Центр "Э.Н.Т." - Ізоляція високоактивних і довгоіснуючих радіоактивних відході.. Стр.

1 из 7

Ізоляція високоактивних і довгоіснуючих

радіоактивних відходів в Україні
(правовий і технічний статус, стан
вирішення, проблеми і перспективи)
Автор: Шестопалов В.М., Гошовський С. В. , Луцько В. С. , Токаревський В. В. ,
Шибецький Ю. О.
Тема: Загальні проблеми екології
Дата: 22 грудня 2003 року

Однією з найгостріших проблем для українського суспільства у сфері захисту довкілля

є проблема ізоляції радіоактивних відходів (РАВ). Її актуальність визначається низкою
факторів, а саме: необхідністю забезпечення сталого розвитку атомної енергетики (Україна
не має достатніх джерел нафти і газу); необхідністю ізоляції високоактивних відходів,
що виникають після переробки відпрацьованого ядерного палива; значними обсягами РАВ,
що накопичені в Україні при експлуатації ядерних установок, використанні джерел
іонізуючого випромінювання і видобуванні уранових руд; необхідністю реабілітації
територій, забруднених радіонуклідами внаслідок Чорнобильської катастрофи;
необхідністю перетворення об’єкта 'Укриття' (ОУ) на екологічно-безпечну систему.

Технічні аспекти ізоляції РАВ у геологічному сховищі

Нині на практиці використовується дві форми ізоляції РАВ - зберігання і захоронення.
Вибір форми ізоляції РАВ залежить виключно від економічних і соціально-політичних
факторів. Для вирішення дилеми: 'Зберігати чи захоронювати?', потрібно, по-перше,
зробити порівняльний аналіз капітальних вкладень і експлуатаційних витрат. Зберігання
характеризується порівняно невеликими капітальним вкладеннями і досить великими,
з огляду на сотні років експлуатації, постійними витратами, в тому числі на фізичний
захист. Захоронення, навпаки, потребує значних капітальних вкладень, але експлуатаційні
витрати обмежуються, практично, природоохоронним контролем. По-друге, і це інколи
залишається поза увагою, необхідно зробити аналіз ризиків повторного забруднення
довкілля у випадку надзвичайних ситуацій або втручання 'людського
фактора' (терористичні акти, військові дії тощо).

Вибір типу сховища для захоронення РАВ (поверхневе чи геологічне) визначається

властивостями РАВ (їх питомою активністю, радіонуклідним складом, потужністю дози
випромінювання і тривалістю знаходження під контролем органу державного
регулювання). При цьому довгоіснуючі радіоактивні відходи підлягають захороненню
тільки в твердому стані, у стабільних геологічних формаціях, з обов’язковим переведенням
їх у вибухо-, пожежо-, ядернобезпечну форму, що гарантує локалізацію відходів у межах
гірничого відводу надр [1].

Не наводячи детального обґрунтування, можна сказати, що в сховищі геологічного типу

мають захоронюватися найбільш небезпечні для довкілля високоактивні (ВАВ)
та довгоіснуючі радіоактивні відходи: атомних електростанцій, у тому числі і РАВ,
ошкловані в Росії; ті, що будуть утворюватися внаслідок зняття з експлуатації АЕС
та інших ядерних установок; паливовміщуючі матеріали та довгоіснуючі РАВ
об’єкта 'Укриття'; які утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи; ті, що знаходяться

file://D:\item\отходы.htm 19.04.2005
Центр "Э.Н.Т." - Ізоляція високоактивних і довгоіснуючих радіоактивних відході.. Стр. 2 из 7

в сховищах РАВ об’єднання 'Радон'.

Згідно з українським законодавством, відпрацьоване ядерне паливо (ВЯП) не є відходами

і підлягає зберіганню [1]. Разом з тим, у законодавстві передбачена можливість
захоронення як радіоактивних відходів певних типів ВЯП або деяких його партій,
наприклад: паливо реакторів РБМК-1000, або пошкоджені тепловиділяючі збірки [2].

