Розділ 4.

ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМИ ЕЛЕКТРИЧНИХ

СИГНАЛІВ

4.1. Класифікація та характеристики електронно-

променевих осцилографів

Прилади, призначені для візуального спостереження,

вимірювання і реєстрації електричних сигналів, називають
осцилографами. Осцилографи дістали широкого застосування в різних
сферах людської діяльності.
Електронно-променеві осцилографи відносять відповідно з
ДСТУ 2681-94 до підгрупи С і за функціональним призначенням
ділять на наступні види: С1  універсальні; С2  швидкісні і
стробоскопічні; С8  запам’ятовуючі; С9 - спеціальні. Крім того,
виділяють осцилографи багатопроменеві, багатоканальні (двоканальні)
і цифрові.
В електронно-променевих (електронних) осцилографах для
спостереження і вимірювання параметрів сигналу використовують
екран електронно-променевої трубки. В основу роботи такого
осцилографа покладений принцип керування електронним променем
трубки самим досліджуваним сигналом.
Універсальні електронні осцилографи мають більші можливості.
Вони дозволяють спостерігати параметри різних сигналів в широкому
діапазоні напруг (від часток мілівольт до сотень вольт) і частот (до
десятків мегагерц). В універсальних осцилографах досліджуваний
сигнал подається через канал вертикального відхилення на вертикальні
пластини відхилення, а розгортання зображення здійснюється через
пластини горизонтального відхилення за рахунок використання
сигналу розгортання.
Швидкісні осцилографи відрізняються від універсальних
наявністю вузлів, що забезпечують спостереження імпульсних
сигналів наносекундної тривалості. Такими вузлами є: спеціальний
генератор розгортання, електронна трубка з вертикальною
відхиляючою системою, типу «хвиля, що біжить». Смуга пропускання
таких осцилографів складає кілька сотень мегагерц.

1
 Стробоскопічні осцилографи, як і швидкісні, забезпечують
спостереження коротких імпульсів (від часток наносекунд до одиниць
мікросекунд), однак у цьому випадку не потрібне застосування
спеціальних електронно-променевих трубок. Ефект досягається за
рахунок одержання широкої еквівалентної смуги пропускання (тисячі
мегагерц). Зображення досліджуваного імпульсу на екрані електронної
трубки стробоскопічного осцилографа здійснюється шляхом
дискретизації сигналу. Виробляється зчитування окремих дискретних
значень досліджуваного періодичного сигналу — і він відтворюється
на екрані у вигляді сукупності крапок, що світяться та утворюють
осцилограму.
Запам’ятовуючі осцилографи мають здатність зберігати
зображення сигналів протягом тривалого часу і тому зручні для
дослідження однократних і рідкоповторюваних сигналів. Такий ефект
досягається завдяки застосуванню спеціальних електронно-
променевих трубок з накопиченням заряду.
Спеціальні осцилографи призначені для спостереження
складних сигналів, наприклад телевізійних.
Багатопроменеві осцилографи на відміну від однопроменевих
забезпечують спостереження одночасно декількох процесів.
Електронно-променева трубка в таких осцилографах має особливу
конструкцію, що складається з декількох електронно-оптичних систем
і декількох систем відхилення.
Для одночасного дослідження двох і більше сигналів
використовують також багатоканальні осцилографи. У таких
осцилографах в тракті вертикального відхилення вмонтований
багатоканальний електронний комутатор, що забезпечує одержання
зображення декількох сигналів на однопроменевій трубці при
послідовній подачі цих сигналів до тракту вертикального відхилення.
Окремі типи і види осцилографів мають свої специфічні
характеристики. Разом з тим більшість осцилографів мають загальні
характеристики, які дозволяють порівнювати осцилографи між собою і
вибирати потрібні для проведення досліджень. Розглянемо основні
характеристики осцилографів.
Коефіцієнт відхилення K відх.  параметр, що характеризує
підсилювальні властивості каналу вертикального відхилення
осцилографа. K відх. визначається відношенням напруги вхідного
сигналу U до відхилення променя L , викликаному цією напругою:
K відх.  U / I . (4.1)
2
 Відхилення променя оцінюється в одиницях довжини або в
поділках сітки екрана осцилографа. Універсальні осцилографи мають
K відх. від десятків мікровольт до десятків вольт і в поділках шкали
(10мкВ/поділ.. ...10 В/поділ). Величину, зворотну K відх. називають
чутливістю.
S  1/ K відх.  L / U .
Таким чином, якщо K відх. визначає кількість напруги у вольтах,
необхідної для відхилення променя на один сантиметр або на одну
поділку, то S визначає величину відхилення світної плями в
сантиметрах при подачі на вхід напруги величиною 1 В.
Коефіцієнт розгортання K р — відношення інтервалу часу t
до відхилення променями L , викликаного напругою розгортання за
цей час:
K р  t / L . (4.1)
Інакше кажучи, коефіцієнтом розгортання вважаємо час,
необхідний для пробігу променем шляху в одну поділку (1 см) уздовж
осі X . K р оцінюється відношенням одиниці часу до одиниці довжини
або в поділках сітки екрана осцилографа [с/см], [с/поділ].
Звичайно осцилографи мають широкий діапазон зміни
коефіцієнта розгортання. Універсальні осцилографи характеризуються
коефіцієнтом розгортання від 10 с/см до 10 нс/см.
Замість коефіцієнта розгортання, часто використовують поняття
«швидкість розгортання»:
Vр  1/ K р  L / t
В універсальних осцилографах швидкість розгортання
змінюється від одиниць сантиметрів до десятків кілометрів в секунду.
Вхідний опір Rвх осцилографа вносить додаткову похибку
вимірювання. Щоб похибка була досить мала, необхідно забезпечити,
щоб Rвх. було значно більше вихідного опору джерела сигналу Rвих.
( Rвх.  100 Rвих ) . Звичайно Rвх.  1 МОм .
Вхідна ємність осцилографа Свх. . Як і Rвх. , вхідна ємність
вносить додаткову похибку. Свх. і вихідний опір джерела сигналу Rвих.
утворюють ланцюг з постійної часу  вх.  Rвих.Свх. , що подовжує фронт
 :
сигналу  ф.с. до  ф.с.

3
    ф.с.
 ф.с. 2
 (2, 2 вх. ) 2 . (4.3)
Вхідна ємність осцилографа досягає 40...50 пФ, а із
з’єднувальним кабелем перевищує 100 пФ.
Смуга пропускання — діапазон частот, у межах якого коефіцієнт
відхилення K відх. змінюється не більше ніж на 3 дБ
(3 дБ  20 lg U 0,707 / U max ) щодо його значення на деякій середній
частоті. Для універсальних осцилографів верхня частота досягає
десятків мегагерц, а для швидкісних - сотень мегагерц.
Варто мати на увазі, що при малому коефіцієнті відхилення
( 200 мкВ/см і нижче) і широкій смузі пропускання росте рівень
шумів, що затрудняє вивчення слабких сигналів.
Перехідна характеристика (ПХ) — це зміна миттєвих значень
напруг у часі при подачі на вхід стрибка напруги.

U
hв
1
0.9

hy
0.1

t
0 τн
τy

Рис. 4.1 .Перехідна функція

Основні параметри перехідної характеристики показані на рис.

4.1. На рисунку (ПХ):  н — час наростання, ПХ — це проміжок часу,
при якому сигнал наростає від 0,1 до 0,9 сталого значення;  у — час
встановлення ПХ — це проміжок часу, при якому сигнал наростає від
0,1 до сталого значення; h — висота (амплітуда) викиду ПХ.

