МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

„ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ"

Кафедра міжнародного бізнесу та фінансів

ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА
з дисципліни “Фінанси, гроші та кредит”
на тему: “Джерела доходів місцевих бюджетів та шляхи стабілізації”

Виконала:
Беззубенко Катерина Сергіївна
Перевірила:
Назарова Тетяна Юріївна

Харків 2019
 2

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................3
1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ
БЮДЖЕТІВ.............................................................................................................5
2 АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ
БЮДЖЕТІВ.............................................................................................................9
3 ПРОБЛЕМАТИКА ЗБАЛАНСОВАНОСТІ БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВОГО
МЕХАНІЗМУ.........................................................................................................16
ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА.........................................................................................19
ВИСНОВКИ...........................................................................................................22
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ......................................................................23
 3

ВСТУП

Економічний та соціальний розвиток будь-якої країни значною мірою

залежить від розвитку її територій та рівня самостійності місцевого
самоврядування. Це потребує відповідного фінансового забезпечення, що
реалізується через формування місцевих бюджетів. Забезпечення місцевого
самоврядування стабільними та достатніми фінансовими ресурсами є запорукою
становлення дієздатної та ефективної місцевої влади.
Сьогодні в Україні фінансове забезпечення органів місцевого
самоврядування характеризується критично низьким рівнем самостійності. Така
ситуація виникла у зв’язку з існуванням ряду проблем, пов’язаних зі значною
централізацією бюджетних ресурсів, обмеженням фінансових повноважень
місцевих органів самоврядування, нестачею фінансових ресурсів та
нестабільністю доходних джерел на місцевому рівні, високим показником
дотаційності місцевих бюджетів.
Актуальність теми дослідження. Спрямованість системи державних
фінансів на бюджетну децентралізацію в Україні проголошується вже впродовж
тривалого часу тому, що, як свідчить зарубіжний досвід, проблеми
територіальних громад можуть ефективно вирішуватись тільки на місцевому
рівні. Тому збільшення надходжень до місцевих бюджетів і водночас зміцнення
фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є досить актуальними
завданнями місцевих бюджетів як фінансової основи цього розвитку.
Серед наукових праць, присвячених формуванню доходів місцевих
бюджетів та їх збалансуванню потрібно виокремити праці науковців: О.П.
Кириленка, І.О. Луніної, В.О. Онищенка, В.М. Опаріна, Ж.В. Піскової, С.І. Юрія,
В.М. Федосова та інших. Так, С.І. Юрій, В.М. Федосов досліджують механізм
формування доходів місцевих бюджетів. У своїй статті В.О. Онищенко,
обґрунтовує структуру бюджетно-податкового механізму, подолання
соціальноекономічної диференціації регіонів та пропонує напрями реформування
міжбюджетних відносин [1].
 4

Метою даної роботи є визначення головних напрямків щодо зміцнення

фінансової бази місцевого самоврядування в контексті його самостійності на
основі вивчення теоретичних аспектів та оцінки практичних аспектів
досліджуваної проблематики. Також важливою є мета вивчення структури
бюджетно-податкового механізму, визначення його складових, зв’язків між ними
та розроблення рекомендацій щодо вдосконалення його в Україні.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:
- дослідити теоретичні основи формування доходів місцевих бюджетів та їх
економічну сутність;
-обгрунтувати та визначити роль бюджетно-податкового механізму,
проаналізувати ефективність його функціонування на сучасному етапі;
- проаналізувати діючу практику формування дохідної та видаткової частин
місцевих бюджетів на прикладі міста Харкова;
- запропонувати напрями вдосконалення використання коштів місцевих бюджетів
України;
Об’єктом дослідження є процес формування доходів місцевих бюджетів і
можливі шляхи їх стабілізування.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні і практичні основи
формування доходів місцевих бюджетів України.
Для досягнення поставленої в роботі мети використовувались наступні методи
дослідження: діалектичний – для розкриття теоретичних основ формування
доходів місцевих бюджетів України; аналітичний – при дослідженні формування
дохідної та видаткової частин місцевого бюджету Сумської області за період
2015-2018 років; метод статистичного аналізу – для оцінки стану та тенденцій
розвитку бюджетно-податкового механізму в умовах децентралізації. Крім того,
застосовувалися прийоми табличного та графічного зображення результатів для
більш наочного відображення отриманих даних.
 5

