РЕФЕРАТ

на тему:
«Соціально-техногенні небезпеки (професійна захворюваність,
професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання).
Токсикоманія»
 2

ЗМІСТ

Вступ.............................................................................................................3
Розділ 1. Соціально-техногенні небезпеки
1.1. Професійна захворюваність: визначення, класифікація, фактори
виникнення...............................................................................................4
1.2. Професійний травматизм: визначення, класифікація, причини
виникнення, методи дослідження виробничого травматизму............7
1.3. Психічні відхилення та захворювання, зумовлені умовами
праці........................................................................................................12
1.4. Токсикоманія. Інтоксикація на виробництві...............................14
Висновки....................................................................................................18
Список використаних джерел..................................................................19
 3

ВСТУП

Фактори матеріально-виробничого середовища вагомо впливають на

стан здоров'я працівників. (За даними Всесвітньої організації охорони
здоров'я, майже 50% усіх факторів, що негативно впливають на здоров'я
населення, залежать від способу життя, до 20-25% — від стану
навколишнього (в тому числі виробничого) середовища, до 15-20% — від
спадку і приблизно до 10% — від діяльності органів та установ охорони
здоров'я). До соціально–техногенних небезпек відносяться: професійна
захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та
захворювання, викликані виробничою діяльністю та токсикоманія.
Тим більше, що вплив виробничого оточення на організм людини,
особливо сьогодні, здійснюється на фоні погіршення якості
навколишнього середовища — забруднення атмосферного повітря, питної
води та продуктів харчування, неправильного способу життя, шкідливих
звичок.
Ось чому проблема підвищення безпеки життєдіяльності людини
посідає головне місце у стратегії виживання людства. З цією метою в
Україні в 1993 р., вперше серед країн СНД, був прийнятий Закон «Про
охорону праці», розроблена «Національна програма поліпшення стану
безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 1996-2000 роки».
 4

РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ТЕХНОГЕННІ НЕБЕЗПЕКИ

1.1. ПРОФЕСІЙНА ЗАХВОРЮВАНІСТЬ: ВИЗНАЧЕННЯ,

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ

Професійне захворювання – це патологічний стан людини, який

обумовлений роботою і пов'язаний з «надмірним напруженням організму
або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів» [4, с. 91].

Класифікація професійних хвороб згідно з постановою Кабінету

Міністрів України «Про затвердження переліку професійних захворювань»
від 8 листопада 2000 р., N 1662:

 захворювання, що виникають під впливом хімічних факторів

(хімічні речовини: бензол та його похідні, толуол, ксилол,
пестициди, свинець та його неорганічні сполуки продукти
перегонки нафти, кам’яного вугілля та сланців, бензин, гас,
аерозолі конденсації кольорових металів тощо);
 захворювання, викликані впливом промислових аерозолів
(тривале вдихання пилу, який містить діоксид кремнію у
вільному або сполученому стані, пил з вмістом вуглецю
(вугілля, кокс, сажа, графіт, алмаз); пил металів та їх оксидів, у
тому числі зварювальний аерозоль; мінеральний та органічний
пил тощо);
 захворювання, викликані дією фізичних факторів (усі види
іонізуючих випромінювань, систематичний вплив усіх видів
електромагнітних випромінювань, тривалий вплив виробничої
вібрації, систематичний вплив виробничого шуму,
систематичний вплив променевої, інфрачервоної енергії
 5

ультрафіолетове, радіочастотне, рентгенівське, гамма-

випромінювання, нейтронне, протонне випромінювання,
підвищений атмосферний тиск тощо);
 захворювання, пов'язані з фізичним перевантаженням та
перенапруженням окремих органів і систем (роботи, що
потребують високої координації рухів і виконуються у
швидкому нав'язаному темпі, тривале перебування у вимушеній
робочій позі стоячи, систематичне перенапруження голосових
складок протягом тривалого часу, підвищене напруження зору
при розрізненні дрібних предметів з близької відстані );
 захворювання, викликані дією біологічних факторів (контакт з
інфекційними хворими, продуктами тваринного та рослинного
походження );
 алергічні захворювання (речовини та сполуки алергізуючої дії);
 злоякісні новоутворення (професійний рак) (продукти
перегонки кам'яного вугілля, нафти, сланців, вплив іонізуючих
(рентгенівських, гамма-променів тощо) та ультрафіолетових
випромінювань роботи зканцерогенами, з продуктами
переробки нафти та кам'яного вугілля, радіоактивними
речовинами, зрізними видами іонізуючих та ультрафіолетових
випромінювань, вінілхлорид, арсен, залізо, контакт з
радіоактивними речовинами роботи з вінілхлоридом; на
радіохімічних виробництвах, тривалий контакт з остеотропними
радіоактивними речовинами (радій, стронцій, плутоній)
роботи на радіохімічних виробництвах, у радіохімічних
лабораторіях тощо) [8, с. 13–16].
 6

