Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Юридичний факультет

Реферат з дисципліни: «Судова психіатрія»

Тема: «Судово-психіатрична оцінка тимчасових хворобливих розладів

психічної діяльності (патологічне сп’яніння, патологічний афект, сутінкове
затьмарення свідомості). Особливості підготовки об’єктів експертизи»

Підготувала:
студентка III курсу 10 групи
денної форми навчання
Турчик В. В.

Науковий викладач:
аc. Опейда С. В.

Київ 2019
 2

ЗМІСТ

1. Поняття судово-психіатричної оцінки ....................................................... 3

2. Тимчасові хворбливі розлади психічної діяльності та особливості

їхньої оцінки ........................................................................................................... 5
2.1 Судово-психіатрична оцінка патологічного сп’яніння ............................ 6
2.2 Судово-психіатрична оцінка патологічного афекту ................................ 9
2.3 Судово-психіатрична оцінка сутінкового затьмарення
свідомості............................................................................................................ 12

3. Особливості підготовки об’єктів експертизи .......................................... 16

4. Список використаних джерел .................................................................... 21

 1. Поняття судово-психіатричної оцінки

Судова психіатрія є спеціальним відокремленим інститутом науки

психіатрії, що покликана розв’язувати особливі специфічні завдання.
Психіатрія та судова психіатрія мають схожі методи дослідження та зде-
більшого вивчають тотожні об’єкти дослідження, проте ці науки різняться
метою та завданнями, що перед ними стоять.
Основним завданням судової психіатрії є дослідження психічних
хвороб, що можуть мати місце в цивільному та кримінальному процесі.
Наприклад, застосовуючи виключення чи пом’якшення кримінальної
чи іншої відповідальності душевнохворого обов’язково необхідно провести
обстеження стану розумової діяльності та розумових здібностей за участю
відповідних спеціалістів чи фахівців з метою оголошення справедливого
рішення чи вироку суду1.
Завданням судового психіатра є саме визначення, чи психічнохворий
міг володіти своїми діями та розуміти їх в конкретній ситуації 2 . Така
діяльність лікарів є ключовою при визначенні осудності, дієздатності чи їх
антиподів.
Отже, загальним завданням судової психіатрії є об’єктивна та
змістовна оцінка наявності чи відсутності психічних розладів і подальше
використання такої оцінки з метою з’ясування об’єктивної істини у кримі-
нальних, цивільних та адміністративних справах.
При оцінці психічного стану особи, яка вчинила правопорушення чи
цивільного позивача або відповідача експерт-психіатр згідно із Кримінально-

1
Статті 368, 509, Кримінальний процесуальний кодекс України : від 13 квітня 2012 р. No 4651-VI //
Електрон. версія ред. 11.01.2019 р.
2
Пункт 10, Порядок проведення судово-психіатричної експертизи затверджений Наказом Міністерства
охорони здоров’я України 08 травня 2018 року № 865 [Електронний ресурс]. – 2018. – Режим доступу
до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-18.
 4
процесуальним та Цивільно-процесуальним кодексами України на вимогу
уповноваженого органу надає оцінку щодо:
1) наявності чи відсутності психічного розладу;
2) діагнозу (якщо особа хворіє на психічний розлад);
3) визначення ступеня та складності психічних порушень3.
Оцінюючи психічний стан особи під час скоєння нею суспільно
небезпечної дії чи стан позивача і відповідача в цивільному процесі, судово-
психіатричні експерти на вимогу слідчих органів і суду надають висновки
клінічного психіатричного дослідження не тільки щодо характеру
захворювання, тобто не тільки встановлюють діагноз, а й – і це найголовніше
– визначають глибину і ступінь хворобливих психічних порушень, як впливало
те чи інше психічне захворювання на здатність усвідомлювати свої дії та
керувати ними, на можливість розсудливо і свідомо вести власні справи4.
Правильна і компетентна судово-психіатрична оцінка, надана в
експертному висновку, дозволяє органам слідства і суду вирішувати кожну
конкретну справу, захищати від небезпечних дій психічно аномальних осіб, з
одного боку, права людини, а з іншого – інтереси суспільства.

