МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКЕ ТЕАТРАЛЬНО – ХУДОЖНЄ УЧИЛИЩЕ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

(Створення режисерського постановочного плану

театралізованого заходу)
для студентів спеціальності „Народна художня творчість”
за спеціалізацією „Видовищно – театралізовані заходи”

ЗАТВЕРДЖЕНО
на засіданні ПЦК
театральних дисциплін
Протокол № __ від ______

Одеса
2018
 ПЕРЕДМОВА

Робота режисера над сценарієм починається з попередньої роботи,

підсумок якої – фіксація в режисерських записках, без яких дуже важко
обійтися як на репетиції, так і в період втілення сценарію театралізованого
масового заходу , всіх основних позицій як загального режисерського задуму,
так і роботи над окремими номерами і епізодами.
По суті ці записи і є постановочним планом, який зафіксований в
короткій, чіткій, але ще схематичній формі. Ці режисерські замітки
обробляються, узагальнюються в розгорнену літературну форму. Це і буде
остаточний варіант постановочного плану, де закріплено все, що було знайдене
режисером в процесі його попередньої роботи над драматургічним матеріалом,
а також процес зародження і закріплення режисерського задуму, його втілення.
Зміст роботи режисера – перекладення драматургічного твору на
сценічний варіант. Сюди входить робота режисера над сценарієм, розробка
задуму і, природно, постановочного плану, допомога виконавцям в розкритті
внутрішнього життя дійових осіб, формування характерів, розробка з
художником ескізів декорацій, планування місця дії, робота з композитором і
балетмейстером, організація всієї технічної сторони вистави і її допоміжних
елементів.
Режисерський постановочний план повинен містити наступні питання:
- Що ставимо і чому?
- Для чого (з якою метою) ставимо даний захід?
- Як ставимо?
- Яку обираємо для цього форму?
До постановочного плану повинні додаватися наступні документи:
- сценарій театралізованого заходу;
- монтажний лист;
-документація (ескізи оформлення, афіша, запрошення; план
підготовки і т.д.)
Режисерська документація подається в кінці постановочного плану. В
закінченому вигляді постановочний план повинен містити все задумане,
вивірене і встановлене режисером в процесі роботи над сценарним матеріалом.

Режисерський постановочний план – обов'язковий документ на

державному іспиті за фахом, виконується за затвердженою схемою. Зразок
оформлення титульного листа наведено у додатку 10. Він повинен бути
відрекомендований в одному екземплярі, надрукований на комп'ютері: папір
формату А-4, шрифт New Times Roman: розмір 14, інтервал 1,5, і оформлений
згідно додаткам.

2
 РЕЖИСЕРСЬКИЙ ПОСТАНОВОЧНИЙ ПЛАН

Режисерський постановочний план складається з наступних основних

розділів:
1. Режисерський аналіз сценарію.
2. Режисерська експлікація.
3. Документація .

І. РЕЖИСЕРСЬКИЙ АНАЛІЗ СЦЕНАРІЮ

Аналіз сценарію включає наступні пункти:
- обґрунтовування вибору теми; «прив'язка сценарію»;
- літературний і документальний матеріал сценарію.
Ідейно тематичний аналіз:
- Тема: Чудо народження Ісуса Христа
- Ідея: Славімо його!
Дієвий аналіз:
- головні епізоди сценарію (подієвий ряд);
Композиційна побудова :
- експозиція: Народження Ісуса Христа
- зав’язка: Наказ царя Ірода
- розвиток дії: Життя Христа збережено, а дитини Рахілі ні
- кульмінація: Вбивство Ірода
- розв`язка: Ірода забирають в ад
Сценарний хід.
Жанр: Вертеп
Прив’язка:
Характеристика основних дійових осіб (провідних і інших персонажів).

Методичні рекомендації по виконанню завдань

Обґрунтування вибору теми та прив’язка сценарію

Народження Ісуса Христа це і є то чудо, яке дозволяє нам кожен день

свого життя бути щасливими. Це також і дуже об’єднуюча подія, бо у вірі в Бога
немає різниці як ти виглядаєш, якого ти віку чи статі, усі рівні перед Богом, але
якщо людська гордість не дозволяє людині прийняти це чудо, то вона
віддаляється від

3
Важливо розкрити в ньому особові мотиви вибору проблеми і драматургічного
матеріалу. Які думки, асоціації, відчуття виникають при зіткненні з проблемою,
темою, чим вони близькі режисеру?
З якою метою утілюватиметься даний театралізований захід, яка основна
ідея проходитиме через все дійство.
Студент повинен чітко визначити для себе: основну проблему, яка турбує
його, як художника, в чому її актуальність; наскільки яскраві і життєво-
правдиві образи, створені в сценарії; наскільки виразно зображається
середовище, в якому проходить дія; в чому виховне значення сценарію, його
відповідність запитам глядача.
Кожний театралізований захід розрахований на певну вікову, статеву та
професійну категорію, а також має певну географічну та національну
прив’язки.
«Прив’язкою» масового театралізованого заходу, є так званий місцевий
матеріал, проте не який-небудь, а тільки той, який має безпосереднє відношення
до певної конкретної людини, підприємства, місту і т.д.
«Процес «прив’язування» сценарного матеріалу до конкретної глядацької
аудиторії відбувається за допомогою тематичного підбору потрібних фактів,
документів, елементів художнього оформлення, концертних номерів, уривків з
прозових та віршованих творів, коментарів Ведучих тощо. Має велике значення
і безпомилковість у виборі вигаданих персонажів та запрошення до участі у
масовому театралізованому заході реальних учасників подій, про які йдеться у
сценарії. Тому успішне використання «прив’язки» цілком залежить від
професійного рівня сценариста”[3, с.79].

