«Переваги та недоліки участі України в НАТО»

Переваги
Процес входження до НАТО - стимулюючий фактор для здійснення внутрішніх
політичних та соціально-економічних реформ усіх сфер суспільного життя, гармонізації
законодавства з правовими нормами й демократичними принципами країн - членів НАТО,
прискорення трансформації Збройних сил України, встановлення цивільного демократичного
контролю над оборонним та безпековим секторами держави.
Після вступу до Альянсу Україна братиме безпосередню участь у процесах
вироблення і прийняття рішень, спрямованих на подальший розвиток європейської та
євроатлантичної безпеки, котрі не лише стосуються інтересів національної безпеки України й
НАТО, а й формують сучасне середовище євроатлантичної безпеки, в тому числі й безпеку
України. Наша держава отримає безпрецедентні додаткові гарантії забезпечення державного
суверенітету, територіальної цілісності та непорушності Державного кордону відповідно до
Вашингтонського договору. Завдяки цьому в майбутньому вона не буде об'єктом провокацій
на кшталт закликів до перегляду статусу Севастополя і Кримського півострова, що регулярно
лунають від офіційних осіб та високих посадовців Російської Федерації, або нагнітання
напруження, як було під час конфлікту навколо острова Коса Тузла.
Вступ України до НАТО сприятиме підвищенню інвестиційної привабливості країни
міжнародних інвесторів. Неможливо назвати точну цифру фінансових вливань, котрі може
отримати Україна, але досвід країн попередніх хвиль розширення засвідчує значне зростання
прямих закордонних інвестицій, У 1997 р. в економіку Польщі, наприклад, інвестовано 2,7
млрд дол., 1998 - 5 млрд, а 1999 р. - року вступу Польщі до НАТО - вже 8 млрд дол. США.
Стосовно Чехії й Угорщини цифри ще вражаючі. У1997 р. прямі іноземні інвестиції в
економіку цих країн становили відповідно 4іб,2 млрд, 1998 - 9,8і 10, 2 млрд, 1999 р. -12,8 і
14,5 млрд дол. США. Після вступу Болгарії до НАТО іноземні інвестиції в економіку цієї
країни зросли вдвічі.
До позитивів, які Україна має вже сьогодні, належить проект НАТО щодо створення
Трастового фонду для ліквідації надлишків застарілих боєприпасів в Україні, а їх у нас - 133
тис. т, 1,5 млн одиниць застарілої стрілецької зброї та 1 тис. одиниць переносних зенітно-
ракетних комплексів. У Харківській області 1 грудня 2005 р. розпочався перший трирічний
етап проекту. На нього передбачалось 4,1 млн євро, а вартість усього першого етапу
становила близько 8 млн євро. Загалом проект розрахований на 12 років, і на його реалізацію
заплановано витратити понад 25 млн євро.
НАТО надає допомогу Україні у розв'язанні проблем звільнених у запас
військовослужбовців. Завдяки фінансовій підтримці Альянсу з грудня 1999 р. до 2005 р. було
організовано 39 курсів з вивчення іноземних мов (англійська, німецька, французька,
італійська) і 15 курсів з основ ведення підприємницької діяльності для звільнених у запас
офіцерів. У 2005 р. проведено вісім мовних курсів і шість спеціалізованих курсів, на що
виділено 150 тис. євро.
Саме завдяки НАТО збережено найбільший в Європі полігон "Яворів" у Львівській
області, до забезпечення діяльності якого залучається велика кількість цивільних осіб
приватних компаній малого та середнього бізнесу. Тут вони одержують постійну роботу і
замовлення стосовно надання побутових та інших послуг.
Членство України в НАТО матиме глибоке цивілізаційне значення. Адже входження до
Альянс}' означає для нас передовсім приєднання до сім'ї націй зі спільними демократичними
цінностями, які цілком поділяє український народ. Національним інтересам України
відповідає взаємодія з країнами - членами НАТО у боротьбі проти міжнародного тероризму,
розповсюдження зброї масового знищення, нелегального обігу наркотиків, торгівлі людьми, у
питаннях захисту навколишнього середовища, становлення громадянського суспільства.
Недоліки
Оцінка можливих негативних наслідків кожного рішення має співвідноситися з його
недоліками і перевагами. У цьому зв'язку переваг від членства України в НАТО значно
більше, ніж потенційних утрат.
