ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

БАННІКОВ Дмитро Олегович

УДК 624.954

ТЕОРІЯ ФОРМОУТВОРЕННЯ
ВЕРТИКАЛЬНИХ СТАЛЕВИХ ЄМНІСНИХ КОНСТРУКЦІЙ
ДЛЯ СИПУЧИХ МАТЕРІАЛІВ

05.23.01 – будівельні конструкції, будівлі та споруди

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора технічних наук

Макіївка – 2010
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті
залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна Міністерства транспорту
та зв’язку України на кафедрі мостів.

Науковий консультант - доктор технічних наук, професор,

Офіційні опоненти:
заслужений діяч науки і техніки України
КАЗАКЕВИЧ Михайло Ісакович,
Дніпропетровський національний університет
залізничного транспорту імені академіка В.
Лазаряна, професор кафедри мостів.
доктор технічних наук, професор
КУЛЯБКО Володимир Васильович,
Державний вищий навчальний заклад
“Придніпровська державна академія будівництва та
архітектури”, професор кафедри металевих,
дерев’яних і пластмасових конструкцій;
доктор технічних наук, професор
ЮГОВ Анатолій Михайлович,
Донбаська національна академія будівництва і
архітектури, завідувач кафедри технології,
організації і охорони праці в будівництві;
доктор технічних наук,
старший науковий співробітник
ГОЛОДНОВ Олександр Іванович,
ВАТ «УкрНДІпроектстальконструкція ім. В. М.
Шимановського», учений секретар, завідувач
науково-дослідного і проектного відділу
будівельних конструкцій.

Захист відбудеться « 21 » жовтня 2010 р. о 1000 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 12.085.01 Донбаської національної академії
будівництва і архітектури за адресою: вул. Державіна, 2, м. Макіївка, Донецької
обл., 86123.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донбаської національної