4
 Параметри ПХ взаємно пов’язані зі смугою пропускання КВВ,
зокрема, вважається, що
 н  0,35 / f в ,
де f в — верхня частота смуги пропускання, МГц;  н — час
наростання ПХ, нс.
При дослідженні імпульсних сигналів рекомендується
дотримуватись конкретних співвідношень між тривалістю фронту
імпульсу  ф і часом наростання ПХ  н : для трикутного імпульсу —
 ф /  н  10 ; для дзвіноподібного — не менше 5; для трапецеїдального,
синусоїдального і синусоквадратичного — не менше 3 [55]. Похибка
вимірювання амплітуди і тривалості при цьому не перевищує 2 %.
При дослідженні прямокутних або трапецеїдальних імпульсів
тривалість їхнього фронту може бути порівняна з часом наростання
ПХ, тоді виміряна тривалість фронту  фі містить у собі і час
наростання  н , який варто виключити:
 н   фі2   н2 (4.4)
Крім розглянутих характеристик, осцилографи можуть
характеризуватися деякими додатковими параметрами: похибкою
вимірювання напруги, похибкою вимірювання часових інтервалів,
похибкою коефіцієнтів відхилення, похибкою коефіцієнтів
розгортання, межами переміщення променя по горизонталі, межами
переміщення променя по вертикалі, шириною лінії променя,
допустимої підсумкової величини постійної і змінної напруг на
закритих входах, похибкою калібраторів часових інтервалів і
калібраторів амплітуди та ін.
Залежно від кількісних значень окремих характеристик
осцилографи поділяють на чотири класи. Основними
характеристиками, що визначають клас осцилографа, є: основна
похибка вимірювання напруги, основна похибка коефіцієнта
відхилення, основна похибка вимірювання часових інтервалів, основна
похибка коефіцієнта розгортання. Так, основна похибка вимірювання
напруги і основна похибка вимірювання часових інтервалів для
осцилографів класу точності 1, 2, 3, 4 складає 3, 5, 10 і 12 %
відповідно. Основні похибки коефіцієнтів розгортання і відхилення
для зазначених класів точності осцилографів є також однаковими і
дорівнюють 2,5; 4; 8; 10 % відповідно.

5
 4.2. Електронно-променева трубка та принцип дії електронного
осцилографа

В універсальних осцилографах застосовують електронно-

променеві трубки (ЕПТ) з електростатичним формуванням і
керуванням променя (рис. 4.2).
Типова однопроменева трубка (ЕПТ) це - скляний балон, з якого
відкачане повітря і у якому розташовані катод, який підігрівається ( 
), модулятор (  ), фокусуючи анод ( А1 ), прискорюючий анод ( А 2 ),
горизонтально відхиляючі пластини (ВП x), вертикально відхиляючі
пластини (ВПy ), третій анод ( А 3 ). Можливі і інші додаткові
електроди. Внутрішня поверхня дна балона (екран Е) покрита
люмінофором, здатним світитися під дією бомбардування
електронами. Сукупність електродів  ,  , 1 ,  2 називається
прожектором. Електронний прожектор випромінює вузький пучок
електронів – електронний промінь, для цього на електроди прожектора
подають відповідні напруги.
Зміною від’ємної відносно катода напруги на модуляторі можна
змінювати інтенсивність електронного променя, тобто регулювати
яскравість світіння люмінофора. Напруга на першому аноді фокусує
потік електронів у вузький промінь, що дозволяє одержати на екрані
трубки світлу пляма малого розміру. Якщо фокусування по осях
трубки не однакове, то можливе спотворення осцилограми. Зазначене
явище називають астигматизмом. У деякі ЕПТ для усунення
астигматизму вводять спеціальні електроди. Висока додатна напруга,
прикладена до другого аноду, забезпечує збільшення швидкості
прольоту електронів до швидкості, необхідної для нормального
світіння люмінофора. Сформований електронний промінь проходить
між парами відхиляючих пластин ВПx і ВПy і під дією напруг,
прикладених до цих пластин, відхиляється відповідно по осях
координат X і Y, викликаючи зсув світлої плями на екрані трубки.
Напруга, прикладена до пластин, може змінюватись і тим самим
зміщувати промінь по екрану. (На рис. 4.2 показана спрощена схема
керування початковим встановленням променя.) Анод А3
призначений для додаткового прискорення електронів. Така
необхідність виникає при дослідженні сигналів з малою частотою
повторення або одиночних імпульсів, коли електронний промінь не
встигає збудити в достатній мірі люмінофор і яскравість світіння може

6
виявитися недостатньою. На анод А 3 подається більша додатна
напруга.
Таким чином, як видно із принципу дії ЕПТ, при подачі змінної
напруги на вертикально відхиляючі пластини, пляма, що світиться на
екрані, буде переміщатися по вертикалі. Якщо це переміщення буде
досить швидким (наприклад, f  50 Гц ), то на екрані вийде
вертикально світла пряма.
При подачі змінної напруги на горизонтальні відхиляючі
пластини на екрані утвориться горизонтальна світла лінія.
При подачі сигналу на обидві пари пластин буде одночасне
відхилення світної плями по вертикалі і горизонталі, а на екрані
осцилографа висвітиться рисунок, що називається осцилограмою. Вид
осцилограми залежить від характеру сигналів, що прикладаються до
пластин.
Для впорядкованого спостереження досліджуваного сигналу (що
прикладається до вертикальних пластин) у прямокутній системі
координат, на горизонтально відхиляючі пластини подається частіше
всього напруга U р , що лінійно зміняється в часі (рис. 4.3,а). Пляма, що
світиться, у цьому випадку буде переміщатися по екрану
горизонтально з постійною швидкістю.

7
Схема керування
Астигматизм
променем
+ _

Н К М
А1 А2 ВПy ВПx

А3 +

- + Uг.вдх Uв.вдх
Яскравість Фокус
+ +

Зміщення по осі х Зміщення по осі у

Рис.4.2. Будова електронно-променевої трубки

8
 Uc
Uc
t t
Tc Tc

I II

Uр III
Uр
t t
Tр Tр I II III

a) б)

Рис.4.3. Формування осцилограми: а – при Тр= Тс; б – при Тр<Тс

Сигнал (напруга), що забезпечує горизонтальний рух променя,

називають напругою розгортки, а слід, утворений променем на екрані
ЕПТ під дією напруги розгортки, прийнято називати розгорткою.
Розглянемо процедуру утворення зображення на екрані ЕПТ при
впливі на пластини синусоїдального досліджуваного сигналу (U c ) і
лінійної напруги розгортання (U р ) . При цьому, якщо період
пилкоподібної напруги розгортання (Tр ) дорівнює періоду сигналу
(Tc ) а тривалість зворотного ходу дорівнює нулю, то після закінчення
першого циклу розгорнення світла пляма миттєво повертається у
вихідне положення, а наступні цикли розгорнення зображення будуть
накладатися на ті самі місця екрана, у результаті зображення буде
нерухомим.
Якщо Tр  Tc , то зображення сигналу не буде залишатися
нерухомим. Нескладно простежити (рис. 4.3.б), що в цьому випадку
буде створюватися відчуття руху зображення в одну або іншу сторону
залежно від співвідношення Tр  Tc або Tc  Tр .
Таким чином, для забезпечення стійкого зображення необхідно
виконати умову Tр  Tc .
9
 Зображення також залишиться стійким, якщо Tр  nTc . У цьому
випадку в одному періоді розгортки буде укладатися n періодів
сигналу.
Конструктивно забезпечити рівність періоду сигналу і напруги
розгортання тривалий час складно через обмежену стабільність
генераторів розгортання. Принципове рішення цього завдання
можливо лише при синхронізації сигналу розгортання досліджуваним
сигналом.

4.3. Структурна схема осцилографа

Схема універсального осцилографа складається із наступних

основних компонентів (рис. 4.4):
 електронно-променева трубка;
 канал вертикального відхилення променів Y (КВВ);
 канал горизонтального відхилення променів X (КГВ);
 канал керування і модуляції променя за яскравістю;
 калібратори.