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

В умовах економічного зростання і зміцнення фінансового стану держави,

незалежності органів місцевого самоврядування у здійсненні покладених на них
функцій і виконанні власних і делегованих повноважень особливе місце належить
місцевим бюджетам як фінансовій базі їх функціонування. Крім того, зростає їх
значення у проведенні регіональної економічної політики та вирішенні
соціальних питань. [9]
Місцеві бюджети – найчисельніша ланка бюджетної системи України, яка,
відповідно, є її фундаментом. Місцеві бюджети відіграють важливу роль у
перерозподілі внутрішнього валового продукту, фінансуванні публічних послуг,
передусім соціальної спрямованості, здійснюють безпосередній вплив на
задоволення різних потреб населення. У Законі України «Про місцеве
самоврядування» місцевий бюджет визначається як план утворення і
використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та
повноважень місцевого самоврядування.
Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного
бюджету України, але структура та принципи їх побудови, оскільки вони входять
до складу бюджетної системи України, є єдиними.
Доходи місцевих бюджетів є основою фінансової бази органів місцевого
самоврядування та вирішальним фактором регіонального розвитку. Наявність
доходів місцевих бюджетів закріплює економічну самостійність місцевих органів
самоврядування, активізує господарську діяльність, дозволяє їм розвивати
інфраструктуру та фінансовий потенціал регіону, виявляти і використовувати
резерви фінансових ресурсів, що розширює можливості місцевих органів влади у
задоволенні потреб населення.
Доходи місцевих бюджетів – це фінансові ресурси органів місцевої влади,
що використовуються для забезпечення розвитку певного регіону та які повинні
відповідати обсягам повноважень, встановленим законодавством. Вони
 6

формуються за рахунок надходжень від сплати фізичними і юридичними особами

податків, зборів та інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел,
встановлених законодавством України. Співвідношення цих основних джерел у
структурі місцевих фінансів визначає ступінь самостійності місцевих бюджетів.
[3]
Згідно зі статтею 9 Бюджетного кодексу України доходи місцевих
бюджетів класифікуються за такими розділами:
1) Податкові надходження, що посідають провідне місце серед різних
методів мобілізації бюджетних ресурсів та інструментів державного регулювання
економіки. Податкова політика реалізується через систему податків, податкових
ставок і податкових пільг. Вони одержуються за рахунок прямих або непрямих
податків. Прямі податки стягуються безпосередньо з доходу або майна платника
та сплачуються фізичними й юридичними особами. Непрямими податками
обкладаються товари та послуги. Ці податки включаються частково або повністю
в ціну товару і послуги, а отже, сплачуються покупцем, який опосередковано і
оподатковується.
2) Неподаткові надходження, що є важливим джерелом доходів бюджетів
різних рівнів, у тому числі і місцевих бюджетів. Проте їх обсяг значно менший від
обсягу податкових надходжень. Серед них доходи від власності та
підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від
некомерційної господарської діяльності та інші.
3) Доходи від операцій з капіталом. Серед них надходження від продажу
основного капіталу, від реалізації державних запасів товарів, землі і матеріальних
активів.
4) Трансферти. Необхідність міжбюджетних трансфертів - додаткових
коштів, переданих із державного бюджету до місцевих бюджетів, - виникає
внаслідок невідповідності між розподілом повноважень між органами управління
і розподілом дохідних джерел на їх виконання. Саме за допомогою
міжбюджетних трансфертів на місцевому рівні вирішуються питання компенсації
бюджетам нижчого рівня витрат на виконання делегованих повноважень, вартість
 7

