Л І Т О П И С УВАН

UVAN CHRONICLE
II
UKRAINIAN FREE ACADEMY OF SCIENCES
Series: UVAN Chronicie
No. 2

YOLODYMYR ANTONOYYCH

A CONCISE HISTORY
OF C O S S A C K D O M
Third edition

W innipeg 19 7 1 Dauphin
Published by AIexander Chornucha
УКРАЇНСЬКА ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК
Серія: Літопис УВАН
Ч. 2

ВОЛОДИМИР АНТОНОВИЧ

КОРОТКА
ІСТОРІЯ К О З АЧ Ч И Н И
Третє видання

Вінніпег 19 71 Давфін
Накладом Олександра Чорнухи
 ЗАВВАГА ВІД ВИДАВНИЦТВА:

З технічних причин — фотостатний

передрук — залишено мову й право­
пис оригінального тексту в первос-
ному виді.

Trident Press Ltd.

Winnipeg, Manitoba.
 СЛОВО ПРО В И Д А В Ц Я
Багато є форм вияву доброгинности.
Однією із шляхетніших з них є видання
вартісних наукових праць про наше минуле.
Саме так вгинив пан Олександер Чорнуха,
перевидавши оцю працю проф. Володимира
Антоновига про українське козацтво.
Рід Чорнухи походить з села Чорнухи,
Лубенського повіту на Полтавщині. Після
поразки військ гетьмана Івана Мазепи під
Полтавою, рід Чорнухи переселився в Хер­
сонщину, і замешкав недалеко міста Одеси.
Олександер Чорнуха народився 1892 р. У гас
першої світової війни він був в російській
армії і приділений на німецький фронт. На
цьому фронті був поранений і забраний до
німецького полону, а відтак до лікарні. Вий­
шовши з лікарні в 1918 р., разом з іншими
земляками-українцями він зорганізував ук ­
раїнську військову гастину — Синю Диві­
зію. З цією дивізією прибув до Києва в цьо­
му ж 1918 р. в ранзі осавула 1-ої сотні 4-го
полку ім. підполковника Н. Чехівського...
Студіював у Харківському університеті та
знає українську, російську, німецьку і ла­
тинську мови. Від 1920 до 1938 років О. Чор-
нуха працював у місті Одеса угителем і бух­
галтером.
У гас колективізації перебрався герез
Чорне і Каспійське моря до Ашхабаду, Тур-
кестан. Тут влаштувався на працю в голов­
ній бухгальтергі. З Ашхабаду О. Чорнуха ді­
стався до Персії, а звідси до Іраку, Сирії, Ту-
реггини, Лівану і ін. країн.
До Канади О. Чорнуха прибув у 1951 р.
на основі вироблених потрібних документів
паном Г. Карпяком. У Канаді працював на
залізниці С. Н. Р. Згодом купив фарму і став
господарем на свому господарстві. Тепер жи­
ве у Давфіні, Манітоба. Такі короткі відо­
мості пЬдае про себе ця скромна людина з
цікавим і пригодницьким пережиттям.
Як багимо з повищих біографігних да­
них, О. Чорнуха був угасником визвольної
боротьби та свідком повоєнних подій, які
відбувалися в Україні? Пережив і те лихо­
ліття, коли московський червоний режим
жорстоко нищив все українське, запрова­
джуючи варварське фізично-біологічне, ду­
хове і культурне винищення нашого народу .
До цього знищення , пише О. Чорнуха, нема­
лою мірою спричинились й союзні „великі
держави”, які після закінчення першої сві­
тової війни визнали Росію - СССР, і цим са­
мим заперечили Украйні право на самобуття,
не давши розвинутись і закріпитись відновле­
ній українській демократичній і незалежній
державі.
Д л я того, щоб хоч якоюсь мірою спричи­
нитись до популяризації історїі і культури
свого українського народу, пан О. Чорнуха,
за посередництвом пана В . 1. Перепелюка, ви­
рішив видати оцю працю відомого нашого
вченого.
Надіємось, що читачі гідно оцінять цей
його шляхетний вчинок .
Увесь прихід з цього видання призначе­
ний на культурно-наукові установи.
Українська наука і культура у вільному
світі твориться і розвивається майже виключ­
но завдяки моральної і матеріяльної під­
тримки одиниць нашого суспільства; а тому
доброзичливий вгинок Олександра Чорнухи
заслуговує на окреме відзначення і насліду-
ваня. Чим більше серед українства у діяспорі
буде таких меценатів-добродив, як О. Чорну­
ха, тим кращі будуть перспективи розвитку
української вільної науки.

Петро Р о є н к о

Вінніпег,
жовтень, 1971.
 Ввід.

І. Про жите та дїяльність

Володимира Антоновича.
Володимир Антонович родив 1834. року
у селі Махнівцї, у Київщині', у шляхетсько-
польській сїмї. Скінчивши одеську гімназию,.
поступив на медичний факультет київського
університету, перейшов ЦІЛИЙ курс, потім
переніс ся на історично-фільольоґічний ВИДЇЛ
і вийшов із нього кандидатом істориї 1860. р.
Два-три роки вчив по середніх школах Київа,
а ,1863. р. бачимо його вже в канцеляриї
київського генерал-губернатора при „Временн-
ому комитет-ї для разбора древнихг актовт>“.
За дисертацию „Останні" часи козацтва на
Правобережі" дістає Антонович 1876. р. титул
магістра руської істориї, його назначують д о ­
центом при київськім університеті-, а 1878 р.
 — VI —

по оборонї працї „Нарис істориї великого

князівства Литовського" він стає дїйсним
професором, яким лишаєть ся по 1890. р.
Того року йде Антонович у пенсию і про­
живає у Київі до смерти, до 21. березня 1907. р
З дитинства бачив Антонович таке: па­
ни, до яких лічила ся і його сїмя, говорять
по польськи і дивлять ся із погордою на
мужиків, які говорять по українськи і мовчки
двигають на собі ярмо панщини. Такий стан,
видавав ся йому неморальним. З роками стали
дозрівати у нього думки, які виявили ся вже
за університетських часів у т. зв. „хлопоман-
ськім руху". Сей рух проявив ся серед гуртка-
польської молодежи Правобережя у 50-роках
XIX. с. симпатиями до недолї українського
простолюдя і охотою помагати йому в його не­
достатках та бідї. До того руху пристав і Ан­
тонович. Щ об красше пізнати народ,, він
і Рильський наймали собі на вакациї під­
воду і обїздили українські села. Так пізнали
вони Київщину, Волинь, Поділе, частину Бе­
сарабії, Катеринославщини, Харківщини та
Херсонщини.
Під впливом тих поїздок симпатиї до
українського народа стали перероджувати ся
у національну сьвідомість, яка ще більш зрос­
ла, коли деякі з хлопоманів, а між ними
і Антонович, попали у київську українську
 — VII —

студентську громаду зі сьвідомими елементами

я к : Житецький, Драгоманов, Андріевський
і т. д. Громадяни займали ся наукою, студію­
вали теперішнє і минуле жите України, але
не відставали і від громадянської практичної
роботи. Саме тодї по містах заведили ся т. зв.
недїльні школи — і в тих школах учила уні­
верситетська молодїж українською мовою
робітників та міщан. До тої праці' приклав
немало своїх рук. і Антонович.
Тимчасом його погляди і діяльність межи
Українцями злякали польську шляхту Право-
бережя. Посипали ся лайки, закиди відступ­
ництва, зради — а далї й доноси на хлопо-
манів. У тих доносах говорило ся, що Анто­
нович із товаришами підбурює народ на
ш ляхту, завзиває до нової гайдамаччини. По-
чинаєть ся тяганина по судах: зразу у шля­
хетськім, а потім у державнім. За Антонови­
чем снуєть ся раз-по; раз валка жандармів;
куди б він нї рушив ся, уряд насилає на нього
полїцию. Хоч суд виказує безневинність Ан­
тоновича, на нього спадає таки надзір полї-
цйї... Щ об спекати ся раз на все закидів „від­
ступництва від своєї народности", Антонович
оголошує у 1862 р. в українсько-росийськім
місячнику, — що виходив тодї у Петербурзі'
під редакциєю Василя Білозерського при
сильній співучасти Кулїша — у „Основі", свою
 — VIII —

славну „С п о в і д ь“. Головні думки „Споивді"

такі. Поляки на Україні- мають дві точки до
виходу: полюбити нарід, серед якого живуть
пройняти ся його интересами, в е р н у т и с я
д о н а р о д н о с т и , покинутої їхніми пред­
ками і р о б о т о ю у к о р и с т ь т о г о н а ­
р о д у направити те лихо, якого наробили
тому народови їхні- предки, або, коли у них
на те не стане сил, переселити ся у Польщу,
у землю, заселену польським народом —
инакше не позбудуться вони ніколи закиду, що
вони к о л ь о н ї с т и, які живуть із праці- чу­
жих рук, які загороджують дорогу до розвитку
народови, в хату якого вдерли ся непрошені.
Антонович рішив ся на перше, бо лекше йому
було зректи ся шляхетських звичок, серед
яких зріс, ніж покинути народ, між яким ви­
ховав ся, біду якою пізнав, який полюбив
більш за шляхетські привички.
Справившися зі шляхтою та-своїм „від­
ступництвом від Польщі", Антонович не за­
жив таки спокою. В рік потім вибухло поль­
ське повстанне (1863), а за ним настали для
українства дуже прикрі часи, які тяжко від­
били ся і на Антоновичеви. Уряд став дошуку­
вати ся в українськім руху сепаратизму, що
нїби то Українці- хотять відбити ся від Росиї.
Паде „Основа", зачиняють недільні школи,
спадають утиски на друковане українське
 — IX —

слово. Не минуло підозрінє сепаратизму і Ан­

тоновича — і до ненависти з боку польської
шляхти долучуєть ся иереслїдуваннє росий-
ського уряду. Про громадську роботу не було
що й думати, треба було вхопити ся иньшого
засобу, щоб служити українській справі, тре­
ба було взяти ся за науку. І тепер розпочи-
наєть ся наукова робота Антоновича. Він ви­
дає 13 томів „Арх'ива Югозападной Россіи",
редагує збірники українських лїтописий; то-
дїж появляють ся у „Архив“і його істо­
ричні працї, які відносять ся до істориї Пра-
вобережя, які малюють на основі зібраного
рукописного матерялу вкраїнсько-польські
відносини у минулому. (Росийсько-польських
відносин у своїх працях Антонович не дотор-
кав ся ніколи). Ось важнїіці його працї:
1) Р о з с л ї д и к о з а ч ч и н и на основ
актів 1500-1648 р. (1862/3. р .) ; П р о п о х о -
д ж е н є ш л я х е т с ь к и х р о д і в на Вкраїнї
(1867. р .) ; 3) О с т а н н ї ч а с и к о з а ч ч и ­
н и н а п р а в о м у березї Дніпра (1868. р .) ;
4) Р о з в і д к и про м і с т а на Україні' (1860.);
5) А к т и п р о е к о м і ч н і т а п р а в н і від­
носини селян у XVIII. в. (1870. р.); 6) А к т и
проунїю і становище правосла­
в н о ї ц е р к в и з половини XVII. в. (1871);
(7 Р о з с л ї д и г а й д а м а ч ч и н и (1876. р.)
і т. д. Із иньших праць, що не займають
 — X —

польсько-українських відносин, найважнїїца:

О г л я д і с т о р и ї в е л и к о г о князі вства
Л и т о в с ь к о г о ; він доведений до смерти
Ольгерда. Рівночасно бере Ан-ч участь у ріж-
них наукових виданях Київа і иньших міст.
Се все історичні працї. (Як розумів Антоно­
вич історию — се буде у другій частині' сього
переднього слова). Та майже рівночасно, бо
1870. р., зачинає він займати с я і а р х е о л ь о -
г і є ю ; тодї то у „товаристві Нестора-лїто-
писця" у Київі виступає він із рефератом про
українські могили. Від того часу нї один ар-
хеольогічний зїзд на Україні' не обходить ся
без участи Антоновича. Він сам збирає вели­
кий археольогічний матерял, оголошує працї
на основі зібраного матерялу і тими праця­
ми здобуває для української археольоґічної
науки визначне місце.
Але й е т н о г р а ф і я займала немало
нашого вченого. Його праця: „ І с т о р и ч н і
п і с н ї у к р а ї н с ь ког о н а р о д у“, зробле­
на у купі з М. Драгомановим і видана у Київі
1874 і 1875. р. — се такий важний твір, що
без нього не може обійти ся ніхто, хто тіль­
ки займаєть ся українською словесністю. Важ­
на й його розвідка про „ Ч а р и н а У к р а -
ї н ї “; у нїй знайомить нас автор із відносинами
українського суспільства до забобонів (вий­
 - XI —

шло у Львові в перекладі' у „Видавничій

Спілцї").
Із і с т о р и ч н о-л ї т е р а т у р н и х роз­
відок згадаємо про „ П о е м и Ш е в ч е н к а
і с т о р и ч н о г о з м і сту" (переклад у „Прав­
ді- 1889. р.). У тій розвідці- доказує Антоно­
вич, що у Шевченка був добрий історичний
нюх, що події і особи, виведені у Шевчен-
кових Історичних поемах, нераз історично не­
вірні, але основа, на якій відбувають ся ті
події, на якій виступають ті особи, історична,
вірна. Розправа про „П о л ь с ь к о-у к р а ї н-
с ь к і в і д н о с и н и XVII. в. доторкаєть ся
Сєнкевичевої т. зв. Трильогії, а власне його
повісти: „Ogniem і mieczem". Антонович до­
казує, що повісти Сєнкевича не відповідають
історичній правдї, що автор тенденцийно ма­
лює польську шляхту непобідною, а для ко­
заків не щадить темних красок (Переклад
у Видавничій Спілцї у Львові).
Всї свої працї — крім маленького вірша
„Над Сулою" (Л. Вістник 1899. р. І. кн:), деяких
листів та Автобіографії1) (ЛН. Вістник 1908 р.)
писав Антонович по росийськи. Инакше воно
й не могло бути. Час, коли виступив Анто­
нович, записаний в істориї нашого нац. роз-

>) Про „Виклади про козацькі часи“, буде даль­

ше мова.
 - • XII —

витку соромними указами з 1863, та 1876. рр.;

тодї белетристиці не можна було зявляти ся
в українській одежі, а не то науцї. Але Анто­
нович усе виступав у оборонї української
мови. Коли в 1899. р. з приводу археольо-
ґічного зїзду в Київі заборонено галицьким
Українцям читати реферати українською мо­
вою, а по зїздї проф. Флорінский накинув ся
у пресї на сучасну українську літературну
мову, — Антонович відповів йому гарною
статею у „Київській Старині41 і збив усї аргу­
менти Флорінского про штучність україн­
ського літературного руху. Тільки його по­
гляди, що, мовляв, тільки для Галичини треба
розвивати наукову українську мову, а в Росиї
Українці' можуть вдоволити ся росийською,—
ті його погляди вже у тім часї були анахро­
нізмом.1) Коли у Росиї повіяло вільнїйшим
духом, коли заговорено про знесене сором­
ного указу з 1876. р., комітет міністрів звер­
нув ся до університетів на Вкраїні', щоб і вони
висловили свій погляд на обмежені права
для українського письменного слова. Тодї

1) Такий трохи песимістичний погляд на будуч

ність укр. слова в Росиї пробиваеть ся у кінцевім
слові „Викладів", де автор порівнює становищ е на­
ш ого народу з Ірляндцями. Такий погляд міг зродити
тільки тяжкий гнїт росийського уряду. (Гл, ст. 232).
 — XIII —

історично-фільольогічний факультет київсько­

го університету поручив старенькому вже Ан-
тоновичеви написати про се записку. У за­
писці' (появила ся друком у київських Запис­
ках 1908. р. кн. НІ.) доказує Антонович, як
самовільно поводила ся цензура, не допуска­
ючи до друку творів за те тільки, що їх мова
була українська, а не за зміст — і домагаєть
ся знесеня всїх обмежень для українського
слова.
Українським житєм Галичан займав ся
Антонович дуже. Він був великим прихиль­
ником згоди із Поляками в Галичині'. Що до
політичного сьвітогляду, то він сформував
його собі під упливом думок Кирило-Мето-
діївських братчиків.
Сьвідомий і щирий Українець, Антонович
не був ворогом Поляків — він був тільки вели­
ким ворогом історичної Польщі, був ворогом
панованя Поляків над українським народом.
А який був Антонович, як громадянин,
про се можна собі докладно створити образ
зі слів його ученика, Василя Доманицького1):
„Нїяка справа не минала без того, щоб у ній
Антонович не брав участи, не дав допомоги,
чи поради — і завжди з надзвичайною скром-

*) Доманицький — Володимир Антонович (Н о­

ва Громада IX. стор. 45 і 46.)
 — XIV —

ністю, ніколи не висовуючи своєї особи на­

перед. Коли треба було зібрати ся гурткові
людий, чи то, щоб у невеличкому товаристві
одсьвяткувати роковини смерти Шевченка,
чи так зійти ся „в клуб“, послухати якогось
реферата, посьпівати та послухати музики,
і коли не доведеть ся уладити вечірку десь
у иньшому місцї, то зараз до В. Антоно­
вича, і він не тільки не зрікаєть ся бувало
перетерпіти увесь той клопіт у своїй хатї, але
ще й бере живу участь у „клубові"... Попро­
сить знов гурток якийсь, щоб прочитати для
нього лєкцию — чи з етнографії, чи архео-
ольоґії і В. А-ич завжди охоче згодить ся на
те, а часом то читає цілу серию лєкций з якої-
небудь парости знання, не вважаючи на не-
приємности для себе з боку полїциї, яка всякі
більші збори звичайно переслідувала і часом
то й до протоколу винувателїв заводила"....
„Як людина дссьвідчена і з ясним розумом,
Антонович був тим осередком, до якого гор­
нули ся всі' верстви українського громадян­
ства, і старші й молодші поколїння, і для
всіх він був найкращим і ширим порадником,
добрим товаришем, поважаним та любим
учителем".
Яким любим учителем був для своїх сту­
дентів проф. Антонович, про те знов сьвід-
чать усї дуже гарні та теплі відзиви колиш-
 — XV —

нїх його учениківпро нього з нагоди сорокпять-

лїтнього ювілею його наукової ДЇЯЛЬНОСТИ
(1906. р.) і ті щирі слова, що їх можна було
читати по його смерти на сторінках .Ради"
і иньших українських часописий рос. України.
Як професор Володимир Антонович підгото­
вив цілий ряд українських істориків, які пра­
цювали під його оком. Він ніколи не вязав
нікого своїми поглядами, але все вміло знав
звернути увагу своїх слухачів на ту частину
нашої істориї, що потрібувала докладнїйшої
обрібки. Тому то й студенти Антоновича свої­
ми історичними працями (проф. Грушевський,
Голубовський, Линниченко, Багалїй і.иньш.)
заповняли передусім ті прогалини в нашій
істориї, яких Антонович сам не встиг заткати,
а які треба було заткати. І в тім немала
заслуга проф. Антоновича.
Загалом із імям Антоновича звязаний наш
національний рух 60. і 70. років XIX. ст. на
росийській Україні'. В. С.
 II. Дещо про „Виклади про козацькі
часи на Вкраїнї“ та про історичні
погляди проф. Антоновича.
В и к л а д и п р о к о з а ц ь к і ч а с и на
В к р а ї н ї, в першому черновецькому виданні',
озаглавлені невдатно Б е с і д а м и , виголосив
покійний В. Антонович у Київі в академічному
1895—1896. році'. Із огляду на часи, які пере­
живала тоді' росийська Вкраїна, сї виклади,
лиш через те, що відбували ся в українській
мові, мусїли провадити ся п р и в а т н о , на­
віть п о т а й н о , з початку у господі' самого
Антоновича, а потім по черзї у де-кого із
українських патріотів. Ті самі виклади,. без
жадної зміни покійний професор міг прова­
дити з університетської катедри, тільки....
в росийській мові. Власне українська мова
в такій мірі робила сї виклади нелегальними,
що коли їх пізнїйше, видрукованих в Чер­
нівцях окремою- книжечкою, б е з і м е н и
а в т о р а , прислано в числі' кількох сот при­
мірників до Київа на адресу ґімназияльного
професора, д. Андрія Кучинського, то сей
останнїй одправив цілу паку з книжками до
 — XV!! —

жандармериї, і мусїв виправдувати свою не-

виновність, що, мовляв, одержав такий не­
безпечний крам. Там сю книжечку зразу і зни­
щено так, що на росийській Україні вона
і зостала ся майже невідомою. А ті самі ви­
клади у московській мові студенти універси­
тету могли видавати, н а в і т ь б е з с п е ц и -
я л ь н о ї ц е н з у р и...
Сї виклади записувала з живого слова
група слухачів, головно покійний Василь Д о -
ма н и ц ь к ий, тодї студент ун-ту першого року,
і вище згаданий д. Андрій Кучинський. Запи­
сувачі сходили ся разом, щоб записане пере-
вірювати, а задля загальної редакциї переві­
рені записки передано покійному Олексан­
дрові К о н и с ь к о м у. Сам автор на жаль
зредагованого сам провірити не міг, бо через
хоробу виїхав на південь Італії, і сї виклади
видруковано в його відсутности. Редакция
Кониського обмежувала ся лише на стилісти­
ку записаного слухачами, але вона не обми­
нула де-яких q u i p ro q u o . х) Так автор, пере­
глядаючи видрукований примірник сих викла­
дів, завважав заміну де-яких термінів нїби не

') Сам заголовок книжки: ; , Б е с ї д и “ — винай­

ш ов Кониський. Антонович на се нарікав; думав щ о
вона повинна звати с я : „В и к л а д а м и“.
Д. А.
 — XVIII —

українських иньшими, що мали иньше, зовсім

не те значіннє.1)
Сї виклади про козацькі часи на Вкра­
їні' є власне о д и н о к и й науковий твір В.
Антоновича2) написаний (принаймні' викладе­
ний) по українськи. Не е се власне специяль-
ний історичний дослід, а 'має він характер
загального нарису доби, над якою історик
чи мало напрацював ся за свого життя, і вар­
тість сього твору тим більша, що він зложе­
ний майже на прикінцї наукової роботи авто­
ра, і представляє ніби r e s u m e його довголіт­
ньої працї.
Висновки і загалом увесь виклад покій­
ного професора, оперті на грунтовних кри­
тичних студиях документальних джерел, зіста-
ють і до сьогодні в повній своїй силї мимо
тих успіхів, що їх зробила українська істо­
рична наука за протяг сливе двох десятків
років, які проминули від часу сих викладів.
В історичній перспективі нам нинї предста-
вляєть ся хиба лиш фільософський сьвітогляд
автора що до історичного процесу.
Відповідно до сьвітогляду автора осно-
-ągfo історичного процесу являєть ся розвиток
і
х) В б б л їо тец ї В. Антоновича був один примір­
ник сих викладів із його власноручними поправками,
але на жаль він десь запропастив ся. Д. А.
2) Гл. про те стор. XI.
 — XIX —

і перебудованне ідейного змісту суспільства.

Матеряльні фактори наш історик визнає, але
їх значіння вповнї не розвиває. Таким чином
самий історичний процес являєть ся наслідком
певного дїлання факторів, передусім і д е й н о ­
г о х а р а к т е р у . Тому і історичний розвиток
українського народу має у своїй основі народні'
стихії громадського життя, що складають ся
із обєднання матеряльних і духових сил
народу і полягає на перебудуванню сеї осно­
ви під впливом иньших, також ідейних факторів.
Один із учеників Антоновича, розгля­
даючи докладно його історичні погляди, ф ор­
мує схему історичного процесу, як її уявляв
собі Антонович, передовсім пристосовуючи її
до істориї України,1) як ді л ан н є в історичному
процесі' пе в них сил, що почасти гніздять ся
в основі народньої психіки, природженої для
певної національности, а почасти являють ся
вони сторонніми факторами, які мають могутній
вплив на дальший розвій процесу, і навіть
причиняють ся до основних перемін народ-
нього життя. Сї останні' чинники можуть ви­
никати із зовнішніх умовин : географічних або
психічних. Тут власне відіграє в істориї ролю
окрема особа. Боротьба тих усїх чинників,

’) Див. проф. Довнар-Запольський: Историче-

скіе взглядьі В. Б. Антоновича, Кіевь, 1909.
 — XX —

се і є історичний процес, що творить нові

форми життя, як: социяльний уклад, форми
державного ладу, то що, і д о с л ід ж у в а н н я м
с е ї б о р о т ь б и і н а с л ід к ів ї ї п о в и н е н
за й м а т и ся іс то р и к . Представником ідейних
основ, боротьба яких творить суть історичного
процесу, є не окрема особа, але цїлі верстви на­
селення. Цїла маса народу, розбита на су­
спільні верстви є представницею тих, чи инь-
ших ідейних основ. Тому таке значіння має
социяльна істория суспільства. А що народня
маса ріжнородна і ріжні верстви її мають ріж-
ні интереси, які инодї між собою проти­
лежні, а инодї навпаки обеднують між собою
верстви населення, то для Антоновича таким
чином і с т о р и я — с е н а у к а п р о с у с ­
п і л ь с т в о і ті в е р с т в и , н а я к і с у с ­
п і л ь с т в о п о д ї л я є т ь ся.
Студіюючи ті ідейні основи, що від них
залежить розвій народу, Антонович зазначує,
що ті основи, навіть коли відступають перед
иньшими історичними факторами, все ж таки
не зникають остаточно із народньої психіки.
Наприклад староукраїнська громадська основа,
розпавши ся на станові елементи, все ж таки
зберегла ся в деяких верствах населення,
і такою верствою українського населення,
що над усе пильнувала громадських основ
і довго за них борола ся, і була — україн­
 — XXI —

ська козаччина. Ось через що Антонович

і думає собі, що козаччина має дуже давнє
походженнє, що вона зберегла в собі старий
громадський уклад і т о через те в козацьких
рухах і в козацькому укладї не має держав­
ної основи. Сї погляди Антоновича були
в науцї зовсїм нові, і коли вони в наші часи
видають ся еклектичними, то все ж таки на
них лежить печатка оригінальної індивідуаль-
ности автора. Вони прийняті більшістю укра­
їнських істориків і в наші часи. Д. А.

Від Редакциї.
Випускаючи за відомостю і дозволом
Родини покійного професора його „Виклади"
другим виданєм, я мушу зазначити, що моя
редакцийна робота обмежила ся на вигла-
дженю мови у тексті' і переведеню одностай­
ної правописи. У тексті' змін нема; він у сім
виданю такий самий, як у першім. Тільки
що се книжка для читачів із молодежи, тому
я деякі річи унагляднив; додав кілька дат,
імена визначних діячів (гетьманів, то що) ви­
друкував товстим друком, додав кілька пор­
 — XXII —

третів, помістив на кінці вводу карту України із

місцевостями та ріками, про які згадуєть ся
у книжцї, подав при кождій главі короткий
зміст того, що містить у собі глава, тай іще
раз умістив той зм іст,. щоб знати де чого
шукати і т. д. Тому, що з т о г о . часу, як
появило ся перше видане „Викладів" (у 1897 р.)
у нас повинаходжувано богато новогоісторич-
ного матерялу, а через те деякі історичні факти
дістали цілком нове осьвітленє, я постарав ся,
щоб нові думки найшли місце і в сїй
книжцї. Лишаючи у повні' давній текст, як
історичний документ поглядів Антоновича,
я у нотках, де того було треба, повміщував
і нові погляди на поодинокі факти. Сї річи
посписував для мене д. Мирон К о р д у б а
і за се йому сердечне спасибі. З окрема
складаю сердечну подяку д. Д м и т р о в и
А н т о н о в и ч е в и з Київа за дозвіл видати
сю книжку другим накладом і за присилку
фотографії Батька і його підпису.

Чернівці, у падолисті 1912.

Василь Сїмович.
 — XXIII —

Зміст.
Стор,
П ереднє слово А в т о р а ......................................... 1
Перш а г л а в а : Спроби вчених вияснити ро­
довід козаччини. — Козаки стан місце­
вий. — Т. зв. служби за часів великого кня­
зівства Литовського. — П е р ш і. історичні
, звістки про козаків. — Перші козацькі
в а т а ж к и .............................................. ..... . . . 9—20
Друга г л а в а : П очаток Запорож ської Сїчи. —
Становище вільних хліборобів за великого
князівства Литовського — Становище ко*
заків по Люблинській Унїї. — Т. зв. Бато-
рієва реформа. — Зріст Запорож ської Сїчи.
Перші козацькі реакциї: повстане Косин-
ського і ворохобня Наливайка. — Ц ерков­
на У нїя ..................................................................
Третя гл ава: Причини невдоволеня на Вкра­
їні. — Напади козаків на Туреччину. —
Військові к он ф ед ерації в Польщі. — Участь
Сагайдачного у московській війнї. — Ту­
рецька війна. — Обновлене православної
єрархії на Вкраїнї. — Сагайдачний гетьма­
ном. — Хотинська баталїя і смерть Кона- 4
шевича. — Жмайло. — Куруківська умова
(1625.)........................................................................ 4 0 -6 5
Ч етверта г л а в а : Помилки польського уряду
щ о д о козаків. — Гетьман Тарас Ф едоро-
вич-Трясило. — Гетьман П етро Петражиць-
кий-Кулага. — Митрополит П етро Могила
і виєднанє релїґійної свободи. — Сулима,
зруйноване Кодака. — Повстане гетьмана k
Павла Бута-П авлю ка. — Острянин і Гуня
(1 6 3 8 ).............................................. ......................... 6 6 -8 1
Пята г л а в а : Х арактеристука української шлях­
ти XVII. в. — Становище українського на­
роду перед повстаннєм Хмельницького. —
Гетьман Богдан Хмельницький.' — Ж овті
Води, Корсунь, постій під Білою Ц ерквою ,
універсали Хмельницького............................. 82—100
 — XXIV —
Ш е с т а г л а в а : Розправа козаків над шля­
хтою , міщанами та Жидами. — Пилява.—
Замость. — Вибір Яна Казимира польським
королем. — Хмельницький у Київі. — По-
лїтичні напрямки на Вкраїнї. — Польські
погли в П е р е я с л в і .........................................101—119
Сема глава: З б а р а ж .— Зборівська умова.—
Н евдоволенє на В країнї.— Спілка Хмель­
ницького з Лупулом .— Друга війна з Поль­
щ ею . — Берестечко. — Білоцерківська
умова. — Батіг. — Ж ванець. — П ере­
яславська ум ова.— СмертьХмельницького 120—138
Осьма глава : Загальна картина Вкраїни в ча­
сах Руїни. Гетьман Виговський і Гадяцька
умова. — Броховецький. — Гетьман П етро
Д орош енко. — Тетеря. — Еміґрация на
Слобідську Україну.— Андрусівський мир.
Гетьман С ам ійлович.........................................139—154
Дев&та глава : Гетьманованє Івана Мазепи. —
й о г о полїтика. Дбайливість про осьвіту.—
Народні* реакциї за М азепи: Палїй, Пе-
трик. — П олтавська кампанїя. — Утиски
уряду по полтавськім бою . — Гетьман
Скоропадський. — Павло П олуботок. —
М алоросийська колегія. — Гетьман Данило
Апостол. — Малоросийське правленіє. —
Гетьман Кирило Розумовський. — Упадок
автономії України (1764. р . ) .................... 155—175
Д еся та г л а в а : Державний лад на Гетьманщинї 176—193
О динацята г л а в а : Кольонїзация Кравобе-
режа. — С лобода. — Гайдамаки. — Гай­
дамацький рух у 1734. р. — Надворня мі-
лїция. — Гайдамацька справа в. 1756. р —
Коліївщина. — Залізняк і Ґонта. — Ко-
денські суди. — Відгомін Гайдамаччини
за чотиролїтнчого С о й м у ........................ 194—210
Д ван ай ц ята глава :Запорож ська Сїч. — Най-
визначнїйші кошові XVII. XVIII. вв-: Сїрко,
Гордієнко. — Перше зруйноване Запоро-
жя (1769). — Сїч в Альошках. — Н ова
Сїч. — Кошовий П етро Кальнишевський.
і т, д ........................................................................210-227
К ін ц еві у в а г и : Щ о таке національність. —
Відроджене України в XIX. в. — Виснов­
ки на будуче . . .......................................... 228—232
 Переднє слово Автора.
Задля своїх викладів із істориї України ми
беремо період козаччини. Беремо його
тому, що в йому найвиразнїйш і яскравійш
за все визначила ся та провідна ідея, що ви­
явила собою жадання народу.
Дїйсіїе, коли почнемо придивляти ся до
істориї ріжпих народів, то й спостережемо,
що кожний народ у свойому політичному
життю має властиву йому провідну ідею, а во­
на залежить по части від антропольоґічних
расових причин, по части від ріжних условин
та виливу територияльних обставин, від істо­
ричного життя, від культурного розвитку і т.
ин. Який розмір значіння і ваги має кожна
причина, я не беру ся тут рішати.
Провідна ідея нациї може найширше
і найкраще виявляти ся підчас самостійного
життя нациї. Коли пильнїйш придивимо ся
до тих двох народів, що найближче сусї-
1
дують із нашим народом, то і в політичнім
їх простуванню і в суспільнім устрою ми
виразно бачити-мемо провідну ідею кожного
з них.
У великоруської нациї бачимо, що її про­
відну ідею становить принцип авторитету
державної влади, яку нарід на стільки шану­
вав, що завжди зрікав ся на користь її Твоїх
особистих вольностий. Така ідея відповідає
грунтовним інстинктам народу, бо вона ви­
магає о д н ї є ї голови, яка, нікого не питаю­
чись, нї на кого не вважаючи, кермує само­
державно всім суспільством. Тим то без по­
милки можна сказати, що у в е л и к о р у с ь ­
к о г о н а р о д у п р о в ід н о ю ід е є ю за в ж -
д и б у в а б с о л ю т и з м ; за запомогою
останнього сей народ і спроміг ся зорганізу­
вати міцну державу та підбити иньчі нациї,
навіть і такі, що мали зовсїм лньчі провідні
ідеї.
Друга.нация, п о л ь с ь к а , пішла иньчим
шляхом. Вона виділила зі себе привілейова­
ний стан і дала йому спромогу все громад­
ське добро забрати собі на потребу тай по­
вернути на власну користь. Тут провідною
ідеєю бачимо вже п р и н ц и п а р и с т о к р а ­
т и з м у . Одначе Польща не обернула ся на
таку олігархію, яку бачимо напр. у Вене-
циянській републицї у середніх віках, а явля-
єть ся вона зразком демократичної аристокра-
тиї, хоч на перший погляд се здаєть ся
і дивним.
Українському народові, що сидїв по се­
редині' між польським та великоруським, прий­
шов ся до типу третїй принцип : принцип в і-
ч е в и й , принцип ш и р о к о г о д е м о к р а ­
т и з м у і признання рівного політичного пра­
ва задля кожної одиниці' суспільства. Україн­
ському народові ніколи не довело ся цілком
і вповнї виявити свою провідну ід е ю ; йому
доводило ся лиш інстинктовно простувати до
неї: у давнину, за княжих часів вічевим, гро­
мадським та в и б о р н о - ц е р к о в н и м устро­
єм, перегодом судовим устроєм у так званих
к о п н и х с у д а х ; нарешті'ж отся провідна
ідея вельми релїєфно визначила ся в к о ­
з а ч ч и н і ' , а ще виразнїйш із погляду запро­
вадження і зреалїзовання її в життю — у За-
порожській Сїчи.
Не однаково легко кожну провідну ідею
завести в життє: одну лекше, другу тяжче;
труднїйш за все ту, що стоїть найблизче до
вселюдського ідеалу. Найлекше завести в жит­
тє ідею авторитету влади, — коли народ зрі-
каєть ся особистої волї і віддає себе на во­
лю того, хто зумів у свої руки забрати біль­
шу силу. Труднїйш завести до життя ідею
аристократизму і тут державний устрій здій­
має із народу обовязок кермувати власним
життєм і призвичаює суспільність корити ся
тим, що так чи инакше вибивають ся в гору
понад народньою масою. Сей устрій, нївечу-
чи в народї почуттє власних прав, найбільш
сприяє запровадженню аристократичного стаі
н у ; і от привілейована частина нехтує права
другої частини суспільства і тодї неминуче
вже повинна виникнути боротьба поміж ста­
нами суспільства; така боротьба часом д о ­
водить навіть до зруйнований держави. Істо-
рия Польщі дає нам яскравий зразок такої
колїзиї.
Геть труднїйш іще впровадити в життє
демократичний принцип. На те, щоби прин­
цип демократизму набрав ся переважної си­
ли і значіння, треба, щоб громадська маса
досягла високого ступіня культурного роз­
витку та щиро переконала ся у правдивости
ід е ї: треба ще й зпоміж усїх громадських ста­
нів великих особистих жертв на користь ідеї.
При низькому ступінї культури, коли над гро­
мадськими інтересами панує переважно особи­
ста вигода окремих людий та станів, так то­
ді' демократия не має способу розвинутись
та взяти гору. Доказ на 'се подає нам най-
яскравійший момент в істориї козаччини —
Х м е л ь н и ч ч и н а , коли історичні обстави­
ни сприяли найлїпше, одначе-ж увести в жит-
 — 5 —

те провідну ідею українського народу не д о ­

вело ся, бо на те не стало культурного роз­
витку, переконань та витревалости. Недоста­
ча цивілїзациї визначаєть ся тут у двох на­
прямках : у першім бачимо, що особистий
егоїзм бере перевагу над громадською спра­
во ю — егоїзм той виявив ся пилькованнєм стар­
шини зробити ся шляхтою, силкованнєм
урядників захопити чужі землї, повернути ко­
заків на посполитих та обернути в крепаків.
Кожен запобігає собі протекциї у централь­
ної влади, не перебираючи у способах ; напр.
без сорому уживають доносів, поклепу, бре­
хень і т. ин. і тим загальна справа занапа-
щуєть ся.
А з другого боку недостача цивілїзациї
не давала конкретними виразами висловити
народні бажання. Бачимо, що тогочасна су­
спільність не вміє скодифікувати своєнарод-
нього звичаєвого права, до якого козацтво
вдавало ся в потребі, тим то суспільство і му-
сїло звертати ся знов до правничого ч у ж о ­
г о і в о р о ж о г о кодексу, до Статуту Ли­
товського, що затверджував становий, шля-
хецький лад, який, властиво, і викликав бо­
ротьбу. Отже і бачимо, що велика внутрішня
дисципліна потрібна до того, щоб демо­
кратичний принцип довести до діла.
 Трагічна розвязка істориї України викли­
кана тилі, що український народ ніколи не
міг виробити анї Грунтовної цивілїзациї, анї
міцної власної дисципліни ; бо ті, що ставали
на чолї його та брали ся піклуватись народ-
ньою долею, мали у собі вельми недостат-
ний запас культури.
Ми збочили на теоретично-фільософське
поле тому, що історию України будемо сту­
діювати із сього погляду.
Про козацькі часи
□ на Вкраїнї. о
 ПЕРША ГЛАВА.
Спроби вчених вияснити родовід козаччини. —
Козаки стан місцевий — Т. зв. служби за часів
великого кн. Литовського. Перші історичні
звістки про козаків. — Перші козацькі ватажки.

