You are on page 1of 153

ҐПОzСТWЛЪ

словeнскагs я3зы1ка

Содержaніе.

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, за? 1А – 51А ...................................................................... 2


Пот0мъ послaній соб0рныхъ, сeдмь9
Їaкsвле соб0рное послaніе, за? 50Б – 57Б ........................................................... 28
Петр0ва соб0рное посл†ніе пeрвое, за? 58А – 63 ................................................. 33
Петр0ва соб0рное посл†ніе втор0е, за? 64 – 68А................................................ 37
Їsaннова соб0рное послaніе пeрвое, за? 68Б – 74Б .............................................. 40
Їsaннова соб0рное послaніе втор0е, за? 75 ........................................................ 45
Їsaннова соб0рное послaніе трeтіе, за? 76 ......................................................... 46
Їyдино соб0рное послaніе, за? 77–78 .................................................................. 47
С™aгs ґпcла пarла посл†ніv разли1чна сyть д7i9
Къ ри1млvнsмъ послaніе, за? 79А – 121Б ......................................................... 49
Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, за? 122 – 166 .............................................. 67
Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, за? 167А – 197........................................... 85
Къ галaтsмъ послaніе, за? 198 – 215Б ............................................................. 97
Къ є3фесeємъ послaніе, за? 216 – 234 ............................................................. 104
Къ філіпписjємъ послaніе, за? 235 – 248 ........................................................ 111
Къ колоссaємъ послaніе, за? 249А – 261 ........................................................ 116
Къ солyнvнsмъ послaніе пeрвое, за? 262 – 273............................................... 121
Къ солyнvнsмъ послaніе втор0е, за? 274А – 277 ........................................... 125
Къ тімоfeю послaніе пeрвое, за? 278 – 289 .................................................... 127
Къ тімоfeю послaніе втор0е, за? 290А – 299 ................................................. 132
Къ тjту послaніе, за? 300А – 302Б ................................................................. 136
Къ філим0ну послaніе, за? 302В..................................................................... 139
Ко є3врeємъ послaніе, за? 303 – 335 ............................................................... 140

1
ДЭZ^НІZ СТ&ЫzХЪ ҐПОzСТWЛЪ
спи6сана с™hмъ ґпcломъ и3 є3ђлjстомъ
ЛУКОzЮ.

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 1А.

Пeрвое ќбs сл0во сотвори1хъ њ всёхъ m fе0філе, ±же начaтъ їyсъ твори1ти же и3 ўчи1ти,
дaже до днE, в0ньже заповёдавъ ґпcтолsмъ д¦омъ с™hмъ, и5хже и3збрA, вознесeсv. пред8 ни1миже
и3 постaви себE жи1ва по страдaніи своeмъ, во мн0зэхъ и4стинныхъ знaменіихъ дeньми
четhредесvтьми kвлovсv и5мъ, и3 глаг0лv ±же њ цnтвіи б9іи. съ ни1миже и3 kдhй, повел¨ и5мъ
p їерусали1ма не pлучaтисv, но ждaти њбэтовaніv џ§а, є4же слhшасте p менE9 ћкs їsaннъ
ќбs кnти1лъ є4сть вод0ю, вh же и4мате кnти1тисv д¦омъ с™hмъ, не по мн0зэхъ си1хъ днeхъ.
nни1 же q5бо сошeдшесv, вопрошaху є3го2, глаг0люще9 гDи, ѓще въ лёто сіE ўстроoеши цnтвіе
їyлево: речe же къ ни1мъ9 нёсть вaше разумёти временA и3 лёта, ±же nц7ъ положи2 во своeй
влaсти. но пріи1мете си1лу, нашeдшу с™0му д¦у на вы29 и3 бyдете ми2 свидётели во їерусали1мэ же
и3 во всeй їудeи и3 самарjи, и3 дaже до послёднихъ земли2.
Деян 1:1–8

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 1Б.

Пeрвое ќбs сл0во сотвори1хъ њ всёхъ m fе0філе, ±же начaтъ їyсъ твори1ти же и3 ўчи1ти,
дaже до днE, в0ньже заповёдавъ ґпcтолsмъ д¦омъ с™hмъ, и5хже и3збрA, вознесeсv. пред8 ни1миже
и3 постaви себE жи1ва по страдaніи своeмъ, во мн0зэхъ и4стинныхъ знaменіихъ дeньми
четhредесvтьми kвлovсv и5мъ, и3 глаг0лv ±же њ цnтвіи б9іи. съ ни1миже и3 kдhй, повел¨ и5мъ
p їерусали1ма не pлучaтисv, но ждaти њбэтовaніv џ§а, є4же слhшасте p менE9 ћкs їsaннъ
ќбs кnти1лъ є4сть вод0ю, вh же и4мате кnти1тисv д¦омъ с™hмъ, не по мн0зэхъ си1хъ днeхъ.
nни1 же q5бо сошeдшесv, вопрошaху є3го2, глаг0люще9 гDи, ѓще въ лёто сіE ўстроoеши цnтвіе
їyлево: речe же къ ни1мъ9 нёсть вaше разумёти временA и3 лёта, ±же nц7ъ положи2 во своeй
влaсти. но пріи1мете си1лу, нашeдшу с™0му д¦у на вы29 и3 бyдете ми2 свидётели во їерусали1мэ же
и3 во всeй їудeи и3 самарjи, и3 дaже до послёднихъ земли2. и3 сі• рeкъ, зрoщымъ и5мъ, взoтсv9 и3
џблакъ под8oтъ є3го2 p џчію и4хъ. и3 ћкs взирaюще бoху на нб7о, и3дyщу є3мY, и3 сE мyжа двA
стaста пред8 ни1ми во nдeжди бэл¨, я5же и3 рек0ста9 мyжіе галілeйстіи, что2 стоитE зрoще на
нб7о: сeй їyсъ вознесhйсv p вaсъ на нб7о, тaкожде пріи1детъ, и4мже џбразомъ ви1дэсте є3го2 и3дyща
на нб7о. тогдA возврати1шасv во їерусали1мъ p горы2 нарицaемыv є3леGнъ, ћже є4сть бли1зъ
їерусали1ма, суббGты и3мyщіv пyть.
Деян 1:1–12

2
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 2.

Во дни2 џны, возврати1шасv ґпcли во їерусали1мъ p горы2 нарицaемыv є3леGнъ, ћже є4сть
бли1зъ їерусали1ма, суббGты и3мyщіv пyть. и3 є3гдA внид0ша, взыд0ша на г0рницу, и3дёже бoху
пребывaюще, пeтръ же и3 їaкsвъ, и3 їsaннъ и3 ґндрeй, філjппъ и3 fsмA, варfоломeй и3 матfeй,
їaкsвъ ґлфeовъ, и3 сjмsнъ зилGтъ, и3 їyда їaкsвль. сjи вси2 бoху терпoще є3динодyшнs въ
моли1твэ и3 молeніи, съ женaми, и3 марjею м™рію їyсовою, и3 съ брaтіею є3гs2 . и3 во дни2 тhv,
востaвъ пeтръ посред¨ ўчени6къ, речE9 бё же и3мeнъ нар0да вкyпэ, ћкs сто2 и3 двaдесvть9 мyжіе
брaтіе, подобaше скончaтисv писaнію семY, є4же предречE д¦ъ с™hй ўсты2 дв7довыми њ їyдэ,
бhвшемъ вожди2 є4мшымъ їyса9 ћкs причтeнъ б¨ съ нaми, и3 пріoлъ бoше жрeбій слyжбы сеS.
подобaетъ q5бо p сходи1вшихсv съ нaми мужeй, во всoко лёто, въ нeже вни1де и3 и3зhде въ нaсъ
гDь їyсъ9 начeнъ p крещeніv їsaннова, дaже до днE, в0ньже вознесeсv на нб7о p нaсъ, свидётелю
воскnніv є3гs2 бhти съ нaми є3ди1ному p си1хъ. и3 постaвиша двA, їGсифа, нарицaемаго варсaву,
и4же наречeнъ бhсть їyстъ, и3 матfjа. и3 помоли1вшесv, рёша9 ты2 гDи сердцевёдче всёхъ, покажи2
є3г0же и3збрaлъ є3си2 p сею2 двою2 є3ди1наго, пріoти жрeбій служeніv сегs2 и3 ґп0стольства, и3з8
негGже и3спадE їyда, и3ти2 въ мёсто своE. и3 дaша жрє1біv и4ма9 и3 падE жрeбій на матfjа, и3
причтeнъ бhсть ко є3динонaдесvти ґпcтолsмъ.
Деян 1:12–17; 21–26

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 3.

Во дни2 џны, є3гдA скончавaшасv днjе пvтьдесoтницы, бёша вси2 ґпcли є3динодyшнs вкyпэ. и3
бhсть внезaпу съ нб7сE шyмъ, ћкs носи1му дыхaнію бyрну, и3 и3сп0лни вeсь д0мъ, и3дёже бoху
сэдoще. и3 kви1шасv и5мъ раздэлeни љзhцы ћкs џгненни, сёде же на є3ди1номъ к0емждо и4хъ. и3
и3сп0лнишасv вси2 д¦а с™а, и3 начaша глаг0лати и3нhми љзhки, ћкоже д¦ъ даoше и5мъ
провэщавaти. бoху же во їерусали1мэ живyщіи їудє1и, мyжіе благоговёйніи p всегs2 kзhка, и4же
под8 нб7сeмъ. бhвшу же глaсу семY, сни1десv нар0дъ и3 смvтeсv, ћкs слhшаху є3ди1нъ к0йждо и4хъ
свои1мъ љзhкомъ глаг0лющихъ и5хъ. дивлoхусv же вси2 и3 чудoхусv, глаг0люще дрyгъ ко дрyгу9 не
сe ли вси2 сjи сyть глаг0лющіи галілeане: и3 кaкs мы2 слhшимъ к0ждо св0й љзhкъ нaшъ, въ
нeмже роди1хомсv: пaрfvне, и3 ми1дvне, и3 є3ламjте, и3 живyщіи въ месопотaміи, во їудeи же и3
каппадокjи, въ п0нтэ и3 во ґсjи, во фрuгjи же и3 памфuлjи, во є3г{птэ и3 странaхъ лів{и, ћже
при кuринjи, и3 приходoщіи ри1млvне, їудє1и же и3 пришeльцы, кри1тvне и3 ґрaвлvне, слhшимъ
глаг0лющихъ и5хъ нaшими љзhки вели1чіv б9іv.
Деян 2:1–11

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 4.

Во дни2 џны, стaвъ пeтръ со є3динонaдесvтьми воздви1же глaсъ св0й, и3 речE и5мъ9 мyжіе
їудeйстіи, и3 живyщіи во їерусали1мэ вси2, сіE вaмъ разyмно да бyдетъ и3 внуши1те глаг0лы моS9
не бо2, ћкоже вы2 непщyете, сjи піoни сyть9 є4сть бо чaсъ трeтій днE. но сіE є4сть речeнное
прор0комъ їGилемъ9 и3 бyдетъ въ послёдніv дни2 глаг0летъ гDь, и3злію2 p д¦а моегs2 на всoку

3
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

пл0ть, и3 прорекyтъ сhнове вaши, и3 дщє1ри вaшv, и3 ю4ноши вaши видBніv ќзрvтъ, и3 стaрцы
вaши сGніv ви1дvтъ. и4бо на рабы2 моS, и3 на рабы6ни моS, во дни2 џны и3злію2 p д¦а моегs2, и3
прорекyтъ. и3 дaмъ чудесA на нб7си2 гор¨, и3 знaмєніv на земли2 ни1зу, кр0вь, и3 џгнь, и3 курeніе
дhма. с0лнце преложи1тсv во тмY, и3 лунA въ кр0вь, прeжде дaже не пріити2 дню2 гDню вели1кому и3
просвэщeнному. и3 бyдетъ, всoкъ, и4же ѓще призовeтъ и4мv гDне, спасeтсv.
Деян 2:14–21

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 5.

Во дни2 џны, речE пeтръ къ лю1демъ9 мyжіе їyльстіи, послyшайте словeсъ си1хъ9 їyса назsрeа,
мyжа p бGа и3звёствованна въ вaсъ си1лами, и3 чудесы2, и3 знaменіи, ±же сотвори2 тёмъ бGъ
посред¨ вaсъ, ћкоже и3 сaми вёсте9 сего2 нарековaннымъ совётомъ и3 проразумёніемъ б9іимъ
прeдана пріeмше, рукaми беззак0нныхъ пригв0ждьше, ўби1сте9 є3г0же бGъ воскреси2, разрэши1въ
болBзни смє1ртныv, ћкоже не бoше м0щно держaну бhти є3мY p неS. давjдъ бо глаг0летъ њ
нeмъ9 предзрёхъ гDа предо мн0ю вhну, ћкs њдеснyю менE є4сть, да не подви1жусv. сегs2 рaди
возвесели1сv сeрдце моE, и3 возрaдовасv љзhкъ м0й9 є3щe же и3 пл0ть моS всели1тсv на
ўповaніи. ћкs не њстaвиши души2 моеS во ѓдэ, нижE дaси препод0бному твоемY ви1дэти
и3стлёніv. сказaлъ ми2 є3си2 пути6 животA, и3сп0лниши мS весeліv съ лицeмъ твои1мъ. мyжіе
брaтіе, дост0итъ рещи2 съ дерзновeніемъ къ вaмъ њ патріaрсэ давjдэ, ћкs и3 ќмре, и3 погребeнъ
бhсть, и3 гр0бъ є3гs2 є4сть въ нaсъ дaже до днE сегs2. прор0къ q5бо сhй, и3 вёдый, ћкs клoтвою
клoтсv є3мY бGъ, p плодA чрeслъ є3гs2, по пл0ти воздви1гнути хnтA, и3 посади1ти є3го2 на пnт0лэ
є3гs29 предви1дэвъ глаг0ла њ воскnніи хnт0вэ, ћкs не њстaвисv душA є3гs2 во ѓдэ, ни пл0ть
є3гs2 ви1дэ и3стлёніv. сего2 їyса воскреси2 бGъ, є3мyже вси2 мы2 є3смы2 свидётели. десни1цею q5бо
б9іею вознесeсv, и3 њбэтовaніе с™aгs д¦а пріeмъ p nц7A, и3зліS сіE, є4же вы2 нhнэ ви1дите и3
слhшите. не бо2 давjдъ взhде на небесA, глаг0летъ бо сaмъ9 речE гDь гDви моемY, сэди2 њдеснyю
менE, д0ндеже положY враги2 твоS подн0жіе н0гъ твои1хъ. твeрдs q5бо да разумёетъ вeсь д0мъ
їyлевъ, ћкs и3 гDа и3 хnтA є3го2 бGъ сотвори1лъ є4сть, сего2 їyса, є3г0же вы2 распoсте.
Деян 2:22–36

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 6.

Во дни2 џны, речE пeтръ къ лю1демъ9 покaйтесv, и3 да крести1тсv кjйждо вaсъ во и4мv їyса
хnтA, во њставлeніе грэхGвъ, и3 пріи1мете дaръ с™aгs д¦а. вaмъ бо є4сть њбэтовaніе и3 чaдsмъ
вaшымъ, и3 всёмъ д†льнимъ, є3ли1ки ѓще призовeтъ гDь бGъ нaшъ. и3 и3нhми словесы2
мн0жайшими засвидётельствоваше, и3 молoше x, глаг0лv9 спаси1тесv p р0да стропти1вагs сегs2.
и4же q5бо любeзнs пріoша сл0во є3гs2, крести1шасv9 и3 приложи1шасv въ дeнь т0й дyшъ ћкs три2
тhсvщи. бoху же терпoще во ўчeніи ґпcлъ, и3 во њбщeніи, и3 въ преломлeніи хлёба, и3 въ
моли1твахъ. бhсть же на всoкой души2 стрaхъ9 мн0га бо чудесA и3 знaмєніv ґпcлы бhша во
їерусали1мэ.
Деян 2:38–43

4
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 7.

Во дни2 џны, вкyпэ пeтръ и3 їsaннъ восхождaста во свvти1лище на моли1тву, въ чaсъ


девoтый. и3 нёкій мyжъ хр0мъ p чрeва мaтере своеS сhй, носи1мь бывaше, є3г0же полагaху по
всS дни2 пред8 двeрьми церк0вными, рек0мыми крaсными, проси1ти ми1лостыни p входoщихъ въ
цeрковь. и4же ви1дэвъ петрA и3 їsaнна, хотoщыv вни1ти въ цeрковь, прошaше ми1лостыни.
воззрёвъ же пeтръ нaнь со їsaнномъ, речE9 воззри2 на ны2. џнъ же прилэжaше и4ма, мнS
нёчто p нею2 пріoти. речe же пeтръ9 сребрA и3 злaта нёсть ў менE, но є4же и4мамъ, сіe ти даю29
во и4мv їyса хnтA назsрeа, востaни и3 ходи2. и3 є4мъ є3го2 за деснyю рyку воздви1же9 ѓбіе же
ўтверди1стэсv є3гs2 плесн¨ и3 глeзнэ. и3 вскочи1въ стA и3 хождaше, и3 вни1де съ ни1ма въ цeрковь,
ходS, и3 скачS, и3 хвалS бGа.
Деян 3:1–8

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 8.

Во дни2 џны, держaщусv и3сцэлёвшему хром0му петрA и3 їsaнна, притек0ша къ ни1мъ вси2
лю1діе въ притв0ръ, нарицaемый соломGновъ, ўжaсни. ви1дэвъ же пeтръ pвэщавaше къ лю1демъ9
мyжіе їyльтvне, что2 чудитeсv њ сeмъ: и3ли2 на ны2 что2 взирaете, ћкs своeю ли си1лою, и3ли2
благочeстіемъ сотвори1хомъ є3го2 ходи1ти: бGъ ґвраaмовъ, и3 їсаaковъ, и3 їaкsвль, бGъ nтє1цъ
нaшихъ прослaви џтрока своего2 їyса, є3г0же вы2 предaсте, и3 pверг0стесv є3гs2 пред8 лицeмъ
пілaтовымъ, сyждьшу џному пусти1ти. вh же с™aгs и3 првdнагs pверг0стесv, и3 и3спроси1сте
мyжа ўбjйцу дaти вaмъ9 начaльника же жи1зни ўби1сте, є3г0же бGъ воскреси2 p мeртвыхъ,
є3мyже мы2 свидётели є3смы2. и3 њ вёрэ и4мене є3гs2, сего2, є3г0же ви1дите и3 знaете, ўтверди2 и4мv
є3гs29 и3 вёра, ћже є3гs2 рaди, дадE є3мY всю2 цёлость сію2 пред8 всёми вaми.
Деян 3:11–16

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 9.

Во дни2 џны, речE пeтръ къ лю1демъ9 покaйтесv и3 њбрати1тесv, да њчи1ститесv p грBхъ


вaшихъ. ћкs да пріи1дутъ временA прохлaдна p лицA гDнv, и3 п0слетъ пронаречeннаго вaмъ хnтA
їyса9 є3г0же подобaетъ нб7си2 ќбs пріoти, дaже до лётъ ўстроeніv всёхъ, ±же глаг0ла бGъ ўсты2
всёхъ с™hхъ свои1хъ прорGкъ p вёка. мsuсeй ќбs ко nц7є1мъ речE9 ћкs прор0ка вaмъ
воздви1гнетъ гDь бGъ вaшъ p брaтіи вaшеv, ћкs менE9 тогs2 послyшайте по всемY, є3ли6ка ѓще
речeтъ къ вaмъ. бyдетъ же, всoка душA, ћже ѓще не послyшаетъ прbр0ка џнагs, потреби1тсv p
людeй. и3 вси1 же прор0цы p самyила и3 и5же по си1хъ, є3ли1цы глаг0лаша, тaкожде предвозвэсти1ша
дни2 сіS. вы2 є3стE сhнове прорGкъ, и3 завёта, є3г0же завэщA бGъ ко nц7є1мъ вaшымъ, глаг0лv
ко ґвраaму9 и3 њ сёмени твоeмъ возблагословoтсv всS nтeчєствіv земн†v. вaмъ пeрвэе бGъ
воздви1гій џтрока своего2 їyса, послA є3го2 бlгословoща вaсъ, во є4же pврати1тисv вaмъ комyждо
p ѕлGбъ вaшихъ.
Деян 3:19–26

5
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 10.

Во дни2 џны, глаг0лющымъ ґпcлsмъ къ лю1демъ, наид0ша на ни1хъ свvщeнницы и3 воев0да


цRк0вный, и3 саддукє1и9 жaлvще си2, за є4же ўчи1ти и5мъ лю1ди, и3 возвэщaти њ їyсэ воскnніе
мeртвыхъ9 и3 возложи1ша на ни1хъ рyки, и3 положи1ша и5хъ въ соблюдeніе до ќтріv9 бё бо вeчеръ
ўжE. мн0зи же p слhшавшихъ сл0во, вёроваша9 и3 бhсть число2 мужeй ћкs тhсvщъ пoть.
бhсть же наyтріе собрaтисv кнvзє1мъ и4хъ, и3 стaрцємъ, и3 кни1жникsмъ во їерусали1мъ9 и3 ѓннэ
ґрхіерeю, и3 каіaфэ, и3 їsaнну, и3 ґлеtaндру, и3 є3ли1цы бёша p р0да ґрхіерeйска. и3 постaвльше и5хъ
посред¨, вопрошaху9 к0ею си1лою, и3ли2 к0имъ и4менемъ сотвори1сте сіE вы2: тогдA пeтръ и3сп0лнивсv
д¦а с™а, речE къ ни1мъ9 кнoзи лю1дстіи и3 стaрцы їyлевы, ѓще мы2 днeсь и3стvзyеми є3смы2 њ
благодэoніи человёка нeмощна, њ чес0мъ сeй спасeсv9 разyмно бyди всёмъ вaмъ, и3 всёмъ
лю1демъ їyлєвымъ, ћкs во и4мv їyса хnтA назsрeа, є3г0же вы2 распoсте, є3г0же бGъ воскреси2 p
мeртвыхъ, њ сeмъ сeй стои1тъ пред8 вaми здрaвъ.
Деян 4:1–10

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 11.

Во дни2 џны, ви1дvще їудє1и петр0во дерзновeніе и3 їsaнново, и3 разумёвше, ћкs человёка
некни6жна є3стA и3 прGста, дивлoхусv9 знaху же и5хъ, ћкs со їyсомъ бёста. ви1дvще же
и3сцэлёвшаго человёка съ ни1ма стоoща, ничт0же и3мoху проти1ву рещи2 . повелёвше же и4ма
в0нъ и3з8 с0нмища и3зhти, стvзaхусv ко другъдрyгу, глаг0люще9 что2 сотвори1мъ человёкома
си1ма: ћкs ќбs нар0читое знaменіе бhсть и4ма, всёмъ живyщымъ во їерусали1мэ ћвэ, и3 не
м0жемъ pврещи1сv. но да не б0лэе прострeтсv въ лю1дехъ, прещeніемъ да запрети1мъ и4ма, ктомY
не глаг0лати њ и4мени сeмъ ни є3ди1ному p человBкъ. и3 призвaвше и5хъ, заповёдаша и4ма pню1дъ
не провэщавaти, нижE ўчи1ти њ и4мени їyсовэ. пeтръ же и3 їsaннъ pвэщaвше къ ни1мъ, рёста9
ѓще прaведно є4сть пред8 бGомъ, вaсъ послyшати пaче, нeжели бGа, суди1те: не м0жемъ бо мы2,
±же ви1дэхомъ и3 слhшахомъ, не глаг0лати. nни1 же призапрeщше и4ма, пусти1ша x, ничт0же
њбрётше, кaкs мyчити и5хъ, людeй рaди, ћкs вси2 прославлoху бGа њ бhвшемъ. лётъ бо бoше
мн0жае четhредесvти человёкъ т0й, на нeмже бhсть чyдо сіE и3сцэлeніv.
Деян 4:13–22

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 12.

Во дни2 џны, pпущє1на бhвша ґпcла пріид0ста къ свои1мъ, и3 возвэсти1ста є3ли6ка къ ни1ма
ґрхіерeи и3 стaрцы рёша. nни1 же слhшавше є3динодyшнs воздвиг0ша глaсъ къ бGу, и3 рек0ша9
вLко, ты2 б9е сотвори1вый нб7о и3 зeмлю и3 м0ре, и3 вс• ±же въ ни1хъ9 и4же ўсты2 дв7да џтрока
твоегs2 речE9 вскyю шатaшасv kзhцы, и3 лю1діе поучи1шасv тщє1тнымъ: предстaша цaріе
зeмстіи, и3 кнoзи собрaшасv вкyпэ, на гDа и3 на хnтA є3гs2 . собрaшасv бо вои1стинну во грaдэ
сeмъ на с™aго џтрока твоего2 їyса, є3г0же помaзалъ є3си2, и4родъ же и3 понтjйскій пілaтъ, съ
kзhки и3 людьми2 їyлевыми, сотвори1ти, є3ли6ка рукA твоS и3 совётъ тв0й преднаречE бhти. и3
нhнэ, гDи, при1зри на прещє1ніv и4хъ, и3 дaждь рабGмъ твои1мъ со всoкимъ дерзновeніемъ

6
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

глаг0лати сл0во твоE9 внегдA рyку твою2 прострeти ти2 во и3сцэлє1ніv, и3 знaменіємъ и3 чудесє1мъ
бывaти, и4менемъ с™hмъ џтрока твоегs2 їyса. и3 помоли1вшымсv и5мъ, подви1жесv мёсто,
и3дёже бoху с0брани, и3 и3сп0лнишасv вси2 д¦а с™а, и3 глаг0лаху сл0во б9іе со дерзновeніемъ.
Деян 4:23–31

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 13.

Во дни2 џны, мyжъ нёкій ґнaніа и4менемъ, съ сапфjрою жен0ю своeю, продaста село29 и3 ўтаи2
p цэны2, свёдущей и3 жен¨ є3гs2, и3 принeсъ чaсть нёкую, пред8 ногaми ґпcлъ положи2 . речe же
пeтръ9 ґнaніе, почто2 и3сп0лни сатанA сeрдце твоE, солгaти д¦у с™0му, и3 ўтаи1ти p цэны2 селA:
сyщее теб¨, не твоe ли б¨: и3 продaное, не въ твоeй ли влaсти бoше: что2 ћкs положи1лъ є3си2
въ сeрдцэ твоeмъ вeщь сію2: не человёкsмъ солгaлъ є3си2, но бGу. слhшавъ же ґнaніа словесA сі•,
пaдъ и4здше. и3 бhсть стрaхъ вели1къ на всёхъ слhшащихъ сі•. встaвше же ю4ноши, взoша є3го2,
и3 и3знeсше погреб0ша. бhсть же ћкs трeмъ часGмъ минyвшымъ и3 женA є3гs2 не вёдущи
бhвшагs, вни1де. tвэщaвъ же є4й пeтръ9 рцh ми, ѓще на толи1цэ село2 pдaста: nнa же речE9 є4й,
на толи1цэ. пeтръ же речE къ нeй9 что2 ћкs согласи1стасv и3скуси1ти д¦а гDнv: сE н0ги погрeбшихъ
мyжа твоего2 при двeрехъ, и3 и3знесyтъ тS. падe же ѓбіе пред8 ногaма є3гs2, и3 и4здше. вшeдше же
ю4ноши њбрэт0ша ю5 мeртву, и3 и3знeсше погреб0ша бли1зъ мyжа є3S . и3 бhсть стрaхъ вели1къ на
всeй цeркви, и3 на всёхъ слhшащихъ сі•.
Деян 5:1–11

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 14.

Во дни2 џны, рукaми ґпcльскими бhша знaмєніv и3 чудесA въ лю1дехъ мнGга9 и3 бoху
є3динодyшнs вси2 въ притв0рэ соломGни. t пр0чихъ же никт0же смёvше прилэплoтисv и5мъ,
но величaху и5хъ лю1діе. пaче же прилагaхусv вёрующіи гDви, мн0жество мужeй и3 жeнъ. ћкs и3 на
ст0гны и3зноси1ти недwжныv, и3 полагaти на постeлvхъ и3 на nдрёхъ9 да грvдyщу петрY, понE
сёнь є3гs2 њсэни1тъ нёкоего p ни1хъ. схождaше же сv и3 мн0жество p nкрeстныхъ градGвъ во
їеnли1мъ, приносoще недwжныv и3 стрaждущыv p дwхъ нечи1стыхъ, и5же и3сцэлэвaхусv вси2.
востaвъ же ґрхіерeй, и3 вси2 и5же съ ни1мъ, сyщаv є4ресь саддукeйскаv, и3сп0лнишасv зaвисти. и3
возложи1ша рyки своS на ґпcлы, и3 послaша и5хъ въ соблюдeніе џбщее. ѓгGлъ же гDнь н0щію
pвeрзе двє1ри темни1цы, и3звeдъ же и5хъ, речE9 и3ди1те, и3 стaвше глаг0лите въ цeркви лю1демъ всS
глаг0лы жи1зни сеS.
Деян 5:12–20

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 15.

Во дни2 џны, слhшавше ґпcли внид0ша по ќтреницэ въ цeрковь, и3 ўчaху. пришeдъ же


ґрхіерeй, и3 и5же съ ни1мъ, созвaша соб0ръ, и3 всS стaрцы p сынGвъ їyлевыхъ, и3 послaша во
ўзи1лище привести2 и5хъ. слуги1 же шeдше, не њбрэт0ша и5хъ въ темни1цэ, возврaщше же сv
возвэсти1ша, глаг0люще9 ћкs темни1цу ќбs њбрэт0хомъ заключeну, со всoкимъ
ўтверждeніемъ, и3 блюсти1тели стоoщыv пред8 двeрьми9 pвeрзше же, внyтрь ни є3ди1нагs

7
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

њбрэт0хомъ. ћкоже слhшаша словесA сіS, ґрхіерeй же, и3 воев0да церк0вный, и3 первосщ7eнницы,
недоумэвaхусv њ ни1хъ, что2 ќбs бyдетъ сіE. пришeдъ же нёкто возвэсти2 и5мъ, глаг0лv9 ћкs
сE мyжіе, и5хже всади1сте въ темни1цу, сyть въ цRкви стоoще и3 ўчaще лю1ди. тогдA шeдъ воев0да
со слугaми, приведE и5хъ, не съ нyждею9 боoхусv бо людeй, да не кaменіемъ побію1тъ и5хъ. привeдше
же и5хъ постaвиша на с0нмищи9 и3 вопроси2 и5хъ ґрхіерeй, глаг0лv9 не запрещeніемъ ли запрети1хомъ
вaмъ, не ўчи1ти њ и4мени сeмъ: и3 сE и3сп0лнисте їеnли1мъ ўчeніемъ вaшимъ, и3 х0щете навести2 на
ны2 кр0вь чlвёка сегs2. tвэщaвъ же пeтръ, и3 ґпcли рёша9 повиновaтисv подобaетъ бGови пaче,
нeжели человёкsмъ. бGъ nтє1цъ нaшихъ воздви1же їyса, є3г0же вы2 ўби1сте повёсивше на дрeвэ.
сего2 бGъ начaльника и3 сп7са возвhси десни1цею своeю, дaти покаoніе їyлеви, и3 њставлeніе грэхGвъ.
и3 мы2 є3смы2 тогs2 свидётели глагGлъ си1хъ, и3 д¦ъ же с™hй, є3г0же дадE бGъ повинyющымсv
є3мY. nни1 же слhшавше, распыхaхусv, и3 совэщaша ўби1ти и5хъ.
Деян 5:21–33

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 16.

Во дни2 џны, ўмн0жившымсv ўченикGмъ, бhсть роптaніе є4ллинsмъ ко є3врeємъ, ћкs


презирaеми бывaху во вседнeвнэмъ служeніи вдови6цы и4хъ. призвaвше же дванaдесvть
мн0жество ўчени6къ, рёша9 не ўг0дно є4сть нaмъ, њстaвльшымъ сл0во б9іе, служи1ти
трапeзамъ. ўсмотри1те q5бо брaтіе, мyжы p вaсъ свидётельствованы сeдмь, и3сп0лнены д¦а с™а
и3 премyдрости, и5хже постaвимъ над8 слyжбою сeю9 мh же въ моли1твэ и3 служeніи сл0ва
пребyдемъ. и3 ўг0дно бhсть сл0во сіE пред8 всёмъ нар0домъ. и3 и3збрaша стефaна, мyжа и3сп0лнена
вёры, и3 д¦а с™а, и3 філjппа, и3 пр0хsра, и3 нікан0ра, и3 тjмsна, и3 пармeна, и3 ніколaа, пришeльца
ґнтіохjйскаго9 я5же постaвиша пред8 ґпcлы, и3 помоли1вшесv положи1ша на нS рyки. и3 сл0во б9іе
растoше, и3 мн0жашесv число2 ўчени6къ во їерусали1мэ ѕэлs29 мн0гъ же нар0дъ свvщeнникsвъ
послyшаху вёры.
Деян 6:1–7

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 17.

Во дни2 џны, стефaнъ и3сп0лнь вёры и3 си1лы, творoше знaмєніv и3 чудесA вє1ліv въ лю1дехъ.
востaша же нёцыи p с0нма глаг0лемагs лівертjнска, и3 кuринeйска, и3 ґлеtaндрска, и3 и5же p
кілікjи и3 ґсjи, стvзaющесv со стефaномъ9 и3 не можaху проти1ву стaти премyдрости и3 д¦у, и4мже
глаг0лаше. тогдA под8усти1ша мyжы, глаг0лющыv9 ћкs слhшахомъ є3го2 глаг0люща глаг0лы
хyльныv на мsuсeа и3 на бGа. сподвиг0ша же лю1ди и3 стaрцы и3 кни1жники, и3 напaдше восхи1тиша
є3го2, и3 привед0ша на с0нмище. постaвиша же свидётели л0жны, глаг0лющыv9 ћкs человёкъ сeй
не престаeтъ глаг0лы хyльныv глаг0лv на мёсто с™0е сіE и3 зак0нъ. слhшахомъ бо є3го2
глаг0люща, ћкs їyсъ назsрeй сeй разори1тъ мёсто сіE, и3 и3змэни1тъ nбhчаи, ±же предадE нaмъ
мsuсeй. и3 воззрёвше нaнь вси2 сэдoщіи въ с0нмищи, ви1дэша лицE є3гs2, ћкs лицE ѓгGла. речe
же ґрхіерeй9 ѓще ќбs сі• тaкs сyть: џнъ же речE9 мyжіе брaтіе и3 nц7ы2, послyшайте9 бGъ слaвы
kви1сv nц7Y нaшему ґвраaму, сyщу въ месопотaміи, прeжде дaже не всели1тисv є3мY въ харрaнь. и3

8
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

речE къ немY9 и3зhди p земли2 твоеS, и3 p р0да твоегs2, и3 p д0му nц7A твоегs2, и3 пріиди2 въ
зeмлю, ю4же ѓще ти2 покажY. тогдA и3зшeдъ p земли2 халдeйскіv, всели1сv въ харрaнь9 и3 pтyду,
по ўмeртвіи nц7A є3гs2, пресели2 є3го2 въ зeмлю сію2, на нeйже вы2 нhнэ живетE. и3 не дадE є3мY
наслёдіv въ нeй, нижE стопы2 нGгу9 соломGнъ же создA є3мY хрaмъ. но вhшній не въ
рукотворeнныхъ цRквахъ живeтъ, ћкоже прор0къ глаг0летъ9 нб7о мн¨ прест0лъ є4сть, землo же
подн0жіе ногaма мои1ма. кjй хрaмъ сози1ждете ми2, глаг0летъ гDь, и3ли2 к0е мёсто пок0ищу
моемY: не рукa ли моS сотвори2 сі• вс•: жестоковhйніи и3 неsбрёзанніи сердцы2 и3 ўшесы2, вы2
при1снs д¦у с™0му проти1витесv, ћкоже nц7ы2 вaши, тaкs и3 вы2. кого2 p прорGкъ не и3згнaша
nц7ы2 вaши: и3 ўби1ша предвозвэсти1вшыv њ пришeствіи прaведнагs, є3гGже вы2 нhнэ предaтелє
и3 ўбjйцы бhсте9 и4же пріoсте зак0нъ ўстроeніемъ ѓгGльскимъ, и3 не сохрани1сте. слhшаще же сі•,
распыхaхусv сердцы2 свои1ми, и3 скрежетaху зубы2 нaнь. стефaнъ же сhй и3сп0лнь д¦а с™а,
воззрёвъ на нeбо, ви1дэ слaву б9ію, и3 їyса стоoща њдеснyю бGа, и3 речE9 сE ви1жу нб7сA pвeрста, и3
сн7а человёча њдеснyю стоoща бGа. возопи1вше же глaсомъ вeліимъ, затыкaху ќши свои2, и3
ўстреми1шасv є3динодyшнs нaнь. и3 и3звeдше вн¨ грaда, кaменіемъ побивaху є3го29 и3 свидётеліе,
снeмше ри6зы своS, положи1ша при ногY ю4ноши нарицaемагs сarла9 и3 кaменіемъ побивaху
стефaна, молoщасv и3 глаг0люща9 гDи їyсе, пріими2 дyхъ м0й. прекл0нь же колBна, возопи2
глaсомъ вeліимъ9 гDи, не постaви и5мъ грэхA сегs2. и3 сі• рeкъ ќспе.
Деян 6:8–7:5А, 47–60

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 18.

Во дни2 џны, філjппъ сошeдъ во грaдъ самарjйскій, проповёдаше и5мъ хnтA. внимaху же
нар0ди глаг0лємымъ p філjппа є3динодyшнs, слhшаще и3 ви1дvще знaмєніv, ±же творoше.
дyси бо нечи1стіи p мн0гихъ и3мyщихъ x, вопію1ще глaсомъ вeліимъ, и3схождaху9 мн0зи же
разслaбленніи и3 хр0міи и3сцэли1шасv. и3 бhсть рaдость вeліv во грaдэ т0мъ. мyжъ же нёкій,
и4менемъ сjмsнъ, прeжде б¨ во грaдэ волхвyv, и3 ўдивлov kзhкъ самарjйскій, глаг0лv нёкоего
бhти себE вели1ка9 є3мyже внимaху вси2 p мaла дaже до вели1ка, глаг0люще9 сeй є4сть си1ла б9іv
вели1каv. внимaху же є3мY за сіE, ћкs дов0льно врeмv волхвовaніи ўдивлoше и5хъ. є3гдa же
вёроваша філjппу благовэствyющу ±же њ цnтвіи б9іи, и3 њ и4мени їyсъ хnт0вэ, крещaхусv
мyжіе же и3 жєны2. сjмsнъ же и3 т0й вёрова, и3 крeщсv, б¨ пребывav ў філjппа9 ви1дv же си6лы
и3 знaмєніv вeліv бывaєма, ўжaсенъ дивлoшесv. слhшавше же и5же во їерусали1мэ ґпcли, ћкs
пріoтъ самарjа сл0во б9іе, послaша къ ни1мъ петрA и3 їsaнна9 и4же сошeдше, помоли1шасv њ ни1хъ,
ћкs да пріи1мутъ д¦а с™aго. є3щe бо ни на є3ди1наго и4хъ б¨ пришeлъ, т0чію крещeни бoху во
и4мv гDа їyса. тогдA возложи1ша рyцэ на нS, и3 пріoша д¦а с™aго.
Деян 8:5–17

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 19.

Во дни2 џны, ви1дэвъ сjмsнъ, ћкs возложeніемъ рyкъ ґпcльскихъ даeтсv д¦ъ с™hй, принесE
и5мъ сребро2, глаг0лv9 дади1те и3 мн¨ влaсть сію2, да на нег0же ѓще положY рyцэ, пріи1метъ д¦а

9
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

с™aго. пeтръ же речE къ немY9 сребро2 твоE съ тоб0ю да бyдетъ въ поги1бель, ћкs дaръ б9ій
непщевaлъ є3си2 сребр0мъ стvжaти. нёсть ти2 чaсти, ни жрeбіv въ словеси2 сeмъ9 и4бо сeрдце твоE
нёсть прaво пред8 бGомъ. покaйсv q5бо њ ѕл0бэ твоeй сeй, и3 моли1сv бGу, ѓще ќбs pпyститсv
ти2 помышлeніе сeрдца твоегs29 въ жeлчи бо г0рести, и3 сою1зэ непрaвды, зрю1 тv сyща. tвэщaвъ
же сjмsнъ речE9 помоли1тесv вы2 њ мн¨ ко гDу, ћкs да ничт0же си1хъ нaйдетъ на мS, ±же
рек0сте. nни1 же q5бо засвидётельствовавше и3 глаг0лавше сл0во гDне, возврати1шасv во
їерусали1мъ, и3 мнGгимъ вeсємъ самарjйскимъ благовэсти1ша.
Деян 8:18–25

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 20.

Во дни2 џны, ѓгGлъ гDнь речE къ філjппу, глаг0лv9 востaни и3 и3ди2 на полyдне, на пyть
сходoщій p їерусали1ма въ гaзу, и3 т0й є4сть пyстъ. и3 востaвъ п0йде9 и3 сE мyжъ мyрінъ, є3rнyхъ,
си1ленъ кандакjи цари1цы мyрінскіv, и4же б¨ над8 всёми сокр0вищи є3S9 и4же пріи1де поклони1тисv во
їерусали1мъ. бё же возвращavсv, и3 сэдS на колесни1цэ своeй, чтoше прbр0ка и3сaію. речe же д¦ъ къ
філjппу9 приступи2, и3 прилэпи1сv колесни1цэ сeй. притeкъ же філjппъ, ўслhша є3го2 чтyща прbр0ка
и3сaію, и3 речE9 q5бо разумёеши ли, ±же чтeши: џнъ же речE9 кaкs ќбs могY разумёти , ѓще
не кто2 настaвитъ мS: ўмоли1 же філjппа возшeдша сёсти съ ни1мъ. сл0во же писaніv, є4же
чтoше, б¨ сіE9 ћкs nвчA на заколeніе ведeсv, и3 ћкs ѓгнецъ прoмs стригyщему є3го2
безглaсенъ, тaкs не pверзaетъ ќстъ свои1хъ. во смирeніи є3гs2 сyдъ є3гs2 взoтсv9 р0дъ же є3гs2
кто2 и3сповёсть: ћкs взeмлетсv p земли2 жив0тъ є3г w2. tвэщaвъ же кaженикъ къ філjппу,
речE9 молю1 тv, њ к0мъ прbр0къ глаг0летъ сіE: њ себё ли, и3ли2 њ и3н0мъ нёкоемъ: pвeрзъ же
філjппъ ўстA своS, и3 начeнъ p писaніv сегs2, благовэсти2 є3мY їyса. ћкоже и3дoху путeмъ,
пріид0ша на нёкую в0ду, и3 речE кaженикъ9 сE водA, что2 возбранoетъ ми2 кnти1тисv: речe же є3мY
філjппъ9 ѓще вёруеши p всегs2 сeрдца твоегs2, м0щно ти2 є4сть. pвэщaвъ же речE9 вёрую сн7а
б9іv бhти їyса хnтA. и3 повел¨ стaти колесни1цэ9 и3 снид0ста џба на в0ду, філjппъ же и3
кaженикъ9 и3 кnти2 є3го2. є3гдa же и3зыд0ста p воды2, д¦ъ с™hй нападE на кaженика. ѓгGлъ же гDнь
восхи1ти філjппа, и3 не ви1дэ є3гs2 ктомY кaженикъ9 и3дoше бо въ пyть св0й рaдуvсv.
Деян 8:26–39

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 21А.

Во дни2 џны, філjппъ њбрётесv во ґзGтэ9 и3 проходS благовэствовaше градGмъ всёмъ,


д0ндеже пріити2 є3мY въ кесарjю. сarлъ же, є3щE дыхav прещeніемъ и3 ўбjйствомъ на ўченики2
гDни, пристyпль ко ґрхіерeю, и3спроси2 p негs2 посл†ніv въ дамaскъ къ соб0рищємъ, ћкs да ѓще
нBкіv њбрoщетъ тогs2 пути2 сyщыv, мyжы же и3 жєны2, свoзаны приведeтъ во їерусали1мъ.
внегдa же и3ти2, бhсть є3мY прибли1житисv къ дамaску, и3 внезaпу њблистA є3го2 свётъ p небесE9
и3 пaдъ на зeмлю, слhша глaсъ глаг0лющъ є3мY9 сarле, сarле, чт0 мv г0ниши: речe же9 кт0 є3си
гDи: гDь же речE9 ѓзъ є4смь їyсъ, є3г0же ты2 г0ниши9 жесток0 ти є4сть проти1ву рожнY прaти.
трепeща же и3 ўжасavсv, глаг0ла9 гDи, чт0 мv х0щеши твори1ти: и3 гDь речE къ немY9 востaни и3

10
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

вни1ди во грaдъ, и3 речeтсv ти2, чт0 ти подобaетъ твори1ти. мyжіе же и3дyщіи съ ни1мъ, стоoху
чудoщесv, слhшаще ќбs глaсъ, никогGже ви1дvще. востaвъ же сarлъ p земли2, и3 pвeрстыма
nчи1ма свои1ма ни є3ди1нагs ви1дvше9 ведyще же є3го2 за рyку, введ0ша въ дамaскъ. и3 б¨ дни2 три2
не ви1дv, и3 ни kдE, нижE пи1тъ. бё же нёкто ўчени1къ въ дамaсцэ, и4менемъ ґнaніа, и3 речE къ
немY гDь въ видёніи9 ґнaніе. џнъ же речE, сE ѓзъ гDи. гDь же къ немY9 востaвъ поиди2 на ст0гну
нарицaемую прaвую, и3 взыщи2 въ домY їyдовэ сarла и4менемъ, тарсvни1на9 сe бо моли1тву дёетъ.
и3 ви1дэ въ видёніи мyжа и4менемъ ґнaнію, вшeдша и3 возл0жша нaнь рyку, ћкs да пр0зритъ.
tвэщa же ґнaніа9 гDи, слhшахъ p мн0гихъ њ мyжи сeмъ, коли6ка ѕлA сотвори2 с™ы6мъ твои1мъ
во їерусали1мэ. и3 зд¨ и4мать влaсть p ґрхіерє1й, свvзaти всS нарицaющыv и4мv твоE. речe же
къ немY гDь9 и3ди2, ћкs сосyдъ и3збрaнъ ми2 є4сть сeй, пронести2 и4мv моE пред8 kзhки, и3 царьми2 и3
сынми2 їyлевыми. ѓзъ бо скажY є3мY, є3ли6ка подобaетъ є3мY њ и4мени моeмъ пострадaти. п0йде
же ґнaніа, и3 вни1де въ хрaмину, и3 возл0жъ нaнь рyцэ, речE9 сarле брaте, гDь їyсъ kвлeй ти сv на
пути2, и4мже шeлъ є3си2, послa мv, ћкs да пр0зриши, и3 и3сп0лнишисv д¦а с™а. и3 ѓбіе pпад0ша p
џчію є3гs2 ћкs чешуS9 прозрё же ѓбіе, и3 востaвъ крести1сv9 и3 пріeмъ пи1щу, ўкрэпи1сv.
Деян 8:40–9:19

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 21Б.

Во дни2 џны, б¨ нёкто ўчени1къ въ дамaсцэ, и4менемъ ґнaніа, и3 речE къ немY гDь въ
видёніи9 ґнaніе. џнъ же речE, сE ѓзъ гDи. гDь же къ немY9 востaвъ поиди2 на ст0гну нарицaемую
прaвую, и3 взыщи2 въ домY їyдовэ сarла и4менемъ, тарсvни1на9 сe бо моли1тву дёетъ. и3 ви1дэ въ
видёніи мyжа и4менемъ ґнaнію, вшeдша и3 возл0жша нaнь рyку, ћкs да пр0зритъ. tвэщa же
ґнaніа9 гDи, слhшахъ p мн0гихъ њ мyжи сeмъ, коли6ка ѕлA сотвори2 с™ы6мъ твои1мъ во
їерусали1мэ. и3 зд¨ и4мать влaсть p ґрхіерє1й, свvзaти всS нарицaющыv и4мv твоE. речe же къ
немY гDь9 и3ди2, ћкs сосyдъ и3збрaнъ ми2 є4сть сeй, пронести2 и4мv моE пред8 kзhки, и3 царьми2 и3
сынми2 їyлевыми. ѓзъ бо скажY є3мY, є3ли6ка подобaетъ є3мY њ и4мени моeмъ пострадaти. п0йде
же ґнaніа, и3 вни1де въ хрaмину, и3 возл0жъ нaнь рyцэ, речE9 сarле брaте, гDь їyсъ kвлeй ти сv на
пути2, и4мже шeлъ є3си2, послa мv, ћкs да пр0зриши, и3 и3сп0лнишисv д¦а с™а. и3 ѓбіе pпад0ша p
џчію є3гs2 ћкs чешуS9 прозрё же ѓбіе, и3 востaвъ крести1сv9 и3 пріeмъ пи1щу, ўкрэпи1сv.
Деян 9:10–19

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 22.

Во дни2 џны, бhсть сarлъ съ сyщими въ дамaсцэ ўченикaми дни2 нёкіv9 и3 ѓбіе на
с0нмищахъ проповёдаше їyса, ћкs сeй є4сть сн7ъ б9ій. дивлoхусv же вси2 слhшащіи, и3 глаг0лаху9
не сeй ли є4сть гони1вый во їерусали1мэ нарицaющыv и4мv сіE, и3 зд¨ на сіE пріи1де, да свoзаны
ты6v приведeтъ ко ґрхіерeємъ: сarлъ же пaче крэплoшесv, и3 смущaше їудє1и живyщыv въ
дамaсцэ, препирav, ћкs сeй є4сть хnт0съ. ћкоже и3сп0лнишасv днjе дов0льны, совэщaша їудє1и
ўби1ти є3го2. ўвёданъ же бhсть сarлу совётъ и4хъ9 стрежaху же врaтъ дeнь и3 н0щь, ћкs да
ўбію1тъ є3го2. поeмше же є3го2 ўченицы2 н0щію, свёсиша по стэн¨ въ к0шницэ. пришeдъ же

11
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

сarлъ во їерусали1мъ, покушaшесv прилэплoтисv ўченикGмъ9 и3 вси2 боoхусv є3гs2, не вёрующе,


ћкs є4сть ўчени1къ. варнaва же пріeмъ є3го2, приведE ко ґпcлsмъ, и3 повёда и5мъ, кaкs на пути2
ви1дэ гDа, и3 ћкs глаг0ла є3мY, и3 кaкs въ дамaсцэ дерзaше њ и4мени їyсовэ. и3 бoше съ ни1ми
входS и3 и3сходS во їерусали1мэ, и3 дерзav њ и4мени гDа їyса. глаг0лаше же и3 стvзaшесv съ
є4ллины9 nни1 же и3скaху ўби1ти є3го2. разумёвше же брaтіv свед0ша є3го2 въ кесарjю, и3 pпусти1ша
є3го2 въ тaрсъ. цє1ркви же по всeй їудeи и3 галілeи и3 самарjи и3мёvху ми1ръ, созидaющесv и3 ходoще
въ стрaсэ гDни, и3 ўтэшeніемъ с™aгs д¦а ўмножaхусv.
Деян 9:19Б–31

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 23.

Во дни2 џны, бhсть петрY посэщaющу всёхъ, сни1ти и3 ко с™hмъ живyщымъ въ л{ддэ.
њбрёте же тaмs человёка нёкоего, и4менемъ є3нeа, p nсми2 лётъ лежaща на nдр¨, и4же б¨
разслaбленъ. и3 речE є3мY пeтръ9 є3нeе, и3сцэлoетъ тS їyсъ хnт0съ, востaни съ постeли твоеS. и3
ѓбіе востA. и3 ви1дэша є3го2 вси2 живyщіи въ л{ддэ и3 во ґссарGнэ, и5же њбрати1шасv ко гDу. во
їkппjи же б¨ нёкаv ўчени1ца и4менемъ тавjfа, ћже сказaема глаг0летсv, сeрна9 сіS бoше
и3сп0лнена благи1хъ дёлъ и3 млcтынь, ±же творoше. бhсть же во дни2 тhv болёвшей є4й
ўмрeти9 њмhвше же ю5, положи1ша въ г0рницэ. бли1зъ же сyщей л{ддэ їkппjи, ўченицы2
слhшавше, ћкs пeтръ є4сть въ нeй, послaша двA мyжа къ немY, молoще є3го2 не њблэни1тисv
пріити2 до ни1хъ. востaвъ же пeтръ и4де съ ни1ма, є3г0же пришeдша возвед0ша въ г0рницу9 и3
предстaша є3мY всS вдови1цы плaчущv, и3 показyющv ри6зы и3 nдє1жды, є3ли6ка творoше съ
ни1ми сyщи сeрна. и3згнaвъ же в0нъ вс• пeтръ, прекл0нь колBна помоли1сv, и3 њбрaщсv къ тёлу,
речE9 тавjfо, востaни. nнa же pвeрзе џчи свои2, и3 ви1дэвши петрA, сёде. подaвъ же є4й рyку,
воздви1же ю59 и3 призвaвъ с™hv и3 вдови6цы, постaви ю5 жи1ву. ўвёдано же бhсть сE по всeй
їkппjи, и3 мн0зи вёроваша въ гDа.
Деян 9:32–42

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 24.

Во дни2 џны, мyжъ нёкій б¨ въ кесарjи, и4менемъ корни1лій, с0тникъ p спjры нарицaющіvсv
їталjйскіv, благоговёинъ и3 боoйсv бGа со всёмъ д0момъ свои1мъ, творoй ми1лsстыни мнGги
лю1демъ, и3 молoйсv бGу всегдA9 ви1дэ въ видёніи ћвэ, ћкs въ чaсъ девoтый днE, ѓгGла б9іv
сшeдша къ немY, и3 рeкша є3мY9 корни1ліе. џнъ же воззрёвъ нaнь, и3 пристрaшенъ бhвъ, речE9 чт0
є3сть гDи: речe же є3мY9 моли1твы твоS, и3 ми1лsстыни твоS взыд0ша на пaмvть пред8 бGа. и3
нhнэ посли2 во їkппjю мужeй, и3 призови2 сjмsна нарицaемаго петрA. сeй стрaнствуетъ ў
нёкоегs сjмsна ўсмарS, є3мyже є4сть д0мъ при м0ри9 т0й речeтъ теб¨ глаг0лы, въ ни1хже
спасeшисv ты2, и3 вeсь д0мъ тв0й. и3 ћкоже pи1де ѓгGлъ глаг0лvй корни1лію, пригласи1въ двA p
рабGвъ свои1хъ, и3 в0ина бlгочести1ва p служaщихъ є3мY, и3 сказaвъ и5мъ вс•, послA и5хъ во
їkппjю. воyтріе же путьшeствующымъ и5мъ, и3 ко грaду приближaющымсv, взhде пeтръ на
г0рницу помоли1тисv, въ чaсъ шестhй. бhсть же пріaлченъ, и3 хотoше вкуси1ти9 гот0вvщымъ

12
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

же џнэмъ, нападE нaнь ќжасъ, и3 ви1дэ нб7о pвeрсто, и3 сходoщъ нaнь сосyдъ нёкій ћкs
плащани1цу вeлію, по четhремъ крaємъ привoзанъ, и3 ни1зу спущaемь на зeмлю9 въ нeмже бoху
всS четверонGгаv земли2, и3 ѕвёріе и3 гaди, и3 пти1цы нбcныv. и3 бhсть глaсъ къ немY9 востaвъ
пeтре, заколи2 и3 ћждь. пeтръ же речE9 никaкоже гDи, ћкs николи1же kд0хъ всoко сквeрно и3ли2
нечи1сто. и3 сE глaсъ пaки къ немY втори1цею9 ±же бGъ њчи1стилъ є4сть, ты2 не скверни2 . сіe же
бhсть три1щи9 и3 пaки взoсv сосyдъ на нб7о.
Деян 10:1–16

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 25.

Во дни2 џны, сошeдъ пeтръ къ мужє1мъ п0сланнымъ къ немY p корни1ліа, речE9 сE ѓзъ є4смь,
є3гGже и4щете9 кav є4сть винA, є3oже рaди пріид0сте: nни1 же рек0ша9 корни1лій с0тникъ, мyжъ
прaведенъ и3 боoйсv бGа, свидётельствованъ p всегs2 kзhка їудeйска, ўвэщeнъ є4сть p ѓгGла
с™а, призвaти тS въ д0мъ св0й, и3 слhшати глаг0лы p тебE. призвaвъ же и5хъ, ўчреди2. наyтріе
же пeтръ востaвъ и4де съ ни1ми, и3 нёцыи p брaтій и5же p їkппjи, и3д0ша съ ни1мъ. и3 наyтріе
внид0ша въ кесарjю9 корни1лій же б¨ чav и5хъ, созвaвъ ср0дники своS и3 любeзныv дрyги. ћкоже
бhсть вни1ти петрY, срёте є3го2 корни1лій, и3 пaдъ на нGгу є3гs2 поклони1сv. пeтръ же воздви1же
є3го2, глаг0лv9 востaни, и3 ѓзъ сaмъ чlвёкъ є4смь. и3 съ ни1мъ бесёдуv вни1де, и3 њбрёте
собрaвшыvсv мнGги. речe же къ ни1мъ9 вы2 вёсте, ћкs не лёпо є4сть мyжу їудeанину
прилэплoтисv, и3ли2 приходи1ти ко и3ноплемeннику9 и3 мн¨ бGъ показA, ни є3ди1наго сквeрна, и3ли2
нечи1ста глаг0лати человёка. тёмже и3 без8 сумнёніv пріид0хъ призвaнъ. вопрошaю вы2 q5бо,
к0имъ сл0вомъ послaсте по менE: и3 корни1лій речE9 p четвeртагs днE дaже до сегs2 часA бёхъ
постoсv, и3 въ девoтый чaсъ молoсv въ домY моeмъ9 и3 сE мyжъ стA предо мн0ю во nдeждэ
свётлэ, и3 речE9 корни1ліе, ўслhшана бhсть моли1тва твоS, и3 млcтыни твоS помvнyшасv пред8
бGомъ. посли2 q5бо во їkппjю, и3 призови2 сjмsна, и4же нарицaетсv пeтръ9 сeй стрaнствуетъ въ
домY сjмsна ўсмарS, бли1зъ м0рv, и4же пришeдъ возглаг0летъ теб¨. ѓбіе q5бо послaхъ къ теб¨9
тh же д0брэ сотвори1лъ є3си2 пришeдъ. нhнэ q5бо вси2 мы2 пред8 бGомъ предстои1мъ, слhшати вс•
повелBннаv теб¨ p бGа.
Деян 10:21–33

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 26.

Во дни2 џны, pвeрзъ пeтръ ўстA, речE9 пои1стиннэ разумэвaю, ћкs не на лицA зри1тъ бGъ9
но во всoкомъ kзhцэ боoйсv є3гs2, и3 дёлаvй прaвду, пріoтенъ є3мY є4сть9 сл0во є4же послA
сынGмъ їyлевымъ, бlговэствyv ми1ръ їyсъ хnт0мъ, сeй є4сть всBмъ гDь. вы2 вёсте глаг0лъ
бhвшій по всeй їудeи, начeншійсv p галілeи по крещeніи, є4же проповёда їsaннъ9 їyса и4же p
назарeта, ћкs помaза є3го2 бGъ д¦омъ с™hмъ и3 си1лою, и4же пр0йде благодётельствуv, и3
и3сцэлov вс• наси1лsванныv p діaвола, ћкs бGъ бoше съ ни1мъ. и3 мы2 є3смы2 свидётелє всёхъ,
±же сотвори2 во стран¨ їудeйстэй, и3 во їеnли1мэ, є3г0же и3 ўби1ша повёшше на дрeвэ. сего2 бGъ
воскреси2 въ трeтій дeнь, и3 дадE є3мY kвлeнну бhти, не всёмъ лю1демъ, но нaмъ свидётелємъ

13
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

преднаречє1ннымъ p бGа, и5же съ ни1мъ kд0хомъ и3 пи1хомъ, по воскресeніи є3гs2 p мeртвыхъ. и3


повел¨ нaмъ проповёдати лю1демъ, и3 засвидётельствовати, ћкs т0й є4сть наречeнный p бGа
судіS живhмъ и3 мє1ртвымъ. њ сeмъ вси2 прор0цы свидётельствуютъ, њставлeніе грэхGвъ
пріoти и4менемъ є3гs2, всoкому вёрующему в0нь.
Деян 10:34–43

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 27.

Во дни2 џны, глаг0лющу петрY глаг0лы сі•, нападE д¦ъ с™hй на вс• слhшащыv сл0во. и3
ўжас0шасv и5же p њбрёзаніv вёрніи, є3ли1цы пріид0ша съ петр0мъ, ћкs и3 на kзhки дaръ
с™aгs д¦а и3зліoсv9 слhшаху бо и5хъ глаг0лющихъ љзhки, и3 величaющихъ бGа. тогдA pвэщA
пeтръ9 є3дA в0ду возбрани1ти м0жетъ кто2, є4же не крести1тисv си6мъ, и5же д¦ъ с™hй пріoша,
ћкоже и3 мы2: повелё же и5мъ кnти1тисv во и4мv їyсъ хnт0во9 тогдA моли1ша є3 го2 пребhти ў
ни1хъ дни2 нёкіv. слhшаша же ґпcли и3 брaтіv сyщіи во їудeи, ћкs и3 kзhцы пріoша сл0во б9іе.
и3 є3гдA взhде пeтръ во їеnли1мъ, препирaхусv съ ни1мъ и5же p њбрёзаніv, глаг0люще9 ћкs къ
мужє1мъ њбрёзаніv не и3мyщымъ вшeлъ є3си2, и3 ћлъ є3си2 съ ни1ми. начeнъ же пeтръ, скaзоваше
и5мъ по рoду, глаг0лv9 ѓзъ бёхъ во грaдэ їkппjйстэмъ молoсv, и3 ви1дэхъ во ќжасэ видёніе,
сходoщъ сосyдъ нёкій, ћкs плащани1цу вeлію, p четhрехъ крaєвъ низпущaему съ нб7сE, и3 пріи1де
дaже до менE9 въ ню1же воззрёвъ смотрoхъ, и3 ви1дэхъ четверонGгаv земнav, и3 ѕвёри, и3 гaды,
и3 пти6цы нбcныv. слhшахъ же глaсъ глаг0лющъ мн¨9 востaвъ пeтре, заколи2 и3 ћждь. рёхъ же9
никaкоже гDи, ћкs всoко сквeрно и3 нечи1сто николи1же вни1де во ўстA моS. tвэщa же ми2
глaсъ втори1цею съ нб7сE глаг0лющъ9 ±же бGъ њчи1стилъ є4сть, ты2 не скверни2 . сіe же бhсть
три1жды9 и3 пaки взoшасv вс• на нб7о.
Деян 10:44–11:10

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 28.

Во дни2 џны, разсёvвшіисv ґп0столи p ск0рби бhвшіv при стефaнэ, проид0ша дaже до
фінікjи, и3 к{пра, и3 ґнтіохjи, ни є3ди1ному же глаг0люще сл0ва, т0кмs їудeємъ. бoху же нёцыи
p ни1хъ мyжіе к{прстіи и3 кuринeйстіи, и5же вшeдше во ґнтіохjю, глаг0лаху къ є4ллинsмъ,
благовэствyюще гDа їyса. и3 б¨ рукA гDнv съ ни1ми9 мн0гое же число2 вёровавше, њбрати1шасv ко
гDу. слhшано же бhсть сл0во њ ни1хъ во ќшію цRкве, сyщіv во їерусали1мэ9 и3 послaша варнaву
преити2 дaже до ґнтіохjи. и4же пришeдъ, и3 ви1дэвъ благодaть б9ію, возрaдовасv9 и3 ўтэшaше вс•
и3зволeніемъ сeрдца терпёти њ гDэ. ћкs б¨ мyжъ блaгъ, и3 и3сп0лнь д¦а с™а и3 вёры9 и3
приложи1сv нар0дъ мн0гъ гDви. и3зhде же варнaва въ тaрсъ взыскaти сarла9 и3 њбрётъ є3го2,
приведE и5 во ґнтіохjю. бhсть же и5мъ лёто цёло собирaтисv въ цRкви, и3 ўчи1ти нар0дъ мн0гъ,
нарещи1 же прeжде во ґнтіохjи ўченики2, хрістіaны. t ў§ни6къ же, по є3ли1ку кто2 и3мёvше что2,
и3зв0лиша кjйждо и4хъ на слyжбу послaти живyщымъ во їудeи брaтіvмъ9 е4же и3 сотвори1ша,
послaвше къ стaрцємъ рук0ю варнaвлею и3 сarлею.
Деян 11:19–26; 29–30

14
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 29.

Во дни2 џны, возложи2 и4рsдъ цaрь рyцэ њѕл0бити нBкіv и5же p цRкве. ўби1 же їaкsва
брaта їsaннова мечeмъ. и3 ви1дэвъ, ћкs г0дэ є4сть їудeємъ, приложи2 ћти и3 петрA9 бoху же днjе
њпрэсн0чніи. є3г0же и3 є4мъ всади2 въ темни1цу, предaвъ четhрємъ четвери1цамъ в0инsвъ стрещи2
є3го2, хотS по пaсцэ и3звести2 є3го2 къ лю1демъ. и3 q5бо петрA стрежaху въ темни1цэ9 мlтва же б¨
прилёжна, бывaемаv p цRкве къ бGу њ нeмъ. є3гдa же хотoше є3го2 и3звести2 и4рsдъ, въ нощи2
т0й б¨ пeтръ спS междY двэмA в0инома, свoзанъ желёзнома ќжема двэмA, стрaжіе же пред8
двeрьми стрежaху темни1цы. и3 сE ѓгGлъ гDнь предстA, и3 свётъ возсіS въ хрaминэ9 толкнyвъ же
въ рeбра петрA, воздви1же є3го2, глаг0лv9 востaни вск0рэ. и3 спад0ша є3мY ќжv желёзнаv съ
рукY. речe же ѓгGлъ къ немY9 препоoшисv, и3 вступи2 въ плесни1цы твоS9 сотвори1 же тaкs. и3
глаг0ла є3мY9 њблецhсv въ ри1зу твою2, и3 послёдствуй ми2 . и3 и3зшeдъ въ слёдъ є3гs2 и3дoше, и3 не
вёдvше, ћкs и4стина є4сть бhвшее p ѓгGла9 мнoше же видёніе зрёти. прошeдша же пeрвую
стрaжу и3 вторyю, пріид0ста ко вратGмъ желёзнымъ, вводoщымъ во грaдъ, ±же њ себ¨
pверз0шасv и4ма. и3 и3зшeдше преид0ша ст0гну є3ди1ну, и3 ѓбіе pступи2 ѓгGлъ p негs2 . и3 пeтръ
бhвъ въ себ¨, речE9 нhнэ вёмъ вои1стинну, ћкs послA бGъ ѓгGла своего2, и3 и3з8oтъ мS и3з8 руки2
и4рsдовы, и3 p всегs2 чavніv людeй їудeйскихъ.
Деян 12:1–11

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 30.

Во дни2 џны, смотри1въ пeтръ пріи1де въ д0мъ марjинъ м™ре їsaнновы, нарицaемагs мaрка,
и3дёже бoху мн0зи с0брани и3 молoщесv. толкнyвшу же петрY во вратA дворA, приступи2
слhшати nтрокови1ца и4менемъ р0ди9 и3 познaвши глaсъ петр0въ, p рaдости не pвeрзе врaтъ9
притeкши же сказA петрA стоoща пред8 враты2. nни1 же къ нeй рёша9 бэснyеши ли сv: nнa же
крэплoшесv тaкs бhти. nни1 же глаг0лаху9 ѓгGлъ є3гs2 є4сть. пeтръ же пребывaше толкjй9
pвeрзше же ви1дэша є3го2, и3 ўжас0шасv. помаaвъ же и5мъ рук0ю молчaти, сказA и5мъ, кaкs гDь
є3го2 и3зведE и3з8 темни1цы. речe же9 возвэсти1те їaкsву и3 брaтіvмъ сі•. и3 и3зшeдъ и4де во и4но
мёсто.
Деян 12:12–17

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 31.

Во дни2 џны, варнaва и3 сarлъ возврати1стасv и3з8 їеnли1ма во ґнтіохjю, и3сп0лнивше слyжбу,
поeмше съ соб0ю и3 їsaнна, нарицaемаго мaрка. бoху же нёцыи во цRкви сyщей во ґнтіохjи,
прор0цы и3 ўчи1теліе, варнaва же и3 сuмеGнъ, нарицaемый нjгеръ, и3 лукjй кuринeанинъ, и3 манаи1нъ
со и4рsдомъ четвертовлaстникомъ воспитaнный, и3 сarлъ. служaщымъ же и5мъ гDви, и3
постoщымсv, речE д¦ъ с™hй9 pдэли1те ми2 варнaву и3 сarла на дёло, на нeже призвaхъ и5хъ.
тогдA пости1вшесv, и3 помоли1вшесv, и3 возл0жше рyки на нS, pпусти1ша и5хъ. сіS ќбs п0слана
бhвша p д¦а с™а, снид0ста въ селеrкjю, pтyду же pплhша въ к{пръ. и3 бhвше въ саламjнэ,
возвэщaста сл0во б9іе въ с0нмищахъ їудeйскихъ9 и3мёста же и3 їsaнна слугY. прошeдша же

15
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

џстровъ дaже до пaфа, њбрэт0ста нёкоего мyжа волхвA лжепрор0ка їудeанина, є3мyже и4мv
варіисyсъ9 и4же б¨ со ґнfuпaтомъ сeргіемъ пarломъ, мyжемъ разyмнымъ. сeй призвaвъ варнaву и3
сarла, взыскA ўслhшати сл0во б9іе. сопротивлoшесv же и4ма є3лл{ма в0лхвъ, тaкs бо
сказyетсv и4мv є3гs2, и3скjй разврати1ти ґнfuпaта p вёры. сarлъ же, и4же и3 пarелъ, и3сп0лнисv
д¦а с™а, и3 воззрёвъ нaнь, речE9 m и3сп0лненне всoкіv льсти2 и3 всoкіv ѕл0бы, сhне діaволь,
врaже всoкіv прaвды, не престaнеши ли развращav пути2 гDни пр†выv: и3 нhнэ сE рукA гDнv на
тS, и3 бyдеши слёпъ, не ви1дv с0лнца до врeмене. внезaпу же нападE нaнь мрaкъ и3 тмA, и3
њсvзav и3скaше вождA. тогдA ви1дэвъ ґнfuпaтъ бhвшее, вёрова, дивoсv њ ўчeніи гDни.
Деян 12:25–13:12

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 32.

Во дни2 џны, pвeзшесv p пaфа, пarелъ и3 сyщіи съ ни1мъ, пріид0ша въ пергjю памфuлjйскую.
їsaннъ же pлучи1всv p ни1хъ, возврати1сv во їерусали1мъ9 nни1 же прошeдше p пергjи, пріид0ша
во ґнтіохjю пісідjйскую9 и3 вшeдше въ с0нмище въ дeнь суббGтный, сэд0ша. по чтeніи же
зак0на и3 прорGкъ, послaша начaльницы с0нмища къ ни1мъ, глаг0люще9 мyжіе брaтіе, ѓще є4сть
сл0во въ вaсъ ўтэшeніv къ лю1демъ, глаг0лите. востaвъ же пarелъ, и3 помаaвъ рук0ю, речE9
мyжіе їyльтvне, и3 боoщіисv бGа, ўслhшите. бGъ людeй си1хъ, и3збрA nц7ы2 нaшы, и3 лю1ди вознесE
въ пришeльствіи въ земли2 є3г{петстэй9 и3 мhшцею выс0кою и3зведE и5хъ и3з8 неS. и3 до
четhредесvти лётъ препитA и5хъ въ пустhни. и3 низложи1въ kзы6къ сeдмь, въ земли2 ханаaнстэй,
дадE и5мъ въ наслёдіе зeмлю и4хъ. и3 по си1хъ ћкs лётъ четhреста и3 пvтьдесoтъ, дадE и5мъ судіи6
до самyила прор0ка. и3 pтyду проси1ша царS, и3 дадE и5мъ бGъ саyла, сhна кjсова, мyжа p колёна
веніамjнова, лётъ четhредесvть. и3 престaвль є3го2, воздви1же и5мъ дв7да въ царS, є3мyже и3 речE,
свидётельствовавъ9 њбрэт0хъ дв7да сн7а їессeова, мyжа по сeрдцу моемY, и4же сотвори1тъ вс•
хотёніv моS. t сегs2 сёмене бGъ, по њбэтовaнію, воздви1же їyлю спасeніе, їyса9 проповёдавшу
їsaнну пред8 лицeмъ вни1тіv є3гs2 крещeніе покаoніv, всёмъ лю1демъ їyлевымъ.
Деян 13:13–24

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 33.

Во дни2 џны, ћкоже скончавaше їsaннъ течeніе, глаг0лаше9 ког0 мv непщyете бhти, нёсмь
ѓзъ, но сE грvдeтъ по мн¨, є3мyже нёсмь дост0инъ разрэши1ти ремeнь сапогY є3гs2 . мyжіе
брaтіе, сhнове р0да ґвраaмлv, и3 и5же въ вaсъ боoщіисv бGа9 вaмъ сл0во спасeніv сегs2 послaсv.
живyщіи бо во їерусали1мэ, и3 кнoзи и4хъ сегs2 не разумёвше, и3 глaсы прор0ческіv, по всS
суббGты чтGмыv, њсуди1вше є3го2, и3сп0лниша. и3 ниеди1ныv вины2 смeртныv њбрётше, проси1ша
ў пілaта ўби1ти є3го2. ћкоже скончaша вс•, ±же њ нeмъ пи1сана, снeмше съ дрeва, положи1ша во
гр0бэ. бGъ же воскреси2 є3го2 p мeртвыхъ9 и44же kви1сv на дни2 мнGги, совозшeдшымъ съ ни1мъ p
галілeи во їерусали1мъ, и5же нhнэ сyть свидётеліе є3гs2 къ лю1демъ. и3 мы2 вaмъ благовэствyемъ
њбэтовaніе бhвшее ко nц7є1мъ, ћкs сіE бGъ и3сп0лнилъ є4сть нaмъ чaдsмъ и4хъ, воздви1гъ їyса.
Деян 13:25–32

16
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 34.

Во дни2 џны, пarелъ и3 варнaва прибэг0ста во грaды лuка0нскіv, въ л{стру и3 дeрвію, и3 во


nкрє1стныv и4хъ9 и3 тaмs бёста благовэствyюща. и3 нёкто мyжъ въ л{стрэхъ нeмощенъ
ногaма сэдoше, хр0мъ p чрeва мaтере своеS сhй, и4же николи1же б¨ ходи1лъ. сeй слhшаше пarла
глаг0люща9 и4же воззрёвъ нaнь, и3 ви1дэвъ, ћкs вёру и4мать здрaвъ бhти, речE вeліимъ глaсомъ9
теб¨ глаг0лю, во и4мv гDа їyса хnтA, встaни на нGгу твою2 прaвъ9 и3 ѓбіе возскочи2 и3 хождaше.
нар0ди же ви1дэвше, є4же сотвори2 пarелъ, воздвиг0ша глaсъ св0й лuка0нски глаг0люще9 б0зи
ўпод0бльшесv человёкsмъ снид0ша къ нaмъ. нарицaху же q5бо варнaву дjа, пarла же є3рмjа,
понeже т0й бoше начaльникъ сл0ва. жрeцъ же дjевъ сyщагs пред8 грaдомъ и4хъ, приведE ю3нцы2, и3
принесE вэнцы2 пред8 вратA, съ нар0ды хотoше жрeти. слhшавша же ґпcла, варнaва и3 пarелъ,
растерзaвша ри6зы своS, вскочи1ста въ нар0дъ зовyща, и3 глаг0люща9 мyжіе, что2 сі• творитE: и3
мы2 подобострaстна є3смA вaмъ человёка, бlговэствyюща вaмъ, p си1хъ сyетныхъ њбращaтисv
къ бGу жи1ву, и4же сотвори2 нб7о и3 зeмлю, и3 м0ре, и3 вс• ±же въ ни1хъ. и4же въ мимошeдшыv
р0ды њстaвилъ б¨ всS kзhки ходи1ти въ путeхъ и4хъ. и3 q5бо не несвидётельствована себE
њстaви, благотворS, съ нб7сE нaмъ дождeвы даS, и3 временA плодонGсна, и3сполнov пи1щею и3
весeліемъ сердцA нaша. и3 сі• глаг0люща, є3двA ўстaвиста нар0ды не жрeти и4ма9 но pити2
коемyждо во своoси.
Деян 14:6–18А

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 35.

Во дни2 џны, и3зhде пarелъ съ варнaвою въ дeрвію. бlговэствовaста же грaду томY и3


научи1ста мн0ги, возврати1стасv въ л{стру, и3 їконjю, и3 ґнтіохjю9 ўтверждaюще дyшы
ўченикGвъ, молoще пребhти въ вёрэ, и3 ћкs мн0гими скорбьми2 подобaетъ нaмъ вни1ти въ
цnтвіе б9іе. рукопол0жше же и5мъ пресв{теры на всS цRкви, и3 помоли1вшесv съ пост0мъ,
предaста и5хъ гDви, въ нег0же вёроваша. и3 прошeдша пісідjю, пріид0ста въ памфuлjю9 и3
глаг0лавша въ пергjи сл0во гDне, снид0ста во ґтталjю. и3 pтyду pплhста во ґнтіохjю, pню1дуже
бёста прeдана бlгодaти б9іей въ дёло, є4же скончaста. пришeдша же и3 собрaвша цRковь,
сказaста є3ли6ка сотвори2 бGъ съ ни1ма, и3 ћкs pвeрзе kзhкsмъ двeрь вёры.
Деян 14:20–27

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 36.

Во дни2 џны, востaша нёцыи p є4реси фарісeйскіv вёровавшіи, глаг0люще9 ћкs подобaетъ
њбрёзати и5хъ, завэщавaти же блюсти2 зак0нъ мsuсeовъ. собрaшасv же ґпcли и3 стaрцы вёдэти
њ словеси2 сeмъ. мн0гу же взыскaнію бhвшу, востaвъ пeтръ речE къ ни1мъ9 мyжіе брaтіе, вы2
вёсте, ћкs p днjй пeрвыхъ бGъ въ нaсъ и3збрA, ўсты2 мои1ми ўслhшати kзhкsмъ сл0во
бlговёстіv, и3 вёровати. и3 сердцевёдецъ бGъ свидётельствова и5мъ, дaвъ и5мъ д¦а с™aго, ћкоже
и3 нaмъ. и3 ничт0же разсуди2 междY нaми же и3 џнэми, вёрою њчи1щъ сердцA и4хъ. нhнэ q5бо что2
и3скушaете бGа, хотoще возложи1ти и4го на вы6и ўчн7кGмъ, є3гGже ни nтцы2 нaши, ни мы2

17
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

возмог0хомъ понести2: но бlгодaтію гDа їyса хnтA вёруемъ спасти1сv, ћкоже и3 nни2 . ўмолчa же
всE мн0жество, и3 послyшаху варнaвы и3 пarла повёдающихъ, є3ли1ка сотвори2 бGъ знaмєніv и3
чудесA во kзhцэхъ и4ма. по ўмолчaніи же и4хъ pвэщA їaкsвъ, глаг0лv9 мyжіе брaтіе,
послyшайте менE. сuмеGнъ повёда, ћкs прeжде бGъ посэти2 пріoти p kзы6къ лю1ди њ и4мени
своeмъ. и3 семY согласyютъ словесA прорGкъ, ћкоже пи1шетъ9 по си1хъ њбращyсv, и3 сози1жду кр0въ
дв7довъ пaдшій, и3 раскGпанаv є3гs2 сози1жду, и3 и3спрaвлю є3го29 ћкs да взhщутъ пр0чіи человёцы
гDа, и3 вси2 kзhцы, въ ни1хже наречeсv и4мv моE9 глаг0летъ гDь, творoй сі• вс•. разwмна p
вёка сyть бGови всS дэлA є3гs2. сегs2 рaди ѓзъ суждY, не стужaти p kзы6къ њбращaющымсv
къ бGу9 но заповёдати и5мъ њгребaтисv p трeбъ јдsльскихъ, и3 p блудA, и3 ўдaвленины, и3 p
кр0ве9 и3, є3ли6ка неугGдна себ¨ бhти, и3ны6мъ не твори1ти. мsuсeй бо p родGвъ дрeвнихъ, по всS
грaды проповёдающыv є3го2 и4мать въ с0нмищахъ, по всS суббGты чт0мый. тогдA и3зв0лисv
ґпcтолsмъ и3 стaрцємъ со всeю цRковію, и3збрaвше мyжа p ни1хъ, послaти во ґнтіохjю съ
пarломъ и3 варнaвою9 їyду, нарицaемаго варсaву, и3 сjлу, мyжа нарGчита въ брaтіи. написaвше
рукaма и4хъ сі•9 ґпcтоли, и3 стaрцы, и3 брaтіv, сyщымъ во ґнтіохjи, и3 сuрjи, и3 кілікjи брaтіи, и5же
p kзы6къ, њ гDэ рaдоватисv. понeже ќбs слhшахомъ, ћкs нёцыи p нaсъ и3зшeдше
возмути1ша вaсъ словесы2, развращaюще дyшы вaшv, глаг0люще, њбрёзатисv и3 блюсти2 зак0нъ,
и5мже мы2 не завэщaхомъ9 и3зв0лисv нaмъ собрaвшымсv є3динодyшнs, и3збрaнныv мyжы
послaти къ вaмъ, съ возлю1бленныма нaшима варнaвою и3 пarломъ, человёкома предaвшема
душS своS њ и4мени гDа нaшегs їyса хnтA. послaхомъ q5бо їyду и3 сjлу, и3 тёхъ сл0вомъ
сказyющихъ т†vжде. и3зв0лисv бо с™0му д¦у и3 нaмъ, ничт0же мн0жае возложи1ти вaмъ
тvготы2, рaзвэ нyждныхъ си1хъ9 њгребaтисv p їдsложeртвенныхъ, и3 кр0ве, и3 ўдaвленины, и3
блудA9 и3, є3ли6ка не х0щете вaмъ бhти други6мъ не твори1те9 p ни1хже соблюдaюще себE д0брэ
сотворитE. здрaвствуйте. nни1 же q5бо п0слани бhвше, пріид0ша во ґнтіохjю9 и3 собрaвше нар0дъ,
вдaша послaніе. прочeтше же возрaдовашасv њ ўтэшeніи. їyда же и3 сjла, и3 тA прорGка сyща,
сл0вомъ мн0зэмъ ўтёшиста брaтію и3 ўтверди1ста. пребhвше же тaмs врeмv, pпущє1на
бhста съ ми1ромъ p брaтій ко ґпcлsмъ. и3зв0лисv же сjлэ пребhти тaмs, їyда же возврати1сv
во їерусали1мъ.
Деян 15:5–34

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 37.

