Міністерство освіти і науки України

Український державний університет водного господарства та природокористування

кафедра автомобільних доріг, основ і фундаментів

053-73

Методичні вказівки
до виконання курсового проекту з дисципліни

“Основи технології будівництва доріг”

студентами спеціальності 6.092100

“Автомобільні дороги та аеродроми”
денної та заочної форм навчання

Рекомендовано до друку
методичною комісією
спеціальності
“Автомобільні дороги та
аеродроми”
Протокол № від

Рівне - 2002
 Методичні вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни Основи
технології будівництва доріг” студентами спеціальності 6.092100 “Автомобільні дороги
та аеродроми” денної та заочної форм навчання. /В.А.Гайдукевич, - Рівне: УДУВГП, 2002,

Упорядник: В.А.Гайдукевич, канд.техн.наук, доцент

Відповідальний за випуск В.А.Гайдукевич, канд.техн.наук, доцент, завідувач кафедри

автомобільних доріг, основ і фундаментів.

Зміст

стор.
Вступ
Структура та обсяг курсового проекту, вимоги щодо його оформлення
1.Спорудження земляного полотна
1.6-1.12 Підготовка основи земляного полотна
1.13-1.26 .Розробка виїмок та спорудження насипів
1.27-1.39 .Опоряджувальні та укріплювальні роботи
1.40-1-43.Земляні роботи в зимових умовах
1.44. Спорудження земляного полотна на болотах
1.45- 1.50. .Розробка виїмок в скельних грунтах та спорудження насипів з
використанням великоуламкових грантів
1.51- 1-53. Влаштування земляного полотна на засолених грунтах
2.Порядок розробки окремих розділів курсового проекту
2.1. Вступ
2.2.Аналіз природно-кліматичних умов району будівництва
2.3. Аналіз будівельних властивостей грунтів для
спорудження земляного полотна
2.4. Проектування розподілу земляних мас
2.5.Проектування технології будівництва земляного полотна
2.6. Розробка лінійно-календарного графіка будівництва
земляного полотна
2.7. Закінчення (висновки)
Список літератури
 ВСТУП
В методичних вказівках розглядаються питання технології будівництва
земляного полотна автомобільних доріг. На початку методичних вказівок
наведені нормативні технологічні вимоги до спорудження основи земляного
полотна, розробки виїмок та спорудження насипів опоряджувальних та
укріплювальних робіт, умовах будівництва в зимових умовах та інших
специфічних умовах.
Методичні вказівки грунтуються на аналогічних методичних вказівках
УТУ (укл.О.Є.Стефанович.- К.: УТУ, 2000), враховуючи їх лаконічність та
раціональну послідовність викладеного матеріалу.
В кінці методичних вказівок наведений приклад технологічної карти
комплексної механізації будівництва земляного полотна.
СТРУКТУРА І ОБСЯГ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ, ВИМОГИ ЩОДО
ЙОГО ОФОРМЛЕННЯ

У курсовому проекті мають бути розв'язані такі задачі:

а)аналіз природно-кліматичних умов району будівництва, розробка]дорожньо-
кліматичного графіка, розрахунок змінного темпу робіт;
б)визначення найважливіших показників грунтів та розв'язання питань щодо
умов їх використання при будівництві земляного полотна;
в) визначення робочого обсягу земляних робіт і проектування розподілу
земляних мас;
г) обгрунтування параметрів технології будівництва земляного полотна,
призначення доцільних складів механізованих підрозділів,
розробки технологічних карт і схем будівництва;
д) розробка лінійно-календарного графіка будівництва зeмляного полотна.

Вихідними для проектування є такі дані:

категорія дороги та тип дорожнього одягу;
період проведення польових інженерно-геологічних обстежень, термін і період
будівництва;
дані щодо розміщення ґрунтових кар'єрів і середня відстань транспортування
води;
 місце розташування об'єкта та дані про грунти траси та кар’єрів (тип грунту,
вологість текучості, природна вологість в період обстежень, щільність скелету
грунту, товщина рослинного шару);
профільні обсяги земляних робіт (без урахування обсягів робіт по зніманню
рослинного шару грунту та його заміні).
У разі необхідності в завданні можуть бути наведені деякі даткові дані, що
уточнюють умови будівництва.
При виконанні проекту передбачено, що будівництво штучних споруд
здійснено заздалегідь. Місця розташування штучних споруд визначаються
керівником проекту.

Графічна частина проекту включає:

