Комунальна установа

Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №25

м.Суми Сумської області

«Основи ергономіки»

Підготувала: Нікітенко Ксенія

Учениця 11-А класу
Перевірила:
Матвієнко Світлана Петрівна

Суми, 2017
 План:
1. Вступ
2. Поняття «Ергономіка»
3. Предмет, об’єкт, основні проблеми питання, завдання ергономіки
4. Методи дослідження в ергономіці
5. Органи керування та засоби індикації в ергономіці
6. Роль в художньому конструюванні антропометричних відповідностей ергономіки
7. Фізіологічні та естетичні вимоги
8. Висновок
9. Література
 Вступ
Ергономіка належить до тих наук, які можна розрізнювати за предметом і специфічним
поєднанням методів, що застосовуються в них. Вона значною мірою використовує методи
досліджень,що склалися в психології, фізіології і гігієни праці. Проблема полягає в координації
різних методичних прийомів при рішенні тієї або іншої ергономічної задачі, в подальшому
узагальненні і синтезуванні отриманих за їхньою допомогою результатів.
Життя сучасної людини неможливо уявити без створених нею різних механізмів, машин,
автоматів, кількість і різноманітність яких катастрофічно зростає. Технічні пристрої, прості й
складні, оточують нас усюди: вдома, у дорозі, на роботі. Процес упровадження техніки в людське
суспільство, що почався у ХVІІІ ст., в наші дні надзвичайно посилився. Нині на кожного жителя
Землі припадає в середньому близько ста технічних пристроїв. Створювати машини, керувати
ними, використовувати їх стає все дедалі важче. Ось чому в наш вік – інформаційного «вибуху» в
науці – необхідною стала ще й така наука, яка допомогла б людині ефективно «спілкуватися» з
численним машинним «суспільством», цією другою природою. Отже, виникнення ергономіки –
закономірний наслідок сучасної науково-технічної революції.
 Поняття «Ергономіка»
Ергономіка – міждисциплінарна наука, яка отримує знання, методи дослідження і технології
проектування з таких галузей людських знань і практики:
1. інженерна психологія;
2. психологія праці, теорія групової діяльності, когнітивна психологія;
3. гігієна та охорона праці, наукова організація праці;
4. антропологія, антропометрія;
5. медицина, анатомія і фізіологія людини;
6. теорія проектування, конструювання;
7. теорія управління, інше.
Якщо узагальнити, то ергономіка тісно переплітається практично з усіма науками, що описують,
моделюють систему «людина – машина – середовище», оскільки всі вони можуть мати спільні
завдання.
Отже, ергономіка – це наука, яка насамперед надає знання щодо організації ефективної праці
людей, груп людей, які в процесі трудової діяльності використовують різноманітні технічні засоби
та пристрої, працюють в інформаційних системах, а також – це зведення правил, законів розробки,
проектування, моделювання нових виробів, зокрема техніки.
Підсумовуючи, зазначимо, що в ширшому значенні ергономіка – наука, що вивчає закономірності
організації взаємодії людини із техніко-економічним середовищем. Ергономіка є
міждисциплінарною наукою, оскільки досліджує елементи системи «людина – машина –
середовище» та їх взаємозв`язки. Метою наукових розробок за цим спрямуванням є оптимізація
діяльності системи в цілому, максимізація соціально-економічного ефекту, збереження здоров`я
людини та безпека життєдіяльності.
Предмет, об’єкт, основні проблеми питання, завдання
ергономіки
Основним об’єктом досліджень ергономіки є система «людина – машина – виробниче
середовище» (далі ЛМС). Під цією системою розуміють послідовність, яка включає людину
(оператора) і сукупність технічних засобів, за допомогою яких здійснюється трудова діяльність.
Комплексний підхід, характерний для ергономіки, дає змогу одержати всебічне уявлення про
трудовий процес і цим відкриває широкі можливості для його вдосконалення, основна мета якого
– забезпечити сумісність «людини – техніки – виробничого середовища».