академії будівництва і архітектури за адресою: вул. Державіна, 2, м. Макіївка,
Донецької обл., 86123.
Автореферат розісланий « » вересня 2010 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Я. В. Назім
 1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В теперішній час вертикальні ємнісні конструкції для
сипучих матеріалів використовуються в багатьох сферах промисловості, сільського
господарства, на транспорті. Вони є невід’ємною складовою частиною великої
кількості технологічних процесів, пов’язаних із видобутком, виготовленням,
переробкою, зберіганням і транспортуванням різноманітних сипучих матеріалів.
Проте, як свідчать наявні статистичні дані щодо аварійності вертикальних
ємнісних конструкцій, то, на жаль, такі споруди не можна вважати достатньо
надійними і довговічними. Вони мають цілу низку специфічних недоліків,
пов’язаних як із певними складнощами при їх розрахунку і конструюванні, зайвими
перевитратами матеріалу при їх виготовленні, так і з необхідністю використання
спеціального додаткового обладнання при їх монтажі, а саме головне –
довготривалій експлуатації. В свою чергу, це призводить до необґрунтованих витрат
матеріальних та технічних ресурсів, підвищеного зносу обладнання,
експлуатаційних збитків, додаткового використання робочої сили та зменшення
довговічності ємнісних конструкцій.
Така ситуація пов’язана із багатьма чинниками, які складним способом
переплелися між собою по відношенню до ємнісних споруд. Серед них можна
вказати і на суттєві складнощі аналітичного опису роботи просторових підкріплених
ребрами жорсткості оболонок, і на неоднозначність уявлень про сипучу середу та її
поведінку у замкнених сосудах, і на міцні традиції вибору конструктивних схем. Не
прояснюють загальну картину й значна кількість спроб досліджень даного класу
конструкцій, які здебільшого, не отримали практичного виходу у вигляді
конкретних рекомендацій, а також існуючі суперечності між інженерами-
проектувальниками та інженерами-експлуатаційниками. Все це результується у
відсутність в теперішній час чіткої, однозначної, внутрішньо непротирічливої,
теоретично обґрунтованої й експериментально підтвердженої, ідеологічно повної та
в той же час придатної до повсякденного практичного використання концепції
проектування вертикальних ємнісних конструкцій для сипучих матеріалів. Саме
через це виникає актуальна проблема створення надійних та довговічних ємнісних
будівельних конструкцій.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження,
що складають основу даної дисертаційної роботи, виконані відповідно до галузевої
програми енергозбереження і впровадження альтернативних видів палива на
транспорті на 2002-2010 рр. Укрзалізниці в межах держбюджетної науково-дослідної
теми № 20.00.05.06 “Вдосконалення методів розрахунків та конструктивних форм
транспортних споруд”, замовленої Укрзалізницею (державний реєстраційний номер
0105U001797). Дисертант був відповідальним виконавцем розділу 2 цієї теми –
“Формоутворення сучасних ємнісних конструкцій на залізничному транспорті”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є рішення
важливої науково-технічної проблеми створення надійних та довговічних
вертикальних сталевих ємнісних будівельних конструкцій для сипучих матеріалів,
яка вирішується на основі розробки наукових положень теоретичної концепції
формоутворення таких споруд.
 2
Для досягнення поставленої мети в роботі були сформульовані і вирішені
наступні завдання:
- провести критичний аналіз сучасного стану питання щодо існуючих у
вітчизняній і закордонній проектній практиці підходів до проектування та
формоутворення вертикальних ємнісних конструкцій для сипучих матеріалів;
- проаналізувати наявні дані, а також доступну інформацію, наведену у
спеціальній звітній та фаховій літературі, з питань аварійності сталевих ємнісних
конструкцій для сипучих матеріалів й існуючих теоретичних розробок щодо
покращення конструкцій і методики проектування та на основі отриманих даних
сформулювати сутність основних напрямків розробки теоретичної концепції
формоутворення таких споруд;
- розробити геометричну та на її основі математичну модель геометричного
формоутворення ємнісних конструкцій і провести її аналіз, отримавши відповідні
вирази для оптимізації основних геометричних розмірів споруди без урахування
взаємодії її елементів із сипучим середовищем;
- розробити фізичну та на її основі математичну модель поведінки сипучого
середовища в замкненому сосуді під час його завантаження, статичного зберігання
та вивантаження із сосуду і провести її аналіз, отримавши відповідні вирази для
оптимізації зовнішньої форми споруди з урахуванням взаємодії її елементів із
сипучим середовищем;
- провести експериментальну перевірку основних гіпотез і положень фізичної і
математичної моделей поведінки сипучого середовища в замкненому сосуді;
- розробити вдосконалену конструктивну схему сталевих ємнісних споруд для
сипучих матеріалів, яка б дозволяла водночас практично реалізувати отримані
рекомендації щодо оптимального вибору їх зовнішньої форми і основних
геометричних розмірів;
- провести теоретичний аналіз роботи ємнісної конструкції із запропонованою
вдосконаленою конструктивною схемою та визначити її основні передбачувані
переваги та недоліки;
- розробити придатну для безпосереднього практичного використання
інженерну методику формоутворення сталевих ємнісних конструкцій на основі
теоретичних результатів, отриманих в ході вищеперелічених досліджень.
Детальному опису сутності, ходу вирішення кожного із сформульованих
завдань та обґрунтуванню отриманих при цьому результатів присвячено окремі
розділи дисертаційної роботи.
Об’єкт дослідження – одиночна вертикальна жорстка симетрична
двоступінчаста сталева ємність для зберігання сипучих матеріалів.
Предмет дослідження – загальні закономірності формоутворення об’єкту
дослідження.
Методи дослідження. При проведенні представлених в дисертаційній роботі
досліджень використовувались наступні методи:
- аналітичні математичні методи при побудові та подальшому аналізі моделі
геометричного формоутворення ємнісних конструкцій та моделі поведінки сипучого
середовища в замкненому сосуді;
 3
- аналітичні методи планування та підготовки експериментальної перевірки
основних гіпотез і положень теоретичної моделі поведінки сипучого середовища в
замкненому сосуді;
- експериментальні методи спостереження і проведення натурного
експерименту для перевірки, відповідно, сформульованих гіпотез і положень
теоретичної моделі поведінки сипучого середовища в замкненому сосуді;
- статистичні методи аналізу результатів експериментальної перевірки
основних гіпотез і положень моделей поведінки сипучого середовища в замкненому
сосуді;
- метод комп’ютерного моделювання на базі одного з чисельних методів
будівельної механіки – методу скінчених елементів – при проведенні попереднього
моделювання ситуацій, які передбачалось дослідити в ході експерименту, при оцінці
різних варіантів конструктивних схем ємностей, у тому числі і запропонованої
авторської панельної конструктивної схеми із використанням гофрованих сталевих
листів, а також при розгляді ряду теоретичних задач щодо роботи окремих
конструктивних елементів ємнісної конструкції;
- методи техніко-економічного порівняння при проведенні порівняльного
аналізу конструкції сталевої ємності для сипучих матеріалів, спроектованої
відповідно до існуючих рекомендацій та розробленої автором концепції
формоутворення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
- вперше зібрано та проаналізовано наявні статистичні дані з питань
аварійності сталевих ємнісних конструкцій для сипучих матеріалів, на основі яких
розроблено основні напрямки теоретичних досліджень, спрямованих на усунення
виявлених недоліків в уявленнях про роботу таких споруд;
- удосконалено існуючу класифікацію ємнісних конструкцій таким чином, що
це дозволяє з однакових позицій розглянути в ході досліджень традиційно
розмежовуванні види ємнісних конструкцій, зокрема, бункера та силоси;
- вперше розроблені геометрична та математична моделі геометричного
формоутворення ємнісної конструкції для загального випадку багатоступінчастої
споруди, на основі яких отримані аналітичні вирази щодо оптимального вибору її
основних геометричних розмірів;
- удосконалено існуючий підхід до побудови фізичної дискретної моделі
взаємодії сипучого середовища із замкненим сосудом, в якому він знаходиться, на
основі чого вперше отримано аналітичні вирази для визначення коефіцієнту
бокового тиску на стінки сосуду під час статичного зберігання та початку
вивантаження;
- на основі розробленої автором дискретно-континуальної моделі взаємодії
сипучого середовища із замкненим сосудом вперше отримано аналітичні вирази для
розрахунку тиску сипучого середовища на стінки сосуду під час статичного
зберігання та початку вивантаження, а також обґрунтована природа ефекту
підвищення тиску на елементи сосуду при початку вивантаження сипучої речовини;
- на основі розробленої автором дискретно-континуальної моделі взаємодії
сипучого середовища із замкненим сосудом вперше отримано аналітичні вирази
щодо оптимального вибору зовнішньої форми ємнісної споруди;
 4
- на основі проведених комплексних експериментальних досліджень взаємодії
сипучого матеріалу із елементами ємнісної споруди підтверджено основні
положення авторської дискретно-континуальної моделі взаємодії сипучої середи із
замкненим сосудом;
- вдосконалено існуючу конструктивну схему ємнісної споруди на основі
вперше запропонованої автором панельної конструктивної схеми з використанням
гофрованих сталевих елементів, а також визначено раціональні співвідношення
геометричних розмірів її окремих конструктивних елементів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
- на основі розроблених автором теоретичних моделей запропоновано нову
теоретичну концепцію формоутворення сталевих ємнісних конструкцій для сипучих
матеріалів, яка дозволяє більш обґрунтовано та з однакових позицій підійти до
питань вибору зовнішньої форми, основних геометричних розмірів таких споруд та
розмірів перерізів їх несучих елементів;
- розроблено інженерну методику формоутворення сталевих ємнісних
конструкцій для сипучих матеріалів, придатну до безпосереднього практичного
використання;
- на основі проведених автором аналітичних та чисельних досліджень роботи
панельної конструктивної схеми ємності визначені основні особливості її
практичного використання для сталевих ємнісних споруд і основні передбачувані її
переваги та недоліки.
Застосування розробленої автором методики формоутворення сталевих
ємнісних конструкцій для сипучих матеріалів дозволяє не тільки більш обґрунтовано
та з мінімальними витратами матеріалу виконувати проектування таких споруд, а й
уникнути або зменшити вплив ряду недоліків, притаманних конструкціям,
створеним відповідно до існуючих рекомендацій. До того ж, як свідчать результати
авторських досліджень, при цьому мають місце теоретичні резерви для зниження
маси конструкцій розглядуваного типу на 15 – 20 % за рахунок більш раціонального
використання матеріалу в споруді.
Дана методика видана автором у вигляді видання “Руководство по
проектированию вертикальных стальных емкостных конструкций для сыпучих
материалов” та отримала безпосереднє впровадження у проектну практику ряду
проектно-конструкторських організацій та підприємств (ДП “Укрдіпромез”, ВАТ ПІ
“Дніпропроектстальконструкція” ДП “Укрзалізниця”, ДП “УНДКТІ “ДІНТЕМ”), про
що наявні відповідні акти впровадження, наведені в додатку Б до дисертаційної
роботи.
Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, які представлені в
дисертації, отримані здобувачем особисто, а саме:
- проведення аналізу наявної нормативної та фахової літератури з питань
проектування та експлуатації ємнісних конструкцій для сипучих матеріалів;
- визначення та подальша розробка основних напрямків теоретичних
досліджень, спрямованих на усунення основних недоліків в уявленнях про роботу
таких споруд;
- розробка та подальший аналіз моделей геометричного формоутворення
ємнісної споруди та взаємодії сипучого середовища з її елементами;
 5
- концептуальна та технологічна постановка всього обсягу натурних
спостережень та експериментальних досліджень, представлених в дисертації, разом
з подальшим аналізом отриманих результатів і формулюванням відповідних
висновків;
- розробка вдосконаленої панельної конструктивної схеми ємнісних споруд і
проведення аналітичних та чисельних досліджень її роботи;
- розробка теоретичної концепції формоутворення сталевих ємнісних
конструкцій для сипучих матеріалів, а також на її основі – відповідної практичної
інженерної методики.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати
дисертаційної роботи обговорювались на: 3-ій Міжнародній конференції “Thin-
Walled Structures” (Лондон, 2001); 10-му, 12-му, 13-му, 16-му Українсько-Польських
наукових семінарах “Теоретичні основи будівництва” (Варшава, 2002 і 2004;
Дніпропетровськ, 2005 і 2008); VIII Українській науково-технічній конференції
“Металлические конструкции: взгляд в прошлое и будущее” (Київ, 2004); V
Міжнародній науково-технічній конференції “Будівельні металеві конструкції:
сьогодення та перспективи розвитку” (Київ, 2006); ІХ Українській науково-технічній
конференції “Металеві конструкції: сьогодення та перспективи розвитку” (Київ,
2008); колоквіумі “Расчет и проектирование пространственных большепролетных
конструкций” (Скадовськ, 2007 і 2009); Всеукраїнській конференції “Інженерні
рішення та інновації в будівництві і архітектурі” (Одеса, 2009); 4-му і 6-му
Українському міжгалузевому науково-практичному семінарі “Сучасні проблеми
проектування, будівництва та експлуатації споруд на шляхах сполучення” (Київ,
2002 і 2006); І і ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблемы и
перспективы развития транспортных систем и строительного комплекса” (Гомель,
2003 і 2008); Міжнародній науковій конференції “Математичні проблеми технічної
механіки - 2009” (Дніпродзержинськ – Дніпропетровськ, 2009); 65-й, 66-й, 67-й, 68-й
і 69-й Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи
розвитку залізничного транспорту” (Дніпропетровськ, 2005 - 2009); VIII
Міжнародній молодіжній науково-практичній конференції “Людина і космос”
(Дніпропетровськ, 2006); V Міжнародній науково-практичній конференції
“Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2002); науковому семінарі
кафедри конструкцій з металу, дерева та пластмас ПолтНТУ ім. Ю. Кондратюка
(Полтава, 2007); міжкафедральному науковому семінарі кафедри металевих
конструкцій та кафедри теоретичної і прикладної механіки ДонНАБА (Макіївка,
2007); міжкафедральному науковому семінарі кафедри металевих, дерев’яних і
пластмасових конструкцій та кафедри будівельної механіки і опору матеріалів
ПДАБА (Дніпропетровськ, 2007); засіданні технічної ради ВАТ Проектний інститут
“Дніпропроектстальконструкція” (Дніпропетровськ, 2008).
В повному обсязі дисертаційна робота доповідалась на:
- міжкафедральному науковому семінарі за участю кафедри металевих,
дерев’яних і пластмасових конструкцій, кафедри залізобетонних і кам’яних
конструкцій та кафедри будівельної механіки і опору матеріалів ПДАБА
(Дніпропетровськ, 2009);
 6
- міжкафедральному науковому семінарі кафедри металевих конструкцій,
кафедри теоретичної і прикладної механіки та кафедри технології, організації і
охорони праці в будівництві ДонНАБА (Макіївка, 2009);
- розширеному засіданні кафедри конструкцій з металу, дерева і пластмас
разом із кафедрою залізобетонних, кам’яних конструкцій і опору матеріалів та
кафедрою будівельної механіки ПолтНТУ ім. Ю. Кондратюка (Полтава, 2009);
- засіданні Вченої ради УкрНДІПСК ім. В. М. Шимановського (Київ, 2009);
- засіданні НТС ЦНДІПСК ім. М. П. Мельникова (Москва, 2009).
Публікації. Основні представлені в дисертації результати досліджень
опубліковані у 32 наукових працях (22 без співавторів). З них дві монографії, 27
робіт опубліковані в фахових виданнях ВАК України (6 у наукових журналах та 21 у
збірниках наукових праць). Одержано три деклараційні патенти України на
винаходи.
В роботах, надрукованих із співавторами, автору належать збір та аналіз
статистичних даних, формулювання та розробка основних напрямів вдосконалення
сучасної концепції проектування сталевих ємнісних конструкцій, розробка нових
варіантів конструктивних рішень та аналіз їх переваг й недоліків, вибір методу
досліджень, проведення досліджень та аналіз й узагальнення отриманих результатів.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, восьми
розділів, висновків, двох додатків і списку використаних літературних джерел (315
найменувань). Повний обсяг роботи становить 332 сторінки, в тому числі 35 повних
сторінок з ілюстраціями і таблицями, 11 сторінок додатків, 31 сторінка списку
використаних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі викладена загальна характеристика дисертації. Обґрунтовано
актуальність розглянутої проблеми, сформульовано мету і завдання досліджень,
визначено об'єкт і предмет досліджень. Висвітлено наукову новизну одержаних
результатів, приведено відомості щодо їх практичного значення. Наведено дані про
публікації та апробацію результатів дисертації, зазначено особистий внесок
здобувача до робіт, написаних із співавторами, розкрито структуру та обсяг
дисертації.
Перший розділ присвячено аналізу сучасного стану питання щодо
проектування та створення вертикальних сталевих ємнісних будівельних
конструкцій для сипучих матеріалів.
В першу чергу окреслені сучасні області застосування та основні
конструктивні різновиди сталевих ємностей для сипучих матеріалів, вказано на їх
функціональне призначення. Зокрема відмічено, що розповсюдженість таких споруд
є досить значною, і вказати галузь, в якій такі б конструкції не застосовувались,
виявляється доволі важко. Саме тому сучасні вертикальні сталеві ємнісні
конструкції для сипучих матеріалів вирізняються надзвичайною різноманітністю як
у зовнішніх формах, так і у своїх геометричних розмірах (від 0,5 – 1 м в плані до 15
– 18 м).
Аналіз як вітчизняної, так і закордонної нормативно-технічної документації з
питань проектування ємнісних будівельних конструкцій для сипучих матеріалів
 7
дозволяє констатувати, що в цілому сучасна концепція проектування зорієнтована на
розгляд єдиної просторової ємнісної конструкції як ансамблю простих складових
елементів, які розраховуються за спрощеними розрахунковими схемами. Таким
чином, втрачається єдність в уявленні про роботу споруди під навантаженням.
Основним технологічним навантаженням вважається статичний тиск від
сипучого матеріалу на стінки ємності. Проте для його визначення використовуються
різні теоретичні моделі – модель Г. А. Янсена, модель В. Ренкіна, модель М.
Ремберта, тощо. Всі вони не досить добре узгоджуються як із наявними дослідно-
експериментальними результатами, так і йдуть всупереч ряду практичних даних.
Тому ці моделі доповнюють рядом емпіричних поправочних коефіцієнтів, величина
яких може сягати значення 2,5.
Хоча подібна представлена концепція проектування та створення ємнісних
конструкцій для сипучих матеріалів, закладена у різноманітні нормативні документи
і фахові довідники, формувалась та уточнювалась на протязі багатьох десятиріч,
однак досвід експлуатації свідчить про її недосконалість. Адже в практиці
експлуатації ємнісні конструкції виявляються недостатньо надійними і
довговічними, про що свідчить наявна статистика їх відмов та аварій.
Така статистика була окремо й детально проаналізована в роботі. Виділено три
групи характерних помилок, які притаманні розглядуваному виду споруд, та
наведено їх приблизний кількісний розподіл – помилки проектування (невірне
визначення тиску від сипучого матеріалу – до 30 %, невірне уявлення про роботу
окремих елементів конструкції і ситуація типу “надмірне розширення сфери
застосування” – до 40 %), помилки виготовлення і монтажу (складність точної
стиковки окремих елементів, наявність різноманітних дефектів) – до 10 %, помилки
експлуатації (значне корозійне пошкодження, руйнування футеровки) – до 20 %.
Зважаючи на таку ситуацію, продовжується пошук більш досконалих
конструктивних форм та розробка більш адекватних теоретичних моделей.
Значну частину цих розробок становлять дослідження взаємодії сипучого
середовища з елементами ємнісної конструкції. Вони спрямовані, в першу чергу, на
вивчення процесу розвантаження та утворення сводів. Відомі роботи належать Г. А.
Генієву, Р. Л. Зенкову, Г. Ф. Дженкіну, І. Робертсу. І в теперішній час це питання
розроблено достатньо повно.
Щодо визначення статичного тиску сипучого матеріалу в замкненому сосуді,
то на тепер сформувались три основні напрямки побудови теоретичних моделей.
Перший напрямок пов’язаний із розглядом сипучої речовини як сплошної
континуальної середи і залученням математичного апарату класичної теорії
пружності, засновником якого можна по праву вважати Г. А. Янсена. До робіт цього
напрямку належать праці М. Г. Бескіна, Ю. А. Березіна, В. Т. Бугайова, М. А.
Бурмістрова, В. Н. Биковського, М. Н. Варгіна, Г. І. Глушкова, М. М. Гольдштейна,
В. Х. Гольцмана, С. С. Григоряна, В. Б. Гуревича, Є. М. Гут’яра, Л. В. Єршова, В. С.
Зеленського, М. Є. Кагана, Г. К. Клейна, А. П. Ковтуна, І. І. Кочанова, В. С.
Кунакова, І. П. Лінчевського, П. І. Лук’янова, І. П. Мерзлякова, В. Н.
Михайличенко, П. Н. Платонова, В. В. Світличного, М. В. Сорокіна, С. Г.
Тахтамишева, М. І. Хаймовича, Д. В. Шумського, Н. Н. Ященко та ін. Із
 8
закордонних фахівців слід відмітити Дж. Біареза, А. Є. Делакроа, Р. Кванілу, Г.
Келлера, Н. С. Кетчума, М. Ремберта, Х. Таубманна, тощо.
Другий напрямок, навпаки, пов’язаний із розглядом сипучої речовини лише як
дискретної зернистої структури і залученням в цьому випадку вже інших методів –
статистичних. Засновниками цього напрямку можна вважати М. С. Бернштейна, І. І.
Кандаурова, Г. І. Покровського. Серед сучасних розробок науковців слід відзначити
роботи В. Є. Магули, А. М. Харабета.
Проте ці обидві напрямки є, в значному сенсі, тупиковими, оскільки сипуча
середа є за своєю природою дуальною. Саме комплексному розгляду сипучої
речовини присвячений третій напрямок. Його основу заклав В. О. Богомягких, який
ввів поняття кута укладки зерен сипучого матеріалу. Л. В. Гячевим побудовано
теорію руху сипучої речовини в ємнісній конструкції, а статична задача
визначається як частковий випадок цієї динамічної задачі. Проте розраховані за цією
моделлю результати суперечать експериментальним даним.
Ще одним важливим та цікавим питанням є дослідження можливих
динамічних ефектів, що супроводжують рух сипучого матеріалу в ємнісній
конструкції. Всього виділяють чотири типи таких ефектів: ударна дія при падінні
глиби сипучого матеріалу, вібраційна пульсація споруди при розвантаженні, ефект
підвищення тиску при розвантаженні, ефект типу “гідравлічний удар” при швидкому
припиненні розвантаження.
По відношенню до перших двох ефектів наявні досить детальні
конструктивно-технологічні рекомендації, які дозволяють їх уникнути в практиці
проектування. Щодо ефекту підвищення тиску, то теоретичного пояснення йому у
фаховій літературі поки немає. Багато дослідників констатують його появу, проте
придатна теоретична модель для цього випадку, на жаль, автору даної дисертаційної
роботи не відома. Останній динамічний ефект типу “гідравлічний удар” належить до
найменше вивчених, про який фахівці вказують лише на можливість його
виникнення (А. В. Перельмутер, В. В. Кулябко).
Питання вибору зовнішньої форми та призначення геометричних розмірів
розроблені до теперішнього часу досить слабко. Відомі деякі часткові рекомендації
для споруд найпростіших геометричних форм (К. В. Алферов, Х. Ягофаров, А. Х.
Ягофаров). Для більш складних випадків рішення відсутні.
В остаточному вигляді сучасне конструктивне рішення сталевих ємнісних
будівельних конструкцій для сипучих матеріалів сформувалось приблизно до 70-х
років ХХ ст. і в такому вигляді використовується і дотепер: замкнена оболонка зі
сталевих листів відносно невеликої товщини (4 – 16 мм), підкріплена ребрами
жорсткості. Однак фахівцями відмічаються ряд недоліків, притаманних йому: висока
нерівномірність напружено-деформованого стану, наявність концентраторів
напружень, часті відмови; підвищені витрати матеріалу і підвищена
деформативность конструкції; велика протяжність зварних швів; низька
ремонтопридатність конструкції; утрудненість монтажу при значних розмірах
конструкції; розташування і просторова орієнтація вузлів і з'єднань елементів, що
сприяє появі і розвитку осередків інтенсивної корозії; зовнішня форма ємності, що
сприяє сводоутворенню.
 9
Така ситуація спонукала інженерів, винахідників та науковців працювати над
вдосконаленням існуючого конструктивного рішення. При цьому більшість фахівців
зосередились на двох основних напрямках: розробка різноманітних пристроїв для
підвищення ефективності розвантаження ємності (автором роботи нараховано вже
понад 300 подібних конструкцій, однак всі вони утворюють при роботі небажану
вібрацію) та розробка лекгозбірних конструкцій ємностей, переважно силосного
типу, із застосуванням гнучких елементів або простих одиночних гофрованих
панелей. Однак, як констатують самі автори розробок, такі конструкції виявляються
непридатними для промислових підприємств з важкими сипучими матеріалами та
агресивними середовищами.
Частина досліджень, також, спрямована на покращення роботи окремих вузлів
ємнісних конструкцій (Т. О. Шмельова, А. В. Варламов, А. Х. Ягофаров) та
обґрунтування вибору орієнтації розташування ребер жорсткості (Х. Ягофаров).
Проте всі такі підходи лише частково покращують ситуацію, ліквідуючи тільки деякі
із вказаних вище недоліків конструктивної схеми.
Основні теоретичні дослідження роботи сталевих ємнісних конструкцій для
сипучих матеріалів спрямовані на уточнення плоских розрахункових схем.
Найбільш відомі розробки в цьому напрямку належать Ленінградській школі
інженерів, які пішли шляхом підвищення несучої здатності елементів конструкції за
рахунок врахування їх пластичної роботи (Б. І. Любаров, Ю. С. Плішкін). До цього ж
напрямку належать і роботи В. І. Малого та М. Б. Соловйова, які однак не були
доведені до практично зручного способу розрахунку.
Наприкінці ХХ ст. Х. Ягофаровим дослідження були переорієнтовані на
вивчення просторової роботи конструкцій ємностей для сипучих матеріалів,
оскільки саме такий напрям міг пояснити причини відхилень експериментальних
результатів від теоретичних. Йому вдалося частково вирішити проблему врахування
просторової роботи конструкції пірамідально-призматичного бункера за рахунок
використання вертикальної жорсткості стінок воронки.
Широке розповсюдження наприкінці ХХ ст. одного з сучасних чисельних
методів будівельної механіки – методу скінчених елементів (МСЕ) – відкрило нові
можливості для дослідників. В своїй кандидатській дисертаційній роботі автор
запропонував методику використання МСЕ для конструкцій такого типу, дослідив її
можливості, а також, встановив певні закономірності просторової роботи бункерних
ємностей, вказавши на їх основні конструктивні недоліки. Розвиток даного напрямку
продовжив А. Х. Ягофаров, який в своїх дослідженнях спрямував свою увагу на
конусно-циліндричні ємності.
Наявні експериментальні дослідження роботи вертикальних сталевих ємнісних
конструкцій для сипучих матеріалів проводились рядом вітчизняних проектних
організацій – ЦНДІПСК, ЛенПСК, ДніпроПСК, а також наукових установ –
ДонНАБА (А. М. Югов), ВАТ “УкрНДІпроектстальконструкція ім. В. М.
Шимановського” (О. І. Голоднов). Результати цих робіт дозволили констатувати
існуючу відмінність між теоретичними підходами (офіційною методикою
проектування) та встановленою роботою конструкцій.
В другому розділі окрему увагу приділено питанню щодо відмінності між
силосною та бункерною ємністю. Відповідно до сучасної нормативно-довідкової
 10
літератури загальною є тенденція вважати силосами споруди із більш високою
вертикальною частиною, а бункерами – із менш високою. Проте кількісна границя за
різними джерелами має визначатись по-різному, а ряд сучасних довідкових видань
взагалі не наводить ніякої кількісної межі. Між тим формальна різниця в назві
ємності веде до принципової різниці в теоріях визначення тиску сипучого матеріалу
на елементи конструкції. Більше того, різними виявляються і методика подальшого
визначення зусиль в елементах споруди, і навіть, рекомендації з конструювання.
Проводячи дослідження в даній сфері, автор дійшов висновку, що будь-яка
ємнісна конструкція для сипучих матеріалів незалежно від її зовнішньої форми та
геометричних розмірів чи співвідношень окремих складових частин, має
підпорядковуватись єдиним закономірностям роботи. Особливо це стосується
взаємодії сипучої середи із елементами конструкції. Ця ідея, в значній мірі, була
покладена в основу представлених в даній дисертаційній роботі досліджень.
Таким чином, було уточнено існуючу класифікацію ємнісних конструкцій в
деяких аспектах (рис. 1). По-перше, слід розглядати конструкції ємностей, як
самостійний клас будівельних конструкцій, що виконує окрему технологічну
операцію зі зберігання різних середовищ, не включаючи їх до класу листових або
складчастих конструкцій. Сюди ж слід відносити газгольдери і резервуари. По-
друге, всередині підкласу “ємності для сипучих матеріалів” представляється
можливим виділити гнучкі і жорсткі різновиди цих конструкцій. І по-третє,
пропонується не виділяти окремо силоси і бункери, об'єднавши їх в один різновид
жорстких вертикальних ємностей для сипучих матеріалів.