3
Цимбалюк В. І. Роль судово-психіатричної експертизи в питанні оцінки психічного стану особи / Валерій
Іванович Цимбалюк. // Часопис Київського університету права. – 2014. – №4. – С. 245–247.
4
Левенець І. В. Судова психіатрія: Навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – с. 328.
 5
2. Тимчасові хворбливі розлади психічної діяльності та особливості
їхньої оцінки

Тимчасовий розлад психічної діяльності – кримінально-правовий та

судово-психіатричний термін, яким охоплено групу психічних захворювань,
які характеризуються стрімким розвитком, тривають короткий період часу та
закінчуються повним видужанням5. Вони можуть тривати від кількох хвилин,
годин (це гострі, раптові та короткочасні розлади психіки, так звані виключні
стани) до кількох тижнів, місяців, іноді років6.
Тому для цієї групи психічних розладів тривалість перебігу
захворювання не основна особливість. Основна особливість полягає у
принциповій можливості повного одужання, що при хронічних психічних
захворюваннях практично неможливо7.
До таких розладів, як правило, відносять гострі психози при загальних
інфекційних захворюваннях (наприклад, при дизентерії, тифі, холері тощо),
реактивні стани (тимчасові розлади психічної діяльності під впливом тяжких
душевних потрясінь) та виключні стани, що викликають запаморочення
свідомості на короткий строк (патологічне сп’яніння, патологічні просоночні
стани, патологічний афект тощо)8.
У даному рефераті особлива увага буде приділена оцінці таких
тимчасових розладів як патологічне сп’яніння, патологічний афект та
сутінкове затьмарення свідомості.

5
Васильєв А. Неосудність (від лат. – impossibilitas facti – нездатність особи, яка вилучає її з дії закону)
[Електронний ресурс] / А. Васильєв // Вісник Кримінологічної асоціації України. – 2018. – Режим доступу до
ресурсу: https://visnikkau.webnode.com.ua/news/neosudnist-vid-lat-impossibilitas-facti-nezdatnist-osobi-yaka-
viluchaje-jiji-z-diji-zakonu/.
6
С. В. Жабокрицький, А. П. Чуприков. Судова психіатрія: Навч. посіб. С. В. Жабокрицький, А. П. Чуприков
. — Київ: МАУП, 2004. — 176 с.
7
Так само.
8
Міжнародна статистична класифікація хвороб та проблем, пов'язаних зі здоров'ям [Електронний ресурс] //
Всесвітня організація охорони здоров'я. – 1993. – Режим доступу до ресурсу: https://mkh10.com.ua/.
 2.1 Судово-психіатрична оцінка патологічного сп’яніння

Патологічне сп’яніння — це гострий короткочасний психотичний

епізод, що виникає на тлі простого алкогольного сп'яніння, тобто
спровокований алкоголем тяжкий психічний розлад 9 . Протікає у формі
сутінкового затьмарення свідомості і характеризується раптовим
виникненням спотвореного сприйняття оточення (іноді - галюцинаторно-
маревного) в поєднанні з афектами страху, тривоги, гніву, люті, з розвитком
різкого рухового збудження; часто з агресивними діями по відношенню до
оточуючих 10
. Закінчується дуже глибоким сном, що супроводжується
амнезією (втратою пам'яті)11. Випадки справжнього патологічного сп'яніння
спостерігаються рідко.
Патологічне сп'яніння виникає не стільки як результат алкогольної
інтоксикації, а скоріше як вираз ідіосинкразії (хворобливої реакції) до
алкоголю, що виникає при певному поєднанні ряду факторів (наприклад,
депривація сну або безсоння, психогенії, перевтома, органічна церебральна
недостатність)12.
Судово-психіатрична оцінка патологічного сп'яніння завжди свідчить
про неосудність особи, яка вчинила протиправну дію в такому стані13.
Лікарям-психіатрам, судово-психіатричним експертам клінічну
картину патологічного сп'яніння доводиться відновлювати ретроспективно,

9
С. В. Жабокрицький, А. П. Чуприков. Судова психіатрія: Навч. посіб. С. В. Жабокрицький, А. П. Чуприков
. — Київ: МАУП, 2004. — с. 78
10
Під ред. Н. Н. Іванця, І. П. Анохін, М. А. Вінникової. Наркологія: національне керівництво. - М .:
ГЕОТАР-Медіа, 2008. - С. 202. - 720
11
Під ред. А. Н. Шабанова. Довідник фельдшера — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.
12
Бойко А. М. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В.
К. Грищук. – Київ: Юридична думка, 2007. – 1184 с. – (4-е вид., переробл. та доп.)., коментар до ст. 21
13
Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.03.2014
р. [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових справ. – 2014. – Режим доступу до ресурсу:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37803561.
 7
на основі матеріалів кримінальної справи14. Велику роль відіграють повнота і
якість показань свідків і всіх інших матеріалів справ. Вміло зібрані слідчим
дані про психічний стан досліджуваного в момент правопорушення дають
можливість експертам клінічно вірно оцінити цей стан і зробити відповідний
висновок. Неякісні і неповні показання свідків утруднюють діагностику,
створюють невпевненість в експертів, затягують у багатьох випадках
проведення експертизи.
Суттєве значення для діагностики патологічного сп'яніння має характер
поведінки суб'єкта після скоєння правопорушення. Так, наприклад, особи,
котра перебувають у звичайному алкогольному сп'янінні, при затриманні
спричиняють спротив, нерідко вступають у конфлікт з працівниками міліції,
дебоширять, обурюються тощо. Такого ніколи не трапляється з суб'єктами,
які перенесли патологічне сп'яніння. Вони, навпаки, при затриманні
виявляють неадекватно байдужість до того, що сталося, спостерігається
невідповідна до обставин заспокоєність; в інших відбувається намагання
пригадати щось, вони напружено, перелякано озираються навколо себе,
здригаються при зверненні до них. Завжди спостерігається загальна фізична
слабкість, різка стомлюваність15.
Судово-психіатричною практикою виправдане клінічне розслідування
двох різновидів патологічного сп'яніння: параноїдної (галюцинаторно-
параноїдної) та епілептоїдної форм16.
Для параноїдної (галюцинаторно-параноїдної) форми патологічного
алкогольного сп'яніння характерною є картина за типами сутінкового

