02.05.2020 Дичок Р.В.

СР-91

Залікова робота
з дисципліни:
“Введення до спеціальності соціальна робота”

«Самовизначення як соціального працівника та планування кар’єри»

02.05.2020 Дичок Р.В. СР-91

1.1 Цільові групи

Цільові групи - це групи, створені із певним задумом, прагнутимуть до
досягнення певної мети або до здійснення певних замислів організаторів.
Дуже часто цільова група ототожнюється із поняттям організація  і є
частиною соціального інституту, організації, має мету в досягненні певних
результатів у рамках даного інституту, організації.
У цільових об'єднаннях панують відносини погодженого характеру між
членами, в них існує певна організованість, структура, діє система стимулів
та активізації діяльності, внутрішня комунікативна мережа.

1.2 Функції соціальної роботи

Структурно-функціональний підхід до соціальної роботи характеризує її як
складне, багатофункціональне явище. Різні за своїми змістовними ознаками
компоненти соціальної роботи тісно взаємопов'язані між собою,
взаємодоповнюють один одного, зберігаючи при цьому її цілісність,
міждисциплінарність, інтегративність.
1. Соціально-діагностична - вивчення особливостей групи, прошарку,
особи, ступеня і спрямованості на них мікро- та макрофакторів
середовища; діагностика результативності процесу співробітництва.
2. Соціально-комунікативна - організація обміну інформацією, сприяння
включенню різних інститутів суспільства в діяльність соціальних служб.
3. Правозахисна - використання правових норм для захисту прав та
інтересів клієнтів.
4. Прогностична - прогнозування впливу на об'єкти соціальної роботи всіх
соціальних інститутів суспільства.
5. Превентивна - запобігання виникненню можливих життєвих проблем у
окремих індивідів.
6. Соціально-педагогічна - виявлення інтересів і потреб людей у різних
видах діяльності, сприяння соціалізації особистості.
7. Психотерапевтична - допомога в соціальній реабілітації.
8. Соціально-економічна -  надання допомог, одноразових компенсацій
9. Контрольно-наглядова - здійснення контролю за виконанням прийнятих
рішень, за цільовим використанням коштів, передбачених для надання
адресної соціальної допомоги.
10.Соціально-медична -  організація роботи з формування здорового
способу життя, допомога в оволодінні основами надання першої
медичної допомоги, культури харчування, санітарно-гігієнічними
нормами.

1
02.05.2020 Дичок Р.В. СР-91

11.Рекламно-пропагандистська - організація реклами соціальних послуг,

пропаганда та поширення ідей соціального захисту людини.
12.Організаційно-управлінська - сприяння організації соціальних служб на
підприємствах, в організаціях, за місцем проживання, залучення до
роботи громадськості.
13.Науково-дослідна - використання наукових методів збирання первинної
інформації та її обробки.
14.Освітня - формування зацікавленості працівників у навчанні та
підвищенні кваліфікації.

1.3 Рівні соціальної роботи

Залежно від масштабності соціальна робота може проводитися на
регіональному, місцевому та індивідуальному рівнях.
1. Регіональний рівень - багато в чому зумовлюється її державним рівнем.
2. Місцевий рівень - визначається конкретною спрямованістю на
конкретні об'єкти.
3. Індивідуальний рівень – це робота з клієнтом на основі його запитів.

1.4 Сфери соціальної роботи

1. Громадська
2. Освітня
3. Економічна
4. Виховна
5. Культурна
6. Оздоровча

Висновок:
Для мене найбільш прийнятими функціями соціальної роботи є соціально-
комунікативна, превентивна та психотерапевтична функції. За допомогою
цих функції можна вивчити, дослідити певну проблему і запобігти її
повторювання у майбутньому. Ці функції допоможуть при роботі на
індивідуальному рівні з клієнтом та допоможуть йому соціально
реабілітуватись.