Літературний і документальний матеріал сценарію

Важливим в роботі над сценарною драматургією є підбір матеріалу. Для

того, щоб сценарій відповідав вимогам сучасності, викликав інтерес у глядачів,
він не повинен бути «відірваним» від життя. Тому обов’язково потрібно
використовувати документальний матеріал.
Слід зауважити, що сухий виклад фактів не схвилює глядачів. Емоційно
наситити сценарій допоможе літературний матеріал.
Тому обов’язково студент в цьому розділі повинен вказати, яким чином
шикувалася драматургічна структура (оригінальним способом або методом
компіляції) та який документальний та художній матеріал був використаний в
його сценарії.

Ідейно-тематичний аналіз сценарію:

Тема сценарію

4
 Тема – ряд життєвих явищ, фактів, характерів, проблем, відібраних і
зображених сценаристом в творі. Тема тісно пов’язана з проблемою, тому при
виборі теми, проблема встає головною крапкою. Режисер черпає проблеми з
життя людей, суспільства. Проблема – теоретичне і практичне питання, що
вимагає вирішення. При визначенні теми, важлива її конкретність. Необхідно
конкретизувати тему, визначити головне життєве питання, яке через
обставини, що склалися, хвилює режисера як громадянина і як художника
сьогодні. Основною умовою при створенні будь-якого виду театралізованої
вистави є визначеність і ясність теми.
Існує два способи розгортання теми – діахронний і синхронний. В
першому випадку предмет зображення розглядається по етапах свого розвитку і
це характерно для сценаріїв різноманітних ювілейних дат (дні народження та
творчі річниці, ювілейні дати міст та регіонів і т.п.). Вісь зображення – часова. В
другому випадку предметом художнього дослідження є різні аспекти однієї
проблеми. Вісь зображення – просторова. Таким чином будується сценарна
основа театралізованих тематичних вечорів та розважальних програм.

Ідея сценарію

Ідея – основна думка твору, яка виникає за задумом сценариста або

об’єктивна з матеріалом твору. Якщо тема задана із самого початку, то до ідеї
сценарист повинен вести виконавців і глядачів театралізованого заходу.
Потрібно точно визначити, що сценарист затверджує своїм твором, до чого
закликає. Пізнати ідею твору, це значить пізнати „больову” точку автора, його
цивільну позицію.
Розв’язується ідея двома шляхами:
- декларація ідеї (вимова персонажем);
- ідея розчинена в тканині твору.

Головний конфлікт
Визначаючи тему сценарію, студент неминуче стикається з тим, що тема
виражає якесь зіткнення, конфлікт. Тому що проблема, хвилююча автора
викликана тим, що містить важко вирішувану суперечність. Конфліктом
називається зіткнення протилежних сил, подолання труднощів, перешкод,
відкриття нового, невідомого. Студент при аналізі сценарію, повинен визначити
головний конфлікт і його основні елементи: зміст конфлікту (боротьба – як
соціальне явище); конфліктуючі сили (розстановка сил в конфлікті, тобто хто
яку сторону займає, визначити їх кінцеву мету, їх наскрізну дію і контрдію);
предмет конфлікту (визначення предмету боротьби); характер конфлікту
(трагедійний, комедійний і т.д.). Потрібно враховувати той факт, що в
безсюжетних сценаріях відсутній персоніфікований конфлікт, але присутній
конфлікт неперсоніфікований.

5
 Дієвий аналіз сценарію:

Головні епізоди сценарію (подієвий ряд)

Спочатку необхідно поділити весь сценарій на епізоди. Кожний епізод

повинен бути закінченим фрагментом сценарію, тобто такою його частиною,
яка має самостійну композиційну побудову. Всі епізоди повинні бути між собою
тематично зв’язані і мати в своїй структурі подію.
Подія – це якісна зміна дієвої лінії персонажа або групи дійових осіб.
Боротьба, що відбувається в драматургічному творі, завжди виражається в
подіях, що відбуваються в результаті зіткнень, боротьби як угрупувань, так і
окремо дійових осіб.
Аналізуючи сценарій, студенти повинні послідовно виписати події.
Спершу необхідно визначити вихідну подію, тобто те, що дало поштовх
сценічному руху, боротьбі. Потім визначити початкову подію епізодів, головну
подію, де стикаються інтереси угрупувань, де якісно зміняється лінія боротьби
всіх дійових осіб, і обов’язкову.
Далі визначаються теми основних епізодів. Назва епізоду в художній
метричній формі відображає його тему.
(Наприклад:
Епізод 8 «Чарівний меч».
Подія – Перемога богині над драконом.
Епізод 9 «Свято в Танабе»
Подія – Свято перемоги над злим драконом.)

Композиційна побудова

Композиція – це більш чітке розкриття ідейно-тематичної спрямованості

твору, а також його структурної побудови, подієвого ряду. Композиція – ця
побудова і співвідношення окремих частин драматургічної дії в сценічному
просторі і часі, що і складає його єдине ціле.
Складові частини композиції: експозиція, зав’язка, розвиток дії,
кульмінація та розв’язка.
В залежності від обраної форми, архітектоніка сценарію дозволяє
включати до композиційної побудови пролог, фінал та епілог.

Пролог – введення в сценічну дію. В ньому розказується про події, які

передували основним драматургічним діям сценарію.
Експозиція – тут відбувається знайомство з основними персонажами,
історичними умовами, в яких протікає дія. Експозиція буває двох видів: пряма і
непряма. Пряма – в якій головний герой з’являється відразу. Непряма – коли
вихід головного героя готується другорядними персонажами.
Зав’язка – перша головна подія, з якої і починається розвиток боротьби.

