МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ

ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ В. В. ДОКУЧАЄВА

О.І. Гуторов, Н.В. Прозорова, Р.Г. Прозоров

ФОРМУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Харків – 2013
УДК 631.15 : 65.012.34
ББК У9(2)32 – 212
Г 97
Рекомендовано до друку рішенням вченої ради Харківського
національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (протокол № 4 від
29 квітня 2013 року)
Рецензенти:
Перебийніс В.І. д-р екон. наук, професор, завідувач кафедри бізнес-
адміністрування та менеджменту ЗЕД Полтавського
університету економіки і торгівлі
Писаренко В.В. д-р екон. наук, професор, завідувач кафедри
маркетингу Полтавської державної аграрної академії
Ульянченко О.В. д-р екон. наук, професор, чл.-кор. НААН України,
завідувач кафедри виробничого менеджменту та
агробізнесу Харківського національного аграрного
університету імені В.В. Докучаєва

Гуторов О. І.
Формування логістичних систем у сільському
Г 97 господарстві : монографія / О. І. Гуторов, Н. В. Прозорова,
Р. Г. Прозоров/ Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. –
Х.: ХНАУ, 2013. – 235 с.

ISBN
Викладено теоретичні, методичні та практичні питання щодо формування
логістичних систем у сільському господарстві. Проаналізовано сучасний стан
розвитку логістичних систем. Запропоновано методичні підходи до формування
логістичних систем сільськогосподарських підприємств на основі використання
автоматизованих систем управління та оцінки впливу змінних логістичних витрат
на результати господарської діяльності.
Розрахована на фахівців агропромислового виробництва, наукових
працівників, викладачів, аспірантів і студентів вищих навчальних закладів освіти,
широке коло читачів, зацікавлених у вирішенні поставлених завдань.

ББК У9(2)32 – 212

© О. І. Гуторов, Н. В. Прозорова,
Р.Г. Прозоров, 2013
© Харківський національний
ISBN аграрний університет
ім. В.В. Докучаєва, 2013
ЗМІСТ

ВСТУП ........................................................................................................ 5

РОЗДІЛ I.
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ
ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ .... 8

1.1. Концепція логістики в економічній діяльності підприємства .... 8

1.2. Теоретичні засади формування логістичних систем .................. 26

1.3. Сутність економічного механізму функціонування логістичних

систем .............................................................................................. 39

1.4. Агромаркетинг у системі економічного механізму формування

логістичних систем......................................................................... 48

РОЗДІЛ II.
ОЦІНКА ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ЛОГІСТИЧНИХ
СИСТЕМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ..... 58

2.1. Оцінка сучасних тенденцій логістичної діяльності в сільському

господарстві .................................................................................... 58

2.2. Алгоритм створення логістичних систем для підприємств

сільського господарства ................................................................ 73

2.3. Особливості управління логістичною системою

сільськогосподарського підприємства ......................................... 85

2.4. Дослідження функціонування ключових підсистем логістичних

систем сільськогосподарських підприємств ............................... 97

3
РОЗДІЛ III.
ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО МЕХАНІЗМУ
ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ У
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ ................. 139

3.1. Моделювання впливу логістичної системи на економічні

результати господарської діяльності підприємства ................. 139

3.2. Раціоналізація транспортного процесу в межах

логістичної системи ..................................................................... 163

3.3. Оптимізація процесів складування запасів на підприємстві на

засадах застосування ABC-XYZ аналізу ................................... 179

3.4. Методика інтегральної оцінки результатів логістичної діяльності

підприємства ................................................................................. 190

ВИСНОВКИ .......................................................................................... 204

ДОДАТКИ .............................................................................................. 208

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................... 213

4
ВСТУП
Розвиток сільського господарства України зумовлює зміну
пріоритетів у діяльності суб'єктів господарювання. Необхідним для
сільськогосподарських підприємств є обґрунтування та впровадження
в практику управління новітніх підходів до раціоналізації
функціонування їх економічного механізму, серед яких чільне місце
посідає логістика. Зі змінами стратегій розвитку особливої уваги
набуває вивчення ринку постачання ресурсів і готової продукції,
удосконалення систем матеріально-технічного та інформаційного
забезпечення сільськогосподарських підприємств на основі
логістичного підходу. Використання інструментарію логістики зі
створенням логістичних систем дозволяє поліпшити внутрішнє та
сформувати сприятливе зовнішнє середовище господарювання
сільськогосподарських підприємств. У цілому організація логістичних
систем в сільськогосподарських підприємствах стає необхідним
фактором підвищення ефективності їх діяльності.
Теоретичним аспектам, сучасному стану і тенденціям розвитку
логістики, зокрема економічному змісту логістики, приділяли велику
увагу багато вітчизняних науковців, серед яких слід відзначити:
Л. В. Балабанову, Л. М. Болдирєву, О. М. Варченко, О. І. Гуторова,
С. М. Дімарчука, І. Г. Клімову, Є. В. Крикавського, Т. В. Косареву,
Р. Р. Ларіну, О. І. Лебединську, М. А. Окландера, В. В. Писаренка,
Ю. В. Пономарьову, О. М. Сумця, О. М. Тридіда, Л. В. Фролову,
Н. І. Чухрай, В. О. Шишкіна та ін. Окремі напрями вдосконалення
економічного механізму формування логістичних систем відображені
в працях таких зарубіжних учених: Б. А. Анікіна, Л. Б. Міротіна,
Ю. М. Неруш, Б. К. Плоткіна, Д. Бауерсокса, Дж. Шрайбфедера,
Т. Левітта та ін. Сформульовані в їхніх працях наукові підходи до
формування концепції логістики, положення, висновки і рекомендації
посідають важливе місце в сучасній теорії логістики і дозволяють
усвідомити складність вирішення логістичних проблем на
підприємстві.
Теоретичною та методологічною основою дослідження стали
фундаментальні положення економічної теорії, результати
монографічних досліджень, наукові статті вітчизняних і зарубіжних
учених з проблематики функціонування логістичних систем,
ефективного управління матеріальними та інформаційними потоками.
Дослідження виконано з використанням широкого спектра таких
5
загальних і спеціальних методів, як: монографічний, абстрактно-
логічний, історико-ретроспективний, розрахунково-конструктивний,
евристичний, канонічний і кореляційно-регресійний аналізи,
графічний. Інформаційною базою монографічного дослідження є
законодавчі та нормативні акти України, офіційні дані Державної
служби статистики України, Головного управління статистики в
Харківський області, інформаційні ресурси мережі Інтернет,
статистична звітність і матеріали обстежень сільгосппідприємств,
науково-довідкові джерела, власні аналітичні розрахунки.
Зміст запропонованої монографії висвітлено в трьох розділах.
Перший розділ монографії присвячено дослідженню теоретичних
та методичних основ формування логістичних систем сільського
господарства. У ньому викладено теоретичні засади логістики
сільськогосподарських підприємств, виділені та схарактеризовані
етапи еволюції логістики, доведено актуальність використання
логістики в удосконаленні виробничо-господарської діяльності
підприємств сільського господарства України, досліджено
економічний механізм функціонування логістичних систем. У процесі
вивчення питаннь логістики сільськогосподарських підприємств
запропоновано розглядати агрологістику як напрямок логістики,
пов'язаний із застосуванням її положень і методів у сфері аграрного
виробництва.
У другому розділі встановлено тенденції логістичної діяльності в
сільському господарстві, проаналізовано стан розвитку логістичних
систем різних за розмірами і спеціалізацією сільськогосподарських
підприємств України та Харківської області. Встановлено, що
логістичне управління на підприємствах сільського господарства
перебуває на початковому етапі розвитку. Саме тому завдання
вдосконалення формування системи управління на засадах логістики
набуває важливого значення та потребує доопрацювання наукових та
практичних аспектів діяльності підприємств сільського господарства,
створення відповідних методичних та організаційних інструментів
управління.
У третьому розділі монографії досліджено вплив логістичних
систем на результати господарської діяльності підприємства,
запропоновано шляхи раціоналізації та оптимізації структури
складського господарства, вивчено системи управління виробничими
запасами сільськогосподарського підприємства, економічно
обґрунтовано доцільність раціоналізації транспортного процесу в

6
межах логістичної системи сільськогосподарського підприємства на
основі упровадження систем автоматизованого управління.
Автори монографії висловлюють глибоку й щиру вдячність
рецензентам – докторам наук, професорам В.І. Перебийносу,
В.В. Писаренку та О.В. Ульянченку за надані цінні поради щодо змісту
й порядку подання матеріалу монографії. Авторський колектив
сподівається, що запропоноване монографічне дослідження зацікавить
широке коло читачів, що буде найкращою винагородою за працю.

7
РОЗДІЛ I.
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ
ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ЛОГІСТИЧНИХ
СИСТЕМ

1.1. Концепція логістики в економічній діяльності підприємства

Логістика походить від грецького слова "logistike", що означає
мистецтво обрахунків, обмірковування. Історія виникнення та
розвитку практичної логістики пов’язана з далеким минулим.
Професор Гамбурзького університету Г. Павеллек відзначає, що ще в
період Римської імперії були служники, які носили титул "логісти", або
"логістики"; займались розподіляли продукти харчування [256]. За
свідченнями Архімеда, в IV ст. до н.е. – час найвищої могутності Афін,
найбільшої демократизації суспільного ладу й розквіту культури – в
Древній Греції налічувалося 10 логістів. В Стародавньому Римі під
логістикою розуміли розподіл продуктів.
У Візантії логістика визначалась як мистецтво постачання армії
та управління її пересуваннями з урахуванням кількості солдатів,
завдань їх розподілу та розміщення під впливом особливостей
місцевості, озброєння та чисельності солдатів в армії ворога. У
першому тисячолітті нашої ери у воєнному лексиконі деяких країн з
логістикою пов'язували діяльність забезпечення збройних сил
матеріальними ресурсами та утримання запасів. Так, у часи
візантійського царя Леона IV (865–912 рр. н.е.) вважалось, що
завданнями логістики є своєчасне озброєння армії, постачання її
військовим майном.
На думку багатьох західних учених, логістика стала наукою
завдяки військовій справі. Основоположником перших наукових праць
з логістики вважають французького військового А. Джоміні, який
трактував логістику як науку про управління, перевезення,
планування, організацію постачання військ і тилове забезпечення
фронту. Але військова наука логістика сформувалась лише до
середини ХІХ ст.
Німецький філософ, математик, фізик Готфрід Лейбніц
(XVII–XVIII ст.) називав логістикою математичну логіку. Цей термін
за математичною логікою був офіційно закріплений у 1904 р. на
філософській конференції в Женеві [241].
8
 У Росії в середині минулого століття за "Військовим
енциклопедичним лексиконом", виданим у Санкт-Петербурзі в 1850 р.,
під логістикою розуміли мистецтво управління пересуванням військ як
на далеку, так і на близьку відстань від ворога, організація їх тилового
забезпечення.
У роки Другої світової війни американська армія широко
застосовувала логістичні підходи, при організовуючи взаємодію між
підприємствами військово-промислового комплексу, транспортом і
постачанням армії.
Зазначена взаємодія дозволила своєчасно та систематично
забезпечувати американську армію зброєю, пально-мастильними
матеріалами і продуктами харчування в необхідній кількості.
Ось чому в багатьох західних країнах логістика служила для
ефективності управління матеріальними потоками в економіці. Як і
інші методи прикладної математики (дослідження операцій,
математична оптимізація, моделі мережі і т. ін.), логістика поступово
переходила з військової сфери у сферу господарської практики.
Насамперед вона сформувалась як новий вид теорії про реалізацію
управління рухом товарно-матеріальних ресурсів у сфері обігу, а потім
і виробництва.
Саме із середини 50-х рр. ХХ ст. поняття логістики увійшло в
економічну термінологію США як логістика підприємства. Закордонні
спеціалісти розглянули логістику як частину вчення про організацію
та економіку виробництва, яка охоплює заготівельну, виробничу та
збутову логістику [262].
У першій половині 80-х рр. ХХ ст. у Франції почали розробляти
системний підхід до просування товарів шляхом автоматизованого
поєднання потоків просування продукції з виробничим процесом, під
час якого ці продукти споживаються. Прискорено розвивалася наука
про потоки товаропросування, їх планування та управління. Основну
увагу в цей період розвитку логістики приділяли організації фізичного
просування продуктів, технічному і технологічному обладнанню цього
процесу та контролю за його проходженням у просторі та часі.
Аналізуючи різноманітність трактувань логістики, неважко
помітити ряд аспектів, через призму яких розглядається наука : це
переважно управлінські, економічні та оперативно-фінансові аспекти.
Так, професор Г. Павеллек та його колеги з Національної ради
США з управління матеріальним розподілом, визначаючи сутність
логістики, акцентують увагу на управлінському аспекті. Логістика – це

9
планування, управління та контроль потоку матеріальної продукції,
яка надходить на підприємство, та відповідного йому інформаційного
потоку.
Чимало спеціалістів досліджуваної галузі, в тому числі
французькі, найважливішою вважають економічну сторону логістики
і трактують її як сукупність різноманітних видів діяльності для
отримання із найменшими затратами необхідної кількості продукції у
встановлений час та у встановленому місці, де існує конкретна потреба
в даній продукції [89].
На нашу думку, логістику можна визначити як деяку систему,
вироблену для кожного підприємства з метою отримання
оптимального прибутку, прискорення руху матеріальних ресурсів і
товарів усередині та за межами підприємства, починаючи із закупівлі
виробничих запасів, їх проходження через виробництво та закінчуючи
постачанням готової продукції споживачам, включаючи інформаційну
систему.
У більшості визначень логістики підкреслюється її оперативно-
фінансовий аспект. Згідно із цим трактуванням логістики виходить із
моменту розрахунку партнерів по справі, пов'язаній із рухом та
зберіганням сировини, та готової продукції у господарському обороті
з моменту оплати грошей постачальнику до моменту отримання
грошей за поставку кінцевої продукції споживачу.
В інших визначеннях логістики знаходять відображення погляди
спеціалістів, які акцентують увагу на окремих функціях. Деякі
дослідження зводять логістику до вузького кола операцій:
транспортування, навантаження-розвантаження, складування і т. ін.
Узагальнюючи вищевикладені визначення логістики, її можна
охарактеризувати як науку про управління матеріальними,
інформаційними, фінансовими та ін. потоками від первинного джерела
їх виникнення до кінцевого споживача з мінімальними витратами,
пов'язаними з їх просуванням.
До кінця першої половини 80-х рр. ХХ ст. термін "логістика"
почали використовувати як загальну назву цієї галузі науки. Спочатку
цей термін застосовували тільки для характеристики взаємодії
складського господарства з транспортом і її координації. Але їз часом
стало зрозуміло, що крім цього, необхідно синхронізувати не лише рух
матеріальних потоків на складах і перевезеннях товарів, але і
планування та управління виробництвом під час його організації, щоб

10
оптимально використати наявне обладнання та своєчасно
задовольнити потреби споживачів.
Якщо розглянути в сукупності коло проблем, які вивчає
логістика, то загальним для них є питання управління різноманітними
потоками (людськими, матеріальними, енергії, фінансами,
інформаційними і т. ін.).
Практичний потенціал логістики першими передбачили
американські спеціалісти Пол Конверс і Пітер Друкер. Вони визначили
її потенційні можливості як "останню межу економічних затрат" і
"необізнаний материк економіки" [248, 61].
Пізніше їх полглядів дотримувалися багато теоретиків логістики.
Такі американські науковці, як М. Портер, Т. Левітт та ін. вважають,
що логістика вийшла за межі її традиційного вузького визначення та
має велике значення у стратегічному управлінні та плануванні фірми.
Об'єкт логістики можна розглядати з різних поглядів: з позиції
маркетолога, фінансиста, менеджера з планування та управління
виробництвом, вченого. Цим пояснюється різноманітність визначень
логістики: 1. Раціональна організація виробництва та розподілу, яка
комплексно вивчає постачання, збут і розподіл засобів виробництва. 2.
Сукупність різноманітних видів діяльності з метою отримання
необхідної кількості продукції у встановлений час і завчасно
визначеному місці, де виникла потреба в цій продукції. 3. Взаємодія
всіх елементів виробничо-транспортних систем – від виробництва до
споживання. 4. Управління процесом фізичного розподілу продукції в
просторі та часі. 5. Взаємозв'язок і взаємодії постачання із збутом і
транспортом. 6. Інтеграція виробничих і процесів перевезення з
охопленням усіх транспортних, вантажних та ін. операцій, яких
вимагає споживач, та їх необхідне транспортне забезпечення.
7. Планування, управління та контроль матеріального потоку, який
надходить на підприємство, і відповідного йому інформаційного
потоку, що там обробляється та потрапляє на ринок збуту.
8. Планування, управління й контроль матеріальних, інформаційних,
людських та енергетичних потоків. 9. Фізичний розподіл матеріальних
ресурсів, технічне, технологічне, організаційне та інформаційне
забезпечення цього процесу.
У сучасних умовах західні спеціалісти виділяють декілька видів
логістики: логістика, пов'язана із забезпеченням виробництва
матеріалами – логістика постачання або закупівельна логістика;

11
виробнича логістика; збутова логістика, чи маркетингова, розподільча,
комерційна [86, 87].
Виділяють також і транспортну та складську логістику, які по суті
є складовими частинами кожного з трьох видів логістики.
Невідокремленою частиною всіх видів логістики є також обов'язкова
наявність логістичного інформаційного потоку, шляхом збору даних
про матеріальний потік, їх передачу, обробку та систематизацію. Цю
підсистему логістики досить часто називають комп'ютерною або
інформаційною логістикою.
У логістичному ланцюгу, тобто у ланцюгу, яким проходять
матеріальні та інформаційні потоки від постачальника до виробника,
виділяють такі головні ланки: постачання матеріалів, сировини;
складування продукції та сировини; виробництво та переробка
продукції; розподіл готової продукції; транспортування; споживання
готової продукції [95].
На основі вищезазначеного, ми запропонували логістичний
ланцюг (рис.1.1).
Сільськогосподарське підприємство

Зберігання в Виробництво та Зберігання в

сфері переробка сфері збуту
постачання

Ринок споживання
Ринок постачання

Незавершене виробництво

Склад готової продукції

Склад сировини

виробництво

Логістика постачання Виробнича логістика Збутова логістика

інформаційний потік
матеріальний потік
Рис. 1.1. Логістичний ланцюг сільськогосподарського
підприємства
Джерело: удосконалили автори.

12
 Кожна ланка логістичного ланцюга охоплює свої елементи, які в
сукупності утворюють матеріальну основу логістики. До матеріальних
елементів логістики належать, наприклад, транспортні засоби та
устаткування, складське господарство, засоби зв'язку та управління.
Ускладнення виробництва та загострення конкуренції у 80–90-ті
рр. ХХ ст. вимагали більш чіткого взаємозв'язку логістики зі
стратегічними цілями підприємств, а також активізації ролі логістики
у підвищенні гнучкості сільськогосподарських підприємств, їх
здатності швидко реагувати на ринкові зміни. Базуючись на цьому
визначим, головне завдання логістики – вироблення кропіткої та
обґрунтованої пропозиції, яка сприяла б досягненню найбільшої
ефективності діяльності підприємств АПК, підвищенню її ринкової
частки та отриманню переваг перед конкурентами.
Проблема використання теорії та інструментарію логістики –
одна з найактуальніших для науковців і практиків упродовж кількох
десятиліть. Цю тематику досліджували чимало зарубіжних науковців,
найвідоміші з-поміж яких такі В. Алькема, Б. Анікін, Дж. Бауерсокс,
С. Белих, Дж. Болт,А. Гаджинський, В. Довнар, П. Друкер, Л. Міротін,
Ю. Неруш, А. Родников, В. Сергєєв [3, 4, 12, 14, 17, 35, 58, 61, 109, 116,
165, 177]. Вагомий внесок у розвиток теорії логістики в Україні
зробили Л. Балабанова, Т. Косарьова, Є. Крикавський, М. Окландер,
Ю. Пономарьова, В. Писаренко, О. Сумець, Л. Фролова, Н. Чухрай
[9, 84, 120, 121, 143, 218, 226] та ін. Проте здебільшого фактично не
розглядаються можливості й напрями застосування ідей логістики й
базованого на них управління в аграрному виробництві.
Вступ України до СОТ, інтеграція її до світового продовольчого
ринку, необхідність адаптації вітчизняного АПК до міжнародного
конкурентного середовища об’єктивно вимагають посилення
конкурентоспроможності українських сільськогосподарських
підприємств і загалом аграрної галузі. Найактуальнішими напрямами
забезпечення такого результату науковці та практики вважають
„...забезпечення ефективного використання сільськогосподарських
земель, вживання заходів щодо виведення з кризового стану передусім
молочного та м’ясного скотарства, активізація інвестування, а також
вирішення загальних проблем формування ринкового середовища в
аграрному секторі, удосконалення податкової політики та структури
управління АПК, наукове й кадрове забезпечення галузі тощо” 1 [60].
1
Дроботя Я.А. Особливості логістики запасів в сільськогосподарських підприємствах / Я.А. Дроботя //
Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук.пр. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2008. – Вип. 243. – Т. 1. – С. 248–
258.

13
Водночас, найпривабливішим шляхом конкурентного утвердження
суб’єктів аграрного ринку, на наш погляд, є застосування логістичної
концепції у сфері організації й управління матеріальними потоками.
Науковці, вивчаючи питання застосування логістики, вважають,
що новизна логістичного підходу в управлінні матеріальними
ресурсами полягає в такій зміні пріоритетів господарської діяльності,
коли головну роль відіграє не продукт, а процес у формі потоку
(матеріального, інформаційного тощо). Метою логістики є оптимізація
циклу відтворення через комплексне, орієнтоване на потребу,
формування потоку матеріалів та інформації у виробництві й розподілі
продукції.
Агрологістика – новий прикладний напрямок логістики,
пов'язаний із застосуванням її положень і методів у сфері аграрного
виробництва. В Україні агрологістика перебуває на початковому етапі
розвитку. Разом із тим у розвинених країнах світу – США, Канаді,
Західній Європі, Австралії та ін. – давно оцінили високу ефективність
використання логістичних підходів в агробізнесі. Сьогодні у багатьох
країнах Європейського Союзу урядові структури беруть на себе
ініціативну роль під час упровадження логістичних підходів у
діяльність аграрних підприємств. Так, Департамент торгівлі і
промисловості Міністерства сільського господарства, природи та
якості продуктів Нідерландів розробив урядову програму «Бачення
агрологістики», у контексті виконання якої була створена «Платформа
агрологістики». Одне із основних завдань аграрної логістики полягає
також в утворенні інтегрованої ефективної системи регулювання та
контролю матеріальних та інформаційних потоків підприємств
сільського господарства, яка забезпечить високу якість постачання
продукції. Аграрна логістика як наука розробляє наукові принципи,
методи, математичні моделі, що дають змогу планувати, контролювати
й управляти транспортуванням, складуванням та іншими
матеріальними та нематеріальними операціями, що виникають у
процесі доведення сировини та матеріалів до аграрного підприємства,
організації виробничого процесу, доведення аграрної продукції до
споживання відповідно до його вимог.
Отже, ми пропонуємо таке поняття агрологістики: це скорочення
внутрігосподарських витрат на комплекс логістичних активностей, що
є унікальним інструментом отримання додаткового прибутку.
Принципи логістики є початковими положеннями, на основі яких
здійснюється побудова і функціонування логістичних систем.

14
 1. Принцип системності припускає формування інтегрованої
системи управління матеріальними потоками у рамках виробничо-
збутової системи. Цей принцип знаходить своє віддзеркалення в
розробці і здійсненні на практиці єдиного технологічного процесу
виконання виробничих замовлень на стадіях закупівлі, виробництва і
збуту продукції.
2. Принцип зворотного зв'язку передбачає, що цілі і завдання
логістичної системи визначаються вимогами ринку продуктів і послуг.
На підставі очікуваних замовлень, необхідної якості і термінів
постачань установлюються масштаби й асортимент вироблюваної
продукції, формуються замовлення на матеріали. У свою чергу,
відповідно до прийнятої стратегії закупівель визначається величина
поточного і необхідного запасу. Реалізація принципу зворотного
зв'язку вимагає виділення у складі логістичної системи відповідного
блоку, зі збору й обробки інформації про ефективність дій керівної
системи і вимоги товарного ринку.
3. Принцип оптимальності полягає в досягненні такої
узгодженості стадій процесу руху товару і дій учасників, яка
забезпечує найбільшу ефективність функціонування підприємства як
виробничо-збутової системи.
4. Принцип гнучкості припускає високу міру пристосовності
логістичної системи до умов її функціонування і специфічних запитів
споживачів. Реалізація принципу гнучкості вимагає проведення робіт
з прогнозування тенденцій зміни стану зовнішнього економічного
середовища і вироблення адекватних їм дій.
5. Надійність постачань як принцип логістики припускає
створення таких організаційно-економічних умов, які забезпечували б
безперебійне постачання підприємства необхідних матеріальних
ресурсів і точне виконання графіка постачань готової продукції.
Принцип надійності постачань припускає необхідність синхронізації
всіх стадій руху товару, координації дій з управління постачаннями і
перевезеннями, створення виробничих і резервних запасів.
6. Принцип комп'ютеризації полягає в тому, що всі логістичні
функції і процес руху товару в цілому повинні виконуватися з
максимальною мірою автоматизації. Автоматична система покликана
здійснювати контроль за пересуванням матеріалів і накопичувати
інформацію про наявність напівфабрикатів, випуск готової продукції,
стан виробничих запасів, обсяг постачань, міру виконання замовлень
та ін. [93].

15
 Враховуючи вищевикладене, предметом вивчення, дослідження
та пошуків логістики є організація й оптимізація матеріальних і
відповідних їм фінансових потоків.
Матеріальні потоки утворюються в результаті діяльності різних
підприємств та організацій, що виробляють і споживають ту чи іншу
продукцію, здійснюють чи користуються тими чи іншими послугами.
При цьому вирішальна роль в управлінні матеріальними потоками
надається: транспортним підприємствам загального користування,
різним транспортно-експедиційним підприємствам; підприємствам
гуртової торгівлі; комерційно-посередницьким організаціям;
підприємствам-виробникам, чиї склади готової продукції виконують
різноманітні логістичні операції і т. ін.
Силами цих підприємств та організацій формуються матеріальні
потоки, безпосередньо здійснюється та контролюється процес
товаропросування. Логістична функція – це велика група логістичних
операцій, спрямованих на реалізацію завдань логістичної системи
(табл. 1.1). Кожна ланка логістичного ланцюга охоплює свої елементи,
які в сукупності утворюють матеріальну основу логістики. До
матеріальних елементів логістики належать, наприклад, транспортні
засоби та устаткування, складське господарство, засоби зв'язку та
управління.
Критерієм ефективності реалізації логістичних функцій є ступінь
досягнення кінцевої мети логістичної діяльності, що виражається
сьома правилами логістики (рис. 1.2).
Ринок збуту
Управління Прогнозування Обробка даних
Оперативне управління

розподілом попиту про ринок

продукції

Оперативне планування
координація

виробниче невиробниче
Логістична

Управління
запасами
виробництва Планування постачання
матеріалів

Управління
матеріалами й Постачання Планування
сировиною матеріалів виробництва

Ринок постачання

Рис. 1.2. Функціональна схема логістики на

сільськогосподарському підприємстві
Джерело: удосконалили автори.
16
 Таблиця 1.1
Основні логістичні функції та їх розподіл між різними
учасниками логістичного процесу
Учасник логістичного процесу

Склади готової
посередницька
користування,

Підприємство
підприємство
експедиційне

підприємств-
Комерційно-

виробників
організація
загального
Назва логістичної функції

Транспорт

продукції
гуртової
торгівлі
Формування господарських зв'язків з
постачання товарів або надання послуг, їх X X X
розвиток, коректування та раціоналізація
Визначення об'єктів та напрямів матеріальних X X
потоків
Прогнозовані оцінки потреби у перевезеннях X X X
Визначення послідовності просування товарів
через місця складування, визначення
оптимального коефіцієнта складського X
розміщення під час організації
товаропросування
Розвиток, розміщення та організація X X
складського господарства
Управління запасами у сфері обігу X X
Здійснення перевезень, а також усіх необхідних
операцій на шляху пересування вантажів до X
пунктів призначення
Виконання операцій, які безпосередньо
передують і завершують перевезення продукції X Х
(підготовка до навантаження, вантажно-
розвантажувальні роботи й ін.)
Управління складськими операціями (передача
та приймання продукції за кількістю і якістю,
збереження, підсортування, підготовка X Х
необхідного асортименту для покупця,
організація постачання малими партіями та ін.)
Джерело: розробили автори за джерелами [93, 122].
Мета логістичної діяльності вважається досягнутою, якщо сім
правил виконані, тобто необхідна продукція необхідної якості в
необхідній кількості доставлена в потрібний час у визначене місце з
мінімальними затратами.

17
 Оскільки об'єктом дослідження логістики є потоки, то доцільно
розглянути їх визначення та класифікацію.
У сучасній економічній науці потік сприймається як певна
сукупність об’єктів, що на певному часовому інтервалі набуває форми
процесу, який має безперервний характер (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Тлумачення поняття «матеріальний потік»
Визначення терміну Автор,
джерело
Матеріальний потік – продукція, що розглядається в процесі А.Н. Родніков
додавання до неї різних логістичних операцій [165,c.98]
(транспортування, складування тощо) і віднесена до
часового інтервалу
Матеріальний потік – матеріальні ресурси, що перебувають у
стані руху, незавершене виробництво і готова продукція, до
яких застосовуються логістичні активності, пов’язані з В. І. Сергєєв
фізичним переміщенням у просторі, навантаження, [176]
розвантаження, завантаження, перевезення, сортування,
консолідація, розукрупнення тощо
Матеріальний потік – вантажі, деталі, товарно-матеріальні A.M.
цінності тощо, розглянуті в додатку до них різні логістичні Гаджинський
операції [33,c.160]
Матеріальний потік – ті, що перебувають у стані руху
матеріальні ресурси, незавершене виробництво, готова
продукція, до яких застосовують логістичні операції і
функції. Параметрами матеріального потоку є:
номенклатура, асортимент і кількість продукції; габаритні Т. І. Савинкова
характеристики(об’єм, площа, лінійні розміри) вагові [168,c.226]
характеристики (загальна маса, маса брутто, вага нетто);
фізико-хімічні властивості; характеристики тари (упаковки);
умови транспортування і зберігання; вартісні
характеристики
Матеріальний потік – сукупність сировини, матеріалів,
напівфабрикатів, комплектувальних виробів, які рухаються
від постачальників, у вигляді предметів праці надходять у
виробничі підрозділи підприємства і, перетворюючись там
на готові продукти праці, через канали фізичного розподілу О.М. Окландер
доводяться до споживачів. Циркуляція охоплює [122, c.189]
надходження матеріальних ресурсів на склад, переміщення
їх до цеху на початкову операцію, транспортування
незавершених продуктів праці в межах цеху, між цехами, і
після закінчення всіх операцій переміщення готових
продуктів праці за межі підприємства у сферу споживання
Джерело: сформували автори.
Матеріальний потік визначають як предмети праці підприємства,
що перебувають у постійному русі від одного місця до іншого під час
процесу виробництва та переробки.

18
 Отже, матеріальний потік – це об'єкт логістичних операцій, який
перебуває у постійному русі і є сукупністю різновидів сировини,
матеріалів, готової продукції і товарних одиниць.
Таким чином, можна зазначити, що матеріальний потік
узагальнює процеси постійного переміщення і зміни матеріальних
ресурсів у сфері виробництва та обігу.
Ланцюг, по якому проходять матеріальні, інформаційні та
фінансові потоки від постачальника ресурсів до споживача готової
продукції, називають логістичним ланцюгом (рис. 1.3).

Постачання ресурсів

Проміжне зберігання
Зберігання сировини та матеріалів

Виробництво

Зберігання готової продукції

Реалізація с.-г. продукції

матеріальні (товарні) потоки

інформаційні потоки
фінансові потоки
Рис. 1.3. Ланцюг матеріального потоку на підприємстві аграрного
сектора
Джерело: розробили автори.
Варто відзначити, що матеріальні потоки в аграрному
виробництві мають певні особливості. Оскільки в сільському
господарстві виробничий процес тісно переплітається з біологічним,
то матеріальний потік може мати біологічну природу і
характеризується значним споживанням вже виробленої продукції
всередині виробничого циклу. Це стосується насамперед галузей
тваринництва: скотарства, свинарства та птахівництва, де відбувається
переведення тварин з однієї статевовікової групи в іншу. Ще однією
особливістю аграрного виробництва є використання живих організмів,
19
що зараховуються до складу основних фондів аграрного підприємства
і обліковуються у фінансовій звітності. Це приводить до своєрідного
поділу матеріального потоку на дві і більше частин, які відрізняються
одна від одної як за біологічними особливостями, так і за характером
надходження до кінцевого споживача, причому частково або повною
мірою ці матеріальні потоки можуть бути спожиті в процесі
виробництва. Тобто може спостерігатися певне розширення за
асортиментом матеріального потоку під час проходження по
логістичному ланцюгу.
Необхідно звернути увагу і на те, що галузі
сільськогосподарського виробництва – рослинництво і тваринництво
– взаємодоповнювальні: рослинництво є сировиною для
кормовиробництва, що забезпечує кормами тварин, а тваринництво –
постачальник органічних добрив для галузі рослинництва. Зокрема,
сезонність виробництва аграрної продукції зумовлює необхідність у
створенні додаткових запасів сировини і матеріалів, а також готової
продукції.
Згідно з конкретною логістичною системою матеріальні потоки
розрізняють як зовнішні що циркулють у зовнішньому середовищі,
тобто за межами певної логістичної системи, і внутрішні, що
утворюються та функціонують усередині відповідної логістичної
системи [199].
Розрізняють також вхідний і вихідний матеріальні потоки.
Вхідний потік потрапляє в логістичну систему із зовнішнього
середовища (сировина, матеріали, т. ін.), а вихідний пересувається із
логістичної системи у зовнішнє середовище (готова продукція,
відходи виробництва, тара і т. ін.).
Матеріальний потік утворюється в результаті сукупності певних
дій з матеріальними об'єктами. Ці дії називаються логістичними
операціями. Але, на нашу думку, поняття логістичні операції не
обмежуються діями лише з матеріальними потоками (табл. 1.3).
Для управління матеріальним потоком необхідно приймати,
обробляти й передавати інформацію, що відповідає цьому потокові.
Дії, що виконуються при цьому, також належать до логістичних
операцій.
Логістичні операції – це сукупність дій, спрямованих на
перетворення матеріального та / або інформаційного потоку.
Логістичні операції з матеріальним потоком – навантаження,
транспортування, розвантаження, комплектація, складування,

20
упакування та ін. операції. Логістичні операції з інформаційним
потоком – збір, обробка та передача інформації відповідно до
матеріального потоку. Необхідно зазначити, що витрати на виконання
логістичних операцій з інформаційними потоками становлять істотну
частину логістичних витрат.
Таблиця 1.3
Логістична операція
Перехід права
Ознака Зміна споживчих
власності на Природа потоку
класифікації властивостей
продукцію
Односторонні З доданою З матеріальними
(без переходу) вартістю потоками
Вид логістичних
операцій
Двосторонні (з Без доданої З інформаційними
переходом) вартості потоками
Джерело: сформували автори.

Логістичні операції, які виконуються в процесі постачання

підприємства або збуту готової продукції, тобто операції, що
виконуються в процесі "спілкування логістичної системи із зовнішнім
середовищем", належать до категорії зовнішніх логістичних операцій.
Логістичні операції, що виконуються всередині логістичної системи,
називаються внутрішніми.
Напрям діяльності підприємств аграрного сектора зумовлює
використання концепції логістики у сфері матеріального забезпечення
їх основної діяльності – через оптимізацію процесів закупівель
основних засобів виробництва та інших матеріалів для створення або
оновлення парку машин, обладнання, необхідних для виконання
виробничого процесу відповідно до агротехнічних вимог, а також
потрібних підприємству інвентарю, засобів обробки земель тощо.
За даними професора О. Смєхова, реалізація основних положень
логістики дає змогу скоротити витрати на транспортування і
зберігання продукції на 15-20 %, зменшити рівень запасів на 50 %,
знизити тривалість робочого циклу на 50-70 % [181]. У вітчизняній
науково-практичній діяльності найбільш розповсюдженими є три
концепції логістики, які не стільки суперечать одна одній, скільки
відбивають три різних підходи до забезпечення ефективності й
безперервності матеріальних потоків економіки.
Згідно з однією концепцій, що зародилася на Заході і знайшла
прихильників переважно серед колишніх вітчизняних спеціалістів з
постачання діяльність, раніше відома як матеріально-технічне
21
постачання (МПТ) і управління споживанням матеріальними ресурсів,
називається іншомовним словом „логістика”. Предметом наукових
досліджень вважається сама організація матеріальних потоків у
системі МТП підприємства [130].
Прихильники другої концепції вважають, що логістика – це
фахові функції організаторів виробництва, працівників планового
відділу, контролерів, тобто широке коло конкретних функцій
менеджменту [129].
Відповідно до третьої концепції предметом дослідження
визначено функцію наскрізної організаційно-аналітичної оптимізації
потоків як цілеспрямованої системи.
Незважаючи на зовнішні суперечності, кожна з перерахованих
концепцій в своїй основі має логістичний погляд, що грунтується на
оптимізації виробничо-господарської діяльності й ефективному
управлінні матеріальними потоками та пов’язаних з ними
інформаційних та фінансових потоків підприємства на основі
системного підходу.
На наш погляд, під час розробки стратегії економічної діяльності
сільськогосподарських підприємств у логістичну систему мають бути
включені: транспортні операції й витрати, виробничі потужності,
зв'язок, управління запасами, планові й контрольні системи,
організаційні системи.
Логістика і стратегія підприємства перебувають у складному
взаємозв’язку, який слід враховувати у процесі визначення стратегії
підприємства і під час інвестування в логістику. Визначаючи стратегію
підприємства, здебільшого потрібно переорієнтувати виробництво для
максимального завантаження наявних потужностей відповідно до
потреб і вимог ринку.
Щоб узгодити й об’єднати цілі постачання, виробництва і збуту,
необхідно побудувати логістичну концепцію підприємства. Вона
розробляється на підставі стратегічних цілей підприємства, досягти
яких можна під впливом ринкової кон’юнктури. Оже, тільки введення
логістики зможе дозволити чітко й оперативно реагувати на
споживчий попит і з мінімальними витратами і запасами задовольняти
його. Відсутність єдиної логістичної концепції на підприємстві
призводить до розбіжності в діях функціональних відділів
підприємства.
Логістична концепція підприємств АПК повинна будуватись на
базі гнучкого формування логістичної організаційної структури, що

22
забезпечує ліквідацію штучних кордонів між відділами і короткі
інформаційні зв’язки під час прийняття рішень. Побудова логістичної
концепції не залежить від величини підприємства. Для її реалізації не
завжди потрібний самостійний відділ логістики, деколи достатньо
сформувати групу логістичного управління [208, 210].
Неможливо побудувати універсальну типову логістичну
концепцію, зручну і вигідну в застосуванні. Вона має бути побудована
відповідно до особливостей конкретної виробничої одиниці
(підприємства, фірми, корпорації). Вивчення продуктової та ринкової
стратегії підприємства доповнюється аналізом навколишнього
середовища, що характеризується взаємовідносинами між
постачальниками і споживачами, темпом розвитку споживчого
попиту, конкуренцією на ринках постачання і збуту та іншими
факторами. Рішення про застосування логістики на
сільськогосподарському підприємстві слід приймати на підставі
певних очікуваних ефектів від реалізації логістичної концепції. Вона
повинна вести до скорочення виробничого циклу і строків виконання
замовлень, запасів матеріалів і готової продукції, до посилення
інноваційних процесів і конкурентоспроможності; дотримання
договірних зобов’язань та інше. Концептуальні положення втілюються
у життя за допомогою прийняття логістичних рішень у таких
функціональних галузях логістики, як: логістика постачання,
виробнича логістика, логістика збуту, логістика переробки,
транспортна логістика.
Логістика постачання – це комплексне поняття, що охоплює
планування, управління та фізичне обслуговування матеріального
потоку і потоку покупних частин з необхідним для цього
інформаційним потоком їх прискорення і мінімізації витрат для всього
процесу логістики постачання.
Виробничу логістику застосовують під час планування та
управління процесами виробництва, включаючи
внутрішньовиробниче транспортування у супроводі інформаційного
потоку для прискорення виробничого процесу та мінімізації витрат.
При цьому особлива роль у виробничій логістиці належить
виробничому плануванню та управлінню у процесі виконання окремих
правил. Логістику збуту розглядають комплексно як специфічну
сферу, до якої інколи включають логістику торгівлі і транспортування.
Логістика збуту охоплює планування, управління та фізичну обробку
готової продукції і необхідний для цього інформаційний потік, щоб

23
прискорити процес збуту і мінімізувати витрати. Логістика переробки
повинна охоплювати в комплексі планування, управління та фізичну
обробку потоку виробничих відходів, прискорення процесу та
зменшення загальних витрат.
Транспортна логістика стосується зовнішньовиробничого
транспортування, у сферах постачання і збуту продукції [199].
На підставі того, що логістика приводить у відповідність інтереси
постачальників і споживачів, її концепція повинна базуватися на таких
принципах:
1. Розгляд руху матеріальних ресурсів від виробника до кінцевого
споживача як єдиного матеріального потоку. Елементи, що формують
матеріальний потік підприємства, технологічно пов'язані, а витрати,
що вони зумовлюють, економічно залежні. Це означає, що зміни в
одному з видів діяльності впливають на інші, а спроби зниження
окремих витрат можуть призвести до більш високих сукупних витрат.
Основною характеристикою матеріального потоку підприємства
є безперервність. Протягом усього технологічного циклу постачання
продуктів кожен його учасник повинен забезпечувати споживачів за
принципом "точно в строк", але ці дії мають супроводжуватися
мінімальними сукупними витратами, пов'язаними з рухом.
Крім того, що логістика забезпечує зв'язок між стадіями, які
формують матеріальний потік підприємства, його міжфункціональний
характер і має цільову спрямованість, вона передбачає використання
організаційно-управлінських механізмів координації – логістичних
систем.
2. Упровадження логістичних систем як організаційно-
управлінського механізму координації дій спеціалістів різних служб та
відділів, які управляють матеріальним потоком.
Поняття "логістична система" вживається щодо органів
управління і характеризується двома ознаками. З одного боку,
логістична система – це організована множина структурних елементів,
що функціонують для досягнення єдиної цілі, з іншого боку, план, за
допомогою якого суб'єкт управління прагне її досягти.
Поряд з поняттям "управління матеріальним потоком" науковці
та спеціалісти виділяють ще два терміни – "управління матеріалами" й
"управління розподілом". Перший стосується руху матеріальних
ресурсів у межах підприємства, другий – розподілу готової продукції
серед споживачів.

24
 3. Використання агрегованого показника ефективності
функціонування логістичної системи підприємства, який, крім витрат,
пов’язаних з матеріальним потоком, ураховує втрати прибутку через
невикористані (втрачені) можливості, пов’язаних з наявністю
матеріальних запасів.
Критерій ефективності функціонування логістичної системи
підприємства, полягає у максимізації прибутку на одиницю
логістичних витрат за умови забезпечення потрібної якості сервісу,
тобто 100 % виконанні договірних зобов’язань. Такий критерій обрано,
на підставі того, що логістична система є однією з підсистем системи
управління підприємством. Ефективність діяльності підсистеми
потрібно визначати залежно від вкладу в діяльність системи: чим
менші витрати підсистеми за умов результативної роботи системи, тим
більш ефективною слід вважати її роботу.
Отже, концепція логістики сільськогосподарського підприємства
— це спосіб мислення, філософія діяльності, згідно з якою слід
уникати часткової оптимізації зведених разом логістичних функцій
через виявлення реальних можливостей для їх балансу і забезпечення
поставки продукції “точно в строк”. Зусилля мають бути спрямовані
на оптимізацію логістики як інтегрованої функції управління
матеріальним потоком підприємства. Концепція потребує координації
всіх систем руху та зберігання матеріалів і продукції. У результаті
створюється логістична система підприємства — єдино можлива
форма існування логістики як інтегрованої функції управління
матеріальним потоком. Виявлено, що сутність і призначення концепції
логістики полягає у впровадженні на підприємствах логістичних
систем, потрібних для того, щоб матеріали і товари могли долати
простір і час.
Впровадження концепції логістики в сільськогосподарському
підприємстві може забезпечити такі реальні результати:
– скорочення «втрат» кількості продажу (за відсутності запасів
необхідної продукції) завдяки більш точному розміщенню запасів і
контролю за ними. Тим самим досягається подвійна мета:
збільшується обсяг продажу і забезпечується більш високий рівень
обслуговування споживача;
– логістична система, яка спроможна швидко реагувати на
ринкові зміни, може забезпечити скорочення "циклу обслуговування
споживачів" і відповідно скорочення запасів у них. Це дає

25
підприємству-постачальнику переваги перед конкурентами в боротьбі
за свою частку ринку;
– вдало спроектована логістична система сприяє зміцненню
зв'язків постачальника зі споживачем. Це може бути досягнуто шляхом
інтеграції засобів доставки продукції постачальника і засобів
одержання її споживачем;
– ефективні методи "фізичного розподілу" дають істотну
економію витрат, що можна поширити і на споживача у формі
зниження оплати за доставку продукції і т.д.;
– впровадження ефективної логістичної системи дає змогу
підприємству більш успішно і прибутково конкурувати на окремих
ринках.

1.2. Теоретичні засади формування логістичних систем

Розвиток сільського господарства України зумовлює зміну
пріоритетів у діяльності суб'єктів господарювання. Необхідним для
сільськогосподарських підприємств є обґрунтування та впровадження
в практику управління новітніх підходів до оптимізації
функціонування їх економічного механізму. Серед таких підходів
чільне місце посідає логістика, яка в Україні починає бурхливо
розвиватися. Використання інструментів логістики дозволить
поліпшити внутрішнє та сформувати сприятливе зовнішнє середовище
господарювання підприємств. В цілому формування логістичних
систем призначено для підвищення конкурентоспроможності
підприємств.
Для синтезу об'єкта обговорення й предмета відповідних
логістичних досліджень необхідно скористатися досягненнями
наукової дисципліни – загальною теорією систем, методологічним
апаратом якої є системний підхід.
Згідно з одним з визначень, загальна теорія систем – це науковий
напрямок, пов'язаний з розробкою сукупності філософських,
методичних, конкретно-наукових і прикладних проблем аналізу й
синтезу складних систем похідної природи [94, 95, 123, 143]. Таке
визначення носить дещо дедуктивний характер, але потрібно зважати,
що термін "система", "складна система", "велика система" не є
однозначними, тому оперуватимемо такими визначеннями: система –
сукупність функціонально віднесених елементів, що перебувають у
відносинах і зв'язках один з одним, утворюють певну цілісність,

26
єдність і визначають її призначення; елемент – частина системи, яка
умовно неподільна на складові частини.
У літературі розрізняють складну і велику різновиди системи.
Складна система – це система з розгалуженою структурою та значною
кількістю елементів (підсистем), які є у свою чергу простими
системами. Велика система – це складна система, яка має деякі
додаткові ознаки, а саме: наявність підсистем, які мають власне
цільове призначення, підпорядкована загальному цільовому
призначенню всієї системи; велика кількість різноманітних зв'язків
(матеріальні, інформаційні, енергетичні та ін.); зовнішні зв'язки з
іншими системами; наявність у системі елементів самоорганізації.
Отже, об’єкт є системою якщо він відповідає таким вимогам:
1. Цілісність і подільність. Система – цілісна сукупність
елементів, що взаємодіють один з одним. Елементи є лише в системі,
поза нею – це лише об'єкти, що володіють потенційною властивістю
утворення системи. Елементи системи можуть бути різноякісними, але
одночасно сумісними. Об'єкт вивчення може бути матеріальним,
мислимим абстрактним, а може бути сукупністю матеріальних і
абстрактних утворень.
2. Зв'язки. Зв'язки між елементами всередині системи мають бути
більш міцними, ніж зв’язки окремих елементів із зовнішнім
середовищем, тому що в іншому випадку система не зможе існувати.
3. Наявність деякої характеристики, мети, критерію якості, які
визначають існування об'єкта як системи.
4. Організація. Для появи системи необхідно сформувати
впорядковані зв'язки, тобто певну структуру, організацію системи.
5. Інтегративна система. Наявність у системі інтегрованих
властивостей, тобто тих, що властиві системі в цілому, а не одному з її
елементів в окремому вигляді [6, 29].
Підприємницьку систему можна визначити як систему
суспільного виробництва, тобто сукупність продуктивних сил і
виробничо-комерційних відносин. Характерними особливостями такої
системи є: перетворення ресурсів у матеріальні блага, участь людини
в усіх процесах, неперервний розвиток економічних систем та
вимірність витрат і результатів у процесі функціонування логістичної
системи.
Поняття логістичної системи є одним з базових понять логістики.
Логістична система (ЛС) – це адаптивна система зі зворотним зв'язком,
яка виконує ті чи інші логістичні функції (операції), складається з

27
підсистем і має розвинуті внутрішньосистемні зв'язки та зв'язки із
зовнішнім середовищем [123]. Логістичні системи поділяють на
макро- та мікрологістичні системи, металогістичні системи.
Макрологістична система – це велика система управління
матеріальними потоками, що охоплює підприємства та організації
промисловості, а також посередницькі, торговельні і транспортні
організації різних відомств, розміщених у різних регіонах країни або в
різних країнах. Макрологістична система є певною інфраструктурою
економіки регіону, країни або групи країн.
Формування макрологістичних систем у міждержавних
програмах потребує створення єдиного економічного простору,
єдиного ринку без внутрішніх кордонів, митних перешкод,
транспортування товарів, капіталів, інформації, трудових ресурсів.
Прикладами макрологістичних систем можуть бути об'єднання
транспортних перевезень різних країн для оптимізації логістичних
витрат, часу та безпеки вантажів – мультимодальні системи
(інтермодальні), термінальні та ін.
Металогістична система формується для потреб функціонування
певної інфраструктури економіки регіону. Окремі логістичні системи,
розвиваючись і вдосконалюючись, інтегруються в системи вищого
порядку або реформуються шляхом процесу реструктуризації
(наприклад, об’єднання сільськогосподарських підприємств та ін.).
Мікрологістична система є підсистемою, структурною
складовою макрологістичних систем. До таких систем належать різні
виробничі та торговельні підприємства, територіально-виробничі
комплекси. Мікрологістичні системи є класом внутрівиробничих
логістичних систем, до складу яких входять технологічно пов'язані
виробництва, об'єднані єдиною інфраструктурою. Неоднозначний
поділ мікрологістики на такі складові: комунальна логістика, військова
логістика, підприємницька логістика, яка в свою чергу поділяється на:
логістику промислового підприємства, торговельну (або комерційну)
логістику, логістику послуг; логістика інших організацій.
В рамках макрологістики зв'язки між окремими
мікрологістичними системами встановлюються на основі товарно-
грошових відносин, у мікрологістичній системі також функціонують
підсистеми. Але їх основа безтоварна. Це окремі підрозділи, які
працюють на єдиний економічний результат підприємства.
На рівні макрологістики виділяють три види логістичних систем:
1) логістичні системи з прямими зв'язками. У цих системах

28
матеріальний потік проходить безпосередньо від виробника продукції
до її споживача, минаючи посередників;
2) ешелоновані логістичні системи. У таких системах на шляху
матеріального потоку є хоча б один посередник;
3) гнучкі логістичні системи. Тут рух матеріального потоку від
виробника продукції до її споживача може здійснюватись як прямо,
так і через посередника [3, 6].
Таким чином, з позицій системного підходу логістична система
формується як будь-яка економічна система, що має макро- (економіка
окремої країни чи групи країн), і мікрорівні (підприємства).
Структуризуючи системи вищого порядку, можна віділити ту чи іншу
модель структури логістичної системи нижчого порядку.
Питанням дослідження логістичної системи в управлінні
підприємством приділяли увагу багато вчених: О. І. Гуторов,
С. М. Дімарчук, Л. Б. Міротін, М. А. Окландер, Г. А. Семенов [53, 56,
109, 122, 174] та інші.
Щоб визначити найбільш оптимальну за структурою і
функціональністю логістичну систему, необхідно розробити її проект.
Для цього слід виділити три етапи: виявлення проблем, планування
шляхів їх вирішення і розробка пропозицій щодо створення проекту.
Проектування та планування логістичної системи необхідно
починати із всебічної оцінки теперішньої ситуації. Мета полягає в
тому, щоб ознайомитися із зовнішнім середовищем, процесом і
характеристиками наявної системи, а також визначити, які зміни
необхідні. Це можна зробити, провівши ситуаційний аналіз, котрий дає
змогу вивчати внутрішній устрій логістичної системи, оцінювати
ринкове та конкурентне середовище. Вивченню підлягає увесь
логістичний процес і кожна логістична функція окремо. Зміст
дослідження залежить від потрібної глибини аналізу.
Проведені нами дослідження дозволили виділити декілька етапів
формування логістичної системи для сільськогосподарського
підприємства (рис. 1.4).
На першому етапі здійснюється вибір стратегії формування
логістичної системи, в основу якого покладено аналіз зовнішнього
середовища та господарсько-економічного аналізу діяльності
підприємства сільського господарства; стратегія розробки системи
повинна відображати основні цілі та завдання підприємства. На
другому етапі передбачається аналіз наявного ланцюга “постачання-
виробництво-збут” на максимальну відповідність поставленим цілям,

29
оцінка логістичного потенціалу сільськогосподарських підприємств та
виявлення у цьому ланцюзі вузьких місць. На третьому здійснюються
організаційні перетворення в структурі управління підприємства. На
четвертому етапі проводиться оптимізація рівня запасів для
забезпечення безперебійного виробничого процесу, мінімізація витрат
і підвищення якості обслуговування споживачів. П’ятий етап
передбачає проведення оцінки ефективності функціонування
логістичної системи, що базується на обліку логістичних витрат,
визначенні оптимального рівня обслуговування споживачів та на
розрахунку показника економічної ефективності.
Аналіз господарської Моніторинг зовнішнього
діяльності підприємства середовища

Розробка дерева цілей та завдань підприємства

1 ЕТАП Цілі та завдання формування логістичної системи.

Стратегія розробки

2 ЕТАП Аналіз наявного ланцюга “закупівля-виробництво-

розподіл”

Визначення необхідної структури та змісту

інтегрованого процесу управління матеріальним
3 ЕТАП потоком
Вибір найкращої форми побудови організаційної
структури управління

4 ЕТАП
Удосконалення системи управління запасами

Оцінка ефективності функціонування логістичної

системи
Ні Ні
5 ЕТАП Мета досягнута?
Так
Міжфункціональна інтеграція процесу управління
матеріальним потоком
Рис. 1. 4. Модель формування логістичної системи
сільськогосподарського підприємства
Джерело: сформували автори.

30
 Адаптивність роботи логістичної системи, а врешті і всього
управління підприємством, буде ефективною тільки тоді, коли всі
управлінські функції виконуватимуться у сукупності як цілісний
механізм [211].
Під час формування логістичної системи повинні враховуватися
такі принципи: послідовне просування по етапах створення системи;
узгодження інформаційних, ресурсних та інших характеристик
проектованої системи; відсутність конфліктів між цілями окремих
підсистем і цілями всієї системи.
Мета логістичної системи – доставка у задане місце необхідної
кількості та асортименту продукції, максимально підготованої до
виробничого чи особистого споживання із заданим рівнем витрат.
Межі логістичної системи визначаються циклом обігу засобів
виробництва
(рис. 1.5). На початку відбувається закупівля виробничих запасів. Вони
надходять у логістичну систему у вигляді матеріального потоку,
використовуються і потім виходять з логістичної системи у вигляді
готової продукції в обмін на фінансові ресурси, які також надходять у
логістичну систему.
Закупівля
виробничих Закупівля
запасів
Постачальник

Споживач
Фінансові ресурси
Склад
Склад готової
виробничи продукції
х запасів
Виробництво Готова
та переробка продукція

фінансові потоки матеріальні потоки

Рис. 1.5. Межі логістичної системи на основі циклу обігу засобів
виробництва
Джерело: розробили автори.

Аналіз діяльності логістичних систем на підприємствах Західної

Європи показує: зростання зацікавленості в удосконаленні процесів
розподілу, пов'язане, перш за все, із причинами економічного
характеру. Прогрес у сфері виробництва, ріст конкуренції на
внутрішніх і зовнішніх ринках – все це впливає на скорочення
прибутків підприємства.
31
 Вітчизняні сільськогосподарські підприємства тепер
перебувають в умовах, коли можливості раціоналізації виробництва
вичерпуються. Однак можливості й резерви для раціоналізації
виробничих логістичних процесів у них ще досить великі. Ось чому
під час розробки логістичної системи сільськогосподарських
підприємств центральне місце займає логістична підсистема
виробництва. Але при цьому не можна забувати про важливість інших
підсистем, оскільки лише оптимальне розміщення партій готової
продукції в регіонах збуту, її доступність у споживчому попиті з
врахуванням усіх компонентів, які сприяють цьому, може дати
бажаний та очікуваний результат.
Найбільш ефективним напрямом вдосконалення організації
виробничо-господарської діяльності всіх структур є формування
виробничо-розподільчої логістичної системи, кожен з елементів якої є
рівнем цієї системи з вихідними даними, що пов'язані між собою
керованими потоками.
Рівні характеризуються нагромадженнями у самій системі – це
основні і оборотні засоби, сировина та матеріали на складах,
переробка, готова продукція та ін. Рівні наявні в усіх потоках, вони є
інтегралами за часом темпів потоків цієї системи.
Узагалі кожен рівень може мати декілька каналів вхідних та
вихідних потоків. Останні характеризуються темпом потоку, який
вимірюється кількістю одиниць місткості потоку за одиницю часу
(наприклад, т/рік, м/год).
Функціональний поділ операцій, пов'язаних з рухом
матеріального потоку у сферах постачання виробництва, збуту і
транспорту є традиційним. Концепція логістики практику роздільного
управління цими операціями протиставляє методиці управління,
згідно з якою у виробничих логістичних системах всі операції
плануються, здійснюються та контролюються в межах єдиної
організаційно-управлінської системи, тобто логістичної системи.
Для реалізації основної мети логістичної системи – досягнення
мінімальних витрат – в межах логістичної діяльності виробничо-
розподільчої системи вирішують такі завдання:
1. Формування оптимальної виробничої програми виробничо-
збутових систем, що максимально відповідає структурі споживчого
попиту, розробка алгоритму її зміни в разі коливань споживчого
попиту, якщо при ресурси обмежені.

32
 2. Оптимізація матеріальних запасів на кожному рівні виробничої
логістичної системи.
3. Оптимізація часу руху матеріальних потоків виробничої
логістичної системи.
4. Оптимізація загальних витрат під час організації та руху
матеріальних потоків виробничої логістичної системи.
Будь-яка логістична система складається із сукупності елементів,
так званих ланок логістичної системи, між якими встановлені певні
функціональні зв’язки і відношення. Елементи логістичних систем
різноякісні, але одночасно сумісні. Сумісність елементів
забезпечується єдністю цілі, якій підпорядковане функціонування
кожного з елементів логістичної системи. Іноді в економічній
літературі трапляються думки, що мікрологістичні системи є
окремими ланками макрологістичних систем. Однак це не завжди так.
Виробничо-господарські структури, які входять у макрологістичну
систему і є юридично незалежними, можуть виконувати всі вимоги і
функції цієї системи, сприймаючи їх як фактор зовнішнього
середовища. При цьому свою внутрішньовиробничу і господарську
діяльність вони можуть здійснювати традиційно. З іншого боку,
сільськогосподарське підприємство, яке функціонує на основі
логістичної концепції, може не входити в макрологістичну систему,
тим більше, якщо її немає. Воно будує свою діяльність як локальна
мікрологістична система, що адаптується до динамічного зовнішнього
середовища.
Кількість підприємств, які впроваджують мікрологістичні
системи стрімко зростає та охоплює всі галузі. Впровадження цих
систем дозволяє забезпечити підтримку та гнучкість основних бізнес-
процесів закупівлі, виробництва та розподілу. Логістика як науково-
практична діяльність має всі передумови для активного розвитку в
найближчі роки.
У загальному вигляді завдання логістичних систем
сільськогосподарського підприємства можна сформулювати так:
планування виробництва на основі прогнозу потреб у готовій
продукції; розробка плану-графіка виробничих завдань; розробка
графіка виробництва продукції; встановлення нормативів
незавершеного виробництва; оперативне управління виробництвом та
організація виконання виробничих завдань; контроль за кількістю і
якістю готової продукції; контроль за собівартістю готової продукції.