Во дни2 џны, пarелъ и3 варнaва живoста во ґнтіохjи, ўчaще и3 благовэствyюще сл0во гDне,
и3 со и3нёми мн0гими. по нёкихъ же днeхъ, речE пarелъ къ варнaвэ9 возврaщшесv подобaетъ
посэти1ти брaтію нaшу во всёхъ грaдэхъ, въ ни1хже проповёдахомъ сл0во гDне, кaкs
пребывaютъ. варнaва же восхот¨ поoти съ соб0ю їsaнна, нарицaемаго мaрка. пarелъ же
глаг0лаше9 pстyпльшагs p нaю p памфuлjи, и3 не шeдшагs съ нaми на дёло, въ нeже
положeни бhхомъ, не поoти сегs2 съ соб0ю. бhсть q5бо рaспрv, ћкs pлучи1тисv и4ма p себE,
варнaва ќбs поeмъ мaрка, pплы2 въ к{пръ9 пarелъ же и3збрaвъ сjлу, и3зhде прeданъ бlгодaти
б9іей, p брaтій. прохождaше сuрjю и3 кілікjю, ўтверждav цє1ркви.

18
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ
Деян 15:35–41

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 38.

Во дни2 џны, бhсть и3дyщымъ ґп0столsмъ на моли1тву, nтрокови1ца нёкаv и3мyщаv дyхъ
пытли1въ срёте нaсъ, ћже тvжaніе мн0го даoше господє1мъ свои1мъ волхвyющи. тA
послёдовавши пarлу и3 нaмъ, взывaше глаг0лющи9 сjи человёцы раби2 бGа вhшнvгs сyть, и5же
возвэщaютъ нaмъ пyть спасeніv. сe же творoше на мн0ги дни2. стужи1въ же си2 пarелъ, и3
њбрaщсv, дyхови речE9 запрещaю ти2 и4менемъ їyса хnтA, и3зhди и3з8 неS9 и3 и3зhде въ т0мъ час¨.
ви1дэвше же госп0діе є3S, ћкs и3зhде надeжда тvжaніv и4хъ, поeмше пarла и3 сjлу, влек0ша на
т0ргъ ко кнvзє1мъ. и3 ввeдше и5хъ къ воев0дамъ, рёша9 сjи человёцы возмущaютъ грaдъ нaшъ,
їудeє сyще. и3 завэщавaютъ nбhчаи, ±же не дост0итъ нaмъ пріимaти, ни твори1ти, ри1млvнsмъ
сyщымъ. и3 сни1десv нар0дъ на ни1хъ, и3 воевGды растерзaвше и5мъ ри1зы, велoху пaлицами би1ти
и5хъ. мн0ги же дaвше и5мъ р†ны, всади1ша въ темни1цу, завэщaвше темни1чному стрaжу твeрдs
стрещи2 и5хъ9 и4же таково2 завэщaніе пріeмъ, всади2 и5хъ во внyтреннюю темни1цу, и3 н0ги и4хъ заби2
въ клaдэ. въ полyнощи же пarелъ и3 сjла молoщасv поoста бGа9 послyшаху же и4хъ ю4зницы.
внезaпу же трyсъ бhсть вeлій, ћкs поколебaтисv њсновaнію темни1чному9 pверз0ша же сv ѓбіе
двє1ри всS, и3 всBмъ ю4зы њслабёша. возбyждьсv же темни1чный стрaжъ, и3 ви1дэвъ pвeрсты
двє1ри темни1цы, и3звлeкъ н0жъ, хотoше себE ўби1ти, мнS и3збёгшv ю4зники. возгласи1 же
глaсомъ вeліимъ пarелъ, глаг0лv9 ничт0же сотвори2 себ¨ ѕлA, вси1 бо є3смы2 зд¨. проси1въ же
свэщи2, вскочи2, и3 трeпетенъ бhвъ, припадE къ пarлу и3 сjлэ9 и3 и3звeдъ и5хъ в0нъ, речE9 госп0діе,
чт0 ми подобaетъ твори1ти, да спасyсv: џна же рек0ста9 вёруй въ гDа їyса хnтA, и3 спасeшисv
ты2, и3 вeсь д0мъ тв0й. и3 глаг0ласта є3мY сл0во гDне, и3 всBмъ и5же въ домY є3гs2 . и3 поeмъ x
въ т0й же чaсъ н0щи, и3змы2 p рaнъ, и3 крести1сv сaмъ, и3 свои2 є3 мY вси2 ѓбіе. ввeдъ же x въ
д0мъ св0й, постaви трапeзу, и3 возрaдовасv со всёмъ д0момъ свои1мъ, вёровавъ бGу.
Деян 16:16–34

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 39.

Во дни2 џны, пarелъ и3 сjла прешeдша ґмфіп0ль и3 ґполлGнію, внид0ста въ солyнь, и3дёже б¨
с0нмище їудeйское. по nбhчаю же своемY пarелъ вни1де къ ни1мъ, и3 по суббGты три2 стvзaшесv
съ ни1ми p писaній, сказyv и3 предлагav и5мъ, ћкs хnтY подобaше пострадaти, и3 воскрeснути p
мeртвыхъ9 и3 ћкs сeй їyсъ, є3г0же ѓзъ проповёдаю вaмъ, є4сть хnт0съ. и3 нёцыи p ни1хъ
вёроваша, и3 приложи1шасv къ пarлу и3 сjлэ, p чести1выхъ є4ллинъ мн0жество мн0го, и3 p жeнъ
бlгор0дныхъ не мaло. зазрёвше же непок0ршіисv їудeє, и3 пріeмше крам0льники нёкіv мyжы
ѕлhv, и3 собрaвше нар0дъ, м0лвvху по грaду9 нашeдше же на д0мъ їасс0новъ, и3скaху и5хъ и3звести2
къ нар0ду. не њбрётше же и5хъ, влечaху їасс0на, и3 нёкіv p брaтій ко градоначaльникsмъ,
вопію1ще9 ћкs и5же разврати1ша вселeнную, сjи зд¨ пріид0ша9 и4же пріoтъ їасс0нъ. и3 сjи вси2
проти1внs велёніємъ кeсаревымъ творoтъ, цRS глаг0люще и3н0го бhти, їyса. смvт0ша же
нар0дъ, и3 градоначaльники слhшащыv сі•. взeмше же дов0льное p їасс0на и3 p пр0чихъ,

19
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

pпусти1ша и5хъ. брaтіv же ѓбіе въ нощи2 pслaша пarла и3 сjлу въ бeрію9 и5же пришeдше, и3д0ша въ
соб0ръ їудeйскій. сjи же бoху бlгор0днэйши живyщихъ въ солyнэ, и5же пріoша сл0во со всёмъ
ўсeрдіемъ, по всS дни2 разсуждaюще пис†ніv, ѓще сyть сі• тaкs. мн0зи ќбs p ни1хъ вёроваша,
и3 p є4ллинскихъ жeнъ благоkбрaзныхъ, и3 мужeй не мaлs. и3 ћкs ўвёдаша и5же p солyнv
їудє1и, ћкs и3 въ бeріи проповёдасv p пarла сл0во б9іе, пріид0ша и3 тaмs дви1жуще и3
смущaюще нар0ды. ѓбіе же тогдA брaтіv pпусти1ша пarла и3ти2 на пом0ріе9 њстaста же сjла и3
тімоfeй тaмs. провождaющіи же пarла, вед0ша є3го2 дaже до ґfи1нъ9 и3 пріeмше зaповэдь къ
сjлэ и3 тімоfeю, да ћкs скорёе пріи1дутъ къ немY, и3зыд0ша.
Деян 17:1–15

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 40А.

Во дни2 џны, во ґfи1нэхъ ждyщу пarлу сjлы и3 тімоfeа, раздражaшесv д¦ъ є3гs2 въ нeмъ,
зрoщемъ јдsлъ п0лнъ сyщъ грaдъ. стvзaшесv же ќбs на с0нмищи со їудє1и и3 съ чести1выми, и3
на т0ржищи по всS дни2 съ приключaющимисv. нёцыи же p є3пікwръ, и3 p стGікъ філосGфъ,
стvзaхусv съ ни1мъ, и3 нёцыи глаг0лаху9 что2 ќбs х0щетъ суесл0вивый сeй глаг0лати: и3нjи же,
чужди1хъ богGвъ мни1тсv проповёдникъ бhти9 ћкs їyса и3 воскnніе бlговэствовaше и5мъ.
поeмше же є3го2, вед0ша на ґреопaгъ, глаг0люще9 м0жемъ ли разумёти, что2 н0вое сіE
глаг0лемое тоб0ю ўчeніе, стр†нна бо нёкаv влагaеши во ўшесA нaша9 х0щемъ q5бо разумёти,
что2 хотoтъ сі• бhти: ґfинeи же вси2, и3 приходoщіи стрaнніи, ни во чт0же и4но ўпражнoхусv,
рaзвэ глаг0лати что2, и3ли2 слhшати н0вое. стaвъ же пarелъ посред¨ ґреопaга, речE9 мyжіе
ґfинeйстіи, по всемY зрю2 вы2 ѓки благочести1выv. проходo бо и3 соглoдаv чествов†ніv вaша,
њбрэт0хъ и3 кaпище, на нeмже б¨ напи1сано9 невёдомому бGу. є3г0же ќбs не вёдуще
бlголёпнs чтетE, сего2 ѓзъ проповёдую вaмъ. бGъ сотвори1вый мjръ, и3 вс• ±же въ нeмъ, сeй
нб7сE и3 земли2 гDь сhй, не въ рукотворeнныхъ хрaмэхъ живeтъ9 ни p рyкъ человёческихъ
ўгождє1ніv пріeмлетъ, трeбуv что2, сaмъ даS всBмъ жив0тъ, и3 дыхaніе, и3 вс•. сотвори1лъ же
є4сть p є3ди1ныv кр0ве вeсь kзhкъ человёчь, жи1ти по всемY лицY земн0му, ўстaвивъ
пред8учинeнаv временA и3 предёлы селeніv и4хъ9 взыскaти гDа, да понE њсoжутъ є3го2, и3 њбрoщутъ,
ћкs не далeче p є3ди1нагs коегGждо нaсъ сyща. њ нeмъ бо живeмъ, и3 дви1жемсv, и3 є3смы2.
ћкоже и3 нёцыи p вaшихъ кни6жникъ рек0ша9 сегG бо и3 р0дъ є3смы2 . р0дъ q5бо сyще б9ій, не
д0лжни є3смы2 непщевaти, под0бно бhти бжcтво2 злaту, и3ли2 сребрY, и3ли2 кaменю худ0жнэ
начертaнну, и3 смышлeнію человёчу. лBта q5бо невёдэніv презирav бGъ, нhнэ повелэвaетъ
человёкsмъ всёмъ всю1ду покavтисv. занE ўстaвилъ є4сть дeнь, в0ньже х0щетъ суди1ти
вселeннэй въ прaвдэ, њ мyжэ, є3г0же предустaви, вёру подаS всBмъ, воскреси1въ є3го2 p
мeртвыхъ. слhшавше же воскресeніе мeртвыхъ, џвіи ќбs ругaхусv9 џвіи же рёша, да слhшимъ
тS пaки њ сeмъ. и3 тaкs пarелъ и3зhде p среды2 и4хъ. нёцыи же мyжіе прилэпи1вшесv є3мY,
вёроваша9 въ ни1хже б¨ и3 діон{сій ґреопагjтскій, и3 женA и4менемъ дaмарь, и3 друзjи съ ни1ми.
Деян 17:16–34

20
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 40Б.

Во дни2 џны, поeмше пarла вед0ша на ґреопaгъ, глаг0люще9 м0жемъ ли разумёти, что2
н0вое сіE глаг0лемое тоб0ю ўчeніе, стр†нна бо нёкаv влагaеши во ўшесA нaша9 х0щемъ q5бо
разумёти, что2 хотoтъ сі• бhти: ґfинeи же вси2, и3 приходoщіи стрaнніи, ни во чт0же и4но
ўпражнoхусv, рaзвэ глаг0лати что2, и3ли2 слhшати н0вое. стaвъ же пarелъ посред¨ ґреопaга, речE9
мyжіе ґfинeйстіи, по всемY зрю2 вы2 ѓки благочести1выv. проходo бо и3 соглoдаv чествов†ніv
вaша, њбрэт0хъ и3 кaпище, на нeмже б¨ напи1сано9 невёдомому бGу. є3г0же ќбs не вёдуще
бlголёпнs чтетE, сего2 ѓзъ проповёдую вaмъ. бGъ сотвори1вый мjръ, и3 вс• ±же въ нeмъ, сeй
нб7сE и3 земли2 гDь сhй, не въ рукотворeнныхъ хрaмэхъ живeтъ9 ни p рyкъ человёческихъ
ўгождє1ніv пріeмлетъ, трeбуv что2, сaмъ даS всBмъ жив0тъ, и3 дыхaніе, и3 вс•. сотвори1лъ же
є4сть p є3ди1ныv кр0ве вeсь kзhкъ человёчь, жи1ти по всемY лицY земн0му, ўстaвивъ
пред8учинeнаv временA и3 предёлы селeніv и4хъ9 взыскaти гDа, да понE њсoжутъ є3го2, и3 њбрoщутъ,
ћкs не далeче p є3ди1нагs коегGждо нaсъ сyща. њ нeмъ бо живeмъ, и3 дви1жемсv, и3 є3смы2.
Деян 17:19–28А

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 40В.

Во дни2 џны, pлучи1сv пarелъ p ґfи1нъ, пріи1де въ корjнfъ. и3 њбрёте нёкоего їудeанина
и4менемъ ґк{лу, п0нтvнина р0домъ, н0вs пришeдша p їталjи, и3 пріскjллу женY є3гs2, занE
повелёлъ бoше клаrдjй pлучи1тисv всёмъ їудeємъ p ри1ма, пріи1де къ ни1мъ9 и3 занE
є3динохуд0жникsмъ бhти и5мъ, пребhсть ў ни1хъ, и3 дёлаше9 бoху бо скинотв0рцы хи1тростію.
стvзaшесv же на с0нмищахъ по всS суббGты, и3 препирaше їудє1и и3 є4ллины. и3 ћкоже снид0ста
p макед0ніи сjла же и3 тімоfeй, тужaше д¦омъ пarелъ, свидётельствуv їудesмъ їyса бhти
хnтA. проти1вvщымсv же и5мъ и3 хyлvщымъ, њтрoсъ ри6зы своS, речE къ ни1мъ9 кр0вь вaша на
главaхъ вaшихъ9 чи1стъ ѓзъ, p нн7э во kзhки и3дY. и3 прешeдъ pтyду, пріи1де въ д0мъ нёкоегs
и4менемъ їyста, чтyща бGа, є3мyже хрaмина б¨ вскрaй с0нмища. крjспъ же начaльникъ соб0ра,
вёрова гDви со всёмъ д0момъ свои1мъ9 и3 мн0зи p корjнfvнъ слhшавше вёроваху, и3
крещaхусv. речe же гDь въ видёніи нощн0мъ пarлу9 не б0йсv, но глаг0ли, и3 да не ўм0лкнеши9
занE ѓзъ є4смь съ тоб0ю, и3 никт0же приложи1тъ њѕл0бити тS9 занE лю1діе сyть ми2 мн0зи во
грaдэ сeмъ. сэдoше же тaмs лёто и3 мBсvцъ шeсть, ўчS въ ни1хъ сл0ву б9ію.
Деян 18:1–11

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 41.

Во дни2 џны, сшeдъ пarелъ въ кесарjю, возшeдъ и3 цэловaвъ цRковь, сни1де бо ґнтіохjю9 и3
сотв0рь врeмv нёкое, и3зhде проходS по рoду галатjйскую странY и3 фрuгjю, ўтверждav всS
ўченики2. їудeанинъ же нёкто ґполлGсъ и4менемъ, ґлеtaндрvнинъ р0домъ, мyжъ словeсенъ, пріи1де
во є3фeсъ, си1ленъ сhй въ кни1гахъ9 сeй б¨ њглашeнъ пути2 гDню, и3 горS д¦омъ, глаг0лаше и3
ўчaше и3звёстнs ±же њ гDэ, вёдый т0кмs крещeніе їsaнново. сeй же начaтъ дерзaти на
с0нмищахъ9 слhшавше же є3го2 ґк{ла и3 пріскjлла, пріoша є3го2, и3 и3звёстнэе томY сказaша пyть

21
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

гDнь. хотoщу же є3мY преити2 во ґхaію, предпослaвше брaтіv, написaша ўченикGмъ пріoти є3го29
и4же пришeдъ тaмs, пос0бствова мн0гs вёровавшымъ бlгодaтію. твeрдs бо їудє1и не престаS
њбличaше пред8 людьми2, сказyv писaньми, їyса бhти хnтA.
Деян 18:22–28

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 42.

Во дни2 џны бhсть внегдA бhти ґполлGсу въ корjнfэ, пarлу же прошeдшу вhшніv
страны6, пріити2 во є3фeсъ9 и3 њбрётъ нёкіv ўченики2, речE къ ни1мъ9 ѓще ќбs д¦ъ с™ъ пріoли
є3стE вёровавше: nни1 же рёша къ немY9 но нижE, ѓще д¦ъ с™hй є4сть, слhшахомъ. речe же къ
ни1мъ9 во что2 ќбs кnти1стесv: nни1 же рек0ша9 во їsaнново крещeніе. речe же пarелъ9 їsaннъ
q5бо крести2 крещeніемъ покаoніv, лю1демъ глаг0лv9 во грvдyщаго по нeмъ да вёруютъ, си1рэчь,
во хnтA їyса. слhшавше же, крести1шасv во и4мv гDа їyса. и3 возл0жшу пarлу на нS рyцэ, пріи1де
д¦ъ с™hй на нS9 глаг0лаху же љзhки и3 прbр0чествоваху. бoше же всёхъ мужeй ћкs
дванaдесvть. вшeдъ же въ с0нмище, дерзaше, не њбинyvсv три2 мцcы бесёдуv, и3 ўвэрov ±же
њ цnтвіи б9іи.
Деян 19:1–8

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 43.

Во дни2 џны, во є3ди1ну p суббGтъ собрaвшымсv ўченикGмъ преломи1ти хлёбъ, пarелъ


бесёдоваше къ ни1мъ, хотS и3зhти наyтріе9 прострe же сл0во до полyнощи. бoху же свэщы2
мн0ги въ г0рницэ, и3дёже бёхомъ с0брани. сэдo же нёкто ю4ноша, и4менемъ є3rт{хъ, во nкн¨,
њтvгчeнъ сн0мъ глуб0кимъ, глаг0лющу пarлу њ мн0зэ, прекл0ньсv p снA, падE p трекр0вника
д0лу9 и3 взoша є3го2 мeртва. сошeдъ же пarелъ нападE нaнь, и3 њб8eмъ є3го2 речE9 не м0лвите, и4бо
душA є3гs2 въ нeмъ є4сть. возшeдъ же и3 прел0мль хлёбъ, и3 вкyшъ, дов0льнs же бесёдовавъ
дaже до зари2, и3 тaкs и3зhде. привед0ша же џтрока жи1ва, и3 ўтёшишасv не мaлs.
Деян 20:7–12

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 44.

Во дни2 џны, суди2 пarелъ ми1мs и3ти2 є3фeсъ, ћкs да не бyдетъ є3мY закоснёти во ґсjи9
тщaше бо сv, ѓще возм0жно бyдетъ, въ дeнь пvтьдесoтный бhти во їеnли1мэ. t міли1та же
послaвъ во є3фeсъ, призвA пресв{теры цRк0вныv. и3 ћкоже пріид0ша къ немY, речE къ ни1мъ9
внимaйте q5бо себ¨, и3 всемY стaду, въ нeмже вaсъ д¦ъ с™hй постaви є3пcкопы, пасти2 цRковь
гDа и3 бGа, ю4же стvжA кр0вію своeю. ѓзъ бо вёмъ сіE, ћкs по pшeствіи моeмъ вни1дутъ в0лцы
тoжцы въ вaсъ, не щадoщіи стaда. и3 p вaсъ самёхъ востaнутъ мyжіе глаг0лющіи
развращє1наv, є4же pторгaти ўчн7ки2 въ слёдъ себE. сегs2 рaди бди1те, поминaюще, ћкs три2 лBта
н0щь и3 дeнь не престаoхъ ўчS со слезaми є3ди1наго ког0ждо вaсъ. и3 нhнэ предаю2 вaсъ, брaтіе,
бGови, и3 сл0ву бlгодaти є3гs2, могyщему наздaти, и3 дaти вaмъ наслёдіе во њсвvщeнныхъ
всёхъ. сребрA и3ли2 злaта и3ли2 ри1зъ, ни є3ди1нагs возжелaхъ. сaми вёсте, ћкs трeбованію моемY и3
сyщымъ со мн0ю, послужи1стэ рyцэ мои2 сjи. вс• сказaхъ вaмъ, ћкs тaкs труждaющымсv

22
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

подобaетъ заступaти немощны6v, поминaти же сл0во гDа їyса, ћкs сaмъ речE9 блажeннэе є4сть
пaче даoти, нeжели пріимaти. и3 сі• рeкъ, прекл0нь кsлёна своS, со всёми и4ми помоли1сv.
Деян 20:16–18А; 28–36

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 45.

Во дни2 џны, и3зшeдше пarелъ и3 и5же съ ни1мъ, пріид0хомъ въ кесарjю9 и3 вшeдше въ д0мъ
філjппа бlговёстника, сyща p седми2 діaкsнъ, пребhхомъ ў негs2. сегG же бoху дщє1ри дэви6цы
четhри прорицaющыv. пребывaющымъ же нaмъ тaмs дни2 мн0ги, сни1де нёкто p їудeи прор0къ,
и4менемъ ґгaвъ9 и3 пришeдъ къ нaмъ, и3 взeмъ п0vсъ пarловъ, свvзaвъ же свои2 рyцэ и3 н0зэ,
речE9 тaкs глаг0летъ д¦ъ с™hй, мyжа, є3гGже є4сть п0vсъ сeй, тaкs свoжутъ є3го2 во їеnли1мэ
їудє1и, и3 предадoтъ въ рyцэ kзhкsвъ. и3 ћкоже слhшахомъ сі• моли1хомъ, мh же и3
намёстніи, не восходи1ти є3мY во їерусали1мъ. tвэщaвъ же пarелъ, и3 речE9 что2 творитE, плaчуще
и3 сокрушaюще ми2 сeрдце: ѓзъ бо не т0чію свoзанъ бhти хощY, но и3 ўмрeти во їеnли1мэ
гот0въ є4смь, за и4мv гDа їyса. не повинyющусv же є3мY, ўмолчaхомъ, рeкше9 в0лv гDнv да
бyдетъ.
Деян 21:8–14

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 46.

Во дни2 џны, поeмъ пarелъ мyжы џны, наyтріе съ ни1ми њчи1щсv, вни1де во с™и1лище,
возвэщav и3сполнeніе днeй њчищeніv, д0ндеже принесено2 бhсть за є3ди1наго коег0ждо и4хъ
приношeніе. и3 ћкоже хотoху сeдмь днjй скончaтисv, и5же p ґсjи їудє1и, ви1дэвше є3го2 во
с™и1лищи, навaдиша вeсь нар0дъ, и3 возложи1ша нaнь рyцэ, вопію1ще9 мyжіе їyльстіи, помози1те9
сeй є4сть человёкъ, и4же на лю1ди и3 зак0нъ, и3 на мёсто сіE, всёхъ всю1ду ўчи1тъ9 є3щe же и3
є4ллины введE въ цRковь, и3 њскверни2 с™0е мёсто сіE. бoху бо ви1дэли трофjма є3фeсvнина во
грaдэ съ ни1мъ, є3г0же мнoху, ћкs въ цRковь ввeлъ є4сть пarелъ. подви1жесv же грaдъ вeсь, и3
бhсть стечeніе лю1демъ9 и3 є4мше пarла, влечaху є3го2 в0нъ и3з8 цRкве9 и3 ѓбіе затвори1шасv двє1ри.
и4щущымъ же и5мъ ўби1ти є3го2, взhде вёсть къ тhсvщнику спjры, ћкs вeсь возмути1сv
їерусали1мъ. џнъ же ѓбіе пои1мъ в0ины и3 с0тники, притечE на нS9 nни1 же ви1дэвше тhсvщника
и3 в0ины, престaша би1ти пarла.
Деян 21:26–32

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 47.

Во дни2 џны, воззрёвъ пarелъ на с0нмъ, речE9 мyжіе брaтіе, ѓзъ всeю с0вэстію благ0ю
жи1тельствовахъ пред8 бGомъ, дaже до сегs2 днE. ґрхіерeй же ґнaніа повел¨ предстоoщымъ є3мY
би1ти є3гs2 ўстA. тогдA пarелъ речE къ немY9 би1ти тS и4мать бGъ, стэно2 повaпленаv9 и3 ты2
сэди1ши судo ми по зак0ну, преступav же зак0нъ вели1ши да бію1тъ мS. предстоoщіи же рёша9
ґрхіерeю ли б9ію досаждaеши: речe же пarелъ9 не вёдахъ брaтіе, ћкs ґрхіерeй є4сть9 пи1сано бо
є4сть9 кнoзю людeй твои1хъ да не речeши ѕлA. разумёвъ же пarелъ, ћкs є3ди1на чaсть є4сть
саддукє1й, другav же фарісє1й, воззвA въ с0нмищи9 мyжіе брaтіе, ѓзъ фарісeй є4смь, сhнъ

23
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

фарісeовъ9 њ ўповaніи и3 њ воскnніи мeртвыхъ ѓзъ сyдъ пріeмлю. сe же є3мY рeкшу, бhсть рaспрv
междY саддукeи и3 фарісeи, и3 раздэли1сv нар0дъ. саддукeи бо глаг0лютъ, не бhти воскресeніv, ни
ѓгGла, ни д¦а9 фарісeи же и3сповёдуютъ nбоS. бhсть же кли1чь вели1къ, и3 востaвше кни1жницы
чaсти фарісeйскіv, прoхусv междY соб0ю глаг0люще9 ни є3ди1но ѕло2 њбрэтaемъ въ чlвёцэ сeмъ,
ѓще ли же д¦ъ глаг0ла є3мY, и3ли2 ѓгGлъ, не проти1вимсv бGу. мн0зэ же бhвшей рaспрэ, боoсz
тhсvщникъ, да не растерзaнъ бyдетъ пarелъ p ни1хъ, повел¨ в0инsмъ сни1ти, и3 восхи1тити є3го2
p среды2 и4хъ, и3 вести2 є3го2 въ п0лкъ. въ настaвшую же н0щь предстaвъ є3мY гDь, речE9 дерзaй
пarле9 ћкоже бо свидётельствовалъ є3си2 ±же њ мн¨ во їерусали1мэ, си1це ти2 подобaетъ и3 въ
ри1мэ свидётельствовати.
Деян 23:1–11

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 48.

Во дни2 џны, ґгрjппа цaрь и3 вернікjа снид0ста въ кесарjю цэловaти фи1ста. и3 ћкоже мн0ги
дни2 пребhста тY, фи1стъ сказA царю2 ±же њ пarлэ, глаг0лv9 мyжъ нёкій є4сть њстaвленъ p
фи1ліtа ќзникъ, њ нeмже, бhвшу ми2 во їерусали1мэ, kви1ша ґрхіерeи и3 стaрцы їудeйстіи,
просoще нaнь судA. къ ни1мже pвэщaхъ9 ћкs нёсть nбhчай ри1млvнsмъ вhдати человёка
к0его на поги1бель, прeжде дaже њклеветaемый не и4мать пред8 лицeмъ клевeщущихъ є3го2, и3
мёсто pвёта пріи1метъ њ своeмъ согрэшeніи. сшeдшымсv же и5мъ зд¨, закоснёніе ни є3ди1но
сотв0рь, наyтріе сёдъ на суди1щи, повелёхъ привести2 мyжа. џкрестъ же є3гs2 стaвше
клеветницы2, ни є3ди1ну винY, ±же ѓзъ непщевaхъ, нанес0ша. стvз†ніv же нёкаv њ своeй
разли1чнэй вёрэ и3мoху къ немY, и3 њ нёкоемъ їyсэ ўмeршемъ, є3г0же глаг0лаше пarелъ жи1ва
бhти.
Деян 25:13–19

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 49.

Во дни2 џны, ґгрjппа къ пarлу речE9 повелэвaетсv ти2 њ себ¨ самомY глаг0лати. тогдA
пarелъ простeръ рyку, pвэщавaше9 њ всёхъ, њ ни1хже њклеветaемь є4смь p їудє1й, царю2 ґгрjппо,
непщyю себE бlжeнна бhти, ћкs пред8 тоб0ю pвэщaти днeсь и4мамъ9 пaче же вёдца тS сyща
свёдый всёхъ їудeйскихъ nбhчаєвъ и3 взыскaній. тёмже молю1сv ти2, долготерпэли1внs
послyшати менE. житіE ќбs моE є4же p ю4ности, и3спeрва бhвшее во kзhцэ моeмъ во
їерусали1мэ, вёдvтъ вси2 їудє1и9 вёдvще мS и3спeрва, ѓще хотoтъ свидётельствовати, ћкs по
и3звёстнэй є4реси нaшеv вёры, жи1хъ фарісeй. въ ни1хже и3дhй въ дамaскъ, со влaстію и3
повелёніемъ є4же p ґрхіерє1й, въ полyдни, на пути2 ви1дэхъ, царю2, съ нб7сE пaче сіoніv с0лнечнагs,
њсіoвшій мS свётъ, и3 со мн0ю и3дyщихъ. всёмъ же пaдшымъ нaмъ на зeмлю, слhшахъ глaсъ
глаг0лющъ ко мн¨, и3 вэщaющъ є3врeйскимъ љзhкомъ9 сarле, сarле, чт0 мv г0ниши, жeстоко
ти2 є4сть проти1ву рожнA прaти. ѓзъ же рёхъ. кто2 є3си2 гDи: џнъ же речE9 ѓзъ є4смь їyсъ, є3г0же
ты2 г0ниши. но востaни, и3 стaни на ногY твоeю9 на сe бо kви1хсv ти2, сотвори1ти тS слугY и3
свидётелv, и4хже ви1дэлъ є3си2, и3 и4хже kвлю2 теб¨, и3з8имav тS p людeй їудeйскихъ, и3 p kзhкъ,

24
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

къ ни1мже ѓзъ тS послю29 pвeрсти џчи и4хъ, да њбратoтсv p тмы2 въ свётъ, и3 p џбласти
сатанины2 къ бGу, є4же пріoти и5мъ њставлeніе грэхGвъ, и3 достоoніе во с™hхъ вёрою, ћже въ
мS. тёмже царю2 ґгрjппо, не бhхъ проти1венъ нбcному видёнію9 но сyщымъ въ дамaсцэ прeжде и3
во їерусали1мэ, и3 во всoкой стран¨ їудeйстэй, и3 kзhкsмъ проповёдую покavтисv, и3
њбрати1тисv къ бGу, достGйна покаoнію дэлA творoще.
Деян 26:1–5; 12–20

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 50А.

Во дни2 џны, ћкоже сyждено бhсть pплhти нaмъ во їталjю, предaху пarла же и3 и3нhv
нёкіv ю4зники с0тнику, и4менемъ їyлію, спjры севастjйскіv. вшeдше же въ корaбль ґдрам{тскій,
восхотёвше плhти во ґсjйскаv мBста, pвез0хомсv, сyщу съ нaми ґрістaрху макед0нvнину p
солyнz. въ другjй же пристaхомъ въ сідGнэ9 человэколю1біе же їyлій пarлови дёv, повел¨ къ
другGмъ шeдшу, прилэжaніе ўлучи1ти. и3 pтyду pвeзшесv, приплhхомъ въ к{пръ, занE вётри
бoху проти1вни. пучи1ну же кілікjйскую и3 памфuлjйскую преплhвше, пріид0хомъ въ м{ры
лuкjйскіv. и3 тaмs њбрётъ с0тникъ корaбль ґлеtандрjйскій, пловyщъ во їталjю, всади1 ны в0нь.
во мн0ги же дни2 к0снs плaвающе, и3 є3двA бhвше въ кнjдэ, не њставлoющу нaсъ вётру,
приплhхомъ под8 кри1тъ, при салмGнэ. є3двa же и3збирaюще крaй, пріид0хомъ на мёсто нёкое,
нарицaемое д0брое пристaнище, є3мyже бли1зъ б¨ грaдъ ласeй. мн0гу же врeмени минyвшу, и3
сyщу ўжE небезбёдну плaванію, занeже и3 п0стъ ўжE б¨ прешeлъ, совётоваше пarелъ, глаг0лv
и5мъ9 мyжіе, ви1жу, ћкs съ досаждeніемъ и3 мн0гою тщет0ю, не т0кмs брeмене и3 кораблS, но и3
дyшъ нaшихъ х0щетъ бhти плaваніе. с0тникъ же к0рмчіv и3 наrкли1ра послyшаше пaче, нeжели
пarломъ глаг0лемыхъ. не добрy же пристaнищу сyщу ко њзимёнію, мн0зи совётъ даoху
pвезти1сv pтyду, ѓще кaкs возм0гутъ, дости1гше фінікjи њзимёти, въ пристaнищи
кри1тстэмъ зрoщемъ къ лjву и3 къ хGру. дхнyвшу же ю4гу, мнёвше в0лю свою2 ўлучи1ти,
воздви1гше вBтрила, плhху вскрaй кри1та. не по мн0зэ же возвёv проти1венъ є3мY вётръ
бyренъ, нарицaемый є3rрокл{дsнъ. восхищeну же бhвшу кораблю2, и3 не могyщу сопроти1витисv
вётру, вдaвшесv волнaмъ носи1ми бёхомъ. џстровъ же нёкій мимотeкше, нарицaющсv клаrдjй,
є3двA возмог0хомъ ўдержaти ладію29 ю4же востoгше, всoкимъ џбразомъ помогaху,
подтверждaюще корaбль9 боoщесv да не въ с{рть впадyтъ, низпусти1вше пaрусъ, си1це носи1ми
бёху. вельми1 же њбуревaємымъ нaмъ, наyтріе и3зметaніе творoху. и3 въ трeтій дeнь свои1ми
рукaми ћдрило корaбленное и3зверг0хомъ. ни с0лнцу же, ни ѕвэздaмъ ћвльшымсv на мн0ги
дни2, и3 зим¨ не мaлэ належaщи, пр0чее pимaшесv надeжда всS є4же спасти1сv нaмъ. мн0гу же
неvдeнію сyщу, тогдA стaвъ пarелъ посред¨ и4хъ, речE9 подобaше ќбs, m мyжіе, послyшавше
менE, не pвезти1сv p кри1та, и3 и3збhти досаждeніv сегs2 и3 тщеты2 . и3 сE нhнэ молю1 вы
бlгодyшствовати9 поги1бель бо ни є3ди1ной души2 p вaсъ бyдетъ, рaзвэ кораблS. предстa бо ми2
въ сію2 н0щь, є3гGже ѓзъ є4смь, є3мyже и3 служY, ѓгGлъ б9ій, глаг0лv9 не б0йсv пarле, кeсарю ти2
подобaетъ предстaти, и3 сE даровA теб¨ бGъ вс• плaвающыv съ тоб0ю. тёмже дерзaйте мyжіе,
вёрую бо бGови, ћкs тaкs бyдетъ, и4мже џбразомъ речeно ми2 бhсть. во џстровъ же нёкій

25
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

подобaетъ нaмъ пристaти. и3 ћкоже четвертаvнaдесvть н0щь бhсть, носи6мымъ нaмъ во


ґдріaтской пучи1нэ въ полyнощи, непщевaху корaбленицы приближaтисv и5мъ къ нёкоей стран¨9
и3 и3змёривше глубинY, њбрэт0ша сажeней двaдесvть. мaлs же прешeдше, и3 пaки и3змёривше,
њбрэт0ша сажeней пvтьнaдесvть9 боoщесv же, да не кaкs въ прyднаv мBста впадyтъ, p н0са
кораблS вeргше кGтвы четhре, молoхомсv, да дeнь бyдетъ. корaбленикsмъ же и4щущымъ
бэжaти и3з8 кораблS, и3 низвёсившымъ ладію2 въ м0ре, и3звётомъ ѓки p н0са хотoщымъ
кGтвы простeрти, речE пarелъ с0тнику, и3 в0инsмъ9 ѓще не сjи пребyдутъ въ корабли2, вы2
спасти1сv не м0жете. тогдA в0ини pрёзаша ќжv ладіи2, и3 њстaвиша ю5 pпaсти. є3гдa же ќбs
хотoше дeнь бhти молoше пarелъ вс• пріoти пи1щу, глаг0лv9 четыренадесoтый днeсь дeнь
чaюще, не ћдше пребывaете, ничт0же вкуси1вше. тёмже молю2 вaсъ пріoти пи1щу9 сe бо къ
вaшему спасeнію є4сть9 ни є3ди1ному же p вaсъ влaсъ главы2 pпадeтъ. рeкъ же сі•, и3 пріeмъ
хлёбъ, бlгодари2 бGа пред8 всёми, и3 прел0мль начaтъ ћсти. бlгонадeжни же бhвше вси2, и3 тjи
пріoша пи1щу. бё же въ корабли2 всёхъ дyшъ двёстэ сeдмьдесvтъ и3 шeсть. насhщшесv же
брaшна, њблегчи1ша корaбль, и3зметaюще пшени1цу въ м0ре. є3гдa же дeнь бhсть, земли2 не
познавaху9 нёдро же нёкое смотрoху и3мyщее пес0къ, на нeже совэщaша, ѓще м0щно є4сть,
и3звлещи2 корaбль. и3 кGтвы собрaвше везoхусv по м0рю, и3 кyпнs њслaбивше ќжv корми1лsмъ,
и3 воздви1гше мaлое вётрило къ дhшущему вётрецу, вез0хомсv на крaй. впaдше же въ мёсто
и3с0пное, ўвvзи1ша корaбль, и3 н0съ ќбs ўвoзшій пребhсть недви1жимь9 корми1ло же
разбивaшесv p нyжды в0лнъ. в0инsмъ же совётъ бhсть, да ќзники ўбію1тъ, да не кто2
поплhвъ и3збёгнетъ. с0тникъ же хотS соблюсти2 пarла, возбрани2 совёту и4хъ9 повелё же
могyщымъ плaвати, и3зскочи1вше пeрвэе, и3зhти на крaй. ґ пр0чіи, џви ќбs на дщи1цахъ, џви
же на нёчемъ p кораблS. и3 тaкs бhсть всBмъ спасти1сv на зeмлю.
Деян 27:1–44

Дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ, зачaло 51А.

Во дни2 џны, спасeни бhвше и5же њ пarлэ p кораблS, тогдA разумёша, ћкs џстровъ
мелjтъ нарицaетсv. вaрвари же творoху не мaлое милосeрдіе нaмъ9 возгнёщше бо џгнь, пріoша
всёхъ нaсъ, за настоoщій д0ждь и3 зи1му. сграмaждшу же пarлу р0ждіv мн0жество, и3
возл0жшу на џгнь, є3хjдна p теплоты2 и3зшeдши, сэкнY въ рyку є3гs2. и3 ћкоже ви1дэша
вaрвари ви1сvщу ѕмію2 p руки2 є3гs2, глаг0лаху дрyгъ ко дрyгу9 всoкs ўбjйца є4сть чlвёкъ сeй,
є3г0же спасeна p м0рv, сyдъ б9ій жи1ти не њстaви. т0й же ќбs pтрoсъ ѕмію2 во џгнь,
ничт0же ѕло2 пострадA. nни1 же чavху є3го2 хотoща возгорётисv, и3ли2 пaсти внезaпу мeртва9 на
мн0зэ же тогs2 чaющымъ, и3 ничт0же ѕло2 въ нeмъ бhвше ви1дvщымъ, претв0ршесv, глаг0лаху
б0га того2 бhти. џкрестъ же мёста џнагs бoху сє1ла пeрвагs во џстровэ и4менемъ поплjа,
и4же пріи1мъ нaсъ, три2 дни2 любeзнэ ўчреди2. бhсть же nтцY поплjеву nгнeмъ и3 воднhмъ
труд0мъ њдержи1му лежaти9 къ немyже пarелъ вшeдъ, и3 помоли1всv, и3 возл0жъ рyцэ свои2 нaнь,
и3сцэли2 є3го2. семy же бhвшу, и3 пр0чіи и3мyщіи недyги во џстровэ т0мъ, прихождaху, и3
и3сцэлэвaхусv9 и4же и3 мн0гими честьми2 почт0ша нaсъ, и3 pвозoщымсv нaмъ, ±же на потрeбу,

26
дэ•ніv с™hхъ ґпcлъ

вложи1ша. по трeхъ же мёсvцэхъ pвез0хомсv въ корабли2 ґлеtандрjйстэмъ, подпи1саномъ


діоскyры, презимёвшемъ во џстровэ. и3 доплhвше въ сuракyсы, пребhхомъ дни2 три2. tтyду же
pплhвше, пріид0хомъ въ ригjю9 и3 по є3ди1номъ дни2 возвёvвшу ю4гу, во вторhй дeнь пріид0хомъ
въ поті0лы9 и3дёже њбрётше брaтію, ўмолeни бhхомъ p ни1хъ пребhти днeй сeдмь9 и3 тaкs въ
ри1мъ и3д0хомъ. и3 p тaмs брaтіv, слhшавше ±же њ нaсъ, и3зыд0ша во срётеніе нaше дaже до
ґппjева торгA, и3 тріeхъ корчeмницъ, и5же ви1дэвъ пarелъ, и3 бlгодари1въ бGа, пріoтъ дерзновeніе.
є3гдa же пріид0хомъ въ ри1мъ, с0тникъ предадE ќзники воев0дэ9 пarлу же повел¨ пребывaти
nс0бь, соблюдaющымъ є3го2 в0инsмъ. бhсть же по днeхъ трeхъ, созвaти пarлу сyщыv їудeєвъ
пє1рвыv9 сшeдшымсv же и5мъ, глаг0лаше къ ни1мъ9 мyжіе брaтіе, ѓзъ ничт0же проти1вно сотв0рь
лю1демъ, и3ли2 nбhчаємъ nтeчєскимъ, ќзникъ p їерусали1млvнъ прeданъ бhхъ въ рyцэ
ри1млvнsмъ9 и4же разсуди1вше ±же њ мн¨, хотoху пусти1ти, занE ни є3ди1нэй вин¨ смeртнэй
бhти во мн¨. сопроти1въ же глаг0лющымъ їудeємъ, нyжда ми2 бhсть нарещи2 кeсарv9 не ћкs
kзhкъ м0й и3мёv въ чес0мъ њклеветaти. сеS рaди ќбs вины2 ўмоли1хъ вaсъ ви1дэти, и3
бесёдовати9 надeжды бо рaди їyлевы вери1гами си1ми њбложeнъ є4смь. nни1 же къ немY рёша9 мы2
нижE писaніv њ теб¨ пріoхомъ p їудє1й, нижE пришeдъ кто2 p брaтій возвэсти2, и3ли2 глаг0ла
что2 њ теб¨ ѕло2. м0лимсv же p тебE слhшати ±же мyдрствуеши9 њ є4реси бо сeй вёдомо
є4сть нaмъ, ћкs всю1ду сопроти1въ глаг0лема є4сть. ўстaвивше же є3мY дeнь, пріид0ша къ немY
въ страннопріeмницу мн0жайшіи, и5мже сказaше свидётельствуv цnтвіе б9іе, и3 ўвэрov и5хъ
±же њ їyсэ, p зак0на мsuсeова и3 прbрGкъ, p ќтра дaже до вeчера. и3 џви ќбs вёроваху
глаг0лємымъ, џви же не вёроваху. несоглaсни же сyще дрyгъ ко дрyгу pхождaху, рeкшу пarлу
глаг0лъ є3ди1нъ9 ћкs д0брэ д¦ъ с™hй глаг0ла и3сaіемъ прbр0комъ ко nц7є1мъ нaшымъ, глаг0лv9
и3ди2 къ лю1демъ си1мъ, и3 рцы29 слyхомъ ўслhшите, и3 не и4мате разумёти9 и3 ви1дvще ќзрите, и3
не и4мате ви1дэти. њдебелё бо сeрдце людeй си1хъ, и3 ўши1ма тoжкs слhшаша, и3 џчи свои2
смэжи1ша9 да не кaкs ўви1дvтъ nчи1ма, и3 ўши1ма ўслhшатъ, и3 сeрдцемъ ўразумёютъ, и3
њбратoтсv, и3 и3сцэлю2 и5хъ. вёдомо q5бо да бyдетъ вaмъ, ћкs kзhкsмъ послaсv спасeніе б9іе,
сjи и3 ўслhшатъ. и3 сі• томY рeкшу, pид0ша їудє1и, мн0гое и3мyще междY соб0ю состvзaніе.
пребhсть же пarелъ двA лёта и3сп0лнь своeю мзд0ю, и3 пріимaше всS приходoщыv къ немY,
проповёдуv цnтвіе б9іе, и3 ўчS ±же њ гDэ нaшемъ їyсэ хnт¨, со всoкимъ дерзновeніемъ
невозбрaннs.
Деян 28:1–31

27
СОБОzРНОЕ ПОСЛАzНІЕ ЇАzКWВЛЕ.

Їaкsвле соб0рное послaніе, зачaло 50Б.

Їaкsвъ, бGу и3 гDу їyсу хnтY рaбъ, nбэманaдесvте колёнома, и5же въ разсёvніи, рaдоватисv.
всoку рaдость и3мёйте брaтіе моS, є3гдA во и3скушє1ніv впaдаете разли6чна, вёдvще, ћкs
и3скушeніе вaшеv вёры содёловаетъ терпёніе9 терпёніе же дёло совершeно да и4мать, ћкs да
бyдете совершeни и3 всецёли, ни въ чeмъ же лишeни. ѓще же кто2 p вaсъ лишeнъ є4сть
премyдрости, да пр0ситъ p даю1щагs бGа всBмъ вкyпэ, и3 не поношaющагs9 и3 дaстсv є3мY. да
пр0ситъ же вёрою, ничт0же сумнoсv9 сумнoй бо сv ўпод0бисv волнeнію морск0му, вётры
возметaему и3 развэвaему. да не мни1тъ человёкъ џнъ, ћкs пріи1метъ что2 p бGа. мyжъ
двоедyшенъ, неустр0енъ во всёхъ путeхъ свои1хъ. да хвaлитсv же брaтъ смирeнный въ высот¨
своeй. богaтый же во смирeніи своeмъ9 занE ћкоже цвётъ травнhй ми1мs и4детъ. возсіo бо
с0лнце со зн0емъ, и3 и3зсуши2 травY, и3 цвётъ є3S pпадE, и3 благолёпіе лицA є3S поги1бе9 си1це и3
богaтый въ хождeніи своeмъ ўвvдaетъ. блажeнъ мyжъ, и4же претерпи1тъ и3скушeніе, занE и3скyсенъ
бhвъ, пріи1метъ вэнeцъ жи1зни, є3г0же њбэщA бGъ лю1бvщымъ є3го2 . никт0же и3скушaемь да
глаг0летъ, ћкs p бGа и3скушaемь є4смь9 бGъ бо нёсть и3скуси1тель ѕлы6мъ, не и3скушaетъ же
т0й никог0же. к0ждо же и3скушaетсv, p своеS п0хоти влек0мь и3 прельщaемь. тaже п0хоть
зачeнши раждaетъ грёхъ9 грёхъ же содёvнъ раждaетъ смeрть. не льсти1тесv брaтіе моS
возлю1блєннаv9 всoко даoніе блaго, и3 всoкъ дaръ совершeнъ свhше є4сть, сходoй p nц7A
свётsвъ, ў негGже нёсть премэнeніv, и3ли2 преложeніv стёнь. восхотёвъ бо породи2 нaсъ
сл0вомъ и4стины, во є4же бhти нaмъ начaтокъ нёкій создaніємъ є3гs2.
Иак 1:1–18

Їaкsвле соб0рное послaніе, зачaло 51Б.

Брaтіе моS возлю1блєннаv, да бyдетъ всoкъ человёкъ ск0ръ ўслhшати, и3 к0сенъ глаг0лати,
к0сенъ во гнёвъ. гнёвъ бо мyжа, прaвды б9іv не содёловаетъ. сегs2 рaди pл0жше всoку
сквeрну, и3 и3збhтокъ ѕл0бы, въ кр0тости пріими1те всаждeнное сл0во, могyщее спасти2 дyшы
вaшv. бывaйте же творцы2 сл0ва, ґ не т0чію слhшатели, прельщaюще себE самёхъ. занE ѓще
кто2 є4сть слhшатель сл0ва, ґ не творeцъ, таковhй ўпод0бисv мyжу смотрoющу лицE бытіS
своегs2 въ зерцaлэ9 ўсмотри1 бо себE, и3 pи1де, и3 ѓбіе забы2, как0въ б¨. прини1кій же въ зак0нъ
совершeнъ своб0ды, и3 пребhвъ9 сeй не слhшатель забhтливъ бhвъ, но творeцъ дёла, сeй
блажeнъ въ дёланіи своeмъ бyдетъ. ѓще кто2 мни1тсv вёренъ бhти въ вaсъ, и3 не њбуздовaетъ
љзhка своегs2, но льсти1тъ сeрдце своE, сегs2 сyетна є4сть вёра. вёра бо чистA и3 несквeрна пред8
бGомъ и3 nц7eмъ сіS є4сть, є4же посэщaти си1рыхъ и3 вдови1цъ въ ск0рбехъ и4хъ, и3 несквeрна себE
блюсти2 p мjра.

28
їaкsвле соб0рное послaніе
Иак 1:19–27

Їaкsвле соб0рное послaніе, зачaло 52.

Брaтіе, не на лицA зрoще и3мёйте вёру гDа нaшегs їyса хnтA слaвы. ѓще бо вни1детъ въ
с0нмище вaше мyжъ, злaтъ пeрстень носS, въ ри1зэ свётлэ, вни1детъ же и3 ни1щ ъ въ хyдэ
nдeждэ9 и3 воззритE на носoщаго ри1зу свётлу, и3 речeте є3мY, ты2 сoди зд¨ д0брэ9 и3 ни1щему
речeте, ты2 стaни тaмs, и3ли2 сoди зд¨ на подн0жіи моeмъ9 и3 не разсмотри1сте въ себ¨, и3 бhсте
судіи6 помышлeній ѕлhхъ. слhшите, брaтіе моS возлю1блєннаv, не бGъ ли и3збрA ни1щыv мjра
сегs2 богaты въ вёрэ, и3 наслёдники цaрствіv, є4же њбэщA лю1бvщымъ є3го2: вh же ўкори1сте
ни1щаго. не богaтіи ли наси1луютъ вaмъ, и3 тjи влекyтъ вы2 на суди6ща: не тjи ли хyлvтъ д0брое
и4мv наречeнное на вaсъ: ѓще ќбs зак0нъ совершaете цaрскій, по писaнію9 возлю1биши и4скреннvго
своего2 ћкоже себE самaго9 д0брэ творитE. ѓще ли на лицA зритE, то грёхъ содэвaете,
њбличaеми p зак0на ћкоже престyпницы. и4же бо вeсь зак0нъ соблюдeтъ, согрэши1тъ же во
є3ди1номъ, бhсть всBмъ пови1ненъ. рекjй бо, не прелюбы2 сотвори1ши9 рeклъ є4сть, и3 не ўбіeши.
ѓще ли не прелюбы2 сотвори1ши, ўбіeши же, бhсть престyпникъ зак0на. тaкs глаг0лите, и3 тaкs
твори1те, ћкs зак0номъ своб0днымъ хотoще сyдъ пріoти. сyдъ бо без8 ми1лости не сотв0ршему
ми1лости9 и3 хвaлитсv ми1лость на суд¨.
Иак 2:1–13

Їaкsвле соб0рное послaніе, зачaло 53.

Брaтіе, кav п0льза є4сть, ѓще вёру глаг0летъ кто2 и3мёти, дёлъ же не и4мать: є3дA м0жетъ
вёра спасти2 є3го2: ѓще же брaтъ и3ли2 сестрA нaга бyдета, и3 лишeна бyдета дневнhv пи1 щи9 речeтъ
же и4ма кто2 p вaсъ9 и3ди1та съ ми1ромъ, грёйтасv и3 насыщaйтасv, не дaстъ же и4ма трeбованіv
тэлeснагs, кav п0льза: тaкожде и3 вёра, ѓще дёлъ не и4мать, мертвA є4сть њ себE. но речeтъ
кто29 ты2 вёру и4маши, ѓзъ же дэлA и4мамъ9 покажи1 ми вёру твою2 p дёлъ твои1хъ, и3 ѓзъ
теб¨ покажY p дёлъ мои1хъ вёру мою2. ты2 вёруеши, ћкs бGъ є3ди1нъ є4сть, д0брэ твори1ши9 и3
бёси вёруютъ, и3 трепeщутъ. х0щеши же ли разумёти, m человёче сyетне, ћкs вёра без8 дёлъ
мертвA є4сть: ґвраaмъ nц7ъ нaшъ не p дёлъ ли њправдaсv, вознeсъ їсаaка сhна своего2 на
жeртвенникъ: ви1диши ли, ћкs вёра поспёшествоваше дэлGмъ є3гs2, и3 p дёлъ соверши1сv вёра:
и3 соверши1сv писaніе глаг0лющее9 вёрова же ґвраaмъ бGови, и3 вмэни1сv є3мY въ прaвду, и3 дрyгъ
б9ій наречeсv. зритe ли q5бо, ћкs p дёлъ њправдaетсv человёкъ, ґ не p вёры є3ди1ныv:
тaкожде же и3 раaвъ блудни1ца не p дёлъ ли њправдaсv, пріeмши сх0дники, и3 и3нhмъ путeмъ
и3звeдши и5хъ: ћкоже бо тёло без8 дyха мертво2 є4сть, тaкs и3 вёра без8 дёлъ мертвA є4сть.
Иак 2:14–26

Їaкsвле соб0рное послaніе, зачaло 54.

Брaтіе, не мн0зи ўчи1тели бывaйте, вёдvще, ћкs б0льшее њсуждeніе пріи1мемъ9 мн0гs бо
согрэшaемъ вси2. ѓще кто2 въ сл0вэ не согрэшaетъ, сeй совершeнъ мyжъ, си1ленъ њбуздaти и3 всE
тёло. сe бо и3 к0нємъ ўзды6 во ўстA влагaемъ, да повинyютсv нaмъ, и3 всE тёло и4хъ

29
їaкsвле соб0рное послaніе

њбращaемъ. сE и3 корабли2 вели1цы сyще, и3 p жест0кихъ вётрsвъ заточaеми, њбращaютсv


мaлымъ корми1льцемъ, ѓможе стремлeніе прaвvщагs х0щетъ. тaкожде же и3 љзhкъ мaлъ ќдъ
є4сть, и3 вельми2 хвaлитсv9 сE мaлъ џгнь, и3 к0ль вели1ки вє1щи сожигaетъ. и3 љзhкъ џгнь,
лёпота непрaвды9 си1це и3 љзhкъ водворoетсv во ќдэхъ нaшихъ, сквернS всE тёло, и3 палS
к0ло рождeніv нaшегs, и3 њпалovсv p геeнны. всoко бо є3стество2 ѕвэрeй же и3 пти1цъ, г†дъ же
и3 рhбъ, ўкрочaетсv, и3 ўкроти1тсv є3стеств0мъ человёческимъ9 љзhка же никт0же м0жетъ p
человBкъ ўкроти1ти, неудержи1мо бо ѕло2, и3сп0лнь ћда смертон0сна. тёмъ благословлoемъ бGа и3
nц7A, и3 тёмъ кленeмъ человёки, бhвшыv по под0бію б9ію9 p тёхъ же ќстъ и3сх0дитъ
благословeніе и3 клoтва. не подобaетъ брaтіе моS возлю1блєннаv, си6мъ тaкs бывaти.
Иак 3:1–10

Їaкsвле соб0рное послaніе, зачaло 55.

Брaтіе, є3дA и3ст0чникъ p є3ди1нагs ќстіv и3сточaетъ слaдкое и3 г0рькое: є3дA м0жетъ, брaтіе
моS, смок0вница м†слины твори1ти, и3ли2 віногрaднаv лозA смGквы: тaкоже ни є3ди1нъ
и3ст0чникъ слaну и3 слaдку твори1тъ в0ду. кто2 премyдръ и3 худ0гъ въ вaсъ, да покaжетъ p
д0брагs житіS дэлA своS, въ кр0тости и3 премyдрости. ѓще же зaвисть г0рьку и4мате и3 рвeніе
въ сердцaхъ вaшихъ, не хвали1тесv, ни лжи1те на и4стину. нёсть сіS премyдрость свhше
низходoщи, но зeмна, душeвна, бэс0вска. и3дёже бо зaвисть и3 рвeніе, тY нестроeніе и3 всoка
ѕлA вeщь. ґ ћже свhше премyдрость, пeрвэе ќбs чистA є4сть, пот0мъ же ми1рна, кроткA,
благопокорли1ва, и3сп0лнь ми1лости и3 плодGвъ благи1хъ, несумнённа, и3 нелицемёрна. пл0дъ же
прaвды въ ми1рэ сёетсv творoщымъ ми1ръ. tкyду бр†ни и3 св†ры въ вaсъ: не pсю1ду ли, p
сластeй вaшихъ вою1ющихъ во ќдэхъ вaшихъ: желaете, и3 не и4мате9 ўбивaете и3 зави1дите, и3 не
м0жете ўлучи1ти9 сварoетесv и3 б0рете, и3 не и4мате, занE не пр0сите. пр0сите, и3 не пріeмлете,
занE ѕл¨ пр0сите, да въ сластeхъ вaшихъ и3ждивeте. прелюбодёи и3 прелюбодёйцы, не вёсте ли,
ћкs любы2 мjра сегs2 враждA бGу є4сть: и4же бо восх0щетъ дрyгъ бhти мjру, врaгъ б9ій бывaетъ.
и3ли2 мнитE, ћкs всyе писaніе глаг0летъ9 къ зaвисти желaетъ дyхъ, и4же всели1сv въ ны2: б0льшую
же даeтъ благодaть. тёмже глаг0летъ9 гDь гGрдымъ проти1витсv, смирє1ннымъ же даeтъ
благодaть.
Иак 3:11–4:6

Їaкsвле соб0рное послaніе, зачaло 56.

Возлю1бленніи, повини1тесv бGу, проти1витесv же діaволу, и3 бэжи1тъ p вaсъ. прибли1житесv


бGу, и3 прибли1житсv вaмъ9 њчи1стите рyцэ грёшницы, и3спрaвите сердцA вaша двоедyшніи.
постражди1те, и3 слези1те и3 плaчитесv9 смёхъ вaшъ въ плaчь да њбрати1тсv, и3 рaдость въ
сётованіе. смири1тесv пред8 гDемъ, и3 вознесeтъ вы2. не њклеветaйте другъдрyга брaтіе9 њклеветavй
бо брaта, и3ли2 њсуждavй брaта своего2, њклеветaетъ зак0нъ, и3 њсуждaетъ зак0нъ. ѓще ли
зак0нъ њсуждaеши, нёси творeцъ зак0на, но судіS. є3ди1нъ є4сть законопол0жникъ и3 судіS,
могjй спасти2 и3 погуби1ти9 тh же кто2 є3си2 њсуждavй дрyга: слhшите нhнэ глаг0лющіи9 днeсь

30
їaкsвле соб0рное послaніе

и3ли2 ќтрэ п0йдемъ во џнъ грaдъ, и3 сотвори1мъ тY лёто є3ди1но, и3 кyплю дёемъ, и3 пріsбрётеніе9
и4же не вёсте, что2 ќтрэ случи1тсv. кav бо жи1знь вaша: пaра бо є4сть, ћже вмaлэ kвлoетсv,
пот0мъ же и3счезaетъ. вмёстs є4же бы глаг0лати вaмъ9 ѓще гDь восх0щетъ, и3 жи1ви бyдемъ, и3
сотвори1мъ сіE и3ли2 џно. нhнэ же хвaлитесv въ гордhнvхъ вaшихъ9 всoка хвалA таковA ѕлA
є4сть. вёдущему ќбs добро2 твори1ти, и3 не творoщему, грёхъ є3мY є4сть. пріиди1те нhнэ
богaтіи, плaчитесv и3 рыдaйте њ лю1тыхъ ск0рбехъ вaшихъ грvдyщихъ на вы2 . богaтство вaше
и3згни2, и3 ри6зы вaшv м0ліе поvд0ша. злaто вaше и3 сребро2 и3зоржaвэ, и3 ржA и4хъ въ
послушество2 на вaсъ бyдетъ, и3 снёсть плGти вaшv ѓки џгнь, є3г0же снискaсте въ послёдніv
дни2. сE мздA дёлателей дёлавшихъ ни6вы вaшv, ўдержaнаv p вaсъ, вопіeтъ9 и3 вопіє1ніv
жaвшихъ во ќши гDа саваGfа внид0ша. возвесели1стесv на земли2, и3 наслади1стесv ўпитaсте
сердцA вaша ѓки въ дeнь заколeніv. њсуди1сте, ўби1сте прaведнаго, не проти1витсv вaмъ.
долготерпи1те q5бо брaтіе моS, до пришeствіv гDнv9 сE земледёлецъ ждeтъ чcтнaгs плодA p
земли2, долготерпS њ нeмъ, д0ндеже пріи1метъ д0ждь рaнъ и3 п0зденъ. долготерпи1те q5бо и3 вы2,
ўтверди1те сердцA вaша, ћкs пришeствіе гDне прибли1жисv. не воздыхaйте дрyгъ на дрyга брaтіе,
да не њсуждeни бyдете9 сE судіS пред8 двeрьми стои1тъ.
Иак 4:7–5:9

Їaкsвле соб0рное послaніе, зачaло 57А.

Брaтіе, џбразъ пріими1те ѕлострадaніv и3 долготерпёніv, прор0ки, и5ж е глаг0лаша и4менемъ


гDнимъ. сE блажи1мъ терпoщыv9 терпёніе јsвле слhшасте, и3 кончи1ну гDню ви1дэсте, ћкs
многомлcтивъ є4сть гDь, и3 щeдръ. прeжде же всёхъ брaтіе моS, не клени1тесv ни нб7омъ, ни
землeю9 ни и3н0ю к0ею клoтвою9 бyди же вaмъ, є4же є4й, є4й9 и3 є4же ни2, ни29 да не въ лицемёріе
впадeте. ѕлострaждетъ ли кто2 въ вaсъ9 да моли1тву дёетъ. благодyшствуетъ ли кто29 да поeтъ.
боли1тъ ли кто2 въ вaсъ9 да призовeтъ пресв{теры цRк0вныv, и3 да моли1тву сотворoтъ над8
ни1мъ, помaзавше є3го2 є3лeемъ во и4мv гDне9 и3 моли1тва вёры спасeтъ болoщаго, и3 воздви1гнетъ
є3го2 гDь9 и3 ѓще грэхи2 бyдетъ сотвори1лъ, pпyстvтсv є3мY. и3сповёдайте q5бо дрyгъ дрyгу
согрэшє1ніv, и3 моли1тесv дрyгъ за дрyга, ћкs да и3сцэлёете9 мн0гs бо м0жетъ мlтва
прaведнагs поспэшествyема. и3ліA человёкъ б¨ подобострaстенъ нaмъ, и3 моли1твою помоли1сv, да
не бyдетъ д0ждь9 и3 не њдожди2 по земли2 лёта три2 и3 мBсvцъ шeсть. и3 пaки помоли1сv, и3 нб7о
д0ждь дадE, и3 землS прозvбE пл0дъ св0й. брaтіе, ѓще кто2 въ вaсъ заблyдитъ p пути2 и4стины,
и3 њбрати1тъ кто2 є3го29 да вёсть, ћкs њбрати1вый грёшника p заблуждeніv пути2 є3гs2, спасeтъ
дyшу p смeрти, и3 покрhетъ мн0жество грэхGвъ.
Иак 5:10–20

Їaкsвле соб0рное послaніе, зачaло 57Б.

Брaтіе, џбразъ пріими1те ѕлострадaніv и3 долготерпёніv, прор0ки, и5же глаг0лаша и4менемъ


гDнимъ. сE блажи1мъ терпoщыv9 терпёніе јsвле слhшасте, и3 кончи1ну гDню ви1дэсте, ћкs
многомлcтивъ є4сть гDь, и3 щeдръ. прeжде же всёхъ брaтіе моS, не клени1тесv ни нб7омъ, ни

31
їaкsвле соб0рное послaніе

землeю9 ни и3н0ю к0ею клoтвою9 бyди же вaмъ, є4же є4й , є4й9 и3 є4же ни2, ни29 да не въ лицемёріе
впадeте. ѕлострaждетъ ли кто2 въ вaсъ9 да моли1тву дёетъ. благодyшствуетъ ли кто29 да поeтъ.
боли1тъ ли кто2 въ вaсъ9 да призовeтъ пресв{теры цRк0вныv, и3 да моли1тву сотворoтъ над8
ни1мъ, помaзавше є3го2 є3лeемъ во и4мv гDне9 и3 моли1тва вёры спасeтъ болoщаго, и3 воздви1гнетъ
є3го2 гDь9 и3 ѓще грэхи2 бyдетъ сотвори1лъ, pпyстvтсv є3мY. и3сповёдайте q5бо дрyгъ дрyгу
согрэшє1ніv, и3 моли1тесv дрyгъ за дрyга, ћкs да и3сцэлёете9 мн0гs бо м0жетъ мlтва
прaведнагs поспэшествyема.
Иак 5:10–16

32
СОБОzРНОЕ ПОСЛАzНІЕ ПЕzРВОЕ
СТ&АzГW ҐПОzСТОЛА ПЕТРА@.

Петр0ва соб0рное посл†ніе пeрвое, зачaло 58А.

Пeтръ ґпcлъ їyсъ хnт0въ, и3збрaннымъ пришeльцємъ разсёvніv, п0нта, галатjи, каппадокjи,
ґсjи и3 віfuнjи, по прозрёнію бGа nц7A, во с™hню д¦а, въ послушaніе и3 кроплeніе кр0ве їyсъ
хnт0вы благодaть вaмъ и3 ми1ръ да ўмн0житсv. њ нeмже спасeніи взыскaша и3 и3спытaша
прbр0цы, и5же њ вaшей бlгодaти прорек0ша9 и3спытaюще, въ каково2 и3ли2 въ к0е врeмv kвлoше въ
ни1хъ д¦ъ хnт0въ, прeжде свидётельствуv њ хnт0выхъ стnтeхъ, и3 ±же по си1хъ слaвахъ. и5мже
pкрhсv, ћкs не и5мъ самёмъ, но нaмъ служaху сі•, ±же нhнэ возвэсти1шасv вaмъ
благовэствовaвшими вaмъ д¦омъ с™hмъ, п0сланнымъ съ нб7сE, въ нoже желaютъ ѓгGли
прини1кнути. занE пи1сано є4сть въ писaніи9 сE полагaю въ сіGнэ кaмень краеуг0ленъ, и3збрaнъ,
чeстенъ9 и3 вёруvй в0нь, не постыди1тсv. вaмъ ќбs чeсть вёрующымъ9 ґ проти1вvщымсv
кaмень, є3гGже небрег0ша зи1ждущіи, сeй бhсть во главY ќгла, и3 кaмень претыкaніv, и3 кaмень
соблaзна9 њ нeмже и3 претыкaютсv, сл0ву противлoющіисv, на нeже и3 положeни бhша. вh же
р0дъ и3збрaнъ, цnкое свvщeніе kзhкъ с™ъ, лю1діе њбновлeніv9 ћкs да добродётєли возвэститE,
и3з8 тмы2 вaсъ призвaвшагs въ чyдный є3гs2 свётъ9 и4же и3ногдA не лю1діе, нhнэ же лю1діе б9іи9
и5же не поми1ловани, нhнэ же поми1ловани бhсте.
1 Петр 1:1–2, 10–12; 2:6–10

Петр0ва соб0рное посл†ніе пeрвое, зачaло 58Б.

Брaтіе, бlгословeнъ бGъ и3 nц7ъ гDа нaшегs їyсъ хnтA, и4же по мн0зэй своeй млcти порождeй
нaсъ во ўповaніе жи1во, воскnніемъ їyсъ хnт0вымъ p мeртвыхъ, въ наслёдіе нетлённо, и3
несквeрно, и3 неувvдaемо, соблюдeно на нб7сёхъ вaсъ рaди9 и5же си1лою б9іею соблюдeни вёрою, во
спасeніе гот0вое kви1тисv во врeмv послёднее. њ нeмже рaдуйтесv, мaлs нhнэ, ѓще лёпо
є4сть, приск0рбни бhвше въ разли1чныхъ напaстехъ9 да и3скушeніе вaшеv вёры, многочестнёйше
злaта ги1бнуща, nгнeмъ же и3скушeна, њбрoщетсv въ похвалY и3 чeсть и3 слaву, во pкровeніи
їyсъ хnт0вэ. є3г0же не ви1дэвше лю1бите, и3 на нег0же нhнэ не зрoще, вёрующе же, рaдуетесv
рaдостію неизглаг0лаиною и3 прослaвленною9 пріeмлюще кончи1ну вёрэ вaшей, спасeніе душaмъ.
1 Петр 1:3–9

Петр0ва соб0рное посл†ніе пeрвое, зачaло 58В.

Возлю1бленніи, препоoсавше чрeсла помышлeніv вaшегs, трезвoщесv, совершeннэ ўповaйте


на приноси1мую вaмъ благодaть, pкровeніемъ їyсъ хnт0вымъ9 ћкs ч†да послушaніv, не
преsбразyющесv пeрвыми невёдэніv вaшегs похотёніи9 но по звaвшему вы2 с™0му, и3 сaми

33
петр0ва соб0рное посл†ніе пeрвое

с™и во всeмъ житіи2 бyдите. занE пи1сано є4сть9 с™и бyдите, ћкs ѓзъ с™ъ є4смь. и3 ѓще nц7A
назывaете нелицемёрнs судoща комyждо по дёлу, со стрaхомъ житіS вaшегs врeмv
жи1тельствуйте9 вёдvще, ћкs не и3стлённымъ сребр0мъ, и3ли2 злaтомъ и3збaвистесv p сyетнагs
вaшегs житіS nц7ы2 прeданнагs9 но честн0ю кр0вію, ћкs ѓгнца непор0чна, и3 пречи1ста хnтA.
1 Петр 1:13–19

Петр0ва соб0рное посл†ніе пeрвое, зачaло 58Г.

Возлю1бленніи, молю2 ћкs пришeльцы и3 стрaнники, њгребaтисv p плотски1хъ похотeй, ±же


вою1ютъ на дyшу9 житіE вaше и3мyще добр0 бо kзhцэхъ9 да њ нeмже клевeщутъ вaсъ, ѓки
ѕлодёєвъ, p д0брыхъ дёлъ ви1дэвше, прослaвvтъ бGа въ дeнь посэщeніv. повини1тесv q5бо
всoкому человёчу создaнію, гDа рaди9 ѓще царю2, ћкs преsбладaющу9 ѓще ли же кнvзє1мъ, ћкs
p негs2 пGсланнымъ, во pмщeніе ќбs ѕлодёємъ, въ похвалy же бlготв0рцємъ. ћкs тaкs
є4сть в0лv б9іv, бlготворoщымъ њбуздовaти безyмныхъ человBкъ невёжство9 ћкs своб0дни,
ґ не ћкs прикровeніе и3мyще ѕл0бы своб0ду, но ћкs раби2 б9іи. всёхъ почитaйте9 брaтство
возлюби1те9 бGа б0йтесv9 царS чти1те. раби2, повинyйтесv во всoкомъ стрaсэ владhкамъ, не
т0кмs благи1мъ и3 крGткимъ, но и3 стропти6вымъ. сe бо є4сть ўг0дно пред8 бGомъ, ѓще с0вэсти
рaди б9іv терпи1тъ кто2 скGрби, страждA без8 прaвды. кav бо похвалA, ѓще согрэшaюще мyчими
терпитE: но ѓще добро2 творoще, и3 стрaждуще терпитE, сіE ўг0дно пред8 бGомъ9 на сіe бо и3 звaни
бhсте. занE и3 хnт0съ пострадA по нaсъ, нaмъ њстaвль џбразъ, да послёдуемъ стопaмъ є3гs2 .
и4же грэхA не сотвори2, ни њбрётесv лeсть во ўстёхъ є3гs29 и4же ўкорoемь, проти1ву не
ўкорoше9 страждA не прещaше9 предаoше же судoщему прaведнs. и4же грэхи2 нaшv сaмъ вознесE
на тёлэ своeмъ на дрeво9 да p грBхъ и3збhвше, прaвдою поживeмъ.
1 Петр 2:11–24А

Петр0ва соб0рное посл†ніе пeрвое, зачaло 59.

Возлю1бленніи, хnт0съ пострадA по нaсъ, нaмъ њстaвль џбразъ, да послёдуемъ стопaмъ є3гs2 .
и4же грэхA не сотвори2, ни њбрётесv лeсть во ўстёхъ є3гs29 и4же ўкорoемь, проти1ву не
ўкорoше9 страждA не прещaше9 предаoше же судoщему прaведнs. и4же грэхи2 нaшv сaмъ вознесE
на тёлэ своeмъ на дрeво9 да p грBхъ и3збhвше, прaвдою поживeмъ9 є3гGже ћзвою и3сцэлёсте.
бёсте бо ћкs џвцы заблyждшыv, не и3мyщv пaстырv9 но возврати1стесv нhнэ къ пaстырю и3
посэти1телю дyшъ вaшихъ. тaкожде же и3 жєны2, повинyющzсz свои1мъ мужє1мъ, да и3 ѓще
нёцыи не повинyютсz сл0ву, жeнскимъ житіeмъ без8 сл0ва плэнeни бyдутъ9 ви1дэвше є4же со
стрaхомъ чи1сто житіE вaше, и5мже да є4сть не внёшнzz плетє1ніz вл†съ, и3 њбложє1ніz злaта,
и3ли2 њдэ•ніz ри1зъ лёпота. но потаeный сeрдца человёкъ, въ неистлёніи кр0ткагw и3
молчали1вагw д¦а, є4же є4сть пред8 бGомъ многоцённо. тaкw бо и3ногдA и3 с™hz жєны2,
ўповaющыz на бGа, ўкрашaху себE, повинyющzсz свои1мъ мужє1мъ9 ћкоже сaрра послyшаше
ґвраaма, господи1на того2 зовyщи9 є3sже бhсте ч†да, благотворsщz, и3 не боsщzсz ни є3ди1нагw
стрaха. мyжіе тaкожде, вкyпэ живyще съ свои1ми женaми по рaзуму, ћкs немощнёйшу сосyду

34
петр0ва соб0рное посл†ніе пeрвое

жeнскому воздаю1ще чeсть, ћкs и3 снаслёдницы бlгодaтныv жи1зни, во є4же не прекращaтисv


моли1твамъ вaшымъ. конeцъ же, вси2 є3диномyдрени бyдите, ми1лостиви, братолю1бцы, милосeрди,
благоутр0бни, мудролю1бцы, смиреномyдри9 не воздаю1ще ѕлA за ѕло2, и3ли2 досаждeніv за
досаждeніе, сопроти1вное же благословoще9 вёдvще, ћкs на сE звaни бhсте, да благословeніе
наслёдите.
1 Петр 2:21Б–3:9

Петр0ва соб0рное посл†ніе пeрвое, зачaло 60.

Возлю1бленніи, хотoй жив0тъ люби1ти, и3 ви1дэти дни2 блaги, да ўдержи1тъ љзhкъ св0й p
ѕлA, и3 ўстн¨ свои2 є4же не глаг0лати льсти29 да ўклони1тсv p ѕлA, и3 да сотвори1тъ блaго, да
взhщетъ ми1ра, и3 да держи1тсv є3гs29 занE џчи гDни на прaвєдныv, и3 ќши є3гs2 въ моли1тву
и4хъ9 лицe же гDне на творoщыv ѕл†v, є4же потреби1ти и5хъ p земли2 . и3 кто2 њѕл0битъ вaсъ,
ѓще благ0му под0бницы бyдете: но ѓще и3 стрaждете прaвды рaди, блажeни є3стE9 стрaха же и4хъ
не ўб0йтесv, нижE смущaйтесv. гDа же бGа њсвvти1те въ с®цaхъ вaшихъ9 гот0ви же при1снs ко
pвёту всoкому вопрошaющему вы2 сл0во њ вaшемъ ўповaніи, съ кр0тостію и3 стрaхомъ,
с0вэсть и3мyще блaгу9 да њ нeмже клевeщутъ вaсъ ѓки ѕлодёєвъ, постыдoтсv ѕлосл0вvщіи
вaше благ0е њ хnт¨ житіE. лyчше бо є4сть благ0е творoщымъ, ѓще х0щетъ в0лv б9іv,
пострадaти, нeжели ѕло2 творoщымъ. занE и3 хnт0съ є3ди1ною њ грэсёхъ нaшихъ пострадA,
првdникъ за непрaведники, да приведeтъ ны2 бGови9 ўмерщвлeнъ ќбs бhвъ пл0тію, њжи1въ же
д¦омъ9 њ нeмже и3 сyщымъ въ темни1цэ духовGмъ сошeдъ проповёда, проти1вльшымсv и3ногдA,
є3гдA њжидaше б9іе долготерпёніе, во дни2 нGевы дёлаему ковчeгу, въ нeмже мaлs, си1рэчь
џсмь дyшъ, спас0шасv p воды2. є3гGже воsбражeніе нhнэ и3 нaсъ спасaетъ крещeніе, не плотскjv
pложeніе сквeрны, но с0вэсти блaги вопрошeніе ў бGа, воскnніемъ їyсъ хnт0вымъ9 и4же є4сть
њдеснyю бGа, возшeдъ на нб7о, пок0ршымсv є3мY ѓгGлsмъ, и3 властє1мъ и3 си1л амъ.
1 Петр 3:10–22

Петр0ва соб0рное посл†ніе пeрвое, зачaло 61.

Возлю1бленніи, хnтY ќбs пострадaвшу за ны2 пл0тію, и3 вы2 въ тy же мhсль воsружи1тесv9


занE пострадaвый пл0тію, престA p грэхA, во є4же не ктомY въ человёческіv п0хsти, но въ
в0лю б9ію пр0чее во пл0ти жи1ти врeмv. довлёетъ бо вaмъ мимошeдшее врeмv житіS, в0лю
kзhческую твори1вшымъ, х0ждшымъ въ нечистотaхъ, въ п0хотехъ, въ скотол0жствэ, въ
п0мыслэхъ, въ піoнствэ, въ козлогласовaніихъ, въ лихоимaніихъ, и3 бGомeрзскихъ
їдsлослужeніихъ. њ нeмже дивoтсv, не сходoщымсv вaмъ въ т0 же блудA разліoніе, хyлvще9
и4же воздадoтъ сл0во гот0ву сyщему суди1ти живы6мъ и3 мє1ртвымъ. на сe бо и3 мє1ртвымъ
благовэсти1сv, да сyдъ ќбs пріи1мутъ по человёку пл0тію, поживyтъ же по бз7э д¦омъ. всBмъ
же кончи1на прибли1жисv. ўцэломyдритесv q5бо, и3 трезви1тесv въ моли1твахъ. прeжде же всёхъ
дрyгъ ко дрyгу люб0вь прилёжну и3мёйте9 занE люб0вь покрывaетъ мн0жество грэхGвъ.
страннолю1бцы дрyгъ ко дрyгу, без8 роптaній. к0ждо ћкоже пріoтъ даровaніе, междY себE си1мъ

35
петр0ва соб0рное посл†ніе пeрвое

служaще, ћкs д0бріи строи1теліе разли1чныv благодaти б9іv. ѓще кто2 глаг0летъ, ћкs словесA
б9іv9 ѓще кто2 слyжитъ, ћкs p крёпости, ю4же подаeтъ бGъ9 да њ всeмъ слaвитсv бGъ їyсъ
хnт0мъ, є3мyже є4сть слaва и3 держaва во вёки вэкGвъ, ґми1нь.
1 Петр 4:1–11

Петр0ва соб0рное посл†ніе пeрвое, зачaло 62.

