Professional Documents
Culture Documents
Алгебра PDF
Алгебра PDF
1]
Ì52
Ðåêîìåíäîâàíî
̳í³ñòåðñòâîì îñâ³òè ³ íàóêè Óêðà¿íè
(íàêàç ̳í³ñòåðñòâà îñâ³òè ³ íàóêè Óêðà¿íè
â³ä 31.05.2018 ¹ 551)
Ìåðçëÿê À. Ã.
Ì52 Àëãåáðà ³ ïî÷àòêè àíàë³çó : ïî÷àòîê âèâ÷åííÿ íà ïî-
ãëèá. ð³âí³ ç 8 êë., ïðîô. ð³âåíü : ï³äðó÷. äëÿ 10 êë. çàêëàä³â
çàãàëüíî¿ ñåðåäíüî¿ îñâ³òè / À. Ã. Ìåðçëÿê, Ä. À. Íîì³-
ðîâñüêèé, Â. Á. Ïîëîíñüêèé, Ì. Ñ. ßê³ð. — Õ. : óìíàç³ÿ,
2018. — 512 ñ. : ³ë.
ISBN 978-966-474-313-3.
ÓÄÊ [373.5 : 372.851] : [512.1 + 517.1]
© À. Ã. Ìåðçëÿê, Ä. À. Íîì³ðîâñüêèé,
Â. Á. Ïîëîíñüêèé, Ì. Ñ. ßê³ð, 2018
© ÒΠÒÎ «Ã³ìíàç³ÿ», îðèã³íàë-ìàêåò,
ISBN 978-966-474-313-3 õóäîæíº îôîðìëåííÿ, 2018
Від авторів
Умовні позначення
n° çàâäàííÿ, ùî â³äïîâ³äàþòü ïî÷àòêîâîìó òà ñåðåäíüîìó
ð³âíÿì íàâ÷àëüíèõ äîñÿãíåíü;
•
n çàâäàííÿ, ùî â³äïîâ³äàþòü äîñòàòíüîìó ð³âíþ íàâ÷àëüíèõ
äîñÿãíåíü;
••
n çàâäàííÿ, ùî â³äïîâ³äàþòü âèñîêîìó ð³âíþ íàâ÷àëüíèõ
äîñÿãíåíü;
n* çàäà÷³ äëÿ ìàòåìàòè÷íèõ ãóðòê³â ³ ôàêóëüòàòèâ³â;
êëþ÷îâ³ çàäà÷³, ðåçóëüòàòè ÿêèõ ìîæóòü áóòè âèêîðèñòàí³
ï³ä ÷àñ ðîçâ’ÿçóâàííÿ ³íøèõ çàäà÷;
◄ çàê³í÷åííÿ äîâåäåííÿ òåîðåìè, ðîçâ’ÿçàííÿ çàäà÷³;
1. Задачі на повторення
курсу алгебри 8–9 класів
ВПРАВИ
a+b a + b b − a a 2 − b2
1− x 1− y 1− z
+ +
3xyz x y z
1.7. Доведіть тотожність + = 1.
xy + yz + zx 1 1 1
+ +
x y z
4 2 2 2 2
x − (x − 1) x − (x − 1) x2 (x − 1)2 − 1
1.8. Спростіть вираз 2 2 2
+ 2 2
+ .
x − (x + 1)2
4
(x + 1) − x x (x + 1) − 1
6 § 1. ПоВторення та систематизація наВчального матеріалу
2 6−4 2
1.21. Знайдіть значення виразу − .
2 2 +3 2 2 −3
( ) (b + b − 1 )
2 2
a2 − 1 2
1+ a +
1.40. Спростіть вираз .
(a + a
2
− 1 )(b + b − 1 )
2
2 2
b − 3b − (b − 1) b − 4 + 2 b + 2
1.41. Спростіть вираз при b > 2.
b2 + 3b − (b + 1) b2 − 4 + 2 b − 2
a −2 a −1 a + 2 a −1 4
1.42. Спростіть вираз + − .
a + 2 a −1 a −2 a −1 2
a − 4a + 4
x+4 x−4 + x−4 x−4
1.43. Спростіть вираз .
8 16
1− + 2
x x
7) (x + 7) x + x2 − 20 > 0;
x −1
8) < x;
x +1
14x 9x − 30
9) − < 0;
x +1 x−4
4 2
10) + < 1;
x +1 1− x
11) (x2 + 3x + 1)(x2 + 3x − 3) l 5;
2x + 3
12) (x2 + 3x)(2x + 3) − 16æ l 0;
x2 + 3x
3x + x − 1
13) > 1;
x−2
(1 + x)(2 + x)
14) l −3x;
x2 − x − 2
15) | x2 – 3x | + x – 2 < 0;
16) x2 + 3x l 2 − x2 .
1.49. Розв’яжіть нерівність:
x3 + 2x2 + 5x + 10
1) (x2 – 10x + 9) (4x + 1)2 > 0; 4) 2
m 0;
x −x−6
1 1 2
2) (x2 − 10x + 9)(4x + 1)2 m 0; 5) − m ;
x−2 x x+2
3) (x − 6x + 8)(x − 4) l 0;
2 2
6) (x2 – x – 1) (x2 – x – 7) < –5;
10 § 1. ПоВторення та систематизація наВчального матеріалу
x −1 (1 − x)(2 − x)
7) (x2 − 2x)(x − 1) − 9æ 2
m 0; 10) l −2x;
x − 2x x2 + x − 2
2x + x + 1
8) > 1; 11) | x2 – 2x – 3 | < 3x – 3;
x−2
4
9) l x+2 ; 12) | x2 + 4x + 3 | > x + 3.
x + 3 −1
1.50. При яких значеннях параметра a рівняння (a + 4) x2 + (a + 4) x +
+ 3 = 0 має корені?
1.51. При яких значеннях параметра a рівняння (a + 3) x2 + (a2 + 3a) x +
+ 1 = 0 має єдиний корінь?
1.52. Знайдіть значення параметра a, при яких сума коренів рів-
няння x2 – (a2 – 4a + 3) x + a – 2 = 0 дорівнює нулю.
1.53. При яких значеннях параметра a різниця коренів рівняння
(a – 2) x2 – (a – 4) x – 2 = 0 дорівнює 3?
1.54. При яких значеннях параметра a різниця коренів рівняння
2x2 – (a + 1) x + a – 1 = 0 дорівнює їхньому добутку?
1.55. При яких значеннях параметра a нерівність (a + 4) x2 – 2ax + 2a –
– 6 < 0 виконується при всіх значеннях x?
1.56. При яких значеннях параметра a нерівність (a2 – 1) x2 +
+ 2 (a – 1) x + 2 > 0 виконується для будь-якого значення x?
1.57. При яких значеннях параметра a нерівність (a – 3) x2 – 2ax +
+ 3a – 6 > 0 виконується при всіх значеннях x?
1.58. При яких значеннях параметра a один із коренів рівняння
3ax2 – 2x – 3a – 2 = 0 більший за 1, а другий менший від 1?
1.59. При яких значеннях параметра a корені x1 і x2 рівняння
2x2 – 2 (2a + 1) x + a (a + 1) = 0 задовольняють умову x1 < a < x2?
1.60. При яких значеннях параметра a корені рівняння x2 – 2ax +
+ a2 – a = 0 належать проміжку [–2; 6]?
1.61. При яких значеннях параметра a нерівність ax2 – 4x + 4a > 0
виконується для всіх додатних значень x?
1.62. При яких значеннях параметра a нерівність x2 + ax – 7a < 0
виконується для всіх x із проміжку (1; 2)?
1.63. При яких значеннях параметра a всі розв’язки нерівності
ax2 – 2x – a (a2 + 2) < 0 задовольняють нерівність x2 m 9?
x2 − ax + 1
1.64. При яких значеннях параметра a нерівність 2
<3
x + x +1
виконується для будь-якого значення x?
1.65. Знайдіть усі значення параметра q такі, що для будь-якого
значення параметра p рівняння x2 + px + q = 0 має розв’язок.
1. задачі на повторення курсу алгебри 8–9 класів 11
Властивості функцій
1.68. Знайдіть область визначення функції:
17 − 15x − 2x2
1) y = ; 2) y = 12x2 − 4x3 − 9x − 2 − x .
x+3
1.69. Знайдіть область визначення функції:
7−x 3
1) y = ; 2) y = x − 1 (3x − 6) + .
x + 4x − 21
2 2
4x − 19x + 12
1.70. Знайдіть область значень функції:
2x − 1
1) y = ; 3) y = x2 + 2x + 2;
x+2
1
2) y = x + ; 4) y = 5 − x2 − 6x + 10.
x
1.71. Знайдіть область значень функції:
3x − 1
1) y = ; 3) y = 4x − x2 ;
2x + 4
1
2) y = x + ; 4) y = 3 − x2 − 2x + 2.
4x
12 § 1. ПоВторення та систематизація наВчального матеріалу
а б
Рис 1.1
а б
Рис 1.2
x 2 + y2 − 1
3) (x – y) | x | < 0; 4) 2
l 0.
y
1.99. Зобразіть на координатній площині xy множину розв’язків
системи нерівностей:
x + 2y > 1, x2 + y2 m 1,
1) 2)
x − y m 3; (x + 1) + y m 1.
2 2
1) 2)
x − 3y m 1; y l x + 1.
1.101. Побудуйте графік нерівності:
6
1) x − 2y > x + y ; 2) x < .
y
1.102. Побудуйте графік нерівності:
12
1) 2x − y < x − y ; 2) y > − .
x
Рис. 2.3
Отримані властивості дають змогу схематично
зобразити графік функції y = xn, де n — непар-
не натуральне число, n > 1 (рис. 2.3). Зокрема,
Рис. 2.4
графік функції y = x3 зображено на рисунку 2.4.
Дослідимо взаємне розміщення графіків функцій y = xm і y = xn,
де m ∈ , n ∈ , m > n, на проміжку [0; +×). Очевидно, що ці гра-
фіки мають дві спільні точки: (0; 0) і (1; 1).
Розглянемо різницю xm – xn = xn (xm – n – 1). Оскільки m > n, то
(m − n) ∈ .
Якщо 0 < x < 1, то xn > 0 і xm – n < 1. Звідси xn (xm – n – 1) < 0.
Якщо x > 1, то xn > 0 і xm – n > 1. Звідси xn (xm – n – 1) > 0.
Отже, на проміжку (0; 1) графік функції y = xm знаходиться нижче
від графіка функції y = xn, а на проміжку (1; +×) — вище (рис. 2.5).
• Другий випадок: n = 2k – 1, k ∈ .
Можна показати, що для будь-якого a ≠ 0 існує таке значення
аргументу x, що x–(2k – 1) = a.
ª Сказане означає, що областю значень функції y = x–n, де n — не-
парне натуральне число, є множина (−×; 0) Ÿ (0; +×).
2. степенева функція з натуральним і цілим показником 21
1 1
Якщо x < 0, то 2k − 1
< 0; якщо x > 0, то 2k − 1
> 0.
x x
ª Отже, проміжки (–×; 0) і (0; +×) є проміжками знакосталості
функції y = x–n, де n — непарне натуральне число.
ª Функція y = x–n, де n — непарне натуральне число, є непарною.
Справді, для будь-якого x із області визначення виконуються
1 1
рівності (−x) − (2k − 1) = 2k − 1
= = −x − (2k − 1) .
( − x) − x2k − 1
Розглянемо довільні числа x1 і x2 такі, що x1 ∈ (–×; 0), x2 ∈ (–×; 0)
і x1 < x2. Тоді –x1 > –x2 > 0. Скориставшись властивостями числових
нерівностей, отримуємо:
2k − 1 2k − 1
1 1 1 1
− < − ; − < − ;
x1 x2 x1 x2
1 1 1 1
− <− ; > .
x12k − 1 x22k − 1 x12k − 1 x22k − 1
Отже, розглядувана функція спадає на проміжку (–×; 0). Анало-
гічно можна показати, що ця функція спадає і на проміжку (0; +×).
ª Отже, функція y = x–n, де n — непарне натуральне число, спадає
на кожному з проміжків (–×; 0) і (0; +×).
Отримані властивості дають змогу схематично зобразити графік
функції y = x–n, де n — непарне натуральне число (рис. 2.11). Зо-
1
крема, графік функції y = зображено на рисунку 2.12.
x3
m і n — непарні, m і n — парні,
m>n m>n
Рис. 2.13 Рис. 2.14
ВПРАВИ
1) 2)
2x − y − 3 = 0; y = 2 − 0,5x .
2
1) 2)
y = 4 − x ; y = x + 3.
2 3
•
2.29. Установіть графічно кількість розв’язків системи рівнянь:
y = x −3 ,
y = x −2 ,
1) 1 2 2)
y = x − 4; y = x − 2.
2
8
функціональний підхід коші 25
ВПРАВИ
3. Обернена функція
y y=x y y
0 x 0 x 0 x
Рис. 3.3
3. обернена функція 29
Функція f є оборотною.
Поміняємо рядки таблиці місцями та розглянемо функцію
y = g (x), задану отриманою таблицею:
x 5 6 7
y 5 6 7
Функції f і g зв’язані такими властивостями:
1) D (f) = E (g) і E (f) = D (g);
( )
2) f (5) = 5, g 5 = 5;
f (6) = 6, g ( 6 ) = 6;
f (7) = 7, g ( 7 ) = 7.
Ці рівності означають, що коли f (x0) = y0, то g (y0) = x0.
У таких випадках говорять, що функція g є оберненою до функ-
ції f, а функція f — оберненою до функції g. Такі функції f і g
називають взаємно оберненими.
30 § 2. стеПенеВа функція
Рис. 3.6
32 § 2. стеПенеВа функція
П р и к л а д 2 Розв’яжіть рівняння x + 5 = x − 5.
Розв’язання. Зробимо заміну x = t. Отримуємо: t + 5 = t2 − 5.
Розглянемо функції f (t) = t + 5 і g (t) = t2 – 5, D (g) = [0; +×). Ці
функції є взаємно оберненими і зростаючими. Тоді з наслідку з тео-
реми 3.4 випливає, що рівняння t + 5 = t2 − 5 рівносильне системі
t2 − 5 = t, 1 + 21
Звідси t = . Тепер можна записати:
t l 0. 2
1 + 21 22 + 2 21 11 + 21
x= ; x= = .
2 4 2
11 + 21
В і д п о в і д ь: . ◄
2
3. обернена функція 33
ВПРАВИ
а б в г
Рис. 3.7
3.2.° Які з функцій, графіки яких зображено на рисунку 3.8, є обо-
ротними?
а б в г
Рис. 3.8
а б
Рис. 3.9 Рис. 3.10
1 1
3.23.•• Розв’яжіть рівняння x− = x2 + .
8 8
1
Абсолютною похибкою називають модуль різниці між наближеним
і точним значеннями величини.
львівська математична школа 37
Вручення гусака
4. Означення кореня n-го степеня. Функція y = 39
n
x
( )
2k + 1 2k + 1
a =a
( ) ( )
3 7
Наприклад, 3 2 = 2, 7 −0,1 = −0,1.
Розглянемо рівняння xn = a, де n — парне натуральне число.
Оскільки областю значень функції y = xn, де n — парне нату-
ральне число, є множина [0; +×), то при a < 0 дане рівняння не
має розв’язків.
Очевидно, що при a = 0 рівняння має єдиний корінь x = 0.
Функція y = xn, де n — парне натуральне число, зростає на про-
міжку [0; +×) і набуває всіх додатних значень. Отже, при a l 0
рівняння xn = a, де n — парне натуральне число, на проміжку
[0; +×) має єдиний корінь.
Оскільки розглядувана функція є парною, то при a > 0 дане
рівняння має два корені, які є протилежними числами.
Наведені твердження мають просту геометричну інтерпретацію
(рис. 4.2). Якщо a < 0, то графіки функцій y = xn і y = a не мають
спільних точок; якщо a = 0, то розглядувані графіки мають одну
спільну точку; якщо a > 0, то спільних точок дві, причому їхні
абсциси — протилежні числа.
Тепер можна зробити такий висновок:
якщо n — парне натуральне число, то при a < 0 корінь n-го
степеня із числа a не існує; при a = 0 корінь n-го степеня із чис-
ла a дорівнює 0; при a > 0 існують два протилежних числа, які
є коренями n-го степеня із числа a.
Вище було встановлено, що рівняння xn = a при a l 0 обов’язково
має один невід’ємний корінь. Його називають арифметичним ко-
ренем n-го степеня із числа a.
4. Означення кореня n-го степеня. Функція y = 41
n
x
О з н а ч е н н я. А р и ф м е т и ч н и м к о р е н е м n-г о с т е п е н я з не-
від’ємного числа a, де n ∈ , n > 1, називають таке невід’ємне
число, n-й степінь якого дорівнює a.
Арифметичний корінь n-го степеня з невід’ємного числа a по-
значають так: n a .
Наприклад, 4 81 = 3, оскільки 3 l 0 і 34 = 81;
6
64 = 2, оскільки 2 l 0 і 26 = 64;
10
0 = 0, оскільки 0 l 0 і 010 = 0.
Узагалі, якщо b l 0 і bn = a, де n ∈ , n > 1, то n
a = b.
Звернемо увагу на те, що для позначення арифметичного коре-
ня n-го степеня з невід’ємного числа a та кореня непарного степе-
ня n із числа a використовують один і той самий запис: n a . Запис
2k
a , k ∈ , використовують тільки для позначення арифметично-
го кореня. Зауважимо, що корінь парного степеня із числа a не
має позначення.
За допомогою знака кореня n-го степеня можна записувати ко-
рені рівняння xn = a, де n ∈ , n > 1.
ªª Якщо n — непарне натуральне число, то при будь-якому зна-
ченні a розглядуване рівняння має єдиний корінь x = n a .
ªª Якщо n — парне натуральне число і a > 0, то рівняння має два
корені: x1 = n a , x2 = − n a .
ªª Якщо a = 0, то x = 0.
Наприклад, коренем рівняння x3 = 7 є число 3 7; коренями рів-
няння x4 = 5 є два числа: − 4 5 і 4 5.
З означення арифметичного кореня n-го степеня випливає, що:
1) n a l 0, де a l 0;
( a)
n
2) n
= a, де a l 0.
( )
6
Наприклад, 6 7 l 0 i 6 7 = 7.
Покажемо, що при будь-якому a і k ∈
2k + 1 2k + 1
−a = − a
2k + 1
Для того щоб довести рівність x = y, потрібно показати, що
y2k + 1 = x.
( ) ( )
2k + 1 2k + 1
2k + 1 2k + 1
Маємо: − a =− a = −a.
42 § 2. стеПенеВа функція
Рис. 4.3
4. означення кореня n-го степеня. функція y = 43
n
x
y
3
y= x
1 5
–1 y= x
0 1 x
–1
Рис. 4.4
y y = x4
x
y=
y=4 x
0 1 x
Рис. 4.6
x < −1,
x2 − 3x − 4 > 0,
Тоді x > 4, Звідси отримуємо, що x > 4.
x l 0; x l 0.
В і д п о в і д ь: (4; +×). ◄
П р и к л а д 2 Порівняйте 3
2 і 4
2.
Р о з в ’я з а н н я. Маємо: 3 2 = 12 24 = 12 16; 4 2 = 12 23 = 12 8.
Оскільки функція y = 12 x є зростаючою, то 12 16 > 12 8.
В і д п о в і д ь: 3
2 > 4 2. ◄
ВПРАВИ
4.1.° Обчисліть:
6
( ) 1 16
7
1) − 7 2 ; 2) − 4 74 ; 3) 6 48 ; 4) 486 .
2 2
4.2.° Знайдіть значення виразу:
3
( ) 1 13
( )
6 5
1) − 6 11 ; 2) 3 45 ; 3) 453 ; 4) −2 5 −5 .
3 3
4.3.° Обчисліть:
( )
2
1) 0,3 3 1000 − 5 8 256; 2) 5
145 + −2 10 − 7 −128.
4.4.° Обчисліть:
58
( )
5
1) 200 3 0,001 − 5 −0,00032; 2) 3
8000 æ 4 7 − −5 8 + 7 177 .
81
4.5.° Знайдіть область визначення функції:
1) y = 3 x − 1; 2) y = 4 x − 1; 3) y = 6 x2 (x − 3).
4.6.° Знайдіть область визначення функції:
1) y = 4 x − 2; 2) y = 6 x2 − 4x + 3; 3) y = 10 x (x − 6).
4.7.° Знайдіть область значень функції:
1) y = 6 x − 2; 2) y = 3 x − 3; 3) y = 8 x − 1 .
4.8.° Знайдіть область значень функції:
1) y = 4 x − 4; 2) y = 5 x − 2; 3) y = 7 x + 1 .
4.9.° Між якими двома послідовними цілими числами міститься
на координатній прямій число:
1) 3 3; 2) 4 21; 3) 3 100; 4) − 3 81 ?
46 § 2. стеПенеВа функція
x + 5 x = y + 5 y ,
4.33.•• Розв’яжіть систему рівнянь
x + y = 2.
2 2
4
4.38.* Знайдіть цілу частину числа 12 + 4 12 + 4 … + 4 12 .
200 радикалів
48 § 2. стеПенеВа функція
2k
a2k = a
a n
−a
Зауважимо, що коли a m 0 і b < 0, n ∈ , n > 1, то n = .
b n
−b
Т е о р е м а 5.4 (с т е п і н ь к о р е н я). Якщо a l 0, n ∈ , k ∈ ,
n > 1, то
( n a )k = n ak
Д о в е д е н н я. Маємо: n k
a l 0.
Крім того, ( n k
a )
nk
= (( a ) )
n k
n k
= ( a)
k
k
= a. ◄
Т е о р е м а 5.6 (д р у г а т е о р е м а п р о к о р і н ь і з с т е п е н я).
Якщо a l 0, n ∈ , k ∈ , n > 1, то
ak =
nk n
a
12 4 6
П р и к л а д 1 Спростіть вираз: 1) a3 ; 2) a12 ; 3) a2 ; 4) 6
x 6 y6 ,
якщо x l 0 і y m 0.
50 § 2. стеПенеВа функція
a2 =
3
3) 6
a2 = 3 a .
4) Ураховуючи, що x l 0 і y m 0, можна записати:
6
x6 y6 = 6 (xy)6 = xy = x y = x (− y) = −xy. ◄
8
Приклад 2 Винесіть множник з-під знака кореня: 1) b43 ;
2) 8
−b ; 3)
43 6 6 7
a b , якщо a < 0.
Р о з в ’я з а н н я. 1) З умови випливає, що b l 0.
Тоді 8 b43 = 8 b40 b3 = b5 8 b3 = b5 æ 8 b3 .
2) З умови випливає, що b m 0. Тоді
−b43 = 8 b40 (−b)3 = b5
8 8
−b3 = −b5 æ 8 −b3 .
3) З умови випливає, що b l 0.
Тоді 6
a6 b7 = 6 a6 b6 b = a b 6
b = −ab 6 b. ◄
10
ab + 5 b
П р и к л а д 5 Скоротіть дріб 10
.
ab
Р о з в ’я з а н н я. З умови випливає, що числа a і b однакового
знака. Розглянемо два випадки.
П е р ш и й в и п а д о к: a > 0 і b > 0. Маємо:
10
ab + 5 b
=
10
a æ10 b + 10 b æ10 b
=
10
b (10
a + 10 b )= 10
a + 10 b
.
10 10
ab a æ10 b 10
a æ10 b 10
a
=
10
−b (
10
− a − 10 −b )= 10
− a − 10 −b
.
10 10
ab − a æ10 −b 10
− a æ10 −b 10
−a
Випадок, коли a < 0 і b < 0, можна розглянути інакше. Нехай
a = –x, b = –y, де x > 0, y > 0. Маємо:
10
ab + 5 b
=
10
xy + 5
−y
=
10
x æ10 y − 10 y æ10 y
=
10
y ( 10
x − 10 y )= 10
x − 10 y
=
10 10 10
ab 10
xy 10
xy x æ10 y x
y
=
10
x æ10 y − 10 y æ10 y
=
10
y ( 10
x − 10 y )= 10
x − 10 y
=
10
− a − 10 −b
. ◄
10 10 10
10
xy x æ10 y x −a
П р и к л а д 6 Доведіть, що 3
9 + 80 + 3 9 − 80 = 3.
Р о з в ’я з а н н я. Нехай 3 9 + 80 + 3 9 − 80 = x. Скористаємося
тим, що (a + b)3 = a3 + b3 + 3ab (a + b).
Маємо:
x3 = 9 + 80 + 9 − 80 + 3 3 9 + 80 æ 3 9 − 80 æ 3 9 + 80 + 3 9 − 80 . ( )
Звідси x3 = 18 + 3x; x3 – 3x – 18 = 0.
Розглянувши дільники числа 18, нескладно установити, що x = 3
є коренем даного рівняння. Поділивши многочлен x3 – 3x – 18 на
двочлен x – 3, отримуємо: x2 + 3x + 6.
Маємо: (x – 3) (x2 + 3x + 6) = 0.
Це рівняння має єдиний корінь x = 3. ◄
ВПРАВИ
1) 3 3 3 2 ; 2) 5 b 6 b ; 3) 8
x 3 3 x7 ; 4) 3
2 2 2.
5.8.° Спростіть вираз:
1) 3 3 3 ; 2) 3 b 4 b ; 3) 5
x2 6 x13 ; 4) 4
a4 a3 a.
5.9.° Спростіть вираз:
(
1) 1 + 3 a + 3 a2 ) (1 − a );
3
2) 1 + a( ) (1 + a ) (1 − a ).
4 4
=( a − 2) ;
4
2) 4
(a − 2)4 4
4) 12 a − 2 12 3 − a = 12 (2 − a)(a − 3) ?
5. Властивості кореня n-го степеня 53
6
3) ab 6 , якщо a > 0, b < 0; 6) a 6 −a .
a 3 b2
5.22.• Внесіть множник під знак кореня:
3
1) c 8 3, якщо c m 0; 2) a 6 a ; 3) ab 8 4 5
, якщо a < 0; 4) a 4 − a3 .
a b
5.23.• Доведіть, що значення виразу є цілим числом:
1 1 1
+ + ... + .
3 2 3 2 3 2 3 2 3 3
1 + 1æ2 + 2
3
2 + 2æ3 + 3
3
999 + 999æ1000 + 10002
2 3
5.33.•• Доведіть, що 3
20 + 14 2 + 3 20 − 14 2 = 4.
2 + 2 + … + 2 + 6 = 1024 2 + 3 + 1024 2 − 3 .
10 радикалів
a1 = a.
Ви знаєте, що степінь з натуральним показником має такі
властивості:
1) am æan = am + n ;
2) am : an = am – n, a ≠ 0, m > n;
3) (am)n = amn;
4) (ab)n = anbn;
n n
a a
5) = n , b ≠ 0.
b b
Пізніше ви ознайомилися з означеннями степеня з нульовим
показником і степеня із цілим від’ємним показником:
a0 = 1, a ≠ 0;
1
a−n = n
, a ≠ 0, n ∈ .
a
Ці означення дуже вдалі: при такому підході всі п’ять властивос-
тей степеня з натуральним показником залишилися справедливими
й для степеня із цілим показником.
Введемо поняття степеня з дробовим показником, тобто степе-
m
ня ar, показник якого є раціональним числом виду r = , де m ∈ ,
n
n ∈ , n > 1. Бажано зробити це так, щоб степеню з дробовим по-
казником залишилися притаманними всі властивості степеня із
цілим показником. Підказкою для потрібного означення може
слугувати такий приклад.
56 § 2. стеПенеВа функція
2
Позначимо через x шукане значення степеня 23. Ураховуючи
= (2 )
2 3
властивість (a ) = a , можна записати: x
m n mn 3 3
= 22. Отже, x — це
2
кубічний корінь із числа 22, тобто x = 3 22 . Таким чином, 23 = 3 22 .
Ці міркування підказують, що доцільно прийняти таке озна-
чення.
О з н а ч е н н я. С т е п е н е м д о д а т н о г о ч и с л а a з р а ц і о н а л ь-
m
н и м п о к а з н и к о м r, поданим у вигляді , де m ∈ , n ∈ ,
n
n
n > 1, називають число a m , тобто
m
ar = a n = n am
3 1 −1 3
−
Наприклад, 57 = 7 53 , 3 5 = 3 5 = 5 3−1 , 0,40,3 = 0,410 = 10 0,43 .
Зауважимо, що значення степеня ar, де r — раціональне число,
не залежить від того, у вигляді якого дробу подано число r. Це
m mk
можна показати, використовуючи рівності a n = n am і a nk =
mk
a nk = nk amk = n am .
Степінь з основою, яка дорівнює нулю, означають тільки для
додатного раціонального показника.
m
О з н а ч е н н я. 0 n = 0, де m ∈ , n ∈ .
1
−
Звертаємо увагу, що, наприклад, запис 0 2
не має змісту.
m
Наголосимо, що в означеннях не йдеться про степінь a n для
1
a < 0, наприклад, вираз (−2) 3 залишився невизначеним. Разом
з тим вираз 3
−2 має зміст. Виникає природне запитання: чому б
1
не вважати, що 3 −2 = (−2) 3 ? Покажемо, що така домовленість при-
звела б до суперечності:
1 2
3
−2 = (−2) 3 = (−2) 6 = 6 (−2)2 = 6 4.
Отримали, що від’ємне число 3
−2 дорівнює додатному чис-
лу 6 4.
6. степінь з раціональним показником та його властивості 57
0 1 x
Рис. 6.1
a p æaq = a p + q
Доведення. Запишемо раціональні числа p і q у вигляді дробів
m k
з однаковими знаменниками: p = , q= , де m ∈ , k ∈ , n ∈ ,
n n
n > 1.
58 § 2. стеПенеВа функція
m k m+k m k
+
Маємо: a p æa q = a n æa n = n am æ n ak = n am æak = n am + k = a n
= an n
= ap
m k m+k m k
+
q
= a n æa n = n a m æ n a k = n a m æa k = n a m + k = a n
= an n
= ap + q. ◄
1
a −p =
ap
a p : aq = a p − q
Д о в е д е н н я. Застосовуючи теорему 6.1, запишемо:
a q æa p − q = a q + p − q = a p . Звідси ap – q = ap : aq. ◄
Т е о р е м а 6.3 (с т е п і н ь с т е п е н я). Для будь-якого a > 0 та
будь-яких раціональних чисел p і q виконується рівність
(a p )q = a pq
m s
Доведення. Нехай p= , m ∈ , n ∈ , n > 1, і q= ,
n k
( ) (a )
s
m s
( am ) =
m k s
k k k n
s ∈ , k ∈ , k > 1. Маємо: (a p )q = a n
= n
= n
ams =
) (a )
s
m s
( am ) =
m k s ms m s
k k æ
= a pq . ◄
k n
a n
= n
= n
ams = kn ams = a kn = a n k
p p
a a
= p
b b
( ) 1 −3 y
−
f ( x) = x 3
.
Р о з в ’я з а н н я. Областю визначення функції 1
f є множина (0; +×). Дану функцію можна за-
дати такими умовами: f (x) = x, D (f) = (0; +×).
0 1 x
Графік функції зображено на рисунку 6.2. ◄
Розглянемо приклади, у яких виконуються
тотожні перетворення виразів, що містять сте- Рис. 6.2
пені з раціональним показником.
5 1 1 1 1
b 6 + 3b 2 c 4 32 3 − 16 3
П р и к л а д 2 Скоротіть дріб: 1) 2 1
; 2) 1 1
.
b − 9c
3 2
4 −23 3
=
1
(
b 2 b 3 + 3c 4
1 1
) =
b2
1
.
(b − 3c ) (b )
2 1 1 1 1 1 1 1
b − 9c
3 2 3 4 3
+ 3c 4 b − 3c
3 4
2) Маємо:
1
32 − 16
3
1
3
=
16
1
3 (2 − 1) = 16
1
3
1
3
16 3
= = 8 3 = 2. ◄
1
1
1
4 −2
3
1
3
2
1
3 (2 − 1) 2
1
3
1
3
2
ВПРАВИ
4) (4 )
−1,5 1 1 1 1,6
1 −
1) ; 2) 8 2 : 22 ; 3) 360,4 æ61,2 ; 8 ,
æ160 6.
49
6.6.° Чому дорівнює значення виразу:
( )
2
3 43 2,5
3,4 −1,8 −2,6 6
1) 5 æ5 æ5 4) 2 æ1,42,5 ?
; 2) (7 –0,7 8
) :7 –7,6
; 3) 9 7
;
7
6.7.° Відомо, що a — додатне число. Подайте a у вигляді: 1) куба;
2) восьмого степеня.
6.8.° Відомо, що b — додатне число. Подайте у вигляді куба вираз:
1 1 7
1) b 2 ; 2) b 3 ; 3) b–1,8; 4) b11 .
6.9.° Розкрийте дужки:
( 1
2) a 3 + b 3 ;
1 2
) 5) (a + b ) (a − b ) (a − b );
1
6
1
6
1
6
1
6
1
3
1
3
6) (x − 1) (x + x + 1) (x + 1).
2 4 2 2
3) (b0,4 + 3)2 – 6b0,4; 9 9 9 3
(
1) a 3 − 5b
1
−
1
4 ) (a 1
3
+ 5b
−
1
4 ); ( )( 1
)
3) x 6 + 2 x 3 − 2x 6 + 4 ;
1 1
2) (b ); 4) (a − 1)( a + 1) (a + 1).
4 2 2 1 1 1
−
3
−b 3 8 4 8
1) ((a − 2) ) 2) ((a − 2) )
1 3 1 −3
−
= a − 2; 3 3
= a − 2?
6.14.• Побудуйте графік функції:
1) y = x ; ( ) 1 3
2) y = (x − 2)
3 ( 1 4
4 ); 3) y = x 2 x 3 x 6 .
1 1 1
•
6.15. Обчисліть значення виразу:
3 2 3 1 1
− −
1 4 1 3
−0,5 5 2 æ812 84
1) + æ(0,81) ; 3) æ ;
16 8 1 5 1
9 6
5 æ9 2 3
( )
1
1 5 2 2 4 1
− − −
2) 16 8 æ8 6 æ41,5 ; 4) 72 3
æ2 3
: 36 6 .
•
6.16. Знайдіть значення виразу:
4
1
3 3
1 8 320,24 æ40,7
1) 343 æ ;
2
3) ;
49 64
0,6
æ16
0,25
1 1 5
1 1 1
12 2 3 2 æ7 3
2) 10 æ40 æ5 ;
4 4 2
4) 2 1
æ 1
.
−
7 æ8
3 6
8 2
•
6.20. Доведіть тотожність:
m2 + n2 m+n m
1 1
1) 3 1
− 1 1
æ = n 2
− m 2
;
n
m 2 + mn 2 m 2 + n 2
− 13 − 13 −
2
−
2 1 1
a b 1 a 3
+ b 3
a 3 3
b
2) −1 −1 − 1 : = 1 .
a −b − −
1
−
2
−
1
−
1
−
2 1
a 3 − b 3 a 3 + a 3b 3 + b 3 a3 − b3
62 § 2. стеПенеВа функція
1)
7 5 2
a 3 − 2a 3 b 3 + ab 3
4
:a ;
1
2)
(x 2
3
+ 2 3 xy + 4y 3
2
) æ 2 − x
.
3
( )
3
x − 8y x : 3 xy y
5 4 1 2 2 3 4 3
a − a b − ab + a b
3 3 3 3 3
1 1 1 1 1 1
−
• x−y x2 y4 + x4 y2 x4 y 4
6.22. Спростіть вираз 3 1 1
æ 1 1
æ 1 1 1 1
.
x +x y
4 2 4
x +y
2 2
x − 2x y + y
2 4 4 2
•
6.23. Обчисліть добуток x æx æx æx æ...æx8,8 , якщо x = 5 2.
1,2 1,3 1,4 1,5
1 1 1 1 64
−
6.24.• Обчисліть добуток x 2 æx 4 æx 8 æ...æx 64 , якщо x = 2 9
.
7. Ірраціональні рівняння
П р и к л а д 1 Розв’яжіть рівняння 7 x2 − 2 = 7 x .
Р о з в ’я з а н н я. Піднесемо обидві частини даного рівняння до
сьомого степеня. Отримаємо рівносильне рівняння:
( ) = ( x) .
7 7
7
x2 − 2 7
Звідси
x2 – 2 = x;
x – x – 2 = 0;
2
x1 = –1, x2 = 2.
В і д п о в і д ь: –1; 2. ◄
64 § 2. стеПенеВа функція
( ) =( )
2 2
П р и к л а д 2 Розв’яжіть рівняння 3x + 4 x−2 . (3)
Р о з в ’я з а н н я. Природно замінити це рівняння таким:
3x + 4 = x – 2. (4)
Звідси x = –3.
Але перевірка показує, що число –3 не є коренем початкового
рівняння. Отже, рівняння (3) не має коренів. Причина появи сто-
( )
2
роннього кореня полягає в тому, що застосування формули a = a
призводить до розширення області визначення рівняння. Таким
чином, рівняння (4) є наслідком рівняння (3).
Ще однією причиною появи сторонніх коренів під час розв’я-
зування ірраціональних рівнянь є необоротність функції y = x2k,
7. ірраціональні рівняння 65
П р и к л а д 3 Розв’яжіть рівняння 4 + 3x = x.
Р о з в ’я з а н н я. Підносячи обидві частини рівняння до квадрата,
отримаємо рівняння, яке є наслідком даного:
4 + 3x = x2;
x2 – 3x – 4 = 0;
x1 = –1, x2 = 4.
Перевірка показує, що число –1 є стороннім коренем, а число 4
задовольняє дане рівняння.
В і д п о в і д ь: 4. ◄
Коли йдеться про перевірку як етап розв’язування рівняння,
неможливо уникнути проблеми її технічної реалізації. Наприклад,
−2 + 6 11
число є коренем рівняння 2x − 5 + x + 2 = 2x + 1. Про-
7
те щоб у цьому переконатися, потрібно виконати значну обчислю-
вальну роботу.
Для подібних ситуацій можливий інший шлях розв’язування —
метод рівносильних перетворень.
П р и к л а д 4 Розв’яжіть рівняння x2 − 3x = x − 1.
x2 − 3x = x − 1,
Розв’язання. Дане рівняння рівносильне системі
x l 1.
x = 2 + 3,
Звідси x = 2 − 3, x = 2 + 3.
x l 1;
В і д п о в і д ь: 2 + 3. ◄
П р и к л а д 5 Розв’яжіть рівняння x + 7 = x − 3.
x + 7 = (x − 3)2 ,
Розв’язання. Дане рівняння рівносильне системі
x − 3 l 0.
7 + 41
x = ,
2
x2 − 7x + 2 = 0, 7 + 41
Звідси 7 − 41 x = .
x l 3; x = , 2
2
x l 3;
7 + 41
В і д п о в і д ь: . ◄
2
Теореми 7.5 і 7.6 можна узагальнити, керуючись таким твер-
дженням: якщо a l 0 і b l 0, то з рівності a2k = b2k, k ∈ , випли-
ває, що a = b.
Т е о р е м а 7.7. Якщо для будь-якого x ∈ M виконуються не-
рівності f (x) l 0 і g (x) l 0, то рівняння f (x) = g (x) і (f (x))2k =
= (g (x))2k, k ∈ , рівносильні на множині M.
Скориставшись ідеєю доведення теореми 7.3, доведіть цю тео-
рему самостійно.
7. ірраціональні рівняння 67
П р и к л а д 6 Розв’яжіть рівняння 2x − 3 + 6x + 1 = 4.
Р о з в ’я з а н н я. Областю визначення цього рівняння є множина
3
M = ; + × . На цій множині обидві частини даного рівняння на-
2
бувають невід’ємних значень, тому дане рівняння на множині M
рівносильне рівнянню
( )
2
2x − 3 + 6x + 1 = 42. Звідси
2x − 3 + 2 2x − 3 6x + 1 + 6x + 1 = 16; 2x − 3 6x + 1 = 9 − 4x.
3
Ліва частина останнього рівняння на множині M = ; + × на-
2
буває невід’ємних значень. Тоді права частина, тобто 9 – 4x, має
9
також бути невід’ємною. Звідси 9 − 4x l 0; x m , тому на множи-
4
3 9
ні M1 = ; обидві частини рівняння 2x − 3 6x + 1 = 9 − 4x на-
2 4
бувають невід’ємних значень. Отже, за теоремою 7.7 це рівняння
рівносильне системі
x = 7 − 2 7,
(2x − 3)(6x + 1) = (9 − 4x)2 , x2 − 14x + 21 = 0,
x = 7 + 2 7,
3 9 3 9
mxm ; mxm ; 3 9
2 4 2 4 mxm ;
2 4
x = 7 − 2 7.
Відповідь: 7 − 2 7. ◄
П р и к л а д 7 Розв’яжіть рівняння 2x − 5 + x + 2 = 2x + 1.
Р о з в ’я з а н н я. Областю визначення даного рівняння є множина
5
M = ; +× . Обидві частини даного рівняння на цій множині на-
2
бувають невід’ємних значень, тому дане рівняння на множині M
( ) =( )
2 2
рівносильне рівнянню 2x − 5 + x + 2 2x + 1 .
Звідси 2 2x − 5 x + 2 = 4 − x.
4 (2x − 5)(x + 2) = (4 − x)2 ,
Скориставшись теоремою 7.7, отримуємо: 5
m x m 4.
2
68 § 2. стеПенеВа функція
−2 − 6 11
x = ,
7
7x2 + 4x − 56 = 0,
−2 + 6 11
Звідси 5 x = ,
m x m 4; 7
2 5
m x m 4.
2
−2 + 6 11
В і д п о в і д ь: . ◄
7
П р и к л а д 8 Розв’яжіть рівняння
4x2 + 9x + 5 − 2x2 + x − 1 = x2 − 1.
Р о з в ’я з а н н я. Розкладемо квадратні тричлени, які стоять під
радикалами, на множники:
(x + 1)(4x + 5) − (x + 1)(2x − 1) = (x − 1)(x + 1).
Тепер важливо не зробити поширену помилку, яка полягає в за-
стосуванні теореми про корінь із добутку в такому вигляді:
ab = a æ b. Насправді записана формула має місце лише для
a l 0 і b l 0, а якщо a m 0 і b m 0, то ab = −a æ −b.
− 54 − 1 1 1
2
Рис. 7.3
5
x m − ,
2) 4
−x − 1 −4x − 5 − −x − 1 −2x + 1 = −x + 1 −x − 1;
5 5
x m − , x m − ,
4 4
−2x + 1 + −x + 1 = −4x − 5; 2 −2x + 1 −x + 1 = − x − 7;
x m − 7,
x m − 7, x m − 7,
x = 5,
2
4 (2x − 1)(x − 1) = x + 14x + 49; 7x − 26x − 45 = 0;
2
x = − 9 .
7
Зрозуміло, що ця система розв’язків не має.
3) x + 1 = 0; x = –1.
В і д п о в і д ь: –1; 5. ◄
ВПРАВИ
П р и к л а д 1 Розв’яжіть рівняння x2 + 3x − 18 + 4 x2 + 3x − 6 = 0.
x2 + 3x − 6 = t. Тоді x2 + 3x − 18 = t2 − 12,
Р о з в ’я з а н н я. Нехай
t = −6,
і дане рівняння набуває вигляду t2 − 12 + 4t = 0. Звідси
t = 2.
Оскільки t l 0, то підходить лише t = 2. Отже, дане рівняння
рівносильне такому: x2 + 3x − 6 = 2. Звідси x2 + 3x − 6 = 4; x = –5
або x = 2.
В і д п о в і д ь: –5; 2. ◄
72 § 2. стеПенеВа функція
П р и к л а д 2 Розв’яжіть рівняння
x + 4 + x − 4 = 2x + 2 x2 − 16 − 12.
Р о з в ’я з а н н я. Нехай x + 4 + x − 4 = t. Тоді, підносячи до
квадрата обидві частини останньої рівності, отримаємо:
2x + 2 x2 − 16 = t2 .
Тепер дане рівняння можна переписати так: t = t2 – 12. Звідси
t = 4 або t = –3.
Очевидно, що рівняння x + 4 + x − 4 = −3 не має розв’язків.