33
 Використовуючи надбання сучасної науки у галузі використання
і функціонування логістичного управління, ми запропонували
логістичний підхід до управління сільськогосподарським
підприємством, в основі якого лежить триаспектна модель:
ресурсозабезпечення – інтеграційні процеси – стратегічні цілі. Такий
підхід є моделлю управління сільськогосподарським підприємством
на основі логістичного підходу [212] (рис. 1.6).
ЛОГІСТИЧНА СИСТЕМА
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

І наскрізне управління логістичними

Логістика ресурсного потоками у системах з різними
Н співвідношеннями їх харак-
забезпечення теристик, траєкторій руху, часу
Ф початку руху та просування через
окремі визначені пункти
О яка пов’язує в єдине ціле споживачів
Р та вироб-ників. Кінцевий результат
стратегічної логістики - це менше
Інтегрована логістика затрат часу на операції всередині
М підприємства і більше – на
А взаємодію із споживачами
основні елементи системи: закупівлі,
Ц виробництво, зберігання,
Стратегічна логістика транспортування та розподіл функ-
І ціонують як єдиний чітко
налагоджений механізм
Я
Рис. 1.6. Модель управління сільськогосподарським
підприємством на основі логістичного підходу
Джерело: сформували автори.

Впровадження логістичної системи на підприємствах сільського

господарства потребує оцінки їх логістичного потенціалу, необхідної
для підтримки процесу прийняття рішень, вдосконалення комунікації
всередині підприємства, оцінки власної діяльності, мотивації та
постановки цілей підприємства.
Оцінка логістичного потенціалу сільськогосподарського
підприємства може ґрунтуватися на системі показників, адаптованих
до підприємств сільського господарства, що ми запропанували:
– коефіцієнт задоволення потреби К1 (ефективність
матеріального потоку на вході);
– коефіцієнт рівномірності поставок К2 (інтенсивність
матеріального потоку на вході, показник роботи постачальників);
– коефіцієнт співвідношення вхідної та вихідної

34
сільськогосподарської сировини К3;
– коефіцієнт співвідношення запасів та вхідного
матеріального потоку К4;
– коефіцієнт співвідношення запасів та вихідного
матеріального потоку К5;
– коефіцієнт якості обслуговування споживачів К6;
– коефіцієнт надійності (оперативності) обслуговування К7;
– коефіцієнт корисності обслуговування (показник “наявності
товару”) К8;
– коефіцієнт продуктивності логістичних витрат К9.
Оцінку логістичного потенціалу підприємств сільського
господарства для ретроспективного та порівняльного зіставлення з
іншими підприємствами рекомендується здійснювати за формулою
(1.3) середньої геометричної простої:

Іл𝑛 = 𝑛√∑𝑛і=1 Кі = 8√К1 ⦁К2 ⦁К3 ⦁К4 ⦁К5 ⦁К6 ⦁К7 ⦁К8 ,Кі > 0 , (1.3)

де Ілп інтегральний показник логістичного потенціалу;

Ki – і-й показник логістичного потенціалу, і=1,…n; n – кількість
показників.
Залежно від одержаних значень Ілп рівень логістичного
потенціалу рекомендується оцінити так: (00,2)– відсутній; (0,2–0,4) –
низький; (0,4–0,6) – середній; (0,6–0,8) – добрий; (0,8–1,0) – високий.
Запропонований методичний підхід може бути використаний як
для оцінки логістичного потенціалу, так і для оцінки поточного стану
функціонування логістичної системи (за умови включення до
інтегрального показника коефіцієнта продуктивності логістичних
витрат).
На підставі цього, можемо порівняти логістичний потенціал
трьох сільськогосподарських підприємств Харківської області, а саме:
ТОВ «Універсал Агро» Зачепілівського району, ПСП «Сподівське»
Шевченківського району, ПСП «Ромашка» Куп’янського району. В
результаті встановлено, що ТОВ «Універсал Агро» має високий
логістичний потенціал (в межах 0,8–1,0) завдяки розробленій на
підприємстві політиці інтегрованого процесу управління
матеріальним потоком. Показник Ілп, розрахований за даними ПСП
«Сподівське» та ПСП «Ромашка» лежить у діапазоні (0,6–0,8), що
відповідає оцінці логістичного потенціалу "добре". Причини, які
перешкоджують його повному використанню, пов’язані із

35
загальносистемною кризою в сільському господарстві, а також
неефективністю заходів, які вживають підприємства для подолання
власних труднощів на ринку. Розв’язання останніх носить
нерегулярний, імпульсивний характер, визначається поточними
проблемами сільськогосподарського виробництва, а не
цілеспрямованими заходами, орієнтованими на перспективу.
Однією з причин заниженого рівня логістичного потенціалу
підприємств сільського господарства є недоліки в процесі управління
матеріальним потоком. Зокрема, він має слабкий інтегрований
початок, оскільки не орієнтований на загальносистемну ефективність,
а у вирішенні окремих завдань управління матеріальним потоком
домінують локальні критерії оптимізації. Така конфігурація
призводить до виникнення таких внутрішньосистемних конфліктів і
“вузьких місць”, як: неузгодженість планів; децентралізація процесу
управління матеріальним потоком і слабка його інформаційна
інтеграція; низький рівень скоординованості процесу оперативного
управління матеріальним потоком; низька оперативність та
достовірність складання планів; відсутність оперативного зворотного
зв’язку й інформування про хід виконання планів. Для підвищення
рівня логістичного потенціалу та функціонування логістичних систем
на сільськогосподарському підприємстві запропоновано використання
структури логістичної інформаційної системи в організаційній
структурі підприємства (рис. 1.7).
Сутність запропонованої моделі полягає у формуванні певної
мікрологістичної інформаційної системи сільськогосподарського
підприємства, що дозволить підвищити ефективність і якість
логістичних функцій та операцій з обслуговування споживачів та
забезпечити тісний їх взаємозв’язок як всередині підприємства, так і за
його межами.
Логістична інформаційна система є однією з невід’ємних частин
механізму формування ефективної логістичної системи на
сільськогосподарському підприємстві. Але впровадженню цих систем
на сільськогосподарських підприємствах України перешкоджає те, що
організаційна структура управління більшості підприємств базується
на методології функціонального підходу. Оскільки значна кількість
сільськогосподарських підприємств намагається впроваджувати
логістичні системи, то недоліки функціонального підходу поступово
усуваються [120]: локальні функції підприємства об’єднуються в
інтегровані функції, тобто бізнес-процеси; скорочується загальна

36
кількість функцій; структуруються організації на основі інтегрованих
функцій; оптимізуються бізнес-процеси в цілому.
Логістична інформаційна система
МАТЕРІАЛЬНИЙ ПОТІК

Підсистема Підсистема Функції логістики:

Логістичне управління наукових планування;
середовище: процедурами досліджень і регулювання і
функціональни замовлень зв’язку координація
й менеджмент; контроль
логістичні Підсистема Підсистема облік та аналіз
функції підтримки генерування
логістичних вихідних форм і
рішень звітності

Потоки інформації
Internet Internet

Якість Своєчасність

Точність Гнучкість

Достовірність та
доступність

Постачання, виробництво, переробка, збут

Оформлення облікових даних

ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Рис. 1.7. Структура логістичної інформаційної системи

підприємства
Джерело: сформували автори.

Отже, логістична система – це організаційно-управлінський

механізм, пов’язаний з досягненням потрібного рівня інтеграції
логістичних функцій за рахунок організаційних перетворень у
структурі управління підприємством та впровадженням управлінських
процедур, основою яких є планування постачання, підтримки
виробництва, переробки і фізичного розподілу як єдиного
матеріального потоку.
Алгоритм планування і функціонування логістичних систем на
сільськогосподарському підприємстві (рис. 1.8) складається із
чотирьох процедур: планування поставок готової продукції;

37
планування виробництва; планування потреби в матеріалах;
виробничо-економічне обґрунтування проектів.
Аналіз господарської Бізнес- Моніторинг навко-
діяльності планування лишнього середовища

Планування логістичної діяльності

Постачання ресурсів Виробництво Фізичний розподіл

Планування збуту готової продукції

Прогнозування Визначення Планування
попиту поточного попиту запасів готової продукції

Оперативно-календарне планування
виробництва
Планування потреби в ресурсах (насіння і
посадковий матеріал, запасні частини і паливо,
засоби захисту рослин і добрива)

Виробничо-економічне обґрунтування планів

Ні
Виконується

Виконання оперативно-календарного
Так плану постачання

Виконання оперативно-календарного плану виробництва продукції

Виконання оперативно-календарного плану збуту готової продукції

Результати господарської діяльності

Рис. 1.8. Алгоритм планування і функціонування логістичних

систем сільськогосподарського підприємства
Джерело: сформовали автори за джерелом [132].

План логістики є складовою частиною бізнес-плану, який

узгоджує функціональні цілі інших основних аспектів діяльності
підприємства і мету логістики. Його призначення полягає у сприянні
виконанню бізнес-плану в частині, що стосується логістичних функцій
— фізичного розподілу, підтримки виробництва, постачання.
Ефективність логістичної системи може бути оцінена, на підставі
цілей її створення. Як показує досвід українських підприємств, її
38
обґрунтована побудова дозволяє знизити загальну суму відповідних
витрат на 15–20 %. За звітними даними Європейської логістичної
асоціації за
2009 рік, застосування логістичних розробок дозволяє: скоротити час
виробництва товарів на 35 %, знизити собівартість виробництва
продукції до 30 %, скоротити обсяги матеріально-технічних запасів від
30 до 70 % [113].
Незважаючи на наукові досягнення, логістичне управління на
підприємствах сільського господарства перебуває в початковому стані
свого розвитку, а і логістичні системи, що ефективно функціонують,
ще не створені. Саме тому завдання вдосконалення формування
системи управління набуває важливого значення та потребує
доопрацювання наукових та практичних аспектів діяльності
підприємств сільського господарства, створення відповідних
методичних та організаційних інструментів управління, адекватних
потребам часу.

1.3. Сутність економічного механізму функціонування

логістичних систем

Побудова ефективного механізму управління логістичною

системою підприємства має на меті оптимізувати й вдосконалити вже
існуючу логістичну систему як в перспективі її функціонування, так і
в реальному часі. Це є необхідністю нині, коли на сучасному ринку
майже кожне підприємство повинне „виживати” в складних
конкурентних умовах перехідної економіки. Крім того, сьогодні
підприємства стикаються з безліч потенційно конфліктуючими
потребами споживачів. Тому слід розглянути такі питання, як основні
завдання та функції механізму управління логістичною системою
підприємства, принципи та вимоги щодо його побудови. Актуальним
також є питання значення інформації в дослідженні, аналізі, побудові,
впровадженні та функціонуванні розглядуваного механізму.
Формування логістичної системи відбувається згідно з певними
принципами, а саме:
1) узгодженість інформаційних, ресурсних, технічних та інших
характеристик логістичної системи;
2) для досягнення єдиної мети елементи логістичної системи
розглядаються як взаємопов’язані та взаємодіючі (системний підхід);

39
 3) для досягнення глобальних цілей системи узгоджуються
локальні цілі функціональних елементів логістичної системи
(загальносистемна оптимізація);
4) логістична система повинна стійко працювати у разі
допустимих відхилень параметрів та факторів внутрішнього та
зовнішнього середовища (принцип стійкості й адаптивності).
Але для нормального функціонування логістичної системи
необхідний механізм, який би керував діяльністю ЛС, контролював та
корегував дії, спрямовував логістичні потоки, приймав рішення та
відповідав за результати їх виконання тощо. Такий механізм є ознакою
системи (механізму) управління логістичною діяльністю
підприємства, тобто підприємства, на якому вже створена логістична
система. ЛС повинна обов’язково володіти властивістю
інтегрованості, тому що із зростанням нестабільності зовнішнього
середовища актуальніше відчувається потреба підприємства в
стратегічному управлінні, яке можна розглядати як управління за
результатами. Інтегрована логістична система повинна легко
адаптуватися до змін внутрішнього та зовнішнього середовища. А
стратегія, своєю чергою, описує принциповий спосіб дій, який обраний
для досягнення поставлених цілей. Логістична стратегія являє собою
правила прийняття рішень та установки, які спрямовують розвиток ЛС
підприємства. ЛС являє собою узагальнену модель дій, необхідних для
досягнення поставлених цілей шляхом координації та розподілу
ресурсів підприємства. Отже, стратегічне управління логістикою – це
діяльність, яка пов’язана з постановкою мети та завдань ЛС
підприємства та з підтримкою взаємовідносин між підприємством та
зовнішнім середовищем, які надають можливість підприємству
досягнути своїх цілей, відповідають його внутрішнім можливостям та
дозволяють зберігати чутливість до факторів зовнішнього середовища.
Для розуміння поняття механізму управління логістичною
системою підприємства розглянемо поняття „механізм”. Це сукупність
методів та засобів, які впливають на економічні процеси та регулюють
їх. Механізм – це загальне, неконкретне поняття, не прив’язане до
певної функціональної сфери.
Економічний механізм розробляється і реалізується відповідно
до вимог економічних законів, які відбивають об'єктивні постійні,
повторювані причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів
у сфері виробництва, розподілу й обігу (обміну) матеріальних благ і
послуг.

40
 Конкретний зміст економічного механізму узгоджується з
економічною політикою держави. Економічна політика являє собою
сукупність усіх нормативних вимог (норм поведінки суб'єктів
господарювання) і способів їх здійснення, які відповідно до
конкретних ситуацій є керівництвом до певних дій, формують
структуру і визначають хід подій.
Прийнятий економічний механізм впливає на процес
суспільного відтворення за допомогою методів управління. Зважаючи
на важливість ролі методів, відомий російський учений Г.Х. Попов
писав, що суспільство повинні цікавити не тільки обсяги виробництва
і темпи зростання, а й методи, які їх забезпечують. Результати – це
скоріше пам'ятники, а методи – це зброя, яку потрібно використати.
В економіку поняття механізму прийшло з техніки, оскільки
виникла необхідність описати соціальні та виробничі процеси в їх
взаємодії. Спільнимии для них були можливість здійснення руху,
виграшу в зусиллі, переміщенні, використанні енергетичних ресурсів
для отримання позитивного ефекту.
Прототипи простих механізмів, запозичених з механіки (важіль,
похила площина, шарнір та ін.), в економіці утворили групу
відповідних інструментів, які входили до складу механізму.
Поняття „економічний механізм” займає важливе місце в
понятійно-термінологічному апараті економічної теорії. Водночас
огляд наукової літератури свідчить, що вітчизняними вченими мало
уваги приділяється визначенню його змісту. Відсутнє тлумачення
сутності поняття „економічний механізм” і в енциклопедичних
економічних виданнях. Вважаємо, що саме поняття „економічний
механізм” розкриває сутність найрізноманітніших відносин і процесів
функціонування і розвитку економічних об’єктів: від найскладніших
економічних систем країни – до конкретних підприємств.
Досконалість такого механізму, з одного боку, вимагає раціонального
управління суб’єктами господарювання і зумовлює рівень
продуктивності їх функціонування, успішної адаптації до умов
динамічного зростання, розвитку, а в умовах України і нестабільного,
зовнішнього середовища у найбільш широкому розумінні цього слова.
З іншого – саме така досконалість є необхідною умовою ефективного
функціонування підприємства, його конкурентоспроможності,
фінансової стійкості, прибутковості, інвестиційної привабливості та
платоспроможності.

41
 Термін «механізм» у наукових працях, присвячених економіці
соціалізму, у другій половині 60-х рр. ХХ ст. для вдосконалення
господарського механізму та у зв'язку із спробами реформувати
системи планування, економічного стимулювання, а також наявні на
той час організаційно-господарські форми, які прийшли у глибинну
суперечність з можливостями економічного зростання. Однак у рамках
командно-адміністративної системи заходи щодо удосконалення
господарського механізму не могли привести ні до підвищення
соціально-економічної ефективності, ні до збалансованості народного
господарства, на досягнення яких вони були направлені [7].
У період планової економіки поняття економічного механізму
перебувало поза увагою вчених. Головним чином вивчались питання
організації господарського розрахунку як методу соціалістичного
господарювання. "Економічному механізмові" надавалися виконавські
господарські функції, у результаті чого його класифікували як
"сукупність форм соціалістичного розширеного відтворення",
"вираження взаємодії людей, організованих у підприємства, відомства
і т.д.", "сукупність взаємозалежних важелів і методів планового впливу
на виробництво, обмін, розподіл і споживання продуктів".
Економічний механізм трактували як складову частину
господарського механізму. Він визначався як сукупність підсистем
(складових частин), які забезпечують його функціонування.
В умовах ринкової економіки змінилися методи господарювання
та шляхи досягнення цілей підприємств, тому поняття «механізм»
необхідно було переглядати та вдосконалювати. У сучасних
економічних дослідженнях найчастіше використовують такі поняття,
як «економічний механізм», «організаційно-економічний механізм» у
складі «господарського механізму». На сучасному етапі ці механізми,
трансформуючись відповідно до технологічного укладу, економічних
та соціально-політичних відносин, формують у розвинутих країнах
ринкову економіку змішаного, постіндустріального типу.
На думку І.К. Бухтоярова, перехід до ринкових відносин
розширює кордони використання всіх механізмів, у господарській
сфері, перш за все економічного, оскільки він справляє безпосередній
вплив на економіку. Тому всі негативні явища в економіці держави
залежать від функціонуючого економічного механізму у складі
господарського [4]. Дотримуючись цієї логіки, ряд дослідників
представляють економічний механізм як "сукупність методів і засобів
впливу на економічні процеси та їх регулювання".

42
 Аналізуючи наявні погляди на механізми в економіці, слід
зазначити високий ступінь їхньої термінологічної невизначеності, що
неприйнятно для об'єктивних наукових досліджень. Усі зазначені
вище визначення економічного механізму близькі до процесу, у той
час як у технічних науках механізм визначають винятково з ресурсного
погляду. Через це під час економіко-математичного моделювання.
Також значні проблеми з’являються під час точних економічних
розрахунків.
Розглянувши різні підходи вчених-економістів до визначення
поняття «економічний механізм», можна зазначити, що „економічний
механізм” підприємства є однією з головних складових частин
господарського механізму, який являє собою сукупність економічних
методів, способів, форм, інструментів, важелів, ресурсів, які
впливають на економічні відносини та процеси, що відбуваються на
підприємстві.
Структуру економічного механізму слід будувати у вигляді
функціонально – цільової схеми взаємодії функціональних підсистем,
підсистем забезпечення і економічних важелів, комплекс яких
спрямований на досягнення цілей підприємства.
Узагальнюючи наявні підходи вчених до трактування поняття
„економічний механізм підприємства”, можна визначити його як
систему заходів, форм, методів, спрямованих на вдосконалення
системи управління, виробничо-організаційних відносин,
забезпечення фінансової стійкості й прибутковості, збалансованості
інтересів суб’єктів господарювання, суспільства і держави. Така
гармонізація інтересів у нестабільних політичних та економічних
умовах сучасної України дуже важлива для держави і населення, бо
вона виступає гарантом політичної, економічної, зокрема фінансової і
соціальної стабільності в державі, поліпшення макроекономічної
ситуації та якості життя населення. Водночас це важливо і на
мікроекономічному рівні для самих підприємств. Адже вони в умовах
несформованого конкурентного середовища і правової незахищеності
вітчизняного виробництва дуже зацікавлені в такій стабілізації, яка є
важливою передумовою забезпечення їх стратегічних інтересів.
Таким чином, у літературних джерелах немає однозначного
визначення економічного механізму. Це поняття включає різне
сполучення об'єктивних і суб'єктивних факторів. Крім того, кожен
дослідник адаптує зміст термінів до вирішення завдань власного
дослідження для того, щоб найповніше розкрити досліджену

43
проблему. Як зауважує німецький професор Лутц Крушвіц, немає
правильного чи неправильного визначення. Терміни можна створити,
лише враховуючи наші цілі [6]. Тому для більш раціонального
управління економікою підприємств в умовах ринку, економічний
механізм у складі господарського механізму повинен постійно
удосконалюватися. Вирішення цих завдань значною мірою залежить
від рівня використання науково-технічного прогресу, радикальних
перетворень в економіці держави, правильного управління складовими
частинами господарського механізму та подальших наукових
досліджень.
З використанням логістичного підходу під механізмом
управління логістичною системою підприємства будемо розуміти
сукупність наукових методів та засобів, які впливають на логістичні
процеси, що відбуваються в логістичній системі підприємства,
регулюють, аналізують і вдосконалюють їх, здійснюють моніторинг,
прогнозування, планування та корегування руху логістичних потоків.
Механізм, що розглядається, повинен мати чітку структуру, яка
складатиметься з декількох рівнів, які є елементами логістичної
системи, що взаємодіють між собою.
Механізм управління ЛС на підприємстві об’єднує науку,
практику, виробничі, організаційні та управлінські процеси.
Очікуваний результат від його дії буде досягнуто, якщо ці компоненти
вдало поєднані між собою. До елементів розглядуваного механізму
можна зарахувати: управління діяльністю підприємства; інтегровану
інформаційну систему; управління запасами; систему постачання
сировини, матеріалів тощо; транспортну систему підприємства;
організації складського господарства, пакування тощо; систему
розподілу готової продукції.
Механізм управління логістичною системою підприємства
повинен виконувати такі функції, як прийняття управлінських рішень
на основі даних про реальний стан логістичної системи підприємства;
регулювання логістичних потоків; контроль над виконанням
логістичних операцій; прогнозування поведінки логістичної системи;
оптимізація бізнес-процесів у логістичній системі; планування
логістичної системи підприємства; раціоналізація транспортної
системи; організація складського господарства тощо.
Під час побудови ефективного механізму управління
логістичною системою підприємства необхідно виконати такі
завдання:

44
 1) розробити й упровадити нові організаційно-економічні схеми
взаємодії об’єктів системи;
2) розробити правила та принципи взаємодії;
3) побудувати єдиний інтегрований інформаційний простір,
тобто систему інформаційної підтримки;
4) вибрати методи та побудувати моделі й алгоритми оптимізації
бізнес-процесів у логістичній системі.
У широкому розумінні поняття логістики охоплює всі процеси як
у системах, так і між ними, які слугують для подолання тимчасових та
просторових відстаней, а також управління та регулювання
відповідними процесами. Досвід використання логістичного підходу в
діяльності підприємств показує, що він дає змогу значно скоротити
запаси продукції у виробництві, постачанні та збуті, знизити
собівартість виробництва, забезпечити повніше задоволення потреб в
якості продукції та послуг. Разом із цим організація логістичного
процесу висуває особливі вимоги до персоналу підприємства, який
бере участь у виробництві (плануванні, організації та управлінні).
Тому сьогодні ефективне використання людського фактора є одним з
важливих завдань управління логістичною системою
сільськогосподарського підприємства.
Під час створення, впровадження та вдосконалення логістичної
системи необхідно мати великий обсяг різноманітних даних, облік
яких, як і процес їх збирання та обробки, не повинен завершуватися в
подальшому ніколи. Функціонування логістичної системи
підприємства спрямоване на задоволення платоспроможного попиту
споживачів, а їх продукцією є виконання замовлень споживачів.
Замовлення являє собою інформаційну одиницю логістичних операцій
(в цілому бланк, який проходить всі стадії процесу обслуговування
споживачів). Замовлення, як правило, об’єднує всі документи, що
пов’язані з окремою угодою, тобто має містити відомості про кількість
та якість товарів та послуг, що замовляються, про термін та вид
виконання замовлення, про величину сплати тощо. Тому особливу
роль у механізмі управління ЛС підприємства відводять інформаційній
системі, основним діючим елементом якої є інформаційний потік або
інформація.
Інформація є основним логістичним і виробничим фактором.
Відбір потрібної інформації передбачає оцінку стану самого предмета
(або ланки) управління матеріальними та грошовими потоками, а
також оцінювання сильних та слабких сторін організації, конкурентів,

45
наявність тих чи інших можливостей розв’язання задач і оцінювання
ризику. Тобто важливою властивістю інформації є її якісна
характеристика. Практика побудови логістичних систем показує, що
підбору такої інформації повинен передувати відповідний аналіз
факторів, які визначають цінність інформації, сильні та слабкі ознаки
організації процесів збору та підготовки інформації. Такий аналіз
повинні виконувати компетентні спеціалісти, які здатні об’єктивно
оцінювати стан справ і тим самим забезпечити структуризацію та
впорядкування інформації, яка може мати стратегічний або тактичний
характер.
Перерахуємо основні дані, які враховуються під час створення
логістичної системи (а також використовуються під час
функціонування механізму управління ЛС):
1) інформація про ринок, тобто про структуру ринку, його обсяг,
стабільність, кількість покупців та їх характеристику, розміщення
споживачів, мотивування та особливості споживання замовників,
еластичність попиту, стан грошової сфери, законодавство, політика
державного економічного регулювання тощо;
2) інформація про виробництво, а саме про потреби в
матеріальних ресурсах, обладнанні й комплектувальних матеріалах,
можливість постачань по кооперації, технологію виробництва,
оснащення виробництва й рівень завантаження потужностей,
виробничий ритм, тривалість та особливості виробничого циклу тощо;
3) інформація про матеріальні потоки, що складається з
характеристики особливостей та стану матеріальних потоків,
інформації про вантажі, що переміщуються, маршрути проходження,
їхні характеристики, технології робіт і операцій під час переміщення,
тривалості транспортувань і сукупний час постачань тощо;
4) дані про інформаційні потоки, тобто характеристика
особливостей та стан інформаційних потоків, дані про систему
інформаційного забезпечення, інформація про комунікаційну
інфраструктуру, технологію обробки та закріплення інформації,
технологію отримання та передавання інформації, можливості
зберігання та збору інформації тощо.
Формуючи механізм управління логістичною системою
(особливо тієї логістичної системи, яка організує та управляє
виробничим процесом), необхідно враховувати той факт, що
створюваний механізм має бути здатним до гнучкого реагування та
вираховування змін у ринковій та виробничій ситуаціях. До таких

46
мінливих умов зовнішнього середовища можна зарахувати зміни
попиту на ті чи інші товари та послуги, вибуття зі строю
технологічного обладнання, зміни транспортних тарифів, введення або
виведення зі строю тих чи інших транспортних каналів, зміни в
відсоткових ставках з кредитування тощо. Тому управляюча
логістична система на підприємстві обов’язково є системою зі
зворотним зв’язком. Характер виконуваних логістичних операцій
змінюється впродовж функціонування системи під впливом зовнішніх
умов, що змінюються.
Розглядуваний механізм створюється для управління
логістичною системою, в якій, по-перше, повинна відбуватися
інтеграція ланок ланцюжка постачань в єдину систему, що забезпечить
ефективне крізне управління матеріальними, фінансовими,
інформаційними та трудовими потоками. По-друге, є необхідність
інтеграції контролю над рухом та використанням номенклатури
сировини, матеріалів та іншої продукції, що надходить у виробництво,
а також готової продукції, що постачається споживачу. По-третє,
обов’язково треба забезпечити ефективну взаємодію та узгодженість
побудови та функціонування елементів логістичної системи, а також
узгодженість з діючими процесами та системами управління
підприємством. Також логістична система повинна функціонувати
згідно з принципом Парето, за яким на довільному підприємстві лише
невелика частка асортименту продукції утворює найбільший обсяг
продажу. Цей закон (принцип) покликаний допомогти працівникам
підрозділів підприємства виявляти важливі завдання та можливості і
найчастіше використовується під час створення системи постачань.
Тому логістична система повинна включати елементи, які
допомагають вирішувати дійсно важливі та пріоритетні завдання, а
саме такі, для яких виділяють ресурси. Також необхідно приділяти
однакову увагу методам, об’єктам, суб’єктам та самому предмету
дослідження. І, нарешті, обов’язковим є дотримання впорядкованості
та ясності, сумісності зі стилем управління, який прийнятий на
підприємстві, спрямованості на дії.
Отже, під час формування логістичної системи на
сільськогосподарському підприємстві необхідно враховувати безліч
факторів та постійно збирати відповідну інформацію. Обов’язковим є
створення механізму управління логістичною системою, що є одним з
можливих інструментаріїв управлінського персоналу та аналогом
системи управління базами даних. При цьому об’єктом управління є

47
логістична система підприємства, а конкретніше – логістичні процеси.
Лише ретельне дослідження функціональних сфер логістичної
системи, чітке формулювання завдань, поставлених перед створеною
на підприємстві ЛС та розуміння поставлених цілей перед
розробниками логістичної системи надасть можливість створити на
підприємстві ефективну логістичну систему та ефективний механізм
управління нею. Лише узгодженість дій управлінців, науковців,
працівників підприємства та спеціалістів з логістики виведе
підприємство на вищий рівень функціонування та затвердить його
становище на споживчому ринку.

1.4. Агромаркетинг у системі економічного механізму

формування логістичних систем

Агромаркетинг є системою управління підприємств аграрного

сектора, що дозволяє пристосовувати виробництво до вимог ринку в
цілях забезпечення вигідного продажу продукції.
Маркетинг виник раніше, ніж логістика, через труднощі із збутом
товарів. В умовах кризових ситуацій у сільському господарстві
України для товаровиробників виникає така ситуація, що вони не
можуть реалізувати вирощене ними зерно в найсприятливіші для них
періоди, а змушені продавати його трейдерам під час масового
збирання врожаю. Цим безпідставно користуються комерційні
структури [136]. Передусім це вимагає здійснення комплексних
маркетингових досліджень, результати яких допоможуть
агровиробникам у реалізації різної продукції цієї галузі.
Питанням дослідження маркетинго-логістичних систем
підприємств приділяли увагу відомі вітчизняні вчені: І. О. Акулова,
Л. В. Балобанова, Е. А. Голиков, А. Ільяшенко, І. М. Козак,
Є.В. Крикавський, В. В. Писаренко [2, 9, 42, 71, 79, 91, 134] та ін.
Враховуючи етапи агромаркетингових досліджень в Україні, до
середини 90-х рр. минулого століття їх концепція полягала в
рекомендації вчених та фахівців стосовно формування й розвитку
маркетингової діяльності в АПК. Орієнтація виробництва на випуск
потрібного на ринку товару і застосування маркетингових методів
вивчення попиту і дії на попит виявилися вирішальним чинником
підвищення конкурентоспроможності.
Завдання створення систем, що забезпечують крізне управління
матеріальними потоками, актуальності тоді не мала, по-перше,
48
зважаючи на відсутність технічних можливостей побудови таких
систем в економіці, а по-друге, з огляду на те, що за рахунок
застосування нових для того часу маркетингових прийомів можна було
різко піти вперед.
У сьогоднішніх умовах «піти вперед» тільки на базі застосування
маркетингу вже не можна. Виявлений маркетингом попит повинен
своєчасно задовольнятися за допомогою швидкого і точного
постачання («технологія швидкої відповіді»). Ця «швидка відповідь»
на виниклий попит можлива, лише якщо налагоджено систему
логістики.
Історично вийшовши на економічну арену в пізніший період,
логістика доповнює і розвиває маркетинг, пов’язуючи споживача,
транспорт і постачальника в мобільну, виробничо-технологічну і
планово-економічну узгоджену систему.
Логістика і маркетинг мають багато спільного: концепції
логістики і маркетингу – це спосіб мислення, філософія; концепції
логістики і маркетингу ґрунтуються на принципі комплексності і
синхронності; логістика і маркетинг – це спосіб дії, інтегровані функції
економічних систем; як логістика, так і маркетинг мають агреговані
показники ефективності; логістика і маркетинг функціонують тільки у
формі систем, тобто мають системний характер; логістика і маркетинг
– це міждисциплінарні науки; концепції та методології логістики і
маркетингу носять універсальний характер; логістика і маркетинг
відповідають характеру наявних виробничих відносин; логістика як і
маркетинг – це інструменти гармонізації відносин з узгодження
інтересів держави, діячів ринку та населення.
Логістика і маркетинг мають певні відмінності: універсалізм
концепцій логістики і маркетингу тлумачать по-різному. Універсалізм
концепції логістики проявляється у тому, що вона може
використовуватися на підприємствах різної галузевої належності для
оптимізації різноманітних ресурсопотокових процесів. Логістичні
системи можуть бути сформовані тільки на мікроекономічному рівні.
У той час, як маркетингові системи можуть бути створені на макро-
(підсистема системи управління уряду), мезо- (підсистема системи
управління місцевої державної адміністрації та органів місцевого
самоврядування) та мікрорівнях (підсистема системи управління
підприємства); логістика функціонує тільки в умовах планомірних
зв’язків між виробництвом та споживанням. У той же час маркетингу
властивий подвійний характер. Маркетинг – це діяльність, що властива

49
як ринковим, так і планомірним формам зв’язків виробництва та
споживання. З одного боку, маркетинг – це ринковий інструмент
надання тривалості життєвому циклу виробництва. З іншого боку,
маркетинг підриває виробництво, сприяючи становленню планомірної
форми зв’язку.
На сільськогосподарському підприємстві логістична та
агромаркетингова системи мають спільну зону — функцію фізичного
розподілу (рис.1.9).

Л о гі с т и к а Агромаркетинг

Постачання Аналіз маркетингового

Фізичний середовища і розробка
розподіл стратегії маркетингу
Розробка товарної і цінової політики
Просування Підтримка виробництва
Рис.1.9. Схема співвідношення логістики і агромаркетингу
сільськогосподарського підприємства
Джерело: розробили автори.

З цієї точки зору канал фізичного розподілу може бути

розділений на дві головні складові частини: агромаркетинговий канал
і логістичний канал.
Взаємодія логістики та агромаркетингу на підприємстві
представлене у вигляді схеми співвідношення агромаркетингового і
логістичного комплексів. Комплекс логістики є складовою частиною
комплексу маркетингу [158] (рис. 1.10).
ПРОДУКЦІЯ
Вантаж — необхідна продукція
ЦІНА Кількість — у необхідній кількості
ФІЗИЧНИЙ Час — у потрібний час
РОЗПОДІЛ Місце — у потрібне місце
Витрати — з мінімальними витратами
ПРОСУВАННЯ Якість — з потрібною якістю сервісу
Споживач — певному споживачеві
Рис. 1.10. Схема співвідношення комплексів логістики і
маркетингу підприємства
Джерело: удосконалено авторами.

50
 Ефективність логістики зумовлює ефективність маркетингу.
Тому конкурентоспроможність підприємств сільського господарства
безпосередньо пов’язана з питаннями вдосконалення логістичної та
маркетингової діяльності.
На основі проведених досліджень виявлені логістичні потреби
маркетингу, які класифіковані на два види: специфічні та універсальні.
Ці потреби забезпечують активну підтримку маркетингу для
підвищення конкурентоспроможності підприємств.
На логістику впливають вісім основних факторів зовнішнього
середовища: ступінь конкурентності ринку; георинковий; виробничо-
технологічний; паливно-енергетичний; соціально-економічний;
структура логістичного ланцюга; тенденції розвитку сервісу; ступінь
державного регулювання. З урахуванням цього необхідні моніторинг
стану й оцінка впливу факторів на ефективність функціонування
логістичної системи підприємства. Протягом останнього 10-річчя
найбільш помітні зміни серед факторів зовнішнього середовища
логістики відбулися в структурі державного управління. Під час
вивчення співвідношення логістики та маркетингу з поля зору фахівців
звичайно випадає, що, крім мікроагромаркетингу, є макромаркетинг,
який істотно впливає на функціонування логістичної системи
сільськогосподарського підприємства (табл. 1.4).

Таблиця 1.4
Співвідношення мікроаромаркетингу та макроагромаркетингу
Концептуальн
о- Макроагромаркетинг
методологічні Мікроагромаркетинг (мезомаркетинг)
характеристик
и
1 2 3
Рівень – мікрорівень (підсистема – макрорівень, мезорівень
економічної управління всередині (органи державного управління
системи, на підприємства, яка забезпечує та органи місцевого
якому зв'язок «виробник- самоврядування)
застосовуєтьс споживач»)
я концепція
соціально-
етичного
маркетингу
Сектор – нефінансових корпорацій; – загального державного
інституційної – фінансових корпорацій; управління
одиниці – некомерційних
організацій

51
 Продовження табл. 1.4
1 2 3
Передумови – трансформація ринку – демократизація держави,
актуальності продавця в ринок покупця інститути якої повинні
(посилення конкуренції, враховувати потреби електорату;
загострення збутових – децентралізація влади і
проблем) передача багатьох повноважень
місцевим органам державного
управління й органам місцевого
самоврядування
Особливості – попит важливіший за – ціни на владні послуги
продукцію; формуються не кон’юнктурою
– продукція розглядається у ринку, а в результаті державного
контексті кінцевого й регіонального управління;
використання; – на зміст та обсяг державних та
– прибуток важливіший за регіональних владних послуг
обсяг продаж впливають політичні фактори;
– органи державного управління
та місцевого самоврядування
слабо сприймають інновації,
сильний вплив мають політичні
та корпоративні інтереси
Сутність – орієнтація на споживачів
маркетингово
го підходу
Тлумачення – направленість на – направленість на задоволення
сутності задоволення попиту потреб споживачів у владних
маркетингово споживачів послугах
го підходу
Мета Триєдина: Триєдина:
– задоволення попиту; – створення сприятливих
– отримання прибутку; зовнішніх умов формування
– турбота про конкурентних переваг
нейтралізацію негативних підприємств і підвищення якості
наслідків господарської життя населення;
діяльності підприємств – збільшення надходжень до
бюджету;
– турбота про нейтралізацію
негативних наслідків
господарської діяльності
підприємств
Тлумачення – кожна сторона в результаті взаємодії досягає своєї мети
обміну
Зміст – аналіз маркетингового– аналіз маркетингового
середовища і розробка
середовища і розробка стратегії
стратегії маркетингу; маркетингу;
– товарна і цінова політика;
– структурна і податкова
– фізичний розподіл товару;політика;
– просування – сприяння у формуванні
каналів фізичного розподілу
суб’єктів господарювання;
– просування
Принцип – комплексності й синхронності

52
 Продовження табл. 1.4
1 2 3
Комплекс – товар; – структурна політика;
агромаркетинг – ціна; – податкова політика;
у – місце; – сприяння у формуванні
– просування каналів фізичного розподілу;
– просування
Комплекс – реклама; – реклама;
просування – особистий продаж; – особисті контакти;
– методи стимулювання – засоби прискорення і/чи
збуту; посилення позитивної реакції
– пропаганда (“PR”) економічних агентів;
– пропаганда (“PR”)
Форма прояву – маркетингова система
Атрибути – моніторинг середовища;
підрозділу – орієнтація на споживача і конкурентів;
агромаркетинг – міжфункціональна координація
у
Блоки – маркетинговий аналіз; маркетинговий синтез; стратегічний
управлінськог маркетинг; операційний маркетинг; маркетинговий контроль
о механізму
Критерій – рівень результативних показників стосовно
ефективності середньоринкових чи нормативних
Джерело: сформовали автори за джерелами [42, 71, 227, 248].
Державна маркетингова підтримка функціонування логістичних
систем підприємств АПК повинна здійснюватися відповідними
секторами відділу маркетингу органу виконавчої влади.
Агромаркетинг відстежує і визначає виниклий попит, тобто
відповідає на питання: яка продукція потрібна, де, коли, в якій
кількості і якої якості. Логістика забезпечує фізичне просування
потрібного обсягу продукції до споживача. Логістична інтеграція
дозволяє здійснити постачання необхідного товару в потрібне місце в
потрібний час з мінімальними витратами для того, щоб досягти
бажаного рівня обслуговування споживачів за мінімізації витрат на
розподіл.
Логістика розподілу ґрунтується на чотирьох засадничих
принципах:
1) координація – узгодження дій з розподілу для збалансовування
вартості і рівня обслуговування споживачів; 2) організація
товаропересування – налагодження руху потоків продукції; 3) точний
розрахунок витрат на пересування і збереження товарів; 4) організація
рівня обслуговування – спроможність логістичної системи
задовольняти потреби споживачів за умовами часу, надійності, зв’язку
і зручності. Головне завдання логістики – оптимізувати ці принципи.
Наприклад, розглядаючи залежність між витратами на збереження і

53
витратами на організацію постачання та загальнорічною вартістю
замовлення (рис. 1.11).
Z, витрати

Zmin 1

Smin S, рівень запасів

1 - витрати на збереження; 2 - витрати на організацію постачання; З - загальна
річна вартість замовлення.
Рис. 1.11. Модель управління запасами для підприємств
сільського господарства
Джерело: за джерелом [197].
Загальна річна вартість замовлення дорівнює вартості виконання
постачання плюс витрати на збереження:
C S
З = R + nv , (1.4)
S 2

де R – витрати на оформлення замовлення; C – річне споживання

запасів; S – розмір кожного замовлення; n – витрати на збереження; v
– собівартість одиниці продукції.
Мінімальна загальна річна вартість замовлення можлива за
оптимального розміру замовлення:

2CR
Zmin = √ . (1.5)
nv

На запропонованій моделі (рис. 1.12) оптимальному розміру

замовлення відповідає виділена зона А.
Певних пояснень потребує і четвертий принцип (рівень
обслуговування). Так, нині головною турботою сільськогосподарських
підприємств є забезпечення достатнього рівня обслуговування

54
споживачів з якнайсуворішим контролюванням сумарних витрат і
стану конкурентоспроможності.
Рівень обслуговування споживачів (Ро) може бути визначений за
формулою (1.6):
Ро = Кг ÷ Кз ⦁100 %, де (1.6)
Кг – кількість готової до термінової поставки продукції;
Кз – кількість замовленої продукції.
Для продукції, яка не постачається терміново, рівень
обслуговування споживачів може визначатись як інтервал між
моментом подання замовлення і моментом поставки продукції
підприємства споживачеві. Основними функціями логістики розподілу
є: транспортування й обробка матеріалів, обробка замовлень, а також
управління товарно-матеріальними запасами. Наведемо приклад
логістичної системи розподілу сільськогосподарського підприємства
(рис. 1.12).
Виробництво Постачання Збутовий склад
Замовлення
Визначення Визначення
необхідності наявності
виробництва продукту
Обробка
даних

Розподіл Відділ збуту

Інформування Замовлення Транспортні

про час постачання документи
Покупець Постачання

Рис. 1.12. Приклад логістичної системи розподілу

сільськогосподарського підприємства
Джерело: сформували автори.

Традиційно агромаркетингову політику розподілу розглядають

як процес управління потоками продукції і послуг від місць їх
виробництва до місць використання чи споживання. Однак останнім
часом утверджується значно ширший погляд на цю проблему. До
традиційного комплексу логістичних дій і рішень включають також і
координацію процесів матеріально-технічного постачання, тобто
забезпечення виробництва необхідною сировиною, матеріалами (рис.
1.13).

55
 Логістика

Постачання Збут готової

ресурсів продукції

Постачальник Сільськогосподарське Споживач

підприємство
Рис. 1. 13. Сучасний погляд на проблему логістики підприємств
аграрного сектора
Джерело: сформували автори.
На формування логістичних систем впливають такі фактори:
кількість необхідної вихідної і кінцевої продукції; кількість
постачальників ресурсів і споживачів готової продукції; кількість
пунктів переробки продукції; взаємозалежність поставок ресурсів і
збуту готової продукції; фактори самої кінцевої продукції: вартість,
ризик, пов’язаний з купівлею, швидке псування, прибутковість;
вартість(ціна) продукції; чинні стандарти обслуговування.
Логістику розглядають як інструмент реалізації стратегії
маркетингу. Впровадження у виробництво нового виду продукції, як
правило, виявляє непередбачувані витрати фізичного розподілу.
Виникає потреба у нових ресурсах. Для системи постачання
сільськогосподарського підприємства одна і та сама продукція, але в
іншому вигляді, є новою асортиментною одиницею. Потрібно також
зазначити, що не завжди зміна асортименту приводить до зростання
витрат, іноді вдається поліпшити використання виробничих
потужностей та організацію праці, і цим самим заощадити ресурси.
Агромаркетинг визначає асортиментну спеціалізацію
виробництва, яка у свою чергу істотно впливає на розподільчу або
комерційну систему логістики. Асортимент продукції сільського
господарства на підприємстві залежить від багатьох факторів, але
досить часто продукція виробляється з урахуванням вимог
маркетингу. Це призводить до модифікації продукції на виробничій
стадії без врахування ефекту від впливу цього рішення на вартість
фізичного розподілу.
Агромаркетинг визначає також чіткі межі фізичного розподілу з
погляду вимог сервісного логістичного обслуговування. Якість
обслуговування системою фізичного розподілу, як відомо,
56
визначається [71, 79]: швидкістю поставки, надійністю строків
поставки, здатністю системи до раптового задоволення попиту й ін.
Якісне обслуговування досягається прискореним
транспортуванням та передачею замовлення, а також потужністю
складських площ. Ці аспекти маркетингу є основними завданнями
розподільчої, складської та транспортної логістики.
Система комерційної логістики впливає також на маркетингову
тактику продажу. Стан системи комерційної логістики здебільшого
визначає вибір каналу розподілу. Вартісний аналіз логістики часто
застосовується для пошуку шляхів зниження витрат у певному
ринковому просторі, але зміни, які відбуваються в системі під впливом
цього аналізу, мають велике значення для маркетингу.
Детальний та якісний аналіз системи в комерційній логістиці
дозволяє керівникам з маркетингу більш чітко виділяти цілі та
завдання розподілу. У цьому системний аналіз логістики є
інструментом маркетингу, який дозволяє визначити й підтримати
стандарти обслуговування. Але проблеми та видатки фізичного
розподілу стримують свободу ринкових дій.
На основі даних про потреби замовників (бажаний час та
періодичність поставок обсяг продукції та інші вимоги), спеціалісти з
логістики, розробляють оптимальний графік розподілу й доставки
готової продукції, схему проміжного зберігання. Маркетинг-логістика
має оптимально задовольняти суперечливі вимоги відділу маркетингу,
виробничих, транспортних, складських підрозділів.
Зважаючи на значні проблеми у процесах транспортування та
складування сільськогосподарської продукції, нагальною потребою
вважаємо необхідність оптимізації транспортних процесів та
розбудови складської мережі, зокрема створення локальних,
регіональних і загальнодержавних логістичних центрів (центрів
нагромадження та розподілу товарних потоків) [16, 81], а також
створення ефективної системи управління запасами аграрної
продукції.

57
РОЗДІЛ II.
ОЦІНКА ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ
ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

2.1. Оцінка сучасних тенденцій логістичної діяльності в

сільському господарстві
Сучасний етап розвитку логістики характеризується створенням
великої кількості професійних організацій, до послуг яких все частіше
стали звертатися підприємства сільського господарства. Це пов’язано
з тим, що застосування логістики значно підвищує продуктивність
праці як у сфері обігу, так і у сфері виробництва.
Глобальна господарська діяльність — це «територія», для якої
характерна збільшувана потреба в логістичному менеджменті, яка
потребує освоєння.
З огляду на розвиток і зміни у сільському господарстві України,
що відбувались протягом останнього десятиріччя, розглянемо
структуру сільськогосподарських підприємств України за формами
власності (рис. 2.1).
2,5% 2%
1,7% 13,8% 0,6%
19,7%
7,1% 2,6%

7,5% 73,8%
2,1% 66,6%

приватно-орендні підприємства фермерські господарства

інші підприємства сільськогосподарські кооперативи
державні підприємства господарські товариства

2005 р. 2010 р.

Рис. 2.1. Структура сільськогосподарських підприємств України

у 2005–2010 рр.
Джерело: розроблено за даними джерела [191].

Аналізуючи цю структуру, можна зробити висновок, що на цьому

етапі розвитку сільського господарства найбільшу частку займають
58
фермерські господарства – 73,8 % від загальної кількості, (збільшення
на 11,7 % порівняно з 2005 р.), а кількість державних підприємств
сільського господарства України зменшились у 2010 р. порівняно з
2005 р. на 1,4 %. Це пов’язано з переходом до фермерського
господарства.
У сучасних умовах розвитку ринкової економіки виникає потреба
досягнення стабільності сільськогосподарського підприємства на
ринку та закріплення його позицій серед конкурентів. Вирішення цієї
проблеми пов'язане з формуванням власної ринкової стратегії,
проведенням постійних маркетингових досліджень, моніторингу
мікро- і макросередовища підприємства та виробленням певної моделі
поведінки, що дасть змогу розвиватись та освоювати нові ринкові
сегменти.
Логістика як сьогодні, так і в майбутньому буде основним
чинником у конкурентній боротьбі. Дослідження, проведені на
підприємствах, доводять позитивний взаємозв'язок між ефективною
логістикою та успіхом в підприємницькій діяльності. Застосування
логістики значно підвищує продуктивність праці як у сфері обігу, так
і у сфері виробництва. Проте в практичній діяльності українських
сільськогосподарських підприємств логістичним підходам надається
неналежне значення, а це означає, що логістика підприємств
сільського господарства має дещо повільніший розвиток ніж в інших
галузях [209].
Питання розвитку сучасної логістики на підприємствах
сільського господарства у вітчизняній та зарубіжній літературі
розглядали автори: Л. М Болдирєва, Дж. Болт, І. Г. Клімова,
Г. Г. Левкін, О. Д. Мороз, О. Є. Родіонова, Р. Г. Руденко,
Н. Ю. Чорнописька [17, 25, 76, 101, 113, 164, 166, 225]. Основну увагу
вчені приділяли застосуванню логістики в умовах функціонування
розвиненої економіки та її розвитку під час формування ринкової
економіки. Розвитку логістики на підприємствах сільського
господарства в сучасних умовах приділяється значно менше уваги, що
спонукало нас зосередитись на цьому питанні.
Серед чинників розвитку сучасної логістики підприємств
сільського господарства можна виділити шість основних.
1. Розвиток конкуренції, викликаний переходом від ринку
продавця до ринку покупця. На початку 60-х рр. XX століття в країнах
з розвиненою ринковою економікою розвивався ринок продавця. У
цих умовах виробники прагнули збільшити свою

59
конкурентоспроможність, у першу чергу, за рахунок випуску нових
товарів, розширення та вдосконалення виробництва. Але на початку
60-х рр. почав формуватися ринок покупця, який характеризується
надмірною пропозицією, коли продавці зазнають труднощів із збутом
своєї продукції за цінами, що передбачалися. У цих умовах висока
конкурентоспроможність залежала не від величини капітальних
вкладень, а від уміння правильно організувати логістичний процес.
2. Підвищення вартості енергоносіїв вимусило підприємців
шукати нові методи підвищення економічності перевезень.
Традиційний підхід полягав у раціональній організації транспорту, але
цього було недостатньо в умовах енергетичної кризи. Більш ефективно
це завдання можна було б виконати за рахунок узгодження дій усіх
учасників логістичного процесу, що стало новим кроком у практиці
управління матеріальними потоками на підприємствах сільського
господарства.
3. Ускладнення системи ринкових відносин та підвищення вимог
до якості процесів розподілу продукції. Підвищення вимог до якості
процесів реалізації готової продукції (якість товарів, терміни
виконання замовлень, графіки поставок, собівартість та ін.), викликане
жорсткою конкуренцією, зумовило такі ж вимоги з боку виробників до
постачальників сировини і матеріалів. У результаті утворилася
складна система зв'язків між різними суб'єктами ринку, яка
потребувала вдосконалення наявних моделей організації постачання
та збуту. Завдяки цьому почали активно розроблятися методи та
моделі оптимального розміщення складів, визначення оптимального
обсягу поставок, оптимальних схем маршрутів перевезень і т.д.
4. Науково-технічний прогрес в області засобів зв'язку та
інформатики. До найважливіших досягнень НТП в області засобів
зв'язку та інформатики, що дозволили реалізувати ідеї логістичного
управління на практиці, належать комп'ютеризація управління
логістичними процесами та розвиток засобів передачі даних. Це дало
змогу відстежувати всі етапи руху сировини, готової продукції, що
дозволило чітко виявити величезні втрати в наявних схемах
управління матеріальним виробництвом. Тому з'явилася необхідність
розробки нових, ефективних способів організації та управління всіма
видами потоків на сільськогосподарських підприємствах.
Використання інформаційних технологій дозволило підняти
ефективність управління матеріальними потоками на принципово
новий рівень. Для цього на підприємствах почали створюватися

60
інформаційні системи та інформаційні служби, що оперують всіма
інформаційними потоками і відповідають за діяльність інформаційних
систем підприємства.
5. Розробка теорії систем і теорії компромісів. Теорія систем
дозволила, з наукового погляду, розглядати проблему руху продукції
як комплексну, а різні підприємства, що беруть участь у русі товару,
представляти у вигляді єдиної системи. Це привело до розуміння
необхідності обліку та узгодження особливостей, інтересів,
внутрішніх та зовнішніх взаємозв'язків всіх учасників логістичного
ланцюга. Теорія компромісів дозволила вибирати рішення, що
скорочують загальні витрати або підвищують сумарний прибуток,
незважаючи на збиток діяльності окремих підрозділів підприємства
або окремих підприємств-учасників загального логістичного процесу.
6. Значно виросла вартість транспортних послуг. Транспорт
перестав вважатися стабільним фактором бізнесу у проблемах
логістики, потрібно було здійснювати менеджмент більш високого
рівня, причому одночасно як на рівні поточних операцій, так і на рівні
політики.
До сучасних тенденцій логістики сільського господарства
належать:
– фундаментальні зміни у філософії товарно-матеріальних
запасів;
– розширення асортименту видів продукції;
– компютеризація бізнесу. У багатьох підприємств з'явилася
можливість систематично вивчати якість, з якого їх обслуговують,
постачальники. Проводячи такого роду аналіз, багато підприємств
дістали змогу модернізації своїх систем розподілу;
– створення мережі роздрібного продажу з дуже складними
логістичними системами. Крім центрів масової торгівлі, з'явилися
також мережі великих спеціалізованих магазинів, що процвітають
здебільшого завдяки добре відпрацьованим логістичним системам;
– розширення асортименту пропонованих логістичних послуг;
– аутсорсинг – передача функцій контролю над розподілом
готової продукції від виробників до спеціалізованих підприємств. Це
дозволяє їм, по-перше, використовувати більший досвід
спеціалізованих логістичних підприємств у розподілі продукції, а по-
друге, більшою мірою зосередитися на своїй основній діяльності –
виробництві, розвитку та просуванні на ринок своєї продукції, і, по-
третє, скоротити свої невигідні витрати [139];

61
 – в сучасних умовах логістичні підприємства все більше
залучаються до управління всіма процесами в ланцюзі поставок, а
підприємства-споживачі все частіше знайомлять їх зі своєю
довгостроковою метою, щоб спільно розробляти взаємоприйнятні
рішення. Споживачі все більше цінують свій час та все більше
довіряють професіоналам-логістикам, з якими співробітничають. Вони
прагнуть обмежити їх число, але розвивати довгострокову співпрацю
з тими, кого вони обрали в партнери;
– удосконалення методів управління логістичними процесами.
Розробляються нові та вдосконаляться наявні методи управління
логістичними процесами, покликані вирішити відомі логістичні цілі:
скоротити складські запаси, оперативно реагувати на зміни попиту,
знизити собівартість продукції, оптимізувати транспортні потоки,
скоординувати діяльність всіх елементів логістичного ланцюга і
т.д.[56].
Сучасний логістичний процес має проходити з дотриманням
основного правила логістики – правила "7R": 1R (rightproduct) –
потрібна продукція; 2R (rightquality) – необхідної якості; 3R
(rightquantity) – у необхідній кількості; 4R (righttime) – в потрібний час;
5R (rightplace) – в потрібному місці; 6R (rightcustomer) – потрібному
споживачу; 7R (rightcost) – з необхідним рівнем витрат.
Також сучасний етап розвитку логістики характеризується
створенням великої кількості міжнародних професійних організацій,
до яких належать: Рада логістичного менеджменту; Канадська
асоціація логістичного менеджменту; Американське товариство для
контролю за виробництвом та запасами; Американське товариство
транспорту й логістики; Асоціація транспортного права, логістики та
політики; Міжнародне логістичне товариство; Форум з дослідження
проблем перевезень; Наукова та освітня рада зі складських процесів;
Європейська асоціація логістики (поєднує професійні логістичні
організації 20 країн); Асоціації логістики України та Росії.
Застосування логістики на підприємствах сільського
господарства значно підвищує продуктивність праці [75]. За оцінками
фахівців, в щорічному загальному збільшенні продуктивності праці
(5–9 %) половина (2,5–4,5 %) досягається за рахунок поширення
логістики. За оцінками фахівців США встановлено, що скорочення
логістичних витрат на 1% еквівалентно майже 10 %-му збільшенню
обсягу продажів. Варто відзначити, що на Заході компанії, працюючи

62
з рентабельністю менш ніж 10 %, готові витрачати мільйони, щоб
зменшити витрати на логістику на десяті частки відсотка.
В Україні рентабельність і виробників, і реалізаторів у 1,5–2,0
раза вища, ніж у Європі, але скорочення витрат на логістику не є
життєвою потребою для вітчизняних підприємств. За експертними
оцінками, 70 % логістичних витрат припадає на транспорт ($7 млрд),
25 % – на складське зберігання ($2,5 млрд) і близько 5 % – на
управління логістичними потоками ($0,5 млрд). Експерти вважають,
що як мінімум половина українських підприємств можуть зменшити
логістичні витрати на 10–30 %, шляхом використання аутсорсингу
[139].
Складемо алгоритм розрахунку логістичних витрат
сільськогосподарського підприємства України на прикладі
ТОВ «Компанія «Велко» Харківського району Харківської області
(табл. 2.1).
Можуть використовуватися значення показників за певний
період часу (тиждень, декада, місяць, квартал, півріччя, рік). Індекс
«0» характеризує показник попереднього періоду, індекс «1» –
показник звітного періоду.
Під логістичною інфраструктурою слід розуміти складські
приміщення, складське обладнання, сільськогосподарські
транспортні засоби.
Надзвичайні логістичні витрати (НЛВ) виникають за умов
надзвичайної діяльності. Прикладом НЛВ є транспортні витрати, що
виникають в процесі ліквідації наслідків стихійних лих і
техногенних аварій (транспортування за межі підприємства об’єктів
основних засобів (тварин, машин та механізмів), а також виробничих
запасів, виведених з експлуатації (зіпсованих) внаслідок цих подій.
У ролі цільових показників управління логістичною діяльністю
сільськогосподарського підприємства використовують коефіцієнт
логістичних витрат, коефіцієнт операційної рентабельності
логістичних витрат та коефіцієнт еластичності фінансового
результату від операційної діяльності за логістичними витратами.
Коефіцієнт логістичних витрат розраховують за формулою 2.1:
КЛВ=(ЛВ+НЛВ)/ОВ=ПЛВ/ОВ→opt, (2.1)
де ЛВ – логістичні витрати, тис. грн; НЛВ – надзвичайні
логістичні витрати, тис. грн; ПЛВ – повні логістичні витрати, тис.
грн; ОВ – операційні витрати, тис. грн.
63
 Таблиця 2.1
Алгоритм розрахунку логістичних витрат

Попередній

Звітний
період

період
№ Показник Розрахункова форма

1 2 3 4
1 Запаси Ряд. 100 ф. 1 + ряд. 110 ф. 1 +120 ф. 1+ З0 З1
130 ф. 1
2 Матеріальні Ряд. 230 ф.2 МВ0 МВ1
витрати
Витрати на Витрати на оплату праці
3 оплату праці співробітників ВОП0 ВОП1
ЛССТ
Відрахування Відрахування на соціальне
4 на соціальні страхування ВСЗ0 ВСЗ1
заходи співробітників ЛССТ
Амортизаційні відрахування на
5 Амортизація логістичну А0 А1
інфраструктуру, оргтехніку і
транспортні засоби для потреб ЛССТ
Збитки від знецінення та застарівання
Інші запа-
6 операційні сів; визнані штрафи за неналежне ІОВ0 ІОВ1
витрати виконання
договорів поставки продукції
6 (товарів)
7 Логістичні ЛВ = ∑ Ві ЛВ0 ЛВ1
витрати
Надзвичайні 1
Визначаються за даними служби
8 логістичні логістики НЛВ0 НЛВ1
витрати
Повні
9 логістичні 9 = 7+8 ЛВ0 ЛВ1
витрати
10 Операційні Рядок 280 ф. 2 ОВ0 ОВ1
витрати
Примітка: Ф. 1 – форма фінансової звітності № 1 «Баланс»; ф. 2 – форма
фінансової звітності № 2 «Звіт про фінансові результати»; Ві – стаття витрат, тис. грн;
ЛССТ – логістична служба, складське і транспортне господарство.
Джерело: розроблено авторами на основі джерела [125 ].