4.3.1. Канал вертикального відхилення

Цей канал забезпечує передачу досліджуваного сигналу від

входу осцилографа до пластин Y з мінімально допустимим
спотворенням з рівнем, що забезпечує його зображення на весь екран
ЕПТ.
До складу каналу Y входять: вхідний пристрій, що складається
з розділювального конденсатора і атенюатора; лінії затримки;
підсилювача каналу вертикального відхилення (ПКВВ).
Розділювальний конденсатор, що комутується, вмикається до
схеми через перемикач S1 . При відмиканні конденсатора
забезпечується спостереження на екрані осцилографа повного сигналу,
тобто його постійної і змінної складових (вхід «Відкритий», умовне
позначення «  »). При увімкненні конденсатора забезпечується
спостереження тільки змінної складової сигналу (вхід «Закритий»,
умовне позначення «~»). Відмітимо, що в осцилографах, де в каналі
вертикального відхилення використовуються підсилювачі постійного

10
струму, розділювального конденсатора немає і вхід КВВ
безпосередньо з’єднаний з входом підсилювача, що має безпосередні
зв’язки між каскадами.
Атенюатор (вхідний подільник напруги) — призначений для
каліброваного східчастого послаблення рівня вхідного сигналу в ціле
число разів, тобто він дозволяє встановити рівень досліджуваного
сигналу таким, щоб перший каскад підсилювача працював у лінійному
режимі і вносив мінімальні нелінійні спотворення. Атенюатор
забезпечує також високий вхідний опір і малу вхідну ємність.
Перемикач атенюатора має кілька фіксованих положень, які
позначаються відношенням «Вольт/поділ». Якщо осцилограф
призначений для дослідження широкосмугових імпульсних сигналів,
то поряд з високоомним входом передбачається і низькоомний (50 або
75 Ом), що є навантаженням для коаксіального кабелю, по якому
передається досліджуваний сигнал на екран ЕПТ, і тим самим
підвищує чутливість осцилографа. У підсилювачі каналу
вертикального відхилення забезпечується підсилення досліджуваного
сигналу до величини, зручної для його спостереження. Підсилювачі
каналу вертикального відхилення мають два каскади:
попередній підсилювач каналу вертикального відхилення
(попередній ПКВВ);
прикінцевий підсилювач каналу вертикального відхилення
(прикінцевий ПКВВ).
.

11
 S1 Канал вертикального відхилення =Y=
S5
=Y=
Атенюатор Попередній Кінцевий
ПВВ підсилювач
∆t
Вольт/поділ. Чутливість
Підсил.

=X=
S4
S2 S3 S6
=X=
Схема ПП Генератор
синхронізації розгортки ПГВ

Рівень Стаб. x
0,2
Тривал

Від мережі Час/поділ. Калібрування

тривалості
Канал горизонтального ПСБ
відхилення

Канал керування і модуляції

променя з яскравості
=Z= Калібратор Калібратор Схема керування
амплітуди і тривалості променем
тривалості (по міткам часу)

Рис.4.4. Структурна схема універсального осцилографа

12
 Попередній підсилювач каналу вертикального відхилення
призначений для підсилення досліджуваних сигналів в смузі
пропускання осцилографа при мінімально допустимих амплітудних,
частотних і фазових спотворювань. В попередньому підсилювачі, як
правило, здійснюється плавне регулювання коефіцієнта підсилення
(потенціометри «Чутл.» і «Підсилення»). Вихідний каскад
попереднього підсилювача навантажується на низькоомну лінію
затримки, тому його вихідний опір також низькоомний, тобто
забезпечується узгодження його вихідних параметрів з параметрами
лінії затримки.
Кінцевий підсилювач каналу вертикального відхилення
призначений для створення двох симетричних протифазних напруг,
достатніх для відхилення променя ЕПТ у межах екрану по вертикалі.
Такі підсилювачі (каскади підсилювачів) називають парафазними.
Вони забезпечують сталість потенціалу середньої лінії між пластинами
при змінному розмірі досліджуваного сигналу. Кінцевий підсилювач
працює на ємнісне навантаження, що складається з паралельно
з’єднаних ємкостей відхиляючих пластин, ЕПТ і паразитних ємностей
монтажу.
Лінія затримки забезпечує спостереження переднього фронту
імпульсного сигналу при запуску розгортки самим досліджуваним
сигналом. У цьому випадку генератор розгортки осцилографа
внаслідок своєї інерційності виробляє лінійну пилкоподібну напругу,
що розгортається, з деяким запізнюванням tзап. стосовно
досліджуваного (запускаючого) імпульсу. Це приводить до того, що
початкова частина імпульсу не буде розгорнута на екрані (рис. 4.5,а).
Для усунення зазначеного недоліку потрібно, щоб сигнал
розгортки надходив на пластини X раніше, ніж досліджуваний сигнал
на пластини Y . Для цього останній потрібно затримати на деякий
інтервал t  tзап. . Ця затримка здійснюється за допомогою лінії
затримки (рис. 4.5,б). Лінія затримки повинна бути досить
широкосмуговою, не мати неоднорідностей і добре узгоджується з
попереднім і наступним каскадами схеми. Загальна вимога до лінії
затримки — не вносити спотворень у КВВ.
Розглянута типова схема КВВ у деяких осцилографах
ускладнюється, що дозволяє розширити їх вимірювальні можливості.
Частіше застосовують двоканальні схеми і КВВ з диференціальним
підсилювачем.

13
 UY
UY
t
t
UX
UX
tзап t tзап
t

UY

а)
б)

Рис.4.5. Часові діаграми: а – при відсутності лінії затримки;

б – при наявності лінії затримки

Двоканальні осцилографи мають два окремі вхідні ланцюги, які

по черзі комутуються до підсилювача вертикального відхилення (рис.
4.6).
Звичайно використовують два режими комутації каналів А і Б:
режим поперемінного доступу («поперемінно») і режим переривання
(«переривчасто»).
У режимі поперемінного доступу електронний комутатор
змінює канали А і Б, підключаючи їх по черзі через один цикл
горизонтальної розгортки.
Якщо тривалість розгортки значно менша часу післясвітіння
ЕПТ, то на екрані забезпечується стабільне зображення сигналів у
каналах А та Б. У цьому режимі комутатор звичайно синхронізується
від генератора розгортки каналу горизонтального відхилення.

14
 0
Атенюатор

до
Від КГВ Електронний ЕПТ
Лінія Підсилювач
комутатор
затримки КВВ
Вхід Б

 4
Рис. 4.6. Вхідні ланцюги двоканального осцилографа
з електронним комутатором
Вхід А
Атенюатор

до
Диференційний ЕПТ
Лінія Підсилювач
підсилювач затримки КВВ

Атенюатор

Вхід Б

Рис.4.7. Вхідні ланцюги двоканального осцилографа

з диференційним підсилювачем

У режимі переривання комутатор працює без синхронізації з

високою частотою (від 100 до 500 кГц). Канали А і Б при цьому
перемикаються багаторазово за час одного прямого ходу розгортання.
У результаті невеликі фрагменти сигналів у каналах А і Б
підключаються поперемінно до підсилювача вертикального
відхилення і відображаються на екрані ЕПТ.
15
 Канали вертикального відхилення з диференційним
підсилювачем (ДП) реалізують відповідно до структурної схеми,
наведеної на рис. 4.7.
При подачі на входи осцилографа двох сигналів різної
амплітуди на виході диференціального підсилювача виходить один
сигнал, пропорційний різниці цих амплітуд.
Така властивість ДП дозволяє досліджувати сигнал окремими
частинами. На один вхід подається досліджуваний сигнал, а на другий
вхід — постійна напруга, величину якої можна змінювати. Змінюючи
величину постійної напруги, можна виділити необхідну ділянку
сигналу, тому що на екрані трубки буде відтворюватися та частина
досліджуваного сигналу, що за амплітудою близька до рівня постійної
напруги.
Осцилограф із диференційним підсилювачем дозволяє також
досліджувати сигнали при значному рівні перешкод. На один вхід КВВ
подається сигнал з перешкодою, а на інший вхід - тільки перешкода. В
результаті досліджуваний сигнал підсилюється, а перешкода
подавляється.