14
С. В. Жабокрицький, А. П. Чуприков. Судова психіатрія: Навч. посіб. С. В. Жабокрицький, А. П.
Чуприков . — Київ: МАУП, 2004. — с. 79
15
В.Л. Гавенко, В.С. Бітенський, В.А. Абрамов та ін. Психіатрія і наркологія: підручник / за ред. В.Л.
Гавенка, В.С. Бітенського. — 2-ге вид.,переробл. і допов. — К. : ВСВ "Медицина", 2015. — с. 107
16
Напрєєнко О. К. Психіатрія і наркологія: підручник / О. К. Напрєєнко. . — К. : ВСВ "Медицина", 2017. –
424 с.
 8
розладу свідомості, що виявляється в раптовому виникненні маячних
переживань, втраті контакту з реальною дійсністю, психомоторному
збудженні, афектах страху, гніву, безглуздих, стереотипних та імпульсних
рухових розрядах. Агресивні дії відрізняються великою руйнівною силою,
раптовістю, жорстокістю.
Патологічне сп'яніння епілептоїдної форми клінічно зводиться до
сутінкового потьмарення свідомості. Воно проявляється у раптовому
виникненні явищ різкого рухового збудження, порушення і орієнтування та
контакту з реальною дійсністю, появі підозрілості, озлоблення
настороженості, афектів страху, гніву. Рухове збудження в таких випадках
проявляється в надто інтенсивних, бездумних, хаотичних агресивних
розрядах, які скоюються з неймовірною жорстокістю, злобністю, нерідко
досягають характеру автоматизмів і стереотипних дій.
Отже, оцінка патологічного сп’яніння залежить від якісно зібраних
показань свідків, які б чітко прокоментували поведінку підозрюваного.
Патологічне сп’яніння, на відміну від простого фізичного сп’яніння, є
розладом психічної діяльності, а тому у результаті його доведення особа стає
неосудною. Досить часто можна побачити намагання підозрюваних довести,
що вони знаходилися саме у стані патологічного сп’яніння, аби уникнути
покарання. Проте це надзвичайно рідкісне явище, зумовлене досить
специфічними факторами.
 2.2 Судово-психіатрична оцінка патологічного афекту

Патологічний афект - як і фізіологічний афект, виникає в зв'язку з

психічною травмою, але відрізняється тим, що при ньому настає сутінкове
потьмарення свідомості, неадекватна поведінка, маячні, галюцинаторні
розлади. Тривалість патологічного афекту обчислюється хвилинами.
Закінчується такий стан сном, повної прострацією, вираженими
вегетативними розладами 17
. Навідміну від фізіологічного афекту,
патологічний є тимчасовим розладом психічної діяльності, що слугує
підставою для визнання особи неосудною 18
. Основним критерієм
розмежування патологічного та фізіологічного афектів є виявлення
симптомів сутінкового розладу свідомості при патологічному афекті. При
фізіологічному афекті виявляється тільки афективно звужена, але не
порушена свідомість19.
В Інституті судової психіатрії ім. В. П. Сербського поняття
патологічного афекту отримало чітке клінічне визначення. У клінічній
картині патологічного афекту, незважаючи на його надзвичайну гостроту,
схематично виділяють три стадії, або фази: перша - підготовча, друга - фаза
вибуху і третя - вихідна, або заключна20.
Перша фаза (підготовча) - містить у собі особистісну переробку
психогении, виникнення й наростання афективної напруги. Гостра
психогенія може скорочувати цю фазу до декількох секунд, різко
прискорюючи виникнення афекту. Тривала психотравмуюча ситуація
подовжує наростання афективної напруги, на тлі якого психогенний привід