6
 Розвиток дії – це наростання боротьби, він характеризується наступними
умовами: дія йде по наростаючій; головний масив дії складається з окремих
циклів. Для наростання дії сценаристи користуються: введенням нових
фабульних (сюжетних) дій; введення нових персонажів або перехід персонажа з
одного табору в іншій, розрядка дії.
Кульмінація – головна подія, де боротьба досягає найвищого напруження і
в її розвитку відбуваються корінні зміни. В обряді кульмінацією є ритуальна
частина, ради якої і вершиться сам обряд; в тематичному вечорі кульмінацією є
епізод з реальним героєм; в святі – театралізована вистава, яка розкриє його
єство.
Розв’язка – остання подія, яка і завершує драматичну боротьбу. Це ідейно-
смисловий підсумок твору, вона показує істинну цінність ідей, вона буває
об’єктивною і випадковою. Об’єктивна – визначається у тому випадку, коли
результат дії диктується обставинами і характерами героїв. Випадкова –
зустрічається тоді, коли вона диктується волею сценариста.
Фінал – завершення боротьби. Фінали бувають дієві і бездіяльні. Дієві
фінали – які продовжують дію, закладену в сценарії, бездіяльні – моменти
зупинки дії.
Епілог – завершальна частина, де розказується про події, які відбудуться
через деякий час. Це підсумок боротьби.
Необхідно пам’ятати, що кожний сценарій має свої специфічні
композиційні особливості: іноді немає прологу, іноді на початку сценарію йде
фінал, іноді кульмінація логічно співпадає з розв’язкою і т.д.
Для композиції сценарної драматургії характерна стислість подій,
прискорений темпоритм розвитку дії і вибуховий характер кожної події.
При визначенні композиції сценарію необхідно розібратися в її структурі,
зрозуміти її значення для даного масового театралізованого дійства.

Сценарний хід

При створенні сценарію, потрібно знайти «єдиний прийом його ведення,

стрижень, що сполучає всі епізоди, захоплюючий хід, який допоможе утримати
інтерес глядачів до кінця заходу» [6, с.36]. Цей єдиний прийом образного
рішення драматургії і називатиметься сценарним ходом.
Три основні типи сценарного ходу:
а) тематичний (в ньому використовуються тільки ті засоби, які
сприймаються за допомогою слуху – музика, віршовані і публіцистичні форми,
шуми);
б) дієвий – в цьому варіанті використовуються різноманітні сценічні дії,
вчинки персонажів, поява і зникнення дійових осіб, мізансценування, жест;
в) речовий – це використовування певних предметів, які легко
впізнаються глядачами і асоціюються з головною думкою сценарію.
Частіше за все в сценарії використовуються відразу декілька ходів.
Основні функції сценарних ходів:
7
 - образостворююча;
- формоутворююча;
- конструктивна;
- прокладно-з`єднувальна;
- сигнальна.

Жанр

Товстоногов Г.А. пише, що «… на шляху до знаходження режисерського

задуму і його конкретного сценічного втілення необхідно подолати етап
жанрового збагнення драматургічного твору»[12, с. 127].
Жанр – це рід драматургічного твору, відзначений конкретними
стильовими знаками, часто почерком режисера та сценариста. Загалом, це
погляд драматурга на тему та подію, що відображена в драматургічному творі.
Жанр дуже тісно пов’язаний з відношенням режисера і сценариста до
дійсності, життєвих фактів і обставин, конфліктів і боротьби: форма і характер
боротьби і створюють різні сценічні жанри. А кожний жанр вимагає
відповідного сценічного вирішення.
Що допоможе режисеру спіткати жанр? Перш за все необхідно звернути
увагу на те, як будується діалог дійових осіб, на їх мову, на зіткнення
угрупувань у головному конфлікті, на його дозвіл. Ремарки у сценарній
драматургії допоможуть режисеру в сукупності зі сказаним раніше спіткати
жанрове забарвлення сценарію.
Жанр сценарію визначається низкою художніх ознак, найважливішими
серед яких є: 1) характер конфлікту; 2) спосіб побудови характеристик дійових
осіб; 3) міра умовності (співвідношення одиничного і загального, конкретного і
абстрактного, історичного, етнографічного, образотворчого і виразного); 4)
емоційна установка (відношення до боротьби, що зображається).
Жанр – не тільки «кут зору», який може бути «широким», або «вузьким»,
але і «точка зору». Це не тільки художня, але і історична категорія. «В ній
заховані визначення і характер поведінки дійових осіб, аспект, точка зору митця
на обрану тему, явище, характер, ситуацію, що відтворюється в постановці.
Тобто жанр містить оцінку явища, елемент світовідчуття режисера, актора,
художника»[15, с. 14]. Якщо режисер пізнає природу жанру, то можна з
упевненістю сказати, що він знайде розуміння у глядачів.
Існують такі різновиди сценаріїв за жанром:
1. Сценарій літературного монтажу.
2. Сценарій літературно-музичної композиції.
3. Сценарій концерту (збірного, тематичного, театралізованого).
4. Сценарій тематичного масового театралізованого заходу, що
побудований на документальному матеріалі.
4.1. Сценарій заходу, що присвячується загальнодержавній даті.
4.2. Сценарій заходу, що присвячується ювілейній даті.

8
 4.3. Сценарій заходу, що присвячується представникам певної
професії (присвячення у професію).
4.4. Сценарій заходу, що присвячується певній людській
спільноті,
колективу, товариству тощо.
4.5. Сценарій заходу, що присвячується певній людині (вечір-
портрет).
4.6. Сценарій заходу, що присвячується урочистому врученню
документів (паспортів, перепусток, студентських квитків).
4.7. Сценарій заходу, що присвячується вшануванню заслужених
людей (ветеранів, чемпіонів, героїв тощо).
4.8. Сценарій сатирично-гумористичної вистави на місцевому
матеріалі («капусник»).
5. Сценарій, що присвячується певній релігійній темі.
6. Сценарій урочистого ритуалу.
7. Сценарій конкурсно-розважальної програми.
8. Сценарій заходу, що побудований на зразок відомих телевізійних
передач.
9. Сценарій свята, що проводиться просто неба.
10. Сценарій святкової ходи або кавалькади.
11. Сценарій дискотечного заходу.
12. Сценарій заходу для дитячої аудиторії. [3, с.70].