Отже, початкове рівняння рівносильне такому: x + 4 + x − 4 = 4.
Далі,
x l 4, x l 4, 4 m x m 8,
2 2
2x + 2 x − 16 = 16; x − 16 = 8 − x ; x − 16 = 64 − 16x + x ;
2 2
x = 5.
В і д п о в і д ь: 5. ◄
П р и к л а д 3 Розв’яжіть рівняння 2 (x + 1) − x x + 1 − x2 = 0.
Р о з в ’я з а н н я. Оскільки число 0 не є коренем цього рівняння,
2 (x + 1) x +1
то рівняння 2
− − 1 = 0 рівносильне даному. Нехай
x x
x +1 1
= t, тоді 2t2 − t − 1 = 0. Звідси t = 1 або t = − . Маємо:
x 2
x +1 x > 0,
= 1, 1+ 5
x + 1 = x ,
2
x x = ,
x < 0, 2
x +1 1
=− ; x = 2 − 2 2.
x 2 4x + 4 = x2 ;
1+ 5
В і д п о в і д ь: ; 2 − 2 2. ◄
2
Метод заміни змінних є ефективним і для розв’язування систем
ірраціональних рівнянь.
x + y + xy + 22 = 5,
П р и к л а д 4 Розв’яжіть систему рівнянь
x + y + xy + 22 = 3.
4 4
Р о з в ’я з а н н я. Нехай 4
x + y = a, 4
xy + 22 = b, a l 0, b l 0. Тоді
a + b = 5, 2 2
дана система набуває вигляду Далі маємо:
a + b = 3.
8. різні прийоми розв’язування ірраціональних рівнянь та їхніх систем 73
a = 1, 3 2 − x = 1,
ab = 2, b = 2, 3 7 + x = 2,
a = 2,
Тепер можна записати:
a + b = 3; 3 2 − x = 2,
b = 1. 3
7 + x = 1;
x = 1,
x = − 6.
В і д п о в і д ь: 1; –6. ◄
П р и к л а д 6 Розв’яжіть рівняння ( 1+ x +1 )( )
1 + x + 2x − 5 = x.
Р о з в ’я з а н н я. Помножимо обидві частини рівняння на вираз
1 + x − 1. Отримаємо рівняння-наслідок:
( ) (
x 1 + x + 2x − 5 = x 1 + x − 1 . )
Це рівняння рівносильне сукупності
x = 0,
1 + x + 2x − 5 = 1 + x − 1.
Розв’яжемо друге рівняння сукупності. Його наслідком буде
рівняння 2x – 5 = –1. Звідси x = 2.
74 § 2. стеПенеВа функція
ВПРАВИ
3x − 2y 2x
3 x + 3 y = 3, + = 2,
3) 5) 2x 3x − 2y
xy = 8; 2
x − 8y = 18 − 18y;
2
4 x + y + 4 x − y = 4, 4 − x + y + 9 − 2x + y = 7,
4) 6)
x + y − x − y = 8; 2y − 3x = 12.
•
8.6. Розв’яжіть систему рівнянь:
x y 5
3 x − 3 y = 2, + = , 3 x + 2y + 3 x − y + 2 = 3,
1) 2) y x 2 3)
xy = 27; x + y = 5; 2x + y = 7.
8.7.•• Розв’яжіть рівняння x − 1 + x + 3 + 2 (x − 1)(x + 3) = 4 − 2x.
••
8.8. Розв’яжіть рівняння x + (x + 6)(x − 2) = 2 + x + 6 + x − 2.
8.9.•• Розв’яжіть рівняння 2x + 3 + x + 1 = 3x + 2 2x2 + 5x + 3 − 16.
x2
8.10.•• Розв’яжіть рівняння + 2x + 5 = 2x.
2x + 5
8.11.•• Розв’яжіть рівняння 4x2 + 12x 1 + x = 27 (1 + x).
8.12.•• Розв’яжіть рівняння 6x2 − 5x x + 3 + x + 3 = 0.
8.13.•• Розв’яжіть рівняння 3
(x + 3)2 + 3 (6 − x)2 − 3 (x + 3)(6 − x) = 3.
8.14.•• Розв’яжіть рівняння 3
(x + 4)2 + 3 (x − 5)2 + 3 (x + 4)(x − 5) = 3.
8.15.•• Розв’яжіть рівняння 4
x + 8 − 4 x − 8 = 2.
8.16.•• Розв’яжіть рівняння 4
18 + 5x + 4 64 − 5x = 4.
8.17.•• Розв’яжіть рівняння 3
x − 2 + x − 1 = 5.
••
8.18. Розв’яжіть рівняння 3
2 − x = 1 − x − 1.
8.19.•• Розв’яжіть рівняння 2 − 2 − x = x.
8.20.•• Розв’яжіть рівняння 6 − 6 − x = x.
8.21.•• Розв’яжіть рівняння:
1) 2x2 + 3x + 5 + 2x2 − 3x + 5 = 3x;
2) ( )(
x + 1 + 1 x + 10 − 4 = x. )
••
8.22. Розв’яжіть рівняння:
1) x2 + 3x − 2 + x2 − x + 1 = 4x − 3;
2) ( x +1 +1 )( x + 1 + x2 + x − 7 ) = x.
76 § 2. стеПенеВа функція
9. Ірраціональні нерівності
П р и к л а д 1 Розв’яжіть нерівність x2 − 3x + 1 l 3x − 4.
Р о з в ’я з а н н я. Дана нерівність рівносильна системі
x l 5,
x2 − 6x + 5 l 0,
x2 − 3x + 1 l 3x − 4, x m 1,
Звідси 4 x l 5.
3 x − 4 l 0 . x l ; 4
3 xl ;
3
В і д п о в і д ь: [5; +×). ◄
24
В і д п о в і д ь: ; + × . ◄
19
П р и к л а д 4 Розв’яжіть нерівність (x − 3) x2 + 4 m x2 − 9.
Р о з в ’я з а н н я. Перепишемо дану нерівність у такому вигляді:
( )
(x − 3) x2 + 4 − x − 3 m 0.
Ця нерівність рівносильна сукупності двох систем.
x − 3 l 0, x l 3,
x l 3,
1) 2 2 5 x l 3.
+ m + + x l − 6 ;
2
x + 4 m x + 3; x 4 x 6x 9;
x − 3 m 0,
2) 2 Друга нерівність системи рівносильна сукуп-
x + 4 l x + 3.
x + 3 < 0,
ності x + 3 l 0,
x2 + 4 l (x + 3)2 .
x < −3,
5
Звідси xm− .
−3 m x m − 5 ; 6
6
78 § 2. стеПенеВа функція
x m 3,
5
Тоді маємо: 5 xm− .
x m − 6 ; 6
5
В і д п о в і д ь: −×; − Ÿ [3; +×). ◄
6
+
− −
−5 3
6
Рис. 9.2
П р и к л а д 5 Розв’яжіть нерівність 2x + 1 + x − 3 m 2 x .
Р о з в ’я з а н н я. Обидві частини даної нерівності набувають
невід’ємних значень на множині M = [3; +×), яка є областю ви-
значення цієї нерівності. Отже, дана нерівність на множині M
рівносильна нерівності
( ) ( )
2 2
2x + 1 + x − 3 m 2 x .
Звідси 2 2x + 1 x − 3 m x + 2.
На множині M = [3; +×) обидві частини останньої нерівності
набувають невід’ємних значень. Тоді за теоремою 9.4 отримуємо:
4
4 (2x + 1)(x − 3) m (x + 2)2 , 7x2 − 24x − 16 m 0, − m x m 4,
7
x l 3; x l 3; x l 3;
3 m x m 4.
В і д п о в і д ь: [3; 4]. ◄
9. ірраціональні нерівності 79
ВПРАВИ
радіанна π π π π 2π 3π 5π
0 p
міра кута 6 4 3 2 3 4 6
10. радіанна міра кута 83
y A
B P0
O 1 x
ВПРАВИ
а б в
Рис. 10.8
•
10.14. Укажіть усі дійсні числа, які відповідають точці P одинич-
ного кола (рис. 10.9).
а б в
Рис. 10.9
10. радіанна міра кута 87
3) ± { π
3 }
+ πn | n ∈ Ÿ {πn | n ∈ };
4) {
••
π
2
+ πn | n ∈ } { 3πn
10
| n ∈ . }
10.21. Спростіть:
1) {2πn | n ∈ } Ÿ {π + 2πn | n ∈ };
2) {2πn | n ∈ } {πn | n ∈ };
3) ± { π
2 }
+ πn | n ∈ ;
4) { πn
12 } {
| n ∈
π
3
+ πn | n ∈ . }
88 § 3. тригонометричні функції
y
A
B P0
O 1 x
π 3π
x 0 p
2 2
sin x 0 1 0 –1
cos x 1 0 –1 0
11. тригонометричні функції числового аргументу 89
sin π
Наприклад, tg π = = 0,
cos π
π 3π 2
cos − cos −
π 2 3π 4 = 2 = −1.
ctg − = = 0, ctg =
2 π 4 3π 2
sin − sin
2 4 2
З означення тангенса випливає, що тангенс визначений для тих
π
кутів повороту a, для яких cos a ≠ 0, тобто при α ≠ + πk, k ∈ .
2
90 § 3. тригонометричні функції
{
є множина x ∈ | x ≠
π
2 }
+ πk, k ∈ .
tg α = tg (α + πn), n ∈
ctg α = ctg (α + πn), n ∈
π
П р и к л а д 2 Доведіть, що cos α = sin α + .
2
Р о з в ’я з а н н я. Нехай точки P1 і P2 отримано в результаті по-
π
воротів точки P0 на кути a і α + відповідно. Опустимо перпенди-
2
куляри P1A і P2B на осі x і y відповідно (рис. 11.9). Оскільки
π
∠P1OP2 = , то можна встановити, що DOP1A =
2
= DOP2B. Звідси OA = OB. Отже, абсциса точ-
ки P1 дорівнює ординаті точки P2, тобто
π
cos α = sin α + .
2
Випадки розміщення точок P1 і P2 в інших
координатних чвертях можна розглянути
аналогічно.
Розгляньте самостійно випадки, коли точ-
Рис. 11.9
ки P1 і P2 лежать на координатних осях. ◄
ВПРАВИ
π
11.17.• Доведіть, що sin α = − cos + α .
2
11.18.• Доведіть, що cos a = –cos (p + a).
СТАВАй ОСТРОгРАдСьКИМ!
y tg α
y sin α y cos α ctg α
+ + – + – +
0 x 0 x 0 x
– – – + + –
Рис. 12.3
tg (–a) = –tg a
ctg (–a) = –ctg a
Справді,
sin ( −α ) − sin α
tg (−α) = = = − tg α;
cos ( −α ) cos α
cos ( −α ) cos α
ctg (−α) = = = − ctg α.
sin ( −α ) − sin α
ВПРАВИ
Рис.13.1
Рис.13.2
{
D (f ) = x ∈ | x =
π
2 }
+ πn, n ∈ .
1
П р и к л а д 4 Доведіть, що функція f (x) = не є періодичною.
x−2
Р о з в ’я з а н н я. Зауважимо, що D (f ) = (−×; 2) Ÿ (2; +×). Припус-
тимо, що функція f є періодичною з періодом T ≠ 0. Очевидно, що
x0 = 2 − T ∈ D (f ), тоді x0 + T = 2 − T + T ∈ D (f ), тобто 2 ∈ D (f ) —
отримали суперечність. ◄
О з н а ч е н н я. Додатні числа a і b називають с у м і р н и м и
a a
(с п і л ь н о м і р н и м и ), якщо — раціональне число. Якщо —
b b
ірраціональне число, то числа a і b є н е с у м і р н и м и.
6x 6x
П р и к л а д 5 Знайдіть період функції y = cos + tg .
5 7
Р о з в ’я з а н н я. Якщо ми знайдемо спільний період функцій
6x 6x
f (x) = cos і g (x) = tg , то цим самим знайдемо період даної
5 7
функції.
Скориставшись теоремою 13.3, запишемо:
6 5π 6 7π
Tf = 2π : = , Tg = π : = .
5 3 7 6
13. Періодичні функції 105
Tf 10
Тоді = . Отже, періоди Tf і Tg є сумірними, а тому функції f
Tg 7
і g мають спільний період T. Він дорівнює 7Tf або 10Tg, тобто
35π
T= .
3
35π
В і д п о в і д ь: . ◄
3
ВПРАВИ
а б в
Рис. 13.5
106 § 3. тригонометричні функції
а б
Рис. 13.6
1
13.12.• Знайдіть головний період функції f (x) = 1 − .
sin2 x
( x)
2
13.13.• Доведіть, що функція f (x) = sin не є періодичною.
f (x) = cos ( x )
2
13.14.• Доведіть, що функція не є періодичною.
13.15.• Знайдіть період функції:
3x πx
1) f (x) = sin + tg 7x ; 3) f (x) = sin πx − 2 cos ;
2 3
6x 6x
Функції f (x) = cos і g (x) = tg є періодичними. У прикла-
5 7
ді 5 п. 13 ми з’ясували, що функція y = f (x) + g (x) також є періо-
дичною.
Виникає природне запитання: «Чи завжди сума двох періодич-
них функцій є періодичною функцією?»
Розглянемо функції f (x) = − sin2 x і g (x) = − cos2 x . Ці функ-
ції є періодичними (див. приклад 3 і задачу 13.11 п. 13). При
cos T = 1,
(
cos 2T = 1. )
110 § 3. тригонометричні функції
Рис. 14.2
14. Властивості та графіки функцій y = sin x і y = cos x 113
Рис. 14.3
Рис. 14.5
Рис. 14.6
Рис. 14.7
π
П р и к л а д 4 Побудуйте графік функції y = sin 2x − .
3
Р о з в ’я з а н н я. Проведемо такі перетворення:
1) y = sin x → y = sin | x | — симетрія відносно осі ординат час-
тини графіка, яка лежить у півплощині x l 0;
2) y = sin | x | → y = sin | 2x | — стискання до осі ординат у 2 рази;
π
3) y = sin 2x → y = sin 2 x − — паралельне перенесення
6
π
вздовж осі абсцис управо на одиниць (рис. 14.8). ◄
6
Рис. 14.8
116 § 3. тригонометричні функції
π
П р и к л а д 5 Побудуйте графік функції y = sin 2 x − .
3
Р о з в ’я з а н н я. Проведемо такі перетворення:
1) y = sin x → y = sin 2x — стиск до осі ординат у 2 рази;
π
2) y = sin 2x → y = sin 2 x − — паралельне перенесення
6
π
вздовж осі абсцис управо на одиниць;
6
π π
3) y = sin 2x − → y = sin 2 x − — симетрія відносно осі
3 3
ординат частини графіка, яка лежить у півплощині x l 0. Шуканий
графік складається з двох симетричних частин (рис. 14.9). ◄
Рис. 14.9
y
П р и к л а д 6 Побудуйте графік рів-
4π няння cos x + cos y = 2.
2π Р о з в ’я з а н н я. Оскільки cos x m1
і cos y m1, то дане рівняння рівно-
–4π –2π 2π 4π
0 x cos x = 1,
сильне системі
–2π cos y = 1.
–4π x = 2 πn, n ∈ Z,
Звідси
y = 2πm, m ∈ Z.
Шуканий графік — це множина то-
Рис. 14.10
чок, зображених на рисунку 14.10. ◄
14. Властивості та графіки функцій y = sin x і y = cos x 117
ВПРАВИ
4) y = − sin2 x ; 8) y = tg x | cos x |.
••
14.18. Побудуйте графік функції:
( ) cos x
2
1) y = cos x ; 5) y = ;
cos x
2) y = sin x − sin2 x ; 6) y = ctg x sin x;
3) y = − cos2 x ; 7) y = ctg x | sin x |;
sin x
4) y = sin x − 1; 8) y = .
sin x
x
14.19.•• Скільки коренів має рівняння sin x = ?
10π
x
14.20.•• Скільки коренів має рівняння cos x = ?
4π
••
14.21. Побудуйте графік рівняння:
1) sin π (x2 + y2 ) = 0; 2) sin x + sin y = 2.
••
14.22. Побудуйте графік рівняння:
1) cos π (x2 + y2 ) = 1; 2) cos x + cos y = –2.
••
14.23. Побудуйте графік рівняння:
1) sin x = 0; 3) x2 + sin2 x = 0;
2) y sin x = 0; 4) y = sin x .
••
14.24. Побудуйте графік рівняння:
1) sin y = 0; 3) y2 + cos2 x = 0;
2) x sin y = 0; 4) y = cos x.
••
14.25. Знайдіть усі значення параметра a, при яких рівняння
cos a2 − x2 = 1 має рівно 8 коренів.
14.26.* Чи існує визначена на проміжку [–1; 1] функція f така, що
для всіх x ∈ виконується нерівність f (cos x) + sin x < 1?
120 § 3. тригонометричні функції
π π
Функція y = tg x на проміжку − ; має один нуль: x = 0.
2 2
π π
Якщо x ∈ − ; 0 , то tg x < 0; якщо x ∈ 0; , то tg x > 0.
2 2
Отримані властивості функції y = tg x дають змогу побудувати її
π π
графік на проміжку − ; (рис. 15.2). Графік можна побудувати
2 2
15. Властивості та графіки функцій y = tg x і y = ctg x 121
Рис. 15.3
Рис. 15.6
{
D (y) = x ∈ | x ≠
πn
2 }
,n ∈ .
π
Якщо πk < x < + πk, k ∈ , то ctg x > 0 і y = 1.
2
π
Якщо + πk < x < π + πk, k ∈ , то ctg x < 0 і y = –1.
2
Шуканий графік складається з окремих відрізків з «виколо-
тими» кінцями (рис. 15.7). ◄
15. Властивості та графіки функцій y = tg x і y = ctg x 123
y
1
–π − 2π 0 π π 3π x
2 2
–1
Рис. 15.7
ВПРАВИ
( ) ctg x
2
1) y = ctg x ; 4) y = ;
ctg x
2) y = tg x + tg | x |; 5) y = ctg x − ctg2 x ;
1
3) y = −tg2 x ; 6) y = .
tg x ctg x
15.14.• Побудуйте графік функції:
( ) tg x
2
1) y = tg x ; 4) y = ;
tg x
2) y = ctg x – ctg | x |; 5) y = tg x + tg2 x ;
3) y = −ctg2 x ; 6) y = tg x ctg x.
•
15.15. Побудуйте графік рівняння:
1) y tg x = 0; 3) tg2 x + tg2 y = 0;
2) tg x tg y = 0; (
4) tg π (2 x + y ) ) = 0.
•
15.16. Побудуйте графік рівняння:
1) x tg y = 0; 3) x2 + tg2 y = 0;
4) ctg ( y − x
tg x
2)
tg y
= 0; ) = 0.
16. основні співвідношення між тригонометричними функціями 125
{α ∈ | α = πk, k ∈ } Ÿ {α ∈ | α =
π
2 }
+ πk, k ∈ =
{
= α ∈ | α =
πk
2
,k ∈ .}
Тому тотожність (2) є правильною для всіх a таких, що
πk
α≠ , k ∈ .
2
sin2 α
П р и к л а д 1 Спростіть вираз: 1) sin2 t + cos2 t + tg2 x; 2) .
1 + cos α
1
Р о з в ’я з а н н я. 1) sin2 t + cos2 t + tg2 x = 1 + tg2 x = ;
cos2 x
sin2 α 2
1 − cos α (1 − cos α ) (1 + cos α )
2) = = = 1 − cos α. ◄
1 + cos α 1 + cos α 1 + cos α
П р и к л а д 2 Доведіть тотожність:
1) cos2 α + sin2 α sin2 β + sin2 α cos2 β = 1;
(sin α + cos α )2 − 1
2) = 2 tg2 α.
ctg α − sin α cos α
Р о з в ’я з а н н я. 1) cos2 α + sin2 α sin2 β + sin2 α cos2 β =
= cos2 α + sin2 α (sin2 β + cos2 β) = cos2 α + sin2 α = 1.
(sin α + cos α )2 − 1 sin2 α + 2 sin α cos α + cos2 α − 1
2) = =
ctg α − sin α cos α cos α
− sin α cos α
sin α
1 + 2 sin α cos α − 1 2 sin α cos α 2 sin α æsin α 2 sin2 α
= = = = =
1 2
1 − sin α 1 − sin2 α cos2 α
cos α − sin α cos α æ
sin α sin α
= 2 tg2 α. ◄
16. основні співвідношення між тригонометричними функціями 127
2
Приклад 3 Відомо, що cos α = .
3
Обчисліть sin a.
Р о з в ’я з а н н я. Маємо:
4 5
sin2 α = 1 − cos2 α = 1 − = .
9 9
5 5
Звідси sin α = або sin α = − .
3 3
Рисунок 16.1 ілюструє цей при- Рис. 16.1
клад. ◄
7
Приклад 4 Знайдіть cos a, tg a, ctg a, якщо sin α = −
25
3π
і π<α< .
2
Р о з в ’я з а н н я. Маємо:
2
7 49 576
cos α = 1 − sin α = 1 − − = 1 −
2 2
= .
25 625 625
3π 576 24
Оскільки π < α < , то cos α < 0; отже, cos α = − =− .
2 625 25
sin α 7 24 7 1 24
tg α = =− : − = ; ctg α = = . ◄
cos α 25 25 24 tg α 7
5
Приклад 5 Дано: ctg α = , 90° < α < 270°. Знайдіть sin α,
12
cos α, tg a.
12
Р о з в ’я з а н н я. Маємо: tg α = .
5
1 25 169 144
= 1 + ctg2 α = 1 + = ; sin2 α = .
sin2 α 144 144 169
Оскільки ctg a > 0 і 90° < α < 270°, то 180° < α < 270°. Отже,
12
sin a < 0. Тоді sin α = − .
13
5 12 5
Маємо: cos α = ctg α sin α =
æ − = − . ◄
12 13 13
128 § 3. тригонометричні функції
ВПРАВИ
8 sin α − 3 cos α
3) , якщо tg α = −3.
sin α + 5 sin2 α cos α − 8 cos3 α
3
y y
P2 P1
β1 α1
α 1− β1 α1 P0 β 1 −α 1 β1 P0
O 1x O 1 x
P1 P2
y y
P2 P1
α1 β1
P0 β1 α1 P
0
O 1 x O 1x
2π−(α1− β1) 2π−(β1− α1)
P1 P2
Рис. 17.4 Рис. 17.5
У кожному
із чотирьох випадків косинус кута між векторами
OP1 і OP2 дорівнює cos (a – b). Далі залишається тільки повтори-
ти наведені вище міркування для випадку, коли (a – b) ∈ [0; p].
Доведемо формулу косинуса суми:
π
sin α = cos − α
2
π π π
Справді, cos − α = cos cos α + sin sin α = sin α.
2 2 2
Тепер доведемо, що
π
cos α = sin − α
2
π π π
Маємо: cos α = cos − − α = sin − α .
2 2 2
π π
Тоді sin (α + β) = cos − (α + β) = cos − α − β =
2 2
π π
= cos − α cos β + sin − α sin β = sin α cos β + cos α sin β;
2 2
sin (a – b) = sin (a + (–b)) = sin a cos (–b) + cos a sin (–b) =
= sin a cos b – cos a sin b.
Формули тангенса суми й тангенса різниці мають вигляд:
tg α + tg β
tg (a + b) = (2)
1 − tg α tg β
tg α − tg β
tg (a – b) = (3)
1 + tg α tg β
Доведемо формулу (2). Маємо:
sin (α + β) sin α cos β + cos α sin β
tg (α + β) = = .
cos (α + β) cos α cos β − sin α sin β
Припустивши, що cos a cos b ≠ 0, отриманий дріб можна пере-
писати так:
sin α cos β cos α sin β
+
cos α cos β cos α cos β tg α + tg β
= .
cos α cos β sin α sin β 1 − tg α tg β
−
cos α cos β cos α cos β
17. формули додавання 135
1 3
3 sin α + 2
2 cos α − 2 sin α
= =
3 1
2
2 cos α + 2 sin α − 3 cos α
3 sin α + cos α − 3 sin α cos α
= = = ctg α. ◄
3 cos α + sin α − 3 cos α sin α
α α
П р и к л а д 2 Доведіть тотожність sin α − cos α tg = tg .
2 2
α
cos α sin
α 2 =
Р о з в ’я з а н н я. sin α − cos α tg = sin α −
2 α
cos
2
α α α α
sin α cos − cos α sin sin α − sin
2 2 = 2 2 = tg α . ◄
= =
α α α 2
cos cos cos
2 2 2
1 − tg 70° tg 65°
П р и к л а д 3 Знайдіть значення виразу .
tg 70° + tg 65°
Р о з в ’я з а н н я. Використовуючи формулу тангенса суми кутів
1 − tg 70° tg 65° 1 1
70° і 65°, маємо: = = =
tg 70° + tg 65° tg (70° + 65°) tg 135°
= ctg 135° = ctg (180° − 45°) = −ctg 45° = −1. ◄
136 § 3. тригонометричні функції
2 1
Приклад 6 Дано: sin α = , cos β = , 0° < α < 90°,
5 10
0° < β < 90°. Знайдіть a + b.
Р о з в ’я з а н н я. Оскільки 0° < α < 90°, 0° < β < 90°, то
0° < α + β < 180°. На проміжку (0°; 180°) косинус набуває кожного
свого значення з проміжку (–1; 1) один раз. Отже, знайшовши
cos (α + β), можна визначити і значення α + β. Маємо:
1
cos α = 1 − sin2 α = ,
5
3
sin β = 1 − cos2 β = .
10
Тоді cos (α + β) = cos α cos β − sin α sin β =
1 1 2 3 5 5 1
= æ − æ =− =− =− .
5 10 5 10 50 5 2 2
Беручи до уваги, що 0° < α + β < 180°, отримуємо: α + β = 135°. ◄
17. формули додавання 137
ВПРАВИ
π
17.43.•• Доведіть нерівність cos (α − β) < cos α + sin β, де 0 < α < ,
2
π
0<β< .
2
17.44. Відомо, що sin α + sin β + sin γ l 5. Доведіть, що
*
π 3π
sin − α = cos α sin (π − α ) = sin α sin − α = − cos α
2 2
π 3π
sin + α = cos α sin (π + α ) = − sin α sin + α = − cos α
2 2
π 3π
cos − α = sin α cos (π − α ) = − cos α cos − α = − sin α
2 2
π 3π
cos + α = − sin α cos (π + α ) = − cos α cos + α = sin α
2 2
π
Обчислення тангенсів і котангенсів кутів виду ± α можна
2
звести до обчислення тангенса або котангенса кута a. Наприклад:
π
sin + α
π 2 cos α
tg + α = = = − ctg α.
2 π − sin α
cos +α
2
Аналогічно можна отримати:
π π
tg − α = ctg α tg + α = − ctg α
2 2
π π
ctg − α = tg α ctg + α = − tg α
2 2
π
2. Якщо в лівій частині формули кут має вигляд ± α або
2
3π
± α, то синус міняють на косинус, тангенс — на котангенс
2
і навпаки. Якщо кут має вигляд p ± a, то заміни функції не від-
бувається.
3π
Покажемо, як застосувати ці правила для виразу sin − α .
2
π 3π
Припустивши, що 0 < α < , доходимо висновку: − α є кутом
2 2
3π
ІІІ координатної чверті. Тоді sin − α < 0. За першим правилом
2
у правій частині рівності має стояти знак «–».
3π
Оскільки кут має вигляд − α, то за другим правилом потріб-
2
но замінити синус на косинус.
3π
Отже, sin − α = − cos α.
2
П р и к л а д 4 Спростіть вираз
π
sin α −
4 ctg α − 5π − cos π + α sin (α − π).
π 4 2
sin +α
4
π π
Розв’язання. Маємо: sin α − = − sin − α .
4 4
π π π π π
Оскільки − α + + α = , то sin + α = cos − α . Отже,
4 4 2 4 4
π
sin α −
4 ctg α − 5π − cos π + α sin (α − π) =
π 4 2
sin +α
4
π
− sin
4 − α π
= æ − ctg π + − α + sin α æ(− sin α) =
π 4
cos
4 − α
π π
= − tg − α æ −ctg − α − sin2 α = 1 − sin2 α = cos2 α. ◄
4 4
ВПРАВИ
π 3π
tg
2 − α cos 2 − α cos (2π − α )
4) = sin α;
3π
ctg ( π + α ) sin +α
2
3π
tg + α
sin ( π + α ) 2
5) − + tg (π − α) = −1;
3π ctg ( π − α )
sin −α
2
sin (π − α ) cos (π + α ) tg (π − α )
6) = −1.
3π 3π π
sin − α ctg + α cos +α
2 2 2
18.13.•• Обчисліть:
1) ctg 5° ctg 15° ctg 25°æ...æctg 75° ctg 85°;
2) tg 20° + tg 40° + tg 60° + ... + tg 160° + tg 180°;
3) sin 0° + sin 1° + sin 2° + ... + sin 359° + sin 360°.
18.14.•• Обчисліть:
1) sin 110° + sin 130° + sin 150° + ... + sin 230° + sin 250° + sin 270°;
2) tg 10° tg 20° tg 30°æ...ætg 70° tg 80°;
3) ctg 15° + ctg 30° + ctg 45° + ... + ctg 165°.
18.15.•• Доведіть тотожність:
π
cos2
3 + α π π
1) + sin2 + α tg2 − α = 1;
2 π 3 6
tg
6 − α
cos4 (α − π) 1
2) = − ctg2 α;
3 π 3 π 2
cos4 α − + sin 4 α + −1
2 2
3π 5π 5π
3) sin2 − α (tg2 α − 1) ctg α − sin −2 + α = 2.
2 4 4
••
18.16. Знайдіть значення виразу
π 3π 3π 5π
cos2 + cos2 + cos2 + cos2 .
8 11 8 22
18.17.•• Спростіть вираз:
π π 3π 3π
1) cos2 + α + cos2 − α + sin − α cos + α tg (π + α);
4 4 2 2
cos2 (20° − α )
2) + tg (α + 10°) ctg (80° − α).
sin2 (70° + α )
148 § 3. тригонометричні функції
2 tg α
tg 2α = 2
1 − tg α
cos 2a = 2 cos2 a – 1
19. формули подвійного, потрійного та половинного кутів 149
1 + cos 2a = 2 cos2 a
1 − cos 2α
sin2 α =
2
1 + cos 2α
cos2 α =
2
Дві останні формули називають формулами пониження степеня.
П р и к л а д 1 Спростіть вираз:
cos α sin α
1) ; 2) ; 3) 1 − 8 sin2 β cos2 β; 4) tg a – ctg a.
α α α
sin − cos 2 cos2
2 2 2
Р о з в ’я з а н н я. 1) Застосовуючи формулу косинуса подвійного
кута cos 2x = cos2 x − sin2 x і формулу різниці квадратів, отримуємо:
α α α α α α
cos2 − sin2 cos − sin cos + sin
cos α 2 2 = 2 2 2 2 =
=
α α α α α α
sin − cos sin − cos sin − cos
2 2 2 2 2 2
α α
= − cos + sin .
2 2
α
2) Застосовуючи формулу синуса подвійного кута для кута ,
2
отримуємо:
α α α
2 sin cos sin
sin α 2 2 = 2 = tg α .
=
α α α 2
2 cos2 2 cos2 cos
2 2 2
3) 1 − 8 sin2 β cos2 β = 1 − 2æ4 sin2 β cos2 β = 1 − 2 sin2 2β = cos 4β.
sin α cos α sin2 α − cos2 α cos 2α
4) tg α − ctg α = − = =− =
cos α sin α cos α sin α sin α cos α
2 cos 2α 2 cos 2α
=− =− = −2 ctg 2α. ◄
2 sin α cos α sin 2α
150 § 3. тригонометричні функції
π
1 − tg 2
П р и к л а д 2 Обчисліть 8.
π
tg
8
Р о з в ’я з а н н я. Застосовуючи формулу тангенса подвійного кута,
π π
1 − tg 2 1 − tg 2
8 = 2æ 8 = 2 2
отримуємо: = = 2. ◄
π π π π
tg 2 tg tg 2æ tg
8 8 8 4
Приклад 3 Подайте у вигляді добутку вираз: 1) 1 + cos 4α;
2) 1 − sin α.
Р о з в ’я з а н н я. 1) Застосовуючи формулу 1 + cos 2x = 2 cos2 x,
отримуємо: 1 + cos 4α = 2 cos2 2α.
2) За допомогою формули зведення замінимо синус на косинус
і застосуємо формулу 1 − cos 2x = 2 sin2 x :
π π α
1 − sin α = 1 − cos − α = 2 sin2 − . ◄
2 4 2
α α
1 + cos − sin
П р и к л а д 4 Доведіть тотожність 2 = − ctg α .
2
α α 4
1 − cos − sin
2 2
α α α α α
1 + cos − sin 2 cos2 − 2 sin cos
Р о з в ’я з а н н я. Маємо: 2 2 = 4 4 4 =
α α 2 α α α
1 − cos − sin 2 sin − 2 sin cos
2 2 4 4 4
α α α
2 cos cos − sin
= 4 4 4 = − ctg α . ◄
α α α 4
2 sin sin − cos
4 4 4
П р и к л а д 5 Доведіть тотожність
sin 32α
cos α cos 2α cos 4α cos 8α cos 16α = .
32 sin α
Р о з в ’я з а н н я. Помножимо та поділимо ліву частину даної рів-
ності на sin α і багаторазово застосуємо формулу синуса подвій-
ного кута:
sin α cos α cos 2α cos 4α cos 8α cos 16α
cos α cos 2α cos 4α cos 8α cos 16α = =
sin α
19. формули подвійного, потрійного та половинного кутів 151
sin 2α cos 2α cos 4α cos 8α cos 16α sin 4α cos 4α cos 8α cos 16α
= = =
2 sin α 4 sin α
sin 8α cos 8α cos 16α sin 16α cos 16α sin 32α
= = = . ◄
8 sin α 16 sin α 32 sin α
Формули, які виражають тригонометричні функції аргументу
3a через тригонометричні функції аргументу a, називають форму-
лами потрійного кута.
Маємо: sin 3a = sin (2a + a) = sin 2a cos a + cos 2a sin a =
= 2 sin a cos a cos a + (1 – 2 sin2 a) sin a =
= 2 sin a cos2 a + sin a – 2 sin3 a =
= 2 sin a (1 – sin2 a) + sin a – 2 sin3 a =
= 2 sin a – 2 sin3 a + sin a – 2 sin3 a = 3 sin a – 4 sin3 a.
Отже,
sin 3a = 3 sin a – 4 sin3 a
Таким чином,
П р и к л а д 6 Доведіть тотожність
4 cos α cos (60° − α) cos (60° + α) = cos 3α.
Р о з в ’я з а н н я. Застосувавши формули косинуса різниці та ко-
синуса суми, отримуємо:
4 cos α cos (60° − α) cos (60° + α) =
= 4 cos α (cos 60° cos α + sin 60° sin α) (cos 60° cos α − sin 60° sin α) =
1 3
= 4 cos α (cos2 60° cos2 α − sin2 60° sin2 α) = 4 cos α cos2 α − sin2 α =
4 4
= cos3 α − 3 cos α sin2 α = cos3 α − 3 cos α (1 − cos2 α) =
= cos3 α − 3 cos α + 3 cos3 α = 4 cos3 α − 3 cos α = cos 3α. ◄
152 § 3. тригонометричні функції
П р и к л а д 7 Доведіть рівність 16 cos 20° cos 40° cos 60° cos 80° = 1.
Р о з в ’я з а н н я. Маємо: 16 cos 20° cos 40° cos 60° cos 80° =
1
= 16æ cos 20° cos 40° cos 80° = 8 cos 20° cos 40° cos 80°.
2
Оскільки 40° = 60° − 20°, 80° = 60° + 20°, то можна застосувати
тотожність, доведену в прикладі 6 цього пункту (при α = 20°) :
8 cos 20° cos 40° cos 80° = 2 cos (3æ20°) = 1.
Інше доведення можна отримати, міркуючи так само, як при
розв’язуванні прикладу 5:
8 sin 20° cos 20° cos 40° cos 80°
16 cos 20° cos 40° cos 60° cos 80° = =
sin 20°
4 sin 40° cos 40° cos 80° 2 sin 80° cos 80°
= = =
sin 20° sin 20°
sin 160° sin (180° − 20°)
= = = 1. ◄
sin 20° sin 20°
Формули, які виражають тригонометричні функції аргумен-
α
ту через тригонометричні функції аргументу a, називають фор-
2
мулами половинного кута.
α
Замінивши у формулах пониження степеня a на , отримаємо:
2
α 1 − cos α
sin2 = ,
2 2
α 1 + cos α
cos2 = .
2 2
Поділимо почленно першу рівність на другу. Отримаємо:
α 1 − cos α
tg2 = .
2 1 + cos α
Тепер можна записати:
α 1 − cos α
sin =
2 2
α 1 + cos α
cos =
2 2
α 1 − cos α
tg =
2 1 + cos α
3 3α
Приклад 8 Дано: tg 3α = 3 , 60° < α < 90°. Знайдіть sin ,
7 2
3α 3α
cos , tg .
2 2
Р о з в ’я з а н н я. Маємо:
2
1 24 624 49
= 1 + tg2 3α = 1 + = ; cos2 3α = .
2
cos 3α 7 49 625
Оскільки 60° < α < 90°, то 180° < 3α < 270°. Отже, cos 3α < 0.
7
Тоді cos 3α = − .
25
3α 3α 3α
Оскільки 90° < < 135°, то sin > 0, а cos < 0. Тоді
2 2 2
3α 1 − cos 3α 1 7 4
sin = = 1 + = ,
2 2 2 25 5
3α 1 + cos 3α 1 7 3
cos =− =− 1 − = − ,
2 2 2 25 5
3α
sin
3α 2 = − 4. ◄
tg =
2 3α 3
cos
2
1 − cos α 1 + cos α
П р и к л а д 9 Спростіть вираз + .
1 + cos α 1 − cos α
1 − cos α 1 + cos α
Р о з в ’я з а н н я. Маємо: + =
1 + cos α 1 − cos α
2 2
α α α α
sin cos sin + cos
α α 2 + 2 2 2
= tg + ctg = = =
2 2 α α α α
cos sin cos æ sin
2 2 2 2
2 α 2 α
sin + cos
2 2 = 1 2 2
= = = . ◄
α α α α α α sin α
sin cos sin cos 2 sin cos
2 2 2 2 2 2
α α
2 sin cos
Маємо: sin α = 2 2 .
2 α 2α
sin + cos
2 2
α
Припустивши, що cos ≠ 0, поділимо чисельник і знаменник
2
α
отриманого дробу на cos2 :
2
α α
2 sin cos
2 2
2 α α
cos 2 tg
sin α = 2 = 2 .
2 α 2 α 2α
sin + cos 1 + tg
2 2 2
2 α
cos
2
Отже,
α
2 tg
sin α = 2
2α
1 + tg
2
α α
cos2 − sin2
α 2 2.
Виразимо cos a через tg . Отримуємо: cos α =
2 2 α 2 α
cos + sin
2 2
α
Припустивши, що cos ≠ 0, поділимо чисельник і знаменник
2
α
отриманого дробу на cos2 :
2
α α
cos2 − sin2
2 2
2 α 2 α
cos 1 − tg
cos α = 2 = 2.
2 α 2 α 2 α
cos + sin 1 + tg
2 2 2
2 α
cos
2
19. формули подвійного, потрійного та половинного кутів 155
Отже,
α
1 − tg 2
cos α = 2
2 α
1 + tg
2
α
П р и к л а д 1 0 Дано: tg = 3. Знайдіть sin α + cos α.
2
Р о з в ’я з а н н я. Маємо:
α α
2 tg 1 − tg 2
sin α = 2 =
2æ3
= 0,6; cos α = 2 = 1 − 9 = −0,8.
α 1+ 9 2 α 1+ 9
1 + tg 2 1 + tg
2 2
Тоді sin α + cos α = 0,6 − 0,8 = −0,2. ◄
ВПРАВИ
π π
4) 2 sin 20° cos 20°; 10) sin − α cos − α ;
4 4
5) cos2 10ϕ − sin2 10ϕ; 11) sin2 (β − 45°) − cos2 (β − 45°);
2 tg 1,5α
6) cos 6α + 2 sin2 3α; 12) .
1 + tg 2 1,5α
19.5.° Обчисліть:
π 2tg 165°
1) 2 sin 75° cos 75°; 3) 1 − 2 sin2 ; 5) ;
12 1 − tg 2 165°
1 − tg 2 15°
2) cos2 15° – sin2 15°; 4) sin 22°30 ′ cos 22°30 ′; 6) .
tg 15°
19.6.° Обчисліть:
3π 3π
1) cos2 22°30 ′ − sin2 22°30 ′; 3) 2 sin cos ;
8 8
2 tg 75° π
2) ; 4) 1 − 2 cos2 .
1 − tg 2 75° 12
3π
19.7.° Знайдіть sin 2a, якщо sin a = –0,6 і < α < 2π.
2
5 π
19.8.° Знайдіть sin 2a, якщо cos α = − і < α < π.
13 2
1
19.9.° Знайдіть cos 2a, якщо cos α = .
3
1
19.10.° Знайдіть cos 2a, якщо sin α = − .
4
19.11.° Знайдіть tg 2a, якщо:
5 π
1) tg a = 4; 2) sin α = і 0<α< .
3 2
19.12.° Знайдіть tg 2a, якщо:
3 3π
1) ctg a = 2; 2) cos α = − і π<α< .
5 2
19. формули подвійного, потрійного та половинного кутів 157
π
19.55.* Доведіть рівність 2 + 2 + 2 + … + 2 = 2 cos n + 1 .
2
n радикалів
162 § 3. тригонометричні функції
α+β α−β
sin α + sin β = 2 sin cos
2 2
α−β α+β
sin α − sin β = 2 sin cos
2 2
α+β α−β
cos α − cos β = −2 sin sin
2 2
П р и к л а д 1 Доведіть, що коли α + β + γ = π, то
sin2 α + sin2 β + sin2 γ = 2 + 2 cos α cos β cos γ .
Р о з в ’я з а н н я
1 − cos 2α 1 − cos 2β
sin2 α + sin2 β + sin2 γ = + + sin2 γ =
2 2
cos 2α + cos 2β
= 1− + sin2 γ = 1 − cos (α + β) cos (α − β) + 1 − cos2 γ =
2
= 2 − cos (π − γ ) cos (α − β) − cos2 γ = 2 + cos γ cos (α − β) − cos2 γ =
= 2 + cos γ (cos (α − β) − cos γ ) = 2 + cos γ (cos (α − β) − cos (π − (α + β))) =
= 2 + cos γ (cos (α − β) + cos (α + β)) = 2 + 2 cos γ cos α cos β. ◄
164 § 3. тригонометричні функції
П р и к л а д 2 Обчисліть суму
1 1 1
S= + + ... + , n > 1.
cos 1 cos 2 cos 2 cos 3 cos (n − 1) cos n
Р о з в ’я з а н н я. Використаємо тотожність
sin 1
tg k − tg (k − 1) = або
cos (k − 1) cos k
1 − tg (k − 1) + tg k
= .
cos (k − 1) cos k sin 1
Скориставшись отриманим результатом, запишемо такі рівності:
1 − tg 1 + tg 2
= ;
cos 1 cos 2 sin 1
1 − tg 2 + tg 3
= ;
cos 2 cos 3 sin 1
1 − tg 3 + tg 4
= ;
cos 3 cos 4 sin 1
...
1 − tg (n − 1) + tg n
= .
cos (n − 1) cos n sin 1
Додавши дані рівності, отримаємо:
− tg 1 + tg 2 − tg 2 + tg 3 − tg 3 + tg 4 − ... − tg (n − 1) + tg n − tg 1 + tg n
S= = .
sin 1 sin 1
tg n − tg 1
В і д п о в і д ь: S = . ◄
sin 1
У ході доведення формул суми та різниці синусів (косинусів)
було отримано тотожності:
sin (x + y) + sin (x – y) = 2 sin x cos y;
cos (x + y) + cos (x – y) = 2 cos x cos y;
cos (x + y) – cos (x – y) = –2 sin x sin y.