2. Види професійної діяльності

1
02.05.2020 Дичок Р.В. СР-91

Науково дослідницька діяльність - сукупність робіт, спрямованих на

отримання нових знань та їх практичне застосування.
Функціями науково дослідницької діяльності, яка за своєю значимістю є
стрижнем у розвитку соціальної роботи, визначено такі: соціальна,
інтерсоціальна, системна, інтегративна, прогностична, моделююча,
інформаційна, комунікативна, технологічна, мотиваційна, розвивальна,
рефлексивна.
Висновок:
Саме цей вид діяльності є найбільш прийнятим для мене. За допомогою
цього виду можна досліджувати нові соціальні проблеми як індивіда так і
суспільства, що допоможе в подальшому розвитку функцій соціальної
роботи. Також можна досліджувати нові патології суспільства, що сприятиме
їхньому вирішенню в майбутньому.
3.Карта/модель компетентностей
Професійна компетентність є запорукою успішної професійної діяльності
соціального працівника та свідчить про сформованість у нього професійних
знань, умінь, навичок, особистісних якостей, умінь застосовувати набуті
знання і вміння на практиці.
Професійна компетентність фахівця з соціальної роботи характеризується
такими аспектами:
– концептуальним – розуміння теоретичних засад соціальної роботи як
професійної діяльності;
- Розвивати можна при вивченні та дослідженні нового матеріалу
- Можна набути на аудиторних заняттях
– інструментальним – здатність опановувати основні професійні навички;
- Можна розвивати в пов’язаній з діяльністю сфері за межами
університету
– інтегративним – здатність пов’язувати під час професійної діяльності
теорію і практику соціальної роботи в цілісну систему;
- Розвивати можна тільки практично
- Теоретичні знання можна здобути на заняттях
– контекстуальним – розуміння географічних, політичних культур,
соціальноекономічних умов своєї діяльності;

1
02.05.2020 Дичок Р.В. СР-91

- Розвивати можна тільки практично і за межами університету , так як

суть компетентності- знання різних культур в залежності від
географічного положення
– адаптивним – уміння передбачати зміни в межах професії та бути готовим
до них;
- Розвивати можна тільки практично на власному або чужому досвіді у
тій чи іншій сферах діяльності
– комунікативним – уміння будувати ефективні міжособистісні відносини з
клієнтами соціальної роботи та іншими фахівцями.
- Можна розвивати практично як за межами університету, так і на
аудиторних заняттях, ведучи дискусію або бесіду
Висновок:
Серед аспектів у мене найбільш розвинений адаптивний та комунікативний
аспекти компетентності, а необхідно розвивати – концептуальний, що
допоможе і розвине ще більше інші аспекти, адже саме завдяки теоретичним
знанням можна реалізувати ту чи іншу діяльність у практику.
1. Характеристика особистості
Мій тип особистості: Винахідник
Люди такого типу завжди сповнені ідей. Постійно шукають нові шляхи, нові
рішення, інновації. Люблять зміни, оскільки це для них нові можливості. Це
незалежні люди, які постійно все піддають сумнівам, кидають виклики,
критикують. Однак часто не доводять справи до кінця і тому багато їх ідей
залишаються нереалізованими.
Я екстраверт , який зорієнтований на зовнішній світ, я черпаю енергію із
взаємодії з іншими людьми та люблю різноманітні зустрічі і вечірки. Люблю
щось обговорювати та отримувати зворотній зв’язок.
Я інтуїт , який живе в світі ідей і думок. Мене цікавлять явища у їх
цілісності та розвитку. Мені подобається встановлювати зв’язки між різними,
навіть непоєднуваними на перший погляд, ідеями та явищами. Мене цікавить
натхнення, уява і творчість.
Я логік , який керується перш за все логікою та аналізом інформації. Мені
подобається оцінювати і приймати рішення на основі об'єктивного аналізу,
обмеживши вплив емоцій. Я дуже раціональний, об'єктивний і справедливий.
Для мене принципи є важливішими за гнучкість.

1
02.05.2020 Дичок Р.В. СР-91

 Я ірраціонал , який звертає увагу більше на процес, тому схильний до

постійного перегляду та редагування під впливом нової інформації. Я
швидко реагую на те, що відбувається і не люблю, коли мене щось обмежує.
Мені притаманна гнучкість і здатність швидко адаптовуватися.
2. Імідж соціального працівника
 Імідж (— враження, яке організація та її співробітники справляють на людей
і яке фіксується в їх свідомості у формі певних емоційно забарвлених
стереотипних уявлень
Особистісний імідж – важлива складова професійного іміджу. Це пов’язано з
тим, що суспільна думка за сприяння засобів масової інформації декларує:
потрібно досягти успіху в житті, а професійна кар’єра значною мірою
допомагає людині в цьому та залежить від рівня розвитку позитивного
професійного іміджу. За необхідне відмітити, що сформований особистісний
імідж є значущим для професіоналів, які працюють в системі «людина –
людина»
Індивідуальний імідж соціального працівника – це особистісний імідж, тобто
такий, який базується на рисах, що знаходять свій прояв у площині психічних
особливостей і реалізуються через такі категорії, як характер, темперамент,
емоції. Особливого значення для соціального працівника набувають
ораторські здібності, особливо коли він виступає в ролі психолога, адже саме
в контактах із людьми спливає 80 % його робочого часу.
Мій бажаний імідж:

Робота над створенням іміджу ділової людини не зводиться лише до

створення зовнішнього образу, який може маскувати реальну сутність
людини. Зовнішній вигляд – це лише стиль, обумовлений внутрішнім
складом особистості.

