(1685 − 1750) — видатний німецький композитор,

органіст i скрипа ь, представник сти арокко, вважається одним iз

найвідоміших композиторів світу. Яскравим виразником по іфонічної
майстерності («по іфонія» це «багатого осся» = «по і» (означ. «багато») +
«фоне» (означ. «звук») цього композитора є його 8 пре дій і фуг з « обре
емперованого авіру» − томи по пре дії і фуги в кожному (скорочено
збірник назива ть « »). Проте вміння писати музику багатого осного ск аду
формува ося в попередніх неве иких п’єсах Й.-С. аха, написаних ним в
педагогічних ці ях і ук адених в « отний зошит і ьге ьма рідемана» (це ім’я
старшого сина композитора).

У композиторській творчості Йогана Себастьяна аха на ічується 15

двохго осних та 15 триго осних інвенцій, останні з яких часто ще назива ть
«симфоніями» ( Е в значенні оркестрового 4-частинного жанру, якими ста и
симфонії в творчості австрійського композитора пізнішого часу Йозефа Гайдна).
Інвенції і симфонії відомі в трьох авторських редакціях. У 17 0 році Йоган
Себастьян ах вписав багато з цих творів в отний зошит свого старшого сина
і ьге ьма рідемана, де двохго осні п'єси, спочатку називав «пр м ул ми»
(тобто пре діями, вступами) і вони бу и розміщені окремо від трьохго осних,
які носи и тоді назву «ф зії». руга авторська редакція зберег ася ише в
копії одного з учнів аха. агатше орнаментовані п'єси в цьому варіанті бу и
розміщені вик чно по тона ьностях: кожній трьохго осній передува а
двохго осна п'єса у тій же тона ьності. У третій, остаточної редакції 17 3 р. Й.-
С. ах знову розді ив інвенції і симфонії на « отні зошити і ьге ьма
рідемана» перша по овина їх бу а розташована на ступенях гами о-мажор:
С, d, е, F, G, а, потім − по низхідних і а ьтерованих ступенях в тона ьностях
другого ступеня споріднення: h, , A, g, f, Е, Es, D, с. Порядок трьохго осних
інвенцій (названих тут фантазіями) ана огічний. остаточній редакції ах
розміщує їх вже по-іншому: С, с, D, d, Е, е, F, f, G, g; А, а, , h. – тобто в останній
редакції вони розташовані вже неза ежно від спорідненості тона ьностей,
просто в висхідному порядку із заповненням ряду хроматичних ступенів. За рік
до цього (в 17 році) схожий принцип розташування по іфонічних композицій
композитор використав у збірці пре дій і фуг « обре темперованого к авіру»
(там тона ьності кожної пре дії і пов’язаної з не фуги розташовані по
«хроматизмах», тобто по «півтонах», як у хроматичній гамі).

Йоган-Себастьян ах компонував «інвенції» та «симфонії» д я своїх учнів

в якості підготовчих вправ перед їх знайомством з жанром фу и (з ат. fuga —

1
«біг») − д я досягнення в них повної самостійності па ьців і розвитку вміння
виконувати ск адну по іфонічну музику на к авесині.

Майже не застосовуване в музиці того часу визначення і в ці походить

від атинського invention – «винахід, вигадка». Згодом ц назву редактори
бахівських творів поча и застосовувати до двохго осних по іфонічних
композицій бороккового сти , а « имф і ми» поча и називати триго осні
інтенції (від давньогрец. с ова «симфоне», яке означа о «співзвуччя,
з агоджене звучання, з агодженість»).

езважа чи на навча ьне призначення «інвенцій і симфоній», їх виразова

сфера надзвичайно широка. «.. ожна з цих п'єс сама по собі є дивом і не схожа
ні на яку іншу », - писав А. Швейцер, дода чи, що ці тридцять п'єс міг створити
«ті ьки геній з нескінченно багатим внутрішнім світом »

Про те, яку мету перес ідував ах в «інвенції» з повно очевидніст свідчить
роз огий текст титу ьного аркуша до останньої редакції цик у: « ета ьний
довідник, д я бажа чих навчитися чисто грати не ті ьки ме оді на два, а
згодом і на три го оси, добре засвоїти вміння не ише формувати тему, а й
прави ьно здійсн вати її розробку та го овне ж − домогтися співучої манери
гри і при цьому отримати смак до композиції».