Характеристика основних дійових осіб.

Необхідно визначити місце основних дійових осіб у заході, їх відношення

до наскрізної дії і надзавдання дійства. Необхідно також описати внутрішню і
зовнішню характеристику провідних дійових осіб, визначити їх темпо-ритм і
зовнішній вигляд.
Список дійових осіб необхідно розділити на три основні групи.
Перша – група персонажів, яку придумав сценарист. Тобто це ті
персонажі, яких реально не існує, наприклад: Пам’ять, Урожай, Пані Заметіль,
Літо і т.д. Ці персонажі частіше за все збірні, алегоричні і символічні. В даному
випадку виконавці цих персонажів діятимуть в сценарії від імені героїв..
Друга – група персонажів, які є реальними учасниками тих подій, які
відображені автором в сценарії. Всі ці персонажі діють від свого особистого
імені.
Третю групу складають дійові особи, які є учасниками концертних
номерів. До цієї групи відносяться виконавці конкретної програми.
Слід пям’ятати, що «вибір персонажа сценарію завжди повинен бути
мотивованим, зв’язаним з тематикою того чи іншого конкретного сценарію.
Випадковість, невмотивованість вибору персонажів є однією з вірних ознак
непрофесійності сценариста”[3, с.54]. Для полегшення запису характеристики
9
дійових осіб масового театралізованого заходу, студенту слід відповісти на деякі
питання (що про персонажа говорять інші герої, автор і сам персонаж про себе;
які звички властиві йому, що відбувається з персонажем у момент основних
подій, його мовні особливості, зовнішній вигляд; біографічні факти; що
персонаж робить впродовж всього сценарію і т.д.).

ІІ. РЕЖИСЕРСЬКА ЕКСПЛІКАЦІЯ

Складові частини режисерської експлікації (розробка режисерського
постановочного плану):
- режисерський задум;
- надзавдання;
- наскрізна дія;
- сценарно-режисерський хід;
- образне рішення;
- атмосфера заходу;
- темпо-ритм заходу;
- - художнє рішення заходу;
- музично-шумове рішення заходу;
- світлове рішення заходу;
- розробка режисерського епізоду.

Методичні рекомендації по виконанню завдань

Режисерський задум

Після написання сценарію, перед режисером стоїть дуже важливе творче

питання, перетворення літературного твору на театралізований захід. Це
можливо після певної роботи над сценарною драматургією.
Режисерська эксплікація – це основа постановочного плану вистави в
письмовому або усному викладі режисера. Експлікація – важливий момент в
роботі режисера естради і масових свят, оскільки вирішує багато проблем, з
якими стикається режисер.
Основна суть режисерської эксплікації – « виклад перед художньою
радою або режисерсько-постановочною групою, а також перед учасниками,
основної концепції майбутньої постановки, її ідейно-тематичної спрямованості,
а також можливого зіткнення різних точок зору між автором сценарію і
режисером. Одним з розділів эксплікації є і те, що саме режисер цим твором
хоче сказати глядачу, як буде втілюватися сценарій, в якій формі»[1, с.43]. В
даному розділі постановочного плану висловлюються тільки загальні, але
основні моменти майбутнього дійства. Це свого роду презентація майбутнього
масового театралізованого заходу.

10
 Все починається із задуму. Без нього немає рішення будь-якого
театралізованого заходу. З чого ж починається сам задум? Це розповідь
режисера в образно-емоційній формі свого бачення майбутнього
театралізованого дійства з використанням усіх засобів театральної виразності
(світло, музика, шуми, оформлення і т.п.), з указанням характеру зміни місця дії,
прийомів активізації глядача, використанням сценарно-режисерського ходу,
який буде органічно та образно поєднувати всі епізоди сценарію і вести
наскрізну дію до надзавдання. Це своєрідна творча робота режисера щодо
розкриття теми сценарію. Письмово викладаються всі режисерські бачення,
технологічні прийоми і образні рішення. Також потрібно розкрити певну
атмосферу та прийоми її художньої трансформації, підкреслити залежність
атмосфери і темпоритму. В задумі режисер також дає загальну характеристику
основним дійовим особам та говорить про трактовку образів.
Режисерський задум – це творчий процес, в результаті якого зобов'язано
оформитися конкретне розуміння і осмислення дійсності, яке і дасть чітку
ідеологічну, цивільну позицію, емоційне відчуття, а також пластично-
просторове і тональне рішення театралізованого дійства, в єдиному
стилістичному і жанровому ключі. Необхідно пам'ятати, що «народження
окремих епізодів, сцен відбувається не в логічній послідовності
драматургічного розвитку дії, а в результаті непередбачуваної гри фантазії, коли
виникає то фінальна сцена, то пролог, то центральні епізоди»[2, с. 79].
Режисерський задум – це оформлене в уяві режисера конкретно-образне
бачення драматургічного матеріалу, втіленого в сценічну форму; це сценічний
образ вистави; задум – це прочитання твору з позицій сьогоднішнього дня,
точка зору художника на дійсність, відображену в сценарії драматургом.
Робота режисера над втіленням задуму починається з чітких і конкретних
завдань колективу виконавців: художнику, композитору, балетмейстеру,
виконавцям, всім, хто безпосередньо допомагатиме режисеру втілювати його
задум.
Їх необхідно познайомити з режисерським задумом, баченням майбутньої
вистави, розказати про цивільну, ідеологічну спрямованість задуму, про
емоційне відчуття, про бачення окремих картин і лише після цього поставити
перед ними конкретні задачі.
Задача режисера в період підготовки вистави – заразити колег своїм
баченням, зробити свій задум загальною справою.

