Бочковська Анна

СН-219

Модульна контрольна робота №1

з дисципліни «Історія соціології та соціологічних вчень»
Варіант №2
1. Дати визначення поняттям, які відносяться до періоду середньовіччя та вказати,
де вони використовувалися, або хто їх запропонував вперше.
2. Міф та епос як найдавніші форми відображення дійсності.
3. Особливості англійського Просвітництва в історії соціології.
4. Значення діяльності Н. Макіавеллі.
5. Наведіть цитати та поясніть зміст двох висловів, які належать відомим вченим
періоду протосоціолоії.

1.
Провіденціалізм - релігійно-філософське спрямування, згідно з
яким розвиток суспільства, джерела і рушії його просування та
кінцева мета загалом визначаються таємними, зовнішніми у
відношенні до історичного процесу силами-провидінням.(Богом)

Найвидатнішим релігійним мислителем цього періоду був Аврелій

Августин(Блаженний, 354-430 р.р.) який вперше описав історію
людства як єдиний, закономірний та об’єктивний процес, що є
частиною еволюції світу в цілому. Одна з центральних ідей Аврелія
Августина: доля світу, як і доля людства, заздалегідь визначенні
Всевишнім «Християнський провіденціалізм»

Схоластика - це тип релігійної філософії, для якого характерне

принципове панування теології над усіма іншими формами
пізнання, знання (Фома Аквінський : віра і розум не тільки
відрізняються один від одного, але разом з ними утворюють єдність,
гармонійно існують).
Витоки схоластики можна знайти у пізньоантичній філософії,
насамперед — у Прокла, який абсолютизував дедуктивізм (шукав
відповіді на всі питання, виходячи з текстів Платона). Значного
впливу схоластика зазнала з боку антично-грецької діалектики, а
також науки та логіки в розумінні Аристотеля.

2.
На стадіях раннього класового суспільства міф та епос були
основними формами відображення соціальної дійсності.

Міф – це найвидатніша форма фантастичного помнення суті

природи і людини, в якому явища дійсності виступають у вигляді
чуттєво-образних уявлень. У ньому переважали фантастичні
знання, а людина займала місце статиста. Із розвитком суспільства
виникає нова форма соціального знання – епос, в якому на перший
план виходить людина. Вона не хоче покірно сприймати свою долю,
вона бореться і може приносити себе в жертву заради інших людей.
Епос - це сповідь про минуле, що відтворює картину народного
життя, його ідеали моральні норми, прагнення. В епосі суспільні
відносини описуються такими, якими вони були насправді, а не
віддзеркалюються у перевернутому вигляді, як у міфі, де вигадка і
фантазія істотно спотворювали реальне життя.

Міф та епос – це поза наукові форми відображення дійсності.

Соціально історичний прогрес породжує нові форми її пізнання та
відтворення у свідомості людей.

3.

Просвітництво - це широка ідейна течія, яка відображала

антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої
частини населення у другій половині XVII-XVIII століття.
Представники цієї течії вважали метою суспільства людське щастя,
шлях до якого – перебудова суспільства у відповідності до
принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії
природного права. Просвітники мали широкий світогляд, у якому
виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності
людини, критика церкви, патріотизм, осуд експлуатації людини
людиною , утвердження самосвідомості й самооцінки особи. Цим
просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії
освіти і прогресу.

Головними представниками Просвітництва в Англії були: засновник

доктрини лібералізму Джон Локк (1632-1704), його послідовник
філософ-матеріаліст Джон Ентоні Коллінз (1676-1729), філософ-
матеріаліст Джон Толанд (1670-1722), філософ, мораліст і
політик Ентоні Ешлі Купер Шефтсбері (1671- 1713). У їх творах були
сформульовані основні поняття просвітницького
вчення: "природна людина", "природне право", "природна
релігія", "суспільний договір". Але вважали вони себе
просвітителями, покликаними всіма силами боротися із забобонами
і невіглаством? Очевидно, ні.

Універсальну концепцію «порядку» представив знаменитий

англійський філософ Томас Гоббс (1588-1679). Славу та визнання
Т.Гоббсу приніс написаний у Парижі й виданий у Лондоні 1651 році
знаменитий «Левіафан, або Матерія, форма та влада держави
церковної та громадянської» . Людина, вважав Т. Гоббс, посідає
проміжне місце між природою та суспільством. Усі люди від
природи є рівними. Проте різниця у вихованні та «тілесній будові»
породжує у них неоднакові прагнення. Це, у свою чергу, викликає
суперництво, ворожість у Громадянську Війну, яку Т. Гоббс
розглядав як «хворобу держави», за якою слідують шаленство,
розпад, занепад. Філософ звеличував цінність громадянського миру
й засуджував революції та бунтівні заколоти як руйнівні чинники
соціальності. Т. Гоббс був переконаний, що вся влада в державі має
належати правителю – і законодавча, і виконавча, і судова, і
зовнішньополітична. Будь-який поділ влади, на думку філософа,
неминуче призводить до непорозумінь, суперечок і громадянської
війни.
Особливістю політичної програми англійських просвітителів була
відсутність в ній радикальних гасел і закликів. Видатні діячі
англійської Освіти поривали ні з християнством, ні з англійською
церквою.

Етика англійського Просвітництва сприяла закріпленню в

британському національному характері таких рис, як
правосвідомість, підприємливість, винахідливість, практицизм,
почуття власної гідності.

4.
Видатний італійський мислитель, політичній діяч та письменник
Нікко́ ло Макіавеллі (також Мак'явеллі, італ. Niccolò di Bernardo dei
Machiavelli; 3 травня 1469, Флоренція — 21 червня 1527) —
державний секретар Флоренції, політичний діяч, мислитель,
гуманіст, поет і драматург епохи Відродження. Його часто
називають батьком сучасної політичної філософії  та політології.
Один з перших піддав критиці та сумніву релігійне тлумачення
історії та суспільства і редиціював останні через суб’єктивістські
елементи. Людську історію породжують людські пристрасті –
егоїзм та матеріальний інтерес, які і є спонукальними мотивами
людської діяльності. Саме і риси людської натури виступають
«будівельними складовими» суспільних відносин, зокрема політи
та держави. В історію політики Макіавеллі увійшов як ідеолог
політичної безпринципності та підступності.

У відомій його праці «Князь» було викладено програму створення

централізованої держави, викладено принципи державності та
політичної діяльності, Італія той час переживала період
формування капіталізму, була політично роздробленою, і
питання політики, влади, державності були актуальними. Роботи
Макіавеллі мали генераційний, конструктивний характер для
формування капіталізму та державності Італії.
5.

Платон Дата народження: 7 травня - 427 до н.е.

Дата смерті: 347 до н.е.

Інші ім’я: Plato

Плато́ н — давньогрецький філософ, учень Сократа, вчитель

Аристотеля. Платон — перший філософ, чиї твори збереглися не в
коротких уривках, цитованих іншими, а повністю.

1. "У своїх лихах люди схильні звинувачувати долю, богів і все що

завгодно, але тільки не себе самих."

Я згодна з цією цитатою тому як: коли люди здійснюють щось не

подумавши, не хочуть визнавати свою провину, і як сказано в
цитаті, вони готові звинувачувати кого-небудь але не себе.

2.  "Намагаючись про щастя інших, ми знаходимо своє власне"

Я згодна з цією цитатою тому як: саме турбота в ближніх і щире

бажання віддавати породжує справжні почуття, будь то любов чи
дружба.