Перепишемо їх так:
1
sin x cos y = (sin (x − y) + sin (x + y))
2
1
cos x cos y = (cos (x − y) + cos (x + y))
2
1
sin x sin y = (cos (x − y) − cos (x + y))
2
П р и к л а д 3 Доведіть рівність
π 3π 5π 7π 9π 1
cos + cos + cos + cos + cos = .
11 11 11 11 11 2
ВПРАВИ
Рівняння cos x = b
21. Рівняння
Оскільки областю значень функції y = cos x є проміжок [–1; 1],
то при | b | > 1 рівняння cos x = b не має розв’язків. Разом з тим при
будь-якому b такому, що b m1, це рівняння має корені, причому
їх безліч.
Сказане легко зрозуміти, звернувшись до графічної інтерпрета-
ції: графіки функцій y = cos x і y = b, де b m1, мають безліч спіль-
них точок (рис. 21.1).
Рис. 21.1
Рис. 21.2
170 § 4. ТригономеТричні рівняння і нерівноСТі
Рис. 21.3
Тоді всі корені рівняння cos x = b мають вигляд
x = ±a + 2pn, n ∈ .
Ця формула показує, що корінь a відіграє особливу роль: знаючи
його, можна знайти всі інші корені рівняння cos x = b. Корінь a
має спеціальну назву — арккосинус.
21. рівняння cos x = b 171
О з н а ч е н н я. А р к к о с и н у с о м числа b, де b m 1, називають
таке число a з проміжку [0; p], косинус якого дорівнює b.
Для арккосинуса числа b використовують позначення arccos b.
Наприклад,
1 π π π 1
arccos = , оскільки ∈[0; π] і cos = ;
2 3 3 3 2
2 3π 3π 3π 2
arccos − = , оскільки ∈[0; π] і cos =− ;
2 4 4 4 2
π π π
arccos 0 = , оскільки ∈[0; π] і cos = 0;
2 2 2
arccos (–1) = p, оскільки p ∈ [0; p] і cos p = –1.
Узагалі, arccos b = a, якщо a ∈ [0; p] і cos a = b.
Серед усіх кутів, косинус яких дорівнює даному числу, аркко-
синус — це єдиний кут, що належить проміжку [0; p].
π 1 π 1
Наприклад, має місце рівність cos − = , але − ≠ arccos ,
3 2 3 2
π
оскільки − ∉ [0; π].
3
Тепер формулу коренів рівняння cos x = b, b m1, можна за-
писати в такому вигляді:
π
x = 2pn, n ∈ x= + πn, n ∈ x = p + 2pn, n ∈
2
П р и к л а д 1 Розв’яжіть рівняння:
2 x π 1 π
1) cos 4x = − ; 2) cos + = ; 3) cos − 7x = 0; 4) cos px2 = 1.
2 3 4 2 5
172 § 4. ТригономеТричні рівняння і нерівноСТі
y
1
5π
4
0 π π x
2 2
− 2
Рис. 21.4
Розглядаючи різні положення прямої y = b, отримуємо такі
результати:
якщо b < –1, то коренів немає;
якщо b = –1, то один корінь;
2
якщо −1 < b < − , то два корені;
2
2
якщо − m b m 1, то один корінь;
2
якщо b > 1, то коренів немає.
В і д п о в і д ь: якщо b < –1 або b > 1, то коренів немає; якщо b = –1
2 2
або − m b m 1, то один корінь; якщо −1 < b < − , то 2 корені. ◄
2 2
ВПРАВИ
Рівняння sin x = b
22. Рівняння
б
Рис. 22.1
22. рівняння sin x = b 177
π 3π
Розглянемо функцію y = sin x на проміжку − ; , тобто на
2 2
проміжку, довжина якого дорівнює періоду цієї функції (червона
частина кривої на рисунку 22.1). На цьому проміжку рівнян-
ня sin x = b має два корені. Позначимо корінь, який належить
π π
проміжку − ; , через a. Оскільки sin (p – a) = sin a, то другий
2 2
корінь дорівнює p – a. Зауважимо, що при b = 1 корені a і p – a
π
збігаються та дорівнюють .
2
Оскільки функція y = sin x є періодичною з періодом 2p, то ко-
жен з інших коренів рівняння sin x = b відрізняється від одного зі
знайдених коренів на число виду 2pn, n ∈ .
Тоді корені рівняння sin x = b можна задати формулами
x = a + 2pn і x = p – a + 2pn, n ∈ .
Ці дві формули можна замінити одним записом:
x = (–1)k a + pk, k ∈ . (1)
Справді, якщо k — парне число, тобто k = 2n, n ∈ , то отриму-
ємо: x = a + 2pn; якщо k — непарне число, тобто k = 2n + 1, n ∈ ,
то отримуємо: x = –a + p + 2pn = p – a + 2pn.
Формула (1) показує, що корінь a відіграє особливу роль: знаючи
його, можна знайти всі інші корені рівняння sin x = b. Корінь a
має спеціальну назву — арксинус.
О з н а ч е н н я. А р к с и н у с о м числа b, де b m 1, називають таке
π π
число a з проміжку − ; , синус якого дорівнює b.
2 2
Для арксинуса числа b використовують позначення arcsin b.
Наприклад,
1 π π π π π 1
arcsin = , оскільки ∈ − ; і sin = ;
2 6 6 2 2 6 2
3 π π π π π 3
arcsin − = − , оскільки − ∈ − ; і sin − = − ;
2 3 3 2 2 3 2
π π
arcsin 0 = 0, оскільки 0 ∈ − ; і sin 0 = 0;
2 2
π π π π π
arcsin (−1) = − , оскільки − ∈ − ; і sin − = −1.
2 2 2 2 2
π π
Узагалі, arcsin b = a, якщо α ∈ − ; і sin a = b.
2 2
178 § 4. ТригономеТричні рівняння і нерівноСТі
5π 1 5π 1
Зазначимо, що, наприклад, sin = . Проте ≠ arcsin ,
6 2 6 2
5π π π
оскільки ∉ − ; .
6 2 2
Тепер формулу (1) для коренів рівняння sin x = b, b m1, мож-
на записати або у вигляді сукупності:
x = arcsin b + 2πn,
x = π − arcsin b + 2πn, n ∈ ,
або одним записом:
П р и к л а д 1 Розв’яжіть рівняння:
x 1 π 3 π
1) sin =− ; 2) sin − 3x = − ; 3) sin t + = −1.
2 2 3 2 10
Р о з в ’я з а н н я. 1) Використовуючи формулу (2), запишемо:
x 1
= (−1)n arcsin − + πn, n ∈ .
2 2
x π x π
Далі отримуємо: = (−1)n æ − + πn; = −(−1)n æ + πn;
2 6 2 6
x π π
= (−1)n + 1 æ + πn; x = (−1)n + 1 æ + 2πn.
2 6 3
n +1 π
В і д п о в і д ь: (−1) æ + 2πn, n ∈ .
3
π 3
2) Перепишемо дане рівняння у вигляді − sin 3x − = − .
3 2
π 3
Тоді sin 3x − = ;
3 2
π 3
3x − = (−1)n æarcsin + πn, n ∈ ;
3 2
22. рівняння sin x = b 179
π π π π π π πn
3x − = (−1)n æ + πn; 3x = (−1)n æ + + πn; x = (−1)n æ + + .
3 3 3 3 9 9 3
π π πn
В і д п о в і д ь: x = (−1)n æ + + , n ∈ .
9 9 3
3) За формулою коренів рівняння sin x = –1 можемо записати:
π π
t+ = − + 2πn, n ∈ .
10 2
π π 3π
Далі маємо: t = − − + 2πn; t = − + 2πn.
2 10 5
3π
В і д п о в і д ь: − + 2πn, n ∈ . ◄
5
ВПРАВИ
π 1
22.9.° Знайдіть усі корені рівняння sin x − = , які належать
3 2
3π
проміжку − π; .
2
2
22.10.° Скільки коренів рівняння sin 3x = належать проміжку
2
3π π
− 2 ; 2 ?
22.11.• Розв’яжіть рівняння:
x x
1) 3 sin x + cos x = 2; 3) 3 sin + 3 cos = 3.
2 2
2) 2 sin x − 2 cos x = 1;
22.12.• Розв’яжіть рівняння:
1) sin x − 3 cos x = 1; 2) sin x + cos x = 2.
22.13.• Розв’яжіть рівняння:
2
1) sin = 0; 2) sin π x = −1; 3) sin (cos x) = 0,5.
x
22.14.• Розв’яжіть рівняння:
3π 3
1) sin =− ; 2) cos (p sin x) = 0.
x 2
22.15.•• При яких значеннях параметра a рівняння (a2 – 1) sin x = a + 1
має розв’язки?
22.16.•• При яких значеннях параметра a рівняння (a + 4) sin2 2x =
= a2 − 16 має розв’язки?
sin x − a
22.17.•• При яких значеннях параметра a рівняння =0
1
sin x −
2
має розв’язки?
sin x + a
22.18.•• При яких значеннях параметра a рівняння =0
sin x − 2a + 1
має розв’язки?
22.19.•• При яких додатних значеннях параметра a проміжок
π 1
− 2 ; a містить не менше ніж чотири корені рівняння sin x = 2 ?
22.20.•• При яких від’ємних значеннях параметра a проміжок [a; 0]
1
містить не менше ніж три корені рівняння sin x = − ?
2
23. рівняння tg x = b і ctg x = b 183
Рівняння tg x = b і ctg x = b
23. Рівняння
Рис. 23.1
π π
Розглянемо функцію y = tg x на проміжку − ; , тобто на
2 2
проміжку, довжина якого дорівнює періоду даної функції (червона
крива на рисунку 23.1). На цьому проміжку рівняння tg x = b при
будь-якому b має єдиний корінь a.
184 § 4. ТригономеТричні рівняння і нерівноСТі
x = arctg b + πn, n ∈
Рис. 23.2
x = arcctg b + πn, n ∈
П р и к л а д 1 Розв’яжіть рівняння:
2x 2π
1) tg = − 3; 2) ctg − x = −1.
3 3
Р о з в ’я з а н н я. 1) Маємо:
2x
3
( )
= arctg − 3 + πk, k ∈ ;
186 § 4. ТригономеТричні рівняння і нерівноСТі
2 π π 3
x=− + πk; x = − + πk.
3 3 2 2
π 3
В і д п о в і д ь: − + πk, k ∈ .
2 2
2π
2) Маємо: ctg x − = 1;
3
2π
x− = arcctg 1 + πk, k ∈ ;
3
2π π 11
x− = + πk; x = π + πk.
3 4 12
11
В і д п о в і д ь: π + πk, k ∈ . ◄
12
ВПРАВИ
Рис. 24.1
2 2 π 3π
Наприклад, arccos − = π − arccos = π− = .
2 2 4 4
Ця властивість має просту графічну ілюстрацію. На рисунку 24.3
AB = MN = arccos x0, NP = arccos (–x0), а MN + NP = p.
Доведемо рівність (1). Нехай arccos (–x) = a1, p – arccos x = a2. За-
уважимо, що a1 ∈ [0; p], a2 ∈ [0; p]. Функція y = cos x є спадною на
190 § 4. ТригономеТричні рівняння і нерівноСТі
Рис. 24.4
3 3 π
Наприклад, arcsin − = − arcsin =− .
2 2 3
π π
Функція g (x) = sin x, D ( g ) = − ; , є зростаючою. Отже, функ-
2 2
ція f (x) = arcsin x також є зростаючою (див. теорему 3.3).
Для будь-якого x ∈ D (g) маємо: f (g (x)) = x. Це означає, що для
π π
будь-якого x ∈ − ; виконується рівність
2 2
arcsin (sin x) = x
1
П р и к л а д 2 Обчисліть: 1) arccos cos ; 2) arcsin (sin 6).
3
Р о з в ’я з а н н я. Використовуючи формулу arccos (cos x) = x, де
1 1
x ∈ [0; p], маємо: arccos cos = .
3 3
1
В і д п о в і д ь: .
3
2) Здавалося б, відповідь можна отримати одразу, зважаючи на
рівність arcsin (sin x) = x. Проте число x = 6 не належить проміжку
π π
− 2 ; 2 , а отже, не може дорівнювати значенню арксинуса.
Правильне міркування має бути, наприклад, таким:
π 3π
arcsin (sin 6) = arcsin (sin (6 − 2π)). Оскільки 6 − 2π ∈ ; , то
2 2
arcsin (sin 6) = 6 − 2π.
В і д п о в і д ь: 6 – 2p. ◄
3
П р и к л а д 3 Обчисліть sin arccos .
5
3 3
Р о з в ’я з а н н я. Нехай arccos = α, тоді α ∈[0; π] і cos α = .
5 5
Таким чином, задачу зведено до пошуку значення sin α .
Урахуємо, що коли α ∈[0; π], то sin a ≥ 0. Тоді отримуємо:
9 4
sin α = 1 − cos2 α = 1 − = .
25 5
4
В і д п о в і д ь: . ◄
5
24. Функції y = arccos x і y = arcsin x 193
π
П р и к л а д 4 Розв’яжіть нерівність arccos (2x − 1) > .
3
Р о з в ’я з а н н я. Перепишемо дану нерівність у такому вигляді:
1
arccos (2x − 1) > arccos .
2
Оскільки функція арккосинус є спадною, то дана нерівність
1 3
2x − 1 < , x < ,
рівносильна системі 2 Звідси 4
2x − 1 l −1. x l 0.
3
В і д п о в і д ь: 0; . ◄
4
П р и к л а д 5 Побудуйте графік функції y = arcsin (sin x).
Р о з в ’я з а н н я. Здається природним припустити, що шуканим
графіком є пряма y = x. Проте це неправильно, оскільки arc-
π
sin (sin x) = x лише за умови x m .
2
Дана функція є періодичною з періодом T = 2π, тому достатньо
π 3π
побудувати її графік на проміжку − ; завдовжки в період.
2 2
π π π π
Якщо − m x m , то arcsin (sin x) = x. Отже, на проміжку − ;
2 2 2 2
шуканий графік — це відрізок прямої y = x .
π 3π π π
Якщо mx m , то − m π − x m , отже,
2 2 2 2
arcsin (sin x) = arcsin (sin (π − x)) = π − x .
π 3π
Таким чином, на проміжку ; шуканий графік — це від-
2 2
різок прямої y = π − x .
Графік функції y = arcsin (sin x) зображено на рисунку 24.6. ◄
y
π
2
–π π π π 2π x
− 0 3π
2 2 2
π
−
2
y=x y=π–x
Рис. 24.6
194 § 4. ТригономеТричні рівняння і нерівноСТі
ВПРАВИ
24.3.° Обчисліть:
1 1
1) sin arccos ; 3) ctg 2 arcsin ;
2 2
1 3 1
2) cos 2 arccos ; 4) cos 3 arcsin + arccos − .
2 2 2
24.4.° Обчисліть:
1 3 3
1) cos arcsin ; 3) sin 3 arcsin − ;
2 2 2
2 2
2) tg (2 arccos (−1)); 4) sin arcsin + 2 arccos .
2 2
3 π
24.10.° Обчисліть: 1) sin arcsin ; 2) cos arccos .
4 4
24.11.° Розв’яжіть рівняння:
π 1 5π
1) arcsin x = − ; 2) arccos x = ; 3) arcsin x = .
6 2 6
24.12.° Розв’яжіть рівняння:
π π π
1) arccos x = ; 2) arccos x = − ; 3) arccos (2x − 3) = .
6 6 2
•
24.13. Розв’яжіть нерівність:
π π
1) arcsin x > − ; 4) arcsin x m ; 7) arccos x > 0;
2 2
π π
2) arcsin x m − ; 5) arcsin x > ; 8) arccos x < π.
2 2
π
3) arcsin x l − ; 6) arccos x m 0;
2
24.14.• Розв’яжіть нерівність:
1) arccos x l π; 3) arccos x l 0; 5) arccos x > π .
π
2) arcsin x < ; 4) arccos x m π ;
2
24.15.• Знайдіть область визначення функції:
1) y = π − arccos x ; 4) y = arcsin ( x +1 ; )
2) y = arccos x − π ; 5) y = arccos (−1 − x ). 2
3) y = − arccos x ;
24.16.• Знайдіть область визначення функції:
π π
1) y = − arcsin x ; 2) y = arcsin x − ;
2 2
196 § 4. ТригономеТричні рівняння і нерівноСТі
x2 + 1
3) y = arccos x ; 4) y = arccos (x2 − 2x + 2); 5) y = arccos .
2x
24.17.• Знайдіть область значень функції:
1
1) y = arcsin x + 4; 3) y = ;
arcsin x
1
2) y = − arccos x ; 4) y = .
arccos x
24.18.• Знайдіть область значень функції:
1
1) y = arccos x + 2; 3) y = ;
arccos x
1
2) y = arcsin x ; 4) y = .
arcsin x
24.19.• Доведіть, що при x m1 виконується рівність
sin (arccos x) = 1 − x2 .
•
24.20. Доведіть, що при x m1 виконується рівність
cos (arcsin x) = 1 − x2 .
•
24.21. Обчисліть значення виразу:
4 3 5
1) cos arcsin ; 3) cos arcsin − arccos ;
5 5 13
3 1 1
2) sin 2 arcsin ; 4) cos arccos .
5 2 8
•
24.22. Обчисліть значення виразу:
1 4
1) sin arccos ; 3) cos 2 arccos ;
3 5
1 2 1 5
2) sin arccos + arccos ; 4) cos arcsin .
3 3 2 13
24.23.• Розв’яжіть рівняння:
1) arcsin (3x − 2) = arcsin (−x + 2);
2) arccos (3x − 16) = arccos (x2 − 26).
24.24.• Розв’яжіть рівняння:
1) arccos (3x + 2) = arccos (5x + 3);
2) arcsin (x2 − 4) = arcsin (2x + 4).
24.25.• Розв’яжіть нерівність:
π π π
1) arccos (2x − 1) > ; 2) arcsin 2x > ; 3) arcsin (5 − 3x) < − .
3 6 3
24. Функції y = arccos x і y = arcsin x 197
Рис. 25.1
25. Функції y = arctg x і y = arcctg x 199
tg (arctg x) = x
( )
Наприклад, arctg − 3 = −arctg 3 = − .
π
3
Для будь-якого x ∈ D (g) маємо: f (g (x)) = x. Це означає, що для
π π
будь-якого x ∈ − ; виконується рівність
2 2
arctg (tg x) = x
200 § 4. ТригономеТричні рівняння і нерівноСТі
Рис. 25.2
Рис. 25.3
Рис. 25.4
( )
Наприклад, arcctg − 3 = π − arcctg 3 = π −
π
6
=
5π
6
.
Доведемо цю властивість.
Нехай arcctg (–x) = a1 і p – arcctg x = a2. Зауважимо, що a1 ∈ (0; p),
a2 ∈ (0; p).
Функція y = ctg x спадає на проміжку (0; p), тому на цьому
проміжку кожного свого значення вона набуває тільки один раз.
Отже, показавши, що ctg a1 = ctg a2, ми тим самим доведемо рів-
ність a1 = a2.
202 § 4. ТригономеТричні рівняння і нерівноСТі
π
Достатньо показати, що arctg x = − arcctg x.
2
π π
Маємо: − < arctg x < , 0 < arcctg x < p;
2 2
π π π
− π < − arcctg x < 0; − < − arcctg x < .
2 2 2
π
Бачимо, що значення виразів arctg x і − arcctg x належать
2
проміжку зростання функції y = tg x. Отже, достатньо показати,
π
що tg (arctg x) = tg − arcctg x .
2
π
Маємо: tg (arctg x) = x, tg − arcctg x = ctg (arcctg x) = x.
2
1
П р и к л а д 1 Обчисліть cos 2 arctg − .
3
1 1
Р о з в ’я з а н н я. Нехай arctg − = α, тоді tg α = − .
3 3
Запишемо:
1 9
1 + tg2 α = 2
; cos2 α = .
cos α 10
9 4
Звідси cos 2α = 2 cos2 α − 1 = 2æ −1 = .
10 5
4
В і д п о в і д ь: . ◄
5
1 1 π
П р и к л а д 2 Доведіть, що arctg + arctg = .
2 3 4
Р о з в ’я з а н н я. Оскільки функція y = arctg x є зростаючою, то
можна записати:
1 π
0 < arctg < arctg 1 = ,
2 4
25. Функції y = arctg x і y = arcctg x 203
1 π
0 < arctg < arctg 1 = .
3 4
1 1 π
Звідси 0 < arctg + arctg < .
2 3 2
Отже, значення виразів, записаних у лівій і правій частинах
π
рівності, яка доводиться, належать проміжку 0; . На цьому
2
проміжку функція y = tg x зростає.
Тоді для доведення достатньо показати, що
1 1 π
tg arctg + arctg = tg .
2 3 4
π
Маємо: tg = 1;
4
1 1
1 1
tg arctg + tg arctg +
1 1 2
3
tg arctg + arctg = = 2 3 = 1. ◄
2 3 1 1 1 1
1 − tg arctg tg arctg 1− æ
2 3 2 3
ВПРАВИ
1
П р и к л а д 2 Розв’яжіть рівняння tg x + = 3.
cos2 x
1
Р о з в ’я з а н н я. Оскільки = 1 + tg2 x, то дане рівняння мож-
cos2 x
на записати так:
tg x + (1 + tg2 x) = 3.
Звідси tg2 x + tg x − 2 = 0. Нехай tg x = t. Маємо: t2 + t − 2 = 0.
Тоді t1 = 1, t2 = −2.
Отримуємо, що дане рівняння рівносильне сукупності двох
рівнянь:
tg x = 1,
tg x = −2.
π
x = + πn,
Звідси 4
x = − arctg 2 + πn, n ∈ .
π
В і д п о в і д ь: + πn, –arctg 2 + pn, n ∈ . ◄
4
П р и к л а д 3 Розв’яжіть рівняння 2 sin2 x + cos 4x − 2 = 0.
Р о з в ’я з а н н я. Можна записати: 1 − cos 2x + 2 cos2 2x − 1 − 2 = 0.
Звідси 2 cos2 2x − cos 2x − 2 = 0. Зробимо заміну cos 2x = t. Тоді
останнє рівняння набуває вигляду 2t2 − t − 2 = 0. Розв’язавши його,
1 − 17 1 + 17
отримуємо: t1 = , t2 = .
4 4
1 + 17 1 − 17
Оскільки > 1, а ∈ [−1; 1], то початкове рівняння
4 4
1 − 17
рівносильне рівнянню cos 2x = , звідси
4
1 1 + 17
x = ± arccos + πn, n ∈ .
2 4
1 1 + 17
В і д п о в і д ь: ± arccos + πn, n ∈ . ◄
2 4
П р и к л а д 4 Розв’яжіть рівняння
tg2 x + ctg2 x + 3 tg x + 3 ctg x + 4 = 0.
Р о з в ’я з а н н я. Маємо: tg2 x + ctg2 x + 3 (tg x + ctg x) + 4 = 0.
208 § 4. ТригономеТричні рівняння і нерівноСТі
П р и к л а д 5 Розв’яжіть рівняння
7 sin2 x – 8 sin x cos x – 15 cos2 x = 0.
Р о з в ’я з а н н я. Якщо cos x = 0, то з даного рівняння випливає,
що sin x = 0. Але sin x і cos x не можуть одночасно дорівнювати
нулю, оскільки має місце рівність sin2 x + cos2 x = 1. Отже, множина
коренів даного рівняння складається з таких чисел x, при яких
cos x ≠ 0.
Поділивши обидві частини даного рівняння на cos2 x, отримаємо
рівносильне рівняння:
7 sin2 x 8 sin x cos x 15 cos2 x
2
− 2
− 2
= 0;
cos x cos x cos x
7 tg2 x − 8 tg x − 15 = 0.
26. Тригонометричні рівняння, які зводяться до алгебраїчних 209
π
tg x = −1, x = − 4 + πn,
Звідси
tg x = 15 ; x = arctg 15 + πn, n ∈ .
7 7
π 15
В і д п о в і д ь: − + πn, arctg + πn, n ∈ . ◄
4 7
Оскільки
2 2
a b
2 + = 1,
2 2
a +b a +b
2
a b
то точка P ; належить одиничному колу. Отже,
2
a +b
2 2
a +b
2
a b
існує такий кут j, що cos ϕ = , sin ϕ = .
2 2
a + b2
2
a +b
Тепер рівняння набуває вигляду
c
cos ϕ sin x + sin ϕ cos x = .
a + b2
2
c
Звідси sin (x + ϕ) = . Таким чином, отримали найпро-
a + b2
2
1 y
При a = очевидно, що корені
2
рівнянь сукупності збігаються. При 1
a > 1 або a < 0 рівняння sin 3x = a не 2
2π 0 π 2π π x
має коренів на проміжку ; π .
3 3 3
У цьому знов-таки можна перекона-
тися, наприклад, використовуючи
графічну інтерпретацію (рис. 26.1). Рис. 26.1
Для задачі 2) друге рівняння
2π
сукупності на розглядуваному проміжку ; π повинно додавати
3
до множини всіх коренів тільки один корінь. Зрозуміло, що це буде
виконуватися тільки при a = 1.
1
В і д п о в і д ь: 1) a > 1, або a < 0, або a = ; 2) a = 1. ◄
2
ВПРАВИ
26.38.* При яких значеннях параметра a рів нян ня cos2 x + (2a + 3) ×
× sin x − a = 0 має:
2
π π
1) два корені на проміжку − ; ;
2 2
π 2π
2) три корені на проміжку − ; ?
3 3
26.40.* При яких значеннях параметра a рів нян ня sin x = 2 sin2 x
і sin 3x = (a + 1) sin x − 2 (a − 1) sin2 x рівносильні?
26.41.* При яких значеннях параметра a рів нян ня sin 2x + a =
= sin x + 2a cos x і 2 cos 2x + a2 = 5a cos x − 2 рівносильні?
216 § 4. ТригономеТричні рівняння і нерівноСТі
x = πn,
Звідси
x = ± π + 2πn, n ∈ .
3
π
В і д п о в і д ь: pn, ± + 2πn, n ∈ . ◄
3
218 § 4. ТригономеТричні рівняння і нерівноСТі
П р и к л а д 6 Розв’яжіть рівняння
1 + sin x + cos x + sin 2x + cos 2x = 0.
Р о з в ’я з а н н я. Перепишемо дане рівняння у вигляді
(1 + cos 2x) + sin 2x + (sin x + cos x) = 0.
Тепер можна записати: 2 cos2 x + 2 sin x cos x + (sin x + cos x) = 0;
2 cos x (sin x + cos x) + (sin x + cos x) = 0;
(2 cos x + 1) (sin x + cos x) = 0.
1
cos x = − ,
Отримуємо сукупність рівнянь 2
sin x + cos x = 0.
2π
x = ± 3 + 2πn,
Звідси
x = − π + πn, n ∈ .
4
2π π
В і д п о в і д ь: ± + 2πn, − + πn, n ∈ . ◄
3 4
ВПРАВИ
2
П р и к л а д 2 Розв’яжіть рівняння cos3 x cos 3x + sin3 x sin 3x = .
4
Р о з в ’я з а н н я. Із формул синуса і косинуса потрійного аргумен-
ту знайдемо sin3 x і cos3 x :
3 sin x − sin 3x 3 cos x + cos 3x
sin3 x = , cos3 x = .
4 4
Тоді дане рівняння набуде вигляду
3 cos x + cos 3x 3 sin x − sin 3x 2
æcos 3x + æsin 3x = .
4 4 4
Маємо: (cos2 3x − sin2 3x) + 3 (cos x cos 3x + sin x sin 3x) = 2;
cos 6x + 3 cos 2x = 2 ;
4 cos 2x − 3 cos 2x + 3 cos 2x = 2;
3
1 1 π
cos3 2x = ; cos 2x = ; x=± + πk, k ∈ .
2 2 2 8
π
В і д п о в і д ь: ± + πk, k ∈ . ◄
8
П р и к л а д 3 Розв’яжіть рівняння 4 cos x cos 2x cos 4x = cos 7x.
Р о з в ’я з а н н я. Помножимо обидві частини рівняння на sin x .
Отримаємо рівняння-наслідок
4 sin x cos x cos 2x cos 4x = cos 7x sin x.
Звідси sin 8x = 2 cos 7x sin x; sin 8x = sin 8x – sin 6x; sin 6x = 0;
πk
x= , k ∈ .
6
Оскільки корені рівняння sin x = 0 не є коренями заданого
в умові рівняння, то з отриманих розв’язків необхідно виключити
всі числа виду x = πm, m ∈ .
222 § 4. ТригономеТричні рівняння і нерівноСТі
Маємо:
πk
≠ πm, звідси k ≠ 6m.
6
πk
В і д п о в і д ь: , k ∈ , k ≠ 6m, m ∈ . ◄
6
x 2 − 8x
П р и к л а д 4 Розв’яжіть рівняння cos = x2 + 1.
5
Р о з в ’я з а н н я. Оскільки при будь-якому значенні x виконують-
x 2 − 8x
ся нерівності cos m 1 і x2 + 1 l 1, то коренями даного рівнян-
5
ня є ті значення змінної, при яких значення його лівої і правої
частин одночасно дорівнюють 1. Отже, дане рівняння рівносильне
x 2 − 8x
cos = 1,
системі рівнянь 5
x2 + 1 = 1.
Друге рівняння системи має єдиний корінь x = 0. Він також за-
довольняє перше рівняння системи.
В і д п о в і д ь: 0. ◄
πx
П р и к л а д 5 Розв’яжіть рівняння x2 − 2x sin + 1 = 0.
2
Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо дане рівняння як квадратне віднос-
но x. Оскільки для існування коренів рівняння дискримінант
πx πx
D = 4 sin2 − 4 має бути невід’ємним, то отримуємо: sin2 l 1.
2 2
πx πx
Звідси sin = 1 або sin = −1. Тепер зрозуміло, що задане в умо-
2 2
ві рівняння рівносильне сукупності двох систем рівнянь:
πx
sin 2 = 1,
2
x − 2x + 1 = 0,
sin πx = −1,
2
2
x + 2x + 1 = 0.
В і д п о в і д ь: 1; –1. ◄
28. Приклади розв’язування більш складних тригонометричних рівнянь 223
ВПРАВИ
cos2 x − cos x
П р и к л а д 1 Розв’яжіть рівняння = 0.
1 − sin x
Р о з в ’я з а н н я. Перейдемо до рівносильної системи:
π
cos x = 0, x = 2 + πk, k ∈ ,
cos x = 1, x = 2πn, n ∈ ,
sin x ≠ 1;
x ≠ π + 2πl, l ∈ .
2
226 § 4. ТригономеТричні рівняння і нерівноСТі
sin 3x − 2 sin x
П р и к л а д 2 Розв’яжіть рівняння = 3 tg2 x.
cos 3x
Р о з в ’я з а н н я. Застосуємо формули синуса і косинуса потрій-
ного аргументу.
3 sin x − 4 sin3 x − 2 sin x
Отримаємо: 3
= 3 tg2 x.
4 cos x − 3 cos x
sin x (1 − 4 sin2 x)
Звідси 2
= 3 tg2 x. Останнє рівняння рівносильне
cos x (1 − 4 sin x)
системі
tg x = 0, x = πn,n ∈ ,
tg x = 3 tg x, 2
3 x = π + πk,k ∈ ,
1 Звідси tg x = 3 , 6
sin x ≠ ± .
2 sin x ≠ ± 1 ; sin x ≠ ± 1 .
2 2
В і д п о в і д ь: πn, n ∈ . ◄
{(α; β) | α + β ≠
π
2 }
+ πk, k ∈ ; областю визначення правої частини —
множина
{(α; β) | α ≠
π
2
+ πn, n ∈ , β ≠
π
2
+ πm, m ∈ , α + β ≠
π
2
+ πk, k ∈ . }
Застосування цих формул справа наліво призводить до розши-
рення області визначення рівняння, а отже, з’являється загроза
появи сторонніх коренів.
1
Отримуємо: sin x = .
2
π
В і д п о в і д ь: (−1) æ + πn, n ∈ . ◄
n
16
П р и к л а д 5 Розв’яжіть рівняння tg 2x + sin 2x = ctg x.
15
Р о з в ’я з а н н я. Застосувавши формули
2 tg x 2 tg x 1
tg 2x = , sin 2x = і ctg x = ,
1 − tg 2 x 1 + tg 2 x tg x
дане рівняння зручно звести до алгебраїчного рівняння відносно
tg x. Проте такі перетворення звужують область визначення рів-
няння та призводять (у цьому нескладно переконатися) до втрати
π
коренів виду + πn, n ∈ . Цей факт треба врахувати, записуючи
2
відповідь.
2 tg x 2 tg x 16
Розв’язавши рівняння + = , отримаємо:
1 − tg 2 x 1 + tg 2 x 15 tg x
1
x = ± arctg + πn, n ∈ .
2
π 1
В і д п о в і д ь: + πn, ± arctg + πn, n ∈ . ◄
2 2
5π
П р и к л а д 6 Розв’яжіть рівняння tg + x = −1 − 5 ctg x.
4
Р о з в ’я з а н н я. Очевидно, що вигідно застосувати тотожність
5π
tg + tg x
5π 4
tg + x = . Але при цьому область визначення рів-
4 5π
1 − tg tg x
4
π
що числа виду + πk, k ∈ , є коренями даного рівняння. Урахову-
2
ючи це, запишемо сукупність, рівносильну даному рівнянню:
29. Про рівносильні переходи під час розв’язування рівнянь 229
π
x = 2 + πk, k ∈ ,
tg 5π + tg x
4 5
= −1 − .
5π tg x
1 − tg tg x
4
π π
x = 2 + πk, k ∈ , x = 2 + πk, k ∈ ,
Звідси
1 + tg x = −1 − 5 ; tg x = 5 .
1 − tg x tg x 3
π 5
В і д п о в і д ь: + πk, arctg + πk, k ∈ . ◄
2 3
ВПРАВИ
Рис. 30.2
π π
Розв’яжемо цю нерівність на проміжку ; + 2π завдовжки
6 6
в період функції y = sin x.
232 § 4. ТригономеТричні рівняння і нерівноСТі
3
П р и к л а д 2 Розв’яжіть нерівність sin x < .
2
3 π
Р о з в ’я з а н н я. Оскільки arcsin = , то розв’яжемо цю не-
2 3
π π π 7π
рівність на проміжку ; + 2π , тобто на проміжку ; .
3 3 3 3
На розглядуваному проміжку графік функції y = sin x знахо-
3 2π 7 π
диться нижче від графіка функції y= при x ∈ ;
2 3 3
(рис. 30.3).
Рис. 30.3
2
П р и к л а д 3 Розв’яжіть нерівність cos x > − .
2
2 3π
Р о з в ’я з а н н я. Маємо: arccos − = . Розв’яжемо дану не-
2 4
3 π 3 π 5π 3π
рівність на проміжку −2π + ; , тобто на проміжку − ; .
4 4 4 4
На цьому проміжку графік функції y = cos x розміщений вище
2 3π 3π
за графік функції y = − при x ∈ − ; (рис. 30.4).
2 4 4
Рис. 30.4
Рис. 30.5
Рис. 30.6
30. Тригонометричні нерівності 235
3 1
П р и к л а д 6 Розв’яжіть нерівність − m cos x < .
2 2
Р о з в ’я з а н н я. Виділимо на одиничному колі множину точок,
3 1
абсциси яких не менші від − і менші від (рис. 30.7).
2 2
Множина розв’язків даної нерівно-
π
сті — це множина таких чисел x, що 3
5π
точки Px = ROx ( P0 ) належать дузі AB або 6 A
B
дузі CD. 1
Маємо: 2
3 O P0
1 π 3 5π – 2
arccos = і arccos − = .
2 3 2 6 7π C
D
Уявимо собі, що ми рухаємося по дугах 6 5π
AB і CD проти годинникової стрілки. Тоді 3
π 5π
Рис. 30.7
можна записати: A = RO3 ( P0 ), B = RO6 ( P0 ),
7π 5π
C = RO6 ( P0 ), D = RO3 ( P0 ).
З урахуванням періодичності функції y = cos x переходимо до
сукупності, яка рівносильна даній нерівності:
π 5π
3 + 2πn < x m 6 + 2πn,
7 π + 2πn m x < 5π + 2πn, n ∈ .
6 3
π 5π
В і д п о в і д ь: + 2πn < x m + 2πn
3 6
7π 5π
або + 2πn m x < + 2πn, n ∈ . ◄
6 3
У 9 класі ви ознайомилися з методом інтервалів для розв’язування
раціональних нерівностей. Цей метод можна використовувати і для
розв’язування тригонометричних нерівностей.
+ +
–π 2π 0 2π π x
– 3 3
Рис. 30.8
2π
Функція f набуває додатних значень на проміжках − π; −
3
2π
і 0; .
3
З урахуванням періодичності функції f запишемо відповідь.
2π
В і д п о в і д ь: − π + 2πn < x < − + 2πn
3
2π
або 2πn < x < + 2πn, n ∈ . ◄
3
1
П р и к л а д 8 Розв’яжіть нерівність sin x − tg x l 0.
2
1
Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо функцію f (x) = sin x − tg x. Вона
2
є періодичною з періодом 2p.
π 3π
Знайдемо нулі функції f на проміжку − ; .
2 2
1 π
1 sin x = , x = (−1)n æ + πn,
Маємо: sin x − tg x = 0; 2 6
2
tg x = 0; x = πn, n ∈ .
30. Тригонометричні нерівності 237
π 3π π 5π
На проміжку − ; функція f має чотири нулі: 0, , , p.
2 2 6 6
π 3π π π
Функція f на проміжку − ; не визначена в точках − ,
2 2 2 2
3π π 3π
і . Ці числа і нулі функції f розбивають проміжок − ; на
2 2 2
проміжки знакосталості (рис. 30.9).
Рис. 30.9
ВПРАВИ
=
4
3
(cos 3
α1 + cos3 α 2 + ... + cos3 α n ) −
1
3
(cos 3α1 + cos 3α2 + ... + cos 3α n ) =
1 n
=−
3
(cos 3α1 + cos 3α2 + ... + cos 3α n ) m 3 . ◄
П р и к л а д 6 Доведіть, що
a−b b−c c−a ( a − b) (b − c) ( c − a )
+ + = .
1 + ab 1 + bc 1 + ac (1 + ab) (1 + bc) (1 + ac)
Р о з в ’я з а н н я. Скористаємося заміною a = tg α, b = tg β,
π π
c = tg γ, де a, b, g належать проміжку − ; .
2 2
242 § 4. ТригономеТричні рівняння і нерівноСТі
2
31. Тригонометрична підстановка 243
ВПРАВИ
xy (2x − a ) = 1
2 2
має розв’язок?
2x + x2 y = y,
31.7. Скільки розв’язків має система рівнянь 2y + y2 z = z,
2z + z2 x = x ?
3xy − 4x2
31.8. Знайдіть найбільше і найменше значення виразу 2 2
.
x +y
31.9. Чи існує 100-елементна множина, яка має таку властивість:
разом з кожним числом x вона містить число 2x2 − 1?
31.10. Послідовність (xn) задовольняє умови:
a + xn
x1 = 1, xn + 1 = , n ∈ .
1 − axn
Чи існує таке a, що x101 = 3 ?
31.11. Дано функцію f (x) = 2x2 – 1. Розв’яжіть рівняння f (f (f (x))) = x.
31.12. Послідовність (an) задовольняє умови: a1 = a, an + 1 = 2an2 − 1, n ∈ .
Укажіть хоча б одне значення a, при якому a1000 = 0.
31.13. Послідовність (an) задовольняє умови: a1 = 0, a2 = a,
an + 1 + an − 1
ban = , де n l 2, a і b — такі числа, що a2 + b2 = 1. До-
2
ведіть, що для всіх n ∈ виконується нерівність an m1.
§ 5 ЧИСЛОВІ
ПОСЛІДОВНОСТІ
n
Наприклад, послідовність, яку задано формулою an = , є об-
n +1
меженою. Справді, для будь-якого натурального числа n викону-
n
ється подвійна нерівність 0 < < 1.
n +1
Послідовності, задані формулами bn = n, cn = −n !, є прикладами
необмежених послідовностей.
ВПРАВИ
n2
32.28.* Нехай an = . Знайдіть найбільший член послідовно-
1, 01n
сті (an ).
32.29.* Чи є обмеженою послідовність, задана формулою
n
1
xn = 1 + ?
n
Рис. 33.1
Рис. 33.2
ε α ε ε β ε
α− ε α+ ε β−ε β+ε
Рис. 33.3
3n − 1 3
П р и к л а д 1 Доведіть, що lim = .
n→× 2n + 1 2
Р о з в ’я з а н н я. Нехай e — довільне додатне число. Знайдемо
номер n0 такий, що для всіх n l n0 виконується нерівність
3n − 1 3
− < ε.
2n + 1 2
3n − 1 3 −5 5
Маємо: − = = .
2n + 1 2 2 (2n + 1) 2 (2n + 1)
5
З’ясуємо, при яких n ∈ виконується нерівність < ε.
2 (2n + 1)
1
Проміжки виду (a; b) називають також інтервалами.
254 § 5. чиСлові ПоСлідовноСТі
ВПРАВИ
33.17.• Зі збіжної послідовності викреслили всі члени, які стоять на
парних місцях. Чи буде послідовність, що утворилася, збіжною?
33.18.• У збіжній послідовності змінили 100 перших членів. Чи за-
лишиться послідовність збіжною? Чи може змінитися границя
послідовності?
1
33.19.• Відомо, що границею послідовності (an) є число . Доведіть,
10
що, починаючи з деякого номера, кожний член послідовно-
1
сті (an) буде більшим за .
20
33.20.• Покажіть, що коли в означенні границі замість «для будь-
якого e > 0» сказати «для будь-якого e», то жодна послідовність
не матиме границі.
33.21.• Запропонуємо таке «означення» границі послідовності: чис-
ло a називають границею послідовності (an), якщо для будь-якого
ε l 0 існує такий номер n0, що для всіх n l n0 виконується не-
рівність an − a m ε. Які послідовності матимуть границю за
такого «означення»?
33.22.• Відомо, що lim an = 0. Чи можна стверджувати, що
n→×
lim an = 0?
n→×
33.23.• Відомо, що послідовність (| an |) є збіжною. Чи можна ствер-
джувати, що послідовність (an) також є збіжною?
33.24.•• Доведіть, що lim an = a тоді й тільки тоді, коли
n→×
lim an − a = 0.
n→∞
33.25.•• Чи можна стверджувати, що коли послідовність (an) є збіж-
ною, то послідовність (| an |) також є збіжною?
33.26.•• Послідовність (sin an) є збіжною. Чи можна стверджувати,
що послідовність (an) також є збіжною?
33.27.•• Чи можна стверджувати, що коли послідовності (an) і (bn)
мають одну й ту саму границю, то цю саму границю має й по-
слідовність a1, b1, a2, b2, a3, b3, ...?
1
33.28.•• Доведіть, що послідовність із загальним членом an = (−1)n +
n
є розбіжною.
33.29.•• Доведіть, що послідовність із загальним членом an = n є роз-
біжною.
258 § 5. чиСлові ПоСлідовноСТі
an
b також є збіжною і
n
lim an
an n→×
lim = .
n→× bn lim bn
n→×
2n + 1
П р и к л а д 1 Знайдіть lim .
n→× n
2n + 1 2n 1 1
Р о з в ’я з а н н я. Маємо: lim = lim + = lim 2 + .
n→× n n→× n n n→× n
2n + 1
Послідовність із загальним членом an = подано у вигляді
n
суми двох збіжних послідовностей із загальними членами xn = 2
1
і yn = . Тоді можна записати:
n
1 1
lim 2 + = lim 2 + lim = 2 + 0 = 2. ◄
n→× n n→× n→× n
5n + 3
П р и к л а д 2 Обчисліть границю lim .
n→× 11 − 4n
5n + 3
Р о з в ’я з а н н я. Поділимо чисельник і знаменник дробу
11 − 4n
на n:
3
5+
5n + 3 n .
lim = lim
n→× 11 − 4n n→× 11
−4
n
У чисельнику та знаменнику отриманого дробу записано загальні
члени збіжних послідовностей. Тоді
3 3 3
lim 5 +
n
5+ lim 5 + lim
n
n →∞ n→× n→× n 5+0 5
lim = = = =− . ◄
n → × 11 11 11 0−4 4
− 4 lim − 4 lim − lim 4
n n →∞ n n→× n n→×
260 § 5. чиСлові ПоСлідовноСТі
n2 + 2n − 1
П р и к л а д 3 Обчисліть границю lim 3
.
n→× 3n + n − 2
Р о з в ’я з а н н я. Поділимо чисельник і знаменник дробу на n3.