яких перевищує бюджетні можливості місцевих органів влади. Законодавством

закріплена достатньо велика кількість трансфертів, без яких місцеві бюджети не
зможуть мати достатній розмір доходів для надання громадянам суспільних благ.
[9]
Відповідно до ст. 96 Бюджетного кодексу України міжбюджетні трансферти
поділяються на:
1) базова дотація – трансферти, що надаються з державного бюджету
місцевим бюджетам для горизонтального вирівнювання податкоспроможності
територій;
2) субвенції – міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в
порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції;
3) реверсна дотація – кошти, що передаються до державного бюджету з
місцевих бюджетів для горизонтального вирівнювання податкоспроможності
територій;
4) додаткові дотації.[5]
Усю сукупність доходів місцевих бюджетів можна класифікувати за
економічною природою та за врахуванням до міжбюджетних транфертів. За
економічною природою доходи поділяються на власні та передані; за
врахуванням до міжбюджетних трансфертів на власні, закріплені та регульовані.
Власні доходи – мобілізовані місцевою владою самостійно на основі власних
рішень і за рахунок джерел, визначених місцевою владою.
Передані доходи – передаються місцевій владі центральною владою або
органами влади вищого територіального рівня.
Закріплені доходи – це одна з форм переданих доходів місцевим органам влади
на стабільній, довгостроковій основі, які закріплюються за певним бюджетом.
Регульовані доходи – це також одна з форм доходів, що передаються
центральною владою місцевим органам влади або з бюджетів територій вищого
адміністративного рівня до бюджетів нижчого адміністративного рівня. [2]
Починаючи з 2000 року всі доходи місцевих бюджетів поділяються також
на доходи загального та спеціального фонду. При цьому кошти загального фонду
 8

не мають цільової спрямованості та використовуються на фінансування поточних

видатків, тоді як доходи спеціального фонду мають конкретне призначення, у
тому числі пов’язане із формуванням бюджету розвитку.
Отже, проблема формування доходної бази місцевих бюджетів останніми
роками перебуває в центрі уваги науковців, працівників органів виконавчої влади
і місцевого самоврядування та фінансових органів. Але на сьогодні спроби їх
реформування в Україні не призвели до створення зваженої системи розподілу
повноважень між органами державної та місцевої влади. [9]
 9

2 АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ

БЮДЖЕТІВ

Ефективність фінансової системи України може бути досягнута за умови

забезпечення фінансової спроможності та фінансової самостійності окремої
території. Фінансову незалежність місцевого самоврядування необхідно
розглядати як здатність місцевих органів влади до самостійного вирішення
питань, що належать до їх компетенції, з метою забезпечення
соціальноекономічного розвитку території. Тому саме місцевим бюджетам як
фінансовій основі місцевого самоврядування належить особливе місце, а
збільшення надходжень до місцевих бюджетів і водночас зміцнення фінансової
незалежності органів місцевого самоврядування є досить актуальними
завданнями місцевих бюджетів як фінансової основи цього розвитку. [8]
Розглянемо, яку частку займають доходи місцевих бюджетів у структурі
доходів Зведеного бюджету України до і після децентралізації, яка розпочалася з
кінця 2014 року за допомогою таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. - Склад та структура доходів Зведеного бюджету України (без

урахування міжбюджетних трансфертів) [6]
Рік
2015 2016 2017 2018
млрд. млрд млрд. млрд.
Вид бюджету
грн. % . грн. % грн. % грн. %
Державний 531,5 81,5 612,1 78,2 787,3 77,4 917,1 79,8
бюджет
Місцевий бюджет 120,5 18,5 170,6 21,8 229,5 22,6 232,0 20,2
Зведений 652,0 100, 782,7 100, 1016,8 100, 1149,1 100,0
Бюджет 0 0 0

Слід зазначити, що у 2015 році були внесені зміни до Бюджетного кодексу

України і Податкового кодексу України. За 2015-2018 роки питома вага доходів
 10

місцевих бюджетів у структурі Зведеного бюджету не перевищувала 22,6%, що

свідчить про низький ступінь участі місцевого самоврядування в розв’язанні
проблем розвитку регіонів. Таким чином, важливим напрямом досягнення
фінансової спроможності місцевих бюджетів є децентралізація державних
фінансів, яка б повною мірою дала можливість органам самоврядування
самостійно визначати шляхи формування та напрями реалізації їх фінансової
політики, зокрема фіскальної.
На рисунку 1.1 продемонстровано дисбаланс між місцевими доходами та
видатками, на який також необхідно звернути увагу.

