44

Як бачимо, різниця суттєва, але недолік виконання, може бути компенсований

областю застосування, а саме, метод квазіфункцій Гріна може бути застосований для
областей складної геометрії, для яких задача побудови функції Гріна за складністю
може не поступатися вихідній.

7 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ЕФЕКТИВНІСТЬ

7.1 Існування єдиного розв’язку рівняння

Відомо [12], що задачу , можна замінити еквівалентним їй інтегральним
рівнянням

u ( x) = � ( )
G ( x,s) l + up ( s) ds ,
W

де G ( x,s) – функція Гріна оператора Лапласа для першої крайової задачі в області W

Введемо у розгляд оператор T

T u ( x) � �G ( x,s) ( l
2
)
+ up ( s) ds .
W��

Розглянемо деякі властивості оператора T вигляду .

Оскільки l > 0, p > 1, то оператор T – монотонний (тобто

v0 ‫�ޣ‬
v1 T v0 Tv1 ).
 45

Для побудови конусного відрізку v0 , w0 , інваріантного для оператора T , у

покладемо u = v0 �0 і складаємо елемент

v1 = l �G ( x,s) ds �v .
0
W

Тепер будуємо елемент

� 1 ( )� ( )
v2 = ��
l + vp s �
G x,s ds ��l G ( x,s) ds = v1
W W

і так далі.
Для елемента u = w0 = 1 - e, 0 �e < 1 (величину e визначимо далі), із
отримаємо

� p�
w1 = � l + ( 1 - e) �
� G ( x,s) ds .
W
� �

Оберемо параметри l > 0 , p > 0 , 0 �e < 1 таким чином, щоб w1 �w0 . Це

приводить до наступної умови

1- e
max �G ( x, s) ds � .
x�W
W
l + (1 - e)p

Таким чином будемо мати

v0 �v1 �w1 �w0 ,

 46

звідки випливає, що конусний відрізок v0 , w0 , v0 �0 , w0 = 1 - e, інваріантний для

оператора T вигляду .

Дослідимо оператор T на угнутість на v0, w0 . Оператор T угнутий, якщо на

v0, w0 виконується умова

T ( tu) �tT u , " t ��

0,1�
� .
�

Складаємо

� p�
T ( tu) - tT u = � G ( x,s) �
l + ( tu) �
�
�
ds - t �
�
� ( )
G ( x,s) l + up ds =
W W

=� �
�
p p
(
l ( 1 - t) + u t - t �
G ( x,s) � �
� )
ds.
W

Для того, щоб було невід’ємним, необхідне виконання умови

l (1 - t) + up(t p - t) �0 " t ��
0, 1�
� , u > 0 , u � v0 , w0 ,
�

звідки отримуємо, поклавши u = w0 = 1 - e, умову

�
(1 - e)p(t* - t*p )
�
�
�
l �� 1 - t* �,1 ) ,
, якщо t �0�
�
�
� (1 - e)p(p - 1), якщо t =1 .
�

0, 1) – корінь рівняння
Тут t* ��
�

1 + t p ( p - 1) = pt p- 1 ,
 47

1 - e) ( t - t )
p

на якому величина (
p
приймає найбільше значення, при цьому в якості
1- t

( 1 - e) ( t )
p
- t*p p
l необхідно вибрати найбільше з чисел *
та ( 1 - e) ( p - 1) .
1 - t*

0,1) мають
Із формул , , випливає, що параметри l > 0 , p > 1 , e ��
�
задовольняти умовам:

1- e
max �G ( x,s) ds � p
,
l + ( 1 - e)
x�W
W

� - t*p �
( 1 - e) ( t )
p
�
� p �
�
(�1 - e) ( p - 1) ;
l �max �
1 - t*
*
�.
�
�
� �
�
� �

Дослідимо оператор T вигляду на u0 -угнутість. Угнутий оператор T

називається u0 -угнутим, якщо для кожного t0 �( 0,1) можна вказати таке h = h( u,t0 )

, що

T ( t0u) �( 1 + h) t0T u

на відрізку, порівнянному з u0 , тобто a ( u) u0 �u �b ( u) u0 , a ( u) , b ( u) > 0 .