Головними проблемами питання, що розв’язує ергономіка, є: розробка основ правильного,
розумного розподілу функцій між людиною і машиною в комплексі «оператор – машина –
середовище» на основі глибоких усебічних досліджень та оцінок можливостей і обмежень
оператора і машини; об’єднання людини і машини в єдиний оптимальний комплекс; вивчення
структури діяль- ності оператора в системі керування; можливі підходи до моделювання психіч-
них процесів, надійність оператора і всього комплексу «оператор – машина – середовище» методи
дослідження його діяльності; оптимальне кодування інфо- рмації, що передається операторові;
сенсомоторні реакції у процесі діяльності оператора; оперативне мислення, безпосередня,
оперативна і стійка пам’ять; відбір і групова діяльність операторів.
Ергономіка спрямована на виконання таких завдань: економічні – підвищення продуктивності
системи в цілому та її активних елементів; раціоналізація трудового і виробничого процесів;
підвищення якості та конкурентоспроможності продукції; психофізіологічні – збереження
здоров`я і працездатності людини; забезпечення максимальної адаптації людини до системи та
комфортності, безпеки, змістовності її праці; соціальні – забезпечення всебічного розвитку
людини; формування дбайливого ставлення до навколишнього середовища та інших людей.
Теоретичні дослідження в ергономіці пов’язані з вирішенням практичних завдань, до яких
належать:
1. Ергономічне забезпечення проектування систем ЛМС, що складається з аналізу трудової
діяльності оператора, розподіл функцій між людиною і машиною, прогнозування чисельності
обслуговуючого персоналу, обліку факторів середовища, визначення соціально-економічної
ефективності нової системи ЛМС.
2. Розробка ергономічних основ експлуатації систем ЛМС, що спрямовані на досягнення
соціальної однорідності праці, створення умов, за яких забезпечується розвиток особистості
оператора, збереження його здоров’я та макси- мальної продуктивності праці.
3. Ергономічна оцінка якості системи ЛМС, що складається з установлення ергономічних вимог до
об’єкта, його параметрів, ергономічних показни- ків та їх оцінки.
Предмет ергономіка – трудова діяльність людини у процесі взаємодії з технічними системами та в
умовах суттєвого впливу на неї факторів зовнішнього середовища. Ергономіка займається
комплексними вивченнями і проектуваннями трудової діяльності з метою оптимізації знарядь,
умов і процесів праці.
 Методи дослідження в ергономіці
Методи досліджень в ергономіці умовно поділяють на дві групи: аналітичні (або описові) й
експериментальні. У більшості досліджень вони тісно переплетені між собою і їх застосовують
одночасно.
За прийнятою в ергономіці класифікацією методів дослідження як класифікацію методів
дослідження сучасного людинознавства всі методи поділяються на чотири групи. До першої групи
входять методи, які умовно називають організаційними або підготовчими. До них належить
система методологічних засобів, що забезпечують комплексний підхід до дослідження. Він
реалізується протягом усього дослідження, а його ефективність визначають за кінцевими
результатами. Характерною рисою міждисциплінарних досліджень є не синтез результатів,
одержаних на основі незалежних досліджень, а організація такого дослідження, у процесі якого
синтезуються подання різних дисциплін. До другої групи належать наявні емпіричні способи
одержання наукових даних. Серед них: спостереження і самоспостереження; експериментальні
методи (лабораторний, виробничий експеримент), діагностичні методики (тести, анкети,
соціометрія, бесіди); прийоми аналізу процесів і продуктів діяльності 14 (хронометрія,
циклографія, професіографічний опис, трудовий метод); моделювання (предметне, математичне,
кібернетичне). Третю групу методів складають способи обробки даних. До цих методів належать
різні способи кількісного й якісного опису одержаної інформації. У четверту групу методів
входять різні способи аналізу одержаних даних та цілісного опису діяльності людино-машинних
систем.
 Органи керування та засоби індикації в ергономіці
Важливими ергономічними факторами в художньому конструюванні є вибір і компоновка систем
керування, конструювання органів керування та засобів індикації.
Система та органи керування вибираються на основі ретельного аналізу техніко-економічних
вимог з врахуванням роду виконуваних ними операцій. Існує три основні системи керування:
ручна, змішана та автоматична.
Органи керування поділяються наступним чином:
1. Органи включення і виключення (кнопки, рукоятки подачі тощо).