Возлю1бленніи, не диви1тесv є4же въ вaсъ раждежeнію, ко и3скушeнію вaмъ бывaему, ћкs


чyжду вaмъ случaющусv. но понeже пріsбщaетесv хnт0вымъ страстeмъ, рaдуйтесv, ћкs да и3 въ
kвлeніе слaвы є3гs2 возрaдуетесv веселoщесv. ѓще ўкорoеми бывaете њ и4мени хnт0вэ, блажeни
є3стE9 ћкs слaвы, и3 б9ій д¦ъ на вaсъ почивaетъ9 џнэми ќбs хyлитсv, ґ вaми прославлoетсv.
да не кто2 q5бо p вaсъ пострaждетъ ћкs ўбjйца, и3ли2 ћкs тaть, и3ли2 ћкs ѕлодёй, и3ли2 ћкs
чyждь посэти1тель. ѓще ли же ћкs хрістіaнинъ, да не стыди1тсv9 да прославлoетъ же бGа въ
чaсти сeй. ћкs врeмv начaти сyдъ p д0му б9іv9 ѓще ли прeжде p вaсъ, кav кончи1на
проти1вvщымсv б9ію є3ђлію: и3 ѓще прaведникъ є3двA спасeтсv, нечести1вый и3 грёшный гд¨
kви1тсv: тёмже и3 стрaждущіи по в0ли б9іей, ћкs вёрну зижди1телю, да предадoтъ дyшы своS
во благотворeніе. стaрцы ±же въ вaсъ молю2, ћкs стaрецъ сhй и3 свидётель хnт0вымъ
страстeмъ, и4же и3 хотoщей слaвэ kви1тисv џбщникъ9 паси1те є4же въ вaсъ стaдо б9іе,
посэщaюще не нyждею, но в0лею, и3 по бз7э9 нижE непрaведными прибhтки, но ўсeрднs9 ни ћкs
њбладaюще при1чту, но џбрази бывaйте стaду. и3 ћвльшусv пастыреначaльнику, пріи1мете
неувvдaемый слaвы вэнeцъ. тaкоже ю4ніи повини1тесv стaрцємъ9 вси1 же другъдрyгу повинyющесv,
смиреномyдріе стvжи1те9 занE бGъ гGрдымъ проти1витсv, смирє1ннымъ же даeтъ бlгодaть.
1 Петр 4:12–5:5

Петр0ва соб0рное посл†ніе пeрвое, зачaло 63.

Брaтіе, смири1тесv под8 крёпкую рyку б9ію, да вы2 вознесeтъ во врeмv9 всю2 печaль вaшу
возвeргше нaнь, ћкs т0й печeтсv њ вaсъ. трезви1тесv, б0дрствуйте, занE супостaтъ вaшъ
діaволъ, ћкs лeвъ рыкav х0дитъ, и3скjй кого2 поглоти1ти9 є3мyже проти1витесv твeрди вёрою
вёдуще, ћкs тёже стр†сти случaютсv вaшему брaтству, є4же въ мjрэ. бGъ же всoкіv
бlгодaти, призвaвый вaсъ въ вёчную свою2 слaву њ хnт¨ їyсэ, мaлs пострадaвшыv, т0й да
соверши1тъ вы2, да ўтверди1тъ, да ўкрэпи1тъ, да њснуeтъ. томY слaва и3 держaва, во вёки
вэкGвъ, ґми1нь. сілуaномъ вaмъ вёрнымъ брaтомъ. ћкs непщyю, вмaлэ написaхъ, молS и3
засвидётельствуv, сeй бhти и4стиннэй блгdти б9іей, въ нeйже стоитE. цэлyетъ вы2 ћже въ
вавuлGнэ соизбрaннаv, и3 мaрко сhнъ м0й. цэлyйте другъдрyга лобзaніемъ любвE9 ми1ръ вaмъ
всёмъ њ хnт¨ їyсэ. ґми1нь.
1 Петр 5:6–14

36
СОБОzРНОЕ ПОСЛАzНІЕ ВТОРОzЕ
ТОГWzЖДЕ СТ&АzГW ҐПОzСТОЛА ПЕТРА@.

Петр0ва соб0рное посл†ніе втор0е, зачaло 64.

Сjмsнъ пeтръ, рaбъ и3 послaнникъ їyсъ хnт0въ, равночeстную съ нaми получи1вшымъ вёру, въ
прaвдэ бGа нaшегs и3 сп7са їyса хnтA9 благодaть вaмъ и3 ми1ръ да ўмн0житсv въ познaніи бGа и3
хnтA їyса гDа нaшегs9 ћкs всS нaмъ бжcтвенныv си1лы є3гs2, ±же къ животY и3 благочeстію,
поданA, рaзумомъ призвaвшагs нaсъ слaвою и3 добродётелію. и4миже честн†v нaмъ и3 вели6каv
њбэтов†ніv даровaшасv, ћкs да си1хъ рaди бyдете б9eственнагs причaстницы є3стествA,
pбёгше ћже въ мjрэ п0хотныv тли2. и3 сaмое же сіE тщaніе всE привнeсше, подади1те въ вёрэ
вaшей добродётель, въ добродётели же рaзумъ, въ рaзумэ же воздержaніе, въ воздержaніи же
терпёніе, въ терпёніи же бlгочeстіе9 во бlгочeстіи же братолю1біе въ братолю1біи же люб0вь. си6мъ
бо сyщымъ въ вaсъ, и3 мн0жащымсv, не прaздныхъ, нижE безпл0дныхъ сотворoтъ вы2, въ гDа
нaшегs їyса хnтA познaніе. є3мyже бо нёсть си1хъ, слёпъ є4сть, мжaй, забвeніе пріeмъ чищeніv
дрeвнихъ свои1хъ грэхGвъ. тёмже пaче брaтіе, потщи1тесv и3звёстно вaше звaніе и3 и3збрaніе
твори1ти.
2 Петр 1:1–10

Петр0ва соб0рное посл†ніе втор0е, зачaло 65.

Брaтіе, потщи1тесv и3звёстно вaше звaніе и3 и3збрaніе твори1ти. сі• бо творoще, не и4мате
согрэши1ти никогдaже. си1це бо nби1льнs приподaстсv вaмъ вх0дъ въ вёчное цnтво гDа нaшегs
и3 сп7са їyса хnтA. є3гs2 рaди не њблэню1сv воспоминaти при1снs вaмъ њ си1хъ, ѓще и3 вёдите, и3
ўтверждeни є3стE въ настоoщей и4стинэ. прaведно бо мню2, донeлэже є4смь въ сeмъ тэлеси2,
возставлoти вaсъ воспоминaніемъ9 вёдый, ћкs ск0рs є4сть pложeніе тэлесE моегs2, ћкоже и3
гDь нaшъ їyсъ хnт0съ сказA мн¨. потщyсv же и3 всегдA и3мёти вaсъ по моeмъ и3сх0дэ, є4же њ
си1хъ пaмvть твори1ти. не ўхищрeннымъ бо бaснемъ послёдовавше, сказaхомъ вaмъ си1лу и3
пришeствіе гDа нaшегs їyса хnтA, но самови1дцы бhвше вели1чествію џнагs. пріeмъ бо p бGа
nц7A чeсть и3 слaву, глaсу пришeдшу къ немY таковY p велелёпныv слaвы9 сeй є4сть сн7ъ м0й
возлю1бленный, њ нeмже ѓзъ благоизв0лихъ. и3 сeй глaсъ мы2 слhшахомъ съ нб7сE сшeдшъ, съ
ни1мъ сyще на гор¨ свvтёй. и3 и4мамы и3звёстнэйшее прор0ческое сл0во, є3мyже внимaюще
ћкоже свэти1лу сіoющу въ тeмнэмъ мёстэ, д0брэ творитE, д0ндеже дeнь њзари1тъ, и3 денни1ца
возсіoетъ въ сердцaхъ вaшихъ.
2 Петр 1:10–19

37
петр0ва соб0рное посл†ніе втор0е

Петр0ва соб0рное посл†ніе втор0е, зачaло 66.

Возлю1бленніи, сіE прeжде вёдуще, ћкs всoко прор0чество кни1жное, по своемY сказaнію не
бывaетъ. ни бо2 в0лею бhсть когдA чlвёкsмъ прbр0чество, но p с™aгs д¦а просвэщaеми
глаг0лаша с™jи б9іи чlвёцы. бhша же и3 лжи1віи прор0цы въ лю1дехъ, ћкоже и3 въ вaсъ бyдутъ
лжи1віи ўчи1тели, и5же внесyтъ є4рєси поги1бели, и3 и3скyпльшагs и5хъ вLки pметaющесv,
приводoще себ¨ ск0ру поги1бель9 и3 мн0зи послёдствуютъ и4хъ нечистотaмъ, и4миже пyть
и4стинный похyлитсv. и3 въ преумножeніи льсти1выхъ словeсъ вaсъ ўловoтъ9 и4хже сyдъ и3скони2 не
косни1тъ, и3 поги1бель и4хъ не дрeмлетъ. ѓще бо бGъ ѓггелsвъ согрэши1вшихъ не пощад¨, но
плени1цами мрaка свvзaвъ предадE на сyдъ мyчимы блюсти29 и3 пeрвагs мjра не пощад¨, но
nсмaго нGа прaвды проповёдника сохрани2, пот0пъ мjру нечeствовавшихъ наведE. и3 грaды
содGмскіv и3 гомGррскіv сжeгъ, разорeніемъ њсуди2, џбразъ хотoщымъ нечeствовати положи1въ.
и3 прaведнаго лGта њби1дима p беззак0нныхъ въ нечистот¨ сожи1тіv и3збaви9 видёніемъ бо и3
слyхомъ првdный живhй въ ни1хъ, дeнь p днE дyшу прaведну беззак0нными дёлы мyчаше.
вёсть гDь благочєсти1выv p напaсти и3збавлoти, непрaведники же на дeнь сyдный мyчимы
блюсти2.
2 Петр 1:20–2:9

Петр0ва соб0рное посл†ніе втор0е, зачaло 67.

Возлю1бленніи, вёсть гDь благочєсти1выv p напaсти и3збавлoти, непрaведники же на дeнь


сyдный мyчимы блюсти2. наипaче же во слёдъ плотскjv п0хоти сквернeніv ходoщыv, и3 њ
гDьствэ нерадoщыv, продерзaтелє себ¨ ўгGдницы, слaвы не трепeщутъ хyлvще9 и3дёже ѓгGли
крёпостію и3 си1лою б0льши сyще, не терпoтъ на сS p гDа ўкори1знена судA. сjи же, ћкs ск0ти
жив0тни є3стеств0мъ бhвше въ поги1бель и3 тлю2, въ ни1хже не разумёютъ хyлvще, во и3стлёніи
своeмъ и3стлёютъ, пріeмлюще мздY непрaведну, слaсть мнoще вседнeвное насыщeніе, скверни1тели
и3 пор0чницы, питaющесv лестьми2 свои1ми, kдyще съ вaми, џчи и3мyще и3сп0лнь блудодэoніv, и3
непрестaемагs грэхA, прельщaюще дyшы неутверждeны, сeрдце научeно лихои1мству и3мyще,
клoтвы ч†да9 њстaвльше прaвый пyть, заблуди1ша, послёдовавше пути2 валаaмову вос0рова,
и4же мздY непрaведну возлюби2. њбличeніе же и3м¨ своегs2 беззак0ніv9 под8vрeмникъ безглaсенъ,
человёческимъ глaсомъ провэщaвшъ, возбрани2 прbр0ка безyміе. сjи сyть и3ст0чницы безв0дни,
џблацы и3 мглы6 p вBтръ преноси1ми, и5мже мрaкъ тeмный во вёки блюдeтсv. прегGрдаv бо
суеты2 вэщaюще, прельщaютъ въ сквє1рны плотскjv п0хоти, pбэгaюще и4хъ pню1дъ живyщихъ во
льсти2, своб0ду и5мъ њбэщавaюще, сaми раби2 сyще тлёніv9 и4мже бо кто2 побэждeнъ бывaетъ,
семY и3 раб0тенъ є4сть. ѓще бо pбёгше сквeрнъ мjра, въ рaзумъ гDа и3 сп7са нaшегs їyса хnтA,
си1ми же пaки сплeтшесv побэждaеми бывaютъ9 бhша же и5мъ послBднvv гGрша пeрвыхъ.
лyчше бо б¨ и5мъ не познaти пути2 прaвды, нeжели познaвшымъ возврати1тисv вспoть p
прeданныv и5мъ с™hv зaповэди. случи1сv бо и5мъ и4стиннаv при1тча9 пeсъ возврaщсv на свою2
блев0тину, и3 свиніS њмhвшисv, въ кaлъ ти1нный.
2 Петр 2:9–22

38
петр0ва соб0рное посл†ніе втор0е

Петр0ва соб0рное посл†ніе втор0е, зачaло 68А.

Возлю1бленніи, сіE ўжE втор0е вaмъ пишY послaніе, въ ни1хже возбуждaю воспоминaніемъ
вaшъ чи1стый смhслъ9 помvнyти прeжде речє1нныv глаг0лы p с™hхъ прорGкъ, и3 ґпcлъ вaшихъ и3
зaповэдей гDа и3 сп7са. сіE прeжде вёдvще, ћкs пріи1дутъ въ послёдніv дни2 ругaтелє, по свои1хъ
п0хотехъ ходoще, и3 глаг0люще9 гдё є3сть њбэтовaніе пришeствіv є3гs2: pнeлэже бо nц7ы2
ўсп0ша, вс• тaкs пребывaютъ p начaла создaніv. таи1тсv бо и5мъ сіE хотoщымъ, ћкs нб7сA
бёша и3спeрва, и3 землS p воды2, и3 вод0ю состaвлена, б9іимъ сл0вомъ9 и4миже тогдaшній мjръ,
вод0ю потоплeнъ бhвъ, поги1бе. ґ нhнэшнvv нб7сA и3 землS тёмже сл0вомъ сокровє1на сyть,
nгню2 блюдGма на дeнь судA, и3 поги1бели нечести1выхъ человBкъ. є3ди1но же сіE да не ўтаи1тсv
вaсъ возлю1бленніи, ћкs є3ди1нъ дeнь пред8 гDемъ ћкs тhсvща лётъ, и3 тhсvща лётъ ћкs дeнь
є3ди1нъ. не косни1тъ гDь њбэтовaніv, ћкоже нёцыи коснёніе мнoтъ9 но долготерпи1тъ на нaсъ,
не хотS да кто2 поги1бнетъ, но да вси2 въ покаoніе пріи1дутъ. пріи1детъ же дeнь гDнь ћкs тaть
въ нощи2, в0ньже нб7сA ќбs съ шyмомъ ми1мs и4дутъ, стіхjи же сжигaемы разорoтсv, землo
же и3 ±же на нeй дэлA сгорoтъ. си6мъ q5бо всёмъ разорoємымъ, кaцэмъ подобaетъ бhти
вaмъ, во с™hхъ пребывaніихъ и3 благочeстіихъ: чaющымъ и3 скорёе бhти желaющымъ пришeствіv
б9іvгs днE, є3гGже рaди нб7сA жег0ма разорoтсv, и3 стіхjи њпалoеми растaютсv. н0ва же нб7сE, и3
н0вы земли2 по њбэтовaнію є3гs2 чaемъ, въ ни1хже прaвда живeтъ. тёмже возлю1бленніи, си1хъ
чaюще, потщи1тесv несквeрни и3 непор0чни томY њбрэсти1сv въ ми1рэ9 и3 гDа нaшегs
долготерпёніе, спасeніе непщyйте9 ћкоже и3 возлю1бленный нaшъ брaтъ пarелъ, по дaннэй є3мY
премyдрости написA вaмъ. ћкоже и3 во всёхъ свои1хъ послaніихъ, глаг0лv въ ни1хъ њ си1хъ9 въ
ни1хже сyть неуд0бь разwмна нBкаv, ±же ненаучeни и3 неутверждeни развращaютъ, ћкоже и3
прGчаv пис†ніv, къ своeй поги1бели и5мъ. вh же q5бо возлю1бленніи, предвёдvще храни1тесv, да не
лeстію беззак0нныхъ сведeни бhвше, pпадeте своегs2 ўтверждeніv9 но да растeте во бlгодaти и3
рaзумэ гDа нaшегs и3 сп7са їyса хnтA. томy слaва, и3 нhнэ, и3 въ дeнь вёка. ґми1нь.
2 Петр 3:1–18

39
СОБОzРНОЕ ПОСЛАzНІЕ ПЕzРВОЕ
СТ&АzГW ҐПОzСТОЛА ЇWАzННА БГ&ОСЛОzВА.

Їsaннова соб0рное послaніе пeрвое, зачaло 68Б.

Е$же б¨ и3спeрва, є4же слhшахомъ, є4же ви1дэхомъ nчи1ма нaшима, є4же ўзрёхомъ, и3 рyки
нaшv њсvзaша њ словеси2 жив0тнэмъ9 и3 жив0тъ kви1сv, и3 ви1дэхомъ, и3 свидётельствуемъ, и3
возвэщaемъ вaмъ жив0тъ вёчный, и4же б¨ ў nц7A, и3 kви1сv нaмъ. є4же ви1дэхомъ и3
слhшахомъ, повёдаемъ вaмъ, да и3 вы2 nбщeніе и4мате съ нaми9 nбщeніе же нaше со nц7eмъ и3
съ сн7омъ є3гs2 їyсомъ хnт0мъ. и3 сі• пи1шемъ вaмъ, да рaдость вaша бyдетъ и3сп0лнена. и3 сіE
є4сть њбэтовaніе, є4же слhшахомъ p негs2, и3 повёдаемъ вaмъ ћкs бGъ свётъ є4сть, и3 тмы2
въ нeмъ нёсть ни є3ди1ныv. ѓще речeмъ, ћкs nбщeніе и4мамы съ ни1мъ, и3 во тм¨ х0димъ,
лжeмъ, и3 не твори1мъ и4стины. ѓще ли же во свётэ х0димъ, ћкоже сaмъ т0й є4сть во свётэ,
nбщeніе и4мамы дрyгъ ко дрyгу, и3 кр0вь їyса хnтA сн7а є3гs2 њчищaетъ нaсъ p всoкагs грэхA.
1 Ин 1:1–7

Їsaннова соб0рное послaніе пeрвое, зачaло 69.

Возлю1бленніи, ѓще речeмъ, ћкs грэхA не и4мамы, себE прельщaемъ, и3 и4стины нёсть въ нaсъ.
ѓще и3сповёдаемъ грэхи2 нaшv, вёренъ є4сть и3 прaведенъ, да њстaвитъ нaмъ грэхи2 нaшv, и3
њчи1ститъ нaсъ p всoкіv непрaвды. ѓще речeмъ, ћкs не согрэши1хомъ9 лжA твори1мъ є3го2, и3
сл0во є3гs2 нёсть въ нaсъ. ч†дца моS, сі• пишY вaмъ, да не согрэшaете9 и3 ѓще кто2
согрэши1тъ, ходaтаv и4мамы ко nц7Y, їyса хnтA првdника. и3 т0й њчищeніе є4сть њ грэсёхъ
нaшихъ9 не њ нaшихъ же т0чію, но и3 њ всегs2 мjра. и3 њ сeмъ разумёемъ, ћкs познaхомъ
є3го2, ѓще зaпsвэди є3гs2 соблюдaемъ. глаг0лvй, ћкs познaхъ є3го2, и3 зaпsвэди є3гs2 не
соблюдaетъ, л0жъ є4сть, и3 въ сeмъ и4стины нёсть. и4же бо ѓще блюдeтъ сл0во є3гs2, пои1стиннэ
въ сeмъ любы2 б9іv совершeнна є4сть. њ сeмъ разумёемъ, ћкs въ нeмъ є3смы29 глаг0лvй въ
нeмъ пребывaти, д0лженъ є4сть, ћкоже џнъ ходи1лъ є4сть, и3 сeй тaкожде да х0дитъ.
1 Ин 1:8–2:6

Їsaннова соб0рное послaніе пeрвое, зачaло 70.

Возлю1бленніи, не зaповэдь н0ву пишY вaмъ, но зaповэдь вeтху, ю4же и3мёсте и3спeрва9
зaповэдь вeтха є4сть сл0во, є4же слhшасте и3спeрва. пaки зaповэдь н0ву пишY вaмъ, є4же є4сть
пои1стиннэ въ нeмъ и3 въ вaсъ, ћкs тмA ми1мs х0дитъ, и3 свётъ и4стинный сeй сіoетъ.
глаг0лvй во свётэ бhти, ґ брaта своего2 ненави1дитъ, во тм¨ є4сть досeлэ. любoй брaта
своего2, во свётэ пребывaетъ, и3 соблaзна въ нeмъ нёсть9 ґ ненави1дvй брaта своего2, во тм¨
є4сть, и3 во тм¨ х0дитъ, и3 не вёсть кaмs и4детъ, ћкs тмA њслэпи2 џчи є3мY. пишY вaмъ

40
їsaннова соб0рное послaніе пeрвое

чaдца, ћкs њставлoютсv вaмъ грэси2 и4мене є3гs2 рaди. пишY вaмъ nтцы2, ћкs познaсте
безначaльнаго. пишY вaмъ ю4нsши, ћкs побэди1сте лукaваго. пишY вaмъ дёти, ћкs познaсте
nц7A. писaхъ вaмъ nтцы2, ћкs познaсте и3ск0ннаго. писaхъ вaмъ ю4нsши, ћкs крёпцы є3стE, и3
сл0во б9іе въ вaсъ пребывaетъ, и3 побэди1сте лукaваго. не люби1те мjра, ни ±же въ мjрэ9 ѓще
кто2 лю1битъ мjръ, нёсть любвE џ§и въ нeмъ. ћкs всE є4же въ мjрэ, п0хоть плотскav, и3
п0хоть nчи1ма, и3 г0рдость житeйскаv, нёсть p nц7A, но њ мjра сегs2 є4сть. и3 мjръ прех0дитъ,
и3 п0хоть є3гs29 ґ творoй в0лю б9ію пребывaетъ во вёки.
1 Ин 2:7–17

Їsaннова соб0рное послaніе пeрвое, зачaло 71.

Дёти, послёднvv годи1на є4сть9 и3 ћкоже слhшасте, ћкs ґнтjхрістъ грvдeтъ, и3 нhнэ
ґнтjхрісти мн0зи бhша9 p сегs2 разумэвaемъ, ћкs послёдній чaсъ є4сть. t нaсъ и3зыд0ша, но
не бёша p нaсъ9 ѓще бы p нaсъ бhли, пребhли ќбs бhша съ нaми9 но да kвoтсv, ћкs не
сyть вси2 p нaсъ. и3 вы2 помaзаніе и4мате p с™aгs, и3 вёсте вс•. не писaхъ вaмъ, ћкs не вёсте
и4стины, но ћкs вёсте ю59 и3 ћкs всoка лжA p и4стины нёсть. кт0 є3сть лжи1вый, т0чію
pметavйсv, ћкs їyсъ нёсть хnт0съ9 сeй є4сть ґнтjхрістъ, pметavйсv nц7A и3 сн7а . всoкъ
pметavйсv сн7а, ни nц7A и4мать9 ґ и3сповёдаvй сн7а, и3 nц7A и4мать. вы2 ќбs є4же слhшасте
и3спeрва, въ вaсъ да пребывaетъ. и3 ѓще въ вaсъ пребyдетъ є4же и3спeрва слhшасте, и3 вы2 въ сн7э и3
nц7¨ пребyдете. и3 сіE є4сть њбэтовaніе, є4же сaмъ њбэщA нaмъ, жив0тъ вёчный. сі• писaхъ
вaмъ њ льстoщихъ вaсъ9 и3 вы2 помaзаніе є4же пріoсте p негs2, въ вaсъ пребывaетъ, и3 не
трeбуете, да кто2 ўчи1тъ вы29 но ћкs то2 сaмо помaзаніе ўчи1тъ вы2 њ всeмъ, и3 и4стинно є4сть,
и3 нёсть л0жно9 и3 ћкоже научи2 вaсъ, пребывaйте въ нeмъ. и3 нhнэ ч†дца, пребывaйте въ нeмъ,
да є3гдA kви1тсv, и4мамы дерзновeніе, и3 не посрами1мсv p негs2 въ пришeствіи є3гs2 . ѓще вёсте,
ћкs прaведникъ є4сть, разумёйте, ћкs всoкъ творoй прaвду, p негs2 роди1сv. ви1дите, каковY
люб0вь дaлъ є4сть nц7ъ нaмъ, да ч†да б9іv наречeмсv, и3 є3смы29 сегs2 рaди мjръ не знaетъ нaсъ,
занE не познA є3гs2. возлю1бленніи, нhнэ ч†да б9іv є3смы2, и3 не q5 kви1сv, что2 бyдемъ9 вёмы
же, ћкs є3гдA kви1тсv, под0бни є3мY бyдемъ, и3 ќзримъ є3го2, ћкоже є4сть. и3 всoкъ и3мёvй
надeжду сію2 нaнь, њчищaетъ себE, ћкоже џнъ чи1стъ є4сть. всoкъ творoй грёхъ, и3 беззак0ніе
твори1тъ9 и3 грёхъ є4сть беззак0ніе. и3 вёсте, ћкs џнъ kви1сv, да грэхи2 нaшv в0з8метъ и3 грэхA
въ нeмъ нёсть. всoкъ и4же въ нeмъ пребывavй, не согрэшaетъ9 всoкъ согрэшavй, не ви1дэ є3гs2,
ни познA є3гs2. чaдца, никт0же да льсти1тъ вaсъ9 творoй прaвду, прaведникъ є4сть, ћкоже џнъ
прaведенъ є4сть. творoй грёхъ, p діaвола є4сть, ћкs и3спeрва діaволъ согрэшaетъ. сегs2 рaди
kви1сv сн7ъ б9ій, да разруши1тъ дэлA діaволv. всoкъ рождeнный p бGа, грэхA не твори1тъ, ћкs
сёмv є3гs2 въ нeмъ пребывaетъ9 и3 не м0жетъ согрэшaти, ћкs p бGа рождeнъ є4сть. сегs2 рaди
kвлeна сyть чaда б9іv, и3 чaда діaволv.
1 Ин 2:18–3:10А

41
їsaннова соб0рное послaніе пeрвое

Їsaннова соб0рное послaніе пeрвое, зачaло 72.

Возлю1бленніи, всoкъ не творoй прaвды, нёсть p бGа, и3 не любoй брaта своегs2 . ћкs сE
є4сть завэщaніе, є4же слhшасте и3спeрва, да лю1бимъ другъдрyга9 не ћкоже кaінъ p лукaвагs б¨,
и3 заклA брaта своего29 за кyю винY заклA є3го2: ћкs дэлA є3гs2 лукaва бёша, ґ брaта є3гs2
прaвєдна. не чуди1тесv брaтіе моS, ѓще ненави1дитъ вaсъ мjръ. мы2 вёмы, ћкs преид0хомъ p
смeрти въ жив0тъ, ћкs лю1бимъ брaтію9 не любoй бо брaта, пребывaетъ въ смeрти. всoкъ
ненави1дvй брaта своего2, человэкоубjйца є4сть9 и3 вёсте, ћкs всoкъ человэкоубjйца не и4мать
животA вёчнагs въ себ¨ пребывaюща. њ сeмъ познaхомъ люб0вь, ћкs џнъ по нaсъ дyшу свою2
положи29 и3 мы2 д0лжни є3смы2 по брaтіи дyшы полагaти. и4же q5бо и4мать богaтство мjра сегs2,
и3 ви1дитъ брaта своего2 трeбующа, и3 затвори1тъ ўтр0бу свою2 p негs2, кaкs любы2 б9іv
пребывaетъ въ нeмъ: чaдца моS, не лю1бимъ сл0вомъ, нижE љзhкомъ, но дёломъ и3 и4стиною. и3
њ сeмъ разумёемъ, ћкs p и4стины є3смы2, и3 пред8 ни1мъ смирoемъ сердцA нaша9 занE ѓще
зазирaетъ нaмъ сeрдце нaше, ћкs б0лій є4сть бGъ сeрдца нaшегs, и3 вёсть вс•.
1 Ин 3:10Б–20

Їsaннова соб0рное послaніе пeрвое, зачaло 73А.

Возлю1бленніи, ѓще сeрдце нaше не зaзритъ нaмъ, дерзновeніе и4мамы къ бGу9 и3 є3гGже ѓще
пр0симъ, пріeмлемъ p негs29 ћкs зaпsвэди є3гs2 соблюдaемъ, и3 ўгGднаv пред8 ни1мъ твори1мъ. и3
сіS є4сть зaповэдь є3гs2, да вёруемъ во и4мv сн7а є3гs2 їyса хnтA, и3 лю1бимъ другъдрyга, ћкоже
дaлъ є4сть зaповэдь нaмъ. и3 соблюдavй зaпsвэди є3гs2, въ нeмъ пребывaетъ, и3 т0й въ нeмъ9 и3
њ сeмъ разумёемъ, ћкs пребывaетъ въ нaсъ, p д¦а, є3г0же дaлъ є4сть нaмъ. возлю1бленніи, не
всoкому дyху вёруйте, но и3скушaйте дyхи, ѓще p бGа сyть9 ћкs мн0зи лжепрор0цы и3зыд0ша
въ мjръ. њ сeмъ познавaйте д¦а б9іv, и3 дyха лeстча9 всoкъ д¦ъ, и4же и3сповёдуетъ їyса хnтA во
пл0ти пришeдша, p бGа є4сть. и3 всoкъ дyхъ, и4же не и3сповёдуетъ їyса хnтA во пл0ти пришeдша,
p бGа нёсть9 и3 сeй є4сть ґнтjхрістовъ, є3г0же слhшасте, ћкs грvдeтъ, и3 нhнэ въ мjрэ є4сть
ўжE. вы2 p бGа є3стE чaдца, и3 побэди1сте тёхъ9 ћкs б0лій є4сть и4же въ вaсъ, нeжели и4же въ
мjрэ. nни2 p мjра сyть, сегs2 рaди p мjра глаг0лютъ, и3 мjръ тёхъ послyшаетъ. мы2 p бGа
є3смы29 и4же знaетъ бGа, послyшаетъ нaсъ9 и3 и4же нёсть p бGа, не послyшаетъ нaсъ. њ сeмъ
познавaемъ д¦а и4стины, и3 дyха лeстча.
1 Ин 3:21–4:6

Їsaннова соб0рное послaніе пeрвое, зачaло 73Б.

Возлю1бленніи ѓще си1це возлюби1лъ є4сть нaсъ бGъ, и3 мы2 д0лжни є3смы2 другъдрyга люби1ти.
бGа никт0же нигдёже ви1дэ. ѓще другъдрyга лю1бимъ, бGъ въ нaсъ пребывaетъ, и3 любы2 є3гs2
совершeнна є4сть въ нaсъ. њ сeмъ разумёемъ, ћкs въ нeмъ пребывaемъ, и3 т0й въ нaсъ, ћкs p
д¦а своегs2 дaлъ є4сть нaмъ. и3 мы2 ви1дэхомъ и3 свидётельствуемъ, ћкs nц7ъ послA сн7а сп7си1телv
мjру9 и4же ѓще и3сповёсть, ћкs їyсъ є4сть сн7ъ б9ій, бGъ въ нeмъ пребывaетъ, и3 т0й въ бз7э . и3

42
їsaннова соб0рное послaніе пeрвое

мы2 познaхомъ и3 вёровахомъ люб0вь, ю4же и4мать бGъ въ нaсъ. бGъ любы2 є4сть, и3 пребывavй въ
любви2, въ бз7э пребывaетъ, и3 бGъ въ нeмъ пребывaетъ.
1 Ин 4:11–16

Їsaннова соб0рное послaніе пeрвое, зачaло 73В.

Возлю1бленніи, бGа никт0же нигдёже ви1дэ. ѓще другъдрyга лю1бимъ, бGъ въ нaсъ пребывaетъ,
и3 любы2 є3гs2 совершeнна є4сть въ нaсъ. њ сeмъ разумёемъ, ћкs въ нeмъ пребывaемъ, и3 т0й въ
нaсъ, ћкs p д¦а своегs2 дaлъ є4сть нaмъ. и3 мы2 ви1дэхомъ и3 свидётельствуемъ, ћкs nц7ъ
послA сн7а сп7си1телv мjру9 и4же ѓще и3сповёсть, ћкs їyсъ є4сть сн7ъ б9ій, бGъ въ нeмъ пребывaетъ,
и3 т0й въ бз7э. и3 мы2 познaхомъ и3 вёровахомъ люб0вь, ю4же и4мать бGъ въ нaсъ. бGъ любы2
є4сть, и3 пребывavй въ любви2, въ бз7э пребывaетъ, и3 бGъ въ нeмъ пребывaетъ. њ сeмъ
совершaетсv любы2 съ нaми, да дерзновeніе и4мамы въ дeнь сyдный9 занE ћкоже џнъ є4сть, и3 мы2
є3смы2 въ мjрэ сeмъ. стрaха нёсть въ любви2, но совершeнна любы2 в0нъ и3згонoетъ стрaхъ9 ћкs
стрaхъ мyку и4мать9 боoйсv же, не соверши1сv въ любви2. мы2 лю1бимъ є3го2, ћкs т0й пeрвэе
возлюби1лъ є4сть нaсъ.
1 Ин 4:12–19

Їsaннова соб0рное послaніе пeрвое, зачaло 74А.

Возлю1бленніи, ѓще кто2 речeтъ, ћкs люблю2 бGа, ґ брaта своего2 ненави1дитъ, л0жъ є4сть9 и4бо
не любoй брaта своегs2, є3г0же ви1дэ, бGа, є3гGже не ви1дэ, кaкs м0жетъ люби1ти: и3 сію2
зaповэдь и4мамы p негs2, да любoй бGа, лю1битъ и3 брaта своего2 . всoкъ вёруvй, ћкs їyсъ є4сть
хnт0съ, p бGа рождeнъ є4сть9 и3 всoкъ любoй р0ждшаго, лю1битъ и3 рождeннаго p негs2. њ сeмъ
вёмы, ћкs лю1бимъ ч†да б9іv, є3гдA бGа лю1бимъ и3 зaпsвэди є3гs2 соблюдaемъ. сіo бо є4сть
любы2 б9іv, да зaпsвэди є3гs2 соблюдaемъ, и3 зaпsвэди є3гs2 тoжки не сyть. ћкs всoкъ
рождeнный p бGа, побэждaетъ мjръ9 и3 сіS є4сть побёда побёждшаv мjръ, вёра нaша. кто2 є4сть
побэждavй мjръ, т0кмs вёруvй, ћкs їyсъ є4сть сн7ъ б9ій:
1 Ин 4:20–5:5

Їsaннова соб0рное послaніе пeрвое, зачaло 74Б.

Возлю1бленніи, ѓще кто2 речeтъ, ћкs люблю2 бGа, ґ брaта своего2 ненави1дитъ, л0жъ є4сть9 и4бо
не любoй брaта своегs2, є3г0же ви1дэ, бGа, є3гGже не ви1дэ, кaкs м0жетъ люби1ти: и3 сію2
зaповэдь и4мамы p негs2, да любoй бGа, лю1битъ и3 брaта своего2 . всoкъ вёруvй, ћкs їyсъ є4сть
хnт0съ, p бGа рождeнъ є4сть9 и3 всoкъ любoй р0ждшаго, лю1битъ и3 рождeннаго p негs2 . њ сeмъ
вёмы, ћкs лю1бимъ ч†да б9іv, є3гдA бGа лю1бимъ и3 зaпsвэди є3гs2 соблюдaемъ. сіo бо є4сть
любы2 б9іv, да зaпsвэди є3гs2 соблюдaемъ, и3 зaпsвэди є3гs2 тoжки не сyть. ћкs всoкъ
рождeнный p бGа, побэждaетъ мjръ9 и3 сіS є4сть побёда побёждшаv мjръ, вёра нaша. кто2 є4сть
побэждavй мjръ, т0кмs вёруvй, ћкs їyсъ є4сть сн7ъ б9ій: сeй є4сть пришeдый вод0ю и3 кр0вію
и3 д¦омъ, їyсъ хnт0съ, не вод0ю т0чію, но вод0ю и3 кр0вію9 и3 д¦ъ є4сть свидётельствуvй, ћкs
д¦ъ є4сть и4стина. ћкs тріE сyть свидётельствующіи на нб7си2, nц7ъ, сл0во, и3 с™hй д¦ъ9 и3 сjи три2

43
їsaннова соб0рное послaніе пeрвое

є3ди1но сyть. и3 тріE сyть свидётельствующіи на земли2, д¦ъ и3 водA, и3 кр0вь9 и3 тріE во є3ди1но
сyть. ѓще свидётельство человёческое пріeмлемъ, свидётельство б9іе б0ле є4сть9 ћкs сіE є4сть
свидётельство б9іе, є4же свидётельствова њ сн7э своeмъ. вёруvй въ сн7а б9іv, и4мать
свидётельство въ себ¨9 не вёруvй бGови, лжA сотвори1лъ є4сть є3го2, ћкs не вёрова во
свидётельство, є4же свидётельствова бGъ њ сн7э своeмъ. и3 сіE є4сть свидётельство, ћкs
жив0тъ вёчный дaлъ є4сть нaмъ бGъ, и3 сeй жив0тъ въ сн7э є3гs2 є4сть. и3мёvй сн7а б9іv, и4мать
жив0тъ9 ґ не и3мёvй сн7а б9іv, животA не и4мать. сі• писaхъ вaмъ вёрующымъ во и4мv сн7а
б9іv, да вёсте, ћкs жив0тъ вёчный и4мате, и3 да вёруете во и4мv сн7а б9іv. и3 сіE є4сть
дерзновeніе, є4же и4мамы къ немY, ћкs ѓще чесs2 пр0симъ по в0ли є3гs2, послyшаетъ нaсъ. и3 ѓще
вёмы, ћкs послyшаетъ нaсъ, є4же ѓще пр0симъ, вёмы, ћкs и4мамы прошє1ніv, и4хже
проси1хомъ p негs2. ѓще кто2 ќзритъ брaта своего2 согрэшaюща грёхъ не къ смeрти, да пр0ситъ,
и3 дaстъ є3мY жив0тъ, согрэшaющымъ не къ смeрти. є4сть грёхъ къ смeрти9 не њ т0мъ
глаг0лю, да м0литсv. всoка непрaвда грёхъ є4сть, и3 є4сть грёхъ не къ смeрти. вёмы, ћкs
всoкъ рождeнный p бGа не согрэшaетъ9 но рождeнный p бGа блюдeтъ себE, и3 лукaвый не
прикасaетсv є3мY. вёмы, ћкs p бGа є3смы2, и3 мjръ вeсь во ѕл¨ лежи1тъ. вёмы же, ћкs сн7ъ
б9ій пріи1де, и3 дaлъ є4сть нaмъ свётъ и3 рaзумъ, да познaемъ бGа и4стиннаго, и3 да бyдемъ во
и4стиннэмъ сн7э є3гs2 їyсэ хnт¨9 сeй є4сть и4стинный бGъ, и3 жив0тъ вёчный. ч†дца, храни1те себE
p трeбъ јдsльскихъ. ґми1нь.
1 Ин 4:20–5:21

44
СОБОzРНОЕ ПОСЛАzНІЕ ВТОРОzЕ
СТ&АzГW ҐПОzСТОЛА ЇWАzННА БГ&ОСЛОzВА.

Їsaннова соб0рное послaніе втор0е, зачaло 75.

Стaрецъ и3збрaннэй господhнэ, и3 чaдsмъ є3S, и5хже ѓзъ люблю2 вои1стинну9 и3 не ѓзъ т0чію,
но и3 вси2 разумёвшіи и4стину9 за и4стину пребывaющую въ нaсъ, и3 съ нaми бyдетъ во вёки. да
бyдетъ съ вaми бlгодaть, ми1лость, ми1ръ p бGа nц7A, и3 p гDа їyса хnтA сн7а џ§а, во и4стинэ и3
любви2. возрaдовахсv ѕэлs2, ћкs њбрэт0хъ p ч†дъ твои1хъ ходoщv во и4стинэ, ћкоже
зaповэдь пріoхомъ p nц7A. и3 нhнэ молю1 тv, госпожE, не ћкs зaповэдь пишY теб¨ н0ву, но
ю4же и4мамы и3спeрва, да лю1бимъ другъдрyга. и3 сіS є4сть любы2, да х0димъ по зaповэдемъ є3гs2.
сіS є4сть зaповэдь, ћкоже слhшасте и3спeрва, да въ нeй х0дите. занE мн0зи лестцы2 внид0ша
въ мjръ, не и3сповёдающе їyса хnтA пришeдша во пл0ти9 сeй є4сть льстeцъ и3 ґнтjхрістъ. блюди1те
себE, да не погубитE ±же дёласте дGбраv, но да мздY совершeнну воспріи1мете. всoкъ
преступavй, и3 не пребывavй во ўчeніи хnт0вэ, бGа не и4мать9 пребывavй же во ўчeніи хnт0вэ,
сeй и3 nц7A и3 сн7а и4мать. ѓще кто2 прих0дитъ къ вaмъ, и3 сегs2 ўчeніv не прин0ситъ, не пріeмлите
є3го2 въ д0мъ, и3 рaдоватисv є3мY не глаг0лите. глаг0лvй бо є3мY рaдоватисv, соsбщaетсv
дэлGмъ є3гs2 ѕлhмъ. мнGга и3мёхъ писaти вaмъ, и3 не восхотёхъ хартіeю и3 черни1ломъ9 но
надёюсv пріити2 къ вaмъ, и3 ўсты2 ко ўстGмъ глаг0лати, да рaдость вaша бyдетъ и3сп0лнена.
цэлyютъ тS чaда сестры2 твоеS и3збрaнныv. ґми1нь.
2 Ин 1:1–13

45
СОБОzРНОЕ ПОСЛАzНІЕ ТРЕzТІЕ
СТ&АzГW ҐПОzСТОЛА ЇWАzННА БГ&ОСЛОzВА.

Їsaннова соб0рное послaніе трeтіе, зачaло 76.

Стaрецъ гaіеви возлю1бленному, є3г0же ѓзъ люблю2 вои1стинну. возлю1бленне, пaче всёхъ
молю1сv њ теб¨, спёvтисv теб¨, здрaвствовати, ћкоже спёетсv ти2 душA. возрaдовахсv ѕэлs2
пришeдшымъ брaтіvмъ, и3 свидётельствующымъ твою2 и4стину, ћкоже ты2 во и4стинэ х0диши.
б0льши сеS не и4мамъ рaдости, да слhшу моS ч†да во и4стинэ ходoщv. возлю1бленне, вёрнs
твори1ши, є4же ѓще дёлаеши въ брaтію, и3 въ стр†нныv9 и4же свидётельствоваша њ твоeй любви2
пред8 цRковію, и5хже предпослaвъ дост0йнs бGу, д0брэ твори1ши. њ и4мени бо є3гs2 и3зыд0ша,
ничт0же пріeмлюще p kзы6къ. мы2 q5бо д0лжни є3смы2 пріимaти таковhхъ, да поспёшницы
бyдемъ и4стинэ. писaхъ цRкви9 но первстволю1бецъ и4хъ діотрефи1с ъ не пріeмлетъ нaсъ. сегs2 рaди
ѓще пріидY, воспомvнY є3мY дэлA, ±же твори1тъ, словесы2 лукaвыми ўкорov нaсъ9 и3 недов0ленъ
бывav њ си1хъ, ни сaмъ пріeмлетъ брaтію, и3 хотoщымъ возбранoетъ, и3 p цRкве и3зг0нитъ.
возлю1бленне, не ўподоблoйсv ѕл0му, но бlг0му. бlготворoй p бGа є4сть9 ґ ѕлотворoй, не
ви1дэ бGа. дими1тріеви свидётельствовасv p всёхъ, и3 p сaмыv и4стины9 и3 мh же
свидётельствуемъ, и3 вёсте, ћкs свидётельство нaше и4стинно є4сть. мнGга и3мёхъ писaти, но
не хощY черни1ломъ и3 тр0стію писaти теб¨. ўповaю же ѓбіе ви1дэти тS, и3 ўсты2 ко ўстGмъ
глаг0лати. ми1ръ теб¨. цэлyютъ тS дрyзи9 цэлyй дрyги по и4мени. ґми1нь.
3 Ин 1:1–15

46
СОБОzРНОЕ ПОСЛАzНІЕ ЇУzДИНО.

Їyдино соб0рное послaніе, зачaло 77.

Їyда їyсу хnтY рaбъ, брaтъ же їaкsву, сyщымъ њ бз7э nц7¨ њсвvщє1ннымъ, їyсъ хnт0мъ
соблюдє1ннымъ зв†ннымъ9 ми1лость вaмъ, и3 ми1ръ, и3 любы2 да ўмн0житсv. возлю1бленніи, всoко
тщaніе творS писaти вaмъ њ џбщемъ спасeніи вaшемъ, нyжда ми2 бhсть писaти вaмъ, молS
подвизaтисv њ предaннэй вёрэ с™ы6мъ є3ди1ною. привнид0ша бо нёцыи человёцы дрeвле
пред8устaвленніи на сіE њсуждeніе, нечести1віи, бGа нaшегs бlгодaть прелагaющіи въ сквeрну, и3
є3ди1нагs вLки бGа, и3 гDа нaшегs їyса хnтA pметaющіисv. воспомvнyти же вaмъ хощY,
вёдущымъ и3 вaмъ є3ди1ною сіE, ћкs гDь лю1ди p земли2 є3г{петскіv спасE, послэди2
невёровавшыv погуби2. ѓггелы же не соблю1дшыv своегs2 начaльства, но њстaвльшыv своE
жили1ще, на сyдъ вели1кагs днE, ќзами вёчными под8 мрaкомъ соблюдE. ћкоже сод0ма и3
гом0рра, и3 nкрeстныv и4хъ грaды, под0бнымъ и4хъ џбразомъ преблуди1вшv, и3 ходи1вшv въ слёдъ
пл0ти и3нhv, предлежaтъ въ показaніе, nгнS вёчнагs сyдъ под8eмше. тaкожде ќбs и3 сjи сGніv
ви1дvще, пл0ть ќбs сквернoтъ, гDьства же pметaютсv, слaвы же хyлvще не трепeщутъ .
міхаи1лъ же ґрхaгGлъ, є3гдA со діaволомъ разсуждav глаг0лаше њ мsuсeовэ тэлеси2, не смёvше
судA навести2 хyльна, но речE9 да запрети1тъ теб¨ гDь. сjи же є3ли6ка ќбs не вёдvтъ, хyлvтъ9
є3ли6ка же по є3стествY ћкs безсловє1снаv живGтнаv вёдvтъ, въ си1хъ сквернoтсv.
Иуд 1:1–10

Їyдино соб0рное послaніе, зачaло 78.

Г0ре и5мъ, ћкs въ пyть кaіновъ ходи1ша, и3 въ лeсть валаaмовы мзды2 проліoшасv, и3 въ
прерэкaніи коррeовэ погиб0ша. сjи сyть въ любвaхъ вaшихъ скверни1тели, съ вaми kдyще, без8
боoзни себE пасyще9 џблацы безв0дни, p вBтръ преноси1ми9 древесA є3сeнна, безплGдна, двaжды
ўмeрша, и3скоренє1на9 в0лны свирёпыv м0рv, воспэнoюще своS стыдBніv9 ѕвёзды прелє1стныv,
и5мже мрaкъ тмы2 во вёки блюдeтсv. прор0чествова же и3 њ си1хъ седмhй p ґдaма є3нGхъ,
глаг0лv9 сE пріи1детъ гDь во тмaхъ с™hхъ ѓгGлъ свои1хъ, сотвори1ти сyдъ њ всёхъ, и3 и3з8sбличи1ти
всёхъ нечести1выхъ њ всёхъ дёлэхъ нечeстіv и4хъ, и4миже нечeствоваша, и3 њ всёхъ жест0кихъ
словесёхъ и4хъ, и5хже глаг0лаша нaнь грёшницы нечести1віи. сjи сyть ропотницы2, ўкори1тели,
чaсть пор0чна, въ п0хотехъ свои1хъ ходoще, нечeстіемъ и3 законопреступлeніемъ9 и3 ўстA и4хъ
глаг0лютъ прегGрдаv, чудoщесv ли1цамъ п0льзы рaди. вh же возлю1бленніи, поминaйте глаг0лы
преждеречeнныv p ґпcлъ гDа нaшегs їyса хnтA. занE глаг0лаху вaмъ, ћкs въ послёднее врeмv
бyдутъ ругaтели, по свои1хъ п0хотехъ ходoще и3 нечeстіихъ. сjи сyть pдэлoюще себE p є3ди1ности
вёры, и3 сyть тэлeсни, д¦а не и3мyще. вh же возлю1бленніи, с™0ю вaшею вёрою назидaюще себE,
д¦омъ с™hмъ, и3 молoщесv, сaми себE въ любви2 б9іей соблюдaйте, ждyще ми1лости гDа нaшегs

47
ПОСЛАНИЕ ИУДЫ

їyса хnтA, въ жи1знь вёчную. и3 џвэхъ ќбs ми1луйте разсуждaюще9 џвэхъ же стрaхомъ
спасaйте, p nгнS восхищaюще9 њбличaйте же съ боoзнію, ненави1дvще и3 ћже p пл0ти
њсквернeную ри1зу. могyщему же сохрани1ти вы2 без8 грэхA, и3 без8 сквeрны, и3 постaвити пред8
слaвою своeю непор0чны въ рaдости, є3ди1ному премyдрому бGу и3 сп7су нaшему, їyсомъ хnт0мъ
гDемъ нaшимъ слaва и3 вели1чіе, держaва и3 влaсть, прeжде всегs2 вёка, и3 нhнэ, и3 во вс• вёки.
ґми1нь.
Иуд 1:11–25

48
КЪ РИzМЛZНWМЪ ПОСЛАzНІЕ
СТ&АzГW ҐПОzСТОЛА ПАzVЛА.

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 79А.

Пarелъ рaбъ їyсъ хnт0въ, звaнъ ґпcлъ, и3збрaнъ въ благовёстіе б9іе, є4же прeжде њбэщA
прор0ки свои1ми въ писaніихъ с™hхъ, њ сн7э своeмъ, бhвшемъ p сёмене дв7дова по пл0ти,
наречeннэмъ сн7э б9іи въ си1лэ, по д¦у свvтhни, и3з8 воскnніv p мeртвыхъ їyса хnтA гDа
нaшегs, и4мже пріoхомъ бlгодaть и3 ґпcльство въ послушaніе вёры во всёхъ kзhцэхъ, њ
и4мени є3гs29 въ ни1хже є3стE и3 вы2 звaни їyсу хnтY. всёмъ сyщымъ въ ри1мэ, возлю1блєннымъ
бGу, зв†ннымъ с™ы6мъ9 бlгодaть вaмъ и3 ми1ръ p бGа nц7A нaшегs, и3 гDа їyса хnтA. не хощy же
не вёдэти вaмъ брaтіе, ћкs мн0жицею восхотёхъ пріити2 къ вaмъ, и3 возбранeнъ бhхъ досeлэ,
да нёкій пл0дъ и3мёю и3 въ вaсъ, ћкоже и3 въ пр0чихъ kзhцэхъ. є4ллинsмъ же и3 вaрварsмъ,
мwдрымъ же и3 неразwмнымъ д0лженъ є4смь. тaкs є4сть є4же по моемY ўсeрдію, и3 вaмъ
сyщымъ въ ри1мэ благовэсти1ти. не стыжyсv бо бlговэствовaніемъ хnт0вымъ9 си1ла бо б9іv
є4сть во спасeніе всoкому вёрующему, їудeови же прeжде, и3 є4ллину. прaвда бо б9іv въ нeмъ
kвлoетсv p вёры въ вёру, ћкоже є4сть пи1сано9 прaведный же p вёры жи1въ бyдетъ.
Рим 1:1–7; 13–17

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 79Б.

Брaтіе, благодaть вaмъ и3 ми1ръ p бGа nц7A нaшегs, и3 гDа їyса хnтA. пeрвое ќбs бlгодарю2
бGа моего2 їyсомъ хnт0мъ њ всёхъ вaсъ, ћкs вёра вaша возвэщaетсv во всeмъ мjрэ.
свидётель бо ми2 є4сть бGъ, є3мyже служY д¦омъ мои1мъ, во благовэствовaніи сн7а є3гs2, ћкs
безпрестaни пaмvть њ вaсъ творю29 всегдA въ моли1твахъ мои1хъ молoсv, ѓще ќбs когдA
поспёшенъ бyду в0лею б9іею пріити2 къ вaмъ. желaю бо ви1дэти вaсъ, да нёкое подaмъ вaмъ
даровaніе д¦0вное ко ўтвержeнію вaшему9 сіe же є4сть соутёшитисv въ вaсъ вёрою џбщею
вaшею же и3 моeю.
Рим 1:7–12

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 80.

Брaтіе, pкрывaетсv гнёвъ б9ій съ нб7сE, на всoкое нечeстіе и3 непрaвду человёческую,


содержaщихъ и4стину въ непрaвдэ. занeже разyмное б9іе, ћвэ є4сть въ ни1хъ9 бGъ бо kви1лъ є4сть
и5мъ. неви6димаv бо є3гs2, p создaніv мjра, творeньми помышлoєма, ви6дима сyть, и3
присносyщнаv си1ла є3гs2 и3 бжcтво29 во є4же бhти и5мъ без8pвётнымъ. занeже разумёвше бGа, не
ћкs бGа прослaвиша, и3ли2 бlгодари1ша9 но њсуети1шасv помышлeніи свои1ми, и3 њмрачи1сv
неразyмное и4хъ сeрдце. глаг0лющесv бhти мyдры, њб8юродёша9 и3 и3змэни1ша слaву нетлённагs

49
къ ри1млvнsмъ послaніе

бGа, въ под0біе џбраза тлённа человёка, и3 пти1цъ, и3 четверонGгъ, и3 г†дъ. тёмже и3 предадE и5хъ
бGъ въ п0хотехъ сердeцъ и4хъ въ нечистотY, во є4же скверни1тисv тэлесє1мъ и4хъ въ себ¨ самёхъ.
и4же премэни1ша и4стину б9ію во лжY, и3 почт0ша и3 послужи1ша твaри пaче творцA, и4же є4сть
блгcвeнъ во вёки, ґми1нь. сегs2 рaди предадE и5хъ бGъ въ стр†сти безчeстіv9 и3 жєнh бо и4хъ
и3змэни1ша є3стeственную под0бу въ през8естeственную. тaкожде и3 мyжи, њстaвльше
є3стeственную под0бу жeнска п0ла, разжег0шасv п0хотію своeю дрyгъ на дрyга, мyжи на мужeхъ
стyдъ содэвaюще, и3 возмeздіе є4же подобaше прeлести и4хъ, въ себ¨ воспріeмлюще.
Рим 1:18–27

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 81А.

Брaтіе, ћкоже не и3скуси1ша и3мёти бGа въ рaзумэ, сегs2 рaди предадE x бGъ въ неискyсенъ
ќмъ, твори1ти неподGбнаv9 и3сп0лнены всoкіv непрaвды, блужeніv, лукaвства, лихоимaніv,
ѕл0бы9 и3сп0лнены зaвисти, ўбjйства, рвeніv, льсти2, ѕлонрaвіv9 шепотники2, клеветники2,
богомeрзски, досади1тели, величaвы, г0рды, њбрэтaтели ѕлhхъ, роди1телємъ непокори1вы,
неразyмны, непримири1тельны, нелюб0вны, неклvтвохрани1тельны, неми1лостивны. нёцыи же и3
њправдaніе б9іе разумёвше, ћкs такsвav творoщіи дост0йни смeрти сyть, не т0чію сaми
творoтъ, но и3 соизволoютъ творoщымъ. сегs2 рaди без8pвётенъ є3си2, m чlвёче, всoкъ судoй9
и4мже бо суд0мъ сyдиши дрyга, себE њсуждaеши9 т†vжде бо твори1ши судoй. вёмы же, ћкs сyдъ
б9ій є4сть пои1стиннэ на творoщихъ такsвav. помышлoеши ли же сі•, m чlвёче! судoй
такsвav творoщымъ, и3 творS сaмъ. т†vжде, ћкs ты2 и3збэжи1ши ли судA б9іv: и3ли2 њ
богaтствэ бlгости є3гs2, и3 кр0тости и3 долготерпёніи неради1ши, невёдый, ћкs бlгость б9іv
на покаoніе тS ведeтъ: по жест0кости же твоeй, и3 непокavнному сeрдцу, собирaеши себ¨ гнёвъ
въ дeнь гнёва, и3 pкровeніv прaведнагs судA б9іv. и4же воздaстъ коемyждо по дэлGмъ є3гs29
џвымъ ќбs по терпёнію дёла бlгaгs, слaву и3 чeсть и3 нетлёніе и4щущымъ, жив0тъ вёчный9 ґ
и5же по рвeнію противлoющымсv ќбs и4стинэ, повинyющымсv же непрaвдэ, ћрость и3 гнёвъ.
ск0рбь и3 тэснотA на всoку дyшу человёка творoщагs ѕл0е, їудeа же прeжде и3 є4ллина.
Рим 1:28–2:9

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 81Б.

Брaтіе, слaва и3 чeсть и3 ми1ръ всoкому дёлающему бlг0е, їудeеви же прeжде и3 є4ллину. нёсть
бо на лицA зрёніv ў бGа. є3ли1цы бо беззак0ннs согрэши1ша, беззак0ннs и3 поги1бнутъ9 и3
є3ли1цы въ зак0нэ согрэши1ша, зак0номъ сyдъ пріи1мутъ. не слhшателіе бо зак0на прaведни пред8
бGомъ, но творцы2 зак0на, сjи њправдoтсv. є3гдa бо kзhцы не и3мyще зак0на, є3стеств0мъ
закGннаv творoтъ9 сjи зак0на не и3мyще, сaми себ¨ сyть зак0нъ9 и4же kвлoютъ дёло зак0нное
напи1сано въ сердцaхъ свои1хъ, спослушествyющи и5мъ с0вэсти, и3 междY соб0ю помыслGмъ,
њсуждaющымъ и3ли2 pвэщaющымъ, въ дeнь є3гдA сyдитъ бGъ т†йнаv человёкsмъ, по
бlговёстію моемY, їyсомъ хnт0мъ.
Рим 2:10–16

50
къ ри1млvнsмъ послaніе

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 82.

Брaтіе, є3гдA kзhцы не и3мyще зак0на, є3стеств0мъ закGннаv творoтъ9 сjи зак0на не
и3мyще, сaми себ¨ сyть зак0нъ9 и4же kвлoютъ дёло зак0нное напи1сано въ сердцaхъ свои1хъ,
спослушествyющи и5мъ с0вэсти, и3 междY соб0ю помыслGмъ, њсуждaющымъ и3ли2 pвэщaющымъ,
въ дeнь є3гдA сyдитъ бGъ т†йнаv человёкsмъ, по бlговёстію моемY, їyсомъ хnт0мъ. сE ты2
їудeй и3менyешисv, и3 почивaеши на зак0нэ, и3 хвaлишисv њ бз7э9 и3 разумёеши в0лю, и3
разсуждaеши лwчшаv, научaемь p зак0на. ўповav же себE вождA бhти слэпы6мъ, свёта
сyщымъ во тм¨, наказaтелv безwмнымъ, ўчи1телv младeнцємъ, и3мyща џбразъ рaзума и3
и4стины въ зак0нэ9 научav q5бо и3нaго, себe ли не ўчи1ши: проповёдаv не крaсти, крaдеши:
глаг0лv не прелюбы2 твори1ти, прелюбы2 твори1ши: гнушavсv јдsлъ, с™†v крaдеши, и4же въ зак0нэ
хвaлишисv, преступлeніемъ зак0на бGа безчeствуеши. и4мv бо б9іе вaми хyлитсv во kзhцэхъ,
ћкоже є4сть пи1сано. њбрёзаніе q5бо п0льзуетъ, ѓще зак0нъ твори1ши9 ѓще же зак0на
престyпникъ є3си2, њбрёзаніе твоE неsбрёзаніе бhсть. ѓще q5бо неsбрёзаніе њправдaніе зак0на
сохрани1тъ, не неsбрёзаніе ли є3гs2 во њбрёзаніе вмэни1тсv, и3 њсyдитъ є4же p є3стествA
неsбрёзаніе зак0нъ совершaющее, тебE, и4же писaніемъ и3 њбрёзаніемъ сyща престyпника зак0на.
не бо2 и4же ћвэ їудeй є4сть, ни є4же ћвэ во пл0ти, њбрёзаніе9 но и4же втaйнэ їудeй, и3
њбрёзаніе сeрдца д¦омъ, ґ не писaніемъ9 є3мyже похвалA не p человBкъ, но p бGа.
Рим 2:14–29

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 83.

Брaтіе, не и4же ћвэ їудeй є4сть, ни є4же ћвэ во пл0ти, њбрёзаніе9 но и4же втaйнэ їудeй, и3
њбрёзаніе сeрдца д¦омъ, ґ не писaніемъ9 є3мyже похвалA не p человBкъ, но p бGа. что2 q5бо
ли1шше їудeю: и3ли2 кav п0льза њбрёзаніv: мн0гs по всoкому џбразу9 пeрвэе ќбs, ћкs
ввёрена бhша и5мъ словесA б9іv. чт0 бо, ѓще не вёроваша нёцыи: є3дA ќбs невёрствіе и4хъ
вёру б9ію ўпраздни1тъ: да не бyдетъ9 да бyдетъ же бGъ и4стиненъ, всoкъ же человёкъ л0жъ,
ћкоже є4сть пи1сано9 ћкs да њправди1шисv во словесёхъ твои1хъ, и3 побэди1ши внегдA суди1ти ти2 .
ѓще ли непрaвда нaша б9ію прaвду составлoетъ, что2 речeмъ: є3дa ли непрaведенъ бGъ, наносoй
гнёвъ: по человёку глаг0лю, да не бyдетъ9 понeже кaкs суди1ти и4мать бGъ мjру: ѓще ќбs
и4стина б9іv въ моeй лжи2 и3збhточествова въ слaву є3гs29 что2 є3щE и3 ѓзъ ћкs грёшникъ
њсуждaюсv: и3 не ћкоже хyлимсv, и3 ћкоже глаг0лютъ нёцыи нaсъ глаг0лати9 ћкs сотвори1мъ
ѕл†v, да пріи1дутъ благ†v9 и4хже сyдъ прaведенъ є4сть. что2 q5бо: преимёемъ ли: никaкоже9
пред8укори1хомъ бо їудє1и же и3 є4ллины всS под8 грэх0мъ бhти, ћкоже є4сть пи1сано9 ћкs нёсть
прaведенъ никт0же. нёсть разумэвavй, и3 нёсть взыскavй бGа. вси2 ўклони1шасv, вкyпэ
непотрeбни бhша9 нёсть творoй бlгостhню, нёсть дaже до є3ди1нагs. гр0бъ pвeрстъ гортaнь
и4хъ, љзhки свои1ми льщaху9 ћдъ ѓспіденъ под8 ўстнaми и4хъ9 и4хже ўстA клoтвы и3 г0рести
пGлна сyть. ск0ры н0ги и4хъ проліoти кр0вь9 сокрушeніе и3 њѕлоблeніе на путeхъ и4хъ9 и3 пути2
ми1рнагs не познaша. нёсть стрaха б9іv пред8 nчи1ма и4хъ.
Рим 2:28–3:18

51
къ ри1млvнsмъ послaніе

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 84.

Брaтіе, вёмы, ћкs є3ли6ка зак0нъ глаг0летъ, сyщымъ въ зак0нэ глаг0летъ9 да всoка ўстA
заградoтсv, и3 пови1ненъ бyдетъ вeсь мjръ бGови. занE p дёлъ зак0на не њправди1тсv всoка
пл0ть пред8 ни1мъ9 зак0номъ бо познaніе грэхA. нhнэ же кром¨ зак0на прaвда б9іv kви1сv,
свидётельствуема p зак0на и3 прорGкъ9 прaвда же б9іv вёрою їyсъ хnт0вою, во всS и3 на всёхъ
вёрующихъ. нёсть бо рaзнствіv9 вси1 бо согрэши1ша, и3 лишeни сyть слaвы б9іv, њправдaеми
тyне бlгодaтію є3гs2, и3збавлeніемъ є4же њ хnт¨ їyсэ. є3г0же предположи2 бGъ њчищeніе вёрою въ
кр0ви є3гs2, въ kвлeніе прaвды своеS, за pпущeніе прeжде бhвшихъ грэхGвъ9 въ долготерпёніи
б9іи, и3 въ показaніе прaвды є3гs2 въ нhнэшнее врeмv, во є4же бhти є3мY прaведну, и3
њправдaющу сyщаго p вёры їyсовы.
Рим 3:19–26

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 85.

Брaтіе, мhслимъ вёрою њправдaтисv человёку, без8 дёлъ зак0на. и3ли2 їудeєвъ бGъ т0кмs, ґ
не и3 kзhкsвъ: є4й и3 kзhкsвъ. понeже є3ди1нъ бGъ, и4же њправди1тъ њбрёзаніе p вёры, и3
неsбрёзаніе вёрою. зак0нъ ли q5бо разорoемъ вёрою: да не бyдетъ9 но зак0нъ ўтверждaемъ.
что2 q5бо речeмъ, ґвраaма nц7A нaшего њбрэсти2 по пл0ти: ѓще бо ґвраaмъ p дёлъ њправдaсv,
и4мать похвалY, но не ў бGа. чт0 бо писaніе глаг0летъ: вёрова же ґвраaмъ бGови, и3 вмэни1сv
є3мY въ прaвду.
Рим 3:28–4:3

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 86.

Брaтіе, дёлающему мздA не вмэнoетсv по бlгодaти, но по д0лгу. ґ не дёлающему,


вёрующему же во њправдaющаго нечести1ва, вмэнoетсv вёра є3гs2 въ прaвду. ћкоже и3 дв7дъ
глаг0летъ блажeнство человёка, є3мyже вмэнoетъ бGъ прaвду без8 дёлъ зак0на9 бlжeни, и4хже
pпусти1шасv беззакGніv, и3 и4хже прикрhшасv грэси2. бlжeнъ мyжъ, є3мyже не вмэни1тъ гDь
грэхA. блажeнство q5бо сіE, на њбрёзаніе ли, и3ли2 на неsбрёзаніе: глаг0лемъ бо9 ћкs вмэни1сv
ґвраaму вёра въ прaвду. кaкs q5бо вмэни1сv є3мY: во њбрёзаніи ли сyщу, и3ли2 въ неsбрёзаніи:
не во њбрёзаніи, но въ неsбрёзаніи. и3 знaменіе пріoтъ њбрёзаніv, печaть прaвды вёры, ћже
въ неsбрёзаніи9 ћкs бhти є3мY nц7Y всёхъ вёрующихъ въ неsбрёзаніи, во є4же вмэни1тисv и3
тBмъ въ прaвду9 и3 nц7Y њбрёзаніv не сyщымъ т0чію p њбрёзаніv, но и3 ходoщымъ въ
стопaхъ вёры, ћже въ неsбрёзаніи nц7A нaшегs ґвраaма.
Рим 4:4–12

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 87.

Брaтіе, не зак0номъ њбэтовaніе ґвраaму, и3ли2 сёмени є3гs2, є4же бhти є3мY наслёднику
мjрови, но прaвдою вёры. ѓще бо сyщіи p зак0на наслёдницы9 и3спраздни1сv вёра, и3 разори1сv
њбэтовaніе. зак0нъ бо гнёвъ содёловаетъ9 и3дёже бо нёсть зак0на, тY ни преступлeніv. сегs2

52
къ ри1млvнsмъ послaніе

рaди p вёры, да по бlгодaти, во є4же бhти и3звёстну њбэтовaнію всемY сёмени, не т0чію
сyщему p зак0на9 но и3 сyщему p вёры ґвраaмовы, и4же є4сть nц7ъ всёмъ нaмъ. ћкоже є4сть
пи1сано9 ћкs nц7A мнGгимъ kзhкsмъ положи1хъ тS, прoмs є3мyже вёрова бGу,
животворoщему мє1ртвыv, и3 нарицaющу не сwщаv ћкs сwщаv. и4же пaче ўповaніv во ўповaніе
вёрова, во є4же бhти є3мY nц7Y мнGгимъ kзhкsмъ, по речeнному9 тaкs бyдетъ сёмv твоE.
и3 не и3знем0гъ вёрою, ни ўсмотр¨ своеS пл0ти ўжE ўмерщвлeныv, столётенъ нёгдэ сhй, и3
мeртвости ложeснъ сaрриныхъ. во њбэтовaніи же б9іи не ўсумнёсv невёрованіемъ9 но возм0же
вёрою, дaвъ слaву бGови. и3 и3звёстенъ бhвъ, ћкs є4же њбэщA, си1ленъ є4сть и3 сотвори1ти.
тёмже и3 вмэни1сv є3мY въ прaвду. не пи1сано же бhсть за того2 є3ди1наго т0чію, ћкs вмэни1сv
є3мY9 но и3 за ны2, и5мже х0щетъ вмэни1тисv, вёрующымъ во воскRси1вшаго їyса хnтA гDа
нaшего и3з8 мeртвыхъ, и4же прeданъ бhсть за прегрэшє1ніv нaша, и3 востA за њправдaніе нaше.
Рим 4:13–25

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 88А.

Брaтіе, њправди1вшесv вёрою, ми1ръ и4мамы къ бGу гDемъ нaшимъ їyсъ хnт0мъ. и4мже и3
приведeніе њбрэт0хомъ вёрою во благодaть сію2, въ нeйже стои1мъ, и3 хвaлимсv ўповaніемъ
слaвы б9іv. не т0чію же, но и3 хвaлимсv въ ск0рбехъ, вёдvще, ћкs ск0рбь терпёніе
содёловаетъ9 терпёніе же и3скyсство, и3скyсство же ўповaніе9 ўповaніе же не посрами1тъ9 ћкs
любы2 б9іv и3зліoсv въ сердцA нaша, д¦омъ с™hмъ дaннымъ нaмъ. є3щe бо хnт0съ сyщымъ
нaмъ немощны6мъ, по врeмени за нечести1выхъ ќмре. є3двa бо за прaведника кто2 ќмретъ, за
бlгaго бо нeгли кто2 и3 дeрзнетъ ўмрeти. составлoетъ же свою2 люб0вь въ нaсъ бGъ, ћкs є3щE
грёшникsмъ сyщымъ нaмъ, хnт0съ за ны2 ќмре9 мн0гs же q5бо пaче њправдaни бhвше нhнэ
кр0вію є3гs2, спасeмсv и4мъ p гнёва. ѓще бо врази2 бhвше, примири1хомсv бGу смeртію сн7а є3гs2,
мн0жае пaче примири1вшесv, спасeмсv въ живот¨ є3гs2.
Рим 5:1–10

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 88Б.

Брaтіе, хnт0съ сyщымъ нaмъ немощны6мъ, по врeмени за нечести1выхъ ќмре. є3двa бо за


прaведника кто2 ќмретъ, за бlгaго бо нeгли кто2 и3 дeрзнетъ ўмрeти. составлoетъ же свою2
люб0вь въ нaсъ бGъ, ћкs є3щE грёшникsмъ сyщымъ нaмъ, хnт0съ за ны2 ќмре9 мн0гs же
q5бо пaче њправдaни бhвше нhнэ кр0вію є3гs2, спасeмсv и4мъ p гнёва. ѓще бо врази2 бhвше,
примири1хомсv бGу смeртію сн7а є3гs2, мн0жае пaче примири1вшесv, спасeмсv въ живот¨ є3гs2. не
т0чію же, но и3 хвaлимсv њ бз7э гDемъ нaшимъ їyсъ хnт0мъ, и4мже нhнэ примирeніе пріoхомъ.
Рим 5:6–11

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 89.

Брaтіе, ѓще врази2 бhвше, примири1хомсv бGу смeртію сн7а є3гs2, мн0жае пaче примири1вшесv,
спасeмсv въ живот¨ є3гs2. не т0чію же, но и3 хвaлимсv њ бз7э гDемъ нaшимъ їyсъ хnт0мъ,
и4мже нhнэ примирeніе пріoхомъ. сегs2 рaди, ћкоже є3ди1нэмъ человёкомъ грёхъ въ мjръ вни1де,

53
къ ри1млvнsмъ послaніе

и3 грэх0мъ смeрть9 и3 тaкs смeрть во всS человёки вни1де, въ нeмже вси2 согрэши1ша. до зак0на
бо грёхъ б¨ въ мjрэ9 грёхъ же не вмэнoшесv, не сyщу зак0ну. но цaрствова смeрть p ґдaма
дaже до мsuсeа, и3 над8 несогрёшшими, по под0бію преступлeніv ґдaмова, и4же є4сть џбразъ
бyдущагs. но не ћкоже прегрэшeніе, тaкs и3 дaръ. ѓще бо прегрэшeніемъ є3ди1нагs мн0зи
ўмр0ша9 мн0жае пaче бlгодaть б9іv и3 дaръ, благодaтію є3ди1нагs человёка їyса хnтA, во
мн0гихъ преизли1шествова. и3 не ћкоже є3ди1нэмъ согрёшшимъ, даровaніе9 грёхъ бо и3з8 є3ди1нагs
во њсуждeніе, дaръ же p мн0гихъ прегрэшeній, во њправдaніе.
Рим 5:10–16

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 90.

Брaтіе, ѓще є3ди1нагs прегрэшeніемъ, смeрть цaрствова є3ди1нэмъ9 мн0жае пaче и3збhтокъ
благодaти, и3 дaръ прaвды пріeмлюще, въ жи1зни воцарoтсv є3ди1нэмъ їyсъ хnт0мъ. тёмже ќбs
ћкоже є3ди1нагs прегрэшeніемъ во всS человёки вни1де њсуждeніе9 тaкоже и3 є3ди1нагs
њправдaніемъ во всS человёки вни1де њправдaніе жи1зни. ћкоже бо њслушaніемъ є3ди1нагs
человёка грёшни бhша мн0зи9 си1це и3 послушaніемъ є3ди1нагs прaведни бyдутъ мн0зи. зак0нъ
же привни1де, да ўмн0житсv прегрэшeніе9 и3дёже бо ўмн0жисv грёхъ, преизбhточьствова
бlгодaть. да ћкоже цaрствова грёхъ во смeрть, тaкоже и3 бlгодaть воцRи1тсv прaвдою, въ
жи1знь вёчную, їyсъ хnт0мъ гDемъ нaшимъ. что2 q5бо речeмъ: пребyдемъ ли во грэс¨, да
благодaть преумн0житсv: да не бyдетъ. и4же бо ўмр0хомъ грэхY, кaкs пaки њживeмъ њ нeмъ:
Рим 5:17–6:2

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 91.

Брaтіе, є3ли1цы во хnтA їyса кnти1хомсv, въ смeрть є3гs2 кnти1хомсv: спогреб0хомсv q5бо є3мY
кRщeніемъ въ смeрть9 да ћкоже востA хnт0съ p мeртвыхъ слaвою џ§ею, тaкs и3 мы2 во
њбновлeніи жи1зни ходи1ти нaчнемъ. ѓще бо соkбрaзни бhхомъ под0бію смeрти є3гs2, то и3
воскресeнію бyдемъ. сіE вёдvще, ћкs вeтхій нaшъ человёкъ съ ни1мъ распoтсv, да ўпраздни1тсv
тёло грэх0вное, ћкs ктомY не раб0тати нaмъ грэхY. ўмeрый бо њправди1сv p грэхA. ѓще ли
ўмр0хомъ со хnт0мъ, вёруемъ, ћкs и3 жи1ви бyдемъ съ ни1мъ9 вёдvще, ћкs хnт0съ востA p
мeртвыхъ, ктомY ўжE не ўмирaетъ, смeрть є3мY ктомY не њбладaетъ. є4же бо ќмре, грэхY
ќмре є3ди1ною9 ґ є4же живeтъ, бGови живeтъ. тaкоже и3 вы2 помышлoйте себE, мє1ртвымъ ќбs
бhти грэхY, живы6мъ же бGови, њ хnт¨ їyсэ гDэ нaшемъ.
Рим 6:3–11

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 92.

Брaтіе, помышлoйте себE, мє1ртвымъ ќбs бhти грэхY, живы6мъ же бGови, њ хnт¨ їyсэ
гDэ нaшемъ. да не цaрствуетъ q5бо грёхъ въ мeртвеннэмъ вaшемъ тёлэ, во є4же послyшати
є3гs2 въ п0хотехъ є3гs29 нижe представлoйте ќды вaшv nрwжіv непрaвды грэхY9 но
представлoйте себE бGови, ћкs p мeртвыхъ жи1вы, и3 ќды вaшv nрwжіv прaвды бGови. грёхъ
бо вaми да не њбладaетъ9 нёсте бо под8 зак0номъ, но под8 блгdтію. что2 q5бо: согрэши1мъ ли,

54
къ ри1млvнsмъ послaніе

занE нёсмы под8 зак0номъ, но под8 бlгодaтію: да не бyдетъ. не вёсте ли, ћкs є3мyже
представлoете себE рабы6 въ послушaніе, раби2 є3стE, є3гGже послyшаете, и3ли2 грэхA въ смeрть, и3ли2
послушaніv въ прaвду: бlгодари1мъ q5бо бGа, ћкs бёсте раби2 грэхY, послyшасте же p сeрдца,
в0ньже и3 предaстесv џбразъ ўчeніv.
Рим 6:11–17

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 93.

Брaтіе, своб0ждшесv же p грэхA, пораб0тистесv прaвдэ. человёческо глаг0лю, за нeмощь


пл0ти вaшеv9 ћкоже ќбs предстaвисте ќды вaшv рабы2 нечистот¨, и3 беззак0нію въ
беззак0ніе9 тaкs нhнэ предстaвите ќды вaшv рабы2 прaвдэ во с™hню. є3гдa бо раби2 бёсте
грэхA, своб0дни бёсте p прaвды. кjй q5бо тогдA и3мёсте пл0дъ, њ ни1хже нhнэ стыдитeсv:
кончи1на бо џнэхъ, смeрть. нhнэ же своб0ждшесv p грэхA, пораб0щшесv же бGови, и4мате
пл0дъ вaшъ во с™hню, кончи1ну же жи1знь вёчную. nбр0цы бо грэхA смeрть9 даровaніе же б9іе,
жив0тъ вёчный, њ хnт¨ їyсэ гDэ нaшемъ.
Рим 6:18–23

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 94.

Брaтіе, вёдущымъ зак0нъ глаг0лю, ћкs зак0нъ њбладaетъ над8 чlвёкомъ, во є3ли1ко врeмv
живeтъ: и4бо мужaтаv женA жи1ву мyжу привoзана є4сть зак0номъ9 ѓще ли же ќмретъ мyжъ
є3S, разрэши1тсv p зак0на мyжескагs. тёмже q5бо жи1ву сyщу мyжу, прелюбодёйца бывaетъ,
ѓще бyдетъ мyжеви и3н0му. ѓще ли ќмретъ мyжъ є3S, своб0дна є4сть p зак0на, не бhти є4й
прелюбодёйцэ, бhвшей мyжу и3н0му. тёмже брaтіе моS, и3 вы2 ўмр0сте зак0ну тёломъ
хnт0вымъ, во є4же бhти вaмъ и3н0му, востaвшему и3з8 мeртвыхъ, да пл0дъ принесeмъ бGови.
є3гдa бо бёхомъ во пл0ти, стр†сти грэхGвныv, ±же зак0номъ, дёйствоваху во ќдэхъ
нaшихъ, во є4же пл0дъ твори1ти смeрти. нhнэ же ўпраздни1хомсv p зак0на, ўмeрше и4мже
держи1ми бёхомъ9 ћкs раб0тати нaмъ бGови во њбновлeніи д¦а, ґ не въ вeтхости пи1смене. что2
q5бо речeмъ: зак0нъ ли грёхъ: да не бyдетъ. но грэхA не знaхъ, т0чію зак0номъ9 п0хоти же не
вёдахъ, ѓще не зак0нъ глаг0лаше9 не пох0щеши. винy же пріeмъ грёхъ зaповэдію, содёла во
мн¨ всoку п0хоть9 без8 зак0на бо грёхъ мeртвъ є4сть. ѓзъ же живoхъ кром¨ зак0на и3ногдA9
пришeдши же зaповэди, грёхъ ќбs њживE, ѓзъ же ўмр0хъ9 и3 њбрётесv ми2 зaповэдь, ћже въ
жив0тъ, сіS въ смeрть. грёхъ бо винY пріeмъ зaповэдію, прельсти1 мv, и3 т0ю ўмертви1 мv.
тёмже q5бо зак0нъ свoтъ, и3 зaповэдь свvтA, и3 прaведна и3 благA. благ0е ли q5бо бhсть мн¨
смeрть: да не бyдетъ9 но грёхъ, да kви1тсv грёхъ, бlги1мъ ми2 содэвav смeрть9 да бyдетъ по
премн0гу грёшенъ грёхъ зaповэдію.
Рим 7:1–13

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 95.

Брaтіе, вёмы, ћкs зак0нъ дух0венъ є4сть9 ѓзъ же пл0тvнъ є4смь, пр0данъ под8 грёхъ. є4же
бо содэвaю, не разумёю9 не є4же бо хощY, сіE творю29 но є4же ненави1жду, то2 содёловаю. ѓще ли

55
къ ри1млvнsмъ послaніе

є4же не хощY, сіE творю2, хвалю2 зак0нъ ћкs д0бръ. нhнэ же не ктомY ѓзъ сіE содэвaю, но
живhй во мн¨ грёхъ. вёмъ бо, ћкs не живeтъ во мн¨, си1рэчь въ пл0ти моeй, д0брое9 є4же
бо хотёти, прилэжи1тъ ми29 ґ є4же содёvти д0брое, не њбрэтaю. не є4же бо хощY д0брое, творю29
но є4же не хощY ѕл0е, сіE содэвaю. ѓще ли є4же не хощY ѓзъ, сіE творю29 ўжE не ѓзъ сіE творю2,
но живhй во мн¨ грёхъ. њбрэтaю q5бо зак0нъ, хотoщу ми2 твори1ти д0брое, ћкs мн¨ ѕл0е
прилэжи1тъ. соуслаждaюсv бо зак0ну б9ію по внyтреннему человёку. ви1жду же и4нъ зак0нъ во
ќдэхъ мои1хъ, проти1ву вою1ющъ зак0ну ўмA моегs2, и3 плэнoющъ мS зак0номъ грэх0внымъ,
сyщимъ во ќдэхъ мои1хъ. nкаoненъ ѓзъ человёкъ9 кт0 мv и3збaвитъ p тёла смeрти сеS:
благодарю2 бGа моего2 їyсъ хnт0мъ гDемъ нaшимъ. тёмже q5бо сaмъ ѓзъ ўм0мъ мои1мъ раб0таю
зак0ну б9ію, пл0тію же зак0ну грэх0вному. ни є3ди1но q5бо нhнэ њсуждeніе сyщымъ њ хnт¨
їyсэ, не по пл0ти ходoщымъ, но по дyху. зак0нъ бо д¦а жи1зни њ хnт¨ їyсэ, свободи1лъ мS
є4сть p зак0на грэх0внагs и3 смeрти.
Рим 7:14–8:2

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 96А.

