Як відомо, світ казки сприймається дитиною як справжня реальність.

Ототожнюючи себе з яскравими казковими персонажами, по справжньому

переживаючи притаманні їм емоції та почуття, малюки не тільки вчяться
співпереживати і допомагати іншим в скруті, вони ще й пізнають розмаїться
світу та його мешканців.
Спонтанне відтворення в активній музичній діяльності сюжету казки дає
можливість створювати разом з дітьми казку в теперішньому часі,
безпосередньо переживаючи її зміст. Кожен раз казка оживає знову й знову і
змінюється в залежності від учасників, їх настрою та фантазії. Діти набувають
цінний досвід творчості та самовираження.

Музична казка «Зірочка та її друзі»

Дійові особи:
Казкарка (дорослий, що розповідає казку)
Зірочка (дитина, яка пантомімічно відтворює сюжет казки)

Матеріально-технічне забезпечення:
Звуковисотні інструменти: металофони, свистулька
Шумові інструменти: трикутник, маракаси, бубни, бубонці, дерев`яні
палички, тарілка
Диск з фонограмами
Програвач
Звучить фонограма К.Дебюссі «Місячне сяйво».
Казкарка.
В далекому холодному космосі народилася маленька яскрава Зірочка (на
металофоні (трикутнику) звучить тема народження Зірочки і вона
з`являється і далі пантомімчно зображує сюжет).
Через свій маленький вік, Зірочка не мала змоги подорожувати далеко від
дому і тому вона лише захопливо спостерігала за тим, як гралися старші зорі:
вони заводили хороводи, шикуючись в різні сузір’я та грали в піжмурки,
виблискуючи по черзі в темряві (імпровізація на металофоні). Та найбільше
Зірочка полюбляла причаївшись, слухати кришталевий зоряний хор (звучить
фонограма, або п`єса на металофоні в помірному темпі). Маленька
Зірочка мріяла про те, як вона підросте і буде гратись разом з іншими.
Одного разу, побачивши, що наближається поважна тітонька Комета
(шурхотіти новорічною мішурою), допитлива Зірочка дуже зраділа цій
надзвичайній гості і щодуху вистрибнула їй назустріч. Міцно вхопившись за
хвіст, Зірочка стрімко полетіла слідом за Кометою (глісандо на металофоні).
Пролітаючи повз різні небесні тіла, Зірочка зачаровано слухала музику всього
космосу. Тепер вона мала змогу почути ті незнайомі звуки, які раніше були
від неї дуже далеко.
«Гавот» Ф.Ж.Госсек. Ансамблева гра (групи інструментів грають по
черзі один ритмічний малюнок): зорі (трикутник), планети (тарілка),
метеорити (глісандо на металофоні), вся галактика (tutti).
Зірочка помітила великий астероїд і хотіла його ближче розгледіти, але не
втрималась і зірвалась прямо донизу. Хвіст тітоньки Комети яскраво запалав
вдалині і вона ніби розчинилась в повітрі, а Зірочка опинилась в зовсім
незнайомому їй місці.
Сидячи на листочку, що гойдав вітерець, і роздивляючись все навкруги, вона
пригадала казки своєї матусі про далеку блакитну планету Земля та її
мешканців і зрозуміла, що саме тут вона і опинилась.
Навколо лунали дивовижні звуки. Вони, то пересвистувались на гілочках
одне з одним, то перестукувались, то лунало веселе «Тьох-тьох», то
моторошне «Кар-р, Кар-р». Слухаючи пташиний хор, зірочці дуже захотілось
долучились до їх співу і вона почала тихесенько підспівувати.
 Запитати у дітей про те, які птахи живуть у лісі і як вони співають –
наприклад, соловейко «віть-віть», горобчик «цвінь-цвінь», сич «угу-
угу», ворона «кар-кар», зозуля «ку-ку», дятлик «стук-стук». Нехай
кожен обере якусь пташку і зіграє її роль в наступній грі.
Звукова картина «Пташиний хор». На фоні музики (Р.Шуман «Віщий
птах»), діти імпровізовано рухаються навколо Зірочки як птахи,
промовляючи їхні звуки. Можна звернути увагу дітей на те, що рух
кожної пташки залежить від її розміру, розмаху крил – різний
характер рухів. В процесі створення звукової картини, важливо
налаштувати дітей на необхідність не лише відтворювати звуки, а
водночас прислуховуватись до загального звучання. Свій спів Зірочка
відтворює імпровізованою грою на трикутнику.
Зірочка не помітила, як стрибаючи за птахами, що перелітали з гілки на гілку,
опинилася серед лісової галявини - в траві. Вона завмерла і почула