2. Органи переключення – коробки передач для різного ступеневого переключення, поворотні
штурвали.
3. Органи регулювання – маховики і штурвали для механічного регулювання, рукоятки,
кнопки.
4. Органи аварійної дії за формою виконання в основному співпадають з органами включення
виключення, про те вони швидко спрацьовують у результаті штовхання від себе або вниз,
натиском долоні тощо.
Компоновка і конструювання органів керування – належне взаємне розміщення всіх видів
обладнання та його зовнішнє оформлення. Тут необхідно врахувати психолого фізіологічні,
гігієнічні та естетичні вимоги. Із введенням автоматики великого значення набуває раціональне
розміщення великої кількості пристроїв контролю та дистанційного керування.
 Роль в художньому конструюванні
антропометричних, відповідностей ергономіки
Можна виділити три характерні відповідності між різними особливостями людини і якістю
промислових виробів в процесі їх виготовлення: антропометрична психофізіологічна і естетична.
Антропометрична відповідність виробів характеризується правильно обраними параметрами
конструкції з точки зору анатомічних особливостей людського тіла – розмірів, маси, фізичної
сили, можливостей руху з врахуванням робочого положення і користування виробом в процесі
експлуатації.
Фізіологічна відповідність виробу визначається особливостями зору, слуху, дотику та нюху
людини.
Вивчення функцій людського організму дає можливість правильно врахувати вимоги, які
визначають оптимальні умови різних психофізіологічних процесів, які відбуваються під час праці
та відпочинку.
Естетична відповідність виробу – це емоційне задоволення людини від зорового сприйняття з
точки зору естетики (гармонійність, пропорція, колір, масштабність) при повній відповідності
виробу функціональному призначенню.
Антропометричні дані необхідні багатьом спеціалістам, але в першу чергу спеціалістам в області
архітектури та художнього конструювання, які працюють над створенням промислового
обладнання, засобів транспорту, меблів, а також займаються визначенням габаритів приміщень,
компонуванням робочих місць, конструюванням і розміщенням органів контролю, управління.
Антропометричні дані людини базуються на антропології – розділі анатомії та фізіології, які
досліджують біологічну природу людини та її розміри.
Таким чином, у кожному випадку 95% людей будуть забезпечені достатнім комфортом і лише 5%
людей будуть відчувати деякі незручності. Як показує досвід, такий компроміс у більшості
випадків виправданий і економічно доцільний.
Людина працює стоячи, сидячи, лежачи та в інших положеннях. Залежно від того, для якого
положення роботи створюється обладнання або інвентар, конструктор повинен узгодити їх з
розмірами об’єкта, що проектується. Інколи машиністи через невідповідність розмірів столів і
сидінь підкладають на сидіння книги, папки та інші предмети або встановлюють підставки під
ноги. Незручна поза людини викликає втому, викривлення хребта, сутулість та інші деформації
тіла, що призводять до професійних захворювань.
В даний час постає питання про вивчення нових контингентів населення. До цих пір
антропометричні дослідження в ергономіці проводились головним чином на дорослому здоровому
населенні. Зараз ставиться питання про необхідність дослідження дітей, юнаків, літніх людей,
інвалідів тощо. Дошкільники вивчаються у зв’язку з необхідністю враховувати антропометричні
ознаки при розробці іграшок для дітей та дитячих меблів.
Рис. Основні антропометричні розміри тіла чоловіка та жінки
 Фізіологічні та естетичні вимоги
При проектуванні промислового обладнання (інструменту, верстатів, машин тощо) необхідно
враховувати витрату робочої сили в процесі праці.
В процесі праці у людини підвищується діяльність зорово-мозкового апарата, активізується
моторна сфера, в результаті чого людина втомлюється і перевтомлюється. Це різко знижує увагу,
порушує точність і координацію рухів, з’являються дефекти в роботі, різко знижується
продуктивність праці. Тому створення найбільш сприятливого середовища для трудової діяльності
людини, всебічної пристосовуваності техніки до людини, особливо в небезпечних зонах різних
виробництв, має важливе значення.
