МЕТАФОРИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ ВІТЕР У СУЧАСНОМУ

АНГЛОМОВНОМУ ДИСКУРСІ
Юлія АНДРЕЄВА
Науковий керівник – кандидат філологічних наук, доцент М.О. Бєлова
У статті розглядаються способи метафоричної реалізації концепту
ВІТЕР у сучасному англомовному дискурсі в світлі теорії концептуальної
метафори. Висвітлено основні положення теорії когнітивної метафори,
виокремлено основні типи концептуальних метафор, запропоновано метод
класифікації метафоричних конструкцій, які репрезентують концепт ВІТЕР,
окреслено перспективи майбутніх досліджень даного феномену.
Ключові слова: концепт ВІТЕР, концептуальна метафора, процес
метафоризації, сфера-джерело, сфера-ціль.
The article deals with the means of metaphorical realization of the concept
WIND in modern English discourse in the light of the theory of conceptual metaphor.
General provisions of the theory of cognitive metaphor are outlined, the method of
classification of metaphorical constructions, which represent the concept WIND is
proposed, prospects of future research of this phenomenon are outlined.
Key words: concept WIND, conceptual metaphor, process of metaphorization,
source sphere, target sphere.
Прийнято вважати, що людина в результаті пізнавальної діяльності
концептуалізує та категоризує окремі фрагменти картини світу, що знаходить
відображення у мові і мовленні. Прибічники когнітивної лінгвістики вважають,
що метафора є одним з основних способів обробки інформації та набуття знань,
а також мовноспецифічного варіювання процесів концептуалізації.
Одним з перспективних напрямів у сучасній лінгвістиці вважається
лінгвокогнітивний підхід, з точки зору якого основною формою існування
знання про світ є концепт. Концепт характеризує акт розуміння і його результат,
отриманий в процесі комунікації, тобто акт схоплювання смислів. Концепти
складають фундаментальну основу картини світу, що формується в той чи
інший культурно-історичний період, вони зберігаються у свідомості носіїв мови
і слугують засобами передачі інформації про навколишній світ, визначаючи
національну своєрідність мовної картини світу. До концептів англомовної
культури зазвичай відносяться такі метафоричні проекції: ЧАС – ЦЕ ГРОШІ,
СПІР – ЦЕ ВІЙНА, ЖИТТЯ – ЦЕ МАНДРІВКА і т. д.
Концепти стихій займають вагому позицію в сучасній англомовній
свідомості, оскільки західну картину світу було сформовано на основі античних
міфологічних уявлень. У подальшому розвитку ці ідеї наряду з емпіричним
досвідом скріплювали в людському мисленні певний образ, вибудовуючи
своєрідні схеми трактування реальності. Внаслідок збереження стійких мовних
конструкцій відбулось їх вживлення у повсякденний дискурс [3].
Зазвичай, вибір тих чи інших метафор в дискурсі зумовлено певним
лінгвістичним, соціальним, культурним або фізичним контекстом. З. Ковьєчеш
зазначав, що природнє та фізичне середовище формує мову, зокрема
словниковий запас, використовуваний певною групою людей, таким чином
формуючи певні метафоричні конструкції та концепти.
Метафора бере безпосередню участь у концептуалізації уявлень про світ.
Вона допомагає осягнути основи мислення й процеси формування як
етноспецифічної картини світу, так і універсального образу світу, виступаючи
посередником між навколишнім світом та свідомістю людини. Тому, у своєму
дослідженні ми спираємося на когнітивну теорію метафори, в рамках якої
метафора розглядається не як стилістичний засіб, а як фундаментальний
механізм мислення.
Засновниками теорії концептуальної метафори вважаються Дж. Лакофф і
М. Джонсон. Згідно із запропонованою ними концепцією, Концептуальна
метафора (англ. Conceptual metaphor) – це один із важливих когнітивних
механізмів, який засновується на встановленні зв’язків між концептами
(концептуальними структурами). Метафора – це «розуміння і переживання
сутності одного виду в термінах сутності іншого виду».
Дж. Лакофф і М. Джонсон виокремлюють три типи метафор, розглянутих
щодо часу і простору: онтологічні – метафори, що дозволяють бачити події, дії,
емоції, ідеї і т. д. як якусь субстанцію; орієнтаційні – метафори, які не
визначають один концепт у термінах іншого, але організовують всю систему
концептів по відношенню один до іншого; та структурні – коли один концепт
метафорично структурується термінами іншого. З. Ковьєчеш також пропонує
поняття мегаметафори (megametaphor або extended metaphor). Це маштабні
метафори, які зустрічаються в літературних текстах та лежать в основі інших,
більш локальних метафор (мікрометафор). Їх когнітивна функція – організувати
локальні метафори в когерентну метафоричну структуру тексту [5].
Основне положення когнітивної теорії метафори полягає в тому, що в
основі процесів метафоризації лежать процедури обробки структур знань –
фреймів та сценаріїв, що представляють собою узагальнений досвід взаємодії
людини з оточуючим світом. Це відображується на мовному рівні, зокрема, у
вигляді онтологічних метафор.
