ББК 57.

3я723
А 59

УДК 616-022.7; 616-053.2

Автори: В. С. Тарасюк, заслужений лікар України, професор,

Г. Г. Титаренко, Н. В. Титаренко, В. А. Кучко, В, П. Кочкудан

Протягом останніх років сталися значні зміни у вищій медичній освіті, зокрема, в
галузі медсестринєтва. Створено нові навчальні програми і плани. Відповідно до них
група викладачів Вінницького медичного коледжу підготувала підручник «Догляд за
дітьми з інфекційними хворобами». Він є продовженням серії підручників для вищих
медичних закладів освіти І—II рівнів акредитації «Медсестринство в педіатрії». Се-
рію започатковано 2001 року виходом у світ підручника з однойменною назвою.
Автори даного видання з позицій сьогодення розглядають тему вірусних та бакте-
ріальних інфекцій у дітей: визначають специфічного збудника захворювання, опису-
ють його епідеміологію, клінічні прояви, оцінюють стан пацієнта, наводять класифі-
кацію хвороб за формами, клінічними варіантами, важкістю перебігу тощо. Запропо-
новано зразки планів сестринського догляду хворих дітей, методи реалізації цих планів
та оцінку результатів. Приділено увагу питанням профілактики інфекційних хвороб.
Дано тестові завдання з відповідями до кожної теми, а також контрольні ситуаційні
задачі. У додатках наведено календар профілактичних щеплень та перелік проти-
показань до них.
Для студентів вищих медичних навчальних закладів І—II рівнів акредитації. Ста-
не в пригоді також працівникам практичної охорони здоров'я.

Рецензенти: П. С. Мощич, академік, доктор медичних наук, професор;

О. І. Гнатюк, доктор медичних наук, професор

4108170000
А © В. С. Тарасюк, Г. Г. Титаренко,
209—2002
Н. В, Титаренко, В. А. Кучко,
КВМ 5-311-01244-7 В. П. Кочкудан, 2002
 Розділ 1
Загальні положення про організацію і проведення
комплексу санітарно-протиепідемічних заходів
у дитячих стаціонарах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

Розділ 2
Вірусні і н ф е к ц і ї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

Грип 11
Специфічний збудник захворювання 11
Епідеміологія - . 11
, Класифікація 12
Клінічні прояви 13
Оцінка стану пацієнта 14
План сестринського догляду 14
Реалізація плану догляду 16
!
Оцінка результатів 21
Профілактика . . 21
Аденовірусна інфекція 23
' Специфічний збудник захворювання 23
Епідеміологія 23
Класифікація 23
І Клінічні прояви 24
Ускладнення . • 25
Оцінка стану пацієнта . 25
План сестринського догляду 25
, Реалізація плану догляду 29
' Оцінка результатів ЗО
Профілактика ЗО
і
Парагрип 31
Специфічний збудник захворювання 31
Епідеміологія 31
Класифікація 31
• Клінічні прояви 31
Ускладнення 32
Оцінка стану пацієнта 32
План сестринського догляду • • • 32
Реалізація плану догляду . 32
 Оцінка результатів 35
Профілактика 35
36
Кір
Специфічний збудник захворювання 36
Епідеміологія 36
Класифікація 37
Клінічні прояви 37
Ускладнення 39
Оцінка стану пацієнта 40
План сестринського догляду 41
Реалізація плану догляду 42
Оцінка результатів 46
Профілактика 46
Краснуха 47
Специфічний збудник захворювання 47
Епідеміологія 47
Класифікація 48
Клінічні прояви 48
Ускладнення • • • 49
Оцінка стану пацієнта 49
План сестринського догляду 50
Реалізація плану догляду 51
Оцінка результатів 51
Профілактика 51
Епідемічний паротит 52
Специфічний збудник захворювання 52
Епідеміологія 52
Класифікація 53
Клінічні прояви 53
Ускладнення 54
Оцінка стану пацієнта . 54
План сестринського догляду 55
Реалізація плану догляду 56
Оцінка результатів • • • 57
Профілактика 58
Вітряна віспа 59
Специфічний збудник захворювання 59
Епідеміологія 59
Класифікація 60
 Клінічні прояви 60
Ускладнення 62
Оцінка стану пацієнта 63
План сестринського догляду 63
Реалізація плану догляду 67
Оцінка результатів 67
Профілактика 67
Поліомієліт . 69
Специфічний збудник захворювання 69
Епідеміологія 69
Класифікація 70
Клінічні прояви 70
Ускладнення 72
Оцінка стану пацієнта 72
План сестринського догляду 74
Реалізація плану догляду 75
Оцінка результатів 76
Профілактика 77
Вірусний гепатит 78
Специфічний збудник захворювання 78
Епідеміологія гепатиту А 79
Епідеміологія гепатиту В 79
Класифікація ГА 80
Класифікація ГВ 80
Клінічні прояви гепатиту А та гепатиту В 80
Оцінка стану пацієнта 82
План сестринського догляду 84
Реалізація плану догляду • 86
Оцінка результатів 88
Профілактика ГА 90
Профілактика ГВ 90
91
СНІД у дітей
Специфічний збудник захворювання 91
Епідеміологія 93
95
Класифікація
95
Клінічні прояви СНІДу в дітей
Оцінка стану пацієнта 100
План сестринського догляду Ю1
Реалізація плану догляду 103
 Оцінка результатів Ю4
Профілактика 105

Розділ З
Бактеріальні інфекції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 108

Туберкульоз .. 108
Специфічний збудник захворювання 108
Епідеміологія , 108
Класифікація 110
Ускладнення 110
Клінічні прояви 110
Оцінка стану пацієнта 114
План сестринського догляду 114
Реалізація плану догляду 118
Оцінка результатів . . . 121
Профілактика 122
Дифтерія 126
Специфічний збудник захворювання 126
Епідеміологія 127
Класифікація 128
Клінічні прояви 128
Ускладнення 131
Оцінка стану пацієнта 131
План сестринського догляду 132
Реалізація плану догляду 133
Оцінка результатів 136
Профілактика 138
Кашлюк 139
Специфічний збудник захворювання 139
Епідеміологія 139
Класифікація 140
Клінічні прояви 140
Ускладнення 142
Оцінка стану пацієнта 142
План сестринського догляду 143
Реалізація плану догляду 145
Оцінка результатів 147
Профілактика 148
 7

Скарлатина 449
Специфічний збудник захворювання 149
Епідеміологія 150
Класифікація 151
Клінічні прояви 151
Ускладнення 152
Оцінка стану пацієнта 153
План сестринського догляду 154
Реалізація плану догляду 156
Оцінка результатів 159
Профілактика 159
Менінгококова інфекція 160
Специфічний збудник захворювання 160
Епідеміологія 160
Класифікація 161
Клінічні прояви 162
Ускладнення 164
Оцінка стану пацієнта . 164
План сестринського догляду 165
Реалізація плану догляду 166
Оцінка результатів 169
Профілактика 170
Гострі кишкові інфекції 171
Специфічний збудник захворювання 171
Епідеміологія 172
Класифікація 173
Клінічні прояви 173
Ускладнення 175
Оцінка стану пацієнта 176
План сестринського догляду 177
Реалізація плану догляду 180
Оцінка результатів 185
1
Профілактика 86

Розділ 4
Тестові завдання 187

Розділ 5
Контрольні ситуаційні задачі 202
8

ся
 !
й е д і ї ІІ

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ І ПРОВЕДЕННЯ
КОМПЛЕКСУ САНІТАРНО-
ПРОТИЕПІДЕМІЧНИХ ЗАХОДІВ
У ДИТЯЧИХ СТАЦІОНАРАХ

Увесь персонал дитячих стаціонарів повинен бути взя-

тий на диспансерний облік для своєчасного виявлення і
лікування хронічних запальних захворювань носової час-
тини глотки, шкіри, уражених карієсом зубів. У разі за-
пальних і гнійних процесів, нездужання, гарячки медич-
ний персонал не має права приступати до роботи.
П е р е д п о ч а т к о м р о б о т и в с т а ц і о н а р а х для н о в о -
народжених та дітей грудного віку персонал щодня надя-
гає чистий санодяг, тому в кожного медичного працівни-
ка мають бути індивідуальні шухляди для зберігання одя-
гу та взуття.
У відділеннях для новонароджених та дітей грудного
віку під час проведення складних маніпуляцій (замісне
переливання крові, люмбальна пункція, венесекція та ін.)
використовують маски. Обов'язковим є використання
масок у разі введення карантину.
Передбачено обов'язкове оброблення рук медичного
працівника:
1. Перед проведенням простих маніпуляцій, що пов'я-
зані з загальним доглядом за дитиною, руки миють 0,5%
розчином хлораміну (кожну руку протягом 1 хв), а потім
двічі під проточною водою рідким або одноразовим ми-
лом до зникнення запаху хлораміну. Після цього руки ви-
тирають серветкою або рушником.
2. Перед маніпуляціями, що пов'язані з доглядом за
новонародженою або хворою дитиною (оброблення кук-
си пуповини, пупкової рани, слизових оболонок, годування
через зонд тощо), руки миють 0,5% розчином хлораміну
(кожну руку протягом 1 хв), а потім двічі під проточною
10 Розділ 1. Загальні положення

водою рідким або одноразовим милом д о зникнення за-

паху хлораміну Після цього їх витирають стерильною сер-
веткою й обробляють одним із дезінфекційних розчинів.
Зокрема, використовують хлоргексидину біглюконат,
дегмін, дегміцид, йодопірон, 7 0 % етиловий спирт. Руки
обробляють ватним тампоном, з м о ч е н и м дезінфекційним
розчином, протягом 5 хв.
3. Перед виконанням ін'єкцій, складних маніпуляцій
(люмбальна пункція, замісне переливання крові тощо) руки
обробляють 0,2% розчином сульфахлорантину або 0,5%
розчином хлораміну (кожну руку протягом 1 хв), потім руки
двічі миють під проточною водою одноразовим або рідким
милом до зникнення запаху хлораміну, витирають
індивідуальним рушником для рук і надівають стерильні
гумові рукавички, які дістають із одноразового пакета або
бікса.
Перед проведенням другої маніпуляції, яку виконува-
тимуть відразу після першої, перевіряють гумові рукавички
на цілість, обробляють руки в рукавичках 3% розчином
хлораміну (кожну руку протягом 1 хв), потім руки в рука-
вичках двічі миють під проточною водою о д н о р а з о в и м
милом до зникнення запаху хлораміну, витирають індиві-
дуальним рушником, який має підпис "для рукавичок".
ВІРУСНІ ІНФЕКЦІЇ

ГРИП

Грип (дгірриз) — гостра інфекційна висококонтагіозна хво-

роба, яку спричинюють віруси грипу. Передається повітря-
но-краплинним шляхом, характеризується коротким інку-
баційним періодом, гострим початком, значною інтокси-
кацією та частими ускладненнями з боку органів дихання.

Грип — одне з найпоширеніших захворювань, одна з най-

складніших проблем медицини. Виникнення епідемій — пан-
демій пов'язано з урбанізацією, а також з можливістю повної
або часткової зміни антигенної структури вірусу. Саме поява
нових підтипів вірусу зумовлює пандемії.
Перші відомості про грип належать до XVI ст.', коли було
описано пандемії у Франції, Римі, Мадриді. Французьке слово
"grippe" має значення "схопити".
Вірусну природу грипу було доведено в 1933 р.

Специфічний збудник ся протягом 1—3 років, до вірусу типу

захворювання
Збудником грипу є вірус, який
містить РНК і належить до родини
ортоміксовірусів. Нині відомо три
типи вірусу: А, В, С, Усі вони різні за
антигенною структурою. Вірус А ха-
рактеризується значною антигенною
мінливістю, що не характерно для
вірусів В і С.
Збудники малостійкі щодо чин-
ників зовнішнього середовища.
Швидко втрачають вірулентність при
висушуванні, різкій зміні температу-
ри, вологості.
У дітей, що перехворіли на грип,
антитіла до вірусу типу А зберігають-
В — 3—6 років. Епідемії грипу А ма-
ють бурхливий розвиток, протягом 1—
2 міс хворіє ЗО—50% населення, гри-
пу В — розвиваються повільніше, за
2—4 міс, хворіє близько 30% населен-
ня; вірус типу С спричинює спора-
дичні випадки захворювання.
Епідеміологія
Джерело інфекції — хвора люди-
на. Уже наприкінці інкубаційного пе-
ріоду, за декілька годин до початку
клінічної картини захворювання хво-
рий виділяє величезну кількість віру-
су з верхніх дихальних шляхів. На-
далі, з розвитком захворювання хво-
12 Розділ 2. Вірусні інфекції
рий найнебезпечніший в перші 5—
7 діб, у подальшому загроза інфіку-
вання знижується і потім зникає. В
окремих випадках виділення вірусу
спостерігають на 15—18-й день. У пе-
ріод захворювання зараження найча-
стіше відбувається від хворих із лег-
кими формами, які залишаються в
колективах дітей і дорослих, корис-
туються міським транспортом, відві-
дують заклади культури тощо.
Вірус потрапляє на слизові оболон-
ки дихальних шляхів, уражує епітелій,
де продукується і спричинює некроз.
При цьому утворюються автоантигени,
які поряд з вірусними антигенами ви-
кликають реакції в організмі, задіюючи
Т-лімфоцити, Морфологічно це прояв-
ляється появою вогнищ запалення, роз-
витком геморагічного або гнійно-гемо-
рагічного процесів в органах дихання.
З вогнищ запалення вірус та продукти
розпаду потрапляють у кров, спри-
чинюючи загальнопкжсичну дію. Перед-
усім ця дія спрямована на ураження
ц е н т р а л ь н о ї н е р в о в о ї с и с т е м и та
системи кровообігу.
Механізм передачі — повітряно-
краплинний.
Вірус, потрапляючи на епітелій
слизової оболонки верхніх дихальних
шляхів, спричинює запалення, яке
супроводжується кашлем та чханням.
Унаслідок цього велика кількість збуд-
ника потрапляє в повітря, а звідти —
у дихальні шляхи людей, що оточу-
ють хворого, особливо в місцях ве-
ликого скупчення людей. Може відбу-
тися інфікування через пил.
Чинники, що сприяють виникнен-
ню захворювання:
— імунодефіцитні стани дитини;
— часті з а х в о р ю в а н н я д и т и н и
(4 рази на рік і частіше);
— негативний преморбідний фон
(анемія, рахіт, гіпотрофія);
— сприятливі епідеміологічні чин-
ники;
— вік дитини.
Сезонність — осіння та весняна
пори року.
Сприйнятливість н а с е л е н н я до
захворювання дуже висока. Вважа-
ють, що під час пандемії 25—30% за-
хворювань етіологічно пов'язані з віру-
сом грипу. Серед хворих на грип діти
становлять 60%. Сприйнятливість до
грипу однакова для усіх дитячих віко-
вих груп.
Діти перших місяців життя хворі-
ють рідко, що пов'язано з імунітетом,
який передається від матері. Однак
якщо у матері відсутні антитіла, навіть
новонароджені діти можуть захворі-
ти на грип.
Імунітет проти грипу пов'язаний
з продукуванням інтерферонів, син-
тез яких швидко зростає, а також із
секреторними імуноглобулінами кла-
су А. Із 5—7-го дня захворювання в
крові з'являються антитіла, що нейт-
ралізують вірус, зв'язують компле-
мент, а н т и т і л а до г е м а г л ю т и н і н у
тощо. Титр різних антитіл зростає і
досягає максимуму на 3-й тиждень від
початку захворювання, потім
п р у ж н і с т ь гуморального імунітету
знижується.
Класифікація
За формами
Типові:
а) легка,
б) середньої важкості,
в) важка.
Атипові:
а) стерта,
б) блискавична (гіпертоксична).
За клінічними варіантами
1. Із синдромом крупу.
 Грип 13

2. З обтураційним синдромом. зменшується. З'являються симптоми

3. З грипозною пневмонією. ураження органів дихання;
4. З церебральним синдромом. — сухий кашель;
5. З абдомінальним синдромом. — серозні виділення з носа;
6. З геморагічним синдромом. — утруднення носового дихання;
— відчуття болю в горлі;
Клінічні прояви — біль за грудниною;
Інкубаційний період триває від — легка задишка.
кількох годин до 2—3 діб. Продро- У дітей 1-го року життя і дітей зі
мального періоду немає. Спалах по- зниженим імунітетом можуть спос-
чинається гостро. терігатися особливості перебігу за-
Головними проявами грипу вже в хворювання:
перші часи захворювання є уражен- — нормальна або знижена темпе-
ня центральної нервової системи — ратура тіла;
синдром нейротоксикозу: — захворювання може розвивати-
—-гарячка (38—40°С); ся поступово і основним його симп-
— сильний головний біль; томом буває втрата маси тіла;
— біль в очах; — на початку захворювання може
—• загальна слабкість; розвиватися нейротоксикоз або киш-
— біль у м'язах і суглобах; ковий токсикоз з ексикозом;
—• гіперемія та набряк обличчя; — назофарингіт супроводжується
— ін'єкція судин склер; розладами дихання, смоктання, пору-
— шкіра кінцівок бліда, іноді за- шеннями сну, схудненням;
гальний ціаноз; — ларингіт має схильність до сте-
— на слизовій оболонці м'якого нозу;
піднебіння, задній стінці глотки спо- — спостерігається обструктивний
стерігається крапкова геморагічна ви- синдром бронхів, який ускладнює
сипка; бронхіт і пневмонію;
— грипозний язик —- форма і роз- — на піднебінних дужках може не
міри язика не змінені, але наявний бути гіперемії та блідості.
синювато-білий наліт. Такий стан триває ще 3—5 днів.
У дітей раннього віку розвиваєть- Одужання настає через 7—8 днів. Пе-
ся енцефалітичний синдром з проява- ріод ремісії триває ще 1—2 тиж: ди-
ми внутрішньочерепної гіпертензії: тина квола, астенічна, саме в цей пе-
— різкий головний біль; ріод можуть виникати ускладнення з
— запаморочення; боку дихальної та нервової систем.
— гіперестезія; Найчастіше ускладненням грипу є:
— нудота; — пневмонія;
— блювання; — міокардит;
— гіперрефлексія; — стенозуючий ларингіт;
— судоми. — фарингіт, трахеобронхіт, сину-
На 3-тю—4-ту добу неускладненого сит, отит, євстахіїт;
грипу, незалежно від важкості пере- — поліневрит, радикуліт;
бігу, температура тіла знижується до — загострення хронічних інфекцій-
37°С, стан поліпшується, слабкість них хвороб та іншої патології;
14 Розділ 2. Вірусні інфекції
— деякий час може спостерігати-
ся безсоння, дратливість, слабкість,
дитина погано набирає масу тіла.
Оцінка стану пацієнта
Оцінку стану дитини проводять за 4. У першій стадії гарячки шкіру
результатами симптоматичної діагнос-
тики грипу з урахуванням епідеміоло-
гічного анамнезу. У загальному аналізі
крові в разі неускладненого грипу може 5. У другій стадії гарячки:
спостерігатися лейкопенія та лімфоци-
тоз. Застосовують також різні методи
специфічної діагностики — риноцито-
діагностику, серологічну діагностику.
Риноцитодіагностика полягає у вияв-
ленні уражених вірусом клітин за до-
помогою флуоресцентної кінської си-
роватки, що містить антитіла. Сероло-
гічний метод полягає в проведенні реакцій
гемаглютинації (РНГА, РГТА), вони по-
казують коливання титру антитіл у крові
протягом періоду захворювання.
Аналіз стану дитини дозволяє
сформулювати разом з батьками на-
явні та потенційні проблеми, а також
скласти план сестринського догляду.
План сестринського догляду
ПРОБЛЕМА
Температура тіла 38—40 °С, голов-
ний біль, біль в очах, м'язах, суг-
лобах, блідість шкіри, акроціаноз.
Причина
Вірусемія, токсичний вплив фер-
ментів зруйнованих клітин.
Мета
Зменшення явищ токсикозу.
Дії медсестри
1. Організувати ліжковий режим у
період гарячки на 3—5 днів.
2. Провітрювати кімнату і стежити
за дотриманням оптимального
температурного режиму — 22—
24 °С.
3. Своєчасно змінювати білизну.
тулуба і кінцівок розтерти 40%
спиртом до почервоніння, вкрити
дитину ковдрою.
1) розкрити дитину;
2) обтерти шкіру тулуба і кінцівок
розчином 9% оцту з водою у
співвідношенні 1:10,
3) до голови прикласти охолоджу-
вальний компрес або міхур з льо-
дом на 15—20 хв, повторюючи
процедуру через кожні ЗО хв;
4) прикласти пляшечки з холодною
водою на ділянки, де проходять
магістральні судини шиї, пахви-
ни, а також у ліктьових і підко-
лінних ямках;
5) якщо ефект відсутній, поставити
клізму з водою температури 18—
20 °С,
6. За призначенням лікаря проводи-
ти медикаментозне лікування; вво-
дити 50% розчин анальгіну —
0,1 мг на кожен рік життя одно-
часно з 2% розчином димедролу —
1—-2 мг на 1 кг маси тіла.
Якщо температура не знижується
через 1—2 год, ввести літичну
суміш:
50% розчин анальгіну — 1 мл,
2,5% розчин піпольфену — 1 мл,
2,5% розчин аміназину — 1 мл,
0,5% розчин новокаїну — 4 мл.
Доза — 0,1—0,15 мл суміші на 1 кг
маси тіла.
7. У разі важкого стану за призначен-
ням лікаря ввести внутрішньом'я-
зово або внутрішньовенно пред-
нізолон — 2 мг на 1 кг маси тіла.
 Грип
8. Для р о з ш и р е н н я судин та
збільшення тепловіддачі ввести
внутрішньом'язово 2% розчин па-
паверину гідрохлориду з 0,2% роз-
чином платифіліну по ОД мл на
кожен рік. життя.
9. Налагодити краплинне внутріш-
ньовенне введення ГЛЮКОЗОСОЛЬО"
вих розчинів, реополіглюкіну, нео-
гемодезу, 5% розчину глюкози з
інсуліном та електролітами, фізіо-
логічного розчину по 10—20 мг на
1 кг маси тіла. Стежити за швид-
кістю введення рідин — вона не
п о в и н н а п е р е в и щ у в а т и 50—
60 крапель за 1 хв.
10. Збільшити пильність нагляду за
такою дитиною.
ПРОБЛЕМА
Підвищена збудливість, гігіеррефлек-
сія, судоми.
Причина
Мозкова гіпертензія за рахунок
периваскулярного набряку, дист-
рофічні зміни кори великого мозку,
підкіркових ядер.
Мета
Припинення патологічних про-
цесів у мозку дитини.
Дії медсестри
1. Надати дитині горизонтального
положення, під час блювання го-
лову схилити набік.
2. Запобігати травмуванню дитини
під час судом.
3. Забезпечити прохідність дихаль-
них шляхів, у разі необхідності
вивести нижню щелепу вперед і
трохи відтягнути донизу, ввести
роторозширювач.
15
4. Відсмоктати слиз із верхніх дихаль-
них шляхів одноразовим екстрак-
тором або гумовим балоном.
5. Проводити інгаляцію зволоженим
киснем.
6. За призначенням лікаря ввести
протисудомні препарати: 0,5% роз-
чин седуксену •— 0,5—1 мг на 1 кг
маси тіла або сибазон, діазепам,
реланіум внутрішньом'язово або
внутрішньовенно.
7. Для поліпшення мозкового крово-
обігу ввести 25% розчин магнію
сульфату — 0,2 мг на 1 кг маси
тіла.
8. У разі відсутності ефекту налаго-
дити краплинне внутрішньовенне
введення розчинів:
1) з метою дегідратації — 10% роз-
чин альбуміну — 10 мл на 1 кг
маси тіла, лазикс — 1—2 мг на
1 кг маси тіла, 2,4% розчин еуфі-
ліну — 3 мг на 1 кг маси тіла;
2) з метою нормалізації метаболіч-
них процесів — 10% р о з ч и н
глюкози — 5 мл на 1 кг маси тіла,
кокарбоксилазу — 8 мг на 1 кг
маси тіла, 5% розчин аскорбіно-
вої кислоти — 0,5—1 мл;
3) для протинабрякового, судино-
звужувального та протизапаль-
ного ефекту застосовують гідро-
кортизон — 5—7 мг на 1 кг маси
тіла.
9. Вимірювати температуру тіла ди-
тини кожні 2—3 год.
ПРОБЛЕМА
Сухий кашель, утруднення носо-
вого дихання, серозні виділення
з носа.
Причина
Деструкція та десквамація епіте-
ліальних клітин верхніх дихальних
16 Розділ 2. Вірусні інфекції
шляхів унаслідок цитопатогенної дії
вірусу грипу.
Мета
Поліпшення носового дихання;
зменшення кашлю.
Дії медсестри
1. Організувати ліжковий режим, ізо-
ляцію хворої дитини в окремій
кімнаті.
2. Забезпечити приймання великої
кількості рідини у вигляді чаю з
малиною або калиною, соків, мо-
лока з лужною мінеральною водою.
3. Давати дитині відвари відхарку-
вальних трав: дев'ясилу, кореня
алтеї, термопсису, мати-й-мачухи,
подорожника, ромашки.
4. Якщо температура тіла невисока,
провести відволікальну терапію:
ніжні та ручні гірчичні ванни (тем-
пература води 39—40°С); гірчич-
ники на грудну клітку; зігріваль-
ний компрес на 4—6 год,
5. У перші 1—2 доби захворювання
гарний ефект дає застосування
лейкоцитарного інтерферону — по
З—4 краплі в ніс 4—5 разів на добу,
6. Застосовувати 0,25% оксолінову
мазь інтраназально 3—4 рази на
добу.
7. Для поліпшення носового дихан-
ня за призначенням лікаря зака-
пувати в ніс 0,1% або 0,05% роз-
чин нафтизину 3 рази на добу.
8. Як етіотропне лікування лікар при-
значає донорський протигрипоз-
ний імуноглобулін, який вводять
внутрішньом'язово в перші дні
захворювання по 1,5—3 мл протя-
гом 1—3 днів.
9. Проводити інгаляції теплових ліку-
вальних розчинів.
10, Проводити туалет ротової порож-
нини.
ПРОБЛЕМА
Ризик поширення інфекції, інфіку-
вання осіб, які контактували з хво-
рим.
Причина
Передача вірусу грипу повітряно-
краплинним шляхом.
Мета
Зниження інтенсивності епідемії,
запобігання захворюванню осіб, які
контактували з хворим.
Дії медсестри
1. П р о в е д е н н я індивідуальної
профілактики.
2. Проведення неспецифічної та
специфічної профілактики.
Реалізація плану догляду
Техніка накладання
зігрівального компресу
на вухо
Місце проведення: дитячий стаціо-
нар, вдома.
Оснащення робочого місця:
1. Лоток,
2. 20%, 30% або 40% спиртовий
розчин,
3. Марлева серветка.
4. Вощений папір.
5. Шар вати.
6. Бинт.
Попередня підготовка:
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 1).
Покласти дитину в ліжко на здо-
ровий бік.
Підготувати 20% спиртовий розчин
для дітей 1-го року життя, 30% спирто-

вий розчин — для дітей дошкільного
віку, 40% спиртовий розчин — для
дітей шкільного віку, тобто розвести
70% спирт у співвідношенні 1:3, 1:2,
1:1. Спирт розводити гарячою водою,
щоб температура розчину в лотку
була 40 °С. Марлеву серветку склас-
ти у 6—8 шарів і зробити посередині
отвір за розміром вуха дитини. Підго-
тувати для другого шару компресу
вощений папір, для третього шару —
вату. Кожен попередній шар має бути
меншим від наступного на 2 см.
Основний етап виконання:
1. Змочити серветку, складену в 6—
8 шарів, з отвором посередині, у
20% спиртовому розчині, темпера-
тура якого становить 40 °С.
2. Відтиснути серветку і накласти на
шкіру навколо хворого вуха.
Зверху накласти вощений папір,
а потім — шар вати і закріпити
бинтом.
Зафіксувати компрес широким
бинтом.
Компрес накладати на 4—6 год.
Через 2 год перевірити, чи пра-
вильно накладено компрес. Якщо
палець, просунутий під усі шари
компресу, відчуває тепло, то ком-
прес накладено правильно.
Накладання гірчичників
Місце проведення: дитячий стаці-
онар. вдома.
Оснащення робочого місця:
1. Лоток,
2. Вода температури 45 °С.
3. Гірчичники.
4. Марлева серветка або широкий
бинт.
5. Бавовняні пелюшки.
2 - 2-751
ї 7
Попередня підготовка:
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 1).
Покласти дитину на живіт, огля-
нути шкіру спини, грудної клітки.
Врахувати стан шкіри, підвищену
чутливість до дії гірчичників. Дітям
р а н н ь о г о віку можна, н а к л а д а т и
гірчичники на марлеву серветку,
папір або зворотним боком. У лоток
налити води температури 45 °С, саме
при цій температурі виділяються
ефірні масла, які мають лікувальний
ефект. Перевірити термін зберіган-
ня гірчичників, візуально оцінити їх
якість. Скласти в декілька шарів теп-
лу пелюшку, яку потім потрібно буде
накласти на гірчичники.
Основний етап виконання:
1. На спину дитині накласти в один
шар марлеву серветку або широ-
кий бинт.
2. Змочити гірчичник у гарячій воді
і накласти зверху на марлю, та-
ким ч и н о м н а к л а д а т и й інші
гірчичники.
3. Ставити гірчичники слід між хреб-
том і лопатками. Забороняється
ставити гірчичники на хребет!
4. Зразу ж прикласти на поставлені
гірчичники підготовлену теплу
пелюшку, яка складена в декілька
шарів.
5. Повернути дитину на спину, ру-
кою підтримуючи теплу пелюшку
з гірчичниками.
6. Покласти один шар бинта на пра-
вий бік грудної клітки і зверху
прикласти змочений у теплій воді
гірчичник.
7. Вільним кінцем теплої пелюшки
обгорнути дитину поверх гірчич-
ників.
8. Вкрити дитину ковдрою.
18 Розділ 2. Вірусні інфекції
9. Зняти гірчичники через 7—10 хв
при появі гіперемії шкіри,
10. Протерти шкіру ватним тампоном,
змоченим у теплій воді, просуши-
ти шкіру пелюшкою і змастити
дитячим кремом.
11. Під час накладання гірчичників
спостерігати за дитиною, у разі
підвищеної чутливості до гірчиці
зняти гірчичники через 3—5 хв.
Техніка проведення
гірчичного обгортання
Місце проведення: дитячий стаці-
онар, вдома.
Оснащення робочого місця:
1. Бавовняні пелюшки.
2. Ковдра.
3. Розчин гірчиці: 2—3 столові лож-
ки сухої гірчиці на 1 л теплої води.
4. Папір.
5. Суха гірчиця, соняшникова олія,
мед, борошно, гаряча вода.
6. Лотки.
Попередня підготовка:
Для загального гірчичного обгор-
тання готують теплий розчин темпе-
ратури 40 °С, на 1 л теплої води бе-
руть 2—3 столові ложки сухої гірчиці.
Для місцевого гірчичного обгортан-
ня готують гірчичний компрес: в од-
н а к о в и х пропорціях беруть суміш
сухої гірчиці, меду, соняшникової олії,
додають борошно і теплу воду. Цією
сумішшю намащують шар чистої тка-
нини або паперу.
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 1).
Основний етап виконання:
Загальне гірчичне обгортання:
1. Б а в о в н я н у п е л ю ш к у змочити в
підготовленому розчині гірчиці,
відтиснути її.
2. Загорнути цією теплою пелюшкою
дитину і вкрити ковдрою.
3. Розгорнути дитину через 7—10 хв,
витерти шкіру, одягнути в теплий
одяг.
Місцеве гірчичне обгортання:
1. Підготовлений гірчичний компрес
на тканині або папері в теплому
вигляді покласти на спину дитині.
2. Зверху на компрес покласти теплу
пелюшку, складену в 4 рази, і
повернути дитину на спину.
3. Провести вільний кінець гірчично-
го компресу під правою рукою ди-
тини і покласти його на правий бік
грудної клітки.
4. Зверху обгорнути дитину пелюш-
кою, складеною в 4 шари, вкрити
ковдрою.
5. Гірчичний компрес накладають на
2—4 год.
6. Зняти гірчичний компрес, протер-
ти шкіру і змастити її дитячим кре-
мом. Гірчичне обгортання можна
зробити, використовуючи гірчични-
ки. Гірчичники накладають на один
шар тканини, яка змочена теплою
олією. Знімають гірчичники через
20—ЗО хв після накладаній, коли на
тілі з'явиться стійка гіперемія.
Д о п о м о г а д і т я м у стані
гіпертермії
Місце проведення: стаціонар,
вдома.
Оснащення робочого місця:
1. С т е р и л ь н и й с т о л и к , на я к о м у
підготовлено: ватні кульки (20—
25 штук), пінцети (3—4 штуки),
спирт 70% — 10 мл, стерильний
лоток, одноразові шприци, препа-
рати в ампулах: 50% розчин аналь-
гіну, 2,5% розчин піпольфену, 2%
розчин супрастину, 2,4% розчин
еуфіліну — 5 мл, 0,25% р о з ч и н
дроперидолу —• 5 мл, 0,5% розчин
седуксену — 2 мл, 2,5% розчин

аміназину — 1 мл, преднізолон —
1 мл, гідрокортизон — 5 мл.
2. Лоток для забруднених пінцетів.
3. Два стерилізатори з 5% розчином
хлораміну для промивання і замо-
чування шприців на 1 год.
4. Міхур з льодом.
5. Склянка з розчином оцту 1:1.
6. Стерильний гумовий балончик для
проведення очисної клізми.
7. Ректальні свічки з цефеконом.
Попередня підготовка:
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 3).
Дитину покласти в ліжко, заспо-
коїти.
Якщо температура тіла 39 °С і
вище, її необхідно знизити до рівня
37,5°С.
Основний етап виконання:
Термінові заходи на догоспіталь-
ному етапі:
1. Розкрити дитину.
2. Якщо в дитини озноб, розтерти
шкіру тулуба, кінцівок 40% спир-
том за допомогою грубого рушни-
ка до почервоніння.
3. Якщо в дитини відчуття жару, об-
терти шкіру тулуба і кінцівок роз-
чином оцту 1:10.
4. До голови прикласти міхур з льо-
дом на 20 хв або холодний комп-
рес. Через ЗО хв процедуру повто-
рити.
5. Прикласти на ділянки, де прохо-
дять магістральні судини шиї, пах-
вини, а також у ліктьових і підко-
лінних ямках пляшечки з холод-
ною водою.
6. Зробити очисну клізму з водою,
охолодивши її до 14—18 °С.
7. Після очисної клізми зробити ліку-
вальну клізму з 50% розчином
анальгіну — 0,5—і мл у 2—3 чай-
них ложках води.
2*
19
8. Внутрішньом'язово ввести 50%
розчин анальгіну — 0,1 мл на ко-
жен рік життя разом з 2% розчи-
ном супрастину — 1—2 мг на 1 кг
маси тіла.
9. Якщо немає ефекту, ввести внут-
рішньом'язово літичну суміш:
50% розчин анальгіну — 1 мл,
2,5% розчин піпольфену — 1 мл,
2,5% розчин аміназину — 1 мл,
0,5% розчин новокаїну — 5 мл.
Доза суміші — 0,1—0,15 мл на 1 кг
маси тіла.
10. У термінових випадках ввести
внутрішньом'язово або внутрішньо-
венно преднізолон — 2 мг на 1 кг
маси тіла, гідрокортизон — 5 мг
на 1 кг маси тіла.
Заходи, які застосовують у стаціо-
нарі:
1. Анальгетики: 50% розчин анальгі-
ну — 0,1 мл на кожен рік життя,
внутрішньом'язово, цефеконові
свічки — 2—4 рази на добу.
2. Препарати, які розширюють суди-
ни і збільшують тепловіддачу: 2,4%
розчин еуфіліну — 3 мг на 1 кг
маси тіла внутрішньовенно; 2%
розчин папаверину гідрохлориду
з 0,2% р о з ч и н о м п л а т и ф і л і н у
гідрохлориду або з 1% розчином
дибазолу по 0,1 мл на кожен рік
життя внутрішньом'язово.
3. Препарати для проведення нейро-
вегетативної блокади: 0,25% роз-
чин дроперидолу — 0,1—0,2 мл або
0,5—1 мг на 1 кг маси тіла, 0,5%
розчин седуксену — 0,1 мл на 1 кг
маси, 0,5% розчин седуксену —
0,5—1 мг на 1 кг маси тіла.
Нейролептичні препарати треба
вводити внутрішньом'язово або
внутрішньовенно разом з 2% роз-
чином супрастину, 2,5% розчином
піпольфену або 2% розчином суп-
растину по 1—2 мг на 1 кг маси тіла.
20 Розділ 2. Вірусні інфекції
4. Фізичне охолодження проводити
тільки одночасно з нейровегета-
тивною блокадою.
5. П р о в о д и т и т е р а п і ю о с н о в н о г о
захворювання.
Взяття змивів або відбитків
зі слизової оболонки
н о с о в о ї ч а с т и н и глотки
та з носових ходів
для дослідження
на наявність вірусів
Місце проведення: кабінет інфек-
ційних з а х в о р ю в а н ь дитячої полі-
клініки, стаціонар дитячої інфекцій-
ної лікарні.
Оснащення робочого місця:
1. Стерильний ізотонічний розчин
натрію хлориду.
2. Стерильна склянка, закрита воще-
ним папером і зав'язана.
3. Стерильні пробірки зі стержнями,
на кінцях яких ватні тампони.
4. Штатив для пробірок.
5. Стерильний шпатель.
6. Стерильний пінцет.
Попередня підготовка:
Змиви з носової частини глотки
в и к о р и с т о в у ю т ь для в и з н а ч е н н я
вірусів грипу, кору, вітряної віспи та
інших. Слід робити їх у 1—2-й день
захворювання, коли вірус розмно-
жується в епітеліальних клітинах.
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 1).
У лабораторії отримати стериль-
ну склянку, яка закрита в о щ е н и м
папером і зав'язана, стерильні про-
бірки з ватними тампонами на мета-
левих стержнях.
Основний етап виконання:
Взяття змивів з носової частини
горла:
1. Запропонувати хворому прополос-
кати носову частину глотки сте-
рильним ізотонічним р о з ч и н о м
натрію хлориду. Хворий втягує
розчин через ніздрю і випльовує
рідину в підготовлену стерильну
склянку.
2. Процедуру повторити тричі, для
змивів кожного разу брати 10—
15 мл рідини.
3. Хворого посадити обличчям до
світла. Окремими ватними тампо-
нами на металевих стержнях про-
т е р т и носові ходи, с т е р и л ь н и м
пінцетом зняти їх зі стержнів і
занурити в склянку зі змивами. .
4. Взяти третій металевий стержень
з ватним тампоном із пробірки,
зігнути металевий стержень під ку-
том ближче до ватного тампона.
5. Відкрити дитині рот, ш п а т е л е м
притримати язик, ввести в ротову
порожнину зігнутий стержень (ку-
том вгору) і ватним тампоном про-
терти задню стінку глотки.
6. Стерильним пінцетом зняти ват-
ний тампон з металевого сгержня
і занурити його в склянку і зми-
вами.
7. Закрити склянку і відразу відпра-
вити в лабораторію, виписавши
направлення.
Взяття відбитків зі слизової обо-
лонки носової частини глотки:
1. Хворого посадити обличчям до
світла.
2. Взяти металевий стержень з ват-
ним тампоном із стерильної про-
бірки, зігнути металевий стержень
під кутом ближче до ватного там-
пона.
3. Відкрити дитині рот, ш п а т е л е м
притримати язик, ввести в ротову
порожнину стержень (кутом вго-
ру) і ватним тампоном, який заве-
дений за м'яке піднебіння, протер-
ти задню стінку носової частини
глотки.
 Грип
4. Стерильним пінцетом зняти ват-
ний тампон з металевого стержня
і занурити його в пробірку з роз-
чином Хенкса.
5. Окремими ватними тампонами на
металевих стержнях протерти сли-
зову оболонку носових ходів, сте-
рильним пінцетом зняти їх зі
стержнів і занурити у ту саму про-
бірку з розчином Хенкса.
6. Пробірку закрити корком і відпра-
вити у вірусологічну лабораторію,
виписавши направлення.
Оцінка результатів
Оцінку ефективності догляду і
лікування проводить медична сестра
під час спостереження за дитиною в
стаціонарі або під час організації ста-
ціонару вдома з повною ізоляцією
хворого. Термін ізоляції дитини, хво-
рої на грип,— до 7 днів.
Госпіталізують дітей з важкою або
з гіпертоксичною формами грипу, а
також за наявності ускладнень.
Щоб досягти кращих результатів
у лікуванні хворих на грип, необхід-
но стежити за дотриманням ліжко-
вого режиму на 5—7 днів. Контро-
люючи в домашніх умовах годування
хворої дитини, необхідно стежити за
тим, щоб дитині давали багато пити,
у раціон включали більше рослинної
їжі, вітамінних продуктів. ГІри цьому
треба стежити за функціонуванням
травного тракту. Симптоматичну те-
рапію застосовують, коли у дитини
гіпертермія, сильне збудження, що
супроводжує головний біль, а. також
у разі сухого кашлю, нежитю тощо.
За призначенням лікаря медична се-
стра вводить в ін'єкціях або контро-
лює вживання антигістамінних, седа-
тивних, муколітичних, протикашльо-
вих, протизапальних препаратів.
21
Медична сестра повинна знати пра-
вила застосування у хворих на грип
етіотропних засобів.
Дітям віком понад 7 років у перші
дні захворювання доцільно застосу-
вати ремантадин або арбідол по 25—
50 мг 3 рази на добу протягом 1 —
З днів. Одночасно можна використо-
вувати інтерферон по 5 крапель у
кожен носовий хід 5 разів на день
або кожні 2 год. У дитячому інфек-
ційному стаціонарі використовують ре-
аферон (рекомбінантний інтерферон)
у вигляді аерозолю по 500 тис. МО
2 рази на день протягом 2—3 днів, для
цього використовують ультразвуко-
вий інгалятор. Дітям у важкому стані
необхідно якомога раніше вводити
внутрішньом'язово протигрипозний
імуноглобулін: 1 доза — дітям віком
до 3 років, 2 дози — дітям віком по-
над 3 роки. Через 12 год дозу імуно-
глобуліну можна повторити.
Антибіотики застосовують у разі
ускладнень грипу.
Медична сестра повинна вміти
проводити під контролем лікаря інфу-
зійну терапію, а також терапію не-
відкладних станів.
Правила виписування дітей після
грипу — нормалізація об'єктивного
стану дитини, нормалізація даних
аналізів, відсутність ускладнень за-
хворювання.
Профілактика
Специфічна профілактика полягає
у введенні вакцин перорально, інтра-
назально і парентерально. Але вона
має низку недоліків, пов'язаних зі
складністю визначення антигенного
варіанту вірусу і малими термінами
збереження імунітету.
Для специфічної профілактики
застосовують інактивовані або живі
вакцини.
22 Розділ 2. Вірусні інфекції
їнактивовані вакцини містять віру-
си грипу типу А і В, Доза для щеп-
лення — 0,5 мл. У дітей застосовують
інтраназальний шлях введення вак-
цини по 0,25 мл у кожний носовий
хід дворазово з інтервалом 3—4 тиж.
Дорослим дозволяється вводити
вакцину підшкірно в дозі 0,5 мл. їн-
активовані вакцини не викликають
побічних явищ, протипоказань для
введення не мають. Імунітет коротко-
часний — на 1 рік.
Ж и в і грипозні вакцини — поліва-
лентні препарати, містять 3 типи віру-
су. Вакцини вводять у носові ходи по
0,25 мл з інтервалом 3—4 т и ж за до-
помогою апарата РДЖ-14. Ж и в і вак-
цини мають слабку реагентність. Іму-
нітет короткочасний — захист на час
епідемії грипу.
Неспецифічна профілактика поля-
гає в наступних діях:
1) ізоляція хворих дітей на 7 днів,
проведення карантинних заходів
у дитячих закладах під час епі-
демій; карантин триває 7 днів;
2) індивідуальна профілактика — за-
стосування марлевих пов'язок;
3) дітям, які контактували з хворими
на грип, рекомендовано застосу-
вання лейкоцитарного інтерферо-
ну інтраназально;
4) вологе прибирання з застосуван-
ням дезінфекційних розчинів, про-
вітрювання, У Ф-опромінення
кімнати.
 Аденовірусна інфекція 23

АДЕНОВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ ,

Аденовірусна інфекція (іпіесїіопез асіепоуігаїіа) — гостре

інфекційне захворювання, при якому уражаються слизові
оболонки верхніх дихальних шляхів, очей, кишок та лімфо-
їдна тканина.

Специфічний збудник дити в хронічну форму, що забезпе-

захворювання
Збудником аденовірусної інфекції
є віруси, які належать до родини аде-
новірусів. Вірус містить двониткову
ДНК, Аденовіруси мають як групо-
специфічні, так і типоспецифічні ан-
тигени. їх поділяють на три підгру-
пи — А, В, С. Відомо близько 60 се-
ротипів, патогенними для людини є
36 серотипів.
Аденовіруси спричинюють цитопа-
тогєнну дію, переважно в ядрі клітини.
Порівняно з іншими: збудниками
ГРВІ аденовіруси достатньо стійкі
щодо чинників навколишнього сере-
довища, терморезистентні; витриму-
ють зміни рИ від 5,0 до 9,0; під час
нагрівання до 56 °С гинуть протягом
ЗО хв. Швидко інактивуються розчи-
нами лізолу, формаліну, хлорвмісни-
ми дезінфектантами.
Епідеміологія
Джерелом інфекції є хвора дити-
на. або вірусоносій. Виділення адено-
вірусів триває 7—12 днів від початку
захворювання і припиняється пере-
важно ще до закінчення хвороби,
хоча в деяких хворих може тривати
місяцями. Особливо довго вірус збе- Класифікація
рігається в мигдаликах дітей, хворих, Типові форми:
на хронічний тонзиліт. Часто гостра
аденовірусна інфекція може перехо-
чує тривале зберігання збудника в ко-
лективі.
Механізм передачі інфекції пере-
важно повітряно-краплинний, мож-
ливі також аліментарний та контакт-
но-побутовий.
Чинниками, що сприяють розвит-
ку захворювання, є:
1) епідеміологічний чинник — спа-
лахи аденовірусної інфекції, неви-
конання протиепідемічних заходів,
скупченість дітей, пора року;
2) вік дитини — від 6 міс до 3 років;
3) імунодефіцитні стани дитини;
4) часті захворювання дитини;
5) негативний преморбідний фон.
Сезонність епідемічного процесу
Захворюваність спостерігається
цілорічно, але спалахи частіше бува-
ють узимку.
Сприйнятливість населення до
інфекції
Сприйнятливість висока. Хворіють
переважно діти віком від 6 міс до
З років. Дорослі хворіють рідше в 5—
6 разів. Після перенесеної інфекції
формується типоспецифічний імунітет.
1. Фарингокон'юнктивальна га-
рячка.
24 Розділ 2. Вірусні інфекції
2. Плівчастий кон'юнктивіт.
3. Аденовірусний катар дихальних
шляхів.
4. Тонзилофарингіт.
5. Аденовірусна пневмонія.
6. Кишкова форма.
7. Мезоаденіт.
Атипова (стерта) форма.
Клінічні прояви
Інкубаційний період триває 1 —
13 днів. Початок хвороби гострий.
Суттєвою ознакою є помірна загаль-
на інтоксикація:
— загальна слабкість;
—озноб;
— помірний головний біль;
— біль у суглобах і м'язах;
— температура тіла 38 °С, іноді
39 °С;
— збільшення печінки і селезінки;
—• помірна аденопатія.
Зміни в ротовій частині глотки
виявляють при всіх формах хвороби.
Важкість перебігу захворювання за-
лежить від вік). Найважчі форми спо-
стерігають у ранньому дитячому віці.
Фарингокон'юн^тивальна гаряч-
ка — найтиповїша форма, що харак-
теризується катаральними явищами
та значним підвищенням температу-
ри тіла:
— різке підвищення температури
тіла до 38—39 °С;
—- адинамія;
— анорексія;
— нежить зі слизовими, рідше —
гнійно-слизовими виділеннями;
— набряк лиця і, повік;
— сльозотеча;
— гіперемія склер і кон'юнктив;
— гіперемія дужок, мигдаликів,
іноді плівчастий наліт;
— гіпертрофія фолікулів задньої
стінки глотки;
— біль під час ковтання;
— кашель, біль за грудниною;
— ін'єкція судин склер.
Перебіг цієї форми триває 2 тиж і
більше.
Плівчастий кон'юнктивіт — часто
самостійна форма хвороби. Процес
одно-, а потім двобічний:
— кон'юнктива гіперемована, зер-
ниста, набрякла;
— серозно-слизові, потім слизово-
гнійні виділення з очей;
—• сірувато-білі плівчасті нальоти
між склерою і кон'юнктивою
очей.
Ці прояви тривають 1—2 тиж.
Аденовірусний катар дихальних
шляхів зустрічається часто і має лег-
кий перебіг. Катаральні зміни прояв-
ляються ринофарингітом, ринофарин-
готонзилітом, ринофарингобронхітом:
— температура тіла субфебрильна;
— нежить;
— кашель;
— незначний біль і гіперемія горла;
— синдром крупу;
— помірне збільшення лімфо-
вузлів.
Тонзилофарингіт супроводжується:
— незначним болем у горлі;
— гіперемією слизової оболонки
глотки;
— л а к у н а р н и м и та плівчастими
нашаруваннями на набряклих
мигдаликах;
— кашлем;
— нежиттю.
Аденовірусна пневмонія характе-
ризується атиповим тривалим пере-
бігом (до 3—6 тиж), доволі слабкою
загальною інтоксикацією на тлі до-
сить значної дихальної недостатності.
Погано піддається лікуванню.
 Аденовірусна інфекція 26
У дітей грудного віку аденовірус-
на пневмонія перебігає дуже важко,
тривало:
— задишка змішаного характеру;
— ціаноз;
— гарячка ремітуючого характеру;
—- блювання;
— різнокаліберні вологі хрипи в
легенях під час аускультації; ,
— крепітація;
— укорочення перкуторного звуку;
— тоніко-клонічні судоми.
Пневмонія має рецидивний харак-
тер з тенденцією до поширення вогнищ,
що призводить до високої летальності.
Кишкова форма характерна для
дітей 1-го року життя. Спостерігають-
ся такі симптоми:
— рідкі випорожнення з домішка-
ми слизу;
— частота випорожнень 5—7 разів
на добу;
— зниження апетиту;
— блювання;
— підвищення температури тіла до
38 °С.
Нерідко до цих симптомів при-
єднуються явища катару дихальних
шляхів. Тривалість даної форми — 3—
4 дні. Зневоднення не розвивається.
Мезоаденіт — досить рідкісна
форма аденовірусної хвороби, часті-
ше поєднується з іншими формами,
іноді переважає в клінічній картині.
Завжди перебігає на тлі катаральних
явищ дихальних шляхів:
— гострий переймоподібний біль
у животі;
— підвищення температури тіла до
38 °С;
— нудота, іноді блювання;
— язик обкладений білим нальотом;
— часті рідкі випорожнення.
Стерта форма проявляється не-
значно вираженим синдромом фарин-
гокон'юнктивальної гарячки або аде-
новірусного катару дихальних шляхів.
Температура тіла не підвищується.
Ускладнення
Ускладнення пов'язані переважно
зі вторинною бактеріальною інфек-
цією або загостренням хронічних за-
хворювань.
Оцінка стану пацієнта
Оцінку стану дитини проводять на
тлі клінічної картини захворювання,
епідеміологічного анамнезу і лабора-
торної діагностики. У загальному
аналізі крові може спостерігатися
лімфопенія і незначно збільшена ШОЕ.
Специфічна діагностика полягає у
підтвердженні діагнозу вірусологіч-
ним дослідженням матеріалу від хво-
рих — змивів з носової частини глот-
ки, виділень з кон'юнктиви, фекалій.
Використовують також серологічні
методи дослідження — РСК, РИ або
РНГА, які проводять у перші дні за-
хворювання і через 2—3 тиж.
Аналіз стану дитини дозволяє ме-
дичній сестрі сформулювати разом з
батьками дитини наявні та потенційні
проблеми і скласти план сестрин-
ського догляду.
План сестринського догляду
ПРОБЛЕМА
Підвищення температури тіла до
39 °С і вище, озноб.
Причина
Вірусемія, токсичний вплив на
центральну нервову систему.
Мета
Зниження температури тіла, поліп-
шення загального стану дитини.
26 Розділ 2. Вірусні інфекції
Дії медсестри
1. Забезпечити ліжковий режим.
2. Провітрити кімнату, де перебуває
хвора дитина,
3. Загорнути дитину у вологу прохо-
лодну пелюшку.
4. Покласти міхур з льодом біля
голови, у ділянці печінки, магіст-
ральних судин.
5. Протерти шкіру дитини розчином
оцту з водою 1:10.
6. Забезпечити циркуляцію повітря
за допомогою вентилятора.
7. Провести оксигенотерапію зволо-
женим 40—60% киснем.
8. За призначенням лікаря ввести
внутрішньом'язово 50% розчин
анальгіну — 0,1 мл на кожен рік
життя. С у д и н о р о з ш и р ю в а л ь н і
засоби: папаверин 2% — 0,2 мл на
кожен рік життя з 1% розчином
дибазолу — 0,1 мл на 1 кг маси
тіла (у різних шприцах); 1% розчин
нікотинової кислоти — 0,5 мг на
1 кг маси тіла. Нейролептичні
засоби: 0,25% розчин дропери-
долу— 0,25—0,1 мл на 1 кг маси
тіла; 5% розчин пентаміну — дітям
віком до 1 року по 2 мг 2—3 рази
на добу.
9. У разі відсутності ефекту через
ЗО—45 хв повторити введення
а н а л ь г і н у з 2,5% р о з ч и н о м
піпольфену — 0,1 мл на кожен рік
життя.
10. Ефективним є введення літичних
сумішей.
11. Проводити дезінтоксикаційну
т е р а п і ю шляхом внутрішньо-
венного краплинного введення
розчинів.
12. Увести гідрокортизон 3—5 мг на
1 кг маси тіла або преднізолон —
1—2 мг на 1 кг маси тіла.
13. Контролювати температуру тіла
кожні 2 год.
14, Своєчасно змінювати білизну.
15. Давати дитині багато пити.
ПРОБЛЕМА
Сльозотеча, біль в очах, гіперемія
та набряк склер, гнійні виділення
з очей.
Причина
Запалення кон'юнктиви очей.
Мета
Зменшити явища запалення кон'-
юнктиви.
Дії медсестри
1. Забезпечити ліжковий режим та
ретельний догляд за дитиною.
2. Створити оптимальний темпера-
турний режим у кімнаті.
3. Призначити дієту згідно з вікови-
ми особливостями.
4. Промивати очі та робити аплікації
на очі настоєм чаю.
5. За призначенням лікаря вводити в
кон'юнктивальний мішок 0,05%
розчин дезоксирибонуклеази (ДНК)
по 1—2 краплі 3 рази на добу.
6. У разі важкої форми кон'юнкти-
віту проводити закладання за по-
віки гідрокортизоново'ї мазі.
7. Застосовувати УФ-опромінення
обличчя.
8. При приєднанні бактеріальних
ускладнень ввести до комплексної
терапії антибіотики у вигляді
очних крапель.
ПРОБЛЕМА
Нежить, утруднення носового ди-
хання.
Причина
Ураж:ення вірусом епітелію слизо-
вої оболонки носа.
 Аденовірусна інфекція
Мета
Нормалізація носового дихання,
Дії медсестри
1. Організувати ліжковий режим.
2. Забезпечити ретельний догляд за
дитиною.
3. Дітям 1-го року життя відсмоктува-
ти слиз із носових ходів екстракто-
ром або ґумовим балоном, прочис-
тити ходи Ватними джгутиками, змо-
ченими простерилізованою олією.
4. Закапувати в ніс для зменшення
набряку 0,025% розчин нафтизи-
ну, санорин.
5. Для етіотропного лікування зака-
пувати в ніс ДНКазу — 2—4 краплі
0,02% розчину протягом 2—3 днів.
6. Якщо у дитини нормальна темпе-
ратура тіла, застосовувати відволі-
кальні засоби: гірчичні ніжні
ванни, гірчичні аплікації на литки,
ПРОБЛЕМА
Біль у горлі під час ковтання,
відмова від їжі.
Причина
Інфекційне запалення слизової
оболонки глотки, піднебінних дужок,
мигдаликів.
Мета
Зменшення запального процесу в
горлі.
Дії медсестри
1. Організувати ліжковий режим з
оптимально комфортними умовами.
2. Призначити дієту згідно з вікови-
ми особливостями дитини. їжа має
бути механічно і термічно щадною.
3. Забезпечити вживання великої
кількості рідини.
27
4. П р о в о д и т и п о л о с к а н н я горла
відварами трав — ромашки, шал-
фею, звіробою.
5. З р о ш у в а т и п о р о ж н и н у р о т а
розчинами антисептиків: фураци-
ліну 1:5000, калію перманганату
1:10 000.
6. Застосовувати інгаліпт в аерозолі,
септефрил по 1 таблетці під язик
З—4 рази на добу, фарингосепт,
фалімінт, септолете.
7. П р о в е с т и 10 п р о ц е д у р тубус-
кварцу.
ПРОБЛЕМА
Кашель, задишка змішаного типу.
Причина
Запальний процес дихальних
шляхів, який проявляється набряком
слизової оболонки з виділенням сли-
зового секрету.
Мета
Зняти запальний процес верхніх
дихальних шляхів, запобігти розвит-
ку пневмонії.
Дії медсестри
1. Організувати ліжковий режим та
ретельний догляд за дитиною.
2. Призначити дієту згідно з вікови-
ми особливостями. Забезпечити
споживання дитиною достатньої
кількості рідини.
3. Проводити інгаляції 0,02% розчи-
ном ДНКази — по 3 мл на 1 інга-
ляцію.
4. Застосувати відхаркувальні міксту-
ри і препарати:
а) мукалтин — 0,05 г 2—3 рази на
добу: дітям віком до 3 років —
1/4 таблетки, дітям віком З—
7 років — 1/2 таблетки, 7 —
14 років — 1 таблетка;
28 Розділ 2. Вірусні інфекції

б) пертусин у флаконах по 125 мл— Дії медсестри

З рази на добу дітям віком до 1. Організувати ліжковий режим і
З років — 1/2 чайної ложки, д ітям ретельний догляд за дитиною.
віком 3—7 років — 1 чайна ложка, 2. Призначити водно-чайну паузу на
7—12 років — 1 чайна ложка; 6—12 год.
в) бромгексин у таблетках по а) напувати дитину кожні 15—
0,004 г 3 рази на добу дітям віком 20 хв по 10—15 мл: 5% розчин
З—4 роки — 0,002 г, 5—14 років — глюкози, несолодкий чай, розчин
0,004 г; Рінгера—Локка, ізотонічний
г) мікстури на основі настоянки розчин натрію хлориду, регідрон,
кореня алтею, нашатирно-анісові несолодкий компот з яблук, род-
краплі, настій трави термопсису зинок, відвар ромашки, звіро-
в дозах, що відповідають вікові бою, шипшини;
дитини; б) після закінчення паузи дитину
д) якщо є ознаки обструкції годувати кожні 2 год по 20—
бронхів, застосувати бронхо- ЗО мл грудним молоком або кис-
літин у флаконах по 250 мл (дітям ломолочними сумішами. З 2-го
віком до 3 років по 1/2 чайної дня годування кількість їжі
ложки 3 рази на добу, віком з б і л ь ш у в а т и на 20—ЗО мл,
понад 3 роки по 1 чайній ложці кількість годувань зменшувати;
З рази на добу). в) до 6—7-го дня лікування об'єм
5. Після нормалізації температури їжі та кількість годувань мають
тіла поставити гірчичники на відповідати нормальним величи-
гоудну клітку. нам залежно від віку дитини.
0 Застосовувати фізіотерапевтичні 3. Якщо температура тіла нормаль-
процедури: вібромасаж, електро- на, застосовувати сухе тепло на
форез калію йодиду, аплікації па- живіт.
рафіну. 4. Оцінювати характер випорожнень
7. Проводити аерозольні інгаляції 2% і блювотних мас дитини.
розчину натрію гідрокарбонату, 5. Регулярно зважувати дитину.
хемотрипсину — 5 мл на 3—5 мл 6. Проводити ферментотерапію:
ізотонічного розчину натрію а) соляна кислота з пепсином —
хлориду 2—3 рази на добу. по 1 чайній ложці 2—3 рази на
добу за 10 хв до їди;
ПРОБЛЕМА б) панкреатин у таблетках по 0,25
Нудота, блювання, діарея. та 0,5 г — 3 рази на добу перед
їдою (дітям віком до 1 року —
Причина 0,1—0,15 г, 2—4 роки — 0,2—
0,25 г, 5—9 років — 0,3—0,4 г);
Запальний процес слизової обо- в) фестал, ензистал, драже в упа-
лонки кишок, порушення процесів ковці по 100 штук — 3 рази перед
травлення і всмоктування. їдою (дітям віком до 1 року —
1 /3 драже, до 6 років — 1/2 драже);
Мета г) солізим, сомілаза, драже в упа-
Нормалізація процесів травлення, ковці по 100 штук — 3 рази на
зменшення запального процесу. добу.
 Аденовірусна інфекція
Біопрепарати;
а) бактисубтил — 3 рази на добу
(дітям віком до 3 років — 1 капсула,
З—12 років — 2 капсули);
б) лактобактерин 3 дози, 5 доз
за ЗО хв до їди;
в) лінекс — 3 рази на добу (дітям
віком 1—2 роки — 1 капсула, 2—
12 років — 2 капсули);
г) лактобацилюс — 3 рази на
добу (дітям віком до 6 міс — 1/2
к а п с у л и , с т а р ш и м 6 міс —
1 капсула).
Реалізація плану догляду
Невідкладна допомога
в разі нейротоксикозу
Місце проведення: дитяча інфек-
ційна лікарня.
Оснащення робочого місця:
1. Стерильний столик, на якому
підготовлено: ватні кульки (20—
25 штук), стерильні пінцети (2—
З штуки), спирт 70% — 10 мл,
одноразові шприци, одноразові
системи, препарати в ампулах:
1% р о з ч и н а м і н а з и н у — 1 мл,
2% розчин супрастину — 1 мл,
0,5% розчин седуксену — 2 мл,
0,5% розчин реланіуму — 2 мл,
0,25% розчин дроперидолу — 5 мл,
0,5% розчин новокаїну — 10 мл,
50% розчин анальгіну — 1 мл,
гепарин — 10 мл, інсулін — 10 мл,
преднізолон — 2 мл, гідрокорти-
зон — 5 мл; у флаконах: альбумін,
плазма, 5% розчин глюкози —
400 мл, ізотонічний розчин натрію
хлориду — 400 мл.
2. Стерильні лотки.
3. Лоток для забруднених пінцетів.
4. Стерилізатори для промивання і
замочування шприців у 3% розчині
хлораміну на 1 год.
29
5. Джгут.
6. Клейончаст а подушка.
7. Пелюшки.
Попередня підготовка:
В основі нейротоксикозу лежить
розвиток набряку мозку, який вини-
кає в разі порушення метаболізму в
умовах гіпоксії. Токсикоз розвиваєть-
ся при гострих вірусних інфекціях,
сепсисі, гострих шлунково-кишкових
захворюваннях. Спостерігається З
фази патології: збудження, супороз-
на, коматозна. Дітям необхідно нада-
вати термінову допомогу, щоб не до-
пустити розвитку 2-ї і 3-ї фаз нейро-
токсикозу.
Основний етап виконання:
Допомога на догоспітальному етапі:
1. Провести інгаляцію зволоженим
киснем — 10 хв.
2. Внутрішньом'язово ввести 50%
розчин анальгіну — 0,1 мл на ко-
ж е н р і к ж и т т я , 2% р о з ч и н
супрастину — 0,1 мл на 1 кг маси
тіла, протисудомний препарат —
0,5% розчин седуксену — 0,5 мг
на 1 кг маси тіла. Замість цих
препаратів можна ввести внутрі-
шньом'язово літичну суміш:
2,5% розчин аміназину —• 1 мл,
2,5% розчин піпольфену — 1 мл,
0,5% розчин новокаїну — 5 мл.
Доза суміші — 0,15 мл на 1 кг маси.
Протипоказання: адреналін, кофеїн,
мезатон, кордіамін, коразол не
призначати, бо вони посилюють
спазм судин.
3. Дитину госпіталізувати в реаніма-
ційне відділення дитячої інфек-
ційної лікарні або соматичного
стаціонару.
Невідкладна допомога в стаціо-
нарі, 1 -ша фаза нейротоксикозу:
1. Застосовувати фізичні методи
охолодження, а також краніоце-
ребральну гіпотермію.
зо Розділ 2. Вірусні інфекції
2. Вводити внутрішньом'язово літич-
ну суміш, 0,5% розчин седуксену або
0,5% розчин реланіуму — по 0,5 мг
на 1 кг маси. Внутрішньовенно
можна вводити® 0,25% розчин дро-
перидолу — 0,25 мг на 1 кг маси.
3. П р о в о д и т и і н ф у з і й н у т е р а п і ю :
плазма — 5 мл на І кг маси, 5%
р о з ч и н глюкози з інсуліном та
електролітами.
4. Для нормалізації тонусу перифе-
рійних: судин призначити внутріш-
ньом'язово або внутрішньовенно
2% р о з ч и н п а п а в е р и н у і 0,5%
розчин дибазолу — по 0,3 мл на
кожен рік життя.
5. Для запобігання ДВС і його ліку-
вання внутрішньовенно або внут-
рішньом'язово вводити 5% розчин
курантилу — 3—5 мг на 1 кг маси
тіла (4—5 днів до нормалізації ко-
агулограми) або трентал —• 10—
20 мг на 1 кг маси тіла на добу.
Використовувати прямий
коагулянт — гепарин 100—200 ОД
на 1 кг маси тіла на добу.
М о ж н а вводити д о з у г е п а р и н у
5 ОД на 1 кг маси тіла за 1 год. Така
доза не впливав на коагулограму,
але стабілізує час згортання крові.
6. З м е т о ю с т а б і л і з а ц і ї м е м б р а н
клітин вводити преднізолон — 2 мл
на 1 кг маси тіла або гідрокорти-
зон — 5 мг на 1 кг маси тіла.
7. Уводити антипротеазні препарати,
які зменшують активність лізосо-
мальних ферментів і дають про-
тизапальний і протйексудативний
ефект: трасилол, контрикал,
гордокс — 500—5000 ОД на 1 кг
маси тіла 2—4 рази на добу.
8. Вітамінотерапія.
Оцінка результатів
Результати ефективності догляду
і лікування оцінює медична сестра під
час спостереження за дитиною після
виписування її зі стаціонару або під
час організації стаціонару вдома з
п о в н о ю і з о л я ц і є ю хворої д и т и н и .
Термін ізоляції дитини, хворої на аде-
новірусну інфекцію,— 7—14 днів,
спостереження за дитиною до випи-
сування в дитячі заклади — 14 днів.
Виписувати, дітей після аденовірусної
інфекції можна за таких умов:
1) нормалізація стану дитини;
2) відсутність клінічних проявів
захворювання;
3) нормалізація аналізів крові;
4) відсутність вірусоносійства;
5) відсутність ускладнень.
Профілактика
Специфічна
Розроблена атенуйована ж и в а та
інактивована вакцина для активної
імунізації проти аденовірусної
інфекції.
Неспецифічна
Накладається карантин на 7 днів.
У карантинній групі дитячого садка і
1—3-му класах школи проводять такі
заходи:
1) спостереження за контактними
дітьми;
2) застосування марлевих пов'я-
зок;
3) інтраназальне введення інтерфе-
рону, оксолінової мазі протягом
3—4 днів дітям, які мали контакт
із хворими;
4) провітрювання, вологе приби-
р а н н я кімнати з а допомогою
дезрозчинів, УФ-онромінєння.
Діти із сім'ї, в якій є хворий, не
відвідують дитячий садок або 1—3-й
класи школи протягом 7 днів.
 Парагрип 32

ПАРАГРИП _ _
Парагрип (рагадгіррив) — гостре інфекційне захворювання,
яке супроводжується гарячковою реакцією й ураженням
слизових оболонок верхніх дихальних шляхів.