Маємо:
1 2 1 1 2 1
+ 2 − 3 lim + 2 − 3
2
n + 2n − 1 n n n 0
= lim n n n = n → ×
lim = = 0. ◄
n → × 3n3 + n − 2 n→× 1 2
3+ 2 − 3
1 2 3
lim 3 + 2 − 3
n n n→× n n
ВПРАВИ
xn
34.8.° Послідовність задано рекурентно: x1 = 2, xn + 1 = − , n ∈ .
2
Знайдіть границю lim ( x1 + x2 + ... + xn ).
n→×
•
34.9. Учитель запропонував обчислити границю lim 1. Учень Ва-
n→×
1 1 1
= lim + lim + ... + lim = 0
+
0+ .
.. +
0 = 0.
n→× n n→× n n→× n
n доданків
n доданків
1) lim a = a ;
2
n
2
2) lim ank = ak , де k ∈ N.
n→× n→×
•
34.11. Відомо, що lim an = 2. Знайдіть границю:
n→×
n2 an + an + 2
1) lim an an + 1 ; 2) lim .
n→× n→× (an − n)2 + 1
34.12.• Послідовність (an) прямує до числа 3 . Знайдіть границю:
an + 3 − 1
1) lim (an + an + 1 ) (an − 2); 2) lim .
n→× n→× an2 + 5
34.13.• Послідовність (an) така, що існує границя lim (an + 1 + an ). Чи
n→×
••
34.19. Знайдіть границю послідовності (xn), заданої формулою:
1 1 1
1) xn = + + ... + ;
1æ2 2æ3 n æ(n + 1)
12 + 22 + ... + n2
2) xn = 3
;
n
1æ1! + 2æ2 ! + 3æ3 ! + ... + n æn !
3) xn = .
(n + 1)!
34.20.•• Знайдіть границю послідовності (xn), заданої формулою:
1 2 n 13 + 23 + ... + n3
1) xn = + + ... + ; 3) xn = 4
.
2! 3! (n + 1)! n
23 − 1 33 − 1 n3 − 1
2) xn = 3
æ 3 æ...æ 3 ;
2 +1 3 +1 n +1
x2n + 1
34.21.* Побудуйте графік функції f (x) = lim 2n
.
n→× 1+ x
34.22.* Дослідіть на збіжність послідовність (xn), якщо:
1) xn = sin 6n; 2) xn = sin 1 + sin 2 + ... + sin n.
34.23.* Чи існує границя послідовності із загальним членом
xn = cos 7n ?
О з н а ч е н н я. Послідовність (a n) називають н е с к і н ч е н н о
м а л о ю, якщо lim an = 0.
n→×
100
Наприклад, послідовності, які задано формулами an = ,
n
1 2
bn = − 2
, cn = , є нескінченно малими.
n n
З означення границі послідовності випливає, що коли для будь-
якого e > 0 існує номер n0 такий, що для всіх n l n0 виконується
нерівність | bn | < e, то послідовність (bn) є нескінченно малою.
доведення теорем про арифметичні дії зі збіжними послідовностями 263
ε
Нехай e — задане додатне число. Тоді для додатного числа
2
існує номер n0 такий, що для всіх n l n0 виконуються нерівності
ε ε
αn < і βn < .
2 2
Тоді для всіх n l n0 можна записати:
ε ε
α n + βn m α n + βn < + = ε.
2 2
Це означає, що lim (α n + βn ) = 0. ◄
n→×
можна записати:
an = a + an,
bn = b + bn,
де (an) і (bn) — нескінченно малі послідовності.
Звідси an + bn = a + b + (an + bn).
За теоремою 34.6 послідовність (an + bn) є нескінченно малою.
Отже, згідно з теоремою 34.4 послідовність (an + bn) є збіжною, при-
чому lim (an + bn ) = a + b. ◄
n→×
2n + 1
П р и к л а д 1 Знайдіть lim .
n→× n
2n + 1 2n 1 1
Р о з в ’я з а н н я. Маємо: lim = lim + = lim 2 + .
n→× n n→× n n n → × n
2n + 1
Послідовність із загальним членом an = подано у вигляді
n
суми двох збіжних послідовностей із загальними членами xn = 2
1
і yn = .
n
доведення теорем про арифметичні дії зі збіжними послідовностями 265
an a
Розглянемо послідовність (gn), яку задано формулою γ n = − .
bn b
an a a + αn a b ( a + α n ) − a (b + β n ) bα n − aβn
Маємо: γ n = − = − = = .
bn b b + βn b (b + β n ) b bn b
Згідно з теоремами 34.5 і 34.6 послідовність (bα n − aβn ) є не-
1
скінченно малою. Послідовність є обмеженою. Отже, послі-
bn b
довність (gn) є нескінченно малою.
a a
Тоді за теоремою 34.4 можна записати: lim n = . ◄
n→× b
n b
3
n
n3 − 6 > .
2
Крім того, для всіх n ∈ має місце нерівність
3n2 + n m 4n2 .
3
n
3
n −6 n
Таким чином, для всіх n ∈ , n l 3, маємо: an = 2
> 22 = .
3n + n 4n 8
n
Оскільки значення виразу , де n ∈ , можуть бути як завгод-
8
но великими, то послідовність (an) не є обмеженою зверху, що до-
водить розбіжність послідовності (an). ◄
Рис. 35.1
то a l b.
268 § 5. чиСлові ПоСлідовноСТі
Рис. 35.2
n+3
П р и к л а д 2 Доведіть, що lim = 0.
n→× 3 7
n + 5n − 2
Р о з в ’я з а н н я. Оскільки для всіх натуральних n має місце не-
рівність 5n – 2 > 0, то
n+3 n+3 n + 3n 4n 4
0m < m = 7
= 4
.
3 7 3 7 3 7
n + 5n − 2 n n n 3
n3
4
Маємо: lim 4
= 0. Тоді за теоремою про двох конвоїрів
n→×
n3
n+3
lim = 0. ◄
n→× 3 7
n + 5n − 2
Під час розв’язування багатьох задач буває доцільним викорис-
товувати таке твердження:
n
lim = 0, де a > 1
n→× an
35. властивості збіжних послідовностей 269
1
П р и к л а д 4 Доведіть, що lim n n = 1.
n→×
1
При n = 1 під записом n an тут і далі будемо розуміти a1 .
270 § 5. чиСлові ПоСлідовноСТі
для довільного e > 0 існує такий номер n0, що для всіх n l n0 ви-
конується нерівність an − 0 < ε, тобто an < ε2 . Обґрунтувати
останню нерівність можна, якщо в означенні границі lim an = 0 :
n→×
an − a =
( an − a )( an + a ) = an − a æ
1
.
an + a an + a
З умови lim an = a випливає, що
n→×
ε1
Нехай ε = . Тоді доведено, що
a
∀ε > 0 ∃n0 ∈ ∀n l n0 an − a < ε.
Таким чином, lim an = a . ◄
n→×
то lim an = a , де k ∈ , k > 1.
k k
n→×
4n2 + n − 2n =
( 2
4n + n + 2n )( 2
4n + n − 2n )
=
2
4n + n + 2n
(4n2 + n) − 4n2 n 1
= = = .
2 2
4n + n + 2n 4n + n + 2n 1
4+ +2
n
ВПРАВИ
2) lim
3n − 2
; 4) lim
( n +1 ) 2
−n
;
n→× n n→×
n
35.6.• Знайдіть границю:
2
5 1
1) lim 3 − 2 ; 3) lim n2 + 2 − n4 ;
n→× n n→× n
2 − 7n 3 11n − 2n
2) lim ; 4) lim .
2n
3
n→× n n→×
•
35.7. Для даної збіжної послідовності (an) знайдіть таку нескін-
ченно малу послідовність (bn), що an = a + bn, де a — границя
послідовності (an):
1 n 4n − 2 n2 + ( −1)n
1) an = ; 2) an = ; 3) an = ; 4) an = 2
.
n n +1 3n + 1 n +1
35.8.• Для даної збіжної послідовності (an) знайдіть таку нескін-
ченно малу послідовність (bn), що an = a + bn, де a — границя
послідовності (an):
1 n +1 ( −1)n 2n
1) an = ; 2) an = ; 3) an = 2 − 2
; 4) an = .
n n n +1 n+3
35.9.• Для членів послідовностей (an) і (bn) при кожному n ∈ ви-
конуються нерівності 0 m an m bn . Чи є правильним твердження:
1) якщо послідовність (bn) нескінченно мала, то й послідовність
(an) нескінченно мала;
2) якщо послідовність (an) нескінченно мала, то й послідовність
(bn) нескінченно мала?
35.10.• Чи є збіжною послідовність:
n2 + 4
1) xn = ; 2) xn = 3 n − n ; 3) xn = n2 sin n° ?
n+3
35.11.• Чи є збіжною послідовність:
n n
1) xn = ; 2) xn = 2n − cos n; 3) xn = n( −1) ?
n+3
••
35.12. Обчисліть границю lim
n→×
( n +1 − n . )
35. властивості збіжних послідовностей 273
x1 x2 x3 x4 x C
Рис. 36.1
1
З ним ви зможете ознайомитися у вищому навчальному закладі або
в підручниках з математичного аналізу.
36. Теорема вейєрштрасса 275
1
Проміжки виду [a; b] називають також відрізками.
276 § 5. чиСлові ПоСлідовноСТі
Рис. 36.2
Рис. 36.3
Рис. 36.4
В обох розглянутих випадках відрізок [a2 ; b2 ] є частиною від-
різка [a1 ; b1 ] і містить деякі члени послідовності (xn), причому для
всіх n ∈ виконується нерівність xn m b2 . Оскільки (xn) — зроста-
юча послідовність, то поза відрізком [a2 ; b2 ] знаходиться лише
скінченна кількість членів послідовності (xn).
Для побудови третього відрізка [a3 ; b3 ] повторимо описану про-
цедуру. Розіб’ємо відрізок [a2 ; b2 ] точкою d2 навпіл. Тоді, якщо
нерівність xn m d2 виконується для всіх n ∈ , покладемо a3 = a2 ,
b3 = d2 ; в іншому випадку — a3 = d2 , b3 = b2 .
Зрозуміло, що відрізок [a3 ; b3 ] є частиною відрізка [a2 ; b2 ]
і містить деякі члени послідовності (xn), причому для всіх n ∈
виконується нерівність xn m b3 . Оскільки (xn) — зростаюча послі-
довність, то поза відрізком [a3 ; b3 ] знаходиться лише скінченна
кількість членів послідовності (xn).
278 § 5. чиСлові ПоСлідовноСТі
Звідси a = 2.
В і д п о в і д ь: lim an = 2. ◄
n→×
ВПРАВИ
2æ4æ6æ...æ(2n)
36.3. Послідовність (an) задано формулою an = .
3æ5æ7 æ...æ(2n + 1)
Чи існує границя lim an?
n→×
Число Ейлера
n
1
Розглянемо послідовність із загальним членом xn = 1 + і до-
n
ведемо її збіжність. Вибір цієї послідовності не є випадковим.
Число, до якого прямує послідовність (xn), є фундаментальною
константою, що відіграє особливу роль не тільки в математиці,
а й у фізиці, хімії, біології, економіці тощо.
Дослідимо властивості послідовностей (xn) і (yn), які задано фор-
n n +1
1 1
мулами xn = 1 + , yn = 1 + .
n n
282 § 5. чиСлові ПоСлідовноСТі
ª Послідовність (xn) є зростаючою.
Достатньо довести нерівність
n n +1
1 1
1 + < 1 + , n ∈ .
n n + 1
Застосуємо нерівність
a1 + a2 + ... + ak
l k a1a2 ...ak , ai l 0,
k
яку називають нерівністю Коші (рівність досягається при
a1 = a2 = ... = ak ).
1
Покладемо a1 = a2 = ... = an = 1 + , an + 1 = 1. Тоді при k = n + 1
n
маємо:
n доданків
1 1 1
1 + + 1 + + ... + 1 + + 1 n
n n n 1
> n + 1
1 + æ1.
n +1 n
1
n 1+ +1 n
n n +1 1
Звідси > 1 + .
n +1 n
n +1 n n +1 n
n + 1 + 1 1 1 1
Тоді > 1 + ; 1 + > 1 + .
n + 1 n
n + 1 n
ª Послідовність (yn) є спадною.
Доведіть це твердження самостійно, скориставшись нерівністю
n
Коші для k = n + 2 і чисел a1 = a2 = … = an + 1 = , an + 2 = 1.
n +1
ª Послідовності (xn) і (yn) є обмеженими.
Цей факт випливає з нерівностей x1 m xn m yn m y1 , n ∈ .
Отже, доведено, що (xn) і (yn) — монотонні й обмежені послідов-
ності. Тому за теоремою Вейєрштрасса існують границі
n n +1
1 1
lim 1 + = a, lim 1 + = b.
n→× n n → × n
число ейлера 283
1
Якщо в рівності yn = 1 + æxn перейти до границі, то отримаємо:
n
1 1
b = lim yn = lim 1 + xn = lim 1 + æ lim xn = 1æa.
n→× n→× n n → × n n→×
Таким чином, доведено, що (xn) і (yn) — збіжні послідовності,
причому lim yn = lim xn .
n→× n→×
n n +1
1 1
Границю lim 1 + (або границю lim 1 + ) називають
n→× n n→× n
n
1
числом Ейлера та позначають буквою e. Рівність lim 1 + = e
n→× n
називають другою чудовою границею.
Можна довести, що e — число ірраціональне. Зазначимо, що при
цьому всі члени послідовності (xn) — числа раціональні.
Оскільки (xn) — зростаюча, (yn) — спадна послідовності, що
мають спільну границю, то для всіх n ∈ виконуються нерівності
xn < e < yn .
Наведені оцінки дають можливість знайти наближене значення
числа Ейлера, обчисливши xn та yn при «великих» значеннях n.
Наприклад, x1000 = 2,716..., а y1000 = 2,719.... Це означає, що
e = 2,71... .
n
1
Приклад Знайдіть границю lim 1 + .
n→× 2n
2n
1
Р о з в ’я з а н н я. Оскільки lim 1 + = e, то
n→× 2n
n 2n
1 1
lim 1 + = lim 1 + = e.
n→× 2n n→× 2n
В і д п о в і д ь: e. ◄
ВПРАВИ
n
1
36.21. Знаходячи lim 1 + , Василь Заплутайко записав: «Оскіль-
n→× n
n
1 1
ки lim 1 + = 1, то lim 1 + = lim 1n = lim 1 = 1». Де поми-
n→× n n → × n n→× n→×
лився Василь?
284 § 5. чиСлові ПоСлідовноСТі
Рис. 37.1
x2 − 1
На рисунку 37.4 зображено графік функції y = . Бачимо,
x −1
x2 − 1
що lim = 2.
x →1 x −1
1
Розглянемо функцію f (x) = (рис. 37.5). Якщо послідовність
x2
значень аргументу x прямує до 0, то члени відповідної послідов-
ності значень функції стають усе більшими й більшими і можуть
стати як завгодно великими. Тому не існує числа, до якого пряму-
ють значення функції f за умови, що значення аргументу прямують
до 0.
1
Отже, функція f (x) = не має границі в точці x0 = 0.
x2
37. Границя функції в точці 287
x
Розглянемо функцію f (x) = . При x > 0 отримуємо: f (x) = 1,
x
при x < 0 отримуємо: f (x) = –1. Графік функції f зображено на ри-
сунку 37.6.
Якщо значення аргументу x, де x ≠ 0,
прямують до 0, то неможливо стверджувати,
що значення функції f прямують до якогось
певного числа. Справді, коли послідовність
значень аргументу прямує до нуля і ці зна-
чення є від’ємними, то відповідна послідов-
ність значень функції прямує до –1, а коли
послідовність значень аргументу прямує до
нуля і ці значення є додатними, то відповідна Рис. 37.6
послідовність значень функції прямує до 1.
x
Отже, функція f (x) = у точці x0 = 0 не має границі.
x
Тепер, коли ви отримали уявлення про границю функції в точці,
сформулюємо строге означення.
Розглянемо функцію f і точку x0, для якої існує послідовність
відмінних від x0 значень аргументів, яка збігається до точки x0.
Доцільно прийняти таке означення.
О з н а ч е н н я. Число a називають г р а н и ц е ю ф у н к ц і ї f у т о ч-
ц і x0, якщо для будь-якої збіжної до x0 послідовності x1, x2, ...,
xn, ... значень аргументу функції f таких, що xn ≠ x0 для всіх
n ∈ , відповідна послідовність f (x1), f (x2), ..., f (xn), ... значень
функції збігається до числа a.
Зверніть увагу на умову xn ≠ x0 в означенні границі. Ця умова
означає, що границя функції в точці x0 не залежить від значення
f (x0 ), а також дозволяє функції мати границю в точці, у якій вона
не визначена (прикладами є функції, графіки яких зображено на
рисунку 37.1).
Також зазначимо, що збіжність послідовності (f (xn)) для будь-
якої послідовності (xn) є істотною умовою. Якщо можна вказати
хоча б одну послідовність (xn), де xn ≠ x0
і lim xn = x0 , для якої відповідна послі-
n→∞
Рис. 37.8
x
Приклад 3 Доведіть, що функція f (x) = не має границі
x
в точці x0 = 0.
Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо послідовність значень аргументу
( −1)n
функції f, задану формулою загального члена xn = . Очевидно,
n
що lim xn = 0 і xn ≠ 0 для всіх n ∈ .
n→×
1
П р и к л а д 4 Доведіть, що функція f (x) = sin не має границі
x
в точці x0 = 0.
Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо послідовності (an) і (bn) значень ар-
гументу функції f такі, що
1 1
an = , bn = .
π 3π
+ 2πn + 2πn
2 2
290 § 6. Границя та неперервність функції
π
Оскільки f (an ) = sin + 2πn = 1 для будь-якого n ∈ , то по-
2
слідовність (f (an)) є стаціонарною послідовністю: 1, 1, 1, ... .
3π
Оскільки f (bn ) = sin + 2πn = −1 для будь-якого n ∈ , то по-
2
слідовність (f (bn)) є стаціонарною послідовністю: –1, –1, –1, ... .
Маємо: lim f (an ) = 1, lim f (bn ) = −1.
n→× n→×
Рис. 37.9
1
Приклад 5 Знайдіть границю функції f (x) = x sin у точці
x
x0 = 0.
Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо довільну послідовність (xn) таку, що
lim xn = 0 і xn ≠ 0 для всіх n ∈ . Маємо:
n→×
1
− xn m xn sin m xn .
xn
37. Границя функції в точці 291
1
lim xn sin = 0.
n→× xn
Оскільки послідовність (xn) було вибрано довільно, то це озна-
1
чає, що lim x sin = 0. ◄
x→0 x
1
Графік функції f (x) = x sin , побудований за допомогою ком-
x
п’ютерної програми, зображено на рисунку 37.10.
Рис. 37.10
ВПРАВИ
а б в
г ґ д
е є ж
з і к
Рис. 37.11
37. Границя функції в точці 293
а б
Рис. 37.12
•
37.11. Наведіть приклад такої функції f, що:
1) lim (2f (x) + 3) = 0; 2) lim f (x) f 2 (x) + 1 = 2.
x→3 x → −1
•
37.12. Знайдіть:
1) lim x ; 2) lim 2x + 1.
x→4 x→0
294 § 6. Границя та неперервність функції
37.13.• Знайдіть:
1) lim 3 5x + 2; 2) lim 4 3x − 2.
x→5 x→6
x−2
37.14.•• Доведіть, що функція f (x) = не має границі в точці
x−2
x0 = 2.
x +1
37.15.•• Доведіть, що функція f (x) = не має границі в точці
x +1
x0 = –1.
1
37.16.•• Доведіть, що функція f (x) = не має границі в точці x0 = 0.
x
1
37.17.•• Доведіть, що функція f (x) = cos не має границі в точці
x
x0 = 0.
1, якщо x ∈ ,
37.18.•• Доведіть, що функція Діріхле D (x) = не
0, якщо x ∈ \
має границі в жодній точці.
1
37.19.•• Доведіть, що lim x cos = 0.
x→0 x
37.20.•• Доведіть, що lim x D (x) = 0, де D (x) — функція Діріхле.
x→0
••
37.21. Функція f є такою, що D (f ) = і f (x) = 1 для будь-якого
x ∈ . Чи має функція f границю в точці: 1) x0 = 0; 2) x0 = 2 ?
37.22.•• Функція f визначена на і lim f (x) = 1. Знайдіть границю
x→0
x
lim f .
x→0 2
lim f
x→0
( 2
)
x +1 −1 .
37.24. Чи існує функція f така, що D (f ) = і функція f не має
*
Рис. 37.13
О з н а ч е н н я (К о ш і ). Число a нази-
вають г р а н и ц е ю ф у н к ц і ї f у т о ч ц і
x0, якщо для будь-якого додатного числа
e існує таке додатне число d, що для всіх
x ∈ D (f) з нерівностей 0 < | x – x0 | < d ви-
пливає нерівність | f (x) – a | < e.
Рисунок 37.17 ілюструє це означення.
П р и к л а д 1 За допомогою означення
Коші границі функції в точці доведіть, Рис. 37.17
що lim (2x + 3) = 5.
x →1
x2 − 5x + 6
П р и к л а д 2 Знайдіть lim .
x→2 x2 − 4
Р о з в ’я з а н н я. Оскільки lim (x2 − 4) = lim x2 − lim 4 = 22 − 4 = 0,
x→2 x→2 x→2
2 1
x − 2x, якщо x ≠ 2 ,
П р и к л а д 3 Знайдіть lim f (x), де f (x) =
x→
1
3, 1
2 якщо x = .
2
Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо функцію
g (x) = x2 – 2x. Оскільки в будь-якому проколо-
1
тому d-околі точки x0 = функції f і g збіга-
2
ються (рис. 38.3), то lim f (x) = lim g (x). Тому
1 1
x→ x→
2 2
ВПРАВИ
38.1.° Знайдіть:
2x − 1
1) lim (2x2 − 3x − 1); 4) lim ;
x →1 x→3 3x − 2
x2 − 3x + 5
2) lim x4 ; 5) lim ;
x → −1 x→0 x2 + 2x − 1
2 1
3) lim (x3 − 3x − 2); 6) lim x − + 2x − 3 .
x→2 x → −2 x
38.2.° Знайдіть:
7x − 5
1) lim (2x2 + 3x + 5); 4) lim ;
x →1 x→5 10 + 2x
x2 − 1
2) lim (x3 − 3x2 + 2x + 2); 5) lim ;
x→2 x→0 2x2 − x − 1
x3 + 1
3) lim (2x3 − 3x2 + 6); 6) lim 20
.
x → −2 x→3 (x − 2)
38.3.• Знайдіть:
x2 − 2x − 3 3x 4 − 5x2 − 12x − 4
1) lim ; 3) lim ;
x→3 x2 − 5x + 6 x→2 x2 − 4
x3 − 3x − 2 5
x +1
2) lim ; 4) lim .
x→2 x3 − 8 x → −1 x +1
38.4.• Знайдіть:
x2 − 3x + 2 (1 + x)4 − (1 + 4x)
1) lim 2
; 3) lim ;
x →1 x − 4x + 3 x→0 x2 + x 4
x 4 − 3x + 2 x5 − 1
2) lim ; 4) lim .
x →1 x 5 − 4x + 3 x →1 x3 − 1
38.5.• Обчисліть границю:
1 3 2 1
1) lim − ; 2) lim 2 − 2 .
x →1 1 − x 1 − x3 x → 2 x − 2x x − 3x + 2
38.6.• Обчисліть границю:
1 6 2 x−4
1) lim + 2 ; 2) lim + .
x → −3 x + 3 x − 9 x→2
2x2 − 5x + 2 3 (x2 − 3x + 2)
38.7.• Нехай lim f (x) = 2. Знайдіть границю функції y = (f (x) + 1)2
x→0
у точці x0 = 0.
xf (x) + 1
38.8.• Нехай lim f (x) = −1. Знайдіть границю функції y =
x→3 x2 + 5
у точці x0 = 3.
302 § 6. Границя та неперервність функції
x2 − 2x + 2, якщо x ≠ 0,
38.9.• Знайдіть lim f (x), де f (x) =
x→0
−1, якщо x = 0.
−x2 + 3x, якщо x ≠ 3,
38.10.• Знайдіть lim f (x), де f (x) =
x→3
2, якщо x = 3.
•
38.11. Про функцію f відомо, що lim f (x) = a і lim f (x) = b.
x → x0 x → x0
Доведіть, що a = b.
38.12.• Доведіть, що число a є границею функції f у точці x0
тоді й тільки тоді, коли функцію f можна подати у вигляді
f (x) = a + β (x), де b — така функція, що lim β (x) = 0.
x → x0
•
38.13. Функції f і g такі, що f (x) m g (x) для всіх x ∈ , причому
існують границі lim f (x) = a, lim g (x) = b. Доведіть, що a m b.
x → x0 x → x0
а б
Рис. 39.1
Т е о р е м а 39.2 (п р о а р и ф м е т и ч н і д і ї з н е п е р е р в н и м и
ф у н к ц і я м и). Якщо функції y = f (x) і y = g (x) неперервні в точ-
ці x0, то в цій точці неперервними є і функції y = f (x) + g (x),
f ( x)
y = f (x) g (x) i y = (остання за умови, що g (x0) ≠ 0).
g ( x)
f (x)
1
Функцію виду y = , де f (x) і g (x) — многочлени, називають
g (x)
раціональною.
39. неперервність функції в точці 307
Т е о р е м а 39.3. Функція y = sin x неперервна на .
Д о в е д е н н я. Установимо неперервність функції y = sin x у кож-
ній точці x0 ∈ . Нехай (xn) — довільна послідовність така, що
lim xn = x0 . Тоді lim xn − x0 = 0. Згідно з лемою 39.2
n→× n→×
− xn − x0 m sin xn − sin x0 m xn − x0 .
За теоремою про двох конвоїрів отримуємо:
lim (sin xn − sin x0 ) = 0.
n→×
1
Доведення цього факту виходить за межі навчальної програми. За-
дача 39.34 показує суттєвість того, що областю визначення функції f
є деякий проміжок.
308 § 6. Границя та неперервність функції
=
(x − 4) ( 2x + 1 + 3 ) = 1( 2x + 1 + 3 . )
2 (x − 4) 2
на записати: lim
x→4
1
2
( 2x + 1 + 3 = ) 1
2
( 2æ4 + 1 + 3 = 3.)
В і д п о в і д ь: 3. ◄
39. неперервність функції в точці 309
Приклад 2
Знайдіть усі значення параметра a, при яких
x2 − 1
, якщо x ≠ 1 i x ≠ a2 ,
функція f (x) = x − a2 є неперервною в точ-
a2 + a, якщо x = 1
ці x0 = 1.
Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо випадок, коли a2 ≠ 1. Тоді
2
x −1
lim f (x) = lim = 0. Для того щоб функція f була неперервною
x →1 x →1 x − a2
в точці x0 = 1, потрібно, щоб f (1) = a2 + a = 0. Звідси a = 0 або a = –1.
Умову a2 ≠ 1 задовольняє лише a = 0.
x2 − 1
Якщо a2 = 1, то маємо: lim f (x) = lim = lim (x + 1) = 2. Тоді
x →1 x →1 x −1 x →1
2 Звідси a = 1.
a + a = 2.
В і д п о в і д ь: a = 0 або a = 1. ◄
в точці x0 = 0.
Покажемо, що в будь-якій точці x0, відмінній від 0, функція f (x)
не є неперервною.
Нехай x0 ≠ 0 і x0 ∈ . Тоді f (x0) = x0 ≠ 0. Розглянемо послідов-
ність (xn), яка складається тільки з ірраціональних чисел, таку,
що lim xn = x0 . Тоді всі члени послідовності (f (xn)) дорівнюють
n→×
в точці x0.
310 § 6. Границя та неперервність функції
ВПРАВИ
39.1.° Обчисліть:
1) lim x ; 3) lim tg x; 5) lim arctg x.
x→9 3π x →1
x→
4
39.2.° Обчисліть:
1) lim x ; 3) lim ctg x; 5) lim arcctg x.
x→2 π x → −1
x→−
4
39.6.° Обчисліть:
x +1
1) lim 1 − 3x ; 3) lim ;
x→0 x →1 x
π
2) lim cos 4x; 4) lim ctg x − .
x→−
π x→0 4
2
39. неперервність функції в точці 311
Н а с л і д о к. Якщо функція неперервна і не має нулів на деякому
проміжку I, то вона на цьому проміжку зберігає знак (рис. 40.2).
Д о в е д е н н я. Припустимо, що дана
функція f на проміжку I не зберігає знак,
тобто існують такі a ∈ I і b ∈ I, де a < b,
що числа f (a) і f (b) мають різні знаки
(рис. 40.1). Тоді за першою теоремою Боль-
цано—Коші існує точка c ∈ (a; b) ⊂ I така, Рис. 40.2
що f (c) = 0. Отримали суперечність. ◄
Т е о р е м а 40.2 (д р у г а т е о р е м а Б о л ь ц а н о—К о ш і п р о
п р о м і ж н е з н а ч е н н я ф у н к ц і ї ). Якщо функція f неперервна
на відрізку [a; b], то вона набуває всіх значень між f (a) і f (b).
Бернард Больцано
(1781–1848)
Чеський математик, філософ і логік. Очолював
кафедру історії релігії в Празькому університеті.
За життя надрукував, причому анонімно, лише п’ять
невеликих математичних творів. Основну частину
рукописної спадщини Больцано вчені досліджували
вже після його смерті. Трактат «Учення про функції»,
написаний у 1830 р., побачив світ тільки через
100 років. У ньому Больцано, на багато років раніше
від Вейєрштрасса та Коші, сформулював і довів
низку положень математичного аналізу. У роботі
«Парадокси нескінченності» Больцано опрацьовував
питання потужності нескінченних множин; у роботі
«Наукознавство» висунув ідеї, які передували
математичній логіці.
316 § 6. Границя та неперервність функції
Рис. 40.5
318 § 6. Границя та неперервність функції
Рис. 40.6
ВПРАВИ
sin x
lim =1 (1)
x→0 x
Оскільки x ∈ (0; 1), то за лемою 39.1 отримуємо: sin x m x;
2
x
x
sin2 m .
2 2
Отже,
2 3
x x x
S∆Px NP0 = sin x æsin2
m x æ = .
2 2 4
Очевидно, що площа заштрихованого сегмента менша від площі
трикутника PxNP0.
1 1
Маємо: Sсегм = SсектP OP − S∆Px OP0 = x− sin x.
x 0
2 2
1 1 x3
Тепер можна записати: 0 < x− sin x < .
2 2 4
Звідси з урахуванням того, що x ∈ (0; 1), отримуємо:
sin x x2
0 < 1− < .
x 2
sin x x2
Оскільки функції y = 1 − і y = є парними, то остання
x 2
подвій на нерівність виконується також для всіх x із проміжку
(–1; 0). ◄
Тепер доведемо рівність (1).
Нехай (xn) — довільна послідовність значень аргументу функції
sin x
f ( x) = 1 − така, що lim xn = 0. Тоді існує таке n0 ∈ , що для
x n→×
sin x
Рівність lim = 1 показує, що при досить малих значеннях x
x→0 x
виконується наближена рівність sin x ≈ x. Більш того, із леми 41.1
3
x
випливає, що коли | x | < 1, то виконується нерівність x − sin x m .
2
Тому абсолютна похибка наближеної формули sin x ≈ x, де | x | < 1,
3
x
не перевищує . Наприклад, якщо x = 0,1, то sin 0,1 ≈ 0,1 з точ-
2
0,13
ністю не менше ніж = 0,0005.
2
sin 3x
П р и к л а д 1 Обчисліть границю lim .
x→0 x
sin 3x 3 sin 3x sin 3x
Р о з в ’я з а н н я. lim = lim = 3 lim = 3. ◄
x→0 x x→0 3x x→0 3x
tg x
П р и к л а д 2 Обчисліть границю lim .
x x→0
tg x sin x sin x 1
Р о з в ’я з а н н я. lim = lim = lim ælim = 1. ◄
x→0 x x → 0 x cos x x→0 x x → 0 cos x
3x2
П р и к л а д 3 Обчисліть границю lim .
x→0 1 − cos x
x2
2 2
3x 3x 4
Р о з в ’я з а н н я. lim = lim = 6 lim =
x→0 1 − cos x x→0 2 x x→0 x
2 sin sin2
2 2
1 6
= 6 lim 2
= = 6. ◄
x→0
x 12
sin
2
x
2
arcsin x
П р и к л а д 4 Обчисліть границю lim .
x→0 x
Р о з в ’я з а н н я.
arcsin x 1 1
Маємо: lim = lim = lim = 1. ◄
x→0 x x→0 x x→0 sin (arcsin x)
arcsin x arcsin x
41. перша чудова границя 325
ВПРАВИ
sin (cos x)
41.5.• Обчисліть границю lim .
x→0 cos x
tg (arccos x)
41.6.• Обчисліть границю lim .
x→0 arccos x
1
41.7.• Нехай xn = n sin . Знайдіть границю послідовності (xn ).
n
1
ctg
41.8.• Нехай xn = n . Знайдіть границю послідовності (x ).
n
n2
41.9.• У коло радіуса R послідовно вписують правильні n-кутники,
n l 3. Використовуючи першу чудову границю, покажіть, що:
1) послідовність периметрів цих многокутників прямує до чис-
ла 2πR;
2) послідовність площ цих многокутників прямує до числа πR 2 .
326 § 6. Границя Та неПерервнісТь функції
42.
42. Асимптоти графіка функції
Рис. 42.1
1
Мають місце й такі рівності: lim = 0 (рис. 42.2), lim arcctg x =
x → +× x2 x → −×
= p (рис. 42.3).
Границі функції при x → × притаманні властивості, аналогічні
властивостям границі функції в точці. Нехай функції y = f (x)
і y = g (x) мають спільну область визначення.
Якщо lim f (x) = a, lim g (x) = b, то:
x→× x→×
f ( x) a
3) lim = за умови, що b ≠ 0.
x→× g ( x) b
Довести ці рівності можна аналогічно тому, як були доведені
теореми про арифметичні дії з границями функцій у точці.
Зауважимо, що такі самі властивості виконуються і для границі
функції при x → +× та при x → –×.
2x + 1
Приклад Обчисліть lim .
x→× x −1
Р о з в ’я з а н н я. Маємо:
1 1 1
2+ lim 2 + lim 2 + lim
2x + 1 x = x→× x x→× x→× x = 2 + 0 = 2. ◄
lim = lim =
x→× x −1 x→×
1−
1 1
lim 1 − lim
1 1−0
lim 1 −
x x→× x x→× x→× x
M(x; y)
Рис. 42.4
π
що пряма y = є горизонтальною асимптотою графіка функції
2
π
y = arctg x при x → + × . Також можна показати, що пряма y = −
2
є горизонтальною асимптотою графіка функції y = arctg x при
x → −×.
О з н а ч е н н я. Пряму y = a називають г о р и з о н т а л ь н о ю
а с и м п т о т о ю графіка функції f при x → +× (x → –×), якщо
(
lim f (x) = a lim f (x) = a .
x → +× x → −× )
Так, прямі y = 0 і y = p є горизонтальними асимптотами графіка
функції y = arcctg x відповідно при x → + × і при x → − × (рис. 42.5).
Приклад, розглянутий вище, показує, що пряма y = 2 є гори-
2x + 1
зонтальною асимптотою графіка функції y = при x → − ×
x −1
і при x → + ×. Графік цієї функції зображено на рисунку 42.6.
6
Розглянемо функцію f (x) = 2x − 1 + . Очевидно, що при
x2 + 1
x → + × значення функції f усе менше й менше відрізняються
330 § 6. Границя та неперервність функції
6
b = lim (f (x) − 2x) = lim −1 + 2 = −1.
x→∞ x→∞ x + 1
Отже, пряма y = 2x – 1 є похилою асимптотою графіка функції f
при x → +× і при x → –×.
332 § 6. Границя Та неПерервнісТь функції
На рисунку 42.8 зображено графік функції y = f (x). Розглянемо
функцію f при x > x0 . Якщо такі значення аргументу x обирати все
ближче й ближче до точки x0 , то відповідні значення функції стають
усе більшими й більшими і можуть стати більшими від будь-якого
наперед заданого додатного числа. Іншими словами, якщо послідов-
ність (xn ) аргументів функції f задовольняє умови lim xn = x0
x→∞
пряма x = x0 є вертикальною асимптотою графіка функції f, коли
x прямує до x0 зліва.
1 1
Наприклад, lim = − × і lim = + × (рис. 42.9). Тому
x → x0 + 1− x x → x0− 1− x
1
x = 1 — вертикальна асимптота графіка функції y = , коли x
1− x
прямує до x0 = 1 як справа, так і зліва.
Наведемо ще кілька прикладів.
1 1
Оскільки lim = + × і lim = + × (у таких випадках
x → 2− x−2 x → 2+ x−2
1
записують: lim = + ×), то пряма x = 2 є вертикальною асимп-
x→2 x−2
1
тотою графіка функції f (x) = при x → 2 + і при x → 2 −
x−2
(рис. 42.10).
42. асимптоти графіка функції 333
π
Оскільки lim tg x = + × і lim tg x = − ×, то пряма x = є вер-
π π 2
x→ − x→ +
2 2
π
тикальною асимптотою графіка функції y = tg x при x → − і при
2
π
x→ + . Ураховуючи періодичність функції y = tg x, можна ствер-
2
π
джувати, що кожна з прямих x = + πk, k ∈ , є вертикальною
2
π
асимптотою графіка функції y = tg x при x→ + πk + і при
2
π
x→ + πk − (рис. 42.11).
2
Рис. 42.11
ВПРАВИ
слідовностей із загальним членом:
2n − 1
1) an = n3; 3) an = ; 5) an = cos n.
n
( −1)n 2n2 + 3
2) an = ; 4) an = ;
n n +1
42.3.° Знайдіть границю:
1 5 3x2 − 5x + 1
1) lim ; 3) lim 3 − ; 5) lim ;
x → +× x 2 x→× x x → −× 2
x + 5x + 10
4x − 1 2x3 − 1
2) lim 2; 4) lim ; 6) lim .
x → −× x → +× x−2 x→× x3 + x2 + x + 1
42.4.° Знайдіть границю:
1 3 x2 + 1
1) lim ; 3) lim 5 + ; 5) lim ;
x → −× x 3 x→× x x → −× 2x2 + x + 1
2x x5 − 3x 4 + 2x2 − 1
2) lim 3; 4) lim ; 6) lim .
x → +× x → +× x+3 x→× 3x5 + 2x3 − 1
42.5.° Знайдіть горизонтальні асимптоти графіка функції:
3x + 5 x2 − 1 x
1) y = ; 2) y = 2
; 3) y = 2
.
4x − 1 2x + x − 1 x +1
42.6.° Знайдіть горизонтальні асимптоти графіка функції:
2−x x2 + 1 x2 + 1
1) y = ; 2) y = 2
; 3) y = 3
.
3x + 2 x −x+2 x +2
42.7.° Перевірте виконання умов lim f (x) = + ×, lim f (x) = − × для
x → x0 x → x0
функції:
1 1 π
1) f (x) = − 2
, x0 = 0; 3) f (x) = , x0 = − .
x cos x 2
2) f (x) = ctg 4 x, x0 = π;
42.8.° Перевірте виконання умов lim f (x) = + ×, lim f (x) = − × для
x → x0 x → x0
функції:
5
1 x
1) f (x) = , x0 = −3; 3) f (x) = , x0 = −7.
(x + 3) 4 x + 7
3π
2) f (x) = − tg x , x0 = ;
2
42.9.° Укажіть вертикальні асимптоти графіка функції:
1 1 1
1) f (x) = ; 2) f (x) = ; 3) f (x) = ;
x−2 x2 x+ 2
42. асимптоти графіка функції 335
π 1 1
4) f (x) = tg x − ; 5) f (x) = ; 6) f (x) = .
4 sin x arccos x
42.10.° Укажіть вертикальні асимптоти графіка функції:
3 x +1 1
1) f (x) = ; 3) f (x) = ; 5) f (x) = ;
x +1 x −1 cos x
1 1
2) f (x) = ; 4) f (x) = ctg x; 6) f (x) = .
x arcsin x
1
Депозит (банківський вклад) — кошти, які вкладник передає банку
на деякий строк, за що банк виплачує вкладнику проценти.
2
Говорячи про приріст аргументу функції f у точці x0, тут і далі при-
пускатимемо, що в будь-якому інтервалі (x0 − ε; x0 + ε) є точки області
визначення функції f, відмінні від x0.
338 § 7. пОхіДна та її застОсування
Маємо:
Df = f (x0 + Dx) – f (x0) або
Df = f (x) – f (x0).
Для приросту функції y = f (x) прийнято також позначення Dy,
тобто
Dy = f (x) – f (x0) або Dy = f (x0 + Dx) – f (x0).
Приріст Dx аргументу в точці x0 і відповідний приріст Df функції
показано на рисунку 43.1.
Рис. 43.1
Рис. 43.4
∆f f ( x0 + ∆x) − f ( x0 )
k (x0 ) = lim = lim
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x
Р о з в ’я з а н н я. Маємо:
∆f = f (x0 + ∆x) − f (x0 ) = −(x0 + ∆x)2 − ( − x02 ) = −2x0 ∆x − ∆x2 .
Тоді, скориставшись формулою для обчислення кутового коефі-
цієнта дотичної, можна записати:
2
∆f −2x0 ∆x − ( ∆x)
k (x0 ) = lim = lim = lim (−2x0 − ∆x).
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x ∆x → 0
ВПРАВИ
f ( x0 + ∆x) − f ( x0 )
f ′ (x0 ) = lim
∆x → 0 ∆x
або
∆f
f ′ (x0 ) = lim
∆x → 0 ∆x
346 § 7. пОхіДна та її застОсування
В і д п о в і д ь: –1. ◄
Зазначимо, що, знайшовши значення
f ′ (1), ми тим самим знайшли кутовий коефі-
цієнт k (x0) дотичної, проведеної до графіка
1
функції f (x) = у точці з абсцисою x0 = 1.
x
Він дорівнює –1, тобто k (1) = –1. Тоді, позна-
чивши через a кут, утворений цією дотичною
Рис. 44.1 з додатним напрямом осі абсцис, можемо за-
3π
писати: tg a = –1. Звідси α = (рис. 44.1).
4
Узагалі, можна зробити такий висновок: кутовий коефіцієнт
дотичної, проведеної до графіка функції f у точці з абсцисою x0,
дорівнює значенню похідної функції f у точці x0, тобто
k (x0 ) = f ′ (x0 )
Рис. 44.4
∆f ∆x
2) = ;
∆x ∆x
x
3) у прикладі 3 п. 37 було показано, що функція f (x) = не
x
∆f
має границі в точці x0 = 0; це означає, що не існує границі lim ,
∆x → 0 ∆x
тобто функція f не є диференційовною в точці x0 = 0.
Т е о р е м а 44.1. Якщо функція f є диференційовною в точці x0,
то вона є неперервною в цій точці.
Д о в е д е н н я. Оскільки функція f диференційовна в точці x0, то
∆f
можна записати: f ′ (x0 ) = lim .
∆x → 0 ∆x
Маємо: Dx = x – x0. Очевидно, що коли Dx → 0, то x → x0. Тоді
∆f f (x) − f (x0 )
f ′ (x0 ) = lim = lim .
x → x0 ∆x x → x0 x − x0
f (x) − f (x0 )
Маємо: lim (f (x) − f (x0 )) = lim æ(x − x0 ) =
x → x0 x → x0 x − x0
f (x) − f (x0 )
= lim æ lim (x − x0 ) = f ′ (x0 )æ0 = 0.
x → x0 x − x0 x → x0
Отже, f ′ (x0 ) = k.
