Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Факультет гуманітарних наук

Кафедра літературознавства

Есе

«Лірика Крістіана Йоганна Генріха Гейне»

Виконала: Гуржуєва Карина

ФГН-2,Германські мови та літератури

(переклад включно)

Викладач: Борисюк Ірина Василівна

 Крістіан Йоганн Генріх Гейне — один із найвідоміших німецьких
поетів 19 століття. Він зробив мову повсякдення придатною для
поетичних творів, підніс жанр подорожніх розповідей до рівня
мистецтва, та надав німецькій мові легкість та елегантність.

На сьогоднішній день, іронія Гейне досить популярна і вживається не

лише у публіцистичних творах, а й повсякденному житті 21 століття.
Іронія – це найхарактерніша риса стилю поезії Гейне, особливо
акцентується увагу на його ліриці. Іронія передає думки та почуття
поета, підштовхує читачів до замислення та аналізу над власного життя.
Лірика Гейне не просто гра поетичної фантазії ,вона базується на
реальних історичних пережитках часу у Німеччині . В іронії Гейне
сконцентрована увага на всі нюанси суспільного життя тих часів.

У своїй праці кандидат філософських наук Колисюк Ірина Анатоліївна,

вважає, що іронія Гейне містить в собі всі суспільні суперечності не з
метою їх гармонізації й примирення, вона, навпаки, оголює і загострює
їх до кінця. У ній ведеться запекла боротьба між старим і новим, світлом
і темрявою, стражданням і надією, сумнівами та вірою; у ній звучить
скорбота і тріумф, жалоба й радість, і над усіма цими почуттями і
станами в собі всі почуття людського голосу, що йде від серця, яке кохає
і ненавидить. Саме цей підбадьорливий і натхненний сміх Гейне є
запорукою того, що прогресивний гуманістичний початок життя врешті-
решт візьме гору над силами чогось страшного і незвіданого.
Простежується поєднання іронії та лірики. У творах Гейне виступає
поетична своєрідність, принадна новизна в перекладі. У ній начебто
концентрується сміх із самого початку.

Іронія Гейне відкриває світу речі, котрі суспільство не помічає,

починаючи з психологічних явищ та суспільних відносин- це означає,
що Гейне передає через певну іронію важливість певних філософських
питань. Слід зазначити, що поетична антитеза займає значне місце у
«Книзі пісень».

Однією з особливостей збірки можна вважати опис пейзажів, де природа

виступає як жива істота: подібно герою вона сумує і радіє. Вірш ніби
надихає та дає відчути гармонією з самим собою. У поезії можемо
спостерігати образи фіалки, трави, жайворонка…
В іронії Гейне присутні розчарування та надія. Іронія сповнена натиску
життя, що призводить до боротьби з оточуючими проблемами, а й
навіть й людьми. Найяскравіше виступає ідейний зміст ранньої
гейнівської іронії у вірші «Розмова на петербурзькій галявині»:

«Я нову співаю пісню,

Наладнавши цитру дзвінко.

Та старий – ще Соломонів –

Текст у ній: «Гірка ти, жінко!»

Що їй, жінці, щирість друга,

Мужа віддане кохання!

Мов полин, гірка любові

Крапля в келиху остання.

Значить, чисту правду каже

Про гріх прокляття темне,

Що на тебе змій накликав,

Древня книга недаремно?

Змій на череві плазує

По усіх кущах і нині,

Й ти спокусливе прихильне

Слухаєш його шипіння.

Ах, як холодно і хмурно!

Сонце круки чорнокрилі

Облягли. Кохання й радість

Довго спатимуть в могилі.»

Іронія виникає тут від початку , можемо спостерігати взаємозв’язок

радісті та співчуття. Гейне показує нам ,що слід змиритися з певним
устроєм власних почуттів та не продовжувати жити пережитками
минулого. У своїй поезії Гейне бачив специфічну художню особливість,
прагнув глибше пізнати її соціально-політичний характер, розкрити її
ідейну суть.

