зближення з ЄС та НАТО шляхи й заходи, так і аналіз демо-
кратичної трансформації цієї країни. Зокрема, встановлено, що пе-
ретворення, які проводила польська влада у 90-х рр. ХХ ст., не лише
забезпечували демократизацію усіх сфер життя, а й мали на меті
трансформувати Польщу в сучасну конкурентоспроможну державу
й інтегрувати її в європейську економічну та політичну систему. Од-
ним із найважливіших напрямів трансформаційних процесів була
децентралізація і проведення реформи системи управління.
Я.  Кондрач розглянув особливості життєдіяльності польських
суспільно-культурних товариств у незалежній Україні, а також укра-
їнських суспільних товариств у Польщі. Відзначив, що українська
влада недостатньо уваги приділяє підтримці ініціатив української
діаспори в Польщі. Дієвішою, на думку дослідника, має бути полі-
тика офіційного Києва щодо відновлення меморіалів Армії УНР на
території Польщі, насамперед у Ланцуті.
Т. Горбачевський дослідив трансформацію церковно-релігійних
відносин у західному регіоні України новітньої доби, основну увагу
звернувши на статус Римо-католицької церкви. Автор проаналізу-
вав розвиток структур РКЦ, міжконфесійні протиріччя та етапи їх-
нього вирішення в Україні кінця ХХ – початку ХХІ ст., сприйняття
РКЦ українським соціумом на підставі роботи Церкви в культурно-
освітньому та громадському просторі. Автор констатував, що з роз-
падом СРСР РКЦ на території України швидко розвивалася, ак-
тивно відновлювалися та створювалися нові парафії, збільшилася
кількість прихожан. Водночас Церква зіткнулася зі значними труд-
нощами щодо повернення колишніх костелів у суперечках з інши-
ми конфесіями. Міжцерковному діалогу, на думку автора, неабияк
посприяли відвідини України Папою Римським Іваном Павлом ІІ,
який закликав і до міжнаціонального примирення та злагоди.
162 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

О. Рак, Б. Пікулик продовжували впорядковувати бібліографію
сучасних українсько-польських відносин. Д.  Савінов, Г.  Леськів,
С. Іваник готували оригінал-макети наукових збірників Інституту.
За участю Центру організовано ІІ Міжнародну наукову кон-
ференцію “Українсько-польські відносини в контексті суспільно-
політичних і етнокультурних процесів в Центрально-Східній Європі
(ХХ – початок ХХІ ст.)” (Львів, 25 травня 2016 р.), Міжнародну нау-
кову конференцію “Етнічні конфлікти у роки Другої світової війни:
досвід Центрально-Східної Європи” (Луцьк–Шацьк, 23–25 червня
2016 р.), Всеукраїнську науково-практичну конференцію “Депорта-
ції українців Польщі: науковий та суспільно-політичний дискурси,
історична пам’ять” (Тернопіль, 7 грудня 2016 р.).
Для органів виконавчої влади підготовлено аналітичні запис-
ки: “Суспільно-політичні передумови та етнокультурні наслідки
депортацій українців з Польщі (1944–1951)”, “Про виступи анти-
українського спрямування громадсько-політичних діячів у Польщі
в 2016 р.”.
Співробітники Центру проходили наукове стажування в Като-
лицькому університеті імені Папи Івана Павла ІІ у Любліні (О. Руда)
та Музеї Голокосту в Нью-Йорку (А. Боляновський).
За дорученням Президії НАН України співробітники Центру
М. Литвин, О. Піх¸ Л. Хахула, Х. Чушак, Т. Горбачевський також ви-
конували наукову тему “Соціокультурна інтеграція та адаптація пе-
реселенців з Донбасу та Криму. Західноукраїнський вектор”, за ре-
зультатами якої підготовлено монографію та експертно-аналітичні
записки для органів виконавчої влади.
Під керівництвом М. Литвина захистили докторські дисертації:
В. Виздрик “Соціально-економічні та суспільно-політичні процеси
в галицькому селі (1919–1939)” (07.00.01); Б. Левик “Пострадянські
республіки в умовах геополітичних викликів ХХ – початку ХХІ ст.
(07.00.02); О. Малярчук “Соціально-економічні процеси в західно-
му регіоні Української РСР (1964–1991)” (07.00.01); В. Ільницький
“Карпатський край ОУН в українському визвольному русі (1945–
1954)” (07.00.01); Р.  Голик “Культурна пам’ять і Східна Європа:
писемна культура та формування суспільних уявлень в Галичині”
(07.00.01, 07.00.02) та кандидатську дисертацію Г. Ріккарді “Політи-
ка урядів Австро-Угорщини щодо вищих навчальних закладів Схід-
ної Галичини: національний аспект (1867–1914 роки)” (07.00.02).
М. Литвин
Інформаційний бюлетень 2016 163
ПУБЛІКАЦІЇ
Литвин М. Р.
Шевченків стяг стрілецької звитяги // Україна: культурна спад-
щина, національна свідомість, державність. – Львів, 2015. – Вип. 25:
Тарас Шевченко і Соборна Україна. – С. 261–267.
Проект “Україна”. Австрійська Галичина. – Харків, 2016. – 410 с.
[Статті: “Переднє слово упорядника”. – С. 3–7; “1914 рік. Москов-
ська інвазія проти галицьких мазепинців”. – С. 384–395; “Прощай,
Австріє! Ще не вмерла Україна”. – С. 396–407].
Велика Українська Енциклопедія.  – Київ, 2016.  – Т.  1 [статті
“Академічна громада”. – С. 479; “Академічне братство”. – С. 480–
481; “Академічний кружок”. – С. 481–482.
Галичина: історія, політика, культура: в 11-ти т. / [гол. ред. ради
М. Литвин; відп. ред. І. Патер]. – Львів; Тернопіль, 2016. – Т. 6: Пер-
ша світова війна.  – 900  с. [Статті: “Утворення національних мілі-
арних формувань”.  – С.  187–212; “Напередодні Листопадового
чину”. – С. 769–784 (співавт.: І. Патер, О. Реєнт)].
Український та польський політикум у період відродження на-
ціональних держав (1914–1918) // Україна–Польща: історична спад-
щина і суспільна свідомість. – Львів, 2016. – Вип. 9. – С. 26–44.
Українсько-польські наукові зв’язки у гуманітарній сфері
(1991–2016  рр.) // Проблеми всесвітньої історії.  – 2016.  – №  2.  –
С. 203–218.
VI наукові читання імені академія Я. Д. Ісаєвича // Український
історичний журнал.  – 2016.  – №  3.  – С.  231–233 [співавт. Л.  Ха-
хула].
[Відп. ред.]: Давидюк Р. Українська політична еміграція в Поль-
щі: склад, структура, громадсько-політичні практики на території
Волинського воєводства. – Львів; Рівне, 2016. – 704 с.
[Відп. ред.]: Інститут українознавства ім.  І.  Крип’якевича На-
ціональної академії наук України в 2015  р. Інформаційний бюле-
тень. – Львів, 2016. – 240 с.
[Відп. ред.]: Хахула Л. “Різуни” чи побратими? Сучасні поль-
ські дискурси про Україну. – Львів, 2016. – 244 с.
[Відп. ред.]: Україна–Польща: історична спадщина і суспільна
свідомість. – Львів, 2016. – Вип. 9. – 342 с.
[Упоряд.]: Проект “Україна”. Австрійська Галичина. – Харків,
2016. – 410 с.
164 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Боляновський А. В.
Між християнською мораллю і нелюдським злом (реакція Ми-
трополита Андрея Шептицького на окупаційну політику націонал-
соціалістичної Німеччини в Галичині
 у 1941–1944  рр.: від фор-
мальної лояльності
 до критики і протестів) // Друга світова війна
та долі мирного населення у Східній Європі: матеріали Міжнарод-
ної наукової конференції пам’яті Митрополита Андрея Шептицько-
го (м. Київ, 30 листопада – 1 грудня 2015 р.) / [за ред. Л. Фінберга]. –
Київ: Дух і Літера, 2016. – С. 7–70.
Українці і поляки Галичини під сталінським режимом у споми-
нах очевидців: перший досвід // Україна–Польща: історична спад-
щина і суспільна свідомість. – Львів, 2016. – Вип. 9. – С. 110–127.

Горбачевський Т. С.
Римо-католицька Церква в незалежній Україні: інституалізацій-
ний розвиток та освітня діяльність // Україна–Польща: історична
спадщина і суспільна свідомість. – Львів, 2016. – Вип. 9. – С. 195–
202.
Церковно-релігійні трансформації [співавт. І.  Гнатюк, В.  Лю-
бащенко, І.  Смольський] // Галичина: історія, політика, культура:
в 11-ти  т.  – Львів; Тернопіль, 2016.  – Т.  6: Перша світова війна.  –
С. 563–577.

Кондрач Я. С.
Українсько-польський батальйон: миротворча місія в Косо-
во // Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. –
Львів, 2016. – Вип. 9. – С. 210–216.

Піх О. М.
Східна політика Республіки Польща в контексті її зовнішньо-
політичних пріоритетів (1991–2004) // Україна–Польща: історична
спадщина і суспільна свідомість. – Львів, 2016. – Вип. 9. – С. 162–
178.
Мирон Кордуба – життя і творчість (до 140-ї річниці від дня на-
родження) // Вісник НТШ. – Львів, 2016. – Ч. 55. – С. 43–47.
ІІ Міжнародна наукова конференція “Українсько-польські від-
носини в контексті суспільно-політичних і етнокультурних проце-
сів в Центрально-Східній Європі (ХХ – початок ХХІ ст.)” // Україн-
ський історичний журнал. –2016. – Вип. 4 (№ 529). – С. 224–226.
Інформаційний бюлетень 2016 165
[Заст.  відп.ред.]: Інститут українознавства ім.  І.  Крип’якевича
Національної академії наук України в 2015 році. Інформаційний бю-
летень. – Львів, 2016. – 240 с.

Руда О. В.
Державна політика Другої Речі Посполитої в національній сфері
у 1918–1926 роках // Проблеми гуманітарних наук: зб. наук. пр. Дро-
гобицького державного педагогічного університету ім.  І.  Франка /
[редкол. Н. Скотна (голов. ред.) та ін.]. – Дрогобич, 2015. – Вип. 36:
Історія. – С. 160–174.
Національна політика Польської держави у 1926–1939 роках //
Наукові праці історичного факультету Запорізького національного
університету. – Запоріжжя, 2015. – Вип. 44. – Т. 2. – С. 57–62.
Розвиток освітніх процесів у Львові (1923–1939) // Наукові зо-
шити історичного факультету Львівського університету: зб. наук.
пр. – Львів, 2015. – Вип. 16. – C. 221–235.
Національно-освітня політика Другої Речіпосполитої в Галичи-
ні у 1924–1939  рр. // Україна–Польща: історична спадщина і сус-
пільна свідомість. – Львів, 2016. – Вип. 9. – С. 91–109.

Рак О. Р.
[Відп. секретар]: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича
Національної академії наук України в 2015 р. Інформаційний бюле-
тень. – Львів, 2016. – 240 с.

Хахула Л. І.
“Різуни” чи побратими? Сучасні польські дискурси про Украї-
ну. – Львів, 2016. – 244 с.
VI наукові читання імені академія Я.  Д.  Ісаєвича [співавт.
М.  Литвин] // Український історичний журнал.  – 2016.  – №  3.  –
С. 231–233.
[Рец.]: Пам’ять, письмо та історія Галичини: погляд із сучас-
ності [на]: Голик Р. Й. Культурна пам’ять і Східна Європа: писем-
на культура та формування суспільних уявлень в Галичині. – Львів,
2015. − 424 с. // Україна–Польща: історична спадщина і суспільна
свідомість. – Львів, 2016. – Вип. 9. – C. 290–291.
166 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Чебан М. М.
Невідомий нарис Миколи Андрусяка з української історіогра-
фії кінця XVIII–XIX століття // Історіографічні дослідження. – Київ,
2015. – Вип. 26. – С. 125–139.
Олександр Лотоцький як член НТШ (на матеріалах ЦДІА Укра-
їни у Львові) // Україна–Польща: історична спадщина і суспільна
свідомість. – Львів, 2016. – Вип. 9. – С. 265–279.

Чушак Х. Я.
Українсько-польські відносини між ідентичністю та безпекою:
погляд польського дипломата // Україна–Польща: історична спад-
щина і суспільна свідомість. – Львів, 2016. – Вип. 9. – С. 293–303.

Участь у наукових конференціях,
семінарах, круглих столах
Литвин М. Р.
Ярослав Ісаєвич: життєвий шлях і наукова спадщина // Шості
Ісаєвичівські наукові читання: книгодрукування і видавнича спра-
ва в соціокультурних і державотворчих процесах України (Львів,
9–10 березня 2016 р.).
Проблеми та перспективи українознавчих досліджень в Украї-
ні // Збори Бюро Відділення історії, філософії та права НАН Украї-
ни (Київ, 12 квітня 2016 р.).
Наукові здобутки львівських археологів та міжнародна діяль-
ність Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України //
ХІІІ Міжнародна наукова конференція “Археологія заходу України”
(Львів, 18–20 травня 2016 р.).
Слов’янські спільноти на західноукраїнських землях: історичні
аспекти // Наукова конференція “Міжнародний діалог слов’янських
спільнот: традиції та сучасність” (Львів, 22 травня 2016 р.).
Передумови та чинники українсько-польського конфлікту у
роки Другої світової війни // Міжнародна наукова конференція “Ет-
нічні конфлікти у роки Другої світової війни: досвід Центрально-
Східної Європи” (Луцьк; Шацьк, 23–25 червня 2016 р.).
Перспективи краєзнавчих досліджень на Львівщині // Х-та крає-
знавча конференція “Брідщина – край на межі Галичини й Волині”
(Броди, 3 червня 2016 р.).
Інформаційний бюлетень 2016 167
Іван Крип’якевич – організатор української історичної науки //
Крип’якевичівські наукові читання (Львів, 30 червня 2016 р.).
Український і польський політикум у період відродження на-
ціональних державностей (1914–1918  рр.) // Міжнародна наукова
конференція “Перша світова війна на Волині” (Маневичі; Костюх-
нівка, Волинської обл., 5–6 липня 2016 р.).
Україна та українці у Першій світовій війні // Урочиста акаде-
мія, присвячена боям Легіону УСС на горі Лисоні (Бережани, 3 ве-
ресня 2016 р.).
Українсько-польські відносини у роки Другої світової війни:
конфлікт історичної пам’яті // ІХ українсько-польська зустріч: “По-
літика та історія” (Яремче, 23–25 вересня 2016 р.).
Іван Крип’якевич – історик консервативно-державницької шко-
ли // Міжнародна наукова конференція “Михайло Грушевський: уче-
ний, політик, державний діяч” (Львів, 25–26 жовтня 2016 р.).
Український визвольний рух першої половини ХХ ст.: пробле-
ми та перспективи дослідження // IV Всеукраїнська наукова конфе-
ренція “Проблеми дослідження Українського визвольного руху ХХ
століття (до 75-річчя Поліської Січі та 95-річчя Другого зимового
походу)” (Житомир, 18–19 листопада 2016 р.).
Мала Батьківщина – Холмщина в житті та творчості Михайла
Грушевського та його учнів // ХІV Всеукраїнська наукова історико-
краєзнавча конференція “Українське краєзнавство в соціокультур-
ному просторі: історичні ретроспекції та виклики сучасності”, при-
свячена 160-річчю від дня народження Івана Франка та 150-річчю
від дня народження Михайла Грушевського (Київ, 25 листопада
2016 р.).
Операція “Вісла” 1947 р.: депортація українців з ознаками етно-
циду // Всеукраїнська науково-практична конференція “Депортації
українців Польщі: науковий та суспільно-політичний дискурси, іс-
торична пам’ять” (Тернопіль, 7 грудня 2016 р.).

Боляновський А. В.
Українсько-польське прикордоння у роки Другої світової війни
// ІІ Міжнародна наукова конференція “Українсько-польські відно-
сини в контексті суспільно-політичних та етнокультурних процесів
в Центрально-Східній Європі (XX – поч. XX століття)” (Львів, 25
травня 2016 р.).
Українсько-польські відносини у роки Другої світової війни:
розбіжності й можливі шляхи подолання розходжень у підходах до
168 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

висвітлення проблеми в Польщі та Україні // Міжнародна наукова
конференція “ІХ українсько-польська зустріч «Політика та історія»”
(Яремче, 23–25 вересня 2016 р.).

Горбачевський Т. С.
Римо-католицька Церква в незалежній Україні: інституалізацій-
ний розвиток та освітня діяльність // ІІ Міжнародна наукова кон-
ференція “Українсько-польські відносини в контексті суспільно-
політичних і етнокультурних процесів в Центрально-Східній Європі
(ХХ – поч. ХХІ століття)” (Львів, 25 травня 2016 р.).

Піх О. М.
Місце України в східній політиці Республіки Польща (1991–
2004) // ІІ  Міжнародна наукова конференція “Українсько-польські
відносини в контексті суспільно-політичних і етнокультурних про-
цесів в Центрально-Східній Європі (ХХ  – поч. ХХІ ст.)” (Львів,
25 травня 2016 р.).
До історії взаємин Михайла Грушевського та Мирона Корду-
би  // Міжнародна наукова конференція “ Михайло Грушевський:
учений, політик, державний діяч (до 150-річчя від дня народжен-
ня)” (Львів, 25–26 жовтня 2016 р.).

Руда О. В.
Релігійний чинник і формування національної ідентичності
українців Галичини та Закарпаття (1918–1939 рр.) // ХХVІ Міжна-
родна наукова конференція “Історія релігій в Україні” (Львів, 24–26
травня 2016 р.).
Мовна політика Другої Речі Посполитої в галузі освіти //
ІІ Міжнародна наукова конференція “Українсько-польські відноси-
ни в контексті суспільно-політичних і етнокультурних процесів в
Центрально-Східній Європі (ХХ – початок ХХІ ст.). (Львів, 25 трав-
ня 2016 р.).
Мовна політика Другої Речі Посполитої та Чехословацької Рес-
публіки у галузі освіти (на прикладі Галичини та Закарпаття) //
ХХІV Міжнародний Славістичний колоквіум (Львів, 26–27 травня
2016 р.).

Хахула Л. І.
Національно-культурне та релігійне життя українців в ПНР/по-
ляків в УРСР // ІІ Міжнародна наукова конференція “Українсько-
Інформаційний бюлетень 2016 169
польські відносини в контексті суспільно-політичних і етнокуль-
турних процесів в Центрально-Східній Європі (ХХ – початку ХХІ
століття)” (Львів, 25 травня 2016 р.).

Чебан М. М.
Осередки української історичної науки у Львові (1919–1939) //
ІІ Міжнародна наукова конференція “Українсько-польські відноси-
ни в контексті суспільно-політичних і етнокультурних процесів в
Центрально-Східній Європі (ХХ  – поч. ХХІ  ст.) (Львів, 25 травня
2016 р.).
Михайло Грушевський у науковій спадщині та житті Мико-
ли Андрусяка // Міжнародна наукова конференція “Михайло Гру-
шевський: учений, політик, державний діяч” (Львів, 25–26 жовтня
2016 р.).

Чушак Х. Я.
“Українське питання” в середовищі лондонської еміграції //
ІІ Міжнародна наукова конференція “Українсько-польські відноси-
ни в контексті суспільно-політичних і етнокультурних процесів в
Центрально-Східній Європі (ХХ – поч. ХХІ ст.)” (Львів, 25 травня
2016 р.).
бібліотекА
1. Адміністративно-територіальний устрій України: методоло-
гічні основи та практика реформування. – Львів, 2016. – 264 с.
2. Бурова О. Життєвий комфорт населення України в умовах
урбанізації: соціологічний аналіз / О. Бурова. – Київ: Наукова дум-
ка, 2016. – 195 с.
3. Виклики та загрози гуманітарній безпеці Української держа-
ви. – Київ: НІСД, 2015. – Вип. 4. – 104 с.
4. Гергун А. Глобальна справедливість: контроверза універса-
лізму та партикуляризму / А. Гергун. – Київ: Наукова думка, 2016. –
213 с.
5. Донбас у системі інформаційної безпеки держави: регіо-
нальні особливості, зовнішні виклики, інструменти боротьби з ан-
тиукраїнською пропагандою. Аналітична доповідь. – Київ: ІПіЕНД
ім. І. Ф. Кураса, 2015. – 196 с.
6. Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2016. – Т. 16: КУЗ-
ЛЕВ. – 712 с.
7. Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2016. – Т. 17: ЛЕГ-
ЛОЩ. – 712 с.
8. Єрмак В. Творча історія поезій у прозі Василя Стефаника /
В. Єрмак. – Київ: Наукова думка, 2016. – 150 с.
9. Калинець І. Молімось зорям дальнім / І. Калинець. – Львів:
СПОЛОМ, 2016. – 224 с.
10. Калинець І. Про декого, дещо і, передовсім, про себе / І. Ка-
линець. – Львів: СПОЛОМ, 2016. – 384 с.
11. Ковальчук Г.  І. Український науковий інститут книгознав-
ства (1922–1936) / Г. І. Ковальчук. – Київ: Академперіодика, 2015. –
688 с.
12. Кугутяк М. Бубнище. Скельне святилище Великої Богині
в Карпатах / М.  Кугутяк.  – Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів,
2016. – 144 с.
13. Лапій М. Психологічний пейзаж у прозі Івана Франка та
“Молодої Музи”. Семантика і поетика / М. Лапій. – Київ: Наукова
думка, 2016. – 275 с.
Інформаційний бюлетень 2016 171
14. Матвєєва О. “Щоденник “ (1911–1951) Володимира Винни-
ченка: художньо-онтологічні моделі / О. Матвєєва. – Київ: Наукова
думка, 2016. – 223 с.
15. Ольшанський Т. Колись у Станиславові… / Т.  Ольшан-
ський. – Івано-Франківськ: Дискурс, 2016. – 272 с.
16. Політичні ідентичності в сучасній Україні. – Київ: ІПіЕНД
ім. І. Ф. Кураса, 2016. – 288 с.
17. Роздобудько М. В. Що розповідають та приховують археоло-
гічні пам’ятки / М. В. Роздобудько. – Київ: Академперіодика, 2015. –
303 с., 48 с. іл.
18. Соціальна відповідальність як основна цінність інституалі-
зації сучасного суспільства. – Київ: Наукова думка, 2016. – 303 с.
19. Суперечності ідентичностей в Україні та шляхи їх врегулю-
вання в контекстах політики громадянської консолідації української
нації. Аналітична доповідь. – Київ: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса, 2015. –
160 с.
20. Томенчук Б. Галич і Мала Галицька земля XII–XIII ст. Істо-
рична топографія городищ / Б. Томенчук. – Івано-Франківськ: Сим-
фонія форте, 2016. – 596 с.
21. Ткачук М.  М. Ботанічна лексика говірок Чорнобильської
зони: реконструкція дедуктивного ареалу / М.  М.  Ткачук.  – Київ:
Наукова думка, 2016. – 375 с.
22. Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсін-
ських угод: у 4  т.  – Харків: ТОВ “Видавництво “Права людини”,
2016. – Т. 1: Особистості. – 208 с., 32 с. іл.
23. Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсін-
ських угод: у 4  т.  – Харків: ТОВ “Видавництво “Права людини”,
2016.  – Т.  2: Документи і матеріали. 9 листопада 1976  – 2 липня
1977. – 196 с.
24. Українська Громадська Група сприяння виконанню Гель-
сінських угод: у 4  т.  – Харків: ТОВ “Видавництво “Права люди-
ни”, 2016. – Т. 3: Документи і матеріали. Серпень 1977 – 10 грудня
1978. – 240 с.
25. Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсін-
ських угод: у 4  т.  – Харків: ТОВ “Видавництво “Права людини”,
2016.  – Т.  4: Документи і матеріали. 10 грудня 1978  – 11 березня
1988. – 256 с.
26. Українська дивізія “Галичина” (Львівщина): історія, спога-
ди, світлини. – Львів: Духовна вісь, 2016. – 840 с., іл.
172 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