Оберемо

u0 ( x) = �G ( x,s) ds .
W
 48

Складаємо

T ( t0u) - ( 1 + h) t0Tu = �G ( x,s) �

l + t0pup - ( 1 + h) t0 l + up
�
� ( )�
ds
�
� .
W

Для того, щоб було невід’ємним, необхідно вимагати виконання умови

( )
l + t0pup - ( 1 + h) t0 l + up �0 , " t0 �( 0, 1) , h > 0 ,

звідки отримаємо

h�
l ( 1 - t0 ) - up t0 - t0p ( )
,
(
t0 l + up )

або

(
l ( 1 - t0 ) - up t0 - t0p > 0 )

Поклавши в u = w0 = 1 - e, перейдемо до умови

( 1 - e) ( t ) , t �( 0, 1) ,
p
0
- t0p
l > 0
1 - t0

що є частиною умови .
Таким чином, була доведена наступна теорема.
 49

Теорема 7.1. Для задачі , ітераційний процес

vk+1 ( x) = �G ( x,s) [l + vkp ( s) ]ds, k = 0, 1,...,

W
wk+1 ( x) = �G ( x,s) [l + wkp ( s) ]ds, k = 0, 1,...,
W

де: v0 �0 , w0 = 1 - e, за умови спільного виконання вимог рівномірно збігається

*
до єдиного невід’ємного розв’язку u � v0 , w0 . При цьому

0 = v0 �v1 �... �vk �... �u* �... �wk �... �w1 �w0 = 1 - e.

7.2 Розв’язання задачі методом двосторонніх наближень

Застосуємо до задачі , метод двосторонніх наближень. Оберемо початкові

наближення v0 � 0 , w0 = 1 - e ( 0 �e < 1 ). Наближення vn та wn знаходяться за

формулами , .
Оскільки задача , розглядається в області у вигляді півкруга, то для
обчислення інтегралів у формулах , зручно перейти до полярних координат і
використати кубатурну формулу Гауса:

n m

( )
� f x, y dxdy ���Ai A%j f xi , y%j ,
� i =1 j =1
( )
�
a, b��
�c, d�
�
� ��
�� �
�

b- a d- c
A = A% = a +b b- a
де: i 2 , j 2 , x = + xi , xi – нулі
�m ( j ) �
� �
�n ( i ) �
�
1 - x2��
P � x � �
1 - %
h2�
P �%
h i
2 2
� i� � j� � �

c +d d - c
полінома Pn ( x) , i = 1, n , y%
j
= + h%,
j
h%
j – нулі полінома
Pm ( h%
) , j = 1,m .
2 2
 50

Тоді отримаємо наступні формули для нижнього та верхнього наближень

відповідно:

k m

( )
vn r , y � ��Ai A%
i =1 j =1
(
r G r , y, r i , j%
j i
�
)
l + vnp- 1 r i , j%
j �
�
�
,
j �
�( )
k m

( )
wn r , y � ��Ai A%
i =1 j =1
(
r G r , y, r i , j%
j i
�
)
l + wnp- 1 r i , j%
j �
�
�
,
j �
�( )

� �
1 � 1 R 1 R � n
де: (
G r , y, r , j ) = ln - ln
�
2p � rxx r rxx1
- ln
rxx�
+ ln ,
�
r rxx1��
rxx = �( x - x )
i i
2
,
� � i =1

�
R2 R2 �
�
x = ( r sin y, r cosy ) , x1 = �
�
� sin j , cosj , x�= ( r sin( 2p - j ) , r cos( 2p - j
�
� )) ,
�
�r r �
�

�R2 R2 �
�
x1�= �
�
� sin ( 2p - j ) r (
, cos 2p - j )�
�.
�
�r �
�
Для зменшення розмірності наближень використовується кусково-лінійна
інтерполяція.
Критерій зупину наступний

max wn ( x1, x2 ) - vn ( x1, x2 ) < z .

( x1,x2 ) �W

Для l = 2 , p = 3 , R = 1 , z = 10- 8 знадобилося 6 ітерацій. Поверхня

наближення v6 та його лінії рівня наведено на рисунках 7.1 і 7.2 відповідно.

Текст програми та її результати наведено в додатку А.
 51

Рисунок 7.1
Поверхня наближення v6

Рисунок 7.2
Лінії рівня наближення v6

7.3 Розв’язання задачі методом квазіфункцій Гріна

Розглянемо задачу ,:

- D u = l + up ( )
" x = x1, x2 �W��2,

u > 0, x �W,
u = 0,
�W
 52

{(2
) 2 2
де: l = 2 , p = 3 , W= x1, x2 �� - R �x1 �R, 0 �x2 � R - x1 , R = 1 . }
Згідно з алгоритмом, від вихідної задачі переходимо до послідовності лінійних
інтегральних рівнянь . Розв’язок кожного з цих рівнянь шукаємо у вигляді при

k = 6 , координатні функції j i ( x ,x )
1 2 взяті у вигляді

�
x1 �
� �
2x2 �
�
� �
i ( 1 2) ( 1 2 ) i1 �
j x , x = w x , x P � �
P
� �
i2 �
- 1�
�, i1 + i 2 = 0,1,K ,k ,
�
R �
�� � �R �
�

де

(
w( x1, x2 ) = x2 1 - x12 - x22 , )

причому w( x1, x2 ) > 0 в W, w( x1, x2 ) = 0 на �W.