Техніка проникає у всі сфери нашої життєдіяльності: в мистецтво, промислове виробництво,
сільське господарство, медицину, спорт та інші галузі. Без техніки людське життя зараз не
уявляється.
Вплив предметів, речей на людину величезний: він здійснюється в процесі бачення, користування,
але особливо повно розкривається в процесі праці. Всі речі, що беруть участь у праці, можна
розділити на три групи:
1) предмети праці; 2) знаряддя праці; 3) речі, що утворюють обстановку, умови праці.
Досконалі у функціонально-технічному і естетичному відношеннях, ці групи не лише полегшують
працю, підвищують її продуктивність, але й впливають на творчу задоволеність, роблячи працю
радісною, змінюють відношення людей до праці й виробництва. В цьому полягає головна мета
впровадження методу художнього конструювання в промисловості при використанні всіх
наукових досягнень, в тому числі і науки ергономіки.
Крім знання антропометричних розмірів людського тіла, художнику-конструктору потрібно знати
анатомо-фізіологічні особливості, а саме: функціональні можливості мускулів, величину
прикладених зусиль, розподіл маси людського тіла, анатомію внутрішніх органів, особливості їх
функціонування в залежності від пози людини тощо.
Зазначимо деякі принципи комплексу рухів людини в процесі праці. Так, рухи повинні бути
простими та ритмічними, кожний рух повинен закінчуватися в положенні, зручному для початку
наступного руху; попередні і наступні рухи повинні бути плавно пов’язані; неперервні
криволінійні рухи рук здійснюються швидше, ніж одиничні рухи з раптовою зміною напрямку;
обертові рухи швидші, ніж поступальні; горизонтальні рухи рук є швидшими і точнішими, ніж
вертикальні.
Динамічна робота рук протікає більш скоординовано в положенні стоячи, однак у тих випадках,
коли дозволяє технологія, точні рухи краще виконувати сидячи. Рухи, що виконуються однією
рукою, здійснюються найбільш точно і швидко під кутом, рівним 60º до напрямку прямо вперед, а
рухи, що виконуються обома руками одночасно, – під кутом близько 30º. Найменш стомлюючими
є рухи у межах оптимальної зони, тобто в межах робочого простору, обмеженого дугами, що
описуються руками працюючого.
Розміри робочої зони залежать від конструктивних особливостей обслуговуваної машини та
визначаються експериментальним шляхом за допомогою макетів і моделей або безпосередньо в
процесі проектування за допомогою прийомів соматографії.
Соматографія – наука про людину, яка аналізує положення тіла та зміни пози оператора в процесі
роботи на основі анатомічних принципів.
Рухи рук (моторика) дуже тісно пов’язані з величиною зусилля, яке прикладається в процесі
здійснення рухів. Підняття та переміщення вантажу до 6 кг вважається легким фізичним
навантаженням, 6...15 кг – помірним, 15...30 кг – важким.
Сила натиснення ногою на педаль в положенні сидячи з упором на спинку може бути розвинена до
2000 Н (кут в коліні рівний 160º), із зменшенням кута величина зусилля знижується.
В ергономіці важливими фізіологічними відповідностями людини є зір, слух, нюх та інші
особливості.
Зір. Дизайнеру, архітектору, інженеру та іншим спеціалістам в галузі художнього конструювання
необхідно знати границі та основні риси зорового поля, величина якого визначається анатомо-
фізіологічними особливостями зорового апарата людини.
На рис. зображені розміри зорового поля людини для монокулярного та бінокулярного зору.
Зорове поле ділиться на кілька зон: зона зорового спостереження (1,5–3º). Зона миттєвого зору
(близько 18º) і зона ефективного бачення(близько 30º). Кут зони оглядання відповідає куту
повороту голови. Кути повороту голови на 45º і на 30º в вертикальній площині не викликає
надмірного напруження.
Крім границь зорового поля і його зон, необхідно також враховувати інші закономірності зорового
сприйняття, а саме:
1. Чутливість до розрізнення ока різко зменшується від центра до периферії.
2. Кольоровий зір здійснюється за рахунок центральних областей сітчатки ока, ахроматичне – за
рахунок периферійного зору.