Рис. 1. Уточнена класифікація ємнісних конструкцій

для сипучих матеріалів.

В цьому ж розділі сформульовані основні напрями подальших досліджень, які

логічно випливають із оглядового матеріалу першого розділу.
Як і при проектуванні будь-якої будівельної конструкції, проектування
ємнісних конструкцій починається з вибору їх зовнішньої форми і призначення
основних геометричних розмірів. Оскільки чітких рекомендацій з цього приводу
дотепер не існує, то упорядкування цього питання є важливим не тільки з точки зору
зменшення різновидів ємнісних споруд для сипучих матеріалів, але й з точки зору
відшукання більш економічної геометричної форми.
 11
Безумовно, що його рішення не може базуватися тільки на побудові і
застосуванні лише геометричних уявлень. Сипучий матеріал, який знаходиться в
ємнісній конструкції, завдяки своїм специфічним властивостям має вносити свої
корективи. Тому розробка більш сучасної та адекватної теорії поведінки сипучого
матеріалу в замкненому просторі є наступним важливим питанням, яке має бути
розроблено та досліджено належним чином. До того ж така модель має пройти й
обов’язкову комплексну експериментальну перевірку.
В свою чергу визначена зовнішня форма споруди має бути практично втілена
за допомогою відповідних конструктивних рішень. Розробка більш досконалої
конструктивної схеми складає третій напрям досліджень.
Наступним важливим питанням є теоретичний аналіз роботи ємнісної
конструкції під навантаженням. У випадку ж використання нової конструктивної
схеми попереднє вивчення особливостей і закономірностей її роботи виявляється
вкрай необхідним.
В цілому розробка перелічених вище чотирьох принципово важливих питань у
сукупності дозволяє розробити єдину, внутрішньо непротирічливу та засновану на
сучасних засадах концепцію формоутворення сталевих ємнісних споруд для сипучих
матеріалів оскільки, саме за допомогою вірного й обґрунтованого вибору зовнішньої
геометричної та конструктивної форм ємностей з’являється можливість покращити
як їх роботу, так і сам процес їх створення та експлуатації. Проте отримані
теоретичні результати після відповідного узагальнення та аналізу мають бути
представлені у вигляді, зручному для безпосереднього практичного використання -
інженерної методики.
Питання стосовно порівняння кінцевих результатів розробленої авторської
методики проектування із результатами традиційної методики є завершальним
фрагментом досліджень і саме він має визначити ступінь ефективності всього
проведеного обсягу досліджень.
Таким чином може бути сформована загальна структурно-логічна схема
проведення досліджень. Вона представлена на рис. 2 і має вигляд паралельно-
послідовного алгоритму.
В третьому розділі розглянуто питання геометричного формоутворення
ємнісних конструкцій, а точніше – визначення оптимальних співвідношень між її
окремими елементами для загального випадку багатоступінчастої споруди.
Попередньо були розглянуті ємнісні конструкції простої геометричної форми
та проаналізована їх порівняльна ефективність. Зокрема відмічено, що, наприклад,
приймаючи прямокутну форму ємності замість круглої в плані, витрачається на 20 %
більше матеріалу.
Була запропонована відповідна геометрична модель, яка являє собою ємнісну
конструкцію, що складається з довільної кількості k окремих частин, зв'язаних
конструктивно (рис. 3). Кожна частина є просторовою об'ємною фігурою, що має
горизонтальний поперечний переріз у вигляді правильного багатокутника з
кількістю сторін n (в граничному випадку – коло). Бічні поверхні моделі утворені
кривими, описуваними функцією R(y), які в окремому випадку можуть бути
прямолінійними. Вся конструкція передбачається двоякосіметричною відносно
вертикальної осі Y.
 12

Рис. 2. Структурно-логічна схема проведення досліджень.

 13

Рис. 3. Загальна геометрична модель конструкції ємності.

В якості заданих параметрів передбачаються наступні величини: ширина

випускного отвору а в нижній частині ємності, визначувана технологічними
факторами, форма бічної стінки довільної i-ої частини ємності Ri(yi), також
визначувана технологічними факторами і товщина i-ої частини ємності ti. До заданих
параметрів, також, відносяться кількість окремих частин ємності k, кількість сторін
багатокутника в горизонтальному поперечному перерізі ni, а також об'єм ємності V,
який і визначає можливість постановки математичної задачі. В ході її рішення
потрібно визначити оптимальні висоти окремих частин ємності yi за умови
отримання мінімальної маси споруди. Цей критерій був обраний, як найбільш
природній для будівельних конструкцій.
Таким чином цільова функція має вигляд виразу (1). Обмеженнями при цьому
є вирази, що відображають взаємозв'язок окремих частин конструкції між собою (2) і
загальний сталий об’єм споруди (3):
2
yi
k
 dCi ( y i ) 
Vm  2   t i  ni  tg ( / ni )  Ci ( y i )  1    dy i , (1)
i 1 0  dy i 
i
Ci ( yi )  a0   R j ( y j ) , (2)
j 1
y y

V  n   C 2 ( y )  tg ( / n )dy  n  tg ( / n )   C 2 ( y )dy . (3)

0 0

Сформульована математична задача є задачею на відшукання умовного

екстремуму при заданих обмеженнях. Для її рішення був використаний метод
невизначених множників Лагранжа. Побудована математична модель являє собою
вид виразу (4):
 14
2
yi
k
 dC i ( y i ) 
Fm  2   t i  n i  tg ( / n i )  C i ( yi )  1 
 
 dy i 
 dy i 
.
i 1 0

 k yi

     n i  tg ( / n i )  C i
2
( y i ) dy i V 

 i 1 0 


(4)
При цьому досліджувана функція є функцією декількох змінних, вид якої до
того ж наперед невідомий, тобто вона може бути як лінійною, так і бути поліномом
вищих ступенів або ж взагалі містити складні трансцендентні функції, тощо. В
кожному конкретному випадку ємності вид функції, звичайно, буде відомий і
визначиться заданою формою бічної поверхні – функцією R(y).
Загальне рішення являє собою систему алгебраїчних рівнянь. До її складу
входить рівняння обмеження у вигляді виразу (5) і рівняння виду (6), кількість яких
відповідає кількості частин ємнісної конструкції:
2
k yi
 i 
 ni  tg ( / ni )    a 0   R j ( y j )  dyi  V  0 , (5)
i 1 0 j 1 

F i
m  2  n  tg ( / n )  t  (a 
i i i 0  R j (
y i j 1

dR ( y ) k
 2 i i   tg ( / n ) t
 n
m m m
dy m  i 1
i
i
  n  tg ( / n )  (a   R (y )) 2 
i i 0 j j
j 1
dR ( y ) k
  2 i i  n m  tg ( / n )
 m
dy m  i 1
i
. (6)
Для найбільш важливих та розповсюджених в проектній практиці
конструктивних випадків досить просто можуть бути отримані готові аналітичні
залежності в замкнутому вигляді, що дозволяють відшукати необхідні оптимальні
розміри окремих частин ємнісної конструкції і придатні для безпосереднього
практичного застосування (табл. 1). Для деяких випадків аналогічні рішення були
додатково перевірені методом зведення задачі до однієї змінної.
Разом з цим був досліджений вплив ряду конструктивних параметрів на
кінцеві результати. Зокрема проаналізовано ширину випускного отвору а і
співвідношення товщин окремих частин ємнісної споруди. Вплив першого
параметру виявився доволі несуттєвим і при практичних розрахунках ним можна в
більшості випадків нехтувати. Другий параметр відіграє більш важливу роль.
Щодо можливих сфер застосовності отриманого загального рішення необхідно
замітити, що вихідні передумови представленої в даному розділі моделі, а також
отримані на їх основі аналітичні вирази, не передбачають будь-яких обмежень як з
точки зору розмірів ємнісних конструкцій, так і матеріалу. Це означає, що наведені
 15
рішення придатні як для малорозмірних споруд, так і споруд значних розмірів, а
також, як для сталевих ємностей, так і для залізобетонних або виконаних з будь-
якого іншого матеріалу.