17
Судова патопсихологія (терміни книги). - М .: Сталкер. Л. М. Балабанова. 1998.
18
Бойко А. М. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В.
К. Грищук. – Київ: Юридична думка, 2007. – 1184 с. – (4-е вид., переробл. та доп.)., коментар до ст. 116
19
С. В. Жабокрицький, А. П. Чуприков. Судова психіатрія: Навч. посіб. С. В. Жабокрицький, А. П.
Чуприков . — Київ: МАУП, 2004 – с.82
20
Жариков Н. М., Морозов Г. В., Хритинин Д. Ф Судова психіатрія: Підручник для вузів / За заг. ред. акад.
РАМН Г. В. Морозова. - 3-е вид., Перероб. і доп. - М.: Норма, 2004. - 528 с.
 10
по механізму «останньої краплі» може викликати настання гострої
афективної реакції21.
Гостра психогенія може являти собою несподіваний, сильний,
суб'єктивно значимий подразник (раптовий напад, груба образа достоїнства
особистості й ін.). Фактор раптовості, «надзвичайність» психогенії для
особистості мають вирішальне значення22.
При протравмованих психогеніях, пов'язаних із тривалою
психотравмуючою ситуацією, стійкими неприязними відносинами з
потерпілим, тривалими систематичними приниженнями й знущаннями,
повтореннями ситуацій, що викликають афективну напруженість, гостра
афективна реакція виникає в результаті поступового нагромадження
афективних переживань 23
. Психічний стан підекспертних, що передує
приводу, що викликав афективну реакцію, характеризується звичайно
зниженим настроєм, неврастичною симптоматикою. Факторами, що
сприяють полегшенню виникнення афективної реакції, є перевтома, змушене
безсоння, соматичне ослаблення й т.д. Під впливом психогенного
подразника, що виходить від безпосереднього кривдника й зовні гаданого
малозначним, раптово, як для самого, так і для навколишніх, може
виникнути реакція з агресивними діями, спрямованими проти потерпілого.
На другій фазі патологічного афекту виникає короткочасний
психотичний стан, коли психотична симптоматика характеризується
незавершеністю, невиразністю, відсутністю зв'язку між окремими
психопатологічними феноменами. Вона визначається, як правило,
короткочасними розладами сприйняття у вигляді гіпоакузій (звуки

21
Терешук А. Д. Критерії діагностики афективних станів особистості / А. Д. Терешук. // Університет
"Україна". – 2012. – №9. – С. 225–234.
22
Лисняк М. А. Курс судової психіатрії для юристів. Навчальний посібник / Марина А. Лисняк. – Москва:
Проспект, 2015. – 224 с.
23
Так само.
 11
віддаляються), гіперакузій (звуки сприймаються як дуже голосні),
ілюзорного сприйняття різних подразників24.
Окремі розлади сприйняття можуть бути кваліфіковані як галюцинації.
Крім того, з'являються психосенсорні розлади: порушення схеми тіла (голова
стала великою, руки довгими), стан гострого страху, розгубленості й маячні
переживання, зміст яких може відбивати реальну конфліктну ситуацію.
Подальше афективне напруження призводить до афективного вибуху з
проявами особливої жорстокості, агресії, що не відповідають за змістом і
силою приводу, що спричинив їх, а також мотивам і ціннісним установкам
особистості. Моторні дії при патологічному афекті тривають і після того, як
жертва перестає опиратися чи не виявляє ознак життя. Такі дії мають
характер немотивованих автоматичних і стереотипних рухів.
Про порушення свідомості й патологічний характер афекту свідчать
також надзвичайно різкий перехід від інтенсивної рухової активності, що
властива другій фазі, до психомоторної загальмованості.
Третя фаза (заключна) характеризується відсутністю будь-яких реакцій
на вчинене, відсутністю контакту, термінальним сном чи хворобливою
прострацією, що становить одну з форм оглушення25.
У висновку: патологічний афект зустрічається дуже рідко і містить
схожі ознаки з фізіологічним афектом. Проте патологічний афект
унеможливлює будь-який контроль над своїми діями, а тому підсудні з таким
дыагнозом за рекомендацією експертів визнаються неосудними. Для
правильного і повного експертного заключення слід приділяти увагу
матеріалам справи: подіям, що передували інциденту, поведінка під час
скоєння правопорушення та поведінка після. Саме ці фактори вкажуть на
правильний висновок.