Специфічний збудник — вік дитини (1—4 роки);

захворювання
Збудником з а х в о р ю в а н н я є
РНК-вмісний вірус парагрипу, який
належить до родини параміксовірусів.
Вірус характеризується відносною
антигенною стабільністю і за антиген-
ним складом диференціюється на типи.
Усі типи вірусу малостійкі в зов-
нішньому середовищі, термолабільні,
інактивуються при кімнатній темпе-
ратурі через 1—3 дні. Швидко руй-
нуються під впливом прямих соняч-
них променів. Гинуть у кислому
середовищі, а також у розчинах фор-
маліну, хлорвмісних дезінфектантів.
Епідеміологія
Джерелом інфекції є хвора люди-
на. Виділення вірусу відбувається в
останні дні інкубації, тривалість якої
2—б днів.
Механізм передачі інфекції —•
повітряно-краплинний. Унаслідок ек-
спіраторних актів збудник потрапляє
в повітря, а потім уражає сприйнят-
ливих оточуючих людей. Оскільки
збудник виживає в умовах кімнатної
температури до 5 діб, він може пере-
даватися через забруднені вірусом
рушники, предмети побуту.
Чинники, що сприяють виникнен-
ню захворювання:
— сприятливий епідеміологічний
фон;
— імунодефіцитні стани;
— часті захворювання дитини;
— негативний преморбідний фон.
Сезонність захворювання.
Захворюваність на парагрип спо-
стерігається протягом усього року з
підвищенням її в осінньо-зимовий
період.
Сприйнятливість населення. Се-
ред гострих респіраторних захворю-
вань парагрипозна інфекція стано-
вить 12—18%. Хворіють переважно
діти. Після перенесеної інфекції в
організмі розвивається несприйнят-
ливість — у крові з'являються спе-
цифічні антитіла, які зберігаються
протягом 1 року.
Класифікація
За формами перебігу:
1. Легка.
2. Середньої важкості.
3. Важка.
Клінічні прояви
Інкубаційний період триває 3—
4 дні, іноді — 2—7 днів. Захворювання
починається поступово, явища інток-
сикації виражені незначно:
— температура тіла субфебрильна;
— млявість, неспокій;
— головний біль;
— порушення апетиту, сну.
 33 Розділ 2. Вірусні інфекції
Відзначаються і симптоми ката-
рального запалення:
— нежить;
— незначні серозні виділення з
носа;
— сухий кашель;
— помірний біль у горлі, за груд-
ниною;
— захриплість голосу;
— гіперемія м'якого піднебіння,
глотки.
Уже протягом першої доби хвороби
можуть розвинутися симптоми стенозу
гортані (І, II, III або IV ступеня).
Ускладнення
Практично єдиним ускладненням .
парагрипу є пневмонія, яка розви-
вається внаслідок важкого ларинго -
трахеїту.
Захворювання закінчується оду-
жанням через 7—9 днів, якщо немає
ускладнень.
Оцінка стану пацієнта
Стан пацієнта оцінюють за клініч-
ною картиною захворювання, епіде-
міологічним анамнезом та даними
лабораторної діагностики.
Під час дослідження крові виявля-
ють лейкопенію, потім — лейкоцитоз,
ШОЕ залишається в межах норми.
Специфічна діагностика
За допомогою імунофлуоресцент-
ного аналізу (ІФА) виявляють на-
явність антигенів вірусу.
Для діагностики застосовують та-
кож серологічні реакції РГГА, РЗК.
Аналіз отриманих даних, а також
об'єктивний стан дитини дозволяє
медичній сестрі разом з батьками
дитини сформулювати наявні та по-
тенційні проблеми і скласти план
сестринського догляду.
План сестринського догляду
ПРОБЛЕМА
Млявість, головний біль, пору-
шення сну, апетиту.
Причина
Вірусемія, токсичний вплив на
центральну нервову систему, імунно-
алергійна реакція організму.
Мета
Поліпшити загальний стан дитини.
Дії медсестри
1. Організувати ліжковий режим на
5—7 днів, в окремій кімнаті.
2. Забезпечити провітрювання кімнати.
3. Забезпечити багато теплого пиття —
чай з малиною або калиною, соки,
молоко з лужною мінеральною
водою.
4. Застосовувати відволікальні. засоби.
5. Увести протигрипозний імуногло-
булін — 1,5—3 мл внутрішньом'я-
зово 1 раз на добу.
6. За призначенням лікаря давати
дитині 2—3 рази на день по 1 пор-
ції антигрипіну.
7. Контролювати температуру тіла,
пульс, характер дихання.
8. Бути готовим надати допомогу дити-
ні в разі розвитку стенозуючого
ларингіту.
Реалізація плану догляду
Допомога дітям, хворим на ст.ено-
зуючий ларингіт
Місце проведення: вдома, дитячий
стаціонар, реанімаційне відділення.
Оснащення робочого місця:
1. Стерильний столик, на якому
підготовлено: спирт 70% — 10 мл,
 Парагрип 34
ватні кульки (20—25 штук), пінце-
ти (3—4 штуки), одноразові шпри-
ци, стерильний лоток, препарати
в ампулах: преднізолон — 5 мл,
5% р о з ч и н е ф е д р и н у — 1 мл,
0,1% розчин адреналіну— 1 мл,
2,5% розчин піпольфену— 1 мл,
2,5% розчин аміназину — 1 мл,
0,25% розчин новокаїну — 5 мл.
2. Паровий інгалятор.
3. Гірчичники.
4. Киснева подушка, апарат Боброва.
5. Лоток для забруднених пінцетів,
6. Стерилізатори для промивання і
замочування одноразових шприців
у 3% розчині хлораміну на 1 год.
7. Ларингоскоп.
8. Поліетиленовий катетер для вве-
дення в трахею,
9. Т е р м о п л а с т и к о в а інтубаційна
трубка.
10. І н с т р у м е н т и для п р о в е д е н н я
трахеотомії.
Попередня підготовка:
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 3).
Допомога дитині, хворій на стено-
зуючий ларингіт, залежить від ступе-
ня стенозу.
У приміщенні, де перебуває дити-
на, повітря повинно бути вологим і
теплим.
Основний етап виконання:
Стеноз І ступеня
1. Провести інгаляцію зволоженого
кисню. В апарат Боброва залити
настої трав: ромашки, безсмерт-
ника, евкаліпта, мати-й-мачухи, по-
дорожника, первоцвіту, фіалки,
квітів липи — 400—500 мл і поста-
вши склянку на водяну баню темпе-
ратури 80 °С. Пропустити кисень
через теплий розчин настою трав.
Інгаляції здійснювати під тентом з
целофану або в кисневій палатці.
З — 2-751
2. Провести відволікальну терапію,
якщо в дитини нормальна темпе-
ратура тіла. Зробити ніжні та ручні
гірчичні ванни, температура води
39—40 °С, протягом 5—10 хв;
поставити гірчичники на груди та
шию або зігрівальний компрес на
2—4 год. М а р л е в у с е р в е т к у
першого шару компресу змочити
у теплому розчині, підготовлено-
му з меду, соняшникової олії, 40%
спирту в однакових пропорціях.
3. Дитину напувати рідиною в дос-
татній кількості: малиновим чаєм,
молоком, розчинами з настоями
відхаркувальних трав: ромашки,
безсмертника, евкаліпта, мати-й-
мачухи, подорожника, первоцвіту,
фіалки, квіток липи,
4. З теплими настоями дати дитині
1 чайну ложку мікстури від кашлю
з алтеєм, термопсисом або брон-
холітин.
5. Внутрішньом'язово або внутрішньо-
венно ввести 2% розчин супрасти-
ну — 1—2 мг на 1 кг маси, 5% роз-
чин ефедрину гідрохлориду —
0,1 мл на кожен рік життя.
6. З а м і с т ь цих р о з ч и н і в м о ж н а
ввести Літичну суміш:
2,5% розчин піпольфену — 1 мл,
2,5% розчин аміназину — 1 мл,
0,5% розчин новокаїну — 5 мл.
Суміш вводити внутрішньом'язово
в дозі 0,1—0,15 мл на 1 кг маси тіла.
7. У зв'язку з активацією патогенної
флори давати дитині антибіотики
широкого спектра дії.
Стеноз II ступеня
1. Проводити інгаляцію зволоженим
киснем.
2. Проводити інгаляцію протинабря-
ковою сумішшю: 1 мл 5% розчину
ефедрину гідрохлориду, 1 мл 0,1%
розчину адреналіну гідрохлориду,
34 Розділ 2. Вірусні інфекції
0,3 мл0,1% розчину атропіну сульфа-
ту, 1 мл2% розчину супрастину, 1 мл
2,5% р о з ч и н у піпольфену, 25 мг
гідрокортизону, 1 мл 0,2% розчину
хімотрипсину. До цієї суміші додати
ізотонічного розчину натрію
хлориду — до 15 мл. На інгаляцію
взяти 2 мл суміші, проводити інгаля-
цію 4—8 разів на добу.
3. Уводити внутрішньовенно крап-
линно глюкозо-сольові р о з ч и н и
40—50 мл на 1 кг маси: 10% розчин
глюкози, ізотонічний розчин
натрію хлориду.
4. Одночасно проводити форсування
діурезу внутрішньовенним уведен-
ням 10% розчину манітолу — 2 г
на 1 кг маси, 1% розчину лазиксу —
2 мг на 1 кг маси, 2,4% розчину
еуфіліну — 5 мг на 1 кг маси.
5. Уводити комбіновано глікокортикої-
ди: внутрішньовенно струминно
1/2 добової дози, потім краплинно.
6. Повторно вводити антигістамінні
препарати, проводити відволікаль-
ну терапію.
Стеноз III ступеня
Проводити всі заходи, які засто-
совують при стенозі II ступеня. Дози
аятигістамінних та гормональних пре-
паратів збільшують. Обов'язково є
пряма ларингоскопія під наркозом з
туалетом дихальних шляхів. У трахею
вводять поліетиленовий катетер для
вливання розчинів та відсмоктуван-
ня слизу. Замість мікроінтубації про-
водять за п о к а з а н н я м и інтубацію
термогіластиковою трубкою.
Стеноз IV ступеня є абсолютним
показанням для трахеотомії.
П р о в е д е н н я інгаляцій
Місце проведення: дитячий стаціо-
нар, вдома.
Оснащення робочого місця:
1. Паровий інгалятор.
2. Протинабрякова суміш:
1 мл 5% розчину ефедрину гідро-
хлориду, 1 мл 0,1% розчину адре-
наліну гідрохлориду, 0,3 мл 0,1%
розчину атропіну сульфату, 1 мл
2% розчину супрастину, 1 мл 2,5%
розчину піпольфену, 25 мг гідро-
кортизону, 1 мл 0,2% розчину хімо-
трипсину. До цієї суміші додати ізо-
тонічного розчину натрію хлори-
ду — до 15 мл.
3. Розчин відвару відхаркувальних
трав: ромашки, мати-й-мачухи, без-
смертника, евкаліпта, подорожника,
первоцвіту, фіалки, квіток липи.
4. Склянка з содою.
5. Склянка з перевареною водою.
Попередня підготовка:
Інгаляцію відвару відхаркувальних
трав краще проводити за допомогою
парового інгалятора.
Дитину мати тримає на руках пе-
ред паровим інгалятором. Інгаляцію
гіротинабря кової суміші можна про-
водити за допомогою парового інга-
лятора або (у дітей старшого віку)
приладу Махольда.
ОСНОВНИЙ етап виконання:
Застосування парового інгалятора:
1. Відвари трав з 1 чайною л о ж к о ю
соди або лікарські п р е п а р а т и у
вигляді протинабрякової суміші за-
лити в склянку, яка розташована
на бічному штативі інгалятора.
2. С к л я н к у з а к р и т и к р и ш к о ю з
отвором.
3. В і д к р и т и к р и ш к у і н г а л я т о р а і
внутрішнього металевого стакан-
чика.
4. Наповнити металевий стаканчик
водою до мітки і з а к р и т и його
кришкою.
5. Насадити один кінець поліетилено-
вої т р у б к и на штур металевого
 Парагрип
стаканчика, другий кінець — про-
пустити через отвір в кришці бічної
склянки з ліками. Завдяки цьому
ліки змішуються з парами води.
6. З а к р и т и к р и ш к у інгалятора і
насадити трубки для отримання і
виділення пари з ліками,
7. Включити інгалятор, чекати виді-
лення пари.
8. Дитина дихає парою, проводити
інгаляцію до ЇО хв. У разі гострого
стенозуючого ларингіту проводити
інгаляцію 4—8 разів на добу.
Уведення препаратів інгаляційним
способом через прилад Махольда:
1. Влити в лійкоподібний кінець
трубки приладу Махольда 2 мл
протинабрякової суміші.
2. Поставити нижню частину прила-
ду в склянку з теплою водою.
3. Хворому взяти в рот трубку при-
ладу і зробити вдих ротом, втягу-
ючи повітря через прилад.
4. Видихати повітря треба носом убік.
5. Проводити інгаляцію до 5 хв.
6. Прилад після використання проми-
ти і продезінфікувати 70% спиртом.
Оцінка результатів
Результати лікування і догляду за
дитиною оцінює медична сестра під
з*
35
час спостереження за дитиною в умо-
вах домашнього стаціонару. Термін
ізоляції дитини — 7 днів. Дитину ви-
писують у дитячі заклади через 7 днів
за умови нормалізації об'єктивного
стану, відсутності клінічних проявів
захворювання, нормалізації даних
лабораторних досліджень, відсутності
ускладнень.
Профілактика
Специфічна профілактика
Розроблена жива вакцина атену-
йованих штамів, Виготовлено інакти-
вовану вакцину, до якої поряд з ан-
тигенами вірусів грипу включено ан-
тиген вірусу парагрипу.
Неспецифічна профілактика по-
лягає у встановленні карантину на
7 днів. Проведення профілактичних
заходів у карантинній групі дитячого
садка і для дітей 1—3-го класів серед-
ньої школи:
1) спостереження за дітьми, які
були в контакті з хворими;
2) застосування марлевих пов'я-
зок;
3) провітрювання, вологе приби-
рання кімнати за допомогою
дезрозчинів, УФ-опромінення.
36 Розділ 2. Вірусні інфекції

КІР _ _ _
Кір (morbilli) — гостра повітряно-краплинна інфекція, що
спричинюється вірусом кору. Характеризується виникнен-
ням на шкірі плямисто-папульозної висипки, що залишає
пігментацію, ураженням слизових оболонок дихальних
шляхів, очей, проявами загальної інтоксикації.

Кір було вперше описано в X ст. Але довгий час захворювання

плутали з іншими хворобами, що мали перебіг з гарячкою.
Вивчення вірусу кору проводили у XX ст., особливе значення
мали розробки, що стосуються активної імунізації проти кору.

Специфічний збудник Епідеміологія

захворювання
Збудником кору є вірус, який на-
л е ж и т ь до р о д у M o r b i l l i v i r u s .
Фільтрівну природу збудника кору
було доведено в 1911 р., вперше сам
вірус виділено в 1954 р. Вірус кору
належить до великих міковірусів, має
неправильну сферичну форму,
всередині містить РНК, зовні має
ліпопротеїнову оболонку. Вірус має
складну антигенну структуру. Па дію
антигенів збудника організм хворого
або вакцинованого відповідає утво-
ренням антитіл: віруснейтралізуваль-
них, комплементзв 'язувальних, анти-
гемаглютинівних, антигемолізуваль-
них. Такі антитіла виявляють за
допомогою серологічних реакцій.
Збудник нестійкий в умовах зов-
нішнього середовища, чутливий до
УФ-опромінення і видимого світла.
Під впливом денного світла вірус у
краплинках слини гине за ЗО хв. Не
переносить висушування, термола-
більний — в умовах кімнатної темпе-
ратури гине через декілька годин,
інактивується дезрозчинами, стійкий
до антибіотиків.
Джерелом інфекції є хворі. Мак-
симальна заразність спостерігається
протягом катарального періоду і в 1-й
день висипки. Інфікована дитина стає
небезпечною для оточуючих на 9—
10-й день після контакту. З 3-го дня
контагіозність падає і з 4-го дня
хворий стає незаразним.
Виділяється вірус із крові та. змивів
слизу носової частини глотки в ката-
ральний період і в перші дні захво-
рювання.
Хворі з абортивною і мітигованою
формами є джерелом інфекції, але
період контагіозності при цих формах
значно менший. Реконвалесценти
загрози для оточуючих не становлять.
Вірусоносійства не встановлено.
Механізм передачі інфекції —
повітряно-краплинний.
Вірус у великій кількості потрап-
ляє в навколишнє середовище з крап-
линами слизу під час кашлю, розмо-
ви. Він п о ш и р ю є т ь с я на великі
відстані. Через предмети догляду,
іграшки збудник не передається.
Воротами проникнення вірусу в
організм є слизові оболонки верхніх
 Кір 37
дихальних шляхів, В епітелії вірус лених дітей, тоді перебіг захворюван-
фіксується, поширюється в підсли- ня набуває так званої мітигованої
зову оболонку і регіонарні лімфа- форми.
тичні вузли. Там він розмножується
і проникає в кров, спричинюючи Кпа сифікація
першу вірусемію. До кінця інкуба- Типова форма
ційного періоду кількість вірусів 1. Легка.
значно зростає. Вірус фіксується в 2. Середньої важкості.
клітинах ретикулоендотеліальної 3. Важка.
с и с т е м и --- с е л е з і н к а , п е ч і н к а , Атипові форми
мигдалики, лімфатичні вузлики 1. Стерта.
різних органів тощо. Крім цього, 2. Мітигована.
уражаються нервова система, 3. Геморагічна.
слизові оболонки трахеї, бронхів, 4. Диспноїтична,
кишок. Патологічні зміни досягають
м а к с и м у м у в 1—2-й д е н ь появи Клінічні прояви
висипки. З 3-го дня періоду висипки Типова форма
починається одужання. Інкубаційний період триває в се-
Чинники, що сприяють виникнен- редньому 9—11 днів, може продов-
ню захворювання: жуватися до 17 днів, а після профі-
Ц вік дитини — 1—5 років; лактичного введення імуноглобулі-
2) відсутність активної імунізації; н у — до 21 дня. Вже в інкубаційний
3) часті захворюваьїня дитини; період з'являються ознаки, що
4) імунодефіцити! стани; свідчать про інфікування вірусом
5) негативні епідемічні чинники; кору, який має імунодепресивний
6) тривале лікування глюкокорти- вплив, призводить до у т в о р е н н я
костероїдами, вогнищевих інфільтратів. Це такі
ознаки;
Сезонність епідемічного процесу
На кір хворіють протягом усього — поліаденіт;
року, але максимальне підвищення — псевдоапендицит;
захворюваності спостерігають в —• ангіна;
— набряк і гіперемія нижньої по-
осінньо-зимовий та весняний періоди.
віки;
Сприйнятливість населення — лінійна гіперемія кон'юнктиви
до інфекції нижньої повіки;
Індекс контагіозності становить — геморагії на слизовій оболонці
95—96%. Хворіють особи різного віку. щік і м'якого піднебіння.
У період до застосування протикоро- У клінічному перебігу розрізняють
вої вакцини спалахи хвороби спосте- три періоди: катаральний (продро-
рігалися кожні 2—4 роки. Оскільки мальний), період висипки і період
нині дітям проводять вакцинацію, на пігментації.
кір хворіють переважно підлітки та Продромальний (катаральний) пе-
молоді особи, яким вона не проводи- ріод триває 3—4 дні, з коливаннями
лася.. Кір може спостерігатись у щеп- від 1 до 6 днів, і характеризується
38 Розділ 2. Вірусні інфекції
катаральними змінами слизової обо-
лонки носа, гортані, трахеї, бронхів,
бронхіол. Відзначають такі симптоми:
— підвищення температури тіла до
38,5 °С та її коливання;
— сухий надривний кашель;
— нежить;
— кон'юнктивіт;
— хрипкий голос;
— одутлість обличчя.
У 1-й день об'єктивно можна по-
бачити тільки гіперемію слизової обо-
лонки ротової частини глотки. Вже
на 2—3-й день катарального періоду
прояви захворювання посилюються:
— кашель стає різким, грубим;
— гіперемія кон'юнктив;
— набряк і гіперемія повік;
— іноді розвивається синдром не-
справжнього крупу;
— з ' я в л я є т ь с я патбгномонічний
симптом — плями Філатова —
Копліка — Бєльського, які лока-
лізуються на слизовій оболонці
щік навпроти нижніх молярів
(іноді на слизових оболонках
глотки, носа, гортані) у вигляді
дрібних білуватих крапок, ото-
чених кільцем гіперемії;
— плями не зливаються між со-
бою, їх не можна зняти шпа-
телем — це ділянки н е к р о з у
епітелію;
— енантема — дрібні червоні пля-
ми на м'якому піднебінні.
Спостерігаються симптоми ура-
ження центральної нервової системи:
— кволість;
— дратливість;
— порушення сну;
— головний біль.
Ураження травної системи супро-
воджується такими ознаками:
— біль у животі:
— нудота;
— одноразове блювання;
— рідкі випорожнення.
Частіше перед початком висипки
температура тіла падає до норми або
н и ж ч е від норми і дитина набуває
типового вигляду:
— набряк повік;
:— сльозотеча;
— світлобоязнь;
— частий різкий сухий кашель;
— нежить і мацерація нижньої
губи;
— в'ялість, адинамія.
Період висипки починається на
3-ю—4-ту добу хвороби і супровод-
жується новим підвищенням темпе-
ратури тіла до 39—40 °С та уражен-
ням шкіри:
— з'являється плямисто-гіапульоз -
на висипка, для якої характерна
етапність:
1-й д е н ь — за вухами, на
шиї, щоках, усьому лиці;
2 - й д е н ь '— п о в н і с т ю
охоплює весь тулуб;
3-й день — поширюється на
кінцівки;
— висипка має вигляд плям або
папул яскраво-рожевого кольо-
ру на блідому тлі шкіри;
— елементи збільшуються, стають
червоними, схильні до злиття —
в и с и п к а стає плямисто-папу-
льозною;
— інтенсивність висипки, схиль-
ність до злиття відповідає важ-
кості захворювання.
Цей період найважчий у перебігу
хвороби, він також характеризуєть-
ся симптомами загальної інтоксикації:
— дратливість;
— порушення апетиту, сну;
— галюцинації;
— марення;
— непритомність;
 Кір
— головний біль;
— судоми, менінгеальні ознаки.
На висоті висипки яскраво вира-
жений катаральний синдром;
— сухий, різкий кашель, що є про-
явом трахеїту, бронхіту,
бронхіоліту;
— кон'юнктивіт з блефароспаз-
мом і світлобоязню;
— риніт;
— катаральний стоматит;
— перші 1—2 дні зберігаються
плями Філатова — Копліка —
Бєльського і корова, енантема;
— часто в перші 5 днів голос стає
захриплим, кашель набуває гав-
каючого характеру, що свідчить
про розвиток стенозу гортані.
Об'єктивно з боку органів дихан-
ня визначається жорстке дихання,
сухі хрипи, у разі розвитку симптомів
дихальної недостатності — тимпані-
чний перкуторний звук, ослаблене
дихання, розсіяні сухі хрипи, крепі-
тація. Це вказує, що до явищ бронхі-
ту приєдналася пневмонія.
З боку органів кровообігу визна-
чається тахікардія, іноді аритмія, арте-
ріальна гіпотонія; приглушеність тонів
серця. Під час приєднання пневмонії
ці прояви стають більш виразними.
З боку травного тракту спостері-
гається: у маленьких дітей — диспеп-
сія; у старших —• біль у животі, блю-
вання; іноді симптоми апендициту.
Період пігментації характери-
зується згасанням висипки протягом
2 , - 3 діб у тому самому порядку, в
якому вона з'являлася. Пігментація
пов'язана з діапедезом еритроцитів
у шкірі і з наступним розпадом гемо-
сидерину. Елементи перетворюють-
ся на буровато-коричневі плями, че-
рез 1,5—3 тиж спостерігається дрібне
висівкоподібне лущення. Загальний
39
стан поліпшується, але зберігається
слабкість.
Атипові форми
Стерта форма спостерігається у
дітей 1-го року життя на тлі залиш-
кового пасивного імунітету, отрима-
ного від матері:
—- деякі симптоми відсутні;
— період висипки скорочений;
—• катаральний період відсутній;
— етапність висипки порушена.
Мітигований кір — полегшена
форма, розвивається у дітей з част-
ковим імунітетом до цієї хвороби;
— триваліший інкубаційний період;
— скорочений катаральний період
зі слабковираженими симпто-
мами;
— субфебрильна температура;
— нерясна висипка.
Геморагічний кір характеризуєть-
ся значними проявами геморагічно-
го синдрому — кровотечами і крово-
виливами.
Для диспноїчної форми кору ха-
рактерні такі симптоми:
— задишка;
— нестерпний, майже безперерв-
ний кашель;
— гіпоксія;
— недостатність кровообігу.
Ускладнення
Ускладнення можуть з'явитися в
будь-який період захворювання і пе-
реважно внаслідок приєднання бак-
теріальної мікрофлори. У продромаль-
ний період можуть виникнути ла-
рингіт, ларинготрахеїт, які мають
швидкий перебіг і швидко минають.
У період висипки виникає рання
корова пневмонія, у період пігмен-
тації — пізня пневмонія внаслідок
приєднання бактеріальної інфекції. У
період пігментації може також роз-
 41 Розділ 2. Вірусні інфекції
винутися катаральний отит, стоматит,
коліт, ентероколіт, стрептодермії. На
5—8-й день часом спостерігають се-
розний енцефаліт.
Оцінна стану пацієнта
Оцінка стану дитини медичною
сестрою базується на виявленні основ-
них симптомів клінічної картини з
урахуванням епідемічного анамнезу.
У сучасних умовах для визначен-
ня стану доцільно спочатку діагнос-
тувати форму кору, враховуючи ти-
повість захворювання, важкість та
особливості перебігу. Типові форми
хвороби мають перевагу перед інши-
ми за частотою захворюваності. Пе-
редусім т р е б а з в е р н у т и у в а г у на
циклічність п е р е б и у (катаральний,
висипки, пігментації), тривалість цих
періодів, з б е р е ж е н н я класичності
симптомів (плями Філатова — Коплі-
ка — Бєльського, корова енантема,
етапність висипки, її характер, з 4-го
дня початок пігментації, що закін-
чується висівкоподібним лущенням)
та динаміку цих симптомів.
Важкими для діагностики є ати-
пові форми з легким перебігом. Різно-
манітність форм з легким перебігом
пов'язана не тільки з проведенням
вакцинації, а і з уведенням дітям ра-
ніше імуноглобуліну, предні юлону чи
інших гормонів. Діагностика таких
форм спирається на повтоош серо-
логічні д о с л і д ж е н н я . Г е м о р а г і ч н а
форма кору з вираженими симпто-
мами інтоксикації та ускладненнями
нині зустрічається у 3—5% хворих.
Медична сестра повинна знати, що в
разі важкого перебігу кору симпто-
матика проявляється гостро, швидко
наростає, на перший план виступає
інтоксикація організму; судоми, не-
притомність, марення, температура
тіла до 40 °С і вище, порушення ди-
хання, серцево-судинні розлади.
На тлі загальних розладів медич-
на сестра повинна вміти оцінити ті
прояви, які вказують на у р а ж е н н я
певного органа або системи органів,
та прояви, які визначають кір:
— у хворих із геморагічною фор-
м о ю — к р о в о т е ч і та к р о в о -
виливи;
— у разі стенозу гортані — інспі-
раторна задишка, захриплість
голосу;
— у разі пневмонії — задишка
змішаного типу, акроціаноз, на-
ростання симптомів дихальної
недостатності, незначні зміни з
б о к у о р г а н і в д и х а н н я (дані
фізикального обстеження);
— у разі менінгіту — симптоми
менінгізму, нестерпний голов-
ний біль, блювання;
— у разі стоматиту — ураження
слизової оболонки порожнини
р о т а у вигляді к а т а р а л ь н и х
явищ, афт, виразок;
— у разі приєднання іншої
мікрофлори — розвиток гній-
них процесів на шкірі, у серед-
ньому вусі, у приносових пазу-
хах, у легенях тощо.
Важливим діагностичним кри-
терієм є лабораторні показники. Вже
в інкубаційний період з'являються
зміни в картині крові: лейкоцитоз,
нейтрофільоз із зсувом лейкоцитар-
ної формули вліво; під кінець інкуба-
ційного періоду картина змінюється:
лейкопенія, відносна та абсолютна
нейтропенія.
Допоміжне значення в діагностиці,
а надалі і в лікуванні має специфічна
діагностика, В інкубаційний період у
виділеннях з кон'юнктиви виявляють
 Кір
гіаліновоперероджені клітини епітелію
та інтралейкоцитарні включення. У
перші чотири дні хвороби можливе
виявлення вірусного антигену в мазках-
відбитках зі слизової оболонки носа за
допомогою імунофлуоресцентного
методу. Застосовують серологічні
реакції РГГА, РЗК, в яких спостеріга-
ють значне наростання титру антитіл.
Аналіз стану дитини дозволяє ме-
дичній сестрі разом з батьками дити-
ни с ф о р м у л ю в а т и наявні та по-
тенційні проблеми і скласти план се-
стринського догляду.
План сестринського догляду
ПРОБЛЕМА
На тлі блідої шкіри з'являється
плямисто-папульозна висипка,
що має тенденцію до злиття.
Причина
Період висипки у хворого на кір.
Мета
Провести лікування і забезпечи-
ти догляд до повного одужання.
Дії медсестри
1. Ретельно зібрати, анамнез, встано-
вити контакт із хворим на кір.
2. Надіслати термінове повідомлення
до СЕС.
3. Повідомити дільничного лікаря і
викликати його до дитини.
4. Вирішити питання про госпіталі-
зацію.
5. У разі відмови від госпіталізації або
відсутності показань до неї орга-
нізувати ізоляцію хворого вдома.
6. Дотримуватися санітарного режи-
му в кімнаті хворої дитини. За-
ключну дезінфекцію не проводять.
41
7, В и к о н у в а т и всі п р и з н а ч е н н я
лікаря.
8. Переписати членів родини, які
контактували з хворим, спостері-
гати за ними протягом 21 дня,
вести карантинний зошит.
ПРОБЛЕМА
Підвищення температури тіла,
кволість, головний біль.
Причина
Вірусемія, ураження центральної
нервової системи.
Мета
Зменшення інтоксикації, запобі-
гання виникненню ускладнень.
Дії медсестри
1. Організувати ліжковий режим на
6—7 днів.
2. Забезпечити максимально ком-
фортні умови перебування дитини
в ліжку.
3. Обов'язково провітрювати кімна-
ту, де перебуває дитина.
4. У разі вираженої сльозотечі та
світлобоязні затемнити кімнату.
5. Забезпечити ретельний догляд за
шкірою та слизовими оболонками
хворої дитини. Промивати очі ди-
тини теплим розчином фурациліну
1:5000 або 2% розчином натрію
гідрокарбонату і закапувати
інтерферон — 1—2 краплі 3—
4 рази на добу.
6. Стежити за показниками серцевої
діяльності та температурою тіла.
7. Забезпечити споживання дитиною
великої кількості рідини.
8. Організувати дієтичне харчуван-
ня — їжа повинна відповідати віко-
вим особливостям, бути макси-
42 Розділ 2. Вірусні інфекції
мально щадною, вітамінізованою,
калорійною.
9. Проводити симптоматичне лікуван-
ня. У разі значного підвищення
температури застосовувати фізичні
метода охолодження. Якщо необхід-
но, за призначенням лікаря провести
медикаментозне лікування: жарозни-
жувальні, десенсибілізувальні, дез-
інтоксикаційні, судинорозширю-
вальні, серцеві препарати в дозах, що
відповідають вікові дитини. За-
стосовують літичні суміші, а в разі
ризику виникнення бактеріальних
ускладнень — антибіотики.
10. Вести температурний лист,
ПРОБЛЕМА
Сухий надривний кашель, не-
жить.
Причина
З а п а л е н н я слизової оболонки
верхніх дихальних шляхів.
Мета
Зменшити запалення, забезпечи-
ти нормальне дихання дитини. Запо-
бігти виникненню ускладнень.
Дії медсестри
1. Надати хворій дитині зручного —
напівсидячого положення в ліжку,
що зменшує напади кашлю.
2. Забезпечити достатню аерацію
приміщення. ..
3. Давати дитині пити тепле молоко
з лужною мінеральною водою.
4. У разі нормальної температури тіла
зробити інгаляцію олійного розчи-
ну обліпихи, шипшини, камфори,
евкаліпту.
5. За призначенням лікаря дитині з
сухим надривним кашлем давати
бромгексин — 1 крапля на кожен рік
життя 3 рази на добу; відхаркувальні
та заспокійливі мікстури.
6. У ніс закапувати 0,1% р о з ч и н
нафтизину — 1—2 краплі 2 рази на
добу або 0,25% розчин галазоліну —
2—3 краплі 3 рази на добу.
7. За призначенням лікаря ввести
внутрішньом'язово протикоровий
імуноглобулін— 1,5—3 мд.
8. Дітям до 2 років та ослабленим
попередніми хворобами вводять
внутрішньом'язово антибіотики у
вікових дозах.
ПРОБЛЕМА
Ризик поширення інфекції.
Причина
Поширення збудника повітряно-
краплинним шляхом. ,
Мета
Запобігти поширенню інфекції.
Дії медсестри
1. Своєчасна ізоляція та лікування
хворої дитини. Ізоляція до 4-го дня
від початку висипки.
2. Накладання карантину для осіб,
які контактували з хворим, з 8-го
по 21-й день від моменту контакту.
3. Ретельне виконання протиепідеміч-
них заходів у карантинній групі дітей.
4. Для е к с т р е н о ї п р о ф і л а к т и к и
ввести за призначенням лікаря
внутрішньом'язово протикоровий
імуноглобулін дітям до 1 року та
ослабленим дітям.
Реалізація плану догляду
Д о г л я д за очима
Місце проведения: палата стаціо-
нару, вдома.
 Кір
Оснащення робочого місця:
1. Стерильний лоток.
2. Стерильна очна піпетка.
3. Стерильна очна ванночка (ундин-
ка).
4. Стерильні ватні тампони, марлеві
серветки.
5. Стерильний розчин фурациліну
1:5000.
6. С т е р и л ь н и й 2% розчин борної
кислоти.
7. Стерильний 0,9% розчин натрію
хлориду.
8. Стерильний 2% розчин натрію
гідрокарбонату.
Попередня підготовка:
— ретельно вимити руки з милом,
витерти чистим індивідуальним
рушником або стерильною
одноразовою серветкою;
— у стерильний лоток покласти
8—10 стерильних ватних кульок;
—• у стерильну ундинку налити
один із вищеназваних антисеп-
тичних розчинів.
Основні етапи виконання:
1. За наявності гнійних виділень, які
склеюють вії та повіки, взяти ват-
ний стерильний тампон або сте-
рильну марлеву серветку, змочити
одним із антисептичних розчинів
і накласти на очну щілину. Через
1—2 хв після розм'якшення кірки
другим стерильним зволоженим
тампоном протерти повіки в
н а п р я м к у від з о в н і ш н ь о г о до
внутрішнього кута ока. Щоб запо-
бігти п е р е н е с е н н ю інфекції з
одного ока на друге, для кожного
ока використовувати окремі
с т е р и л ь н і т а м п о н и (ватні або
марлеві). Протирання повторити
4—5 разів (різними тампонами!).
З а л и ш к и р о з ч и н у на п о в і к а х
промокнути сухим тампоном.
2. Для промивання ока використати
стерильну ундинку. Налити в
43
ундинку один із антисептичних роз-
чинів, запропонувати хворому взяти
ундинку за ніжку, нахилитися над
нею так, щоб повіки розміщувались
у ванночці, притиснути її до шкіри,
підняти голову, притримуючи ун-
динку руками. Рідина при цьому не
повинна витікати з ундинки. За-
пропонувати хворому покліпати
протягом 1 хв, потім, нахилившись
уперед, поставити ундинку на стіл.
У разі необхідності повторити
процедуру, замінивши в ундинці
розчин на свіжий.
Аналогічно провести лікувальні очні
ванночки. Якщо немає ундинки, очі
можна промити за допомогою сте-
рильної піпетки, підставивши нир-
коподібний лоток. П р о м и в а н н я
здійснюють у напрямку від зовніш-
нього кута ока до внутрішнього.
3. Після промивання закапати очі
розчином сульфацил-натрію або
левоміцетину.
4. Хворому на кон'юнктивіт на ніч
закласти за повіки 1% синтоміци-
нову або пеніцилінову мазь. Не
можна зав'язувати очі, тому що
скупчення гною за повіками
спричинить захворювання рогівки.
5. У разі в и н и к н е н н я у х в о р о г о
гострого кон'юнктивіту його слід по-
передити про необхідність ізоляції
до припинення гнійних виділень з
ока, оскільки особи, які матимуть з
ним контакт, теж можуть захворіти.
Оброблення слизової
оболонки ротової
порожнини у хворого
на с т о м а т и т
Місце проведення: дитячий стаціо-
нар, вдома.
Оснащення робочого місця:
1. Гумова груша з м'яким наконеч-
ником ємкістю 50 або 100 мл.
44 Розділ 2. Вірусні інфекції
2. С т е р и л і з а т о р и для стерилізації
гумових груш.
3. Стерильний лоток.
4. Склянка з асептичним розчином:
ф у р а ц и л і н 1:5000, 2% р о з ч и н
н а т р і ю г і д р о к а р б о н а т у , 0,01%
розчин калію перманганату, відвар
звіробою, ромашки, листя
евкаліпту.
5. Стерильний пінцет.
6. Стерильний шпатель.
7. Стерильні ватні кульки.
8. Лікувальні розчини для припікан-
ня а ф т а б о в и р а з о к с л и з о в о ї
оболонки: сальвін, вінілін, розчин
ц і а н о к о б а л а м і н у , 3% р о з ч и н
п е р е к и с у водню, 0,25% р о з ч и н
новокаїну, 20% р о з ч и н б у р и в
гліцерині з ністатином, 0,01% роз-
чин калію перманганату.
Попередня підготовка:
1. Оброблення ротової порожнини у
хворих на стоматит включає зро-
шення слизової оболонки лікуваль-
ними р о з ч и н а м и та припікання
афт, виразок.
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1,, пункт 1).
2. Гумову грушу кип'ятити у стери-
лізаторі протягом 15 хв. Пінцетом
покласти її після стерилізації на
с т е р и л ь н и й лоток. Підготувати
л і к у в а л ь н и й р о з ч и н у склянці,
температура розчину 28—ЗО °С:
фурацилін 1:5000, розчин калію
перманганату 1:2000, 2% розчин
натрію гідрокарбонату, відвари
ромашки, звіробою тощо.
3. Витиснути з гумової груші повітря
і набрати в неї лікувальний роз-
чин, покласти гумову грушу з на-
браним розчином на лоток.
Основний етап виконання:
1. Мати (або помічник) бере дитину
раннього віку на руки, обличчям
донизу. Правою рукою вона
підтримує живіт, груди дитини, а
л і в о ю р у к о ю ф і к с у є її голову,
т р и м а ю ч и ліву р у к у на лобі
дитини.
2. На столі п о с т а в и т и м и с к у або
лоток. Мати підходить до неї, схи-
ляється і тримає обличчя дитини
над мискою (лотком).
3. Підійти до дитини, з боку голови. У
праву руку взяти гумову грушу з
лікувальним розчином. Великий
палець підтримує дно гумової груші,
а наконечник її розташовується між
II і III пальцями.
4. І і II пальцями лівої руки натисну-
ти на щічки дитини і відкрити їй
рота. У цей момент ввести в ротову
порожнину м'який наконечник гу-
мової груші і витиснути з груші
лікувальний розчин.
5. Лікувальний розчин зрошує сли-
зову оболонку і витікає в підстав-
лену миску (лоток).
6. Зрошення слизової оболонки
проводити кожні 4 год, змінюючи
лікувальні розчини. Діти старшого
віку самостійно полощуть ротову
порожнину 6 разів на добу, вико-
ристовуючи ці розчини.
7. Після зрошення слизової оболон-
ки мати з дитиною сідає на стілець,
утримує дитину правою рукою за
груди, лівою р у к о ю т р и м а є і
фіксує голову.
8. На кінці пінцета зробити ватний
тампон (можна взяти д е р е в ' я н у
паличку з ватним тампоном), вмо-
чити тампон у лікувальний розчин:
вініліну, сальвіну (розведеного пе-
р е в а р е н о ю в о д о ю 1:10), 0,01%
розчин калію перманганату, 3%
р о з ч и н п е р е к и с у водню, 0,25%
розчин новокаїну, а якщо стоматит
має грибкову етіологію, то вико-
 Кір
р и с т а т и 20% р о з ч и н бури в
гліцерині з ністатином.
9. Дитині відкрити рот, притримати
шпателем язик і, побачивши афту
або виразку, легенько торкаючися,
припекти її ватним тампоном, змо-
ченим лікувальним препаратом.
10. П р и п і к а т и а ф т и або в и р а з к и
слизової оболонки треба після зро-
шення ротової порожнини 3—
4 рази на добу.
Техніка п р о в е д е н н я
щеплень проти кору,
паротиту, к р а с н у х и
Місце проведення: поліклініка,
кабінет щеплень.
Оснащення робочого місця:
1. Обладнання кабінету щеплень.
2. С т е р и л ь н и й лоток, на я к о м у
підготовлено 3 ватних кульки, змо-
чених у 70% спирті, одноразовий
шприц 1 мл з голкою, в який
набрана 1 доза розведеної сухої
корової моновакцини або сухої
паротитної моновакцини.
Попередня підготовка:
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 3).
1. Дитину віком 1 рік мати бере на
руки, обличчям до себе, дитині
старшого віку запропонувати сісти
на стілець і випрямити спину.
Звільнити місце ін'єкції —
підлопаткову ділянку від одягу.
Мати притискає до себе лівий або
правий бік дитини, руку дитини
на боці ін'єкції слід опустити і
трохи відвести назад.
2. Приготувати одноразовий 1 мл
шприц, надіти голку і покласти на
стерильний лоток,
3. Змочити в 70% спирті 3 ватних
кульки, підготувати їх до ін'єкції.
45
4. Перевірити цілість ампули з сухою
живою коровою моновакциною
або з сухою живою паротитною
вакциною, термін зберігання мо-
новакцини, а також перевірити
ампулу розчинника для корової і
паротитної моновакцини.
5. Набрати в шприц розчинник для
корової і паротитної моновакци-
ни з розрахунку на 1 дозу сухої
моновакцини 1 дозу (0,5 мл) роз-
чинника.
6. Увести р о з ч и н н и к в ампулу з
сухою моновакциною, розбовтати
розчин в ампулі.
7. Набрати в шприц 1 дозу (0,5 мл)
розведеної моновакцини через ту
саму голку.
8. Випустити повітря з ш п р и ц а ,
замінити голку.
9. Якщо в ампулі з сухою коровою або
паротитною моновакциною 2 дози,
то до щеплення готують двох дітей.
Якщо в ампулі залишилася друга
доза для іншої дитини, то цю ам-
пулу з розведеною вакциною обо-
в'язково поставити на холодовий
елемент, який взяти з холодильної
камери. Закінчують щеплення
першої дитини і відразу ж
запрошують другу дитину.
Невикористану моновакцину зне-
заражують.
Розведена моновакцина відразу
повинна бути використана!
Основний етап виконання:
1. Намітити місце ін'єкції — підло-
п а т к о в а ділянка, де ш к і р а і
підшкірна ж и р о в а клітковина
добре береться в складку.
2. Увести моновакцину підшкірно.
3. Спостерігати за станом дитини
протягом 1 год,
4. Дати поради матері щодо догляду
за дитиною.
46 Розділ 2. Вірусні інфекції
Оцінка результатів
Результати лікування і догляду
оцінює медична сестра під час дис-
пансерного спостереження за дити-
ною після виписування іі зі стаціона-
ру або під час органі зацп стаціонару
вдома з повною ізоляцією хворого.
Термін ізогяци Д И Т И Н И , хворої на
кір,— до 4-го дня від початку висип-
ки, а в разі ускладнення пневмо-
нією — до 10~го дня. Спостереження
за дитиною до виписування в дитячі
заклади — до 21-го дня від початку
висипки.
Дітям, які хворіли на кір, дозволя-
ють відвідувати дитячі заклади, якщо
у них нормалізувався загальний стан,
т е м п е р а т у р а тіла, чиста шкіра і
відсутні інші клінічні прояви захво-
рювання та ускладнень.
Профілактика
Неснецифі чин:
1) своєчасне діагностування кору
на підставі оцінки клінічних
проявів, даних лабораторних
досліджень; .
2) надсилання повідомлення до
СЕС;
3) організація карантину в дитя-
чому закладі з 8-го по 21-й день
від моменту контакту з хворим;
4) правильна організація санітар-
но-протиепідемічного режиму в
квартирі, в кімнаті — провітрю-
вання, вологе прибирання з
застосуванням дезрозчинів,
УФ-опромінення;
5) заключну дезінфекцію не про-
водять;
6) ізоляція дітей, які контактували
з хворим і відвідують дитячий
садок чи перших три класи
школи,— з 8-го до 21-го дня від
моменту контакту.
Специфічна:
В осередках захворювання не
пізніше 5-го дня після контакту про-
водять екстрену профілактику проти-
коровим імуноглобуліном у ДОЗІ З мл.
Активну імунізацію проводять за
календарем щеплень дітям, які не
перехворіли на кір, комбінованою
живою вакциною кір — паротит —
краснуха або моновакциною.
Живу вакцину застосовують та-
кож для екстреної профілактики кору
і ліквідації спалахів в організованих
колективах.
 Краснуха 48

КРАСНУХА

Краснуха (rubeola) — гостре інфекційне захворювання, що

супроводжується гарячкою, катаральними явищами,
висипкою на шкірі, тератогенною дією на плід.

Краснуху раніше вважали легким інфекційним захворю-

ванням. Вона потребувала п р о в е д е н н я д и ф е р е н ц і а л ь н о ї
діагностики з кором. Нині цьому захворюванню приділяють
значну увагу через небезпеку виникнення природжених вад
розвитку в плода, якщо вагітна жінка була в контакті з хворим
на краснуху. Виявлення небезпеки для плода (у 1941 р.) стало
поштовхом до пошуків активної імунізації.

Специфічний збудник відсутності висипки — до 4-го дня у

захворювання
Збудником краснухи є фільтрую-
чий вірус, який належить до роду
КиЬгагаз і містить РНК. Вірус був
відкритий у 1938 р. У зовнішньому
середовищі збудник нестійкий, чут-
ливий до сонячного світла, термола-
більний (при температурі 56 °С ін-
активується протягом 60 хв), швидко
гине під час висихання, під дією
УФ-опромінення. Добре зберігається
при низьких температурах. Швидко
інактивується спиртом, ефіром, роз-
чином формальдегіду та хлорвміс-
ними дезрозчинами.
Епідеміологія
Джерелом інфекції є хвора люди-
на в останні дні інкубаційного періо-
ду, на 5-й день висипки хворий не
становить небезпеки. Цей термін
може змінюватися. У хворих з наяв-
ністю висипки вірус може виділяти-
ся до 9-го дня у 80% випадків, за
50% випадків. У дітей з природженою
краснухою вірус виділяється з хар-
котинням, сечею, випорожненнями
протягом тривалого часу — до 2 років
після народження.
Механізм передачі інфекції —
повітряно-краплинний. Наявність віру-
су краснухи в сечі та у випорожнен-
нях дає підставу допустити, що є
можливість передачі інфекції контакт-
ним шляхом. Вірус нестійкий у зов-
нішньому середовищі, тому побутовий
механізм передачі не має значення.
Наявність під час краснухи віру-
семії зумовлює трансплацентарний
механізм передачі від вагітної жінки
до плода, а також велику вірогідність
парентеральної передачі збудника під
час ін'єкцій.
Воротами проникнення вірусу в
дітей є слизова оболонка носової ча-
стини глотки. В інкубаційний період
збудник потрапляє в кров, починаєть-
ся вірусемія. У період висипки вірус
потрапляє в шкіру, вірусемія закін-
48 Розділ 2. Вірусні інфекції
чується, що збігається з появою в крові
нейтралізуючих антитіл. З утворенням
імунітету настає одужання. Формується
стійкий, постійний імунітет.
Природжена краснуха має свої
особливості. Вірус потрапляє до пло-
да через плаценту. У вигляді емболії
інфекція заноситься до плода й ура-
жає клітини зародка.
Чинники, що сприяють розвитку
інфекції:
1) зниження імунної системи дитини;
2) сприятливі епідеміологічні чинники;
3) погані побутові умови, закриті
колективи дітей;
4) вік дитини 5—15 років;
5) часті захворювання дитини;
6) в і д с у т н і с т ь щ е п л е н н я п р о т и
краснухи або порушення термінів
щеплення.
Сезонність епідемічного процесу
Захворюваність спостерігають про-
тягом усього року, але максимальна
захворюваність припадає переважно
на зимово-весняний період. Епідемічні
спалахи повторюються кожні 7 років.
Сприйнятливість населення до
краснухи висока. Хворіють найчасті-
ше діти дошкільного та шкільного віку.
Індекс контагіозності у дітей до
14 років — 58,7%, у дорослих — 35,2%.
Діти віком до 6 міс хворіють рідко,
оскільки отримують імунітет від матері.
Перенесена хвороба залишає
стійкий імунітет.
Класифікація
Типові форми
Атипові форми
1. Латентна.
2. Інапарантна (безсимптомна).
Природжена форма
Клінічні прояви
Тилова форма
Інкубаційний період триває 14—
21 день (частіше 16—18 днів). Про-
дромальний період нерідко проходить
непоміченим і супроводжується таки-
ми симптомами:
— млявість;
— нежить;
— незначний кашель;
— температура тіла субфебриль-
на або нормальна;
— загальний стан порушений не-
значно.
Період розпалу характеризується
основними симптомами краснухи:
—- о с н о в н и м патогномонічним
симптомом є збільшення всіх
п е р и ф е р і й н и х лімфовузлів,
особливо потиличних, завуш-
них і задньошийних, їх значне
ущільнення і болісність під час
пальпації;
— дрібноплямиста висипка з'яв-
ляється ч е р е з 24 год після
збільшення лімфовузлів, зникає
ч е р е з 2—3 д о б и . В и с и п к а
локалізується п е р е в а ж н о на
розгинальних поверхнях
кінцівок, на спині, сідницях.
Немає етапності в поширенні
в и с и п к и . Вона з н и к а є , не
залишаючи ні пігментації, ні
лущення;
— незначне катаральне запалення
верхніх дихальних шляхів, що
супроводжується кон'юнк-
тивітом, кашлем, нежитем,
Атипові форми характеризують-
ся різномінатністю перебігу.
— відсутність продромальних сим-
птомів;
— відсутність висипки;
 Краснуха
— незначне збільшення потилич-
них лімфовузлів;
— температура тіла нормальна.
Природжена краснуха виникає в
разі захворювання вагітної жінки і
проявляється вадами розвитку різних
органів та систем у новонародженого:
1) вади розвитку центральної нерво-
вої системи:
— мікро- та гідроцефалія;
— паралічі кінцівок;
— гіперкінези;
— судоми;
— порушення психічного розвит-
ку, ідіотія;
— затримка фізичного розвитку
2) вади розвитку кісткової системи:
— незароіцення твердого піднебі-
ння;
— спиномозкова грижа.
3) вади розвитку сечової та статевої
систем:
— крипторхізм;
— тідроцеле;
— гіпоспадія
4) вади розвитку травної системи:
— пілоростеноз;
— облітерація жовчних проток;
—- природжений гепатит;
— гепатоспленомегалія
5) вади розвитку дихальної систе-
ми — інтерстиціальна пневмонія;
6) вади розвитку серцево-судинної
системи — вади серця;
7) вади системи крові:
— гемолітична анемія;
— тромбоцитопенічна пурпура;
— ретикулоцитоз
8) вади розвитку органів чуття:
— глухота;
•— катаракта;
— мікроофтальмія.
Зараження вагітної жінки в пізні
терміни вагітності може призвести до
загибелі плода, спонтанного перери-
вання вагітності.
4—2-751
49
Ускладнення
Артропатія, енцефаліт та менінго-
енцефаліт.
Оцінка стану пацієнта
Оцінка стану дитини медичною
сестрою базується на спостереженні
за клінічною картиною та перебігом
захворювання.
Медична сестра повинна пам'ята-
ти, що для краснухи характерним є
початок з висипкою, яку батьки часто
помічають випадково. Типовими є
відсутність підвищення температури
тіла, симптомів інтоксикації, легкі
катаральні явища. Під час об'єктивно-
го обстеження дитини медичній сестрі
слід звернути увагу на особливості
висипки: дрібноплямиста на чистому
тлі шкіри, не має тенденції до злиття,
протягом 1 год поширюється по всьому
тілу, безсимптомно зникає до 3—4-го
дня хвороби. Разом з появою висипки
пальпуються збільшені потиличні
лімфатичні вузли. Діагноз краснухи
встановити важко через обмежені
клінічні прояви. Іноді медичній сестрі
допомагає епідеміологічний анамнез.
Важливе значення в діагностиці
краснухи, а також плануванні подаль-
ших дій мають епідеміологічні дані та
проведення лабораторної діагности-
ки. У період висипки в крові спосте-
рігають лімфопенію, нейтропенію,
відносний лімфоцитоз, моиоцитоз,
наявність плазматичних клітин та
клітин Тюрка.
Специфічна діагностика полягає у
виділенні збудника в перші 5—7 днів
у крові, сечі та змивах з носової час-
тини глотки. Застосовують серо-
логічні реакції — РГГА, РЗК, РН, у
яких відзначають наростання титру
антитіл.
50 Розділ 2. Вірусні інфекції
Аналіз стану дитини дозволяє ме-
дичній сестрі сформулювати разом з
батьками дитини наявні та потенційні
проблеми і скласти план сестринсь-
кого догляду,
ТІлан сестринського догляду
ПРОБЛЕМА
Млявість, незначний кашель, не-
жить.
Причина
Запальний процес верхніх дихаль-
них шляхів, спричинений вірусом.
Мета
Зменшення катаральних явищ,
нормалізація загального стану хворої
дитини.
Дії медсестри
1. Організувати ліжковий режим та
ретельний догляд за дитиною.
2. Створити оптимально комфортні
умови в кімнаті хворої дитини —
комфортна температура, свіже
повітря.
3. Призначити дієту згідно з вікови-
ми особливостями, вітамінізовану,
багату на білки.
4. Давати пити достатню кількість
рідини.
5. У разі необхідності проводити
симптоматичне лікування — Дії
десенсибілізувальні препарати, 1, Своєчасне діагностування захво-
анальгетики, аскорутин, серцеві
засоби. 2. Ізоляція хворої дитини на 5 днів з
ПРОБЛЕМА \ мих випадках терміни ізоляції
Дрібноплямиста висипка з одно-
разовим висипанням на тлі чистої
шкіри.
Причина
Період висипки у хворої дитини,
Мйта
Лікування і догляд до повного оду-
жанк^і, запобігання виникненню ус-
кладнень.
'Дії медсестри
1. Зібрали епідеміологічний анамнез.
2. Провести обстеження дитини для
підтвердження діагнозу.
3. Надіслати термінове повідомлення
до райСЕС.
4. Повідомити та викликати дільнич-
ного лікаря,
5. Організувати ліжковий режим.
6. Виконуватії призначення лікаря
щодо догляду та лікування.
ПРОБЛЕМА \
Ризик поширення інфекції, інфіку-
вання дітей, які були в контакті з
хворим, а також вагітних жінок.
Причина
Передача вірусу повітряно-крап-
линним шляхом, а також транспла-
центарно.
Мета
Запобігання подальшому поши-
ренню інфекції.
медсестри
рювання.
моменту появи висипки. В окре-
збільшують до 3 тиж, а дітей з
п р и р о д ж е н о ю ф о р м о ю -V- до
1 року.
 Краснуха 51
3, /Убезпечити від спілкування з разі необхідності, на результатах
'хворою дитиною вагітних не менш серологічного дослідження.
як на 3 тиж. Дитину виписують у дитячі закла-
4. Домагатися дотримання санітарно- ди за умови нормалізації загального
протиепідемічного режиму в стану, відсутності клінічних проявів
Кімнаті х в о р о г о та д и т я ч и х захворювання та ускладнень.
Закладах.
Зг'Профілактика
РеаЛі'зація плану догляду Неспецифічна
Дибись "Техніка проведення щеп- Карантин не встановлюють. Дити-
лень проти кору, паротиту, красну- на, яка контактувала з хворим, не
хи" в темі "Кір",. допускається в дитячі заклади протя-
гом 21 дня від моменту ізоляції хво-
Оцінка результатів рого. Дезінфекція не проводиться, але
Результати ефективності догляду м о ж л и в і с т ь п о ш и р е н н я і н ф е к ц і ї
і лікування оцінює медична сестра, значно зменшується у разі застосу-
спостерігаючи за дитиною під час вання таких заходів, як провітрюван-
організації домашнього стаціонару. ня приміщення, вологе прибирання,
Дитину ізолюють на 7 днів з момен- кварцуваїшя. Слід оберігати вагітних,
ту появи висипки. які раніше не хворіли на краснуху,
Хворі з природженою краснухою від спілкування з хворим протягом не
вважаються контагіозними протягом м е н ш е ніж 3 тиж. Н а р о д ж е н н я
1 року життя. Імуноглобулін у дозі інфікованих дітей має відбуватися в
0,55 мл на 1 кг у а с и тіла, введений обсерваційному відділенні пологово-
безпосередньо пі^ля контакту, може го будинку.
запобігти інфекції або послабити її Специфічна
перебіг. Вагітний без наявності Якщо контакт вагітної з хворим
клінічних даних імуноглобулін не вво- стався, має значення визначення спе-
дять. \ цифічних антитіл у крові.
Дитину з краснухою доглядають Профілактичні щеплення проти
З—7 днів на ліжковдму режимі, а краснухи проводять відповідно до
потім на 7 днів призначають на- календаря щеплень комбінованою
півліжковий режим. Контроль ефек- вакциною кір — паротит — красну-
тивності лікування базується на зник- ха або моновакциною проти крас-
ненні клінічних проявів, а також, у нухи.

4*
 53 Розділ 2. Вірусні інфекції

ЕПІДЕМІЧНИЙ ПАРОТИТ
Епідемічний паротит (morbus parotitis epidemika mumps) —
гостре захворювання, яке спричинюється вірусом і
х а р а к т е р и з у є т ь с я г а р я ч к о ю , у р а ж е н н я м з а л о з и с т о ї та
нервової тканин.

Уперше паротитну інфекцію описав Гіппократ. У XIX ст. цю

інфекцію вивчали А.Д. Романовський, Н.Ф. Філатов.
Збудник був відкритий у 1934 р. Вірусом вдалося заразити
мавп.

Специфічний збудник трапляє в організм, є слизові оболон-

захворювання
Збудником захворювання є вірус,
який належить до родини Paramyxo-
virus і містить РНК. Відомий лише
один серотип вірусу.
Вірус нестійкий до несприятливих
умов зовнішнього середовища — ви-
сушування, опромінення, дезінфек-
ційних розчинів (хлорне вапно, фор-
малін, лізол тощо), інактивується за
температури 55—60 °С протягом 20 хв,
але стійкий до низьких температур,
в яких зберігається декілька тижнів і
навіть місяців.
Епідеміологія
Джерелом інфекції є хвора люди-
на, яка стає з а р а з н о ю наприкінці
інкубаційного періоду і особливо в
перші 3—5 днів захворювання. При-
пускають наявність вірусоносіїв.
Контагіозність хворих на паротит-
ну інфекцію закінчується після 9-го
дня хвороби. Велике значення в епі-
деміології мають стерті ф о р м и за-
хворювання, які перебігають під діаг-
нозом лімфаденіту.
Воротами, через які інфекція по-
ки ротової порожнини, носа, глотки.
Вірус потрапляє в кров і з к р о в ' ю
розноситься по організму (рання віру-
семія). Збудник може уражувати різні
залози: слинні, підшлункову, статеві.
У залозах вірус адаптується, накопи-
чується і знову надходить у кров,
посилюючи вірусемію. Збудник може
уражувати нервові клітини, кору над-
ниркових залоз.
До 9-го дня захворювання в орга-
нізмі накопичуються специфічні анти-
тіла, інфекційний процес закінчується.
Механізм передачі інфекції пере-
в а ж н о п о в і т р я н о - к р а п л и н н и й , але
можливі аліментарний та контактно-
побутовий. Можлива передача вірусу
через предмети догляду, іграшки, які
забруднені слиною.
У жінок, які перехворіли" на епіде-
мічний паротит за тиждень до пологів,
нерідко народжуються діти з клініч-
ними проявами хвороби або вона роз-
вивається в постнатальний період.
Чинники, що сприяють виникнен-
ню захворювання:
1) вік дитини — 1—15 років;
2) відсутність активної імунізації;
 Епідемічний паротит 54
3) часті захворювання дитини;
4) імунодефіцити! стани;
5) негативні епідемічні чинники.
Сезонність епідемічного процесу
Захворювання спостерігається у
вигляді спорадичних випадків та епі-
демічних спалахів. Відзначають се-
зонність наприкінці зими і навесні.
Характерні підвищення захворюва-
ності кожні- 2-^3 роки.
Сприйнятливість н а с е л е н н я до
інфекції висока. Індекс контагіозності
20—40%. Частіше хворіють діти віком
від 1 до 15 років, а також молоді осо-
би віком 16—25 років. Діти віком 6—
8 міс несприйнятливі до захворюван-
ня завдяки наявності в крові мате-
ринських антитіл.
Класифікація
Типові форми
1. Залозиста.
2. Нервова.
3. Комбінована.
Атипові форми
1. Стерта.
2. Безсимптомна.
Клінічні прояви
Інкубаційний період триває 11—
23 дні. Хвороба найчастіше почи-
нається гостро, але можуть спостері-
гатися продромальні симптоми:
— нездужання;
— кволість;
— підвищення температури тіла;
— головний біль;
— біль у м'язах шиї.
Основним проявом захворювання
є у р а ж е н н я привушних слинних за-
лоз. Процес звичайно двобічний, але
можливе й однобічне запалення. Ха-
рактерні симптоми:
— підвищення температури тіла до
38—39 °С;
— припухлість і болючість при-
вушних слинних залоз;
•— біль під час відкривання рота;
— посилення болю під час вжи-
вання кислої рідини;
— підвищене слиновиділення;
— набряк та ущільнення м ' я к и х
тканин навколо залози;
— шкіра над залозою звичайного
кольору, напружена, блискуча;
— біль відчувається під час натис-
кання позаду від мочки вуха і в
ділянці соскоподібного відрост-
ка — точки Філатова;
— гіперемія і набряк слизової обо-
лонки в ділянці гирла протоки
привушної залози — симптом
Міру;
— іноді спостерігається н а б р я к
слизової оболонки глотки, миг-
даликів.
Крім привушних залоз можливе
ураження й інших слинних залоз —
підщелепних, під'язикової. Такі ура-
ж е н н я мають відмінні симптоми:
— ф о р м а і локалізація пухлини
змінені;
— больові відчуття слабші;
—: зменшення секреції слини в 3—
4 рази;
— прояви захворювання зникають
пізніше.
У р а ж е н н я підшлункової залози
м о ж е передувати у р а ж е н н ю слинних
залоз або виникнути одночасно. Ос-
новні симптоми:
— біль у животі, яка локалізуєть-
ся навколо пупка;
— біль частіше нападоподібного,
іноді оперізувального характеру;
— нудота, повторне блювання.
Орхіт та епідидиміт спостерігають
ч а с т і ш е в підлітків, в о н и м о ж у т ь
54 Розділ 2. Вірусні інфекції
розвиватися як окремо, так і одно-
часно. Процес частіше однобічний.
Характерні симптоми:
— раптовий початок через 6—
8 днів від початку захворювання;
— підвищення температури тіла;
— озноб;
— яєчко збільшується в розмірах
іноді у 2—3 рази, стає твердим;
— шкіра над яєчком набрякає,
червоніє;
— визначається болісність під час
пальпації;
— можлива атрофія, яєчка;
— у 10—15% хворих порушується
сперматогенез,
Тиреоїдит розвивається рідко.
Ураження центральної нервової
системи перебігає у вигляді серозно-
го менінгіту, менінгоенцефаліту, не-
вритів черепних нервів, полірадику-
лоневриту. Основні симптоми менін-
гіту:
— підвищення температури тіла;
— головний біль;
— багаторазове блювання;
— менінгеальні симптоми.
Основні симптоми полірадикуло-
невриту;
— температура тіла нормальна або
субфебрильна;
— симетричні парези або паралічі
кінцівок;
— втрата чутливості окремих діля -
нок тіла;
— больовий синдром.
Ускладнення
Ускладнення с п о с т е р і г а ю т ь с я
рідко, в пізні терміни. Як наслідок
ураження нервової системи можливі
гіпертензійний синдром, периферійні
парези лицевого, трійчастого і слухо-
вого нервів, глухота. Унаслідок при-
єднання бактеріальної мікрофлори
можливе виникнення пневмонії, сто-
матиту, отиту.
Оцінка стану пацієнта
Оцінка стану дитини медичною
сестрою базується на виявленні ос-
новних симптомів клінічної картини
з урахуванням епідемічного анамне-
зу. Треба звернути увагу на те, що
перші симптоми з'являються під час
жування, розмови, коли дитина по-
чинає скаржитися на біль у ділянці
слинної залози. Процес частіше одно-
бічний, тільки через 1—2 доби при-
єднується другий бік. Медична сест-
ра повинна пропальпувати інші зало-
зи — вони можуть збільшуватися.
Слід пам'ятати, що важкий стан
дитини, гострий початок, висока тем-
пература тіла, головний біль, блюван-
ня, сонливість вказують на розвиток
серозного менінгіту. У такому разі
медична сестра повинна перевірити
наявність менінгеальних симптомів та
неврологічних розладів.
Небезпечним для дитини є розви-
ток паротитного панкреатиту. Він має
виражені симптоми, але може мати
безсимптомний перебіг і виявлятися
тільки за даними лабораторного дослід-
ження.
Важливим діагностичним кри-
терієм є лабораторні показники.
Під час дослідження крові вияв-
ляють лейкопенію з відносним лімфо-
цитозом, у разі приєднання менінгі-
ту, о р х і т у м о ж л и в е з б і л ь ш е н н я
кількості поліморфноядерних клітин.
Спостерігається підвищений рівень
амілази в крові, незалежно від наяв-
ності панкреатиту: За наявності пан-
креатиту в крові підвищується рівень
амілази, в сечі — рівень діастази. Під
час дослідження спинномозкової
рідини у хворих на менінгіт виявля-
 Епідемічний паротит 56
ють таке: рідина прозора; плеоцитоз
становить 300—500, іноді 1000 клітин
у 1 мкл; переважають лімфоцити;
кількість білка в межах норми або
дещо підвищена; вміст глюкози нор-
мальний.
Специфічна діагностика. Виділен-
ня вірусу з слини, крові та спинно-
мозкової рідини в практиці не засто-
совують. Проводять серологічну діаг-
ностику з використанням РГГА, титр
якої 1: 80 і наростає, та РЗК.
Аналіз стану дитини дозволяє ме-
дичній сестрі разом з батьками дити-
ни с ф о р м у л ю в а т и наявні та по-
тенційні проблеми і скласти план се-
стринського догляду,
План сестринського догляду
ПРОБЛЕМА
Біль під час жування, слинотеча,
відмова від їжі.
Причина
Запалення слинної залози, спри-
чинене вірусом паротит]/.
Мета
Зменшити симптоми запалення,
поліпшити харчування дитини.
Дії медсестри
1. Організувати ліжковий режим і
ретельний догляд за хворою дити-
ною.
2. Забезпечити максимально ком-
фортні умови перебування дити-
ни -— достатньо свіжого повітря,
комфортний тепловий режим.
3. Ретельний догляд за шкірою і
слизовими оболонками дитини.
4. Ведення температурного листа.
5. Організувати молочно-рослинну
дієту, що має відповідати віковим
особливостям дитини. їжа має бути
напіврідкою, максимально терміч-
но, механічно, хімічно щадною. У
відповідному віці рекомендувати
вживати смоктальні цукерки.
6. Забезпечити наявність індивідуаль-
них предметів догляду.
7. Проводити полоскання ротової
порожнини після: їди 2% розчином
натрію гідрокарбонату або фура-
циліну 1:5000.
8. Застосовувати сухе тепло на ділян-
ку слинної залози у вигляді комп-
ресу,
9. Призначити УВЧ, солюкс на ділян-
ку слинної залози.
10.Застосовувати м е ф е н а м і н о в у
кислоту — по 0,25—0,5 г 3 рази на
добу; інтерферон — 2—3 краплі
З—5 разів на добу.
11. У разі необхідності застосовувати
жарознижувальні, протизапальні,
десенсибілізувальні, знеболю-
вальні засоби.
ПРОБЛЕМА
Нудота, блювання, біль у животі.
Причина
Ураження вірусом підшлункової
залози.
Мета
Зменшити запалення, нормалізу-
вати функції залози.
Дії медсестри
1. Організувати ліжковий режим і
ретельний догляд за дитиною.
2. Організувати молочно-рослинну
дієту, яка повинна відповідати
віковим особливостям дитини. їжа
має бути напіврідкою, максималь-
56 Розділ 2. Вірусні інфекції
но термічно, механічно, хімічно
щадною.
3. Забезпечити догляд під час блю-
вання.
4. За призначенням лікаря проводи-
ти медикаментозне лікування:
а) у разі значного болю застосо-
вувати спазмолітичні, знеболю-
вальні препарати;
б) для поліпшення травлення за-
стосовувати ферментативні пре-
парати — фестал, ензистал —
до їди;
в) використовувати інгібітори про-
теолізу — трасилол, гордокс,
контрикал;
г) у разі значної інтоксикації вво-
дити внутрішньовенно краплин-
но глюкозо-сольові розчини.
ПРОБЛЕМА
Збільшення яєчок, їх різка бо-
лючість.
Причина
Паротитна інфекція.
Мета
Лікування і догляд до повного оду-
жання.
Дії медсестри
1. Зібрати епідемічний анамнез,
встановити контакт з хворим.
2. Провести о б с т е ж е н н я дитини,
звернути увагу на слинні залози.
3. Надіслати термінове повідомлення
до районної CEC про випадок
захворювання.
4. Повідомити і викликати дільнич-
ного лікаря.
5. Ізолювати хвору дитину в окремій
кімнаті.
6. Організувати суворий ліжковий
режим.
7. Під час гострого періоду захворю-
вання застосовувати суспензорій.
8. За призначенням лікаря застосову-
вати: кортикостероїдні гормони з
розрахунку 2—3 мг на 1 кг маси тіла
на добу протягом 3—4 днів з наступ-
ним зменшенням дози; анальгетики;
десенсибілізувальні препарати.
9. У р а з і п о т р е б и о р г а н і з у в а т и
консультацію хірурга.
ПРОБЛЕМА
Ризик п о ш и р е н н я інфекції,
інфікування осіб, які були в
контакті з хворим.
Причина
Передача вірусу повітряно-крап-
линним шляхом.
Мета
Запобігання поширенню інфекції.
Дії медсестри
1. С в о є ч а с н о в и я в и т и х в о р о г о і
встановити діагноз.
2. Ізолювати хвору дитину до зник-
нення клінічних проявів, але не
менш як на 9 діб.
3. Організувати санітарно-протиепіде-
мічний режим у кімнаті хворого.
4. Встановлення карантину з дотри-
манням необхідних карантинних
заходів у дитячому закладі, який
відвідував хворий.
5. Ізолювати дітей, які були в кон-
такті з хворим, з 9-го по 21-й день
від моменту контакту. Вести за
ними спостереження.
Реалізація плану догляду
Накладання зігрівального
компресу на слинні залози
Місце проведення: дитяча інфек-
ційна лікарня, вдома.
 Епідемічний паротит
Оснащення робочого місця:
1. Лоток.
2. Марлева серветка, складена в 6—
8 шарів,
3. Вощений папір.
4. Шар вати.
5. Бинт.
6. 10% камфорне масло.
Попередня підготовка:
Запалення слинних залоз буває
при паротитній інфекції. Признача-
ють вигрівання слинних залоз лампою
"Солюкс", мішечками з прогрітими
піском або сіллю. На залози можна
н а к л а д а т и зігрівальний к о м п р е с
тільки з камфорним маслом.
Хворим на епідемічний паротит не
можна накладати спиртові компреси!
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 1).
Хвору дитину покласти на здоро-
вий бік. Склянку з камфорним мас-
лом підігріти на водяній бані до 40 °С.
Налити підігріте масло в лоток. На
столі поруч з лотком підготувати три
шари компресу; серветку, складену
в 6—8 шарів, за розміром привушної
слинної залози, вощений папір за
розміром на 2 см з усіх боків більший,
ніж марлева серветка, шар вати, який
за розміром на 2 см з усіх боків
більший, ніж вощений папір, бинт.
Основний етап виконання:
1. Змочити марлеву серветку, скла-
дену в 6—8 шарів, у підігрітому
10% камфорному маслі і відтис-
нути її.
2. Відразу ж прикласти теплу марле-
ву серветку до слинної привушної
залози.
3. З в е р х у на м а р л е в у с е р в е т к у
покласти вощений папір і шар
вати. Ці шари компресу повинні
57
добре вкривати вологий шар, щоб
зберегти тепло.
4. Після накладання усіх шарів ком-
пресу зафіксувати його бинтом.
5. Термін, на який накладають ком-
прес, не повинен перевищувати 8—
12 год. Щоб перевірити, чи пра-
вильно був накладений зігріваль-
ний компрес, треба підсунути
палець під пов'язку і визначити
стан внутрішнього шару. Якщо
внутрішній шар через 2 год вологий
і теплий, то компрес накладено
правильно.
Оцінка результатів
Ефективність лікування і догляду
медична сестра оцінює під час дис-
пансерного спостереження за дити-
ною після виписування зі стаціонару
або під час організації стаціонару вдо-
ма з повною ізоляцією хворого. Хво-
рого ізолюють до зникнення клініч-
них проявів захворювання, але не
менш як на 9 днів. Заключної дез-
інфекції не проводять. Дитину, яка
хворіла на епідемічний паротит, ви-
писують у дитячі заклади за таких
умов: нормалізація загального стану
дитини, температури тіла, функцій
залоз, відсутність інших клінічних
проявів захворювання та ускладнень
після 9-го дня хвороби.
Якщо уражені інші органи і сис-
теми, спостереження, догляд і ліку-
вання продовжують після 9-го дня.
При орхіті виражена клінічна кар-
тина триває 5—7 днів, але слід пам'я-
тати, що зворотний процес дуже по-
вільний. Ознаки атрофії органа —
сім'яник зменшується в розмірі й стає
м'яким,'— можуть проявитися через
1—2 міс.
У разі розвитку серозного менін-
гіту дитина потребує додаткової ува-
58 Розділ 2. Вірусні інфекції
ги. Якщо я в и щ а менінгіту вдалося
ліквідувати за 10 днів і дитину випи-
сали додому, медична сестра повин-
на спостерігати за нею протягом 3—
5 тиж і тільки за умови задовільного
стану, після консультації невропато-
лога дитину виписують у дитячі зак-
лади.
Дитина, в якої діагностовано паро-
титний панкреатит, після курсу ліку-
вання потребує додаткового спостере-
ження протягом 3—4 тиж. Основою
догляду є дотримання дієти — стіл № 5.
Функція підшлункової залози
відновлюється на 4-му тижні, і якщо
дані л а б о р а т о р н и х досліджень
нормальні, дитина м о ж е відвідувати
дитячі заклади.
Профілактика
Неспецифічна профілактика епі-
демічного паротиту:
1) своєчасне діагностування епіде-
.,. мічного паротиту на підставі
оцінки клінічних проявів, лабо-
раторних досліджень;
2) н а д с и л а н н я повідомлення до
районної СЕС;
3) організація карантину в дитя-
чому закладі на 21 день;
4) правильна організація санітар-
но-протиепідемічного режиму в
квартирі, кімнаті — провітрю-
вання, вологе п р и б и р а н н я з
використанням дезрозчинів,
з а с т о с у в а н н я індивідуальних
з а с о б і в гігієни, У Ф - о п р о м і -
нення;
5) заключну дезінфекцію не про-
водять;
6) ізоляція дітей, які були в кон-
такті з хворим і які відвідують
дитячий садок чи перших три
класи школи, з 9-го до 21-го дня
від моменту контакту.
Специфічна профілактика полягає
у застосуванні живої атенуйованої
вакцини. Вакцинацію проводять од-
норазово за календарем щеплень ком-
бінованою в а к ц и н о ю .., к і р —
паротит — краснуха або моновакци-
ною разом з вакцинацією проти кору.
 Вітряна віспа 59

ВІТРЯНА ВІСПА

Вітряна віспа (уагісеїіа) — гостре інфекційне захворювання,

що його спричинює фільтруючий вірус. Характеризується
помірною інтоксикацією та висипкою на шкірі та слизових
оболонках.

Довгий час захворювання вважали різновидом натуральної

віспи. Про те, що вітряна віспа є самостійним захворюванням,
заявляли в XIX ст. С. Ф. Хотовицький, Н. Ф. Філатов, У 1911 році
було виділено новий вірус із рідини, що становила вміст пу-
хирців. Це доводило правильність твердження, що вітряна
віспа — самостійне захворювання.