а) дорожньо-кліматичний графік;
б) графік обсягів земляних робіт, схему розподілу земляних мас;
в) технологічну схему будівництва земляного полотна;
г) лінійно-календарний графік будівництва.
Креслення за пп. а, б, г виконують на міліметровці та брошурують з
пояснювальною запискою. Технологічна схема будівництва земляного полотна
разом з необхідним табличним матеріалом виконується на аркуші
ватмановського паперу формату А1.
Загальний обсяг пояснювальної записки курсового проекту становить 20-25
сторінок рукописного тексту.
Пояснювальна записка повинна вміщати тільки необхідні розрахунки, таблиці
та обгрунтування інженерних рішень. Записку пишуть на стандартному
аркуші розміром 210x297 мм і потім брошурують. Оформлення записки
повинно відповідати вимогам ЄСКД. Нумерація таблиць і формул має бути
суцільною в межах даного розділу і складатися з двох цифр, перша з яких
позначає номер розділу, друга — порядковий номер таблиці чи формули.
Для самоконтролю доцільності використання особистого часу студенти
мусять знати, що виконання проекту буде потрібним близько ЗО годин (без
урахування часу на пошук літератури та загально-підготовчої роботи).
1. СПОРУДЖЕННЯ ЗЕМЛЯНОГО ПОЛОТНА
 1.1.Спорудження земляного полотна повинно здийснюватись без
розривів. Розриви в земляному полотні, дозволяються лише на ділянках з
особливими ґрунтовими умовами, де роботи виконуються за індивідуальними
проектами, які передбачають технологічні або сезонні перерви (глибокі болота,
зсувні ділянки, глибокі скельні виїмки тощо).
1.2.Земляне полотно, окрім випадків будівництва на спланованих
територіях, слід споруджувати з випередженням подальших робіт, величина якого
повинна визначатись проектом організації будівництва і забезпечувати
безперервне та рівномірне улаштування дорожніх основ та покриттів.
1.3.На ділянках заділу земляне полотно має бути споруджено до
проектної позначки, поверхня його спланована, укоси укріплені, забезпечена
надійна робота водовідвідих споруд.
1.4. Спорудження насипів заввишки понад 3 м з глин, пилуватих,
неводостійких великоуламкових та особливих видів грунтів закінчують, як
правило, не пізніше, ніж за 6 місяців до влаштування асфальтобетонних покриттів,
покриттів та основ з використанням в'язких бітумів та цементу.
1.5 При будівництві насипів на слабких основах або спорудженні
земляного полотна в зимовий період до влаштування дорожнього одягу повинна
бути встановлена технологічна перерва для стабілізації земляного полотна згідно з
вимогами ПОБ, але не менше шести місяців. Після закінчення технологічної
перерви поверхню насипу треба спланувати, а в разі необхідності досипати грунт
і додатково ущільнити.
Підготовка основи земляного полотна
1.6. Розбивку земляного полотна слід виконувати відповідно до
вимог СНІП 3.01.03. При розбивці на місцевості мають бути закріплені всі пікети
та плюсові точки, вершини кутів повороту, головні та проміжні точки кривих,
встановлені додатковірепери біля високих (понад 3 м) насипів та глибоких (понад
3 м) виїмок, поблизу штучних споруд, через 500 м на пересіченій місцевості, а
також на ділянках комплексів будівель та споруд дорожньої та автотранспортної
служб. Розбивочні знаки дублюються замежами смуги виконання робіт.
Робоча розбивка контурів насипів, виїмок та інших споруд тощо проводиться
від встановлених знаків пікетів та реперів не рідше, ніж через 50 м на прямих
ділянках дороги та 20 м - на кривих безпосередньо перед виконанням відповідних
технологічних операцій.
1.7. Шар родючого грунту на товщину, що встановлена проектом,
неохідно видалити з поверхні, що буде зайнята земляним полотном, резервами і
іншими елементами та спорудами, і скласти у вали вздовж межі смуги відведення
або у штабелі в спеціально відведених для цього місцях.
1.8.Роботи з влаштування нагірних канав, валів, водозбірних колодязів
та інших споруд, що призначені для перехоплення та відведення від дороги
зливових, паводкових і талих вод, необхідно виконати до початку основних робіт з
спорудження земляного полотна. Будівництво водовідвідних споруд слід
виконувати, починаючи з низьких місць рельєфу.
1.9.Роботи з влаштування дренажів та прокладання різних комунікацій
слід виконати до початку спорудження насипів. Щільність грунту при зворотній
засипці траншей з прокладеними комунікаціями не повинна бути нижчою, ніж
грунту основи.
1.10 Поверхня основи насипу має бути повністю звільнена від каміння
та грудок, діаметр яких перевищує 2/3 товщини шару грунту, що відсипається у
тіло насипу, а також від сторонніх предметів. Поверхню основи потрібно
вирівняти, щоб не було заглиблень понад 5 см. В недренуючих грунтах поверхні
надається поперечний похил. Ями, траншеї та інші місцеві пониження, в процесі
вирівнювання поверхні, засипають недренуючим грунтом з подальшим його
ущільненням.
1.11.Ущільнення основ насипів слід виконувати безпосередньо перед
спорудженням шарів, що розташовуються вище основи. Щільність основи
визначається проектом, але вона не повинна бути менше контактуючого шару
насипу.
1.12.При розширенні існуючих насипів в процесі реконструкції дороги
поверхня укосу має бути розпушена з боку добудови. На укосах насипів заввишки
понад 2 м необхідно влаштовувати уступи для забезпечення необхідного
взаємозв'язку між існуючоюта присипною частинами насипу. Ширина уступів
повинна забезпечувати безпечний проїзд машин, що використовуються для
спорудження земляного полотна. Уступи влаштовують з поперечним похилом (1-
2) % в бік укосу насипу.

Розробка виїмок та спорудження насипів

. 1.13 Розробку виїмок та резервів слід починати з понижених місць рельєфу із
забезпеченням постійного поперечного та поздовжнього поверхневого водовідводу
в зоні виконання робіт.
1.14.Розробку виїмок та відсипку насипів на крутосхилах крутіше 1:3 або
зсувних схилах дозволяється виконувати тільки після будівництва спеціальних
захисних або утримуючих споруд та влаштування уступів, що забезпечують
безпечну роботу та рух технологічного транспорту.
1.15.Недобір грунту при розробці виїмок слід ліквідовувати при
проведенні планувальних робіт безпосередньо перед влаштуванням шарів
дорожнього одягу.
1.16.Шари насипів необхідно відсипати з грунтів, однорідних за видом
та консистенцією. При зміні виду грунту в місці його розробки шари з грунтів
різних видів слід укладати за способом вклинювання.
Використання в одному шарі різних видів грунтів, а також неоднорідних
механічних сумішей різних видів грунтів не дозволяється.
1.17 Відсипку грунту в насип слід виконувати від краю до середини
шарами на всю ширину насипу з постійним забезпеченням робочого водовідводу.
Подальша підсипка крайових або укісних частин насипу не дозволяється.
Для забезпечення потрібної щільності грунту в зоні, що прилягає до укісної
частини насипів заввишки понад 1 м, земляне полотно відсипається на ширину, що
на 0.5 м перевищує проектну. Уширення не потрібне, коли використовують
великоуламкові грунти або спеціальну техніку для ущільнення укісів.
Надлишок грунту видаляється під час планування укосу насипу та
використовується для досипання узбіч, рекультивації земель, влаштування з'їздів
тощо.
Кожний шар слід розрівнювати, додержуючись проектного поздовжнього
похилу. Перед ущільненням поверхня шару грунту, має бути спланована під
двосхилий або односхилий поперечний профіль з похилом 20-40 %о до брівки
земляного полотна. Поверхня кожного шару не повинна мати заглиблень понад 5
см.
Рух транспортних засобів, що здійснюють відсипку чергового шару,
необхідно регулювати по всій ширині насипу.
1.18.Коефіцієнт ущільнення грунту не повинен бути меншим, ніж
визначається вимогами розділу 4 (таблиця 4.10) цих Норм.
1.19.Ущільнення грунту в складних умовах, при засипці
водоперепускних труб, столпів і в конусах мостів, слід виконувати з
використанням спеціальних засобів ущільнення віброударної або ударної дії.
Не дозволяється ущільнення трамбуючими плитами на відстані менше 3 м від
штучних споруд і при висоті засипки над трубами менше 2 м.
Дозволяється біля труб проводити відсипку та пошарове ущільнення грунту
поздовжніми (по відношенню до осі труби) проходами котків. При цьому відсипку
та ущільнення грунту слід вести з обох сторін труби шарами однакової товщини.
1.20 Ущільнення грунту необхідно проводити при вологості, що
близька до оптимальної.
При ущільненні грунту котками на пневматичних шинах його вологість (в
частках від верхньої межі пластичності) не повинна знаходитись у межах наведених
у таблиці 4.5 цих Норм.
Оптимальна вологість грунту визначається згідно з ГОСТ 22733.
1.21.При вологості, меншій від оптимальної, необхідно зменшувати
товщину шару грунту, збільшувати кількість проходів котка або його масу. При
вологості, що менша ніж наведених значень у таблиці 4.5, грунт необхідно
дозволожувати.
1.22.При використанні грунтів, що мають вологість більшу допустимої,
необхідно передбачати просушування грунту.
1.23.Ущільнення просідаючих грунтів в основу насипів, слід
здійснювати трамбуванням з подальшим укочуванням.
1.24.Використання для спорудження земляного полотна
великоуламкових грантів з коефіцієнтом розм'якшення за ГОСТ 8269.0 менше
0,75, техногенних грунтів, а також особливих грунтів (згідно з 4.6) здійснюється за
індивідуальними проектами з проведенням комплексу лабораторних досліджень і
наукових рекомендацій.
1.25.При використанні пилуватих грунтів слід вживати заходи із
знепилювання (полив водою або закріплюючими розчинами).
1.26.Пошарове ущільнення земляного полотна необхідно здійснювати
від краю до середини, при цьому кожний слід від попереднього проходу котка треба
перекривати при наступному проході не менше, ніж на третину. Кількість
проходів котка та товщину ґрунтового шару слід встановлювати за результатами
пробного ущільнення.