24
С. В. Жабокрицький, А. П. Чуприков. Судова психіатрія: Навч. посіб. С. В. Жабокрицький, А. П.
Чуприков . — Київ: МАУП, 2004 – с.81
25
Терешук А. Д. Критерії діагностики афективних станів особистості / А. Д. Терешук. // Університет
"Україна". – 2012. – №9. – С. 225–234.
 2.3 Судово-психіатрична оцінка сутінкового затьмарення свідомості

Пароксизмально-сутінкові порушення свідомості найчастіше

поєднують у собі риси затьмарення і сплутаності. Класичним варіантом
таких розладів є сутінки. В цілому при сутінках сприйняття зовнішнього
світу має неясний, уривчастий характер, ніби крізь туман. Спостерігається
афективна захопленість, фіксованість комплексом дуже мінливих
переживань, які внаслідок тунельно звуженої свідомості можуть легко
перетворюватися на страхітливі галюцинації або маячні ідеї, що
можутьнадалі призводити до безглуздих дій насильницького характеру26.
Під час сутінків настрій коливається від афекту туги, гніву, страху до
підвищення настрою аж до екстатичного стану. Поле свідомості значно
звужується, залишається лише один ясний тунель, у вузькому колі уявлень
якого зберігається можливість елементарних цілеспрямованих дій з
переживанням автоматизмів. Ці стани тривають від кількох хвилин до годин
чи днів27.
Характеристика поведінки особи при сутінкову затмаренні свідомості
гарно ілюструють Методичні вказівки для підготовки лікарів-інтернів,
слухачів передатестаційних циклів зі спеціальності «Медицина невідкладних
станів», видана Міністерством охорони здоров’я України. Так, у вказівках
описується такий стан наступним чином: «Гострий сутінковий стан
починається дуже гостро, характеризується дезорієнтованістю,
неможливістю вербального контакту з хворим, психомоторним збудженням і
хаотичними спробами втечі (іноді назустріч небезпеці).
Зникнення хворобливих розладів нерідко відбувається раптово, хворий
ніби прокидається після кошмарного сну. Однак при цьому повне

26
В. С. Бітенський, П. І. Горячев, Е. В. Мельник та ін Психіатрія: Курс лекцій: Навч. посібник /. За ред. В. С.
Бітенського. — Одеса:Одес. держ. мед. ун-т, 2004. — с. 141
27
Так само.
 13
відновлення ясності свідомості відбувається зазвичай поступово і може
проходити через період ступідності, тобто минаючого різкого збіднення
інтелектуальної діяльності, в зв'язку з чим хворі нагадують недоумкуватих.
Проста форма сутінкового затьмарення свідомості зазвичай триває
декілька хвилин чи годин і супроводжується настанням амнезії, іноді через
сон.
Для хворих із сутінковим затьмаренням свідомості навіть при неповній
амнезії характерне ставлення до того, що вони скоїли (наприклад, убивства),
як до чужого, скоєного кимось іншим»28.
Одним із різновидів сутінкових станів свідомості є патологічне
сп’яніння, яке описувалося у розділі 2.1 даного реферата. Цей стан подібний
до складних сутінок.
Іноді складні сутінки можуть виникати безпосередньо після психічних
травм (ганзеровський синдром). При наявності складної ситуації, що
загрожує життю та безпеці, в осіб з істеричними проявами особистості
виникають сутінкові розлади свідомості, які є примітивними захисними
реакціями, вираженням інстинктивного прагнення вийти з-під гніту
нестерпної дійсності, «втекти у хворобу». Деякі з них справляють враження
глибоко недоумкуватих (псевдодеменція), вони не називають свого імені,
місяця, числа, не можуть порахувати кількість пальців на руках, на запитання
дають безглузді відповіді, не впізнають предметів і не можуть ними
користуватися. Іноді хворі відмовляються стояти й ходити, падають, якщо їх
ставлять на ноги, нерідко впадають у стан ступору (псевдокататонічний
ступор), свідомість у таких хворих порушена у формі сутінок, внаслідок чого
для них характерні «мимомовлення», «мимовідповіді» (ганзеровський
синдром).