На цей час важко точно оцінити обсяги високоактивних та довгоіснуючих РАВ, що будуть
утворюватися при знятті з експлуатації ядерних установок, оскільки відповідні проекти
ще не розроблено. Те ж саме можна сказати і про зазначену категорію РАВ комбінатів
'Радон'. За попередньою оцінкою, до 2025 року на українських АЕС буде накопичено
до 3300 м3 високоактивних РАВ. З Російської Федерації до України може бути повернено
близько 1150 м3 ошклованих ВАВ[3]. Зараз на об’єкті 'Укриття' тимчасово зберігається
щонайменше 44000 м3 високоактивних і довгоіснуючих РАВ [4]. До 12500 м3
довгоіснуючих РАВ знаходиться на пунктах захоронення радіоактивних відходів
у Чорнобильській зоні відчуження. Окрім цього, з огляду на те, що на цей час не існує
потреби в переробці відпрацьованого палива реакторів РБМК, зазначене паливо може бути
віднесено до радіоактивних відходів, які підлягають ізоляції в геологічному сховищі.
Кількість ВЯПреакторів РБМК-1000, яке зберігається на майданчику ЧАЕС, складає
щонайменше 2400 т (обчислено за даними [3, 4]). Отже, до 2025 року в Україні буде
накопичено до 62000 м3 високоактивних і довгоіснуючих РАВ, для ізоляції яких
необхідно створити геологічне сховище об’ємом до 160000 м3 [5].

З наведених даних стає очевидною дуже сумна річ - 90 відсотків наявних в Україні
радіоактивних відходів, які підлягають обов’язковій ізоляції в сховищі геологічного типу,
виникли внаслідок Чорнобильської катастрофи і сконцентровані в Чорнобильській зоні
відчуження.

Правовий статус захоронення радіоактивних відходів

Ми вже частково згадували вимоги українського законодавства стосовно технічних
аспектів ізоляції РАВ. Однак поза нашою увагою залишилося кілька важливих моментів,
пов’язаних з правами громадян та громадських організацій, принципами і пріоритетами
державної політики у сфері використання ядерної енергії та поводження з радіоактивними
відходами, розподілом компетенції та відповідальності органів державної влади при
реалізації державної політики щодо ізоляції радіоактивних відходів.

Так, право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров’я довкілля
закріплено на найвищому законодавчому рівні - в Конституції України. Захист життя та
здоров’я персоналу і населення, навколишнього природного середовища від впливу
іонізуючого випромінювання і радіоактивних відходів є пріоритетним принципом
державної політики у сферах використання ядерної енергії і поводження з радіоактивними
відходами.

В Україні розмежовуються функції управління діяльністю у сферах використання ядерної

енергії й поводження з радіоактивними відходами. Розмежовуються також функції
управління діяльністю при поводженні з РАВ, державного контролю, регулювання
дотримання вимог ядерної і радіаційної безпеки. Визначено, що захороненням
радіоактивних відходів не можуть займатися виробники РАВ. Захоронення
та довгострокове зберігання радіоактивних відходів повинно здійснюватись за рахунок
виробників відходів.

file://D:\item\отходы.htm 19.04.2005
Центр "Э.Н.Т." - Ізоляція високоактивних і довгоіснуючих радіоактивних відході.. Стр. 3 из 7

Населення територій, на яких розміщуються ядерні установки, об’єкти, призначені для

поводження з радіоактивними відходами, має право на соціально-економічну компенсацію
ризику від їх діяльності, зокрема, на охорону навколишнього природного середовища,
соціально-економічний розвиток території і будівництво об’єктів соціального призначення.