Першим аспектом (етапом) формування іміджу є рівень самооцінки людини,

яка значною мірою визначає її поведінку. Занижена самооцінка сковує
людину, завищена – не дозволяє об’єктивно оцінювати ситуацію і себе в ній.

Тому я можу визначити основні компоненти іміджу для себе:

●  самооцінка особистості;

●  моральні цінності особистості;

●  етика ділового спілкування;

●  діловий етикет і протокол;

1
02.05.2020 Дичок Р.В. СР-91

●  тактика спілкування (уміла орієнтація в конкретній ситуації, володіння

механізмами психологічної дії і т. д.);

●  зовнішній вигляд (одяг, аксесуари до одягу; постава і хода).

●  вміння використовувати простір для спілкування тощо.

●  вміння розуміти людей та впливати на них тощо.

Технологія створення іміджу враховує такі складові:

— рух до відмінностей, які виокремлюють певний об'єкт серед інших;
— підкреслення особистісних характеристик;
— вписування особистості у символічне уявлення про лідера, відбір його
характеристик, які відповідають цій ідеалізації;
— вписування особистості у модель вже реалізованого лідера;
— вписування особистості в модель поведінки актора, тобто в контекст
символічно насиченого суб'єкта;
— активне використання супутніх символів щодо створення візуальних
характеристик;
— активне управління засобами масової комунікації;
— боротьба з автономними потоками комунікації (чутки та ін.);
— символізація автономних сфер (одяг, зачіска, погляд тощо).

3. Соціальний ліфт
 В масовій свідомості соціальний ліфт постає певним постійним механізмом,
доступ до якого та кінцевий результат гарантовані кожному. Насправді ж він
є просто соціологічною метафорою, яка означає більш-менш тривалу
сукупність умов, за яких значна частина суспільства може здійснювати
висхідну соціальну мобільність, тобто поліпшувати своє становище.
Соціальний же ліфт – явище, індивідуальна конфігурація вертикальної
мобільності, індивідуальної траєкторії соціальної мобільності індивіда, що
складається в самому процесі його взаємодії із соціальними інститутами,
спільнотами, групами, функціонування яких, своєю чергою, здійснюється в
межах процесу формування та розвитку соціальної мобільності індивіда в
напрямі тільки «вверх». Соціальний ліфт – умовне найменування сукупності
чинників, системи об’єктивних умов, принципів, вироблених громадськими
інститутами й соціальними спільнотами, групами, закріплених у вигляді
цілісної державної політики, що визначально впливають на формування
вертикальної соціальної мобільності індивідів. Іншими словами, соціальний
ліфт – власне «механізм соціальної мобільності», що заохочує конкуренцію
індивідів і забезпечує мобільному індивіду напрям «уверх». Рушійною силою

1
 02.05.2020 Дичок Р.В. СР-91

дієвих соціальних ліфтів є зацікавлені сторони, якими є як держава,

суспільство, що реалізують свою волю через інститути влади, соціальні
інститути, так і сама людина, котра має до того ж розвинений комплекс
професійно мобільних якостей.
Сучасні соціологи визначають п’ять основних механізмів вертикальної
мобільності, тобто п’ять соціальних ліфтів:
- економічну активність, яка може проявлятися, в тому числі у наполегливій
повсякденній праці, нелегальній трудовій діяльності тощо;
- шлюбне партнерство на раціональних засадах;
- підвищення освітнього та професійного рівня;
- політичну активність, зокрема використання політичних механізмів тиску
для вирішення життєво важливих проблем певних соціальних груп;
- «керування враженнями» – механізм демонстрації власної привабливості та
маніпулювання статусними символами, під якими розуміють їхні зовнішні
ознаки: колір, емблема, значок, слово, книга, автомобіль тощо.
Висновок:
Особисто для мене найбільш прийнятими соціальними ліфтами є «керування
враженнями» , адже символи статусу виконують низку важливих функцій у
суспільстві. Так, за їхньої допомоги індивіди ідентифікують статуси – чужі й
власні, а також належність до відповідної соціальної групи. Тому контроль за
символами є водночас контролем за поведінкою індивідів та груп, а
нагородження символами – позитивною санкцією за виявлену активність.

4. Типи та етапи кар’єри

Типи кар'єрного процесу
1. Прогресивний
2. Регресивний
3. Лінійний
4. Нелінійний
5. По спіралі
6. Стагнація (застій)

Посади:
- у центрах працевлаштування, кадрових агенціях
- у центрах соціально-психологічної допомоги

1
 02.05.2020 Дичок Р.В. СР-91

Мій тип власної кар’єри:

Прогресивний - це розвиток вперед на вищу ступінь ієрархії. Кожна
ступінь змін відрізняється від попередньої більш високим рівнем
здібностей і можливостей життєдіяльності. Зміни процесу просування
незворотні і направлені на майбутнє з врахуванням накопичених знань
досвіду.

