Біологічна зброя, заходи та засоби її використання.

Характеристика осередку біологічного ураження.

Біологічною (бактеріологічною) зброєю називають спеціальні боєприпаси і

бойові прилади із засобами доставки, споряджені біологічними засобами.

Вона призначена для масового знищення живої сили, сільськогосподарських

тварин і посівів, а також псування деяких видів військових матеріалів і
спорядження.

Основу біологічної зброї становлять біологічні засоби – хвороботворні

мікроорганізми і вироблювані деякими бактеріями отрути (токсини).

Хвороботворні мікроорганізми – це велика група дрібних живих істот, що при

попаданні в організм людини чи тварини можуть викликати в них різні
інфекційні захворювання. В залежності від біологічних особливостей, будови і
розмірів хвороботворні мікроорганізми підрозділяють на такі види – бактерії,
віруси, рикетсії і грибки.

Види біологічних засобів:

1. Бактерії – одноклітинні мікроорганізми рослинного походження, дуже

чутливі до впливу високої температури, сонячного світла, дезінфікуючих
засобів. До них відносяться збудники найбільш небезпечних захворювань
людини (чума, холера, сибірська виразка, сап).

2. Віруси – група мікроорганізмів, здатних жити і розмножуватися тільки в

живих клітинах (внутрішньоклітинні паразити). На них згубно діють
ультрафіолетові промені, а також температура вище 60оС. Вони викликають
захворювання людей такими високонебезпечними хворобами, як натуральна
віспа, жовта пропасниця.
3. Рикетсії – група мікроорганізмів, що займає проміжне положення між
бактеріями і вірусами. Вони стійкі до висушування, заморожування, але чутливі
до дезинфікуючих засобів. Вони викликають такі високонебезпечні
захворювання людей, як висипний тиф, плямиста пропасниця Скелястих гір.

4. Грибки – одно- чи багатоклітинні мікроорганізми рослинного походження.

Вони володіють високою стійкістю до заморожування, висушуванню, дії
сонячних променів. Викликають таке тяжке захворювання людини, як
бастомікоз, гістопазмоз.

Мікробні токсини – продукти життєдіяльності деяких видів бактерій, що мають

по відношенню до людей і тварин дуже високу токсичність. Потрапивши з їжею
і водою в організм людини чи тварин, ці продукти викликають важкі ураження,
часто із смертельним результатом. Найбільш важкі отруєння в людини
викликають токсин і стафілокок. Руйнуються токсини при тривалому кип’ятінні.

До біологічної зброї відносяться також комахи – найбільш небезпечні шкідники

сільськогосподарсь-ких культур.

На думку закордонних фахівців, для військових цілей можуть

використовуватися колорадський жук, саранча і гессенська муха.

1. Колорадський жук – небезпечний шкідник картоплі, томатів, капусти,

баклажанів, тютюну. Масовий виплід колорадського жука може цілком
знищити посіви на великих площах.

2. Саранча – шкідник різних сільськогосподарських культур. Відрізняється

високою плідністю і нена-жерливістю. Вона поїдає зелені частини рослин, що
призводить до знищення посівів на значних площах.

3. Гессенська муха – шкідник пшениці, ячменя і жита. Личинки її харчуються

молодими сходами ози-мих культур. Уражені сходи гинуть протягом зими, а
перезимовані уражені рослини ламаються, коли починає утворюватися
колосся.
Важливою особливістю цього виду зброї масового знищення є здатність
викликати хвороби при потраплянні в організм незначних кількостей збудників
захворювань. У цьому відношенні бактеріальні засоби перевершують навіть
самі токсичні ОР.

Вражаюча дія біологічної зброї виявляється не відразу, а тільки через якийсь,

іноді досить тривалий прихований період. Характерною рисою є здатність ряду
інфекційних хвороб до епідемічного поширення. Тривалість вражаючої дії може
обчислюватись місяцями. Варто підкреслити, що застосування біологіч-ної зброї
може робити на людей сильний психологічний вплив.