Опоряджувальні та укріплювальні роботи

1.27. Завершальне планування поверхні земляного полотна з забезпеченням
потрібних поперечних похилів і додатковим ущільненням поверхневого шару,
планування та укріплення укосів слід виконувати відразу після закінчення
влаштування земляного полотна.
Усі пошкодження поверхні земляного полотна, що заподіяні технологічним
транспортом і опадами, необхідно усувати безпосередньо перед влаштуванням
дорожнього одягу.
1.28.Досипку, планування та укріплення узбіч необхідно виконувати
відразу після спорудження дорожнього одягу. При цьому необхідно ліквідувати всі
тимчасові з'їзди.
1.29.Водовідвідні канави та кювети необхідно укріплювати відразу після
їх влаштування.
1.30.Планування та укріплення укосів високих насипів та глибоких
виїмок (включаючи влаштування дренажів) слід виконувати відразу ж після
закінчення спорудження їх окремих частин (ярусів).
1.31.При укріпленні укосів виїмок шляхом засіву трав по шару
рослинного грунту в щільних глинистих грунтах перед укладанням рослинного
грунту їх необхідно розпушувати на глибину 10-15 см. Товщина шару родючого
грунту не повинна бути меншою 5см.
Гідропосів багаторічних трав слід проводити на попередньо зволожену
поверхню укосів або узбіч.
 1.32. При укріпленні укосів збірними решітчастими конструкціями їх монтаж
необхідно виконувати знизу вгору після влаштування упорної бетонної берми. По
закінченні монтажу необхідно заповнити чарунки рослинним грунтом (з
подальшим засівом трав), кам'яними матеріалами або грунтом, обробленим
в'яжучим.
1.33. При укріпленні збірними плитами дамб і укосів, що підтоплюються
водою, попередньо необхідно укласти матеріал зворотнього фільтру або
вирівнюючого шару. Плити слід укладати знизу вгору. В зимовий період
підготовлену поверхню укосу необхідно звільнити від снігу та льоду.
1.34.При укріпленні укосів гнучким безфільтровим залізобетонним
покриттям з блоків їх слід укладати на укосі знизу вгору впритул один до одного.
У випадках, коли проектом передбачено закріплення блоків за допомогою
анкерних паль, укладати блоки слід від верху до низу. Просвіт між сусідніми
блоками не повинен перевищувати 15 мм.
1.35.При укріпленні укосів цементобетоном методом пневмонабризку
необхідно попередньо укласти металеву сітку та закріпити її анкерами. Набризк
слід виконувати знизу вгору з подальшим доглядом за цементобетоном.
1.36.При влаштуванні узбіч необхідно усунути деформації земляного
полотна по всій площі узбіч, досипати грунт до встановленого проектом рівня,
спланувати та ущільнити.
Технологія будівництва на узбіччях покриттів з монолітного та збірного
цементобетону, асфальтобетону, чорного та білого щебеню, грунтощебеню
аналогічна технології будівництва основ і покриттів дорожніх одягів з відповідних
матеріалів, що наведені у даних Нормах.
1.37. Крайка прикрайкового лотка у місці поздовжнього стику має бути в
одному рівні із крайкою покриття.
При влаштуванні монолітного бетонного водовідвідного лотка
деформаційний шов слід нарізати в свіжоукладеному бетоні металевою рійкою.
Дозволяється нарізати шви в затверділому бетоні однодисковими нарізувачами.
1.38.Збірні бетонні (або з іншого матеріалу) водовідвідні лотки та
бордюри для поздовжнього або поперечного водовідводу треба встановлювати на
основу, передбачену проектною документацією, в послідовності: бордюри,
поздовжні лотки, поперечні лотки на укосах насипу. Монтаж цих споруд ведеться
знизу вгору. Шви між секціями лотків та бордюрів омонолічуються цементним
розчином з обов'язковою промазкою в'язким бітумом. Монолітні ділянки лотків
треба влаштовувати з цементобетону з морозозахисними і пластифікуючими
добавками.
1.39.Розмиви на укосах насипу або виїмки повинні бути ліквідовані
протягом тиждня після їх виникнення. Не дозволяється засипати місця розмивів
грунтом. Необхідно засипати місця розмивів насипів щебеневою сумішшю,
піщаногравійною сумішшю, великоуламковим грунтом, грунтощебенем з
обов'язковим використанням спеціальної техніки для ущільнення укосів
(вібраційні котки, закріплений на стрілі екскаватора драглайн, вібраційні котки
або вібротрамбуючі машини, що пересуваються по укосу). Усунення місць
розмивів здійснюється знизу вгору з пошаровим ущільненням.

Земляні роботи в зимових умовах

1.40 В зимовий період дозволяється виконувати такі види земляних робіт:
- розробка виїмок та резервів в необводнених пісках, гравійно-галькових та
скельних грунтах;
– спорудження насипів із зв'язних грунтів з числом пластичності Ір < 12

при вологості = (0,49 - 0,62 );

ω ωL

– розробка виїмок в тіх же грунтах глибиною понад З м;

– спорудження земляного полотна з використанням піщаних грунтів на
болотах;
– виторфовування;
- укріплення укосів насипів регуляційних споруд та русел рік кам'яною
відсипкою, бетонними плитами, тощо;
- влаштування глибоких дренажних прорізів.
1.41.Для спорудження насипу в зимовий період використовують без
обмежень скельні, крупноуламкові грунти та непилуваті піски. Для спорудження
насипів слід використовувати тільки талий грунт. Застосовувати мерзлі грунти
для спорудження насипу забороняється.
 1.42.Основу під насип потрібно підготувати в теплий період.
Поверхню основи перед початком спорудження насипу необхідно очистити від
снігу та льоду.
1.43.Ущільнення грунтів до потрібної щільності слід проводити до їх
змерзання.