Специфічний збудник гається тільки в умовах дуже низь-

захворювання
Збудником вітряної віспи є
фільтруючий вірус, який містить ДНК
і належить до родини Herpesvirus.
Морфологічно він не відрізняється від
вірусу простого герпесу. Різниця
клінічних проявів між вітряною
віспою та оперізувальним лишаєм
полягає у специфічному імунітеті при
цих захворюваннях. Вітряна віспа —
це прояв первинної інфекції в
організмі дитини, оперізувальний
лишай — прояв реактивно-патоген-
ної і н ф е к ц і ї в і м у н і з о в а н о м у
організмі.
Вірус уражає ядра клітин і фор-
мує внутрішньоядерні еозинофільні
включення, може утворювати гігант-
ські багатоядерні клітини. Має пато-
генність до людини і мавп.
Вірус нестійкий до чинників зов-
нішнього середовища: гине на відкри-
тому повітрі, під дією УФ-опромінен-
ня, дезінфекційних речовин. Збері-
ких температур. Приміщення, з яко-
го виведено хворого, вже через 10—
15 хв є безпечним для інших дітей.
Епідеміологія
' Джерелом інфекції є хвора дити-
на з 10-го дня інкубаційного періоду
до 5-го дня від моменту останніх ви-
сипань, а також дитина, хвора на
оперізувальний лишай.
Механізм передачі інфекції —
повітряно-краплинний. Збудник
швидко поширюється з потоком по-
вітря на великі відстані. Вірус містить-
ся в рідині, що наповнює вітрянкові
пухирці, але він не виділяється з бу-
рих кірочок, які вкривають підсохлі
везикули. Доведено можливість
передачі вірусу від матері до плода
через плаценту. Унаслідок малої
стійкості до чинників зовнішнього
середовища поширення його через
речі та третіх осіб спостерігається
дуже рідко.
60 Розділ 2. Вірусні інфекції

Ворота інфекції — слизова оболон- Перенесена хвороба залишає

ка верхніх дихальних шляхів, у кліти- стійкий імунітет.
нах епітелію починається перше роз- Вітряна віспа належить до масових
множення вірусу. Лімфатичним шля- дитячих інфекційних захворювань, це
хом віруси заносяться в кров'яне одна з найчастіших внутрішньолікар-
русло, з кров'ю надходять в епітелі- няних інфекцій,
альні клітини шкіри і слизових обо-
лонок, де утворюються пухирці з се- Класифікація
розною рідиною і великою кількістю Форми
збудника. 1. Типові.
Вірус вітряної віспи може уражу- 2, Атипові:
вати клітини периферійних гангліїв, а) рудиментарна;
кори головного мозку, кори мозочка. б) геморагічна;
Дуже рідко уражаються вісцеральні в) бульозна;
органи. г) міліарна;
Чинники, що сприяють розвит- д) гангренозна;
кові захворювання: е) генералізована, або вісце-
1. Часті захворювання дитини (біль- ральна, форма.
Ступені важкості
ше ніж 4 рази на рік).
1. Легкий.
2. Вік дитини — 5—10 років.
2. Середньої важкості.
3. Імунодефіцити! стани.
3. Важкий.
4. Неопластичні хвороби, гемоблас-
този. Клінічні прояви
5. Лікування глюкокортикоїдами.
Інкубаційний період триває 11 —
Сезонність епідемічного процесу 21, найчастіше 14 днів. У більшості
Найвища захворюваність спосте- випадків захворювання починається
рігається в холодну пору року — з гостро з підвищення температури тіла
січня по травень. і висипки на шкірі, іноді можливі
Сприйнятливість населення до продромальні явища, що характери-
інфекції зуються змінами з боку нервової, си-
До вітряної віспи сприйнятливість стеми:
дуже висока, індекс контагіозності — загальне нездужання;
становить 70—85%. Найчастіше хво- — дратливість або млявість;
— порушення сну;
ріють діти з вікової групи 5—10 років,
— головний біль;
вони становлять 90% хворих, однак — тремор або судоми;
захворіти можуть особи будь-якого — блювання;
віку, в тому числі новонароджені з — порушення свідомості при важ-
низьким вмістом материнських ан- ких формах.
титіл. Значно збільшується питома В окремих випадках у гіродромаль-
вага захворілих на вітряну віспу се- ний період з'являється скарлатинопо-
ред дорослих. дібна або короподібна висипка. Але
 Вітряна віспа
така висипка може з'явитися і в пері-
од максимального висипання вітрян-
кових елементів.
Головним проявом захворювання
є ураження шкіри та слизових обо-
лонок. Це відбувається за рахунок
того, що вірус фіксується переважно
в епітеліальних клітинах. Уражають-
ся клітини шипуватого шару епідер-
місу. У клітинах з'являються внутріш-
ньоядерні та внутрішньоцитоплазма-
тичні в к л ю ч е н н я , потім клітини
проходять стадію дистрофії або не-
кротизуються. На цьому місці нако-
пичується рідина, що і призводить до
утворення пухирців. Дерма при цьо-
му не ушкоджується, у ній може роз-
виватися набряк, який надалі роз-
смоктується.
Характерні прояви висипки:
— з'являється в 1-й або 2-й день
хвороби одночасно з підвищен-
ням температури тіла;
— спостерігається швидкий розви-
ток елементів (декілька годин);
— розвивається поетапно: червоні
плями — папули — везикули
розміром 0,2—0,5 см у діаметрі;
— у зв'язку з поетапністю виси-
пання і тривалістю 3—4 дні
відзначається несправжній
поліморфізм;
— розташовується в поверхнево-
му шарі епідермісу на неін-
фільтрованій основі, облямо-
ваній ділянкою гіперемії;
— пухирці однокамерні з мутним
вмістом вже протягом 1-ї доби;
— характерне розташування —
тулуб, лице, волосиста частина
голови, незначно — на дисталь-
них відділах кінцівок, слизова
оболонка п о р о ж н и н и рота,
кон'юнктива, рідше — гортань,
статеві органи;
61
— тривалість висипки 3—5 діб;
— на 1—3-му тижні кірочки злущу-
ються зі свербінням, на їх місці
залишається незначна пігмен-
тація, що поступово зникає;
— на слизових оболонках елемен-
ти мацеруються з утворенням
ерозій, що загоюються через
З—5 днів.
Колене нове висипання вітрян-
кових елементів супроводжується
підвищенням температури тіла. Особ-
ливо висока температура спостері-
гається під час першого висипання.
Діти скаржаться на загальне незду-
жання, порушення апетиту, розлад
сну, свербіж шкіри. Симптоми інток-
сикації сильніше виражені у дітей
раннього віку.
Атипові форми
Рудиментарна форма спостері-
гається у дітей, які отримували іму-
ноглобулін під час інкубаційного пе-
ріоду:
— температура тіла нормальна;
— загальний стан не порушується;
— висипка у вигляді поодиноких
розеол, папул з ледь помітними
пухирцями.
Геморагічна форма розвивається
у виснажених, ослаблених дітей зі
змінами імунної системи, які страж-
дають на геморагічний діатез, гемо-
бластоз, сепсис або тривалий час от-
римували глюкокортикостероїди чи
цитостатики. Прояви:
— вміст пухирців набуває гемора-
гічного характеру;
— відбуваються крововиливи в
шкіру і слизові оболонки;
— можливі кровотечі з носа, ясен,
шлунка, кишок.
Бульозна форма може виникнути
внаслідок п р и є д н а н н я бульозної
стрептодермії. Характеризується по-
62 Розділ 2. Вірусні інфекції
я в о ю великих пухирців (діаметром
1'—2 см) з мутним вмістом.
Міліарна форма характеризується
своєрід ною висипкою у вигляді дрібних
щільних вузликів, а надалі пухирців.
Гангренозна форма виникає в ос-
лаблених дітей в разі поганого догля-
ду, що сприяє приєднанню вторин-
ної інфекції:
— значна запальна реакція навко-
ло о к р е м и х п у х и р ц і в , вміст
яких стає геморагічним;
— утворення некротичних
струпів, які після відторгнення
оголюють глибокі виразки
шкіри до фасцій і м'язів.
Генералізована, або вісцеральна,
форма зустрічається рідко. Спосте-
рігається у новонароджених або дітей,
які тривалий час приймали глюкокор-
тикостероїди. Характеризується спе-
цифічним ураженням внутрішніх
органів і кісткового мозку, в яких
виникають дрібні вогнища некрозу.
У новонароджених і дітей ранньо-
го віку спостерігаються такі особ-
ливості перебігу хвороби:
— загальноінфекційні симптоми —
кволість, субфебрильна темпе-
ратура, анорексія, блювання,
часті випорожнення, рідкий кал;
— висипка може набувати гемо-
рагічного характеру;
— під час висипань визначається
значний токсикоз, можливі
судоми і непритомність;
— часто приєднується вторинна
інфекція і розвиваються гнійні
ускладнення.
Захворювання вагітної жінки на
вітряну віспу не впливає на виношу-
в а н н я плоду. Якщо з а х в о р ю в а н н я
прийшлося на останні місяці вагіт-
ності, можлива природжена вітряна
віспа. Усі випадки вітряної віспи у
н о в о н а р о д ж е н и х до 11 днів ж и т т я
відносять до природженої форми за-
хворювання. Інкубаційний період ско-
рочується від 6 до 16 днів. Частіше
спостерігається генералізована форма
з ураженням вісцеральних органів.
Важкість захворювання залежить від
інкубаційного періоду. Якщо дитина
дає прояви захворювання на 10-й день
життя, то його перебіг дуже важкий.
Якщо клінічні прояви спостерігають-
ся відразу після народження, перебіг
легкий. Останнє пояснюється перехо-
дом через плаценту антитіл від матері
до дитини, в той час як у матері, що
захворіла перед пологами, специфічні
антитіла не встигають утворитися.
Період реконвалесценції характе-
ризується поступовим послабленням
основної симптоматики. На 3-тю—
5-ту добу від початку періоду розпалу
т е м п е р а т у р а тіла н о р м а л і з у є т ь с я ,
відбувається зворотний розвиток пу-
х и р ц і в за р а х у н о к п і д с и х а н н я й
утворення кірочки, після відпадання
якої рубці відсутні.
Ускладнення
Ускладнення можуть бути специфіч-
н и м и (зумовленими вірусом) і я к
наслідок приєднання бактеріальної
інфекції:
а) запалення верхніх дихальних
шляхів — ларинготрахеоброн-
хіт, пневмонія;
б) у р а ж е н н я нервової системи —
енцефаліт, менінгоенцефаліт,
мієліт, параліч лицевого нерва;
в) бактеріальні у с к л а д н е н н я —
бульозна стрептодермія, флег-
мона, абсцес, імпетиго, бешиха,
лімфаденіт, стоматит, кон'юнк-
тивіт, кератит, сепсис;
г) р о з л а д и з б о к у в н у т р і ш н і х
органів.
 Вітряна віспа
Оцінка стану пацієнта
Оцінка стану дитини медичною
сестрою базується на спостереженні
за клінічними симптомами перебігу
вітряної віспи, її формою та наявні-
стю ускладнень. Діагноз вітряної
віспи в типових випадках встанови-
ти легко. Слід пам'ятати, що прояви
діатезу, стрептодермія і наслідки від
укусів комах можуть нагадувати ру-
диментарну форму вітряної віспи. У
важких випадках одночасно з вітрян-
ковою висипкою на шкірі вірус може
поширюватись у внутрішніх органах,
уражувати центральну нервову
систему. Слід звертати увагу на
неврологічну симптоматику, пере-
віряти менінгеальні симптоми, на-
явність порушень з боку мозочка —
тремор, атаксію. Особливої уваги
медичної сестри потребують гемора-
гічна форма інфекції та різні форми
з приєднанням іншої мікрофлори.
Лабораторна діатостика. Картина
крові практично не змінюється, Іноді в
період розпалу хвороби спостерігають
лейкопенію і відносний лімфоцитоз.
Специфічна діагностика. Під час
мікроскопії у вмісті везикул виявля-
ють скупчення вірусних частинок —
тілець Арагана. З метою серологічної
діагностики застосовують РЗК. Для
виявлення вітрянкових антигенів у
вмісті везикул використовують іму-
нофлуоресцентний метод.
Аналіз стану і лабораторних даних
дозволяє медичній сестрі разом з
батьками дитини сформулювати на-
явні та потенційні проблеми, скласти
план сестринського догляду.
План сестринського догляду
ПРОБЛЕМА
Поява на обличчі, волосистій ча-
стині голови, тулубі однокамер-
них пухирців із серозним вмістом.
63
Причина
Вітряна віспа.
Мета
Провести лікування й забезпечи-
ти догляд за хворою дитиною.
Дії медсестри
1. Обстежити дитину, встановити
форму вітряної віспи, оцінити стан
дитини.
2. Повідомити і викликати дільнич-
ного лікаря.
3. Надіслати термінове повідомлення
до районної СЕС.
4. Організувати ізоляцію дитини в
домашніх умовах.
5. Змастити везикули 1—2% розчи-
ном метиленового синього або діа-
мантового зеленого після того, як
дитину огляне лікар.
6. Стежити за тим, щоб нові елемен-
ти висипки відразу оброблялися.
7. Стежити за порожниною рота. У
маленьких дітей проводити зро-
шення порожнини рота дезінфек-
ційними розчинами за допомогою
гумового балончика.
8. За призначенням лікаря застосо-
вувати жарознижувальні, анти-
гістамінні та інші симптоматичні
препарати.
ПРОБЛЕМА
Ризик таких уражень органів ди-
хання, як гостре катаральне запа-
лення верхніх дихальних шляхів,
ларинготрахеобронхіт, пневмонія.
Причина
Специфічна вітрянкова висипка
на слизовій оболонці верхніх дихаль-
них шляхів.
64 Розділ 2. Вірусні інфекції
Мета
Запобігти виникненню розладів
дихання.
Дії медсестри
1. Ізолювати хворого до 5-го дня від
моменту останніх висипань.
2. Організувати ліжковий режим на
5—6 днів.
3. Забезпечити відповідний режим,
с п р я м о в а н и й на з а п о б і г а н н я
вторинній інфекції (провітрюван-
ня, вологе прибирання, опромінен-
ня кварцовою лампою).
4. Увести донорський імуноглобу-
лін — 0,2 мг на 1 кг маси тіла на
добу внутрішньом'язово.
5. Застосовувати інтерферон — крап-
лі в ніс (по 3—4 краплі 4—5 разів
на добу).
6. Застосовувати антибіотики широ-
кого спектра дії.
7. З а с т о с о в у в а т и противірусні
препарати: ацикловір (зовіракс),
дезоксирибонуклеазу, рибавірин
(віразол), відарабін, амантадин,
реаферон, градцикловір, віро-
лекс — препарати можуть при-
значатись у дозі 5 мг на і кг маси
тіла на добу в 100 мл фізіологічно-
го розчину внутрішньовенно.
ПРОБЛЕМА
Розлади функцій травної систе-
ми — зниження апетиту, біль під
час жування, рідкі випорожнен-
ня, Ризик шлунково-кишкової
кровотечі.
Причина
Специфічна вітрянкова висипка
на слизових оболонках ротової по-
рожнини, шлунка, кишок, що швид-
ко перетворюється на ерозії.
Мета
Запобігти виникненню розладів
функцій травної системи.
Дії медсестри
1. Організувати раціональне дієтич-
не харчування, максимально щад-
не щодо травного тракту.
2. Зрошувати ротову п о р о ж н и н у
0,25% розчином новокаїну, 0,05%
розчином калію перманганату, об-
робляти ерозії 3% розчином пере-
кису водню.
3. Уводити донорський імуноглобулін
(0,2 мг на 1 кг маси тіла).
4. З а с т о с о в у в а т и ф е р м е н т а т и в н і
препарати для поліпшення трав-
лення.
5. Проводити вітамінотерапію.
ПРОБЛЕМА
Висока температура тіла, менін-
геальні симптоми на висоті
висипання вітрянкових везикул.
Причина
Генералізована форма вітряної
віспи.
Мета
Надання невідкладної допомоги.
Дії медсестри
1. Провести обстеження дитини та
оцінити важкість стану.
2. Надіслати термінове повідомлення
до районної СЕС про випадок
генералізованої форми вітряної
віспи і повідомити про госпіталі-
зацію.
3. Повідомити дільничного лікаря
дитячої інфекційної лікарні про
термінову госпіталізацію.

Вітряна віспа
4. Провести заходи для зниження
температури тіла.
5. С у п р о в о д и т и х в о р у д и т и н у в
дитячу інфекційну лікарню.
6. Переписати осіб у родині хворої
дитини, які були з нею в контакті,
і встановити за ними спостережен-
ня на 21 день, вести карантинний
зошит.
ПРОБЛЕМА
Однокамерні везикули на шкірі з
тенденцією до інфікування.
Причина
Вітряна віспа, додаткове інфіку-
вання шкіри стафілококом або стреп-
тококом у дітей зі зниженим; імуні-
тетом.
Мета
Провести догляд і лікування дити-
ни до повного одужання.
Дії медсестри
1. Встановити діагноз вітряної віспи.
2. Оцінити стан дитини. Визначити
наявність везикул з гнійним вмістом.
3. Надіслати термінове повідомлення
до районної СЕС, повідомити діль-
ничного лікаря.
4. Організувати ліжковий режим з
максимально комфортними умова-
ми і лагідним емоційним фоном.
5. Організувати щоденні лікувально-
гігієнічні ванни з 0,05% розчином
калію перманганату або відварами
трав: чистотіл, ромашка, череда,
листя чорної смородини — до
повного зникнення кірочок на
шкірі. Під час проведення ванн
забороняється користуватися
мочалкою, мило використовувати
5 — 2-751
до»
о5
1 раз у тиждень, після ванн шкіру
просушувати м'якою серветкою.
6. Кожен елемент висипки, в тому
числі на волосистій частині голови,
обробити 1% спиртовим розчином
діамантового зеленого або фукор-
цином, або 2% розчином нітрату
срібла.
7. Стежити за прийманням препа-
ратів, які призначив лікар.
8. При перших ознаках вторинної
інфекції за призначенням лікаря
вводити антибіотики — ампіокс,
цефалізин, уназин, роцефін,
еритроміцин тощо. Вводити пре-
парати у вікових дозах ентерально
або внутрішньої*'язово, можлива
комбінація препаратів залежно від
важкості стану. •
9. За призначенням лікаря проводи-
ти симптоматичну терапію — жа-
рознижувальні, антигістамінні,
вітамінні препарати.
10. Ізоляцію дитини в разі ускладнень
продовжити і припинити через
10 днів після останнього підсипан-
ня елементів.
11. Терапію продовжувати до ліквіда-
ції клінічних проявів.
ПРОБЛЕМА
Елементи висипки на шкірі, ха-
рактерні для вітряної віспи,
додаткове інфікування мікро-
флорою слизових оболонок.
Причина
Вітряна віспа з приєднанням бак-
теріальної інфекції, що уразила сли-
зові оболонки ротової порожнини,
очей.
Мета
Організувати лікування і догляд до
повного одужання.
66 Розділ 2. Вірусні інфекції
Дії медсестри
1. Під час обстеження дитини звер-
нути увагу на ураження слизових
оболонок.
2. Повідомити і викликати дільнич-
ного лікаря.
3. Надіслати термінове повідомлення
до районної СЕС.
4. Щоденно проводити промивання
ротової порожнини 2% розчином
натрію гідрокарбонату або
розчином фурациліну 1:5000.
5. Обережно припікати афти або
виразки в ротовій порожнині ліку-
вальними оліями: обліпихи, шип-
шини, чайної троянди.
6. Очі промивати розчином фураци-
ліну 1:5000 або чаєм. Закапувати
10% розчин сульфацил-натрію (по
2 краплі в кожне око 4 рази на
добу).
7. Якщо виявлено додаткове уражен-
ня слизових оболонок статевих
органів, до загальної лікувальної
в а н н и додати вечірні місцеві
ванночки з 0,02% розчином калію
перманганату, після чого обробити
ділянки у р а ж е н н я кремом
"Зовіракс".
8. За призначенням лікаря терміно-
во почати введення антибіотиків,
проведення симптоматичної
терапії.
ПРОБЛЕМА
Ризик виникнення вторинної
інфекції.
Причина
Інфікування елементів висипки.
Мета
Запобігти приєднанню бактеріаль-
ної інфекції.
Дії медсестри
1. Проводити симптоматичне ліку-
вання, спрямоване на зменшення
свербежу: седативні, десенсибілі-
зувальні засоби.
2. Обрізати дитині нігті, надівати
полотняні рукавички.
3. Забезпечити часту зміну натільної
та постільної білизни.
4. Проводити гігієнічні ванни з анти-
септичними засобами (розчин
калію перманганату, відвари трав).
5. Обробляти везикули 1% спиртовим
розчином діамантового зеленого
або 1—2% розчином калію перман-
ганату, розчином йоду. Здорові
д і л я н к и ш к і р и о б р о б л я т и 2%
розчином натрію гідрокарбонату,
0,25% розчином левоміцетину, 3%
борним спиртом. У разі усклад-
нень застосовувати аерозолі з
антисептиками.
6. З а с т о с о в у в а т и антибіотики
широкого спектра дії.
7. Проводити сеанси УФ-опромінення.
ПРОБЛЕМА
Ризик поширення інфекційного
захворювання, інфікування осіб,
які контактували з хворим.
Причина
Передача вірусу повітряно-крап-
линним шляхом.
Мета
Зменшити можливість поширення
інфекції.
Дії медсестри
1. Виявлення хворого в ранній стадії
захворювання.
2. Ізоляція хворої дитини з моменту
появи перших елементів висипки.
 Вітряна віспа
Припиняють ізоляцію через 5 діб
після останнього підсипання.
3. П р о в е д е н н я протиепідемічних
заходів у квартирі, кімнаті, палаті
інфекційного відділення.
4. Дітей до 3 років, які були в кон-
такті з хворим, ізолювати з 11-го
по 21-й день від моменту контакту.
5. П р о в е с т и п а с и в н у імунізацію
донорським імуноглобуліном ос-
лабленим дітям не пізніше ніж
через 72 год після контакту з
хворим.
Реалізація плану догляду
Догляд з а шкірою
з висипкою у хворого
на вітряну віспу
Місце проведення: дитячий інфек-
ційний стаціонар, вдома.
Оснащення робочого місця:
1. Скляна паличка.
2. Ватні стерильні кульки.
3. Стерильний лоток.
4. 1% спиртовий розчин діамантово-
го зеленого — 10 мл.
5. 5% спиртовий розчин йоду — 5 мл,
6. 96% спирт — 10 мл.
7. 10% розчин нітрату срібла — 10 мл,
8. Відвар ромашки.
Попередня підготовка:
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 1).
На лоток покласти скляну палич-
ку з ватним тампоном на кінці. Дити-
ну покласти в ліжко, оглянути: шкіру
і визначити появу нових елементів
висипки.
Основний етап виконання:
1. Обробити елементи висипки на
шкірі ватним тампоном, змоченим
1% спиртовим розчином діаманто-
вого зеленого або 96% спиртом,
або 5% спиртовим розчином йоду,
5*
67
або 10% розчином нітрату срібла.
Особливо звернути увагу на нові
елементи висипки.
2. Протерти здорові ділянки шкіри
ватною кулькою, змоченою від-
варом ромашки або 2% розчином
натрію гідрокарбонату.
3. Обробляти везикули щодоби.
Оцінка результатів
Результати ефективності догляду і
лікування оцінює медична сестра під
час спостереження за дитиною в разі
організації домашнього стаціонару або
після виписування її зі стаціонару.
Організовуючи стаціонар вдома з
приводу вітряної віспи, необхідно
дотримуватися таких правил:
а) повна ізоляція хворої дитини з
моменту появи перших елемен-
тів висипки;
б) ізоляцію припиняють ч е р е з
5 днів після останнього виси-
пання;
в) у кімнаті хворої дитини прово-
дять протиепідемічні заходи —
провітрювання приміщення,
вологе прибирання, УФ-опро-
мінення.
У дитячі заклади дитину випису-
ють за таких умов:
— відпадання кірочок завершилося;
— висипка та інші симптоми за-
хворювання відсутні, загальний
стан дитини нормальний;
— лабораторні показники в нормі;
— ускладнень немає.
Профілактика
Неспецифічна:
1) своєчасне діагностування вітря-
ної віспи на підставі оцінки клінічних
проявів, даних лабораторного дослід-
ження;
2) надсилання повідомлення до
районної CEC;
68 Розділ 2. Вірусні інфекції
3) організація карантину в дитя-
чому закладі на 21 день;
4) правильна організація санітар-
но-протиепідемічного режиму в квар-
тирі, кімнаті — провітрювання, воло-
ге прибирання без дезінфекції;
5) заключну дезінфекцію не про-
водять;
6) ізоляція дітей, які контактували
з хворим і відвідують дитячий садок
чи перших три класи школи, з 11-го
до 21-го дня від моменту контакту.
Специфічна:
П а с и в н а імунізація ослаблених
дітей не пізніше Ніж через 72 год після
контакту з хворою дитиною. Імуні-
зацію проводять донорським імуно-
глобуліном —• 5—8—10 мл.
 Поліомієліт "7 "7

ПОЛІОМІЄЛІТ
Поліомієліт (poliomyelitis) (хвороба Гейне — Медіна) —
гостре інфекційне захворювання з ураженням сірої речо-
вини спинного мозку, стовбура головного мозку, внаслідок
якого розвиваються парези і паралічі, бульбарні розлади.

Захворювання було відоме ще в давні часи. Наприкінці XIX —

на початку XX. ст. епідемії поліомієліту поширилися в країнах
Європи та .Америки. У 1908 р. у Відні Е. Поппер та К. Ландштейн
відкрили збудник поліомієліту. Створені Дж. Солком інакти-
вована та А. Сейбіном ослаблена жива вакцини поліомієліту
стали новим етапом в історії поширення цього важкого
захворювання. Завдяки плановій Імунізації, яку було розпочато
в 50-х роках, захворюваність на поліомієліт значно знизилася.
Поява окремих випадків поліомієліту вимагає в сучасних
умовах високого рівня підготовки медичних працівників, уміння
орієнтуватися в питаннях клініки, лікування, профілактики цього
захворювання.

Специфічний збудник 50 °С, але звичайні дезінфекційні за-

захворювання
Збудником захворювання є вірус
поліомієліту (Poliovirus homini), який
належить до групи пікорна, родини
ентеровірусів. Вірус є типовим пред-
ставником кишкових вірусів і за свої-
ми властивостями споріднений з віру-
сами ECHO І Коксакі, які дають кар-
тину, схожу з нейропаралітичною
формою поліомієліту. Відомо три
типи вірусу поліомієліту: І — Брун-
гільда, II — Лансинга, III —• Леона.
І і III типи мають патогенність для лю-
дини і мавпи, а II тип — також для
деяких гризунів. Розмір вірусу по-
ліомієліту 8—12 ммк, він містить РНК.
Швидко інактивується під час кип'я-
тіння, автоклавування, УФ-опромінен-
ня, гине за ЗО хв при нагріванні до
соби малоефективні. Вплинути на
вірус може вільний хлор, формальде-
гід. Вірус поліомієліту зберігається
100 днів у воді, до 3 міс — у молоці,
до б міс — у випорожненнях хворого.
Вірус дуже рідко виявляють у
спинномозковій рідині, в крові —
тільки в інкубаційний період, у зми-
вах з глотки — в перші 10 днів.
Епідеміологія
Джерелом інфекції є хвора дити-
на та здоровий носій вірусу. Також
небезпечні для оточуючих хворі з
абортивною та стертою формами за-
хворювання.
Механізм передачі інфекції часті-
ше фекально-оральний. У навколиш-
нє середовище з випорожненнями
70 Розділ 2. Вірусні інфекції

хворого потрапляє велика кількість Сприйнятливість населення

вірусів, особливо в перші 2 тиж від до інфекції
початку захворювання. Іноді здоро- Індекс контагіозності становить
вий носій виділяє віруси з випорож- близько 1%, але він може коливатися
неннями протягом 3—5 міс. Вірус внаслідок великої кількості атипових
поширюється з водою, молоком, через форм. Найуразливіші діти до 4 років,
продукти, забруднені руки, пере- зменшується вразливість'до 7 років і
носниками вірусу є мухи. дуже малу вразливість мають діти
Однак не менше значення для старшого віку.
поширення вірусу має повітряно-крап-
Класифікація
линний шлях передачі. Краплинки
слизу з носової частини глотки хворого За клінічною формою
потрапляють у повітря з 2-го дня після 1. Непаралітична:
його зараження і таким шляхом вірус а) абортивна;
виділяється протягом 2 тиж хвороби. б) менінгеальна;
Вхідними воротами д ля інфекції є в) вісцеральна.
травний тракт і глотка. Саме в лімфо- 2. Паралітична:
1) за локалізацією ураження:
вузлах цих органів відбувається роз-
а) спінальна;
множення вірусу і через 2 дні починаєть- б) понтинна;
ся стадія вірусемії. Найбільш чутливі в) бульбарна;
до вірусу клітини передніх рогів г) енцефаліт;
спинного мозку, міокарда. Загибель 2) за стадіями перебігу:
клітин рухових центрів спинного мозку а) препаралітична;
зумовлює головні клінічні прояви б) паралітична;
поліомієліту -— парези та паралічі. Не в) відновлення;
завжди вірус має здатність проникнути г) стійких порушень.
до нервових центрів, і в таких випадках За перебігом
може розвинутися непаралітична 1. Легка.
форма захворювання або носійство. 2. Важка,
Чинники, що сприяють виникнен- 3. Середньої важкості.
4. Субклінічна.
ню захворювання:
1) порушення санітарно-гігієніч-
Клінічні прояви
ного режиму в дитячих закла-
дах, місцях проживання дітей; Інкубаційний період становить від
2) імунодефіцитні стани; 2 до 35 днів, найчастіше — 10—12 днів.
3) часті захворювання дитини (по- Розрізняють поліомієліт без ураження
над 4 рази на рік); нервової системи і з її ураженням.
4) вік дитини — до 7 років (хво- Поліомієліт без ураження нерво-
ріють від 70 до 90% дітей цього вої системи має дві форми — абор-
віку). тивну і менінгеальну.
Абортивна форма
Сезонність епідемічного процесу Хворі скаржаться на підвищення
Сезонні спалахи в Європі спосте- температури тіла до 38 °С. На тлі тем-
рігаються в літньо-осінні місяці. ператури спостерігають;
 Поліомієліт
— нездужання;
— слабкість;
— млявість;
— несильний головний біль;
— кашель;
— нежить;
— білі, у животі;
— блювання.
Під час огляду і об'єктивного об-
стеження визначають явища фарин-
гіту, катаральної ангіни, гастроенте-
риту або ентероколіту. Неврологічні
симптоми відсутні. Тривалість цієї
ф о р м и захворювання — 3—7 днів.
ДЛЯ неї характерний яскраво вира-
ж е н и й кишковий токсикоз, захворю-
вання м о ж е нагадувати дизентерію,
мати холероподібний перебіг.
Менінгіальна форма
Початок захворювання гострий. У
хворого бувають такі скарги:
— підвищення температури тіла;
•— нездужання;
— слабкість;
— зниження апетиту;
— кашель, нежить;
— головний біль різної інтенсив-
ності;
— біль у животі;
— блювання.
Під час об'єктивного обстеження
виявляють катаральні явища. Такий
стан триває 2 дні. Потім температура
тіла нормалізується, зменшуються
катаральні явища, хворий вважає
себе здоровим протягом 2—3 днів.
Після цього починається другий пе-
ріод підвищення температури тіла.
Скарги стають більш виразними:
— різке погіршення стану;
— сильний головний біль;
— блювання;
— біль у спині і кінцівках.
Під час об'єктивного обстеження
діагностують симптоми менінгізму:
"7 "7
— ригідність м'язів потилиці, спини;
— позитивний симптом Керніга;
— позитивний симптом Брудзін-
ського (верхній і нижній).
Стан хворого поліпшується на 2-й
тиждень.
Поліомієліт з ураженням нервової
системи має три форми —спінальну,
понтинну і бульбарну.
Спінальна форма
Починається гостро з підвищення
температури тіла до 39—40 °С. Тем-
пература має постійний характер. У
хворого виникають такі скарги;
— млявість, слабкість;
— адинамія;
— сонливість;
—• іноді спостерігають підвищену
збудливість;
— головний біль;
— в и н и к а є с п о н т а н н и й біль у
нижніх кінцівках, який посилю-
ється при зміні положення;
— виникає біль і спазми м ' я з і в
спини, потилиці.
Що молодша дитина, то більше
виражені в неї підвищена збудливість
і судомний синдром.
Під час об'єктивного обстеження
в перші 2 дні виявляють явища рині-
ту, фарингіту, бронхіту. Наявні за-
гальномозкові симптоми, на тлі яких
діагностують симптоми менінгізму,
різку гіперестезію. Коли натискують
на хребет або в місці проекції нерво-
вого стовбура, в и н и к а є б о л ь о в и й
синдром.
Паралічі виникають на 2—4-й день
від початку захворювання. Для поліо-
мієлітних паралічів характерні такі
ознаки:
— асиметричність;
— мозаїчність;
— тонус м'язів з н и ж е н и й (гіпото-
нія чи атонія);
72 Розділ 2. Вірусні інфекції
— сухожилкові рефлекси відсутні
або знижені;
— розвивається атонія м'язів, яка
супроводжується змінами елек-
трозбудливості;
— чутливість не порушується.
Під час об'єктивного обстеження
у р а ж е н и х кінцівок відзначають їх
блідість, ціаноз, кінцівки холодні.
Спонтанний біль призводить до ви-
мушеного положення дитини, відтак
формуються ранні больові контрак-
тури. Відновлення рухових функцій —
дуже тривалий і нерівномірний про-
цес. Починається він з 2-го т и ж н я
захворювання. Трофічні порушення
стають більш вираженими, відзна-
чається відставання кінцівок у рості,
остеопороз, атрофія кісткової ткани-
ни. Порушення трофіки сухожилків,
з в ' я з о к призводять до деформації
суглобів. Загальна тривалість захво-
рювання — 2—3 роки.
Понтинна форма
Виникає внаслідок ураження ядер
VII пари черепних нервів, що призво-
дить до паралічу мімічних м'язів. На
тлі у р а ж е н н я ядра лицевого нерва
може страждати ядро відвідного не-
рва, а інод і — і трійчастого нерва. При
цьому в и н и к а є параліч жувальних
м'язів. Ураження лицевого нерва
клінічно х а р а к т е р и з у є т ь с я т а к и м и
симптомами:
•— асиметрія лицевих м'язів;
— згладженість носо-губної складки;
— кут рота перетянутий у здоро-
вий бік;
— розширення очної щілини;
-— неповне змикання повік;
—• в і д с у т н і с т ь г о р и з о н т а л ь н и х
зморщок на лобі.
Усі симптоми стають виразніши-
ми під час заплющування очей, роз-
дування щік, посмішки.
Бульварна форма
Ця форма має дуже гострий по-
чаток, перший її період — препаралі-
тичний — д у ж е короткий. Хворий
скаржиться на біль у горлі, темпера-
тура тіла підвищується до 39—40 °С.
У перші дні захворювання під час
обстеження дитини діагностують нев-
рологічні симптоми на тлі важкого
загального стану:
— ністагм горизонтальний і ро-
тарний;
— порушення ковтання (фаринге-
альний параліч);
— порушення фонації (ларинге-
альний параліч);
— розлад дихання.
Ускладнення
Можуть розвиватися ателектази,
пневмонія, інтерстиціальний міокар-
дит, у хворих із бульбарною формою —
гостре розширення шлунка, шлунково-
к и ш к о в і кровотечі, н е п р о х і д н і с т ь
кишок.
Оцінка стану пацієнта
Оцінка стану пацієнта з різними
формами поліомієліту складна і по-
требує від медичної сестри професій-
них знань і умінь.
Оцінка стану хворого з абортив-
ною формою базується на клінічних
проявах з обов'язковим урахуванням
епідемічного анамнезу і встановлен-
ням наявності контакту дитини з хво-
рим на поліомієліт. Спинномозкова
рідина при цій формі без змін.
У разі менінгеальної форми голов-
не значення має виявлення симптомів
менінгізму, загальна гіперестезія, дво-
горба температурна крива. Спинно-
мозкова рідина прозора, витікає під
нормальним тиском. На запальний
процес вказує наявність цитозу —
 Поліомієліт
кількість клітин збільшується до 100—
300, іноді до 1000, а т а к о ж лімфо-
цитарний склад цитозу.
Оцінка стану пацієнта зі спіналь-
ною формою поліомієліту базується
на клінічній діагностиці симптомів
різних періодів цієї форми. Для І пе-
ріоду — препаралітичного — найха-
рактернішим є судомний синдром,
менінгеальні симптоми, больовий син-
дром спини, н и ж н і х кінцівок. Для
II періоду — паралітичного — харак-
терним є миттєва поява паралічів. Для
III •— відновлювального —• періоду
характерним є розвиток атрофії
м'язів із різними трофічними розла-
дами. У IV період —• період стійких
порушень — розвиваються контрак-
тури і грубі деформації. У хворих із
цією формою можуть виникати
значні дихальні циркуляториі розла-
ди, лабільність артеріального тиску,
розлади функцій органів малого таза.
У спинномозковій рідині протягом
10—14 днів спостерігають лімфоци-
т а р н и й цитоз, збільшену кількість
білка. Після 14-го дня цитоз змен-
шується, але кількість білка зростає.
Оцінюючи стан хворого з понтин-
н о ю формою, треба пам'ятати, що
перші 10 днів параліч мімічних м'язів
визначається рівномірно з обох боків,
але в стадії відновлення проявляєть-
ся нерівномірність у р а ж е н н я . Для
встановлення діагнозу слід перевіри-
ти р е ф л е к с и — кон'юнктивальний,
сльозотечі, мигання. У разі паралічу
мімічних м'язів пригнічуються реф-
лекси, посилюється сльозотеча, бо
зменшується відтік сльозової рідини
через сльозові канали.
Оцінюючи стан дитини з бульвар-
ною формою, треба пам'ятати, що
головні прояви хвороби пов'язані з
ф а р и н г е а л ь н и м паралічем, тому
"7 "7
п р о в і д н и м и для в с т а н о в л е н н я
діагнозу є такі симптоми:
— порушення ковтання;
— напади кашлю під час пиття;
— потрапляння рідкої їжі в ніс;
— дихання стає клекітливим.
Порушення дихання за фаринге-
альним типом — загрозливий симп-
том, оскільки при цьому швидко на-
копичується секрет, що призводить
до перекриття дихальних шляхів і
розвитку дихальної недостатності. До
фарингеального паралічу може при-
єднуватися ларингеальний парез,
я к и й ізольовано не зустрічається.
Оцінюючи стан хворого, треба звер-
нути увагу на такі симптоми:
— хрипкий, глухий голос;
— нечітка мова;
— інспіраторна задишка;
— розвиток ядухи з ціанозом.
Стан хворого з бульбарною фор-
мою поліомієліту є загрозливим для
життя дитини, дуже швидко можуть
приєднуватися ураження дихального
і серцево-судинного центрів.
У разі підозри щодо захворюван-
н я на поліомієліт медична сестра має
повідомити лікаря і проводити подаль-
ш у діагностику разом з ним. Слід
пам'ятати, що життя дитини і прогноз
захворювання залежить від своєчас-
ної діагностики і своєчасно розпоча-
того спеціалізованого лікування в
дитячій інфекційній лікарні.
Специфічна діагностика включає
методи імунофлуоресценції та елект-
ронної мікроскопії змивів з носової
частини глотки та спинномозкової
рідини. Серологічна діагностика має
за мету виявлення наростання титру
антитіл у динаміці захворювання.
Аналіз стану дитини дозволяє ме-
дичній сестрі разом з батьками дити-
н и с ф о р м у л ю в а т и н а я в н і та п о -
тенційні проблеми і скласти план се-
стринського догляду.
74 Розділ 2. Вірусні інфекції
План сестринського догляду
ПРОБЛЕМА
Ригідність м'язів потилиці та
спини.
Причина
Ураження менінгеальних оболо-
нок спинного мозку.
Мета
Надати кваліфіковану медичну
допомогу, ліквідувати симптоми ме-
нінгізму.
Дії медсестри
1. Оцінити стан хворої дитини.
2. Ретельно зібрати анамнез, у тому
числі епідемічний.
3. Перевірити наявність інших симп-
томів менінгізму — симптоми
Керн па, f рудзінського.
4. У р а л підозри на П О Л І О М І Є Л І Т
надіс лати термінове повідомлення
в районну CEC.
5. Повідомити дільничного лікаря.
6. Увести жарознижувальні, серцеві
препарати.
7. Супроводжувати дитину під час
транспортування в дитячу інфек-
ційну лікарню для госпіталізації.
8. П р о с т е ж и т и за п р о в е д е н н я м
заключної дезінфекції в первин-
ному осередку інфекції.
9. Встановити с п о с т е р е ж е н н я за
о с о б а м и , що к о н т а к т у в а л и з
хворою дитиною, протягом 20 днів.
ПРОБЛЕМА
Порушення ковтання, потраплян-
ня рідкої їжі в ніс.
Причина
Бульбарна форма поліомієліту.
Ураження ядер стовбурової частини
головного мозку, що призводить до
фарингеального паралічу.
Мета
Надати кваліфіковану медичну
допомогу, ліквідувати бульбарні роз-
лади.
Дії медсестри
1. Ретельно зібрати анамнез, зверну-
ти увагу на епідеміологічну части-
ну його.
2. Під час огляду та обстеження
дитини звернути увагу на виявлення
неврологічних симптомів (ністагм,
симптоми менінгізму, спазми м'язів,
зниження сухожилкових рефлексів,
гіперестезію тощо).
3. У разі підозри на бульбарну форму
поліомієліту негайно повідомити
дільничного лікаря і надіслати
термінове повідомлення в районну
С1Е С •
4. Супроводжувати дитину під час
термінової госпіталізації до дитячої
інфекційної лікарні. Повідомити
чергового лікаря про госпіталізацію
дитини у важкому стані.
5. П р о к о н т р о л ю в а т и п р о в е д е н н я
заключної дезінфекції в первин-
ному осередку інфекції.
6. Встановити с п о с т е р е ж е н н я на
20 днів за особами, що контакту-
вали з хворою дитиною.
ПРОБЛЕМА
Периферійні паралічі та парези.
Причина
Спінальна форма поліомієліту.
Ураження нейронів передніх рогів
спинного мозку.
 Поліомієліт"7"7
Мета
Надати кваліфіковану допомогу в
спеціалізованому медичному закладі.
Дії медсестри
1. У разі раптового розвитку паралічів
і парезів, які мають асиметричність
та мозаїчність без порушення
чутливості, але зі зниженим тону-
сом м'язів і арефлексією, слід за-
підозрити поліомієліт.
2. Повідомити дільничного лікаря та
надіслати до районної СЕС термі-
нове повідомлення про випадок
поліомієліту.
3. Супроводжувати дитину під час
госпіталізації в дитячу інфекційну
лікарню, перед цим повідомити
ч е р г о в о г о л і к а р я лікарні про
важкий стан дитини.
4. П р о к о н т р о л ю в а т и п р о в е д е н н я
заключної дезінфекції в осередку
інфекції.
ПРОБЛЕМА
Ризик поширення інфекційного
захворювання, інфікування осіб,
які контактували з хворим.
Причина
Передача вірусу повітряно-краплин-
ним і фекально-оральним шляхами.
Мета
Запобігти можливості поширення
вірусу.
Дії медсестри
1. Виявити хворого в ранній стадії
захворювання.
2. Ізолювати дитину з обов'язковою
госпіталізацією в дитячу інфек-
ційну лікарню терміном не менше
ніж 21 день.
3. Госпіталізацію проводити з дотри-
манням усіх правил профілактики
кишкових і повітряно-краплинних
інфекцій.
4. П р о к о н т р о л ю в а т и п р о в е д е н н я
заключної дезінфекції у первин-
ному осередку.
5. Переписати осіб з родини хворої
дитини, які контактували з нею.
6. Вести спостереження за особами,
які були в контакті з хворими,
протягом 20 днів. Проводити їм
термометрію з реєстрацією тем-
ператури в карантинному зошиті.
Реалізація плану догляду
Допомога під нас проведення
спинномозкової пункції
Місце проведення: дитячий ста-
ціонар, психоневрологічний диспан-
сер, дитяча інфекційна лікарня.
Оснащення робочого місця:
1. Стерильний столик, на якому під-
готовлено: ватні кульки (20—25 штук),
пінцети (3—4 штуки), спирт 96% —
10 мл, 5% спиртовий розчин йоду —
10 мл, 0,25% розчин новокаїну в
ампулах по 10 мл.
2. Стерильний лоток.
3. Одноразові шприци.
4. Стерильні марлеві серветки.
5. Стерильні голки з коротким зрізом
із мандреном.
6. Стерильні пробірки в штативі.
7. Лоток для забруднених пінцетів.
8. Стерилізатори для промивання і
замочування шприців у 3% розчині
хлораміну на 1 год.
Попередня підготовка:
Спинномозкову пункцію прово-
дять з діагностичною та лікувальною
метою.
Підготовка рук медичного праців-
76 Розділ 2. Вірусні інфекції
ника (розділ 1, пункт 3),
Підготовка хворого: дитину покла-
сти на бік ближче до краю стола, ноги
підігнути до живота, голову нахили-
ти до груднини.
Основний етап виконання:
1. Вибрати місце проколу , орієнтую-
чись на місце перетину остистих
відростків хребта з лінією, яка
з'єднує гребні клубових кісток.
2. Змастити шкіру 5% спиртовим
розчином йоду і спирту.
3. Орієнтуючись на вибране місце
проколу, ввести голку з мандреном
між остистими відростками II і III
або III і IV поперекових хребців,
що залежить від віку дитини.
4. Поступово витягти мандрен з
голки.
5. Набрати для дослідження 2—3 мл
рідини у дітей 1-го року життя,
5 мл — у дітей старшого віку.
6. М і с ц е п р о к о л у з м а с т и т и 5%
спиртовим розчином йоду і на-
класти стерильну пов'язку.
7. Хвору дитину перевезти в палату
на каталці.
8. Покласти на рівну поверхню ліжка
в горизонтальнёму положенні на
животі, без подушки на 2—3 год.
9. Стежити за дотриманням ліжко-
вого режиму протягом 1 доби.
10. Погодувати дитину через 2 год.
11. Стежити за станом дитини протя-
гом 1 доби.
Техніка проведення щеплення
проти поліомієліту
Місце проведення: поліклініка,
кабінет щеплень.
Оснащення робочого місця:
1. Обладнання кабінету щеплень.
2. Пероральна жива поліомієлітна
вакцина.
3. Стерильний шпатель.
Попередня підготовка:
Дитину посадити на руки матері
обличчям до світла.
Мати тримає дитину і фіксує її
голову.
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 3).
Основний етап виконання:
1. П е р е в і р и т и термін зберігання
вакцини, цілість флакона.
2. Зняти стерильними н о ж и ц я м и
металевий ковпачок з флакона,
відкрити Гумову пробку .
3. Надягнути на флакон спеціальну
піпетку, яка додається до вакцини.
4. Відкрити дитині рота, шпателем у
лівій руці підняти кінчик язика.
5. У правій руці тримати флакон з
п і п е т к о ю і к а п н у т и під я з и к
4 краплі полівакцини або 2 краплі
моновакцини.
6. Попередити матір про те, що
протягом 1,5—2 год дитину не
можна годувати.
7. Спостерігати за станом дитини
протягом 1 год.
Оцінка результатів
Клінічна форма, розвиток усклад-
нень, своєчасність діагностики і спе-
ціалізованого лікування визначають
прогноз захворювання.
Менінгеальна форма має позитив-
ний прогноз, спінальна — у 60—80%
випадків призводить до інвалідизації.
Висока летальність відзначається се-
ред хворих із бульбарною та спіналь-
ною формами, які мають перебіг з
порушеннями дихання.
Спостереження й оцінку результатів
проводять під час лікування хворої
дитини в стаціонарі інфекційної лікарні.
Лікування в стаціонарі залежить від
періоду захворювання. У препаралі-
тичний період потрібно організувати
суворий ліжковий режим для хворого,
проводити постійне спостереження за
 Поліомієліт
організацією індивідуального сестрин-
ського поста. За призначенням лікаря
вводять наступні препарати:
— жарознижувальні;
— знеболювальні;
— антигістамінні;
— седативні та нейролептичні;
— сечогінні;
— серцеві;
— вітаміни.
Іноді стан хворого потребує спинно-
мозкової пункції з лікувальною метою.
У паралітичний період за хворим
разом з педіатром спостерігає ортопед.
Медична сестра повинна стежити за
дотриманням ортопедичного режиму
для запобігання контрактурам, Догляд
за хворим індивідуальний: годування
зондом, відсмоктування слизу з верхніх
дихальних шляхів, апаратне дихання,
профілактика пролежнів. Продовжують
застосовувати зазначені вище
препарати. Для профілактики розвитку
пневмонії вводять антибіотики.
У відновний період з 3—4-го тижня
від початку захворювання дитину
спостерігає невропатолог. За призна-
ченням невропатолога розпочинають
терапію препаратами, які стимулюють
п е р е д а ч у н е р в о в и х імпульсів у
синапсах і нервово-м'язову провід-
ність. Широко застосовують засоби
фізіотерапевтичного лікування.
Комплекс лікувальних заходів про-
водять протягом 3 років після гострого
періоду з а х в о р ю в а н н я медичні
працівники зі спеціальною підготовкою.
Профілактика
Головним засобом профілактики,
яка спрямована на ліквідацію захво-
рювання, є планова імунізація дитя-
чого населення. З 1959 року в Україні
використовують живу поліомієлітну
вакцину, яку було створено М. П, Чума-
"7 "7
ковим та А. А. Смородинцевим за
методом А. Сейбіна з атенуйованого
вірусу.
Вакцинацію проводять за кален-
дарем щеплення триразово з інтер-
валом в 1 міс (інтервали між щеплен-
нями не повинні перевищувати 6 міс).
Вакцина має вигляд сиропу, який за-
капують під язик зі спеціальної піпет-
ки у віці 3, 4 і 5 міс одночасно з щеп-
ленням вакциною АКДП.
Ревакцинацію проводять однора-
зово у віці 18 міс, 3, 6 і 14 років. Інтер-
вал між закінченою вакцинацією та
ревакцинацією не повинен бути мен-
шим за 6 міс. Вакцина ареактогенна
та високоефективна. У разі дотриман-
ня п р а в и л п р о в е д е н н я щ е п л е н ь
вакцина не викликає побічних явищ.
У в и п а д к а х , коли п о р у ш у ю т ь с я
правила щеплення, можливі усклад-
нення у вигляді розвитку парезів і
паралічів, переважно нижніх кін-
цівок, без порушення чутливості і з
задовільним прогнозом.
В основі неспецифічної профілакти-
ки поліомієліту лежать загальні заходи:
— своєчасна ізоляція хворих тільки
в дитячі інфекційні лікарні;
— організація в палаті санітарно-
протиепідемічного р е ж и м у ,
який застосовують до повітряно-
краплинної та кишкової інфек-
цій: вологе прибирання із засто-
суванням дезрозчинів, УФ-опро-
мінення, дезінфекція посуду і
предметів догляду, застосування
медичним персоналом марлевих
масок;
— п р о в е д е н н я заключної дез-
інфекції;
— встановлюється карантин на 20
днів зі с п о с т е р е ж е н н я м за
особами, які були в контакті з
хворим.
78 Розділ 2. Вірусні інфекції

ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ
Гострий в і р у с н и й г е п а т и т ( h e p a t i t i s ) — і н ф е к ц і й н е
захворювання, що характеризується ураженням печінки,
має перебіг із симптомами інтоксикації, жовтяницею або
без неї в субклінічній формі.

Гострий вірусний гепатит — одне з найпоширеніших

захворювань. Зустрічається з частотою від 40,5 до 2000 випадків
на 100 000 населення, в Україні середній індекс загальної за-
хворюваності на вірусний гепатит — 200,
Відомо 7 форм гепатитів: А, В, С, І), Е, Е, (1 Існує прогноз
щодо можливості появи нових самостійних форм вірусного
гепатиту. Перелічені збудники, які позначаються буквами
латинського алфавіту, належать до різних родин вірусів і кожен
з них має здатність до модифікації патологічного процесу.
Перші відомості про захворювання з жовтяницею та їх
епідемії можна знайти у Гіппократа. Такі епідемії, описували в
різних кугочках світу протягом XVII—XVIII ст. У 1888 році
С. П. Боткін чітко сформулював погляд на жовтяницю як на
гостру інфекційну хворобу, що уражає печінку і весь організм.
Вірусна природа хвороби Боткіна нині не викликає сумнівів.

Специфічний збудник Дейна, має сферичну форму з діамет-

захворювання
Гепатит А (ГА) спричинює вірус,
який містить РНК, його діаметр ЗО нм.
Відкритий вірус Б. Ееіпвіопе в 1970 р.
Належить до ентеровірусів з локаліза-
цією у цитоплазмі гепатоцитів. Інакти-
вується формаліном, хлораміном, УФ-
променями, гине під час кип'ятіння.
Гепатит Е спричинює вірусоподіб-
на частка сферичної форми діамет-
ром 27 нм, класифікується як гепа-
тит "ні А, ні В" з фекально-оральним
механізмом передачі інфекції. Реєст-
рується гепатит Е в країнах Азії.
Гепатит В (ГВ) спричинює вірус із
родини гепаденовірусів, який має
ДНК. Вірус отримав назву частки
ром 42 нм, навколо ДНК міститься
нуклеокапсид. У складі вірусу є анти-
гени, що мають значення для діагно-
стики. Вірус ГВ стійкий до високих і
низьких температур: за температури
100 °С вірус гине через 2—10 хв, в
умовах кімнатної температури
зберігається до 6 міс, у холодильни-
ку — 6—12 міс, у замороженому виг-
ляді — до 20 років, у висушеній
плазмі — 25 років; під час автоклаву-
вання (120 °С) активність вірусу при-
гнічується через 5 хв. Вірус стійкий
до УФ-опромінення та дії кислот, 1 %
розчин хлораміну вбиває вірус через
2 год.
Гепатит Б (ГБ) став відомим у
 Вірусний гепатит
1977 р., коли був виділений з ядер
гепатоцитів новий вірус. Вірус ГІ) —
сферична частка діаметром 37 нм, зов-
нішня оболонка якої є поверхневим
антигеном вірусу. Усередині вірусу є
специфічний антиген і дрібна РНК.
Епідемічні регіони — Італія, басейн
річки Амазонки, регіони Африки,
Середня Азія, Молдова, Казахстан.
Вірус має парентеральний ме-
ханізм передачі інфекції.
Гепатит С (ГС) за пропозицією
експертів ВООЗ класифікується як
гепатит "ні А, ні В" з парентеральним
механізмом передачі інфекції. Вірус
дуже дрібний, належить до родини
флавіновірусів, його вдається виділи-
ти з крові, екстракту печінки. На
відміну від інших вірусів вірус ГС
міститься в сироватці крові в дуже
малій концентрації. Вірус чугливий до
хлораміну, формаліну , гине протягом
10 хв під час нагрівання до 60 °С, під
час кип'ятіння — за 2 хв, чутливий
до УФ-опромінення.
Епідеміологія гепатиту А
Джерело інфекції
Джерелом інфекції ГА є хвора
людина з клінічною, субклінічною та
безсимптомною формами хвороби.
Механізм передачі інфекції
ГА — типова кишкова інфекція,
яка має фекально-оральний механізм
передачі. Додаткові механізми пере-
дачі: контактно-побуговий, водний,
харчовий.
Вірус потрапляє в травний тракт,
розмножується в клітинах епітелію та
лімфатичній тканині тонких кишок,
надходить у кров (вірусемія). З кро-
в'ю потрапляє в печінку й уражує
гепатоцити. Розвивається синдром
цитолізу. Ферменти гепатоцитів ви-
ходять за межі ушкоджених клітин.
79
Поглиблюються зміни гепатоцитів,
можлива їх некротизація. Спрацьовує
механізм імунної відповіді організму,
яка припиняє цитоліз і некроз.
Чинники, що сприяють розвитку
захворювання:
1) скупченість дітей;
2) порушення особистої гігієни;
3) порушення санітарно-протиепі-
демічного режиму;
4) сприятлива пора року;
5) імунодефіцитні стани дитини.
Сезонність епідемічного процесу
Для ГА характерна осінньо-зимо-
ва сезонність. Епідемічні спалахи спо-
стерігаються в школах та дитячих
садках.
Сприйнятливість населення до
інфекції
Сприйнятливість до ГА дуже ви-
сока. У дорослих антитіла до вірусу
ГА виявляють у 70—80%. Частіше хво-
ріють діти 3—7 років і дорослі люди
молодого віку. Діти віком до 1 року
практично не хворіють, оскільки
мають трансплацентарний імунітет.
Епідеміологія гепатиту В
Джерело інфекції
Джерелом інфекції ГВ є хвора
людина та вірусоносій. Вірус ГВ цир-
кулює в крові значно раніше, ніж:
з'являються перші клінічні прояви.
Епідеміологічне значення має три-
валість перебування його в крові,
слині, спермі.
Механізм передачі інфекції
Головний механізм передачі збудни-
ка — парентеральний, його варіант —
гемотрансфузійний.
Під час близького контакту дитини
з хворим можливий к о н т а к т н и й
механізм передачі через слину, сперму.
Доведена вертикальна передача
інфекції, інфікування плода матір'ю,
80 Розділ 2. Вірусні інфекції
яка хвора на ГВ, а також транспла-
центарна передача збудника.
Вірус ГВ проникає в організм па-
рентерально, з кров'ю потрапляє в
печінку, в гепатоцитах розмножуєть-
ся. Вивільнені нові віруси проника-
ють у нові гепатоцити. Значна части-
на вірусів надходить у кров і вступає
у взаємодію з імунокомпетентними
лімфоцитами. Утворюються клони
імунокомпетентних лімфоцитів, які
спричинюють цитоліз гепатоцитів.
Таким чином, імунна відповідь є за-
хисною реакцією організму, але імун-
на реакція спричинює головний син-
дром захворювання — цитолітичний.
Якщо імунна відповідь адекватна, то
цитоліз гепатоцитів супроводжуєть-
ся інактивацією вірусу В і настає
швидке о д у ж а н н я . Якщо імунна
відповідь неадекватна, то створюють-
ся умови для імунного цитолізу гепа-
тоцитів і приєднання автоімунних
механізмів ураження печінки,
Чшшічш. що сприяють розвитку
захворювання:
1) порушення асептики та анти-
септики в медичних закладах;
2) порушення правил під час ви-
конання гемотрансфузій, вимог
до зберігання крові;
3) часте проведення парентераль-
них втручань та гемотранс-
фузій;
4) вік дитини — до 1 року.
Сезонність епідемічного процесу
Не спостерігається.
Сприйнятливість населення
інфекції
Сприйнятливість до ГВ у всіх віко-
вих групах дуже висока. Паренте-
ральний механізм передачі інфекції
визначає невисоку захворюваність
населення, яка становить 10—-11% від
загальної захворюваності на вірусний
гепатит.
Класифікація ГА
За типом
1. Типові форми з жовтяницею.
2. Атипові форми без жовтяниці:
а) стерта;
б) субклінічна.
За ступенем важкості
1. Легка.
2. Середньої важкості,
3. Важка.
За перебігом
1. Гострий.
2. Затяжний,
3. Із загостреннями,
4. З ураженням жовчних шляхів.
5. З приєднанням інтеркурентних
захворювань.
Класифікація ГВ
За типом
1. Типові форми з жовтяницею.
2. Атипові форми без жовтяниці.
За ступенем важкості
1. Легка.
2. Середньої важкості.
3. Важка.
4. Злоякісна.
За перебігом
1, Гострий.
2, Затяжний,
3, Хронічний,
Клінічні прояви гепатиту А
та гепатиту В
Інкубаційний період для ГА, ГЕ —
до до 6 тиж, для ГВ —до 6 міс, для ГС —
70 днів. Під час інкубаційного періо-
ду самопочуття не порушено.
Продромальний період для ГА ста-
новить у середньому від 3 до 10 днів,
початок захворювання гострий; для
ГВ — 1—4 тиж, початок частіше по-
ступовий. Деякий час початковий
період вірусного гепатиту може на-
 Вірусний гепатит
гадувати прояви таких захворювань,
як ГРВІ, гостра кишкова інфекція,
ревматизм. Прояви загальної інток-
сикації нагадують ГРВІ:
— головний біль;
— слабкість;
— розлад сну;
— зниження апетиту;
— підвищення температури тіла;
— нежить, рідко — кашель;
— незначні катаральні явища но-
сової та ротової частин глотки.
До названих проявів можугь при-
єднуватися диспепсичні симптоми,
але вони іноді проявляються само-
стійно та нагадують гостру кишкову
інфекцію:
— нудота;
— блювання;
— метеоризм;
— пронос;
— відмова від їжі.
У дітей старшого віку спостері-
гається псевдоревматичний варіант
клінічних проявів:
— шкірна висипка;
— артралгії;
— міалгії.
Продромальний період м о ж е пе-
ребігати за змішаним типом, іноді —
за а с т е н о в е г е т а т и в н и м т и п о м або
безсимптомно. У разі безсимптомно-
го початкового періоду перші ознаки
захворювання свідчать про порушен-
ня пігментного обміну:
— темна сеча;
— знебарвлені випорожнення;
— жовтяничність склер та слизо-
вої оболонки піднебіння.
Симптоми розладу пігментного
обміну приєднуються наприкінці пе-
ребігу кожного варіанта продромаль-
ного періоду.
Жовтяничний період починається
з появи жовтяниці і посилення симп-
6 - - 2 - 7 51
81
томів загальної інтоксикації, Ступінь
жовтяниці різний, не завжди відпо-
відає важкості гепатиту. Головним про-
явом вірусного гепатиту є у р а ж е н н я
печінки. У переважної більшості хво-
рих печінка збільшується наприкінці
продромального періоду. У жовтянич-
ний період печінка продовжує
збільшуватися. Під час пальпації виз-
начається:
— живіт помірно здутий;
— край печінки закруглений,
різко болісний;
— консистенція збільшеної печін-
ки тістоподібна;
— щільність печінки не має знач-
ної вираженості;
— іноді збільшується селезінка.
У жовтяничний період спостеріга-
ються симптоми у р а ж е н н я системи
кровообігу:
— тахікардія змінюється на бра-
дикардію;
— приглушені тони серця;
— розширення м е ж серця.
При в а ж к і й формі різко по-
гіршується загальний стан дитини і
приєднується геморагічний синдром:
•— носові та кишкові кровотечі;
— геморагічна висипка на шкірі;
— петехії на слизових оболонках;
— пізніше з ' я в л я ю т ь с я судинні
зірочки та еритема долонь ("пе-
чінкові" долоні).
Ж о в т я н и ц я супроводжується де-
якими змінами з боку шкіри:
— шкіра стає сухою;
— виникає сильний свербіж, тому
на шкірі спостерігають
подряпини;
— у разі приєднання інфекції з'яв-
ляється гноячкова висипка;
— іноді шкіра вкривається білува-
тим нальотом;
— для гепатиту В характерним є
82 Розділ 2. Вірусні інфекції
паїїульозний дерматит Джанотгі—
Крості (дрібні папули, яскраво-
рожеві з ціанотичним відтінком,
розміщені симетрично на кінців-
ках, тулубі, тривають протягом
декількох тижнів);
— як і наприкінці продромально-
го періоду сеча темна, випорож-
нення знебарвлені.
На тлі вірусного гепатиту можуть
проявитися симптоми ураження ни-
рок, підшлункової залози, жовчних
шляхів, шлунка.
Період реконвалесценції трива-
лий, іноді до 1 року, але в середньо-
му становить 3 міс. У цей період відбу-
вається спад клінічних проявів. Дов-
ше за інші п р о я в и з б е р і г а є т ь с я
астеновегетативний синдром. Посту-
пово відновлюється функціональний
стан та морфологічна структура пе-
чінки.
Затяжний перебіг гепатиту спос-
терігають при безперервній або реци-
дивній формі, його тривалість — від
З до 6 міс. Частота рецидивів у дітей
коливається від 1,5 до 4%. Рецидиви і
загострення вірусного гепатиту не
з а в ж д и п р и з в о д я т ь до хронічного
перебігу. Хронічний перебіг спосте-
рігають у хворих на гепатит В, при
якому тривалість клініко-біохімічних
п р о я в і в с т а н о в и т ь п о н а д 6 міс.
Х р о н і ч н и й гепатит м о ж е закінчу-
ватися розвитком цирозу печінки.
Злоякісна форма, або токсична
дистрофія печінки, або гепатонекроз —
н а й в а ж ч а ф о р м а ГВ. Н а й ч а с т і ш е
зустрічається в дітей віком до 1 року.
Перші симптоми такого перебігу отри-
мали назву печінкової енцефалопатії й
мають такі характеристики:
— різке з б у д ж е н н я з рухливим
неспокоєм;
— тремор рук;
— клоніко-тонічні судоми;
— поступове настання непритом-
ності;
— розвиток печінкової коми про-
тягом 3 днів.
На тлі розвитку нервово-психічних
п о р у ш е н ь м о ж н а спостерігати по-
г і р ш е н н я симптомів, т и п о в и х для
вірусного гепатиту:
•— вираженість диспепсичних роз-
ладів (зригування, нудота,
блювання, пронос);
— жовтяниця наростає;
— температура тіла підвищується
до 39 °С;
— приєднується геморагічний син-
дром, частіше у вигляді кишко-
вої кровотечі;
— погіршення показників системи
кровообігу (тахікардія, екстра-
систолія, глухість тонів серця);
— токсичне дихання;
— печінковий запах з рота;
— зменшення розмірів печінки.
Оцінка стану пацієнта
Оцінка стану дитини, хворої на
в і р у с н и й гепатит, ґ р у н т у є т ь с я на
клініко-епідеміологічних даних. Тре-
ба вміти розпізнати клінічні симпто-
ми та звернути увагу на їх динаміку:
гострий початок, ознаки інтоксикації,
біль у животі, катаральні явища з га-
рячкою, що характерно для вірусно-
го гепатит;/- А, або повільний початок,
е р и т е м а т о з н а в и с и п к а , артралгії,
міалгії, диспепсичні розлади, астено-
вегетативний синдром. Клінічні
показники порушення білірубіново-
го обміну характеризують вірусний
гепатит В: поява жовтяниці, збільшен-
ня розмірів печінки, її болючість, тем-
на сеча, знебарвлені випорожнення
вказують на вірусний гепатит.
 Вірусний гепатит
Остаточність діагнозу підтверджу-
ють лабораторні показники. Питан-
ня про наявність безжовтяничної,
стертої та субклінічної форм вірус-
ного гепатиту вирішується за допо-
могою епідемічного анамнезу та ла-
бораторного дослідження.
У периферійній крові спостеріга-
ють:
— лімфоцитоз з помірним моно-
цитозом;
— тенденція до лейкопенії;
— помірне збільшення ШОЕ.
Під час біохімічного дослідження
виявляють:
— рівень білірубіну високий, збіль-
шується п е р е в а ж н о кількість
прямого білірубіну;
— підвищується активність лужної
фосфатази;
— підвищується рівень холестерину.
Велике значення має підвищення
кількості трансфераз сироватки, особ-
ливо АлАТ, а також альдолази, ЛДГ, які
зростають вже в продромальний період.
Специфічна мета виявлення вірус-
них гепатитів ґрунтується на вияв-
ленні в сироватці крові антигенів віру-
су гепатитів різних типів та антитіл
до них. Визначаються відповідні мар-
кери сироватки крові:
—• гепатит А — антитіла до НАУ
(належать до ІдМ);
— гепатит В — аттатіла до НВзАд —
головна ознака НВУ, з'являють-
ся в доклінічний період і збері-
гаються п р о т я г о м 4—6 т и ж .
Пізніше приєднуються антитіла
до ІІВеАд та НВсАд, що містять-
ся в гепатоцитах.
Для виявлення специфічних діаг-
ностичних маркерів вірусу гепатиту
використовують різні методи: РПГ,
РПГА, ЗІЕФ, високочутливі методи
ІФА, РІМ.
б*
83
Медична сестра п о в и н н а вміти
дати оцінку стану дитини під час пе-
редком и, коми І та коми II, базую-
чись на критеріях клінічної картини.
Клінічні критерії передкоми:
— напади психомоторного збуд-
ж е н н я змінюються на адина-
мію, сонливість;
— погляд дитини фіксується на
одній точці;
— наявна відповідь на больовий
подразник;
— реакція зіниць на світло збері-
гається;
— черевні рефлекси не виклика-
ються;
— тремор верхніх кінцівок;
-— судоми.
Період триває від 12 год до 3 діб.
Клінічні критерії розвитку коми І,
яка настає після передкоми:
— стійка непритомність;
— дитина не реаіує на огляд, який
проводить медична сестра;
— зіниці звужені, реакція на
світло наявна;
— посилюється тремор кінцівок,
судоми;
— ковтання не порушено;
— збережена відповідь на больо-
вий подразник;
— постійний геморагічний синд-
ром;
— тахікардія, задишка;
— печінка пальпується біля краю;
— діурез різко знижений.
Через 1—2 доби настає кома II.
Клінічні критерії коми II:
—• повна відсутність реакції на
больові подразники;
— зіниці розширені, відсутня ре-
акція на світло;
— розлад дихання;
— тахікардія (180—200 за 1 хв);
— судоми.
84 Розділ 2. Вірусні інфекції
Середня тривалість коми II 17 год,
іноді до 24 год. З додаткових методів
дослідження має значення електро-
енцефалографічне обстеження, під
час якого спостерігають появу дельта-
і тета-хвиль, затримку альфа-ритму,
що вказує на вираженість психонев-
рологічних симптомів під час коми.
Для л а б о р а т о р н и х п о к а з н и к і в
х а р а к т е р н о таке: в и с о к и й вміст
білірубіну в сироватці крові, при цьо-
му рівень білкових комплексів різко
знижується. Особливим показником
є різке зниження кількості факторів
згортання крові (протромбін, фібри-
ноген знижуються в 2 рази і більше).
Аналіз стану дитини дозволяє ме-
дичній сестрі разом з батьками дити-
ни с ф о р м у л ю в а т и наявні та по-
тенційні проблеми і скласти план се-
стринського догляду.
План сестринського догляду
ПРОБЛЕМА
Нудота, блювання, анорексія. Зне-
воднення організму.
Причина
Ураження гепатоцитів. Утруднен-
ня перетравлення жирів через зни-
жену кількість жовчі. Зневоднення
внаслідок блювання і проносу.
Мета
Поліпшення апетиту, усунення
симптомів диспепсії.
Дії медсестри
1. Призначити дієту — стіл № 5 з
високим вмістом вуглеводів та ма-
лим вмістом жирів. Контролювати
суворе дотримання дієти.
2. ї ж у д а в а т и часто і д р і б н и м и
порціями.
3. Давати дитині багато рідини: овочеві
відвари, пісні бульйони, фруктові
соки і морси, мінеральну воду,
поступово включаючи кефір, кисле
молоко, протерті супи. Кількість
рідини, яку має спожити дитина,—
від 2500 до 3000 мл на добу.
4. З а с т о с о в у в а т и п р о т и б л ю в о т н і
засоби •— за ЗО хв перед їдою.
5. Щоденно перевіряти масу тіла
пацієнта.
6. Контролювати акт дефекації та
с е ч о в и д і л е н н я . С т е ж и т и за
добовим діурезом.
ПРОБЛЕМА
Постійна втома.
Причина
Інтоксикація, яка розвивається
внаслідок впливу вірусу на організм.
Мета
Нормалізація стану пацієнта.
Дії медсестри
1. Забезпечити суворий ліжковий
режим. Контролювати його дотри-
мання.
2. Створити комфортні умови для
хворої дитини, забезпечити мак-
симальний спокій.
3. Забезпечити ретельний догляд за
хворою дитиною.
4. Виконувати призначення лікаря.
ПРОБЛЕМА
Знебарвлені випорожнення. Тем-
на сеча. Свербіж шкіри.
Причина
Порушення білірубінового обміну
 Вірусний гепатит 86
у зв'язку з ураженням печінки, Ура-
ження шкіри жовчними пігментами.
Мета
Поліпшення стану дитини.
Дії медсестри
1. Пояснити батькам хворої дитини,
що знебарвленість калу пов'язана
з відсутністю в ньому жовчних
пігментів, а темний колір сечі —
через екскрецію пігментів.
2. Забезпечити достатню кількість
пиття.
3. Організувати дієту — стіл № 5.
4. Контролювати фізіологічні від прав-
лення дитини.
5. Стежити за особистою гігієною
дитини, пам'ятаючи, що гепатит А
передається фекально-оральним
шляхом.
6. У разі сильного свербіння шкіри
застосовувати лікувальні ванни з
додаванням ароматичних олій. Темпе-
ратура води для ванни — 37 °С. Ванну
застосовують 1 раз на 2—3 дні.
7. У важких випадках проводиш загаль-
не обтирання шкіри серветками з
розчинами заспокійливих засобів.
8. Постільна і натільна білизна має
бути чистою і сухою,
9. Стежити за станом нігтів з метою
запобігання подряпинам.
10. На ніч давати дитині заспокійливі
засоби.
ПРОБЛЕМА
Жовтяниця.
Причина
Порушення функції гепатоцитів.
Мета
Стаціонарне лікування до повно-
го одужання.
Дії медсестри
1. З і б р а т и а н а м н е з , в с т а н о в и т и
контакти дитини з хворим на ге-
патит А або зібрати дані п р о
інфузії, оперативні втручання
тощо,
2. Провести о б с т е ж е н н я дитини,
звернути увагу на іктеричність
склер, піднебіння; темний колір
сечі, знебарвлений кал.
3. Надіслати термінове повідомлення
до районної CEC про випадок
вірусного гепатиту.
4. Госпіталізувати дитину в дитячу
інфекційну лікарню.
5. Якщо діагноз викликає сумнів
(легка або безжовтянична форми
гепатиту), повідомити дільничного
лікаря і виписати направлення в
лабораторію на аналіз сечі на
жовчні пігменти та аналіз крові на
білірубін.
6. П р о к о н т р о л ю в а т и п р о в е д е н н я
лабораторних аналізів і в разі по-
зитивних результатів разом з
лікарем госпіталізувати дитину.
7. Проконтролювати п р о в е д е н н я
заключної дезінфекції.
8. Членам сім'ї, які контактували з
хворим, ввести імуноглобулін
внутрішньом'язово по 1,5 мл.
9. За цими особами встановлюють
спостереження протягом 35 днів.
ПРОБЛЕМА
Ризик поширення інфекції, інфіку-
вання контактних.
Причина
Передача інфекції при вірусному
ГА фекально-оральним шляхом.
Мета
Запобігання поширенню інфекції.
86 Розділ 2. Вірусні інфекції
Дії медсестри
1. Своєчасно діагностувати захворю-
вання та ізолювати хворого.
2. Госпіталізувати хворого на гепатит
у боксовану палату дитячої інфек-
ційної лікарні на ЗО—40 днів від
початку захворювання.
3. П р о к о н т р о л ю в а т и п р о в е д е н н я
заключної дезінфекції.
4. Встановити карантин на 35 днів.
5. П р о в о д и т и с п о с т е р е ж е н н я за
о с о б а м и , які к о н т а к т у в а л и з
хворим, з обов'язковим оглядом
шкіри, склер, кольору фізіоло-
гічних відправлень, пальпацією
печінки, термометрією.
6. У разі підозри на вірусний гепа-
тит у таких осіб проводити визна-
ч е н н я р і в н я АлА'Г — в м і с т у
жовчних пігментів у сечі.
7. За призначенням лікаря дітям, які
контактували з хворим, увести
імуноглобулін не пізніше ніж на
5—6-й день від моменту контакту.
ПРОБЛЕМА
Ризик поширення вірусного гепа-
титу В, можливість інфікування
медичних працівників.
Причина
Механізм передачі ГВ через кров
та медичний інструментарій.
Мета
Запобігання інфікуванню шляхом
суворого дотримання санітарно-про-
тиепідемічних норм під час роботи з
кров'ю та іншими виділеннями хво-
рої дитини. Використання одноразо-
вого медичного інструментарію.
Дії медсестри
1. Ізолювати хворого на ГВ у боксо-
вану палату, з обов'язковим до-
триманням у палаті санітарно-про-
тиепідемічного режиму.
2. Навчити хвору дитину дотримува-
тись усіх правил особистої гігієни.
3. Стежити за чистотою білизни.
4. Використані речі від хворої дити-
ни, які забруднені сечею, калом,
кров'ю, збирати в герметичний
поліетиленовий мішок або пакет,
який транспортувати до місця
дезінфекції речей.
5. Під час роботи з забрудненими
речами хворої дитини або в про-
цесі надання допомоги працювати
в гумових рукавичках.
6. Використовувати дезінфекційні
засоби в підвищеній концентрації
для оброблення поверхонь.
7. Посуд від хворого забирати й
окремо заносити в харчоблок, де
буде проведено відповідну дез-
інфекцію й автоклавування або
стерилізацію в сухожаровій шафі.
8. Використовувати одноразові голки,
шприци, системи для внутрішньо-
венного введення. Після використан-
ня проводити ретельну дезінфекцію.
9. Під час виконання ін'єкцій медсе-
стра надягає фартух, окуляри, гу-
мові рукавички, маску.
10. Стежити за повнотою комплектації
нротиснідових упаковок. Знати й
уміти користуватися засобами за-
хисту, які входять до них.
11. У своїй роботі медична сестра
повинна дотримуватися правил і
норм, установлених наказами МОЗ
України, щодо профілактики ГВ.
Реалізація плану догляду
Взяття крові на біохімічний
аналіз
Місце проведення: дитячий стаціо-
нар, поліклініка.
 Вірусний гепатит
Оснащення робочого місця:
1. Стерильний столик, на якому під-
готовлено: стерильні ватні кульки
(20—25 штук), пінцети (3—4), 96%
спирт — 10 мл, одноразові шприци
(2—3 штуки), стерильний лоток,
лоток для забруднених пінцетів,
склянка для. забруднених ватних
кульок.
2. Стерилізатор із 3% розчином хлор-
а м і н у для п р о м и в а н н я голок і
шприців.
3. Стерилізатор із 3% розчином хлор-
аміну для замочування шприців на
1 год.
4. Пелюшки.
5. Джгут.
6. Штатив зі стерильними пробірка-
ми.
7. Клейончаста подушка.
8. Набір розчинів для профілактики
СНІДу.
Попередня підготовка:
Кров із вени на біохімічний аналіз
беруть до сніданку в стерильну про-
бірку. Дітям до 5 років джгут не на-
кладають, судину, з якої беруть кров,
медичний працівник затискує рукою.
Медичний працівник надягає халат,
ш а п о ч к у , п о л і е т и л е н о в и й фартух,
маску, окуляри, гумові рукавички.
Хвора дитина під час виконання ма-
ніпуляції л е ж и т ь або сидить. Руку
хворої дитини розміщуючі, долонею
вгору на спеціальному столику, під
ліктьовий суглоб підкладають клейон-
часту подушку, яку обгортають пе-
люшкою.
Основний етап виконання:
1. На с т е р и л ь н и й лоток покласти
с т е р и л ь н и й 5- або 10-грамовий
одноразовий шприц з лікарськими
препаратами, 3 ватні кульки,
змочені спиртом.
2. Гумовий джгуг накласти на сер-
ветку на плече, на 5 см вище від
87
ліктьової ямки. Після накладання
джгута пульс на променевій арте-
рії повинен визначатися.
3. Провести легкий масаж передпліч-
чя в напрямку від кисті руки до
ліктьової ямки.
4. М і с ц е і н ' є к ц і ї двічі о б р о б и т и
ватними кульками, які змочені
спиртом.
5. Шприц взяти в праву руку, І, III,
IV пальцями зафіксувати циліндр,
а II пальцем — голку. Зріз голки
спрямувати вгору і встановити з
боку поділок на шприцеві.
6. Лівою р у к о ю відтягнути ш к і р у
нижче від місця ін'єкції, зафіксу-
вати вену,
7. Шкіру проколоти різким рухом,
паралельно вені, г о ж у провести
над в е н о ю 1 —1,5 см, а п о т і м
проколоти стінку вени.
8. Для контролю розміщення голки
у вені підтягнути поршень шпри-
ца на себе.
9. Якщо в шприц потрапила кров,
продовжувати повільно підтягу-
вати п о р ш е н ь ш п р и ц а на себе.
Набрати в шприц 5 мл крові.
10. До місця ін'єкції прикласти ватну
кульку, змочену спиртом, розв'я-
зати д ж г у т , п р и т и с н у т и в а т н у
кульку до місця ін'єкції і швидким
рухом вивести голку з вени.
11. Руку дитини зігнути в ліктьовому
суглобі і притискати ватну кульку
зі спиртом до місця ін'єкції про-
тягом 5 хв.
12. Зі шприца зняти голку, взяти в ліву
руку стерильну пробірку, до стін-
ки пробірки приставити шприц і
повільно по пробірці випускати
кров. Пробірку з направленням
віднести в лабораторію.
13. Голку і ш п р и ц п р о м и т и т а к и м
чином, щоб через голку пройшло
88 Розділ 2. Вірусні інфекції
20 мл розчину в першому стерилі-
заторі з 3% розчином хлораміну.
14. З а м о ч у в а т и г о л к у і ш п р и ц у
розібраному вигляді в другому сте-
рилізаторі в 3% розчині хлораміну
на 1 год.
Оцінка результатів
Оцінка проводиться під час спос-
т е р е ж е н н я за дитиною, хворою на
вірусний гепатит, яка госпіталізова-
на на ЗО—40 днів від початку захво-
рювання.
Загальні принципи догляду і ліку-
в а н н я однакові п р и р і з н и х т и п а х
в і р у с н о г о гепатиту. Ці п р и н ц и п и
ґрунтуються на проведенні базисної
терапії, і н т е н с и ф і к а ц і ї лікування,
організації додаткових заходів.
Медичні сестри дитячої інфекцій-
ної лікарні беруть активну участь в
організації додаткових заходів:
— догляд і спостереження за хво-
рим проводять у боксованих па-
латах;
— створюють позитивний емоцій-
ний клімат для хворої дитини;
— для виключення супер- та ре-
інфекції підтримують суворий
санітарно-протиепідемічний
режим.
Базисна терапія пов'язана з органі-
зацією індивідуального догляду за
дитиною та медикаментозним ліку-
ванням.
Медичні сестри насамперед органі-
зовують для хворих дітей суворий
ліжковий р е ж и м протягом 10 днів,
потім п р и л е г к и х ф о р м а х — на-
півліжковий р е ж и м на 10 днів, при
формах середньої важкості та важ-
ких — на 2—3 тиж.
Усі діти незалежно від форми за-
хворювання отримують дієту — так
званий печінковий стіл. Тільки хво-
рим із важкими формами обмежують
або виключають білки. М'ясо дають
вареним, у вигляді парових котлет.
Ж и р и (вершкове масло) обмежують
перші 2 т и ж хвороби. До меню вклю-
чають кефір, кисле молоко, овочі,
фрукти, компоти, киселі, неконцент-
ровані фруктові соки, варення, мед.
З дієти виключають екстрактивні ре-
човини, смажені страви, гострі при-
прави, какао, шоколад, обмежують
вживання солі. Дітям дають багато
пити; 5% розчин глюкози, лужні міне-
ральні води.
Хворим із легкими формами ге-
патиту проводять такі заходи: комп-
лекс вітамінів — аскорбінова кисло-
та, тіамін, рибофлавін, піридоксин;
жовчогінні з а с о б и — к у к у р у д з я н і
стовпчики, безсмертник, магнію суль-
фат. У період спаду клінічних проявів
застосовують парафінові та озокери-
тові аплікації на ділянку печінки. Ба-
зисну терапію проводять протягом
2 тиж.
Дітям із ф о р м о ю захворювання
середньої важкості базисну терапію
проводять 20—30 днів. У разі знач-
них проявів інтоксикації внутрішньо-
венно краплинно вводять 5% або 10%
розчини глюкози з аскорбіновою кис-
лотою, реополіглюкіном, одноразово
вводять альбумін.
Хворим із в а ж к о ю формою гепа-
титу незалежно від його типу прово-
дять базисну терапію протягом
ЗО днів із додаванням медикаментоз-
них препаратів, а саме:
1) преднізолон за схемою — 2—
З мг на 1 кг маси тіла в 4 прийо-
ми протягом 3 днів, потім — 1—
1,5 мг на 1 кг маси протягом
З днів, потім — 0,5 мг на 1 кг
м а с и п р о т я г о м 3 днів. К у р с
лікування — до 2 тиж;
 Вірусний гепатит
2) в н у т р і ш н ь о в е н н о к р а п л и н н о
полідез — 5—10 мл на 1 кг маси
тіла, реополіглкжін — 5—10 мл
на 1 кг маси, 10% розчин глюко-
зи, альбумін — 5 мл на 1 кг маси.
Рідину вводять із розрахунку 50—
100 мл на 1 кг маси тіла на добу;
3) очисні та сифонні клізми.
Хворим із злоякісною ф о р м о ю
гепатиту проводять катетеризацію
вени. Внутрішньовенно краплинно
вводять такі препарати:
1) преднізолон — 10—15 мг на 1 кг
маси тіла в 4 прийоми однако-
вими дозами без нічної перерви;
2) р е о п о л і г л ю к і н , полідез, аль-
бумін, 10% розчин глюкози з
розрахунку 100—150 мл на 1 кг
м а с и на добу під контролем
діурезу;
3) інгібітори протеолізу — траси-
лол, гордокс, контрикал у віко-
вих дозах;
4) лазикс — 1—2 мл на 1 кг маси і
манітол — 1,5 г на 1 кг маси
струминно, дуже повільно;
5) гепарин — 100-—300 ОД на 1 кг
м а с и , я к щ о є з а г р о з а ДВЗ-
синдрому;
6) гентаміцин, поліміксин -М суль-
ф а т ентерально;
7) о ч и с н і к л і з м и , п р о м и в а н н я
шлунка;
8) плазмаферез — 1—2 рази на
добу.
Інтенсифікації лікування всім хво-
рим можна досягти завдяки викорис-
танню препаратів рекомбінантного
інтерферону (роферон А, інтрон А,
віферон), а також: ентеросорбентів
(смекта, ентеродез, поліфепан, по-
лісорб). Призначають гєнатопротекто-
ри — есенціале, легалон, карсил, У разі
розвитку холестазу застосовують
89
уреофальк — по 10 мг на 1 кг маси
тіла 1 раз увечері протягом 15—ЗО днів.
Важливим моментом ведення хво-
рих на вірусний гепатит є виписуван-
ня зі стаціонару і подальший конт-
роль за хворими. Реконвалесцентів
гепатиту А виписують після ліквідації
симптомів і н т о к с и к а ц і ї , з н а ч н о г о
Зменшення печінки, зниження актив-
ності ферментів, нормалізації вмісту
білірубіну в сироватці крові. Залиш-
кова генатомегалія, незначне підви-
щення АлАТ не є протипоказанням
до виписування.
Лікування продовжують під час
перебування дитини на диспансерному
обліку на дільниці. Диспансеризацію
реконвалесцентів здійснює дільничний
лікар, медична сестра та працівники
кабінету інфекційних хвороб полі-
клініки. Перший огляд після стаціонару
проводять медична сестра разом з
лікарем через 7 днів, у хворих на ГА
наступні огляди здійснюють через 1, З
і 6 міс. Реконвалесцентів знімають з
обліку через 6 міс, якщо відсутні залиш-
кові явища.
Реконвалесцентів ГВ, у яких під
час першого обстеження виявляють
нормальні клініко-лабораторні показ-
ники, додатково обстежують через 1,
З, 6, 9 та 12 міс. Із диспансерного
обліку їх знімають через 12 міс за
умови відсутності відхилень клініко-
біохімічних показників та циркуляції
НВзАд під час 2 планових обстежень.
Якщо зазначені відхилення є, рекон-
валесцентів щомісячно обстежують
до повного одужання та нормалізації
лабораторних аналізів. У разі підоз-
ри на хронічний гепатит проводять
повне клінічне обстеження.
Діти починають заняття в школі
через 40—50 днів після початку хво-
роби, їх звільняють від фізичного
90 Розділ 2. Вірусні інфекції
навантаження, занять із фізичного
виховання на 6 міс, від занять спортом
на 12 міс. Якщо через 6 міс наявні
залишкові явища, необхідно провес-
ти повне клінічне обстеження на ви-
явлення гастродуоденальної патології,
виключення хронічного гепатиту.
Профілактика ГА
Профілактика спрямована в 3 на-
прямках:
1) ізоляція хворого;
2) виключення можливості фекально-
орального поширення інфекції;
3) пасивна імунізація — створення
імунітету до ГА.
Перші 2 пункти викопують завдя-
ки наступним заходам:
1. Термін ізоляції хворого — 4 тиж
від початку хвороби або 3 тиж від
появи жовтяниці.
2,. Обов'язкове проведення заключ- 5. Пасивний імунітет у дітей дося-
ної дезінфекції та дезінфекції в
осередку інфекції.
3. Накладають карантин на 35 днів
від дня ізоляції хворого.
4. Усім особам, які мали контакт з
хворим і раніше не хворіли на гепа-
тит, вводять імуноглобулін (віком
до 10 років — 1 мл, після 10 років —
1,5 мл).
5. За особами, що контактували з
хворим в осередку інфекції, вста-
н о в л ю ю т ь с п о с т е р е ж е н н я на
35 днів з визначенням активності проводять планову активну імуніза-
АлАТ та анти-НАУ ІдМ.
Профілактика ГВ
1. Ретельне о б с т е ж е н н я донорів
перед здачею крові з визначенням
HBsAg та активності АлАТ.
2. Диспансерне спостереження за
дітьми — реципієнтами крові та її
препаратів протягом 6 міс.
3. Для запобігання і н ф і к у в а н н ю
новонароджених усім вагітним про-
водять дворазове обстеження на
HBsAg та НВеАд методом ІФА, РІМ
на 8-му та на 32-му тижнях вагіт-
ності. За наявності специфічних іму-
нологічних маркерів вірусу ГВ
питання акушерсько-гінекологічної
тактики вирішують індивідуально,
4. Профілактика парентерального
інфікування базується на вико-
нанні наказів МОЗ України, які
р е г л а м е н т у ю т ь п р о ф і л а к т и ку
вірусних гепатитів та ВІЛ-інфекції.
гається завдяки введенню імуно-
глобуліну в перші години після
можливого інфікування та через
1 міс. Дітям, які народилися від
матерів — носіїв HBsAg, імуно-
глобулін вводять відразу після
народження та через 1, 3 та 6 міс.
Дітям, в яких довгий час збері-
гається загроза інфікування — ге-
матологічні хворі, імуноглобулін
вводять 2 рази з інтервалом 1 —
З міс.
Починаючи з 1996 p., в Україні
цію проти ГВ за календарем щеплень.
 СНІД у дітей 91

СНІД У ДІТЕЙ
СНІД — інфекційне захворювання, що спричинюється
лімфотропними ретровірусами, які уражають тимусзалеж-
ний ланцюжок імунної системи, при цьому організм стає
сприйнятливим до вторинної інфекції та злоякісних пухлин.