До особливостей біологічної зброї відносяться і труднощі її індифікації.

Визначення виду збудника проводять у лабораторії методом мікробіологічного
аналізу. Аналіз може тривати кілька годин.

Зовнішніми ознаками біологічної зброї є:

- глухий звук розриву боєприпасів;

- поява на грунті і місцевих предметах порошковоподібних речовин,

крапель рідини;

- підвищена запиленість повітря;

- поява скупчень комах, кліщів, гризунів, нехарактерних для даної

місцевості чи часу року;

- падіж тварин і масові захворювання людей.

Ефективність дії біологічної зброї залежить від вибору способів його

застосування.
Існують наступні способи застосування біологічної зброї:

1. Аерозольний спосіб. Основним і найбільш перспективним, на думку

закордонних фахівців є аерозольний спосіб. Цим способом можна
застосовувати майже усі види біологічних засобів. Біологічний засіб
переводиться в аерозольний стан методом вибуху в спеціальних
розпилювальних пристроях. Площі, що заражаються при цьому, можуть
складати десятки квадратних кілометрів. У короткий термін забезпечується
масове зараження людей шляхом зараження організму. Зовнішньою ознакою
застосування цього способу є хмара у виді сліду, що залишається літаком.

2. Трансмісивний спосіб – розсіювання штучно заражених переносників, що

через укуси передають збудники небезпечних для людини і тварин
захворювань. Заражені переносники захворювань поширюються за допомогою
ентомологічних боєприпасів – авіаційних бомб і контейнерів спеціальної
конструкції. Зовнішньою ознакою є наява значної кількості гризунів, кліщів і т д
поруч з викинутими контейнерами.

3. Диверсійний спосіб – застосування біологічних засобів полягає в

потайливому зараженні повітря, води, продовольства, фуражу і т д. на його
застосування вказує одночасне виникнення масових захворювань людей,
тварин у кордонів визначеної території.

Способи застосування БЗ багато в чому визначаються можливими шляхами

проникнення в організм. Вони можуть проникати в організм через органи
дихання, з їжею і водою через шлунковотравний тракт, через слизисті оболонки
рота, носа, ока, ушкоджені ділянки шкіри, при укусах заражених переносників.

Біологічна зброя може застосовуватися по великих зосередженнях військ у

смузі фронту і у тилу, по великих політичних, адміністративних і
військовопромислових об’єктах, районах інтенсивного тваринництва і
землеробства.
Для доставки біологічних засобів і заражених переносників можуть
використовуватися авіаційні бомби, касети контейнери, розпилювальні
прилади, боєприпаси реактивної артилерії, бойові частини ракет, портативні
прилади для диверсійного використання.

Внаслідок використання біологічної зброї і розповсюдження хвороботворних

бактерій і токсинів можуть утворюватися зони біологічного зараження та
осередки біологічного ураження.

Зона біологічного зараження – це район місцевості або область повітряного

простору, які заражені біологічними збудниками хвороби в небезпечних для
населення межах. Зону зараження характеризують: види бактеріальних засобів,
які використовуються для зараження, розміри, розташування стосовно ОГД, час
утворення, ступінь небезпеки та її зміни в часі. Розміри зони зараження
залежать від виду боєприпасів, способу використання біологічних засобів,
метеорологічних умов.

Осередком біологічного ураження називається територія, на якій внаслідок дії

біологічної зброї виникли масові ураження людей, тварин, рослин. Він
характеризується видом використаних засобів, кількістю уражених, тривалістю
збереження уражаючої дії збудником хвороби.
Для уникнення розповсюдження інфекційних хвороб, локалізації і ліквідації зон
та осередків біологічного ураження розпорядженням начальника ЦО області
встановлюється карантин або обсервація.

Застосування біологічної зброї призводить до масових інфекційних

захворювань, небезпечних для людини.