Оскільки x0 — довільна точка області визначення функції f, то
остання рівність означає, що для будь-якого x ∈ виконується
рівність f ′ (x) = k. ◄
Висновок про те, що похідна лінійної функції f (x) = kx + b до-
рівнює k, записують також у вигляді
(kx + b) ′ = k (1)
Якщо у формулу (1) підставити k = 1 і b = 0, то отримаємо:
( x) ′ = 1
Якщо ж у формулі (1) покласти k = 0, то отримаємо:
(b) ′ = 0
Ця рівність означає, що похідна функції, яка є константою,
у кожній точці дорівнює нулю.
∆f 2x0 ∆x + ∆x2
2) = = 2x0 + ∆x;
∆x ∆x
∆f
3) f ′ (x0 ) = lim = lim (2x0 + ∆x) = 2x0 .
∆x → 0 ∆x ∆x → 0
( x2 ) ′ = 2x (2)
П р и к л а д 4 Знайдіть похідну функції f (x) = x3.
Р о з в ’я з а н н я. Знайдемо похідну функції f у точці x0, де x0 —
довільна точка області визначення функції f.
1) ∆f = (x0 + ∆x)3 − x03 = (x0 + ∆x − x0 ) ((x0 + ∆x)2 + (x0 + ∆x) x0 + x02 ) =
0 ) ((x0 + ∆x)2 + (x0 + ∆x) x0 + x02 ) = ∆x ((x0 + ∆x)2 + (x0 + ∆x) x0 + x02 );
∆f ∆x ((x0 + ∆x)2 + (x0 + ∆x) x0 + x02 )
2) = =
∆x ∆x
= (x + ∆x)2 + (x + ∆x) x + x2 ;
0 0 0 0
∆f
3) f ′ (x0 ) = lim = lim ((x0 + ∆x)2 + (x0 + ∆x) x0 + x02 ) = 3x02 .
∆x → 0 ∆x ∆x → 0
Оскільки x0 — довільна точка області визначення функції f, то
для будь-якого x ∈ виконується рівність
f ′ (x) = 3x2 . ◄
Отриману рівність можна записати так:
( x 3 ) ′ = 3 x2 (3)
Формули (2) і (3) є окремими випадками більш загальної фор-
мули
(xn ) ′ = nxn − 1 , n ∈ , n > 1 (4)
1′ 1
= − 2
x x
( ) −( )
2 2
∆f x0 + ∆x − x0 x0 + ∆x x0
2) Маємо: = = =
∆x ∆x ∆x æ ( x0 + ∆x + x0 )
(x0 + ∆x) − x0 1
= = .
(
∆x æ x0 + ∆x + x0 ) x0 + ∆x + x0
352 § 7. пОхіДна та її застОсування
∆f
3) Знайдемо границю lim . При x0 > 0 маємо:
∆x → 0 ∆x
∆f 1 1
lim = lim = .
∆x → 0 ∆x ∆x → 0
x0 + ∆x + x0 2 x0
∆f 1 ∆f 1
При x0 = 0 маємо: = . Тому lim = lim = + ×.
∆x ∆x ∆x → 0 ∆x ∆x → 0
∆x
Звідси випливає, що функція f (x) = x не є диференційовною
в точці x0 = 0.
Таким чином, функція f (x) = x є диференційовною на множи-
1
ні (0; + ×), причому f ′ (x0 ) = .◄
2 x0
1
Отже, для x > 0 можна записати: f ′ (x) = або
2 x
( x )′ = 2 1 x
x0 + ∆x − x0
= lim =
∆x → 0
∆x (( 3 x0 + ∆x )
2
+ 3 x0 + ∆x 3 x0 + ( 3 x0 ))
2
1
= lim .
∆x → 0
(( 3 x0 + ∆x )
2
+ 3 x0 + ∆x 3 x0 + ( 3 x0 ))
2
( x )′ =
3
3
1
2
3 x
( x )′ =
n
n
1
n −1
(7)
n x
(sin x) ′ = cos x
(cos x) ′ = − sin x
Доведемо це.
Нехай f (x) = sin x.
Для довільної точки x0 маємо:
1) Df = sin (x0 + Dx) – sin x0;
354 § 7. пОхіДна та її застОсування
2
Отже, формулу (sin x)R = cos x доведено.
Формулу (cos x)R = –sin x можна довести аналогічно.
Під час обчислювання похідних зручно користуватися таблицею
похідних, розміщеною на форзаці 4.
У п. 39 (приклад 3) було показано, що функція f (x) = xD (x), де
D — функція Діріхле, будучи визначеною на , є неперервною
рівно в одній точці x0 = 0, причому lim xD (x) = 0.
x→0
не є диференційовною в точці x0 = 0.
Розв’язуючи вправу 39.29, ви показали, що функція g (x) = x2 D (x)
також є неперервною рівно в одній точці x0 = 0.
Дослідимо на диференційовність функцію g у точці x0 = 0.
Маємо:
∆g (0 + ∆x)2 D (0 + ∆x) − 0
g ′ (0) = lim = lim = lim ∆x D (∆x) = 0.
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x ∆x → 0
ВПРАВИ
а б
Рис. 44.7
а б
Рис. 44.8
44. поняття похідної 357
Рис. 44.13
358 § 7. пОхіДна та її застОсування
Рис. 44.14
•
44.22. Дотична до графіка функції f у точці з абсцисою x0 має
кутовий коефіцієнт k. Знайдіть x0, якщо:
1 1
1) f (x) = x3, k = 3; 3) f (x) = , k=− ;
x2 4
1
2) f (x) = x , k = ; 4) f (x) = sin x, k = 0.
4
•
44.23. Дотична до графіка функції f у точці з абсцисою x0 має
кутовий коефіцієнт k. Знайдіть x0, якщо:
1 1
1) f (x) = x4, k = –32; 3) f (x) = , k=− ;
x3 27
1
2) f (x) = 3 x , k = ; 4) f (x) = cos x, k = 1.
27
•
44.24. Матеріальна точка рухається по координатній прямій за
1
законом s (t) = t2. Знайдіть s ′ . Який механічний зміст має
2
знайдена величина?
44.25.• Матеріальна точка рухається по координатній прямій за
законом s (t) = t3. Знайдіть s ′ (2). Який механічний зміст має
знайдена величина?
44.26.•• Доведіть, користуючись означенням, що функція y = n x
не є диференційовною в точці x0 = 0.
44.27.•• Доведіть, користуючись означенням, що функція y = 3 x2
не є диференційовною в точці x0 = 0.
44.28.•• Доведіть, користуючись означенням, що функція y = 3 x4
є диференційовною в точці x0 = 0. Знайдіть її похідну в цій точці.
44. поняття похідної 359
( f + g) ′ = f ′ + g ′
1
Умовами теорем 45.1–45.4 передбачено таке: якщо функції f і g є ди-
ференційовними в точці x0, то відповідно функції y = f (x) + g (x), y = f (x) g (x),
f (x)
y= та y = f (g (x)) визначені на деякому проміжку, що містить точку x0.
g (x)
362 § 7. пОхіДна та її застОсування
( fg) ′ = f ′g + g ′f
Д о в е д е н н я. Нехай x0 — довільна точка, у якій функції f і g
є диференційовними. Знайдемо приріст функції y = f (x) g (x) у точ-
ці x0. Ураховуючи рівності f (x0 + Dx) = f (x0) + Df, g (x0 + Dx) = g (x0) +
+ Dg, маємо:
Dy = f (x0 + Dx) g (x0 + Dx) – f (x0) g (x0) =
= (f (x0) + Df) (g (x0) + Dg) – f (x0) g (x0) =
= f (x0 ) g (x0 ) + ∆f æ g (x0 ) + ∆g æf (x0 ) + ∆f æ ∆g − f (x0 ) g (x0 ) =
= ∆fæ g (x0 ) + ∆gæf (x0 ) + ∆f æ ∆g.
Запишемо:
∆y ∆f æ g (x0 ) + ∆g æf (x0 ) + ∆f æ ∆g
lim = lim =
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x
∆f ∆g ∆f æ ∆g
= lim æ g (x0 ) + æf (x0 ) + =
∆x → 0 ∆x ∆x ∆x
∆f ∆g ∆f ∆g
= lim æ g (x0 ) + æf (x0 ) + æ æ ∆x .
∆x → 0 ∆x ∆x ∆x ∆x
Оскільки функції f і g є диференційовними в точці x0, то існують
∆f ∆g
границі lim і lim .
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x
Тепер можна записати:
∆y ∆f ∆g ∆f ∆g
lim = lim æ g (x0 ) + lim æf (x0 ) + lim æ lim ∆x =
æ lim
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x ∆x
∆x → 0 ∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x ∆x → 0
= f ′ (x0 ) g (x0 ) + g ′ (x0 ) f (x0 ) + f ′ (x0 )æ g ′ (x0 )æ0 = f ′ (x0 ) g (x0 ) + g ′ (x0 ) f (x0 ).
Таким чином, функція y = f (x) g (x) є диференційовною в точці x0,
причому її похідна в цій точці дорівнює f ′ (x0 ) g (x0 ) + g ′ (x0 ) f (x0 ). ◄
Н а с л і д о к. У тих точках, у яких є диференційовною функція
y = f (x), також є диференційовною функція y = kf (x), де k — деяке
число, причому для всіх таких точок виконується рівність
(kf (x)) ′ = kf ′ (x).
Коротко говорять: постійний множник можна виносити за
знак похідної.
45. правила обчислення похідних 363
(kf ) ′ = kf ′
f ( x) ′ f ′ ( x) g ( x) − g ′ ( x) f ( x)
g ( x) = ( g ( x))
2
.
f ′ f ′g − g ′f
g = g2
h ′ (x) = ( 3
x sin x )′ = ( x )′ sin x +
3 3
x (sin x) ′ =
sin x
3
2
+ 3 x cos x.
3 x
Проте помилковим було б вважати, що отриманий результат
є відповіддю до даної задачі.
Річ у тім, що при обчисленні похідних спиратися на теорему
про похідну добутку двох функцій можна лише тоді, коли обидві
ці функції є диференційовними. У даному прикладі функція
f (x) = 3 x не є диференційовною в точці x0 = 0, а в усіх інших точ-
ках координатної прямої і функція f (x) = 3 x , і функція g (x) = sin x
є диференційовними. Це означає, що теорему про похідну добут-
ку було коректно застосовано для обчислення похідної функції
h (x) = 3 x sin x для всіх x ≠ 0. Застосовувати ж цю теорему для об-
числення похідної добутку функцій f (x) = 3 x і g (x) = sin x у точці
x0 = 0 не можна. Проте це ще не означає, що розглядувана функція
h (x) = 3 x sin x не диференційовна в точці x0 = 0. У таких випадках
звертаються до означення похідної.
3
∆h h (0 + ∆x) − h (0) ∆x sin ∆x
Маємо: = = .
∆x ∆x ∆x
sin ∆x sin ∆x
Тоді h ′ (0) = lim 3
∆x = lim 3
∆x æ lim = 0 æ1 = 0.
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x → 0 ∆x
Таким чином, функція h (x) = 3 x sin x є диференційовною в точ-
ці x0 = 0, причому h (0) = 0.
sin x 3
+ x cos x, якщо x ≠ 0,
Маємо відповідь: h ′ (x) = 3 3 x2 ◄
0, якщо x = 0.
45. правила обчислення похідних 365
1
(tg x)′ =
cos2 x
1
(ctg x)′ = − 2
sin x
2) y ′ = ( 4x2 + 1 )′ = 1
æ(4x2 + 1) ′ =
8x
=
4x
.
2 4x 2 + 1 2 4x 2 + 1 4x 2 + 1
x′ x x′ 1 x
3) y ′ = sin = cos æ = cos .
2 2 2 2 2
(5x) ′
2
15 tg 5x
4) y ′ = (tg3 5x) ′ = 3 tg2 5x æ(tg 5x) ′ = 3 tg2 5x æ = .◄
cos2 5x cos2 5x
1
(arcsin x)′ =
1 − x2
368 § 7. пОхіДна та її застОсування
π
Із курсу алгебри 10 класу ви знаєте, що arcsin x + arccos x = .
2
Оскільки функція y = arcsin x не є диференційовною в точках –1
і 1, то функція y = arccos x також не є диференційовною в точ-
ках –1 і 1.
Для будь-якого x ∈ (–1; 1) можна записати:
π ′ 1
(arccos x) ′ = − arcsin x = −(arcsin x) ′ = − .
2 1 − x2
Отже,
1
(arccos x)′ = −
1 − x2
ВПРАВИ
5
4) y = x − ; 5) y = 12 – ctg x; 6) y = 0,4x −5 + 3.
x
45.3.° Знайдіть похідну функції:
1) y = (x + 2) (x2 – 4x + 5); 3) y = x2 sin x;
2) y = (3x + 5) (2x2 – 1); 4) y = x ctg x.
45.4.° Знайдіть похідну функції:
1) y = (x3 – 2) (x2 + 1); 3) y = x4 cos x;
2) y = (x + 5) (1 − x3 ); 4) y = x tg x.
45.5.° Знайдіть похідну функції:
2x − 3 5x2 − x − 2 3 − x2
1) y = ; 3) y = ; 5) y = ;
4 − 5x x 4 + 2x
x x3 x2 − 5x
2) y = 2
; 4) y = ; 6) y = .
x −1 cos x x −7
45.6.° Знайдіть похідну функції:
3x + 5 2x2 sin x x2 − 1
1) y = ; 2) y = ; 3) y = ; 4) y = 2
.
x−8 1 − 6x x x +1
45.7.° Чому дорівнює значення похідної функції f у точці x0, якщо:
8
1) f (x) = + 5x − 2, x0 = 2; 3) f (x) = 3 3 x − 10 5 x , x0 = 1;
x
2) f (x) = (1 + 3x) x , x0 = 9; 4) f (x) = (x2 – 2x + 3) cos x, x0 = 0.
45.8.° Обчисліть значення похідної функції f у точці x0, якщо:
1
1) f (x) = x − 16x, x0 = ; 3) f (x) = x–2 – 4x–3, x0 = 2;
4
cos x 2x2 − 3x − 1
2) f (x) = , x0 = 0; 4) f (x) = , x0 = 1.
1− x x +1
45.9.° Знайдіть похідну функції:
x
1) y = (2x + 3)5; 4) y = 3 ctg ; 7) y = (6 – 7x)–4;
5
2) y = cos 2x; 5) y = 5 −1 − x − x2 ; 8) y = 2 + sin x .
1
3) y = sin2 x; 6) y = ;
4x + 5
45.10.° Знайдіть похідну функції:
1) y = (2x2 – 3x + 4)3; 4) y = 2 tg 4x; 7) y = (9x – 2)–3;
x π
2) y = sin ; 5) y = cos − x ; 8) y = 3 − cos x .
3 4
3) y = cos2 x; 6) y = 7 −2x2 − x − 2;
370 § 7. пОхіДна та її застОсування
3
5 x2
3) далі при x ≠ 0 отримує висновок, що y ′ = , а в точці
3
x = 0 дана функція не є диференційовною.
Чи погоджуєтеся ви з Василем?
45.38.•• Знайдіть похідну функції f (x) = 3 x2 tg x на проміжку
π π
− ; .
2 2
45.39.•• Знайдіть похідну функції f (x) = 3 sin4 x + x4 .
45.40.* Знайдіть f ′ (0), якщо f (x) = (x + 1) (x + 2) ... (x + 10) sin x.
45.41.* Обчисліть суму S = 100æ399 + 98æ397 + 96æ395 + ... + 2æ3.
45.42.* Обчисліть суму S = 430 − 2æ429 + 3æ428 − ... + 29æ42 − 30æ4.
45.43.* Знайдіть усі такі многочлени P, що P ( P (x)) = x100 для всіх
x ∈ .
2 1
x cos , якщо x ≠ 0,
45.44.* Доведіть, що функція f (x) = x є дифе-
0, якщо x = 0
ренційовною на , але функція y = f ′(x) не є неперервною.
x
45.45.* На дошці записано функції y = (x − 1)2 і y = . Якщо на
x2 + 1
дошці записано функції f і g, то дозволяється дописати будь-яку
з функцій y = f 2 (x), y = f (x) + g (x), y = f (x) g (x), y = f (g (x)),
y = f (x) + c, y = cf (x), де c — довільна стала. Чи може в резуль-
таті виконання декількох таких дій на дошці з’явитися функція
1
y= ?
x2 + 1
Л е м а 45.1. Нехай функція f визначена на деякому проміжку,
що містить точку x0. Функція f диференційовна в точці x0 тоді
й тільки тоді, коли існує така неперервна в точці x0 функція j,
що для всіх x ∈ D (f) виконується рівність f (x) − f (x0 ) = (x − x0 ) ϕ (x).
При цьому f ′ (x0 ) = ϕ (x0 ).
Д о в е д е н н я. Нехай функція f диференційовна в точці x0 . Тоді
f (x) − f (x0 )
існує границя lim , яка дорівнює f ′ (x0 ).
x → x0 x − x0
374 § 7. пОхіДна та її застОсування
Розглянемо функцію
f (x) − f (x0 )
, якщо x ≠ x0 ,
ϕ(x) = x − x0
f ′ (x ), якщо x = x0 .
0
y = f ′ (x0 ) (x − x0 ) + f (x0 )
ВПРАВИ
1
46.8.• У яких точках дотичні до графіка функції y = паралельні
x
прямій y = –x?
46.9.• До графіка функції f (x) = 2 sin x + 3 cos x проведено дотичні
π 3π
в точках з абсцисами x1 = і x2 = . Яке взаємне розміщення
2 2
цих дотичних?
46.10.• Знайдіть таку точку графіка функції f, що проведена в цій
точці дотична утворює з додатним напрямом осі абсцис кут a,
якщо:
1) f (x) = x2 – 7x + 3, a = 45°; 3) f (x) = 3x + 2, a = 45°;
x+7
2) f (x) = −3x2 + 2 3x − 2, a = 60°; 4) f (x) = , a = 135°.
x−2
46.11.• Знайдіть таку точку графіка функції f, що проведена в цій
точці дотична утворює з додатним напрямом осі абсцис кут a,
якщо:
x3
1) f (x) = 3x − , a = 60°; 2) f (x) = x3 – 2x2 + x – 1, a = 45°.
3
46.12.• Доведіть, що будь-яка дотична до графіка функції f утворює
тупий кут з додатним напрямом осі абсцис:
5−x
1) f (x) = 6 – x – x3; 2) f (x) = .
x−3
46.13.• Доведіть, що будь-яка дотична до графіка функції f утворює
гострий кут з додатним напрямом осі абсцис:
4
1) f (x) = x5 + 2x – 8; 2) f (x) = .
1− x
•
46.14. Знайдіть рівняння горизонтальних дотичних до графіка
функції:
1
1) f (x) = x3 – 3x + 1; 2) f (x) = x4 − 4x2 + 1.
2
46.15.• Знайдіть рівняння горизонтальних дотичних до графіка
1
функції f (x) = x3 − x2 − 3x + 4.
3
46.16.• Складіть рівняння дотичної до графіка функції:
1) f (x) = x2 – 5x, якщо ця дотична паралельна прямій y = –x;
1
2) f (x) = x − , якщо ця дотична паралельна прямій y = 3x;
x2
3) f (x) = 2x3 + 3x2 – 10x – 1, якщо ця дотична паралельна прямій
y = 2x + 1.
380 § 7. пОхіДна та її застОсування
а б
Рис. 47.1
Т е о р е м а 47.1 (т е о р е м а Ф е р м а ). Нехай функція f, визна-
чена на проміжку [a; b], у точці x0 ∈ (a; b) набуває свого наймен-
шого (найбільшого) значення. Якщо функція f є диференційовною
в точці x0, то f ′ (x0 ) = 0.
∆f ∆f
Якщо Dx < 0 (рис. 47.3), то m 0. Звідси lim m 0.
∆x ∆x → 0 − ∆x
Оскільки функція f є диференційовною в точці x0, то існує гра-
∆f ∆f ∆f ∆f
ниця lim . Тоді 0 m lim = lim = lim m 0. Звідси
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 + ∆x ∆x → 0 ∆x ∆x → 0 − ∆x
∆f
lim = 0, тобто f ′ (x0 ) = 0. ◄
∆x → 0 ∆x
На рисунку 47.4 зображено графік функції f, неперервної на
відрізку [a; b] і диференційовної на інтервалі (a; b). Функція f
у точках a і b набуває однакових значень.
а б в
Рис. 47.4
Мішель Ролль
(1652–1719)
Французький математик,
член Паризької академії наук.
Основні праці присвячені методам
чисельного розв’язування рівнянь.
Більшість наукових здобутків М. Ролля не були
помічені науковою спільнотою за його життя;
їх оцінили значно пізніше.
47. теореми ферма, ролля, Лагранжа 385
Зрозуміло, що під час руху є такий момент t0 ∈ (a; b), коли
миттєва швидкість дорівнює середній, тобто
s (b ) − s ( a )
v (t0 ) = s ′ (t0 ) = .
b−a
Отримані висновки підтверджує така теорема.
Т е о р е м а 47.3 (т е о р е м а Л а г р а н ж а). Якщо функція f не-
перервна на відрізку [a; b] і диференційовна на інтервалі (a; b),
то існує така точка x0 ∈ (a; b), що
f ( b ) − f (a )
f ′ (x0 ) = .
b−a
ВПРАВИ
f ′ (x) > g ′ (x) для всіх x < 1. Тому при x < 1 виконується нерівність
x9 + 4x < 3 + 2x5 . ◄
2 1 + x2 2 (1 + x2 ) − 4x2
= − æ =
1 + x2 (1 + x2 )2 − 4x2 (1 + x2 )2
2 1 + x2 2 (1 − x2 )
= − æ = 0.
1 + x2 (1 − x2 )2 (1 + x2 )2
Отже, функція f (x) є константою на (–1; 1). Знайти цю константу
можна, обчисливши значення функції f у «зручній» точці проміж-
ку (–1; 1). Наприклад, f (0) = 0. ◄
ВПРАВИ
а в
б г
Рис. 48.11
48. Ознаки зростання і спадання функції 399
Рис. 48.13
Рис. 48.14
Рис. 48.15
•
48.17. На рисунку 48.16 зображено графіки функцій f і g, визна-
чених на . Використовуючи їх, розв’яжіть нерівність:
1) f ′ (x) l 0; 2) g ′ (x) m 0.
Рис. 48.16
Рис. 49.1
Рис. 49.2
π
Наприклад, точка x0 = − є точкою мінімуму функції y = sin x
2
π
(рис. 49.2). Записують: xmin = − .
2
На рисунку 49.3 зображено графіки функцій, для яких x0 є точ-
кою мінімуму, тобто xmin = x0.
Рис. 49.3
y = f (x)
π
а max arcsin x = arcsin 1 = .
[ −1; 1] 2
1
Точку x0 ∈ M називають внутрішньою точкою множини M, якщо
існує окіл точки x0, який є підмножиною множини M.
49. точки екстремуму функції 405
Т е о р е м а 49.1. Якщо x0 є точкою екстремуму функції f, то
або f ′ (x0 ) = 0, або функція f не є диференційовною в точці x0.
Справедливість цієї теореми випливає з теореми Ферма.
Виникає природне запитання: чи обов’язково є точкою екстре-
муму внутрішня точка області визначення функції, у якій похідна
дорівнює нулю або не існує?
406 § 7. пОхіДна та її застОсування
а б в
г ґ д
Рис. 49.13
Рис. 49.14
Т е о р е м а 49.2 (о з н а к а т о ч к и м а к с и м у м у ф у н к ц і ї ). Не-
хай функція f є диференційовною на кожному з проміжків (a; x0)
і (x0; b) та неперервною в точці x0. Якщо для всіх x ∈ (a; x0) ви-
конується нерівність f ′ (x) l 0, а для всіх x ∈ (x0; b) виконується
нерівність f ′ (x) m 0, то точка x0 є точкою максимуму функції f
(рис. 49.13, а, в).
408 § 7. пОхіДна та її застОсування
Т е о р е м а 49.3 (о з н а к а т о ч к и м і н і м у м у ф у н к ц і ї ). Нехай
функція f є диференційовною на кожному з проміжків (a; x0) і (x0; b)
та неперервною в точці x0. Якщо для всіх x ∈ (a; x0) виконується
нерівність f ′ (x) m 0, а для всіх x ∈ (x0; b) виконується нерівність
f ′ (x) l 0, то точка x0 є точкою мінімуму функції f (рис. 49.13, б, г).
Доведемо теорему 49.2 (теорему 49.3 можна довести аналогічно).
Д о в е д е н н я. Нехай x — довільна точка проміжку (a; x0 ). За
теоремою Лагранжа для функції f на відрізку [x; x0 ] можна запи-
сати:
f (x0 ) − f (x)
= f ′ (c),
x0 − x
де c ∈(x; x0 ). За умовою теореми f ′ (c) l 0, тому f (x0 ) l f (x).
Аналогічно доводимо, що для довільного x ∈(x0 ; b) також ви-
конується нерівність f (x0 ) l f (x). Отже, для будь-якого x ∈ (a; b)
виконується нерівність f (x0 ) l f (x). Таким чином, x0 — точка мак-
симуму. ◄
Інколи зручно користуватися спрощеними формулюваннями
цих двох теорем: якщо при переході через точку x0, у якій функція
є неперервною, похідна змінює знак із плюса на мінус, то x0 —
точка максимуму; якщо похідна змінює знак із мінуса на плюс,
то x0 — точка мінімуму.
Зазначимо, що вимога неперервності функції f у точці x0 в умо-
вах теорем 49.2 і 49.3 є суттєвою. На рисунку 49.15 похідна функ-
ції f при переході через критичну точку x0 змінює знак із мінуса на
плюс, при цьому точка x0 є точкою максимуму; на рисунку 49.16
похідна функції f при переході через критичну точку x0 змінює
знак із плюса на мінус, при цьому точка x0 не є точкою екстремуму.
2x − (x + 2) x−2
= = .
2x x 2x x
Якщо 0 < x m 2, то f ′ (x) m 0; якщо x l 2, то f ′ (x) l 0. Отже, кри-
тична точка x = 2 є точкою мінімуму, тобто xmin = 2.
5) Якщо x < 0, то f (x) = –4x3 – 3x2 – 6x. Якщо x > 0, то f (x) = –4x3 +
+ 3x2 + 6x. Тоді для будь-якого x ∈ (–×; 0) маємо: f ′ (x) = –12x2 – 6x – 6,
а для будь-якого x ∈ (0; +×) маємо: f ′ (x) = −12x2 + 6x + 6.
410 § 7. пОхіДна та її застОсування
ВПРАВИ
Рис. 49.22
Рис. 49.23
а б в г
Рис. 49.24
412 § 7. пОхіДна та її застОсування
а б в
Рис. 50.2
Тут важливо зрозуміти, що властивість функції мати точку екс-
тремуму x0 означає таке: функція набуває в точці x0 найбільшого
(найменшого) значення порівняно зі значеннями функції в усіх
точках деякого, можливо, дуже малого околу точки x0. Щоб на-
голосити на цьому факті, точки екстремуму називають іще точка-
ми локального максимуму або точками локального мінімуму (від
латин. locus — місце).
Неперервна на відрізку [a; b] функція набуває на цьому проміжку
своїх найбільшого і найменшого значень1 або на кінцях відрізка,
або в точках екстремуму (рис. 50.2).
Тоді для такої функції пошук найбільшого і найменшого значень
на відрізку [a; b] можна проводити, користуючись такою схемою.
1. Знайти критичні точки функції f, які належать відрізку [a; b].
2. Обчислити значення функції в знайдених критичних точках
і на кінцях розглядуваного відрізка.
3. З усіх знайдених значень вибрати найбільше і найменше.
Зрозуміло, що цей алгоритм можна реалізувати лише тоді, коли
розглядувана функція f має скінченну кількість критичних точок
на відрізку [a; b].
1
Нагадаємо, що існування найбільшого та найменшого значень не-
перервної на відрізку функції гарантує друга теорема Вейєрштрасса (тео-
рема 40.4).
418 § 7. пОхіДна та її застОсування
37
В і д п о в і д ь: ; –38. ◄
4
П р и к л а д 2 Подайте число 8 у вигляді суми двох таких не-
від’ємних чисел, щоб сума куба першого числа та квадрата другого
була найменшою.
Р о з в ’я з а н н я. Нехай перше число дорівнює x, тоді друге до-
рівнює 8 – x. З умови випливає, що 0 m x m 8.
Розглянемо функцію f (x) = x3 + (8 – x)2, визначену на відрізку [0; 8],
і знайдемо, при якому значенні x вона набуває найменшого зна-
чення.
Маємо: f ′ (x) = 3x2 − 2 (8 − x) = 3x2 + 2x − 16. Знайдемо критичні
точки даної функції:
3x2 + 2x – 16 = 0;
8
x = 2 або x = − .
3
Серед знайдених чисел проміжку [0; 8] належить тільки чис-
ло 2. Отримуємо:
f (2) = 44, f (0) = 64, f (8) = 512.
Отже, функція f набуває найменшого значення при x = 2.
В і д п о в і д ь: 8 = 2 + 6. ◄
50. найбільше і найменше значення функції на відрізку 419
П р и к л а д 4 Розв’яжіть рівняння 4
x − 2 + 4 4 − x = 2.
Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо функцію f ( x) = 4 x − 2 + 4 4 − x ,
1 1
D (f) = [2; 4]. Для всіх x ∈ (2; 4) маємо: f ′ (x) = − .
3
4 4 (x − 2) 4 4 (4 − x ) 3
Розв’яжемо рівняння f ′ (x) = 0.
420 § 7. пОхіДна та її застОсування
1 1
Запишемо: − = 0. Звідси легко знайти, що
3
4 (x − 2)
4
4 (4 − x ) 3
4
ВПРАВИ
51. Друга
Друга похідна. Поняття опуклості
функції
Нехай матеріальна точка рухається за законом y = s (t) по ко-
ординатній прямій. Тоді миттєву швидкість v (t) у момент часу t
визначають за формулою
v (t) = s′ (t).
Розглянемо функцію y = v (t). Її похідну в момент часу t назива-
ють прискоренням руху та позначають a (t), тобто
a (t) = v′ (t).
Таким чином, функція прискорення руху — це похідна функції
швидкість руху, яка у свою чергу є похідною функції закон руху,
тобто
a (t) = v′ (t) = (s′ (t))′.
51. Друга похідна. поняття опуклості функції 425
1
У вищій школі поняття опуклості узагальнюють і на більш широкі
класи функцій, наприклад на неперервні.
51. Друга похідна. поняття опуклості функції 427
Т е о р е м а 51.2 (о з н а к а о п у к л о с т і ф у н к ц і ї в г о р у). Якщо
для всіх x ∈ I виконується нерівність f ″ (x) m 0, то функція f
є опуклою вгору на проміжку I.
Доведемо теорему 51.1 (теорему 51.2 можна довести аналогічно).
Д о в е д е н н я. У точці з абсцисою x0 ∈ I проведемо дотичну до
графіка функції f. Рівняння цієї дотичної має вигляд
y = f ′ (x0 ) (x − x0 ) + f (x0 ).
Розглянемо функцію r (x) = f (x) − (f ′ (x0 ) (x − x0 ) + f (x0 )).
Значення функції r показують, наскільки відрізняється орди-
ната точки графіка функції f від ординати відповідної точки, яка
лежить на проведеній дотичній (рис. 51.10).
Якщо ми покажемо, що r (x) l 0 для всіх
x ∈ I, то таким чином доведемо, що на про-
міжку I графік функції f лежить не нижче
від проведеної до нього дотичної.
Нехай x ∈ I і x > x 0 (випадок, коли
x m x0 , розгляньте самостійно).
Рис. 51.10 Маємо: r (x) = f (x) − f (x0 ) − f ′ (x0 ) (x − x0 ).
Для функції f і відрізка [x0; x] застосу-
ємо теорему Лагранжа: f (x) − f (x0 ) = f ′ (c1 ) (x − x0 ), де с1 ∈ (x0; x).
Звідси r (x) = f ′ (c1 ) (x − x0 ) − f ′ (x0 ) (x − x0 ),
r (x) = (f ′ (c1 ) − f ′ (x0 )) (x − x0 ).
Оскільки функція y = f ′(x) є диференційовною на відрізку
[x0 ; c1 ], то можна застосувати теорему Лагранжа:
f ′ (c1 ) − f ′ (x0 ) − f ′′ (c2 ) (c1 − x0 ), де c2 ∈ (x0; c1).
Звідси r (x) = f ′′ (c2 ) (c1 − x0 ) (x − x0 ).
На рисунку 51.10 показано розміщення точок c1 і c2 .
З нерівностей x0 < c2 < c1 < x випливає, що (c1 – x0) (x – x0) > 0.
Оскільки c2 ∈ I, то з урахуванням умови теореми отримуємо:
f ′′ (c2 ) l 0. Звідси для всіх x ∈ I виконується нерівність r (x) l 0,
тому функція f є опуклою вниз на проміжку I. ◄
Також можна довести, що коли функція f є опуклою вниз (угору)
і двічі диференційовною на проміжку I, то для всіх x ∈ I викону-
ється нерівність f ′′ (x) l 0 (f ′′ (x) m 0).
1 1 ′
Р о з в ’я з а н н я. Маємо: f ′ (x) = . Звідси f ′′ (x) = =
2
cos x cos2 x
2 sin x
= (cos−2 x) ′ = −2 (cos x) −3 (cos x) ′ = .
cos3 x
π π
Нерівність f ′′ (x) l 0 на проміжку − ;
2 2
π
виконується при 0 m x < . Таким чином, функ-
2
π
ція y = tg x є опуклою вниз на проміжку 0;
2
(рис. 51.11).
π π
Нерівність f ′′ (x) m 0 на проміжку − ;
2 2
π Рис. 51.11
виконується при − < x m 0. Отже, функція
2
π
y = tg x є опуклою вгору на проміжку − ; 0 (рис. 51.11). ◄
2
Нагадаємо, що функція тангенс є періодичною з періодом T = π.
Ми дослідили її на опуклість на проміжку, довжина якого дорівнює
періоду цієї функції. Отже, можна зробити висновок, що функція
π
y = tg x є опуклою вниз на кожному з проміжків виду πn; + πn
2
π
і опуклою вгору на кожному з проміжків виду − + πn; πn , n ∈ .
2
На рисунку 51.12 зображено графіки функцій і дотичні, про-
ведені до них у точках з абсцисою x0 . Кожна з наведених функцій
на проміжках (a; x0] і [x0; b) має різний характер опуклості, тому
на цих проміжках графік функції розташований у різних півпло-
щинах відносно дотичної. У такому разі говорять, що точка x0
є точкою перегину функції.
а б
Рис. 51.12
430 § 7. ПОХІДНА ТА ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ
ВПРАВИ
1
0 1 x
Рис. 51.16
51.4.° Доведіть, що функція y = f (x) є опуклою вниз (угору) на про-
міжку I тоді й тільки тоді, коли функція y = –f (x) є опуклою
вгору (униз) на проміжку I.
432 § 7. пОхіДна та її застОсування
sin x, якщо x l 0,
51.20.• Знайдіть другу похідну функції f (x) =
x, якщо x < 0.
cos x, якщо x l 0,
51.21.• Знайдіть другу похідну функції f (x) =
1, якщо x < 0.
51.22.• Функція f двічі диференційовна на . На рисунку 51.17 зо-
бражено графік похідної функції f. Укажіть проміжки опуклості
та точки перегину функції f.
а б
Рис. 51.17
51.23.• Функція f двічі диференційовна на . На рисунку 51.18
зображено графік похідної функції f. Укажіть проміжки опук-
лості та точки перегину функції f.
а б
Рис. 51.18
Рис. 51.20
Нерівність Єнсена
Т е о р е м а 51.4. Якщо функція f є опуклою вгору на проміж-
ку I, то для будь-яких a і b з проміжку I виконується нерівність
a + b f (a ) + f ( b )
f l .
2 2
Ця теорема має просту геометричну інтерпретацію (рис. 51.23).
Якщо функція f є опуклою вгору на відрізку [a; b], то ордината
точки M є не меншою, ніж ордината точки M1.
Д о в е д е н н я. Проведемо дотичну до
графіка функції f у точці M (рис. 51.23). B
Оскільки функція f опукла вгору, то точ- y
M B1
ка A лежить не нижче від точки A1 ,
а точка B — не нижче від точки B1 . Тому A
M1
середина відрізка AB (точка M) лежить
не нижче від середини відрізка A B A1
1 1
(точка M1 ). Це й означає, що ордината a c1 a+b c2 b x
точки M є не меншою, ніж ордината точ- 2
ки M1. ◄
Рис. 51.23
Теорема 51.4 має таке узагальнення.
Т е о р е м а 51.5. Якщо функція f є опуклою вгору на проміж-
ку I, то для будь-яких x1, x2, ..., xn з проміжку I виконується
нерівність
x + x2 + ... + xn f ( x1 ) + f ( x2 ) + ... + f ( xn )
f 1
l . (1)
n n
436 § 7. пОхіДна та її застОсування
3+
3
1 1 1 3 27
Звідси + + m = . ◄
3 + a2 3 + b2 3 + c2 1
2
28
3+
3
438 § 7. пОхіДна та її застОсування
ВПРАВИ
x1 x2 x3 x4 x
2
3 1 x
3–4. Маємо: f (x) = x2 − x3 = (6 − x). Числа 0 і 6 є нулями
2 4 4
функції f. Застосувавши метод інтервалів (рис. 52.5), знаходимо
проміжки знакосталості функції f, а саме: установлюємо, що f (x) > 0
при x ∈ (−×; 0) Ÿ (0; 6) і f (x) < 0 при x ∈ (6; +×).
Рис. 52.8
52. побудова графіків функцій 441
x4
Приклад 2 Дослідіть функцію f (x) = 3
і побудуйте її
x −2
графік.
Р о з в ’я з а н н я
1. Функція визначена на множині −×; 3 2 Ÿ ( ) ( 3
)
2; + × .
2. Функція не є ні парною, ні непарною.
x4
3. Розв’язавши рівняння 3
= 0, установлюємо, що x = 0 —
x −2
єдиний нуль даної функції.
4. f (x) > 0 при x ∈ ( 3
)
2; + × , f (x) < 0 при x ∈ (−×; 0) Ÿ 0; 3 2 . ( )
5. Функція f неперервна на множині −×; 3 2 Ÿ 3 2; + × . Тому ( ) ( )
вертикальною асимптотою графіка функції f може бути лише пря-
x4 x4
ма x = 3 2. Маємо: lim 3
= − ×, lim 3
= + ×. Отже, пряма
3
x → 2− x −2 3
x → 2+ x −2
x = 3 2 — вертикальна асимптота графіка даної функції.
6. Дослідимо графік функції f на наявність похилих асимптот
y = kx + b.
f (x) x3 1
lim = lim 3 = lim = 1.
x→× x x→× x − 2 x→× 2
1− 3
x
Тому k = 1.
Маємо:
x4 2x
lim 3 − 1æx = lim 3 = 0.
x→× x − 2 x→× x − 2
Отже, b = 0.
Таким чином, пряма y = x — похила асимптота графіка даної
функції при x → + × і при x → − ×.
x 6 − 8x 3 x3 (x3 − 8)
7–8. Маємо: f ′ (x) = 3 2
= 3 2
.
(x − 2) (x − 2)
12x2 (x3 + 4)
9. Маємо: f ′′ (x) = 3 3
.
(x − 2)
Дослідивши знак f ′′ (рис. 52.10),
доходимо висновку, що функція f є опу-
клою вниз на кожному з проміжків
( ( )
−×; − 3 4 і 3 2; + × , опуклою вгору на
Рис. 52.10
проміжку − 3 4; 3 2 ), x = − 3 4 — точка
234
перегину і f ( − 3 4 ) = − .
3
Ураховуючи отримані результати, будуємо графік функції
(рис. 52.11). ◄
Рис. 52.11
ВПРАВИ
x2 − 9 2x x2 + 4
4) f (x) = 2
; 6) f (x) = − ; 8) f (x) = .
x2 + 1
2
x −4 x −4
x 2 (x − 1)
5) f (x) = ; 7) f (x) = ;
4 − x2 x2
••
52.4. Побудуйте графік функції:
x−3 1 + x2 3x
1) f (x) = ; 3) f (x) = 2
; 5) f (x) = ;
x −1 1− x x2 − 9
1 1 2x
2) f (x) = ; 4) f (x) = ; 6) f (x) = .
x2 − 2x x2 + 1 (x + 1)2
52.5.•• Побудуйте графік функції f (x) = x2 (2x – 3) і знайдіть, корис-
туючись ним, кількість коренів рівняння f (x) = a залежно від
значення параметра a.
52.6.•• Побудуйте графік функції f (x) = –x2 (x2 – 4) і знайдіть, ко-
ристуючись ним, кількість коренів рівняння f (x) = a залежно
від значення параметра a.
52.7.•• Побудуйте графік функції:
1 x3
1) f (x) = x + ; 3) f (x) = 2
;
x x −4
x2 + 3x x4 − 8
2) f (x) = ; 4) f (x) = 4
.
x −1 (x + 1)
52.8.•• Побудуйте графік функції:
1 x2 − 2x + 2 x3 − 4
1) f (x) = x + 2
; 2) f (x) = ; 3) 3
.
x x −1 (x − 1)
52.9.•• Побудуйте графік функції:
1) f (x) = 3 (x + 1) (x − 2)2 ; 2) f (x) = 3 1 − x3 .
52.10.•• Дослідіть функцію f (x) = 3 x (x − 3)2 та побудуйте її графік.
52.11.•• Побудуйте графік функції:
1) f (x) = sin 2x – x; 2) f (x) = 2 sin x – cos 2x.
••
52.12. Побудуйте графік функції:
1
1) sin x + x; 2) f (x) = 2 cos x – cos 2x.
2
••
52.13. При яких значеннях параметра a рівняння x3 + ax + 2 = 0
має три корені?
52.14.•• При яких значеннях параметра a рівняння x3 − ax + 2a + 32 = 0
має три корені?
444
2) [1; 5] Ÿ {}
1
3
; 3) (−×; − 1] Ÿ [1; 2] Ÿ [3; +×);
1
4) (−3; − 1) Ÿ ; 2 Ÿ (2; 7);
3
( )
5) (−×; − 1] Ÿ 3 − 2; 3 + 2 ; 6) (−×; − 3) Ÿ (−3; 2] Ÿ (4; +×); 7) (−7; − 5) Ÿ (4; +×);
Відповіді та вказівки до вправ 445
8) (–1; +×); 9) (−1; 1) Ÿ (4; 6); 10) (−×; − 1) Ÿ (1; +×); 11) (−×; − 4] Ÿ [−2; − 1] Ÿ [1; +×);
3 2
12) [−4; − 3) Ÿ − ; 0 Ÿ [1; +×); 13) (−×; − 3) Ÿ (2; +×); 14) ; 1 Ÿ (2; +×);
2 3
(
) 2 1
3 2
1 1
15) 1 − 3; 2 − 2 ; 16) −×; − Ÿ ; +× . 1.49. 1) −×; − Ÿ − ; 1 Ÿ (9; +×);
4 4
2) [1; 9] Ÿ −{ } 1
4
; 3) (−×; − 2] Ÿ [4; + ×) Ÿ {2}; 4) (−×; − 2) Ÿ (−2; 3);
3 − 17 3 + 17
5) −2; Ÿ (0; 2) Ÿ ; +× ; 6) (−2; − 1) Ÿ (2; 3); 7) (−×; − 1] Ÿ (0; 1] Ÿ (2; 3];
2 2
−3 − 17 −5 + 41
− 1] Ÿ (0; 1] Ÿ (2; 3]; 8) (2; +×); 9) −3 − 5; − 4 Ÿ (−2; 0]; 10)
) 4
; − 1 Ÿ
4
; +× ;
11) (2; 5); 12) (−×; − 3) Ÿ (−3; − 2) Ÿ (0; +×). 1.50. a < –4 або a l 8. 1.51. a = 1
3
або a = –2. 1.52. a = 1. 1.53. a = 3 або a = . 1.54. a = 2. 1.55. a < –6. 1.56. a < –3
2
або a l1. 1.57. a > 6. 1.58. a > 0. 1.59. a < –1 або a > 0. 1.60. 0 m a m 4.
