САМОСТІНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

ТЕМА Авторські школи України.

МЕТА Розкрити сутність поняття «авторська школа». Вивчити досвід роботи авторських
шкіл України.
Опорні авторська школа, новаторство, інновація в освіті, інноваційна спрямованість
поняття педагогічної діяльності, педагог-новатор.
Завдання для студентів
За вивченням та аналізом поданої літератури дати відповіді на такі питання:
1. Поняття про авторські школи.
Авторська школа — інноваційний, експериментальний
навчально-виховний заклад, в якому реалізується оригінальна
педагогічна концепція під керівництвом її автора (авторів).
Ознаки авторської школи:
― інноваційність та концептуальність навчально-виховного
процесу — в моделі авторської школи використовуються ті чи
ті філософські, психічні, соціально-педагогічні ідеї, на основі
яких побудований освітній простір;
― альтернативність — авторська школа має унікальну
філософію і місію, логіку навчально-виховного процесу, що
кардинально відрізняє її від традиційних масових шкіл;
― функціонування авторської школи як пізнавально-
розвивального дидактичного середовища, чутливого до
особистості учня;
― соціально-педагогічна доцільність — відповідність
завдань школи соціальному замовленню, а компетенцій
випускника — вимогам сучасного життя;
― злагодженість роботи педколективу внаслідок того, що
педагоги поділяють авторську концепцію, мають відповідні
професійно-особистісні особливості та ідентифікують себе із
системою сформованих в школі цінностей;
― ставлення до учнів та їхніх батьків як до суб’єктів
реалізації авторської концепції;
― стабільно стійкі і тривалі позитивні результати діяльності.
_________________________________________________________________________
2. Авторські школи в історичному минулому:
2.1. «Яснополянська школа» Л. Толстого
Його педагогічна діяльність почалася в 1849р., коли була відкрита
Яснополянська школа.
Л.Толстой вмів зацікавити дітей, вмів розвивати творчість,
допомагати самостійно мислити, хотів, щоб кожна школа була
своєрідною педагогічною лабораторією, якою була його Яснополянська
школа:
 у цій школі заняття будувались у формі вільної бесіди учителя і
учнів; розробив методику шкільної розповіді й бесіди, подав взірці
використання живого слова вчителем; методом бесіди він пробуджував
думки дітей, допомагав їм самостійно вникнути у складні питання;
 вивчали: читання, письмо, чистописання, граматику, закон божий,
оповідання з російської історії, арифметику, елементарні знання з
природознавства і географії, малювання, співи; з природи, географії та
історії знання подавалися у вигляді художніх розповідей на уроках
російської мови;
 не було чіткого учбового плану, програми навчання, розкладу
учбових занять (могли проговорити про щось цікаве до вечора),
домашніх завдань; вимагав, щоб зміст навчальних занять в школі
визначався інтересами й потребами дітей;
 не було покарань.
Значення: Яснополянська школа – цінний педагогічний досвід (але не
завершений), який зобов’язаний геніальності і педагогічній
майстерності Толстого.
Недоліки: недооцінка систематичних знань, відсутність учбового плану,
програм і розкладу занять, відсутність вірного розпорядку, який привчає
дітей до відповідальності, обов’язків, до організованості та дисципліни.