Рисунок 1.1. – Доходи та видатки місцевих бюджетів України [6]

За рахунок власних доходів місцеві органи влади не можуть самостійно
фінансувати всі видатки, пов'язані із виконанням своїх функцій. У структурі
видатків місцевих бюджетів України за видами надходжень найбільша частка
належить видаткам на соціальний захист та соціальне забезпечення. надмірна
соціальна спрямованість місцевих бюджетів негативно впливає на
недофінансування видатків. Система формування місцевих бюджетів потребує
подальшого реформування. Передусім необхідно поставити видатки місцевих
бюджетів у залежність від доходів на відповідних територіях.
 11

Також розглянемо структуру доходів місцевих бюджетів України за

допомогою таблиці 1.2.

Таблиця 1.2. - Склад та структура доходів місцевих бюджетів України [6]

Рік
2015 2016 2017 2018
Вид доходів
млрд. % млрд % млрд. % млрд. %
грн. . грн. грн.
грн.
Податкові 98,2 33,4 146,9 40,1 201,0 40,0 211,3 39,1
надходженн
я
Неподаткові 20,1 6,8 21,7 5,9 26,0 5,2 18,2 3,3
надходженн
я
Операції з 2,1 0,7 2,0 0,5 2,5 0,5 2,5 0,5
капіталом
Офіційні 174,0 59,1 195,4 53,4 272,9 54,3 308,9 57,1
трансферти
Всього 294,4 100,0 366,0 100,0 502,4 100,0 540,9 100,0

Питома вага податкових надходжень коливається від 33,4% у 2015 році до

40,1% у 2016 році. Але найбільшу питому вагу становлять офіційні трансферти
59,1% у 2015 році. Наступним етапом аналізу є дослідження неподаткових
надходжень. У 2015 р. питома вага цієї групи доходів становила 6,8%. В
подальшом питому вага неподаткових надходжень продовжувала зменшиватися,
у 2018 році вона становила 3,3 %.
Треба звернути увагу на те, що деякі бюджети відчувають дефіцит коштів,
які в результаті покриваються міжбюджетними трансфертами, що зменшує
ступінь самостійності місцевого самоврядування. Це говорить про те, що на
сьогоднішній день податки не коректно виконують свої основні функції. Частка
офіційних трансфертів у доходах місцевих бюджетів України є неприйнятно
 12

високою в умовах децентралізації, яка передбачає забезпечення фінансової

незалежності (спроможності) органів місцевого самоврядування. Частка
неподаткових надходжень, місцевих податків і зборів залишається відносно
малою. Такий стан власних доходів місцевих бюджетів адекватний тому
законодавству, що діє сьогодні в Україні, за умов якого місцеві органи влади
фактично позбавлені активно розширювати власну фінансову базу. [4]
Проаналізуємо склад та структуру податкових надходжень за допомогою
таблиці 1.3.

Таблиця 1.3. – Склад та структура податкових надходжень місцевих

бюджетів України [6]
Рік
2015 2016 2017 2018
млрд. % млрд. % млрд. % млрд. %
Вид податку
грн. грн. грн. грн.
Податок на доходи 54,9 55,9 79,0 53,8 110,6 55,1 127,7 60,3
фізичних осіб
Акцизний податок 7,7 7,8 11,5 7,8 13,2 6,6 13,3 6,3
Податок на 4,3 4,4 5,9 4,1 6,5 3,2 6,3 3,0
прибуток
підприємств
Місцеві податки та 27,0 27,5 42,3 28,8 52,6 26,2 54,9 26,0
збори
Плата за 1,0 1,0 1,1 0,7 1,1 0,5 2,1 1,0
користування
надрами
Інше 3,3 3,4 7,1 4,8 17,0 8,4 7,1 3,4
Всього 98,2 100, 100,0 146, 100,0 201, 211,3 100,0
0 9 0