Гейне пояснює необхідність існування прихованої іронії в німецькій

літературі пригніченим політичним становищем Німеччини, відсутністю
свободи думки, слова та друку. Шлях гейнівської іронії – від сумнівів
до викриття чогось таємного в душі .. Одразу спадає на думку «Ліричне
інтермеццо», де трагічна іронія живе в роздвоєній емоції, де почуття
звучать ніби ліричний парадокси. Головним чином це стосується
кохання поета і коханої. [2, с. 70]:

«А скажеш: «Я тебе люблю!» –

Тоді я гірко сльози ллю. »

(Переклад Д. Павличко);

«Тебе до болю обнявши, я

Від туги кохання загину!»

Між першою частиною цього вірша «Цілуй мене і не клянись...» і

другою – «Клянись, кохана моя!» можемо спостерігати приховану
іронію. У «Ліричному інтермецо», де емоції поета найбільш загострені,
зміст переповнений трагічними сумнівами.

У своєму іронічному стилі Гейне вбачав не тільки зображення складних

суперечностей німецької дійсності. «Іронія – головний герой трагедії»
[1, с.155] – цей афоризм поета у всій своїй парадоксальності є глибоким
вираженням критичного статусу іронічного методу Гейне, влучним
визначенням серйозного і пристрасного ідейного змісту його сміху. В
іронії Гейне бачимо специфічну художню особливість, найбільш
характерну для німецької реалістичної літератури; він чудово розумів її
історичну обумовленість, прагнув глибше пізнати її соціально-
політичний характер, розкрити її ідейну суть та суспільне коріння.

Іронія Гейне все більш наповнюється суспільно-критичним змістом. Вже

в останніх віршах «Повернення на батьківщину» об'єктом критики
стають риси спрямовані проти «націоналізму німецького міщанина»
(Енгельс) [2 Літературознавці завжди вбачали в саркастичній іронії
Гейне отруту, котра руйнує гармонійну красу правдивої поезії. Іронія
нізащо не руйнує те, що є життєвим, цінним, що насправді цінує поет.
Іронія Гейне – є цінним запереченням. Таке ствердження торкається
душі, дає наблизитися до самого серця гейнівської іронії. Не вбачаючи в
ній дієвості та цілеспрямованості, критики фактично стверджують, що
іронія Гейне нічого нового з собою не принесла і залишилась тією ж
самою романтичною грою. Іронії Гейне вся пригноблена матеріальним
становищем, насичена почуттями у нашому сучасному бурхливому
житті , тому вона і є актуальною на сьогоднішній день. Іронія – це
жорстокий суддя, устами якого поет говорить самому собі сувору
правду, примушуючи себе тверезо споглядати на речі [1, с. 163].

Шляхом розвитку іронії Гейне є рух від романтичних мрій до світу

реальних відносин. В іронії Гейне закладено прагнення до вирішення
серйозних суперечностей шляхом. Сам Гейне неодноразово
підкреслював високе ідейно-художнє призначення іронії. Він бачив в ній
силу поетичної правди. Він був прихильником її, тільки тоді, коли вона
мала в собі глибоку філософську ідею. Іронія живе в найсерйозніших
суперечливих почуттях самого поета, вона загострює і приводить їх до
пристрасного руху, вона хвилює серце і свідомість Гейне сумнівами та
цим самим рухає його вперед до нових ідеалів.

Погляди Гейне ніби доторкнулися та пройшли крізь час в майбутнє.

Адже головною ідеєю є боротьба із суперечностями , мрії про свободу та
можливість ділитися усіма своїми почуттями з оточенням. Реалістична
іронія , як індивідуальна особливість поетичного стилю Гейне, передає
глибоке відчуття поринути у свій власний світ , досягти гармонії та
вершини у своїй власній життєвій іронії .

Література :

1. Гіждеу С. Лірика Генріха Гейне. - М .: Художня література, 1983.

2. https://www.l-ukrainka.name/uk/Transl/HeineIntermezzo.html
3. І.А. Колисюк «Іронія в поезії Генріха Гейне»