Процес метафоризації засновано на взаємодії двох структур знань, а саме:
когнітивної структури «джерела» (source domain) і когнітивної структури «цілі»
(target domain). У процесі метафоризації деякі сфери цілі структуруються за
зразком сфери-джерела, інакше кажучи, відбувається «метафорична проекція»
(metaphorical mapping) або «когнітивне відображення» (cognitive mapping).
Слід зазначити, що сфери джерела та цілі є нееквівалентними в плані
напрямку метафоризації. Сфера джерела – це більш зрозуміле знання, отримане
людиною в процесі безпосереднього перегляду взаємодії з дійсністю. Сфера
цілі – це менш конкретне знання, або, скоріше, «знання за визначенням». Як
відмічає Дж. Лакофф, «метафора дозволяє нам розуміти доволі абстрактні або
не структуровані за своєю природою сутності в термінах більш конкретних або
більш структурованих». Цю ідею було представлено в тезах про
«односпрямованість метафоричної проекції», які в подальшому викликали масу
критичних відгуків, хоча дана теорія відображає одну з найважливіших функцій
метафори – когнітивну [6].
Однак тезу про односпрямованість метафоричної проекції все більше
ставлять під сумнів, наводячи приклади можливості різної спрямованості
метафоричних перетворень. С. Коулсон стверджує, що існують метафори, у
яких сфера-ціль слугує основою для зворотнього осмислення сфери-джерела
[4].
Концепт ВІТЕР в сучасній англійській мовній свідомості поданий
масштабним лексико-семантичним полем, що включає найменування для
позначення різних видів вітру, а також відмінних погодних явищ, обов’язковою
складовою яких є вітер. Вітер – це один з основоположних метеонімів в
англійській картині світу, він позначається як щось невловиме, ефемерне, або ж
як рушійна сила. Вітер часто виступає в якості вісника, може уособлювати
небезпеку, складну ситуацію або важкий період в житті. Вітер фігурує у великій
кількості фразеологізмів, які відображають традиції та звичаї історично
значимої для британської нації мореплавної культури і т. д. [2].
Проаналізувавши метафоричні конструкції, які репрезентують концепт
ВІТЕР, ми пропонуємо класифікувати їх за типом спрямованості:
односпрямовані (unidirectional) та двоспрямовані (bidirectional). В
односпрямованих метафоричних конструкціях сфера-джерело чітко визначає
композицію сфери-цілі. Наприклад: The wind was a piercing arrow (Вітер
пронизував як стріла). В даному випадку відбувається перенос характеристик
джерела (ГОСТРИЙ, БОЛЮЧИЙ, ПРОНИЗУЮЧИЙ) на сферу цілі (ВІТЕР).
Вітер часто персоніфікують зі звіром: the roaring of the wind; biting wind;
the wind was a howling wolf. В цьому випадку характеристики, властиві сфері-
джерелу (звір – КУСЮЧИЙ, ЗЛИЙ, НЕБЕЗПЕЧНИЙ), проектуються на сферу-
ціль (ВІТЕР).
До двоспрямованих належать метафори, в яких цільовий домен може
слугувати основою для зворотнього осмислення сфери-джерела або взагалі бути
ототожненим із джерелом через часту вживаність, фіксованість у культурній
традиції суспільства [1]. Наприклад: she took it all away with one blow, roaring
violently; …(she is) the wind that shattered the windows of my dreams. В цьому
випадку відбувається змішане проектування: ВІТЕР стає сферою-ціллю, коли
сфера-джерело (ЛЮДИНА), внаслідок персоніфікації зі звіром, характеристики
якого запозичені зі сфері-цілі, ототожнюється з ВІТРОМ.
Тож, можна зробити висновок, що в випадку метафоричної репрезентації
концепту ВІТЕР, сферу джерела зазвичай представлено у вигляді схем-образів,
які формуються внаслідок фізичної взаємодії людського тіла з оточуючим
середовищем. Тому частіше можна зустріти метафори, які передають відчуття
від контакту з даним природнім феноменом. Через призму емпіричних уявлень
формується певна картина світу, що виступає у вигляді концептів, які
відображають сучасну англомовну свідомість. На даному етапі немає
конкретних вимог або рекомендацій щодо аналізу концептуальної метафори та
концептів, які вона репрезентує, тому в подальшому потрібно проводити
дослідження із залученням різних теорій та класифікацій когнітивної
лінгвістики, а також звертати увагу на суміжні галузі лінгвістичних досліджень.
Література
1. Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем. Москва:
Едиториал УРСС, 2004. 256 с.
2. Попова Т.А. Репрезентация концептосферы «Погода» в английской
фразеологии [Електронний ресурс]. Вестник БГУ. 2017. №1 (31). С. 318–
324. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/reprezentatsiya-kontseptosfery-
pogoda-v-angliyskoy-frazeologii (дата звернення: 25.02.2019).
3. Синянский Д.А. Картина мира и кризис современной цивилизации:
автореф. дис. … канд. филос. наук. Ростов-на-Дону, 2002. 149 с.
4. Coulson, S. The Menendez Brothers Virus: Analogical Mapping in Blended
Spaces. Conceptual Structure, Discourse, and Language. 1996. P. 67–81.
5. Kovecses, Z. Metaphor: A Practical Introduction. Oxford University Press,
2010. 365 p.
6. Lakoff, G., Johnson, M. Metaphors We Live By. Chicago: The University of
Chicago Press, 1980. 306 p.