Через 18 міс після реєстрації першого випадку СНІДу в

дорослої людини (СІЛА, 1981 рік) СНІД був визначений вперше
в дитини (США, 1982 рік). Серед випадків педіатричного СНІДу
перше місце посідає число перинатально інфікованих дітей (70—
80% від загальної захворюваності на педіатричний СНІД у
державах Західної Європи і США). У Росії перші випадки СНІДу
в дітей зареєстровані в січні 1988 р., коли сталися внугрішньо-
лікарняні зараження в Елісті, Ростові, Ставрополі. За 1989—
1990 рр. було інфіковано 229 дітей.

Специфічний збудник Неспецифічний захист здійснюється

захворювання
Збудником СНІДу є вірус. У про-
цесі еволюції в організмі людини, як
і у всіх хребтових тварин, розвину-
лась імунна система — система захи-
сту. Захист людини від бактерій,
вірусів, найпростіших, грибів та
інших відбувається на генетичному,
молекулярному і клітинному рівнях.
Власне імунна система — це су-
купність лімфоїдних органів і лімфоїд-
них клітин, розташованих у всьому
організмі. Загальна маса лімфоїдних
органів і клітин 1,5—-2 кг, а число
лімфоїдних клітин — 1012.
Академік Р. Р. Петров дав таке
визначення імунітету: "Імунітет — це
спосіб захисту організму від живих
тіл і речовин, що несугь на собі озна-
ки генетичної чужорідності".
Захист організму умовно поділя-
ють на неспецифічний і специфічний.
завдяки різним речовинам, які вироб-
ляються в організмі й містяться в сиро-
ватці крові та в рідинах (слині, сльозах,
рідині слизових оболонок, тканинній
рідині) і завдяки клітинам-фагоцитам.
Якщо неспецифічний механізм захисту
н е с п р а ц ю в а в , то в к л ю ч а ю т ь с я
складніші механізми імунної системи.
Головні чинники специфічних
імунних процесів — лімфоцити. У
крові людини містяться Т-лімфоцити,
В-лімфоцити та нуль-клітини, які не
належать ні до В-, ні до Т-лімфоцитів.
М о ж н а виділити такі головні
функції Т-лімфоцитів:
— регуляція імунної відповіді (ре-
гуляція у т в о р е н н я а н т и т і л
В-лімфоцитами) шляхом пригні-
чення її; за цю функцію відпові-
дають Т-супресори;
— регуляція імунної відповіді за
допомогою Т-хелперів, які
взаємодіють із В-лімфоцитами,
 93 Розділ 2. Вірусні інфекції
наслідком чого є у т в о р е н н я
антитіл (імуноглобулінів);
— Т-хелпери стимулюють накопи-
чення Т-кілерів, які відповідають
на к л і т и н н і ф о р м и і м у н н о ї
відповіді,— вони руйнують клі-
тини пухлин в організмі, відтор-
гають імплантат.
Якщо в організм потрапив анти-
ген, першими зустрічаються з ним
н е с п е ц и ф і ч н і ф а к т о р и захисту —•
макрофаги. Макрофаги, зустрічаю-
чись із поверхневими білками вірусу,
виділяють білок — інтерлейкін-1. Під
дією інтерлейкіну-1 Т-хелпери, які
перебували в стані спокою, почина-
ють виділяти другий білок — інтер-
лейкін-2. На поверхні Т-хелперів
з'являються рецептори до інтерлейкі-
ну-2. Зв'язок інтерлейкіну-2 з рецеп-
торами призводить до розмноження
і дозрівання Т-клітин.
Одночасно сигнали від макрофагів
і Т-\е\гг. рів надходять до В-лімфо-
щітів. Починається складний процес
диференціювання, наслідком якого є
утворення В-клітин (клітин пам'яті на
даний антиген) і плазматичних клітин,
які продукують імуноглобуліни. Так
діє імунна система при відомих вірус-
них і бактеріальних інфекціях.
Потрапивши в організм людини,
вірус СНІДу з'єднується з рецепто-
рами макрофага і останній перено-
сить вірус у лімфовузли, де він зуст-
річається з Т-хелперами, на поверхні
яких є такі самі специфічні рецепто-
ри. Вірус потрапляє в Т-хелпери й
у р а ж а є їх. Т - х е л п е р и п е р е с т а ю т ь
пізнавати чужорідні антигени. Т-хел-
пери не тільки не інактивують вірус,
але й починають працювати на ньо-
го; відбувається розмноження віріонів
(часток вірусу). Віріони у р а ж а ю т ь
нові Т-клітини, у людини втрачаєть-
ся захист від будь-якої інфекції.
Синдром набутого імунодефіци-
ту —• це специфічна форма імунної не-
достатності, я к а х а р а к т е р и з у є т ь с я
епідемічним поширенням. Офіційна
дата реєстрації нової хвороби в світі —
1981 р. З 1981 по 1983 р. багатьма
вченими з різних країн світу вівся по-
шук, спрямований на відкриття збуд-
ника нової хвороби. У травні 1983 р.
Л. Монтеньє зі співавторами (Париж,
Інститут Пастера) виділив вірус від
хворого з масивним ураженням лімфа-
т и ч н и х вузлів. Вірусу дали н а з в у
ІАУ-вірус, тобто вірус, пов'язаний з
лімфоаденопатією, У травні 1984 р,
американські дослідники з Національ-
ного інституту раку на чолі з доктором
Р. Гало повідомили про виділення від
хворого на СНІД нового вірусу —
НТ1У-3 — людського Т-лімфотропного
вірусу. Доктор Р. Гало зі співавторами
виділили від людей, хворих на рак
крові, два віруси — НТІУ-1, НТЬ,У-2.
Ці віруси призводили до перерод-
ження Т-лімфоцитів на злоякісні, але
не р у й н у в а л и їх, а ш т а м в і р у с - 3
руйнував Т-лімфоцити.
У 1986 р. групою доктора Монтеньє
з Інституту Пастера в Східній Африці
було виділено вірус ІАУ-2. Вчені по-
відомили про перехідні форми між
описаними вірусами, а також схожість
цих вірусів з вірусом 8ТІУ-3, який у
1985 р. Тсекс і Канкі (СІНА) виділили з
крові зелених мартишок. Новий вірус
з е л е н и х м а р т и ш о к був с х о ж и й з
людськими за морфологією, але зовсім
відрізнявся за антигенною структурою.
Однак вчені не змогли підтвердити, що
бачили вірус цілком. Ж е н е в с ь к и й
Ц е н т р вважає, що ніхто з вчених
донині не виділив вірусу, а всі бачили
тільки його частки — віріони.
Розміри зрілих віріонів 100—140 нм.
Усередині вірусу є дві молекули РНК,
нитки якої вкриті білками р7 і р9.
 СНІД у дітей
Серцевина вірусу заповнена білками,
головним із них вважають р24. Цей
білок наявний у всіх штамах вірусів.
Гени синтезують різні білки з різною
дією, в тому числі: рбб і р51 —ревар-
тизм; р34 — інтеграза; р55 — протеа-
за; р120 і р41 білки поверхні (шипи,
які притягуються до Т-лімфоцитів);
р14 — відповідає за збудження реплі-
кації (підвищений синтез білків);
р18 — регуляторний білок. Знайдені
нові білки, а саме: р23 — підвищує
інфекційні властивості віріона; р27 —
визначає здатність віріона припинити
свою діяльність.
У 1984 р. доктор Гало вивчив кліти-
ни-моноцити і макрофага з віріоном
ВІЛ, які заносились у центральну не-
рвову систему. Вчений дійшов вис-
новку, що в нервовій системі віріон
впливає на тканину незалежно від
стану імунної системи.
Провідні вчені світу вважають, що
існує 62 стани у людей з ВІЛ-пози-
тивністю, 29 із них — це важкі хво-
роби, які призводять до смерті. Усі
хвороби відомі. Інші стани ВІЛ-пози-
тивності не є хворобами.
На думку Р. Гало і А. Монтеньє,
термін циркуляції ВІЛ у людей — 20—
100 років.
ВІЛ не стійкий у зовнішньому се-
редовищі. Інактивується в умовах
температури 56 °С за 30 хв, під час
кип'ятіння гине за 1—5 хв, під час
зміни рН середовища — за 15 хв.
Руйнування вірусу відбувається під
впливом дезінфекційних розчинів —
хлорне вапно, хлорамін, формалін,
ефір, лізол, перекис водню, натрію
гідрохлорид, ацетон. Вірус стійкій до
УФ-опромінення та іонізуючої радіації.
Епідеміологія
Джерело інфекції
Джерелом інфекції є хвора на
СНІД людина та вірусоносій, тобто
93
ВІЛ-інфікований без проявів хворо-
би. Вірус виділяється з біосубстратів,
а саме: крові, слини, сперми, слизу
піхви, грудного молока, сльозової
рідини, секрету потових залоз, спин-
номозкової рідини. Найбільшу епіде-
міологічну загрозу становлять кров,
сперма та слиз із піхви.
Механізм передачі інфекції
Визначають такі головні механіз-
ми передачі ВІЛ-інфекції:
— парентеральний;
— статевий;
— вертикальний (від матері до плода);
— інтранатальний (трансплацентарний);
— через грудне молоко.
Частота передачі вірусу СНІДу від
вагітних жінок у світі коливається: в
США реєструють 25—30% загально-
го інфікування на СНІД, у Західній
Європі — 12%, у Кенії — 45%, Науков-
цями визначено, що в разі наступної
вагітності жінки, яка ВІЛ-позитивна,
ризик передачі вірусу зростає до 50—
60%, Механізми трансплацентарного
і н ф і к у в а н н я плода м о ж у т ь бути
такими:
а) вірус проходить плацентарний
бар'єр у вільному стані;
б) через плаценту проникає імунний
комплекс разом з вірусом СНІДу;
в) відбувається транспорт асоціації
клітин разом з вірусом.
Під час обстеження вагітних ВІЛ-
позитивних жінок вдається виявити
антитіла до ВІЛ у плода 8—12 тиж
вагітності. У ранні терміни вагітності
вірусом СНІДу можуть бути інфіко-
вані клітини тимусу плода, ворсинки
трофобластів, мезенхімальні клітини,
ембріональні кров'яні клітини. Вели-
ке значення в інфікуванні новонарод-
женого має контакт дитини з кров'ю
ВІЛ-позитивної матері під час пологів
(вертикальний механізм передачі
інфекції).
94 Розділ 2. Вірусні інфекції
Характер розвитку ВІЛ-інфекції у
дітей залежить від статусу матері (соці-
ального і клінічного), г е н е т и ч н и х
особливостей дитини, терміну отри-
мання інфекції та наявності токсичних,
й і н ф е к ц і й н и х а г е н т і в . Діти, які
інфіковані вірусом трансплацентарно,
хворіють в а ж ч е і перші симптоми
з а х в о р ю в а н н я з'являються в ж е на.
перших місяцях життя дитини. У тих
випадках, коли інфікування дитини
відбувається під час пологів, у дітей
перші симптоми захворювання визна-
чаються після 12 міс інкубаційного пе-
ріоду. Проблемою в багатьох державах
світу є гемотрансфузійний механізм
передачі вірусу СНІДу, За даними
США, 11—17% дітей отримали вірус
СНІДу гемотрансфузійно. За даними
В О О З , діти з в а ж к о ю ф о р м о ю
гемофілії заражуються вірусом СНІДу
в 5 разів частіше, ніж діти з легкою та
середньої важкості формами гемофілії.
Проблема педіатричного СНІДу в
різних державах світу стає актуаль-
ною і серед дітей старшого віку та
підлітків. Зростає число ВІЛ-позитив-
них дітей у віці до 14 років завдяки
наркоманії, проституції. За даними
США, 21% ВІЛ-позитивних молодих
людей інфіковано у віці 12 років.
Імунний захист та розвиток імуно-
дефіциту в дітей мають свої особли-
вості, оскільки вірус СНІДу уражає
ще незрілу імунну систему. Для дітей
р а н н ь о г о віку х а р а к т е р н а більша
незрілість В-системного імунітету
порівняно з Т-системним імунітетом.
Саме цим пояснюється різноманіт-
ність бактеріальної інфекції. В-систем-
ний імунітет дитини не забезпечує
гуморального захисту. Завдяки цьому
здатність виробляти антитіла у дітей
різко знижена. Патологія Т-систем-
ного імунітету менше виражена, тому
часто у дітей спостерігаються симпто-
ми СНІДу на тлі нормальної кількості
Т-лімфоцитів.
Чинники, що сприяють перина-
тальному інфікуванню дитини віру-
сом СНІДу:
1) імунний статус матері — у матерів
без клінічних проявів захворюван-
ня, з нормальною кількістю Т-лімфо-
цитів існує м е н ш а м о ж л и в і с т ь
передати вірус дитині;
2) н а я в н і с т ь у к р о в і м а т е р і ВІЛ-
нейтралізуючих антитіл, які захи-
щають плід від інфікування;
3) найбільша загроза інфікування плод а
існує в ранні терміни вагітності;
4) р и з и к інфікування плода збіль-
шується з кожною наступною
вагітністю;
5) наркоманія матері підвищує ризик
інфікування плода ВІЛ;
6) під час природного перебігу пологів
та під час природного вигодовуван-
ня дитини ризик ВІЛ-інфікування
дитини значно більший, ніж у разі
оперативного втручання (кесарів
розтин) та штучного вигодовування;
7) несприятливі умови для виношу-
вання дитини вагітною жінкою та
н е с п р и я т л и в і умови п е р е б у в а н -
ня вагітної жінки в пологовому
будинку.
Сезонність епідемічного процесу
Сезонні спалахи для цієї інфекції
не характерні.
Сприйнятливість населення до
інфекції
Сприйнятливість населення підви-
щується в групах ризику:
— чоловіки-гомосексуали;
— "внутрішньовенні" наркомани;
 СНІД у дітей
— повії;
— часті реципієнти крові;
— хворі на гемофілію.
У проблемі педіатричного СНІДу
групами ризику є:
— ВІЛ-позитивні вагітні жінки;
— ВІЛ-позитивні матері-годуваль-
ниці;
— рання наркоманія;
— рання проституція;
— діти, хворі на гемофілію та інші
хвороби крові;
— реципієнти крові.
Класифікація
Класифікація ВООЗ (1988 p.):
I стадія — початкова.
II стадія — персистуюча генералі-
зована лімфаденопатія.
III стадія — СНІД-асоційований
комплекс (передСНІД).
IV стадія — розгорнутий СНІД.
Клінічна класифікація за В. І. Покров-
ською (1990 p.):
I стадія — інкубація.
II стадія — первинний прояв.
III стадія — вторинний прояв,
IV стадія — термінальна.
Клінічна класифікація у дітей
(1992 p.):
I стадія — субклінічна.
II стадія — лімфаденопатія.
III стадія — локалізовані опорту-
ністичні інфекції.
IV стадія — генералізовані опор-
туністичні інфекції.
Класифікація ВІЛ - ін ф ікув ання у
дітей (1996 p.):
Р 0 — б е з с и м п т о м н и й перебіг
інфекції.
Pj —• стертий перебіг інфекції.
Р 2 — клінічно виражений перебіг
інфекції.
Р 2а — неспецифічні ознаки:
— гарячка;
95
— порушення розвитку ди-
тини;
— лімфаденопатія;
— гепатомегалія, сплено-
мегалія;
— паротит;
— рецидивуюча діарея.
(Можлива наявність 2 ознак або
тривалість перебігу понад 2 міс).
Р 2Ь — прогресуюче неврологічне
захворювання.
Р2с — лімфоцитарна інтерстиціаль-
на пневмонія.
Р2(1 — СНІД-індикаторні опорту-
ністичні інфекції або рецидивуючі
бактеріальні інфекції.
Р 2е — вторинні пухлини, лімфома
мозку.
Р2{ — органні хвороби (гепатити,
нефропатії, кардіопатії, тромбоцитопатії).
Клінічні прояви
СНІДу в дітей
Клінічні прояви педіатричного
СНІДу включають дефекти клітинно-
го імунітету, наявність одного зі спе-
цифічних захворювань, яким прояв-
ляється ВІЛ-інфікованість, прояви
бактеріальних інфекцій тривалістю
понад 2 роки, енцефалопатії, синдром
виснаження.
Головними клінічними синдрома-
ми у дітей є такі:
— природжений дисморфний син-
дром;
— клінічні прояви бактеріальних
інфекцій, які зустрічаються з
високою частотою;
— клінічні прояви опортуністич-
них інфекцій, які зустрічаються
з набагато меншою частотою;
— злоякісні пухлини, що рідко
проявляють себе.
Частоту клінічних проявів СНІДу
в дітей та дорослих відображено в
табл. 1, 2.
 97 Розділ 2. Вірусні інфекції

Таблиця 1
Порівняльна частота клінічних проявів захворювань
у дітей і дорослих, хворих на СН1Д

Захворювання та ознаки У дітей У дорослих

Ураження центральної Клітини нервової Ураження нервової
нервової системи. системи уражуються системи пов'язано з дією
Енцефалопатії вірусом СНІДу дуже опортуністичних
часто інфекцій. Часто
проявляється
Рецидивуючі бактеріальні Дуже часто Проявляються рідко, 3
інфекції: Staphylococcus проявляються, перебіг частотою 1 % від усіх
aureus, Haemophilus тривалий (понад 2 клінічних проявів
influenzae, Streptococcus роки)
pneumoniae, Salmonella,
E. coii
Природжений дезсиндром Проявляється дуже Відсутній
часто під час
перинатального
інфікування плода
Гострі та хронічні паротити Часто Дуже рідко
Кардіопатії, Часто Дуже рідко
нефротромбоцитопатії тощо
Пневмоцистна пневмонія Дуже часто Рідше, ніж у дітей
Лімфоцитарна пневмонія Дуже часто Рідко, всього 1 % від усіх
проявів
Гіпогаммаглобулінемія у Дуже рідко Відсутній
недоношених дітей, дітей,
ослаблених частими
інфекціями, дітей 3
енцефалопатією
Гіпергаммаглобулінемія Зустрічається у 50 % Майже в 100 % випадків
дітей, хворих на СНІД
Поява опортуністичних Тільки в період З'являються з самого
інфекцій розгорнутого СНІДу початку захворювання
Лімфома мозку Рідко Дуже часто
Гепатит В Рідко Часто
Саркома Капоші Дуже рідко Дуже часто
 СНІД у дітей 97
Таблиця 2
Частота (у %) СНІД-асоційованих інфекцій у дітей (за даними В 0 0 3 )

Захворювання %

Інфекції, що проявляються найчастіше

Пневмоцистна пневмонія 53
Лімфоцитарна та інтерстиціальна пневмонія 45
Кандидозний езофагіт 17
Цитомегаловірусна інфекція 16
Атипові мікобактеріози 8

Інфекції, що проявляються найрідше

Криптоспоридоз 5
Оперізувальний лишай 4

Саркома Капоті 3
Лімфома мозку 1
Токсоплазмоз 0,5

Клінічні с и м п т о м и у дітей, які —• збільшення периферійних лімфо-

інфіковані парентерально, проявля-
ються д у ж е р а н о і мають в а ж к и й
перебіг.
У разі вертикального зараження
плода інкубаційний період становить
до 12 міс. Для інфікування дітей па-
рентеральним шляхом характерним є
більш тривалий інкубаційний період,
що становить до 41 міс. Однак після
інфікування дітей під час гемотранс-
фузій інкубаційний період може буги
дуже коротким — від 2 до 4 тиж.
Після інкубаційного періоду з'яв-
ляються перші прояви ВІЛ у дітей, а
саме:
—• гарячка, що триває 2—3 тиж;
вузлів (більше ніж 2 групи);
— гепато- і спленомегалія;
— прояви ангіни, яка нагадує мо-
нонуклеозний комплекс;
— підвищена пітливість;
— апатія, втомлюваність;
— короподібна висипка на шкірі;
— у периферійній крові — лейко-
пенія, яка триває 2—4 тиж.
Після перших клінічних проявів
починається тривалий (часом — де-
кілька років) схований період. У де-
яких дітей періоду перших клінічних
проявів не буває, а схований період
розтягується на 5—10 років. За но-
вою класифікацією ВІЛ-інфікування

7 — 2-751
98 Розділ 2. Вірусні інфекції
у дітей, це стадія Pj — стадія стерто-
го перебігу ВІЛ. Стадія P j характери-
зується такими симптомами:
— поліаденопатія (лімфовузли
болісні, рухливі, не спаяні з
підшкірною клітковиною);
— субфебрилітет;
•— пітливість;
— слабкість, втомлюваність;
— діти не дають приросту в масі
тіла.
Ця стадія отримала назву хроніч-
ної лімфаденопатії. Поки ще не з'я-
совано, які критерії переходу стадії
хронічної лімфаденопатії в наступну
стадію — передСНІД або стадію Р 2 —
стадію клінічно вираженої інфекції,
а с а м е , в с т а д і ю Р 2 а —• с т а д і ю
неспецифічних ознак.
Прояви стадії Р 2а :
— підвищена температура тіла;
— лімфаденопатія;
— пітливість, особливо вночі;
— проноси і зниження маси тіла;
— рецидивуючі назофарингіти,
бронхіти, отити, пневмонії бак-
теріально-вірусної етіології;
— на шкірі герпетична висипка,
грибкові ураження, гноячкові
елементи;
— кандидозні стоматити, езо-
фагіти;
— паротити;
— гепато- і спленомегалія;
— порушення фізичного розвитку
дитини.
Клініка р о з г о р н у т о г о СНІДу в
дітей проявляється різними симпто-
мокомплексами прогресуючих захво-
рювань, залежно від віку дитини.
У новонароджених, інфікованих
ВІД, ураження центральної нервової
системи починають проявлятися від
2 міс до 5 років. І ІейроСНІД визна-
чають у 50—80% випадків. Ураження
нервової системи у дітей первинні,
зумовлені реплікацією і експресією
генома вірусу в самих клітинах моз-
ку. Вірус виявляють у спинномозковій
рідині, біоптатах головного і спинно-
го мозку. Вторинні інфекції централь-
ної нервової системи у дітей зустрі-
чаються дуже рідко (у 10% випадків).
Стадія Р 2Ь у дітей характеризуєть-
ся прогресуючими неврологічними
захворюваннями:
— хронічним менінгітом;
— нападами невропатії;
— підгострою енцефалопатією;
— прогресуючою деменцією.
Прогресуюча енцефалопатія у
дітей закінчується смертю через 12—
16 міс.
На 1-му році життя у дітей прояв-
ляються такі симптоми з боку нерво-
вої системи:
— гіпертонус, т р е м о р кінцівок,
посмикування дрібних м'язів,
загальні судоми;
— атаксія;
— пара- та тетрапарези;
— патологічні рефлекси;
— нсевдобульбарні паралічі;
-— екстрапірамідна ригідність;
— відставання в психічному роз-
витку;
— мікроцефалія.
Д і а г н о с т и к а б а з у є т ь с я на клі-
нічних проявах. Ураження мозку
підтверджує к о м п ' ю т е р н а томогра-
фія, під час якої визначається атро-
фія кори великих півкуль, збільшен-
ня шлуночків мозку. Тільки для дітей
характерними є кальцифікати базаль-
них гангліїв обох півкуль великого
мозку. На автопсії тканин головного
м о з к у в и з н а ч а ю т ь з н и ж е н н я маси
мозку, периваскулярні інфільтрати,
які містять багатоядерні гангліозні
клітини, зникнення мієліну, кальци-
 СНІД у дітей
фікацію кров'яних судин, астроцитоз
білої речовини. У спинномозковій
рідині виявляють антитіла до ВІЛ.
На 1-му році ж и т т я пневмоцистна
пневмонія може зустрічатися в 75%
випадків, у дітей віком понад 1 рік —
у 38% випадків. Частіше пневмоцист-
на пневмонія розвивається на 5—6-му
м і с я ц я х ж и т т я д и т и н и і має такі
клінічні прояви:
— сухий постійний кашель;
— висока температура тіла;
— тахіпное;
— пітливість, особливо вночі;
— прогресуюча слабкість;
— аускультативно в легенях кре-
пітація і дрібнопухирчасті
вологі хрипи;
— перкуторно притуплення звуку;
— перебіг рецидивуючий або за-
тяжний.
Діагноз підтверджується рентгено-
логічним дослідженням. На рентгено-
логічному знімку визначають дифуз-
ну інфільтрацію легеневих полів, по-
силення легеневого малюнка. У
біоптичному матеріалі визначають
пневмоцисти.
Стадія Р 2 с проявляється у дітей
лімфоцитарною інтерстиціальною
пневмонією, яка є унікальною патоло-
гією дитячого СНІДу, що не пов'язана
з додатковою інфекцією. Гістологічно
визначається д и ф у з н а інфільтрація
альвеолярних септ і перибронхіальних
ділянок лімфоцитами, плазматичними
клітинами, імунобластами. Клінічні
прояви такої пневмонії відрізняються
від пневмоцистної, а саме:
— початок захворювання непоміт-
ний, прогресує повільно;
— сухий кашель, задишка;
— сухість слизових оболонок;
— швидкий розвиток симптомів
хронічної дихальної недостатності;
7*
99
—• розвиток респіраторного депрес-
синдрому з явищами гіпоксії.
Діагноз базується на клінічних
проявах і підтверджується рентгено-
логічно. На рентгенологічних знімках
в и з н а ч а ю т ь д и ф у з н у інфільтрацію
л е г е н е в и х полів, м е д і а с т и н а л ь н у
лімфаденопатію.
Стадія Р м у дітей проявляється
рецидивуючими бактеріальними
інфекціями, які дають такі прояви:
— гнійний отит;
— менінгіт;
— гнійна пневмонія з абсцесом;
— бактеріальний сепсис;
— остеомієліт;
— пневмонія, яка спричинюється
паличкою туберкульозу птахів;
— паротит.
На відміну від дорослих, СНІД-асо-
ційовані та опортуністичні інфекції у
дітей зустрічаються рідко.
Стадія Р 2 е проявляється вторинни-
ми пухлинами, лімфомою мозку. У 1/3
дорослих спостерігається с а р к о м а
Капоші. У дітей саркома Капоші буває
дуже рідко, але її перебіг дуже зло-
якісний і має такі особливості:
— вогнища саркоми з бородавча-
стою поверхнею;
— колір темно-бурий або синюшно-
червоний;
— ураження визначають на голові,
на слизовій оболонці ротової по-
рожнини, шлунка (у дорослих ура-
жаються насамперед кінцівки).
Первинну лімфому мозку спосте-
рігають дуже рідко.
Стадія Р 2{ характеризується про-
явами органних захворювань, а саме:
— нефропатії;
— кардіопатії;
— тромбоцитопатії;
— множинні артеріопатії;
— гепатопатп.
100 Розділ 2. Вірусні інфекції
Проявляється органна патологія
такими симптомами:
— серцева недостатність;
— гіпертонія та дилатація серця,
перикардит;
— тромбоз вінцевих судин;
— нефротичний синдром;
— ниркова недостатність;
— печінкова недостатність.
У дітей, інфікованих внутрішньо-
утробно в ранні терміни вагітності,
прояви клінічно вираженого СНІДу
спостерігають у 4—6 міс, остаточний
діагноз встановлюють у 9 міс. У цей
період жиггя дитини визначають ви-
соку летальність. У таких дітей голов-
ним є дисморфний синдром (ВІЛ-ем-
бріонопатія), який має такі прояви:
— мікроцефалія;
— відсутність перетинок носа;
— затримка росту;
— збільшення відстані між очима;
•— сплощений лоб;
— трикутний ж о л о б о к верхньої
губи виступає вперед;
— блакитна рогівка ока;
— косоокість, екзофтальм;
— незарощена верхня губа.
Причиною смерті дітей в ранньо-
му віці стає пневмоцистна пневмонія
або бактеріальний сепсис.
Оцінка стану пацієнта
Оцінка стану дітей з проявами
педіатричного СНІДу базується на
епідеміологічному анамнезі, клінічних
проявах. У всьому світі педіатричний
С'НІД називають сімейним. Тому для
проведення діагностики педіатрично-
го СНІДу необхідне обстеження ВІЛ-
позитивних вагітних жінок.
Гостро стоїть проблема проведен-
ня перинатальної діагностики ВІЛ-
інфекції на таких основних прин-
ципах:
— діагностування ВІЛ у ранні тер-
міни вагітності;
— в и з н а ч е н н я стану плода для
вирішення питання про можли-
ве переривання вагітності або
проведення специфічної терапії.
Існує 3 методи пренатальної діаг-
ностики ВІЛ-інфікованості плода, але
їх використання обмежено внаслідок
н е г а т и в н и х п о б і ч н и х в п л и в і в на
організм матері та дитини.
1. Амніоцентез проводять на 16-му
тижні вагітності. У шприц наби-
р а ю т ь 10—20 мл амніотичної
рідини, в якій можна визначити
антитіла до ВІЛ, ВІЛ-зворотну
транскриптазу, цитомегаловірус,
вірус простого герпесу.
2. О т р и м а н н я біоптату в о р с и н
хоріона на 8-му тижні вагітності
двома шляхами — т р а н с ц е р -
вікально і трансабдомінально. У
біоптаті м о ж л и в е в и я в л е н н я
вірусу СНІДу.
Частіше діагностику ВІЛ-інфіку-
вання проводять у новонародженої
дитини. Ця діагностика базується на
таких даних:
— епіданамнез матері;
— оцінка ембріо- і фетопатій;
— проведення серологічних дослід-
ж е н ь на наявність ВІЛ;
— проведення комп'ютерної томо-
графії мозку і внутрішніх органів.
Для підтвердження ВІЛ-позитив-
ності в крові виявляють специфічні
антитіла до даного віріона. Антитіла
лабораторно виявляють через 2 тиж —
З міс після інфікування. Іноді можна
виявити антитіла через 9 міс після
зараження ВІЛ.
У різних країнах світу користують-
ся р і з н и м и м е т о д а м и т е с т у в а н н я .
Нині в крові визначають антитіла до
антигенів — білків р41 (поверхнево-
 СНІД у дітей
го) та р24 (внутрішнього) вірусу
СНІДу.
Усі методи можна розподілити на
2 групи:
1) скринінгові методи виявляють
антитіла за допомогою імуно-
ферментного аналізу та реакції
латексаглютинації;
2) методи, які п і д т в е р д ж у ю т ь
вміст специфічних антитіл до
відповідного антигену ВІЛ —
імуноблота, в е с т е р н - б л о т а ,
флуоресціюючих антитіл,
радіоімунопреципітації.
У сучасних лабораторіях США і
Франції розроблені методи четверто-
го покоління: молекулярної гібриди-
зації, реакції ланцюгової полімери-
зації. За допомогою нових методів
можна визначити ділянки ДНК, які
увійшли в геном клітини.
У лабораторіях України викорис-
товують імуноферментний метод,
розроблений американською фірмою
"Еббот". Метод ІФА виявляє антитіла
в сироватці крові при використанні
а н т и г е н у штамів ВІЛ (культури
Т-лімфоцитів).
Загальні принципи лабораторної
діагностики не підходять для дітей
1-го року життя. У дітей специфічні
антитіла до ВІЛ не виробляються, у
60% дітей, які народилися від ВІЛ-по-
зитивних матерів, у крові циркулю-
ють антитіла, що потрапили до дити-
ни трансплацентарно або через груд-
не молоко. Тільки у 20—60% дітей
з'являються власні антитіла до ВІЛ,
але тільки через 15 міс після народ-
ж е н н я перинатально інфікованої
дитини. Для дітей характерно і те, що
в стадіях розгорнутого СНІДу анти-
тіла до ВІЛ відсутні. Такі особливості
дитячого віку, що пов'язані з не-
з р і л і с т ю імунної системи, д у ж е
101
ускладнюють діагностику педіатрич-
ного СНІДу.
Медична сестра в разі виявлення в
крові дитини антитіл до ВІЛ або підоз-
ри розгорнутої клінічної картини СНІДу
вирішує проблеми пацієшів різного віку
та їх батьків разом з фахівцями різних
медичних профілів — педіатром, мікро-
педіатром, невропатологом, кардіологом
тощо. Разом з медичними проблемами
медична сестра вирішує проблеми
соціальні, правового захисту, морально-
етичні.
План сестринського догляду
ПРОБЛЕМА
Вирішення ВІЛ-позитивною вагіт-
ною жінкою питання про мож-
ливість збереження вагітності та
народження дитини.
Причина
Діагностування в крові вагітної
жінки антитіл до ВІЛ. Можливість
перинатального інфікування плода.
Мета
По можливості проводити профі-
лактику перинатального ВІЛ-інфіку-
вання дитини та запобігання перина-
тальному СНІДу.
Дії медсестри
1. Зібрати епіданамнез у матері.
2. Оцінити стан вагітної жінки —
здорова жінка рідше передає вірус
плоду, ніж хвора.
3. Оцінити термін вагітності —
найбільша загроза інфікування
плода в ранні терміни вагітності.
4. З'ясувати й оцінити дані лабора-
торних тестів — матері з нормаль-
ним вмістом Т-лімфоцитів та на-
102 Розділ 2. Вірусні інфекції
явністю ВІЛ-нейтралізуючих анти-
тіл типу р120, які захищають плід,
не передають вірус плоду.
5. Надати вагітній жінці повну інфор-
мацію про можливість інфікуван-
ня дитини трансплацентарно і про
наслідки можливого захворювання
дитини на СНІД.
6. Дати вагітній жінці повну інфор-
мацію про препарати, які засто-
совують для лікування СНІДу.
7. Допомогти вагітній жінці самій
вирішити морально-етичну про-
блему переривання вагітності.
8. Допомогти жінці у вирішенні
соціальних, психологічних та пра-
вових питань.
ПРОБЛЕМА
Виявлення антитіл до ВІЛ у крові
дитини раннього віку.
Причина
ГІеринатальне інфікування дити-
ни вірусом.
Мета
Надати спеціалізовану допомогу.
Дії медсестри
1. Після п р о в е д е н н я анонімного
тестування на ВІЛ і встановлення
ВІЛ-позитивності дитини дати
оцінку епіданамнезу батьків, стану
здоров'я батьків і дитини.
2. Надати інформацію щодо сучасних
методів лікування СНІДу, побічної
дії антивірусних препаратів.
3. Надати інформацію батькам про те,
що в Україні є антиснідова асоці-
ація, що допомагає вирішувати
медичні та соціальні питання.
4. Надати інформацію батькам щодо
територіальних спеціалізованих
відділень, палат, кабінетів, в яких
можна отримати кваліфіковану
медичну допомогу.
5. Д о п о м о г т и б а т ь к а м д и т и н и у
вирішенні питань, які стосуються
консультацій спеціалістів: невро-
патолога, пульмонолога, педіатра,
кардіолога, гастролога, хірурга
тощо.
6. Допомогти батькам по можливості
вирішити питання правового
захисту, соціальні та психологічні
питання.
ПРОБЛЕМА
У дитини підтверджено ВІЛ-ПОЗИ-
тивність.
Причина
Клінічна стадія СНІДу.
Мета
Надати кваліфіковану медичну
допомогу в спеціалізованому стаціо-
нарі.
Дії медсестри
1. Після госпіталізації дитини в
спеціалізоване відділення інфек-
ційного дитячого стаціонару органі-
зувати індивідуальний медсестрин-
ський пост, постійне медсестринське
спостереження.
2. Забезпечити суворе виконання
наказів МОЗ України щодо дот-
римання санітарно-протиепіде-
мічного режиму.
3. Організувати для матері і дитини
нормальний психологічний клімат,
для дитини — ліжковий режим.
4. Організувати дієтичне харчування
відповідно до віку дитини.
5. Суворо виконувати всі призначен-
ня лікаря щодо лікування дитини:
 СНІД у дітей
1) з а с т о с о в у в а т и противірусні
препарати:
— для дітей до 3 років —
Ь-інтерферон, реаферон
по 1 млн ОД, №10 або
диданозин (залцитомбін)
60 мг на 1 м 2 тіла дитини
на день перорально за
З прийоми;
— для дітей віком понад
З роки — азидотимідин
(АЗТ), віразол, ацикловір,
фоскарнет, сурамін,
ретровір, диданозин,
аденін арабінозид.
Лікування проводити під контро-
лем вмісту нейтрофілів у крові
кожні 2 тиж протягом 6 міс,
потім — 1 раз на місяць.
Під час лікування противірусними
препаратами проводити спосте-
реження за дитиною, спрямо-
ване на виявлення побічної дії
препаратів, у разі її появи
негайно повідомити лікаря;
2) застосовувати препарати імуно-
корекції та імуностимуляції:
тималін, тактивін, тимазин,
інтерлейкін-2, левамізол (дека-
рис), нуклеїнат натрію, індо-
метацин;
3) застосовувати замісну терапію:
п е р е л и в а н н я лімфоцитарної
маси, імуноглобулін, плазма-
ферез;
4) проводити антибактеріальну і
симптоматичну терапію.
Реалізація плану догляду
П р о ф і л а к т и к а СНІДу
під час роботи з кров'ю
Нині п р о б л е м а п р о ф і л а к т и к и
СНІДу (синдрому набутого імуноде-
фіциту) в лікувальних закладах над-
103
звичайно актуальна. Медичні праців-
ники, які виконують різні маніпу-
ляції, пов'язані з кров'ю (ін'єкції, аси-
стування лікарю під час пологів,
операцій тощо), можуть бути інфіко-
вані не тільки від хворих на СНІД, а
й від носіїв цього збудника. Медичні
працівники, які недостатньо обізнані
з проблемою СНІДу, можуть не тільки
з а р а з и т и с я самі, але й з а р а з и т и
пацієнтів, які звернулися в поліклініку
або потрапили до лікарні.
Пам'ятайте! Необхідно суворо
дотримуватися заходів щодо запобі-
гання СНІДу!
Місце проведення: маніпуляцій-
ний та процедурний кабінети по-
ліклініки, стаціонару.
Оснащення робочого місця:
Склад аптечки для індивідуально-
го захисту медичного персоналу:
1. С т е р и л ь н і о д н о р а з о в і гумові
рукавички в упаковці.
2. Стерильні гумові к о в п а ч к и в
упаковці.
3. Стерильна одноразова маска в
упаковці (або стерильна маска
4-шарова).
4. Захисні окуляри.
5. Клейончастий фартух,
6. Лейкопластир.
7. 2% розчин протарголу у флаконі.
8. 1% розчин азотно-кислого срібла.
9. 30% розчин сульфацил-натрію.
10.4% р о з ч и н п е р е к и с у водню у
флаконі.
11.5% с п и р т о в и й р о з ч и н йоду у
флаконі.
12.70% розчин етилового спирту у
флаконі.
13. Калію перманганат (сухий).
Попередня підготовка:
— Запам'ятайте! Аптечка для інди-
відуального захисту медичного
персоналу, який має будь-який
104 Розділ 2. Вірусні інфекції
контакт із кров'ю, повинна бути
укомплектована повністю.
П е р е д п о ч а т к о м р о б о т и не-
обхідно перевірити оснащення
аптечки;
— підготувати дезінфекційні роз-
чини — 0,5%, 3% розчини хлор-
аміну у відповідних промаркі-
рованих ємкостях з покриш-
кою.
Основні етапи виконання:
1. П е р е д виконанням маніпуляцій,
під час яких можна забруднити
руки кров'ю або сироваткою,
обов'язково надіти стерильні
гумові рукавички.
2. Перед початком проведення
п р о ц е д у р усі у ш к о д ж е н н я на
руках заклеїти лейкопластиром
або надягти на палець спеціальний
гумовий ковпачок.
3. Під час п р о ц е д у р , які м о ж у т ь
супроводжуватися розбризкуван-
ням крові, очі, ніс та рот повинні
бути захищені захисними окуля-
рами, маскою; поверх халата не-
обхідно надіти клейончастий
фартух.
4. Якщо стався розрив або прокол
рукавички, необхідно її терміново
зняти і занурити в 3% розчин хлор-
аміну на 60 хв. Видавити краплю
к р о в і з місця п р о к о л у пальця,
обробити 4% розчином перекису
водню, а потім — 5% спиртовим
розчином йоду. Заклеїти липким
пластиром, надіти гумовий ковпа-
чок, зверху — нову стерильну гу-
мову рукавичку.
5. У разі потрапляння крові в очі
промити великою кількістю води,
продути сильним струменем
повітря, закапати кілька крапель
1% розчину борної кислоти.
6. У разі п о т р а п л я н н я крові на
слизову оболонку носа закапати в
ніс кілька крапель 1% розчину про-
тарголу.
7. У р а з і п о т р а п л я н н я к р о в і н а
слизову оболонку рота прополос-
кати 0,05% розчином калію пер-
манганату, 1% розчином борної
к и с л о т и а б о 70% р о з ч и н о м
етилового спирту.
8. У разі потрапляння крові на шкіру
рук та інших ділянок тіла оброби-
ти її 3% розчином хлораміну або
70% розчином етилового спирту,
через 5 хв промити водою з милом.
9. У р а з і п о т р а п л я н н я к р о в і на
клейонку обробити її 3% розчином
хлораміну або 4% розчином пере-
кису водню.
10. Забруднений кров'ю одяг замочи-
ти в 0,5% розчині хлораміну на
60 хв.
11.Кров з л и т и в п р о м а р к і р о в а н у
ємкість і залити 3% розчином хлор-
аміну на 60 хв.
12. Пробірки від крові та ватні куль-
ки занурити в 3% розчин хлор-
аміну на 60 хв.
Виконання таких нескладних за-
ходів збереже здоров'я медсестер та
іншого медперсоналу.
Оцінка результатів
Результати лікування та догляду
оцінює медична сестра в стаціонарі,
постійно спостерігаючи за станом
хворої дитини. Критерії поліпшення
стану хворих на СПІД дітей такі:
— зменшення лімфовузлів;
— зменшення розмірів печінки і
селезінки;
— нормалізація температури тіла;
— ліквідація бактеріальних інфек-
цій, г е р п е т и ч н и х п р о я в і в та
грибкового ураження;
— поліпшення фізикальних даних
 СНІД у дітей
з боку внутрішніх органів та не-
рвової системи;
— поліпшення показників пери-
ферійної крові, підвищення
кількості Т-лімфоцитів, вияв-
лення в крові нейтралізуючих
антитіл до ВІЛ.
Для п р о в е д е н н я диспансерного
обліку ВІЛ-позитивних дітей за про-
грамою ВООЗ запропоновано розпо-
діляти на 3 групи:
1 група — ВІЛ-інфіковані діти без
клінічних проявів;
2 група — В І Л - і н ф і к о в а н і діти з
неспецифічними клініч-
ними проявами;
3 група — В І Л - і н ф і к о в а н і д і т и з
опортуністичними інфек-
ціями.
Діти 1-ї групи — клінічно здорові
діти, їх необхідно оглядати 1 раз на
З міс. 1 раз На рік дітей госпіталізу-
ють у спеціалізований стаціонар для
повного клінічного обстеження і ви-
рішення питання про початок прове-
дення противірусного лікування.
Дітям проводять антропометрію, сте-
ж а т ь за фізичним і нервово-психіч-
н и м р о з в и т к о м , п р и д і л я ю т ь увагу
р е ж и м у дня, харчуванню, обмежен-
ню фізичного навантаження.
Діти 2-ї групи — це діти, яких
виписали зі стаціонару, де було вста-
новлено клінічний та імунологічний
діагнози. Дітей спостерігають вдома
1 раз на місяць. їм створюють щад-
ний р е ж и м з додатковим сном удень
(якщо дитина відвідує школу, вона
має додатковий вихідний день).
Діти 3-ї групи — це діти, які три-
валий час перебували в стаціонарі до
отримання стійкої ремісії. Після ви-
писування зі стаціонару їм організо-
вують домашній стаціонар, веде по-
стійне спостереження медична сест-
105
ра, лікар спостерігає дитину 2 рази
на місяць. Дітям призначають індиві-
дуальні р е ж и м і лікування.
Питання про щеплення ВІЛ-пози-
тивних дітей вирішує комісія індиві-
дуально для кожної дитини.
Профілактика
Зусилля медиків усього світу спря-
мовані на винахід в а к ц и н и п р о т и
СНІДу. Проблему в а ж к о вирішити
тому, що вірус має високу генетичну
варіабельність і здатність до швидкої
мутації.
Для п р о в е д е н н я неспецифічної
профілактики важливими є такі за-
ходи:
— використання одноразового
інструментарію, шприців, пред-
метів догляду, посуду;
— дотримання регламентованих
наказами МОЗ України санітарно-
протиепідемічних норм і режиму
в стаціонарах, дитячих профілак-
тичних закладах;
— суворе дотримання правил,
інструкцій, показань щодо пе-
реливання крові, кровозамін-
ників, антигемофільної плазми;
— вирішення соціальних, право-
вих, етично-моральних проблем
щодо вагітних ВІЛ-позитивних
жінок;
—- проведення роботи з підлітка-
ми, профілактика ранньої про-
ституції, наркоманії серед під-
літків;
— анонімна робота кабінетів до-
віри, де можна анонімно пройти
тестування і отримати психоло-
гічну, соціальну і медичну під-
тримку з боку кваліфікованих
фахівців;
— анонімне обстеження крові на
антитіла до ВІЛ у донорів;
— анонімне обстеження на ВІЛ-
106 Розділ 2. Вірусні інфекції

позитивність вагітних жінок у У табл, 3 наведено статистичні дані

ранні терміни вагітності; ВООЗ про те, з якими скаргами пер-
проведення санітарно-про- винно звертаються ВІЛ-інфіковані в
світньої роботи з профілактики медичні заклади.
СНІДу, а т а к о ж п р о п а г а н д и В аналізах крові першими ознака-
здорового способу життя, що є ми були такі:
о с н о в о ю п р о ф і л а к т и к и ВІЛ- — тромбоцитопенія ^— 73,9%;
інфікування; — лейкопенія — 47,8%.
у разі необхідності надавати Локалізація процесу, визначена
і н ф о р м а ц і ю батькам інфіко- внаслідок об'єктивного обстеження з
ваної дитини, ВІЛ-позитивним п р и в о д у п е р в и н н о г о п р о я в у ВІЛ-
дітям шкільного віку про інфекції:
лікування СНІДу, про асоціацію — шкіра — 73,3%;
на підтримку хворих на СНІД, — ротова порожнина — 76,7%;
а також про те, як можна ви- — травний тракт — 38,3%;
рішувати соціальні та правові — лімфатичні вузли — 56,7%;
питання. — слизова оболонка статевих
Таблиця З органів — 36,6%.
У табл. 4 наведено дані ВООЗ про
Симптоми, з якими р и з и к з а р а ж е н н я ВІЛ з а л е ж н о від
первинно зверталися механізму передачі вірусу.
особи з ВІЛ-інфекцією ЧИННИКИ, ЩО сприяють поширен-
ню ВІЛ в популяції:
0/
Симптоми /о Демографічні питома вага
Гарячка людей зі статевою активністю, спів-
27
відношення чоловіків і жінок. Швидка
Висипка 21
урбанізація.
Виразка в горлі , 15
Міалгії Поведінка — частота зміни ста-
13
тевого партнера. Рецидивні анальні
Головний біль 12
акти. Контакт з особами, що належать
Діарея 10
Біль у животі до групи ризику.
10
Артралгії 9 Біологічні — наявність венеричних
Кашель захворювань. Клінічна стадія ВІЛ.
8
Нудота Інфекційність штамів вірусу.
8
Втомлюваність Соц іальн о-економічні — рівень
8
Сонливість економічного р о з в и т к у . П р о г р а м а
8
боротьби зі СНІДом, Ефективність
Блювання 7
системи охорони здоров'я. Війна.
Втрата маси тіла 4
Виразковий стоматит 4 Нижче наводимо дані про СНІД-
Інші розлади асоційовані інфекції в трьох регіонах
15
світу (табл. 5).
 СНІД у дітей 107
Таблиця 4
Ризик зараження залежно від механізму передачі вірусу
та інфікування населення ВІЛ

Механізм передачі Ризик зараження, % Питома вага, %

Парентеральний:
гемотрансфузійний > 90 5
внутрішньовенне 0,5—1 10
введення наркотиків
наркоманами
випадкові травмування 0,5 0,01
ін'єкційними голками
Статевий 0,1—1 75
вагінальний — 60
анальний — 15
Мати — дитина 25—35 10
Таблиця 5
Профіль та послідовність маніфестації СНІД-асоційованих
інфекцій у трьох регіонах світу