Коефіцієнт операційної рентабельності логістичних витрат

(КОРЛВ) розраховують за формулою 2.2:
КОРЛВ=ФРОД/ПЛВ→opt>0, (2.2)

64
 де ФРОД – фінансовий результат операційної діяльності, тис. грн
(ряд. 100 (105) форми фінансової звітності № 2 «Звіт про фінансові
результати»), тис. грн.
Рівень деталізації та принципи класифікації логістичних витрат
залежать від інформаційних потреб управління логістичною
діяльністю, рівня управління логістичними витратами (оперативного,
тактичного, стратегічного), організаційної культури підприємства та
принципів прийняття логістичних управлінських рішень. Характер
динаміки значень показників логістичних витрат (оптимізація,
максимізація, мінімізація значень) зумовлений характером динаміки
організаційно-економічних умов логістичної діяльності підприємства
(погіршання, відсутність істотних змін, поліпшення умов діяльності).
На основі запропонованого вище алгоритму здійснено
розрахунок звітних показників логістичних витрат ТОВ
«Компанія«Велко» у 2007–2010 рр. (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Динаміка логістичних витрат ТОВ «Компанія«Велко»
Харківського району Харківської області
Показник 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.
Запаси 400,3 378,2 410,4 356,2
Матеріальні витрати 2000,0 1995,0 2058,0 2254,0
Витрати на оплату праці співробітників 130,0 136,0 152,0 156,0
Відрахування на соціальні заходи для
42,5 44,8 52,1 54,4
співробітників ЛССТ
Амортизація логістичної інфраструктури 390,0 390,0 430,0 413,0
Інші операційні витрати 32,5 37,0 39,9 33,6
Логістичні витрати 3029,7 2890,5 3179,5 3282,9
Логістичні надзвичайні витрати 0,0 0,0 0,0 0,0
Повні логістичні витрати 3029,7 2890,5 3179,5 3282,9
Операційні витрати 3179,0 3158,0 3256,7 3556,4
Коефіцієнт логістичних витрат 0,95 0,92 0,98 0,93
Фінансовий результат операційної
3000,0 3130,0 3167,8 3209,7
діяльності
Коефіцієнт операційної рентабельності
0,99 1,08 0,99 0,97
логістичних витрат
Джерело: розраховано авторами за даними підприємства.
Отже аналіз динаміки значень коефіцієнта логістичних витрат
показав високу значущість логістичної діяльності
ТОВ «Компанія«Велко». Треба також відзначити високий рівень
операційної рентабельності логістичних витрат – 0,97 у 2010 р., що

65
свідчить про ефективне управління логістичною діяльністю
підприємства.
Для зменшення логістичних витрат невеликі
сільськогосподарські підприємства починають об’єднуватись
створюючи таким чином агрохолдинги з власною інфраструктурою,
парком автотранспорту й сільгосптехніки і власними каналами збуту,
оскільки логістичні витрати розподіляють відповідно до кількості
підприємств у складі агрохолдингу (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Найбільші агрохолдинги України за площею
сільськогосподарських угідь у 2010 р.
№ Назва агрохолдингу Площа, тис. га
1 «Українські аграрні інвестиції» 330
2 ММК ім. Ілліча 225
3 «Нафком-агро» 200
4 «Миронівський хлібопродукт» 180
5 «Астарта-Київ» 166
6 «Цукровий холдинг «Дакор» 163
7 «Мрія агрохолдинг» 158
8 «Агротон» 150
9 «ПриватАгроХолдинг» 150
10 «Райз-Агро» 130
11 «Укррос» 105
12 «Лотуре» 101
13 «Стиомі-Холдинг» 98
14 «Укрзернопром Агро» 96
15 «Сінтал-Д» 94
16 «Укрпромінвест» 88
17 «Карнел Груп» 85
18 «Індустріальна молочна компанія» 85
19 «Сварог Вест Груп» 75
20 «Нібулон» 70
21 «Лендко-Україна» 70
22 Агрофірма «Шахтар» при шахті ім. Засядька 62
23 Trigon Agri 49
24 Група компаній «Інсеко» 38
25 «Аграрна технологічна компанія» 32
Джерело: за даними джерела [241].
Агрохолдинги орендують близько 25 % ріллі, яку
використовують сільськогосподарські підприємстваа у 2010 р. в
Україні. Ця цифра скоріше за все зросте до 35 % у 2012 р. У разі
збереження цієї тенденції вони будуть обробляти половину цього виду
угідь через три-чотири роки. Середня площа землі, яку орендують
агрохолдинги становить близько 80 000 га з тенденцією до зростання.

66
 До складу агрохолдингу, як правило, входить хоча б одне велике
підприємство, яке має на своїй території елеватор, де буде зберігатися
нереалізована продукція сільгосппідприємств цього агрохолдингу.
Здебільшого це не зручно, оскільки для багатьох видів
сільгосппродукції необхідні специфічні умови зберігання, тому у світі
для зменшення витрат на складування фермери віддають перевагу
логістичним центрам (логістичні площі). Логістичні центри
створюють на великій площі для обслуговування декількох
підприємств. У вартість оренди такого складу входить перелік послуг
для нагляду за продукцією певного підприємства на термін її
перебування, також у таких центрах може перебувати продукція в
період митного контролю.
В Україні також поступово традиційні склади втрачають свою
актуальність і набувають значущості логістичні центри. У Черкасах
вперше вдалося використати міжнародний досвід та побудувати
перший в Україні центр логістичних послуг площею 5 га. На Київщині
діє два таких логістичних термінала: під Києвом площею 31,8 га та у
2 км від основних магістралей Києва – логістичний центр
«Скандинавія» загальною площею 9 тис. м2. Виділено 24 га землі під
будівництво на Львівщині логістичного центру. Також функціонує
логістичний центр компанії ROSHEN та багато, які утворилися за
останні роки в Україні. У Харківській області планується до червня
2012 р. здати в експлуатацію логістичний центр при Міжнародному
аеропорті «Харків». Перелік послуг, що надаються логістичними
центрами, постійно збільшується, а з конкуренцією поступово зростає
їх якість. Але, незважаючи, на стрімке поширення таких логістичних
центрів, до їх послуг підприємства сільського господарства нашої
країни тільки починають вдаватися.
Одним з найважливіших показників логістичної діяльності
підприємств сільського господарства є пошук нових каналів збуту
продукції. Обсяги реалізації продукції сільського господарства
України наведені в табл. 2.4.
З даних таблиці бачимо, що обсяги реалізованої продукції у 2010
р. порівняно з 2005 р. збільшилися на 65577,4 млн. грн, що дуже
істотно впливає на економічну діяльність підприємств. Така тенденція
до зростання є результатом продуктивної логістичної діяльності в
Україні.

67
 Таблиця 2.4
Реалізація продукції (робіт, послуг) сільського господарства
України, млн грн
Показник 2005 р. 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.
По сільському 35909,3 32552,2 44590,1 61667,6 78295,8 87702,8
господарству, всього
в.ч. продукції 25909,1 16776,1 23295 32333,8 40772,9 54284,4
рослинництва
в.ч. продукції 10000,2 15776,1 21295,1 29333,8 37522,9 33417,8
тваринництва
Сільськогосподарськи 10138,1 9291,8 11745,2 12898,4 14248,3 23256,9
ми підприємствами
Господарствами 182,4 225,7 648,8 628,1 745,7 828,1
населення
Джерело: збірник статистичних даних [89].
Далі розглянемо динаміку експорту сільськогосподарської
продукції в середньому по Україні (рис. 2.2).
Продукції, млн дол. США
600 542
475
500
400
300 245
179
200 110
95
100
0
роки
2005 2006 2007 2008 2009 2010

Рис. 2.2. Динаміка експорту сільськогосподарської продукції в

середньому по Україні протягом 2005–2010 рр.
Джерело: на основі статистичних даних джерела [267].
Експорт сільгосппродукції зростає, що пов’язано зі стрімким
розвитком збутових логістичних систем. За 2011 р. обсяги експорту
сільськогосподарської продукції зросли на 28,5 % і становлять 12 млрд
дол., позитивне сальдо становить 5 млрд дол. Вагому частку
позитивного сальдо становила соняшникова олія – 25 %, зернові
культури – 27 %, насіння олійних культур – 10 %, а також
молокопродукти – 5 %. Протягом 2011 р. було розширено географію
постачання сільськогосподарської продукції, відкрито ринок
Бангладеш, Близького і Далекого Сходу. Виявлена динаміка свідчить
про нарощування експортного потенціалу країни та підвищення якості
продукції виробленої на сільськогосподарських підприємствах
України, що більшості випадків зумовлено поширенням логістичної

68
діяльності в сільськогосподарських підприємствах. Запропонована
динаміка свідчить про нарощування експортного потенціалу країни та
підвищення якості виробленої на агропромислових комплексах
України продукції, що відбувається за рахунок збільшення логістичної
діяльності на підприємствах.
Сучасні підприємства сільського господарства виходять на
світовий ринок, спонукувані прагненням до ринкового росту,
бажанням скористатися дешевими або високоякісними робочою
силою, сировинними ресурсами, виробничими потужностями. З
розширенням міжнародної торгівлі відповідно збільшуються і потреби
логістики у зв’язку з подовженням логістичного ланцюга, ростом
невизначеності, збільшенням обсягу необхідної документації. Але в
той час, як ці руйнівні сили спонукують підприємства до подолання
національних меж, логістичні менеджери як і раніше переборюють
ринкові та фінансові бар'єри, перешкоди, спричинені каналами
розподілу. Усю сукупність таких бар'єрів описує формула 4 «Д» –
дальність перевезень, диктат споживчого попиту, розподіл культур,
документація. Завдання логістики – створити такі умови, що
дозволили б підприємствам отримувати максимальні вигоди з
глобального виробництва та маркетингу, підтримуючи ефективний
рівень витрат і сервісу.
У середньому по Україні експортовано: готових харчових
продуктів –50 % до загального обсягу експорту; жирів та олії
тваринного або рослинного походження – 21,0 %; рослинної продукції
– 24,0 %; – тваринницької продукції – 5 %.
Найбільш потужними партнерами по експорту
сільськогосподарської продукції є Російська Федерація – експортні
товари становлять 28,0 % до загального обсягу експорту – і Казахстан
– 11,2 % (рис. 2.3).
Україна поступово розширює межі експорту
сільськогосподарської продукції і відкриває для експорту нові країни,
а це вказує на належну якість продукції та ефективність логістичної
діяльності в цілому.
Неабияке місце в ефективному функціонуванні
сільськогосподарського підприємства займає транспортна логістика. У
сільськогосподарських підприємствах вона формується в умовах
застосування різного типу транспортних засобів та необхідності
перевезення вантажів різного фізико-механічного складу. Основну

69
частину перевезень в сільськогосподарських підприємствах виконує
автомобільний транспорт (рис. 2.4).

Росія
Казахстан
28,2% Киргизстан
43,4% Білорусь
Азербйджан
11% Латвія
Нідерланди
Португалія
Польша
2,1%
1,8% 1,4% Франція
1,7% 1,8% 3,7% 1,5% Інші
3,1%

Рис. 2.3. Географічна структура експорту сільськогосподарської

продукції України у 2010 р.
Джерело: розроблено за статистичними даними джерела [263].

%
80
65,5 68,8 71,5
70 63,3
58,2 59,1
60
50
40,1 39,2
40 33,4
35,2 30,2 27,5
30
20
10 2,0 1,7 1,5 1,1 1,0 1,0
0
2005 2006 2007 2008 2009 2010 роки
гужовий тракторний автотранспорт

Рис. 2.4. Структура (за видом транспорту) вантажоперевезень

сільськогосподарських підприємств України.
Джерело: розроблено на основі статистичних даних джерела [191].
Отже за цією структурою можна зазначити, що протягом
досліджуваного періоду кількість автотранспорту в загальній
структурі збільшилась на 13,5 %, кількість тракторного транспорту
зменшилась на 12,5 %, а гужового у 2010 р. порівняно з 2005 р. у

70
загальній структурі стало менше на 1 %. На нашу думку, така
тенденція пов’язана зі старінням техніки та недостатньою кількістю
коштів для закупівлі нової.
Велике значення для підприємств сільського господарства має
оптимізація шляхів транспортування, тобто пошук нових більш
коротких та з твердим покриттям доріг. На цьому етапі шляхи
сполучення України розширяються, з’являється все більше доріг
європейського стандарту якості (табл. 2.5).
Таблиця 2.5
Шляхи сполучення України, км
Показник 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.
Довжина автомобільних доріг
169104,2 169421,6 169501,6 169494,9 169602,6
загального користування
Експлуатаційна довжина
залізничних колій загального 21870,4 21852,2 21654,7 21657,5 21655,2
користування
Експлуатаційна довжина
річкових судноплавних шляхів 2151,7 2175,7 2165,8 2150,2 2145,5
загального користування
Джерело: на основі статистичних даних [191].
Дані, наведені в табл. 2.5, свідчать про те, що довжина
автомобільних доріг України з кожним роком збільшується, лише у
2009 р. вона зменшилась на 6,7 км через закриття на ремонтні роботи.
Хоча багато доріг нашої країни перебуває в неналежному стані, з
кожним роком з’являється більше відремонтованих. Експлуатаційна
довжина залізничних колій зменшувалася протягом 2006–2010 рр.,
через їх непридатність до експлуатації у зв’язку із старінням –
Українській залізниці близько 350 років. Експлуатаційна довжина
річкових судноплавних шляхів, незважаючи на невеликі коливання,
незмінна протягом 2006–2010 років.
За рахунок зменшення логістичних витрат (витрат на
транспортування, складування, виробництво) відбувається
підвищення ефективності виробничої діяльності підприємств. На
цьому етапі розвитку логістична діяльність тільки починає
проваджуватись на підприємствах сільського господарства, але деякі
зміни в ефективності діяльності підприємств все ж таки відбуваються
(табл. 2.6). Проаналізувавши дані табл. 2.6 можна виснувати, що майже
за весь досліджуваний період прибуток збільшувався. Так у 2010 р.
порівнянно з 2005 р. він збільшився на 7472,2 млн грн, що більш
детально представлено на рис. 2.5.

71
 Таблиця 2.6
Ефективність сільськогосподарського виробництва
в сільськогосподарських підприємствах України
Показник 2005 р. 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.
Прибуток, збиток від
реалізації 1253,2 630,4 4168,9 5462,1 7120,0 8725,4
сільськогосподарської
продукції, млн грн
в. ч. продукції
рослинництва 900,2 1567,3 5501,6 5450,7 6334,3 7241,2
в. ч. продукції 353,0 -936,9 -1332,7 11,4 785,7 1484,2
тваринництва
Рівень рентабельності
виробництва 6,8 2,8 15,6 13,4 13,8 21,1
сільськогосподарської
продукції,%
Джерело: розроблено на основі статистичних даних джерела [191].

Це є досить немалий показник, рівень рентабельності у 2010 р.

порівнянно з 2005 збільшився на 14,3 %.
млн грн
10000
8000 8725,4
7120
6000
5462,1
4000 4168,9
1253,2
2000
0 630,4
роки
2005 2006 2007 2008 2009 2010

Рис. 2.5. Динаміка прибутку від економічної діяльності

сільськогосподарських підприємств України у 2005–2010 рр.
Джерело: розроблено на основі статистичних даних джерела [191].
Отже, основі проведених, досліджень і статистичних розрахунків
можна зазначити, що сучасні тенденції логістики у сільському
господарстві приводять до підвищення ефективності діяльності,
оскільки збільшується продуктивність праці, складування та
виробництво стає більш ефективним за рахунок зниження витрат,
оптимізуються шляхи транспортування. На цьому етапі розвитку
сільського господарства, логістична діяльність тільки
запроваджується у сфері.
На цей створені спеціально організації, які здійснюють
логістичну діяльність. До їх послуг вже звернулося багато підприємств
72
сільського господарства, у тому числі 25 агрохолдингів, що дало змогу
зменшити витрати на складування, транспортування, виробництво
продукції, що сприяє збільшенню економічної ефективності діяльності
підприємств сільського господарства України.

2.2. Алгоритм створення логістичних систем для підприємств

сільського господарства

Логістична система на підприємстві являє собою цілісну

сукупність елементів, які володіють певними характеристиками,
різнорідні за якістю, взаємодіють між собою та можуть бути поєднані
в підсистеми. Створення логістичної системи для
сільськогосподарського підприємства базується на вирішенні
комплексу відповідних завдань. Первинним, або ключовим завданням
у цьому аспекті є розроблення алгоритму проектування логістичних
систем. Ефективність логістики зумовлює ефективність маркетингу.
Тому конкурентоспроможність підприємств сільського господарства
безпосередньо пов’язана з питаннями вдосконалення логістичної та
маркетингової діяльності.
Аналіз публікацій результатів досліджень вітчизняних і
зарубіжних фахівців [14, 33, 77, 91, 199], у яких висвітлено
рекомендації щодо формування логістичних систем на підприємствах
і фірмах, дозволив виявити загальні невирішені проблемні, а саме:
1) на сьогоднішній день відсутній ґрунтовий опис сутності
процесу проектування логістичних систем підприємств сільського
господарства;
2) чітко не виражено і не описано функції проектування
логістичних систем підприємств сільського господарства;
3) не встановлено детальної структуризації стадій за кожним
етапом проектування логістичних систем;
4) у деталізованому описі робіт є елементи загальності й
неврахування деяких важливих робіт, наприклад, забезпечення
економічної безпеки логістичних систем, створення системи
реєстрації, аналізу, контролю логістичних витрат у межах логістичних
систем, обґрунтування доцільності створення логістичних систем на
сільськогосподарському підприємстві.
Існує багато підходів до проектування логістичних систем, однак
серед них велику увагу заслуговує работа О. М. Сумця [199], яка буде

73
у подальшому прийнята за базу розробки алгоритму проектування
логістичних систем для підприємств сільського господарства.
Однак, не всі автори у своїх публікаціях зазначають, для якого
підприємства може бути застосовано алгоритм – для такого, що
функціонує, чи для нового, тобто для такого, що тільки
організовується. Ці напрацювання вчених і практиків є дуже
корисними і мають бути покладені в основу подальших досліджень
вказаної проблематики. Усе вищезазначене свідчить про те, що
проблему становлення методико-методологічного апарату
проектування логістичних систем ще не повністю вирішено, потребує
подальшого дослідження. У розв’язанні цієї проблеми першочерговим
завданням для дослідників є відпрацювання детального алгоритму
проектування й упровадження логістичних систем на
сільськогосподарському підприємстві з урахуванням його економічної
системи, що вже сформувалася. Отже, на основі аналізу публікацій, з
цієї проблематики та вивчення досвіду як європейських, так і
американських компаній у створенні логістичних систем слід
зазначити, що вирішити цю проблему можна буде завдяки
функціональному, галузевому, організаційному підходам. Їх
детальний розгляд показує, що вони не є альтернативними. Розумна
побудова логістичного менеджменту передбачає послідовне
застосування функціонального, галузевого, й організаційного
підходів. Отже, до проектування логістичних систем необхідно
підходити саме із цих позицій. А тому основу загальної схеми
алгоритму створення логістичних систем на сільськогосподарському
підприємстві, що функціонує на ринку і має сформовану економічну
систему, повинні складати функціональне, елементарне й
організаційне проектування.
Метою функціонального проектування має бути визначення
основних (основної) функцій (функції) та базових логістичних
активностей, що планується до виконання в логістичній системі згідно
з окресленою функцією. Мета елементного проектування – визначення
набору підсистем і ланок майбутньої логістичної системи, яка повинна
реалізовувати конкретні логістичні активності. Метою організаційного
проектування є створення ефективної організаційної структури
управління логістикою на сільськогосподарському підприємстві.
Виконані дослідження щодо наявних підходів до проектування й
упровадження логістичних систем на підприємствах, що описані в
публікаціях вітчизняних і зарубіжних фахівців, надали можливість

74
систематизувати всі пропозиції й обрати алгоритм формування
логістичної системи О.М. Сумця, що складається з кількох етапів:
1) формування інформаційної бази для проектування логістичних
систем на сільськогосподарському підприємстві; 2) проектування
логістичної системи на сільськогосподарському підприємстві; 3)
упровадження проекту логістичної системи на
сільськогосподарському підприємстві. Визначені етапи проектування
логістичної системи сільськогосподарського підприємства включають
у себе по кілька стадій, які конкретизують спрямованість проведених
робіт (рис. 2.7).
Основні стадії етапів проектування
логістичної системи для
сільськогосподарського підприємства

Етап 1 Етап 2 Етап 3

Стадія 1. Аналіз Стадія 1. Попередня Стадія 1. Визначення

зовнішнього середовища оцінка основних ключових показників
характеристик оцінки проекту
логістичної системи, логістичної системи
Стадія 2. Дослідження що проектується
можливості створення Стадія 2. Планування
логістичної системи на Стадія 2. впровадження логістичної
сільськогосподарському Функціональне системи на підприємстві
підприємстві проектування
логістичної системи Стадія 3. Безпосередньо
упровадження проекту
Стадія 3. Елементарне логістичної системи
проектування
(структуризація) Стадія 4. Інсталяція
логістичної системи допоміжних підсистем
логістичної системи
Стадія 4.
Організаційне
проектування
логістичної системи
Рис. 2.7. Основні стадії етапів проектування логістичної системи
сільськогосподарського підприємства
Джерело: за джерелом [199].
Зазначені етапи і стадії проектування та впровадження
логістичних систем відображають системний підхід до
досліджуваного процесу. Для подальшої реалізації описаних етапів на
сільськогосподарському підприємстві необхідно детально описати
алгоритм проектування й упровадження логістичних систем, який
подано у табл. 2.7.
75
 Таблиця 2.7
Основні роботи процесу проектування й упровадження
логістичної системи на сільськогосподарському підприємстві
Стадія
Етап (номер і Зміст основних робіт, що виконуються Шифр
найменуванн роботи
я)
1 2 3 4
1. Аналіз постачальників і споживачів та Е1.С1.Р1
Стадія 1. встановлення можливостей їхнього зростання
Аналіз 2. Аналіз конкурентів Е1.С1.Р2
ринкової 3. Формування мети створення логістичних систем Е1.С1.Р3
ситуації 4. Аналіз можливостей аутсорсингу Е1.С1.Р4
1. Аналіз загальної стратегії підприємства Е1.С2.Р1
2. Аналіз ресурсного потенціалу підприємства Е1.С2.Р2
Етап 1 Стадія 2. 3. Оцінка наявної логістичної інфраструктури на
Дослідження сільськогосподарському підприємстві Е1.С2.Р3
можливості 4. Визначення рівня логістичних витрат для
створення підприємства й обґрунтування доцільності Е1.С2.Р4
логістичних створення логістичної системи
систем 5. Попередній вибір логістичної системи Е1.С2.Р5
6. Визначення основних обмежень на Е1.С2.Р6
функціонування логістичної системи
Стадія1. 1. Прогнозування розвитку логістичних систем Е2.С1.Р1
Попередня 2. Визначення потенційних ринкових меж Е2.С1.Р2
оцінка логістичної системи
основних 3. Визначення витрат на проект та інвестицію
характерис- логістичної системи на сільськогосподарському Е2.С1.Р3
тик підприємстві
логістичної 4. Оцінка очікуваного ефекту логістичної системи Е2.С1.Р4
системи, що 5. Оцінка доцільності проектування логістичної
проектується системи Е2.С1.Р5
Стадія 2. 1. Виокремлення стратегічного набору
Функціональ логістичних функцій, що є необхідним для Е2.С2.Р1
не підтримки конкурентоспроможності підприємства
Етап 2 проектування 2. Встановлення (визначення) логістичних
логістичної функцій, які можна передати шляхом аутсорсингу і Е2.С2.Р2
системи які будуть виконувати на підприємстві
1. Встановлення оптимальної структури
логістичної системи сільськогосподарського Е2.С3.Р1
Стадія 3. підприємства: вибір підсистем логістичної системи
Елементарне відповідно до логістичної мети
проектування 2. Формування економічних цілей і завдань для
(структури- кожної підсистеми логістичної системи Е2.С3.Р2
зація) 3. Визначення достатності техніко-технологічної
логістичної бази кожної з підсистем логістичної системи Е2.С3.Р3
системи 4. Встановлення необхідного рівня взаємозв’язку
між підсистемами і ланками логістичної системи Е2.С3.Р4
5. Інформаційний зв’язок підсистем логістичної Е2.С3.Р5
системи
6. Формування системи реєстрації, обліку, аналізу
та контролю логістичних витрат логістичної Е2.С3.Р6
системи підприємства

76
 Продовження табл. 2.7
1 2 3 4
1. Систематизація умов, факторів і параметрів, що
визначають організаційну структуру управління Е2.С4.Р1
(ОСУ) логістичної системи підприємства
2. Вибір типу ОСУ ЛС підприємства Е2.С4.Р2
3. Формування вимог до ОСУ ЛС підприємства Е2.С4.Р3
4. Вибір моделі проектування ОСУ ЛС Е2.С4.Р4
підприємства
Стадія4. Вибір показників оцінки якості ОСУ
Функціональ 5. логістичної системи підприємства Е2.С4.Р5
не
проектування 6. Формування системи показників оцінки Е2.С4.Р6
логістичної ефективності ОСУ ЛС підприємства
системи 7. Оцінка ефективності ОСУ логістичної системи Е2.С4.Р7
підприємства
8. Оцінка синергічного ефекту впровадження
ОСУ логістичної системи підприємства, що Е2.С4.Р8
функціонує
9. Відпрацювання заходів щодо гарантування
економічної безпеки логістичної системи Е2.С4.Р9
підприємства
1. Визначення показника чутливості логістичної Е3.С1.Р1
Стадія 1. системи
Визначення 2. Визначення ступеня корисності логістичної Е3.С1.Р2
ключових системи
показників 3. Визначення показників надійності ЛС Е3.С1.Р3
оцінки 4. Оцінка ефективності проекту Е3.С1.Р4
проекту ЛС 5. Оцінка рівня економічної безпеки ЛС
підприємства Е3.С1.Р5
Етап 3 Стадія 2. 1. Складання бюджету проекту Е3.С2.Р1
Планування
впровад-
ження ЛС на 2. Складання плану впровадження проекту Е3.С2.Р2
підприємстві 3. Складання графіка впровадження проекту Е3.С2.Р2
Стадія 3.
Безпосе-
редньо упр. 1. Запуск проекту Е3.С3.Р1
проекту ЛС
1. Інсталяція логістичної інформаційної системи Е3.С4.Р1
Стадія 4. 2. Інсталяція системи реєстрації, обліку, аналізу,
Інсталяція та контролю логістичних витрат Е3.С4.Р2
допоміжних
підсистем ЛС 3. Інсталяція системи економічної безпеки Е3.С4.Р3
функціонування логістичних підприємств
Джерело: за джерелом [199].

Послідовність реалізації алгоритму проектування логістичних

систем для підприємства наведено в табл. 2.7., евентуальну схему
наведено на рис. 2.7.

77
 Етап 1

Стадія 1 Стадія 2

Е1.С1.Р1 Е1.С2.Р1

Е1.С1.Р2 Е1.С2.Р2

Е1.С2.Р3

Е1.С1.Р3
Е1.С2.Р4

Е1.С1.Р4 Е1.С2.Р5

Е1.С2.Р6

Етап 2

Стадія 1

Е2.С1.Р1 Е2.С1.Р2 Е2.С1.Р3 Е2.С1.Р4 Е2.С1.Р5

Стадія 2

Е2.С2.Р1

Е2.С2.Р2

Рис. 2.7. Послідовність реалізації алгоритму проектування

логістичної системи сільськогосподарського підприємства, що реально
функціонує на ринку
Джерело: за джерелом [199].

78
 Стадія 3
Е2.С3.Р1

Е2.С3.Р2

Е2.С3.Р3

Потреба у Е2.С3.Р4
поточній
інформації Е2.С3.Р5

Е2.С4.Р1 Е2.С3.Р6
Стадія 4
Е2.С4.Р2

Е2.С4.Р3

Е2.С4.Р4

Е2.С4.Р5

Е2.С4.Р6 Е2.С4.Р7 Е2.С4.Р8

Е2.С4.Р9

Етап 3

Стадія 1 Стадія 2

Е3.С1.Р1 Е3.С1.Р2 Е3.С1.Р3 Е3.С1.Р4 Е3.С1.Р5 Е3.С2.Р1 Е3.С2.Р2 Е3.С2.Р3

Якщо показник незадовільний

Стадія 3

Е3.С3.Р1

Стадія 4

Е3.С4.Р1 Е3.С4.Р2 Е3.С4.Р3

Рис. 2.7. Послідовність реалізації алгоритму проектування

логістичної системи сільськогосподарського підприємства, що реально
функціонує на ринку
Джерело: за джерелом [199].

79
 Опис робіт, що заплановані до виконання під час проектування
логістичних систем, представлено у таблиці форму за такою формою:
шифр операції, назва операції, зміст операції (табл. 2.8).
Таблиця 2.8
Опис змісту операцій проектування й упровадження
логістичної системи на сільськогосподарському підприємстві
Шифр Назва операції Зміст операції
операції
1 2 3
Е1.С1.Р1
5. Аналіз Визначається частка ринку для постачальників;
постачальників і виконується аналіз постачальників і споживачів;
споживачів та прогнозуються можливості їхнього зростання;
встановлення встановлюється ступінь їхньої лояльності до
можливостей підприємства і готовність до тривалого
їхнього зростання співробітництва
Е1.С1.Р2
6. Аналіз конкурентів Визначається частка ринку для конкурентів;
оцінюються їхні слабкі і сильні сторони та
визначають потенційні можливості у використанні
логістики; аналізуються логістичні технології, що
реалізуються; визначаються логістичні партнери і
посередники; аналізуються показники логістики
конкурента (якщо є така можливість)
Е1.С1.Р3
7. Формування мети Аналізується економічна система підприємства;
створення описується логістична концепція для підприємства,
логістичних систем на основі якої формується логістична мета створення
логістичної системи
Е1.С1.Р4
8. Аналіз Виокремлюються логістичні активності (ЛА), що
можливостей реалізуються на підприємстві; виконується аналіз
аутсорсингу доцільності використання ЛА безпосередньо на
підприємстві; виконується вибір ЛА, що економічно
доцільно виконувати силами і ресурсами
підприємства; встановлюється ЛА, що економічно
виконувати за рахунок за діяння логістичного
аутсорсингу; аналізується ринок аутсорсингових
послуг і встановлюються можливості здійснення
аутсорсингу для виконання попередньо
виокремлених ЛА
Е1.С2.Р1
7. Аналіз загальної У розрізі загальних стратегій виконується аналіз
стратегії стратегій зростання і підтримки. Виокремлюються
підприємства конкретні переваги і можливості стратегій зростання
і підтримки
Е1.С2.Р2
8. Аналіз ресурсного Аналізується ресурсний потенціал підприємства,
потенціалу насамперед фінансові і кадрові можливості щодо
підприємства організації та здійснення певних логістичних
активностей
Е1.С2.Р3
9. Оцінка наявної Виконується детальний аналіз основних складових
логістичної
інфраструктури на частин інфраструктури підприємства, а саме:
сільськогосподарськ технічної,
щоб
технологічної, організаційно-економічної,
задіяти їх для виконання певних ЛА
ому підприємстві

80
 Продовження табл. 2.8
1 2 3
Е1.С2.Р4
10. Визначення рівня У загальних витратах підприємства виокремлюються
логістичних витрат логістичні витрати. Встановлюється їх
для підприємства й співвідношення із загальними витратами, на основі
обґрунтування чого обґрунтовують доцільністьстворення
доцільності логістичної системи на підприємстві
створення ЛС
Е1.С2.Р5
11. Попередній вибір На основі аналізу рівня логістичної інтеграції
логістичної функцій, що виконується на підприємстві,
системи встановлюється відповідний рівень логістичної
агрегації і попередньо вибирається для організації
логістична система з прямими зв’язками або
ешелонна, чи гнучка
Е1.С2.Р6
12. Визначення
основних обмежень Визначаються цінові й нецінові детермінанти
на функціонування функціонування логістичної системи підприємства
ЛС
Е2.С1.Р1
6. Прогнозування Виконується прогноз конкретного обсягу робіт,
розвитку виконуваних завдяки логістичній системі
логістичних систем підприємства, на майбутній період
Е2.С1.Р2
7. Визначення Установлюються доцільні розміри (географічна
потенційних територія) логістичного полігона, де планується
ринкових меж ЛС здійснювати логістичну діяльність підприємства
Е2.С1.Р3
8. Визначення витрат
на проект та Складається кошторис на проектування логістичної
інвестицію ЛС на системи та інсоляцію її на підприємстві
сільськогосподарсь
кому підприємстві
Е2.С1.Р4
9. Оцінка очікуваного Прогноз визначає ефект від функціонування
ефекту ЛС логістичної системи на підприємстві
Е2.С1.Р5
10. Оцінка доцільності За прогнозованими показниками ефективності
проектування ЛС функціонування ЛС встановлюється доцільність її
проектування на майбутні періоди
Е2.С2.Р1
10. Виокремлення
стратегічного
набору логістичних Виконується вибір логістичних функцій і операцій,
функцій, що є що є вкрай необхідним для підтримки
необхідним для конкурентоспроможності підприємства в обраному
підтримки сегменті ринку
конкуренто
спроможності
підприємства
Е2.С2.Р2
11. Встановлення
(визначення) Визначаються логістичні активності, що будуть
логістичних виконуватися безпосередньо за рахунок
функцій, які можна можливостей підприємства, й логістичні активності,
передати шляхом що можуть бути передані на виконання іншим
аутсорсингу і які організаціям
будуть виконувати
на підприємстві

81
 Продовження табл. 2.8
1 2 3
Е2.С3.Р1
7. Встановлення
оптимальної структури
ЛС На основі відібраних ЛА, що будуть
сільськогосподарського виконуватися на підприємстві, обґрунтовується
підприємства: вибір необхідний перелік підсистем логістичної
підсистем ЛС системи
відповідно до
логістичної мети
Е2.С3.Р2
8. Формування Формулюються економічні цілі і завдання для
економічних цілей і кожної підсистеми логістичної системи
завдань для кожної відповідно до логістичної мети підприємства
підсистеми ЛС
Е2.С3.Р3 Визначення Аналізується техніко-технологічна база
достатності техніко- підприємства й установлюється достатність
технологічної бази засобів для виконання визначених ЛА
кожної з підсистем ЛС конкретними логістичними підсистемами
Е2.С3.Р4 Встановлення Установлюється рівень взаємозв'язку
необхідного рівня (інформаційного, фінансового, організаційного,
взаємозв’язку між технологічного) між підсистемами і ланками
підсистемами і логістичної системи
ланками ЛС
Е2.С3.Р5 Інформаційний Формується інформаційний зв’язок підсистем
зв’язок підсистем ЛС ЛС між собою та зі службами підприємства
Е2.С3.Р6 Формування системи Організовуються центри відповідальності.
реєстрації, обліку, Відпрацьовується система реєстрації, обліку,
аналізу та контролю аналізу та контролю логістичних витрат ЛС
логістичних витрат підприємства через центри відповідальності
ЛС підприємства
Е2.С4.Р1 Систематизація умов,
факторів і параметрів, Складається матриця умов, факторів і
що визначають параметрів, що є визначальними для побудови
організаційну організаційної структури управління
структуру управління логістичною системою підприємства
(ОСУ) ЛС
підприємства
Е2.С4.Р2 Вибір типу ОСУ ЛС Обґрунтовується тип ОСУ для ЛС підприємства
підприємства
Е2.С4.Р3 Формування вимог до Формуються вимоги для ОСУ логістичної
ОСУ ЛС підприємства системи підприємства
Е2.С4.Р4 Вибір моделі Обґрунтовується модель проектування ОСУ
проектування ОСУ ЛС логістичної системи підприємства
підприємства
Е2.С4.Р5 Вибір показників Обґрунтовуються показники оцінки якості ОСУ
оцінки якості ОСУ ЛС логістичної системи підприємства
підприємства
Е2.С4.Р6 Формування системи Формується система показників оцінки
показників оцінки ефективності ОСУ логістичної системи
ефективності ОСУ ЛС підприємства
підприємства

82
 Продовження табл. 2.8
1 2 3
Е2.С4.Р7 Оцінка ефективності Виконується попередня оцінка ефективності
ОСУ логістичної ОСУ логістичної системи підприємства
системи підприємства
Е2.С4.Р8 Оцінка синергічного
ефекту впровадження Визначається синергічний ефект упровадження
ОСУ логістичної ОСУ логістичної системи підприємства
системи підприємства,
що функціонує
Е2.С4.Р9 Відпрацювання Розробляються заходи щодо забезпечення
заходів щодо економічної безпеки логістичної системи
гарантування підприємства з урахуванням зовнішнього
економічної безпеки оточення і становища підприємства на
ЛС підприємства визначеному сегменті ринку
Е3.С1.Р1 Визначення показника Визначається показник чутливості логістичної
чутливості логістичної системи і проводиться його оцінка
системи
Е3.С1.Р2 Визначення ступеня Визначається показник корисності логістичної
корисності системи і проводиться його оцінка
логістичної системи
Е3.С1.Р3 Визначення Визначаються показники надійності логістичної
показників надійності системи і проводиться їх оцінка
логістичної системи
Е3.С1.Р4 Оцінка ефективності Визначається ефект логістичної діяльності
проекту
Е3.С1.Р5 Оцінка рівня Визначається рівень економічної безпеки
економічної безпеки логістичної системи
логістичної системи
підприємства
Е3.С2.Р1 Складання бюджету Складається бюджет для виконання проекту з
проекту урахуванням рівня забезпечення надійності й
економічної безпеки логістичної системи
Е3.С2.Р2 Складання плану Складається детальний план упровадження
впровадження проекту проекту логістичної системи
Е3.С2.Р2 Складання графіка Складається графік упровадження проекту
впровадження проекту логістичної системи
Е3.С3.Р1 Запуск проекту Введення в дію проекту логістичної системи
Е3.С4.Р1 Інсталяція логістичної Встановлення логістичної інформаційної
інформаційної логістичної системи і підлаштування її під
системи організаційну структуру управління
підприємством
Е3.С4.Р2 Інсталяція системи Встановлення системи реєстрації, аналізу, обліку
реєстрації, обліку, та контролю логістичних витрат і підлаштування
аналізу та контролю її під загальну систему обліку витрат
логістичних витрат підприємства
Е3.С4.Р3 Інсталяція системи
економічної безпеки Реалізація заходів щодо організації системи
функціонування економічної безпеки логістичної системи
логістичних підприємства в загальній системі підприємства
підприємств
Джерело: за джерелом [199].

83
 Рішення, пов’язані з використанням описаного алгоритму
проектування логістичних систем, а також з вибором найбільш
ефективних видів операцій, можуть обгрунтовувати з різним ступенем
глибини й деталізації. Значення останнього визначається не тільки
вихідною інформацією, якою володіє проектувальник, її вірогідністю,
але й обізнаністю фахівців підприємства (консультантів) з
інструментарієм виконання робіт і наявністю джерел фінансування
проекту.
У зв’язку із цим актуальним є питання створення алгоритму
проектування та впровадження логістичної системи для будь-якого
підприємства, в тому числі для сільськогосподарського підприємства.
На наш погляд, такий алгоритм повинен складатися з трьох етапів:
1) предпроектна підготовка (аналітичний етап); 2) проектна діяльність
(проектування, моделювання і формування логістичної системи
сільськогосподарського підприємства з урахуванням специфіки
галузі); 3) реалізація проекту (рис. 2.8).
Основні етапи процесу проектування логістичної системи
сільськогосподарського підприємства

Предпроектна підготовка (перший етап)

− аналіз зовнішнього середовища;
− аналіз внутрішнього середовища;
− техніко-економічне обґрунтування доцільності організації
логістичної системи в підприємстві

Проектна діяльність (другий етап)

− планування (розробка проекту) логістичної системи,
адаптивованої для підприємства;
− моделювання логістичної системи;
− формування логістичної системи (підготовка до реалізації
проекту)

Реалізація проекту (третій етап)

− впровадження логістичної системи ;
− оцінка ефективності логістичної системи на підприємстві;
− удосконалення логістичної системи

Рис. 2.8. Алгоритм проектування та впровадження логістичної

системи сільськогосподарського підприємства
Джерело: розробили автори.
Зазначений алгоритм проектування і впровадження логістичних
систем відображає системний підхід до досліджуваного процесу.
84
2.3. Особливості управління логістичною системою
сільськогосподарського підприємства

Великою проблемою сільськогосподарських підприємств є

відхилення в системі управління підприємством та логістичним
процесом, які нагромаджуються та призводять до неефективної
діяльності підприємства.
В основі будь-якого процесу лежить логістика. Виробництво,
постачання, збут, навіть процес управління підприємством – все це
логістичні процеси. На підприємстві переміщаються потоки сировини,
готової продукції, матеріальних цінностей та інформації. Під час
управління – між керівником і підлеглими переміщуються потоки
документів і інформації, які так само обробляються на робочих
центрах. Поняття логістика має доволі широке значення. Логістика
значно впливає на фінансовий результат підприємства. Будь-яке
сільськогосподарське підприємство – це система взаємопов'язаних
логістичних операцій переміщення сировини, матеріальних цінностей
та інформації з метою задоволення потреб споживачів і максимізації
прибутку.
Досвід провідних країн світу доводить, що з логістичними
технологіями пов'язано отримання 20–30% валового національного
продукту цих країн. Разом з тим підвищений інтерес до логістики за
кордоном пов'язаний із забезпеченням нею комплексного обліку та
економії витрат на закупівлю і збуту продукції. За експертними
оцінками, застосування методів логістики дозволяє знизити рівень
запасів на 30–50 % і скоротити час руху продукції на 25–45 %.
За результатами опитування бізнесменів США, Японії і семи
західноєвропейських країн, американський фахівець X. Д. Петерс
установив, що використання методів логістичного управління у
процесах виробництва та товароруху продукції дозволяє скоротити
обсяги запасів на підприємствах на 30–70 %, підвищити
продуктивність праці на 25–50 %, знизити собівартість продукції
майже на 30 % та витрати у сфері руху товару – на 20 % [2].
Упровадження логістичних методів управління є актуальним і
для вітчизняних аграрних підприємств, що зумовлено такими
чинниками:
1) високі витрати на виробництво і реалізацію вітчизняної
аграрної продукції;

85
 2) значне відставання сфери обігу аграрної продукції від
виробничої сфери;
3) відсутність стратегії розвитку систем розподілу продукції.
Сільськогосподарську продукцію зайнята велика кількість
посередницьких структур, які збільшують витрати, що перевищують в
2,0–2,5 раза первинну ціну продукції;
4) недосконалість інфраструктури аграрного ринку та відсутність
організованих оптово-роздрібних ринків сільськогосподарської
продукції;
5) слабкий рівень розвитку сучасних засобів електронних
комунікацій;
4) відсталість транспортної інфраструктури, здебільшого щодо
якості автомобільних доріг;
5) високий рівень фізичного і морального зносу рухомого складу
транспорту. Крім того, витрати на транспортування у вітчизняних
умовах обтяжені тим, що більше третини автодоріг і автомобільних
мостів не відповідають сучасним вимогам, що ставлять до інженерних
споруд;
8) низький рівень розвитку виробничо-технічної бази
складського господарства;
9) недостатній розвиток промисловості щодо виробництва
сучасних видів якісної тари й упаковки.
У великих логістичних системах формуються окремі
консультативні ради, які повинні забезпечити правильність прийняття
рішень, управлінського персоналу логістичних систем і окремих
підрозділів. Перш ніж розглянути методи організації логістичного
управління, потрібно максимально повно визначити функціональне
призначення відповідних структур. Очевидно, організаційна
структура, яка займається управлінням логістичної системи,
зобов'язана виконувати такі функції:
1. Виробляти й формувати систему логістики, дотримуючись
принципів і положень. проведення виробничо-господарської
діяльності в наявній на підприємстві системі логістики періодично
викликає необхідність перетворень та змін. Найчастіше такі зміни
мають кардинальний характер. Тому проводиться загальна
реорганізація всієї логістичної системи.
Причинами для реорганізації логістичної системи підприємства
можуть стати: прийняття нових планів розвитку підприємства що
вимагають нових рішень у логістиці; рішення про вихід на нові ринки;

86
розвиток нових галузей; зниження оборотності матеріальних запасів;
зростання логістичних витрат в умовах незмінного обсягу
виробництва.
Для проведення аналізу і реорганізації логістичної системи
сільськогосподарського підприємства необхідно вибрати певну
послідовність дій, бо аналізувати й оптимізувати всі елементи
логістичного ланцюжка і функції буде дуже проблематично. Будь-яка
логістична система є унікальною, але, проблеми і помилки всюди
однакові. Тому розглянемо етапи реорганізації логістичної системи.
Перед підприємством постає питання якості роботи логістичної
системи з огляду на зростання кількості рекламацій і повернень від
клієнтів та втрати обсягів реалізації продукції у ряді стратегічних
регіонів. Для проведення аналізу і реорганізації головним є
правильний вибір етапності робіт і їх послідовності виходячи з
існуючих пріоритетів у роботі підприємства. Основними пріоритетами
підприємства на момент проведення робіт може бути: успішне
виробництво продукції та вихід на міжнародний ринок. В результаті
експрес – діагностики логістичної системи буде визначено наступна
послідовність дій для проведення робіт з аналізу та реорганізації
логістичної системи:
 1 етап – діагностика і реорганізація внутрішньої логістики
(центральних складів, складів філій, транспортної системи);
 2 етап – логістичний аналіз структури запасів і асортименту
підприємства (включаючи нормування залишків на складах та
оптимізацію запасів у системі);
 3 етап – оптимізація та розвиток логістичної системи
підприємства (включаючи розвиток персоналу, логістичних функцій і
нової організаційної структури);
З точки зору теорії розвитку логістичних систем необхідно
починати роботу з персоналу й організаційної структури, але всі
структурні зміни в логістиці мають довгостроковий характер і тому
власники підприємства ухвалили суперечливе рішення виправляти
наслідки, а не причини виходячи з вищеописаних пріоритетів.
Для першого етапу робіт (діагностика й реорганізація
внутрішньої логістики) була обрана така послідовність дій:
1. Дослідження можливостей зберігання з точки зору місткості й
обсягу. Проведення аналізу наявних складів для підвищення рівня
використання корисного обсягу складів і підвищення місткості
складських систем.
87
 2. Дослідження можливостей складського господарства з точки
зору відвантажень. Проведення аналізу існуючих складів щодо
документообігу.
3. Надання пропозицій з технічної реорганізації складів; з
технічної реорганізації процесу прийому, розміщення, зберігання,
комплектації і відвантаження товару на всіх існуючих складах.
4. Дослідження ефективності основних складських процесів.
Проведення аналізу всіх складських процесів для пошуку
можливостей їх оптимізації на всіх складах.
5. Надання пропозиція щодо оптимізації складських процесів;
щодо реорганізації складських процесів з рекомендаціями щодо зміни
складських операцій та штатного розкладу.
6. Аналіз наявної системи мотивації на складі та пропозиції щодо
її вдосконалення. Аналіз існуючої системи оплати праці та пропозиції
щодо побудови нової системи мотивації для підвищення загальної
ефективності робіт.
7. Формування системи вимог до складського господарства.
Складання системи вимог по складських господарствах для
визначення системи цілей і рівня інвестицій, необхідних у розвиток
складської інфраструктури.
8. Оптимізація планування міжскладського руху товаропотоку.
Складання оптимальних графіків прийому і відвантаження товарів і
замовлень з усіх складів підприємства.
Результатами робіт першого етапу може стати: збільшення якості
відвантажування продукції, зменшення транспортних витрат на
постачання, збільшення кількості складського персоналу, збільшення
заробітної плати для складських працівників, підвищення рівня
логістичного сервісу.
Для другого етапу робіт (логістичний аналіз структури запасів і
асортименту компанії) була обрана наступна послідовність дій:
1. Проведення АВС – аналізу по всіх видах продукції. Аналіз
проводиться для відображення структури збуту продукції з точки зору
логістики, для оптимізації розміщення товарів на складах, для
оптимізації переміщення товарів.
2. Аналіз циклу руху товаропотоку за проміжок часу. Аналіз
проводиться для оптимізації частоти й обсягу закупівель, для
нормування товарного запасу й для оптимізації структури замовлень.
3. Аналіз системи розподілу за споживачами та напрямками
реалізації. Проводиться для побудови системи управління каналами

88
реалізації, для планування роботи складів і транспорту, оптимізації
структури відвантажень.
4. Аналіз попиту на продукцію. Проводиться для виявлення та
виведення із системи продукції яка не користується попитом, для
підвищення пропускної здатності і продуктивності логістичної
системи.
Результатами робіт другого етапу стануть: запропоновані норми
щодо запасів за всіма видами продукції, що зменшують сумарний
запас; виділено продукцію яка не користується попитом, та
запропоновано альтернативу щодо її заміни, проаналізовані структури
відвантажень за всіма споживачами і на базі аналізу створено
ефективну систему відвантажень для постійних споживачів; змінена
структура і частота поповнення складів, що дозволить не збільшувати
складські потужності.
Для третього етапу робіт (оптимізація і розвиток логістичної
системи підприємства) була обрана наступна послідовність дій:
побудова та розвиток організаційної структури логістики в компанії.
Залучення персоналу та його навчання. Створення єдиної
взаємозалежної системи документообігу в логістиці. Створення
системи планування в логістиці. Побудова системи координації ланок
логістичного ланцюжка: управління постачанням, управління
запасами, складуванням, транспортуванням.
Результатами робіт третього етапу стануть наступні дії:
проведення оцінки рівня кваліфікації, відповідності займаним посадам
і виконавської дисципліни всього логістичного персоналу; створення
вакансії і відбір необхідного персоналу в логістиці; звільнення з
посади тих хто перебуває на випробувальному терміні і не відповідає
вимогам логістичної системи; розроблення кілька варіантів кінцевої і
проміжних організаційних структур в логістиці; розроблення
конкретизованих завдань провідним менеджерам з логістики;
розроблення і впровадження процедур, інструкцій, наказів, положень,
необхідних для роботи логістичної системи підприємства;
розроблення і впровадження ефективної системи оплати праці та
мотивації складських працівників (дозволить забезпечити приплив
більш якісних співробітників); планування роботи складу і транспорту
за допомогою тижневих графіків відвантажень і щоденних реєстрів
накладних.
У процесі реорганізації логістичної системи підприємство може
зазнати цілий ряд змін: зміну директорів з логістики, зміна складу та

89
складського персоналу, велика кількість внутрішніх конфліктів між
логістикою, фінансами і продажами, формування нової політики
реалізації продукції, поділ усіх споживачів підприємства на групи і
формування нових принципів роботи з кожною з них з точки зору
попиту та пропозиції, логістики та фінансів.
На базі цього можна побачити, що реорганізація логістичної
системи є довгим, нелегким процесом для всього менеджменту
компанії. І більшість проблем системного рівня в логістиці виникають
у результаті того, що під час формування планів продажів, стратегій
завоювання ринкових позицій, складання бюджетів не враховують
логістичних потужностей, можливостей інфраструктури, необхідності
в інвестиціях і кваліфікації персоналу логістичної системи. Дуже часто
в гонитві за миттєвим прибутком ми забуваємо про те, що оплачений
товар не є якісно та вчасно відвантаженим, і як багато необхідно
зробити для того, що б одне перетворилося в інше.
2. Проектувати й реалізовувати стратегію логістики з
урахуванням ринкової стратегії сільськогосподарського підприємства.
Працездатність логістичної системи зумовлюється стратегічною і
тактичною політикою в області виробництва, збуту, інвестицій,
персоналу. Ці та інші елементи потрібно брати до уваги не тільки в
ході спільного управління, але і під час формування стратегії
логістики. Подвійна відповідальність покладена на посадових осіб, що
управляють логістикою. По-перше, за достовірне і своєчасне
інформування керівників вищого рівня про підходи до виконання
прийнятих рішень з питань логістичної стратегії, а також, відповідно
до конкретного стану підприємства. По-друге, перед виконавцями за
хорошу організацію і злагодженість здійснюваних робіт і заходів та за
доведення підсумків аналізу ефективності запропонованих змін.
3. Комплексно управляти логістичною системою з метою
раціоналізації потокових процесів. Ця діяльність різноманітна і
складається з: управління зовнішнім транспортом; управління
внутрішнім транспортом; планування і контролю процесу
виробництва; планування організації та контролю за станом запасів, т.
д.
Успішне управління матеріальними потоками на окремому
підприємстві можливе лише в разі виділення відповідної функції.
Динамічно змінюється ситуація у ряду підприємств під час створеня
об'єктивної служби логістики, відсутність якої призводить до
безсистемності й неузгодженості у закупівлях, управлінні запасами,

90
організації виробництва та організації збуту, до плутанини в
складському господарстві.
Відсутність структур логістики на ряді сільськогосподарських
підприємств скоріше результат історично сформованих систем
управління і нездатності представити службу логістики, ніж виражене
небажання.
4. Погоджувати взаємопов'язані функції управління. Всі
управлінські структури в господарських підрозділах пов'язані з
логістикою. Для того щоб розділити області впливу і відповідальності
в кожній виробничо-економічній системі, потрібно дотримуватися
специфіки завдань, що вирішуються окремим підрозділом і всією
структурою в цілому.
5. Вирішувати завдання індивідуальності підприємства. Крім
особливостей, що диктуються належністю підприємства до конкретної
частини економіки, управління і соціальної сфери, велике значення
при проектуванні і управлінні логістичними системами мають
характерні особливості господарських структур. Вони відіграють
подвійну роль. По-перше, не дозволяють уніфікувати інструменти
логістики, за рахунок чого досвід логістики розширюється. По-друге,
спонукають до глибокого, постійного і комплексному вивченню
можливостей, стану й умов роботи підприємства, що сприятливо
відбивається на якості здійснюваних робіт і сприяє своєчасній
адаптації до навколишнього середовища. У відповідності зі
специфікою підприємства і відповідними функціями, логістика може
мати централізований і децентралізований характер, коли управління
здійснюється на рівні деяких підрозділів. І відповідно управлінська
відповідальність ділиться між різними структурними підрозділами або
збирається в одному, координуючому центрі – службі логістики.
Перш ніж розглядати питання організації, планування та
управління службою логістики на сільськогосподарських
підприємствах , зупинимося на основних її складових частинах. У
логістиці виділяють два основні розділи – управління матеріальними
ресурсами та їх розподіл. Розподіл матеріально-технічних ресурсів –
проміжних і кінцевих продуктів – здійснюється за двома напрямками.
Перший напрям – рух напряму (прямий канал розподілу) до
проміжного споживача для здійснення подальшого виробничого
процесу або до кінцевого споживача. Другий напрям – рух до
проміжного або кінцевого споживача через розгалужену мережу
посередників (непрямий канал розподілу) – великими, середніми або

91
дрібними партіями. Логістика на підприємстві, в залежності від
напрямків його діяльності, підрозділяється на внутрішню і зовнішню.
Внутрішня передбачає вирішення виробничих питань безпосередньо у
господарстві. Зовнішня вирішує завдання щодо забезпечення руху
товару на ринок. Завдання, які стоять перед внутрішньою логістикою,
зводяться до матеріально-технічного забезпечення й управління
ресурсами. Це – закупівля сировини і матеріалів для підприємства, їх
складування та зберігання, транспортування як від постачальника, так
і на самому підприємстві між підрозділами, постійний контроль за
обсягами запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів,
комплектуючих виробів, їх коригування. Завдання, які стоять перед
зовнішньою логістикою, полягають у розподілі кінцевого готового
продукту через різні канали розподілу. Це – транспортування готового
проміжного або кінцевого продукту споживачам; виявлення їх запасів
на власних складах, проміжних логістичних платформах; зберігання
виробленої продукції; спостереження за попитом товарів.
Служба логістики на підприємстві має декілька обов'язкових
рівнів управління. При цьому в неї входить адміністративний апарат,
відповідальний за прийняття рішень (за завданнями, цілями і
проблемами підприємства) і штатні співробітники відділу логістики та
її служби в цілому. Організація та менеджмент служби логістики на
підприємстві включає такі основні структурні ланки: виконавчий
директор з логістики (він входить до складу ради фірми або є одним із
заступників генерального директора), менеджери, відповідальні за
діяльність відділів і підлеглий їм персонал.
Групи реалізації окремих проектів логістики – планування нових
центрів розподілу кінцевої готової продукції, розширення наявних і
організація нових логістичних платформ, формування інформаційних
систем логістики.
Управляючі персоналом. Вони ведуть оперативну роботу,
відповідають за центри розподілу кінцевої готової продукції, за
постачання, зберігання.
Що стосується групи реалізації окремих проектів логістики, то
існує кілька найпоширеніших способів формування таких груп на
підприємстві, як всередині служби логістики, так і самостійних. Групи
функціонують як невід'ємна частина в складі служби логістики на
підприємстві, і виконують такі завдання: контроль за виконанням
проектів, інжиніринг в транспортному і складському господарстві, в
інформаційних логістичних системах.