Спорудження земляного полотна на болотах

1.44. Спорудження земляного полотна на болотах здійснюється за
індивідуальним проектом.

Розробка виїмок в скельних грунтах та спорудження насипів з

використанням великоуламкових грунтів
1.45.Виїмки в скельних грунтах слід розробляти механізованим або
вибуховим способом. Укоси виїмок в скельних грунтах, що утворені вибуховим
способом, необхідно очистити від нестійких уламків гірської породи, а також від
козирків, що нависають над укосом.
1.46.Розробка виїмок в тріщинуватих скельних грунтах здійснюється за
індивідуальним проектом.
1.47. Для спорудження насипів дозволяється використовувати без обмежень
великоуламкові грунти водостійкої структури ( коефіцієнт розм'якшення понад
0,75 за ГОСТ 8269).
1.48.Найбільший розмір уламків в грунті для відсипки насипу не
повинен перевищувати 2/3 товщини шару, що ущільнюється.

1.49.Великоуламкові породи, що містять більше, як 30% глинистого

заповнювача, потрібно ущільнювати при вологості з необхідним коефіцієнтом
ущльнення для цього грунту, згідно таблиці 4.1, а при вмісті цього заповнювача
менше, як 30% його вологість не повинна перевищувати вологість при якій Кущ >
0.90. Грунти, що ущільнені при вологості, меншій за ці значення (тверда
консистенція), схильні до деформацій просідання.

1.50.Ущільнювати великоуламкові грунти потрібно трамбуючиими

машинами чи котками важкими на пневматичних шинах, вібраційними або
комбінованими.

Влаштування земляного полотна на засолених грунтах

 1.51.Спорудження земляного полотна на засолених грунтах при
високому рівні ґрунтових вод необхідно виконувати в період, коли вологість
грунтів відповідає вимогам таблиці 4.5.
1.52.Верхній шар засоленого грунту, що містить надлишок солі та
сольові прошарки завтовшки понад 3 см, необхідно видаляти з поверхні резервів
та основи насипу перед його спорудженням.
1.53.Для спорудження насипів на засолених грунтах при високому рівні
ґрунтових вод, глибині резервів не більше, як 0,5 м слід використовувати
бульдозери та автогрейдери.

2. ПОРЯДОК РОЗРОБКИ ОКРЕМИХ РОЗДІЛІВ

КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

2.1. Вступ

У вступній частині студент повинен стисло охарактеризувати вихідні дані, а

також відобразити принципові особливості умов будівництва та особливості
розв'язання поставлених в проекту задач.

2.2. Аналіз природно-кліматичних умов району будівництва

Аналізуються умови району будівництва, що можуть впливати на технологію

спорудження земляного полотна.Наводяться стислі відомості щодо рельєфу
місцевості, умов поверхневого стоку, рівня ґрунтовних вод, характеру типової
рослинності.
Згідно з кліматичними довідниками 7; 12; 13 здійснюється вибірка таких
даних:
— середньомісячна температура повітря в річному циклі;
— помісячні дані щодо домінуючих напрямків і швидкості вітру;
— середньомісячні дані щодо тривалості світлового періоду доби;
— середньомісячні дані щодо кількості атмосферних опадів;
— кількість днів з атмосферними опадами, більшими за 5 мм;
— глибина промерзання грунту;
— товщина снігового покриву.
Усі ці дані подаються у вигляді таблиць і складають основу для побудови
дорожньо-кліматичного графіка. Зразок графіка наведений в додатку або в (1)
 Згідно з дорожньо-кліматичним графіком визначаються календарна
тривалість лінійних і зосереджених робіт, період роботи з мерзлими грунтами,
кількість неробочих днів за атмосферними умовами, дані для розрахунку
періоду весняного та осіннього бездоріжжя; дані для розрахунку терміну
зволоження та просушування грунтів.
Для глинистих (супісок, суглинок, глини) грунтів дати можливого початку

кінця весняного бездоріжжя визначаються за формулами:

в в
Z n Z n

(2.1)
5
Z пв =T o +
α

(2.2)
0,7h
Z кв = Z кв +
α

де Т0 — дата переходу температури повітря весною через 0°С;

h — середньомаксимальна глибина промерзання грунту в районі
будівництва, що приймається за даними БНІП [7] або визначається
розрахунком за [1];
— кліматичний коефіцієнт, що характеризує швидкість відтанення грунту
α

в сантиметрах за добу, приймається за даними табл. 2.1.

Таблиця 2.1
Область, республіка Коефіцієнт α,

см /добу

Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, 2,0

Луганська

Вінницька, Житомирська, Київська, Одеська, Полтавська, 3,0

Херсонська, Харківська, Чернігівська
Волинська, Миколаївська, Рівненська, Сумська, 3,5
Хмельницька, Черкаська

Закарпатська, Івано-Франківська, Кримська АР, Львівська, 4,0

 Тернопільська, Чернівецька

Дата початку і кінця осіннього бездоріжжя можна віднести до

ос ос
Z п Z к

середньомісячної температури повітря відповідно від +5 до +3°С і до 0°С в

осінній період.
Таким чином, тривалості весняного та осіннього бездоріжжя
T вес T ос

визначаються за формулами:

(2.3)
Т вес= Z квZ пв

(2.4)
Т ос = Z коZ пос

Календарна тривалість для лінійних земляних робіт становитиме: при

цілорічному будівництві насипів з грунту бічних резервів і розробці мілких
виїмок при цілорічному будівництві земляного полотна із завезених намерзлих
грунтів та зосереджених роботах.

Згідно з пп. 4 та 1.5 завданням на курсовий проект встановлюється

відповідно значення для кожного контрактного випадку з урахуванням

Tк

формул (2.3) — (2.6).

Середня кількість робочих змін за даний період будівництва визначається

розрахунковою тривалістю :
Tр

(2.7)
T р = (Т к _ Т 1 _ Т 2 _ Т 3 _ Т 4 ) К 3

де — кількість святкових і вихідних днів за період ;

T1 Tк
 — кількість днів на технічне обслуговування та ремонт дорожніх машин
Т2

( );
T 2 =0,04T к

— кількість днів простоювання через організаційні умови та

T3

передислокацію техніки ( );
T 3 =0,045

— кількість днів простоювання за кліматичними умовами, що припадають

T4

на робочі дні;
— коефіцієнт, що враховує змінність робіт.
K3

Величина визначається за формулою

K3

N 1 +2N 2
K3 =
N 1 +N 2

де — календарна кількість днів відповідно з однозмінною та

N1 i N2

двозмінною роботою.
Роботи у дві зміни пропонується планувати при тривалості дня, що
перевищує 14 годин.

