ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ 435
СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Література:
1. Закон України від 02.10.12. № 5403_VI “Кодекс цивільного захи-
стуУкраїни”.
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 9.01.2014 р. № 11 «По-
ложення про єдину державну систему цивільного захисту».
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.06.2002 р. № 843 «Про
затвердження Загального положення про спеціальну Урядову комісію з лікві-
дації НС техногенного та природного характеру і Загального положення про
спеціальну комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та приро-
дного характеру регіонального, місцевого та об’єктового рівня».
УДК 331.45
ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУНАСЕЛЕННЯ І
ТЕРИТОРІЙ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ, ЯК СКЛАДОВА
БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
Кузема Н.В.
Тимошук С.В.
Львівський національний університет імені Івана Франка
Значна кількість великих катастроф, що відбулися на території Украї-
ни за останній час (серед яких особливе місце займає Чорнобильська), зміс-
тила пріоритети у призначенні Цивільного захисту від захисту населення в
умовах воєнного часу на захист населення від наслідків надзвичайних ситуа-
цій техногенного і природного характеру, від галузевого (відомчого) форму-
вання і функціонування на функціональні (із залученням усіх рівнів виконав-
чої влади) принципи формування і реагування на надзвичайні ситуації. За
оперативними даними, упродовж січня 2019 року в Україні зареєстровано 14
надзвичайних ситуацій. Внаслідок цих надзвичайних ситуацій загинуло 14
осіб (з них 5 дітей) та постраждало 229 осіб (з них 120 дітей). Упродовж 2018
року в Україні зареєстровано 128 надзвичайних ситуацій. Внаслідок цих над-
звичайних ситуацій загинуло 168 осіб (з них 40 дітей) та постраждало 839
осіб (з них 401 дитина). Порівняно з січнем 2018 року загальна кількість НС у
січні 2019 року зменшилася на 16,7%, при цьому кількість НС техногенного
та соціального характеру не змінилася, а кількість НС природного характеру
зменшилася на 23%. Також, порівняно із аналогічним періодом 2018 року,
спостерігається зменшення на 12,5% кількості загиблих в НС, натомість кіль-
кість постраждалих в НС збільшилася в 32,7 рази. Збільшення кількості пост-
раждалих сталася внаслідок зростання їх частки в НС медико-біологічного
характеру пов’язаних iз груповими захворюваннями людей на кір[1].
436 ХІV Міжнародна науково-практична конференція
молодих вчених, курсантів та студентів
В Україні на сьогодні сформувалася, в цілому, основна законодавча і
нормативно-правова база у сфері цивільного захисту. Цивільний захист – фун-
кція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього при-
родного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання
таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у
мирний час та в особливий період [2]. Проте, правова база розроблялася у різ-
ний час, тому деякі документи втратили свою актуальність або увійшли в супе-
речність з реаліями і потребами держави і, у ряді випадків, не відповідають
нормам міжнародного права, яке в останні роки зазнало суттєвих змін.
Правовою основою цивільного захисту є Конституція України, Ко-
декс цивільного захисту України, інші закони України [2].
Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов'язані із
захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та
майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням
єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження
органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, ор-
ганів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іно-
земців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій неза-
лежно від форми власності [2].
Відповідно до законодавства громадяни України мають право на захист
свого життя й здоров'я від наслідків аварій, пожеж, стихійних лих та на вимогу
від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрацій
підприємств, установ й організацій незалежно від форм власності й господарю-
вання гарантій по забезпеченню його реалізації. Держава як гарант цього права
здійснює захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техно-
генного, екологічного, природного й військового характеру [3].
Громадяни України мають право знати про ризик, якого вони можуть
зазнати в конкретних місцях їх перебування на території країни, та про за-
ходи необхідної безпеки. Виникнення екстремальних ситуацій зумовлено
наявністю в районі проживання підприємств хімічної промисловості, по-
жежо – і вибухонебезпечних об'єктів, газопроводів та інших промислових
об'єктів, аварії на яких можуть становити небезпеку для життя [3].
Отже, практична реалізація державної політики щодо забезпечення
життєдіяльності населення в умовах різного роду небезпек, пріоритетом
якої є запобігання їх виникненню, базується на правових нормах, у тому
числі й на прийнятих міжнародною спільнотою.
Література:
1. Інформаційно-аналітична довідка про надзвичайні ситуації у січні
2019 року. – [Електоронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.dsns.gov.ua/ua/Dovidka-za-misyac/88905.html
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ 437
СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

2. Кодекс цивільного захисту України – введ. 02.10.2012. [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17
3. Цивільний захист: навч. посіб. / Я. П. Скоробогатий, Т. Р. Садніцька,
В. О. Василечко, І. Г. Породко; Укоопспілка, Львів. комерц. акад. – Львів, 2015.
– 367 c. – Бібліогр.: с. 361–365.

УДК 614.84
ТЕХНОГЕННА ТА ПОЖЕЖНА НЕБЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВ
ДЕРЕВООБРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
Литвин Р.П.
Веселівський Р.Б.
Львівський державний університет безпеки життєдіяльності
Виробництво деревинно-стружкових плит (ДСП) є великою галуззю
деревообробної промисловості, яка дозволяє отримати універсальний мате-
ріал з широкою сферою його застосування.
Розвиток виробництва ДСП потребує вирішення багатьох інженер-
них та технічних задач, що напряму пов’язані з безпекою ведення техноло-
гічних процесів на підприємствах такого типу. Зокрема це процеси обробки
сировини, сушіння готових виробів тощо.
Виготовляється ДСП здійснюється шляхом гарячого пресування
крупнодисперсної стружки, що одержується з відходів деревообробки і не-
ділової деревини будь-яких порід, та введення термореактивної синтетичної
смоли, а також гідрофобізуючих, антисептичних і інших добавок, завдяки
яким плита набуває особливої міцності та довговічності.
Основними технологічними процесами на підприємствах з виробництва
ДСП є:
– завезення та розвантажування деревинної сировини;
– накопичення та зберігання деревинної сировини;
– сортування сировини по видах і породах;
– переробка деревинної сировини;
– виготовлення та зберігання технологічної тріски;
– сушіння готових виробів тощо.
Пожежна та техногенна небезпека виготовлення ДСП визначається
вибухопожежонебезпечними властивостями речовин, які використовуються
у технологічному процесі, їх великою кількістю, небезпекою технічних
операцій, пов'язаних з використанням органічного теплоносія (оливи) з ви-
сокою температурою – 265-300°С, а також зосередженням великої кількості
пилу дрібної дисперсності із низьким рівнем вологи (~2%) у виробничих
приміщеннях, що зумовлено особливостями виробництва ДСП [1].