Таблиця 1
Часткові випадки рішення геометричної оптимізації
Випадок ємності Отримані рішення
3 3 2
opt 3 4  a0  tg   t2  sin   3  t2  tg   sin   V
y   a  tg
1 4  (3  t  2  t  sin  ) 0
1 2
3 t 2  cos 
opt 3 4  a 0  tg  3  V K
y 
2 4  ( K  tg  3  K 2 ) t1  t 2  sin 

2
opt 3 3  t 2  tg   sin   V
y 
1   (3  t  2  t  sin  )
1 2
V    y13 /(3  tg 2 )
y 2opt 
  ( y1 / tg ) 2

2  cos  
3t tg  V  1
2  cos  
y1opt  3 3 3
 tg   cos   
4 t 1 
  4  t   1 1
1 2
 tg   cos   
3V  tg 2 
y2opt  3
4  ( K  tg  tg 2   3 K 2  tg 2   3 K 
t 2  cos   t1  cos 
K
t1  sin   t 2  sin 

3 3 V  tg 3

y2opt 
4  (tg  tg )
 
 4  a 03 tg tg 3   3V tg 3  
 y opt 3 
 2
 4 (tg  tg ) 

 
 16
Також слід зазначити, що розглянутий підхід до оптимізації геометричних
розмірів ємнісних споруд може бути використаний не тільки для конструкцій
ємностей, що оперують з сипучими матеріалами. Він придатний і для інших видів
листових конструкцій, таких як, наприклад, повітряних нагрівачів, пиловловлювачів,
скруберів і, навіть, конструкцій кожуха доменної печі, які є також оболонковими
конструкціями.
Четвертий розділ присвячено дослідженню особливостей взаємодії сипучого
середовища із елементами замкненого сосуда, який являє собою ємнісна будівельна
конструкція. При цьому розглядався сипучий матеріал в його класичному розумінні
(відсутність сил зчеплення між окремими зернами).
За основу була прийнята фізична дискретно-континуальна модель сипучого
середовища (рис. 4). Модель розглядає статичну рівновагу елементарного
горизонтального шару сипучого матеріалу нескінченно малої товщини dy. Цей шар
знаходиться під дією наступних сил: зверху вертикально вниз спрямоване зусилля
від ваги вищерозташованої маси сипучої речовини, позначене як F (F1, F1’ і т. д. для
окремих зерен), знизу діє реакція від нижчерозташованого сипучого матеріалу – Q
(Q3, Q3’ і т. д. для окремих зерен). Сам шар має власну вагу dG, спрямовану
вертикально вниз. З боку стінок ємності, нахилених під кутом  до горизонталі,
форма яких описується функцією R(y), на елементарний шар діє реакція dR (Rn2 на
окреме зерно), спрямована під довільним кутом. Вона може бути представлена у
вигляді векторної суми нормальної dRn (N2 на окреме зерно) та дотичної dR (Т2 на
окреме зерно) складових реакції.

а) б)

Рис. 4. Фізична модель сипучого середовища, яка враховує його

континуальні (а) і дискретні (б) властивості.

Елементарний шар і всі зерна сипучого матеріалу, які його складають,

знаходяться в стані статичної рівноваги. Склавши відповідні рівняння рівноваги
можна отримати загальне диференційне рівняння рівноваги у вигляді виразу (7) або
із використанням допоміжної функції f(y) – у скороченому вигляді (8):
 17
 dR( y ) 
 2 
dPв cos(   ) dy
 Pв  k n     g  0
, (7)
dy  cos  a 0  R( y ) 
 
 
dPв
 Pв  f ( y)    g  0 , (8)
dy
де Pв – вертикальний тиск сипучого матеріалу на глибині y, g – прискорення
вільного падіння,  – питома вага сипучого матеріалу,  – кут зовнішнього тертя
сипучого матеріалу о матеріал стінок ємнісної конструкції.
З математичної точки зору рівняння (8) є лінійним неоднорідним
диференційним рівнянням першого порядку. Відомо його загальне рішення, яке в
даному випадку буде мати вигляд виразу (9), а інтеграл від допоміжної функції –
вигляд (10):

Pв ( y)  e   f ( y )dy  (  g   e  f ( y )dy dy  C ) , (9)

dR( y )
cos(  ) dy
 f ( y )dy   k n   dy  2   dy . (10)
cos a 0  R( y )

В ці обидва вирази входить єдиний невідомий параметр – коефіцієнт

пропорційності kn. Для його відшукання слід розглянути дискретні властивості
сипучого середовища (за фізичною моделлю рис. 4,б). При цьому було прийнято
модель укладки зерен сипучого середовища рівномірними горизонтальними
рядками. Звісно, що ця модель передбачає однаковість розмірів зерен сипучого
матеріалу та їх правильну укладку, проте для врахування реальних неоднорідностей
в його структурі може бути використаний спеціальний фізико-механічний параметр,
запропонований В. А. Богомягких – кут укладки зерен . Він інтегрально враховує
не тільки реально можливу неоднаковість розмірів зерен сипучого матеріалу, а й
відхилення їх зовнішньої форми від шарової.
Для випадку просторової укладки зерен сипучого матеріалу (рис. 5),
коефіцієнт пропорційності може бути записаний у вигляді двох виразів (11) і (12):
2  tg  tg (    ) cos
kn   , (11)
( a 0  R )   2  tg (   )  tg (    )  cos(   )
2  tg  tg (    ) cos 
k nem   , (12)
( a 0  R )   2  tg (   )  tg (    )  cos(   )
де  – кут внутрішнього тертя між зернами сипучого матеріалу.
Фізичний зміст коефіцієнту пропорційності kn полягає в тому, що він вказує
співвідношення тиску сипучого матеріалу у напрямі перпендикулярному до
поверхні стінки сосуду до вертикального тиску на цій же глибині. Тому він названий
коефіцієнтом нормального тиску.
Як видно, з отриманих виразів (11) і (12) коефіцієнт нормального тиску
залежить не тільки від параметрів сипучої речовини, а ще й від параметрів сосуду, в
якому вона знаходиться. Причому, враховується розмір випускного отвору сосуду a0
 18
і розмір його поперечного перерізу R. Таким чином, значення коефіцієнту
змінюється в залежності від глибини розташування відповідного шару сипучої
речовини та форми сосуду, що принципово відрізняє отримане рішення від існуючих
інших.
Ще однією відмінністю є отримання двох виразів для цього коефіцієнту.
Перший з них відповідає стану статичного спокою сипучої речовини (kn), а другий
(knem) – моменту початку його вивантаження з сосуду. Поява другого виразу
обумовлена зміною структури сипучої речовини в цей момент, зокрема зміною
напрямів сил тертя між його зернами. Це припущення разом із деякими іншими,
покладеними в основу прийнятої дискретної моделі укладки зерен сипучого
матеріалу, було перевірено експериментально (див. розділ 5 роботи).

Рис. 5. Дискретна просторова модель сипучої речовини.

Зазначимо, також, що коефіцієнт, який зв’язує вертикальний і горизонтальний

тиск сипучої речовини (коефіцієнт бокового тиску в класичному розумінні) на
стінки замкненого сосуду може бути легко отриманий із виразів для коефіцієнту
нормального тиску як його частковий випадок. Так, прийнявши кут нахилу стінок
сосуду  рівним 90, та вважаючи, що a0 = R, можна отримати вирази (13) та (14) для
визначення коефіцієнту бокового тиску у стані спокою (k90) та початку
розвантаження (k90em), відповідно:
2  tg  tg (    )
k 90  , (13)
a 0   2  tg  tg (    ) 
2  tg  tg (    )
k 90em  . (14)
a 0   2  tg  tg (    ) 

В кількісному відношенні значення коефіцієнту бокового тиску (відповідно, й

нормального тиску) суттєво залежать від параметрів сипучої речовини та форми
сосуду і для найбільш розповсюджених сполучень їх значень може змінюватись у
діапазоні приблизно 0 – 1,5. Значення ж коефіцієнту для моменту початку
розвантаження сосуду для всіх розглянутих випадків перевищує значення
коефіцієнту для статичного стану сипучої речовини. Кількісно ця величина може
сягати 10 та більше разів. Фізично це означає, що під час початку розвантаження
тиск сипучої речовини на стінки сосуду має збільшуватись.
 19
До того ж, значення коефіцієнту, а за рахунок цього і вся розроблена модель
поведінки сипучої речовини в замкненому сосуді, виявляються доволі чутливими до
зміни одного чи декількох фізико-механічних характеристик сипучого матеріалу. Це
частково може пояснити так звану “нестійкість” отримуваних експериментальних
результатів різними дослідниками на начебто “однакових” сипучих середах.
Як і в попередньому розділі роботи із загального рішення можуть бути
отримані ряд часткових рішень для найбільш важливих та розповсюджених в
проектній практиці конструктивних випадків (табл. 2). Графічне представлення
деяких з отриманих рішень наведено на графіках рис. 6 і 7 (по горизонталі
відкладено тиск сипучого матеріалу в кПа, по вертикалі – глибину споруди в м).
Таблиця 2
Часткові випадки рішення для тиску сипучого матеріалу
Випадок ємності Отримане рішення
2  tg  tg (   )
kn 
r   2  tg  tg (   ) 

 g
Pв ( y )   (1  e  k  y )
k
2  tg  tg (   ) cos 
kn  
 y  cos(   )
 r     2  tg (   )  tg (   ) 
 tg 
2  tg  tg (   )
k0 
2  tg (   )  tg (   )

 g  y   
Pв ( y )   r    1 1
k0 
3  tg    r
tg
2  tg  tg (   ) cos 
k n1 
 y  cos(   )
 r     2  tg (   )  tg (   ) 
 tg 
2  tg  tg (   ) cos 
k n2 
r   2  tg (   )  tg (   )  cos(   )

 g
1 e
k2

y k2
r
tg
Pв1( y )    g  
3 r
k
k1 
tg
 20

 y  1
Pв1( y )    g   r   C
 tg1  k  3
1
tg1
 y
r
2k1
 tg 2   y
C    g r   1 1
 k  3   tg 2
 0 tg 2

 g  y   
Pв 2 ( y )   r    1 1
3  tg 2    r
k0  
tg 2
0 0 0
0 0 0

а) 5
б) 5
в) 5

y 10 y 10 y 10

15 15
15

20 20 20 20
0 20 40 60 80 100 0 20 40 60 80 100 20 20
0 20 40 60 80 100
0 V(y ) 100 0 N( y) 100
0 N( y) 100

Рис. 6. Тиск сипучого матеріалу в одноступінчастій ємності силосного типу:

а) вертикальний тиск в стані статичного спокою,
б) нормальний тиск в стані статичного спокою,
в) нормальний тиск в момент початку розвантаження.
0 0
0 0

а) б)
1 1

y 2
y 2

3
3

4 4
0 5 10 15 20 4 4
0 5 10 15 20
0 N( y ) 20
0 N( y ) 20
 21
Рис. 7. Нормальний тиск сипучого матеріалу
в двоступінчастій ємності для випадку його статичного стану:
а) верхня частина ємності, б) нижня частина ємності.

Однією з ключових задач є відшукання оптимальної зовнішньої геометричної

форми ємнісної будівельної конструкції з урахуванням її взаємодії із сипучим
середовищем. Для двоступінчастої ємнісної споруди з вертикальною верхньою
частиною (найпоширеніший в практиці випадок) отриманий із відповідного
часткового рішення вираз для відшукання оптимальної форми нижньої частини з
умови, щоб нормальний тиск залишався постійним, буде мати вигляд виразу (15):
r
R( y ) 
cos . (15)
4 1 2 
2
y
r tg (   )
Графічно ця залежність для випадку наступних параметрів ємності і фізико-
механічних характеристик сипучого матеріалу – r = 3 м,  = 1000 кг/м3,  = 65,  =
20,  = 21 – буде мати вигляд, представлений на рис. 8 (по вертикалі відкладено
висоту ємності в м, по горизонталі – її поперечний розмір в м).
Таким чином, форма нижньої частини має вид кривої, яка різко звужується
майже відразу після зони стикування нижньої і верхньої частин конструкції. На
практиці, дана зовнішня форма може бути апроксимована, наприклад, 1 – 2
прямими, які утворять ломаний контур нижньої частини ємності.
0
0

y 5

10 10
0 0.5 1 1.5 2 2.5 3
0 V( y ) 3

Рис. 8. Форма нижньої частини двоступінчастої ємнісної конструкції

з умови постійності нормального тиску.