92
 Групи функціонують як окремі, самостійні підрозділи зі своїм
персоналом, організовані на підприємстві і виконують певні функції
системи логістики, наприклад: організація доставки матеріально-
технічних ресурсів; формування логістичних платформ. Вони
формуються оперативно з персоналу, зайнятого в окремих сферах
діяльності логістики, у сфері транспортного або складського
господарства - в цьому випадку виконуючи обов'язки по реалізації
проектів. Будь-яке сільськогосподарське підприємство, яка прагне
досягти високої ефективності закупівель, виробництва, складування,
зберігання і формування запасів матеріально-технічних ресурсів, а
також розподілу кінцевої готової продукції, повинна мати правильно
організовану службу логістики.
Служба логістики на підприємстві підрозділяється, як правило,
на п'ять основних функціональних груп, що відповідають за
транспортування; структуру основних засобів, запаси, матеріальні
ресурси, комунікації та інформацію. Слід зазначити, що таке
формування функціональних груп служби логістики на підприємстві
не відповідає традиційним організаційним структурам
сільськогосподарських підприємств, так як всі названі види діяльності
протягом досить тривалого часу делегувалися відділом постачання
матеріально-технічних ресурсів, який займається який займався
маркетингом; транспортних операцій (існував як самостійний);
управління складським господарством (також був самостійним).
Сільськогосподарське підприємство в системі логістики повинно
орієнтуватися на практичне досягнення успіху. Для цього на кожному
підприємстві необхідно обов'язкове виконання трьох найважливіших
умов.
Перше – необхідне точне формулювання і перелік функцій
кожного окремого співробітника служби логістики на підприємстві.
Зазначення, назви посади, організаційні зв'язки, межі відповідальності,
обов'язки та права.
Друге – у розпорядженні господарства має бути необхідна
інформація про те, яка кількість співробітників персоналу служби
логістики потрібна в майбутньому; якими знаннями і навичками вони
повинні володіти. У цьому випадку необхідна наступна інформація:
обсяг передбачуваних робіт, масштаб розширення підприємства,
потрібна кількість працівників, становище на ринку робочої сили.
Третє – підприємство має знаходити і підбирати майбутнього
менеджера (співробітника) служби логістики на певну, конкретну

93
посаду, а не підбирати посаду майбутнього співробітника. В
останньому випадку його некомпетентність може призвести до
негативних наслідків. Обов'язковий спрямований підбір кадрів;
відповідність кандидатів посади по знанням і навичкам,
компетентності. Служба логістики на підприємстві, що складається з
трьох рівнів управління, є найбільш поширеною.
Перший рівень: загальне управління (планування), що здійснює
віце-президентом фірми з логістики. Основні функції: перевірка всієї
системи і за необхідності – коригування планів, уточнення структури
системи, оцінка діяльності окремих підсистем і всієї системи;
координація політики та діяльності служби логістики з іншими
підрозділами фірми, встановлення витрат і стандартів сервісу.
Вихідною інформацією "на вході" цього рівня є діяльність в широкому
масштабі, загальні проблеми підсистем і зовнішні чинники (зростання
або зниження конкуренції на ринку, а також інші умови, що
змінюються). Інформація що надійшла, використовується для
дослідження, аналізу та оцінки, і приняття "на виході" різних рішеннь,
що стосуються питань коректування дій окремих підсистем і служби
логістики в цілому, нової політики фірми, а також різних напрямів її
діяльності.
Другий рівень: програмне управління (планування за
програмою). На цьому рівні управління один або кілька менеджерів
контролюють дві і більше індивідуальні підсистеми. Вони управляють
складським господарством, обробкою замовлень, їх відвантаженням,
реалізують політику управління фінансовими потоками підсистем;
усувають можливі невідповідності між різними компонентами
підсистем; підводять підсумки і звітують перед вищим керівництвом
про свою діяльність. Прийняті на цьому рівні рішення обмежені
можливостями й ініціативою менеджерів. Вони керуються
встановленими нормами витрат, прибутку чи сервісу. Стикаючись з
проблемою в одній або декількох підсистемах (наприклад,
відвантаження і складування продукту), менеджер повинен з'ясувати
причини її виникнення та знайти оптимальне рішення. При
необхідності він вносить зміни в діяльність підсистеми і координує
взаємопов'язані функції у всіх інших. Менеджер також може залучати
незначну кількість персоналу для перевірки підсистем, проводити
дослідження з метою поліпшення їх роботи.
Третій рівень: оперативне управління (оперативні компоненти).
Це робота з постачальниками, по яких порушується графік. Підготовка

94
та надання на рівень програмного управління інформації про
зафіксовані порушення, звіт про результати конкретної діяльності.
Кожна з підсистем цього рівня має одну або декілька суворо
обмежених цілей. Наприклад, основні функції відділу відвантаження в
службі логістики полягають в організації процесів відвантаження
продукції, експедируванні її з відповідною супровідною
документацією; висновок взаємовигідних контактів із зовнішніми
партнерами у сфері перевезень; оперативна робота. Діяльність цього
рівня управління вимірюється в тоннах відвантажених партій
продукції або одиницях продукту в кожній партії; загальних витратах
на відвантаження, включаючи збитки від пошкодження продукції. На
цьому рівні накопичується інформація про раціональний розподіл
накладних витрат відділу відвантаження (заробітна плата, обов'язкові
відрахування на соціальне страхування, рахунки за телефонний зв'язок
і т.д.). У підсистемі передбачено зворотній зв'язок і оперативний
контроль. Так, керівник відділу перевіряє звіти про стан справ "на
виході" і дає дозвіл на відвантаження. Управління на цьому рівні є
рутинним процесом і включає тільки специфічний контроль і
адміністративну діяльність, оскільки тут кожна проблема має певний і
затверджений метод вирішення. Певне значення в розподілі як засіб
контролю ефективності логістики має аудит. Він ґрунтується на
інформації про обслуговування покупців і впливає на формування
вихідних даних про запаси, транспорт, збереження товарів на складах
і їх відвантаження споживачам. Аудит за функціональним
призначенням включається у другий рівень управління службою
логістики на підприємстві.
Особливе місце трирівневої структури організації та управління
службою логістики на підприємстві займають інформаційні системи.
При цьому ієрархія їх використання має, як правило, чотири
самостійних рівня, на кожному з яких інформаційний потік виконує
певні чітко визначені функції. На оперативному рівні інформаційний
потік має досить широкий діапазон. Тут здійснюється реалізація
оперативних рішень як реакція на нову нормативну, довідкову,
аналітичну або іншу інформацію. На рівні контролю інформаційний
потік також досить широкий. Інформація тут, як правило,
використовується для оперативного планування за різними напрямами
діяльності служби логістики, а також для здійснення контролю за
рішеннями, прийнятими на оперативному рівні управління. На
середньому рівні концентрується суто управлінська інформація для

95
здійснення тактичного планування та прийняття рішень по різним
процесам виробничої діяльності на підприємстві. Вищий рівень. Весь
інформаційний потік на цьому рівні управління максимально
сконцентрований. Довідкова, оперативна, нормативна та аналітична
інформація призначена для здійснення стратегічного планування на
підприємстві. За допомогою аналітичної інформації приймаються
глобальні перспективні рішення розвитку підприємства.
Характеризуючи використання основних інформаційних потоків в
різних системах логістики на підприємстві, слід зазначити, що
інформація є основою прийняття рішень на всіх рівнях управління.
Багато підприємств роблять певні зусилля з організації служби
логістики, відчуваючи при цьому певне розчарування – прогнозований
результат виявляється нижчий від очікуваного. Причинами невдалої
організації служб логістики на підприємствах є те що, логістика в цей
час є нерозвинутою частиною економіки, і на підприємствах зокрема.
Традиційні структурні підрозділи підприємства бачать у службі
логістики в деякому розумінні конкурента. Вони відчайдушно
захищають своє поле діяльності, опираючисб тому, щоб в структури
логістики тієї чи іншої функції або права прийняття рішення. Інша
причина полягає в тому, що ще не розроблено чіткої структури служби
логістики на підприємстві. Природно, процес її становлення не може
здійснитися безболісно. Але немає не тільки типової організації
служби логістики, але і оптимального варіанту організаційної
побудови конкретного підприємства і його структурних підрозділів.
Існуюче різноманіття організаційних форм, хоча в цьому є певні
переваги, породжує проблеми, коли служби логістики, якщо і
вводяться, але на власний лад, і не роблять дієвого впливу на
економічну, виробничу і господарську діяльність.
Ще одним аспектом проблеми є те що, в умовах постійно
мінливої економічної обстановки, посиленої конкуренції на ринку,
організаційна структура служби логістики на підприємстві повинна
бути гранично гнучкою на відміну від традиційно сформованих з
усталеними тенденціями колишніх структур, функціональних
підрозділів практично будь-якого підприємства. Зросла конкуренція,
інтернаціоналізація ринків і джерел постачання, в тому числі
первинних матеріальних ресурсів, використання нових систем
управління виробничо-господарською діяльністю, прямі поставки
сировини, матеріалів, запасних частин, вимагають такої організаційної
структури служби логістики на підприємстві, яка була б здатна

96
забезпечити необхідний сервіс. Очевидно, що єдиною і найкращою
організаційної структури служби логістики на практиці не існує. Більш
вірним і оптимальним підходом до вирішення цієї проблеми є розгляд
можливих альтернатив організації та управління подібної службою.

2.4. Дослідження функціонування ключових підсистем

логістичних систем сільськогосподарських підприємств

Логістична система – це організаційно-господарський механізм

управління матеріальними та інформаційними потоками. Вона
включає матеріальні засоби, що забезпечують рух товарів по
логістичному ланцюгу (склади, вантажно-розвантажувальні
механізми, транспортні засоби), виробничі запаси та засоби
управління усіма ланками ланцюга. Логістична система є адаптивною
системою зі зворотним зв'язком, яка виконує певні логістичні функції
та операції. Як правило, вона складається з кількох підсистем і має
розвинуті зв'язки із зовнішнім середовищем. В якості логістичної
системи можна розглядати виробниче підприємство, територіально-
виробничий комплекс, торговельне підприємство. Розглянемо
функціонування ключових підсистем логістичної системи, якими є
транспортна і складська підсистеми.
Логістичний процес на складі досить непростий, оскільки
вимагає узгодженості функцій постачання запасами, переробки
вантажу і розподілу замовлень. Логістика на складі охоплює всі
основні функціональні галузі, що розглядаються на мікрорівні. Тому
логістичний процес на складі є набагато ширшим, ніж технологічний
процес і забезпечує: постачання запасами; контроль за постачанням;
розвантаження і приймання вантажів; внутрішньоскладське
транспортування та перевалку вантажів; складування і зберігання
вантажів; підготовку замовлень споживачів та відвантаження;
транспортування та експедирування замовлень; збирання та доставку
порожніх товароносіїв; контроль за виконанням замовлень;
інформаційне обслуговування складу; обслуговування споживачів
(надання послуг).
Функціонування усіх складових частин логістичного процесу має
розглядатися у взаємозв’язку та взаємозалежності. Такий підхід не
тільки дає змогу чітко координувати діяльність служб складу, він є
основою планування і контролю за просуванням вантажу на складі з
мінімальними витратами.
97
 Розглянемо, наскільки розвинута логістика складування України
на прикладі Харківській області.
Найбільші за площею Балаклійський, Вовчанський, Ізюмський,
Лозівський та Харківський райони.
Серед найбільш розвинених промислових районів регіону
виділяються Балаклійський і Дергачівський, а також районні центри:
міста Чугуїв, Куп’янськ та Ізюм. Майже 80 % населення Харківської
області мешкає у містах. До районів Харківської області з переважно
міським населенням входять: Балаклійський (62,6 %), Вовчанський
(58,1 %), Дергачівський (71,1 %), Печенізький (51,9 %) та Чугуївський
(58 %) райони [193].
По Харківській області налічується близько 500
сільськогосподарських підприємств. На кожному із цих підприємств
переміщення матеріальних потоків неможливе без концентрації у
визначених місцях необхідної кількості запасів (матеріально-
технічних ресурсів, готової продукції, товарів тощо), для збереження
яких використовуються різноманітні склади. Організація процесу
зберігання запасів необхідна насамперед тому, що цикли виробництва
і споживання рідко збігаються у часі.
Питання складської логістики розглядаються Я. С. Антонюк,
Я. А. Добротя, В. А. Журавльов, О. Д. Коноваленко, В. В. Писаренко,
В. І. Шрот, [8, 60, 67, 83, 137, 233] та іншими науковцями. Але багато
питань, які стосуються, саме складування запасів на
сільськогосподарських підприємств залишились поза увагою
дослідників.
Сучасний склад – це складна технічна споруда, яка складається із
взаємопов’язаних елементів, що має певну структуру та виконує ряд
функцій з перетворення матеріальних потоків, а також накопичення,
переробки та розподілу вантажів між споживачами.
Особливістю складування у сільському господарстві є те, що
практично вся продукція має певні умови зберігання, тобто склади
повинні бути пристосовані для зберігання того чи іншого виду
продукції.
Склади є одним із найважливіших елементів логістичної системи.
Об’єктивна необхідність у спеціально обладнаних місцях для
утримання запасів існує на всіх стадіях руху матеріального потоку,
починаючи від первинного та закінчуючи кінцевим споживачем. Цим
пояснюється наявність великої кількості різноманітних видів складів,
які класифікуються: за розмірами складів: невеликі (загальна площа

98
розміром декілька сотень кв. м); склади-гіганти (площа – сотні тисяч
кв. м); конструктивними ознаками: закриті (розміщені в окремих
приміщеннях); напівзакриті; відкриті; за характером діяльності:
матеріальні (постачальницькі) склади; внутрішньовиробничі
(міжцехові та внутрішньоцехові); збутові; за формою власності:
колективного користування; індивідуального користування; за
призначенням вантажів: склади продукції виробничо-технічного
призначення; склади товарів народного споживання; ступенем
автоматизації: немеханізовані; комплексно-механізовані;
автоматизовані; автоматичні; можливістю доставки та вивозу вантажу:
пристанційні або портові; прирейкові; глибинні.
До основних функцій складів належать такі: а) перетворення
виробничого асортименту вантажів у споживчий асортимент
відповідно до попиту; приймання, складування та зберігання
матеріальних цінностей; унітизація та транспортування вантажів. Для
скорочення транспортних витрат склад може здійснювати функцію
об'єднання (унітизацію) невеликих партій для декількох замовників, до
повного завантаження транспортного засобу; надання різноманітних
послуг: підготовка товарів для продажу (фасування продукції,
заповнення контейнерів, розпакування, перепакування та ін.);
контроль за функціонуванням пристроїв та обладнання, монтаж;
надання товарного вигляду продукції, необхідна обробка; надання
транспортно-експедиційних послуг та інші.
Будь-який склад обробляє три види матеріальних потоків:
вхідний, вихідний та внутрішній. Наявність вхідного потоку означає
необхідність розвантаження транспорту, перевірки кількості і якості
вантажу. Вихідний потік зумовлює необхідність навантаження
транспорту, внутрішній потік пов'язаний з необхідністю переміщення
вантажу всередині складу. Перетворення матеріальних потоків
проводиться шляхом розформування одних вантажних одиниць
(наприклад, партій) та формування інших. Це означає необхідність
розпакування, комплектації нових вантажних одиниць, їх пакування та
перетарування.
Складська логістика сільського господарства охоплює всі основні
функціональні сфери, що пов'язані з організацією руху матеріальних
потоків на мікрорівні. Тому логістичний процес на складах є набагато
ширшим, ніж просто технологічний процес переробки вантажів
(рис. 2.9).

99
 1. Постачання запасів

2. Контроль за поставками

3. Розвантаження та приймання вантажів

4.Внутрішньоскладське транспортування і
перевалювання вантажу
Відділ закупівлі

Відділ збуту
5. Складування і зберігання вантажів
СЛУЖБА ЗАКУПІВЕЛЬ

6. Комплектація замовлень клієнтів та відвантаження

СЛУЖБА ПРОДАЖІВ
7. Транспортування та експедирування замовлень

8. Збирання та доставка порожніх товароносіїв

9. Контроль за виконанням замовлення

10. Інформаційне обслуговування складу

11. Забезпечення обслуговування клієнтів (надання

послуг)
Рис. 2.9. Схема логістичного процесу на складі підприємства
Джерело: удосконалили автори.
Умовно логістичний процес на складах підприємств сільського
господарства можна поділити на три складові частини:
1) операції, що спрямовані на координацію роботи відділу
закупівлі;
2) операції, що безпосередньо пов’язані з переробкою вантажів
та оформленням необхідних документів (розвантаження,
внутрішньоскладське транспортування, складування, приготування
замовлень, транспортування та експедирування замовлень, збирання і
доставка порожніх товароносіїв, інформаційне обслуговування
складу);
3) операції, що направлені на координацію роботи служби
продажу.
Раціональне здійснення логістичного процесу на складі є
запорукою його рентабельності. Тому під час організації логістичного
процесу треба додержуватися таких підходів:
1) проводити раціональне планування складу при виділенні
робочих зон, що сприяє зниженню витрат і вдосконаленню процесу
переробки вантажу;
2) ефективно використовувати простір складу під час
розміщення обладнання, що дозволяє підвищити потужність складу;
100
 3) використовувати універсальне обладнання, яке виконує
різноманітні складські операції, що призводить до істотного
скорочення парку підйомно-транспортних машин;
4) мінімізувати маршрути внутрішньоскладського перевезення
для скорочення експлуатаційних витрат і зростання пропускної
спроможності складу;
5) здійснювати уніфікацію партій відвантажень та
використовувати централізовані доставки, що дозволяє істотно
знизити транспортні витрати;
6) максимально використовувати можливості інформаційної
системи, що значно скорочує час та витрати, пов’язані з
документообігом та обміном інформацією тощо.
Іноді резерви раціональної організації логістичного процесу
(навіть і незначні), полягають у простих речах: розчистці
загромаджених проходів, поліпшені системи освітлення, наукової
організації робочого місця. У пошуку резервів ефективності
функціонування складу немає дрібниць, все має ретельно
аналізуватися, а надалі використовуватися для поліпшення організації
логістичного процесу.
Система складування передбачає оптимальне розміщення
вантажу на складі і раціональне управління ним. У процесі розробки
системи складування необхідно враховувати всі взаємозв’язки та
взаємозалежності між зовнішніми (що входять на склад та виходять з
нього) та внутрішніми (суто складськими) матеріальними потоками та
пов’язані з ними фактори (параметри складу, технічні засоби,
особливості вантажу тощо).
Система складування включає такі складські підсистеми:
вантажна одиниця; вид складування; обладнання з обслуговування
складу; система комплектації; управління переміщенням вантажу;
обробка інформації; конструктивні особливості будівель і споруд.
Вибір раціональної системи складування повинен здійснюватись
у такій послідовності: визначення місця складу у логістичному
ланцюжку та виділення його функцій; визначення загальної
спрямованості технічної оснащеності складської системи
(механізована, автоматизована, автоматична); визначення мети й
завдань щодо розробки системи складування; вибір елементів кожної
складської підсистеми; створення комбінацій обраних елементів усіх
підсистем; здійснення попереднього вибору конкурентоспроможних
варіантів з усіх технічно можливих; проведення оцінки кожного

101
конкурентоспроможного варіанта; здійснення альтернативного вибору
раціонального варіанта.
Вихідними даними для визначення площі складу є номенклатура,
властивості й кількість матеріальних цінностей які необхідно
зберігати.
Розрахунок площі складу включає:
- визначення корисної площі (площі, на якій безпосередньо
будуть зберігатися вантажі);
- визначення оперативної площі, до якої відносять приймально-
сортувальні, відпускні, вагові площадки, проходи, проїзди й т.д.;
- розрахунок конструктивної площі, на якій розташовуються
перегородки, колони, сходові клітки й т.д.
Розрахунок площі складських приміщень може проводитись
двома методами: методом навантажень або точним методом.
Метод навантажень застосовується для визначення площі
універсальних складів або на першій стадії проектування складських
приміщень [60].
Розрахунок площі складського приміщення за методом
навантажень визначається за допомогою такої формули:
Z max  K н
S заг .  , (2.3)
qср  К вик.

де S заг. – загальна площа складу, м2; Zmax – максимальна норма

зберігання i-того вантажу на складі, т.; Kн – коефіцієнт нерівномірності
надходження вантажів на склад; qср – середнє розрахункове
навантаження на 1 м площі складу, т/м2; Квик. – коефіцієнт використання
площі складу.
Коефіцієнт нерівномірності надходження вантажу на склад
визначається за формулою:
Qдоб . макс
Кн  , (2.4)
Qдоб .серед

де Qдоб. макс – максимальний добовий обсяг вантажу, що надходить

на склад, тонн на добу; Qдоб.серд – середньодобовий обсяг вантажу, що
надходить на склад, тонн на добу.
Максимальна норма зберігання вантажу на складі дорівнює:
n Qрi
Z max    Z ' max i , (2.5)
i 1 360

102
 де Q рi – річний обсяг надходження на склад i-го вантажу, т/ рік;
Z ' max i – максимальна норма запасу і-го вантажу, діб; n – кількість
найменувань вантажів, що надходять на склад.
Точний метод використовують під час детального проектування
складських приміщень. Розрахунок точним методом потребує
детальних характеристик матеріалів, що будуть зберігатися на складі.
Розрахунок площі складу відповідно до точного методу здійснюється
у такій послідовності: за каталогом на основі урахування
характеристик вантажів вибирається складське обладнання;
визначається потреба в обладнанні; визначається корисна площа
складу на підставі площі, що займає обладнання; далі розраховується
оперативна та конструктивна площі.
Розглянемо розміри складських площ декількох підприємств
Харківської області (табл. 2.9).
Таблиця 2.9
Розміри складських площ досліджуваних підприємств
Харківської області станом на січень 2011 р.
Район Підприємство Площа, м2
Валківський ТОВ «Маяк» 1900
Золочівський ПСП «Вікторія» 1252
Харківський ТОВ «Компанія«Велко» 2500
Харківський ТОВ «СінталАгро Трейд» 7236
Джерело: на основі даних підприємств.
На прикладі рис. 2.10 розглянемо динаміку змін розмірів
складських площ вищезазначених сільськогосподарських підприємств
протягом 2005–2010 рр.
8000 м2 7236 7236
6785 6785
6000 6000
6000

4000
2500 2500 2500 2500 2500
2000 1700 1900 1900 1900
2000 1500
1000
1500
1000 1000 1200 1200 1252

0
2005 2006 2007 2008 2009 2010
роки
ТОВ "Маяк" ПСП
ПП «Вікторія»
"Вікторія" Агрофірма "Санрайз"
ТОВ «Компанія«Велко» ТОВ
ТОВ"Сінтал-Агро
«Сінтал Агро Трейд»

Рис. 2.10. Динаміка змін розмірів складських площ підприємств

сільського господарства за 2005–2010 рр.
Джерело: сформовано за даними підприємств.

103
 Найбільшу складську площу має філіал підприємства
ТОВ «Сінтал Агро Трейд» Харківського району – 7236 м2. Основними
видами продукції підприємства є: пшениця, кукурудза, ячмінь, горох,
цукровий буряк, соняшник і гречка. Проаналізуємо на вищезазначених
підприємствах використання складських приміщень (табл. 2.10).
Таблиця 2.10
Наявність та економічна оцінка використання складських
приміщень в сільськогосподарських підприємствах Харківської
області за 2010 р.
ТОВ ТОВ
Показник «Сінтал ТОВ
«Компанія «Маяк» ПСП
Агро «Велко» «Вікторія»
Трейд»
Загальна площа складу, м2 7236 2500 1900 1252
Оперативна площа, м2 1447 544 465 371
Корисна площа, м2 5428 1780 1250 695
Вартість реалізованої продукції зі 475,4 12,1 36,1 8,7
складу на 1 м2, тис. грн
Чисельність робітників, осіб. 15 5 5 3
Вартість реалізованої продукції зі
складу на 1 робітника складу, 657,0 48,5 190,2 69,5
тис. грн
Прибуток (збиток) складу, тис грн 14388 -17 578,2 229,1
Витрати на утримання складу, 331,9 12,3 30,4 6,4
тис грн
Рівень рентабельності 30,2 -1,4 16,0 26,4
(збитковості) складу, %
Рівень механізованих робіт, % 90,1 75,6 83,9 87,4
Коефіцієнт виконання договірних 0,921 0,675 0,876 0,901
зобов’язань
Джерело: сформовано за результатами досліджень підприємств.
Логістичні системи складування тільки починають свій розвиток
у сільському господарстві Харківської області. Разом з тим філіал
ТОВ «Сінтал Агро Трейд» у Харківський області має вже сформовану
логістичну систему, оскільки він об’єднує декілька підприємств та має
канали збуту на зовнішньому риноку [156]. Складське обладнання
складається з таких основних компонентів: допоміжні пристрої для
навантаження-розвантаження; внутрішньоскладські транспортні
засоби; полиці, стелажі, ящики та ін.
Для обслуговування складів використовують різноманітні
підйомно-транспортні машини і механізми, їх вибір тісно пов’язаний з
уже переліченими підсистемами і залежить від характеристик самих
технологічних засобів і загальної спрямованості технічної оснащеності
складу. Найбільш розповсюдженими на механізованих складах є такі
види підйомно-транспортних засобів, як електронавантажувачі та
104
електроштабелери, а на автоматизованих складах – міжстелажні
крани-штабелери.
Для досягнення ефективності обороту важливим є вибір
відповідних видів внутрішньоскладського транспорту.
Внутрішньоскладський транспорт охоплює: мостові крани,
монорейки, транспортери, автокари, штабелери, пристрої для
вертикального переміщення вантажів, ручні підйомники, електроталі,
рольганги і т.д.
Важливе місце в організації логістичних процесів складування
займає тара і пакування [233].
Тара являє собою особливий вид промислових виробів,
призначений для укладання й упаковування різних вантажів. У тарі
вантажі передаються до перевезення транспортним організаціям та
зберігаються у ній під час транспортування і зберігання на складах.
Основне призначення тари: 1) запобігання пошкодженням від
механічних дій (ударів, трясіння, бою), забрудненню та псуванню
вантажів від впливів атмосферних опадів, температури, тобто
збереження фізико-хімічних якостей вантажів та їх кількості під час
переміщення й складування; 2) створення відповідних умов для
виконання вантажно-розвантажувальних та транспортних операцій на
всіх видах транспорту; 3) збереження зручностей під час укладання та
збереження вантажів на складах; 4) більш повне використання
складських об'ємів приміщень, вантажопідйомності транспортних
засобів та збільшення їх продуктивності; 5) полегшення умов праці
складських робітників.
Упаковка являє собою засіб або комплекс засобів, що
забезпечують захист продукції від пошкоджень, втрат, а зовнішнє
середовище – від забруднень. Упаковка сприяє раціональній
організації процесу зберігання, реалізації та транспортування
продукції. Крім функціонального призначення, упаковка має інше, яке
значно ближче покупцю – це знак марки. Упаковка має підтримувати
ринкові позиції ринкової марки. Тому мають значення форма, розміри,
кольорова гамма, конструкція, шрифт, що використовується,
екологічність та ін. На практиці використовують різні види тари та
упаковки. Їх можна поділити на три основні групи: а) зовнішня тара;
б) внутрішня (споживча) або первісна; в) цехова (обігова) тара.
Зовнішня тара призначена для транспортування або зберігання у
процесі переміщення вантажів від виробника до споживача. До неї
належить більшість видів дерев'яних, металевих, пластмасових та

105
картонних ящиків, бочок, барабанів, пляшок та ін. Внутрішня або так
звана споживча тара чи упаковка переходить з розміщеним у неї
товаром у повну власність споживача. До цього виду тари відносяться
різні паперові обгортки, картонні коробки, ящики, банки, пляшки та ін.
В основі ділення тари на зовнішню та внутрішню лежить і така
економічна ознака, як перенесення вартості тари на виготовлений
продукт. Вартість внутрішньої тари разом з розміщеним в ній
продуктом переходить на вартість виготовленого продукту. Цехова
тара використовується для транспортування товарів до робочих місць,
доставки і збереження сировини, матеріалів, напівфабрикатів і готової
продукції. Як цехову тару, застосовують дерев'яні суцільні і ґратчасті
ящики, металеві і пластмасові ящики, піддони, а також коробки з
гофрованого картону.
Складський комплекс відіграє велику роль у роботі сучасної
дистриб'юторської мережі. Ефективність роботи і розвинена
інфраструктура складського комплексу безпосередньо впливає на
успішну збутову політику підприємства, його
конкурентоспроможність на ринку. Останнім часом на ринку
логістичної нерухомості стали більш професійно і серйозніше
підходити до проектування і будівництва цього виду споруд.
Логістична нерухомість є одним з найбільш перспективних секторів
вітчизняної нерухомості, що обумовлено такими особливостями:
– географічне положення України;
– високі темпи розвитку бізнесу і торгівлі, зростаюча ділова
активність, стан дефіцит якісних площ на ринку складської
нерухомості;
– плани щодо виходу складських операторів на український
ринок;
– невеликий порівняно із Заходом термін окупності складських
об'єктів (до семи років). У Європі термін окупності такого формату
об'єктів становить 20–25 років;
– низькі витрати на будівництво складської нерухомості
порівняно з іншими об'єктами нерухомості;
– висока рентабельність складської нерухомості – до 18–20 % на
рік.
У цілому розвиток ринку логістики України має свої відмінні
риси, що зумовлені впливом багатьох чинників. Ринок складської
нерухомості сьогодні ділиться безпосередньо на склад і комплекс
логістичних послуг. Поступово традиційні склади втрачають свою

106
актуальність. Перелік послуг, що надається логістичними центрами,
постійно збільшується, а з конкуренцією відповідно зростає їх якість.
Підприємці прагнуть до мультиформатності, вважаючи за краще
складський комплекс, до якого входить виробництво, склади, а також
офісні приміщення і стоянка для автомобілів.
На ринок логістики впливають бюрократія, законодавство,
кадровий потенціал, ринкова і політична ситуації. У цьому сегменті
переважають такі ризики: законодавчі, технічні, кон'юнктурні,
управлінські, концептуальні, якими потрібно управляти для їх
мінімізації. Крім того, якщо будівництво житлової нерухомості та
торгово-офісних приміщень супроводжувалося ажіотажем, то в
будівництві торговельних складів особливого розмаху не
спостерігалося. Отже, попит значно випереджав пропозицію. За
оцінкою учасників останньої щорічної Науково-практичної
конференції «Ринок послуг комплексних транспортних систем і
прикладні проблеми логістики в Україні», минулого року
пропонувалося для оренди всього близько 7 млн кв. м площ складської
нерухомості.
Враховуючи регіональні особливості, потрібно відзначити, що
ринок комерційної нерухомості перестав асоціюватися виключно з
Києвом і ще одним-двома розвиненими містами. У цілому по Україні
спостерігається ріст уведення об'єктів комерційної нерухомості.
Відбувається це й у сфері складської нерухомості, особливо у таких
транзитних містах, як Одеса, Харків і Львів. Передбачається
будівництво логістичних комплексів також поблизу портових міст
(Миколаїв і Маріуполь), так і промислових (Донецьк, Дніпропетровськ
і Кривий Ріг, тощо).
Наведемо деяку статистику: у Києві на 1000 жителів припадало
40 кв.м. складських площ, в інших мегаполісах – у два рази менше. У
цілому ж у середньому по Україні на 1000 осіб припадає менш ніж 15
кв. м складських площ. У Західній Європі рівень насичення
складською нерухомістю на душу населення в 15–17 разів вищий ніж
в Україні. Якщо ж враховувати якісний показник, то в Західній Європі
складська нерухомість відповідає сучасним вимогам, оснащена новим
обладнанням, у той час, як на Україні високоякісні склади – великий
дефіцит. Крім того, в Україні більшість об'єктів складської
нерухомості, що сьогодні функціонують – це побудовані в радянські
часи склади або перепрофільовані під них виробничі приміщення, що
знизили діяльність, або збанкрутілих підприємств. Єдиним

107
позитивним моментом є те, що орендна плата на такі склади нижча,
ніж на ринку. Проте орендарі повинні витрачати багато часу на
ліквідацію недоліків цих складів: забезпечення їх опаленням,
складським обладнанням, телефонним зв'язком.
Така ситуація на ринку, пов’язана з нестачею складських
приміщень, призводить до завищення орендної плати на висококласні
складські приміщення. Ставки на оренду висококласної складської
нерухомості в Києві опинилися на 20–50% вищі, ніж у столицях країн
Східної та Центральної Європи. За оцінками експертів, в Одесі ціни на
оренду складів за кілька останніх років зросли на 70 %, орендні ставки
з розрахунку на квадратний метр залежно від якості приміщень
коливаються від 3 до 10 дол. Це стосується складів далеких від
досконалості, оскільки інших просто немає. Орендна ставка на
складські приміщення високої якості, розміщені навколо Києва, була
зафіксована на рівні $ 9–12 за 1 кв.м на місяць. Тільки 10 % складів
відповідають вимогам вищого класу. Сегмент середнього класу
представлений 50% складів мегаполіса, 30 % нижче середнього, ще 10
% складів і зовсім не класифікований.
У Львові вартість оренди складів за рік зросла на третину. Оренда
старих приміщень становить 3–4 дол. за квадратний метр, а
наближених до вищого класу, – 11–13. У Дніпропетровську, Харкові
та інших великих містах визначається дефіцит складських приміщень.
Логістичний центр – це юридична особа, яка бере на себе
виконання значної частини логістичних операцій (транспортування,
складування, пакування, комісування, комплектацію тощо).
У Європейському союзі відпрацьована загальна структура , яка є
характерною для всіх логістичних центрів. Наявність чи відсутність
окремих елементів залежить від величини логістичного центру, а
також його місця розташування та цілей функціонування. Ця
структура представлена на рис. 2.11.
На території нашої країни логістичні центри сільського
господарства тільки починають з’являтися в той час, як логістичні
центри інших підприємств досягли значного розвитку і є прикладом у
побудові логістичних центрів сільського господарства для залучення
їхнього досвіду.
Обсяг будівництва логістичних комплексів в Україні у 2008 році
за умови реалізації всіх заявлених на ринку проектів становив 732 тис.
кв. м, 589 тис. кв. м з усіх заявлених проектів логістичних комплексів

108
у поточному році припадає на Київ і Київську область, 96 тис. кв. м –
на Дніпропетровськ і область, 47 тис. кв. м – на Одесу і область.
Логістичний центр
Операційні та обслуговчі Розвиток та виконання нових
послуги/будівлі дій/послуг

Незалежні бізнес Транспортні компанії Додаткові послуги

структури
Залізничні оператори Митниця
Загальний вантажний Автомобільні Порт
термінал перевізники Послуги пошти
Розподільчий центр Експедитори Ветеринарні служби
Контейнерний термінал Судноплавні компанії Відділи зважування
Рефрижирований Брокери Страховики
термінал Стивідорні компанії Компанії, що надають в
Комбінований термінал Судновласники оренду трейлери
Технічне обладнання Авіаперевізники Заправні станції
Комп'ютерний та Оператори терміналів Ремонтні майстерні
комунікативний центр Банки
Дослідницький та Інші допоміжні послуги
навчальний комплекс
Збір та фасування
Рис. 2.11. Загальна структура транспортно-логістичних центрів
Джерело: сформовали автори.
Характеризуючи баланс попиту і пропозиції на ринку складської
нерухомості, слід зазначити, що на сьогоднішній день в Україні є
дефіцит складських комплексів. Це стосується спеціалізованих та
комерційних приміщень. Девелопери не здають заявлені проекти в
строк, що не дозволяє задовольнити наявний попит. Також багато
компаній, особливо західних, не можуть придбати в нашій країні
землю під будівництво у встановлений термін, а потреба в сучасних
складських центрах, на думку логістів, становить 500–600 тис. кв. м
складських площ.
Особливо дефіцитними є склади площею від 1 500 до 4 000 кв. м,
вільні склади такої площі в Києві в цей час відсутні. Ще не
задоволений попит на високоякісні складські приміщення з корисною
площею понад 10 тис. кв. м. У сегменті професійної складської
нерухомості в Україні сьогодні фактично немає конкуренції, бо багато
девелоперських компаній, не розуміючи сутності організації
інвестиційних проектів, здійснюють звичайну рієлтерську діяльність,
109
а відсутність кваліфікованого менеджменту породжує відсутність
маркетингових досліджень, ТЕО і бізнес-планів. Крім того, з кожним
днем зростають вимоги і до складських комплексів – це перелік
пропонованих послуг і рівень їхньої якості.
Однак можна відзначити позитивні зрушення в цьому секторі
нерухомості. На сьогоднішній день розвиваються заявлені проекти з
будівництва складських комплексів з високим рівнем якості. У той же
час спостерігається тенденція до здешевлення ділянок під логістичні
комплекси. Збільшення площ складських об'єктів свідчать про
еволюцію складу в логістичний хаб, що є більш розвиненим і
професійним продуктом логістичного ринку. Деяким великим
проектам логістичних центрів вже дали "зелене світло" і вони готові
йти назустріч вимогам сьогоднішніх виробників.
Проведені дослідження свідчать про те, що логістичні центри для
агропромислової галузі в Україні ще не сформовані. Такий фактор
перешкоджає нормальному розвитку економіки країни та економіки
окремих регіонів.
Формування логістичних центрів потребує концентрації зусиль
та капіталу для зведення будівель та складських споруд, терміналів,
майданчиків та під’їзних шляхів, товарної, інформаційної,
гастрономічно-готельної інфраструктури в місці локалізації,
максимально наближеному до системи автострад, інших видів
комунікацій [60]. За функціональністю класифікація логістичних
центрів така: міжнародні логістичні центри дистрибуції (площа
господарювання 100–150 га, радіус дії 500–800 км); регіональні
логістичні центри дистрибуції (площа господарювання 20–50 га,
радіус дії 50–80 км); локальні логістичні центри дистрибуції як
закінчення сучасної системи дистрибуційної мережі; галузеві
логістичні центри дистрибуції, сформовані для обслуговування певної
галузі чи підприємців; центри логістичних послуг як проміжна фаза в
напрямку вищого рівня логістичних центрів дистрибуції.
Основними організаційними заходами формування логістичного
центру є формування його організаційної і технічної структури.
Структура логістичного центру повинна враховувати всі специфічні
особливості діяльності підприємств та галузі, у якій вони
функціонують. Основними структурними елементами, на нашу думку,
мають бути зони, які забезпечать ефективне функціонування центру.
Наприклад, зона приймання, зберігання, адміністративних приміщень

110
тощо. Схематично організаційну інфраструктуру логістичного центру
зображено на рис. 2.12.
Зона приймання Зона видачі
Логістичний центр продукції
продукції

Зона складування Технічна

інфраструктура

Зона адміністративних Зона цілодобового

приміщень митно-ліцензійного
складу

Рис. 2.12. Організаційна структура логістичного центру для

підприємств сільського господарства
Джерело: удосконалели автори за джерелом [49].
До організаційної структури належить зона приймання
замовлень, складування, адміністративних приміщень, цілодобового
митно-ліцензійного складу, конвеєрної лінії та видачі замовлення. Для
нормального функціонування логістичного центру з такою
організаційною інфраструктурою необхідною є спеціальна технічна
інфраструктура. На рис. 2.13 зображено технічну структуру
логістичного центру.
Маркувальне Інше допоміжне
Технічна обладнання
обладнання інфраструктура
логістичного центру

Автоматизована Вантажно-
система управління розвантажувальна
техніка

Конвеєрна лінія Електронне

обладнання

Рис. 2.13. Технічна структура логістичного центру для

підприємств сільського господарства
Джерело: удосконалено автором за джерелом [49].
До технічної структури, як бачимо на рис. 2.13, відносимо
маркувальне обладнання, автоматизовану систему управління
логістичних центром, конвеєрну лінію, електронне обладнання та
111
комп’ютерна техніка, вантажно-розвантажувальна техніка, інше
допоміжне обладнання.
У складській зоні логістичного центру необхідно передбачити
зони складування з різними умовами зберігання, оскільки існують
різні видів сільськогосподарської продукції, які можуть зберігатися
тільки за певних температурних або фізичних умов. Ми пропонуємо
виділити у складській частині логістичного центру ряд зан. (рис. 2.14).

Зона низького Зона високого

Складська зона складування
складування логістичного центру
продукції продукції

Зона холодильного Зона конвеєрної лінії

обладнання Зона зберігання
продукції з
обмеженим строком
придатності
Рис. 2.14. Зони у складський частині логістичного центру
підприємств сільського господарства
Джерело: удосконалели автори за джерелом [49].
Запропоновані вище організаційні заходи формування
логістичних центрів, на нашу думку, є раціональними та ефективними.
Завдяки функціонуванню логістичного центру можливим буде
забезпечення реалізації системного підходу та підвищення
ефективності управління сільськогосподарським підприємством.
Отже, логістичний центр є основним механізмом інтеграції
функціональних областей підприємства, а організаційно-економічний
механізм його формування має бути спрямований на удосконалення
таких процесів, як оперативність виконання замовлень, спрощення
документообігу, обліку та внесення даних щодо операцій з товарами,
підвищення мотивації та продуктивності персоналу, підвищення
якості складських процесів, забезпечення безперебійного
комерційного процесу постачання-збут, уникнення ризиків,
пов’язаних з господарською діяльністю. Координоване та інтегроване
управління вищезазначеними процесами, а також усіма логістичними
потоками, призведе до зменшення загальних витрат
сільськогосподарських підприємств, що є основною ціллю
вдосконалення діяльності підприємства з погляду підприємництва.

112
 Для оптимізації розміщення продукції на складі застосовують
АВС-XYZ. ABC-аналіз базується на класифікації продукції і запасів,
вимірюваних в одиницях реалізації або запасу, XYZ-аналіз класифікує
по структурі споживання. Характеристика зазначених методів аналізу
подано у таблиці 2.11.
Таблиця 2.11
Матриця класів продукції
Група X Y Z
Висока споживча Висока споживча Висока споживча
вартість. Низькій вартість. Низькій вартість. Низькій обсяг
обсяг продажів. обсяг продажів. продажів. Споживання
Високий рівень Середній рівень не регулярне. Низький
надійності прогнозу надійності прогнозу рівень надійності
споживання. Високий споживання. Високий прогнозу споживання.
А рівень посточання рівень доступності Індивідуальні
доступності цих покупцям. Підтримка замовлення від
моделей покупцям та певного рівня запасів споживачів
постачання. на складах на випадок
Синхронність непередбачених
виготовлення. коливань попиту
Відсутність запасів на
складах
Середня споживча Середня споживча Середня споживча
вартість. Середній вартість. Середній вартість. Середній
обсяг продажів. обсяг продажів. обсяг продажів.
Високий рівень Середній рівень Споживання не
надійності прогнозу надійності прогнозу регулярне. Низький
споживання. Високий споживання. рівень надійності
В рівень доступності Проміжна стратегія прогнозу споживання.
цих моделей залежно від ринкової Індивідуальні
покупцям, ситуації замовлення від
постачання. споживачів
Синхронність
постачання.
Відсутність запасів на
складах
Низька споживча Низька споживча Низька споживча
вартість. Високий вартість. Високий вартість. Середній
обсяг продажів. обсяг продажів. обсяг продажів.
Високий рівень Середній рівень Споживання не
надійності прогнозу надійності прогнозу регулярне. Низький
споживання. Високий споживання. рівень надійності
С рівень доступності Підтримка певного прогнозу споживання.
цих моделей рівня запасів на Підтримка
споживачам; складах на випадок мінімального рівня
наявність непередбачених запасів на складах
оптимального рівня коливань попиту
запасів на складах;
регулярні постачання
Джерело: розроблено авторами на основі джерела [102].

113
 З наведених характеристик випливає, що АВС-аналіз дозволяє
виділити продукцію, яка користуються попитом «найбільше» і
«найменше». А XYZ-аналіз класифікується за мтректкрою
стабільності прогнозування продажів з тієї чи іншої групи продукції.
Об’єднання обох методик дозволяє дати практично повну
характеристику ефективності асортиментної політики
сільськогосподарських підприємств.
Однак тут варто враховувати похибки даних аналізів – часто вони
дають середню оцінку. Розглянемо застосування даних методик на
прикладі аналізу складських запасів (табл. 2.12).
Таблиця 2.12
АВС- аналіз складських запасів основних видів продукції філіалу
ТОВ «Сінтал Агро Трейд» Харківського району Харківської
області у 2010 р.
Річний Частка Річний
№ Найменування обсяг від Частка від
з/ продукції продукції, річного Вартість,
од. грн
обсяг,
млн річного Група
п т обсягу, грн обсягу, %
%
1 Пшениця 290214 65,12 1630 473,09 52,48 А
2 Соняшник 24051,2 5,40 4060 97,65 10,83 А
3 Кукурудза 26688,4 5,99 1441 38,46 4,27 В
4 Цукровий 85680 19,23 461 39,50 4,38 В
буряк
5 Ячмінь 16612,2 3,73 3050 50,67 5,62 В
6 Горох 1901,9 0,43 3650 6,94 0,77 С
7 Гречка 480 0,11 1747 21,56 2,39 С
Сума 44562,7 х х 901,47 х х
Джерело: розрахували автори за даними підприємства.
Об'єктом аналізу можуть виступати дані про обсяг продажів у
натуральному або вартісному вираженні по різних цінових сегментах.
Прогнозування потреби продукції групи А має здійснюватися
ретельніше, оскільки вартість цієї продукції є більш порівняною з
витратами на зберігання й виробництво. Для цієї продукції планують
оптимальний розмір виробництва, але враховуючи особливість
вирощування продукції сільського господарства, не завжди
виробляють заплановану кількість продукції. У цьому і полягає
проблема використання цієї системи на сільськогосподарських
підприємствах. Продукція групи В має меншу вартість, але її
виробництво значно більше ніж групи А, тому для цієї групи
недоцільно планувати виробництво. Для продукції групи С витрати на
зберігання і виробництво є значними, тому для неї треба планувати
кількість виробництва і канали збуту одразу. Дані XYZ-аналізу
114
(табл. 2.13) дають змогу поділити види продукції підприємства на
класи за критерієм стабільності споживання таким чином: група «X» −
продукція, що характеризується стабільним попитом, яку
підприємству необхідно виробляти постійно; група «Y» – продукція,
характеризується середньою величиною попиту з можливими
коливаннями, тому виробництво цієї продукції повинно бути
стабільним, а на складах підтримуватись середній рівень запасів; група
«Z» − продукція, що характеризується низьким попитом, причини
якого підприємству необхідно з’ясувати, і можливо припенити
виробляти цей вид продукції.
Таблиця 2.13
XYZ- аналіз складських запасів основних видів продукції філіалу
ТОВ «Сінтал Агро Трейд» Харківського району Харківської
області у 2010 р.
№ Вартість Продаж продукції за 2010 рік, т Коефіцієнт Клас
з/ Продукція млн грн 1-й кв. 2-й кв. 3-й кв. 4-й кв. варіації, %
п
1 Пшениця 473,09 72553,5 72553,5 72553,5 72553,5 2,63 X
2 Соняшник 97,65 6012,8 6012,8 6012,8 6012,8 8,69 Y
3 Кукурудза 38,46 6672,1 6672,1 6570,1 6774,1 4,81 Y
4 Цукровий 39,50 21000 21420 21840 21420 1,73 X
буряк
5 Ячмінь 50,67 4153,0 4153,1 4153,1 4153,1 29,26 Z
5
6 Горох 6,94 475,5 470 482 475,5 10,22 Z
7 Гречка 0,84 120 200 80 120 7,52 Y
Джерело: розрахували автори за даними підприємства.
Шляхом поєднанням методів ABC і XYZ-аналізу отримано сім
рекомендованих груп, для кожної з яких стало можливим виробити
індивідуальну схему управління (рис.2.15).
Слід також урахувати, що на вироблення схеми впливають такі
фактори, як умови роботи з постачальником, терміни постачання
продукції, мінімальний обсяг закупівлі.
З наведеної матриці бачимо, що категорія продукції «АХ»
(пшениця) характеризується передбачуваним попитом, високою
споживчою вартістю; «AY» (соняшник) характеризується високою
споживчою вартістю, середнім ступенем надійності прогнозу; «ВХ»
(цукровий буряк) характеризується середньою споживчою вартістю,
нерівномірним попитом; «ВY» (соняшник, кукурудза)
характеризується нерівномірним, але передбачуваним попитом; «BZ»
(ячмінь) характеризується середньою споживчою вартістю, середнім
обсягом продажів і нерегулярним споживанням; «CY» (гречка)

115
забезпечують неістотний прибуток; «CZ» (горох) характеризується
непередбачуваністю і малим обсягом попиту. Тому запасів товарів цієї
категорії бажано позбутися.
Висока

Група А
AX AY
AZ
Вартість (пшениця) (соняшник)

Група В
BX
BY BZ
(цукровий
(кукурудза) (ячмінь)
буряк)
Група С

CY CZ
CX
(гречка) (горох)

Низька Група X Група Y Група Z

Несистематичний Характер попиту Систематичний
Рис. 2.15. Матричне представлення інтегрованого ABC-XYZ-
аналізу складських запасів ТОВ «Сінтал Агро Трейд»
Джерело: розробили автори.
Раціональне здійснення логістичного процесу на складі є
запорукою його рентабельності. Тому під час організації логістичного
процесу передбачається досягнути:
1) раціонального планування складу у процесі визначення
робочих зон, що сприяє зниженню витрат та удосконаленню процесу
переробки продукції;
2) ефективного використання простор у процесі розміщення
обладнання, що дає змогу підвищити потужність складу;
3) використання універсального обладнання, яке виконує
різноманітні складські операції, що веде до істотного скорочення
парку піднімально-транспортних машин;
4) мінімізації маршрутів внутрішньо складського перевезення з
метою скорочення експлуатаційних витрат і зростання пропускної
спроможності складу;
5) здійснення уніфікації партій відвантажень та використання
централізованої доставки, що уможливлює істотне скорочення
транспортних витрат;

116
 6) максимального використання можливостей інформаційної
системи, що значним чином скорочує час та витрати, пов'язані з
документообігом та обміном інформації тощо.
Транспортування є ключовою логістичною функцією, яка
пов’язана з переміщенням продукції транспортним засобом (або
засобами) за визначеною технологією в ланцюгу постачань і складається
з низки логістичних операцій, включаючи експедирування, переробку
вантажів, упакування, перехід прав власності на вантаж, страхування
ризиків, митні процедури тощо.
Транспорт у системі логістики відіграє двояку роль: по-перше, він
присутній як складова частина або компонент у основних
функціональних областях логістики (закупівельній, виробничій,
розподільчій); по-друге, транспорт є однією з галузей економіки, у якій
також розвивається підприємницька діяльність – транспорт пропонує на
ринку товарів і послуг свою продукцію (транспортні послуги), за які
отримує доходи і має прибуток.
Економічні аспекти використання транспорту в агарному
виробництві розглядаються у фундаментальних працях Л.М.
Болдирєвой, М. Г. Вергуна, Р. О. Герелиці, В. Ю. Ільченко [17, 26, 38, 70]
та інших. Ефективність використання транспорту в контексті
становлення логістичних систем розглядається в дослідженнях
вітчизняних та зарубіжних учених: Т. В. Косаревої, В. М. Курганова,
О. М. Сумець, С. Г. Фришев, [84, 98, 200, 215] та інших. Водночас,
підкреслюючи вагомість сформованих теоретико-методологічних та
прикладних напрацювань у сфері транспортної логістики та
транспортного менеджменту, варто відзначити про відсутність
досліджень транспортно-логістичних систем саме в
сільськогосподарських підприємствах.
Транспортно-логістична діяльність сільськогосподарських
підприємств забезпечує динамізм матеріалопотоків в процесі
виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Важливість
транспортного компонента у виробничо-маркетинговій діяльності
сільськогосподарських підприємств переоцінити неможливо, адже
виробництво будь-якої продукції потребує переміщення вантажів у
просторі, а транспортні витрати в структурі собівартості можуть сягати
30 % [38, 84], на транспортні засоби припадає 45 % всього споживання
енергоносіїв в АПК. Варто відзначити техногенне навантаження
транспорту на навколишнє природне середовище, оскільки він зумовлює
40-50 % усіх шкідливих викидів в атмосферу, зокрема 26 % викидів СО2,

117
до того ж транспортні засоби спричиняють ущільнення ґрунту,
забруднення у вигляді відпрацьованих покришок, мастильних матеріалів
та акумуляторних батарей [215]. З огляду на вищезазначене, управління
транспортною логістикою потребує нового підходу задля зменшення
питомої ваги транспортних витрат в структурі собівартості продукції та
скорочення довжини виробничих матеріалопотоків в часі. Згідно
концепцій логістики, виробнича діяльність має створювати синергію
ефективності, яка у випадку транспортної логістики має проявлятися у
вигляді сукупності еколого-енергетичного та маркетингового ефектів.
Головним елементом логістичної діяльності підприємства є
матеріалопотік. Звичайно, формування матеріалопотоку неможливе
без переміщення об’єктів та засобів виробництва в просторі, що є
одним з головних завдань транспортної логістики. Без транспортного
процесу неможливий жоден виробничий процес
сільськогосподарського підприємства.
Транспорт має свої специфічні особливості, які відрізняють його
від інших галузей народного господарства, зокрема [26, 98, 200]:
транспорт не є виробником продукції; транспортна продукція не
носить матеріального характеру; у структурі транспортних витрат
витрати на ПММ і амортизацію складають більше 50-60 %;
використовується в усіх галузях народного господарства.
В логістичний системі підприємств транспорт використовується
в закупівельній, виробничій та збутовій діяльності, відповідно і
вантажоперевезення поділяються на групи: позагосподарські –
транспортування вантажів за межами господарства;
внутрігосподарські – транспортування в межах території
підприємства; внутрісадибні (локальні) – перевезення вантажів в
межах одного підрозділу підприємства.
Специфікою транспортної логістики сільськогосподарських
підприємств є використання різних видів транспорту і перевезення
різного класу вантажів. До того ж планування транспортних робіт
значною мірою залежить від інших виробничих факторів підприємств.
Так, відстані внутрішньогосподарських перевезень прямопропорційно
залежать від площі сільськогосподарських угідь господарства
(табл. 2.14).
Очевидно, що під час підвищення ступеня пересіченості рельєфу,
у зв’язку з видовженням полів і кривизною доріг, відстані перевезень
зростають. Також важливу роль відіграє дорожній фактор, особливо

118
щодо польових доріг, які дають змогу зменшувати пробіги, цим самим
заощаджуючи пальне.
Таблиця 2.14
Середня відстань внутрішніх перевезень вантажів залежно від
земельної площі та з урахуванням рельєфу, конфігурації
земельних угідь і розміщення виробничих центрів, км
Коефіцієнти, що враховують ступінь Збільшення
Площа пересіченості рельєфу, відстані
сільгоспугідь конфігурації земель та ін. перевезень
господарства, IV
га І ІІ ІІІ IV групи до Ι,
км
300 1,4 1,6 1,8 2,0 0,6
500 1,8 2,0 2,4 2,6 0,8
1000 2,5 2,9 3,3 3,7 1,2
1500 3,1 3,5 4,1 4,5 1,4
2000 3,5 4,0 4,7 5,2 1,7
3000 4,3 4,9 5,8 6,4 2,1
4000 5,0 5,5 6,7 7,4 2,4
5000 5,6 6,4 7,4 8,2 2,6
Джерело: узагальнено на основі джерела [191].
Також однією зі специфічних особливостей
сільськогосподарського виробництва є потреба в залученні різного
виду транспортних засобів у виробничому процесі. При цьому аграрне
виробництво потребує використання спеціалізованого транспорту,
часто транспортні операції виконуються в поєднанні з агротехнічними
роботами (внесення добрив, збирання кормових культур, роздавання
кормів тощо). В ході проведених досліджень ми виявили, що
сільськогосподарські підприємства України забезпечені сучасною
сільгосптехнікою лише на 18–20 %. Якщо просто перерахувати нову
техніку, наприклад, трактори або комбайни, то цей відсоток становить
близько 60 % наявності такої техніки. Але, що дуже важливо, у разі
системного підходу до вибору і впровадження сучасної технології
необхідне повнокомплектне технічне забезпечення. Тобто купівля
сучасного агрегату без переходу на сучасну технологію дозволяє
використовувати таку техніку на 50 %. Наприклад, використовування
сучасного комбайна без бункера-накопичувача і систем навігації.
Тому, якщо враховувати саме системний підхід до вибору техніки, то
сучасну сільгосптехніку представлено лише в 18–20 % українських
підприємств. Технічне оснащення галузі не має системного підходу з
боку держави, оскільки державна підтримка у вигляді здешевлення
придбання орієнтується переважно на вітчизняну техніку, яка не
“підпадає під категорію сучасних агрегатів” [98].
119
 На нашу думку, для поліпшення ситуації необхідно розробити
єдину аграрну програму, яка визначатиме: технології, потрібні в
сільському господарстві для забезпечення стійкого розвитку галузі;
техніку, необхідну для впровадження цих технологій. Крім того,
необхідно визначити, яку техніку доцільно виробляти в Україні, а яку
краще закуповувати за кордоном. Сільському господарству необхідні
державні преференції у вигляді безвідсоткових кредитів на
переоснащення виробництва і збільшення оборотних коштів [51].
Досліджуючи логістичну діяльність сільськогосподарських
підприємств усіх форм власності Харківської області, ми отримали
типову характеристику транспортно-логістичних процесів, які
відбуваються в тваринництві та рослинництві (табл. 2.15).
Таблиця 2.15
Характеристика транспортно-логістичної системи
сільськогосподарського підприємства
Приблизний
розподіл
Вид перевезень Тип транспорту транспорту в Основні напрямки руху
структурі транспортних засобів
вантажо-
обігу, %
Позагосподарські в Авто високої Логістичні посередники
закупівельній вантажопідйомності з 100 мат.-техн. забезпечення -
логістиці причепами підприємство
Авто високої 65 Поле-переробка; склади -
вантажопідйомності переробка, зернотік -ХПП
Позагосподарські в Авто середньої
збутовій логістиці вантажопідйомності 20 Зернотік - ХПП*;
підприємства
Спецавтотранспорт 15 Твар. ферми - переробні
підприємства
Авто високої Поле-зернотік; епізодичні
вантажопідйомності, з 18 спецперевезення
причепами
Внутрігоспо- Авто середньої Поле – зернотік; поле-
дарські вантажопідйомності 52 кормоцех
Тракторний 30 Поле - твар. ферми; поле-
склади, поле-кормоцехи
Авто середньої та Зернотік-склади; склади-
малої 60 власна переробка; поле-
вантажопідйомності ферми
Внутрісадибні Ферма-поле; кормоцех -
(локальні) Тракторний 35 ферма; обслуговування
підрозділів підприємства
Обслуговування твар. ферм,
Гужовий 5 будівельної та рільничих
бригад
* ХПП – хлібоприймальні пункти.
Джерело: розроблено на основі досліджень авторів.