Причини професійної захворюваності:

 організаційні: відсутність або неякісне проведення навчання з
питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог
інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо
охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил
експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту;
порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту
устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними
роботами; використання устаткування, механізмів та інструменту не
за призначенням;
 технічні: несправність виробничого устаткування, механізмів,
інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні
недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних
загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та
блокування;
 санітарно-гігієнічні: підвищений (вище ГДК) вміст в повітрі
робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи нераціональне
освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні
мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань
вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни;
 психофізіологічні: помилкові дії внаслідок втоми працівника через
надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці;
хворобливий стан працівника; необережність; «невідповідність
психофізіологічних чи антропометричних даних працівника
використовуваній техніці чи виконуваній роботі» [3, с. 92–93].
 7

1.2. ПРОФЕСІЙНИЙ ТРАВМАТИЗМ: ВИЗНАЧЕННЯ,

КЛАСИФІКАЦІЯ, ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ, МЕТОДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ

Професійна травма – це порушення анатомічної цілісності організму

людини або його функцій внаслідок впливу небезпечних виробничих
факторів, зазвичай це нещасний випадок. Наслідком такого нещасного
випадку може бути: одужання; переведення потерпілого на легшу роботу;
встановлення потерпілому інвалідності; смерть потерпілого.

Виробничий травматизм – явище, що характеризується «сукупністю

професійних травм та нещасних випадків на виробництві» [1, с. 194–195].
 8

Професійні травми залежно від характеру дії класифікують на:

 механічні (забите місце, переломи);

 термічні (опіки, обмороження);
 хімічні (отруєння, опіки);
 електричні (опіки, мітки, електроофтальмія, фібріляція серця,
електрикний шок);
 психічні (переляк, шок)

Професійні травми за ступенем тяжкості класифікують:

 тяжкі травми:

a) за характером отриманих ушкоджень:

 відкрита проникаюча черепно-мозкова травма;
 перелом черепа;
 внутрішньочерепна травма важкого і середньоважкого ступеня
тяжкості;
 поранення, проникаючі в просвіт глотки, гортані, трахеї,
стравоходу, а також ушкодження щитоподібної і вилочкової залоз;
 проникаючі поранення хребта;
 ушкодження хребців шийного відділу хребта, у тому числі і
без порушення функції спинного мозку;
 нестабільні ушкодження грудних або поперекових хребців;
 закриті ушкодження спинного мозку;
 поранення грудної клітки, що проникають в плевральну
порожнину, порожнину перикарду або клітковину середостіння,
зокрема без ушкодження внутрішніх органів;
 поранення живота, що проникають в порожнину очеревини;
 поранення, що проникають в порожнину сечового міхура або
кишечнику;
 9

 відкриті поранення органів заочеревинного простору (нирок,

наднирників, підшлункової залози);
 розрив внутрішнього органа грудної або черевної порожнини
або порожнини таза, заочеревинного простору, розриви діафрагми,
розриви передміхурової залози, розрив сечоводу, розрив
перетинкової частини сечовипускального каналу;
 переломи заднього півкільця таза з розривом
клубово-крижового зчленування і порушенням безперервності
тазового кільця або подвійні переломи тазового кільця в передній і
задній частинах з порушенням його безперервності;
 вивихи та переломовивихи великих суглобів кінцівок;
 закриті та відкриті переломи довгих кісток кінцівок;
 множинні переломи п'ясних та плесневих кісток;
 ушкодження крупної кровоносної судини: аорти, сонної
(загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової,
стегнової, підколінної артерій або супроводжуючих їх вен;
 термічні (хімічні) опіки IV ступеня з площею ураження, що
перевищує 1% поверхні тіла;
 опіки III ступеня з площею ураження, що перевищує 10%
поверхні тіла;
 опіки III ступеня кисті, стопи, ділянок великих суглобів,
шиї, статевих органів з площею ураження, що перевищує 1%
поверхні
тіла;
 опіки II ступеня з площею ураження, що перевищує 20%
поверхні тіла;
 опіки дихальних шляхів з опіками обличчя і волосистої
частини голови;
 10