Щ оби зрозуміти початок козаччини, тре­

ба зробити огляд попередньої істориї краю,
заки виникла козаччина, а то инакше трудно
тямити, звідкіль і яким чином зявили ся ко­
заки.
В істориї України маємо довгий час —
цілих дві сотнї років — такий, задля якого
зовсім бракує джерел. Тим то, щоб зясувати
родовід козаччини, вчені становили ріжні г і-
п о т е з и, серед яких дуже трудно розібрати ся.
Коло сього ми не будемо спинятись, а ли­
шень звернемо увагу на декотрі гіпотези,
якими користували ся історики на те, щоб
вияснити родовід козацького стану.
 — 10 —

В XVII. в. і наші і чужі письменники,

трактуючи отсю справу, йшли більш за все
стежкою ф і л ь о л ь о г і ї (тодї була така
мода в науці-). Візьмуть було ймення козаць­
кого стану і прирівнюють до того, чи до
иньчого ймення якого- небудь народу. Такий
спосіб вельми легкий, хоч одно слово, само
по собі, нічого не значить і не може служити
доказом родоводу. Чи не було-б дуже чудним,
коли-б ми нагір. заходили ся наближувати
народ Галичини до Еспанцїв тільки через те,
що в Еспанїї е провінция Ґалїция, або поча-
ли-б доводити тожсамість німецького на­
роду з Аллєманами тільки через те, що Фран­
цузи називають Нїмцїв Аллєманами ? Пись­
менники, що вживали таких заходів, дуже
простосерно виясняли родовід козаків. До
таких письменників перш усього належать два
Поляки XVII. віку: П я с е ц к и й і К о х о в -
с к и й, сучасники Богдана Хмельницького.
Вони прирівнюють слово к о з а к до слова
к о з а ; із останнього, на їх думку, вийшла
назва козаків, бо козаки, мовляв, на своїх
конях були такі прудкі, як ті кози.
Більшого клопоту наробили ті історики,
що назву „козак" наближували до назви та­
ких народів, про яких нічого певного не знає­
мо. Так от письменники XVIII. віку Г р аб я н -
к а, а за ним і Р і ґ е л ь м а н , назву козак
 — 11 —

виводили від Х о з а р , що переселили ся

на Вкраїну підчас нападу Монголів. Але-ж
про козаків маємо звістки тільки з XVI. віку,
а де-ж вони були від XI. віку до XVI. ?
Я н П о т о ц к и й заходжував ся дове­
сти, що козаки— се нащадки тих К о с о г і в,
яких Мстислав Володимиренко в XI. віцї пе­
реселив на Чернигівщину. За Потоцким пішов
і росийський історик Т а т ї щ е в. З того, що
Великороси за часів напр. Петра І. називали
козаків Черкасами, він придумав таку гіпотезу.
В Єгипті', каже він, було місто Ч е р к а з ;
людність, його перебрала ся на Кавказ і стала
тут називати ся Косогами ; Татари примусили
її перебрати ся на придніпрянські землї, де
вона і стає відомою під назвою козаків.
Як більш за всіх ексцентричну треба зга­
дати гіпотезу козацького письменника кінця
XVIII. в., Петра С и м о н о в с ь к о г о . У од­
ного з римських географів він знайшов на
Кавказі' край Гірканїю і каже, що слово се
походить з латинського „ h irc u s“ = к о з е л (цап).
Таким чином, на його думку, Гірканїя, се Ко-
зланїя, а козаки, се Гірканцї, що перебрали ся
з Кавказу на Вкраїну.
Польський історик Д у х і н ь с к и й і поет
П а д у р а вигадали навіть цілий народ, що
звоював цілу Вкраїну і потім став відомим
під назвою козаків.
 — 12 —

За сїєю ґруппою письменників іде друга,

що початку козаччини шукає в к о л ь о н ї-
з а ц и ї п і в д е н н о ї Вкраїни, напр. історики:
польський К р о м е р і росийський Щ е к а т о в.
Вони заходили ся початок козаччини привя-
зати до П о л о в ц ї в, але довести сього нічим
не можна, вже й через те, що про Половців
після XIII віку жадних згадок не маємо, так
само не маємо згадок про козаків до XVI віку.
Відомий французький письменник В о л ь ­
т е р, пишучи „Histoire de Charle ХІІ“ та істо-
рию Петра І., мусів згадати про козаків і по­
пав на домисел, що козаки се ч а с т и н а
т и х Т а т а р , які привподобили ся до місце­
вого елементу і дали завязку окремому ета­
пові суспільносте.
Йньчі письменники підійшли трохи біль­
ше до правди. Вони кажуть, що за часу у-
дїльно-вічевого періоду по берегах Росї —
у Київщині', а також у Чернигівщинї, по части
на Волині' — сиділи ріжні тюркські орди, ві­
домі нам із лїтописїа під загальною назвою
Ч о р н и х К л о б у к і в . Зазнаючи нападів
від иньчих кечівних народів у XII. в., вони по­
єднались із князями, добули від них землі'
і оселили ся там стерегти границь. З часом
Чорні Клобуки привподобили ся до місцево­
го народу і увійшли в склад його. Із сього
певним признати треба тільки те, що Чорні
 — 13 —
Клобуки лишили ,свій антропольогічний слід,
перемінивши де-що в фізичних і моральних
рисах тубольцїв. Та знов таки отсї історики
не звернули уваги на те, що з половини ХНІ. в.
нема вже згадок про Чорних Клобуків, а до
XVI. в. нема згадок про козаків. А що діяло
ся за той проміжний час, ми не відаємо. От-
сїєї гіпотези держались К а р а м з і н , С о л о-
ві і ов, Мі л л є р , С а м ч е в с к и й і Б р о -
н є в'с к и й.
Поруч із отсими двома групами письмен-
ників-фільольоґів, чи краще сказати псевдо-
фільольогів, були ще иньчі письменники,
які дивились на справу тверезїйш, і вислови­
ли думки близчі до правди: що козаки се
м і с ц е в и й с т а н , а виник він із народу.
У гуртї сих письменників за давніх часів
першим був М а р т и н Б є л ь с к и й , поль-
ский хроніст, дуже добре ознайомлений
із істориєю України. Через те, що дядько йо­
го був першим старшим у козацькім війську
на початку XVI. в., Бєльский у своїй хронїцї
запевняє, що козаки — тубільний стан і ви­
ділив ся він з народу силою де-яких умов.
Таку-ж думку висловив і український хронїст
XVIII. віку С а м і й л о В е л и ч к о . Тієї-ж дум­
ки був і чужоземець, французький інжінєр
Б о п л я н (XVII. в.), що років з двайцять пе­
ребував на Україні-. Він уважав козаків за віль­
ний, лицарський стан.
 — 14 —

Із такою думкою трудно не згодити ся.

Треба лиш вияснити, яким чином се сталося.
У кого симпатиї, у кого антипатиї до козач­
чини причиняли ся до того, що висловлю­
вано ріжні думки про сю справу. На пр. під
час найбільшого шовінізму серед польської
суспільности — в 50—60. рр. XIX.— віку поль­
ські письменники оповідали, що к о з а к и
б у л и з л о ч и н ц і ' , засуджені у Польщі, звід­
кіля вони тїкали від кари на Вкраїну і тут
склали вольний козацький стан. Дивні думки
мусів мати такий письменник про моральність
Речі Посполитої, відаючи, яке численне бу­
ло козацтво за часу Богдана Хмельницького!
К о с т о м а р о в був тієї думки, що ко­
заки — се ніхто більш, як тільки м і ща н и із
українських міст, от як із Черкасів, з Канева та
иньчих, що ходили на промисли у степи, де
їм доводило ся боронити ся віл. нападів Та­
тар, і таким робом ізза оборони і склав ся
козачий стан. Ся думка, хоч і дуже близька
до правди, одначе не зовсім докладна. В істо­
ричних памятниках ми стрічаємо одночасно
назви і козаків і міщан, а тимчасом люди
обох сих станів ходили в степи на промисли.
Сучасні письменники инакше знов зясо-
Вують походження козаччини. Росийські пись­
менники К а р п о в і Т у м а с о в звязую тько­
заків із к н я ж о ю д р у ж и н о ю . Але-жми знаємо
 - 15 —

що дружина була княжим військом, а козаки

— місцевий стан без усякої інїциятиви дер­
жавної влади. Окрім того між козаччиною
а дружиною значна прогалина — двіста років.
Д а ш к е в и ч початок козаччини звя-
зує із істориєю Б о л о х о в с ь к о ї землі'.
Але-ж бо тут ріжниця у териториях. Боло-
ховська земля займала середню і південну
частину сучасної Волинської губернії, а ко­
зацтво — придніпрянські землі'. Г о л у-
б о в с ь к и й силкуєть ся звязати козаччину
з б р о д н и к а м и , що за княжих часів зай­
мали степові землі'. Але тут знов великою
перепоною стає і територия і час: бо брод-
ники займали територию по басейнах рік Д о ­
ну і Донця.
Яснїйш за всіх і цілком реально глянув
на сю справу М и х а й л о М а к с и м о в и ч .
Він не тільки дивить ся на козаччину як на
місцевий стан, але й доводить1 яким робом
вона виникла. І з часом, чим більш знаходимо
нових документів, тим більш стає ясною Ма-
ксимовичева теория. За Максимовичем пішли
і иньчі історики. За таку-ж саму думку стоїть
і проф. Г р у ш е в с ь к и й. Вияснити се не
трудно, треба тільки розглянути той лад,
який панував у Литовськім князівстві перед
тим, заки виникла козаччина.
 — 16 —

Відома річ, що уряд в. кн. Литовського

всї землі- уважав за державну власність. Землї
були поділені на частки, що називали ся
с л у ж б а м и . Відомий і обшир таких служб :
на сучасну міру 200 десятин1). Такі служби
уряд роздавав тим, хто хотів їх брати, із обо-
вязком: доставляти за с л у ж б у о д н о г о за-
зброєного чоловіка до війська великого князя.
Хто, взявши службу, не справляв сього
обовязку, у того сдужбу відбирали і вона
переходила до кого иньчого. Одному можна
було брати кілька таких служб, аби тільки
доставив із кожної одного чоловіка до війська.
Уся територия великого князівства була
поділена на з е м л і - т а п о в і т и . В кожному
повіїї був з а м о к (місто чи город), де жив
повітовий староста, чи воєвода, що був голо­
вою адміністрації, суддею і військовим на­
чальником того краю. По лісових місцево­
стях (на Полїсю) старости легко знаходили
охочих людий, що брали „служби“ з пода­
ними у горі обовязками, але на степових зем­
лях не так було. Причину того ми легко зро­
зуміємо, пригадавши собі с и с т е м у , якою
провадила ся тодї сільська господарка. Того

г) меньше-більше 200 фалеч на нашу рахубу, або

300 моргів.
 — 17 —

часу сільська господарка зовсім не мала того

характеру, що нині*. Найбільш корисними
в господарстві були того часу: бжільництво,
лови зьвірів (боброві гони), рибальство (за­
тони), дегтярство і т. ин. Хліборобство сто­
яло тодї геть на другому ступінї; бо збіжа
тодї не вважали за річ торговельну, чи кра­
марську. Хліб сїяли тодї єдине задля власної
потреби. Таким чином по таких місцевостях,
де було багацько лісів та води, люди охоче
брали „служби," а по степових країнах було
навпаки: охочих до „служб" було^ обмаль
тим більше, що ті країни не були забезпечені
від нападів Татар.
До того-ж під кінець XV. віку кримський
хан М е н ґл ї Ґір ей робив страшенні напади на
південну Вкраїну. Більшу частину іїлюдности
він полонив, степи випалив, а решта людности
повтікала на північ на Полісе та на Волинь.
От через те великий обшир землі' лишив ся-
пусткою ; тому то в степових повітах (Київсь­
кому на півдні', у Переяславському, Канівсь­
кому, Черкаському, Брацлавському і Винниць­
кому) ніхто не хотїв „служб* брати. Із цілого
черкаського повіту тільки два чоловіки взяли
„служби". А тимчасом старости повинні були
обороняти країну від ворогів.
На те примірковано иньші способи. Служ­
би почали старости роздавати громадам, а не
 — 18 —

одиницям із привілейованого стану. Розумієть

ся, громада за кожну „службу** повинна була
справляти призначений відбуток: доставляти
до війська зазброєного чоловіка. Для селян
було се. дуже корисне через те, що до їх
внутрішніх справ адміністрація не втрачала ся.
Таким робом виник громадсько-вічевий устрії^
Orce, здаєть ся, і є те зерно, що ст^ло
початком козаччини. Перші згадки про коза­
ків стрічаємо під к і н е ц ь XV. віку: першим
разом року 1489. *) Того року був похід про­
ти Татар, і в польського історика Бєльскрго
є звістка, що провідниками його були козаки.
Другим разом про козаків на галицькому По­
діллю маємо звістку р. 1491. Кромер і Бєль-
ский оповідають, що того року на галиць­
кому Поділлю скоїла ся ворохобня селян про^
ти шляхти, що забрала у свої руки всї зем£
лї. На чолї ворохобників стояв козацький
отаман, на прізвище М’у х а . Перший д о ­
кумент, де згадано про козаків, належить доі
року 1499. То привілей великого князя Оле-;;
ксандра місту Київу. Грамотою тією визна­
чено, яке мито мають міщаии брати з коза­
ків за рибальський промисл.2)

') У першім видінню зазначений 1481 рік; се

очевидно помилка. М. К.
 — 19 —

З початку XVI. віку козаки займають уже

визначну територию. Стрічаємо їх по старо-
ствах: Київському, Канівському, Черкасько­
му, Переяславському, Білоцерківському, Вин­
ницькому, Хмельницькому і ин. Незабаром роз-
росла ся козаччина і змінила ся на стільки,
що козаки не тільки вже обороняють край,
але за татарські напади відплачують ся таки­
ми самими нападами. В 20 р. XVI. в. козаки

2) Згадку Бєльского годї вважати н а й

с т а р ш о ю вісткою про козаків, бо Бєль-
ский писав свою історию значно пізнїйше
і ужив у своїм творі мабуть цілком довільно
імени козаків н а , означене воєнних людий.
Таксамо п о в с т а н е М у х и не має з україн­
ським козацтвом нічого спільного. Як першу
с у ч а с н у , зовсім автентичну згадку про ко­
заків наводить проф. Грушевський (Істория
України-Руси VII ст. 82/3) листлитовського вели­
кого князя Олександра до хана Менґлї-Ґірея
з р. 1492. У нїм вел. князь обіцяє розслїди-
ти справу нападу на татарських купців, з р о ­
б и т и т р у с м і ж к о з а к а м и та покарати
виновників. Але з сього листу виходить за­
разом, що назва „козак“ у приложеню до
українських воєнних людий була вже тоді
з а г а л ь н о в і д о м а і не потребувала нія­
кого близшого поясненя. М. К .
 — 20 —

роблять уже напади на Крим, на Очаків, на

Аккерман і на Буджацьку орду (Бесарабія).
Пізнїйше лїтописї декого з козацьких ватаж­
ків не певне згадують як гетьманів; але то
були звичайні с т а р о с т и . Між ними відомі:
староста винницький і брацлавський князь
К о н с т а н т и н І в. О с т р о ж с ь к и й , ста­
роста Хмельницький Предслав JI я н с к о -
р о н ь с к и й і староста черкаський .і канїву
ськиз О с т а п Д а ш к е в и ч . Останнїй бороз­
нив край від великого нападу кримських Та-,
гар і не тільки оборонив Черкаси, але роз­
бив і прогнав Татар. Отодї то про козаків
скрізь почали говорити. Користуючи ся тим,
Остап Дашкевич подав ся до великого князя
Литовського, щоби надати козакам самостій­
ну орґанїзацию. Але поради його не послуха­
ли ся, може, через необачність того часу.
 ДРУГА ГЛАВА.
Початок Запорожської Сїчи. — Становище
вільних хліборобів за великою князівства Л и­
товського. — Становище козаків по Люблин-
ській Унїї. — Т. зв. Баторієва реформа. —
Зріст Запорожської Сїчи. — Перші козацькі
peakąui: повстане Косинського і ворохобня
Наливайка. — Церковна Унія. — (1569—1596).

Із попередньої глави ми знаємо вже,

з яких причин із кінцем XV. віку козаччина
зявила ся і яку ролю відіграли у сьому ли­
товські старости. Ми бачимо, що з XVI. віку ко­
заччина швидко зростає і дає старостам спро­
можність, не тільки обороняти край, але, гур­
туючи численні потуги, переходити вже і на
напади. Одним із добутків таких нападничих
рухів зявляєть ся заснованнє в половині' XVI.
в. Запорожської Сїчи.
Коли число козаків розросло ся, вони
почали обороняти вже не тільки свої оселї,
 — 22 —

але й у х о д и , куди вони ходили на промисли.

Під назвою „уходів“ розуміють ся ті землі',
що були приписані до Канівського, Черка­
ського і иньших старосте. Д о Канева на при­
клад, були приписані ті землі', що займали
полудневу частину Київщини, до Ч еркас' ма­
ло не вся Полтавщина, Херсонщина, Кате-
ринославщипа. Найбільші обшари землі' на­
лежали до Остра, Любеча, Київа і Черкас.
Ціну отсих уходів становив не грунт, а ті
богатства, які там експльоатувались, себ т о :
риба, зьвірі і т. ин. Вже-ж уходникам було
небезпечно в сих неоселих пустих зем лях:
Татарам завжди можна було їх непокоїти.
Вони нападали на них, ловили, забирали в по­
лон, відбирали поживу. З другого боку уход-
ники повинні були, повернувши ся до дому,
дати десятину заробітку старостам. Через те
самі старости дбали про оборону уходів. Так
один енерґічний староста Канівський і Чер­
каський (в половині' XVI. в.), князь Д м и-
т р о В и ш н е в е ц ь к и й задумав протягти
козацький кордон, щоб оборонити ті землї,
куди уходники ходили на промисли. Він зор­
ганізував контингент козаків, які по черзі' хо­
дили на низ Дніпра і там вартували уходи
від нападів Татар. Сї козаки на зиму верта­
лись до дому, а на весні' виходила знов но­
ва вже черга. Ще за часів Дмитра Вишне-
 — 23 —

вецького козаки збудували собі там фортецу,

але де саме вона була, тепер не можна ска­
зати. Одні кажуть, що вона була на острові
X о р т и цї, другі — н а Т о м а к і в с ь к о м у
острові. Одно тільки певно, що вона була
на низах Дніпра. Се й був перший початок
З а п о р о ж ж я , яке повагом змінило ся в са­
мостійну громаду. Мабуть як би той побут,
в якому перебувало Литовське князівство, по­
вагом та спокійно розвивав ся, козаччина теж
розвивала ся-б : виселенців прибувало би, ко­
заччина збільшувала ся-б переселенцями з Мо­
сковщини і иньших земель, і Україна зробила-
ся-б селянською, самостійною збройною Дер­
жавою під авторитетом великих Литовських
князів. Але-ж історичні відносини у Литві
в другій половині- XVI. в. змінили ся, і ко­
зацтво зразу заняло ролю опозициї. Та ве­
лика переміна, яка вплинула на устрій козач­
чини, се Л ю б л и н с ь к а у н ї я (1569.)
Головна риса сїєї опозициї виходила з то­
го, що ввесь устрій життя, який складав ся
на предковічних завязях, нараз перервав ся
і замінив ся життєвою завязю польського на­
роду. Польське право по Люблинській унії
введено у всьому в. Литовському кн. і в русь­
ких землях і для всіх зробило ся воно обо«
вязковим.
 - 24 -

Се право найбільш відбило ся на стані'

с е л я н . Треба замітити, що у великому кня­
зівстві Литовському селян-кріпаків не було.
Згадують ся, правда, по історичних джерелах,
та й то дуже рідко, х о л о п и . Чи були се
бранцї, чи холопство передавало свою недо­
лю в спадщину й дїтям, сього ми не відаємо,
але мабуть не передавало, бо цілих холоп­
ських осель не було. Мало не девять десятих
селян при Литовськім устрою були зовсім віль­
ні. Правда, вони були більше безземельні,
держали землі', як орендарі. Вони мали пра’во
після контракту сїсти на землю. Виживши тер­
мін, положений по контракті', вони мали пра­
во вийти на иньші землі'. Богато із таких се­
лян добило ся кращих обставин. Дехто на
приклад, мав право передавати свою землю
нащадкам і платив тільки дань, часто навіть
продуктами як податок до скарбу. Але задля
скарбу такий лад був незручний, бо платня
не переходила ретельно. Через те скарб почав
невеличкі ниви гуртувати і роздавати селянам за
військову службу. Лишаючи иньші категориї,
у всякім разі' більшість селян після литовсь­
кого права була вільними людьми.
Коли-ж заведено польське право, свобо­
ду селян скасовано. Польське право що-до
селян було жорстоке. В Польщі по праву то­
ді' вже панувало кріпацтво, і після Люблин-
 — 25 —

ського договору земляни скрізь, по Литві І Г І О

Вкраїнї одержали право володіти селянами,
як кріпаками.
Перейдім тепер д о к о з а к і в , щоб по­
бачити, як на них вплинула Люблинська унїя.
Польське право не знало такого стану
селян, як козаки, що мали обовязкову військо­
ву службу, і уряд не тямив тепер, куди коза­
ків приписати. Польське право знало тільки
шляхтичів, міщан та селян-кріпаків. Права всіх
сих станів були визначені. Між ними козаки
являлись аномалією. До того-ж старі литов­
ські старости, що помагали орґанїзациї ко­
заччини, позбули ся тепер атрибутів свого
уряду: вони зійшли після Унії на стан прези­
дентів кримінальних судів. Ввесь розпорядок
краю перейшов до рук коллєґіяльних зборів,
так званих провінцияльних сеймів. Тодї ста­
до відомим, що над козаками нема жадного на­
чальства. Через те один із польських королів
С т е п а н Б а т о р і й приміркував середню
міру, щоб як небудь уладнати се діло. Він
ужив правничої функциї. За польським коро­
лем не було права видавати закон ів: таке
право було тільки за сеймом. Тимчасом тре­
ба було уладнати так, щоб дати козакам пра­
ва. У короля було право наймати для себе на
військову службу чужинців. Сього права він
і вжив задля козаків, хоч вони й були місце­
 — 26 —

вий стан. З такого приводу він уладнав їх

права, призначив козакам платню, яку вони
одержували або грошима або натурою —
сукном. Сю платню давали їм дуже непра­
вильно, аби тільки визначити їх державну по-
зицию. Після наказу Ст.Баторія козаки станови­
ли регулярні полки. Прирадили, що таких пол­
ків буде ш і с т ь , по т и с я ч у чоловіка в кож­
ному.
Чи справді' ся скількість відповідала ре­
альному числу (себ-то шість тисячJ) в ті
часи, як формувало ся військо, ми не маємо
з чого вносити ; але можна гадати, що в дїй-
сности їх було більше через те, що вони були
з родинами, і в кождого козака крім того
було ще двох ііідномічників.
Задля уряду над козаками Степан Бато-
рій установив, що козаки вибирати муть собі
начальника, якого польський уряд називав
старшим з а п о р о ж с ь к о г о війська;
самі-ж козаки звичайно звали сих старших
г е т ь м а н а м и . До нас дійшли ймення таких
старш их: Б а д о в с ь к и й, О р и ш е в сь ки й,
про якого була вже згадка.

J) Число 6000 цілком легендарне і не­

вірне. Після найновійших дослідів число ко­
заків, принятих тодї на королівську службу,
Р И Н О С И Д О всього-Н£1 всього 500. М. К •
 — 27 —

Названої Баторієвої реформи2) не тільки

ніколи сейм не затвердив, але ніколи навіть
король і не відважив ся подавати її до сейму.
У всякім разї вона лишила ся неясною, не-
затвердженою сеймом, а се мусїло викликати
всякі непорозуміння і пертурбациї в краю.
Може-б не так скоро до них дійшло, коли-б
реальний стан краю не викликав козаків на
боротьбу.

2) Справа Баторієвої реформи представ-

ляеть ся тепер з о в с ї м н е т а к . Передусім
ся реформа не була нічим незвичайним, епо­
хальним ; се була одна із богатьох спроб
польського правлїня полагодити козацьку
справу. Метою тих спроб, особливо від другої
половини XVI. в. було здержати козаків від
нападів на татарські і турецькі области та звя-
зати їх сильній ці е із польською державою.
Згадаємо, що вже 1541. р. великий князь ли­
товський висилав свого дворянина, щоби спи­
сати козаків у реєстр задля контролі' і пору-
чив старостам пильнувати їх. Зараз-же по Лю-
блинській унії, в 1570- ім р. поручив король
Жигмонт Авґуст коронному гетьмановії
Язловецкому вибрати зпоміж козаків певне
число на державну службу і уладити їхню
орґанїзацию. Язловецкий зробив се, а кром>
сього вилучив козаків зпід присуду звичайних
 — 28 —

Ми казали тільки про побут селян. Коли

після Люблинської унії заводили кріпацтво,
треба було установити якийсь перехідний час.
Для того примірковано таку тактику. Положе­
но десять літ на перехід зі старого права на
нове. Колишні" земляни зробились тепер шлях­
тою, дідичами, колишні' селяни стали тепер
кріпаками. Дїдичі тямили, яку можна мати ко»

урядів, взяв їх під свою безпосередню власть

та поставив над ними старшого, Я н а Б а-
д о в с к о г о . Баторій повторив лише заходи
Жигмонта Авгусга і Язловецкого, а його т. зв.
.реформа" не давала козакам майже нічого
нового. В деяких точках була вона для коза­
ків навіть меньш корисна, нїж давнїйша. За-
місць безпосередньої залежносте від коронно­
го гетьмана віддавала козаків під руку чер­
каського старости, що, живучи на місцї, міг
далеко більше дати ся їм у зн аки ; відтак о б ­
межувала вилучене зпід юрисдикції урядників
на самих лише реєстрових козаків. Згадати ще
треба, що вага Багорієвої і попередних реформ
була зовсім не там, де її дошукувала ся досї
історична традиция, (тоб то в областе воєнної
орґанїзациї козацтва), а головно лиш у сус­
пільній сфері, витворюючи серед українсько­
го населеня окрему правно привілейовану сус;
пільну козацьку верству. М. К■
 — 29 —

ристь із селян, вони не пускали селян від се­

бе і затрудняли їх економічно. Роблячи кон­
тракт, опріч ренти за землю, вони вставляли
обовязок платити вихід. Сума виходу з часом
стала все збільшуватись. Хто із селян більш
десятьох років просидів на землї, той робив ся
кріпаком. Селяни, не спроможні платити
виходу, стали тікати і саме туди, де шляхти
ще не б у л о : на південну Вкраїну.
Таким робом на Вкраїнї зявив ся вели­
чезний гурт селян із півночі і з зах о д у : з Бі­
лої Руси і з північно-західньої Вкраїни. На
скілько прилив сей був значний, се знати із
статистики. Між тим, як Степан Баторій налї-
чив шість тисяч реєстрових козаків, (коли на
кожного козака було по два помічники, а на
кожну сїмю треба рахувати пять душ, так при
Баторієві було не більш як 70—80 тисяч чо­
ловік,) а через 50 лїт перепись налічує більш
як пів мілїона. Сей приріст народу склав ся
не від намноження, а від еміґрациї — біль­
шої, відповідно до териториї, нїж до Аме­
рики за всї часи еміграциї туди. Факт такої
еміграциї зовсім зрозумілий : панів на півден­
ній Вкраїнї не б у л о ; оселюючись там, зайди
мали надїю стати вільними. З другого боку,
вони застали там старокозацькі села. Козаки
сї не відпихали від себе захожих, а приймали
до своїх сотень і заступались за їх права. Тут
 — зо —
виявив ся їх старий інстинкт рівноправности,
хоч потім козаки і не раді були, бо їм дово­
дило ся квітувати за те.
Опріч селянського елементу до руху при­
чинив ся ще й другий — се елемент несталий,
безпокійний, досить численний — е л е м е н т
с л у г . Звідки-ж узяли ся вони? Перед Люб-
линською унїєю, коли пронесла ся чутка, що
король уступить землю тим землянам, які ре­
ально будуть володїти нею, знайшли ся, осо­
бливо на Волині, великі магнати, що скористу-
вали ся тим заздалегідь. Найшли ся такі, що
були нащадками старих удільних литовських
князів, що були посередниками між великим
князем і землянами. Почувши, що після Унії
земля дістанеть ся тому, хто буде реально во­
лодїти нею, вони відмовили своїм васалям
і перестали роздавати свої землї на лени. Та­
ким робом, коли Люблинську унїю принято,
вийшло, що більшість землян зостала ся зо ­
всім без зем л ї: земля вся згрупувала ся у ру­
ках небогатьох людей. Князь Константин О-
строжський, на приклад,, прогнав усїх землян
із своїх земель і таким робом після Унїї мав
у своїх руках третю частину сучасної Волин­
ської губернії.
Стративши землю, ленникам зоставало ся
тільки йти на службу до богатих панів. Так
витворила ся верства бездомної шляхти. Маг­
 — 31 —

нати трохи задля пихи, а по друге щоб мати

більше голосів на сеймі (всї шляхтичі були
рівноправні і мали голос на сеймі), дуже охо­
че приймали їх до себе на службу, не за зем­
лю вже, а за платню. Дуже богаті пани дер­
жали при собі по тисячу й більш таких шлях­
тичів і через них кермували всіма справами на
сеймах. Так у князя Константина Ос грожсько-
го було завжди від трьох до чотирьох тисяч
таких шляхтичів на службі.
Властиво се був стан пзразитів. Вони
жили без усякого діла і складали тільки по­
чесну варту свого магната. Коли пан хотів
зменьшити свої видатки, прогоняв їх, і тодї
вони лишали ся без усяких засобів задля жит­
тя. Не диво, що вкінцї XVI. в. організуються
цілі ватаги розбишак із таких слуг, які жили
у панів, а яких або вигнано за крадїж, або
які самі повтікали, обікравши своїх панів. Ко­
ли уряд заходив ся спиняти їх, вони кинули ся
на Вкраїну через те, що там була свобода,
не було уряду. Се був здеморалізований еле­
мент і через те небажаний, але їх прийняли
козаки і вони прискорили вибух козацького
повстання.
Був ще стан людий, який збільшував чи­
сло козаків— стан так званих б о я р , малень­
ких володарів землі', що жили біля замків.
Вони несли гарнізонну службу, а за те й во-
 — 32 —

лодїли маленькими шматочками землї. Дехто

із сих бояр ще за часів Ягайловича Жигмон-
та Авґуста, цілими селами одержував дипльоми
на шляхецтво (напр. в околицях Овруча, Ба­
ра і Любеча). Але-ж далеко не всім так трап-
ляло с я ; були й такі, що жили окремо, і, бо­
ячись, щоб не попасти в кріпацтво, тікали до
розбишацьких ватаг і йшли на Вкраїну до ко­
заків. Отсей перехожий елемент складав ся за
часів Унії в більші або меньші гурти і при­
готовляв реакцию.
В XVI. віцї було дві такі реакциї: вони
носять назву від імен ватажків: К о с и їїс ь к о -
го і Наливайка.
Дуже мало знаємо ми про К р и ш т о -
ф а її о с и н с ь к о г о. Відомо, що вій був
шляхтич із Підляхії, коло Литовського Берестя.
Він належав мабуть до безземельних шляхти­
чів, що шукали собі пристановища між коза­
ками. Року 1591і) ми зустрічаємо його на За­
порожжі. Ґрунт для незадоволення козаків був

J) Вже в листї Богдана Микошинського

із травня 1586. р. згадуєть ся про вісти із Сі­
чи від Криш тофа; загально думають, що річ
іде про Косинського. Як визначний член ко­
зацької старшини дістає Косинський 1590. р.
від короля маєтність Рокитну на Пороссї. М. /С
 — 33 —

того часу вже підготований. Польський уряд

вимагав, щоб козаків було не більш, як шість
тисяч, і щоб реєстрові козаки відокремили ся
від нереєстрових. Справедливість вимагає ска­
зати про Косинського, що він ясно зрозумів
зміст реакциї, зрозумів, що помирити репуб-
лику із шляхецтвом не можна, і через те ду­
же сьміливо взяв ся за ворохобшо. Із доку­
ментів ми бачимо, що всї міста і новіти, які
займав Косинський, він приводив під присягу
на вірність Запорожському війську. При сьо­
му нелегальних селян приймають до козаків
і роблять їх рівноправними. Криштофові Ко-
синському поталанило заволодіти Київщиною
і Білоцерківщиною. Потій він пішов на Во­
линь. Але-ж' перша ся ворохобня не дала ба­
жаних добутків через те мабуть, що число ко­
заків т е не було велике, та і не було ще
доброї підготівки до сього.
Дуже цікаві документи, що відносять ся
до того часу. Шлях і а зрозуміла, що справа
небезпечна, і вжила заход:в, щоб спинити сей
рух. Шлях гичі з'їжджають ся на повітові сей­
мики на Волині' і складають присягу, що не
візьмуть ся нї за яке діло, поки не утихоми­
рять козаків. Вони зупиняють між собою су­
дові процеси і оголошують край на воєнно­
му стані'. Магнати Корецькі, Острожські і инь­
ші збирають своє військо. Уряд у се діло не
з
 — 34 —

втручаєть ся, для уряду очевидячки се була

несподіванка.
Кінчаєть ся сей рух так, як тодї кінчали ся
усї трудні кампанії — о б л о г о ю . Вибрав­
ши зручне місце, слабша сторона окопуєть ся,
а сильнїйша облягає її з{ всіх боків і го­
лодом примушує її здатись. Така облога і тут
скоїла ся біля містечка ГІ я т к и (недалеко
Житомира), де Косинського обложили Поляки,
і він мусів піти па капітуляцию.
За чотири роки після того (15?>5) являється
вже сильнїйше повстинне Наливайка1). Зви­
чайно думають, іцо Наливайко був гетьманом;
властиво-ж він був репрезентантом сього не­
спокійного зборища слуг. Про Наливайка маємо
ми вже більше історичних документів. Він був
міщанином міста С а т а н о в а, на Поділю.
Покинувши ремесло свого батька, він пристав
до придворної мілїциї князя Острожського

‘) Не треба думати, що повстане Нали­

вайка се якийсь то новий, відокремлений рух.
Навпаки заворушеня, початі виступом Ко-
синського, покінчили ся аж лубенською кам­
панією і зараз же по капітуляциї біля Пятки
кинув ся Косинський на Черкаси, щоби гїім-
стити ся на Вишневецькім за поміч Острож-
ським. За сим слідує козацький похід на Київ
та розрухи у Брацлавщинї (в осени 1593* р.),
де уперше виступає Наливайко. М. К.
 — 35 —

і незабаром став сотником. Мабуть тут йому

поміг брат його, отець Дамян, що був попом
у одній Острожській церкві. У Северина На­
ливайка не було ніякого серіозного політич­
ного напряму, і він справляв тільки доручення
свого князя. Так коли кн. Острожський ходив
на Косинського, Наливайко був теж із ним.
Чи він провинив ся перед князем, чи надоку­
чив йому, тіиьки незабаром ми бачимо його
вже ватажком волоцюг, що грабували на вла­
сну користь. У його був добрий організатор­
ський талант і небавом ватага виросла чи­
сленно через те, що перехожих людий було
тодї багато. З такою ватагою Наливайко ру­
шив на С е м и г о р о д щ и н у . Пограбувавши
там, він повернув ся до дому. Другим разом він
зі своєю ватагою йде вже по провінциях вла­
сної держави : через Волинь пробираеть ся на
Полісе, Білорусь і доходить до Могилева.
Перші рухи Наливайка не мають нї політич­
ного, нї народнього характеру, се просто
наслідок становища безземельних, бездоль­
них людий. Року 1596., Наливайко після сього
білоруського походу вертаєть ся знову на
Поділе і зупиняєть ся зимувати у Брацлавщинї.
Але уряд висилає проти нього регулярне вій­
сько, щоб угамувати його. Тодї,Наливайко
обертаєть ся до козаків. Старшим у козаків
був того часу Григорій Лобода. Лобода не
 — 36 —

знав, ідо робити із Наливайком : чи йти з ним

поруч, чи нї. Обставини нарешті примусили
Лободу, пійти на згоду. Річ у тому, що він не
був регулярним козацьким гетьманом. Ходу са­
мої кампанії не будемо розказувати. Почало ся
з того, що Лобода з Наливайком одступали,
а польське військо все наближало ся до них.
Тодї вони подали ся на південь, на степи,
і шукали оборони на Сулї. Біля Л у б е н ь,
на урочищу Солоницї їх настигло польське
військо і обложило їх табор. Поляки приму­
сили козаків здати ся, і Наливайко з Лобо­
дою потерпіли кару на горло.
Порівнуючи сї дві революциї, ми далеко
висше ставимо п е р ш у через те, що другу
заслонив елемент волоцюг. Тут були особисті
причини невдоволення і трудно відносити
Наливайківську революцию до справжнього
народнього діла.
Після сих двох невдачних козацьких ру­
хів ми не бачимо деякий -час народнїх по­
встань ; за те гіроявляєть ся иньший протест.
Тепер уже осередком руху стає Запорожже.
Але треба зробити деякі уваги про обста­
вини, що сприяли появі протесту. Однією
з обставин, іцо зробила великий вплив на
народ, була Ц е р к о в н а У н ї я (151И>. р.).
Здавало ся би, що се митаннє чисто бого­
 — 37 —

словське, але-ж воно стало страшенно осо­

ружним народові. Річ тут у тім, що до Унії
церква була строго соборна, вільна, не під­
лягала жадному авторитетові. На собори д о ­
пускали не тільки депутатів від духовенства,
а й с.ьвітських людпй. Всї духовні особи, по­
чинаючи від попів, що їх вибирали парохіяни,
і до архиєреїв і митрополита, що їх вибирали
помісні собори, залежали від виборів. Таким
робом духовенство було справді- представни­
ком интересів громади.Тимчасом церковна Унїя
вводила авторитет папи, власть одної особи
замісцьсоборної. Т е п е р є р а р х і ю п р и з н а ч а ­
ю ть уже, а не в и б и р а ют ь . Се йшло насу-
против народнїх звичаїв. Отсю сторону унїї ду­
же добре зрозуміло суспільство і через те так
проти неї обурило с я : Унїя зачепила гро­
мадський устрій церкви. Після Наливайка ви­
ринає у перше причина до релігійної супе­
речки, а також і причина до переважно еко­
номічного перелому, який пережила Україна
з кінцем XVI. і з початком XVII. віку.
Після ЛюблинськоїУнії на Вкраїнї зявив ся
вільний шлях на вивіз хлїба в німецькі
землі-. Разом із тим хлїб страшенно підняв ся
в цїнї і явив ся найдорожшим і* продуктів,
якими торгувала польська держава. Найцїннїй-
шими землями являють ся тепер замісць лї-
 — 38 —

сових чорноземні степи. Через те шляхта ки-

даєть ся випрошувати собі у короля права на
українські землї і займає їх.
На скільки мало знали про сї землї у Вар­
шаві, наведемо такий приклад. В самому кінцї
XVI. в. і на початку XVII. доложено на сеймі,
ідо на Вкраїнї є дві богаті землї, що звуть ся
грунтами: уманським і Звенигородським.
Сейм вирядив комісию на чолї із Калиновсь-
ким, щоб зробити опис сих земель. Державні
власти не знали вкраїнських земель і через
те робили часто помилки. Шляхта-ж -хитро­
щами захоплювала сї землї. Так той самий
Калиновський поїхав на Вкраїну і доложив
сеймові, що сї землї на Вкраїнї мають усього
сім миль навкруги, що вони нї до чого не­
придатні, і таким робом випросив їх для себе.
Потім уже виявило ся, що ся земля займала
два повіти нинішньої київської губернії. Отеє
саме, що шляхтичі забирали собі землї на
Вкраїнї, е головним робом і причина нового
ворогування між козаками і Поляками. Не­
знані люди зявляли ся на Вкраїну із перга­
ментами, підписаними королем, і доказували,
що то їх земля, а селянам пропонували стаг
вати їх кріпаками. Се не могло не викликати
протесту козаків : козаки зараз же вступають ся
за селян. З початку являють ся малі про­
тести, Та з часами протести становлять ся
 — 39 —

більш інтензивними і доходять нарешті’, по­

чинаючи з часів Конашевича Сагайдачного,
до величезних розмірів. Се й головний мотив
козацьких повстань.
 ТРЕТЯ ГЛАВА.