Доходи місцевих бюджетів не диверсифіковані, основну частку податкових

доходів місцевих бюджетів становить один вид надходжень – податок на доходи
 13

фізичних осіб. Місцеві податки не виконують функції фіскального інструменту

органів місцевого самоврядування.
Європейський досвід показує що формування доходів місцевих бюджетів
має свої особливості. Так, у структурі доходів місцевих бюджетів у Швеції
переважають податки (більше 60%), у Швейцарії – більше, ніж 45%, у Франції,
Фінляндії та Норвегії – від 35% до 40%. До місцевих податків у зарубіжних
країнах, як правило, відносять майнові, місцеві прибуткові, промислові, податки
на професію, а також податки, які відображають політику місцевих органів влади
(екологічні, на полювання, на собак тощо). В Україні у структурі доходів
місцевих бюджетів також переважають податки (більше 85%) [7]
Крім того, бюджети є одним з важелів, за допомогою якого проводиться
перерозподіл валового внутрішнього продукту, перш за все серед окремих
соціальних груп населення та територій. Протягом 2015–2018 рр. в Україні
спостерігається стійка тенденція зростання ролі доходів місцевих бюджетів у
перерозподілі ВВП. Чим більше частка доходів місцевих бюджетів у ВВП, тим
вище рівень децентралізації в країні. Фінансова децентралізація забезпечує більш
ефективне надання локальних послуг, оскільки на рівні місцевої влади витрати
будуть меншими за рахунок скорочення адміністративних витрат та витрат на
поточний контроль. [2]
Чітко визначити, наскільки раціонально побудована система місцевих
бюджетів , від якої залежать ефективність функціонування усієї бюджетної
системи, успішне здійснення фінансової політики ми можемо, проаналізував
фінансове забезпечення окремої області.
Розглянемо дохідну частину місцевих бюджетів на прикладі Сумської
області за допомогою таблиці 1.3.
 14

Таблиця 1.4. - Склад та структура доходів бюджету Сумської області [6]

Рік
2015 2016 2017
Вид доходів
млн. % млн. % млн. %
грн. грн. грн.
Податкові надходження 306,4 10,9 383,2 28,6 615,0 10,7
Неподаткові 110,4 4,0 110,2 8,2 117,9 2,1
надходження
Операції з капіталом 0,3 0,1 0,3 0,1 1,5 0,1
Офіційні трансферти 2365,8 85,0 845,6 63,1 4989,7 87,1
Всього доходів 2782,9 100,0 1339,3 100,0 5724,1 100,0

У структурі доходів місцевих бюджетів Сумської області протягом 2015–

2017 рр. переважають офіційні трансферти – від 85,0% до 87,1%. Податкові
надходження займають друге місце, їх питома вага залишається майже незмінною
за період дослідження.
З однієї сторони збільшення доходів є позитивним аспектом діяльності
органів місцевого самоврядування, а з іншої це є негативним явищем, так як в
загальну суму доходів включаються суми міжбюджетних трансфертів, зростання
яких у свою чергу негативно позначається на фінансовій самостійності бюджетів
місцевого самоврядування. [8]
Проаналізуємо також склад та структуру податкових надходжень Сумської
області за допомогою таблиці 1.5.
 15

Таблиця 1.5. – Склад та структура податкових надходжень Сумської області

[6]
Вид податку Рік
2015 2016 2017
млн. % млн. % млн. %
грн. грн. грн.
Податок та збір на доходи 221, 72,2 292, 76,2 484, 78,7
фізичних осіб 2 0 3
Податок на прибуток 43,8 14,3 44,3 11,6 72,3 11,8
підприємств
Рентна плата та плата за 25,5 8,3 31,6 8,2 40,8 6,6
використання природних
ресурсів
Інші податки та збори 15,9 5,2 15,2 4,0 17,6 2,9
Всього 306, 100,0 383, 100,0 615, 100,0
4 1 0

У структурі податкових надходжень бюджету Сумської області найбільшу

питому вагу займає податок на доходи фізичних осіб – від 72,2% до 78,7% за
період дослідження. Податок на прибуток підприємств займає друге місце за
обсягом податкових надхожень.
 16

3 ПРОБЛЕМАТИКА ЗБАЛАНСОВАНОСТІ БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВОГО

МЕХАНІЗМУ

Податкова політика реалізується через систему податків, податкових ставок

і податкових пільг. Бюджетна політика – це політика уряду, спрямована на
підвищення сукупного попиту. Роль регіональної податково-бюджетної політики
полягає в безпосередньому втіленні “територіальної справедливості” стосовно
умов конкретної країни. Ця політика визначає систему взаємин центру та регіонів
і є найважливішим чинником державної єдності.
Бюджетно-податковий механізм подолання диференціації регіонального
розвитку можна трактувати як засіб послідовної реалізації організаційних та
економічних дій, що ґрунтуються на об’єктивних законах, базових принципах,
цільовій спрямованості, функціональній визначеності з використанням
відповідних методів та бюджетно-податкових інструментів, які орієнтовані на
досягнення мети, що полягає у згладжуванні міжрегіональних диспропорцій.[1]
В рамках вдосконалення бюджетно-податкового механізму має відбутися
розширення повноважень місцевих органів у сфері затвердження та виконання
бюджету. Водночас доходна база місцевих бюджетів повинна значно зрости
внаслідок:
1) запровадження механізмів мотивації місцевих органів до зміцнення
місцевих фінансів шляхом довгострокового закріплення за місцевими
бюджетами частки загальнодержавних надходжень;
2) визначення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків до
місцевих бюджетів на основі диференційованих коефіцієнтів, що
враховують місцеві особливості, рівень розвитку регіону;
3) прийняття Податкового Кодексу з чітким визначенням переліку місцевих
податків і зборів та їх граничних ставок;
4) надання місцевим органам влади більших прав щодо регулювання ставок
податків, закріплених за місцевими бюджетами;
 17

5) унормування порядку надання місцевих позик (визначення гарантій прав

кредиторів, об’єктів застави тощо). [11]
Серед бюджетних механізмів регулювання розвитку депресивних та
відсталих регіонів виділяє нормативно-розрахункові методи, до яких входять різні
види трансфертів та особливі бюджетні режими. Безумовно, міжбюджетні
трансферти є одним з найдієвіших інструментів бюджетного регулювання рівня
регіонального розвитку.
Критерієм ефективності функціонування бюджетно-податкового механізму
є досягнення раціонального балансу між власними коштами місцевих бюджетів і
трансфертами, що надаються з державного бюджету. Такий баланс повинен
забезпечити уникнення утриманських настроїв в органах місцевої влади –
одержувачах трансфертів, і послаблення економічної незацікавленості у донорів,
які перераховують кошти. Нинішній рівень частки трансфертів у доходах
регіональних бюджетів (понад 40%) є неприйнятним для досягнення такого
балансу, оскільки суперечить місцевій економічній та бюджетній ініціативі. Тому
він потребує коригування. [5]
Проблеми розвитку депресивних і відсталих територій нерідко ефективніше
вирішуються шляхом встановлення особливих бюджетних режимів. Особливі
бюджетні режими включають комплекс податково-бюджетних заходів,
спрямованих на створення в депресивних і відсталих районах сприятливого
інвестиційного клімату зметою активізації приватного національного і залучення
іноземного капіталу. Введення їх зазвичай регламентується
загальнонаціональними законами і передбачає наявність відповідного
бюджетного і податкового законодавства.
На сьогодні в Україні нагальною є потреба у трансформації міжбюджетних
відносин відповідно до потреб держави, регіону та кожного громадянина, що має
передбачати комплексне поєднання системи універсальних та спеціальних
міжбюджетних трансфертів.
Реформування системи міжбюджетних відносин повинно включати:
 18

1) поступовий перехід до взаємовідносин державного бюджету

безпосередньо з бюджетами місцевого самоврядування;
2) започаткування дії конкурсних процедур фінансування регіональних
програм;
3) поступову заміну дотацій вирівнювання на субвенції для виконання
конкретних середньо- та довгострокових бюджетних програм.
Впровадження таких заходів посилить фінансову самостійність місцевих
бюджетів, зміцнить економічне становище регіонів, сприятиме їх подальшому
економічному зростанню. [10]
 19

ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА

В умовах побудови в Україні демократичного суспільства та переходу до

ринкових умов виникає потреба трансформації міжбюджетних відносин
відповідно до потреб держави. Важливими проблемами, які впливають на
формування дохідної бази місцевих бюджетів, являються:
По-перше, висока частка міжбюджетних трансфертів у складі доходів
місцевих бюджетів. Надходження місцевих бюджетів наполовину складаються з
трансфертів із державного бюджету, через що органи місцевого самоврядування
втрачають реальну здатність здійснювати управління соціально-економічним
розвитком територій. Високий рівень дотаційності місцевих бюджетів і
залежність територіальних громад від розподілу по вертикалі не дають
можливості самостійно здійснювати бюджетний процес на місцевому рівні і
посилюють централізацію бюджетних ресурсів.
По-друге, невідповідність між обсягами доходів місцевих бюджетів і
реальними потребами у фінансуванні поточних видатків. Нерідко причини такого
стану вбачаються у наявності значної кількості нормативно-правових актів, що є
обов’язковими для виконання органами місцевого самоврядування.
По-третє, на сьогодні в Україні існують проблеми, які не дають місцевим
податкам і зборам стати головним елементом у наповненні місцевих доходів,
тому що:
1) обмежена самостійність місцевої влади щодо встановлення і сплати
місцевих податків;
2) витрати на адміністрування місцевих бюджетів перевищують їх доходи;
3) недосконалість системи оподаткування тощо.
Внаслідок значного обсягу тіньової зайнятості поза увагою фіскальних
органів залишаються персональні доходи громадян, діяльність незареєстрованих
суб’єктів малого бізнесу, доходи яких могли б бути використані на задоволення
поточних потреб регіонів. Це слідчить про неповне використання потенціалів
оподаткування.
 20