Надзавдання

Це ідейна, цивільна позиція, мета вистави. Режисер повинен записати,

чому сьогодні він хоче поставити саме даний драматургічний матеріал, ради
чого він буде це робити, які думки, емоції хоче викликати у глядача? Іноді
надзавдання може співпадати з ідейною спрямованістю матеріалу, може і
відрізнятися від неї. Треба також пам'ятати, якому глядачу адресується
театралізоване дійство (його вікова категорія, соціальне положення).
11
 (Наприклад: Надзавданням театралізованої конкурсної шоу - програми «Східна
легенда» є змінення світогляду людини, змінення її погляду на себе та навколишній світ,
пробудження прагнення до гармонійного поєднання в собі краси внутрішньої та зовнішньої.
Переконати глядача цінувати той потенціал, що подарувала їм природа, розвиваючи та
примножуючи його. Відродити й утвердити в них впевненість у власних можливостях.
Надати можливість глядачеві подивитися на себе та навкруги під іншим кутом зору.)

Наскрізна дія

Тут необхідно визначити основну лінію боротьби або лінію розвиту та

резонування головної теми. Наскрізна дія – це центральна лінія поведінки героя
(групи) в сценарній драматургії, лінія їх драматургічного розвитку, що
визначається ідеєю і задумом сценариста. Це шлях образу до певної мети,
прагнення, яке проходить через весь сценарій.
(Наприклад: Наскрізна дія «Східної легенди» - пошук гармонії головними діючими
особами впродовж усієї театралізованої конкурсної програми та, на їх прикладі, змінення
погляду глядача, постійне утвердження про необхідність та важливість знайти гармонію із
собою та навколишнім середовищем. Реалізація наскрізної дії відбувалася шляхом
відповідних вчинків та зіткнення протилежних головних персонажів відтвореної легенди, та
за допомогою учасниць конкурсу, шляхом змагання, подолання ними перешкод, пошуку
істини та гармонії в процесі конкурсних завдань.

Сценарно-режисерський хід

Студент повинен знати, що сценарно-режисерський хід має бути

вигаданим чи знайденим на етапі розробки задуму, коли у автора
сформульована проблема, з`явилася чітка концепція, визначені конкретні
сценічні завдання [9, с. 68].
Види сценарно-режисерських ходів:
- ведучі (хід, який зустрічається частіше всього ), які в сценарії є певними
дійовими особами;
- символічні предмети (прапори, книги і т.п.);
- традиції (вечорниці і т.п.);
- музика (фонограма), яка може звучати як лейтмотив;
-запитально-відповідальний хід (на початку театралізованого заходу
ставиться запитання, а все що відбувається на сцені в подальшому є
видовищною відповіддю на питання) і т.п.
(Наприклад: В процесі втілення режисерського задуму були використані наступні
види режисерського ходу: традиційний та ведучі.
Традиційний - головні традиційні елементи Східної культури, такі як: «Чайна
церемонія», східні види бойових мистецтв тощо, були покладені в основу реалізації
головних завдань, ідеї заходу, створення атмосфери та загального, достовірного образу
Сходу на сценічному майданчику. Традиції Сходу були використані для більш органічного
відтворення подій, та вплив на емоційне сприйняття глядачами конкурсної шоу - програми.
Ведучі – образ Мудреця – оповідача, який водночас виконує роль ведучого, а його
розповідь легенди, з’єднує в єдине ціле окремі епізоди театралізованого заходу.)

12
 Образне рішення

Образне рішення вистави – це емоційне відчуття, розуміння його дієвого

пластично-просторового і тонального рішення. «Художній образ– це ідея,
цілеспрямована думка, втілена в конкретну чуттєву форму. Це надає ідеї
переконливості, відчутної предметності та емоційної яскравості»[13, с. 55].
Лише після скрупульозного аналізу змісту драматургічного твору, чіткого
ідейно-тематичного визначення можна знайти відповідне образне рішення.
(Наприклад: Головним образним рішенням є Східна легенда покладена в основу
театралізованого заходу. У зв’язку з цим, в середині головного образного рішення
гармонійно існують та поєднуються інші образні рішення, як речові, так і дієві. Чайна
церемонія несе в собі образне відтворення національної поваги до традицій, їх пошани, та
чуйному відношенні у ставленні до них. Окрім того «Чайний будиночок», має розмішатися у
садку, що і було відтворено на сценічному просторі, бо це має , своє образність, та
традиційність, пов’язаною з гармонією, та душевним спокоєм. Образним рішенням
театралізованої конкурсної шоу – програми також, можна вважати, відтворення на
сценічному майданчику атмосфери Сходу, за допомогою сценічного оформлення (квіти
«Сакури», які є загально відомим символом Японії, ліхтарі, а також, добре знайомі
архітектурні особливості Сходу). Пластичні рішення, відтворені не тільки у хореографічних
етюдах, а й у рухах конкурсанток та героїв конкурсу, мають власне образну значущість та
навантаження.
Костюми учасниць конкурсу та персонажів реалістичного відтворювали епоху, а
Східна атрибутика мала на меті створити образну цілісність та достовірність у створенні
атмосфери Сходу).

Атмосфера заходу

Часто студенти говорять, що атмосфера вистави створюється світлом,

звуком і музикою. У принципі це вірно, бо світло, і музика, і звуки проявляють
атмосферу, роблять її відчутною, чутною для глядача. Але визначення це
неповне. Атмосфера – не зовнішній компонент постановки, не її забарвлення, а
як земна атмосфера, як повітря, вона повинна пронизувати і наповнювати всю її
структуру. Атмосфера – це звукове і зриме оточення, в якому і розвертається
подія. Вона емоційно впливає на глядача, дає можливість болем глибоко і точно
сприйняти ситуацію.
При роботі над задумом режисер повинен визначити основні засоби,
якими він створюватиме сценічну атмосферу, що це дасть для вистави і як це
вплине на глядача.
Режисеру слід пям'ятати, «що атмосфера – це :
а) емоційне забарвлення кожної дії, сцени, епізоду, всієї вистави;
б) постійний зв'язок з наскрізною дією, з місцем і часом проведення дії;
в) вона залежить від запропонованих обставин, подій, від надзавдання,
від конфлікту, від темпоритму;
г) сприяє створенню цілісності дійства (…)»[10, с. 35-36].