Європа Південна Америка Африка

Гєрпетична інфекція Кандидоз Туберкульоз
Кандидоз Туберкульоз Криптоспоридіоз
Туберкульоз Токсоплазмоз Ізоспороз
Пневмоцистоз Криптоспоридіоз Токсоплазмоз
Цитомегаловірусна Пневмоцистоз Цитомегаловірусна
інфекція інфекція
Атипові мікобактєріози Цитомегаловірусна Пневмоцистоз
інфекція
іРттЗш
БАКТЕРІАЛЬНІ ІНФЕКЦІЇ
ТУБЕРКУЛЬОЗ
Туберкульоз (tuberculosis) — хронічне захворювання у дітей
і дорослих, збудником якого є туберкульозна паличка.
Специфічний збудник
захворювання
Збудник туберкульозу був відкри-
тий у 1882 p. Р. Кохом, належить до
мікобактерій. Аероб, стійкий до впли-
ву кислот, лугів, спиртів. Проявляє
поліморфізм, утворюючи різні фор-
ми, змінюючися разом зі змінами
умов зовнішнього середовища.
Мікобактерії мають вигляд тонких,
іноді зігнутих, зернистих або гомо-
генних паличок і містять ДНК та РНК.
Частіше паличкоподібні, ниткоподіб-
ні, але можуть змінюватися на куляс-
ті. Існують некислотостійкі варіанти,
що у т в о р ю ю т ь нестабільні або
стабільні L-форми бактерій.
Рід мікобактерій поділяється на
види, кожен вид має різну патоген-
ність для тварин і людини:
• М. tuberculosis — збудник тубер-
кульозу людини;
• М. bovis — збудник туберкульозу
великої рогатої худоби;
• М. avium — збудник туберкульо-
зу птахів;
• М. maerati — збудник туберкульо-
зу мишей.
Мікобактерії туберкульозу стійкі
в зовнішньому середовищі. Вони збе-
р і г а ю т ь с я у воді п о н а д 1 рік, у
молоці — 10 днів, на сторінках книг —
З—4 міс, на р і з н у відстань пере-
носяться з пилом і зберігаються 7—
10 днів. Під прямими сонячними
променями палички гинуть за 1—
1,5 год, під час УФ-опромінення — за
З—4 хв; під час кип'ятіння — за 5—
10 хв.
Епідеміологія
Джерело інфекції
Головним джерелом зараження на
туберкульоз є хвора людина або дитина
віком 10 років і старше. Іноді джерелом
стають хворі тварини або птахи.
Механізм передачі інфекції
Найпоширеніший шлях заражен-
ня — аерогенний. Під час дихання в
дихальні ш.ляхи людини потрапляють
краплинки слизу і пил, що містять
мікобактерії. Можливі й інші шляхи
передачі інфекції, а саме:
— аліментарний;
— контактно-побутовий;
— контактний (через ушкоджену
шкіру).
 Туберкульоз
Чинники, що сприяють виникнен-
ню захворювання
Головну роль у виникненні тубер-
кульозної інфекції має зниження іму-
нітету, а також такі чинники:
— несприятливі умови життя;
— несприятливі кліматичні умови
(сирість);
— переохолодження;
— зниження імунітету;
— часті з а х в о р ю в а н н я в е р х н і х
дихальних шляхів.
Сезонність епідемічного процесу
Сезонність для туберкульозу, як і
для інших інфекційних хвороб, не
характерна.
Сприйнятливість населення до
інфекції
Туберкульоз — захворювання, що
відоме з давніх часів. У сучасних умо-
вах це з а х в о р ю в а н н я залишається
гострою соціальною і медичною про-
блемою. Захворюваність дітей на ту-
беркульоз на території колишнього
СРСР, за даними різних авторів, ста-
новить у середньому 2,0 на 100 000
дитячого населення. В останні роки
захворюваність на туберкульоз зали-
шається високою і не має тенденції
до зниження.
Проникнення мікобактерій у пер-
винне вогнище — це початок проце-
су взаємодії макро- і мікроорганізму.
Перша захисна реакція в макро-
організмі — це реакція фагоцитозу,
вона залежить від віку, статі, спадко-
вої нечутливості або схильності до
туберкульозу. П р о ц е с ф а г о ц и т о з у
регулюється Т-лімфоцитами і медіа-
торами, які вони виділяють.-Під час
р о з м н о ж е н н я мікобактерій у пер-
в и н н о м у вогнихці ч а с т и н а т у б е р -
кульозних паличок руйнується, а інша
109
частина переноситься лімфою в регі-
онарні лімфовузли. Унаслідок руйну-
вання мікобактерій виділяються
активні речовини, які були названі
чинником вірулентності мікобактерій
і які провокують гострий запальний
процес.
Через 4—8 тиж у макроорганізмі
розвивається сенсибілізація до мікро-
організму, формується імунітет, сти-
мулюються захисні сили макроорга-
нізму. У більшості дітей захисні ме-
ханізми затримують, а потім зовсім
пригнічують інфекційний агент, роз-
виваються процеси обмеження казе-
озного вогнища, з'являється капсула,
починається відкладання солей каль-
цію. Зміни, які виникають у первин-
ному вогнищі, є такими самими, як і
в лімфовузлах.
Якщо опір макроорганізму дуже
малий або зовсім відсутній, мікобактерії
поширюються з первинного вогнища,
лімфою і кров'ю переносяться в різні
органи. На ранніх етапах розвитку
процесу проявляються алергійні та
токсико-алергійні реакції. Ризик
захворювання тим вищий, чим молодша
дитина в момент інфікування.
Особливості туберкульозної інфекції:
— наявність специфічних грану-
льом, які мають різні варіанти
будови (казеоз, ексудативні або
продуктивні реакції);
— тривале, протягом багатьох
років, збереження життєздат-
ності збудника в первинному
вогнищі, лімфатичних вузлах;
— активізація збудника з повністю
"загоєних" вогнищ під час зни-
ження імунітету внаслідок інфек-
ційних захворювань (кір, кашлюк,
вірусний гепатит, СНІД тощо);
— кінцевий результат хвороби
залежить від своєчасності діаг-
ностування туберкульозу, пере-
110 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
бігу хвороби, ефективності
лікування, зворотності змін, що
сталися в організмі дитини в
процесі захворювання.
Класифікація
Основні клінічні форми
Група І, Туберкульозна інтоксика-
ція у дітей та піддітків.
Група II. Туберкульоз органів ди-
хання.
Група III. Туберкульоз інших
органів і систем.
Характеристика туберкульозного
процесу
1. Локалізація.
2. Фе за,
3. Бактеріовиділення (БК + , БК-).
Ускладнення
Залишкові зміни після вилікувано-
го туберкульозу.
Клінічні прояви
Клінічні прояви ранньої туберку-
льозної інтоксикації
Виникають у дітей перших років
життя в початковий період захворю-
вання на туберкульоз. Проявляють-
ся малоспецифічні симптоми загаль-
ного порушення стану:
— дратливість, зниження апетиту,
підвищена втомлюваність, по-
рушення сну, адинамія, втрата
життєрадісності, рухливості,
блідість шкіри, головний біль;
— припиняється наростання маси
тіла дитини;
— періодичні тривалі підвищення
температури тіла до 37,1—37,5 °С;
— під час пальпації периферійних
лімфовузлів визначається їх по-
мірне д и ф у з н е збільшення,
лімфовузли м'які і безболісні;
— віраж туберкулінових проб.
Аналіз клінічних даних ранньої
туберкульозної інтоксикації медична
сестра проводить разом з лікарем,
враховуючи позитивну туберкуліно-
ву реакцію. Проба Манту з 2 ТО по-
зитивна — папула 5 мм або більша
після низки негативних проб.
У периферійній крові визначають
помірний лейкоцитоз, еозинофілію,
іноді — нейтрофільне зрушення фор-
мули вліво, помірне збільшення ШОЕ.
Клінічні прояви хронічної тубер-
кульозної інтоксикації
Виникають частіше у дітей шкіль-
ного віку, розвиваються через 6—
12 міс після віражу туберкулінової
проби. Симптоми:
— дитина відстає у фізичному роз-
витку, визначається схуднення;
— блідість шкіри, зниження тур-
гору тканин;
— діти скаржаться на постійну
субфебрильну температуру
тіла, втомлюваність, нездужан-
ня, млявість, розлад сну, зни-
ження апетиту;
— під час огляду таких дітей по-
мітний легкий рум'янець на
щоках на тлі загальної блідості,
блискучі очі, ейфорійний наст-
рій на тлі загальної слабкості;
— під час пальпації периферійних
лімфовузлів визначають симп-
том мікрополіаденії (наявність
р і з н и х за р о з м і р о м — від
горошини до квасолі — мно-
жинних лімфовузлів щільної
консистенції, безболісних, іноді
спаяних між собою і з ткани-
нами);
— під час пальпації живота не-
рідко визначають збільшення
печінки.
Слід пам'ятати, що діагноз хроніч-
ної туберкульозної інтоксикації ґрун-
 Туберкульоз
тується на сукупності клінічних
проявів. Подібні симптоми можуть
бути при багатьох неспецифічних
хронічних захворюваннях, тому по-
трібно повністю виключити мож-
ливість неспецифічної етіології за-
хворювання.
Аналіз клінічних даних хронічної
туберкульозної інтоксикації медична
сестра проводить разом з лікарем,
враховуючи позитивну туберкуліно-
ву реакцію та дані рентгенологічного
і лабораторного досліджень.
Рентгенологічно в легенях виявля-
ють посилення малюнка коренів,
іноді — збільшення бронхових лімфо-
вузлів, у 50% хворих визначають
дрібні кальцинати в середині брон-
хових лімфатичних вузлів.
КЛІНІЧНІ прояви первинного ту-
беркульозного комплексу
Виникає в дошкільному та шкіль-
ному віці й складається з первинного
вогнища специфічного запалення в
легеневій тканині та запалення в
регіонарному лімфатичному вузлі. У
центрі запалення легеневої тканини та
у відповідному лімфовузлі утворю-
ється казеоз. Виражені такі симптоми:
— загальна слабкість, нездужання,
розлад сну, зниження апетиту,
головний біль;
— протягом 1—2 тиж спостеріга-
ють фебрильну температуру
тіла, яка змінюється на тривалу
субфебрильну температуру тіла;
— під час огляду діагностують
блідість шкіри, зниження маси
тіла і тургору тканин;
— іноді бувають сухий кашель,
задишка;
— під час перкусії легень визна-
чають приглушення перкутор-
ного звуку над легеневим
компонентом;
111
— під час аускультації дихання
ослаблене, розсіяні сухі, іноді
вологі хрипи.
Медичній сестрі слід пам'ятати, що
клінічні прояви первинного туберку-
льозного комплексу невиразні, мають
схожість з проявами пневмонії або
іншого захворювання органів дихання.
Оцінювати стан дитини медична
сестра повинна з лікарем. Установ-
люючи діагноз, треба враховувати
позитивність туберкулінової проби,
дані рентгенологічного і лаборатор-
ного досліджень.
В аналізі периферійної крові виз-
начають лейкоцитоз, еозинофілію,
збільшену ШОЕ — до 20—ЗО мм за
1 год.
На рентгенограмах на 1-му тижні
захворювання визначаються розмиті
інфільтративні легеневі тіні й розши-
рення коренів легень. На 3-й тиждень
захворювання після зникнення неспе-
цифічної перифокальної реакції визна-
чається легенева тінь з чіткими краями
і зв'язок цього вогнища з лімфангіїтом.
Слід пам'ятати, що після згасання
процесу в легеневій тканині він може
активізуватися в лімфатичних вузлах,
що іноді призводить до розвитку ту-
беркульозного бронхаденіту.
Клінічні прояви туберкульозного
бронхаденіту
Виникає в дошкільному і шкільно-
му віці. Нині посідає все більше місця
серед інших форм туберкульозу в
дітей. Симптоми:
— скарги на високу температуру
тіла, явища інтоксикації, алер-
гійні прояви;
— під час огляду спостерігають
блідість шкіри, адинамію, зни-
ження маси тіла і тургору тканин;
— під час пальпації визначають
збільшені периферійні лімфа-
112 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
тичні вузли, безболісні, різної
консистенції — від еластичних
до щільних;
— перкуторно в разі значного
збільшення внутрішньогрудних
лімфовузлів відзначають укоро-
ч е н н я п е р к у т о р н о г о звуку з
обох боків або з одного боку
груднини;
— під час аускультації спостеріга-
ють бронхофонію, ослаблення
д и х а н н я на боці у р а ж е н н я ,
якщо лімфатичні вузли значно
збільшені;
— за наявності синдрому здавлен-
ня діагностують дзвінкий біто-
нальний кашель, експіраторну
задишку, іноді — к а ш л ю к о -
подібний кашель.
Медична сестра має пам'ятати, що
морфологічні зміни в у р а ж е н и х
лімфовузлах у хворих на туберкульоз
різноманітні. Дедалі частіше вияв-
ляють малі форми туберкульозу, для
яких характерна невелика гіперпла-
зія вузлів. Але зустрічаються і вира-
ж е н і з м і н и л і м ф о в у з л і в — від
інфільтративно-запальних до казеоз-
них. Клінічні прояви захворювання
залежать від морфологічних змін, сту-
пеня збільшення внутрішньогрудних
лімфовузлів і від топографії їх ура-
ження.
Оцінювати стан дитини медична
сестра повинна разом з лікарем, вра-
ховуючи високу при цій формі тубер-
кульозу туберкулінову чутливість.
Діагноз підтверджується рентгеноло-
гічно і лабораторно.
На рентгенограмі легень спостері-
гають збільшення тіні коренів легень
як у довжину, так і в ширину, тінь
стає опуклою і виглядає розмитою.
Збільшується тінь середостіння. У
хворих із малими ф о р м а м и тубер-
В
кульозного бронхаденіту зміни не зав-
жди помітні на рентгенограмі. Д іагно-
стика потребує проведення томогра-
фічного дослідження органів дихання.
У периферійній крові частіше спо-
стерігають моноцитоз, лімфопенію,
еозинофілію.
КЛІНІЧНІ прояви вогнищевого ту-
беркульозу легень
Цю форму частіше виявляють у
підлітків і дітей шкільного віку. Ха-
рактеризується вона продуктивним
запальним п р о ц е с о м в о б м е ж е н і й
ділянці однієї або двох легень.
Не слід забувати, що у дітей стар-
ших класів вогнищевий туберкульоз
має перебіг безсимптомного захворю-
вання і діагностується рентгеноло-
гічно, може бути виявлений під час
проведення флюорографії.
Клінічні прояви інфільтративного
туберкульозу легень
Спостерігають цю ф о р м у в під-
літків і дорослих. Вона характери-
зується наявністю в легенях запаль-
ного процесу з казеозним некрозом,
швидкою динамікою перебігу захво-
рювання, що призводить до розсмок-
т у в а н н я або розпаду. П р о ц е с має
маску інших захворювань; пневмонії,
грипу, бронхіту, трахеїту, ГРВІ тощо.
Особливим симптомом інфільтратив-
ного туберкульозу є симптом крово-
харкання на тлі задовільного загаль-
ного стану хворого. На цей симптом
передусім повинна звернути увагу
медична сестра.
Однією з форм інфільтративного
туберкульозу легень є казеозна пнев-
монія, клінічна картина якої має пе-
ребіг важкої пневмонії з виражени-
ми симптомами інтоксикації.
Для всіх варіантів інфільтративно-
го т у б е р к у л ь о з у р е н т г е н о л о г і ч н о
характерна наявність у легенях
 Туберкульоз
інфільтративної тіні, часто з розпа-
дом.
Ця форма дає масивне бактеріо-
виділення.
КЛІНІЧНІ прояви дисемінованого
туберкульозу легень
Ця форма належить до генералі-
з о в а н о ш туберкульозу, який молена
спостерігати в новонароджених дітей
та дітей раннього віку зі зниженим
імунітетом. Характеризується наяв-
ністю множинних специфічних вог-
нищ у легенях, на початку захворю-
вання виникає ексудативно-некро-
тичний процес, а наприкінці процес
стає продуктивним.
Гострий дисемінований туберку-
льоз проявляється як міліарний, міко-
бактерії поширюються гематогенно і
міліарні вогнища крім легень утворю-
ються в печінці, селезінці, мозкових
оболонках, кишках. Симптоми:
— початок міліарного т у б е р к у -
льозу завжди гострий;
— виражений інтоксикаційний
синдром з високою температу-
рою тіла і д у ж е важким станом
дитини;
— під час огляду відзначають різку
блідість ш к і р и із с і р у в а т и м
відтінком, адинамію, арефлек-
сію, монотонний плач дитини,
судомні посмикування.
Медична сестра повинна зверну-
ти увагу на те, що існує розбіжність
між дуже важким станом дитини і
відсутністю об'єктивних даних з боку
внутрішніх, органів, у тому числі й
легень. Діагноз ґрунтується на даних
рентгенологічного дослідження.
Перші 7—8 днів на рентгенограмах
легень спостерігають тільки посиле-
ний легеневий малюнок. Пізніше ви-
з н а ч а ю т ь д р і б н і тіні р о з м і р о м з
просину, розташовані симетрично в
8-2-751
113
усіх ділянках легень. У деяких ви-
падках діагностують я в и щ а бронх-
аденіту, іноді лімфатичні вузли без
змін.
Для п е р и ф е р і й н о ї к р о в і харак-
терні анемія, лейкопенія, моноцитоз,
лімфопенія, відсутність еозинофілії,
значно збільшена ШОЕ.
Клінічні прояви туберкульозного
менінгіту
Ця форма належить, до генералі-
зованого туберкульозу і уражає вона
дітей 1 -го року життя, дошкільного і
шкільного віку. Початок захворюван-
ня гострий. Симптоми:
— загальне нездужання, драт-
ливість, неадекватність, мля-
вість, висока температура тіла;
— старші діти скаржаться на голов-
ний біль, не роблять рухів голо-
вою; маленькі діти капризують;
— пізніше приєднується блюван-
ня, що наростає;
— іноді діти скаржаться на біль у
животі, який буває дуже інтен-
сивним;
— поступово дитина непритомніє,
з'являються локальні невроло-
гічні прояви, частіше напади
конвульсій;
— у кінцевій стадії менінгіту діти
непритомні й п е р е б у в а ю т ь у
стані децеребральної ригідності;
— під час об'єктивного обстежен-
ня визначаються менінгеальні
симптоми: Керніга, Брудзінсь-
кого (верхній і нижній), ригід-
ність м'язів спини, підвищення
сухожилкових рефлексів.
Медична сестра, оцінюючи стан
дитини, м о ж е запідозрити менінгіт.
Треба негайно провести обстеження
і надати допомогу. У разі підозри на
туберкульозний менінгіт медична сес-
тра повинна зібрати точний і деталь-
114 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
ний анамнез і встановити контакт
дитини з хворим на туберкульоз.
Під час обстеження оцінюють стан
притомності, виявляють менінгєальні
симптоми, локальні неврологічні сим-
птоми. Треба враховувати, що діти, які
отримували протитуберкульозні
п р е п а р а т и , м о ж у т ь мати с т е р т у
клінічну симптоматику менінгіту. У всіх
дітей, хворих на менінгіт, необхідно
в и я в л я т и п о з и т и в н і реакції на
туберкулін. У лікувальних закладах
діагноз туберкульозного менінгіту
підтверджують проведенням діагнос-
тичної спинномозкової пункції. У
хворого на туберкульозний менінгіт
рідина прозора, витікає під тиском,
через добу на її поверхні утворюється
фібринозна плівка, кількість клітин в
осад і становить декілька сотень в 1 мм3,
збільшена кількість лімфоцитів. Рівень
білка підвищений до 0,66—2%, рівень
глюкози і хлоридів — у нормі. Методом
бактеріологічного посіву в рідині
виявляють мікобактерії туберкульозу.
Ускладнення туберкульозного
менінгіту
Легенева кровотеча, спонтанний
пневмоторакс, серцево-легенева не-
достатність.
Залишкові зміни після вилікувано-
го туберкульозу: рубцеві зміни в орга-
нах дихання та інших органах.
Оцінка стану пацієнта
Стан пацієнтів з підозрою на ту-
беркульоз оцінюють незалежно від
морфологічних змін й активності про-
цесу. Слід звертати увагу на різно-
манітність загальних симптомів, які
є проявами туберкульозної інтокси-
кації, і помітити при цьому обме-
женість симптомів, які виявляють під
час об'єктивного обстеження.
За наявності тривалої субфебриль-
ної температури, затримки фізично-
го розвитку (відставання в масі тіла),
погіршення апетиту, підвищеної втом-
люваності треба негайно поставити
туберкулінову пробу. Якщо реакція
на пробу Манту з 2 ТО позитивна,
медична сестра направляє батьків з
дитиною на консультацію до лікаря-
фтизіатра. Подальша тактика дій ме-
дичної сестри залежить від консуль-
тативного висновку лікаря протиту-
беркульозного диспансеру.
Аналіз даних виявлених симп-
томів, які вказують на туберкульоз-
ний процес, дозволяє медичній сестрі
разом з батьками дитини сформулю-
вати наявні та потенційні проблеми і
скласти план сестринського догляду.
План сестринського догляду
ПРОБЛЕМА
Вперше позитивна реакція на ту-
беркулін.
Причина
Віраж туберкулінових проб.
Мета
Провести заходи, щоб реакція на
пробу Манту з 2 ТО зменшилась або
стала негативною.
Дії медсестри
1. У р а з і п о з и т и в н о ї р е а к ц і ї на
туберкулін направити дитину з
батьками до лікаря-фтизіатра для
обстеження і вирішення питання
про етіологію алергії: післявакци-
нальна чи інфекційна.
2, Якщо лікар-фтизіатр підтверджує
первинне інфікування туберку-
льозом — віраж туберкулінових
 Туберкульоз
реакцій, то пацієнта слід поставити
на диспансерний облік і проводити
заходи згідно з планом, який скла-
дає лікар,
3. Встановити контроль за пацієнтом.
Реакцію Манту з 2 ТО ставити
кожні 6 міс з наступною консуль-
тацією лікаря-фтизіатра.
ПРОБЛЕМА
Постійна субфебрильна темпера-
тура тіла.
Причина
Туберкульозна інтоксикація.
Мета
Нормалізація температури тіла.
Дії медсестри
1. Ретельно зібрати анамнез, по мож-
ливості встановити контакт з тубер-
кульозним хворим,
2. Підготувати виписку з історії роз-
витку дитини і карти профілактич-
них щеплень (форма 063), при
цьому відзначити дати проведення
туберкулінової проби, результати
проби Манту з 2 ТО.
3. Направити дитину з батьками до
лікаря-фтизіатра.
4. Виконувати призначення лікаря.
ПРОБЛЕМА
Відставання у фізичному розвит-
ку, схуднення, відсутність апетиту.
Причина
Туберкульозна інтоксикація.
Мета
Поліпшити апетит дитини, досягти
зрушення в прирості маси тіла дитини.
8*
115
Дії медсестри
1. Зібрати анамнез, по можливості
встановити контакт з хворим на
туберкульоз.
2. Провести антропометрію, визначи-
ти дефіцит маси тіла.
3. Провести огляд дитини, пальпацію
всіх груп периферійних лімфатич-
них вузлів.
4. Врахувати результати всіх попе-
редніх проб Манту з 2 ТО.
5. Підготувати направлення з випис-
кою з історії розвитку дитини і
облікову форму 063 для консультації
лікаря-фтизіатра.
6. Виконувати призначення лікаря.
ПРОБЛЕМА
Збільшення багатьох груп пери-
ферійних лімфатичних вузлів.
Причина
Туберкульозна інтоксикація.
Мета
Ліквідувати розвиток туберкульоз-
ного процесу в організмі.
Дії медсестри
1. Ретельно зібрати анамнез, у тому
числі епідемічний, встановити
контакт з хворим на туберкульоз.
2. Провести огляд дитини.
3. Визначити дефіцит маси тіла дитини.
4. Перевірити дані про щорічні проби
Манту та загальний аналіз крові.
5. Проконсультувати дитину в лікаря-
фтизіатра.
ПРОБЛЕМА
Позитивна реакція на туберкулін,
яка наростає під час повторно
проведених проб.
116 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
Причина
Туберкульозне інфікування.
Мета
Зменшити реакцію на наступні
проби Манту з 2 ТО.
Дії медсестри
1. У разі повторної позитивної реакції
на туберкулін дитину з батьками
н а п р а в и т и в т у б д и с п а н с е р для
повного клінічного обстеження з
проведенням рентгенологічних і
лабораторних досліджень.
2. П р о к о н т р о л ю в а т и , чи п р о й ш л а
дитина обстеження в тубдиспан-
сері з обов'язковим отриманням
висновку лікаря-фтизіатра.
3. У разі підтвердження туберкульоз-
ної інфікованості без клінічних
проявів захворювання дитину по-
ставити на диспансерний облік і
разом дільничним лікарем склас-
ти план спостереження і лікування:
а) по можливості перевести дити-
ну в дитячий садок або школу
санаторного типу для дітей з ту-
беркульозною інтоксикацією;
б) створити р е ж и м дня з додатко-
вим відпочинком (денний сон
на с в і ж о м у п о в і т р і ) т а з
максимальним п е р е б у в а н н я м
на свіжому повітрі;
в) дати поради щодо харчування —
5 разів на добу, стіл № 8;
г) звернути увагу на створення в
сім'ї, д и т я ч о м у с а д к у або в
школі доброзичливого емоцій-
ного клімату;
д) контролювати проведення те-
рапії протитуберкульозними пре-
паратами, які призначає лікар-
фтизіатр індивідуально кожному
пацієнту на термін від 2 до 6 міс:
етіонамід, етамбутол, віоміцин,
тизамід, ізоніазид у вікових дозах
за 2—3 приймання;
е) проводити за призначенням ліка-
ря курси лікування гепатозахис-
ними, жовчогінними пре-
паратами — карсил, есенціале,
ЛІВ-52, печінковий чай, відвар
кукурудзяних стовпчиків; комп-
лекс вітамінів; десенсибілізуваль-
них препаратів — діазолін, сугі-
растин, тавегіл; стимуляторів
РЕС — метилурацил, метацил;
препаратів імуносгимулювальної
дії — тималін, спленін, Т-активін,
індометацин, етимізол;
є) к о н т р о л ю в а т и п р о в е д е н н я
фізіотерапевтичних заходів —
масажу, ЛФК, оксигенотерапії.
ПРОБЛЕМА
Тривалий сухий кашель.
Причина
Одна з форм туберкульозу легень.
Мета
Правильно встановити діагноз і
провести лікування дитини в спеціа-
лізованому лікувальному закладі.
Дії медсестри
1. Якщо у дитини тривалий сухий
кашель на тлі малосимптомного
перебігу захворювання без явних
фізікальних даних, медсестра має
запідозрити туберкульоз легень.
2. Прочитати всі результати попе-
редніх проб Манту з 2 ТО, звер-
нути уваг}'' на проведення щеплень
вакциною Б Ц Ж .
3. Ретельно зібрати анамнез, з'ясо-
вуючи наявність контакту з хво-
рим на туберкульоз.
 Туберкульоз
4. Уважно провести огляд і об'єктив-
не обстеження дитини, звертаю-
чи увагу на блідість шкіри, збіль-
шення окремих груп периферій-
них лімфатичних вузлів, виявити
наявність рубчика від щеплення
вакциною БЦЖ.
5. Провести антропометрію й оціни-
ти фізичний розвиток, при цьому
звернути увагу на дефіцит маси,
підвищену втомлюваність, адина-
мію, апатію, зниження рефлексів
тощо.
6. З ретельно підготовленою випис-
кою з форми 112 і форми 063 на-
правити дитину з батьками в туб-
диспансер для повного клінічного
обстеження з обов'язковим про-
в е д е н н я м рентгенологічного і
лабораторних досліджень.
7. Проконтролювати проходження
пацієнтом обстеження в тубдис-
пансері.
ПРОБЛЕМА
Кровохаркання.
Причина
Розпад казеозного вошища в ле-
генях.
Мета
Припинити перебіг туберкульоз-
ного процесу в легенях.
Дії медсестри
1. За наявності кровохаркання на тлі
малосимптомного перебігу захво-
рювання або доброго самопочуття
пацієнта підліткового віку запідоз-
рити туберкульоз легень, а саме
казеозну пневмонію.
2. Ретельно зібрати анамнез, з'ясува-
ти наявність контакту з хворим на
117
туберкульоз. Під час опитування
звернути увагу на скарги про
підвищену втомлюваність, апатію,
адинамію, дратливість, арефлексію
тощо.
3. Під час огляду й об'єктивного
о б с т е ж е н н я підлітка звернути
увагу на блідість шкіри, відставання
однієї половини грудної клітки від
другої в акті дихання, наявність
задишки, бронхофонію, притуплен-
ня перкуторного звуку, ослаблення
дихання, схуднення пацієнта,
збільшення багатьох груп перифе-
рійних лімфатичних вузлів.
4. О ф о р м и т и в и п и с к у з історії
розвитку дитини (форма 112) і з кар -
ти профілактичних щеплень (фор-
ма 063) з точним описом реакцій
туберкулінових проб, звернути
увагу на проведення щеплень
вакциною БЦЖ, наявність рубчика
від їх проведення.
5. Направити дитину з батьками в
туберкульозний диспансер для
проходження рентгенологічного і
лабораторного обстеження.
6. Проконтролювати проходження
обстеження пацієнтом у тубдис-
пансері.
ПРОБЛЕМА
Ригідність м'язів потилиці та спини.
Причина
Туберкульозний менінгіт.
Мета
Припинити туберкульозний про-
цес в організмі.
Дії медсестри
1. За наявності ригідності м ' я з і в
потилиці та спини на тлі важкого
118 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
стану дитини, високої температу-
ри тіла необхідно перевірити інші
симптоми менінгізму: симптом
Керніга, Брудзінського (верхній і
нижній), підвищення сухожилко-
вих рефлексів.
2. У разі підозри на туберкульозний
менінгіт ретельно зібрати анамнез,
встановити наявність контакту з
хворим на туберкульоз.
3. Негайно відправити дитину маши-
ною швидкої допомоги в тубдис-
пансер, обов'язково супроводжу-
вати пацієнта і передати його
черговому лікарю.
4. Швидко під готувати виписку з історії
розвитку дитини і карти профі-
лактичних щеплень і передати до-
кументи в тубдиспансер.
Реалізація плану догляду
Внутрішньошкірна
імунологічна проба на
туберкульоз (проба Манту)
Туберкулінодіагностику широко
застосовують у практичній роботі
лікувально-профілактичних закладів.
Доведено, що людина, в організм якої
проникли мікобактерії туберкульозу,
швидко починає реагувати на введен-
ня туберкуліну. На місці введення
виникає алергійна реакція у вигляді
почервоніння і набряку. Для того щоб
не пропустити моменту інфікування
дитини туберкульозною інфекцією, у
нашій країні всім дітям віком від
1 року до 14 років 1 раз на рік, неза-
лежно від попередньої реакції, роб-
лять пробу Манту,
Місце проведення: кабінет щеплень.
Оснащення робочого місця:
1. Стерильний столик, на я к о м у
підготовлено лотки, пінцети, ватні
кульки.
2. Робочий столик, на якому підго-
товлено шприци одноразові в упа-
ковках, стерильні гумові рука-
вички, 70% розчин спирту, пилоч-
ка, туберкулін — 3 мл.
3, Стерилізатори для промивання і
замочування шприців із 3% роз-
чином хлораміну.
Попередня підготовка:
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 3).
1. Звільнити одноразовий туберкулі-
новий шприц і голку від упаковки.
2. Набрати в туберкуліновий шприц
з ампули чи флакону 0,2 мл (дві
дози) розчину туберкуліну.
3. Покласти шприц із набраним тубер-
куліном на стерильний лоток.
4. На цей лоток покласти 3 ватні
кульки, змочені в 70% розчині ети-
лового спирту.
5. Провести психологічну підготовку
дитини.
Основний етап виконання:
1. Намітити місце ін'єкції в середній
третині внутрішньої поверхні
передпліччя. Праве та ліве перед-
пліччя чергувати. Один раз на рік
використовують тільки одне
передпліччя (в парні роки обсте-
ження — праве, в непарні — ліве).
Рекомендується проводити тубер-
кулінову пробу в одну й ту саму
пору року (краще восени).
2. Протерти місце ін'єкції стерильни-
ми ватними кульками, змоченими
в 70% розчині етилового спирту
двічі.
3. Відпрацьовані ватні кульки зану-
рити в склянку з 3% розчином
хлораміну.
4. Взяти шприц у праву руку так, щоб
II палець утримував муфту голки,
І, III та IV пальці — невимушено
кінчиками пальців підтримували
циліндр, а V палець — поршень.
 Туберкульоз
5. Після в и с и х а н н я шкіри лівою
рукою охопити передпліччя
дитини знизу (І палець — з одного
боку, II і V — з іншого) і злегка
розтягнути шкіру.
6. Голку відносно шкіри поставити
зрізом догори, майже паралельно
до поверхні шкіри.
7. Голку під гострим кутом вколоти
в товщу шкіри так, щоб занурив-
ся її зріз.
8. Лівою рукою натиснути на пор-
шень і ввести 0,1 мл туберкуліну.
Біологічна активність 0,1 мл пре-
парату відповідає 2 міжнародним
туберкуліновим одиницям (2 ТО),
що становить одну дозу.
9. П і с л я у т в о р е н н я і н ф і л ь т р а т у
білуватого кольору вийняти голку.
10.Стерильною ватною кулькою,
змоченою в спирті, злегка (щоб не
витиснути рідину, що розміщу-
ється близько до поверхні) протер-
ти місце ін'єкції.
11.Відпрацьовану в а т н у к у л ь к у
занурити в склянку з 3% розчином
хлораміну.
12.Провести дезінфекцію шприца і
голки після використання.
13. Попередити дитину про те, що не
можна місце ін'єкції мити під про-
точною водою, бруднити або роз-
чісувати.
14. Порекомендувати дитині з'явити-
ся в кабінет щеплень для оцінки
результату проби через 72 год після
введення розчину туберкуліну.
15. Оцінює пробу медична сестра, яка
її виконувала, і лікар-фтизіатр,
який дав направлення на обсте-
ження. За допомогою прозорої
міліметрової лінійки слід виміряти
і зареєструвати поперечний (від-
н о с н о п о з д о в ж н ь о ї осі руки)
розмір інфільтрату. Гіперемію
119
вимірюють лише в тих випадках,
коли немає інфільтрату. Реакцію
вважають негативною, якщо
інфільтрат і гіперемія відсутні, а
залишився тільки слід від голки;
сумнівною — якщо інфільтрат має
діаметр 2—4 мм або є гіперемії без
інфільтрату діаметром 5 мм і
більше. Розмір інфільтрату 17 мм
і більше, а також везикуло-некро-
тичні р е а к ц і ї , н е з а л е ж н о від
розміру інфільтрату, слід оцінюва-
ти як гіперергічну реакцію.
Щеплення проти
туберкульозу
Вакцинацію Б Ц Ж проводять у
пологовому будинку на 3—5-й день
після народження дитини.
Місце проведення: спеціальна па-
лата пологового будинку для щеплень
проти туберкульозу.
Оснащення робочого місця:
1. Сповивальний столик.
2. Стерильні пелюшки.
3. 0,5% розчин хлораміну з мийною
речовиною.
4. Стерильний столик, на якому під-
готовлено: ватні кульки в пакетах
(20—25 штук), стерильні пінцети
(3—4 штуки), одноразові тубер-
кулінові шприци, спирт 96% (5 мл),
лоток для забруднених пінцетів,
посудина з 5% розчином хлораміну
для забруднених ватних кульок,
посудина з 5% розчином хлораміну
для замочування о д н о р а з о в и х
шприців на 60 хв, посудина з 5%
р о з ч и н о м х л о р а м і н у для зне-
заражування вакцини. Вакцина
БІДЖ зберігається на холодовому
елементі.
Попередня підготовка:
Надягнути халат, поліетиленовий
фартух, маску, окуляри.
120 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 3).
На стерильному столику підготу-
вати ампулу вакцини Б Ц Ж з 1 мг
сухої речовини й ампулу з розчином
для вакцини — 2 мл 0,9% натрію хло-
риду. Перевірити ампулу, перегляну-
ти термін в и к о р и с т а н н я в а к ц и н и .
Дитину покласти на сповивальний
с т о л и к , на с т е р и л ь н у п е л ю ш к у .
Звільнити місце для ін'єкції. Вакци-
ну вводять у верхню третину лівого
плеча внутрішньошкірно.
Основний етап виконання:
1. Протерти ампули з вакциною та з
0,9% р о з ч и н о м н а т р і ю хлориду
ватними кульками, які змочені в
96% спирті.
2. Розкрити 2 ампули. Щоб запобіг-
ти розпиленню вакцини, обгорну-
ти стерильною серветкою верхній
кінець ампули з вакциною і відла-
мати його.
3. В одноразовий шприц на 2 мл з
довгою голкою набрати 2 мл 0,9%
розчину натрію хлориду.
4. П е р е н е с т и р о з ч и н в а м п у л у з
вакциною, струсити ампулу, щоб
вакцина розчинилася. Одна ампула
має 20 доз щеплення. Використо-
вувати розчин м о ж н а протягом
2—3 год.
5. Набрати в одноразовий туберку-
ліновий шприц розведену вакци-
ну — 0,2 мл (одна доза щеплення
вміщує 0,5 мг культури Б Ц Ж в
0,1 мл розведеної вакцини).
6. З а м і н и т и г о л к у на т о н к у , для
внутрішньошкірних ін'єкцій. Випу-
стити з шприца повітря. Зріз голки
має бути на рівні поділок шприца.
7. Підготовлений шприц із вакциною
покласти на стерильний лоток та
підготувати дві ватні кульки, змо-
чити їх у 96% спирті.
8. Обробити підготовлену поверхню
в е р х н ь о ї т р е т и н и лівого плеча
дитини ватними кульками, змоче-
ними в 96% спирті, двічі.
9. Лівою р у к о ю розтягнути шкіру
плеча. Правою рукою взяти шприц
і вводити голку внутрішньошкірно,
зрізом вгору, паралельно поверхні
шкіри.
10. Ввести тільки зріз голки і спробу-
вати вводити розчин вакцини, на-
тискуючи мізинцем на поршень
шприца. Вказівним пальцем фіксу-
вати канюлю голки. Якщо рідина
не витікає з голки, то ввести 0,1 мл
р о з ч и н у в а к ц и н и до у т в о р е н н я
"лимонної шкірочки".
11. Якщо розчин вакцини витікає з
голки, то треба трохи просунути
зріз голки в н у т р і ш н ь о ш к і р н о і
спробувати вводити розчин знову.
12.Після ін'єкції витягнути голку,
ватну кульку прикладати не треба.
13. "Лимонна шкірочка" повинна бути
4—5 мм у діаметрі і через 10—
15 хв розсмоктується.
14. Залишок вакцини в ампулі або в
шприці витримують 2 год у 5% роз-
чині хлораміну.
15. Щ е п л е н н я р е є с т р у ю т ь в історії
розвитку новонародженого і карті
щеплень, зазначаючи дату щеп-
лення, дозу вакцини, спосіб вве-
дення, серію та номер вакцини.
Збирання харкотиння
для дослідження
Місце проведення: стаціонар.
Оснащення робочого місця:
1. Чиста суха склянка з кришкою.
2. П л ю в а л ь н и ц я з темного скла з
металевою кришкою.
3. Чашка Петрі.
4. Холодильник.
5. Розчини: 2% розчин натрію гідро-
 Туберкульоз
карбонату, фурацилін 1:5000, для
оброблення ротової порожнини
0 . 0 1 . розчин калію перманганату,
6. 2—3% р о з ч и н х л о р а м і н у для
знезаражування харкотиння.
Попередня підготовка:
Для збирання харкотиння підготу-
вати посуд — плювальницю з темно-
го скла з металевою кришкою, яка
загвинчується. Для добового збиран-
ня харкотиння підготувати склянку зі
світлого скла з кришкою. Плюваль-
ниці та склянки ретельно миють під
проточною водою і кип'ятять ЗО хв у
2% розчині натрію гідрокарбонату.
Харкотиння для загального клінічно-
го аналізу слід збирати вранці до їди,
харкотиння на чутливість до антибіо-
тиків — до початку антибіотикоте-
рапії, харкотиння на мікобактерії ту-
беркульозу за методом флотації слід
збирати протягом 1—3 діб. Перед тим,
як зібрати харкотиння, хвора дитина
повинна ретельно прополоскати рот
2% розчином соди або фурациліном
1:5000, або 0,01% розчином калію пер-
манганату.
Основний етап виконання:
Збирання харкотиння для загального
клінічного аналізу:
1. Для загального клінічного ана-
лізу хворий відкашлює харко-
тиння, збираючи його в суху
чисту склянку або в плюваль-
ницю — 3—5 мл.
2. Склянку закрити кришкою.
3. Направити в лабораторію про-
тягом 2 год з моменту збирання
харкотиння. Виписати направ-
лення в лабораторію.
4. До відправлення склянки з хар-
котинням у лабораторію збері-
гати її в холодильнику.
Збирання харкотиння на чутливість
до антибіотиків:
121
1. Для збирання харкотиння на
чутливість до а н т и б і о т и к і в
хворий відкашлює харкотиння
в стерильну чашку Петрі, яку
приносять із бактеріологічної
лабораторії.
2. Чашку Петрі закрити, заклеїти
стрічкою паперу, на стрічці ви-
писати направлення в лабора-
торію.
3. Чашку Петрі з харкотинням
відразу ж відправляють у лабо-
раторію.
Збирання харкотиння для виявлення
мікобактерій туберкульозу:
1. Збирати харкотиння для вияв-
лення мікобактерій туберку-
льозу методом флотації про-
тягом 1—3 доби в плюваль-
ницю.
2. Зберігати харкотиння в плюваль-
ниці з закритою кришкою в хо-
лодильнику.
3. У лабораторію відправляти дос-
татню кількість харкотиння. Ви-
писати направлення. Знезара-
жувати харкотиння в склянках
або плювальницях 3% розчином
хлораміну або 2% розчином
калію перманганату. Для зне-
заражування харкотиння, котре
збирали для виявлення міко-
бактерій туберкульозу, застосо-
вують тирсу або торф, я к і
змішують із харкотинням у плю-
вальницях і спалюють.
Дивись також "Допомога під час
проведення спинномозкової пункції"
в темі "Поліомієліт".
Оцінка результатів
Результати лікування і догляду за
пацієнтами з різними формами тубер-
кулі,озного процесу оцінюють під час
тривалого спостереження за хвори-
122 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
ми дітьми, С п о с т е р е ж е н н я відбу-
вається поетапно: 1-й етап — у туб-
диспансері; 2-й етап — у протитубер-
кульозному санаторії; 3-й етап — у
спеціалізованих лікувально-профілак-
тичних дитячих закладах (дитячий
садок, школа санаторного типу),
В етапному спостереженні за па-
цієнтами, хворими на туберкульоз,
проявляється один із головних прин-
ципів лікування — етапність і три-
валість. Другим принципом лікуван-
ня є рання діагностика. Що раніше
виявлено туберкульозний процес, то
успішнішим буде лікування. Третім
принципом лікування є послідовність
в и б о р у препаратів. Лікування має
бути к о м п л е к с н и м . До к о м п л е к с у
лікування входить хіміотерапія, пато-
генетичні методи, спрямовані на нор-
малізацію порушених функцій, іму-
нокорекція, фізіотерапевтичні мето-
ди, обов'язкове дотримання режиму
дня та харчування створення емо-
ційного клімат) Ос ьливістю про-
ведення хіміотерапії є тривалість,
врахування туберкулостатичної актив-
ності препаратів, стану бактеріальної
популяції, тобто чутливості мікобак-
терій до хіміопрепаратів. Хіміотерапію
проводять комбінацією хіміопрепа-
ратів, застосування одного препарату
неприпустиме. Курс хіміотерапії
прийнято розбивати на два етапи.
На 1-му етапі проводять інтенсив-
ну терапію трьома, іноді чотирма пре-
паратами. Частіше застосовують таку
комбінацію: ізоніазид + рифампіцин
+ стрептоміцин. Стрептоміцин мож-
на замінити на етамбутол, тизамід,
протіонамід.
На 2-му етапі проводиться менш
інтенсивна терапія двома препарата-
ми. На цьому етапі мікобактерії пе-
ребувають у стані персистувания ("дрі-
мають"). О д и н із варіантів цього
стану — перехід мікобактерій в
ультрадрібні форми, зокрема в Ь-фор-
му. На цьому етапі мікобактерії пере-
бувають внутрішньоклітинно, всереди-
ні фагоцита, Препарати піразинамід,
тизамід мають внутрішньоклітинну ак-
тивність.
Проводячи тривалу хіміотерапію —
6—8—12 міс, а при туберкульозному
менінгіті •— 16—24 міс, необхідно
пам'ятати про побічні дії хіміопрепа-
ратів. Токсичний вплив на печінку
мають етіонамід, ізоніазид, піразин-
амід; на нирки — рифампіцин; на
VIII пару черепних нервів •— стреп-
томіцин, к а н а м і ц и н , ф л о р и м і ц и н .
Препарати можуть спричинювати
алергійні реакції. Тому до комплекс-
ного лікування туберкульозу треба
включати протиалергійні, жовчогінні,
гепатозахисні препарати, вітаміни.
Профілактика
Неспецифічна профілактика:
— підвищення імунітету дітей;
— запобігання частим захво-
рюванням верхніх дихальних
шляхів;
— поліпшення умов життя та еко-
номічного стану населення;
— своєчасне виявлення та ефек-
тивне лікування і н ф і к о в а н и х
туберкульозом.
Для своєчасного виявлення осіб,
інфікованих туберкульозом, на педі-
атричній дільниці проводять масову
щорічну туберкулінодіагностику. З
цією метою використовують внутріш-
ньошкірну туберкулінову пробу
Манту з 2 ТО очищеного туберкулі-
ну в. стандартному розведенні.
До препаратів туберкуліну нале-
жать: ППД-Л, АТ та діагностикум
еритроцитарний сухий.
 Туберкульоз
Для масової туберкулінодіашости-
ки серед організованих дітей (дитячі
ясла, садок, школа) формуються спе-
ціальні бригади (2 медсестри і лікар);
н е о р г а н і з о в а н и м дітям раннього і
дошкільного віку проби Манту з 2 ТО
ставлять у дитячій поліклініці.
Забороняється проводити туберку-
лінову пробу Манту вдома!
Щорічно туберкулінодіагностикою
має бути охоплено близько 95% ди-
тячого та підліткового населення кож-
ної області. Діти, в яких виникають
тимчасові медичні протипоказання
для постановки проби Манту, повинні
бути охоплені туберкулінодіагности-
кою після відміни цих протипоказань.
Протипоказання до постановки проб
Манту: шкірні захворювання, гострі та
хронічні інфекційні захворювання в
період загострення, включаючи ре-
конвалесценцію (не менше ніж 2 міс
після зникнення всіх клінічних симп-
томів), алергійний стан (ревматизм у
гострій і підгострій фазах, бронхіальна
астма, епілепсія). Інтервал між будь-
яким профілактичним щепленням і
пробою Манту має бути не меншим як
1 міс. З метою виявлення протипоказань
проводять збір анамнезу.
Не допускається проведення про-
би Манту в дитячих колективах, де є
карантин через дитячі інфекції.
Перед щорічною туберкулінодіаг-
ностикою складають план її проведен-
ня і розраховують потребу в стандарт-
ному туберкуліні. План містить такі
положення:
1. Складання плану в зоні обслугову-
вання амбулаторно-поліклінічних
закладів здійснюють головні лікарі
закладів за участю фахівців проти-
туберкульозних диспансерів.
2. Зведений план, який передбачає
кількість обстежуваних дітей та
123
підлітків з метою ранньої діагнос-
тики та відбору контингентів для ре-
вакцинації Б Ц Ж по області, місту,
району складають працівники
санітарно-епідеміологічних станцій
разом з головними педіатрами та
фахівцями протитуберкульозних
диспансерів.
3. У плані туберкулінодіагностики по
області, місту, району передбачають:
а) облік усіх дітей, підлітків, які
підлягають щорічній туберкулі-
нодіагностиці, з виділенням осіб,
які підлягають ревакцинації;
б) календарний план обстеження
контингентів;
в) підготовка медичного персона-
лу для проведення діагностики;
г) придбання необхідної кількості
інструментарію;
д) розрахунок потреби в тубер-
куліні.
4. Потребу в туберкуліні визначають
з розрахунку дві дози по 0,1 мл на
к о ж н у обстежувану особу. П р и
цьому необхідно врахувати, що у
флаконах по 5 мл міститься 50 доз,
які використовують на обстеження
25 дітей, в ампулах п о 3 мл —
ЗО доз — на 15 дітей.
Специфічна профілактика тубер-
кульозу полягає у щепленні вакциною
Б Ц Ж , що призводить до розвитку
тривалого специфічного імунітету.
Вакцину Б Ц Ж застосовують внут-
рішньошкірно в дозі 0,05 мг в 0,1 мл
розчинника. Первинну вакцинацію
з д і й с н ю ю т ь здоровим д о н о ш е н и м
н о в о н а р о д ж е н и м дітям на 4—7-й
день життя. Щеплення роблять
зранку після огляду дітей педіатром.
В історії новонародженого зазнача-
ють дату щеплення, серію, контроль-
ний номер вакцини, інститут-вироб-
н и к і дозу.
 124 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
Ревакцинації підлягають здорові
діти, підлітки та дорослі в декретова-
ному віці, які мають негативну реак-
цію Манту з 2 ТО.
Інтервал між проведенням проби
Манту і ревакцинацією має станови-
ти не менше ніж 3 дні і не більше
ніж 2 тиж.
Першу ревакцинацію дітей, вак-
цинованих після народження, вико-
нують у віці 6—7 років (учні 1-х
класів); другу ревакцинацію — у віці
11—12 років (учні 5-х класів); третю
ревакцинацію — у віці 16—17 років
(учні 10-х класів); наступні ревакци-
нації виконуються з інтервалом 5—
7 років до 30-річного віку — у 22—
23 роки та 27—ЗО років.
Щеплення проводить спеціально
навчений медичний персонал ліку-
вально-профілактичних закладів.
Вибір контингентів, які підлягають
щепленню, п о п е р е д н ь о проводить
лікар. У день щеплення обов'язково
вимірюють температуру тіла, врахо-
вують медичні протипоказання і дані
анамнезу.
П р о т и п о к а з а н н я до в а к ц и н а ц і ї
новонароджених:
1. Недоношеність — маса тіла при
народженні менша ніж 2000 г.
2. Внутрішньоутробна інфекція.
3. Гнійно-септичні захворювання.
4. Гемолітичне захворювання ново-
народжених (форми середньої
важкості та важка).
5. Важкі пологові травми з невроло-
гічною симптоматикою.
6. Генералізовані шкірні ураження.
7. Гострі захворювання.
8. Генералізована і н ф е к ц і я Б Ц Ж ,
виявлена в інших дітей у сім'ї.
Діти, не вакциновані відразу після
народження, одержують вакцину
Б Ц Ж - М протягом 1—6 міс після оду-
ж а н н я або зняття інших протипока-
зань. Дітям у віці 2 міс і старшим
попередньо проводять пробу Манту.
Протипоказання до ревакцинації
дітей і підлітків:
1. І н ф і к о в а н і т у б е р к у л ь о з о м а б о
туберкульоз у минулому.
2. Позитивна або сумнівна реакція
Манту з 2 ТО.
3. Ускладнені реакції на попереднє
введення вакцини Б Ц Ж .
4. Гострі захворювання (інфекційні
та н е і н ф е к ц і й н і ) , в к л ю ч а ю ч и
.період реконвалесценції, хронічні
захворювання в стадії декомпен-
сації. (Щеплення п р о в о д я т ь не
раніше ніж через 1 міс після оду-
жання; після закінчення терміну
карантину або максимального
терміну інкубаційного періоду для
даного захворювання).
5. Алергійні хвороби в стадії загост-
рення. (Щеплення проводять після
одужання або досягнення ремісії
за висновками фахівців).
6. Злоякісні захворювання крові та
новоутворення.
7. Імунодефіцитний стан. Лікування
імунодепресантами. (Щеплення —
за висновками фахівців після іму-
нологічного дослідження).
8. Вагітність (усі терміни).
Особи, тимчасово звільнені від
щеплень, повинні бути взяті під на-
гляд та облік і щеплені після повного
одужання або зняття інших протипо-
казань. У разі необхідності проводять
відповідні клініко-лабораторні обсте-
ження.
Інші профілактичні щеплення мо-
жуть бути проведені з інтервалом не
м е н ш е н і ж 2 міс до р е в а к ц и н а ц і ї
Б Ц Ж і після неї.
Медичний персонал повинен зна-
ти про можливість ускладнень вак-
 Туберкульоз
цинації. Серед них найчастіше зуст-
річаються такі:
1. Підшкірні холодні абсцеси, пов'я-
зані з порушенням техніки внугріш-
ньоШкірного введення препарату.
Виникають ч е р е з 1—8 міс після
щеплення.
2. Поверхнева виразка на місці вак-
цинації може з'явитися через З—
4 тиж.
3. П о с т в а к ц и н а л ь н і л і м ф а д е н і т и
регіональних відносно місця вве-
дення Б Ц Ж лімфатичних вузлів
звичайно відзначають у первинно
125
вакцинованих дітей. Вони з'явля-
ються на 2—3-му місяцях життя
дитини на тлі нормальної місцевої
реакції.
4. Колоїдні рубці на місці загоєної
післявакцинальної реакції.
Відомості про характер і розміри
у с к л а д н е н ь ф і к с у ю т ь в облікових
формах.63, 26, 112. Лікувально-профі-
лактичні заклади направляють дітей
і підлітків із ускладненнями в проти-
т у б е р к у л ь о з н и й д и с п а н с е р , де з а
ними ведуть спостереження і вони
отримують лікування.
126 Розділ 3. Бактеріальні інфекції

ДИФТЕРІЯ :

Дифтерія (diphtheria) — гостре інфекційне захворювання,

для якого характерний розвиток фіброзного запалення на
місці проникнення збудника та явища інтоксикації, що
призводять до міокардиту, поліневриту, інфекційно-
токсичного шоку, нефрозу тощо.

Збудник дифтерії був відкритий у 1883 р. Клебсом і виділений

в чистій культурі Лоффлером. Дифтерія відома з давніх часів.
Перші відомості про захворювання під назвою "єгипетська
виразка" зустрічаються в збірнику Гіппократа. До введення в
практичну медицину щеплення проти дифтерії ця інфекція була
найпоширенішою, захворюваність досягла 400—500 на 100 тис.
дитячого населення, летальність перевищувала 50%. Такий
високий рівень летальності пов'язаний з виділенням дифтерій-
ним збудником екзотоксину.
У 1888 p. Rous та Jersin встановили, що бактерія виділяє
екзотоксин, і експериментально довели, що з дією екзотоксину
пов'язані клінічні прояви дифтерії. Велике значення для
розроблення активної імунізації мали роботи Ramon, який у
1923 р. отримав для імунізації дифтерійний анатоксин. З 1940 р.
активна імунізація проти дифтерії була введена в Україні.
З 1960 р. захворюваність на дифтерію завдяки щепленням різко
знизилася до спорадичних випадків. З 1994 р. почався ріст
захворюваності на дифтерію, головною причиною цього було
зниження прошарку імунізованих проти дифтерії дітей.

Специфічний збудник ційних засобів. Під час кип'ятіння

захворювання
Збудником дифтерії є Согіпе-
Ьасіегіит сІірШіегіае — тонка, зігнута
паличка, нерухома, має булавоподібні
стовщення на кінцях; спор і капсул
не утворює. Паличка грампозитивна.
У мазках розглядається парами під
гострим кутом одна до одної. Збудник
досить стійкий в умовах зовнішнього
середовища. Зберігається у висуше-
ному стані та на холоді. Чутливий до
високої температури та дезінфек-
паличка гине протягом 1 хв, при
температурі 60 °С гине протягом ЗО хв,
під впливом дезінфекційних засобів у
звичайних концентраціях гине через
1—10 хв. У воді та молоці живе 7 днів.
Патогенні властивості палички
пов'язані з екзотоксином, який виді-
ляється в процесі розмноження збуд-
ника. За здатністю виділяти чи не
виділяти екзотоксин палички поділя-
ються на патогенні та непатогенні.
Крім екзотоксину паличка виділяє
 Дифтерія
гіалуронідазу, гемолізин, некротизу-
ючий чинник тощо.
Токсичність дифтерійної палички
закодована у вірусі Тох + , який за-
ражує коринебактерію й утворює з
нею симбіоз — феномен фагової кон-
версії (V. Freeman, 1961). Нетоксичні
дифтерійні палички захворювання не
викликають. Токсичність коринебак-
терій вивчають за допомогою реакції
преципітації в гелі.
Усі дифтерійні палички поділяють
за морфологічними властивостями на
З варіанти: gravis, mitis, intermedium.
К о ж е н в а р і а н т має т о к с и ч н і та
нетоксичні штами. Існує залежність
важкості захворювання від варіанта
коринебактерії.
Епідеміологія
Джерелом інфекції є хворий або
бактеріоносій токсичної коринебак-
терії дифтерії.
Епідемічна небезпечність одного
хворого в 10 разів вища за одного
бактеріоносія. Хворий стає конта-
гіозним в останні дні інкубації. Кон-
тагіозність під час захворювання за-
лежить від швидкості санації організ-
му від збудника.
Розрізняють 4 типи носіїв корине-
бактерій дифтерії:
— транзиторні — вони є носіями
до 7 днів;
— короткочасні — до 15 днів;
— середньої тривалості — до ЗО днів;
— тривале носійство або носійство
з рецидивами —• декілька років.
В епідеміології мають значення
бактеріоносії тільки токсичних пали-
чок дифтерії.
Механізм передачі інфекції
Дифтерійна інфекція передається
повітряно-краплинним шляхом. Мож-
лива передача через предмети чи тре-
127
тю особу, що пояснюється стійкістю
збудника у зовнішньому середовищі.
Харчові спалахи інфекції трапляють-
ся рідко, найчастіше вони пов'язані з
інфікуванням молочних продуктів.
Таким чином, аліментарний та
контактно-побутовий шляхи є додат-
ковими шляхами передачі інфекції.
Воротами проникнення інфекції є
слизові оболонки ротової частини
глотки, гортані, носа, очей та статевих
органів, іноді — шкіра, часом навіть
неушкоджена. У місці проникнення
паличка розмножується і виділяє
екзотоксин. Якщо в людини концен-
трація антитоксину висока, то захво-
рювання не розвивається і виникає бак-
теріоносійство. Циркуляція збудника
дифтерії серед населення призводить до
природного підвищення імунізації.
Якщо рівень антитоксину низький, то
екзотоксин, виділений коринебакте-
рією, фіксується на клітинних мембра-
нах і проникає всередину клітин. З про-
никненням екзотоксину в клітини
пов'язані місцеві та загальні клінічні
прояви хвороби.
Епітеліальні клітини слизових обо-
лонок некротизуються, вкриваються
фіброзною плівкою, що є головною
ознакою дифтерії. Загальний токси-
коз при дифтерії пов'язаний з про-
никненням токсину в кров. Характер-
ною є вибірковість ураження систе-
ми кровообігу, надниркових залоз,
нирок, периферійної нервової системи.
Чинники, що сприяють розвитку
захворювання
1. Сприятливий епідеміологічний
чинник — зі спорадичними випад-
ками захворюваності на дифтерію
р і з к о п і д в и щ у є т ь с я бактеріо-
носійство токсичної палички
дифтерії.
2. Імунодефіцитні стани.
128 Розділ 3. Бактеріальні інфекції

3. Зниження прошарку імунізованих Клінічні прояви

дітей серед дитячого населення. Інкубаційний період дифтерії ста-
4. Х р о н і ч н і п р о ц е с и н о с о в о ї т а новить від 2 до 10 днів.
ротової частин глотки. Дифтерію горла спостерігають у
5. Часті захворювання на ГРВІ. 90% всіх випадків захворювання на
Сезонність епідемічного процесу дифтерію. Залежно від важкості ста-
У сучасних умовах сезонність не ну і поширення місцевого процесу
виражена, оскільки спостерігаються розрізняють локальну, п о ш и р е н у і
токсичну форми.
спорадичні випадки.
Локальна форма частіше зустрі-
Сприйнятливість населення до чається у дітей, які були щеплені
інфекції вакциною АКДП.
Сприйнятливість дітей до дифтерії Скарги хворого вказують на по-
невелика. Індекс контагіозності —• мірне погіршення стану, температу-
10-—15%. Грудні діти не сприйнятливі ру тіла до 38—39 °С, несильний біль
до інфекції через наявність пасивно- у горлі.
го імунітету, одержаного від матері. Об'єктивно виявляють такі симп-
Найбільша вікова сприйнятливість томи:
с п о с т е р і г а є т ь с я у д і т е й від 3 до — помірна гіперемія обох мигда-
7 років. Усі інші вікові групи т е ж ликів;
сприйнятливі до інфекції. — на мигдаликах протягом пер-
ших 2 днів спостерігають ніжні
Захворювання-' залишає стійкий
тонкі нальоти;
постінфекційний імунітет.
з 3-го дня на мигдаликах утво-
рюються плівки з гладенькою
Класифікація блискучою поверхнею, білувато-
Клінічна класифікація розроблена жовтого кольору;
С. Н. Розановим. — краї плівок чіткі;
Дифтерія горла: — розмір і ф о р м а нальотів різні,
1) локалізована форма; можуть бути острівці між лаку-
2) поширена форма; нами або мигдалик вкривають
3) токсична форма; щільні плівки;
4) субтоксична форма; — нальоти щільно прилягають до
5) гіпертоксична форма. тканини, після зняття нальоту
Дифтерія дихальних шляхів — виникає кровотеча з ураженої
ділянки мигдалика;
дифтерійний круп.
— на місці знятих нальотів утво-
Дифтерія носа.
рюються нові;
Дифтерійний аденоїдит. — шийні лімфатичні вузли не
Рідкісні форми дифтерії: збільшені.
1) дифтерія ока; Якщо лікування проведено своє-
2) дифтерія вуха; часно, на 6—7-й день хвороби нальо-
3) д и ф т е р і я зовнішніх статевих ти зникають.
органів; Токсична ф о р м а дифтерії м о ж е
4) дифтерія шкіри. виникнути відразу ж у дітей, які не
 Дифтерія 130
були щеплені. Характеризується ця
форма поступовим наростанням клі-
нічних симптомів, а саме:
— початок захворювання поступо-
вий з підвищення температури
тіла до 39—40 °С, слабкості,
загального нездужання;
— у 1-й день з'являється біль у
горлі під час ковтання;
— збільшені та болісні шийні лімфа-
тичні вузли;
— на мигдаликах поступово фор-
мується наліт у вигляді прозорої
плівки.
Н а 2—-3-й день клінічні прояви
стають типовими:
—- хвора дитина відмовляється від
їжі;
— дитина апатична, у неї відсут-
ня реакція на все, що відбу-
вається довкола;
— шкіра бліда, губи сухі;
— дихання і голос хрипкі;
— язик обкладений щільним сірим
нальотом;
— сукровичні виділення з носових
ходів;
•— ш и я помітно стовщується за
р а х у н о к н а б р я к у підшкірної
клітковини;
— пальпувати лімфатичні вузли не
вдається через набряк шиї;
— набряк із шиї поширюється вго-
ру — на обличчя та вниз — на
спину, груди.
Особливий вигляд має ротова ча-
стина глотки на тлі важкого стану
дитини:
—• мигдалики різко збільшені, зми-
каються по середній лінії;
— позаду видно набряклий язи-
чок;
— задньої стінки глотки не видно;
•— на обох мигдаликах наявні білу-
вато-сірі нальоти, які поширені
9 — 2.-751
129
В Ява
по всій поверхні мигдаликів та
на дужках, язичку, м'якому і
т в е р д о м у піднебінні, бічних
п о в е р х н я х г л о т к и , іноді н а
корені язика та слизовій обо-
лонці щік до кутніх зубів;
нальоти щільні, погано зніма-
ються, на місці зняття нальоту
слизова оболонка кровоточить
і на ній знову у т в о р ю ю т ь с я
фіброзні плівки;
у приміщенні, де перебуває хво-
ра дитина, відчувається специ-
фічний запах, який зберігається
протягом гострого періоду
хвороби.
У разі с п е ц и ф і ч н о г о л і к у в а н н я
важкість стану дитини зберігається
7—8 днів, потім нальоти сходять і в
ротовій частині глотки залишаються
некротичні виразки, які поступово
епітелізуються.
Субтоксична форма дифтерії має
меншу вираженість клінічних проявів.
Гіпертоксична форма дифтерії має
бурхливий початок і миттєвий роз-
виток дуже важкого стану з симпто-
мами інфекційно-токсичного шоку:
— різка блідість шкіри з землис-
тим відтінком;
— шкіра мармурова;
— акроціаноз, холодні кінцівки;
— задишка змішаного типу;
— тахікардія, глухість тонів серця,
зниження артеріального тиску;
— олігурія, анурія.
Летальність пов'язана з розвитком
серцево-судинної недостатності.
Геморагічна форма дифтерії ха-
рактеризується розвитком геморагіч-
ного синдрому на 4—5-й день хворо-
би на тлі токсичної ф о р м и дифтерії.
П р и цій формі приєднується міокар-
дит, який м о ж е стати причиною ле-
тальності.
13О Розділ 3. Бактеріальні інфекції

Дифтерія дихальних шляхів часті- — холодні кінцівки;

ше зустрічається у дітей від 1 до 5 ро-
ків. Розрізняють дифтерію гортані та
дифтерійний ларинготрахеїт. Захво-
рювання починається повільно з
підвищення температури тіла до 38 °С,
нездужання, слабкості, сухого кашлю, п е н с о в а н а є п е р е х і д н о ю до стадії
захриплості голосу. Потім чітко роз- асфіксії. На цій стадії виникає дихаль-
виваються клінічні стадії дифтерій- на недостатність і з'являються загроз-
ного крупу.
Перша стадія —• дисфонічна (ком- яви:
пенсована) — має такі характерис-
тики:
— кашель стає нападоподібним,
грубим, гавкаючим;
— голос стає захриплим;
— кашель поступово втрачає гуч-
ність;
— розвивається дисфонія, що пере-
ходить в афонію;
— короткочасні напади інспіра-
тор ної з а д и ш к и п е р е т в о р ю -
ються на такі, щ о т р и в а ю т ь
протягом декількох годин;
— дихання утруднене, без розвит-
ку дихальної недостатності;
— дедалі сильніше розвивається нальна) — характеризується такими
стан неспокою, збудження;
— розвивається помірний ціаноз
носо-губного трикутника;
— пульс відповідає температурі
тіла.
Друга стадія — стенотична (суб-
компенсована) — має такі характери-
стики:
— значний постійний стеноз три-
валістю від 1 до 3—4 діб;
— стан дитини важкий: адинамія,
млявість, апатія, з н и ж е н н я
м'язового тонусу, рефлексів;
— постійна інспіраторна задишка;
— дихання шумне, у ньому беруть
участь усі допоміжні м'язи;
— блідість шкіри, ціаноз носо-губ-
ного трикутника;
— тахікардія (пульс 140—160 за
1 хв);
— розвиток метаболічного ацидо-
зу.
Третя стадія — стенотична деком-
ливі для життя дитини клінічні про-
— шумне дихання, яке чутно на
відстані;
— максимальне втягування всіх
п о д а т л и в и х д і л я н о к грудної
клітки;
— неспокій, страх, різке збуджен-
ня змінюються загальмованістю;
— свідомість сплутана;
— акроціаноз, ціаноз обличчя;
— холодний липкий піт;
— тахікардія (пульс 160—200 за
1 хв), аритмія;
— метаболічний та респіраторний
ацидоз.
Четверта стадія —і асфіксія (термі-
проявами:
— дихання стає менш шумним;
— зменшується втягування діля-
нок грудної клітки;
— дитина впадає в к о м а т о з н и й
стан;
— шкіра холодна, мармурова, об-
личчя ціанотичне;
-—• зіниці ока розширені;
— реакція на ін'єкції відсутня;
— артеріальний тиск падає, пульс
ниткоподібний;
— дихання стає поверхневим, з
апное;
— загальний ціаноз;
— самовільне сечовиділення;
— судоми;
— смерть від асфіксії.
 Дифтерія
За умови своєчасної діагностики і
специфічної терапії процес можна
припинити за 18—24 год після вве-
дення протидифтерійної сироватки.
Дифтерія носа має перебіг без
виражених симптомів інтоксикації.
Характерними є сукровичні виділен-
ня з носових ходів, носове дихання
утруднене. Пізніше виділення стають
гнійно-кров'янистими. На шкірі нав-
коло отворів носа тріщинки, екско-
ріації. Слизова оболонка носа набряк-
ла, на ній з'являються ерозії, гемо-
рагійні кірки, плівчасті фіброзні
нальоти. Температура тіла субфеб-
рильна, рідко підвищується до 38 °С.
Поширена форма дифтерії носа може
поєднуватися з дифтерією носової
частини глотки. Перебіг такої комбі-
нації може бути важким, з розвит-
ком інфекційно-токсичного шоку.
Дифтерія очей, шкіри, зовнішніх
статевих органів, пупка спостеріга-
ється нині надзвичайно рідко.
Ускладнення
Ускладнення розвиваються внас-
лідок впливу токсину в гострий пері-
од захворювання, але зміни з боку
уражених органів проявляються в
різні терміни перебігу дифтерії,
У ранній період виникає нефро-
тичний синдром, який має такі про-
яви: у сечі висока протеїнурія, збіль-
шення кількості лейкоцитів і еритро-
цитів, циліндрурія. Зі зменшенням
інтоксикації аналізи сечі нормалізу-
ються.
У період від 5-го до 20-го дня захво-
рювання розвивається міокардит, що
характеризується такими симптомами:
— погіршення загального стану
хворого;
— посилення блідості шкіри;
— розвиток адинамії, анорексії;
9*
131
— межі відносної тупості серця
збільшуються, більше вліво;
— тони серця приглушені;
— може порушитися провідна си-
стема серця, наслідком чого є
екстрасистолія, брадикардія,
ритм галопу;
— гостро розвивається серцева
недостатність: пульс слабкий,
падає артеріальний тиск, збіль-
шується печінка;
— у хворого з'являється страх,
відчуття смерті.
Чим раніше виникає міокардит,
тим важчий перебіг і небезпечніший
прогноз він має.
Типовим ускладненням дифтерії є
периферійні паралічі. На 2-му тижні
захворювання виникають паралічі
лицевого нерва, м'якого піднебіння.
Пізніше виникає полірадикуліт. Не-
безпечними для життя є паралічі
м'язів гортані, глотки, діафрагми.
Минають паралічі через 2—3 міс.
Оцінка стану пацієнта
Оцінку стану дитини проводять з
урахуванням форми дифтерії та епі-
демічного анамнезу, 3 Огляду на те,
що дифтерія горла спостерігається у
дітей найчастіше (у 90—95% випадків
від загальної захворюваності на диф-
терію), медичні сестри повинні зав-
жди уважно ставитися до всіх хво-
рих з проявами ангіни. Слід пам'ята-
ти, що головною ознакою дифтерії
горла є щільні плівки, які не зніма-
ються шпателем, а місця, де їх нама-
галися зняти, кровоточать. У дітей, які
були щеплені, клінічна картина може
нагадувати ГРВІ, нальоти можуть з'яв-
лятися лише на 2-гу—3-тю добу. Своє-
часно діагностувати дифтерію допо-
магає ретельно зібраний епідемічний
анамнез. Дуже важливо, щоб медич-
132 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
на сестра запідозрила розвиток інфек-
ційного процесу в перші години
захворювання. Клінічні прояви, які
вказують на інтоксикацію, важкий
стан дитини допомагають медичній
сестрі правильно вибрати тактику,
надати невідкладну долікарняну допо-
могу і терміново госпіталізувати
дитину до розвитку інфекційно-ток-
сичного шоку.
Для оцінки стану дитини з проява-
ми дифтерії дихальних шляхів важ-
ливими є патогномонічні симптоми
дифтерії гортані — гавкаючий ка-
шель, який втрачає гучність, та роз-
виток дисфонїї з наступною повною
афонією. ГІри цьому медична сестра
повинна пам'ятати про те, що перехід
стадії компенсації в стадію субком-
пенсації, а потім і в стадію декомпен-
сації відбувається дуже швидко. Вра-
ховуючи загальний стан дитини, ме-
дична сестра надає д о л і к а р н я н у
допомогу і доставляє дитину в дитя-
чий інфекційний стаціонар.
У всіх випадках дифтерії важливо
вчасно оцінити стан дитини та гос-
піталізувати її, щоб розпочати спе-
цифічне лікування, від якого зале-
жить прогноз захворювання і недо-
пущення летальності.
Із методів лабораторної діагности-
ки найбільше значення має бактеріо-
логічне дослідження матеріалу, зібра-
ного з місця ураження. Попередня
відповідь можлива ч е р е з 24 год,
остаточна — через 72 год. Досліджен-
ня виділених культур на токсичність
має вирішальне значення для підтвер-
дження діагнозу. Застосовують також
специфічну діагностику — виявлення
антитіл у сироватці крові за допомо-
гою реакції РА, РПГА, ІФА.
Діагностичне значення має й ме-
тод Єнсена, за яким визначають вміст
антитоксину в крові. Низький рівень
антитоксину (менш як 0,03 МО/мл) у
перші 2—3 дні підтверджує діагноз
дифтерії. Високі титри антитоксичних
антитіл (0,5—1,0 МО/мл) дозволяють
виключити дифтерію,
Аналіз стану дитини дозволяє ме-
дичній сестрі разом з батьками дити-
ни с ф о р м у л ю в а т и наявні та по-
тенційні проблеми і скласти план се-
стринського догляду.
План сестринського догляду
ПРОБЛЕМА
Щільні нальоти на мигдаликах,
що не знімаються шпателем.
Причина
Дифтерія горла.
Мета
Негайна госпіталізація і проведен-
ня специфічного лікування.
Дії медсестри
1. Зібрати епідемічний анамнез,
2. Провести об'єктивне обстеження,
оцінити стан дитини.
3. Надіслати термінове повідомлення
до районної СЕС про випадок
дифтерії.
4. Повідомити дитячу інфекційну
лікарню про госпіталізацію хво-
рого з дифтерією горла.
5. Надати долікарську допомогу:
— застосувати фізичні методи
охолодження при температурі
тіла понад 38 °С;
— увести жарознижувальний пре-
парат, літичну суміш при тем-
пературі тіла понад 38,5 °С;
 Дифтерія
— якщо дитина у важкому стані з
вираженими симптомами інток-
сикації, ввести внутрішньо-
венно 20% розчин глюкози —
20 мл із 50 мг кокарбоксилази
в одному шприці; в другому
шприці — 0,06% розчин кор-
глікону — 0,1 мл на кожен рік
життя — в ізотонічному розчині
натрію хлориду.
6. Супроводжувати хвору дитину під
час госпіталізації до дитячої інфек-
ційної лікарні.
7. П р о к о н т р о л ю в а т и п р о в е д е н н я
заключної дезінфекції.
8. Переписати осіб, які були в кон-
такті з хворим і встановити за
ними спостереження на термін
10 днів.
ПРОБЛЕМА
Повна афонія голосу.
Причина
Дифтерія гортані.
Мета
Термінова госпіталізація та прове-
дення специфічного лікування.
Дії медсестри
1. Провести оцінку стану дитини,
визначити період перебігу диф-
терії гортані.
2. Зібрати епідемічний анамнез.
3. Надіслати термінове повідомлення до
районної CEC про випадок дифтерії.
4. Попередити інфекційну лікарню
про госпіталізацію дитини з диф-
терією гортані.
5. Увести жарознижувальний препа-
рат, серцевий глікозид в ізотоніч-
ному розчині натрію хлориду.
6. Супроводжувати дитину під час
термінової госпіталізації до реані-
133
м а ц і й н о г о відділення дитячої
інфекційної лікарні.
7. Під час транспортування дитини
давати дихати киснем, (киснева
подушка або киснева палатка).
ПРОБЛЕМА
Ризик поширення дифтерії.
Причина
Наявність хворого на дифтерію
або бактеріоносійство.
Мета
П р о в е с т и заходи в о с е р е д к у
інфекції з метою припинити поши-
рення інфекції.
Дії медсестри
1. С в о є ч а с н о в и я в и т и хворого і
діагностувати захворювання.
2. Хворого на дифтерію терміново
госпіталізувати в дитячу інфек-
ційну лікарню.
3. Усіх осіб, які контактували з хво-
рим, переписати, встановити спо-
стереження за ними на 10 днів з
обов'язковим оглядом лікаря.
4. Установити карантин на 10 днів.
5. В о с е р е д к у інфекції п р о в е с т и
заключну дезінфекцію.
Реалізація плану догляду
Взяття мазків із горла та
носа на дифтерійну паличку
Місце проведення: приймальне
відділення дитячої лікарні, ізолятор
поліклініки, вдома.
Оснащення робочого місця:
1. Штатив для пробірок.
2. Стерильні пробірки зі стержнями,
на кінці яких ватні тампони.
134 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
3. Стерильні шпателі.
4. Склянка для з а б р у д н е н и х шпа-
телів.
Попередня підготовка:
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 1).
Мазок із горла брати тільки до їди
а б о ч е р е з 2—3 год після їди. Не
обробляти ротову порожнину! Поса-
дити дитину обличчям до світла на
руки матері спиною до неї. Показати
матері, як треба тримати дитину —
одну руку мати кладе на чоло дити-
ни, другою утримує руки дитини, три-
маючи дитину на рівні грудей.
Основний етап виконання:
Взяття мазка на ВІ із горла:
1. Голову дитини трохи закинути назад.
2. Взяти пробірку з тампоном у ліву
руку між V і IV пальцями.
3. Витягнути стержень з тампоном із
пробірки і взяти його теж лівою
рукою, 1 і [[ пальцями.
4. У праву р у к у в з я т и ш п а т е л ь і
відкрити дитині рота. Шпателем
притримувати дитині язик.
5. Чітким рухом взяти мазок з по-
верхні мигдаликів, піднебінних ду-
жок, язичка.
6. Після взяття матеріалу з горла по-
містити тампон у стерильну про-
бірку, не торкаючися стінок про-
бірки.
7. Виписати направлення в бактеріо-
логічну лабораторію.
Взяття мазка на № із носа:
1. Взяти пробірку з тампоном у ліву
руку між V і IV пальцями.
2. Витягнути стержень з тампоном із
пробірки і взяти його т е ж лівою
рукою, І і II пальцями.
3. П р а в о ю р у к о ю відтягти кінчик
носа вгору.
4. З обох ніздрів взяти слиз одним
ватним тампоном.
5. Помістити тампон у стерильну про-
бірку, не торкаючися стінок пробірки.
6. Виписати направлення в бактеріо-
логічну лабораторію.
Техніка проведення
щеплення проти кашлюку,
дифтерії, правця
Місце проведення: поліклініка,
кабінет щеплень.
Оснащення робочого місця:
1. Обладнання кабінету щеплень.
2. С т е р и л ь н и й л о т о к , н а я к о м у
підготовлено три ватних кульки,
з м о ч е н и х у 70% с п и р т і , одно-
разовий 1 мл шприц із голкою, в
який набрано одну дозу (0,5 мл)
АКДП-вакцини.
Попередня підготовка:
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 3).
1. Покласти дитину на живіт.
2. Приготувати одноразовий шприц
ємкістю 1, мл, надіти голку і по-
класти на стерильний лоток.
3. Змочити у спирті 3 ватні кульки.
4. Перевірити цілість ампули, термін
зберігання вакцини.
5. Набрати вакцину в шприц, разова
доза 0,5 мл, випустити повітря,
6. П о к л а с т и ш п р и ц із н а б р а н о ю
вакциною на стерильний лоток.
7. Відкриту ампулу з другою дозою
вакцини закрити ватною кулькою,
змоченою у 70% спирті.
Основний етап виконання:
1. Намітити місце ія' єкції — зовніш-
ній верхній квадрант сідниці.
2. Провести пальпацію вибраного місця.
3. Двічі протерти місце ін'єкції сте-
рильними ватними кульками, змо-
ченими у 70% спирті.
4. Відпрацьовані ватні кульки занурити
в склянку з 3% розчином хлораміну.
5. В з я т и н а п о в н е н и й в а к ц и н о ю
шприц із голкою правою рукою
 Дифтерія
так, щоб V палець підтримував
муфту голки, II палець розміщу-
вався на поршні, а решта пальців
утримувала циліндр шприца.
6. Вказівним та великим пальцями
лівої руки розтягнути і зафіксува-
ти шкіру з підшкірною кліткови-
ною у відповідній ділянці.
7. П е р п е н д и к у л я р н о до п о в е р х н і
шкіри швидким рухом ввести
голку на 2 / 3 її довжини.
8. Після введення голки лівою рукою
відтягнути п о р ш е н ь ш п р и ц а на
себе і перевірити, чи. не потрапила
голка, в просвіт кровоносної суди-
ни (кров не повинна з'явитися у
шприці).
9. Повільно ввести лікарський пре-
парат у м'яз, натиснувши на пор-
шень II пальцем правої руки або
І пальцем лівої руки.
10. Лівою рукою прикласти до місця
ін'єкції стерильну ватну кульку,
змочену в 70% спирті, і швидким
рухом витягнути голку, цією ж ват-
ною кулькою зробити легкий
масаж місця введення вакцини.
11. Відпрацьовану ватну кульку зану-
рити у склянку з 3% розчином
хлораміну на 1 год.
12. П р о в е с т и п р о м и в а н н я голки і
шприца в 3% розчині хлораміну та-
ким чином, щоб через голку прой-
шло 20 мл розчину, а потім у розіб-
раному вигляді занурити однора-
зовий шприц і голку в стерилізатор
з 3% розчином хлораміну на 1 год.
13. Після щеплення спостерігати за
дитиною протягом 1 год.
Техніка проведення
р е в а к ц и н а ц і ї проти
дифтерії, правця
Місце проведения: поліклініка,
кабінет щеплень,
135
Оснащення робочого місця:
1. Обладнання кабінету щеплень.
2. Стерильний лоток, на якому під-
готовлено три ватні кульки, змо-
чених в 70% спирті, одноразовий
шприц ємкістю 1 мл з голкою, в
який набрана одна доза (0,5 мл)
АДП-анатоксину.
Попередня підготовка:
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 3).
1. Дитині зручно сісти на стілець,
звільнити від одягу місце ін'єкції —
зовнішню поверхню плеча. Рука
п о в и н н а бути т р о х и зігнута в
ліктьовому суглобі.
2. Приготувати одноразовий ш п р и ц
ємкістю 1 мл, надіти голку і по-
класти на стерильний лоток.
3. Змочити в 70% спирті 3 ватних
кульки.
4. Перевірити цілість ампули, термін
зберігання АДГІ-анатоксину.
5. Набрати АДГІ-анатоксин у шприц,
р а з о в а д о з а 0,5 мл, в и п у с т и т и
повітря.
6. П о к л а с т и ш п р и ц із н а б р а н и м
анатоксином на стерильний лоток.
7. Відкриту ампулу з другою дозою
анатоксину закрити ватною куль-
кою, змоченою в 70% спирті.
Основний етап виконання:
1. Намітити місце ін'єкції •— зовніш-
ня поверхня плеча.
2. П р о в е с т и пальпацію в и б р а н о г о
місця.
3. Двічі протерти місце ін'єкції сте-
рильними ватними кульками, змо-
ченими в 70% спирті.
4. Відпрацьовані ватні кульки занури-
ти в склянку з 3% розчином хлор-
аміну.
5. Взяти наповнений АДП-анатокси-
ном ш п р и ц п р а в о ю р у к о ю так,
щоб II палець притримував муфту
136 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
голки, останні пальці невимушено
тримають циліндр шприца. П р и
цьому зріз голки спрямувати
вгору.
6. Вказівним та великим пальцями
лівої р у к и з а х о п и т и ш к і р у з
підшкірною клітковиною у
відповідній ділянці в складку.
7. Швидким рухом під гострим кутом
40—45° ввести голку зрізом угору
на 2 / 3 її довжини в основу утво-
реної складки.
8. Після введення голки відпустити
складку, лівою рукою відтягнути
поршень шприца на себе і пере-
вірити, чи не потрапила голка в
просвіт кровоносної судини.
9. Пальцем (І, II) лівої руки надавити
на п о р ш е н ь і п о в і л ь н о в в е с т и
анатоксин під шкіру.
10. Лівою рукою прикласти до місця
ін'єкції стерильну ватну кульку,
змочену в 70% спирті, і швидким
рухом витягнути голку, цією ж ват-
ною кулькою зробити легкий
масаж місця введення вакцини.
11. Відпрацьовану ватну кульку за-
нурити у склянку з 3% розчином
хлораміну на 1 год.
12. П р о в е с т и п р о м и в а н н я голки і
шприца в 3% розчині хлораміну та-
ким чином, щоб через голку про-
йшло 20 мл розчину, а потім у
р о з і б р а н о м у вигляді з а н у р и т и
одноразовий шприц і голку в сте-
рилізатор з 3% розчином хлораміну
на 1 год.
13. Після щеплення спостерігати за
дитиною протягом 1 год.
Оцінка результатів
Оцінка ефективності лікування і
догляду хворої дитини залежить від
своєчасності госпіталізації та введен-
ня антитоксичної протидифтерійної
•
сироватки в дозах, які відповідають
важкості стану.
Терапія, що проводиться хворим
на дифтерію, комплексна і багато-
планова. Її проведення потребує до-
т р и м а н н я спеціальних додаткових
умов:
— лікування проводять у відділен-
ні інтенсивної терапії, в боксо-
ваних палатах;
— л і к у в а н н я проводять педіатр
разом з кардіологом, невропа-
тологом, оториноларингологом;
— для дитини складають індивіду-
альну висококалорійну дієту,
збагачену вітамінами. їжа добре
термічно оброблена. Стіл № 5
або № 10. За наявності бульбар-
них розладів необхідне годуван-
ня зондом;
— застосовують аерозольну тера-
пію, кисневі палатки з подачею
40% кисню;
-— д и т и н і н е о б х і д н и й с у в о р и й
ліжковий р е ж и м до ЗО днів, у
разі приєднання ускладнень —
до 60 днів;
— забезпечують догляд за шкірою
і слизовими оболонками із зас-
тосуванням дезінфекційних
розчинів;
— п р о в о д я т ь к о н т р о л ь частоти
дихання, пульсу, артеріального
тиску, фізіологічних відправ-
лень.
Багатопланова м е д и к а м е н т о з н а
терапія включає такі розділи:
1. Б а з и с н е лікування — в в е д е н н я
антитоксичної протидифтерійної
сироватки після проведення проб
на чутливість у відповідних дозах.
Дози сироватки з урахуванням
форми дифтерії наведені в табл. 6.
2. Інтенсифікацію лікування здійс-
нюють шляхом застосування анти-
 Дифтерія 137
Таблиця 6
Дози антитоксичної протидифтерійної
сироватки при різних формах дифтерії
Перша доза
Форма дифтерії На курс лікування
(в тис. АО)
Локалізована дифтерія горла
острівцева 10—15 10—20
плівчаста 15—30 20—40
Поширена дифтерія горла
субтоксична ЗО—40 50—60
токсична 40—50 60—80
І ступеня 50—70 80—120
II ступеня 60—80 150—200
III ступеня 100—120 250—350
Гіпертоксична дифтерія горла 100—120 Не більше ніж 450
Локалізований круп 15—20 30—40
Поширений круп 30—40 60—80
Локалізовані форми дифтерії 10—15 20—30

біотиків — руліду (по 0,15 г 1 раз — курантил, трентал, рибоксин;

на добу), еритроміцину (40—50 мг
н а 1 кг м а с и тіла н а д о б у ) ,
вільпрафену (30—50 мг на 1 кг маси
тіла на добу), лінкоміцину (10—
20 мг на 1 кг маси тіла на добу).
3. Супровідна терапія — викорис-
товують десенсибілізувальні пре-
парати, вітаміни, кокарбоксилазу,
дезінфекційні розчини.
4. П о с и н д р о м н а т е р а п і я в к л ю ч а є
боротьбу з гіпертермією, дихальною
та с е р ц е в о - с у д и н н о ю недостат-
ністю, ДВЗ-синдромом, відсмок-
тування плівок із верхніх дихальних
шляхів; оксигенотерапію.
5. Терапія ускладнень.
У разі виникнення міокардиту
проводять кардіомоніторингове спо-
стереження і призначають таке ліку-
вання:
— преднізолон — 2 мг на 1 кг маси
тіла на добу;
-— глюкозо-інсулінову суміш із
кокарбоксилазою та панангіном;
— діуретики;
— стрихніну нітрат — 0,1% розчин
у вікових дозах.
У разі виникнення невриту про-
водять терапію прозерином, галанта-
міном, дибазолом, вітамінами; вико-
ристовують кортикостероїдні гормо-
ни, нестероїдні п р о т и з а п а л ь н і
препарати (вольтарен, індометацин),
сечогінні п р е п а р а т и (верошпірон),
плазмаферез.
Виписують хворого зі стаціонару
на ЗО—60-й день за умови повного
клінічного одужання після двох нега-
тивних бактеріологічних досліджень
з інтервалом 2 дні.
Спостереження за хворим, якого
виписали зі стаціонару, проводять у
домашніх умовах протягом 3—6 міс,
після чого перевіряють рівень анти-
138 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
токсичного імунітету і в разі його
відсутності вводять дифтерійний ана-
токсин.
Реконвалесцента, якого виписують
у дитячий заклад, двічі (з інтервалом
2 дні) перевіряють на бактеріоносійсгво.
Профілактика
Специфічна профілактика полягає
в активній імунізації адсорбованою
кашлюково-дифтерійно-правцевою
(АКДП) вакциною та адсорбованим
дифтерійно-правцевим (АДП) анаток-
сином. Вакцинацію проводять за схе-
мою. Профілактичну імунізацію
АКДП-вакциною проводять у 3-місяч-
ному віці тричі з інтервалом ЗО днів
(по 0,5 мл внутрішньом'язово). Першу
ревакцинацію проводять у віці 18 міс
одноразово (0,5 мл), а подальші ревак-
цинації — одноразово АДП-анатокси-
ном (0,5 мл) у віці 6, 11, 14 і 18 років.
Добрий ефект у лікуванні бактеріо-
носіїв токсичних штамів коринебак-
терій досягається завдяки застосуван-
ню вакцини "Кордивак" (набір анти-
генів клітинної стінки нетоксичного
штаму коринебактерій дифтерії). Вак-
цину в дозі 1—2 мл вводять підшкірно
2 або 3 рази з інтервалом 3—5 днів.
Доцільно поєднувати підшкірні введен-
ня вакцини зі зрошеннями слизової
о б о л о н к и носової ч а с т и н и глотки
(розведену вакцину закапують по 2—
З краплі в ніс 3 рази на день протягом
тижня).
Неспецифічна профілактика
передбачає такі заходи:
1. Раннє виявлення, ізоляція та ліку-
вання хворих, носіїв та хворих зі
стертими формами.
2. Проведення заключної дезінфекції
в осередку інфекції.
3. Виявлення осіб, які контактували
з хворими.
4. Встановлення карантину на 10 днів
з наглядом за особами, які кон-
тактували з хворим.
5. Обов'язкове бактеріологічне обсте-
ження слизу з носа в усіх контак-
тних осіб на наявність коринебак-
терій дифтерії.
6. У контактних осіб, які не були
щеплені, визначають ступінь на-
пруженості імунітету.
7. Встановлюють спостереження за
дітьми, які перехворіли на ангіну,
з обов'язковим бактеріологічним
обстеженням.
8. Встановлення суворого санітарно-
протиепідемічного р е ж и м у в па-
латі хворого і карантинній групі.
 Кашлюк 139

КАШЛЮК
Кашлюк (регШвів) — гостре інфекційне захворювання, яке
спричинюється паличкою кашлюку. Головними проявами
його є кашель з поступовим розвитком нападів
спазматичного характеру.