Причини невдоволеня на Вкраїні, — На­

пади козаків на Туреччину. — Сагайдачний
ійого походи. — Військові конфедератиї в Поль­
щі.— Участь Сагайдачного у московській війні. —
Турецька війна. — Обновлене православної єрар-
хіі на Вкраїні. — Сагайдачний гетьманом. —
Хотинська баталія і смерть Конашевича. —
Жмайло. ■- Куруківська умова (1625).

Із попередніх викладів ми бачили, що

добутком Люблинської Унїї стала велика від­
міна внутрішніх відносин і краєвих розпоряд­
ків. Польща признавала тільки два стани лю-
дий : с т а н ш л я х е ц ь к и й , що мав за собою
всї права, і стан простого народу, що жадних
прав не мав, с т а н к р і п а ц ь к и й . Тимчасом
на Вкраїнї був стан людий зівсїм вільних, ко­
зацький стан, що виробив собі право свободи
землї і оружної служби. К о з а ц ь к и й с т ан
 — 41 —

був завжди солідарний із селянами, бо так

само обстоював волю і вільну працю для
кожної людини, права володіти землею, гро­
мадський виборний лад для всіх у суспільнім
та церковнім життї. Коли заведено на Вкраїнї
польське право, пани один перед другим зай­
мають землю, повертаючи народ у кріпацтво.
Люди стали тодї шукати виходу в козаччині'.
Як палїятиву король Степан Баторій завів ре­
єстровий лад, але Баторієва реформа, обме­
жуючи число козаків шістьма тисячами, зата­
мувала рештї людий шлях до волї і перш за
все причинила ся до того незадоволення,що
викликало потім ряд крівавих протестів.
Крім того Баторієвої реформи не ствер­
див закон, і козаки таким робом зявили ся
таким станом, що не мав права істнування у
польській державі.
Д р у г о ю п р и ч и н о ю незадоволення
народнїх мас була Ц е р к о в н а У н ї я (1596
р.) Для народу вона була ненависна не свої­
ми догмами, бо народ не спиняєть ся над
міркуваннш про богословські питаня, не
обрядами ; український народ завжди відно­
сив ся до них індиферентно. Вона була не­
нависна тим, що переміняла г р о м а д с ь к и й
устрій церкви на а в т'о к р а т и ч н и й. Народ
ненавидів таким робом унїю за її єрархічний
абсолютизм, та за те, ідо її примусово запро­
 — 42 —

ваджував у краї ворожий польсько-шляхець-

кий елемент. Народ завжди тримав ся вибор­
ного права у церковнім устрою і в суспільнім
життю. Д о тих часів сю єрархію на Вкраїнї
від найвисшої до найнизшої, настановляли
після громадського вибору. В унїятській церкві
навпаки: всї церковні посади обсаджувала
висша церковна влада або папи.
Т р е т я п р и ч и н а незадоволення була
е к о н о м і ч н а . Після Люблинської Унії від­
крили ся нові торговельні шляхи. Разом із
ними змінилась і цінність продуктів. Такі про­
дукти, які не залежали від хліборобства (шку­
ри, мід, віск) перестали займати головне міс­
це. Тепер хлїб став на першому місцї. Через
те лісові землї стратили свою давнїйшу вар­
тість, а більш стали цінуватись землї чорно­
земні, степові.
Після такої економічної переміни шляхта
стала випрошувати собі у короля права на
великі обшири степової землї, але-ж вони
були не пусті: там були вже козацькі селить­
би. Спірним стало питаннє про те, до кого по­
винні належати сї землї. Козаки не мали д о ­
кументів на володїннє землею, а володіли
нею на правах давности. Таким робом між
ними 1і шляхтою мусів виникнути конфлікт
ізза економічної причини. Другий привід до
конфлікту виник із нового урядового устрою :
 — 43 —

разом із тим, як вільні люди стають кріпа

ками, по польському праву скасовуєть ся ціла
громадська самоуправа. Пан, що володіє
людьми, стає для них безпосередно висшою
урядовою інстанциєю. Колишній виборний
суд стає тепер становим, т. є. шляхецьким,
хоч і виборним по трохи, але все-ж таки ста­
новим, бо на суді' вибирала шляхта людий
свого-ж таки стану, що судили на основі зви­
чаїв та привилеїв польського права. Всї отсї
причини повинні були викликати конфлікт.
Коли в істориї дошукуємо ся причини
народнього незадоволення, то не треба гада­
ти, що всякі утиски зараз же викликають ре«
акцию в народній масі'. Такі реакциї надзви­
чайно трудні, майже неможливі. Революций-
ний рух зростає дуже повагом, бо кожда на­
родна маса із самої своєї природи інертна, а
то тим більше, наскілько вона меньш зорга­
нізована, меньш розвинена та призвичаєна до
політичного життя, наскілько природні ін­
стинкти народу переняли ся принципами са-
мосьвідомости. Вгіервах народня маса тер­
пить мовчки, вишукує способів, щоб уникну­
ти біди, сподїваєть ся ліпших часів, але не
орґанїзуєть ся до реального змагання. Маса
шукає засобів улаштуватись із тим станом
речий, що пригнїчує ї ї ; як же не можна ні­
чого зробити на місці', то й тоді вона не
 — 44 —

зразу береть ся до зброї. До повстання тре

ба підготовитись, умовитись, треба, шобЯусї
порозуміли ся та погодились, треба інїнИЯТО -
рів, ватажків і т. ин. То-ж як не сила удер­
жатись на місці, народній маса волить перей­
ти куди-инде, аби позбути ся утисків і угнїту.
Таким робом трапляють ся хвилини, коли на­
род роздратований, але не повстає. Він шукає
невтрального виходу: як дозволяє топогра­
фія, він кидаєть ся на еміґрацию, шукає лег­
кої пути, щоб таким утїканєм запобігти сво­
йому лиху. Еміґрация стає дорогою до ком­
промісу, палїятивними заходами проти на-
роднього лиха.
Те саме стало ся і у нас. На початку
XVII в., коли неможливо стало жити на ста­
рому місці' із стародавніми умовами, більш
енерґічні люди з народньої маси кинули ся
тікати на південь, де лежали ніким незасе-
лені сгепи: теперішний новоросийський край,
херсонська і катеринославська губернії. На­
род кидаєть ся. туди, шукає там осель, де-б
уряд і шляхга не мали змоги орудувати ним.
Хто селив ся тут, тим самим приставав до
вільної запорожської громади.
Таким робом стає зрозуміло, через що
так швидко росте Запорожжє. Е р и х Л я с о -
та, посол Рудольфа II., німецького цїсаря,
(р. 1594) сьвідчить, що козаків було там шість
 — 45 —

ти^ячів, а вже на початку XVII. віку їх було

більш, нїж сорок тисяч. Запорожжє вабило
до себе людий тим, що там можна було на­
родові виявити свої давнї вічеві інстинкти :
тут усї були вільні, рівноправні, тут не було
иньших станів, крім козацького. Всі уряди,
і духовні і сьвітські займали виборні люди
і всї справи довершали ся волею віча — ко­
зацької ради, або сільської громади. Таким
чином провадити ті національні принципи,
яких не можна було виявити на Україні-, для
народу стало можливо тільки на Запорож­
жі. Але се моральне задоволеннє коштувало
дуже дорого. Запорожжє лежало далеко на
південь. Коли сама Україна не була забезпе­
чена від ворожих нападів, то що,-ж сказати
про Запорожжє ? Неминуча потреба, боро­
нити ся від таких нападів, примушувала За­
порожців раз-у-раз чатувати. До того-ж труд­
но було народові прохарчувати ся на сухих,
безводних степах, де неможливо було, та і не­
безпечно, займати ся хліборобством. Треба
було брати ся за промисли. Таким найзруч-
нїйшим і найлекшим промислом являєть ся під
той час війна з Турками та Татарами. Се про-
мисл хоч і небезпечний, але-ж він давав спро­
можність прохарчуватись і добути засобів до
життя.
 — 46 —

Скоро побільшало людий на Запорожжі,

зараз ми бачимо, що ватаги запорожських
козаків налїтають чайками по Дніпрові на
південь, на море, і грабують побережжя Чор­
ного моря, переважно Криму, а навіть і Малої
Азиї. Сї походи спричиняли польському уря­
дові трудні дипльоматичні обставини, такі,
що часом доводили до війни. Турецький
уряд стояв за те, щоб козаки не грабували
його границь, а що козаки жили в межах
польського королівства, то Турки загрожу­
вали польському урядові війною, коли він не
вдержить козаків від нападів.
Тимчасом польський уряд не знав на­
віть, що то за Запорожжє, яка там земля,
що там робить ся. Се можна простежити на
фактах. Року 1630. князь Ярема Вишневець-
кий пройшов із військом із своєї Вишневеч-
чини на пороги до Кодака, побачив, що там
дїєть ся, і повернув до дому. Се уважало ся
в Польщі за надзвичайний подвиг, велике
територияльне відкрите. Вся та виправа запи­
сана день по дневі учасником її, товаришем
Вишневецького, офіцером Богуславом Миш-
кевичем.
На початку XVII. віку на чолї Запорожжя
ми зустрічаємо чоловіка вельми талановитого,
з великим політичним хистом, — який був,
як здасть ся, кошовим мало не двацять лїт.
 — 47 —

Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний.

 — 48 -

Чоловік сей Петро Конашошіч Сагайдачний'

родом із Галичини, із СамбОра, з околичньої
шляхти. Того часу, як і тепер, були цілі села,
де сиділи вільні селяни, що уважали себе
шляхтою, хоч і не користували ся жадними
шляхецькими правами. Се так звана околичня
шляхта. Конашевпч і належав до таких око-
личпїх шляхтичів, що за якусь там заслугу
гуртом одержали шляхецькі права. Конаше-
вич — се по батькові, після номенклятури
XVI, і XVII, віку, син Конона, а родова його
назва Сагайдачний. Про молодість його ми
мало знаємо — всього два три факти. Як
здасть ся, він учив ся в Острожській школі,
в одній із. найкрасших православних шкіл
того часу. Потім ми зустрічаємо його на служ­
бі в одного київського магната, Яна Аксака.
Покинувши сю службу, через якийсь Час він
опинив ся на Запорожжі. Не можна напевне
сказати, що примусило його пі ги на Запо-
рожжє, але вже в перші часи свойого пере­
бування талі він виявив велику політичну
здіонісіь. Добре розуміючи стан речий і по­
треби свойого часу, він до того-ж був чоло­
вік великої їнїциягиви, талановитий полково­
дець і добрий .організатор. Ще не бувши геть­
маном анї старшим на Запорожжі, Сагайда­
чний уславив себе цілим рядом добре обмір­
кованих, удачних походів на Туреччину і Крим.
 — 49 —

Року 1616 він рушив на чолї Січового това­

риства чайками на море, узяв кріпости В а р-
п у, С и н о п, нарешті" пробрав ся у Крим
і взяв К а ф у (тепер Феодосия, місто на пів­
деннім березі" Криму), здобувши собі тим ши­
року славу та величезну популярність на
Вкраїнї.
Значіння сього факту для того часу легко
зрозуміти, коли згадаємо, іцо в Кафі був най­
більший торг невільниками на всю Туреччину.
Пригадаємо собі долю тих бранців, що їх
Татари приводили з України. Повертаючи
із кождого походу, Татари в Перекопі ділять
ясир, держать якййсь час невільників при собі,
сподіваючись викупу. Нарешті" всіх бранців,
невикуплених та непотрібних для власного
вжитку, Татари звозили до Кафи. Сюди, при­
їздили та скуповували їх купцї зі всїх країн,
де панувало невільництво. Длятого в уяві укра­
їнського народу Кафа була гірш смерти,
і попасти на кафський торг, значило верх
нещастя, значило на віки розлучити ся зі
своїм родом, стратити надію, побачити рідний
край. Звідсіля купцї перевозили їх до Цар-
городу і знов перопродували. Люди молодші
та дужчі йшли на галери, бо фльот у ті часи
при безвітрю йшов на веслах, а жінок, дїтий
і всїх, що були до галерної служби нездатні
розпродували. Слїди наших невільників ми
 — 50 —

зустрічаємо в найдальших країнах: в Алексан-

дриї Єгипетській, в Італії, на островах Серед­
земного' моря, в Сардинії, Корсицї, на Балє-
арських островах і т. и. В останні' часи із ар*
хівів західньої Европи ололошено велику силу
документів-листів, торговельних умов, роз­
писок, процесів і т. и., з яких знати, що укра­
їнських бранців, а найпаче бранки розвожено
з Кафського торгу по всьому побережжю
Середземного моря і далі', як найдорожших
та найліпших невільників. Так напр. ми маємо
листа матери Волошки, що радить синові ку­
пувати Русначку, бо вона і до любови і до
розмови.
Таким робом цілком зрозуміло, що той,
хто здолав узяти Кафу, се гнїздо невільників,
повинен був придбати собі величезну славу
і популярність на Вкраїнї.
Підпливши до К а ф и на чайках, Сагай­
дачний взяв її приступом, спалив, зруйнував
до решти і випустив на волю силу невільни­
ків, які ще більш розносили його славу по
всій Україні’. А тимчасом отсї походи ставили
Конашевича у незручні відносини до поль­
ського уряду, який налягав на Запорожців,
щоб вони не ходили на Туреччину, як знати
се із умови Конашевича із Жолкевским
(1617). Вплив Сагайдачного на Україні', з почат­
ку вельми обмежений, незабаром збільшив ся
 — 51 —

зовсім випадково. Часті війни, які вела

польська держава зі своїми сусідами, вима­
гали великих видатків. Того часу війна завжди
тягла ся дуже довго (досить згадати трийця-
тилїтню війну). Тож і перемагав той, хто міг
довше сплачувати військові видатки. У поль­
ській державі фінансовий стан був завжди як
найгірший через виключну податкову систе­
му : велика більшість землї у Польщі належа­
ла до польської шляхти, а шляхецький стан
був вільний від усяких податків. Пан над
своїми кріпаками мав майже монархічні права.
Таким чином два стани суспільности — шлях­
та і хлопи— не платять до скарбу нї безпосе­
редніх, нї посередніх навіть податків. Ли-
шаєть ся один стан міщанський, на який спа­
дає весь податковий тягар. Уряд має право
збірати податки або з. міст, або з коронних
земель-староств. Останній дохід був теж не­
величкий, бо король завжди роздавав усї сї
землї шляхтї за службу, беручи з неї тільки
четвертину доходу. Торгове мито могло-б
хоч трохи збільшити державні фінанси, але
й тут польське право стало на перешкоді'.
По Люблинській Унії знесено „комори" між
Україною, Литвою і Польщею. Лишили ся
тільки кордонні „комори", де товари оплачу­
вали самі купцї. Але й тут кождий шляхтич
 — 52 —

мав право купувати закордоннихтоварів,скіль­

ки хотїв, не оплачуючи їх податками.
На .такі доходи не можна було довго
вести війни, бо військової обовязкової служ­
би не було в Польщі, як колись на Л и тві;
жовнірів треба було наймати на довгий час,
а гроший вистачало звичайно тільки на по-
чаток кампанії. Починали війну, і вже при
кінцї першого, або на початку другого року
не ставало гроший. Тодї організувалась так
звана в і й с ь к о в а к о н ф е д е р а ц и я ; сеЖ
уважало ся в Польщі за цілком законну спра­
ву. Жовніри, зрахувавши, що вже за кілька
місяців, або й за цілий рік не відбирають
платні', кидали кампанію, вибирали собі инь-
ших начальників, вертали ся до краю, розхо­
дили ся купками по коронних землях та ста-
роствах, перебували там та харчували ся, поки
не вибрали тих гроший, що їм винна була
Річ Посполита. Конфедерация була річ така
звичайна, що нею вельми часто довші поль­
ські війни і кінчали ся. Тим то дуже часто —
хоч польське військо вважало ся найліпшим
у Европі — війни кінчали ся некорисно для
Польщі, бо, не одержуючи платні', військо
кидало кампанію. В такому разі' найталанови-
тїйші військові керманичі нічого не спромож­
ні були зробити. #
 — 53 —

Року 1618. як-раз трапила ся така сама

військова конфедерация. Се було років через
пять після того, як на московського царя по­
кликано Михайла Федоровича Романова. Тим-
часом син польського короля Жигмонта-ІИ.,
Владислав, не кидав своїх претенсий на мос­
ковський трон, на який покликали його в
часи самозванщини у московській державі.
Польське військо, що скорим маршем про­
стувало до Москви, не стріваючи нїде пе­
решкоди, мало спроможність зі всіх боків о-
бложити і при більшій силї н а в і т ь у з я т и
М о с к в у . Се було можливе через те, що
спосіб організації військової справи у Москві
був дуже примітивний: московська держава
не мала сталого війська. Уряд роздавав землї
на „кормлєнїє" боярам, а бояри повинні були
відбувати вже за те військову службу. Коли
наближала ся війна, уряд посилав по всіх
землях оповістку до бояр, які починали збі-
рати військо та виправляти до визначеного
пункту. При великім обшарі московського цар­
с т в а — від Оби до Дніпра з одного боку,
від Білого до Каспійського моря з другого —
при тогочасньому бездоріжжю, те, що ми те­
пер назвали-б військовою мобілїзациєю, справ­
ляло ся дуже мляво. Москалі' сходили ся не
разом* і не так численними групами. Тим то
можна було лігко обложити і навіть узяти
 — 54 —

Москву, аби дістати ся до неї швидко з чис-

ченним військом. Так стало ся і тепер. Вла*
дислав став під Москвою, розпочав облогу,
заки настигли росийські полки, і був би
взяв столицю, але саме в той час почала ся
військова конфедерация. Через те, що жовнї-
рам не заплачено за вісім місяців служби,
вони стали домагатись уплати і, не діставши
нічого, покинули облогу, вернули ся до
Польщі та порозходили ся по коронних зем­
лях. Владислав опинив ся у вельми трудному
становищу: без війська в осередку ворожого
краю. Пани, що були при ньому, зложили ся
та заплатили кілька тисячам війська, але того
було вельми мало. На запомогу із Польщі
теж годї було сподївати ся, бо королівські
та скарбові фінанси були в як найгіршім стані-.
Тимчасом московські ватаги почали збільшу­
вати ся і незабаром Владислав сам був би
опинив ся в облозї, а може і в полоні'. Тре­
ба було як найшвидше шукати запомоги та
виходу із прикрого становища. Згадали про
Запорожців. Королівський післанець поспішив
на Сїч, зробив умову із Сагайдачним, який
згодив ся рушити із козаками під Москву.
Текст сїєї умови не дійшов до нас, пункти не
зівсїм ясн і; можна тільки допустити, що Са­
гайдачного с т в е р д ж е н о к о ш о в и м на Запо­
рожжі. Сагайдачний пообіцяв визволити ко­
 — 55 —

ролевича із біди, а йому дано за те владу і

над київською Україною. Справді' Конашеви-
чеві пощастило визволити Владислава. Таким
робом він справив свій обовязок. Після того
він вернув ся з походу вже не на Сїч, а до
Київа і став уже з в а т и с я г е т ь м а н о м
З а п о р о ж с ь к о г о війська.
От тепер би йому~ЄШ ~Рв5мТії ія ~зя
упорядкованнє краєвих справ, але-ж на пере­
шкоді' стало те, що й завж д и : трудність
умови із Польщею. Нї один королівський акт
не мав сили закона доти, доки його не ствер­
див сейм. А шляхта, що складала сейм, не
признавала козаків за стан із суспільними та
політичними правами, і сейм ніколи не . ствер­
джував жадної умови із козаками. Бувало так,
що король і раднїйший би був додержати
умови, наділити козаків ширшими правами,
але не сила його б у л а: король ламав слово,
а разом із тим козаки тратили і віру до нього.
Так трапило ся і тепер. Сейм не ствердив
умови короля, і Сагайдачному довело ся від-
аати Київ назад. Маючи на увазі' те, яке зиа-
чіннє мало се місто задля Вкраїни, можна
уявити собі, що Сагайдачний не легко від­
ступив би його. Але до війни не дійшло з
приводу зовсім випадкового. Повернувши ся
з Москви, Сагайдачний організує на Україні'
козацькі полки, Селяни, сподіваючись дістати
 — 56 —

козацькі права, тікають від панів і цілими

масами удають ся до Сагайдачного і запи­
сують ся в реєстр. —
Тимчасом народ сам складав козацькі
полки на Полїсю, де край був більш лю д­
ний, а народ ще гірш пригнічений шляхтою.
Неминуча війна не скоїла ся лише через те,
що ізза несподіваних грізних політичних об­
ставин сейм мусїв піти на уступки козакам,
бо наближала ся війна з Турками.
Саме того часу турецький престол заняв
О с м а н, .чоловік молодий, розпещений, із ха­
рактером палким та непостійним, без жадного
досьвіду в царюванню. Тому що турецький
уряд не міг добити ся від польського, щоб
той примусив козаків, залишити напали на
турецькі володіння, а навпаки трапляло ся,
що сам польський уряд підбивав козаків на
Турків, то Осман рішив ся запобігти сїй справі,
але такими заходами, які може приміркувати
тільки східний падишах. Він надумав ся зруй­
нувати Польщу, Лехістан, як звала ся вона
по турецьки, та утворити із належної до неї
Вкраїни турецькі пашалики.
Осман розумів, що такий замір вимагає
великих коштів та військової потуги, і почав
лагодитись до війни. По всїх турецьких про-
вінциях європейських, азийських та африкан­
ських треба було збірати військо та припаси,
 — 57 —

а далі' все те треба було перевозити морем до

Дунаю. Тим то турецька мобілїзация тягла ся
так само довго, як і московська. Такий рух
не міг зостати ся в таємниці', і в Польщі до-
відали ся, що збіраєть ся буря, яку конче
треба було спинити, поки ще не наблизила ся.
У таких критичних обставинах, не маю­
чи нї звідки запомоги, польський уряд мусів
звернути ся знов до того-ж самого Сагайдач­
ного і козаків, що сиділи близше Турків і най­
ліпше вміли з ними воювати. Заки Турі.и бу­
дували мости через річки та переводили свою
армію, король звернув ся до Сагайдачного
і склав із ним умову. На сей раз текст умови
більш відомий. Не покладаючись на обіцянки,
Сагайдачний висловив н о в і д в а пункти,
в яких вимагав для цілої Ураїни забезпечення
р е л і г і й н и х та г р о м а д с ь к и х прав.
Жиґмонт III., хоч і релігійний фанатик,
мусів згодити ся на все, але Сагайдачний вже
не міг покладати ся на королівське <;лово, зна­
ючи, що все те скасує сейм, і через те вима­
гав реальних гарантий, насамперед о б н о-
мовлення п р а в о с л а в н о ї ерархії.
Саме в той час їхав через Україну єрусалим­
ський патріярх Теофан, і до нього звернули ся
як до посередника в сїй справі. Теофан
з охотою згодив ся на таке посередництво.
Сагайдачний поставив ультіматум і польський
 — 58 —

уряд згодив ся обновити цілу єрархію на

Україні' у такім видї, я к е є б у л о п е р е д
Л ю б л и н с ь к о ю унїєю.
Щ об зрозуміти сей факт, мусимо прига­
дати собі, що до року 1596. вся духовна єрар-
хія од дяка до митрополита була виборна.
По заведенню унїї духовенство після поль­
ського права призначали центральні власти.
Яке ще було в краї православне духовенство,
те лишало ся, а як хто вмирав, так на то міс­
це становлено унїята, висьвяченого унїят-
ськими властями. В часи Сагайдачного майже
вся єрархія була вже унїятська, хоч народ
унїї і не признавав. От у сїй справі і допоміг
Сагайдачний. Питаннє се було вельми пекуче,
бо шляхта вельми дорожила унїєю. Король,
примушений приняти ультіматум Конашевича,
бояв ся оголосити сю справу і постановив
зробити діло секретно. Подорож патріярха
мала тревати короткий час. Для неї загодя
визначено маршрут. Зроблено так, що в кож-
дому місті', де він ставав, чекав уже громад­
ський вибранець, якого він і висьвячував на
єпископа, а той уже висьвячував православне
духовенство на всю свою єпархію. Таким чи­
ном, заки Теофан переїхав Україну, висьвятив
сім єпископів, а на київського митрополита по­
ставив Н о в а Б о р е ц ь к о г о , який пізнїйш
благословив одно із повстань козацьких пов-
 — 59 —

станнє Тараса Трясила). Таким робом настано­

влено враз православну єрархію для цілого
краю. Та мимо сих заходів трудно було додер­
жати повної таємниці". Поляки довідали ся, що
дїєть ся щось'не на користь унії, сейм опротесту­
вав сю справу, а король одержав силу листів,
якими шляхта виявляла йому своє незадово­
ленню Але діло було вже зроблене, знищити
його було тим трудній ще, що уряд мусїв
уважати на козаків, мусїв оглядатись на на­
род, бо підходила вельми небезпечна війна
із Турками.
Друге вимаганнє Сагайдачного мало за­
безпечити більшу а в т о н о м і ю к о з а ц ь ­
к о ї г р о м а д и . Ранїйш так званого „стар­
шого запорожського війська" наставляв корон­
ний гетьман; старший діставав платню від
польського уряду на себе і на військо. Корон­
ний гетьман наставляв також та стверджував
усю військову старшину. Таким чином коза­
ками, позбавленими автономії, правили нїби
польські урядники. Сагайдачний поставив за
ультіматум, щоб старшого з а в ж д и в и б и ­
р а л и с а м і к о з а к и з п о м і ж себе, а уряд
мусїв його затвердити. Тепер Сагайдачного
ствердив король к о ш о в и м » ' з а п о р о ж ­
с ь к о г о в і й с ь к а , а сам він став титулу­
ватись гетьманом.
Нарешті", не ймучи віри Полякам, він по­
 — 60 —

чав вимагати, щоб вони видали йому стар-

шого, яким був на той час Б о р о д а в к а ,
родом Українець, але вірний слуга і прихиль­
ник польського уряду ; Сагайдачний зробив
йому процес за зраду і велїв розстріляти пе­
ред польським табором. На таких умовах *)

:) Умова Сагайдачного із польським ко­

ролем представлена тут у надто кориснім
сьвітлї, а по части й н е в і р н о . Перед­
усім відновлене православної єрархії патріяр-
хом Теофаном відбуло ся, правда, при спів-
участи та підмозі' козаків і Конашевича, але
зовсім без відома та згоди короля, а тим
меньше правлїня. Се-ж стало ся ще перед
цеиорською катастрофою, коли Польща зов­
сім не думала про ніякі уступки. Навіть по
цецорськім погромі, коли Конашевич приїхав
у посольстві до Варшави (в липні' 1621), ко­
роль не дав йому ніяких ґарантий, що уряд
признасть нову православну єрархію. Так само
про признане козацької самоуправи польським
правлїнєм не маємо ніякий автентичних відо­
мостей. На соймі, що відбув ся зараз після тих
переговорів, у серпні' 1621 р., не згадуєть ся
про справу козаччини і православних нї
словечком. Щ о король п р и в а т н о в і д
с е б е поробив Конашевичеви деякі обіцянки,
се безпечно; о^уак характеристична річ, що
 — 61 —

зєднав ся Сагайдачний з Поляками і вирушив

з козацьким військом проти Турків, дійшов
до Х о т и н а і тут у-купі з Ходкевичем че­
кав на Османа. Не будемо зупинятись на по­
дробицях хотинської баталії. Всі історики
признають, що тільки за запомою Сагайдач­
ного пощастило Полякам з невеличкими си­
лами подужати вельми численну турецьку ар­
мію 1621 р. Сагайдачний зазнав тепер ще
більшої слави, та на нещасте його ранено і він,
вернувшись до Київа, незабаром помер 1622 р.
До нас дійшов заповіт Петра Конаше­
вича, писаний у Київі. В сьому з а п о в і т і '
більш виявляють ся ідеали та сьвітогляд
сього чоловіка і відносини його до народ-
ньої справи. На першому плянї у нього своїть
д ї л о п р о с ь в і т и. Сам чоловік осьвічений,
Сагайдачний силу народу добачає у просьвітї

старий, досьвідний гетьман вдоволив ся та­

кими обіцянками. Із Бородавкою річ мала ся
з о в с і м не т а к . Бородавка зовсім не був
слугою і прихильником польського уряду,
а як раз провідником елєментім більш р а-
д и к а л ь н и х , ворожих до Польші і до уго-
дової політики Конашевича. Його скинули
і видали Конашевичеви самі-ж козаки, ііевдо-
волені невмілим проводом Бородавки у по­
ході' на Молдавію. М. К.
 — 62 —

та самосьвідомости і намічає той шлях, яким

вона повинна прямувати. Значну частину свого
добра він жертвує н а ш к о л и : львівську,
київську і иньші. Ще за свого житя у Київі
Сагайдачний заложив у Київі ш к о л у , що
десять лїт після його смерти стала зватись
Київо-Могилянською колегією. Своїм політич­
ним тактом Сагайдачний був чоловік видатний
для свого часу і вельми корисний для народ-
нього діла. Вернувши Україні' її споконвічний
громадський, виборний лад в церковному та
сьвітському Життю, що виходив із інстинктів
українського народу, Сагайдачний додав на­
родові сили до дальшої боротьби, а разом
із тим і змоги, вести ту боротьбу.
Після його смерти не довго простояв та­
кий стан речий. Шляхта не могла сприяти
розвоєві демократично-громадського руху на
Вкраїнї і уряд, збувши ся околичнїх ворогів,
вертаєть ся до попередньої своєї системи —
починають ся ті самі утиски. Дуже інтензив-
ний напір Поляків викликає з боку козаків
р я д п р о т е с т і в . Війна ведеть ся все біль­
шими та більшими масами і нарешті' за три-
цять років приводить до Хмельниччини. Від
смерти Конашевича до року 1638. проходить
найгострійший період боротьби, коли нї одна
із сторін не хоче відступитись від своїх дези­
дератів.
 — 63 —

П е р ш е п о в с т а н н е склало ся року
1625. Спільні відносини козаків і Поляків за­
гострили ся, а приводом до того було кілька
причин. Після смерти Сагайдачного вибрали
гетьмана по старому звичаю. Установив ся
такий звичай, що се робили на Запорож ж ю ;
з запомогою Запорожців новий гетьман ішов
на Вкраїну і установляв тут свою владу. Так
трапило ся і теп ер: на Запорожжі вибрали
гетьманом Жиайла.
Тимчасом уряд, користаючи зі смерти
Сагайдачного, рішив скасувати все, що остан­
ній встиг зробити для зміцнення православ­
ного елементу на Вкраїні'. Насамперед унїят-
ський митрополит постановив забрати від
православних усї київські церкви. До того
часу унїяти мали в Київі один тільки Виду-
беці.кий монастир і опечатали Софійський со­
бор.’Тепер вони рішили захватити всї київські
церкви, заручивши ся обіцянками магістрату
та деяких попів, напр. попа Т рьохсвятитель­
ської церкви, Ю зефовича. Се зробити здава­
ло ся тим лекше, що польський уряд спочував
сьому і до митрополитанської партиї прилу­
чив ся голова магістрату, чоловік, без най-
меньших моральних засад, — війт Федір X о-
д и к а. Він прийшов на збори і як репрезен­
тант міста почав здавати уніятам церкви. При
здачі Михайлівського монастиря міщани і ко­
 — 64 —

заки схопили його і пустили під лїд, а по­

пові Юзефовичеві відрубали голову.
За таке дїло очевидячки треба було спо-
дївати ся кари від уряду. На запомогу Киянам
йшла ватага під приводом Жмайла. По над
Дніпром,' на межі сучасних київської і хер­
сонської губернії, вона зустріла польське
військо. Біля К у р у к о в о г о о з е р а , на
;у р о ч и ш у М е д в е ж і Л о з и , польський
гетьман Конецпольский обложив козацький
табор і примусив козаків до умови 1625 р.
Вся ся кампанія, хоч і не вельми корисна
була для козаків, але-ж і не зовсім нещасна.
Хід війни, а разом і пункти умови записані
учасником сього походу. Козаків примушено,
скинути Жмайла і о 'р ати нового гетьмана
Михайла Дорошенка. Усе військо пристало на
умову, запропоновану польським гетьманом
і ствердило її присягою, а вбраного гетьмана
затвердив польський гетьман.
В К у р у к і в с ь к і й у м о в і поставлені
ясно дезидерати однієї і другої сторони. Ся
умова важна таким робом схема. Всїх пунктів
умови пять: 1) за козаками зоставлено їх
громадський с у д ; 2) право вибирати гетьмана,
або старшого запорожського війська; 3) По­
ляки обовязались платити реєстровим коза­
кам 60.000 золотих річно; за те 4) обмежено
число козаків шістьма тисячами і 5) козаки
 — 65 —

обіцяли не. робити нападів на Турків і спа­

лити всі свої чайки. Тепер виявило ся, що бо-
гато козаків живе по селах, якими володіла
шляхта, тому їх примусили або виселитись до
дванацяти тижнів, або признати себе кріпа­
ками пана. Козаки повинні були виключити
із реєстру цілу масу сільських людий, які
зроду не були кріпаками, а яких принято в ко­
зацьку громаду.
Польський уряд завше стояв на перших
трьох пунктах умови, а козаки обстоювали
всї. З того мусїла виникнути знову реакция.
Козаки добивали ся права, захищати селян,
уряд же вимагав, щоб козаки не встрявали
у релігійні справи.
 ЧЕТВЕРТА ГЛАВА.

Помилки польського уряду що до коза­

ків. — Гетьман Михайло Дорошенко. — Геть­
ман Тарас Федорович-Трясило. — Гетьман
Іван Петражицький-Кулала. — Митрополит
Петро М огила і виєднанє реліА йної свободи. —
Сулима, зруйноване Kodaka. — Повстане геть­
мана Павла Бута-Павлюка. — Острянин
і Гуня (1638).

Ми зупинили ся на Куруківській умові.

Ся умова обмежувала козаків такими межами,
в які хотіла поставити сей стан Польща,
коли козацьке військо уважало ся наємним
і обмежене було числом 6000 чоловіка. Від
сього стану строго була відрізнена вся иньша
людність краю, яка повинна була відбувати
всї повинности і ставали кріпаками. Останній
пункт умови був найважнїйший і найбільш
болючий задля українського народу. Через
 — б і­

те на сїй умові не можна було довго встояти ся.