28
А.А. Хижняк, С.С. Дубівська Невідкладна допомога при психічних захворюваннях : метод. вказ. для
підготовки лікарів-інтернів, слухачів передатестаційних циклів зі спеціальності «Медицина невідкладних
станів» / упор. А.А. Хижняк, С.С. Дубівська. – Харків : ХНМУ, 2013. – с. 27
 14
В інших випадках відбувається мовно-рухове збудження, афект страху,
тривожність, озлобленість погрозливого характеру, зорові галюцинації,
маячні висловлювання – так звана галюцинаторно-параноїдна форма
сутінків29. Хворий у такому стані може вчиняти надзвичайно жорстокі акти
агресії. Пізніше настає повна байдужість до скоєного, психічна розрядка.
Зберігаються або уривчасті, смутні спогади минулих подій, що потім
забуваються (ретардована амнезія), або відразу настає повна амнезія.
Існують і такі затьмарені стани свідомості, коли зберігається можливість
елементарного орієнтування в місцевості, оточенні, людях. Із такими
хворими ще можна вступити в розмову, отримати окремі відповіді – це т. зв.
орієнтовані сутінки; після їх закінчення спостерігається повна амнезія30.
При кваліфікації станів затьмареної свідомості використовуються
наступні критерії:
• відчуженість хворого від навколишнього з нечітким, уривчастих його
сприйняттям;
• різні види дезориентировки в місці, часу, навколишньому, ситуації,
власної особистості, існуючі ізольовано, в тих чи інших поєднаннях або всі
одночасно;
• та чи інша ступінь незв'язності мислення, супроводжувана слабкістю або
неможливістю суджень і мовними порушеннями;
• повна або часткова амнезія періоду потьмарення свідомості31.
Кваліфікація стану як потьмарення свідомості можлива лише при
виявленні сукупності наведених ознак, оскільки деякі з них можуть
спостерігатися окремо і при інших психопатологічних симптомокомплекс.
Важливо наголосити, що загальним діагностичною ознакою будь-якого з
виняткових станів вважається сутінкове потьмарення свідомості.

29
Левенець І. В. Судова психіатрія: Навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – с. 88
30
Так само.
31
Клименко, Т. В. Судова психіатрія: підручник для вузів / Т. В. Клименко. - Москва: Юрайт, 2017. - 476 с.
 15
Так, патологічне сп'яніння, афект, просоночное стан і реакція короткого
замикання хоча і провокуються специфічними для кожного типу виняткового
стану факторами, але психопатологічні прояви всіх цих короткочасних розладів
утворюють клінічну картину сутінкового потьмарення свідомості, констатація
якого є найсуттєвіше ознакою для діагностики виняткового стану.
 3. Особливості підготовки об’єктів експертизи

Відповідно до пункту 8 Порядку проведення судово-психіатричної

експертизи об’єктами такої експертизи є:
 підозрювані, стосовно яких в органів дізнання та слідства виникли
сумніви щодо їх психічної повноцінності;
 обвинувачені та підсудні, стосовно яких в органах слідства та суду
виникли сумніви щодо їх осудності або можливості за психічним станом
брати участь у слідчих діях чи судовому засіданні;
 свідки і потерпілі, стосовно яких в органах слідства та суду виникли
сумніви щодо їх психічної повноцінності;
 потерпілі, стосовно яких вирішується питання про взаємозв'язок змін у
їхньому психічному стані зі скоєними щодо них протиправними
діяннями (безпорадний стан та заподіяння шкоди здоров'ю);
 позивачі, відповідачі та інші особи, стосовно яких вирішується питання
про їхню дієздатність;
 позивачі, стосовно яких вирішується питання про їх психічний стан у
певні проміжки часу, про обґрунтованість установленого раніше
психіатричного діагнозу та прийнятих щодо них медичних заходів;
 матеріали кримінальної або цивільної справи, медична
документація, аудіовізуальні матеріали та інша інформація про
психічний стан особи, відповідно якої проводиться експертиза32.
Оскільки діагностика виняткових станів завжди проводиться на період
вчиненого в минулому протиправного діяння, а значить, ретроспективно,
велике значення набуває вивчення матеріалів кримінальної справи, які
повинні відображати опис особливостей поведінки обвинуваченого, його

32
Пункт 8, Порядок проведення судово-психіатричної експертизи затверджений Наказом Міністерства
охорони здоров’я України 08 травня 2018 року № 865 [Електронний ресурс]. – 2018. – Режим доступу
до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-18.
 17
мовну продукцію в досліджуваній ситуації. Велике діагностичне значення
можуть мати свідчення про зовнішній вигляд правопорушника, виразі його
очей і обличчя, особливостях міміки і моторики, дані про неправильне
сприйнятті їм навколишнього, помилкового впізнавання, висловлюваннях,
що відображають наявність хворобливих переживань, таких як галюцинації,
маячні розлади, розлади афекту. Діагноз виняткового стану ставиться на
сукупності ретроспективної оцінки поведінки підекспертного на основі
аналізу матеріалів кримінальної справи, що підтверджують або спростовують
клінічні припущення про наявність у обвинуваченого в період
інкримінованого йому діяння стану засмученого свідомості.
Враховуючи відсутність систематизації емоційних, афективних станів,
які виділяє наука і законодавство, та єдиних методичних підходів щодо їх
оцінки; необхідність дотримання меж компетенції судово-психіатричного
експерта та психолога — судового експерта, а також вимоги до строків
слідчих дій. В. Б. Первомайський, В. Р. Ілейко, А. В. Каніщев у своїх
«Методичних аспектах призначення та проведення комплексної судової
психолого-психіатричної експертизи короткочасних афективних станів» 33
рекомендують призначення одразу комплексної судової психолого-
психіатричної експертизи (КСППЕ), а не окремо судово-психологічної чи
судово-психіатричної експертизи.
Автори також вказують необхідний список питань перед КСППЕ.
Основні питання:
Чи страждав обвинувачуваний (підозрюваний) на будь-який психічний
розлад на період скоєння злочину і чи знаходився він у будь-якому
емоційному чи афективному стані на цей період часу?