2.2. «Вальдорфська школа» Р. Штайнера

Теоретичні та практичні основи вальдорфської педагогіки були

розроблені австрійським філософом та педагогом Рудольфом
Штайнером (1861-1925).
Перша вальдорфська школа була заснована ним разом із
директором і співвласником фабрики "Вальдорф-Асторія" у м.
Штутгарті Емілем Мольтом у 1919 році. З приводу цього того ж року
Штайнер писав: "Наша мета - пробудити в зростаючій людині ті сили і
здібності, які будуть їй потрібні до кінця життя, щоб працювати
компетентно для сучасного суспільства і мати достатньо засобів до
існування".
В основу педагогічної концепції теорії цілісного виховання, яка
становить підґрунтя роботи вальдорфських шкіл, покладено релігійно-
філософське вчення Штайнера - антропософію. Згідно з ним, розвиток
людини відбувається за семирічними ритмами, знання яких дозволяє
правильно вибудовувати виховний процес. Упродовж кожного із семи
років відбувається дозрівання одного з елементів людської природи.
Методи та прийоми навчання та виховання фундуються на
антропософській інтерпретації розвитку особистості як цілісної
взаємодії тілесних, душевних і духовних чинників.
Принципи діяльності вальдорфської школи передбачають:
1) виховання в дусі свободи, що веде дитину до вільного і
глибокого самопізнання, комплексного розвитку внутрішніх сил,
самовизначення в житті;
2) цілісність формування особистості - єдність її тілесної,
душевної і духовної сторін;
3) врахування особливостей вікових циклів розвитку, добових
біоритмів;
4) опору на авторитет вихователя, батьків, духовного ідеалу.
Особливістю навчальної методики у цих школах є образний виклад
навчального матеріалу на будь-якому навчальному занятті, що наближає
цю методику до дидактичної художності. На кожному занятті учень
отримує живий образ того, що вивчається. У ньому в художній формі
поєднуються в єдине як строга, об'єктивна науковість, так і живе,
суб'єктивне, емоційно забарвлене, особистісно-значуще. У зв'язку з цим
традиційно використовується гетеаністичний метод навчання, який
буквально означає - пізнавати світ, пізнаючи себе, пізнавати себе,
пізнаючи світ.

2.3. Школа саморозвитку М. Монтессорі

Методика Монтессорі є моделлю особистісно орієнтованого

підходу до навчання і виховання. В її основі лежить ідея про те, що
кожна дитина, з її можливостями, потребами, системою стосунків
проходить свій індивідуальний шлях розвитку. Впродовж усього життя
Марія Монтессорі уважно спостерігала за дітьми. Вона зрозуміла, що
все, що вони роблять, аж ніяк не випадкове. Не випадково вони
починають співати або вимагають, щоб іграшка лежала на певному
місці. Монтессорі зробила висновок, що діти проходять певні етапи
розвитку. З двох до чотирьох років — час порядку, дитина вимагає
точного виконання всіх церемоній. Якщо батьки привчають її до
порядку в цьому віці, то це залишається з нею на все життя. Приблизно з
3,5 до 4,5 років дітям подобається писати, а з 4,5 до 5,5 дітям
подобається читати. Тільки до шести років діти "убирають" у себе
запахи, кольори, звуки. Яким покажуть їй світ дорослі в цьому віці,
таким" вона його і сприйматиме на слух, на зір, на запах. У 5—6 років
дитина виходить із власного світу і перетворюється на активного
дослідника довкілля і людей. У неї розвивається здатність до абстракції.
В дев'ять років діти починають почуватися вченими, їм самим хочеться
пояснити світ.
Три провідних положення характеризують сутність педагогічної
теорії М. Монтессорі:
1) виховання повинно бути вільним;
2) виховання повинно бути індивідуальним;
3) виховання повинно спиратися на дані спостережень за дитиною.
Головна мета школи Марії Монтессорі — постачати "харчі" для
природного процесу саморозвитку, створювати довкілля, яке сприяє
цьому.
Завдання:
1. Навчити дитину якомога раніше здійснювати свій вибір.
2. Виробити в дитині уміння користуватися наданими свободою і
довірою.
3. Допомогти дитині створювати і підтримувати навколо себе
порядок.
4. Навчити в ранньому дитинстві шанувати закон.
5. Навчити терпимого і шанобливого ставлення до всіх оточуючих.
6. Створити умови для розвитку в дитини почуття любові й поваги
до самого себе.
7. Тренувати волю дитини в ранньому дитинстві, щоб ви робити
цивілізовану поведінку в будь-якій ситуації.
8. У ранньому дитинстві сформувати культуру поводження з усіма
навколишніми предметами.
9. Навчити дитину в ранньому дитинстві самостійно планувати свою
діяльність і досягати наміченого.