27. Український євромайдан. Прикарпатський вимір.  – Івано-
Франківськ: Манускрипт-Львів, 2016. – 704 с.
28. Франківська енциклопедія: у 7 т. – Львів: Світ, 2016. – Т. 1:
А–Ж. – 678 с.
29. Чернухін Є. Архів протоієрея Трифілія Карацоглу: першо-
джерела з історії греків Криму та Надазов’я XVIII століття у фондах
Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вер-
надського / Є. Чернухін. – Київ, 2016. – 320 с., іл.
30. Тарас Григорович Шевченко. Бібліографія видань творів,
1840–2014. – Київ, 2014. – 546 с.
31. Якимович-Чапран Д. Історія української літературної мови.
Курс лекцій зі спецкурсу / Д.  Якимович-Чапран.  – Львів, 2016.  –
168 с.
32. Яненко А. Історія музейної археології УСРР (1919–1934) /
А. Яненко. – Київ, 2016. – 368 с.
33. Яценко О. М. Українські персональні бібліографічні покаж-
чики (1856–2013) / О.  М.  Яценко, Н.  І.  Любовець.  – Київ, 2015.  –
469 с.
34. Shenderovsky V. May the Light of Science Never Die /
V. Shenderovsky. – Kyiv: Akademperiodyka, 2016. – 388 p.
ЮВІЛЯРИ
Подвижник науки
Феодосій Стеблій – визначний дослідник українського
національного відродження Галичини
21 жовтня 2016 р. відомому україн-
ському історикові Феодосію Іванови-
чу Стеблію виповнилося 85  літ. На-
родився він у селі Суходоли на Брід-
щині в селянській родині. Навчання
розпочав у 1938 р. у польській школі
в рідному селі, яка в 1939 р. вже ста-
ла україномовною. З 1942 р. учився
в Пониквянській семирічній школі, з
якої через нестачу вчителів увесь їх-
ній сьомий клас перевели до сусідньо-
го села Ясинова. Після закінчення
школи зовсім юний Феодосій Стеб-
лій вже навчався на двомісячних учи-
тельських курсах у Львові. Довідав-
шись про додатковий набір на заоч-
не навчання історичного факультету
Львівського університету, він успішно склав вступні іспити і став
студентом-заочником та одночасно вчителем історії 5–7 класів шко-
ли у селі Раковці тодішнього Щирецького району. У 1951 р. Ф. Сте-
блій перейшов на стаціонарне навчання, після закінчення якого у
1954 р. вступив до аспірантури Львівського університету. Закінчив-
ши її за спеціальністю “історія України”, він за результатом кон-
курсу був затверджений 5 листопада 1957 р. відділом суспільних
наук АН УРСР на посаді молодшого наукового співробітника від-
ділу історії України Інституту суспільних наук АН УРСР. Дирек-
тором інституту і керівником відділу був тоді академік Іван Пе-
трович Крип’якевич, а співробітниками – Євген Яцкевич, Степан
174 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Білецький, Микола Кравець, Олександр Карпенко, Володимир Гра-
бовецький, Юрій Сливка.
Оскільки інститут постійно критикували партійні органи за не-
достатню розробку тематики “соціалістичного” періоду, Феодосій
Іванович в силу обставин змушений був вивчати питання “бурем-
ного сьогодення”, зокрема “Історіографію соціалістичного будів-
ництва в Українській РСР”. Зрозуміло, що історіографія цього пи-
тання була дуже незначною й містила праці невисокого наукового
рівня, за порадою старших колег Ф. Стеблій обмежився тільки пу-
блікацією бібліографії цієї проблеми. Згодом він уже займався ці-
кавішою темою про розвиток вищої освіти на західноукраїнських
землях, зібравши надзвичайно цікаві матеріали про Український
таємний університет на початку 20-х років ХХ століття у Львові,
про роботу Івана Крип’якевича та інших науковців у Львівському
відділі історії України у 1940-х роках. Однак головну увагу історик
зосереджував на дослідженні становища галицького селянства та
його участі в суспільно-політичних рухах 30–40-х рр. ХІХ ст. Зго-
дом ці його студії оформилися в кандидатську дисертацію “Бороть-
ба селян Східної Галичини проти феодального гніту в першій по-
ловині ХІХ ст.”, яку він успішно захистив 1961 р. в Інституті історії
АН УРСР. Цього ж року під такою самою назвою була опублікова-
на його монографія.
Власне, попередній науковий доробок Ф. І. Стеблія став для ньо-
го підґрунтям для написання на високому фаховому рівні низки під-
розділів до фундаментальних колективних видань з історії України:
“Торжество історичної справедливості”, двотомника з історії селян-
ства України, багатотомної історії України, “Історії Львова” (1984)
та тритомника “Історії Львова” (2007), “Визвольні рухи народів Ав-
стрійської імперії”, виданої російською мовою в Москві Інститутом
слов’янознавства АН СРСР (1980–1981), нарису “Революції 1848–
1849  рр. у Європі і Україна” (1973), численних наукових статей і
коротких енциклопедичних статей-розвідок. Крім того, згадаємо
збірник документів і матеріалів про селянство Східної Галичини у
1772–1849  рр., в якому розкрито картину соціально-економічного
становища й національно-політичного життя тогочасного галиць-
кого села. Саме на зламі непростих для українського народу 1960–
1970-х років Феодосій Іванович здобув собі заслужене визнання се-
ред наукових кіл України та поза її межами.
Поряд із дослідженнями історії селянства вчений завжди вивчав
національну думку галицьких українців в контексті націотворчих
Інформаційний бюлетень 2016 175
процесів народів Центрально-Східної Європи. Варто згадати його
праці, насамперед про унікальну пам’ятку української політичної
думки “Слово перестороги” Василя Подолинського, опубліковані
окремою книжкою та в англомовному “Журналі українських сту-
дій” (Канада), а також наукові розвідки про видання й поширення
творів І. Котляревського, Т. Шевченка в Галичині тощо.
Очевидно, чи не найголовнішим зацікавленням історика остан-
нього часу стали проблеми національного відродження у Галичині
ХІХ ст. У цьому йому допомогли два ювілеї: 175-річчя від дня на-
родження речника західноукраїнського національного відродження
Маркіяна Шашкевича (1986) і 150-річчя виходу в світ “Русалки Дні-
стрової” (1987). Власне кажучи, Феодосій Стеблій сам був одним із
організаторів широкого відзначення цих дат – першої Шашкевичів-
ської конференції у с. Білий Камінь на Золочівщині і Міжнародного
симпозіуму з нагоди 150-ліття видання “Русалки Дністрової”. Від-
тоді й започаткувалися Шашкевичівські читання, створено Шаш-
кевичівську комісію з представників різних наукових центрів, яка
продовжила працю Інституту-заповідника Маркіяна Шашкевича у
Вінніпезі під керівництвом доктора Михайла Марунчака. Керівним
ядром Шашкевичівської комісії стали працівники нашого інституту
Василь Горинь, Микола Ільницький, Богдан Якимович, а Феодосій
Стеблій – неформальним лідером і душею заходів, які вона прово-
дить. Свідченням наполегливої роботи комісії є випуски збірників
праць “Шашкевичіана”.
За редакцією Ф.  Стеблія видано збірники, присвячені товари-
ству “Просвіта”, митрополитові Михайлові Левицькому, академіко-
ві Іванові Крип’якевичу, а також серію біографічних розвідок про
видатних і незаслужено забутих дослідників історії української Га-
личини – Івана Кревецького, Івана Карпинця, Михайла Тершаковця.
На сьогодні можемо з упевненістю сказати, що в науковому дороб-
ку Ф. Стеблія є понад 300 праць. Підкреслимо участь вченого у бага-
тьох міжнародних конференціях та форумах, на яких виступав з до-
повідями про різні проблеми своїх досліджень з історії Галичини.
Географія їхнього проведення досить широка – Львів, Київ, Варша-
ва, Відень, Траттен/Пошіце, Зеггауберг, Новий Сад, Пряшів, Пере-
мишль, Щецін.
Зрозуміло, що не можна не згадати й науково-організаційної ро-
боти Феодосія Івановича Стеблія. Він займав керівні посади в ін-
ституті: з 1974 до 1989 року – заступник директора інституту з на-
укової роботи, з 1974 р. – завідувач відділу історії України, з групи
176 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

співробітників якого у 1979  р. сформовано відділ історії соціаліс-
тичного будівництва (тепер відділ новітньої історії), а у 1983  р. з
групи працівників утворено відділ історико-культурних пам’яток
(тепер відділ історії середніх віків). У 1981–1982 та 1989–1990 рр.
виконував обов’язки директора інституту. Працюючи на керівних
посадах, Ф. Стеблій доклав чимало зусиль для забезпечення належ-
ного рівня наукових досліджень, а в радянський час протистояв по-
літиці партійних функціонерів, які прагнули підмінити справжню
наукову діяльність колективу інституту пропагандистськими пра-
цями. Феодосій Іванович справді є одним із будівничих інституту,
вносить свій неоціненний вклад у розвиток його фундаментальних
досліджень, піднімаючи їх на високий щабель української науки.
З нагоди 85-ліття зичимо Вам, дорогий Феодосію Івановичу, міц-
ного здоров’я, творчих успіхів, усіх гараздів і добра на многії літа!
І. Патер, Л. Батрак
Інформаційний бюлетень 2016 177

Ювілей Дмитра Павліва
17 листопада 2016  р. відзначив
свій 60-літній ювілей відомий архео-
лог Дмитро Павлів. Один із ветера-
нів відділу археології, він прийшов
в Інститут у 1974 р. відразу після
шкільної лави і всі наступні роки вір-
ний нашій академічній установі, не
зраджує своїй професії та продовжує
чесно й самовіддано працювати на
ниві української археології.
Дмитро навчався у Львівській
середній спеціальній “англійській”
школі № 53, водночас п’ять років хо-
див до Львівської художньої школи
при Спілці художників; у 1981 р. за-
кінчив історичний факультет Львівського університету.
Ще в школі Дмитро цікавився давньою історією і археологією,
особливо скіфським часом, а професійно пов’язав свою долю з ар-
хеологією в середині 70-х рр. минулого століття, коли розпочалися
масштабні рятівні археологічні дослідження на середньому Дністрі
під час будівництва Дністровської гідроакумулювальної електро-
станції. Тоді археологи багатьох установ рятували своїми розкопка-
ми унікальні пам’ятки, які мали опинитися в зоні затоплення вели-
чезного водосховища. У своїй першій археологічній експедиції під
керівництвом відомого українського археолога Лариси Крушель-
ницької Дмитро брав участь у дослідженнях цікавих багатоша-
рових пам’яток поблизу с.  Непоротів Сокирянського району на
Чернівеччині. Під час цих розкопок, які тривали сім сезонів, а та-
кож досліджень таких відомих пам’яток, як Городниця, Текуча,
Лоєва, Стецева, Іспас на Івано-Франківщині, Луківець на Терно-
пільщині та багатьох інших, які продовжувалися аж до 1985 р., він
був і землекопом, і рисівником, заступником керівника експедиції,
178 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

вів польову документацію, опрацьовував матеріали, організовував
побут експедиції в нелегких польових умовах та ін.
У 1981 р. Дмитро Павлів почав досліджувати лужицьку культу-
ру, цікаві матеріали якої знайшов поблизу с. Тяглів у Сокальському
районі Львівщини. Лужицькою культурою в Україні спеціально ні-
хто не займався, матеріалу було надзвичайно мало. Тяглівський мо-
гильник, розкопаний впродовж семи польових сезонів, став першою
пам’яткою лужицької культури, яку було досліджено великою пло-
щею в повоєнний час та повністю описано в серії статей та в колек-
тивній праці.
Цікавими і важливими для розуміння етнокультурних процесів
за доби пізньої бронзи і раннього заліза заходу України є матеріа-
ли, здобуті під час дослідження могильника в Рованцях під Луць-
ком (1986–1990). Ця синкретична “лужицько-висоцька” пам’ятка
стала основою для виділення особливої ульвівецько-рованцівської
групи (могильники в Ульвівку, Тяглові, Рованцях, Городку на Воли-
ні, Стрижові на території Польщі).
Упродовж 1996–2016 рр. ювіляр був незмінним учасником спіль-
ної українсько-польської експедиції та наукових проектів з вивчення
пам’яток первісної та ранньосередньовічної доби Верхньої Наддні-
стрянщини. Завдяки діяльності міжнародної експедиції за останнє
двадцятиліття на цій території відкрито більше 300 різночасових
поселень, п’ять городищ та понад 2000 невідомих курганів, що є од-
ним із найбільших скупчень стародавніх некрополів у Центрально-
Східній Європі. Стаціонарними розкопками досліджено унікальні
підкурганні поховання в дерев’яних гробницях культури шнурової
кераміки поблизу сіл Биків та Гаї Нижні, одну з найдавніших стоя-
нок і поховання цієї ж культури біля с. Сіде на Дрогобиччині. Упер-
ше в межах заходу України проведено наукову реконструкцію двох
розкопаних курганів культури шнурової кераміки, що дало змогу
зберегти первісний вигляд могильника як пам’ятки археології та не
порушити історичного ландшафту околиць с. Гаї Нижні. Поблизу
Бикова виявлено невідомі досі в Україні інгумаційні поховання в
ямах із дерев’яними конструкціями межановицької культури (ран-
ньобронзова доба), гробницю тщінецької культури рідкісної кон-
струкції. Сенсаційним стало відкриття єдиної в Україні укріпленої
садиби кінця доби бронзи (культура Гава–Голігради). До унікаль-
них відкриттів експедиції належить найдалі на захід України розта-
шований поховальний комплекс західноподільської групи ранньо-
скитського часу.
Інформаційний бюлетень 2016 179
Окрім цих досліджень, в активі ювіляра, разом з іншими архео-
логами, розвідки та розкопки різночасових археологічних пам’яток
в зонах меліорації на Волині та Прикарпатті, розкопки у Львові на
місці теперішнього ринку “Добробут”, на трасі проектованої авто-
стради Краковець – Львів, на території запланованого будівництва
шахти поблизу с. Любеля на Жовківщині, результативна співпра-
ця з “Рятівною археологічною службою” Інституту археології НАН
України у вивченні пам’яток археології басейну р. Вишні та багато
іншого. Загалом Дмитро Павлів брав участь у роботі більш ніж 100
експедицій, керував роботою 30 експедицій, написав 30 наукових
звітів, співавтор 40 наукових звітів про археологічні дослідження.
Дмитро Павлів – автор більше 150 наукових праць, опубліко-
ваних українською, російською, польською, англійською та німець-
кою мовами. Співавтор колективних монографій, виданих в Укра-
їні: “Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (энеолит,
бронза и раннее железо)” (1990), “Пам’ятки гальштатського періо-
ду межиріччя Вісли, Дністра і Прип’яті” (1993), “Археологія і дав-
ня історія Рогатинщини” в книзі “Старожитності Рогатинщини”
(2015), підручника “Історія України”, який витримав чотири видан-
ня, колективних праць, опублікованих у Польщі: “Environment and
Man at the Carpathian Foreland in the Upper Dnister catchment from
Neolithic to Early Mediaeval period” (2006), “Prahistoryczne kurhany
(III tys. przed Chr.) we wsi Haji Nyżni koło Drohobycza na prawym
dorzeczu górnego Dniestru / Стародавні кургани (ІІІ тис. до Р. Х.) у
селі Гаї Нижні біля Дрогобича на правобережжі верхнього Дністра”
(2011), “Natural environment and man on the upper Dnister – region of
the Halyč-Bukačivci basin – in prehistory and early mediaeval period”
(2013), “Wielokulturowe stanowiska archeologiczne w Bykowie koło
Drohobycza / Багатошарові пам’ятки археології у Бикові поблизу
Дрогобича” (2016).
Низку праць присвятив дослідник вивченню історії археоло-
гічної науки в західноукраїнському регіоні, аналізу внеску окремих
учених у дослідження пам’яток археології цього краю (статті про
археологічні студії в НТШ, розвідки про археологічні заняття Ми-
хайла Грушевського, Ярослава Пастернака, Олександра Цинкалов-
ського, Олега Кандиби-Ольжича, Яна Махніка та ін.)
Багато часу приділяє ювіляр громадській та науково-органі-
заційній роботі. Він тривалий час представляв колектив Відділу
у профспілковому комітеті Інституту, допомагає порадами та під-
тримує молодих науковців, бере участь у підготовці та проведенні
180 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

щорічних міжнародних конференцій “Археологія заходу України”,
“Історія археології” (Львів), що організовує Інститут українознав-
ства, популяризує досягнення української археології на наукових
форумах за кордоном.
Окрім довголітньої праці в археології, Дмитро захоплюється
фотографією. Це допомагає не тільки фіксувати процес археоло-
гічних досліджень, виявлені об’єкти та унікальні знахідки, а й збе-
регти для історії світлини своїх старших і молодших колег, чис-
ленних пам’яток археології, дерев’яної архітектури, неповторних
куточків природи. А ще він закоханий у гірський туризм і в Кар-
пати, добрий знавець культури й побуту Гуцульщини, його світли-
ни карпатських краєвидів виставляли в Інституті народознавства
НАН України, велика фотовиставка експонувалась у Жешівсько-
му університеті.
Дмитро Павлів має заслужену повагу й авторитет серед архе-
ологів, його цінують не тільки як знаного науковця, а й надійного
товариша, людину високоморальну, тактовну, доброго сім’янина. З
нагоди ювілею бажаємо нашому колезі міцного здоров’я, втілення
задуманих наукових планів, нових відкриттів. У часи кризового ста-
ну української науки особливо хочеться відзначити таких вчених,
як наш шанований ювіляр, яким керує не кар’єрний ріст, посади чи
звання, а справжнє служіння українській археології.
В. Петегирич
Інформаційний бюлетень 2016 181

Ювілей історика Ігоря Чорновола
Ігор Павлович Чорновол наро-
дився 1 травня 1966 р. у селі Радів-
ці Деражнянського району Хмель-
ницької області в сім’ї педагогів. У
1968–75  рр. проживав у Буську, ку-
ди скерували на роботу до місце-
вої школи-інтернату його батьків.
1975  р. переїхав до Львова. З 1983
по 1990  рр. навчався на історич-
ному факультеті Львівського універ-
ситету імені Івана Франка. 1990–
1994 рр. – в аспірантурі відділу нової
історії України Інституту україно-
знавства. 1995 р. захистив кандидат-
ську дисертацію “Польсько-українська угода 1890–1894  рр.: ґене-
за, перебіг подій, наслідки”, яка отримала позитивні відгуки колег
та рецензентів. Після аспірантури  – в Інституті українознавства
ім. І. Крип’якевича, старший науковий співробітник (2010).
Сферою наукових зацікавлень історика є польсько-українські
відносини ХІХ – початку ХХ ст., історія українського парламента-
ризму, регіональна історія, українська історіографія у світовому кон-
тексті, методологія історії, теорія фронтиру тощо. У науковому до-
робку вченого – більше 400 наукових праць та науково-популярних
есе українською, польською, англійською, білоруською та росій-
ською мовами. І. Чорновол став номінантом конкурсу “Книга року”
Львівського форуму видавців за книгу “100 видатних львів’ян”
(2009), короткого списку рейтингу “Книжка року” в галузі “Минув-
шина” за монографію “Компаративні фронтири: світовий і вітчизня-
ний вимір” (2016).
Неодноразово стажувався за кордоном, зокрема  – в Гарвард-
ському інституті українських студій, Інституті Гаррімана Колумбій-
ського університету (Нью-Йорк), Центрально-Європейському уні-
верситеті (Будапешт).
182 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

І.  Чорновол  – один із небагатьох українських істориків, який
зробив також вклад у вивчення теорії світового історичного проце-
су. 2016 р. він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня
доктора історичних наук, в якій дослідив проблему компаративних
фронтирів – уперше в світовій історіографії – та перспективи їхньо-
го застосування для історії України. Монографія з такою самою на-
звою була видана того ж року престижним видавництвом “Критика”
за підтримки Гарвардського інституту українських студій.
Цього ж року дослідник завершив роботу над шостою книгою
“Нариси з історії Галичини”, яка підсумувала його 25-літні дослі-
дження минулого нашого краю.
Попри високий науковий рівень досліджень І. Чорновола, його
працям властивий доступний невимушений виклад матеріалу, що
робить їх популярними не лише в академічних колах, а й серед усіх,
хто цікавиться історією. Тривалий час науковець співпрацював з
“Львівською газетою”, ведучи рубрики “Люди Львова” (2004–2008)
і “Galiciain cognita“ (2012–2014).
Ігоря Павловича характеризують надзвичайна працездатність,
наполегливість та відповідальність у роботі. Бажаємо ювілярові
реалізації нових задумів та проектів.
І. Орлевич
Рада молодих учених
Наприкінці 2015 і впродовж 2016 р. у Раді молодих вчених Ін-
ституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України відбува-
лися зміни. Замість молодшої наукової співробітниці відділу новіт-
ньої історії, кандидатки історичних наук Олени Лукачук заступником
голови Ради став молодший науковий співробітник відділу україн-
ської літератури, кандидат філологічних наук Віктор Мартинюк,
деякий час ділячи цю функцію з молодшим науковим співробітни-
ком відділу історії середніх віків, кандидатом історичних наук Іл-
лею Паршином. Відтак заступницею голови Ради молодих вчених
стала кандидатка історичних наук, молодша наукова співробітниця
відділу новітньої історії Іванна Черчович, а секретаркою – маґістр
філології, аспірантка Центру дослідження українсько-польських
відносин Юлія Павлів.
Упродовж 2016 р. діяльність Ради молодих вчених була зосере-
джена головно на проведенні камерних наукових подій. Якщо по-
переднього, 2015 р., було проведено лише один науковий семінар
Ради, то цьогоріч семінари відбувалися майже щомісяця: загалом
їх було проведено 9 (7 з яких промодерував Данило Ільницький,
1 – Ігор Медвідь та 1 – Іванна Черчович). Їхньою метою є науко-
ве спілкування молодих учених між собою, а також переймання
досвіду від старших інститутських колег і наставників. Усі ці се-
мінари – це публічні наукові події, тож їхніми слухачами і диску-
тантами завжди є представники різних інтелектуальних середо-
вищ Львова.
Окрім цього, Рада молодих вчених співорганізувала три семі-
нари з серії “Інтелектуальна біографія”, що їх проводив відділ
української літератури (зокрема, це зустрічі з істориком Леонтієм
Войтовичем, літературознавцем Миколою Ільницьким, фізиком і
письменником Юрієм Яремком).
Д. Ільницький
184 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ
Петро Олеховський про українсько-польську
співпрацю в повсякденному житті
(на прикладі міжвоєнного Львова)

Доповідачем першого у 2016 р. наукового семінару Ради мо-
лодих вчених Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН
України був докторант Інституту історії Жешувського університету
Петро Олеховський (Польща).
Доповідь, виголошена 26 січня, мала назву “Українсько-
польська співпраця в повсякденному житті (на прикладі міжвоєн-
ного Львова)” і ґрунтувалася на спогадах українців та поляків про
міжвоєнний Львів.
За 30 хвилин П. Олеховський коротко окреслив головні сфери,
в яких відбувалася співпраця:
– взаємини між сусідами;
– шкільна освіта;
– спорт;
– торгівля;
– релігія;
– дитячі забави;
У кожній сфері доповідач називав кілька прикладів співпраці,
про які згадували українці та поляки. Попри напружену політич-
ну атмосферу, болючу історичну пам’ять українсько-польських кон-
фліктів та негативні стереотипи, – наголосив прелеґент, – на побу-
товому рівні випадки співпраці між поляками та українцями були
непоодинокими.
Наприкінці виступу доповідач підсумував, що не тільки поля-
ки мають позитивні спогади про міжвоєнний Львів, але й україн-
ці теж.
Доповідь Петра Олеховського викликала жваву дискусію, зо-
крема щодо особливостей спогадів як джерела. П. Олеховський
ствердив, що спогади осіб, які в міжвоєнний період були дітьми, є
ближчими до реальності.
Натомість аспірантка Інституту українознавства ім.  І.  Крип’я­
кевича Юлія Павлів висловила думку, що вплив родинної пам’яті є
одним із визначальних чинників, які впливають на формування спо-
гадів. Наукова співробітниця Центру досліджень визвольного руху
Олеся Ісаюк розвинула цю думку, сказавши, що на ставлення дитини
до людей іншої національності часто впливає позиція батьків. Вона
Інформаційний бюлетень 2016 185
навела приклад Михайла Гориня, батько якого (член ОУН) забороняв
дітям негативно говорити про поляків, повчаючи: “Ми можемо з по-
ляками воювати, але цей конкретний поляк є нашим сусідом, і з ним
ми мусимо якось жити”. П. Олеховський погодився, висловивши дум-
ку, що деякі фрази, які говорили діти, могли бути засвоєні лише від
батьків, адже в ранньому віці дитина ще не здатна цього придумати.
Дискутанти також торкалися проблеми міжетнічних шлюбів та
відносин між прислугою і господарями (у тому випадку, якщо вони
різних національностей). Олеся Ісаюк розповіла про спогади одні-
єї українки, яка була прислугою в польському домі, але позитивно
розповідала про своїх господарів, незважаючи на те, що здебільшо-
го образ поляків у її розповідях був негативний.
Завідувач відділу української літератури Інституту україно-
знавства ім. І. Крип’якевича Петро Шкраб’юк висловив думку, що
польсько-українські шлюби часто приводили до полонізації україн-
ців як національної меншини у міжвоєнній польській державі.
Натомість модератор семінару Ігор Медвідь розповів про свій
родинний приклад міжетнічного шлюбу. Його прабабуся Леонтина
була полькою, римо-католичкою з українсько-польської родини, а от
її брати були охрещені у Греко-Католицькій Церкві, брали активну
участь в українському національному русі та діяльності спортивно-
патріотичних організацій.
Наукова співробітниця Інституту українознавства ім. І. Крип’я­
кевича Наталія Колб запитала: “Ви згадували цікавий діалог між
двома футболістами, коли українець відповідає полякові, що “я
українець, а не русин, а тому не буду з вами співпрацювати”. Чи це
можна трактувати як градацію рівня етнонімів в середовищі україн-
ців, коли вважається, що є українці, а є русини (ті, що налаштовані
співпрацювати), чи тут йдеться радше про те, щоб захистити націо-
нальну гідність?” Доповідач зауважив, що спорт у міжвоєнний пері-
од ділився за національною ознакою і це навіть було трендом.
Завідувачка відділу нової історії України Інституту українознав-
ства ім. І. Крип’якевича Ірина Орлевич та Олеся Ісаюк все ж аргу-
ментували, що в тогочасному суспільстві вживання етнонімів укра-
їнець/русин було важливим, це нерідко призводило до конфліктних
ситуацій.
Наприкінці семінару учасники коротко обговорили образ укра-
їнців у сучасній Польщі, підкресливши помітне зменшення негатив-
ного ставлення у сприйнятті поляками українців порівняно з мину-
лими десятиліттями.
186 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ
Ольга Козачок про галицько-візантійські
відносини у другій половині ХІІ ст.