4.3.2. Канал горизонтального відхилення

Канал горизонтального відхилення (КГВ) X називають також

каналом розгортки. Він призначений для створення або посилення
сигналу, що викликає горизонтальне переміщення променів із заданою
швидкістю. При цьому напруга розгортання може створюватися як
генератором, що входить до складу КГВ, так і подаватися від
зовнішнього джерела. В обох випадках напруга розгортання
підсилюється підсилювачем каналу горизонтального відхилення (КГВ)
і подається до горизонтально відхиляючих пластин.
Залежно від форми напруги, що розгортає, а також схеми подачі
цієї напруги на горизонтально відхиляючі пластини, розрізняють
лінійну (пилкоподібну), синусоїдальну і кругову розгортку.
Основним видом розгортки є лінійна. Вона реалізується шляхом
подачі на горизонтально відхиляючі пластини лінійно змінної
(пилкоподібної) напруги. При цьому зображення сигналу на екрані
відбувається в прямокутній Декартовій системі координат, зручній для
спостереження.

16
 Основними елементами КВВ в більшості осцилографів є: схема
синхронізації, вузол керування, генератор розгортання, підсилювач
каналу горизонтального відхилення (див. рис. 4.4).
Генератор розгортки є найважливішим елементом КГВ. Він
призначений для отримання пилкоподібної напруги розгортки, що
подається через ПГВ на горизонтально відхиляючі пластини. Принцип
побудови і схемна реалізація генератора розгортки можуть бути
різними (див. рис. 8.5). Однією із найважливіших вимог до генераторів
пилкоподібної напруги (ГПН), що використовується в осцилографах, є
лінійність прямого ходу. Чим більш лінійна розгортка, тим точніше
відтворення досліджуваного процесу і тим менше похибка
вимірювання. Процес впливу лінійності на якість зображення
досліджуваного сигналу пояснюється на рис. 4.8.
Тривалість прямого ходу розгортки tпр визначає швидкість руху
променя в горизонтальному напрямку і впливає на яскравість світіння
осцилограми.
У більшості ГПН зміна тривалості розгортки здійснюється
перемикачем, що прийнято позначати «Час/поділ.» і тарувати мс/поділ.
або мкс/поділ.

Up

Up
t

Рис.4.8. Вплив лінійності розгортки на якість осцилограми

17
 Розмір зображення сигналу на екрані ЕПТ по горизонталі
пропорційний амплітуді пилкоподібної напруги. Амплітуда напруги
розгортки повинна бути достатньою для відхилення променя на всю
ширину ЕПТ.
Плавне регулювання тривалості всередині діапазону
здійснюється потенціометром «Тривалість». Калібрована розгортка,
тобто коли відхиленню променя по горизонталі відповідає визначеній
тривалості, здійснюється при фіксованому положенні потенціометра
«Тривалість».
Підсилювач горизонтального відхилення (ПГВ) —
призначений для підсилення напруги розгортки до рівня, що
забезпечує одержання розгортки на весь екран. Крім того, ПГВ може
підсилювати сигнали розгортки, що подаються безпосередньо на вхід
каналу горизонтального відхилення. У цьому випадку власний
генератор розгортання відмикається.
У ПГВ розміщують деякі важелі керування роботою
осцилографа. Так у більшості осцилографів в ПГВ здійснюється
фіксована зміна підсилення напруги розгортки в число разів, що
дорівнює коефіцієнту множення (перемикач «Множення»), а також
плавна зміна підсилення при калібруванні КГВ підстроювальними
елементами.
У схемі синхронізації формуються короткі однополярні
імпульси з періодом проходження, рівним або кратним періоду
синхронізуючого сигналу. Для цього в схемі синхронізації є спеціальні
формуючі каскади. Залежно від того, яке джерело сигналу за
допомогою перемикача використовується для формування імпульсів,
що запускають (синхронізуючих) генератор розгортки, розрізняють
три види (роди) синхронізації: внутрішню, зовнішню, від мережі.
При внутрішній синхронізації джерелом синхросигналу є сам
досліджуваний сигнал, що подається із КВВ. При зовнішній
синхронізації керування розгортанням здійснюється від зовнішнього
джерела, сигнал якого подається на вхід КГВ.
При синхронізації від мережі джерелом сигналу синхронізації
генератора розгортання служить напруга мережі електроживлення
осцилографа.

18
 Uc

Tc Tp t
а)
Up

б) t

Рис.4.9. Осцилограма при лінійній розгортці

В схемі синхронізації є, як правило, перемикач полярності

синхросигналу і підсилювач з регулятором рівня напруги, що запускає
(потенціометр «Рівень»). Напруга запуску визначає рівень
спрацьовування каскадів, що формують імпульси запуску на виході
схеми синхронізації.
Керуючий пристрій (КП) призначений для формування
імпульсів, керуючих роботою генератора розгортання. Схемна
реалізація КП може бути різноманітною. Найчастіше це
мультивібратор або тригер, що виробляє прямокутні імпульси. У
сучасних осцилографах використовуються універсальні КП, що
працюють у неперервному режимі і режимі очікування. Переведення
КП в режим очікування або в неперервний режим роботи здійснюється
плавно за допомогою регулятора «Стабільність».
Пристрій порівняння і блокування (ППБ) призначений для
блокування роботи КП на час існування перехідних процесів у
генераторі розгортання після закінчення в ньому циклу формування
лінійної напруги розгортки. В результаті подачі сигналу з ППБ на КП
останній не реагує на імпульси запуску, які поступають зі схеми

19
синхронізації, і перебуває у вихідному стані до закінчення зворотного
ходу (Т зх ) і перехідного процесу в генераторі розгортки.
Динаміку роботи КГВ розглянемо при найбільш характерних
режимах розгортки.
В автоколивальному неперервному режимі генератор
розгортання працює неперервно незалежно від наявності сигналу. Цей
режим використовується для спостереження сигналів з невеликою
шпаруватістю або для спостереження одного або декількох періодів
сигналу.
Приклад осцилограми подачі на вхід осцилографа послідовності
імпульсів (рис. 4.9,а) і лінійної періодичної розгортки (рис. 4.9,6)
показаний на рис. 4.9,в.
Процес синхронізації для даного випадку розглянемо на
прикладі, коли як пристрій керування використовується
мультивібратор, що синхронізується короткими імпульсами [55]

Uс

Uкп

t
Твлас Тсин

Рис.4.10.Часові діаграми процесу синхронізації

Імпульси синхронізації від’ємної полярності надходять на вхід

синхронізації мультивібратора.