33
Первомайський В. Б., Ілейко В. Р., Каніщев А. В. Методичні аспекти призначення та проведення
комплексної судової психолого-психіатричної експертизи короткочасних афективних станів // Архів
психіатрії. — 2008. — Т. 14, № 2. — С. 29–32.
 18
Чи міг обвинувачуваний (підозрюваний) під час скоєння злочину
усвідомлювати свої дії та керувати ними?
Чи страждає обвинувачуваний (підозрюваний) у теперішній час на
будь-який психічний розлад?
Чи може обвинувачуваний (підозрюваний) усвідомлювати значення
своїх дій та керувати ними?
Чи потребує обвинувачуваний (підозрюваний) застосування
примусових заходів медичного характеру?
Додаткові (факультативні) питання (якщо такі цікавлять слідство):
Якими є індивідуально-психологічні особливості обвинувачуваного
(підозрюваного)?
Чи впливали ці особливості на його поведінку під час скоєння злочину
і наскільки суттєво?
Автори також наголошують, що повинна бути останньою у низці інших
експертиз, що проводяться в процесі слідства, тому що вона використовує
дані цих експертиз для формулювання своїх діагностичних та експертних
висновків. При цьому в матеріалах справи обов’язково мають бути
присутніми такі експертизи:
1. експертиза алкогольного (наркотичного, токсикоманічного)
сп’яніння — проводиться безпосередньо після кримінальної події як
стосовно підозрюваного, так і потерпілого, з обов’язковим визначенням
алкоголю, наркотиків, інших токсикоманічних речовин у біологічних
середовищах організму (крові, сечі);
2. судово-медична експертиза — для отримання інформації щодо
ушкоджень, кількості ударів, характеру та послідовності їх нанесення
тощо.
У матеріалах справи, з пояснень, свідчень суб’єкта злочину,
потерпілого, свідків (безпосередніх, якщо такі були), або таких, що обізнані
щодо суб’єкта злочину, потерпілого та їх відношень, повинні бути
присутніми наступні дані:
 19
1. Що передувало кримінальній події (тривала конфліктна ситуація,
раптовий гострий конфлікт).
2. Тривалість кримінальної події (з зазначенням, по-можливості,
конкретного часу).
3. Характеристика емоційного стану:
а) розвиток емоційного стану (раптовий, поступовий);
б) його тривалість (секунди, хвилини, години, дні).
4. Поведінка потерпілого — його висловлювання, дії по
відношенню до суб’єкта злочину, психічний стан потерпілого, включаючи
наявність сп’яніння (алкогольного, наркотичного, токсикоманічного).
5. Характеристика психічного стану та поведінки суб’єкта злочину
в період кримінальної події:
а) міміка (застигла, жива);
б) вегетативні прояви (почервоніння, збліднення обличчя, тремтіння
м’язів);
в) погляд (відсторонений, усунутий, зосереджений, виразний);
г) моторика (рухи — координовані, послідовні розмірні, стереотипні,
автоматизовані);
д) мова (членороздільна, зрозуміла; окремі викрики, слова, що
відповідали ситуації; чи нечленороздільна — малозрозумілі викрики, що не
мали відношення до ситуації, (рик, стогін, зойк тощо), відсутність мовної
продукції).
6. Чи було переміщення сторін кримінальної події у просторі;
знаряддя злочину — перше, яке попало під руки чи пошук певного, чи
була заміна знаряддя злочину.
7. Характеристика психічного стану та поведінки суб’єкта злочину
безпосередньо після кримінальної події:
а) залишився на місці злочину, покинув місце злочину, приховував
сліди злочину, надавав допомогу потерпілому, викликав співробітників
правоохоронних органів, був спокійним, відстороненим, розгубленим,
 20
схвильованим, засмученим, висловлював жаль у зв’язку з тим, що трапилося,
плакав;
б) моторика — сидів, стояв, лежав; був рухово активним, енергійним
чи виснаженим, сповільненим;
в) описував події, що трапились (повністю і послідовно, частково, лише
окремі епізоди, посилався на забуття періоду злочину).
Окрім того, для оцінки індивідуально-особистісних особливостей
суб’єкта злочину необхідно надати відомості, що його характеризують
(офіційні характеристики, свідчення близьких, знайомих).
Таким чином, проведення експертного дослідження короткочасних
афективних станів передбачає наявність певного обсягу та алгоритму оцінки
фактичних даних щодо психічної діяльності та поведінки особи до, на період
та безпосередньо після події афектогенного злочину з подальшим
співставленням виявлених ознак афективного стану зі стандартами
діагностики та експертної оцінки.
 4. Список використаних джерел