Як і в попередньому розділі роботи, вихідні передумови представленої в

даному розділі моделі, а також отримані на їх основі аналітичні вирази, не
передбачають будь-яких обмежень як з точки зору розмірів ємнісних конструкцій,
так і матеріалу. Це означає, що наведені рішення придатні як для малорозмірних
споруд, так і споруд значних розмірів, а також, як для сталевих ємностей, так і для
залізобетонних або виконаних з іншого матеріалу. Головною умовою при цьому є
 22
достатньо висока жорсткість стінок ємності, оскільки всі математичні вирази в даній
роботі були отримані саме за цієї передумови.
П’ятий розділ присвячено питанню експериментальної перевірки основних
вихідних положень та самої теоретичної моделі поведінки сипучого середовища в
замкненому сосуді, представлених в попередньому розділі. Дослідження складалися
з двох частин і передбачали спершу проведення спостережень на моделі ємнісної
конструкції, а потім виконання натурного експерименту на малорозмірних ємнісних
конструкціях.
Основною метою спостережень була перевірка гіпотетичних припущень про
характер укладки зерен сипучого матеріалу, які були покладені в основу подальшої
теоретичної моделі поведінки сипучого середовища в замкненому с сосуді.
Спостереження ставили на меті прослідкувати для сипучого матеріалу із
однаковими зернами характер їх укладки в стані статичного спокою і при
вивантаженні з урахуванням змін кута нахилу бокових стінок ємності і швидкості її
завантаження.
Для вирішення сформульованого таким чином завдання була розроблена та
виконана спеціальна експериментальна модель. Вона являє собою плоский
вертикальний переріз ємності в місці її вертикальної площини симетрії (рис. 9,а).
Товщина такого перерізу складала один діаметр зерна сипучого матеріалу, в якості
якого приймався штучний сипучий матеріал.
В ході експериментальних спостережень в моделі варіювався кут нахилу
бічних елементів в діапазоні 30 – 90 з кроком 10, які відповідають кутам нахилу
стінок реальних ємнісних споруд. Завантаження матеріалу здійснювалось із різною
швидкістю. Всього таким чином було проаналізовано близько 30 різних комбінацій.
Приклад отриманих в ході досліджень характерних картин укладки зерен сипучого
матеріалу в статичному стані приведено на рис. 9,б.
В якості основних висновків проведених експериментальних спостережень
можна констатувати наступне:
1. Кут укладки зерен сипучого матеріалу має розглядатись як інтегральна
характеристика самого сипучого матеріалу безвідносно до розмірів його зерен,
швидкості його завантаження і форми ємності.
2. В момент початку вивантаження сипучого матеріалу з конструкції ємності
був виявлений ефект, що полягає в зміні напряму сил тертя між окремими зернами
сипучого матеріалу на протилежний в порівнянні із статичним станом. Вказаний
ефект може бути причиною стрибкоподібної зміни тиску сипучого матеріалу.

а) б)
 23
Рис. 9. Модель вертикального перерізу ємності (а)
і укладка зерен сипучого матеріалу при куті нахилу бічних елементів 50 (б):
1 – плоский вертикальний прозорий лист, 2 – кріплення, 3 – бічний елемент.
Для кількісної перевірки запропонованої теоретичної моделі поведінки
сипучого середовища в замкненому сосуді були розроблені і проведені
експериментальні дослідження на малорозмірних ємнісних конструкціях. В якості
основних завдань досліджень були сформульовані наступні:
1. Визначення характеру розподілу статичного тиску сипучого матеріалу на
стінки ємності в режимі його завантаження і зберігання через визначення
напружено-деформованого стану (НДС) конструкції ємності.
2. Визначення особливостей зміни тиску сипучого матеріалу на стінки ємності
в режимі його повного самостійного вивантаження через контроль змін в НДС
конструкції ємності порівняно зі статичним станом.
3. Визначення характеру зміни динамічних властивостей конструкції ємності в
режимі її завантаження сипучим матеріалом.
Вказані експериментальні дослідження мають комплексний характер і
охоплюють весь цикл роботи конструкції ємності при її експлуатації, починаючи з
моменту завантаження сипучого матеріалу, його зберігання і закінчуючи
розвантаженням споруди.
Зважаючи на багато чинників, серед яких був тип передбачуваних сипучих
матеріалів, їх фізико-механічні характеристики, необхідність отримання певних
ефектів в ході досліджень, а також можливості наявної вимірювальної апаратури та
матеріально-технічної бази, було прийнято наступну форму та розміри
малорозмірної ємнісної конструкції (рис. 10,а).
В якості перемінних конструктивних параметрів були прийняті наступні:
товщина стінки ємності (t) і кут нахилу нижньої воронкоподібної частини ємності до
горизонталі (). Було виготовлено дві ємності з наступними параметрами: для
першої t = 4 мм і  = 55 (після обмірів - 54,4); для другої: t = 2 мм і  = 45 (після
обмірів - 44,2). Товщина стінки ємності призначалася з міркувань роботи її
елементів в геометрично лінійній області, а кут нахилу воронки – з міркувань
повного самостійного спорожнення ємностей. Матеріалом для виготовлення
ємностей була прийнята сталь, з якої у багатьох випадках виготовляються в практиці
такі споруди.
В якості сипучих матеріалів було відібрано три матеріали – пісок із розміром
зерен 0,25 – 2 мм, мармурова крихта із розміром зерен 5 – 10 мм і щебінь із
розміром зерен 10 – 20 мм. Всі матеріали були заздалегідь висушені, пісок
додатково просівався.
Попередньо в ході окремих досліджень було визначено необхідні фізико-
механічні властивості використаних сипучих матеріалів та сталі, з якої були
виготовлені ємнісні експериментальні конструкції.
На основі відомих теоретичних розробок щодо планування експериментальних
досліджень був виконаний ретельний попередній теоретичний аналіз і комп’ютерне
моделювання передбачуваних в експерименті ситуацій. Останнє здійснювалось на
основі МСЕ на базі одного з сучасних проектно-обчислювальних комплексів SCAD
 24
for Windows, який має відповідні атестаційні документи. На основі отриманих
результатів були визначені місця розташування вимірювальних приладів –
тензодатчиків та прогиномірів (рис. 10,б).

а) б)

Рис. 10. Конструкція експериментальної ємності (а)

і її зовнішній вигляд із встановленою вимірювальною апаратурою (б):
1 – нижня пірамідальна частина, 2 – двотавровий опорний виступ,
3 – верхня призматична частина.
Експериментальні дослідження для кожної ємності і кожного з сипучих
матеріалів проводились в трьох режимах – запис статичного стану при різних рівнях
завантаження конструкції, динамічний запис процесу повного самотічечного
розвантаженню конструкції, запис власних динамічних параметрів порожньої
ємності.
Аналізуючи результати статичних випробувань, було зроблено висновок про
те, що в цілому отримані значення напружень і прогинів досить задовільно
збігаються із теоретичними даними, отриманими за допомогою МСЕ для авторської
моделі сипучого середовища. Для найбільш напружених зон конструкції в
середньому відхилення значень напружень порівняно із результатами
комп’ютерного моделювання не перевищують 30 – 35 %, при цьому величини
відхилень для прогинів не перевищують 10 – 15 %, що є повністю прийнятним
рівнем. Аналогічні значення для завдання тиску сипучого матеріалу відповідно до
офіційно прийнятої вітчизняної методики коливалися в межах 30 – 300 % для
напружень і 20 – 85 % для прогинів, відповідно.
Записи динамічних процесів розвантаження експериментальних ємнісних
конструкцій, фрагменти яких зображені на рис. 11 (по вертикалі відкладено рівень
напружень, по горизонталі – час запису), дозволили виявити три стадії цього
процесу. На першій стадії, що триває перші 1 - 3 с з моменту початку розвантаження
спостерігається різке стрибкоподібне підвищення тиску (більш темна зона на рис.
11). При цьому кількісні величини збільшення рівня напружень становили 1,68 разів
для піску, 1,54 разу для мармурової крихти і 1,35 разу для щебеня. В перерахунку на
 25
тиск сипучого матеріалу ці величини достатньо точно узгоджуються з теоретичними
даними, отриманими відповідно до авторської моделі поведінки сипучої середи.
Другий етап процесу розвантаження характеризується поступовим зниженням
величини тиску (на рис. 11 виділено світло-сірим кольором). Його тривалість
коливається в межах 10 - 50 % всього часу розвантаження. Для третього етапу
розвантаження характерне інтенсивніше падіння бокового тиску сипучого матеріалу
аж до нуля, обумовлене значним спорожненням конструкцій. В процесі
розвантаження ні в одній з областей конструкції (ні по одному з каналів) не було
зафіксовано повторне збільшення тиску проти отриманого на першому етапі
розвантаження. Це дозволяє стверджувати, що найбільш небезпечним є момент
початку вивантаження сипучих матеріалів з ємності, а тиск, що виникає при цьому, є
найбільшим для всіх режимів роботи конструкцій, включаючи і статичний.
Додаткових динамічних ефектів (типу пульсацій при розвантаженні, тощо) в ході
досліджень, також, зареєстровано не було.

Рис. 11. Приклади отриманих записів динамічного процесу розвантаження.

Таким чином, в цілому можна констатувати, що розроблена авторська
дискретно-континуальна модель поведінки сипучої середи в замкненому сосуді, в
тому числі й питання про небезпеку стадії початку вивантаження сипучого
матеріалу, знайшла своє підтвердження в ході експериментальних досліджень.
Слід зазначити, також, що відхилення значень отриманого за результатами
експериментальних досліджень власного частотного спектру від теоретичних
значень, отриманих на основі комп’ютерного моделювання, не перевищило 5 – 10 %.
Це свідчить про можливість використання в практичних розрахунках та
проектуванні конструкцій ємнісного типу чисельних моделей, розроблених та
проаналізованих за допомогою МСЕ.
Шостий розділ присвячено питанням конструктивного формоутворення
вертикальних сталевих ємнісних конструкцій для сипучих матеріалів.
На основі аналізу основних недоліків традиційного конструктивного рішення
було визначено основні напрямки його модернізації та вдосконалення:
- повна або часткова відмова від ребер жорсткості та використання замість них
підкріплюючих елементів із більш рівномірним розподілом жорсткості по довжині і
висоті ємнісної споруди;
- використання малорозмірних несучих елементів, які дають змогу формувати
складні ломані форми споруди;
- використання для несучих елементів закритих профілів замість відкритих;
- вдосконалення розташування і кріплення футеровки з метою спрощення її
заміни при ремонті й обслуговуванні.
 26
Виконаний чисельний порівняльний аналіз ряду покращених конструктивних
рішень, запропонованих фахівцями спеціалізованих проектних організацій
ДніпроПСК і ЛенПСК (розташування ребер жорсткості незалежно на кожній із
стінок з розривом в кутовій зоні; використання ребер жорсткості у вигляді V-
подібного профілю замість традиційних відкритих профілів) дозволив констатувати,
що хоча подібні рішення частково покращують роботу споруди, однак не
дозволяють усунути всі її недоліки у повному обсязі.
Тому було запропоновано принципово інше конструктивне рішення. Його
сутність полягає у формуванні конструкції ємності з окремих панелей (рис. 12).
Конструкція запропонованої панелі являє собою двошаровий елемент. Зовнішній
шар є профільованим і призначений для сприйняття навантаження від тиску сипучих
матеріалів, що зберігаються в ємності. Конструктивно він є сталевим листом з
наявними підсилюючими елементами. Найбільш технологічним рішенням в даному
випадку є використання цілісних гофрованих сталевих листів, хоча можуть бути
застосовані й більш традиційні рішення на основі ребер жорсткості у вигляді
окремих елементів, приєднаних до плоского листа. Товщина листа при цьому може
коливатись від 2 – 3 мм при використанні профілів вітчизняного виробництва до 5 –
6 мм при використанні профілів закордонного виробництва. Таким чином вдається
добитися більш рівномірного розподілу жорсткості підсилюючого елементу. До того
ж гофрований профіль є закритим, що також відповідає наведеним вище вимогам з
покращення існуючого конструктивного рішення.
Внутрішній шар панелі являє собою плоский сталевий лист, також, невеликої
товщини близько 3 – 4 мм. Необхідність його постановки обумовлена тим, що тільки
зовнішнього шару виявляється недостатнім для сприйняття навантажень і
забезпечення жорсткості споруди. Між собою зовнішній і внутрішній шари панелі
з'єднуються за допомогою проміжних болтових кріплень, кількість і несучу
спроможність яких встановлюють відповідним розрахунком (рис. 13).
З внутрішньої сторони до панелі прикріпляється футерувальний шар. Він може
бути виконаний як за традиційними схемами, так і з більш сучасних полімерних
матеріалів з терміном беззмінної експлуатації до 10 років, як наприклад, гумових
футерувальних плит (ГФП) невеликих розмірів.