20
 Період власних коливань (Т влас. ) мультивібратора
встановлюється більшим від періоду проходження синхроімпульсів
(Т син. ) , і тому синхроімпульси змушують мультивібратор
перевертатися в моменти приходу імпульсів.
Дійсно, в момент надходження від’ємного синхроімпульсу (U с )
на вхід синхронізації в мультивібраторі відбувається релаксаційний
процес, період коливань мультивібратора коротшає і стає рівним
періоду проходження синхроімпульсів (рис. 4.10).
Для стійкої осцилограми потрібно забезпечити необхідне
співвідношення між Т влас. і Т син. а також правильно вибрати величину
імпульсу синхронізації.
Зазначені параметри підбирають звичайно експериментально
при роботі з осцилографом. Спочатку при мінімальній напрузі
синхронізації підбирають Т влас. , що приблизно дорівнює періоду
досліджуваного сигналу, а потім при сповільненні руху осцилограми
вводять сигнал синхронізації. По черзі підбираючи Т влас. і U с ,
намагаються повного синхронізму, тобто стійкого зображення
осцилограми.
Розглянутий режим неперервної роботи генератора розгортки
практично не придатний для спостереження імпульсів з великою
шпаруватістю. Дійсно, якщо період розгортання зробити рівним
періоду проходження сигналу, то зображення імпульсу буде вузьким.
Якщо ж період розгортання порівняємо із тривалістю імпульсу, то
зображення буде блідим і нестійким, що пояснюється тим, що за
період повторення імпульсів відбувається багато пробігів променя, але
лише один співпадає із досліджуваним імпульсом і відображає його.
Для спостереження сигналів із великою шпаруватістю, а також
неперіодичних однократних сигналів в осцилографах передбачається
режим очікування.
В режимі очікування, генератор лінійної розгортки починає
працювати тільки з появою на вході осцилографа досліджуваного
сигналу (на рис. 4.11 вхідний сигнал U сиг показаний з врахуванням
затримки t лз ).
Під впливом вхідного сигналу з виходу схеми синхронізації на
керуючий пристрій надходять імпульси, що запускають (U с ) , які
переводять КП з вихідного стану в робочий. Керуючий пристрій
виробляє прямокутний імпульс (U кп ) , а в генераторі розгортання

21
починає наростати напруга прямого ходу (U р ) . Тривалість
прямокутного імпульсу визначає час прямого ходу променя (див. рис.
4.11).

Uсигu

t
Uс tлз

Uкп

Uр t

Ucр

Uбл t

Рис.4.11. Часові діаграми роботи ПГВ в режимі очікування

Сигнал пилкоподібної форми надходить на ПГВ і одночасно на

вузол блокування. При досягненні пилкоподібним імпульсом
встановленого рівня порівняння (U ср ) керуючий пристрій
повертається у вихідний стан і прямій хід припиняється. В пристрої
формування починається спад напруги (зворотний хід), і вона також
повертається у вихідний стан. У зв’язку з різким переходом від
22
прямого ходу до зворотного в пристрої формування пилкоподібних
імпульсів виникає перехідний процес, до закінчення якого керуючий
пристрій не повинен реагувати на імпульси, що запускають, тобто
повинен перебувати у вихідному стані. Ця вимога реалізується за
допомогою вузла блокування, де виробляється сигнал блокування
(U бл ) , який надходить на вузол керування. Процес «гальмування»
переходу керуючого пристрою від вихідного стану до робочого
називається блокуванням генератора розгортки.
Таким чином, в режимі очікування напруга розгортання
виробляється тільки при наявності спеціального сигналу запуску.
Після того, як під дією напруги розгортання, промінь робить один
прямий і один зворотній ходи, генератор розгортки припиняє роботу і
«чекає» приходу наступного імпульсу запуску.
Одноразовий режим забезпечує одиночний запуск розгортки.
Цей режим використовується для спостереження одиночних і
неперіодичних сигналів. Для фіксації результатів застосовується
фотографування або трубка із значним післясвітінням.
Розглянуті режими роботи КГВ аналізувалися для випадку
лінійної розгортки. При проведенні деяких досліджень за допомогою
осцилографа на його горизонтальні пластини подається не
пилкоподібна, а синусоїдальна напруга U x sin t , тобто здійснюється
синусоїдальна розгортка. В цьому випадку, як і при лінійній розгортці,
лінія розгортання це - горизонтальна лінія, але швидкість переміщення
променями змінюється за синусоїдальним законом. Миттєве значення
відхилення променя по горизонталі:
x(t )  U x hx sin t  a sin t ,
a
де — амплітуда відхилення променя по горизонталі.
Синусоїдальна розгортка має практичний інтерес, коли на
вертикально відхиляючі пластини також подається синусоїдальний
сигнал U y , зсунутий по фазі відносно U x на кут  . В цьому випадку
на екрані ЕПТ з’являється фігура Ліссажу, форма якої залежить від
амплітуд відхилень електронного променя по вертикалі, горизонталі,
початкової фази однієї з напруг і описується рівністю: [25]
b
y  ( x cos   a 2  x 2 sin  ) , (4.5)
a
де b — амплітуда відхилення променя по вертикалі.
Формула (4.5) є рівнянням еліпса, тобто фігура Ліссажу на
екрані в розглянутому випадку - еліпс.

23
 Залежно від фазового зсуву між відхиляючими напругами U x і
U y форма і нахил еліпса буде змінюватися:
якщо   0, то y  (b / a) x ;
якщо   1800 , то y  (b / a) x ;
тобто в цих випадках еліпс вироджується в прямі, нахилені під
кутом до осі x :
  arctg (  b / a) .
При a  b прямі нахиляються під кутом 450 або 1350 до
горизонтальної осі відповідно:
якщо   900 , або 2700 , то ( x 2 / a 2 )  ( y 2 / b 2 )  1 . Це рівняння
еліпса з півосями, що збігаються з осями координат. При a  b  r
осцилограма приймає вигляд кола з радіусом r ( x 2  y 2  r 2 ) (див.
табл. 4.1).
Таким чином, форма і нахил еліпса є ознаками фазового зсуву
між відхиляючими напругами. Якщо сигнали U y і U x мають нерівні
частоти і початкові фази, то фігури Ліссажу приймають більше
складний вигляд. Синусоїдальна розгортка застосовується для
вимірювання частоти, фазового зсуву, параметрів модульованих
коливань і інших величин.
Для вимірювання фазового зсуву і порівняння частот двох
сигналів часто використовується кругова (еліптична) розгортка,
отримана на основі синусоїдальної. Для цього на входи осцилографа
подаються гармонічні сигнали від одного джерела, але зсунуті по фазі
на 90° за допомогою фазообертаючого ланцюжка. На екрані
осцилографа виходить осцилограма у вигляді кола або еліпса — лінія
кругового розгортання.
Тут важливо наголосити, що протягом періоду напруги, що
розгортає, світла пляма робить один оберт по колу, тобто число
обертів у секунду дорівнює частоті напруги, що розгортає. В процесі
дослідження з використанням кругової розгортки вхідний сигнал
подається, як правило, на модулятор ЕПТ через канал Z .

24
 Up1 3 4
2 9
8

5 6 11
7

t 1 10

а)

Up2
3
4

2
t 5 6

б)

Рис.4.12 Ілюстрація розтягнутої розгортки

Крім розглянутих типових режимів роботи КГВ, при проведенні

осцилографічних вимірювань виникає необхідність застосування
спеціальних розгорток, наприклад для детального розгляду окремих
ділянок досліджуваного сигналу. Розглянемо деякі з цих режимів [14].
Розтягнута розгортка реалізується за рахунок додаткового
підсилювача напруги генератора розгортки (рис. 4.12). При цьому
частина осцилограми може виходити за межі екрана, але шляхом зсуву
променя по горизонталі встановлюється зображення частини сигналу,
що підлягає детальному вивченню.
Затримана розтягнута розгортка реалізується з використанням
двох генераторів розгортки КГВ. В цьому режимі основна розгортка
запускається імпульсом у момент t (рис. 4.13,а), а момент запуску
швидкої розгортки t2 визначається регульованим рівнем запуску,
тобто затримка запуску другого генератора розгортки регулюється, що
дозволяє вибирати ділянку для детального вивчення (розтягання в
часі). В цьому випадку на екрані видно тільки розтягнутий сигнал за
рахунок генератора Б, а генератор розгортки А використовується як
генератор часу затримки.

25
 Якщо момент t2 (рис. 4.13,а, 6, в) передує точці 7 (рис. 4.13,в),
то сигнал на екрані осцилографа в режимі затриманого розтягнутого
розгортання буде мати вигляд, показаний на рис. 4.13,е.

Генератор А

8
9
t1
а)
7
10

t1
б)
д)

Генератор Б

t1 t2
8 9
в)
7
10 11

t2
г) е)

Рис.4.13. Ілюстрація затриманої розтягнутої розгортки

Затримана розгортка може бути реалізована і іншим способом.