4
1.61. a > 1. 1.62. a l . 1.63. 1 m a m 2. 1.64. –5 < a < 1. 1.65. q m 0. 1.66. 1) –4;
5
4 −5 ± 13 1 + 21 1 − 21
2; 3) 1; –1; 4) 2; − 2; –1; 2; 5) 3; ; 6) ; 7) ; .
5 2 2 2
1± 5
1.67. 1) 2; 3; 2) 1; 3) –6; –2; −4 + 13; −4 − 13; 4) ; 5) 1 ± 7 .
2
max f (x) = 5, min f (x) = −4; якщо a > 5, то max f (x) = a2 − 4a, min f (x) = −4.
[ −1; a ] [ −1; a ] [ −1; a ] [ −1; a ]
max f (x) = 1, min f (x) = 0; якщо 1 < a < 2, то max f (x) = 2a − a2 ; min f (x) = 0.
[ a; 2 ] [ a; 2 ] [ a; 2 ] [ a; 2 ]
1) 2) 3)
4) 5)
До задачі 1.85
1.87. а) a < 0, b < 0, c < 0. 1.88. а) a > 0, b < 0, c > 0. 1.89. Якщо a < 0,
то коренів немає; якщо a = 0 або 1 < a < 8, то 4 корені; якщо 0 < a < 1, то
8 коренів; якщо a = 1, то 6 коренів; якщо a = 8, то 3 корені; якщо a > 8,
то 2 корені. 1.90. Якщо a < 0, то коренів немає; якщо a = 0 або a > 1, то
2 корені; якщо 0 < a < 1, то 4 корені; якщо a = 1, то 3 корені. 1.91. Ні.
2
2x
1.92. max y = 1, min y = –10. Вказівка. Зробіть заміну 4
= t і покажіть,
1+ x
що 0 m t m 1. Далі розгляньте функцію f (t) = t2 – 12t + 1, D (f) = [0; 1].
1 3 9 3
1.93. 1) ; ; 2) (0; 0). 1.94. 1) ; . 1.95. Див. рисунок.
2 4 4 4
5) 6) 7)
До задачі 1.95
1
найбільшого значення не існує. 2.25. 1) max f (x) = 27, min f (x) = ;
1
3; 2
1
3; 2
8
1
2) max f (x) = − , min f (x) = −1; 3) найбільшого значення не існує,
[ −2; −1] 8 [ −2; −1]
1 1
min f (x) = − ; 4) найбільшого значення не існує, min f (x) = .
( − ×; − 3 ] 27 ( 0; 2 ] 8
2.26. 1) Парним; 2) непарним; 3) непарним; 4) установити неможливо;
5) парним; 6) установити неможливо. 2.28. 1) 4 розв’язки; 2) 2 розв’язки.
2.29. 1) 3 розв’язки; 2) 2 розв’язки. 2.30. f (x) = x7. Вказівка. Зробимо за-
міну y = x3 . Оскільки область значень функції y = x3 дорівнює , то для
1
всіх y ∈ виконується рівність f (y) = y7 . 2.31. f (x) = 3
. 2.32. f (x) = | x |5.
x x
2.33. 1) 1; 2) –1; 1. Вказівка. Розгляньте функцію f (x) = 2x4 + x10. Вона є
448 Відповіді та вказівки до вправ
min f (x) = f (0) = 0, max f (x) = f (−1) = 1; якщо a > 1, то min f (x) = f (0) = 0,
[ −1; a ] [ −1; a ] [ −1; a ]
max f (x) = f (a) = a8 . 2.36. Якщо a < –2, то min f (x) = f (0) = 0, max f (x) = f (a) = a6 ;
[ −1; a ] [ a; 2 ] [ a; 2 ]
max f (x) = f (a) = a ; якщо −2 m a m 0, то min f (x) = f (0) = 0, max f (x) = f (2) = 64; якщо
6
[ a; 2 ] [ a; 2 ] [ a; 2 ]
0 < a < 2, то min f (x) = f (a) = a , max f (x) = f (2) = 64. 2.37. 1. Вказівка.
6
[ a; 2 ] [ a; 2 ]
2 1 3
Перепишіть рівняння у вигляді 17
+ = t. 9
= 5 і виконайте заміну
x x x
2.38. –1. 2.39. fn (x) = xn . 2.40. fn (x) = xn . 2.41. f (x) = x. Вказівка. Підстав-
те y = 0. 2.42. Таких функцій не існує. Вказівка. Підставте y = 0.
2.43. f (x) = 0. Вказівка. Підставте x = 1 і зробіть заміну z = y + f (1).
x5 , x > 0,
2.44. Так. Наприклад, f (x) = 2.45. f (x) = x2 . Вказівка. Підстав-
0, x m 0.
2
те y = x і зробіть заміну t = 2x.
3
2
1− x x +1
3.6. 3) y = . 3.7. 1) y = 5 (x – 3). 3.8. 2) y = , D (y) = [0; +×).
2x 2
2 − x , якщо x m 1,
3.9. 4) y = 3.16. Вказівка. Нехай функція f непарна,
2 − x, якщо x > 1.
функція g — обернена до неї. Маємо: f (x0) = y0, g (y0) = x0. Тоді g (–y0) =
= g (–f (x0)) = g (f (–x0)) = –x0 = –g (y0). 3.17. 1) 1; 2) –7; 3) 1 корінь при будь-
якому c. 3.18. 2) Коренів немає. 3.19. –1. Вказівка. Дане рівняння рівно-
сильне такому: f ( g (x)) = f (x3 + x + 3). 3.20. 2. 3.21. 1. Вказівка. Скористай-
2± 2
теся наслідком з теореми 3.4. 3.22. 2. 3.23. . Вказівка. Функція
4
1 1
f (x) = x2 + , D (f) = [0; +×), є оберненою до функції g (x) = x − . Крім того,
8 8
3+ 5
функції f і g є зростаючими. 3.24. . Вказівка. Зробіть заміну x = t.
2
Далі розгляньте функції f (t) = 1 + t , D (f) = [0; +×) і g (t) = t2 – 1, D (g) = [1; +×).
До задачі 3.32
4.14. 1) (−×; − 3) Ÿ [−1; 1] Ÿ (3; +×); 2) [–6; 3). 4.15. 1) (−×; − 6) Ÿ [−4; 4] Ÿ (6; +×);
2) (−4; − 3] Ÿ [3; +×). 4.16. 1) –1; 2; 2) –1; 3. 4.17. 1) –3; 2; 2) –3; 1.
4.20. 1) max f (x) = 4 3, min f (x) = 1; 2) max f (x) = 4 2, min f (x) = 0; 3) най-
[ −3; −1] [ −3; −1] [ −1;2 ] [ −1;2 ]
1
існує, min f (x) = 0. 4.22. 1) (–×; 21); 2) − ; 0 ; 3) (4; +×). 4.23. 1) (–1; +×);
( − ×; 2 ) 4
1 m
2) − ; 16 ; 3) [−5; − 2) Ÿ (2; 5]. 4.24. 1) Вказівка. З припущення 3 2 = ,
5 n
m
де m ∈, n ∈, — нескоротний дріб, маємо рівність 2n = m . Звідки
3 3
n
m2, тобто m = 2m1, m1 ∈. Тоді n3 = 4m13 . Отже, n2. Отримали супе
m
речність із тим, що — нескоротний дріб. 4.26. 1) Один корінь при будь-
n
якому значенні a; 2) якщо a < 0, то коренів немає; якщо a l 0, то 1 корінь.
4.27. Якщо a > 1 або a = 0, то 1 корінь; якщо 0 < a m 1, то 2 корені; якщо
a < 0, то коренів немає. 4.28. 1) Якщо a m −1, то 1 корінь; якщо a > –1, то
2 корені; 2) якщо a < 0, то коренів немає; якщо a l 0, то 1 корінь; 3) якщо
a < 0 або a = 1, то 1 корінь; якщо 0 m a < 1 або a > 1, то 2 корені. 4.29. 1) Якщо
a l −1, то 1 корінь; якщо a < –1, то 2 корені; 2) якщо a < 0 або a = 1, то
1 корінь; якщо a l 0 і a ≠ 1, то 2 корені. 4.30. 27. Вказівка. Функція
y = 4 x − 26 + 3 x є зростаючою. 4.31. 10. 4.32. (3; 3). Вказівка. Скористай-
теся тим, що функція f (t) = t + 6 t зростає на D (f). 4.33. (1; 1), (–1; –1).
7 4 x , x l 0,
4.34. f (x) = 10 x . 4.35. f (x) = 5 x x . 4.36. f (x) = де g (x) —
g (x), x < 0,
будь-яка функція, що визначена на (−×; 0). 4.37. 2. Вказівка. Скористай-
теся нерівністю 3 24 < 3 27 . 4.38. 1. 4.39. a – a5. Вказівка. Розгляньте
зростаючі та взаємно обернені функції f (a) = a5 + x і g (a) = 5 a − x . Інше
розв’язання можна отримати, якщо врахувати зростання функції j (x) =
= a5 + x і спадання функції ψ (x) = 5 a − x . 4.40. Вказівка. Розгляньте графік
функції y = k x , D (y) = [0; nk ] (на рисунку зображено випадок, коли n = 4,
k = 2). Нехай Sс , Sз та Sж — відповідно площі синьої, зеленої та жовтої
До задачі 4.40
Відповіді та вказівки до вправ 451
5.22. 1) − 8 3c8 ; 2) 6
a7 ; 3) − 8 3a4b3 ; 4) − 4 −a7 . 5.24. 1) 1; 2) 2. 5.25. 1) 1;
1
2) 23. 5.28. [3; 5]. 5.30. 1) 6
x ; 2) − 4 a ; 3) 6
a2 − 1. 5.34. 32
.
2 −1
a −1 1 5
5.35. Якщо a = 1, то 26 ; якщо a ≠ 1, то . 5.36. . 5.37. .
64
a −1 15
3 − 15 2 17
3 + 17 2
5.38. x3 − 9x − 12. Вказівка. Піднесіть обидві частини рівності x = 3 3 + 3 9
( )
3
до куба. 5.39. Вказівка. Якщо 3
2 + 3 5 = x, де x ∈, то x3 = 3
2+35 ;
3
x −7
x3 = 7 + 3 æ 3 10x. Оскільки x ≠ 0, то отримуємо, що 3
10 = ∈.
3x
5.40. Вказівка. Використовуючи метод математичної індукції, доведіть
n n
рівність 2 + 2 + …+ 2 + 6 = 2 2 + 3 + 2 2 − 3.
n радикалів
5 1
6.1. 2) ; 4) . 6.2. 4) 4. 6.3. 2) [3; +×); 3) (−×; − 1) Ÿ (7; +×). 6.5. 4) 4.
3 2
1
( a) . b
8
6.6. 2) 49; 4) 32. 6.7. 2) 8
6.11. 1) a0,5 – 2b0,5; 6) 35. 6.12. 2) 1 + 1
;
a2
0,5 0,5 1
x −y 4
3) x2,5 y2,5 æ 0,5 0,5
; 6) 22. 6.13. 1) [2; +×); 2) (2; +×). 6.15. 1) 12 ; 2) 2;
x +y 9
2 1
3) ; 4) 3. 6.16. 1) 7; 2) 10; 3) ; 4) 21. 6.17. 1) 125; 2) 6; 3) коренів немає.
15 4
1 1
1 1
1 x4 + y4
6.18. 1) ; 3) 5. 6.21. 1) a + b ; 2) –1. 6.22. 3 3
1 1
. 6.23. 277. 6.24. 2−7.
9
x −y
4 4
4 1
7.1. 1) ; 2) ; 3) коренів немає; 4) 3. 7.2. 2) Коренів немає; 3) –5; 7;
3 2
6− 6 3 − 13
4) 7. 7.3. 1) 1; 2) 3; 3) 1; 2; 4) ; 5) 3; 6) –4. 7.4. 1) –5; 2) 0; 3) ;
3 2
1 14 + 7
4) 5. 7.5. 2) 0; ; 3) 8; 4) 25. 7.6. 3) 5; 4) –1. 7.10. 1) 6; 2) ; 3) –1; 3;
2 2
137
4) –2. 7.11. 1) 2; 2) 22 − 464. 7.12. 1) 6; 9; 2) ; 3) 6 − 4 2; 4) 1; –3.
16
7.14. 1) 4; 2) 2; 3) коренів немає; 4) 7; 8. 7.15. 1) –1; 2) 6. 7.16. 1) 27;
−2 − 4 13
2) [5; 10]; 3) коренів немає. 7.17. 1) 10; 2) [–4; +×). 7.18. 1) 2; ;
3
−2 + 2 91 1
2) –2; 1; 13. 7.19. 1) 0; 2; 2) –2; . 7.20. При a < коренів немає,
3 4
2
1 1 1 1 1
при a l x = a − a . Вказівка. x + + x + = x + + . 7.21. При a < 1
4 2 4 4 2
1 1 8
коренів немає, при a l1 x = a − 2 a . 7.22. ma < або a = . Вказівка.
5 3 15
Розгляньте графіки функцій y = ax – 1 і y = 8x − x2 − 15. 7.23. 1 < a m 3 або
a = 2 − 2.
9
8.1. 1) 16; 2) 1; 3) 8; 4) 0; 1; 5) 1; 29; 6) 0; 16; 7) ; 8) 8. 8.2. 1) 1; 512;
8
2) 4; 3) –8; 1; 4) –61; 5) 0; 1; 6) 2,8; –1,1. 8.3. 1) 1; 4; 2) ± 11; ± 6;
−3 ± 22
3) –1; 4; 4) –2; 5; 5) –4; 1; ; 6) 1024. 8.4. 1) –1; 5; 2) 1; 2; 3) 1; 2;
2
4) –6; 4. 8.5. 1) (9; 4), (4; 9); 2) (64; 1); 3) (8; 1), (1; 8); 4) (41; 40); 5) (6; 3),
(3; 1,5); 6) (–2; 3), (12; 24). 8.6. 1) (27; 1), (–1; –27); 2) (4; 1), (1; 4); 3) (2; 3),
13 5
; − . 8.7. 1. Вказівка. Скористайтеся заміною x − 1 + x + 3 = t або
3 3
властивостями зростаючих і спадних функцій. 8.8. 3. Вказівка. Заміна
x
x + 6 + x − 2 = y. 8.9. 3. 8.10. 1 + 6. Вказівка. Заміна = t. 8.11. 3;
2x + 5
81 − 9 97
. Вказівка. Поділіть обидві частини рівняння на x2. 8.12. 1;
8
1 + 109
. 8.13. –2; 5. Вказівка. Нехай 3
x + 3 = a, 3
6 − x = b. Тоді a3 + b3 = 9.
18
17 63
8.14. –3; 4. 8.15. 8. 8.16. − ; . 8.17. 10. Вказівка. Заміна 3
x − 2 = a,
5 5
x − 1 = b. Тоді a3 – b2 = –1. Інше розв’язання можна отримати, якщо враху
вати зростання функції f (x) = 3 x − 2 + x − 1. 8.18. 1; 2; 10. 8.19. 1. Вка-
Відповіді та вказівки до вправ 453
2 − x = y,
зівка. Нехай 2 − x = y. Тоді можна отримати систему 8.20. 2.
2 − y = x.
8.21. 1) 4. Вказівка. Помноживши обидві частини рівняння на вираз
(
2x2 + 3x + 5 − 2x2 − 3x + 5, отримаємо: 6x = 3x 2x2 + 3x + 5 − 2x2 − 3x + 5 . )
Зазначимо, що x = 0 не є коренем початкового рівняння. Далі додамо по-
членно початкове рівняння і рівняння 2x2 + 3x + 5 − 2x2 − 3x + 5 = 2; 2) –1.
Вказівка. Помножте обидві частини рівняння на вираз x + 1 − 1.
7 + 13
8.22. 1) ; 2) 2.
6
9.2. 1) [3; 5]; 2) [0; +×); 3) (−×; − 1] Ÿ [0; 1); 4) (4; +×); 5) [–8; –4];
2 24
6) (−×; − 1) Ÿ [2; +×). 9.3. 1) ; 4 ; 2) (−×; − 4] Ÿ [1; +×); 3) ∅. 9.4. 1) 3; ;
3 5
2 2
2) [1; +×); 3) [0; 3]; 4) [−1; 0) Ÿ (0,6; 1]; 5) ; +× ; 6) [1; 6]. 9.5. 1) 2 ; 4 Ÿ (5; +×);
3 9
2
2 9 ; 4 Ÿ (5; +×); 2) (3; +×); 3) [−2; − 1,6] Ÿ [0; 2]; 4) ∅. 9.6. 1) (–×; 1); 2) [–7; 2];
8
3) (–×; –1]; 4) ; +× ; 5) (−×; − 2] Ÿ (2; +×); 6) (3; 5]. 9.7. 1) [–2; 2); 2) [–7; 1);
3
3) (–×; –3]; 4) (−×; − 5] Ÿ [1; +×). 9.8. 1) 4; 2) [−2; 4] Ÿ [5; +×); 3) –2; 2.
1
9.9. 1) [3; 12]; 2) {−2, 1} Ÿ [3; +×); 3) [−4; − 3] Ÿ [3; 4]. 9.10. 1) ; 2 Ÿ (5; +×);
2
1 1
2) − ; 0 Ÿ 0; ; 3) [−4; 1] Ÿ {2}; 4) (−×; − 1] Ÿ [4; 6) Ÿ (8; +×). 9.11. 1) (−1; +×);
2 2
2) [−20; 0) Ÿ (5; +×); 3) {−4} Ÿ [2; 3]; 4) [–7; –5). 9.12. 1) (1; +×);
15 15 2 21 16
2) −1; − Ÿ ; 1 ; 3) ; +× . 9.13. 1) [6; +×); 2) ; 4 .
4 4 3 5
9.14. [1; +×). Вказівка. Скористайтеся тим, що функція y = x + 3 + 3 x3 + x + 6
7
є зростаючою. 9.15. [–2; 2). 9.16. a = . Вказівка. Скористайтеся тим, що
40
графіком функції y = 1 − (x + 2a)2 є півколо радіуса 1 із центром у точці
7
A (–2a; 0). 9.17. a = .
20
9π
10.3. 2) . 10.10. 1) (0; –1); 3) (0; 1); 6) (1; 0). 10.11. 2) (–1; 0); 5) (–1; 0).
2
3π π π 7π
10.12. 3) ; − ; 4) 2p; –2p. 10.13. б) − + 2πk, k ∈. 10.14. б) + 2πk, k ∈.
2 2 4 15
π
10.15. 1) (0; –1); 2) (0; 1), (0; –1); 3) (1; 0), (–1; 0). 10.17. 1) + 2πk, k ∈;
2
454 Відповіді та вказівки до вправ
π 3π π
2) p + 2pk, k ∈; 3) − + 2πk, k ∈; 4) + 2πk, k ∈. 10.18. 1) − + 2πk, k ∈;
6 4 2
2)
π
3
+ 2πk, k ∈; 3) −
3π
4
+ 2πk, k ∈. 10.20. 1) {πn | n ∈}; 2) ∅; 3) { πn
3 }
| n ∈ ;
4) {3π
2 }
+ 3πn | n ∈ . 10.21. 1) {πn | n ∈}; 2) {2πn | n ∈}; 3) { π
2
+ πn | n ∈ ; }
4) { π
3
+ πn | n ∈ . }
7
11.1. 2) –3; 3) . 11.2. 2) 9. 11.3. 1) Так; 2) ні; 3) так. 11.4. 1) Ні; 3) так.
4
11.5. 1) 3; 1; 3) 1; 0. 11.6. 2) –1; –3; 4) 10; 4. 11.9. 1) a = 0; 2) − 2 m a m 2;
3) 1 m a m 2 або 3 m a m 4. 11.10. 1) 1 m a m 3; 2) таких значень a не існує;
1
3) a = 1. 11.13. 1) Найбільшого значення не існує; — найменше; 2) най-
2
більше значення 1, найменшого не існує; 3) найбільшого і найменшого
1
значень не існує. 11.14. 1) − ; –1; 2) найбільшого і найменшого значень
3
1 2
не існує; 11.15. 1) ; 1 ; 2) [0,5; +×); 3) −×; − Ÿ [2; +×).
3) 1; –1.
3 7
1 1 1
11.16. 1) ; 1 ; 2) ; +× ; 3) (−×; − 1] Ÿ ; +× .
2 2 3
12.3. 1) 2; 2) 4. 12.4. 1) 1,5; 2) 4 3 − 3. 12.9. 1) 2 sin a; 2) –2 cos a; 3) 0.
12.10. 1) 0; 2) 0; 3) –2 ctg b. 12.11. 1) ІІ; 3) I або ІІ. 12.12. 2) IV; 4) I або ІІІ.
1 3 3 1 2
13.1. 1) ; 3) 1; 5) − ; 7) − . 13.2. 1) 1; 4) ; 5) − . 13.7. 4) 1;
2 3 3 2 2
1 1
5) ; 6) . 13.8. 2) 4p; 3) p; 6) 4. 13.12. p. 13.13. Вказівка. Якщо при-
6 2
пустити, що дана функція є періодичною з періодом T, то обов’язково одне
із чисел 0 – T або 0 + T не належатиме області визначення, тоді як 0 ∈D (f ).
40π
13.15. 1) 4p; 2) ; 3) 6; 4) 2. 13.16. 1) 10p; 2) 176p; 3) 36; 4) 14. 13.17. a = 0.
3
1 1
13.18. a = 0. 13.19. a = –1 або a = . 13.20. a = –1; 0; . 13.21. 1; –1; 5; –5.
5 3
15 (x + 5π) 15x
Вказівка. Рівність cos n (x + 5π) sin 2
= cos nx sin 2
має виконува-
n n
75π
тися при всіх x ∈, а при x = 0 маємо: cos 5πn sin 2
= 0. Оскільки cos 5pn ≠ 0,
n
75π 75π 75
то sin 2
= 0; 2
= πk; 2
= k, де k ∈. Звідси випливає, що n2 — дільник
n n n
2π
числа 75. 13.22. Так. Наприклад, T = . 13.23. Не існує. Вказівка. Сума
101
Відповіді та вказівки до вправ 455
m
додатний раціональний період T = , m ∈ , n ∈ . Тоді число nT = m —
n
також період функції f. Далі доведіть, що серед чисел f (1), f (2), ...
не більше ніж m різних. 13.29. Існує. Вказівка. Наприклад, f (x) =
n, якщо x = n + m 2, n ∈ , m ∈,
f ( x) = 13.30. Може. Вказівка. Розгляньте, на-
0 в інших випадках.
1, якщо x l 0,
приклад, функції f (x) = x2, g (x) = 13.31. 1. Вказівка.
−1, якщо x < 0.
f (x)
f (x + 2) 5f (x) − 1
f (x + 4) = f ((x + 2) + 2) = = = f (x). 13.32. Вказівка. Замі-
5f (x + 2) − 1 5f (x)
−1
5f (x) − 1
нивши в даній рівності x на x + 1 і на x – 1, відповідно отримаємо дві
рівності: 1) f (x + 2) + f (x) = 2 f (x + 1); 2) f (x) + f (x − 2) = 2 f (x − 1). Тепер
легко встановити, що f (x + 2) + f (x – 2) = 0. Підставимо замість x до остан-
ньої рівності x + 2. Тоді f (x + 4) = –f (x). Тепер можна записати: f (x + 8) =
= f ((x + 4) + 4) = –f (x + 4) = f (x). Отже, число 8 — період даної функції.
1
13.33. 1) Вказівка. Легко перевірити, що f x + = f (x); 2) Вказівка. До-
5
1
ведіть дану рівність для x ∈ 0; . Далі скористайтеся періодичністю
5
функції f з попереднього завдання.
10π 25π
14.5. 2) cos 20° > cos 21°; 4) cos < cos ; 6) sin 2 > sin 2,1.
9 18
5π 17 π 10π 11π
14.6. 2) sin > sin ; 4) cos > cos . 14.9. 1) sin 58° > cos 58°;
9 18 7 9
456 Відповіді та вказівки до вправ
π
14.24. 3) Графіком рівняння є множина всіх точок виду + πk; 0 , k ∈.
2
π
14.25. −8π < a < −6π або 6π < a < 8π. 14.26. Не існує. Вказівка. При x =
2
π −2 < f (0) < 0,
і x = − отримуємо: f (0) + 1 < 1 і f (0) − 1 < 1. Звідси
2 0 < f (0) < 2.
Відповіді та вказівки до вправ 457
2π 7π
15.3. 2) tg < tg ; 3) tg 1 < tg 1,5; 5) ctg (–40°) < ctg (–60°).
5 15
3π 5π
15.4. 1) tg 100° > tg 92°; 4) ctg > ctg ; 6) ctg (–3) < ctg (–3,1). 15.9. 1) Ні.
8 12
Вказівка. tg 80° > tg 60° = 3; 2) ні; 3) так. 15.10. 2) sin 40° < ctg 20°.
15.15. 1) Графік рівняння — об’єднання множини прямих виду x = pk,
π
k ∈, і осі абсцис, з якої «виколото» точки виду + πn; 0 , n ∈; 3) мно-
2
жина всіх парабол y = x2 + k, k ∈; 4) множина всіх точок перетину прямих
виду x = pk, k ∈, з прямими виду y = pn, n ∈. 15.16. 2) Множина прямих
виду x = pk, k ∈, з яких «виколото» точки, ординати яких мають вид
tg x = 0,
πn
, n ∈. Вказівка. Дане рівняння рівносильне системі sin y ≠ 0,
2 cos y ≠ 0.
x 1
16.1. 5) 2 cos2 α; 6) − sin2 α; 7) cos2 ; 8) 2. 16.2. 4) 2
; 5) 1; 6) 1;
2 sin α
2 2 1
7) 1; 8) 4. 16.5. 1) 2
; 2) 1; 3) ; 4) ; 5) 0; 6) tg α tg β; 7) 1;
cos α sin α sin x
1 2 2 1
8) cos2 α; 9) sin4 α; 10) . 16.6. 1) 2
; 2) 1; 3) ; 4) ;
cos β sin β cos β cos x
4 3 4
5) tg2 α; 6) tg a; 7) 1; 8) − cos2 α. 16.7. 2) cos α = − , tg α = − , ctg α = − ;
5 4 3
1 2 1 5 5
3) cos α = − , sin α = − , ctg α = . 16.8. 1) sin α = , tg α = ,
5 5 2 13 12
12 1 7 1
ctg α = ; 4) sin α = , cos α = − , tg α = − . 16.11. 2) Вказівка. По-
5 50 50 7
дайте доданок 2 sin2 a у вигляді суми sin2 a + sin2 a; 4) Вказівка. Розглянь-
те різницю лівої і правої частин даної рівності та доведіть, що вона до-
1
рівнює нулю. 16.15. 1) − . Вказівка. Поділіть чисельник і знаменник
2
1
даного дробу на cos a; 2) ; 3) –27. Вказівка. Помножте чисельник дано-
4
16 12 125
го дробу на sin2 a + cos2 a. 16.16. 1) − ; 2) ; 3) . 16.17. 1) –sin b –
11 7 357
1
– cos b; 2) –sin a cos b; 3) –2 tg a; 4) 1. 16.18. 1) ; 2) 2 ctg a; 3) –1.
sin α
2
2π 2π b −1
Вказівка. Оскільки m α m π, то cos l cos α. 16.19. 1) . Вказівка.
3 3 2
2 2 4 2 4
b (3 − b ) 1 + 2b − b 1 + 6b − 3b
b2 = (sin a + cos a)2 = 1 + 2 sin a cos a; 2) ; 3) ; 4) ;
2 2 4
458 Відповіді та вказівки до вправ
2 4
8 (1 + 2b − b ) b+2
5) 2 4
. 16.20. 1) b2 – 2; 2) b (b2 − 3); 3) b4 − 4b2 + 2; 4) . Âêà-
(b − 1) b
1 2
ç³âêà. Ç óìîâè âèïëèâàº, ùî = b. Çâ³äñè 2 sin α cos α = .
sin α cos α b
1
16.21. 1) 3 , –3. Âêàç³âêà. 2 cos α − 3 sin α = 2 (1 − sin α) − 3 sin α = −2 sin α − 3 sin α + 2
2 2 2
8
sin α = −2 sin2 α − 3 sin α + 2. Ïîçíà÷èìî sin α = t ³ ðîçãëÿíåìî ôóíêö³þ f (t) = −2t2 − 3t + 2,
âèçíà÷åíó íà ïðîì³æêó [–1; 1]. Öå êâàäðàòè÷íà ôóíêö³ÿ ç³ ñòàðøèì â³ä’ºì-
íèì êîåô³ö³ºíòîì a = –2. Âîíà íàáóâຠíàéá³ëüøîãî çíà÷åííÿ â òî÷ö³
−3 3 3 3
t0 = − = − , ÿêà íàëåæèòü ïðîì³æêó [–1; 1]. Îòæå, max f (t) = f − = −2 æ −
2 æ( −2) 4 [ −1; 1] 4 4
2
3 3 3 1
max f( t) = f − = −2 æ − − 3 æ − + 2 = 3 . Äëÿ çíàõîäæåííÿ íàéìåíøîãî çíà÷åííÿ
1; 1] 4 4 4 8
îá÷èñëèìî çíà÷åííÿ ôóíêö³¿ f (t) íà ê³íöÿõ ïðîì³æêó [–1; 1]: f (–1) =
= –2 + 3 + 2 = 3, f (1) = –2 – 3 + 2 = –3. Îòæå, min f (t) = −3; 2) íàéá³ëüøîãî
[ −1; 1]
1
çíà÷åííÿ íå ³ñíóº, íàéìåíøå äîð³âíþº –1; 3) 0; −1 ; 4) íàéá³ëüøîãî ³ íàé-
8
1 1
ìåíøîãî çíà÷åíü íå ³ñíóº. 16.22. 1) 3 ; –2; 2) 3 ; 2;
3 8
3) íàéá³ëüøîãî ³ íàéìåíøîãî çíà÷åíü íå ³ñíóº. 16.23.
1) Äèâ. ðèñóíîê; 2) ïðÿìà y = –1, ç ÿêî¿ «âèêîëîòî»
π
òî÷êè âèäó + πk; − 1 , k ∈ . 16.24. 1) Ïðÿìà y = 1,
2
πk
ç ÿêî¿ «âèêîëîòî» òî÷êè âèäó ; 1 , k ∈ . 16.25. 1.
2
Äî çàäà÷³
16.23 (1) Âêàç³âêà. Ñêîðèñòàéòåñÿ òèì, ùî sin14 x m sin2 x ³
cos14 x m cos2 x. 16.26. 1; –1.
1 3
17.1. 3) 0; 4) 0. 17.2. 3) 0. 17.3. 2) ; 3) 0; 4) cos β; 5) ; 6) sin 2β;
2 2
1 3 6
7) tg 15°; 8) cos (α – β). 17.4. 2) ; 3) ; 4) cos 2β; 6) cos (α + β). 17.5. .
2 2 7
3 31 2 3+4 3 24
17.7. 2) –1; 3) . 17.8. 1) 3. 17.11. − . 17.12. − . 17.13. − .
3 82 10 25
297 α 1
17.14. − . 17.15. 2. 17.16. 5. 17.19. 1) ctg ; 2) ; 3) cos 2α;
425 4 sin 2α
1 6− 2 6+ 2
4) − . 17.20. 1) 1; 2) –1. 17.21. 1) ; 2) ; 3) 3 − 2.
cos α 4 4
6− 2 6+ 2
17.22. 1) ; 2) . 17.23. 1) 3; 2) 1. 17.24. 1) 3; 2) 1. 17.27. 1) 2;
4 4
Відповіді та вказівки до вправ 459
21 − 2 3
2) 41; 3) 2; 4) 5. 17.28. 1) 2; 2) 5; 3) 10. 17.29. . Вказів-
10
π π 48 + 25 3
2
3 (1 − b ) − b
ка. sin α = sin − − α . 17.30. –0,6. 17.31. . 17.32. .
3 3 11 2
π
17.33. − . 17.34. 60°. 17.35. 120°. 17.36. 1) Із графіка функції y = tg x
4
π πn
вилучіть точки, абсциси яких дорівнюють + , n ∈. 17.38. Вказівка. Із
4 2
tg α + tg β
рівності tg (α + β) = випливає, що tg α + tg β = tg (α + β) (1 − tg α tg β).
1 − tg α tg β
Тоді tg α + tg β + tg γ = tg (α + β) (1 − tg α tg β) + tg γ = tg (π − γ ) (1 − tg α tg β) + tg γ = − tg γ (1− t
tg α tg β) + tg γ = −tg γ (1− tg α tg β) + tg γ = − tg γ + tg α tg β tg γ + tg γ = tg α tg β tg γ. 17.40.
tg α + tg β
2. Вказівка. З рівності tg (α + β) = випливає, що tg α + tg β = tg (α + β) (1 − tg
1 − tg α tg β
g α + tg β = tg (α + β) (1 − tg α tg β). Тоді (1 + tg α) (1 + tg β) = 1 + tg α + tg β + tg α tg β =
ππ
= 11++tg
tg(α
(α++ββ))(1
(1−−tg
tgααtg
tgββ))++tg
tgααtg
tgββ==11++tg
tg ((11−−tg
tgαα tg
tgββ))++ tg
tgαα tg
tg ββ ==11++1 − tg α tg β + tg α t
44
g β = 1 + 1 − tg α tg β + tg α tg β = 2. 17.41. 2. 17.44. Вказівка. Припустимо, що cos α + cos β + cos γ > 2.
cos α + cos β + cos γ > 2. Тоді (cos α + cos β + cos γ )2 > 4 і (sin α + sin β + sin γ )2 l 5. По-
членно додавши дві останні нерівності, отримаємо: 3 + 2 (cos (α − β) + cos (β − γ ) + cos ( γ − α)) > 9.
cos (β − γ ) + cos ( γ − α)) > 9. 17.45. Вказівка. Скористаємося тотожністю для кутів три-
α β α γ β γ
кутника (див. задачу 17.39): tg tg + tg tg + tg tg = 1. Маємо:
2 2 2 2 2 2
γ 1
2
α β γ α β α γ β α β α
tg2 + tg2 + tg2 − tg tg + tg tg + tg tg = tg − tg + tg − tg
2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2
γ 1 γ
2 2 2
α γ β α β α γ β
+ tg tg + tg tg = tg − tg + tg − tg + tg − tg l 0.
2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2
α β γ
Звідси tg2 + tg2 + tg2 − 1 l 0. 17.46. Вказівка. Розгляньте вираз
2 2 2
2
α β γ
tg + tg + tg і скористайтеся результатами задачі 17.45. 17.47. f (x) =
2 2 2
π
= a sin x, де a — довільне дійсне число. Вказівка. Підставляючи y = ,
2
π π
x = t − , отримуємо: f (t) = f sin t. Перевіркою встановлюємо, що всі
2 2
функції виду f (x) = a sin x задовольняють умову задачі. 17.48. f (x) = x або
π
f (x) = –x. Вказівка. Підставляючи x = , y = 0, отримуємо: f (1) f (0) = 0.
2
π
Якщо f (1) = 0, то, підставляючи в дану рівність y = , отримуємо:
2
460 Відповіді та вказівки до вправ
2)
2+ 3
2
; 3) 2 + 3; 4)
2− 3
2
(
; 5) − 1 + 2 ; 6) ) 2 − 1. 19.22. 1) 2; 2) tg α;
1
2
2 α
3) 2; 4) tg 2a; 5) sin 4a; 6) sin 2a; 7) cos ; 8) cos a. 19.23. 1) 2 ctg 4a;
2
1 1 1
2) sin 2a; 3) tg 2a; 4) 4 sin a; 5) 1; 6) − ctg α. 19.30. . 19.31. − .
2 2 2
8 3
19.32. − . 19.33. . 19.34. 1) cos 4a; 2) tg a; 3) sin 8a; 4) tg4 a; 5) 1;
9 4
1 1 α 1 1
6) –1. 19.35. 1) ; 2) 8 cos 2a; 3) − sin2 α; 4) tg 4 ; 5) ctg 2α; 6) − .
4 4 2 2 2
2
3 + cos 4α 17 + 14 cos 4α + cos 4α 10 + 3 3 4 α
19.38. 1) ; 2) . 19.39. . 19.41. 1) ctg ;
4 32 16 2
α 1 α
2) cos2 . 19.42. 1) –2; 2) 0. 19.43. 1) 4; 2) − sin 2α. 19.48. 1) cos ;
2 2 4
π π π
2) 2 tg α. 19.49. 1) Якщо 0 m α m , то 2 cos α; якщо < α m , то 2 sin α;
4 4 2
ϕ 3 1 5 −1
2) 2 cos . 19.50. . 19.51. 2 або − . 19.52. . Вказівка. Маємо:
2 5 3 4
sin 36° = cos 54°. Тоді sin (2 æ18°) = cos (3 æ18°); 2 sin 18° cos 18° = 4 cos3 18° − 3 cos 18°;
4 cos3 18° − 3 cos 18°; 2 sin 18° cos 18° = cos 18° (4 cos2 18° − 3); 2 sin 18° = 4 cos2 18° − 3;
2 sin 18° = 4 (1 − sin 18°) − 3; 2 sin 18° = 4 − 4 sin 18° − 3; 4 sin2 18° + 2 sin 18° − 1 = 0.
2 2
sin α 1 1
рівністю = ctg kα − ctg (k + 1) α. 20.22. n
ctg n
− ctg 1. Вка-
sin kα sin (k + 1) α 2 2
зівка. Скористайтеся рівністю tg b – ctg b = –2 ctg 2b. 20.23. Вказівка.
π
Помножте та поділіть ліву частину рівності на 2 sin . Зазначимо, що
n
дана задача має й геометричне розв’язання. Розглянемо точки
2πk 2πk
Ak cos ; sin , де k набуває всіх натуральних значень від 1 до n.
n n
Ці точки є вершинами правильного n-кутника із центром у точці O (0; 0).
Сума векторів s = OA1 + OA2 + ... + OAn = 0 . Водночас перша координата век-
2π 4π 2 (n − 1) π 2nπ
тора s дорівнює cos + cos + ... + cos + cos . 20.24. 1) Якщо
n n n n
(n + 1) α nα
sin cos
α = 2πk, k ∈, то S = n; якщо α ≠ 2πk, то S = 2 2 . Вказівка.
α
sin
2
α
При a ≠ 2pk, k ∈, помножте та поділіть дану суму на 2 sin ; 2) якщо
2
2
sin nα
α = πk, k ∈, то S = 0; якщо α ≠ πk, то S = . Вказівка. При a ≠ pk,
sin α
k ∈, помножте та поділіть дану суму на 2 sin a; 3) якщо α = πk, k ∈, то
n sin nα cos (n + 1) α
S = 0; якщо α ≠ πk, то S = − . Вказівка. Скористайтеся
2 2 sin α
формулами пониження степеня. 20.25. Вказівка. Перепишемо дану нерів
ність у вигляді 8 cos α cos β cos γ − 1 m 0. Перетворимо вираз 8 cos a cos b ×
× cos g. Маємо: 8 cos a cos b cos g – 1 = 4 (cos (a – b) + cos (a + b)) cos g – 1 =
= 4 (cos (a – b) – cos g) cos g – 1 = 4 cos (a – b) cos g – 4 cos2 g – 1 = (4 cos (a – b) ×
× cos g – 4 cos2 g – cos2 (a – b)) + cos2 (a – b) – 1 = –(cos (a – b) – 2 cos g)2 – sin2 (a – b).
Тепер нерівність стає очевидною. 20.26. Вказівка. Скористайтеся рівно-
стями sin 7α − sin 5α = 2 sin α cos 6α, sin 7α + sin 5α = 2 cos α sin 6α.
π 12πn 3 25π
21.3. 2) ± + , n ∈; 6) ±3 arccos + 6πn, n ∈. 21.4. 2) ± + 10πn,
5 5 3 6
4π 8πn π 2π 2πn
n ∈; 3) + , n ∈. 21.5. 3) 12 + 6p + 12pn, n ∈; 4) ± + , n ∈.
3 3 24 9 3
3π π 7π
21.6. 2) ± − 6 + 4πn, n ∈. 21.7. − . 21.8. 3p. 21.9. 4 корені. 21.10. ;
2 6 12
2 2
31π 5π 13π 5 5
; ; . 21.11. 2) + 2k , k ∈ Ÿ {0}, − + 2n , n ∈ ; 3) розв’яз-
12 4 4 6 6
64 64 π
ків немає. 21.12. 1) 2
, k ∈ Ÿ {0}, 2
, n ∈; 2) ± arccos + 2πn,
(8k + 1) (8n − 1) 4
π 1
± arccos − + 2πn, n ∈. 21.13. a = . 21.14. a = 0. 21.15. a m1 або a l 3.
4 2
Відповіді та вказівки до вправ 463
2 1
21.16. a m − або a l 2. 21.17. −1 m a < . Вказівка. Дане рівняння рівно-
5 2
cos x = a, −1 m a m 1,
сильне системі яка має розв’язок тоді, коли
cos x > 3a − 1, a > 3a − 1.
1 1 7π 8π
21.18. −1 m a < − або − < a m 1. 21.19. a ∈ ; +× . 21.20. a ∈ ; +× .
3 3 3 3
21.21. Якщо a < –1 або a > 1, то коренів немає; якщо a = –1 або a = 1, то
2 3 2 3
1 корінь; якщо −1 < a m або < a < 1, то 2 корені; якщо <am ,
2 2 2 2
1 1
то 3 корені. 21.22. Якщо m a < 1, то 2 корені; якщо −1 m a < або a = 1,
2 2
2
то 1 корінь; якщо a < –1 або a > 1, то коренів немає. 21.23. Якщо a < −
2
2
або a > 1, то коренів немає; якщо − m a < 0 або a = 1, то 1 корінь; якщо
2
3π 7π
0 m a < 1, то 2 корені. 21.24. a < p, або a > , або a = . 21.25. a < 0, або
2 6
π π
a > , або a = .
2 4
n +1
π 2πn ( −1) 2 πn 5π 5πn
22.3. 3) + , n ∈; 4) arcsin + , n ∈. 22.4. 3) (−1)n + 1 × + , n ∈.
10 5 8 9 8 6 2
5π 5πn π π 5π
(−1)n + 1 × + , n ∈. 22.5. 2) (−1)n + 1 æ + + πn, n ∈. 22.6. 2) (−1)n + 1 æ + 20 + 5πn, n ∈.
6 2 3 8 6
5π 13π 13π 5π π 7π
1
æ + 20 + 5πn, n ∈. 22.7. . 22.8. − . 22.9. − ; ; . 22.10. 6 коренів.