Науковий семінар Ради молодих вчених Інституту українознав-
ства ім. І. Крип’якевича НАН України продовжив свою роботу дру-
гим засіданням, яке відбулося 23 лютого 2016 р. Із 40-хвилинною
доповіддю на тему “Галицько-візантійські відносини у другій поло-
вині ХІІ ст.: політичний аспект” виступила аспірантка відділу істо-
рії середніх віків Інституту Ольга Козачок.
Доповідь ґрунтувалася на аналізі руських літописних свідчень
та даних із візантійських джерел ХІІ ст. О. Козачок відштовхува-
лася від історіографічних тенденцій бачення розвитку галицько-
візантійських відносин: 1) контакти імперії з Києвом занепадають,
а з молодим і могутнім Галицьким князівством упродовж усього
ХІІ ст. розвиваються у дружньому руслі; 2) Галич стає союзником
Константинополя проти половців.
Розглядаючи хід подій першої половини  – середини ХІІ ст.,
О. Козачок пояснила, щó зумовило появу першої тенденції в історіо-
графії. Відносини Візантії з Києвом погіршилися внаслідок війни ім-
перії з Володимиром Мономахом на території Нижнього Подунав’я
упродовж 1116–1122 рр., перебування Київського князівства у воро-
жій до імперії коаліції з Угорським королівством та конфліктів щодо
призначення київських митрополитів. Зважаючи, що Візантія впро-
довж ХІІ ст. чотири рази вела війну з Угорщиною, налагоджені від-
носини із сусіднім Галицьким князівством набували суттєвого зна-
чення і могли перешкоджати київсько-угорській кооперації.
Доповідачка розглянула зафіксовані у джерелах набіги куманів че-
рез територію Нижнього Подунав’я до Візантії у 1148, 1154, 1160 рр.,
факти перешкоджання веденню торгівлі з боку половців, і зауважила,
що ні в руських, ні в грецьких джерелах до кінця ХІІ ст. не йдеться про
союз обох держав для боротьби з половцями. Єдиним прикладом до-
помоги Візантії у протистоянні з натиском кочовиків є походи князя
Романа Мстиславовича проти куманів на межі ХІІ–ХІІІ ст.
Підсумовуючи, О. Козачок висловила думку, що антиполовець-
ка боротьба не була основним чинником відносин Константинополя
з Галичем. Політика Візантії щодо Галицької держави дуже залежа-
ла від зовнішньополітичних обставин, тому для імперії був важливі-
шим спільний союз проти Угорщини або принаймні нейтралітет га-
лицького князя у візантійсько-угорському протистоянні.
Інформаційний бюлетень 2016 187
По завершенні виступу слово отримав науковий керівник допо-
відачки, завідувач відділу історії середніх віків, доктор історичних
наук, професор Володимир Александрович. Він зазначив, що робота
Ольги Козачок цікава тим, що авторка звернулася до першоджерел.
Бо часто у науковому вжитку при апелюванні до тих чи тих фактів
функціонує не зафіксоване у джерелі, а те, що про цей факт пізні-
ше “наговорили”. У цій ситуацій немає іншого виходу, як, беручи
якийсь конкретний факт, намагатися зіставити його з іншими фак-
тами. Якщо ж таких фактів немає, як наприклад, посольство Рома-
на до Константинополя близько 1200 р., їх варто розглядати у шир-
шому контексті.
Доцент кафедри історії середніх віків та візантиністики Львів-
ського національного університету імені Івана Франка Олег Файда
зауважив, що є дуже мало свідчень на предмет виголошеної допові-
ді та розпочав дискусію з приводу підпорядкування / не підпорядку-
вання Галицького князівства Візантії і вживання терміна “федерати”
у джерелах. Дискутант попросив зробити чіткіший висновок про те,
чи підлеглість була традиційним для візантійців трактуванням на-
вколишніх народів, певною риторичною формулою, чи справді іс-
нувала система підлеглості.
Ольга Козачок відповіла, що у своєму висновку орієнтувалася на
праці сучасників – Анни Комніни, Микити Хоніата та Іоанна Кіннама,
які термін “hypospondos” (лат. федерати), різне трактування якого й
зумовило появу дискусії щодо васалітету Галицького князівства щодо
Візантії, вживали у зв’язку з існуванням певних домовленостей між
державами. Це підтверджено ходом перемовин під час візантійсько-
галицького обміну посольствами у середині 60-х років ХІІ ст. Отже,
нема достатніх підстав говорити про васальну залежність.
Науковий співробітник відділу історії середніх віків Ярослав
Книш звернув увагу на складнощі дослідження цієї теми: є пооди-
нокі відомості з Київського літопису, натомість відомостей про га-
лицьке літописання немає, також немає укладених договорів, як це
було між Руссю і Візантією у Х ст. Вчений також зауважив, що Га-
лицьке князівство з Візантією поєднував торговельний шлях через
територію сучасної Молдови, який приносив вигоди обом держа-
вам. Відтак Я. Книш поділився своїм досвідом дослідження пробле-
ми південного кордону Галицького князівства.
Дискутанти також обговорювали відносини Візантії з князів-
ствами Північно-Східної Русі і поверталися до проблеми форм ва-
салітету у ХІІ ст.
188 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ
Юлія Шелеп про способи вивчення партійної
номенклатури Української РСР 1970–1980-х років

24 березня 2016 р. відбувся черговий семінар Ради молодих вче-
них Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Мо-
лодша наукова співробітниця відділу новітньої історії Інституту Юлія
Шелеп представила одну з частин свого дослідження про партійну
номенклатуру – “Способи вивчення партійної номенклатури Україн-
ської РСР 1970–1980-х років: приклад аналізу візуальних джерел”.
Дослідниця акцентувала на тому, що в радянському суспіль-
стві періоду “застою” було сформовано доволі різнобічний та су-
перечливий образ номенклатурника. Пересічні громадяни бачили їх
респектабельними чиновниками у темних костюмах, білих сороч-
ках, на автомобілях та з папками, як людей, що виконували “важли-
ву суспільну місію”. Тогочасні дисиденти та опозиція – аристокра-
тами, яких турбував лише власний добробут та кишеня. Радянська
пропаганда створила штучний образ компартійного функціонера з
такими характеристиками: компетентність, демократизм, чесність і
принципова “правильність”. Такий образ головно пропагували на
сторінках радянської преси.
Важливе місце серед цього комплексу займають візуальні дже-
рела: плакати, кінофільми та малюнки художників-карикатуристів.
Саме візуальні джерела несвідомо “проговорюють” ті проблеми,
про які суспільство зазвичай мовчить. Однак цей різновид джерел
приховує дуже багато пасток, тому використовувати їх потрібно до-
волі обережно, у комплексі з іншими матеріалами та фактами. Спе-
цифікою вивчення цього комплексу джерел є те, що вони були сфор-
мовані в умовах цензурних обмежень, тому потребують зіставлення
з альтернативними формами збереження інформації. Використання
візуальних джерел сприяє не лише різносторонній інтерпретації до-
слідження: “як ми бачимо, як ми можемо бачити, як нам дозволено
бачити, як нас заставляють бачити”, а й провокує шукати видимі та
невидимі речі для аналізу.
Плакати як візуальні засоби впливу на свідомість громадян
мали найбільший успіх насамперед через свою масовість і просто-
ту в донесенні матеріалу, а також через те, що їх розвішували у най-
людніших місцях. Для плакатів досліджуваного періоду типовими
є максимально прості композиції, однак таке лаконічне зображен-
ня містить в собі величезне змістове та естетичне навантаження у
Інформаційний бюлетень 2016 189
кожній деталі. Заразом автори плакатів активно застосовували зако-
ни психологічної дії на свідомість людей. Це стосувалось прихова-
них символів, кольорової гами, розмірів зображення.
Основне завдання карикатурного мистецтва – не лише показати
найгостріші проблеми у суспільстві, а й привернути увагу читача до
цих проблем, аби він замислився над ними. Щоб зображення відкла-
далося в пам’яті громадян, змушувало їх задуматися над певними
проблемами, зміст карикатурного малюнка був доволі простим, зро-
зумілим, близьким для населення. Художники-карикатуристи часто
висміювали дії, поведінку, манери, стиль життя партійних функці-
онерів. Основний прийом, який використовується у карикатурно-
му мистецтві – протиставлення, що давало змогу наочно продемон-
струвати різницю у проблемах партійних чиновників та пересічних
громадян, у роботі та службових обов’язках, стилі керівництва та
прийнятті рішень, вмінні керувати та підпорядковуватися та ін.
Зображувані в радянських кінострічках партійні функціонери
надто ілюзійні, надмірно “правильні”. У стрічках піднято лише за-
гальні політико-партійні проблеми, багато аспектів замовчувано, пе-
ребільшено зроблене, натомість реальне життя партійних праців-
ників показане лише на “зразкових” прикладах. Принципово інші
образи партійних працівників представлені у сучасних кінофільмах.
У них партпрацівники зображені такими, що сповна користуються
всіма привілеями (дачі, багатокімнатні квартири, дорогі автомобілі,
приватні телефонні лінії, спеціальні магазини), живуть у суспільстві,
проте ніби відділені від нього, вони допомагають іншим, однак лише
з власною вигодою. У кінофільмах часто присутній типовий чинов-
ник, “великий дядько”, який отримав хорошу освіту, ззовні дотриму-
ється стилю партійної роботи, проте корумпований і здатний легко
пристосуватися до своєї роботи, переступати через моральні засади.
Озвучені у доповіді тези викликали жваву дискусію. Науко-
вий керівник доповідачки, старша наукова співробітниця Інститу-
ту, кандидатка історичних наук Олена Аркуша наголосила на тому,
що сьогодні на Заході популярним є напрям творення інтерактив-
них музеїв, різних презентаційних речей. Відтак, презентація до-
повідачки, на її думку, показує одну з можливих моделей презента-
ції “радянського” в історичних дослідженнях, допомагає унаочнити
(особливо для тих, хто цей період не пам’ятає з власного досвіду)
те, чим і яким власне був (чи міг бути) радянський період. Цікави-
ми результатами, на думку О. Аркуші, завершився би пошук відпо-
відей на запитання про: місце візуальних джерел серед комплексу
190 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

інших матеріалів для дослідження партійних працівників (на чому
акцентують, що ставлять під сумнів?); дослідження постатей самих
карикатуристів, авторів плакатів (чи можна через їхні автобіогра-
фії дослідити їхні кар’єрні шляхи?); спроби через фільми побачити
внутрішні дилеми і переживання номенклатурників, а також зіста-
вити їх із власним досвідом інтерв’ю з партійними працівниками.
Юлія Шелеп відповіла, що візуальні джерела насамперед “показу-
ють” партійного працівника, допомагають в описі деталей, коли інші
лише надають інформацію про нього. Щодо постатей авторів плака-
тів, то доповідачка наголосила, що всі збірки плакатів та карикатур ви-
дані у Москві; і хоча вона не намагалась простежити їхньої кар’єри,
проте, на її думку, це зробити можна, оскільки це типові постаті, одні
й ті ж прізвища, художники малювали ці образи протягом певного
часу. Щодо дилем: характерно, що партійні працівники є доволі “за-
критою” групою людей, які неохоче розповідають про своє колишнє
життя. Коли доповідачка запитувала у них про релігію чи ставлення
сім’ї до обраної партійної роботи, респонденти часто починали “зами-
катися”, переводити тему розмови. Щодо фільмів, то, на думку допо-
відачки, вони чітко показують згадані екзистенційні проблеми, проте
тут виникає інше запитання: наскільки це реальне бачення партійних
працівників, їхніх дилем загалом, а якою мірою лише інтерпретація
режисера і його особистий досвід від зіткнення з чиновниками. Тож
часто образи партійних чиновників є доволі неоднозначними.
Старший науковий співробітник Інституту, кандидат історичних
наук Олександр Луцький акцентував на тому, що ті особи, які констру-
ювали образи партпрацівників, також були “людьми свого часу”, а час
той був дуже неоднозначний. Тому в потрібний момент на сторінках
журналів з’являлись карикатури або жорсткішого змісту, або ж стри-
маніші. Період “застою” також відкладав свій відбиток на конструю-
вання образу номенклатурника. Водночас, на думку О. Луцького, дуже
цікаво простежити, як впливали події на зовнішньополітичній арені
на інструкції для газет та журналів, що їх видавали органи партійного
контролю. Також важливо розуміти, що політична ситуація змінюва-
лася, відтак, змінювались і образи партійних працівників.
Дискутанти обговорювали специфіку вивчення саме візуальних
джерел серед когорти інших, можливі пастки, які вони приховують, їх-
ній вплив на свідомість населення та вплив суб’єктивного чинника ав-
торів малюнків чи режисерів на відображувані ними події; “специфі-
ку” зміни образу партійного працівника у 70-х та 80-х роках ХХ ст.
Модераторкою семінару була Іванна Черчович.
Інформаційний бюлетень 2016 191
Віра Різник. Святкові страви Надсяння:
слово та обряд
12 квітня 2016 р. відбувся черговий науковий семінар Ради мо-
лодих вчених Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН
України. Із 50-хвилинною доповіддю на тему “Святкові страви Над-
сяння: слово та обряд” виступила молодша наукова співробітниця
відділу української мови Віра Різник.
У вступній частині прелеґентка подала коротку історію вивчен-
ня надсянських говірок, назвала найважливіші лінгвістичні праці,
присвячені назвам їжі.
Найбільше уваги доповідачка зосередила на назвах їжі у кален-
дарній обрядовості Надсяння. Вказала на важливу роль їжі, зокрема
хліба, у вшановуванні таких християнських свят, як Навечір’я Різд-
ва Христового, Великдень, Зіслання Святого Духа (Зелені свята),
Різдво Івана Хрестителя, Святих верховних апостолів Петра і Пав-
ла, Святого Андрія Первозванного тощо. Аналіз виявлених у над-
сянських говірках назв святкової їжі виконала в контексті обряду,
провела паралелі з іншими говорами української мови. Як ілюстра-
ції до аналізованих слів зачитала діалектні мікротексти.
Підсумовуючи, В. Різник ствердила, що лексика на позначення їжі
стійка до запозичень. Росіянізми у досліджуваному говорі майже не за-
кріпилися, за винятком кількох слів. Натомість у тематичній групі лек-
сики “Назви їжі та напоїв” у надсянських говірках спостерігаємо чи-
мало полонізмів, що пояснюємо близьким сусідством із Польщею.
Основними функціями обрядової їжі є магічна, охоронна, оздо-
ровча тощо. Обрядові страви мають своє місце у порядку вживання
страв (перше або останнє). В обрядах, пов’язаних з їжею, простежу-
ємо символіку чисел три, чотири, дванадцять.
Під час обговорення чимало питань було поставлено про назви
хліба. Зокрема, Володимир Конопка цікавився, чи в досліджуваних
говірках на позначення різдвяного хліба поширені назви карачун,
василь, меланка? Доповідачка не зафіксувала таких назв.
Наступне запитання Володимира Конопки було про те, який
вигляд має різдвяний обрядовий хліб струшля та чи називають
струшлею звичайний хліб, який пекли напередодні Навечір’я Різд-
ва Христового?
Віра Різник відповіла, що традиційна надсянська струшля має
вигляд хали, яку зараз продають у магазині, тобто плетена булка.
Колись її випікали вдома. Тісто сплітали в одну косу. Могли таких
192 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

кіс класти три одна на одну. Тоді виріб був об’ємніший. Спорадич-
но струшлею називали хліб, спечений у формі, прикрашений випле-
теною із тіста косичкою. Дуже рідко було засвідчено таку назву для
звичайного хліба, який клали на стіл у Святий вечір.
Андрій Зюбровський зауважив, що назва святвечірнього обрядо-
вого хліба, який на Надсянні номінують опарінок, походить від опа-
ра, а не від обваряти, як стверджує доповідачка. Такий виріб перед
випіканням проколювали не для того, щоб він не ріс, а для того, щоб
у ньому не робилося порожнин.
Щодо походження слова паска від пасха, то Юрій Осінчук пові-
домив, що ці зміни відбулися на слов’янському ґрунті.
На думку Володимира Конопки, тлумачення лексеми Коляда
Віри Різник є помилковим. Дослідник порадив опертись на пояснен-
ня цього терміна в працях Людмили Виноградової, зокрема у її стат-
ті, розміщеної в енциклопедії “Славянские древности” та у розвідці
“Зимняя поезия западных и восточных славян”. Дискутант також за-
уважив, що варто скористатися опублікованими матеріалами Оскара
Кольберґа, які він зібрав у надсянських селах навколо Перемишля.
Данило Ільницький запитав, чи матеріалами дослідження є лише
власні записи доповідачки? Віра Різник відповіла, що залучає до-
ступні матеріали з досліджуваної території й інших науковців.
Ольга Свідзинська запитала, чи доповідачка мала нагоду запису-
вати мовлення українців Надсяння на сучасній польській території?
Віра Різник відповіла, що, на жаль, такої експедиції не було. О. Сві-
дзинська також повідомила, що недалеко від українсько-польського
кордону є забуте село Кельників, де компактно живуть українці і
де можна зафіксувати надсянську говірку. В інших селах уздовж
українсько-польського пограниччя українців залишилося мало.
Насамкінець модератор семінару Данило Ільницький подякував
усім за участь в обговоренні.

Оксана Шпить про займенники у пам’ятках
української мови XVI–XVII століть
16 травня 2016 р. відбувся черговий науковий семінар Ради мо-
лодих вчених Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН
України. Із доповіддю на тему “Займенники у пам’ятках української
мови XVI–XVII століть: гонорифічні та шанобливо-ввічливі вира-
Інформаційний бюлетень 2016 193
зи” виступила молодша наукова співробітниця відділу української
мови Оксана Шпить.
У вступній частині доповідачка подала коротку історію вивчен-
ня займенників української мови, погляди на статус займенника як
частини мови, назвала найважливіші праці. Прелеґентка порушила
також проблему історії формування термінологічної бази на позна-
чення займенників.
Найбільшу увагу доповідачка зосередила на гонорифічних та
шанобливо ввічливих виразах, які побутували в українській мові
XVI–XVII ст. Вказано на різницю в термінології: гонорифічними є
займенник 1-шої особи множини ми – величальне або авторське, за-
йменник 2-гої особи множини – ввічливе Ви, займенник 3-тьої осо-
би множини – вони як опозиція до займенника 3-тьої особи однини
він, вона, і залежні від них дієслівні форми, а шанобливо-ввічливими
є лексикалізовані словосполуки з присвійними займенниками – мій
пане, твоя милість, вірність твоя, твоє царське величество, твоє
преподобіє, вашє благовѣрыє, його милість, її милість, їх милос-
тей князів, їх милости міщани тощо. Як ілюстрації до аналізованих
виразів було зачитано речення з картотеки “Словника української
мови XVI – першої половини XVII ст.”.
Оксана Шпить наголосила, що найчастіше у писемних пам’ятках
фіксовано гонорифічний займенник ми, спорадично – Ви і не зна-
йдено жодної шанобливої форми вони. Доповідачка дослідила, що
шанобливо-ввічливі вирази в українській мові XVI–XVII ст. є сво-
єрідними мовними штампами у ділових документах і найчастіше
вони вжиті до осіб духовного сану або царя, короля, князя тощо. Ці-
кавим, на думку прелеґентки, є те, що схожі ввічливі звертання до
духовних осіб залежно від їхнього сану існують у сучасній етикет-
ній мовній культурі.
Підсумовуючи, Оксана Шпить ствердила, що таке фрагментар-
не та вибіркове представлення українських текстів XVI–XVII ст.
доводить, якою багатою, розгалуженою була система слів-звертань,
шанобливо-ввічливих формул та штампів. Сьогодні значна частина
цього втрачена або забута. Якщо ж і залишилася, то або в церковній
сфері, або в повсякденному вжитку – як ознака інакшості, відмін-
ності, часто територіальної, зокрема щодо галицького культурного
етикету (на відміну від культурного етикету, наприклад, Централь-
ної України). З іншого боку, уважного вивчення потребують самі за-
йменники – важливий граматичний клас слів української мови.
194 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Під час обговорення було поставлено чимало запитань. Юрій
Осінчук поцікавився, чи доповідачка ознайомлена з матеріалами
О.  Миронюк про формули звертань. Оксана Шпить відповіла, що
термін “займенник як граматичний гонорифічний засіб” запозичила
зі статті О. Миронюк “Історія граматичних засобів вираження ввіч-
ливості в українській мові”.
Наталя Хобзей, завідувачка відділу української мови, запита-
ла, чи можна за матеріалами пам’яток XVI–XVII ст. визначити іє-
рархію у звертаннях до осіб духовного сану. Доповідачка відповіла,
що це зробити можливо, якщо залучити ширший контекст пам’яток,
оскільки не часто можна натрапити у діловому документі на вказів-
ку біля шанобливого звертання на сан особи, до якої звертаються.
Наталя Хобзей також запитала, чи термін “займенник” почали
вживати лише з середини XІХ ст. Оксана Шпить відповіла, що так, а
до того часу в українських граматиках існував церковнослов’янський
термін містоименіє.
Наталя Хобзей запитала, чи на Східній Україні не міг існувати
термін “займенник” раніше від 1907 р. Доповідачка відповіла, що
раніше, ніж у 1862–1863 рр. на Західній Україні (видання “Упраж-
неній граматичнихъ” у Відні) та Східній Україні цього терміна не іс-
нувало. 1907 р. у Києві була видана “Українська граматика” Євгена
Тимченка, де термін “займенник” набув сучасного звучання та гра-
фічного оформлення.
Віктор Мартинюк запитав, чи в українській мові XVI–XVII ст.
існувала форма присвійного займенника їхній, окрім почутої у до-
повіді форми їх. Оксана Шпить відповіла, що окремо досліджува-
ла цю проблему і шукала у картотеці “Словника української мови
XVI  – першої половини XVII  ст.”, але жодної не виявила. Отже,
можна стверджувати, що форми присвійного займенника їхній ще
не існувало у XVI–XVII ст., а з’явилася вона пізніше.
Віктор Мартинюк також поцікавився, чи така ввічлива множи-
на була типовою для греки, латини й тогочасних європейських мов.
Доповідачка відповіла, що окремо не досліджувала цього питання
в інших європейських мовах. Проте, оскільки у сучасних європей-
ських мовах є ввічливі звертання в множині, то, ймовірно, у XVI–
XVII ст. такі звертання теж існували.
Данило Ільницький запитав, чи колись звертання були регламен-
товані. І водночас зауважив, що ми зараз, після того, як пережили
епоху соціалізму, вже можемо звертатися до будь-кого як хочемо,
без якихось заборон. Доповідачка відповіла, що, справді, звертання
Інформаційний бюлетень 2016 195
у XVI–XVII ст. до духовних чи соціально вищих осіб були регла-
ментовані, що нам доводять писемні пам’ятки того часу.
Ганна Дидик-Меуш, старша наукова співробітниця відділу укра-
їнської мови і наукова керівничка доповідачки, додала, що цю про-
блему згодом можна глибше дослідити. Вона зауважила, що пам’ятки
української мови XVI–XVII ст. фіксують шанобливі звертання чоло-
віка до своєї дружини. Було таке, що чоловік позичав кошти у сво-
єї дружини – власниці-дідички. Отже, у той час було багато різних
шанобливо-ввічливих звертань. Цікавим є ще той факт, що поруч з
возвеличенням осіб духовних чи соціально вищих у пам’ятках за-
фіксоване етикетне самоприниження (1648 р. – канцелярія гетьмана
Б. Хмельницького). Таке етикетне явище було поширеним і в Євро-
пі при листуванні між володарями, особливо тими, що були чимось
залежними одне від одного.
Підсумовуючи свій відгук про доповідь Оксани Шпить, Ганна
Дидик-Меуш зауважила, що займенник насправді нелегко досліджу-
вати, оскільки в названих шанобливо-ввічливих виразах він часто де-
семантизується. Проте він є часто вживаним у писемних пам’ятках
XVI–XVII ст. До прикладу, А. Залізняк звертає увагу, що займенник
онъ в Євангеліях часто заміняв назву Ісус Христос: не Ісус пішов, а
онъ пішов тощо. Отже, дослідження займенників в українській мові
XVI–XVII ст. є дуже перспективним.
Насамкінець модератор семінару Данило Ільницький подякував
усім за участь в обговоренні.

