ІНТЕРАКТИВНІ

ТЕХНОЛОГІЇ
НАВЧАННЯ

БУХЛОВА Н.В., СТ.

ВИКЛАДАЧ КАФЕДРИ
СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ
ДИСЦИПЛІН ТА МЕТОДИКИ ЇХ
ВИКЛАДАННЯ облІППО
 Педагогічна технологія
-
галузь досліджень і практики (у
межах системи освіти), що має
зв’язки (відносини) з усіма
аспектами організації
педагогічних систем і
процедурою розподілу ресурсів
для досягнення специфічних і
потенційно відтворюваних
педагогічних результатів
(П.Д.Мітчелл).
 Ознаки педагогічної
технології (за висновками
М.Чошанова):
діагностичне проектувальніс
цілепокладання ть,
,
цілісність,
результатив-
ність керованість,
економічність, коригувальніст
алгоритмічність ь.
,
 Компетентність людини
-
• у певний спосіб структуровані
(організовані) набори знань, умінь,
навичок і стосунків, які
набуваються у процесі навчання.
Вони дають людині змогу
визначати, тобто ідентифікувати і
розв'язувати незалежно від
контексту (від ситуації) проблеми,
що є характерними для певної
сфери діяльності (О.І.Пометун).
 Компетентнісний підхід
-
• спрямованість освітнього процесу на формування і
розвиток ключових (базових, основних) і предметних
компетентностей особистості. Результатом такого
процесу буде формування загальної компетентності
людини, що є сукупністю ключових
компетентностей, інтегрованою характеристикою
особистості. Така характеристика має бути
сформована у процесі навчання і містити знання,
вміння, стосунки, досвід діяльності й поведінкові
моделі особистості (Пометун О.І.)
 Основні характеристики
сучасних педагогічних
технологій:
 сприяння формуванню індивідуальної
сприяння формуванню індивідуальної
неповторної розвиненої особистості;
 активізація процесу самоосвіти та
самовиховання;
 суб'єкт-суб'єктні відносини;
 активізація пізнавальної діяльності;
 самооцінювання та взаємооцінювання
учнів;
 сумісне цілепокладання;
 розвиток критичного мислення.
ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ
-
ЦЕ НАВЧАННЯ В РЕЖИМІ
ДІАЛОГУ, ПІД ЧАС ЯКОГО
ВІДБУВАЄТЬСЯ ВЗАЄМОДІЯ
УЧАСНИКІВ ПЕДАГОГІЧНОГО
ПРОЦЕСУ З МЕТОЮ
ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ, СПІЛЬНОГО
ВИРІШЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ
ЗАВДАНЬ, РОЗВИТКУ
ОСОБИСТІСНИХ ЯКОСТЕЙ
УЧАСНИКІВ.
Логіка традиційного
освітнього процесу:
теорія

практика
Логіка інтерактивного
навчання:
Формування нового
досвіду

Застосування

Теоретичне осмислення
 ЩО ДАЄ
ВПРОВАДЖЕННЯ ІТН
СУБ’ЄКТАМ
ОСВІТНЬОГО
ПРОЦЕСУ?
 КОНКРЕТНОМУ УЧНЕВІ:
 ДОСВІД АКТИВНОГО
ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО
ЗМІСТУ У ВЗАЄМОДІЇ З
НАВЧАЛЬНИМ СЕРЕДОВИЩЕМ;
 РОЗВИТОК ОСОБИСТІСНОЇ
РЕФЛЕКСІЇ;
 ЗАСВОЄННЯ НОВОГО ДОСВІДУ;
 РОЗВИТОК ТОЛЕРАНТНОСТІ.
 НАВЧАЛЬНІЙ МІКРОГРУПІ:

 РОЗВИТОК НАВИЧОК СПІЛКУВАННЯ І ВЗАЄМОДІЇ

В МАЛІЙ ГРУПІ;
 ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНО-ОРІЄНТАЦІЙНОЇ
ЄДНОСТІ ГРУПИ;
 ЗАОХОЧЕННЯ ДО ГНУЧКОЇ ЗМІНИ СОЦІАЛЬНИХ
РОЛЕЙ У ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД СИТУАЦІЇ;
 ПРИЙНЯТТЯ МОРАЛЬНИХ НОРМ І ПРАВИЛ;
 РОЗВИТОК НАВИЧОК АНАЛІЗУ І САМОАНАЛІЗУ;
 РОЗВИТОК ЗДАТНОСТІ РОЗВ’ЯЗУВАТИ
КОНФЛІКТИ.
 КЛАСИФІКАЦІЯ
ІНТЕРАКТИВНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ

НЕ
ІМІТАЦІЙНІ
ІМІТАЦІЙНІ
 НЕ ІМІТАЦІЙНІ
 ПРОБЛЕМНА
ЛЕКЦІЯ;
 СЕМІНАР;
 БЕСІДА;
 МОЗКОВА АТАКА;
 ДИСКУСІЯ;
 МАЙСТЕРНЯ;
 ОПИТУВАННЯ
ЕКСПЕРТІВ
 „Мозковий штурм”
 Основна
мета -
прийняття
рішень щодо
розв’язання
конкретної
проблеми чи
ситуації.
Плакат для учасників :