Прийняття рішень щодо розміщення, проектування, будівництва сховищ для захоронення

довгоіснуючих радіоактивних відходів є виключною компетенцією Верховної Ради
України. До компетенції Кабінету Міністрів України належить прийняття рішень щодо
розміщення, проектування, будівництва сховищ для захоронення короткоіснуючих
радіоактивних відходів.

І, чи не найголовніше, законодавством України передбачено участь громадян, їх об’єднань,

а також місцевих органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування
у прийнятті рішень щодо розміщення нових сховищ радіоактивних відходів.

Міжнародний досвід ізоляції РАВ у геологічних

сховищах
У країнах, які володіють ядерною енергетикою, загальноприйнятою є концепція ізоляції
ВЯП, високоактивних і довгоіснуючих відходів у підземних сховищах, що розміщуються
в геологічних формаціях на глибинах кількох сотень метрів [6]. Радіаційну безпеку
системи ізоляції забезпечує сукупність природних та інженерних бар’єрів (багатобар’єрний
захист), а не адміністративний контроль (підтримка цілісності бар’єрів сховища,
моніторинг довкілля, регулюючий нагляд), що продовжується і після закінчення
експлуатації сховища. Такий підхід дозволяє мінімізувати навантаження на майбутні
покоління, що безпосередньо не користуються вигодами ядерної енергетики.

Згідно з рекомендаціями МАГАТЕ, процес створення геологічного сховища має бути

багатостадійним. Можна виділити чотири основні стадії цього процесу:

1) пошуку, розвідки і вибору майданчика (вартість робіт складає орієнтовно 5 % від повної
вартості програми створення геологічного сховища, тривалість робіт до 2–5 років);

2) вивчення майданчика (частка вартості - до 10 %, тривалість - до 3–5 років);

3) перевірки придатності майданчика, що включає проведення досліджень і експериментів

у підземній експериментальній лабораторії (частка вартості - до 20 %, тривалість - до 10–12
років); в окремих випадках, зокрема в Україні, можливе скорочення термінів цих
досліджень за рахунок використання результатів експериментів, виконаних в інших
підземних лабораторіях, розташованих в аналогічних геологічних умовах;

4) проектування, будівництво, ліцензування і введення в експлуатацію сховища (частка

вартості - до 65 %, тривалість - до 5–7 років).

Отже, досвід практичної реалізації програм створення геологічного сховища свідчить, що в

сприятливих соціально-економічних умовах повний цикл робіт може зайняти 20–30 років.
При цьому основні витрати часу припадають на виконання довготривалих натурних
експериментів у підземній експериментальній лабораторії (ПЕЛ).

У цілому ситуацію зі створенням сховищ для захоронення РАВ (у приповерхневих

і геологічних сховищах) можна охарактеризувати наступним чином. У Швеції,

file://D:\item\отходы.htm 19.04.2005
Центр "Э.Н.Т." - Ізоляція високоактивних і довгоіснуючих радіоактивних відході.. Стр. 4 из 7

Німеччині та Фінляндії існують підземні сховища для захоронення низько-

та середньоактивних короткоіснуючих відходів. У США створено експериментальне
геологічне сховище для захоронення довгоіснуючих трансуранових РАВ. У ряді країн
функціонують ПЕЛ по вивченню умов ізоляції РАВ: в Німеччині - в соляних та осадових
відкладах; у Швеції, Швейцарії, Франції та Канаді - в кристалічних породах; у Бельгії -
в глинистій товщі. У багатьох країнах Європи, Азії і Латинської Америки ведуться пошуки
та попередня оцінка придатних ділянок.

Отже, для більшості країн (у тому числі і для України) актуальними є стадії вивчення та
підтвердження майданчика для розміщення геологічного сховища. Зазначимо, що в
більшості країн будівництво сховищ планується на 2008–2013 роки (деякі країни мають
почати будівництво після 2020 р.).

У розвинених країнах видатки на ізоляцію РАВ лягають на виробника атомної енергії.