Сигнал, який надходить, (рис. 4.13,а) запускає пристрій затримки, а
наприкінці імпульсу затримки (рис. 4.13,в) вмикається генератор
розгортки. Регулюючи величину затримки, як і в розглянутому
випадку, можна переміщати розтягнуту ділянку зображення і
розглядати різні частини сигналу.

26
 4.3.3. Канал керування і модуляції променя за яскравістю
(канал Z)

Цей канал призначений виконувати наступні функції:

 встановлення необхідної яскравості світіння променя ЕПТ;
 підсвічування (гасіння) розгортки під час прямого
(зворотного) ходу променя;
 модуляцію за яскравістю зображення сигналу.
Керування яскравістю світіння променя ЕПТ і його фокусування
здійснюється вручну (див. рис. 4.2) ручками «Яскравість», «Фокус», а
також потенціометром «Астигматизм» шляхом зміни рівня напруги на
відповідних електродах трубки.
«Підсвічування» розгортки здійснюється під час прямого ходу
променя для одержання більш яскравого його зображення, а «гасіння»
розгортки — під час зворотного ходу променя для того, щоб
зворотного ходу розгортання не було видно на зображенні сигналу.
«Підсвічування» і «гасіння» (блокування) здійснюються автоматично
шляхом подачі на електроди ЕПТ (модулятор) імпульсів напруги
відповідної полярності. Імпульси повинні збігатися за часом із прямим
(підсвічення) і зворотним (гасіння) ходами променя. Вихідним
сигналом для формування імпульсів служить генератор розгортки, що
функціонально пов’язаний з електродами ЕПТ через підсилювач
каналу Z . Використовування підсвічування (гасіння) особливо
важливо при роботі КГВ в режимі очікування.
Модуляція променя за яскравістю світіння здійснюється
зовнішнім сигналом і дозволяє бачити в складних сигналах тільки ті
його частини, які збігаються за часом із зовнішнім сигналом. Для
подачі зовнішнього модулюючого сигналу в осцилографах, як
правило, передбачається спеціальний вхід, що називається входом Z .
Відзначимо, що є електронно-променеві трубки, у яких промінь
не гаситься, а виводиться за межі екрану за допомогою додаткових
(блокуючих) пластин, що входять до складу електронного
випромінювача.

4.3.4. Калібратори рівня та часових інтервалів

Практично в кожному осцилографі є калібратори рівня

(амплітуди) і часових інтервалів (тривалості). Зазначені калібратори це
- генератори сигналів з точними значеннями амплітуди і частоти.

27
 Калібратори рівня і часових інтервалів призначені для
вимірювання рівня напруги і часових параметрів досліджуваного
сигналу методом порівняння, а також для перевірки правильності
калібрування шкали перемикача коефіцієнта відхилення каналів
вертикального і горизонтального відхилень променя.
Перевірка правильності калібрування каналів осцилографа
означає перевірку їхньої чутливості до відхилення променя. Перевірка
здійснюється шляхом подачі на входи сигналу калібраторів і
порівняння розміру зображення цього сигналу з встановленим
значенням відповідного коефіцієнта відхилення по вертикалі і
горизонталі.
Часто один і той самий сигнал генератора використовується для
калібрування каналу вертикального відхилення (калібрування
коефіцієнта відхилення за амплітудою сигналу) і каналу
горизонтального відхилення (калібрування коефіцієнта розгортки за
часом).
4.4. Цифрові осцилографи

Один з основних напрямків вдосконалювання осцилографів

передбачає широке використання в їх схемах цифрових методів
обробки сигналів і мікропроцесорів. Структура побудови сучасного
цифрового осцилографа залежить від обсягу і характеру функцій,
накладених на мікропроцесорну систему, яка використовується.
Порівняно проста схема цифрового осцилографа подана на рис.
4.14. Це цифровий запам’ятовуючий осцилограф (ЦЗО) [33].
В момент ti за командою мікроконтролера (МК) в АЦП
починається перетворення вхідної напруги U (t ) . В результаті напруга
U (ti ) перетворюється в числовий код і записується в
запам’ятовувальний пристрій (ЗП). Процес запам’ятовування значень
U (ti ) триває до заповнення призначених для цього елементів пам’яті
ЗП. При необхідності за командою МК із пам’яті ЗП в певній
послідовності вибираються числа і подаються на ЦАП, де
перетворюються у відповідні напруги U (ti ) . Далі ці напруги через
прикінцевий підсилювач подаються на вертикально відхиляючі
пластини. В результаті при наявності розгортки на екрані
відображається послідовність світлових крапок, а при наявності блоку
інтерполяції - розгорнута осцилограма.
Функції генератора розгортки в даній схемі може виконувати
ЦАП, керований сигналами, що надходять на його вхід від
28
мікроконтролера. На виході ЦАП утвориться ступінчаста змінна
напруга, близька до лінійно змінної. Швидкість розгортки при цьому
визначається швидкодією ЦАП і мікроконтролера.
Сучасні ЦЗО забезпечують практично необмежений час
зберігання інформації, можливість відтворення ділянок сигналу, що
запам’ятовується. Разом з тим невисока швидкодія АЦП обмежує
максимальну частоту досліджуваних сигналів (40 Мгц).
Більш широкі можливості мають цифрові осцилографи з
програмним керуванням на основі мікропроцесорних систем.
Структура таких осцилографів подібна до структури обчислювальних
машин (рис. 4.15).

Вхід Y
Підсилювач
Вхідний АПЦ ЗП ЦАП Y
блок Y

U(t) ЕПТ

Мікро-
контролер Підсилювач
Схема ЦАП
синхронізації X
X
Вхід
синхронізації

Рис.4.14. Структурна схема цифрового запам’ятовуючого

осцилографа

Досліджуваний аналоговий сигнал U (t ) надходить на вхідний

пристрій, де здійснюється узгодження його параметрів з АЦП, а також
автоматичне перемикання каналів при багатоканальному
осцилографуванні. Крім того, тут за допомогою вмонтованих
вимірювачів можуть визначатися амплітудні і часові параметри
досліджуваного сигналу.
Після АЦП послідовність кодів інформативних параметрів
сигналу через внутрішній інтерфейс подається в ЗП, до складу якого
входить:

29
 U(t) ЗП
Вхідний
АПЦ ОП
пристрій ОЗП ЗППК ЗПСІІ

Внутрішній інтерфейс

ДІС
П Зовнішній
до ЕОМ
інтерфейс

СС

Рис.4.15. Узагальнена структурна схема цифрового осцилографа

з програмним керуванням

оперативний запам’ятовуючий пристрій (ОЗП), що має високу

швидкість запису сигналів, які надходять із частотою дискретизації;
запам’ятовуючий пристрій програм керування (ЗППК), що
забезпечує зберігання програм математичної і логічної обробки
результатів вимірювань і програм керування осцилографом;
запам’ятовуючий пристрій службової інформації (ЗПСІ),
призначений для зберігання виведеної на екран числово-літерної і
іншої знакової інформації.
Із ЗП сигнали надходять у процесор П, або через зовнішній
інтерфейс на зовнішні пристрої і ЕОМ.
В якості процесора у цифровому осцилографі можуть
використовуватися мікропроцесорні комплекти, а також мікро- і міні
ЕОМ. Наявність мікропроцесорної системи дозволяє повністю
автоматизувати роботу осцилографа. Процесор здійснює вибір і
завдання режимів роботи осцилографа, обробку результатів
вимірювання, зв’язок осцилографа з оператором і зовнішніми
пристроями і інші операції.
На пристроях відображення цифрових осцилографів можна
спостерігати не тільки осцилограми сигналів, але і числові значення
ряду його параметрів. Оскільки в розглянутому осцилографі є
30
можливість вимірювати параметри сигналів на його вході, а не на
виході каналу вертикального відхилення як в аналогових
осцилографах, то числові значення параметрів сигналу
відображаються з високою точністю.
Сучасні цифрові осцилографи при широкому використанні
мікропроцесорних систем дозволяють вирішувати практично всі
функціональні завдання, що виникають при дослідженні сигналів.