Брaтіе, зак0нъ д¦а жи1зни њ хnт¨ їyсэ, свободи1лъ мS є4сть p зак0на грэх0внагs и3
смeрти. немощн0е бо зак0на, въ нeмже немоществовaше пл0тію, бGъ сн7а своего2 послA въ
под0біи пл0ти грэхA, и3 њ грэс¨ њсуди2 грёхъ во пл0ти9 да њправдaніе зак0на и3сп0лнитсv въ
нaсъ, не по пл0ти ходoщихъ, но по дyху. сyщіи бо по пл0ти, плотск†v мyдрствуютъ9 ґ и5же по
дyху, духGвнаv. мудровaніе бо плотск0е, смeрть є4сть9 ґ мудровaніе дух0вное, жив0тъ и3 ми1ръ.
занE мудровaніе плотск0е, враждA на бGа9 зак0ну бо б9ію не покорoетсv, нижe бо м0жетъ.
сyщіи же во пл0ти бGу ўгоди1ти не м0гутъ. вh же нёсте во пл0ти, но въ дyсэ9 понeже д¦ъ
б9ій живeтъ въ вaсъ. ѓще ли кто2 д¦а хnт0ва не и4мать, сeй нёсть є3гGвъ. ѓще ли хnт0съ въ
вaсъ, пл0ть ќбs мертвA грэхA рaди9 дyхъ же живeтъ прaвды рaди. ѓще ли же д¦ъ воскреси1вшагs
їyса p мeртвыхъ живeтъ въ вaсъ, воздви1гій хnтA и3з8 мeртвыхъ, њживотвори1тъ и3 мeртвєннаv
тэлесA вaша, живyщимъ д¦омъ є3гs2 въ вaсъ. тёмже q5бо брaтіе, д0лжни є3смы2 не пл0ти, є4же
по пл0ти жи1ти. ѓще бо по пл0ти живетE, и4мате ўмрeти9 ѓще ли д¦омъ дэ•ніv плотскav
ўмерщвлoете, жи1ви бyдете.
Рим 8:2–13

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 96Б.

Брaтіе, немощн0е зак0на, въ нeмже немоществовaше пл0тію, бGъ сн7а своего2 послA въ
под0біи пл0ти грэхA, и3 њ грэс¨ њсуди2 грёхъ во пл0ти9 да њправдaніе зак0на и3сп0лнитсv въ
нaсъ, не по пл0ти ходoщихъ, но по дyху. сyщіи бо по пл0ти, плотск†v мyдрствуютъ9 ґ и5же по
дyху, духGвнаv. мудровaніе бо плотск0е, смeрть є4сть9 ґ мудровaніе дух0вное, жив0тъ и3 ми1ръ.
занE мудровaніе плотск0е, враждA на бGа9 зак0ну бо б9ію не покорoетсv, нижe бо м0жетъ.
сyщіи же во пл0ти бGу ўгоди1ти не м0гутъ. вh же нёсте во пл0ти, но въ дyсэ9 понeже д¦ъ
б9ій живeтъ въ вaсъ.
Рим 8:3–9А

56
къ ри1млvнsмъ послaніе

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 96В.

Брaтіе, сyщіи во пл0ти бGу ўгоди1ти не м0гутъ. вh же нёсте во пл0ти, но въ дyсэ9


понeже д¦ъ б9ій живeтъ въ вaсъ. ѓще ли кто2 д¦а хnт0ва не и4мать, сeй нёсть є3гGвъ. ѓще ли
хnт0съ въ вaсъ, пл0ть ќбs мертвA грэхA рaди9 дyхъ же живeтъ прaвды рaди. ѓще ли же д¦ъ
воскреси1вшагs їyса p мeртвыхъ живeтъ въ вaсъ, воздви1гій хnтA и3з8 мeртвыхъ, њживотвори1тъ
и3 мeртвєннаv тэлесA вaша, живyщимъ д¦омъ є3гs2 въ вaсъ. тёмже q5бо брaтіе, д0лжни є3смы2
не пл0ти, є4же по пл0ти жи1ти. ѓще бо по пл0ти живетE, и4мате ўмрeти9 ѓще ли д¦омъ
дэ•ніv плотскav ўмерщвлoете, жи1ви бyдете.
Рим 8:8–13

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 97.

Брaтіе, є3ли1цы д¦омъ б9іимъ в0дvтсv, сjи сyть сн7ове б9іи. не пріoсте бо д¦а раб0ты пaки
въ боoзнь9 но пріoсте д¦ъ сыноположeніv, њ нeмже вопіeмъ9 ѓвва џ§е. сaмый д¦ъ
послушествyетъ д¦ови нaшему, ћкs є3смы2 чaда б9іv. ѓще же чaда, и3 наслёдницы9 наслёдницы
ќбs бGу, снаслёдницы же хnтY9 понeже съ ни1мъ стрaждемъ, да и3 съ ни1мъ прослaвимсv. непщyю
бо, ћкs недост0йны стрaсти нhнэшнvгs врeмене къ хотoщей слaвэ kви1тисv въ нaсъ. чavніе
бо твaри, pкровeніе сн7Gвъ б9іихъ чaетъ. суетё бо твaрь повинyсv не в0лею, но за
повинyвшаго ю5 на ўповaніи, ћкs и3 самA твaрь свободи1тсv p раб0ты и3стлёніv, въ своб0ду
слaвы ч†дъ б9іихъ.
Рим 8:14–21

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 98.

Брaтіе, вёмы, ћкs всS твaрь съ нaми совоздыхaетъ, и3 сболёзнуетъ дaже до нhнэ9 не
т0чію же, но и3 сaми начaтокъ д¦а и3мyще, и3 мы2 сaми въ себ¨ воздыхaемъ, всыновлeніv чaюще,
и3збавлeніv тёлу нaшему. ўповaніемъ бо спас0хомсv. ўповaніе же ви1димое, нёсть ўповaніе9
є4же бо ви1дитъ кто2, что2 и3 ўповaетъ: ѓще ли є3гGже не ви1димъ, надёемсv, терпёніемъ ждeмъ.
си1це же и3 д¦ъ спос0бствуетъ нaмъ въ нeмощехъ нaшихъ9 њ чес0мъ бо пом0лимсv, ћкоже
подобaетъ, не вёмы9 но сaмъ д¦ъ ходaтайствуетъ њ нaсъ воздыхaніи неизглаг0ланными.
и3спытavй же сердцA вёсть, чт0 є3сть мудровaніе д¦а, ћкs по бGу приповёдуетъ њ с™hхъ.
Рим 8:22–27

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 99.

Брaтіе, вёмы, ћкs лю1бvщымъ бGа вс• поспэшествyютъ во благ0е, сyщымъ по


пред8увёдэнію зв†ннымъ. и5хже бо пред8увёдэ, тёхъ и3 пред8устaви соkбр†знымъ бhти џбразу сн7а
своегs2, ћкs бhти є3мY первор0дну во мн0гихъ брaтіvхъ. ґ и5хже пред8устaви, тёхъ и3 призвA9 ґ
и5хже призвA, си1хъ и3 њправдA9 ґ и5хже њправдA, си1хъ и3 прослaви. что2 q5бо речeмъ къ си6мъ: ѓще
бGъ по нaсъ, кто2 на ны2: и4же ќбs своегs2 сн7а не пощад¨, но за ны2 вс• прeдалъ є4сть є3го29
кaкs ќбs не и3 съ ни1мъ вс• нaмъ дaрствуетъ: кто2 поeмлетъ на и3збр†нныv б9іv: бGъ

57
къ ри1млvнsмъ послaніе

њправдavй9 кто2 њсуждavй: хnт0съ їyсъ ўмeрый, пaче же и3 воскресhй, и4же и3 є4сть њдеснyю бGа,
и4же и3 ходaтайствуетъ њ нaсъ9 кт0 ны разлучи1тъ p любвE б9іv: ск0рбь ли, и3ли2 тэснотA, и3ли2
гонeніе, и3ли2 глaдъ, и3ли2 наготA, и3ли2 бэдA, и3ли2 мeчь: ћкоже є4сть пи1сано9 ћкs тебE рaди
ўмерщвлoеми є3смы2 вeсь дeнь, вмэни1хомсv ћкоже џвцы заколeніv. но њ си1хъ всёхъ
препобэждaемъ за возлю1бльшаго ны2. и3звэсти1хсv бо, ћкs ни смeрть, ни жив0тъ, ни ѓгGли, ни
нач†ла, нижE си6лы, ни насто•щаv, ни грvдwщаv, ни высотA, ни глубинA, ни и4на твaрь кav
возм0жетъ нaсъ разлучи1ти p любвE б9іv, ћже њ хnт¨ їyсэ гDэ нaшемъ.
Рим 8:28–39

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 100.

Брaтіе, и4стину глаг0лю њ хnт¨, не лгY, послушествyющи ми2 с0вэсти моeй д¦омъ с™hмъ,
ћкs ск0рбь ми2 є4сть вeліv, и3 непрестаю1щаv болёзнь сeрдцу моемY. моли1лъ бhхъ бо сv сaмъ
ѓзъ pлучeнъ бhти p хnтA по брaтіи моeй, ср0дницэхъ мои1хъ по пл0ти, и4же сyть їyльте, и4хже
всыновлeніе, и3 слaва, и3 завёти, и3 законоположeніе, и3 служeніе, и3 њбэтов†ніv9 и4хже nц7ы2, и3 p
ни1хже хnт0съ по пл0ти, сhй над8 всёми бGъ, бlгословeнъ во вёки, ґми1нь.
Рим 9:1–5

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 101.

Брaтіе, не тaкоже ћкs pпадE сл0во б9іе9 не вси1 бо сyщіи p їyлv, сjи їyль9 ни занE сyть
сёмv ґвраaмле, вси2 ч†да9 но њ їсаaцэ, речE, наречeтсv ти2 сёмv. си1рэчь, не ч†да плотск†v, сіS
ч†да б9іv, но ч†да њбэтовaніv, причитaютсv въ сёмv9 њбэтовaніv бо сл0во сіE9 на сіE врeмv
пріидY, и3 бyдетъ сaррэ сhнъ. не т0чію же, но и3 ревeкка p є3ди1нагs л0жа їсаaка nц7A нaшегs
и3мyщи. не ќбs р0ждшымсv, ни сотв0ршымъ чесо2 блaго и3ли2 ѕло2 да по и3збрaнію предложeніе
б9іе пребyдетъ, не p дёлъ, но p призывaющагs, речeсv є4й9 ћкs б0лій пораб0таетъ мeньшему.
ћкоже є4сть пи1сано9 їaкsва возлюби1хъ, и3сarа же возненави1дэхъ. что2 q5бо речeмъ: є3дA непрaвда
ў бGа: да не бyдетъ. мsuсeови бо глаг0летъ9 поми1лую, є3г0же ѓще поми1лую9 и3 ўщeдрю, є3г0же
ѓще ўщeдрю. тёмже q5бо ни хотoщагs, ни текyщагs, но ми1лующагs бGа. глаг0летъ бо
писaніе фараGнови9 ћкs на и4стое сіE воздвиг0хъ тS, ћкs да покажY тоб0ю си1лу мою29 и3 ћкs
да возвэсти1тсv и4мv моE по всeй земли2. тёмже q5бо, є3г0же х0щетъ, ми1луетъ9 ґ є3г0же
х0щетъ, њжесточaетъ. речeши же ми2 q5бо9 чесs2 рaди ќбs ўкорoетъ: в0ли бо є3гs2 кто2
проти1витисv м0жетъ:
Рим 9:6–19

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 102.

Брaтіе, бGъ є3г0же х0щетъ, ми1луетъ9 ґ є3г0же х0щетъ, њжесточaетъ. речeши же ми2 q5бо9
чесs2 рaди ќбs ўкорoетъ: в0ли бо є3гs2 кто2 проти1витисv м0жетъ: тёмже q5бо, m человёче!
ты2 кто2 є3си2, проти1въ pвэщavй бGови: є3дA речeтъ здaніе создaвшему є59 почт0 мv сотвори1лъ
є3си2 тaкs: и3ли2 не и4мать влaсти скудeльникъ на брeніи, p тогGже смэшeніv сотвори1ти, џвъ
ќбs сосyдъ въ чeсть, џвъ же не въ чeсть: ѓще ли же хотS бGъ показaти гнёвъ св0й, и3

58
къ ри1млvнsмъ послaніе

kви1ти си1лу свою2, пренесE во мн0зэ долготерпёніи сосyды гнёва совершeны въ поги1бель9 и3 да
скaжетъ богaтство слaвы своеS на сосyдэхъ ми1лости, ±же пред8угот0ва въ слaву9 и5хже и3 призвA
нaсъ, не т0чію p їудє1й, но и3 p kзы6къ. ћкоже и3 во їsсjи глаг0летъ9 нарекY не лю1ди моS лю1ди
моS, и3 невозлю1бленую возлю1блену. и3 бyдетъ на мёстэ, и3дёже речeсv и5мъ9 не лю1діе мои2 є3стE
вы2, тaмs нарекyтсv сhнове бGа живaгs. и3сaіа же вопіeтъ њ їyли9 ѓще бyдетъ число2 сынGвъ
їyлевыхъ, ћкs пес0къ морскjй, њстaнокъ спасeтсv. сл0во бо скончавav и3 сокращav въ прaвдэ,
ћкs сл0во сокращeно сотвори1тъ гDь на земли2. и3 ћкоже проречE и3сaіа9 ѓще не бы2 гDь саваGfъ
њстaвилъ нaмъ сёмене, ћкоже сод0мъ ќбs бhли бhхомъ, и3 ћкоже гом0рру ўпод0билисv
бhхомъ. что2 q5бо речeмъ: ћкs kзhцы не гонoщіи прaвду, постиг0ша прaвду9 прaвду же, ћже
p вёры. їyль же гонS зак0нъ прaвды, въ зак0нъ прaвды не пости1же. чесs2 рaди: занE не p
вёры, но p дёлъ зак0на9 преткнyшасv бо њ кaмень претыкaніv. ћкоже є4сть пи1сано9 сE
полагaю въ сіGнэ кaмень претыкaніv, и3 кaмень соблaзна9 и3 всoкъ вёруvй в0нь, не
постыди1тсv.
Рим 9:18–33

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 103.

Брaтіе, благоволeніе моегs2 сeрдца, и3 моли1тва ћже къ бGу, по їyли є4сть во спасeніе.
свидётельствую бо и5мъ, ћкs рeвность б9ію и4мутъ, но не по рaзуму. не разумёюще бо б9іv
прaвды, и3 свою2 прaвду и4щуще постaвити, прaвдэ б9іей не повинyшасv. кончи1на бо зак0на
хnт0съ, въ прaвду всoкому вёрующему. мsuсeй бо пи1шетъ прaвду, ю4же p зак0на9 ћкs
сотвори1вый т† чlвёкъ, жи1въ бyдетъ въ ни1хъ. ґ ћже p вёры прaвда, си1це глаг0летъ9 да не
речeши въ сeрдцы твоeмъ9 кто2 взhдетъ на нб7о: си1рэчь хnтA свести2 . и3ли2 кто2 сни1детъ въ
бeздну: си1рэчь хnтA p мeртвыхъ возвести2. но что2 глаг0летъ писaніе: бли1зъ ти2 глаг0лъ є4сть
во ўстёхъ твои1хъ, и3 въ сeрдцэ твоeмъ9 си1рэчь, глаг0лъ вёры, є3г0же проповёдаемъ. ћкs ѓще
и3сповёси ўсты2 твои1ми гDа їyса, и3 вёруеши въ сeрдцэ твоeмъ, ћкs бGъ того2 воздви1же и3з8
мeртвыхъ, спасeшисv. сeрдцемъ бо вёруетсv въ прaвду9 ўстh же и3сповёдуетсv во спасeніе.
Рим 10:1–10

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 104.

Брaтіе, глаг0летъ писaніе9 всoкъ вёруvй в0нь, не постыди1тсv. нёсть бо рaзнствіv їудeеви
же и3 є4ллину9 т0й бо бGъ всёхъ, богатoй во всёхъ призывaющихъ є3го2 . всoкъ бо, и4же ѓще
призовeтъ и4мv гDне, спасeтсv. кaкs q5бо призовyтъ, въ нег0же не вёроваша: кaкs же
ўвёруютъ, є3гGже не ўслhшаша: кaкs же ўслhшатъ, без8 проповёдающагs: кaкs же
проповёдvтъ, ѓще не п0слани бyдутъ: ћкоже є4сть пи1сано9 к0ль красны2 н0ги благовэствyющихъ
ми1ръ, благовэствyющихъ бlг†v. но не вси2 послyшаша бlговэствовaніv9 и3сaіа бо глаг0летъ9 гDи,
кто2 вёрова слyху нaшему: тёмже ќбs вёра p слyха9 слyхъ же глаг0ломъ б9іимъ. но глаг0лю,
є3дA не слhшаша: тёмже ќбs во всю2 зeмлю и3зhде вэщaніе и4хъ, и3 въ концы2 вселeнныv
глаг0лы и4хъ. но глаг0лю, є3дA не разум¨ їyль: пeрвый мsuсeй глаг0летъ9 ѓзъ раздражY вы2 не њ

59
къ ри1млvнsмъ послaніе

kзhцэ, но њ kзhцэ неразyмнэ прогнёваю вaсъ. и3сaіа же дерзaетъ и3 глаг0летъ9 њбрэт0хсv не


и4щущымъ менE, kвлeнъ бhхъ не вопрошaющымъ њ мн¨. ко їyлю же глаг0летъ9 вeсь дeнь
воздёхъ рyцэ мои2 къ лю1демъ непокори1вымъ и3 прерэкaющымъ. глаг0лю q5бо9 є3дA pри1ну бGъ
лю1ди своS: да не бyдетъ9 и4бо и3 ѓзъ їyльтvнинъ є4смь, p сёмене ґвраaмлv, колёна веніамjнова.
не pри1ну бGъ людeй свои1хъ, и5хже прeжде разум¨.
Рим 10:11–11:2А

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 105.

Брaтіе, не вёсте ли њ и3ліи2, что2 глаг0летъ писaніе: ћкs приповёдуетъ бGови на їyлv,
глаг0лv9 гDи, прор0ки твоS и3зби1ша, и3 nлтари2 твоS раскопaша9 и3 ѓзъ њстaхъ є3ди1нъ, и3 и4щутъ
дyшу мою2 и3з8oти . но что2 глаг0летъ є3мY б9eственный pвётъ: њстaвихъ себ¨ сeдмь тhсvщъ
мужeй, и5же не преклони1ша колBна пред8 ваaломъ. тaкs q5бо и3 въ нhнэшнее врeмv, њстaнокъ
по и3збрaнію благодaти бhсть. ѓще ли по бlгодaти, то не p дёлъ9 занE бlгодaть, ўжE не
бывaетъ благодaть. ѓще ли p дёлъ, ктомY нёсть благодaть9 занe бо дёло, ўжE нёсть дёло.
что2 q5бо: є3гGже и3скaше їyль, сегs2 не получи2, ґ и3збрaніе получи29 пр0чіи же њслэпи1шасv. ћкоже
є4сть пи1сано9 дадE и5мъ бGъ дyхъ ўмилeніv, џчи не ви1дэти, и3 ќши не слhшати, дaже до
днeшнvгs днE. и3 дв7дъ глаг0летъ9 да бyдетъ трапeза и4хъ въ сёть и3 въ л0въ и3 въ соблaзнъ, и3
въ воздаoніе и5мъ. да помрачaтсv џчи и4хъ є4же не ви1дэти, и3 хребeтъ и4хъ вhну слvцaй. глаг0лю
q5бо, є3дA согрэши1ша, да pпадyтъ: да не бyдетъ9 но тёхъ падeніемъ, спасeніе kзhкsмъ, во є4же
раздражи1ти и5хъ. ѓще ли же прегрэшeніе и4хъ богaтство мjру, и3 pпадeніе и4хъ богaтство
kзhкsмъ9 кольми2 пaче и3сполнeніе и4хъ:
Рим 11:2–12

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 106.

Брaтіе, вaмъ глаг0лю kзhкsмъ, понeже q5бо є4смь ѓзъ kзhкsмъ ґпcлъ, слyжбу мою2
прославлoю9 ѓще кaкs раздражY мою2 пл0ть, и3 спасY нBкіv p ни1хъ. ѓще бо pложeніе и4хъ,
примирeніе мjру9 что2 пріoтіе, рaзвэ жи1знь и3з8 мeртвыхъ: ѓще ли начaтокъ с™ъ, то и3
примэшeніе9 и3 ѓще к0рень с™ъ, то и3 вBтви. ѓще ли нёцыи p вётвей pломи1шасv, тh же
ди1віv мaслина сhй, прицэпи1лсv є3си2 въ ни1хъ, и3 причaстникъ к0рене и3 мaсти мaслинныv бhлъ
є3си2. не хвали1сv на вBтви. ѓще ли же хвaлишисv, не ты2 к0рень н0сиши, но к0рень тебE. речeши
ќбs9 pломи1шасv вётви, да ѓзъ прицэплю1сv. д0брэ9 невёріемъ pломи1шасv, тh же вёрою
стои1ши. не высокомyдрствуй, но б0йсv. ѓще бо бGъ є3стeственныхъ вётвей не пощад¨9 да не
кaкs и3 тебE не пощади1тъ. ви1ждь q5бо бlгость и3 непощадёніе б9іе9 на pпaдшихъ ќбs
непощадёніе, ґ на теб¨ бlгость б9іv, ѓще пребyдеши въ бlгости9 ѓще ли же ни2, то и3 ты2
pсёченъ бyдеши. и3 nни1 же, ѓще не пребyдутъ въ невёрствіи, прицэпoтсv9 си1ленъ бо є4сть бGъ
пaки прицэпи1ти и5хъ. ѓще бо ты2 p є3стeственныv pсёченъ ди1віv мaслины, и3 чрез8 є3стество2
прицэпи1лсv є3си2 къ д0брэй мaслинэ9 кольми2 пaче сjи, и5же по є3стествY, прицэпoтсv своeй
мaслинэ.
Рим 11:13–24

60
къ ри1млvнsмъ послaніе

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 107.

Брaтіе, не хощY вaсъ не вёдэти тaйны сеS да не бyдете њ себ¨ мyдри, ћкs њслэплeніе p
чaсти їyлеви бhсть, д0ндеже и3сполнeніе kзhкsвъ вни1детъ. и3 тaкs вeсь їyль спасeтсv, ћкоже
є4сть пи1сано9 пріи1детъ p сіGна и3збавлovй, и3 pврати1тъ нечeстіе p їaкsва. и3 сeй и5мъ p менE
завётъ, є3гдA pимY грэхи2 и4хъ. по благовэствовaнію ќбs, врази2 вaсъ рaди9 по и3збрaнію же,
возлю1блени nц7ъ рaди. нераскavнна бо даров†ніv, и3 звaніе б9іе. ћкоже бо и3 вы2 и3ногдA
проти1вистесv бGови, нhнэ же поми1ловани бhсте си1хъ противлeніемъ. тaкожде и3 сjи нhнэ
проти1вишасv вaшей ми1лости, да и3 тjи поми1ловани бyдутъ. затвори1 бо бGъ всёхъ въ
противлeніе, да всёхъ поми1луетъ. q глубинA богaтства, и3 премyдрости, и3 рaзума б9іv! ћкs
неиспhтани сyдове є3гs2, и3 неизслёдовани путіE є3гs2. кт0 бо разум¨ ќмъ гDнь: и3ли2 кто2
совётникъ є3мY бhсть: и3ли2 кто2 прeжде дадE є3мY, и3 воздaстсv є3мY: ћкs и3з8 тогs2, и3 тёмъ,
и3 въ нeмъ всoчєскаv9 томY слaва во вёки, ґми1нь.
Рим 11:25–36

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 108.

Брaтіе, молю2 вaсъ щедр0тами б9іими, предстaвите тэлесA вaша жeртву жи1ву, с™у,
благоуг0дну бGови, словeсное служeніе вaше9 и3 не соsбразyйтесv вёку семY, но преsбразyйтесv
њбновлeніемъ ўмA вaшегs, во є4же и3скушaти вaмъ, чт0 є3сть в0лv б9іv, бlгav, и3 ўг0днаv,
и3 совершeннаv: глаг0лю ќбs бlгодaтію дaвшеюсv мн¨, всoкому сyщему въ вaсъ, не
мyдрствовати пaче, є4же подобaетъ мyдрствовати9 но мyдрствовати въ цэломyдріи, коемyждо
ћкоже бGъ раздэли1лъ є4сть мёру вёры.
Рим 12:1–3

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 109.

Брaтіе, ћкоже во є3ди1номъ тэлеси2, мн0ги ќды и4мамы, ќды же вси2 не т0жде и4мутъ
дёланіе9 тaкожде мн0зи є3ди1но тёло є3смы2 њ хnт¨, ґ по є3ди1ному другъдрyгу ќди. рaдоватисv
съ рaдующимисv, и3 плaкати съ плaчущими. т0жде дрyгъ ко дрyгу мyдрствующе, не высGкаv
мyдрствующе, но смирeнными ведyщесv, не бывaйте мyдри њ себ¨. ни є3ди1ному же ѕлA за ѕло2
воздаю1ще, промышлoюще дGбраv пред8 всёми чlвёки. ѓще возм0жно, є4же p вaсъ, со всёми
человёки ми1ръ и3мёйте. не себE pмщaюще возлю1бленніи, но дади1те мёсто гнёву9 пи1сано бо
є4сть9 мн¨ pмщeніе, ѓзъ воздaмъ, глаг0летъ гDь. ѓще q5бо ѓлчетъ врaгъ тв0й, ўхлёби є3го29
ѓще ли жaждетъ, нап0й є3го2. сіe бо творS, ќгліе џгнено собирaеши на главY є3гs2. не побэждeнъ
бывaй p ѕлA, но побэждaй благи1мъ ѕл0е.
Рим 12:4–5; 15–21

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 110.

Брaтіе, и3мyще даров†ніv по бlгодaти дaннэй нaмъ разли1чна9 ѓще прор0чество, по мёрэ
вёры9 ѓще ли служeніе, въ служeніи9 ѓще ўчoй, во ўчeніи9 ѓще ўтэшavй, во ўтэшeніи9

61
къ ри1млvнsмъ послaніе

подавavй, въ простот¨9 предстоoй, со тщaніемъ9 ми1луvй, съ д0брымъ и3зволeніемъ. любы2


нелицемёрна, ненави1дvщи ѕл0е, прилэплoющисv бlг0му. братолю1біемъ дрyгъ ко дрyгу любeзни,
чeстію другъдрyга б0льша творoще. тщaніемъ не лэни1ви, д¦омъ горoще, гDви раб0тающе.
ўповaніемъ рaдующесv, скGрби терпoще, въ мlтвэ пребывaюще. трeбованіємъ с™hхъ
пріsбщaющесv, страннолю1біv держaщесv. бlгословлoйте гонoщыv вы29 блгcви1те, ґ не клени1те.
Рим 12:6–14

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 111.

Брaтіе, всoка душA властeмъ предержaщымъ да повинyетсv. нёсть бо влaсть ѓще не p бGа9
сyщыv же вл†сти p бGа ўчинены2 сyть. тёмже противлovйсv влaсти, б9ію повелёнію
противлoетсv9 противлoющіисv же, себ¨ грёхъ пріeмлютъ. кнoзи бо не сyть боoзнь дGбрымъ
дэлGмъ, но ѕлы6мъ. х0щеши же ли не боoтисv влaсти: бlг0е твори2, и3 и3мёти бyдеши похвалY
p негs2. б9ій бо слугA є4сть, теб¨ во благ0е. ѓще ли ѕл0е твори1ши, б0йсv9 не бо без8 ўмA
мeчь н0ситъ9 б9ій бо слугA є4сть, pмсти1тель въ гнёвъ ѕл0е творoщему. тёмже потрeба
повиновaтисv не т0кмs за гнёвъ, но и3 за с0вэсть. сегG бо рaди и3 д†ни даетE9 служи1тели бо
б9іи сyть во и4стое сіE пребывaюще. воздади1те q5бо всBмъ дGлжнаv9 є3мyже ќбs ўр0къ,
ўр0къ9 ґ є3мyже дaнь, дaнь9 ґ є3мyже стрaхъ, стрaхъ9 и3 є3мyже чeсть, чeсть. ни є3ди1ному же
ничи1мже д0лжни бывaйте, т0чію є4же люби1ти другъдрyга9 любoй бо дрyга, зак0нъ и3сп0лни. є4же
бо, не прелюбы2 сотвори1ши, не ўбіeши, не ўкрaдеши, не лжесвидётельствуеши, не пох0щеши9 и3
ѓще кav и4на зaповэдь, въ сeмъ словеси2 совершaетсv9 во є4же возлю1биши и4с креннvго твоего2
ћкоже сaмъ себE. любы2 и4скреннему ѕлA не твори1тъ9 и3сполнeніе q5бо зак0на любы2 є4сть.
Рим 13:1–10

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 112.

Брaтіе, нhнэ ближaйшее нaмъ спасeніе, нeжели є3гдA вёровахомъ. н0щь ќбs прeйде, ґ дeнь
прибли1жисv9 pложи1мъ q5бо дэлA тє1мнаv, и3 њблечeмсv во nрyжіе свёта. ћкs во дни2
бlгоkбрaзнs да х0димъ, не козлогласовaніи и3 піoнствы, не любодэoніи и3 студодэoніи, не
рвeніемъ и3 зaвистію9 но њблецhтесv гDемъ нaшимъ їyсъ хnт0мъ, и3 пл0ти ўг0діv не твори1те
въ п0хоти. и3знемогaющаго же въ вёрэ пріeмлите, не въ сомнёніе помышлeній. џвъ бо
вёруетъ ћсти вс•, ґ и3знемогavй ѕє1ліv да ћстъ. kдhй не kдyщаго да не ўкорoетъ9 и3 не kдhй
kдyщаго да не њсуждaетъ9 бGъ бо є3го2 пріoтъ. ты2 кто2 є3си2 судoй чуждeму рабY: своемY гDеви
стои1тъ, и3ли2 пaдаетъ, стaнетъ же9 си1ленъ бо є4сть бGъ постaвити є3го2.
Рим 13:11Б–14:4

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 113.

Брaтіе, мyдрствуvй дeнь, гDеви мyдрствуетъ9 и3 не мyдрствуvй дeнь, гDеви не мyдрствуетъ.


kдhй, гDеви ћстъ, благодари1тъ бо бGа9 и3 не kдhй, гDеви не ћстъ, и3 благодари1тъ бGа. никт0же
бо нaсъ себ¨ живeтъ, и3 никт0же себ¨ ўмирaетъ. ѓще ќбs живeмъ, гDеви живeмъ9 ѓще же

62
къ ри1млvнsмъ послaніе

ўмирaемъ, гDеви ўмирaемъ9 ѓще q5бо живeмъ, ѓще ўмирaемъ, гDни є3смы2. на сіe бо хnт0съ и3
ќмре, и3 воскRсе, и3 њживE, да и3 мeртвыми и3 живhми њбладaетъ.
Рим 14:6–9

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 114.

Брaтіе, на сіE хnт0съ и3 ќмре, и3 воскRсе, и3 њживE, да и3 мeртвыми и3 живhми њбладaетъ. тh


же почто2 њсуждaеши брaта твоего2: и3ли2 ты2 что2 ўничижaеши брaта твоего2: вси1 бо предстaнемъ
суди1щу хnт0ву. пи1сано бо є4сть9 живY ѓзъ, глаг0летъ гDь, ћкs мн¨ поклони1тсv всoко колёно,
и3 всoкъ kзhкъ и3сповёстсv бGови. тёмже q5бо кjйждо нaсъ њ себ¨ сл0во дaстъ бGу. не ктомY
q5бо другъдрyга њсуждaемъ9 но сіE пaче суди1те, є4же не полагaти претыкaніv брaту, и3ли2 соблaзна.
вёмъ, и3 и3звэщeнъ є4смь њ хnт¨ їyсэ, ћкs ничт0же сквeрно сaмо соб0ю, т0чію
помышлoющему что2 сквeрно бhти, џному сквeрно є4сть. ѓще ќбs брaшна рaди брaтъ тв0й
скорби1тъ, ўжE не по любви2 х0диши9 не брaшномъ твои1м ъ того2 погублoй, за нег0же хnт0съ
ќмре. да не хyлитсv q5бо вaше благ0е. нёсть бо цnтво б9іе брaшно и3 питіE, но прaвда, и3
ми1ръ, и3 рaдость њ д©э с™э9 и4же бо си1ми слyжитъ хnт0ви, бlгоуг0денъ є4сть бGови, и3 и3скyсенъ
человёкsмъ.
Рим 14:9–18

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 115.

Брaтіе, ми1ръ возлю1бимъ, и3 ±же къ создaнію дрyгъ ко дрyгу. не брaшна рaди разорoй дёло
б9іе9 всo бо чи1ста, но ѕло2 человёку претыкaніемъ kдyщему. добро2 не ћсти мoсъ, нижE пи1ти
вінA, ни њ нeмже брaтъ тв0й претыкaетсv, и3ли2 соблазнoетсv, и3ли2 и3знемогaетъ. ты2 вёру
и4маши, њ себ¨ сaмъ и3мёй пред8 бGомъ9 блажeнъ не њсуждavй себE, њ нeмже и3скушaетсv. ґ
сомнovйсv, ѓще ћстъ, њсуждaетсv, занE не p вёры9 всoко же, є4же не p вёры, грёхъ є4сть.
могyщему же вaсъ ўтверди1ти по бlговэствовaнію моемY, и3 проповёданію їyсъ хnт0ву, по
pкровeнію тaйны, лёты вёчными ўмолчaнныv, ћвльшіvсv же нhнэ писaніи прор0ческими, по
повелёнію вёчнагs бGа, въ послушaніе вёры, во всёхъ kзhцэхъ познaвшіvсv, є3ди1ному
премyдрому бGу, їyсъ хnт0мъ, є3мyже слaва во вёки. ґми1нь.
Рим 14:19–26

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 116.

Брaтіе, д0лжни є3смы2 мы2 си1льніи нeмsщи немощнhхъ носи1ти, и3 не себ¨ ўгождaти. кjйждо
же вaсъ бли1жнему да ўгождaетъ во благ0е къ создaнію. и4бо и3 хnт0съ не себ¨ ўгоди2, но ћкоже
є4сть пи1сано9 поношє1ніv поносoщихъ теб¨, напад0ша на мS. є3ли6ка бо преднапи1сана бhша, въ
нaше наказaніе преднаписaшасv, да терпёніемъ и3 ўтэшeніемъ писaній, ўповaніе и4мамы. бGъ же
терпёніv и3 ўтэшeніv, да дaстъ вaмъ т0жде мyдрствовати дрyгъ ко дрyгу, њ хnт¨ їyсэ9 да
є3динодyшнs є3ди1ными ўсты2 слaвите бGа, и3 nц7A гDа нaшегs їyса хnтA. тёмже пріeмлите
другъдрyга, ћкоже и3 хnт0съ пріoтъ вaсъ во слaву б9ію.
Рим 15:1–7

63
къ ри1млvнsмъ послaніе

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 117.

Брaтіе, пріeмлите другъдрyга, ћкоже и3 хnт0съ пріoтъ вaсъ во слaву б9ію. глаг0лю же, хnтA
їyса служи1телv бhвша њбрёзаніv по и4стинэ б9іей, во є4же ўтверди1ти њбэтов†ніv nц7є1въ9 ґ
kзhкsмъ по ми1лости, прослaвити бGа, ћкоже є4сть пи1сано9 сегs2 рaди и3сповёмсv теб¨ во
kзhцэхъ гDи, и3 и4мени твоемY пою2. и3 пaки глаг0летъ9 возвесели1тесv kзhцы съ людьми2 є3гs2.
и3 пaки9 хвали1те гDа вси2 kзhцы, и3 похвали1те є3го2 вси2 лю1діе. и3 пaки и3сaіа глаг0летъ9 бyдетъ
к0рень їессeовъ, и3 востаoй владёти над8 kзhки, на того2 kзhцы ўповaютъ. бGъ же ўповaніv,
да и3сп0лнитъ вaсъ всoкіv рaдости и3 ми1ра въ вёрэ, и3збhточествовати вaмъ во ўповaніи, си1лою
д¦а с™aгs. и3звэщeнъ же є4смь брaтіе моS, и3 сaмъ ѓзъ њ вaсъ, ћкs и3 сaми вы2 п0лни є3стE
блaгости, и3сп0лнени всoкагs рaзума, могyще и3 и3нhv научи1ти. дeрзэе же писaхъ вaмъ брaтіе
моS, p чaсти, ћкs воспоминav вaмъ, за благодaть дaнную ми2 p бGа9 во є4же бhти ми2
служи1телю їyсъ хnт0ву во kзhцэхъ, свvщеннодёйствующу благовэствовaніе б9іе, да бyдетъ
приношeніе є4же p kзы6къ благопріoтно, и3 њсвvщeнно д¦омъ с™hмъ.
Рим 15:7–16

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 118.

Брaтіе, и4мамъ похвалY њ хnт¨ їyсэ, ћже къ бGу. не смёю бо глаг0лати что2, и4хже не
содёv хnт0съ мн0ю, въ послушaніе kзhкsвъ, сл0вомъ и3 дёломъ, въ си1лэ знaменій и3 чудeсъ,
си1лою д¦а б9іv9 ћкоже ми2 p їерусали1ма и3 џкрестъ дaже до їллuрjка и3сп0лнити благовэствовaніе
хnт0во. си1це же потщaхсv благовэсти1ти, не и3дёже и3меновaсv хnт0съ, да не на чужeмъ
њсновaніи сози1жду9 но ћкоже є4сть пи1сано9 и5мже не возвэсти1сv њ нeмъ, ќзрvтъ9 и3 и5же не
слhшаша, ўразумёютъ. тёмже и3 возбранeнъ бhхъ мн0гажды пріити2 къ вaмъ. нhнэ же
ктомY мёста не и3мhй въ странaхъ си1хъ, желaніе же и3мhй пріити2 къ вaмъ p мн0гихъ лётъ9
ћкs ѓще поидY во їспaнію, пріидY къ вaмъ. ўповaю бо ми1мs грvдhй ви1дэти вaсъ, и3 вaми
проводи1тисv тaмs, ѓще вaсъ прeжде p чaсти насhщусv. нhнэ же грvдY во їерусали1мъ, служoй
с™hмъ. бlговоли1ша бо макед0ніа и3 ґхaіа њбщeніе нёкое сотвори1ти къ ни1щымъ с™hмъ,
живyщымъ во їерусали1мэ. благоволи1ша бо, и3 д0лжни и5мъ сyть9 ѓще бо въ дух0вныхъ и4хъ
причaстники бhша kзhцы, д0лжни сyть и3 въ плотски1хъ послужи1ти и5мъ. сіE q5бо скончaвъ, и3
запечатлёвъ и5мъ пл0дъ сeй, поидY вaми во їспaнію. вёмъ же, ћкs грvдhй къ вaмъ во
и3сполнeніи благословeніv благовёстіv хnт0ва пріидY.
Рим 15:17–29

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 119.

Брaтіе, молю1 вы гDемъ нaшимъ їyсъ хnт0мъ, и3 люб0вію д¦а, споспёшствуйте ми2 въ
мlтвахъ њ мн¨ къ бGу9 да и3збaвлюсv p противлoющихсv во їудeи, и3 да слyжба моS ћже во
їерусали1мэ благопріoтна бyдетъ с™ы6мъ. да съ рaдостію пріидY къ вaмъ в0лею б9іею, и3 ўпок0юсv
съ вaми. бGъ же ми1ра со всёми вaми, ґми1нь.
Рим 15:30–33

64
къ ри1млvнsмъ послaніе

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 120.

Брaтіе, вручaю вaмъ фjву сестрY нaшу, сyщу служи1тельницу цeркве, ћже въ кегхрeехъ9 да
пріи1мете ю5 њ гDэ дост0йнэ с™ы6мъ, и3 споспёшствуйте є4й, њ нeйже ѓще p вaсъ потрeбуетъ
вeщи9 и4бо сіS застyпница мнGгимъ бhсть, и3 самомY мн¨. цэлyйте пріскjллу и3 ґк{лу,
споспBшника моS њ хnт¨ їyсэ9 и4же по души2 моeй своS вhv положи1ша9 и5хже не ѓзъ є3ди1нъ
благодарю2, но и3 всS цeркви kзhчєскіv9 и3 домaшнюю и4хъ цeрковь. цэлyйте є3пенeта
возлю1бленнаго ми2, и4же є4сть начaтокъ ґхaіи во хnтA. цэлyйте маріaмъ, ћже мн0гs труди1сv њ
нaсъ. цэлyйте ґндронjка и3 їунjю, ср0дники моS и3 сплённики моS, и5же сyть нар0читы во
ґпcлэхъ, и5же и3 прeжде менE вёроваша во хnтA. цэлyйте ґмплjа возлю1бленнаго ми2 њ гDэ.
цэлyйте ўрвaна, споспёшника нaшего њ хnт¨, и3 стах{а возлю1бленнаго ми2 . цэлyйте ґпeлліа
и3скyсна њ хnт¨. цэлyйте сyщыv p ґрістовyла. цэлyйте и3родіGна ср0дника моего2. цэлyйте и5же
p наркjсса, сyщыv њ гDэ. цэлyйте трuфeну и3 трuфGсу, труждaющыvсv њ гDэ. цэлyйте
персjду возлю1бленную, ћже мн0гs труди1сv њ гDэ. цэлyйте рyфа и3збрaннаго њ гDэ, и3 м™рь
є3гs2 и3 мою2. цэлyйте ґсuгкрjта, флeгонта, є4рма, патр0ва, є3рмjа, и3 сyщую съ ни1ми брaтію.
цэлyйте філол0га и3 їулjю, нирeа и3 сестрY є3гs2, и3 nлuмпaна, и3 сyщыv съ ни1ми всS с™hv.
цэлyйте дрyгъ дрyга лобзaніемъ с™hмъ. цэлyютъ вы2 всS цRкви хnт0вы.
Рим 16:1–16

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 121А.

Брaтіе, молю1 вы блюди1тесv p творoщихъ р†спри и3 разд0ры, кром¨ ўчeніv, є3мyже вы2
научи1стесv, и3 ўклони1тесv p ни1хъ. таковjи бо гDви нaшему їyсу хnтY не раб0таютъ, но своемY
чрeву9 и5же бlги1ми словесы2 и3 бlгословeніемъ прельщaютъ сердцA неѕл0бивыхъ. вaше бо послушaніе
ко всBмъ дости1же9 рaдуюсv же є4же њ вaсъ. хощy же вaсъ мwдрымъ ќбs бhти во благ0е,
просты6мъ же въ ѕл0е. бGъ же ми1ра да сокруши1тъ сатанY под8 н0ги вaшv вск0рэ. благодaть гDа
нaшегs їyса хnтA съ вaми, ґми1нь. цэлyетъ вaсъ тімоfeй споспёшникъ м0й, и3 лукjй, и3 їaсsнъ,
и3 сsсіпaтръ, ср0дницы мои2. цэлyю вы2 и3 ѓзъ тeртій, написaвый послaніе сіE њ гDэ. цэлyетъ вы2
гaіе страннопріи1мецъ м0й, и3 цRкве всеS. цэлyетъ вы2 є3рaстъ строи1тель грaдскій, и3 куaртъ брaтъ.
бlгодaть гDа нaшегs їyса хnтA со всёми вaми. ґми1нь.
Рим 16:17–24

Къ ри1млvнsмъ послaніе, зачaло 121Б.

Брaтіе, молю1 вы блюди1тесv p творoщихъ р†спри и3 разд0ры, кром¨ ўчeніv, є3мyже вы2
научи1стесv, и3 ўклони1тесv p ни1хъ. таковjи бо гDви нaшему їyсу хnтY не раб0таютъ, но своемY
чрeву9 и5же бlги1ми словесы2 и3 бlгословeніемъ прельщaютъ сердцA неѕл0бивыхъ. вaше бо послушaніе
ко всBмъ дости1же9 рaдуюсv же є4же њ вaсъ. хощy же вaсъ мwдрымъ ќбs бhти во благ0е,
просты6мъ же въ ѕл0е. бGъ же ми1ра да сокруши1тъ сатанY под8 н0ги вaшv вск0рэ. благодaть гDа
нaшегs їyса хnтA съ вaми, ґми1нь.
Рим 16:17–20

65
къ ри1млvнsмъ послaніе

66
КЪ КОРHzНFZНWМЪ ПЕzРВОЕ
ПОСЛАzНІЕ СТ&АzГW ҐПОzСТОЛА ПАzVЛА.

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 122.

Пarелъ звaнъ ґпcлъ їyсъ хnт0въ, в0лею б9іею, и3 сsсfeнъ брaтъ9 цRкви б9іей сyщей въ
корjнfэ, њсвvщє1ннымъ њ хnт¨ їyсэ, звaннымъ с™ы6мъ, со всёми призывaющими и4мv гDа
нaшегs їyса хnтA, во всoкомъ мёстэ, тёхъ же и3 нaшемъ. бlгодaть вaмъ и3 ми1ръ p бGа nц7A
нaшегs, и3 гDа їyса хnтA. благодарю2 бGа моего2 всегдA њ вaсъ, њ бlгодaти б9іей дaннэй вaмъ њ
хnт¨ їyсэ9 ћкs во всeмъ њбогати1стесv њ нeмъ, во всoкомъ сл0вэ, и3 всoкомъ рaзумэ,
ћкоже свидётельство хnт0во и3звэсти1сv въ вaсъ9 ћкs вaмъ не лиши1тисv ни во є3ди1номъ
даровaніи, чaющымъ pкровeніv гDа нaшегs їyса хnтA9 и4же и3 ўтверди1тъ вaсъ дaже до концA
непови1нны, въ дeнь гDа нaшегs їyса хnтA. вёренъ бGъ, и4мже звaни бhсте во nбщeніе сн7а є3гs2
їyса хnтA гDа нaшегs.
1 Кор 1:1–9

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 123.

Брaтіе, бlгодaть вaмъ и3 ми1ръ p бGа nц7A нaшегs, и3 гDа їyса хnтA. благодарю2 бGа моего2
всегдA њ вaсъ, њ бlгодaти б9іей дaннэй вaмъ њ хnт¨ їyсэ9 ћкs во всeмъ њбогати1стесv њ
нeмъ, во всoкомъ сл0вэ, и3 всoкомъ рaзумэ, ћкоже свидётельство хnт0во и3звэсти1сv въ вaсъ9
ћкs вaмъ не лиши1тисv ни во є3ди1номъ даровaніи, чaющымъ pкровeніv гDа нaшегs їyса хnтA9
и4же и3 ўтверди1тъ вaсъ дaже до концA непови1нны, въ дeнь гDа нaшегs їyса хnтA. вёренъ бGъ,
и4мже звaни бhсте во nбщeніе сн7а є3гs2 їyса хnтA гDа нaшегs.
1 Кор 1:3–9

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 124.

Брaтіе, молю1 вы и4менемъ гDа нaшегs їyса хnтA, да т0жде глаг0лете вси2, и3 да не сyть въ
вaсъ р†спри9 да є3стe же ўтверждeни въ т0мже разумёніи, и3 въ т0йже мhсли. возвэсти1сv бо
ми2 њ вaсъ, брaтіе моS, п0сланными p хл0иса, ћкs рвє1ніv въ вaсъ сyть. глаг0лю же сE, ћкs
к0йждо вaсъ глаг0летъ9 ѓзъ ќбs є4смь пarловъ, ѓзъ же ґполлGсовъ, ѓзъ же ки1финъ, ѓзъ же
хnт0въ. є3дA раздэли1сv хnт0съ: є3дA пarелъ распoтсv по вaсъ: и3ли2 во и4мv пarлово кnти1стесv:
благодарю2 бGа, ћкs ни є3ди1наго p вaсъ кnти1хъ, т0чію крjспа и3 гaіа9 да никт0же речeтъ, ћкs въ
моE и4мv кnти1хъ. кnти1хъ же и3 стефани1новъ д0мъ9 пр0чее не вёмъ, ѓще кого2 и3нaго кnти1хъ. не
послa бо менE хnт0съ кnти1ти, но бlговэсти1ти9 не въ премyдрости сл0ва, да не и3спраздни1тсv
кnтъ хnт0въ. сл0во бо кnтное, погибaющымъ ќбs ю3р0дство є4сть, ґ спасaємымъ нaмъ си1ла
б9іv є4сть.

67
къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое
1 Кор 1:10–18

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 125А.

Брaтіе, сл0во крeстное, погибaющымъ ќбs ю3р0дство є4сть, ґ спасaємымъ нaмъ си1ла б9іv
є4сть. пи1сано бо є4сть9 погублю2 премyдрость премyдрыхъ, и3 рaзумъ разyмныхъ pвeргу. гд¨
премyдръ: гд¨ кни1жникъ: гд¨ совопр0сникъ вёка сегs2: не њбуи1 ли бGъ премyдрость мjра сегs2:
понeже бо въ премyдрости б9іей не разум¨ мjръ премyдростію бGа, бlгоизв0лилъ бGъ бyйствомъ
пр0повэди спасти2 вёрующихъ. понeже и3 їудeє знaменіv пр0сvтъ и3 є4ллини премyдрости и4щутъ9
мh же проповёдуемъ хnтA рaспvта, їудeємъ ќбs соблaзнъ, є4ллинsмъ же безyміе9 самёмъ же
зв†ннымъ, їудeємъ же и3 є4ллинsмъ, хnтA, б9ію си1лу и3 б9ію премyдрость.
1 Кор 1:18–24

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 125Б.

Брaтіе, сл0во крeстное, погибaющымъ ќбs ю3р0дство є4сть, ґ спасaємымъ нaмъ си1ла б9іv
є4сть. пи1сано бо є4сть9 погублю2 премyдрость премyдрыхъ, и3 рaзумъ разyмныхъ pвeргу. гд¨
премyдръ: гд¨ кни1жникъ: гд¨ совопр0сникъ вёка сегs2: не њбуи1 ли бGъ премyдрость мjра сегs2:
понeже бо въ премyдрости б9іей не разум¨ мjръ премyдростію бGа, бlгоизв0лилъ бGъ бyйствомъ
пр0повэди спасти2 вёрующихъ. понeже и3 їудeє знaменіv пр0сvтъ и3 є4ллини премyдрости и4щутъ9
мh же проповёдуемъ хnтA рaспvта, їудeємъ ќбs соблaзнъ, є4ллинsмъ же безyміе9 самёмъ же
зв†ннымъ, їудeємъ же и3 є4ллинsмъ, хnтA, б9ію си1лу и3 б9ію премyдрость. занE бyее б9іе,
премyдрэе человBкъ є4сть9 и3 немощн0е б9іе, крэпчaе человBкъ є4сть. ви1дите бо звaніе вaше
брaтіе, ћкs не мн0зи ли премyдри по пл0ти: не мн0зи ли си1льни: не мн0зи ли бlгор0дни: но
бyvv мjра и3збрA бGъ, да премyдрыv посрами1тъ9 и3 нeмsщнаv мjра и3збрA бGъ, да посрами1тъ
крBпкаv9 и3 худорGднаv мjра, и3 ўничижє1ннаv и3збрA бGъ, и3 не сyщаv, да сwщаv ўпраздни1тъ9
ћкs да не похвaлитсv всoка пл0ть пред8 бGомъ. и3з8 негGже вы2 є3стE њ хnт¨ їyсэ, и4же бhсть
нaмъ премyдрость p бGа, прaвда же и3 њсвvщeніе, и3 и3збавлeніе9 да, ћкоже пи1шетсv, хвалoйсv, њ
гDэ да хвaлитсv. и3 ѓзъ пришeдъ къ вaмъ брaтіе, пріид0хъ не по превосх0дному словеси2, и3ли2
премyдрости, возвэщav вaмъ свидётельство б9іе. не суди1хъ бо вёдэти что2 въ вaсъ, т0чію їyса
хnтA, и3 сего2 рaспvта.
1 Кор 1:18–2:2

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 125В.

Брaтіе, ви1дите звaніе вaше, ћкs не мн0зи ли премyдри по пл0ти: не мн0зи ли си1льни: не
мн0зи ли бlгор0дни: но бyvv мjра и3збрA бGъ, да премyдрыv посрами1тъ9 и3 нeмsщнаv мjра и3збрA
бGъ, да посрами1тъ крBпкаv9 и3 худорGднаv мjра, и3 ўничижє1ннаv и3збрA бGъ, и3 не сyщаv, да
сwщаv ўпраздни1тъ9 ћкs да не похвaлитсv всoка пл0ть пред8 бGомъ.
1 Кор 1:26–29

68
къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 126.

Брaтіе, премyдрость глаг0лемъ въ совершeнныхъ9 премyдрость же не вёка сегs2, ни кнvзeй


вёка сегs2 престаю1щихъ9 но глаг0лемъ премyдрость б9ію въ тaйнэ сокровeнную, и4же пред8устaви
бGъ прeжде вBкъ въ слaву нaшу9 ю4же никт0же p кнvзeй вёка сегs2 разум¨. ѓще бо бhша
разумёли, не бhша гDа слaвы рaспvли. но ћкоже є4сть пи1сано9 и4хже џко не ви1дэ, и3 ќхо не
слhша, и3 на сeрдце, человёку не взыд0ша, ±же ўгот0ва бGъ лю1бvщымъ є3го2.
1 Кор 2:6–9

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 127.

Брaтіе, и4хже џко не ви1дэ и3 ќхо не слhша, и3 на сeрдце, человёку не взыд0ша, ±же
ўгот0ва бGъ лю1бvщымъ є3го2. нaмъ же бGъ pкрhлъ є4сть д¦омъ свои1мъ9 д¦ъ бо вс•
и3спытyетъ, и3 глубины6 б9іv. кт0 бо вёсть p человBкъ, ±же въ человёцэ, т0чію д¦ъ чlвёка
живyщій въ нeмъ: тaкоже и3 б9іv никт0же вёсть, т0чію д¦ъ б9ій. мh же не дyхъ мjра сегs2
пріoхомъ, но д¦ъ и4же p бGа, да вёмы ±же p бGа даров†ннаv нaмъ. я4же и3 глаг0лемъ, не въ
научeныхъ чlвёческіv премyдрости словесёхъ, но въ научeныхъ д¦а с™aгs, духGвнаv дух0вными
сразсуждaюще. душeвенъ же человёкъ не пріeмлетъ ±же д¦а б9іv9 ю3р0дство бо є3мY є4сть, и3 не
м0жетъ разумёти, занE дух0внэ востvзyетсv. дух0вный же востvзyетъ ќбs вс•, ґ сaмъ
т0й ни p є3ди1нагs востvзyетсv. кт0 бо разум¨ ќмъ гDнь, и4же и3з8vсни1тъ и5: мh же ќмъ
хnт0въ и4мамы. и3 ѓзъ брaтіе, не мог0хъ вaмъ глаг0лати ћкs духGвнымъ, но ћкs
плGтvнымъ, ћкs младeнцємъ њ хnт¨. млек0мъ вы2 напои1хъ, ґ не брaшномъ9 не ќбs
можaсте, но ни є3щE м0жете нhнэ9 є3щe бо пл0тстіи є3стE. и3дёже бо въ вaсъ з†висти, и3
рвє1ніv, и3 р†спри, не пл0тстіи ли є3стE, и3 по человёку х0дите: є3гдa бо глаг0летъ кто29 ѓзъ ќбs
є4смь пarловъ9 другjй же, ѓзъ ґполлGсовъ9 не пл0тстіи ли є3стE: кто2 ќбs є4сть пarелъ: кт0 же
ли ґполлGсъ: но т0чію служи1телє, и4миже вёровасте, и3 комyждо ћкоже гDь дадE. ѓзъ насади1хъ,
ґполлGсъ напои29 бGъ же возрасти2. тёмже ни насаждavй є4сть что2, ни напаovй, но возращavй
бGъ. насаждavй же и3 напаovй, є3ди1но є3стA, кjйждо же свою2 мздY пріи1метъ по своемY трудY.
1 Кор 2:9–16; 3:1–8

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 128.

Брaтіе, бGу є3смы2 поспёшницы9 б9іе тvжaніе, б9іе здaніе є3стE. по благодaти б9іей дaннэй
мн¨, ћкs премyдръ ґрхітeктsнъ њсновaніе положи1хъ, и4нъ же назидaетъ9 кjйждо же да блюдeтъ,
кaкs назидaетъ. њсновaніv бо и3нaгs никт0же м0жетъ положи1ти пaче лежaщагs, є4же є4сть
їyсъ хnт0съ. ѓще ли кто2 назидaетъ на њсновaніи сeмъ, злaто, сребро2, кaменіе честн0е9 дровA,
сёно, тр0стіе9 когGждо дёло kвлeно бyдетъ, дeнь бо kви1тъ, занE nгнeмъ pкрывaетсv, и3
когGждо дёло kков0же є4сть, џгнь и3скyситъ. и3 є3гGже ѓще дёло пребyдетъ, є3г0же наздA,
мздY пріи1метъ. ґ є3гGже дёло сгори1тъ, pтщети1тсv9 сaмъ же спасeтсv, тaкожде ћкоже nгнeмъ.
не вёсте ли, ћкs хрaмъ б9ій є3стE, и3 д¦ъ б9ій живeтъ въ вaсъ: ѓще кто2 б9ій хрaмъ растли1тъ,
растли1тъ сего2 бGъ9 хрaмъ бо б9ій с™ъ є4сть, и4же є3стE вы2.

69
къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое
1 Кор 3:9–17

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 129.

Брaтіе, никт0же себE да прельщaетъ. ѓще кто2 мни1тсv мyдръ бhти въ вaсъ въ вёцэ сeмъ,
бyй да бывaетъ, ћкs да премyдръ бyдетъ. премyдрость бо мjра сегs2, бyйство ў бGа є4сть.
пи1сано бо є4сть9 запинavй премwдрымъ въ ковaрствэ и4хъ. и3 пaки9 гDь вёсть помышлє1ніv
человёческа, ћкs сyть сyєтна. тёмже никт0же да хвaлитсv въ человёцэхъ9 вс• бо вaша
сyть. ѓще пarелъ, и3ли2 ґполлGсъ, и3ли2 ки1фа, и3ли2 мjръ, и3ли2 жив0тъ, и3ли2 смeрть, и3ли2 насто•щаv,
и3ли2 бwдущаv, вс• вaша сyть. вh же хnт0вы, хnт0съ же б9ій.
1 Кор 3:18–23

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 130А.

Брaтіе, тaкs нaсъ да непщyетъ человёкъ, ћкs слуги6 хnт0вы, и3 строи1тели тaйнамъ б9іимъ.
ґ є4же пр0чее и4щетсv въ строи1телехъ, да вёренъ кто2 њбрoщетсv. мнё же не вели1ко є4сть, да p
вaсъ и3стvжyсv, и3ли2 p человёческагs днE9 но ни сaмъ себE востvзyю. ничес0же бо себE свёмъ9
но ни њ сeмъ њправдaюсv9 востvзyvй же мS гDь є4сть. тёмже прeжде врeмене ничт0же суди1те,
д0ндеже пріи1детъ гDь, и4же во свётэ приведeтъ т†йнаv тмы2, и3 њб8vви1тъ совёты сердє1чныv9 и3
тогдA похвалA бyдетъ комyждо p бGа.
1 Кор 4:1–5

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 130Б.

Брaтіе, прeжде врeмене ничт0же суди1те, д0ндеже пріи1детъ гDь, и4же во свётэ приведeтъ
т†йнаv тмы2, и3 њб8vви1тъ совёты сердє1чныv9 и3 тогдA похвалA бyдетъ комyждо p бGа. сі• же
брaтіе моS, преsбрази1хъ на себE и3 ґполлGса, вaсъ рaди9 да p нaю научитeсv, не пaче напи1санныхъ
мyдрствовати, да не є3ди1нъ по є3ди1ному гордитeсv на другaго. кт0 бо тS разсуждaетъ: чт0 же
и4маши, є3гGже нёси пріoлъ: ѓще же и3 пріoлъ є3си2, что2 хвaлишисv ћкs не пріeмъ: сE сhти
є3стE, сE њбогати1стесv, без8 нaсъ цaрствовасте9 и3 є3щE ќбs да воцаритeсv, да и3 мы2 бhхомъ съ
вaми цaрствовали.
1 Кор. 4:5–8

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 131.

Брaтіе, бGъ ны2 послaнники послёдніv kви2 ћкs насмeртники9 занE поз0ръ бhхомъ мjру, и3
ѓгGлsмъ, и3 человёкsмъ. мы2 ќбs бyи хnтA рaди, вh же мyдри њ хnт¨9 мы2 нeмощни, вh же
крёпцы9 вы2 слaвни, мh же безчeстни. до нhнэшнvгs часA и3 ѓлчемъ, и3 жaждемъ, и3 наготyемъ,
и3 стрaждемъ, и3 скитaемсv, и3 труждaемсv, дёлающе свои1ми рукaми9 ўкорoеми, бlгословлoемъ9
гони1ми, терпи1мъ9 хyлими, ўтэшaемсv9 ћкоже nтрeби мjру бhхомъ, всBмъ попрaніе досeлэ. не
срамлov вaсъ сі• пишY, но ћкоже ч†да моS возлю1блєннаv наказyю. ѓще бо и3 мн0ги пёстуны
и4мате њ хnт¨, но не мн0ги nтцы29 њ хnтё бо їyсэ благовэствовaніемъ ѓзъ вы2 роди1хъ. молю1
же вaсъ9 под0бни мн¨ бывaйте, ћкоже ѓзъ хnтY.
1 Кор 4:9–16

70
къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 132.

Брaтіе, послaхъ къ вaмъ тімоfeа, и4же ми2 є4сть чaдо возлю1блено и3 вёрно њ гDэ9 и4же вaмъ
воспомoнетъ пути6 моS, ±же њ хnт¨ їyсэ, ћкоже везд¨ и3 во всoкой цRкви ўчY. ћкs не
грvдyщу ми2 къ вaмъ, разгордёшасv нёцыи. пріидy же ск0рs къ вaмъ, ѓще гDь восх0щетъ, и3
ўразумёю не сл0во разгордёвшихсv, но си1лу. не въ словеси1 бо цnтво б9іе, но въ си1лэ. что2
х0щете: съ пaлицею ли пріидY къ вaмъ, и3ли2 съ люб0вію, и3 д¦омъ кр0тости: pню1дъ слhшитсv въ
вaсъ блужeніе9 и3 таково2 блужeніе, kков0 же ни во kзhцэхъ и3менyетсv, ћкs нёкоему и3мёти
женY џтчую. и3 вы2 разгордёсте, и3 не пaче плaкасте, да и4зметсv p среды2 вaсъ содёvвый дёло
сіE. ѓзъ q5бо ћкs не ў вaсъ сhй тёломъ, тy же живhй д¦омъ, ўжE суди1хъ ћкs тaмs сhй,
содёvвшаго си1це сіE, њ и4мени гDа нaшегs їyса хnтA, собрaвшымсv вaмъ и3 моемY д¦у, съ си1лою
гDа нaшегs їyса хnтA, предaти таковaго сатан¨ во и3змождeніе пл0ти, да дyхъ спасeтсv въ дeнь
гDа нaшегs їyса хnтA.
1 Кор 4:17–5:5

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 133.

Брaтіе, мaлъ квaсъ всE смэшeніе квaситъ: њчи1стите q5бо вeтхій квaсъ, да бyдете н0во
смэшeніе, ћкоже є3стE безквaсни9 и4бо пaсха нaша за ны2 пожрeнъ бhсть хnт0съ. тёмже да
прaзднуемъ, не въ квaсэ вeтсэ, ни въ квaсэ ѕл0бы и3 лукaвства, но въ безквaсіихъ чистоты2 и3
и4стины. хnт0съ ны2 и3скупи1лъ є4сть p клoтвы зак0нныv, бhвъ по нaсъ клoтва9 пи1сано бо
є4сть9 пр0клvтъ всoкъ ви1сvй на дрeвэ. да въ kзhцэхъ бlгословeніе ґвраaмле бyдетъ њ хnт¨
їyсэ, да њбэтовaніе д¦а пріи1мемъ вёрою.
1 Кор 5:6Б–8; Гал 3:13–14

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 134.

Брaтіе, писaхъ вaмъ въ послaніи, не примэшaтисv блудникGмъ. и3 не всoкs блудникGмъ


мjра сегs2, и3ли2 лихои1мцємъ, и3ли2 хи1щникsмъ, и3ли2 їдsлослужи1телємъ9 понeже ќбs д0лжни
є3стE p мjра сегs2 и3зhти. нhнэ же писaхъ вaмъ, не примэшaтисv9 ѓще нёкій брaтъ и3менyемь
бyдетъ блудни1къ, и3ли2 лихои1мецъ, и3ли2 їдsлослужи1тель, и3ли2 досади1тель, и3ли2 піoница, и3ли2
хи1щникъ9 съ таковhмъ нижE ћсти. чт0 бо ми2 и3 внёшнихъ суди1ти: не внyтрєннимъ ли вы2
сyдите: внBшнимъ же бGъ сyдитъ9 и3 и3зми1те ѕлaго p вaсъ самёхъ. смёетъ ли кто2 p вaсъ,
вeщь и3мёv ко и3н0му, суди1тисv p непрaведныхъ, ґ не p свvтhхъ: не вёсте ли, ћкs с™jи
мjрови хотoтъ суди1ти: и3 ѓще вaми сyдъ пріи1метъ мjръ, недост0йни є3стE суди1щємъ худhмъ9 не
вёсте ли, ћкs ѓггелsмъ суди1ти х0щемъ, ґ не т0чію житє1йскимъ: житє1йскаv бо суди6ща ѓще
и4мате, ўничижeныхъ въ цRкви, си1хъ посаждaйте. къ срaму вaмъ глаг0лю9 тaкs ли нёсть въ
вaсъ мyдръ ни є3ди1нъ, и4же м0жетъ разсуди1ти междY брaтій свои1хъ: но брaтъ съ брaтомъ
сyдитсv, и3 то2 пред8 невёрными. ўжE ќбs pню1дъ вaмъ срaмъ є4сть, ћкs тvжбы6 и4мате междY
соб0ю. почто2 не пaче њби1дими є3стE: почто2 не пaче лишeни бывaете: но вы2 сaми њби1дите, и3
лишaете, да є3щE брaтію. и3ли2 не вёсте, ћкs непрaведницы цnтвіv б9іv не наслёдvтъ: не

71
къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое

льсти1те себE, ни блудницы2, ни їдsлослужи1тели, ни прелюбодёи, ни скверни1тели, ни малакjи, ни


мужел0жницы, ни лихои1мцы, ни тaтіе, ни піoницы, ни досади1тели, ни хи1щницы цnтвіv б9іv
не наслёдvтъ. и3 си1ми ќбs нёцыи бёсте9 но њмhстесv, но њсвvти1стесv, но њправди1стесv
и4менемъ гDа нaшегs їyса хnтA, и3 д¦омъ бGа нaшегs.
1 Кор 5:9–6:11

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 135.

Брaтіе, вс• ми2 лёть сyть, но не вс• на п0льзу9 вс• ми2 лёть сyть, но не ѓзъ њбладaнъ
бyду p когs2. бр†шна чрeву, и3 чрeво брaшнsмъ9 бGъ же и3 сіE и3 сі• да ўпраздни1тъ9 тёло же не
блужeнію, но гDви, и3 гDь тёлу. бGъ же и3 гDа воздви1же, и3 нaсъ воздви1гнетъ си1лою своeю. не
вёсте ли, ћкs тэлесA вaша ќдове хnт0вы сyть: взeмъ ли q5бо ќды хnт0вы, сотворю2 ќды
блудни1чи: да не бyдетъ. и3ли2 не вёсте, ћкs прилэплovйсv сквернодёйцэ, є3 ди1но тёло є4сть съ
блудодёйцею : бyдета бо, речE, џба въ пл0ть є3ди1ну. прилэплovйсv же гDви, є3ди1нъ д¦ъ є4сть съ
гDемъ. бёгайте блудодэoніv9 всoкъ бо грёхъ, є3г0же ѓще сотвори1тъ чlвёкъ, кром¨ тёла є4сть9
ґ блудoй, во своE тёло согрэшaетъ. и3ли2 не вёсте, ћкs тэлесA вaша хрaмъ живyщагs въ вaсъ
с™aгs д¦а сyть, є3г0же и4мате p бGа, и3 нёсте свои2: кyплени бо є3стE цэн0ю. прослaвите q5бо
бGа въ тэлесёхъ вaшихъ, и3 въ душaхъ вaшихъ, ±же сyть б9іv.
1 Кор 6:12–20

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 136.

Брaтіе, прослaвите бGа въ тэлесёхъ вaшихъ, и3 въ душaхъ вaшихъ, ±же сyть б9іv. ґ њ
ни1хже писaсте ми2, добро2 человёку жен¨ не прикасaтисv. но блудодэoніv рaди, кjйждо свою2
женY да и4мать, и3 кavждо женA своего2 мyжа да и4мать. жен¨ мyжъ д0лжную люб0вь да
воздаeтъ, тaкожде и3 женA мyжу. женA свои1мъ тёломъ не владёетъ, но мyжъ9 тaкожде и3
мyжъ свои1мъ тёломъ не владёетъ, но женA. не лишaйте себE другъдрyга, т0чію по соглaсію ко
врeмени, да пребывaете въ пост¨ и3 моли1твэ9 и3 пaки вкyпэ собирaйтесv, да не и3скушaетъ вaсъ
сатанA невоздержaніемъ вaшимъ. сіe же глаг0лю по совёту, ґ не по повелёнію. хощy бо, да вси2
человёцы бyдутъ ћкоже и3 ѓзъ9 но к0ждо своE даровaніе и4мать p бGа, џвъ ќбs си1це, џвъ же
си1це. глаг0лю же безбр†чнымъ и3 вдови1цамъ9 добро2 и5мъ є4сть, ѓще пребyдутъ ћкоже и3 ѓзъ. ѓще
ли не ўдержaтсv, да посvгaютъ9 лyчше бо є4сть жени1тисv, нeжели разжизaтисv. ґ
њжени1вшымсv завэщавaю, не ѓзъ, но гDь9 жен¨ p мyжа не разлучaтисv. ѓще ли же и3
разлучи1тсv, да пребывaетъ безбрaчна, и3ли2 да смири1тсv съ мyжемъ свои1мъ9 и3 мyжу жены2 не
pпущaти. пр0чымъ же ѓзъ глаг0лю, ґ не гDь9 ѓще кот0рый брaтъ женY и4мать невёрну, и3 тA
благоволи1тъ жи1ти съ ни1мъ, да не њставлoетъ є3S.
1 Кор 6:20Б–7:12

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 137.

Брaтіе, ѓще кот0рый брaтъ женY и4мать невёрну, и3 тA благоволи1тъ жи1ти съ ни1мъ, да не
њставлoетъ є3S. и3 женA ѓще и4мать мyжа невёрна, и3 т0й благоволи1тъ жи1ти съ нeю, да не

72
къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое

њставлoетъ є3гs2. свvти1тсv бо мyжъ невёренъ, њ жен¨ вёрнэ, и3 свvти1тсv женA невёрна, њ
мyжи вёрнэ9 и3нaче бо ч†да вaша нечи1ста бhли бы, нhнэ же с™а сyть. ѓще ли невёрный
pлучaетсv, да разлучи1тсv9 не пораб0тисv бо брaтъ и3ли2 сестрA въ таковhхъ9 въ ми1ръ бо призвA
нaсъ гDь бGъ. чт0 бо вёси, жeно, ѓще мyжа спасeши: и3ли2 что2 вёси, мyжу, ѓще женY спасeши:
т0чію коемyждо ћкоже раздэли1лъ є4сть бGъ, кjйждо ћкоже при1званъ бhсть гDемъ, тaкs да
х0дитъ9 и3 тaкs во всёхъ цRквахъ повелэвaю. во њбрёзаніи ли кто2 при1званъ бhсть: да не
pт0ргнетсv9 въ неsбрёзаніи ли кто2 при1званъ бhсть: да не њбрёзуетсv. њбрёзаніе ничт0же
є4сть, и3 неsбрёзаніе ничт0же є4сть9 но соблюдeніе зaповэдей б9іихъ. кjйждо въ звaніи, въ
нeмже при1званъ бhсть, въ т0мъ да пребывaетъ. рaбъ ли при1званъ бhлъ є3си2: да не неради1ши9 но
ѓще и3 м0жеши своб0денъ бhти, б0льши пораб0ти себE. при1званный бо њ гDэ рaбъ, своб0дникъ
гDнь є4сть9 тaкожде и3 при1званный своб0дникъ, рaбъ є4сть хnт0въ. цэн0ю кyплени є3стE9 не
бyдите раби2 человёкsмъ. кjйждо въ нeмже при1званъ бhсть брaтіе, въ т0мъ да пребывaетъ пред8
бGомъ.
1 Кор 7:12Б–24

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 138.

Брaтіе, кjйждо въ нeмже при1званъ бhсть, въ т0мъ да пребывaетъ пред8 бGомъ. њ дёвахъ же
повелёніv гDнv не и4мамъ9 совётъ же даю2, ћкs поми1лованъ p гDа вёренъ бhти. мню2 q5бо сіE
добро2 бhти за настоoщую нyжду9 ћкs добро2 человёку тaкs бhти. привvзaлъ ли сv є3си2
жен¨: не и3щи2 разрэшeніv9 pрэши1лъ ли сv є3си2 жены2: не и3щи2 жены2. ѓще ли же и3 њжeнишисv,
не согрэши1лъ є3си29 и3 ѓще посoгнетъ дёва, не согрэши1ла є4сть. ск0рбь же пл0ти и3мёти бyдутъ
таковjи, ѓзъ же вы2 щаждY. сіe же глаг0лю брaтіе, ћкs врeмv прекращeно є4сть пр0чее, да и3
и3мyщіи жєны2, ћкоже не и3мyщіи бyдутъ. и3 плaчущіисv, ћкоже не плaчущіи, и3 рaдующіисv,
ћкоже не рaдующесv9 и3 купyющіи, ћкs не содержaще. и3 трeбующіи мjра сегs2, ћкs не трeбующе9
прех0дитъ бо џбразъ мjра сегs2. хощy же вaсъ безпечaльны бhти. не њжени1выйсv печeтсv њ
гDнихъ, кaкs ўгоди1ти гDви9 ґ њжени1выйсv печeтсv њ мірски1хъ, кaкs ўгоди1ти жен¨.
раздэли1сv женA и3 дёва. не посoгшаv печeтсv њ гDнихъ, да є4сть с™A и3 тёломъ и3 д¦омъ9 ґ
посoгшаv печeтсv њ мірски1хъ, кaкs ўгоди1ти мyжу. сіe же на п0льзу вaмъ самёмъ глаг0лю,
не да сило2 вaмъ наложY, но къ бlгоkбрaзію и3 бlгоприступaнію гDви безм0лвну.
1 Кор 7:24–35

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 139.

Брaтіе, къ п0льзэ вaмъ самёмъ глаг0лю, не да сило2 вaмъ наложY, но къ бlгоkбрaзію и3


бlгоприступaнію гDви безм0лвну. ѓще ли же кто2 без8sбрази1ти њ дёвэ своeй непщyетъ, ѓще
є4сть превозрaстна, и3 тaкs должнA є4сть бhти9 є4же х0щетъ да твори1тъ, не согрэшaетъ, ѓще
посoгнетъ. ґ и4же стои1тъ твeрдs сeрдцемъ, не и3мhй нyжды, влaсть же и4мать њ своeй в0ли, и3
сE разсуди1лъ є4сть въ сeрдцэ своeмъ блюсти2 дёву свою2, д0брэ твори1тъ. тёмже и3 вдаoй брaку
свою2 дёву, д0брэ твори1тъ9 и3 не вдаoй, лyчше твори1тъ. женA привoзана є4сть зак0номъ, въ

73
къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое

є3ли1ко врeмv живeтъ мyжъ є3S. ѓще же ќмретъ мyжъ є3S, своб0дна є4сть за нег0же х0щетъ
посoгнути, т0чію њ гDэ. бlжeннэйша же є4сть, ѓще тaкs пребyдетъ, по моемY совёту9 мню1
бо сv и3 ѓзъ д¦а б9іv и3мёти. њ їдsложeртвенныхъ же вёмы, ћкs вси2 рaзумъ и4мамы9
рaзумъ ќбs кичи1тъ, ґ любы2 созидaетъ. ѓще ли кто2 мни1тсv вёдэти что2, не q5 что2 разум¨,
ћкоже подобaетъ разумёти. ѓще же кто2 лю1битъ бGа, сeй познaнъ бhсть p негs2. њ kдeніи же
їдsложeртвенныхъ вёмы, ћкs јдsлъ ничт0же є4сть въ мjрэ, и3 ћкs никт0же бGъ и4нъ, т0кмs
є3ди1нъ. ѓще бо и3 сyть глаг0леміи б0зи и3ли2 на нб7си2, и3ли2 на земли2, ћкоже сyть б0зи мн0зи, и3
госп0діе мн0зи9 но нaмъ є3ди1нъ бGъ nц7ъ, и3з8 негGже вс•, и3 мы2 ў негs29 и3 є3ди1нъ гDь їyсъ
хnт0съ, и4мже вс•, и3 мы2 тёмъ. но не во всёхъ рaзумъ9 нёцыи же с0вэстію јдsльскою, дaже
досeлэ ћкоже їдsложeртвенное kдoтъ, и3 с0вэсть и4хъ немощнA сyщи, скверни1тсv.
1 Кор 7:35–8:7

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 140.

Брaтіе, брaшно нaсъ не постaвитъ пред8 бGомъ9 нижe бо ѓще ћмы, и3збhточествуемъ, нижE
ѓще не ћмы, лишaемсv. блюди1те же, да не кaкs влaсть вaша сіS преткновeніе бyдетъ
немощны6мъ. ѓще бо кто2 ви1дитъ тS и3мyща рaзумъ, въ трeбищи возлежaща, не с0вэсть ли
є3гs2 немощнA сyщи сози1ждетсv їдsложeртвєннаv ћсти: и3 поги1бнетъ немощнhй брaтъ въ
твоeмъ рaзумэ, є3гGже рaди хnт0съ ќмре. тaкоже согрэшaюще въ брaтію, и3 бію1ще и4хъ с0вэсть
нeмощну сyщу, во хnтA согрэшaете. тёмже ѓще брaшно соблазнoетъ брaта моего2, не и4мамъ
ћсти мoса во вёки, да не соблазню2 брaта моегs2. нёсмь ли ґпcлъ: нёсмь ли своб0дь: не їyса
хnтa ли гDа нaшего ви1дэхъ: не дёло ли моE вы2 є3стE њ гDэ: ѓще ќбs и3ны6мъ нёсмь ґпcлъ, но
ќбs вaмъ є4смь. печaть бо моегs2 ґпcльства, вы2 є3стE њ гDэ.
1 Кор 8:8–9:2

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 141.

Брaтіе, печaть моегs2 ґпcльства, вы2 є3стE њ гDэ. м0й pвётъ востvзyющымъ менE, сeй
є4сть9 є3дA не и4мамы влaсти, ћсти и3 пи1ти: є3дA не и4мамы влaсти, сестрY женY води1ти, ћкs и3
пр0чіи ґпcли и3 брaтіv гDнv, и3 ки1фа: и3ли2 є3ди1нъ ѓзъ и3 варнaва не и4мамы влaсти є4же не дёлати:
кто2 в0инствуетъ свои1ми nбр0ки когдA: и3ли2 кто2 насаждaетъ віногрaдъ, и3 p плодA є3гs2 не
ћстъ: и3ли2 кто2 пасeтъ стaдо, и3 p млекA стaда не ћстъ: є3дA по человёку сі• глаг0лю: не и3
зак0нъ ли сі• глаг0летъ: въ мsuсeовэ бо зак0нэ пи1шетъ9 да не загради1ши ўстнY волA
молотoща. є3дA њ вол0вэхъ ради1тъ бGъ: и3ли2 нaсъ рaди, всoкs глаг0летъ: нaсъ бо рaди вписaсv,
ћкs њ надeжди д0лженъ є4сть њрoй њрaти9 и3 молотoй, съ надeждею своегs2 ўповaніv
причащaтисv. ѓще мы2 духGвнаv сёvхомъ вaмъ9 вели1ко ли, ѓще мы2 вaша тэлє1снаv п0жнемъ;
ѓще и3нjи влaсти вaшеv причащaютсv, не пaче ли мы2: но не сотвори1хомъ по џбласти сeй, но
вс• терпи1мъ, да не прекращeніе к0е дaмы бlговэствовaнію хnт0ву.
1 Кор 9:2Б–12

74
къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 142.

Брaтіе, не вёсте ли, ћкs дёлающіи свvщє1ннаv, p свvти1лища kдoтъ, и3 служaщіи nлтарю2,
со nлтарeмъ сдэлoютсv: тaкs и3 гDь повел¨ проповёдающымъ бlговёстіе, p бlговёстіv
жи1ти. ѓзъ же ни є3ди1но сотвори1хъ p си1хъ9 не писaхъ же сі•, да тaкs бyдетъ њ мн¨9 д0брэе бо
мн¨ пaче ўмрeти, нeжели похвалY мою2 кто2 да и3спраздни1тъ. ѓще бо бlговэствyю, нёсть ми2
похвалы29 нyжда бо ми2 належи1тъ. г0ре же мн¨ є4сть, ѓще не бlговэствyю. ѓще ќбs в0лею сіE
творю2, мздY и4мамъ9 ѓще ли нев0лею, строeніе ми2 є4сть предано2. кav ќбs ми2 є4сть мздA: да
благовэствyvй без8 мзды2 положY благовёстіе хnт0во, во є4же не твори1ти ми2 по џбласти
моeй въ благовэствовaніи.
1 Кор 9:13–18

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 143А.