В останні десятиріччя захворюваність на кашлюк різко змен-

шилася, змінилася структура ускладнень, які раніше призводили
до летальності. Такі зміни перебігу кашлюку пов'язані з
плановою активною імунізацією, широкими можливостями ан-
тибіотикотерапії, патогенетичного і симптоматичного лікування.
Нині інфекція залишається загрозливою для дітей 1-го року
життя, оскільки трансплацентарно імунітет не передається, а
щеплення не встигають завершити.
Перші відомості про кашлюк зустрічають у XVI ст., коли
були епідемії цього захворювання з високою летальністю у
Франції, а потім і в Англії. У Росії кашлюк описували
Н. Максимович-Амбодик, а потім С. Ф. Хотовицький у книзі "Пе-
діатрика".

Специфічний збудник Біологічна активність паличок

захворювання
Збудником кашлюку є мікроор-
ганізм НаеторЬуІш регіїшів, вперше
описаний у 1906 р. Борде і Жангу.
Мікроорганізм має форму дрібної
палички з еліпсоподібними краями,
таку форму називають овоїдом, зав-
довжки він 0,5—2 мкм, завширшки —
0,2—0,5 мкм. Паличка нерухома,
грамнегативна, аероб, не утворює
спори.
У мазках з носової частини глот-
ки палички розташовані поодинці,
парами та короткими ланцюжками.
Паличка гемоглобінофільна і тому
добре росте на середовищах, що
містять кров.
У зовнішньому середовищі мікроб
дуже нестійкий.
кашлюку проявляється токсичною,
сенсибілізувальною діями, здатністю
розмножуватися в епітелії дихальних
шляхів. Імунологічна активність зу-
мовлює стійкість організму при по-
вторному зараженні.
Епідеміологія
Джерелом інфекції є хвора дити-
на протягом 25—30 днів від початку
захворювання. Найбільшу контагі-
озність хворий має в ранні терміни
захворювання. Можливість заражен-
ня зменшується на 2-му тижні захво-
рювання паралельно зі зменшенням
виділення збудника. У катаральний
період на с е р е д о в и щ а х Борде—
Жангу паличка висівається в 90—
100% випадків, на 2-му тижні захво-
140 Розділ 3. Бактеріальні інфекції

рювання цей відсоток зменшується 3. Респіраторні віруси.

до 60, на 3-му тижні — до ЗО, Зара- 4. Несприятливий для дитини емоцій-
ж е н н я відбувається при безпосеред- ний клімат.
ньому контакті з хворою дитиною. 5. Додаткова алергізація організму
Бактерії виділяються в середовище з дитини.
краплинками слизу з носової части-
ни глотки під час кашлю на відстань Сезонність епідемічного процесу
до 3 м. Носії палички кашлюку не Сезонність не завжди виражена,
мають значення у поширенні збуд- може проявлятися по-різному. Деякі
ника. автори вказують на підвищення рівня
Механізм передачі інфекції захворювання рано навесні. Збері-
Кашлюк — типовий представник гається періодичність захворюваності
повітряно-краплинної інфекції, тому на кашлюк кожні 3—4 роки.
має єдиний механізм передачі Сприйнятливість населення до
інфекції — повітряно-краплинний. інфекції
Збудник потрапляє в організм че- Сприйнятливість до захворюван-
рез верхні дихальні шляхи і збері- ня на кашлюк у дітей висока. Індекс
гається в епітелії слизової оболонки контагіозності 0,70—0,75.
протягом 5—6 тиж. Токсин збудника На кашлюк м о ж е захворіти дити-
уражає епітелій і подразнює рецеп-
на в період новонародженості, а та-
тори кашльової рефлекторної зони.
кож доросла людина. Однак цю
Тривале подразнення цієї зони посту-
пово формує вогнище стаціонарного інфекцію вважають дитячою, тому що
збудження в корі головного мозку, найбільша захворюваність спостері-
при цьому виникають реакції невро- гається у дітей віком до 5 років.
тичного типу як наслідок гіперзбуд-
ж е н н я нервової системи. Класифікація
Після закінчення періоду контагі- За клінічними формами
озності, коли мікроорганізм в ж е не 1. Типові.
висівається, с п а з м а т и ч н и й к а ш е л ь 2. Стерті.
продовжується ще тривалий час, що 3. Атипові.
пов'язано з домінантним вогнищем 4. Безсимптомні.
збудження. У реконвалесцентів за- 5. У немовлят.
хворювання може відновитися через За перебігом
декілька місяців після перенесеного 1. Легка.
кашлюку, оскільки домінантне вогни- 2. Середньої важкості.
ще знову починає діяти, коли роз-
3. Важка.
вивається будь-яка респіраторна
4. Абортивна.
інфекція.
Чинники, що сприяють розвитку
захворювання КЛІНІЧНІ прояви
1. Збільшення концентрації С 0 2 в Перебіг кашлюку складається з
приміщенні. 4 періодів:
2. Сухість у приміщенні і забруд- — інкубаційний,
неність його пилом. — катаральний,
 Кашлюк
— період спазматичного кашлю,
— період зворотного розвитку.
Інкубаційний період у середньому
триває 5—8 днів. Мінімальна його
тривалість — 3—5 днів, максимальна —
15 днів.
Катаральний період триває 1—
2 тиж. Початок малопомітний, з'яв-
ляється легкий кашель. Пізніше з'яв-
ляються скарги на сухий, більш час-
тий кашель, нежить, субфебрильну
температуру тіла. Під час об'єктив-
ного обстеження не вдається визна-
чити патологічних змін. У дітей 1-го
року життя катаральний період ско-
рочується до 3—5 днів.
Період спазматичного кашлю про-
довжується 2—3 тиж. Головною оз-
накою цього періоду є типові напади
спазматичного кашлю, що має харак-
терні симптоми:
— розвивається раптово, частіше
вночі;
— складається з серії кашльових
поштовхів, що йдуть один за
одним під час видиху;
— такі кашльові серії змінюються
судомним свистячим вдихом —
репризом;
— чергування кашльових серій на
видиху з репризами може по-
вторюватися від 2—3 до 20 разів
і більше.
Після закінчення класичного на-
паду кашлю виділяється в'язке, тягуче
харкотиння, що супроводжується
блюванням. У дітей раннього віку
напад закінчується підсвідомим актом
сечовиділення або дефекації. Напади
повторюються від 5—8 до 50 разів на
добу.
Під час н а п а д у с п а з м а т и ч н о г о
кашлю у дитини спостерігають такі
симптоми:
141
— обличчя стає червоним або баг-
рово-ціанотичним;
— шийні вени роздуваються, пуль-
сують;
— судини очей переповнюються
кров'ю, з'являються сльози;
— язик висунутий;
— виділяється в е л и к а кількість
слини;
— може виникнути носова крово-
теча або крововиливи в рогівку
і кон'юнктиву ока.
Між нападами можуть зберігати-
ся такі прояви:
— шкірні покриви бліді;
— обличчя ціанотичне, набрякле;
•— повіки набряклі;
— часом виникають петехії на шиї
та верхній частині тулуба;
— на вуздечці язика утворюється
виразка, яка довго не загоюється.
Ці прояви пояснюються порушен-
ням притоку крові до серця з систе-
ми верхньої порожнистої вени під час
репризів, а також підвищенням ве-
нозного тиску.
Під час аускультації в легенях ви-
слуховують сухі і вологі хрипи. ГІер-
куторно над легенями — коробковий
звук.
Період зворотного розвитку про-
довжується від 1 до 3 тиж. Кашель
втрачає типовий характер, н а п а д и
виникають рідко, зникає блювання,
поліпшується апетит.
Стерті форми кашлюку характе-
ризуються короткими нападами каш-
лю без репризів, відсутня зміна пе-
ріодів хвороби, перебіг захворювання
короткий.
У дітей грудного віку і особливо
перших тижнів та місяців життя пе-
ребіг кашлюку має свої особливості:
— інкубаційний та катаральний
періоди скорочені;
142 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
— типові напади кашлю відсутні;
— після одного-двох кашльових
поштовхів настає затримка і
зупинка дихання;
— ціаноз може бути першою озна-
кою захворювання;
— під час зупинки дихання роз-
виваються судоми;
— перебіг захворювання трива-
лий, хвилеподібний та загроз-
ливий тяжкими ускладненнями
з боку легень і центральної
нервової системи.
Ускладнення
Основним ускладненням є пнев-
монія як наслідок дії збудника і при-
єднання вторинної інфекції, особли-
во у дітей раннього віку. Ураження
центральної нервової системи харак-
теризується виникненням енцефало-
патії, менінгізму. Можливі пневмото-
ракс, емфізема легень, підшкірної
клітковини і середостіння, ателекта-
зи. Напруження під час нападу спаз-
матичного кашлю може спричинити
розвиток пупкової та пахової гриж;
випадання прямої кишки, носових
кровотеч, крововиливів у шкіру, ко-
н'юнктиву та в тканини головного
мозку.
У маленьких дітей ускладнення
викликають загрозливі для життя
стани.
Оцінка стану пацієнта
Оцінку стану медична сестра здій-
снює на тлі епідемічного анамнезу,
скарг, головних клінічних проявів, що
визначають клінічну картину захво-
рювання.
Медична сестра повинна знати
критерії визначення ступеня важкості
захворювання.
Оцінка стану пацієнта з легкою
формою кашлюку ґрунтується на за-
довільному самопочутті дитини без
розвитку ціанозу. Головним кри-
терієм важкості цієї форми є повто-
рення нападів 10—15 разів на добу,
які нетривалі і складаються з 5—
8 репризів.
Оцінка стану дитини з формою
захворювання середньої важкості
ґрунтується на зміні загального стану:
— млявість, мала активність;
— плаксивість;
— порушення апетиту;
— блідість шкіри;
— ціанотичне обличчя з набряк-
лими повіками.
Головний прояв — часті напади
15—25 разів на добу, достатньо три-
валі, мають до 15 репризів.
У дітей з важкою формою захво-
рювання оцінка стану ґрунтується на
різкому порушенні загального стану
дитини:
•— різке збудження;
— повна апатія до всьго, що ото-
чує дитину;
— порушення сну;
— відсутність апетиту;
— тахікардія та підвищення арте-
ріального тиску;
— часті носові кровотечі.
Головним проявом є дуже часті
напади спазматичного кашлю, до 50—
60 разів на добу, які довго тривають і
мають понад 15 репризів.
Найважливішими для діагностики
є рентгенологічне дослідження, під час
якого спостерігають такі симптоми:
— горизонтальне положення ре-
бер;
— підвищена прозорість легенево-
го поля;
— низьке стояння діафрагми, її
сплощення;
 Кашлюк
— розширення легеневих коренів;
— посилення легеневого малюнка
у вигляді лінійних тяжів.
Медична сестра повинна зверну-
ти увагу на перкуторний коробковий
звук над легенями і на дані рентге-
нологічного обстеження, які вказують
на наявність здуття легень. Такі про-
яви вказують на розвиток емфіземи
легень. Необхідно дуже уважно ста-
витися до дітей раннього віку. Якщо
кашлюк у них виявлено в катараль-
ний період або на початку спазматич-
ного періоду, можна запобігти роз-
витку ускладнень.
У діагностиці кашлюку допомага-
ють дані лабораторних досліджень та
специфічних реакцій.
У крові спостерігають лейкоцитоз
з лімфоцитозом, помірне збільшення
ШОЕ. Сеча в спазматичний період
має високу відносну густину, незнач-
не забарвлення і містить велику
кількість сечової кислоти, кристали
якої осідають на дно пробірки у виг-
ляді дрібного порошку ("кашлюкова"
сеча).
Особливе значення має бактеріо-
логічне дослідження збудника в перші
тижні захворювання. Матеріал отри-
мують методом кашльових пластинок.
Використовують також серологічні
реакції — РА, РЗК, РИГА в динаміці.
Аналіз стану дитини дозволяє ме-
дичній сестрі разом з батьками дити-
ни с ф о р м у л ю в а т и наявні та по-
тенційні проблеми і скласти план се-
стринського догляду.
План сестринського догляду
ПРОБЛЕМА
П е р ш и й н а п а д спазматичного
кашлю.
143
Причина
Початок спазматичного періоду
кашлюку.
Мета
Провести лікування і догляд до
повного одужання.
Дії медсестри
1. Зібрати ретельний анамнез, встано-
вити контакт з хворим на кашлюк.
2. Провести о б с т е ж е н н я дитини,
дати оцінку важкості стану, вирі-
шити питання про госпіталізацію.
3. Надіслати термінове повідомлення
до районної СЕС про випадок
кашлюку.
4. Повідомити і викликати дільнич-
ного лікаря.
5. Організувати домашній стаціонар
з ізоляцією хворого в окремій
кімнаті.
6. Провітрювати приміщення, конт-
ролювати проведення вологого
прибирання, підтримання в кімнаті
температури повітря 18—20 °С.
7. Скласти охоронний режим з пози-
тивним емоційним тлом. Запобіга-
ти конфліктним ситуаціям, не до-
пускати, щоб дитина плакала.
8. Не допускати додаткового інфіку-
вання вірусною (ГРВІ) та бактері-
альною мікрофлорою.
9. Організувати влітку максимальне
перебування на свіжому повітрі.
Зимою — прогулянки на свіжому
повітрі при температурі повітря до
- 1 0 °С.
10. Виконувати призначення лікаря.
Перші 10 днів захворювання до-
цільно в и к о р и с т о в у в а т и анти-
біотики.
11. Годувати дитину часто і дрібними
порціями, їжа повинна бути висо-
144 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
кокалорійною, адаптованою до
віку дитини.
12. Переписати дітей в родині хворо-
го, які були з ним у контакті, вести
за ними спостереження протягом
14 днів.
ПРОБЛЕМА
Напади спазматичного кашлю.
Причина
Спазматичний період кашлюку.
Мета
Полегшити перебіг і скоротити
терміни спазматичного періоду.
Дії медсестри
1. Стежити за організацією щадного
режиму зі створенням позитивно-
го емоційного тла. Читати дітям
книжки, запропонувати спокійні
ігри, уникати конфліктів.
2. К о н т р о л ю в а т и п і д т р и м а н н я в
приміщенні температури 18—
20 °С. Постійно провітрювати
кімнату та робити в ній вологе
прибирання.
3. Організувати дитині сон на свіжо-
му повітрі, максимальне перебу-
вання на вулиці при температурі
до 0 °С, Зимою проводити прогу-
лянки при температурі до — 10 °С.
4. За призначенням лікаря проводи-
ти медикаментозну терапію:
— з метою поліпшити прохідність
бронхів використовувати еуфі-
лін — 4—6 мг на 1 кг маси тіла
на добу;
— проводити аерозольну терапію:
інгаляції натрію гідрокарбона-
ту, еуфіліну, новокаїну, аскор-
бінової кислоти. Можуть бути
використані для зняття бронхо-
спазму іпрадол, беротек, атро-
вент, дитек тощо;
— застосовувати постуральні дре-
нажі з використанням муко-
літичних засобів;
— використовувати препарати, що
подавляють кашльову домінанту:
седуксен у дозі 0,3 мг на 1 кг маси
тіла на добу. Дітям віком понад
2 роки можна давати глаувент у
дозі 1 мг на кожен рік життя на
прийом 3 рази на добу;
— інгаляції з протеолітичними
ф е р м е н т а м и хімопсином та
хімотрипсином, що полегшить
відкашлювання харкотиння;
— антигістамінні п р е п а р а т и у
вікових дозах;
— для зменшення збудливості за-
стосовувати фенобарбітал,
літичну суміш з аміназином
протягом 10—14 днів;
— у разі виникнення ускладнень
застосовувати антибіотики,
5. Контролювати годування дити-
ни — малими порціями і часто.
ПРОБЛЕМА
Спазматичний кашель з апное.
Причина
Важкий перебіг кашлюку в дити-
ни раннього віку.
Мета
Проводити інтенсивну терапію до
повного одужання.
Дії медсестри
1. Постійно контролювати характер
дихання.
2. Під час зупинки дихання прово-
дити штучну вентиляцію легень
методом "рот у рот і ніс". Застосу-
 Кашлюк 145
вати штучне дихання з викорис- Проблема
танням ручних респіраторів, Ризик п о ш и р е н н я інфекції т а
3. Після відновлення дихання прове- і н ф і к у в а н н я осіб, я к і були в
сти оксигенотерапію в домашніх контакті з хворим.
умовах за допомогою кисневої по-
душки. Причина
4. Надіслати термінове повідомлення
до районної СЕС про випадок Передача збудника повітряно-
важкої форми кашлюку і попере- краплинним шляхом.
дити про негайну госпіталізацію.
5. Супроводжувати дитину в дитячу Мета
інфекційну лікарню. Запобігання захворюванню кон-
6. Медична сестра стаціонару органі- тактних осіб та поширенню інфекції.
зовує індивідуальний нагляд за
дитиною. У лікуванні та догляді пе- Дії медсестри
редбачають такі заходи: 1. Ізолювати хвору дитину на 25 днів
1) створити щадний режим; від початку захворювання.
2) підтримувати температурний 2. Накласти карантин на дітей, які
режим повітря в палаті; були в контакті з хворим і не хво-
3) годування дитини відповідно до ріли на кашлюк, терміном 14 днів.
віку; 3. Заключну дезінфекцію не прово-
4) боротьба з гіпоксією — застосо- дять.
вувати кисневий намет ДПК-1 4. У разі підозри на кашлюк прово-
з подачею 40% кисню; дити бактеріологічне обстеження.
5) під час апное проводити штуч-
ну вентиляцію легень; Реалізація плану догляду
6) для запобігання апное за при-
значенням лікаря вводити пред- Взяття матеріалу
нізолон — 2 мг на 1 кг маси тіла; на чашку Петрі
7) за призначенням лікаря прово- Місце проведення: приймальне
дити заходи з відновлення про- в і д д і л е н н я дитячої і н ф е к ц і й н о ї
хідності бронхів, боротьби з лікарні, ізолятор поліклініки, вдома.
гіпоксією: вводити еуфілін, Оснащення робочого місця:
кокарбоксилазу, аскорбінову 1. Штатив для пробірок.
кислоту, токоферол, аерозольні 2. Стерильні пробірки зі стержнями,
препарати — беротек, атровент, на кінцях яких ватні тампони.
дитек, а також препарати седа- 3. Стерильні шпателі.
тивної дії — седуксен, літичну 4. Склянка для забруднених шпа-
суміш, фенобарбітал; телів.
5. Чашка Петрі з кров'яним агаром.
8) у разі необхідності під контро- Попередня підготовка:
лем лікаря проводити інфузійну Підготовка рук медичного праців-
терапію. ника (розділ 1, пункт 1).
7. Термін ізоляції дитини — 25 днів Посадити дитину обличчям до
від початку захворювання. світла.

10 — 2-751
146 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
Основний етап виконання:
Якщо у дитини викликається спаз-
матичний кашель, то проводять такі
заходи:
1. У праву руку взяти стерильний
шпатель.
2. Відкрити дитині рота і надавити на
корінь язика.
3. Такою дією провокується напад
спазматичного кашлю при кашлюку.
4. Під час нападу відкрити ч а ш к у
Петрі з кров'яним агаром і під-
нести її на відстань 8—10 см від
рота дитини.
5. Дитина кашляє і на кров'яний агар
чашки Петрі потрапляють крап-
линки слизу, в яких містяться па-
лички Борде — Жангу. Тримати
чашку відкритою 20 с. Після взяття
матеріалу чашку закрити.
6. Заклеїти чашку стрічкою паперу,
на якому виписати направлення в
лабораторію.
Якщо у дитини не можна викли-
кати напад спазмоти іної о кашлю, то
проводять такі заходи:
1. За всіма правилами взяти мазок із
задньої стінки глотки стерильним
ватним тампоном на кінці метале-
вого стержня.
2. Відкрити чашку Петрі з кров'яним
агаром і тримати її в лівій руці.
3. Ватним тампоном на кінці метале-
вого стержня, я к и м було взято
мазок, зробити посів на кров'яний
агар.
4. Закрити чашку Петрі, заклеїти її
стрічкою паперу, на якій виписати
направлення в лабораторію.
Проведення інгаляції
кисню дітям
Місце проведення: палата інтен-
сивної терапії в дитячому стаціонарі,
відділення інтенсивної терапії.
Оснащення робочого місця:
1. Киснева подушка.
2. Апарат Боброва.
3. Носовий одноразовий катетер.
4. Кувез.
5. Кисневий намет.
6. Апарат штучної вентиляції легень.
7. Маска для подачі кисню.
8. Інтубаційна трубка.
9. Герметичний поліетиленовий пакет.
Попередня підготовка:
Залежно від стану дитини підібра-
ти метод проведення інгаляції кисню.
Кисень можна подавати в кувез, кис-
невий намет, у барокамеру, за допо-
могою носового катетера, маски за
відкритою та закритою системами,
через інтубаційну трубку з викорис-
танням апарату штучної вентиляції
легень. Покласти дитину в ліжко з
підвищенням для голови на правий
бік.
Відсмоктати слиз із верхніх ди-
хальних шляхів.
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 1).
ОСНОВНИЙ етап виконання:
Інгаляція кисшо через маску з
кисневої подушки:
1. Заповнити подушку киснем, за-
крити затискач.
2. З'єднати подушку з маскою.
3. На маску покласти марлеву сер-
ветку, закріпити її.
4. Змочити марлеву серветку водою
за допомогою ватної кульки, яку
помістити в склянку з водою.
5. Піднести маску до рота дитини на
відстані 4—5 см, щоб дитина по-
вільно видихала повітря.
6. Відкрити затискач кисневої подуш-
ки і постійно зволожувати ватною
кулькою, змоченою водою,
марлеву серветку, через яку по-
дається кисень.
 Кашлюк
7. Подавати кисень дитині протягом
7—10 хв.
Інгаляція кисню через апарат
Боброва за допомогою маски:
1. Заповнити апарат Боброва водою
(300—400 мл), або 20% розчином
спирту, або розчином відхарку-
вальних. трав,
2. Трубку, яку занурюють у воду,
з'єднати з джерелом кисню,
3. На цю трубку надіти гумову трубку
завдовжки 10—12 см, вільний кінець
якої герметично зав'язати, а з боків
з р о б и т и декілька невеличких
отворів. Таким чином поліпшується
зволоження кисню водою.
4. Трубку, яка збирає зволожений
к и с е н ь над в о д о ю в а п а р а т і
Боброва, з'єднати з маскою.
5. Піднести маску до рота дитини на
відстань 3—4 см і почати інгаля-
цію кисню.
6. Подавати кисень дитині протягом
7—10 хв щогодини при синдромі
дихальної недостатності.
Інгаляція кисню за допомогою
носового катетера:
1. Трубку від апарата Боброва з' єдна-
ти з одноразовим носовим кате-
тером.
2. Носовий катетер на вільному кінці
розгалужується на дві тоненькі
трубочки. їх ввести в ніздрі дитини
і закріпити лейкопластиром.
3. П о д а в а т и з в о л о ж е н и й к и с е н ь
протягом 7—10 хв.
Інгаляція кисню за допомогою
поліетиленового пакета:
1. Підібрати поліетиленовий пакет,
розміри якого в 2 рази більші за
розмір голови дитини.
2, З'єднати трубку від апарата Боб-
рова з верхнім кутом поліетиле-
нового пакета і закріпити трубку
герметично.
10*
147
3. Надіти поліетиленовий пакет на
голову дитини, нижній край паке-
та на рівні шиї дитини повинен
бути на відстані. 1.0 см від дитини.
4. Подавати з в о л о ж е н и й к и с е н ь
через верхній куг поліетиленового
пакета, стежити, щоб вуглекислий
газ, який видихає дитина, виходив
через нижні вільні краї пакета.
Проведення інгаляції кисню в
кувезах
Концентрація, кисню в кувезах
ЗО—40% (дивись алгоритм "Користу-
вання кувезом", блок 1).
Також дивись "Техніка проведен-
ня щеплення проти кашлюку, диф-
терії, правця" в темі "Дифтерія".
Оцінка результатів
Результати лікування та догляду
оцінюють, спостерігаючи за хворою
дитиною, яку ізолюють на 25 днів від
початку захворювання,
Етапність перебігу кашлюку, мор-
фологічні особливості збудника вра-
ховують під час складання плану дог-
ляду і розроблення заходів терапії. У
катаральний період і в перші 10 діб
спазматичного періоду позитивний
результат можна отримати від уведен-
ня антибіотиків — еритроміцин, ру-
дил, вільпрафен. У період спазматич-
ного кашлю антибіотики показані
тільки в разі бронхолегеневих усклад-
нень, якщо приєдналась інша мікро-
флора. Комплексна терапія дає пози-
тивні результати, якщо вона перед-
бачає застосування муколітичних,
протикашльових, аерозольних,
бронхолітичних препаратів, заходи
боротьби з гіпоксією, пригнічення до-
мінантного кашльового центру, заспо-
кійливі, седативні, антигістамінні пре-
парати, фізіотерапевтичні процедури.
Лікування неврологічних ускладнень
148 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
включає протизапальні засоби, в тому
числі глюкокортикостероїдні препа-
рати, сечогінні, протисудомні препа-
рати.
Дітям раннього віку з важким пе-
ребігом кашлюку доцільно вводити
специфічний протикашлюковий іму-
ноглобулін внутрішньом'язово в дозі
1,5—3 мл протягом 3 діб.
Правила виписування дітей у ди-
тячі заклади:
1) нормалізація загального стану
дитини;
2) відсутність клінічних проявів
захворювання;
3) нормалізація аналізів крові та
сечі, рентгенологічних даних;
4) відсутність ускладнень.
Профілактика
Специфічна профілактика полягає
в активній імунізації. Усі діти під-
лягають вакцинації АКДП-вакциною
із 3-місячного віку триразово з інтер-
валом ЗО днів.
Адсорбовану кашлюково-дифтерій-
но-правцеву вакцину вводять внутріш-
ньом'язово по 0,5 мл у віці 3, 4, 5 міс.
Ревакцинацію проводять одноразово у
віці 18 міс.
Неспецифічна профілактика вклю-
чає:
—• ізоляцію хворої дитини на 25 днів
від початку захворювання;
— в с т а н о в л е н н я к а р а н т и н у на
14 днів;
— встановлення медичного нагля-
ду за контактними особами в
осередку інфекції;
— у разі підозри на кашлюк —
проведення бактеріологічного
обстеження;
— у карантинних групах дитячо-
го садка застосовувати заходи
профілактики поширення
повітряно-краплинної інфекції.
 Скарлатина 149

СКАРЛАТИНА
Скарлатина (scarlatina) — одна з форм стрептококової
інфекції, яка має перебіг з гарячкою, ангіною, висипкою
на шкірі і призводить до стрептококових та інфекційно-
алергійних ускладнень.

Висока захворюваність на скарлатину протягом багатьох

десятиріч пояснюється відсутністю активної імунізації.
Скарлатина відома з давніх часів, але це захворювання
плутали з іншими, які мали перебіг з висипкою на шкірі. Перше
клінічне описання скарлатини було дано англійським лікарем
Т. Зісіепдагп у 1673 р. З того часу залишилась англійська назва
скарлатини — пурпурна лихоманка. Назва "скарлатина" має
італійське походження і перекладається як пурпурний.
Історія вивчення скарлатини пов'язана з пошуком її збудника,
я к и й п р о в о д и в с я за д в о м а н а п р я м к а м и : д о с л і д ж е н н я
бактеріальної мікрофлори і вірусів. Найбільш обґрунтованою в
наш час є теорія стрептококової етіології захворювання. Най-
важливіше значення д і я підтвердження стрептококової теорії
має внутрішньошкірна реакція з токсином скарлатинозного
стрептокока для визначення сприйнятливості до скарлатини,
яка має назву реакції Діка (запропонована в 1923—1925 рр.). У
дітей, які не хворіли на скарлатину та у хворих в перші дні
захворювання ця реакція позитивна, а у дітей, що перехворіли
на скарлатину, вона негативна.

Специфічний збудник термолабільна — токсична і термоста-

захворювання
Збудником скарлатини є ß-гемо-
літичний стрептокок групи А (Strepto-
coccus haemoliticus), який має 80 серо-
логічних типів, кожен із них може
с п р и ч и н и т и різні с т р е п т о к о к о в і
захворювання.
Фарбується стрептокок, грампози-
тивно. Виділяє токсин та патогенні
чинники, серед яких є ферменти
стрептолізин, гіалуронідаза, стрепто-
кіназа тощо. Було виділено дві фракції
токсину гемолітичного стрептокока:
більна — білкова або алергійна.
Застосування токсину, очищеного від
білкових фракцій, має велике значен-
ня у визначенні антитоксичного іму-
нітету в дітей до скарлатини. Вивчені
субстанції, які містяться в капсулі
стрептокока, його клітинній стінці і
цитоплазмі. Серед них наявні такі
чинники вірулентності стрептокока, як
типоспецифічний М-протеїн, ліиотей-
хоєва кислота.
Стрептокок довгий час зберігаєть-
ся у висушеному субстраті, витримує
150 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
низькі температури, у разі підвищен-
ня температури до 70 °С живе протя-
гом 1 год. Його швидко інактивують
дезінфекційні розчини та антибіотики.
Епідеміологія
Джерело інфекції
Головним джерелом інфекції є хвора
на скарлатину дитина з перших годин
захворювання. Контагіозність такого
хворого в середньому становить 7—
10 днів, але вона збільшується в разі
виникнення вторинних вогнищ інфек-
ції — синуситу, отиту, загострення
хронічного тонзиліту, лімфаденіту.
Джерелом інфекції можуть бути діти і
дорослі, які хворіють на стрептококову
ангіну, назофарингіт та хворі різними
формами стрептодермії. Значна роль у
поширенні інфекції належить бактеріо-
носіям. Небезпечними є й реконвалес-
центи. Діти, які перенесли скарлатину,
довгий час виділяють стрептокок, якщо
в них відбувається загострення
хронічного процесу глотки або в пізні
терміни захворювання приєднується
нова інфекція.
Механізм передачі інфекції
Головний механізм передачі інфекції
при скарлатині — повітряно-крап-
линний. Виділяється стрептокок з
організму з секретом слизових оболо-
нок глотки. Зараження відбувається під
час контакту з хворим носієм.
Оскільки стрептокок стійкий у
зовнішньому середовищі, інфекція
м о ж е передаватися ч е р е з іграшки,
предмети догляду, посуд, одяг хворо-
го, через особу, яка була в контакті з
хворою дитиною (третя особа). У разі
інфікування продуктів (особливо мо-
лочних) іноді спостерігають групові
спалахи скарлатини.
Воротами інфекції є лімфатичне
глоткове кільце, при атипових фор-
мах скарлатини — будь-яка ранова
чи опікова поверхня.
На місці п р о н и к н е н н я інфекції
формується запальне вогнище, з яким
пов'язаний розвиток септичного ком-
поненту скарлатини. Септичний ком-
понент має значення у виникненні
ускладнень захворювання — отиту,
лімфангіту, синуситу тощо. Токсичний
компонент скарлатини пов'язаний з
виділенням токсину, а саме, з його
термолабільною фракцією. Ця фрак-
ція має властивості пірогенності,
підвищення проникності мембран,
цитотоксичності. Від неї з а л е ж а т ь
симптоми інтоксикації та висипка на
шкірі. Друга фракція токсину — термо-
стабільна, має алертізувальне значен-
ня. Ф е р м е н т и с т р е п т о к о к а м а ю т ь
наступні властивості: стрептолізини
справляють цито- і гемолітичну дію;
М-протеїн має антифагоцитарну влас-
тивість; гіалуронідаза посилює всмок-
тування токсинів із вогнища запалення.
Чинники, що сприяють виникнен-
ню інфекційного захворювання
1. З а х в о р ю в а н н я , які п о в ' я з а н і з
розвитком катаральних проявів у
верхніх дихальних шляхах.
2. Імунодефіцитні стани.
3. Порушення санітарно-гігієнічного
режиму.
4. Скупченість і закриті колективи
дітей.
Сезонність епідемічного процесу
М а к с и м у м з а х в о р ю в а н о с т і на
скарлатину припадає на осінньо-зи-
мовий період.
Сприйнятливість населення до
інфекції
Скарлатина — дитяче інфекційне
захворювання. Індекс контагіоз-
ності — 0,4. Хворіють переважно діти
 Скарлатина
віком від 2 до 7 років. У підлітків і
дорослих скарлатина зустрічається
рідко, бо вони мають набутий анти-
токсичний імунітет. Не хворіють діти
до 1 року, оскільки вони мають
імунітет, який одержали від матері.
Після перенесеної скарлатини за-
лишається стійкий антитоксичний
імунітет. Але можуть зустрічатися
повторні випадки скарлатини, що
пов'язано з широким використанням
антибіотиків під час лікування пер-
шого спалаху захворювання. Анти-
бактеріальна терапія пригнічує збуд-
ника і, відповідно, інтенсивність анти-
генного подразнення імунної системи
хворого.
Класифікація
Типові форми скарлатини
1. Легка.
2. Середньої важкості.
3. Важка:
а) токсична,
б) септична,
в) токсикосептична.
Атипові форми
1. Стерта (абортивна).
2. Гіпертоксична.
3. Геморагічна.
4. Екстрабукальні форми (опіко-
ва та ранова).
КЛІНІЧНІ прояви
Різноманітність патогенного впли-
ву стрептокока формує клінічні про-
яви захворювання та імунологічну
перебудову.
Інкубаційний період триває від !
до 12 днів, найчастіше — 2—7 днів.
Захворювання починається гос-
тро. Продромальний період відсушій.
Швидко розвиваються такі симптоми
інтоксикації:
151
— температура тіла підвищується
до 38-—39 °С;
— блювання;
— біль у горлі;
— головний біль;
— зниження апетиту;
— порушення сну;
— загальне нездужання.
Головним проявом скарлатини є
ангіна, яка має перебіг катарального,
лакунарно-фолікулярного або некро-
тичного процесу. Під час огляду гор-
ла спостерігають такі симптоми:
— яскрава малинова гіперемія;
— у р а ж е н і мигдалики, язичок,
піднебінні дужки, м'яке під-
небіння;
— є чітка межа зі здоровими тка-
нинами, гіперемія не п е р е -
ходить на слизову оболонку
твердого піднебіння;
— на піднебінні — крапкова енан-
тема, інколи з петехіями.
Не пізніше 2-ї доби з'являється
скарлатинозна висипка, що має ха-
рактерні особливості:
— вона дрібнокрапкова, яскраво-
рожева;
— з'являється одночасно на всій
поверхні тіла;
— уся поверхня шкіри гіперемо-
вана;
— яскравіше виражена висипка на
ліктьових, пахвових згинах,
внизу живота, на бічних поверх-
нях тулуба;
— пальпаторно шкіра суха і гаря-
ча, визначається набряк шкір-
них сосочків —: вони припідняті
над поверхнею шкіри;
— під час розтягування шкіри ви-
сипка зникає, але можуть з'яв-
лятися петехії;
— на обличчі елементи висипки
зливаються, щоки стають
1 ко Розділ 3. Бактеріальні інфекції
яскраво-рожевими, набряклими,
при цьому носо-губний трикут-
ник чистий, блідий — симптом
Філатова;
— яскраво виражений білий дер-
мографізм;
— в и с и п к а т р и в а є від 2 год до
2 днів.
На 3—4-й день можна спостеріга-
ти симптом малинового язика. Язик
очищується від сіро-білого нальоту і
набуває малинового кольору з вира-
ж е н и м и сосочками. Симптом триває
1—2 тиж. На 2-й тиждень на шкірі
з'являються світло-коричневі смуги
пігментації, частіше на животі та в
складках шкіри. На 3-й тиждень по-
чинається лущення — спочатку там,
де шкіра н і ж н а (вушні р а к о в и н и ,
шия), а потім на шкірі всього тулуба
і кінцівках.
Особливістю скарлатини є висівко-
подібне лущення на шкірі тулуба та
пластинчасте — на долонях і підош-
вах. У дітей грудного віку лущення
відсутнє або слабко виражене.
Під час п а л ь п а ц і ї в и з н а ч а ю т ь
збільшення регіонарних лімфатичних
вузлів, які стають щільними і боліс-
ними.
Ступінь у р а ж е н н я л і м ф о в у з л і в
залежить від патологічного процесу
в мигдаликах.
Під час об'єктивного обстеження
виявляють підвищення тонусу пара-
симпатичної системи, на що вказують
уповільнення пульсу на 20—40 ударів,
збільшення періоду білого дермогра-
фізму. З порушенням вегетативної
нервової системи пов'язані об'єктивні
дані, які діагностуються з боку систе-
ми кровообігу:
— тахікардія і підвищення артері-
ального тиску в перші дні змі-
н ю ю т ь с я на б р а д и к а р д і ю та
зниження артеріального тиску
до норми або н и ж ч е від норми;
— під час перкусії з 4—5-го дня
захворювання визначають роз-
ширення м е ж серця, особливо
вліво;
— під час аускультації вислухову-
ють слабкість тонів серця,
н і ж н и й систолічний шум,
акцент II тону над аортою.
Синдром "скарлатинозного" сер-
ця підтверджується електрокардіо-
графією, яка виявляє синусову бради-
кардію й аритмію.
Зміни з боку серця лабільні й стан
дитини не погіршують.
Під час пальпації живота іноді ви-
значають гепатолієнальний синдром.
Ускладнення
У різні терміни перебігу скарла-
тини можуть розвиватися наступні
види ускладнень.
Ранні токсичні — розвиваються у
1-й тиждень захворювання:
1. "Скарлатинозне" серце — інфек-
ційний міокардит.
2. Токсичне у р а ж е н н я нирок —
сеча набуває бурого кольору;
білок 1—-2%; еритроцити до 100;
циліндрурія.
3. Синдром геморагічного васку-
літу приєднується до висипки
на 2-гу добу хвороби. Можуть
виникати внутрішні кровотечі —
у 99% випадків спостерігають
шлунково-кишкові кровотечі.
Гнійно-септичні:
1. Ранні спостерігають на 1—-2-му
тижні захворювання.
2. Пізні — на 3-му тижні.
Розвивається сепсис із метастазу-
ванням у різні органи і виникають:
— гнійна пневмонія;
— гнійний отит;
 Скарлатина
— бурсити;
— синусити;
— гнійний лімфаденіт.
В 1—4% випадків бувають реци-
диви скарлатини.
Імунно-інфекційні у склади ення
виникають після одужання.
1. Ревматизм.
2. Гломерулонефрит.
3. Хвороба Шенляйна—Геноха.
Оцінка стану пацієнта
Медична сестра оцінює стан па-
цієнта за даними епідемічного анам-
незу, скаргами пацієнта, головними
клінічними проявами, що характерні
для скарлатини:
— симптом Філатова (блідий носо-
губний трикутник);
— д р і б н о к р а п к о в а в и с и п к а на
гіперемованій шкірі;
— малиновий язик;
— білий дермографізм;
— ангіна з Яскравим зівом — па-
лаючий зів;
— "скарлатинозне" серце.
Важливим діагностичним кри-
терієм скарлатини є лабораторні
п о к а з н и к и . У крові спостерігають:
лейкоцитоз, нейтрофільоз, зсув лейко-
цитарної формули вліво, збільшення
ШОЕ. У сечі можугь визначатися такі
зміни: альбумінурія, мікрогематурія,
циліндрурія (за рахунок появи гіалі-
нових циліндрів), олігурія.
Медична сестра повинна визначи-
ти ступінь важкості стану хворої ди-
тини, і від цього залежатиме тактика
надання допомоги. Показниками важ-
кості є загальні симптоми інтокси-
кації, ступінь ураження горла та ре-
гіонарних лімфовузлів.
Оцінюючи легку форму скарлати-
ни, медична сестра звертає увагу на
добре самопочуття дитини, темпера-
153
туру тіла до 38 °С, катаральну ангіну
та блідо-рожеву висипку, яка швид-
ко зникає.
Оцінюючи форму середньої важ-
кості, необхідно звернути увагу на
більш виражені симптоми:
— температура тіла до 39—40 °С;
— нездужання дитини;
— головний біль, збудження;
— блювання;
— яскраво-рожева висипка поши-
рюється на шкіру всього тулуба
і кінцівок;
— лакунарно-фолікулярна ангіна;
—• збільшені і болісні всі групи
регіонарних лімфовузлів;
— виражений синдром "скарлати-
нозного" серця.
Оцінюючи важку ф о р м у скарла-
тини (токсичну або септичну), медич-
на сестра звертає увагу на наступні
симптоми:
1) токсична форма:
— температура тіла 40—41 °С;
— затьмарена свідомість;
— судоми, менінгеальні ознаки;
— багаторазове блювання;
— рідкі випорожнення;
— геморагічна висипка;
— слабкий пульс, падіння арте-
ріального тиску;
— гепатолієнальний синдром.
2) септична форма:
— флегмонозна або некротична
ангіна;
— гнійний лімфаденіт, форму-
вання аденофлегмони;
— розвиток септичних вогнищ;
•— виразковий або некротичний
стоматит.
Медична сестра повинна пам'ята-
ти про атипові форми скарлатини, які
особливо в а ж к і для оцінки стану.
Дитину з гіпертоксичною ф о р м о ю
скарлатини (стан дитини нагадує ме-
154 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
нінгоенцефаліт) необхідно негайно
госпіталізувати.
Абортивна форма має легкий пе-
ребіг без висипки, частіше з нормаль-
ною температурою. Головним проявом
цієї форми є скарлатинозна ангіна.
Слід пам'ятати, що при ранових та
опікових формах скарлатини інкуба-
ційний період дуже короткий, слабко
виражена інтоксикація, легка ката-
ральна ангіна, висипка починається і
яскраво виражена біля воріт інфекції.
Аналіз стану дитини дозволяє ме-
дичній сестрі разом з батьками дити-
ни с ф о р м у л ю в а т и наявні та по-
тенційні проблеми і скласти план се-
стринського догляду.
План сестринського догляду
ПРОБЛЕМА
Дрібнокрапкона висипка на гіпе-
ремованому тлі шкіри.
Причина
Скарлатина.
Мета
Ізоляція пацієнта і проведення
лікування до одужання.
Дії медсестри
1. Дати оцінку стану хворого.
2. Якщо дитина залишається лікува-
тися в домашніх умовах, органі-
зувати її ізоляцію.
3. Надіслати до районної CEC тер-
мінове повідомлення про випадок
скарлатини.
4. Повідомити і викликати дільнич-
ного лікаря.
5. До початку лікування взяти мазок
із зіва та з-під язика на ß-гемолі-
тичний стрептокок.
6. Надати долікарську допомогу:
— у разі гіпертермії застосувати
фізичні методи охолодження;
— у разі необхідності ввести 50%
розчин анальгіну —0,1 мл на
кожен рік життя.
7. Виконувати призначення лікаря.
8. Простежити за проведенням дез-
інфекції.
ПРОБЛЕМА
Сильний біль у горлі, який поси-
люється під час ковтання.
Причина
Фолікулярна скарлатинозна ангіна.
Мета
Ізоляція пацієнта та лікування до
повного одужання.
Дії медсестри
1. Дати оцінку стану хворого.
2. Якщо дитина залишається лікува-
тися в домашніх умовах, органі-
зувати її ізоляцію.
3. Надіслати до районної CEC термі-
нове повідомлення про випадок
скарлатини.
4. Повідомити і викликати дільнич-
ного лікаря.
5. До початку лікування взяти мазок
із зіва та з-під язика на ß-гемолі-
тичний стрептокок.
6. До приходу лікаря поміряти темпе-
ратуру тіла, у разі гіпертермії
застосувати фізичні методи охо-
лодження та ввести жарознижу-
вальний препарат.
7. Якщо на мигдаликах є гнійна плівка,
зняти її розчином фурациліну
1:5000,
8. П р о в е с т и о б с т е ж е н н я д и т и н и
разом з лікарем.
 Скарлатина
9. Виконувати призначення лікаря.
10. С т е ж и т и за проведенням дез-
інфекції.
ПРОБЛЕМА
На шкірі тулуба і кінцівок ціано-
тично-рожева дрібно-крапкова
висипка з геморагіями.
Причина
Важка форма скарлатини.
Мета
Госпіталізувати пацієнта і продов-
жити лікування до повного одужання.
Дії медсестри
1. О ц і н и т и стан хворої дитини.
Звернути увагу на геморагії як заг-
розливий симптом.
2. Надіслати до районної CEC термі-
нове повідомлення про випадок
важкої форми скарлатини і вказати
на необхідність госпіталізації.
3. П о в і д о м и т и ч е р г о в о г о лікаря
дитячої інфекційної лікарні про
важкий випадок скарлатини.
4. У разі гіпертермії застосувати
фізичні методи охолодження, ввес-
ти жарознижувальний препарат.
5. Дитині, яка перебуває у важкому
стані, ввести разову дозу антибіо-
тика пеніцилінового ряду після
проведення, проби (з розрахунку
100 мг на 1 кг маси тіла).
6. Супроводжувати дитину під час
госпіталізації до і н ф е к ц і й н о ї
дитячої лікарні,
7. П р о к о н т р о л ю в а т и проведення
заключної дезінфекції в первин-
ному осередку скарлатини.
8. Спостерігати, за членами родини
хворої дитини протягом 7 днів з
моменту ізоляції хворого.
155
ПРОБЛЕМА
Ризик поширення скарлатини,
і н ф і к у в а н н я осіб, які м а л и
контакт із хворою дитиною.
Причина
Передача інфекції повітряно-крап-
линним, контактним, конгактно-побуто-
вим шляхом, а також через продукти.
Мета
Зменшити можливість поширення
інфекції.
Дії медсестри
1. Виявити хворого в ранній стадії
захворювання.
2. Оцінити стан пацієнта.
3. Ізолювати пацієнта в дитячій
інфекційній лікарні або в домаш-
ніх умовах, що залежить від форми
скарлатини та її ускладнень.
4. Встановити термін ізоляції —
10 днів у стаціонарі, після цього ще
12 днів у домашніх умовах.
5. П р о к о н т р о л ю в а т и п р о в е д е н н я
заключної дезінфекції, протиепі-
демічних заходів у палаті інфек-
ційної лікарні або в ізольованій
кімнаті вдома.
6. Переписати членів родини хворої
дитини, які були з нею в контакті.
Встановити за ними спостережен-
ня протягом 7 днів, вести контроль-
ний зошит.
7. Дітей до 7 років, що були в кон-
такті з хворим, ізолювати з 11 -го
до 21-го дня від моменту контакту.
8. Своєчасно повідомити районну
СЕС про випадок скарлатини для
встановлення карантину на 7 днів
у дитячому садку або в 1—2-х
класах школи, якщо її відвідував
хворий.
156 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
9. Підготувати дитину, яка перехво-
ріла, до виписування в школу або
дитячий садок:
— зробити 2 мазки з інтервалом
2 дні на Р-гемолітичний стреп-
токок;
— зробити загальний аналіз крові;
— зробити загальний аналіз сечі.
У разі доброго самопочуття, нега-
тивних результатів мазків та нор-
мальних аналізів дитину можна ви-
писувати після 22-го дня ізоляції.
Реалізація плану догляду
Розведення антибіотиків
і підрахунок д о з и дітям
різного віку
Місце проведення: вдома, стаціонар.
Оснащення робочого місця:
1. С т е р и л ь н и й с т о л и к , на я к о м у
підготовлено: с т е р и л ь н і лотки,
пінцети, ватні кульки.
2. Робочий маніпуляційний столик, на
якому підготовлено: одноразові
шприци, голки, стерильні гумові ру-
кавички в упаковці, флакони ан-
тибіотиків, 0,25% розчин новокаї-
ну — 200 мл або ізотонічний розчин
натрію хлориду — 200 мл, або 0,25%
розчин новокаїну в ампулах по
10 мл, спирт 70% — 10 мл.
Попередня підготовка:
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 3).
1. Підготувати флакон антибіотика,
розчинник; одноразовий шприц
5 мл або 10 мл і дві голки. Переві-
рити термін зберігання препаратів,
цілість флакона, ампули.
2. С т е р и л ь н и м и н о ж и ц я м и з н я т и
алюмінієвий к р у ж о к металевого
ковпачка.
3. Обробити ватною кулькою, змо-
ченою 70% спиртом, гумову проб-
ку флакона і поставити його на ро-
бочий столик.
4. Взяти ампулу розчинника (0,25%
р о з ч и н н о в о к а ї н у — Юмл),
обробити шийку ампули ватною
кулькою, змоченою 70% спиртом.
5. Надпиляти шийку ампули. Ватною
кулькою, змоченою 70% спиртом,
обгорнути шийку і розкрити
ампулу.
6. Зібрати одноразовий 10 мл шприц і
покласти його з голкою на стериль-
ний лоток.
7. Взяти в ліву руку розкриту ампу-
лу, в праву руку шприц із голкою
і ввести голку в ампулу.
8. Набрати в шприц 10 мл розчину,
поступово піднімаючи дно ампу-
ли для кращого всмоктування роз-
чину в шприц.
9. Випустити повітря зі шприца, по-
дивитися на поділки шприца, щоб
знати кількість розчинника.
10. Голкою цього шприца проколоти
гумову пробку флакона антибіо-
тика.
11. Ввести розчинник у флакон, від'єд-
нати голку від ш п р и ц а (шприц
покласти на стерильний лоток).
12. Під'єднати голку, яка введена у
флакон зі шприцом, і набрати в
нього необхідну кількість антибіо-
тика, випустити зі шприца повітря.
13. Змінити голку на шприцеві, пере-
вірити її прохідність, п о к л а с т и
шприц з голкою на стерильний
лоток.
Основний етап виконання:
Застосовуються такі розведення
антибіотиків: 1:1, 1:2, 1:4.
Розведення 1:1
1. У флакон з антибіотиком ввести
таку кількість розчинника, щоб в
1 мл розчину було 100 000 ОД ан-
тибіотика (або 100 мг антибіотика).
 Скарлатина
Наприклад : у флакон з 1 000 000 ОД
антибіотика ввести 10 мл розчин-
ника; у флакон із 500 000 ОД ан-
тибіотика ввести 5 мл розчинника;
у ф л а к о н із 250 000 О Д а н т и -
біотика ввести 2,5 мл розчинника.
2. При розведенні 1:1 усі призначені
дози антибіотиків треба поділити
на 100 000.
Наприклад: доза антибіотика
150 000 ОД — після розведення
набрати в шприц 1,5 мл; доза ан-
тибіотика 80 000 ОД — після роз-
ведення набрати в шприц 0,8.
Розведення 1:2
1. У флакон з антибіотиком ввести
таку кількість розчинника, щоб в
1 мл розчину було 200 000 ОД анти-
біотика (або 200 мг антибіотика).
Наприклад; у флакон з 1 000 000 ОД
антибіотика ввести 5 мл розчин-
ника; у флакон із 500 000 ОД анти-
біотика ввести 2,5 мл розчинника;
у флакон із 250 000 ОД антибіо-
тика ввести 1,25 мл розчинника.
2. При розведенні 1:2 усі призначені
дози антибіотиків треба поділити
на 2.00 000.
Наприклад: доза антибіотика
200 000 ОД — після розведення
набрати в ш п р и ц 1 мл; доза анти-
біотика 350 000 ОД — після роз-
ведення набрати в шприц 1,75 мл.
Розведення 1:4 в дитячій практиці
застосовують рідко.
1. У флакон з антибіотиком ввести
таку кількість розчинника, щоб в
1 мл розчину було 400 000 ОД анти-
біотика (або 400 мг антибіотика)
і 2,5 мл розчинника.
2. П р и розведенні 1:4 усі призначені
дози антибіотиків треба поділити
на 400 000.
Наприклад; доза антибіотика
400 000 ОД — після розведення
набрати в шприц 1 мл; доза анти-
157
б і о т и к а 600 000 О Д — п і с л я
розведення набрати в шприц 1,5 мл.
Для розведення антибіотиків і
підрахунку доз у дітей раннього віку
з малою масою тіла треба користу-
ватися формулою:
кількість антибіотика
у флаконі (в ОД)
X:
кількість антибіотика,
призначеного на 1 ін' єкцію
де X — кількість розчинника, не-
обхідного для розведення.
Н а п р и к л а д : дитині п р и з н а ч е н о
25 000 ОД антибіотика. У флаконі —
500 000 ОД ампіциліну:
500000
X: = 20мл.
' 25 000
Скласти пропорцію:
500 000 — 20 мл
25 000 - Х м л
25 000x20
X: : 1 МЛ.
500000
Висновок: у флакон треба ввести
20 мл розчинника, з флакона набрати
в шприц 1 мл розчину. Антибіотики
треба розводити таким чином, щоб діти
з масою тіла до 1500 г отримали на одну
ін'єкцію 0,5 мл розчину, а діти з масою
тіла понад 1800—2000 г — 1 мл розчину.
Внутрішньошкірна
д і а г н о с т и ч н а п р о б а на
індивідуальну чутливість
д о антибіотиків
Антибіотики можна вводити внут-
рішньом'язово, внутрішньовенно, у
вигляді аерозолей, крапель та інши-
ми способами. На будь-який спосіб
158 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
введення антибіотика може виникну-
ти алергійна реакція. Щоб перевіри-
ти чутливість організму до дії анти-
біотика, слід зробити пробу на пере-
носимість. Внутрішньошкірна проба
в 100 разів чугливіша, ніж скарифі-
каційна, але вона частіше дає усклад-
нення.
Місце проведення: маніпуляцій-
ний кабінет, вдома.
Оснащення робочого місця:
1. Стерильний маніпуляційний сто-
лик, на якому підготовлено: сте-
рильні лотки, ш п р и ц и ємкістю
1 мл, шприц 10 мл, голки, гумові
рукавички.
2. Робочий маніпуляційний столик, на
якому підготовлено: шприци та
голки одноразового використання
ємкістю 1 мл, 10 мл в упаковках,
пінцети в потрійному розчині, фла-
кон з антибіотиком, флакон з ізо-
тонічним розчином натрію хлориду,
спирт 70%, ло ю к для використаних
інструментів та матеріалів.
3. Склянка з 3% розчином хлораміну
для використаних ватних кульок.
4. С т е р и л і з а т о р и 'з З % р о з ч и н о м
хлораміну для промивання і за-
мочування одноразових шприців
на 1 год.
5. Набір медикаментів для надання
невідкладної допомоги в разі ви-
н и к н е н н я алергійної реакції на
введення антибіотика.
Попередня підготовка:
Ретельно зібрати у хворої дитини
алергійний анамнез.
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 1).
1. Зробити розведення антибіотика
для постановки діагностичної про-
би на індивідуальну чутливість
організму до препарату.
2. Набрати в 1-грамовий шприц 0,2 мл
приготовленого розчину антибіо-
тика з флакона.
3. Набрати в другий 1-грамовий
шприц 0,2 мл ізотонічного розчину
натрію хлориду.
4. Покласти ш п р и ц и з н а б р а н и м и
розчинами на стерильний лоток.
5. На ц е й л о т о к п о к л а с т и в а т н і
кульки, змочені в 70% спирті.
6. Провести психологічну підготовку
хворої дитини.
7. Зручно посадити дитину на стілець,
звільнити обидві руки до ліктьових
суглобів від одягу. Руки повинні
розміщуватися на столі в зручному
розігнутому положенні.
Основний етап виконання:
1. Намітити місце ін'єкції в середній
третині внутрішньої поверхні
передпліччя, де відсугні судини та
сухожилки.
2. Протерти місце ін'єкції спочатку
однієї руки, а потім іншої стериль-
ними вашими кульками, змоченими
в 70% спирті.
3. Внутрішньошкірно в одну р у к у
ввести 1000 ОД антибіотика, роз-
веденого ізотонічним р о з ч и н о м
натрію хлориду. (Розведення 1:1;
у шприц взяти 0,1 мл розчину і
добрати 0,9 мл ізотонічного роз-
чину натрію хлориду). У шприц
набрати 0,2 мл, ввести ОД мл.
4. Внутрішньошкірно в другу руку
для контролю ввести 0,1 мл ізото-
нічного розчину натрію хлориду.
5. Результат проби перевірити через
20 хв. За н а я в н о с т і г і п е р е м і ї ,
набряку, свербіння реакцію вва-
ж а ю т ь позитивною. Це означає,
що введення даного антибіотика
хворому суворо протипоказане.
Слід обов'язково показати хворого
лікарю. Якщо змін на шкірі, крім
сліду від проколу, немає, то реак-
 Скарлатина
ц і ю в в а ж а ю т ь н е г а т и в н о ю . Це
означає, що введення даного
антибіотика не протипоказане.
Оцінка результатів
Результати лікування оцінюють,
спостерігаючи за хворою дитиною в
палаті інфекційної лікарні або в умо-
вах домашнього стаціонару. Термін
суворої ізоляції — 10 днів. Після нор-
малізації стану та за умови добрих
показників лабораторних аналізів до
цього терміну додають 12 днів для
спостереження за реконвалесцентом і
профілактики ускладнень скарлатини.
Протягом 10 днів від моменту вста-
новлення діагнозу хворому проводять
інтенсивну терапію, яка передбачає
організацію ліжкового режиму,
дієти — стіл № 5, призначення на 7—
10 д н і в а н т и б і о т и к і в (пеніцилін,
оксацилін, ампіцилін, еритроміцин у
вікових дозах), антигістамінних
препаратів, вітамінів. У важких випад-
ках проводять дезінтоксикаційну
терапію.
Під час спостереження за дитиною
необхідно уважно ставитися до но-
вих проявів захворювання, щоб своє-
часно діагностувати ускладнення.
В и н и к н е н н ю в а ж к и х ускладнень у
хворих зі скарлатиною сприяє супер-
інфекція та реінфекція, а також по-
рушення в догляді та лікуванні. Мож-
ливість в и н и к н е н н я суперінфекції
різко зменшується за умови виконан-
ня таких санітарно-протиспідемічпих
159
заходів: провітрювання палати або
кімнати, де ізольовано хворого, во-
логе п р и б и р а н н я з в и к о р и с т а н н я м
хлору, достатня площа приміщення,
кварцювання.
У разі виникнення ускладнень
призначають повторні курси антибіо-
тиків, при гнійних процесах необхід-
на консультація хірурга.
Профілактика
В основі профілактики скарлати-
ни лежать загальні заходи:
•— своєчасна ізоляція хворого;
— проведення заключної дез-
інфекції;
— ізоляція контактних осіб з 11-го
до 21-го дня;
•— карантин на 7 днів;
— організація санітарно-гігіє-
нічного режиму під час лікуван-
ня хворого на скарлатину та в
дитячих закладах, які відвідував
хворий;
— правильне виписування рекон-
валесцентів у дитячі заклади;
— активної імунізації не прово-
дять;
— у разі надзвичайного епідеміч-
ного стану проводять пасивну
імунізацію дітей імуноглобу-
ліном у дозах 3—6 мг;
— таку імунізацію проводять у
дитячих закладах у разі повтор-
них випадків захворювання на
скарлатину.
160 Розділ 3. Бактеріальні інфекції

МЕНІНГОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ ,
Менінгококова інфекція — гостре інфекційне захворювання,
яке спричинюється різними серологічними штамами
менінгокока; клінічно характеризується ураженням слизової
оболонки носової частини глотки, генералізацією процесу
у вигляді специфічної септицемії та запаленням мозкових
оболон.

Уперше епідемічний менінгіт як самостійне захворювання

було описано в 1805 p. Viesse під час епідемії в Женеві. Етіологію
епідемічного менінгіту було встановлено пізніше, у 1887 р.
Вексельбаумом, який описав відкритий ним у клітинах спинно-
мозкової рідини диплокок. Менінгококову інфекцію реєструють
на всіх континентах. Після 1945 р. спостерігався тривалий період
зменшення захворюваності на цю інфекцію. З 1968 р. розпочався
новий період збільшення випадків захворюваності на менінго-
кокову інфекцію.

Специфічний збудник організмом людини. Збудник продукує

захворювання
Менінгококову інфекцію спричи-
нює грампозитирний диплокок
Neisseria meningitidis. У спинномоз-
ковій рідині та в крові менінгокок
розташований парами внутрішньо-
клітинно та за межами клітин. Збуд-
ник росте в умовах підвищеної воло-
гості, слабколужній реакції середови-
ща, при температурі 36—37 °С з
додаванням у середовище нативного
білка (кров, сироватка, молоко, жов-
ток, гідролізат м'яса). Менінгокок має
вигляд боба, в кожній парі опукла
поверхня боба стоїть назовні.
Менінгокок чутливий до різних
чинників зовнішнього середовища.
Гине внаслідок змін температури,
вологості, дії прямого сонячного
світла. Життєздатність його припи-
няється через 30 хв перебування поза
ендотоксин та алергізувальну субстан-
цію. За антигенними властивостями
розрізняють штами менінгокока. За
допомогою реакцій аглютинації та
адсорбції аглютинатів розрізняють
серологічні групи: А, В, С, X, У, X, 29 Е
та 135 Ш. У період епідемічних спалахів
захворювання реєструють штами А і
В, під час спорадичних випадків —
штами С, серологічні групи X, У, X
виявляють у носіїв менінгокока.
Епідеміологія
Джерело інфекції
Джерелом є хвора дитина та бак-
теріоносій. Хворий дуже небезпечний
через високу контагіозність на почат-
ку хвороби, особливо якщо у хворо-
го тільки катаральні явища і діагноз
важко встановити. Носії менінгоко-
ка менш небезпечні, але кількість
 Менінгококова інфекція 161
носіїв значно зростає під час підви- Чинники, що сприяють розвитку
щеної захворюваності на менінгоко- захворювання:
кову інфекцію. Тому значення носіїв 1) сприятливий епідеміологічний
у поширенні інфекції важко встано- фон — спалахи менінгококової
вити. Джерелом інфекції м о ж е бути інфузії, порушення протиепіде-
носійство у реконвалесцентів (протя- мічних заходів, с к у п ч е н і с т ь
гом 2—3 тиж) та за наявності хроніч- дітей, сезонність;
них запальних процесів у носовій 2) вік дитини — 80% загальної за-
частині глотки (до 6 тиж і більше). хворюваності припадає на вік
Механізм передачі інфекції до 10 років;
Головним механізмом передачі є 3) і м у н о д е ф і ц и т і стани дитини;
аеробний або повітряно-краплинний. 4) негативний преморбідний фон.
Контактний механізм має значення Сезонність епідемічного процесу
у разі тривалого контакту з хворим Менінгококовий менінгіт частіше
або носієм (таким чином заражують- зустрічається у зимово-весняний пе-
ся діти раннього віку від близьких ріод з найбільшою кількістю випадків
родичів, які є носіями менінгокока). у лютому—квітні.
Воротами проникнення для менін- Сприйнятливість населення до
гокока є слизові оболонки носової та інфекції
ротової частин глотки. У 10—15% Сприйнятливість до менінгокока
випадків на місці проникнення роз- невелика. Індекс контагіозності 10—15%.
вивається запальний процес. У 1—2% Для менінгококової інфекції харак-
випадків менінгокок прориває захисні терні періодичні збільшення захворю-
б а р ' є р и і потрапляє в кров. М о ж е ваності ч е р е з 8—ЗО років. Висока
розвинутися транзиторна бактеріемія захворюваність триває 2—4 роки. У
або менінгококовий сепсис. Генера- цій періодичності має значення зміна
лізація процесу відбувається в умо- серологічного типу менінгокока та
вах зниженої імунологічної реактив- стан колективного імунітету.
ності організму. Проникнення менінго-
кока у мозкові оболони закінчується Класифікація
розвитком менінгіту. Такі форми, як Локалізовані форми:
ендокардит, артрит, пневмонія, 1) носійство;
іридоцикліт є проявом менінго- 2) гострий назофарингіт.
кокцемії і спостерігаються рідко. В Генералізовані форми:
організмі з перших днів захворюван- 1) менінгококцемія;
ня виробляються антитіла: аглюти- 2) менінгіт;
ніни, п р е ц и п і т и н и , б а к т е р и ц и д н і 3) менінгоенцефаліт.
антитіла, о п с о н і н и . Титр а н т и т і л Змішана форма — менінгіт із ме~
досягає максимуму до 7-го дня, Че- нінгококцемією.
рез 3—4 тиж титр антитіл починає Рідкісні форми:
знижуватися, але залишається стій- 1) менінгококовий ендокардит;
кий постінфекційний імунітет, який 2) пневмонія;
не залежить від серологічної групи 3) іридоцикліт;
збудника. 4) артрит.