Основний недолік приєднання України до НАТО полягає у тому, що для цього
потрібно дуже багато чого зробити і, по суті, навести лад у державі. Тобто комплексна
трансформація держави у напрямі наближення її до стандартів розвинених демократій,
упровадження в систему державного управління принципів прозорості й відповідальності,
сприяння зростанню ролі неурядового сектора в суспільному житті, модернізація економіки
та її детінізація, впровадження нових технологій і пошук ринків збуту для української
продукції, налагодження і розширення взаємовигідного економічного співробітництва з
якнайбільшою кількістю країн - усе це потребує величезних зусиль, послідовності дій,
щоденної копіткої роботи.
Причому демократичні перетворення українського суспільства, вдосконалення
системи державного адміністрування, піднесення вітчизняної економіки, професіоналізація
нашої армії на шляху до НАТО є, безумовно, позитивними процесами, хоча вони
відбуваються повільно, складно, навіть боляче, й на певних етапах можуть трактуватися
неоднозначно.
Наприклад" реформа Збройних сил України відповідно до критеріїв побудови армій
оборонного типу більшості країн - членів НАТО передбачає скорочення особового складу (в
спадщину від СРСР Україна отримала армію чисельністю до 1 млн осіб. У 2006 р.
чисельність Збройних сил України становила близько 221 тис. осіб. Згідно з Державною
програмою розвитку ЗСУ на 2006-2011 рр. їх чисельність планувалося довести до 143 тис).
Це може призвести до тимчасового загострення соціальних проблем серед наших військових
(розв'язання соціальних проблем в українській армії - одна з вимог НАТО). Проте
закономірним кінцевим результатом процесу реформування ЗСУ буде створення сучасної,
мобільної, фахової, високооплачуваної та боєздатної української армії, спроможної
ефективно захищати нашу країну. Це необхідне Україні незалежно від можливого членства в
НАТО. Окрім того, саме НАТО вже кілька років допомагає Україні долати проблеми
соціальної адаптації та перекваліфікації військовослужбовців, звільнених у запас.
Не менш характерним прикладом у цьому контексті може слугувати й український
військово-промисловий комплекс (ВПК). Можливе членство України в Альянсі відкриє
українським підприємствам нові інвестиційні перспективи та ринки озброєнь у країнах -
членах НАТО, що красномовно засвідчує досвід ВПК країн - членів Альянсу зі Східної
Європи. Ймовірно, окремі підприємства не зможуть оперативно скористатися цією перевагою
та в умовах жорсткої конкуренції з ВПК високорозвинутих країн ринкової економіки будуть
змушені закритися - це негатив. Однак переорієнтація підприємств на створення
високотехнологічних та конкурентоспроможних на світовому ринку озброєнь буде корисною
і вітчизняній обороні, й українській економіці загалом.
Стосовно співробітництва у цій сфері з Росією потрібно враховувати, що ще з початку
90-х років ця країна цілеспрямовано веде політику створення власного замкненого циклу
виробництва озброєнь, незалежно від євроатлантичних прагнень нашої держави. Головними
цілями такої політики, зокрема, є підтримка та розвиток підприємств російського ВПК, а
також, як випливає з конкретних дій, усунення України - конкурента з ринку озброєнь - через
вилучення з продукції російського ВПК комплектуючих, котрі виробляють українські
підприємства.
Натомість у своїх підходах до військово-технічної співпраці на міжнародній арені
Росія орієнтується на партнерство з провідними компаніями країн НАТО.
Зауважимо: у 2004 р. загальний товарообіг між Україною і Росією за номенклатурами
продукції Мінпромполітики становив близько 2 млрд дол., а 2005 р. у рамках спільної
кооперації він дорівнював 330 млн дол. Причому нарощування обома країнами обсягів
торгівлі зброєю на зовнішніх ринках підтверджує, що значне згортання двостороннього
співробітництва суттєво не вплинуло на їхні експортні потенціали.