Темпо-ритм заходу

13
 Темп – це швидкість руху в театралізованих заходах, це швидкість
розвитку сценічної дії, боротьби, конфлікту; ритм – це співвідношення
тривалості періодів активного, інтенсивного розвитку конфлікту з періодами
його спаду.
Темп і ритм (за К.С.Станіславским) перебуває в нерозривному зв'язку.
Темп і ритм допоможе визначити розвиток боротьби, конфлікту, наскрізної дії і
жанру.
Темпоритм сприяє реалізації авторського задуму. Головна проблема
режисури естради і масових свят – знаходження вірного ритму дії. Кожний
епізод повинен будуватися на власній ритміці, необхідно, щоб вона логічно
влилася в загальний ритм дійства. «Характеристиками темпоритмічного
малюнку будь-якої театралізованої вистави, є тривалість кожного епізоду і
вистави; ритмічність і аритмічність тимчасових відрізків, наступних один за
одним епізодів; контрастність епізодів за режисерським рішенням і вибору
виразних засобів; темп як кількість дій в одиницю часу»[16,с. 134-135].
Режисеру необхідно визначити загальний темпо-ритм заходу і окремих
його епізодів, мотивуючи мету його змін.

Художнє рішення заходу

У даному розділі режисер описує сценічний простір («прив'язка» місця

дії), на якому проходитиме театралізоване дійство. А також всі технічні засоби,
за допомогою яких розв'язуються всі технічні просторові завдання
театралізованого заходу. Слід враховувати специфіку декораційного
оформлення масового свята і театралізованої вистави. Масове свято, як
правило, не передбачає локального сценічного майданчика, тоді як
театралізована вистава завжди вписується в органічний сценічний майданчик.
Звідси і слідує відмітна специфіка і вимоги до оформлення сценічного
простору.

Музично-шумове рішення заходу

Наступний момент роботи потребує від студента виклад музичного

оформлення, тих музичних творів, які використовуватимуться при постановці
даного дійства, а також про принципи виконання цих творів (фонограма,
виконавці, творчі колективи), оскільки саме за допомогою музики, режисер
створює звуковий (тональний) образ. Сюди відносяться ігрові шуми – ті, які
супроводжують дії персонажів на майданчику. Вони створюються, як самими
виконавцями, так і за допомогою фонограми; сценічні шуми – ті, виникнення
яких не пов'язано безпосередньо з діями виконавців, проте герої реагують на
них. Часто сценічні шуми являються логічною причиною наступних вчинків
персонажів сценарію (плач дитини, грім і т.д.); фонові шуми – такі, які

14
головним чином створюють необхідну сценічну атмосферу. Персонажі ніби не
помічають їх.
Основні драматургічні функції музики в театралізованій виставі:
зовнішньо-образотворча; музика як спосіб характеристики; музика як засіб
розкриття внутрішньої дії; музика як засіб виразу надзавдання вистави,
прокладно-з`єднувальна.

Світлове рішення заходу

Наступний момент роботи потребує від студента виклад характеру
світлового оформлення кожного епізоду, його колористичної гами, що відражає
їх атмосферу та настрій.

Розробка режисерського епізоду

Режисерський епізод в даному випадку виконує роль самостійного

мікросценарію.
Основні моменти розробки, які студент повинен виконати:
- назва режисерського епізоду;
- задачі дійових осіб;
- події у епізодах;
- атмосфера епізоду;
- темпоритм епізоду;
- трактування дійових осіб.
Відносно до задуму, необхідно дати режисерське трактування дійових
осіб і відповідно визначити завдання для виконавців персонажів, враховуючи їх
мету і завдання. Слід нагадати, що «надзавдання образу – це кінцева мета, до
якої направлені всі вчинки дійової особи. Наскрізна дія образу – це безперервна
лінія дії ролі, внутрішнє прагнення, яке проходить крізь всі вчинки персонажа, і
об'єднує їх і спрямовує до надзавдання. Зерно образу – це конкретно-образне
узагальнення істотних особливостей характеру дійової особи (по
В.І.Немировичу-Данченко)»[8, с.26].

ІІІ. ДОКУМЕНТАЦІЯ

Документація до постановочного плану сценарію фіксує на папері

основні елементи задуму і методики організації виконавців і глядачів.
Складові частини документації:
а) режисерський екземпляр епізоду сценарію;
б) монтажний лист (додаток 1);
в) світлова партитура (додаток 2);
г) музично-шумова партитура (додаток 3;

15
 д) виписка на реквізит і бутафорію (додаток 4);
є) виписка на костюми і взуття (додаток 5);
ж) виписка на перуки і бороди (якщо використовуються) (додаток 6);
з) виписка на кінокадри, діапозитиви (якщо використовуються)
(додаток 7);
і) ескізи оформлення;
к) ескізи костюмів;
л) ескізи афіші, запрошення, програми;
м) графік роботи над театралізованим заходом (додаток 8);
н) графік випуску театралізованого заходу (додаток 9).

Роботу над втіленням задуму для кращого його викладу слід розподіляти таким
чином:
а) робота з художником;
б) робота з композитором (музоформлювачем);
в) робота з балетмейстером;
в) робота з художником по світлу (освітлювачем);
г) робота з виконавцями.