11 — 2-751
162 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
Клінічні прояви
Інкубаційний період триває 2—
10 днів.
Гострий назофарингіт спостеріга-
ють у 80% випадків від усієї захво-
рюваності на менінгококову інфек-
цію. У хворих із легкою формою про-
являються такі симптоми:
— температура тіла 37—38 °С;
— утруднене носове дихання, не-
жить;
— катаральні явища у носовій ча-
стині глотки.
У х в о р и х із ф о р м о ю середньої
важкості визначають такі прояви:
— температура тіла до 39 °С;
— головний біль, запаморочення,
слабкість;
— біль у горлі під час ковтання;
— утруднення носового дихання;
— блідість шкіри, адинамія;
— під час огляду виявляють гіпе-
ремію, набряк задньої стінки
глотки, гіперплазію лімфати чних
фолікулів, невелику кількість
слизу.
У хворих із важкою формою ме-
нінгококового назофарингіту виявля-
ють наступні прояви:
— температура тіла до 40 °С;
— до головного болю приєднують-
ся блювання, біль у животі,
іноді судоми;
•— симптоми менінгізму, які швид-
ко минають;
— у ротовій частині глотки явища
більше виражені порівняно з
формою середньої важкості.
Менінгококцемія (менінгококовий
сепсис) — клінічна форма, для якої
характерно на тлі загальнотоксичних
проявів ураження шкіри, суглобів та
інших органів — очей, селезінки, над-
ниркових залоз, нирок. Суглоби (си-
новіт або артрит) уражуються в 3—
7% випадків. Ураження судинної обо-
лонки очей трапляється дуже рідко і
п р о ц е с має однобічний х а р а к т е р .
Можливі ураження нирок у вигляді
гломерулонефриту. Рідко виникають
плеврит, пієліт, флебіт, гнійне уражен-
ня печінки, ендо-, міо- та панкардити.
Захворювання починається гостро
з підвищення температури тіла до
40 °С і вище, різкого головного болю,
блювання, судом.
Провідним симптомом менінгокок-
цемії є висипка. Чим раніше з'являєть-
ся на шкірі характерна висипка, тим
важчий перебіг захворювання. Висип-
ка має характерні особливості:
— вона г е м о р а г і ч н а , з і р ч а с т о ї
форми;
— розмір елементів висипки коли-
вається від крапкових геморагій
(петехій) до великих крововиливів
з некрозом у середині;
— з'являється висипка на всій по-
верхні шкіри, більше елементів
буває на передпліччях, кистях
рук, стегнах, повіках;
— елементи щільні, виступають
над поверхнею шкіри;
— у важких випадках розвиваєть-
ся некроз нігтьових фаланг, стоп,
вушних раковин, кінчика носа;
— іноді висипка нагадує плямис-
то-папульозну корову висипку,
і лише за наявності окремих
елементів з некрозом усередині
молена з а п і д о з р и т и менінго-
кокцемію.
Менінгококовий менінгіт має гос-
трий початок і свої характерні прояви:
— температура тіла — 39—40 °С;
— різкий головний біль, який має
дифузний характер;
— діти стогнуть, хапаються за го-
лову, с т а ю т ь н е с п о к і й н и м и ,
можливі галюцинації;
І
 Менінгококова інфекція
— спостерігається розлад сну;
— головний біль посилюється під
час рухів голови, звукових та
світлових подразників;
— збудливість м о ж е змінюватися
запамороченням, сонливістю,
апатією;
— блювання — один із головних
проявів, воно не п о в ' я з а н е з
прийманням їжі (до 6 разів на
добу і більше);
— чим менший вік дитини, тим
частіше проявляються судоми;
— з п е р ш и х днів захворювання
виявляють симптоми менінгізму:
ригідність м'язів потилиці (74%),
симптом Брудзінського верхній
(54%), симптом Керніга (40%),
симптом Брудзінського нижній
(30%); повний менінгеальний
синдром буває у 7% випадків
менінгококового менінгіту;
— у дітей 1 -го року життя виявля-
ю т ь с и м п т о м Де с а ж а (коли
підтримувати дитину за зігнуті
руки у ліктьових згинах, вона не
опирається ногами об поверхню,
а підтягує ноги до живота);
— у ранньому віці виявляють ще
т р е м о р кінцівок, в и п и н а н н я
великого тім'ячка, закидання
голови назад, підвищення сухо-
жилкових рефлексів;
— у дітей спостерігають вимуше-
не положення з вигнутою спи-
ною, закинутою назад головою,
зігнутими у ліктьових і колінних
суглобах кінцівками;
— нерідко в и з н а ч а ю т ь симптом
Бабінського, клонус стопи,
м'язову гіпотонію, ураження III,
VI, VII і VIII п а р ч е р е п н и х
нервів;
— поява вогнищевої симптомати-
ки вказує на розвиток набряку
головного мозку;
і^кя
163
— серед додаткових симптомів
часто визначають герпетичну
висипку на губах, блідість шкіри,
ін'єкцію склер, тахікардію,
глухість тонів серця, артеріаль-
ний тиск підвищений.
Змішана форма — менінгококовий
менінгіт з менінгококцемією — зуст-
річається частіше, ніж ізольовані фор-
ми, і має в а ж к и й перебіг.
Блискавична форма менінгокок-
цемії зустрічається в 6—20% хворих
дітей. Головним у клінічній картині є
інфекційно-токсичний шок, який має
бурхливий розвиток і проявляється
загрозливими для життя симптомами:
— т е м п е р а т у р а тіла з р о с т а є до
великих цифр;
— у перші години захворювання
з'являється п о ш и р е н а на все
тіло геморагічна висипка, яка
місцями зливається й утворює
ділянки крововиливів зі швид-
ким розвитком некрозів і ганг-
рени пальців рук та ніг;
— провідним стає синдром Вотер-
гауса — Фрідеріхсена, я к и й
клінічно проявляється гострою
недостатністю кори надниркових
залоз через крововиливи в них.
Синдром Вотергауса — Фрідеріх-
сена має такі клінічні особливості:
— ціанотичні елементи на шкірі,
які нагадують трупні плями;
— постійне блювання;
— падіння артеріального тиску;
— ниткоподібний пульс;
— короткочасна непритомність
змінюється періодами збуджен-
ня з судомами;
— різко виражений менінгеальний
синдром;
— у разі відсутності лікарської
допомоги смерть настає через
б—48 год.
164 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
Ускладнення
При менінгококовій інфекції
ускладнення частіше мають умовний
характер, тому іцо більшість із них
можна розглядати як прояв важкої
форми основного процесу.
При менінгококцемії — це розви-
ток гострої недостатності наднирко-
вих залоз, нирок, набряк легень; при
менінгококовому менінгіті — епенди-
матит, абсцес мозку, гідроцефалія,
глухота, сліпота, зниження інтелек-
ту, парези і паралічі, епілептичні на-
пади. Набряк мозку може стати при-
чиною вклинення довгастого мозку
у великий потиличний отвір і призве-
сти до смерті. У дітей раннього віку
може розвинутися синдром цереб-
ральної гіпотензії.
Оцінка стану пацієнта
У т и п о в и х випадках перебігу
менінгококової інфекції оцінка стану
д и т и н и б а з у є т ь с я на г о л о в н и х
клінічних проявах менінгококцемії та
менінгококового менінгіту і не ста-
новить складності для своєчасної діаг-
ностики захворювання. Медична се-
стра повинна дуже уважно постави-
тися до таких клінічних проявів:
— гострий початок;
— висока температура тіла;
— головний біль дифузного харак-
теру;
— блювання, що не пов'язане з
їдою;
— гіперестезія;
— геморагічна висипка зірчастої
форми з тенденцією до розвит-
ку некрозу;
— менінгеальні симптоми, виму-
шене положення тіла.
Медична сестра повинна пам'ята-
ти про особливості перебігу менін-
гококової інфекції дітей 1-го року
життя і знати додаткові прояви, що
х а р а к т е р и з у ю т ь більш в и р а ж е н у
інтоксикацію. Оцінити стан дитини
до 1 року допоможуть наступні симп-
томи:
— гіперестезія;
— тремор рук, підборіддя;
— судоми;
— напруження та випинання ве-
ликого тім'ячка;
— симптом підвішування Лесажа.
Етіологічне підтвердження менін-
гококової інфекції медична сестра
може отримати у разі позитивного
результату бактеріологічного дослід-
ження слизу з носової та ротової час-
тин глотки на наявність менінгокока.
У діагностиці менінгіту велике
значення має люмбальна пункція і
лабораторні дослідження. Унаслідок
проведення люмбальної пункції одер-
жують такі дані; ліквор каламутний,
підвищений вміст білка, підвищений
цитоз (до тисяч та десятків тисяч),
плеоцитоз нейтрофільний — у ней-
трофілах виявляють диплокок.
Має значення виявлення дипло-
коків у крові — це метод бактеріос-
копії товстої краплі.
Для встановлення діагнозу вико-
ристовують також серологічні мето-
ди дослідження — це реакція пасив-
ної гемаглютинації (РПГА) та реак-
ція зустрічного імуноелектрофорезу
(ЗІЕФ). Ці реакції виявляють у крові
вміст антитіл та менінгококового ток-
сину.
У периферійній крові можна спо-
стерігати:
— лейкоцитоз до 15х10 9 /л і вище;
— нейтрофільоз;
— зсув лейкоцитарної формули
вліво;
— ШОЕ 20—-ЗО мм/год і вище.
 Менінгококова інфекція
Аналіз стану дитини дозволяє ме-
дичній сестрі разом з батьками дити-
ни с ф о р м у л ю в а т и наявні та по-
тенційні проблеми і скласти план се-
стринського догляду. Від своєчасності
вирішення проблем залежить життя
дитини.
План сестринського догляду
ПРОБЛЕМА
Геморагічна висипка на шкірі
зірчастої форми.
Причина
Менінгококцемія.
Мета
Термінова госпіталізація і лікуван-
ня до повного одужання.
Дії медсестри
1. Дати оцінку стану дитини.
2. Зібрати епідеміологічний анамнез,
встановити контакт із хворим або
носієм.
3. Надіслати термінове повідомлення
до районної СЕС і сповістити про
госпіталізацію,
4. Повідомити дитячу інфекційну
лікарню про термінову госпіталі-
зацію дитини з менінгококцемією.
5. Після діагностики даного захворю-
вання і взяття матеріалу на бакте-
ріоскопічне та бактеріологічне до-
слідження негайно ввести внутріш-
ньом'язово антибіотик. Препаратом
вибору є левоміцетину сукцинат на-
трію, який має бактеріостатичну дію
і не посилює токсимії. Разова доза —
25 мг на 1 кг маси тіла.
6. Якщо стан стабілізується, відсутня
загроза інфекційно-токсичного
шоку, можна застосувати бензил-
165
пеніциліну натрієву сіль (разова
доза — 75—100 мг на 1 кг маси тіла).
7. Із цефалоспоринового ряду мож-
на вводити цефобід, лендацин,
роцефін із розрахунку 50—100 мг
на 1 кг маси тіла на добу.
8. Разом із введенням антибіотика для
запобігання інфекційно-токсично-
му шоку ввести преднізолон — 2—
З мг на 1 кг маси тіла внутрішньо-
м'язово або внутрішньовенно.
9. Транспортувати дитину бригадою
швидкої допомоги з внутрішньо-
венною інфузією 10% розчину
глюкози з гідрокортизоном.
10. У разі необхідності ввести проти-
судомний препарат, літичну суміш,
провести фізичні заходи охолод-
ження при гіпертермії, лазикс —
2 мг на 1 кг маси тіла.
11. Супроводжувати дитину під час
госпіталізації.
12. Проконтролювати проведення
заключної дезінфекції та проводи-
ти всі заходи в осередку інфекції.
ПРОБЛЕМА
Випинання великого тім'ячка, тре-
мор рук.
Причина
На тлі симптомів менінгізму вка-
зані прояви визначають порушення
мозкового кровообігу в гострий пе-
ріод менінгококового менінгіту.
Мета
Надання невідкладної допомоги
для запобігання набряку мозку.
Дії медсестри
1. Дати оцінку стану дитини.
2. Перевірити симптоми менінгізму:
ригідність м'язів потилиці, Керні-
га, Брудзінського.
166 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
3. Надіслати термінове повідомлення до
районної СЕС про менінгококовий
менінгіт.
4. Повідомити дитячу інфекційну
лікарню про госпіталізацію дитини
з менінгітом та порушенням моз-
кового кровообігу.
5. Негайно ввести внутрішньом'язо-
во разову дозу антибіотика після
проведення проб.
6. Разом з а н т и б і о т и к о м в в е с т и
преднізолон — 2—3 мг на 1 кг маси
тіла внутрішньом1 язово або внут-
рішньовенно; седуксен — 0,3 мг на
1 кг маси тіла, лазикс 2 мг на 1 кг
маси тіла.
7. Супроводжувати дитину під час
госпіталізації. Транспортування
здійснити бригадою швидкої допо-
моги з обов'язковим проведенням
внутрішньовенної інфузії: реопо-
ліглюкіну, 10% розчину глюкози,
гідрокортизону 15—20 мг на 1 кг
маси тіла.
8. Проводити необхідні заходи в
осередку інфекції.
ПРОБЛЕМА
Ризик поширення менінгококової
інфекції.
Причина
Передача інфекції повітряно-крап-
линним шляхом.
Мета
Запобігти поширенню інфекції.
Дії медсестри
1. Своєчасно ізолювати хворого в
спеціалізоване відділення,
2. Провести в осередку інфекції
заключну дезінфекцію.
3. У колективах, які відвідував хворий,
встановити карантин на 10 днів.
4. В осередку інфекції переписати
контактних осіб, встановити за
ними спостереження на 10 днів.
Вести т е м п е р а т у р н и й з о ш и т ,
проводити огляд шкіри. Ч е р е з
10 днів п р о в е с т и о д н о р а з о в е
бактеріологічне обстеження.
5. Провести бактеріологічне обсте-
ження на виявлення менінгокока
з носової частини глотки у кон-
тактних осіб не менше двох разів
з інтервалом 3 або 7 днів.
Реалізація плану догляду
Уведення препаратів
внутрішньом'язово
дітям раннього віку
Місце проведення: дитячий стаціо-
нар, поліклініка, вдома.
Оснащення робочого місця:
1. Сповивальний столик.
2. Стерильний столик, на я к о м у
підготовлено: ватні кульки (20—
25 штук), пінцети (3—4 штуки),
одноразові шприци (3—4 штуки),
спирт 96% — 50 мл.
3. Маніпуляційний столик, на якому
підготовлено: стерильний лоток,
препарати в ампулах — 50% роз-
чин анальгіну, 2% розчин супрасти-
ну, 10% розчин кальцію глюконату,
лотки для забруднених пінцетів,
ватних кульок, стерилізатор з
робочим розчином для замочуван-
ня шприців.
Попередня підготовка:
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 3).
Зрізати оброблену спиртом ший-
ку ампули, зібрати шприц, набрати в
шприц препарат у дозі, яку зазначе-
но в листку призначень, випустити
повітря з шприца і голки (одночасно
перевірити прохід ність голки) і покла-
 Менінгококова інфекція
сти шприц із набраним препаратом
на стерильний лоток.
На цей лоток покласти три ватні
кульки, змочених у 96% спирті. Ди-
тину віком до 6 міс покласти на бік
на сповивальний столик. Медичний
працівник тримає дитину в такому по-
ложенні, зафіксувавши її сідницю.
Основний етап виконання:
1. Намітити місце ін'єкції у зовніш-
ньому квадранті сідниці, провести
пальпацію цього місця.
2. Обробити місце ін'єкції в діаметрі
З—4 см ватною кулькою зі спир-
том, а другою ватною кулькою зі
спиртом — тільки місце введення
голки.
3. Лівою рукою взяти в складку
шкіру, підшкірну клітковину і м'яз
у місці ін'єкції.
4. Правою рукою тримати шприц
перпендикулярно до поверхні тіла
хворої дитини, II пальцем притри-
мувати п о р ш е н ь шприца, а V
пальцем — муфту голки. Піднести
шприц із голкою до самої поверхні
шкіри.
5. Швидко ввести голку на 2 / 3 її
довжини (залишити над муфтою
1 см) у середину складки.
6. Потягнути п о р ш е н ь на себе і
перевірити, чи не потрапила голка
в кровоносну судину. (Кров не по-
винна з'явитися в шприці).
7. Натиснуга на поршень вказівним
пальцем і повільно ввести препарат.
8. Біля голки натиснути на шкіру
в а т н о ю кулькою зі спиртом і
швидким рухом витягнути голку.
9. Ватною кулькою зі спиртом натис-
нуга на місце ін'єкції і зачекати 1 хв.
10. Місце ін'єкції змастити спиртом.
11. Шприци (поршень і циліндр окре-
мо) замочують у стерилізаторі з
робочим розчином.
167
Внутрішньовенне струминне
введення рідини
Місце проведення: дитячий стаці-
онар, спеціалізовані відділення, дис-
пансери, поліклініка.
Оснащення робочого місця:
1. Стерильний столик, на якому під-
готовлено: стерильні ватні кульки
(20—25 штук), пінцети (3—4 шту-
ки), 96% спирт — 10 мл, одноразові
шприци (2—3 штуки), стерильний
Л оток для забруднених пінцетів,
склянка для забруднених ватних
кульок.
2. Стерилізатор із 3% розчином хлор-
аміну для промивання голок і
шприців.
3. Стерилізатор із 3% розчином хлор-
аміну для замочування шприців на
1 год.
4. Одноразова система для краплин-
ного введення рідини.
5. ф л а к о н и з глюкозо-сольовими
розчинами.
6. Пелюшки.
7. Джгут.
8. Клейончаста подушка.
9. Набір розчинів.
Попередня підготовка:
Дітям до 5 років джгут не накла-
дають, судину, з якої беруть кров,
м е д и ч н и й працівник затискує рукою.
Медична сестра надягає халат, шапоч-
ку, маску, гумові стерильні рукавич-
ки'. Хвора дитина під час виконання
маніпуляції лежить або сидить. Руку
хворої дитини розміщують долонею
вгору на спеціальному столику, під
ліктьовий суглоб підкладають кле-
йончасту подушку, яку обгортають
пелюшкою.
Основний етап виконання:
1. На стерильний лоток покласти
стерильний 5-грамовий або 10-гра-
мовий одноразовий шприц із лікар-
168 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
ськими препаратами, т р и ватні
кульки, змочені в спирті.
2. Гумовий джгут накласти на сер-
ветку на плече, на 5 см вище від
ліктьової ямки. Після накладання
д ж г у т а пульс на п р о м е н е в і й
артерії повинен визначатися.
Джгут не накладають дітям ран-
нього віку. П о м і ч н и к з а т и с к а є
плече на 5 см вище від ліктьового
згину. Пальпується вена, пульс не
повинен зникнути.
3. Провести легкий масаж передплі-
ччя в напрямку від кисті руки до
ліктьової ямки.
4. М і с ц е і н ' є к ц і ї двічі о б р о б и т и
ватними кульками, які змочені в
спирті.
5. Шприц взяти в праву руку, І, III,
IV пальцями зафіксувати циліндр,
а II пальцем — голку. Зріз голки
спрямувати вгору і встановити з
боку поділок на шприці.
6. Лівою р у к о ю відтягнути ш к і р у
нижче від місця ін'єкції, зафіксу-
вати вену.
7. Шкіру проколоти різким рухом,
паралельно вені, голку провести
над веною на 1—1,5 см, а потім
проколоти стінку вени.
8. Для контролю положення голки у
вені підтягнута поршень шприца
на себе.
9. Якщо в шприц потрапила кров з
вени, розв'язати джгут, знову від-
тягнути поршень, щоб впевнитися,
чи не випала голка з вени. Повіль-
но протягом 2—3 хв вводити лікар-
ські препарати.
10.До місця ін'єкції прикласти ватну
кульку, змочену в спирті, притис-
нути її і швидким рухом вивести
голку з вени.
11. Руку дитини зігнути в ліктьовому
суглобі і притискати ватну кульку
зі спиртом до місця ін'єкції 5 хв.
12. Голку і шприц промити таким чином,
щоб через голку пройшло 20 мл
розчину в першому стерилізаторі в
3% розчині хлораміну.
13. Замочувати голку і шприц у розіб-
раному вигляді в другому стерилі-
заторі в 3% розчині хлораміну на
1 год.
Заповнення системи
для внутрішньовенного
краплинного введення
рідини
Місце проведення; дитячий стаці-
онар.
Оснащення робочого місця:
1. Стерильний столик, на якому під-
г о т о в л е н о : в а т н і к у л ь к и (20—
25 штук), пінцети (3—4 штуки),
н о ж и ц і , с п и р т 96% — 10 мл,
флакони з 5% розчином глюкози —
20 мл та з фізіологічним розчи-
ном — 200 мл.
2. Стерильний лоток.
3. Одноразова система для краплин-
ного введення рідини.
4. Лоток для відпрацьованих пред-
метів.
Попередня підготовка:
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 3).
Основний етап виконання:
1. П р о ч и т а т и н а з в у п р е п а р а т у у
флаконі для краплинного введен-
ня, перевірити термін його збері-
гання і герметичність флакона.
2. Оглянути металевий ковпачок на
флаконі, зняти металевий кружок,
протерти спиртом гумову пробку.
3. Взяти в руки пакет з одноразовою
системою, перевірити герметич-
ність пакету і термін його збері-
гання.
4. Р о з к р и т и н о ж и ц я м и п а к е т із
системою, пінцетом витягнути си-
 Менінгококова інфекція
стему з пакета і покласти її на сте-
рильний лоток.
5. Ввести в гумову пробку флакона
голку "повітрянку" на повну гли-
бину, а голку від системи — на 2/3
глибини.
6. З а ф і к с у в а т и л е й к о п л а с т и р о м
"повітрянку" таким чином, щоб
трубка була вище від рівня рідини
у флаконі. Затиснути затискач у
системі.
7. Підвісити флакон у перегорнутому
вигляді на штативі, зняти голку з
ковпачком з протилежного кінця
крапельниці.
8. Розтиснути затискач крапельниці,
заповнити систему трубок ріди-
ною. Спочатку з фільтра і крапель-
ниці випустити повітря. Підняти
крапельницю таким чином, щоб
капроновий фільтр розміщувався
зверху, а трубка крапельниці —
знизу. Заповнити розчином кра-
пельницю з фільтром на половину,
а потім опустити її і випускати
повітря з нижнього відділу трубки,
поки струмінь рідини з флакона
почне виділятись у лоток.
9. Затиснути затискач, надіти голку
на вільний кінець крапельниці і
підвісити її на штативі.
Дивись також "Допомога під час
проведення спинномозкової пункції"
в темі "Поліомієліт" та "Взяття мазків
на менінгокок" в темі "Дифтерія".
Оцінка результатів
Медична сестра оцінює результа-
ти лікування та догляду під час ліку-
вання дитини в спеціалізованому
відділенні дитячої інфекційної лікарні.
У реанімаційному відділенні або па-
латі інтенсивної терапії медична сес-
тра створює суворий ліжковий ре-
жим, який передбачає максимальний
169
спокій з ізоляцією від додаткових
світлових та звукових подразників.
Годувати дитину треба часто, малими
порціями. Медична сестра стежить за
з б е р е ж е н н я м високої концентрації
антибіотиків у крові дитини.
А н т и б і о т и к и вводять в н у т р і ш н ь о -
м ' я з о в о к о ж н і 4 год без нічної
перерви. Добові дози антибіотиків
збільшують у 2—4 рази. Бурхливий
лізис менінгококів великими дозами
пеніциліну звільняє значну кількість
ендотоксину, що може призвести до
шоку. Тому антибіотикотерапію
проводять левоміцетином сукцинату
натрію, який вводять внутрішньом'я-
зово з розрахунку 100 мг на 1 кг маси
тіла на добу, частота введення — 4—
5 р а з і в . Як т і л ь к и с т а н д и т и н и
стабілізується, додають бензилпеніци-
л і н у н а т р і є в у сіль у д о з і 3 0 0 —
500 тис. ОД на 1 кг маси тіла на добу
за 6—7 уведень внутрішньом'язово.
Тривалість курсу антибіотикотера-
пії — 10 днів.
З метою дезінтоксикації та ко-
рекції розладів гомеостазу медична
сестра за призначенням лікаря готує
розчини для внутрішньовенного вве-
дення. Швидкість подачі розчинів у
судинне русло — від 10 до 30 кра-
пель за 1 хв. Медична сестра нала-
годжує систему і стежить за станом
дитини під час введення розчинів.
Інфузії проводять плазмою (5—10 мл
на 1 кг маси тіла), альбуміном, 10%
розчином глюкози. Рідину вводять у
максимальній кількості — 70—120 мл
на 1 кг маси тіла на добу, що зумов-
лено станом гемодинаміки. К р а щ е
вводити рідину за 2 рази. Одночасно
з уведенням рідини проводять дегід-
ратацію за допомогою діуретиків —
лазиксу, фуросеміду. Для поліпшення
мікроциркуляції вводять гепарин —
170 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
100—200 ОД на 1 кг маси тіла за
4 рази, трентал, курантил — по 5—
10 мг на 1 кг маси тіла, контрикал —
1—3 тис, ОД на 1кг маси тіла на добу
за 2—3 рази.
З інфузійними розчинами вводять
глюкокортикоїди: гідрокортизон,
преднізолон, дексазон у співвідно-
ш е н н і 3:2:1. О д н о ч а с н о в в о д я т ь
ДОКСА — по 2—5 мг на 1 кг маси
тіла на добу за 3—4 рази. Для стабілі-
зації артеріального т и с к у вводять
допамін— 10—15 мкг на 1 кг маси
тіла внутрішньовенно. У разі судом
вводять седуксен — 0,3 мг на 1 кг
маси тіла, ГОМК — 50—100 мг на 1 кг
маси тіла внутрішньовенно краплин-
но, Під час проведення антибіотико-
терапії, з а с т о с у в а н н я і н ф у з і й н и х
розчинів та патогномонічних пре-
паратів проводять с и м п т о м а т и ч н у
терапію.
У стаціонарі дітей лікують до пов-
ного клінічного одужання і випису-
ють їх без бактеріологічного обсте-
ження. Після виписування зі стаціо-
нару дітей спостерігають вдома
дільничний лікар і медична сестра.
Через 5 днів після виписування зі ста-
ціонару дітям проводять одноразове
бактеріологічне обстеження на ме-
нінгокок.
Профілактика
У системі неспецифічної профі-
лактики найголовніше — це рання
ізоляція хворого та виявлення бакте-
ріоносіїв і проведення їх санації.
1. Встановлюється карантин на 10 днів.
2. У дитячих садках, школах прово-
дять дворазове бактеріальне обсте-
ж е н н я усіх осіб, які контактували
з хворим, з інтервалом 3—7 днів.
3. Дітей, які контактували з хворим,
д о п у с к а ю т ь у к о л е к т и в и після
медичного огляду та одноразового
бактеріологічного обстеження.
4. В о с е р е д к у інфекції проводять
заключну дезінфекцію.
5. Р е к о н в а л е с ц е н т і в в и п и с у ю т ь у
дитячі заклади після одноразового
бактеріологічного обстеження не
раніше ніж через 5 днів після ви-
писування зі стаціонару.
6. Бактеріоносіїв ізолюють і прово-
дять санацію протягом 3 днів, після
чого проводять бактеріологічне
обстеження і в разі негативних ре-
зультатів ізоляцію знімають.
Специфічна профілактика
Дітям, які були в контакті з хво-
рим на г е н е р а л і з о в а н у ф о р м у
інфекції, проводять пасивну імуно-
профілактику. Вводять нормальний
(звичайний) імуноглобулін у дозі:
дітям віком до 1 року — 1,5 мл, 2—
7 років — 3 мл. П р е п а р а т вводять
1 раз внутрішньом'язово в перші
7 днів від моменту контакту.
Розроблено активну імунізацію. У
Росії — це поліцукрова вакцина групи
А, на Кубі — вакцина Уатепдос В9,
у США — менінгококова вакцина А,
С, V і \V-135N ( к в а д р и в а к ц и н а ) ,
у Франції — бівалентна вакцина
"Менінго-А+С".
 ГОстрі кишкові інфекції 171

ГОСТРІ КИШКОВІ ІНФЕКЦІЇ

Гострі кишкові інфекції —, велика поліетіологічна г р у п а
захворювань, які спричинюються грамнегативними бактерія-
ми, щ о належать д о родини Enterobacteriacae. Розрізняють
рід Shigella, рід Salmonella, рід Esherichia, рід Klebsiella, рід
Citrobacter та інші. Назву роду використовують для назви
відповідної нозології: дизентерія, шигельоз, сальмонельоз,
колі-інфекція, ешерихіоз, кпебсієльоз тощо.

У загальній структурі гострих кишкових інфекцій на дитячий

вік гіриходиться 60% всіх захворювань, значна частка захво-
рюваності реєструється у дітей віком до 1 року, щ о зумовлено
анатомо-фізіологічними особливостями органів травлення.

Специфічний збудник Рід Salmonella призводить до ви-

захворювання
До розвитку шигсльозу призво-
дять шигели. Р о з р і з н я ю т ь 4 види
шигел:
1) Sh. dysenteria. (Григор'єва — Шіги);
2) Sh. flexneri з підвидом Н'юкасл;
3) Sh. boydi;
4) Sh. sonixei.
Відомо п о н а д 50 с е р о л о г і ч н и х
різновидів. Усі види містять термола-
більний О-антиген — ендотоксин,
Шигели Григор'єва — Шіги виробля-
ють нейротоксин -•- екзотоксин, а всі
інші — цитотогсики й ентеротокси-
ни. Шители це нерухомі грамне-
гативиі палички, не утворюють спор,
добре poc-.угь на звичайних живиль-
них середовищах. Палички Флексне-
ра і Зоши- зберігають життєздатність
у воді, хлібі, крупах до 20 днів, а в
стерильному МОЛОЦІ до 2 міс. Деякі
бактерії можуть вижити після 2 год
перебування в 1% розчині хлораміну.
Тривалий час зберігаються шигели в
кишковій трубці та на лапках мух.
никнення сальмонельозу. Серологічні
групи сальмонел розрізняються за
будовою О-антигена і класифікують-
ся на такі групи: А, В( С, Д, Е та ін. У
кожній групі встановлені серологічні
варіанти за особливостями Н-антиге-
на. Найбільш п а т о г е н н и м и є т а к і
види: S. typhi murium, S. choleris suis,
S. heidelberg, S, ana tum, S. london,
S. newport, S. reading. Патогенну дію
в організмі справляють термостабіль-
ний ендотоксин, цитотоксин, ентеро-
токсин. Сальмонели є рухомими,
дрібними, грамнегативними паличка-
ми. Вони мають здатність ферменту-
вати глюкозу з утворенням газу. Ро-
стуть на м'ясо-пептонному агарі в
умовах кімнатної температури. Саль-
монели досить термостійкі, гинуть
лише при температурі 85 °С протя-
гом 1 год, під впливом 0,5% розчину
хлораміну за 10 хв гинуть не всі шта-
ми сальмонел. В умовах кімнатної
температури палички швидко роз-
множуються в м'ясі, молоці, молочних
172 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
продуктах, не змінюючи їх смаку; у
кімнатному пилу сальмонели зберіга-
ються протягом 80—90 днів, у вису-
ш е н о м у стані м і к р о б и зберігають
життєздатність до 4 років.
Esherichia coli спричинює розви-
ток кишкової колі-інфекції. За будо-
вою соматичного О-антигена виділя-
ють 80 патогенних для людини серо-
логічних О-груп кишкової палички. У
кожній групі розрізняють Н-антиген
(джгутиковий) та K-антиген (поверх-
невий). Клінічне значення мають се-
рологічні групи O l l i , О55, 026, 0145,
0126, 086, 0128, 025, Патогенні еше-
рихії на відміну від сапрофітів умов-
но поділяють на е н т е р о п а т о г е н н і
(ЕПЕ), ентероінвазивні (ЕІЕ), ентеро-
токсичні (ETE), ентерогеморагічні
(ЕГЕ). ЕПЕ мають антигенну схожість
із сальмонелами, ЕІЕ є носіями О-анти-
гену шигел, ETE продукують холеро-
подібний ентеротоксин, ЕГЕ вироб-
ляють 'шксин, який схожий па ток-
син шигел Григор'єва — Шіги.
Палички Е. coli рухливі, грамнега-
тивні, не утворюють спор. Мають
велику стійкість; на гумових та пласт-
масових поверхнях зберігаються до
2—4 міс, на пелюшках — до 160 днів,
у м о л о ч н и х с у м і ш а х — від 8 до
100 днів.
Епідеміологія
Джерело інфекції
Джерелом інфекції при шигельо-
зах та ешерихіозах є хвора людина,
реконвалесцент та бактеріоносій.
Резервуаром багатьох кишкових
інфекцій, у тому числі сальмонельо-
зу, є сільськогосподарські тварини,
мишоподібні гризуни, птахи. Хворі та
носії інфекції, людина і тварини, ви-
діляють збудників хвороб з випорож-
неннями і сечею в навколишнє се-
редовище. У разі порушення санітар-
но-протиепідемічних вимог відбу-
вається інфікування ґрунту, води,
предметів догляду, інвентарю тощо.
Під час транспортування, оброблення,
зберігання продуктів м о ж е статися
забруднення паличками м'яса, яєць,
овочів, фруктів. Сальмонели швидко
розмножуються в продуктах,
зберігаються в умовах холодильника,
в консервованих продуктах.
Механізм передачі інфекції
Фекально-оральний механізм
інфікування є головним для всіх киш-
кових інфекцій. Реалізація цього ме-
ханізму відбувається ч е р е з забруд-
нені руки, предмети догляду, особисті
речі, воду, їжу. У забрудненні їжі ве-
л и к у роль відіграють мухи.
Існує деяка специфічність меха-
нізму передачі інфекції при окремих
інфекціях. Так, палички Флекснера
частіше поширюються завдяки вод-
ному механізму передачі інфекції;
палички Зонне — завдяки харчово-
му механізму; зараження ешерихіо-
зом відбувається контактно-побуто-
вим шляхом, рідше — внаслідок
інфікування молочних сумішей; зара-
ж е н н я сальмонелами з а л е ж и т ь від
вживання інфікованого м'яса, моло-
ка, яєць, але не виключено контакт-
но-побутовий шлях передачі інфекції.
Грамнегативні бактерії уражають
епітелій тонких кишок за певних умов.
Передусім відбувається поперед-
ня колонізація збудниками певних
ділянок слизової оболонки травного
тракту. Ешерихії розмножуються на
поверхні епітелію, прикріплюючись
до нього. Сальмонели і багато інших
бактерій проникають у міжклітинні
проміжки і досягають власного шару
слизової оболонки, де поглинаються
 ГОстрі кишкові інфекції
м а к р о ф а г а м и і п р о д о в ж у ю т ь роз-
множуватися. Місцевий імунітет у виг-
ляді аглютинінів, бактеріолізинів, сек-
реторних імуноглобулінів блокує інва-
зію і призводить до лізису бактерій.
При цьому вивільняються ендотокси-
ни, що посилюють секрецію рідини та
електролітів у просвіт КРШОК. Порушу-
ються різноманітні функції кишок —
секреторна, всмоктувальна, моторна —
страждають ферментна і кишково-
гормональна системи. Клінічні форми
кишкових інфекцій залежать також від
макроорганізму, його реактивності та
преморбідного фону.
Чинники, що сприяють розвитку
захворювання
1. Ранній вік дитини.
2. О с л а б л е н н я о р г а н і з м у д и т и н и
різними захворюваннями, пору-
шенням обміну речовин.
3. Недоношеність.
4. Порушення санітарно-протиепіде-
мічного режиму.
5. Сприятлива пора року.
Сезонність епідемічного процесу
Для кишкових інфекцій характер-
н и й підйом з а х в о р ю в а н о с т і на-
прикінці літа, восени, Це пов'язано
зі с п о ж и в а н н я м великої кількості
овочів, фруктів, інфікуванням про-
дуктів мухами.
Сприйнятливість населення до
інфекції
На шигельоз хворіють люди усіх
вікових груп.
Г о л о в н о ю о с о б л и в і с т ю колі-
інфекції є те, що сприйнятливі до
патогенних штамів тільки діти ран-
нього віку. Не виключена можливість
ендогенного інфікування ослаблених
дітей раннього віку.
У разі контактного зараження на
173
сальмонельоз сприйнятливі до захво-
рювання діти від народження до 2—
З років. Харчовий і водний шляхи
передачі сальмонельозної інфекції
призводять до виникнення харчової
токсикоінфекції у вигляді спалаху в
групі людей, які вживали заражені
продукти.
Класифікація
Клінічні форми кишкової інфекції
класифікують за ступенями важкості.
1. Легка форма.
2. Форма середньої важкості.
3. Важка форма.
Клінічні прояви
Інкубаційний період при кишко-
вих інфекціях короткий, найчастіше
до 2—3 днів, під час харчового інфіку-
вання — декілька годин. Максималь-
ний інкубаційний період — 7 днів.
Клінічна картина кипікових інфекцій
з м і н ю є т ь с я з а л е ж н о від того, я к і
відділи травного тракту уражені.
У хворих на шигельоз уражується
дистальний відділ товстих кишок і
р о з в и в а є т ь с я колітичний синдром.
Шигельоз рідко розвивається у дітей
віком 1 рік, захворюваність цієї віко-
вої групи становить 5% від загальної
кількості. Кількість випадків захворю-
ваності на шигельоз збільшується у
дітей віком понад 3 роки і в шкільному
в і ц і . Для ш и г е л ь о з у х а р а к т е р н о
переважання, легких форм. Серед дітей
зустрічаються транзиторні бактеріо-
носії, які виділяють шигели протягом
З днів і не мають клінічних проявів.
У хворих із легкими формами ди-
зентерії провідними є такі симптоми:
— температура тіла до 37,5—38 °С;
— порушення самопочуття не-
значні;
174 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
— в и п о р о ж н е н н я 2—3 р а з и на
добу (іноді до 10 разів) кашко-
подібні або рідкі;
— не обов'язкова наявність слизу
у випорожненнях;
—- тенезми слабко виражені.
У хворих із формами середньої
важкості виражений колітичний син-
д р о м п о є д н у є т ь с я із с и м п т о м а м и
інтоксикації, тому клінічні прояви
яскраво виражені і мають такі харак-
теристики:
— температура тіла 39 °С;
— багаторазове блювання;
— головний біль, сонливість, ано-
рексія;
— кількість в и п о р о ж н е н ь збіль-
шується до 15 разів на добу;
— випорожнення складаються
цілком із слизу, іноді мають
прожилки крові;
— виражені тенезми, біль у животі;
— сигмоподібна кишка пальпуєть-
ся у вигляді щільного т я ж а ,
болісна.
У хворих із важкою формою розви-
вається нейротоксикоз, і його прояви
виступають на перший план, а саме:
— стійка гіпертермія;
— багаторазове блювання;
— сонливість, апатія, сопорозний
стан;
— можливі судоми;
— падіння артеріального тиску;
— блідість шкірних покривів;
— глухість тонів серця, тахікардія
змінюється на брадикардію.
Колітичний синдром у хворих із
важкими формами може розвинутися
через 1—4 год, а іноді через 5—20 год
після с и м п т о м і в н е й р о т о к с и к о з у .
Колітичний синдром має такі прояви:
— випорожнення містять каламут-
ний слиз, гній, іноді слиз забарв-
люється кров'ю;
— кількість в и п о р о ж н е н ь —- до
20 разів на добу і більше;
— часті тенезми, можливе зяяння
відхідника, у дітей 1-го року
життя — випадання прямої
кишки;
— сигмоподібна кишка спастично
скорочується;
— я в и щ а е к с и к о з у відсутні або
слабко виражені.
На відміну від шигольозу сальмо-
нельоз частіше зустрічається у дітей
1-го року життя, що пов'язано з гос-
пітальними штамами сальмонел і кон-
тактним або контактно-побутовим
механізмом передачі інфекції. Уража-
ються тонкі кишки, тому розвиваєть-
ся ентероколіт або гастроентероколіт.
Захворювання починається гост-
ро, розвивається клінічна картина
нейротоксикозу, порушення системи
кровообігу. Головні симптоми цього
стану:
— висока температура тіла;
— головний біль, млявість, адина-
мія, сонливість, п р и г н і ч е н н я
свідомості;
— у разі важкої форми — сопо-
розний або коматозний стан;
— чим більше виражені темпера-
турна реакція, розлад діяльності
нервової системи, тим яскраві-
ше проявляється кишковий ток-
сикоз за ексикозом, що пов'я-
зано з багаторазовим блюван-
ням і проносом;
— розвиток гіпокаліємії зумовлює
брадикардію, гіпотонію і часті
повторні вазомоторні колапси;
— р о з в и в а є т ь с я р і з к а блідість
шкіри з акроціаиозом;
— тони серця глухі, межі серця
розширені, систолічний шум.
У перші дні м о ж е р о з в и н у т и с я
токсичний міокардит.
 ГОстрі кишкові інфекції
З боку травного тракту відзначають
такі симптоми:
— нудота, блювання, анорексія;
— сухість слизових оболонок;
— метеоризм;
•— біль у животі;
— під час пальпації ж и в о т а —
болісність біля пупка або вздовж
тонкої кишки;
— у 27—30% дітей — колітичний
характер випорожнень з
домішками крові;
— у 60—67% дітей випорожнення
пінисті, з великою кількістю
калових мас, зі значним вмістом
води, з неприємним запахом, з
неперетравленими грудочками
їжі, з домішками зеленого або
буро-зеленого слизу.
У дітей старшого віку хвороба має
перебіг легкий або середньої важкості.
При групових спалахах сальмоне-
льозу захворювання має риси харчо-
вої токсикоінфекції з переважанням
гастроентериту або з картиною ен-
тероколіту. Випорожнення у таких
хворих мають вигляд болотної твані.
Ешерихіози клінічно проявляють-
ся залежно від серотипу збудника. У
разі інфікування ЕПЕ (сероваріанти 018,
026, 044, О55, 075, O l l , 0125, 0126,
0 1 4 5 та інші) хворіють діти першого
півріччя життя, які перебувають на
штучному вигодовуванні.
Розвиток захворювання поступо-
вий, на початку спостерігають 1—
2 симптоми. Через декілька днів роз-
вивається гастроентерит або ентеро-
коліт, який має такі прояви:
— випорожнення містять велику
кількість води, яка виділяється
з відхідника під тиском разом з
газами;
— калових мас мало, вони яскра-
во-жовтого, о р а н ж е в о г о або
175
зеленого кольору, мають доміш-
ки слизу, жовті гнійні грудочки
та грудочки н е п е р е т р а в л е н о ї
їжі білого кольору;
— втрату води з каловими маса-
ми д о п о в н ю є в е л и к а в т р а т а
води з блюванням, тому швидко
розвивається ексикоз;
— у важких випадках може роз-
винутися гіповолемічний шок.
У дітей старшого віку ЕПЕ м о ж е
мати перебіг, схожий з харчовою ток-
сикоінфекцією.
ЕІЕ (сероваріанти 0 2 3 , 028, 0 3 2 ,
O l 12, Ol28, Ol35, 0 1 4 4 та інші) спри-
чинює дизентерійноподібні захворю-
вання у дітей. Розвивається колітич-
ний синдром, у випорожненнях на-
я в н и й слиз, х а р а к т е р н і т е н е з м и і
спастичний стан сигмоподібної киш-
ки. Можливі стерті форми.
ETE (сероваріанти O l , Об, 08, 0 9 ,
020, 025, 075, O l 15) спричинює у
дітей раннього віку холероподібний
перебіг захворювання, що нагадує
харчову токсикоінфекцію.
Ускладнення
При кишкових інфекціях різної
етіології ускладнення не мають специ-
фічності. Частіше вони приєднують-
ся до основного захворювання ГРВІ
з наступним розвитком отиту, стома-
титу, пневмонії, і н ф е к ц і ї с е ч о в и х
шляхів.
У дітей раннього віку розвиваєть-
ся дисбактеріоз кишок.
Унаслідок водянистої діареї при-
єднується синдром мальабсорбції та
дистрофії.
У дітей з важкою ф о р м о ю дизен-
терії спостерігають випадання прямої
кишки, рідко в и н и к а ю т ь артрити,
неврити, енцефаліти, і н ф е к ц і й н и й
міокардит.
176 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
Оцінка стану пацієнта
Оцінка стану при кишкових інфек-
ціях ґрунтується на клінічних проявах.
Медична сестра насамперед звертає
у в а г у на т и п о в і с и м п т о м и , щ о
характеризують усі кишкові інфекції,
а саме:
— підвищення температури тіла;
— загальне нездужання, збуджен-
ня, дратливість, неспокій, галю-
цинації, судоми або сонливість,
апатія, адинамія, супорозний та
коматозний стан;
— зниження апетиту, зригування;
— нудота, блювання;
— рідкі часті випорожнення з па-
тологічними домішками або без
них;
— біль у животі;
— метеоризм.
Важкість стану важливо оцінюва-
ти з урахуванням того, що к о ж н а
кишкова інфекція може призвести до
розвитку ексикозу. Тому для встанов-
лення діагнозу медична сестра повин-
на мати такі відомості:
— п р и п у щ е н н я п р о етіологічну
форму кишкбвої інфекції;
— визначення локалізації патоло-
гічного процесу;
— оцінку важкості стану;
— оцінку ступеня дегідратації.
Останню оцінку медична сестра
м о ж е дати за дефіцитом маси тіла
дитини:
— дегідратація І ступеня — втра-
ти 4—5% маси тіла;
— дегідратація II ступеня — втра-
ти 6—9% маси тіла;
— дегідратація III ступеня — втра-
ти 10% маси тіла і більше.
Якщо втрати води й електролітів
відбуваються в рівній пропорції, то
ексикоз оцінюється як ізотонічний;
якщо переважає втрата води — водо-
дефіцитний; я к щ о переважає втрата
солей — соледефіцитний.
Дуже важливо знати критерії оцін-
ки вододефіцитного ексикозу, який
відповідає важкості дегідратації І—
II ступеня:
— спрага;
— неспокій;
— зниження тургору тканин;
— на початку розвитку дегідра-
тації шкірні покриви звичайно-
го кольору, під час пальпації —
теплі, е л а с т и ч н і . У н а с л і д о к
посилення дегідратації шкіра
стає блідою, слизові оболон-
ки — сухими та яскравими;
— я к щ о дефіцит маси досягає 6—
9%, то визначається тахікардія,
задишка, глухість тонів серця,
зниження діурезу, афонія
голосу, м о ж у т ь р о з в и в а т и с я
судоми.
Критерії соледефіцитного ексико-
зу відповідають дегідратації II або
III ступеня. Головні клінічні прояви зу-
мовлені дефіцитом N a + , К+, вони
мають такі характеристики:
, — зниження тургору тканин;
— загострені риси обличчя, очі
западають, втягується велике
тім'ячко;
— млявість, адинамія, сопор;
— сірий колір або мармуровість
шкірних покривів, холодні
кінцівки;
— тахікардія до 120—180 за 1 хв;
— глухість тонів серця, низький
артеріальний тиск;
— анурія;
— метеоризм.
У коленому випадку кишкового
розладу треба проводити бактеріоло-
гічне д о с л і д ж е н н я в и п о р о ж н е н ь .
Аналіз треба робити в ранні терміни
хвороби до початку антибактеріаль-
 ГОстрі кишкові інфекції
ної терапії. На бактеріальний посів
беруть промивні води шлунка або
блювотні маси.
Розроблені експрес-методи визна-
чення антигенів збудника у фекаліях
і сечі.
Допомагають уточнити діагноз
серологічні методи діагностики —
р е а к ц і я пасивної гемаглютинації
(РПГА), яка визначає збільшення тит-
ру антитіл у крові. Діагностичне зна-
чення має 4-разове наростання тит-
ру в період спостереження.
Аналіз стану дитини дозволяє ме-
дичній сестрі разом з батьками дити-
ни с ф о р м у л ю в а т и наявні та по-
тенційні проблеми і скласти план се-
стринського догляду.
План сестринського догляду
ПРОБЛЕМА
Функціональні порушення з боку
травного тракту: зригування,
блювання, часті рідкі випорож-
нення, метеоризм.
Причина
Гостра кишкова інфекція.
Мета
Встановити етіологію захворюван-
ня і провести лікування.
Дії медсестри
1. Зібрати анамнез, по можливості
встановити етіологію захворювання.
2. Провести о б с т е ж е н н я дитини,
оцінити важкість стану.
3. Надіслати термінове повідомлення
до районної СЕС про випадок
гострої кишкової інфекції.
4. Разом з лікарем вирішити питан-
ня госпіталізації дитини. Госпіталі-
12-2-751
177
зують дітей віком до 1 року; серед
дітей старшого віку госпіталізують
лише тих, стан яких класифікують
як важкий.
5. Супроводжувати дитину в дитячу
інфекційну лікарню під час гос-
піталізації.
6. Проконтролювати п р о в е д е н н я
заключної дезінфекції.
7. Переписати осіб, які були в контакті
з хворим. їм слід провести одно-
разове бактеріологічне обстеження.
ПРОБЛЕМА
Втрата рідини організмом дитини.
Причина
Блювання, водянисті випорожнен-
ня призводять до розвитку дегідра-
тації.
Мета
Відновити об'єм рідини в організмі.
Дії медсестри
1. Організувати індивідуальний сес-
тринський догляд за дитиною у
напівбоксованій палаті інфек-
ційної лікарні.
2. Проводити ентеральну регідрата-
цію в поєднанні з дозованим го-
дуванням хворої дитини.
3. Якомога раніше налагодити ораль-
не введення глюкозо-сольових
розчинів, щоб не допустити роз-
витку явних ознак дегідратації.
4. Для проведення оральної регідра-
тації протягом перших 4—-8 год
необхідно використовувати пакети
сухого порошку, розрахованого на
розчинення в і л води. Обов'яз-
ково поєднувати сольові розчини
з напуванням дитини 5% розчином
глюкози, бо саме глюкоза підви-
178 Розділ 3. Бактеріальні інфекції

щує всмоктування води та іонів Причина

натрію у тонких кишках. М о ж н а
використовувати стандартні роз-
чини: 0,35% розчин натрію хлори-
ду, 0,15% розчин калію хлориду,
2% розчин глюкози, 0,25% розчин
натрію гідрокарбонату (у домаш-
ніх умовах такий розчин можна дитини.
замінити розчином: на 1 л води
1 чайну ложку солі і 4 чайні ложки Дії
г л ю к о з и а б о 8 ч а й н и х л о ж о к 1. Організувати проведення бральної
цукру).
5. За призначенням лікаря застосову-
вати розчин: регідрону, ізотонічний
розчин натрію хлориду, 5% розчин
глюкози, відвар ізюму, шипшини,
вітамінізований чай — давати по
10 мл кожні 10—15 хв, щоб перо-
рально дитина з дефіцитом маси 2. Перейти до 2-го етапу регідратації
І ступеня отримала 40—50 мл на
1 кг маси тіла протягом 4 год, а з
11 ступенем дефіциту — 60—90 мл 3. Протягом 1-ї доби давати дитині
на 1 кг маси протягом 6 год.
6. Проводити контроль стану дити-
ни ч е р е з 2 год від початку про-
ведення первинної регідратації.
З в е р н у т и у в а г у н а ЧС.С, ЧД,
об'єм сечі, тургор тканин, колір
шкіри.
7. Проконтролювати, щоб приріст
маси тіла за добу внаслідок про-
ведення ентеральної регідратації
становив 7—8%.
8. Після того як вдасться ліквідувати
ознаки дегідратації, перейти до
дозованого годування та підтриму- 5. Д і т е й с т а р ш о г о в і к у г о д у в а т и
вальної регідратації.
9. Якщо поліпшення стану домогтися
не вдалося й ознаки зневоднення
наростають, провести інфузійну
терапію під контролем лікаря.
ПРОБЛЕМА
Порушення режиму харчування,
з н и ж е н н я апетиту.
Розвиток диспепсії внаслідок роз-
витку кишкової інфекції.
Мета
Відновити нормальне харчування
медсестри
регідратації у два етапи:
а) первинна регідратація, яка спря-
мована на ліквідацію дефіциту
води та електролітів;
б) підтримувальна регідратація,
що поєднується з початком хар-
чування дитини.
через 4-—6—-8 год, якщо симпто-
ми дегідратації відсутні.
зціджене грудне молоко або адап-
товану суміш у кількості 20—50 мл,
дефіцит об'єму їла доповнити глю-
к о з о - с о л ь о в и м и р о з ч и н а м и . На
2-гу добу кількість їжі вже повинна
становити 1/3 фізіологічної норми;
на 3-тю добу — 1/2; на 4-ту —• 2/3;
на 5-ту добу хвороби дитині можна
давати їсти стільки, щоб задоволь-
нити її фізіологічну потребу в їжі.
4. Адаптовані суміші можна заміни-
ти на кисломолочні (ацидофільне
молоко, кефір).
ретельно механічно і термічно об-
робленою їжею. Стіл № 4 в (виклю-
чити страви, які посилюють секре-
цію і виділення жовчі).
6. Застосовувати травні ферменти:
абомін, панкреатин, фестал, пан-
зинорм та біопрепарати: лакто- та
біфідум-бактерин у вікових дозах
протягом 3—4 тиж.
 Гострі кишкові інфекції 179

ПРОБЛЕМА 5. Обов'язково використовувати еубіо-

Порушення сну, неспокій, підви- тики для нормалізації мікрофлори
щена збудливість, апатія, відмова кишок: біфідум-бактерин, лакто-
від їжі, температурна реакція. бактерин —; по 3—5 доз 3 рази на
день. Курс — 2—3 тиж,
6. Перед їдою дитині давати фермен-
Причина
тативні препарати' для поліпшен-
Інтоксикація, що розвивається ня процесів травлення: абомін, фе-
внаслідок кишкової інфекції. стал, панкреатин, мізим.
7. Доброго терапевтичного ефекту
Мета можна досягти в разі додавання до
Організація лікування кишкової антибактеріальної терапії полі-
інфекції. валентного дизентерійного бактеріо-
фага (таб дотованого з пектиновим
Дії медсестри покриттям) або полівалентного саль-
монельозного бактеріофага (дітям
1. Ізолювати хвору дитину. віком до 6 міс — по 10 мл, до
2. Організувати ліжковий режим зі З років — 20 мл, понад 3 роки —
створенням комфортних умов. 50 мл протягом 3—5 днів).
3. Провести оральну регідратацію з
наступним поступовим переходом 8. Проводити дезінтоксикаційну і
на дозовану дієту. симптоматичну терапію.
4. За призначенням лікаря проводити
антибактеріальну терапію. Анти- ПРОБЛЕМА
біотики призначають усім дітям Ризик поширення інфекції, інфі-
віком до 3 років, старшим дітям кування осіб, які мали контакт із
можна застосовувати також: сульфа- хворим.
ніламідні препарати.
Антибіотики необхідно застосовува- Причина
ти з урахуванням чутливості мікро- Інфікування фекально-оральним
флори і ті, що пригнічують ріст шляхом.
грамнегативної флори. Перорально
вводять: полімексин-М (і00 мг на
1 кг маси на добу за 4 приймання); Мета
стрептоміцин, мономіцин (20 мг на Запобігти поширенню інфекції.
1 кг маси на добу з і 4 приймання).
Для внутрішньовенного введення Дії медсестри }
використовують: г знтаміцин (4— 1. Своєчасно виявити та ізолювати
8 мг на 1 кг маси на добу); ампіцилін, хвору дитину.
ампіокс (100 мг на 1 кг маси на 2. Надіслати термінове повідомлення
добу); цепорин (50 мг на 1 кг маси до районної СЕС.
на добу); карбеніцилін (100 мг на 3. Проконтролювати п р о в е д е н н я
1 кг маси на добу). заключної дезінфекції.
Із сульфаніламідних препаратів 4. Установити карантин на 7 днів.
застосовувати фуразолідон, бісеп- 5. Організувати спостереження за
тол, невіграмон. особами) що були в контакті з хво-

12*
180 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
рим, за характером випорожнень і
температурою тіла контактних осіб.
6. Усім контактним особам провес-
ти одноразове бактеріологічне об-
стеження.
7. Виявити бактеріоносіїв і провести
їх лікування.
8. У карантинній групі та осередку
інфекції дотримуватися хлорного
режиму та санітарно-протиепіде-
мічних заходів.
9. Виписувати дітей за умови стійкої
нормалізації випорожнень і
2 негативних бактеріологічних об-
стежень.
Реалізація плану догляду
Техніка промивання шлунка
Місце проведення: дитячий стаціо-
нар, вдома.
Оснащення робочого місця:
1. С к л я н к а з п е р е в а р е н о ю водою
температури 20—24 °С для проми-
вання шлунка (2—3 л).
2. Дві стерильні склянки для взяття
промивних вод на аналіз.
3. Клейончастий фартух.
4. Пелюшки.
5. Мірна склянка.
6. Стерильний шпатель.
7. Марлева серветка.
8. Лоток.
9. Стерильний шлунковий зонд.
10. Лійка або циліндр шприца.
11. Рушник.
Попередня підготовка:
Для промивання шлунка підготу-
вати р о з ч и н и : п е р е в а р е н у воду з
відварами трав — ромашки, звіробою,
2% розчин натрію гідрокарбонату,
несолодкий чай.
Загальна кількість рідини — від 2 до
5 л, що залежить від віку д итини. Разову
порцію рідини відливають у мірну
склянку згідно з даними табл. 7:
Таблиця 7
Вік дитини Разові порції рідини
Новонароджена 30—50 мл
До 6 міс 100 мл
До 1 року 200 мл
Після 1-го року 200 + 100 х (п-1), де
життя п — кількість років
Медичному працівнику надягнути
халат, клейончастий фартух.
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 1).
Помічник надягає клейончастий
фартух, сідаючи, бере на руки дитину,
а ноги дитини тримає м і ж своїми
ногами. Однією рукою помічник фіксує
руки і тулуб дитини, притискуючи її до
себе, другою рукою підтримує її голову.
Я к щ о д и т и н а т я ж к о х в о р а , для
промивання шлунка її кладуть на правий
бік з припіднятим головним кінцем
ліжка. П е р е д п р о ц е д у р о ю лійку і
шлунковий зонд прокип'ятити протягом
20 хв. Замість лійки м о ж н а взяти
стерильний циліндр шприца. Покласти
зонд на стерильний лоток. Кінчик зонда
взяти марлевою серветкою і прикласти
до п е р е н і с с я д и т и н и , п р о в е с т и
вимірювання відстані від перенісся до
пупка і поставити мітку за допомогою
гумового кружальця, відрізаного від
зонда. Зонд для введення в шлунок
змочити підготовленим розчином.
ОСНОВНИЙ етап виконання:
1. Натиснути на обидві щоки дити-
ни на рівні зубів великим і серед-
нім пальцями. Дитина відкриває
рот, у цей момент швидко ввести
шпатель, обгорнутий бинтом.
2. Стати праворуч від дитини, в правій
руці тримати зволожений зонд на
відстані 10 см від кінця. Лівою
рукою обхопити шию дитини.
 ГОстрі кишкові інфекції 181
3. Покласти зволожений зонд на корінь і відправити в лабораторію, випи-
язика, ввести його до мітки. Дітям савши направлення.
старшого віку запропонувати робити 14. Якщо під час промивання шлунка
ковтальні рухи і глибоко дихати. в зонд потрапляє слиз чи шматоч-
4. Після введення зонда у вільний ки їжі й вода в шлунок не надхо-
кінець його вставити наконечник дить, зонд треба продути за допо-
циліндра шприца. Тримати його могою шприца.
нижче від рівня шлунка дитини, на-
хилити циліндр шприца і заповнити Техніка постановки
його рідиною з мірної склянки, щоб очисної клізми
не потрапило повітря. Місце проведення: вдома, дитячий
5. Повільно піднімати заповнений стаціонар.
рідиною циліндр шприца і, якщо Оснащення робочого місця:
вода надходить у шлунок, доливати 1. Гумовий балончик з м'яким нако-
рідину з мірної склянки.
нечником.
6. Стежити за тим, щоб рівень води в
шприці не був нижчим від шийки 2. Кружка Есмарха з твердим нако-
шприца. Після введення першої нечником.
порції рідини в шлунок опустити 3. Склянка з водою, температура
циліндр шприца нижче від, рівня води — 22—24 °С для дітей старшо-
шлунка і промивні води зібрати в го віку, 28—ЗО °С — для дітей
першу склянку для аналізу. раннього віку.
7. Знову наповнити циліндр шприца 4. Клейонка, пелюшка.
рідиною і повторити процедуру. 5. Клейончастий фартух.
Промивні води наступних порцій 6. Лоток.
зливати у посудину з кришкою 7. Вазелінове масло.
(потім їх знезаражують і вили- 8. Стерильний пінцет.
вають) . 9. Ватні кульки.
8. Об'єм уведеної рідини повинен від- Попередня підготовка:
повідати об'єму промивних вод. Для очисної клізми підготувати
Якщо об'єми різні, то зонд уведе- розчини: 2% розчин натрію гідрокар-
ний неправильно і треба змінити бонату, розчин із відварами трав: ро-
його положення. машки, звіробою, переварену воду.
9. Промивання шлунка проводити до Кількість рідини залежить від віку
чистих промивних вод, у серед- дитини (табл. 8).
ньому 8—10 порцій. Таблиця 8
10. Після введення останньої порції
рідини в цілунок промивні води Кількість рідини для
Вік дитини
зібрати в другу склянку на аналіз. очисної клізми, мл
11. Від'єднати шприц від зонда і по- Новонароджена 30 1
класти його у лоток.
12. Затиснути зонд марлевою серветкою До 3 міс 50
біля рота дитини і швидким рухом До 1 року 100
вивести його. Зонд промити під Після 1 року 100+ ЮОх(п-І),
проточною водою і покласти у лоток.
13. Склянки з першою та останньою де п — кількість
порціями промивних вод закрити років
182 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
Медичному працівнику надягнути
на халат клейончастий фартух.
Підготовка рук медичною праців-
ника (розділ ], пункт 1).
Дитину раннього віку покласти на
спину з пришдпятими ногами. Підсте-
лити клейонку І пелюшкою. Дитину
старшого віку покласти на лівий бік
на клейонку з пелюшкою, ноги зігну-
ти в колінних і стьгяових суглобах та
підтягнути їх до живота. Перед про-
цедурою гумовий балончик, наконеч-
ник для кружки Есмарха прокип'я-
тити 20 хв і покласти на лоток.
Основний етап виконання
Техніка . п о с т а н о в к и очисної
клізми дітям раннього віку:
1. Стиснути гумовий балончик і
витиснути з нього повітря.
2. Набрати родину в гумовий балончик
3. І Іатиснути великим пальцем на дно
гумового балончика і витиснути
повітря — з наконечника повинна
виходити рідина.
4. Не змінюючи положення правої руки,
яка тримає балончик, змастити
наконечник вазеліновим маслом
вашою кулькою за допомогою пінце-
та. Наконечник можна змочили, по-
ливаючи його вазеліновим маслом.
5. Дитині яка лежить на спині з
припіднятиии ногами, лівою ру-
кою розвести сіднкаі, а правою
рукою чводити н а к о н е ч н и к у
пряму кишку на 4—5 см.
6. Спочатку вводит-і наконечник у
напрямку до пупка, а потім зміни-
ти напрямок введення — паралель-
' НО куприку.
7. Повільно сі искати гумовий балон-
чик, увести рідину і, не розтиску-
ючи польцір, витяг 1-й балончик з
прямої ГИПІКИ
8. ЛІВОЬі рукою ?')ІИ 'Я/ТИ сідяиці
утримувати їх у такому положенні
лька хвилин.
Техніка постановки очисної
клізми дітям старшого віку:
1. Перевірити герметичність кружки
Есмарха і гумової трубки завдовж-
ки 1,5 м, діаметром 1 см.
2. На вільний кінець трубки надіти
наконечник завдовжки 8—10 см,
який повинен мати рівні краї, буги
цілим, простерилізованим.
3. Закрити кран на кіпці гумової труб-
ки і заповнити кружку Есмарха
підготовленою рідиною.
4. Відкрити кран, спустити рідину в
лоток і заповнити гумову трубку
водою, витискаючи повітря, після
чого закрити кран,
5. Наконечник змастити вазеліновим
маслом.
6. Дитині, яка лежить на лівому боці
з притиснутими до живота нога-
ми на клейонці з пелюшкою, лівою
рукою розвести сідниці, а правою
рукою вводи™ наконечник у
пряму кишку.
7. Перші 3 4 см наконечника вво-
дити в напрямку до пупка, а потім
5—8 см паралельно куприку.
8. Підвісити к р у ж к у Есмарха на
штатив на висоту 1 м від хворого.
9. Відкрити кран на кінці гумової
трубки і стежити за тим, щоб вода
під тиском надходила в пряму
кишку.
10. Швидкість уведення води в кишку
регулювати висотою положення
кружки Есмарха. Воду не можна
вводити швидко, бо це викличе у
хворого акт дефекації.
11. Залишити в кружці невелику
кількість рідини, закрити кран, ви-
. тип и наконечник з прямої кишки.
Стежити за тим, щоб в кишки не
потрапляло повітря.
12. Бажано, щоб хвора дитина утри-
мувала воду протягом 10 хв.
 ГОстрі кишкові інфекції
Техніка постановки
лікувальної клізми
Місце проведення; дитячий стаціо-
нар, вдома.
Оснащення робочого місця:
1. Стерильний лоток.
2. Стерильний шприц.
3. Тонкий шлунковий гумовий зонд.
4. Вазелінове масло.
5. Стерильний пінцет.
6. Ватні кульки.
7. Склянка з розчином лікарських
препаратів температури 36 °С.
8. Клейонка.
9. Пелюшка.
Попер>-,\іш підготовка:
Підготувати розчин для лікуваль-
ної клізми залежно від показань:
відвар ромашки, звіробою, шалфею,
розчичи лікуьаліьих препаратів —
50% розчин анальгіну —- 0,2—0,3 мл у
5 мл перевареної води, таблетка фу-
разолідону або фталазолу, розчине-
на в 5 мл переварено води. Кількість
розчинів — 2—3 дл для новонарод-
жених дітей, 5 мл для дітей 1-го року
життя, 10 мл — для дітей віком понад
1 рік. Температура розчинів для ліку-
вальної клізми — Зо °С.
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 1).
Відрізати від тонкого шлункового
зонда гум )ву ф / п о ч к у завдовжки
20—25 см із з іскругленим кінцем.
Прокип'ятити цю гумову трубочку
20 хв і покласти в стерильний лоток.
У шприц набрати підігрітий розчин
лікарських препаратів і теж поклас-
ти в лоток. Дитину покласти на спи-
ну з приігі днятими ногами. Підстели-
ти клейонку з пелюшкою.
Основний етап виконання:
1. Змастити кінець гумової трубоч-
ки вазеліновим маслом ватною
кулькою за допомогою пінцета.
183
2. Дитині, яка лежить на спині з при-
піднятими ногами, лівою рукою
розвести сідниці, а правою рукою
вводити обертальними рухами гу-
мову трубочку в пряму кишку на
10—15 см.
3. Приєднати до гумової трубочки
шприц з набраним розчином лікар-
ських препаратів температури 36 °С.
4. Повільно вводити розчин у пряму
кишку, підняти гумову трубочку
вгору, щоб увесь розчин потрапив
у пряму кишку.
5. Затиснути лівою рукою гумову
трубочку біля сідниць, від'єднати
шприц і витягти гумову трубочку
з прямої кишки.
6. Звести сідниці і утримувати їх у
такому положенні ЗО хв (мати має
носити дитину на руках). Про-
тягом ЗО хв уведений теплий роз-
чин всмоктується і досягається
лікувальний ефект.
Техніка взяття калу
для бактеріологічного
дослідження
Місце проведення: дитячий стаціо-
нар, соматичний або інфекційний.
Оснащення робочого місця:
1. Штатив для пробірок.
2. Стерильні пробірки з металевою
петлею і з живильним середовищем.
3. Чашка Петрі з живильним сере-
довищем.
4. Клейонка.
5. Пелюшка.
Попередня підготовка:
Аналіз калу на бактеріологічне
дослідження дає можливість виявити
шигели, кишкову паличку , сальмоне-
ли, збудник тифу, паратифу, кишко-
вий стафілокок.
Підготовка рук медичного праців-
ника (розділ 1, пункт 1).
184 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
Дитину раннього віку покласти на
спину з припіднятими ногами, Підсте-
лити клейонку з пелюшкою. Дитину
старшого віку покласти на лівий бік
на клейонку з пелюшкою, ноги зігну-
ти і підтягнути до живота. Отримати
в лабораторії стерильні пробірки з
металевою петлею і з живильним се-
редовищем. Матеріал для бактеріоло-
гічного дослідження з діагностичною
метою треба брати до початку про-
тимікробного лікування. У стаціона-
рах матеріал для першого бактеріо-
логічного дослідження беругь у хво-
рого в приймальному відділенні.
Основний етап виконання:
1. Взяти, в праву руку металеву петлю
зі стерильної пробірки, яка роз-
міщена у штативі для пробірок.
2. Дитині, яка лежить на спині з при-
піднятими ногами, лівою рукою
розвести сідниці, а правою рукою
обертальними рухами ввести метале-
ву петлю в пряму кишку на 3—4 см.
3. Після введення петлі в пряму кишку
зробити нашвобертальний рух і
вивести петлю з прямої кишки.
4. Вставити металеву петлю в стериль-
ну пробірку з живильним сере-
довищем, не торкаючись стінок про-
бірки.
5. Виписати направлення і пробірку з
матеріалом для бактеріологічного
дослідження занести до лабораторії.
6. Після виведення металевої петлі з
прямої кишки можна зробити
посів безпосередньо на живильне
середовище чаїпки Петрі.
7. Чашку Петрі заклеїти стрічкою
паперу, виписати направлення і за-
нести до лабораторії.
Техніка взяття капу для
копрологічного дослідження
Місце проведення; дитячий стаціо-
нар, вдома.
Оснащення робочого місця:
1. Стерильна склянка, закрита воще-
ним папером,
2. Дерев'яна паличка або шпатель.
3. Клейонка.
4. Пелюшка.
5. Горщик.
Попередня підготовка:
Кал на копрологію треба брати
відразу після акта дефекації. Кал слід
брати або з пелюшки, або з горщика,
який перед проведенням аналізу доб-
ре вимили під проточною водою і
обробили окропом.
Не дозволяється обробляти гор-
щик дезінфекційними розчинами!
Основний етап виконання:
1. У стерильну склянку відібрати
грудочки калу (10 г) зі слизом та
іншими патологічними домішками.
При цьому користуватися дерев'я-
ною паличкою або дерев'яним
шпателем.
Грудочки калу з кров'ю не відбирати!
2. Склянку щільно закрити вощеним
папером, виписати направлення,
3. До лабораторії матеріал для копро-
логічного дослідження доставити
протягом ЗО хв.
4. Якщо копрологічне дослідження
проводять з метою діагностування
лямбліозу, то склянку з відібрани-
ми грудочками свіжого калу відразу
ж ставлять на водяну баню, і її треба
доставити в лабораторію негайно.
Розраховування добової
кількості рідини для дитини
з кишковим токсикозом
та ексикозом
Місце проведення: дитячий стаці-
онар.
Оснащення робочого місця:
1. Історії хвороби,
2. Листки призначення.
 Гострі кишкові інфекції
Попередня підготовка:
Провести об'єктивне обстеження
хворої дитини, визначити ступінь ек-
сикозу.
Основний етап виконання:
1. Р о з р а х у в а т и д о б о в у к і л ь к і с т ь
рідини дитині, яка залежить від
ступеня зневоднення дитини і ста-
новить: І ступінь ексикозу — 120—•
150 мл на 1 кг маси тіла, II ступінь
ексикозу — 150—170 мл на 1 кг
маси, ПІ ступінь ексикозу —• 170—
200 мл на 1 кг маси тіла.
2. П р и з н а ч и т и в н у т р і ш н ь о в е н н е
введення дитині з ексикозом 50—
80% р і д и н и в і д р о з р а х о в а н о ї
добової потреби в рідині,
3. Решту рідини призначити у вигляді
пиття,
4. Визначити співвідношення, склад
інфузійних розчинів залежно від
виду ексикозу, показників калію,
хлору, реакції внутрішнього сере-
довища (рН).
Догляд за дитиною
під час блювання
Місце проведення: вдома, дитячий
стаціонар.
Оснащення робочого місця:
1. Пелюшки,
2. Лоток або миска,
3. Склянка з перевареною холодною
водою.
4. Серветка.
Попередня підготовка:
Медичний працівник проводить
опитування матері хворої дитини за
схемою:
1. Одноразове чи багаторазове блю-
вання?
2. Чи пов'язане блювання з годуванням?
3. Що дитина їла перед блюванням?
4. Які скарги супроводжують блю-
вання (головний біль, біль у жи-
воті, рідкі випорожнення) ?
185
5. Який вміст блювотних мас?
Основний етап виконання:
1. Покласти дитину на бік або взяти
на руки обличчям донизу.
2. Підставити лоток або миску, під-
тримувати голову дитини під час
блювання.
3. Дати випити декілька чайних ложок
перевареної води кімнатної темпе-
ратури. Якщо дитина старша
З років, після блювання запропону-
вати їй прополоскати ротову по-
рожнину.
Оцінка результатів
Оцінку лікування та догляду про-
водять під час спостереження за хво-
рими дітьми в домашніх умовах (легкі
форми) та в стаціонарі (форми серед-
ньої важкості та важкі). Спостере-
ж е н н я за дітьми 1-го року життя про-
водять тільки в стаціонарних умовах
у відділеннях з н а п і в б о к с о в а н и м и
палатами. У дітей 1-го року життя з
легкими, стертими формами захворю-
вання, у старших дітей із формами
середньої важкості можна організу-
вати стаціонар удома з ізоляцією хво-
рої дитини і постійним ретельним
с п о с т е р е ж е н н я м лікаря і медичної
сестри і контролем бактеріологічно-
го обстеження та інших лаборатор-
них аналізів.
Медична сестра проводить меди-
каментозну терапію за призначенням
лікаря і стежить за переносимістю
препаратів (антибіотикотерапія,
ферменто- і вітамінотерапія, лікування
біопрепаратами, сорбентами). Підчас
лікування медична сестра контролює
стан дитини: самопочуття дитини,
поведінку, колір шкіри, тургор тка-
нин, частоту дихання, частоту серце-
вих скорочень, об'єм випитої рідини,
о б ' є м сечі, проводить з в а ж у в а н н я
дитини.
186 Розділ 3. Бактеріальні інфекції
Медична сестра робить все необ-
хідне, щоб запобігти розвиткові усклад-
нень, і повідомляє лікаря про зміни в
стані дитини. При перших симптомах
ускладнень (випадання прямої кишки,
септичні метастази, виразковий коліт
тощо) організовує консультації
спеціалістів: невропатолога, хірурга,
оториноларинтолога, педіатра, гастро-
ентеролога.
Виписування дітей проводять за
умови стійкої нормалізації випорож-
нень та після проведення дворазово-
го бактеріологічного обстеження в
разі негативного результату. У дитячі
заклади дітей виписують після стаціо-
нарного лікування, якщо їхній стан
задовільний і бактеріологічні аналізи
дали негативний результат.
Профілактика
В а ж л и в е місце в п р о ф і л а к т и ц і
к и ш к о в и х і н ф е к ц і й мають заходи
щодо створення для дітей добрих са-
нітарно-гігієнічних умов, санітарний
контроль за виробництвом продуктів
харчоблоками, "їх зберіганням і реалі-
зацією в лікувально-профілактичних
закладах, у місцях громадського хар-
чування, благоустрою населених
пунктів тощо. Велике значення має
боротьба з мухами, тарганами, гри-
зунами, що п е р е н о с я т ь збудників
кишкових інфекцій. Значну роль має
організація правильного вигодовуван-
ня дітей, боротьба з гіпотрофією, за-
безпечення раціонального р е ж и м у
харчування з виконанням усіх сані-
тарно-гігієнічних норм.
Установлюють контроль з обов'яз-
ковим веденням санітарних книжок
за людьми, які працюють на харчо-
вих виробництвах, харчоблоках,
молочних фермах, точках реалізації
продуктів.
Проведення заходів в осередку
інфекції:
1. Обов'язкове проведення ізоляції
усіх х в о р и х дітей зі шлунково-
кишковими розладами з проведен-
ням бактеріологічного досліджен-
ня і заключної дезінфекції.
2. Встановлення карантину на 7 днів
з обов'язковим бактеріологічним
обстеженням усіх осіб, які були в
контакті з хворим.
3. С в о є ч а с н е в и я в л е н н я бактеріо-
носіїв і в разі необхідності ліку-
вання їх з контрольним бактеріо-
логічним обстеженням.
4. Дотримання вимог щодо випису-
вання дітей — 2. негативні резуль-
тати бактеріологічних, обстежень,
які проводять не раніше ніж через
2 дні після закінчення лікування
антибіотиками.
іРттщіт
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Який максимальний інкубаційний 2. Хворий на дифтерію.

пі рі ід червоної висипки (краснухи)?
1 п.
2. 14.
3. 7.
4.23.
2. Хто не може бути джерелом ін-
фекції в разі скарлатини?
1. Хворий на скарлатину.
2. Хворий на стрептококцемію.
3. Хворий на ангіну.
4. Вірусоносій.
3. На 2-му тижні захворювання спо-
стерігають пластинчасте лущення
на долонях. Для якого захворю-
вання це характерно?
1. Кору.
2. Скарлатини.
3. Вітряної віспи.
4. Червоної висипки.
4. Скільки триває інкубаційний
період кору в імунізованих дітей?
1. 7 днів.
2. 10 днів.
3. 21 день
4. 35 днів.
5. На яке захворювання вказують
такі симптоми, як збільшення зад-
ньошийних і потиличних лімфа-
тичних вузлів, плямисто-папульоз-
на висипка на шкірі?
1. Кір.
2. Скарлатину.
3. Червону висипку,
4. Вітряну віспу.
6. Хто не є джерелом інфекції в разі
дифтерії?
1. Бактеріоносій.
3. Вірусоносій.
4. Реконвалесцент.
7. У дитини напади кашлю склада-
ються з серії видихальних каш-
льових поштовхів, відокремлених
репризами, вони повторюються
до 10 разів на добу. Установіть
діагноз.
1. Ларингіт.
О). Кашлюк.
3. Напад бронхіальної астми.
4. Кір.
8. У дитини в 1-й день захворюван-
ня температура тіла 38,6 °С, на
шкірі тулуба, волосистій частині
г о л о в и — висипка у вигляді
. пухирців. Яке з а х в о р ю в а н н я у
дитини?
1. Кір.
2. Скарлатина.
3. Червона висипка.
4. Вітряна віспа.
9. У дитини захворювання почало-
ся гостро з підвищення темпера-
тури тіла та появи н а б р я к у в
ділянці привушної слинної залози
з одного боку. Встановіть діагноз.
1. Менінгококова інфекція.
2. Скарлатина.
• 3. Паротитна інфекція.
4. Дифтерія.
10 Який препарат вводять з метою
ранньої діагностики туберкульозу?
1 ЩЖ.
2. АКДП.
3. Туберкулін.
4. Тубазид.
188 Розділ 4, Тестові завдання

11.У я к і й к і л ь к о с т і т у б е р к у л і н у ни спостерігають у хворих на

містяться дві туберкулінові одиниці? кашлюк:
4 / 0 , 2 мл. 1. Анемія.
2. 1 мл. 2. Лімфоцитоз.
3. 0,5 мл. 3. Нейтрофільоз.
4. 0,1 мл. 4. Еозинофілія.
12.Визначте і н ф е к ц і ю , д л я я к о ї 18. Що вимірюють прозорою пласт-
характерним є лише повітряно- масовою лінійкою в разі позитив-
краплинний шлях передачі. ної проби Манту?
1. Кір. 1. Поперечний діаметр папули.
2. Скарлатина. 2. Розмір гіперемії.
3. Менінгококова інфекція. 3. Обидва показники.
4. Дифтерія. 19.3а наявності якої величини папу-
13. На 5-й день захворювання у дитини ли реакції Манту результат оці-
посилилися кашель, нежить, явища нюється як гіперергічна реакція?
кон'юнктивіту і з'явилася плямис- 1,/Понад 7 мм.
то-гіапульозна висипка за вухами. Понад 17 мм.
Встановіть діагноз. 3. Понад 10 мм.
/СЖір. 4. Понад 15 мм.
2. Скарлатина. 20. У дитини погіршився загальний
3. Червона висипка. стан, на шкірі поряд із дрібними
4. Вітряна віспа. пухирцями вітряної віспи з'яви-
14.Якщо у хворого на кір посилю- лися великі пухирі з каламутним
ються кашель, задишка, пері- вмістом. Яка це форма вітряної
оральний ціаноз, яке ускладнення віспи?
діагностують? 1. Бульозна.
1. Менінгіт. 2. Геморагічна.
2. Гострий бронхіт, 3. Генералізована. :
3. Пневмонія. 4. Гангренозна.
4. Міокардит. 21. Що спостерігають під час діаг-
15. Звідки беруть мазок для бактеріо- ностики туберкульозного менін-
логічного дослідження, щоб гіту м е т о д о м с п и н н о м о з к о в о ї
підтвердити діагноз дифтерії? пункції?
1. Із зіва. 1. Ліквор каламутний.
2. із зіва і носа. 2. Випадання ніжної сіточки фібрину.
3. З-під язика. 3. Нейтрофіли 92—94%.
4. Із задньої стінки носа. 4. В 1 мкл десятки тисяч клітин.
16.Який ш л я х передачі інфекції 22. Які методи лабораторної діагности-
нехарактерний для скарлатини і ки підтверджують діагноз кашлю-
дифтерії: ку в період спазматичного кашлю?
1. Повітряно-краплинний. 1. Мазок із зіва і носа.
2. Контактний. 2. Загальний аналіз крові.
3. Харчовий. 3. Метод парних сироваток.
4. Парентеральний. 4. Мазок з-під язика.
17.Які характерні гематологічні змі- 23.3а наявності яких показників на
 Тестові завдання
томограмі діагностують туберку-
льозний бронхаденіт у дітей?
1. О к р е м и х тіней збільшених
внутрішньогрудних лімфатичних
вузлів.
2. Великих вогнищ, схильних до
злиття.
3. Емфіземи.
4. Малих вогнищевих тіней з
нечіткими контурами.
24. Який симптом спостерігатиметь-
ся у дітей з первинним туберку-
льозним комплексом?
1. Вологий к а ш е л ь з в ' я з к и м
харкотинням.
2, Сухий кашель.
3, Спазматичний кашель.
4. Реакція Манту з 2 ТО — 4 мм.
25. Які зміни спостерігають в аналізі
крові хвор* х на респіраторні
вірусні інфекіш*
1. Лімфопенш.
2. Збільшена ШОЕ.
3. Лейкопенія.
4. Еозинофілія.
26. Чого не використовують з метою
виявлення аденовірусів?
1. Змивів із носової частини горла.
2. Кров хворого.
3. Фекалії.
4. Сечу.
27. Визначте етіологію вітряної віспи.
1. Паличка Лефлера.
2. Вірус.
3. Паличка Борде — Жангу.
4. Менінгокок.
28.До чого в с т а н о в л е н о т р о п і з м
паротитного вірусу?
1. До залозистої та нервової тканин.
2. До лімфоїдної тканини.
3. До шкіри.
4. До кровотворної системи.
29. Визначте морфологію збудника
менінгококової інфекції.
1. Збудник утворює спори.
189
2. Має джгутики.
3. Парні коки бобоподібної форми.
4. Збудники розташовані довгими
ланцюжками.
30. Визначте збудника кашлюку.
1. Гемолітичний стрептокок.
2. Фільтрівний вірус.
3. Стафілокок.
4. Паличка Борде — Жангу.
31. Визначте збудника скарлатини.
1. Бета-гемолітичний стрептокок.
2. Стафілокок.
3. Фільтрівний вірус.
4. Паличка Борде — Жангу.
32.Місцевий дифтерійний процес
розвивається на плоскому епіте-
лії. Що він утворює?
1. Гнійний нальот.
2. Яскраву гіперемію.
3. Фібринозну плівку.
4. Енантему.
33. Збудником якого захворювання є
фільтрівний вірус?
1. Туберкульозу.
2. Грипу.
3. Скарлатини.
4. Дифтерії.
34. Що є патогенетичною особливістю
перебігу туберкульозу в дітей?
1. Схильність до генералізації про-
цесу.
2. Схильність до локалізації процесу,
3. Вік: що старша дитина, то важ-
чий перебіг хвороби.
4. Невисока сенсибілізація тканин
до мікобактерії.
35. Який імунітет залишається у дітей
після захворювання на грип?
1. Стійкий імунітет.
2. Імунітет відсутній.
3. Типоспецифічний імунітет.
36. Яку етіотропну дію мають віруси
грипу і парагрипу?
1. На сполучну тканину.
2. На лімфоїдну тканину.
190 Розділ 4, Тестові завдання
3. На кістково-м'язову тканину,
4. На епітеліальні клітини слизових
оболонок.
37.Який вигляд має місцевий процес
на шкірі у хворих на кір?
1. Алергійна висипка.
2. Деструкція епідермісу.
3. Загальне ураження дерми.
4. Утворення в епідермісі порожнин.
38. Про що свідчить позитивна реак-
ція Шіка?
1. Про відсутність дифтерійного
антитоксину в крові.
2. Про наявність антитоксину в крові.
3. Про нечутливість організму до
скарлатини.
4. Про чутливість організму до
скарлатини.
39. Що свідчить про позитивний анти-
токсичний імунітет у хворого на
скарлатину?
1. Негативна реакція Шіка.
2. Позитивна, реакція Шіка.
3. Позитивна реакція Діка.
4. Негативна реакція Діка.
40. Які важкі генералізовані форми
захворювання розвиваються під
час подолання менінгококом міс-
цевих бар'єрів?
1. Менінгококцемія.
2. Ринофарингіт.
3. Артрит.
4. Міокардит,
41. Яка фаза вказує на стабілізацію
туберкульозного процесу?
1. Інфільтрація.
2. Обсіменіння.
3. Розпад.
4. Ущільнення.
42. Визначте патоморфологічні про-
цеси, які не супроводжують роз-
множення вірусів у слизових обо-
лонках дихальних шляхів дітей,
х в о р я х на ГРВІ,
1. Набряк слизових оболонок.
2. Некроз зовнішнього епітелію.
3. Схильність до казеозу,
4. Виражений ексудативний ком-
понент.
43. На я к е захворювання вказують
такі симптоми, як етапність появи
плямисго-папульозної висипки,
енантема, плями Філатова —
Когіліка — Бєльського?
1. Кір.
2. Червону висипку.
3. Скарлатину.
4. Вітряну віспу.
44. Які ускладнення найчастіше зустрі-
чаються у дітей, хворих на кір?
1. Міокардит.
2. Ураження надниркових залоз.
3. Орхіт.
4. Пневмонія.
45.У дитини я в и щ а інтоксикації,
мигдалики збільшені, на їх поверх-
ні — сірий нальот, що в а ж к о зні-
мається шпателем. На яке захво-
рювання вказують ці симптоми?
1. Дифтерію гортані.
2. Дифтерію зіва.
3. Скарлатину.
4. Ангіну.
46. У дитини інспіраторна задишка,
кашель поступово втрачає гуч-
ність, афонія голосу. На яке інфек-
ційне захворювання вказують ці
симптоми?
1. Пневмонію.
2. Коровий круп.
3. Дифтерію зіва.
4. Дифтерію гортані.
47.Чим найчастіше ускладнюється
менінгококцемія?
1. Міокардитом.
2. Пневмонією.
3. Недостатністю надниркових залоз.
4. Зупинкою дихання.
48.Який клінічний прояв хвороби
спостерігають у разі паротитної
 Тестові завдання 191

інфекції в період статевого дозрі- клітковини.