І ми бачимо, що народ раз-у-раз шукає
виходу із свого гіркого становищ а: на про­
довж тринацяти років, від Куруківської умо­
ви до року 1638. ми зустрічаємо цілі ч о т и ­
р и повстання, які що раз ростуть і захоплю­
ють усе більшу і більшу частину народу, а
нарешті' повстає увесь народ поголовно і бо-
реть ся із таким неможливим станом речий.
У своїх відносинах до України польський
уряд робить таку помилку, яку роблять усе
нерозвинені уряди, що живуть тільки сучасним,
а не дивлять ся на будуччину. Ся помилка
того уряду така: що він не вважає себе
заступником цілого народу, а тільки одного
якогось стану. Тимчасом кождий уряд пови­
нен бути репрезентантом усїх народів і всїх
станів своєї держ ави; инакше, коли він стає
тільки репрезентантом якої небудь партиї, не
дбаючи зовсім про другі, такий уряд завжди
слабне, викликає у підданців зпершу байдуж­
ність, а потім і ворожі відносини. Огтаку
помилку робить польський уряд: від дбає
тільки про шляхетський стан, спричиняєть ся
до трудного становища решти людности і ви­
кликає ворожі відносини до себе.
Є ще й друга помилка польського уряду.
Він не спиняєть ся перед протестом підданих,
не звертає найменьшої уваги на них, а спо*
 — 68 —

дїваєть ся придушити бунт, і карою на не­

слухняних зберегти престіж своєї власти.
Кождий нерозвинений уряд дуже часто стоїть
тільки за блеск власного авторитету, не слу­
хає того, що говорять йому піддані, а вели­
кими карами приневолює виконувати те, що
йому самому до вподоби. Кожда така велика
кара викликає ще більшу реакцию,' скоро ре-
акцийні елементи наберуть ся сили, і нарештї,
по довгій боротьбі, справа кінчить ся або
тим, що уряд зрозуміє своє призначеинє та
власну користь, поступить ся своїм престіжем
і задоволить усї стани, або-ж ціла народня
маса повстає за свою кривду і нівечить до
краю навісний лад. Чим репресалії уряду
більші, тим більшої можна сподївати ся
реакциї.
Такі помилки робить і польський уряд.
Він дуже дбає про свій авторитет, давить
кожде повстаннє оружною силою, всю стар­
шину карає тяжкою смертю, а народию ма­
су — тяжкими репресаліями та кріпацтвом,
і замісць покірливости викликає все більші
протести. Добутком сього за тринацять літ ба­
чимо чотири згаданих страшних повстань і на­
рештї повстаннє Хмельницького. Переглядаючи
факти сїєї боротьби, ми бачимо, ідо від року
1625, (коли утихомирено повстаннє Жмайла)
до року 1638, (коли здавлено повстаннє Остря-
 — 6&

нина) не проходить трьох, чотирьох років,

щоб не спалахнуло козацьке повстаннє.д
Польський уряд умів так діло вести, що
коли не всіх, то частину реєстрових козаків
мав по своїй стороні'. Таких прихильників
польського уряду найбільш було між к о-
з а ц ь к о ю с т а р ш и н о ю . Звичайно серед
реєстрових були такі, що держали сторону
уряду і стежили за останніми, які приставали
до повстання.
Другу групу складало козацтво нереєстро­
ве, т. є. З а п о р о ж ц і ' та с е л я н и . Сї сто­
яли завжди за те, щоб по всїй Україні’ зне­
сено кріпацтво і знищено шляхту, щоб усьому
поспільству надано такі самі права, які мали
реєстрові козаки, та щоб громадське життє
засновано на тих принципах рівности та волї,
що панували на Запорожжі. З того боку За­
порожці' не відрізняли себе від посполитих
і завжди тримали з ними разом.
За Конашевича і після смерти його всї
ті, що не хочуть попасти в кріпацтво, утіка­
ють на Запорожжє і звідтіль починають рух.
Характер повстання завжди той самий. Скоро
людий на Запорожжі починає більшати, за­
раз там вибірають гетьмана, якого звичайно,
уряд польський не стверджує. Потім Запорожці’
йдуть на Україну, скидають того гетьмана,
 — 70 —

що його призначив польський уряд, а потім

того і починаєть ся вже війна.
Після Куруківської умови Поляки вима­
гали, щоб козаки скинули гетьмана Жмайла
і вибрали другого. Таким гетьманом вибрано
Михайла Дорошенка, який підписав Куруківську
умову (1625 р.) Про сього гетьмана ми знаємо
не богато. Можна думати, що він вийшов
із звичайних козаків через те, що був непись­
менний ; на умові він не підписав ся сам,
а за нього підписав ся якийсь другий козак.
Він був відомий польському урядові, бо під
Хотином їздив від Сагайдачного послом до
польського табору. На другий рік після Ку­
руківської умови ми стрічаємо його в походї
з Поляками проти Татар, який скінчив ся ве­
ликим успіхом, а через два роки він робить
вже такий вчинок, на який не мав дозволу
з Варшави. В Кримі було двох ханів. Турець­
кий султан одного із них ствердив, а другий,
Мугамет Ґірей прикликав козаків на поміч
проти султана. Дорошенко згодив ся, хоч і не
мав права зносити ся і єднати ся із чужо­
земними державами. ГІохід був невдачний:
козаків розбито, а Мугамеда та Дорошенка
вбито.
Козаки повернули до дому і зараз же
на Запорожжю вибрали собі другого геть­
мана — Тараса Федоровича-Тряеила. Похід
 — 71 —

Дорошенків був року 1628., а згадку про но­

вого гетьмана ми зустрічаємо року 1630.
Сього гетьмана не ствердив польський уряд,
а провів на гетьмана другого — Григорія
С о в и ч а, відомого між козаками під про-
звою Г р и ц ь к а Ч о р н о г о . Григорій Чор­
ний мав заслуги перед польським урядом.
Він разом із Степаном Хмілєцким ходив на
Червону Русь проти Татар. Діло скінчило ся
тим, що Трясило рушив на Україну, а тим-
часом виникли нові причини роздратовання
проти Поляків. Саме того часу скінчив ся
п р у с ь к и й похід. Вернуло ся польське .вій­
сько і по приказу уряду стало постоєм, по
Україні'. Трудно уявити собі більший брак
дисципліни, як у польського війська. Поль­
ське військо вимагало не тільки кватири і хар­
чів, але крім того й свавольничало без
міри. З"'другого боку уряд береть ся силою
передавати православні церкви унїятам. То­
дішній митрополит Иов Борецький запро­
тестував проти сього і скликав помісний со­
бор, щоб обміркувати справу. Се й було при­
водом до нового обурення. Не дожидаючи
ще приходу Трясила, емісари останнього, ба-
чучи, наскільки народ обурений, устигли під­
няти народне повстаннє в богатьох пунктах
і побили польське військо. Ся ворохобня відо­
ма в істориї під назвою Т а р а с о в о ї н о ч і ,
 — 72 -

Але се повстанне не могло, розумієть ся,

знівечити усього польського війська. Відпові­
даючи на напад козаків, польський урядник
Самуіл Лащ перерізав мешканців деяких міст
(Лисянки, Димера і иньш.) Війна почала ся
сама собою і з обох б о к ів: і з боку народу,
з боку Поляків. Григорій Чорний не міг
устояти ся проти народнього повстання. Пол-
чани його арештували і видали Тарасові Тря-
силові. Військова рада засудила його на
смерть, і його вбили. Польський гетьман Ко-
нецпольський покликав всі' запасні війська,
і почала ся кампанія. Подробиці' сїєї кампанії
до нас не дійш ли: початок її відо­
мий нам дуже добре, а на чому скінчилася
івоча, про те джерела мовчать. Бачимо
тільки, що всі' реєстрові козаки стоять за
повстаннє і митрополит Иов Борецький бла­
гословить народ, а син митрополита служить
сотником у війську. Кінчаєть ся повстаннє
облогою козацького т а б о р у п і д П е р е ­
я с л а в о м 1630. р. Облога скінчила ся умо­
вою, але на сей раз інїциятива умови мабуть
вийшла від П оляків: вони не могли забрати
козацького табору. У польських мемуаристів
є така замітка, що переяславська облога
коштувала дорожче, ніж увесь пруський похід.
Повідомляючи про похід на сеймі, Конец-
польский нічогісінько не сказав про те, чим
 — 73 —

він скінчив ся. Очевидячки Поляки перші пі­

шли на згоду. І справді' ми бачимо, що старе
становище козаків не змінило ся.
Щ о стало ся із Трясилом, ми не знаємо.
За два роки ми зустрічаємо вже другого геть­
мана. При новому гетьманї козацькі справи
полїпш али: реєстрових козаків при ньому
було від ЗО до 40 тисяч. Новий гетьман звав
ся Іван Петражицький-Кулала. Про нього
ми знаємо дуже мало. Не знаємо навіть про
те, коли він почав і коли скінчив своє геть-
манованнє. Ми зустрічаємо його тільки один
раз, коли він показав себе чоловіком дуже
патріотичним, сам е, року 1632., коли помер
польський король Жигмонт III. Польський
трон був виборний. Один сейм — е л є к ц и й -
н и й, виборний, повинен був вибрати короля,
а другий к о р о н а ц и й н и й його коронував,
т. є. робив із ним умови. Звичайно при ви­
борі нового короля всі' громадські стани по-
давали через своїх сеймових депутатів пети-
циї, в яких виявляли свої бажання. Король
звичайно приймав їх, обіцяв задовольнити,
але не завжди додержував свого слова. Так
було і тепер. До нового короля, бачимо ми,
обертають ся і козаки, і православне духо­
венство. На щастє на короля вибрано чоло­
віка дуже гарного, сина Жигмонта НІ., В л а ­
д и с л а в а IV. Се був один із найсьвітлїйших
 — 74 —

польських королів. Він мав широкі політичні

завдання і заходив ся спинити анархію поль­
ських магнатів. Розумієть ся, королівська вла­
да була дуже обмежена, але Владислав зробив
навіть більш, ніж мав спроможність зробити
польський король. Першим його ділом було
практичне п е р е в е д е н н є р і в р о п р а в п о ­
сти п р а в о с л а в н о г о д у х о в е н с т в а .
На чолї депутатів від православного духо­
венства стояв архимандрит київо-печерської
Лаври, П е т р о М огила, один із видатнїйших
лЮдий в істориї України з осьвіти і розуму.
Він мав родинні звязки із висшою аристо-
кратиєю. Предок його був молдавським го­
сподарем, сестра була замужем за Михай­
лом Вишневецьким, а син її був той самий
Ярема Вишневецький, про якого річ буде
далі'. Таким робом Могила був спорідиемий
із видатнїйшими шляхетськими родинам и:
із Збаражськими, Заславськими. Звязки з ними
не мало помогли йому, найбільше ж помогла
осьвіта.
Він зумів пересьвідчити короля в тому,
що робити утиски православній церкві непо-
лїтично і небезпечно для самої польської дер­
жави. Під впливом Петра Могили новий король
видав документ-дипльом, яким надавав сво­
боду православію. В сьому дипльомі було ска­
 — 75 —

зано, що людий не будуть примушувати до

унїї, що польський уряд признає правосла­
вного митрополита і шістьох єпископів (пе-
ремиський, львівський, луцький, володимир-
ський, пинський, холмський) і що забезпечу­
є м ся вільний перехід із унїї на православіє
і навпаки. Нарешті- признано свободу публи-
чної відправи православних обрядів на рівнї
із католицькими. Сей дипльом король видав
Петрові Могилї, не вважаючи на те, що в се­
наті' косо дивйли ся на се, і латинський ар-
хиєпископ, який коронував короля, публичио
у різьких словах се йому висловив. Але ди­
пльом уже видано, і релігійна боротьба на
якийсь час втихомирила ся.
Труднїйш було уладнати козацьку спра­
ву. Козаки прислали депутацию із вимогою
одміни пунктів куруківської ум ови: 1) щоб
уряд не примушував повертати нереєстрових
козаків у кріпацтво; 2) щоб реєстри ска­
совано ; нарешті 3) козаки вимагали голосу
на сеймі на рівнї із шляхтою. Сього король
не ладен був зробити, але ж обіцяв обсто­
ювати їх справу на сеймі, хоч зробитити се
не так легко було, бо сейм і слухати про се
не хотів. Але окрім Петра Могили, що мав
родинні звязки із польською аристократиєю
і через те мав деякий вплив на неї, крім д о ­
брої волї короля була ще одна причина, що
 — 76 —

допомогла козакам у їх справі. Гетьман Іван

Петражицький з козацькими військами заняв
пограничиі воєводства (волинське і белзьке)
і розкватирував козаків по маєгностях най-
важнїйших панів, які брали участь у сеймі
і мали вплив на короля.
До нас дійшла допись кн. Заславського:
з неї знали, що Петражицький розіслав до
всіх видатнїйших магнатів листи, в яких за­
грожував їм, що маєтки їх розграбує до краю
коли вони «е подадуть свого голосу за пра-
вославіє. Та й пани самі по собі не дуже про
тестували проти дипльому, виданого духо-
венсіву.
Після сього у козацькій істориї наступає
на д в а р о к и с п о к і й . Але-ж на третій
рік знов виникає стара справа. На сей раз
польське військове міністерство, се-б то ко­
ронний гетьман Конецпольский, приміркував
новий спосіб, змагатись із козаками. Конец­
польский бачив, що повстання завжди орга­
нізують ся на Запорожжі, куди дістатись
Полякам було дуже трудно, бо небезпечно
було їм заходити на далекі, безродні та й не­
відомі степи. Тодї Конецпольский починає
міркувати, яким би чином наблизити польські
потуги до Запорожжя. Задля того він при­
міркував збудувати коло Запорожжя ф О р ­
т е цу, посадити там міцну залогу і звідтіль
 — 77 —

стежити за Запорожжєм і емігрантами. Кори­

стуючись тим, що того часу на польській
службі був французький інжінер Ґільом де-
Боплян, Конецпольский виправив його у сте­
пи, де Боплян за короткий час збудував крі-
пость К о д а к. Та се замісць того, щоб ути­
хомирити, обурило Запорожжє, викликало но­
вий рух. Тодї cawe запорожський кошовий
Сулика без відома і проти волї уряду зробив
напад на Турків, подав ся на Чорне море,
і знівечив декілька міст: Кілїю, Ізмаїл, Аккер-
ман. Похід сей тяг ся доволї довго. Між по­
чатком і кінцем його Боплян устиг збудувати
згадану у горі фортецу. Сулима, повернувши
з походу і побачивши фортецу, зрозумів, яка
небезпека для Запорожців, мати в такому
близькому сусідстві Поляків, напав на неї,
взяв її приступом і перебив залогу. Се було
сигналом до війни. Але Поляки скоро спи­
нили се повстаннє, уживши хитрощів проти
Запорожців. Вони післали проти них два пол­
ки реєстрових козаків. Останні', удаючи з се­
бе своїх, завели зі Сулимою переговори, їх
пущено до запорожського, табору але зараз
же вони заарештували Сулиму і всю запо-
рожську старшину і видали її Полякам. По­
ляки одправили всїх на сейм і там покарали.
Повстаннє таким робом упинено, але се
діло нічого ще не рішило. Уже років через
 — 78 —

півтора підіймаєть ся нове п о в с т а н н є Пав-

люка. Воно почало ся, як і попередні' на
Запорожжю. Запорожці' приходять на Вкра­
їну і там вибірають гетьмана. Гетьманувала
тодї стара людина Т о м и л е н к о . Як здаєть ся,
він був більш прихильний до народнього
діла, нїж .до уряду. Він нічого не чинить про­
ти Павлюка, коли той прийшов із Запорож­
цями на Вкраїну, а нарешті' і сам зрікаєть ся
свого уряду і .передає його Павлюкові. Поль­
ський уряд, довідавши ся про те, що Томи-
ленко вже не гетьманує, .вибірає нового геть­
мана Capy К о н о н о в и ч а , переяславського
полковника. Але-ж не довго довело ся йо­
му гетьманувати. Переяславцї самі напали на
нього і доставили Павлюкові, а той скарав
його на горло за зраду. Боротьба була не­
щаслива. Ще не ввесь народ був на стільки
підготований утисками, щоб пристати до по­
встання ; народня маса лишала ся ще спокій­
ною. Павлюкові з початку щастило. Він іде
верх по.Дніпрові до Канева: але-ж під с е ­
л о м К у м е й к а м . и , у південній частині' Ни­
нішньої київської Губ. його настигла велика
польська кавалєрия, заатакувала і примусила
відступити до Дніпра. Тут біля міста Б о р о-
в и ц ї він мусів піддатйсь, і його покарано
на смерть, хоч Кисіль і обіцяв йому амнестию.
 — 79 —

Павлюк — се прибране його ймення. Повне

його прізвище П а в л о М і х н о в и ч Б у т .
Разом із утихомиреннєм повстання Па-
влюка починаєть ся реакция проти козаків.
Уряд починає викидати із реєстрів усїх по­
встанців : виникає цілковита переміна козаць­
ких реєстрів. Маєтки всіх реєстрових, що їх
убито в часі' повстання, конфісковано, а сїмї
їх розігнано. Козаки стратили право вибору
старшин вивше сотника; усю старшину при­
значав тепер сам уряд. Уряд гадає, що спро-
можеть ся поставити старшиною реєстрових
козаків, людий певних, на яких завжди можна
буде покласти ся, але він дуже помилив ся
у сьому.
Уже за рік (р. 1638.) починаєть ся нове
повстаннє і до його пристають тепер і се­
лянські маси. Козаки зрозуміли, що без' про­
стого народу вони не можуть нічого зробити,
і через те підіймають повстаннє тепер не за
права свого тільки стану, а за п р а в а с в о ­
г о н а р о д у . Здаєть ся, що се повстаннє
могло-б мати успіх, але вибрали на гетьмана
чоловіка слабої волї, нездатного до ■військо­
вої справи. Се був Яцко Остряііии. Прозвали
його через те, що він був родом із міста Остра,
нинішньої чернигівської губ. До Осїрянина
пристає вже стільки потуги, скільки досі' не
було нї в одного із гетьманів, але він не тя»
 — 80 —

мив, як їх спожити, Він обірає за фронтову

лїнїю річку Сулу, ходить верх j низ по бе­
регу, боїть ся перейти через неї, марнує та­
ким чином зручний час і дає Полякам змогу,
зібрати с^оє військо. Коли прибули нові поль­
ські в'йска, Острянин став відступати, і По­
ляки обложили його в окопі П р е д к о в і ч -
н і м, біля устя Сули, в у р о ч и щ і С т ар и ця.
Козаки побачили тодї невдатність Остря-
нина і, скинувши його з гетьмановання, ви­
брали гетьманом Дкитра Гуню, але вже було
п ізн о: тільки й всього, що Гуня, чоловік ду­
же талановитий, встиг затягти облогу на дов­
гий час. Коли Острянина скинули з гетьма-
новання, він, підбивши ватагу козаків біля
тисячі, перейшов на С л о б і д с ь к у У к р а ї -
н у, ідо належала до московської держави.
Там він осадив місто Чугуїв. Після того ми
зустрічаємо його там упродовж декількох ро­
ків. Се б у л а п е р ш а к о л ь о к ї з а ц и я
Слобідської України з Дн і п р о ­
вської.
Гуня не спроможний був видержати об­
логу* д о кінця, бо у козаків бракувало при­
пасів: так само, як і Острянин, він у купі
з Филоненком і иньшою старшиною, пробив
ся крізь ряди ворогів і втїк на Запорожжє.
А козаки, що лишили ся під Старицею, му-
сїли поквітувати постаннє. Конецпольский
 — 81 —

доручив розплату Миколі' ГІотоцкому. Ся

безрадна людина думала, що можна жорсто­
кими карами викорінити всяку ворохобню.
Він зараз же звелїв зібрати ся раді' в урочи­
щі Маслів Став, щоб обявити урядові поста­
нови, а сам заняв ся репресаліями: силу лю-
дий покарано на горло. Потім обявлено волю
уряду: усї в і л ь н о с т и к о з а ц ь к і с к а ­
с о в а н о . Сїмї козаків, що загинули підчас
останнього повстання, повернено в кріпацтво.
Реєстр зменьшено до 1200 чоловіка. У коза­
ків віднято право, вибірати старшину висше
сотника. Полковників і старшину назначав
тепер уряд із шляхтичів. Здавало ся, що ко­
зацьку силу і автономію зовсім зломлено.
І справді' після сього минає десять літ, коли
все замовкло. Від бунту Острянина до по­
встання Хмельницького (1638 -1648) прохо­
дить нещасний період, коли уряд уживає вся­
ких засобів, щоб спекати ся небезпеки з боку
козаків. Уряд вибірає із козаків цілу групу
людий, що слухали ся його у всьому. Н а,ко­
зацьку старшину призначає найбільш чужин­
ців, що ніяк не були звязані анї з народом,
анї з краєм.
 ЇІЯТА ГЛАВА.

Характеристика української иіляхти

X V II. віку. — Становище українського народу
перед повстаннєм Хмельницького. — Гетьман
Богдан Хмельницький. — Ж овт і Води, Кор­
сунь, постій під Білою Церквою, універсали
Хмельницького.

Ми спинили ся на тому, як 1638. року

повстаннє Острянина здавлено і польський
уряд мав спромогу, по всїй своїй волї заве­
сти на Вкраїні' лад, який тільки хотів. Ба­
гацько сил спожив народ підчас повсгання
Острянина, і через те після того не можна
вже було йому спромогти ся на другу таку
фактичну реакцию. І справді' за 1638. роком
ми маємо таких десять літ, коли в народі'
жадного руху нема. Впродовж сього десяти­
ліття ми бачимо, що польський ідеал про-
являєть ся у всій своїй силї і після нього
 — 83 —

складають ся увесь побут краю. Нарешті і бо­

ротьба приймає тепер иньший характер: вона
стає не тільки с т а н о в о ю , а і н а ц і о ­
н а л ь н о ю через те, що виявляють ся в ній
ідеали обох народів, цілком ворожі один од­
ному. Після інстинктів одної нациї доконче
треба було і привілейованого стану, міжтим
як інстинкти другої вимагали повної рівно-
правности всїх членів суспільности. Досї бо­
ротьба була станова. Шляхетський стан
силкував ся взяти верх і підгорнути під себе
всі иньші стани. Український народ не хотїв
корити ся такому ладові і, позбуваючи ся
землї, все-ж таки змагав ся зберегти хоч осо­
бисту волю. Тепер шляхетський стан привіле­
йований одержав всю ту владу, якої добу-
ваєть с я : він заволодів тепер усїма землями
в краю і права його на землї не знаходили
тепер жадного протесту. Опріч того, минаючи
невеличке число реєстрових козаків, усїх
останніх підвернуто на кріпаків. Таким робом,
що ранїйш було p iu m d e s id e r iu m , те зроби­
ло ся тепер фактом.
Того часу виявляють ся дуже яскраві
типи української шляхти, які можна поділити
на декілька категорий.
Перший тип — м а г н а т с ь к и й , який
фактично стоїть дуже високо понад звичай­
ною шляхтою. Як на репрезентанта такого
 — 84 —

магнатського типу можна вказати на князя

Я р е м у В и ш н е в е ц ь к о г о , родом із Во­
лині'. Батько його Михайло Виїиневецький,
староста овруцький, мав великі маєтки на
Волині'. Користуючи ся своєю посадою і од-
міною економічних напрямків, він дістав у ко­
роля привілей на землі' ще не заняті і по­
части навіть невіаомі польському урядові. Як
добрий господар, він устиг зібрати великі
достатки. В руках його опинила ся мало що
не вся теперішня Полтавщина. Сей Михайло
Вишневецький був ще православний, але-ж
сина свого Ярему віддав він до єзуїтської
школи, яка вважала ся тоді' за найліпшу.
Ярема заки вийшов зі школи, перейшов на
латинський обряд і зовсім перейняв ся поль­
ськими поглядами. Ярема був небожем Петра
Могили, мав також иньших родичів, які зі-
стали ся православними, але-ж вони на нього
жадного впливу не мали. Він був чоловік
вельми осьвічений, дуже талановитий і добрий
організатор, але разом із тим він виявляв
собою яскравий тип сваволі', безмірної жор­
стокосте, панської пихи і погорди до свого
рідного.
Поруч з магнатами стоїть дуже числен­
ний стан с е р е д н ь о ї ш л я х т и . Вона пер­
ша почуває, що не можна злучите україн­
ської національносте з польською. Тому, що
 — 85 —

руська національність перебуває в утисках,

у загонї, вона приймає польську національ­
ність : вводить у сїмї польську мову, віру
і звичаї, приймає або приписуєть ся до поль­
ських гербів і родів, щоб не відрізняти ся
від стану польської шляхти і таким робом
силкуєть ся закрити своє українське похо-
дженнє. Шляхтичі сї, хоч і у меньшім розмірі,
як магнати, визначають ся великою буйністю
і сваволею. Користаючи з того, що у поль­
ській державі народня маса не здержує їх
своїми протестами, а суд безсильний супроти
них, їх сваволї та буйности не було краю.
За тип такої середньої шляхти можемо взяти
С а м у ї л а Л а щ а. Він походив із дрібної
волинської шляхти, служив у коронному вій­
ську і спокористував ся протекциєю гетьмана
Конецпольского. На протягу яких дванацяти
лїт не було такого злого вчинку, що б він не
зап одіяв; і душогубствував, і робив „заїзди",
і грабував, забирав чужих жінок і т. инь. Ко­
ли бракувало йому власного війська, від одер­
жував запомогу від Конецпольского. Зрахо-
вано, що проти сього Самуїла Лаща видано
триста до чотириста судових заочних прису­
дів, які його присуджували на „банїцию".
Один із мемуаристів зберіг куріозний анекдот.
Раз Лащ поїхав із гетьманом на королівський
 — 86 —

двір у мантиї, зшитій із присудів, виданих

проти нього. Се тип середньої шляхти.
Дуже жалко виглядають ті шляхтичі, що
думають с п о л у ч и т и ш л я х е ц т в о з і
с в о є ю н а ц і о н а л ь н і с т ю , що не пере­
ходять до чужого народу і задержують пра­
вославну віру і народню мову. Вони не мо­
жуть знайти осередку, до якого-б могли при­
стати. Польська шляхта цураєть ся їх через
те, що вони схизматики, а народ через те,
що вони шляхтичі-пани. Таким типічним шлях­
тичем являєть ся А д а м К и с ї л ь , останпїй
київський воєвода, чоловік досить осьвічений.
Дуже часто зустрічаємо його у такім при­
крім становищу. Поляки посилають його за­
для переговорів із козаками, а ті не прийма­
ють його, хоч Кисїль доводить їм, що він
„кість од костий їх". На се козаки відповіда­
ють йому, що воно може й так, та дуже вже
ся кість обросла польським мясом. Коли-ж
Кисїль стане було говорити у польському
таборі що небудь на оборону козаків, йому
відповідають, що він схизматик, що йому не
можна няти віри. Таким робом сї шляхтичі
без усякого грунту під ногами.
Були нарешті' і такі шляхтичі, що ли­
шили ся п р и в і р і с в о г о н а р о д у і в ід ­
рі к л и ся в ід п р и в і л е ї в . с в о г о с т а ­
ну. Дуже яскравим зразком такої шляхти
 — 87 —

являєть ся Ю р і й Н е м и р и ч , один із ци-

вілїзованїйших людий свого часу. Він учив ся
за границею, де пристав до раціоналістичної
секти Антитринїтариїв і був відомий своїми
науковими теольоґічними працями і диспутами.
Коли зчинила ся боротьба на Вкраїнї, він
одразу зрозумів, що треба вибирати одно із
д в о х : або відректи ся своєї національности,
абсі привілеїв свого шляхецького стану. Таких
прикладів, як Немирич, по відомим нам жере-
лам можна показати декілька, н. пр. Верещак.
Загальною ознакою десятиліття після
повстання 1638. року є с п о л я ч е н н є ш л я ­
х т и і велике н а д у ж и т т є народнїх сил
В економічному і социяльному а р < ю шляьта
заволоділа всім народом і повернула Рого у
кріпацтво. Народ мусів терпіти, бо не л-ав за
плечима ніякої сили, на яку міг би с п е р и ся.
Козацтво зломлено, і воно само держало ся
в дуже незначнім числі'. Виникають протести
тільки селян, але як і у всякого простого на­
роду протести виявляють ся тільки.: в еміґра-
циї. Се був час, коли селяни після того, як
не вдали ся повстання, знаходять нові місця
для еміграциї у бассейнї Д о н у — Слобідська
Україна, нинішня харківська губ., частина
курської і воронїжської. Другого виходу для
народу не б у л о : треба було або зробити ся
кріпаками, або шукати собі долї деинде. Щ о
 — 88 —

до козацтва, то воно було дуже пригнічене:

після побіли над Острянином коронний геть­
ман зібрав козаків і обявив їм новий лал.
Проти Куруківської умови мало не на поло­
вину урізано права козаків. Число реєстрових
козаків зменьшено до 1200, всі' родини тих
козаків, що брали участь у повстанню, виклю­
чено з реєстрів і повернуто на кріпаків; ко­
закам відобрано право вибирати старшину
(висше сотника), яку тепер призначав сам
уряд. Тепер усї козацькі полковники були
або шляхтичі, або чужинці', от як Вірменин
Ілїяш Караїмович, або козаки, вірність яких
польському урядові була давно запевнена вже,
от як Барабаш. Над козаками поставлено за-
місць гегьмана нового урядника, що звав ся
комібарем. За се десятилїттє перебуло трьох
таких комісарів: Комаровский, Зацьвілїхов-
ский і Шемберґ
Те місце, де козацтво мало опору, не
наче б базіс до повстання — Запорожжє, бу­
ло тепер в дуже трудному становищу. Уряд
зрозумів, що се кубло всякого повстання
і рішив ужиги проти нього енергічних мір.
Над самими порогами він поновив збудовану
ранїйш інжінєром Бопляном кріпость К о д а к
і почав держати там велику залогу, щоб обе­
рігати кріпость і не давати селянам спромож-
ности, тікати на Запорожжє. Опріч того По­
 — 89 —

ляки посилають од часу до часу назирати

над степами. Таким робом той базіс став те­
пер для селян уже недоступним, і їм трудно
було там збірати ся. Через те нереєстрові
втїкачі складають тепер ватаги, які без при­
становища ходять собі по південних україн­
ських степах. И нодїсї перехожі йдуть у найми
до кримського хана, а часом ходять на про­
мисли, аби як небудь прохарчувати ся.
Про них ми дуже мало відаємо по дже­
релам. Тільки відгуки про них дійшли до лї-
тописцїв, і ми знаємо, на приклад, про двох
отаманів таких ватаг. Так один із них, М а-
к с и м Г у л а к , що без притулку тягав ся по
степах, умер у таборі з голоду і через недо
стачу дерева його поховали у бочцї. Зберіг ся
переказ і про другого такого отамана,
К а р п а П і в т о р а - К о ж у х а . Він перейшов
зимувати у південну Харківщину; за ним пі-
слали польську, дивізию; але вона збила ся
з дороги і дуже богато польського війська
перемерзло у степах. Літописець Самійло Ве-
личко, оповідаючи про сей факт, д о д а є :
„Шукаючи того Півтора-Кожуха, забули свого
зі собою взяти". Тим не меньш, хоч україн­
ський народ перебував у такому дуже труд­
ному становищу, спокою' вистарчило тільки
на десять лїт і після того зорганізувало ся
таке повстаннє, якого не було ранїйш. Ясно,
 — 90 —

що всі' люди і кріпаки, і козаки, були в та-

кому|Ьрикрому становищу, що досить було
искри, щоб повстаннє загоріло ся по всій
Україні'.
Польські істйрики повстанню Богдана
Хмельницького надають характер пімсти за
особисту образу. Очевидячки такий погляд
иепевний : не може один чоловік учинити ре­
волюції'. Треба, щоб уся иародня маса була
покривджена, щоб усї відгукнули ся на за-
зив одного чоловіка до повстання. Таким ро­
бом звертати повсіання Хмельницького на
особисту німсту не можна. Се просто пар-
тийна манера польських істориків, яка не від­
повідає історичній правдї.
Богдан Зиновій Хмельницький (1648—
1657) належа^^.до старого к о з а ц ь к о г о
р о д у . Ми зі^||м о, що його батько був чи­
гиринським сосняком. Його вбито в турець­
кім поході' року 1620. у Цецорській битві,
коли військо Жолкєвского зовсім розбито.
Син його, Богдан Хмельницький, попав, у ту­
рецький полон і там пробув років зо.д ва. Із
сього ми бачимо, що підчас повстання Бог­
данові було під 50 лїт (р. 1648).1)В часи дав

*) Історик Каманїн силкував ся доказати,

що Хмельницький походив із київського мі­
щанського £юду, одначе в богатьох сучасних
 — 91 —

Гетьман Богдан Зиновій Хмельницький,

 — 92 —

нїйших козацьких повстань його ймення не

згадуєть ся. Тільки після втихомирення по­
встання Павлюка він підписав козацьку умо­
ву як писар Запорожського війська. Даного'
-часу він був чигиринським сотником. У ньо­
го зчинилася сварка із підстаростою Чап-
лїньским за землю. За смерть батька і заслуги
Богдана чигиринський староста Данилович
наділив його хутором Субботовом. Але-ж
староста не мав права, дарувати землї на віки,
а тільки давав право, володіти землею до
смерти, бо він сам був тільки орендарем ко­
ронних земель. Данилович помер. Другий
староста Станіслав Конецпольский продовжив
права Богдана на хутір, але-ж син його Але-
ксандер Конецпольский, зробившись після
смерти батька старостою, не вважав обовязком
для себе, держати сй постанов Даниловича.
Д о сього Конецпольского підлестив ся Чап-
лїньский і добув у нього право на землю,
якою володів Богдан. Таким робом, коли
Хмельницький завів процес, то не за землю,

листах його виразно звуть шляхтичем. Венець-

кий посол у Відні' означує у своїм листї з па­
долиста 1649. р. — очевидно на основі спра-
воздаїіь із Польщі — вік Хмельницького g
5 ł роки, а се вказувало б на те, що Богдан
родив ся 1595. року. Лі. /(.
 — 93 —

а за страти, які зробив на сей хутір, які ви­

дав на хазяйство. Образи тут нїякої нема. Се
звичайний цивільний процес, яких того часу
було богато. Є тут, правда, друга кривда
з боку Чаплїньского. Одержавши право на
сей маєток, він зараз же зробив напад зі сво­
їми слугами на Субботів, коли не було Хмель­
ницького дома, і заволодів ним, при тім де­
сятилітнього Богданового сина оббив канчу­
ками, а через декілька днів одружив ся по
католицькому обряду із Богдановою жінкою.
Двох думок про се не може бути через те,
що вся справа записана в одного мемуариста.
Богдан удав ся до суду, але шляхетські суди
були по стороні’ його противника, а трибунал
теж відтяРав діло не на його користь.
Того часу випадково Хмельницький явир ся
одним із членів депутациї від козаків до
короля з просьбою про козацькі права. Тут,
він несподівано зустрів такі обставини, шо
сприяли козацькій справі. В л а н и с л а в IV.
бачучи, що шляхетська анархія веде польське
королівство до погибелі’, приміркував дуже
ш и р о к і п л я н и р е о р г а н ї з а ц и ї дер­
жави, але-ж він бачив, що сього не можна
зробити, не маючи під собою військової сили.
Він задумав обмежити перевагу магнатів і шля­
хетського стану і зрівняти права гсїх i.aunf*.
Сей королівський замір поділяли кої опний
 — 94 —

гетьман Конецпольский, який написав плян

цілої реорґанїзациї, і канцлер Оссолїньский.
Плян уложено таким р о б о м : король має по­
вести справу так, щоб обявити війну Туреч­
чині'. Але що в польської держави не було
гроший, звернули ся до Венециї. Венециян-
ський посол Тієполї дав згоду на се. Опи­
раючись на наняте військо і на козаків, ко­
ролеві можна було зробити реформу в своїй
державі. Якраз сї заміри короля укладали ся
під той часГ, коли Хмельницький приїхав
до короля із козацькою депутациєю. Король
приняв її дуже ласкаво і дав їй декілька ав-
диєнций. Щ о робило ся на тих авдиєнциях,
не відомо. Нам відомі тільки відгуки про се.
Один з них дуже яскраво змальовує заміри
короля. Се відома відповідь Владислава на
жалоби козаків: чДивую ся вам, що ви, ли­
царські люди, маючи при боцї шаблї, скаржи-
те ся“. У слід за тим канцлер Оссолїньский
поїхав на Вкраїну, ніби то за тим, щоб пере­
глянути свої ніжинські маєтности, і там пере­
дав козакам королівські листи. Щ о було в них,
ми не знаємо. Мабуть там затверджено при­
вілеї і вольности козаків, які перше пока-
совано.
Тим часом королівські заходи не вдали ся.
Сейм, зібравшись 1646. року, довідав ся
про них. Він страшенно обурив ся на короля,
 — 95 —

закидав йому зраду і не дозволив зробити

нічого із того, що пропонував король. Після
сього король занедужав і останній час свого
віку вже не мав сили підвести ся з ліжка.
Саме того року починаєть ся повстаннє на
Україні-»
Місцеві польські власти силкують ся
строгими заходами втихомирити повстаннє:
приймаючи доноси, вони вистежують змови,
випитують жидів, чинять сувору розправу над
арештованими. Між иньшими арештовано
і Хмельницького. Як здаєть ся, йому загро­
жувала кара на горло. Але що він належав
до козацької старшини, то треба було спов­
нити деякі формальносги, щоб засудити його.
Справа затягла ся, і Хмельницького вкинули
у тюрму, що була під доглядом чигирин­
ського полковника К р е ч о в с ь к о г о . Той
Богдана випустив. Хмельницькому нікуди бу­
ло більш тікати, як на Запорожжє. У ті труд­
ні часи у Запорожців не було сталого місця,
Вони переходили із одного місця на друге.
Хмельницький знайшов їх на у р о ч и щ і
М и к и т и н Р і г .1) Запорожці- радо приняли
його і в и б р а л и г е т ь м а н о м . Найбільш
тут допомогло Хмельницькому те, що він

