Давньогрецький театр

ІсторіяДавньогрецького театру — охоплює майже тисячоліття (VIст. до не— V—VIст. не.). Він виник
із сільських святкувань на честь богаДіоніса—Діонісій. На цих святах виконувалися дифірамби фалічні
пісні, що містили елементидіалогута театральної дії.
Театральна культура Стародавньої Греції справила величезний вплив на розвиток світового театрального
мистецтва. Широко використовували грецьку театральну спадщину римляни (особливо на ранніх етапах
розвитку), діячі епохи Відродження і Просвітництва. Демократичні традиції театрального мистецтва
античної Греції зберегли значення і для наступних епох. Постановка значних суспільно-політичних,
філософських і етичних питань, насиченість драматургічних творів ідеями патріотизму, увага до людини,
глибина героїчних характерів, що пробуджує свідомість глядачів, складають унікальність давньогрецького
театру.
Театр Греції має чи не найдавніші традиції у світі, він виник у Стародавніх Афінах із культу бога
родючості, виноградарства, а від так веселощів, Діоніса, майже одночасно із зародженням афінської
демократії. У сучасній Греції історію та традиції давньогрецького театру продовжують переважно
Національний театр Греції (місто Афіни), Національний театр Північної Греції (місто Салоніки) та
дослідники театру.
Діо́ніс(грец. Διώνυσος, Dionysos, Bakchos), Вакх, Ба́хус (грец. Βακχος, лат. Bacchus, епітети Тіоней (грец.
Thyoneus — несамовитий); Галієй), Бромій — один з найпопулярніших богів Давньої Греції, бог
рослинності, родючості, вологи, покровитель виноградарства й виноробства. У переносному розумінні
Діоніс Бахус-Вакх —вино і пов'язані з ним веселощі.
Культ Діоніса вАттиціпов'язаний з циклом народних свят. Найголовніші з них такі:
1) малі, або сільські,Діонісії, що влаштовувалися по селах у грудні (при першій пробі молодого вина). Тоді
проходили веселі процесії з піснями, грубуватими жартами, танцями й імпровізованими виставами
мандрівних акторів;
2) ленеї( свято винних чанів)— відзначалися в Афінах, в останні дні січня, із забавами, процесіями і
театральними виставами;
3) антестерії, що відбувались 11 — 13 антестеріона (першого місяця весни). У перший день відкривали
бочки, куштували свіже вино і робили символічні заручини дружини архонта з Діонісом. На другий день, у
так зване «свято джбанів» змагалися, хто більше вип'є вина; переможець одержував кубок з вином, день
закінчувався веселою процесією. Третій день відзначали постом і жертвами, залишаючи застелені столи
для померлих;
4) великі, або міські, діонісії — свято весни, що тривало 6 днів від 28 березня до 2 квітня.
На свято приходили мешканці всіх околиць і навіть іноземці. Діонісу оддавали шану як рятівникові народу
від злигоднів і під спів дифірамбів хором хлопчиків несли старовинну статую бога. Свята відзначали
веселими процесіями масок і чотириденними виставами трагедій та комедій у великому театрі Діоніса.
Культ Діоніса, поширюючись географічно, поглиблювався й витончувався в нових ученнях (наприклад, у
піфагорійців), відбиваючи нові історичні явища (походи Олександра Македонського породила нові
перекази про переможний хід Діоніса та його почту в Індію). Цей культ виявився надзвичайно живучим, і
ще в VII ст. н. е. церкві доводилося боротись із його пережитками в народному побуті та свідомості. У
Римі Діоніса шанували під ім'ям Бахуса (видозміна назви Вакх), свята на його честь звалися вакханалії.
Згодом Діоніс-Бахус в Італії зливається з місцевим божеством родючості Лібером. Спочатку Діоніса
зображували у формі грубої дерев'яної статуї, ледь подібної до людини.