4.5. Вимірювання параметрів сигналів за допомогою

універсального осцилографа

4.5.1. Вимірювання амплітудних параметрів сигналів

Універсальний електронний осцилограф дозволяє вимірювати

значення постійного, змінного і імпульсного сигналів. Вимірювання
здійснюється в амплітудних значеннях напруги електричного струму.
При цьому вимірюваний сигнал подається на вхід каналу
вертикального відхилення променя ЕПТ.
Широкого розповсюдження при вимірюванні напруг
досліджуваних сигналів отримав метод каліброваної шкали. Він має в
основі лінійну залежність між значенням напруги сигналу, поданого на
вхід каналу, і розміром його зображення на екрані ЕПТ (у мм, поділках
шкали). В цьому випадку при вимірюванні напруги шляхом зміни
коефіцієнта відхилення K відх. досягають одержання розміру
зображення сигналу lx у межах шкали ЕПТ і вимірюють його. При
відкаліброваному підсилювачі вертикального відхилення виміряну
напругу обчислюють за формулою:
U x  lx K відх. (4.6)
Наприклад, lx  3,5 под. , К відх.  0,1 В/под. , тоді U x  0,35 В.
При даному вимірюванні генератор розгортки може бути відімкнений.
Він вмикається при необхідності оцінити форму досліджуваної
напруги.
Похибка вимірювання амплітудних параметрів сигналів (напруг)
розглянутим методом складає 5...10 %. Вона визначається рядом
чинників. Основними з них є: частотні і нелінійні спотворення КВВ,
похибка коефіцієнта відхилення, похибка візуального відліку та ін.
Однакові значення зазначених чинників, що спотворюють, неоднаково

31
проявляються при дослідженні різних форм сигналів, тому дати єдину
кількісну оцінку їх впливу важко. Однак деякі складові похибки
вимірювання напруг можна виключити або врахувати при обробці
результатів вимірювань.
Систематична похибка, викликана нерівномірністю АЧХ КВВ
осцилографа, може бути врахована на основі відомого аналітичного
виразу, що описує частотну характеристику більшості сучасних
осцилографів:
A( f )  exp  -0,35(f / f в )  . (4.7)
Виключити зазначену систематичну похибка можна через
поправочний множник k  1/ A(t ) , який визначається за формулою
(4.7) враховуючи частоту вимірюваного сигналу f і верхню граничну
частоту КВВ — f в .
Систематична похибка, викликана увімкненням осцилографа у
вимірюваний ланцюг, за фізичною природою аналогічна похибці при
увімкненні вольтметрів (див. розд. 3.3).
Випадкова відносна візуальна похибка вимірювання імпульсної
напруги, що виникає при знятті показів із осцилографа, може бути
визначена за формулою [14]:
0, 4b
 в. вим  100% , (4.8)
h
де b — ширина променя, мм; h — розмір зображення по
вертикалі, мм.
Повну наближену відносну похибку вимірювання амплітуди
прямокутних імпульсів  п прийнято визначати за формулою:
 п   в.вим
2
  к.в.
2
  н2 , (4.9)
де  к.в — похибка коефіцієнта відхилення,  н — похибка через
нерівномірність перехідної характеристики КВВ, %.
Значення  к.в і  н , як правило, наводять в технічній
документації конкретних осцилографів. Крім того, наводять дані про
статистичну похибку вимірювання напруги осцилографом U для
певних розмірів осцилограм. Слід зазначити, що похибка U значно
зменшується із збільшенням розмірів осцилограми на ЕПТ, що
необхідно враховувати при проведенні вимірювань.
Більш висока точність вимірювань забезпечується при
використанні методу заміщення (похибка 1...3 %). В цьому випадку
32
вимірювання здійснюється в два етапи. На першому етапі на ЕПТ
одержують зображення досліджуваного сигналу і вимірюють його
лінійний розмір lx . На другому етапі вимірюваний сигнал заміняють
відомою (каліброваною) напругою U к і, змінюючи його, досягають
розміру зображення каліброваного сигналу lк , рівного або кратного
розміру зображення lx ; тоді шукане значення напруги сигналу
знаходять за формулою:
U x  U к (lx / lк ) . (4.10)
Як калібрований сигнал може використовуватися власний
калібратор напруги осцилографа або зовнішнє джерело При
використанні даного методу усувається похибка, викликана
нелінійністю КВВ.
Для зменшення похибки вимірювання напруги
використовується також компенсаційний метод. При даному методі на
вхід підсилювача КВВ подається досліджуваний сигнал і регульована
постійна напруга. Змінюючи постійну напругу, досягають зсуву
зображення досліджуваного сигналу по вертикалі на величину, рівну
амплітуді цього сигналу. Відлік величини амплітуди сигналу
здійснюється за показами вольтметра, що вимірює зміну постійної
напруги. При використанні даного методу також усувається похибка,
викликана нелінійністю КВВ.

4.5.2.Вимірювання часових параметрів

електрорадіотехнічних сигналів

Часовими параметрами електрорадіотехнічних сигналів є: період

сигналу, тривалість імпульсів, тривалість фронтів імпульсів, інтервал
між імпульсами і т.д.
Найчастіше вимірювання часових параметрів сигналів
здійснюють методом каліброваної шкали і методом яскравих поміток.
При вимірюваннях методом каліброваної шкали вимірюваний
сигнал подають у КВВ і зміною положення перемикача коефіцієнта
розгортки K р намагаються, щоб вимірювана частина зображення
сигналу займала всю ширину екрану ЕПТ, далі вимірюють лінійний
розмір, сигналу lx . Шукане значення вимірюваного часового інтервалу
 x обчислюють за формулою:
 x  lx K p np , (4.11)

33
 де np — значення множника розтягування розгортки.
Наприклад, при вимірюванні тривалості імпульсу  i його
зображення lx  2, 4 под. , K p  0,5 мкс/под. , np  0,1 , тоді
 i  0,12 мкс .
Похибка даного методу висока і складає 5...10 %.
Як і при вимірюванні амплітудних параметрів, похибка
вимірювання часових параметрів сигналів визначається декількома
чинниками: похибкою коефіцієнта розгортки, нелінійністю часової
розгортки, похибкою візуального відліку та ін.

Похибку вимірювання тривалості імпульсів прямокутної форми

 рекомендується визначити із врахуванням наступних похибок [26]:
неточність визначення рівня  0,5U амплітуди імпульсу, візуальна
похибка  віз , похибка коефіцієнта розгортки  кр :
   кр2   0,5
2
u   віз ,
2
(4.12)

де  віз  0, 4(d / l ) 100% ;  0,5U   віз tg 21  tg 2 2 ; 1 — кут

між фронтом імпульсу і вертикаллю;  2 — кут між спадом імпульсу і
вертикаллю; l — розмір зображення по горизонталі на рівні 0,5U мм.
Систематична похибка, пов’язана з кінцевим часом наростання і
спаду перехідної характеристики КВВ осцилографа при вимірюванні
імпульсів, тривалість фронтів, які зумовлені наростанням перехідної
характеристики, може бути усунена з врахуванням формули (4.12).
Для зменшення похибки вимірювання часових параметрів
сигналів застосовують метод порівняння вимірюваного часового
інтервалу з відомим періодом Tк каліброваного сигналу. Якщо на
вимірюваній частині зображення сигналу укладається n міток, то
вимірюваний часовий інтервал Tк  nTк .

