Карбонати

Карбона́ ти — солі й естери вугільної
кислоти (наприклад, сода, поташ).
Розрізняють нормальні (середні) солі з
аніоном СО2-3 (наприклад, К2СО3) та
кислі (гідрокарбонати) з аніоном
НСО3-(наприклад КНСО3). У воді
розчинні нормальні солі лужних
металів, амонію й талію і майже всі
гідрокарбонати.
Карбонати можна поділити на штучні (одержувані в технологічних
процесах) та природні. Поширені природні карбонати
мінерали кальцит і доломіт. За походженням більшість природних
Карбонатів є продуктами вивітрювання і седиментації. Значна
частина їх виникає також при ендогенних процесах у
гідротермальних жилах.
Усі карбонати, за винятком карбонатів лужних металів і амонію, у
воді нерозчинні. Більшість карбонатів при нагріванні розкладаються,
не плавлячись, на оксид відповідного металу і діоксид вуглецю.
Наприклад:
MgCO3 → MgO + CO2↑
Карбонати лужних металів у термічному відношенні значно
стійкіші і їх можна нагрівати до плавлення без розкладу.
З солей карбонатної кислоти найбільше практичне значення
мають карбонат натрію (кальцинована сода) Na2CO3, карбонат
калію (поташ) K2CO3 і карбонат кальцію (вапняк, крейда, мармур)
CaCO3. Застосовують карбонати у будівництві, хімічній
промисловості, в оптиці тощо.
 Використання лужних металів та їх сполук
Серед лужних металів найбільше використовують натрій. Його
застосовують для одержання пероксиду натрію, в органічних
синтезах, у металотермії для витиснення таких металів, як титан,
тантал і цирконій із їх хлоридів, як теплоносій у ядерних реакторах,
як осушувач деяких органічних розчинників (бензол).

Із калію одержують КО2, який застосовують як джерело кисню для

дихання в атомних системах (підводні човни, космічні кораблі).

Рубідій і цезій використовують для виготовлення фотоелементів

Лужноземельні метали
Елементи підгрупи кальцію – кальцій, стронцій, барій – схожі між
собою. На зовнішньому енергетичному рівні усі вони містять два
електрони. Відносна електронегативність і стандартні електродні
потенціали цих елементів практично однакові. Від кальція до барія
незначно зростає хімічна активність. Як і лужні метали,
лужноземельні утворюють солеподібні гідриди, їх гідроксиди є
сильними основами.

Фізичні та хімічні властивості

Кальцій, стронцій та барій – білі блискучі метали, які окиснюються

на повітрі. Усі вони активніші за берилій і магній, з води і розчинів
кислот не окисників витискують водень.

Ca + 2H2O = Ca(OH)2 + H2

Ba + 2HCI = BaCI2 + H2

Метали підгрупи кальцію за звичайних умов взаємодіють з киснем і

галогенами:

2Са + О2 = 2CaO

2Sr + CI2 = 2SrCI2

З менш активними неметалами (азот, халькогени, водень) вони
реагують при незначному нагріванні:

3Ca + N2 = Ca3N2

Ba + S = BaS

Ca + H2 = CaH2

Сполуки лужноземельних металів

Неорганічні сполуки кальцію, стронцію і барію – кристалічні

речовини з високою температурою плавлення. Їх оксиди в техніці
одержують термічним розкладом відповідних природних карбонатів.

Оксид кальцію СаО ( негашене вапно) одержують випалюванням

вапняку:

СаСО3 = СаО + СО2

Оксид кальцію – біла тугоплавка речовина, яка має всі властивості

основних оксидів і енергійно реагує з водою:

СаО + Н2О = Са(ОН)2.

Ця реакція має назву «гашення» негашеного вапна.

Гідроксид кальцію Са(ОН)2 (гашене вапно) – сильна основа, помітно

розчина у воді. Гашене та негашене вапно використовують у
будівництві.

З інших сполук кальцію широке застосування знаходить карбід

кальцію СаС2. Технологія його добування ґрунтується на реакції
оксиду кальцію з вугіллям:

СаО + 3С = СаС2 + СО

Оксиди та гідроксиди лужноземельних металів взаємодіють з

кислотами з утворенням відповідних солей. Серед галогенів
лужноземельних металів у фармацевтичній практиці найбільше
значення має хлорид кальцію СаСІ2. Хлорид барію використовують
для боротьби із шкідниками сільського господарства та як важливий
реактив на сульфат – іон у хімічних лабораторіях.

Карбонати лужноземельних металів практично нерозчинні у воді.

Найбільше значення серед них має карбонат кальцію СаСО 3 . У
вигляді крейди його використовують як наповнювач для
мінеральних фарб і замазки.