120
 З вищенаведеної таблиці видно, що основна маса вантажів
перевозиться автомобільним транспортом. З огляду на це в першу
чергу слід звернути увагу на стан та перспективи використання саме
автомобільного транспорту.
Наявний машинно-тракторний парк переважної більшості
сільгосппідприємств Харківської області станом на початок 2011 року,
морально і фізично застарів. Значна частина господарств недостатньо
забезпечена новими комбінованими високопродуктивними
агрегатами, сівалками точного висіву, машинами для ефективного
захисту рослин. Для забезпечення повної технологічної потреби
сільгосптоваровиробникам області необхідно збільшити парк
тракторів, зернозбиральних комбайнів та інших сільгоспмашин від 20
до 30 %. Причиною такого явища став диспаритет цін на
сільськогосподарську продукцію та технічні засоби (трактори,
комбайни, інші сільгоспмашини), який тривалий період не давав змоги
в достатньою мірою здійснити оновлення машинно-тракторного парку
сільгосппідприємств області.
Досвід 2010 р. свідчить, що і в умовах значного підвищення
закупівельних цін на сільгосппродукцію, у зв’язку з двократним
подорожчанням пального та зростанням цін на техніку,
сільгосппідприємства, за рахунок власних коштів спромоглися
придбати лише 5-10 % техніки від потреби на оновлення свого
машинно-тракторного парку.
Досвід використання нових тракторів та ґрунтообробних машин
у провідних сільгосптоваровиробників області в
сільськогосподарському виробництві свідчить про можливість
скорочення на 10–12 % витрат паливо-мастильних матеріалів та на
3–4 % – на ремонт і купівлю запчастин.
Всього за 2010 р. сільськогосподарські підприємства області
придбали техніки на суму 481,4 млн. грн, що в 1,9 раз більше ніж
попереднього році. При цьому в повному обсязі використані кошти на
часткову компенсацію вартості складної сільськогосподарської
техніки вітчизняного виробництва, що були виділені як з державного
бюджету в сумі 7,6 млн. грн, так і з обласного бюджету – в сумі
1,0 млн. грн. У тому числі було придбано 6 тракторів виробництва ВАТ
"ХТЗ", 20 ґрунтообробних агрегатів виробництва ЗАТ "ЛКМЗ" та 39
культиваторів виробництва ВАТ "Ізюмське РТП" [263].
Дослідили пропозиції та стан господарської діяльності і
можливостей базових заводів області стосовно виробництва техніки

121
для забезпечення нею потреб сільськогосподарських підприємств
області, а саме: ВАТ "ХТЗ"; ЗАТ "ЛКМЗ"; ВАТ "Ізюмське РТП";
ДП "110 Харківський авторемонтний завод" (далі – ДП "110 ХАРЗ");
ТОВ "Торговельний дім "ДОНСНАБ" (далі – ТОВ "ТД "ДОНСНАБ");
ТОВ "Лозівський комбайновий завод" (далі – ТОВ "ЛКЗ");
ТОВ фірма "Альта ЛТД". За основу було взято розроблення та
освоєння серійного виробництва нових видів техніки, у тому числі
систем машин, які забезпечують комплексну механізацію базових
агротехнологій з вирощування зернових, зернобобових, технічних та
інших культур і мають вищі рівні продуктивності.
Аналіз забезпеченості сільськогосподарських підприємств
області тракторами та іншою сільськогосподарською технікою
(табл. 2.16) свідчить, що ці підприємства не мають нормативної
Таблиця 2.16
Забезпеченість господарств Харківської області усіх форм
власності сільськогосподарською технікою у 2010 р. од.
Наявність Техноло- Забез-
Перелік техніки на гічна Відхилення, печення,
01.01.11 потреба од. %
р. в 2010 р.
Трактори 15863 21946 -6083 72,3
Комбайни зернозбиральні 2665 4050 -1385 65,8
Жниварки 1288 1638 -350 78,6
Комбайни для кормовиробництва 799 1134 -335 70,5
Косарки, граблі, прес-підбирачі 1471 1471 ######
Бурякозбиральні машини 787 979 -192 80,4
Плуги 3606 4176 -570 86,3
Лущильники, дискові борони 1762 2217 -455 79,5
Сівалки для зернових 3385 4231 -846 80,0
Сівалки для кукурудзи 1590 2058 -468 77,3
Сівалки для буряків 849 1019 -170 83,3
Культиватори для суцільної обробки 4036 6324 -2288 63,8
та комбіновані агрегати
Культиватори для міжрядної 1691 2183 -492 77,5
обробки
Машини для внесення мінеральних 623 876 -253 71,1
добрив
Оприскувачі 955 1473 -518 64,8
Джерело: розроблено авторами за даними Харківської обласної державної
адміністрації (програма забезпечення агропромислового комплексу області
сільськогосподарською технікою виробництва) [263].
забезпеченості: фактична забезпеченість становить 72 % від
технологічної потреби тракторів, зернозбиральних комбайнів – 65 %,
ґрунтообробних знарядь – близько 80 %. Кількість машин для догляду
за посівами не перевищує 78 % до потреби. За 2005-2010 роки було
122
закуплено 777 тракторів з потужністю понад 100 к.с. та 1148 тракторів
потужністю до 100 к.с., що становило, відповідно, 23 % та 13,2 % від
їх наявності на 01.01.11.
Проведений якісний та кількісний аналіз стану техніки, наявної в
сільгосппідприємствах області, свідчить, що через об’єктивні та
суб’єктивні причини на сьогодні фактична забезпеченість тракторами
потужністю понад 100 к.с. складає 74 % від їх технологічної потреби,
а машинно-тракторний парк в АПК області в цілому на 68-71 %
складається з техніки, яка має знос понад 70 %. З кожним роком
кількість техніки в господарствах області зменшується. Кількість
зернозбиральних комбайнів порівняно з 1990 р. зменшилась з 5000 до
2665 одиниць, тракторів – з 25000 до 15863 одиниць. На 60%
зменшилась кількість ґрунтообробної та посівної техніки.
Темпи придбання нової техніки нижчі від темпів її зносу. У 2010
р. було придбано лише 449 тракторів, 173 зернозбиральних комбайнів
та 551 одиниць ґрунтообробних знарядь, у той час, як вибуло 873
тракторів, 177 зернозбиральних комбайнів, 1041 одиниця
ґрунтообробних знарядь (табл. 2.17).
Фінансовий стан сільськогосподарських підприємств області,
особливо після різкого підвищення цін на енергоносії в минулому році,
не дозволяє без додаткових заходів державної та регіональної
підтримки проводити розширене відтворення виробництва і
забезпечувати власні потреби у сільськогосподарській техніці.
Ситуація ускладнюється тим, що сільськогосподарська техніка
вітчизняного виробництва, що менше коштує, має нижчий технічний
рівень, продуктивність, надійність, якість, а також недостатній
асортимент. Для забезпечення збуту сільськогосподарської техніки,
що виробляється на підприємствах області, необхідно підвищити її
технічний рівень, надійність і якість. Вищенаведене є одним з істотних
факторів для визначення завдань щодо виробництва техніки
підприємствами тракторного і сільськогосподарського
машинобудування в області та розроблення заходів для посилення
державної та регіональної підтримки сільськогосподарських
підприємств стосовно придбання техніки.
Основними ресурсами розвитку тракторного і
сільськогосподарського машинобудівного комплексу в Харківській
області є:
− науково-технічний потенціал;

123
 Таблиця 2.17
Орієнтований обсяг придбання на підприємств сільського
господарства Харківської області всіх форм власності
сільськогосподарської техніки на 2011-2020 рр., од.
Придбано План придбання
Перелік техніки у 2010 р. 2011 р. 2012 р. 2013 р. 2014-
2020рр.
Трактори, у т. ч.: 449 500 550 600 3000
виробництва ВАТ ХТЗ 70 80 100 120 600
Комбайни зернозбиральні, у т. ч.: 173 180 200 220 1100
- Дон-1500 КР - 50 50 50 250
- КЗС-950 "Єнісей" - 10 30 30 150
Жниварки 35 40 50 60 300
Комбайни для кормовиробництва 16 20 25 30 200
Косарки, граблі, преспідбирачі 22 25 30 35 200
Бурякозбиральні машини 31 35 40 45 200
Плуги 58 60 80 100 500
Лущильники, диск. борони, комбін. 244 250 280 300 1500
агрегати
Сівалки для зернових 254 260 280 300 1500
Сівалки для кукурудзи 52 60 80 100 500
Сівалки для буряків 65 70 80 100 500
Культиватори для суцільної обробки, 152 160 180 200 1000
у т.ч.:
виробництва ВАТ "ЛКМЗ" 1 50 60 65 450
виробництва ВАТ "Ізюмське РТП" 31 40 50 60 300
Культиватори для міжрядної обробки, 97 100 120 150 800
у т. ч.:
виробництва ДП "110 ХАРЗ" - 20 20 20 100
борони виробництва ВАТ "ЛКМЗ" 20 100 110 120 800
Машини для внесення мінеральних 72 80 90 100 500
добрив
Оприскувачі, у т. ч.: 93 100 120 150 800
"Степ-2000/18" - 30 50 60 400
Джерело: розробили автори за даними Харківської обласної державної
адміністрації (програма забезпечення агропромислового комплексу області
сільськогосподарською технікою виробництва) [263].

− виробничий потенціал названих вище підприємств, що

виробляють трактори та іншу сільськогосподарську техніку;
− фінансові та інвестиційні ресурси регіональних, українських і
зарубіжних інвесторів;
− кадровий потенціал області й система його відтворення в
освітніх закладах;
− управлінський потенціал, здатний налагодити ефективний
менеджмент.

124
 Основними ресурсами розвитку тракторного і
сільськогосподарського машинобудівного комплексу в Харківській
області є:
− науково-технічний потенціал;
− виробничий потенціал названих вище підприємств, що
виробляють трактори та іншу сільськогосподарську техніку;
− фінансові та інвестиційні ресурси регіональних, українських і
зарубіжних інвесторів;
− кадровий потенціал області і система його відтворення в
освітніх закладах;
− управлінський потенціал, здатний налагодити ефективний
менеджмент.
Для визначення ефективності транспортно-логістичних систем в
сільському господарстві проведено вибіркове групування
сільськогосподарських підприємств Харківської області за величиною
питомої ваги вартості транспортних засобів у структурі балансової
вартості основних засобів.
Для проведення цього аналізу були взяті дані 90 прибуткових
сільськогосподарських підприємств Харківської області і згруповано
їх в три групи по 30 підприємств (табл. 2.18).
Таблиця 2.18
Групування сільськогосподарських підприємств за питомою
вагою транспортних засобів у балансовій вартості основних
засобів у 2010 р.
Групи підприємств Показники ІІІ
Показники І ІІ ІІІ групи
стосовно І
Інтервал, % 1,1-3,3 3,4-5,0 5,1-6,1 Х
Кількість підприємств у групі 30 30 30 Х
Площа с-.г. угідь на одне підприємство, га 1735,5 3120,1 4120,7 у 2,4 р.
більше
Питома вага потужностей транспортних
засобів у структурі всіх енергетичних 21,4 24,2 28,2 +6,8 в.п.
потужностей, %
Вироблено валової продукції*, 281,4 344,2 621,1 у 2,2 р.
тис.грн/100 га с.г. угідь більше
*
у порівнянних цінах 2005 р.
Джерело: розраховано за даними управління статистики в Харківській області
[263].
Проведене групування свідчить, що підприємства з більшою
величиною питомої ваги транспортних засобів у структурі балансової
вартості основних засобів мають більшу величину продуктивності

125
логістичних систем (виробництво валової продукції). Тобто можна
зазначити, що зростання забезпеченості підприємств транспортними
засобами сприяє росту продуктивності виробничої логістики. Такі
підприємства характеризуються більшою величиною
енергонасиченості парку транспортних засобів та їх систематичним
оновленням, що і зумовлює збільшення їх балансової вартості. Варто
відзначити, що до таких підприємств ті з них, що мають більші площі
сільськогосподарських угідь, що свідчить про більшу динаміку
транспортних робіт, коли діє лінійний закон зростання площ
сільськогосподарських угідь.
Для визначення напрямків оптимізації вантажоперевезень та
пошуку резервів підвищення ефективності роботи транспортних
засобів необхідно провести аналіз показників техніко-
експлуатаційного та економічного характеру. Для аналізу використано
дані сільськогосподарського підприємства Харківської області – ТОВ
«Компанія «Велко» Харківського району (табл. 2.19).
Таблиця 2.19
Ефективність використання автотранспорту ТОВ «Компанія
«Велко» Харківського району Харківської області
Роки 2010 р. у
Показники 2008 2009 2010 % до
2008 р.
Середньоспискова кількість автомобілів, 18,0 16,9 16,9 93,9
од.
Відпрацьовано днів одним
середньосписковим 83,9 82,8 82,8 98,7
автомобілем, днів
Середня експлуатаційна швидкість, 9,0 8,7 8,4 93,3
км/год
Середньодобовий пробіг автомобіля, км 59,6 58,6 63,3 1062
Середня відстань перевезення 1 т 7,1 6,7 6,6 93,0
вантажу, км
Коефіцієнт використання автопарку 0,23 0,23 0,23 -
Коефіцієнт використання пробігу 0,5 0,5 0,5 -
Час перебування в наряді, год 6,6 6,7 7,5 113,6
Виробіток на одну середньоспискову
автомобілетонну, 2,2 2,3 2,2 100
тис. ткм
Питомі витрати пального, 0,47 0,48 0,48 102,1
л/км 0,20 0,22 0,22 107,2
л/ткм
Джерело: розрахували автори за даними підприємства.
Головним показником, який свідчить про рівень організації
транспортно-логістичної системи підприємства, є експлуатаційна
швидкість. Цей показник на підприємстві має досить мале значення і

126
негативну тенденцію. Головною причиною зменшення цього
показника є низький рівень організації руху автомобілів та виконання
навантажувально-розвантажувальних робіт, що спричиняє збільшення
простоїв транспортних засобів. Коефіцієнт використання автопарку
свідчить, що тільки 23 % усього робочого часу витрачається
безпосередньо на транспортну роботу. Згідно з розрахованою
величиною коефіцієнта використання пробігу встановлено, що лише
50 % всього пробігу автомобілі здійснюють з вантажем. Також слід
звернути увагу на зростання витрат пального, що відображає зниження
технічного рівня експлуатації автопарку.
Розглянемо склад і структуру вантажоперевезень (в тоннах)
зазначеного сільськогосподарського підприємства (рис. 2.16).
Трактор-
Автотран ний, 4 клас
-спорт, 27,5% 24,7%
72,1% 1 клас
3 клас
Гужовий, 53,4% 3,7%
0,4%
2 клас
18,2%

Рис. 2.16. Структура вантажних перевезень

ТОВ «Компанія «Велко» Харківської області в середньому за
2008–2010 рр.
Джерело: розраховано за даними підприємства.

Як можна побачити з рис. 2.16, основну масу вантажів перевезено

автомобільним транспортом. Тракторні поїзди використовуються, як
правило, на внутрігосподарських перевезеннях та під час заготівлі
кормів. Гужовий транспорт використовується на локальних
перевезеннях під час обслуговування молочнотоварних ферм та
рільничої бригади.
Тракторні поїзди, зокрема, використовуються на спеціалізованих
роботах – транспортування соломи і грубих кормів, перевезення і
внесення органічних добрив, транспортування зеленої маси,
кормороздавання. На наше переконання, обсяги використання
тракторних транспортних агрегатів слід розширити. Взагалі, під час
вибору транспортного засобу, для роботи в конкретних умовах з точки
зору максимального виробітку зважають на величину граничної
127
відстані перевезення, при якій використання одного транспортного
засобу стає доцільнішим порівняно з іншим. Така величина, як
гранична відстань використання тракторного транспортного агрегату
порівняно з автомобільним, визначається за формулою: [215]
qтн γт taвр −qaн γa tтвр
Lг = qa a т т
н γ − qн γ
, ( 2.6)
βvт βva

де 𝑞н – номінальна вантажопідйомність тракторного та

автотранспортного засобу, т; 𝛾 – коефіцієнти використання
вантажопідйомності; 𝑡вр – час завантаження та розвантаження
трактора та автомобіля, год; 𝛽 – коефіцієнт використання пробігу; v –
швидкість руху автомобільного і тракторного транспортних засобів
відповідно, км/год.
Визначимо за цією формулою величину граничної відстані
перевезень, із застосуванням тракторних транспортних засобів що
ефективніше, порівняно з автомобільними. Під час розрахунків
прийнято умови: вантажі першого класу, дорожнє полотно – дві групи
(сільські дороги з твердим покриттям), навантажування здійснюється
навантажувачами типу ПС-0,5 (продуктивність 60 т/год). На основі
здійснених розрахунків побудуємо матрицю доцільності використання
найбільш поширених тракторних та автомобільних транспортних
засобів (табл. 2.20).
Таблиця 2.20
Матриця граничних відстаней використання основних марок
тракторного та автомобільного транспорту, км
Марка Вантажні автомобілі-самоскиди
транспортного ГАЗ- САЗ- ЗиЛ-ММЗ- КамАЗ- ГАЗ-
засобу 53Б 3503 554М 55102 3307
МТЗ-80, 0,9 1,6 0,4 0,1 4,8
2 ПТС-4
причепами
Трактори з

Т-150К, 4,0 3,9 2,5 1,2 12,5

ПТС-9
К-701, 5,4 6,4 6,1 4,3 29,2
ПТС-12
МТЗ-1025, 3,4 5,9 1,0 0,8 34,2
ПТС-6
Джерело: розрахували автори.

128
 Отже, якщо відстані перевезення вантажів більших, ніж вказані в
табл. 2.19, доцільно використовувати автомобілі, якщо менші –
трактори з причепами. На користь тракторного транспорту свідчить
сукупність технічних та економічних показників, серед яких такі:
краща прохідність, більший агротехнічний просвіт, менший тиск
рушіїв на ґрунт порівняно з вантажними автомобілями.
Залучення того чи іншого виду транспорту також залежить від
умов роботи та обсягів перевезень. В цьому контексті розглянемо
структуру транспортних перевезень у ТОВ «Компанія «Велко»
Харківського району Харківської області за видами логістичної
діяльності (рис. 2.17).
80
69,2
70
Обсяг перевезення
вантажів, тис. тон

60
50
40
31,4
30
20
10 4,2
0
Виробнича Збутова діяльність Закупівельна
логістика логістика
Рис. 2.17. Обсяг транспортних робіт у ТОВ «Компанія «Велко» у
2010 р. (побудовано з урахуванням коефіцієнта повторності
перевезень)
Джерело: розробили автори за даними підприємства.

Як можна побачити з вищенаведеного рисунка, основна частина

транспортних перевезень здійснюється в рамках виробничої логістики
підприємства. Значну частину цих транспортних робіт складають
перевезення продукції рослинництва з полів на переробку та первинне
очищення (зернові, цукрові буряки), кормоцехи (соковиті та грубі
корми), тваринницькі ферми (зелена маса) і т. д. Можемо зазначити,
що для підвищення показників ефективності використання
автотранспорту підприємствам необхідно залучати власний
автотранспорт для завезення вантажів на територію підприємства

129
(закупівельна логістика) і транспортування виробленої продукції на
переробку (збутова діяльність). При цьому нестачу автотранспорту у
виробничо-господарській діяльності необхідно компенсовувати
тракторними транспортними засобами.
Під час визначення транспортних витрат ураховують елементи
витрат на транспортування вантажів по всьому логістичному ланцюзі:
від відправника вантажу до вантажоодержувача. Так, під час змішаних
перевезень собівартість транспортування може бути визначена за
формулою, грн/т [215]:

Ст = Сс Lс + См Lм + Св Lв + ∑ Спр , (2.7)

де Сс ,Св , – собівартість перевезення 1 т вантажу на 1 км

відповідно під час збору й підвозу до магістрального транспорту й
вивозу вантажу з магістрального транспорту, грн; Lс , Lв – відстань
доставки вантажу до магістрального транспорту й вивозу вантажу з
магістрального транспорту, км; См – собівартість перевезення 1 т
вантажу магістральним транспортом; Lм – відстань перевезення
магістральним транспортом, км; ∑ Спр , – сумарні витрати на виконання
вантажно-розвантажувальних робіт з усього логістичного ланцюга,
грн.
Витрати на перевезення можуть бути поділені на змінні (залежні
від відстані) та постійні (не залежать від відстані).
До змінних належать витрати: на пальне, мастильні матеріали,
електроенергію; технічне обслуговування й поточний ремонт
рухомого складу; заробітну плату водіїв (персоналу, що безпосередньо
виконує перевезення); амортизацію рухомого складу.
До постійних витрат належать: витрати на зміст виробничо-
технічної бази й інфраструктури різних видів транспорту; амортизацію
будинків і споруджень; загальновиробничі (накладні витрати).
Для автомобільного транспорту собівартість перевезень
визначають за формулою, грн [215]:
Са = Спальне + Ссм + Стр + Сш + Сам + Сзп + Со , (2.8)

де Спальне – витрати на пальне; Ссм – витрати на мастильні та інші

експлуатаційні матеріали; Стр – витрати на технічне обслуговування й
ремонт; Сш – витрати на відновлення й ремонт автомобільних шин;

130
Сам – амортизаційні відрахування на реновацію рухливого складу; Сзп –
заробітна плата водіїв; Со – загальновиробничі витрати (накладні
витрати).
Істотні особливості є під час розрахунку транспортних витрат з
міжнародних перевезень вантажів. Під час міжнародних перевезеннях
у структуру собівартості можуть бути включені витрати: на підготовку
продукції до перевезення; зберігання вантажів у пунктах
перевантаження й терміналах; виконання вантажно-
розвантажувальних робіт на всіх етапах перевізного процесу;
перевезення вантажів до транспортних засобів, що пливуть за кордон;
перевезення магістральним (міжнародним) транспортом; виконання
митних процедур (мита, податки і збори); доставку вантажу
вантажоодержувачеві та ін.
Включення тих або інших статей витрат у собівартість
транспортних послуг значною мірою залежить від базисних умов
поставки, закріплених договором купівлі-продажу. Під базисними
умовами розуміють прийняті в міжнародній практиці стандартні
тлумачення умов поставки товарів, які розробила й використовує
Міжнародна торговельна палата. Їх назва «Інкотермс-2010» (місце,
строк, спосіб поставки, розподіл ризику, страхування) (табл. 2.21).
У ній представлені 13 базисних умов поставки, кодові назви яких
погоджені з Європейською економічною комісією ООН. Вони
визначають обов'язки продавця і покупця товару з фрахтування
вантажу, розподілу між продавцем і покупцем ризиків його псування
й втрати, організації й оплаті перевезення й перевалки вантажу,
виконанню митних формальностей і інших робіт, пов'язаних із
транспортуванням вантажів. Базисні умови розроблені для розгляду
спорів і судових розглядів. З моменту першої публікації в 1936 р.
«Інкотермс» переглядався в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990, і 2010 р.
Транспортні витрати служать базою для розробки системи
тарифів на послуги транспортних, транспортно-експлуатаційних фірм
і інших логістичних посередників. Під системою тарифів розуміють
сукупність взаємозалежних ставок, застосовуваних для розрахунку
платежів за перевезення вантажів, а також виконання пов'язаних з
перевезеннями вантажних і комерційних операцій.
Система транспортних тарифів, за якою здійснюються
розрахунки між відправниками вантажу, вантажоодержувачами і
транспортно-логістичними посередниками, залежить від виду
транспорту і способу перевезення.

131
 Таблиця 2.21
Базисні умови поставки «Інкотермс-2010»
Абреві-
Розшифровка (англ.) Розшифровка (укр.)
атура
«Із заводу» (з підприємства, з
плантації, зі складу й т.д.). Іноді
EX WORKS (exfactory,
EXW вживаються терміни «франко-
explantation, exware house, etc.)
завод постачальника», «франко-
склад продавця»
«Франко-перевізник»
FCA FREE CARRIER (named point)
(погоджений пункт)
Франко уздовж борту судна»
FREE ALONGSIDE SHIP (named
FAS (узгоджений порт
port of shipment)
відвантаження)
«Вільно на борті»
FREE ON BOARD (named port of
FOB (найменування порту
shipment)
відвантаження)
COST, INSURANCE AND
«Вартість, страхування й фрахт»
CIF FREIGHT (named port of
(порт призначення)
destination)
COST AND FREIGHT (named «Вартість і фрахт» (погоджений
CFR
port of destination) порт призначення)
CARRIAGE PAID ТО (named «Перевезення оплачується до»
CPT
port of destination) (пункт призначення)
FREIGHT/CARRIAGE AND «Перевезення й страхування
CIP INSURANCE PAID TO (named оплачені до» (пункт
port of destination) призначення)
DELIVERED AT TERMINAL «Постачання на терміналі»
DAT
(named terminal of destination) (назва терміналу)
DELIVERED AT POINT (named «Постачання до пункту
DAP
point of destination) призначення» (назва пункту)
DELIVERED DUTY «Поставка з оплатою мита»
DDP PAID(named рlace of destination (назва місця призначення в
in the сountry of importation) країні імпорту)
Джерело: [120].
Рівень тарифів визначається на підставі умов відшкодування витрат на
транспортування й одержання запланованого (нормативного)
прибутку. Особливості застосування тарифів для різних видів
транспорту представлені в табл. 2.22.
Слід зазначити, що в нашій країні у зв'язку з приватизацією й
зміною форм власності докорінно змінився характер ціноутворення в
автомобільному транспорті. Ліквідація централізованого планування і
єдиних тарифних прейскурантів, фактична відмова держави від
регулювання автотранспортних тарифів перетворили цю сферу
підприємництва в ринок вільних цін.
132
 Таблиця 2.22
Особливості застосування тарифів для різних видів транспорту
Вид Коротка характеристика застосовуваних
транс- Тарифи тарифів
порту
Під час перевезення основної маси вантажів
За видами: Під час перевезення цільових вантажів за
загальні адресою окремих одержувачів
виняткові На території однієї залізниці
місцеві Оплата за увесь вагон
За родом відправлення: За фактичною масою вантажу
Заліз- повагонні Відповідно до вантажопідйомності контейнера
ничний дрібні Застосовуються до вантажів, перевезених у
контейнерні цистернах і бункерних піввагонах
потокові Вказується конкретна вартість перевезення
За формою побудови: тонни вантажу, вагона, контейнера тощо
табличні Основна форма залізничних тарифів,
схемні диференціюються залежно від відстані
перевезення й характеру (класифікації)
перевезених вантажів
Відрядні на
перевезення вантажів Оплата вантажу за фактичну масу залежно від
Погодинні відстані перевезення й класу вантажу
З покілометрового Оплата за 1 год. роботи вантажного автомобіля
Авто- розрахунку і за кожний кілометр пробігу залежно від його
мобіль- На експедиційні й
інші послуги: вантажопідйомності
ний розвантажувальні- Визначаються залежно від вантажопідйомності
розвантажувальні- автомобіля (автопоїзда) за кожний кілометр
вантажно- пробігу
розвантажувальні Оплата за додаткові послуги, що здійснюють
роботи автотранспортні підприємства
складські операції
Одноразова ціна, розмір якої визначається
двосторонньою угодою між фрахтівником-
продавцем послуг і фрахтувальником-покупцем
і фіксується в договорі на морські перевезення
(чартері) у кожному окремому випадку. Розмір
Морсь- Фрахт
Портові збори й плата
фрахту встановлюється у вигляді фрахтової
ставки або обчислюється на основі тарифу,
кий за послуги звичайно на один порт навантаження й один
порт розвантаження
Портові вантажні збори за наватажувально-
розвантажувальні роботи, пожежну охорону,
лоцманський збір, корабельні, причальний
збори
За видом перевезень:
сухогрузи Різні тарифні схеми, диференційовані по
Водний нафтоналивні
буксирування лісу в пароплавствах,
основі
звичайно на двосторонній
плотах
буксирування судів
Джерело: розроблено авторами на основі джерела [120].

133
 У практичній діяльності з установлення цін на автотранспортні
послуги повинні враховуватися насамперед три основні орієнтири –
собівартість надання послуги, середні ціни ринку й гранична
платоспроможність споживачів [200].
Ми провели розрахунки оптимального плану перевезень пшениці
від кожного підприємства виробника до замовника, що мінімізує
загальну вартість послуг транспортування на прикладі
ТОВ «Сінтал Агро Трейд», яке є одним з великих і прибуткових
підприємств Харківської області, ТОВ «Сінтал-Агро» включає і
контролює три підприємства ТОВ «Сінтал Д», с. Олександрівка
Золочівського району (А1), ТОВ «Сінтал Агро Трейд»,
смт. Золочів (А2), ТОВ «Козіївське», с. Козіївка Краснокутського
району (А3). Річний обсяг виробництва пшениці по підприємствах
відповідно становить: 15, 6, та 8 тис. т. Підприємствами-замовниками
є: Зачепилівське ХПП (В1), Великобурлуцьке ХПП (В2), Золочівське
ХПП (В3), та Богодухівське ХПП (В4), яким потрібно доставити
відповідно 11, 4, 6 та 8 тис. т пшениці. Вартість транспортування 1 т
пшениці замовникам з кожного підприємства наведена в табл. 2.23
[152].
Таблиця 2.23
Вартість транспортування пшениці, виробленої
в ТОВ «Сінтал Агро Трейд» Харківської області грн./т*
Вартість транспортування 1тони пшениці замовнику
Підприємство
В1 В2 В3 В4
А1 93 77 8 26
А2 85 69 3 25
А3 78 97 38 13
* Розрахунки здійснено згідно із середнім значенням цін на перевезення по
Україні у 2011 р.
Джерело: розрахували автори.
Визначаємо оптимальний план перевезень продукції від кожної
фабрики до замовників, що мінімізує загальну вартість транспортних
послуг.
Нехай xij – кількість продукції, що перевозиться з і-го
підприємства до j-го замовника(𝑖 = 1,3, 𝑗 = 1,4).
𝑥11 + 𝑥12 + 𝑥13 + 𝑥14 = 15000;
{ 𝑥21 + 𝑥22 + 𝑥23 + 𝑥24 = 6000;
𝑥31 + 𝑥32 + 𝑥33 + 𝑥34 = 8000.

134
 Економічний зміст записаних обмежень полягає в тому, що вся
пшениця підприємств має вивозитися до замовників повністю.
Аналогічні обмеження можна записати стосовно замовників:
продукція, що може надходити до споживача від трьох підприємств,
має повністю задовольняти його попит. Математично це записується
так:
𝑥11 + 𝑥21 + 𝑥31 = 11000;
𝑥 + 𝑥22 + 𝑥32 = 4000;
{ 12
𝑥13 + 𝑥23 + 𝑥33 = 6000;
𝑥14 + 𝑥24 + 𝑥34 = 8000.
Загальні витрати, пов’язані з транспортуванням продукції,
визначаються як сума добутків обсягу перевезеної продукції на
вартості транспортування 1 т пшениці до відповідного замовника і
мають бути мінімальними:
minZ=93x11+77x12+8x13+26x14+85x21+69x22+3x23+25x24+
78x31+97x32+38x33+13x34
Загалом математична модель має вигляд:
minZ=93x11+77x12+8x13+26x14+85x21+69x22+3x23+
25x24+78x31+97x32+38x33++13x34
за умов:
𝑥11 + 𝑥12 + 𝑥13 + 𝑥14 = 15000;
𝑥21 + 𝑥22 + 𝑥23 + 𝑥24 = 6000;
𝑥31 + 𝑥32 + 𝑥33 + 𝑥34 = 8000;
𝑥11 + 𝑥21 + 𝑥31 = 11000;
𝑥12 + 𝑥22 + 𝑥32 = 4000;
𝑥13 + 𝑥23 + 𝑥33 = 6000;
{ 𝑥14 + 𝑥24 + 𝑥34 = 8000.

де 𝑥𝑖𝑗 ≥ 0, 𝑖 = 1,3; 𝑗 = 1,4.

Запишемо наші умови у вигляді транспортної таблиці 2.24 та
складемо її перший опорний план у цій таблиці методом мінімальної
вартості.

135
 Отриманий перший план є припустимим, оскільки весь вантаж
відвантажений від виробників, споживачі задоволені.
Згідно із цим планом витрати на перевезення становлять:
Z = 93х5+77х4+8х6+25х6+78х6+13х2= 1465 (тис грн).
Цей опорний план не можна вважати оптимальним, оскільки є
оцінки вільних клітинок, для яких ui+vi>cij
Таблиця 2.24
Опорний план вантажоперевезень за методом мінімальної
вартості
Bj
Ai ui
b1=110 b2=40 b3=60 b4=80
a1=150 935 774 86 26 u1=0
a2=60 85 69 3 256 u2=-3
a3=80 786 97 38 132 u3=-15
vj v1=93 v2=77 v3=8 v4=28
Джерело: розрахунки авторів.
За рахунок пошуку оптимального рішення шляхом розв’язання
транспортної задачі методом потенціалів, враховуючи всі умови
оптимальності, було отримано кінцевий оптимальний план
транспортування пшениці (табл. 2.25).
Таблиця 2.25
Оптимальний план транспортної задачі за умови невиродженості
плану
Bj
Ai ui
b1=110 b2=40 b3=60 b4=80
a1=150 933 771 86 268 u1=0
a2=60 858 693 3 25 u2=-8
a3=80 78 97 38 13 u3=-15
vj v1=93 v2=77 v3=8 v4=26
Джерело: розрахунки авторів.
На підставі цієї таблиці визначимо загальну вартість витрат на
транспортування пшениці згідно з отриманим опорним планом:
Z = 77х1+8х6+26х8+85х3+69х3+78х8= 1419 (тис грн).
Перевірка останнього плану на оптимальність за допомогою
методу потенціалів показує, що він оптимальний. Тому:

136
 0 1 68
∗
Х = ( 3 3 0 0)
8 0 0 0
За оптимальним планом перевезень перший замовник
(Зачепилівське ХПП) отримує 3 тис. т пшениці з ТОВ «Сінтал Д»,
с. Олександрівка (А1) та 8 тис. тон — з ТОВ «Козіївське», с. Козіївка
(А3). Другий споживач, Великобурлуцьке ХПП, задовольняє свій
попит за рахунок виробництва та перевезення 1 тис. т пшениці з
ТОВ «Сінтал Д», с. Олександрівка (А1) та 3 тис. т з
ТОВ «Сінтал Агро Трейд», смт. Золочів (А2). Третій та четвертий
замовники, Золочівське ХПП та Богодухівське ХПП, отримують 6 та 8
тис. т відповідно з ТОВ «Сінтал Д», с. Олександрівка (А1).
При цьому загальна вартість перевезень всієї пшениці є
найменшою і становить 1419 тис. грн.
Наочно оптимальний план перевезень можна представити у
вигляді рис. 2.18.
Богодухівське
ХПП
ТОВ
«Козіївське»
8 тис.т Золочівське
ХПП

ТОВ «Сінтал 3 тис.т

Агро Трейд» Великобурлу-
3 тис.т цьке ХПП
8 тис.т 1 тис.т
ТОВ 6 тис.т
«Сінтал Д»
Зачепілівське
ХПП
Рис. 2.18. Оптимальний план перевезень пшениці виробленої в
ТОВ «Сінтал Агро Трейд» Харківської області
Джерело: сформували автори за даними задачі.
У результаті проведених досліджень було оптимізовано план
перевезень пшениці від виробників до споживачів. Затрати на послуги
перевезення були зменшені на 46 тис. грн, і мінімізовані до 1419 тис. грн
з 1465 тис. грн.

137
 Процес оптимізації плану перевезень на підприємстві проводиться
шляхом розв’язання транспортної задачі за допомогою програмного
забезпечення, що заощаджує час працівників та мінімізує транспортні
витрати.
Таким чином з проведеним нами аналізом можна зазначити, що
транспортні логістичні системи на сучасних підприємствах сільського
господарства тільки починають свій розвиток. На деяких
підприємствах цей розвиток відбувається досить стрімко, наприклад
на сільськогосподарському підприємстві ТОВ «Сінтал Агро Трейд»
логістика транспортування розвивається досить швидко, підприємство
має в своєму розпорядженні новий транспорт, який тепер є доступним
не кожному підприємству сільського господарства. Підприємства
намагаються впроваджувати логістику транспортування для
скорочення витрат на транспортування.

138
РОЗДІЛ III.
ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО МЕХАНІЗМУ
ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

3.1. Моделювання впливу логістичної системи на економічні

результати господарської діяльності підприємства
Моделювання впливу логістичної системи на результати
господарської діяльності сільськогосподарського підприємства
почнемо з апріорного економічного аналізу предмету дослідження,
який складається з двох основних стадій:
1) вибір показників результативної ознаки і визначення головних
чинників, виконання канонічного аналізу;
2) встановлення напрямку та висування гіпотез про форму
зв’язку між результативною ознакою і чинниками;
За рахунок створення логістичної системи оптимізуються
логістичні витрати. Логістичними, як зазначалося, слід вважати
витрати, пов’язані з рухом та зберіганням продукції первинного
джерела до кінцевого споживача. Припускаючи, що ці витрати
пропорційні обсягу матеріальних запасів, саме вони є агрегованою
характеристикою окремих складових компонентів частин логістичних
витрат. Отже, логістична система регулює обсяги запасів. Витрати на
їх утворення та збереження впливають на собівартість. Механізм цього
впливу безпосередній. Він відбувається під час скорочення
транспортних і/чи складських витрат. Крім того, наявність виробничих
запасів обумовлює виникнення втрат прибутку внаслідок втрачених
можливостей, обумовлених їх існуванням.
Чим менші матеріальні запаси, тим менші витрати і втрати
прибутку, меншою є собівартість і більшим прибуток. Знижувати
витрати за рахунок створення логістичної системи і таким чином
збільшувати прибуток нерідко буває простіше, ніж збільшувати
прибуток за рахунок зростання обсягу продажів. Таким є механізм
впливу логістичної системи на ефективність господарської діяльності
підприємства.
Обсяг виробничих запасів здебільшого визначається
ефективністю функціонування постачальницького апарату. Обсяг
незавершеного виробництва визначається особливостями
139
технологічного процесу, ступенем раціональності процедур його
оперативно-календарного планування та впливом випадкових
факторів. Обсяг запасів готової продукції визначається їх
середньодобовим надходженням на склад та середнім часом
розміщення на складі. Отже, запаси, витрати на які складають основу
логістичних витрат, об’єктивно зумовлені. Справді, час виконання
кожного окремого технологічного процесу перебуває під незначним
впливом великої кількості діючих факторів і можуть вважатися
випадковою величиною. Згідно із центральною граничною теоремою
теорії вірогідності, її можна вважати розподіленою за нормальним
законом. Саме тому на межі двох технологічних процесів об’єктивно
можуть виникнути наступні варіанти ситуацій.
Оптимістичний варіант — потреби у нормативному запасі не
виникає. Якщо попередня ланка витрачає більше часу, то можлива
оцінка ситуації, яка передбачає, що наступна ланка також витрачає
більше часу. Припускаючи, що час виконання робіт є випадковою
величиною, можна для заданої ймовірності визначити його відповідні
зміни. Якщо продуктивність виконання робіт на цих ланках є
однаковою, то зниження кількості продукції, що виробляється обома
ланками, буде також однаковою. Вірогідність цього вкрай мала.
Помірний оптимістичний варіант — потрібен нормативний
запас, обсяг якого із заданою надійністю (ймовірністю) можна
встановити на підставі специфіки технологічного процесу. Запаси
можуть утворюватися за умови таких обставин:
— скорочення часу виконання попередньої операції;
— збільшення часу виконання наступної операції.
Якщо на попередній ланці зменшується час виконання операції, а
на наступній не змінюється, виникає ситуація, за якої норматив запасу
може бути визначено як результат множення середнього часу
зменшення технологічного періоду попереднього етапу на
продуктивність його роботи. Мінімальний обсяг нормативного запасу
детерміновано випадком, коли фактичний час виконання попередньої
операції мінімально менший за нормативний, а наступна операція
здійснюється згідно з технологією.
Песимістичний варіант — нормативного запасу може не
вистачити і наступає переривання технологічного процесу. Така
ситуація можлива, якщо час виконання попередньої операції
збільшується і значно зменшується час виконання наступної.

140
 Витрати на утримання запасів не є безперервною функцією його
обсягу. На сільськогосподарському підприємстві, де наявний склад
критичної (граничної) місткості ( Vкрит ), складські витрати, обсяг
зберігання яких менший за Vкрит , будемо вважати умовно постійними,
тобто незалежними від обсягу зберігання. Якщо обсяг необхідного
зберігання перевищує Vкрит , то потрібно або розуміти, що виникнуть
додаткові втрати, спричиненні псуванням запасів, або здійснити
додаткові витрати на розширення складських потужностей. В обох
випадках у разі перевищення Vкрит витрати зростають стрибкоподібно
(дискретно). Такі міркування відіграють істотну роль на етапі
проектування логістичної системи підприємства, коли є можливість
визначити, з одного боку, максимальний обсяг запасів, з іншого — вид
логістичної операційної системи і на цій інформаційній базі визначати
потужність складських споруд. Отже, найбільш ефективно регулювати
складські витрати можливо на етапі проектування. У межах діючого
підприємства величина Vкрит детермінує процедуру управління
запасами.
Розроблений методичний підхід до оцінки впливу логістичної
системи на результати господарської діяльності
сільськогосподарського підприємства розглянуто на прикладі
ТОВ «Компанії «Велко» Харківського району Харківської області
(табл. 3.1).
Запропонований методичний підхід до кількісної оцінки впливу
логістичної системи на результати господарської діяльності базується
на канонічному та кореляційно-регресійному аналізі і вивчає взаємний
вплив факторів та параметрів діяльності підприємства. Він ґрунтується
на принципі «накотистої хвилі».
Як показано на рис. 3.1, її етапи полягають у послідовному
виявленні впливу: всіх видів запасів на змінні логістичні витрати;
змінних логістичних витрат на собівартість; собівартості на прибуток
від реалізації продукції; порівняння можливостей та ефекту від
зниження змінних логістичних витрат з можливостями та ефектом від
зростання обсягів реалізації готової продукції. Ми розглянули вплив
саме змінних логістичних витрат, оскільки постійні витрати не
змінюються з варіюванням обсягу матеріального потоку. Різні статті
змінних логістичних витрат перебувають у різній залежності від
обсягу поставок.

141
 Таблиця 3.1
Результати господарської діяльності та рівень запасів
ТОВ «Компанія «Велко» Харківського району Харківської
області, за кожний місяць 2011 р. тис. грн
Результати господарської Запаси
діяльності
відділ
собіва- відділ
Мі- прибуток ртість змінні вироб- відділ пере- пере- діль- готова
сяць від реалі- реаліз. логісти ничі
скла-
робки
робки ниця
продук-
зації про- чні ви- ду- проду- фасу-
проду- запаси прод. ція
дукції кції. трати вання рослин кції вання
тварин
01 40,2 4971,1 227,9 938,7 278,8 580,7 23,1 214,3 1227,2
02 953,3 4723,9 235,2 1014,2 305,6 544,2 34,1 429,8 1067,7
03 204,5 7111,4 309,4 4205,2 460,2 613,6 237,4 442,0 662,3
04 2134,3 5260,8 300,0 6191,0 342,1 664,8 109,6 594,1 829,1
05 1775,1 5058,7 235,9 8416,6 293,4 569,8 123,0 788,9 829,1
06 1170,0 4157,8 190,8 4071,3 364,0 686,7 79,1 612,4 914,3
07 1509,7 4922,4 242,7 1778,8 247,2 617,3 47,5 641,6 1094,5
08 196,0 3809,6 179,4 556,4 442,0 515,0 71,8 451,7 653,8
09 71,8 3622,1 176,0 629,4 179,0 620,9 164,4 28,0 950,9
10 522,3 2680,9 78,4 235,0 86,4 157,1 14,6 82,8 450,5
11 678,1 2914,7 94,7 123,0 132,7 211,8 126,6 25,6 539,4
12 1263,8 4180,9 176,5 988,6 224,0 196,0 9,7 119,3 608,8
Сер.
знач. 876,6 4451,2 203.9 2429,0 279,6 498,2 86,7 369,2 819,0

Сер.
квад 674,4 1133,1 96,21 2573,4 109,6 184,8 65,7 254,7 231,1
відх.
Джерело: розраховано на основі даних підприємства.
Отже, спочатку потрібно знайти вплив запасів на змінні
логістичні витрати, потім – змінних логістичних витрат на
собівартість, після цього – собівартості на прибуток. І далі порівняти
дістаний ефект з ефектом від впливу зростання обсягів реалізації
готової продукції на прибуток.
Уведемо позначення:
y1 – прибуток від реалізації продукції, тис грн;
y2 – собівартість реалізованої продукції, тис грн;
x – змінні логістичні витрати, тис грн;
х1 – виробничі запаси продукції, тис грн;
х2 – запаси незавершеного виробництва відділу складування, тис
грн.;

142
 Визначення і вибір результативних показників і головних чинників аналізу

Канонічний аналіз між групами показників і головними чинниками аналізу

Перевірка на достовірність та однорідність вихідної інформації

Побудова та дослідження матриці зв’язків між результативними показниками

аналізу

Визначення тісноти зв’язку між результативним та факторними

показниками

0,3 < |𝑟𝑥𝑦 |  0,7 середній зв’язок; 0  |𝑟𝑥𝑦 |  0,3 слабкий зв’язок
0,7 < |𝑟𝑥𝑦 |  1 тісний зв’язок

Відбір факторних показників для включення до моделі

Кореляційно- Кореляційно- Кореляційно-

регресійний аналіз
залежності змінних
логістичних витрат від
величини запасів і
статистичний аналіз
побудованої
регресійної моделі
регресійний аналіз регресійний аналіз
залежності залежності прибутку
собівартості від реалізації
продукції від продукції від
величини змінних величини змінних
логістичних витрат і логістичних витрат і
статистичний аналіз статистичний аналіз
побудованої побудованої
регресійної моделі регресійної моделі

Побудова рівняння регресії

Статистична оцінка результатів кореляційно-регресійного аналізу

Економічна інтерпретація коефіцієнтів рівняння регресії

Використання рівняння регресії для прогнозування й управління логістичними

витратами на сільськогосподарському підприємстві

Рис. 3.1. Етапи використання методики кількісної оцінки впливу

логістичної системи на результати господарської діяльності
сільськогосподарського підприємства
Джерело: сформовали автори.

143
 х3 – запаси незавершеного виробництва відділу переробки
продукції рослинництва, тис грн;
х4 – запаси незавершеного виробництва дільниці фасування,
тис грн;
х5 – запаси незавершеного виробництва відділу переробки
продукції тваринництва, тис грн;
х6 – запаси готової продукції, тис грн.
Таким чином, до переліку показників результативної ознаки
належать показники ( y1 , y2 ) – прибуток і собівартість. До переліку
головних чинників впливу відносяться показники х, х1, х2, х3, х4, х5, х6
– відповідно змінні логістичні витрати та запаси (виробничі, запаси
незавершеного виробництва на кожній стадії технологічного процесу,
готова продукція). Проте мета і логіка дослідження показують, що
змінні логістичні витрати виступають і як результуючий показник, і як
головний чинник.
Лінійна гіпотеза про математичну форму зв’язку між
результативними та чинниковими змінними є первинною, основною.
У роботах багатьох авторів, що досліджували матрицю побудови
регресійних моделей, вказано на недостатню коректність
використання лінійних моделей. Справді, в явищах природи та
економіки не часто спостерігаються лінійні залежності. Припущення
про такі залежності робиться для спрощення процедури дослідження
та інтерпретації його результатів.
В цій роботі лінійні моделі впливу запасів на результати
господарської діяльності підприємства можуть бути ефективними.
Очевидно, що на кожному етапі виробничого процесу повинні
існувати нормативні запаси ( X i ), витрати на які є об’єктивно
НОРМ

обумовленими. Отже, змінюючи змінні логістичні витрати, з’являється

можливість регулювати не просто обсяг запасів, а обсяг понад
нормативних запасів ( xi  xi ) і оцінювати їх вплив на результати
НОРМ

господарської діяльності сільськогосподарського підприємства. Таким

чином, залежність повинна мати лінійний вигляд: y  f ( xi  xi ) . Під
НОРМ

час побудови лінійної моделі, наприклад y  a0  a1 ( xi  xi ) , її можна

НОРМ

привести до такого вигляду y  (a0  a1 xi )  a1 xi . Вираз у дужках є

НОРМ

постійною величиною, отже, результуючий показник залежить від

головного чинника – запасів. Характер залежності в обох випадках
однаковий і відрізняється лише константою.

144
 Взаємозв’язки між групами ознак, за якими ведеться
спостереження, повинні вивчатися на базі канонічного аналізу. За
допомогою системи STATISTICA здійснено найважливіші етапи
канонічного аналізу [238, 240]. Розглянемо його основні підсумки
(табл.3.2).
Таблиця 3.2
Основні підсумки канонічного аналізу ТОВ «Компанії «Велко»
Харківського району Харківської області
Підсумки канонічного аналізу
Канонічне відхилення R: 0,98805
Ступень вільностіChiІ (14)=30,732; p=0,00606
Лівий набір t Правий набір t
Кількість змінних 2 7
Відхилення варіації 100,000% 53,0420%
Всього залишків 87,8378% 49,3358%
Змінні: 1 Змін1 Змін 3
2 Змін2 Змін 4
3 Змін 5
4 Змін 6
5 Змін 7
6 Змін 8
7 Змін 9
Джерело: розрахункова таблиця задачі.
1. Величина першого канонічного коефіцієнта кореляції
( R =0,988) вказує на дуже тісний кореляційний зв’язок між групами
змінних.
2. Значення критерію «хі-квадрат» знайдене для 14 (2  7) ступенів
вільності (ChiІ=30,732). Воно має ймовірність помилки першого роду
(p=0,00606). Оскільки (р<0,05), то нульова гіпотеза (Н0 :R=0)
відхиляється і виявлена канонічна кореляція між ознаками вважається
статистично значимою, істотною.
При цьому понад 87,8 % варіації ознак (𝑦1 , 𝑦2 ) визначається
зміною виділених семи логістичних факторів. У той же час самі ці
логістичні фактори на 49,3 % детермінуються зміною основних
результативних показників господарської діяльності (𝑦1 , 𝑦2 ). Наведені
результати свідчать про досить високу точність побудованої
канонічної моделі: всього 12,2 % варіації результативних показників
(𝑦1 , 𝑦2 ) залежить від інших, не врахованих у моделі факторів.
Для з’ясування гіпотетичної наявності лінійної кореляційної
залежності між результативною ознакою та чинниками на підставі
вихідної інформації розраховано матриці коефіцієнтів парної кореляції
згідно з формулою:

145
 ryx 
( y
i  y )  ( xi  x)
, (3.1)
N x xi

ryx
де – коефіцієнт парної кореляції;
y, x – середні значення змінних y, x ;
 y x
– середні квадратичні відхилення змінних y, x .
Коефіцієнт парної кореляції не залежить від початку відліку і
одиниць виміру. Він приймає значення від -1 до +1, включаючи 0. В
останньому випадку змінні вважаються незалежними. Негативна
величина (𝑟𝑥𝑦 ) вказує на зворотній зв’язок між ознаками, а позитивна
– на прямий. При |𝑟𝑥𝑦 |=1 зв’язок є функціональним, тобто ніякі інші
чинники, крім даного, не впливають на варіацію результативної
ознаки.
Коефіцієнт парної кореляції тлумачиться таким чином:
1) при 0  |𝑟𝑥𝑦 |  0,3 слабкий зв’язок;
2) при 0,3 < |𝑟𝑥𝑦 |  0,7 середній зв’язок;
3) при 0,7 < |𝑟𝑥𝑦 |  1 тісний зв’язок.
Необхідно мати на увазі, що сама по собі величина коефіцієнта
парної кореляції, навіть близька до одиниці, не є доказом наявності
причинно-наслідкового зв’язку між змінними, що вивчаються. Вона
характеризує лише міру кореляції між ними.
З матриці зв’язків між результативними показниками, матриці
зв’язків між результативними показниками та головними чинниками,
матриці зв’язків між головними чинниками можна зробити наступні
висновки (табл.3.3-3.5).
Таблиця 3.3
Матриця зв’язків між результативними показниками аналізу
Кореляція, лівий набір
Змін 1 Змін 2
Змін 1 1,0000 0,1641
Змін 2 0,1641 1,0000
Джерело: розрахункова таблиця задачі.
Таблиця 3.4
Матриця зв’язків між результативними показниками та
головними чинниками аналізу
Кореляція, лівий набір з правим
Змін 3 Змін 4 Змін 5 Змін 6 Змін 7 Змін 8 Змін 9
Змін 1 0,32376 0,64947 0,02605 0,14166 -0,15478 0,62103 0,06313
Змін 2 0,93568 0,57051 0,71661 0,61840 0,45826 0,56443 0,35458
Джерело: розрахункова таблиця задачі.

146
 Таблиця 3.5
Матриця зв’язків між головними чинниками впливу аналізу
Кореляція, правий набір
Змін 3 Змін 4 Змін 5 Змін 6 Змін 7 Змін 8 Змін 9
Змін 3 1,00000 0,61383 0,61383 0,76716 0,36965 0,66113 0,50707
Змін 4 0,61383 1,00000 0,43824 0,50749 0,40284 0,77497 0,09327
Змін 5 0,72924 0,43824 1,00000 0,66082 0,35359 0,63834 0,20264
Змін 6 0,76716 0,50749 0,66082 1,00000 0,38208 0,66427 0,70808
Змін 7 0,36965 0,40284 0,35359 0,38208 1,00000 0,11888 -0,16057
Змін 8 0,66113 0,77497 0,63834 0,66427 0,11888 1,00000 0,34068
Змін 9 0,50707 0,09327 0,20264 0,70808 -0,16057 0,34068 1
Джерело: розрахункова таблиця задачі.
Перша кореляційна матриця вказує на дуже слабкі зв’язки між
результативними показниками (r=0,1641). Друга кореляційна матриця
вказує на: а) тісні і середні зв’язки між результативними показниками
з величиною логістичних витрат (r>0,323); б) по окремих позиціях
середні і слабкі зв’язки між результативними показниками з
виробничими запасами (0,155<r<0,647); Третя матриця вказує на тісні
і середні зв’язки між логістичними витратами і матеріальними
запасами, а також характеризує тісноту зв’язків між окремими видами
виробничих запасів – в основному слабкі і середні.
Дослідимо залежності змінних логістичних витрат ( x ) від
величини виробничих запасів (х1, х2, х3, х4, х5, х6). Канонічний і
кореляційно-регресійний аналіз показують, що на виробництві
спостерігаємо залежність логістичних витрат ( x ) від величини
виробничих запасів ( х1, х2, х3, х4, х5, х6). Знаки коефіцієнтів регресії
дають інформацію про напрямок зв’язку між цими чинниками. Ріст
виробничих запасів прямо впливає на рівень логістичних витрат, тобто
знаки коефіцієнтів регресії при цих чинниках у майбутньої моделі
позитивні. Ті чинники, що мають знаки коефіцієнтів регресії,
протилежні теоретичним уявленням, повинні вилучатися з майбутньої
моделі [238].
Матриця коефіцієнтів парної кореляції, як видно з таб. 3.5, є
симетричною квадратною матрицею з одиницями на головній
діагоналі. Її аналіз показує, що знак коефіцієнтів парної кореляції
збігається з економічними уявленнями про напрямок впливу рівня
запасів на змінні логістичні витрати за винятком 𝑥4 . Також змінні
логістичні витрати досить тісно пов’язані з усіма видами запасів, за
винятком 𝑥4 . Крім того, спостерігаються тісні залежності і між самими
запасами (наприклад х4=0,77497), що може привести до небажаних
наслідків у вимірюванні впливу чинників на результативний показник.
147
 Побудуємо множинну регресійну модель за допомогою методу
виключення змінних. Тобто у вихідне рівняння регресії включимо усі
без винятку чинники, а потім на базі t-критерію Стьюдента будемо
здійснювати покрокове виключення змінних. У цілому вона має такий
вигляд:
x  a0  a1x1  a2 x2  a3 x3  a4 x4  a5 x5  a6 x6 , (3.2)
Розглянемо розрахунок коефіцієнтів множинної лінійної регресії
за даними, що характеризують залежність величини змінних
логістичних витрат від рівня виробничих запасів. В межах викладеної
теорії із застосуванням редактора Excel можна запропонувати метод
побудови рівняння регресії на основі вбудованого блока кореляційно-
регресійного аналізу (дод. А). Не розглядаючи докладно всіх
статистичних параметрів, відмітимо, що значення коефіцієнтів регресії
перебувають у її нижній лівій частині в стовпчику «Коефіциєнти» у
рядку «𝑦– перехрещення» – (𝑎0 ), у рядку «Змінна 𝑥4 » – (𝑎0 ).
Розглянемо результати розрахунків коефіцієнтів множинної
лінійної регресії (після виключення усіх статистично незначущих
змінних), що характеризують залежність величини логістичних витрат
від рівня запасів (дод. A).
Аналіз величини t-критерію та його значущості свідчить про те,
що всі чинники, які залишилися в моделі, істотно впливають на змінну
x. Тобто процедура виключення незначущих змінних закінчилася.
Рівняння регресії, що описує залежність рівня логістичних витрат від
величини виробничих запасів, має такий вигляд:
x  50,8591 0,016377x1  0,54224x2  0,280854x6 (3.3)
Статистичний аналіз побудованої у ході кореляційно-
регресійного аналізу множинної регресійної моделі здійснюється за
допомогою таких показників: тіснота кореляційного зв’язку; точність;
надійність [182].
Взагалі показником тісноти кореляційного зв’язку для будь-якої
моделі (лінійної і нелінійної, парної і множинної) служить коефіцієнт
множинної кореляції (R). Його величина використовується як міра
тісноти зв’язку між результативною ознакою і чинниками, що увійшли
до рівняння регресії. Для парної лінійної моделі R  |𝑟𝑥𝑦 |, тобто
коефіцієнт множинної кореляції збігається з абсолютною величиною
коефіцієнта парної кореляції. R змінюється від нуля до одиниці і
тлумачиться аналогічно |𝑟𝑥𝑦 |.

148
 Статистичний аналіз побудованої у ході кореляційно-
регресивного аналізу множинної регресійної моделі показує, що
спостерігається досить тісний кореляційний зв’язок між
результативною та чинниковими ознаками, оскільки коефіцієнт
множинної кореляції близький до одиниці (R = 0,8978).
Абсолютною мірою точності побудованої парної моделі служить
середня квадратична (стандартна) помилка регресії (𝑆𝑦 ). Вона
розраховується за формулою:
 y 
2
i  yi
Sy  N 2 (3.4)
Для рівняння (3.3) вона розраховується автоматично в процесі
знаходження коефіцієнтів регресії (𝑆𝑥 = 65,637 – дод. 1, рядок
«Стандартна помилка»). Можна дати таку рекомендацію для
тлумачення величини (𝑆𝑦 ): для одних і тих же вихідних даних менша
стандартна помилка відповідає більш точній моделі. Середня
квадратична (стандартна) помилка регресії (3.3) (𝑆𝑥 =65,637) не дуже
велика, тобто побудована модель є точною.
𝑆𝑦 залежить від одиниць вимірювання результативної ознаки (y).
Щоб отримати відносну характеристику точності регресійного
рівняння користуються квадратом коефіцієнта множинної кореляції
(𝑅 2 ), який називається коефіцієнтом детермінації. Виражений у
відсотках, коефіцієнт детермінації показує частку варіації
результативної ознаки (y), що пояснюється чинниками, які увійшли до
рівняння регресії.
Для парної лінійної моделі (𝑅 2 =𝑟𝑥𝑦 2
), коефіцієнт детермінації
дорівнює квадрату коефіцієнта парної кореляції і показує частку
варіації результативної ознаки (y), що пояснюється чинником (x). Для
рівняння 3.3 коефіцієнт детермінації теж розраховується автоматично
в процесі знаходження коефіцієнтів регресії (𝑅 2 =0,806054 – дод. A,
рядок
«R-квадрат»). Він показує, що 80,6 % варіації логістичних витрат
пояснюється зміною виробничих запасів (𝑥1 , 𝑥2 , 𝑥6 ). На частку
чинників, які не увійшли до рівняння (3.3), припадає 19,4 % варіації
результативної ознаки (x).
Для малих вибірок (N<20) під час побудови будь-яких
регресійних моделей знаходиться також нормований коефіцієнт
детермінації ( RН 2 ). Він завжди нижче за ( R 2 ) і враховує співвідношення

149
числа спостережень (N) і кількості коефіцієнтів рівняння регресії (m)
при N→∞, RН 2 → R 2 . Але на малих вибірках RН 2 може істотно
відрізнятися від R 2 . Для парної лінійної моделі нормований коефіцієнт
детермінації розраховується за формулою:
RН
2
=1-(1- ryx 2 )  N  1 . (3.5)
N 2
Для рівняння 3.3 вибірка, справді мала (N=12), тому доцільно
розглянути нормований коефіцієнт детермінації. Його величину
знаходять автоматично в процесі знаходження коефіцієнтів регресії
( RН 2 =0,57332 – дод. А, рядок «Нормований R-квадрат»). Величина
( RН 2 ) показує, що, незважаючи на малу вибірку, регресійна модель 3.3
є досить точною: з урахуванням співвідношення N і m понад 57 %
варіації логістичних витрат пояснюється зміною величини трьох видів
виробничих запасів.
Надійність побудованої моделі 3.3 визначається надійністю
множинних кореляційних зв’язків та надійністю окремих коефіцієнтів
регресії. По-перше, перевіряється статистична значущість рівняння
регресії у цілому, тобто множинних кореляційних зв’язків між
ознаками, що вивчаються. Якщо модель стане ненадійна у цілому, то
другий крок – перевірка значущості окремих коефіцієнтів, втратить
сенс.
Перевірка статистичної значущості моделі у цілому тотожна
тестуванню надійності множинних кореляційних зв’язків, тобто
перевірці нульової гіпотези ( H 0 : R =0) проти альтернативи ( H 0 : R >0).
Оскільки для парного лінійного рівняння R  ryx , то можна вважати, що
побудована регресійна модель у цілому і коефіцієнт ( a1 ) будуть
статистично значущі, якщо відхиляється нульова гіпотеза: ( H 0 : ryx =0).
Тобто перевірка надійності моделі (коефіцієнта a1 ) зводиться по
суті до перевірки статистичної значущості коефіцієнта парної
кореляції ( ryx ). Це перший підхід до визначення надійності
побудованого рівняння регресії. Другий підхід випливає з наступних
міркувань.
Відомо, що t – розподіл Стьюдента зв’язаний з F – розподілом
Фішера таким чином:
t 2  ;k  F ;1;k . (3.6)

150
 Тобто квадрат будь-якої t – статистики з рівнем значущості α i
числом ступенів вільності ( k ) дорівнює F – критерію Фішера з рівнем
значущості (α) i числом ступенів вільності k1  1 і k 2  k . З врахуванням
(3.6) формула для перевірки нульової гіпотези ( H 0 : ryx =0) приймає
вигляд:
ryx ( N  2)
2

F . (3.7)
1  r 2 yx

В умовах справедливості нульової гіпотези ( H 0 : r 2 yx  0 ) проти

альтернативи ( H А : r 2 yx >0) статистика (3.7) підпорядковується F –
розподілу Фішера з рівнем значущості (α) та числом ступенів вільності
k1  1 і k 2  N  2 .
Розглянемо перевірку 95%-ої надійності (α=0,05) множинної
лінійної регресійної моделі (3.3), що пояснює залежність варіації
логістичних витрат зміною обсягів виробничих запасів. З цією метою
використовується F – критерій Фішера з рівнем значущості (α) i
числом ступенів вільності ( k1  m  1 і k 2  N  m ). Він розраховується за
формулою:
R 2 ( N  m)
F , (3.8)
(1  R 2 )  (m  1)

де m — кількість невідомих коефіцієнтів регресії, включаючи a0 .