Також необхідно зазначити таку проблему як недоліки системи майнового

оподаткування в Україні, зокрема недосконалий механізм розрахунку податку,
який не враховує справедливу вартість майна і його територіальне розташування.
Високий рівень корупції стосовно земельних відносин є перешкодою для
ефективного використання податку на майно як важливого джерела власних
фінансових ресурсів місцевих громад.
Пропоную наступні кроки рішення перерахованих вище проблем:
Для розв’язання першої проблеми необхідно зробити власні доходні
джерела самостїйними, незалежними від держбюджету. Як свідчить досвід
економічно розвинених країн, частка власних доходів у бюджетах органів
самоврядування повинна становити принаймні 40%. Необхідно поступово заміни
дотації вирівнювання на субвенції для виконання конкретних середньо- та
довгострокових бюджетних програм; звернути увагу на адекватність
оподаткування.
Для розв’язання проблеми з видатками необхідно або збільшити обсяги
ресурсів місцевої влади, або зменшити показники стандартів. Передусім
необхідно поставити видатки місцевих бюджетів у залежність від доходів на
відповідних територіях, створити зацікавленість органів місцевого
самоврядування і громади у розвитку виробництва й підвищенні прибутковості
своїх територій, підтримувати економічно відсталі регіони. Для цього необхідна
перебудова фінансових відносин – розробка фінансового механізму території, що
є складною і динамічною системою.
Таким чином, від ефективності побудованої системи формування та
використання коштів місцевих бюджетів залежить ефективність функціонування
усієї бюджетної системи, успішне здійснення фінансової політики а, відповідно,
це забезпечує прогресивний соціально-економічний розвиток країни, сприяє
гармонізації інтересів держави та регіонів.
Для розв’язання проблеми з недосконалістю системи оподаткування
необхідно надати місцевій владі більшої самостійності в системі оподаткування,
наприклад, у встановленні ставок, у визначенні податкових пільг.
 21

Необхідно посилити контроль за обліком об’єктів власності. До таких

належать: земельні ділянки, які знаходяться в експлуатації без юридичного
дозволу; об’єкти будівництва, які побудовані без дозвільних документів; об’єкти
володіння, де фактична площа не відповідає зазначеній у юридичних документах;
об’єкти реконструйовані та переплановані, які втратили своє початкове
призначення та ін. Також необхідно провести заходи щодо виявлення власників
майна та земельних об’єктів, які не оформили майнові права в установленому
порядку та притягнути їх до адміністративної відповідальності, сплативши
податки та штрафи.
Серед основних напрямків боротьби з неповним використанням потенціалів
оподаткування внаслідок детінізації економіки можно виявити наступні:
зменшення навантаження на оплату праці податками та страховими внесками,
посилення зв’язку між фактично сплаченими страховими внесками та розміром
пенсійного забезпечення, підвищення відповідальності за ухилення від сплати
податків, вдосконалення шляхів адміністрування податків, підвищення якості
соціальних послуг тощо.
Приняття таких рішеннь допоможе створити механізми, які б стимулювали
до сплати податків суб’єктів господарювання; зміцнити дохідну базу місцевих
бюджетів, принцип публічності та прозорості втілити у життя, щоб кожен
громадянин міг слідкувати за рухом бюджетних коштів; провести реформи
міжбюджетних відносин відповідно до потреб держави.
 22