Яна Яковишина про мальований орнамент
на трипільському посуді
16 червня 2016 р. відбулося чергове засідання наукового семінару
Ради молодих вчених Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича
НАН України.
Молодша наукова співробітниця відділу археології нашого Ін-
ституту Яна Яковишина виступила із доповіддю “Мальований орна-
мент на трипільському посуді як історичне джерело”.
Спостерігаємо кілька періодів вивчення трипільського орна-
менту і вони тісно пов’язані із загальними тенденціями в науці того
чи того часу, якістю і кількістю досліджених пам’яток та ін. Пер-
ший період тривав від появи знахідок у другій половині ХІХ  ст.
до 20-х рр. ХХ ст. Коли колекціонування переростає в наукові
196 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

дослідження, з’являються спроби класифікації орнаментованого
посуду, який часто ототожнювали зі впливами грецької цивілізації.
Станом на 20-ті рр. ХХ ст. вже відома велика кількість як три-
пільських пам’яток, так і пам’яток інших європейських культур з
мальованим посудом. Накопичено значну кількість матеріалу з про-
фесійних розкопок. Саме тоді починається другий період вивчення
трипільського орнаменту. Дослідники торкалися питання походжен-
ня культури, яке намагались вирішити через орнаментацію на посу-
ді (Л. Чикаленко, О. О. Кандиба та ін). Для відтворення хронології
пам’яток та визначення їхньої культурної належності з’являються
розробки класифікації посуду, в основі яких закладено стилістичні
ознаки, а також розробки типології самого орнаменту.
Спроби періодизації, виокремлення груп пам’яток на основі
орнаментації кераміки мали місце у працях майже всіх дослідни-
ків того часу, які торкались трипільського питання. Особливу увагу
приділяли видозмінам трипільського орнаменту, які могли ілюстру-
вати хронологічні та культурні зміни (Т. С. Пассек; Л. О. Динцес;
Б. Л. Богаєвський). Зауважимо, що на цьому етапі вивчення три-
пільського орнаменту серед дослідників панувала ідея еволюційно-
го розвитку орнаментальних композицій (Л. Чикаленко, О. О. Кан-
диба); це можна пояснити тим, що типологічні розробки ще не були
зіставлені зі стратиграфічними даними, оскільки при розкопках у
Галичині стратиграфічні спостереження майже не проводили. Сьо-
годні маємо велику кількість матеріалу, зафіксованого у стратигра-
фічному контексті, який дає змогу говорити про те, що трансформа-
ція в орнаментиці відбувалася значно складніше і її важко назвати
еволюційною та прямолінійною.
Удосконалення методики проведення розкопок і масив зібрано-
го керамічного матеріалу створили підґрунтя для розробок класи-
фікації систематизації орнаменту на якісно новому рівні. У 30-х рр.
кількість і якість матеріалу дала змогу дослідникам розробити пе-
ріодизаційні схеми для Трипілля і Кукутень, в яких типологію по-
суду зіставлено зі стратиграфічними даними, передусім це роботи
Г. Шмідта та Т. С. Пассек.
Об’ємні колекції керамічного матеріалу, сформовані за роки
дослідження, потребували нової методики опрацювання, пошуки
якої привели до розробки формалізованого підходу у досліджен-
ні як посуду та дрібної пластики загалом, так і орнаментів зокре-
ма. Поглиблюється методика систематизації від простого візуаль-
ного спостереження до статистичної обробки. З формалізованим
Інформаційний бюлетень 2016 197
розглядом орнаменту почався третій період його вивчення, із за-
лученням статистико-комбінаторних методів. Упродовж 60–80 рр.
ХХ ст. у радянській археологічній літературі з’явилась низка ста-
тей, присвячених різним аспектам класифікації та формалізованому
опису керамічних колекцій. Більшу їхню частину присвячено най-
розповсюдженішій в археології морфологічній схемі, але створюва-
лися також і класифікаційні схеми орнаментів для кераміки різних
культур, у яких застосовано статистико-комбінаторні методи. Сьо-
годні розписи на посуді зазвичай розглядають не окремо, а разом
з іншими ознаками того чи того виробу, оскільки орнамент тісно
пов’язаний з формою і є невід’ємною складовою цілої посудини.
Виникають багаторівневі системи, де за основу беруть ті ознаки, які
є показовими у питанні, яке вивчає дослідник.
Вкрай рідко на трипільських поселеннях керамічні комплекси
генетично витікають безпосередньо з попередніх (перехідні ланки
зазвичай трапляються на інших поселеннях). Пам’ятки, які розкри-
вають повний процес розвитку одного керамічного комплексу в ін-
ший, надзвичайно рідкісні. Цей процес можна простежити, лише
зіставляючи матеріали окремих поселень одного етапу розвитку
Трипілля. Створення локальних схем видозміни кераміки окремо
для кожної групи пам’яток дає змогу уточнити загальну періодиза-
цію та відносну хронологію поселень для окремих періодів та куль-
тури в цілому.
Доповідь викликала жваву дискусію.
Марія Войтович, випускниця аспірантури відділу археології Ін-
ституту, запитала, чи розфарбовували трипільську пластику, особли-
во антропоморфну, і чи можна на цій підставі реконструювати одяг
людей. Яна Яковишина відповіла, що уявлення про одяг легше від-
творити з антропоморфних малюнків на посуді, а саме із зображен-
ня жінок у трикутних спідницях з бахромою. Натомість на пластиці
є орнаменти, якими, ймовірно, розмальовували або татуювали тіло.
Роман Голик, доктор історичних наук, старший науковий співробіт-
ник відділу нової історії України Інституту, висловив свої роздуми
про сучасні віяння в історії ідей щодо винайдення культур, цивіліза-
цій тощо. Стверджуючи, що в цьому контексті можна говорити про
винайдення трипільців в археології, він висловив зауваження про
піктографічну писемність і знакові системи. Звичайні орнаменти не
можуть бути піктографією, бо піктографія вже є писемністю. І якщо
дослідники пишуть, що є якась піктографія, то це не входить у систе-
му розвитку писемності, і, врешті, не можемо визначити: чи в цьому
198 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

випадку був якийсь смисл у тих знаках, чи це лише декорації. Я. Яко-
вишина у відповідь навела думки про те, що коли трипільський орна-
мент стає строго геометричним, то втрачає змістове навантаження.
Відтак Р. Голик кількаразово ставив питання, які розширювали
контекст доповіді. Зокрема, він запитував, чи дослідниця розглядає
орнамент як декорацію чи як такий, що несе смислове навантажен-
ня. Це питання цікавило Я. Яковишину лише в плані історіографії.
А у своїй дисертації, як вона зауважила, акцентувала увагу лише
на тому, щó може дослідження орнаменту дати для визначення хро-
нології, розповсюдження та культурної належності пам’яток, а та-
кож культурних взаємовпливів. Продовживши дискусію, Р.  Голик
ствердив, що це – вже семіотика, адже прелеґентка простежує змі-
ни орнаменту, його розповсюдження і це теж є знаком чогось. Чита-
ючи документи, писемні джерела, археолог чи історик читає знаки,
і якщо дослідник не сприймає якоїсь пам’ятки як певного знаку, то
вона для нього ніщо, вона не має ніякого значення.
Наталія Багнюк, кандидатка філологічних наук, молодша на-
укова співробітниця відділу української мови Інституту, вислови-
ла коментар, що у цій дискусії найцікавіше те, щó думали ці люди,
створюючи символи, а також писанкові й вишивані орнаменти.
Р. Голик зауважив, що в контексті так званого винайдення три-
пільців можна написати цілу статтю про сучасне сприйняття три-
пільської культури й міфології, створеної навколо цієї культури
та її орнаментів, що були перенесені на писанки та одяг. Таке до-
слідження буде сучасною реінтерпретацією того, чого ми не знає-
мо. Із цим твердженням не погодився Юрій Осінчук, кандидат фі-
лологічних наук, науковий співробітник відділу української мови
Інституту.
Віктор Мартинюк, кандидат філологічних наук, молодший на-
уковий співробітник відділу української літератури Інституту, запи-
тав, чи технологія ліпки посуду була однакова у китайських культур
(Яншао) і в Трипіллі. А також: чи ліплення глини передавалося ге-
нетично, чи виникло в кількох місцях. Я. Яковишина відповіла, що
ці технології подібні – ручна ліпка, розмальовування й подальший
випал. Найраніший неолітичний посуд віднайдено в Передній Азії,
звідки він розповсюдився. Це явище виникало також конвергентно
в інших частинах світу.
Наприкінці семінару Р. Голик поцікавився, яка загальноприйня-
та думка в археології щодо етногенетичної належності носіїв куль-
тури, чи вона може класифікуватися етнічно? Я. Яковишина розлого
Інформаційний бюлетень 2016 199
відповіла, що це складне питання, оскільки з раннього та середнього
етапів культури немає антропологічних решток (є певна специфіка
поховального обряду, який не був інгумаційним). В історіографії то-
чилися суперечки щодо індоєвропейського походження носіїв куль-
тури, але остаточно це визначити складно. Є поховання у Незвись-
ках, яке датується кінцем середнього етапу, антропологічні рештки
визначено як середземноморський тип. Генетичні дослідження про-
водили для інгумаційних поховань у печері Вертеба. Аналіз засвід-
чив змішування генів місцевого населення й прийшлого з регіону
Малої Азії.

Якоб Мішке про Станіслава Дністрянського
26 вересня 2016 р. на інститутському семінарі Ради молодих
вчених із темою “Станіслав Дністрянський: український вчений між
наукою і націє- творенням” виступив Якоб Мішке.
По завершенні навчання правничих наук у Віденському, Бер-
лінському та Ліпському університетах, Станіслав Дністрянський
(1870–1935) став професором австрійського цивільного права у
Львівському університеті. У своїх наукових дослідженнях він роз-
робляв теорію звичаєвого та приватного права в Австрійській монар-
хії, а в політичній діяльності (як посол від Націонал-демократичної
партії в австрійському парламенті) боровся за права українського
населення в Галичині та за створення українського університету у
Львові. Після Першої світової війни на основі своєї теорії нації та
демократії Дністрянський підготував для Західно-Української На-
родної Республіки проект конституції, що був на свій час дуже про-
гресивним. Окрім того, все життя він боровся за розвиток само-
бутньої української національної науки. У Науковому товаристві
ім. Шевченка у Львові він керував правничою комісією, видавав
“Часопис правничий і економічний”. Коли за польської влади укра-
їнська наукова діяльність перебувала під тиском, Дністрянський ра-
зом із колегами заснував Український Вільний університеті у Від-
ні, який потім переїхав до Праги, і де вчений займав посаду декана
факультету права і суспільних наук. Після двох серцевих нападів
Станіслав Дністрянський переїхав до Ужгорода, де помер 1935 р.
Життя Дністрянського дає змогу досліджувати зв’язки між науко-
вою діяльністю та націєтворенням та ілюструє умови, за яких пра-
цювали тодішні науковці.
200 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Доповідь викликала жваву дискусію.
Юлія Павлів, аспірантка Центру дослідження українсько-
польських відносин Інституту, запитала, чи брав участь Станіслав
Дністрянський у Паризькій мирній конференції. Якоб Мішке відпо-
вів, що Дністрянський не поїхав на цю конференцію, лише підготу-
вав збірник про Україну. Також в структурі ЗУНР не мав ніякої поса-
ди, що виглядає дивно, бо його колеги, наприклад, Кость Левицький
(з яким він разом був у парламенті) та інші, мали якісь посади, а
він – ні. Досі до кінця не відомо, чим він займався у цей період.
Павло Артимишин, аспірант відділу новітньої історії Інститу-
ту, запитав про Станіслава Дністрянського в контексті світоглядної
трансформація правників, особливо у 1918–19 рр., коли, з одного
боку, вже не було Австро-Угорської імперії, а з іншого боку, вони за-
лишалися патріотами цієї традиції. Це вважають однією з причин
світоглядної поразки: своєрідне “затягування” при потребі діяти рі-
шуче. Тож як було у випадку із Дністрянським, чи тяжів він до ав-
стрійської традиції під час діяльності в нових умовах (особливо в
1918–1919 рр., але й пізніше)? Якоб Мішке відповів, що Дністрян-
ський був виразником ідеї Австро-Угорської держави, описує її зде-
більшого позитивно. Він стверджував, що ця держава намагалася
врівноважувати всі національні питання, надавати рівні права, хоча
й не завжди це вдавалося, адже деякі народи мали більші права й на-
магалися стояти вище. Очевидно, він мав на увазі поляків або ж угор-
ців, які пригнічували інші народи, що врешті загострювало ситуацію
та сприяло Першій світовій війні. У його концепції конституції зна-
йдемо австро-угорську концепцію: усі національності в Галицькій
державі мали би бути рівноправними (поляки, українці, євреї).
Іванна Черчович, кандидатка історичних наук, молодша наукова
співробітниця відділу новітньої історії Інституту, запитала про те, що
відомо про родину Станіслава Дністрянського, ким була його дружи-
на? Якоб Мішке зазначив, що в кінці ХІХ ст. Дністрянський одру-
жився з дуже молодою дівчиною – Софією Рудницькою, якій було 15
років. Їхнього приватного листування поки що не знайдено, але відо-
мо, що Софія була сестрою Степана Рудницького зі Львова. Дністрян-
ський розробив концепцію сім’ї та її типологізацію: у селі чоловік є
главою сім’ї, а жінка йому догоджає, у місті ж – демократична сім’я,
де чоловік і жінка разом вирішують життєві проблеми. Є також сім’ї
робітників, які Дністрянський характеризує як спільне проживання
людей. У його концепції була також позиція, що і чоловіки, і жінки
повинні мати виборче право, а це дуже прогресивна думка.
Інформаційний бюлетень 2016 201
Наталія Колб, кандидатка історичних наук, молодша наукова
співробітниця відділу нової історії України Інституту, запитала, чи
Дністрянський цікавився проблемою, щó таке нація, і які складники
є її ідентифікаторами? Відтак: чи його погляди зазнавали еволюції,
зокрема, у той час, коли вже відбулися революційні події і закінчила-
ся війна? А також чи писав Дністрянський про етноназви, про зміну
назви русин – українець? Якоб Мішке відповів, що ще не досліджу-
вав передвоєнної творчості Дністрянського, а щодо самоназв, то ра-
ніше він вживав слово рутен, тобто русин, а після війни вже писав
про українців.
Віктор Мартинюк, кандидат філологічних наук, молодший нау-
ковий співробітник відділу української літератури Інституту, запитав:
які причини спонукали С. Дністрянського думати про переїзд у Радян-
ську Україну? І чи це були лише матеріальні причини, чи це його по-
гляди давали підстави бачити себе в цій системі? Якоб Мішке вважає,
що це були радше матеріальні причини, оскільки відомо, що вже в кін-
ці 1920-х рр. Український університет у Празі мав серйозні проблеми
з фінансуванням, тож він роздумував про переїзд у Радянський союз.
Він називає цю державу недемократичною, та в концепціях Дністрян-
ського демократія – це тільки тоді, коли управляє народ, проте він не
визначає, за допомогою якого механізму це відбувається.
Кандидат філологічних наук, молодший науковий співробітник
відділу української літератури Інституту Данило Ільницький запи-
тав, хто був соратником С.  Дністрянського, які середовища, орга-
нізації, ідеологічні чи політичні структури в Галичині були йому
близькими? Якоб Мішке розповів, що в австрійському парламенті
Дністрянський товаришував з діячами Національно-демократичної
партії, в яку він входив, зокрема, його колегою був Олександр Ко-
лесса, який потім теж працював у Вільному університеті в Празі,
а також Кость Левицький. З Михайлом Грушевським він був зна-
йомий, бо теж працював у Львівському університеті та в Науково-
му товаристві імені Шевченка, але близьких стосунків між ними не
було, можливо, через конфлікт у Товаристві в 1902–1903 рр., в якому
Дністрянський та Грушевський займали протилежні позиції.
Про доповідача:
Якоб Мішке закінчив маґістерську програму зі східноєвро-
пейських студій у Берлінському вільному університеті (2011),
працював координатором німецько-української маґістерської
програми з німецьких та європейських студій у Національно-
му університеті “Києво-Могилянська академія” і в Єнському
202 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

університеті ім. Фрідріха Шіллера. У 2014–2015 рр. був науковим
співробітником Семінару слов’янсько-балтійських студій при Вест-
фальському університеті ім. Вільгельма (м. Мюнстер). Від березня
2016 р. – аспірант у докторській школі “Австрійська Галичина і її
багатокультурна спадщина” при Віденському університеті. Тема до-
слідження: життя і творчість українського правознавця Станіслава
Севериновича Дністрянського.

Ілля Паршин про Образ Русі та русів
у середньовічних казках
31 жовтня 2016 р. на черговому семінарі Ради молодих вчених
Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України висту-
пив кандидат історичних наук, доцент кафедри історії середніх віків
та візантиністики ЛНУ ім. І. Франка, молодший науковий співробіт-
ник відділу історії середніх віків нашого Інституту Ілля Паршин.
Увазі присутніх він запропонував доповідь на тему “Образ Русі та
русів у середньовічних європейських казках: постановка проблеми”.
Розширене резюме доповіді:
На марґінесі уваги українських істориків-медієвістів залиша-
ється величезний пласт європейських казок та байок, у яких поряд з
відверто вигаданими подіями міститься чимало достовірної інфор-
мації. Проте як відокремити фантазію від фактів?
Образ Русі в європейських джерелах зазнав трансформації: від
відвертих звинувачень у поганстві та пов’язаною з ним жорстокіс-
тю до висвітлення релігійного благочестя наверненого народу та
включення його до християнського світу. Наприклад, ще у “Пісні
про Нібелунгів” вихідці з Києва перераховані поруч з “дикими пе-
ченігами”. Так само характеризують їх в епічному творі “Ортніт та
Вольфдитріх”, де “дикими русами” править король Ілля, сестра яко-
го є матір’ю одного з головних героїв. Власне, поступове включення
Русі до матримоніальних зв’язків тогочасної Європи сприяло розпо-
всюдженню інформації про неї. Зокрема, у другій половині XIII ст.
вихідців з цієї країни уже сприймають як християн.
Так, маловідомою в сучасній українській історичній науці є
римована “Всесвітня хроніка” Янса Енікеля (1230–1240  – † після
1302). Про автора відомо небагато. Він належав до впливових кіл
міського патриціату Відня, брав активну участь у діловому житті
міста. Його праця  – чудовий зразок історіописання представників
Інформаційний бюлетень 2016 203
третього стану, в якому переказ біблійних сюжетів єднається з лако-
нічним і колоритним нарисом міського середньовічного буття. Нау-
ковці відзначили його зв’язок із купецтвом: хоч відомостей про тор-
говельну діяльність Янса не збереглося, дослідники обґрунтовано
припускають, що він виконував обов’язки міського писаря. Добра
освіченість дозволила хроністу опрацювати історичні тексти, писа-
ні латинською мовою, деякі іудейські та мусульманські релігійні пе-
рекази. Мабуть, саме завдяки цьому “Всесвітня хроніка” була попу-
лярна поміж середньовічних переписувачів – 28 558 чотиривіршів
твору збереглися до нашого часу у 38 рукописах.
Один із уривків тексту оповідає про історію руської принцеси.
За сюжетом, руський король обіцяв дружині, яка помирала, одру-
житися з дівчиною, схожою на неї. Після тривалих пошуків прави-
тель обрав власну доньку. Отримавши потрібний дозвіл у римсько-
го папи, він надіслав багаті дари, втім і весільне вбрання. Принцеса
зраділа подарункам та лише перед самим весіллям дізналася страш-
ну правду. Щоб не ганьбитися негідним для християнки учинком,
вона зістригла собі волосся, роздряпала обличчя і, перевдягнувшись
у просте плаття, вийшла до зали, де мало відбутися вінчання. По-
важні гості обурилися виглядом нареченої, а володар від несподі-
ванки втратив свідомість. Отямившись, він розпустив запрошених,
скасував урочистості й твердо вирішив покарати доньку за спротив
батьківській волі. За його наказом дівчину разом з весільною сук-
нею закрили у діжці та викинули в море.
Хвилі винесли принижену принцесу до берегів Греції, де на той
час правив молодий король. Юнак гуляв узбережжям і, побачивши
діжку, наказав рибалкам виловити її. Прекрасній незнайомці вла-
штували допит, але вона відмовилася назвати людину, яка її скрив-
дила, сказавши лише, що ніколи не вийде заміж. Грецький володар
засмутився через її мовчання, однак дозволив залишитися при дво-
рі. Згодом молоді люди покохали одне одного й одружилися, прин-
цеса завагітніла.
Єдиною особою, що не зраділа щастю наречених, була мати
грецького монарха. За негідну поведінку при дворі, образи та докори
на свою адресу правитель вирішив відіслати її до віддаленого зам-
ку. Невдовзі після цього розпочалася війна з сусідньою державою
язичників. Король, залишивши дружину вдома, вирушив до кордонів
країни, аби розпочати бойові дії. Похід складався вдало, однак вима-
гав багато сил, тому швидко повернутися додому володар не міг.
204 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Тим часом донька короля Русі народила сина. Управитель по-
спішив повідомити свого пана про цю чудову подію і відправив гін-
ця з листом. Сталося так, що шлях посланця проходив через форте-
цю, в якій жила мати грецького короля. Дізнавшись про появу онука
від ненависної невістки, вона підмінила лист, доки вістун відпочи-
вав. Так, грецький правитель отримав прикру звістку – у нього на-
родилося мале чудовисько. Нікого не слухаючи, монарх терміново
наказав посадити дружину з “істотою” в діжку та викинути в море.
Вірний управитель із сумом виконав прямий королівський наказ.
Прибій виніс матір з дитиною до Риму. Їх підібрав містянин,
який здалеку помітив великий незрозумілий предмет на воді. Рим-
лянин радісно прийняв доньку короля Русі та немовля, гостям та по-
повненню в сім’ї зраділа також його дружина.
Водночас грецький правитель, повернувшись із походу, вия-
вив страшну помилку. Він розпорядився, щоб його матір замуру-
вали у в’язниці, але, відчуваючи власну провину, подався на прощу
до Риму. До апостольської столиці вирушив також і руський король.
Провівши бесіди з обома монархами, римський папа здогадався, що
йдеться, насправді, про одну й ту саму жінку, про яку нещодавно
розповідав на сповіді місцевий мешканець. Призначивши прибуль-
цям спокуту за гріхи, намісник св. Петра розпорядився, аби римля-
нин привів руську принцесу з дитиною та передав родині.
Безумовно, обставини “подорожей” руської принцеси у діж-
ці виразно казкові, але загалом у середньовічній літературі не по-
одинокі. Наприклад, в анонімному прозовому творі “Донька графа
Понт’є”, створеному на початку XIII ст., скривджену жінку за во-
лею чоловіка так само вигнали, довіривши її долю морським хви-
лям. Інші усні перекази народів Європи містять чимало сюжетів, в
яких батько обіцяє взяти за дружину власну доньку. Це вказує на іс-
нування сталої стилістичної традиції, в якій, на перший погляд, не-
має місця для реальних історичних подробиць.
Персоніфікувати загаданих Я. Енікелем короля Русі і його донь-
ку неможливо. Очевидно, далеке, “екзотичне” походження голо-
вних героїв автор обрав навмисне. Можливо, сюжет про руського
короля та долю його доньки на сторінках “Всесвітньої хроніки” Ян-
сена Енікеля з’явився під впливом активної австрійської політики
Романовичів в середині XIII ст. Добра обізнаність автора в питаннях
генеалогічної історії династії австрійських Бабенберґів та доступ до
актових і наративних матеріалів, які містять відповідну інформацію,
загалом підтверджує такий висновок.
Інформаційний бюлетень 2016 205
Отже, європейські казки часів середньовіччя містять згадки
про Русь та русів. Трактування їхнього образу неоднозначне. Пер-
ші згадки вказують на дикість цього народу, проте з плином часу
ця характеристика змінилася. Руси “долучилися” до кола цивілізо-
ваних етносів. Принаймні так їх сприймали на рівні тогочасної на-
родної культури.