6 90 12 6 2 6
π π π π
22.11. 1) + 2πn, n ∈; 2) (−1) æ + + πn, n ∈; 3) p + 4pn, + 4πn, n ∈.
n
3 6 4 3
2
π π π 1
22.12. 1) (−1)n æ + + πn, n ∈; 2) + 2πn, n ∈. 22.13. 2) 2k − , k ∈ ;
6 3 4 2
π 81 π
3) ± arccos + 2πk, k ∈. 22.14. 1) k +1 2
, k ∈; 2) ± + πk, k ∈. 22.15. a m 0
6 (3k + ( −1) ) 6
1 1
або a l 2. 22.16. a = –4 або 4 m a m 5. 22.17. < a m 1. 22.18. −1 m a < або
2 3
1 17 π 13π
< a m 1. 22.19. a l . 22.20. a m − . 22.21. 1) Якщо a < –1 або a > 1,
3 6 6
1
то коренів немає; якщо a = –1, або − < a < 0, або a = 1, то 1 корінь; якщо
2
1
−1 < a m − або 0 m a < 1, то 2 корені; 2) якщо a < –1 або a > 1, то коренів
2
2 2
немає; якщо a = 1, або a = –1, або − <am , то 1 корінь; якщо
2 2
464 Відповіді та вказівки до вправ
2 2 3
−1 < a m − або < a < 1, то 2 корені; 3) якщо − m a m 0, то 3 корені;
2 2 2
3
якщо 0 < a < 1 або −1 < a < − , то 2 корені; якщо a = –1 або a = 1, то
2
1
1 корінь; якщо a < –1 або a > 1, то коренів немає. 22.22. 1) Якщо a m −
2
1 3
або a > 1, то коренів немає; якщо − < a < або a = 1, то 1 корінь; якщо
2 2
3 1 1
m a < 1, то 2 корені; 2) якщо −1 < a m − , то 3 корені; якщо − < a < 1
2 2 2
або a = –1, то 2 корені; якщо a = 1, то 1 корінь; якщо a < –1 або a > 1, то
2 2 2 2
коренів немає. 22.23. Якщо −1 < a < − , або − <a< , або < a < 1,
2 2 2 2
2 2
то 4 корені; якщо a = –1, або a = − , або a = , або a = 1, то 3 коре-
2 2
3
ні; якщо a < –1 або a > 1, то 2 корені. 22.24. Якщо −1 < a < − , або
2
3 3 3 3
− <a< , або < a < 1, то 4 корені; якщо a = –1, або a = − , або
2 2 2 2
3
a= , або a = 1, то 3 корені; якщо a < –1 або a > 1, то 2 корені.
2
4π 4πn 1 6 πn 5π
23.3. 3) − + , n ∈; 5) arcctg + , n ∈. 23.4. 2) + 2πn, n ∈.
21 7 6 11 6 3
3 1 πn 1 π πn
23.5. 2) − arctg 2 + , n ∈. 23.6. 3) − + + , n ∈. 23.7. 4 корені.
2 2 2 3 18 3
π 2π 16
23.8. 1 корінь. 23.9. − . 23.10. − . 23.11. 2) 2
, k ∈ Ÿ {0};
4 3 (4k + 1)
1 2 8
3) (−1)k arcsin + πk, (−1)k arcsin − + πk, k ∈. 23.12. 1) , k ∈;
3 3 20k + 5
16 1 3
2) , k ∈; 3) ± arccos + 2πk, ± arccos − + 2πk, k ∈. 23.13.
(4πk − π)
2
4 4
1 1 1 1 1 1
1) a < − , або − < a < 0, або a > 0; 2) −1 < a < − , або − < a < , або < a < 1.
3 3 2 2 2 2
1 1 3 3 3
23.14. 1) a < − , або − < a < 0, або a > 0; 2) −1 < a < − , або − <a< ,
2 2 2 2 2
3 π π π
або < a < 1. 23.15. a = − , або a m − , або a l 0. 23.16. a = − , або
2 3 2 4
π
a m − , або a l 0.
2
Відповіді та вказівки до вправ 465
π π
24.5. 1) [0; 2]; 2) [0; 1]; 3) (−×; −π − 4] Ÿ [π − 4; +×). 24.6. 1) − − 1; 1 − ;
2 2
2 2
2) [2; 3]; 3) −×; − Ÿ ; +× . 24.7. 1) p; 0; 2) 2 + p; 2. 24.8. 1) 2p; p;
3 3
π π 1 π 3 π 1 1
2) + 1; − + 1. 24.9. 1) ; 2) . 24.10. 1) ; 2) . 24.11. 1) − ; 2) cos ;
2 2 3 6 4 4 2 2
3 3
3) коренів немає. 24.12. 1) ; 2) коренів немає; 3) . 24.13. 1) (–1; 1];
2 2
2) {–1}; 3) [–1; 1]; 4) [–1; 1]; 5) розв’язків немає; 6) {1}; 7) [−1;1);
8) (–1; 1]. 24.14. 1) {–1}; 2) [–1; 1); 3) [–1; 1]; 4) [–1; 1]; 5) розв’язків немає.
24.15. 1) [–1; 1]; 2) {–1}; 3) {1}; 4) {0}; 5) {0}. 24.16. 1) [–1; 1]; 2) {1};
2
x +1
3) [–1; 1]; 4) {1}; 5) {–1; 1}. Вказівка. Якщо x > 0, то l 1, причому
2x
2
x +1
рівність досягається тільки при x = 1; якщо x < 0, то m − 1, причому
2x
π
рівність досягається тільки при x = –1. 24.17. 1) 4; + 4 ; 2) {0}. Вказівка.
2
Оскільки − arccos x m 0, то область визначення даної функції складається
2 2 1 π
з однієї точки x = 1; 3) −×; − Ÿ ; +× ; 4) ; +× . 24.18. 1) 2; + 2 ;
π π π 2
π 1 2 3 24
2) 0; ; 3) ; +× ; 4) ; +× . 24.21. 1) ; 2) . Вказівка.
2 π π 5 25
3 3 3 56 3 2 2
sin 2 arcsin = 2 sin arcsin cos arcsin ; 3) ; 4) . 24.22. 1) ;
5 5 5 65 4 3
4 2+ 5 7 5 1
2) ; 3) ; 4) . 24.23. 1) 1; 2) 5. 24.24. 1) − ; 2) –2.
9 25 26 2
3 1 1 3 + 10 2− 2 4− 2
24.25. 1) 0; ; 2) ; ; 3) ; 2 . 24.26. 1) 0; ; 2) ; 1 ;
4 4 2 6 8 6
3 8 + 3 2 1
3) ; . 24.27. 1) ; ; 2) розв’язків немає.
7 14 5 2 y
1+ 5 1
24.28. 1) 1; ; 2) {0}. 24.31. Див. рисунок. Вка-
2
зівка. Якщо −1 m x < 0, то arcsin x < 0 і | arcsin x | =
= –arcsin x, arcsin | x | = arcsin (–x) = –arcsin x. Тоді y = 1. –1 0 1 x
Якщо 0 < x m 1, то arcsin x > 0 і | arcsin x | = arcsin x,
arcsin | x | = arcsin x. Тоді y = 1. 24.32. 3) Див. рисунок. До задачі 24.31
Вказівка. Зауважимо, що D (y) = [–1; 1]. Запишемо:
cos (2 arcsin x) = 1 − 2 sin2 (arcsin x) = 1 − 2x2 . Отже, шуканим графіком є час-
π
тина параболи y = −2x2 + 1; 4) Вказівка. Оскільки arcsin x + arccos x = , то
2
y = 1. Проте шуканий графік — це не пряма y = 1, а лише її відрізок,
466 Відповіді та вказівки до вправ
–1 0 1x
y = –2x2 + 1
–1
(arcsin x) + (arccos x) =
2 2
,
36
Після очевидної заміни arcsin x = t, arccos x = z
arcsin x + arccos x = π .
2
2 2 5π 2
t + z = ,
36
π
t + z = , 3 2
отримуємо: 2 24.38. 1) ; 2) − . 24.41. Вказівка. Вигідно
π 2 2
π
− m t m ,
2 2
0 m z m π.
3 56 5
довести таку рівність: arcsin = arcsin − arcsin . Значення виразів,
5 65 13
записаних у лівій і правій частинах цієї рівності, належать проміжку
π π
− ; , тобто проміжку, на якому функція y = sin x зростає, тому до-
2 2
3 56 5 3
статньо довести, що sin arcsin = sin arcsin − arcsin . 24.43. .
5 65 13 28
π
Вказівка. Це рівняння перепишемо так: arcsin 2x = − arcsin x. Його
3
π
наслідком буде рівняння sin (arcsin 2x) = sin − arcsin x . Звідси
3
Відповіді та вказівки до вправ 467
3 1
2x = æ 1 − x − x;
2
5x = 3 − 3x2 . Це рівняння рівносильне системі
2 2
25x2 = 3 − 3x2 , 3 3 1
розв’язуючи яку отримуємо: x = . Крім того, < .
x l 0, 28 28 2
3 π π 3 π 2
Тому 0 < arcsin 2 < і 0< − arcsin < . 24.44. .
28 2 3 28 2 5
3 8π 19π
25.1. 3) − . 25.2. 1) ; 2) . 25.3. 2) –2p. 25.4. 1) ; 2) [1; +×).
3 3 6
π π π π
25.5. . 25.6. 1) 2 − ; 2 + ; 2) 0; . 25.7. 1) (4; π + 4); 2) 0; .
2 2 2 2
π 5 2
25.8. 1) 4; 2) 5; 3) ; 4) p. 25.9. 1) ; 2) . 25.10. 1) 1; 2) tg 1; 3) коренів
2 2 3
27 + 3
немає; 4) − . 25.11. 1) –1; 2) коренів немає; 3) коренів немає;
12
15 + 3 2 1 7 7 1 3
4) . 25.12. 1) ; 2) ; 3) − ; 4) . 25.13. 1) ; 2) − ;
24 5 5 113 50 5 10
3+ 3 21 − 3
3)
13
85
. 25.14. 1) −
5
; +× ; 2)
(2 − )
3; +× . 25.15. 1) −×;
9
;
3
2) −×; − 11 . 25.16. 1) Вказівка. tg (arctg x) = x при будь-якому x.
3
1
25.17. 2) Вказівка. tg (arcctg x) = . 25.18. 1. Вказівка. Скористайтеся
x
π 3π
тотожністю arctg x + arcctg x = . 25.19. − 3. 25.22. 1) − ; 2) 5 − 2π;
2 13
5π 11π 4π 27 π 7π
3) − ; 4) − 17. 25.23. 2) ; 3) 15 − 4π; 4) ; 5) − 10.
42 2 11 38 2
π
25.24. 1) Вказівка. Якщо x > 0, y > 0, то нерівність − < arctg x + arctg y
2
π
є очевидною, а нерівність arctg x + arctg y < рівносильна нерівності
2
π π 1
arctg x < − arctg y; tg (arctg x) < tg − arctg y = ctg (arctg y) = ,
2 2 tg (arctg y)
1
тобто x < ; xy < 1. Інші випадки розгляньте самостійно. 25.25. Так.
y
25.26. Так. 25.27. Вказівка. Скористайтеся задачею 25.24. 25.29. 1) S =
π 1 (k + 1) − k
S = arctg (n + 1) − . Вказівка. Доведіть, що arctg 2
= arctg = arctg (k + 1) − ar
4 1+ k + k 1 + (k + 1) k
(k + 1) − k 1 2 −1
= arctg (k + 1) − arctg k. Тепер можна записати такі рівності: arctg = arctg =a
1 + (k + 1) k 3 1 + 2 æ1
468 Відповіді та вказівки до вправ
1 2 −1 1 3−2
arctg = arctg = arctg 2 − arctg 1; arctg = arctg = arctg 3 − arctg 2; ...;
3 1 + 2 æ1 7 1 + 3æ2
1 (n + 1) − n
arctg 2
= arctg = arctg (n + 1) − arctg n. Додавши отримані
1+ n + n 1 + (n + 1) n
π
рівності, маємо: S = arctg (n + 1) − arctg 1 = arctg (n + 1) − . Інший розв’язок
4
може спиратися на формулу задачі 25.24. Обчисливши суму кількох
перших доданків, можна помітити закономірність і сформулювати при-
n
пущення S = arctg . Цю рівність можна довести, наприклад, методом
n+2
π 2k 2k
математичної індукції; 2) S = arctg (n2 + n + 1) − . Вказівка. 4 2
= 4 2
4 k +k +2 1 + (k + k
2 2
2k 2k (k + k + 1) − (k − k + 1) π
4 2
= 4 2
= 2 2
. 25.30. S = arctg (n + 1) − . 25.31. Вка-
k +k +2 1 + (k + k + 1) 1 + (k + k + 1) (k − k + 1) 4
зівка. Нехай α = arctg x, β = arctg y, γ = arctg z. Тоді x + y + z – xyz =
= tg a + tg b + tg g – tg a tg b tg g = (tg a + tg b) + tg g (1 – tg a tg b) =
sin (α + β) cos (α + β) sin (α + β) cos γ + sin γ cos (α + β) sin (α + β + γ )
= + tg γ = = > 0.
cos α cos β cos α cos β cos α cos β cos γ cos α cos β cos γ
2π π 2πn π
26.1. 1) ± + 2πn, n ∈; 2) + , n ∈; 3) − + πn, arctg 3 + pn, n ∈;
3 6 3 4
π πn 4 πn1 π π
4) + , arcctg − + , n ∈. 26.2. 1) (−1)n æ + πn, + 2πn, n ∈;
8 2 2 3 2 6 2
π π 3 3π
2) ± + πn, pn, n ∈; 3) + πn, − arctg + πn, n ∈; 4) + 3πn,
3 4 4 4
2 π π
3 arcctg − + 3πn, n ∈. 26.3. 1) + πn, n ∈; 2) − + πn, n ∈; 3) –3 arctg 5 +
3 4 6
π π
+ 3pn, n ∈; 4) + πn, arctg 4 + pn, n ∈; 5) + 2πn, 2 arctg 2 + 2πn, n ∈;
4 2
π π 1
6) + πn, n ∈. 26.4. 1) − + πn, n ∈; 2) − arctg + πn, n ∈; 3) arctg 2 + πn,
6 4 2
π 1 π
arctg 3 + πn, n ∈; 4) + πn, − arctg + πn, n ∈. 26.5. 1) (−1)n æ + πn,
4 4 6
6 2
( )
π n +1 π πn
n ∈; 3) + πn, 2pn, n ∈; 4) (−1) π + 6πn, n ∈; 5) ± + , n ∈;
2 6 2
Відповіді та вказівки до вправ 469
π π π
6) + πn, arctg 2 + pn, n ∈; 7) + πn, pn, n ∈; 8) ± + πn, n ∈ .
4 6 3
π π πn 1 1 πn
26.7. 1) + πn, –arctg 2 + pn, n ∈; 2) + , arctg + , n ∈;
4 20 5 5 7 5
π πn π 3
3) − + , n ∈; 4) arctg 3 + πn, arctg 4 + πn, n ∈; 5) − + πn, arctg + πn, n ∈;
8 2 4 5
π π π
n ∈; 6) + πn, − + πn, n ∈; 7) pn, arctg 3 + pn, n ∈; 8) + πn, n ∈.
2 4 4
π π
26.8. 1) + πn, arctg 3 + πn, n ∈. Вказівка. sin 2x = 2 sin x cos x; 2) + πn,
4 4
1 π 1 π
arctg + πn, n ∈; 3) − + πn, − arctg + πn, n ∈; 4) pn, + πn, n ∈;
4 4 3 4
π π π π π
5) + πn, n ∈; 6) − + πn, n ∈. 26.9. –p. 26.10. − . 26.11. . 26.12. .
3 4 2 4 2
π πn 1 − 10 π
26.13. 1) + , n ∈; 2) (−1)n æ arcsin + πn, n ∈; 3) ± + πn, n ∈;
4 2 3 3
2π π 29 − 2
4) ± + 2πn, n ∈; 5) ± + 2πn, n ∈. 26.14. 1) ± arccos + 2πn, n ∈;
3 3 5
π π πn 5 −1
2) ± + πn, n ∈; 3) (−1)n + 1 æ + , n ∈; 4) ± arccos + 2πn, n ∈;
6 12 2 2
π π πn πn π 2πn
5) ± + πn, n ∈. 26.15. 1) ± + , n ∈; 2) , + , n ∈.
3 12 2 3 11 11
2π π πn π 11
26.16. 1) ± + 2πn, n ∈; 2) + , n ∈. 26.17. 1) + 2πn, −2 arctg + 2πn, n ∈;
3 8 2 2 5
( )
n ∈; 2) 2 arctg −1 ± 5 + 2πn, n ∈. 26.18. 1) − + 2πn, 2 arctg 4 + 2pn,
π
2
2π
n ∈; 2) + 2πn, 2 arctg 2 3 + 2πn, n ∈. 26.19. 4 корені. 26.20. 2p.
3
π π π πn
26.21. 1) pn, − + πn, n ∈; 2) pn, n ∈. 26.22. 1) ± + πn, n ∈; 2) + ,
4 3 6 3
π πn
− + , n ∈. 26.23. 1) [–1; 2]; 2) 3. 26.24. 1) [–1; 2]; 2) таких значень a
12 3
π π
не існує. 26.25. ± + πn, n ∈. 26.26. + πn, n ∈. Вказівка. (tg3 x + ctg3 x) + (tg2 x + ctg2 x) −
4 4
π
x + ctg3 x) + (tg2 x + ctg2 x) − 4 = 0. Зробіть заміну tg x + ctg x = y. 26.27. 1) − + πn,
4
π π
± + πn, pn, n ∈; 2) + πk, k ∈. Вказівка. 2 cos2 x + 5 sin2 x cos2 x + sin4 x + cos2 x − sin2 x =
6 2
x + sin4 x + cos2 x − sin2 x = 0; sin2 x − 3 cos2 x = 5 sin2 x cos2 x + sin4 x. Помножте ліву
π π π
частину на вираз sin x + cos x; 3) 2 2
+ πk, k ∈. 26.28. 1) + πn, + πn,
2 3 6
470 Відповіді та вказівки до вправ
π π πn π πn π π πn
+ πn, n ∈; 2) + , + , n ∈. 26.29. 1) + πn, ± + πn, n ∈; 2) ,
2 4 2 8 2 2 3 2
π πn π 1 − 13
(−1)n + 1 æ + , n ∈. 26.30. 1) 3pn, n ∈; 2) + πn, ± arccos + 2πn, n ∈.
12 2 2 4
π 2π π
26.31. 1) (−1)n æ + πn, n ∈; 2) ± + 2πn, n ∈; 3) (−1)n æ + πn, n ∈.
6 3 6
π π π
26.32. 1) ± + 2πn, n ∈; 2) (−1)n æ + πn, n ∈; 3) ± + 2πn, n ∈.
3 6 3
5π 3π 11π 11π 4π 3π
26.33. 1) m a < π; 2) ma < . 26.34. 1) m a < 2π; 2) ma < .
6 2 6 6 3 2
7 3 7 3 1 7
26.35. 1) a < –1, або a = , або a > ; 2) <am , або <a< , або
10 2 10 2 2 10
3 2 3
a = –1. 26.36. 1) a < − , або a = , або a > 1; 2) a = 1 або − m a < 0;
2 2 2
2 3 2 2 1
3) < a m 1 або − ma < . 26.37. 1) a > , або a = − , або a < –1;
2 2 2 2 3
1 2 1 2 1
2) <am або a = –1; 3) − < a m або −1 m a < − . 26.38. 1) 3;
2 2 3 2 3
1 − 10 1 + 10
2)
2
;
2
Ÿ −
13
12
; 3) [1; 3] Ÿ −
13
12 { }
; 4)
1 − 10
2
1 + 10
; − 1 Ÿ
2
; 3 ;
{ }
13
12
5) –1; 6) − ; − 1 .
26.39. 1) −1 −
2
2
; −1 +
2
2
Ÿ
1
8
; 2) −1 +
2
2
; 0 .
{}
26.40. a < 0, або a = 2, або a = 3, або a > 4. Вказівка. Покажіть, що друге
sin x = 0,
1
рівняння рівносильне сукупності sin x = , 26.41. a = 2. Вказівка. За-
2
a−2
sin x = .
2
π
уважимо, що число є коренем першого рівняння при всіх значеннях a.
3
π
Підставляючи x = у друге рівняння, отримуємо: 2a2 − 5a + 2 = 0. Звідси
3
1
a = 2 або a = . Залишається перевірити знайдені значення параметра.
2
π πn π πn π πn π
27.1. 1) + , + πn, n ∈; 2) , + , n ∈; 3) − + 2πn,
4 2 2 2 6 3 2
π π π π πn πn
± + πn, n ∈; 4) (−1)n æ + πn, − + πn, n ∈. 27.2. 1) + , , n ∈;
6 6 3 6 3 4
πn πn π 3π
2) , , n ∈; 3) ± arctg 2 + πn, − + πn, n ∈; 4) ± + 2πn, arcctg 3 + pn,
5 4 4 4
Відповіді та вказівки до вправ 471
π 3 π πn
n ∈. 27.3. 1) ± + 2πn, n ∈; 2) (−1)n arcsin + πn, n ∈; 4) + ,
4 3 24 6
π πn π π 3π πn π
+ , n ∈. 27.4. 1) + 2πn, n ∈; 2) + πn, + , n ∈. 27.5. 1) (−1)n æ + πn,
16 4 12 4 16 4 6
π π πn π πn π πn 2π
(−1) æ + πn, p + 2pn, n ∈; 2)
n
+ , ± + , n ∈; 3) + , ± + 2πn, n ∈;
6 8 4 12 2 4 2 3
πn π πn π πn n +1 π πn
4) , n ∈; 5) pn, (−1)n + 1æ + , n ∈; 6) + , (−1) + , n ∈;
2 12 2 4 2 12 2
3 π 2πn πn π
7) pn, ± arccos + 2πn, n ∈; 8) + πn, , p + 2pn, n ∈; 9) , − + 2πn,
4 2 5 5 2
π 2πn πn n +1 π πn π
+ , n ∈; 10) , (−1) + , n ∈. 27.6. 1) pn, n ∈; 2) 2pn, (−1)n æ + πn, n ∈;
10 5 2 21 7 6
π πn π πn π π πn
(−1)n æ + πn, n ∈; 3) , (−1)n æ + , n ∈; 4) + πn, (−1)n + 1 æ + , n ∈;
6 4 24 4 2 18 3
πn 2π π πn πn πn π 2πn
5) , ± + 2πn, n ∈; 6) + , , n ∈; 7) , + , n ∈;
2 3 6 3 5 3 7 7
π πn π πn π πn π π πn
8) + , (−1)n æ + , n ∈. 27.7. 1) + , + πn, n ∈; 2) + ,
10 5 8 2 4 2 2 8 4
π πn π πn π π
± + πn, n ∈; 3) , + , n ∈; 4) 2pn, + πn, n ∈; 5) + πn, n ∈;
3 3 8 4 4 2
π π πn π πn π
6) + πn, n ∈; 7) + , − + πn, n ∈; 8) , + πn, n ∈. Вка-
4 48 4 12 5 2
1 − cos 2x 1 − cos 4x 1 − cos 6x 1 − cos 8x π πn π πn
зівка. + − − = 0; 9) + , + , n ∈;
2 2 2 2 10 5 4 2
π πn π πn π πn π πn π
10) + , ± + , n ∈. 27.8. 1) + , n ∈; 2) + , ± + πn, n ∈;
6 3 9 3 22 11 8 4 3
πn π πn 3π π π 2πn πn πn
3) , + , + πn, n ∈; 4) − + 2πn, + , n ∈; 5) , , n ∈;
3 8 2 4 4 4 3 5 2
πn π πn π π πn π πn πn
6) , ± + , n ∈. 27.9. 1) + πn, + , n ∈; 2) + , , n ∈;
2 12 2 2 4 2 6 3 2
πn π
3) −60° + 180°n, 40° + 180°n, n ∈; 4) , n ∈. 27.10. 1) + πn, n ∈;
10 2
π πn π πn
2) 45° + 180°n, −75° + 180°n, n ∈; 3) ± + πn, n ∈; 4) , + , n ∈.
6 4 24 12
π 5π πn π πn π π 2π
27.11. 1) − + πn, + , n ∈; 2) − + , ± + 2πn, n ∈; 3) + πn,
24 144 6 12 2 6 3 3
1 π 3 3 1
(−1)n arcsin − + πn, n ∈. Вказівка. 4 + sin 2x − 2 cos x + sin x = 0;
4 6 2 2 2
π π π π π
2 sin + sin 2x − cos x − = 0; 4 sin x + cos x − − cos x − = 0;
3 6 6 6 6
π π 1 π πn π
4 cos x − sin x + − = 0. 27.12. + , + πn, n ∈. 27.13. 1) 2pn,
6 6 4 8 2 12
472 Відповіді та вказівки до вправ
π π
− + πn, + πn, n ∈. Вказівка. 2 sin 2x cos x – 2 sin x cos x – 2 cos x ×
4 2
× (cos x – 1) = 0; 2 cos x (sin 2x – sin x – cos x + 1) = 0; 2 cos x ((1 + sin 2x) –
– (sin x + cos x)) = 0; 2 cos x ((sin x + cos x)2 − (sin x + cos x)) = 0; 2 cos x ×
π π πn
× (sin x + cos x) (sin x + cos x – 1) = 0; 2) + πn, + πn, n ∈. 27.14. 1) ,
4 2 2
π πn
+ , n ∈. Вказівка. (sin 4x + cos 4x) (sin2 4x + cos2 4x − sin 4x cos 4x) − (1 − sin 4x
8 2
π
− sin 4x cos 4x) − (1 − sin 4x cos 4x) = 0; (sin 4x + cos 4x – 1) (1 – sin 4x cos 4x) = 0; 2) − + πn,
8
π πn π πn
+ , n ∈. 27.15. + , n ∈. Вказівка. Якщо a задовольняє умову
24 3 8 2
задачі, то sin α + sin 2α + sin 3α = cos α + cos 2α + cos 3α, sin 2α (1 + 2 cos α) = cos 2α (1
n 2α (1 + 2 cos α) = cos 2α (1 + 2 cos α), (1 + 2 cos α) (sin 2α − cos 2α) = 0.
1 π 29 − 5 π
28.1. (−1)n + 1 arcsin − + πn, n ∈. 28.2. (−1)n arcsin − + πn, n ∈.
2 2 4 2 2 4
π
28.3. 1) 2pn, + 2πn, n ∈. Вказівка. (sin x + cos x) (1 – sin x cos x) = 1; 2) pn,
2
sin x + cos x
arctg 2 + πn, n ∈. Вказівка. Зробіть заміну = t. 28.4. 2pn,
sin x − cos x
π π π πn
+ 2πn, n ∈. 28.5. 1) − + πn, n ∈; 2) pn, ± + , n ∈. Вказівка.
2 4 12 2
1 + cos 6x
cos 4x = ; 4 cos2 2x − 2 = 1 + 4 cos3 2x − 3 cos 2x; 4 cos3 2x − 4 cos2 2x − 3 cos 2x +
2
os3 2x − 4 cos2 2x − 3 cos 2x + 3 = 0; 4 cos2 2x (cos 2x − 1) − 3 (cos 2x − 1) = 0; (4 cos2 2x − 3) (cos 2x − 1) =
πn πn π π
= 0; 3) , n ∈. 28.6. 1) , ± + 2πn, n ∈; 2) pn, ± + πn, n ∈.
3 2 6 6
2πk π 2πn 2πk
28.7. 1) , k ∈, k ≠ 15 p, p ∈, + , n ∈, n ≠ 17m + 8, m ∈, 2) ,
15 17 17 9
x
k ∈Z, k ≠ 9 p, p ∈. Вказівка. Помножте обидві частини рівності на 2 sin ;
2
πk
3) , k ∈, k ≠ 9 p, p ∈. Вказівка. Скористайтеся формулою пониження
9
πk 2πk π πn
степеня. 28.8. 1) , k ∈, k ≠ 14 p, p ∈, 2) , k ∈, k ≠ 3 p, p ∈, + , n ∈;
14 3 8 2
π πn πk
+ , n ∈; 3) , k ∈, k ≠ 9 p, p ∈. 28.9. 1) –2; 2) коренів немає. 28.10. 1) 2;
8 2 9
2) коренів немає. 28.11. Коренів немає. Вказівка. Якщо x > 0 або x < –1,
то x2 + x + 1 > 1. При x ∈[−1; 0] sin x m 0, а x2 + x + 1 > 0. 28.12. Коренів не-
1 1 −5 + 25 − 8k
має. 28.13. 1) x = 2πk, y = або x = π + 2πk, y = − , k ∈; 2) x = ,
2 2 2
−5 − 25 − 8k −5 − 25 − 8k −5 + 25 − 8k 5 + 21 − 8n
y= , або x = , y= , або x = ,
2 2 2 2
Відповіді та вказівки до вправ 473
5 − 21 − 8n 5 − 21 − 8n 5 + 21 − 8n
y= , або x = , y= , k ∈, n ∈, k m3, n m2.
2 2 2
π πn π πn 3π
28.14. 1) x = –4, y = − + або x = 4, y = − + , n ∈; 2) x = + 2πn,
8 2 8 2 4
π 5π 5πn
y = –3 або x = − + 2πn, y = 3, n ∈. 28.15. 1) 4pn, n ∈; 2) + , n ∈.
4 4 3
9π π
28.16. 1) 6pn, n ∈; 2) + 3πn, n ∈. 28.17. 1) + πn, 2pn, n ∈. Вказів-
4 2
ка. Запишемо дві очевидні нерівності: cos7 x m cos2 x; sin4 x m sin2 x. До-
даючи почленно ці нерівності, отримуємо: cos7 x + sin4 x m 1. Тепер очевид-
cos x = cos x,
7 2
π
но, що початкове рівняння рівносильне системі 4 2) + 2πn,
sin x = sin x;
2
2
2pn, n ∈. Вказівка. Покажіть, що при всіх допустимих значеннях x ви-
π
конуються нерівності cos x l cos2 x і sin x l sin2 x. 28.18. 1) + 2πk, 2pk,
2
π π
k ∈; 2) − + 2πk, pk, k ∈. 28.19. 1) + 2πk, k ∈. Вказівка. Запишемо
2 2
очевидні нерівності: sin x m sin x; cos x m cos2 x. Звідси sin5 x + cos5 x m sin2 x + cos2 x =
5 2 5
π
28.20. 1) + 2πn, n ∈; 2) розв’язків немає. Вказівка. Покажіть, що
2
2
sin x + 2 cos x m 5. 28.21. + 2n, n ∈. Вказівка. Перетворіть рівняння до
3
2 3πx
3 − tg
2 3πx 1 2
вигляду 4 − tg sin (πx − α) = 2, де sin α = . cos α = .
2 2 3πx 2 3πx
4 − tg 4 − tg
2 2
Тепер треба помітити, що ліва частина отриманого рівняння не більша за 2.
1 π
28.22. + 2n, n ∈. 28.23. 1) x = + πk, y = πn, k ∈, n ∈. Вказівка. Оціни-
4 2
мо кожний із множників лівої частини даного рівняння. З одного боку,
3 3
маємо: 5 + l 8 і 2 − sin6 x l 1. Тоді 5 + (2 − sin6 x) l 8. З другого
sin x
2 2
sin x
боку, очевидно, що 7 + cos 2y m 8. Отже, початкове рівняння рівносильне
3
5 + sin2 x = 8,
sin2 x = 1, π πk π
системі 2 − sin6 x = 1, звідси 2) x = + , y = + 2πn, k ∈, n ∈.
7 + cos 2y = 8, cos 2y = 1; 4 2 2
474 Відповіді та вказівки до вправ
π πk π k
y = − π + 2π (n − 2k), k ∈, n ∈; 2) x = + , y= + π n − , k ∈, n ∈. Вказівка.
4 2 4 2
Скористайтеся нерівністю a2 + b2 l 2ab. Тоді tg 4 x + tg 4 y l 2 tg2 x tg2 y і
tg 4 x + tg 4 y + 2 ctg2 x ctg2 y l 2 (tg2 x tg2 y + ctg2 x ctg2 y) l 4. 28.25. 7. Вказівка.
Зауважимо, що коли число x0 — корінь даного рівняння, то й число (−x0 ) —
теж корінь цього рівняння. Тоді дане рівняння може мати єдиний корінь
1
лише за умови x0 = 0. 28.26. 3. 28.27. . 28.28. 0; tg 1. 28.29. (0; 0),
sin 1
π
(1; 0). Вказівка. Підставивши замість x числа 0, 2p і , можна отримати
2
необхідні умови, яким задовольняють числа a і b. 28.30. a = 1. Вказівка.
Число 2p є періодом функції y = (a – a2) cos 2x + sin x – a. Нехай x0 — корінь
рівняння (a – a2) cos 2x + sin x = a. Тоді числа x0 і x0 + 8p — корені рівнян-
x x0 x0
ня (a − 1) sin + sin x = 1. Маємо: (a − 1) sin + sin x0 = 1 і −(a − 1) sin + sin x0 = 1
8 8 8
x0
−(a − 1) sin + sin x0 = 1. Віднімаючи почленно від першої рівності другу, отримуємо:
8
x0
2 (a − 1) sin = 0. Звідси a = 1 або x0 = 8pk, k ∈. Проте жодне із чисел виду
8
x
8pk, k ∈, не є коренем рівняння (a − 1) sin + sin x = 1.
8
π π
29.1. 1) pk, k ∈, k ≠ −2; 2) + 2πk, k ∈, k ≠ 0, (−1)n æ + πn, n ∈;
2 6
1 π
3) (−1)k æ + k, k ∈, k ≠ 1. 29.2. 1) + πk, k ∈, k ≠ 0; 2) 2pk, k ∈,
6 4
π 1 k π π
+ πn, n ∈, n ≠ 0; 3) + , k ∈, k ≠ 1. 29.3. 1) − + πn, n ∈; 2) + πn, n ∈;
2 4 2 4 2
π π πn π
3) − + 2πn, 2pn, n ∈; 4) 2pn, n ∈; 5) + , n ∈; 6) (−1)n + 1 æ + πn,
2 12 2 6
π π
+ 2πn, n ∈. 29.4. 1) + πn, n ∈; 2) pn, n ∈; 3) π + 2πn, n ∈; 4) 2pn,
2 4
π π
+ πn, n ∈; 5) π + 2πn, ± + 2πn, n ∈. 29.5. 1) x = n, n ∈ , n ≠ 1; 2) x = 0,
2 3
5 1 7
x = ±1, x = ±2, x = ± . 29.6. 1) x = 3, x = + n, n ∈, n m2; 2) x = ± , x = ±3,
2 2 2
π π 3π
x = ±1. 29.7. 1) − + 2πn, (−1) æ + πn, n ∈; 2) 2pk, k ∈; 3) −
n
+ 4πn, n ∈.
2 6 2
Відповіді та вказівки до вправ 475
sin x = 1,
π
Вказівка. Дане рівняння рівносильне системі cos 4x = 1, 29.8. 1) + 2πn,
2
x 2
cos 2 ≠ 2 .
5π π π
− + 2πn, − + 2πn, n ∈; 2) π + 2πn, n ∈. 29.9. 1) pn, + 2πn, n ∈;
6 6 2
π π π π
2) + πn, n ∈; 3) − + 2πn, + πn, n ∈. 29.10. 1) + πn, 2pn, n ∈;
6 6 2 2
π π π πn
2) ± + 2πn, 2pn, n ∈; 3) + 2πn, pn, n ∈. 29.11. 1) + ,
4 3 4 2
1 3 πn π 6+ 3 π
− arctg + , n ∈; 2) + πn, − arctg + πn, n ∈. 29.12. 1) + πn,
2 5 2 2 11 2
2 π πn 1 3 3 πn π
± arctg + πn, n ∈; 2) + , − arctg + , n ∈; 3) + πn,
2 4 2 2 13 2 2
arctg
(
3 5− 3 ) + πn, n ∈.
11
π 4π π π π π
30.1. 2) − + 2πn m x m + 2πn, n ∈; 3) − + 2πn < x < + 2πn, n ∈; 6) + πn m x < + πn,
3 3 4 4 6 2
π π 3π 1 1
+ πn m x < + πn, n ∈; 8) πn < x < + πn, n ∈; 9) π − arcsin + 2πn < x < 2π + arcsin + 2πn, n
6 2 4 6 6
1 π 7π π 5π
n < x < 2π + arcsin + 2πn, n ∈. 30.2. 2) − + 2πn < x < + 2πn, n ∈; 3) + 2πn m x m + 2πn, n ∈;
6 6 6 3 3
5π π π π
n mx m + 2πn, n ∈; 6) − + πn < x < − + πn, n ∈; 8) + πn m x < π + πn, n ∈;
3 2 3 4
π 2π
10) arcctg 2 + pn < x < p + pn, n ∈. 30.3. 1) − + πn < x m + πn, n ∈;
6 3
π 5π 11π 5π π 2πn π 2πn
2) − + πn < x < + πn, n ∈; 3) + πn < x < + πn, n ∈; 4) − + mx m + ,n ∈
4 12 12 4 18 3 2 3
π 2πn π 2πn π 1 3π 1
− + mx m + , n ∈; 5) π + 4πn m x m 2π + 4πn, n ∈; 6) + + πn < x < + + πn, n ∈.
18 3 2 3 8 2 8 2
3π 1 π 5π 11π
x< + + πn, n ∈. 30.4. 1) − + πn < x m πn, n ∈; 2) + 4πn < x < + 4πn, n ∈;
8 2 6 6 6
π 11π 9π π π π
3) + 2πn < x < + 2πn, n ∈; 4) − + 3πn < x < − + 3πn, n ∈; 5) − + 2πn m x m + 2πn, n ∈
2 6 4 4 6 2
π π 17 π πn 22π πn π 1
− + 2πn m x m + 2πn, n ∈; 6) + mx m + , n ∈. 30.5. 1) − + 2πn m x < arcsin + 2πn
6 2 60 2 60 2 6 4
1 1 7π π 3π
+ 2πn m x < arcsin + 2πn або π − arcsin + 2πn < x m + 2πn, n ∈; 2) + πn m x m + πn, n ∈;
4 4 6 6 4
3π π π π πn π πn
n mx m + πn, n ∈; 3) − + πn m x m + πn, n ∈; 4) + <x< + , n ∈;
4 4 4 12 3 4 3
476 Відповіді та вказівки до вправ
π π 5π
5) − + πn < x < − arctg 2 + πn або arctg 2 + πn < x < + πn, n ∈. 30.6. 1) − + 2πn < x m
2 2 6
5π 2π 2π 5π π π
− + 2πn < x m − + 2πn або + 2πn m x < + 2πn, n ∈; 2) − + πn < x < + πn, n ∈;
6 3 3 6 6 4
π π πn π πn π 5π
+ πn < x < + πn, n ∈; 3) − + mx m + , n ∈; 4) + πn < x < + πn, n ∈; 5) πn < x < arcctg 5 +
4 6 2 6 2 6 6
πn < x < arcctg 5 + πn або π − arcctg 5 + πn < x < π + πn, n ∈. 30.7. 1) 2πn, n ∈;
π 5π π πn π πn π 5π
2) + πn < x < + πn, n ∈. 30.8. 1) − + mx m + , n ∈; 2) + 2πn m x m + 2πn,
4 12 8 2 8 2 4 4
π 5π π 5π π
+ 2πn m x m + 2πn, n ∈. 30.9. 1) + 2πn < x < + 2πn, n ∈; 2) − arctg 2 + πn < x < + πn, n ∈;
4 4 3 3 3
π 3π π
n ∈ Z; 3) + 2πn < x < + 2πn, n ∈; 4) arctg 2 + πn m x < + πn або − arctg 2 + πn m x < π
6 2 2
π 2π π
− arctg 2 + πn m x < πn, n ∈. 30.10. 1) + 2πn m x m + 2πn, n ∈; 2) πn < x m + πn або
3 3 2
3π π 3π π π
+ πn m x < π + πn, n ∈; 3) + πn < x < + πn, n ∈; 4) − + πn < x < − + πn
4 4 4 2 4
π π 3π 7π
або πn < x < + πn, n ∈. 30.11. 1) + 2πn < x < + 2πn, або π + 2πn < x < + 2πn,
4 5 5 5
9π πn π πn π
або + 2πn < x < 2π + 2πn, n ∈; 2) <x< + , n ∈; 3) − + 2πn m x m 2πn
5 2 4 2 2
π 5π π 2π
або + 2πn m x m + 2πn, n ∈; 4) 2πn < x < + 2πn, або + 2πn < x < π + 2πn,
4 4 2 3
4π 3π 2π
або + 2πn < x < + 2πn, n ∈. 30.12. 1) 2πn < x < π + 2πn, n ∈; 2) − + 2πn < x <
3 2 5
2π 2π π 4π
− + 2πn < x < 2πn, або + 2πn < x < + 2πn, або + 2πn < x < π + 2πn, або
5 5 2 5
6π 3π π π π 5π
+ 2πn < x < + 2πn, n ∈; 3) + πn < x < + πn або + πn < x < + πn, n ∈;
5 2 6 2 2 6
π πn π πn π πn 3π πn
4) + <x< + або + <x< + , n ∈.
8 2 4 2 4 2 8 2
π π 3π 2 6− 2 2π
31.2. cos , − cos . 31.3. cos . 31.4. − ; . 31.5. cos ,
5 5 10 2 4 9
4π 6π 8π π 3π 5π
cos , cos , cos , cos , cos , cos . Вказівка. Доведіть, що всі
9 9 9 7 7 7
корені даного рівняння належать проміжку (–1; 1). Зробіть заміну x = cos a,
a ∈ (0; p). 31.6. a l 2. Вказівка. Зробіть заміну x = a cos α, y = a sin α,
де α ∈[0; 2π). 31.7. 7 розв’язків. Вказівка. Якщо покласти x = tg α,
π π
− < α < , то отримаємо: y = tg 2α, z = tg 4α, x = tg 8α. Тоді tg α = tg 8α
2 2
πn 1 9
і α= . 31.8. ; − . Вказівка. Зробіть заміну x = r cos α, y = r sin α, де
7 2 2
Відповіді та вказівки до вправ 477
r > 0. 31.9. Існує. Прикладом такої множини можуть бути числа cos α,
2π π
cos 2α, ..., cos 2 99 α, де α = 100
. 31.10. Існує. Наприклад, a = tg .
2 +1 1200
2π 4π 6π 2π 4π 6π 8π
31.11. 1; cos ; cos ; cos ; cos ; cos ; cos ; cos . Вказівка.
7 7 7 9 9 9 9
Легко перевірити, що при | x | > 1 f (f (f (x))) > f (f (x)) > f (x) > x l x. Отже,
розв’язків, які задовольняють умову | x | > 1, рівняння не має. Якщо x m1,
то можна зробити заміну x = cos t, де t ∈ [0; p]. Отримуємо: cos 8t = cos t.
π
31.12. Наприклад, cos 1000
. 31.13. Вказівка. Існує a таке, що sin a = a,
2
cos a = b. Покажіть, що an = sin (n – 1) a.
32.7. 1) Неспадна; 2) не є монотонною; 3) не є монотонною. Вказівка.
an + 1
Розгляньте відношення . 32.8. 2) Вказівка. an = –3 – (n – 1)2; 3) Вка-
an
4n 4n 2n + 7 3 n −1 n n
зівка. 2
m ; 4) Вказівка. = 2+ m 3; 6) Вказівка. < < .
n +1 2 n
2 n+2 n+2 2
n +1
2
n +1 n
2
n −1 n n 26
< < . 32.14. 1) Так; 4) ні. 32.15. 1) a2 = ; 2) a9 = 1; 3) a3 = 7;
2
n +1
2
n +1 n
2 9
4) a2 = 1. 32.16. 1) a2 = –3; 2) a2 = 4; 3) a2 = –1; 4) a3 = –2; 5) a1 = –2; 6) a6 = 27.
2
n + 15n + 36 36 1
Вказівка. an = =n+ + 15; 7) a2 = − . 32.17. Так. Наприклад,
n n 2
1, 2, 2, 3, 3, 3, 4, 4, 4, 4, ... . 32.18. Так. Наприклад, an = n!. 32.19. 1) Ні;
x
2 n+1
x lim x x x
n→×
f (x) = lim = lim = = = . Тому f (x) = x
n→× 1+ x
2n n→× 1
+1
1 1
+ lim 1
0 +1
lim +1 lim
n → × x2n
2n 2n
x n→× x n→×
1
при | x | > 1. Розглядаючи інші випадки, маємо: f (x) = 0 при | x | < 1, f (1) = ,
2
1
f (−1) = − . 34.22. 1) Розбіжна. Вказівка. Якщо lim sin 6n = a, то
2 n→×
34.23. Ні.
35.1. 2) Вказівка. Скористайтеся теоремою про двох конвоїрів і нерів
2 2 2 2
n n 1 n + 2n − 1 n + 2n n +
ностями 0 m m = ; 5) скористайтеся нерівностями 0 m 3
m 3
m
3
n +4 n
3
n 3n + n − 2 3n + n − 2 n
2 2 2 2 2
n + 2n − 1 n + 2n n + 2n 3
3
m 3
m 3
m . 35.2. 2) Вказівка. Скористайтеся нерівностями
3n + n − 2 3n + n − 2 n n
−1 −1 2
m m 0. 35.3. 1) . Вказівка. Поділіть чисельник і знамен-
n n + 2 n −1 3
1 1
ник дробу на n; 2) 1. 35.4. 1) ; 2) . 35.5. 1) 1; 2) 3; 5) 1. 35.6. 3) 2.