ВИСНОВКИ

Економічний та соціальний розвиток будь-якої країни значною мірою

залежить від розвитку її територій та рівня самостійності місцевого
самоврядування. Це потребує відповідного фінансового забезпечення, що
реалізується через формування місцевих бюджетів. Забезпечення місцевого
самоврядування стабільними та достатніми фінансовими ресурсами є запорукою
становлення дієздатної та ефективної місцевої влади.
Сьогодні в Україні фінансове забезпечення органів місцевого
самоврядування характеризується критично низьким рівнем самостійності. Така
ситуація виникла у зв’язку з існуванням ряду проблем, пов’язаних зі значною
централізацією бюджетних ресурсів, обмеженням фінансових повноважень
місцевих органів самоврядування, нестачею фінансових ресурсів та
нестабільністю доходних джерел на місцевому рівні, високим показником
дотаційності місцевих бюджетів.
Податкова політика реалізується через систему податків, податкових ставок
і податкових пільг. Бюджетна політика – це політика уряду, спрямована на
підвищення сукупного попиту. Роль регіональної податково-бюджетної політики
полягає в безпосередньому втіленні “територіальної справедливості” стосовно
умов конкретної країни. Ця політика визначає систему взаємин центру та регіонів
і є найважливішим чинником державної єдності.
Критерієм ефективності функціонування бюджетно-податкового механізму
є досягнення раціонального балансу між власними коштами місцевих бюджетів і
трансфертами, що надаються з державного бюджету.
Регулювання міжбюджетних відносин залишається на сьогоднішній день
одним з основних фінансових інструментів державного регулювання соціально-
економічного розвитку окремих територій та регіонів.
 23

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1. Онищенко В.О. Бюджетно-податковий механізм подолання соціально-
економічної диференціації регіонів: теоретичний аспект / В.О. Онищенко, М.М.
Ставнича. // Економіка і регіон. – 2009. - №3(22). – С. 3-8.
Міронова Л.О. Бюджетний процес: сутність, стадії здійснення та методи
управління / Л.О. Міронова, В.Є. Дем’яненко, М.І. Буряк М.І. // Вісник ДДФА:
Економічні науки. – Дніпропетровськ:. 2012. – №2 (28). – С. 127-133.
2. Піскова Ж.В. Формування системи показників фіскальної ефективності
податків: теорія і практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.msu.edu.ua/visn/wpcontent/uploads/2016/12/2-6-2-2016-30.pdf
3. Кузьминчук Н. В. Аналіз видів міжбюджетних трансфертів щодо вирішення
регіональних проблем формування бюджетів / Н. В. Кузьминчук, О. Г. Зима / /
Проблеми економіки. - 2013. - № 4. - С. 198-205.
4. Міронова Л.О. Бюджетний процес: сутність, стадії здійснення та методи
управління / Л.О. Міронова, В.Є. Дем’яненко, М.І. Буряк М.І. // Вісник ДДФА:
Економічні науки. – Дніпропетровськ:. 2012. – №2 (28). – с 127-133
5. Міністерство фінансів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://www.minfin.gov.ua/news/ bjudzhet/ptsm
6. Слухай С. В., Здерка Н. Я. Формування доходів місцевих бюджетів у контексті
трансформації податкової системи // Фінанси України. – 2006. – №5. – С. 12 – 20.
7. Клівіденко Л.М. Основні шляхи вдосконалення функціонування місцевих
бюджетів у сучасних умовах / Л.М. Клівіденко, Н.В. Мацедонська // Миколаїв :
МНУ, 2016. – С. 640–643
8. Павлюк К. В. Формування доходів місцевих бюджетів // Фінанси України. –
2006. – №4. – С. 24 – 37.
9. Баранник Л.Б. Державна податкова політика в Україні в контексті нової
парадигми розвитку/ Л.Б. Баранник, Ж.В. Піскова // Стратегія розвитку України
(економіка, соціологія, право): наук. журн. – К.: НАУ, 2016. - № 1. – С. 36 – 42.
10. Германова О. Механізми децентралізації / О. Германова // Вісник. Офіційно
про податки : офіційне видання Фіскальної служби України. – 2014. – № 33. –
 24

[Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/7426.
11. Ткачук І. Економічна самостійність регіону : [моногр.] / І. Ткачук. – К. : Наук.
думка, 2008. – 238 с.