Ольга Заневич про граматичні категорії
в українській мові XVI–XVII ст.
24 листопада відбувся останній у 2016 р. науковий семінар Ради
молодих вчених Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН
України.
Доповідачкою була кандидатка філологічних наук, наукова спів-
робітниця відділу української мови нашого Інституту Ольга Зане-
вич, яка виступила на тему: “Граматичні категорії в українській мові
крізь призму століть: дієслівна перехідність”.
Семінар відбувався у форматі презентації монографії преле-
ґентки:
Ольга Заневич. Українська мова XVI–XVII ст.: дієслово. Семантика,
перехідність, об’єкт. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’я­
кевича НАН України, 2015. – 308 с. – (Серія “Історія мови”).
Розширене резюме доповіді:
Вивчення дієслова як складної різнорівневої категорії в укра-
їнській мові зумовлює широкий діапазон питань теоретичного та
прикладного характеру. Саме тому, досліджуючи семантичні, мор-
фологічні та синтаксичні особливості дієслова в українській мові
XVI–XVII ст., було враховано два основні аспекти: 1) дієслово як
частина мови в граматичних працях від кінця XVI ст. і до сьогодні;
2) матеріали картотек “Словника української мови XVI – першої по-
ловини XVII ст.” та “Історичного словника українського язика” (за
ред. Є. Тимченка), які зберігаються у відділі української мови Інсти-
туту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (м. Львів).
Такий синтез граматик та пам’яток української мови дав змогу все-
бічно показати всю складність дієслова в українській мові загалом,
і в українській мові XVI–XVII ст. зокрема.
Ґрунтовний аналіз граматичних праць від кінця XVI ст. і до
найновіших досліджень українських, російських, білоруських,
сербських та польських мовознавців дав змогу сформувати нарис
206 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

історії становлення перехідності як самостійної дієслівної катего-
рії, репрезентувати систему термінів на позначення категорії стану
та його різновидів, а також номінації перехідних і неперехідних ді-
єслів. Відповідно, вперше в українському мовознавстві було ство-
рено реєстр рукописних та друкованих граматик української мови
кінця XVI – початку XXI ст., виданих в Україні та за її межами (132
найменування). З-поміж опрацьованих рукописних та друкованих
граматик української мови XVI–XIX ст. (понад 80 найменувань) ви-
окремлено: 1) друковані граматики, які дійшли до наших днів, збе-
рігаються в багатьох бібліотеках та приватних колекціях в Україні та
поза її межами; 2) граматики XVI–XIX ст., які вийшли друком, од-
нак збереглися поодинокі примірники, тому виникла потреба їхньо-
го перевидання (граматики Л. Зизанія, М. Смотрицького, М. Лучкая
тощо); 3) рукописні граматики XVІI–XIX ст., опубліковані лише в
ХХ ст. (“Грамматыка словенская” І. Ужевича (1643, 1645), “Грама-
тика русская” (1788) А. Коцака, “Граматика языка славено-руского”
І. Могильницького (1823), “Граматика маларуского язика для школ
парафіальних в Галыциі” Т. Глинського (1845)).
Запропонована концепція трактування категорії дієслівної пе-
рехідності в українській мові XVI–XVIІ ст. – це спроба розглянути
цю категорію на підставі українських пам’яток вказаного періоду
у трьох вимірах – семантичному, синтаксичному та морфологічно-
му (хоча й опосередковано). Невипадково до уваги було взято XVI–
XVIІ ст. Адже саме цей період в історії розвитку української мови
репрезентований надзвичайно широкою різностильовою та різно-
жанровою розмаїтістю джерел, які відтворюють багатство мови ді-
лових документів, художньої, полемічної, літописної, наукової та
конфесійної літератури. Наявність значного фактичного матері-
алу, який охоплює всю територію українського мовного контину-
уму, дала змогу визначити особливості дієслівної перехідності в
українській мові XVI–XVIІ  ст. Зокрема, схарактеризувати дієсло-
ва, а саме дієслова фізичної дії, за лексико-семантичним принци-
пом та, відповідно, виокремити лексико-семантичні підгрупи, ряди
та мікрогрупи; визначити різновиди перехідності в межах кожної
лексико-семантичної групи, а також встановити типи та умови реа-
лізації імпліцитної перехідності; розглянути вплив семантики на
зміну/втрату перехідності. Аналіз перехідних дієслів неможли-
вий без системного вивчення іменників, які, створюючи семантич-
не тло, дають змогу дієсловам реалізувати своє значення. Відпо-
відно, на підставі теоретичних праць українських, білоруських та
Інформаційний бюлетень 2016 207
російських мовознавців узагальнено погляди на механізми фор-
мування значень знахідного та родового відмінків. За матеріалами
Картотек встановлено закономірності вживання знахідного прямо-
го об’єкта та родового прямого об’єкта в конструкціях із дієслова-
ми фізичної дії в українській мові XVI–XVII ст.; окреслено імен-
ники  – назви осіб, тварин і предметів, які уточнюють семантику
дієслів, а також типи структурних моделей у заперечних конструк-
ціях, засвідчених у пам’ятках української мови XVI–XVII ст. Важ-
ливим моментом для дослідження української мови в синхронії та
діахронії є й те, що в аналізованих текстах зафіксовано граматич-
ні явища, пов’язані з дієслівною перехідністю, які до сьогодні не
збереглися.
За аудіозаписами та матеріалами доповідачів підготували
Д. Ільницький, І. Медвідь, Ю. Павлів, І. Черчович
З ХРОНІКИ
1–6 січня 2016 р. колектив Інституту привітали з Новим роком
та Різдвом Христовим міський голова Львова А.  Садовий, акаде-
міки НАН України В.  Богданов, З.  Назарчук, І.  Мриглод, В.  Смо-
лій, М. Жулинський, А. Голубець, член-кореспондент НАН України
Р. Кушнір, закордонні вчені М. Мозер, Я. Маліцький, І. Хімка та ін.

7 січня 2016 р. помер багатолітній завідувач відділу археології
Інституту В. Цигилик. Покійного поховано 9 січня у рідному селі
на Городоччині. Надійшло співчуття від відділу археології ранніх
слов’ян Інституту археології Національної академії наук України:
“Висловлюємо наші щирі почуття скорботи рідним, близьким, ко-
легам та учням відомого українського вченого-археолога Володи-
мира Цигилика з приводу непоправної втрати. Пан Володимир був
відомим дослідником археологічних старожитностей України, ви-
знаним фахівцем в галузі культур римського часу та ранніх слов’ян.
Його науковий доробок став важливим внеском у розвиток вітчиз-
няної археологічної науки. Володимир Цигилик залишив помітний
слід у вітчизняній та європейській археологічний науці. Моногра-
фічна робота, присвячена липицькій культурі, залишається класич-
ним взірцем подібних досліджень.
Вічна пам’ять цій гідній і світлій людині, яка назавжди зали-
шиться у наших серцях!”.

21 січня 2016 р. директор Інституту М. Литвин виступив на те-
леканалах “ZIK”і “Львів-ТБ” у передачах, присвячених Акту злуки
УНР і ЗУНР.
Відповідно до розпорядження міського голови А. Садового від
21 січня 2016 р. директор Інституту М. Литвин нагороджений від-
знакою “Золотий герб міста Львова”.

27 січня в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН
України відділ історії середніх віків провів третю наукову конфе-
ренцію “Західноукраїнські землі княжої доби”, в якій взяли участь
Інформаційний бюлетень 2016 209
відомі львівські дослідники. Виголошено 11 доповідей, присвяче-
них поодиноким аспектам історичного процесу в західноукраїн-
ському регіоні княжих часів. Тематика стосувалася різних сторін
історії і культури західноукраїнських земель від періоду родопле-
мінних об’єднань до заключної стадії княжої доби.

28 січня 2016 р. відбулося засідання вченої ради Інституту, на
якому заслухано доповідь “Українсько-польська наукова співпраця
у сфері міждисциплінарних досліджень пам’яток палеоліту Заходу
України” (О. Ситник, А. Богуцький, О. Томенюк), затверджено план
роботи вченої ради на 2016 р., обговорено питання щодо оптиміза-
ції роботи підрозділів Інституту.

Доповідачем першого у 2016  р. наукового семінару Ради мо-
лодих вчених Інституту українознавства ім.  І.  Крип’якевича НАН
України був докторант Інституту історії Жешувського університету
Петро Олеховський (Польща). Доповідь, виголошена 26 січня, мала
назву “Українсько-польська співпраця в повсякденному житті (на
прикладі міжвоєнного Львова)” і ґрунтувалася на спогадах україн-
ців та поляків про міжвоєнний Львів.

29 січня директор Інституту М. Литвин обговорив з директором
київської студії “ВІАТЕЛ” Г. Криворчук план підготовки телефіль-
му “Гра долі”, присвяченого М. Грушевському.

10 лютого колектив Інституту привітав відомого державного і
політичного діяча, письменника, мистецтвознавця Богдана Гориня
з 80-літтям.

12 лютого 2016  р. відомий український дослідник сфрагісти-
ки Віталій Гавриленко подарував бібліотеці Інституту монографію
“Шлях до сфрагістики” (Київ; Львів, 2014.  – 328  с.) та “Ілюстро-
ваний бібліографічний покажчик з української сфрагістики” (Київ:
“Антиквар”, 2015. – 232 с. + 40 с. іл.).

16 лютого директор Інституту М. Литвин спільно з представника-
ми Національного заповідника “Давній Галич” обговорили проведен-
ня міжнародної наукової конференції “Галич і Галицька земля: досвід
і проблеми збереження історико-архітектурної спадщини середньо-
вічних міст в Україні та Європі” (м. Галич, 27– 28 жовтня 2016 р.).
210 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

26 лютого 2016 р. відбулося засідання Бюро ЗНЦ МОН і НАН
України, на якому обговорено стан фінансування академічних уста-
нов регіону. Директор Інституту М.  Литвин та голова профспілки
О. Кровицька підписали колективне звернення до керівників держа-
ви із закликом підтримати українську академічну науку.

28 лютого 2016 р. Архиєпископ і Митрополит Львівської УГКЦ
Високопреосвященніший Владика Ігор (Возьняк) нагородив подя-
ками М. Литвина і П. Шкраб’юка за патріотичну благочинність та
безкорисну участь у спорудженні пам’ятника Андрею Шептицько-
му у м. Львові і проведенні заходів з нагоди 150-річчя від дня наро-
дження Великого Митрополита.

Науковий семінар Ради молодих вчених Інституту україно-
знавства ім. І. Крип’якевича НАН України продовжив свою роботу
другим засіданням, яке відбулося 23 лютого 2016 р. Із 40-хвилин-
ною доповіддю на тему “Галицько-візантійські відносини у другій
половині ХІІ ст.: політичний аспект” виступила аспірантка відділу
історії середніх віків Інституту Ольга Козачок. Доповідь ґрунтува-
лася на аналізі руських літописних свідчень та даних із візантій-
ських джерел ХІІ ст. О. Козачок відштовхувалася від історіографіч-
них тенденцій бачення розвитку галицько-візантійських відносин:
1) контакти імперії з Києвом занепадають, а з молодим і могутнім
Галицьким князівством упродовж усього ХІІ  ст. розвиваються у
дружньому руслі; 2) Галич стає союзником Константинополя про-
ти половців.

9–10 березня 2016 р. в Інституті відбулися Шості Ісаєвичівські
наукові читання, на яких заслухано понад 60 доповідей та повідо-
млень. Тема наукових читань: “Книгодрукування і видавнича спра-
ва в соціокультурних і державотворчих процесах в Україні”.

16 березня 2016 р. біля пам’ятника Шевченка у Львові відбувся
Мітинг колективів академічних установ Західного наукового центру
НАН України і МОН України на захист української науки. В акції
взяло участь більше півсотні співробітників Інституту українознав-
ства ім. І. Крип’якевича НАН України, виступив директор Микола
Литвин, який закликав урядовців, насамперед міністерство фінансів
на чолі з Н. Яресько, дофінансувати діяльність НАН України.
Інформаційний бюлетень 2016 211
24 березня 2016 р. відбувся черговий семінар Ради молодих
вчених Інституту українознавства ім. І.  Крип’якевича НАН Украї-
ни. Молодший науковий співробітник відділу новітньої історії Ін-
ституту Юлія Шелеп представила одну із частин свого дослідження
про партійну номенклатуру – “Способи вивчення партійної номен-
клатури Української РСР 1970–1980-х років: приклад аналізу візу-
альних джерел”.

24 березня 2016 р. в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича
НАН України директор Інституту М. Литвин провів зустріч із про-
фесором Мішіхіро Ясуї (Нагано, Японія) на якій відбулося обгово-
рення з ним проблеми дослідження українсько-польсько-єврейських
відносин у Галичині у першій третині ХХ ст.

24 березня 2016 р. на засіданні вченої ради Інституту обговоре-
но концепцію рейтиногво-бальної системи оцінки успішності нау-
кової діяльності вчених.

25 березня 2016 р. науковці Інституту українознавства ім. І. Кри-
п’якевича НАН України М.  Литвин, Ф. Стеблій, М.  Ільницький,
Д. Ільницький та ін. взяли участь у черговій сесії Наукового товари-
ства ім. Шевченка у Львові.

27 березня 2016 р. “Телеканал 24” показав відеосюжет про ар-
хеологічний музей Інституту українознавства ім. І.  Крип’якевича
НАН України за участю М. Литвина, О. Ситника, Н. Булик. Відзна-
чено необхідність створення на базі цього музею великого муніци-
пального музею.

29 березня 2016 р. відділ української літератури провів науко-
вий семінар про ранні переклади Андрія Содомори (1960-ті  – по-
чаток 1970-х). Це була перша з двох зустрічей, присвячених поста-
ті відомого перекладача, письменника, літературознавця, есеїста.
Доповідач Тарас Лучук, доцент кафедри теорії літератури та порів-
няльного літературознавства Львівського національного універси-
тету імені Івана Франка, зосередив увагу на трьох сюжетах: пере-
кладах поезій Сапфо, Корінни та давньогрецької епіграми.

30 березня 2016  р. в межах наукового семінару відділу україн-
ської літератури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН
212 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

України (19-те засідання) відбулася друга зустріч у жанрі інтелек-
туальної біографії. Цей жанр вільної бесіди з відомою людиною-
гуманітарієм про її інтелектуальне становлення започаткував Центр
гуманітарних досліджень Львівського національного університету
імені Івана Франка. Героєм першої такої зустрічі в Інституті був лі-
тературознавець, професор Торонтського університету Максим Тар-
навський. Гостем семінару став перекладач, письменник, есеїст, фі-
лософ, заглиблений у звук та смисл слова – Андрій Содомора. Автор
перекладів з давньогрецької творів Менандра, Аристофана, Есхіла,
Софокла, Евріпіда та ін.; з латинської – Горація, Овідія, Лукреція, Се-
неки, Верґілія, римських елегійних поетів та ін.; автор оригінальних
прозових та поетичних творів. Розмова стала логічним продовженням
та розширеним коментарем до доповіді Тараса Лучука “Marginalia
Sodomoriana: ранні переклади Андрія Содомори з давньогрецької по-
езії”, виголошеної напередодні (на 18-му засіданні семінару).

5 квітня 2016 р. директор Інституту Микола Литвин передав у
Львові лист Президентові Світового Конгресу Українців Євгену Чо-
лію з проханням щодо підтримки української академічної науки.

12 квітня 2016 р. відбувся черговий науковий семінар Ради мо-
лодих вчених Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН
України. Із 50-хвилинною доповіддю на тему “Святкові страви Над-
сяння: слово та обряд” виступила молодша наукова співробітниця
відділу української мови Віра Різник.

12 квітня 2016 р. директор Інституту М. Литвин виступив на
Загальних зборах відділення історії, філософії і права НАН Укра-
їни, відзначивши необхідність не лише окремих Інститутів, але й
Президії НАН України (створення при ній Громадської або Нагля-
дової ради; Відділу розвитку, який акумулював би інформацію про
гранти і фонди). Лауреатом премії Національної академії наук Укра-
їни для молодих вчених стала кандидат історичних наук, науковий
співробітник відділу новітньої історії Інституту українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України Оксана Пасіцька. Урочисте вру-
чення диплому відбулося на Загальних зборах Відділення історії,
філософії та права НАН України 12 квітня 2016 р.

14 квітня директор Інституту М. Литвин взяв участь у Загальних
зборах НАН України, які ухвалили новий Статут НАН України.
Інформаційний бюлетень 2016 213
19 квітня науковці Інституту взяли участь у Загальноукраїн-
ському мітингу співробітників НАН України в Києві з вимогою до
Уряду дофінансування академічних установ. Виїзд організувала го-
лова профкому Інституту О. Кровицька.

26–28 квітня 2016 р. колектив Інституту привітали з Велико-
днем міський голова Львова А. Садовий, президент МАУ М. Мозер,
провідні науковці України Ю. Бобало, Г. Боряк, М. Железняк, М. Ку-
черепа, В. Баран, В. Кравців, Р. Кушнір, П. Ткачук та ін.

21 квітня 2016  р. в межах наукового семінару відділу україн-
ської літератури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН
України (20-те засідання) та за участю Ради молодих учених Інсти-
туту відбулася третя зустріч у жанрі інтелектуальної біографії (віль-
ної бесіди з відомою людиною-гуманітарієм навколо тріади топос –
тропос  – антропос, тобто місць, ідей та людей, що впливали на її
інтелектуальне становлення), що його започаткував Центр гумані-
тарних досліджень Львівського національного університету імені
Івана Франка. Учасниками двох попередніх зустрічей в Інституті
були літературознавець, професор Торонтського університету Мак-
сим Тарнавський та перекладач, письменник, есеїст, філософ Андрій
Содомора. Гостем третьої “Інтелектуальної біографії” став відомий
історик-медієвіст Леонтій Войтович – дослідник княжої доби, фахі-
вець із генеалогії панівних династій. Учень академіка Ярослава Іса-
євича, під чиїм керівництвом захистив кандидатську і докторську
дисертації. Сьогодні Леонтій Войтович працює завідувачем кафе-
дри історії середніх віків та візантиністики Львівського національ-
ного університету імені Івана Франка, а також старшим науковим
співробітник відділу історії середніх віків Інституту українознав-
ства ім. І. Крип’якевича НАН України.

5 травня 2016 р. відомий громадсько-політичний діяч, мисте-
цтвознавець Богдан Горинь підписав із директором Інституту Ми-
колою Литвином дарчий акт про передачу власної книгозбірні до
бібліотеки Інституту українознавства. Слова подяки власникові уні-
кальної бібліотеки висловили Микола Литвин, Юрій Зайцев, Наталя
Хобзей, Данило Ільницький.

У межах заходів Західного наукового центру НАН Украї-
ни і МОН України до Дня науки 18– 20 травня 2016 р. в Інституті
214 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України відбулася ХІІІ Між-
народна наукова конференція “Археологія заходу України”. Висту-
пило більше 70-ти науковців з України, Білорусі, Росії та Польщі.
Учасників конференції привітали директор Інституту М.  Литвин,
заступник директора І. Соляр, представник Польської академії наук
у Києві Г.  Собчук, багатолітній віце-президент Польської академії
мистецтва і освіти Я. Махнік.

22 травня 2016 р. директор Інституту М. Литвин виступив з до-
повіддю “Слов’янські спільноти на західноукраїнських землях: іс-
торичні аспекти” на науковій конференції у Львові “Міжнародний
діалог слов’янських спільнот: традиції та сучасність”, співоргані-
затором якої виступив Західний науковий центр НАН України та
МОН України.

25 травня 2016 р. в Інституті українознавства відбулася ІІ Міжна-
родна наукова конференція “Українсько-польські відносини в контек-
сті суспільно-політичних і етнокультурних процесів в Центрально-
Східній Європі (ХХ – поч. ХХІ ст.)” за участю понад 30-ти науковців
з України, Польщі, Німеччини, Чехії. Співорганізатором конференції
виступив Київський університет права НАН України.

16 травня 2016 р. відбувся черговий науковий семінар Ради мо-
лодих вчених Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН
України. Із доповіддю на тему “Займенники у пам’ятках української
мови XVI–XVII століть: гонорифічні та шанобливо-ввічливі вира-
зи” виступила молодший науковий співробітник відділу української
мови Оксана Шпить.

17 травня 2016 р. відбувся 21-й науковий семінар відділу укра-
їнської літератури Інституту українознавства ім.  І.  Крип’якевича
НАН України. Доповідь на тему “Літературний силует стрілецького
покоління у часописі «Стрілець»” виголосила Ірина Яремчук, літе-
ратурознавець, кандидат філологічних наук, доцент кафедри укра-
їнської літератури ім. акад. М. Возняка Львівського національного
університету імені Івана Франка.

31 травня 2016 р. відділ української літератури та Рада молодих
вчених Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
Інформаційний бюлетень 2016 215
організували чергову розмовув серії зустрічей “Інтелектуальна біо-
графія”. Гостем був Микола Ільницький.

З нагоди Дня науки Президент України Петро Порошенко від-
значив державними нагородами видатних українських науковців.
Згідно з Указом Президента України №217/2016 за вагомий осо-
бистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-
технічного потенціалу України, багаторічну сумлінну працю та ви-
сокий професіоналізм почесного звання “Заслужений діяч науки і
техніки України” удостоєний завідувач кафедри теорії літерату-
ри та порівняльного літературознавства Львівського національно-
го університету імені Івана Франка, провідний науковий співро-
бітник відділу української літератури Інституту українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України, член-кореспондент НАН України,
доктор філологічних наук, професор Микола Ільницький.

15 червня 2016 р. співробітники Інституту взяли участь у мі-
тингу академічних установ Львова на пітримку науковців під Кабі-
нетом Міністрів України з вимогами до влади щодо збільшення фі-
нансування української науки. Науковців пітримали наші колеги з
вищих навчальних закладів та музеїв міста.

16 червня 2016 р. відбулося чергове засідання наукового семінару
Ради молодих вчених Інституту українознавства ім. І. Крип’кевича
НАН України. Молодший науковий співробітник відділу археоло-
гії Інституту Яна Яковишина виступила з доповіддю “Мальований
орнамент на трипільському посуді як історичне джерело”.