Брaтіе, своб0денъ сhй p всёхъ, всёмъ себE пораб0тихъ, да множaйшыv пріsбрoщу. бhхъ
їудeємъ, ћкs їудeй, да їудє1и пріsбрoщу9 подзакGннымъ, ћкs подзак0ненъ, да подзакGнныv
пріsбрoщу. беззакGннымъ, ћкs беззак0ненъ, не сhй беззак0нникъ бGу, но зак0нникъ хnтY, да
пріsбрoщу беззакGнныv. бhхъ немsщнhмъ ћкs нeмощенъ, да немsщнhv пріsбрoщу9 всёмъ
бhхъ вс•, да всoкs нBкіv спасY. сіe же творю2 за благовёстіе, да соk1бщникъ є3мY бyду. не
вёсте ли, ћкs текyщіи въ поз0рищи, вси2 ќбs текyтъ, є3ди1нъ же пріeмлетъ п0честь: тaкs
тецhте, да пости1гнете. всoкъ же подвизavйсv, p всёхъ воздержи1тсv9 и3 nни2 ќбs да
и3стлёненъ вэнeцъ пріи1мутъ, мh же неистлёненъ. ѓзъ q5бо тaкs текY, не ћкs безвёстнs9
тaкs подвизaюсv, не ћкs воздyхъ біoй9 но ўмерщвлoю тёло моE и3 порабощaю, да не кaкs
и3ны6мъ проповёдуv, сaмъ неключи1мь бyду.
1 Кор 9:19–27

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 143Б.

Брaтіе, своб0денъ сhй p всёхъ, всёмъ себE пораб0тихъ, да множaйшыv пріsбрoщу. бhхъ
їудeємъ, ћкs їудeй, да їудє1и пріsбрoщу9 подзакGннымъ, ћкs подзак0ненъ, да подзакGнныv
пріsбрoщу. беззакGннымъ, ћкs беззак0ненъ, не сhй беззак0нникъ бGу, но зак0нникъ хnтY, да
пріsбрoщу беззакGнныv. бhхъ немsщнhмъ ћкs нeмощенъ, да немsщнhv пріsбрoщу9 всёмъ
бhхъ вс•, да всoкs нBкіv спасY. сіe же творю2 за благовёстіе, да соk1бщникъ є3мY бyду. не
вёсте ли, ћкs текyщіи въ поз0рищи, вси2 ќбs текyтъ, є3ди1нъ же пріeмлетъ п0честь: тaкs
тецhте, да пости1гнете. всoкъ же подвизavйсv, p всёхъ воздержи1тсv9 и3 nни2 ќбs да
и3стлёненъ вэнeцъ пріи1мутъ, мh же неистлёненъ. ѓзъ q5бо тaкs текY, не ћкs безвёстнs9
тaкs подвизaюсv, не ћкs воздyхъ біoй9 но ўмерщвлoю тёло моE и3 порабощaю, да не кaкs
и3ны6мъ проповёдуv, сaмъ неключи1мь бyду. не хощy же вaсъ не вёдэти, брaтіе, ћкs nтцы2
нaши вси2 под8 џблакомъ бhша, и3 вси2 сквоз¨ м0ре проид0ша9 и3 вси2 въ мsuсeа крести1шасv во
џблацэ и3 въ м0ри9 и3 вси2 т0жде брaшно дух0вное kд0ша9 и3 вси2 т0жде пи1во дух0вное пи1ша9
піoху бо p дух0внагs послёдующагs кaмене, кaмень же б¨ хnт0съ.

75
къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое
1 Кор 9:19–10:4

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 143В.

Брaтіе, не хощY вaсъ не вёдэти, ћкs nтцы2 нaши вси2 под8 џблакомъ бhша, и3 вси2 сквоз¨
м0ре проид0ша9 и3 вси2 въ мsuсeа крести1шасv во џблацэ и3 въ м0ри9 и3 вси2 т0жде брaшно
дух0вное kд0ша9 и3 вси2 т0жде пи1во дух0вное пи1ша9 піoху бо p дух0внагs послёдующагs
кaмене, кaмень же б¨ хnт0съ.
1 Кор 10:1–4

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 144.

Брaтіе, не во множaйшихъ и4хъ благоволи2 бGъ9 поражeни бо бhша въ пустhни. сі• же


џбразы нaмъ бhша, ћкs не бhти нaмъ похотникGмъ ѕлhхъ, ћкоже и3 nни2 похотёша. ни
їдsлослужи1тели бывaйте, ћкоже нёцыи p ни1хъ, ћкоже є4сть пи1сано9 сэд0ша лю1діе ћсти и3
пи1ти, и3 востaша и3грaти. нижE соблyдимъ, ћкоже нёцыи p ни1хъ соблуди1ша, и3 пад0ша во
є3ди1нъ дeнь двaдесvть три2 тhсvщи. ни да и3скушaимъ хnтA, ћкоже нёцыи p ни1хъ и3скуси1ша, и3
p ѕмjй погиб0ша. ни ропщи1те, ћкоже нёцыи p ни1хъ роптaша, и3 погиб0ша p всегуби1телv.
сі• же вс• џбрази прилучaхусv џнэмъ9 пи1сана же бhша въ научeніе нaше, въ ни1хже концы2
вBкъ достиг0ша. тёмже мнoйсv стоoти, да блюдeтсv, да не падeтъ.
1 Кор 10:5–12

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 145.

Брaтіе, мнoйсv стоoти, да блюдeтсv, да не падeтъ. и3скушeніе вaсъ не дости1же, т0чію


человёческое9 вёренъ же бGъ, и4же не њстaвитъ вaсъ и3скуси1тисv пaче, є4же м0жете, но
сотвори1тъ со и3скушeніемъ и3 и3збhтіе, ћкs возмощи2 вaмъ понести2. тёмже брaтіе моS
возлю1бленнаv, бёгайте p їдsлослужeніv. ћкs мwдрымъ глаг0лю9 суди1те вы2, є4же глаг0лю. чaша
благословeніv, ю4же благословлoемъ, не њбщeніе ли кр0ве хnт0вы є4сть: хлёбъ, є3г0же л0мимъ,
не њбщeніе ли тёла хnт0ва є4сть: ћкs є3ди1нъ хлёбъ, є3ди1но тёло є3смы2 мн0зи9 вси1 бо p
є3ди1нагs хлёба причащaемсv. ви1дите їyлv по пл0ти9 не kдyщіи ли жє1ртвы, џбщницы nлтарeви
сyть: что2 q5бо глаг0лю: ћкs јдsлъ чт0 є3сть: и3ли2 їдsложeртвенное чт0 є3сть: но занE ±же
жрyтъ kзhцы, бэсGмъ жрyтъ, ґ не бGови9 не хощy же вaсъ џбщникsвъ бhти бэсGмъ. не
м0жете чaшу гDню пи1ти, и3 чaшу бэс0вскую9 не м0жете трапeзэ гDней причащaтисv, и3 трапeзэ
бэс0встэй. и3ли2 раздражaемъ гDа: є3дA крэпчaйши є3гs2 є3смы2:
1 Кор 10:12–22

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 146.

Брaтіе, всo ми лёть сyть, но не вс• на п0льзу9 вс• ми2 лёть сyть, но не всS назидaютъ.
никт0же своегs2 си2 да и4щетъ, но є4же бли1жнvгs к0йждо. всE, є4же на т0ржищи продаeмое,
kди1те, ничт0же сумнoщесv за с0вэсть. гDнv бо землS, и3 и3сполнeніе є3S. ѓще ли кто2 p
невёрныхъ призывaетъ вы2, и3 х0щете и3ти2, всE предлагaемое вaмъ kди1те, ничт0же сумнoщесv

76
къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое

за с0вэсть. ѓще ли же кто2 вaмъ речeтъ9 сіE їдsложeртвенно є4сть9 не kди1те, за џного
повёдавшаго и3 с0вэсть9 гDнv бо землS, и3 и3сполнeніе є3S.
1 Кор 10:23–28

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 147.

Брaтіе, ѓще кто2 вaмъ речeтъ9 сіE їдsложeртвенно є4сть9 не kди1те, за џного повёдавшаго и3
с0вэсть9 гDнv бо землS, и3 и3сполнeніе є3S. с0вэсть же глаг0лю не свою2, но другaгs9 вскyю бо
своб0да моS сyдитсv p и3нhv с0вэсти: ѓще ѓзъ бlгодaтію причащaюсv, почто2 хулY пріeмлю, њ
нeмже ѓзъ благодарю2: ѓще q5бо ћсте, ѓще ли піетE, ѓще ли и4но что2 творитE, вс• въ слaву б9ію
твори1те. безпреткновeни бывaйте їудeємъ, и3 є4ллинsмъ, и3 цeркви б9іей. ћкоже и3 ѓзъ во всeмъ
всBмъ ўгождaю, не и3скjй своеS п0льзы, но мн0гихъ, да спасyтсv. подражaтели мн¨ бывaйте,
ћкоже и3 ѓзъ хnтY. хвалю1 же вы2 брaтіе, ћкs вс• моS п0мните, и3 ћкоже предaхъ вaмъ,
пред†ніv держитE. хощy же вaсъ вёдэти, ћкs всoкому мyжу главA, хnт0съ є4сть9 главa же
жен¨, мyжъ9 главa же хnтY, бGъ. всoкъ мyжъ моли1тву дёvй, и3ли2 прор0чествуvй покрhтою
глав0ю, срамлoетъ главY свою2. и3 всoка женA моли1тву дёющаv, и3ли2 прор0чествующаv
pкровeнною глав0ю, срамлoетъ главY свою29 є3ди1но бо є4сть и3 т0жде є4же бhти њстри1женнэй.
ѓще ќбs не покрывaетсv женA, да стрижeтсv9 ѓще ли же срaмъ жен¨ стри1щисv и3ли2 бри1тисv, да
покрывaетсv. мyжъ бо не д0лженъ є4сть покрывaти главY, џбразъ и3 слaва б9іv сhй9 женa же
слaва мyжу є4сть.
1 Кор 10:28–11:7

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 148.

Брaтіе, нёсть мyжъ p жены2, но женA p мyжа9 и4бо не с0зданъ бhсть мyжъ жены2 рaди, но
женA мyжа рaди. сегs2 рaди должнA є4сть женA влaсть и3мёти на глав¨, ѓгGлъ рaди. nбaче ни
мyжъ без8 жены2, ни женA без8 мyжа њ гDэ. ћкоже бо женA p мyжа, си1це и3 мyжъ жен0ю9 вс•
же p бGа. въ вaсъ самёхъ суди1те9 лёпо ли є4сть жен¨ pкровeннэ бGу моли1тисv: и3ли2 и3 не
сaмое є3стество2 ўчи1тъ вы2, ћкs мyжъ ќбs ѓще власы2 расти1тъ, безчeстіе є3мY є4сть. женa же
ѓще власы2 расти1тъ, слaва є4й є4сть9 занE растёніе власGвъ, вмёстs њдэoніv дано2 бhсть є4й.
ѓще ли кто2 мни1тсv сп0рливъ бhти, мы2 таковaгs nбhчаv не и4мамы, нижE цRкви б9іv. сіe же
завэщавav, не хвалю2, ћкs не на лyчшее, но на хyдшее сбирaетесv. пeрвое ќбs, сходoщымсv
вaмъ въ цRковь, слhшу въ вaсъ р†спри сyщv, и3 чaсть нёкую си1хъ вёрую. подобaетъ бо и3
є3ресє1мъ въ вaсъ бhти, да и3скyсніи kвлeни бывaютъ въ вaсъ. сходoщымсv ќбs вaмъ вкyпэ,
нёсть госп0дскую вeчерю ћсти9 к0ждо бо свою2 вeчерю предварoетъ въ снэдeніе9 и3 џвъ ќбs
ѓлчетъ, џвъ же ўпивaетсv. є3дa бо домGвъ не и4мате, во є4же ћсти и3 пи1ти: и3ли2 њ цRкви
б9іей нерадитE, и3 срамлoете не и3мyщыv: что2 вaмъ рекY: похвалю1 ли вы2 њ сeмъ: не похвалю2.
1 Кор 11:8–22

77
къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 149.

Брaтіе, ѓзъ пріoхъ p гDа, є4же и3 предaхъ вaмъ9 ћкs гDь їyсъ, въ н0щь, въ ню1же прeданъ
бывaше, пріeмъ хлёбъ, и3 благодари1въ, преломи2, и3 речE9 пріими1те, kди1те9 сіE є4сть тёло моE, є4же
за вы2 ломи1мое9 сіE твори1те въ моE воспоминaніе. тaкожде и3 чaшу по вeчери, глаг0лv9 сіS чaша
н0вый завётъ є4сть въ моeй кр0ви9 сіE твори1те, є3ли1жды ѓще піeте, въ моE воспоминaніе.
є3ли1жды бо ѓще ћсте хлёбъ сeй, и3 чaшу сію2 піeте, смeрть гDню возвэщaете, д0ндеже ќбs
пріи1детъ. тёмже и4же ѓще ћстъ хлёбъ сeй, и3ли2 піeтъ чaшу гDню недост0йнэ, пови1ненъ бyдетъ
тёлу и3 кр0ви гDни. да и3скушaетъ же человёкъ себE, и3 тaкs p хлёба да ћстъ, и3 p чaши да
піeтъ. kдhй бо и3 піoй недост0йнэ, сyдъ себ¨ ћстъ и3 піeтъ, не разсуждav тёла гDнv. сегs2 рaди
въ вaсъ мн0зи нeмощни и3 недyжливи и3 спoтъ дов0льни. ѓще бо бhхомъ себE разсуждaли, не
бhхомъ њсуждeни бhли. суди1ми же p гDа, наказyемсv, да не съ мjромъ њсyдимсv.
1 Кор 11:23–32

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 150.

Брaтіе, ѓще бhхомъ сaми себE разсуждaли, не бhхомъ њсуждeни бhли. суди1ми же p гDа,
наказyемсv, да не съ мjромъ њсyдимсv. тёмже брaтіе моS, сходoщесv ћсти, другъдрyга жди1т е.
ѓще ли кто2 ѓлчетъ, въ домY да ћстъ, да не въ грёхъ сх0дитесv. њ пр0чихъ же, є3гдA пріидY,
ўстр0ю. њ дух0вныхъ же брaтіе, не хощY вaсъ не вёдэти. вёсте, ћкs є3гдA невёрни бёсте, ко
јдsлsмъ безглaснымъ ћкs вед0ми вед0стесv. тёмже сказyю вaмъ, ћкs никт0же д¦омъ
б9іимъ глаг0лvй, речeтъ ґнafема їyса9 и3 никт0же м0жетъ рещи2 гDа їyса, т0чію д¦омъ с™hмъ.
раздэлє1ніv же даровaній сyть, ґ т0йжде д¦ъ9 и3 раздэлє1ніv служeній сyть, ґ т0йжде гDь9 и3
раздэлє1ніv дёйствъ сyть, ґ т0йжде є4сть бGъ, дёйствуvй вс• во всёхъ.
1 Кор 11:31–12:6

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 151.

Брaтіе, комyждо даeтсv kвлeніе д¦а на п0льзу. џвому бо д¦омъ даeтсv сл0во премyдрости9
и3н0му же сл0во рaзума, њ т0мже д©э9 друг0му же вёра, тёмже д¦омъ9 и3н0му же даров†ніv
и3сцэлeній, њ т0мже д©э. друг0му же дBйствіv си1лъ, и3н0му же прbр0чество, друг0му же
разсуждє1ніv духовGмъ, и3н0му же р0ди љзhкsвъ, друг0му же сказ†ніv љзhкsвъ. вс• же сі•
дёйствуетъ є3ди1нъ и3 т0йжде д¦ъ, раздэлov влaстію коемyждо, ћкоже х0щетъ.
1 Кор 12:7–11

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 152.

Брaтіе, ћкоже тёло є3ди1но є4сть, и3 ќды и4мать мн0ги9 вси1 же ќды є3ди1нагs тёла, мн0зи
сyще, є3ди1но сyть тёло, тaкs и3 хnт0съ. и4бо є3ди1нэмъ д¦омъ мы2 вси2 во є3ди1но тёло
кnти1хомсv, ѓще їудє1и, ѓще є4ллини, и3ли2 раби2, и3ли2 своб0дни9 и3 вси2 є3ди1нэмъ д¦омъ напои1хомсv.
и4бо тёло нёсть є3ди1нъ ќдъ, но мн0зи. ѓще речeтъ ногA, ћкs нёсмь рукA, нёсмь p тёла9 є3дA
сегs2 рaди нёсть p тёла: и3 ѓще речeтъ ќхо, ћкs нёсмь џко, нёсмь p тёла9 є3дA сегs2 рaди

78
къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое

нёсть p тёла: ѓще всE тёло џко, гд¨ слyхъ: ѓще же всE слyхъ, гд¨ ўхaніе: нhнэ же положи2
бGъ ќды, є3ди1наго коег0ждо и4хъ въ тэлеси2, ћкоже и3зв0ли. ѓще ли бhша вси2 є3ди1нъ ќдъ, гд¨
тёло: нhнэ же мн0зи ќбs ќдове, є3ди1но же тёло. не м0жетъ же џко рещи2 руц¨9 не трeбэ
ми2 є3си2. и3ли2 пaки главA ногaма, не трeбэ ми2 є3стE. но мн0гs пaче мнoщіисv ќди тёла
немощнёйши бhти, нyжнэйши сyть9 и3 и5хже мни1мъ безчeстнэйшихъ бhти тёла, си1мъ чeсть
мн0жайшую прилагaемъ9 и3 неблагоkбрaзніи нaши, благоkбрaзіе мн0жайше и4мутъ9 ґ
благоkбрaзніи нaши, не трeбэ и4мутъ. но бGъ раствори2 тёло, худёйшему б0льшу дaвъ чeсть9 да
не бyдетъ рaспри въ тэлеси2. но да т0жде въ себ¨ пекyтсv ќди. и3 ѓще стрaждетъ є3ди1нъ ќдъ, съ
ни1мъ стрaждутъ вси2 ќди9 ѓще ли же слaвитсv є3ди1нъ ќдъ, съ ни1мъ рaдуютсv вси2 ќди.
1 Кор 12:12–26

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 153.

Брaтіе, вы2 є3стE тёло хnт0во, и3 ќди p чaсти. и3 џвы ќбs положи2 бGъ въ цRкви, пeрвэе
ґпcлы, втор0е прbр0ки, трeтіе ўчи1тели9 пот0мже си6лы, тaже даров†ніv и3сцэлeній, заступлє1ніv,
правлє1ніv, р0ди љзhкsвъ9 є3дA вси2 ґпcли: є3дA вси2 прbр0цы: є3дA вси2 ўчи1тели: є3дA вси2 си6лы: є3дA
вси2 даров†ніv и4мутъ и3сцэлeній: є3дA вси2 љзы6ки глаг0лютъ: є3дA вси2 сказyютъ: ревнyйте же
даровaній б0льшихъ9 и3 є3щE по превосхождeнію пyть вaмъ показyю. ѓще љзы6ки человёческими
глаг0лю и3 ѓгGльскими, любвe же не и4мамъ, бhхъ ћкs мёдь звенoщи, и3ли2 кuмвaлъ звvцavй. и3
ѓще и4мамъ прор0чество, и3 вёмъ т†йны всS, и3 вeсь рaзумъ9 и3 ѓще и4мамъ всю2 вёру, ћкs и3
г0ры преставлoти, любвe же не и4мамъ, ничт0же є4смь. и3 ѓще раздaмъ всS и3мBніv моS, и3 ѓще
предaмъ тёло моE во є4же сжещи2 є5, любвe же не и4мамъ, никav п0льза ми2 є4сть. любы2
долготерпи1тъ, млcрдствуетъ9 любы2 не зави1дитъ9 любы2 не превозн0ситсv, не горди1тсv9 ни
безчи1нствуетъ, не и4щетъ своo си, не раздражaетсv, не мhслитъ ѕлA9 не рaдуетсv њ непрaвдэ,
рaдуетсv же њ и4стинэ9 вс• лю1битъ, всемY вёру є4млетъ, вс• ўповaетъ, вс• терпи1тъ9 любы2
николи1же pпaдаетъ.
1 Кор 12:27–13:8А

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 154А.

Брaтіе, любы2 долготерпи1тъ, млcрдствуетъ9 любы2 не зави1дитъ9 любы2 не превозн0ситсv, не


горди1тсv9 ни безчи1нствуетъ, не и4щетъ своo си, не раздражaетсv, не мhслитъ ѕлA9 не рaдуетсv
њ непрaвдэ, рaдуетсv же њ и4стинэ9 вс• лю1битъ, всемY вёру є4млетъ, вс• ўповaетъ, вс•
терпи1тъ9 любы2 николи1же pпaдаетъ, ѓще же прор0чєствіv ўпразднoтсv, ѓще ли љзhцы
ўм0лкнутъ, ѓще рaзумъ и3спраздни1тсv. pчaсти бо разумэвaемъ, и3 p чaсти прор0чествуемъ.
є3гдa же пріи1детъ совершeнное, тогдA є4же p чaсти, ўпраздни1тсv. є3гдA бёхъ мLнецъ, ћкs
мLнецъ глаг0лахъ, ћкs младeнецъ мyдрствовахъ, ћкs младeнецъ смышлoхъ9 є3гдa же бhхъ
мyжъ, pверг0хъ мLнчєскаv. ви1димъ бо нhнэ ћкоже зерцaломъ въ гадaніи тогдa же лицeмъ къ
лицY9 нhнэ разумёю p чaсти тогдa же познaю, ћкоже и3 познaнъ бhхъ. нhнэ же пребывaютъ
вёра, надeжда, любы2, три2 сіS9 б0льши же си1хъ, любы2. держи1тесv любвE9 ревнyйте же духGвнымъ,

79
къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое

пaче же да прор0чествуете. глаг0лvй бо љзhки, не человёкsмъ глаг0летъ, но бGу9 никт0же бо


слhшитъ, д¦омъ же глаг0летъ т†йны. прор0чествуvй же, человёкsмъ глаг0летъ созидaніе, и3
ўтэшeніе, и3 ўтверждeніе. глаг0лvй бо љзhки, себE зи1ждетъ9 ґ прор0чествуvй, цRковь зи1ждетъ.
хощy же всёхъ вaсъ глаг0лати љзhки, пaче же да прорицaете9 б0лій бо прор0чествуvй, нeжели
глаг0лvй љзhки, рaзвэ ѓще кто2 сказyетъ, да цRковь созидaніе пріeмлетъ.
1 Кор 13:4–14:5

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 154Б.

Брaтіе, є3гдA бёхъ мLнецъ, ћкs мLнецъ глаг0лахъ, ћкs младeнецъ мyдрствовахъ, ћкs
младeнецъ смышлoхъ9 є3гдa же бhхъ мyжъ, pверг0хъ мLнчєскаv. ви1димъ бо нhнэ ћкоже
зерцaломъ въ гадaніи тогдa же лицeмъ къ лицY9 нhнэ разумёю p чaсти тогдa же познaю,
ћкоже и3 познaнъ бhхъ. нhнэ же пребывaютъ вёра, надeжда, любы2, три2 сіS9 б0льши же си1хъ,
любы2. держи1тесv любвE9 ревнyйте же духGвнымъ, пaче же да прор0чествуете. глаг0лvй бо
љзhки, не человёкsмъ глаг0летъ, но бGу9 никт0же бо слhшитъ, д¦омъ же глаг0летъ т†йны.
прор0чествуvй же, человёкsмъ глаг0летъ созидaніе, и3 ўтэшeніе, и3 ўтверждeніе. глаг0лvй бо
љзhки, себE зи1ждетъ9 ґ прор0чествуvй, цRковь зи1ждетъ. хощy же всёхъ вaсъ глаг0лати љзhки,
пaче же да прорицaете9 б0лій бо прор0чествуvй, нeжели глаг0лvй љзhки, рaзвэ ѓще кто2
сказyетъ, да цRковь созидaніе пріeмлетъ.
1 Кор 13:11–14:5

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 155.

Брaтіе, ѓще пріидY къ вaмъ љзhки глаг0лv, кyю вaмъ п0льзу сотворю2, ѓще вaмъ не
глаг0лю и3ли2 во pкровeніи, и3ли2 въ рaзумэ, и3ли2 въ прор0чествіи, и3ли2 въ научeніи: nбaче
бездwшнаv глaсъ даю1щаv, ѓще сопёль, ѓще гyсли, ѓще рaзнствіv пискaніємъ не дадoтъ, кaкs
разyмно бyдетъ пискaніе, и3ли2 гудeніе: и4бо ѓще безвёстенъ глaсъ трубA дaстъ, кто2 ўгот0витсv
на брaнь: тaкs и3 вы2 ѓще неблагоразyмно сл0во дадитE љзhкомъ, кaкs ўразумёетсv
глаг0лемое, бyдете бо въ воздyхъ глаг0люще. толи1ки ќбs, ѓще ключи1тсv, р0ди гласGвъ сyть
въ мjрэ, и3 ни є3ди1нъ и4хъ безглaсенъ. ѓще q5бо не ўвёмъ си1лы глaса, бyду глаг0лющему
и3ноvзhчникъ9 и3 глаг0лющій, мн¨ и3ноvзhчникъ. тaкs и3 вы2, понeже ревни1тели є3стE д¦овGмъ,
±же къ создaнію цRкве проси1те, да и3збhточествуете. тёмже глаг0лvй љзhкомъ, да м0литсv,
да сказyетъ. ѓще бо молю1сv љзhкомъ, д¦ъ м0й м0литсv, ґ ќмъ м0й без8 плодA є4сть. что2
q5бо є4сть: помолю1сv д¦омъ, помолю1сv же и3 ўм0мъ9 воспою2 д¦омъ, воспою1 же и3 ўм0мъ.
понeже ѓще бlгослови1ши д¦омъ, и3сполнovй мёсто невёжды, кaкs речeтъ, ґми1нь, по твоемY
благодарeнію9 понeже не вёсть, что2 глаг0леши. ты2 ќбs д0брэ бlгодари1ши9 но другjй не
созидaетсv. благодарю2 бGа моего2, пaче всёхъ вaсъ љзhки глаг0лv9 но въ цRкви хощY пoть
словeсъ ўм0мъ мои1мъ глаг0лати, да и3 и4ны п0льзую, нeжели тмы6 словeсъ љзhкомъ.
1 Кор 14:6–19

80
къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 156.

Брaтіе, не дёти бывaйте ўмы2, но ѕл0бою младeнствуйте, ўмh же совершeни бывaйте. въ


зак0нэ пи1шетъ9 ћкs и3нhми љзhки, и3 ўстны2 и3нhми возглаг0лю лю1демъ си1мъ9 и3 ни тaкs
послyшаютъ менE, глаг0летъ гDь. тёмже љзhцы въ знaменіе сyть, не вёрующымъ, но
невBрнымъ9 ґ прор0чество, не невBрнымъ, но вёрующымъ. ѓще ќбs сни1детсv цRковь всS
вкyпэ, и3 вси2 љзhки глаг0лютъ9 вни1дутъ же и3 неразyмивіи, и3ли2 невёрніи, не рекyтъ ли, ћкs
бэснyетесv9 ѓще же вси2 прор0чествуютъ, вни1детъ же нёкій невёренъ, и3ли2 невёжда9 њбличaетсv
всёми, и3 и3стvзyетсv p всёхъ. и3 си1це т†йнаv сeрдца є3гs2 kвлє1на бывaютъ9 и3 тaкs пaдъ ни1цъ,
покл0нитсv бGови, возвэщav, ћкs вои1стинну бGъ съ вaми є4сть.
1 Кор 14:20–25

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 157.

Брaтіе, є3гдA сх0дитесv, к0ждо вaсъ lал0мъ и4мать, ўчeніе и4мать, љзhкъ и4мать, pкровeніе
и4мать, сказaніе и4мать9 вс• же къ создaнію да бывaютъ. ѓще љзhкомъ кто2 глаг0летъ, по
двэмA, и3ли2 мн0жае по тріeмъ, и3 по чaсти, и3 є3ди1нъ да сказyетъ. ѓще ли не бyдетъ сказaтель,
да молчи1тъ въ цRкви, себё же да глаг0летъ и3 бGови. прbр0цы же двA и3ли2 тріE да глаг0лютъ, и3
друзjи да разсуждaютъ. ѓще ли и3н0му pкрhетсv сэдoщу, пeрвый да молчи1тъ. м0жете бо вси2
по є3ди1ному прор0чествовати, да вси2 ўчaтсv, и3 вси2 ўтэшaютсv. и3 дyси прор0честіи, прор0кsмъ
повинyютсv. нёсть бо нестроeніv бGъ, но ми1ра, ћкs во всёхъ цRквахъ с™hхъ. жєны2 вaшv въ
цRквахъ да молчaтъ, не повелёсv бо и5мъ глаг0лати, но повиновaтисv, ћкоже и3 зак0нъ
глаг0летъ. ѓще ли чесомY научи1тисv хотoтъ, въ домY свои1хъ мужeй да вопрошaютъ9 срaмно бо
є4сть жен¨ въ цRкви глаг0лати. и3ли2 p вaсъ сл0во б9іе и3зhде: и3ли2 въ вaсъ є3ди1ныхъ дости1же:
ѓще кто2 мни1тсv прор0къ бhти и3ли2 дух0венъ, да разумёетъ, ±же пишY вaмъ, занE гDни сyть
зaпsвэди. ѓще ли кто2 не разумёетъ, да не разумэвaетъ. тёмже, брaтіе моS, ревнyйте є4же
прор0чествовати9 и3 є4же глаг0лати љзhки не возбранoйте. вс• же благоkбрaзнs и3 по чи1ну да
бывaютъ.
1 Кор 14:26–40

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 158.

Брaтіе, сказyю вaмъ благовэствовaніе, є4же благовэсти1хъ вaмъ, є4же и3 пріoсте, въ нeмже и3
стоитE9 и4мже и3 спасaетесv, кaцэмъ сл0вомъ благовэсти1хъ вaмъ, ѓще содержитE, рaзвэ ѓще не
всyе вёровасте. предaхъ бо вaмъ и3спeрва, є4же и3 пріoхъ, ћкs хnт0съ ќмре грBхъ нaшихъ рaди, по
писaніємъ, и3 ћкs погребeнъ бhсть, и3 ћкs востA въ трeтій дeнь, по писaніємъ. и3 ћкs kви1сv
ки1фэ, тaже є3динонaдесvтимъ. пот0мъ же kви1сv б0ле пvти2 сGтъ брaтіvмъ є3ди1ною, p ни1хже
мн0жайшіи пребывaютъ досeлэ, нёцыи же и3 почи1ша. пот0мъ же kви1сv їaкsву9 тaже ґпcлsмъ
всёмъ. послэди1 же всёхъ, ћкs нёкоему и4звергу, kви1сv и3 мн¨. ѓзъ бо є4смь мнjй ґпcлsвъ,
и4же нёсмь дост0инъ нарещи1сv ґпcлъ, занE гони1хъ цRковь б9ію. бlгодaтію же б9іею є4смь, є4же
є4смь, и3 бlгодaть є3гs2, ћже во мн¨, не тщA бhсть, но пaче всёхъ и4хъ потруди1хсv9 не ѓзъ же,

81
къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое

но благодaть б9іv, ћже со мн0ю. ѓще ќбs ѓзъ, ѓще ли nни2, тaкs проповёдуемъ, и3 тaкs
вёровасте.
1 Кор 15:1–11

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 159.

Брaтіе, ѓще хnт0съ проповёдуетсv, ћкs и3з8 мeртвыхъ востA, кaкs глаг0лютъ нёцыи въ
вaсъ, ћкs воскnніv мeртвыхъ нёсть: и3 ѓще воскnніv мeртвыхъ нёсть, то2 ни хnт0съ востA.
ѓще же хnт0съ не востA, тщE q5бо проповёданіе нaше, тщa же и3 вёра вaша. њбрэтaемсv же и3
лжесвидётелє б9іи, ћкs послушествовaхомъ на бGа, ћкs воскреси2 хnтA, є3гGже не воскреси2,
ѓще ќбs мeртвіи не востаю1тъ9 ѓще бо мeртвіи не востаю1тъ, то2 ни хnт0съ востA. ѓще же
хnт0съ не востA, сyетна вёра вaша, є3щE є3стE во грэсёхъ вaшихъ. q5бо и3 ўмeршіи њ хnт¨,
погиб0ша. и3 ѓще въ живот¨ сeмъ ўповaюще є3смы2 во хnтA т0чію, nкаoннэйши всёхъ
человBкъ є3смы2.
1 Кор 15:12–19

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 160.

Брaтіе, хnт0съ востA p мeртвыхъ, начaтокъ ўмeршымъ бhсть9 понeже бо чlвёкомъ


смeрть бhсть, и3 чlвёкомъ воскnніе мeртвыхъ. ћкоже бо њ ґдaмэ вси2 ўмирaютъ, тaкожде и3
њ хnт¨ вси2 њживyтъ. к0ждо же во своeмъ чинY9 начaтокъ хnт0съ, пот0мъ же хnтY
вёровавшіи, въ пришeствіи є3гs2. тaже кончи1на, є3гдA предaстъ цnтво бGу и3 nц7Y9 є3гдA
и3спраздни1тъ всoко начaльство, и3 всoку влaсть и3 си1лу. подобaетъ бо є3мY цaрствовати, д0ндеже
положи1тъ всS враги2 под8 ногaма свои1ма. послёдній же врaгъ и3спраздни1тсv смeрть9 вс• бо
покори2 под8 н0зэ є3гs2, внегдa же рещи2, ћкs вс• покорє1на сyть є3мY, ћвэ ћкs рaзвэ
пок0ршагs є3мY вс•. є3гдa же покори1тъ є3мY всoчєскаv, тогдA и3 сaмъ сн7ъ покори1тсv
пок0ршему є3мY всoчєскаv, да бyдетъ бGъ всoчєскаv во всёхъ.
1 Кор 15:20–28

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 161.

Брaтіе, что2 сотворoтъ крестoщіисv мeртвыхъ рaди: ѓще pню1дъ мeртвіи не востаю1тъ, что2 и3
крещaютсv мeртвыхъ рaди: почт0 же и3 мы2 бэды6 пріeмлемъ на всoкъ чaсъ: по всS дни2 ўмирaю,
тaкs ми2 вaша похвалA брaтіе, ю4же и4мамъ њ хnт¨ їyсэ гDэ нaшемъ. ѓще бо по человёку со
ѕвёремъ борoхсv въ є3фeсэ, кav ми2 п0льза, ѓще мeртвіи не востаю1тъ: да ћмы и3 піeмъ, ќтрэ
бо ќмремъ. не льсти1тесv9 тлoтъ nбhчаи блaги бесёды ѕлы6. и3стрезви1тесv прaведнs, и3 не
согрэшaйте9 невёдэніе бо б9іе нёцыи и4мутъ9 къ срaму вaмъ глаг0лю. но речeтъ нёкто9 кaкs
востaнутъ мeртвіи: к0имъ же тёломъ пріи1дутъ: безyмне, ты2 є4же сёеши, не њживeтъ, ѓще не
ќмретъ. и3 є4же сёеши, не тёло бyдущее сёеши, но голо2 зeрно, ѓще случи1тсv, пшени1цы и3ли2
и3н0го p пр0чихъ9 бGъ же даeтъ є3мY тёло, ћкоже восх0щетъ, и3 коемyждо сёмени своE тёло.
1 Кор 15:29–38

82
къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 162.

Брaтіе, не всoка пл0ть тa же пл0ть9 но и4на ќбs пл0ть человёкsмъ, и4на же пл0ть
скотGмъ, и4на же рhбамъ, и4на же пти1цамъ. и3 тэлесA нбcнаv, и3 тэлесA земнav9 но и4на ќбs
нбcнымъ слaва, и3 и4на земны6мъ. и4на слaва с0лнцу, и3 и4на слaва лун¨, и3 и4на слaва ѕвэздaмъ9
ѕвэздa бо p ѕвэзды2 рaзнствуетъ во слaвэ. тaкожде и3 воскnніе мeртвыхъ9 сёетсv въ тлёніе,
востаeтъ въ нетлёніи9 сёетсv не въ чeсть, востаeтъ въ слaвэ9 сёетсv въ нeмощи, востаeтъ въ
си1лэ9 сёетсv тёло душeвное, востаeтъ тёло д¦0вное9 є4сть тёло душeвное, и3 є4с ть тёло
д¦0вное. тaкs и3 пи1сано є4сть9 бhсть пeрвый чlвёкъ ґдaмъ въ дyшу жи1ву, послёдній ґдaмъ, въ
д¦ъ животворoщъ.
1 Кор 15:39–45

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 163.

Брaтіе, пeрвый человёкъ p земли2 пeрстенъ, вторhй чlвёкъ гDь съ нб7сE. kк0въ пeрстный,
такови2 и3 пeрстніи9 и3 kк0въ нбcный, тaцы же и3 нбcніи. и3 ћкоже њблек0хомсv во џбразъ
пeрстнагs, да њблечeмсv и3 во џбразъ нбcнагs. сіe же глаг0лю, брaтіе, ћкs пл0ть и3 кр0вь
цnтвіv б9іv наслёдити не м0гутъ, нижE тлёніе нетлёніv наслёдствуетъ. сE тaйну вaмъ
глаг0лю9 вси1 бо не ќспнемъ, вси1 же и3змэни1мсv, вск0рэ, во мгновeніи џка, въ послёднэй
труб¨9 вострyбитъ бо, и3 мeртвіи востaнутъ нетлённи, и3 мы2 и3змэни1мсv. подобaетъ бо
тлённому семY њблещи1сv въ нетлёніе, и3 мeртвенному семY њблещи1сv въ безсмeртіе. є3гдa же
тлённое сіE њблечeтсv въ нетлёніе, и3 смeртное сіE њблечeтсv въ безсмeртіе, тогдA бyдетъ сл0во
напи1санное9 пожeрта бhсть смeрть побёдою. гдё ти смeрте, жaло: гдё ти ѓде, побёда: жaло же
смeрти, грёхъ9 си1ла же грэхA, зак0нъ. бGу же благодарeніе, дaвшему нaмъ побёду гDемъ нaшимъ
їyсъ хnт0мъ.
1 Кор 15:47–57

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 164.

Брaтіе, твeрди бывaйте, непостyпни, и3збhточествующе въ дёлэ гDни всегдA9 вёдvще, ћкs
трyдъ вaшъ нёсть т0щъ пред8 гDемъ. њ ми1лостыни же, ћже ко с™ы6мъ, ћкоже ўстр0ихъ
цRквамъ галатjйскимъ, тaкs и3 вы2 сотворoйте. по є3ди1нэй p суббGтъ к0ждо вaсъ да полагaетъ
ў себE, сохранov є4же ѓще что2 бlго поспэши1тсv9 да не є3гдA пріидY, тогдA собр†ніv бывaютъ.
є3гдa же пріидY, и5хже ѓще и3скyсите послaньми, си1хъ послю2 pнести2 блгdть вaшу во їерусали1мъ.
1 Кор 15:58–16:3

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 165.

Брaтіе, ѓще дост0йно бyдетъ и3 мн¨ и3ти2, со мн0ю п0йдутъ. пріидy же къ вaмъ, є3гдA
макед0нію прейдY9 макед0нію бо прохождY. ў вaсъ же, ѓще случи1тсv мн¨, пребyду, и3ли2 и3
њзимёю, да вh мv пров0дите, ѓможе ѓще поидY. не хощy бо вaсъ нhнэ въ мимохождeніи
ви1дэти9 ўповaю же врeмv нёкое пребhти ў вaсъ, ѓще гDь повели1тъ. пребyду же во є3фeсэ до

83
къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое

пентік0стіи9 двeрь бо ми2 pвeрзесv вели1ка и3 поспёшна, и3 сопроти1вніи мн0зи. ѓще же пріи1детъ
тімоfeй, блюди1те, да без8 стрaха бyдетъ ў вaсъ9 дёло бо гDне дёлаетъ, ћкоже и3 ѓзъ. да
никт0же q5бо є3го2 ўничижи1тъ9 проводи1те же є3го2 съ ми1ромъ, да пріи1детъ ко мн¨9 ждy бо є3го2
съ брaтіею. њ ґполлGсэ же брaтэ, мн0гs моли1хъ є3го2, да пріи1детъ къ вaмъ съ брaтіею9 и3 всoкs
не б¨ в0лv, да нhнэ пріи1детъ9 пріи1детъ же, є3гдA ўпраздни1тсv.
1 Кор 16:4–12

Къ корjнfvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 166.

Брaтіе, б0дрствуйте, ст0йте въ вёрэ, мужaйтесv ўтверждaйтесv. вс• вaмъ люб0вію да


бывaютъ. молю1 же вы2 брaтіе9 вёсте д0мъ стефани1новъ, ћкs є4сть начaтокъ ґхaіи, и3 въ
служeніе с™ы6мъ ўчини1ша себE9 да и3 вы2 повинyйтесv таковы6мъ, и3 всoкому споспёшствующу и3
труждaющусv. возрaдовахсv же њ пришeствіи стефани1новэ, и3 фуртунaтовэ, и3 ґхaіковэ, ћкs
вaше лишeніе сjи и3сп0лниша. пок0иша бо м0й дyхъ и3 вaшъ9 познавaйте q5бо таковы6v.
цэлyютъ вы2 цRкви ґсjйскіv. цэлyютъ вы2 њ гDэ мн0гs ґк{ла и3 пріскjлла, съ домaшнею и4хъ
цRковію. цэлyютъ вы2 брaтіv всS. цэлyйте другъдрyга лобзaніемъ с™hмъ. цэловaніе моeю рук0ю
пarлею. ѓще кто2 не лю1битъ гDа їyса хnтA, да бyдетъ пр0клvтъ9 марaн ґfA. бlгодaть гDа нaшегs
їyса хnтA съ вaми9 и3 любы2 моS со всёми вaми, њ хnт¨ їyсэ, ґми1нь.
1 Кор 16:13–24

84
КЪ КОРHzНFZНWМЪ ВТОРОzЕ ПОСЛАzНІЕ
СТ&АzГW ҐПОzСТОЛА ПАzVЛА.

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 167А.

Пarелъ послaнникъ їyсъ хnт0въ, в0лею б9іею9 и3 тімоfeй брaтъ, цeркви б9іей сyщей въ
корjнfэ, со с™hми всёми сyщими во всeй ґхaіи9 бlгодaть вaмъ и3 ми1ръ p бGа nц7A нaшегs, и3
гDа їyса хnтA. бlгословeнъ бGъ, и3 nц7ъ гDа нaшегs їyса хnтA, nц7ъ щедр0тъ и3 бGъ всoкіv ўтёхи9
ўтэшavй нaсъ њ всoкой ск0рби нaшей, ћкs возмощи2 нaмъ ўтёшити сyщыv во всoкой
ск0рби, ўтэшeніемъ, и4мже ўтэшaемсv сaми p бGа. занE ћкоже и3збhточествуютъ страд†ніv
хnт0ва въ нaсъ, тaкs хnт0мъ и3збhточествуетъ и3 ўтэшeніе нaше. ѓще ли же скорби1мъ, њ
вaшемъ ўтэшeніи, и3 спасeніи, дёйствующемсv въ терпёніи тёхже страдaній, ±же и3 мы2
стрaждемъ9 и3 ўповaніе нaше и3звёстно њ вaсъ. ѓще ли ўтэшaемсv, њ вaшемъ ўтэшeніи и3
спасeніи9 вёдvще, занE ћкоже џбщницы є3стE страстeмъ нaшымъ, тaкожде и3 ўтэшeнію.
2 Кор 1:1–7

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 167Б.

Брaтіе, бlгословeнъ бGъ, и3 nц7ъ гDа нaшегs їyса хnтA, nц7ъ щедр0тъ и3 бGъ всoкіv ўтёхи9
ўтэшavй нaсъ њ всoкой ск0рби нaшей, ћкs возмощи2 нaмъ ўтёшити сyщыv во всoкой
ск0рби, ўтэшeніемъ, и4мже ўтэшaемсv сaми p бGа. занE ћкоже и3збhточествуютъ страд†ніv
хnт0ва въ нaсъ, тaкs хnт0мъ и3збhточествуетъ и3 ўтэшeніе нaше. ѓще ли же скорби1мъ, њ
вaшемъ ўтэшeніи, и3 спасeніи, дёйствующемсv въ терпёніи тёхже страдaній, ±же и3 мы2
стрaждемъ9 и3 ўповaніе нaше и3звёстно њ вaсъ. ѓще ли ўтэшaемсv, њ вaшемъ ўтэшeніи и3
спасeніи9 вёдvще, занE ћкоже џбщницы є3стE страстeмъ нaшымъ, тaкожде и3 ўтэшeнію.
2 Кор 1:3–7

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 168.

Брaтіе, не хощY вaсъ не вёдэти њ ск0рби нaшей бhвшей нaмъ во ґсjи, ћкs по премн0гу и3
пaче си1лы њтvготи1хомсv, ћкs не надёvтисv нaмъ и3 жи1ти. но сaми въ себ¨ њсуждeніе смeрти
и3мёхомъ, да не надёющесv бyдемъ на сS, но на бGа возставлoющаго мє1ртвыv9 и4же p
толи1кіv смeрти и3збaвилъ ны2 є4сть, и3 и3збавлoетъ9 нaньже и3 ўповaхомъ, ћкs и3 є3щE и3збaвитъ.
поспэшaющымъ и3 вaмъ по нaсъ моли1твою9 да p мнGгъ ли1цъ є4же въ нaсъ даровaніе, мн0гими
благодари1тсv њ вaсъ.
2 Кор 1:8–11

85
къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 169.

Брaтіе, похвалeніе нaше сіE є4сть, свидётельство с0вэсти нaшеv, ћкs въ простот¨ и3
чистот¨ б9іей, ґ не въ мyдрости пл0ти, но бlгодaтію б9іею жи1хомъ въ мjрэ, мн0жае же ў
вaсъ. не и3н†v бо пи1шемъ вaмъ, но ±же чтетE, и3 разумэвaете9 ўповaю же, ћкs и3 до концA
ўразумёете9 ћкоже и3 разумёсте нaсъ p чaсти, ћкs похвалeніе вaмъ є3смы2, ћкоже и3 вы2 нaмъ,
въ дeнь гDа нaшегs їyса хnтA. и3 си1мъ ўповaніемъ хотёхъ къ вaмъ пріити2 прeжде, да вторyю
бlгодaть и4мате9 и3 вaми проити2 въ макед0нію, и3 пaки p макед0ніи пріити2 къ вaмъ, и3 вaми
проводи1тисv во їудeю. сіe же хотS, є3дA что2 ќбs легкот0ю дёvхъ: и3ли2 ±же совэщавaю, по
пл0ти совэщавaю: да бyдетъ ў менE є4же є4й, є4й9 и3 є4же ни2, ни2. вёренъ же бGъ, ћкs сл0во
нaше, є4же къ вaмъ, не бhсть є4й и3 ни2. и4бо б9ій сн7ъ їyсъ хnт0съ, и4же ў вaсъ нaми
проповёданный, мн0ю и3 сілуaномъ и3 тімоfeемъ, не бhсть є4й и3 ни29 но въ нeмъ сам0мъ є4й
бhсть. є3ли6ка бо њбэтов†ніv б9іv, въ т0мъ є4й, и3 въ т0мъ ґми1нь, бGу къ слaвэ нaми.
2 Кор 1:12–20

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 170.

Брaтіе, и3звэствyvй нaсъ съ вaми во хnтA, и3 помaзавый нaсъ, бGъ9 и4же и3 запечатлёвый
нaсъ, и3 дaвый њбручeніе д¦а въ сердцA нaша. ѓзъ же свидётелv бGа призывaю на мою2 дyшу,
ћкs щадS вaсъ ктомY не пріид0хъ въ корjнfъ9 не ћкs њбладaемъ вёрэ вaшей, но ћкs
споспёшницы є3смы2 вaшей рaдости9 вёрою бо стоитE. суди1хъ же въ себ¨ сіE, не пaки ск0рбію къ
вaмъ пріити2. ѓще бо ѓзъ ск0рбь творю2 вaмъ9 то2 кто2 є4сть веселovй мS, т0чію пріeмлvй
ск0рбь p менE: и4бо писaхъ вaмъ сіE и4стое, да не пришeдъ ск0рбь на ск0рбь пріимY, њ ни1хже
подобaше ми2 рaдоватисv, надёvсv на всS вы29 ћкs моS рaдость всёхъ вaсъ є4сть. p печaли бо
мн0гіv и3 туги2 сeрдца написaхъ вaмъ мн0гими слезaми, не ћкs да њскорбитeсv, но люб0вь да
познaете, ю4же и4мамъ и3з8kби1льнs къ вaмъ.
2 Кор 1:21–2:4

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 171.

Брaтіе, моS рaдость всёхъ вaсъ є4сть. p печaли бо мн0гіv и3 туги2 сeрдца написaхъ вaмъ
мн0гими слезaми, не ћкs да њскорбитeсv, но люб0вь да познaете, ю4же и4мамъ и3з8kби1льнs къ
вaмъ. ѓще ли кто2 њскорби1лъ менE, не менE њскорби2, но p чaсти, да не њтvгчY, всёхъ вaсъ.
дов0льно бо таков0му запрещeніе сіE, є4же p мн0гихъ. тёмже сопроти1вное пaче вaмъ даровaти
и3 ўтёшити, да не кaкs мн0гою ск0рбію пожeртъ бyдетъ таковhй. тёмже молю1 вы,
ўтверди1те къ немY люб0вь. на сіe бо и3 писaхъ, да разумёю и3скyсство вaше, ѓще во всeмъ
послушли1ви є3стE. є3мyже ѓще что2 дaруете, и3 ѓзъ и4бо ѓзъ ѓще что2 даровaхъ, є3мyже даровaхъ,
вaсъ рaди њ лиц¨ їyсъ хnт0вэ. да не њби1дими бyдемъ p сатаны29 не не разумэвaемъ бо
ўмышлeній є3гs2. пришeдъ же въ трsaду во благовёстіе хnт0во, и3 двeри pвeрзенэ ми2 бhвшей
њ гDэ, не и3мёхъ пок0v дyху моемY, не њбрётшу ми2 тjта брaта моегs29 но pрeксv и5мъ,

86
къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е

и3зыд0хъ въ макед0нію. бGу же благодарeніе, всегдA побэди1тели нaсъ творoщему њ хnт¨ їyсэ, и3
воню2 рaзума є3гs2 kвлoющу нaми во всoкомъ мёстэ. ћкs хnт0во благоухaніе є3смы2 бGови.
2 Кор 2:3Б–15А

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 172.

Брaтіе, бGу благодарeніе, всегдA побэди1тели нaсъ творoщему њ хnт¨ їyсэ, и3 воню2 рaзума
є3гs2 kвлoющу нaми во всoкомъ мёстэ. ћкs хnт0во благоухaніе є3смы2 бGови, въ спасaемыхъ,
и3 въ погибaющихъ. џвэмъ ќбs вонS смeртнаv въ смeрть9 џвэмъ же вонS жив0тнаv въ
жив0тъ. и3 къ си1мъ кто2 дов0ленъ: нёсмы бо, ћкоже мн0зи, нечи1стs проповёдающіи сл0во
б9іе9 но ћкs p чистоты2, но ћкs p бGа, пред8 бGомъ во хnт¨ глаг0лемъ. зачинaемъ ли пaки
±же нaсъ самёхъ и3звэщавaти вaмъ: и3ли2 трeбуемъ, ћкоже нёцыи, и3звэщавaтельныхъ послaній
къ вaмъ, и3ли2 p вaсъ и3звэсти1тельныхъ: послaніе бо нaше вы2 є3стE, напи1саное въ сердцaхъ
нaшихъ, знaемое и3 прочитaемое p всёхъ человBкъ. kвлoеми, ћкs є3стE послaніе хnт0во,
слyженое нaми, напи1сано не черни1ломъ, но д¦омъ бGа жи1ва9 не на скрижaлэхъ кaменныхъ, но на
скрижaлэхъ сeрдца пл0тvныхъ.
2 Кор 2:14–3:3

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 173.

Брaтіе, надёvніе таково2 и4мамы хnт0мъ къ бGу9 не ћкs дов0льни є3смы2 p себE помhслити
что2, ћкs p себE, но дов0льство нaше p бGа. и4же и3 ўдов0ли нaсъ служи1тели бhти н0ву
завёту, не пи1смене, но д¦у9 писмo бо ўбивaетъ, ґ д¦ъ животвори1тъ. ѓще ли служeніе смeрти
писмены2 њбразовaно въ кaменехъ, бhсть въ слaву, ћкs не мощи2 взирaти сынGмъ їyлевымъ
на лицE мsuсeово слaвы рaди лицA є3гs2 престаю1щіv9 кaкs не мн0жае пaче служeніе д¦а бyдетъ
въ слaвэ: ѓще бо служeніе њсуждeніv, слaва9 мн0гs пaче и3збhточествуетъ служeніе прaвды въ
слaвэ. и4бо не прослaвисv прослaвленное въ чaсти сeй, за превосходoщую слaву. ѓще бо престаю1щее,
слaвою9 мн0гs пaче пребывaющее, въ слaвэ.
2 Кор 3:4–11

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 174.

Брaтіе, и3мyще таково2 ўповaніе, мн0гимъ дерзновeніемъ дёйствуемъ9 и3 не ћкоже мsuсeй


полагaше покрывaло на лиц¨ своeмъ, за є4же не мощи2 взирaти сынGмъ їyлевымъ на конeцъ
престаю1щагs9 но њслэпи1шасv помышлє1ніv и4хъ9 дaже бо до сегs2 днE, т0жде покрывaло во
чтeніи вeтхагs завёта пребывaетъ неpкровeно, занE њ хnт¨ престаeтъ. но дaже до днeсь,
внегдA чтeтсv мsuсeй, покрывaло на сeрдцэ и4хъ лежи1тъ9 внегдa же њбратoтсv ко гDу,
взимaетсv покрывaло. гDь же д¦ъ є4сть9 ґ и3дёже д¦ъ гDнь, тY своб0да. мh же вси2
pкровeннымъ лицeмъ слaву гDню взирaюще, въ т0йже џбразъ преsбразyемсv p слaвы въ слaву,
ћкоже p гDнv д¦а.
2 Кор 3:12–18

87
къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 175.

Брaтіе, и3мyще служeніе сіE, ћкоже поми1ловани бhхомъ, не стужaемъ си2. но pрек0хомсv
тaйныхъ срaма, не въ лукaвствіи ходoще, ни льстoще словесE б9іv, но kвлeніемъ и4стины,
представлoюще себE ко всoкой с0вэсти чlвёчестэй, пред8 бGомъ. ѓще ли же є4сть покровeно
бlговэствовaніе нaше, въ ги1бнущихъ є4сть покровeно9 въ ни1хже б0гъ вёка сегs2 њслэпи2 рaзумы
невёрныхъ, во є4же не возсіoти и5мъ свёту бlговэствовaніv слaвы хnт0вы, и4же є4сть џбразъ
бGа неви1димагs. не себe бо проповёдаемъ, но хnтA їyса, гDа9 себe же самёхъ, рабы6 вaмъ їyса гDа
рaди. ћкs бGъ рекjй и3з8 тмы2 свёту возсіoти, и4же возсіS въ с®цaхъ нaшихъ, къ просвэщeнію
рaзума слaвы б9іv, њ лиц¨ їyсъ хnт0вэ.
2 Кор 4:1–6

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 176.

Брaтіе, бGъ рекjй и3з8 тмы2 свёту возсіoти, и4же возсіS въ с®цaхъ нaшихъ, къ просвэщeнію
рaзума слaвы б9іv, њ лиц¨ їyсъ хnт0вэ. и4мамы же сокр0вище сіE въ скудeльныхъ сосyдэхъ, да
премн0жество си1лы бyдетъ б9іv, ґ не p нaсъ. во всeмъ скорбoще, но не стужaюще си29 не чaеми,
но не pчаvвaеми9 гони1ми, но не њставлoеми9 низлагaеми, но не погибaюще. всегдA мeртвость
гDа їyса въ тёлэ носoще, да и3 жив0тъ їyсовъ въ тёлэ нaшемъ kви1тсv. при1снs бо мы2 живjи
въ смeрть предаeмсv їyса рaди, да и3 жив0тъ їyсовъ kви1тсv въ мeртвеннэй пл0ти нaшей.
тёмже смeрть ќбs въ нaсъ дёйствуетъ, ґ жив0тъ въ вaсъ. и3мyще же т0йже д¦ъ вёры, по
пи1санному9 вёровахъ, тёмже возглаг0лахъ, и3 мы2 вёруемъ, тёмже и3 глаг0лемъ9 вёдvще, ћкs
воздви1гій гDа їyса, и3 нaсъ со їyсомъ воздви1гнетъ, и3 предпостaвитъ съ вaми. вс• бо вaсъ рaди, да
благодaть ўмн0жившаvсv, мн0жайшими бlгодарeніи и3збhточествитъ въ слaву б9ію.
2 Кор 4:6–15

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 177.

Брaтіе, и3мyще т0йже д¦ъ вёры, по пи1санному9 вёровахъ, тёмже возглаг0лахъ, и3 мы2
вёруемъ, тёмже и3 глаг0лемъ9 вёдvще, ћкs воздви1гій гDа їyса, и3 нaсъ со їyсомъ воздви1гнетъ,
и3 предпостaвитъ съ вaми. вс• бо вaсъ рaди, да благодaть ўмн0жившаvсv, мн0жайшими
бlгодарeніи и3збhточествитъ въ слaву б9ію. тёмже не стужaемъ си29 но ѓще и3 внёшній нaшъ
человёкъ тлёетъ, но внyтренній њбновлoетсv по всS дни2. є4же бо нhнэ лeгкое печaли нaшеv,
по преумножeнію въ преспёvніе, тvготY вёчныv слaвы содёловаетъ нaмъ. не смотрoющымъ
нaмъ ви1димыхъ, но неви1димыхъ9 ви6димаv бо врeмєнна, неви6димаv же вBчна.
2 Кор 4:13–18

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 178.

Брaтіе, вёмы ћкs ѓще земнav нaша хрaмина тёла разори1тсv, создaніе p бGа и4мамы
хрaмину нерукотворeну, вёчну на нб7сёхъ. и4бо њ сeмъ воздыхaемъ, въ жили1ще нaше нбcное
њблещи1сv желaюще9 ѓще и3 њблeкшесv, не нaзи њбрoщемсv. и4бо сyщіи въ тёлэ сeмъ,

88
къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е

воздыхaемъ њтvгчaеми9 понeже не х0щемъ совлещи1сv, но поsблещи1сv9 да пожeрто бyдетъ


мeртвенное живот0мъ. сотвори1вый же нaсъ въ сіE и4стое бGъ, и4же и3 дадE нaмъ њбручeніе д¦а.
дерзaюще ќбs всегдA, и3 вёдvще, ћкs живyще въ тёлэ, pх0димъ p гDа9 вёрою бо х0димъ, ґ
не видёніемъ. дерзaемъ же, и3 благоволи1мъ пaче pити2 p тёла, и3 вни1ти ко гDу. тёмже и3
тщи1мсv, ѓще входoще, ѓще pходoще, благоуг0дни є3мY бhти. всёмъ бо kви1тисv нaмъ
подобaетъ пред8 суди1щемъ хnт0вымъ.
2 Кор 5:1–10А

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 179.

Брaтіе, всёмъ нaмъ kви1тисv подобaетъ пред8 суди1щемъ хnт0вымъ да пріи1метъ к0ждо ±же
съ тёломъ содёла, и3ли2 бл†га, и3ли2 ѕл†. вёдуще q5бо стрaхъ гDнь, человёки ўвэщавaемъ, бGови
же kвлeни бhхомъ9 ўповaемъ же, ћкs и3 въ с0вэстехъ вaшихъ kвлeни є3смы2. не пaки бо себE
хвaлимъ пред8 вaми, но винY даeмъ вaмъ похвалeнію по нaсъ, да и4мате къ хвaлvщымсv въ лицE,
ґ не въ сeрдцы. ѓще бо и3зуми1хомсv, бGови9 ѓще ли цэломyдрствуемъ, вaмъ. и4бо любы2 б9іv
содержи1тъ нaсъ сyждьшихъ сіE9 ћкs ѓще є3ди1нъ за всёхъ ќмре, то2 q5бо вси2 ўмр0ша. хnт0съ же
за вс• ќмре, да живyщіи не ктомY себ¨ живyтъ9 но ўмeршему за ни1хъ и3 воскрeсшему.
2 Кор 5:10–15

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 180.

Брaтіе, хnт0съ за вс• ќмре, да живyщіи не ктомY себ¨ живyтъ9 но ўмeршему за ни1хъ и3
воскрeсшему. тёмже и3 мы2 p нhнэ ни є3ди1нагs вёмы по пл0ти9 ѓще же и3 разумёхомъ по
пл0ти хnтA, но нhнэ ктомY не разумёемъ. тёмже ѓще кav њ хnт¨, новA твaрь9 дрє1внvv
мимоид0ша, сE бhша вс• нsвA. всoчєскаv же p бGа, примири1вшагs нaсъ себ¨ їyсъ хnт0мъ, и3
дaвшагs нaмъ служeніе примирeніv. занE бGъ б¨ во хnт¨ мjръ примирov себ¨, не вмэнov и5мъ
согрэшeній и4хъ9 и3 положи1въ въ нaсъ сл0во примирeніv. по хnт¨ ќбs м0лимъ, ћкs бGу
молoщу нaми9 м0лимсv ќбs по хnт¨, примири1тесv съ бGомъ. не вёдэвшаго бо грэхA, по нaсъ
грёхъ сотвори2, да мы2 бyдемъ прaвда б9іv њ нeмъ.
2 Кор 5:15–21

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 181.

Брaтіе, поспёшствующе м0лимъ, не вотщE бlгодaть б9ію пріoти вaмъ. глаг0летъ бо9 во
врeмv пріoтно послyшахъ тебE, и3 въ дeнь спасeніv помог0хъ ти2. сE нhнэ врeмv бlгопріoтно, сE
нhнэ дeнь спасeніv9 ни є3ди1но ни въ чeмже даю1ще претыкaніе, да служeніе безпор0чно бyдетъ. но
во всeмъ представлoюще себE ћкоже б9іv слуги2, въ терпёніи мн0зэ, въ ск0рбехъ, въ бэдaхъ, въ
тэснотaхъ, въ рaнахъ, въ темни1цахъ, въ нестроeніихъ, въ трудёхъ, во бдёніихъ, въ пощeніихъ,
во њчищeніи, въ рaзумэ, въ долготерпёніи, въ блaгости, въ д©э с™э, въ любви2 нелицемёрнэ,
въ словеси2 и4стины, въ си1лэ б9іей9 nрyжіи прaвды, деснhми и3 шyими. слaвою, и3 безчeстіемъ9
гаждeніемъ, и3 благохвалeніемъ9 ћкs лестцы2, и3 и4стинни9 ћкs незнaеми, и3 познавaеми9 ћкs

89
къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е

ўмирaюще, и3 сE жи1ви є3смы29 ћкs наказyеми, ґ не ўмерщвлoеми9 ћкs скорбoще, при1снs же


рaдующесv9 ћкs ни1щи, ґ мн0гихъ богатoще9 ћкs ничт0же и3мyще, ґ вс• содержaще.
2 Кор 6:1–10

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 182А.

Брaтіе, ўстA нaша pверз0шасv къ вaмъ корjнfvне, сeрдце нaше распространи1сv. не тёснs
вмэщaетесv въ нaсъ, ўтэснoетесv же во ўтр0бахъ вaшихъ. т0жде возмeздіе ћкоже чaдsмъ
глаг0лю, распространи1тесv и3 вы2. не бывaйте ўд0бь прел0жни ко и3н0му kрмY, ћкоже невёрніи9
к0е бо причaстіе прaвдэ къ беззак0нію: и3ли2 к0е nбщeніе свёту ко тм¨: к0е же соглaсіе хnт0ви
съ веліaромъ: и3ли2 кav чaсть вёрну съ невёрнымъ: и3ли2 к0е сложeніе цRкви б9іей со јдsлы: вh
бо є3стE цRкви бGа жи1ва, ћкоже речE бGъ.
2 Кор 6:11–16А

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 182Б.

Брaтіе, вы2 є3стE цRкви бGа жи1ва, ћкоже речE бGъ9 ћкs вселю1сv въ ни1хъ и3 похождY, и3 бyду
и5мъ бGъ, и3 тjи бyдутъ мн¨ лю1діе. тёмже и3зыди1те p среды2 и4хъ, и3 pлучи1тесv, глаг0летъ гDь,
и3 нечистот¨ не прикасaйтесv9 и3 ѓзъ пріимY вы2. и3 бyду вaмъ во nтцA, и3 вы2 бyдете мн¨ въ
сhны и3 дщє1ри, глаг0летъ гDь вседержи1тель. сицевA q5бо и3мyще њбэтов†ніv, m возлю1бленніи,
њчи1стимъ себE p всoкіv сквeрны пл0ти и3 д¦а, творoще с™hню въ стрaсэ б9іи.
2 Кор 6:16Б–7:1

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 183.

Брaтіе, њчи1стимъ себE p всoкіv сквeрны пл0ти и3 д¦а, творoще с™hню въ стрaсэ б9іи.
вмэсти1те ны29 ни є3ди1наго њби1дэхомъ, ни є3ди1наго и3стли1хомъ, ни є3ди1наго лихои1мствовахомъ.
не на њсуждeніе глаг0лю9 прeжде бо рёхъ, ћкs въ сердцaхъ нaшихъ є3стE, во є4же ўмрeти съ
вaми и3 сожи1ти. мн0го ми2 дерзновeніе къ вaмъ, мн0га ми2 похвалA по вaсъ9 и3сп0лнихсv ўтёхи,
преизбhточествую рaдостію њ всoкой печaли нaшей. и4бо пришeдшымъ нaмъ въ макед0нію, ни
є3ди1нагs и3м¨ пок0v пл0ть нaша, но во всeмъ скорбoще9 внэyду бр†ни, внутрьyду бо•зни. но
ўтэшavй смирє1нныv, ўтёши нaсъ бGъ пришeствіемъ тjтовымъ. не т0кмs же пришeствіемъ
є3гs2, но и3 ўтэшeніемъ, и4мже ўтёшисv њ вaсъ, повёдаv нaмъ вaше желaніе, вaше рыдaніе,
вaшу рeвность по мн¨9 ћкs ми2 пaче возрaдоватисv. ћкs ѓще и3 њскорби1хъ вaсъ послaніемъ, не
раскaюсv, ѓще и3 раскavлъ бhхъ сv. ви1жу бо, ћкs послaніе џно, ѓще и3 въ чaсъ, њскорби2 вaсъ.
нhнэ рaдуюсv, не ћкs ск0рбни бhсте, но ћкs њскорби1стесv въ покаoніе9 њскорбёсте бо по
бз7э, да ни њ є3ди1номъ pтщетитeсv p нaсъ. печaль бо, ћже по бз7э, покаoніе нераскavнно во
спасeніе содёловаетъ.
2 Кор 7:1Б–10А

90
къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 184.

Брaтіе, печaль ћже по бз7э, покаoніе нераскavнно во спасeніе содёловаетъ9 ґ сегs2 мjра
печaль, смeрть содёловаетъ. сe бо сіE сaмое, є4же по бз7э њскорби1тисv вaмъ, коли1ко содёла въ
вaсъ тщaніе, но pвётъ, но негодовaніе, но стрaхъ, но вожделёніе, но рeвность, но pмщeніе9 во
всeмъ предстaвисте себE чи1сты бhти въ вeщи. ѓще бо и3 писaхъ вaмъ, не њби1дэвшагs рaди нижE
њби1димагs рaди9 но за є4же kви1тисv въ вaсъ тщaнію нaшему, є4же њ вaсъ пред8 бGомъ. сегs2
рaди ўтёшихомсv њ ўтэшeніи вaшемъ9 ли1шше же пaче возрaдовахомсv њ рaдости тjтовэ,
ћкs пок0исv д¦ъ є3гs2 p всёхъ вaсъ. ћкs ѓще что2 є3мY њ вaсъ похвали1хсv, не посрами1хсv9 но
ћкs вс• вои1стинну глаг0лахомъ вaмъ, тaкs и3 похвалeніе нaше є4же къ тjту, и4стинно бhсть.
и3 ўтр0ба є3гs2 и4злиха въ вaсъ є4сть, воспоминaющу всёхъ вaсъ послушaніе, ћкs со стрaхомъ и3
трeпетомъ пріoсте є3го2. рaдуюсv q5бо, ћкs во всeмъ дерзaю въ вaсъ.
2 Кор 7:10–16

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 185.

Брaтіе, сказyю вaмъ блгdть б9ію, дaнную въ цRквахъ макед0нскихъ9 ћкs во мн0зэмъ
и3скушeніи скорбeй, и3збhтокъ рaдости и4хъ, и3 ћже во глубин¨ нищетA и4хъ, и3збhточествова въ
богaтство простоты2 и4хъ. ћкs по си1лэ и4хъ свидётельствую, и3 пaче си1лы, доброх0тни9 со
мн0гимъ молeніемъ молoще нaсъ, бlгодaть и3 nбщeніе служeніv, є4же во с™hхъ, пріoти нaмъ. и3
не ћкоже надёvхомсv, но себE вдaша пeрвэе гDви, и3 нaмъ в0лею б9іею.
2 Кор 8:1–5

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 186.

Брaтіе, ћкs во всeмъ и3збhточествуете вёрою, и3 сл0вомъ, и3 рaзумомъ, и3 всoцэмъ


тщaніемъ, и3 люб0вію ћже p вaсъ къ нaмъ, да и3 въ сeй бlгодaти и3збhточествуете. не по
повелёнію глаг0лю, но за и3нhхъ тщaніе, и3 вaшеv любвE и4стинное и3скушav. вёсте бо бlгодaть
гDа нaшегs їyса хnтA, ћкs вaсъ рaди њбнищA богaтъ сhй, да вы2 нищет0ю є3гs2 њбогатитeсv. и3
совётъ даю2 њ сeмъ9 сe бо вaмъ є4сть на п0льзу, и5же не т0чію є4же твори1ти, но и3 є4же
хотёти прeжде начaсте p прешeдшагs лёта. нhнэ же и3 є4же твори1ти скончaйте9 да ћкоже
бhсть ўсeрдіе хотёти, тaкs да бyдетъ и3 и3сп0лнити, p є4же и3мёти. ѓще бо ўсeрдіе
предлежи1тъ, по є3ли1ку ѓще кто2 и4мать, бlгопріoтенъ є4сть, ґ не по є3ли1ку не и4мать. не бо2 да
и3ны6мъ ќбs pрaда, вaмъ же ск0рбь9 но p и3зравнeніv. въ нhнэшнее врeмv, вaше
и3збhточествіе, во џнэхъ лишeніе, да и3 џнэхъ и3збhтокъ бyдетъ въ вaше лишeніе9 ћкs да
бyдетъ рaвенство. ћкоже є4сть пи1сано9 и4же мн0гое, не преумн0жилъ є4сть, и3 и4же мaлое, не
ўмaлилъ.
2 Кор 8:7–15

91
къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 187.

Брaтіе, бlгодарeніе бGови, дaвшему т0жде тщaніе њ вaсъ въ сeрдце тjтово9 ћкs молeніе
ќбs пріoтъ, тщали1вэйшій же сhй, своeю в0лею и3зhде къ вaмъ. послaхомъ же съ ни1мъ и3
брaта, є3гGже похвалA во є3ђліи по всёмъ цRквамъ. не т0чію же, но и3 њсвoщсv p цRквeй съ
нaми ходи1ти, со благодaтію сeю служи1мою нaми, къ самогs2 гDа слaвэ, и3 ўсeрдію вaшему9
блюдyщесv тогs2 да не кто2 нaсъ поречeтъ во nби1ліи сeмъ, служи1мэмъ нaми9 промышлoюще
дGбраv, не т0кмs пред8 бGомъ, но и3 пред8 человёки. послaхомъ же съ ни1ми и3 брaта нaшего,
є3г0же и3скуси1хомъ во мн0гихъ мн0гащи встанли1ва сyща, нhнэ же ѕэлs2 встанли1вэйша,
надёvніемъ мн0гимъ є4же въ вaсъ. ѓще ли же њ тjтэ, џбщникъ мн¨, и3 въ вaсъ поспёшникъ9
ѓще ли брaтіv нaшv, и3 послaнницы цRквeй, слaва хnт0ва. показaніе q5бо любвE вaшеv, и3
нaшегs хвалeніv њ вaсъ, въ ни1хъ покажи1те, въ лицE цRквeй. њ слyжбэ бо ћже ко с™ы6мъ,
ли1шше ми2 є4сть писaти вaмъ. вёмъ бо ўсeрдіе вaше, и4мже њ вaсъ хвалю1сv макед0нvнsмъ,
ћкs ґхaіа пригот0висv p мимошeдшагs лёта, и3 ћже p вaсъ рeвность, раздражи2 мн0жайшихъ.
послaхъ же брaтію, да не похвалeніе нaше, є4же њ вaсъ, и3спрaзднитсv въ чaсти сeй9 но да ћкоже
глаг0лахъ пригот0вани бyдете. да не кaкs ѓще пріи1дутъ со мн0ю макед0нvне, и3 њбрoщутъ вы2
не пригот0ваныхъ, постыди1мсv мы2, да не глаг0лемъ вы2 въ чaсти сeй похвалeніv. потрeбно q5бо
ўмhслихъ ўмоли1ти брaтію, да прeжде пріи1дутъ къ вaмъ, и3 пред8угот0вvтъ прeжде возвэщeнное
бlгословeніе вaше, сіE гот0во бhти, тaкs ћкоже бlгословeніе, ґ не ћкs лихои1мство.
2 Кор 8:16–9:5

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 188.

Брaтіе, сёvй скyдостію, скyдостію и3 п0жнетъ9 ґ сёvй њ бlгословeніи, њ бlгословeніи и3


п0жнетъ. к0ждо ћкоже и3зволeніе и4мать сeрдцемъ не p ск0рби, ни p нyжды9 доброх0тна бо
дaтелv лю1битъ бGъ. си1ленъ же бGъ всoку бlгодaть и3з8sби1ловати въ вaсъ, да њ всeмъ всегдA
всoко дов0льство и3мyще, и3збhточествуете во всoко дёло блaго. ћкоже є4сть пи1сано9 расточи2,
дадE ўбGгимъ9 прaвда є3гs2 пребывaетъ во вёки. даoй же сёмv сёющему, и3 хлёбъ въ снёдь да
подaстъ, и3 ўмн0житъ сёмv вaше, и3 да возрасти1тъ жи6та прaвды вaшеv. да њ всeмъ
богатoщесv во всoку простотY, ћже содэвaетъ нaми благодарeніе бGу.
2 Кор 9:6–11

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 189.

Брaтіе, раб0та сегs2 служeніv, не т0кмs є4сть и3сполнoющаv лишє1ніv с™hхъ, но и3


и3збhточествующаv мн0гими благодарeньми бGови. и3скушeніемъ служeніv сегs2, слaвvще бGа въ
покорeніи и3сповёданіv вaшегs, въ бlговэствовaніе хnт0во, и3 простот¨ соkбщeніv къ ни1мъ, и3
ко всёмъ. и3 тёхъ мlтвою по вaсъ, возжелёющымъ вaсъ, за премн0гую бlгодaть б9ію на вaсъ.
бlгодарeніе же бGови њ неисповэди1мэмъ є3гs2 дaрэ. сaмъ же ѓзъ пarелъ молю2 вы2 кр0тостію и3
ти1хостію хnт0вою, и4же на лиц¨ ќбs смирeнъ въ вaсъ, не сhй же ў вaсъ дерзaю въ вaсъ. молю1
же є4же не сhй тY дерзaти надёvніемъ, и4мже помышлoю смёти на нёкіv непщyющыv нaсъ,

92
къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е

ћкs по пл0ти ходoщихъ. во пл0ти бо ходoще, не по пл0ти в0инствуемъ9 nрyжіv бо


в0инства нaшегs не плотск†v, но си6льна бGови, на разорeніе твeрдємъ, помышлє1ніv
низлагaюще, и3 всoко возношeніе вз8имaющеесv на рaзумъ б9ій, и3 плэнoюще всoкъ рaзумъ въ
послушaніе хnт0во. и3 гот0во и3мyще pмсти1ти всoко преслушaніе, є3гдA и3сп0лнитсv вaше
послушaніе. я4же ли пред8 лицeмъ, зри1те: ѓще кто2 надёетсv себE хnт0ва бhти, да помышлoетъ
пaки p себE, занE ћкоже џнъ хnт0въ, тaкожде и3 мы2 хnт0вы.
2 Кор 9:12–10:7

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 190.

Брaтіе, ѓще кто2 надёетсv себE хnт0ва бhти, да помышлoетъ пaки p себE, занE ћкоже џнъ
хnт0въ, тaкожде и3 мы2 хnт0вы. ѓще бо и3 ли1шше что2 похвалю1сv њ влaсти нaшей, ю4же дадE
нaмъ гDь въ создaніе, ґ не на разорeніе вaше, не постыжyсv. но да не kвлю1сv ћкs страшS вaсъ
послaньми. ћкs посл†ніv ќбs, речE, тoжки и3 крёпки, ґ пришeствіе тёла нeмощно, и3 сл0во
ўничижeнно. сіE да помышлoетъ таковhй, ћкs ћцы же є3смы2 сл0вомъ послaній, pстоoще9
таковjи и3 тY сyще є3смы2 дёломъ. не смёемъ бо суди1ти, и3ли2 приклaдовати себE и3ны6мъ,
хвaлvщымъ себE самёхъ9 но сaми въ себ¨ себE и3змэрoюще, и3 прилагaюще себ¨, себE не
разумэвaютъ. мh же не въ безмBрнаv похвaлимсv9 но по мёрэ прaвила, є3г0же раздэли2 нaмъ
бGъ мёру, достизaти дaже и3 до вaсъ. не ћкs бо не досoжуще до вaсъ, пaче простирaемъ себE9
дaже бо и3 до вaсъ достиг0хомъ бlговёстіемъ хnт0вымъ. не въ безмBрнаv хвaлvщесv, нижE въ
чужди1хъ трудёхъ, ўповaніе же и3мyще, растyщей вёрэ вaшей, въ вaсъ величaтисv по прaвилу
нaшему и3з8sби1льнs. во є4же и3 въ дaльшихъ вaсъ странaхъ благовэсти1ти, не чужи1мъ прaвиломъ
въ готGваv похвали1тисv. хвалoйсv же, њ гDэ да хвaлитсv. не хвалoй бо себE сeй и3скyсенъ9 но
є3г0же бGъ восхвалoетъ.
2 Кор 10:7Б–18

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 191.

Брaтіе, m да бhсте мaлs потерпёли безyмію моемY, но и3 потерпи1те мS. ревнyю бо њ вaсъ
б9іею рeвностію9 њбручи1хъ бо вaсъ є3ди1ному мyжу, дв7у чи1сту предстaвити, хnт0ви. бою1сv же, да
не кaкs ћкоже ѕміS є4rу прельсти2 лукaвствомъ свои1мъ, тaкs и3стлёютъ и3 рaзумы вaшv p
простоты2 ћже њ хnт¨. ѓще бо грvдhй и4наго їyса проповёдаетъ, є3гGже не проповёдахомъ, и3ли2
дyха и3нaго пріeмлете, є3г0же не пріoсте, и3ли2 бlговэствовaніе и4но, є4же не пріoсте, д0брэ бhсте
потерпёли. непщyю бо ничи1мже лиши1тисv прeднихъ ґп0стsлъ. ѓще бо и3 невёжда сл0вомъ, но
не рaзумомъ, но везд¨ ћвльшесv њ всeмъ въ вaсъ.
2 Кор 11:1–6

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 192.

Брaтіе, непщyю ничи1мже лиши1тисv прeднихъ ґп0стsлъ. ѓще бо и3 невёжда сл0вомъ, но не


рaзумомъ, но везд¨ ћвльшесv њ всeмъ въ вaсъ. и3ли2 грёхъ сотвори1хъ, себE смирov, да вы2
вознесeтесv, ћкs тyне б9іе бlговэствовaніе благовэсти1хъ вaмъ: p и3нhхъ церквeй ўи1мъ,

93
къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е

пріи1мъ њбр0къ къ вaшему служeнію, и3 пришeдъ къ вaмъ, и3 въ скyдости бhвъ, не стужи1хъ ни


є3ди1ному. скyдость бо мою2 и3сп0лниша брaтіv пришeдше p макед0ніи9 и3 во всeмъ без8 стужeніv
вaмъ себE соблюд0хъ, и3 соблюдY. є4сть и4стина хnт0ва во мн¨, ћкs похвалeніе сіE не загради1 тсv
њ мн¨ въ странaхъ ґхaйстэхъ. почто2: занE не люблю1 ли вaсъ: бGъ вёсть. ґ є4же творю2, и3
сотворю2, да pсэкY винY, хотoщымъ вины29 да, њ нeмже хвaлvтсv, њбрoщутсv ћкоже и3 мы2.
таковjи бо лжи1ви ґп0столи, дёлатели льсти1віи, преsбразyющесv во ґп0столы хnт0вы. и3 не
ди1вно9 сaмъ бо сатанA преsбразyетсv во ѓгGла свётла. не вeліе ќбs, ѓще и3 служи1теліе є3гs2
преsбразyютсv ћкs служи1тели прaвды, и5мже кончи1на бyдетъ по дэлGмъ и4хъ. пaки глаг0лю, да
никт0же мни1тъ мS безyмна бhти9 ѓще ли ни2, понE ћкs безyмна пріими1те мS, да и3 ѓзъ
мaлs что2 похвалю1сv. ґ є4же глаг0лю, не глаг0лю по гDэ, но ћкs въ безyміи, въ сeй чaсти
похвалы2. понeже мн0зи хвaлvтсv по пл0ти, и3 ѓзъ похвалю1сv9 любeзнs бо пріeмлете
безwмныv, мyдри сyще. пріeмлете бо, ѓще кто2 вaсъ порабощaетъ, ѓще кто2 поvдaетъ, ѓще кто2
не влёпоту прот0ритъ, ѓще кто2 по лицY біeтъ вы2, ѓще кто2 величaетсv. по досаждeнію,
глаг0лю, занE ћкs мы2 и3знемог0хомъ.
2 Кор 11:5–21А

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 193.