Вживання критерію (3.8) здійснюється згідно із загальною
схемою перевірки статистичних гіпотез (в традиційному чи сучасному
підходах), яка докладно розглядається в роботі.
Використаємо сучасний підхід до застосування F – критерію для
α=0,05. Оскільки рівень розрахункової значущості F – критерію
істотно нижчий від прийнятого (0,097>0,05), тобто зв'язок між
ознаками невипадковий (суттєвий), нульова гіпотеза ( H 0 : R =0) не
відхиляється і з достовірністю 90,3 % ((1–0,097)  100 %) можна
стверджувати, що множинна регресійна модель (5.3) у цілому
статистично значуща, надійна.
Перевірка надійності окремих коефіцієнтів регресії проводилася
в процесі виключення незначущих чинників по t-критерію Стьюдента,
тому всі змінні, що увійшли до рівняння (3.3), є надійними, істотно
відмінними від нуля.
Далі розраховуються (1   ) %-ві нижні та верхні довірчі інтервали
коефіцієнтів регресії ( ai  t ;k S i ). Звичайно розглядаються 95 %-ві

151
довірчі інтервали коефіцієнтів, які наводяться у стовпчиках «Нижні 95
%» і «Верхні 95 %» (дод. A).
Після побудови рівняння регресії, що адекватно описує
економічний об’єкт дослідження, перейдемо до його практичного
застосування. Останнє звичайно складається з п’яти основних
напрямків.
1) Характеристика середнього рівня результативної ознаки x при
xi =0, якщо це значення входить в область визначення чинника xi за
допомогою коефіцієнта регресії a0 .
2) Характеристика середнього абсолютного впливу чинника xi на
результативну ознаку x за допомогою коефіцієнта регресії a1 .
3) Характеристика середнього відносного впливу чинника xi на
результативну ознаку x за допомогою коефіцієнта еластичності Е.
4) Характеристика середнього впливу чинника xi на
результативну ознаку x з урахуванням ступеню коливання змінної xi
за допомогою бета-коефіцієнта  .
5) Побудова точкового та інтервального прогнозів на основі
рівняння регресії.
Розглянемо вказані напрямки застосування регресійної моделі
5.3, яка відбиває залежність логістичних витрат x від величини
виробничих запасів x1 , x2 , x6 .
1) Оскільки значення xi  0 , тобто нульові виробничі запаси, в
сучасних економічних умовах явище практично неможливе, тобто не
входить в область визначення чинників, то величина коефіцієнта
a0  50,8591 економічного змісту не має. Вона може тлумачитися тільки
геометрично – це точка перетину гіперплощини регресії з віссю ОY.
2) Коефіцієнти регресії ( a1 , a2 , a6 ) показують, як зі зміною
відповідних запасів на 1 тис. грн змінюються в середньому змінні
логістичні витрати (у тис. грн). Так, ріст запасів продукції на 1 тис. грн
призводить до підвищення змінних логістичних витрат у середньому
на 16,4 грн., зростання запасів незавершеного виробництва відділу
складування на 1 тис. грн. призводить до підвищення змінних
логістичних витрат в середньому на 542,2 грн, зміна запасів готової
продукції на 1 тис. грн призводить до зміни логістичних витрат у
середньому на 280,8 грн Тобто максимальний абсолютний вплив на
величину логістичних витрат має розмір запасів незавершеного
виробництва відділу складування.

152
 3) Звичайно еластичність визначають для «середнього»
спостереження статистичної сукупності, тобто для xi  x i ; x  x і
формула коефіцієнта еластичності має вираз:
а1 х i
Е  100 %. (3.9)
y

Коефіцієнт еластичності показує, на скільки відсотків у

середньому змінюється результативна ознака х зі зміною чинника xi на
один відсоток (у 1,01 раза). Розрахуємо коефіцієнти еластичності
моделі 3.3:
0,016377 2429,0
Е1   0,137% ;
291,3
0,542224 279,6
Е2   0,520% ;
291,3
0,280854 819,0
Е6   0,789% .
291,3
Знайдені коефіцієнти еластичності показують, що зі зміною
виробничих запасів продукції на 1 % змінних логістичні витрати
змінюються в середньому на 0,137 %, зростання запасів незавершеного
виробництва відділу складування на 1 % призводить до підвищення
логістичних витрат в середньому на 0,520 %, зміна запасів готової
продукції сільського господарства на 1 % веде до зміни змінних
логістичних витрат у середньому на 0,789 %. Тобто максимальний
відносний вплив на величину змінних логістичних витрат має розмір
запасів готової продукції.
4) Щоб визначити середній вплив чинника xi на результативну
ознаку
x з урахуванням ступеню коливання змінної xi розраховують бета-
коефіцієнт  . Він показує, на скільки середніх квадратичних відхилень
в середньому змінюється результативна ознака x зі зміною чинника xi
на одне своє середнє квадратичне відхилення.
a1 xi a1 xi
 , для парної моделі    rxxi . (3.10)
x x

Розрахуємо бета-коефіцієнти моделі 3.3:

0,016377 2573,14
1   0,438;
96,21

153
 0,542224 109,56
2   0,617;
96,21
0,280854 231,16
3   0,675.
96,21
Знайдені бета-коефіцієнти показують, що зі зміною запасів на
одне своє середньоквадратичне відхилення змінні логістичні витрати
змінюються в середньому на 0,438 своїх середньоквадратичних
відхилень. Зростання запасів незавершеного виробництва відділу
складування на одне своє середньоквадратичне відхилення призводить
до підвищення змінних логістичних витрат в середньому на 0,617 своїх
середньоквадратичних відхилень. Зміна запасів готової продукції на
одне своє середньоквадратичне відхилення веде до зміни змінних
логістичних витрат в середньому на 0,675 своїх середньоквадратичних
відхилень. Це означає, що на ТОВ «Компанія «Велко» існують певні
резерви зниження змінних логістичних витрат за рахунок чинників, які
моделюються. Причому максимальний резерв зниження величини
змінних логістичних витрат прихований у запасах готової продукції.
5) Отриману адекватну модель (3.3) можна використовувати як
інструмент прогнозу змінних логістичних витрат залежно від зміни
розміру запасів. При цьому будуються прогнози двох типів: точкові та
інтервальні.
Точковий прогноз дає значення результативної ознаки для
відповідного рівня ( xN  L ) за допомогою екстраполяції отриманого
рівняння регресії:
ŷ N  L  a0  a1 xN L . (3.11)
Однак слід пам’ятати, що модель 3.3 є вибірковою (містить
можливі випадкові та систематичні помилки), тому ймовірність збігу
точкового прогнозу (ŷ N  L ) з реальним майбутнім значенням
результативної ознаки практично дорівнює нулю. В такій ситуації
більш привабливим є прогнозування на основі побудови довірчого
інтервалу для точки (ŷ N  L ) з наперед заданою достовірністю. Довірчий
інтервал прогнозу будується на основі загального співвідношення:
ŷ N L   , (3.12)
де  — гранична помилка прогнозу.
Воно є базовим і використовується для визначення довірчих
інтервалів прогнозу, побудованих за допомогою будь-яких моделей
лінійної регресії, знайдених за методом найменших квадратів.
154
 Доведено, що для парної лінійної моделі гранична помилка
прогнозу з достовірністю (1   ) 100 % має вигляд:
1
 1  (x  x) 2  2
  t ; N 2 S y  1    N  L  . (3.13)
 N   ( xi  x) 2 

При цьому застосовується табличне значення t – критерію

Стьюдента з рівнем значущості (  i k=N-1) ступенями вільності у
випадку двосторонньої перевірки.
Аналіз формули 3.13 показує, що величина  прямо залежить від
трьох чинників і зворотно від одного:ріст необхідної достовірності
призводить до зниження рівня значущості  та підвищення табличного
значення t ; N 2 розподілу Стьюдента і величини  ; величина
стандартної помилки регресії S y прямо впливає на розмір  ;з ростом L
- періоду упередження зростає різниця x N  L  x і величина самої
граничної помилки прогнозу; найбільш точний прогноз можна
отримати при інтерполяції, коли x N  L  x ; при N  ∞, величина 1
N
знижується, тобто підвищення обсягу статистичної сукупності
спостережень зворотно впливає на розмір  .
Але тут треба мати на увазі, що точковий прогноз будують за
формулою 3.11 що не викликає ніяких проблем, однак розрахунок
граничної помилки та довірчого інтервалу прогнозу на базі формул
3.12, 3.13 дуже ускладнюється внаслідок використання множинного
рівняння регресії і потребує додаткових обчислювальних програм.
Дослідимо залежності собівартості продукції ( y 2 ) від величини
змінних логістичних витрат (x) . Оскільки показники змінних ( y 2 , x)
визначені заздалегідь, то встановимо напрямок зв’язку між ними.
Отже, у дослідженні лінійна гіпотеза про математичну форму зв’язку
між змінними є головною, первинною. Остаточні висновки щодо
справедливості гіпотези робляться в ході кореляційно-регресійного
аналізу, після застосування критеріїв математичної статистики.
Для з’ясування наявності лінійної кореляційної залежності між
результативною ознакою ( y 2 ) та чинником (x) можна використовувати
коефіцієнт парної кореляції (3.1). Розрахунок ( ryx ) будемо вести за
допомогою електронних таблиць редактора Excel. В результаті, як
видно з табл. 3.4, отримаємо ( ryx  0,93568).
Знак коефіцієнта парної кореляції співпадає з економічними
уявленнями про напрямок впливу рівня змінних логістичних витрат на
155
собівартість продукції. Величина ( ryx ) близька до 1, тому можна
засвідчити про наявність дуже тісного прямого зв’язку між змінними
( y 2 ) і (x) .
Побудова регресійної моделі y2  a0  a1 x , яка адекватно
відображує залежність між економічними ознаками, здійснюється за
допомогою методу найменших квадратів, суть якого полягає у
мінімізації суми квадратів відхилень розрахункових значень
результативної ознаки від фактичних. Теорема Гауса-Маркова
доводить, що оцінки, отримані за методом найменших квадратів, є
найкращими: вони лінійні, без систематичних помилок, мають
найменшу дисперсію (випадкову помилку) з усіх можливих засобів
оцінювання.
Щоб знайти мінімум складної функції, яка залежить від
параметрів
( a0 ) і ( a1 ), треба визначити перші частинні похідні за цими змінними і
прирівняти їх до нуля. В результаті отримаємо таку систему
нормальних рівнянь для лінійної залежності:
a 0 N  a1  x   y

a 0  x  a1  x 2   xy, (3.14)
де N – об’єм статистичної сукупності спостережень.
Рішення цієї системи у загальному вигляді дає наступні значення
параметрів:

a0 
 y x   yx x
2

N  x   x x
2

N  yx   y  x
a1  . (3.15)
N  x 2   x x

Якщо чисельник і знаменник виразу ( a1 ) поділити на ( N 2 ), то після

нескладних перетворювань отримаємо:
 yx ryx  y
a1   , (3.16)
 2x x
Коефіцієнт регресії ( a1 ) має той же знак, що і коефіцієнт парної
кореляції між результативною та чинниковою ознаками. З першого
рівняння системи (3.14) отримаємо:
a0  y  a1 x. (3.17)

156
 Таким чином, якщо на попередніх етапах кореляційно-
регресійного аналізу визначені величини ( ryx ,  y ,  x , y, x ), то розрахунок
коефіцієнтів регресії згідно з формулами (3.16, 3.17) не викликає
труднощів.
Розрахунок коефіцієнтів парної лінійної регресії, що
характеризують залежність рівня собівартості продукції від змінних
логістичних витрат виконано із застосуванням редактора Excel (дод.
Б).
Таким чином, рівняння регресії, що описує залежність рівня
собівартості продукції від змінних логістичних витрат, має вигляд:
y2 = 1239,519 + 11,02538х (3.18)
Статистичний аналіз побудованої у ході кореляційно-
регресійного аналізу парної регресійної моделі здійснюється за
допомогою тих же показників, що були використані у ході
кореляційно-регресійного аналізу множинної регресійної моделі.
Тіснота кореляційного зв’язку для парної регресійної моделі 3.18
становить ( R  | ryx |=0,935683) і може свідчити про дуже тісний
кореляційний зв’язок, що характеризує залежність її змінних.
Для парної регресійної моделі 3.18 точність вимірюється за
допомогою трьох показників: а) середньої квадратичної (стандартної)
помилки регресії ( S y ); б) коефіцієнта детермінації, який дорівнює
квадрату коефіцієнта парної кореляції ( R 2 = ryx 2 ); в) нормованого
коефіцієнта детермінації ( RН 2 ).
Середня квадратична (стандартна) помилка регресії
( S x =438,1632). Коефіцієнт детермінації ( R =0,875502), тобто він
2

показує, що 87,6 % варіації собівартості продукції пояснюється зміною

змінних логістичних витрат.
На частку чинників, які не увійшли до моделі, припадає лише
12,4 % варіації результативної ознаки ( y ). Величина нормованого
коефіцієнту детермінації ( RН 2 =0,863053) показує, що, незважаючи на
малу вибірку, регресійна модель є дуже точною: з урахуванням
співвідношення (N) і (m) понад 86 % варіації собівартості продукції
пояснюється зміною змінних логістичних витрат.
Розглянемо перевірку 95 %-ої надійності (  0,05) парної лінійної
регресії (3.18), що характеризує залежність варіації собівартості
продукції, яка пояснюється зміною змінних логістичних витрат за
допомогою F – критерію Фішера (3.8).

157
 Сучасний підхід до застосування F - критерію використовують у
разі, коли розрахунки коефіцієнтів рівняння здійснювалися за
допомогою методу на основі вбудованого блока кореляційно-
регресійного аналізу [240]. У стовпчиках «F», «Значущість F» (дод. Б)
наводяться розрахункове значення F – критерію Фішера (70,32281) та
його р-значущість (7,78E-06). Згідно зі схемою перевірки
статистичних гіпотез, вона порівнюється з прийнятим рівнем
значущості (α=0,05).
Оскільки рівень розрахункової значущості F – критерію істотно
нижчий за прийнятий (7,78E-06<0,05), тобто попадає в критичну
область, то нульова гіпотеза ( H 0 : r 2 yx =0) відхиляється і з достовірністю
99,999 % ((1–7,78E-06)  100 %) можна вважати, що множинна
регресійна модель (3.18) у цілому статистично значуща, надійна.
Для перевірки надійності окремих коефіцієнтів парної регресії з
початку розраховують стандартні помилки коефіцієнтів регресії ( a0 ) і
( a1 ):
  
2
xi 1 
S0  S y   , S1  S y    ( x i  x ) 2  (3.19)
 N   ( xi  x) 2  N 

Значення можна знайти в стовпчику «Стандартна помилка»

( S 0 =403,3315, S1 =1,314757) додатку Б.
Доведено, що в умові справедливості нульової гіпотези ( H 0 : ai =0)
проти альтернативи ( H 0 : ai  0, i  0,1) відношення відповідного
ai
коефіцієнта регресії до його стандартної помилки ( ti = )
Si
підпорядковується t – розподілу Стьюдента з рівнем значущості (α) та
числом ступенів вільності k  N  2 . Використаємо сучасний варіант
схеми для перевірки 95%-ої надійності (α=0,05) коефіцієнта ( a1 )
рівняння (3.18), що характеризує залежність собівартості продукції від
величини змінних логістичних витрат.
Згідно зі схемою рівень р-значущості коефіцієнта регpесії ( a1 )
потрапляє у критичну область (7,78E-06<0,05) і нульова гіпотеза
( H 0 : ai =0) відхиляється. Тому з достовірністю більшою, ніж 99,999 %
можна стверджувати, що коефіцієнт регресії ( a1 ) суттєво відрізняється
від нуля. В протилежному випадку (коли р1 >  і нульова гіпотеза H 0 : ai
=0 не відхиляється) треба використовувати модель ( y  a0 ), графік якої

158
проходить паралельно осі OX на відстані ( a0 = y ) і чинник ( x ) ніяк не
впливає на результативну ознаку ( y 2 ).
Далі розраховуються (1   ) %-ві нижні та верхні довірчі інтервали
коефіцієнтів регресії ( ai  t ;k S i ). Звичайно розглядаються 95 %-ві
довірчі інтервали коефіцієнтів, які наводяться у стовпчиках «Нижні 95
%» і «Верхні 95 %» (дод. Б).
340,8404 ≤ a0 ≤ 2138,198;
8,09592≤ a1 ≤13,95484.
Тобто з імовірністю 95 % можна стверджувати, що вибіркові
значення розрахованих коефіцієнтів регресії рівняння (3.18) лежать у
вказаних інтервалах.
Розглянемо напрямки застосування регресійної моделі (3.18), яка
адекватно відображує залежність собівартості продукції ( y 2 ) від
величини змінних логістичних витрат ( x ).
1) Оскільки значення x =0, тобто змінні логістичні витрати
нульові, в сучасних економічних умовах явище практично неможливе,
тобто не входить в область визначення чинників, то величина
коефіцієнта a0  1239,519 тис. грн економічного змісту не має. Вона може
тлумачитися тільки геометрично – це точка перетину гіперплощини
регресії з віссю ОY.
2) Коефіцієнт ( a1 ) показує, що з ростом змінних логістичних
витрат на одну тисячу гривень собівартість піднімається в середньому
на 11,2 %.
3) Коефіцієнт еластичності показує, на скільки відсотків у
середньому змінюється результативна ознака ( y ) зі зміною чинника ( x
) на один відсоток (у 1,01 рази). Розрахуємо коефіцієнт еластичності
моделі (3.18):
11,02538 291,3
E  0,722% .
4451,2
Обчислений коефіцієнт еластичності показує, що з ростом
змінних логістичних витрат на 1 % собівартість продукції піднімається
в середньому (за період, що вивчається) на 0,722 %.
4) Бета-коефіцієнт показує, на скільки середніх квадратичних
відхилень у середньому змінюється результативна ознака ( y ) зі зміною
чинника ( x ) на одне своє середнє квадратичне відхилення. Розрахуємо
бета-коефіцієнт моделі (5.18):

159
 11,02538 96,21
  0,935.
1133,61
Його значення збігається з величиною коефіцієнта парної
кореляції ( ryx = 0,935), який був отриманий за формулою (3.1). Бета-
коефіцієнт показує, що зі зниженням змінних логістичних витрат на
одне середнє квадратичне відхилення собівартість продукції
зменшиться в середньому (за період, що вивчається) на 0,935 своїх
середніх квадратичних відхилень, тобто можна констатувати, що
чинник (x) містить у своєму розвитку значні резерви зниження витрат
на виробництво.
5) Побудовану адекватну модель (3.18) можна використовувати
як інструмент прогнозу собівартості продукції залежно від зміни
змінних логістичних витрат у виробництві. На основі рівняння (3.11)
побудуємо точковий прогноз і з достовірністю 95 % інтервальний
прогноз собівартості продукції для рівня змінних логістичних витрат у
виробництві
( xN  L =350 тис. грн.). Точковий прогноз визначається так:
y N  L  1239,519  11,02538 350  5098,4 тис грн
Отже, якщо змінні логістичні витрати дорівнюють 350 тис. грн
слід очікувати собівартість продукції на рівні приблизно 5098,4 тис.
грн.
Формули (3.12, 3.13) дозволяють знайти (  ) і побудувати
довірчий інтервал отриманого точкового прогнозу за наступними
даними:   0,5; N  12; t 0,05;10 = 2,2281; S y =438,1632; ( x N  L  x) 2 =(350–291,3)
2=3445,69;  ( xi  x) 2 =7186,94. Отже, він буде мати такий вигляд:
1
1 3445,69 2
5098,4  2,2281 438,1632  (1   )  5098,4  1220,7 тис грн
12 7186,94
Таким чином, можна вважати, що уразі незмінних для даної
сукупності спостережень обставин, ріст змінних логістичних витрат у
виробництві сільськогосподарського підприємства
ТОВ «Компанія «Велко» до 300 тис. грн буде супроводжуватися
підвищенням собівартості продукції у середньому до 5098,4 тис. грн,
рівень якої з достовірністю 95 % буде перебувати в межах від 3877,7
до 6319 тис грн.
Залежність прибутку від реалізації продукції ( y1 ) від величини
змінних логістичних витрат (x) визначається відповідно до
160
попередньої схеми. Оскільки показники змінних ( y1 , x) визначені
заздалегідь, то встановимо напрямок зв’язку між ними. Отже, у
дослідженні лінійна гіпотеза про математичну форму зв’язку між
змінними є головною, первинною. Остаточні висновки про
справедливість гіпотези роблять у ході кореляційно-регресійного
аналізу, після застосування критеріїв математичної статистики.
Для з’ясування наявності лінійної кореляційної залежності між
результативною ознакою ( y1 ) та чинником (x) можна використовувати
коефіцієнт парної кореляції (3.1). Розрахунок ( ryx ) будемо вести за
допомогою електронних таблиць редактора Excel. В результаті, як
видно з табл. 3.4, отримаємо: ( ryx  0,93568).
Знак коефіцієнта парної кореляції збігається з економічними
уявленнями про напрямок впливу рівня змінних логістичних витрат на
прибуток. Величина ( ryx ) близька до одиниці, тому можна
стверджувати про наявність дуже тісного прямого зв’язку між
змінними ( y1 ) і (x) .
Побудова регресійної моделі y1  a0  a1 x , яка адекватно відображує
залежність між економічними ознаками, здійснюється за допомогою
метода найменших квадратів, суть якого полягає у мінімізації суми
квадратів відхилень розрахункових значень результативної ознаки від
фактичних. Теорема Гауса-Маркова доводить, що оцінки, дістані за
методом найменших квадратів, є найкращими: вони лінійні, без
систематичних помилок, мають найменшу дисперсію (випадкову
помилку) з усіх можливих засобів оцінювання.
Розрахунок коефіцієнтів парної лінійної регресії, що
характеризують залежність рівня прибутку від змінних логістичних
витрат виконано із застосуванням редактора Excel (дод. Б).
Таким чином, рівняння регресії, що описує залежність рівня
прибутку від змінних логістичних витрат, має вигляд:
y1 = 215,422 + 2,269х (3.20)
Статистичний аналіз побудованої у ході кореляційно-
регресійного аналізу парної регресійної моделі здійснюється за
допомогою тих же показників, що були використані у ході
кореляційно-регресійного аналізу множинної регресійної моделі.
Тіснота кореляційного зв’язку для парної регресійної моделі
(3.18) ( R  | ryx |=0,3238) показує слабкий кореляційний зв’язок, що
характеризує слабку залежність її змінних.

161
 Середня квадратична (стандартна) помилка регресії
( S x =699,0416). Коефіцієнт детермінації ( R 2 =0,1048), тобто він показує,
що 10,5 % варіації прибутку від реалізації пояснюється зміною змінних
логістичних витрат.
На частку чинників, які не увійшли до моделі, припадає лише 89,5
% варіації результативної ознаки ( y ). Величина нормованого
коефіцієнту детермінації ( RН 2 =0,011532) показує, що з урахуванням
співвідношення (N) і (m) більше 1,5 % варіації прибутку від продукції
пояснюється зміною змінних логістичних витрат.
Розглянемо перевірку 95 %-ої надійності (  0,05) парної лінійної
регресії (3.18), що характеризує залежність варіації прибутку
пояснюється зміною змінних логістичних витрат за допомогою
F – критерію Фішера (3.8).
Сучасний підхід до застосування F – критерію використовується
у разі, коли розрахунки коефіцієнтів рівняння здійснюють за
допомогою методу на основі вбудованого блока кореляційно-
регресійного аналізу. У стовпчиках «F», «Значущість F» (дод. В)
наводяться розрахункове значення F – критерію Фішера (1,171139) та
його р-значущість (0,304572). Згідно зі схемою перевірки
статистичних гіпотез, вона порівнюється з прийнятим рівнем
значущості (α=0,05).
Оскільки рівень розрахункової значущості F – критерію істотно
нижчий за прийнятий (0,304572>0,05), тобто зв'язок між ознаками
невипадковий (суттєвий), нульова гіпотеза ( H 0 : r 2 yx =0) не відхиляється
і з достовірністю 69,54 % ((1–0,304572)  100%) можна стверджувати,
що множинна регресійна модель (3.20) у цілому статистично значуща,
надійна.
Стандартні помилки коефіцієнтів регресії дорівнюють: S 0
=643,471, S1 =2,09755 (дод. В).
Для перевірки 95 %-ої надійності (α=0,05) коефіцієнта ( a1 )
рівняння (3.20), використовуючи сучасний варіант схеми що
характеризує залежність прибутку від величини змінних логістичних
витрат.
Згідно зі схемою рівень р-значущості коефіцієнта регресії ( a1 )
потрапляє у критичну область (0,304572>0,05) і нульова гіпотеза ( H 0 :
ai =0) не відхиляється. Отже, отримане емпіричне значення перебуває
у зоні невизначеності, тому отримання (П Р ) є неможливим з певних
виробничих і/чи кон’юнктурних причин, що вказує на те, що зниження
162
змінних логістичних витрат стає пріоритетним джерелом підвищення
ефективності виробництва сільськогосподарського підприємства.
Додатковий прибуток від зниження змінних логістичних витрат (П Л )
порівнюється з можливостями отримання такого ж прибутку від
зростання обсягів реалізації готової продукції (П Р ).

3.2. Раціоналізація транспортного процесу в межах

логістичної системи

Прогрес у сфері супутникової навігації робить ще більш

доступним використання засобів супутникової навігації у сільському
господарстві. На сьогодні можна визначити такі аспекти використання
радіонавігаційних технологій у сільському господарстві:
використання під час ведення точних робіт у нічний час
(обприскуванні та ін.); створення GPS-картографічних систем, що
дозволяють описати особливості ділянок ланів, що перебувають в
інтенсивному сільськогосподарському використанні для
параметричного урахування їх особливостей під час обробки;
сумісний аналіз характеристики ділянок ланів: мікроклімат, тип
ґрунту, ділянки урожаю пошкодженими комахами або хворобами,
обсяг продукції, що зібрана з її місцезнаходженням; визначення
місцезнаходження сільськогосподарської техніки, що може буде
використано сумісно із даними про тип ґрунту для внесення більш
економних витрат добрив. Це знижує вартість на добрива та зменшує
забруднення природних джерел цими речовинами; відкриває
можливість створення для агрономічних служб бази даних, що може
бути використана для оцінки ефекту впливу різних технологій
виконання сільськогосподарських робіт на збір продукції.
Використання радіонавігаційних технологій, з одного боку
дозволяє істотно підвищити ефективність сільськогосподарських
робіт, а з іншого боку має високу вартість. Таким чином, виникає
актуальне наукове завдання щодо розробки системи бюджетних
апаратно-програмних засобів, яке дозволить ефективно розв’язувати
практичні завдання у сільському господарстві.
В останні роки проблемам супутникової навігації присвячено
багато теоретичних праць, в деяких розглянуті питання використання
засобів супутникової навігації для сільського господарства. Але мало
уваги приділено практичним питання розробки засобів супутникової

163
навігації та мікроконтролерних засобів для потреб
сільськогосподарського виробництва [16]. Багато уваги у літературі
приділяється алгоритмам визначення оптимальних маршрутів руху
транспортних засобів [26]. Однак, зовсім позбавленні уваги
застосування векторної цифрової інформації про місцевість для
вирішення завдань маршрутизації, що унеможливлює застосування
традиційних алгоритмів пошуку найкоротших шляхів у звичайному
вигляді. Ці питання потребують подальшого дослідження.
Сільське господарство є однією з найважливіших галузей
економіки України. Однак протягом майже двох 10-річ відбувався
занепад цієї галузі. Спроби ж налагодити ефективне управління в
сільському господарстві натикаються на масу перешкод.
В першу чергу, це відсутність достовірних відомостей як про
місцевість, так і про характер землекористування та режим його
цільового використання. Досить часто керівники господарств навіть не
знають точних площ сільгоспугідь, що пов’язано з їх постійною
зміною як через природні процеси, так і через не повністю
впорядкований правовий аспект земельних відносин. Основою для
роботи є карти 20-ти річної давнини, а то й старіші. Довгий час
фактично не оновлювалися карти ґрунтів, і нині відсутні карти
агрохімічних, меліоративних обстежень та протиерозійних заходів.
Все це унеможливлює якісне планування робіт і призводить до
значних витрат і втрат площі сільськогосподарських угідь на
підприємстві.
Упроваджено геоінформаційну систему (ГІС), що вирішує
чимало проблем контролю, аналізу і практично повного раціонального
планування сільськогосподарських робіт.
У розвинених країнах світу переходять на технології точного
землеробства, які набувають усе більшого застосування. Вони
базуються на новому погляді на сільське господарство, в якому
земельна ділянка, яка неоднорідна за рельєфом, вмістом поживних
речовин потребує, застосування найбільш ефективних
агротехнологічних операцій. Технології точного землеробства
спрямовані на підвищення продуктивності, зменшення собівартості
продукції та збереження навколишнього середовища.
Науковий і технічний прогрес дозволяє сьогодні широко
використовувати в землеробстві сучасні технології під час планування
та виконання агротехнологій. Сьогодні вже досить широко
використовують бортові комп'ютерні системи, GPS-приймачі, засоби

164
дистанційного зондування Землі (ДЗЗ), геоінформаційні системи
(ГІС). Точне землеробство включає в себе велику кількість елементів,
які поділяються на три основних етапи: збір інформації про
господарство, поле, культуру; аналіз інформації та прийняття рішення;
виконання рішень і проведення агротехнологічної операції.
У розвинених країнах, перед початком сільськогосподарських
робіт необхідно виміряти поля за фактом (якщо вони не були
виміряні), що б фермер зміг скласти точний план витрат на свої площі.
У результаті вимірів поля складається електронна карта поля.
Електронна карта надає можливість вести базу даних за необмежений
проміжок часу і за кількома показниками [16, 24].
До переваг карт поля можна віднести можливість ведення обліку
і контролю всіх сільськогосподарських операцій, оскільки вони
базуються на точних даних: площі земельних ділянок, відстань доріг,
наявність населених пунктів і т. д; повний аналіз умов, які впливають
на збільшення рослинності на цьому полі; оптимізація виробництва
для отримання максимального прибутку, а також раціонального
використання у виробництві ресурсів; можливість паспортизації
сільськогосподарських угідь з урахуванням прив'язки до року врожаю;
аналіз результатів агрохімічного моніторингу полів, внесених добрив,
урожайності, економічної ефективності культури тощо; облік і аналіз
наслідків різних несприятливих погодних умов та інших показників
засобом безпілотної авіації (площі полеглості посівів, вимерзлих
ділянок посівів, стадії дозрівання, забур'яненість полів); формування
статистичних довідок і звітів.
Електрона карта полів потрібна для: обліку сівозмін; картування
врожайності; обстеження ґрунтів; статистичного й тематичного
аналізу даних; планування виробничих процесів.
Розглянемо методику створення електронної карти поля для
сільськогосподарського підприємства. На першому етапі планування
потрібно визначитися із заповненням і методом виготовлення
електронної карти. Від цього етапу буде залежати масштабність робіт
і добірка матеріалу для картування (векторизації). Це означає, що
необхідно визначити які тематичні шари будуть потрібні (дороги,
населені пункти, гідрографія, лісові насадження, рельєф і т.д.).
Матеріали для векторизації можуть бути двох видів: супутникові
або аерофотознімки високого дозволу (метрового). Вибір одного з
двох шляхів буде залежати від точності і терміновості виконання
проекту, а також недорогого шляху його реалізації. Якщо ми підемо по

165
шляху векторизації аерофотозйомки або космічного знімка високої
роздільної здатності, то необхідно лише замовити безпосередню
зйомку або ці знімки з архіву. Потім, потрібно лише довантажити
знімки. Якщо вони не мають просторової прив'язки, то потрібно їх
спочатку прив'язати і тільки потім вже довантажувати. Після того як
довантажено знімки, можна починати векторизацію; дані координат
меж земельних ділянок, отриманих за допомогою їх об'їзду
(візуального обстеження).
Що стосується другого способу, то потрібний тільки GPS / Глонас
приймач. З ним об’їжджають межі полів, завантажують отримані дані
в ГІС, і за ними вже відвекторізовати кордон полів. А в ролі підкладки
можна використовувати космічні знімки низького дозволу (15-20
м/піксель), які є в інтернеті в загальному доступі. Після того, як з GPS-
приймачем об'їхали поля, дістанні дані вивантажуємо дані і
імпортуємо в проект.
Другий етап – вибір методу. Вимірювання характеристик
земельних ділянок – (меж, периметра, площі) – здійснюють такими
методами: 1) обхід (об'їзд) меж поля з використанням GPS-обладнання
та спеціалізованого програмного забезпечення. Цей метод ґрунтується
на використанні GPS. За даними GPS-приймача визначається
фактичне місце розташування межі поля. Середні ціни на такі послуги
наведені в таблю 3.6; 2) дистанційне зондування Землі (ДЗЗ).
Дистанційне зондування – це отримання інформації про властивості
об'єктів або явищ за допомогою реєстрованого пристрою, який не має
з ними контакту. Методи ДЗЗ: аерофотозйомка (літаки, безпілотні
літальі апарати); космічна зйомка (штучні супутники Землі (ШСЗ)).
Таблиця 3.6
Середні ціни на проведення наземних вимірів по Україні
(станом на 01.01.2012р.)
Найменування видів робіт Базовий Розширений
Створення електронної карти поля (обхід поля) 3,00 грн/га 3,00 грн/га
Агрохімічне обстеження поля:
N, P, K, Ca, Mg, S, Ph, гумус 40 грн/га -
N, P, K, Ca, Mg, S, Ph, гумус, B, Zn, Cu, Fe, Мо - 60 грн/га
Джерело: за даними групи «MapExpert» [269].
Для вибору космічних знімків (початкового матеріалу) необхідно
знати точність визначення потрібних геометричних характеристик
полів, (табл. 3.7).

166
 Таблиця 3.7
Максимальна точність визначення геометричних характеристик
земельних ділянок з космічних зображень і середня ціна на
космічні знімки по Україні (станом на 01.01.2012р.)
Точність визначення КА
Ціни
Найменування ДЗЗ
кордону, м площі,% нова зйомка архівна зйомка
Landsat-7 15 6,09 безкоштовно
435у.о.-23х23км
690у.о-23х46км
975у.о.-23х70км
IRS-1C/1D 6 2,41 -
1260у.о.-46х46км
1830у.о.-46х70км
2205у.о.-70х70 км
1100 у.о.
(мінімальне
Alos 2,5 1,00 -
замовлення 1
сцена 70 км2)
13 у.о./км2
(мінімальне
EROS-B 1 0,4 -
замовлення
25км2)
15 у.о./км2
(мінімальне
Ikonos 1 0,40 -
замовлення
50км2)
QuickBird 0,6 0,24 35 у.о/км2 26 у.о./км2
Мінімальне (мінімальне
WorldView-1 0,50 0,2 замовлення замовлення
90км2 25км2)
28 у.о./км2 14 у.о./км2
Мінімальне (мінімальне
GeoEye-1 0,41 0,1
замовлення замовлення
100км 2
49км2)
Примітка: 1 у. о. розуміється 1 $
Джерело: за даними групи «MapExpert» [269].
LandSat 7 – останній із супутників дистанційного зондування
Землі, запущений в 1999 р. у рамках програми Landsat.
IRS-1C і IRS-1D були призначені для отримання цифрових
зображень земної поверхні в панхроматичному і двох
мультиспектральних режимах в рамках індійської програми
спостереження за земною поверхнею.
Японський супутник дослідження Землі ALOS (Advanced Land
Observing Satellite) був успішно запущений 24 січня 2006 року, а через
дев'ять місяців орбітальних випробувань супутник увели в оперативну
експлуатацію.

167
 EROS-B (Earth Remote Observation Satellite – супутник
дистанційного зондування поверхні Землі, запущений російською
ракетою Старт-1.
За допомогою IKONOS на цей момент отримані знімки території
загальною площею понад 275 млн кв. км.
QuickBird призначений для отримання цифрових зображень
земної поверхні з просторовим дозволом 61 см в панхроматичному
режимі і 2,44 м-у мультиспектральному режимі під час зйомки в надир.
WorldView-1 – комерційний супутник, призначений для
спостереження Землі. Запущено 18 вересня 2007 р. з авіоповітряної
бази Вандерберг ракетою-носієм «Дельта-2»
GeoEye-1 – космічний супутник, призначений для
фотографування поверхні Землі. Належить корпорації GeoEye.
Запущений 6 вересня 2008 року. Перші знімки отримані на початку
жовтня 2008 р.
Також є можливість отримання безкоштовних космічних знімків
високої роздільної здатності за допомогою ПЗ SAS – ПЛАНЕТА і
сервера NASA - http://glovis.usgs.gov/.
Третій етап – вибір програмного забезпечення. Після отримання
точних меж полів необхідно вибрати програмне забезпечення для
обробки цих даних і формування електронної карти полів.
На сьогоднішній день існує безліч програмних продуктів для
створення і підтримки електронної карти поля, серед яких
універсальні: ArcGIS, MapInfo, Quantum GIS; спеціалізовані: AgroNet,
Панорама-АГРО.
Для створення і підтримки електронної карти полів з
найменшими витратами рекомендуємо використовувати безкоштовне,
просте у використанні ГІС програмне забезпечення – Quantum GIS.
Електронна карта – це засіб інвентаризації земель, що визначає
ресурсний потенціал земель господарств. Також це засіб, що дозволяє
точно розрахувати норми витрати ПММ, норми внесення добрив і
засобів захисту рослин залежно від площі. Під час складання карт
якості ґрунтів окремих полів можна ввести диференціальне внесення
ЗЗР та добрив у різних частинах поля, що дозволить значно заощадити
на внесенні добрив і ЗЗР, а так само не перенасичувати ґрунту, а це і є
точне землеробство. Карта полів дає змогу вести паспорта полів і
сівозміни господарства, підрахувати потрібну кількість насіннєвого
матеріалу, здійснювати моніторинг використання техніки і визначати

168
не тільки витрати пального, а й ефективно використовувати робочий
час та ін.
Четвертий етап – ведення агрохімічного паспорта поля, земельної
ділянки (дод. Д).
Для впровадження точного землеробства необхідна
сільськогосподарська техніка, керована бортовим комп'ютером, GPS-
приймачі, спеціальні системи, які допомагають виявити
неоднорідності поля, та програмне забезпечення, яке дозволяє вести
автоматизовану картотеку стану полів і аналізувати отримані дані для
прийняття оптимальних рішень. Однак, точне землеробство поки що
не набуло широкого розповсюдження в Україні, але зарубіжний досвід
показав, що цей метод приводить до позетивних результатів:
знижуються фінансові витрати, підвищується рівень відтворення
ґрунту й екологічної чистоти продукції. В деяких випадках витрати
добрив скоротились на 30 % [16, 26].
Іншим чинником надмірних витрат є неефективне використання
сільськогосподарської техніки та розкрадання паливо-мастильних
матеріалів.
Останніми роками з ростом цін на пальне все гострішим стає
питання економії паливно-мастильних матеріалів. Особливо це
актуально для підприємств сільського господарства, які мають велику
кількість транспортних засобів, а також найманих водіїв, які працюють
на них. За деякими статистичними даними, близько 30-40 % витрат
пального на підприємствах пов’язані з розкраданням персоналом і
«лівими» пробігами автотранспорту [150].
Розвиток логістики в сучасних умовах тісно пов’язаний із
застосуванням інформаційно-навігаційних систем, які забезпечують
можливості ефективного використання транспортних засобів для
оптимального планування робіт та перевезень, оперативного контролю
місцезнаходження об'єктів та стану бортових пристроїв, ефективного
управління транспортними потоками.
Вже тепер використання глобальних систем навігації є
неофіційним стандартом руху транспортних засобів всіх солідних
транспортно-логістичних компаній, у тому числі, наявних в Україні, як
міжнародних (UPS, FedEx – США; TNT – Голландія; DHL, Schenker –
BTL, Spaarman GmbH, Militzer & Munch – ФРН; Kuehne & Nagel,
Panalpina – Швейцарія; Geodis, FM – Logistic – Франція), так і
українських ( Рапід, Орлан-Транс, Укрінтеравтосервіс, УДЦТС
“Ліски” та ін.) [26]. Такі системи дають змогу не лише “бачити”

169
місцезнаходження вантажу на всій території земної кулі, а й надають
ще цілу низку переваг.
Моніторинг переміщення техніки полягає в комплексному
застосуванні спеціального обладнання, яке встановлюється на
технічних засобах.
GPS моніторинг – це універсальна та зручна, проста й недорога
система контролю транспорту за місцезнаходженням та станом, а
також за іншими різноманітними об'єктами (людьми, вантажами, і т.д.)
на основі супутникової системи навігації GPS з використанням
передачі цифрових даних по каналах GSM та GPRS зв'язку (рис. 3.2).
Супутник GPS

сигнал Сервер
транспортн Користувач
і засоби GPS/SMS Інтернет

Рис. 3.2. Система роботи GPS-моніторингу

Джерело: вдосконалено на основі джерела [265].
Схема роботи системи GPS моніторингу транспорту така: на
транспортні засоби сільськогосподарського підприємства
встановлюються спеціальні модулі моніторингу, в які вмонтовані GPS
– приймачі, мікроконтролери, флеш-пам'ять і GSM GPRS модем. Крім
простих антен для супутникового стеження, до самого модуля GPS –
моніторингу можна підключити різні датчики для контролю
різноманітних механізмів відкриття/закриття дверей, вантажних
відділень, контроль зливу пального, також датчиків, які будуть
стежити за роботою автомобільних систем.
Вся отримана інформація надходить на встановлений сервер
системи GPS моніторингу транспорту, а так само може зберігатися в
пам'яті GPS модуля, в якому можливо зберігати історію переміщень
транспорту за кілька місяців. Якщо транспорт знаходиться в зоні GSM
покриття, то весь потік інформації з системи спостереження
автоматично надходить на сервер, який призначений для GPS
моніторингу і зберігання загальної бази даних.
Диспетчери за допомогою системи GPS стежать за витратою
палива, здійснюють контроль над роботою транспорту за допомогою
спеціальної програми GPS – моніторингу, яка встановлюється на
комп'ютер. Так само можливе спостереження через веб-інтерфейс з
170
будь-якого іншого комп'ютера, який має доступ в Інтернет. Кількість
транспортних засобів на яких можна встановити пристрої,
необмежена. Контролюючі пристрої мають маленькі габарити, прості
в установці й експлуатації.
Програма для диспетчерів має великі функціональні можливості,
за її допомогою вони можуть контролювати весь автопарк
підприємства і здійснювати контроль витрат пального.
Щодо основних переваг системи стеження зазначимо, що
головним плюсом системи GPS моніторингу і стеження GPSM є
здатність вести контроль пального. За допомогою додаткових
датчиків, що стежать за відкриттям бака для пального можна
визначити заправлення і злив пального. Система GPSM дозволяє
отримати диспетчеру докладний звіт про всі заправки і зливи пального.
Використання таких датчиків контролю пального дозволяє найбільш
точно визначати обсяги витраченого пального.
Розглянемо таку систему в дії на прикладі підприємства
ТОВ "Сінтал Агро" Харківської області, яке для моніторингу
технічних засобів свого підприємства розробила систему AgroGIS Web
service [266], що не має аналогів в Україні та ближньому зарубіжжі.
Першим етапом впровадження був процес GPS-обміру земельних
ділянок. Це дозволило визначити реальні площі полів, знаючи, де
працює техніка. Оскільки підприємство активно розширюється,
процес обміру землекористування відбувається постійно у міру
розширення площі орендованих земельних ділянок.
Наступним етапом було встановлення GPS-навігаторів на
техніку. В першу чергу обладнувалась сільськогосподарська техніка,
що працювала в полі. Це дало змогу вже в перший рік використання
системи GPS-моніторингу відмовитися від роботи обліковців,
здійснювати контроль виконаних робіт, аналізувати простої.
Тепер фактично на кожному транспортному засобі встановлений
GPS-навігатор, який в реальному часі записує рух техніки, поточну
швидкість та інші параметри. Інформація з навігаторів надходить та
нагромаджується на сервері підприємства. Для вирішення завдань
моніторингу автотранспортних засобів ця система дозволяє
оперативно виконувати наступні функції: відображати розмішення
об'єктів моніторингу із затримкою не більше 1 хв; відслідковувати
маршрут руху в залежності від обраного режиму (5, 10, 15, 30, 60 хв);
групувати автотранспорт за типом, призначенням, маркою авто,
власнику, місткостю і т.д.; відображати одночасно групу в одному

171
робочому вікні; зберігати і відображати довідкову інформацію по
кожному транспортному засобові; накопичувати маршрути руху в
архівах і відображати (у разі необхідності) більше ніж за рік від
початку роботи техніки (з розрахунку на 100 об'єктів); можливість
призначення зон роботи техніки і системи повідомлення у разі виходу
із зони; автоматично ініціалізувати і відображати на екрані диспетчера
причіпне устаткування; оперативно формувати наступні види звітів:
про пройдену відстань за період часу (з картою маршруту); про
пройдену відстані всіх об'єктів моніторингу за місяць; детальний звіт
про місцезнаходження з прив'язкою до адресної системі міста;
статистичний звіт про рух за робочий період часу (виїзд, простій,
зупинки, повернення, час на маршруті); як уточнення місця
розташування об'єкта моніторингу можливе відображення на
супутникових картах GoogleEarth; при обладнанні комбайна радарним
датчиком для вимірювання сипучих продуктів, система дозволяє
відобразити намолот зерна за годину робочого часу, а також час, місце,
кількість вивантаження зерна; відображати і аналізувати дані, які
надходять із різних датчиків (пального, пасажиропотоку, тиску,
обертів двигуна, намолот зерна тощо); при наявності цифрових
виходів з бортових комп'ютерів можливо зчитування даних, що
надходять.
Під час побудови графіків рівня пального, можна, оцінити таку
інформацію: рівень пального, що змінюється в часі; час і обсяг
заправлення; час і обсяг зливів; час простою техніки; час і швидкість
роботи техніки.
На відміну від інших аналогів, ця система має низку переваг:
робота із системою відбувається через мережу Інтернет (робота в
середовищі браузера); відсутність необхідності установки
програмного забезпечення на кожне робоче місце (необмежена
кількість користувачів); додатковий захист від несанкціонованого
входу і копіювання картографічної інформації; використання
внутрішньої служби безпеки, гарантує швидку і стабільну роботу
системи; розмежування доступу до даних за групами; безперебійна
робота з системою можлива через різні операційні системи Microsoft
Windows XP/2003/2007, ASP Linux і т.д.
Встановлення такої системи коштувало підприємству близько
250 тис. грн, але після впровадження навігаційної системи
моніторингу транспортних засобів, за даними підприємства, витрати
на паливо-мастильні матеріали зменшились майже на 40 %,

172
збільшилась ефективність використання агрегатів, підвищилась
продуктивність праці за рахунок зменшення простоїв і збільшення
точності водіння. В цілому по підприємству місячний прибуток зріс
майже на 60 тис. грн. Отже, строк окупності системи на
досліджуваному підприємстві становив два місяці, а в дальшому вона
приносила прибуток ТОВ "Сінтал Агро Трейд".
Ще однією системою, яка дозволить збільшити прибутки і
скоротити витрати, є система паралельного водіння. Ці системи
призначені для високоточного водіння (з похибкою до 15 см)
сільськогосподарської техніки за заданим маршрутом у межах поля
вздовж рядків за будь-якої видимості – вночі, у туман, у разі сильної
запиленості. Системи паралельного водіння дозволяють максимально
використовувати ширину агрегату і практично виключити перекриття
сусідніх рядів, виключити пропуски, збільшити завантаження техніки,
знизити стомлюваність водія. Для досягнення високої точності
позиціонування використовуються системи диференціальної корекції.
Результатом використання таких систем як: Raven Cruizer, Leica
mojoMINI, Outback S3, CFX-750, Trimble EZ-Guide Plus та ін., є
зниження собівартості продукції та підвищення продуктивності
сільськогосподарських робіт. Можливість запам'ятовувати не тільки
кінцеві і початкові точки ряду, але і будь-яку криву в ролі опорної лінії
дозволяє реалізувати найрізноманітніші варіанти обробки
(рис. 3.3 –3.6).

3.4 3.5 3.6

3.3

Рис. 3.3. Крива з повторенням першого загону

Рис. 3.4. Крива з повторення попереднього загону
Рис. 3.5. Обробка зон розвороту з подальшими паралельними
загонами
Рис. 3.6. Прив'язка до центру
Джерело: на основі джерела [265].
На підставі проведених досліджень у сфері навігаційного
моніторингу пропонуємо впровадження на сільськогосподарських
підприємствах систем навігаційного моніторингу із системою

173
паралельного водіння, що дуже зручна для обприскування, яке краще
проводити вночі, коли немає сонця і випаровування, яку обладнаємо
вбудованою веб-камерою і рацією, за допомогою чого підприємство
зможе контролювати простої більш точно, спілкуватися з водієм он-
лайн (тобто за допомогою натискання однієї кнопки диспетчер зможе
координувати водіїв транспортних засобів), а також таким чином
підприємство зможе стежити за станом здоров'я працівників, оскільки
робота в полі в спекотні дні та робота з хімікатами (обприскування,
внесення добрив) безпосередньо впливають на стан здоров'я
працівників. Отже, запропоновані нововведення у використанні
системи навігаційного моніторингу із системою паралельного водіння
обладнаної веб-камерою і рацією необхідні підприємству для економії
робочого часу, контролю рівнів палива, раціональної координації
транспортних засобів, а також у разі виникнення екстрених ситуацій,
контролю простоїв.
Для проведення експерименту обрали ПСП "Вікторія"
Харківської області, оскільки дане підприємство має економічне
підґрунтя й достатньо велику кількість транспортних засобів, завдяки
чому зможемо побачити всі переваги застосування систем
навігаційного моніторингу.
Проаналізувавши ринок пропозицій з надання послуг
встановлення GPS-моніторингу, ми зупинилися на компанії GPSM
(м. Київ), яка працює по всій Україні і встановлює системи на
підприємствах сільського господарства. Компанія GPSM з'явилася на
ринку послуг GPS моніторингу і контролю транспорту у 2008 р. і
відразу ж здобула визнання багатьох клієнтів.
Коштує такий пристрій на один транспортний засіб 2478 грн, за
даними прайс-листа компанії GPSM [265], в яку входить перелік таких
можливостей: SMS трекінг; координати по SMS; швидкість руху по
SMS; екстрена кнопка SOS; контроль перевищення швидкості;
контроль несанкціонованого початку руху; контроль заряду батареї;
дистанційне відключення двигуна; сервіс live.gpsm.com.ua -
спостереження в реальному часі; установка необмежених геозон;
відправлення звітів, тривожних повідомлень на е-mail; перегляд історії
руху автомобіля, збереженої на сервері; безкоштовне підключення до
сервера протягом одного року.
На досліджуваному підприємстві ПСП «Вікторія», станом на
01.01.2012 р. кількість транспортних засобів становила 14 одиниць, з
них 4 трактори.

174
 Отже, обладнавши 10 транспортних засобів підприємства такими
пристроями, ми маємо витратити 24 780 грн, та сплачувати за
обслуговування на сервері 19 грн./міс. Системами паралельного
водіння з веб-камерами і рацією на чотири трактори вартістю 53 592
грн, (13 398 грн за один пристрій систем паралельного водіння), якщо
система обладнана камерою і рацією, її вартість на один транспортний
засіб збільшиться на 2 542 грн, тобто вартість системи паралельного
водіння з камерою і рацією становитеме 15 940 грн, на всі
4 транспортних засоби така система буде коштувати 63 760 грн
(табл. 3.8).
Таблиця 3.8
Вихідні дані для розрахунку впровадження GPS-систем
у ПСП "Вікторія" Золочівського району Харківської області
станом на 01.01.2012 р.
Найменування Показник
Кількість транспортних засобів, од. 14
Вартість пального, грн/л 9,60
Вартість сервісного обслуговування транспортного засобу на 2000,00
10000 км, грн
Кількість диспетчерських місць, од. 1
Заробітна плата диспетчера, грн/міс 2500
Інвестиції в проект упровадження системи GPS на 14
транспортних засобів (контролери, датчики рівня пального,
програмне забезпечення, монтажні роботи, системи 78372,00
паралельного водіння на трактори), грн
Щомісячні платежі по всьому автопарку (абонентська плата і 10545,00
трафік без врахування знижки від мобільного оператора), грн
Джерело: розраховано на основі даних підприємства і компанії, яка надає
послуги GPS-моніторингу.

Розрахуємо ефект від упровадження навігаційного моніторингу із

системою паралельного водіння в ПСП "Вікторія".
Основними статтями витрат на утримання автопарку в
господарстві є (рис. 3.7): паливо-мастильні матеріали, амортизація,
інші витрати.
Очевидно, що половина витрат коштів – це витрати на пальне.
Основні фактори, що впливають на витрати пального: пробіг
транспортного засобу; заправлення / зливи; стиль водіння (різке
прискорення, обороти двигуна); рух з вантажем або без вантажу.
Розрахуємо ефект від упровадження за рахунок контролю пробігу
(табл. 3.9).

175
 18 %

53 %
29 %

інші витрати амортизація паливо-мастильні матеріали

Рис. 3.7. Структура основних статей витрат на утримання

автопарку в ПСП "Вікторія" станом на 01.01.2012 р.
Джерело: розроблено авторами на основі даних підприємства.
Впровадження системи GPS моніторингу транспорту із системою
паралельного водіння дозволяє проконтролювати й оцінити абсолютно
всі перераховані чинники. Щохвилинний контроль за роботою
транспортних засобів виключає “ліві” рейси, оптимізує маршрути
транспорту та поліпшує якість і оперативність виконання
технологічних операцій.
Таблиця 3.9
Ефект від впровадження системи GPS за рахунок контролю
пробігу в ПСП "Вікторія"
До Після
Показники впровадження впровадження Ефект
систем GPS систем GPS
Середній пробіг одного 4900 4000 900
транспортного засобу, км/міс
Середній пробіг 14 68600 56000 12600
транспортних засобів, км/міс
Середні витрати на паливо на 12700,8 9600 3100,1
1 транспортний засіб, грн./міс
Середні витрати на паливо на
14 транспортних засобів, 177811,2 134400 43411,2
грн./міс
Джерело: розраховано на основі даних підприємства.
Практичне скорочення пробігу становить від 10 до 38 %,
зниження пробігу також скорочує витрати на паливо, збільшує
міжсервісні інтервали обслуговування і зменшує витрати на
амортизацію, а також досягається дуже висока точність водіння по
заданих траєкторіях навіть в умовах поганої видимості.
Таким чином, економічний ефект від скорочення пробігу та
збільшення міжсервісного інтервалу після впровадження системи
GPS-моніторингу транспорту ми представили в табл. 3.10:

176
 Таблиця 3.10
Ефект від впровадження системи GPS за рахунок скорочення
пробігу і збільшенню міжсервісного інтервалу в ПСП "Вікторія"
Показники Значення
Економічний ефект за рахунок зниження пробігу на весь
43411,2
автопарк, грн./міс
Економічний ефект за рахунок зниження пробігу на весь
520934,4
автопарк, грн./рік
Економічний ефект за рахунок збільшення міжсервісного
2520
інтервалу, грн./міс
Економічний ефект за рахунок збільшення міжсервісного
30240
інтервалу, грн./рік
Сумарний ефект, грн./міс 45931,2
Сумарний ефект, грн./рік 551174,4
Джерело: розрахунки авторів.
Розрахуємо ефект від упровадження за рахунок контролю
заправлень і зливів (табл. 3.11).
Таблиця 3.11
Ефект від впровадження системи GPS за рахунок контролю
заправлень і зливів в ПСП "Вікторія"
До Після
Показники впровадження впровадження Ефект
систем GPS систем GPS
Середні витрати пального на 1
27 25 2
транспортний засіб, л/100 км
Середні витрати палива на 14
134400 131712 2688
транспортних засобів, грн/міс
Сумарний ефект від запобігання зливів по всьому автопарку,
32256
грн./рік
Джерело: розрахунки авторів.
Далі розрахуємо ефект від упровадження системи паралельного
водіння з вбудованою камерою і рацією на підприємстві, площа
сільськогосподарських угідь ПСП "Вікторія" станом на 01.01.2012 р.
становила 1600 га (табл. 3.12).
Таким чином, на підставі проведених розрахунків можна
обчислити точку окупності економічної динаміки проекту (табл. 3.13)
На підставі розрахунків нашого проекту бачимо, що строк
окупності становить 1,8 міс, він дуже малий порівняно з економічними
результатами, які матиме досліджуване підприємство.
Далі розглянемо діаграму яка відображає розмір інвестицій в
проект навігаційного моніторингу на сільськогосподарському
підприємстві і сумарну економію у перший рік використання (рис. 3.8).

177
 Таблиця 3.12
Ефект від упровадження системи паралельного водіння з
влаштованою камерою і рацією в ПСП "Вікторія",
в розрахунку на 1600 га
До Після
Показники впроваджен впровадження Ефект
ня систем
GPS систем GPS
Середні затрати, грн 982720,0 864000 118720,0
Середні витрати пального під час
використання чотирикратного 118992,0 90624 28368,0
обробітку площ на рік, грн
Середні витрати за рахунок
простоїв і неекономного викорис- 6523 4256 2267,0
тання робочого часу, грн
Сумарний ефект від впровадження системи, грн/рік 149355,0
Джерело: розрахунки авторів на основі даних підприємства.
Таблиця 3.13
Розрахунок точки окупності економічної динаміки проекту
впровадження GPS-моніторингу
із системою паралельного водіння в ПСП "Вікторія"
Золочівського району Харківської області
Показники Значення
Інвестиції, грн. 88540,00
Щомісячні виплати (зарплата диспетчера+абонентська плата і 13045,0
трафік), грн.
Щомісячна економія від зменшення пробігу, економії палива,
збільшення міжсервісного інтервалу і за рахунок системи 63143,5
паралельного водіння, грн.
Строк окупності, міс 1,8
Джерело: розрахунки авторів.
За запропонованим і описаним проектом з упровадження
навігаційного моніторингу з влаштованою веб-камерою і рацією на
сільськогосподарське підприємство економічний ефект становив
512 642 грн за рік, з внесенням інвестицій у розмірі 245 080 грн у
подальшому підприємство буде сплачувати тільки щомісячні виплати
(зарплата диспетчера, абонентська плата і трафік) у розмірі 13 045
грн/міс. Суму економічного ефекту підприємство зможе спрямувати
на розширення та розвиток виробництва.