23–25 червня 2016 р. у Луцьку та смт Шацьк відбулася Міжна-
роджна наукова конференція “Етнічні конфлікти у роки Другої сві-
тової війни: досвід Центрально-Східної Європи”, організаторами
якої стали Східноєвропейський національний університет, Інсти-
тут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Український
інститут національної пам’яті, Український інститут вивчення Го-
локосту “Ткума”, Представництво Польської Академії Наук у Киє-
ві, Генеральне консульство Польщі у Луцьку. Учасниками стали по-
над 30 учених України, Польщі, Литви, які розглянули особливості
етнополітичних відносин у роки Другої світової війни у країнах
Центрально-Східної Європи. Пленарне засідання вів та виступив із
доповіддю директор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича
216 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

М. Литвин. У виступах було відзначено, що після нацистської оку-
пації тут розгорнувся не лише Рух опору, але й розпочалося взає-
мопоборення між сусідніми народами. Водночас продовжено дис-
кусії між українськими та польськими істориками щодо характеру,
перебігу та наслідків військовополітичного протистояння між дво-
ма народами. Конференція продовжила науковимй діалог, який за-
початкували наукові семінари “Україна – Польща: важкі питання”,
які відбувалися почергово в Україні та Польщі впродовж 1990-х –
2000-х рр.

26 червня 2016 р. директор Інституту М. Литвин взяв участь у
зеленосвяточному поході до військового меморіалу Армії УНР у Пі-
куличах під Перемишлем. Водночас провів переговори з науковця-
ми Південно-Східного наукового інституту в Перемишлі С. Стемп-
нем і О. Колянчуком щодо підготовки нових наукових проектів.

30 червня 2016 р. у Львові відбулися чергові Крип’якевичівські
читання, організаторами яких виступили Інститут українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України, Західний науковий центр НАН
України і МОН України, Наукове товариство імені Шевченка. Заслу-
хано повідомлення Миколи Литвина “Іван Крип’якевич – організа-
тор української історичної науки” , Мирослави Дядюк “Листування
Осипа Назарука з Іваном Крип’якевичем”, Тамари Литвин “Окремі
матеріали про Івана Франка в архіві Івана Крип’якевича”, Феодосія
Стеблія “Про збірник «Іван Крип’якевич у родинній традиції, нау-
ці і суспільстві»”. – Вип. 2, а також спогади лікаря Богдана Коваля
“Крип’якевичі  – близькі сусіди, знайомі, приятелі”. Учасники чи-
тань визнали необхідним продовжити упорядкування творів видат-
ного історика, його епістолярію.

5–6 липня 2016  р. у м.  Маневичах (Волинської область) від-
булася міжнародна наукова конференція “Перша світова війна
на Волині”, на якій виступив з доповіддю “Український і поль-
ський політикум у період відродження національних державнос-
тей (1914–1918 рр.)” директор Інституту М. Литвин. Водночас він
обговорив із деканом історичного факультету Східноєвропейсько-
го національного університету А. Швабом перспективи досліджен-
ня українсько-польських відносин. Учасники конференції відвідали
село Костюхнівка, де польські легіони у липні 1915 р. прийняли бо-
йове хрещення.
Інформаційний бюлетень 2016 217
7 липня 2016 р. Президія НАН України Постановою № 151 відно-
вила діяльність Українсько-польської історичної комісії. Її головою
призначено директора Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича
НАН України Миколу Литвина.

4–5 серпня на Львівському телебаченні показано програму про
українсько-польське протистояння на Волині 1943 року за участю
директора Інституту Миколи Литвина.

14 серпня дирекція Інституту висловили співчуття родині та ко-
легам з приводу смерті багаторічного директора Інституту еколо-
гії Карпат НАН України, академіка НАН України Голубця Михай-
ла Андрійовича.

16 серпня науковий співробітник відділу новітньої історії Ін-
ституту Микола Посівнич презентував у новинах телеканалу 24 від-
найдений фотоапарат Степана Бандери, який родина передала до
Меморіального музею у с. Старий Угринів.

На честь 160-річчя від дня народження І. Франка вийшла книга:
Франко І. Мойсей, Герцль Т. Єврейська держава. – Львів: Апріорі,
2016. – 288 с. Переклад тексту праці Теодора Герцля здійснив про-
відний науковий співробітник Інституту Іван Паславський.

3 вересня 2016 р. директор Інституту М. Литвин виступив у Бе-
режанах з доповіддю “Україна та українці у Першій світовій війні”
на урочистій академії, присвяченій боям Легіону УСС на горі Ли-
соні 1916 р. Разом з колегами Б. Якимовичем, М. Лазаровичем взяв
участь у погашенні поштового конверта на честь цієї події.

6 вересня у Львові презентовано книгу-роман дисидента Мико-
ли Горбаля “Повернення” (Харків, 2015. – 360 с.) за участю науков-
ців Інституту Ю. Зайцева, О. Кровицької, М. Литвина.

11 вересня 2016 р. неподалік головного корпусу Інституту від-
крито церкву Святої Софії Українського католицького університету.
В урочистостях взяли участь науковці Інституту Н. Хобзей, М. Лит-
вин та ін.
218 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

12 вересня у Львові презентовано збірник документів і матері-
алів “Блаженіший Священномученик Григорій Хомишин Єпископ
Станиславівський. Два царства” (Люблін, 2016), в обговоренні яко-
го взяли участь науковці Інституту. На думку українських вчених,
документи праці упорядковано тенденційно, вони відображають на-
самперед конфронтаційний бік взаємин єпископа з Митрополитом
Андреєм Шептицьким.

15–18 вересня 2016 р. на Форумі видавців у Львові організо-
вано виставку книг з історії та культури Інституту українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України. Відбулася презентація нових книг
В. Александровича, М. Романюка, Т. Гавриліва, М. Литвина, а також
наукових збірників Інституту.

23 вересня 2016 р. науковці Інстиуту А. Боляновський та М. Лит-
вин взяли участь у ІХ Польсько-українській зустрічі “Політика та іс-
торія” (Яремче), яку організували Прикарпатський та Варшавський
університети.

24 вересня 2016 р. у с. Гійче Жовківського району на Львівщи-
ні відбувся українсько-австрійський науковий семінар “Велика ві-
йна 1914–1918 рр. в історичній пам’яті”, на якому виступив М. Лит-
вин. Презентовано книгу “Велика війна 1914–1918 рр. в історичній
пам’яті: 20 років співпраці” (Львів, 2016. – 256 с.), авторами якої є
науковці Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН Укра-
їни. Представники Тірольського відділення австрійського “Чорного
хреста” вручили директорові Інституту найвищу нагороду товари-
ства “Золотий хрест”.

25 вересня 2016 р. у Львові за ініціативою об’єднання товариств
“Закерзоння” відбулася конференція, присвячена останній депорта-
ції українців 1951 р. з Надсяння на південь УРСР, на якій виступив
директор Інституту М. Литвин.

26 вересня 2016 р. на інститутському семінарі Ради молодих
вчених із темою “Станіслав Дністрянський: український вчений між
наукою і націєтворенням” виступив Якоб Мішке.

4 жовтня 2016 р. відбулося засідання вченої ради Інститу-
ту, на якій обговорено: доповідь Я.  Книша “Остання усипальниця
Інформаційний бюлетень 2016 219
Романовичів: спроба розв’язання проблеми”; участь науковців Інсти-
туту в заходах щодо відзначення 160-тої річниці з дня народження та
100-річчя з дня смерті Івана Франка та 150-річчя від дня народжен-
ня Михайла Грушевського; участь у роботі 23-го Форуму видавців у
Львові; впровадження рейтингово-бальної системи та ін.

4 жовтня науковці Інституту та Прикарпатського національно-
го університету ім. В. Стефаника обговорили концепцію укладання
Енциклопедії Західно-Української Народної Республіки (до 100-річ-
чя від дня створення). Міжнародної ради музеїв (ICOM України).
У фокусі конференції опинились різновекторні аспекти розвитку
археологічного знання, пам’яткоохоронництва, музейництва кін-
ця ХІХ  ст.  – ХХ  ст., висвітлення яких неможливе без детального
опрацювання архівних і музейних колекцій як в Україні, так і поза
її межами.

6–7 жовтня 2016 р. відбулась IV Міжнародна наукова конфе-
ренція “Історія археології: архівна і музейна спадщина Централь-
ної та Східної Європи”, організована Інститутом українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України, Інститутом археології НАН Укра-
їни та Українським комітетом.

6–8 жовтня у Каунасі (Литва) пройшов Міжнародний конгрес
дослідників Білорусі, в якому взяла участь завідувач відділу україн-
ської мови Інституту Н. Хобзей.

13 жовтня 2016  р. у Львові відбулася наукова конференція
“Львівська Ставропігія та український Львів”, співорганізаторами
якої стали Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН Украї-
ни та Інститут релігієзнавства – філія Львівського музею історії ре-
лігії. З доповідями та повідомленнями виступили представники ака-
демічних установ та вищих навчальних закладів ЗНЦ МОН і НАН
України В. Александрович, І. Орлевич, Н. Колб, Р. Голик, Л. Тимо-
шенко, Б. Лазорак, І. Замостяник, О. Колосовська та ін.

18 жовтня 2016 р. Львівський національний університет імені
Івана Франка та Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН
України провели науковий семінар “Українсько-єврейські взаємини
в роки Другої світової війни” за участю вчених та громадських дія-
чів України та Ізраїлю.
220 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

25–26 жовтня 2016 р. у Львові відбулася міжнародна наукова
конференція “Михайло Грушевський: учений, політик, державний
діяч (до 150-річчя від дня народження)”, співорганізатороми якої ви-
ступили Львівський національний університет імені Івана Франка,
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Інсти-
тут історії України НАН України та інші установи. Заслухано допо-
віді та повідомлення науковців Інституту Л. Войтовича, М. Литви-
на, О. Піха, І. Соляра, М. Чебан та ін.

25 жовтня 2016 р. в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича
НАН України відбулося 26-те засіданя наукового семінару відділу
української літератури. Доповідачкою була Мар’яна Гірняк – літе-
ратурознавець, кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії
літератури та порівняльного літературознавства Львівського наці-
онального університету імені Івана Франка. Інтелектуальному се-
редовищу Мар’яна Гірняк відома своєю монографією “Таємниця
роздвоєного обличчя: Авторська свідомість в інтелектуальній про-
зі Віктора Петрова-Домонтовича” (Львів: Літопис, 2008), а також
перекладом книги Умберто Еко “Роль читача: дослідження з семі-
отики текстів” (Львів: Літопис, 2004) і десятками наукових статей
з теорії літератури. Для інститутської наукової публіки вчена за-
пропонувала доповідь на тему: “Quid est Veritas? Пошуки Істини у
філософсько-історичній прозі Наталени Королевої”.

31 жовтня 2016 р. на черговому семінарі Ради молодих вчених
Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України висту-
пив кандидат історичних наук, доцент кафедри історії середніх ві-
ків та візантиністики ЛНУ імені Івана Франка, молодший науковий
співробітник відділу історії середніх віків нашого Інституту Ілля
Паршин. Увазі присутніх він запропонував доповідь на тему: “Об-
раз Русі та русів у середньовічних європейських казках: постанов-
ка проблеми”.

1 листопада група науковців Інституту поклала квіти та лампад-
ки на могили директорів Інституту академіків І.  Крип’якевича та
Я. Ісаєвича на Личаківському цвинтарі.

8 листопада 2016 р. старший науковий співробітник відділу но-
вітньої історії Інституту Ю. Зайцев виступив у Національному уні-
верситеті “Києво-Могилянська академія” з доповіддю “Самопосвята
Інформаційний бюлетень 2016 221
Україні: жертовний чин Ніни Строкатої на круглому столі Україн-
ський правозахисний рух 1970–1980-х років у боротьбі за права лю-
дини та українську державність” (до 40-ї річниці створення Україн-
ської Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод).

10–16 листопада 2016 р. завідувач відділу української літера-
тури Петро Шкраб’юк прочитав низку історико-просвітних лекцій
(про Легіон УСС, УГА, УПА, теперішню російсько-українську ві-
йну на сході України) в Дніпрі, Бахмуті і Костянтинівці.

18 листопада 2016 р. у Житомирі відбулася 4-та всеукраїнська
наукова конференція “Проблеми дослідження українського визволь-
ного руху ХХ століття (до 75-річчя Поліської Січі та 95-річчя Дру-
гого зимового походу)”, організаторами якої виступили Інститут
українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України та Житомирський
національний університет імені Івана Франка. Пленарне засідання
модерував і виступив у дискусії директор Інституту М. Литвин. За-
слухано повідомлення О. Стасюк, М. Романюка та ін.

18 листопада 2016 р. дирекція Інституту привітала із 40-річчям
наукового співробітника відділу новітньої історії, кандидата істо-
ричних наук Михайла Романюка.

23 листопада 2016 р. дирекція Інституту привітала із 90-літтям
багатолітню співробітницю відділу української мови, відомого діа-
лектолога, доктора філологічних наук Лідію Кость-Григорчук.

24 листопада 2016 р. старший науковий співробітник відділу
археології, доктор історичних наук В. Гупало виступила з доповід-
дю “Релігійні медальйони з розкопок у побернардинському костелі
у Дубні на Волині” на Першій загальнопольській конференції “Ме-
далі і медальєрство в Польщі”, організованій Національним музе-
єм у Кракові.

25 листопада 2016 р. М. Литвин виступив з доповіддю “Мала
Батьківщина  – Холмщина в житті та творчості Михайла Грушев-
ського та його учнів” на XIV Всеукраїнській науковій історико-
краєзнавчій конференції “Українське краєзнавство в соціокуль-
турному просторі: історичні ретроспекції та виклики сучасності”
(Київ).
222 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

25 листопада Інститут всесвітньої історії НАН України передав
до бібліотеки Інституту перший випуск нового збірника “Проблеми
всесвітньої історії”.

29 листопада Левко Лук’яненко з дарчим написом надіслав до
бібліотеки Інституту свою книгу “Листи політв’язнів” (Київ, 2017. –
584 с.).

1 грудня 2016  р. старший науковий співробітник Інституту
А.  Боляновський розпочав наукове стажування у США, де буде
вивчати архівні та музейні документи з історії міжнаціональних
відносин на західноукраїнських землях у роки Другої світової
війни.

1–2 грудня 2016 р. у Харкові відбулася Міжнародна наукова кон-
ференція “Масове насильство та геноциди на українських землях у
1930–1940х роках”, в якій взяла участь аспірантка Юлія Павлів. Ор-
ганізатори конференції – Центр дослідження міжетнічних відносин
Східної Європи та Історичний факультет Харківського національ-
ного університету імені В. Н. Каразіна. Захід відбувся за підтримки
Ініціативи “Українсько-Єврейська Зустріч” (UJE).

3 грудня 2016 р. у Львові відбулася осіння сесія НТШ, на якій
були присутні науковці Інституту М.  Литвин, М.  Бандрівський,
Н. Хобзей, Г. Меуш, М. Ільницький, Д. Ільницький та ін. Науковцям
презентовано загальнодержавну українську газету “Кримська світ-
лиця”, одним із авторів якої є наш колега Ю. Зайцев (див.: Форму-
вання кримськотатарського народу // Кримська світлиця. – 2016. –
14 жовтня).

7 грудня 2016 р. у Тернополі відбулася наукова конференція
“Депортації українців Польщі: науковий та суспільно-політичний
дискурси, історична пам’ять”, співорганізатором якої виступив Ін-
ститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. На пле-
нарному засіданні М. Литвин виголосив наукову доповідь “Депор-
таційна операція “Вісла” 1947 року як етноцид українців”.

8 грудня в УКУ відбулася відкрита лекція Миколи Бандрівсько-
го та тему “Митрополит Андрей Шептицький  – меценат західно-
української археології (за матеріалами співпраці з директором
Інформаційний бюлетень 2016 223
Музею НТШ Ярославом Пастернаком)”. Лектор розповів про архе-
ологічні розкопки у Крилосі поблизу м.  Галич та в крипті Соборі
св. Юра у Львові. Захід був організований Інститутом історії Церк-
ви та кафедрою Церковної історії.

8 грудня 2016 р. старший науковий співробітник відділу архе-
ології, доктор історичних наук В. Гупало виступила з лекцією “Па-
ломництво на Русі: археологічні свідчення пілігрімок мешканців
Звенигорода” на Археологічній комісії ПАН у Кракові.

9 грудня 2016 р. старший науковий співробітник відділу архе-
ології, доктор історичних наук В.  Гупало виступила з доповіддю
“Кам’яний хрест ХIV ст. зі Звенигорода: історія та аналіз скоропи-
су” на конференції “Червенські гради – золоте яблуко польської ар-
хеології у Кракові”.

15 грудня 2016 р. Вчена рада та науковці Інституту україноз-
навства ім. І. Крип’якевича НАН України привітали колектив Ін-
ституту української мови НАН України зі знаменним ювілеєм  –
25-річчям!

27 грудня загальні збори Інституту схвалили звіт дирекції про
наукову роботу за 2016 рік, обговорили оновлену редакцію Статуту
Інституту, рекомендували дирекції впровадити рейтингову систему
оцінювання наукової праці. В обговоренні доповіді М. Литвина ви-
ступили Д. Ільницький, М. Бандрівський, Л. Хахула та ін.

З нагоди Новорічних та Різдвяних свят колектив Інституту при-
вітали відомі науковці України та зарубіжжя, громадські та держав-
ні діячі  – Б.  Патон, А.  Садовий, З.  Назарчук, І.  Мриглод, Р.  Куш-
нір, С. Павлюк, М. Козловський, С. Кравців, Г. Боряк, М. Железняк,
С. Стоєцький, І. Гирич, Б. Горинь, Г. Собчук, Я. Маліцький, Ю. Бо-
шицький, В.  Романько, О.  Реєнт, М.  Кучерепа, П.  Ткачук, О.  Ка-
ліщук, В.  Баран, В.  Комар, Р.  Чмелик, Р.  Офіцинський, В.  Зорик,
М. Лазарович, В. Футала, С. Григанська, І. Райківський, І. Васюник,
Г. Папакін та ін.
224 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ
Шості Ісаєвичівські наукові читання “Книгодруку-
вання і видавнича справа в соціокультурних і
державотворчих процесах в Україні”

9–10 березня 2016 р. у Львові пройшли Шості Ісаєвичівські нау-
кові читання, організовані Західним науковим центром НАН України
і МОН України, Інститутом українознавства ім. І. Крип’якевича НАН
України, Українським католицьким університетом, Науковим това-
риством ім. Шевченка, присвячені 80-літтю з дня народження Ярос-
лава Дмитровича Ісаєвича. Наукові читання проводяться за рішен-
ням Вченої ради Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН
України для вшанування пам’яті видатного українського історика,
довголітнього директора Інституту, голови Міжнародної асоціації
україністів та Українського національного комітету істориків, акаде-
міка НАН України Ярослава Дмитровича Ісаєвича (1936–2010).
Темою чергових наукових читань, які зібрали понад 60 учасників,
була “Книгодрукування і видавнича справа в соціокультурних і дер-
жавотворчих процесах в Україні”. Пленарне засідання відкрив дирек-
тор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України д-р
іст. наук Микола Литвин, який у доповіді охарактеризував життєвий
шлях академіка Я. Ісаєвича, проаналізував основні напрямки науко-
вих інтересів вченого, його наукову спадщину. Я. Ісаєвич – яскравий і
водночас типовий представник академічної науки, який кабінетну ме-
тушню любив заміняти архівними та бібліотечними пошуками. Від-
починок для нього  – в Унівському монастирі чи Карпатах  – завжди
продовжував працю. Зрештою, улюбленим заняттям, комфортним ста-
ном його душі було читання енциклопедій, а відтак їх удосконален-
ня, написання нових статей – як лаконічно інформативних, так і кон-
цептуальних. Зокрема у престижній “Енциклопедії середніх віків”,
яка вийшла у французькій, англійській та італійській версіях, талано-
витому перу Ярослава Ісаєвича належать нариси про Україну, її істо-
ричні регіони та міста. Водночас він автор сотень статей про постаті,
події та явища в “Радянській енциклопедії історії України”, “Енци-
клопедії Сучасної України”, “Енциклопедії історії України”, “Укра-
їнській літературній енциклопедії”, “Довіднику з історії України”
(кілька видань), “Енциклопедії Львова”, в енциклопедіях Росії (“Кни-
га. Энциклопедия”), Польщі, Білорусії. Від березня 1958  р. творчий
шлях ученого пов’язаний з Інститутом суспільних наук АН УРСР
(тепер Інститут українознавства ім.  І.  Крип’якевича НАН України;
Інформаційний бюлетень 2016 225
розташувався в колишньому будинку Наукового товариства ім. Шев-
ченка), куди його запросив І.  Крип’якевич. Кандидатську дисерта-
цію “Місто Дрогобич у XV–XVIII ст.” учений захистив у Львівсько-
му університеті (1961), а докторську “Історія друкарства на Україні та
його роль у міжслов’янських культурних зв’язках (XVI – перша пол.
XVII ст.)” – у Московському університеті (1978), де творча атмосфера
була більш розкутою, ніж в Україні. 1989 р. загальними зборами тру-
дового колективу безпартійний завідувач відділу історико-культурних
пам’яток обраний директором багатопрофільного Інституту суспіль-
них наук АН УРСР. Очолював Відділення історії, філософії та права
НАН України (1993–1998), ініціювавши створення в його складі но-
вих інститутів і напрямів дослідження. Учений брав участь в установ-
чій конференції Міжнародної асоціації україністів (Неаполь, 1989), а
на другому міжнародному конгресі україністів (Львів, 1993) його об-
рали президентом Міжнародної Асоціації україністів. Як голова На-
ціонального комітету істориків України (2000) був учасником Міжна-
родних конгресів історичних наук, зокрема у Монреалі (1995) і Осло
(2001). У 1988–1990 рр. львівський історик, на той час заступник го-
лови НТШ, був гостьовим професором відділу славістики і науко-
вим співробітником Українського дослідного інституту Гарвардсько-
го університету, де регулярно виступав на наукових семінарах, а також
зав’язав творчі стосунки з О.  Пріцаком (учнем І.  Крип’якевича, ди-
ректором інституту в 1973–1989  рр.), І.  Шевченком (директором ін-
ституту в 1977, 1985–1986 рр.), Ф. Сисином (асоційованим директо-
ром у 1985–1986  рр.). Водночас готував чергові томи Гарвардської
бібліотеки давнього українського мистецтва, зокрема редагував ан-
глійський переклад “Галицько-Волинського літопису”, готував до
друку твори професорів Острозької академії кінця XVI  – початку
XVII ст. Науковець-поліглот виступав з доповідями у багатьох уні-
верситетах світу. За сприяння директора десятки львівських науков-
ців дістали стипендії і гранти за кордоном. У 1988–1989 рр. вчений
переправив із США до рідного Інституту перші комп’ютери, згодом
принтери, ксерокси, різограф; неодноразово залучав іноземні гранти
на видання збірників Інституту, створення електронних баз, проведен-
ня міжнародних конференцій. Інститут першим у системі НАН Укра-
їни почав видавати щорічний інформаційний бюлетень; 1995 р. пер-
шим подолав монополію “Наукової думки” на видання академічних
праць. За ініціативою директора засновано збірники “Україна: куль-
турна спадщина, національна свідомість, державність”, “Княжа доба:
Історія і культура”. Останній було задумано як своєрідний полігон для
226 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

