Теорія соціальної роботи

Бочковська Анна
СН-219
Семінар №2
Основні поняття та категорії соціальної роботи

Категорії соціальної роботи:

1. Перша група запозичені поняття і категорії не специфічні
для теорії соціальної роботи, оскільки визначені ними явища і процеси
ввиваться іншими науками;
2. Друга група загальні поняття і категорії, які належать,
переважно, до теорії соціальної роботи , але використовуються також в
інших галузях знань;
3. Третя група специфічні поняття і категорії власне соціальної
роботи, які виражають ї сутнісний аспект (закономірності, принципи,
цілі, функції, зміст), відображають конкретні способи прояву ї
сутнісного аспекту, характеризують iї якісний стан (форми, методи, ін-
струментарій, структура).

Групи понять:
До запозиченої групи входять:
 Соціум - суспільство, як цілісна соціальна система
 Соціальне середовище – це сукупність суспільних,
матеріальних та духовних умов, факторів, відносин тощо, в яких існує
особистість і які так чи інакше впливають на її свідомість, поведінку і
діяльність.
 Соціальне середовище – це сукупність суспільних,
матеріальних та духовних умов, факторів, відносин тощо, в яких існує
особистість і які так чи інакше впливають на її свідомість, поведінку і
діяльність.
 Соціалізація — це процес входження індивіда в соціальне
середовище через засвоєння норм, ідеалів, цінностей і т.п.
 Соціальна активність – це ступінь, міра включеності
особистості в систему суспільних відносин, показник її участі у всіх
видах громадської діяльності.

До загальної групи входять:

 Соціальна реабілітація — робота, спрямована на
відновлення морального, психічного та фізичного стану дітей і молоді,
їх соціальних функцій, приведення індивідуальної чи колективної
поведінки у відповідність до загальновизнаних суспільних правил і
норм.
 Соціальна адаптація — пристосування індивіда до умов
соціального середовища, формування адекватної системи відносин із
соціальними об'єктами, рольова пластичність поведінки, інтеграція
особистості у соціальні групи, діяльність щодо освоєння стабільних
соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального
середовища, форм соціальної взаємодії.
 Соціальний інститут – це стійкий комплекс формальних і
неформальних правил, принципів, норм, установок, що регулюють різні
сфери людської діяльності і організують їх у соціальну систему.
 Соціальна діагностика - процедура, спрямована на аналіз і
оцінку фактичного стану об'єкта і заходи його можливого відхилення
від діючих соціальних нормативів, орієнтирів, зразків належного стану
або розвитку.
 Соціальний захист - це політика держави щодо забезпечення
конституційних прав і мінімальних гарантій людині незалежно від її
місця проживання, національності, статі, віку. У системі соціального
захисту виділяють соціальні виплати та соціальне обслуговування
одиноких, престарілих людей, інвалідів.

До специфічної групи входять:

 Доброчинність  - глибоко особистий акт, прояв моральної
зрілості людини, або це, на відміну від милостині, виключно
організована допомога і тоді її вищою формою є соціальна політика
держави.
 Соціа́льне страхува́ ння — фундаментальна основа
державної системи соціального захисту населення, що уможливлює
матеріальне забезпечення і підтримку непрацездатних громадян за
рахунок фондів, сформованих працездатними членами суспільства. 
 Соціальний педагог – це фахівець, який відповідно до своїх
посадових і професійних обов’язків надає допомогу, підтримку і захист
при виникненні у дитини і її сім’ї проблем у соціалізації. Діяльність
соціального педагога має на меті допомогу, підтримку, захист дитини і
її сім’ї в процесі її соціалізації.
 Соціальний працівник - це спеціаліст, що займається
наданням соціальної допомоги людям, які не в змозі допомогти собі
самостійно.
 Соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги
особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних
життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою
розв’язання їхніх життєвих проблем.