Брaтіе, њ нeмже ѓще дерзaетъ кто2, несмhсленнs глаг0лю9 дерзaю и3 ѓзъ9 є3врeи ли сyть: и3
ѓзъ9 їyльте ли сyть: и3 ѓзъ9 сёмv ґвраaмле ли сyть: и3 ѓзъ9 служи1теліе ли хnт0вы сyть: не въ
мyдрости глаг0лю, пaче ѓзъ9 въ трудёхъ мн0жае, въ рaнахъ преб0лэ, въ темни1цахъ и4злиха, въ
смeртехъ мн0гащи. p їудє1й пvтькрaты четhридесvть, рaзвэ є3ди1ныv, пріoхъ. три1щи пaлицами
біeнъ бhхъ, є3ди1ною кaменьми намeтанъ бhхъ, трикрaты корaбль њпровeржесv со мн0ю9 н0щь и3
дeнь во глубин¨ сотвори1хъ. въ пyтныхъ шeствіихъ мн0жицею9 бэды6 въ рэкaхъ, бэды6 p
разбGйникъ, бэды6 p срGдникъ, бэды6 p kзы6къ, бэды6 во градёхъ, бэды6 въ пустhни, бэды6 въ
м0ри, бэды6 во лжебрaтіи. въ труд¨ и3 п0двизэ, во бдёніихъ мн0жицею, во ѓлчбэ и3 жaжди, и3
въ пощeніихъ мн0гащи, въ зим¨ и3 нагот¨. кром¨ внёшнихъ, нападeніе є4же по всS дни2, и3
попечeніе всёхъ цRквeй. кто2 и3знемогaетъ, и3 не и3знемогaю: кто2 соблазнoетсv, и3 ѓзъ не
разжизaюсv: ѓще хвали1тисv ми2 подобaетъ, ±же њ нeмощи моeй похвалю1сv. бGъ и3 nц7ъ гDа
нaшегs їyса хnтA вёсть, сhй благословeнъ во вёки, ћкs не лгY. въ дамaсцэ kзhческій кнoзь
ґрefы царS стрежaше дамaскъ грaдъ, ћти мS хотS9 и3 nк0нцемъ въ к0шницэ свёшенъ бhхъ
по стэн¨, и3 и3збэг0хъ и3з8 рукY є3гs2. похвали1тисv же не п0льзуетъ ми29 пріидy бо въ видBніv и3
pкровє1ніv гDнv. вёмъ человёка њ хnт¨, прeжде лётъ четыринaдесvти9 ѓще въ тёлэ, не
вёмъ, ѓще ли кром¨ тёла, не вёмъ9 бGъ вёсть9 восхищeна бhвша таковaго до трeтіvгs нб7сE.
и3 вёмъ таковA человёка, ѓще въ тёлэ, и3ли2 кром¨ тёла, не вёмъ9 бGъ вёсть9 ћкs восхищeнъ
бhсть въ рaй, и3 слhша неизречeнны глаг0лы, и4хже не лёть є4сть человёку глаг0лати. њ
таковёмъ похвалю1сv, њ себё же не похвалю1сv, т0кмs њ нeмощехъ мои1хъ. ѓще бо восхощY
похвали1тисv, не бyду безyменъ, и4стину бо рекY9 щаждy же, да не кaкs кто2 вознепщyетъ њ
мн¨ пaче, є4же ви1дитъ мS, и3ли2 слhшитъ что2 p менE. и3 за премнGгаv pкровє1ніv да не

94
къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е

превозношyсv, дадeсv ми2 пaкостникъ пл0ти ѓггелъ сатани1нъ, да ми2 пaкsсти дёетъ, да не
превозношyсv. њ сeмъ трикрaты гDа моли1хъ, да и3 pстyпитъ p менE. и3 речe ми9 довлёетъ ти2
бlгодaть моS9 си1ла бо моS въ нeмощи совершaетсv. слaдцэ q5бо похвалю1сv пaче въ нeмощехъ
мои1хъ, да всели1тсv въ мS си1ла хnт0ва.
2 Кор 11:21Б–12:9

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 194.

Брaтіе, бGъ и3 nц7ъ гDа нaшегs їyса хnтA вёсть, сhй благословeнъ во вёки, ћкs не лгY. въ
дамaсцэ kзhческій кнoзь ґрefы царS стрежaше дамaскъ грaдъ, ћти мS хотS9 и3 nк0нцемъ въ
к0шницэ свёшенъ бhхъ по стэн¨, и3 и3збэг0хъ и3з8 рукY є3гs2. похвали1тисv же не п0льзуетъ
ми29 пріидy бо въ видBніv и3 pкровє1ніv гDнv. вёмъ человёка њ хnт¨, прeжде лётъ
четыринaдесvти9 ѓще въ тёлэ, не вёмъ, ѓще ли кром¨ тёла, не вёмъ9 бGъ вёсть9 восхищeна
бhвша таковaго до трeтіvгs нб7сE. и3 вёмъ таковA человёка, ѓще въ тёлэ, и3ли2 кром¨ тёла,
не вёмъ9 бGъ вёсть9 ћкs восхищeнъ бhсть въ рaй, и3 слhша неизречeнны глаг0лы, и4хже не
лёть є4сть человёку глаг0лати. њ таковёмъ похвалю1сv, њ себё же не похвалю1сv, т0кмs њ
нeмощехъ мои1хъ. ѓще бо восхощY похвали1тисv, не бyду безyменъ, и4стину бо рекY9 щаждy же,
да не кaкs кто2 вознепщyетъ њ мн¨ пaче, є4же ви1дитъ мS, и3ли2 слhшитъ что2 p менE. и3 за
премнGгаv pкровє1ніv да не превозношyсv, дадeсv ми2 пaкостникъ пл0ти ѓггелъ сатани1нъ, да ми2
пaкsсти дёетъ, да не превозношyсv. њ сeмъ трикрaты гDа моли1хъ, да и3 pстyпитъ p менE. и3
речe ми9 довлёетъ ти2 бlгодaть моS9 си1ла бо моS въ нeмощи совершaетсv. слaдцэ q5бо
похвалю1сv пaче въ нeмощехъ мои1хъ, да всели1тсv въ мS си1ла хnт0ва.
2 Кор 11:31–12:9

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 195.

Брaтіе, благоволю2 въ нeмощехъ, въ досаждeніихъ, въ бэдaхъ, во и3згнaніихъ, въ тэснотaхъ


по хnт¨9 є3гдa бо немощствyю, тогдA си1ленъ є4смь. бhхъ несмhсленъ хвалoсv9 вh мv понyдисте.
ѓзъ бо д0лженъ бёхъ p вaсъ хвали1мь бывaти9 ничи1мже бо лиши1хсv пeрвэйшихъ ґп0стsлъ,
ѓще и3 ничт0же є4смь. знaмєніv бо ґп0столова содёvшасv въ вaсъ во всoкомъ терпёніи, въ
знaменіихъ и3 чудесёхъ и3 си1лахъ. чт0 бо є4сть, є3гGже лиши1стесv пaче пр0чихъ цRквей, ѓще
т0чію ћкs ѓзъ сaмъ не стужи1хъ вaмъ: дади1те ми2 непрaвду сію2. сE трeтіе гот0въ є4смь пріити2
къ вaмъ, и3 не стужY вaмъ9 не и3щy бо вaшихъ, но вaсъ. не д0лжна бо сyть чaда роди1телємъ
снискaти и3мёніv но роди1тели чaдsмъ. ѓзъ же въ слaдость и3ждивY и3 и3ждивeнъ бyду по душaхъ
вaшихъ9 ѓще и3 и3зли1шше вaсъ любS, мeньши люби1мь є4смь. бyди же ѓзъ не њтvгчи1хъ вaсъ9 но
ковaренъ сhй, лeстію вaсъ пріoхъ. є3дA к0имъ p п0сланныхъ къ вaмъ лихои1мствовахъ вaсъ:
ўмоли1хъ тjта, и3 съ ни1мъ послaхъ брaта9 є3дA лихои1мствова чи1мъ вaсъ тjтъ: не тёмже ли
д¦омъ ходи1хомъ: не тёми же ли стопaми: пaки ли мнитE, ћкs pвётъ вaмъ твори1мъ: пред8
бGомъ њ хnт¨ глаг0лемъ9 вс• же возлю1бленніи, њ вaшемъ создaніи и3 ўтверждeніи .
2 Кор 12:10–19

95
къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 196.

Брaтіе, бою1сv, є3дA кaкs пришeдъ не ћцэхъ же хощY, њбрoщу вaсъ9 и3 ѓзъ њбрoщусv вaмъ,
kковa же не х0щете9 да не кaкs бyдутъ рвє1ніv, зaвисти, ћрsсти, рє1ти, клеветы6, шепт†ніv,
кичє1ніv, нестроє1ніv. да не пaки пришeдша мS смири1тъ бGъ м0й ў вaсъ, и3 восплaчусv мн0гихъ
прeжде согрёшшихъ, и3 не покavвшихсv њ нечистот¨, и3 блужeніи, и3 студол0жствіи, ±же
содёvша. трети1цею сE грvдY къ вaмъ9 при ўстёхъ двою2 и3ли2 тріeхъ свидётелей стaнетъ всoкъ
глаг0лъ. прeжде рёхъ, и3 предглаг0лю, ћкs ў вaсъ бhвъ втор0е, и3 не сhй нhнэ пишY, прeжде
согрёшшымъ и3 пр0чымъ всёмъ9 ћкs ѓще пріидY пaки, не пощажY.
2 Кор 12:20–13:2

Къ корjнfvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 197.

Брaтіе, понeже и3скушeніv и4щете глаг0лющагs во мн¨ хnтA, и4же въ вaсъ не и3знемогaетъ,
но м0жетъ въ вaсъ. и4бо ѓще и3 рaспvтъ бhсть p нeмощи, но жи1въ є4сть p си1лы б9іv9 и4бо и3
мы2 немощствyемъ въ нeмъ, но жи1ви бyдемъ съ ни1мъ p си1лы б9іv въ вaсъ. себE и3скушaйте,
ѓще є3стE въ вёрэ, себE и3скушaйте9 и3ли2 не знaете себE, ћкs їyсъ хnт0съ въ вaсъ є4сть, ѓще
т0чію чи1мъ неискyсни є3стE: ўповaю же, ћкs разумёти и4мате, ћкs мы2 нёсмы неискyсни.
м0лимсv же къ бGу, не сотвори1ти вaмъ ни є3ди1нагs ѕлA9 не ћкs да мы2 и3скyсни kви1мсv, но
да вы2 д0брое сотворитE, мh же ћкs неискyсни бyдемъ. ничт0же бо м0жемъ на и4стину, но по
и4стинэ. рaдуемсv же, є3гдA мы2 немощствyемъ, вh же си1льни бывaете9 сe бо и3 м0лимсv њ
вaшемъ совершeніи. сегs2 рaди не сhй ў вaсъ сі• пишY, да пришeдъ, не безщaднs сотворю2 по
влaсти, ю4же гDь дaлъ ми2 є4сть въ создaніе, ґ не на разорeніе. пр0чее же брaтіе, рaдуйтесv,
совершaйтесv, ўтэшaйтесv, т0жде мyдрствуйте, ми1ръ и3мёйте9 и3 бGъ любвE и3 ми1ра бyдетъ съ
вaми. цэлyйте другъдрyга лобзaніемъ с™hмъ9 цэлyютъ вы2 с™jи вси2. бlгодaть гDа нaшегs їyса
хnтA, и3 любы2 бGа и3 nц7A и3 nбщeніе с™aгs д¦а со всёми вaми. ґми1нь.
2 Кор 13:3–13

96
КЪ ГАЛАzТWМЪ ПОСЛАzНІЕ
СТ&АzГW ҐПОzСТОЛА ПАzVЛА.

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 198.

Пarелъ ґп0столъ ни p человBкъ, ни человёкомъ, но їyсъ хnт0мъ и3 бGомъ nц7eмъ,


воскреси1вшимъ є3го2 и3з8 мeртвыхъ9 и3 и5же со мн0ю всS брaтіv, цeрквамъ галатjйскимъ. бlгодaть
вaмъ и3 ми1ръ p бGа nц7A, и3 гDа нaшегs їyса хnтA9 дaвшагs себE по грэсёхъ нaшихъ, ћкs да
и3збaвитъ ны2 p настоoщагs вёка лукaвагs по в0ли бGа и3 nц7A нaшегs9 є3мyже слaва во вёки
вэкGвъ, ґми1нь. чуждyсv, ћкs тaкs ск0рs прелагaетесv, p звaвшагs вы2 бlгодaтію хnт0вою,
во и4но бlговэствовaніе9 є4же нёсть и4но, т0чію нёцыи сyть смущaющіи вы2, и3 хотoщіи
преврати1ти бlговэствовaніе хnт0во. но и3 ѓще мы2, и3ли2 ѓгGлъ съ нб7сE бlговэсти1тъ вaмъ пaче,
є4же бlговэсти1хомъ вaмъ, ґнafема да бyдетъ. ћкоже предрек0хомъ, и3 нhнэ пaки глаг0лю9 ѓще
кто2 вaмъ бlговэсти1тъ пaче є4же пріoсте, ґнafема да бyдетъ. нhнэ бо человёки препирaю и3ли2
бGа: и3ли2 и3щY человёкsмъ ўгождaти: ѓще бо бhхъ є3щE человёкsмъ ўгождaлъ, хnт0въ рaбъ не
бhхъ ќбs бhлъ. ґ ±же пишY вaмъ, сE пред8 бGомъ, ћкs не лгY. пот0мъ же пріид0хъ въ страны6
с{рскіv, и3 кілікjйскіv. бёхъ же не знaемь лицeмъ цeрквамъ їудeйскимъ, ±же њ хnт¨9 т0чію же
слhшаще бoху, ћкs гонoй нaсъ и3ногдA, нhнэ благовэствyетъ вёру, ю4же и3ногдA разрушaше. и3
слaвлvху њ мн¨ бGа. пот0мъ же по четыренaдесvти лётэхъ, пaки взыд0хъ во їерусали1мъ съ
варнaвою, поeмъ съ соб0ю и3 тjта. взыд0хъ же по pкровeнію, и3 возложи1хъ и5мъ
бlговэствовaніе, є4же проповёдую во kзhцэхъ, наединё же мни1мымъ, да не кaкs вотщE
текY, и3ли2 тек0хъ. но ни тjтъ и4же со мн0ю, є4ллинъ сhй, нyжденъ бhсть њбрёзатисv9 и3 за
прившeдшую лжебрaтію, и5же привнид0ша соглoдати своб0ды нaшеv, ю4же и4м амы њ хnт¨ їyсэ,
да нaсъ пораб0тvтъ. и5мже ни къ часY повинyхомсv въ покорeніе, да и4стина бlговёстіv
пребyдетъ въ вaсъ.
Гал 1:1–10; 1:20–2:5

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 199.

Брaтіе, бlгодaть вaмъ и3 ми1ръ p бGа nц7A, и3 гDа нaшегs їyса хnтA9 дaвшагs себE по грэсёхъ
нaшихъ, ћкs да и3збaвитъ ны2 p настоoщагs вёка лукaвагs по в0ли бGа и3 nц7A нaшегs9
є3мyже слaва во вёки вэкGвъ, ґми1нь. чуждyсv, ћкs тaкs ск0рs прелагaетесv, p звaвшагs
вы2 бlгодaтію хnт0вою, во и4но бlговэствовaніе9 є4же нёсть и4но, т0чію нёцыи сyть смущaющіи
вы2, и3 хотoщіи преврати1ти бlговэствовaніе хnт0во. но и3 ѓще мы2, и3ли2 ѓгGлъ съ нб7сE
бlговэсти1тъ вaмъ пaче, є4же бlговэсти1хомъ вaмъ, ґнafема да бyдетъ. ћкоже предрек0хомъ, и3
нhнэ пaки глаг0лю9 ѓще кто2 вaмъ бlговэсти1тъ пaче є4же пріoсте, ґнafема да бyдетъ. нhнэ бо

97
къ галaтsмъ послaніе

человёки препирaю и3ли2 бGа: и3ли2 и3щY человёкsмъ ўгождaти: ѓще бо бhхъ є3щE человёкsмъ
ўгождaлъ, хnт0въ рaбъ не бhхъ ќбs бhлъ.
Гал 1:3–10

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 200.

Брaтіе, сказyю вaмъ бlговэствовaніе бlговэщeнное p менE, ћкs нёсть по человёку. ни бо


ѓзъ p человёка пріoхъ є5, нижE научи1хсv9 но kвлeніемъ їyсъ хnт0вымъ. слhшасте бо моE житіE
и3ногдA въ жид0вствэ, ћкs попремн0гу гони1хъ цeрковь б9ію, и3 разрушaхъ ю59 и3 преспэвaхъ въ
жид0вствэ пaче мн0гихъ свє1рстникъ мои1хъ въ р0дэ моeмъ, и4злиха ревни1тель сhй nтeческихъ
мои1хъ предaній. є3гдa же благоволи2 бGъ, и3збрaвый мS p чрeва мaтере моеS, и3 призвaвый
бlгодaтію своeю, kви1ти сн7а своего2 во мн¨, да бlговэствyю є3го2 во kзhцэхъ9 ѓбіе не
приложи1хсv пл0ти и3 кр0ви, ни взыд0хъ во їерусали1мъ къ прє1днимъ менE ґп0столsмъ9 но и3д0хъ
во ґравjю, и3 пaки возврати1хсv въ дамaскъ. пот0мъ же по тріeхъ лётэхъ взыд0хъ во
їерусали1мъ соглoдати петрA, и3 пребhхъ ў негs2 днjй пvтьнaдесvть. и3н0гs же p ґп0стsлъ не
ви1дэхъ, т0кмs їaкsва брaта гDнv.
Гал 1:11–19

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 201.

Брaтіе, p мнoщихсv бhти что2, kкови2 нёкогда бёша, ничт0же ми2 рaзнствуетъ9 лицA бGъ
человёча не пріeмлетъ. мнё бо мни1міи ничт0же привозложи1ша9 но сопроти1вное, ўразумёвше,
ћкs ўвёрено ми2 бhсть бlговёстіе неsбрёзаніv, ћкоже петрY њбрёзаніv. и4бо
споспёшествовавый петрY въ послaніе њбрёзаніv, поспёшествова и3 мн¨ во kзhки. и3
познaвше бlгодaть дaнную ми2, їaкsвъ, и3 ки1фа, и3 їsaннъ, мни1міи столпи2 бhти, дє1снаv дaша
мн¨ и3 варнaвэ nбщeніv, да мы2 во kзhки, nни1 же во њбрёзаніе9 т0чію ни1щихъ да п0мнима,
є4же и3 потщaхсv сіE и4стое сотвори1ти.
Гал 2:6–10

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 202.

Брaтіе, є3гдA пріи1де пeтръ во ґнтіохjю, въ лицE є3мY проти1ву стaхъ, ћкs заз0ренъ б¨.
прeжде бо дaже не пріити2 нBкимъ p їaкsва, съ kзhки kдoше9 є3гдa же пріид0ша, њпрoташесv
и3 pлучaшесv, боoсv сyщихъ p њбрёзаніv. и3 лицемёришасv съ ни1мъ и3 пр0чіи їудє1и, ћкs и3
варнaвэ пристaти лицемёрству и4хъ. но є3гдA ви1дэхъ, ћкs не прaвs х0дvтъ ко и4стинэ
бlговэствовaніv, рек0хъ петрY пред8 всёми9 ѓще ты2 їудeй сhй, kзhчески ґ не їудeйски живeши,
почто2 kзhки нyдиши їудeйски жи1тельствовати: мы2 є3стеств0мъ їудє1и, ґ не p kзы6къ
грёшницы. ўвёдэвше же, ћкs не њправди1тсv человёкъ p дёлъ зак0на, но т0кмs вёрою
їyсъ хnт0вою, и3 мы2 во хnтA їyса вёровахомъ, да њправди1мсv p вёры хnт0вы, ґ не p дёлъ
зак0на9 занE не њправди1тсv p дёлъ зак0на всoка пл0ть.
Гал 2:11–16

98
къ галaтsмъ послaніе

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 203.

Брaтіе, ўвёдэвше ћкs не њправди1тсv человёкъ p дёлъ зак0на, но т0кмs вёрою їyсъ
хnт0вою, и3 мы2 во хnтA їyса вёровахомъ, да њправди1мсv p вёры хnт0вы, ґ не p дёлъ зак0на9
занE не њправди1тсv p дёлъ зак0на всoка пл0ть. ѓще ли и4щуще њправди1тисv њ хnт¨,
њбрэт0хомсv и3 сaми грёшницы9 хnт0съ ќбs грэхy ли служи1тель: да не бyдетъ. ѓще бо ±же
разори1хъ, сі• пaки созидaю, престyпника себE представлoю. ѓзъ бо зак0номъ зак0ну ўмр0хъ, да
бGови жи1въ бyду9 хnт0ви сраспoхсv. живy же не ктомY ѓзъ, но живeтъ во мн¨ хnт0съ9 ґ є4же
нhнэ живY во пл0ти, вёрою живY сн7а б9іv, возлюби1вшагs менE, и3 предaвшагs себE по мн¨.
Гал 2:16–20

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 204.

Брaтіе, не pметaю бlгодaти б9іv9 ѓще бо зак0номъ прaвда, q5бо хnт0съ тyне ќмре. m
несмhсленніи галaтє, кт0 вы прельсти1лъ є4сть не покори1тисv и4стинэ, и5мже пред8 nчи1ма їyсъ
хnт0съ преднапи1санъ бhсть, въ вaсъ рaспvтъ: сіE є3ди1но хощY ўвёдэти p вaсъ, p дёлъ ли
зак0на д¦а пріoсте, и3ли2 p слyха вёры: тaкs ли несмhсленни є3стE9 начeнше д¦омъ, нhнэ
пл0тію скончавaете: толи6ка пострадaсте тyне, ѓще же и3 тyне. подаoй q5бо вaмъ д¦а, и3
дёйствуvй си6лы въ вaсъ, p дёлъ ли зак0на, и3ли2 p слyха вёры: ћкоже ґвраaмъ вёрова бGу, и3
вмэни1сv є3мY въ прaвду. разумёйте q5бо, ћкs сyщіи p вёры, сjи сyть сhнове ґвраaмли.
Гал 2:21–3:7

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 205.

Брaтіе, пред8уви1дэвше писaніе, ћкs p вёры њправдaетъ kзhки бGъ, прeжде бlговэствовA
ґвраaму9 ћкs бlгословoтсv њ теб¨ вси2 kзhцы. тёмже сyщіи p вёры благословoтсv съ
вёрнымъ ґвраaмомъ. є3ли1цы бо p дёлъ зак0на сyть, под8 клoтвою сyть9 пи1сано бо є4сть9
пр0клvтъ всoкъ, и4же не пребyдетъ во всёхъ пи1санныхъ въ кни1зэ зак0ннэй, ћкs твори1ти x. ґ
ћкs въ зак0нэ никт0же њправдaетсv p бGа, ћвэ, ћкs прaведный p вёры жи1въ бyдетъ.
зак0нъ же нёсть p вёры9 но сотвори1вый т† человёкъ жи1въ бyдетъ въ ни1хъ.
Гал 3:8–12

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 206.

Брaтіе, мaлъ квaсъ всE смэшeніе квaситъ: њчи1стите q5бо вeтхій квaсъ, да бyдете н0во
смэшeніе, ћкоже є3стE безквaсни9 и4бо пaсха нaша за ны2 пожрeнъ бhсть хnт0съ. тёмже да
прaзднуемъ, не въ квaсэ вeтсэ, ни въ квaсэ ѕл0бы и3 лукaвства, но въ безквaсіихъ чистоты2 и3
и4стины. хnт0съ ны2 и3скупи1лъ є4сть p клoтвы зак0нныv, бhвъ по нaсъ клoтва9 пи1сано бо
є4сть9 пр0клvтъ всoкъ ви1сvй на дрeвэ. да въ kзhцэхъ бlгословeніе ґвраaмле бyдетъ њ хnт¨
їyсэ, да њбэтовaніе д¦а пріи1мемъ вёрою.
1 Кор 5:6Б–8; Гал 3:13–14

99
къ галaтsмъ послaніе

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 207.

Брaтіе, по человёку глаг0лю nбaче чlвёку пред8утверждeнна завёта никт0же pметaетъ,


и3ли2 приповелэвaетъ. ґвраaму же речeни бhша њбёты, и3 сёмени є3гs29 не глаг0летъ же, и3
сёменємъ, ћкs њ мн0зэхъ, но ћкs њ є3ди1номъ, и3 сёмени твоемY, и4же є4сть хnт0съ. сіe же
глаг0лю, завёта пред8утверждeнна p бGа во хnтA, и4же по лётэхъ четhриста и3 три1десvтихъ
бhвый зак0нъ не pметaетъ, во є4же разори1ти њбэтовaніе. ѓще бо p зак0на наслёдіе, не
ктомY ўжE p њбэтовaніv9 ґвраaму же њбэтовaніемъ даровA бGъ. что2 q5бо зак0нъ:
преступлeніv рaди приложи1сv, д0ндеже пріи1детъ сёмv, є3мyже њбэтовaсv, вчинeнъ ѓгGлы рук0ю
ходaтаv. ходaтай же є3ди1нагs нёсть9 бGъ же є3ди1нъ є4сть. зак0нъ ли q5бо проти1ву
њбэтовaніємъ б9іимъ: да не бyдетъ9 ѓще бо дaнъ бhсть зак0нъ могjй њживи1ти, вои1стинну p
зак0на бы былA прaвда. но затвори2 писaніе вс• под8 грэх0мъ, да њбэтовaніе p вёры їyсъ
хnт0вы дaстсv вёрующымъ.
Гал 3:15–22

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 208А.

Брaтіе, прeжде пришeствіv вёры, под8 зак0номъ стрег0ми бёхомъ, затворeни въ хотoщую
вёру pкрhтисv. тёмже зак0нъ пёстунъ нaмъ бhсть во хnтA, да p вёры њправди1мсv.
пришeдши же вёрэ, ўжE не под8 пёстуномъ є3смы2. вси1 бо вы2 сhнове б9іи є3стE вёрою њ хnт¨
їyсэ9 є3ли1цы бо во хnтA кnти1стесv, во хnтA њблек0стесv. нёсть їудeй, ни є4ллинъ9 нёсть рaбъ,
ни своб0дь9 нёсть мyжескій п0лъ, ни жeнскій9 вси1 бо вы2 є3ди1но є3стE њ хnт¨ їyсэ. ѓще ли вы2
хnт0вы9 q5бо ґвраaмле сёмv є3стE, и3 по њбэтовaнію наслёдницы.
Гал 3:23–29

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 208Б.

Брaтіе, прeжде пришeствіv вёры, под8 зак0номъ стрег0ми бёхомъ, затворeни въ хотoщую
вёру pкрhтисv. тёмже зак0нъ пёстунъ нaмъ бhсть во хnтA, да p вёры њправди1мсv.
пришeдши же вёрэ, ўжE не под8 пёстуномъ є3смы2. вси1 бо вы2 сhнове б9іи є3стE вёрою њ хnт¨
їyсэ9 є3ли1цы бо во хnтA кnти1стесv, во хnтA њблек0стесv. нёсть їудeй, ни є4ллинъ9 нёсть рaбъ,
ни своб0дь9 нёсть мyжескій п0лъ, ни жeнскій9 вси1 бо вы2 є3ди1но є3стE њ хnт¨ їyсэ. ѓще ли вы2
хnт0вы9 q5бо ґвраaмле сёмv є3стE, и3 по њбэтовaнію наслёдницы. глаг0лю же, въ нели1 ко врeмv
наслёдникъ млaдъ є4сть, ничи1мже лyчшій є4сть рабA, гDь сhй всёхъ9 но под8 повели1тели и3
пристaвники є4сть, дaже до нар0ка џ§а. тaкоже и3 мы2, є3гдA бёхомъ млaди, под8 стіхjами
бёхомъ мjра порабощeни. є3гдa же пріи1де кончи1на лёта, послA бGъ сн7 а своего2 є3динор0днаго,
раждaемаго p жены2, бывaема под8 зак0номъ9 да подзакGнныv и3скyпитъ, да всыновлeніе
воспріи1мемъ.
Гал 3:23–4:5

100
къ галaтsмъ послaніе

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 209.

Брaтіе, є3гдA пріи1де кончи1на лёта, послA бGъ сн7а своего2 є3динор0днаго, раждaемаго p жены2,
бывaема под8 зак0номъ9 да подзакGнныv и3скyпитъ, да всыновлeніе воспріи1мемъ. да ћкs є3стE
сн7ове, послA бGъ д¦а сн7а своегs2 въ сердцA вaша, вопію1ща9 ѓвва, џ§е. тёмже ўжE нёси рaбъ, но
сн7ъ9 ѓще ли же сн7ъ, и3 наслёдникъ б9ій їyсъ хnт0мъ.
Гал 4:4–7

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 210А.

Брaтіе, невёдуще бGа служи1сте не по є3стествY сyщымъ богGмъ9 нhнэ же познaвше бGа,
пaче же познaни бhвше p бGа, кaкs возвращaетесv пaки на немощнhv и3 худhv стіх‡и, и5мже
свhше пaки служи1ти х0щете: дни2 смотрoете, и3 мцcы, и3 временA, и3 лBта. бою1сv њ вaсъ, є3дA
кaкs всyе труди1хсv въ вaсъ. бyдите ћкоже ѓзъ, занE и3 ѓзъ ћкоже вы29 брaтіе, молю2 вы2,
ничи1мже менE њби1дэсте. вёсте же, ћкs за нeмощь пл0ти бlговэсти1хъ вaмъ пeрвэе. и3
и3скушeніv моегs2 є4же во пл0ти моeй не ўничижи1сте, ни њплевaсте, но ћкоже ѓгGла б9іv
пріoсте мS, ћкs хnтA їyса. к0е q5бо бoше бlжeнство вaше, свидётельствую бо вaмъ, ћкs ѓще
бы бhло м0щно, nчесA вaша и3звертёвше, дaли бhсте ми2. тёмже врaгъ вaмъ бhхъ, и4стину
вaмъ глаг0лv. ревнyютъ по вaмъ не д0брэ, но pлучи1ти вaсъ хотoтъ, да и5мъ ревнyете. добр0
же є4же ревновaти всегдA въ д0бромъ, и3 не т0чію, внегдA приходи1ти ми2 къ вaмъ. чaдца моS,
и4миже пaки болёзную, д0ндеже воsбрази1тсv хnт0съ въ вaсъ. хотёхъ же пріити2 къ вaмъ нhнэ,
и3 и3змэни1ти глaсъ м0й9 ћкs не домышлoюсv њ вaсъ. глаг0лите ми2, и5же под8 зак0номъ
хотoщіи бhти, зак0на ли не слyшаете:
Гал 4:8–21

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 210Б.

Брaтіе, невёдуще бGа служи1сте не по є3стествY сyщымъ богGмъ9 нhнэ же познaвше бGа,
пaче же познaни бhвше p бGа, кaкs возвращaетесv пaки на немощнhv и3 худhv стіх‡и, и5мже
свhше пaки служи1ти х0щете: дни2 смотрoете, и3 мцcы, и3 временA, и3 лBта. бою1сv њ вaсъ, є3дA
кaкs всyе труди1хсv въ вaсъ. бyдите ћкоже ѓзъ, занE и3 ѓзъ ћкоже вы29 брaтіе, молю2 вы2,
ничи1мже менE њби1дэсте. вёсте же, ћкs за нeмощь пл0ти бlговэсти1хъ вaмъ пeрвэе. и3
и3скушeніv моегs2 є4же во пл0ти моeй не ўничижи1сте, ни њплевaсте, но ћкоже ѓгGла б9іv
пріoсте мS, ћкs хnтA їyса.
Гал 4:8–14

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 210В.

Брaтіе, ґвраaмъ двA сhна и3м¨9 є3ди1наго p рабы2, ґ другaго p своб0дныv. но и4же p рабы2, по
пл0ти роди1сv, ґ и4же p своб0дныv, по њбэтовaнію9 я5же є3стA и3носказaема. сіo бо є3стA двA
завёта9 є3ди1нъ ќбs p горы2 сінaйскіv, въ раб0ту раждavй, ћже є4сть ґгaрь. ґгaрь бо, сінA горA
є4сть во ґравjи9 прилагaетсv же нhнэшнему їеnли1му, раб0таетъ же съ чaды свои1ми. ґ вhшній

101
къ галaтsмъ послaніе

їеnли1мъ, своб0дь є4сть, и4же є4сть мaти всёмъ нaмъ. пи1сано бо є4сть9 возвесели1сv непл0ды не
раждaющаv, раст0ргни и3 возопи2 не болoщаv, ћкs мнGга ч†да пустhv пaче, нeжели и3мyщіv
мyжа. мh же брaтіе, по їсаaку њбэтовaніv ч†да є3смы2. но ћкоже тогдA по пл0ти роди1выйсv,
гонoше д¦0внаго9 тaкs и3 нhнэ. но что2 глаг0летъ писaніе: и3зжени2 рабY и3 сhна є3S9 не и4мать
бо наслёдовати сhнъ рабhнинъ, съ сhномъ своб0дныv. тёмже брaтіе, нёсмы рабhнина ч†да, но
своб0дныv.
Гал 4:22–31

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 211.

Брaтіе, мы2 по їсаaку њбэтовaніv ч†да є3смы2. но ћкоже тогдA по пл0ти роди1выйсv,
гонoше д¦0внаго9 тaкs и3 нhнэ. но что2 глаг0летъ писaніе: и3зжени2 рабY и3 сhна є3S9 не и4мать
бо наслёдовати сhнъ рабhнинъ, съ сhномъ своб0дныv. тёмже брaтіе, нёсмы рабhнина ч†да, но
своб0дныv. своб0дою q5бо, є4юже хnт0съ нaсъ свободи2, ст0йте, и3 не пaки под8 и4гомъ раб0ты
держи1тесv. сE ѓзъ пarелъ глаг0лю вaмъ9 ћкs ѓще њбрёзаетесv, хnт0съ вaсъ ничт0же п0льзуетъ.
свидётельствую же пaки всoкому человёку њбрёзающемусv, ћкs д0лженъ є4сть вeсь зак0нъ
твори1ти. ўпраздни1стесv p хnтA, и5же зак0номъ њправдaетесv9 p благодaти pпад0сте. мh бо
д¦омъ p вёры, ўповaніv прaвды ждeмъ. њ хnтё бо їyсэ ни њбрёзаніе что2 м0жетъ, ни
неsбрёзаніе, но вёра люб0вію поспэшествyема. течaсте д0брэ, кто2 вaмъ возбрани2 не
покарoтисv и4стинэ: препрёніе не p призвaвшагs вы2. мaлъ квaсъ всE смэшeніе квaситъ. ѓзъ
надёюсv њ вaсъ њ гDэ, ћкs ничт0же и4но разумёти бyдете9 смущavй же вaсъ, понесeтъ грёхъ,
и4же ѓще є4сть.
Гал 4:28–5:10

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 212.

Брaтіе, ѓще њбрёзаніе є3щE проповёдую, почто2 є3щE гони1мь є4смь: q5бо ўпраздни1сv
соблaзнъ кnтA. m дабы2 pсёчени бhли развращaющіи вaсъ. вh бо на своб0ду звaни бhсте брaтіе9
т0чію да не своб0да вaша въ винY пл0ти, но люб0вію раб0тайте другъдрyгу. и4бо вeсь зак0нъ во
є3ди1номъ словеси2 и3сполнoетсv9 во є4же возлю1биши бли1жнvго твоего2 ћкоже себE. ѓще же
другъдрyга ўгрызaете и3 снэдaете, блюди1тесv, да не дрyгъ p дрyга и3стреблeни бyдете. гlю же9
д¦омъ ходи1те, и3 п0хsти плотскjv не совершaйте9 пл0ть бо похотствyетъ на дyха, дyхъ же на
пл0ть9 сі• же другъдрyгу проти1витасv, да не ±же х0щете, сі• творитE. ѓще ли дyхомъ води1ми
є3стE, нёсте под8 зак0номъ. kвлeна же сyть дэлA плотск†v ±же сyть9 прелюбодэoніе, блyдъ,
нечистотA, студодэoніе, їдsлослужeніе, чародэ•ніv, вражды6, рвє1ніv, зави6ды, ћрsсти,
разжжє1ніv, р†спри, соблaзны, є4рєси, з†висти, ўб‡йства, пі•нства, безчи1нны кли1чи, и3 подGбнаv
си6мъ9 ±же предглаг0лю вaмъ, и3 предрек0хъ, ћкs таковav творoщіи цnтвіv б9іv не наслёдvтъ.
Гал 5:11–21

102
къ галaтsмъ послaніе

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 213.

Брaтіе, пл0дъ д¦0вный є4сть9 любы2, рaдость, ми1ръ, долготерпёніе, блгcть, млcрдіе, вёра,
кр0тость, воздержaніе9 на таковhхъ нёсть зак0на. ґ и5же хnт0вы сyть, пл0ть распoша со
страстьми2 и3 похотьми2. ѓще живeмъ д¦омъ, д¦омъ и3 да х0димъ. не бывaимъ тщеслaвни,
другъдрyга раздражaюще, другъдрyгу зави1дvще. брaтіе, ѓще и3 впадeтъ человёкъ въ нёкое
прегрэшeніе, вы2 д¦0вніи и3справлoйте таковaго д¦омъ кр0тости9 блюдhй себE, да не и3 ты2
и3скушeнъ бyдеши. другъдрyга тvгsты2 носи1те, и3 тaкs и3сп0лните зак0нъ хnт0въ.
Гал 5:22–6: 2

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 214.

Брaтіе, другъдрyга тvгsты2 носи1те, и3 тaкs и3сп0лните зак0нъ хnт0въ. ѓще бо кто2 мни1тъ
себE бhти что2, ничт0же сhй, ўм0мъ льсти1тъ себE. дёло же своE да и3скушaетъ к0йждо, и3
тогдA въ себ¨ т0чію хвалeніе да и4мать, ґ не во и3н0мъ. к0йждо бо своE брeмv понесeтъ. да
њбщaетсv же ўчoйсv словеси2 ўчaщему, во всёхъ бlги1хъ. не льсти1тесv, бGъ поругaемь не
бывaетъ9 є4же бо ѓще сёетъ чlвёкъ, т0жде и3 п0жнетъ. ћкs сёvй въ пл0ть свою2, p пл0ти
п0жнетъ и3стлёніе9 ґ сёvй въ д¦ъ, p д¦а п0жнетъ жив0тъ вёчный. д0брое же творoще, да не
стужaемъ си29 во врeмv бо своE п0жнемъ не њслабёюще. тёмже ќбs, д0ндеже врeмv и4мамы,
да дёлаимъ бlг0е ко всёмъ, пaче же къ при6снымъ въ вёрэ.
Гал 6:2–10

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 215А.

Брaтіе, ви1дите коли1цэми кни1гами писaхъ вaмъ моeю рук0ю. є3ли1цы хотoтъ хвали1тисv по
пл0ти, сjи нyдvтъ вы2 њбрёзатисv, т0чію да не кnт0мъ хnт0вымъ г0нvтсv. ни бо2
њбрёзающіисv сaми зак0нъ хранoтъ9 но хотoтъ вaмъ њбрёзоватисv, да въ вaшей пл0ти
похвaлvтсv. мнё же да не бyдетъ хвали1тисv, т0кмs њ кnт¨ гDа нaшегs їyса хnтA, и4мже
мн¨ мjръ распoсv, и3 ѓзъ мjру. њ хnтё бо їyсэ, ни њбрёзаніе что2 м0жетъ, ни неsбрёзаніе, но
новA твaрь. и3 є3ли1цы прaвиломъ си1мъ жи1тельствуютъ, ми1ръ на ни1хъ и3 млcть, и3 на їyли б9іи.
пр0чее, труды2 да никт0же ми2 даeтъ9 ѓзъ бо ћзвы гDа їyса на тёлэ моeмъ ношY. бlгодaть гDа
нaшегs їyса хnтA, со д¦омъ вaшимъ брaтіе. ґми1нь.
Гал 6:11–18

Къ галaтsмъ послaніе, зачaло 215Б.

Брaтіе, мн¨ да не бyдетъ хвали1тисv, т0кмs њ кnт¨ гDа нaшегs їyса хnтA, и4мже мн¨
мjръ распoсv, и3 ѓзъ мjру. њ хnтё бо їyсэ, ни њбрёзаніе что2 м0жетъ, ни неsбрёзаніе, но новA
твaрь. и3 є3ли1цы прaвиломъ си1мъ жи1тельствуютъ, ми1ръ на ни1хъ и3 млcть, и3 на їyли б9іи. пр0чее,
труды2 да никт0же ми2 даeтъ9 ѓзъ бо ћзвы гDа їyса на тёлэ моeмъ ношY. бlгодaть гDа
нaшегs їyса хnтA, со д¦омъ вaшимъ брaтіе. ґми1нь.
Гал 6:14–18

103
КО Е#ФЕСЕzЕМЪ ПОСЛАzНІЕ
СТ&АzГW ҐПОzСТОЛА ПАzVЛА.

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 216.

Пarелъ послaнникъ їyсъ хnт0въ, в0лею б9іею, с™ы6мъ сyщымъ во є3фeсэ, и3 вBрнымъ њ хnт¨
їyсэ9 блгdть вaмъ и3 ми1ръ, p бGа nц7A нaшегs, и3 гDа їyса хnтA. блгcвeнъ бGъ и3 nц7ъ гDа нaшегs
їyса хnтA, блгcви1вый нaсъ всoцэмъ бlгословeніемъ д¦0внымъ, въ нбcныхъ њ хnт¨. ћкоже и3збрA
нaсъ въ нeмъ прeжде сложeніv мjра, бhти нaмъ с™ы6мъ и3 непорGчнымъ пред8 ни1мъ въ любви2.
прeжде нарeкъ нaсъ во ўсынeніе їyсъ хnт0мъ въ него2, по благоволeнію хотёніv є3 гs2, въ похвалY
слaвы бlгодaти є3гs2, въ нeйже њблагодати2 нaсъ њ возлю1бленнэмъ. њ нeмже и4мамы и3збавлeніе
кр0вію є3гs2, и3 њставлeніе прегрэшeній, по богaтству бlгодaти є3гs29 ю4же преумн0жилъ є4сть въ
нaсъ, во всoкой премyдрости и3 рaзумэ, сказaвъ нaмъ тaйну в0ли своеS, по бlговолeнію є3гs2.
Еф 1:1–9А

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 217.

Брaтіе, и4мамы и3збавлeніе кр0вію хnт0вою, и3 њставлeніе прегрэшeній, по богaтству бlгодaти


є3гs29 ю4же преумн0жилъ є4сть въ нaсъ, во всoкой премyдрости и3 рaзумэ, сказaвъ нaмъ тaйну
в0ли своеS, по бlговолeнію є3гs2, є4же прeжде положи2 въ нeмъ9 въ смотрeніе и3сполнeніv времeнъ,
возглaвити всoчєскаv њ хnт¨, ±же на нб7сёхъ, и3 ±же на земли2 въ нeмъ, въ нeмже и3
наслBдницы бhхомъ, прeжде наречeни бhвше, по прозрёнію б9ію, вс• дёйствующагs по совёту
в0ли своеS9 ћкs бhти нaмъ въ похвалeніе слaвы є3гs2, прeжде ўповaвшымъ во хnтA. въ нeмже
и3 вы2 слhшавше сл0во и4стины, бlговэствовaніе спасeніv нaшегs, въ нeмже и3 вёровавше
знaменастесv д¦омъ њбэтовaніv с™hмъ9 и4же є4сть њбручeніе наслёдіv нaшегs, во и3збавлeніе
снабдёніv, въ похвалY слaвы є3гs2. сегs2 рaди и3 ѓзъ слhшавъ вaшу вёру њ хnт¨ їyсэ, и3 люб0вь
ћже ко всёмъ с™ы6мъ9 не престаю2 благодарS њ вaсъ, поминaніе њ вaсъ творS, въ мlтвахъ
мои1хъ9 да бGъ гDа нaшегs їyса хnтA, nц7ъ слaвы, дaстъ вaмъ д¦а премyдрости и3 pкровeніv.
Еф 1:7–17А

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 218.

Брaтіе, не престаю2 благодарS њ вaсъ, поминaніе њ вaсъ творS, въ мlтвахъ мои1хъ9 да бGъ
гDа нaшегs їyса хnтA, nц7ъ слaвы, дaстъ вaмъ д¦а премyдрости и3 pкровeніv, въ познaніе є3гs29
просвэщє1нна nчесA сeрдца вaшегs, ћкs ўвёдэти вaмъ, к0е є4сть ўповaніе звaніv є3гs29 и3 к0е
богaтство слaвы достоoніv є3гs2 во с™hхъ9 и3 к0е преспёющее вели1чество си1лы є3гs2 въ нaсъ,
вёрующихъ по дёйству держaвы крёпости є3гs2, ю4же содёv њ хnт¨, воскреси1въ є3го2 p
мeртвыхъ, и3 посaждь њдеснyю себE на нбcныхъ, превhше всoкагs начaльства, и3 влaсти, и3 си1лы, и3

104
къ є3фесeємъ послaніе

гDьства, и3 всoкагs и4мене и3менyемагs, не т0чію въ вёцэ сeмъ, но и3 во грvдyщемъ. и3 вс•


покори2 под8 н0зэ є3гs29 и3 того2 дадE главY вhше всёхъ цRкви, ћже є4сть тёло є3гs2, и3сполнeніе
и3сполнoющагs всoчєскаv во всёхъ.
Еф 1:16–23

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 219.

Брaтіе, бGъ и3 nц7ъ гDа нaшегs їyса хnтA, вс• покори2 под8 н0зэ є3гs29 и3 того2 дадE главY
вhше всёхъ цRкви, ћже є4сть тёло є3гs2, и3сполнeніе и3сполнoющагs всoчєскаv во всёхъ. и3 вaсъ
сyщихъ прегрэшeньми мeртвыхъ, и3 грэхи2 вaшими, въ ни1хже и3ногдA ходи1сте, по вёку мjра
сегs2, по кнoзю влaсти воздyшныv9 дyха и4же нhнэ дёйствуетъ въ сынёхъ противлeніv. въ
ни1хже и3 мы2 вси2 жи1хомъ и3ногдA, въ п0хотехъ пл0ти нaшеv, творoще в0лю пл0ти и3
помышлeній9 и3 бёхомъ є3стеств0мъ ч†да гнёва, ћкоже и3 пр0чіи.
Еф 1:22–2:3

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 220А.

Брaтіе, бGъ богaтъ сhй въ млcти, за премн0гую люб0вь свою2, є4юже возлюби2 нaсъ9 и3 сyщихъ
нaсъ мeртвыхъ прегрэшeньми, соsживи2 хnт0мъ9 бlгодaтію є3стE спасeни9 и3 съ ни1мъ воскреси2, и3
спосади2 на нбcныхъ во хnт¨ їyсэ9 да kви1тъ въ вёцэхъ грvдyщихъ преѕёльное богaтство
бlгодaти своеS, бlгостhнею на нaсъ њ хnт¨ їyсэ. бlгодaтію бо є3стE спасeни чрез8 вёру9 и3 сіE не
p вaсъ, б9ій дaръ9 не p дёлъ, да никт0же похвaлитсv. тогG бо є3смы2 творeніе, создaни њ
хnт¨ їyсэ на дэлA благav, ±же прeжде ўгот0ва бGъ, да въ ни1хъ х0димъ.
Еф 2:4–10

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 220Б.

Брaтіе, поминaйте, ћкs вы2, и5же и3ногдA kзhцы во пл0ти, глаг0леміи неsбрёзаніе, p
рек0магs њбрёзаніv во пл0ти рукотворeннагs9 ћкs бёсте во врeмv џно без8 хnтA, pчуждeни
житіS їyлева, и3 чyжди p завBтъ њбэтовaніv, ўповaніv не и3мyще, и3 безб0жни въ мjрэ.
нhнэ же њ хnт¨ їyсэ, вы2 бhвшіи и3ногдA далeче, бли1зъ бhсте кр0вію хnт0вою.
Еф 2:11–13

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 221.

Брaтіе, хnт0съ є4сть ми1ръ нaшъ, сотвори1вый nбо• є3ди1но, и3 средостёніе њгрaды разори1вый,
враждY пл0тію своeю, зак0нъ зaповэдей ўчeньми ўпраздни1въ, да џба сози1ждетъ соб0ю во
є3ди1наго н0ваго человёка, творS ми1ръ9 и3 примири1тъ nбои1хъ во є3ди1номъ тёлэ бGови кnт0мъ,
ўби1въ враждY на нeмъ. и3 пришeдъ, бlговэсти2 ми1ръ вaмъ, д†льнимъ и3 бли6жнимъ9 занE тёмъ
и4мамы приведeніе џбои во є3ди1номъ д©э ко nц7Y. тёмже ќбs ктомY нёсте стрaнни и3
пришeльцы, но сожи1телє с™ы6мъ, и3 при1сніи бGу9 наздaни бhвше на њсновaніи ґп0стsлъ и3
прорGкъ, сyщу краеуг0льну самомY їyсу хnтY, њ нeмже всoко создaніе составлoемо растeтъ въ
цRковь с™yю њ гDэ9 њ нeмже и3 вы2 созидaетесv въ жили1ще б9іе д¦омъ.

105
къ є3фесeємъ послaніе
Еф 2:14–22

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 222.

Брaтіе, ктомY нёсте стрaнни и3 пришeльцы, но сожи1телє с™ы6мъ, и3 при1сніи бGу9 наздaни
бhвше на њсновaніи ґп0стsлъ и3 прорGкъ, сyщу краеуг0льну самомY їyсу хnтY, њ нeмже всoко
создaніе составлoемо растeтъ въ цRковь с™yю њ гDэ9 њ нeмже и3 вы2 созидaетесv въ жили1ще
б9іе д¦омъ. сегs2 рaди ѓзъ пarелъ, ю4зникъ їyсъ хnт0въ, њ вaсъ kзhцэхъ похвалю1сv9 ѓще ќбs
слhшасте смотрeніе бlгодaти б9іv дaнныv мн¨ въ вaсъ, ћкs по pкровeнію сказa ми сv
тaйна, ћкоже преднаписaхъ вмaлэ. њ нeмже м0жете чтyще разумёти рaзумъ м0й въ тaйнэ
хnт0вэ9 ћже во и3нёхъ р0дэхъ не сказaсv сынGмъ человёчєскимъ, ћкоже нhнэ pкрhсv
свvтhмъ є3гs2 ґпcтолsмъ и3 прор0кsмъ д¦омъ с™hмъ9 ћкs бhти kзhкsмъ снаслёдникsмъ, и3
стэлeсникsмъ, и3 спричaстникsмъ њбэтовaніv є3гs2 њ хnт¨ їyсэ, благовэствовaніемъ9 є3мyже
бhхъ служи1тель по дaру бlгодaти б9іv, дaнныv мн¨ по дёйству си1лы є3гs2.
Еф 2:19–3:7

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 223.

Брaтіе, мн¨ мeньшему всёхъ с™hхъ данA бhсть бlгодaть сіS, во kзhцэхъ благовэсти1ти
неизслёдованное богaтство хnт0во, и3 просвэти1ти всёхъ9 что2 є4сть смотрeніе тaйны
сокровeнныv p вэкGвъ въ бз7э, создaвшемъ всoчєскаv їyсъ хnт0мъ. да скaжетсv нhнэ
начaлsмъ и3 властє1мъ на нбcныхъ цeрковію, многоразли1чнаv премyдрость б9іv, по предложeнію
вBкъ, ±же сотвори2 њ хnт¨ їyсэ гDэ нaшемъ9 њ нeмже и4мамы дерзновeніе, и3 приведeніе въ
надёvніи, вёрою є3гs2. тёмже молю1 вы, не стужaти си2 въ ск0рбехъ мои1хъ ±же њ вaсъ, ћже
є4сть слaва вaша. сегs2 рaди преклонoю кsлёна моS ко nц7Y гDа нaшегs їyса хnтA, и3з8 негGже
всoко nтeчество на небесёхъ и3 на земли2 и3менyетсv9 да дaстъ вaмъ по богaтству слaвы своеS,
си1лою ўтверди1тисv д¦омъ є3гs2, во внyтреннэмъ человёцэ, всели1тисv хnтY вёрою въ сердцA
вaша, въ любви2 вкоренeни и3 њсновaни9 да возм0жете разумёти со всёми с™hми, что2 широтA,
и3 долготA, и3 глубинA, и3 высотA9 разумёти же преспёющую рaзумъ люб0вь хnт0ву, да
и3сп0лнитесv во всoко и3сполнeніе б9іе. могyщему же пaче вс• твори1ти по преизбhточествію,
и5хже пр0симъ, и3ли2 разумёемъ, по си1лэ дёйствуемэй въ нaсъ9 томY слaва въ цeркви њ хnт¨
їyсэ, во всS р0ды вёка вэкGвъ, ґми1нь.
Еф 3:8–21

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 224А.

Брaтіе, молю2 вы2 ѓзъ ю4зникъ њ гDэ, дост0йнs ходи1ти звaніv, въ нeже звaни бhсте, со
всoкимъ смиреномyдріемъ и3 кр0тостію, съ долготерпёніемъ, терпoще другъдрyга люб0вію9
тщaщесv блюсти2 є3динeніе дyха, въ сою1зэ ми1ра. є3ди1но тёло, є3ди1нъ дyхъ, ћкоже и3 звaни бhсте
во є3ди1номъ ўповaніи звaніv вaшегs. є3ди1нъ гDь, є3ди1на вёра, є3ди1но крещeніе9 є3ди1нъ бGъ и3 nц7ъ
всёхъ, и4же над8 всёми, и3 чрез8 всёхъ, и3 во всёхъ нaсъ.
Еф 4:1–6

106
къ є3фесeємъ послaніе

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 224Б.

Брaтіе, є3ди1ному комyждо нaсъ дадeсv благодaть по мёрэ даровaніv хnт0ва. тёмже
глаг0летъ9 возшeдъ на высотY, плэни1лъ є3си2 плёнъ, и3 дадE да•ніv человёкsмъ. ґ є4же, взhде,
что2 є4сть, ѓще не т0чію, ћкs и3 сни1де прeжде въ д0льнэйшыv страны6 земли2: сшeдый, т0й
є4сть и3 возшeдый превhше всёхъ небeсъ, да и3сп0лнитъ всoчєскаv. и3 т0й дaлъ є4сть, џвы ќбs
ґп0столы, џвы же прор0ки, џвы же благовёстники, џвы же пaстыри и3 ўчи1тели, къ
совершeнію с™hхъ, въ дёло служeніv, въ созидaніе тёла хnт0ва9 д0ндеже дости1гнемъ вси2 во
є3динeніе вёры, и3 познaніv сн7а б9іv, въ мyжа совершeнна, въ мёру в0зраста и3сполнeніv хnт0ва.
Еф 4:7–13

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 225.

Брaтіе, да не бывaемъ ктомY младeнцы, влaющесv и3 скитaющесv всoкимъ вётромъ ўчeніv,


во лжи2 человёчестэй, въ ковaрствэ к0зней льщeніv. и4стинствующе же въ любви2, да
возрасти1мъ въ него2 всoчєскаv, и4же є4сть главA хnт0съ9 и3з8 негGже всE тёло составлoемо и3
счинэвaемо прили1чнэ, всoцэмъ њсvзaніемъ подаoніv по дёйству въ мёрэ є3ди1ныv коеoждо
чaсти, возращeніе тёла твори1тъ, въ создaніе самaгs себE люб0вію. сіE ќбs глаг0лю, и3
послушествyю њ гDэ, ктомY не ходи1ти вaмъ, ћкоже и3 пр0чіи kзhцы х0дvтъ, въ сует¨ ўмA
и4хъ, помрачeни смhсломъ, сyще pчуждeни p жи1зни б9іv, за невёжество сyщее въ ни1хъ, за
њкаменeніе сердeцъ и4хъ9 и4же въ нечavніе вл0жшесv, предaша себE студодэoнію, въ дёланіе всoкіv
нечистоты2 въ лихоимaніи.
Еф 4:14–19

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 226.

Брaтіе, сіE глаг0лю, и3 послушествyю њ гDэ, ктомY не ходи1ти вaмъ, ћкоже и3 пр0чіи kзhцы
х0дvтъ, въ сует¨ ўмA и4хъ, помрачeни смhсломъ, сyще pчуждeни p жи1зни б9іv, за
невёжество сyщее въ ни1хъ, за њкаменeніе сердeцъ и4хъ9 и4же въ нечavніе вл0жшесv, предaша себE
студодэoнію, въ дёланіе всoкіv нечистоты2 въ лихоимaніи. вh же не тaкs познaсте хnтA. ѓще
ќбs слhшасте є3го2 и3 њ нeмъ научи1стесv, ћкоже є4сть и4стина њ їyсэ9 pложи1ти вaмъ по
пeрвому житію2 вeтхаго человёка, тлёющаго въ п0хотехъ прелeстныхъ9 њбновлoтисv же
дyхомъ ўмA вaшегs9 и3 њблещи1сv въ н0ваго человёка, создaннаго по бGу въ прaвдэ, и3 въ
препод0біи и4стины. тёмже pл0жше лжY, глаг0лите и4стину кjйждо ко и4скреннему своемY.
Еф 4:17–25А

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 227.

Брaтіе, pл0жше лжY глаг0лите и4стину кjйждо ко и4скреннему своемY9 занE є3смы2 другъдрyгу
ќдове. гнёвайтесv, и3 не согрэшaйте9 с0лнце да не зaйдетъ въ гнёвэ вaшемъ9 нижE дади1те
мёста діaволу. крадhй, ктомY да не крaдетъ9 но пaче да труждaетсv дёлаv свои1 ма рукaма
благ0е, да и4мать подаoти трeбующему. всoко сл0во гни1ло да не и3сх0дитъ и3з8 ќстъ вaшихъ9 но

107
къ є3фесeємъ послaніе

т0чію є4же є4сть блaго, къ создaнію вёры, да дaстъ благодaть слhшащымъ. и3 не њскорблoйте
д¦а с™aгs б9іv, њ нeмже знaменастесv въ дeнь и3збавлeніv. всoка г0ресть, и3 гнёвъ, и3 ћрость,
и3 кли1чь, и3 хулA, да в0зметсv p вaсъ со всoкою ѕл0бою. бывaйте же дрyгъ ко дрyгу блaзи,
милосeрди, прощaюще другъдрyгу, ћкоже и3 бGъ во хnт¨ прости1лъ є4сть вaмъ.
Еф 4:25–32

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 228.

Брaтіе, бывaйте подражaтели бGу, ћкоже чaда возлю1блєннаv9 и3 ходи1те въ любви2 ћкоже и3
хnт0съ возлюби1лъ є4сть нaсъ, и3 предадE себE за ны2 приношeніе и3 жeртву бGу, въ воню2
благоухaніv. блyдъ же, и3 всoка нечистотA, и3 лихои1мство, нижE да и3менyетсv въ вaсъ, ћкоже
подобaетъ свvты6мъ9 и3 скверносл0віе, и3 буесл0віе, и3 кощyны, и3 ±же неподGбнаv, но пaче
бlгодарeніе. сіe бо да є3стE вёдуще, ћкs всoкъ блудни1къ, и3ли2 нечи1стъ, и3ли2 лихои1мецъ, и4же є4сть
їдsлослужи1тель, не и4мать достоoніv въ цnтвіи хnтA и3 бGа. никт0же вaсъ да льсти1тъ
сyетными словесы29 си1хъ бо рaди грvдeтъ гнёвъ б9ій на сhны непокори1выv. не бывaйте ќбs
сопричaстницы си6мъ. бёсте бо и3ногдA тмA, нhнэ же свётъ њ гDэ.
Еф 5:1–8А

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 229.

Брaтіе, ћкs ч†да свёта ходи1те9 пл0дъ бо д¦0вный є4сть во всoкой бlгостhни и3 прaвдэ и3
и4стинэ9 и3скушaюще, чт0 є3сть благоуг0дно бGови. и3 не пріsбщaйтесv къ дэлGмъ неплGднымъ
тмы2, пaче же и3 њбличaйте. бывaємаv бо s4тай p ни1хъ, срaмно є4сть и3 глаг0лати. вс• же
њбличaємаv, p свёта kвлoютсv9 всe бо kвлoемое свётъ є4сть. сегs2 рaди глаг0летъ9 востaни
спoй, и3 воскnни2 p мeртвыхъ, и3 њсвэти1тъ тS хnт0съ. блюди1те q5бо, кaкs nпaснs х0дите, не
ћкоже немyдри, но ћкоже премyдри9 и3скупyюще врeмv, ћкs днjе лукaви сyть. сегs2 рaди не
бывaйте несмhсленни, но разумэвaюще, чт0 є3сть в0лv б9іv. и3 не ўпивaйтесv він0мъ, въ
нeмже є4сть блyдъ9 но пaче и3сполнoйтесv д¦омъ, глаг0люще себ¨ во lалмёхъ и3 пёніихъ, и3
пёснехъ д¦0вныхъ, воспэвaюще и3 пою1ще въ сердцaхъ вaшихъ гDви.
Еф 5:9–19

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 230А.

Брaтіе, бlгодарoще всегдA њ всёхъ, њ и4мени гDа нaшегs їyса хnтA, бGу и3 nц7Y9 повинyющесv
другъдрyгу въ стрaсэ б9іи. жєны2, свои1мъ мужє1мъ повинyйтесv, ћкоже гDу9 занE мyжъ главA
є4сть жены2, ћкоже и3 хnт0съ главA цRкве, и3 т0й є4сть сп7си1тель тёла. но ћкоже цRковь
повинyетсv хnтY, тaкожде и3 жєны2 свои1мъ мужє1мъ во всeмъ. мyжіе, люби1те своS жєны2,
ћкоже и3 хnт0съ возлюби2 цRковь, и3 себE предадE за ню29 да њсвvти1тъ ю5, њчи1стивъ бaнею водн0ю
въ глаг0лэ.
Еф 5:20–26

108
къ є3фесeємъ послaніе

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 230Б.

Брaтіе, бlгодарoще всегдA њ всёхъ, њ и4мени гDа нaшегs їyса хnтA, бGу и3 nц7Y9 повинyющесv
другъдрyгу въ стрaсэ б9іи. жєны2, свои1мъ мужє1мъ повинyйтесv, ћкоже гDу9 занE мyжъ главA
є4сть жены2, ћкоже и3 хnт0съ главA цRкве, и3 т0й є4сть сп7си1тель тёла. но ћкоже цRковь
повинyетсv хnтY, тaкожде и3 жєны2 свои1мъ мужє1мъ во всeмъ. мyжіе, люби1те своS жєны2,
ћкоже и3 хnт0съ возлюби2 цRковь, и3 себE предадE за ню29 да њсвvти1тъ ю5, њчи1стивъ бaнею водн0ю
въ глаг0лэ. да предстaвитъ ю5 себ¨ слaвну цRковь, не и3мyщу сквeрны, и3ли2 пор0ка, и3ли2 нёчто p
таковhхъ9 но да є4сть с™A и3 непор0чна. тaкs д0лжни сyть мyжіе люби1ти своS жєны2, ћкs
своS тэлесA9 любoй бо свою2 женY, себE самaго лю1битъ. никт0же бо когдA свою2 пл0ть
возненави1дэ9 но питaетъ, и3 грёетъ ю5, ћкоже и3 гDь цRковь. занE ќди є3смы2 тёла є3гs2, p
пл0ти є3гs2, и3 p костeй є3гs2. сегs2 рaди њстaвитъ человёкъ nтцA своего2 и3 мaтерь, и3
прилэпи1тсv къ жен¨ своeй, и3 бyдета двA въ пл0ть є3ди1ну. тaйна сіS вели1ка є4сть9 ѓзъ же
глаг0лю во хnтA, и3 во цRковь. њбaче и3 вы2, по є3ди1ному кjйждо свою2 женY си1це да лю1битъ,
ћкоже и3 себE: ґ женA да бои1тсv своегs2 мyжа.
Еф 5:20–33

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 231.

Брaтіе, люби1те своS жєны2, ћкоже и3 хnт0съ возлюби2 цRковь, и3 себE предадE за ню29 да
њсвvти1тъ ю5, њчи1стивъ бaнею водн0ю въ глаг0лэ. да предстaвитъ ю5 себ¨ слaвну цRковь, не
и3мyщу сквeрны, и3ли2 пор0ка, и3ли2 нёчто p таковhхъ9 но да є4сть с™A и3 непор0чна. тaкs
д0лжни сyть мyжіе люби1ти своS жєны2, ћкs своS тэлесA9 любoй бо свою2 женY, себE самaго
лю1битъ. никт0же бо когдA свою2 пл0ть возненави1дэ9 но питaетъ, и3 грёетъ ю5, ћкоже и3 гDь
цRковь. занE ќди є3смы2 тёла є3гs2, p пл0ти є3гs2, и3 p костeй є3гs2. сегs2 рaди њстaвитъ
человёкъ nтцA своего2 и3 мaтерь, и3 прилэпи1тсv къ жен¨ своeй, и3 бyдета двA въ пл0ть є3ди1ну.
тaйна сіS вели1ка є4сть9 ѓзъ же глаг0лю во хnтA, и3 во цRковь. њбaче и3 вы2, по є3ди1ному кjйждо
свою2 женY си1це да лю1битъ, ћкоже и3 себE.
Еф 5:25–33А

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 232.

Брaтіе, по є3ди1ному кjйждо вaсъ свою2 женY си1це да лю1битъ, ћкоже и3 себE9 ґ женA да бои1тсv
своегs2 мyжа. ч†да, послyшайте свои1хъ роди1телей њ гDэ9 сіe бо є4сть прaведно. чти2 nтцA
твоего2 и3 мaтерь, ћже є4сть зaповэдь пeрваv во њбэтовaніи9 да бlго ти2 бyдетъ, и3 бyдеши
долголётенъ на земли2. и3 nтцы2, не раздражaйте ч†дъ свои1хъ, но воспитовaйте и5хъ въ
наказaніи и3 ўчeніи гDни. раби2, послyшайте госп0дій свои1хъ по пл0ти, со стрaхомъ и3 трeпетомъ,
въ простот¨ сeрдца вaшегs, ћкоже и3 хnтA9 не пред8 nчи1ма т0чію раб0тающе, ћкs
чlвэкоугGдницы, но ћкоже раби2 хnт0вы, творoще в0лю б9ію p души2, со бlгоразyміемъ
служaще ћкоже гDу, ґ не ћкs человёкsмъ9 вёдvще, ћкs к0ждо, є4же ѓще сотвори1тъ бlг0е,
сіE пріи1метъ p гDа, ѓще рaбъ, ѓще своб0дь. и3 госп0діе т†vжде твори1те къ ни1мъ, послаблoюще

109
къ є3фесeємъ послaніе

и5мъ прещє1ніv9 вёдуще, ћкs и3 вaмъ самёмъ и3 тBмъ гDь є4сть на нб7сёхъ, и3 њбиновeніv лицA
нёсть ў негs2.
Еф 5:33–6:9

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 233.

Брaтіе, возмогaйте њ гDэ, и3 въ держaвэ крёпости є3гs29 њблецhтесv во всS nрyжіv б9іv,
ћкs возмощи2 вaмъ стaти проти1ву к0знемъ діaвольскимъ. ћкs нёсть нaша брaнь къ кр0ви и3
пл0ти9 но къ начaлsмъ и3 ко властє1мъ, и3 къ міродержи1телємъ тмы2 вёка сегs2, къ духовGмъ
ѕл0бы поднебє1снымъ. сегs2 рaди пріими1те всS nрyжіv б9іv, да возм0жете проти1витисv въ
дeнь лю1тъ, и3 вс• содёvвше стaти. стaните q5бо препоoсани чреслA вaша и4стиною, и3 њб0лкшесv
въ бронS прaвды, и3 њбyвше н0зэ во ўгот0ваніе бlговэствовaніv ми1ра9 над8 всёми же
воспріи1мше щи1тъ вёры9 въ нeмже возм0жете всS стрёлы лукaвагs разжжє1нныv ўгаси1ти. и3
шлeмъ спасeніv воспріими1те, и3 мeчь д¦0вный, и4же є4сть глаг0лъ б9ій.
Еф 6:10–17

Къ є3фесeємъ послaніе, зачaло 234.

Брaтіе, всoкою моли1твою и3 молeніемъ, молoщесv на всoкое врeмv д¦омъ9 и3 въ сіE и4стое
бдoще во всoкомъ терпёніи и3 мlтвэ, њ всёхъ с™hхъ, и3 њ мн¨, да дaстсv ми2 сл0во во
pверзeніе ќстъ мои1хъ, съ дерзновeніемъ сказaти тaйну благовэствовaніv9 њ нeмже
пос0льствую во ќзахъ, да въ нeмъ дерзaю, ћкоже подобaетъ ми2 глаг0лати. да ўвёсте же и3 вы2
±же њ мн¨, что2 дёлаю9 вс• скaжетъ вaмъ тuхjкъ возлю1бленный брaтъ, и3 вёренъ служи1тель њ
гDэ9 є3г0же послaхъ къ вaмъ на сіE и4стое, да ўвёсте ћже њ нaсъ, и3 да ўтёшитъ сердцA вaша.
ми1ръ брaтіи, и3 люб0вь съ вёрою, p бGа nц7A и3 гDа їyса хnтA. бlгодaть со всёми лю1бvщими гDа
нaшего їyса хnтA въ неистлёніи. ґми1нь.
Еф 6:18–24

110
КЪ ФІЛІППИСHzЕМЪ ПОСЛАzНІЕ
СТ&АzГW ҐПОzСТОЛА ПАzVЛА.

Къ філіпписjємъ послaніе, зачaло 235.

Пarелъ и3 тімоfeй, раби2 їyсъ хnт0вы, всёмъ с™ы6мъ њ хnт¨ їyсэ, сyщымъ въ філjппэхъ, съ
є3пcкпы и3 діaконы9 благодaть вaмъ и3 ми1ръ p бGа nц7A нaшегs, и3 гDа їyса хnтA. благодарю2 бGа
моего2 њ всeй пaмvти вaшей, всегдA во всoкой моли1твэ моeй за всёхъ вaсъ, съ рaдостію
моли1тву мою2 творS. њ nбщeніи вaшемъ въ благовэствовaніе, p пeрвагs днE дaже и3 до нhнэ9
надёvвсv на сіE и4стое, ћкs начнhй дёло блaго въ вaсъ, соверши1тъ є5, дaже до днE їyсъ хnт0ва.
ћкоже є4сть прaведно мн¨ сіE мyдрствовати њ всёхъ вaсъ, за є4же и3мёти ми2 въ сeрдцэ вaсъ,
во ќзахъ мои1хъ, и3 во pвётэ, и3 и3звэщeніи благовёстіv, соk1бщники ми2 благодaти всёхъ
вaсъ сyщихъ.
Флп 1:1–7

Къ філіпписjємъ послaніе, зачaло 236.

Брaтіе, свидётель ми2 є4сть бGъ, ћкs люблю2 всёхъ вaсъ, по ми1лости їyсъ хnт0вэ. и3 њ сeмъ
молю1сv, да люб0вь вaша є3щE пaче и3 пaче и3збhточествуетъ въ рaзумэ, и3 во всoкомъ
чyвствіи. во є4же и3скушaти вaмъ лwчшаv, да бyдете чи1сти, и3 непреткновeнни въ дeнь хnт0въ,
и3сп0лнени плодGвъ прaвды їyсъ хnт0мъ, въ слaву и3 похвалY б9ію. разумёти же хощY вaмъ
брaтіе, ћкs ±же њ мн¨, пaче во ўспёхъ бlговэствовaніv пріид0ша. ћкs ќзамъ мои1мъ
kвлє1ннымъ њ хnт¨ бhвшымъ во всeмъ суди1щи, и3 въ пр0чіихъ всёхъ. и3 мн0жайшымъ
брaтіvмъ њ гDэ, надёvвшымсv њ ќзахъ мои1хъ, пaче дерзaти без8 стрaха сл0во б9іе
глаг0лати.
Флп 1:8–14

Къ філіпписjємъ послaніе, зачaло 237.

Брaтіе, разумёти вaмъ хощY ћкs ±же њ мн¨, пaче во ўспёхъ бlговэствовaніv пріид0ша.
ћкs ќзамъ мои1мъ kвлє1ннымъ њ хnт¨ бhвшымъ во всeмъ суди1щи, и3 въ пр0чіихъ всёхъ. и3
мн0жайшымъ брaтіvмъ њ гDэ, надёvвшымсv њ ќзахъ мои1хъ, пaче дерзaти без8 стрaха сл0во
б9іе глаг0лати. нёцыи ќбs по зaвисти и3 рeвности, друзjи же и3 за благоволeніе, хnтA
проповёдаютъ. џви ќбs p рвeніv хnтA возвэщaютъ нечи1стэ, мнoще печaль нанести2 ќзамъ
мои1мъ9 џви же p любвE, вёдvще ћкs во pвётэ благовэствовaніv лежY. что2 ќбs: nбaче
всoцэмъ џбразомъ, ѓще вин0ю, ѓще и4стиною, хnт0съ проповёдаемь є4сть9 и3 њ сeмъ рaдуюсv, но
и3 возрaдуюсv. вёмъ бо, ћкs сіE сбyдетсv ми2 во спасeніе вaшею моли1твою, и3 подаoніемъ д¦а
їyсъ хnт0ва, по чavнію и3 ўповaнію моемY.

111
къ філіпписjємъ послaніе
Флп 1:12–20А

Къ філіпписjємъ послaніе, зачaло 238.

Брaтіе, ни њ є3ди1номъ постыжyсv, но во всoкомъ дерзновeніи, ћкоже всегдA, и3 нhнэ


возвели1читсv хnт0съ въ тёлэ моeмъ, ѓще живот0мъ, ѓще ли смeртію. мнё бо є4же жи1ти
хnт0съ9 и3 є4же ўмрeти, пріsбрётеніе є4сть. ѓще ли є4же жи1ти ми2 тёломъ, сіe ми пл0дъ дёла, и3
что2 и3зв0лю, не вёмъ. њбдержи1мь же є4смь p nбою2, желaніе и3мhй разрэши1тисv, и3 со хnт0мъ
бhти, мн0гs пaче лyчше9 ґ є4же пребывaти во пл0ти, нyжднэйше є4сть вaсъ рaди. и3 сіE
и3звёстнэ вёмъ, ћкs бyду, и3 спребyду вaмъ всёмъ въ вaшъ ўспёхъ, и3 рaдость вёры. ћкs да
похвалA вaша и3збhточествуетъ њ хnт¨ їyсэ во мн¨, мои1мъ пришeствіемъ пaки къ вaмъ.
т0чію дост0йнэ благовэствовaнію хnт0ву жи1тельствуйте.
Флп 1:20Б–27А

Къ філіпписjємъ послaніе, зачaло 239.

Брaтіе, дост0йнэ благовэствовaнію хnт0ву жи1тельствуйте, да ѓще пришeдъ и3 ви1дэвъ вaсъ,


ѓще и3 не сhй ў вaсъ, ўслhшу ±же њ вaсъ, ћкs и4стиною стоитE во є3ди1номъ д©э, и3
є3динодyшнэ сподвизaющесv, по вёрэ благовэствовaніv в0лею, и3 не колeблющесv ни њ
є3ди1номъ же p сопроти1вныхъ9 є4же тBмъ ќбs є4сть kвлeніе поги1бели, вaмъ же спасeніv, и3 сіE
p бGа. ћкs вaмъ даровaсv є4же њ хnт¨, не т0кмs є4же въ него2 вёровати, но и3 є4же по нeмъ
страдaти9 т0йже п0двигъ и3мyще, kк0въ же во мн¨ ви1дэсте, и3 нhнэ слhшите њ мн¨. ѓще
q5бо к0е ўтэшeніе њ хnт¨, и3ли2 ѓще кav ўтёха любвE, ѓще к0е nбщeніе д¦а, ѓще к0е
милосeрдіе и3 щедрGты9 и3сп0лните мою2 рaдость да т0жде мyдрствуете, тyже люб0вь и3мyще,
є3динодyшни, є3диномyдренни9 ничт0же по рвeнію, и3ли2 тщеслaвію, но смиреномyдріемъ другъдрyга
чeстію б0льша себE творoще. не свои1хъ си2 кjйждо, но и3 дрyжнихъ кjйждо смотрoйте.
Флп 1:27–2:4

Къ філіпписjємъ послaніе, зачaло 240.

Брaтіе, сіE да мyдрствуетсv въ вaсъ, є4же и3 во хnт¨ їyсэ, и4же во џбразэ б9іи сhй, не
восхищeніемъ непщевA бhти рaвенъ бGу. но себE ўмaлилъ, зрaкъ рабA пріи1мъ, въ под0біи
человёчестэмъ бhвъ и3 џбразомъ њбрётесv ћкоже человёкъ. смири1лъ себE, послушли1въ бhвъ
дaже до смeрти, смeрти же кnтныv. тёмже и3 бGъ є3го2 превознесE, и3 даровA є3мY и4мv, є4же пaче
всoкагs и4мене9 да њ и4мени їyсовэ всoко колёно поклони1тсv, нбcныхъ, и3 земнhхъ, и3
преисп0днихъ9 и3 всoкъ љзhкъ и3сповёсть ћкs гDь їyсъ хnт0съ, въ слaву бGа nц7A.
Флп 2:5–11

Къ філіпписjємъ послaніе, зачaло 241.

Брaтіе, ћкоже всегдA послyшасте менE, не ћкоже въ пришeствіи моeмъ т0чію, но нhнэ
мн0гs пaче во pшeствіи моeмъ, со стрaхомъ и3 трeпетомъ своE спасeніе содэвaйте. бGъ бо є4сть
дёйствуvй въ вaсъ, и3 є4же хотёти и3 є4же дёvти њ благоволeніи. вс• твори1те без8 роптaніv и3

112
къ філіпписjємъ послaніе

размышлeніv, да бyдете непор0чни и3 цёли, и3 ч†да б9іv непорGчна, посред¨ р0да стропти1ва и3
развращeна9 въ ни1хже kвлoетесv ћкоже свэти6ла въ мjрэ, сл0во жив0тно предержaще, въ
похвалY мн¨ въ дeнь хnт0въ.
Флп 2:12–16А

Къ філіпписjємъ послaніе, зачaло 242.

Брaтіе, не вотщE тек0хъ, ни вотщE труди1хсv. но ѓще и3 жрeнъ бывaю, њ жeртвэ и3 слyжбэ
вёры вaшеv рaдуюсv, и3 срaдуюсv всBмъ вaмъ9 тaкожде и3 вы2 рaдуйтесv, и3 срaдуйте ми сv.
ўповaю же њ гDэ їyсэ, тімоfeа вск0рэ послaти къ вaмъ, да и3 ѓзъ благодyшствую, ўвёдэвъ
±же њ вaсъ9 ни є3ди1нагs бо и4мамъ равнодyшна, и4же при1снэе њ вaсъ попечeтсv9 вси1 бо свои1хъ
си2 и4щутъ, ґ не ±же хnтA їyса. и3скyсство же є3гs2 знaете, занE, ћкоже nц7Y чaдо, со мн0ю
пораб0талъ въ благовёстіи. сег0 же q5бо ўповaю послaти ѓбіе, по внегдA ўвёмъ ±же њ мн¨.
Флп 2:16Б–23

Къ філіпписjємъ послaніе, зачaло 243.

Брaтіе, надёюсv њ гDэ ћкs и3 сaмъ ск0рs пріидY къ вaмъ. потрeбнэе же возмнёхъ,
є3пафродjта брaта, и3 споспёшника и3 св0инника моего2, вaшего же послaнника, и3 служи1телv
потрeбэ моeй, послaти къ вaмъ. понeже желaніемъ желaше ви1дэти всёхъ вaсъ9 и3 тужaше, занE
слhшасте, ћкs бол¨. и4бо бол¨ близ8 смeрти9 но бGъ поми1лова є3го2, не є3г0 же т0кмs, но и3
менE, да не ск0рбь на ск0рбь пріимY. скорёе q5бо послaхъ є3го2, да ви1дэвше є3го2 пaки,
возрaдуетесv, и3 ѓзъ безпечaленъ пребyду. пріими1те q5бо є3го2 њ гDэ со всoкою рaдостію, и3
таковhv чeстны и3мёйте9 занE за дёло хnт0во дaже до смeрти прибли1жисv9 понyдивъ себE
вседyшнs, да и3сп0лнитъ вaше лишeніе, є4же къ моeй слyжбэ.
Флп 2:24–30

Къ філіпписjємъ послaніе, зачaло 244.

Брaтіе, рaдуйтесv њ гDэ: т†vжде бо писaти вaмъ мн¨ ќбs нелёностно, вaмъ же твeрдо.
блюди1тесv p псGвъ, блюди1тесv p ѕлhхъ дёлателей, блюди1тесv p сэчeніv невёрныхъ. мh бо
є3смы2 њбрёзаніе, и5же д¦омъ бGу слyжимъ, и3 хвaлимсv њ хnт¨ їyсэ, ґ не въ пл0ти надёемсv.
и4бо и3 ѓзъ и3мёю надёvніе во пл0ти9 ѓще кто2 и4нъ мни1тъ надёvтисv во пл0ти, ѓзъ пaче.
њбрёзанъ nсмоднeвнs, p р0да їyлева, колёна веніамjнова, є3врeинъ p є3врє1й9 по зак0ну фарісeй,
по рeвности гони1хъ цRковь б9ію, по прaвдэ зак0ннэй бhвъ непор0ченъ. но ±же ми2 бoху
пріsбрётєніv, сі• вмэни1хъ хnтA рaди тщетY. но q5бо вмэнoю вс• тщетY бhти, за
превосходoщее рaзума хnтA їyса гDа моегs2. є3гGже рaди всёхъ pтщети1хсv, и3 вмэнoю вс•
ўмeты бhти, да хnтA пріsбрoщу.
Флп 3:1–8

113
къ філіпписjємъ послaніе

Къ філіпписjємъ послaніе, зачaло 245.