2.4. «Бадьоре життя» С. Шацького

У 1911 р. разом зі своєю дружиною С. Шацький відкрив літню
дитячу колонію "Бадьоре життя”, основними принципами діяльності
якої стали самообслуговування і самоуправління, робота в саду і на
городі, на кухні і в майстернях, ігри і культурні розваги, тобто єдність
посильної праці та естетичного виховання. У 1912 р. колонія
реорганізувалась у Дослідну станцію, де вже діяли дві колонії, дитячий
сад, школа, дитяча бібліотека для педагогів і дорослих.
Таким чином, у діяльності цих та інших педагогів-ентузіастів
знайшли відображення гуманістичні традиції прогресивної педагогічної
науки і теоретико-прикладні засади реабілітаційної педагогіки. Проте
масштаби цієї діяльності, на жаль, не відповідали і не могли відповідати
потребам суспільства і народних мас в освіті та вихованні
підростаючого покоління на початку XX ст.
По-перше, вихованцями колонії були діти різного віку з
найбідніших робочих родин Москви. Як відомо, царський уряд не
прагнуло дати цим дітям нормальну освіту і виховання, і діти росли в
нестерпних умовах московських нетрів. Шацький ж ставив своїм
завданням дати їм можливість пожити серед чистої природи, в компанії
таких же, як вони самі. З іншого боку, вихованці колонії самі багато
працювали: готували їжу, працювали на городі, проводили доріжки, -
але це був не важка праця дорослого працівника, а бадьора і радісна
дитяча праця (як писав сам Шацький). Це життя готувала їх до
майбутньої складної дорослого життя, але не відбирала у них дитинство,
як у місті діти багато гуляли, грали в різні ігри, спілкувалися.
По-друге, співробітники та вихованці колонії жили як друзі, а не
як начальники і підлеглі. Діти самі організовували своє життя в колонії,
виступали з цікавими ініціативами на своїх зборах, придумували нові
заняття. Цей момент був дуже важливий для самого Шацького.
2.5. «Школа під голубим небом» В. Сухомлинського

В. О. Сухомлинський любив повторювати: "Тут, у природі, вічне

джерело дитячого розуму". Він вважав дуже важливим, щоб перші
істини діти отримували з оточуючого світу, щоб дитину через світ
природи вводили в світ суспільних відносин. "Школа під голубим
небом", або, як її ще називали, "Школа радості" — справжнє талановите
відкриття Сухомлинського. У ній уроки проходять на природі. Ідея такої
школи зустрічалась ще у Ж.-Ж. Руссо, але Василь Олександрович
розвинув, поглибив і переосмислив її. У його працях вона набула
цілеспрямованого універсального характеру, вид цілісної педагогічної
доктрини. "Школі радості" педагог приділяв багато уваги у своїй кращій
книзі "Серце віддаю дітям", удостоєній Державної премії Української
РСР у 1974 році (посмертно).
Павлиський учитель вважав, що серед природи народжується
яскрава і жива думка, дитина мислить "образами". Це означає, що,
слухаючи, наприклад, розповідь учителя про подорож краплі води,
дитина малює у своїй уяві і срібні хвилі вранішнього туману, і темну
хмару, і гуркіт грому, і весняний дощ. Чим яскравіші ці картини, тим
глибше обдумує вона закономірності природи.
______________________________________________________________________
3. Авторські школи педагогів-новаторів:
3.1. Сахнівська школа О.Захаренка
Технологія навчально-виховного процесу Сахнівської школи ще
до кінця не вивчена. Більше того, в якійсь мірі ця школа стала
унікальним закладом, органічно поєднавши елементи різноманітних
педагогічних технологій: метод колективних творчих справ,
розроблений І.П. Івановим; нова інтерпретація методу проектів Дж.
Дьюі, який відомий з кінця ХІХ – початку ХХ віків, що розглядається в
сучасних працях О. М. Коберника; ідеї А. С. Макаренка щодо
організації учнівського самоврядування; роздуми В.О. Сухомлинського
щодо співвідношення навчання і виховання, ролі колективу для
особистості, значення трудового виховання; гуманно-особистісна
технологія Ш.Амонашвілі; створення і педагогізація єдиного
соціокультурного середовища, про що писав Т.С.Шацький; різноманітні
експерименти щодо активізації навчального процесу, використання
нових форм діяльності школи, як у французького педагога Селестена
Френе. 
Таким чином, Авторська школа О. А. Захаренка була
інноваційною ще в ті часи, коли це слово ще не було настільки часто
вживаним: в далекі 60-ті роки в Сахнівській школі розпочався процес,
який можна умовно назвати “Літопис незвичайних справ”.  Що
стосується особливостей організації навчально-виховного процесу цієї
школи, то важко провести чітку межу між навчальним і позанавчальним
процесом, їй завжди було притаманне поєднання задач навчально-
виховного процесу і позашкільної освіти: будь-який проект може бути
успішно реалізований тільки в тому випадку, коли учні мають міцні
знання. І навпаки: бажання здійснити якусь мрію спонукає школярів до
отримання необхідних знань. Педагоги враховували, що найголовнішою
умовою ефективної роботи має бути, по-перше, наявність мотивації у
дитини, а по-друге, ситуація успіху при виконанні будь-якого завдання.
В Сахнівці намагались створити умови для досягнення успіхів кожним
учнем, розуміючи, що бути успішним – обов’язкова потреба кожної
людини, і з’являється ця потреба з моменту усвідомлення дитиною себе
як особистості.
У Сахнівській школі підтримували вогник дитячої захопленості і
зацікавленості незвичайними справами: поєднуючи теорію і практику,
учні 60-х років в позанавчальний час завзято майстрували то повітряну
кулю, то дво- чи триступінчасті ракети, які запускали із шкільного
“Байконура”, привезли в село з Черкас справжній літак з гвинтом і
мотоциклетним двигуном. Пізніше збудували спеціальну установку для
запуску великої ракети на сім двигунів. Користуючись тим, що кожній
дитині притаманна допитливість і пристрасть до всього таємничого, в
одному з навчальних кабінетів сконструювали “розумні двері”  - з
кодовим замком, а кодом слугували відповіді до задач, які необхідно
було розв’язати. Потім – створення обчислювальних машин “Ромашка”
і  “Ромашка-2” для самостійного виконання контрольних робіт. 
3.2. Школа М.Чумарної