Точно визначити вартість геологічного сховища досить важко, оскільки остаточна вартість
будівництва може бути визначена лише на останній (четвертій) стадії робіт, коли зібрано
всі необхідні вихідні дані для розробки детального проекту сховища. Таким чином,
економічні розрахунки загальної вартості ізоляції відходів мають оціночний характер,
особливо на ранніх стадіях робіт. За оцінками західноєвропейських фахівців, загальна
вартість поводження з радіоактивними відходами (збір, переробка, транспортування,
зберігання і захоронення) складає кілька відсотків від видатків на реалізацію виробництва
атомної енергії, іншими словами - атомна енергетика залишається прибутковою навіть
з урахуванням досить значних (в абсолютному вираженні) витрат на поводження з РАВ.

Стан справ в Україні зі створення геологічного сховища

В Україні науково-дослідні роботи з проблеми ізоляції РАВ у геологічному сховищі
проводяться з 1993 р. Зараз ці роботи виконуються згідно з Комплексною програмою
поводження з РАВ, затвердженою Кабінетом Міністрів України 25 грудня 2002 року.
Протягом останніх років Національною академією наук, підприємствами Міністерства
з надзвичайних ситуацій і Мінекоресурсів України у співпраці з іншими організаціями
виконано (або виконуються) ряд робіт за геологічним і технологічним напрямками, а саме:

l проведено регіональний геологічний аналіз території України для виявлення

формацій і структур, придатних для розміщення геологічного сховища (1996 р.) ;

l виконано геодинамічне та гідрогеологічне районування території зони відчуження

та Коростенського гранітоїдного масиву з метою виявлення ділянок, перспективних
для розміщення геологічного сховища (1997–1998 рр.);

l розроблено проекти програм захоронення середньо- і високоактивних відходів

у сховищах геологічного типу і створення ПЕЛ в існуючій гірничій виробці (1998 р.);

l проведено районування території зони відчуження за умовами надходження

радіонуклідів у підземні та поверхневі води та розпочато роботи з комплексного
геофізичного, гідрогеологічного, геодинамічного вивчення перспективних ділянок
(1999–2001 рр.);

l розроблено проект програми створення сховища радіоактивних відходів у стабільних

геологічних формаціях, де враховано зміни нормативної бази, внесені 1998 року
(2002 р.).

file://D:\item\отходы.htm 19.04.2005
Центр "Э.Н.Т." - Ізоляція високоактивних і довгоіснуючих радіоактивних відході.. Стр. 5 из 7

Отже, можна сказати, що загалом в Україні виконуються роботи з вибору майданчика для
геологічного сховища (перша стадія процесу створення сховища). Деякі види робіт
відносяться і до другої стадії (вивчення майданчика) зазначеного процесу. Однак з переліку
робіт, що відносяться до першої стадії, ще не зроблено чи не найголовніше: не затверджено
програми робіт на весь період діяльності зі спорудження сховища; не визначено провідну
організацію для виконання функцій координатора і замовника робіт; не визначено
і не створено джерело фінансування робіт.

Економічна доцільність ізоляції РАВ у геологічному

сховищі
З викладеного матеріалу зі всією очевидністю випливає, що основною проблемою
на шляху широкомасштабного розгортання робіт зі створення геологічного сховища
є не стільки брак відповідних коштів, скільки відсутність затвердженої Урядом
довгострокової програми. Ні технічні, ні організаційні, ні навіть соціальні проблеми,
що виникають при створенні такого сховища, не видаються настільки важкими.

Досить часто можна почути питання: навіщо захоронювати радіоактивні відходи,

витрачаючи на це досить великі кошти, адже на даний момент ізоляцію довкілля від
впливу радіоактивних відходів забезпечено шляхом їх зберігання в існуючих сховищах?
Відповідь на це питання можна знайти, якщо системно і неупереджено проаналізувати
видатки, які витрачаються на зберігання РАВ в Україні зараз (і необхідно буде витратити
в майбутньому) і порівняти їх з видатками, необхідними на створення геологічного
сховища.