!) Теперішнє місто Нікополь, катеринославсько­

го повіту.
 — 96 —

привіз зі собою королівські грамоти, що їх

роздобув у Барабаша. Запорожці' побачили,
що є нова надія на полекшу їхнього тяжкого
становища, нова підстава до повстання, яка
вийшла від самого польського уряду. Але-ж
сили їх були дуже малі. Через те, щоб збіль­
шити свої сили, Хмельницький поїхав у Кр им
п р о с и т и з а п о м о г и у х а н а і після
довгих переговорів схилив хана приняти се­
редню міру. Хан якраз тодї був не в ладах
із польським урядом. Річ у тім, що ще сто
літ назад за короля Жиґмонта І. Поляки по­
обіцяли платити Татарам „упоминок" — хан­
ський дарунок, який звав ся г а р а ч — дань,
щоб Татари не нападали на польські землі'.
Татари завжди претендували на те, щоб поль­
ський уряд ретельно платив сей гарач, і із-за
того раз-у-раз виникали незгоди. Саме на таку
незгоду і наскочив Хмельницький. Сам хан не
пійшов на війну, але-ж дозволив іти своїм
мурзам. Хмельницький увійшов у згоду із Ту-
г а й - Б е є м , перекопським мурзою. Властиво
се були не кримські Татари, а Ногайцї, ко­
чівники. На яких се було умовах, трудно
знати, але Хмельницький певно заманив їх
тим, що вони зможуть дістати на Вкраїні' ве­
ликий ясир-поживу. З дуже невеликими си­
лами почав Хмельницький свою справу, але-ж
вона відразу стала на міцні ноги через те,
 — 97 —

що вся народня маса ждала тільки першої

искри, щоб самій повстати.
Друга причина вдачі повстання, меньш
важна, була та, що сам Хмельницький був
дуже талановитий органїзатор
і п о л к о в о д е ц ь . Тим часом проти нього
вислано із військами коронного гетьмана
Миколу Потоцкого, чоловіка зовсім невдатного
до військової справи. З таким супротивником
талановитість Хмельницького виходила ще
із більшим ефектом, із більшою силою.
Ще у степах, на у р о ч и щ Ґ Ж о в т і
В о д и , на границї нинішнього Верхнєднї-
провського і Олександрийського повітів, зу­
стрів Хмельницький ватагу польського війська
під командою Степана Потоцкого, сина геть­
мана (1648). Хоч козаків було далеко меньш,
нїж Поляків, польський одряд зовсім знище­
но, а самого Степана Потоцкого вбито. Не
будемо довго зупиняти ся на подробицях
сього походу. Більш за все допомагало
Хмельницькому те, що більшу частину поль­
ського війська с к л а д а л и мі с ц е в і сел ян и ,
які на перший поклик Хмельницького пере­
ходили на його сторону і в польському та­
борі лишала ся сама шляхта. Після того Хмель­
ницький, рушаючи лалї на Вкраїну, з а н я в
Ч н г и р и її. По дорозі' скрізь його витали
дуже радо, відчиняли йому міські брами і вся
7
 — 98 —

селянська маса приставала до його. Побачив­

ши, що до Хмельницького пристає вся Укра­
їна, гетьман Потоцкий стратив голову і за­
місць того, щоб напасти відразу на козаків,
тим більш, що мав чималі військові потуги,
він одступив від Черкас і дав дуже безтактов­
ний приказ, палити всї села і міста. Козаки
настигли його б л и з ь К о р с у н я . Потоцкий
запалив Корсунь і хотїв відступати далі', але ж
попав у засідку, зроблену зарані' Хмельниць­
ким і майже всю армію польську перебито або
полонено. Обидва коронні гетьмани і корон­
ний : Микола Потоцкий, і польний: Калїмо-
,вский, теж попали в полон і їх видано Тата­
рам. Тепер Польща лишила ся і без гетьманів
і без усякої армії.
Не зустрічаючи по шляху ніякої пере­
пони, Хмельницький, дійшов до Б і л о ї Ц е р ­
к в и. Сюди сгали сходитись селяни, прино-
сячи зі собою зброю, яка у кого була. Тут
ми стрічаємо один факт, який мав опісля ве­
лике значіннє. Під Білою Церквою Хмель­
ницький в и д а є у н і в е р с а л и д о у к р а ­
ї н с ь к о г о л ю д у . У сих універсалах він за­
кликає ввесь народ до повстання і всім обі­
цяє к о з а ц ь к е з в а н н є , се б то право
волї, яке мали козаки. Сї універсали зро­
бились, розумієть ся, прапором, під яким
і розвивало ся повстаннє. Ми побачимо oni.
 — 99 —

сля, які трудні обставини виникли для Хмель­

ницького через сі' універсали.
Два місяці' стояв Богдан Хмельницький
під Білою Церквою і за той час дбав про те,
щоб дати тим ватагам, що поприходили до
його, якунебудь органїзацию. Він ділить їх
на полки. Число полків було не визначене:
у Кривоноса в полку було 20—30 тисяч чо­
ловіка, у других же полках було по одній до
двох тисяч. Поки Хмельницький займав ся
сїєю органїзациею, польський уряд устиг- зі­
брати деякі сили із магнатських мілїций. 1 1
таких, мілїций найчисленнїйшу (6000—7000)
і дуже .здисциплїновану мав князь Я р е м а
В и ш н е в е ц ь к и й . З початку він не прида­
вав ніякого значіння повстанню Хмельни­
цького, але-ж побачивши, як швидко воно
розростаєть ся, він рішив помогти своїм бра-
там-шляхтичам. Поки він дійшов із своєї ре­
зиденції Лохвицї до Днїпра, повстаннє роз­
лило ся вже всюди і він побачив, що далї
йти вже не можна. Тодї, не переходячи Днїп­
ра, він став одступати на північ і через Білу
Русь прийшов до північної Волині'. Тут про­
бував зорганізувати шляхетську оборону, але
справа пішла погано: багато селян тікало
від нього до козаків, і його військо не біль­
шало, а меньшало. Проти нього вислано пол­
ковника К р и в о н о с а . Між ними склали ся
 — 100 —

три стички. Кожний раз князь Ярема одер­

жував побіду через те, ідо його військо було
більш здисциплїнов не, а між тим кождий раз
йому доводило ся відступати на сто до сто-
пятьдесять кільометрів1), щоб його не оточили
зрушені всіма сторонами селяни. Нарешті' він
одступив до міста З б а р а ж а , в Галичині',
головної своєї маєтности, і розпустив свою
мілїцию, a cąM поїхав на сейм у Варшаву, де
тоді' саме прйпали в и б о р и н о в о г о к о ­
р о л я за смертю Владислава IV.
Після того, як зникла остання сила, по­
встаннє досягло величезних розмірів і розгор­
нуло ся тепер по Поділлю і Волині'.'

>) Автор лічить на версти — ми перемінили їх

на кільометри.
 ШЕСТА ГЛАВА.

Розправи козаків над шляхтою, міща­

нами та Ж идами. — Пилява. — Замость. —
Вибір Яна Казимира польським королем. —
Хмельницький у Київі. — Політичні напрямки
на Вкраїнї. - - Польські посли в Переяславі.

Ми зупинилися на тім, як Хмельницький,

побивши Ляхів, став табором піа Білою Цер­
квою і звідтіля він пустив славний свій уні­
версал, який не дійшов до нас у тексті', але
зміст його нам відомий. Він закликав ввесь
нарід до повстання, обіцяючи надати козаць­
кі права всьому народови, коли повстаннє
мати ме успіх. Універсал мав страшенний вплив
і всю ди: на Волині', на Поділлю, у Червоній
Руси, ввесь, нарід масами кинув ся до по­
встання. Коли Хмельницький організував пол­
ки, не держав їх в одному місці' при собі,
а розпускав їх на всі' сторони краю. Тодї-то
 — 102 —

і починаєть ся сутужна розправа козаків із не­

нависною шляхтою.
Тут ми бачимо ріжні виходи, на які
кидаєть ся ш ляхта: повстаннє захопило
ЇЇ несподівано і вона не знала, що їй роби­
ти. Д о зорганізованої боротьби вона, зви­
чайно, не була здатна. Дехто із неї пробує
зачинитись у замках і по містах, але се не
вдасть ся ізза дуже простої причини: меш­
канці' сих замків і міст — міщани, прихильні
до повстання, входять у зносини з козаками
і відчиняють їм брами. Коли козаки брали
силою яке місто, вони всїх вибивали у пень.
Такі приклади були дуже рідкі. Звичайно-ж
самі мешканці' допомагали їм. Наприклад,
у Нестерварі,1) в маєтку князя Червертин-
ського, шляхта боронила ся, але міщани впус­
тили козаків, і вся шляхта погибла. Другий
приклад: у Барі, в маєтку Андрія Потоцкого,
те-ж усю шляхту перебито. Більшість шляхти
пробує тікати таборами, або поодиноко. У ме­
муаристів записані дуже характерні приклади
такого тікання. Один такий приклад записано
і в лїтописї Єрлїча. На його в околиці' Бру-
силова так дуже несподівано селяни зробили
напад, що він сховав ся у лїс, прийшов пішки
до Київа і там уже переховали його Лаврські
монахи. Самуїл Твардовский добродушно

Х\ Тепеп Т у л ь ч и н ., . ........ ......... .......................................

 — 103 —

і дуже сентиментально оповідає про себе, як

він утікав із Брацлавщини, де в його була
пасїка, і поніс із собою тільки свої літера­
турні твори.1)
Дуже багато шляхти згинуло під той час,
але-ж не одним шляхтичам довело ся пла­
тити ся. Були і иньчі стани, яким до повної
міри довело ся поквітувати минуле. Між инь-
чими були се і м і щ а н и б і л ь ш и х м і с т .
Коли один народ знаходить ся під кормигою
другого, то інтелїгенция дбає звичайно про
те, щоб зассимілювати ся з тим народом, що
кермує справами. Те-ж було й т о д ї: богатий
стан міщан хотів зассимілювати ся з Поля­
ками, особливо купецький стан, бо він поби-
ваєть ся за багатою публикою. Ми бачимо,
що в таких містах, як Львів, Каменець, ядро
мешканців складає міщанство зовсім ополя­
чене. Навіть у Київі цілий ряд війтів, стар­
шин, райцїв, вживає польського письма і ви­
дає себе за Поляків. Таким же чином і по
малих містах пильнують привподобитись до
Поляків усї ті, що були на урядах. Отсим
міщанам-недоляшкам, карієристам і довело ся
тепер квітувати. Через те у мемуаристів є за­
мітки, що козаки були на стільки жорстокі,
що вбивали не тільки польську шляхту,

ł) Він був польський поет і історик.

 — 104 —
/

а і своїх, що говорили по польськи і ходили

у кунтушах.
Нарешті є ще один стан, який поквіту-
вав за колишнє. Се — Ж и д и . Та жидівська
кольонїзация, яку застає Хмельниччина, була
не перша, а третя по числу. Ми зустрічаємо
Жидів на Вкраїні дуже рано. Люди, яких ми
називаємо Жидами, приходили до нашого
краю трьома шляхами. У кчяжі часи — се
були люди жидівської віри, здаєть ся Хазари,
предки сучасних Караїмів. Висша кляса їх
приняла жидівську віру. Самі вони племени
тюркського. В пізнїйші часи у нас являєть ся
нова жидівська кольонїзация із двох сторін.
Перша, куди більша по числу — із Німеччи­
ни. В XIII. віцї, підчас хрестових походів, ко­
ли католицький фанатизм дійшов до найвис-
шого ступіня, цілі маси Жидів стали тїкати
до Польщі. Се онімечені Жиди-Ашкенази. Во­
ни зберігли народню віру, але не задержали
мови і говорять швабським діялєктом.
В XIII. віцї сї німецькі Жиди зявили ся
в Польщі, а трошки пізнїйш ми зустрічаємо
їх і у нас, на Вкраїні'. Ми бачимо, що вони,
посуваючись на схід сонця, у XV. віцї згур­
тували ся найбільш коло двох пунктів: коло
більших міст Підляхії, коло Берестя і на Во­
лині', у Луцьку, Володимирі Волинському
і иньш.
 — 105 —

Третя група Жидів прийшла до нас із

півдня — через Туреччину, Румунію, Крим.
З етнографічного боку вони виявляють вели­
ку ріжницю від німецьких Жидів. Жиди по­
бережжя Середземного моря в XI. віку при-
няли еспансько-портуґалську мову. Розуміється
їх прийшло на Вкраїну далеко меньш,
нїж онімечених Жидів, а через те вони дуже
швидко зассимілювали ся із останніми. Але-ж
сї Жиди мали зі свого боку дуже великий
вплив на німецьких Ж идів: вони внесли ес-
панську орґанїзацию, кагал, і оживили жидів­
ські традициї.
Коли ми бачимо, шо український народ
бє жидів, так треба зауважити, що не віра
і національність породили в нашого народу
ворожі відносини до Жидів. Наш народ по
свойому напрямку зовсім т о л ер ан тн и й :- він
ніколи не заглядає у чужу совість. Але-ж на
лихо в жидівській традициї є такий погляд,
що иньчі народи — вороги божі, а одні тіль­
ки Жиди — народ, Богом вибраний. Се зр о ­
джувало у Жидів ненависть і викликало во.
рожі відносини до людий иньчої віри. В Е-
вропі-ж вони появили ся без свого грунту
і в малому числі', а все-ж вони покористували ся
своїм розвитком і своєю старою культу­
ро ю . І сього культурного розвою вони вжи­
вали на те, щ об прикладати його до еконо.
 — 106 —

мінного життя. В середніх віках вони зуміли

стягти до себе всі' капітали краю, вміли ору­
дувати банковими операциями і т. ин. Між
тим, лишаючи ся при своїх ексклюзивних
традициях, вони дбали про те, щоб еконо­
мічно закріпостити народ^Приходячи до якого-
небудь краю, вони гнули ся перед силою
і гнули під себе всїх, хто стояв нижче від їх.
Таку погану ролю вони грали і в нас, на
Вкраїні'. Вони підлещували ся панам, заявляли
себе.вірними їм, і таким робом отримували
право експльоатувати простий народ. Все се
виявило ся величезною масою фактів, по яких
пізнати, як ненавидів Жидів простий народ,
і скоро зняло ся повстаннє, він Жидів також
перебивав, як шляхту і недоляшків. Жидівські
мемуаристи кажуть, що вони признають за
Жидами право верховодити народніми силами
і що гріх проти них бороти ся. Із сих жи­
дівських мемуаристів, що жили на Вкраїні',
більш відомі два: перший — Натан-Нета-
Бен-Мозе, родом із Ганновера, був рабіном
у Заславі в часи повстання і описав й о г о ;
другий, як здасть ся, був рабіном у Галичині'^
у Золочеві або в Перемишлі'. Він дуже по-
дрібно описує напади козаків. Сей ще яснїй-
ше розказує про провідну ідею Жидів і фан­
тастично описує те, як Жиди зробили ся ви­
браним народом £гови. „Козаки", каже він, „на*
 — 107 —

род чортів, вороги Єгови через те, що во­

ни заняли наш край, наші синагоги.“ Отеє за­
галом така розправа йшла на Вкраїні і вотга
характеризує веї погляди, які висловили поль-|
ські і жидівські мемуаристи.
Вернемо ся до загального ход^-сіщави.
Поки Хмельницький організував ігґд и Р
лою Церквою полки із селян і лагодив ся
рушати далі', Поляки стали дуже старанно
збірати на сеймі військо і на сей раз їм по­
таланило. Тепер уся шляхта почула, що се
дїло не державне, не політичне, а станове, і че­
рез те вся заходила ся своїм коштом збірати
військові потуги. Може се перший раз шляхта
за шість тижнів поставила на ноги ціле вій­
сько, число якого сучасники назначають на
60.000 чоловік, але мабуть там було більш.
Поляки лічили у війську тільки шляхтичів,
але кождий шляхтич мав обовязок привести
з. собою трьох „шерегових". Сї „шерегові"
платні' не діставали, але годували їх і озбро­
ювали коштом шляхти. Таким робом, коли
польські джерела кажуть, що війська було
10.000, значить було його тисячів 30—40. Так
і тут число 60.000 треба в три рази збільши­
ти. В сьому поході' виникла для Поляків нова
трудність. Воєнним міністром і головним кер­
маничем армії у польскій державі був корон­
ний гетьман, або польний гетьман, Але на сей
 — 108 —

раз обидва гетьмани сидїли у полоні' в Татар.

Таким робом, на той час у Польщі не було
такого чоловіка, щоб мав право командувати
армією. Через те Поляки порішили призна­
чити трьох тимчасових начальників, які звали ся
по польськи „реґіментарями".
Перебуваючи ще під Білою Церквою,
Хмельницький довідав ся, що ся армія рушила
проти нього, а дочувши ся, кого призначили
начальниками війська, він, сьміючи ся, промо­
вив: „Проти мене не поможе н ї л а т и н а ,
н ї п е р и н а, н ї д и т и н а.“ Сими словами
він дуже влучно схарактеризував призначених
реґіментарів. Перший із них О с т р о р о г чо­
ловік дуже вчений, але у військових справах
він нічого не тямив. Другий, вибраний за
свою знатність, Домінїк З а с л а в с к и й був
відомий сибарит. Третім реґіментарем вибрано
Олександра К о н е ц п о л ь с к о г о , хлопця
двацять лїт, виключно через те, шо батько
його був гетьманом. Справа так скінчила ся,
як і можна було сподївати ся. Вся ся армія
зустріла ся з Хмельницьким біля міста П и-
л я в и, на межах нин. Литинського і Лети-
чівського повітів. Y польській армії не було
ніякого ладу. Начальників було тр и ; крім того
була ще ціла маса магнатів, що мали голос
на військовій раді'. Всі' до того були певні
побіди, що вибрали ся на кампанію, як на
 — 109 —

баль: понабірали зі собою усяких розко­

шів, ввесь час бенькетували та піячили. Як
кзж/гь, Поляки привезли зі собою цїлї
вози ланцюгів для сподіваних бранцїв.
Але-ж тільки армія рушила, зараз же по­
чали ся суперечки та сварки між регімента-
рями і магнатами. Скоро обидві ворожі армії
зустріли ся і Хмельницький довідав ся про
суперечки в польському таборі, він ужив ду­
же наївної хитрости, щоб налякати Поляків,
і ті хитрощі досягли повного успіху. Пустив­
ши чутку, що він чекає запомоги від Татар,
він звелів полкові К р и в о н о с а відділити ся
і, вивернувши кожухи, із криком „Аллах"
увійти в козацький табор. Досить було сього,
щоб на Поляків навести страшенну панїку.
Серед сварок начальників, серед браку всякої
дисципліни вся ся армія кинула ся в розтїч.
Кн. Ярема Вишневецький після невдатної про­
би здержати на місці' утікачів, теж кинув ся
на втікача і на другий день із двома слугами
прибув до Львова.
Тепер перед Хмельницьким відкрило ся
чисте поле для дїяльности. Він пішов на за­
хід, обложив Л ь в і в , взяв із нього здоро­
вий викуп, щоб розплатити ся з Татарами,
і рушив далі' до границь Польщі. Але тут
зявляють ся перші симптоми слабости Хмель­
ницького. Ми бачимо, що він на чолї двохсот-
 — 110 —

тисячної армії облягає зовсім непотрібну йо-

му кріпость 3 а м о с т ь, на границі- з Поль­
щею, і лишаєть ся там на декілька тижнів,
ніби то не маючи спромоги її узяти. Не ро­
зуміємо, що се значить. Тим часом він вхо­
дить в умови зі сеймом і вимагає, щоб сейм
вибрав короля; якого він хоче, власне, брата
Владислава IV., Я н а К а з и м і р а . Проти йо­
го бажання сейм не посьмів змагати ся, і Яна
Казиміра вибрали королем. Скоро про се дові-
дав ся Хмельницький, покинув Замость і вер­
нув ся до Київа. Се можна пояснити собі тільки
тим, що у Хмельницького не було ніякого
політичного виховання. Коли йому вдала ся
справа, він путав ся і не знав, що робити
далі-. Рівночасно він навязує дипльоматичні
зносини у трьох-чотирьох суперечних напрям­
ках і нїде не доводить їх до кінця. Се по­
казує тільки, що культура народу стояла тодї
дуже низько, що народ був неготовий до
політичного ж иття; він не розум|а ще, що він
може зробити своїми силами.еІКоли народ
ішов проти Поляків, то тільки інсї-инктовно,
як проти своїх гнобителів, бо бачив, що йо­
му дуже погано живеть ся під їх кормигою.
Треба знати, що, щоб поставити щось д о ­
брого замісць поганого, на те треба принци­
пів, які народ мусить виставляти у своїй бо­
ротьбі. Хто стоїть на чолї повстання, мусить
 - 111 =

знати всю суму бажань свого народу. Д око­

ряти Хмельницькому за незнаннє сього не
м ож на: він підніс прапор повстання того не­
щасного часу, коли народ мав змогу скинути
зі себе пута, але не знав, що робити далї.1)

*) Ся оцінка політики Хмельницького

зовсім невірна через те, що автор опираєть ся
на фзктах, наведених Костомаровим, а Ко­
стомаров черпав свої відомости із другоряд­
них жерел (хронік, мемуарів, брошур), лиша-
ючи найважнїйше і найвірнїйше жерело (ди-
пльоматичну переписку, урядові акти) майже
зовсім на боцї. Так на приклад звістка, що
Хмельницький вимагав від сойму вибору Я н а
К а з и м и р а на к о р о л я і що сойм вибрав
сього кандидата саме тому, що козацький
гетьман сього бажав, с е в с е л е г е н д а .
Хмельницький хотів зразу підперти кандида­
туру московського царя на польський коро­
лівський престіл, а коли сей відмовив ся, по-
пирав семигородського князя Юрія І. Ракоці.
Вже по виборі Яна Казимира вислав зпід
Замостя до Семигороду Виговського, щоби
намовив князя чим скорійш напасти на Кра­
ків і захопити польську корону в свої руки.
Правда, прилюдно, про людське око, виска-
зав ся Хмельницький кілька разів за вибором
Яна Казимира, але аж тодї, коли сей вибір
 — 112 —

В політичному напрямку в часи Хмель­

ницького ми бачимо такі партиї. С т а р ш и н а
має деяку культуру, але-ж культуру після
польського шабльону. Її бажання йдуть до
того, щоб знищити польську шляхту і самій
заняти її місце. Вона не може стати на на­
був уже і без того запевнений; він думав
таким чином зєднати собі ласку будучого ко­
роля. Годї зрозуміти, чому автор думає, щ о
З а м о с т ь б у в Х м е л ь н и ц ь к о м у не
п о т р і б н и й ; сеж була найсильнїйша поль­
ська кріпость, а положене її на границі' поль­
сько-української території робило її ще важ­
ній шою. Зрештою, коли й згодити ся із ав­
тором, тоді' похід під Замость треба вважати
за воєнну демонстрацию (як от похід ґр.
Турна під Відень в 30-лїтній війнї), що мала
на меті' нагнати Полякам як найбільше страху
і примусити до більших уступок. Вибір і по­
сольство Яна Казимира н е б у л и п р и ч и ­
н о ю пов., 0 р о т у Х м е л ь н и ц ь к о г о н а
У к р а ї н у, а служили йому лише за притичину
до повороту, бо пора вже була пізна (кінець
падолиста), а козаки не звикли до зимових
походів, тай небезпечно було зіставатись на
зиму у ворожім краю, не маючи кріпости
у своїх руках. Що Хмельницький любив в один
і той сам час н а в я з у в а т и д и п л ь о м а -
т и ч н і п е р е г о в о р и в 3—4 с у п е р е ч -
 — 113 —

роднїй ґрунт, не може уявити собі держави

з рівноправністю всїх членів суспільносте, без
усяких станів. Ся партия нахиляєть ся тільки
до ф е д е р а ц и ї з Польщею.
Поруч сїєї була й друга партия. Се гру­
па чи м а с а н а р о д н я, яка не хоче станів
н и х напрямах і часто не доводив їх до кін­
ця, се не може бути доказом, щ о у н ь о ­
го н е б у л о н і я к о г о п о л і т и ч н о г о
в и х о в а н н , а тим меньше годить ся з сього
висновувати, що український народ був не­
готовий до політичного житя. Переглядаючи
сучасну дипломатичну переписку бачимо, що
таку-ж саму політику вела у той час і Поль­
ща і Московщина, і Туреччина, не згадуючи
вже про меньші держави, що рівночасне об­
дурюване як найбільшого числа сусідніх дер­
жав вважало ся тодї найбільшою дипльома-
тичною мудрістю. Солідну, принципіяльну по­
літику вела в той час хиба одна Швеция. При
тім не треба забувати, що політичні системи
укладають ся н а о с н о в і д е р ж а в н и х
т р а д и ц и й , а Хмельницькому п р и х о д и ­
л о ся в и б о р ю в а т и с а м о м у п і д в а ­
л и н и д е р ж а в н о с ти. Зовсім инакше, ітре-
ба сказати, справедливійше оцінює Хмель­
ницького польський історик Кубаля [Szkice III.
ст. 7-9.] Ось декілька заміток сього вченого:
 — 114 —

таких, як у польській державі, але вона не

може свого висловити, не вміє сформулувати
своїх бажань.
Нарешті' істнував ще третій напрямок,
якого инодї держав ся Хмельницький. Се був
нагґрямок с к л а с т и ф е д е р а ц и ю з и н ь -
„Чужинцї порівнували Хмельницького з Кром-
велем, — порівнанє само насувало ся, осо­
бливо на той час коли вони аоб майже ви­
ключно звертали на себе увагу сходу і заходу
Ьвропи... Не вдаючи ся в оцінку вартости
обох сих, голосних у своїм часі' людий... тре­
ба признати, що Хмельницький мав з бога-
тьох оглядів тяжшу задачу. Його край мав зі
всїх боків отворені границі'. Він не мав до
розпорядимости, як Кромвель, вишколеної
інтелїґенциї та засобів старої, могутньої дер­
жави ; війна, фінанси, публичне господарство,
адмінїстрация, відносини до сусїдних держав —
все те треба було що лиш сотворити, все те
лежало на його голові. Мусїв добирати і при-
вчавати людий, у глядати в найдрібнїйші по­
дробиці'. А коли військо не мерло
коли він мав оружє, пушки, амунїцию, д о ­
брих шпигів, зручних агентів, коли ніколи не
бракло йому гроша... то се була його осо­
биста заслуга, якої йому можна було поза­
видувати і то не лише у нас, в Польщі... Була
се людина з кождого боку надзвичайних ви­
 — 115 —
т и м и малими с ус ї днї ми д е р ж а в а ­
ми. На південно-західній границі'України була
ціла група держав, не зовсім незалежних, які
хотіли нїби зложити того часу федерацию,
а саме князівство Семигород, Волощина, Мол­
давія. Якраз в кінці' XVI. і на початку XVII.
віку сї держави міркують про федерацию
і якийсь час ся справа нїби й іде до ладу.
Із сучасників Богдана було там двох дуже
талановитих л ю д и й : се В а с и л ь Л у п у л ,
господар молдавський і Ю р і й Р а к о ц і ,

мірів -у переростав т а л а н о в и т и х л ю ­
д и й д о т о г о с т у п і н я , щ о с я г а в в н е-
у л о в н і области. Можна би про нього ска-
зати, що в р о д и в с я в о л о д а р е м : умів
з а к р и т и с в о ї намі ри, в р і ш у ч и х
х в и л я х не в а г а в ся — в с ю д и м о г у -
т н а в о л я і з а л ї з н а р у к а... Непевність
завтрішньої днини і небезпека, що окружала
його зі всіх боків, були джерелом його по­
диву гідної енергії та обережности. Відсіля
чуйність, добір людий, позір на кожду зміну
відносин, відсіля ті лискавичні відрухи, коли
вітрив нещирість і зраду. В безнастанній бо­
ротьбі між житєм і смертю не знав відпо­
чинку і хитливости : під впливом самозбереж-
ного інстинкту йшов д о р о г о ю н а й м е н ь -
ш о г о о п о р у там, де найбільший хосеп
і безпека**. М. А.
 — 116 —

князь семигородський. Василь Лупул — пер­

ший патріот — родом Арнавт (Альбанець).1)
До сього часу в молдавському господарстві
був повний брак науки, літератури і навіть
просто грамотности рідною мовою і через те
нарід хоч був і вільний, але зовсім некуль­
турний, зовсім неосьвічений.
Тим більш трудности було, насадити про-
сьвіту в народї, що в нього літературною мовою
була мова староболгарська, для народу зовсім
мало зрозуміла, чужа. У нього і богослужебні
книжки, і шкільна наука, і закони видавали ся
сїєю славянською мовою. Лупул перший
переклав усї закони з церковно-слявянської
мови на народню. Він зрозумів, що тодї тіль­
ки він може оперти ся на народї, коли нарід
почне розвивати ся на свойому національному
ґрунтї. Того часу Лупул господарював вже
років з двацять і в нього склав ся такий по­
літичний напрям: він піклував ся, як би спе-
кати ся турецької кормиги. Зі сїєю метою він
хотів оперти ся на Польщу. Так він шукає
звязків зі сильними польськими магнатами
і видає одну свою дочку за князя РадзївІлла
а другу за Вишневецького. Несподівано ся

!) Се був час, коли зробити ся князем або го­

сподарем можна було всякому чоловікові, хто запла­
тив турецькому султанові.
 — 117 —

його політика прийшла ся того часу, коли

Польща сама була на краю погибелі'. Хмель­
ницький зрозумів, як вигідне для нього було
зєднаннє з Лупулом, і він став шукати із ним
звязку.
Був ще другий такий чоловік — Ракоці^
князь семигородський. Ще в XVI. ’Віц'і Семи-
город був країною дуже культурною і пере­
довою . На початку Х уіІ. віку Гаврило Бет-
лєн-Ґабур увів у себе державною вірою со-
цинїянство, найдемократичнїйшу релїгію того
часу. Мало того, всі' протестантські вчені,
яким робили ріжні утиски в других землях,
збігають ся до нього. Д о нього і збірають ся
всі' елементи, які бажали федерації. Для
повного успіху сїєї справи хотїли навіть злу­
чити ся з Чехами-Гуситами ; але, як відомо,
Чехи під Білою Горою програли свою справу,
а Семигородові лишало ся тодї тільки піти
під протекторат турецького султана.
Ракоці, довідавши ся, що Хмельницький
бере над Ляхами гору, прислав до нього по­
сольство, пропонуючи- йому зєднати ся на
федеративних завязях. Хмельницькому і подо-
бала ся ся думка, але він гадав, що се спра­
ва дуже важна. Д л я сього треба було зару­
чити ся протекторатом турецького султана,
а на се останнє не дозваляли народні ін­
стинкти. Так Хмельницький хитаєть ся, дума­
 - 118 —

ючи то upo федерацию з Польщею, то про

федерацию з Молдавією та Семигородом.
Але не вийшло нї те, нї друге, і скінчило ся
на тому, що народня маса заходила ся коло
иньшого шляху.1)
Вернувши ся зпід Замостя до Київа,
у лютому 1649. р., Хмельницький довідав ся,
що Польща вирядила послів, щоб скласти
із козаками умову. Коли посли прибули, він

і) і ТуТ годї згодити ся з поглядом ав­

тора. Передусім семигородському князеви зо ­
всім не ходило про федерацию з козацтвом
та Україною, він лиш бажав при помочи
Хмельницького захопити польську королівську
корону. А що зі сього нічого не вийшло, то
вина виключно по боцї князя, котрий у таких
важних хвилях, перед зборівською та бере-
стецькою кампанією, не міг відважити ся на
рішучий крок і покинути своє вичікуюче ста­
новище. Саме в тім проявляєть ся д и п л ь о -
м а т и ч н и й х и с т Х м е л ь н и ц ь к о г о , що
все дбав про вихіснованє політичних антаго­
нізмів ріжних держав та особистих амбіций
їхніх володарів для своїх цілий, що пильно
беріг ся, щоби не опирати ся виключно на
самих Татарах, а відтак на саму лише Москву
та через се не попасти в надто велику за­
лежність від отсих своїх союзників. М. К.
 — 119 —

прийняв їх у П е р е я с л а в і . На чолї посоль­

ства був Адам К и с ї л ь, воєвода київський,
і М є з к о в с к и й , що лишив після себе ме­
муари про те посольство. Як можна було
сподївати ся, посольство нї до чого не могло
дійти. Посли стояли на старому: щоб уста­
новлено реєстри, а решта козаків щоб знов
вернула ся до своїх обовязків — поспільства;
Хмельницький вимагав таких широких усту-
пок, на які посли не були уповажнені. Про­
сидівши довгий час у Переяславі, натерпівшись
страху, посли так і з нічим поїхали до дому.
Ясно було, що війна повинна була знову спа­
лахнути, і вона не примусила на себе довго
ждати.

ІШІ
ш
 СЕМА ГЛАВА.

Збараж. — Зборівська умова. — Невдо-

воленє на Вкраїнї. — Спілка Хмельницькою
з Лупулом. — Друга війна з Польщею. — Бе<
рестечко. — Білоцерківська умова. — Батіг. —
Жванець. — Переяславська умова. — Смерть
Хмельницького.

У попередній главі ми зупинили ся на

поході' Хмельницького р. 1648, коли він, по­
бивши богато ворожих сил, як здасть ся, сам
не знав, що далі' робити, а се тому, що у
нього не було ясного політичного ідеалу.
Винуватити його в /- сьому . We можна, бо те
саме було і з цілим українським народом; на­
рід знав свої кривйи, та не знав, як.здобути
свої права, як усунути кривду. Життєва хвиля
винесла Б&гдана на самий верх народнього
руху, але він, як чоловік свого часу, був тіль­
ки репрезентантом ідеалів маси. Через те ми
 — 121 —

бачимо чудне д іл о : коли Хмельницькому д о ­

вело ся поставити народові свою правду, він
не міг сїєї правди знайти.
Після Пиляви і Львова Хмельницький,
маючи численну військову силу, на шість тиж­
нів задержуеть ся у маленькому містї За-
мостї і вказує тільки сеймові, кого вибрати
на вакантний польський трон. Сейм вдово­
лив бажаннє Хмельницького, вибрав королем
Яна Казиміра, який не мав жадної симпатиї
до козацької справи, і Хмельницький повер­
нув до Київа чекати польського посольства1).
Посольство, як відомо, приїхало, та нї до чо­
го договоритись не можна б у л о : посли ува­
жали козаків не за окремий стан, а за зви­
чайне наємне військо. На сьому козаки не мо­
гли задовольнити ся. Через те кидали ся трак-
тувати то про церковні справи, то про землї,
нарешті' козаки договорили ся до того, що
ї м н е т р е б а н ї П о л ь щ і , нї . к о р о л я
Так посли повернули нї з чим назад,
і під літо 1649. р. знову починаєть ся війна.
Хмельницький кличе на підмогу Татар. Татари
знають, що в сїй війні' можна набрати богато
зд оби ч і: тим то й не диво, що тепер вже
сам хан іде на підмогу козакам зі всіма сво ­
їми силами. Не буду розказувати ходу війни :

0 Див. зам. до стор. 110.

 — 122 —

се відома так звана З б а р а ж с ь к а к а м п а ­

ні я . Передове польське військо зустріло ся
з козаками п і д З б а р а ж е м , на західній
Волині,1) де й козаки його обложили. Тоді
король підняв так зване посполите рушеннє,
се-б то покликав усіх шляхтичів на війну
і пішов на підмогу обложеним. Довідавши ся
про се, Хмельницький залишив частину вій­
ська і з Татарами пішов на зустріч кололеві.
Він зустрів короля під 3 б о р о в о м,2) розбив
його і обложив. Становище Поляків було
безвихідне. Тодї вони звернули ся до крим­
ського хана, просячи у нього підмоги. Той
нахилив Хмельницького до мира. Зроблено
було так звану З б о р і в с ь к у у м о в у .
Ся подія Хмельницького ще чуднїйша, ніж
поворот його зпід Замостя. Він мав спромож­
ність зробити все, чого-б тільки не забажав.
Візьми він тільки табор, у нього в руках був
би і король і все польське військо, всі дво­
ряни і адмінїстрация. Але Хмельницький не
знав, що йому робити. Через те виходить така
чудна річ, нїби він перепрошує короля за свій
бунт, просить у нього посольства і обіцяє
приняти ті пункти, які дадуть йому Поляки.8)
*) тепер у Галичині'.
3) в Галичині'.
3) Хмельницький б е з п е р е ч н о д о б р е
з н а в , що йому робити, але не мав спромоги
 — 123 —

Після Зборівської умови від Польщі

в і д д і л я л а с я У к р а ї н а , а власне три
воєводства українські — Ч е р н и г і в с ь к е ,
К и ї в с ь к е і Б р а ц л а в с ь к е . Се такі воє­
водства, в яких завжди істнував козацький
елемент. Таким робом зовсім не приймали ся

своїх думок перевести в діло. Річ у тім, щ о

х о з я ї н о м при з б о р і в с ь к і й у г о д ї
б у в н е ві н, а татарський хан. Польський
король звернув ся з переговорами до хана
і сей захопив цілу справу у свої руки. А се-ж
відома річ, що Татарам зовсім н е з а л е ж а ­
л о на ц і л к о в и т і м погромі Польщі і скрі-
пленю України та козаччини. Політика хана
йшла до ослабленя обох сторін, що воювали,
і отсю тенденцию видно із точок зборівського
договору. Найбільше скористали тут Татари.
Польща відступила їм значний шмат землї
над долїшним Дніпром і Дністром, позволяла
брати з поворотом ясир, обовязувала ся пла­
тити 30.000 дукатів річно і дати підмогу про­
ти Московщини; хан перебрав гарантию до-
держаня мира, лишаючи через се за собою
спромогу мішати ся і на дальше в польсько-
козацькі відносини. Хмельницькому годї було
тут же під Зборовом доводити до війни з Та­
тарами, і тому він мусїв ратувати бодай се,
що дало ся вратувати, мусїв дбати, щоби
 — 124 —

на увагу етнографічні межі. Для сих трьох

воєводств признаєть ся нормальним козацький
лад. Козакам признано 40.000 реєстрового
війська. Для Польщі се була велика уступка,
але для українського народу — жадної, бо
Хмельницький обіцяв йому, що всї здобудуть
собі волю, всї будуть козаками. Міжтим в у-
мові було сказано, що всї останні', що не
ввійдуть у реєстр,' мусять повернутись до
легального прслушенства своїм панам. Зна­
чить, пани мали з«ову повернутись на Украї­
ну. З боку Хмельницького се була вже не
політична хиба, а просто кривда для свого
народу.
Щ о-до в і р и Польща після Зборівської
умови признала повну т о л є р а н ц и ю і зрів-
н ю в а л а п 'р а в а п р а в о с л а в н о г о д у ­
х о в е н с т в а з к а т о л и ц ь к и м . Поляки
обіцяли ніколи не вводити на Україні' унії,
віддати православним захоплені у нихунїята-
ми монастирі і церкви. Крім того Хмельниць­
кий домагав ся, щоб православну єрархію
відновлено у тому видї, в якому вона була
б о д а й - к о з а ч ч и н у як т а к з а с п о к о ­
ї т и. Все отеє треба мати на увазі' при роз­
сліді' ролї, яку відограв наш гетьман під Збо­
ровом, а тодї присуд н е м о ж е в и п а с т и
т а к о с т р о і н е с п р а в е д л и в о , як у
автора. М. К.
 — 125 —

за Сагайдачного, і вимагав для всіх право­

славних єпископів голосу в сенаті' на рівні'
з католицькими єрархами. Для української
шляхти Хмельницький домагав ся з р і в н а н-
ня з п о л ь с ь к о ю ш л я х т о ю , а л е , п р а в д у
кажучи, не було про що дбати, бо на Украї­
ні' були тільки дві невеличкі групи шляхтичів,
що мешкали в старобоярських селах біля
Любецького і Овруцького замків. Таку дріб­
ницю, здавало ся-б, не можна було робити
пунктом умови, але тоді' вже біля Хмельниць­
кого стояла купка людий, які раді були за­
жити прав гіольськоїі шляхти для себе і ба­
жали витворити свою шляхту на Україні'.
Зборівської умови не затвердила нї одна,
нї друга сторона. Поляки завжди вказували
на такий легальний вихід, що король не мав
права робити умови без згоди сейму. Сейм
умови сїєї не признав, — і усю справу ска­
совано.1) Коли київський митрополит поїхав
у Варшаву до сенату, його не допустили.
Після пунктів Зборівської умови пани мали
вертатись на Україну, але мало хто насьмі-
лив ся повернутись до своїх маєтків-, брячи ся
ворожого духу народу, що, скоштувавши' ко­
зачого життя, не схоче терпіти панщини.