Тут Pm ( x) – поліноми Лежандра

dm � 21 m�
Pm ( x) = m x
�
2 m! dxm �
- 1 �
,
�
( )

які є ортогональними на відрізку �

- 1, 1�
.
�
� � �
Для обчислення інтегралів у системі зручно перейти до полярних координат і
застосувати кубатурну формулу Гауса .
В якості критерію зупину оберемо

max un,k ( x1, x2 ) - un- 1,k ( x1, x2 ) < z ,

( x1 ,x2 ) �W

де z = 10- 8 .
 53

Ітераційний процес збігся за 5 ітерацій. На рисунку 7.3 представлено

поверхню наближення u5,6 , а на рисунку 7.4 – лінії рівня. Аналітичний вигляд

наближення наступний:

( ) ( ( )) ( )
u5,6 ( x1, x2 ) = 0, 575775 x2 1 - x12 - x22 + 0, 007010 x2 8x12 + 4 x12 - 1 1 - x12 - x22 -

� �
( ) ( )
2
- 0, 231741 x2 ( 2x2 - 1) 1 - x12 - x22 + 0, 028911 x2 1 - x12 - x22 �
3 ( 2x2 - 1) - 1�
� .
�
� �

Рисунок 7.3
Поверхня наближення u5,6

Рисунок 7.4
 54

Лінії рівня наближення u5,6

Текст програми та її результати наведено в додатку Б.

7.4 Порівняння результатів

В таблиці 7.1 наведено значення v6 ( x) , w6 ( x) та v5,6 ( x) в точках області W з

pj
полярними координатами ( r i , j j ) , де r i
= 0, 2i , j j
= , i = 1, 4 , j = 1, 9 .
10
Таблиця 7.1 – Порівняння отриманих результатів
ri
j j
0,2 0,4 0,6 0,8
w6 0,046525 0,081232 0,091551 0,067945
p u5,6 0,048062 0,081266 0,091723 0,068955
10
v6 0,046525 0,081232 0,091551 0,067945
w6 0,083640 0,134631 0,140632 0,095974
p u5,6 0,085361 0,134710 0,141562 0,098261
5
v6 0,083640 0,134631 0,140632 0,095974
w6 0,109740 0,167559 0,167153 0,109597
3p u5,6 0,111294 0,166778 0,167062 0,110564
10
v6 0,109740 0,167559 0,167153 0,109597
w6 0,125086 0,185360 0,180588 0,116245
2p u5,6 0,126393 0,183721 0,180074 0,117828
5
v6 0,125086 0,185360 0,180588 0,116245
w6 0,130137 0,190959 0,184649 0,118197
p u5,6 0,131334 0,189040 0,184336 0,120762
2
v6 0,130137 0,190959 0,184649 0,118197
w6 0,125086 0,185360 0,180588 0,116245
3p u5,6 0,126393 0,183721 0,180074 0,117828
5
v6 0,125086 0,185360 0,180588 0,116245
 55

Продовження таблиці 7.1

ri
j j
0,2 0,4 0,6 0,8
w6 0,109740 0,167559 0,167153 0,109597
7p u5,6 0,111294 0,166778 0,167062 0,110564
10
v6 0,109740 0,167559 0,167153 0,109597
w6 0,083640 0,134631 0,140632 0,095974
4p u5,6 0,085361 0,134710 0,141562 0,098261
5
v6 0,083640 0,134631 0,140632 0,095974
w6 0,046525 0,081232 0,091551 0,067945
9p u5,6 0,048062 0,081266 0,091723 0,068955
10
v6 0,046525 0,081232 0,091551 0,067945

Різниця між наближеними розв’язками складає:

max w6 ( x) - u5,6 ( x) = 3, 50 �
10- 3 ,
x�W

max v6 ( x) - u5,6 ( x) = 3, 50 �
10- 3 .
x�W

Як бачимо, вона є несуттєвою для k = 6 координатних функцій. Їх

збільшення дозволить отримати розв’язки, які співвідносяться краще між собою.

8 АНАЛІЗ МОЖЛИВИХ ВПРОВАДЖЕНЬ

Експериментальні дослідження побудованої математичної моделі для

розв’язання задачі , різними методами показали очікувані результати. На їх основі
можна стверджувати, що дана модель адекватно описує процес, який розглядався.