Брaтіе, всёхъ pтщети1хсv, и3 вмэнoю вс• ўмeты бhти, да хnтA пріsбрoщу. и3 њбрoщусv
въ нeмъ, не и3мhй моеS прaвды, ћже p зак0на, но ћже вёрою їyсъ хnт0вою, сyщею p бGа
прaвду въ вёрэ, ћкs разумёти є3го2, и3 си1лу воскресeніv є3гs2, и3 соkбщeніе стnтeй є3гs2,
соsбразyvсv смeрти є3гs2, ѓще кaкs дости1гну въ воскресeніе мeртвыхъ. не занE ўжE достиг0хъ,
и3ли2 ўжE соверши1хсv9 гоню1 же, ѓще и3 пости1гну, њ нeмже и3 постижeнъ бhхъ p хnтA їyса. брaтіе,
ѓзъ себE не q5 помышлoю дости1гша9 є3ди1но же, зaднvv ќбs забывav, въ прє1днvv же
простирavсv, со ўсeрдіемъ гоню2, къ п0чести вhшнvгs звaніv б9іv њ хnт¨ їyсэ. є3ли1цы ќбs
совершeнни, сіE да мyдрствуимъ9 и3 є4же ѓще и4но что2 мhслите, и3 сіE бGъ вaмъ pкрhетъ, nбaче
въ нeже достиг0хомъ т0же мyдрствовати, и3 тёмже прaвиломъ жи1тельствовати. под0бни ми2
бывaйте брaтіе, и3 смотрoйте тaкs ходoщыv, ћкоже и4мате џбразъ нaсъ. мн0зи бо х0дvтъ,
и5хже мн0гажды глаг0лахъ вaмъ, нhнэ же и3 плaчv глаг0лю, враги2 кnтA хnт0ва9 и5мже кончи1на,
поги1бель9 и5мже б0гъ, чрeво, и3 слaва въ студ¨ и4хъ9 и5же земн†v мyдрствуютъ.
Флп 3:8Б–19

Къ філіпписjємъ послaніе, зачaло 246.

Брaтіе, нaше житіE на нб7сёхъ є4сть, pkнyдуже и3 сп7си1телv ждeмъ, гDа нaшего їyса хnтA9
и4же преsбрази1тъ тёло смирeніv нaшегs, ћкs бhти семY соkбрaзну тёлу слaвы є3гs2, по
дёйству є4же возмогaти є3мY, и3 покори1ти себ¨ всoчєскаv. тёмже брaтіе моS возлю1бленнаv и3
вожделённаv, рaдосте и3 вёнче м0й, тaкs ст0йте њ гDэ возлю1бленніи. є3r0дію молю2, и3
сuнт{хію молю2, т0жде мyдрствовати њ гDэ. є4й, молю2 и3 тебE супрyжниче при1сный,
споспёшствуй и5мъ, ±же во благовэствовaніи сподвизaшасv со мн0ю, и3 съ кли1 ментомъ, и3 съ
пр0чими споспёшники мои1ми, и4хже и3менA въ кни1гахъ жив0тныхъ.
Флп 3:20–4:3

Къ філіпписjємъ послaніе, зачaло 247.

Брaтіе, рaдуйтесv всегдA њ гDэ9 и3 пaки рекY, рaдуйтесv. кр0тость вaша разyмна да бyдетъ
всёмъ человёкsмъ. гDь бли1зъ. ни њ чeмже пецhтесv, но во всeмъ моли1твою и3 молeніемъ со
бlгодарeніемъ, прошє1ніv вaша да сказyютсv къ бGу. и3 ми1ръ б9ій превосходoй всoкъ ќмъ, да
соблюдeтъ сердцA вaша и3 разумBніv вaша, њ хnт¨ їyсэ. пр0чее же брaтіе моS, є3ли6ка сyть
и4стинна, є3ли6ка чє1стна, є3ли6ка прaвєдна, є3ли6ка пречи6ста, є3ли6ка прелюбє1зна, є3ли6ка доброхв†льна,
ѓще кav добродётель, и3 ѓще кav похвалA, сі• помышлoйте. и5мже и3 научи1стесv, и3 пріoсте, и3
слhшасте, и3 ви1дэсте во мн¨, сі• твори1те, и3 бGъ ми1ра бyдетъ съ вaми.
Флп 4:4–9

Къ філіпписjємъ послaніе, зачaло 248.

Брaтіе, возрaдовахсv њ гDэ вельми2, ћкs ўжE когдA воспомvнyсте пещи1сv њ мн¨9 понeже
и3 печaстесv, но не пог0днымъ врeменемъ њбдержaстесv. не ћкs по скyдости глаг0лю9 ѓзъ бо

114
къ філіпписjємъ послaніе

навык0хъ, въ ни1хже є4смь, дов0ленъ бhти. вёмъ и3 смири1тисv, вёмъ и3 и3збhточествовати9 во


всeмъ и3 во всёхъ навык0хъ, и3 насыщaтисv, и3 ґлкaти, и3 и3збhточествовати, и3 лишaтисv. вс•
могY њ ўкрэплoющемъ мS їyсэ хnт¨. nбaче д0брэ сотвори1сте спріsбщи1вшесv печaли моeй.
вёсте же и3 вы2 філіпписjане, ћкs въ начaлэ благовэствовaніv, є3гдA и3зыд0хъ p макед0ніи, ни
є3ди1на ми2 цRковь њбщевaсv въ сл0во даoніv и3 пріoтіv, т0чію вы2 є3ди1ни. ћкs и3 въ солyнь, и3
є3ди1ною и3 двaщи въ трeбованіе моE послaсте ми2. не ћкs и3щY даoніv, но и3щY плодA
мн0жащагsсv въ сл0во вaше. пріoхъ же вс•, и3 и3збhточествую9 и3сп0лнихсv, пріeмъ p
є3пафродjта пGсланнаv p вaсъ, воню2 бlгоухaніv, жeртву пріoтну, бlгоуг0дну бGу. бGъ же м0й
да и3сп0лнитъ всoкое трeбованіе вaше, по богaтству своемY, въ слaвэ њ хnт¨ гDэ. бGу же и3
nц7Y нaшему слaва во вёки вэкGвъ, ґми1нь. цэлyйте всoкаго с™а њ хnт¨ їyсэ9 цэлyютъ вы2
сyщаv со мн0ю брaтіv. цэлyютъ вы2 с™jи вси2, пaче же и5же p кeсарева д0му. благодaть гDа
нaшегs їyса хnтA со всёми вaми. ґми1нь.
Флп 4:10–23

115
КЪ КОЛОССАzЕМЪ ПОСЛАzНІЕ
СТ&АzГW ҐПОzСТОЛА ПАzVЛА.

Къ колоссaємъ послaніе, зачaло 249А.

Пarелъ ґп0столъ їyсъ хnт0въ, в0лею б9іею, и3 тімоfeй брaтъ, сyщымъ въ колоссaехъ
свvты6мъ, и3 вBрнымъ брaтіvмъ њ хnт¨ їyсэ. ћкоже и3 ўвёдэсте p є3пафрaса возлю1бленнагs
сраб0тника нaшегs, и4же є4сть вёренъ њ вaсъ служи1тель хnт0въ, и4же и3 kви2 нaмъ вaшу люб0вь
въ д©э. сегs2 рaди и3 мы2 p негGже днE слhшахомъ, не престаeмъ њ вaсъ молoщесv, и3 просoще,
да и3сп0лнитесv въ рaзумэ в0ли є3гs2, во всoкой премyдрости и3 рaзумэ дух0внэмъ9 ћкs
ходи1ти вaмъ дост0йнэ бGу, во всoкомъ ўгождeніи, и3 всoкомъ дёлэ блaзэ плодоносoще, и3
возрастaюще въ рaзумэ б9іи, всoкою си1лою возмогaюще, по держaвэ слaвы є3гs2 во всoкомъ
терпёніи и3 долготерпёніи съ рaдостію.
Кол 1:1–2, 7–11

Къ колоссaємъ послaніе, зачaло 249Б.

Брaтіе, бlгодaть вaмъ и3 ми1ръ p бGа nц7A нaшегs, и3 гDа їyса хnтA, благодари1мъ бGа и3 nц7A
гDа нaшегs їyса хnтA, всегдA њ вaсъ молoщесv9 слhшавше вёру вaшу, ћже њ хnт¨ їyсэ, и3
люб0вь ю4же и4мате ко всёмъ с™ы6мъ9 за ўповaніе pложeнное вaмъ на небесёхъ, є4же прeжде
слhшасте въ словеси2 и4стины бlговэствовaніv, сyщагs въ вaсъ, ћкоже и3 во всeмъ мjрэ9 и3 є4сть
плодон0сно и3 расти1мо, ћкоже и3 въ вaсъ, p негGже днE слhшасте, и3 разумёсте бlгодaть б9ію
во и4стинэ.
Кол 1:3–6

Къ колоссaємъ послaніе, зачaло 250.

Брaтіе, благодарoще бGа и3 nц7A, призвaвшаго вaсъ въ причaстіе наслёдіv с™hхъ во свётэ9
и4же и3збaви нaсъ p влaсти тeмныv, и3 престaви въ цnтво сн7а любвE своеS9 њ нeмже и4мамы
и3збавлeніе кр0вію є3гs2, и3 њставлeніе грэхGвъ9 и4же є4сть џбразъ бGа неви1димагs, перворождeнъ
всеS твaри. ћкs њ нeмъ созданA бhша всoчєскаv, ±же на небеси2, и3 ±же на земли2, ви6димаv, и3
неви6димаv9 ѓще прест0ли, ѓще гDьствіv, ѓще нач†ла, ѓще вл†сти, всoчєскаv тёмъ и3 њ нeмъ
создaшасv. и3 т0й є4сть прeжде всёхъ, и3 всoчєскаv њ нeмъ состоoтсv. и3 т0й є4сть главA тёлу
цeркве, и4же є4сть начaтокъ, перворождeнъ и3з8 мeртвыхъ, ћкs да бyдетъ во всёхъ т0й
пeрвенствуv.
Кол 1:12–18

116
къ колоссaємъ послaніе

Къ колоссaємъ послaніе, зачaло 251.

Брaтіе, хnт0съ є4сть главA тёлу цeркве, и4же є4сть начaтокъ, перворождeнъ и3з8 мeртвыхъ,
ћкs да бyдетъ во всёхъ т0й пeрвенствуv. ћкs въ нeмъ благоизв0ли всемY и3сполнeнію
всели1тисv. и3 тёмъ примири1ти всoчєскаv къ себ¨, ўмиротвори1въ кр0вію кnтA є3гs2 чрез8 него2,
ѓще земн†v, ѓще ли небє1снаv. и3 вaсъ и3ногдA сyщихъ њчуждeныхъ, и3 врагGвъ помышлeньми въ
дёлэхъ лукaвыхъ, нhнэ же примири2 въ тёлэ пл0ти є3гs2 смeртію є3гs2, предстaвити вaсъ с™ы,
и3 непор0чны и3 непови1нны пред8 соб0ю. ѓще q5бо пребывaете въ вёрэ њсновaни и3 твeрди, и3
неподви1жими p ўповaніv благовэствовaніv, є4же слhшасте, проповёданое всeй твaри
поднебeснэй, є3мyже бhхъ ѓзъ пarелъ служи1тель.
Кол 1:18–23

Къ колоссaємъ послaніе, зачaло 252.

Брaтіе, нhнэ рaдуюсv во страдaніихъ мои1хъ њ вaсъ, ћкs и3сполнoю лишeніе скорбeй
хnт0выхъ во пл0ти моeй, за тёло є3гs2, є4же є4сть цeрковь9 є4йже бhхъ ѓзъ служи1тель, по
смотрeнію б9ію дaнному мн¨ въ вaсъ, и3сп0лнити сл0во б9іе9 тaйну сокровeнную p вёкъ и3 p
родGвъ, нhнэ же kви1сv свvты6мъ є3гs2. и5мже восхот¨ бGъ сказaти, к0е богaтство слaвы
тaйны сеS во kзhцэхъ, и4же є4сть хnт0съ въ вaсъ, ўповaніе слaвы9 є3г0же мы2 проповёдуемъ,
наказyюще всoкаго человёка, и3 ўчaще всoкой премyдрости9 да предстaвимъ всoкаго человёка
совершeнна њ хnт¨ їyсэ9 въ нeмже и3 труждaюсv и3 подвизaюсv по дёйству є3гs2, дёйствуемому
во мн¨ си1лою.
Кол 1:24–29

Къ колоссaємъ послaніе, зачaло 253.

Брaтіе, хощY вaсъ вёдэти, коли1къ п0двигъ и4мамъ њ вaсъ, и3 њ сyщихъ въ лаодікjи, и3 во
їерап0ли, и3 є3ли1цы не ви1дэша лицA моегs2 во пл0ти, да ўтёшатсv сердцA и4хъ, снeмшихсv въ
любви2, и3 во всoкомъ богaтствэ и3звэщeніv рaзума, въ познaніе тaйны бGа и3 nц7A, и3 хnтA9 въ
нeмже сyть всS сокрGвища премyдрости, и3 рaзума сокровє1нна. сіe же глаг0лю, да никт0же вaсъ
прельсти1тъ въ словопрёніи. ѓще бо и3 пл0тію pстою2, но дyхомъ съ вaми є4смь, рaдуvсv, и3 ви1дv
вaшъ чи1нъ, и3 ўтверждeніе вaшеv вёры ћже во хnтA. ћкоже q5бо пріoсте хnтA їyса гDа, тaкоже
въ нeмъ ходи1те, ўкоренeни, и3 наздaни въ нeмъ, и3 и3звёствовани вёрою, ћкоже научи1стесv,
и3збhточествующе въ нeй благодарeніемъ.
Кол 2:1–7

Къ колоссaємъ послaніе, зачaло 254.

Брaтіе, блюди1тесv, да никт0же вaсъ бyдетъ прельщav філос0фіею, и3 тщeтною лeстію, по


предaнію человёческому, по стіхjамъ мjра, ґ не по хnт¨9 ћкs въ т0мъ живeтъ всoко и3сполнeніе
б9ествA тэлeснэ9 и3 да бyдете въ нeмъ и3сп0лнени, и4же є4сть главA всoкому начaлу и3 влaсти9 њ
нeмже и3 њбрёзани бhсте њбрёзаніемъ нерукотворeннымъ, въ совлечeніи тёла грэх0внагs

117
къ колоссaємъ послaніе

пл0ти, во њбрёзаніи хnт0вэ, спогрeбшесv є3мY крещeніемъ9 њ нeмже и3 совостaсте вёрою,


дёйствомъ бGа, воскреси1вшагs є3го2 и3з8 мeртвыхъ.
Кол 2:8–12

Къ колоссaємъ послaніе, зачaло 255.

Брaтіе, бGъ вы2 мє1ртвы сyщv въ прегрэшeніихъ, и3 въ неsбрёзаніи пл0ти вaшеv, соsживи1лъ
є4сть со хnт0мъ, даровaвъ нaмъ всS прегрэшє1ніv9 и3стреби1въ є4же на нaсъ рукописaніе ўчeньми,
є4же б¨ сопроти1вно нaмъ, и3 то2 взoтъ p среды2, пригвозди1въ є5 на кnт¨9 совлeкъ нач†ла и3
вл†сти, и3зведE въ поз0ръ дерзновeніемъ, и3з8sбличи1въ и5хъ въ себ¨ да никт0же q5бо вaсъ
њсуждaетъ њ kдeніи, и3ли2 њ питіи2, и3ли2 њ чaсти прaздника, и3ли2 њ новомёсvчіихъ, и3ли2 њ
суббGтахъ9 я5же сyть стёнь грvдyщихъ, тёло же хnт0во. никт0же вaсъ да прельщaетъ
и3зволeннымъ є3мY смиреномyдріемъ, и3 слyжбою ѓгGльскою, ±же не ўвёдэ ўчS, без8 ўмA
дмoсv p ўмA пл0ти своеS9 и3 не держS главы2, и3з8 неoже всE тёло, состaвы и3 соyзы подаeмо,
и3 снeмлемо, расти1тъ возращeніе б9іе. ѓще q5бо ўмр0сте со хnт0мъ p стіхjй мjра почто2 ѓки
живyще въ мjрэ стvзaетесv:
Кол 2:13–20

Къ колоссaємъ послaніе, зачaло 256.

Брaтіе, ѓще ўмр0сте со хnт0мъ p стіхjй мjра почто2 ѓки живyще въ мjрэ стvзaетесv: не
косни1сv, нижE вкуси2, ни њсvжи29 я5же сyть вс• во и3стлёніе ўпотреблeніемъ, по зaповэдемъ и3
ўчeніємъ чlвёческимъ9 я5же сyть сл0во ќбs и3мyще премyдрости, въ самов0льнэй слyжбэ, и3
смиреномyдріи, и3 непощадёніи тёла, не въ чeсти к0ей къ сhтости пл0ти. ѓще ќбs воскреснyсте
со хnт0мъ, вhшнихъ и3щи1те, и3дёже є4сть хnт0съ њдеснyю бGа сэдS9 гGрнvv мyдрствуйте, ґ не
земн†v. ўмр0сте бо, и3 жив0тъ вaшъ сокровeнъ є4сть со хnт0мъ въ бз7э.
Кол 2:20–3:3

Къ колоссaємъ послaніе, зачaло 257.

Брaтіе, є3гдA хnт0съ kви1тсv жив0тъ вaшъ, тогдA и3 вы2 съ ни1мъ kвитeсv въ слaвэ.
ўмертви1те q5бо ќды вaшv, ±же на земли2, блyдъ, нечистотY, стрaсть, п0хоть ѕлyю, и3
лихоимaніе, є4же є4сть їдsлослужeніе9 и4хже рaди грvдeтъ гнёвъ б9ій на сhны противлeніv, въ
ни1хже и3 вы2 и3ногдA ходи1сте, є3гдA живoсте въ ни1хъ. нhнэ же pложи1те и3 вы2 тA вс•9 гнёвъ,
ћрость, ѕл0бу, хулeніе, срамосл0віе p ќстъ вaшихъ. не лжи1те другъдрyгу, совлeкшесv вeтхагs
человёка съ дэoньми є3гs29 и3 њблeкшесv въ н0ваго њбновлoемаго въ рaзумъ, по џбразу
создaвшагs є3го29 и3дёже нёсть є4ллинъ, ни їудeй9 њбрёзаніе, и3 неsбрёзаніе9 вaрваръ, и3 ск{fъ9
рaбъ, и3 своб0дь9 но всoчєскаv, и3 во всёхъ хnт0съ.
Кол 3:4–11

118
къ колоссaємъ послaніе

Къ колоссaємъ послaніе, зачaло 258.

Брaтіе, њблецhтесv q5бо ћкоже и3збрaнніи б9іи, с™и, и3 возлю1бленни, во ўтрGбы щедр0тъ,
бlгость, смиреномyдріе, кр0тость, и3 долготерпёніе9 пріeмлюще другъдрyга, и3 прощaюще себ¨, ѓще
кто2 на кого2 и4мать поречeніе9 ћкоже и3 хnт0съ прости1лъ є4сть вaмъ, тaкs и3 вы2. над8 всёми же
си1ми стvжи1те люб0вь, ћже є4сть соyзъ совершeнства. и3 ми1ръ б9ій да водворoетсv въ сердцaхъ
вaшихъ, в0ньже и3 звaни бhсте во є3ди1номъ тёлэ9 и3 благодaрни бывaйте. сл0во хnт0во да
вселoетсv въ вaсъ богaтнs, во всoкой премyдрости, ўчaще и3 вразумлoюще себE самёхъ во
lалмёхъ, и3 пёніихъ и3 пёснехъ дух0вныхъ, њ благодaти пою1ще въ сердцaхъ вaшихъ гDви.
Кол 3:12–16

Къ колоссaємъ послaніе, зачaло 259.

Брaтіе, всE є4же ѓще что2 творитE сл0вомъ, и3ли2 дёломъ, вс• во и4мv гDа їyса хnтA,
благодарoще бGа и3 nц7A тёмъ. жєны2, повинyйтесv свои1мъ мужє1мъ, ћкоже подобaетъ њ гDэ.
мyжіе, люби1те жєны2 вaшv, и3 не њгорчaйтесv къ ни1мъ. чaда, послyшайте роди1телей свои1хъ во
всeмъ9 сіe бо ўг0дно є4сть гDви. nц7ы2, не раздражaйте ч†дъ вaшихъ, да не ўнывaютъ. раби2,
послyшайте по всемY плотски1хъ госп0дій вaшихъ, не пред8 nчи1ма т0чію раб0тающе ѓки
чlвэкоуг0дницы, но въ простот¨ сeрдца, боoщесv бGа. и3 всoко, є4же ѓще что2 творитE, p
души2 дёлайте, ћкоже гDу, ґ не человёкsмъ9 вёдvще, ћкs p гDа пріи1мете воздаoніе
достоoніv9 гDу бо хnтY раб0таете. ґ њби1дvй, воспріи1метъ є4же њби1дэ, и3 нёсть лицA
њбиновeніv. госп0діе, прaвду и3 ўравнeніе рабGмъ подавaйте, вёдvще, ћкs и3 вы2 и4мате гDа на
нб7сёхъ.
Кол 3:17–4:1

Къ колоссaємъ послaніе, зачaло 260А.

Брaтіе, въ моли1твэ терпи1те, б0дрствующе въ нeй со бlгодарeніемъ. молoщесv и3 њ нaсъ


вкyпэ, да бGъ pвeрзетъ нaмъ двє1ри сл0ва, проглаг0лати тaйну хnт0ву, є3oже рaди и3 свoзанъ
є4смь, да kвлю2 ю5, ћкоже подобaетъ ми2 глаг0лати. въ премyдрости ходи1те ко внёшнимъ, врeмv
и3скупyюще. сл0во вaше да бывaетъ всегдA во благодaти, с0лію растворeно, вёдэти, кaкs
подобaетъ вaмъ є3ди1ному комyждо pвэщавaти. ґ ±же њ мн¨, вс• скaжетъ вaмъ тuхjкъ
возлю1бленный брaтъ, и3 вёренъ служи1тель, и3 сраб0тникъ њ гDэ. є3г0же послaхъ къ вaмъ на сE
и4стое, ћкs да разумёетъ ±же њ вaсъ, и3 ўтёшитъ сердцA вaша, со nни1сімомъ вёрнымъ, и3
возлю1бленнымъ брaтомъ нaшимъ, и4же є4сть p вaсъ9 вс• вaмъ скaжутъ ±же зд¨.
Кол 4:2–9

Къ колоссaємъ послaніе, зачaло 260Б.

Брaтіе, въ премyдрости ходи1те ко внёшнимъ, врeмv и3скупyюще. сл0во вaше да бывaетъ


всегдA во благодaти, с0лію растворeно, вёдэти, кaкs подобaетъ вaмъ є3ди1ному комyждо
pвэщавaти. ґ ±же њ мн¨, вс• скaжетъ вaмъ тuхjкъ возлю1бленный брaтъ, и3 вёренъ

119
къ колоссaємъ послaніе

служи1тель, и3 сраб0тникъ њ гDэ. є3г0же послaхъ къ вaмъ на сE и4стое, ћкs да разумёетъ ±же
њ вaсъ, и3 ўтёшитъ сердцA вaша, со nни1сімомъ вёрнымъ, и3 возлю1бленнымъ брaтомъ нaшимъ,
и4же є4сть p вaсъ9 вс• вaмъ скaжутъ ±же зд¨. цэлyетъ вы2 лукA врaчь возлю1бленный, и3
димaсъ. цэловaніе моeю рук0ю пarлею. поминaйте моS ќзы. бlгодaть со всёми вaми. ґми1нь.
Кол 4:5–9, 14, 18

Къ колоссaємъ послaніе, зачaло 261.

Брaтіе, цэлyетъ вы2 ґрістaрхъ сплённикъ м0й, и3 мaрко ґнеleй варнaвинъ, њ нeмже пріoсте
зaпsвэди9 ѓще же пріи1детъ къ вaмъ, пріими1те є3го29 и3 їисyсъ наречeнный їyстъ, сyщіи p
њбрёзаніv9 сjи є3ди1ни споспёшницы во цnтво б9іе, и5же бhша ми2 ўтэшeніе. цэлyетъ вы2
є3пафрaсъ, и4же p вaсъ, рaбъ їyса хnтA, всегдA подвизavйсv њ вaсъ въ моли1твахъ, да бyдете
совершeни и3 и3сп0лнени во всoкой в0ли б9іей. свидётельствую бо њ нeмъ, ћкs и4мать рeвность
мн0гу, и3 болёзнь њ вaсъ, и3 њ сyщихъ въ лаодікjи, и3 во їерап0ли. цэлyетъ вы2 лукA врaчь
возлю1бленный, и3 димaсъ. цэлyйте брaтію сyщую въ лаодікjи, и3 нuмфaна, и3 домaшнюю є3гs2
цRковь. и3 є3гдA прочтeтсv послaніе сіE p вaсъ, сотвори1те, да и3 въ лаодікjйстэй цRкви прочтeно
бyдетъ, и3 напи1санное p лаодікjи, да и3 вы2 прочтeте. и3 рцhте ґрхjппу9 блюди2 служeніе, є4же пріoлъ
є3си2 њ гDэ, да доверши1ши є5. цэловaніе моeю рук0ю пarлею. поминaйте моS ќзы. бlгодaть со
всёми вaми. ґми1нь.
Кол 4:10–18

120
КЪ СОЛУzНZНWМЪ ПЕzРВОЕ
ПОСЛАzНІЕ СТ&АzГW ҐПОzСТОЛА ПАzVЛА.

Къ солyнvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 262.

Пarелъ и3 сілуaнъ и3 тімоfeй, цRкви солyнстэй, њ бз7э nц7¨, и3 гDэ їyсэ хnт¨9 бlгодaть
вaмъ и3 ми1ръ p бGа nц7A нaшегs, и3 гDа їyса хnтA. благодари1мъ бGа всегдA њ всёхъ вaсъ,
поминaніе вaше творoще въ моли1твахъ нaшихъ9 непрестaннs поминaюще вaше дёло вёры, и3
трyдъ любвE, и3 терпёніе ўповaніv гDа нaшегs їyса хnтA, пред8 бGомъ и3 nц7eмъ нaшимъ. вёдvще
брaтіе возлю1бленнаv, p бGа и3збрaніе вaше9 ћкs благовэствовaніе нaше не бhсть къ вaмъ въ
сл0вэ т0чію, но и3 си1лою, и3 д¦омъ с™hмъ, и3 во и3звэщeніи мн0зэ9 ћкоже и3 вёсте, какови2
бhхомъ въ вaсъ, рaди вaсъ.
1 Фес 1:1–5

Къ солyнvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 263.

Брaтіе, вы2 под0бницы бhсте нaмъ и3 гDу, пріeмше сл0во въ ск0рби мн0зэ, съ рaдостію д¦а
с™aгs9 ћкs бhти вaмъ џбразъ всёмъ вёрующымъ въ макед0ніи и3 ґхaіи. p вaсъ бо промчeсv
сл0во гDне, не т0кмs въ макед0ніи и3 ґхaіи9 но и3 во всoко мёсто вёра вaша, ћже къ бGу,
и3зhде9 ћкs не трeбовати нaмъ глаг0лати что2. тjи бо њ нaсъ возвэщaютъ, как0въ вх0дъ
и3мёхомъ къ вaмъ, и3 кaкs њбрати1стесv къ бGу p јдsлъ, раб0тати бGу жи1ву и3 и4стинну9 и3
ждaти сн7а є3гs2 съ нб7съ, є3г0же воскреси2 и3з8 мeртвыхъ, їyса и3збавлoющаго нaсъ p гнёва
грvдyщагs.
1 Фес 1:6–10

Къ солyнvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 264.

Брaтіе, вёсте вх0дъ нaшъ и4же къ вaмъ, ћкs не вотщE бhсть9 но предпострадaвше и3
досаждeни бhвше, ћкоже вёсте, въ філjппэхъ, дерзнyхомъ њ бз7э нaшемъ, глаг0лати къ вaмъ
благовэствовaніе б9іе со мн0гимъ п0двигомъ. ўтэшeніе бо нaше, не p прeлести, ни2 p
нечистоты2, ни лeстію9 но ћкоже и3скуси1хомсv p бGа вёрни бhти пріoти благовэствовaніе,
тaкs глаг0лемъ, не ѓки человёкsмъ ўгождaюще, но бGу и3скушaющему сердцA нaша. никогдaже
бо въ словеси2 ласкaніv бhхомъ къ вaмъ, ћкоже вёсте, нижE вин0ю лихоимaніv9 бGъ свидётель.
ни и4щуще p человBкъ слaвы, ни p вaсъ, ни p и3нёхъ9 могyще въ тvгот¨ бhти, ћкоже
хnт0вы ґпcтоли, но бhхомъ ти1си посред¨ вaсъ, ћкоже дои1лица грёетъ своS ч†да9 тaкs желaюще
вaсъ, благоволи1хомъ подaти вaмъ не т0чію благовэствовaніе б9іе, но и3 дyшы своS9 занeже
возлю1блени бhсте нaмъ.
1 Фес 2:1–8

121
къ солyнvнsмъ послaніе пeрвое

Къ солyнvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 265.

Брaтіе, п0мните трyдъ нaшъ, и3 п0двигъ9 н0щь бо и3 дeнь дёлающе, ћкs не њтvготи1ти ни
є3ди1нагs p вaсъ, проповёдахомъ вaмъ бlговэствовaніе б9іе. вы2 свидётели, и3 бGъ, ћкs
препод0бнs и3 прaведнs и3 непор0чнs вaмъ вёрующымъ бhхомъ9 ћкоже вёсте, занE є3ди1наго
ког0ждо вaсъ, ћкоже nц7ъ ч†да своS, молoще и3 ўтэшaюще вaсъ, и3 свидётельствующе вaмъ
ходи1ти дост0йнs бGу, призвaвшему вы2 во своE цnтво и3 слaву. сегs2 рaди и3 мы2 бlгодари1мъ бGа
непрестaннs, ћкs пріeмше сл0во слhшаніv б9іv p нaсъ, пріoсте не ѓки сл0во человёческо, но
ћкоже є4сть вои1стинну сл0во б9іе, є4же и3 дёйствуетсv въ вaсъ вёрующихъ. вh бо под0бницы
бhсте брaтіе, цRквамъ б9іимъ сyщымъ во їудeи, њ хnт¨ їyсэ.
1 Фес 2:9–14А

Къ солyнvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 266.

Брaтіе, вы2 под0бницы бhсте цRквамъ б9іимъ сyщымъ во їудeи, њ хnт¨ їyсэ. занE т†vжде
и3 вы2 пострадaсте p свои1хъ сплемє1нникъ, ћкоже и3 тjи p їудє1й9 и3 ўби1вшихъ гDа їyса, и3 є3гs2
прор0ки, и3 нaсъ и3згнaвшихъ, и3 бGу неугоди1вшихъ, и3 всёмъ человёкsмъ проти1вvщихсv9 и3
возбранoющихъ нaмъ глаг0лати kзhкsмъ, да спасyтсv, во є4же и3сп0лнити и5мъ грэхи2 своS
всегдA9 пости1же же на ни1хъ гнёвъ до концA. мh же брaтіе њсиротёвше p вaсъ ко врeмени часA,
лицeмъ ґ не сeрдцемъ, ли1шше тщaхомсv лицE вaше ви1дэти мн0гимъ желaніемъ. тёмже
хотёхомъ пріити2 къ вaмъ, ѓзъ ќбs пarелъ є3ди1ною и3 двaжды, и3 возбрани2 нaмъ сатанA. кт0
бо нaмъ ўповaніе, и3ли2 рaдость, и3ли2 вэнeцъ похвалeніv, не и3 вh ли пред8 гDемъ нaшимъ їyсъ
хnт0мъ, во пришeствіи є3гs2:
1 Фес 2:14–19

Къ солyнvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 267.

Брaтіе, вы2 є3стE слaва нaша и3 рaдость. тёмже ўжE не терпoще, благоволи1хомъ њстaтисv
во ґfи1нэхъ є3ди1ни. и3 послaхомъ тімоfeа брaта нaшего, и3 служи1телv б9іv, и3 споспёшника
нaшего во благовёстіи хnт0вэ, ўтверди1ти вaсъ и3 ўтёшити њ вёрэ вaшей9 ћкs ни є3ди1ному
смущaтисv въ ск0рбехъ си1хъ9 сaми бо вёсте, ћкs на сіE и4стое лежи1мъ. и4бо є3гдA ў вaсъ
бёхомъ, предрек0хомъ вaмъ, ћкs и4мамы скорбёти, є4же и3 бhсть, и3 вёсте. сегs2 рaди и3 ѓзъ
ктомY не терпS, послaхъ разумёти вёру вaшу, да не кaкs и3скуси1лъ вы2 бyдетъ и3скушavй, и3
вотщE бyдетъ трyдъ нaшъ. нhнэ же пришeдшу тімоfeю къ нaмъ p вaсъ, и3 благовэсти1вшу
нaмъ вёру вaшу и3 люб0вь, и3 ћкs и4мате пaмvть њ нaсъ блaгу, всегдA желaюще нaсъ ви1дэти,
ћкоже и3 мы2 вaсъ. сегs2 рaди ўтёшихомсv брaтіе њ вaсъ, во всoкой ск0рби и3 нyждэ нaшей,
вaшею вёрою. ћкs мы2 нhнэ жи1ви є3смы2, ѓще вы2 стоитE њ гDэ.
1 Фес 2:20–3:8

122
къ солyнvнsмъ послaніе пeрвое

Къ солyнvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 268.

Брaтіе, к0е благодарeніе бGу м0жемъ воздaти њ вaсъ, њ всoкой рaдости, є4юже рaдуемсv
вaсъ рaди, пред8 бGомъ нaшимъ: н0щь и3 дeнь преизли1ха молoщесv ви1дэти лицE вaше, и3
соверши1ти лишeніе вёры вaшеv. сaмъ же бGъ и3 nц7ъ нaшъ и3 гDь нaшъ їyсъ хnт0съ, да
и3спрaвитъ пyть нaшъ къ вaмъ. вaсъ же гDь да ўмн0житъ, и3 да и3збhточествитъ люб0вію дрyгъ
ко дрyгу, и3 ко всёмъ, ћкоже и3 мы2 къ вaмъ9 во є4же ўтверди1ти сердцA вaша непорGчна въ
с™hни, пред8 бGомъ и3 nц7eмъ нaшимъ, въ пришeствіе гDа нaшегs їyса хnтA со всёми с™hми
є3гs2. ґми1нь.
1 Фес 3:9–13

Къ солyнvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 269.

Брaтіе, пр0симъ вы2 и3 м0лимъ њ хnт¨ їyсэ9 да ћкоже пріoсте p нaсъ, кaкs подобaетъ
вaмъ ходи1ти и3 ўгождaти бGови, тaкожде и3 ходи1те, да и3збhточествуете пaче9 вёсте бо каковA
повелBніv дaхомъ вaмъ, гDемъ їyсомъ. сіo бо є4сть в0лv б9іv, с™ость вaша, храни1ти себE
самёхъ p блудA9 и3 вёдэти комyждо p вaсъ св0й сосyдъ стvжавaти во с™hни и3 чeсти9 ґ не въ
стрaсти п0хотнэй, ћкоже и3 kзhцы не вёдvщіи бGа. и3 є4же не преступaти и3 лихои1мствовати
въ вeщи брaта своегs29 занE мсти1тель є4сть гDь њ всёхъ си1хъ, ћкоже и3 прeжде рек0хомъ къ
вaмъ, и3 засвидётельствовахомъ. не призвa бо нaсъ бGъ на нечистотY, но во с™ость. тёмже
ќбs pметavй, не человёка pметaетъ, но бGа, дaвшаго д¦ъ св0й с™hй въ нaсъ. њ братолю1біи
же, не трeбуете, да пи1шетсv къ вaмъ9 сaми бо вы2 бGомъ ўчeни є3стE, є4же люби1ти другъдрyга9
и4бо творитE то2 ко всeй брaтіи, сyщей во всeй макед0ніи. м0лимъ же вы2 брaтіе,
и3збhточествовати пaче, и3 любeзнs прилэжaти є4же безм0лвствовати, и3 дёvти сво•, и3
дёлати свои1ми рукaми, ћкоже повелёхомъ вaмъ9 да х0дите бlгоkбрaзнs ко внёшнимъ, и3 ни
є3ди1нагs же трeбовати.
1 Фес 4:1–12

Къ солyнvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 270.

Брaтіе, не хощY вaсъ невёдэти њ ўмeршихъ, да не скорбитE, ћкоже и3 пр0чіи не и3мyщіи


ўповaніv. ѓще бо вёруемъ, ћкs їyсъ ќмре и3 воскрeсе, тaкs и3 бGъ ўмeршыv њ їyсэ приведeтъ
съ ни1мъ. сіe бо вaмъ глаг0лемъ сл0вомъ гDнимъ9 ћкs мы2 живyщіи њстaвшіи въ пришeствіе
гDне, не и4мамы предвари1ти ўмeршихъ. ћкs сaмъ гDь въ повелёніи, во глaсэ ґрхaгGловэ, и3 въ
труб¨ б9іи сни1детъ съ нб7сE, и3 мeртвіи њ хnт¨ воскрeснутъ пeрвэе. пот0мъ же мы2 живyщіи
њстaвшіи, кyпнs съ ни1ми восхищeни бyдемъ на џблацэхъ, въ срётеніе гDне на воздyсэ9 и3
тaкs всегдA съ гDемъ бyдемъ.
1 Фес 4:13–17

123
къ солyнvнsмъ послaніе пeрвое

Къ солyнvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 271.

Брaтіе, њ лётэхъ и3 њ временёхъ не трeбэ є4сть вaмъ писaти. сaми бо вы2 и3звёстнs
вёсте, ћкs дeнь гDнь, ћкоже тaть въ нощи2, тaкs пріи1детъ. є3гдa бо рекyтъ ми1ръ и3
ўтверждeніе, тогдA внезaпу нападeтъ на ни1хъ всегуби1тельство, ћкоже и3 болёзнь во чрeвэ
и3мyщей9 и3 не и4мутъ и3збэжaти. вh же брaтіе, нёсте во тм¨, да дeнь вaсъ ћкоже тaть
пости1гнетъ. вси1 бо вы2 сhнове свёта є3стE, и3 сhнове днE9 нёсмы н0щи, нижE тмы2. тёмже
ќбs да не спи1мъ ћкоже и3 пр0чіи, но да б0дрствуимъ и3 трезви1мсv9 спoщіи бо, въ нощи2 спoтъ,
и3 ўпивaющіисv, въ нощи2 ўпивaютсv. мh же сhнове сyще днE, да трезви1мсv, њб0лкшесv въ
броню2 вёры и3 любвE, и3 шлeмъ ўповaніv спасeніv.
1 Фес 5:1–8

Къ солyнvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 272.

Брaтіе, не положи2 нaсъ бGъ въ гнёвъ, но въ получeніе спасeніv, гDемъ нaшимъ їyсъ хnт0мъ,
ўмeршимъ за нaсъ9 да ѓще бди1мъ, ѓще ли спи1мъ, кyпнs съ ни1мъ и3 њживeмъ. сегs2 рaди
ўтэшaйте другъдрyга, и3 созидaйте к0йждо бли1жнvго, ћкоже и3 творитE. м0лимъ же вы2 брaтіе,
знaйте труждaющихсv ў вaсъ, и3 настоoтелей вaшихъ њ гDэ, и3 наказyющихъ вы2. и3 и3мёйте x
по преизли1ха въ любви2, за дёло и4хъ ми1рствуйте въ себ¨. вёренъ призвaвый вaсъ, и4же и3
сотвори1тъ. брaтіе, моли1тесv и3 њ нaсъ. цэлyйте брaтію всю2 лобзaніемъ с™hмъ. заклинaю вы2
гDемъ, прочести2 послaніе сіE пред8 всeю с™0ю брaтіею. бlгодaть гDа нaшегs їyса хnтA съ вaми.
ґми1нь.
1 Фес 5:9–13; 24–28

Къ солyнvнsмъ послaніе пeрвое, зачaло 273.

Брaтіе, м0лимъ вы2, вразумлoйте безчи6нныv, ўтэшaйте малодyшныv, заступaйте


немощнhv, долготерпи1те ко всёмъ. блюди1те, да никт0же ѕлA за ѕло2 комY воздaстъ9 но всегдA
д0брое гони1те, и3 дрyгъ ко дрyгу, и3 ко всёмъ. всегдA рaдуйтесv9 непрестaннs моли1тесv. њ всeмъ
благодари1те9 сіo бо є4сть в0лv б9іv њ хnт¨ їyсэ въ вaсъ. д¦а не ўгашaйте9 прор0чествіv не
ўничижaйте9 вс• же и3скушaюще, дGбраv держи1те. p всoкіv вeщи ѕлhv pгребaйтесv. сaмъ же
бGъ ми1ра да њсвvти1тъ вы2, всесовершeны њ всeмъ9 и3 всесовершeнъ вaшъ д¦ъ, и3 душA, и3 тёло
непор0чно, въ пришeствіе гDа нaшегs їyса хnтA да сохрани1тсv.
1 Фес 5:14–23

124
КЪ СОЛУzНZНWМЪ ВТОРОzЕ
ПОСЛАzНІЕ СТ&АzГW ҐПОzСТОЛА ПАzVЛА.

Къ солyнvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 274А.

Пarелъ и3 сілуaнъ и3 тімоfeй, цRкви солyнстэй, њ бз7э nц7¨ нaшемъ, и3 гDэ їyсэ хnт¨9
бlгодaть вaмъ и3 ми1ръ, p бGа nц7A нaшегs, и3 гDа їyса хnтA. бlгодари1ти д0лжни є3смы2 бGа всегдA
њ вaсъ брaтіе, ћкоже дост0йно є4сть, ћкs превозрастaетъ вёра вaша, и3 мн0житсv люб0вь
є3ди1нагs коегGждо всёхъ вaсъ дрyгъ ко дрyгу9 ћкs самёмъ нaмъ хвали1тисv њ вaсъ въ цRквахъ
б9іихъ, њ терпёніи вaшемъ, и3 вёрэ, во всёхъ гонeніихъ вaшихъ и3 ск0рбехъ, и5хже пріeмлете9
показaніе прaведнагs судA б9іv, во є4же спод0битисv вaмъ цnтвіv б9іv, є3гGже рaди и3
стрaждете. ѓще ќбs прaведно ў бGа, воздaти ск0рбь њскорблoющымъ вaсъ9 ґ вaмъ
њскорблoємымъ pрaду съ нaми, во pкровeніи гDа їyса съ нб7сE, со ѓгGлы си1лы своеS, во nгни2
плaменнэ даю1щагs pмщeніе невёдущымъ бGа, и3 не послyшающымъ благовэствовaніv гDа
нaшегs їyса хnтA. и4же мyку пріи1мутъ, поги1бель вёчную, p лицA гDнv, и3 p слaвы крёпости
є3гs29 є3гдA пріи1детъ прослaвитисv во с™hхъ свои1хъ, и3 ди1венъ бhти во всёхъ вёровавшихъ. ћкs
ўвёрисv свидётельство нaше въ вaсъ въ дeнь џнъ.
2 Фес 1:1–10

Къ солyнvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 274Б.

Брaтіе, ўвёрисv свидётельство нaше въ вaсъ въ дeнь џнъ. за є4же и3 м0лимсv всегдA њ
вaсъ, да вы2 спод0битъ звaнію бGъ нaшъ, и3 и3сп0лнитъ всoко бlговолeніе блaгости, и3 дёло вёры
въ си1лэ9 ћкs да прослaвитсv и4мv гDа нaшегs їyса хnтA въ вaсъ, и3 вы2 въ нeмъ, по бlгодaти
бGа нaшегs и3 гDа їyса хnтA. м0лимъ же вы2 брaтіе, њ пришeствіи гDа нaшегs їyса хnтA, и3
нaшемъ собрaніи њ нeмъ, не ск0рs подвизaтисv вaмъ p ўмA, ни ўжасaтисv, нижE д¦омъ,
нижE сл0вомъ, ни послaніемъ ѓки p нaсъ п0сланнымъ, ћкs ўжE настои1тъ дeнь хnт0въ.
2 Фес 1:10Б–2:2

Къ солyнvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 275.

Брaтіе, м0лимъ вы2, њ пришeствіи гDа нaшегs їyса хnтA, и3 нaшемъ собрaніи њ нeмъ, не
ск0рs подвизaтисv вaмъ p ўмA, ни ўжасaтисv, нижE д¦омъ, нижE сл0вомъ, ни послaніемъ ѓки
p нaсъ п0сланнымъ, ћкs ўжE настои1тъ дeнь хnт0въ. да никт0же вaсъ прельсти1тъ ни по
є3ди1ному же џбразу9 ћкs ѓще не пріи1детъ pступлeніе прeжде, и3 pкрhетсv человёкъ
беззак0ніv, сhнъ поги1бели, проти1вникъ, и3 превозносoйсv пaче всoкагs глаг0лемагs б0га и3ли2
чти1лища9 ћкоже є3мY сёсти въ цRкви б9іей ѓки б0гу, показyющу себE ћкs б0гъ є4сть. не
п0мните ли, ћкs є3щE живhй ў вaсъ, сі• глаг0лахъ вaмъ: и3 нhнэ њдержaщее вёсте, во є4же

125
къ солyнvнsмъ послaніе втор0е

kви1тисv є3мY въ своE є3мY врeмv. тaйна бо ўжE дёетсv беззак0ніv, т0чію держoй нhнэ,
д0ндеже p среды2 бyдетъ9 и3 тогдA kви1тсv беззак0нникъ, є3г0же гDь їyсъ ўбіeтъ д¦омъ ќстъ
свои1хъ, и3 ўпраздни1тъ kвлeніемъ пришeствіv своегs29 є3гGже є4сть пришeствіе по дёйству
сатанинY, во всoкой си1лэ, и3 знaменіихъ и3 чудесёхъ л0жныхъ9 и3 во всoкой льсти2 непрaвды въ
погибaющихъ, занE любвE и4стины не пріoша во є4же спасти1сv и5мъ. и3 сегs2 рaди п0слетъ и5мъ бGъ
дёйство льсти2, во є4же вёровати и5мъ лжи29 да сyдъ пріи1мутъ вси2 невёровавшіи и4стинэ, но
благоволи1вше въ непрaвдэ.
2 Фес 2:1–12

Къ солyнvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 276.

Брaтіе, мы2 д0лжни є3смы2 благодари1ти бGа всегдA њ вaсъ, брaтіе возлю1блєннаv p гDа9 ћкs
и3збрaлъ є4сть вaсъ бGъ p начaла во спасeніе, во с™hни д¦а и3 вёры и4стины9 въ нeже призвA вaсъ
бlговэствовaніемъ нaшимъ, въ получeніе слaвы гDа нaшегs їyса хnтA. тёмже ќбs брaтіе,
ст0йте, и3 держи1те пред†ніv, и5мже научи1стесv, и3ли2 сл0вомъ, и3ли2 послaніемъ нaшимъ. сaмъ же
гDь нaшъ їyсъ хnт0съ, и3 бGъ и3 nц7ъ нaшъ, возлюби1вый нaсъ, и3 дaвый ўтэшeніе вёчно, и3
ўповaніе блaго въ бlгодaти9 да ўтёшитъ сердцA вaша, и3 да ўтверди1тъ вaсъ во всoкомъ сл0вэ
и3 дёлэ блaзэ. пр0чее же моли1тесv њ нaсъ брaтіе, да сл0во гDне течeтъ и3 слaвитсv, ћкоже и3
въ вaсъ9 и3 да и3збaвимсv p ѕлhхъ и3 лукaвыхъ человBкъ9 не всёхъ бо є4сть вёра. вёренъ є4сть
гDь, и4же ўтверди1тъ вы2, и3 сохрани1тъ p лукaвагs. ўповaемъ же на гDа њ вaсъ, ћкs ±же
повелэвaемъ вaмъ, и3 творитE, и3 сотворитE. гDь же да и3спрaвитъ сердцA вaша въ люб0вь б9ію, и3
въ терпёніе хnт0во.
2 Фес 2:13–3:5

Къ солyнvнsмъ послaніе втор0е, зачaло 277.

Брaтіе, повелэвaемъ вaмъ њ и4мени гDа нaшегs їyса хnтA, pлучaтисv вaмъ p всoкагs
брaта, безчи1ннs ходoща, ґ не по предaнію, є4же пріoша p нaсъ. сaми бо вёсте, кaкs лёпо
є4сть вaмъ под0битисv нaмъ, ћкs не безчи1нновахомъ ў вaсъ, ни тyне хлёбъ kд0хомъ ў
когs29 но въ труд¨ и3 п0двизэ, н0щь и3 дeнь дёлающе, да не њтvгчи1мъ никогGже p вaсъ. не
ћкs не и4мамы влaсти, но ћкs да себE џбразъ дaмы вaмъ, во є4же ўпод0битисv нaмъ. и4бо
є3гдA бёхомъ ў вaсъ, сіE завэщавaхомъ вaмъ9 ћкs ѓще не х0щетъ кто2 дёлати, нижE да ћстъ.
слhшимъ бо нёкіv безчи1ннs ходoщыv ў вaсъ, ничт0же дёлающыv, но лукaвнs њбходoщыv.
таковы6мъ запрещaемъ, и3 м0лимъ њ гDэ нaшемъ їyсэ хnт¨, да съ безм0лвіемъ дёлающе св0й
хлёбъ kдoтъ. вh же брaтіе, не стужaйте си2 д0брое творoще. ѓще ли же кто2 не послyшаетъ
словесE нaшегs, послaніемъ сего2 назнaменуйте, и3 не примэшaйтесv є3мY, да посрами1тсv. и3 не
ѓки врагA и3мёйте є3го2, но наказyйте ћкоже брaта. сaмъ же гDь ми1ра, да дaстъ вaмъ ми1ръ
всегдA, во всoкомъ џбразэ. гDь со всёми вaми. цэловaніе моeю рук0ю пarлею, є4же є4сть
знaменіе, во всoкомъ послaніи, си1це пишY9 бlгодaть гDа нaшегs їyса хnтA со всёми вaми.
ґми1нь.
2 Фес 3:6–18

126
КЪ ТІМОFЕzЮ ПЕzРВОЕ ПОСЛАzНІЕ
СТ&АzГW ҐПОzСТОЛА ПАzVЛА.

Къ тімоfeю послaніе пeрвое, зачaло 278.

Пarелъ послaнникъ їyсъ хnт0въ, по повелёнію бGа, сп7са нaшегs, и3 гDа їyса хnтA, ўповaніv
нaшегs9 тімоfeю при1сному чaду въ вёрэ, бlгодaть, ми1лость, ми1ръ, p бGа nц7A нaшегs, и3
хnтA їyса гDа нaшегs. ћкоже ўмоли1хъ тS пребhти во є3фeсэ, и3дhй въ макед0нію, да
завэщaеши нBкимъ, не и4накs ўчи1ти, нижE внимaти бaснемъ и3 родосл0віємъ безконє1чнымъ9
±же стvз†ніv творoтъ пaче, нeжели б9іе строeніе, є4же въ вёрэ. конeцъ же завэщaніv є4сть,
любы2 p чи1ста сeрдца, и3 с0вэсти блaги, и3 вёры нелицемёрныv, и4хже нёцыи погрэши1вше,
ўклони1шасv въ суеслGвіv9 хотoще бhти законоучи1тели, не разумёюще ни ±же глаг0лютъ, ни
њ ни1хже ўтверждaютъ.
1 Тим 1:1–7

Къ тімоfeю послaніе пeрвое, зачaло 279.

Чaдо тімоfeе, вёмы ћкs д0бръ зак0нъ є4сть, ѓще кто2 є3го2 зак0ннэ твори1тъ, вёдый сіE,
ћкs прaведнику зак0нъ не лежи1тъ, но беззакGннымъ, и3 непокори6вымъ, нечести6вымъ же и3
грёшникsмъ, непрaвєднымъ, и3 сквє1рнымъ, nтцA и3 мaтере досади1телємъ, мужеубjйцамъ,
блудникGмъ, мужел0жникsмъ, разб0йникsмъ, клеветникGмъ, скотол0жникsмъ, лжи6вымъ,
клvтвопрестyпникsмъ, и3 ѓще что2 и4но здрaвому ўчeнію проти1витсv, по благовёстію слaвы
блажeннагs бGа, є4же мн¨ ўвёрено бhсть. и3 благодарю2 ўкрэплoющаго мS хnтA їyса гDа
нaшего9 ћкs вёрна мS непщевA, положи1въ мS въ слyжбу, бhвша мS и3ногдA хyльника, и3
гони1телv, и3 досади1телv9 но поми1лованъ бhхъ, ћкs не вёдый сотвори1хъ въ невёрствіи9
ўпреумн0жисv же благодaть гDа нaшегs їyса хnтA, съ вёрою, и3 люб0вію ћже њ хnт¨ їyсэ.
1 Тим 1:8–14

Къ тімоfeю послaніе пeрвое, зачaло 280А.

Чaдо тімоfeе, благодарю2 ўкрэплoющаго мS хnтA їyса гDа нaшего9 ћкs вёрна мS непщевA,
положи1въ мS въ слyжбу, бhвша мS и3ногдA хyльника, и3 гони1телv, и3 досади1телv9 но
поми1лованъ бhхъ, ћкs не вёдый сотвори1хъ въ невёрствіи9 ўпреумн0жисv же благодaть гDа
нaшегs їyса хnтA, съ вёрою, и3 люб0вію ћже њ хnт¨ їyсэ. вёрно сл0во и3 всoкагs пріoтіv
дост0йно9 ћкs хnт0съ їyсъ пріи1де въ мjръ грёшники спасти2, p ни1хже пeрвый є4смь ѓзъ. но сегs2
рaди поми1лованъ бhхъ, да њ мн¨ пeрвомъ покaжетъ їyсъ хnт0съ всE долготерпёніе, за џбразъ
хотoщихъ вёровати є3мY въ жи1знь вёчную. цRю1 же вэкGвъ, нетлённому, неви1димому,
є3ди1ному премyдрому бGу, чeсть и3 слaва во вёки вэкGвъ. ґми1нь.

127
къ тімоfeю послaніе пeрвое
1 Тим 1:12–17

Къ тімоfeю послaніе пeрвое, зачaло 280Б.

Чaдо тімоfeе, вёрно сл0во и3 всoкагs пріoтіv дост0йно9 ћкs хnт0съ їyсъ пріи1де въ мjръ
грёшники спасти2, p ни1хже пeрвый є4смь ѓзъ. но сегs2 рaди поми1лованъ бhхъ, да њ мн¨
пeрвомъ покaжетъ їyсъ хnт0съ всE долготерпёніе, за џбразъ хотoщихъ вёровати є3мY въ
жи1знь вёчную. цRю1 же вэкGвъ, нетлённому, неви1димому, є3ди1ному премyдрому бGу, чeсть и3
слaва во вёки вэкGвъ. ґми1нь.
1 Тим 1:15–17

Къ тімоfeю послaніе пeрвое, зачaло 281.

Чaдо тімоfeе, сіE завэщaніе предаю2 теб¨ по бhвшихъ на тS прeжде прор0чествіихъ, да


в0инствуеши въ ни1хъ д0брое в0инство, и3мёv вёру, и3 бlгyю с0вэсть, ю4же нёцыи pри1нувше, p
вёры pпад0ша. p ни1хже є4сть r3менeй, и3 ґлеtaндръ, и5хже предaхъ сатан¨, ћкs да накaжутсv не
хyлити. хощY q5бо, да моли6твы творoтъ мyжіе на всoкомъ мёстэ, воздёюще преподGбныv
рyки без8 гнёва и3 размышлeніv. тaкожде и3 жєны2 во ўкрашeніи лёпотномъ, со стыдёніемъ и3
цэломyдріемъ, да ўкрашaютъ себE, не въ плетeніихъ, ни злaтомъ и3ли2 би1серомъ, и3ли2 ри1зами
многоцёнными9 но є4же подобaетъ женaмъ, њбэщавaющымсv благочeстію дэлесы2 благи1ми. женA
въ безм0лвіи да ўчи1тсv со всoкимъ покорeніемъ. женё же ўчи1ти не повелэвaю, ни владёти
мyжемъ, но бhти въ безм0лвіи. ґдaмъ бо прeжде с0зданъ бhсть, пот0мъ же є4rа. и3 ґдaмъ не
прельсти1сv, женa же прельсти1вшисv, въ преступлeніи бhсть. спасeтсv же чадор0діv рaди, ѓще
пребyдетъ въ вёрэ, и3 любви2, и3 во свvтhни съ цэломyдріемъ.
1 Тим 1:18–20; 2:8–15

Къ тімоfeю послaніе пeрвое, зачaло 282.

Чaдо тімоfeе, молю2 прeжде всёхъ твори1ти моли6твы, молє1ніv, прошє1ніv, бlгодарє1ніv за
всS человёки9 за цRS, и3 за всS и5же во влaсти сyть9 да ти1хое и3 безм0лвное житіE поживeмъ,
во всoкомъ бlгочeстіи и3 чистот¨. сіe бо добро2 и3 пріoтно пред8 сп7си1телемъ нaшимъ бGомъ, и4же
всёмъ чlвёкsмъ х0щетъ спасти1сv, и3 въ рaзумъ и4стины пріити2. є3ди1нъ бо є4сть бGъ, и3 є3ди1нъ
ходaтай бGа и3 чlвёкsвъ, чlвёкъ хnт0съ їyсъ9 дaвый себE и3збавлeніе за всёхъ, свидётельство
времены2 свои1ми. въ нeже постaвленъ бhхъ ѓзъ проповёдникъ и3 ґпcлъ9 и4стину глаг0лю њ хnт¨,
не лгY, ўчи1тель kзhкsвъ въ вёрэ и3 и4стинэ.
1 Тим 2:1–7

Къ тімоfeю послaніе пeрвое, зачaло 283.

Чaдо тімоfeе, вёрно сл0во, ѓще кто2 є3пjскопства х0щетъ, добрA дёла желaетъ. подобaетъ
же є3пcкпу бhти непор0чну, є3ди1ныv жены2 мyжу, трeзвену, цэломyдру, бlгоговёйну, чeстну,
страннолюби1ву, ўчи1тельну, не піoницэ, не бjйцэ, не сварли1ву, не мшелои1мцу, но кр0тку, не
зави1стливу, не сребролю1бцу9 св0й д0мъ д0брэ прaвvщу, ч†да и3мyщу въ послушaніи со всoкою

128
къ тімоfeю послaніе пeрвое

чистот0ю. ѓще же кто2 своегs2 д0му не ўмёетъ прaвити, кaкs њ цRкви б9іей прилэжaти
возм0жетъ: не новокрещeнну, да не разгордёвсv въ сyдъ впадeтъ и3 въ сёть діaволю. подобaетъ
же є3мY и3 свидётельство добро2 и3мёти p внёшнихъ, да не въ поношeніе впадeтъ, и3 въ сёть
непріoзнену. діaконsмъ тaкожде чи1стымъ, не двоvзhчнымъ, не вінY мн0гу внимaющымъ, не
скверностvжaтєльнымъ9 и3мyщымъ тaинство вёры въ чи1стэй с0вэсти. и3 сjи ќбs да
и3скушaютсv прeжде, пот0мъ же да слyжатъ непор0чни сyще. женaмъ тaкожде чи1стымъ, не
клевети1вымъ, не навaдницамъ, трeзвеннымъ, вёрнымъ њ всeмъ. діaкони да бывaютъ є3ди1ныv
жены2 мyжи, ч†да д0брэ заступaюще, и3 своS д0мы. и4бо служи1вшіи д0брэ, степeнь себ¨ д0бръ
снискaютъ, и3 мн0гое дерзновeніе въ вёрэ, ћже њ хnт¨ їyсэ.
1 Тим 3:1–13

Къ тімоfeю послaніе пeрвое, зачaло 284.

Чaдо тімоfeе, сі• пишY теб¨, ўповav пріити2 къ теб¨ ск0рs9 ѓще же замeдлю, да ўвёси
кaкs подобaетъ въ домY б9іи жи1ти, ћже є4сть цRковь бGа жи1ва, ст0лпъ и3 ўтверждeніе
и4стины. и3 и3сповёдуемs вeліv є4сть бlгочeстіv тaйна9 бGъ kви1сv во пл0ти, њправдaсv въ д©э,
показaсv ѓгGлsмъ, проповёданъ бhсть во kзhцэхъ, вёровасv въ мjрэ, вознесeсv во слaвэ.
д¦ъ же ћвственнэ глаг0летъ9 ћкs въ послёднvv временA pстyпvтъ нёцыи p вёры, внeмлюще
духовGмъ лeстьчымъ, и3 ўчeніємъ бэсGвскимъ, въ лицемёріи лжесловє1сникъ, сожжeнныхъ
своeю с0вэстію9 возбранoющихъ жени1тисv, ўдалoтисv p брaшенъ, ±же бGъ сотвори2 въ снэдeніе
со бlгодарeніемъ вBрнымъ, и3 познaвшымъ и4стину. занE всoкое создaніе б9іе добро2, и3 ничт0же
pмeтно, со бlгодарeніемъ пріeмлемо9 њсвvщaетсv бо сл0вомъ б9іимъ и3 моли1твою.
1 Тим 3:14–4:5

Къ тімоfeю послaніе пeрвое, зачaло 285А.

Чaдо тімоfeе, всoкое создaніе б9іе добро2, и3 ничт0же pмeтно, со бlгодарeніемъ пріeмлемо9
њсвvщaетсv бо сл0вомъ б9іимъ и3 моли1твою. сі• вс• сказyv брaтіи, д0бръ бyдеши служи1тель
їyса хnтA, питaемь словесы2 вёры, и3 д0брымъ ўчeніемъ, є3мyже послёдовалъ є3си2. сквeрныхъ же и3
бaбіихъ бaсней pрицaйсv9 њбучaй же себE ко бlгочeстію. тэлeсное бо њбучeніе вмaлэ є4сть
полeзно9 ґ благочeстіе на всE полeзно є4сть, њбэтовaніе и3мёюще животA нhнэшнvгs, и3
грvдyщагs. внимaй себ¨ и3 ўчeнію, и3 пребывaй въ ни1хъ9 сі• бо творS и3 сaмъ спасeшисv, и3
послyшающіи тебE.
1 Тим 4:4–8, 16

Къ тімоfeю послaніе пeрвое, зачaло 285Б.

Чaдо тімоfeе, вёрно сл0во и3 всoкагs пріoтіv дост0йно. на сіe бо и3 труждaемсv, и3


поношaеми є3смы2, ћкs ўповaхомъ на бGа жи1ва, и4же є4сть сп7си1тель всёмъ человёкsмъ, пaче
же вёрнымъ. завэщавaй сі• и3 ўчи2. никт0же њ ю4ности твоeй да неради1тъ9 но џбразъ бyди
вBрнымъ9 сл0вомъ, житіeмъ, люб0вію, д¦омъ, вёрою, чистот0ю. д0ндеже пріидY, внемли2 чтeнію,
ўтэшeнію, ўчeнію. не неради2 њ своeмъ даровaніи живyщемъ въ теб¨, є4же дано2 теб¨ бhсть

129
къ тімоfeю послaніе пeрвое

прор0чествомъ, съ возложeніемъ рукY свvщeнничества. въ си1хъ поучaйсv, въ си1хъ пребывaй, въ


си1хъ разумэвaй, да предспёvніе твоE kвлeно бyдетъ во всёхъ.
1 Тим 4:9–15

Къ тімоfeю послaніе пeрвое, зачaло 285В.

Чaдо тімоfeе, стaрцу не твори2 пaкости, но ўтэшaй ћкоже nц7A9 ю4ношы, ћкоже брaтію9
ст†рицы ћкоже мaтєри9 ю4ныv, ћкоже сєстры2, со всoкою чистот0ю. вдови6цы чти2, сyщыv
и4стинныv вдови1цы. ѓще ли кav вдови1ца ч†да, и3ли2 внyчата и4мать, да ўчaтсv прeжде св0й
д0мъ благочести1внs ўстр0ити, и3 взаeмъ воздаoти роди1телємъ, сіe бо є4сть благоуг0дно пред8
бGомъ. ґ сyщаv и4стиннаv вдови1ца и3 ўединeна, ўповA на бGа, и3 пребывaетъ въ моли1твахъ и3
молeніихъ дeнь и3 н0щь. питaющаvсv же прострaннs, живA ўмерлA. и3 сі• завэщавaй, да
непор0чни бyдутъ. ѓще же кто2 њ свои1хъ, пaче же њ при1сныхъ не промышлoетъ, вёры pвeрглсv
є4сть, и3 невёрнагs г0рши є4сть. вдови1ца же да причитaетсv не мeньши лётъ шести1десvтихъ,
бhвши є3ди1ному мyжу женA, въ дёлэхъ д0брыхъ свидётельствуема, ѓще ч†да воспитaла є4сть,
ѓще с™hхъ н0зэ ўмы2, ѓще стр†нныv пріoтъ, ѓще скGрбнымъ ўтэшeніе бhсть, ѓще всoкому
дёлу бlгу послёдовала є4сть.
1 Тим 5:1–10

Къ тімоfeю послaніе пeрвое, зачaло 286.

Чaдо тімоfeе, ю4ныхъ вдови1цъ pрицaйсv9 є3гдa бо разсвирёпэютъ њ хnт¨, посvгaти


хотoтъ, и3мyщv грёхъ, ћкs пeрвыv вёры pверг0шасv. кyпнs же и3 прaздны, ўчaтсv
њбходи1ти д0мы, не т0чію же прaздны, но и3 блvди1вы и3 њплази1вы, глаг0лющыv ±же не
подобaетъ9 хощY q5бо ю4нымъ вдови1цамъ посvгaти, ч†да раждaти, д0мъ стр0ити, ниеди1ны же
вины2 даoти проти1вному хулы2 рaди. сE ќбs нBкіv разврати1шасv въ слёдъ сатаны2. ѓще кто2
вёренъ, и3ли2 вёрна, и4мать вдови6цы, да довли1тъ и5хъ, ћкs да не тvготи1тсv цRковь, да сyщихъ
и4стинныхъ вдови1цъ ўдов0литъ. прилэжaщіи же д0брэ пресв{теры сугyбыv чeсти да
сподоблoютсv, пaче же труждaющіисv въ сл0вэ и3 ўчeніи. глаг0летъ бо писaніе9 волA молотoща
не њброти1ши, и3 дост0инъ дёлатель мзды2 своеS. на пресв{тера хулы2 не пріeмли, рaзвэ при двою2
и3ли2 тріeхъ свидётелехъ. согрэшaющихъ же пред8 всёми и3 њбличaй, да и3 пр0чіи стрaхъ и4мутъ.
засвидётельствую пред8 бGомъ, и3 гDемъ їyсъ хnт0мъ, и3 и3збрaнными є3гs2 ѓгGлы, да сі•
сохрани1ши без8 лицемёріv, ничесGже творS по ўклонeнію.
1 Тим 5:11–21

Къ тімоfeю послaніе пeрвое, зачaло 287.

Чaдо тімоfeе, руки2 ск0рs не возлагaй ни на ког0же, нижE пріsбщaйсv чужhмъ грэхGмъ,
себE чи1ста соблюдaй. ктомY не пjй воды2, но мaлs вінA пріeмли, стомaха рaди твоегs2, и3
чaстыхъ твои1хъ недyгsвъ. нёкихъ же человBкъ грэси2 kвлeни сyть, предварoюще на сyдъ,
нBкимъ же и3 послёдствуютъ. тaкоже и3 дGбраv дэлA kвлeна сyть, и3 сwщаv и4накs ўтаи1тисv
не м0гутъ. є3ли1цы сyть под8 и4гомъ раби2, своS господы2 всoкіv чeсти да сподоблoютъ, да и4мv

130
къ тімоfeю послaніе пeрвое

б9іе не хyлитсv и3 ўчeніе. и3мyщіи же вёрны господы2, да не нерадoтъ њ ни1хъ, понeже брaтіv
сyть9 но пaче да раб0таютъ, занE вёрни сyть, и3 возлю1бленни, и5же благодaть воспріeмлющіи, сі•
ўчи2, и3 моли2. ѓще ли кто2 и4накs ўчи1тъ, и3 не приступaетъ къ здрaвымъ словесє1мъ гDа нaшегs
їyса хnтA, и3 ўчeнію є4же по благовёрію, разгордёвсv ничт0же вёдый, но недyгуvй њ
стvзaніихъ, и3 словопрёніихъ9 p ни1хже бывaетъ зaвисть, рвeніе, хулы6, непщев†ніv лукaва.
бесBды ѕлhv растлённыхъ человёкsвъ ўм0мъ, и3 лишeнныхъ и4стины, непщyющихъ
пріsбрётеніе бhти бlгочeстіе, pступaй p таковhхъ. є4сть же снискaніе вeліе, благочeстіе съ
дов0льствомъ. ничт0же бо внес0хомъ въ мjръ сeй, ћвэ, ћкs нижE и3знести2 что2 м0жемъ9
и3мёюще же пи1щу и3 њдэoніе, си1ми дов0льни бyдемъ9 ґ хотoщіи богати1тисv, впaдаютъ въ
напaсти и3 сёти, и3 въ п0хsти мнGги, несмhсленны, и3 вреждaющыv, ±же погружaютъ человёки
во всегуби1тельство и3 поги1бель. к0рень бо всBмъ ѕлы6мъ, сребролю1біе є4сть9 є3гGже нёцыи
желaюще, заблуди1ша p вёры, и3 себE пригвозди1ша болёзнемъ мнGгимъ. тh же, m человёче
б9ій! си1хъ бёгай.
1 Тим 5:22–6:11А

Къ тімоfeю послaніе пeрвое, зачaло 288.

Чaдо тімоfeе, гони2 прaвду, благочeстіе, вёру, люб0вь, терпёніе, кр0тость. подвизaйсv
д0брымъ п0двигомъ вёры, є3мли1сv за вёчную жи1знь, въ ню1же и3 звaнъ бhлъ є3си2, и3
и3сповёдалъ є3си2 д0брое и3сповёданіе пред8 мн0гими свидётели. завэщавaю ти2 пред8 бGомъ
њживлoющимъ всoчєскаv, и3 хnт0мъ їyсомъ, свидётельствовавшимъ при понтjйстэмъ пілaтэ
д0брое и3сповёданіе9 соблюсти2 теб¨ зaповэдь несквeрну, и3 незаз0рну, дaже до kвлeніv гDа
нaшегs їyса хnтA. є4же во своS временA kви1тъ бlжeнный, и3 є3ди1нъ си1льный, цRь цaрствующихъ,
и3 гDь госп0дствующихъ9 є3ди1нъ и3мёvй безсмeртіе, и3 во свётэ живhй непристyпнэмъ, є3гGже
никт0же ви1дэлъ є4сть p человBкъ, нижE ви1дэти м0жетъ, є3мyже чeсть и3 держaва вёчнаv.
ґми1нь.
1 Тим 6:11Б–16

Къ тімоfeю послaніе пeрвое, зачaло 289.

Чaдо тімоfeе, бог†тымъ въ нhнэшнэмъ вёцэ запрещaй не высокомyдрствовати, нижE


ўповaти на богaтство погибaющее, но на бGа жи1ва, даю1щаго нaмъ вс• nби1льнs въ наслаждeніе9
бlг0е дёлати, богати1тисv въ дёлэхъ д0брыхъ, благопод†тливымъ бhти, nбщи1тєльнымъ.
сокр0вищующе себ¨ њсновaніе добро2 въ бyдущее, да пріи1мутъ вёчную жи1знь. m тімоfeе!
предaніе сохрани2, ўклонovсv сквeрныхъ суесл0вій, и3 прекосл0вій лжеимeннагs рaзума. њ нeмже
нёцыи хвaлvщесv, њ вёрэ погрэши1ша. бlгодaть съ тоб0ю. ґми1нь.
1 Тим 6:17–21

131
КЪ ТІМОFЕzЮ ВТОРОzЕ ПОСЛАzНІЕ
СТ&АzГW ҐПОzСТОЛА ПАzVЛА.

Къ тімоfeю послaніе втор0е, зачaло 290А.

Пarелъ ґпcлъ їyсъ хnт0въ, в0лею б9іею, по њбэтовaнію жи1 зни, ћже њ хnт¨ їyсэ9 тімоfeю
возлю1бленному чaду бlгодaть, млcть, ми1ръ, p бGа nц7A и3 хnтA їyса гDа нaшегs. не постыди1сv
ќбs стрaстію гDа нaшегs їyса хnтA, ни мн0ю ю4зникомъ є3гs29 но спостражди2 бlговэствовaнію
хnт0ву, по си1лэ бGа, спaсшагs нaсъ, и3 призвaвшагs звaніемъ с™hмъ, не по дэлGмъ нaшымъ,
но по своемY благоволeнію, и3 бlгодaти дaннэй нaмъ њ хnт¨ їyсэ, прeжде лётъ вёчныхъ9
ћвльшисv же нhнэ просвэщeніемъ сп7си1телv нaшегs їyса хnтA, разруши1вшагs ќбs смeрть, и3
возсіoвшагs жи1знь и3 нетлёніе благовэствовaніемъ9 въ нeже постaвленъ бhхъ ѓзъ
проповёдникъ и3 ґп0столъ, и3 ўчи1тель kзhкsвъ. є3oже рaди вины2 и3 сі• страждY, но не
стыждyсv9 вёмъ бо, є3мyже вёровахъ, и3 и3звэсти1хсv, ћкs си1ленъ є4сть предaніе моE сохрани1ти
въ дeнь џнъ. џбразъ и3мёй здрaвыхъ словeсъ, и5хже p менE слhшалъ є3си2 въ вёрэ и3 любви2, ћже
њ хnт¨ їyсэ. д0брое завэщaніе соблюди2, д¦омъ с™hмъ живyщимъ въ нaсъ. вёси ли сіE, ћкs
pврати1шасv p менE вси2 и5же p ґсjи, p ни1хже є4сть фuгeллъ и3 є3рмогeнъ: да дaстъ же ми1лость
гDь nнисjфорову д0му, ћкs мн0гажды мS ўпок0и и3 вери1гъ мои1хъ не постыдёсv9 но пришeдъ
въ ри1мъ, т0щнэе взыскa мv и3 њбрёте. да дaстъ є3мY гDь њбрэсти2 ми1лость p гDа въ дeнь
џнъ9 и3 є3ли1кs во є3фeсэ послужи1 ми, д0брэе ты2 вёси.
2 Тим 1:1–2, 8–18

Къ тімоfeю послaніе втор0е, зачaло 290Б.

Чaдо тімоfeе, благодарю2 бGа, є3мyже служY p прароди1телей чи1стою с0вэстію, ћкs
непрестaнную и4мамъ њ теб¨ пaмvть въ моли1твахъ мои1хъ, дeнь и3 н0щь9 желav ви1дэти тS,
поминav слeзы твоS, да рaдости и3сп0лнюсv9 воспоминaніе пріeмлv њ сyщей въ теб¨
нелицемёрнэй вёрэ, ћже всели1сv прeжде въ бaбу твою2 лsjду, и3 въ мaтерь твою2 є3rнікjю9
и3звёстенъ же є4смь, ћкs и3 въ тебE. є3oже рaди вины2 воспоминaю теб¨, возгрэвaти дaръ б9ій,
живyщій въ теб¨ возложeніемъ рукY моeю. не бо2 дадE нaмъ бGъ д¦ъ стрaха, но си1лы и3 любвE и3
цэломyдріv. не постыди1сv ќбs стрaстію гDа нaшегs їyса хnтA, ни мн0ю ю4зникомъ є3гs29 но
спостражди2 бlговэствовaнію хnт0ву, по си1лэ бGа, спaсшагs нaсъ, и3 призвaвшагs звaніемъ
с™hмъ, не по дэлGмъ нaшымъ, но по своемY благоволeнію, и3 бlгодaти дaннэй нaмъ њ хnт¨
їyсэ.
2 Тим 1:3–9А

132
къ тjту послaніе

Къ тімоfeю послaніе втор0е, зачaло 291.

Чaдо тімоfeе, не постыди1сv стрaстію гDа нaшегs їyса хnтA, ни мн0ю ю4зникомъ є3гs29 но
спостражди2 бlговэствовaнію хnт0ву, по си1лэ бGа, спaсшагs нaсъ, и3 призвaвшагs звaніемъ
с™hмъ, не по дэлGмъ нaшымъ, но по своемY благоволeнію, и3 бlгодaти дaннэй нaмъ њ хnт¨
їyсэ, прeжде лётъ вёчныхъ9 ћвльшисv же нhнэ просвэщeніемъ сп7си1телv нaшегs їyса хnтA,
разруши1вшагs ќбs смeрть, и3 возсіoвшагs жи1знь и3 нетлёніе благовэствовaніемъ9 въ нeже
постaвленъ бhхъ ѓзъ проповёдникъ и3 ґп0столъ, и3 ўчи1тель kзhкsвъ. є3oже рaди вины2 и3 сі•
страждY, но не стыждyсv9 вёмъ бо, є3мyже вёровахъ, и3 и3звэсти1хсv, ћкs си1ленъ є4сть предaніе
моE сохрани1ти въ дeнь џнъ. џбразъ и3мёй здрaвыхъ словeсъ, и5хже p менE слhшалъ є3си2 въ
вёрэ и3 любви2, ћже њ хnт¨ їyсэ. д0брое завэщaніе соблюди2, д¦омъ с™hмъ живyщимъ въ нaсъ.
вёси ли сіE, ћкs pврати1шасv p менE вси2 и5же p ґсjи, p ни1хже є4сть фuгeллъ и3 є3рмогeнъ: да
дaстъ же ми1лость гDь nнисjфорову д0му, ћкs мн0гажды мS ўпок0и и3 вери1гъ мои1хъ не
постыдёсv9 но пришeдъ въ ри1мъ, т0щнэе взыскa мv и3 њбрёте. да дaстъ є3мY гDь њбрэсти2
ми1лость p гDа въ дeнь џнъ9 и3 є3ли1кs во є3фeсэ послужи1 ми, д0брэе ты2 вёси.
2 Тим 1:8–18

Къ тімоfeю послaніе втор0е, зачaло 292.

Чaдо тімоfeе, возмогaй њ благодaти, ћже њ хnт¨ їyсэ9 и3 ±же слhшалъ є3си2 p менE
мн0гими свидётели, сі• предaждь вBрнымъ человёкsмъ, и5же дов0льни бyдутъ и3 и3нhхъ
научи1ти. ты2 q5бо ѕлопостражди2 ћкs д0бръ в0инъ їyсъ хnт0въ. никт0же бо в0инъ бывav
њбvзyетсv кyплvми житeйскими, да воев0дэ ўг0денъ бyдетъ. ѓще же и3 пострaждетъ кто2, не
вэнчaетсv, ѓще не зак0ннs мyченъ бyдетъ. труждaющемусv дёлателю прeжде подобaетъ p
плодA вкуси1ти. разумёй ±же глаг0лю9 да дaстъ ќбs теб¨ гDь рaзумъ њ всeмъ. поминaй гDа
їyса хnтA востaвшаго p мeртвыхъ, p сёмене дв7дова, по бlговэствовaнію моемY9 въ нeмже
ѕлостраждY дaже до ќзъ, ћкs ѕлодёй9 но сл0во б9іе не вoжетсv. сегs2 рaди вс• терплю2
и3збрaнныхъ рaди, да и3 тjи спасeніе ўлучaтъ є4же њ хnт¨ їyсэ, со слaвою вёчною.
2 Тим 2:1–10

Къ тімоfeю послaніе втор0е, зачaло 293.

Чaдо тімоfeе, вёрно сл0во9 ѓще бо со хnт0мъ ўмр0хомъ, то2 съ ни1мъ и3 њживeмъ. ѓще
терпи1мъ, съ ни1мъ и3 воцари1мсv9 ѓще pвeржемсv, и3 т0й pвeржетсv нaсъ9 ѓще не вёруемъ, џнъ
вёренъ пребывaетъ9 pрещи1 бо сv себE не м0жетъ. сі• воспоминaй засвидётельствуv пред8 гDемъ,
не словопрётисv, ни на кyюже потрeбу, на разорeніе слhшащихъ. потщи1сv себE и3скyсна
постaвити пред8 бGомъ, дёлателv непостhдна, прaвs прaвvща сл0во и4стины. сквeрныхъ же
тщеглaсій pметaйсv, наипaче бо преспёютъ въ нечeстіе9 и3 сл0во и4хъ ћкs гaггрена жи1ръ
њбрoщетъ, p ни1хже є4сть r3менeй и3 філи1тъ, и4же њ и4стинэ погрэши1ста, глаг0люще9 ћкs
воскRсeніе ўжE бhсть, и3 возмущaютъ нёкоторыхъ вёру. твeрдое ќбs њсновaніе б9іе стои1т ъ,

133
къ тjту послaніе

и3мyщее печaть сію29 познA гDь сyщыv є3гs2, и3 да pстyпитъ p непрaвды всoкъ и3менyvй и4мv
гDне.
2 Тим 2:11–19

Къ тімоfeю послaніе втор0е, зачaло 294.

Чaдо тімоfeе, въ вели1цэмъ домY не т0чію сосyди злaти и3 срeбрvни сyть, но и3 дрeвvни, и3
гли1нvни9 и3 џви ќбs въ чeсть, џви же не въ чeсть. ѓще же кто2 њчи1ститъ себE p си1хъ, бyдетъ
сосyдъ въ чeсть њсвvщeнъ, и3 благопотрeбенъ вLцэ, на всoкое дёло бlг0е ўгот0ванъ. похотeй
ю4ныхъ бёгай9 держи1сv же прaвды, вёры, любвE, ми1ра, со всёми призывaющими гDа p чи1 стагs
сeрдца. бyихъ же и3 ненакaзанныхъ стvзaній pрицaйсv, вёдый, ћкs раждaютъ св†ры. рабy же
гDню не подобaетъ свари1тисv, но ти1ху бhти ко всBмъ, ўчи1тельну, неѕл0биву, съ кр0тостію
наказyющу проти6вныv9 є3дA кaкs дaстъ и5мъ бGъ покаoніе въ рaзумъ и4стины9 и3 возни1кнутъ p
діaвольскіv сёти, жи1ви ўловлeни p негs2 въ свою2 є3гs2 в0лю.
2 Тим 2:20–26

Къ тімоfeю послaніе втор0е, зачaло 295.