х) Сейм затвердив зборівську умову За­

раз же в грудні' 1649. р. М. К.
 — 126 —

Один сучасний польський мемуарист, Твар-

довский, каже, аби шляхтич сикнув на хлопа,
той зараз почує за плечима у себе 40.000
реєстрових.
Н е б у л а з а д о в о л е н а Зборівськими
пунктами і українська ш л я х т а , а ще більше
був незадоволений український нарід, бо опріч
тих трьох воєводств у вкозацькому повстанню
брали участь і иньші области, а тепер ко­
зацтво обмежено лише трьома українськими
воєводствами. На поклик Хмельницького по­
встала вся народня маса за козацькі права,
виборола собі волю і тепер в жаден спосіб
не хотіла згодитись, щоб все те пішло на
користь невеликої тільки групи людий, що
увійдуть до реєстру, а щоб решта знов по­
вернула до ненависного кріпацтва.
Хмельницький і сам побачив свою помилку
і почав братися за середні' міри. Він придумав
таку дипльоматичну фікцию: коли довело ся за­
водити козацькі реєстри, він звелів до кож­
ного козака приписувати трьох або чотирьох
підпомічників, мотивуючи тим, що одній сїмї
дуже трудно ставйти козака до війська. Та­
ким робом у реєстр записано сорок тисяч
козаків, а в дїйсности їх було з двіста тисяч
чоловіка. Але-ж і сим не можна було задо­
вольнити народу. Лишала ся ще дуже чис­
ленна маса, що мала повернути до кріпацтва.
 — 127 —

Серед старшини опріч партизанів шляхетства

була теж чимала купка щирих демократів,
що цілком поділяли ідеали маси. Протест
сїєї групи був досить значний, бо кількох
полковників, більш горячих, Хмельницький
покарав смертю н. пр. Мозиря, Гладкого, але-ж
і побачив, що не здолає угамувати народ-
нього голосу.
Рік здержував Хмельницький народне не-
задоволеннє проти себе, але нарешті і для
нього стало ясно, що 6ępoTb6a знову мусить
виникнути. Серед таких тяжких оставин він
шукає виходу в яких-небудь політичних ком-
бінациях, і ми бачимо в нього кілька таких
плянів, але жадного він не довів до кінця, як
слід. У Зборівській умові ми бачимо нїби ба-
жаннє його, завести федерацию з Польщею,
але-ж він не зумів ЇЇ добре обставити, зро­
бивши Полякам більше уступок, нїж треба
було. Була в нього і иньша комбінация —
бажаннє, утворити федерацию південно-сла-
вянських і неславянських народів під протек­
торатом турецького султана. Коли-б до Се-
мигорода та Молдавії прилучити ще Україну,
утворились би немов великі придніпровсько-
дунайські злучені держави, які не потребу-
вали-б і дуже великої військової запомоги,
бо головний воріг сїх народів — Турки — не
займав би їх, султан був би же їх протекто­
 — 128 —

ром. Але-ж федерация, устрій дуже гарний,

дуже прогресивний, та вимагає й великої
осьвіти, самопізнання для того, щоб її завести.
Такі федерації, як, Швайцария, Американські
держави, добре поставлені через те, що на­
роди, які складають сї федерації, стоять на
високому сгупінї розвитку. На Вкраїнї-ж сього
зробити, здасть ся, не можна було.
Сам Хмельницький бажав такої федера­
ції, але не знав, що і як треба робити. По­
чав він заходи свої не з того боку. Він хо­
тів злучитись поперед усього династично, га­
даючи, що звязком між княжими родами зміц-
няєть ся звязок між державами. Хмельниць­
кий задумав оженити свого сина Т и м о ш а
на дочцї молдавського господаря Лупула.
Такі звязки, як от женячка, не ведуть, розу-
мієть ся, до чого-будь тревалого, тим більше,
що обидві сї династії тільки ще починали ся.
Сам Лу-пул неохоче йшов на такий зв я зо к :
він не зовсім міцно сидїв у Молдавії, а спіл­
ка з чоловіком такого хисткого становища,
в якому був Хмельницький, більш могла по­
шкодити, ніж помогти йому. Міжтим Хмель­
ницький придавав дуже велику вагу звязкові
з Лупулом і постановив, конче одружити
свойого сина Тимоша з його дочкою. Хоч
як вагав ся Лупул, але нарешті' мусїв віддати
дочку, коли Тиміш прийшов з двацятьма ти­
 — 129 —
сячами козаків, неначе походом. Богдан Хмель­
ницький, як сам він висловлював ся; послав
до Лупула двацять тисяч сватів. З Лупулом
таким робом у.ладив Хмельницький справу,
але нічого не встиг зробити з найрозумнїйшим
із південних князів того часу, із семигород-
ським князем Ракоці. Два чи три рази вони
обміняли ся посольством, але се нї до чого
не привело, бо Ракоці шукав уже собі звяз-
ків у иньшому місцї.
Таким робом цілого 1650, року, як ми
бачимо, ужив Хмельницький на заведеннє
федеративних звязків із південними князів­
ствами, але на другий вже рік (1651) почи-
наєть ся знову війна з Польщею.
У Зборівській умові були такі пункти,
що польські війська н е м а ю т ь п р а в а
стояти в украї нських воєводствах,
але т у к не були ясно означені межі між сими
воєводствами і Польщею. От ізза сього і по­
чинань ся війна на межі Поділля. Ерацлав-
ський полковник Н е ч а й отверто протесту­
вав проти Зборівської умови і б а ж а в нової
війни з Поляками, щоб зламати умову. Калї-
новский і Ляндскороньский теж хоіїли злама­
ти умову і чекали тільки, до чогоб причепи­
тись. Війна розпочала ся з боку Поляків,
а саме з нападу на Нечая. До нас дійшла на-
родня дума, яка з надзвичайною правдивістю
 — 130 —

оповідає про всю сю справу. В містечку

К.р а с н і м, на мясницї, Нечай безпечно гуляв
на риику зі своїми козаками ; з сього скори-
стували ся Поляки, несподівано наскочили,
обступили містечко і геть чисто вирізали ко­
заків. Нечай обороняв ся надзвичайно хо­
робро, але його вбито. Після сього польське
військо пішло в Брацлавщину, сплїндрувало
по дорозї всї міста і села, і ввесь край стало
прилучати до Польщі. Спочатку йому щасти­
ло, поки не зустгіло ся воно із винницьким
полковником Б о г у н о м , який устиг затри­
мати його коло В и н н и ц ь к о г о замку, поки
не надійшли ииьші полки на підмогу. Скін­
чила ся та баталїя загальною панікою і вте­
чею Поляків.
Обидві сторони тягли війну, поки не
зійшли ся п і д Б е р е с т е ч к о м . Се так зва­
на Берестецька кампанія. З обох сторін тут
виставлено всї свої си ли; під Берестечком
зібрало ся пів мілїона народу. З одного боку
стояли козаки і з ними сто тисяч Т атар ;
з другого боку вся озброєна шляхта і поль­
ські регулярні війська. Як відомо, ся битва
була нещаслива для козаків, та і хід самої
війни був дуже чудний. З самого початку
хан заявив,,що-Хмельницький піддурив його,
пообіцявши великий ясир, і через те він по­
верне зараз до дому. Хмельницький поїхав
 — 131 —

умовляти хана, але хан захопив Хмельниць­

кого у полон. Таким робом козаки лишили ся
без гетьмана. Між козаками починала ся па­
ніка. Піддержати спокій зумів к р о п и в е н -
с ь к и й п о л к о*в н и к Ф и л о н Д ж е д ж а -
л е й, котрому Хмельницький доручив владу
над табором. Козаки обрали н а к а з н и м
г е т ь м а н о м п о л к о в н и к а Б о г у н а . Ся
берестецька кампанія обійшла ся козакам
вельми дорого : 'не тільки польські, але й сто­
ронні історики сьвідчать, іцо козаків побито
у нїй від трицяти до сорока тисяч. Козацька
справа, здавало ся, зовсім програла, але-ж
що вона держала ся не на самій тільки ко­
заччині', а більше на народнїх інстинктах,
була щиро народня, то вона не могла програти.
Енергія народньої маси, як і ранїйше, підпер­
ла її і провадила її далї.
Міжтим Хмельницький, не відомо, яким
робом, чи обіцянкою викупу за себе, чи по­
літичними доводами, переконав хана, що той
випустив його на волю. Довідавши ся про бе­
рестецьку невдачу, він поїхав на Україну ор­
ганізувати нові, сили до дальшої боротьби
і взяв ся за сю справу дуже енерґічно. Тим-
часом „посполите рушеннє," яке складало біль­
шість польського війська під Берестечком, не
могло довго вистояти у зброї, і зпід Бере*
стечка почало розходити ся до дому. Таким
 — 132 —

чином у Поляків лишилось тільки дуже не­

численне регулярне військо. Міжтим у Бог­
дана зібралось нове велике військо, і хоч на
підмогу Полякам прийшов литовський гетьман
Радзївілл, Хмельницький мав уже такі числен­
ні сили, що мав спромогу бороти ся з Поля­
ками і примусив їх мирити ся. Уладжено другу
умову, Б і л о ц е р к і в с ь к у , у в е р е с н і
1651 р. Се повтореннє Зборівської умови,
тільки у меньших межах на невигоду козаків.
Реєстр їх зменьшено тепер на 20.000 чолові­
ка, і з трьох воєводств віддасть ся козакам
тільки К и ї в с ь к е, а Подільське і Брацлавськз
мусять зайняти польські війська. Тому, що оби­
дві сторони були замучені боротьбою, вони
дбали про те тільки, щоб на чому н е б у д ь
помиритись, не дуже турбуючись про точки
умови. Окрім то-го обидві сторони певні були,
що сїєї умови стане не на довго.
На другий уже рік Хмельницький і не
думає додержувати її. Під Б а т о г о м (1652)
він робить напад на польський обоз і вирізує
Поляків. Не буду стежити за ходом війни,
котра тягнеть ся ще д в а р о к и. За той час
Хмельницький пробує третьої федеративної
комбінациї — з в я з к у і з М о с к в о ю . Поки
ще тягнеть ся війна з Поляками, він посилає
до Москви одно посольство за другим, про­
сячи ца $, приняти Україну під свою руку.
 — 133 —

Дуже довго ведеть ся ся справа. З початку

цар О л е к с ї й М и х а й л о в и ч вагав ся при
йняти пропозицию Хмельницького і скликав
задля сього „земський собор." Більшість мос­
ковського суспільства стояла за те, щоб не
приймати, просто і вірно мотивуючи свою
незгоду тим, що „Черкаси не стерпять руки
великого государя". Дуже довго — два роки —
вагаеть ся московський уряд. Нарешті' бере
верх думка, що треба прийняти. Тодї почи-
наєть ся тяганина із пересилкою умовин, на
яких можна прийняти: більш нїж 12 проектів
посилають туди й назад. Міжтим увесь час
тягнегь ся війна з Польщею. В кінцї 1653. р.
козаки примушують під Ж в а н ц е м Поляків
до нової умови,1) а вже з початку р. 1654.
Хмельницький поспішає на раду в Переяславі,
куди цар прислав бояр з умовинами, на яких
Україна могла-б злучити ся з Москвою. Тут
то між гетьманом Хмельницьким і козацькою
старшиною з одного боку, з боярами Бутур-
лїним, Алферєвим, дяком Лопухіним і иньши-

J) Під Жванцем не було ніякої умови

між козаками а Польщею. Самі одні Т а т а р и
завели договір із польським королем в імени
своїм і козаків. Нї Хмельницького, нї його
послів не д о п у щ е н о до участи у пере­
говорах. М. К.
 — 134 —

ми з другого, стверджено пункти так з в а -

н о ї Переяславської улови (8. с ї ч н я 1654 р.)
Кілька пунктів тільки обговорено докладно,
більша частина їх лишила ся неясною, необ-
говореною як слід. Можна думати, що так
поставлено сю справу з одного боку”навмис-
не, бо ми бачимо, що в XVII. столїтю се
й є політика московських царів — к о р и ­
стуватись н е я с н і с т ю умов и, ви­
я с н я т и н е я с н е по с в о й о м у і п о в а ­
гом в і д б и р а т и пр а ва у д р у г о ї сто­
рони.
Після Переяславської умови реєстрове
військо збільшуєть ся до 60.000 чоловіка. Се
військо мусїло виходити на царську службу
за платню, яку мало видавати ся з міського
доходу. Але хто і як буде управляти фінан­
сами краю, про се в умові не сказано. Місце­
вих станів признано два: козацький і міщан­
ський. Цікаво те, що коли приїхали робити
перепись, простий нарід, боячись, щоб не
довело ся вертатись до кріпацтва, увесь за­
писав ся до міщан. Таким робом ми зовсім
не зустрічаємо у списках селянського стану.
В Переяславській умові дуже неясно висло­
влено політичні права України: не сказано
ясно, чи гетьман має право вести переговори
з чужими державами. Се був один із спірних
пунктів. Другим таким спірним пунктом було
 — 135 —

питаннє, чи має право московське військо

входити в українські міста. Як здасть ся, при­
ватно впущено чотири гарнізони з воєводами
до Київа, Чернигова, Ніжина і Переяслава,
хоч в умові про се нічого не сказано. Одним
словом, Переяславська умова була зроблена
дуже на швидку руку. З боку Хмельницького
і козаків справу поведено зовсім недбало
і нерозумно, і дуже обмислено з боку мос­
ковського уряду, котрий був дуже добре прак­
тикований у дипльоматичних зносинах, в я-
ких головний грунт становило „канцелярське
крючкотворство", недоговорюваннє, загальні
вирази, які можна було розуміти так і инак.1)
Хмельницький на три роки пережив Перея­
славську умову і сам побачив, що в і н н е
заґар а н ту в а в автономічних прав
У к р а ї н ї, але він нічого вже не спроможний

*) В міжнароднїх договорах рішає саме

не „канцелярське крючкотворство", а сила, та
фізична спромога в и к л а д а т и д о г о в і р
н а с в і й х о с е н . І без вагання можна ска­
зати, що на дорозї, якою пішов дальший по­
літичний розвій східної Європи, не п о м о г л а
би В к р а ї н і ' і н а й б і л ь ш с т а р а н н о
та о б е р е ж н о з а в е д е н а умова.
М. К.
 — 136 —

був зробити. Умер він у С у б б о т о в і

27. червня, 1657. року.
Коли ми придивимось тому, яку силу
дав Хмельницькому нарід, і як він скористу-
вав ся своїм становищем, мусимо признати
повну недотепність його у політичних спра­
вах.1) У таких справах мало значіння має фі-

г) Як представляєть ся „політична недо­

тепність" Хмельницького у сьвітлї реальних
фактів і що про неї думають иньші, навіть
чужі, ворожо настроєні історики, на се ми
вже вказали висше (див. зам. до ст. 111.)
Тут іще замітимо, що нї один гетьман перед
ним, анї по нїм не грав навіть у приближеню
такої визначної ролї в європей­
с ь к і й п о л ї т и цї, як Хмельницький. Пере­
глядаючи дипльоматичну переписку з того
часу, бачимо, що він одним махом висунув
Україну до ряду дуже важних чинників у Евро-
пі, що нї одна важнїйша п о л і т и ч н а к о м-
б і н а ц и я не о б х о д и л а с я б е з й о г о
с п і в у ч а с т и , або бодай без того, щоби
його особи не брали в рахубу. Як популярне
було імя Хмельницького в сучасній Европі
навіть у кругах, що стояли подальш від полі­
тики, показує нам переписка Коменського,
або й ревеляциї Драбіка, показує нам вели­
ке число сучасних історичних трактатів про
 — 137 —

зична си ла; треба моральної сили, треба мати

ясний ідеал, щоб нарід зміг осягнути свою
мету, инакше сам нарід віддасть себе власними
силами на поталу ворогам. Раз культура не
приготовила народу до того, щоб жити само­
стійно, він нічого не зможе зробити.
Між роками 1640. і 1657. у трьох місцях
підіймаєть сй революцийний рух і в одній
тільки Англії сей рух мав успіх. Неаполітанська
революция провалила ся так само, як і україн­
ська. Порівнаннє се важне через те, що звід­
усіль видно, що там тільки можна сподївати ся
успіху, де народові вистачає культури. Не
маючи-ж політичного переконання, полїтич-

нього, що появляли ся не лише в Польщі,

але і в Німеччині', Італії, Франциї, Нідерлян»
дах і Англії. Нам здаєгь ся, що пізнїйшу тра-
гедию Вкраїни спричинило чимало й се, що
Хмельницький г е т ь м а н у в а в з а к о р о т -
к о, щоби поставити Україну на сильні ноги,
та що ніхто з його наслїдників- гетьманів
не д о р і с й о м у й д о к о л ї н .
Згадати треба, що автор зовсім не з в е р ­
н у в у в а г и на в е л и ч е з н и й о р г а н ї -
зацийний та адмінїстр&цийний талант
Хмельницького і на його заслугу на тих полях.
М. К.
 — 138 —

ного розуму, нарід нічого не зможе зробити

Се ясно ми побачимо з другої половини україн­
ської істориї козаччини, коли нам доведеть ся
говорити _про найсумнїйші часи на Вкраїні',
які сам нарід дуже вірно схарактеризував
словом „р у ї н а “.
 ОСЬМА ГЛАВА.

Загальна картина Вкраїни в часах Ру­

їни. — Гетьман Виговський і гадяцькаумова. —
Брюховецький. — Гетьман Петро Дорошенко. —
Тетеря. — Е м і/рация на Слобідську Україну. —
Андрусівський мир. — Гетьман Самійлович.
(1657— 1687).

Період в істориї козаччини, ідо насту­

пив після смерти Хмельницького, справді'
можна назвати р у ї н о ю, як і у протягу того
часу, так і з огляду на наслідки для краю.
Ми не будемо оглядати усїх фактів сього пе­
ріоду, а зробимо тільки загальну характерис­
тику його.
Руїна залежить дуже замітно від малого
розвою народу: у нього було доволі' енергії,
але не було ідеалів. Скинувши те, що було
для нього погане, нарід н е з н а є , я к з б у ­
д у в а т и собі те, що для нього потрібне, не
 — 140 —

уміє навіть висловити, чого власне бажає.

У нього де-не-де просьвічують инодї інстинк­
ти, але зовсім бракує ясного ідеалу. Виявило ся
се зараз після смерти Хмельницького, коли
треба було упорядкувати побут краю. Тут
відразу являють ся дві групи людий, які ви-
словляють цілком супротилежні бажання, тяг­
нуть у ріжні сторони.
Тому, що нарід жив під польською кор­
мигою, зявляєть ся група людий, котра хоче
на с в о й о м у г р у н т і ' з а в е с т и п о л ь ­
с ь к і п о р я д к и , котра хоче утворити своє
власне шляхетство і через те бажає стати під
п р о т е к ц и є ю П о л ь щ і , щоб у своїх ба­
жаннях опиратись на її державну силу. Друга
група, велика н а р о д н я м а с а , зовсім н е
х о ч е с ь о г о : вона добре відчуває, що се
для неї шкідливе, але не вміє висловити, чого
власне бажає, що для неї потрібне. Зявляєть ся
питаннє, як же їй устроїти ся, що робити?
Вона не знаходить для себе иньшого виходу,
як цілком довірити свою справу проводирям
своїм, а останні' не вміють так само, як і маса,
сформулувати її ідеалів, ставлять справу на
той же самий шлях, що і попередня група —
на утвореннє привілейованого стану, тільки
за запомогою не польського вже уряду, а
м о с к о в с ь к о г о ; се є й початок того шля­
хетства, що стало прозиватись м а л о р о с и й-
 — 141 —

с ь к и м д в о р я н с т в о м . Серед боротьби,
що їі ведуть сї дві групи, не кажучи вже про
поганий вплив її на полїтику сумежних дер­
жав, виявляеть ся одна дуже неприємна риса:
нїхто не виявляє того принципу, в імя якого
він бореть ся, а кождий веде лиш боротьбу
з окремими о д и н и ц я м и . Так звичайно
завжди буває в мало р о з в и н е н и х г р ом а-
д а х : замісць боротьби за принципи, ведеть ся
б о р о т ь б а за о с о б и с т і и н т е р е с и .
Як наслідок малого розвою народу являеть ся
те, що ,все у нього йде, як попало, при
чому егоїстичні потяги мають перевагу над
громадським дїлом. Сї гидкі риси яскраво
виявляють ся на г е т м а н с ь к и х в и б о ­
ра х. Ми бачимо цілий ряд таких гетьманів,
яких ставила перша група народу, се-б то
прихильників Польщі. Загальна тактика пер­
шої групи гака, щоб привабити до себе впли­
вових людий, старшину, провести спільними
силами вибір гетьмана і, завівши зносини
з Польщею, дістати лля краю якубудь авто­
номію. Такими гетьманами були : В и г о в»
с ь к и й, Ю р і й Х м е л ь н и ц ь к и й у другій
половині' свого гетьмановання, ГІ а в л о Т е ­
т е р я , найнеприємнїйший із них тип, і X а-
н е н к о . Всї вони піддаю ться під протекцию
Польщі і, опираючись на неї, дбають про те,
 — 142 —

щоб завести в життя свої п о л ь с ь к о-ш л я-

х ет сь кі ідеали.
Люди другої групи ще меньш ясні у своїх
бажаннях. Вони протестують проти першої
групи, вибірають собі нових і звертають ся
до московського царя, щоб той приняв їх під
свій протекторат. Московський уряд дуже
радо приймає їх, посилає їм військову запо­
могу, але разом із тим дуже тактично спро­
квола нищить пункти Переяславської умови
і зменьшає таким робом автономічні права
України. Усе отеє уряд московський робить
нїби після заранї строго обдуманого пляну.
1 справді' ми бачимо, що за час одного пів­
століття після Гіереяслявської умови одна по
дрі гій ідуть умови з гетьманом Юр і є м Х мел ь-
н и ц ь к и м (1660—1663), Б р ю х о в е ц ь к и м ,
М н о г о г р і ш н и м (1669—1672), С а м і й л о -
в и ч е м і веї вони ведуть до скорочення пун­
ктів Переяславських. Московський уряд кори-
стає з тієї трудности, яка наставала завжди,
коли діло доходило до вибору гетьмана:
із пунктів Переяславської умови не знати було
напевно; від кого залежить вибір гетьмана,
хто має право його вибірати. Через те стати
гетьманом було дуже легко і кандидатів було
звичайно дуже багато. В принципі головні
права, права суверенітету, належать нїби до
всього народу, але в пунктах умови не по-
 — 143 —

Гетьман Іван Виговський.

 — 144 —

ставлено, з кого має складатись така народня

рада. Через те після смерти Хмельницького
вибірають, ми бачимо, гетьманів на т р ь о х
в и д а х р а д и : инодї па раді' с т а р ш и н ,
иподї на раді' к о з а ц ь к і й - в і й с ь к о в і й ,
а инодї на ч о р н і й ралї. Першу раду скла­
дав звичайно сам гетьман і складала ся вона
зі старшини до сотника. Козацька рада збі-
рала ся найбільше підчас походів. На третій
раді" — на чорній — збірав ся ввесь нарід.
Се, розумієть ся, була утопія: ввесь нарід
зібрати було неможливо. Ся чорна рада не
мала жадної орґанїзациї: справа рішала ся
звичайно галасуваннєм і бійкою.
Така була загальна картина України в ча­
си Руїни.
Коли зупинимо ся па поодииоких ф ак­
тах, то побачимо, що більш-мепьш талано­
витих людей за сей час було дуже не бо-
гато. Найбільш позитивним типом першої
групи являєть ся гетьман Іван Виговськпй
(1657— 1660). Він безперечно мав ясно намі­
чений ідеал, але такий, якого нарід не міг
прийняти. Виразно се виявляєть ся в Г а-
д я ц ь к і й у м о в і 6. вересня 1658. р. З ве­
ликим трудом удало ся Виговському провести
сю умову, але вона була не довговічна: ско­
ро вістка про неї дійшла до народу, проти
Виговського підняло ся загальне обуреннє
 — 145 —

і він ледви встиг спасти ся. Умовини Гадяць-

кої умови т а к і: Польща робила для України
великі уступки на національнім полї. Україна
— воєводства: київське, чернигівське і брац-
лавське — обявлялась державою у внутріш­
ніх справах вільною і незалежною, зєднаною
із Польщею під назвою В е л и к о г о Кн я -
з ї в с т в а Р у с ь к о г о , на правах Вел. Кн.
Литовського. Всі' уряди мали заняти тільки
м і с ц е в і л ю д и — Русини. Великі уступки
робить Польща і з просьвітного боку. З по­
чину невеличкої купки людий, Юрія Н е м и-
Р и ч а і иньших, добили ся від Польщі згоди
на те, щоб скрізь по Україні' вільно було
закладати д р у к а р н і , д р у к у в а т и к н и ж ­
к и б е з . у с я к о ї ц е н з у р и . Крім того мали
заснуватись па Україні' д в а у н і в е р с и ­
тети.
Звернемо тепер увагу на гетьмана другої
групи, який був народнім кандидатом, але
дуже невдатним. Перші десять літ після смер-
ти Богдана Хмельницького нарід велику увагу
звертає на голос З а п о р о ж ж я . Запорожжє
уважало ся ідеалом того устрою, який бажав
завести у себе нарід, і через те воно являеть ся
нїби руководником народу, дає тон народ-
ньому життю. Розумієть ся, Запорожжє впли­
вало виключно своєю м о р а л ь н о ю , а не
фізичною силою. Через те то при виборі
 — 146 —

гетьмана нарід прислухаєть ся до Запорожжя

і вибірає на гетьмана того, кого рекомендує
Запорожжє. Таким рекомендованим гетьманом
і був Іван Брюховедьвнй (1663 — 1665), на
якого покладали великі надїї і нарід і Запо­
рожжє, але він не справдив сих надїй. Д о ­
бувши гетьманську булаву волею простого
народу і Запорожжя, він іде проти интересів
народу і дбає виключно тільки про особисту
каріеру. Бажаючи заручитись підмогою цен­
тральної власти, він їде на поклін у Москву
і робить там таку умову, яка пійшла йому на
користь. Сїєю умовою він згодив ся віддати
у сї українські гó ро д и царським
в о є в о д а м і з р о б и т и н а р о д и ю пе­
р е п и с ь : сим він віддав усю фінансову сто­
рону с:юєї влади у руки центрального уряду.
Але Брюховецькому не поталанило завести
сих нових порядків: і старшина і простий на­
рід, довідавши ся про сю умову, ^єднавшись
на якийсь час, скинули Брюховецького і вби­
ли його. Разом із Брюховецьким упав і гіре-
стіж Запорож ців: кандидати Запорожжя пе­
рестали вже мати таке значіннє, як ранїйш.
Звернімо увагу ще на одного гетьмана,
котрий з цілого їх ряду безперечно був н а й-
б і л ь ш т а л а н о в и т и м , найбільш розум­
ним чоловіком і с п р а в ж н ї м п а т р і о т о м ,
що дбав про долю свого народу. Таким геть-
 — 147 —

Гетьман Петро Дорошенко.

 — 148 —

маном був Петро Дорошенко (1665 — 1675).

Він бачив, що уряди московський і польсь­
кий, користуючись тим, що попередники його
опирались на них, зменьшували автономічні
права України. Розумів він і те, що при того­
часному становищу України їй не можна було
обійти ся без чужоземної опори. Через те,
порішивши не шукати запомоги у москов­
ського і польського уряду, він придумав тре­
тю комбінацию — оперти ся на т у р е ц ь ­
к и й у р я д . Се не було фантастичним проек­
том. Перед його очима стояли два румунські
господарства, які під турецькою владою д о ­
були ся повного порядку в своїх землях.
Можна було сподіватись, що і Україна ді-
бєть ся таких -обставин. Але тут виникла для
нього велика трудність. Чим н и з ш е стоїть
цивілїзация в народі', тим більше панує над
н и м с и л ą з в и ч к и . Майже безустанно на
протягу двохсот років козаки вели боротьби
з мусульманським миром, а тут треба було
шукати у нього запомоги, опиратись на нього.
Люди більш патріотичні і розумні зрозуміли
його і пішли за ним. Так київський митро­
полит И о с и ф Нелюбович-Тукаль-
с ьк и й цілком поділяв пляни Дорошенка і під­
держував його. З маленькими силами здолав
Дорошенко продержатись років із десять, але
не мав спромоги довести діла до кінця, бо
 — 149 —

коли не хоче чого народня маса, то нїчого не

можна вдіяти.
Звернемо тепер увагу на гетьманів нега­
тивного типу. Такою фігурою є Павло Тетеря,
(1663— 1665), гетьман правобережної України.
Се тип інтриґанта, який не гірш Брюховець-
кого женеть ся за о с о б и с т и м и и н т е р е -
с а м и , але йде до сього иньшим шляхом.
Він має діло із польською шляхтою, яка не
спроможна таки до такого відпору, як мос­
ковський уряд. При осяганню своєї мети він
іде на міри, за які завжди хапають ся люди
честилюбні, але не сильні: се непомірна його
ж о р с т о к і с т ь . Він боїть ся усїх. більш-
меньш видатних людий, чи задля їхнього
славного минулого, чи задля їхньої протек-
циї, і ставить своїм завданнєм знищити їх.
Польський уряд підтримує його у сьому і д о ­
помагає йому. І ми бачимо, що всіх видат-
нїйших людий по доносам Тетері або пока­
рано на горло, або засуджено в тюрму. Так
Івана В и г о в с ь к о г о , котрий у ті часи був
київським воєводою, і подільського полков­
ника Б о г у н а обвинуватив Тетеря у зносинах
із Брюховецьким і польський уряд покарав
їх на горло 1664 р. Ранїйш згаданого митро­
полита Йосифа Нелюбовича-Тукальського, Ґе-
деона (Ю рка) Хмельницького, полковника
Грицька Гуляницького заслано в марієнбурґ»
 — 150 —

ську фортецю, де вони висиділи по два роки.

Але такі заходи не принесли Тетері ніякої
користи; навпаки, вони викликали тільки обу-
ренне народу проти нього і се примусило
його тікати в Польщу.
Серед сїєї внутрішньої боротьби кожна
партия мусить обертатись до запомоги сусід­
ніх держав, не покладаючись на свої сили.
Через те кожна сусідня держава уважає край
своїм, веде за нього боротьбу і. чим далї,
тим сторони становлять ся більш жорстоки­
ми. Наслідком сього настає п р а в д и в е р у й-
н о в а н н є краю, кождий стан суспільности
тратить свої кріваві добутки, а з ними разом
свої надії, пропадає віра в добро, а з тим
і енергія до опору, до обстоювання за своє.
Уся південна сторона України без гіперболі'
обертаєть ся у с п р а в ж н ю п у с т е л ю . 1)
Нарешті- єдиним виходом із такого скрутного
становища являєть ся для народу е м і ґ р а-
ция . Внутрішня боротьба і війна з Турками,
Поляками і Москалями знищили на Правобе­
режжі мало не половину людности, решта-ж,
не бачучи кінця своєму лихові, вибіраєть ся
із правобережних земель у південну частину
Полтавщини, у теперішній кобеляцький і кон-

*) Найменьш пострадали при сьому полки Ні­

жинський, Переяславський і Стародубський.
 — 151 —

стантинівський повіти. Нарешті і тут не стає

місця. Тодї починають переселятись у Сло­
бідську Україну, на яку складала ся сучасна
Харьківська ґубернїя і південна половина
Воронїжської і Курської губернії. Ся еміґра-
ция зустрінула ся тут із другою еміграцийною
хвилею, що вийшла ще до часів Хмельниць­
кого. Друга хвиля була більш численна і не­
забаром обидві хвилї злили ся.
Кінчаєть ся Руїна дуже оригінальним
і дипльоматичним фактом. Усї три держави,
що вели поміж собою боротьбу на Україні',
втомили ся. Росийський уряд, заволодівши
цілком лівобережною частиною України, від-
рікаєть ся від решти, думаючи, що так йому
красше буде. Иньші держави, дуже втомлені
боротьбою, на сьому теж заспокоюють ся.
Як наслідок замирення межи державами ли­
шили ся дві умови. Перша умова року 1667.,
се так званий Андрусівсьвий шир, після якого
Україна розділила ся Дніпром на дві частини,
на правобережну і лівобережну. Перша дістала
ся Польщі, друга Москві. Маленький виїмок
із сього робить місто К и ї в із невеличкою
териюрисю; він переходив на два роки
до Москви, хоч і лежав на правому березі'
Дніпра. Але він уже ніколи не вернув ся до
Польщі. Другу умову зроблено у вісімдесятих
роках, — трактат м о с к о в с ь к и й р. 1680.,
 — 152 —

б а х ч и с а р а й с ь к и й р . 1 6 8 6 — де всїдержави
згодили ся на ось щ о : великий шмат України
південно-східня частина Київщини від Трі-
пілля до Звенигородки і сучасної Херсонщи­
ни ^-ли ш аю ть п у с т е л е ю . Номінальне право
лишало ся за Польщею, фактично-ж ніхто
не мав права там селитись.1) Боротьба тягла ся
мало не пів століття. Отеє характерні риси
того періоду істориї України, що зветь ся
Р у ї н о ю.
Поворот в істориї України складає геть-
манованнє Івана Мазепи. Мазепа наслідував
булаву від гетьмана Івана Сашйловича(1672—
1687), котрий виявляв собою тип л ї в о б е -
р е ж н о ї військової с т а р ш и н и того часу.
Старшина добре розуміє, що, йдучи в лад із
московським урядом, вона може виробити- із
себе такий стан, що буде діставати від уряду
чини, маєтности, се-б т о : вона зробить ся
привілейованим станом. Найкрасшим типом
такої старшини і є гетьман Самійлович. Він
робить усе, чого вимагає від нього московський
уряд, але за се що разу він випрошує собі
нові маєтки. Дивлячись на напрямок гетьмана,
і уся старшина до сотників пішла тим-же
ш ляхом: стала випрошувати собі в уряду

*) Се штучна політика, яка зветь ся те­

пер „робити собі буфер". Зам. Автора.
 — 153 —

маєтків, або сама забірала такі маєтки у слаб­

ших, а вже потім випрошувала в уряду за­
твердження таких незаконних захватів. Почи-
наєть ся просто та боротьба за левадки, нивки,
гайки, що становить ґрунт до збогачення ліво­
бережної старшини. Кождий збірає по змозї
кругленький маєток, обдираючи потрохи то по­
одиноких козаків, то цілі сільські громади.
Такий був несимпатичний початок л ї в о б е-
р е ж н ь о г о д в о р я н с т в а . Ціле столїттє
тягнеть ся шарпаннє старшиною земельної
власности. Се знов таки викликало для Укра­
їни нову б ід у : не проходило й одного дня,
щоб з України не йшли до Москви доноси,
викликані заздрістю. Коли тільки комубуль
із старшини Здавало ся, що иньшому більш
щастило, зараз же у нього виникало бажання,
як небудь спекатись щасливого суперника.
Певний засіб до сього був д о н о с . Нема нї
одного гетьмана, на якогоб не зроблено де­
сятків доносів. Хоч як був зручний і добрий
до своєї старшини гетьман Самійлович, але
і він зробив ся жертвою доносу. Наслідком
сього доносу Самійловича скинуто з гетьма-
новання, арештовано і відправлено на Сибір,
а гетьманом наставлено М а з е п у , який гли­
боко замочив рукава у сім доносї. Се було
в ті часи, коли московськими царями були
П е т р о і І в а н , а за їх малолїтством пра
 — 154 —

вила сестра С о ф і я . Саме в той час Москва

вела війну з Кримом. Під проводом любимця
Софії, князя Ґолїцина, зробило московське
військо два невдатних походи на Крим. Голи
цин, знаючи, шо на нього буде в Москві обу-
реннє за сї невлачі, рішив ся відвернути вину
від себе а звернути її на Самійловича. Він
переговорив ся з козацькою старшиною, а та
подала донос, неначеб то Самійлович потайно
змовляв ся з Татарами. Самійловича зараз же
заарештовано і тут же старшина вибрала на
його місце І в а н а М а з е п у , який був чоло­
вік безумовно дуже осьвічений, мав ясний
політичний ідеал, був великий патріот, але,
як побачимо далі',всї його заходи пішли марно.
 ДЕВЯТА ГЛАВА.