апробації та підготовки академічної колективної монографії, присвя-
ченої історії Галицько-Волинської держави та Галицько-Волинської
енциклопедії. Як науковець Я.  Д.  Ісаєвич вирізнявся широтою по-
глядів, глибоким аналізом причин і наслідків подій та явищ, виваже-
ністю й переконливістю висновків. Він однаково блискуче володів
матеріалами раннього середньовіччя, пізньомодерного періоду і су-
часності. Але головною проблематикою, якій присвятив свої основні
праці видатний вчений, була історія української культури доби се-
редньовіччя і ранньомодерного часу. Глибоке  знання матеріалу до-
зволяло йому розглядати будь-які явища чи особистості на загально-
європейському фоні, уникати надміру патріотичного захоплення чи
передчасних висновків.
У виступі на пленарному засіданні Читань канд. іст. наук Віра
Фрис узагальнила студії Я. Д. Ісаєвича про східноєвропейську куль-
туру рукописної та стародрукованої книги, його зацікавлення про-
блемами бібліографії та інформатики. Своїми спогадами про учи-
теля, вченого-медієвіста, дослідника історії Волині поділився канд.
іст. наук Володимир Пришляк. На засіданні зачитано повідомлення
д-ра іст. наук Юрія Шаповала про громадсько-політичну та науко-
ву діяльність батька академіка, члена Української Центральної Ради
Дмитра Ісаєвича (1889–1973).
У рамках наукових читань відбувся міждисциплінарний се-
мінар “Граматика Адельфотес як історико-культурний феномен”,
присвячений 425-річчю з дня публікації важливого історико-
лінґвістичного джерела кінця XVI ст. З ґрунтовною доповіддю ви-
ступив канд. філос. наук Іван Паславський про значення грамати-
ки в контексті гуманістичних студій в Україні кінця XVI – першої
половини XVII століть. Канд. іст. наук Андрій Ясіновський охарак-
теризував вплив візантійської граматичної традиції на граматику
“Адельфотес”. Канд.  філол.  наук Світлана Полюга наголосила на
просвітницькій ролі граматики “Адельфотес”, охарактеризувала її
тогочасну граматичну термінологію. Дослідник ідей канд. іст. наук
Роман Голик запропонував розглядати граматику у зв’язку з того-
часною ментальною мапою регіону та світу. Міждисциплінарними
спостереженнями під час дискусії поділилися д-р філол. наук Ярос-
лава Мельник, канд. філол. наук Уляна Головач, канд. філол. наук
Назар Федорак, канд. філол. наук Дарія Сироїд.
Далі учасники конференції взяли участь у роботі трьох сек-
ційних засідань. Доповідачі на першому засіданні розглянули ши-
роке коло історико-археологічних проблем, пов’язаних з аналізом
Інформаційний бюлетень 2016 227
культурно-цивілізаційних процесів на українських землях від най-
давніших часів до сучасності. Археологічну частину секції відкрив
виступ д-ра іст. наук Миколи Бандрівського про ранньоісторичні ет-
носи у Верхньому Наддністер’ї на початку доби раннього заліза. Ар-
хеологічний дискурс на сторінках україномовної періодики Львова
кінця ХІХ – початку ХХ ст. проаналізувала канд. іст. наук Наталя
Булик. Канд. іст. наук Андрій Гавінський та Володимир Петегирич
оприлюднили результати найновіших досліджень з ранньої історії
Потелича (Телича) на Львівщині, розповіли про спільні українсько-
польські археологічні видання.
Окремі доповіді стосувалися періоду пізнього Середньовіч-
чя, а саме політичних і релігійних процесів у Галицько-Волинській
державі. Зокрема канд. іст. наук Ярослав Книш, проаналізувавши
літописні дані, порушив проблему місця поховання князя Романа
Мстиславовича. Д-р іст. наук Леонтій Войтович презентував нову
розвідку щодо датування коронації Данила Романовича. Канд. іст.
наук Ілля Паршин представив бачення Русі, її розташування та кліма-
тичні умови в середньовічній байці сера Джона Мандевіля. Учасни-
ки секції також обговорили роль митрополита Ісидора на Ферраро-
Флорентійському соборі 1438–1445 рр. (Мар’ян Хом’як), проблему
церковного підпорядкування Русі Візантії (Ольга Козачок), а та-
кож формування братств, проблему фальсифікацій у середньовіч-
них джерелах. Засідання завершив виступ д-ра іст. наук Мар’яни До-
линської про урбаноніми ранньомодерного Львова, де представлено
нові інтерпретації львівської топоніміки.
Учасники другого секційного засідання виголосили допові-
ді, присвячені національно-політичним та етнокультурним проце-
сам в Україні у ХІХ–ХХ ст. Засідання розпочалося виступом канд.
іст. наук Володимира Пашука про тематичну структуру видань то-
вариства “Просвіта” у 1868–1876 рр. Дослідник встановив зв’язок
між тематикою просвітянських видань (у першу чергу релігійно-
церковна, згодом – світська) та заходами із залученням населення до
читання. У повідомленні “Видавнича діяльність СВУ” д-р іст. наук
Іван Патер розповів про періодичні видання СВУ (“Вісник СВУ”,
“Українські новини”, “Ревю України”), охарактеризував специфіку
їх видань в Австро-Угорщині, Німеччині та інших країнах, встано-
вив їх наклади. Канд. іст. наук Феодосій Стеблій ознайомив колег із
малознаними розвідками І. Крип’якевича про гетьманів Івана Мазе-
пу, Пилипа Орлика, воєнні походи козаків, культуру та побут того-
часного населення.
228 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Канд. іст. наук Ігор Любчик представив інтерпретацію збірного
образу лемків-русинів у сучасному російському науковому дискур-
сі; підкреслив, що наукові інституції пострадянської Росії всіляко
пропагують окремішність лемків, їх належність до т. зв. русинсько-
го простору. Під час дискусії канд. іст. наук Роман Голик наголо-
сив на важливості розмежування русинства як самоназви українства
та як політичного концепту. Канд. іст. наук Юрій Зайцев проаналі-
зував програмні документи підпільних організацій 1956–1991  рр.
на предмет поширення у них ідеалів громадянського суспільства.
Канд. іст. наук Олександра Стасюк охарактеризувала радянську мо-
дель парламентаризму з її декларативністю та безальтернативно-
го голосування. Канд. іст. наук Олександр Луцький визначив львів-
ський внесок у 25-томне видання творів Івана Франка та закликав
розмежовувати вклад львівських та київських науковців при підго-
товці видання.
Магістр історії Юлія Павлів проаналізувала видавничу діяль-
ність суспільно-культурних товариств депортованих українців міс-
та Львова, наголосивши на стійкості “канону пригадування”. Ма-
гістр історії Павло Артимишин критично проаналізував публікації
сучасної львівської газети “Русский вестник”, одного із найбільших
пресових органів російських осередків західних областей України.
Доповідач поінформував про періодичність видання, його наклад,
ознайомив учасників конференції з основними рубриками газети та
деякими її ідейно-політичними постулатами. Магістр історії Олек-
сій Попович показав особливості інтерпретації українського ви-
звольного руху періоду Другої світової війни в шкільних підручни-
ках та посібниках сучасної України (2005–2014).
На третій культурологічній секції своїми напрацюваннями поді-
лилися історики мови та літературознавці. Канд. філол. наук Ольга
Заневич охарактеризувала граматики української мови ХVІ–ХІХ ст.,
а канд. філол. наук Ольга Кровицька – перекладні словники ХVІІ ст.
Канд. філол. наук Наталія Багнюк висвітлила історіографію до-
сліджень українських стародруків. Канд. філол. наук Юрій Осін-
чук проаналізував лінгвоісторичні особливості Конституції Пили-
па Орлика 1710 року. Канд. філол. наук Наталія Хобзей узагальнила
перші галицькі діалектні словники
Літературознавчий процес в Україні ХІХ–ХХІ  ст. охарактери-
зували д-р філол. наук Микола Ільницький, д-р філол. наук Тимофій
Гаврилів, канд. філол. наук Наталя Ощипок, канд. філол. наук Оль-
га Белявцева, канд. філол. наук Віктор Мартинюк, канд. філол. наук
Інформаційний бюлетень 2016 229
Данило Ільницький, канд. філол. наук Христина Рутар. Д-р істор.
наук Петро Шкраб’юк розповів про взаємини Я. Ісаєвича та його
родини з Чином св. Василія Великого, зацікавлення вченого василі-
анським книговиданням.
Учасники заключного пленарного засідання запропонували ор-
ганізаторам якнайшвидше упорядкувати архів Ярослава Ісаєвича,
видати книгу спогадів про вченого.
М. Литвин, Л. Хахула

ІІ Міжнародна наукова конференція “Українсько-
польські відносини в контексті суспільно-політичних і
етнокультурних процесів в Центрально-Східній Європі
(ХХ – початок ХХІ ст.)”

25 травня 2016 р. у м. Львові відбулася ІІ Міжнародна наукова
конференція “Українсько-польські відносини в контексті суспільно-
політичних і етнокультурних процесів в Центрально-Східній Єв-
ропі (ХХ  – початок ХХІ  ст.)”, співорганізаторами якої традиційно
виступили Центр дослідження українсько-польських відносин Ін-
ституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України та Між-
народний центр правових та історико-політичних досліджень кра-
їн Центрально-Східної Європи Київського університету права НАН
України. Проведення чергової конференції, присвяченої українсько-
польським відносинам новітньої доби, обумовлено потребою обгово-
рити складні проблеми громадсько-політичних, культурно-освітніх
та релігійних взаємин українців і поляків в ХХ – на початку ХХІ ст.
у контексті європейської історії, а відтак проаналізувати роль істо-
ричної спадщини у формуванні етнокультурних та політичних пріо-
ритетів сучасних України і Польщі.
У роботі конференції взяли участь учені з багатьох міст Украї-
ни (Львова, Тернополя, Івано-Франківська, Луцька, Острога, Жито-
мира, Харкова та ін.), а також іноземні гості з Польщі, Німеччини і
Чехії. Учасників конференції привітали директор Інституту украї-
нознавства ім.  І.  Крип’якевича НАН України д-р іст. наук Микола
Литвин та директор Міжнародного центру правових та історико-
політичних досліджень країн Центрально-Східної Європи канд.
юрид. наук Уляна Андрусів. На пленарному засіданні заслухано до-
повіді представників Центру дослідження українсько-польських
230 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

відносин Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН Укра-
їни д-ра іст. наук Андрія Боляновського (“Українсько-польське при-
кордоння у роки Другої світової війни”) та канд. іст. наук Олега
Піха (“Місце України в східній політиці Республіки Польща (1991–
2004)”). Дискусійними виявилися доповіді чеського вченого д-ра
Ондржея Кліпи (“Радянська правова спадщина в незалежній Укра-
їнській державі”) та німецького історика д-ра Франка Ґрельки (“Ді-
яльність лібералів в Україні (1905–1944)”), які представляли Центр
міждисциплінарних польських досліджень Європейського універ-
ситету “Віадріна” (Франкфурт над Одером, Німеччина).
Робота конференції проходила у двох секціях: на першій обгово-
рено особливості суспільно-політичного життя та відносин України
і Польщі, на другій – етнокультурні та релігійні процеси. Широка те-
матика конференції спонукала науковців різних гуманітарних дисци-
плін до жвавих дискусій. Виголошені доповіді стосувалися як істо-
ричного минулого, так і сучасного розвитку України та Польщі. Так,
доповідачі не оминули увагою проблеми функціонування політич-
них партій, їхні ідеологічні платформи та взаємовпливи в контексті
східноєвропейського суспільно-політичного розвитку першої поло-
вини ХХ ст., а також торкалися різноманітних аспектів українсько-
польських відносин у соціальній та військовій сферах. Зокрема ці
питання проаналізували вітчизняні вчені канд. іст. наук. Андрій Кліш
(“Питання українсько-польської співпраці у діяльності християн-
ських суспільників (20–30-ті роки ХХ ст.)”), Тарас Гриневич (“Укра-
їнське питання в ідеології польських націоналістичних партій в
1930-х роках”), канд. іст. наук Віталій Виздрик (“Великі землевлас-
ники Галичини періоду Другої Речі Посполитої”), канд. іст. наук Во-
лодимир Старка (“Українські та польські селяни в умовах станов-
лення радянського тоталітаризму (1939–1941)”), д-р іст. наук Андрій
Харук (“Українсько-польська співпраця в галузі авіаційної промисло-
вості: історія та сучасний стан”) та Віктор Кирея “Щоденне життя та
побут особового складу авіації Галицької армії у період українсько-
польської війни 1918–1919 рр.”. Науковець Інституту історії Жешів-
ського університету Петро Олеховський виголосив повідомлення
“Поляки та українці у міжвоєнному Львові  – зображення сусіда у
спогадах”, яке викликало жваву дискусію у присутніх.
Складні сторінки українсько-польських відносин у часи Другої
світової війни та перші повоєнні роки, передумови, хід та наслід-
ки депортаційних акцій знайшли відображення у виступах д-ра іст.
наук Володимира Трофимовича (“Українці і поляки на Холмщині
Інформаційний бюлетень 2016 231
(1939–1943)”), д-ра іст. наук Оксани Каліщук (“Конфліктогенний по-
тенціал історичної пам’яті (на прикладі українсько-польських вза-
ємин середини ХХ століття”), Віталія Солов’я (“Особливості ет-
нокультурного та політичного життя на Поділлі в роки нацистської
окупації”), канд. іст. наук Володимира Кіцака (“Депортація україн-
ців як необхідна складова становлення та стабілізації нового захід-
ного кордону СРСР”), д-ра іст. наук Галини Стародубець (“Особли-
вості політико-пропагандистського супроводу процесу радянізації
західних областей України в 1944–1946 роках”), канд. іст. наук Ігоря
Любчика (“Лемківське питання – складова етнополітичних експери-
ментів Польщі у ХХ ст.”), Богдана Барана (“Діяльність ВО «Сян»
проти депортації українців Закерзоння”) та ін.
У виступах порушувалися проблеми розвитку та співпраці
українського й польського дисидентського середовища, а також осо-
бливості постсоціалістичного розвитку Польщі та України, форму-
вання нової якості польсько-українського співробітництва на сучас-
ному етапі у контексті політичних, суспільних і культурних змін в
Центрально-Східній Європі кінця ХХ – початку ХХІ ст. Змістовни-
ми були доповіді канд. політ. наук Христини Чушак (“Українське
питання в політичній думці та публіцистиці «лондонської» емігра-
ції (1940–1980)”), Павла Лодина (“Співпраця Богдана Осадчука з
паризькою «Культурою»”), канд. іст. наук Миколи Ґеника (“Заяви у
справі принципів польсько-української співпраці 1987 р. у досягнен-
ні міжнаціонального примирення”), Олексія Поповича (“Українсько-
польське протистояння в українських мас-медіа (2005–2014)”).
Значний інтерес викликали повідомлення щодо національно-
культурного життя українців і поляків й питання взаємовпливів цих
народів у галузі освіти і науки, а також ролі Церков як консолідуючо-
го та духовно-просвітницького чинника. Про це, зокрема, йшлося у
виступах канд. іст. наук Наталії Булик (“Львівське археологічне сере-
довище кінця ХІХ – поч. ХХ ст.: до українсько-польської співпраці і
протистояння”), канд. іст. наук Наталії Мисак (“Роль вищих навчаль-
них закладів Галичини у процесі становлення української інтеліген-
ції наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.”), канд. іст. наук Оксани Рудої
(“Мовна політика Другої Речі Посполитої в галузі освіти”), канд. іст.
наук Марини Чебан (“Осередки української історичної науки у Львові
(1918–1939)”), д-ра іст. наук Василя Футали (“Національно-культурне
життя українців у Другій Речі Посполитій: польське бачення”), Ан-
дрія Щеглова (“Кадетський корпус № 1 у Львові як культурний осе-
редок міжвоєнного міста”), Юрія Скіри (“Греко-католицька церква у
232 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

змаганнях за вищу національну освіту в Галичині у 1900–1939 ро-
ках”), канд. іст. наук Любомира Хахули (“Національно-культурне та
релігійне життя українців в ПНР/поляків в УРСР”), канд. іст. наук Та-
раса Горбачевського (“Римо-католицька церква в незалежній Україні:
інституалізаційний розвиток та культурно-освітня діяльність”).
Конференція засвідчила високий фаховий рівень учасників з
України та зарубіжжя. Широкий спектр піднятих питань і активні
дискусії щодо них вказали на значне зацікавлення дослідників про-
блемами українсько-польських відносин у контексті етнополітич-
них процесів у Центрально-Східній Європі. Це дозволяє говорити
про можливість проведення таких наукових зустрічей з розширен-
ням тематики, географії учасників, зокрема за рахунок іноземних
учених, на постійній основі.
О. Піх

Міжнародна наукова конференція
“Етнічні конфлікти у роки Другої світової війни:
досвід Центрально-Східної Європи”

23–25 червня 2016 р. у Луцьку та смт Шацьк відбулася Міжна-
родна наукова конференція “Етнічні конфлікти у роки Другої сві-
тової війни: досвід Центрально-Східної Європи”, організатора-
ми якої стали Східноєвропейський національний університет імені
Лесі Українки, Інститут українознавства імені І. Крип’якевича НАН
України, Український інститут національної пам’яті, Український
інститут вивчення Голокосту “Ткума”, Представництво Польської
Академії Наук у Києві, Генеральне консульство Польщі у Луцьку.
Її учасниками стали понад 40 учених з України, Польщі, Литви, які
розглянули особливості етнополітичних відносин у роки Другої сві-
тової війни у країнах Центрально-Східної Європи. Від імені органі-
заторів і господарів конференції її учасників привітав декан історич-
ного факультету Східноєвропейського національного університету
імені Лесі Українки, д-р істор. наук, проф. Анатолій Шваб, директор
Інституту українознавства імені І.  Крип’якевича НАН України д-р
істор. наук, проф. Микола Литвин, представниця Українського ін-
ституту національної пам’яті у Луцьку, канд. істор. наук Леся Бонда-
рук, представник Польської Академії Наук у Києві д-р ґабіліт., проф.
Генріх Собчук, консул РП у Луцьку Кшиштоф Савіцький.
Інформаційний бюлетень 2016 233
Пленарне засідання вів та виступив із доповіддю директор Ін-
ституту українознавства ім. І. Крип’якевича Микола Литвин. У ви-
ступах та обговоренні було відзначено, що після нацистської оку-
пації у цій частині Європи розгорнувся не лише Рух опору, але й
розпочалося взаємопоборення між сусідніми народами. Водночас
продовжено дискусії між українськими та польськими істориками
щодо характеру, перебігу та наслідків військовополітичного про-
тистояння між двома народами у роки Другої світової війни. Кон-
ференція продовжила науковий діалог, який започаткували наукові
семінари “Україна  – Польща: важкі питання”, які відбувалися по-
чергово в Україні та Польщі впродовж 1990-х – 2000-х рр.
Згідно з задумом організаторів доповідач не був обмежений
жорстким реґламентом, що дозволило розгорнуто представити свої
погляди на наукові проблеми, дати відповіді на питання, які виника-
ли в учасників, провести жваві дискусії. Першим був виголошений
реферат д-ра істор. наук, проф. Івана Патриляка (Київський націо-
нальний університет імені Тараса Шевченка), в якому наголошено
на необхідності вписання подій Другої світової війни для їх розу-
міння у ширший історичний контекст, відзначено складність та спе-
кулятивність теми балансу жертв. Гострим та актуальним, за умов
існування в Польщі проектів про встановлення 11 липня Днем му-
чеництва кресов’ян, є питання означення волинських подій 1943 р.
Аргументи проти вживання терміна “геноцид”, які висловив Іван
Патриляк, повинні бути почуті. Його колега з Польщі, д-р ґабіліт.,
проф. Ґжеґож Мотика (Інститут національної пам’яті РП) звер-
нув увагу присутніх на ставлення українських мешканців Волині до
“антипольської акції” УПА. При цьому він наголосив на організова-
ному характері дій української сторони, насамперед відділів УПА,
та заперечив стихійність нападів на польські населені пункти влітку
1943 р. У його баченні без долучення структур ОУН конфлікт між
українцями та поляками не набув би таких масштабів. Представни-
ця Литви, канд. істор. наук Віталія Стравінскене (Інститут історії
Литви) окреслила основні складові литовсько-польського конфлік-
ту у воєнний час та показала міграцію з Литви до Польщі як спробу
зняття міжнаціональної напруги у післявоєнні роки (1944–1947).
Важливим питання історичної дискусії щодо волинської траге-
дії, яке має непересічне значення для сьогодення та майбутнього, є
визначення передумов та чинників українсько-польського конфлік-
ту у роки Другої світової війни. Про це говорили д-р істор. наук,
проф. Микола Литвин (Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича
234 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

НАН України) та д-р істор. наук, проф. Богдан Гудь (Львівський на-
ціональний університет імені Івана Франка). На противагу поль-
ським колегам Б. Гудь інтерпретував події на Волині 1943 р. як се-
лянську війну, своєрідну Жакерію, акцентуючи увагу насамперед на
соціально-економічне підґрунтя цього протистояння. Зміну етнічно-
го складу населення у східних воєводствах Другої Речіпосполитої
через міграційну політику міжвоєнної Польщі, що впливало на по-
дальші події, проаналізував д-р істор. наук, проф. Анатолій Шваб
(Східноєвропейський національний університет імені Лесі Україн-
ки). Д-р істор. наук, проф. Володимир Трофимович (Національний
університет “Острозька академія”) у своїй доповіді наголосив на ра-
дянському чиннику у розгортанні українсько-польського конфлікту
1939–1945  рр., який теж слід враховувати при вивченні геополіти-
ки Другої світової війни. Про досвід історичної дискусії на прикладі
міжнародних наукових семінарів “Україна – Польща: важкі питання”
нагадав присутнім канд. істор. наук, проф. Микола Кучерепа (Схід-
ноєвропейський національний університет імені Лесі Українки).
Баланс жертв українсько-польського протистояння є болючим
і гостродискусійним питанням, що ще раз підтвердили учасники і
гості конференції. Д-р ґабіліт., проф. Ігор Галагіда (Гданський уні-
верситет) представив статистику українських жертв протистояння
на Холмщині та Підляшші (Люблінський дистрикт) у 1942–1943 рр.
Як зауважили учасники конференції, власне питання українських
жертв загалом є малодослідженим, а тому будь-які кроки у напрямі
встановлення загиблих українців є важливими. На моральний вимір
цієї теми вказав представник польської антикомуністичної опози-
ції, посол Сейму, співорганізатор Комітету солідарності з Україною
Збіґнєв Буяк. Він звернув увагу присутніх на необхідність подолання
народами-сусідами травматичного досвіду Другої світової війни.
Краще зрозуміти ті чи інші історичні явища дозволяє порівнян-
ня з подібними процесами у інших державах та серед інших народів.
Спробу компаративістики етнічних конфліктів у роки Другої світо-
вої війни на прикладі українсько-польського та сербохорватського
протистояння представила д-р істор. наук, проф. Оксана Каліщук
(Східноєвропейський національний університет імені Лесі Україн-
ки). Канд. істор. наук Ігор Щупак (Український інститут вивчення
Голокосту “Ткума”) здійснив компаративістський аналіз волинської
трагедії і Голокосту, заперечивши типологізацію волинської трагедії
як геноциду, подібного до Голокосту.
Інформаційний бюлетень 2016 235
Загострення етнічних відносин у роки Другої світової війни уви-
разнює ставлення до євреїв. Цьому питанню були присвячені допо-
віді д-ра політ. наук, проф. Максима Гона (Рівненський державний
гуманітарний університет), канд. істор. наук Наталії Івчик (Рівнен-
ський державний гуманітарний університет), д-ра істор. наук, проф.
Олексія Гончаренка (ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний
педагогічний університет ім. Г. Сковороди), канд. істор. наук Юрія
Митрофаненка (Кіровоградський обласний інститут післядиплом-
ної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського), канд. пед.
наук, доц. Тамари Бакки (Національний педагогічний університет
ім.  М.  Драгоманова), канд. істор. наук Тетяни Мелещенко (Націо-
нальний педагогічний університет ім. М. Драгоманова) та канд. іс-
тор. наук Фаїни Винокурової (Державний архів Вінницької області).
Результати роботи Міжнародної наукової конференції дозво-
ляють говорити про необхідність відновлення роботи Українсько-
польської історичної комісії та пожвавлення діалогу між вченими
різних країн, насамперед України та Польщі. Матеріали конферен-
ції будуть опубліковані у науковому збірнику.
О. Каліщук (Луцьк)