2.3. Аналіз будівельних властивостей грунтів для

спорудження земляного полотна.

Вихідними для аналізу є дані щодо вологості границі текучості грунту ,

природної вологості грунту в період польових обстежень Wn та щільності
скелету грунту р de .
 У результаті аналізу треба встановити коефіцієнти відносного ущільнення
грунту Квід та перезволоження грунту Кп , прийняти рішення щодо доцільності
додаткового зволоження або просушування грунтів, а також визначити
параметри цих процесів.
Аналіз будівельних властивостей грунту (визначення показників)
рекомендується виконувати у такій послідовності.
1) Число пластичності грунту ІП (за рекомендаціями М.Ф. Сасько) (2.9),
Б.Ф. Галая (2.10) та його середнє значення:

(2.9)
I p =0,67Wl 8,7

(2.10)
I p =0,75Wl 11

2) Вологість границі розкочування грунту:

(2.11)
W p =Wl lh

Оптимальна вологість грунту у процентах та її середнє значення:

(2.12)
Wopt =W p 1,5

(2.13)
Wopt =αWl

це а = 0,7 для супісків; 0,6 — для легких суглинків; 0,55 — для важких
суглинків; 0,50 — для глин.

Wopt = 8 + 0,З1Wl. (2.14)

 4) За довідниками — щільність твердої частини грунту Q s та вміст повітря

у грунті, що ущільнений до величини .Величину ps можна

ν0 ρ dmax

призначити рівною 2,68 для супісків; 2,7 —для легких суглинків; 2,71 — для
важких суглинків; 2,72 — для глин.
Для супісків v0 дорівнює 0,06-0,08; для легких суглинків — 0,05; для
важких суглинків і глин — 0,04.
5) Максимальна щільність скелету грунту при стандартному ущільненні:
(2.15)
ρ s(1 ν0 )
ρdmax =
1+0,01ρ sWopt

6) Згідно з ДБН В.2.3-4-2000 призначаються найменші коефіцієнти

ущільнення грунту Ку для елементів земляного полотна. За положенням з
керівником визнчається розрахункова величина Ку .
7) Мінімальна потрібна щільність скелету грунту для різних елементів
земляного полотна:

(2.16)
ρdпотр = К у ρdmax

8) Коефіцієнт відносного ущільнення грунту:

(2.17)
ρdпотр
K від =
ρdе

9)Границі характерної вологості грунтів згідно з даними з ДБН В.2.3-4-2000

(ω=0,9ωopt; ω=ωadm·ωopt; ω=ωmах). Величина ωadm характеризує допустиму вологість
(у частках від оптимальної) і призначається згідно з даними з ДБН В.2.3-4-2000
Величина ωmax відповідає максимально можливій вологості грунту з
коефіцієнтом ущільнення, що дорівнює 0,9:
(2,18)
100 100
ωmax = -
0,9ρdmax ρ S
 10)Максимальна вологість грунту в річному циклі:
(2,19)
ωп
ω рц =
γп

де γn – коефіцієнт, що характеризує вологість грунту в період польових

обстежень у частках від максимальної величини.
Значення γn для різних регіонів України наведені в табл. 2.2;
ωn – вологість грунту в період проведення польових обстежень.
Таблиця 2.2

дкз Величини Yn в річному циклі

І II ІІІ IV V VI VII VIII IX X XI XII
ІІ2 0,93 0,97 1,0 1,0 0,91 0,76 0,70 0,77 0,78 0,82 0,87 0,90
ІІІ 0,96 0,98 1,0 1,0 0,95 0,86 0,79 0,83 0,84 0,86 0,91 0,94
IV 0,96 0,98 1,0 1,0 0,89 0,76 0,72 0,80 0,84 0,87 0,90 0,95
Прикарпаття
0,96 0,98 1,0 1,0 0,96 0,90 0,85 0,86 0,86 0,88 0,90 0,93
та Карпати
Середнє для
0,95 0,98 1,0 1,0 0,92 0,79 0,74 0,80 0,82 0,85 0,89 0,93
України

11) Вологість грунту в період будівництва земляного полотна:

(2.20)
ω s = γ піω рц

де — відносна вологість грунту в період будівництва у частках від

γ пі
максимальної згідно з даними табл. 2.2.
12) Середня щільність вологого грунту в період будівництва:
(2.21)
(
ρ =ρdпотр 1+ω іср )
де ωі ср — середня вологість грунту в період будівництва (в частках одиниці).
Усі розрахунки зводяться в таблицю (табл. 2.3).
Таблиця 2.3.
Фізичні характеристики грунту

Числові значення
Показник Одиниця Позначення
Задані Визначені
1. Щільність скелету грунту г/см3 ρde +
2. Щільність твердої частини грунту г/см3 ρs +
3. Вологість границі текучості % Wl +
4. Число пластичності грунту Ip
за (2.9) +
за (2.10) +
середнє значення +
5. Вологість границі розкочування грунту % ωp +
6. Оптимальна вологість грунту % ωopt
за (2.12) +
за (2.13) +
за (2.14) +
середнє значення +
7. Вміст повітря при максимальній щільності частка
ν0 +
скелету грунту одиниці
8. Максимальна щільність скелету при
г/см3 ρdmax +
стандартному ущільненні
9. Найменший коефіцієнт ущільнення грунту для частка Ky
елементів земляного полотна одиниці
робочий шар (насип до 1,5 м) +
частина насипу в шарі 1,5...6,0 м +
нижня частина високого насипу +
розрахункова величина +
10. Мінімальна потрібна щільність скелету
г/см3 ρdпотр +
грунту
частка
11. Коефіцієнт відносного ущільнення грунту одиниці
Квід +
12. Вологість грунту згідно з з ДБН В.2.3-4- %
2000 ω=0,9ωopt +
ω=ωadm·ωopt +
ω=ωmax +
13. Вологість грунту в період проведення
% ωП +
польових обстежень
14. Максимальна вологість грунту в річному
% ωрц +
циклі
15. Вологість грунту в період будівництва
% ωi +
земляного полотна (по місяцях чи кварталах)

16. Відносна вологість грунту в період

частка
ωi
будівництва земляного полотна (по місяцях чи одиниці
+
кварталах) ωl
17. Середня щільність вологого грунту в період
г/см3 ρ +
будівництва

За даними розрахунків приймається рішення щодо умов використання

грунтів (необхідність додаткового зволоження або просушування грунту,
розрахунок робочих об'ємів земляних робіт, дані для розрахунку
продуктивності машин і параметрів технології будівництва земляного
полотна).
Рішення щодо необхідності додаткового зволоження або просушування
грунту приймається на підставі порівняння коефіцієнта пе-резволоження з
вимогами з ДБН В.2.3-4-2000 ; БНІП 3.06,03-85,табл. 1.
 Ці вимоги деякою мірою відрізняються, особливо в тій частині, яка
характеризує вологість грунту як нормальну. З метою підвищення надійності
інженерних рішень пропонується розглядати вимоги діючих нормативних
документів в комплексі і приймати при цьому жорсткіші норми. При цьому
нормальна вологість грунту встановлюється за даними табл. 2.4.
При природній вологості, що нижча від вказаної в табл. 2.4, грунт
потребує додаткового зволоження. При вологості грунту, вищій за сотах (2.18),
грунт не може бути використаний для будівництва земляного полотна. При
вологості грунту вищій за вказану в табл. 2.4, але нижчій від сотах, грунт
можна використовувати для будівництва з обов'язковим просушуванням.