 електротермічні ураження (низько- та високовольтні) з

ураженням шкіри та субфасціальних структур тіла;
 відмороження III-IV ступеня, загальне охолодження
організму;
 радіаційні ураження середнього (12-20 Гр) і важкого (20 Гр
і більше) ступеня тяжкості;
 переривання вагітності;
ушкодження периферичної нервової системи з функціональними
порушеннями;
 тривалі розлади здоров'я з тимчасовою втратою
працездатності на 60 днів і більше;
 стійка втрата працездатності (інвалідність);
 травми органа зору, що супроводжуються порушенням зору;
b) травми, що в гострий період супроводжуються:
 шоком будь-якого ступеня тяжкості і будь-якого генезу;
 комою різної етіології;
 гострою серцевою або судинною недостатністю, колапсом,
важким ступенем порушення мозкового кровообігу;
 гострою нирковою або печінковою недостатністю;
 гострою дихальною недостатністю;
 розладом регіонального і органного кровообігу, що
призводить до інфаркту внутрішніх органів, гангрени кінцівок,
емболії (газової і жирової) судин головного мозку, тромбоемболії;
 сепсисом;
c) травми, які призвели до тяжких наслідків:
 втрата зору, слуху, мови;
 втрата якого-небудь органа або повна втрата його функції
(при цьому втрата найважливішої у функціональному відношенні
 11

частини кінцівки (кисті або стопи) прирівнюють до втрати руки або

ноги);
 психічні розлади;
 втрата репродуктивної здатності;
 невиправне понівечення обличчя.
 легкі травми:

 ушкодження, що не належать до тяжких травм;

 розлади здоров'я з тимчасовою втратою працездатності
тривалістю до 60 днів.
Через виробничу травму людина може стати непрацездатною.
Втрата працездатності буває:

 тимчасова – людина відновила працездатність і повернулася до

роботи;
 постійно-тимчасова – людина відновила працездатність і
повернулася до роботи, але залишились наслідки травми (втратила
палець або кульгає);
 постійна – постійна втрата працездатності (інвалід І групи)

Методи дослідження травматизму на виробництві:

 статистичний;
 груповий;
 топографічний;
 монографічний;
 економічний [7, с. 17–18].
 12

1.3. ПСИХІЧНІ ВІДХИЛЕННЯ ТА ЗАХВОРЮВАННЯ, ЗУМОВЛЕНІ

УМОВАМИ ПРАЦІ

Умови праці і життя формують специфічний психофізіологічний стан

населення. В умовах кризових ситуацій в окремих верствах населення
можливі виникнення психічних відхилень та захворювань. У зв'язку з тим,
що кожна людина реагує на події виходячи з свого стану здоров'я,
розуміння і уявлення сьогодення, то її реагування і дії можуть відхилятися
від відповідної реакції багатьох членів суспільства. Загострення ситуації
може формуватися «впливом на свідомість і підсвідомість засобами
масової інформації та соціальними технічними засобами» [9, с. 274].

Несприятливі умови праці негативно позначаються на психічному

стані працівників. Висока температура, погане освітлення, шуми, вібрації,
ультра- та інфразвук негативно впливають на психофізіологічні функції і
надійність людини.

На психологічний і фізичний стан працівника великий вплив має

також газовий склад повітря. Здебільшого досліджують дві групи факторів:
зміну звичного складу повітря (кисню і вуглекислого газу) і його домішки
як результат роботи техніки. Домішки в повітрі з'являються внаслідок
потрапляння в робоче середовище «порохових газів, відпрацьованих газів
двигунів, продуктів випаровування, мастил, підгоряння й випаровування
різних синтетичних матеріалів й ін.», що можуть призвести до тяжких
наслідків, зокрема інтоксикації (детальніше див. пункт 1.4) [5, с. 169].
Порушення ритму трудової діяльності також зумовлює напругу
нервової системи, призводить до втрати засвоєного ритму. Ще більш
утомлива для людини аритмічність, коли малі фізичні, нервово-розумові
зусилля та низький темп несподівано змінюються в процесі праці
форсованими зусиллями і швидким темпом.
 13

Ослаблення несприятливого впливу на психіку людини в процесі

роботи досягається такими факторами: зменшенням фізичних зусиль;
оптимізацією темпу і ритму роботи; зниженням нервово-психічної
напруги, попередженням монотонності та ін.