Гетьманованє Іваца Мазепи. — Його по­

літика. — Дбайливість про осьвіту. — Н а­
родні реакциї за М азепи: П алїй, Петрик. —
Полтавська кампанія. — Утиски уряду по
полтавськім бою. — Гетьтан Скоропадський. —
Парло Полуботок. — Малоросийська колє/ія. —
Гетьман Д анило Апостол. — Малоросийське
правленіє. — Гетьман Кирило Розумовський. —
Упадок аШ ономії України (1764 р.)

Ми дійшли до кінця XVII. століття, коли

Україна опинила ся в такому стан ї: правий
беріг повернено в пустелю і такий ненормаль­
ний стан скріпили держави двома умовами;
лївий же беріг, котрий пробував під владою
більш сильної держави, був густо заселений
і людности сюди все прибувало, бо з право­
бережної України переходили сюди цілі села.
Ми говорили вже, що лівобережна старшина.
 — 156 —

цілком забувши і про автономічні интереси

рідного краю і про демократичні бажання
народу, дбала тільки про свої власні интереси.
То були часи найбільшої деморалїзациї серед
старшини, коли вона виробляла із себе при-
вілєйований дворянський стан : кождий загар­
бував землю, де і скільки можна було, і ра-
бував нарід усякими правдами і неправдами.
Сей дворянський стан можеб і не склав ся
так скоро, як би не зявив ся чоловік, що
з п е р е к о н а н н я , а не з власного интересу
вдержав і зміцнив той напрямок своїм авто­
ритетом і привабив до себе всю старшину.
Таким проводирем був гетьман Іван Ма­
зепа (1687—1709), чоловік найбільш осьвіче-
ний серед українських діячів. Він сам богато
бачив у свойому життю і таким робом мав
спроможність заручити ся здобутками цивілї­
зациї, а крім того він видасть ся ще і п р и-
р о д н и м т а л а н т о м . Се єдиний зпоміж
діячів XVII. віку, с п р а в ж н і й п о л ї т и к.1)

*) Я трохи виясню, що я розумію під

назвою „політик". Політика не визначає того,
щоб людина мала свої інстинкти і теориї
і вводила їх у життя. Політика вимагає спе-
цияльних відомостий і засобів. Се наука більш
математична, ніж гуманітарна. Від політика
вимагаєть ся розуміння сил суспільности
 — 157 —

Гетьман Іван Мазепа.

 — 158 —

Правда, вік часто помиляв ся у своїх рахун­

ках, але все-ж він був одним із видатнїйших
політиків свого часу. Коли придивити ся до
його дїяльности, то можна переконати ся,
що він був д у ж е щ и р и м і г о р я ч и м
п а т р і о т о м , бо завжди дбав про повну
автономію свого краю. Але прямуючи до неї,
він помилив ся у виборі ш ляху: він цілком
не в в а ж а в н а д е м о к р а т и ч н і і д е а л и
народньої маси, не дбав про прихильність її,
а силкував ся п р и в а б и т и до себе с т а р ­
ш и н у , щоб утворити міцний привілейований
стан, який підпер би його у боротьбі з мос­
ковським урядом. Він думав з о р ґ а н і з у-

і уміння користувати ся ними ? він мусить

завжди наперед знати, за що може тодї а тодї
взяти ся, що може виконати, а чого не можна
зробити. Через те талановитим політиком
зветь ся той чоловік, к о т р и й у с в о ї й д ї-
я л ь н о с т и б е р е т ь с я за о с я г н е н н є
т а к о ї мети, яку у тім ч а с ї м о ж н а
о с я г н у т и . Він мусить завчасу добре обра­
хувати ті сили, на які може оперти ся, мусить
бути добре обзнайомлений зі всіма суспіль­
ними напрямками свого часу і повинен уміти
Вичекати такого зручного часу, коли зможе
найкрасше виконати свої заміри. Всї отсї та­
ланти безумовно мав Мазепа, Зам, автора,
 — 159 —

в а т и В к р а ї н у на зразок сусідніх держав,

а там скрізь, у Польщі, яка йому була най­
більш знайома, на Угорщині-, у Волощинї
і т. д , він бачив м о н а р х а і аристократик),
що підпирає того монарха, а останній надає
їй усякі привілеї, аби утримати ЇЇ при собі.
Отже і Мазепа поставив собі за найголовнїй-
шу мету своєї дїяльности, витворити таку
аристократию на Вкраїнї. Він був переконаний,
що тільки годї Україна здолає осягнути авто­
номію, коли така аристократия витворить ся.
Його гетьмановаїшє тяпіеть ся впродовж
•22 років і за весь той час вся його діяльність
прямувала до того, щоб витворити численну
заможню аристократик).
Коли переглянемо всі- його універсали,
побачимо, як сильно піклував ся він про се.
Він дуже щедро роздавав землі- старшині-, всї
головнїйші посади доставляв своїм улюбле­
ним родам. Тому що старшинованнє не пе­
реходило у спадщину і нащадки старшини
с т а в а л и простим суспільством, Мазепа за­
думав витворити новий стан, якому надав прі­
звище „ б у н ч у к о в и х т о в а р и ш і в“. Сим
бунчуковим товаришам він надає маєтки, їх
стан робить спадковим і привілейованим, хоч
і лишає їх без усякого уряду. До сього стану
він записує всіх синів старшини, тих, що були
ранїйш старшиною, а також чужоземиїв, що
 — 160 —

могли доказати свої шляхетські права. На

обовязку сього стану лежать тільки почесні
функциї: брати участь у гетьманській свитї,
у посольствах, і виконувати окремі доручення
гетьмана. Окрім бунчукових товаришів явля­
ють ся ще значні товариші, в і й с ь к о в і
т о в а р и ш і , які грають таку саму ролю при
генеральній старшині' і полковниках, що бун­
чукові при гетьманї; всї вони держать ся не
на уряді', а на землї.
Підготовляючи таким робом дворянство,
Маз£па хоче, щоб воно було к у л ь т у р н е ,
ц и в і л і з о в а н е . Під його впливом стар­
шина посилає своїх синів до з а к о р д о н -
н и х ш к і л на науку; сам же він протегує
та засновує школи на Україні'. Добре відомо
всім, скільки він дорожив київською Акаде­
мією, придаючи велику вагу й значіннє роз­
виткові краєвої культури: він наділяв її ма-
єтностями, підняв її до значіння університету.
Чернигівську колегію переробив на висшу
школу—немов би ліцей. Сам він листував ся
з богатьома ученими, всюди по Вкраїні'
заводив друкарні'. Хоч ся цивілїзация вела до
того, щоб утворити і зміцнити дворянство,
але-ж заведене ним дворянство не відпові­
дало його заходам. Мазепа знав се і свої
надії покладав на нове поколінне. Для сьо­
го-ж таки він закликав до себе чужоземних
 — 161 —
д ворян ; ми бачимо при ньому цілий полк
із польської шляхти.
Готуючи собі такі сили, Мазепа тим са­
мим наразив себе на народню реакцию. Звик­
ши звертати увагу тільки на дворянські сили,
він зовсім н е в в а ж а в н а н а р о д н і ' б а-
ж а н н я, які цілком розминали ся із заходами
гетьмана. Народнї маси декілька разів давали
знати Мазепі свої сили, та він провадив далї
свою політичну помилку.
П е р ш а така народня реакция трапила-ся
зараз же після вибору Мазепи гетьманом.
Коли на раді' під К о л о м а к о м (20. липня
1687. р.) скинули Самійловича з гетьманства,
селяни, довідавшись про арешт Самійловича,
незадоволені з його поборів, повстали в де­
яких містах проти старшини, пограбували її
домівки й добра і вбили навіть переяслав­
ського полковника; решта ж старшини спас­
ла ся тим тільки, що саме в той час пере­
бувала в таборі князя Ґолїцина. Се була місь­
ка демократична революция. Мазепа розпра­
вив ся з нею дуже круто та жорстоко.
В д р у г е він наскочив на таку реакцию
з приводу кольонїзациї правобережної Укра­
їни, яка мала лишити ся цілком безлюдною.
Польський уряд обставав при тім після пун­
ктів Андрусівської умови, але-ж він не мав
змоги стерегти краю, куди поволи починали
 — 162 —

вертати ся люди, що подали ся було на ліво­

бережну Україну, в Полтавщину та Черни-
ґівщину, а тепер знову тікали за Дніпро, хо­
ваючись від кріпацтва. У такім тіканню най-
частїйше і виявляєть ся народня реакция. За
посполитими стали виходити на правий беріг
і козаки. Таким робом на правім боцї Дніпра
незабаром зорганізували ся иїлі полки. Пе­
рейшло туди навіть кілька чоловік із стар­
шини, які щиро тримали ся давнього демокра­
тичного напрямку і не могли зжити ся з новим
режімом. Найголовнїйшими з таких були: Се­
мен П а л і й, полковник білоцерківський, С а-
м у с ь , А б а з и н , І с к р а і иньші. Я не буду
розказувати в подробицях, але завважу тіль­
ки, що се була кольонїзация ц і л к о м д е ­
м о к р а т и ч н а . Ся так звана Палїївщина
Мала на метї збогачувати не себе, а нарід.
Сї полковники дбали про залюдненнє краю
на підставі давніх козацьких прав без жад­
ного шляхетства та кріпацтва і через те люди
охоче йшли до них із лівого берега. Мазепа
радий був би знищити сю кольонїзацию, та
московський уряд,. бажаючи . заховати добрі
відносини із Польщею, не дозволив Мазепі
встрявати д о тієї справи. Нарешті1 йому тра­
пила ся пригода помстити ся на сїй демокра­
тичній козаччинї: підчас великої Північної
війни Мазепа викликав Палїя на раду в Б є р*
 — 163 —

д и ч е в і (1704.) та замісць ради заарешту­

вав його.
Дуже чудно наскочив Мазепа на таку
реакцию у т р е т є . Протест сей зявив ся се­
р е д м о л о д о ї с т а р ш и н и . Се був рух
к р а й н ь о г о д е м о к р а т и з м у , але дуже
слабий. На чолї сього руху стояв П е т р и к,
наскільки можна дізнати ся, непризнаний син
гетьмана. Він був військовим канцеляристом.
Ся ранга дуже важ на: коли перевести на су­
часні ранги, то у нас відповідає вона членови
ради міністрів. Сей Петрик кинув Мазепу
і обявив народові, що треба стати проти
старшини і панів, а в купі з тим і проти
московського уряду, що підтримував їх. Для
сього він зробив спілку із кримським ханом.
До Петрика пристали Орельські сотні', остан­
ня кольонїзация на лівому березї з Брацлав-
щини, що заняла землї між Ворсклом і Орел­
лю. Але Петрик програв справу. Мазепа вий­
шов із військом, у битві під П е р е в о л о ч-
н о ю Петрика вбито, - а орельських сотників
заарештовано і вислано до Батурина. Там
військова рада засудила їх на смерть.
Все лихо Мазепи залежало від того, що
він ігнорував народні інтереси, а може не ро­
зумів їх, а мрів тільки про установленнє на
Україні аристократичної держави. Коли-б Ма*
 — 164 —

зепа не був засліплений сїєю ідеєю, нарід

був би підпер його.
Розвязка сїєї справи всім відома. Мазепа
думав, що Для здійснення його мети найкрас-
шим моментом була ш в е д с ь к а к а м п а -
н ї я. Він дочекав ся тієї хвилини, коли Кар-
ло XII. пішов на Польщу, заманив його на
Україну, в певній надії на те, що Україна
з р о б и т ь ся с а м о с т і й н о ю д е р ж а ­
вою, к о л и по. біда д і с т а н е т ь ся
Ш в е д а м . Як відомо, справа скінчила ся ду­
же нещасливо, та й не могло бути инакше.
Мазепу постигла кара за те, що не зважав
на народні' бажання. Мазепа перейшов до
Карла зі всїєю старш иною ; два тільки пол­
ковники не пішли за .ним. Прості-ж кОзаки
і нарід не послухали ся старшини і підтри­
мали Петра через те тільки, що гетьман із на­
вісною старшиною передали ся Карлови. Пер­
ша таки баталія під П о л т а в о ю (1709) поло­
жила край замірам Мазепи. Мазепа і вся ко­
зацька старшина мусїди тїкати з Карлом до
Б е н д е р . Зрада старшини Д}же образила
властилюбного царя Петра І., котрий теж
більше звертав уваги не на народню масу,
а на привілейований стан. Загальними карами
над краєм він постановив позискати своє
право. Починаєть ся дуже лютий для України
період царської пімсти. Скорочуєть ся краєва
 — 165 —

Гетьман Іван Скоропадський.

 — 166 —

автономія: і гетьмана, і полковників тепер

уже призначає царський уряд, при чому по­
ловина полковників — із Великоросів. Крім
того починаєть ся безмірна роздача земель
фаворитам та царським підручникам. Оскільки
щедра була та роздача, досить згадати, що
одному тільки Меньшикову подаровано у спад-
дкове володїннє Гадяч, Батурин і Почеп з їх
округами, майже три сучасні повіти. Такі-ж
земельні богатства отримали також Шереме-
тєви, Шафірови, Протасєви і иньші Росияни.
Народня маса почула царську пімсту
в так званих лінійних і канальських роботах.1)
Лїнїйну роботу провадив Петро длятого, щоб

г) Посилане козаків на лїнїйну і каналь-

ську роботу зовсім не було наслідком пімсти
царя за вчинок Мазепи, бо цар Петро вже
й перед тим вживав козаків до таких робіт.
Особливо велика маса козаків мусїла в 1706/7
роки працювати коло будови нової кріпости
в Київі, на Печерську, де чимало натерпіла ся
від знущаня московських приставників. Також
і каналові роботи робили козаки вже кілька
лїт перед полтавською катастрофою. Ge була
одна із прояв давнього змаганя московського
уряду, знищити via facti автономію козаччини
і обернути козаків у звичайних підданих Мос-
ковшини, М. /(.
 — 167 —

захистити свої границі' від татарських нападів.

Від задумав утворити тут фортифікацийну
лїнїю цілою системою земляних валів. Для
козаків була се досить прикра і тяжка по­
винність, але там принаймні' козаки працювали
на степу, у привичних обставинах і ще до
того літом. Далеко гірша для них була друга
повинність, канальська робота. Від 20000 до
30000 козаків що року викликав Петро на
службу на північ, до Ладожського озера, де
в той час він проводив великі канали. Всї сї
канали мусїли робити козаки. На сїй важкій
роботі’, до того-ж у непривичному суворому
північному підсоню, більшість козаків гинула
від нужди, голоду й холоду, і до дому по­
вертало ся часом не більш як 40%- Тим то
й не диво, що й досі' зостала ся у народній
памяти ся канальська робота.
Після Мазепи гетьманом наставлено чо­
ловіка доброго, тихого, але зовсім нездатного,
за то покірливого урядові, Івана Скоропад­
ського (1708—1722), одного з тих полковни­
ків, що задля браку рішучости і переконань
не пішли за Мазепою. Скоропадському жалко
було своїх земляків, він нераз с л е з н о умо-
ляв уряд, змилувати ся над народом, але на
його благання ніхто не звертав уваги: всї
знали, що він чоловік слабої волї, який нїко-
ди не зважить ся на отвертий протест,
Наказний гетьман Павло Полуботок.
 — 169 —

Після смерти Скоропадського знайшла

ся купка старшини більш енергійної, яка обу­
рювала ся на утиски уряду і стояла за авто­
номічні права України. Але в неї була своя
слаба сторона: всї вони були люди богаті,
самі вони і предки їх усякими, правдами і не­
правдами нагарбали собі козацьких земель
і через те вони не мали популярности серед
простого народу. Ся група із наказним геть­
маном Павлом Полуботком на чолї звернула ся
до уряду із різьким протестом за нарушення
пактів. Московський уряд відповів їм дуже
політично: він сам поставив їм пиганнє, по
якому праву старшина володіє землями коза­
ків. Сим уряд привабив до себе ввесь простий
нарід, котрий сподївав ся, що уряд визво­
лить його від влясти панів. Коли протести
сїєї групи старшини зробили ся різькими, ЇЇ
арештовано, оскаржено в Петербурзі- за зраду
і розвезено по ріжних фортецах та тюрмах.
Після Полуботка нового гетьмана і не
вибірали, а уряд над Україною доручено Ма-
лоросийській Колегії (1722— 1727), в котру
входило б козацьких старшин і московських
штаб-офіцирів. На чолї сїєї Колегії поставлено
В е л я м і н о в а - П р о т а с є в а . 1) Таким ро-

J) Малоросийську колегію засновано ще

за гетьманованя Скоропадського в 1722 р
 — 170 —

бом голосів у Вкраїнцїв і Великоросів було

нїби то рівне число, але рівність та була
тільки фіктивна, бо українська старшина не
мала жадної сили анї авторитету, а за Роси-
янами було військо. Крім того Колегія управ­
ляла так, як веліли їй потайні інструкції
центральної влади, міжтим українська стар­
шина сих інсТрукций не знає, вони відомі Ве­
ликоросам тільки.
Малоросийська колегія проістнувала де­
кілька тільки лїт, до року 1727. При Н е ­
т р і II. її скасовано. Петро II., чоловік м оло­
дий, стояв за стародавніми звичаями. Всї

Згадати треба, що тодї-ж перенесено геть­

манську резиденцию із Б а т у р и н а д о Г л у ­
х о в а, над верхнім Сеймом, над саму москов­
ську границю і поставлено там залогою два
московські полки. Ся Малоросьийска Колегія
була зложена і з с а м и х м о с к о в с ь к и х
о ф і ц и рі в і мала бути апеляцийним трибу­
налом та вести надзір над управою козаць­
кої старшини. Аж коли по смерти Данила
Апостола (і 734) у друге скасовано гетьманство,
установлено „правленіе", зложене із т р ь о х
Великоросів і трьох представни­
к і в к о з а ц ь к о ї с т а р ш и н и і передано
йому управу Гетьманщини, (Гл. про се на
стор. 172). М .К ,
 — 171 —

Гетьман Данило Апостол,

 — 172 —

його інстинкти простували до того, щоб^куль-

туру московської держави повести національ­
ним шляхом. Через те зараз після того, як
він став царем, ми бачимо крутий поворот
до давніх порядків. Щ о до України, так там
скасували висше згадану колегію, ослобонили
тих товаришів Полуботка, що ще лишили
ся в живих, і д о з в о л и л и в и б р а т и н о ­
вого гетьмана.
Гетьманом вибрали миргородського пол­
ковника, Данила Апостола (1727—1734). Укра­
їнському урядові даровано частку незалежно-
сти, яка була перед полтавською битвою
(фінансові справи, полкова адмінїстрация), але
сей порядок тревав недовго. На лихо Данило
Апостол незабаром помер і для України на­
стає знов поворот до порядків Петра І.
За часи царювання А н н и І в а н і в н и
Росия підпадає під владу Нїмцїв-фаворитів:
те, що виробляв Бірон у Петербурзі-, на Вкра­
їнї коїв київський генерал губернатор фон-
В а й с б а х . Коло нього збмраєть ся богато
німецьких генералів, котрі розбірають най-
красші землї, захоплюють у свої руки фінан­
си краю, втручають ся до адміністрації. Про
вибір гетьмана тепер уже і не згадають, а хоч
і встановлено так зване „М алоросійське Нра-
вленіе,а та воно нічого не могло проти сїх
Нїмцїв удїяти.
 — 173 —

Останній Гетман України Кирило Розумовський.

 — 174 —

В останній раз вернула ся автономія піс­

ля старого шабльону, се б то з гетьманом
на чолї, за часи царювання Є л и с а в е т и
П е т р о в и и, а то з двох причин : передусім
при ній настала реакция проти німецького
шабльону, а по друге, вона була людина ду­
же добра, щиро бажала ущасливити всїх своїх
підданців1). Для Вкраїни настали щасливі часи.
Найблизчим чоловіком до царицї був Украї­
нець Олексїй Розумовський, чоловік вельмй
прихильний до свого народу. Він усїма сила­
ми дбав про те, щоб допомогти Україні' і по­
ліпшити її становище. Під його впливом зно­
ву дозволено вибрати гетьмана.
Вибір зроблено дуже політично: вибра­
ли меньшого брата Олексія Григоровича, Ки­
рила Розумовського, чоловіка дуже осьвіче-
ного, котрий виховувався закордоном . Геть-
манованнс його (1750—1764) являєть ся до­
бою відпочинку задля Вкраїни. Він хотів по­
вернути поволі' всї старі автономічні права.
Між иньшим він дуже бажав підняти і о с ь в іт у
н а У к р а ї н і ' : після нього лишив ся проект
засновання університету в Новгороді' Сївер-
ському. Певно, він і виконав би сей проект,
коли-б обставини не змінили ся. Коли заца-

*) Так при ній між иньшим скасовано

кару на горло.
 — 175 —

рювала Катерина II., Розумовський, побачив­

ши відміну в росийській політиці', сам зложив
уряд. З ним разом закінчила своє істнованнє
автономія України: нового гетьмана вже не
вибірали, а уряд над краєм доручено росий-
ському ґенерал-ґубернаторови, Р у м я н ц е в у .
 ДЕСЯТА ГЛАВА.

Д ерж авний лад на Гетьманщині*.

Гетьман. — Ради і вибори гетьмана. —
Атрибути гетьманської влади. — Доходи геть­
мана. — Генеральна старшина: обозний, пи­
сар, судцї, осавули, хорунжий, бутучний, під­
скарбій. — Полки. — Полковник і полкова
старшина. — Сотнї і сотенна старшина. —
Суспільні стани на Вкраїнї. — Козаки, поспо­
литі, підсусїдки, міщани. — Ма/дебурські м і­
ста. — Шляхтичі.

Заки переіідемо по викладу дальшої

істориї Правобережя, розкажемо п р о в н у-
т р і ш н ї й у к л а д на Л і в о б е р е ж н і й
У к р а ї н ї.
Коли поглянемо на сей внутрішній уклад,
ми побачимо, що на ньому найбільш відби-
ваєть ся б р а к к у л ь т у р и . У культурній
 — 177 —
державі закон ясно визначає, до кого нале­
жить верховна в л ад а; у козаків не було се
обмірковано докладно. Верховна влада нале­
жала д о к о з а ц ь к о г о в і й с ь к а , заступ­
ником його був гетьман, але зовсім не було
жадної встанови, звідки гетьман бере свою
владу. Звичайно гетьмана вибірали н а в с е
його ж и т т є . Була-навіть проба, установити
гетьманську династию, власне по смерти Бог­
дана, коли вибрали гетьманом Юрія Хмель­
ницького через те тільки, що він був син
Богдана. Але далі' династична ідея не пішла,
і гетьманське достоїнство до кінця лишаєть ся
виборним і доживотнїм. Раз верховна влада
була виборна, то треба було знати, хто і коли
вибірає її.
Другий нїби орган верховної влади на
Україні' була рада, — відгук старого вічевого
ладу. Вона відповідає у сучасних державах
сеймови. Тільки на неї представників не ви­
бірали, а збірала ся нїби то вся громада. Та­
ким робом вона становила те, що ми тепер
назвали-б suffrage unwerselle.1) Періодичних
зборів ради не було : вона збіраєть ся т о д ї,
я к т р е б а ; инодї по волї гетьмана, инодї
проти його волї. З кого мусїла складатись
та рада, на якій рішались найважнїйші справи,
ми не знаємо. Бували т р и р о д и ради. Перша
була рада с т а р ш и н и : на неї збіраєть ся
!) Загальне право голосовання. 12
 — 178 —

вся старшина, Генеральна і полкова, почина­

ючи зі сотників. Ся рада вибірає гетьмана,
потім оголошує свій вибір козакам, які мусять
сей вибір приняти. Такою радою старшин
вибірають: В и г о в с ь к о г о , М н о г о г р і ш ­
ного.
В иньші рази вибірає на гетьмана к о ­
з а ц ь к а р а д а : тут збірають ся всї із ко­
зацького стану. Про таку раду инодї опові­
щають усїх козаків, инодї-ж, коли рада збі-
рала ся підчас походу, само собою розумі-
єть ся, усїх сповістити і зібрати не можна
було. Так вибірають С а м і й л о в и ч а , М а ­
з е п у . Гетьман, вибраний таким робом, тодї
тільки міг устояти, коли мав серед суспільства
підготований до сього грунт.
Нарешті' є і третя рада, так звана ч о р-
н а р а д а , на яку приходять у доволї вели­
кім числї люди із усякого стану: і козаки,
і міщани і посполиті, коли заздалегідь, розу-
мієть ся, про неї скрізь оповіщено. Се не
могло бути вічевим громадським збором, бо
ввесь нарід — кількамілїонова маса — не міг
зійти с я ; приходив той, кому можна було,
або хто близше жив. Таким способом вибра­
но Б р ю х о в е ц ь к о г о .
З сього бачимо, що головна державна
функция н е в і д о м о д о к о г о н а л е ж а л а .
Жадна зпоміж трьох указаних рад не мала
 — 179 —

установленого реченця до збору, анї обме­

жених п р ав: збірала ся та або иньша рада
задля потреби та на змову, і ко>кда з них
мала однакову силу після звичаєвого права.
Вибравши гетьмана, рада звертаєть ся по за-
твердженнє до корони, додаючи, що гетьма­
на вибрано „п о с т а р и н ї “, після давнього
звичаю. Із сього видно, що головна держав­
на функция не була ясно вказана і через те
про неї можна було всяко думати, всяко її
товкмачити.
До половини XVII. віку гетьмана затвер­
джував польський уряд і його уважали неле­
гальним, коли не отримав такого затверджен­
ня. Затвердженнє супроводило ся такою це­
ремонією : король виряджав до гетьмана по­
сольство, котре доручало йому к л е й н о д и
гетьманської влади: б у н ч у к , б у л а в у, х о-
р у г о в і л ї т а в р и. Хмельницького вибрано
гетьманом без , сїєї формальности, а просто
д о волї народу; ніхто його не затверджував
аж до Зборівської умови, хоч усї держави
і признавали його повновласним гетьманом.
Після Хмельницького гетьмана затвер­
джував росийський уряд, котрий, на зразок
польського уряду, посилав до гетьмана по­
сольство ; воно доручало гетьманови булаву,
хоругов, бунчук і лїтаври.
 — 180 —

З другої половини XVII. віку усякий, хто

хотїв зробити ся гетьманом, дбав про те,
щоб стати в добрі відносини з воєводами, що
сиділи по українських містах і на межах Укра­
їни з Росиєю, бо від рапорту сих воєводів
залежало завжди затвердженнє або скасован-
нє гетьманських виборів центральним урядом.
Уряд дуже часто не затверджував гетьмана,
вибраного радою. Так С о м к о і З о л о т а -
р е н к о не були у згодї з воєводами і через
те їх уряд не затвердив. Той, хто мав стати
гетьманом, їздив у Москву, умовляв ся там,
а після того вже призначали формальну раду.
Таким способом вибрано: Д а н и л а А п о ­
стола і Кирила Розумовського.
Атрибути гетьманської влади складали
всї головні суспільні функциї: він був зверх-
ником н а д в і й с ь к о м , б у в с у д д е ю ,
адміністратором.
Сама назва „гетьман війська Запорожсь-
кого“ показувала, що до нього належала пе­
редусім головна влада н а д в і й с ь - к о м . На­
віть польські і московські війська на Україні'
мусїли ставити ся під оруду гетьмана. Инодї
було навіть чудно : деякі гетьмани були дуже
д о б р и м и а д м і н і с т р а т о р а м и , але не
мали ніякого хисту до військової справи. Із та­
ких гетьманів можна вказати на Д о р о ш е н ­
ка. Се був п о л ї т и к , п а т р і о т , але чоло­
 - 181 —

вік зовсїм нездатний до того, щоб доводити

військами. Через те він завжди мав при собі
якогось помічника, що кермував ним у кам­
ланні!'. То був уманський полковник Б і л о-
г р у д , а після нього брат гетьмана Г р и ц ь -
к о Дорошенко.
Д о гетьмана належала також уся а д м і-
н ї с т р а ц и я в краю. Визначає він свої адмі­
ністративні функциї в у н і в е р с а л а х ; їх
видавали із гетьманської канцеляриї з підпи­
сом гетьмана і військовою печатю, яку хоро­
нив військовий писар. На печатці' був вири-
тований козацький герб, се-б т о : н а з е л е ­
н о м у т л ї к о з а к із м у ш к е т о м н а п л е -
ч і. В універсалах гетьман мав висловлювати
накази що до краю. До атрибутів адміністра­
тивної гетьманської влади належала ще одна
важна функция: п р а в о , р о з д а в а т и з е ­
м л ї . Уся земля належала до в с ь о г о к о ­
з а ц ь к о г о війська, а головою його був
гетьман, то й він і мав право, роздавати її,
кому хотів, і видавати зі своєї канцеляриї зе­
мельні універсали, се-б то грамоти, які ствер­
джували право на володїннє землею. Ся адмі­
ністративна функция була дуже важним при­
вілеєм гетьманської влади. Пізнїйш, після Ма­
зепи сю власть гетьмана зменьш ено: щоб
мати повну силу, земельний універсал мусїв
мати затвердженнє від центрального уряду.
 — 182 —

Крім воєнної і адміністративної влади

в руках гетьмана була ще і ф і н а н с о в а
вл ад а: до гетьмана належало право, збірати
податки. Найбільші податки були не окладні,
а т о р г о в і , із промислів або з реместв. Всї
вони йшли у військову касу. Фінансова спра­
ва вела ся дуже погано, не через те, щоб
гроші розкрадали, а просто вела са вона без
жадного порядку. Дуже довго не відріжня-
ло ся гетьманських особистих і військових
гроший; всї вони л іч и л и ся у купі. Перший,
хто догадав ся вказати на такий непорядок,
був Мазена, який обвинуватив у сьому Самій-
ловича перед Голїциним. Самійловича скинули,
але і Мазепа, ставши гетьманом, вернув ся до
того-ж порядку, який уважав ся в краю за
цілком нормальний. Гетьманські фінанси від
військового скарбу стали відріжняти аж при
Данилї Апостолі'. Тодї настановлено окремого
урядника, який звав ся г е н е р а л ь н и м
п і д с к а р б і є м,1) по сучасному: мінїстер скар­
бу. Гетьман і вся козацька старшина не діста­
вали пенсиї, а брали п л а т н ю н а т у р о ю .
На Вкраїні' були маєтности, відписані на бу­
лаву. Такими місцями на Правобережній Укра­
їні' було староство чигиринське, містечко Обу­
хів зі своєю округою; на лівобережній Укрз'і-

') гляди далї, стор. 182.

 — 183 —

нї Батурин зі селами, навкруги. Другим таким

містом був Гадяч з округою і теж велика
Шептаківська волость на півночі Чернигів-
щини. Доходи з них і творили пенсию геть­
манів.
Гетьмана оточував доволі' великий ряд
урядників — ґенеральна старшина. Перший
після гетьмана був генеральний обозний, як
ми виразили ся б, начальник штабу, тільки
з трохи ширшими атрибутами власти ; бо-ж
окрім кермування штабом, до нього належала
в походах полїцийна влада і головне старши-
нуваннє над арматою. Підчас походу його
обовязком було розкватирувати військо, ста­
вити обоз і укріпляти його. Тогочасна так­
тика вимагала, щоб обоз був окопаний ва­
лами та ровом. Урядженнє сих валів і було
функциєю о б о зн о го ; ео ipso уся армата зна­
ходила ся під його знарядом. Стан гарматної
науки на Україні' стояв на високому ступінї
розвитку; так у Глухові і Батуринї були лю-
двісарнї, де виливали гармати. Перший по-
піклував ся про се Мазепа. Гармати того
часу виливали ся із написами імени гетьмана,
за якого їх вилито, і міста. Генеральний о б о з­
ний, як також і иньші козацькі урядники
замісць пенсиї мали те, що зветь ся р а н г о ­
в о ю м а є т н і с т ю . Так звало ся село або
кілька сїл, які відписувано „на кopмлeнię“
 — 184 —

урядникові тієї, чи иньшої функциї. На особу

генерального обозного відписували таку ран-
ґову маєтність на 400 дворів.
Другим по порядку і найвпливовійшим
членом ради старшини був Генеральний иисар,
сучасний канцлер. Він був головним началь­
ником генеральної канцеляриї, котра складала
ся із старших та молодших канцеляристів. До
канцеляриї поступали люди з осьвітою, що
звичайно кінчили київську Академію. Ста­
новище канцеляриста давало доступ до
найвисших функций у краю : звідти ставали
генеральною старшиною, богато йшло в пол­
ковники. Таким робом становище канцеля­
риста для карієри було дуже корисне. О зна­
ками власти писаря були п е ч а т к а і к а л а ­
ма р . Коли трапляло ся, що писар складав
свій уряд, то мусїв віддати ознаки. Через ру­
ки писаря проходили всї найважнїйші д е р ­
ж а в н і а к т и : гетьманські універсали, зно­
сини із центральним урядом і з чужоземними
державами, як довго гетьман мав право зно­
сити ся з ними.
За писарем ідуть дальше старшини, ко­
трих найчастїйше було по двох разом, ма­
буть через те, шо у них було дуже богато
працї і один чоловік не міг її зробити.
Висший догляд над судівництвом у ці­
лому краю належав до'двох Генеральних суд-
 — 185 —

дїв. Вони по черзї брали участь, як предсї-

дателї, в розборі справ у генеральному судї,
у найвисшій судовій інстанції в краю, проти
якої не могло бути апеляції. Генеральний суд
був апеляцийною інстанциєю від сотенних
і полкових судів. Були й такі справи, що
просто входили до сїєї висшої ін стан ц ії: се
найбільш важні справи з магістратів, земельні
справи і т. и. І писар, і Генеральні старшини
мали свої рангові маєтности: писар 400 дво­
рів, суддї по 300.
Далі' у склад генеральної старшини вхо­
дили ґенеральні осавули. Функції їх не д о ­
сить ясні, се мов би старші урядники осібних
доручень. Осавул був нїби головним урядни­
ком, якому гетьман давав свої доручення.
Осавул мав рангову маєтність на 200. дворів.
Часами їх було по двох, а часами і по одному.
Ще були два урядники, які мали право,
засідати в генеральній радї; — се генераль­
ний хорунжий і ґенеральний бунчучний. Вони
мали чисто церемонїяльні ф у н к ц ії: перший,
охоронець військової хоругви, носив хоругов
на парадах і в походах; а другий носив бун­
чук, теж клейнод гетьманської влади. Ясної
адміністративної або якої иньшої функції
вони не' мали. Бунчук — клейнод, позичений
у Турків. Се був довгий кий, до якого при-
 — 186 —

вязувало ся декілька кінських хвостів.1) Оби­

два сї уряди істнували так само при особі
полковника та сотника; тільки бунчуки були
тут меньші. Коли Мазепа задумав побільшити
стан краєвої шляхти, він утворив окремий
стан б у н ч у к о в и х т о в а р и ш і в , котрі
складали почесну сторожу гетьмана, але жад­
них иньших функций. не мали. Се, як ми го­
ворили вже, було повабом Мазепи — завести
на Вкраїнї свою шляхту. І хорунжий і всї
бунчукові, мали по 200 дворів кождий.
Під кінець, при Данилї Апостолї, прий­
шов іще ґенеральний підскарбій; про нього
ми казали вже ранїйш.2)
Всї сї урядники з гетьманом на чолї
і становили центральний уряд, — г е н е р а л ь ­
ну с т а р ш и н у .
Територия України поділяла ся на п р о-
в і н ц и ї, — полки. Число полків не завжди
було однакове. За польського уряду їх було
звичайно ш і с т ь ; часами тільки утворював ся
семий, або й восьмий, але польському уря­
дові таке збільшуваннє полків не було ба­
жане і їх при першій нагодї касовано. Після

г) У Турків число хвостів було єрархіч-

ною озн акою ; старші паші мали три хвости
на бунчуку, иньші два, а иньші тільки один.
8) гляди стор- 178.
 — 187 —

Хмельницького полків стало далеко б іл ьш :

в часах повстання було їх від 20 до ЗО, але
деякі з них знову зникали, потім складали ся
по иньших місцях і т. д. Нарешті', після збо-
рівської умови установлено норму 2& полків,
по 10 на кождому боцї Дніпра.
На правому боцї були такі полки: Ч и ­
гиринський, Черкаський, К®' р—
с у н с ь к и й , К а н і в с ь к и й , Б і л о ц е р к іів~
ський, Уманський, Кільницькийп
(инодї він зветь ся В и н н и ц ь к и м ) , П о ­
д і л ь с ь к и й (або М о г и л ї в с ь к и й, бо
столиця була в Могилеві), Б р Д ц л а в с ь к и й
і П ів о л о ц ь к и й . Я не лїчу тих полків, щ о з ’яв-
ляли ся на якийсь час і знову зникали, от
як Овруцький.
В лівобережній Україні', як переднїйше
сказано, було теж 10 полкік, а власне: П е ­
р е я с л а в с ь к и й , Н і ж и н с ь к и й , Киї в-
с ь к и й,1) Ч е р н и г і в с ь к и й , П р и л у ц ь ­
к и й , М и р г о р о д с ь к и й,2) - Г і л я ц ь к и й *
Л у б е н с ь к и й , П о л т а в с ь к и й і С тар о -

х) Хоч саме місто Київ лежить на правому боцї

Дніпра, але-ж уся ' територия полку була на лівом у:
сучасний Остерський і Козелецький повіти чернигів-
ської ґубернїї.
2) Миргородський ;П0як мав найбільшу терито-
р ию : в нього входила майже сучасна Полтавщина
і Частина (клин) Херсонщини.
 — 188 —

д у б с ь к и й . Останній виробив ся не зразу.