1. Кримінальний процесуальний кодекс України : від 13 квітня 2012 р. No

4651-VI // Електрон. версія ред. 11.01.2019 р.
2. Порядок проведення судово-психіатричної експертизи затверджений
Наказом Міністерства охорони здоров’я України 08 травня 2018 року
№ 865 [Електронний ресурс]. – 2018. – Режим доступу до ресурсу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-18
3. Цимбалюк В. І. Роль судово-психіатричної експертизи в питанні
оцінки психічного стану особи / Валерій Іванович Цимбалюк. //
Часопис Київського університету права. – 2014. – №4. – С. 245–247.
4. Левенець І. В. Судова психіатрія: Навчальний посібник. – Тернопіль:
Економічна думка, 2005. – с. 328.
5. Васильєв А. Неосудність (від лат. – impossibilitas facti – нездатність
особи, яка вилучає її з дії закону) [Електронний ресурс] / А. Васильєв //
Вісник Кримінологічної асоціації України. – 2018. – Режим доступу до
ресурсу: https://visnikkau.webnode.com.ua/news/neosudnist-vid-lat-
impossibilitas-facti-nezdatnist-osobi-yaka-viluchaje-jiji-z-diji-zakonu/.
6. С. В. Жабокрицький, А. П. Чуприков. Судова психіатрія: Навч. посіб.
С. В. Жабокрицький, А. П. Чуприков . — Київ: МАУП, 2004. — 176 с.
7. Міжнародна статистична класифікація хвороб та проблем, пов'язаних зі
здоров'ям [Електронний ресурс] // Всесвітня організація охорони
здоров'я. – 1993. – Режим доступу до ресурсу: https://mkh10.com.ua/.
8. Під ред. Н. Н. Іванця, І. П. Анохін, М. А. Вінникової. Наркологія:
національне керівництво. - М .: ГЕОТАР-Медіа, 2008. - С. 202. – 720
9. Під ред. А. Н. Шабанова. Довідник фельдшера — 4-е вид., стереотип.
— М.: Медицина, 1984.
10.Бойко А. М. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу
України / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук. – Київ: Юридична
думка, 2007. – 1184 с. – (4-е вид., переробл. та доп.)., коментар до ст. 21
 22
11.Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 25.03.2014 р. [Електронний ресурс] // Єдиний
державний реєстр судових справ. – 2014. – Режим доступу до ресурсу:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37803561.
12.В.Л. Гавенко, В.С. Бітенський, В.А. Абрамов та ін. Психіатрія і
наркологія: підручник / за ред. В.Л. Гавенка, В.С. Бітенського. — 2-ге
вид.,переробл. і допов. — К. : ВСВ "Медицина", 2015. — с. 107
13.Напрєєнко О. К. Психіатрія і наркологія: підручник / О. К. Напрєєнко. .
— К. : ВСВ "Медицина", 2017. – 424 с.
14.Л. М. Балабанова. Судова патопсихологія (терміни книги). - М .:
Сталкер. 1998.
15.Жариков Н. М., Морозов Г. В., Хритинин Д. Ф Судова психіатрія:
Підручник для вузів / За заг. ред. акад. РАМН Г. В. Морозова. - 3-е
вид., Перероб. і доп. - М.: Норма, 2004. - 528 с.
16.Терешук А. Д. Критерії діагностики афективних станів особистості / А.
Д. Терешук. // Університет "Україна". – 2012. – №9. – С. 225–234.
17.Лисняк М. А. Курс судової психіатрії для юристів. Навчальний
посібник / Марина А. Лисняк. – Москва: Проспект, 2015. – 224 с.
18.В. С. Бітенський, П. І. Горячев, Е. В. Мельник та ін Психіатрія: Курс
лекцій: Навч. посібник /. За ред. В. С. Бітенського. — Одеса:Одес.
держ. мед. ун-т, 2004. — с. 141
19.Клименко, Т. В. Судова психіатрія: підручник для вузів / Т. В.
Клименко. - Москва: Юрайт, 2017. - 476 с.
20.Первомайський В. Б., Ілейко В. Р., Каніщев А. В. Методичні аспекти
призначення та проведення комплексної судової психолого-
психіатричної експертизи короткочасних афективних станів // Архів
психіатрії. — 2008. — Т. 14, № 2. — С. 29–32.