1.4. ТОКСИКОМАНІЯ. ІНТОКСИКАЦІЯ НА ВИРОБНИЦТВІ.

 14

Токсикоманія – це захворювання, обумовлені зловживанням

лікарськими засобами або іншими речовинами, не віднесеними до
наркотиків.
Серед засобів, що викликають токсикоманію, велике місце займають
психотропні (антидепресанти, транквілізатори), снодійні та інші лікарські
засоби, а також засоби, що викликають гіпоксію (окис вуглецю,
сірководень), антифриз, свинець, ртуть та ін.
Інтоксикація – це отруєння організму токсичними речовинами, які
утворилися в ньому самому або надійшли ззовні [2, с. 428].
У виробничих умовах часто користуються речовинами, які
справляють токсичну дію на організм людини – це розчинники, фарби,
інсектициди, фунгіциди, різні хімічні елементи, неорганічні та органічні
сполуки. Потрапляючи в організм, багато з них беруть участь у
біохімічних реакціях, які відбуваються в клітинах і тканинах, порушують
обмінні процеси і спричинюють структурні та функціональні зміни в
організмі. Промислові отрути проникають в організм через органи
дихання, шкіру, травний тракт.

Характер дії токсичних речовин на організм людини залежить від

хімічної структури, фізичних властивостей, концентрації, тривалості
контакту тощо. Під впливом хімічних виробничих чинників розвиваються
гострі та хронічні інтоксикації [6, с. 243–244].
Захворювання, що викликаються дією нейротропних речовин. До
отрут, що діють переважно на нервову систему, належать металева ртуть,
марганець, сполуки миш'яку, сірковуглець, тетраетилсвинець, багато
наркотичних речовин, у тому числі насичені, ненасичені та циклічні
вуглеводні. Крім того, залучення в патологічний процес нервової системи
може спостерігатися і при інтоксикації іншими хімічними речовинами, які
викликають порушення функцій різних органів і систем (свинець, бензол,
 15

фосфатні пластифікатори, вінілхлорид, окис вуглецю, діїзоцианата і багато

інших хімічні речовини):
 інтоксикація марганцем зустрічається при видобутку і переробці
марганцевих руд, в сталеливарному виробництві і у виробництві
феросплавів, при виготовленні та застосуванні марганцевмісних
електродів;
 інтоксикація миш'яком можлива в хімічному, шкірному, хутряному
виробництві, при застосуванні пестицидів;
 інтоксикація ртуттю можлива при видобутку ртуті, виробництві
вимірювальних приладів, пестицидів;
 інтоксикація сірковуглецем зустрічається при виробництві віскозних
волокон (шовку, корду, штапелю), целофану, у хімічній
промисловості (розчинники), в сільському господарстві
(інсектициди);
 інтоксикація тетраетілсвинцем (ТЕС) можлива при виробництві ТЕС,
виготовленні сумішей, в автотранспортній промисловості. ТЕС
безпосередньо вражає всі відділи головного мозку, має тропізм до
гіпоталамічних відділів і ретикулярної формації стовбура; призводить
до порушення метаболізму головного мозку.
Захворювання крові, що викликаються дією отрут. Залежно від
характеру ураження виділяють чотири групи професійних захворювань
крові:
 перша група характеризується пригніченням гемопоезу і рідше
міелопроліферативним процесом. В основі захворювання -
інтоксикація бензолом і його гомологами, хлорпохідні бензолу,
гексаметилендиамина, хлорорганическими пестицидами та ін;
іонізуюче випромінювання. Уражається гемопоез на рівні
поліпотентних стовбурових клітин, що веде до зменшення їх вмісту в
 16