Гідроген карбонати лужноземельних металів добре розчинні у воді.

Наявність у питній воді розчинних солей кальцію і магнію
зумовлює твердість води. За наявністю у воді гідроген карбонатів
кальцію і магнію Са(НСО3)2 і Mg(HCO3)2 твердість води може бути
тимчасовою, її називають карбонатною твердістю. При кип’ятінні
гідрогенкарбонати розкладаються:

Са(НСО3) ↔ СаСО3 + СО2 + Н2О

Біологічна роль лужних та лужноземельних металів

Літій відноситься до біогенних елементів. Він входить до складу

крові, тканин і органів людини. Найбільша кількість літію
концентрується у м’язах. Солі літію приймають участь у воднево-
електронному обміні у мозку.

Іони К+ і Na+ є одним з основних компонентів рідких середовищ

організму. Розподіл концентрації катіонів К+ і Na+ у живих клітинах
організму приводить до різних захворювань. Серцевий м’яз реагує на
підвищенний вміст калію зменшенням процесів збудження і
провідності. Добова потреба організму людини в натрії 4-7 г.
Доросла людина на добу споживає калію в середньому 2-3 мг на 1
кг маси. Більшу частину калію, необхідного для організму, людина
одержує з рослинною їжею.

Магній має спазмолітині та судинорозширювальні властивості,

тонізує м’язові оболонки серця, знижує рівень холестерину, активізує
діяльність серцевих м’язів. Організм людини масою 60 кг містить
420-840 г кальцію. Близько 99% його кількості припадає на
кісткову і зубну тканини. Основну масу кальцію людина споживає з
продуктами харчування (молоко, овочі, злаки). Як показали медичні
дослідження, кальцій необхідний для здійснення передачі нервових
імпульсів, скорочення кісткових м’язів і м’язів серця, для
формування кісткової тканини, зсідання крові. Недостача кальцію в
організмі приводить до багатьох захворювань. В сучасній фармації
нараховується близько двадцяти лікарських препаратів, які містять
катіон кальцію. Найбільш широке використання має кальцію хлорид
СаСІ2, який застосовують при алергічних захворюваннях.

Схожий за властивостями з кальцієм стронцій також приймає участь

в обміні, і відкладається у кістковій тканині замість кальцію.

Сульфат барію використовують як рентгеноконтрастну речовину при

рентгеноскопії шлунку.

Солі амонію – це речовини, які складаються з катіонів амонію

NH4 + та аніонів кислотних залишків Напр., NH4Cl NH4NO3
(NH4)2SO4 (NH4)3PO4
 Утворення солей амонію • Солі амонію утворюються при
взаємодії кислот з аміаком або його розчином: NH3 + HNO3 →
NH3 + H2SO4 → NH3 + H3PO4 → • При взаємодії аміаку з
багатоосновними кислотами можуть утворюватися кислі солі.
 Фізичні властивості • Кристалічні речовини • Більшість солей
білого кольору • Добре розчинні у воді • За слабкого нагрівання
деякі солі плавляться, але всі розкладаються при нагріванні
 Хімічні властивості
1. Солі амонію – сильні електроліти, в розчині розкладаються на
йони:
2. Взаємодіють з кислотами • Якщо кислота сильніша за ту, що
утворює сіль: NH4CO3 + H2SO4 → • З кристалічними солями,
якщо вони утворені леткими кислотами: NH4Cl + H2SO4 →
3. Всі солі амонію взаємодіють з лугами Це якісна реакція на йон
амонію: NH4Cl + NaOH → NaCl + NH3↑ + H2O Ознака:
відчувається запах аміаку
4. Взаємодіють з солями (в розчині) • Якщо утворюється
нерозчинна сіль: (NH4)2SO4 + Ba(NO3)2 → (NH4)2S + CuCl2 →
5. Всі солі амонію розкладаються при нагріванні: NH4Cl → NH3 +
HCl (NH4)2S → (NH4)2CO3 → Деякі солі розкладаються
специфічно: NH4NO3 → N2O + 2H2O NH4NO2 → N2 + 2H2O
(NH4)2Cr2O7 → N2 + Cr2O3 + 4H2O
 Використання солей амонію:
• NН4Cl – нашатир
• При паянні металів •
У фарбувальній справі
• У сухих гальванічних елементах
• Нітратні добрива
• NН4NO3 – аміачна селітра
• NH4H2PO4 + (NH4)2HPO4 - амофосУ піротехніці
• Суміш аміачної селітри, порошку алюмінію та вугілля –
амонал
• В кондитерській та хлібопекарній справах Як розпушувачі
тіста
• Амоній карбонат (NH4)2CO3 – харчова добавка Е503іі
• Амоній гідрогенкарбонат NH4HCO3 – харчова добавка Е503і