3. Монохроматичні кольори в межах зорового поля сприймаються в різних границях: жовтий і
блакитний мають найбільш широкі границі, червоний і зелений – вузькі.
4. По мірі переміщення до периферії зорового поля деякі кольори змінюються: червоні і зелені –
жовтіють, пурпурні – синіють.
5. На великій відстані найгірше сприймається синій колір.
6. Рухомі об’єкти периферійним зором сприймаються значно краще, ніж нерухомі.
7. Око людини може сприймати зором одночасно об’єм у межах 5–7 окремих об’єктів.
На основі вже встановлених загальних фізіологічних закономірностей руху очей дизайнеру,
архітектору, інженеру та іншим спеціалістам необхідно знати наступне:
а) горизонтальні рухи очей швидші, ніж вертикальні;
б) вертикальні рухи очей більше втомлюють, ніж горизонтальні;
в) точніше оцінюються горизонтальні пропорції та розміри виробів, ніж вертикальні, а отже,
ритмічність в горизонтальній площині сприймається чіткіше, ніж у вертикальній;
г) око, являючись фізичним тілом, володіє певною інертністю, внаслідок чого прямолінійні
контури сприймаються легше, ніж ламані. Однак, це не означає, що необхідно уникати різких
контурів;
д) стрибкоподібна моторика очей у певній мірі підказує доцільність застосування ритмічних
композицій.
Важливим фактором в діяльності людини є зорова втома, яка значно більше зумовлена втомою
рухового апарата очей, ніж втомою світлочутливого апарата сітчатки. Для попередження цієї
втоми слід скорочувати рухові маршрути очей в процесі роботи. Це особливо важливо для умов
роботи оператора, який знаходиться перед панеллю інформації або керування. Зорове сприйняття
має ще такі особливості, як зорові ілюзії, своєрідні похибки зору.
 Рис. Кут зору
Слух. Вивчення функцій людського організму дозволяє правильно враховувати вимоги, що
визначають оптимальні умови різних психофізичних процесів, які відбуваються під час праці та
відпочинку. Мова йде про слухові відчуття людини, тобто реакції слухової системи на звук.
При зростанні рівня шуму над порогом чуття збільшується мускульна напруженість, а отже,
значно підвищується витрата енергії.
Високочастотний шум більше втомлює, ніж низькочастотний. Хаотично мінливі звуки дратують
більше, ніж постійні звуки. Такі шуми знижують продуктивність праці та погіршують здоров’я
людини.
Поряд з негативним шумом, що шкідливо впливає на психофізіологічний стан людини, існує
бажаний та корисний звук – музика.
З давніх часів відомо, що музика сприятливо впливає на людину, в тому числі у ході трудового
процесу. Сучасні фізіологи та психологи рекомендують використовувати музику не лише до
простих трудових операцій, що вимагають фізичної напруженості, але й до тих, де люди зайняті
достатньо складною роботою, що вимагає нервового й інтелектуального напруження. На
діяльність, що вимагає розумової зосередженості, музика впливає негативно.
На основі отриманих досліджень зроблено висновок про те, що можна підбирати функціональну
музику різних типів: для одних робіт – нейтральну зі спокійним музичним фоном, для інших робіт
– бадьору, енергійну. Оптимальний рівень гучності музичної трансляції також підбирається за
цими даними. Більшість спеціалістів вважає, що на виробництві потрібно транслювати не з
початку і до кінця зміни, а у вигляді кількох передач різної протяжності, близько 1,5–2 год. Така
трансляція дає максимальне підвищення продуктивності праці.
Перед складанням програми музичних трансляцій необхідно детально вивчити музичні смаки
кожного члена колективу, здійснивши попередньо відповідні соціологічні дослідження. Швидше,
основою музичних програм повинні бути твори, що пройшли достатньо довгу перевірку часом.
Вони повинні бути різноманітними і повторюватися відносно рідко. До музичних трансляцій слід
залучати спеціалістів з технічної естетики та інженерної психології, забезпечуючи високий рівень
музичного мистецтва.