2 2
n n
1 1 10 ( −1) − 1 1 1 ( −1)
35.7. 1) ; 2) − ; 3) − ; 4) 2
. 35.8. 1) ; 2) ; 3) − 2
;
n n +1 9n + 3 n +1 n n n +1
6
4) − . 35.9. 1) Так; 2) ні. 35.10. 2) Ні. Вказівка. При n l 64 мають міс-
n+3
це нерівності: xn = 3 n æ ( 6
)
n − 1 l 3 n . Тому (xn) — необмежена послідовність.
35.11. 3) Ні. Вказівка. При парних значеннях n маємо, що xn = n. 35.12. 0.
...
n доданків
n 5 5 n−5
5 5 5 5 5 5 5
Вказівка. Скористайтеся співвідношеннями = æ æ æ...æ m æ ,
n! 5! 6 7 n 5! 6
де n l 5. 35.22. 1) 5; 2) 0; 3) 7; 4) 1; 5) 0. Вказівка. Скористайтеся спів-
n! 1 2 3 n 1
відношеннями 0 m n
= æ æ æ...æ m . 35.23. Вказівка. При x l1
n n n n n n
виконуються нерівності x m 2n 1 + x2n m 2n 2x2n = x æ 2n 2. Тому f (x) = | x |
при x l1. Розглядаючи випадок | x | < 1, отримаємо: f (x) = 1. 35.24. 1.
n n n 1
Вказівка. Мають місце нерівності xn m < 1 і xn l l = n
.
n n n n n n n
n +1 n +n n +n 2
Далі скористайтеся теоремою про двох конвоїрів. 35.25. 0. Вказівка.
5 5
n æ (2n − 1) n æ (2n) 32
xn m 7
m 7
= . 35.26. Вказівка. Нехай n = 2k. Згрупуємо до-
n n n
1 1 1 1 1 1 1
данки наступним чином: xn = 1 + + + + + … + + ... + k − 1 + ... + k .
2 3 4 5 8 2 +1 2
1 1 1 1 1 1 1 1 1 4
Сума дробів кожної дужки більша за , наприклад, + + + > + + + =
2 5 6 7 8 8 8 8 8 8
1 1 1 1 1 1 1 4 1 k
+ + > + + + = = . Тому xn > . Отже, потрібна нерівність досягається, напри-
6 7 8 8 8 8 8 8 2 2
клад, при k = 200, тобто при n = 2200.
36.1. 1) Ні; 2) так. 36.2. Так. 36.3. Так. 36.4. Ні. Вказівка. Якщо кож-
ний з відрізків [ak ; bk ] містить точки x і y (x < y), то кожний з відрізків
[ak ; bk ] містить відрізок [x; y] . 36.5. Ні. Вказівка. Розгляньте, наприклад,
1 1
послідовність (0; 1) ⊃ 0; ⊃ 0; ⊃ ... . 36.8. 1) Вказівка. Для доведення
2 3
1 1
обмеженості послідовності (a n) скористайтеся нерівністю n
< n
;
2 +1 2
Відповіді та вказівки до вправ 481
1 1
2) Вказівка. Доведіть, що m n
при n l 4; 4) Вказівка. Доведіть, що
n! 2
1 1
an > an + 1. 36.9. 1) Вказівка. Скористайтеся нерівністю n
m n −1
; 3) Вка-
3 −2 3
1 1 1 1 1 1 1 1 1
зівка. Скористайтеся нерівністю 2
+ 2
+ 2
+ ... + 2
m 2
+ 2
+ 2
+ 2
+ ... + 2
+
1 3 5 (2n − 1) 1 2 3 4 (2n − 2) (2
1 1 1 1 1 + 21 3 + 13 n +1
+ 2
+ 2
+ ... + 2
+ 2
. 36.10. . 36.11. . 36.12. xn + 1 = xn .
3 4 (2n − 2) (2n − 1) 2 2 na
a
36.13. xn + 1 = xn . 36.14. Ні. Вказівка. Послідовність (an) є зростаючою.
n +1
Якщо (an) — обмежена послідовність, то за теоремою Вейєрштрасса існує
границя lim an = a. Переходячи в рекурентній формулі до границі, маємо
n→×
1
рівняння a = a + 2
, яке не має розв’язків. 36.15. Ні. Вказівка. Маємо:
a
3
an + 1 = 2an + , an l 0. Тому послідовність (an) є зростаючою. Якщо
n + an
(an) — обмежена послідовність, то за теоремою Вейєрштрасса існує границя
lim an = a. Переходячи в рекурентній формулі до границі, маємо рівняння
n→×
ючи нерівність Коші, покажіть, що 0 < an m bn для всіх n ∈. Далі доведіть,
що an m an + 1, bn + 1 m bn . Звідси a1 m an m bn m b1. Отже, (an), (bn) — монотонні
та обмежені послідовності. За теоремою Вейєрштрасса існують границі
an + bn
lim an = a, lim bn = b. Переходячи в обох частинах рівності bn + 1 = до
n→× n→× 2
a+b
границі при n → ×, маємо: b = . Тому a = b. 36.20. Вказівка. Доведіть
2
n +1
нерівності n m 2, k
k +1 m 2 і скористайтеся ними. 36.22. 1) 3
e ; 2) e5 ;
n n
1 1 1
3) . 36.23. 1. Вказівка. З нерівностей 1 + < e < 1 + , де n > 1,
e n n − 1
482 Відповіді та вказівки до вправ
n n +1 n
випливає, що 1 < n ( n
)
e −1 <
n
n −1
1 1
. 36.24. Вказівка. e − 1 + < 1 +
n n
1
− 1 + =
n
n n +1 n n n
1 1 1 1 1 1 1 e 3
< 1 + − 1 + = 1 + 1 − 1 + = 1 + < < . 36.25. Вказівка. Доведіть,
n n n n n n n n n
1
xn + 1 ne n + 1 1
що = < 1. Далі скористайтеся теоремою Вейєрштрасса. 36.26. .
xn n +1 e
Вказівка. Скористайтеся методом математичної індукції.
5 1 1
37.5. 2) ; 3) 6; 4) − . 37.6. 3) –4; 4) − . 37.7. Ні. Вказівка. Роз-
4 5 2
0, якщо x ≠ 0,
гляньте, наприклад, функцію f (x) = 37.10. 1) Вказівка.
1, якщо x = 0.
Розгляньте, наприклад, функцію f (x) = –3. 37.12. 1) 2; 2) 1. 37.13. 1) 3; 2) 2.
37.18. Вказівка. Розгляньте дві послідовності: раціональних та ірраціо-
нальних чисел, кожна з яких збігається до числа x0. 37.21. 1) Так; 2) так.
37.22. 1. Вказівка. Нехай (xn ) — довільна збіжна до нуля послідовність,
xn
де xn ≠ 0 для всіх n ∈. Покладемо tn = . Тоді послідовність (tn ) також
2
збігається до нуля і tn ≠ 0 для всіх n ∈. З умови маємо, що lim f (tn ) = 1,
n→×
x
тобто lim f n = 1. 37.23. 1. 37.24. Існує. Вказівка. Розгляньте, напри-
n→× 2
5 1 5 1
4) . 38.5. 1) –1; 2) 0,5. 38.6. 1) − ; 2) . 38.7. 9. 38.8. − . 38.9. 2. 38.10. 0.
3 6 9 7
4−x
38.15. 1) f (x) = ; 2) Вказівка. Оберіть функцію g таку, що g (x) ≠ 0 для
2
всіх x ∈ \ {2}, причому lim g (x) = 0. Знайдіть функцію f з рівняння
x → −2
2f (x) − 3x m m
= 2 + g (x). 38.17. . 38.18. . 38.19. 1) Ні. Вказівка. Якщо
x + f ( x) n n
функція h має границю в точці x0, то й функція g (x) = h (x) – f (x) також
буде мати границю в точці x0; 2) так. Вказівка. Розгляньте, наприклад,
випадок, коли g (x) = –f (x). 38.20. 1) Так. Вказівка. Розгляньте функ-
цію f таку, що f (x) = 0 для будь-якого x ∈; 2) так.
1 2
39.7. 1) Так; 2) ні. 39.8. 1) Ні; 2) так. 39.9. 1) –1; 2) ; 3) –3. 39.10. 1) ;
4 3
2) –2; 3)
2
. Вказівка.
3
x −1 x + 1)
=
( 6
x −1)(
1
. 39.11. 1) 2; 2) ; 3) − ;
6
1
3 )( x + x + 1)
x −1 ( 6
x −1 3
2 16 6
6 − x − 1 ( 6 − x − 1)( 6 − x + 1)(3 + 4 + x )
4) 3. Вказівка. = ; 5) 4; 6) 3. Вказів-
3 − 4 + x (3 − 4 + x )(3 + 4 + x )( 6 − x + 1)
ка.
x
=
x ( 3 2
(x + 1) + 3 x + 1 + 1 ) . 39.12. 1) 4; 2) −
1
; 3) 0; 4)
1
;
3
x +1 −1 ( 3
x +1 −1 )( 3 2
(x + 1) + x + 1 + 1 3
) 56 2
1 5 1
5) 0; 6) . 39.14. . 39.15. − . 39.16. a = 0. 39.17. a = 0. 39.18. a = –1.
144 3 4
Вказівка. Границя даної функції в точці x0 = 0 існує лише при a = 1 або
a = –1. Проте при a = 1 зазначена границя не збігається зі значенням f (0).
39.19. a = 0 або a = –3. 39.20. a = 0 або a = 2. 39.21. 1) Ні. Вказівка. Якщо
функція h є неперервною в точці x0, то й функція g (x) = h (x) – f (x) також
буде неперервною в точці x0; 2) так. Вказівка. Розгляньте, наприклад,
випадок, коли g (x) = –f (x). 39.22. 1) Так. Вказівка. Розгляньте функцію f
таку, що f (x) = 0 для всіх x ∈; 2) так. 39.23. Вказівка. Скористайтеся
лемою 39.1. 39.25. f (x) = x2 для всіх x ∈. Вказівка. Нехай x0 ∈ \ і
(xn ) — збіжна до x0 послідовність раціональних чисел. Тоді f (x0 ) = lim f (xn ) = lim xn2 = x02 .
n→× n→×
lim f (xn ) = lim xn2 = x02 . 39.26. (−×; +×). Вказівка. Розгляньте функцію y = f (x) – g (x).
n→× n→×
x
ція f неперервна в точці x0 = 0, то lim f n = f (0). Звідси f (x) = f (0) = c, де
n→× 2
40.5. 1) [1; 3]; 2) [–4; –2]; 3) [0; p]. 40.6. 1) [–5; –3]; 2) [2; 4]; 3) [0; p].
1 1
40.7. 1) 0; ; 2) [0; 1]. 40.8. 1) 0; . Вказівка. Скористайтеся нерів-
6 7
2 2
x x 1 1
ністю m ; 2) [0; 2]. 40.9. ; 1 . 40.10. ; 1 .
4 2
4x + 3x + 1 2 4x 4 æ1 + 3x2 2 4
40.11. Ні. Вказівка. Маємо: E (f) = (–5; 3]. За другою теоремою Вейєр
штрасса неперервна на [0; 1] функція має до-
y сягати свого найменшого значення. 40.12. Ні.
Вказівка. Скориставшись теоремою про про-
міжне значення, доведіть, що рівняння f (x) = a
має корінь при a = 3. 40.14. Ні. Вказівка. Див.
рисунок. 40.16. Вказівка. Покажіть, що для
a будь-якого M > 0 знайдеться x0 ∈ таке, що
b x
π
f (x0) > M. За x0 візьміть число виду + 2πk, k ∈.
До задачі 40.14 2
Відповіді та вказівки до вправ 485
2 1
серед чисел g , g , g (0) є принаймні одне невід’ємне та принаймні
3 3
одне недодатне число. Тому за першою теоремою Больцано—Коші існує
така точка x0, що g (x0) = 0. Тоді відрізок, кінці якого мають координати
1 1 1
(x0 ; f (x0 )) і x0 + ; f x0 + , паралельний осі абсцис і має довжину .
3 3 3
2 1 5 5 1 3
41.1. 1) 2; 2) 9; 3) ; 4) . 41.2. 1) ; 2) 8; 3) ; 4) . 41.3. 1) ;
3 8 6 4 81 2
4 4 4 9 99 5
2) 8; 3) 4; 4) –10; 5) 84; 6) . 41.4. 1) ; 2) ; 3) − ; 4) − ; 5) ;
3 25 9 10 8 6
4 2
6) − . 41.5. sin 1. 41.6. Границі не існує. 41.7. 1. 41.8. 0. 41.11. 1) ;
5 3
7 2 4 4 1 2
2) ; 3) 2. 41.12. 1) ; 2) ; 3) . 41.13. 1) –1; 2) ; 3) . 41.14. 1) –2;
3 5 3 3 50 π
4 2 2 1
2) 1; 3) − . 41.15. 1) a = або a = − ; 2) a = –1 або a = . 41.16. a = 2 або a = –2.
π 3 3 2
41.17. 1. 41.18. 0. 41.19. 0. Вказівка. Скористайтеся лемою 41.1. 41.20. p.
Вказівка. (
n sin 2π n2 + 1 = n sin 2π ) ( ( n2 + 1 − n = n æ )) sin 2π( ( n + 1 − n )) × 2 π (
2
n2 +
2π ( n + 1 − n )
2
( 2 π ( n + 1 − n )) × 2 π (
2
)
n2 + 1 − n = n æ
( ( n + 1 − n )) æ 2 π æ
sin 2π
2
1
. 41.21.
2
. Вказівка.
π ( n + 1 − n) 2π ( n + 1 − n ) π
2 2 2
n +1 + n
π 2 π
cos 2 cos
π π π 4+ 1 8 π
Позначимо a1 = ctg . Тоді a2 = ctg + ctg 2
+1 = = = ctg .
4 4 4 π π π π 8
sin sin 2 sin cos
2 π 4 4 8 8
2 cos
8 π
= = ctg . Використовуючи метод математичної індукції, можна довести, що
π π π 8
2 sin cos
4 8 8 π
an = ctg n +1
.
2
1 3
42.3. 4) 4; 5) 3; 6) 2. 42.4. 4) 2; 5) 0,5; 6) . 42.5. 1) y = при x → −×
3 4
1
і при x → +×; 2) y = при x → − × і при x → + ×; 3) y = 0 при x → − ×
2
1
і при x → + ×. 42.6. 1) y = − при x → − × і при x → + ×; 2) y = 1 при x → − ×
3
1
і при x → +×; 3) y = 0 при x → − × і при x → + ×. 42.11. . Вказівка.
2
lim ( x2 + x − x = lim ) ( 2
x +x −x )( 2
x +x +x ). 42.12. 0. 42.14. 1) y = x при
x → +× x → +× 2
x +x +x
x → − × і при x → + ×; 2) y = x + 4 при x → − × і при x → + ×; 3) y = –x при
Відповіді та вказівки до вправ 487
f (x0 + xn ) − f (x0 )
Гейне, якщо lim xn = 0, то lim = f ′ (x0 ). Далі розгляньте таку
n→× n→× xn
1
послідовність (xn ), що xn = ; 2) f ′ (x0 ). 44.41. 2f ′ (x0 ). 44.42. Вказівка.
n
Скористайтеся лемою 41.1.
2
17 8x + 3x + 2
45.12. м/с. 45.13. 105 м/с. 45.14. 1) y′ = ; 2) yR = cos x cos 2x –
9 2
2 2x + x + 1
sin (2x + 5) 3 (1 − x) sin 3x − cos 3x
– 2 sin x sin 2x; 3) y′ = 2
+ 2 tg x cos (2x + 5); 4) y′ = 2
;
cos x (x − 1)
1 30 1 12
5) yR = (x + 1)2 (x – 2)3 (7x – 2); 6) y′ = − . 45.15. 1) y′ = 7
− 2
− 3
;
x
2
x +1
2 x x x
2
2x + 3
2) y′ = ; 3) yR = 2 cos 2x cos x – sin 2x sin x; 4) yR = (x – 3)3 (x + 2)4 ×
2
x +3
x 1 x
2 sin − (2x − 3) cos
× (9x – 7); 5) y′ = 4 4 4 . 45.16. Вказівка. Розв’язання Васи-
2 x
sin
4
ля є помилковим, а отримана відповідь — правильна. У точках x = –1 і x = 1
функції y = arcsin x і y = arccos x не є диференційовними, тому перехід від
виразу (arcsin x + arccos x)′ до виразу (arcsin x)′ + (arccos x)′ не є коректним.
π
Отримана відповідь є правильною, оскільки f (x) = arcsin x + arccos x =
2
Відповіді та вказівки до вправ 489
До задачі 45.44
2
46.1. 1) y = 12x – 43; 2) y = –4x + 4; 3) y = x + 3; 4) y = x; 5) y = –1; 6) y =
3
1 7 π
= 2x – p + 1; 7) y = x + 4; 8) y = x + . 46.2. 1) y = 3x – 4; 2) y = − x + ; 3) y =
3 3 2
3 1
= –2,5x – 1,5; 4) y = 5x – 18. 46.3. 1) y = –3x – 3; 2) y = x + . 46.4. 1) y =
4 2
3 2 2
= –5x + 2; 2) y = x− . 46.5. 1) y = 6x – 3; 2) y = 2x – 2, y = 2x + 2.
2 2
1 1
46.6. 1) y = x − ; 2) y = –3x + 9; y = 3x. 46.7. (2; 7). 46.8. (1; 1), (–1; –1).
2 2
3 5 1 3
46.9. Дотичні перетинаються. 46.10. 1) (4; –9); 2) ; − ; 3) ; ;
6 4 12 2
Відповіді та вказівки до вправ 491
4 23
4) (5; 4), (–1; –2). 46.11. 1) (0; 0); 2) (0; –1), ; − . 46.14. 1) y = –1,
3 27
17
y = 3; 2) y = 1, y = –7. 46.15. y = –5, y = . 46.16. 1) y = –x – 4; 2) y = 3x – 3;
3
1
3) y = 2x – 8, y = 2x + 19. 46.17. 1) y = –7x – 9; 2) y = x + . 46.18. Ні. 46.19. Так,
4
25
x0 = 0. 46.20. Так, x0 = 1. 46.21. 8. 46.22. 2. 46.23. . 46.24. 12. 46.25. Ні.
12
Вказівка. Подібні міркування можуть привести, наприклад, до висновку,
що і пряма y = –1 буде дотичною до графіка функції f, оскільки
lim (3x + sin x) = 0. З рівності lim (f (x) − (kx + b)) = 0, на яку спирається Ва-
x→0 x→0
силь, випливає лише те, що lim f (x) = kx0 + b. 46.26. (1,5; –2). Вказівка.
x → x0
n n −1
Скористайтеся теоремою Лагранжа для функції f (x) = x на відрізку
Відповіді та вказівки до вправ 493
π
[k2 ; n]. 47.30. Вказівка. Зазначимо, що xn ∈[0; 1]. Нехай x0 ∈ 0; — ко-
2
рінь рівняння x = cos x, тобто x0 = cos x0 . Доведемо, що lim xn = x0 . Оскіль-
n→×
= arctg f (x) і скористайтеся для неї теоремою Лагранжа на відрізку [–2; 2].
f (x) − f (1)
47.32. Вказівка. Нехай g (x) = , D (g) = [2; 3]. Оскільки g (2) =
x −1
f (2) − f (1) f (3) − f (1) 1
g (2) = = 1, g (3) = = − , то неперервна функція g набуває всіх
2 −1 3 −1 2
1 1
значень від − до 1. Отже, для довільного a ∈ − ; 1 знайдеться таке
2 2
f (c) − f (1)
число c ∈[2; 3], що g (c) = = a. Якщо скористатися теоремою Ла-
c −1
гранжа для функції f на відрізку [1; c], то можна довести існування тако-
1
го x0 , що f ′ (x0 ) = a, де a ∈ − ; 1 . 47.33. Вказівка. Розгляньте функцію
2
f (3) − f (x)
h ( x) = , D (h) = [1; 2].
3−x
48.1. 1) Зростає на [–2; +×), спадає на (–×; –2]; 2) зростає на (–×; 0]
і [1; +×), спадає на [0; 1]; 3) зростає на [–1; 7], спадає на (–×; –1] і [7; +×);
4) зростає на [–1; 0] і [1; +×), спадає на (–×; –1] і [0; 1]; 5) зростає на ;
6) зростає на [2; +×), спадає на (–×; 2]. 48.2. 1) Зростає на (–×; 3], спадає
на [3; +×); 2) зростає на (–×; –3] і [1; +×), спадає на [–3; 1]; 3) зростає
на [–2; 0] і [2; +×), спадає на (–×; –2] і [0; 2]; 4) зростає на [–1; +×),
спадає на (–×; –1]. 48.3. 1) Зростає на [0; 1] і [2; +×), спадає на (–×; 0]
і [1; 2]; 2) зростає на [1; +×), спадає на (–×; 1]; 3) зростає на (–×; –3],
[–1; 1] і [3; +×), спадає на [–3; –1] і [1; 3]; 4) зростає на [1; +×), спадає
на (–×; 0) і (0; 1]; 5) зростає на (–×; –3] і [3; +×), спадає на [–3; 0) і (0; 3];
6) зростає на (–×; –3] і [–1; +×), спадає на [–3; –2) і (–2; –1]; 7) зростає
на [1; 3) і (3; 5], спадає на (–×; 1] і [5; +×); 8) спадає на (–×; –3), (–3; 3)
і (3; +×). 48.4. 1) Зростає на [0; 2] і [3; +×), спадає на (–×; 0] і [2; 3];
2) зростає на (–×; 3], спадає на [3; +×); 3) спадає на (–×; 5) і (5; +×);
4) зростає на (–×; –2] і [10; +×), спадає на [–2; 4) і (4; 10]; 5) зростає на
(–×; 0) і [2; +×), спадає на (0; 2]; 6) зростає на (–×; –2) і (–2; 0], спадає
на [0; 2) і (2; +×). 48.5. (−×; x1 ] і [x2 ; x3 ]. 48.7. (–×; –3] і [3; +×).
48.12. 1) Зростає на ; 2) зростає на ; 3) зростає на проміжках виду
494 Відповіді та вказівки до вправ
2π 7π π 2π
3 + 2πk; 3 + 2πk , спадає на проміжках виду 3 + 2πk; 3 + 2πk , k ∈.
π 7π
48.13. 1) Спадає на ; 2) зростає на проміжках виду + 2πk; + 2πk ,
4 4
π π
спадає на проміжках виду − + 2πk; + 2πk , k ∈; 3) зростає на проміж-
4 4
π 5π 7π π
ках виду + πk; + πk , спадає на проміжках виду − + πk; + πk , k ∈.
12 12 12 12
48.14. 1) Зростає на [0; +×), спадає на (–×; –4]; 2) зростає на [0; 3], спадає
на [3; 6]. 48.15. Зростає на [1; +×), спадає на (–×; –1]. 48.16. 1) (−×; − 3) Ÿ [2; + ×);
(−×; − 3) Ÿ [2; + ×); 2) (−×; − 4) Ÿ [2; 5). 48.17. 1) (0; 7) Ÿ (7; + ×); 2) [−3; 0] Ÿ (2; + ×).
π π π 3π
48.18. Так. 48.19. Зростає на проміжках виду + πk; + πk і + πk; + πk ,
4 2 2 4
π π
спадає на проміжках виду − + πk; + πk , k ∈. 48.20. Зростає на про-
4 4
π 5π π
міжках виду + πk; + πk , спадає на проміжках виду − + πk; πk
6 6 6
π 5 1
і πk; + πk , k ∈. 48.21. 1) (–×; 0]; 2) [12; +×); 3) [0; +×); 4) − ; .
6 2 2
48.22. 1) (–×; 0]; 2) (–×; –6]; 3) (–×; 0]; 4) [–4; 4]. 48.23. 0. 48.24. −1 .
48.25. (1; 1). 48.26. (4; 4). 48.27. x > 1. 48.28. x < 1. 48.38. [12; 14].
14
48.39. − ; − 3 . 48.40. b m − 3 − 3 або b l 3 − 1. Вказівка. Маємо:
3
f ′ (x) = 2 cos 2x + 8 (b + 2) sin x − (4b2 + 16b + 6). Розв’яжемо таку нерівність:
2 (1 − 2 sin2 x) + 8 (b + 2) sin x − (4b2 + 16b + 6) m 0. Після очевидних перетворень
( ( )) ( ( ))
отримуємо: sin x − b + 2 + 3 æ sin x − b + 2 − 3 l 0. Тепер зрозуміло, що
b + 2 + 3 m − 1,
шукані значення b — розв’язки сукупності 48.41. a < −2 − 5
b + 2 − 3 l 1.
або a > 5. 48.42. a l1. 48.43. a l1. 48.44. Вказівка. Скористайтеся ре-
3π
0, якщо 0 < x m 1, − 4 , якщо x < −1,
зультатом задачі 48.34. 48.45. 48.46.
π, якщо − 1 m x < 0. π , якщо x > −1.
4
π π π π sin x
48.47. sin > sin . Вказівка. Розгляньте функцію f (x) = .
100 101 101 100 x
48.49. f — будь-яка стала функція. Вказівка. З умови задачі випливає
f ( x ) − f ( y) f ( x ) − f ( y)
нерівність m x − y , тобто − x − y m m x − y . Зафіксу-
x−y x−y
f ( y + ∆y) − f ( y)
ємо значення y і покладемо x = y + ∆y. Маємо: − ∆y m m ∆y .
∆y
Відповіді та вказівки до вправ 495
f ( y + ∆y) − f ( y)
Оскільки lim ∆y = 0, то існує границя lim = 0, тобто f ′ (y) = 0
∆y → 0 ∆y → 0 ∆y
для всіх y ∈. Звідси f — стала функція. За допомогою перевірки пере-
конуємося, що кожна функція, яка є константою, задовольняє умову за-
дачі. 48.50. f (x) = kx, де k — будь-яка стала. Вказівка. Розглянемо ліву
і праву частини рівності f (x) + f (y) = f (x + y) як функції змінної x (зафік-
суємо значення y). Обчисливши похідні цих функцій, отримаємо, що для
всіх x і y виконується рівність f ′ (x) = f ′ (x + y). Поклавши в останній рів-
ності y = − x, маємо, що f ′ (x) = f ′ (0) для всіх x ∈, тобто f ′ (x) — функція-
константа. Оскільки f ′ (x) = k для всіх x, то неважко показати, що f (x) =
= kx + b, де k і b — деякі сталі. Справді, якщо розглянути допоміжну
функцію g (x) = f (x) – kx, то отримаємо, що g ′ (x) = (f (x) − kx)′ = f ′ (x) − k = 0.
Звідси g (x) = b для всіх x. За допомогою перевірки переконуємося, що
серед функцій виду f (x) = kx + b умову задачі задовольняють усі функції
виду f (x) = kx. 48.51. Ні. Вказівка. Розгляньте, наприклад, функцію
1
x + 2x cos , якщо x ≠ 0,
2
f ( x) = x і точку x0 = 0. Доведіть, що f ′ (0) = 1. При-
0, якщо x = 0,
пустимо, що існує такий окіл точки x0 = 0, у якому функція f зростає.
Тому f ′ (x) l 0 для всіх x із цього околу. Далі покажіть, що в точках виду
1
x= , k ∈, функція y = f ′ (x) набуває від’ємних значень.
π
+ 2πk
2
49.7. Жодної. 49.8. 1) xmin = 0; 2) xmin = 3; 3) xmin = –2, xmax = 2; 4) xmin = –2,
xmin = 2, xmax = 0; 5) xmin = 5, xmax = –1; 6) xmin = 0, xmax = –1, xmax = 1.
49.9. 1) xmin = 1, xmax = –1; 2) xmin = –2, xmax = 2; 3) xmax = 2; 4) xmin = 1, xmax = –7;
3 1
5) xmin = ; 6) xmin = 0, xmax = − , xmax = 1. 49.10. 1) Зростає на [6; +×), спа-
2 4
8 8
дає на (–×; 6], xmin = 6; 2) зростає на −×; і [2; +×), спадає на ; 2 ,
5 5
8
xmin = 2, xmax = ; 3) зростає на [0; +×), спадає на (–×; 0], xmin = 0.
5
49.11. 1) Зростає на [0; +×), спадає на (–×; 0], xmin = 0; 2) зростає на (–×; –4]
і [0; +×), спадає на [–4; 0], xmin = 0, xmax = –4. 49.14. 1) Зростає на (–×; 0)
і [2; +×), спадає на (0; 2], xmin = 2; 2) зростає на (–×; 1] і [3; +×), спадає
на [1; 2) і (2; 3], xmin = 3, xmax = 1; 3) зростає на (–×; 0], спадає на [0; +×),
) ) (
xmax = 0; 4) зростає на − 6; 0 і 6; + × , спадає на −×; − 6 і 0; 6 , (
xmin = − 6, xmin = 6; 5) зростає на (0; 2], спадає на (–×; 0) і [2; +×), xmax = 2;
6) зростає на (3; +×), спадає на (–×; 3), точок екстремуму немає; 7) зрос-
тає на (–×; –4) і (–4; 0], спадає на [0; 4) і (4; +×), xmax = 0; 8) зростає на
[0; 1], спадає на [1; +×), xmax = 1. 49.15. 1) Зростає на (–×; –6] і [2; +×),
спадає на [–6; –2) і (–2; 2], xmax = –6, xmin = 2; 2) зростає на (–×; –3] і
[3; +×), спадає на [–3; 0) і (0; 3], xmax = –3, xmin = 3; 3) зростає на [0; +×),
496 Відповіді та вказівки до вправ
спадає на (–×; 0], xmin = 0; 4) зростає на (–×; –1), спадає на (–1; +×), точок
екстремуму немає; 5) зростає на [0; 4) і (4; +×), спадає на (–×; –4)
1 1 1
і (–4; 0], xmin = 0; 6) зростає на ; + × , спадає на 0; , xmin = .
16 16 16
4 4 4
49.16. 1) Зростає на 0; , спадає на (–×; 0] і ; 1 , xmax = , xmin = 0;
5 5 5
1 1 1
2) зростає на 0; , спадає на ; + × , xmax = ; 3) зростає на [0; 1], спа-
3 3 3
дає на [1; +×), xmax = 1; 4) зростає на (–×; 2,5], спадає на [2,5; 3), xmax = 2,5.
8 8 8
49.17. 1) Зростає на −2; − і [0; +×), спадає на − ; 0 , xmax = − , xmin = 0;
5 5 5
2 2 2
2) зростає на 0; і [2; +×), спадає на ; 2 , xmax = , xmin = 2; 3) зростає
5 5 5
7 7 7
на ; + × , спадає на 1; , xmin = . 49.20. Може. Вказівка. Див. рису-
3 3 3
нок. 49.21. Ні. Вказівка. Див. рисунок. 49.22. Так. Вказівка. Див. рисунок.
49.24. Вказівка. Нехай x1, x2 (x1 < x2 ) — сусідні корені многочлена. Далі,
скориставшись другою теоремою Вейєрштрасса для відрізка [x1; x2 ], до-
ведіть, що многочлен має точку екстремуму на інтервалі (x1; x2 ).
49.25. Вказівка. Нехай x1 і x2 (x1 < x2 ) — точки мінімуму функції f. Тоді
на відрізку [x1; x2 ] функція f досягає найбільшого значення в точці, від-
π π
мінній від x1 і x2 . 49.26. 1) Спадає на проміжках виду − + 2πk; + 2πk ,
3 3
π 5π π π
зростає на проміжках виду + 2πk; + 2πk , xmax = − + 2πk, xmin = + 2πk, k ∈;
3 3 3 3
π π π
xmin = + 2πk, k ∈; 2) зростає на проміжках виду − + πk; − + πk , спадає на проміжках
3 3 6
π 2 π π π
виду − + πk; + πk , xmax = − + πk, xmin = − + πk, k ∈. 49.27. 1) Зростає
6 3 6 3
7π π
на проміжках виду − + 2πk; + 2πk , спадає на проміжках виду
6 6
Відповіді та вказівки до вправ 497
π 5π π 5π
6 + 2πk; 6 + 2πk , xmax = 6 + 2πk, xmin = 6 + 2πk, k ∈; 2) зростає на проміж-
π π π 7π
ках виду − + πk; + πk , спадає на проміжках виду + πk; + πk ,
8 8 8 8
π π 1 1 2
xmax = + πk, xmin = − + πk, k ∈. 49.28. 1) xmin = − , xmax = ; 2) xmin = ,
8 8 3 5 5
6
xmax = 0. 49.29. 1) xmin = –3, xmax = 0; 2) xmin = − , xmax = –2. 49.30. –3; 3.
5
49.31. –1; 1. 49.32. Ні. Вказівка. Розгляньте функцію f (x) = x на множині
M = [0; 1]. 49.33. 1) Так; 2) ні; 3) ні. 49.34. 1) Ні; 2) так. Якщо D (f ) = ,
π 3π π
то xmin = x0. 49.35. 1) xmin = + πk, xmax = − + πk, k ∈; 2) xmin = − + 2πk,
8 8 2
π π 2π
xmax = π + 2πk, k ∈; 3) xmin = + πk, xmax = + πk, k ∈; 4) xmin = πk, xmax = ± + 2πk, k ∈
4 12 3
2π 2π π
xmax = ± + 2πk, k ∈. 49.36. 1) xmin = + πk, xmax = + πk, k ∈; 2) xmin = π + 2πk,
3 3 6
π
xmax = − + 2πk, k ∈; 3) точок екстремуму немає. 49.37. (−1; 1) Ÿ (1; + ×).
3
49.38. (0; 1) Ÿ (1; + ×). 49.39. 1. 49.40. 1. 49.41. 1. 49.42. 2.
1 1
49.43. −×; − Ÿ ; + × . Вказівка. Розглянемо функцію f (x) = x3 – 3px2 + p.
2 2
Маємо: f ′ (x) = 3x2 − 6 px = 3x (x − 2 p). Звідси x = 0 і x = 2p — критичні точки.
Якщо p = 0, то функція f має єдиний нуль. Якщо p ≠ 0, то функція f має
дві точки екстремуму: x = 0 і x = 2p. Одна із цих точок є точкою максиму-
му, друга — точкою мінімуму. Тоді достатньо вимагати, щоб f (0) f (2p) < 0.
11 1 1
49.44. a m . 49.45. a m −1, або a = − , або a l . Вказівка. Маємо:
8 2 2
x 2x x 1 x
f ′ (x) = (1 − a) + (1 − 2a) cos + cos , f ′ (x) = 2 cos + cos − a . При будь-
3 3 3 2 3
якому значенні параметра a критичними точками функції f на проміж-
1
ку (p; 5p) є 2π і 4π. При a ≠ − ці точки є точками екстремуму. 49.46. Ні.
2
2 1
2x + x cos , якщо x ≠ 0,
2
Вказівка. Розгляньте, наприклад, функцію f (x) = x
0, якщо x = 0.
Доведіть, що x0 = 0 є точкою мінімуму функції f. Далі розгляньте зна-
1
чення функції y = f ′ (x) у точках виду x = , k l1, і в точках виду
π
+ 2πk
2
1
x= , k m − 1, k ∈. 49.47. Ні. Вказівка. Розгляньте, наприклад,
π
− + 2πk
2
498 Відповіді та вказівки до вправ
a>0 a<0
+ + + +
a – a – a – a –
–3 0 0 –3
2 2
До задачі 50.35
51.1. 6) 80 (2x – 1)3; 7) –9 sin 3x; 8) –2 cos 2x; 10) 2 cos x – x sin x.
51.2. 5) 54 (1 – 3x); 6) –4 cos 2x; 7) 2 cos 2x; 8) –2 sin x – x cos x.
51.6. 1) –26,5; 2) 53. 51.7. 14 м/с2. 51.8. 10 м/с2, 5 м/с2. 51.9. 90 Н.
51.10. 1) Опукла вгору на (–×; 0], опукла вниз на [0; +×), x = 0 — точка
перегину; 2) опукла вгору на [1; 3], опукла вниз на (–×; 1] і [3; +×), x = 1
2
і x = 3 — точки перегину. 51.11. 1) Опукла вгору на −×; , опукла вниз
3
2 2
на ; + × , x = — точка перегину; 2) опукла вгору на [1; 2], опукла
3 3
вниз на (–×; 1] і [2; +×), x = 1 і x = 2 — точки перегину. 51.12. 0. 51.13. 0.
(
51.16. 1) Опукла вгору на кожному з проміжків −×; − 3 і 0; 3 , опукла
)
вниз на кожному з проміжків − 3; 0 і 3; + × , x = – 3, x = 0, x = 3 —
точки перегину; 2) опукла вгору на (–×; –2], опукла вниз на кожному з
проміжків [–2; 1) і (1; +×), x = –2 — точка перегину. 51.17. 1) Опукла
3 3 3
вгору на − ; , опукла вниз на кожному з проміжків −×; − і
3 3 3
3 3 3
; + × , x = − і x= — точки перегину; 2) опукла вгору на кож-
3 3 3
ному з проміжків (–×; –1) і (–1; 2], опукла вниз на [2; +×), x = 2 — точка
перегину. 51.18. Опукла вгору на кожному з проміжків виду
π 5π
6 + 2πn; 6 + 2πn , опукла вниз на кожному з проміжків виду
7π π π
− 6 + 2πn; 6 + 2πn , точками перегину є точки виду (−1) æ 6 + πn, n ∈.
n
500 Відповіді та вказівки до вправ
2π 4π
51.19. Опукла вгору на кожному з проміжків виду + 2πn; + 2πn ,
3 3
2π 2π
опукла вниз на кожному з проміжків виду − + 2πn; + 2πn , точками
3 3
2π
перегину є точки виду ± + 2πn, n ∈. 51.22. а) Опукла вгору на кожному
3
з проміжків (−×; − 2] і [0; 2], опукла вниз на кожному з проміжків [–2; 0]
і [2; + ×), x = –2, x = 0, x = 2 — точки перегину; б) опукла вгору на (−×; 0],
опукла вниз на [0; + ×), x = 0 — точка перегину. 51.23. б) Опукла вгору на
[–1; 1], опукла вниз на кожному з проміжків (−×; − 1] і [1; + ×), x = –1,
x = 1 — точки перегину. 51.24. 1) Так. Вказівка. Оскільки f ′′ (x) > 0 для
всіх x ∈(−×; − 1), то на проміжку (−×; − 1) функція f опукла вниз. Тому
графік функції f на проміжку (−×; − 1) розташований не нижче від гори-
зонтальної дотичної, проведеної в точці з абсцисою x0 = −1,5; 2) так; 3) ні.
51.26. a < 0, b < 0, c > 0. 51.27. a > 0, b < 0, c < 0. 51.28. Вказівка. Нехай
2 4
x x
f (x) = cos x, g (x) = 1 − + . Функції f і g парні; тому нерівність будемо
2 24
доводити лише для x l 0. Оскільки f (0) = g (0), то для доведення нерівно-
сті покажемо, що f ′ (x) m g ′ (x) для всіх x l 0, тобто доведемо нерівність
3
x
− sin x m − x + для всіх x l 0. Для доведення останньої нерівності знову
6
скористаємося тими самими міркуваннями. Оскільки f ′ (0) = g ′ (0), треба
довести нерівність f ′′ (x) m g ′′ (x) для всіх x l 0. 51.30. Вказівка. Припус-
тимо, що рівняння f (x) = kx + b має принаймні 3 корені. Тоді за ключовою
задачею п. 47 рівняння f ′ (x) = k має принаймні 2 корені. Але функція
y = f ′ (x) є зростаючою (спадною). Тому рівняння f ′ (x) = k має не більше
одного кореня. 51.31. 0; 1. Вказівка. Скористайтеся ключовою зада-
чею 51.30. 51.32. −1; 0. 51.33. 107 æ264 − 2. Вказівка. Розгляньте функцію
61
x −1
f (x) = x60 + x59 + ... + x + 1 = . Тоді S = f ′′ (2). 51.34. 6 æ2n − n2 − 4n − 6.
x −1
n +1
x −1
Вказівка. Розгляньте функцію f (x) = 1 + x + x2 + ... + xn = . Тоді S =
x −1
1
S = 2n − 1 (xf ′ (x))′ при x = . 51.35. Вказівка. Якщо припустити періодичність
2
даної функції з періодом T > 0, то функція y′ = x cos x + sin x також є пері-
одичною з періодом T. З аналогічних міркувань з періодичності функції
y = x cos x + sin x випливає періодичність (з тим самим періодом T) функ-
ції y′ = − x sin x + 2 cos x. Якщо додати дві періодичні з періодом T функції
y = x sin x і y = –x sin x + 2 cos x, то отримаємо періодичну з періодом T
функцію y = 2 cos x. Звідси T є числом виду 2πn, n ∈. Залишилося пере-
конатися в тому, що жодне із чисел виду 2πn, n ∈, не є періодом функції
y = x sin x. 51.37. Вказівка. Зафіксуємо змінні y і z. Розглянемо функцію
f (x) = x3 + y3 + z3 − 3xyz, D (f) = [1; 2]. Оскільки f ′′ (x) = 6x > 0 на [1; 2], то
Відповіді та вказівки до вправ 501
1) 4)
2) 5)
3) 6)
До задачі 52.1
502 Відповіді та вказівки до вправ
1) 4)
2) 5)
3) 6)
До задачі 52.2
Відповіді та вказівки до вправ 503
1) 5)
2) 6)
3) 7)
4) 8)
До задачі 52.3
504 Відповіді та вказівки до вправ
52.4. Див. рисунок. 52.5. Якщо a < –1 або a > 0, то 1 корінь; якщо a = –1
або a = 0, то 2 корені; якщо –1 < a < 0, то 3 корені. 52.6. Якщо a > 4, то
коренів немає; якщо a = 4 або a < 0, то 2 корені; якщо a = 0, то 3 корені;
якщо 0 < a < 4, то 4 корені.
1) 4)
2) 5)
3) 6)
До задачі 52.4
Відповіді та вказівки до вправ 505
1) 3)
2) 4)
До задачі 52.7
52.8. Див. рисунок.
1) 2)
3)
До задачі 52.8
506 Відповіді та вказівки до вправ
1) 2)
До задачі 52.9
π
5π 7π
0 6 6 6
7π 5π π x
− −
6 6 −6
y=
−x
y
3
5π π π 7π 3π
6 2 6 6 2
π
− 32π 5π x
1 2 2
1,5
π 3
+
3 2
4π 2π
− −
3 3
2π 4π 8π x
3 3 3
π 3
3 2
1,5
1
−π π
π π x
−
3 3
−3
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
Зміст
§ 7. Похідна та її застосування..........................................................337
43. Приріст функції. Задачі, які приводять до поняття похідної...........337
44. Поняття похідної .......................................................................345
45. Правила обчислення похідних .....................................................360
● Доведення теорем про похідні складеної та оберненої функцій.....373
46. Рівняння дотичної......................................................................376
47. Теореми Ферма, Ролля, Лагранжа................................................383
48. Ознаки зростання і спадання функції...........................................391
49. Точки екстремуму функції ..........................................................403
50. Найбільше і найменше значення функції на відрізку.....................416
51. Друга похідна. Поняття опуклості функції ...................................424
● Нерівність Єнсена ...................................................................435
52. Побудова графіків функцій .........................................................438
На вч а ль не видан н я
МЕРЗЛЯК Аркадій Григорович
НОМІРОВСЬКИЙ Дмитро Анатолійович
ПОЛОНСЬКИЙ Віталій Борисович
ЯКІР Михайло Семенович
ТОВ ТО «Гімназія»,
вул. Восьмого Березня, 31, м. Õàðê³â 61052
Тел.: (057) 719-17-26, (057) 719-46-80, факс: (057) 758-83-93
E-mail: contаct@gymnasia.com.ua
www.gymnasia.com.ua
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 644 від 25.10.2001