Робота з художником починається з пояснення режисерського задуму

(характер окремих сцен і епізодів майбутньої постановки). Розказуючи задум,
режисер звертає увагу на вузлові моменти постановки, зворотні події, виділяє
головне і другорядне. Часто вказує на бажане розміщення дійових осіб і
угрупувань. Художник зобов'язаний перевести всю цю розповідь на мову
креслення і ескіза, фактично фіксуючи накреслений розповіддю режисера
малюнок мізансцен.
Виходячи зі сказаного, режисер повинен:
 визначити конкретні завдання, що стоять перед художником;
 розказати про міру умовності оформлення, про його видовищну сторону;
 визначити опорні планувальні крапки;
 кількість планів, які повинні бути використані в епізодах;
 кількість виходів (всі «виходи» діляться на три групи: справа, зліва, по
центру);
 предмети обстановки і реквізит, необхідні для вирішення теми.

Робота з композитором (музоформлювачем). Музика з давніх пір

входить в виставу як невід'ємний органічний елемент, незалежно від того,
виступає вона фоном або основним компонентом у виставі. Музика входить до
постановки, щоб збагатити, посилити її, допомогти виконавцям в розкритті
художніх образів.
Працюючи з композитором, необхідно визначити завдання, які будуть
вирішуватись музикою і шумами. Необхідно пам'ятати, що музика – один з

16
самих сильних засобів сценічної дії. Створюючи музичне оформлення, потрібно
добиватися, щоб впродовж всієї вистави відчувалася єдина музично-театральна
форма, тобто, щоб панував який-небудь один певний принцип
використовування музики. Бо з'єднання в одній виставі творів декількох
композиторів тематично може бути і виправдано, але часто дає музично
стильовий різнобій, який заважає цілісності сприйняття.
Слід уникати великої кількості музичних номерів і давати їх тільки там,
де вони і сюжетно і емоційно необхідні.
Музика у виставі не може бути пасивною, ілюстративною, вона повинна бути
обов'язково дієвої, мати активну участь у всіх подіях постановки.

Робота з балетмейстером. Режисер після викладу свого задуму

балетмейстеру , повинен поставити перед ним ряд конкретних творчих завдань,
що хореографічно повинні бути вирішені у театралізованому заході відповідно
до його жанрової структури та характеру музичних номерів і дійових осіб.
Робота з балетмейстером має кілька етапів. Перший етап – добір колективів,
який він проводить разом з режисером. Тут іде детальне знайомство з
колективами та відбір кращих танцювальних номерів. Другий етап – робота
окремо з кожним танцювальним колективом. На цьому етапі починається
самостійна творчість балетмейстера. Тут потрібно звернути особисту увагу на
монтажне з`єднання того чи іншого номеру. Третій етап – створення
балетмейстером у логічній послідовності загальної пластичної композиції у
рамках режисерського задуму. Четвертий етап – зведені репетиції всіх
танцювальних колективів. Завдання балетмейстера – знайти найяскравіше та
лаконічне вирішення того чи іншого танцювального номеру (композиції).
В постановочному плані студент повинен обґрунтувати доцільність
введення хореографії в театралізований захід , її вплив на емоційний тон
дійства та досягнення надзавдання постановки.

Робота з художником по світлу (освітлювачем). Тут необхідно

визначити опорні світлові крапки (майданчики), розказати про емоційну
спрямованість того або іншого епізоду, скласти з освітлювачем світлову палітру
майбутньої вистави.

Робота з виконавцями. Їх можна розділити на дві умовні категорії: це

реально існуючий герой і «придуманий» сценаристом персонаж. В роботі з
реальним героєм необхідно визначити його місце в виставі, розказати про ті
задачі, які стоять перед ним. В роботі з «придуманим» героєм необхідно
поступати також, як і в роботі з діючими особами в п'єсі, тобто зробити з ним
дієвий аналіз сценарію.

17
 Додаток 1
МОНТАЖНИЙ ЛИСТ
На основі затвердженого сценарію епізоду складається монтажний лист – графічне викладення режисерського плану. Це
свого роду карта режисера, на якій накреслений весь майбутній театралізований захід і розписані основні його деталі.

Характер дії / Фоног-

№ Епізод Текст Освітлення Проекція Реквізит Перестановки Примітки
номер рама

Додаток 2
ПАРТИТУРА СВІТЛА
Світова партитура використовується у роботі освітлювача.

Репліка Дія або Кількість Репліка /дія

Вид Джерела
№ п/п Епізод на перестановк світла, Колір на зміну Примітки
освітлення освітлення
включення а % освітлення

Додаток 3
МУЗИЧНО-ШУМОВА ПАРТИТУРА
Музично-шумова партитура – одна з основ драматургії масового театралізованого заходу. Використовується у роботі
звукооператором.

Репліка Репліка
Вид Характер Характер Характер Час Номер
№ п/п Епізод на на Апаратура Примітки
музики подачі введення виведення звучання фонограми
введення виведення

18
 Додаток 4

ВИПИСКА НА РЕКВІЗИТ І БУТАФОРІЮ

Виписка на реквізит і бутафорію робиться для тих, хто буде виконувати

підбір та виготовлення сценічних елементів, а також для відповідальних за
реквізит та бутафорію під час поведення театралізованого заходу.

Перелік і опис предметів

№ п/п Дійова особа
На сцені За сценою На руки

Додаток 5

ВИПИСКА НА КОСТЮМИ І ВЗУТТЯ

Виписка на костюми робиться для замовлення на придбання

(виготовлення) костюмів. Як правило, до виписки прикладаються ескізи в
кольорі з описом тканини.