Етапи кар’єри:

1. Підготовчий (до 25р.) - пов'язаний з одержанням середньої чи вищої

освіти, професії
2. Адаптаційний (25-30 pp.) - це період освоєння здобутої професії,
набуття досвіду, навиків.
3. Етап просування (30—45 pp.) - процес росту, просування по службі,
зростає потреба в самоствердженні, досягненні більш високого
статусу.
4. Етап збереження (45—60 pp.) - характеризується діями закріплення
досягнутих результатів.
5. Завершальний етап (60—65 pp.) - пошук заміни, передача знань,
умінь молоді, підготовка до виходу на пенсію.

5. Переваги в не професійній сфері

Так як у професії соціального працівника однією з його головних функцій
є комунікація, то саме ця функція матиме переваги в не професійній сфері
діяльності. Якщо брати до уваги центри соціально- психологічної
допомоги, то знання психології знадобиться і в інших сферах, наприклад-
маркетолог, в якій також досліджується психологія та поведінка людини.
6. Загрози та ризики
Кожна професія має свої загрози та ризики, відносно своєї діяльності. Однією
з найпопулярніших загроз розвитку кар’єри є відношення колективу та
керівництва до працівника ( саме тому на співбесідах в любій фірмі присутнє
запитання «Наскільки важливим є хороший колектив та керівництво»).

7. Коло ресурсів

1
02.05.2020 Дичок Р.В. СР-91

Ресурси – це будь-які джерела та передумови отримання необхідних людям

матеріальних і духовних благ, які можна реалізувати при існуючих
технологіях та соціально-економічних відносинах [2]. В теорії та практиці
соціально-педагогічної діяльності не існує однозначного визначення її
ресурсів. Так, В.М. Рамазанов під ресурсами соціальної роботи розуміє все
те, що може бути використане для задоволення потреб клієнта [4]. Алісон
Д.Мердок, вважає, що до ресурсів можна віднести все, що сприймається
індивідом як необхідне для його добробуту [4]. Розглядаючи ресурси
соціальної роботи як обєкта менеджменту соціальної роботи український
дослідник К. Шендеровський пропонує розуміти під ресурсами сукупність
витрат політичних, матеріальних, технологічних, фінансових,
інформаційних, кадрових, особистісних, які застосовуються для досягнення
мети.
Найчастіше доступні ресурси класифікують за такими основними групами:
-фінансові,
-матеріальні,
-людські,
-інтелектуальні.
Висновок:
У моєму власному кар’єрному зростанні кожен ресурс відігравав би важливу
роль. Наприклад: інтелектуальний - потреба в ознайомленні нових матеріалів
та досліджень в області психології, матеріальний – від робочого місця до
канцелярії, людський – стороння допомога у вирішенні певних проблем або
розподіл однієї справи на двох чи більше осіб, що пришвидшить процес
виконання та фінансовий- зарплата, плата за електроенергію, або ж якщо
оренда робочого місця, то плата за оренду.

Основна література

1. Основы социальной работы: Учебник / Отв. ред. П.Д. Павле-нок. — М.,

1997. — С. 17—26.

2. Социальная работа: Учеб. пособие / Под общ. ред. проф. В.И.

Курбатова.— 2-е изд., перераб. и доп. — Ростов н/Д.: Феникс, 2000. —
С. 89—92.

3. Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота (теорія і практик а): Навч.
посіб. — К.: ВМУРОЛ "Україна", 2004. — С. 7—22.

1
02.05.2020 Дичок Р.В. СР-91

4. Топчий Л. В. Проблемы формирования профессионального мастерства

специалистов по социальной работе / Л. В. Топчий // Работник
социальной службы. – 1997. – №1. – С.31-42

5. Мекшун А. Д. Компетентность социальных работников как основной

элемент профессиональной успешности / А. Д. Мекшун // Наука и
современность. – 2013. – № 26-1. – 138 с

6. Сальцева С. В. Профессиональная компетентность социального

работника: модель, технология, инноватика развития : монография / С.
В. Сальцева. – Оренбург : Оренпринт, 2013. – 228 с.

7. Скрипаченко Т. В. Соціально-психологічний імідж сучасного керівника

: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : 19.00.05 /
Т. В.Скрипаченко. – Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН
України. – К., 2001. – 21 с.

8. Безпалько О. В. Соціальна робота в громаді : навч. посіб. [для студ.

вищ. навч. закладів] / Безпалько О. В. – К. : ЦНЛ, 2005. – 176 с.

1
02.05.2020 Дичок Р.В. СР-91