шурхотіння, дзижчання, шелестіння – то був хор комах.
Обговорити з дітьми хто населяє світ комах і як він звучить. Павучки
«ш-ш-ш», комарики «з-з-з», жучки «ж-ж-ж», коники «ц-ц-ц» та ін.
Дзвінкий незнайомий голос Зірочки дуже насторожив павучків та комариків,
тому вони боязко, з обережністю почали збиратись навколо неї, щоб
познайомитись з гостею.
Гра на увагу «Прислухайся до тиші» (дод.1). Діти грають на
маракасах польку (зображаючи комах), а під час пауз в музиці –
причаїлись і слухають тишу.
Тепер Зірочка подружилась й з комахами також. Вони разом заспівали ще не
одну пісеньку. Було так весело, що на той спів з усього лісу збіглись зайці, які
також попросились долучитись до гри. Для створення гарного настрою зайці
принесли свої бубни. Ох, і весела вийшла музика у них…
«Танок Зайчиків» (дод.2). можна розучити раніше з дітьми.
Композиція складається з 2 п`єс: «Пішоходи» Ж.Металліді та
«Білочка» Ю.Забутова. Перша частина виконується в помірному
темпі. Діти ритмічно крокують і крок співпадає з ударом по бубну.
Друга частина має рухливий темп. Вона виконується довільним
струшуванням бубна і рухом з підскоками. Зміна темпів
повторюється декілька разів.
Весела музика лунала по всьому лісі. На галявині зібралось чимало лісових
жителів. Зірочка раділа тому, що в неї з`явилось багато нових друзів.
Та раптом, прилетіла сумна Хмарина. Вона теж захотіла заграти разом з
усіма. Від несподіваного дощу всі спочатку поховались хто куди. Та згодом,
помітивши, що веселий дощик змінився сумним, вирішили покликати
Сонечко і розфарбувати його краплинки в барви веселки.
Діти стають в хоровод (дод.3)(вивчений раніше):
Сонечко, Сонце,
Виглянь у віконце
Небом покотись,
Нам посміхнись
До нас, Сонце, прилети
І Веселку засвіти.
Крап-крап, із гори
Різнобарвні кольори.
Крап-крап, Крап-крап то ж
Буде різнобарвний дощ.
Краплинки дощу засяяли різними кольорами і тепер грались разом з усіма.
Вітерець весело шурхотів листям («шу-шу-шу»), грався з краплинками дощу
(промовляти в різних регістрах «крап-крап-крап»), своїм подихом
переносив Хмарину з одного в інший бік галявини (діти дмухають як вітер),
а лісові жителі весело ловили різнокольорові краплини.
Звучить Дощик В.Косенка. Діти імпровізовано танцюють, плескають
в долоньки (ніби ловлять краплинки), дмухають, мов вітерець та за
бажанням зображують когось з персонажів.
Коли настала ніч і всі друзі розійшлись своїми домівками, Зірочка зручно
вмостилась на листочок і, пригадуючи події дня, що минув, заворожено
слухала цвіркунів. Якоїсь миті вона поглянула в нічне небо і, побачивши
виблискування добре знайомих їй Зірочок, засумувала. Зірочці згадались її
мама й тато, сестрички й братики, навіть далекі ледве знайомі зорі. Вона
пригадала свою найулюбленішу пісеньку, яку зірочки заводили щовечора
перед сном.
Звучить «Зоряний вальс» А.Філіппенка
На ранок, прийшовши привітатись з Зірочкою, друзі побачили її засмученою.
Вона розповіла про те, як сумує за своєю ріднею і не уявляє як саме може до
них повернутись. Звірі покликали старого Сича, і який розповів, що наступної
ночі очікується велика подорож Комет повз планету Земля. Тож потрібно
лише знову вхопитись за хвіст тітоньки Комети.
З настанням ночі всі друзі зібрались на лісовій галявині, а коли на небосхилі
з`явились перші зорі вітерець підхопив Зірочку і поніс її на найвищу
Хмаринку. На Хмаринці Зірочка дочекалась тітоньку Комету і, високо
підстрибнувши, знову міцно схопила її за хвоста. Через мить вона була вже
вдома в оточенні рідних та близьких. Вона попросила вибачення у матусі за
те, що засмутила її. А потім розповіла всім про свою цікаву подорож і нових
друзів.
З того часу, коли над лісовою галявиною спускалась ніч, Зірочка разом зі
своїми старими та новими друзями збирались в два великих хороводи –
зоряний та лісовий.
Д.Шостакович Балетна сюїта № 1 – Полька. Діти танцюють з
інструментами (зоряні звуки – бубонці, трикутник, лісові – маракаси,
дерев`яні палички, свистульки).