Почнемо з останнього. Основою для найперших і найприблизніших оцінок може стати

перелік обсягів радіоактивних відходів, які мають бути ізольованими в геологічному
сховищі, і орієнтовні оцінки вартості захоронення 1 м3 РАВ [7]. Застосування зазначеного
методу оцінки показує, що при нинішньому співвідношенні цін для створення геологічного
сховища в Україні необхідно витратити від 2,4 до 3,5 млрд. гривень упродовж 20 --
30 років.

Нині в Україні використовується така форма ізоляції високоактивних і довгоіснуючих РАВ

як зберігання. Проаналізуємо кошти, які витрачаються зараз в Україні для ізоляції
відпрацьованого ядерного палива і РАВ об’єкта 'Укриття'.

Відпрацьоване ядерне паливо реакторів ВВЕР, після зберігання безпосередньо на АЕС

в басейнах витримки, відправляється до Росії. Паливо реакторів РБМК-1000 зберігається
на майданчику ЧАЕС. До 2025 року на українських АЕС може бути напрацьовано
до 10000 т ВЯП (у тому числі до 7500 т ВЯП реакторів ВВЕР). Відповідно до протоколу
про співробітництво між Україною і Росією у сфері мирного використання атомної енергії
на 2002 рік, підписаного 22.02.2002, вартість вивозу 1 кг ВЯП складає 372,5 долара США
[8]. У 1999 році витрати на зберігання ВЯП склали близько 500 млн. грн [9]. Отже, за 20
–30 років загальні витрати можуть досягти 13–16 млрд. грн в нинішніх цінах. При
цьому ошкловані високоактивні відходи будуть повернуті до України, і їх ізоляція
вимагатиме додаткових витрат у розмірі близько 850 млн. грн.

У1998 році експлуатаційні витрати на об’єкті 'Укриття' склали близько 50 млн. грн. Після
створення нового безпечного конфайнмента навколо існуючого об’єкта 'Укриття'
експлуатаційні витрати зростуть щонайменше в 2–3 рази. Отже, за 30 років експлуатації
зазначеної споруди вони можуть скласти від 3 до 4,5 млрд. грн. Після вичерпання

file://D:\item\отходы.htm 19.04.2005
Центр "Э.Н.Т." - Ізоляція високоактивних і довгоіснуючих радіоактивних відході.. Стр. 6 из 7

терміну експлуатації нового безпечного конфайнмента потрібні будуть додаткові

видатки в розмірі 1,5 млрд. грн на захоронення РАВ, що зберігаються в ньому.

Таким чином, порівняння навіть неповного переліку витрат на зберігання ВЯП

і високоактивних та довгоіснуючих радіоактивних відходів з витратами на створення
геологічного сховища приводить до висновку, що в кінцевому підсумку через певний
проміжок часу захоронення РАВ стає більш економічно виправданим порівняно
з їх зберіганням. Такий висновок зовсім не означає того, що треба сьогодні ж відмовитися
від існуючої практики поводження з ВЯП і зупинити роботи по створенню НБК. Адже для
створення геологічного сховища потрібно не менше 15–20 років. Отже, мова може йти
лише про скорочення термінів зберігання РАВ і про систематичне виділення частини
коштів на створення геологічного сховища. Окрім цього, слід відверто сказати, що гроші,
які ми економимо на захороненні РАВ зараз, ми відбираємо у наших дітей і онуків.

Для зменшення гостроти проблеми з виділенням необхідних коштів потрібно вже зараз
за рахунок відрахувань з виробників радіоактивних відходів створити спеціальний
державний фонд для цільового фінансування робіт з проектування, будівництва і введення
до експлуатації геологічного сховища. Видатки на ці роботи складають до 65 % загальної
вартості сховища, а самі роботи мають розпочатися лише через 15–20 років. Це дозволить
на момент проведення виплат щонайменше подвоїти початкову суму тільки за рахунок
банківського проценту.