Чaдо тімоfeе, сіE вёждь, ћкs въ послёднvv дни2 настaнутъ временA лю1та9 бyдутъ бо
человёцы самолю1бцы, сребролю1бцы, величaвы, г0рды, хyльницы, роди1телємъ проти1вvщіисv,
неблагодaрни, непрaведни, нелюб0вни, непримири1тельни, продeрзиви, возносли1ви, прелагaтає,
клеветницы2, невоздє1ржницы, некр0тцыи, неблаголю1бцы, предaтелє, нaгли, напыщeни,
сластолю1бцы пaче, нeжели бGолю1бцы9 и3мyщіи џбразъ бlгочeстіv, си1лы же є3гs2 pвeргшіисv, и3
си1хъ pвращaйсv. p си1хъ бо сyть понырoющіи въ д0мы, и3 плэнoюще жени1шца њтvгощeны
грэхaми, води1мы п0хотьми разли1чными, всегдA ўчaщvсv, и3 николи1же въ рaзумъ и4стины
пріити2 могyщv. ћкоже їаннjй и3 їамврjй проти1вистасv мsuсeю, тaкожде и3 сjи противлoютсv
и4стинэ, человёцы растлённи ўм0мъ, и3 неискyсни њ вёрэ9 но не преуспёютъ б0лэе9 безyміе бо
и4хъ kвлeно бyдетъ всBмъ, ћкоже и3 џнэхъ бhсть.
2 Тим 3:1–9

Къ тімоfeю послaніе втор0е, зачaло 296.

Чaдо тімоfeе, послёдовалъ є3си2 моемY ўчeнію, житію2, привёту, вёрэ, долготерпёнію,
любви2, терпёнію, и3згнaніємъ, страдaніємъ, kкsвa ми бhша во ґнтіохjи, и3 во їконjи, и3 въ
л{стрэхъ9 kкsвA и3згн†ніv пріoхъ, и3 p всёхъ мS и3збaвилъ є4сть гDь. и3 вси1 же хотoщіи
благочeстнs жи1ти њ хnт¨ їyсэ, гони1ми бyдутъ. лукaвіи же чlвёцы, и3 чародёи преуспёютъ на
г0ршее, прельщaюще и3 прельщaеми. тh же пребывaй, въ ни1хже научeнъ є3си2, и3 ±же ввёрена сyть
теб¨, вёдый, p когs2 научи1лсv є3си2. и3 ћкs и3з8 млaда сщ7e ннаv пис†ніv ўмёеши, могwщаv тS
ўмудри1ти во спасeніе, вёрою, ћже њ хnт¨ їyсэ.
2 Тим 3:10–15

134
къ тjту послaніе

Къ тімоfeю послaніе втор0е, зачaло 297.

Чaдо тімоfeе, всoко писaніе бGодухновeнно и3 полeзно є4сть ко ўчeнію, ко њбличeнію, ко


и3справлeнію, къ наказaнію є4же въ прaвдэ9 да совершeнъ бyдетъ б9ій человёкъ, на всoкое дёло
бlг0е ўгот0ванъ. засвидётельствую же ѓзъ пред8 бGомъ, и3 гDемъ нaшимъ їyсъ хnт0мъ,
хотoщимъ суди1ти живы6мъ и3 мє1ртвымъ, въ kвлeніи є3гs2, и3 цnтвіи є3гs2. проповёдуй сл0во,
наст0й благоврeменнэ, и3 безврeменнэ, њбличи2, запрети2, ўмоли2, со всoкимъ долготерпёніемъ и3
ўчeніемъ. бyдетъ бо врeмv, є3гдA здрaвагs ўчeніv не послyшаютъ9 но по свои1хъ п0хотехъ
и3зберyтъ себ¨ ўчи1тели, чeшеми слyхомъ. и3 p и4стины слyхъ pвратoтъ, и3 къ бaснемъ
ўклонoтсv.
2 Тим 3:16–4:4

Къ тімоfeю послaніе втор0е, зачaло 298.

Чaдо тімоfeе, трезви1сv њ всeмъ, ѕлопостражди2, дёло сотвори2 бlговёстника9 служeніе твоE
и3звёстно сотвори2. ѓзъ бо ўжE жрeнъ бывaю, и3 врeмv моегs2 pшeствіv настA. п0двигомъ
д0брымъ подвизaхсv, течeніе скончaхъ, вёру соблюд0хъ9 пр0чее ќбs соблюдaетсv ми2 вэнeцъ
прaвды, є3г0же воздaстъ ми2 гDь въ дeнь џнъ, првdный судіS9 не т0кмs же мн¨, но и3 всBмъ
возлю1бльшымъ kвлeніе є3гs2.
2 Тим 4:5–8

Къ тімоfeю послaніе втор0е, зачaло 299.

Чaдо тімоfeе, потщи1сv ск0рs пріити2 ко мн¨9 димaсъ бо менE њстaви, возлюби1въ
нhнэшній вёкъ, и3 и4де въ солyнь9 кри1скентъ въ галатjю, тjтъ въ далмaтію. лукA є3ди1нъ є4сть со
мн0ю. мaрка поeмъ приведи2 съ соб0ю9 є4сть бо ми2 благопотрeбенъ въ слyжбу. тuхjка же послaхъ
во є3фeсъ. фелGнъ, є3г0же њстaвихъ въ трsaдэ ў кaрпа, грvдhй принеси2, и3 кни6ги, пaче же
кGжаныv. ґлеtaндръ ковaчь мнGга ми2 ѕлA сотвори2, да воздaстъ є3мY гDь по дэлGмъ є3гs29 p
негGже и3 ты2 себE блюди2, ѕэлG бо проти1витсv словесє1мъ нaшымъ. въ пeрвый м0й pвётъ
никт0же бhсть со мн0ю, но вси1 мv њстaвиша9 да не вмэни1тсv и5мъ. гDь же мн¨ предстA, и3
ўкрэпи1 мv, да мн0ю проповёданіе и3звёстно бyдетъ, и3 ўслhшатъ вси2 kзhцы9 и3 и3збaвленъ
бhхъ p ќстъ львGвъ. и3 и3збaвитъ мS гDь p всoкагs дёла лукaва, и3 спасeтъ во цnтвіе своE
нбcное9 є3мyже слaва во вёки вэкGвъ, ґми1нь. цэлyй пріскjллу и3 ґк{лу, и3 nнисjфоровъ д0мъ.
є3рaстъ њстA въ корjнfэ, трофjма же њстaвихъ въ міли1тэ болoща. потщи1сv прeжде зимы2
пріити2. цэлyютъ тS є3rвyлъ, и3 пyдъ, и3 лjнъ, и3 клаrдjа, и3 брaтіv всS. гDь їyсъ хnт0съ со д¦омъ
твои1мъ9 бlгодaть съ вaми. ґми1нь.
2 Тим 4:9–22

135
КЪ ТHzТУ ПОСЛАzНІЕ
СТ&АzГW ҐПОzСТОЛА ПАzVЛА.

Къ тjту послaніе, зачaло 300А.

Пarелъ рaбъ б9ій, ґпcлъ же їyсъ хnт0въ, по вёрэ и3збрaнныхъ б9іихъ, и3 рaзуму и4стины, ћже
по благочeстію9 њ ўповaніи жи1зни вёчныv, ю4же њбэтовA нел0жный бGъ, прeжде лётъ
вёчныхъ9 kви1 же во временA своS сл0во своE проповёданіемъ, є4же мн¨ поручeно бhсть, по
повелёнію сп7си1телv нaшегs бGа9 тjту при1сному чaду по џбщей вёрэ, благодaть, ми1лость, ми1ръ
t бGа nц7A, и3 гDа їyса хnтA, сп7са нaшегs. сі• глаг0ли, и3 моли2, и3 њбличaй со всoкимъ
повелёніемъ, да никт0же тS преsби1дитъ. воспоминaй тBмъ, начaльствующымъ и3
владёющымъ, повиновaтисv и3 покорoтисv, и3 ко всoкому дёлу блaгу готGвымъ бhти9 ни
є3ди1нагs хyлити, не сварли6вымъ бhти, но ти6химъ, всoку kвлoющымъ кр0тость ко всёмъ
человёкsмъ. бёхомъ бо и3ногдA и3 мы2 несмhсленни, и3 непокори1ви, и3 прельщeни, раб0тающе
похотeмъ, и3 сластeмъ разли1чнымъ, въ ѕл0бэ и3 зaвисти живyще, мeрзцы сyще, и3 ненави1дvще
другъдрyга. є3гдA послю2 ґртeму къ теб¨, и3ли2 тuхjка, потщи1сv пріити2 ко мн¨ въ нікоп0ль9 тy
бо суди1хъ њзимёти. зи1ну зак0нника и3 ґполлGса, ск0рs предпосли2, и3 да ничт0же и4ма скyдно
бyдетъ. цэлyютъ тS со мн0ю сyщіи вси2, цэлyй лю1бvщыv ны2 въ вёрэ9 бlгодaть со всёми
вaми. ґми1нь.
Тит 1:1–4; 2:15–3:3; 3:12–13, 15

Къ тjту послaніе, зачaло 300Б.

Чaдо тjте, сегs2 рaди њстaвихъ тS въ кри1тэ, да недоконч†ннаv и3спрaвиши, и3 ўстр0иши по


всёмъ градGмъ пресв{теры, ћкоже теб¨ ѓзъ повелёхъ. ѓще кто2 є4сть непор0ченъ, є3ди1ныv
жены2 мyжъ, ч†да и3мhй вёрна, не во ўкорeніи блудA, и3ли2 непокори1ва. подобaетъ бо є3пcкпу без8
пор0ка бhти ћкоже б9ію строи1телю9 не себ¨ ўгождaющу, не дeрзу, не напрaсливу, не гнэвли1ву,
не піoницэ, не бjйцэ, не скверностvжaтельну9 но страннолюби1ву, благолю1бцу, цэломyдренну,
прaведну, препод0бну, воздержaтельну9 держaщемусv вёрнагs словесE по ўчeнію, да си1ленъ бyдетъ
и3 ўтэшaти во здрaвэмъ ўчeніи, и3 проти1вvщыvсv њбличaти. сyть бо мн0зи непокори1ви,
суесл0вцы, и3 ўм0мъ прельщeни, и3 наипaче сyщіи p њбрёзаніv9 и4хже подобaетъ ўстA
заграждaти9 и5же всS д0мы развращaютъ, ўчaще ±же не подобaетъ, сквeрнагs рaди прибhтка.
речe же нёкто p ни1хъ св0й и5мъ прор0къ9 кри1тvне при1снs лжи1ви, ѕлjи ѕвёріе, ўтрGбы
прaздныv. свидётельство сіE и4стинно є4сть. є3oже рaди вины2 њбличaй и5хъ нещaднs, да здрaви
бyдутъ въ вёрэ9 не внимaюще їудeйскимъ бaснемъ, ни зaповэдемъ человBкъ, pвращaющихсv p
и4стины. вс• ќбs чи1ста чи6стымъ9 њсквернє1нымъ же и3 невBрнымъ ничт0же чи1сто9 но

136
къ тjту послaніе

њскверни1сv и4хъ и3 ќмъ и3 с0вэсть. бGа и3сповёдуютъ вёдэти, ґ дёлы pмeщутсv є3гs2, мeрзцы
сyще, и3 непокори1ви, и3 на всoко дёло благ0е неискyсни. тh же глаг0ли, ±же подобaетъ здрaвому
ўчeнію.
Тит 1:5–2:1

Къ тjту послaніе, зачaло 301.

Чaдо тjте, вс• чи1ста чи6стымъ9 њсквернє1нымъ же и3 невBрнымъ ничт0же чи1сто9 но


њскверни1сv и4хъ и3 ќмъ и3 с0вэсть. бGа и3сповёдуютъ вёдэти, ґ дёлы pмeщутсv є3гs2, мeрзцы
сyще, и3 непокори1ви, и3 на всoко дёло благ0е неискyсни. тh же глаг0ли, ±же подобaетъ здрaвому
ўчeнію. стaрцємъ трeзвєнымъ бhти, чє1стнымъ, цэломyдрєннымъ, здрaвствующымъ вёрою,
люб0вію, терпёніемъ. стaрицамъ тaкоже во ўкрашeніи с™олBпнымъ, не клевети6вымъ, не вінY
мн0гу порабощє1ннымъ, доброучи1тельнымъ9 ћкs да ўцэломyдрvтъ ю4ныv, мужелю1бицамъ
бhти, чадолю1бицамъ, цэломyдрєннымъ, чи6стымъ, д0мы д0брэ прaвvщымъ, благи6мъ,
покарoющымсv свои1мъ мужє1мъ, да не сл0во б9іе хyлитсv. ю4ношы тaкожде моли2
цэломyдрствовати. њ всeмъ же сaмъ себE подавav џбразъ д0брыхъ дёлъ, во ўчeніи
незави1стное, чeстность, нетлёніе, сл0во здрaвое, незаз0рное, да проти1вный посрами1тсv,
ничт0же и3мёv глаг0лати њ нaсъ ўк0рно. рабы6, свои1мъ господє1мъ повиновaтисv, во всeмъ
благоугGднымъ бhти, не прекослGвнымъ, не крaдущымъ9 но вёру всoку kвлoющымъ блaгу, да
ўчeніе сп7си1телv нaшегs бGа ўкрашaютъ во всeмъ.
Тит 1:15–2:10

Къ тjту послaніе, зачaло 302А.

Чaдо тjте, kви1сv бlгодaть б9іv сп7си1тельнаv всёмъ человёкsмъ, наказyющи нaсъ, да
pвeргшесv нечeстіv и3 мірски1хъ похотeй, цэломyдреннs и3 прaведнs, и3 благочeстнs поживeмъ въ
нhнэшнэмъ вёцэ. ждyще блажeннагs ўповaніv, и3 kвлeніv слaвы вели1кагs бGа и3 сп7са нaшегs
їyса хnтA. и4же дaлъ є4сть себE за ны2, да и3збaвитъ ны2 p всoкагs беззак0ніv, и3 њчи1ститъ себ¨
лю1ди и3збрaнны, ревни1тели дGбрымъ дэлGмъ. є3гдa же бlгодaть и3 человэколю1біе kви1сv сп7са
нaшегs бGа9 не p дёлъ прaведныхъ, и5хже сотвори1хомъ мы2, но по своeй є3гs2 ми1лости, спасE
нaсъ бaнею пакибытіS, и3 њбновлeніемъ д¦а с™aгs, є3г0же и3зліS на нaсъ nби1льнs їyсъ хnт0мъ,
сп7си1телемъ нaшимъ9 да њправди1вшесv блгdтію є3гs2, наслёдницы бyдемъ по ўповaнію жи1з ни
вёчныv.
Тит 2:11–14; 3:4–7

Къ тjту послaніе, зачaло 302Б.

Чaдо тjте, вёрно сл0во, и3 њ си1хъ хощY тS їзвэщaти, да пекyтсv дGбрымъ дэлGмъ
прилэжaти вёровавшіи бGу9 сі• сyть полє1зна человёкsмъ и3 дsбрA. бyихъ же стvзaній и3
родосл0вій и3 рвeній, и3 свaрsвъ зак0нныхъ pступaй9 сyть бо неполeзны и3 сyетны. є3ретікA
человёка, по пeрвомъ и3 втор0мъ наказaніи pрицaйсv9 вёдый, ћкs разврати1сv таковhй, и3
согрэшaетъ и3 є4сть самоsсуждeнъ. є3гдA послю2 ґртeму къ теб¨, и3ли2 тuхjка, потщи1сv пріити2 ко

137
къ тjту послaніе

мн¨ въ нікоп0ль9 тy бо суди1хъ њзимёти. зи1ну зак0нника и3 ґполлGса, ск0рs предпосли2, и3 да


ничт0же и4ма скyдно бyдетъ. да ўчaтсv же и3 нaши дGбрымъ дэлGмъ прилэжaти въ нyжнаv
трeбsваніv, да не бyдутъ безпл0дни. цэлyютъ тS со мн0ю сyщіи вси2, цэлyй лю1бvщыv ны2 въ
вёрэ9 бlгодaть со всёми вaми. ґми1нь.
Тит 3:8–15

138
КЪ ФІЛИМОzНУ ПОСЛАzНІЕ
СТ&АzГW ҐПОzСТОЛА ПАzVЛА.

Къ філим0ну послaніе, зачaло 302В.

Пarелъ ю4зникъ їyсъ хnт0въ и3 тімоfeй брaтъ філим0ну возлю1бленному и3 споспёшнику


нaшему, и3 ґпфjи сестр¨ возлю1бленнэй, и3 ґрхjппу сов0инственнику нaшему, и3 домaшнэй твоeй
цRкви9 бlгодaть вaмъ и3 ми1ръ p бGа nц7A нaшегs, и3 гDа їyса хnтA. бlгодарю2 бGа моего2, всегдA
пaмvть њ теб¨ творS въ моли1твахъ мои1хъ, слhшавъ люб0вь твою2 и3 вёру, ю4же и4маши ко
гDу їyсу, и3 ко всBмъ с™hмъ9 ћкs да nбщeніе твоеS вёры дёйственно бyдетъ, въ рaзумэ
всoкагs блaга є4же въ вaсъ, њ хnт¨ їyсэ. рaдость бо и4мамъ мн0гу, и3 ўтэшeніе њ любви2
твоeй, ћкs ўтрGбы с™hхъ почи1ша тоб0ю, брaте. сегs2 рaди мн0гое дерзновeніе и3мёv во хnт¨
повелэвaти теб¨, є4же потрeбно є4сть9 любвe же рaди пaче молю2, так0въ сhй, ћкоже пarелъ
стaрецъ, нhнэ же и3 ю4зникъ їyса хnтA9 молю1 тv њ моeмъ чaдэ, є3г0же роди1хъ во ќзахъ мои1хъ
nни1сіма9 и3ногдA теб¨ непотрeбнаго, нhнэ же теб¨ и3 мн¨ бlгопотрeбна9 є3г0же возпослaхъ ти2,
тh же є3го2, си1рэчь мою2 ўтр0бу, пріими2. є3г0же ѓзъ хотёхъ ў себE держaти, да въ тебE мёсто
послyжитъ ми2 во ќзахъ благовэствовaніv. без8 твоеo же в0ли ничт0же восхотёхъ сотвори1ти9
да не ѓки по нyжди бlг0е твоE бyдетъ, но по в0ли. нeгли бо рaди сегs2 разлучи1сv на чaсъ, да
вёчна того2 пріи1меши9 не ктомY ѓки рабA, но вhше рабA, брaта возлю1бленна, пaче же мн¨,
кольми1 же пaче теб¨, и3 по пл0ти, и3 њ гDэ. ѓще ќбs и4маши менE џбщника, пріими2 сего2
ћкоже менE. ѓще же въ чес0мъ њби1дэ тебE, и3ли2 д0лженъ є4сть, мн¨ сіE вмэни2. ѓзъ пarелъ
написaхъ рук0ю моeю, ѓзъ воздaмъ9 да не рекY теб¨, ћкs и3 сaмъ себe ми є3си2 д0лженъ. є4й,
брaте, ѓзъ да получY, є4же прошY ў тебE њ гDэ9 ўпок0й мою2 ўтр0бу њ гDэ. надёvвсv
послушaнію твоемY написaхъ теб¨, вёдый, ћкs и3 пaче є4же глаг0лю, сотвори1ши. кyпнs же и3
ўгот0ви ми2 nби1тель9 ўповaю бо, ћкs моли1твами вaшими даровaнъ бyду вaмъ. цэлyетъ тS
є3пафрaсъ сплённикъ м0й, њ хnт¨ їyсэ9 мaрко, ґрістaрхъ, димaсъ, лукA, споспёшницы мои2.
бlгодaть гDа нaшегs їyса хnтA со д¦омъ вaшимъ. ґми1нь.
Флм 1:1–25

139
КО Е#ВРЕzЕМЪ ПОСЛАzНІЕ
СТ&АzГW ҐПОzСТОЛА ПАzVЛА.

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 303.

Многочaстнэ и3 многоkбрaзнэ дрeвле бGъ глаг0лавый nц7є1мъ во прор0цэхъ, въ послёдокъ


днjй си1хъ глаг0ла нaмъ въ сн7э, є3г0же положи2 наслёдника всBмъ, и4мже и3 вёки сотвори2. и4же
сhй сіoніе слaвы, и3 џбразъ r3постaси є3гs29 носo же всoчєскаv глаг0ломъ си1лы своеS, соб0ю
њчищeніе сотвори1въ грэхGвъ нaшихъ, сёде њдеснyю прест0ла вели1чествіv на выс0кихъ. толи1кs
лyчшій бhвъ ѓгGлъ, є3ли1кs преслaвнэе пaче и4хъ наслёдствова и4мv. комy бо речE когдA p ѓгGлъ9
сн7ъ м0й є3си2 ты2, ѓзъ днeсь роди1хъ тS: и3 пaки9 ѓзъ бyду є3мY во nц7A, и3 т0й бyдетъ мн¨ въ
сн7а: є3гдa же пaки вв0дитъ первор0днаго во вселeнную, глаг0летъ9 и3 да покл0нvтсv є3мY вси2
ѓгGли б9іи. и3 ко ѓгGлsмъ ќбs глаг0летъ9 творoй ѓгGлы своS д¦и, и3 слуги6 своS џгнь палoщь.
къ сн7у же9 прест0лъ тв0й б9е, въ вёкъ вёка9 жeзлъ прaвости, жeзлъ цaрствіv твоегs2.
возлюби1лъ є3си2 прaвду, и3 возненави1дэлъ є3си2 беззак0ніе9 сегs2 рaди помaза тS б9е, бGъ тв0й,
є3лeемъ рaдости, пaче прич†стникъ твои1хъ. и3 пaки9 въ начaлэ ты2 гDи зeмлю њсновaлъ є3си2, и3
дэлA рукY твоeю сyть нб7сA9 т† поги1бнутъ, тh же пребывaеши, и3 вс• ћкоже ри1за њбетшaютъ9
и3 ћкs nдeжду свіeши и5хъ, и3 и3змэнoтсv9 тh же т0йжде є3си2, и3 лBта твоS не њскудёютъ.
Евр 1:1–12

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 304.

Въ начaлэ ты2 гDи зeмлю њсновaлъ є3си2, и3 дэлA рукY твоeю сyть нб7сA9 т† поги1бнутъ, тh
же пребывaеши, и3 вс• ћкоже ри1за њбетшaютъ9 и3 ћкs nдeжду свіeши и5хъ, и3 и3змэнoтсv9 тh
же т0йжде є3си2, и3 лBта твоS не њскудёютъ. комy же p ѓгGлъ речE когдA9 сэди2 њдеснyю менE,
д0ндеже положY враги2 твоS подн0жіе н0гъ твои1хъ: не вси1 ли сyть служeбніи дyси, въ служeніе
посылaеми за хотoщихъ наслёдовати спасeніе: сегs2 рaди подобaетъ нaмъ ли1ш шее внимaти
слы6шаннымъ, да не когдA pпaднемъ. ѓще бо глаг0ланное ѓгGлы сл0во бhсть и3звёстно, и3 всoко
преступлeніе и3 њслушaніе прaведное пріoтъ мздовоздаoніе9 кaкs мы2 ўбэжи1мъ њ толи1цэмъ
неради1вше спасeніи: є4же зачaло пріeмше глаг0латисv p гDа, слhшавшими въ нaсъ и3звэсти1сv.
Евр 1:10–2:3

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 305.

Брaтіе, ѓще глаг0ланное ѓгGлы сл0во бhсть и3звёстно, и3 всoко преступлeніе и3 њслушaніе
прaведное пріoтъ мздовоздаoніе9 кaкs мы2 ўбэжи1мъ њ толи1цэмъ неради1вше спасeніи: є4же
зачaло пріeмше глаг0латисv p гDа, слhшавшими въ нaсъ и3звэсти1сv. сосвидётельствующу бGу,
знaменьми же и3 чудесы2, и3 разли1чными си1лами, и3 д¦а с™aгs раздэлeньми, по своeй є3мY в0ли.

140
ко є3врeємъ послaніе

не ѓгGлsмъ бо покори2 бGъ вселeнную грvдyщую, њ нeйже глаг0лемъ. засвидётельствова же


нёгдэ нёкто, глаг0лv9 чт0 є3сть человёкъ, ћкs п0мниши є3го2: и3ли2 сн7ъ человёческій, ћкs
посэщaеши и5: ўмaлилъ є3си2 є3го2 мaлымъ нёчимъ p ѓгGлъ9 слaвою и3 чeстію вэнчaлъ є3си2 є3го2, и3
постaвилъ є3си2 є3го2 над8 дёлы рукY твоeю9 вс• покори1лъ є3си2 под8 н0зэ є3гs2. внегдa же покори1ти
є3мY всoчєскаv, ничт0же њстaви є3мY непокорeно9 нhнэ же не q5 ви1димъ є3мY всoчєскаv
покорeна. ґ ўмaленаго мaлымъ чи1мъ p ѓгGлъ ви1димъ їyса, за пріoтіе смeрти, слaвою и3 чeстію
вэнчaнна9 ћкs да бlгодaтію б9іею за всёхъ вкyситъ смeрти. подобaше бо є3мY, є3гGже рaди
всoчєскаv, и3 и4мже всoчєскаv, привeдшу мн0ги сhны въ слaву, начaльника спасeніv и4хъ
страдaньми соверши1ти.
Евр 2:2–10

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 306.

Брaтіе, с™oй и3 њсщ7aеміи, p є3ди1нагs вси29 є3oже рaди вины2 не стыди1тсv брaтію нарицaти
и5хъ, глаг0лv9 возвэщY и4мv твоE брaтіи моeй, посред¨ цRкве воспою1 тv. и3 пaки9 ѓзъ бyду
надёvсv нaнь. и3 пaки9 сE ѓзъ и3 дёти, ±же ми2 дaлъ є4сть бGъ. понeже ќбs дёти пріsбщи1шасv
пл0ти и3 кр0ви, и3 т0й пріи1скреннэ пріsбщи1сv тёхже, да смeртію ўпраздни1тъ и3мyщаго держaву
смeрти, си1рэчь, діaвола9 и3 и3збaвитъ си1хъ, є3ли1цы стрaхомъ смeрти чрез8 всE житіE пови1нни бёша
раб0тэ. не p ѓгGлъ ќбs когдA пріeмлетъ, но p сёмене ґвраaмова пріeмлетъ9 pню1дуже д0лженъ
б¨ по всемY под0битисv брaтіи, да ми1лостивъ бyдетъ и3 вёренъ первосщ7eнникъ въ тёхъ, ±же
къ бGу, во є4же њчи1стити грэхи2 людскjv. въ нeмже бо пострадA сaмъ и3скушeнъ бhвъ, м0жетъ
и3 и3скушaємымъ помощи2.
Евр 2:11–18

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 307.

Брaтіе с™av, звaніv нбcнагs причaстницы, разумёйте послaнника и3 свvти1телv и3сповёданіv


нaшегs їyса хnтA, вёрна сyща сотв0ршему є3го2, ћкоже и3 мsuсeй во всeмъ домY є3гs2.
мн0жайшей бо слaвэ сeй пaче мsuсeа спод0бисv, є3ли1кs мн0жайшую чeсть и4мать пaче д0му,
сотвори1вый є3го2. всoкъ бо д0мъ созидaетсv p нёкоегs9 ґ сотвори1вый всoчєскаv, бGъ.
Евр 3:1–4

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 308.

Брaтіе, мsuсeй вёренъ б¨ во всeмъ домY є3гs2, ћкоже слугA, во свидётельство глаг0латисv
и3мёвшымъ9 хnт0съ же ћкоже сн7ъ въ домY своeмъ9 є3гGже д0мъ мы2 є3смы2, ѓще ќбs
дерзновeніе и3 похвалY ўповaніv, дaже до концA и3звёстнs ўдержи1мъ. тёмже ћкоже глаг0летъ
д¦ъ с™hй9 днeсь, ѓще глaсъ є3гs2 ўслhшите, не њжесточи1те сердeцъ вaшихъ, ћкоже въ
прогнёваніи, по дни2 и3скушeніv въ пустhни9 и3дёже и3скуси1ша мS nц7ы2 вaши, и3скуси1ша мS и3
ви1дэша дэлA моS четhредесvть лётъ. сегs2 рaди негодовaхъ р0да тогs2, и3 рёхъ9 при1снs
блyдvтъ сeрдцемъ9 тjи же не познaша путeй мои1хъ. ћкs клoхсv во гнёвэ моeмъ, ѓще
вни1дутъ въ пок0й м0й. к0ихъ же негодовA четhредесvть лётъ: не согрэши1вшихъ ли, и4хже

141
ко є3врeємъ послaніе

кGсти пад0ша въ пустhни: котGрымъ же клoлсv не вни1ти въ пок0ище є3гs2: ћвэ, ћкs
проти1вльшымсv. и3 ви1димъ, ћкs не возмог0ша вни1ти за невёрствіе.
Евр 3:5–11; 17–19

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 309.

Брaтіе, блюди1те да не когдA бyдетъ въ нёкоемъ p вaсъ сeрдце лукaво, и3сп0лнено невёріv, во
є4же pступи1ти p бGа жи1ва. но ўтэшaйте себE на всoкъ дeнь, д0ндеже днeсь нарицaетсv9 да не
њжесточи1тсv нёкто p вaсъ лeстію грэх0вною. причaстницы бо бhхомъ хnтY, ѓще ќбs
начaтокъ состaва, дaже до концA и3звёстенъ ўдержи1мъ. внегдA глаг0летъ9 днeсь, ѓще глaсъ є3гs2
ўслhшите, не њжесточи1те сердeцъ вaшихъ, ћкоже въ прогнёваніи. нёцыи бо слhшавше,
прогнёваша9 но не вси2 и3зшeдшіи и3з8 є3г{пта съ мsuсeомъ.
Евр 3:12–16

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 310.

Брaтіе, ўбои1мсv, да не когдA њстaвлену њбэтовaнію б9ію вни1ти въ пок0й є3гs2, kви1тсv
кто2 p вaсъ лиши1всv. и4бо є3смы2 бlговэствовaни, ћкоже и3 nни29 но не п0льзова џнэхъ сл0во
слyха, нерастворeнное вёрою слhшавшихъ. вх0димъ бо въ пок0й вёровавшіи, ћкоже речE9 ћкs
клoхсv во гнёвэ моeмъ, ѓще вни1дутъ въ пок0й м0й9 ѓще и3 дэлGмъ p сложeніv мjра
бhвшымъ. речe бо нёгдэ њ седм0мъ си1це9 и3 почи2 бGъ въ дeнь седмhй p всёхъ дёлъ свои1хъ9 и3
њ сeмъ пaки9 ѓще вни1дутъ въ пок0й м0й. понeже ќбs лишeни нёцыи вни1ти въ него2, и3 и5же
прeжде благовэствовaни бhша, не внид0ша за непослушaніе9 пaки нёкій ўставлoетъ дeнь,
днeсь, въ дв7дэ глаг0лv, по толи1цэхъ лётэхъ, ћкоже прeжде глаг0ласv9 днeсь, ѓще глaсъ є3гs2
ўслhшите, не њжесточи1те сердeцъ вaшихъ. ѓще бо бы џнэхъ їyсъ ўпок0илъ, не бы2 њ и3н0мъ
дни2 глаг0лалъ по си1хъ. q5бо њстaвлено є4сть и3 є3щE суббGтство лю1демъ б9іимъ. вшeдый бо въ
пок0й є3гs2, и3 т0й почи2 p дёлъ свои1хъ, ћкоже и3 p свои1хъ бGъ. потщи1мсv q5бо вни1ти во
џный пок0й, да не кто2 въ тyже при1тчу противлeніv впадeтъ. жи1во бо сл0во б9іе, и3
дёйственно, и3 nстрёйше пaче всoкагs мечA nбою1ду nстрA, и3 проходoщее дaже до раздэлeніv
души1 же и3 дyха, членGвъ же и3 мозгGвъ, и3 суди1тельно помышлeніємъ и3 мhслемъ сердє1чнымъ.
и3 нёсть твaрь неvвлeна пред8 ни1мъ9 вс• же нагA и3 њб8vвлeнна пред8 nчи1ма є3гs2, къ немyже нaмъ
сл0во.
Евр 4:1–13

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 311А.

Брaтіе, и3мyще ґрхіерeа вели1ка, прошeдшаго нб7сA, їyса сн7а б9іv, да держи1мсv и3сповёданіv. не
и4мамы бо ґрхіерeа не могyща спострадaти нeмощемъ нaшымъ9 но и3скушeна по всoчєскимъ по
под0бію, рaзвэ грэхA. да приступaемъ q5бо съ дерзновeніемъ къ прест0лу благодaти, ћкs да
пріи1мемъ ми1лость, и3 благодaть њбрoщемъ во благоврeменну п0мощь. всoкъ бо
первосвvщeнникъ p человBкъ пріeмлемь, за человёки поставлoетсv на слyжбы, ±же къ бGу, да
прин0ситъ дaры же и3 жє1ртвы њ грэсёхъ. спострадaти могjй невёжствующымъ и3

142
ко є3врeємъ послaніе

заблуждaющымъ9 понeже и3 т0й нeмощію њбложeнъ є4сть. и3 сегs2 рaди д0лженъ є4сть ћкоже њ
лю1дехъ, тaкоже и3 њ себ¨ приноси1ти за грэхи2. никт0же сaмъ њ себ¨ пріeмлетъ чeсть, но
звaнный p бGа, ћкоже и3 ґарGнъ9 тaкs и3 хnт0съ, не себE прослaви бhти первосщ7eнника, но
глаг0лавый къ немY9 сн7ъ м0й є3си2 ты2, ѓзъ днeсь роди1хъ тS. ћкоже и3 и4ндэ глаг0летъ9 ты2 є3си2
сщ7eнникъ во вёкъ по чи1ну мелхіседeкову.
Евр 4:14–5:6

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 311Б.

Брaтіе, никт0же сaмъ њ себ¨ пріeмлетъ чeсть, но звaнный p бGа, ћкоже и3 ґарGнъ9 тaкs и3
хnт0съ, не себE прослaви бhти первосщ7eнника, но глаг0лавый къ немY9 сн7ъ м0й є3си2 ты2, ѓзъ
днeсь роди1хъ тS. ћкоже и3 и4ндэ глаг0летъ9 ты2 є3си2 сщ7eнникъ во вёкъ по чи1ну мелхіседeкову9
и4же во днeхъ пл0ти своеS, молє1ніv же и3 мlтвы къ могyщему спасти2 є3го2 p смeрти, съ
в0племъ крёпкимъ и3 со слезaми принeсъ, и3 ўслhшанъ бhвъ p благоговёинства. ѓще бо и3 сн7ъ
бoше, nбaче навhче, pkнyдуже пострадA, послушaнію9 и3 соверши1всv, бhсть всBмъ
послyшающымъ є3гs2 вин0венъ, спасeніv вёчнагs. наречeнъ p бGа первосщ7eнникъ по чи1ну
мелхіседeкову.
Евр 5:4–10

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 312.

Брaтіе, њ мелхіседeцэ мн0гое нaмъ сл0во, и3 неуд0бь сказaемое глаг0лати, понeже нeмощни
бhсте слyхи. и4бо д0лжни сyще бhти ўчи1тели лёта рaди, пaки трeбуете ўчи1тисv, кav пи1смена
начaла словeсъ б9іихъ, и3 бhсте трeбующе млекA, ґ не крёпкіv пи1щи. всoкъ бо причащavйсv
млекA, неискyсенъ сл0ва прaвды9 младeнецъ бо є4сть. совершeнныхъ же є4сть твeрдаv пи1ща,
и3мyщихъ чwвствіv њбучeна д0лгимъ ўчeніемъ, въ разсуждeніе добрa же и3 ѕлA. тёмже
њстaвльше начaла хnт0ва сл0во, на совершeніе ведeмсv9 не пaки њсновaніе покаoніv полагaюще
p мeртвыхъ дёлъ, и3 вёры въ бGа, крещeній, ўчeніv, возложeніv же рyкъ, воскресeніv же
мeртвыхъ, и3 судA вёчнагs. и3 сіE сотвори1мъ, ѓще бGъ повели1тъ. не возм0жно бо просвэщeнныхъ
є3ди1ною, и3 вкуси1вшихъ дaра небeснагs, и3 причaстникsвъ бhвшихъ д¦а с™aгs, и3 д0брагs
вкуси1вшихъ б9іv глаг0ла, и3 си1лы грvдyщагs вёка, и3 pпaдшихъ, пaки њбновлoти въ покаoніе,
втор0е распинaюще сн7а б9іv себ¨ и3 њбличaюще. землo бо пи1вшаv сходoщій на ню2 мн0жицею
д0ждь, и3 раждaющаv бы6ліv дGбраv џнымъ, и4миже и3 дёлаема бывaетъ, пріeмлетъ благословeніе
p бGа9 ґ и3зносoщаv тє1рніv и3 волчeцъ, непотрeбна є4сть, и3 клoтвы бли1зъ, є3oже кончи1на
пожжeніе.
Евр 5:11–6:8

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 313.

Брaтіе, надёемсv њ вaсъ возлю1бленніи, лyчшихъ, и3 придержaщихсv спасeніv, ѓще и3 тaкs


глаг0лемъ. не њби1дливъ бо бGъ, забhти дёла вaшегs, и3 трудA любвE, ю4же показaсте во и4мv
є3гs2, послужи1вше с™ы6мъ и3 служaще. желaемъ же коегGждо вaсъ kвлoти т0же тщaніе, ко

143
ко є3врeємъ послaніе

и3звэщeнію ўповaніv дaже до концA, да не лэни1ви бyдете, но подражaтели наслёдствующихъ


њбэтовaніv вёрою и3 долготерпёніемъ.
Евр 6:9–12

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 314.

Брaтіе, ґвраaму њбэтовav бGъ, понeже ни є3ди1нэмъ и3мoше б0льшимъ клoтисv, клoтсv
соб0ю, глаг0лv9 вои1стинну бlгосл0вствуv бlгословлю1 тv, и3 мн0жv ўмн0жу тS. и3 тaкs
долготерпёвъ, получи2 њбэтовaніе. человёцы ќбs б0льшимъ кленyтсv, и3 всoкому и4хъ
прекосл0вію кончи1на во и3звэщeніе, клoтва є4сть. въ нeмже ли1шше хотS бGъ показaти
наслёдникsмъ њбэтовaніv непрел0жное совёта своегs2, ходaтайствова клoтвою. ћкs да двэмA
вeщма непрел0жныма, въ нeюже не возм0жно солгaти бGу, крёпкое ўтэшeніе и4мамы
прибёгшіи, ћтисv за предлежaщее ўповaніе, є4же ѓки к0тву и4мамы души2 твeрду же и3
и3звёстну, и3 входoщую во внyтреннее завёсы. и3дёже п®тeча њ нaсъ вни1де їyсъ, по чи1ну
мелхіседeкову, первосщ7eнникъ бhвъ во вёки.
Евр 6:13–20

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 315.

Брaтіе, мелхіседeкъ цRь сали1мскій, свvщeнникъ бGа вhшнvгs, срёте ґвраaма возврaщшасv p
сёча царeй, и3 благослови2 є3го29 є3мyже и3 десvти1ну p всёхъ pдэли2 ґвраaмъ. пeрвэе ќбs
сказyетсv цRь прaвды, пот0мъ же цRь сали1мскій, є4же є4сть цRь ми1ра9 без8 nтцA, без8 мaтере,
без8 при1чта р0да, ни начaла днє1мъ, ни животY концA и3мёv9 ўпод0бленъ же сн7у б9ію,
пребывaетъ сщ7eнникъ вhну. ви1дите же є3ли1къ сeй, є3мyже и3 десvти1ну дaлъ є4сть ґвраaмъ
патріaрхъ p и3збрaнныхъ. и3 пріeмлющіи ќбs свvщeнство p сынGвъ леr‡инъ, зaповэдь и4мутъ
њдесoтствовати лю1ди по зак0ну, си1рэчь, брaтію свою2, ѓще и3 p чрeслъ ґвраaмовыхъ и3зшeдшую.
не причитaемый же р0домъ p ни1хъ, њдесoтствова ґвраaма, и3 и3мyщаго њбэтов†ніv благослови2.
Евр 7:1–6

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 316.

Брaтіе, без8 всoкагs прекосл0віv, мeньшее p б0льшагs благословлoетсv. и3 зд¨ ќбs


десvти6ны человёцы ўмирaющіи пріeмлютъ, тaмs же свидётельствуемый, ћкs жи1въ є4сть. и3
да си1це рекY9 ґвраaмомъ и3 леrjй пріeмлvй десvти6ны, десvти6ны дaлъ є4сть. є3щe бо въ чрeслэхъ
џ§іихъ бoше, є3гдA срёте є3го2 мелхіседeкъ. ѓще ќбs совершeнство леrjтскимъ свvщeнствомъ
бhло, лю1діе бо на нeмъ взаконeни бhша9 кav є3щE потрeба, по чи1ну мелхіседeкову и3н0му
востaти сщ7eннику, ґ не по чи1ну ґарGнову глаг0латисv: прелагaему ќбs сщ7eнству, по нyжди и3
зак0ну премэнeніе бывaетъ. њ нeмже бо глаг0лютсv сі•9 колёну и3н0му причасти1сv, p негGже
никт0же приступи2 ко nлтарю2. ћвэ бо, ћкs p колёна їyдова возсіS гDь нaшъ9 њ нeмже
колёнэ мsuсeй њ сщ7eнствэ ничес0же глаг0ла. и3 ли1шше є3щE ћвэ є4сть, ћкs по под0бію
мелхіседeкову востaнетъ сщ7eнникъ и4нъ, и4же не по зак0ну зaповэди плотскjv бhсть, но по

144
ко є3врeємъ послaніе

си1лэ животA неразрушaемагs. свидётельствуетъ бо9 ћкs ты2 є3си2 сщ7eнникъ во вёкъ по чи1ну
мелхіседeкову.
Евр 7:7–17

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 317.

Брaтіе, pлагaйте бывaетъ прeжде бhвшіv зaповэди, за нeмощное є3S и3 неполeзное.


ничт0же бо соверши1лъ є4сть зак0нъ9 привведeніе же є4сть лyчшему ўповaнію, и4мже
приближaемсv къ бGу. и3 по є3ли1ку не без8 клoтвы, nни1 бо без8 клoтвы сyть сщ7eнницы
бhвшіи9 сeй же съ клoтвою, чрез8 глаг0лющаго къ немY9 клoтсv гDь и3 не раскaетсv, ты2 є3си2
сщ7eнникъ во вёкъ по чи1ну мелхіседeкову. по толи1ку лyчшагs завёта бhсть и3спорyчникъ їyсъ.
и3 nни2 множaйши сyть сщ7eнницы бhвше, занE смeртію возбранeни сyть пребывaти9 сeй же, за
є4же пребывaти є3мY во вёки, непрестyпное и4мать сщ7eнство. тёмже и3 спасти2 до концA
м0жетъ приходoщихъ чрез8 него2 къ бGу, всегдA жи1въ сhй, во є4же ходaтайствовати њ ни1хъ.
Евр 7:18–25

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 318А.

Брaтіе, так0въ нaмъ подобaше ґрхіерeй, препод0бенъ, неѕл0бивъ, безсквeрненъ, pлучeнъ p


грBшникъ, и3 вhшше нб7съ бhвъ9 и4же не и4мать по всS дни2 нyжды, ћкоже первосвvщeнницы,
прeжде њ свои1хъ грэсёхъ жє1ртвы приноси1ти, пот0мъ же њ людски1хъ9 сіe бо сотвори2 є3ди1ною,
себE принeсъ. зак0нъ бо чlвёки поставлoетъ первосщ7eнники, и3мyщыv нeмощь9 сл0во же
клoтвенное, є4же по зак0нэ, сн7а во вёки совершeнна. главa же њ глаг0лемыхъ, таковA и4мамы
первосвvщeнника, и4же сёде њдеснyю пnт0ла вели1чествіv на нб7сёхъ9 с™ы6мъ служи1тель, и3 ски1ніи
и4стиннэй, ю4же водрузи2 гDь, ґ не человёкъ.
Евр 7:26–8:2

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 318Б.

Брaтіе, всoкъ первосщ7eнникъ, во є4же приноси1ти дaры же и3 жє1ртвы, поставлoемь бывaетъ9


тёмже потрeба и3мёти что2 и3 семY, є4же принесeтъ. ѓще бы q5бо бhлъ на земли2, не бы2 бhлъ
сщ7eнникъ, сyщымъ сщ7eнникsмъ приносoщымъ по зак0ну дaры9 и4же џбразу и3 стёни слyжатъ
нбcныхъ, ћкоже глаг0лано бhсть мsuсeю, хотoщу сотвори1ти ски1нію9 ви1ждь бо, речE, сотвори1ши
вс• по џбразу покaзанному ти2 на гор¨. нhнэ же лyчшее ўлучи2 служeніе, по є3ли1ку и3
лyчшагs завёта є4сть ходaтай, и4же на лyчшаv њбэтов†ніv взак0нисv.
Евр 8:3–6

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 319.

Брaтіе, ѓще бы пeрвый зак0нъ непор0ченъ бhлъ, не бы2 втор0му и3скaлосv мёсто. ўкорov
бо и5хъ, глаг0летъ9 сE днjе грvдyтъ, глаг0летъ гDь, и3 совершY на д0мъ їyлевъ, и3 на д0мъ їyдовъ
завётъ н0въ9 не по завёту, є3г0же сотвори1хъ nц7є1мъ и4хъ въ дeнь, в0ньже є4мшу ми2 и5хъ за
рyку, и3звести2 и5хъ p земли2 є3г{петскіv9 занE тjи не пребhша въ завётэ моeмъ, и3 ѓзъ не

145
ко є3врeємъ послaніе

ради1хъ њ ни1хъ, глаг0летъ гDь. ћкs сeй завётъ, є3г0же завэщaю д0му їyлеву, по џнэхъ днeхъ,
глаг0летъ гDь, даS зак0ны моS въ мhсли и4хъ, и3 на сердцaхъ и4хъ напишY и5хъ9 и3 бyду и5мъ бGъ,
и3 тjи бyдутъ мн¨ лю1діе. и3 не и4мать научи1ти к0ждо и4скреннvго своего2, и3 к0ждо брaта своего2,
глаг0лv9 познaй гDа9 ћкs вси2 ўвёдvтъ мS p мaла дaже и3 до вели1ка и4хъ. занE ми1лостивъ
бyду непрaвдамъ и4хъ, и3 грэхGвъ и4хъ, и3 беззак0ній и4хъ не и4мамъ помvнyти ктомY. внегдa же
глаг0летъ, н0въ, њбветши2 пeрваго9 ґ њбветшaющее и3 состарёющеесv, бли1зъ є4сть и3стлёніv.
Евр 8:7–13

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 320.

Брaтіе, и3мёvше пeрваv ски1ніа њправд†ніv слyжбы, с™0е же людск0е. ски1ніа бо соsруженA
бhсть пeрваv, въ нeйже свэти1льникъ, и3 трапeза, и3 предложeніе хлёбsвъ, ћже глаг0летсv с™av.
по вторёй же завёсэ ски1ніа глаг0лемаv, с™†v с™hхъ, злaту и3мyщи кади1льницу, и3 ковчeгъ
завёта њковaнъ всю1ду злaтомъ, въ нeмже стaмна златA и3мyщаv мaнну, и3 жeзлъ ґарGновъ
прозoбшій, и3 скрижaли завёта. превhшше же є3гs2 херувjми слaвы, њсэнoющіи nлтaрь9 њ
ни1хже нёсть нhнэ глаг0лати подр0бну. си6мъ же тaкs ўстр0єнымъ, въ пeрвую ќбs ски1нію
вhну вхождaху сщ7eнницы, слwжбы совершaюще9 во вторyю же є3ди1ною въ лёто є3ди1нъ ґрхіерeй,
не без8 кр0ве, ю4же прин0ситъ за себE, и3 њ людски1хъ невёжествіихъ.
Евр 9:1–7

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 321А.

Брaтіе, сE kвлoющу д¦у с™0му, ћкs не q5 kви1сv с™hхъ пyть, є3щE пeрвэй ски1ніи и3мyщей
стоoніе. ћже при1тча во врeмv настоoщее ўтверди1сv, въ нeже дaрове и3 жeртвы прин0сvтсv, не
могyщыv по с0вэсти соверши1ти служaщаго9 т0чію въ брaшнахъ и3 питіoхъ, и3 разли1чныхъ
њмовeніихъ, и3 њправдaніихъ пл0ти, дaже до врeмене и3справлeніv надлеж†щаv. и3 сегs2 рaди
н0вому завёту ходaтай є4сть, да ћкs смeрти бhвши, во и3скуплeніе преступлeній, бhвшихъ въ
пeрвомъ завётэ, њбэтовaніе вёчнагs наслёдіv пріи1мутъ звaнніи. и3дёже бо завётъ, смeрти
нyжно є4сть носи1тисv завэщaющагs. завётъ бо въ мeртвыхъ и3звёстенъ є4сть9 понeже
ничес0же м0жетъ, є3гдA жи1въ є4сть завэщавavй. тёмже ни пeрвый без8 кр0ве њбновлeнъ бhсть.
речeннэй бо всoкой зaповэди по зак0ну p мsuсeа всёмъ лю1демъ, пріeмъ кр0вь к0злію и3
тeльчую съ вод0ю и3 в0лною червлeною, и3 r3ссGпомъ, сaмыv же тhv кни6ги, и3 всS лю1ди покропи2,
глаг0лv9 сіS кр0вь завёта, є3г0же завэщA къ вaмъ бGъ9 и3 ски1нію же и3 всS сосyды служє1бныv,
кр0вію тaкоже покропи2. и3 pню1дъ кр0вію вс• њчищaютсv по зак0ну, и3 без8 кровопроли1тіv не
бывaетъ њставлeніе. нyжда q5бо бoше nбразGмъ нбcныхъ си1ми њчищaтисv9 самёмъ же
нбcнымъ, лyчшими жeртвами пaче си1хъ.
Евр 9:8–10; 15–23

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 321Б.

Брaтіе, хnт0съ пришeдъ ґрхіерeй грvдyщихъ бл†гъ, б0льшею и3 совершeннэйшею ски1ніею


нерукотворeнною, си1рэчь, не сеS твaри9 ни кр0вію к0злею, ни тeльчею, но своeю кр0вію вни1де

146
ко є3врeємъ послaніе

є3ди1ною во с™†v, вёчное и3скуплeніе њбрэтhй. ѓще бо кр0вь к0зліv и3 тeльчаv, и3 пeпелъ ю4нчій
кропoщій њсквернє1ныv, њсвvщaетъ къ пл0тнэй чистот¨9 кольми2 пaче кр0вь хnт0ва, и4же
д¦омъ с™hмъ себE принесE непор0чна бGу, њчи1ститъ с0вэсть нaшу p мeртвыхъ дёлъ, во є4же
служи1ти нaмъ бGу жи1ву и3 и4стинну.
Евр 9:11–14

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 322.

Брaтіе, не въ рукотворє1ннаv с™†v вни1де хnт0съ, противоkбр†знаv и4стинныхъ9 но въ сaмое


нб7о, нhнэ да kви1тсv лицY б9ію њ нaсъ. ни да мн0гащи прин0ситъ себE, ћкоже первосщ7eнникъ
вх0дитъ во с™†v с™hхъ , по всS лёта съ кр0вію чуждeю9 понeже подобaше бы є3мY мн0жицею
страдaти p сложeніv мjра, нhнэ же є3ди1ною въ кончи1ну вэкGвъ, во pметaніе грэхA, жeртвою
своeю kви1сv. и3 ћкоже лежи1тъ человёкsмъ є3ди1ною ўмрeти, пот0мъ же сyдъ9 тaкs и3 хnт0съ
є3ди1ною принесeсv, во є4же вознести2 мн0гихъ грэхи29 втор0е без8 грэхA kви1тсv ждyщымъ є3го2 во
спасeніе.
Евр 9:24–28

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 323.

Брaтіе, сёнь и3мhй зак0нъ грvдyщихъ бл†гъ, ґ не сaмый џбразъ вещeй, на всoкое лёто
тёмиже жeртвами, и5хже прин0сvтъ вhну, никогдaже м0жетъ приступaющихъ соверши1ти.
понeже престaли бы бhти приноси1мы, ни є3ди1ну ктомY и3мyщымъ с0вэсть њ грэсёхъ,
служaщымъ є3ди1ною њчищє1ннымъ. но въ ни1хъ воспоминaніе грэхGвъ на к0еждо лёто бывaетъ.
не возм0жно бо кр0ви ю4нчей и3 к0злей pпущaти грэхи2. тёмже входS въ мjръ глаг0летъ9
жeртвы и3 приношeніv не восхотёлъ є3си2, тёло же соверши1лъ ми2 є3си29 всесожжeній, и3 њ грэс¨
не благоволи1лъ є3си2. тогдA рёхъ9 сE и3дY, въ глави1знэ кни1жнэй написaсv њ мн¨, є4же сотвори1ти
в0лю твою2, б9е. вhше глаг0лv9 ћкs жeртвы и3 приношeніv, и3 всесожжeній и3 њ грэсёхъ не
восхотёлъ є3си2, нижE бlговоли1лъ є3си2 ±же по зак0ну прин0сvтсv . тогдA речE9 сE и3дY сотвори1ти
в0лю твою2 б9е9 peмлетъ пeрвое, да втор0е постaвитъ, њ нeйже в0ли њсвvщeни є3смы2,
принесeніемъ тёла їyсъ хnт0ва є3ди1ною. и3 всoкъ ќбs сщ7eнникъ стои1тъ на всoкъ дeнь служS, и3
ты6v же мн0жицею приносS жє1ртвы, ±же никогдaже м0гутъ poти грэхGвъ9 џнъ же є3ди1ну њ
грэсёхъ принeсъ жeртву, всегдA сэди1тъ њдеснyю бGа. пр0чее њжидav, д0ндеже положaтсv врази2
є3гs2 подн0жіе ногaма є3гs2. є3ди1нэмъ бо приношeніемъ соверши1лъ є4сть во вёки њсщ7aемыхъ.
свидётельствуетъ же нaмъ и3 д¦ъ с™hй, по речeнному прeжде9 сeй завётъ, є3г0же завэщaю къ
ни1мъ, по днeхъ џнэхъ, глаг0летъ гDь, даS зак0ны моS на сердцA и4хъ, и3 въ помышлeніихъ и4хъ
напишY и5хъ. тaже глаг0летъ гDь9 и3 грэхGвъ и4хъ, и3 беззак0ній и4хъ не и4мамъ помvнyти
ктомY. ґ и3дёже pпущeніе си1хъ, ктомY нёсть приношeніv њ грэсёхъ.
Евр 10:1–18

147
ко є3врeємъ послaніе

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 324.

Брaтіе, и3мyще дерзновeніе входи1ти во с™†v кр0вію їyсъ хnт0вою, путeмъ н0вымъ и3
живhмъ, є3г0же њбнови1лъ є4сть нaмъ завёсою, си1рэчь, пл0тію своeю9 и3 їерeа вели1ка над8 д0момъ
б9іимъ, да приступaемъ со и4стиннымъ сeрдцемъ, во и3звэщeніи вёры, њкроплeни сердцA p
с0вэсти лукaвыv, и3 и3змовeни тэлесA вод0ю чи1стою, да держи1мъ и3сповёданіе ўповaніv
неукл0нное9 вёренъ бо є4сть њбэщaвый. и3 да разумэвaемъ другъдрyга въ поsщрeніи любвE, и3
д0брыхъ дёлъ, не њставлoюще собрaніv своегs2, ћкоже є4сть нBкимъ nбhчай, но другъдрyга
подвизaюще9 и3 толи1кs пaче, є3ли1кs ви1дите приближaющсv дeнь сyдный . в0лею бо
согрэшaющымъ нaмъ по пріoтіи рaзума и4стины, ктомY њ грэсёхъ не њбрэтaетсv жeртва9
стрaшно же нёкое чavніе судA, и3 nгнS рeвность, поoсти хотoщагs сопроти6вныv. pвeрглсv
кто2 зак0на мsuсeова, без8 милосeрдіv при двою2 и3ли2 тріeхъ свидётелехъ ўмирaетъ9 коли1кs,
мнитE, г0ршіv спод0битсv мyки, и4же сн7а б9іv попрaвый, и3 кр0вь завётную сквeрну возмни1въ,
въ нeйже њсвvти1сv, и3 д¦а бlгодaти ўкори1вый: вёмы бо рeкшаго9 мн¨ pмщeніе, ѓзъ воздaмъ,
глаг0летъ гDь. и3 пaки9 ћкs сyдитъ гDь лю1демъ свои1мъ. стрaшно є4сть є4же впaсти въ рyцэ бGа
живaгs.
Евр 10:19–31

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 325.

Брaтіе, воспоминaйте пeрвыv дни2 вaшv, въ ни1хже просвэти1вшесv, мнGгіv стр†сти


претерпёсте страдaній9 џво ќбs, поношeньми и3 скорбьми2 поз0ръ бhвше9 џво же џбщницы
бhвше живyщымъ тaкs. и4бо ю4замъ мои1мъ спострадaсте, и3 разграблeніе и3мёній вaшихъ съ
рaдостію пріoсте, вёдvще и3мёти себ¨ и3мёніе на нб7сёхъ пребывaющее и3 лyчшее. не pлагaйте
q5бо дерзновeніv вaшегs, є4же и4мать мздовоздаoніе вели1ко. терпёніv бо и4мате потрeбу, да
в0лю б9ію сотв0рше, пріи1мете њбэтовaніе. и3 є3щe бо мaло є3ли1кs є3ли1кs, грvдhй пріи1детъ, и3
не ўкосни1тъ9 ґ прaведный p вёры жи1въ бyдетъ.
Евр 10:32–38А

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 326.

Брaтіе, не pлагaйте дерзновeніv вaшегs, є4же и4мать мздовоздаoніе вели1ко. терпёніv бо


и4мате потрeбу, да в0лю б9ію сотв0рше, пріи1мете њбэтовaніе. и3 є3щe бо мaло є3ли1кs є3ли1кs,
грvдhй пріи1детъ, и3 не ўкосни1тъ9 ґ прaведный p вёры жи1въ бyдетъ. и3 ѓще њбинeтсv, не
бlговоли1тъ душA моS њ нeмъ. мh же брaтіе нёсмы њбиновeніv въ поги1бель, но вёры въ
снабдёніе души2. є4сть же вёра, ўповaемыхъ и3звэщeніе, вещeй њбличeніе неви1димыхъ. въ сeй бо
свидётельствовани бhша дрeвніи. вёрою разумэвaемъ соверши1тисv вэкGмъ глаг0ломъ б9іимъ,
во є4же p неvвлoемыхъ ви6димымъ бhти. вёрою множaйшую жeртву ѓвель, пaче кaіна принесE
бGу, є4юже свидётельствованъ бhсть бhти прaведникъ, свидётельствующу њ дaрэхъ є3гs2 бGу9 и3
т0ю ўмeрый, є3щE глаг0летъ. вёрою є3нGхъ преложeнъ бhсть не ви1дэти смeрти, и3 не
њбрэтaшесv, занE преложи2 є3го2 бGъ9 прeжде бо преложeніv є3гs2 свидётельствованъ бhсть, ћкs

148
ко є3врeємъ послaніе

ўгоди2 бGу9 без8 вёры же не возм0жно ўгоди1ти бGу9 вёровати же подобaетъ приходoщему къ
бGу, ћкs є4сть, и3 взыскaющымъ є3го2 мздовоздaтель бывaетъ. вёрою pвётъ пріи1мъ нGе, њ
ни1хже не q5 б¨ ви1дэвъ, и3 ўбоoвсv, сотвори2 ковчeгъ во спасeніе д0му своегs29 є4юже њсуди2 вeсь
мjръ, и3 ћже по вёрэ прaвды бhсть наслёдникъ.
Евр 10:35–11:7

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 327.

Брaтіе, вёрою зов0мъ ґвраaмъ, послyша и3зhти на мёсто, є4же хотoше пріoти въ наслёдіе9
и3 и3зhде, не вёдый кaмs грvдeтъ. вёрою и3 самA сaрра непл0ды, си1лу во ўдержaніе сёмене
пріoтъ, и3 пaче врeмене в0зраста роди2, понeже вёрна непщевA њбэтовaвшаго. тёмже и3 p
є3ди1нагs роди1шасv, да є3щE ўмерщвлeннагs, ћкоже ѕвёзды нбcныv мн0жествомъ, и3 ћкs
пес0къ вскрaй м0рv безчи1сленный. по вёрэ ўмр0ша сjи вси2, не пріeмше њбэтовaній, но
и3здалeча ви1дэвше x, и3 цэловaвше9 и3 и3сповёдавше, ћкs стрaнніи и3 пришeльцы сyть на земли2.
и4бо таков†v глаг0лющіи kвлoютсv, ћкs nтeчествіv взыскyютъ. и3 ѓще бы ќбs џно
п0мнили, и3з8 негGже и3зыд0ша, и3мёли бы врeмv возврати1тисv9 нhнэ же лyчшагs желaютъ,
си1рэчь нбcнагs. тёмже не стыди1тсv си1ми бGъ, бGъ нарицaтисv и4хъ9 ўгот0ва бо и5мъ грaдъ.
Евр 11:8; 11–16

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 328.

Брaтіе, вёрою пріи1де ґвраaмъ на зeмлю њбэтовaніv, ћкоже на чyжду, въ кр0вы всели1сv, со
їсаaкомъ и3 їaкsвомъ, снаслёдникома њбэтовaніv тогGжде. ждaше бо њсновaніv и3мyщагs
грaда, є3мyже худ0жникъ и3 содётель бGъ. вёрою приведE ґвраaмъ їсаaка, и3скушaемь9 и3
є3динор0днаго приношaше, nбэтов†ніv пріeмый. къ немyже глаг0лано бhсть9 ћкs њ їсаaцэ
наречeтъ ти сv сёмv. помhсливъ, ћкs и3 и3з8 мeртвыхъ воскреси1ти си1ленъ є4сть бGъ9 тёмже
того2 и3 въ при1тчи пріoтъ. вёрою њ грvдyщихъ бlгослови2 їсаaкъ їaкsва, и3 и3сarа. вёрою, їaкsвъ
ўмирav, коег0ждо сhна їGсифова бlгослови2, и3 поклони1сv на вeрхъ жезлA є3гs2. вёрою, їGсифъ
ўмирav, њ и3схождeніи сынGвъ їyлевыхъ пaмvтствова, и3 њ костeхъ свои1хъ заповёда. вёрою
мsuсeй роди1всv, сокровeнъ бhсть три2 мцcы p nтє1цъ свои1хъ9 занE ви1дэша красно2 nтрочA, и3 не
ўбоoшасv повелёніv царeва. и3 что2 є3щE глаг0лю: не достaнетъ бо ми2 повэствyющу лёта, њ
гедеGнэ, варaцэ же и3 самlGнэ, и3 їефfaи9 њ дв7дэ же, и3 самуи1лэ, и3 њ други1хъ прор0цэхъ9 и4же
вёрою побэди1ша цaрствіv, содёvша прaвду, получи1ша њбэтов†ніv, загради1ша ўстA львGвъ9
ўгаси1ша си1лу џгненную, и3збэг0ша џстреv мечA, возмог0ша p нeмощи, бhша крёпцы во
бранeхъ, њбрати1ша въ бёгство полки2 чужи1хъ. пріoша жєны2 p воскресeніv мє1ртвыv своS9 и3нjи
же и3збіeни бhша, не пріeмше и3збавлeніv, да лyчшее воскnніе ўлучaтъ9 друзjи же ругaніемъ и3
рaнами и3скушeніе пріoша, є3щe же и3 ќзъ и3 темни1цъ. кaменіемъ побіeни бhша, претрeни бhша,
и3скушeни бhша, ўбjйствомъ мечA ўмр0ша9 проид0ша въ ми1лsтехъ, и3 въ к0зіvхъ к0жахъ,
лишeни, скорбoще, њѕл0блени9 и4хже не б¨ дост0инъ вeсь мjръ, въ пустhнvхъ скитaющесv, и3 въ
горaхъ, и3 въ вертeпахъ, и3 въ пр0пастехъ земнhхъ. и3 сjи вси2 послyшествовани бhвше вёрою, не

149
ко є3врeємъ послaніе

пріoша њбэтовaніv9 бGу лyчшее что2 њ нaсъ предзрёвшу, да не без8 нaсъ совершeнство
пріи1мутъ.
Евр 11:9–10; 17–23; 32–40

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 329А.

Брaтіе, вёрою приведE ґвраaмъ їсаaка, и3скушaемь9 и3 є3динор0днаго приношaше, nбэтов†ніv


пріeмый. къ немyже глаг0лано бhсть9 ћкs њ їсаaцэ наречeтъ ти сv сёмv. помhсливъ, ћкs и3
и3з8 мeртвыхъ воскреси1ти си1ленъ є4сть бGъ9 тёмже того2 и3 въ при1тчи пріoтъ. вёрою њ
грvдyщихъ бlгослови2 їсаaкъ їaкsва, и3 и3сarа. вёрою, їaкsвъ ўмирav, коег0ждо сhна їGсифова
бlгослови2, и3 поклони1сv на вeрхъ жезлA є3гs2. вёрою, їGсифъ ўмирav, њ и3схождeніи сынGвъ
їyлевыхъ пaмvтствова, и3 њ костeхъ свои1хъ заповёда. вёрою мsuсeй роди1всv, сокровeнъ бhсть
три2 мцcы p nтє1цъ свои1хъ9 занE ви1дэша красно2 nтрочA, и3 не ўбоoшасv повелёніv царeва.
вёрою њстaви є3г{петъ, не ўбоoвсv ћрости царeвы9 неви1димаго бо, ћкs ви1дv терпoше. вёрою
сотвори2 пaсху и3 проли1тіе кр0ве, да не, погублovй перворождє1ннаv, к0снетсv и4хъ. вёрою
преид0ша чермн0е м0ре, ѓки по сyсэ земли29 є3гGже и3скушeніе пріeмше є3г{птvне, и3стопи1шасv.
вёрою стёны їеріхGнскіv пад0ша, њбхождeніемъ седми1хъ днeй. вёрою раaвъ блудни1ца не поги1бе
съ сопроти1вльшимисv, пріи1мши сх0дники съ ми1ромъ, и3 и3нhмъ путeмъ и3звeдши.
Евр 11:17–23; 27–31

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 329Б.

Брaтіе, вёрою мsuсeй вели1къ бhвъ, pвeржесv нарицaтисv сhнъ дщeре фараGновы9 пaче же
и3зв0ли страдaти съ людьми2 б9іими, нeжели и3мёти врeменную грэхA слaдость9 б0льшее
богaтство вмэни1въ є3г{петскихъ сокр0вищъ, поношeніе хnт0во9 взирaше бо на мздовоздаoніе.
и3 что2 є3щE глаг0лю: не достaнетъ бо ми2 повэствyющу лёта, њ гедеGнэ, варaцэ же и3
самlGнэ, и3 їефfaи9 њ дв7дэ же, и3 самуи1лэ, и3 њ други1хъ прор0цэхъ9 и4же вёрою побэди1ша
цaрствіv, содёvша прaвду, получи1ша њбэтов†ніv, загради1ша ўстA львGвъ9 ўгаси1ша си1лу
џгненную, и3збэг0ша џстреv мечA, возмог0ша p нeмощи, бhша крёпцы во бранeхъ,
њбрати1ша въ бёгство полки2 чужи1хъ. пріoша жєны2 p воскресeніv мє1ртвыv своS9 и3нjи же
и3збіeни бhша, не пріeмше и3збавлeніv, да лyчшее воскnніе ўлучaтъ9 друзjи же ругaніемъ и3
рaнами и3скушeніе пріoша, є3щe же и3 ќзъ и3 темни1цъ. кaменіемъ побіeни бhша, претрeни бhша,
и3скушeни бhша, ўбjйствомъ мечA ўмр0ша9 проид0ша въ ми1лsтехъ, и3 въ к0зіvхъ к0жахъ,
лишeни, скорбoще, њѕл0блени9 и4хже не б¨ дост0инъ вeсь мjръ, въ пустhнvхъ скитaющесv, и3 въ
горaхъ, и3 въ вертeпахъ, и3 въ пр0пастехъ земнhхъ. и3 сjи вси2 послyшествовани бhвше вёрою, не
пріoша њбэтовaніv9 бGу лyчшее что2 њ нaсъ предзрёвшу, да не без8 нaсъ совершeнство
пріи1мутъ. тёмже ќбs и3 мы2, толи1къ и3мyще њблежaщъ нaсъ џблакъ свидётелей, г0рдость
всoку pл0жше, и3 ўд0бь њбстоoтельный грёхъ, терпёніемъ да течeмъ на предлежaщій нaмъ
п0двигъ9 взирaюще на начaльника вёры, и3 соверши1телv їyса.
Евр 11:24–26; 32–12:2А

150
ко є3врeємъ послaніе

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 330.

Брaтіе, с™jи вси2 вёрою побэди1ша цaрствіv, содёvша прaвду, получи1ша њбэтов†ніv,
загради1ша ўстA львGвъ9 ўгаси1ша си1лу џгненную, и3збэг0ша џстреv мечA, возмог0ша p
нeмощи, бhша крёпцы во бранeхъ, њбрати1ша въ бёгство полки2 чужи1хъ. пріoша жєны2 p
воскресeніv мє1ртвыv своS9 и3нjи же и3збіeни бhша, не пріeмше и3збавлeніv, да лyчшее воскnніе
ўлучaтъ9 друзjи же ругaніемъ и3 рaнами и3скушeніе пріoша, є3щe же и3 ќзъ и3 темни1цъ. кaменіемъ
побіeни бhша, претрeни бhша, и3скушeни бhша, ўбjйствомъ мечA ўмр0ша9 проид0ша въ
ми1лsтехъ, и3 въ к0зіvхъ к0жахъ, лишeни, скорбoще, њѕл0блени9 и4хже не б¨ дост0инъ вeсь
мjръ, въ пустhнvхъ скитaющесv, и3 въ горaхъ, и3 въ вертeпахъ, и3 въ пр0пастехъ земнhхъ. и3 сjи
вси2 послyшествовани бhвше вёрою, не пріoша њбэтовaніv9 бGу лyчшее что2 њ нaсъ
предзрёвшу, да не без8 нaсъ совершeнство пріи1мутъ. тёмже ќбs и3 мы2, толи1къ и3мyще
њблежaщъ нaсъ џблакъ свидётелей, г0рдость всoку pл0жше, и3 ўд0бь њбстоoтельный грёхъ,
терпёніемъ да течeмъ на предлежaщій нaмъ п0двигъ9 взирaюще на начaльника вёры, и3
соверши1телv їyса.
Евр 11:33–12:2А

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 331А.

Брaтіе, толи1къ и3мyще њблежaщъ нaсъ џблакъ свидётелей, г0рдость всoку pл0жше, и3
ўд0бь њбстоoтельный грёхъ, терпёніемъ да течeмъ на предлежaщій нaмъ п0двигъ9 взирaюще на
начaльника вёры, и3 соверши1телv їyса, и4же вмёстs предлежaщіv є3мY рaдости, претерп¨ кnтъ, њ
срамот¨ неради1въ, њдеснyю же прест0ла б9іv сёде. помhслите ќбs таков0е пострадaвшагs p
грBшникъ на себE прекосл0віе, да не стужaете си2, душaми свои1ми њслаблoеми. не q5 до кр0ве
стaсте, проти1ву грэхA подвизaющесv, и3 забhсте ўтэшeніе, є4же вaмъ ћкs сынGмъ глаг0летъ9
сн7е м0й, не пренемогaй наказaніемъ гDнимъ, нижE њслабёй p негs2 њбличaемь. є3г0же бо
лю1битъ гDь, наказyетъ9 біeтъ же всoкаго сhна, є3г0же пріeмлетъ. ѓще наказaніе терпитE, ћкоже
сыновGмъ њбрэтaетсv вaмъ бGъ. кот0рый бо є4сть сhнъ, є3гGже не наказyетъ nц7ъ: ѓще же
без8 наказaніv є3стE, є3мyже причaстницы бhша вси2, q5бо прелюбодёйчищи є3стE, ґ не сhнове. къ
си1мъ, пл0ти нaшей nц7A и3мёхомъ наказaтелv, и3 срамлoхомсv9 не мн0гs ли пaче повинeмсv
nц7Y духовGмъ, и3 жи1ви бyдемъ: nни1 бо въ мaлs днeй, ћкоже г0дэ и5мъ б¨, накaзоваху нaсъ,
ґ сeй на п0льзу, да причасти1мсv с™hни є3гs2.
Евр 12:1–10

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 331Б.

Брaтіе, є3г0же лю1битъ гDь, наказyетъ9 біeтъ же всoкаго сhна, є3г0же пріeмлетъ. ѓще
наказaніе терпитE, ћкоже сыновGмъ њбрэтaетсv вaмъ бGъ. кот0рый бо є4сть сhнъ, є3гGже не
наказyетъ nц7ъ: ѓще же без8 наказaніv є3стE, є3мyже причaстницы бhша вси2, q5бо
прелюбодёйчищи є3стE, ґ не сhнове. къ си1мъ, пл0ти нaшей nц7A и3мёхомъ наказaтелv, и3
срамлoхомсv9 не мн0гs ли пaче повинeмсv nц7Y духовGмъ, и3 жи1ви бyдемъ: nни1 бо въ мaлs

151
ко є3врeємъ послaніе

днeй, ћкоже г0дэ и5мъ б¨, накaзоваху нaсъ, ґ сeй на п0льзу, да причасти1мсv с™hни є3гs2.
всoкое бо наказaніе въ настоoщее врeмv не мни1тсv рaдость бhти, но печaль9 послэди1 же
пл0дъ ми1ренъ научє1нымъ тёмъ воздаeтъ прaвды. тёмже њслaблєнныv рyки, и3 њслaблєннаv
колBна и3спрaвите. и3 стєзи2 прaвы сотвори1те ногaми вaшими9 да не хр0мое соврати1тсv, но пaче
да и3сцэлёетъ. блюди1те же, да не pречeтесv глаг0лющагs9 ѓще бо не и3збэжaша nни2, pрeкшіисv
прbр0чествующагs на земли2, мн0жае пaче мы2 pрицaющіисv нбcнагs9 є3гGже глaсъ зeмлю тогдA
поколебA, нhнэ же њбэтовA глаг0лv9 є3щE є3ди1ною ѓзъ потрvсY не т0кмs землeю, но и3
нб7омъ. ґ є4же, є3щE є3ди1ною9 сказyетъ колeблемыхъ преложeніе, ѓки сотворeнныхъ, да пребyдутъ
±же сyть не подви6жимаv.
Евр 12:6–13; 25–27

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 332.

Брaтіе, ми1ръ и3мёйте и3 с™hню со всёми, и4хже кром¨ никт0же ќзритъ гDа. смотрoюще, да
никт0же лиши1тсv p блгdти б9іv9 да не кjй к0рень г0рести вhспрь прозvбavй, пaкость
сотвори1тъ, и3 тёмъ њсквернoтсv мн0зи. да не кто2 блудодёй, и3ли2 скверни1тель, ћкоже и3сarъ,
и4же за ћдь є3ди1ну pдaлъ є4сть первор0дство своE. вёсте же, ћкs и3 пот0мъ похотёвъ
наслёдовати блгcвeніе, pвeрженъ бhсть9 покаoніv бо мёста не њбрёте, ѓще и3 со слезaми
поискaлъ є3гs2. не приступи1сте бо къ гор¨ њсvзaемэй, и3 разгорёвшемусv nгню2, и3 џблаку, и3
сумрaку, и3 бyрэ, и3 трyбному звyку, и3 глaсу глагGлъ, є3гGже слhшавшіи pрек0шасv, да не
приложи1тсv и5мъ сл0во. не терпoху бо повелэвaющагs, ѓще и3 ѕвёрь прик0снетсv гор¨,
кaменіемъ побіeнъ бyдетъ. и3 тaкs стрaшно б¨ ви1димое, мsuсeй речE9 пристрaшенъ є4смь и3
трeпетенъ. но приступи1сте къ сіGнстэй гор¨, и3 ко грaду бGа живaгs, їеnли1му нбcному, и3 тмaмъ
ѓгGлsвъ, торжествY, и3 цRкви первор0дныхъ на нб7сёхъ напи1санныхъ, и3 судіи2 всёхъ бGу, и3 духGмъ
прaвєдникъ совершeнныхъ, и3 къ ходaтаю завёта н0вагs їyсу, и3 кр0ви кроплeніv, лyчше
глаг0лющей, нeжели ѓвелева.
Евр 12:14–24

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 333А.

Брaтіе, блюди1те да не pречeтесv глаг0лющагs9 ѓще бо не и3збэжaша nни2, pрeкшіисv


прbр0чествующагs на земли2, мн0жае пaче мы2 pрицaющіисv нбcнагs9 є3гGже глaсъ зeмлю тогдA
поколебA, нhнэ же њбэтовA глаг0лv9 є3щE є3ди1ною ѓзъ потрvсY не т0кмs землeю, но и3
нб7омъ. молю1 же вы2 брaтіе, пріими1те сл0во ўтэшeніv9 и4бо въ мaлэ написaвъ послaхъ вaмъ.
знaйте брaта нaшего pпущeна тімоfeа9 съ ни1мже ѓще скорёе пріи1детъ, ўзрю2 вaсъ. цэлyйте
всS настaвники вaшv, и3 всS с™ы6v. цэлyютъ вы2 и5же p їталjи сyщіи. бlгодaть со всёми вaми.
ґми1нь.
Евр 12:25–26; 13:22–25

152
ко є3врeємъ послaніе

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 333Б.

Брaтіе, цnтво непоколеби1мо пріeмлюще, и4мамы бlгодaть, є4юже слyжимъ благоуг0днs бGу,
съ благоговёніемъ и3 стрaхомъ9 и4бо бGъ нaшъ, џгнь поvдavй є4сть. братолю1біе да пребывaетъ.
страннолю1біv не забывaйте9 тёмъ бо не вёдvще нёцыи страннопріoша ѓгGлы. поминaйте
ю4зники, ѓки съ ни1ми свoзани9 њѕлоблoємыv, ѓки и3 сaми сyще въ тёлэ. честнA жени1тва во
всёхъ, и3 л0же несквeрно9 блудникGмъ же и3 прелюбодёємъ сyдитъ бGъ. не сребролю1бцы нрaвомъ,
дов0льни сyщими. т0й бо речE9 не и4мамъ тебE њстaвити, нижE и4мамъ p тебE pступи1ти, ћкs
дерзaющымъ нaмъ глаг0лати9 гDь мн¨ пом0щникъ, и3 не ўбою1с v, что2 сотвори1тъ мн¨
человёкъ. поминaйте настaвники вaшv, и5же глаг0лаша вaмъ сл0во б9іе9 и4хже взирaюще на
скончaніе жи1тельства, подражaйте вёрэ и4хъ. їyсъ хnт0съ, вчерA и3 днeсь, т0йже и3 во вёки.
Евр 12:28–13:8

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 334.

Брaтіе, поминaйте настaвники вaшv, и5же глаг0лаша вaмъ сл0во б9іе9 и4хже взирaюще на
скончaніе жи1тельства, подражaйте вёрэ и4хъ. їyсъ хnт0съ, вчерA и3 днeсь, т0йже и3 во вёки. въ
научє1ніv стрaнна и3 разли1чна не прилагaйтесv9 добр0 бо бlгодaтію ўтвержaти сердцA, ґ не
брaшны, p ни1хже не пріoша п0льзы ходи1вшіи въ ни1хъ. и4мамы же nлтaрь, p негGже не
и4мутъ влaсти ћсти служaщіи сёни. и4хже бо кр0вь жив0тныхъ вн0ситсv во с™†v за грэхи2
первосщ7eнникомъ, си1хъ тэлесA сжигaютсv вн¨ стaна. тёмже їyсъ, да њсвvти1тъ лю1ди своeю
кр0вію, вн¨ врaтъ пострадaти и3зв0лилъ. тёмже ќбs да и3сх0димъ къ немY вн¨ стaна,
поношeніе є3гs2 носoще. не и4мамы бо зд¨ пребывaющагs грaда, но грvдyщагs взыскyемъ.
тёмъ q5бо прин0симъ жeртву хвалeніv вhну бGу, си1рэчь пл0дъ ўстeнъ и3сповёдающихсv и4мени
є3гs2. бlготворeніv же и3 nбщeніv не забывaйте9 таковhми бо жeртвами благоугождaетсv бGъ.
Евр 13:7–16

Ко є3врeємъ послaніе, зачaло 335.

Брaтіе, повинyйтесv настaвникsмъ вaшымъ и3 покарoйтесv9 тjи бо бдoтъ њ душaхъ


вaшихъ, ћкs сл0во воздaти хотoще, да съ рaдостію сіE творoтъ, ґ не воздыхaюще9 нёсть бо
полeзно вaмъ сіE. моли1тесv њ нaсъ, ўповaемъ бо, ћкs добрY с0вэсть и4мамы во всeмъ, д0брэ
хотoще жи1ти. ли1шше же молю2, сіE твори1те, да вск0рэ ўстр0юсv вaмъ. бGъ же ми1ра возведhй
и3з8 мeртвыхъ пaстырv nвцaмъ вели1каго, кр0вію завёта вёчнагs, гDа нaшего їyса хnтA9 да
соверши1тъ вы2 во всoкомъ дёлэ блaзэ, сотвори1ти в0лю є3гs2, творS въ вaсъ бlгоуг0дное пред8
ни1мъ, їyсъ хnт0мъ9 є3мyже слaва во вёки вэкGвъ, ґми1нь.
Евр 13:17–21

153

You might also like