Таблиця 2.4
Вологість грунту у частках від оптимальної при
Грунт коефіцієнті ущільнення
1,0 – 0,98 0,95 0,90
Супіски легкі та 0,90-1,25 0,90-1,35 0,90-1,60
пилуваті
Супіски важкі пилуваті 0,90-1,15 0,90-1,20 0,90-1,40
Суглинки важкі та 0,90-1,05 0,90-1,10 0,90-1,20
важкі пилуваті, глини

Кількість води, що необхідна для додаткового зволоження, т/м3:

Р. = (»потр-й>і)рСтр, (2.22)

де р^потр — мінімальна потрібна щільність скелету грунту;

ЮПОТР =<%, + (а, + а2)Ту, (2.23)

де а,;а2 — коефіцієнти, що призначаються залежно від виду грунту, температури

повітря та швидкості вітру згідно з [1]; Ту — час між додатковими
зволоженням та ущільненням грунту (частках доби). Тривалість просушування
грунту в частках доби
 (2.24)
ω i - ω opt
T пр =
a1 +a2

2.4. Проектування розподілу земляних мас

Мета проектування — встановлення джерел покриття потреб грунту для

будівництва земляного полотна, визначення відстані транспортування грунту на
різних ділянках траси та об'ємів земляних робіт, розбивка траси на ділянки з
однорідними умовами будівництва земляного полотна.
Ці дані є основою для обчислення площі тимчасового відведення земель на
період будівництва і затрат на їх рекультивацію, визначення потреби в
землерийних і транспортних машинах і механізмах для будівництва земляного
полотна, встановлення потреб в матеріальних, трудових та енергетичних ресурсах
для будівництва, техні-ко-економічної оцінки ефективності прийнятих рішень
щодо будівництва земляного полотна.
Підсумкові документи проектування — відомість об'ємів земляних робіт і
схема розподілу земляних мас.
Вихідними для проектування є дані про район будівництва, умови зволоження
та поверхневий водовідвід; профільні об'єми робіт і коефіцієнт відносного
ущільнення грунту; місця розташування ґрунтових кар'єрів; робочі відмітки
насипів та виїмок, товщина рослинного шару грунту.
Головні критерії проектування:
Мінімальна вартість робіт з будівництва земляного полотна (мінімальна
відстань транспортування грунту);
максимально повне використання об'єму грунту виїмок для відсипки
насипів;
мінімальна площа тимчасового відведення земель для будівництва земляного
полотна
Проектування розподілу земляних мас рекомендується вести у певній
послідовності:
 підрахувати загальні об'єми грунту в насипах (з урахуванням коефіцієнта
відносного ущільнення) та виїмках з урахуванням робіт з видалення
рослинного шару грунту та його заміни;
проаналізувати різницю в робочих об'ємах грунту насипів та виїмок. У разі
незначної різниці в об'ємах треба розглянути питання щодо технічної
можливості одержання додаткового об'єму грунту за рахунок розкриття виїмок
або визначити місця для утворення кавальєрів (високі насипи, яри та ін.);
у разі явно недостатнього об'єму грунту виїмок залежно від району
будівництва дороги, її категорії, робочих відміток, умов зволоження, товщини
робочого, шару та іншого проаналізувати можливості використання грунту
бічних резервів для відсипки насипів;
побудувати інтегральну криву розподілу земляних мас і встановити згідно з
нею границі зон постачання грунту з виїмок для відсипки насипів і відстань
його транспортування;
побудувати графік дальності транспортування грунту з кар'єрів і виїмок,
уточнити границі зон постачання грунту, встановити остаточно відстань
транспортування грунту, границі ділянок з однорідними умовами робіт доцільної
розробки грунту в кар'єрах, площу тимчасового відведення земель під кар'єри та
притрасові резерви грунту;
побудувати схему розподілу земляних мас;
скласти ліву частину відомості розподілу земляних мас.
Схему розподілу земляних мас рекомендується нанести на одному аркуші
міліметровки разом з кривою розподілу земляних мас і графіком дальності
транспортування грунту. На схемі у вибраному масштабі треба показати
попікетні робочі обсяги робіт по розробці виїмок та будівництву насипів,
стрілками показати схеми переміщення грунту з виїмок, бічних резервів і
ґрунтових кар'єрів в насип, відстань транспортування на кожній ділянці траси з
однорідними умовами робіт. При надлишкових об'ємах грунту виїмок на схемі
треба показати місця розміщення кавальєрів, їх об'єми та відстань
транспортування грунту.
Відомість розподілу земляних мас (табл. 2.5) складається з двох частин. Ліва
частина відомості містить 16 стовпчиків. Кількість стовпчиків правої частини
визначається умовами будівництва і залежить від прийняття засобів
будівництва та відстані транспортування грунту.
Н ПК, Профіл Об’єм Загаль Робочий об’єм О В Розподіл об’ємів робіт В П
о плюс Д ьний рослин ний грунту в насипу, б с по ведучих машинах, м3
с р
м о обсяг ного обсяг м3 ’ ь
е в робіт, шару, робіт є о ь и
3
р жм м3 м3 м г
о м
и о
у тому Бульдозе Скрепери Екскаватори з
д н г г і
П К На В Н В Н В З числі ри автомобілями-
і а р о
о і и а и а и а самоскидами о т
л у п
я ч н д си ї с ї с ї г з з н л 1 2 1 2 1 2 3 к
н а е і п м и м и м а з б к т а 0 0 0 0
і м а
о т ц л к п к п к л в а у ч 0 0 к к к
ч
к о ь я а а а о и н р у м м м м м е
к н м и и ’ з в м м
х
к ї х є в а м м
и м р р и н н
, о е і ї и
з з
к в м х
е
м р к о
3
в и р
в
і о
в у б а
і
н
к т
а , и
в
х
а м
3
л
ь
р
є
р о
,
б
м
3
і
т
,
м
3
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31
 Кількість рядків відомості відповідає кількості ділянок. Профільні )б'єми робіт
наведені у завданні на курсовий проект. Об'єми рослин-іого шару грунту (графи 7, 8)
обчислюються для кожної ділянки по :ередній робочій відмітці насипу та виїмки. Цифри
графи 9 становлять :уму відповідних граф 5 і 7. Цифри графи 10 становлять різницю
Іаних граф 6 і 8. Загальний робочий об'єм грунту в насип (графа 11) зазначається як
добуток даних графи 9 на коефіцієнт відносного ущільнення грунту. Дані у графі 15
заносяться тоді, коли об'єм грунту зиїмок перевищує робочий об'єм грунту насипів.
Цифри графи 16 визначаються як сума даних граф 11 і 15. Для контролю ведуться
відповідні обчислення по вертикалі (графи 5-16).
Права частина відомості заповнюється за результатами проектування технології
будівництва земляного полотна.