а) б)

Рис. 12. Конструктивна схема панелі (а) та її зовнішній вигляд (б):

 27
1 – футерувальний шар, 2 – внутрішній плоский лист,
3 – обв'язувальний елемент, 4 – зовнішній профільований лист.

Рис. 13. Вузол з’єднання панелей:

1 – несучий елемент панелі, 2 – навісний захисний вкладиш,
3 – обв'язувальний елемент, 4 – додатковий елемент кріплення.
Дослідження різноманітних конструктивних варіантів панелі та роботи її
вузлових з’єднань, проведених автором на основі чисельних розрахунків за МСЕ,
дозволило обрати найбільш раціональну, технологічну та економічну конструкцію.
Зокрема було встановлено, що зовнішній периметр панелі слід підсилювати
спеціальними обв’язувальними елементами з сталевих смуг завтовшки 6 – 12 мм.
Вони прикріпляються за допомогою зварювання до елементів панелі і створюють
жорсткий каркас, виконуючий водночас і функцію додаткових ребер жорсткості, що
підсилюють конструкцію ємнісної споруди в цілому.
Таким чином, розроблена панельна конструктивна схема для сталевих
ємностей виявляється позбавленою більшості недоліків, властивих традиційній
конструктивній схемі і, окрім цього, має ряд істотних переваг, серед яких слід
зазначити: суттєве зниження загальної протяжності зварних швів в конструкції,
особливо у разі застосування цілісних гофрованих листів; підвищення
ремонтопридатності конструкції, за рахунок можливості в короткі терміни і
технологічно нескладно провести заміну пошкодженій панелі; можливість
виготовлення панелей в умовах заводу, що істотно підвищує їх якість і дозволяє
понизити вірогідність помилок при монтажі; спрощення збірки ємнісних
конструкцій на монтажному майданчику; можливість попереднього опрацьовування
конструктивного рішення панелі під різні види сипучих матеріалів і умов роботи,
включаючи наявність агресивного зовнішнього середовища; можливість орієнтації
елементів зовнішнього шару панелі під кутом до горизонту, що погіршує умови
скупчення на його поверхні виробничого пилу і знижує вірогідність виникнення і
розвитку корозійних пошкоджень; підвищення естетичних якостей конструкції
ємності.
Сьомий розділ присвячено теоретичному вирішенню ряду важливих
часткових конструктивних задач стосовно як запропонованої панельної
конструктивної схеми ємності, так і конструктивного рішення споруди в цілому.
 28
Зокрема розглянуто чотири задачі: задача визначення ступеня сумісності
роботи обшивки ємнісної конструкції із ребром жорсткості довільного перерізу;
задача оптимізації зовнішньої геометричної форми ребра жорсткості закритого
профілю; задача визначення найбільш напруженої завантаженої зони конструкції
ємності; динамічна задача визначення змін у динамічних характеристиках ємнісної
конструкції в залежності від наявності в її конструкції певних дефектів.
Стосовно отриманих при цьому результатів слід констатувати:
1. Чисельне дослідження задачі про ступінь сумісності роботи обшивки разом
із підкріплюючим її ребром жорсткості показало, що ця ступінь коливається в
досить широкому діапазоні в залежності від співвідношення жорсткостей обшивки
та ребра. При невеликій товщині обшивки (4 мм) включення її в роботу є не досить
активним та коливається в межах 20 – 60 її товщин. Тому рекомендоване діючою
методикою проектування розрахункове значення цього параметру, що дорівнює 30
товщинам, слід вважати завищеним.
2. Найбільш раціональної формою поперечного перерізу ребра жорсткості
ємнісних конструкцій слід вважати замкнену V-подібну форму, яка виявляється
найефективнішою як з точки зору міцності при згині, так і водночас з точки зору
мінімізації площі бокової поверхні ребра. Останнє справедливо, правда, при умові
сталої товщини окремих конструктивних елементів ребра, тому більш доцільними
виявляються ребра, виготовлені з одного сталевого листа, а не зварені з різних
листів.
3. Найбільш небезпечною зоною пірамідальної ємнісної будівельної
конструкції, обшивка якої підкріплена додатковими ребрами жорсткості, незалежно
від геометричної форми їх поперечного перерізу слід вважати зону, розташовану
між 1/3 і 1/2 висоти повної уявної піраміди. З урахуванням того, що розтягуючи
напруження від поздовжньої сили, як правило, не перевищують 10 % від напружень
згинального моменту, то найбільш напружена ділянка конструкції ємності буде
наближена до рівня 1/3 висоти.
4. Теоретичне визначення спектру власних динамічних характеристик
ємнісних будівельних конструкцій для сипучих матеріалів, можливість застосування
якого була підтверджена експериментально, є потужнім засобом прогнозування
поведінки ємнісних споруд під час експлуатації і може бути використано для
проведення моніторингових досліджень.
Восьмий розділ присвячено формулюванню інженерної методики
формоутворення вертикальних ємнісних будівельних конструкцій для сипучих
матеріалів, а також оцінки її ефективності.
Сутність інженерної методики формоутворення полягає в послідовному та
практично зручному об’єднанні і застосуванні наведених в попередніх розділах
теоретичних результатів в єдиний практичний підхід. Методика включає в себе п’ять
основних етапів, за допомогою яких формується більш раціональна, довговічна та
більш ефективна за цілою низкою експлуатаційних показників ємнісна будівельна
конструкція для сипучих матеріалів.
Процес проектування вертикальної жорсткої сталевої ємності для сипучих
матеріалів слід розпочинати не з визначення її геометричних розмірів, як це
рекомендує традиційний підхід до проектування, а з визначення основних фізико-
 29
механічних властивостей сипучого матеріалу, для зберігання якого дана ємнісна
споруда передбачається. Адже саме властивості сипучого матеріалу дозволять в
подальшому грамотно та ефективно обрати необхідні розміри й форму конструкції.
Другим є етап вибору зовнішньої форми і призначення габаритних розмірів
конструкції. Він виконується з урахуванням результатів та рекомендацій, отриманих
на основі моделі геометричної оптимізації розмірів конструкції та моделі поведінки
сипучого середовища в замкненому сосуді. На третьому етапі визначається тиск від
сипучого матеріалу на елементи ємності. При цьому знов використовуються
аналітичні залежності, отримані на основі моделі поведінки сипучого середовища в
замкненому сосуді. Четвертий етап передбачає виконання конструювання ємнісної
споруди у відповідності до розроблених автором рекомендацій конструктивного
формоутворення. При цьому перевагу рекомендується надавати розробленій
автором панельній конструктивній схемі з використанням гофрованих сталевих
листів. Заключний п’ятий етап передбачає виконання розрахунку споруди з метою
призначення перерізів її несучих елементів.
В цілісному вигляді дана методика підготовлена автором у вигляді видання –
“Руководство по проектированию вертикальных стальных емкостных конструкций
для сыпучих материалов”.
В якості практичної ілюстрації використання розробленої інженерної
методики в роботі наведено два приклади конструкцій ємності з плоскими стінками
(бункерного типу) та круглого поперечного перерізу (силосного типу). Вони були
перепроектовані у відповідності до розробленої інженерної методики порівняно із
взятими з відповідної фахової літератури прикладами.
На рис. 14 наведено напружений стан цих двох споруд (більш темному
кольору відповідає більш високий рівень напружень), а в табл. 3 наведено
співставлення за рядом техніко-економічних показників.
0,02 26,51 52,99 79,47
26,51 52,99 79,47 105,95

а) 0,23 49,66
49,66 99,1
99,1 148,54
148,54 197,97
б)
Внутренний слой NE4 Н/мм2 Загружение 1

Внутренний слой NE4 Н/мм2 Загружение 1

 30
Рис. 14. Напружений стан перепроектованої
бункерної ємності (а) і силосної ємності (б).