178
 32%

68%

Інвестовано за рік Загальний сумарний економічний ефект

Рис. 3.8. Економічний ефект від провадження проекту в
ПСП "Вікторія"
Джерело: розрахунки авторів.
Отже на підставі проведених досліджень в області навігаційного
моніторингу можна зазначити, що впровадження систем GPS на
підприємствах сільського господарства значно підвищить прибуток
завдяки декільком факторам: скорочення витрат пального на 20–40 %,
скорочення реального і знищення «оманливого» (накрученого)
пробігу, точного землеробства під час роботи на земельних ділянках
господарства. Упровадження супутникового моніторингу
автотранспорту як в приватних підприємствах, так і в державних
організаціях вже довело свою ефективність.

3.3. Оптимізація процесів складування запасів підприємства

на засадах застосування ABC-XYZ аналізу

Великий вплив на витрати має розподіл запасів в різних ешелонах

логістичних систем. Запаси продукції, що користуються високим
попитом і мають високу частку в прибутку підприємства, необхідно
розміщувати максимально близько до споживача.
Продукцію, яка користуються рідкісним попитом, розміщують у
центральних складах. Постачання продукції цієї групи, що приносить
високий прибуток, може організовуватися за принципом "точно в
строк". Прийняття рішення щодо розміщення різних груп в різних
ешелонах системи розподілу здійснюється на основі аналізу
ABC- XYZ. На підставі проведеного ABC-XYZ аналізу на
досліджуваному підприємстві ТОВ "Сінтал-Агро" у підрозділі 2.2,
здійснимо оптимізацію складських запасів для даного підприємства.
ТОВ "Сінтал-Агро" на території своїх філій має три склади загальною
площею 7 236 м2, з яких відбувається відвантаження продукції за
замовленнями споживачів (рис. 3.9).

179
 А –30 А – 30 А – 30
В – 10 В – 10 В – 10
С – 30 С – 30 С – 30
Склад 1, Центральний склад, Склад 2,
ТОВ "Сінтал Д", ТОВ "Сінтал Агро Трейд," ТОВ "Козиєвське",
с. Олександрівка, смт. Золочів с. Козиєвка,
Золочівський район Богодухівський район
Рис. 3.9. Запаси продукції на складах ТОВ "Сінтал Агро Трейд"
до перерозподілу за методом АВС, %
Джерело: розробка авторів.
Загальне заповнення продукцією складських площ підприємства
становить 70 % площі кожного. Отже за умов раціонального
розміщення продукції можна ще на 30 % заповнити площі кожного
складу, досягши 100 %, максимального розмішення. Спочатку кожен
склад мав однакове заповнення продукцією.
Поділимо всю продукцію за методом АВС, обравши
класифікатором частоту споживчого попиту (табл. 3.16):
група А (пшениця і цукровий буряк) – продукція високого
попиту;
група В (соняшник, кукурудза і ячмінь) – продукція середнього
попиту;
група С (горох і гречка) – продукція рідкісного попиту.
Таблиця 3.16
Вихідні дані для проведення оптимізації запасів на складах
методом АВС
Група Фактичне заповнення Теоретично можливе
складів,% заповнення складів,%
А 30 50
В 10 30
С 30 20
Всього 70 100
Джерело: розробка авторів.
На підставі цього поділу можна прийняти ряд рішень:
 запас продукції групи А мати в усіх складських приміщеннях;
 запас продукції групи В також мати в усіх складських
приміщеннях;
 запас продукції групи С мати в центральному складському
приміщенні. Постійна наявність продукції цієї групи має становити 20
% від всієї кількості продукції, решта продукції цієї групи повинна
надходити за принципом "точно в строк".
180
 Запаси на складах після перерозподілу продукції за методом АВС
представлені на рис. 3.10.

А – 50 А – 50 А – 50
В – 50 В – 30 В – 50
С – 20
Склад 1, Центральний склад, Склад 2,
ТОВ "Сінтал Д", ТОВ "Сінтал Агро Трейд," ТОВ "Козиєвське",
с. Олександрівка, смт. Золочів с. Козиєвка,
Золочівський район Богодухівський район
Рис. 3.10. Запаси продукції на складах ТОВ "Сінтал Агро Трейд"
після перерозподілу за методом АВС, %
Джерело: розробка авторів.
Як бачимо, загальна кількість асортиментних позицій
зменшилася по складах 1 і 2, група продукції С (горох і гречка)
залишились тільки на центральному складі в невеликій кількості. У
той же час рівень обслуговування підвищиться, оскільки продукція
високого та середнього попиту представлені в більшій кількості.
Вилучення продукції групи С з двох складів і зосередження її на
центральному складі не повинно негативно позначитися на
результатах діяльності у зв'язку з рідкісним характером попиту.
Ми вважаємо, що поєднання даних про співвідношення кількості
і вартості АВС-аналізу з даними про співвідношення кількості та
структури споживання XYZ-аналізу дозволяють отримати цінні
інструменти планування, контролю й управління для системи
постачання в цілому, і управління запасами зокрема. Тому на підставі
матриці спільного проведення аналізів АВС і XYZ, яка складається з
дев’яти різних класів (рис. 2.14). Принцип диференціації асортименту
в процесі XYZ- аналізу полягає в розподілі всього асортименту на три
групи залежно від рівномірності попиту і точності прогнозування.
Ознакою, за якою конкретну позицію продукції зараховують до
групи X, Y або Z, є коефіцієнт варіації попиту (V) за цією продукцією.
Коефіцієнт варіації у нашому випадку - це коефіцієнт, що показує
відхилення аналізованого показника від середньоарифметичного
значення. Коефіцієнт варіації виражається у відсотках (формула 3.20).
2
√(xi−x̅)
n
V= × 100, (3.21)
x̅
де хi – значення попиту за оцінюваною позицією;

181
 x̅ – середнє значення попиту за оцінюваною позицією за період
n;
n – величина періоду, за який зроблено оцінку.
Величина коефіцієнта варіації змінюється в межах від нуля до
нескінченності. Поділ на групи X, Y і Z може бути здійснено на
підставі алгоритму [233]:
1) група X (пшениця і цукровий буряк ) – інтервал 0 – 10 %;
2) група Y (соняшник, кукурудза і гречка) – інтервал 10% – 25 %;
3) група Z (ячмінь і горох) – інтервал 25% – ∞.
Раніше ми класифікували продукцію досліджуваного
підприємства за моделлю АВС на такі групи: А – пшениця і цукровий
буряк, В – соняшник, кукурудза і ячмінь, С – горох і гречка.
Пропонуємо ще раз поділити за рівномірністю попиту і точністю
прогнозування виходячи із рисунку 2.14.
Після проведених нами розрахунків на базі наданих
підприємством даних про динаміку продажу товарів за кварталами в
2010 році, конкретизуємо кожну з позицій матриці. Продукція АХ
(пшениця і цукровий буряк) характеризуються високою споживчою
вартістю і високим ступенем надійності прогнозу споживання.
Продукція ВY (соняшник, кукурудза) характеризуються середньою
споживчою вартістю, та середнім ступенем надійності прогнозу
споживання. Продукція ВZ (ячмінь) характеризуються середньою
споживчою вартістю і низьким ступенем надійності прогнозу
споживання. Продукція СY (гречка) характеризуються низькою
споживчою вартістю і середнім ступенем надійності прогнозу
споживання. Продукція СZ (горох) характеризуються низькою
споживчою вартістю, та низьким ступенем надійності прогнозу
споживання.
Отже, на ґрунті проведеного аналізу можна зазначити, що запаси
продукції, яка користуються високим попитом і має високу частку в
прибутку підприємства (продукція АХ) необхідно розміщувати
максимально близько до споживача.
Продукцію, яка користуються низьким попитом (продукцію
групи Z), розміщують в центральних складах. Тому чим нижчий
коефіцієнт варіації попиту за певним видом продукції, тим легше його
можна передавати до центрального складу. Роботу з продукцією, яка
користується високим попитом, але приносить невеликий прибуток –
продукцію СY – необхідно критично аналізувати й реорганізовувати із
ціллю скорочення витрат і відповідного збільшення прибутку.

182
Продукція, яка користуються невеликим попитом та приносять
низький прибуток – продукція СZ– слід, по можливості, як омога
швидше реалізовувати. Далі для підвищення ефективності складського
господарства досліджуваного підприємства пропонуємо реформувати
центральний склад ТОВ "Сінтал Агро Трейд" (смт. Золочів) у
розподільчий центр, під яким розуміємо склад з якого йдуть
відвантаження на інші склади підприємства. Оптимізація роботи
розподільчого центру полягає в тому, що перед логістом в цьому
випадку постає ряд завдань: висока продуктивність обробки продукції
(щоб вона затримувалась на базі на мінімальний термін, і, отже, не
займала додаткових обсягів на складі); добра злагодженість роботи
всіх підрозділів (щоб рух інформаційного потоку не затримувало руху
товарного потоку); рівномірна завантаженість приймання і
відправлення продукції (для оптимізації витрат на ці підрозділи);
продумана складська логістика (що б не доводилося пересувати іншу
продукцію під час зберігання: один раз поклали, другий раз забрали
без додаткових внутрішніх переміщень між цими подіями); необхідно
максимально ефективно використати наявні ресурси для забезпечення
повноцінної реалізації продукцією з 2 складу (далі реалізаційний
склад). Проте, незважаючи на спільність завдань, до їх вирішення не
можна підходити однаково, і причиною цього є певні відмінності в їх
роботі табл. 3.18.
На підставі цієї таблиці бачимо, що розподільчий центр буде
працювати з великими, покупцями безпосередньо зіставляти графіки
відвантажень продукції, у той час, як реалізаційний склад буде
займатись дрібними і одноразовими споживачами, на яких
розподільчому центру не доведеться втрачати свій час, таким чином
ми оптимізуємо роботу на складах за рахунок економії часу та
раціоналізації робочого процесу.
Для ефективного функціонування і задоволення всіх потреб
споживачів у продукції ТОВ «Сінтал Агро Трейд» необхідні певні
запаси: посадковий матеріал, паливо-мастильні матеріали, запасні
частини, добрива і засоби захисту рослин. Для оптимізації цих запасів
необхідно продумати три складові частини планування поповнення
запасів: прогнозування попиту → розрахунок потреб → розрахунок
необхідних запасів. На базі вище перерахованих відмінностей,
розглянемо управління запасами.

183
 Таблиця 3.18
Характеристика за факторними ознаками розподільчого центру
і торгівельного складу
Реалізаційний склад Розподільчий центр
Варіація споживачів
велика: від дрібних до оптових і від невелика: дуже великі й постійні
разових до постійних (споживачі для РЦ - це філії або ХПП)
Кількість споживачів
багато (кількість нестабільна) небагато (кількість стабільна)
Операційна доступність споживачів
зазвичай - денна або миттєва (коли від декількох днів до декількох місяців
здійснюється самовивіз) - залежно від віддаленості замовника
Обсяги відвантажень
відвантаження всім підприємствам,
відвантаження одному підприємству,
поповнення яких відбувається з даного
особі
РЦ
Кратність відвантажень
визначена правилами мінімальної визначена правилами відвантажень в
партії відвантаження від 1 ц розподільному центрі
Регулярність відвантажень
нерегулярні (визначаються потребою регулярні (визначені правилами
споживача) відвантажень в розподільчому центрі)
Піки відвантажень
гострі згладжені
Асортимент
продукція групи АХ, ВY, BZ, яка всі види продукції які маються на
обумовлена більшою частотою попиту підприємстві
Джерело: сформували автори.
За допомогою АВС-аналізу виробничі запаси підприємства
можна поділити на три групи (А, В і С). Ознакою класифікації
послужила середньорічна закупівельна ціна. Під час поділу на групи,
матимемо такий результат: група А (насіння і посадковий матеріал);
група В (паливо-мастильні матеріали і запчастини); група С (добрива і
засоби захисту рослин).
Далі розрахуємо параметри управління запасами на
сільськогосподарському підприємстві (табл. 3.19).
Проведені дослідження свідчать, що група А становить 82 % від
використання запасів у вартісному обчисленні. Група А найменш
численна і найдорожча група матеріалів, тому більшу увагу треба
приділити саме їй. Тут потрібен високий рівень обслуговування
запасу, горизонт планування повинен бути близьким до одного тижня.
Для цієї групи необхідно підвищити контроль стану запасів і
матеріалів.

184
 Таблиця 3.19
Розрахунок параметрів управління запасами
ТОВ «Сінтал Агро Трейд», 2011 р.
Продукція групи
Показники
А В С
Потреба, тис. т 37,5 28,0 1,05
Кількість постачань на рік 3 3 2
Час постачання, дні 3 3 3
Можливий час постачання, дні 2 2 2
Очікуване денне споживання, тис. т 0,13 0,1 0,004
Очікувальне споживання за час постачання 0,39 0,3 0,012
Максимальне споживання за час постачання 0,65 0,5 0,02
Страховий запас тис. т 0,26 0,2 0,008
Максимально бажаний обсяг запасів тис. т 13,26 12,2 0,73
Розмір замовлення, тис. т 13,65 12,5 0,74
Джерело: розраховано на основі даних підприємства.
Крім того, для групи А бажано скорочення тривалості
логістичного циклу, оскільки це буде сприяти зниженню загальної
потреби в оборотних коштах. Все це вимагає використання моделі з
фіксованим рівнем замовлення (рис. 3.10).
Запаси
1,2
max
37,5
1

0,8

0,6

0,4

0,2
min
0
0,26
1-й 2-й 3-й 4-й 5-й 6-й 7-й 8-й 9-й 10-й 11-й 12-й
місяць місяць місяць місяць місяць місяць місяць місяць місяць місяць місяць місяць
Місяць
Рис. 3.10. Дворівнева система управління запасами для групи А
(насіння і посадковий матеріал) з фіксованим рівнем замовлення та
контролем рівня запасів ТОВ "Сінтал Агро Трейд"
Джерело: розробили автори за даними підприємства.
Група В становить 15,9 % від вартості використання запасів у
вартісному вираженні. Запаси класу В порівняно з групою А
потребують до себе меншої уваги. Тут слід здійснювати звичайний

185
контроль і збір інформації про запаси, своєчасно виявляючи основні
зміни у використанні запасів. Рекомендований горизонт планування до
місяця (рис. 3.11).
Запаси
1,2
max
28
1

0,8

0,6

0,4

0,2
min
0,20
1-й 2-й 3-й 4-й 5-й 6-й 7-й 8-й 9-й 10-й 11-й 12-й
місяць місяць місяць місяць місяць місяць місяць місяць місяць місяць місяць місяць Місяць
Рис. 3.11. Дворівнева система управління запасами для групи В
(паливо-мастильні матеріали і запчастини) з періодичним контролем
фактичного рівня запасів ТОВ "Сінтал Агро Трейд"
Джерело: розробили автори за даними підприємства.
Група С становить 2,1 % від вартості використання запасів
сировини. Це найбільша за номенклатурою група сировини і
матеріалів. Для цієї групи не потрібні точні розрахунки розміру та
періоду замовлення. Поповнення запасів реєструється, але поточний
облік рівня запасів не ведеться. Для запасів цієї групи необхідна
перевірка готівкових запасів лише періодично, наприклад,
поквартально або одним раз на 6 міс. Періодичний контроль може бути
реалізований в моделі управління "мінімум-максимум". Закуповувати
матеріали требо великими партіями, щоб зменшити транспортні,
управлінські та інші витрати (рис. 3.12).
Аналіз результатів дослідження показав, що на підприємстві є три
системи управління запасами – дворівнева система управління
запасами з фіксованим рівнем замовлення та контролем рівня запасів;
дворівнева система управління запасами з періодичним контролем
фактичного рівня запасів і дворівнева система "мінімум-максимум"
періодичною перевіркою фактичного рівня запасів, що пов'язано із
специфікою виробництва готової продукції.

186
 Запаси
1,2
max
1,51

0,8

0,6

0,4

0,2
min
0,080
1-й 2-й 3-й 4-й 5-й 6-й 7-й 8-й 9-й 10-й 11-й 12-й
місяць місяць місяць місяць місяць місяць місяць місяць місяць місяць місяць місяць
Місяць

Рис. 3.12. Дворівнева система "мінімум-максимум" управління

запасами групи С (добрива і засоби захисту рослин) з періодичною
перевіркою фактичного рівня запасів ТОВ "Сінтал Агро Трейд"
Джерело: розробили автори за даними підприємства

Таким чином у результаті дослідження системи управління

виробничими запасами ТОВ "Сінтал Агро Трейд" було отримано
наступні результати: логістична структура підприємства
характеризується складністю фізичних процесів. Підприємство є
мікрологістичним об'єктом, що входить до складу макрологістичної
системи агропромислового комплексу Харківської області;
2) удосконалення бізнес процесів в аграрному секторі необхідно
почати з оптимізації управління запасами.
Система управління запасами на досліджуваному підприємстві
характеризується використанням різних методів та інструментів
логістики. Для поліпшення якості роботи із запасами необхідно
регулярно проводити АВС-аналіз; 3) запаси великої номенклатури,
основу якої складають сировина і матеріали з низькою регулярністю
споживання і точністю прогнозування, вимагають застосування
високодиференційованих підходів до системи управління запасами.
Діючі в цей момент на підприємстві системи дуже складні у виконанні
та трудомісткі при управлінні всім багатономенклатурним запасом і
може призвести до зривів постачання сировини і матеріалів.
Тому пропонуємо використання гнучких технологій управління
позиціями асортименту залежно від приналежності їх до групи А, В, і
С. Також для подолання зазначених проблем запропоновані системи
187
управління виробничими запасами дозволяють кількісно оцінити,
аналізувати і прогнозувати систему управління виробничими запасами
на сільськогосподарському підприємстві.
Також одним з істотних факторів підвищення ефективності
функціонування складування на підприємстві є організація взаємодії
роботи складу та транспорту.
Коли мова йде про логістику, то звичайно в першу чергу маємо
на увазі транспортування і складування вантажів. Однак, справжньою
суттю логістики, а саме зниженням питомих витрат у системі
товарообігу, є організація оптимальної роботи цих відділів і
обов'язково їх взаємодії. Для вирішення ж більшості проблем, що
виникають саме на стику між транспортним відділом і складом,
достатньо просто чітко продумати і правильно організувати взаємодію
між ними. Причому, робити це необхідно всього в двох точках, де
перетинаються бізнес-процеси цих підрозділів, - це приймання та
відвантаження продукції.
1. Приймання продукції. Під час приймання продукції, основні
точки напруженості виникають через довге відпрацювання складом
вантажу, результатом чого може стати простої транспорту. Можливих
причин дві: неузгоджене планування роботи підрозділів; довгий
процес розвантаження і приймання продукції. На нашу думку, для
вирішення кожної з цих проблем необхідно:
 Узгоджене планування. Планування поставок необхідно
здійснювати так, щоб заздалегідь передбачати, але краще не допускати
ситуації одночасної поставки продукції від кількох постачальників.
Там, де це можливо, необхідно вирівнювати потік надходжень на
склад, щоб відділ приймання був завантажений весь час приблизно
однаково, а не перебував би то в стані простою, то в стані не
завантаженості своїх потужностей.
 Прискорення процесу розвантаження і приймання продукції.
Використання методів, описаних вище, уже збільшить швидкість
приймання продукції, завдяки тому, що в разі необхідності, приймати
більшу кількість продукції буде більша кількість співробітників. Але,
крім того, для вирішення цього завдання, треба розділити процеси
розвантаження і приймання.
2. Відвантаження продукції. Відвантаження продукції будемо
оптимізувати аналогічно: під час відвантаження, основні точки
напруженості виникають через занадто великий час відпрацювання
складом всіх необхідних заходів з відвантаження продукції,
188
результатом якої може стати простої транспорту. Можливих причин
дві: неузгоджене планування роботи підрозділів; довгий процес
складування і навантаження продукції.
Запропонуємо заходи для вирішення кожної з цих проблем.
 Узгоджене планування. Де це можливо, необхідно вирівнювати
вихідний зі складу товарний потік, щоб відділ відвантаження був
завантажений весь час приблизно однаково, а не перебував би то в
стані простою, то в стані не завантаженості своїх потужностей. Як вже
зазначалось: якщо на складі приймання і відвантаження здійснюється
з використанням одних і тих же ресурсів, то вирівнювати
відвантаження необхідно в цілому для всього складу.
 Прискорення процесу складування і навантаження продукції.
Використання методів, описаних вище, збільшить швидкість
відвантаження товару, але крім цього, для вирішення цього завдання
треба розділити процеси складування і навантаження. Якщо до
моменту прибуття транспортного засобу на склад весь необхідний
товар для навантаження в нього буде вже зібраний в зоні
відвантаження, а всі потрібні документи будуть сформовані і
роздруковані, то час, необхідний для його завантаження буде
мінімальним, і в результаті зайвого простою транспортного засобу не
буде. Це особливо відчутно у разі, якщо під час складуванні
виявляється відсутність за відомою адресою необхідної для
відвантаження кількості продукції, і відбувається її вимушений пошук.
Це набагато вигідніше робити, не оплачуючи кожну годину вимушеної
затримки відвантаження, і набагато комфортніше, мати в
розпорядженні достатню кількість часу.
3. «Погляд зверху». У будь-якому випадку оптимізуючи
процеси взаємодії складу і транспорту, необхідно стежити за тим, щоб
витрати – тимчасові, фінансові, трудові – зменшувались загалом для
всього ланцюга взаємопов'язаних процесів, інакше підприємство може
вирішувати проблеми одних ділянок на шкоду іншим, що в результаті
не рідко призводить не до зменшення загальних витрат, а, навпаки, до
їх збільшення. Якщо уважно розглянемо різні способи, що
застосовуються на практиці для інтенсифікації праці саме з цієї точки
зору.
 Автоматизація завантаження і розвантаження. Будь-яка
людина, яка бачила проведення вантажно-розвантажувальних робіт,
що проводилися вантажниками вручну і за допомогою спеціалізованої
техніки, оцінить перевагу остатньої яка займає набагато менше часу.
189
 Крім цього, навіть якщо склад задовольняє всі необхідні вимоги,
і автонавантажувачі можуть бути реально використані, їх поява на
складі може привести до нульового результату, якщо низьку швидкість
процесу навантаження-розвантаження задає інший процес. Наприклад,
тривале формування транспортних документів або тривалий
перерахунок і повторна перевірка продукції, що відвантажується під
час завантаженні продукції в транспортний засіб. Це зовсім не означає,
що потрібно відвантажувати швидше на шкоду правильної
документації або приймати швидше на шкоду коректності даних у
накладній, однак треба розуміти, що поява автонавантажувачів в цій
ситуації нічого не змінить і сподіватися на зменшення часу
навантаження без змін і в цих процесах не варто.

3.4. Методика інтегральної оцінки результатів логістичної

діяльності підприємства

Ефективна оцінка результатів логістичної діяльності та контроль

над ними необхідні для правильного розміщення запасів. Зі
зростанням ролі компетентності в логістиці для досягнення й
утримання конкурентних переваг точна оцінка результатів набуває все
більш вагомого значення, бо розрив між вигідними і невигідними
операціями безперервно звужується. Завдання логістичного контролю
полягають у тому, щоб простежити, наскільки фактичні результати
роботи відповідають параметрам оперативних планів, і виявити
сприятливі можливості для нарощування продуктивності й
ефективності. Сформована практика оцінки логістичних операцій в
основному підтримує традиційний функціональний розподіл
логістики, в той час як до сучасних умов конкуренції більше підходить
орієнтація на єдиний логістичний процес. Відповідно до такої
спрямованості загальні витрати слід розглядати у зв'язку з рівнем
виконання замовлень споживачів, що дозволяє з більшою
ефективністю оцінювати співвідношення ключових економічних
показників. Розглядаючи систему оцінки результатів роботи, ми
докладно зупинимося на ключових внутрішніх показниках, збір і
аналіз яких зазвичай здійснює самі підприємства. Хоча багато з цих
показників носять функціональний характер, існують і якісні оцінки,
такі як норматив досконалого замовлення, відображають ступінь
загального задоволення потреб і попиту споживачів. Аналіз
сприйняття споживачів дає оцінку рівня обслуговування з погляду
190
споживача, а не підприємства. У ході аналізу зразків кращої практики
порівнюються сформовані процедури, процеси і результати роботи
самого підприємства і порівнянних з ним підприємств.
Поєднання повільного економічного зростання з посиленням
конкуренції змушує сільськогосподарські підприємства зосередити
зусилля на продуктивному й ефективному розміщенні логістичних
ресурсів, у результаті чого з'явилися нові підходи до логістичного
контролю. Керівник служби логістики забезпечує оцінку результатів
логістичної діяльності.
У процесі такої оцінки особлива увага приділяється розміщенню
ресурсів і досягнення встановлених цільових нормативів. Багато
досліджень виявили тісну кореляцію між високими результатами
роботи сільськогосподарських підприємств і наявністю у них
витончених систем вимірювання та оцінки господарських показників.
На початку 1985 р. консультаційна компанія AT Kearney Consultants
виявила, що у підприємств, які проводять всеосяжну і комплексну
оцінку результатів, загальний рівень продуктивності на 14-22 %
вищий, ніж у інших. Дослідження підтверджують, що провідні
підприємства демонструють майже фанатичну прихильність розвитку
систем оцінки підсумкових показників роботи. З табл. 3.20 видно, як
Центр світових досліджень Мічиганського державного університету
розподілив свої інформаційні потреби за ступенем важливості.
Таблиця 3.20.
Ранжування тем регіонального аналізу за ступенем
дослідницького інтересу
Значення теми для регіону
Тема
Європа Америка Азія
Керування відносинами в спілках та 4 3 7
об'єднаннях
Екологічні проблеми 9 10 9
Глобалізація 10 8 10
Інформаційні технології 1 1 1
Розміщення запасів 5 5 4
Реінжиніринг логістичної системи 6 6 2
Організаційна структура 8 9 8
Оцінка результатів діяльності 2 2 3
Логістичні стратегії у реальному часі 7 7 5
Унікальні стратегії розподілу,
пристосування до потреб споживачів 3 4 6
Джерело: розрахунки авторів.

191
 Оцінка результатів у цілому займає друге місце за сукупністю
регіонів і майже у всіх випадках вона входить до числа трьох головних
тем досліджень, які необхідно проводити.
Неабиякі зусилля постійно витрачаються на підвищення якості
інформації, оцінку і порівняльний аналіз якої повинні проводити
логістичні менеджери в ході управління логістичною діяльністю.
Більшість підприємств змушена була замінити старі форми звітності,
щоб скористатися перевагами нових комп'ютеризованих
управлінських систем. Замість традиційних звітів про поточний стан
справ і тенденції сучасним менеджерам потрібні гнучкі форми
звітності, тобто такі, які можна пристосувати до конкретної ситуації і
які допоможуть заздалегідь виявити й усунути потенційні проблеми, а
також швидко реагувати на нові ринкові можливості.
Розробка і застосування систем оцінки результатів діяльності
покликані вирішувати три головні завдання: моніторинг логістичних
операцій, контроль над ними і оперативне управління. Моніторингові
показники дозволяють простежити за динамікою роботи логістичних
систем в минулому, для подання звітів керівництву і споживачам. До
типових моніторингових показників відносяться рівень сервісу і
елементи структури логістичних витрат. Контрольні показники
відображають поточні результати діяльності і слугують для
коригування логістичного процесу в тих випадках, коли він
відхиляється від встановлених нормативів. Як приклад прояву
логістичного контролю можна привести відстеження ушкоджень
вантажу при транспортуванні. Якщо система оцінки періодично
виявляє псування продукції логістичне керівництво може визначити
причину і внести необхідні зміни в процесі навантаження.
Типові одиниці виміру логістичних операцій
1. Час прийому (реєстрації) замовлень з розрахунку на одне
замовлення.
2. Термін доставки замовлень з розрахунку на одне замовлення.
3. Час комплектування замовлень з розрахунку на одне
замовлення.
4. Час обробки замовлень з розрахунку на одне замовлення.
5. Час прийому (реєстрації) замовлень з розрахунку на одного
споживача.
6. Час комплектування замовлень з розрахунку на одного
споживача.
7. Термін доставки замовлень з розрахунку на одного споживача.

192
 8. Час комплектування замовлень з розрахунку на одиницю
продукції.
9. Термін доставки замовлень з розрахунку на одиницю продукції.
Управлінські показники призначені для мотивації персоналу.
Типовим прикладом використання таких показників (одиниць виміру)
є «відрядна оплата праці», яка служить інструментом матеріального
заохочення складського або транспортного персоналу до підвищення
продуктивності праці. Візьмемо для прикладу складських працівників,
які здійснюють вантажопереробку, або водіїв, які здійснюють
доставку, і отримують оплату за зміну за встановленими нормативами.
Якщо ці працівники справляються з посадовими обов'язками швидше,
ніж належить, у них з'являється приватний, або вільний, час протягом
робочого дня. З іншого боку, якщо для виконання своїх обов'язків їм
потрібно більше відведеного часу, система оплати містить
«антистимули» до цього, оскільки не передбачає компенсацію за
понаднормову працю. Але в деяких випадках персоналу виплачують
додаткову винагороду за більш швидку роботу. Коли для вимірювання
та оцінки результатів праці використовуються такі управлінські
показники, важливо, щоб враховувалися як позитивні, так і негативні
відхилення від норм виробітку.
Виконання такого завдання, як добір замовлення для відправки,
швидше, ніж у відведений час, слід оцінювати в зіставленні із
зростанням числа помилок або пошкоджень продукції.
Під час розробки та впровадження системи оцінки результатів
потрібно, крім іншого, точно визначити область і діапазон
застосування використовуваних показників. Діапазон застосування
різних оцінних показників і одиниць виміру коливається від окремих
логістичних операцій до загального процесу в цілому. Показники та
одиниці виміру, пов'язані з видами діяльності (операціями), описують
результати виконання окремих завдань, з яких складаються процеси
обробки і відправлення замовлень. Типовими прикладами таких
одиниць виміру є: кількість замовлень, що надійшли від споживачів;
кількість виробничих запасів, отриманих від постачальників; кількість
продукції, відвантаженої замовникам, і т.п. Ці показники фіксують
рівень господарської активності (тобто обсяг роботи) і, в деяких
випадках, рівень продуктивності (тобто обсяг роботи за одиницю
часу).
Оскільки показниками результативності окремих видів
діяльності вимірюються ефективність і продуктивність елементарних

193
робочих операцій, вони, як правило, не дозволяють оцінити процес
задоволення запитів споживачів в цілому. Наприклад, приймальники
замовлень, робота яких оцінюється числом прийнятих замовлень на
годину, можуть показати високу продуктивність виконуваної операції,
але через брак часу для уважного вислуховування побажань кожного
споживача це може призвести до низького ступеня задоволеності
споживачів. Тому важливо, щоб деякі показники та одиниці виміру
охоплювали весь процес у цілому.
Показники, орієнтовані на процес, дають оцінку ступеня
задоволення споживачів роботою всього логістичного ланцюга. Вони
відображають загальну тривалість циклу виконання замовлення або
загальну якість послуг, тобто характеризують сукупну ефективність
усіх операцій, спрямованих на задоволення споживачів. Тепер
підприємства приділяють більше уваги оцінці процесу в цілому, а не
оптимізації окремих операцій.
Система оцінки за внутрішніми показниками призначена для
порівняння поточних результатів діяльності (операцій і процесів) з
минулими результатами аналогічної діяльності та / або із наміченими
цільовими нормативами. Поточний рівень обслуговування споживачів
можна зіставити з фактичним показником попереднього періоду або з
сервісним нормативом, встановленим на поточний період. Внутрішні
оцінки широко використовують тому, що менеджерам добре відомі
джерела необхідної інформації і ці дані досить легко зібрати.
Дослідження свідчать, що логістичні показники звичайно розбивають
на такі категорії: витрати; обслуговування споживачів;
продуктивність; управління активами; якість.
Головне відображення результатів логістичної діяльності знаходять у
фактичній величині витрат, пов'язаних з виконанням певних
оперативних завдань. Визначення очікуваних витрат становить суть
бюджетного планування. Величину логістичних витрат, як правило,
виражають загальною грошовою сумою витрат, або грошовою сумою
з розрахунку на одиницю продукції (питомі витрати), або часткою в
обсязі продажів. У табл. 3.21 представлені показники логістичних
витрат і дані про відносну інтенсивність їх використання на
сільськогосподарських підприємствах Харківської області. Інший
загальноприйнятий набір логістичних показників пов'язаний з
обслуговуванням споживачів. Ці показники характеризують відносну
здатність підприємства задовольняти запити і потреби споживачів.

194
 Таблиця 3.21
Показники логістичних витрат у сільськогосподарських
підприємствах Харківської області, %
ТОВ «Сінтал ПСП ТОВ
Оцінний показник «Компанія
Агро Трейд» «Вікторія» «Велко»
Аналіз загальних витрат 88,6 74,8 72,1
Питомі витрати 69,2 61,8 68,6
Частка витрат у продажах 83,3 81,2 79,5
Витрати на закупівлю 86,0 80,0 87,5
Витрати на реалізацію 84,4 77,2 80,5
Складські витрати 79,0 85,3 86,9
Адміністративні витрати 80,0 79,1 76,7
Витрати на обробку замовлень 52,2 44,8 45,6
Прямі витрати на оплату праці 78,6 71,4 86,2
Аналіз динаміки витрат 76,9 59,1 61,4
Пряма прибутковість продукту 59,2 46,8 25,6
Джерело: розрахунки авторів.
У табл. 3.22 представлені поширені сервісні показники, а також
дані про їх використання на сільськогосподарських підприємствах
Харківської області.
Таблиця 3.22
Показники логістичного сервісу в сільськогосподарських
підприємствах Харківської області, %
Оцінний показник ТОВ «Сінтал ПСП «Вікторія» ТОВ «Компанія
Агро Трейд» «Велко»
Норма насичення попиту 76,2 72,0 64,1
Дефіцит запасів 45,6 73,9 53,6
Помилки під час 57,0 68,9 71,9
відвантаження
Своєчасність доставки 92,5 80,2 78,9
Недопоставки 37,1 49,2 58,7
Тривалість циклу виконання 69,9 34,7 56,4
замовлення
Зворотний зв'язок із
споживачами 92,3 86,8 82,2
Зворотний зв'язок з 88,0 65,3 51,5
постачальниками
Кількість претензій від
споживачів 38,8 41,6 48,8
Джерело: розрахунки авторів.
Ще один показник діяльності підприємства продуктивність. Це
чи не найважливіша характеристика роботи всіх систем.
Продуктивність вимірюється відношенням (коефіцієнтом або
індексом) між кінцевим результатом роботи системи «на виході»

195
(тобто обсягом вироблених продуктів або послуг) та обсягом ресурсів
«на вході», споживаних системою для отримання цього результату.
Однак можуть виникнути труднощі і складності, якщо: результат
«на виході» важко піддається розрахунку, а використання
впроваджуваних ресурсів непросто співвіднести з певним проміжком
часу; структура або тип кінцевого результату або вхідних ресурсів
постійно змінюються; необхідні дані важко дістати або вони зовсім
недоступні.
На концептуальному рівні виділяють три типи показників
продуктивності: статичні, динамічні і непрямі. Якщо в рівняння
продуктивності повністю включені всі запаси і весь кінцевий результат
цієї системи, їх відношення дає статичний показник продуктивності.
Відношення вважається статичним, тому що воно ґрунтується лише на
одиничному вимірі. Динамічна оцінка, навпаки, охоплює певний
проміжок часу. Якщо порівнюються статичні відношення «виходу» до
«входу» системи в різних періодах, в результаті виходить динамічний
індекс продуктивності, наприклад:
«вихід» 2012 / «вхід» 2012
«вихід» 2005 / «вхід» 2005
Третій тип показників називається непрямою оцінкою
продуктивності. У ній враховуються фактори, які, як правило, не
належать безпосередньо до поняття продуктивності, але тісно
корелюють з ним (задоволення споживачів, прибутковість, якість,
економічна й виробнича ефективність і т.д.). Багато менеджерів
вважають за краще оцінювати продуктивність операцій саме таким
чином (табл. 3.23).
Таблиця 3.23
Показники логістичної продуктивності в сільськогосподарських
підприємствах Харківської області, %
ТОВ ТОВ
ПСП
Оціночний показник «Сінтал «Компанія
«Вікторія»
Агро Трейд» «Велко»
Кількість відвантажень на 1 працівника 56,4 54,1 62,4
Одиниці продажу на грош.од. заробітної
51,9 43,7 63,9
плати
Кількість замовлень на працівника складу 28,3 53,3 65,5
Співставлення з нормативами минулих
78,3 76,5 88,4
періодів
Цільові нормативи 76,2 69,2 82,1
Індекс продуктивності 55,8 44,9 56,3
Джерело: розрахунки авторів.

196
 У табл. 3.23 представлені типові показники логістичної
продуктивності і дані про їх використання сільськогосподарськими
підприємствами Харківської області. Предметом оцінки активів є
ефективність використання капіталу, вкладеного в споруди та
обладнання, а також оборотного капіталу, пов'язаного в запасах.
Логістичні потужності, обладнання та запаси можуть складати вельми
крупну частину активів підприємства.
Оцінка управління активами показує, наскільки швидко
«обертаються» ліквідні активи (зокрема, запаси) і наскільки успішно
основні засоби окупають вкладені в них інвестиції. У табл. 3.24
представлені типові показники ефективності управління логістичними
активами.
Таблиця 3.24
Показники управління логістичними активами, %
Оцінний показник ТОВ «Сінтал ПСП ТОВ «Компанія
Агро Трейд» «Вікторія» «Велко»
Оборотність запасів 71,2 65,2 62,6
Витрати на утримання запасів 48,6 65,3 54,6
Рівень запасів, кількість днів
на поповнення 76,9 81,7 73,1
Рентабельність основних 76,9 65,3 53,1
засобів
Рентабельність інвестицій 72,1 64,8 57,9
Джерело: розрахунки авторів.
Якісні показники, які більше за інших пристосовані до оцінки
цілісних процесів, призначені для визначення ефективності не стільки
окремої операції, скільки набору операцій. Однак виміряти якість
зазвичай дуже важко через неоднорідність підлеглих оцінці операцій.
У табл. 3.25 представлені типові логістичні показники якості. З табл.
3.25 чітко видно, що підприємства рідше піддають оцінці якісні
показники, ніж інші характеристики логістичної діяльності.
Серед сучасних підходів до оцінки результатів діяльності все
більший інтерес привертає до себе концепція досконалого замовлення.
Досконале виконання замовлення – це найвищий критерій якості
логістичних операцій, оскільки «досконале замовлення» служить
мірилом загальної ефективності всієї інтегрованої діяльності
підприємства, а не окремих функцій. Цей показник характеризує,
наскільки рівномірно і безперебійно відбувається виконання
замовлення на всіх етапах – отримання замовлення, взаємозаліки за
кредитом, забезпечення доступності запасів, точна добірка і

197
відвантаження, своєчасна доставка, правильне оформлення платіжних
документів, повна оплата рахунку – тобто наскільки чітко
налагоджений весь цей багатоетапний процес управління замовленням
і чи не виникають у ньому збої, що вимагає термінового втручання,
прискорення окремих операцій або додаткової ручної праці.
Таблиця 3.25
Логістичні показники якості, %
Оціночний показник ТОВ «Сінтал ПСП «Вікторія» ТОВ «Компанія
Агро Трейд» «Велко»
Частота псування продукції 27,4 34,7 40,8
Вартість пошкодженої 44,6 55,2 67,1
продукції
Кількість претензій 25,7 38,9 47,5
Кількість повернення 17,1 29,0 33,9
продукції від споживачів
Вартість поверненої продукції 28,0 37,7 44,1
Джерело: розрахунки авторів.
Досконале замовлення являє собою показник ідеальної
діяльності. За визначенням міжгалузевого консорціуму, досконале
замовлення – це така організація роботи, яка відповідає наступним
нормативам: повна доставка продукції за всіма позиціями; доставка в
необхідний споживачем термін з допустимим відхиленням; повне й
акуратне ведення документації за замовленням, включаючи квитанції,
накладні, рахунки та ін; бездоганне дотримання обумовлених умов
постачання. Однак на шляху до досягнення такої якості
обслуговування трапляється безліч перешкод. У таблиці 3.26
представлений вибірковий перелік таких «перешкод» або найбільш
поширених причин невдалого втілення досконалого замовлення.
Сьогодні кращі підприємства демонструють рівень досконалого
замовлення 55–60 % всіх своїх операцій, тоді як більшості інших не
вдається досягти і до 20 %.
Отже, внутрішні оціночні показники відображають
результативність операцій, необхідних для обслуговування
споживачів. Оцінка цих операцій і зіставлення їх результатів з
нормативами необхідні для вдосконалення роботи, а також мотивації
та оплати праці працівників. Набір витратних показників – це той
мінімальний компонент, який повинен бути присутнім у будь-якій
системі оцінки результатів діяльності. Більш витончені системи оцінки
включають в себе комбінацію показників, що характеризують
обслуговування споживачів, управління активами та продуктивність.
Такі показники звичайно добре дозволяють простежити за
198
ефективністю внутрішніх процесів, однак вони не дають виразної
картини зовнішньої ефективності, особливо з погляду споживачів.
Таку можливість надає якісна оцінка, що застосовується передовими
логістичними організаціями. Хоча індивідуальні для кожного
підприємства внутрішні показники, про які зазначалось вище,
застосовні в широкому спектрі багатоцільових оцінок, вони не дають
інтегрального уявлення про роботу підприємства.
Таблиця 3.26
Перешкоди виконання своєчасних замовлень
Помилки під час прийому замовлення
Недостовірна інформація
Недоступність замовленої продукції
Перевищення кредиту
Нездатність дотримання терміну постачання
Помилки під час підбору замовлення
Недбалість під час оформлення підбору замовлення
Затримка з відправкою
Затримка з доставкою
Неповне оформлення документації
Помилки під час перекладу платежів
Дострокова доставка
Пошкодження продукції під час перевезення
Помилки під час виписування рахунка
Нарахування оплати понад тариф
Неповна оплата рахунку споживачем
Джерело: сформовали автори за джерелом [254].
Зростаюча зацікавленість у підвищенні ефективності усього
логістичного ланцюжка підвищує вимоги і до системи оцінних
показників, які в даному випадку повинні забезпечувати інтегральний
процес узгоджений і зіставлений стосовно як окремих функцій
всередині одного підприємства, так і до різних учасників логістичного
каналу. Без інтегрованої оцінки логістичної діяльності у виробників
можуть виявитися зовсім різні уявлення про якісне обслуговування
споживачів. Виробник визначає доступність сервісу як здатність
доставляти замовлення строго в зазначений замовником термін, тоді
як оптовик визначає ту ж сервісну характеристику як здатність
доставляти замовлення в обіцяний термін. У такій ситуації рівень
роботи виробника оцінюється за неухильне дотримання умов доставки
що встановлює споживач, в той час, як до оптовика застосовується
занижений стандарт, що дозволяє йому за домовленістю зі споживачем
розтягнути обіцяний термін доставки, якщо раптом замовленої
продукції не виявилося в запасі. Намагаючись розробити інтегральну
систему оцінки, застосовуючи до всього логістичного ланцюга в
199
цілому, консорціум підприємств, університетів і консультантів
запропонував загальну схему. Ця інтегральна схема включає в себе
чотири типи одиниць виміру і дозволяє відстежувати підсумкові
показники (результати діяльності) за рядом оцінних (діагностичних)
показників. Схему відображає табл. 3.27.
Кожен тип одиниць вимірювання представлений набором показників,
контроль за якими потребує ефективного управління логістичним
ланцюжком. До цих типів відносяться задоволення споживачів (якість,
час виконання, витрати й активи). По кожному типу відстежується
результат і діагностичні показники. Оцінка підсумкових показників
(результатів) орієнтована на такі цілісні процеси, як задоволення
запитів споживачів або управління часом виконання. Діагностичні
показники характеризують окремі операції, з яких складаються
процеси. Типи одиниць вимірювання та пов'язані з ним окремі
показники описані нижче.
Таблиця 3.27
Метрична схема оцінки інтегрованого логістичного ланцюга
Результат Діагностичний показник
Задоволення споживачів / якість
Досконале замовлення Своєчасне постачання
Задоволення споживачів Витрати, рентабельність
Якість продукції Час реакції на претензії споживачів
Час
Тривалість виконання замовлення Тривалість виробничого циклу
Час реакції ланцюга постачання
Виконання виробничого плану
Витрати
Загальні витрати логістичного Продуктивність створення доданої вартості
ланцюга
Активи
Цикл обігу Достовірність прогнозів
Строк до поповнення запасів Застарівання запасів
Ефективність використання активів Завантаження потужностей
Джерело: PRTM Consulting. Integrated-Supply-Chain Performance Measurement: A
Multi-Industry Consortium Recommendation.
1. Ключові оцінні показники задоволення споживачів.
2. Доставка до призначеного терміну.
3. Час реакції на претензії споживачів та їх задоволення.
4. Час реакції на претензії – це середній термін між надходженням
заявки від споживача і його контактом з відповідним представником
підприємства.

200
 5. Час задоволення претензій – це середній термін до повного
задоволення вимог клієнта. Задоволення споживачів (якість).
Цей тип одиниць виміру служить для оцінки здатності
підприємства домогтися повного задоволення запитів споживачів. До
підсумкових показників цієї групи належать досконале замовлення,
задоволення споживачів і якість продукції. Досконале замовлення
було визначено раніше як доставка замовлення в повному обсязі в
необхідний час з належно оформленою документацією і відповідною
якістю. Задоволення споживача оцінюється його сприйняттям термінів
виконання замовлення (тривалості функціонального циклу), елементів
вчиненого виконання замовлення і здатності підприємства реагувати
на стан замовлення й пред'являються запитом (претензії).
Хоча ця група показників характеризує ефективність цілісного
процесу, вони нерідко бувають корисні і для оцінки окремих операцій.
Вище перераховані і визначені ключові діагностичні показники
задоволення споживачів.
Тимчасові показники служать мірою здатності підприємства
швидко реагувати на запити споживачів. Тобто вони фіксують, який
час проходить від підтвердження споживачем замовлення до моменту,
коли продукт надходить у його розпорядження. Загальний показник
терміну постачання (тривалість функціонального циклу) можна
розбити на кілька термінів, серед яких такі: від надходження
замовлення до його включення в графік відвантаження, підготовки до
відправлення, доставки споживачеві і приймання споживачем. Для
ефективного контролю над часовими параметрами роботи необхідна
оцінка тривалості всього процесу з позицій споживача і сегментація
його за елементами. Ключові оцінні показники часу виконання:
1. Тривалість виробничого циклу від замовлення на постачання
ресурсів до випуску готової продукції.
2. Кумулятивний термін зовнішніх і внутрішніх поставок.
3. Час реакції ланцюга постачань.
4. Теоретичний час, що йде на те, щоб помітити і зафіксувати
важливі зміни ринкового попиту, внести відповідні коригування в
оперативні плани і збільшити виробництво продукції на 20 %.
5. Виконання виробничого плану.
6. Середня фактична частота повного (+5 %) дотримання
календарних планів.
Третій тип одиниць вимірювання призначений для оцінки витрат
в логістичному ланцюзі. Тут є єдиний підсумковий показник

201
(результат) – загальні витрати логістичного ланцюга. У табл. 3.28
представлені основні витратні компоненти, за якими можна
простежити загальний підсумковий показник. Діагностичний
показник витрат характеризує, в першу чергу, продуктивність праці,
відображаючи величину доданої вартості з розрахунку на одного
працівника. Продуктивність створення доданої вартості визначається
як загальний дохід підприємства з доданою вартістю за вирахуванням
вартості матеріалів із зовнішніх джерел, поділений на загальне число
працівників підприємства або фонд заробітної плати.
Таблиця 3.28
Компоненти витрат у логістичному ланцюзі
А Витрати на виконання замовлення Г Витрати на фінансування логістики й
1. Випуск нової продукції та управління інформаційними
підтримка його впровадження на системами
ринок 1. Фінансування
2. Залучення замовлень споживачів 2. Управлінські інформаційні
3. Отримання та оброблення системи
замовлень 3. Підтримка взаємодій у вартісному
4. Управління контрактом / Д ланцюжку
програмою Виробничі працевитрати і накладні
5. Планування розміщення витрати в управлінні запасами
6. Виконання замовлень 1. Прямі витрати на оплату праці
7. Розподіл 2. Непрямі витрати на оплату праці
Б 8. Розміщення серед споживачів
9. Розрахунки із споживачами
3. Виробництво
забезпечення якості
та технічне

Витрати на закупівлю виробничих 4. Інформаційні системи

ресурсів 5. Амортизація
1. Планування потреби в ресурсах 6. Орендна плата
2. Оцінка і технічне забезпечення 7. Експлуатація будівель
якості постачальників 8. Технічне обслуговування
3. Організація й оплата поставок обладнання
4. Приймання 9. Зовнішня підтримка
5. Перевірка 10. Природоохоронні заходи
6. Комплектація
7. Технічне оброблення
В Загальні витрати на утримання запасів
1. Витрати на капітал / альтернативні
витрати
2. Фізичне пошкодження / втрати
3. Страховка і податки
Джерело: PRTM Consulting. Integrated-Supply-Chain Performance
Measurement: A Multi-Industry Consortium Recommendation.
Останній тип одиниць виміру служить для оцінки ефективності
використання активів. Оскільки логістичний менеджмент відповідає за
значний обсяг активів, включаючи запаси, споруди та обладнання,
інтегральна оцінка повинна включати в себе величину активів.
202
Основний об'єкт вимірювання – обсяг продажів, підтримуваний цим
обсягом активів.
У число підсумкових показників цієї групи входять цикл обороту
грошових коштів, строк до поповнення запасів і використання активів.
Цикл обороту, яким вимірюється ефективність використання
грошових коштів – це середній теоретичний час перетворення
грошової одиниці, витраченої на придбання сировини, на грошову
одиницю, отриману за продаж продукції. Термін до поповнення
запасів характеризує швидкість руху, або оборотність, запасів. Він
визначається як час зберігання готової продукції на складі, що
виражають числом календарних днів продажів, заснованих на минулих
операціях. Зростання обсягу продажів без порівнянного збільшення
обсягу запасів призводить до прискорення оборотності запасів, а це
означає, що додатковий прибуток може бути отриманий без
додаткових витрат на утримання запасів. Останній показник
характеризує ефективність використання сукупних активів, який
визначається як відношення обсягу продажів до суми активів. На
значення цього показника впливає як використання активів
(завантаження потужностей), так і загальний обсяг готівкових активів.
Ключові оцінні показники використання активів:
1. Точність прогнозів.
2. Ретроспективна оцінка на основі найближчого за часом
тримісячного періоду безпомилкових у середньому прогнозів попиту.
3. Застарівання запасів.
4. Витрати, здійснені у зв'язку зі списанням запасів, виражені у
відсотках від середньої величини валової вартості.
5. Завантаження потужностей.
6. Виражена у відсотках частка завантажених потужностей у
загальному обсязі готівкових потужностей.
Описані показники представлені як елементи загальної схеми
оцінки інтегрованого логістичного ланцюга та порівняльного аналізу
підприємств. Ця схема оцінки не є єдиною, але дає змогу більш точно
і послідовно виконати оцінку логістичного ланцюга в межах
логістичної системи сільськогосподарського підприємства.

203
ВИСНОВКИ

Здобуті в ході дослідження результати служать для виконання

наукового завдання, спрямованого на обґрунтування теоретико-
методичних засад і розробку практичних рекомендацій щодо
формування логістичної системи в сільськогосподарських
підприємствах. За результатами проведеного дослідження
сформовано такі висновки:
1. Для формування системного бачення дефініції «логістика
сільськогосподарських підприємств» представлено авторський погляд
на сутність її поняття, яке ґрунтується на засадах аграрної логістики.
Запропоноване визначення полягає в управлінні різними потоковими
процесами у сферах виробництва та дає змогу скоротити
внутрігосподарські витрати на комплекс логістичних активностей, у
процесі забезпечення сільськогосподарського підприємства
сировиною і матеріалами, організації процесу виробництва, доведення
готової продукції до споживача, що в кінцевому підсумку виступає
додатковим інструментом отримання прибутку.
2. Економічний механізм управління логістичною системою
сільськогосподарського підприємства включає в себе сукупність
наукових методів і засобів, які впливають на логістичні процеси
(керування діяльністю логістичної системи, контролювання та
корегування дій, що дає змогу виявити і реагувати на зміни
внутрішнього і зовнішнього середовища). Побудова ефективного
механізму управління логістичною системою підприємства має на меті
оптимізувати й вдосконалити вже існуючу логістичну систему як в
перспективі її функціонування, так і в реальному часі. Лише ретельне
дослідження функціональних сфер логістичної системи, чітке
формулювання завдань, поставлених перед створеною на підприємстві
логістичною системою та розуміння поставлених цілей перед
розробниками логістичної системи надасть можливість створити на
підприємстві ефективну логістичну систему та ефективний механізм
управління нею.
3. У контексті сучасної управлінської парадигми запропоновано
алгоритм проектування та впровадження логістичної системи на
сільськогосподарських підприємствах, який складається з трьох
складових (етапів), які проходять в декілька стадій, організації
логістичної системи. На першому етапі проводиться передпроектна
підготовка (аналітичний етап), який включає: аналіз зовнішнього
204
середовища; аналіз внутрішнього середовища; техніко-економічне
обґрунтування доцільності організації логістичної системи в
підприємстві. На другому етапі передбачається проектна діяльність
(проектування, моделювання і формування логістичної системи
сільськогосподарського підприємства, враховуючи специфіку галузі).
На третьому етапі проводиться реалізація проекту, до якої входить:
впровадження логістичної системи; оцінка ефективності логістичної
системи на підприємстві; удосконалення логістичної системи.
Запропоновані етапи забезпечують адаптивність роботи логістичної
системи, а врешті і всього управління підприємством.
4. Результати дослідження сучасних тенденцій застосування
логістичних систем сільськогосподарських підприємств доводять
наявність позитивного взаємозв'язку між ефективною логістикою та
успіхом в підприємницькій діяльності. Застосування логістики дає
змогу визначити оптимальну технологію просування продукції
рослинництва і тваринництва, визначити доцільність створення
гуртових агропродовольчих ринків, залучити комерційні і логістичні
процеси до збуту сільськогосподарської продукції як на
внутрішньому, так і на зовнішньому ринках (в останньому випадку
логістика надає й можливості для оптимізації процесів
зовнішньоекономічної діяльності, оптимізації технології просування
матеріального потоку та взаємодії з органами митного контролю).
5. На основі концептуального підходу до визначення
ефективності управління логістичною системою, що ґрунтується на
експрес-діагностики логістичної системи сільськогосподарського
підприємства і включає три етапи: діагностика і реорганізація
внутрішньої логістики; логістичний аналіз структури і продукції
підприємства; оптимізація та розвиток логістичної системи, було
встановлено, що своєчасна реорганізація і оптимізація логістичної
системи забезпечить злагодженість і якість роботи логістичних
підсистем та зменшить логістичні витрати в межах логістичної
системи сільськогосподарського підприємства.
6. Визначено основні складові частини формування логістичного
центру сільського господарства, якими є його організаційна структура
і технічна інфраструктура. Структура логістичного центру має
враховувати всі специфічні особливості діяльності підприємств
сільського господарства. До організаційної структури слід відносити:
зону приймання замовлень, зону складування, зону адміністративних
приміщень, зону цілодобового митно-ліцензійного складу, зону

205
конвеєрної лінії та зону видачі замовлення, до технічної
інфраструктури − автоматизовану систему управління логістичним
центром, електронне обладнання та комп’ютерну техніку, вантажно-
розвантажувальну техніку, інше допоміжне обладнання.
7. В результаті проведеного аналізу транспортно-логістичної
діяльності було виявлено, що запаси готової продукції, які
користуються високим попитом і значно впливають на прибуток
підприємства, необхідно розміщувати максимально близько до
споживача; продукцію, яка користується низьким попитом,
розміщують у центральних складах, а продукцію, яка користуються
невеликим попитом, слід по можливості швидше реалізувати.
Оптимізований план перевезень пшениці від виробників до споживачів
дозволяє зменшити затрати на послуги перевезення.
8. Запропонований методичний підхід до кількісної оцінки
впливу логістичної системи на ефективність господарської діяльності
підприємства показав, що створення логістичної системи оптимізує
змінні логістичні витрати, пропорційні обсягу запасів. Чим менші
запаси, тим менші витрати і втрати прибутку, тим менша собівартість
і більший прибуток. Знижувати витрати за рахунок створення
логістичної системи і таким чином збільшувати прибуток
ефективніше, ніж підвищувати його за рахунок зростання обсягу
продажів.
9. Удосконалено алгоритм раціоналізації структури складського
господарства для підприємств сільського господарства на основі
інтеракційного методу побудови складської структури, що дозволяє
визначити ефективність кожної складської площі і прийняти
оптимальне рішення відносно структури складського господарства
сільськогосподарського підприємства. Ефективне використання площі
створює комфортні умови роботи комірників і працівників
складського транспорту, що приводить до збільшення швидкості
виконання функцій складського господарства та зменшення часу
простою автотранспорту під час навантаження і розвантаження.
10. Виявлено, що управління виробничими запасами
сільськогосподарських підприємств має бути спрямоване на
визначення їх оптимального обсягу та зниження витрат, пов'язаних з
їх утриманням. Виявлені системи управління виробничими запасами
дозволяють кількісно оцінювати, аналізувати і прогнозувати систему
управління виробничими запасами на сільськогосподарському
підприємстві.

206
 11. Обґрунтовано концептуальні підходи до організації
логістичних систем для сільськогосподарських підприємств та
запропоновано шляхи раціоналізації транспортного процесу в межах
логістичної системи підприємства на основі впровадження
навігаційного моніторингу і обґрунтовано, що підприємство матиме
економічний ефект за рахунок: контролю пробігу і міжсервісного
інтервалу, контролю зливів і заправляння, координації руху
транспортних засобів, раціоналізації робочого часу, зменшення
простоїв, максимального використання ширини агрегату. Строк
окупності такої системи для досліджуваного підприємства становить
майже два місяці, проект починає окуповуватися вже на початку
другого місяця.
12. Обґрунтовано основні показники системи оцінки
логістичного ланцюга в межах логістичної системи
сільськогосподарського підприємства, що дає змогу послідовно
визначити основні характеристики логістичної системи, вчасно
виявити недоліки функціонуючої системи, прийняти рішення та
здійснити управлінський контроль.

207
ДОДАТКИ
Додаток А
Результати розрахунків коефіцієнтів множинної лінійної регресії
залежності логістичних витрат від виробничих запасів
ВИСНОВОК ПІДСУМКІВ
Регресійна статистика
Множинний 0,897805 - - - - -
R
R-квадрат 0,806054 - - - - -
0,57332 0,6870101 - - - - -
31
Стандартна 65,63649 - - - - -
помилка
Спостережен 12 - - - - -
ня
Дисперсійний аналіз
Значущіст
df SS MS F ь -
F
Регресія 6 89525,16 14920,86 3,463404 0,097034 -
Залишок 5 21540,74 4308,149 - - -
Підсумок 11 111065,9 - - - -
Коефіцієн Стандартна t- P- Нижні Верхні
-ти помилка статистика значення 95 % 95 %
y-
перехрещенн
я -50,8591 107,2493 -0,47421 0,655333 -326,552 224,8339
Змінна x1 0,016377 0,014718 1,11265 0,316471 -0,02146 0,054212
Змінна x2 0,542224 0,296637 1,827903 0,12711 -0,22031 1,304753
Змінна x6 -0,19766 0,352166 -0,56126 0,59884 -1,10293 0,707614
ВИСНОВОК ЗАЛИШКУ
Спостереже Передбач Залишки - - - -
ння ене x
1 347,2697 -21,7102 - - - -
2 322,8825 13,14752 - - - -
3 401,6973 40,25524 - - - -
4 357,9875 70,57251 - - - -
5 385,686 -48,682 - - - -
6 343,6432 -71,0449 - - - -
7 295,1821 51,56193 - - - -
8 291,307 -35,0232 - - - -
9 257,1069 -5,6931 - - - -
10 97,96021 14,04979 - - - -
11 175,9647 -40,7004 - - - -
12 218,8774 33,26688 - - - -
Джерело: розрахункова таблиця задачі.