4.5.3. Вимірювання частоти сигналу

Вимірювання частоти сигналу за допомогою осцилографа

проводиться методом порівняння з заданою частотою сигналу. При
цьому вимірювальну інформацію одержують з екрана ЕПТ за
зображенням інтерференційних фігур (фігур Ліссажу) або за числом
зображень вимірюваного сигналу при розгортанні.
34
 Вимірювання частоти за інтерференційними фігурами можливе
для сигналів синусоїдальної форми. Вимірювання проводять таким
чином: вимірюваний сигнал f x подають на вхід КВВ, а сигнал заданої
відомої частоти f o — на вхід КГВ для утворення за допомогою його
розгортки. Повільною зміною заданої частоти (зразкового генератора)
одержують на екрані ЕПТ найпростішу фігуру Ліссажу. При цьому
відношення частот порівнюваних сигналів визначають шляхом
підрахунку числа перетинань фігури, подумки проведених
горизонтальної і вертикальної ліній, що проходять через вузли фігури:
Nг f0  Nв f x
Із приведеної рівності визначається частота вимірюваного
сигналу:
f x  ( Nг / Nв ) f0
При вимірюваннях рекомендується прагнути до одержання
найпростішої інтерференційної фігури — еліпса, для якої f x  f 0 .
Приклади фігур Ліссажу наведені в табл. 4.1.

Фігури Ліссажу
Таблиця 4.1
Спів- Зміщення фаз
відношення
частот  2

1:1

1:2

1:3

2:3

Вимірювання частоти повторень імпульсних сигналів за числом

зображень при лінійній розгортці роблять при подачі вимірюваного
35
сигналу у КВВ. Сигнал зразкового генератора при цьому подається на
вхід КГВ для утворення розгортки. Повільною зміною частоти f o
досягають отримання на екрані ЕПТ одного або n зображень f o
сигналів. При цьому частоту повторення імпульсів сигналів f x
розраховують за формулою f x  nf 0

4.5.4. Вимірювання коефіцієнта амплітудної модуляції

амплітудно-модульованного (AM) сигналу

Нагадаємо, що сигнал, модульований за амплітудою,

характеризується коефіцієнтом модуляції M . Суть розглянутого
вимірювання полягає в тому, що коефіцієнт модуляції визначається
безпосередньо за розмірами зображення досліджуваного AM сигналу
на екрані ЕПТ. Досліджуваний сигнал подається на вертикальні
відхиляючі пластини, а на горизонтальні пластини подається напруга,
розгортки. Для визначення коефіцієнта модуляції використовується
одна із трьох видів розгортки лінійна, синусоїдальна або еліптична
(кругова).
При використанні лінійної розгортки, частота якої
встановлюється в 2-3 рази меншою від частоти модуляції, і при подачі
на вертикальні пластини відхилення (канал « Y » ) досліджуваного AM
сигналу осцилограма має вигляд, показаний на рис. 4.16.
U

ΔU

Рис 4.16. Осцилограма АМ сигналу при лінійній розгортці

Коефіцієнт амплітудної модуляції М знаходиться в даному
випадку за формулою:
36
 A B
M  , (4.13)
A B
де A  2U max
— подвоєне максимальне значення модульованого
сигналу;
B  2U min — подвоєне мінімальне значення модульованого
сигналу.
Справедливість розрахункової формули очевидна при аналізі
рис. 4.16:
A  B (2U  2U )  (2U  2U ) 4U U
M     .
A  B (2U  2U )  (2U  2U ) 4U U
При синусоїдальній розгортці в канал « Y » подається
модульований сигнал, а в канал « X » —напруга, модуляції, яку можна
контролювати. При цьому на екрані осцилографа з’являється
осцилограма у вигляді світлої площини у формі трапеції (рис. 4.17, а).
Прямі, що обмежують площину, є фігурами Ліссажу, які отримують за
рахунок взаємодії обвідної модульованого сигналу з напругою
модуляції, при відсутності зсуву фаз між ними.
При наявності нелінійних спотворень осцилограма може
змінюватися (рис. 4.17,б), при наявності фазового зсуву замість
прямих, що обмежують фігуру, з’являються еліпси (рис. 4.17, в).
Якщо джерело напруги модуляції недоступне, то на вхід каналу
« X » подається детектована напруга модуляції.
При еліптичній (круговій) розгортці на входи каналу « X » і « Y
» подається досліджувана напруга модуляції за допомогою
фазозсувного ланцюга (  900 ) . Генератор розгортання вимикається.
На екрані виходить еліпсоїдальна фігура (рис. 4.18), внутрішні і
зовнішні розміри якої залежать від глибини амплітудної модуляції.
Коефіцієнт амплітудної модуляції визначається відповідно за
попередньою формулою та рис. 4.16, 4.17, 4.18.
Осцилографічні методи прості, наочні. Несучі частоти при
цьому обмежуються смугою пропускання підсилювачів, які
застосовуються в осцилографі Похибка вимірювання даним методом
(через неточність відліку на екрані осцилографа) досягає 8 %.

37
Б А Б
А

б)
а)

Б А

в)

Рис. 4.17. Осцилограма АМ сигналу при синусоїдальній

розгортці

АА

Рис.4.18. Осцилограма АМ сигналу при еліптичній розгортці

38
 Відзначимо, що розглянута методика вимірювання коефіцієнта
модуляції можлива тільки при використанні простого сигналу
модуляції, наприклад синусоїдальної або прямокутної форми. Якщо в
якості сигналу модуляції використовувати складний сигнал
(наприклад, мовний), то вимірювання коефіцієнта модуляції
осцилографічним методом стає неможливим, тому що спостерігається
мінлива картина модульованого сигналу. В цьому випадку потрібно
застосовувати спеціальні прилади (вид С2), що використовують у
своїй роботі принцип випрямлення (детектування) модульованого
сигналу.

4.5.5. Вимірювання девіації частоти частотно-модульованого

(ЧМ) сигналу

Даний метод побудований на фіксації рівності нулю різниці

миттєвої частоти досліджуваного сигналу і частоти допоміжного
сигналу.
Метод полягає в наступному. Досліджуваний ЧМ сигнал
( f o  f ) і сигнал шуканої частоти (f г ) надходять на змішувач (рис.
4.19).

F/n
F Подільник частоти F/n

Генератор
модулюючого Генератор
сигналу ЧМ сигналу

fГ f0±Δf ″X″F
″Y″
Гетеродин (сигнал Змішувач ФНЧ Осцилограф
шуканої частоти)

Рис.4.19. Схема вимірювання ЧМ сигналу

Напруга їх різницевої частоти через ФНЧ подається на
осцилограф. При цьому в моменти рівності миттєвої частоти
39
досліджуваного і шуканого сигналів на екрані осцилографа з’являється
характерна фігура з горизонтальною ділянкою, що свідчить про
виконання рівності f г  f 0  f .
Оскільки значення сигналів шуканої частоти ( f г ) ЧМ сигналу
( f 0 ) можна одержати з високим ступенем точності, то і значення
девіації частоти f  f г  f 0 буде мати дуже малу похибку.
Перевага методу — некритичність результату вимірювання до форми
обвідної сигналу, тому метод є кращим для перевірки (атестації)
вимірювачів пікових значень девіації частоти. Похибка вимірювання -
менша 0,2 %.

Контрольні запитання і завдання

1. Назвіть основні характеристики осцилографів.

2. Як врахувати вплив вхідного опору і вхідної ємності
осцилографа на похибку вимірювання?
3. Назвіть основну умову забезпечення стійкості зображення на
екрані осцилографа.
4. Назвіть основні елементи структурної схеми осцилографа.
5. Для чого призначена лінія затримки в каналі вертикального
відхилення осцилографа?
6. Назвіть основні види синхронізації в універсальному
осцилографі. Для чого потрібна синхронізація?
7. Коли використовується синхронізація розгортання?
8. Поясніть процедуру калібрування КВВ і КГВ осцилографа.
9. Як здійснюється вимірювання частоти за допомогою
осцилографа?

40