иконавські технічні прийоми виконання двого осних інтенцій та триго осних

симфоній Й.С. аха пов’язані з особ ивостями конструкції тогочасних к авішних
інструментів, які бу и попередниками теперішнього фортепіано – мова про
к авікорд та к авесин. л ві рд − неве икий музичний інструмент з
відповідним до його розміру тихим звучанням. При натиску на к авішу
к авікорду починає звучати одна, співвіднесення з ціє к авіше , струна.
авікорду не в астиві яскраві відтінки і звукові контрасти. Однак, в за ежності
від характеру натиску на к авішу, ме одії, що викону ться на к авікорді
можуть отримувати бі ьш «багатший» звук за рахунок поси ення вібрації
струни. акож найменша зміна си и натиску к авіші під па ьцем виконавця
може передати будь-які найтонші динамічні відтінки, а їх поступовість −
крещендо і дімінуендо − ці ком за ежить від во і виконавця. Інше достоїнство
к авікорда − мож ивість дуже наспівно і зв'язно вести ме одичну іні . А е є і
недо іки − його звук г ухий, едь чутний, а е ніжний, м'який і теп ий. Однак
такий г ухий тон зовсім не придатний д я виконання ці ого ряду по іфонічних
творів, в яких кожен го ос в зага ьному русі повинен прос уховуватися з
гранично виразніст .

2
 а відміну від тонкого і задушевного звучання к авікорду, л в и
звучить бі ьш гучно і б искучо. Звук на к авесині виникає через зачіпання
струни пір'їнко або мета евим стержнем – звідси і специфічна барва звучання
цього інструменту − гостра, б искуча, прониз ива, а е уривчаста. Притаманні
йому градації звучності досяга ться зміно к авіатур (вони назива ться
мануа и). Один такий мануа використовується д я видобування звуку
«форте», інша к авіатура – д я «піано». Розташування їх в інструменті
каскадоподібне, вони розміщені одна над іншо . ідомо, що ах користувався і
вдоскона еним к авесином із педа ьно к авіатуро , яка ма а спеціа ьне
пристосування (копу и) д я з'єднання верхньої к авіатури з нижньо . а
к авесині чудово звучать швидкі п'єси з безперервно рівномірніст руху та
п'єси токкатного типу («токата» тому і означає «торкатися», як у пре дії з 1-го
тому я мінор) авпаки, через короткий уривчастий звук на ньому не
можна виконувати п'єси, що вимага ть співучого, протяжного звуку,
поступового н ансування − їх доці ьніше бу о виконувати на к авікорді).

орму бі ьшості його інвенцій ск ада ть 3 розді и: експозиція (де

знайомимось з темо , на матеріа і якої написана вся ця п’єса; перше
проведення теми часто є одного осним і визнача ьним д я основної
тона ьності всього твору), розробка (де композитор видозмін є якісь яскраві
інтонаційні та ритмічні е ементи з теми твору, поданої в попередньому розді і)
і реприза (де показано як зміни ась тема піс я розді у «розробка» − як
прави о тема в репризі звучить в основній тона ьності всього твору).

Основу експозиції кожної інвенції Йогана Себастьяна аха ск адає

коротка, а е дуже виразна тема. Піс я того як тема прозвучить вперше, всі
наступні її проведення набува ть значення її «імітації*». Піс я першого
проведення в одному з 2-х чи 3-х го осів інвенції, тема з’яв яється, як прави о,
октаво вище чи нижче; або змін ється її тона ьність і тема проводиться в
одній із тона ьностей першого ступеня споріднення (згадайте тему про
«моду яці » по со ьфеджіо). Із початком проведення теми в наступному го осі
попередній не припиняє звучання, а ніби є супроводом до теми – такий
«акомпанемент» до проведення теми називається «пр и л д ». У
випадку, ко и другий го ос імітує не ті ьки тему, а е й її продовження (замість
«нейтра ьного супроводу» до теми) виникає канонічна імітація (її ще назива ть
канон).

*Імітація (від ат. Immitatio [читається імітатіо] – нас ідування) – повне,

або часткове повторення (в іншому го осі) теми або ме одичного звороту, який
щойно прозвучав.

3
 акож в творах по іфонічного ск аду зустріча ться музичні фрагменти,
де тема не звучить в жодному з го осів. акі проміжні епізоди, що
підготов я ть і поєдну ть різні проведення теми назива ться інтермедіями.
уже часто такі інтермедії знаходяться на межі розді ів інвенції: між
експозиціє і розробко , та розробко і репризо відповідно.

сі інвенції Йогана-Себастьяна аха сповнені вигадок, дотепних поєднань

і чергувань го осів у проведенні теми. ому термін»інтенція» як «вигадка»,
який вперше був використаний композитором еманом Жанекеном в XVI
сто ітті вважається до цього дня в учно назво до по іфонічних п’єс такого
сти . У XX сто ітті з-поміж зарубіжних композиторів в зв'язку із зага ьно
тенденціє відродження по іфонічної техніки в жанрі інвенції (потрактованому
ве ьми ві ьно) писа и експрессіоніст австрієць А ьбан ерг (3-я дія опери
« оццек»), чеський композитор огус ав Мартіну (Інвенція д я оркестру),
російські Родіон Щедрін («По іфонічний зошит») та орис ищенко (1 інвенцій
д я органу) та ряд інших композиторів.