вання хлопчиків?
1. Субмаксиліт.
2. Орхіт.
3. Панкреатит.
4. Серозний менінгіт.
49. Дитина стала дратливою, млявою,
швидко втомлюється, втрачає
апетит, худне, температура субфеб-
рильна, реакція Манту з 2 ТО —
8 мм. Для клініки якої хвороби ха-
рактерні ці симптоми?
1. Пневмонії. ,
2. Грипу.
3. Ранньої туберкульозної інтокси-
кації.
4. Аденовірусної інфекції.
50.Які симптоми спостерігають у
дитини, хворої н а аденовірусну
інфекцію?
1. Висипка на шкірі.
2. Спазматичний кашель.
3. Біль у суглобах.
4. Кон'юнктивіт.
51.Як п р о я в л я є т ь с я стенозуючий
ларингіт у дитини віком 1 рік, хво-
рої на парагрип?
1. Вологими хрипами в легенях,
2. Гавкаючим кашлем з інспіратор-
н о ю задишкою.
3. Сухим кашлем з експіраторною
задишкою.
4. Гіперемією і збільшенням мигда-
ликів.
52. Щ о залишається на місці корової
висипки?
1. Пігментація.
2. Шастинчасте лущення на долонях.
3. Висипка зникає без пігментації.
4. Підсихання елементів висипки.
53.Які симптоми характеризують
токсичну дію дифтерії зіва:
1. П о в е р х н я мигдаликів вкрита
гнійним нальотом.
2. Н а б р я к п і д ш к і р н о ї ж и р о в о ї
3, Обкладений білим нальотом язик,
що через 2 дні стає малиновим.
4. Енантема на твердому піднебінні.
54. Визначте симптом, з а наявності
якого у дитини спостерігають
в а ж к и й загальний с т а н і ригід-
ність м'язів потилиці:
1. Симптом Філатова.
2. Симптом Керніга.
3. Афонія голосу.
4. Спастичний кашель.
55. Яку форму вітряної віспи діагно-
стують, я к щ о вміст пухирців стає
гнійним і утворюються пустули?
1. Бульозну.
2. Гангренозну.
3. Геморагічну.
4. Пустульозну.
56. Визначте симптом захворювання,
що супроводжується в и р а ж е н и м
симптомом Філатова.
1. Е л е м е н т и в и с и п к и зірчастої
форми.
2. Плями Філатова -— Копліка —
Бєльського.
3. Палаючий зів.
4. Кон'юнктивіт.
57. У дитини спостерігають н а п а д и
с п а з м а т и ч н о г о к а ш л ю . Які щ е
симптоми у неї наявні?
1. Виразка на вуздечці язика.
2. Геморагічна висипка на шкірі.
3. Експіраторна задишка.
4. Симптом Філатова.
58. Які ускладнення грипу зумовлені
безпосередньою дією вірусу?
1. Гнійна пневмонія.
2. Невралгія.
3. Гнійний отит.
4. Запалення приносових пазух.
59. Призначте противірусну терапію
дитині, хворій на пневмонію на
тлі грипу.
1. Пентоксил.
192 Розділ 4, Тестові завдання

2. Спленін. призначають хворим на менінго-

3. Інтерферон. коковий менінгіт?
4. Реополіглюкін, 1. 2 0 0 .
60.Які б а к т е р и ц и д н і п р е п а р а т и 2. 100.
застосовують у лікуванні менін- 3. 300.
гококової інфекції? 4. 250.
1. Бензилпеніцилін. 67. Скільки разів на добу і як вводять
2. Етазол. бензилпеніцилін хворим на менінго-
3. Фуразолідон. коковий менінгіт?
4. Бісептол. 1. 4 рази внутрішньовенно.
61. Який препарат слід застосувати у 2. 4 рази внутрішньом'язово.
хворих на менінгококцемію, якщо 3. 6 разів внутрішньом'язово.
висипка на шкірі посилюється до 4. З рази внутрішньом'язово,
значних крововиливів? 68. У якій дозі призначають антиток-
1. Вікасол, сичну сироватку хворим із локалі-
2. Етазол. зованою формою дифтерії зіва?
3. Корглікон. 1. 30—40 тис. АО.
4. Преднізолон. 2. 40—60 тис. АО.
62. Який препарат призначають у 3. 20—30 тис. АО.
разі нападу кашлю у хворих на 4. 50—60 тис. АО.
кашлюк з частим блюванням? 69. У якій дозі призначають антиток-
1. Антибіотики, сичну сироватку хворим на диф-
2. Нейролептичні препарати. терійний круп?
3. Сульфаніламіди. 1. 25—40 тис. АО.
4. Жарознижувальні препарати. 2. 80—100 тис. АО.
63. Який п р е п а р а т є о с н о в н и м у 3. 50—60 тис. АО.
лікуванні дифтерії? 4. 10—20 тис. АО.
1. Антитоксична сироватка. 70. Що призначають для зменшення
2. Преднізолон. частоти нападів спазматичного
3. Бензилпеніцилін. кашлю?
4. Бісептол. 1. Магнію сульфат.
64. Що призначають для лікування 2. Ефедрин,
скарлатини? 3. Кокарбоксилазу.
1. Гемостатичні препарати. 4. Аміназин.
2. Дегідратаційні препарати. 71. Які препарати призначають у разі
3. Антибіотики. ускладнень ГРВЇ?
4. Глюкокортикоїди. 1. Гемостатичні препарати.
65. Визначте етіотропний препарат 2. Антибіотики.
для лікування туберкульозу. 3. Діуретики.
1. Ампіцилін. 4. Стероїдні гормони.
2. Ізоніазид. 72.Який п р е п а р а т п р и з н а ч а ю т ь
3. Димедрол. дітям, хворим на туберкульоз,
4. Строфантин. разом із стрептоміцином?
66. Яку добову дозу бензилпеніцилі- 1, Ампіцилін.
ну (у міліграмах на 1 кг маси тіла) 2. Гентаміцин.
 Тестові завдання 193
3. Етамбутол, дифтерії?
4. Ністатин. 1. 1 мл.
73. Визначте препарат для проведен- 2. 0,1 мл.
ня щеплення проти кору: 3. 0,2 мл.
1. АКДП. 4. 0,5 мл.
2. АДП. 81. Визначте препарат для проведен-
3. Б Ц Ж . ня II, III, IV ревакцинації проти
4. Корова вакцина. дифтерії.
74. В якій дозі вводять протикорову 1. АКДП.
вакцину? 2. АДП.
1. 0,5 мл. 3. Б Ц Ж .
2. ОД мл. 4. Туберкулін.
3. 1 мл. 82.Які засоби доцільно використову-
4. 0,2 мл. вати з метою профілактики грипу
75. В якому віці проводять щеплення дітям раннього віку в період епі-
при кору? демії?
1. 18 міс, 1. Антибіотики.
2. 12 міс. 2. Інтерферон.
3. 1 міс. 3. Протаргол.
4. 6 міс. 4. Гіпосенсибілізувальні засоби.
76. Який термін к а р а н т и н у з приво- 83. Визначте препарат для специфіч-
ду червоної висипки? ної профілактики туберкульозу в
1. 17 днів. дітей.
2. 21 день. 1. АКДП.
3. Не встановлюють. 2. АДП-
4. ЗО днів. 3. Б Ц Ж .
77.На який термін установлюють 4. Туберкулін.
к а р а н т и н у вогнищі скарлатини? 84. Я кий термін ізоляції дитини,
1. 7 днів. хворої на кір без ускладнень, від
2. 17 днів, моменту появи висипки?
3. Не встановлюють, 1. 5 днів.
4. 21 день. 2. 10 днів.
78. Визначте препарат для вакцинації 3. 21 день.
проти дифтерії та кашлюку: 4. 7 днів.
1. АКДП. 85. Як уводять анатоксин, проводя-
2. Корова вакцина. чи другу ревакцинацію проти
3. АДП. дифтерії?
4. Б Ц Ж . 1. Внутрішньовенно.
79. В якому віці починають вакцина- 2. Внутрішньом'язово.
цію проти дифтерії? 3. Підшкірно.
1. 12 міс. 4. Внутрішньошкірно.
2. З міс. 86. Як уводять вакцину БЦЖ, проводя-
3. 6 міс. чи щеплення проти туберкульозу?
4. 18 міс. 1. Підшкірно.
80. В якій дозі вводять вакцину проти 2. Внутрішньошкірно.

В —2-751
194 Розділ 4, Тестові завдання
3. Внутрішньом' я зоно.
4. Внутрішньовенно.
87. На який термін накладають каран-
тин у разі вітряної віспи і паротит-
ної інфекції?
1. 14 днів.
2. 21 день.
3. 17 днів.
4. 5 днів.
88.3 якого часу дітей, які мали
контакт із хворим на кір, не до-
пускають у дитячі заклади?
1. Від моменту контакту.
2. Від 8-го дня після контакту до
17-го дня.
3. Від 8-го дня після контакту до
21-го дня.
4. Від 21-го дня.
89. Скільки разів проводять бактеріо-
логічне обстеження на паличку
дифтерії в лікарні, в яку госпіталі-
зують дітей з підозрою на дифтерію?
1
1. 1 раз.
2. 2 рази.
3. З рази.
4. 4 рази.
90.Як уводять живі грипозні вакци-
ни дітям старшого віку?
1. Внутрішньом'язово,
2. Інтраназально.
3. Підшкірно.
4. Внутрішньошкірио.
91.Які діти потребують хіміопрофі-
лактики проти туберкульозу?
1. «Віражні» діти без явищ інток-
сикації.
2. «Віражні» діти з явищами інток-
сикації.
3. Діти з клінічними симптомами.
4. Діти, які не мають щеплення
проти туберкульозу.
92. Чим потрібно змащувати везику-
ли у хворих на вітряну віспу?
1. Фурациліном.
2. Діамантовим зеленим.
3. Вазеліновим маслом.
4. Соняшниковою олією.
93. Який шлях передачі збудника не
характерний для дизентерії?
1. Фекально-оральний,
2. Контактно-побутовий.
3. Гемотрансфузійний.
4. Харчовий.
94. Що є специфічним методом діаг-
ностики вірусного гепатиту?
1. Визначення в сироватці крові
наявності австралійського антигену.
2. Загальний аналіз крові.
3. Загальний аналіз сечі.
4. Бактеріологічне дослідження ви-
порожнень.
95. Визначте захворювання, яке вини-
кає внаслідок активізації мікро-
флори і поширення її у верхніх від-
ділах кишок (ендогенний шлях).
1. Сальмонельоз.
2. Вірусний гепатит.
3. Дизентерія.
4. Колі-інфекція.
96.Який матеріал не беруть для
бактеріологічного дослідження у
дітей, хворих на сальмонельоз?
1. Кров.
2. Сечу.
3. Ж о в ч .
4. Випорожнення.
97.3а наявності якого захворювання
здійснюється інфікування новона-
родженого матір'ю, хворою на
інфекційне захворювання?
1. Сальмонельозу.
2. Вірусного гепатиту В.
3. Вірусного гепатиту А.
4. Дизентерії.
98. Який симптом спостерігають у
хворих із безжовтяничною фор-
мою вірусного гепатиту?
1. Збільшення лімфатичних вузлів.
2. Малиновий язик.
3. Симптом Філатова.
 Тестові завдання
4. Збільшення печінки,
99. Про що свідчить зниження вмісту
протромбіну в крові дітей, хворих
на вірусний гепатит?
1. Про легку форму гепатиту.
2. Про важкий перебіг гепатиту.
3. Про механічну жовтяницю.
100. Які з б у д н и к и дизентерії по-
ширені в Україні?
1. Григор'єва •— Шіги.
2. Штуцера — Шлітца.
3. Ларцжа — Санца.
4. Флекснера і Зонне.
101. Визначте збудника колі-інфекції
у дітей раннього віку.
1. Патогенні штами кишкової
палички.
2. Протей.
3. Шигела дизентерії.
4. Сальмонела.
102. До якого дня триває інкубацій-
> ний період дизентерії, сальмо-
нельозу, колі-інфекції? .
1. 7-го.
2. 10-го.
3. 21-го.
4. 15-го.
103. Який симптом характерний для
дизентерії у дітей старшого віку?
1. В и п о р о ж н е н н я частішають,
рідкі, пінисті, неприємного запаху.
2. Випорожнень мало, вони містять
мутний слиз.
3. Випорожнення часті, водянисті,
оранжевого кольору зі слизом.
4. Тривале блювання.
104. У дитини віком 3 років відсутні
калові маси у випорожненнях,
вони містять слиз та прожилки
крові. На що вказує такий стан?
1. Сальмонельоз.
2. Колі-інфекцію.
3. Дизентерію.
4. Вірусний гепатит.
105. Що виявляють під час об'єктив-
195
ного обстеження дитини із жовтя-
ничністю шкіри?
1. Симптом ректального плювка.
2. Симптом зневоднення.
3. Симптом лівобічного коліту.
4. Збільшення печінки, яка боліс-
на під час пальпації.
106. Визначте симптом ексикозу,
який швидко виникає у дітей
раннього віку в разі кишкових
інфекцій.
1. Переднє тім'ячко западає.
2. Переднє тім'ячко пульсує.
3. Судоми.
4. Гіпертермія,
107. Визначте симптом, який з'являєть-
ся за 2 дні до появи жовтяниці у
хворих на вірусний гепатит.
1. Блювання.
2. Пронос.
3. Субфебрильна т е м п е р а т у р а
тіла.
4. Сеча має колір пива.
108. Визначте геморагічні явища, які
спостерігають у хворих із важки-
ми формами вірусного гепатиту.
1. Збільшення селезінки.
2. Слабкість тонів серця.
3. Петехіальна висипка на шкірі.
4. Біль у суглобах.
109. Визначте симптом, не характер-
ний для тифоподібної форми
сальмонельозу.
1. Гепатолієнальний синдром.
2. Метастатичні гнійні вогнища.
3. Гарячка.
4. Кишкові кровотечі.
110. У дітей раннього віку сальмоне-
льоз перебігає в септичній фор-
мі. Які основні симптоми спо-
стерігають у таких дітей?
1. Метастатичні гнійні вогнища,
остеомієліт, менінгіт.
2. Прорив кишки з наступним
перитонітом.
196 Розділ 4,
3. Випадання прямої кишки.
4. Здутий живіт, знебарвлені ви-
порожнення.
111. Яким симптомом печінкової
енцефалонатії проявляється ток-
сична дистрофія у дітей ран-
нього віку?
1. Блюванням "кавовою гущею".
2. Значною жовтяницею.
3. Клоніко-тонічними судомами,
блюванням.
4. Появою запаху ацетону з рота.
112. Природжений гепатит В у дітей
розвивається з моменту народ-
ження. Які симптоми спостері-
гають у такому разі?
1. Значно збільшену печінку.
2. Часті рідкі випорожнення.
3. Блювання.
4. Загострення рис обличчя.
113. У поєднанні з яким препаратом
призначають антибіотики дітям
віком до 3 років із кишковими
інфекціями?
1. Анальгіном.
2. Бісептолом.
3. Димедролом.
4. Коргліконом,
114. Який антибіотик широко застосо-
вують для лікування дітей з киш-
ковими інфекціями?
1. Бензилпеніцилін.
2. Еритроміцин.
3. Біцилін-5,
4. Поліміксин-М,
115. В я к і й дозі д и т и н і з в а ж к о ю
формою вірусного гепатиту при-
значають преднізолон?
1. 0, і мг на ! кг маси тіла.
2. 2 мг на 1 кг маси тіла.
3. 10 мг на 1 кг маси тіла.
4. 20 мг на 1 кг маси тіла.
116. В якій дозі вводять реополіглю-
кін з метою поліпшити перифе-
рійну гемодинаміку в разі киш-
кового токсикозу з ексикозом?
Тестові завдання
1. 5—8 мг на 1 кг маси тіла.
2. 10—15 мг на 1 кг маси тіла.
3. 20—ЗО мг на 1 кг маси тіла,
4. ЗО—50 мг на 1 кг маси тіла.
і 17. В якій дозі вводять преднізолон
дітям з інфекційно-токсичним
шоком на тлі сальмонельозу?
1. 2 мг на 1 кг маси тіла.
2. 1 мг на 1 кг маси тіла.
3. 5 мг на 1 кг маси тіла.
4. 20 мг на 1 кг маси тіла.
118. Які дослідження проводять в
осередках кишкових інфекцій
дітям, які контактували з хворим?
1. Загальний аналіз крові.
2. Кров із вени на білірубін.
3. Аналіз сечі на жовчні пігменти.
4. Бактеріологічне дослідження
випорожнень.
119. Які заходи проводять в осередку
вірусного гепатиту?
1. Усім дітям, які контактували з
хворим, уводять імуноглобуліи.
2. Проводять УФ-опромінення.
3. Застосовують марлеві пов'язки.
4. Не проводять заключної дезін-
фекції.
120. В якій дозі вводять імуногло-
буліи усім дітям, які були в кон-
такті з хворим і раніше не
хворіли н а вірусний гепатит?
1. 5 мл.
2. 1 мл.
3. 10 мл.
4. 0,5 мл.
121. Який препарат призначають з
профілактичною метою в осе-
редку колі-інфєкції дітям віком
до і року?
1. Стрептоміцин.
2. Поліміксин~М.
3. Лактобактерин.
4. Фестал.
121. На який термін ставлять на
диспансерний облік з метою
 Тестові завдання 197
профілактики вірусного гепати- 1. 5% спиртовий розчин йоду,
ту В дітей, я к і п е р е н е с л и за 2. 2% розчин натрію гідрокарбо-
медичними п о к а з а н н я м и гемо- нату.
трансфузію? 3. 96% спирт.
1. 6 міс. 4. 5% розчин калію перманганату,
2. 12 міс. 128. Який р о з ч и н використовують
3. 18 міс. для накладання зігрівального
4. З міс. компресу хворим на інфекцій-
123. В якому місці вводять голку з ний паротит?
м а н д р є н о м у спинномозковий 1. 40% спирт.
канал під час пункції у дітей 1-го 2. 70% спирт.
року життя? 3. 10% камфорну олію.
1. М і ж остистими відростками І 4. Соняшникову олію.
і II поперекових хребців. 129. Вкажіть тривалість накладання
2. Між остистими відростками II зігрівального компресу на слин-
і III поперекових хребців. ні залози в дітей з паротитною
3. Між остистими відростками III інфекцією?
і IV поперекових хребців. 1. 5-—6 год.
4. Між остистими відростками IV 2. 8—12 год.
і V поперекових хребців. 3. 1—2 год.
124. Як треба покласти дитину після 4. 18—-24 год.
люмбальної пункції? 130. Які правила в з я т т я мазків із
1. На живіт. горла на дифтерійну паличку?
2. На спину. 1. Мазок беруть ватним тампо-
3. На правий бік. ном з поверхні мигдаликів, підне-
4. На лівий бік. бінних дужок тільки до їди.
125. На я к и й час призначають ліж-
2. До взяття мазків проводити
к о в и й р е ж и м після люмбальної
оброблення ротової порожнини
пункції?
антисептиком,
1. На 2 год.
3. Мазок взяти ватним тампоном
2. На 6 год.
із задньої стінки глотки.
3. На 1 добу.
4. Мазок взяти ватним тампоном
4. На 2 доби.
126. Який розчин призначають для з-під язика.
оброблення елементів висипки 131. ІЦо потрібно підготувати для
у дітей, хворих на вітряну віспу? взяття мазків на дифтерійну па-
1. 1% розчин діамантового зеле- личку?
ного. 1. Одну стерильну пробірку зі
2. 96% спирт. стержнем, на кінці якого ватний
3. Розчин фурациліну 1:5000. тампон.
4. Вазелінове масло. 2. Дві стерильні пробірки зі стерж-
127. Які розчини п р и з н а ч а ю т ь для нями, на кінцях яких ватні тампони.
п р о т и р а н н я н е у р а ж е н и х діля- 3. Три стерильні пробірки зі стерж-
нок шкіри у дітей, хворих на нями, на кінцях яких ватні тампони.
вітряну віспу? 4. Чашку Петрі з кров'яним агаром.
198 Розділ 4, Тестові завдання
132. Визначте правила взяття мазків
на менінгокок.
1. Мазок береться з носа і горла.
2. Під час взяття мазків необхід-
но шпателем підняти язик угору.
3. Мазок беруть із задньої стінки
глотки.
4. П і д ч а с в з я т т я м а т е р і а л у
необхідно надавити на корінь
язика.
133. Вкажіть особливості збирання
матеріалу на паличку кашлюку.
1. На аналіз б е р у т ь з м и в и з
носової частини глотки.
2. Матеріал збирають на кров'я-
ний агар,
3. Матеріал збирають із горла і
носа.
4. Матеріал збирають тампоном
із задньої стінки глотки.
134. Яку рідину використовують для
взяття змивів з носової частини
глотки для дослідження на на-
явність вірусів?
1. Фурацилін 1:5000.
2. 2% розчин натрію гідрокарбо-
нату.
3. Цукровий сіироп.
4. Ізотонічний розчин натрію хло-
риду.
135. Який п р е п а р а т призначають
хворим на нейротоксикоз для
проведення інфузійної терапії?
1. Реополіглюкін — 10—20 мл на
1 кг маси тіла.
2. Седуксен — 0,5 мг на і кг маси
тіла.
3. Гідрокортизон — 5 мг на 1 кг
маси тіла.
4. Адреналін — 0,1 мл.
136. Які з а х о д и з а с т о с о в у ю т ь у
хворих на кон'юнктивіт адено-
вірусної етіології?
1. Зігрівальний компрес.
2. Холод на магістральні судини.
3. Оброблення очей розчином чаю.
4. Розтирання шкіри розчином
оцту.
137. Які заходи не проводять у разі
встановлення діагнозу шигельозу?
1. Водно-чайну паузу.
2. К р а п л и н н е в в е д е н н я ліків
внутрішньовенно.
3. Контрольне бактеріологічне
дослідження випорожнень.
4. Очисну клізму.
138. Щ о слід проводити в перші дні
захворювання на паротнтну
інфекцію?
1. Оброблення ротової порожни-
ни 2% розчином натрію гідрокар-
бонату.
2. Оброблення ротової порожни-
ни розчином Люголя.
3. Оброблення ротової порожни-
ни 3% розчином перекису водню.
4. Оброблення ротової порожни-
ни ізотонічним розчином натрію
хлориду.
139. Чим обробляють горло у хворих
на с к а р л а т и н о з н у а н г і н у з
гнійними нальотами?
1. Вазеліновим маслом.
2. Розчином фурациліну 1:5000.
3. Розчином Люголя.
4. Олією шипшини.
140. Що доцільно закапувати в ніс
дітям з аденовірусною інфекцією
та симптомами кон'юнктивіту?
1. Розчин бензилпеніциліну.
2. Розчин протарголу.
3. Розчин нафтизину.
4. Розчин дезоксирибонуклеази.
141. Назвіть термін вакцинації проти
туберкульозу.
1. З—5-й день життя дитини.
2. і міс.
3. З міс.
4. 12 міс,
 Тестові завдання 199
142. Назвіть термін початку вакци- 3. Термін уведення вакцини —
нації проти поліомієліту. 10-й день життя дитини.
1. 1 міс. 4. Вакцинацію проводять триразо-
2. 10 міс. во з інтервалом 1 міс.
3. 4 міс. 149. Назвіть особливості проведення
4. З міс. вакцинації проти поліомієліту.
143. Назвіть термін початку вакци- 1. Вакцинацію проводять одно-
нації проти кашлюку, дифтерії разово.
та правця. 2. Вакцинацію проводять три-
1. 1 міс. разово.
2. З міс. 3. Суху вакцину розводять спеці-
3. 4 міс. альним розчинником.
4. 5 міс. 4. Доза щеплення — 0,5 мл внут-
144. Назвіть термін вакцинації проти рішньом'язово.
кору. 150. Визначте інтервал м і ж щеплен-
1. 12 міс. нями під час проведення вакци-
2. З міс. нації проти поліомієліту.
3. 5 міс. 1. 1 міс.
4. 10 міс. 2. З міс.
145. Назвіть термін вакцинації проти 3. 1 тиле.
паротиту. 4. 1 день.
1. З міс. 151. Визначте інтервал м і ж щеплен-
2. 12 міс. нями під час проведення вакци-
3. 18 міс. нації проти кашлюку, дифтерії,
4. 4 міс, правця.
146. Назвіть термін вакцинації проти 1. З міс.
червоної в и с и п к и (краснухи). 2. 1 міс.
1 . 3 міс. 3, 1 тиж.
2. 4 міс. 4, 2 міс.
3. 18 міс. 152. Назвіть терміни проведення
4. 12 міс. І ревакцинації після вакцинації
147. Назвіть терміни І ревакцинації проти кашлюку, дифтерії,
вакциною БЦЖ. правця.
1. 18 міс. 1. 1 міс.
2. 7 років. 2. З міс.
3. 6 років. 3. 18 міс.
4. 14 років. 4. 12 міс.
148. Н а з в і т ь п р а в и л а проведення 153. Назвіть дозу, яку вводять внут-
вакцинації проти туберкульозу. рішньом'язово під час вакци-
1. Вакцину Б Ц Ж вводять внуг- нації проти кашлюку, дифтерії,
рішньошкірно, 0,1 мл розчину. правця.
2. Набрати в ш п р и ц потрібно 1. 0,5 мл.
ОД мл розчину (суху вакцину роз- 2. 1 мл.
водять ізотонічним розчином на- 3. 0,1 мл.
трію хлориду). 4. 0,2 мл.
200 Розділ 4, Тестові завдання

154. Назвіть терміни введення АДІ1- 160. Назвіть термін проведення ре-
анатоксину з метою проведен- вакцинації проти паротиту.
ня II (А) і III (Б) ревакцинацій. 1. 18 міс.
А 2. 6 років.
1. 18 міс. 3. 11 років.
2. 12 міс. 4. Не проводиться.
3. 6 років. 161. Назвіть правила проведення
4. 7 років. вакцинації проти кору.
Б 1. Живу корову вакцину збері-
1, 11 років. гають у морозильнику холодиль-
2, 7 років. ника.
3. 14 років. 2. Суху вакцину розводять спе-
4. 18 років. ціальним розчинником — 0,5 мл
155. Назвіть термін уведення АДП- на 1 дозу вакцини.
анатоксину з метою проведен- 3. У шприц набирають 0,2 мл роз-
ня IV ревакцинації. чину, вводять з метою вакцинації
1. 11 років. 0.1.мл розчину.
2. 14 років, 4. 0,5 мл розведеної вакцини вво-
3. 7 років. дять внутрішньом'язово.
4. 18 років. 162. Який найменший інтервал
156. Н а з в і т ь т е р м і н п р о в е д е н н я повинен бути між уведенням
II ревакцинації поліомієлітною вакцин проти поліомієліту,
вакциною. кашлюку, дифтерії та правця, а
1. 6 років. також вакцини проти кору.
2. 18 міс. 1. 2 міс.
3. З роки. 2. 1 міс.
4. 14 років. 3. З міс.
157. Назвіть термін проведення 4. 6 міс.
III ревакцинації поліомієлітною 163. Назвіть дозу розведеної паро-
вакциною. титної вакцини для проведення
1. 6 років. щеплення.
2. 18 міс. 1. 0,1 мл.
3. З роки. 2. 0,2 мл.
4. 14 років. 3. 0,5 мл.
158. В який термін не проводять ре- 4. 1 мл.
вакцинації в а к ц и н о ю проти 164. Скільки сухої речовини вакцини
поліомієліту? БЦЖ вміщує 0,1 мл розчину для
1. 18 міс. проведення щеплення проти
2. З роки. туберкульозу?
3. 6 років. 1. 0,01 мг.
4. 7 років. 2. 0,5 мг.
159. В який термін не проводять ре- 3. 1 мг.
вакцинації АДП-анатоксином? 4. 0,05 мг.
1. 6 років. 165. Назвіть термін проведення пер-
2. 7 років. шого щеплення проти гепатиту В.
3. 11 років. 1. 1 міс.
4. 14 років. 2. 2 міс.
 Тестові завдання 201

3. З міс. 1. 1 мл.
4, 7 міс. 2. 0,1 мл.
166. З якою вакцинацією одночасно 3. 0,2 мл.
проводять вакцинацію проти 4. 0,5 мл.
паротиту окремими шприцами 172. Назвіть метод уведення проти-
в різні частини тіла? дифтерійної сироватки, якщо всі
1. Проти поліомієліту. проби н а індивідуальну чут-
2. Проти кору. ливість до сироватки негативні.
3. Проти дифтерії. 1. Внутрішньовенно.
4. Проти туберкульозу. 2, Підшкірно.
167. Проти якої інфекції проводять 3. Внутрішньом'язово.
щеплення разом з вакцинацією 4, Внутрішньошкірно.
вакциною АКДП? 173. Назвіть н а й б і л ь ш и й р о з м і р
1. Проти кору. папули, коли реакція на І про-
2. Проти туберкульозу. бу на індивідуальну чутливість
3. Проти поліомієліту. до протидифтерійної сироватки
4. Проти гепатиту В. негативна.
168. Яким препаратом проводять II, 1. 1 MM.
III, IV ревакцинації проти диф- 2. 4 мм.
терії та правця? 3. 10 мм.
1. АКДП. 4. 9 мм.
2. Б Ц Ж . 174. Який препарат застосовують
3. П р о т и д и ф т е р і й н о ю с и р о - для проведення імунологічної
ваткою. проби на туберкульоз?
4. АДП-анатоксином. 1. Туберкулін.
169. Яке р о з в е д е н н я стандартної 2. Етамбутол.
протидифтерійної сироватки за- 3. Тубазид.
стосовують для І, внутрішньо- 4. Канаміцин.
шкірної, проби на чутливість до 175. Скільки потрібно підготувати
неї? дітей для п р о в е д е н н я проби
1. 1; 10. Манту, якщо в ампулі 3 мл ту-
2. 1:100. беркуліну.
3. 1:500, 1. 15.
170. Скільки розчину вводять внут- 2. 10.
рішньошкірно під час проведен- 3. 5.
ня проби на чутливість до дифте- 4. 20.
рійної сироватки? 176. Визначте місце ін'єкції для про-
1. 0,1 мл. ведення вакцинації БЦЖ.
2. 0,5 мл. 1. Підлопаткова ділянка.
3. 1 мл. 2. Верхній зовнішній квадрант сід-
4. 0,2 мл. ниці.
171. Назві г. д-чу протидифтерійної 3. Зовнішня поверхня верхньої тре-
сипов -і д л я п р о в е д е н н я тини плеча.
II, •іі.^'.' .'рі ої, проби н а чутли- 4. Середня третина внутрішньої
в!с< А . »ватки. поверхні передпліччя.
ір(штш
КОНТРОЛЬНІ СИТУАЦІЙНІ
Задача 1
Хворому 2 роки. Хвороба розпо-
чалася гостро. Мати скаржиться на
кашель, головний біль, нежить, підви-
щення температури тіла до 38°С.
Старша дитина в сім'ї перехворіла на
ГРВІ. Під час огляду відзначають се-
розні виділення з носа, кашель, ко-
н'юнктивіт, гіперемію зіва.
Завдання:
1. Установити клінічний діагноз.
2. Визначити місце лікування.
Задача 2
Хворому 5 років. Лікується амбу-
латорно з приводу ГРВІ. На 4-ту добу
стан, погіршився. Температура тіла
підвищилася до 38 °С, досі сухий ка-
шель став вологим, посилився. З'яви-
лися задишка, у легенях по задній
поверхні притуплення перкуторного
звуку. Аускультативно відзначають-
ся дрібнопухирчасті хрипи на тлі ос-
лабленого дихання, ЧД — 32 за 1 хв.
Завдання:
1, У зв'язку з чим погіршився стан
дитини?
2. Ваша подальша тактика.
Задача З
Хворому 7 років. Скаржиться на
кашель, нежить, підвищення темпе-
ратури тіла до 38 °С, кволість. Хворіє
3-тю добу. Під час огляду спостеріга-
ють слизисті виділення з носа, ка-
шель, кон'юнктивіт, світлобоязнь,
симптоми загальної інтоксикації (тем-
пература тіла 38,2 °С, кволість, голов-
ний біль). На слизовій оболонці щік
ЗАДАЧІ
навпроти малих кутніх зубів виявле-
но дрібні білі плямки, які не зніма-
ються шпателем. У будинку, де про-
живає дитина, були аналогічні випад-
ки захворювання.
Завдання:
1. Установити клінічний діагноз.
2. Вказати на основні критерії да-
ного діагнозу.
Задача 4
Дитині 5 років. Скаржиться на
підвищення температури тіла до 39 °С,
кашель, нежить, головний біль.
Під час огляду: дитина квола, на-
бряки на обличчі, світлобоязнь, повіки
припухлі, слизисті виділення з носа,
слизова оболонка м'якого і твердого
піднебіння гіперемійована. За вухами,
на обличчі висипка у вигляді розеол і
дрібних плям, які з'явилися сьогодні.
Загальна тривалість захворювання -—
4 доби. Родина мешкає в сімейному
гуртожитку, в якому серед дітей були
подібні захворювання.
Завдання:
1. Установити клінічний діагноз.
2. Визначити місце лікування ди-
тини.
Задача 5
Дитині 5 років. Скарги на сухий
кашель, який з'явився 8 діб тому,
підвищення температури тіла до 37,8 °С.
Звернулися до лікаря. Було встанов-
лено діагноз гострого фарингіту.
Призначено лікування, але кашель з
кожним днем посилювався. Дитина
часто хворіє на ГРВІ. Профілактичні
 Контрольні ситуаційні задачі
щеплення протягом останніх 4 років
не проводили. Під час огляду зіва
виник сухий надсадний кашель.
Завдання:
1. Яку хворобу можна запідозрити?
Перерахувати критерії діагнозу.
2. Які симптоми можуть з'явитись
у наступні дні, якщо діагноз пра-
вильний?
3. Які дослідження треба провес-
ти для підтвердження діагнозу?
Задача 6
Хлопчику 3 роки. Госпіталізований
в інфекційне відділення на 3-му тижні
хвороби з діагнозом: "кашлюк, спаз-
м а т и ч н и й період, т я ж к а ф о р м а " .
Відвідував дитячий садок. У цьому ж
садку підготовчу групу відвідує його
сестра віком 5,5 року. Крім того, у
нього є ще молодший брат (2,5 міс).
На кашлюк сестра і брат не хворіли.
Завдання:
1. Яких протиепідемічних заходів
треба вжити?
2. Назвіть термін ізоляції хворої
дитини.
Задача 7
Дитині 6 років. Хворіє 3-тю добу.
Захворювання розпочалося з підви-
щення температури тіла до 39,2 °С,
спостерігалося повторне блювання,
з'явилася висипка. Молодший брат
кілька днів тому перехворів на ангіну.
Під час огляду: температура тіла
38,6 °С, скарги на головний біль, ну-
доту, біль у горлі.. На помірно гіпере-
мійованій шкірі яскрава дрібнокрап-
кова висипка, носо-губний трикутник
блідий. Дермографізм білий. Мигда-
лики, язичок яскраво гіперемійовані,
набряклі, в лакунах гній. На м'якому
піднебінні дрібнокрапкова петехіаль-
на висипка. Язик із сіруватим нальо-
том. Помірно збільшені лімфовузли.
203
Виражена тахікардія. Інших змін н е
виявлено.
Завдання:
1. Який діагноз треба встановити
хворому.
2. Перерахуйте основні критерії
діагнозу.
3. Хто в даному разі міг бути дже-
релом інфекції?
Задача 8
Дитині 5 років. Дільничний лікар
установив діагноз скарлатини. Дити-
на відвідувала дитячий садок, У сім'ї
щ е двоє дітей: м о л о д ш и й брат (4
роки), який відвідує дитячий садок, і
старша сестра, яка вчиться в друго-
му класі.
Завдання:
1. Де слід лікувати дитину?
2. Яких протиепідемічних заходів
треба вжити?
Задача 9
Дитині 10 міс. Госпіталізована з
діагнозом ГРВІ. Стан важкий, темпе-
ратура тіла 39,5 °С, неспокійна, здри-
гається. Захворювання розпочалося
4 год тому. Під час огляду шкіра чиста,
бліда. Слизова оболонка зіва, кон'юн-
ктиви гіперемійована. Тони с е р ц я
ритмічні, ослаблені, Ч С С — 176 за
1 хв. Дихання пуерильне, ЧД — 62 за
1 хв. Ж и в і т м'який. Ч е р е з 2 год після
госпіталізації у д и т и н и з ' я в и л а с я
щільна на дотик геморагічна висип-
ка (у вигляді зірочок) на сідницях,
задній поверхні стегон, гомілках.
Завдання:
1. Який діагноз м о ж н а встанови-
ти дитині?
2. Які д о с л і д ж е н н я т р е б а п р и -
значити?
3. Що загрожує ж и т т ю дитини в
даній ситуації?
204 Розділ 5. Контрольні ситуаційні задачі
Задача 10
Дитині 6 міс. Мати скаржиться на
підвищення температури тіла до 40 °С,
неспокій, повторне блювання, відмо-
ву від їжі. Захворювання розпочало-
ся близько 10 год тому з підвищення
температури тіла до 38 °С, блювання,
неспокою, який посилювався, коли
дитину брали на руки.
Під час огляду стан важкий: тем-
пература тіла 39,8 °С. Немовля неспо-
кійне. Неспокій посилюється, коли
доторкуються до тіла дитини; малюк
здригається. Спостерігається блюван-
ня. Шкіра чиста, бліда, велике тім'яч-
ко напружене. Ригідність м'язів по-
тилиці. Старший брат лікується в ста-
ціонарі з приводу менінгококцемії.
Завдання:
1. Установити орієнтовний діагноз,
вказати його критерії.
2. Які дослідження треба провес-
ти для підтвердження діагнозу?
3. Де обстежувати і лікувати ди-
тину?
Задача її
Дитині 5 років/ С к а р ж и т ь с я на
п і д в и щ е н н я т е м п е р а т у р и тіла до
39.5 °С, кволість, дворазове блювання,
біль у горлі під час ковтання, при-
пухлість шиї. Хворіє 1 добу. Відвідує
дитячий садок. Останні 4 роки щеп-
лення не проводили через хронічний
астматичний бронхіт.
Під час огляду: температура тіла
39.6 °С; дитина квола, шкіра бліда.
Дихання через ніс порушене, голос
гугнявий. У підщелепній і підборідній
ділянках м'яка неболюча припухлість,
яка опускається до ключиці. З рота
неприємний запах. Мигдалики май-
ж е з м и к а ю т ь с я по с е р е д н і й лінії,
вкриті білувато-сірим суцільним на-
льотом, який погано знімається і пе-
реходить на м'яке піднебіння, язичок.
Завдання:
1. Який діагноз можна встановити
дитині? •
2. Які його критерії?
3. Які додаткові методи досліджен-
ня- треба застосувати для підтвер-
дження діагнозу?
Задача 12
Дитині 5 років. Скарги на гавкаю-
чий кашель, нежить, охриплість го-
лосу, підвищення температури тіла до
38,2 °С. Зі слів матері, виділення з
носа з'явилися 5 діб тому, на 3-тю
добу приєднався груоий гавкаючий
кашель, підвищилася гс м п е р а т у р а
тіла. З'явилася охриплість голосу.
1 і ід чзс сгляду шкіра бліда, чиста,
незначний ціаноз носо- 'убітого три-
куншка. Спостерігають 'я укровичні
виділенії'/ з но( і, подра иі чшя шкіри
під носом Помірна гш< р>чмі і слизо-
вої оболонки зіва, з., ^иьої стіні т глот-
ки. У дитячому сад- у, ік їй > ідвідує
дитина, ви слотю 6 щи ю'іосі'т, диф-
терії.
Завдання:
1. Який орієнтовно діагноз можна
встановити?
2. Які додаткові дослідження мо-
жуть підтвердити діагноз?
3. 3 яким захворюванням необхідно
провести диференціальний діагноз?
4. Якою повинна бути тактика медич-
ної сестри?
Задача 13
Дитині 5 міс. Хворіє 4-ту добу.
М а т и с к а р ж и т ь с я на п е р і о д и ч н е
п і д в и щ е н н я т е м п е р а т у р и тіла до
38, Г С , неспокій дитини, відмову від
їжі, здуття живота, почастішання ви-
порожнень до 10 разів на добу, блю-
вання 1—2 рази на добу.
 Контрольні ситуаційні
Під час огляду: температура тіла
38,3 °С, дитина квола. Шкіра бліда з
сіруватим відтінком, еластичність її
знижена. Тургор м'яких тканин не-
задовільний. Слизова оболонка рота
яскрава, суха, тім'ячко запале, риси
обличчя загострені. ЧД — 42 за 1 хв,
ЧСС — 128 за 1 хв, тони серця при-
глушені. Живіт здутий, Випорожнен-
ня у великій кількості, водянисті, яс-
краво-жовті, з домішками слизу.
Завдання:
1. Установити орієнтовний діагноз,
2. Які додаткові досліде JTJ Я тре-
ба п р о в е с т и для уточ іепня
етіології захворювання ?
Задача і4
Дитині 6 років, Скаржиться на
періодичний біль у животі, почасті-
шання випорожнень, підвищення
температури тіла до 38,2 °С. Шкіра,
слизові оболонки бліді, сухі на дотик.
Язик сухий, обкладений білим нальо-
том. Дихання везикулярне, тони сер-
ця приглушені, ЧСС — 112 за 1 хв.
Ж и в і т болючий під час пальпації.
Чути бурчання в животі. Сигмоподіб-
на кишка спазмована і болюча. Пе-
чінка виступає з-під краю ребрової
дуги на 1,5 см. Протягом доби 9 ви-
порожнень, невеликими -порціями.
Кал містить практично один слиз,
інколи прожилки крові, Спостеріга-
ють тенезми. Дитина відвідує дитя-
чий садок.
Завдання:
1. Про яку кишкову інфекцію мож-
на думати? На підставі яких харак-
терних. проявів ?
2. Які додаткові дані потрібні для
уточнення діагнозу?
3. Яких протиепідемічних заходів
необхідно вжити?
задачі 205
Задача ІЗ
Дитині 10 діб, Мати скаржиться
на підвищення температури тіла до
39 °С. Двічі було блювання. Випорож-
нення 8 разів на добу, кал кашкопо-
дібний.
Під час огляду стан дитини важ-
кий, температура тіла 39,4 °С. Шкіра,
слизові оболонки чисті, бліді. Тім'яч-
ко дещо запале, ЧД — 46 за 1 хв,
ЧСС — 152 за 1 хв, тони серця при-
глушені, Живіт здутий, болючий під
час пальпації, Кал зелено-сірий, з ве-
ликою кількістю слизу. На 4-й день
захворювання в дитини діагностовано
гнійний гоніт.
Завдання:
1, Установіть орієнтовний діагноз.
2, З якими захворюваннями треба
провести диференціальний діагноз
насамперед?
3, Які дослідження потрібно про-
вести для уточнення остаточного
діагнозу?
ча 16
Дитині 4,5 року. Скарги на підви-
щення температури тіла до 38 °С,
висипку на шкірі, кволість, знижен-
ня апетиту. Хворіє 2-гу добу. Під час
огляду дитина квола, шкіра бліда. На
шкірі волосистої частини голови, об-
личчя, тулуба, кінцівок поліморфна
висипка: червоні плями, папули, ве-
зикули діаметром до 3—5 мм, напов-
нені прозорою рідиною. Везикули
розташовані на неінфільтрованій ос-
нові. Дити на до захворювання відвіду-
вала дитячий садок.
Завдання:
1. Який діагноз можна встанови-
ти? На підставі яких характерних
симптомів?
2. Яких протиепідемічних заходів
потрібно вжити?
206 Розділ 5. Контрольні ситуаційні задачі
Задача 17
Дитині 6 років. Скаржиться на біль
під час відкривання рота і жування,
підвищення температури тіла до 38 °С,
головний біль. Хворіє 2-гу добу. Під час
огляду стан середньої важкості, шкіра
бліда. Справа в ділянці завушної залози
відзначається припухлість, вушна рако-
вина відстовбурчена. Під час пальпації
пухлина помірно болюча. Шкіра натяг-
нута, звичайного забарвлення. Під час
огляду слизової оболонки рота спо-
стерігають сухість, отвір протоки при-
вушної слинної залози гіперемійований.
Завдання:
1. Який діагноз молена встановити?
2. Які основні критерії для такого
діагнозу?
Задача 18
Дитині 10 років. Скаржиться на
сильний головний біль, підвищення
температури тіла до 39,5 °С, блюван-
н я . Х в о р і є 6 діб. З а х в о р ю в а н н я
розпочалося з появи припухлості в
ділянці привушної слинної залози. З
4-ї доби припухлість почала зменшу-
ватися, а сьогодні з'явилися нові скар-
ги. Під час огляду стан дитини важ-
кий. Шкіра бліда. Незначна болючість
у ділянці завушних залоз. Визначаєть-
ся ригідність м'язів потилиці, помірно
виражені симптоми Керніга і Бруд-
зінського. Дихання везикулярне.
Ч С С — 120 за 1 хв. Ж и в і т м'який,
неболючий.
Завдання:
1. Який орієнтовний діагноз мож-
на встановити?
2. Якою має бути тактика медичної
сестри?
3. Які д о п о м і ж н і д о с л і д ж е н н я
треба провести для підтверджен-
ня діагнозу?
 ш _ _ _

Додаток 1
ВІДПОВІДІ на тестові завдання
№ Відповідь № Відповідь № Відповідь
1 1 37 2 73 4
2. 4 38 1 74 І 1
3 2 39 4 75 2
4 3 40 1 76 3
5 3 41 4 77 1
6 3 42 3 78 1
7 2 43 1 79 2
8 4 44 4 80 4
9 3 45 2 81 2
10 3 46 4 82 2
11 4 47 3 83 3
12 1 48 2 84 1
13 1 49 3 85 3
14 3 50 4 86 2
15 2 51 2 87 2
16 4 52 1 88 3
17 2 53 2 89 3
18 1 54 2 90 2
19 2 55 4 ~~91 1
20 1 56 3 92 2
21 2 57 1 93 3
22 3 58 2 94 1
23 1 (59 3 95 4
24 2 60 1 96 3
25 1 3 61 4 97 2
26 4 62 1 2 98 4
27 2 63 1 99 2
28 1 64 3 100 4
29 3 65 2 101 1
30 4 66 1 102 1
31 1 67 1 3 103 2
32 3 68 1 104 3
33 2 69 1 105 4
34 1 70 4 106 1
35 3 71 2 107 4
36 4 72 3 108 •. 3
208 Додаток6.Перелікмедичнихпротипоказань

Продовження додатка 1

№ Відповідь № Відповідь № Відповідь

109 2 132 155 2
110 1 133 2 156 3
111 3 134 4 157 1
112 1 135 1 158 4
113 2 136 3 159 2
114 4 137 4 160 4
115 2 138 1 161 2
116 2 139 2 162 1
117 3 140 4 163 3
118 4 141 1 164 4
119 1 142 4 165 1
120 2 143 2 166 2
121 3 144 1 1 167 3
2 ~І68 . ^
122 1 145
123 2 146 "1 4 169 2
124 1 147 2 170 1
125 3 148 1 171 2
126 1 • 149 2 172 3
127 2 150 1 173 4
128 3 151 2 174 1
129 2 152 3 175 1
130 1 153 1 176 3
13Г" 1 2 •' 154 А - 3; Б - 1
 Додаток 10 209

Додаток 2
ВІДПОВІДІ на ситуаційні задачі
м Еталон відповіді
1 1. ГРВІ, аденовірусна інфекція.
2. Вдома
2 1. Стан погіршився у зв'язку з приєднанням ускладнень.
2. Госпіталізація та організація відповідного догляду і лікування
3 1. Кір, катаральний період.
2. Плями Копліка — Філатова — Бєльського; енантема, епіданамнез,
катаральні явища
4 1. Кір, період висипань (1-ша доба).
2. Дитину слід госпіталізувати в дитяче інфекційне відділення (за
епідпоказанням)
5 1. Кашлюк, катаральний період. Критерії діагнозу: стійкий сухий кашель
наростає, частішає вночі.
2. Через 5—7 діб кашель набуває нападоподібного характеру, наростає.
3. Треба зробити загальний аналіз крові (лейкоцитоз, лімфоцитоз), провести
посів харкотиння, взятого із задньоглоткового простору, обстежити за
методом кашльових пластинок
6 1. На групу, яку відвідував хворий хлопчик, накладають карантин на 14 діб
від дня останнього відвідування ним групи. Сестрі забороняють відвідувати
дитячий садок 14 діб від дня госпіталізації хворого брата. Молодшому брату
треба ввести проти кашлюковий гамма-глобулін (по 3 мл 2 рази через 48 год).
2. Хворого ізолюють на 25 діб від початку захворювання
7 1. Скарлатина.
2. Дрібнокрагікова висипка, блідий носо-губний трикутник, білий
дермографізм, ангіна, виражена інтоксикація, реакція регіонарних
лімфатичних вузлів.
3. Молодший брат
8 1. Якщо вдома є можливість ізолювати хвору дитину від інших дітей, то
лікувати вдома. Якщо ж такої можливості немає, то госпіталізувати в дитяче
інфекційне відділення.
2. Ізолювати хвору дитину на 22 доби з моменту захворювання. Лише після
цього вона може відвідувати дитячий заклад. На групу, яку відвідувала
хвора дитина, накладають карантин на 7 діб. Для брата і сестри, які були в
контакті з хворим, карантин на 7 діб від часу ізоляції хворого. В осередку
інфекції проводять дезінфекцію

14 — 2-751
210 Додаток6.Перелікмедичнихп р о т и п о к а з а н ь

Продовження додатка 2

№ Еталон відповіді

9 1. Менінгококова інфекція: менінгококцемія.

2. Загальний аналіз крові; посів з носової частини глотки на менінгокок;
бактеріологічне дослідження зскрібка з висипки на шкірі, бактеріологічний
аналіз крові, спинномозкової рідини.
3. Бактеріальний щок, крововиливи в надниркові залози (синдром
Вотергауза — Фрідріксена)

10 1. Менінгококова інфекція: менінгіт. Критерії: менінгококцемія у молодшого

брата; гострий розвиток захворювання; мєнінгеальні симптоми (блювання,
напруження великого тім'ячка, гіперестезія, ригідність м'язів потилиці).
2. Дослідження спинномозкової рідини, посів з носової частини глотки на
менінгокок, бактеріологічний аналіз крові.
3. У дитячому інфекційному відділенні

11 1. Дифтерія, токсична форма, II стадія.

2. Гострий початок, набряк мигдаликів, наліт, який погано знімається,
неболючий набряк підшкірної клітковини шиї, неприємний запах із рота; не
проводилася вакцинація кроти дифтерії
3. Мазок із горла і носа для бактеріологічного і бактерюскошчного
дослідження, аналіз крові з дифтерійним діагносгикумом ( г ш А)

12 1. Дифтерія, комбінована форма; дифтерія носа; дифтерія дихальних шляхів,

локалізована фЬрма, І стадія.
2. Мазок із горла і носа для бактеріологічного і бактеріоскопічного
дослідження, аналіз крові з дифтерійним діагностикумом, огляд
оториноларинголога.
3. Круп при ГРВІ, грипі.
4. Негайно госпіталізувати дитину в інфекційне відділення, повідомити
районну СЕС; провести заключну дезінфекцію в осередку інфекції;
переписати контактних осіб і встановити за ними спостереження на 10 днів

13 1. Гостра кишкова інфекція, форма середньої важкості.

2. Посів випорожнень з метою виділити збудника

14 1. Про дизентерію. Характерні ознаки: випорожнення невеликими порціями,

кал зі слизом, кров'ю; тенезми, спазмована і болюча сигмоподібна кишка.
2. Бактеріологічне дослідження випорожнень, копрограма, реакція пасивної
гемаглютинації
 Додаток 2. Відповіді на ситуаційні задачі 211

Продовження додатка 2

3. Надіслати термінове повідомлення до районної CEC. За особами, які були

в контакті з хворим, спостерігають протягом 7 діб. Проводять санітарно-
протиепідемічні заходи щодо кишкової інфекції

15 1. Сальмонельоз, септична форма.

2. Із сепсисом іншої етіології.
3. Посів крові на стерильність, бактеріологічне дослідження калу і рідини,
одержаної під час пункції ураженого суглоба
16 1. Вітряна віспа. Типова форма.
2. Поліморфна висипка на волосистій частині голови, обличчя, тулуба.
3. Хворого ізолювати вдома на 8 діб від початку захворювання; надіслати
термінове повідомлення до районної CEC; на дитячий садок накласти
карантин на 21 добу, вести спостереження за контактними особами

17 1. Епідемічний паротит.
2. Критерії: припухлість і болючість правої привушної залози; гіперемія
отвору протоки

18 1. Епідемічний паротит з явищами менінгіту.

2. Негайно госпіталізувати дитину в інфекційне відділення.
3. Спинномозкову пункцію

14*
^ 1 Додаток З

Додаток З
Календар профілактичних щеплень N° 276

Вік, в якому починають Назва вакцини, доза, спосіб введення (серія,

проводити вакцинацію контрольний номер)
1-й день Проти гепатиту В
3 міс Проти гепатиту В
4 міс АКДП + ОПВ
5 міс Проти гепатиту В
12—15 міс Вакциною проти кору, епідемічного паротиту, червоної
висипки (краснухи) >
'
18 міс АКДП + ОПВ
3 роки ОПВ
6 років АДП-анатоксин + ОПВ + вакцина проти кору +
проти епідемічного паротиту +
вакцина проти червоної висипки
7 років БЦЖ
11 років АДІІ-М-анатоксин +
вакцина проти кору, червоної висипки, епідемічного
паротиту в разі відсутності вакцинації в 6 років
14 років ОПВ + БЦЖ + АДП-М-анатоксин
15 років Вакцина проти червоної висипки (для дівчаток).
Вакцина проти епідемічного паротиту (для хлопчиків)
18 років АДП-М-анатоксин
Дорослі Проти гепатиту В, дифтерії, правця
 Додаток 10 213

Додаток 4
Терміни розвитку поствакцинальних реакцій та ускладнень
на щеплення, що їх проводять на ендемічних та ензоотичних
територіях і за епідемічними показаннями

Термін Термін
Вакцина Реакція після Ускладнення після
введення введення
Чумна — жива Уразі нашкірного Алергійні 12—24 год
суха введення: реакції,
анафілактичний
шок
Місцева: гіперемія, 8—30 год
набряк, везикулярна
висипка по ходу
насічок, лімфангіїти,
регіональні
лімфаденіти
Загальна: підвищення 24 год
температури тіла до
37 °С і вище,
головний біль
У разі
внутрішньошкірного
та підшкірного
введення:
Місцева: поширена 24—28 год
гіперемія, болючість у
місці введення,
збільшення
регіональних
лімфатичних вузлів
Загальна: нездужання, 24-—28 год
головний біль,
підвищення
температури тіла до
38,5 °С і вище, нудота
214 Додаток6.Перелікмедичнихпротипоказань

Продовження додатка 4
Термін Термін
Вакцина Реакція після Ускладнення після
введення введення
Туляремійна Місцева: помірна 4—5 днів Інфільтрат до 1—2 дні
гіперемія шкіри, 40 мм, збільшен-
інфільтрат до 15 мм ня і болючість
регіональних
лімфатичних
вузлів
Загальна: нездужання, 3—4 дні
головний біль,
підвищення
температури тіла до
38 °С і вище,
збільшення
регіональних
лімфатичних вузлів
Антирабічна. Місцева: гіперемія, 1—2 дні Місцева 24 год
Імуноглобулін незначний набряк, алергійна
почервоніння та реакція,
свербіння шкіри, анафілактичний
збільшення шок
регіональних
лімфатичних вузлів
Загальна: нездужання, 24 год Сироваткова 6—8 днів
головний біль, хвороба різного
підвищення ступеня важкості
температури тіла,
слабкість
Бруцельозна Місцева: гіперемія 1—2 дні Різко виражені 1—2 дні
шкіри, інфільтрат місцеві реакції із
загальними
явищами
нездужання
Загальна: нездужання, 24 год
підвищення
температури тіла до
38 °С і вище,
головний біль
 Додаток 10 215

Продовження додатка 4
Термін Термін
Вакцина Реакція після Ускладнення після
введення введення
Лептоспірозна Місцева: гіперемія 1—2 дні Підвищення 24 год
шкіри, інфільтрат температури тіла
понад 3 см до 38 °С
Загальна: нездужання, 24 год
головний біль,
підвищення
температури тіла до
38 °С
Проти жовтої Місцева: гіперемія, 12—24 год У виключних
гарячки — свербіння, випадках
жива ущільнення шкіри, алергійні реакції
ліофілізована набряк у місці
введення діаметром
до 2,5 см
Загальна: підвищення 4—7 діб
температури тіла до
38,5 °С і вище,
нездужання, головний
біль, запаморочення
Проти Місцева: гіперемія 24—48 год
сибірки — жива шкіри, інфільтрат та
вакцина СТІ легкий набряк шкіри з
наступним
утворенням жовтої
плівочки по ходу
скарифікації
Загальна: нездужання, 24 год
головний біль,
підвищення
температури тіла до
38,5 °С і вище
216 Додаток6.Перелікмедичнихпротипоказань

Додаток 5
Щеплення, що їх проводять на ендемічних та ензоотичних
територіях і за епідемічними показаннями

Щеплення Термін початку Термін

Примітки
проти збудника вакцинації ревакцинації
Туляремії Із 7 років Через кожні Планову імунопрофілактику
5 років проводять окремим
професійним групам
населення та тим, що
мешкають на епідемічних
територіях. Позапланову
імунопрофілактику
проводять за рішенням
територіальних органів
виконавчої влади, місцевого
самоврядування та
санепідслужби

Бруцельозу 18 років Через 1 рік

Сибірки 1 4 —60 років Через 1 рік
Лептоспірозу / рикш Через 1 рік
Гарячки Ку 14 років Згідно 3
інструкцією про
застосування
вакцин
Кліщового 4 роки Щорічно
енцефаліту протягом 3 років
Чуми 2 роки Згідно 3 Імунопрофілактику
інструкцією про проводять за
застосування епідпоказаннями
вакцин
Черевного тифу 7 років Через 2 роки Імунізацію проводять у разі
визначення території
неблагополучною
за 2—3 міс до підйому
захворюваності за рішенням
Головного державного
санітарного лікаря території
 Додаток 10 217
Продовження додатка 5

Щеплення Термін початку Термін

проти збудника Примітки
вакцинації ревакцинації

Грипу Згідно 3 Згідно 3

інструкцією про інструкцією про
застосування застосування
вакцини вакцин

Жовтої гарячки 9 міс Через 10 років Імунізацію проводять за

10 діб до вийду особам,
які виїжджають у країни,
ендемічні щодо цієї інфекції

Сказу У разі звернення Згідно 3 Проводиться курс щеплень

за медичною інструкцією про антирабічною
допомогою 3 застосування культуральною або
приводу укусів, вакцин концентрованою
подряпин, культуральною вакциною та
ослинення антирабічним глобуліном
хворими або
підозрюваними
щодо
захворювання на
сказ тваринами

Дифтерії Проводиться за Згідно 3

епідпоказаннями інструкцією про
застосування
вакцин

Правця Проводиться за Згідно 3

епідпоказаннями інструкцією про
застосування
вакцин

Поліомієліту Проводиться за Згідно 3

епідпоказаннями інструкцією про
застосування
вакцин

15 — 2-751
218 Додаток6.Перелікмедичнихпротипоказань

Продовження додатка 5

Щеплення Термін початку Термін

Примітки
проти збудника вакцинації ревакцинації

Кору Проводиться за Згідно 3

епідпоказаннями інструкцією про
застосування
вакцин

Менінгококової Проводиться за Згідно 3

інфекції епідпоказаннями інструкцією про
застосування
вакцин

Гепатиту В Проводиться за Згідно 3

епідпоказаннями інструкцією про
застосування
вакцин
 Додаток 6 219

Додаток 6
Перелік медичних протипоказань до
проведення профілактичних щеплень

Вакцина Протипоказання
Усі вакцини та Важкі ускладнення від попередньої дози у вигляді
анатоксини анафілактичного шоку.
Алергія на будь-який компонент вакцини.
Прогресуючі захворювання нервової системи, гідроцефалія
та гідроцефальний синдром у стадії декомпенсації, епілепсія,
епілептичний синдром із судомами 2 рази на місяць і
частіше.
Анемія з рівнем гемоглобіну нижче від 80 г/л (профілактичні
щеплення проводять після підвищення рівня гемоглобіну)
Усі живі вакцини Природжені комбіновані імунодефіцити, первинна
гіпогаммаглобулінемія (введення вакцини не протипоказано
при селективному імунодефіциті lg А та IgM), гемоблаетози
та злоякісні новоутворення, вагітність, СНІД
БЦЖ У разі недоношеності II ступеня (маса тіла 1500—1999 г)
щеплення не проводять до 1 міс жигтя, III ступеня (маса тіла
1000—1499 г) — до 2 міс, ускладнені реакції на попереднє
введення вакцини (лімфаденіт, колоїдний рубець,
остеомієліт, геиералізована БЦЖ-інфекція, тубінфікування)
ОПВ Дітям, яким протипоказано введення живих вакцин, а також
членам їх родин рекомендовано проведения щеплення
інактивованою поліомієлітною вакциною (ІГІВ)
АКДП Судоми в анамнезі (замість АКДП вводять АДП або вакцину
з ацелюлярним компонентом)
ЖКВ (жива вакцина Алергійні реакції на аміноглікозиди.
проти кору), ЖПВ Анафілактичні реакції на яєчний білок
(жива паротитна
вакцина), вакцина
проти червоної
висипки або
тривакцина (кір,
паротит, краснуха)

15*
220 Додаток 6. Перелік медичних протипоказань

Примітка: Планову вакцинацію відкладають до закінчення гострих проявів

захворювання та загострення хронічних і проводять відразу після одужання
або під час ремісії. У разі контакту з інфекційним хворим профілактичні
щеплення не протипоказані. Щеплення БІДЖ та пробу Манту не проводять
протягом 4 тиж після захворювання на кір або щеплення проти кору. Дітей,
які отримували імуносупресивну терапію цитостатиками, кортикостероїдами
понад 14 діб, можна щепити через 1 міс після відміни цих препаратів. Після
екстреної профілактики правця новонародженим вакцинацію Б Ц Ж проводять
за прийнятою схемою. Якщо інтервал між щепленнями проти кору, паротиту,
червоної висипки та введенням імуиоглобуліну менше ніж 14 днів, щеплення
проти цих інфекцій слід повторити.
 Додаток 10 221

протипоказання
(дата, причина)
* X §
О

МедиЧНІ

Серія
ІЗ)
111
о 5 5 а
ЄЄ

|
Ревакцинація

Місцева
Реакція на
щеплення
(місцева)
§

Дата
о
1
а
а §
а
к
£
Серія

о.
І
и 2 I

Вік
о га
я "Е=
со о

Серія
со с
О а
ш
Доза

г
ш а •Є-
г с
& х
Серія

О X
ф ь ч
я I
о
Дата

ф к
Он 3 X
X
ф а
•3 ф
X- 3
53
Дата

а:
я а
Вік

1 й
р, а а
Вік

и о« К)
(3
м
|
|

У
\

%
Рі
ав |
Ревакцинація

сЗ
Вакцинація

Я
Вік

„, «. й
ее
н о
& 3а <. 5 я
5 5- «
да Рч
Д м < к <[ю О м
 Продовження додатка 7 Кі
Щеплення проти кору, червоної висипки, паротиту

Назва Реакція на щеплення Медичні

Вік Дата Доза Серія протипоказання
препарату Загальна Місцева (дата, причина)

Щеплення проти гепатиту

Назва Реакція на щеплення Медичні

Вік Дата Доза Серія протипоказання
препарату Загальна Місцева (дата, причина)

Реакція на імунобіологічні препарати

Назва Реакція на щеплення Медичні

Вік Дата Доза Серія протипоказання
препарату Загальна Місцева (дата, причина)

Продовження додатка 7

Туберкулінові проби

Дата Серія Результат

ь
 Додаток 8
Журнал обліку та використання імунобіологічних препаратів к
(на прикладі вакцини АКДП)
по (ЛПЗ)
АКДП
Отримано Видано
Дата Термін Термін Викорис- Списано Залишок
Кількість
Звідки Серія придат- Кому Кількість Серія придат- тано (у дозах) (у дозах)
(у дозах) (у дозах)
ності ності

о
л
оэ

Примітки.
1. Рух вакцин реєструють щоденно в міру "їх отримання, видачі та використання (в дозах, а не мілілітрах чи
флаконах).
2. Залишок кожної вакцини на пункті щеплення можна простежити в будь-який момент.
3. Наприкінці кожного місяця на основі даних цього журналу заповнюють розділ щомісячного "Звіту про виконання
профілактичних щеплень".

~ " - — " " —

Додаток 9
Журнал щомісячного планування та обліку профілактичних щеплень
Фактично Примітки (серія,
виконано (дата) доза препарату
Прізвище, Щеплення дітям або чому не
Дата Домашня Тип дітям
Дата ім'я, призначено віком проведено
народження адреса щеплення віком до понад
по батькові на (дата) щеплення за
1 року 1 рік
(2 роки) (2 роки) планом)

З
л
со

N5
01
226 Додаток6.Перелікмедичнихпротипоказань

ЛИСТОК РЕЄСТРАЦІЇ ТЕМПЕРАТУРИ В

СЕС(ЦРЛ/ЦМЛ) Холодильна

Дні місяця
Місяці
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14
ранок
Січень
вечір
ранок
Лютий
вечір
ранок
Березень
вечір
ранок
Квітень
вечір
райок
Травень
вечір
ранок
Червень
вечір
ранок
Липень
вечір
ранок
Серпень
вечір
ранок
Вересень
вечір
ранок
Жовтень
вечір
ранок
Листопад
вечір
ранок
1 рудень
вечір
 Додаток 10 227

Додаток 10
ХОЛОДИЛЬНІЙ КІМНАТІ/ХОЛОДИЛЬНИКУ

кімната (холодильник) Рік

15 16 17 18 39 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 ЗО 31
Сіллшш яЗт/ртщ^ш _ _ _ _ _ _

Аллергические болезни детей / Под ред. проф. М. Я. Сту-

деникина.— М.: Медицина, 1981.— 283 с.
Бисярина В. П. Детские болезни с уходом за детьми и
анатомо-физиологические особенности детского воз-
раста.— М.: Медицина, 1984.— 462 с.
Еренков В. А. Клиническое исследование ребенка.— К.:
Здоров'я, 1984 — 334 с.
Исаева А. А. Детские болезни.— М.: Медицина, 1997.—
607 с,
Митин Ю. В. Острый ларинготрахеит у детей,— М.: Ме-
дицина, 1986.— 525 с.
Мощич П. С. М е д и ц и н а дитинства.— К.: Здоров'я,
1 9 9 4 , - 404 с.
Па паян А. В. Острые токсикозы в раннем возрасте.—
Л.: Медицина, 1984.— 231 с.
Практическая аллергология детского возраста / Под ред.
проф. В. М. Сидельникова.—- К.: Здоров'я, 1985.— 156 с.
Практична педіатрія / За ред. проф. I. С. Сміяна.— К.: Здо-
ров'я, 1993.— 239 с.
Резник Б. Я. Практическая гематология детского возра-
с т а . - К.: Здоров'я, 1989.— 396 с.
Справочник по детской пульмонологии / Под ред. проф.
В. С. Приходько и проф. Н. А. Остропольца.— К.: Здоров'я,
1987.—- 179 с.
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Гарасюк Володимир Семенович

Тигаренко Галина Григорівна
Титаренко Наталя Василівна та ін,

Ш®т<шщртшутш& а пвдтгрп
Догляд за дітьми
з інфекційними хворобами
За редакцією проф. В, С. Тарасюка

Редактор В. М. Карпелюк
Оправа художника
В. С. Жиборовського
Дизайнер Ж. М. Головко
Коректори В. І. Коваль,
В. А. Маташ

Піди, до друку 12.02.02. Формат 70x90/ 1 б

Папір офсет. Гарн. Балтика. Друк офсет.
Ум. друк. арк. 16,96. Обл.,-вид. арк. 16,3.
Наклад 3000. Зам. 2 - 7 5 1

Видавництво «Здоров'я», 01054, м. Київ-54,

вул. Воровського, 32Б.
Свідоцтво видавництва «Здоров'я»
№ 02473139 від 02.11.95 р.

ЗАТ фірма «Віпол»

03151, м. Київ-151, вул. Волинська, 60
 Догляд за дітьми з інфекційними хворобами / В. С. Тарасюк,
Д59 Г. Г. Титаренко, Н. В, Титаренко та ін.; За ред. В. С. Тарасюка.—
К.: Здоров'я, 2002,— 232 с.
ISBN 5-311-01244-7

У підручнику розглянуто тему вірусних та бактеріальних інфекцій у

дітей: визначення специфічного збудника захворювання, його
епідеміологія, клінічні прояви, оцінка стану пацієнта, класифікація хвороб
за формами, клінічними варіантами, важкістю перебігу тощо. Запропо-
новано зразки планів сестринського догляду хворих дітей, методи реалізації
цих планів та оцінку результатів. Приділено увал/ питанням профілактики
інфекційних хвороб.

А
4108170000
209—2002 ББК 57.3я723
Здоров'я* Україн

Тематика разделов газеты:

^новости здравоохранения Украины и мировой медицины;
анализ рынка фармацевтических препаратов и медицинского
оборудования;
^материалы о новых технологиях в медицине;
практические рекомендации и новые подходы в лечении
заболеваний;
V'интервью и круглые столы с ведущими специалистами;
^анонсирование и освещение деятельности конгрессов,
симпозиумов, съездов, выставок;
нормативные документы.

Читайте медичну газету "Здоров'я України XXI сторіччя"!

Подписывайте во всех отделениях связи Укрпочты!
ПОДПИСНОЙ ИНДЕКС 35272

Осуществляв , , т тщписка
По вопросам редакционной подписки
обращаться по телефону: (044) 246-34-66(98).
Наш адрес: 03049, г. Киев, ул. Богдановская, 10.
 Видавництво "Здоров'я"
пропонує
підручники та навчальні посібники
нового покоління для студентів вищих
медичних закладів освіти І—II рівнів
акредитації, випущені за сучасними
програмами з грифом МОЗ України

1. Скляров С.М. та ін. "Громадське здоров'я і громадське медсестринство".

2. Кроть М.К. та ін. "Посібник з бюгельного протезування".
3. Касевич Н.М. "Практикум із сестринської справи".
4. Музика О.М. "Практикум з оториноларингологи'".
5. Куртко A.M. та ін. "Практикум з фітотерапії'".
6. Хохліч Т.1. "Практикум з гінекології".
7. Черняков Г.О., Кочін 1.В. та ін. "Медицина катастроф".
8. Михалевич Р.Ф. "Анатомія і фізіологія з основами патології в запитаннях і відповідях".
9. Золотухін Г.О., Литвиненко Н.П., МісникН.В. "Фахова мова медика. Ділова українська мова
для студентів-медиків".
10. Бужіевська Т.1. "Основи медичної генетики".
11. Смоляр В.І. "Фізіологія і гігієна харчування".
12. Кол. авт.", За ред. Бобрика І.І., Кавешнікова В.Г. "Міжнародна анатомічна номенклатура".
13. Кол. авт.\ За ред. Тараеюка B.C. та ін. "Медсестринство в педіатрії".
14. Кудрявцева Т.О. "Сестринський процес: етапи, зміст, документація".
15. Гут Т.М. "Практикум з військово-медичної підготовки".
16. Журавльова Л.Н. "Посібник з невідкладної медичної допомоги".
17. Заремба Є.Х. "Медсестринство в сімейній медицині".
18. Люта В.А., Заговора Г.І. "'Основи мікробіології, вірусології та імунології".
19. Еренков В.А. "Справочник по педиатрии для средних медицинских работников".
20. Губенко 1.Я. та ін. "Медсестринський процес" (навчально-методичний посібник з основ
сестринської справи та клінічного медсестринства).
21. Надаховська Н.І. "Посібник з хірургії".
22. Смирнова З.М., Алтинбекова З.Б. "Посібник з медсестринського процесу" (з предмета
"Основи сестринської справи").
23. Вознюк Т.Г. "Менеджмент навчально-виховного процесу".
24. Синиця B.C. "Практическая медицинская астрология".
25. Короткий В.В., Новосад А.Б. "Комп'ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб".
26. Онищенко О.М. та ін. "Фельдшерсько-акушерський пункт".
27. Назар П. С. та ін. "Основи медичної етики".
28. Чорновіл А.В., Грицко Р.Ю. "Клінічне медсестринство в інфектології з основами
епідеміології".
29. Путинцева Г.Й., Решетняк Т.А. "Медична генетика".

Виходять у світ у 2002 р.

1. Плотнікова КС. та ін. "Практикум з клінічних лабораторних досліджень".

2. Даценко /./., Шегедин М.Б. та ін. "Гігієна праці і виробнича санітарія".
3. Мороз Л.О., Сафонова Н.А. "Гінекологія".
4. Касютіна Л.М., Ліпченко А. С. "Практикум з хімії".
5. Казашок Т.В. "Практикум з фармакології".
6. ЛуцевичД.Д. "Аналітична хімія".
7. ТарасюкB.C. ma ін. "Ріст і розвиток людини".
8. Жабоєдов Г.Д. "Практикум з очних хвороб".
9. Касевич Н.М., Шаповал К.1. "Безпека роботи медичних працівників".
10. Мороз Л.О. та ін. "Практикум з акушерства".
11. Грицко Р.Ю. та ін. "Робота головної медичної сестри".
12. Роздольський 1.В. "Практикум з предмета "Захворювання зубів і порожнини рота".
13. Бондаренко Г.О., Сидоренко П.І. "Збірник інтегрованих тестових завдань з анатомії та
фізіології з патологією".