Авторська школа «ТРИВІТА» – експериментальний навчальний заклад

всеукраїнського рівня, де використовуються експериментальні
навчальні програми інтегрованих курсів «Світ малого українця» М.
Чумарної для початкової школи; «Образотворче мистецтво і художня
праця в 1-4 класах» Л.Солтис; «Людина в поході віків» для 5-11 класів;
«Україна й українці» для 7-11 класів та ін. В епіцентрі створення
етнокультурологічного навчально-виховного середовища – педагогічний
колектив школи, який через систему позаурочної, позакласної роботи
розвиває національно-мовну особистість молодшого школяра (залучено
67% учнів). Основним засобом етнокультурного виховання особистості
є цілеспрямована діяльність школярів, що пов’язана із засвоєнням,
дослідженням української традиційної народної культури і
відтворенням найкращих зразків народного мистецтва.
3.3. Авторська школа-комплес М. Гузика

Як зазначає М.Гузик, термін «авторська школа» означає, що ті

структурно змістові компоненти школи, які є системотворчими і
критеріальними при визначенні типу і виду навчально-виховного
 закладу освіти, вважаються особистим винаходом однієї людини
(автора).
Авторська школа – цілковито інноваційний навчальний заклад, мета,
завдання, зміст і технологія освіти якого відрізняється від уже відомих
зразків принципово новими підходами, рішеннями та високою
ефективністю.
Ідея освітнього колективу створити авторську школу може бути
найважливішим стимулом до самоосвіти та самовдосконалення кожного
її члена. Це вимагає від педагогічного колективу вирішення нових
інформаційних, комунікативних та організаційних завдань.
Колективний, груповий та індивідуальний пошук авторського (творчого
і самобутнього) розв’язання цих завдань означає шлях переходу на
новий рівень продуктивної діяльності цілісних освітніх систем.
Головний стимул їх розвитку — вивчення результативності своєї праці
за показниками входження випускників у наступні освітні системи або в
суспільне виробництво та пошуки покращення цих результатів.
Звичайно ж, така школа спершу знаменується як «експериментальна
школа». Цей термін означає, що всі започатковані автором школи
новоутворення в обов’язковому порядку проходять науково-
експериментальне дослідження на їх ефективність і доцільність.
контролю Питання Літератур

1. Енциклопедія освіти / за ред. В.Г. Кременя. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 8-9,

315-316.
а

2. Кравець В.П. Зарубіжна школа і педагогіка ХХ ст. : навч. посіб. / В.П.

Кравець. – Тернопіль : Тернопіль, 1996. – 290 с.
3. Чому
Освітні технології / за ред. О.М. Пєхоти. – К. : АСК, 2003. – 255 с.
для само-

1. школи називають авторськими?

2. Які принципи школи В. Сухомлинського?
3. Назвіть особливості та інновації сахнівської школи О.Захаренка.
4. Які новаторські принципи роботи авторської школи М. Сумарної.
5. Назвіть педагогів-новаторів вашого регіону, міста.