Висновки
1. Нині в Україні, відповідно до чинного законодавства, ізоляції (захороненню)
в сховищі геологічного типу підлягають близько 62000 м3високоактивних
і довгоіснуючих радіоактивних відходів. Для ізоляції всієї кількості РАВ необхідно
створити геологічне сховище об’ємом до 160000 м3. Більш як 90 % таких РАВ мають
чорнобильське походження, знаходяться в Чорнобильській зоні відчуження
і зберігаються без дотримання вимог радіаційного захисту населення і довкілля.
2. Оскільки Чорнобильська зона відчуження є найбільшою територією в Європі,
де не проживає населення, і її важливою функцією є створення бар’єру на шляху
розповсюдження радіонуклідів до суміжних населених територій, то Чорнобильська
зона відчуження є найбільш перспективним районом для розміщення геологічного
сховища РАВ.
3. Процес вибору майданчика, обґрунтування конструкції сховища, його проектування і
будівництва є дуже складним і довготривалим (до 15–30 років). На початкових
стадіях переважно геологічних досліджень при відносно невеликих фінансових
затратах необхідно витратити найбільше часу для обґрунтування безпеки
сховища (до 15 років), тому початок цих робіт не можна відкладати до кращих
часів. Адже майбутні можливості більшого фінансування робіт не здатні
компенсувати згаяний час у випадку відкладання початку робіт на краще
майбутнє.
4. Для зменшення витрат на зберігання радіоактивних відходів також необхідно
переорієнтувати пріоритети державної політики у сфері поводження
з радіоактивними відходами в напрямі інтенсифікації робіт зі створення геологічного
сховища.
5. Для того, щоб пришвидшити процес створення сховища і зробити його більш
ефективним необхідно: прийняти відповідну Державну програму; визначити
організацію-замовника, яка б займалася плануванням і координацією робіт зі
створення сховища; створити спеціальний державний фонд для цільового
фінансування робіт з проектування, будівництва і введення в експлуатацію

file://D:\item\отходы.htm 19.04.2005
Центр "Э.Н.Т." - Ізоляція високоактивних і довгоіснуючих радіоактивних відході.. Стр. 7 из 7

геологічного сховища.

ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України 'Про поводження з радіоактивними відходами'.
2. Закон України 'Про ратифікацію Об’єднаної конвенції про безпеку поводження з
відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами'.
3. Bradley D.J. Radioactive Waste Management in the Former Soviet Union.-Columbus,
Ohio,Batelle Memorial Institute,1997.– 715 p.
4. Концепція поводження з БРАВ на об’єкті 'Укриття': Рішення урядової комісії
з питань комплексного вирішення проблем ЧАЕС. – Чорнобиль, 1999.
5. Шибецкий Ю.А. Влияние Стратегии извлечения ТСМ и обращения
с радиоактивными отходами на создание в Украине инфраструктуры для обращения
с длительно существующими отходами //Проблеми Чорнобиля: Науково-технічний
збірник. -Вип. 10, Ч. 1.-Чорнобиль, 2002. -С. 444–453.
6. Scientific and technical basis for geological disposal of radioactive wastes (Technical
reports series, no. 413).-Vienna : International Atomic Energy Agency, 2003. – 80 р.
7. Организация сбора и удаления радиоактивных отходов в Европейском Сообществе.-
Брюссель : Комиссия Европейских сообществ, DGXII, 1993. – 40 с.
8. СХОЯТ на ЗАЭС введено в промышленную эксплуатацию //Энергобизнес.- № 272.
–25.11.2002.
9. Наталка Прудка.'Энергоатом" завершает год впервые без резервного запаса топлива//
Энергобизнес.- №119. – 30.11.1999.

file://D:\item\отходы.htm 19.04.2005