208
 Додаток Б
Результати розрахунків коефіцієнтів парної лінійної регресії
залежності собівартості від логістичних витрат
ВИСНОВОК ПІДСУМКІВ
Регресійна статистика
Множинний 0,935683 - - - - -
R
R-квадрат 0,875502 - - - - -
Нормований 0,863053 - - - - -
R-квадрат
Стандартна
помилка 438,1632 - - - - -
Спостережен 12 - - - - -
ня
Дисперсійний аналіз
Значиміст
df SS MS F ьF -
Регресія 1 13501066 13501066 70,32281 7,78E-06 -
Залишок 10 1919870 191987 - - -
Підсумок 11 15420936 - - - -
Коефіциє Стандартна t- P- Нижні Верхні
н-ти помилка статистика значення 95% 95%
y-
перехрещенн 1239,519 403,3315 3,073201 0,011776 340,8404 2138,198
я
Змінна x1 11,02538 1,314757 8,38587 7,78E-06 8,095921 13,95484
ВИСНОВОК ЗАЛИШКУ
Спостереже Передбач Залишки - - - -
ння ене y
1 4828,937 142,1156 - - - -
2 4944,378 -220,478 - - - -
3 6112,214 999,2032 - - - -
4 5964,557 -703,739 - - - -
5 4955,117 103,5956 - - - -
6 4245,019 -87,2564 - - - -
7 5062,504 -140,152 - - - -
8 4065,145 -255,588 - - - -
9 4011,452 -389,389 - - - -
10 2474,472 206,4629 - - - -
11 2730,859 183,8359 - - - -
12 4019,506 161,3893 - - - -
Джерело: розрахункова таблиця задачі.

209
 Додаток В
Результати розрахунків коефіцієнтів парної лінійної регресії
залежності прибутку від логістичних витрат
ВИСНОВОК ПІДСУМКІВ
Регресійна статистика
Множинний R 0,3237610 - - - - -
R-квадрат 0,1048212 - - - - -
Нормований R- - - - - -
квадрат 0,0153033
Стандартна
помилка 699,04160 - - - - -
Спостереження 12 - - - - -
Дисперсійний аналіз
df SS MS F Значимість -
F
Регресія 1 572196,8379 572196,837 1,1709528 0,3046086 -
Залишок 10 4886591,592 488659,159 - - -
Підсумок 11 5458788,43 - - - -
Коеф. Стандартна t- P- Нижні Верхні
помилка статистика значення 95% 95%
y-
перехрещення 215,42199 643,4714152 0,33478098 0,7447064 -1218,322 1649,165
Змінна x1 2,2697726 2,097551587 1,08210575 0,3046086 -2,403864 6,943408
ВИСНОВОК ЗАЛИШКУ
Спостереженн Передбаче
Залишки - - - -
я не y
1 954,36803 -914,1905376 - - - -
2 978,13369 -24,83119196 - - - -
3 1218,5536 -1014,013684 - - - -
4 1188,1557 946,1217462 - - - -
5 980,34445 794,7705495 - - - -
6 834,15804 335,8594583 - - - -
7 1002,4520 507,247964 - - - -
8 797,12783 -601,110336 - - - -
9 786,07404 -714,2415433 - - - -
10 469,65922 52,64827356 - - - -
11 522,44108 155,7064133 - - - -
12 787,73211 476,0328878 - - - -
Джерело: розрахункова таблиця задачі.

210
 Додаток Д
Агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки
Область______________________ Район_______________________
Населений пункт______________ Землекористувач______________
Сівозміна____________________ Поле________________________
Назва ґрунту, площа, га___________________________________________
Показники стану ґрунту Методи
визначе 20__ 20__ 20__ 20__ 20__
1 ння
2 р.
3 р.
4 р.
5 р.
6 р.
7
1. Агрофізичні:
Глибина гумусу горизонту,
см
Гранулометричний склад
ґрунту:
Фізична глина, %
Фізичний пісок, %
Щільність ґрунту, г/см куб.
Продуктивна волога в 0 -100
см,
2. мм
Агрохімічні
Кислотність, мг∙екв/100г.
гідролітична
обмінна
Показники рН:
сольовий
водний
Сума увібраних основ
(Ca+Mg),
мг∙екв/100г.
Тип засолення
Ступінь засолення
Вміст в орному шарі ґрунту:
гумусу,%
елементів живлення, мг/кг
азоту, що легко
гідролізується
рухомого фосфору
обмінного калію
бору
молібдену
марганцю
кобальту
міді
цинку

211
 1 2 3 4 5 6 7
3. Забруднення
Вміст рухомих форм, мг/кг:
кадмію
свинцю
ртуті
Залишки пестицидів, мг/кг:
ДДТ і його метаболіти
гексахлорам (сума
ізомерів)
2,4-Д аміна сіль
Щільність забруднення,
Кі/км кв.
цезієм – 137
стронцієм – 90
Еколого-агрохімічна оцінка,
в балах

Виконавець__________________________________________________
_________
(назва організації, підпис, прізвище, посада)
Джерело: за джерелом [16].

212
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л. И. Сущность, структура и актуальные проблемы

совершенствования хозяйственного механизма / Л. И. Абалкин //
Экономические науки. – 1978. – № 8. – С. 33 – 34.
2. Акулова І. О. Стратегічні аспекти управління логістичною
взаємодією в системі маркетингу партнерських відносин / І.О.
Акулова // Тр. 13-й Междунар. науч.-техн. конф. – Х.: ХНПК
"ФЭД", 2007. – С. 598-602.
3. Алькема В. Г. Логістика та практика: Навч. посібник /
В. Г. Алькема, О. М. Сумець // – К.: Професіонал, 2008. – 272 с.
4. Алькема В. Г. Функціональні складові економічної безпеки
логістичних утворень / В. Г. Алькема // Вісник Східноукр. ун-ту
ім. В. Даля/ Вид-во Східноукр. ун-ту ім. В. Даля. – Вип. 4 (146). –
Ч. 2. – Луганськ, 2011. – С. 208-217.
5. Аникин Б. А. Аутсорсинг: создание высокоэффективных и
конкурентоспособных организаций / Б. А. Аникин. – М.: ИНФРА-
М, 2003. – 187 с.
6. Аникин Б. А. Логистика: учеб. пособие / Б. А. Аникин. – М.:
ИНФРА-М, 1997. – 327 с.
7. Аникин Б. А. Логистика: учебник для вузов / Б. А. Аникин,
В. В. Дыбская, А. А. Колобов [и др.]; под ред. проф. Б. А. Аникина.
– Изд. 3-е, перераб., доп. – М: Инфра-М, 2002. – 368 с.
8. Антонюк Я. С. Механизм взаимодействия изменения
материальных запасов и запаса денежных средств / Я. С. Антонюк
// Экономика и управление. – 2012. – № 4. – С. 97–103.
9. Балобанова Л. В., Комерційна діяльність: маркетинг і логістика:
навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів./ Л. В Балобанова,
А. М. Германчук //– К: Професіонал, 2004. – 287 с.
10. Банзекуливахо М. Ж. Концептуально-методологические основы
логистики / М. Ж. Банзекуливахо // Вестник Полоц. гос. ун-та. Cер.
D. «Экон. и юр. науки.» – 2011. –№ 10. – С. 44–48.
11. Банько В. Г. Логістика: навч. посібник / В. Г. Банько. – 2-ге вид.,
переробл. - К: КНТ, 2010. – 332с.
12. Бауэрсокс Д. Дж. Логистика: интегрированная цепь поставок: пер.
с англ. / Д. Дж. Бауэрсокс, Д. Дж. Клосс– М.: Олимп-Бизнес, 2005.
– 640 с.
13. Белоусов А. Г. Логистика коммерческого посредничества /
А. Г. Белоусов. – Ростов н/Д, 2000. – 234 с.
213
14. Белых С. А. Логистика АПК региона / С. А. Белых, Д. В. Стаханов.
– Ростов – на/Д. : Рост. гос. строит. ун-т, 2000. – 160 с.
15. Березівський П. С. Організація виробництва в аграрних
формуваннях : навч. посібник / П. С. Березівський, Н. І. Михайлюк.
– К. : Центр навч. л-ри, 2005. – 560 с.
16. Берлянт A. M. Картография / A. M. Берлянт - М., 2002. - 336с.
17. Болдирєва Л.М. Структура вантажопотоків сільськогосподарських
підприємств / Л. М. Болдирєва // Вісник Харк. нац. техн. ун-ту сіл.
гос-ва ім. П. Василенка. Сер. «Економічні науки». Вип. 70. – Х.
ХНТУСГ, 2008 р. – С. 24–30.
18. Болдирєва Л.М. Логістичні аспекти забезпечення
конкурентоспроможності зернопродуктовового підкомплексу
АПК / Л. М. Болдирєва, О. А. Бурлака, О. А. Остряніна // Вісник
аграр. науки Причорномор’я Миколаїв. держ. аграр. ун-ту. Вип. 3
(50). – Миколаїв, 2009. – 265 с. – С. 67-72.
19. Болдирєва Л.М. Методологічні особливості формування
макрологістичних систем / Л. М. Болдирєва // Екон. вісник ун-ту:
Збірник наукових праць учених та аспірантів № 16/1. – Переяслав-
Хмельницький: ДВНЗ «Переяслав-Хмельн. держ. пед. ун-т
ім. Г. Сковороди, 2011. – С.153-156.
20. Болт Г. Дж. Практическое руководство по управлению сбытом:
Пер. с англ./ Г. Дж. Болт– М.: Экономика, 1991, 271 с.
21. Бондаренко О. Г. Управление рисками в логистике закупочной
деятельности / О. Г. Бондаренко // Потребительская кооперация. –
2012. – № 2. – С. 7–11.
22. Бродецкий Г. Л. Моделирование логистических систем.
Оптимальные решения в условиях риска / Г. Л. Бродецкий. – М.:
Вершина, 2006. – 376 с.
23. Варченко О. М. Логістика: теорія і практика : навч. посібник/ – К.:
Хай-Тек Прес, 210. – 408 с.
24. Василевський М. Ключові зони інформатизації у логістиці
підприємств / М. Василевський // Вісник Нац. ун-ту «Львівська
політехніка». – 2001. – № 424. – С. 274–279.
25. Васильців Н. М. Передумови та тенденції розвитку глобальної
логістики / Н. М. Васильців // Вісник Нац. ун-ту "Львів.
політехніка". Сер. «Логістика».- 2010. – № 669. – С. 267–274.
26. Вдовенко В. Г. Спутниковая навигация в Украине / В. Г. Вдовенко
// Транспорт. – 2011. – № 35 (203). – С. 52.

214
27. Вергун М. Г. Проблеми розвитку сільського транспорту /
М. Г. Вергун // Економіка АПК. – 2006. – № 10 – С. 18-24.
28. Вергун М. Г. Транспортний процес в АПК : навч. посібник / М.
Вергун. – Житомир : Житомир. нац. агроекол. ун-т, 2009. – 192 с.
29. Ветлугин М. Д. Основы логистики производства / М. Д. Ветлугин
– М.: ВИПК, 1991. – 47 с.
30. Волгин В. В. Логистика хранения товаров : практ. пособие /
В. В. Волгин. – М. :Дашков и К°, 2008. – 368 с.
31. Гавриленко Н. Г. Особенности циклического развития
транспортного комплекса России / Н. Г. Гавриленко – Омск:
СибАДИ, 2011. – 212 с.
32. Гаджинский А. М. Логистика: учеб. для вузов по направлению
подгот. "Экономика" / А. М. Гаджинский. – М. : Дашков и Кº, 2011.
– 484 с.
33. Гаджинский А. М. Логістика // Учебник для высших и средних
специальных заведений / А.М. Гаджинский – М. : Маркетинг,
2001. – 396с.
34. Гаджинский А. М. Практикум по логистике / А. М. Гаджинский.
— М. : Дашков и К, 2010. – 312 с.
35. Ганджинский А. М. Основы логистики : учеб. пособие /
А. М. Ганджинский. – М., 1995, – 122с.
36. Гаркавенко С. С. Маркетинг : підручник / С. С. Гаркавенко. – К.:
Лібра, 2004. – 712 с.
37. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємництва / В. Г. Герасимчук //
діагностика, стратегія, ефективність – К.: Вища школа, 2001. –
С.167.
38. Герелиця Р. О. Екологічний фактор в транспортній логістиці АПК
/
Р. О. Герелиця // Актуальні проблеми сучасної науки: матеріали 5-
ої Всеукр. інтернет-конф., 29-31 жовтня 2008 р. – К., 2008. Ч. 1. –
С. 11-14.
39. Герелиця Р. О. Особливості транспортної логістики підприємств
АПК / Р. О. Герелиця // Формування стратегії розвитку
регіонального АПК: матеріали 4-ої міжфакультетської наук.-
практ. конф. молодих вчених, 30 травня 2008 р. – Житомир, 2008.
– С. 187-189.
40. Глогусь О. В. Логістика: навч. посібник / О.В. Глогусь. –
Тернопіль: Економічна думка, 1998. – 166 с.

215
41. Голиков Е. А. Маркетинг и логистика : учеб. пособие /
Е. А Голиков. – М. : Издательский Дом «Дашков и К», 1999. – 412с.
42. Голиков Е. А. Маркетинг и логистика: учеб. пособие /
Е. А. Голиков – 2-е изд – М.: Издат. Дом «Дашков и Кº», 2000. –
412 с.
43. Голоцван Л. Сервис погрузочной и складской техники в Украине /
Л. Голоцван // Дистрибуция и логистика. – 2006. – № 3. –
С. 44 – 51.
44. Гонтарева І. В. Рушійна сила потокових процесів у логістиці /
І. В. Гонтарева // Економіка розвитку.– 2003.– № 1(25).– С. 62-64
45. Гордон М. П. Как осуществить экономическую доставку товара
отечественному и зарубежному покупателю : справочное пособие
для предпринимателя / М. П. Гордон, Є. М. Тишкин, Н. С. Усков.
– М.: Транспорт, 1993. – 64 с.
46. Гордон М. П. Терминалы управляют товародвижением /
М. П. Гордон // РИСК. – 1995. – № 4. – С. 19 – 24.
47. Гордон М. П. Функции и развитие логистики в сфере
товарообращения / М. П. Гордон. – Риск. – 1993. – № 1.
48. Гришин В. В. Структура управления предприятием: влияние
внешних факторов / В. В. Гришин // Проблемы теории и практики
управления. — 2011. – № 10. – С. 67–78.
49. Гулидин А. В. "Логистические центры Витебщины" :
подпрограмма инновационного и инвестиционного развития
области / А. В. Гулидин ; беседовала С. Фролова // Віцебскі
рабочы. – 2011. – 9 июня. – С. 4.
50. Гуторов О. І. Концепція логістики в економічній діяльності
сільськогосподарських підприємств / О.І. Гуторов //
Інституціональні засади трансформацій в аграрній сфері. : збірник
матеріалів Тринадцятих річних зборів Всеукраїнського конгр.
вчен. економістів-аграрників. – Київ, 20-21 червня 2011 р. – К.:
ННЦ «ІАЕ», 2011. – С. 585-590.
51. Гуторов О. І. Становлення логістичної системи в управлінні
підприємств сільського господарства / О. І. Гуторов,
Н. В. Ульянченко// Зб. наук. праць Таврійського державного
агротехнічного університету: – Серія «Екон. науки» / за ред.
В. А. Рульєва. – Мелітополь, 2010 - № 3. (11) − С. 169−174.
52. Гуторов О. І. Транспортна логістика в сільськогосподарських
підприємствах / О. І. Гуторов, Н. В. Прозорова // Формування
ринкової економіки: Спец. вип. у 2 ч. Організаційно-правові

216
 форми агропромислових формувань: стан, перспективи та влив на
розвиток сільських територій. – К.: КНЕУ, 2011. – Ч. 1. −
С. 139−147.
53. Гуторов О. І. Логістика: навч. посібник / О. І. Гуторов, О. І.
Лебединська, Н. В. Прозорова / Харк. нац. аграр. ун-т. – Харків:
Міськдрук. 2011. – 322с.
54. Данилко В. К. Статистика екології автотранспорту / В. К. Данилко.
– Житомир : Поліграфія газети «Житомир», 2001. – 172 с.
55. Дегтяренко В. Н. Основы логистики и маркетинга /
В.Н. Дегтяренко. – Ростов на Дону: Ростов на Дон, гос. акад.
строительства, 1992. – 127 с.
56. Дімарчук С. М. Логістична система управління та її взаємозв’язок
з стратегією підприємства / С. М.Дімарчук // Вісник ДУ “Львівська
політехніка”. – 2000.– № 400.– С. 20-22.
57. Довнар В. Завтра транспортной логистики / В. Довнар, А. Кухарев
// Наука и инновации. – 2011. – № 2. – С. 21–22.
58. Довнар В. С чего начинается эффективная логистика? / В. Довнар
// Налоги Беларуси. – 2011. – № 17. – С. 7–9.
59. Дороніна М. С. Управління економічними та соціальними
процесами підприємства: монографія / М. С. Дороніна. – Харків:
ХДЕУ, 2002. – 432 с.
60. Дроботя Я. А. Особливості логістики запасів в
сільськогосподарських підприємствах / Я. А. Дроботя //
Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. –
Дніпропетровськ : ДНУ, 2008. – Вип. 243. – Т. 1. – С. 248–258.
61. Друкер П. Классические работы по менеджменту/ П. Друкер – М.:
Альпина Бизнес Букс, 2008. – С. 220.
62. Економічна енциклопедія: у 3 т. / [відп.ред. С.В. Мочерний]. – К. :
Академія, 2002. – Т. 3. – 2002. – 952 с.
63. Елин В. Транспортно-логистические проблемы Москвы / В. Елин
// Экономист. – 2010. – № 11. – С. 75–82.
64. Єлисєєв Є. Логистика, покорившая мир. Новая концепция
руководства предприятиями / Є. Єлисєєв // Маркетолог. – 2000. –
№ 9. – С. 12 – 13.
65. Єремейчук Р. А. Формування механізму управління стійким
розвитком підприємства: дис. канд. екон. наук: 08.06.01 /
Єремейчук Раїса Арсентіївна. – Харків, 2005. – 231 с.
66. Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування /
А. М. Єріна. – К.: КНЕУ, 2001. – 170 с.

217
67. Журавлев В. А. Логистика склада / В. А. Журавлев // Экономика.
Финансы. Управление. – 2012. – № 2. – С. 47–53.
68. Захаров К. В. Логистика, эффективность и риски
внешнеэкономических операций / К. В. Захаров, А. В. Цыганок,
В. П. Бочарников, А. К. Захаров – К.: ИНЭКС, 2000. – 237 с.
69. Иванов Ф. Ф. Формирование транспортно-логистической системы
в Республике Беларусь / Ф. Ф. Иванов // Экономический
бюллетень НИЭИ Министерства экономики. – 2012.
70. Ільченко В. Ю. Експлуатація машинно-тракторного парку в
аграрному виробництві / [В. Ю. Ільченко, П. І. Карасьов,
А.С. Лімонт та ін.]; за ред. В. Ю. Ільченка . – К. : Урожай, 1993. –
288 с.
71. Ільяшенко А. Інтеграція концепцій маркетингу й логістики в
інноваційній діяльності промислового підприємства // Економіка
та підприємництво Держава та регіони. – 2007. – №6. – С. 41-44.
72. Інформація, аналіз, прогноз – стратегічні важелі ефективного
державного управління : Мат-ли ІІ Міжнарод. наук.-практ. конф. –
К.: УкрІНТЕІ. – 2001. – 244 с.
73. Карпенко А. Функціональний взаємозв`язок маркетингу і
логістики - основа удосконалення мікросередовища підприємства
/ А. Карпенко // Економіка та держава. – 2007. – №8. – С. 21-24.
74. Киро А. Б. Материальные потоки производства / А. Б. Киро. –
Ижевск, 1981. – 325 с.
75. Клімова І. Г. Логістика як чинник підвищення
конкуретоспроможності підприємства / І. Г. Клімова // Держава та
регіони. –2006. – № 4. – С. 163 – 166.
76. Клімова І. Г. Проблеми та передумови використання логістики в
Україні / І. Г. Клімова // Держава та регіони. – 2006. – № 3. –
С. 143 – 147.
77. Ковалёв М. Н. Структура логистической системы
машиностроительного предприятия Белоруссии / М. Н. Ковалёв //
Менеджмент в России и за рубежом. – 2012. – № 1. – С. 75–78.
78. Ковальчук І. В. Управління запасами у забезпеченні
конкурентоспроможності підприємств / І. В. Ковальчук,
Т. В. Косарева // Економіка АПК. – 2005. – № 7. –С. 86–94.
79. Козак І. М. Взаємодія логістики та маркетингу в стратегії
підприємств за трансформації економіки / І. М. Козак // Проблеми
науки.- 2006. – № 2. – С. 45–51.

218
80. Козак І. М. Управління виробничо-комерційною діяльністю
підприємств на засаді логістики / І. М. Козак // Проблеми науки. –
2006. – № 5. – С. 27–34.
81. Козлов В. Роль логистического центра в повышении
экономической эффективности транспортного средства /
В. Козлов // Главный бухгалтер. Транспорт. – 2011. – № 9. –
С. 58–61.
82. Комарницький І. М. Механізми формування логістичних центрів /
І. М. Комарницький, Н. С. Питуляк, І. В. Когут // Вісн. нац. ун-ту
“Львівська політехника”: проблеми економіки та управління. –
Л., 2007. – № 582. – С. 190 – 196.
83. Коноваленко О. Д. Формування ланцюгів постачань
плодоовочевої продукції / О. Д. Коноваленко, Н. С. Біжко //
колективна монографія: Стан, тенденції та перспективви розвитку
аграрної економіки / За ред. д.е.н., професора Ю. О. Нестерчука
(частина 2). – Умань: Видавець «Сочінський», 2012. – С. 161-165.
84. Косарева Т. В. Аграрна логістика: сутність і багатоаспектність /
Т. В. Косарева // Економіка АПК. – 2008. – № 10. – С. 37 – 43.
85. Костоглодов Д. Д. Распределительная логистика /
Д. Д. Костоглодов, Л. М. Харисова. – М.: ЭБ, 1997. – 127 с.
86. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент / Ф.Котлер. – СПб.: Питер ком,
1998. – 896 с.
87. Котлер Ф. Основы маркетинга: пер. с англ. / Ф. Котлер // общ. ред.
и вступ. ст. Е. М. Пеньковой. – М.: Прогресс, 1990. – 736 с.
88. Котуков О. А. Використання маркетингових технологій у
державному управлінні / О. А. Котуков // Мат-ли ІІ Міжнарод.
наук.-практ. конф. «Інформація, аналіз, прогноз – стратегічні
важелі ефективного державного управління». – К.: УкрІНТЕІ. –
2001. – С. 90 – 93.
89. Крикавський Є. В. Економічний потенціал логістичних систем /
Є. В. Крикавський. – Львів: Держ. Університет "Львівська
політехніка", 1997. – 168 с.
90. Крикавський Є. В. Інтеграція маркетингу і логістики в системі
менеджменту // Вісник НУ «Львівська політехніка». – 2001. –
№ 416. — С. 52–61.
91. Крикавський Є. В. Логістика підприємства: навч. посібник /
Є. В. Крикавський. Львів: ДУ "Львівська політехніка", 1996. –
160 с.

219
92. Крикавський Є. В. Логістика для економістів : підручник /
Є. В. Крикавський. – Л. : Львівська політехніка, 2004. – 448 с.
93. Крикавський Є. В. Логістика: компендіум і практикум /
Є. В. Крикавський, Н. І. Чухрай, Н. Д. Чорнописька : навч.
посібник. – К: КОНДФ, 2006 – 340с.
94. Крикавський Є. В. Логістика: навч. підручник / Є.В Крикавський.
– Львів: Видавництво НУ «Львівська політехніка», 2004 – 464 с.
95. Крикавський Є. В. Логістичне управління : підручник /
Є. В Крикавський. – Л.: Видавництво НУ «Львівська політехніка»,
2005. – 684 с.
96. Крикавський Є. В. Маркетинг і логістика у формуванні
економічного потенціалу підприємств / Є. В. Крикавський //
Вісник Державного університету «Львівська політехніка» №353.
Серія: Проблеми економіки та управління. Зб. наук. пр. – Львів:
Вид-во Держ. ун-ту «Львів. політехніка». – 1998. – С. 60 – 64.
97. Крикавський Є. В. Формування економічного потенціалу
підприємств на основі логістичних концепцій: дис.... д-ра екон.
наук: 08.06.01./ Є. В. Крикавський – Львів, 1997. – 418 с.
98. Курганов В. М. Логистика. Управление автомобильными
перевозками. Практический опыт / В. М. Курганов. – М. :
Книжный мир, 2007. – 448 с.
99. Кучма Л. Д. Європейській вибір. Концептуальні засади стратегії
економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки:
послання Президента України до Верховної Ради України 2002
року./ Л. Д. Кучма // Урядовий кур’єр. – 4 червня 2002 р.
100. Ларіна Р. Р. Теоретико-методологічні основи формування
регіональних логістичних систем: Автореф. дис. … доктора екон.
наук / Р. Р. Ларіна // Харківська національна академія міського
господарства. – Харків, 2006. – 36 с.
101. Левкин Г. Г. Логистика в России: использование опыта стран
Европы / Г. Г. Левкин. // Вестник ОмГАУ. – №1. – 2004. –
С. 68-70.
102. Линдерс М. Управление снабжением и запасами. Логистика: пер.
с англ. / М. Линдерс, Х. Фирон. – СПб. : Полигон, 1999. – 768 с.
103. Луценко І. Роль та функції логістики у складуванні / І. Луценко //
Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 7. –
С. 133 – 136.
104. Лысакова Н. Логистика: основные понятия / Н. Лысакова
//Маркетинг и реклама. – 1999. – №10(38). – С. 54-57

220
105. Маренова Г. О. Управління розподілом в умовах маркетингової
орієнтації підприємств: Автореф. дис. … канд. екон. наук / Г.О.
Маренова // Донецький державний університет економіки і
торгівлі ім. М. Туган-Барановського. – Донецьк, 2005. – 20 с.
106. Марусей Т. В. Формування ефективної маркетингово-логістичної
та інформаційно-консультаційної систем забезпечення діяльності
сільськогосподарських підприємств на внутрішньому
продовольчому ринку / Т. В. Марусей // Вісник ХНТУСГ:
Економічні науки. Вип. 113. Харків – 2011. С. 178-186.
107. Мате Э. Материально-техническое обеспечение деятельности
предприятия / Э. Мате, Д. Тиксье . – М.: Прогресс, 1993. – 160 с.
108. Мельник Ю. Ф. Агропромислове виробництво України: уроки
2008 року і шляхи забезпечення інноваційного розвитку /
Ю. Ф. Мельник, П. Т. Саблук // Еконоіка АПК. – 2009 - № 1. – 9 с.
109. Миротин Л. Б. "Логистика интегрированных цепочек поставок":
учебник / Л. Б. Миротин, А. Г. Некрасов. – М.: Издательство
«Экзамен», 2003. – 256 с.
110. Михайленко Е. Г. Маркетинговая стратегия развития
хозяйственных комплексов (на примере рекреационного
комплекса): дис.... канд. экон. наук: 08.06.02/ Е. Г. Михайленко –
Одесса, 2001. – 192 с
111. Мишкова М. Управляем потоками предприятия / М. Мишкова //
Финансовый директор. – 2012. – № 7. – С. 50–53.
112. Модели и методы теории логистики / под ред. В. С. Лукинского. –
2-е изд., – СПб. : Питер, 2007. – 448 с.
113. Мороз О. Д. Передумови логістизації економіки України в умовах
євроінтеграції / О. Д. Мороз // Матеріали VI міжнародної науково-
практичної конференції “Україна у європейському просторі.
Проблеми бізнесу, політики, права». – Львів: ЛУБП, 2010. –
С. 258 – 260.
114. Москвітіна Т. Д. Торговельна логістика: Навч. Посіб./ Т. Д.
Москвітіна. – К. : Київ. нац. торг.- екон. ун-т, 2007. – 161 с.
115. Намазалиев И. В. Экономический аналіз хозяйственной
деятельности в материально-техническом обеспечении : учеб.
пособ. / И. В. Намазалиев. – М.: Финансы и статистика,
1990. – 320 с.
116. Неруш Ю. М. Коммерческая логистика: учебник / Ю. М. Неруш. –
М.: ЮНИТИ, 1997. – 270 с.

221
117. Ніканаў. Я. Транзитные рэсурсы / Я. Ніканаў // Беларусь. Belarus.
– 2010. – № 8. – С. 12–13.
118. Новиков О. А. Логистика и коммерция информационного
общества / О. А. Новиков, Л. А. Мясникова : учеб. пособие. – СПб.,
1995. – 110 с.
119. Новиков О. А. Производственно-коммерческая логистика /
О. А. Новиков, А. И. Семененко // Часть 1, часть 2: Учеб. пос. –
СПб: Изд-во Санкт-Петер. университет экономики и финансов,
1993,208 с.
120. Окландер М. А. Інформаційні системи в логістиці / М. А. Окландер
І. В. Халаміренко // Економіка: проблеми теорії та практики: зб.
наук. пр. Вип. 145. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 79 – 85.
121. Окландер М. А. Концепция промышленной логистики /
М. А. Окландер // Экономика Украины. – 1993. – № 10. – С. 27–34.
122. Окландер М. А. Логістика: підручник / М. А. Окландер. - К.: Центр
учбової літератури. – 2008. – 346 с.
123. Окландер М. А. Логістична система підприємства: Монографія /
М. А. Окландер. – О.: «Астропринт», 2004. – 312 с.
124. Окландер М. А. Сущность и структура логистического цикла /
М. А. Окландер // Бизнес Информ. – 1998. – № 5. – С. 53 – 54.
125. Окландер М. А. Удосконалення обліку та звітності логістичних
витрат / М.А. Окландер // Розвиток методів управління та
господарювання на транспорті: зб. наук. пр. Вип. 10. – Одеса:
ОДМУ, 2001. – С. 164 – 173.
126. Олейник И. С. Организационные формы управления
материальными ресурсами в промышленных корпорациях США:
дис.... канд. экон. наук: 08.00.16 / И. С. Олейник – М., 1979. –
230 с.
127. Павлова Е. Состояние рынка складских услуг и современные
складские технологии / Е. Павлова // Логистика: проблемы и
решения. – 2007. – № 2. – С. 54 - 67.
128. Павлюк Л. В. Використання логістики для успішного ведення
бізнесу в умовах глобалізації / Л.В. Павлюк, Л.В. Савош //
Науковий вісник Потавського національного університету імені
Юрія Кондратюка. / Економіка і регіони. – №1 (28) 2011. –
С. 165-169.
129. Пастухова В. В. Стратегічне управління підприємством:
філософія, політика, ефективність: монографія / В. В. Пастухова. –
К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. – 302 с.

222
130. Пелих С. А. Формирование региональных и отраслевых
логистических систем (теория, методология, практика) /
С. А. Пелих, Ф. Ф. Иванов, М. В. Городко. – Мн. : Право и
экономика, 2011. – 322 с.
131. Пеняк Ю. С. Управління виробничими запасами у
сільськогосподарських підприємствах /Ю. С Пеняк // Економіка
АПК. – 2008 – № 10. – С. 107-110.
132. Пилипенко А. А. Логістичний потенціал підприємства: обмеження,
методика оцінювання та організація управління / А. А. Пилипенко,
О. М. Поспєлов // Вісник економіки транспорту і промисловості. –
2008. – № 21. – С. 60–64.
133. Пилипенко А. А. Організація обліково-аналітичного забезпечення
стратегічного розвитку підприємства: наукове видання /
А. А. Пилипенко. – Х.: ХНЕУ, 2007. – 276 с.
134. Писаренко В. В. Альтернативи створення маркетингової
логістичної структури на овочевому ринку / В. В. Писаренко //
Вісник Харківського національного технічного університету
сільського господарства ім. Петра Василенка: Економічні науки. –
Харків: ХНТУСГ, 2009. – Вип. 90. –
С. 81–89.
135. Писаренко В. В. Маркетинг овочевої продукції (методичні та
практичні аспекти): монографія / В. В. Писаренко – Полтава: ФОП
Говоров С.В., 2008. – 304 с.
136. Писаренко В.В. Особливості логістичних систем в сільському
господарстві / В.В. Писаренко // Вісник ХНАУ. Серія "Економічні
науки".– 2012. – № 7. – С.146-150.
137. Писаренко В. В. Маркетингова стратегія оптимізації збутової
діяльності аграрного підприємства / В. В. Писаренко // Вісник
Харківського національного технічного університету сільського
господарства ім. Петра Василенка: Економічні науки. – Харків:
ХНТУСГ, 2008. – Вип. 71. – С. 296–302.
138. Плахута Г. А. Глобалізація процесів логістики / Г. А. Плахута //
Маркетинг: теорія і практика : зб. наук, праць СНУ ім. В. Даля. –
2010. –Вип. 16. – С. 169 – 173.
139. Плахута Г. А. Логістичний аутсорсинг: переваги та недоліки
застосування / Г. А. Плахута // Вісник СНУ ім. В. Даля. – 2010. –
№ 11/158. – С. 12–16.
140. Плоткин Б. К. Коммерческая логистика / Б. К. Плоткин // – Санкт-
Петербург. – 1995. – 125 с.

223
141. Плоткин Б. К. Основы логистики: учебное пособие / Б. К. Плоткин.
– Л. : ЛФЭИ, 1991. – 54 с.
142. Пономаренко В. С. Логістичний менеджмент: підручник /
В. С. Пономаренко, К. М. Таньков, Т. І. Лепейко ; за ред. д-ра екон.
наук проф. В. С. Пономаренка. – Х. : ІНЖЕК, 2010. – 482 с.
143. Пономарьова Ю. В. Логістика : навч. посібник/
Ю. В. Пономарьова. – К. : Центр навчальної літератури,
2003. –192 с.
144. Портер М. Конкуренція / М. Портер. – К.: Вільямс, 2000. – с. 495..
145. Потенциал логистического рынка Украины [Електронний ресурс].
– режим доступу: http://www.fim.ua/eng/fim/press/news/a875/
146. Похильченко О. А. Засади взаємовідносин у структурі кластера /
О. А. Похильченко // Вісник Національного університету
"Львівська політехніка". Сер. Логістика -– 2010. – №669. –
С. 108-113.
147. Про підсумки роботи агропромислового комплексу в 2007 році та
завдання на 2008 рік // Економіка АПК. − 2008. − № 2. − С. 3–16.
148. Прозорова Н. В. Агромаркетинг у формуванні логістичних систем
підприємств сільського господарства / Н. В. Прозорова // Вісник
ХНАУ. Сер. «Екон. науки» – Х. : ХНАУ, 2010. –
№ 10. − С. 253−259.
149. Прозорова Н. В. Логістичний підхід до управління
сільськогосподарських підприємств / Н. В. Прозорова // Актуальні
питання сучасної економіки : матер. ІІ Всеукр. заоч. наук. конф.
Умань, 20−21 січня 2011. – Умань : Видавець «Сочінський», 2011
− Ч. 2. – С. 157−158.
150. Прозорова Н. В. Методологічні аспекти розрахунку логістичних
витрат сільськогосподарського підприємства / Н. В. Прозорова //
Матеріали наук.-практ. Інтернет-конф., присвяченої 195-річчю
Харк. нац. аграр. ун-ту ім. В. В. Докучаєва, Харків, 14−23 вересня
2011 р. – Харків: ХНАУ, 2011 – С. 117−118.
151. Прозорова Н. В. Навігаційний моніторинг транспортних засобів
сільськогосподарських підприємств / Н. В. Прозорова //
Підвищення конкурентоспроможності виробничого потенціалу
сільського господарства в умовах сталого розвитку: матер. Всеукр.
наук.-практ. конф. молодих учених, аспірантів і студентів, Харків,
4−5 квітні 2012 року / Харк. нац. агр. ун-т. ім. В. В. Докучаєва. –
Х.: ХНАУ, 2012.  С. 205−208.

224
152. Прозорова Н. В. Розрахунок оптимального плану перевезень
пшениці методом потенціалів (на прикладі ТОВ "Сінтал Агро"
Харківської області) / Н. В. Прозорова // Матер. підсумк. наук.-
практ. конф. проф.-виклад. складу, аспір. і здобув. ХНАУ, 
Харків, 10−13 січня 2012 року. – Х.: ХНАУ.  Ч. 2.  С. 42−44.
153. Прозорова Н. В. Сучасні тенденції розвитку логістики в
сільському господарстві України / Н. В. Прозорова // Вісник
ХНАУ. Сер. «Екон. науки». – Х. : ХНАУ, 2010. – № 8 − С. 219−224.
154. Прозорова Н. В. Теоретико-методологічні аспекти оцінки
ефективності функціонування логістичних систем підприємств
сільського господарства / Н. В. Прозорова // Вісник ХНАУ. Сер.
«Екон. науки» – Х. : ХНАУ, 2010. – № 11 − С. 296−301.
155. Прозорова Н. В. Управління логістичною діяльністю
сільськогоспо-дарського підприємства із застосуванням концепції
еластичності (на прикладі ТОВ «Санрайз») / Н. В. Прозорова //
Вісник ХНТУСГ. Сер. «Екон. науки». Вип. 113 – Х. : ХНТУСГ,
2011. – С. 272−279.
156. Прозорова Н. В. Логістика складування в підприємствах
сільського господарства / Н. В. Прозорова // Стан, тенденції та
перспективи розвитку аграрної економіки / За ред. д-ра екон. наук,
професора Ю. О. Нестерчук.– Умань: Видавець «Сочинський»,
2012. – Ч. 2. – С. 165-169.
157. Прозорова Н. В. Логістична система як фактор ефективного
управління матеріальними запасами сільськогосподарського
підприємства / Н. В. Прозорова // Зб. наук. праць Полтавської
Державної аграрної академії. Сер. «Екон. науки». № 1(4) – П. :
Полтавська державна аграрна академія, 2012. – С. 236−239.
158. Прозорова Н. В. Формування логістичних систем підприємств
сільського господарства на засадах агромаркетингу / Н. В.
Прозорова // Матер. Підсумк. наук.-практ. конф. проф.-виклад.
складу, аспір. і здобув. ХНАУ ім. В. В. Докучаєва Харків, 11−14
січня 2011 р. – Х.: ХНАУ, 2011. – С. 227−228.
159. Прозорова Н. В. Моделювання впливу логістичної системи на
результати господарської діяльності сільськогосподарського
підприємства / Н. В. Прозорова // Зб. наук. праць Подільського
державного аграрно-технічного у-ту. (Сер. – с-г., екон. та тех.
науки). Вип. 20. Т. 2. – Кам’янець Подільський,
ТОВ «Друк-Сервіс», 2012. – С. 403−405.

225
160. Прохожая В. А. Отгрузка товаров через логистические центры /
В. А. Прохожая // Главный бухгалтер. Транспорт. – 2011. – № 8. –
С. 63–64.
161. Прудников К. Операторы меняются поколениями / К. Прудников
// Экономическая газета. – 2011. – 16 сент. (№ 71). – С. 21.
162. Репич Т. А. Маркетинг и логистика – что важнее? / Т. А. Репич //
Мясной Бизнес – 2008. – Май. – С. 86-87.
163. Рогожкина Н. Система управления сбытовыми запасами:
агрегированная оценка / Н. Рогожина // СХІД: аналітично
інформаційний журнал. – 2005. – № 4 (70). – С. 71–79.
164. Родіонова О. Є. Упровадження інтегрованої системи логістики /
О. Є. Родіонова, О. Г. Дерев’янко [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http:////www.google.ru
165. Родников А. Н. Логистика: терминологический словарь /
А. Н. Родников // – [2-е изд.]. – М. : ИНФРА-М, 2000. – 352 с.
166. Руденко Р.Г. Інноваційність взаємозв`язків видів забезпечення
логістичної діяльності та управління підприємством // Проблеми
науки. – 2007. – № 8. –С. 8-14.
167. Румянцев М. В. Моделі промислової логістики в системі
контролингу підприємства: автореф. дисертації на здобуття наук.
ступеня д.е.н. спец. 08.03.02-економіко-математичне моделювання
/ М. В. Румянцев - Донецьк: Донецький нац-ний ун-т, 2004.- 35с.
168. Савенкова Т. И. Логистика : учеб. пособие / Т. И. Савенкова. —
М. : Омега-Л, 2011. — 255 с.
169. Савіна Н. Б. Інфраструктура логістичних процесів економічної
діяльності / Н. Б. Савіна // Вісник Національного університету
"Львівська політехніка". Сер. Менеджмент та підприємництво в
Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. – 2009. – № 647.
– С. 198-202
170. Сачинська Л. В. Фактори формування логістичних систем
підприємства / Л. В. Сачинська // Вісник Хмельницького
національного університету. Економічні науки. – 2008. – № 4, Т.1.
– С. 182–185.
171. Свиридко С. В. Логістика: сучасні світові тенденції розвитку /
С.В. Свиридко // Проблемы развития внешнеэкономических
связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный
аспект. – 2009. – №1. Ч.1. – С. 452-456.
172. Седікова І. О. Взаємозв`язок стратегії розвитку підприємств і
логістичних організаційних структур управління / І. О. Седікова //

226
 Вісник Хмельницького національного університету. Економічні
науки. – 2007. –№ 4, Т.2. – С. 140-143.
173. Семененко А. И. Предпринимательская логистика /
А.И. Семененко // Санкт-Петерб.: Изд-во Политехника,
1997. – 349 с.
174. Семенов Г. А. Удосконалення організації матеріально-технічного
забезпечення на підставі логістики: монографія / Г. А. Семенов,
М. Г. Гиря. - Запоріжжя : КПУ, ЗЦНТЕІ, 2008. - 328с.
175. Сербул И. Т. Логистика и ее потенциал / И. Т. Сербул //
Стандартизация. – 2011. – № 2. – С. 24–27.
176. Сергеев В. И. Наиболее распространенные логистические
стратегии / В. И. Сергеев [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.elitarium.ru/ 2007/12/11/logisticheskie_strategii.html
177. Сергеєв В. И. Логистика в бизнесе : учебник / В. И. Сергеев. – М. :
ИНФРА–М, 2001. – 608 с.
178. Сидоренко О. В. Логістична постановка завдання як складова
удосконалення менеджменту підприємства / О. В. Сидоренко //
Вісник Хмельницького національного університету. Економічні
науки. – 2007. – № 4, Т.1. – С. 91–98.
179. Сіренко І. В. Управління матеріальними потоками промислового
підприємства на основі логістичного підходу / І. В. Сіренко //
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук : спец.
08.06.01 «Економіка підприємства і організація виробництва» –
Хмельницьк., 2002. – 17 с.
180. Славина О. А. Складские запасы: все "за" и "против" /
О. А. Славина // Планово-экономический отдел. – 2011. – № 8. –
С. 51–56.
181. Смехов А. А. Логистика. Навч. посіб./ А. А. Смехов – М.: Знание,
1990. – 64 с.
182. Смехов А. А. Моделирование параметров логистической системы
на фазе распределения / А. А. Смехов // Подъёмно-транспортная
техника и склады. – 1992. – № 2. – С. 35 – 37.
183. Смехов А. А. Новое научное направление или новая панацея? /
А. А. Смехов // Материально-техническое снабжение. – 1990. – №
1. – С. 64 – 75.
184. Смиричинський В. В. Інноваційність електронної торгівлі у
логістичній системі державних закупівель на підприємстві /
В. В. Смиричинський // Проблеми науки. – 2007. – № 10. –
С. 28–34.

227
185. Смирнов І. Г. Логістика: просторово-територіальний вимір /
І. Г Смирнов. – К., 2004. – 335 с.
186. Соколова О. Є. Проблеми управління логістичною
інфраструктурою підприємств / О. Є. Соколова [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-
journals/PSPE/2007-2/Sokolova_207.htm
187. Сорока Г. Логістична концепція підприємства / Г. Сорока //
Підприємництво, господарство і право. – 2007.- № 8. – С. 170-173.
188. Станкевич А. Инвентаризация склада / А. Станкевич // Логистика:
проблемы и решения. – 2008. – № 2. – С. 64 - 68.
189. Старостіна А. О. Маркетингові дослідження / А. О. Старостіна //
Практичний аспект. – К.; М.; СПб.: Сейбр-Світло, 1995. – 365.
190. Статистичний щорічник України за 2009 рік / Держкомстат
України; За ред. О.Г. Осауленка; Відп. за вип. Н. П. Павленко. –
К.: Видавництво «Консультант», 2010. – 567 с.
191. Статистичний щорічник України за 2010 рік / Держкомстат
України; За ред. О.Г. Осауленка; Відп. за вип. Н. П. Павленко. –
К.: Видавництво «Консультант», 2011. – 560 с.
192. Статистичний щорічник Харківської області за 2009 рік/ за
редакцією О.С. Никифорова. - Харків: ГУС Харківської обл., 2010.
– 568 с
193. Статистичний щорічник Харківської області за 2010 рік/ за
редакцією О.С. Никифорова. - Харків: ГУС Харківської обл., 2011.
– 568 с.
194. Стивенсон Дж. Управление производством : пер с англ. / Дж.
Стивенсон – М.: Лаборатория базовых знаний БИНОМ –
2010. – 928 с.
195. Струк Н. Управління постачанням у логістичних системах
підприємств АПК: практичний аспект / Н. Струк // Вісник
Львівського державного аграрного університету : економіка АПК.
– 2006. – № 13.– С 794.
196. Сумец А. М. Контрактная перевозка: суть и опыт / А. М. Сумец //
Логистика: проблемы и решения. – 2008. – № 2. – С. 26.
197. Сумец А. М. Оценка персонала служб логистики предприятий,
фирм и компаний / А. М. Сумец // Сборник докладов VII-ой
Международной научно-практической конференции «Проблемы
подготовки профессиональных кадров по логистике в условиях
глобальной конкурентной среды» / отв. ред. М. Ю. Григорак,
Л. В. Савченко. - К.: НАУ, 2009. – С. 292 – 294.

228
198. Сумец А. М. Трудности в управлении запасами на малих
предприятиях / А. М. Сумец, Д. И. Шумская // Материалы V
Международной научно-практической конф. «NAUKA I
INOWACJA-2009», volume 4. Ekonomiczne nauki. Panstwowy
zarzad. – Przemysl: Nauka i studia, 2009. – C. 3–6.
199. Сумець О. М. Логістика: теорія, ситуації, практичні завдання.
Частина 1. Логістика як інструмент ринкової економіки : навч.
посібник / О. М. Сумець, О. Б. Білоцерківський, І. П. Голофаєва. –
Харків: Міськдрук, 2010. – 212 с.
200. Сумець О. М. Прикладний аспект рішення транспортної задачі в
системі логістичного кластера / О. М. Сумець // Вісник ХНТУСГ:
Економічні науки. Вип. 113. Харків – 2011. – С. 345–357.
201. Сумець О. М. Транспортна логістика: навч. посібник /
О. М. Сумець – К.: Хай-Тек Прес, 2011. – 220 с.
202. Тарашкевич А. Оценка эффективности логистических процессов /
А. Тарашкевич // Главный экономист. – 2011. – № 9. – С. 64–66.
203. Терешкина Т. М. Логистический подход к уравлению запасами /
Т. М. Терешкина // Логистика. – 2012. – № 2. – С. 22-24.
204. Тимошенко А. В. Системи управління запасами / А. В. Тимошенко
// Справочник экономиста. – 2008. – № 9. – С. 53-57.
205. Топалов А. Д. Проблеми ефективного розвитку сільського
господарства в ринкових умовах / А. Д. Топалов // Економіка :
проблеми теорії та практики. Вип. 194, Т. 5. – Дніпропетровськ,
2004. − С. 82–85.
206. Тридід О. М. Логістика: підручник / О. М. Тридід,
Г. М. Азаренкова, С. В. Мішина. – К.: Знання, 2008. – 566 с.
207. Тридід О. М. Стратегія логістичної діяльності промислового
підприємства / О. М. Тридід, К. М. Таньков // Проблеми науки. –
2005. – № 5. – С. 12-15.
208. Ульянченко Н. В. Концепція логістики в економічній діяльності
сільськогосподарських підприємств / Н. В. Ульянченко // Вісник
ХНТУСГ. Серія «Екон. науки». Вип. 97. – Х. : ХНТУСГ, 2010. –
С. 342−347.
209. Ульянченко Н. В. Сучасний розвиток логістики в аграрному
секторі України / Н. В. Ульянченко // Екологізація сталого
розвитку агросфери і ноосферна перспектива інформаційного
суспільства: матер. між нар. наук. конф. студ., аспір. і молодих
учених. ХНАУ ім. В. В. Докучаєва Харків, 4-6 жовтня 2010 р. – Х.,
2010. – С. 270–272.

229
210. Ульянченко Н. В. Логістичний підхід до управління
сільськогосподарських підприємств / Н. В. Ульянченко //
Актуальні питання сучасної економіки : матер. ІІ Всеукр. заоч.
наук. конф. Умань, 20−21 січня 2011. – Умань : Видавець
«Сочінський», 2011 − Ч. 2. – С. 157−158.
211. Ульянченко Н. В. Теоретичні аспекти формування логістичних
систем у сільськогосподарських підприємствах / Н.В. Ульянченко
// Вісник ЛНАУ. Сер. «Екон. науки». – Луганськ, 2010. − № 15. −
С. 320−325.
212. Ульянченко Н. В. Формування логістичної системи сільськогоспо-
дарського підприємства / Н. В. Ульянченко // Ринкова
трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи: Матер. ІV
Міжнародного форуму молодих вчених. У 2 томах, м. Харків, 12
травня 2010 р. – Т. 2. – Х.: ХНТУСГ, 2010. – С. 303−305. .
213. Ульянченко О. В. Функції управління проектами: Лекція /
О. В Ульянченко, Н. В. Ульянченко // Харк. нац аграр. ун-т. – Х.,
2008. – 55с.
214. Управління проектами: навч. посібник / за ред. О. В. Ульянченка
та П. Ф. Цигікала. – Харків: ХНАУ ім. В.В. Докучаєва,
2010. – 522 с.
215. Фришев С. Г. Загальний курс транспорту: навч. посібник /
С. Г. Фришев, І. І. Мельник, С. М. Бондар; за ред. проф. С. Г.
Фришева. – Ніжин : Вид-во «Аспект-поліграф», 2007. – 162 с.
216. Фролова Л. В. Логістичне управління підприємством: теоретико-
методологічні аспекти: монографія / Л. В. Фролова. – Донецьк:
ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського, 2004. – 161 с.
217. Фролова Л. В. Логістичне управління торговельним підприємством:
теорія та методологія: автореф. дис. на здобуття ступеня д-ра економ.
наук: спец. 08.07.05 "Економіка торгівлі та послуг" / Л. В. Фролова. –
Донецьк, 2005. – 36с.
218. Фролова Л. В. Механізми логістичного управління торговельним
підприємством / Л. В. Фролова. – Донецьк: ДонДУЕТ,
2005. − 322 с.
219. Холопов К. В. Международное частное транспортное право. /
К. В. Холопов. — Москва: Статут, 2010 г. – 704 с.
220. Христофор О. В. Стратегічні підходи до формування
ресурсозбережної логістичної системи підприємства/
О. В. Христофор, Т. С. Мельник // Вісник Вінницького
політехнічного інституту. – 2003. – № 5. – С.31–35

230
221. Цициліано О. Еволюція принципів ефективного управління
організацією на основі якості / О. Цициліано, Г. Зіміна // Оконные
технологии. – 2007. – № 30. – С. 92–96.
222. Черноморец Д. Логистика : логика развития / Д. Черноморец //
Главный экономист. – 2010. – № 9. – С. 4–5.
223. Чернох О. И. Особенности формирования логических систем
автотранспортного комплекса / О. И. Чернох // Логистика:
проблемы и решения. – 2008. – № 1. – С. 79 – 83.
224. Чижонок В. Д. Логистические центры как элементы
логистической системы / В. Д. Чижонок // Стандартизация. – 2010.
– № 4. – С. 26–30.
225. Чорнописька Н. Ю. Методичні підходи оцінювання логістичної
діяльності підприємства / Н. Ю. Чорнописька // Вісник
Національного університету "Львівська політехніка".– 2008. –
№ 23 (623). – С. 265–271.
226. Чухрай Н. І. Інновації та логістика товарів: монографія /
Н. І. Чухрай, Р. А. Патора. – Львів: Видавництво Національного
університету "Львівська політехніка", 2001. – 264 с.
227. Чухрай Н. І. Формування інноваційного потенціалу промислових
підприємств на засадах маркетингу і логістики: Автореф.
дисертації на здобуття наук. ступеня д.е.н. Спец. 08.06.01 -
економіка, організація і управління підприємствами / Н. І. Чухрай.
– Львів: Інститут регіональних досліджень, 2003. – 41с
228. Швец И. Б. Управление производственными запасами на
предприятии : монография / И. Б. Швец, И. А. Бондарева. – Донецк
: НАН Украины, ИЕП, 2003. – 182 с.
229. Шемаєва Л. Г. Управління стратегічною взаємодією підприємства
із зовнішнім середовищем: наукове видання / Л. Г. Шемаєва. – Х.:
Вид. ХДЕУ, 2007. – 280 с.
230. Шипуліна В. О. Використання логістичного підходу щодо
підвищення конкурентоздатності промислового підприємства /
В. О. Шипуліна, Т. П. Прошина // Вісник Хмельницького
національного університету. Сер. Економічні науки. – 2006. – № 4,
Т.2. – С. 146–150.
231. Шишкін В. О. Логістична система управління фінансовими
потоками на підприємстві / В. О. Шишкін, Р. В. Грабчук //
Інвестиції : практика та досвід. – 2009. – № 7. – С. 38–41.
232. Шкодіна О. С. Стратегічна значущість логістичного сервісу на
промисловому підприємстві / О. С. Шкодіна // Вісник

231
 Хмельницького національного університету. Сер. Економічні
науки. – 2008. – № 1, Т.1. – С. 159–162.
233. Шпорт В. І. Сучасні моделі управління запасами підприємств //
В. І. Шпорт // Держава і регіони. Серія: Державне управління. –
2006. – № 4. – С. 260–264.
234. Шрайбфедер Дж. Эффективное управление запасами / Дж.
Шайбфедер; [пер.с англ. Ю. Орлова]. – 2-е изд. – М. : Альпина
Бизнес Букс, 2006. – 304 с.
235. Юринець В. Є. Методологія наукових досліджень [Електронний
ресурс] / В. Є. Юринець. – К.: Центр навч. л-ри, 2011. – 177 с.
236. Яворович Н. Логистическая модель управления информацией
производственного предприятия / Н. Яворович // Аграрная
экономика. – 2011. – № 11. – С. 15–18.
237. Янкив М. Агромаркетинг как фактор рыночной трансформации
АПК Украины / М. Янкив // Экономика Украины. – 2000. – № 4. –
С. 55 – 58.
238. Янковой А. Г. Многомерный анализ в системе STATISTIC. Вып.2
/ А. Г. Янковой – Одесса: Оптимум, 2002. – 325 с.
239. Янковой А. Г. Многомерный анализ в системе STATISTICA.
Вып.1 / А. Г. Янковой – Одесса: Оптимум, 2001. – 216 с.
240. Янковой А. Г. Моделювання парних зв’язків в економіці:
навчальний посібник / А. Г. Янковой. – Одеса: Оптимум,
2001. – 198 с.
241. Ammer D. Materials Management / D. Ammer. – Homewood, Irvin,
2000. –
P. 284.
242. Baily P. Managing Materials in Industry / P. Baily D. Farmer. –
London: 1992.–245р.
243. Ballou R. H. Basic business logistics / R. H. Ballou. – New York, 2008.
– 438 p.
244. Bose G. J. Implementing JIT with MRP-2 creates hybrid manufacturing
environment / G. J. Bose, Rao Ashok // Industrial Engineering – 2008.
– №9. – P. 49 – 53.
245. Bowersox D. J. Logistical Management. The Integrated Supply Chain
Process / D. J. Bowersox D. J. Closs. – N.Y.: McGraw-Hill Companies
Inc., 2009. – 375p.
246. Broggi M. Logistik – was heisst das eigentlich? / M. Broggi //
Schweizerische Handelszeitung (SHZ). – 2009. – №4. – P. 49.

232
247. Busher J. Logistics excellence / J. Busher, G. Tyndall // Management
Accounting. – 2009. – №8. - P. 32 – 39.
248. Converse P. D. The Other Half of Marketing / P. D. Converse //
Twenty-Sixth Boston Conference on Distribution. – Boston, 2008. –
P. 22.
249. Council of Logistics Management. Annial Report. – Oakbrook (III.),
2008. – 123 р.
250. Coyle J. J. The Management of Business Logistics. 5ed / J. J. Coyle,
E.J. Bardi, C. J. Langley. – St. Paul (Minn.): West Publishing Co., 2010.
– 231 р.
251. International Journal of Physical Distribution and Logistics
Management. – 2001. – Vol.3, №2. – P. 128.
252. International Journal of Physical Distribution and Logistics
Management. – 2001. – Vol.4, №3. – 251 р.
253. Journal of Business Logistics. – 2002. – Vol 7, №2. – 35 р.
254. La Londe B.J. Customer Service: Meaning and Measurement. –
Chicago: National Council of Physical Distribution Management /
B. J. La Londe, P. H. Zinszer, 2005. – 321 р.
255. Levitt T. The Industrialisation of Servise / T. Levitt // Harvard Business
Review. – 2007. – September-October. – Р. 25 – 27.
256. Morgenstern O. Note of the Formulation of the Theory of Logistics /
O. Morgenstern // Naval Research Logistic Quarterly, Vol. 2 (1955),
pp. 129 – 136.
257. Muller E. Logistik fur jedermann / E. Muller // Frauendfeld. – 2006. –
№5. – P. 11.
258. Niggemann R. C. Logistik im Handelsbereich / R. C. Niggemann. –
München: Ukrainisch-Bayerisches Management-Trainingszentrum,
2011. – 60 р.
259. Peters H. R. Stundladen der Mesoökonomie und strukturpolitik / H. R.
Peters. – Bern-Stuttgart, – 2008. – 31 р.
260. Sadler I. Logistics and Supply Chain Integration / I. Sadler. – London:
SAGE Publications Inc., 2007. – 289 p.
261. Smykay E. W. Physical Distribution Management, Macmillan, New
York / E. W. Smykay, D. J. Bowersox, F. H. Mosman, 1961.
262. Young S. Organization as a Total System / Young S. // California
management review. – 2009. – №2. – P. 21.
263. http://kharkivoda.avakov.com/show.php?page=14128
264. http://www.geocomgps.ru/products/
265. http://www.gpsm.com.ua/aboutsystem.html

233
266. http://www.sintalagro.com.ua/monitoring.html
267. http://www.ukrstat.gov.ua/
268. http://www.uniflor.biz/law/zakon-ukrajiny-pro-silske-
hospodarstvo.html
269. http://khmelnitska-obl.prom.ua/cs93044-gruppa-mapexpert

234
 Наукове видання

Гуторов Олександр Івановимч

Прозорова Наталя Володимирівна
Прозоров Роман Генадійович

ФОРМУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ У

СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Монографія

Редактор Т.Є. Кучеренко

Компютерна верстка Р. Г. Прозоров

До друку 06. 05. 2013. Формат 60×84/16. Гарнітура Таймс.

Друк офсетний. Обсяг: 0,9 ум.-друк. арк.; 0,9 обл. – вид. арк.
Наклад 500 прим. Замовлення № 1025

Виробник – редакційно-видавничий відділ Харківського національного аграрного

університету
ім. В. В. Докучаєва. 62483, Харківська обл., Харківський р-н,
п/в «Комуніст-1», навч. містечко ХНАУ, тел. (0572) 99-72-70,
E-mail: admin@agrouniver.kharkov.com

Виготовлювач – дільниця оперативного друку ХНАУ, тел. (0572) 99-77-80

235