Отже, незалежно від старих виробничих зв'язків з російським ВПК, ВПК України
повинен самостійно розвиватися, шукати нові ринки збуту, створювати сучасні види озброєнь
і на продаж, і для Збройних сил держави. Результат цього процесу дасть позитиви, коли буде
передовсім обумовлений ринковою доцільністю, а не кон'юнктурними політичними
мотивами. Важливим є те, що членство України в НАТО не зобов'язує розривати існуючі
виробничі зв'язки з ВПК Росії, яка успішно розвиває та нарощує своє військово-технічне
співробітництво з багатьма країнами - членами НАТО.
Значно надуманим є і питання фінансових наслідків вступу України до НАТО.
Підготовка України до членства в НАТО має глибоке цивілізаційне значення. Цей процес
стимулює насамперед досягнення Україною високих демократичних, соціально-економічних
та оборонних стандартів, що діють у країнах - членах НАТО. Як засвідчує історія, кількість
членів цієї Організації постійно зростає. На шляху до членства в Альянсі перебуває низка
Бал канських країн та Грузія. Причому жодна з них не шкодує про це, а старі країни-члени не
висувають питання про вихід із НАТО.
Україна встановила особливі відносини незалежного характеру з країнами - членами
Альянсу. Вони здійснюють, хоча й по-різному, програми співпраці з широкого кола
практичних питань, пов'язаних з проблемами безпеки, що на користь самим цим країнам та
Європі взагалі. Україна - член Ради євроатлантичного партнерства. Здійснюється також
програма особливого співробітництва в контексті Середземноморського діалогу НАТО, тобто
діалогу з сімома середземноморськими країнами, які не є членами НАТО (Єгиптом, Ізраїлем,
Йорданією, Мавританією, Марокко і Тунісом). Мета Середземноморського діалогу -
поширення безпеки й стабільності на весь Середземноморський регіон. Безпека та
стабільність у Середземномор'ї пов'язані з безпекою в Європі.
У складі НАТО є комітети, відповідальні за перспективне планування з питань
політичних консультацій, воєнного планування і військових операцій, співробітництва в
напрямі озброєнь та ін. Комітети дають рекомендації Північноатлантичній раді, найвищому
органові, що приймає рішення, або Комітетові воєнного планування НАТО, який займається
головно питаннями інтегрованої військової структури НАТО. Проводяться також консультації
з економічних питань стосовно оборонного бюджету та конверсії воєнно-промислового
комплексу.
НАТО забезпечує форум для активного співробітництва серед країн-членів і країн-
партнерів за такими напрямами, як планування на випадок надзвичайних ситуацій, надання
допомоги під час стихійного лиха, наукові програми та програми з охорони навколишнього
середовища. І хоча кожна країна несе основну відповідальність за власне планування на
випадок надзвичайних ситуацій, НАТО працює над тим, щоб гарантувати найефективніше
використання цивільних ресурсів Альянсу, коли в цьому виникає необхідність. У такому
випадку роль НАТО зводиться до координації.
У листопаді 1998 р. Євроатлантичний центр координації реагування на катастрофи
(ЄАЦКРК), відкритий у червні 1997 р., координував рятувальні операції у вражених повінню
районах Західної України. Услід за погіршенням ситуації в Косові й навколо нього ЄАЦКРК
відігравав ключову роль у координації гуманітарної допомоги від НАТО і країн-партнерів для
полегшення тяжкого становища, в якому опинилися косівські біженці, та надання допомоги
сусіднім країнам.
НАТО здійснює багато програм-обмінів з наукових проблем і тих питань охорони
навколишнього середовища, котрі викликають занепокоєння НАТО й країн-партнерів. Ці
програми надають підтримку науковим дослідженням високого ступеня складності, сприяють
розвитку національних наукових та інженерно-технічних ресурсів, уможливлюють економію
коштів завдяки міжнародному співробітництву. Чимало таких заходів спрямовані на
вирішення екологічних проблем, пов'язаних з оборонною діяльністю, яка шкідливо впливає
на сусідні країни. Такі питання можна розв'язати лише спільними діями.
Зважаючи на те, що відносини "Україна - НАТО" продовжують розвиватися, помітним
стає погіршення ставлення громадян України до вступу їх держави в НАТО. Згідно з даними
соціологічної групи "Рейтинг" від УНІАН з 24 % - в січні 2011 р., до 20 % - в лютому 2012 р.
і до 17 % - в липні 2012 р. не підтримують вступ України до НАТО 70 % опитаних.