2.5. Проектування технології будівництва земляного полотна

Проектування технології будівництва земляного полотна пропонується вести у такій

послідовності:
визначення головних параметрів технології будівництва;
попередній вибір засобів спорудження земляного полотна (вибір провідних машин);
розробка технологічних карт і комплектування механізованих ланок і бригад;
техніко-економічне обгрунтування способу будівництва земляного полотна та складу
механізованих підрозділів;
завершення роботи по складанню відомості розподілу земляних мас.
До головних рекомендується віднести такі параметри технології, які необхідні для
обгрунтування вибору способу будівництва, засобів виробництва та розрахунку
продуктивності та кількості відповідних засобів (машин, механізмів, матеріалів та ін.).
До таких параметрів можна віднести групу грунту за трудомісткістю розробки,
товщина шару грунту, що підлягає ущільненню, кількість проходів котка по сліду при
ущільненні грунту, витрати води на одиницю об'єму грунту при ущільненні, довжина
захватки при лінійних роботах, відстань транспортування грунту та ін.
Група грунту встановлюється згідно з вимогами [5 чи 8].
Товщина шару грунту при ущільненні його котками на пневматичних шинах, см:
 (2.25)
ωi
h =0,45 Q
ωopt

де со( — вологість грунту в період ущільнення;

(З — навантаження на колесо котка, кг.
Формула (2.25) може бути використана при природній вологості грунту, яка
менша або дорівнює оптимальній.
Необхідна кількість проходів котка
[
Л7 Іп Р'^тах - Р ^поч
1\ = — ІП ---- /О Ой*І
о'сі
(2.2Ь)
-осі
р
де рХпах — максимальна щільність скелету двофазного грунту, г/см3; р = 0,25 —
параметр, що залежить від типу та маси котка. під час ущільнення;
Р ^поч — Щільність скелету грунту на початку роботи котків,

де £, — коефіцієнт, що враховує спосіб робіт. При бульдозерних роботах

дорівнює 1,0; при транспортуванні грунту автомобілями-самоскидами 1,05; при
скреперних роботах — 1,2;

/е2 — коефіцієнт, що враховує регулювання руху землерийно-транспортних засобів

по ширині земляного полотна,
/г2 = 1,0 (роботи без регулювання руху);
&2 = 1,07 (роботи з регулюванням руху);
К? — коефіцієнт розпушування грунту, що в середньому дорівнює 1,3.
Витрати води на одиницю об'єму грунту при спорудженні земляного полотна
визначаються за формулами (2.22), (2.23).
Змінний обсяг робіт, що виконується певним механізованим підрозділом:

де узаг — загальний обсяг робіт по спорудженню земляного полотна даним

способом, м3;

Тр — розрахункова тривалість будівництва в змінах, що визначається за (2.7).

 Для лінійних робіт змінний темп можна охарактеризувати.
100
V™
^зм = —^ (2.30)

де V; — середній об'єм робіт на один пікет, м3.

Попередній вибір засобів спорудження земляного полотна здійснюється згідно з
[1; 2; 4]. Що провідних машин, то при їх виборі можна використати дані (табл.
2.6).
Таблиця 2.6
Види робіт та умови Відстань Типи провідних машин
будівництва переміщення
грунту, м
Зняття рослинного шару -До 50 Бульдозери
грунту 50…100 Бульдозери, причіпні скрепери
Насипи з бічних резервів До 20 Бульдозери
Висотою до 1,5 м
До 50 Бульдозери для нижньої частини
1,5...3 м
насипу, причіпні скрепери для
верхньої частини
Насипи із виїмок та До 500 Причіпні скрепери
кар’єрів 500...1000 Причіпні та самохідні скрепери

1000...3000 Самохідні скрепери, екскаватори

з тракторними причіпами

Понад 3000 Екскаватори з тракторними

причіпами або автомобілями-
самоскидами
Для кожного з попередньо вибраних способів будівництва земляного полотна
розробляється технологічна карта, зразок якої наведений у табл. 2.7.
Таблиця 2.7.
Номер Найменування Одиниця Замінний Замінна Необхідна Джерело
робочих продуктивніст кількість
операції виміру об’єм робіт даних
операцій та їх ь машинозмін
елементи,
марки
дорожніх
 машин

1 2 3 4 5 6 7

У другій графі карти наводяться найменування та опис робочих операцій, що містить

в собі всі елементи технології, необхідні та достатні для нормування робіт.

Приклади

1 . Розробка грунту II групи екскаватором Е-652 з ковшом ЦНДБ місткістю 0,8

м3 в кар'єрі з висотою уступу 3 м з навантаженням в автомобілі-самоскиди.
2. Транспортування грунту автомобілями-самоскидами КАМаз-5510
вантажопідйомністю 9 т на відстань 5 км.
3. Розрівнювання грунту І групи бульдозером ДЗ-109 шарами завтовшки 0,3 м
при робочому ході у двох напрямках.
4. Зволоження грунту до оптимальної вологості (0,04 т на І м3грунту)
автоцистерною ПМ-130 вантажопідйомністю 6 т при середній дальності
транспортування 6 км.
Змінний об'єм робіт (графа 4) провідних машин обчислюється за (2.29). Змінний
обсяг робіт допоміжних механізмів визначається залежно від обсягу робіт провідних
механізмів та умов будівництва. Так, обсяг робіт по розрівнюванню грунту, що
нормується в метрах квадратних, визначається об'ємом грунту та товщиною шару
грунту.
Змінна продуктивність машин (графа 5) може бути визначена за існуючими
формулами або встановлена за даними [5; 8]. Перевагу слід віддавати розрахункам за
формулами, оскільки це дає змогу намітити шляхи підвищення продуктивності
машин.
Необхідна кількість машинозмін (графа 6) визначається як частка від змінного
обсягу робіт на продуктивність машини.
Згідно з технологічними картами по кожному способу будівництва визначається
склад механізованої бригади. Потрібну кількість машинозмін треба заокруглити до
цілих величин.
 Техніко-економічне обгрунтування доцільно способу будівництва земляного полотна
здійснюється з використанням таких показників:
середня собівартість одиниці робіт С;
зведена вартість робіт Спр ;
середня виробка на одного робітника в зміну II;
рівень комплексної механізації Ркм .
Ці показники обчислюються за формулами:
де К\ — коефіцієнт, що враховує збільшення вартості робіт рахунок
накладних витрат (К{ = 1,14...1,19); ~^МСШ — сума добутку кількості машин м
на вартість машино-зміни С1М; УЗМ • змінний обсяг робіт.