Нюх. На стику кількох наук виникла нова наукова дисципліна ольфактроніка – наука про запах. У
природі існує велика кількість запахів. В даний час вчені зареєстрували близько ста тисяч їх, але
це ще не все. Запахи не байдужі для людини; в одному випадку вони приємні майже всім людям, в
іншому – запах може викликати серцебиття та головний біль. На багатьох підприємствах з
обробки різної сировини з різними технологією та виробничим процесом зазвичай існують різні
запахи, у тому числі неприємні, які негативно впливають на психофізіологічний стан людини, а
отже, і на трудовий процес. Насичення чистого повітря у виробничих приміщеннях запахом з
регенерацією негативних іонів, що допомагають організму краще засвоювати кисень і тим самим
запобігати професійним захворюванням, – питання завтрашнього дня. Однак, уже зараз, поки ця
проблема буде вирішена теоретично і практично, багато що уже зроблено.
Щоб наситити повітря бажаним запахом, потрібно добитися його чистоти за допомогою доброї
вентиляції. Для максимального очищення повітря крім загальновідомих методів вентиляції та
кондиціювання пропонується іонізація. Перш, ніж застосовувати запахи на виробництві, потрібно
вивчити смаки людей і скласти відповідну програму впровадження різних комплексів запаху, які
забезпечили б оптимальне виробниче середовище для діяльності людини.
Основи хвильової теорії запаху були закладені російським вченим М.В.Ломоносовим, який
встановив, що запах утворюється “колообертанням” молекул. Загальна ідея цієї теорії зводиться
до наступного: пахуча молекула коливається і посилає у всі сторони особливі хвилі; органи нюху
(епітелії), подібно антенам, уловлюють ці хвилі і посилають до мозку сигнал про запах.
Естетичні вимоги або естетична відповідність – найбільш складна сфера діяльності людини,
значення якої усвідомлюється лише останнім часом. Вона торкається найвитонченіших
психологічних областей і виражається емоційним впливом різних об’ємно-просторових
комплексів, предметів, виробів на людину.
Естетична відповідність виникає, коли, по-перше, функціональне призначення виробу оглядово
легко сприймається і, по-друге, елементи форми (гармонійність частин, пластичність,
пропорційність, колір) відповідають суті виробу, не суперечать його конструктивному задуму та
логічній побудові.
 Висновок
Отже, ергономіка - наука, яка комплексно вивчає особливості виробничої діяльності людини в
системі «людина-техніка-довкілля» з метою забезпечення її ефективності, безпеки та комфорту.
Її роль у наш час дуже велика, адже при проектуванні промислового обладнання (інструменту,
верстатів, машин тощо) необхідно враховувати витрату робочої сили в процесі праці.
В процесі праці у людини підвищується діяльність зорово-мозкового апарата, активізується
моторна сфера, в результаті чого людина втомлюється і перевтомлюється. Це різко знижує увагу,
порушує точність і координацію рухів, з’являються дефекти в роботі, різко знижується
продуктивність праці. Тому створення найбільш сприятливого середовища для трудової діяльності
людини, всебічної пристосовуваності техніки до людини, особливо в небезпечних зонах різних
виробництв, має важливе значення.
Техніка проникає у всі сфери нашої життєдіяльності: в мистецтво, промислове виробництво,
сільське господарство, медицину, спорт та інші галузі. Без техніки людське життя зараз не
уявляється.
Весь предметний світ створюється людиною з врахуванням її потреб, являючись в той же час
потужним фактором, який виховує та формує саму людину. Вплив предметів, речей на людину
величезний: він здійснюється в процесі бачення, користування, але особливо повно розкривається
в процесі праці.
Ергономіка допомагає нам збільшити продуктивність праці, при чому здоров’ю тільки сприяючи.
 Література
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004
—2013.
Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв
України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем
сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.
Сорочинська О.Л. Основи ергономіки: Конспект лекцій для студентів денної та заочної форм
навчання / Сорочинська О. Л. – К.: ДЕТУТ, 2014. – 106 с
Сторінки мережі Інтернет:
http://elib.lutsk-ntu.com.ua/book/mbf/mlp/2011/11-52/page15.html
https://studfiles.net/preview/5064287/page:14

https://uk.wikipedia.org/wiki/Ергономіка
lib.detut.edu.ua/files/uzt/Kafedra_ekologia/483.pdf