Крип’якевичівські читання
30 червня 2016 р. у Львові відбулися чергові Крип’якевичівські
читання, організаторами яких виступили Інститут українознавства
ім. І.  Крип’якевича НАН України, Західний науковий центр НАН
України і МОН України, Наукове товариство імені Шевченка.
Заслухано повідомлення Миколи Литвина “Іван Крип’якевич –
організатор української історичної науки”, Мирослави Дядюк “Лис-
тування Осипа Назарука з Іваном Крип’якевичем”, Тамари Литвин
“Окремі матеріали про Івана Франка в архіві Івана Крип’якевича”,
Феодосія Стеблія “Про збірник «Іван Крип’якевич у родинній тра-
диції, науці і суспільстві». Вип. 2”, а також спогади лікаря Богдана
Коваля “Крип’якевичі – близькі сусіди, знайомі, приятелі”. Учасни-
ки читань визнали необхідним продовжити упорядкування творів
видатного історика, одного із керівників довоєнного НТШ, директо-
ра Інституту суспільних наук АН УРСР.
М. Литвин
236 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Два невідомі списки Літопису Лаврівського
Однією з маловивчених літописних пам’яток залишається Літо-
пис Лаврівського, який донедавна був відомий тільки у двох спис-
ках. Перший із них виявив у 1907 р. Володимир Перетц у бібліотеці
Оссолінських, подавши опис цього рукопису. Тепер він знаходить-
ся у відділі рукописів Львівського національної наукової бібліотеки
імені В. Стефаника і відомий як список Оссолінських. Він датується
кінцем XVIII – початком ХІХ ст., написаний стилізованим півуста-
вом на 89 аркушах, але містить лише частину літопису, яка охоплює
події 1371–1458 років1.
У 1963 р. науковець Віктор Буганов описав список Бєльовсько-
го, який знаходився в цій же бібліотеці. Рукопис датується при-
близно 20–30-ми роками ХІХ ст., налічує 712 сторінок, списаних
стилізованим півуставом. На першому аркуші читається фрагмент
із вступної частини “Повісті временних літ” від слів “словеньску
языку живущу на Данае” і до слів “дулєпи живяхоу по Бугу, где
велыняне”. Далі після значного пропуску знаходиться кінець опо-
віді про здобуття Корсуня і хрещення Володимира Святославича, а
також текст за 991–1378 роки. Літопис переривається “Сказанням
про Мамаєве побоїще”, далі йдуть записи за 1382–1499 роки. На-
прикінці рукопису знаходяться кілька статей: “Повість про битву
на Калці”, “Про здобуття богохранимого Царгороду”, “Про ікону
Одигітрії у Царгороді” і стаття про представлення великого кня-
зя Олександра Невського. Відзначимо, що дослідник В.  Буганов
вважав ці два списки приналежними до Вологодсько-Пермського
літопису2.
Списками окремого літопису їх вперше визнав Янів Лурьє, на-
звавши літописом Лаврівського3. Він вважав, що в основному його
1
Перетц В. Отчет о занятиях во время заграничной командировки в летнее
вакационное время 1907 р. / В. Перетц. – Киев, 1907. – С. 10; Львівська на-
ціональна наукова бібліотека імені В. Стефаника. Відділ рукописів (далі –
ЛННБУ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів). – Ф. 5. – Оп. 1. – № 2178/І.
2
ЛННБУ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів. – Ф. 5. – Оп. 1. – № 2138/ІІ; Бу-
ганов В. О списках Вологодско-Пермского летописного свода / В. Буганов //
Проблемы общественно-политической истории России и славянских стран.
Сборник статей к 70-летию академика М. Н. Тихомирова. – Москва, 1963. –
С. 159, 162.
3
Лурье Я. Общерусские летописи XIV–XV вв. / Я. Лурье. – Ленинград, 1976. –
С. 129–135.
Інформаційний бюлетень 2016 237
тексті, який обривається на 1469 р., відобразилося раннє великокня-
же московське літописання. Окрім Вологодсько-Пермського літопи-
су, він близький до Никанорівського і неопублікованого Музейного
літописця. Проте дискусійною залишається проблема їх взаємо-
відношення між собою. Свою назву літопис отримав від прізвища
власника Івана Лаврівського (15.V.1773–25.VI.1846), який мав його
список, що мабуть датувався XVI ст., теперішнє місцезнаходження
якого невідоме.
У відділі рукописів цієї ж бібліотеки знаходиться ще два не-
відомі списки Літопису Лаврівського. У фонді Народного дому
зберігається список, виготовлений І. Лаврівським, на думку Іларі-
она Свєнціцького,4 для графа Ніколая Румянцева. Він хотів обмі-
няти його на копію Волинського (Галицько-Волинського) літопису,
але з невідомих причин цей задум не був здійснений. Рукопис да-
тується початком 20-х років ХІХ ст. і налічує 356 аркушів, списа-
них стилізованим півуставом5. Пропонуємо його назвати списком
Лаврівського. У фонді Баворовських знаходиться список цього ж
літопису, у рукописі першої половини ХІХ  ст., що нараховує 358
аркушів, також переписаних стилізованим півуставом6. Пропонує-
мо його назвати списком Баворовських. Відзначимо цікаву особли-
вість трьох повних списків літопису. Текст у них переписаний так,
що збігається не тільки кількість рядків на кожній сторінці, але на-
віть слів у кожному рядку. Літопис Лаврівського найточніше і най-
повніше передає список Лаврівського, тому його потрібно поклас-
ти в основу видання цієї писемної пам’ятки, а варіанти підвести за
трьома іншими списками.
Я. Книш

4
Свенцицкий И. Обзор сношений Карпатской Руси с Россией в І-ую половину
ХІХ в. / И. Свенцицкий // Известия Отделения русского языка и словесности Им-
ператорской Академии Наук. – Санкт-Петербург, 1906. – Т. 11, кн. 3. – С. 305.
5
ЛННБУ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів. – Ф. 2. – Оп. 1. – № 217.
6
Там само. – Ф. 4. – Оп. 1. – № 526.
238 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ
Гілка смереки в полиннім краю, або Творчий Звіт
про незабутню поїздку в Бахмут, яку організував
Львівський торговельно-економічний університет

1
Дзвінок був несподіваний. Телефонував Степан Гелей, профе-
сор, проректор торговельного-економічного університету у Львові,
натхненник численних патріотичних ініціатив та акцій: “Чи не ба-
жаєш поїхати на Донеччину? Наш університет формує групу з нау-
ковців, письменників, бандуристок... Поїдеш?” Ну звісно, поїду. Ще
б пак! На сході війна, а ми, вже не зовсім молоді, можемо допомогти
хіба що морально: живим словом, піснею, любов’ю...
І ось вирушаємо. Година пізня – 23-я. Нас проводжають ректор
Петро Олексійович Куцик і Степан Дмитрович Гелей. Мікроавтобус
завантажуємо книгами і Великодніми пасками-паляницями, їдемо в
Бахмут. Туди зі Львова – 1 254 км. Їдемо цілу ніч, цілий день – добу.
Є час подумати, згадати... І я згадую...

ххх
Середина червня 1985 року.
Львівська організація Спілки письменників України (на почат-
ку року я став її членом) відрядила мене в цей східний край на Дні
літератури.
І всюди приймали нас (поділених на групи) надзвичайно тепло,
святково й гостинно. І жінки-швеї, і студенти та школярі, і суворі
гірники. А також слухачі, які вщерть виповнювали Палаци культури
у Стаханові й Донецьку. Я читав спеціально написаний вірш “Гілка
смереки в полиннім краю”:
У пущі днів ряхтять ясні галяви
І сяйвом душу сповнюють мою.
Донеччино!
Твоє лице смагляве
Я в голосі Сосюри впізнаю.
І в дикім скіфськім цокотінні коней,
Яке справіку в пам’яті стоїть.
І в синюватих шатрах териконів,
Що піднялися з надр мільйоноліть.
І в стисках рук сердечних,
ґречних друзів,
Інформаційний бюлетень 2016 239
І в маєві зарошених троянд...
Сплелись тужаво в триєдиний вузол
І труд, і пісня, і хода твоя.

Нехай у степ несуть добро лелеки,
А я прищеплю, як любов свою,
До тополини гілочку смереки –
Нехай цвіте
в полинному краю.

Ця гілка цвіла в моєму серці, коли ми проїжджали, зокрема, через
Алчевськ – той Алчевськ на Луганщині, що його заснував український
патріот зі Слобожанщини, підприємець і банкір Олексій Алчевський,
чия дружина, Христина Алчевська, була знаним на всю імперію педа-
гогом, їхній син Іван – славетним співаком, а дочка Христя – поеткою,
перекладачкою, студенткою Сорбонни, зналася з Анрі Барбюсом...
Потім ми проминали місто Дебальцеве, яке тепер нещадно руй-
нують російські бандити, – і на гадку мимоволі спадали співучі ряд-
ки геніального уродженця Дебальцевого, а у 1918–1919-х роках  –
вояка Армії УНР Володимира Сосюри, який писав:
І пішов я тоді до Петлюри,
як громами в степах загуло.
Скільки нас отаких попід мури
од червоної кулі лягло.
Їх і зараз чимало лягає від червоної московської кулі – і якби Во-
лодимир Миколайович жив і був молодим, то, напевно, бився б у ба-
тальйоні “Донбас”...
Не був би байдужим і його краянин  – незрівнянний Анатолій
Солов’яненко (яке промовисте прізвище!), котрий народився в До-
нецьку, став солістом у Київському театрі опери та балету, шліфу-
вав свій лірико-драматичний тенор у благословенній Італії, в знаме-
нитому театрі Ла Скала (Мілан), заворожував слухачів і в США – у
Метрополітен-опера (Нью-Йорк). Бо виконував партії в операх найві-
доміших і зарубіжних, і українських композиторів, зокрема в операх
“Запорожець за Дунаєм” (Андрій) і “Наталка Полтавка” (Петро)...
Пізніше я довідався, що Донеччина подарувала нам чільного
шістдесятника, знаного літературознавця, академіка, Героя України
Івана Дзюбу, творця блискучого трактату “Інтернаціоналізм чи ру-
сифікація?” (1963 р.), автора цілої бібліотеки книг, зокрема ґрунтов-
них досліджень про Тараса Шевченка, Ліну Костенко, тритомника
240 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

“З криниці літ” чи “Спогадів і роздумів на фінішній прямій”. Бо на-
родився Іван Михайлович у селі Миколаївка Волноваського району,
хоча дитинство проминало в селищі Оленівські кар’єри (згодом пе-
реросло у місто Докучаєвськ),
Інші шістдесятники – Олексій Тихий, Іван Світличний, його се-
стра Надія, Микола Руденко – теж із Донеччини. Всі четверо вже не
живуть, але навічно вписали свої імена в історію українського Опо-
ру тоталітарній системі. Микола Руденко, Іван та Надія Світличні –
безпосередньо з Луганщини; Олексій Тихий – із Донецької області (5
травня загинув у Пермській тюрмі).
І Василь Стус виходець із Донеччини. Він, щоправда, народив-
ся на Вінниччині, у селі Рахнівці Гайсинського району, причому, як і
Чорновіл, теж на Святвечір (6 січня 1938 р.). Та вже сорокового року
батьки, щоб вижити, змушені були переїхати на Донбас – і саме тут
Василь Стус сформувався як мислитель, поет, патріот.
Отож Володимир Сосюра, Анатолій Солов’яненко, Іван Дзюба,
Микола Руденко, Олексій Тихий, Іван Світличний, Надія Світлич-
на... Видатні імена! Знакові постаті! А ще святійший патріарх Київ-
ський і всієї Руси-України Філарет (Михайло Денисенко), який ро-
дом з Амвросіївського району Донецької області. Село Благодатне.
Знову ж таки: яка символічна назва малої батьківщини для предсто-
ятеля УПЦ КП!  – визначного богослова, мислителя, перекладача,
патріота, політика, перед яким я, греко-католик, схиляюсь у поша-
ні, як і перед пам’яттю великого митрополита УГКЦ графа Андрея
Шептицького.
А ще народжена в Донецьку модернова письменниця і художни-
ця Емма Андієвська (живе в Мюнхені), чиї художні виставки експо-
нувалися у восьми зарубіжних країнах, а її сюрреалістична поезія й
проза захоплюють найвибагливіших читачів. Бо ще в дитинстві без-
компромісно вибрала Україну, українську культуру, мову, хоча мати,
як згадувала Емма, фанатично виховувала її “на росіянку”.
А ще художник Архип Куїнджі, письменник Василь Гайворон-
ський, композитор Іван Карабиць, співак Михайло Гришко, актор і кі-
норежисер Леонід Биков, теперішні героїчні просвітяни Володимир
Семистяга, Марія Олійник, лауреат Шевченківської премії поет Ва-
силь Голобородько і сотні, тисячі патріотів із цього полинного краю
(не можна забувати й уродженця Слов’янська Михайла Петренка,
автора пісні “Дивлюсь я на небо”), а тому українське обличчя і в ми-
нулому, і в сучасності виразне, нам усім дороге – і – його не закри-
Інформаційний бюлетень 2016 241
ють ні дими пожеж, ні людиноподібні вбійники, а деякі з подобою
орангутанга... Тим часом
Дівчинка малює квіти,
Хлопчик – зорі голубі...
Наше юне військо – діти:
їх картинки-самоцвіти
із батьками йдуть у бій.

Разом в бій ідуть малюнки –
Обереги воякам.
Ці первинні подарунки,
Ці дитинні обладунки
не пробити ворогам.

І молитва, і набої.
Хліб, що сестри і брати
Вдаль везуть, де гуркіт зброї...
Навіть діти в нас герої,
навіть діти – ну а ти?

2
Київ. Майже половина дороги. Ніч зосталася позаду. За кер-
мом – незмінний Михайло Антоняк. Нарешті Донеччина. Око ми-
лують густі зелені лісосмуги, що тягнуться обабіч; і чорні, акурат-
но оброблені плантації полів; і високовольтні лінії, які помальовані
в національні, синьо-жовті, кольори... Ні, тут теж Україна, в селах і
містах чимало вивісок українською мовою.
Згодом починаються блокпости. Підходять воїни у касках і
бронежилетах, з автоматами; кишені на грудях набиті ріжками
патронів.“Хто ви? Звідки?” Ми показуємо документи. Але й без доку-
ментів усе ясно: на мікроавтобусі львівські номери, а в салоні дівча-
та й жінки з народної капели бандуристок “Галичанка”. Усміхаються,
жартують. Дарують святкові паски-паляниці, загорнуті в целофан...
Чим ближче до Бахмута, тим явніші сліди війни: кістяки окремих
будівель віддалік, обірваний міст стримить над водою, як трамплін, а
збоку військові навели понтонний. І наші розмови стихають. Задума...
Та ось і Бахмут. Звідси до окупованого Донецька 89 км. Бахмут
теж був у руках терористів, але через три місяці їх вдалося витісни-
ти – і до більш як 77-тисячного міста знову повернулося мирне жит-
тя. Ми приїхали сюди пізно увечері. Дощило. Нас ледве знайшла в
242 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

темряві опікунка Вікторія Бак. Дівчат поселили в гуртожитку ко-
леджу транспортної інфраструктури, а ми, чоловіки, розмістились
у будинку Вікторії. І на кілька днів вона стала нашим янголом-
охоронцем.
Вікторія Федорівна, вчителька біології, відмінник освіти, кан-
дидат педагогічних наук, віце-президент Всеукраїнської асоціації
гуманної педагогіки (а в Бахмуті керівник Центру гуманної педа-
гогіки) – жінка надзвичайно жвава, мисляча, поетична, неприми-
ренна до будь-яких виявів недбалості в побуті чи в громадській
діяльності.
На поміч пані Вікторії з Дніпра приїхала її подруга Ніна Олек-
сандрівна Салієнко. Вона теж пов’язана з Центром гуманної педа-
гогіки (його керівник у Дніпрі), а ще лікар-методист Дніпровського
міського центру здоров’я. Так що ми мали з ким спілкуватися і вдо-
ма, і поза домом...

ххх
У нашвидкоруч спорудженій халабуді, оббитій дошками, обтяг-
нутій поліетиленовою плівкою, – затишно. Тут зібралися вояки, що
служать у батареї радіорозвідки. Ми (голова Львівської організації
Національної спілки письменників Ігор Гургула і я) розповідаємо
про мету приїзду, вручаємо їм книжки, зокрема й свої, читаємо ві-
рші, знайомимося...
На долівці, на мішках, кішка, біля якої вовтузяться троє коше-
нят... Ними опікується сержант Сергій. Він розповідає про чорного
кота, контуженого під Дебальцевим. Сергій підібрав його. Той пів-
року жив із бійцями, потім Сергій, їдучи у відпустку, залишив його
вдома, в Бердичеві. Кота доглядають діти; він і досі не чує...
“Під Дебальцевим із нами був собака,  – продовжує Сергій.  –
Прибіг до нас. Ми його нагодували, і він чотири дні жив з нами. На
п’ятий день підбіг до кожного (нас було шестеро), полащився  – і
зник. А через хвилин двадцять почався артобстріл...”.
Надворі мокро, болото пристає до мештів, і комбат видає нам
гумовці. Заходимо на спостережний пункт. У бінокль видно схил,
внизу якого перша лінія оборони (ми на другій), далі смуга розме-
жування, за нею зелені пагорби і два копри. Там – бойовики. Звідти
стріляють... Часто стрільна перелітають над головами розвідників
або тут же й падають. Розвідники приносять відламки і “дарують”
на пам’ять. На пам’ять фотографуємося.
Інформаційний бюлетень 2016 243
І старший лейтенант Олег Соколов везе нас потріпаним легко-
виком до Бахмута, до якого 20 км. І знову блокпости. Та Олега всі
знають – і, привітно кивнувши головою, пропускають...

ххх
– Всі ви, напевне, чули повстанську пісню “Ех, лента за лентою
набої подавай... Український повстанче, в бою не відступай!”...
Воїни згідно кивають головами.
– Так-от: цю пісню співали в бою повстанці-кулеметники “Цям-
рина” і “Зірка”. Облавники підкралися ближче, і один каже: “Ти
смотрі, в бандьоров патронов нєт”, а другий заперечує: “Наоборот –
єсть, только подавай!..”.
Цю дивовижну і водночас правдиву історію мені розповів ко-
лись полковник УПА, командир військової округи “Львів” Василь
Левкович, а я переповів її воїнам 54-ї саперної бригади, перед якими
ми виступали – але вже всі разом – того самого дня, увечері, в про-
сторому приміщенні, що перед тим було не то складом, не то спор-
тивним залом...
Зустріч розпочав полум’яною промовою доцент і політолог
Степан Рутар. А доктор економічних наук, молода й енергійна Ма-
рія Флейчук, дохідливо й переконливо прочитала усну бліц-лекцію
про великі перспективи української економіки. Свої думки у формі
діаграм вона ілюструвала за допомогою комп’ютера на широкому
екрані. Відтак слово дали мені. Були історичні аналогії, поезія.
Опісля концерт. Його супроводила наша елегантна ведуча Оль-
га Жаровська. Бандуристки грали і співали злагоджено й натхненно.
Під орудою керівника капели Руслани Дробот, яка (подаю рядки з
експромту) “по струнах пальчиком торкне, / погляне на дівчат уваж-
но – / й пісень звучання неземне / вже лине ніжно і бентежно...”.
Наприкінці нас почастували смачною армійською вечерею...

ххх
“Бахмут український”. Є в місті така громадська організація,
до якої входять кількасот містян – справжніх патріотів, активістів,
з якими ми (крайовий отаман Прикарпатської Січі Українського ко-
зацтва Всеволод Іськів, журналіст із Києва Сергій Лащенко, Сте-
пан Рутар і я), зустрілися наступного дня. А це член Ради “Бахмута
українського” невсипуща Світлана Кравченко, керівник волонте-
рів Сергій Гончаров, засновник “Дому книги” в Бахмуті Володимир
244 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Дериведмідь (воістину козацьке прізвище!), поет Віктор Горобець,
волонтерка Надія Устинова...
На зустріч приїхали також педагоги із сусідньої Костянтинів-
ки: директор ЗОШ № 1 Олександр Мережко, голова батьківського
комітету Оксана Роменська, з ними небайдужа Емілія Фролова, яка
кілька разів виступала в “Слові Просвіти” про колізії навколо цієї
української школи в Костянтинівці, яку силкуються закрити чи пе-
ретворити на російськомовну. Ми, львів’яни, постановили втрути-
тись. І підготували своє Звернення з цього приводу до міністра осві-
ти і науки України, а також до голови Донецької військово-цивільної
адміністрації.
По обіді ми навідалися до Олександри Стародубцевої. Це не-
звичайна жінка. Коли Бахмут захопили проросійські елементи, вона
щодня по кілька годин стояла в центрі міста зі щитом-плакатом “ЗА
ДЕБИЛОВ”. Нижче крива парсуна Путіна і промовистий підпис:
“Без вас меня бы не было”. Олександру Михайлівну тяжко побили,
та вона й далі виходила на свій пост. “Я була готова до найгіршого, –
розповідала вона. – Лише переживала, щоб не покалічили, бо тоді я
б стала тягарем для родини”.
Був і такий випадок. Бандити збили з міської ради тризуб й ви-
кинули на смітник. Та молодий Петро Зубар віднайшов його решт-
ки, заховав – і тепер цей герб зберігається у міському музеї, як і світ-
лина Олександри Стародубцевої зі своїм щитом-плакатом.

ххх
Того самого дня ми знову зібралися на спільний виступ-концерт
для вояків, але вже просто неба. Бандуристки захоплено ділили-
ся враженнями про концерт у підрозділі спецназу з Хмельницько-
го та незвичайно бурхливу реакцію військовиків... Нам було шкода,
що ми не бачили цього. Проте одночасно побувати в усіх частинах
було годі. Тому ділилися на групи. І намагалися свою культурно-
просвітницьку та виховну роботу серед воїнів АТО провадити яко-
мога ширше. Причому ректорат торговельно-економічного уні-
верситету ухвалив рішення: воїнів АТО приймати на навчання і
проживання безкоштовно.
Увінчувала нашу поїздку недільна зустріч із мешканцями Бах-
мута в міському парку. Спершу були історико-пізнавальні висту-
пи Всеволода Іськіва, Ігоря Гургули, автора цих рядків, опісля
концерт. Наші віртуозні бундуристки чарували не лише грою та спі-
вом, а й святковим одягом: довгими – майже княжими – сукнями,
Інформаційний бюлетень 2016 245
вишиваними сорочками, віночками – і, звісно, своєю вродою. Серед
них були три жінки, які мали по троє дітей, і все ж зважились у да-
леку дорогу... Варто назвати їхні імена. Це кандидат технічних наук
Оксана Яріш, Вікторія (Леся) Машталір, Марія Костюк. Цікаво, що
чоловік Марії щойно повернувся з АТО, натомість на схід поїхала
вона. Бодай на кілька днів – і все ж...

3
Ні, це ніякий не героїзм – поїздка на Донеччину. Це духовна по-
треба. Потреба хоч дрібкою долучитися до історичних подій на схо-
ді України. Вже потім у Львові, на конференції, присвяченій Катрі
Гриневичевій, виступила волонтерка з Вінниччини Валентина По-
гребняк. Вона 41 (!) раз їздила в зону АТО, з них 20 разів перебува-
ла там по тижневі: готувала воякам їжу. Не раз була на межі смерті...
Оце справжня героїня!
Предстоятель УПЦ Київського Патріархату святійший патріарх
Філарет зазначив: якби в Україні була Помісна Православна Церква,
то й війни на сході не було б. З цим не можна не погодитися.
Так само не було б війни, якби райони (та й села) Західної і Цен-
тральної України ще раніше зав’язали дружньо-братерські контакти
з відповідними районами і селами сходу (та й півдня) нашої держа-
ви; якби туди регулярно – скажімо, раз на місяць чи на квартал, – їз-
дили з просвітницько-історичними лекціями й концертами профе-
сійні і народні колективи; якби...
Та ба! В Україні досі не було української (національної) влади,
яка б дбала про соборність. А просто була влада в Україні, яка дбала
про свої кишенькові, а не державницькі інтереси.
Про це я думав, коли ми – у товаристві Вікторії Бак і Ніни Салі-
єнко – милувались спокійним плином Сіверського Дінця та красою
Свято-Успенської лаври на Святих Горах (і обурювались велетен-
ською, блюзнірською статуєю Артьома, яка вивищувалась над мо-
настирським комплексом); коли, повертаючись до Львова, на кожно-
му блокпості зупинялись і співали воїнам стрілецьких пісень; коли
стояли в Полтаві коло щойно відкритого пам’ятника Іванові Мазепі;
коли ще раз пересвідчились, яка неозора і чудова наша Україна – і
які назагал чудові люди її насе