"зм де £н —нормативний коефіцієнт, що

дорівнює 0,17;
^ 5М — суму добутку вартості машин 5 на 1ХНЮ кількість уи І

де т — чисельність робітників у бригаді;

*<

/ • — зм

де ^МС М І — суму добутку кількості машин Д/ на вартість машино-змін Сзм та

процент використання машин у складі даної бригади / .
Усі розрахунки рекомендується нанести у вигляді таблиці (табл. 2.8).

Таблиця 2.8
 Розрахунок головних техніко-економічних показників роботи
бригад
Н М Роз Пр Про Варт Ва Кі ТЕП
о а рах ийн цент ість рт ль
м р уек ята вико маш іст кіс
Сере Зве Серед Рівень
е к ова кіл рист ино- ь ть
дня ден ня компле
р а кіл ькіс ання змін ма ро
собі а вироб ксної
в м ькіс ть маш Сзм ш біт
варті вар ка на механі
а а ть ма ин у ин ни
сть тіс одног зації
р ш ма ши скла S ків
один ть о Ркм
іа и ши ну ді у
иці роб робіт
н н ну змі бриг бр
робі іт ника
т и змі ну ади І ига
тС Спр П
а ну М ді
m

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

За інших однакових умов перевага віддається варіанту з нижчою собівартістю

робіт та вищою виробкою на даного робітника.
Графи 2-5, 8 заповнюється на підставі технологічних карт, графа 6 — на
підставі [6], 7 — згідно з прейскурантами оптових цін [9].
Графи 9-12 заповнюються в цілому за варіантом.
Після вибору варіанта заповнюють праву частину відомості розподілу
земляних мас. При цьому відстань транспортування грунту бульдозером
рекомендується заокруглювати до величини, кратної 10 м, скрепером — 100 м,
автомобілем-самоскидом — 1 м. Після заповнення відомості підсумовуються
об'єми грунту по всіх графах таблиці.
Для прийнятого варіанта спорудження земляного полотна розробляється
технологічна схема, структура якої характеризується даними табл. 2.9.
Таблиця 2.9
Пункт Висота рядка на схемі, мм
1. Номер захваток 5
2. Довжина захваток 5
3. Напрям потоку будівництва 5
4.Номера процесів 5
5.Найменування процесів, машин, механізмів, процес 50
використання машин, кількість робітників
 6.Схема будівництва 130
7.Графік роботи машин і механізмів 150
8. Потреба в матеріалах 20

Приклади побудови технологічних схем наведені в [1; 2].

2.6. Розробка лінійно-календарного графіка будівництва

земляного полотна

На лінійно-календарному графіку подається послідовність роботи бригад та

витрати часу на спорудження земляного полотна по кожній ділянці.
Горизонтальна вісь графіка — траса дороги, вертикальна — термін будівництва
земляного полотна та період будівництва.

Для побудови графіка необхідно:

згрупувати ділянки з однорідними умовами робіт та визначити послідовність
будівництва земляного полотна кожною з бригад на
відповідних ділянках;
згідно з обсягами робіт та виробністю бригад визначити термін роботи кожної з
них на відповідній ділянці;
по вісі ординат відкласти термін спорудження насипів і розробки виїмок на
кожній ділянці.
Термін робіт з будівництва насипів висотою до 1,5 м позначається лініями.
Термін робіт з розробки виїмок стовпчиками (висота стовпчика означає необхідний
час на розробку виїмки).
Термін робіт зі спорудження високих насипів позначається системою уступів.
Ширина уступу характеризує довжину робіт при будівництві (200...500 м). .
Перехід бригад з однієї ділянки на іншу позначається пунктиром.
За погодженням з керівником проекту на графіку позначаються місця
розташування штучних споруд і директивні терміни робіт з їх будівництва.

2.7. Заключення
 У заключенні студент повинен у стислій формі зробити висновки щодо прийнятих
інженерних рішень, підсумувати необхідні ресурси для спорудження полотна,
нанести результуючі техніко-єкономічні показники будівництва.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.Сиденко В.М., Батраков О.Т., Леушин А.И. Технология строительства

автомобильных дорог. Ч. I.— К.: Выща шк., 1970.— 235 с.
2. Строительство автомобильных дорог. Ч.І /Под ред. В.К. Некрасова.
— М.: Транспорт, 1980.— 407с.
3. Строительные нормы и правила. Автомобильные дороги. Госстрой СССР.
СниП 2.05.02-85.— М.: ЦИТП Госстрой СССР,
1986.— 56 с.
4. Строительные нормы и правила. Автомобильные дороги. Госстрой СССР.
СниП 3.06.03-85,— М.: ЦИТП Госстрой СССР.—
1986.— 112 с.
5. Строительные нормы и правила.
ПриложениеТ.І. Госстрой. СССР. СниП 1У-2-82.—
М.: Стройиздат,1985,— 208с.
6. Сборник сметных цен эксплуатации строительных машин. Госстрой СССР.
Приложение. СниП ІУ-3-82.— М.: Стройиздат,
1982.— 40с.
7. СНиП 2.01.01-82. Строительная климатология и геофизика /Госстрой СССР.—
М.: Стройиздат, 1983.— 136с.
8. ЕНиР. Сборник. Е2. Земляные работы. Вып. I. Механизированные и ручные
земляные работы / Госстрой СССР.— М.: Стройиз
дат, 1988.— 224 с.
9. Прейскурант № 22-01. Оптовые цены на машины и оборудование
строительные, дорожные и торфяные.— М.: Прейскурантиздат,
1989.— 68 с.

10. Каменецкий Б.И., Кошкин И.Г. Организация строительства автомобильных

дорог.— М.: Транспорт, 1991.— 191 с.
 11. Устройство земляного полотна автомобильных дорог. Технологические карты.
— К.: Будивельнык, 1989.— 160 с.
12. Климатологический справочник СССР. Вып. 10 по Украинской ССР и
Молдавской ССР.— М.: Гидрометеоиздат, 1949.— 713 с.
13. Справочник по климату СССР. Вып. 10. Ч.П, IV.— Л.:Гидрометеоиздат,
1967, 1969.— 608 с., — 696 с.