Таблиця 3
Співставлення показників конструктивних варіантів
№ Показник, Бункерна ємність Силосна ємність
п/п одиниці виміру Базовий Новий Базовий Новий
варіант варіант варіант варіант
1. Екв. напруження в верхній частині - - 184 152
(ребро прольоту / кутова зона), МПа (205/360) (153/230) - -
2. Екв. напруження в нижній частині, - - 96 176
(стінка прольоту / кутова зона), МПа (105/145) (-/-) - -
3. Прогин стінки, мм 32 12 3,2 5,5
4. Перша власна частота коливань, Гц 10,93 18,32 8,26 23,65
5. Коефіцієнт запасу стійкості 3,55 2,51 43,6 26,4
6. Довжина зварних швів, м 93,1 58,7 1 920 1 560
7. Маса, кг 9 020 9 130 60 700 38 100
8. Об’єм, м3 128 137 1 830 1 840
Аналіз наведених даних дозволяє стверджувати, що використання розробленої
концепції формоутворення сталевих вертикальних ємнісних будівельних
конструкцій для сипучих матеріалів дозволяє суттєво покращити, як загальний
рівень напружено-деформованого стану конструкції, уникаючи при цьому
небезпечних концентраторів напружень, так і зробити споруди більш легкими та
технологічними при виготовленні, експлуатації й ремонті.
ВИСНОВКИ
1. За результатами виконаного огляду вітчизняної і закордонної нормативної,
довідкової, фахової та звітної літератури, а також проведеного аналізу статистики
відмов та аварій сталевих ємнісних конструкцій для сипучих матеріалів слід
констатувати, що в теперішній час існує проблема проектування надійних та
довговічних сталевих вертикальних ємнісних будівельних конструкцій для сипучих
матеріалів. В даній роботі ця проблема вирішена на основі розробки єдиної цілісної,
внутрішньо непротирічливої, теоретично обґрунтованої та експериментально
підтвердженої концепції формоутворення споруд даного типу.
2. Одним з основних аспектів такої теорії формоутворення є вибір зовнішньої
форми та геометричних розмірів ємнісної конструкції. Він має здійснюватись на
основі запропонованої автором загальної моделі геометричного формоутворення
ємнісної споруди та розробленої на її основі математичної моделі. Вони є достатньо
універсальними з точки зору врахування основних конструктивних параметрів
ємнісних споруд і дозволяють як спростити процес відшукання оптимальних
геометричних розмірів споруди, так і запобігти суттєвим перевитратам матеріалу.
На основі цих моделей були отримані ряд часткових рішень для найбільш
поширених в практиці типів ємнісних конструкцій: двоступінчастої пірамідально-
призматичної та конусно-циліндричної. Вони являють собою нескладні алгебраїчні
вирази, придатні для безпосереднього практичного використання.
3. Іншим аспектом теорії формоутворення ємнісних будівельних конструкцій є
розроблена автором дискретно-континуальна фізична модель поведінки сипучого
 31
середовища в замкненому сосуді, яка враховує дуальну природу сипучого матеріалу.
На її основі отримано два різних математичних вирази для визначення коефіцієнту
бокового тиску сипучого матеріалу в стані спокою і в момент початку
розвантаження. Встановлено, що підвищення тиску сипучого матеріалу під час його
вивантаження з ємності, яке констатується багатьма дослідниками, обумовлено
зміною схеми укладки його зерен і, як наслідок, призводить до перерозподілу
зусиль, яке може сягати понад 5 разів. Розроблені моделі є достатньо
універсальними з точки зору врахування основних конструктивних параметрів
ємнісних споруд, які можуть варіюватись довільним чином без будь-яких обмежень.
4. На основі загального рішення для визначення тиску сипучого матеріалу
отримані ряд часткових рішень для найбільш поширених в практиці типів ємнісних
конструкцій одноступінчастого та двоступінчастого типів. Вони являють собою
нескладні алгебраїчні вирази, придатні для безпосереднього практичного
використання. Також, на основі отриманих рішень була виведена функціональна
залежність для найбільш раціональної з точки зору розподілу тиску від сипучого
матеріалу геометричної форми нижньої випускної частини двоступінчастої ємнісної
конструкції. Вона має вид кривої, яка в практиці може бути апроксимована за
допомогою 1 – 2 прямих, що окреслять ломаний контур бокової поверхні.
5. Серія проведених автором спостережень на моделі ємнісної конструкції, які
мали на меті встановлення закономірностей укладки зерен сипучого матеріалу під
час його статичного стану спокою та вивантаження, підтвердили основні засади,
покладені в основу розробленої теоретичної моделі взаємодії сипучого матеріалу із
ємнісною конструкцією.
6. Проведені комплексні експериментальні дослідження на малорозмірних
сталевих ємнісних конструкціях, які мали на меті перевірку авторської теоретичної
моделі поведінки сипучого матеріалу в замкненому сосуді, підтвердили її із
придатним рівнем адекватності. Під час досліджень були встановлені основні
закономірності процесу вивантаження сипучого матеріалу з ємності. Зокрема було
визначено, що цей процес відбувається в три стадії, з яких найбільший тиск
сипучого матеріалу, що передається ним на стінки ємності, має місце на першій
стадії, яка відповідає першим секундам після початку процесу. Це є найбільш
небезпечна стадія роботи конструкцій даного типу, оскільки при цьому тиск
сипучого матеріалу збільшується по відношенню до статичного тиску (для умов
проведення експерименту на величину до 2 разів). Тому саме цей режим має бути
встановлений в якості основного розрахункового режиму при проектуванні, який
визначає несучу спроможність конструкцій в цілому та її окремих елементів.
7. З метою суттєвої модернізації та вдосконалення існуючого конструктивного
рішення запропонована панельна конструктивна схема із використанням гофрованих
сталевих листів. Вона є відносно простою за своєю конструкцією та має низку
суттєвих переваг над традиційним рішенням. Серед основних з них слід відмітити
більшу рівномірність напружено-деформованого стану конструкції, спрощення її
виготовлення та збірки, підвищення ремонтопридатності та зменшення негативного
впливу корозійних пошкоджень. Проведене комп’ютерне моделювання
запропонованої конструктивної схеми із використанням гофрованих листів показало,
 32
що за рівнем напружень і деформацій така панель майже в 2 рази виявляється більш
ефективною при практично однаковій загальній масі, ніж традиційна схема.
8. Вирішені часткові теоретичні задачі стосовно визначення ступеню
сумісності роботи обшивки разом із підкріплюючим її ребром жорсткості,
оптимізації форми поперечного перерізу замкненого ребра жорсткості та визначення
найбільш небезпечної зони ємнісної конструкцій дозволили вказати на раціональні
діапазони вибору ряду конструктивних параметрів ємнісних конструкцій. Так,
найбільш раціональної формою поперечного перерізу ребра жорсткості ємнісних
конструкцій слід вважати замкнену V-подібну форму, найбільш небезпечною зоною
пірамідальної ємнісної будівельної конструкції, обшивка якої підкріплена
додатковими ребрами жорсткості, незалежно від геометричної форми їх
поперечного перерізу, слід вважати зону, розташовану між 1/3 і 1/2 висоти повної
уявної піраміди.
9. Теоретичне визначення спектру власних динамічних характеристик
ємнісних будівельних конструкцій для сипучих матеріалів, можливість застосування
якого була підтверджена експериментально, є потужнім засобом прогнозування
поведінки споруд під час експлуатації і може бути використано для проведення
моніторингових досліджень для споруд розглядуваного типу.
10. Вказані вище аспекти склали основу розробленої теоретичної концепції
проектування сталевих вертикальних ємнісних конструкцій для сипучих матеріалів.
На її основі розроблена інженерна методика формоутворення конструкцій даного
типу, придатна для безпосереднього практичного використання. Вона включає в
себе п’ять основних етапів, за допомогою яких формується більш раціональна,
довговічна та більш ефективна за цілою низкою експлуатаційних показників ємнісна
будівельна конструкція для сипучих матеріалів. Представлена методика
впроваджена в практику проектування ряду провідних проектно-конструкторських
організацій.
11. Виконане порівняння конструкцій ємностей, запроектованих у
відповідності до рекомендацій цієї методики, із варіантом конструкції,
запроектованим у відповідності до існуючих рекомендацій, на основі комп’ютерного
моделювання свідчить про можливість суттєвого кількісного та якісного покращення
рівня напружено-деформованого стану споруди. За теоретичними підрахунками
воно може результуватись у величину до 1,5 разів зменшення загальної ваги
конструкції при виборі сталей з підвищеними міцнісними характеристиками.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Банніков Д. О. Сипучий матеріал в ємнісній конструкції / Д. О. Банніков. –
Дніпропетровськ: Моноліт, 2009. – 172 с.
2. Банников Д. О. Вертикальные жесткие стальные емкости: современные
концепции формообразования / Д. О. Банников. – Днепропетровск: Монолит, 2009. –
186 с.
3. Банников Д. О. Основные причины аварий жестких стальных бункеров и
низких силосов / Д. О. Банников, М. И. Казакевич // Металеві конструкції, 2002. – Т.
5. – № 1. – С. 59 – 66. (Збір та аналіз статистичних даних).
 33
4. Банников Д. О. Сопоставительный анализ конструктивных схем стальных
бункерных емкостей / Д. О. Банников, М. И. Казакевич // Металеві конструкції,
2007. – Том 13. – № 3. – С. 163 – 172. (Аналіз переваг і недоліків конструктивних
рішень).
5. Банников Д. О. Новая конструкция бункерной емкости из стальных
панелей / Д. О. Банников, М. И. Казакевич, Л. М. Рабер // Металлургическая и
горнорудная промышленность. – 2007. – № 6. – С. 98 – 102. (Розробка нового
конструктивного рішення, аналіз його переваг та недоліків порівняно з існуючими
рішеннями).
6. Банніков Д. О. Експериментальні дослідження динамічних властивостей
сталевих ємнісних конструкцій для сипучих вантажів / Д. О. Банніков // Підйомно-
транспортна техніка. – 2008. – № 4. – С. 79 – 88.
7. Банников Д. О. Особенности процесса разгрузки бункерных емкостей / Д. О.
Банников // Металлургическая и горнорудная промышленность. – 2008. – № 5. – С.
131 – 135.
8. Банніков Д. О. Визначення коефіцієнта бокового тиску сипучого матеріалу в
замкненій посудині / Д. О. Банніков // Металеві конструкції. – 2008. – Том 14. – № 2.
– С. 113 – 123.
9. Банников Д. О. Снижение металлоемкости стальных пирамидально-
призматических бункеров / Д. О. Банников // Сб. научн. работ ДДТУЗТ:
Ресурсосберегающие технологии в транспортном и гидротехническом
строительстве. Строительство. – Днепропетровск: Нова ідеологія. – 1999. – Вып. 6. –
С. 196 – 201.
10. Bannikov D. O. Features of Failures of Steel Bunkers (of pyramidally-prismatic
type) / D. O. Bannikov, M. I. Kazakevitch // Зб. наук. праць ПДАБА і ВТУ: Theoretical
Foundations of Civil Engineering. – Warsaw: Warszawskiej Politechnik. – 2002. – Vol. II.
– С. 650 – 657. (Збір та аналіз статистичних даних).
11. Банников Д. О. Основные проблемы проектирования стальных бункеров
транспортной эстакады / Д. О. Банников, М. И. Казакевич // Тематич. вип. зб.:
Автомобільні дороги та транспортне будівництво. – К.: Нац. трансп. ун-т. – 2002. -
№ 64. – С. 86 – 89. (Формулювання та розробка основних проблемних питань
сучасної концепції проектування сталевих ємнісних конструкцій).
12. Банников Д. О. Мониторинг стальных бункеров / Д. О. Банников // Зб.
наук. робіт ДНУЗТ: Будівництво. – Дніпропетровськ: ДНУЗТ. – 2002. – Вып. 11. – С.
38 – 41.
13. Банников Д. О. Направления совершенствования современной концепции
проектирования жестких стальных бункеров / Д. О. Банников, М. И. Казакевич //
Вісник ДНУЗТ. – Дніпропетровськ: ДНУЗТ. – 2003. – Вип. 1. – С. 130 – 136.
(Формулювання та розробка основних напрямів вдосконалення сучасної концепції
проектування сталевих ємнісних конструкцій).
14. Bannikov D. O. Design problems of steel bunkers / D. O. Bannikov, M. I.
Kazakevitch // Зб. наук. праць ПДАБА і ВТУ: Theoretical Foundations of Civil
Engineering. – Warsaw: Warsaw University of Technology. – 2004. – Vol. II. – С. 559 –
564. (Формулювання та розробка основних проблемних питань сучасної концепції
проектування сталевих ємнісних конструкцій).
 34
15. Банников Д. О. Выбор рациональной геометрической формы емкостей для
сыпучих материалов / Д. О. Банников // Зб. наук. праць ПДАБА і ВТУ: Theoretical
Foundations of Civil Engineering. – Warsaw: Warsaw University of Technology. – 2005.
– С. 53 – 60.
16. Банников Д. О. Снижение площади коррозионного износа стальных
емкостных конструкций / Д. О. Банников // Вісник ДНУЗТ. – Дніпропетровськ:
ДНУЗТ. – 2005. – Вип. 9. – С. 136 – 145.
17. Банников Д. О. Модернизация конструктивной схемы стальных емкостей /
Д. О. Банников // Наук.-техн. зб.: Автомобільні дороги та дорожнє будівництво. – К.:
Нац. трансп. ун-т. – 2006. – № 73. – С. 30 – 35.
18. Банніков Д. О. Напружено-деформований стан сталевої панелі бункерної
ємності / Д. О. Банніков // Зб. наук. робіт ДНУ: Методи розв’язання прикладних
задач механіки деформівного твердого тіла. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. –
2006. – Вип. 7. – С. 3 – 10.
19. Банников Д. О. Частное решение оптимизации геометрической формы
бункеров и силосов / Д. О. Банников // Вісник ДНУЗТ. – Дніпропетровськ: ДНУЗТ. –
2007. – Вип. 18. – С. 154 – 160.
20. Банніков Д. О. Континуальна модель тиску сипучого матеріалу в замкненій
ємнісній конструкції / Д. О. Банніков // Зб. наук. праць: Ресурсоекономні матеріали,
конструкції, будівлі та споруди. – Рівне. – 2008. – Вип. 17. – С. 333 – 340.
21. Банніков Д. О. Особливості розподілу тиску сипучого матеріалу в
одноступінчастих ємнісних конструкціях / Д. О. Банніков // Зб. наук. праць
ПолтНТУ: серія “Галузеве машинобудування, Будівництво”. – Полтава: ПолтНТУ. –
2008. – Вип. 21. – С. 79 – 87.
22. Банников Д. О. Исследование угла укладки зерен сыпучего материала на
модели емкости / Д. О. Банников // Вісник ДНУЗТ. – Дніпропетровськ: ДНУЗТ. –
2008. – Вип. 22. – С. 94 – 100.
23. Банніков Д. О. Тиск сипучого матеріалу на стінки двоступінчастих
ємнісних конструкціях / Д. О. Банніков // Вісник ДНУЗТ. – Дніпропетровськ:
ДНУЗТ. – 2008. – Вип. 23. – С. 143 – 149.
24. Банников Д. О. Планирование и проведение исследований по
экспериментальному изучению сыпучих материалов в емкостных конструкциях / Д.
О. Банников // Сб. научн. трудов «Строительство, материаловедение,
машиностроение», серия: Инновационные технологии жизненного цикла объектов
жилищно-гражданского, промышленного и транспортного назначения. –
Днепропетровск: ПГАСА. – 2008. – Вип. 47. – С. 40 – 52.
25. Банніков Д. О. Експериментальні дослідження статичної поведінки
сипучого середовища в ємнісній конструкції / Д. О. Банніков // Вісник ДНУЗТ. –
Дніпропетровськ: ДНУЗТ. – 2009. – Вип. 26. – С. 103 – 111.