Елементи
№ п/п Епізод Дійова особа костюма і Розмір
взуття

Додаток 6

ВИПИСКА НА ПЕРУКИ І БОРОДИ (ЯКЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ)

Дійова Вид перуки і

№ п/п Епізод Розмір Примітки
особа бороди
 Додаток 7

ВИПИСКА НА КІНОКАДРИ, ДІАПОЗИТИВИ (ЯКЩО

ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ)

Кінокадри вибудовуються відповідно до сценарної драматургії

театралізованого дійства. В деяких випадках кіно може служити своєрідним
стрижнем сценарію, в інших – допоміжним засобом, елементом номера чи
режисерського епізоду. Екран повинен теж виражати образ заходу, його тему та
ідею. Він дуже часто використовується як монтажна структура в загальній
художній цілісності дійства. Кінокадри можуть бути прологом до
театралізованої вистави (театралізовані тематичні заходи тощо). Діапозитиви
можуть тільки так би мовити «підхопити» основну сценічну дію та
продовжувати до наступної події (епізоду). Не слід забувати, що кінокадри
повинні бути «дійовою особою» заходу, повинні підкріпляти театралізацію
сценарного матеріалу бути своєрідним його образом, а не просто ілюструвати.

Репліка на Довготривалість
Характер
№ включення демонстрації Примітк
Епізод кіноролика
п/п кіноролика або кіноролика або и
або слайду
слайду слайду

Афіша, запрошення, програма

Афіша може бути як стислою так і мати розгорнутий вид. В ній

обов’язкові такі відомості, як назва та жанр, короткий зміст, час і місце
проведення театралізованого заходу. Також вона може містити інформацію про
участь аматорських та професійних колективів, їх регалії та почесні звання.
Слід сказати, що афіша не повинна бути дуже складною. Вона повинна бути
яскравою, локонічною, може мати у своєму складі фото чи малюнки, виконана
на якісному папері, повинна мати добрий дизайн. Афіша - це свого рода анонс
та презентація театралізованого заходу. Безпосередньо всі ці моменти
обговорюються зі сценаристом майбутнього театралізованого заходу.
Дуже велике значення має ще один елемент анонсу заходу – це
запрошення. Форма його безперечно простіша ніж афіши. Запрошення несе теж
інформаційне навантаження як і афіша, але різниця в тому, що перша звернута
до всіх, а друга має конкретну адресу. Тому майже всі запрошення починаються
зі звернення до того, хто запрошується (прізвище або ім`я та по-батькові) на
театралізований захід. Особливих правил дизайну виготовлення цієї продукції
не існує – це витвір уяви сценариста.

20
 Інколи виготовляється ще і програма театралізованого дійства, яку іноді
називають програмкою. Виготовляється вона тоді, коли захід потребує
додаткової інформації, яка відсутня у афіші та запрошенні: дійові особи та
виконавці, стислий зміст заходу та інше. Така програма схожа на програмку у
театрі. Саме її глядачі можуть взяти з собою на спогад про театралізований
захід.

Додаток 8
ГРАФІК РОБОТИ НАД ТЕАТРАЛІЗОВАНИМ ЗАХОДОМ
Графік роботи повинен мати стислий план як організаційної так і творчої
роботи всього колективу над сценічним втіленням масового театралізованого
заходу.

№
Дата Зміст роботи Відповідальний
п/п

21
 Додаток 9
ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ТИТУЛЬНОГО АРКУША
ПОСТАНОВОЧНОГО ПЛАНУ МАСОВОГО ТЕАТРАЛІЗОВАНОГО
ЗАХОДУ.

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКЕ ТЕАТРАЛЬНО – ХУДОЖНЄ УЧИЛИЩЕ

Відділення НХТ

ПОСТАНОВОЧНИЙ ПЛАН

(назва масового театралізованого заходу)

Дипломна робота студента(тки) 3 курсу

Спеціалізація:«Видовищні театралізовані заходи»
________________________________
(Прізвище, ім`я, по батькові)

Викладач:
________________________________
(Прізвище, ім.`я, по батькові)

Одеса
200__

22
 ЛІТЕРАТУРА

1.Горбов А.С. Режисура видовищно-театралізованих заходів. Посібник. –

Ф.: Поліфаст, 2004.
2.Ефимов Э.М. Замысел – фильм – зритель. – М.: Искусство, 1987.
3.Житницький А.З. Драматургія масових театралізованих заходів. Навч.
посіб. 2-е видання, перероблене і виправлене. – Х.: Тимченко, 2005.
4.Загданский Е.П. От мысли к образу. – М.: Искусство, 1985.
5.Зайцев В.П. Режисура естради та масових видовищ: Навчальний
посібник. (2-е вид.). – К.: Дакор, 2006.
6.Маршак М.И. Клубный сценарий. – М.,1975.
7.Методические указания к составлению «Режиссерского постановочного
плана» для студентов дневной и заочной форм обучения / Сост. А.С.Горбов. –
К.: КГИК, 1988.
8.Методичні рекомендації до написання постановочних планів
театралізованих видовищ (дипломні та курсові роботи) / Упор. Б.С.Бервецький.
– К., 1999.
9.Обертинська А.П. Основи теорії драми та сценарної майстерності.
Навчальний посібник. – К.: Державна академія керівних кадрів культури і
мистецтв, 2002.
10.Обертинська А.П., Голубцова Л.Ф. Основи режисури театралізованих
масових вистав. Навчальний посібник. – К.: ДАКККіМ, 2004.
11.Резникович М. Долгий путь к спектаклю. – К.: Мистецтво, 1979.
12.Товстоногов Г.А. О профессии режиссера. – Л.: ВТО, 1965.
13.Харченко В.І. Режисер і вистава. // Зб. ст. – К.: Держ. видав. обр. м-ва.,
муз. літ-ра, УРСР, 1962.
14.Чечетин А.И. Основы драматурги театрализованных представлений:
история и теория. Учеб. Для студентов институтов культуры. – М.:
Просвещение, 1981.
15.Шарварко Б.Г. Режисура театралізованого масового дійства: навчально-
методичний посібник. – К.: ДАКККіМ, 2004.
16.Шубина И.Б. Драматургия и режиссура зрелища: игра, сопровождающая
жизнь: учебно-метод. пособие. – Ростов н/Д: Феникс, 2006.

17. Методичні вказівки до дипломної роботи. Упор. М.В. Крипчук. -

Луганськ: Луганськ-Арт, 2007. – 28 с.

23