Кажіть усе, що спаде на

думку.
Не обговорюйте і не
критикуйте висловлювання
інших.
Заохочуйте розширення
запропонованої ідеї.
 Ажурна пилка («Мозаїка»,
«Джиг-со»)
 Мета- створення
на уроці ситуації,
що дає змогу
дітям працювати
разом для
засвоєння великої
кількості
інформації за
короткий
проміжок часу.
 Навчаючи — учусь («Кожен
учить кожного»,
«Броунівський рух»)
 Мета– дати
можливість
вчителям узяти
участь у
передачі своїх
знань один
одному
 „Дерево рішень”
 Мета – навчити
учнів
аналізувати та
краще розуміти
механізми
прийняття
складних
рішень.
 Аналіз ситуації (Саsе-
метод)
 Мета – засвоєння
змісту деяких
понять у процесі
аналізу певних
ситуацій, випадків із
життя: правових,
історичних,
моральних тощо, у
яких стикаються
інтереси людей,
життєві погляди,
позиції.
 ІМІТАЦІЙНІ
НЕІГРОВІ:
 ВИВЧЕННЯ
КОНКРЕТНИХ
СИТУАЦІЙ;
 ВИРІШЕННЯ
СИТУАТИВНИ
Х ЗАВДАНЬ;
 ІМІТАЦІЙНІ
ВПРАВИ
МЕТОД ВИВЧЕННЯ КОНКРЕТНОЇ
СИТУАЦІЇ
Головна ідея цього підходу
– дії педагога повинні
виходити з конкретної,
реально існуючої ситуації,
враховувати її найважливіші
параметри та їх зміни.
 Етапи і методика:
 досліджують задану практичну ситуацію і
збирають інформацію, вичерпну для її
вирішення;
 виявляють можливі альтернативи вирішення
ситуаційних завдань;
 вибирають кращу альтернативу для
вирішення завдання;
 детально розробляють конкретні рішення
щодо реалізації обраних ними альтернатив;
 розроблені рішення презентуються всьому
колективу, обговорюються, визначаються
оптимальні.
 ІМІТАЦІЙНІ
ІГРОВІ:

 ІМІТАЦІЙНИЙ
ТРЕНІНГ;
 ДІЛОВА ГРА;
 РОЛЬОВА ГРА;
 ІГРОВЕ
ПРОЕКТУВАННЯ;
 ГРУПОВИЙ ТРЕНІНГ
 ІМІТАЦІЙНІ ІГРИ
На заняттях відтворюється
діяльність організації, підприємства,
його підрозділів.
Імітуватися можуть події, конкретна
діяльність людей (обговорення
плану, проведення бесіди тощо) і
умови, в яких відбуваються події.
Сценарій містить сюжет подій, опис
структури і призначення процесів і
об'єктів, що імітуються.
 РОЛЬОВІ ІГРИ
Відпрацьовуються тактика
поведінки, дій, виконання
функцій та обов'язків конкретної
особи.
Розробляється модель ситуації –
п'єса; між учасниками
розподіляються ролі з
“обов'язковим змістом”.
 Метод ділової гри -
це “форма відтворення
предметного та
соціального змісту,
якоїсь реальної
діяльності (професійної,
соціальної, політичної,
технічної тощо”
(Загвязинський В.І.)
 У навчальному процесі
застосовуються різні
модифікації ділових ігор:
 операційні;
 рольові;
 “діловий театр”;
 психодрами;
 імітаційні;
 соціодрами.
Термін «тренінг» (від англ.train,
training) має низку визначень:

тренування

дресура
навчання
виховання
 Тренінг – це:
 спеціальна форма організації навчальної
діяльності, що переслідує конкретні й
прогнозовані цілі, які можуть бути
досягнуті у відносно короткий термін;
 спосіб навчання учасників і розвиток у них
необхідних здібностей та якостей, що
дозволяють досягти успіху в певному виді
діяльності;
 інтенсивне навчання, що досягається
спеціальними інтерактивними вправами
 Специфічні риси тренінгу:
 певніпринципи групової роботи;
 спрямованість на допомогу учасникам
групи в саморозвитку;
 наявність постійної групи;
 спеціальна просторова організація;
 акцент на взаємовідносинах “тут і
зараз”;
 застосування активних методів
роботи;
 вербалізована рефлексія;
 клімат психологічної безпеки.
 Загальна структура тренінгу
 привітання;
 знайомство;
 вироблення правил роботи в групі;
 оголошення теми роботи;
 висловлювання очікувань
учасників;
 основна частина;
 підведення підсумків роботи;
 резюме ведучого;
 прощання.
 Принципи роботи
тренінгової групи:
 принцип активності;  
 принцип дослідницької
(творчої) позиції;
 принцип об'єктивації
(усвідомлення) поведінки;
 принцип партнерського
(суб'єкт-суб'єктного)
спілкування.
 Ролі в групах:
Спікер (керівник
малої групи)
Секретар малої
групи
Посередник
(хронометрист)
Доповідач
 МАГІЧНІ ДРІБНИЧКИ
 Уникайте закритих запитань, на які
можна відповісти коротко («так» або
«ні»)
 Демонструйте увагу до всіх, дякуючи
кожному учневі за запитання та
висловлювання.
 Не дозволяйте будь-кому домінувати
над групою під час дискусії.
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.
Те, що я чую, бачу й обговорюю, я
починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю й
роблю, я набуваю знань і навичок.
Коли я передаю знання іншим, я стаю
майстром.

Конфуцій