кістковому мозку і селезінці, а також порушення здатності цих клітин

до диференціації;
 друга група характеризується розвитком гіпохромної
гіперсидеремічної сидеробластної анемії. В основі захворювання –
інтоксикація свинцем і його неорганічними сполуками;
 третю групу професійних захворювань крові складають гемолітичні
анемії. В основі захворювання – інтоксикація миш'яковистим воднем,
фенілгідразином, метгемоглобіноутворювачами (окислювачі, аміно- і
нітропохідні бензолу);
 четверта група характеризується утворенням патологічних пігментів
крові – карбоксигемоглобіну і метгемоглобіну. В основі
захворювання - інтоксикація окисом вуглецю (СО) і
метгемоглобіноутворювачами (аміно- і нітросполуки бензолу,
бертолетова сіль тощо).
Захворювання, що викликаються дією гепатотропних речовин. Серед
хімічних речовин виділяють групу гепатотропних отрут, інтоксикація
якими приводить до ураження печінки. До їх числа відносяться хлоровані
вуглеводні (чотирихлористий вуглець, дихлоретан, тетрахлоретан та ін.),
бензол та його похідні (анілін, тринітротолуол, стирол та ін.), деякі
пестициди (ртуть, хлор- і фосфорорганічні сполуки). Печінковий синдром
спостерігається при дії ряду металів і металлоидов (свинець, миш'як, фтор
тощо), мономерів, які використовуються для одержання полімерних
матеріалів (нітрил акрилової кислоти, диметилформамід та ін.) Інтоксикації
перерахованими сполуками зустрічаються при їх виробництві або
застосуванні як розчинників, вихідних продуктів для виготовлення
ароматичних сполук, органічних барвників у різних галузях промисловості,
в сільському господарстві.
Захворювання, що викликаються дією ниркових отрут. Цю групу
захворювань складають токсичні нефропатії – ураження нирок, викликані
 17

хімічними речовинами, важкими металами та їх сполуками (ртуть, свинець,

кадмій, літій, вісмут і ін), органічними розчинниками (чотирихлористий
вуглець, дихлоретан, етиленгліколь), гемолітичними отрутами
(миш'яковистий водень , фенілгідразин, метгемоглобіноутворювачі) [5, с.
172–181].

ВИСНОВКИ
 18

Отже, на цей час в Україні загострилася і стає все більш актуальною

проблема професійної захворюваності. Професійні хвороби та травматизм
є наслідком патологічного впливу на працівників певних факторів
шкідливого виробництва. Професійними хворобами вважаються: отруєння,
хронічний пиловий і хронічний токсичний бронхіт, бронхіальна астма,
шийні і попереково-крижові радикулопатії, в тому числі радикуліти,
новоутвори, писальний спазм, захворювання м'язів, зв'язок і суглобів,
захворювання шкіри, променева хвороба та ін. Однією з найсерйозніших
хвороб є інтоксикація на виробництві, найважливішим засобом боротьби з
якою є дотримання гранично допустимих концентрацій хімічних факторів
у виробничих приміщеннях.

Усі виявлені випадки професійних захворювань реєструються в

санітарно-епідеміологічних установах.
В основу сучасних класифікацій професійних захворювань покладено
етіологічний принцип.
Професійнні травми можуть бути тяжкими та легкими. Внаслідок
отримання професійної травми можна стати непрацездатним (тимчасово,
постійно-тимчасово чи постійно).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 19

1. Атаманчук П. С. Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. / П. С.

Атаманчук, В. В. Мендерецький, О. П. Панчук, О. Г. Чорна. – К.:
Центр учбової літератури, 2011. – 276 с.
2. Бусел В. Т. Великий тлумачний словник української мови (з дод. І
допов) / В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: Перун, 2005. – 1728 с.
3. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці / В. Ц. Жидецький, В. С.
Джигирей, О. В. Мельников. – Львів: Афіша, 2000. – 348с.
4. Зеркалов Д. В. Безпека життєдіяльності. Словник-довідник.
Навчальний посібник. – К.: Основа, 2011. – 168 с.
5. Костюк І. Ф. Професійні хвороби: Підручник. – 2-е видання,
переробл. І доп. / І. Ф. Костюк, В. А. Капустник. – К.: Здоров'я, 2003.
– 582 с.
6. Паращак Г. П. Внутрішні хвороби / Г. П. Паращак. – К.: Здоров'я,
1994. – 352 с.
7. Про затвердження класифікатора розподілу травм за ступенем
тяжкості : Наказ МОЗ України [№370 від 04.07.2007] // Збірник
нормативно-директивних документів з охорони здоров'я. – 2007. –
№7. – С. 17–18.
8. Про затвердження переліку професійних захворювань [Текст]:
Постанова Кабінету Міністрів України від 08.11.2000 р. № 1662 //
Збірник урядових актів України. – 2000. – № 46. – С. 12–19.
9. Цапка В. Г. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / В. Г. Цапка. – К.:
Знання, 2004. – 397 с.