26. Банников Д. О. Особенности классификации емкостных конструкций для
сыпучих материалов / Д. О. Банников // Вісник ОГАСА. – Одеса:
Зовнішрекламсервіс. – 2009. – Вип. 33. – С. 12 – 17.
27. Банніков Д. О. Часткові теоретичні задачі роботи ребер жорсткості в
ємнісних конструкціях / Д. О. Банніков // Вісник ДНУЗТ. – Дніпропетровськ:
ДНУЗТ. – 2009. – Вип. 27. – С. 160 – 166.
 35
28. Банников Д. О. Современные подходы к проектированию стальных
емкостных конструкций / Д. О. Банников // Зб. наук. праць УкрНДПІСК. – К.: Сталь.
– 2009. – Вип. 4. – С. 24 – 36.
29. Банніков Д. О. Інженерна методика проектування сталевих ємнісних
конструкцій / Д. О. Банніков // Сб. научн. трудов «Строительство,
материаловедение, машиностроение», серия: Инновационные технологии
жизненного цикла объектов жилищно-гражданского, промышленного и
транспортного назначения. – Днепропетровск: ПГАСА. – 2009. – Вип. 50. – С. 32 –
43.
30. Декл. пат. 69817 А Україна, МПК 7 Е 04 Н 7/30. Металева ємність для
сипучих матеріалів із окремих панелей / Банніков Д. О., Казакевич М. І.; заявитель и
патентообладатель Дніпропетр. нац. унів-т залізнич. трансп ім. акад. В. Лазаряна. -
№ 200331211224; заявл. 09.12.03; опубл. 15.09.04, Бюл. № 9. (Розробка нового
конструктивного рішення).
31. Декл. пат. 70576 А Україна, МПК 7 Е 04 Н 7/30. Вузол з’єднання стінових
панелей металевих ємностей для сипучих матеріалів / Банніков Д. О., Казакевич М.
І.; заявитель и патентообладатель Дніпропетр. нац. унів-т залізнич. трансп ім. акад.
В. Лазаряна. - № 20031211267; заявл. 09.12.03; опубл. 15.10.04, Бюл. № 10.
(Розробка нового конструктивного рішення).
32. Декл. пат. 70577 А Україна, МПК7 Е 04 Н 7/30. Вузол кріплення футерівки
металевих ємностей для сипучих матеріалів / Банніков Д. О., Казакевич М. І.;
заявитель и патентообладатель Дніпропетр. нац. унів-т залізнич. трансп ім. акад. В.
Лазаряна. - № 20031211268; заявл. 09.12.03; опубл. 15.10.04, Бюл. № 10. (Розробка
нового конструктивного рішення).
33. Банников Д. О. Руководство по проектированию вертикальных стальных
емкостных конструкций для сыпучих материалов / Д. О. Банников. –
Днепропетровск: Новая идеология, 2009. – 56 с.
34. Bannikov D. O. Degree of Wall Joint Work Together with Stiffening Rib in
Steel Bunker / D. O. Bannikov, M. I. Kazakevitch // Proc. of third Int. Conf. on Thin-
Walled Structures “Advances and Developments”. – Krakow: Elsevier. – 2001. – P. 619 –
621. (Вибір методу досліджень, проведення досліджень і аналіз результатів).
35. Банников Д. О. Формообразование жесткого стального бункера / Д. О.
Банников // Мат-ли V міжнар. науково-практ. конф. «Динаміка наукових
досліджень». – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2002. – Том 2. – С. 3 – 4.
36. Банников Д. О. Анализ вопроса проектирования стальных бункеров / Д. О.
Банников, М. И. Казакевич // Тез. докл. межд. конф. «Проблемы и перспективы
развития транспортных систем и строительного комплекса». – Гомель: БелГУТ. –
2003. – Ч. 1. – С. 231 – 233. (Формулювання та розробка основних проблемних
питань сучасної концепції проектування сталевих ємнісних конструкцій).
37. Банников Д. О. Современное состояние вопроса проектирования стальных
бункеров / Д. О. Банников, М. И. Казакевич, А. А. Тарнопольский // Сб. докладов
VIII Укр. научно-технич. конф. «Металлические конструкции: взгляд в прошлое и
будущее». – К.: Сталь. – 2004. – Ч. 1 - С. 282 –288. (Формулювання та розробка
основних проблемних питань сучасної концепції проектування сталевих ємнісних
конструкцій).
 36
38. Банников Д. О. Форма бункера – как один из факторов повышения его
эксплуатационных качеств / Д. О. Банников, М. И. Казакевич // Сб. докладов VIII
Укр. научно-технич. конф. «Металлические конструкции: взгляд в прошлое и
будущее». – К.: Сталь. – 2004. – Ч. 2. – С. 55 – 61. (Розробка напряму
геометричного формоутворення ємнісних конструкцій).
39. Банников Д. О. Повышение коррозионной стойкости стальных емкостных
конструкций / Д. О. Банников // Тез. 65 Міжнар. наук.-практ. конф. «Проблеми і
перспективи розвитку залізничного транспорту». – Дніпропетровськ: ДНУЗТ. –
2005. – С. 248 – 249.
40. Банников Д. О. Применяемые методики расчета давления сыпучего
материала в емкостных конструкциях / Д. О. Банников, М. И. Казакевич // Тез. доп.
V Міжнар. наук.-техн. конф. «Будівельні металеві конструкції: сьогодення та
перспективи розвитку». – К.: Сталь. – 2006. – С. 14 – 15. (Аналіз та співставлення
існуючих методик розрахунку тиску сипучого матеріалу в ємнісних конструкціях).
41. Банников Д. О. Оптимизация геометрической формы ступенчатой
оболочки вращения / Д. О. Банников // Тез. VIII Міжнар. молодіжн. наук.-практ.
конф. «Людина і космос». – Дніпропетровськ: НЦАОМУ. – 2006. – С. 226.
42. Банников Д. О. Стальные емкостные конструкции из панелей / Д. О.
Банников // Тез. 66 Міжнар. наук.-практ. конф. «Проблеми та перспективи розвитку
залізничного транспорту». – Дніпропетровськ: ДНУЗТ. – 2006. –С. 261 – 262.
43. Банников Д. О. Давление сыпучей среды в емкостях переменного сечения /
Д. О. Банников // Тез. 67 Міжнар. наук. конф. «Проблеми та перспективи розвитку
залізничного транспорту». – Дніпропетровськ: ДНУЗТ. – 2007. – С. 274 – 275.
44. Банников Д. О. Модельные исследования статического поведения сыпучей
среды в емкостных конструкциях / Д. О. Банников // Тез. докладов коллокв. «Расчет
и проектирование пространственных большепролетных конструкций». – Киев. –
2007. – С. 47 – 50.
45. Банніков Д. О. Вага сипучого матеріалу та її тиск на стінки ємності / Д. О.
Банніков // Тез. 68 Міжнар. наук.-практ. конф. «Проблеми та перспективи розвитку
залізничного транспорту». – Дніпропетровськ: ДНУЗТ. – 2008. – С. 124.
46. Банніков Д. О. Експериментальні дослідження тиску сипучого матеріалу в
сталевих ємнісних конструкціях / Д. О. Банніков // Зб. доповідей IX Укр. науково-
техніч. конф. “Металеві конструкції: сьогодення та перспективи розвитку”. – К. –
2008. – С. 62 – 63.
47. Банников Д. О. Панельная конструктивная схема стальных емкостных
конструкций для сыпучих материалов / Д. О. Банников // Мат-лы II междунар. науч.-
практ. конф. «Проблемы и перспективы развития транспортных систем и
строительного комплекса». – Гомель. – 2008. – С. 219.
48. Банніков Д. О. Практична методика проектування сталевих ємнісних
конструкцій для сипучих матеріалів / Д. О. Банніков // Тез. 69 Міжнар. наук.-практ.
конф. «Проблеми та перспективи розвитку залізничного транспорту». –
Дніпропетровськ: ДНУЗТ. – 2009. – С. 185 – 186.
49. Банников Д. О. Выбор оптимальной внешней формы емкостных
строительных конструкций / Д. О. Банников // Зб. доповідей Міжнар. наук. конф.
 37
“Математичні проблеми технічної механіки - 2009”. – Дніпродзержинськ -
Дніпропетровськ. – 2009. – С. 171 – 173.
АНОТАЦІЯ
Банніков Дмитро Олегович. Теорія формоутворення вертикальних сталевих
ємнісних конструкцій для сипучих матеріалів. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за
спеціальністю 05.23.01 – будівельні конструкції, будівлі та споруди. – Донбаська
національна академія будівництва і архітектури, Макіївка, 2010.
Представлено теоретичні основи концепції формоутворення вертикальних
жорстких сталевих ємнісних конструкцій для сипучих матеріалів. Наведено
уточнену класифікацію споруд даного типу. Розроблено аналітичні моделі
геометричного формоутворення ємнісних споруд та поведінки сипучого середовища
в замкненому сосуді. На їх основі отримані ряд часткових рішень для найбільш
важливих практичних випадків. Пояснено виникнення ряду специфічних ефектів.
Представлено результати комплексних експериментальних досліджень на
підтвердження розроблених моделей. Запропоновано нову панельну конструктивну
схему сталевих ємнісних будівельних конструкцій з використанням гофрованих
елементів. Виконано рішення ряду важливих теоретичних задач, які мають
відношення до аналізу роботи таких споруд. Розроблено інженерну методику
формоутворення сталевих ємностей для сипучих матеріалів та проаналізовано її
ефективність на конкретних прикладах.
Ключові слова: ємнісна конструкція, бункерна ємність, силосна ємність,
сипучий матеріал, теорія формоутворення, панельна конструктивна схема,
інженерна методика формоутворення.
АННОТАЦИЯ
Банников Дмитрий Олегович. Теория формообразования вертикальных
стальных емкостных конструкций для сыпучих материалов. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора технических наук по
специальности 05.23.01 – строительные конструкции, здания и сооружения. –
Донбасская национальная академия строительства и архитектуры, Макеевка, 2010.
Диссертационная работа посвящена решению важной научно-технической
проблемы создания надежных и долговечных вертикальных стальных емкостных
конструкций для сыпучих материалов.
В первом разделе выполнен критический анализ и обобщение накопленного
опыта проектирования и создания жестких вертикальных стальных емкостных
конструкций для сыпучих материалов, рассмотрены основные теоретические модели
и подходы, касающиеся данной тематики. Отдельное внимание уделено вопросу
статистики имеющих место в практике отказов и аварий сооружений такого типа.
Во втором разделе определены основные направления проведения
исследований и разработки современной целостной теоретической концепции
формообразования стальных емкостных конструкций для сыпучих материалов, на
основе которой в диссертационной работе решена поставленная проблема.
Выполнено уточнение существующей классификации емкостных конструкций в
сторону приведения ее в соответствие с имеющимися представлениями об их работе
и назначении.
 38
Третий раздел посвящен разработке теоретической модели геометрического
формообразования емкостных конструкций, позволяющей аналитически определять
оптимальные с точки зрения расхода материала размеры конструкции без учета
воздействия сыпучей среды. Проанализированы наиболее важные практические
случаи применения модели и получены ряд частных аналитических решений.
В четвертом разделе разработана теоретическая модель поведения сыпучей
среды в замкнутом сосуде. Она учитывает как дискретные, так и континуальные
свойства сыпучего материала, взаимодействующего с элементами конструкции. На
основе данной модели получен ряд частных решений для наиболее важных
практических случаев. Объяснено возникновение эффекта повышения давления
сыпучего материала в момент начала разгрузки конструкций. Получены
аналитические зависимости, позволяющие отыскать наиболее оптимальную форму
выпускной части емкостной конструкции.
Пятый раздел посвящен экспериментальной проверке основных исходных
предпосылок, использованных при разработке модели поведения сыпучей среды в
замкнутом сосуде, а также самих концептуальных положений модели. Описаны
цели и задачи экспериментальных исследований, использовавшиеся установки,
приборы и оборудование. Приведены сведения о свойствах сыпучих материалов и
их определении. Представлены результаты выполненных экспериментальных
исследований на моделях и малоразмерных емкостных конструкциях, позволившие
подтвердить справедливость разработанной модели сыпучей среды.
В шестом разделе проанализированы основные существующие
конструктивные схемы стальных емкостных конструкций для сыпучих материалов и
определены их наиболее существенные недостатки, подлежащие устранению. На
основе этого предложена улучшенная панельная конструктивная схема для стальных
емкостных строительных конструкций с использованием гофрированных элементов.
Показано, что она обладает рядом преимуществ перед традиционной схемой, среди
которых следует отметить стабилизацию напряженно-деформированного состояния
конструкции, значительное снижение общей протяжности сварных швов в
конструкции, повышение ремонтопригодности конструкции, возможность
ориентации элементов внешнего слоя панели под углом к горизонту.
В седьмом разделе решен ряд практически важных теоретических задач,
имеющих отношение к анализу работу рассмотренных емкостных сооружений.
Полученные результаты могут быть использованы как при проектировании новых
конструкций, так и эксплуатации существующих.
В восьмом разделе представлена разработанная на основе теоретической
концепции формообразования инженерная методика формообразования стальных
емкостных конструкций для сыпучих материалов и проанализирована ее
эффективность на конкретных примерах. Показано, что применение данной
методики дает существенное количественное и качественное улучшения уровня
напряженно-деформированного состояния сооружения. По теоретическим
подсчетам оно может результироваться в величину до 1,5 раз снижения общего веса
конструкции при выборе сталей с повышенными прочностными характеристиками.
 39
Ключевые слова: емкостная конструкция, бункерная емкость, силосная
емкость, сыпучий материал, теория формообразования, панельная конструктивная
схема, инженерная методика формообразования.
SUMMARY
Bannikov Dmytro O. Shape-formation theory of vertical steel capacity structures for
granular materials. – The manuscript.
The thesis for a scientific degree of Doctor of Technical Sciences on a speciality
05.23.01 – Building structures, Buildings and Constructions. – Donbas National Academy
of Civil Engineering and Architecture, Makeyevka, 2010.
The major tendencies to the creation of the theoretical shape-formation conception
of vertical hard steel capacity structures for granular materials are presented. The existing
classification of these structures is specified. The analytical models of geometrical shape-
formation of capacity structures and granular medium behavior in a closed vessel are
developed. A number of the important practical cases were obtained on their basis. The
origin of some specific effects is explained. The results of the complex experimental
researches are presented to confirm the developed models. The new panel structural
scheme of steel capacity building structures with the usage of the corrugated elements is
offered. The solution of a number of important theoretical tasks concerning the analysis of
such structure work is executed. The engineering method of shape-formation for the steel
capacities for granular materials is presented and its efficiency is analyzed on the concrete
examples.
Key words: capacity structure, bunker capacity, silo capacity, granular material,
shape-formation theory, panel structural scheme, engineering method of shape-formation.
 40

Підписано до друку 05.09.2010. Формат 60х84 1/16. Папір офсетний.

Ум.-друк. арк. 1,9. Тираж 100 прим. Замов. № ......

Видання і друк “Нова ідеологія”

49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 15а.
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру
ДК № 191 від 20.09.2000 р.