При Хмельницькому було два Биховських
полки, але вони відійшли до Польщі. Замісць
них за Брюховецького і установлено Старо-
дубський полк.
Не можна дивитись на полк тільки як
на військову одиницю : се перш за все була
одиниця а д м і н і с т р а т и в н а , от як
у Росиї губернія. З кождого полку набирав
ся для війни певний військовий контингент.
На чолї полку стояв полковник, і як
довкола гетьмана стояла генеральна старшина,
так саме довкола полковника п о л к о в а
с т а р ш и н а , трохи, правда, менча числом,
але так само уладжена. Ся полкова старшина
складала ся: з полкового о б о з н о г о , п и ­
саря, суддї, о с а в у л а , х о р у н ж о г о .
І полковник і полкова старшина брали пен-
сию в натурі: кождий мав установлену ран­
гову маєтність. Ми не можемо установити, чи
полковник, головний урядник полку, був ви­
борний, чи призначав його гетьман. Часом їх
вибірають на раді', а часом призначає сам
гетьман, покликаючись на те, що так заведе­
но здавна. Здасть ся, робило ся так, як д о ­
зволяли обставини. Після Мазепи установлено
иньші порядки: полковників призначав уже
сам центральний уряд із тих кандидатів, яких
вказував гетьман. Клейноди полковницької
 — 189 —

власти схожі із гетьманськими: х о р у г о в ,

б у н ч у к і, замісць булави, п і р н а ч . Се та-ж
сама булавй, тільки не кругла, а з' металічних
листків. Пірнач носив полковник завжди зі
собою на війні' і при офіцияльних виходах.
Крім того у кождого полковника були ще
невеликі пірначі залїзні, мідяні ; останні' він
давав замісць паспорта тим людям, котрим
доручав яку небудь справу.
Кождий полк у себе поділяв ся на мень-
ші адміністративні одиниці', — на сотнї. Се
зн о в так и зовсім не військова одиниця. Деякі
сотнї виставляли по декілька тисяч козаків.
В полках було ріжне число сотень: деякі
полки мають 10—12 сотень, деякі більш : бу­
ли навіть полки на 20, 22, а то і на 24 сотнї.
В сотнї був свій уряд часом виборний, часом
призначений. Старшим над сотнею був сот­
ник, який мав владу адміністративну і вій­
ськову. Сотенна старшина була уладжена по
тій самій схемі, як генеральна і полкопа. Окрім
сотника були сотенний п и с а р , сотенний
о с а в у л , х о р у н ж и й і окремий урядник
після сотника, м і с ь к и й о т а м а н , началь­
ник полїциї сбгенного міста. Останній був
представником міщанського стану. Поодино­
кими селами сотнї управляли осібні урядники,
курінні отамани.
 — Т90 —

Таким робом, як бачимо, вся цивільна1

орґанїзация краю виникала із військової ор-
вамїїзациї. Для війни край був зорганізований
добре,, але для горожанського побуту така
організацій» була тим. гірша, що закон не уста­
лив і обмежував функций урядників. Через
те богато урядників надуживало своєї влади,
бо й невідомо було, де мала кінчити ся воля
урядника і де мало виступити право горо-
жанина.
Усе населеннє поділяло ся на окремі'
стани. Головним станом був к о з а ц ь к и й
стан. Число козаків не було визначене і зав­
жди зміняло ся. Польський уряд признавав
їм з початку тільки 6.000 чоловіка. При Хмель­
ницькому се число змінило с я : після Зборів-
ської умови козацький реєстр постановили на
40.000 ч., а по Білоцерківській на 20.000 ко­
зацьких сїмїв. Але сього числа не вистачало.
Щ об побільшити його, Хмельницький приду­
мав хитрість. Мотивуючи тим, що одній сімї
трудно виставити козака до війська, він до
кождої козацької сїмї приписав т р и с і м ї
підпомічників. Таким робом число козацьких
сїмїв доходило до 12 тисяч. Як кажуть, в де­
яких полках приписувано по чотири, а т о й по
пять родин підпомічників. Та мимо всіх сих
заходів Хмельницького 'дуж е багато людий
лишило ся поза числом, не в реєстрі. Після
 — 191 —

Переяславської умови поставлено широкі ста­

нові межі: козацький реєстр установлено на
60.000 чоловіка, але московському урядові не
залежало на тім так дуже і до реєстру могли
записати більш, як 60.000 чоловіка. Він знав
тільки одно, що мусить на його поклик вийти
сих 60.000 і він.не повинен давати більшої
платні', нїж на се число.
Для решти людий, гак званих п о с п о ­
л и т и х , які не попали в реєстр, Хмельниць­
кий добив ся від московського уряду при­
знання їх о с о б и с т о ї с в о б о д и .
Щ о до з е м л ї, так тут уже як де тра­
пило ся. З початку, коли козаки вигнали із
цраю польську шляхту, земля лишила ся віль­
ною і дістала ся п і д з а р я д г е т ь м а н а .
Гетьман виділяв з неї більші або меньші шмат­
ки і давав, кому хотів. В XVIII. віку стали
давати вже землю з л ю д ь м и , вимагаючи,
щоб селяни корили ся, „робили послушен­
ство" власникам землї. Термін сей дуже не­
ясний : се не було з а к р і п о іц е н н є, бо кож­
ний мав право покинути землю. Послушен­
ство виявляло ся або в податках натурою,
або в кількох днях роботи на тиждень. З по­
чатку власники земельного маєтку обходили
ся з посполитими дуже лагідно: податок бра­
ли зовсім малий. Далї-ж, при Самійловичу,
сей податок дійшов до д в о х днів працї на
 — 192 —

тиждень. І так повагом через сю панщину

встановляло ся кріпацтво. З одного боку ба-
жаннє старшини яко мога розбогатїти, а
з другого масова кольонїзация з правого бе­
рега на лївий прискорили сей факт.
Коли правий беріг обернено на руїну,
народ мусїв десь подітись. Починаєть ся ко­
льонїзация на лївий беріг. Коли кольонїза­
ция прибрала дуже великі розміри, і землї
вже не вистарчало, довело ся новим пере­
селенцям селити ся на чужій землї, просити
собі шматка ґрунту в аренду. Таким робом
установив ся стан п і д с у с ї д к і в .
Перейдімо тепер ще до одного стану на
Україні', до м і щ а н с ь к о г о . Міщанами з в ^ и
сй мешканці' полкових і сбтенних міст. Вони ви-
бірали собі репрезентантів — м і с ь к и х о т а ­
м а н і в, до котрий належала судова і адміні­
стративна влада.
Тут виключити треба декілька міст, що
ними управляли не міські отамани, а м а г і ­
с т р а т . Се були міста, що ще від польського
уряду отримали привілеї управлятись по так
званому м а ґ д е б у р с ь к о м у праву. В лі­
вобережній Україні' таких міст буЛо десять,
влїчуючи між них І Київ : Н ї ж и н, Ч,е р н и-
г і в, П е р е я с л а в , С т а р о д у б, П о г а р ,
Ма л и н , К о з е л е ц ь , О с т е р , Н о в г о ­
р о д - С ї в е р с ь к и й. Сї права широкої са-
 — 193 —
моуправи гетьмани звичайно затверджували
Війти магдебурських міст брали завжди участь
у виборі гетьмана. Апеляцийною інстанциєю
проти магістратського суду був гетьманський.
Росийський уряд також затверджував сї права
поодиноких міст і пильнував їх. Між иньшим
варто звернути увагу на Ніжин. 7Vr були два
окремі магістрати: перший звичайний, а дру­
гий дав Хмельницький Грекам-кольонїстам.
Отеє і ввесь поділ на стани українського
суспільства.
Я не казав нічого про ш л я х т и ч і в ,
бо їх було дуже небагато, про них ми дав-
нїйш уже згадували.1) Політичного значіння
шляхетство се не мало жадного, а тільки бу­
ло на повазї, як дуки. Через те, вступаючи
до війська, шляхтичам сим легче було визна­
читись серед решти козаків і заняти якийсь
у р я д : сотників, полковників, генеральної стар­
шини.

*) Шляхтичі, що жили в північній Чернигівщинї,

за часів повстання прилучили ся д о Хмельницького,
і за те він ствердив їх права. Опріч сїєї шляхти
при замках Остерському та Любенькому були ще
старі боярські села, за якими польський уряд признав
шляхетські права. Після погрому Хмельницького їх
лишило ся дуж е мало, і вони самі догадали ся при­
писатись д о козаків, за ідо випросили у Хмельниць­
кого ствердження своїх земельних прав, без станових.
13
 ОДИНАЦЯТА ГЛАВА.
Кольонїзация Правобережя. — Слобо­
ди. — Гайдамаки. — Гайдамацький рух у
І 734. р. — Надворня мілїция. — Гайдамаць­
ка справа в 1750. р. — К оліївщ ина: Залізняк
і Гонта. — Коденські суди. — Відгомін Гай-
дауаччини за чотиролїтньоіо Сейму.

Ми говорили про становище лівобереж­

ної України. Поглянемо тепер, що робило ся
в ті часи на правому боцї Дніпра.
Друга половина XVII. віку, як відомо
вже нам, обернула край сей в руїну. Нарід
частиною заполонили Татари, частиною він
перебрав ся на лївий беріг Дніпра. Руїна за­
вершила ся тим, що три сумежні держави,
Польща, Росия і Туреччина, зробили між со­
бою умови, після котрих згодили ія уважати
край між Днїпром в Днїстром нейтральним,
8НЄ6ГИ т е м у«¥ 0 Ш Ї і н е Д в п у е Ш Н Щ И
 — 195 —

дий. Алеж богатий край із таким добрим

грунтом не міг лишити ся пусткою. І не диво,
ідо ще не встигли держави закінчити свої у-
мови, нарід почав тягти сюди на селища.
Організаторами явило ся кількох полковників,
які не могли зжити ся із росийсі.ким урядом
і щиро стояли за народ. Вони дуже жваво
взяли ся до кольонїзациї Правобережя. Ду­
шею сїєї кольонїзациї буя хвастівський пол­
ковник <!еяен Палїй, на півдні' І с к р а , С а-
м у с ь, на південнім Поділю А б а з и н , що
заклав кольонїї переважно із молдавських
виходцїв.
Сю кольонїзацию хутко зломили полі­
тичні взаємини сумежних держав. Саме в той
час почала ся велика ш в е д с ь к о - р о с ий-
с ь к а в і й н а . Війна ся відгукнула ся на пра­
вобережній кольонїзациї. Я не буду стежити
за ходом війни. Вкажу тільки, що року 1711.
Петро І., оточений Турками на П р у т ї , мусїв
миритись на всій волї ^турецькій. Складено
умову не на користь Польщі. В царськім' у-
казї, оголошенім на Україні', приказано ви­
вести всї кольонїї з правого берега і пере­
вести па лївий. Тепер під проводом росий-
ського уряду почала ся нова, зовсім формаль­
на руїна краю. Переселенці' беруть зі собою
все, т о тільки можне було зі собою забрати:
навіть кати і церкви порозбирали та на під»
 — 196 —

водах перевозили зі собою, а села і міста

пустили з вогнем. Тїким за якого півроку
край знову обернув ся у пустку. Се,, що зва­
ло ся ранїйш брацлавським та київським воє­
водствами, лишило ся тепер зовсїм без на­
селення. Польща оголосила у сїй пустелі' ма­
ніфест, що приймає край, але-ж його не було
кому слухати.
Тут знову Польща завела старі порядки
що до кермування краєм : почала ся знову роз­
дача земель шляхтичам. Останні' отримували
землю, але користи з неї жадної не мали, бо
не було робучих рук. Толї почала ся нова,
шляхетська кольонїзация краю. Методу приду­
мано таку, яка .човеть ся методою с л о б і д ­
с ь к о ї к о л ь о н ї з а ц и ї. Вона містить ся ось
у чім. В ) ю іар зечелміої в-іасности виставляв
д о ш к у з д ї р к а м и—звичайно їх бувало ЗО.
Се мало визначати^ що ЗО років селянин, по­
селившись гам, мати ме „с в о б о д у" не мести
жадної ііоіжнноігти, не працювати на користь
того, до кого належить земля.
Тоги часу на лівому боцї народу було
дуже багато і, як ми вже казали, велика си­
ла людий, не отримавши землї на власність,
м усїяі ,пп иувагись. у піїсусї.іки, економічне
становище котрих було дуже невигідне. Сї
пЦс\'сїдки у великім чйслї і переходять тепер
на правий бік Дніпра, заманені вигідними
 — 197 —

пропозициями шляхти. Як швидко край опу­

стів, так само Швидко знову заселив ся. Тим
часом незабаром минули слободські роки,
і шляхта обявила, що „слобода" вже скінчи­
ла ся, т о тепер селянам треба стати на всій
волї пана, треба бути у послушенстві у Нього,
підлягати навіть його судові. Зворот справи
очевидячки не міг вдовольнити селян : почи-
наєть ся народня реакция, відома під назвою
гайдамаччини.
Завважимо, що характер ^ гайдамаччини
зовсім не ясний, як і всї народні реакциї, що
й д у т ь в і д н е о с ь в і ч е н и х л ю д и й, які
не вміють формулувати своїх інстинктів. Такі
гайдамаччини ми стрічаємо не тільки тут, але
і в усїй Славянщішї. Так під часи визволення
Сербії повстає faKa сама гайдамаччина —
Г а й д у к и , — яка йде з ножем, поки не візьме
гору. Другу таку реакцию ми бачимо в Даль-
матиї і Х орватиї: се так звані У с к о к и . Ре­
акция йде тут спорадично: де дальш, тим
купки зявляють ся частїйш, тим більш лю ­
дий пристає до т и , На перший погляд купки
сї скидають ся на розбишацтво і являють ся
застарілою формою реакциї. Нарід ще не
доріс до того, щоб виявити свій протест так,
як виявляють його тепер страйком, устами
депутатів віча. Тим часом інтелїґенциї, котра-б
піддержала інтереси селян і могла би сфор-
 — 198 —

мулувати народнї бажання, не було, селяни

саміж по собі не вміли висловити свого про­
тесту инакше, як підпалом панських маєтків,
рабунками, а як можна, так і убивствами панів.
З другої четвертини XVIII. віку, гайда­
маччина все росте іі р о сте: з початку збіра-
ють ся купки на 10—12 чоловіка, далї десят-
ки-сотнї, потім тисячі чоловіка прилучають ся
до гайдамацтва, і в другій половині' XVIII.
віку ми стрічаємо вже цілі невеличкі гайда­
мацькі війська. Чим більше ростуть гайда­
мацькі сили, тим більш т р а т и т ь г а й д а ­
маччина характер розбишацтва
іп рий м а є ясний характер націо­
н а л ь н о ї с п р а в и.
. За XVIII. вік ми бачимо т р и, такі момен­
ти, коли гайдамаки вивішують прапор націо­
нальної мезалежности і виявляють бажання
зорганізувати край по свойому.
Перший такий момент був ро у 17;М.,
коли в Польші трапила ся велика внутрішня
"колотнеча. Того часу помер польський ко­
роль Август II. і до польської корони зявило ся
двох кандидатів : саксонський курфірст
А в г у с т III. і С т а н ї с л а в J1 є щ и н ь с к п й.
Між обома кандидатами почала ся боротьба.
У кожного була в Польщі своя партия. Че­
рез те шляхтичі у всїх нровінцчях поділилися
на дві партиї, і війна почала ся на про­
 — 199 —

сторі усїєї польської корони. Із сього і ско-

ристував ся народній рух, а власне з тої на­
годи, що до Польщі вступило росийське вій­
сько на підмогу саксонському курфірстови,
нарід почав масами прилучати ся до гайда­
маків, формувати полки і заводити у себе
добре знаний йому козацький лад у певній
надії, стрінути підмогу для себе і в росий-
ському війську. Але-ж на сей раз народнї
маси помилили ся у своїх надїях: коли ро­
сийське військо посадило на польський трон
свого кандидата, воно дістало наказ присми­
рити козацький рух. Таким робом, ті-ж полі­
тичні обставини, що викликали сей рух, і по­
давили його. Але-ж момент сей показує, що
при першій нагоді', при щасливих обставинах
гайдамацтво може перейти в загальне народне
повстаннє. Рух сей був на стільки сильний,
що Польща сама жадним чином не могла
справитись із ним.
Вісїмнацятий вік, як відомо, період найбіль­
шого внутрішнього підупадку в Польщі. В Речі
Посполитій був повний х ао с: не було фінан­
сів, не було війська, уряд зовсім не функціо­
нував. При такому безуряддї панам доводи­
ло ся самим думати про себе, боронити себе
власними силами. Для сього трібують вони
кілька проектів. Так, наприклад, пропонували
озброїти ч и н ш о в у ш л я х т у , м о л д а -
 — 200 —

в а н с ь к и х к о л ь о н ї с т і в, щоб із них
зорганізувати мілїцию. Але-ж обидва сї еле­
менти були непевні: таких чиншовників було
не багато і хоч вони й були приписані до
шляхетського стану,- але ж. жили вони по се-
лянськи, у значній мірі походили з українського
народу і під усіма поглядами були ближчі до
нього, нїж до панів. Молдаванські кольонїсти,
хоч і не мали нацийного звязку зі селянами,
все-ж більш співчували демократичному ру­
хові. Лишав ся один спосіб оборони — зор­
ганізувати надворню п а н с ь к у м і л ї ц и ю ,
завести н а д в о р н ї х к о з а к і в . Магнати зі
своїх кріпаків ^вибірають певне число хат,
увільняють їх від усяких податків і панщини
з тим, щоб кожна хата достарчала до мілї-
циї одного козака. Таким способом пани-ма-
гнати організують на правобережній Україні'
цїлі козацькі полки з такої надворньої мілїциї.
Так мілїция графа Потоцкого в Уманї дохо­
дила до 4000 —5000 чоловіка, у маєтку ЛюбОг
мірского у Сьмілій було декілька мілїций —
до 3000 чоловіка.
Становище сих надворнїх козаків було
двозначне: вони мусїли йти проти гайдамаків,
але-ж вони самі походили з того-ж народу
і всї с и м п а т и ї ї х б у л и н а с т о р о н і '
г а й д а м а к і в . Тим то дуже часто мілїциї,
вислані проти гайдамаків, не знаходили їх,
 — 201 —

шукаючи їх по болотах та нетрах, а тим ча­

сом гайдамаки робили своє дїло. Або навіть,
здибавши гайдамаків, надворнї козаки, добре
озброєні, майже ніколи не спромогли ся по-
дужати гайдамацької купки. Один тогочасний
польський мемуарист наводить про надворню
мілїцию таке порівнаннє: посилати надвориїх
козаків проти гайдамаків се те-ж саме, що
замісць хорта посилати одного вовка гнати
другого.
Д р у г о г о разу гайдамацьке повстаннє
зовсім випадково трапило ся 1750. року. При­
чиною його було те, що сього року кінчили ся
в богатьох місцях „с л о б і д с ь к і“ р о к и ,
і сила селян, не бажаючи попасти в кріпацтво,
стала тікати до гайдамаків.Ватаги сї злучилися,
стали брати магнатські замки, пльондру-
вати маєтки і нищити шляхту. На сей раз
угамував повстаннє сам польський уряд, ого­
лосивши посполите шляхетське рушеннє. Не
можна сказати, щоб Поляки побили гайда­
маків. Самі гайдамаки навіть розбили поділь­
ського воєводу; але-ж в усякім разі' гайда­
мацький рух на деякий час мусів затихнути.
Нарешті' останній т р е т і й факт, де
гайдамацьке повстаннє приняло грандіозні
розміри, відомий під назвою Коліївщини, тра­
пив ся року 1768. Сього разу орґанїзация
повстанця пішла, все тим же шляхом, як зви­
 — 202 —

чайно. Готуєть ся воно в двох осередках:

в К и ї в і з його округою і н а З а п о р о ж ж і .
В Київі для гайдамаків збірали гроші голов­
ним робом черцї київських монастирів, що
жили далеко від міста по селах та хуторах.
На Запорожжі-ж збірав ся люд, якому вже не
під силу було зносити далї утиски шляхти.
Осередком зборів зробив ся скелистий острів
М і г е я.1) На сьому острові збірала ся гайда­
мацька старшина і тут скомпонувала марш­
рути задля ведення справи.
Року 1768. кілька сотень запорожських
братчиків засіло полісах південньої Київщини
по малих монастирях нїби на послухах, ма­
ючи головно на метї руководити гайдамаць­
ким рухом. Того часу через утиски польського
уряду всї майже монастирі перейшли на унїю
і тільки по глухих місцях задержали монастирі
православіє, а через те сі" монастирі і м а л и
т а к е в е л и к е з н а ч і н не в повстанню
р. 1768. Між такими монастирями відомі:
Корсунський, Лебединський, Ірдинський, Межи-
гірський, Мошногірський, а найголовнїйший
був Мотронїївський. Того часу весь н а р т був
страшенно розлютований релігійними пере­
слідуваннями Поляків. Два роки перед' тим

*) Тепер село Єлисавегградського повіту на

Херсонщині'.
 — 203 —

умїяти вкупі з польським урядом заходили ся

вельми жорстокими мірами навергати право­
славних на унїю. Року 1766. зібрала ся у В і л ь-
ш а н ї духовно-уиїятська комісия, яка за за­
помогою польського війська люто розправила
ся із православними: багато православних
попів і парохіян покарано на горло, або взято
на муки. Як Поляки і унїяти знущали ся над
православними, можна бачити із твору Шев­
ченка „Гайдамаки"-. Оповіданнє Шевченка про
вільшанського титаря не. фікция, а правдивий
факт. Всї такі факти більш, ніж усе иньше'
озлобляли нарід.
Тим то й не диво, що коли Залїзняк
із Запорожцями зявив ся в Мотроніївському
монастирі, до нього посунув нарід зі всіЧ
сторін, і як тільки се гайдамацьке військо
вийшло із монастиря, цїлі села стали при­
лучати ся до нього. Залїзнякове військо
росло, як лявіна. Скоро гайдамаки наближа­
ли ся до якого села або містечка, селяни за­
раз же вирізували чисто всю шляхту, ксьон­
дзів, жидів, словом—усіх, від кого терпіли утис­
ки, грабували їх добро, палили оселї та при­
ставали до гайдамаків, озброївшись, хто, чим
міг. Посуваючись дачьше, Залізняк спалив
сьмілянський, лисянський замок і йшов по
дорозї д о У м а н я.
Шляхтою опанувала страшенна паніка,
коли вона побачила таку міцну, небувалу ще
 — 204 —

організацію . Поляки почали шукати фортеци,

де-б можна було захистити себе від гайда­
маків. Такою фОртецою у південній Україні'
було місто У м а н ь . У графа Потоцкого був
там сильний замок і, як ми вже згадували,
численна та добре зорганізована надворня
мілїция. Там: то Й шукали собі поратунку
Поляки. . До Уманя зїхала ся маса людий із
околиць: Жиди і шляхта переповнили місто.
Тисяч із шість чоловіка, що не потовпили ся
в місті', стали табором на передмісті'піт. Тре­
ковим лісом. От тут то й став ся той факт,
який <піддержав Коліївщину. Мілїция була
звичайно під орудою шляхти, але-ж вона
мала право сама вибірати собі сотників. Над
сїєю уманською мілїциєю мав фактичну силу
тільки сотник Іван Гонта, чоловік дуже ро­
зумний. Він мав велику силу і повагу у прос­
тих козаків; се видно з трго факту, що його
вибрали сотником, хоч він зазнав багато пан­
ської ласки. Потоцкий дуже любив Гонту
і завжди виявляв свою приязнь до нього. Він
подарував йому два села з людьми. Тепер,
підчас такої небезпеки, Потоцкий пообіцяв
Гонтї виходити шлахетство, коли він оборо­
нить Умань.
Гонта виступив проти Залізняка і стрів
його за ЗО кільометрів від Уманя, біля с е л а
€ о к о л і в к и. Коли обидва війська зійшли ся
 — 205 —

Сотник Іван Гонта.

 — 206 —

Залїзняк виїхав наперед і викликав Гонту на

переговори. Розмова їх була недовга. Вер­
нувши ся з переговорів, Гонта звелів своїй
мілїциї злучити ся з гайдамаками. Про що
говорив Гонта зі Залізняком, ми можемо змір­
кувати по наслідках : обидва війська, злучив­
ши ся, вдарили на Умань, узяли його і пере­
різали шляхту і Жидів. Через те ввесь сей
край опинив ся в руках гайдамаків. Гайдамаки
зараз же почали формувати із себе полки.
Таким робом гайдамаччина обернула ся в по­
літичну революцию. Нї шляхта, нї польське
мінсько нічого не можуть вдїяти зі сим. по­
встанцем.
Гамувапі повстаннє зявила ся сила з топ;
боку, з якого‘най\\еііьше можна було сподї-
вати ся ворожих відносин. Се були р о с и й-
с ь к і в і й с ь к а , що стояли тодї в Польщі
з приводу Б а р с ь к о ї к о н ф е д еі р а ц и ї.
Коли тільки гайдамацьке повстаннє набрало
такої сили, росийські війська дістали наказ
кинути боротьбу із конфедератами і прйду-
сити се повстаннє. Сей вчинок являють ся з о ­
всім консеквентним з гтолїтичною системою
ррсийського уряду. Для нього гайдамацьке
повстаннє було фактом більш небезпечним,
нїж рух серед польської шляхти. Власне саме
того часу коло запорожського кошового
К ЙЛ И И UI Є Й6 tł К tj Г б '8ргй н їи уш ЄЙ Гур®
 — 207 —

ток людий, яки й виробив широкий ПОЛІТИЧНИЙ

плян. Сї люди думали викликати в Польщі
повстаннє, з л у ч и т и п р а в о б е р е ж н у
У к р а ї н у з З а п о р о ж ж е м і з о р ґ а' н ї~
з у в а т и н о в е г е т ь м а н с т в о . З друго-
го*ж боку в Росиї бачили, що ціляхта дожи­
ває свого віку, що через яких Ю—20лїт можна
буде, що завгодно, зробити з нею. Таким
робом для Росйї користнїйш було підтримати
орґанїзм, який уже зовсїм розкладав ся, ніж
допустити,. щоб зорганізував ся новий орга­
нізм, повний життєвої енергії.
Розправило ся росийське військо з гайда­
маками не простим, отвертим шляхом. Набли­
зившись до Уманя і побачивши, т о гайда­
мацькі сили дуже великі, воно заводить друж­
бу з гайдамацькою, старшиною,; закликає її
до свого табору, арештує її і віддає Полякам.
Гонту і иньших польських підданців зара^ же
пбкарали Поляки лютою смертю. Коли-ж гай­
дамаки лишили ся>бе5 головних своїх ватаж-
ків, вони неспроможні були вже вести бороть­
бу такі як попереду.
Дуже люто, довго і систематично вели
Поляки судову розправу над гайдамаками Ту
страшну помсту, яку польський уряд виконав
над ними, видно з того, що чотири роки поль­
ські суди рубали голови, руки Й ноги пійма»
ним гвйдвмвіюм, котрих ловили тіг яідшуку*
 — 208 —

вали скрізь по Вкраїнї. При тому всяким до­

носам дано широку волю. Арештованих при­
водили до К о д е н с ь к о г о с у д у.1) Коден-
ські суди були уладжені на взір військових;
процес відбував ся хутко, більш для форми.
Найменьша кара була шибениця, для иньших
уживано всяких мук, які вигадало люте кри­
мінальне середньовічне право. Лїт двацять
уже після того один мемуарист каже, що йому
доводило ся бачити багато людий, які мали
відрізану одну ногу або руку за те тільки, що
їх запідозрівали у співчуттях до гайдамаків.
Ми зупинимо ся ще на одному дуже ці­
кавому, більш комічному епізоді', що завер­
шив ісгорию панування Поляків на Україні'.
Двацять літ після Коліївщини поміж самими
Поляками утворила ся певна купка людий
зі ширшою культурою, що вже добре зрозу­
міли ненормальний стан своєї вітчини і всіма
силами взяли ся до останньої проби віджи­
вити Польщу. Діяльність того гурту виявила ся.
у працях так званого чотиро-лїтньогй сей­
му. Але се було вже запізно, щоб відратувати
здеморалізовану шляхеччину. Підчас сього
сойму одна партия стояла за Росию, друга
за Прусию. На стороні' першої був і король

') Кодень — містечко біля Житоміра, д е стояв

того часу польський генеральний ш таб,
 — 209 —

Між иньшимн він дуже необережно став л я ­

кати депутатів тим, що, як сейм не захоче
приняти протекциї Росиї, остання підійме се­
лян проти панів. Шляхта стала розбірати ті
слова і прийшла до переконання, що справді
Росия вже почала готувати бунт селян проти
шляхти. Переходячи з уст до уст, та вигадка
набрала ся певности, набрала ся більше й мень-
ше фантастичних подробиць і в короткім часі'
склала ся ціла легенда про те, іцо росийський
уряд намовляє селян до бунту, організує
повстаннс.
Як на агентів показувано на досить чис­
ленну групу Пилипонів,1) коробейників, що
розвозили по українських селах дрібний крам
росийського домового промислу. Такі крамйрі
їздили вже більше як сто рокі& і ніхто не
звертав на них уваги. Тепер замітили, що во­
ни стають звичайно у попів-унїятін. Пішла
гутірка, що вони роздають попам цариці-ні
грамоти, в яких вона закликала всіх ло по-
встання, відбірають від попів присягу, вербу-
бують людий до бунту, роздають ножі якоїсь
надзвичайної форми. Хтось вималював навіть
такий ніж, і сейм посилав зразки в листах д о
родичів на села. В короткий час правді ва

1) вандрівників-купцїв. Здебільшого се були ра-

скольники чернпгівської та могилївської губернії.
 — 210 —

паніка огорнула чотири українські воєводства.

Сейм залишив усї иньші справи та взяв ся за
розслїди нової Коліївщини. Настала широка
воля для усяких доносів. Кожний Жил. та еко
ном гсї вони вважали себе за правдикмх урядо­
вих агентів, висліджували, підслух)ва.і и, розпи­
тували навіть малих дїтий. Все те прикладало ся
до готової вже легенди про Г о н т о в о г о
с и н а , що мав прибути в короткім часі'. По­
чали ся арешти попів та селян. Пани обіцян­
ками та муками примушують їх визнати істно-
ьаннє якоїсь'змови та свою участь у ній. На­
решті’ кількох людиіі зловили на доносї, в якім
вони наклепували на себе й на других. Так
шляхта покарала кількох селян і панів, поки
не переконала ся, що всї підозріння були
пусті, безпідставні. Сей епізод був останнім
прощаннєм польського уряду із українською
нациєю.
 ДВАНАЦЯТА ГЛАВА.
Запорожська Сїч. — Найвизначнїйиіі ко­
шові XVII. і XVIII. в.: Сірко, Гордієнко. —
Перше зруйноване Запорож я (1709). — Сїч
в Амош ках. — Нова Сїч. — Кошовий Петро
Кальнишевський. — Друге зруйноване Січи
(1775). — Задунайська Сїч. — Бужське вій­
сько. — Чорноморці. — Кубанське військо. —
Запорож ці в Банатї. — Азовські козаки. —
Станиці укр. козацтва між терськими ко­
заками.

Ми переглянули історию Лівобережної

і Правобережної. України, і бачила, що на
однім і на другім боцї кінчаєть ся справа
лїквідациєю тих форм, з яких складаєть ся
істория козаччини. Тепер нам лишаєть ся ска­
зати кілька слів про останки козаччини, які
доживали свого віку вже при иньших формах
життя на Україні'.
 — 212 —

Найбільш задержало старі народні тра­

дициї Запорожжє. Воно, як відомо, у свойому
побутї найбільш виявило народній ідеал гро-
м а д с ь к о г о , д е м о к р а т и ч н о г о рі вно­
п р а в н о г о л а д у . Через те воно і мало
великий вплив на ввесь український нарід,
який не міг виявити в життю свого ідеалу.
Найбільшого розвою досягло Запорожжє під­
час повстання Хмельницького. Останній, утік­
ши з Чигирина, прийшов, як відомо, на За­
порожжє, котре його радо прийняло і вибра­
ло гетьманом. Перший контингент сил Хмель­
ницького складав ся із Запорожців. Тим то
і Україна так охоче його прийняла, і нарід
почав зразу прилучати ся до нього. Одним
словом, санкция Запорожжя становила голов­
ну підставу його популярности. Запорожжє
було ш к о л о ю , д е д і с т а в а л и в и х о -
в а н н е л ю д и , які потім ставали на Україні'
полковникд/ии та старшиною. В частих бійках
із Турками, Татарами та Поляками запорож-
ські братчики з досьвіду і практики добре
виучували правила та способи військової так­
тики, стратегії та фортифікациї свого часу.
Сливе всі полковники, сучасні Богданові Хмель­
ницькому, перебули таку школи на Запорож­
жі. Тому що сї полковники найбільш ставали
за народні' права, то й не диво, що з ідеаль­
ного і з практичного боку Запорожжє в на-
 — 213 —

роднїй сьвідомости стояло висше, НІЖ ЩО,

і після Хмельницького зажило собі великої
поваги на Україні'.
Ми бачимо, що Запорожжє дуже довго
має вплив н а г е т ь м а н с ь к у п о л і т и к у .
В кореспонденції запорожського коша, яка
почасти заховала ся до нас, ми знаходимо
богато листів, де запорожські братчики пи­
шуть до гетьмана вимови, грозять йому пом­
стою і загальною розплатою за ті чи иньші
його вчинки. Д о нас дійшли такі листи Запо­
рожців до Юрія Хмельницького, Виговського,
Дорошенка. Сей тон Запорожців сьвідчить
про те, що нарід дивив ся на Запорожжє як
на свого проводиря.
Але-ж і Запорожці не були політично
розвинені, а через те й не встояли ся на тій
високости, на якій стояли з початку. Критич­
ний момент для Запорожжя творить г е т ь -
м а н о в а н н є Б р ю х о в е ц ь к о г о , котрий,
як ми вже вказували, ошукав Запорожців. По­
діляючи нїби демократичні народні' думки,
він добив ся через Запорожжє гетьманської
булави, а добивши ся її, він повернув зовсім
у другий бік. Тих Запорожців, що були при
ньому, він цитькав чинами та маєтностями.
Після того, коли український нарід побачив,
що і Запорожжє може помиляти ся в своїх
вчинках, воно тратить для нього своє зна-
 - 214 —

чіп не: авторитет Запорожжя паде. Кождого

із запорожських кандидатів на булаву нарід
або викидає, або приймає зовсім індиферен­
тно, не обстає за ним і кандидатура Запо­
рожців перепадає. Так на приклад С у х о в і й ,
чоловік дуже енерґічний, не міг вийти на геть­
мана через те, що був кандидатом Запорож­
жя ; на його місце вибрали Дорош енка і Ха-
ненка.
В Переяславському трактаті' про Зап о­
рожжє не згадано, але що вся Україна вхо­
дила під протекторат московської держави, то
можна було думати, що й Запорожжє підля­
гало тій самій долї. І справді" Запорожжє ніби
то признавало над собою московський про­
текторат. Зі звичайною тактикою, дуже прак­
тичною, московський уряд не посилав на З а­
порожжє своїх воєвод, але-ж завжди стежив
за тим, що там діяло ся. Користуючись тим,
що уряд не втручаєть ся у внутрішні' справи,
Запорожжє живе вигідно і розвиває свою
конституцию. Воно докладно усталяє свою
територию, лічить усї землї, що належать до
військових. Таких земель було дуже богато.
Вони займали територию м іж Б у г о м а с и ­
с т е м о ю Д о н у,1) скілько її відвойовано

*) Переводячи на сучасний поділ, се було :> /4

Херсонської ґуб., уся Какеринославська і частина Тав-
рийської.
 — 215 —

від Татар. Під той час Запорожжє має сталий

осередок. Се була Стара Сїч, де тепер село
Капулівка. Територия Запорожжя була подї-
лена на в і с ї м п а л Д н о к ; з військового-ж
і социяльного погляду воно поділяло ся на
курінї. їх було 38. Тими курінями орудували ви­
борні к у р і н н і отам ан и .Т акакон сти туц и я
зорганізувала ся в другій половині' XVII. віку.
Найбільш славетним запорожсьісим ко
шовим був Іван Сїрво. Не було на Сїчі чо­
ловіка більш популярного, але вкупі з тим
не було й більш короткозорого, як він. Він
відживив старі запорожські традициї і ідеали:
майже ввесь час веде він боротьбу з Тата­
рами та Турками, і в сьому добачає найваж-
нїйше завданнє Запорожжя.
В початку XVIII. віку був ще видатний
отаман, — се Боеть Гордієнко, сучасник геть­
мана Мазепи. Він один серед усієї старшини
найблизше узяв собі до серця і зрозумів авто­
номічні забаги Мазепи. Він бачив, що гетьман
бажає дати Україні' самостійність, пригорнув
до нього і до самого кінця підтримував ся
його із усїм запорожським військом. Тоді' як
українські козаки і посполиті покинули Ма­
зепу, одно Запорожжє лишило ся йому вірним.
Така демонстранция не обійшла ся без
репресалій від росийського уряду. Щ е не скін­
чила ся полтавська кампанія, як Петро І. пі-
 — 216 —

слав військо зруйнувати Сїч. Сильний віддїл

під проводом Я к о в л є в а пішов, зруйнував
Стару Сїч і оголосив, що Запорожжю касуеть ся.
Запорожцям, що були під той час у швед­
ському війську, не можна було тепер верну­
тись до дому, їм доводилось дбати самим
про себе. Гордієнко зробив умову із крим­
ським ханом, і. той дав Запорожцям землю
у своїй державі.
Таким робом від року 1709. до 1734. З а­
порожці' живуть на кримській териториї, —
в нинїшнїм днїпрівськім повіті' Таврийськоі
губернії. Се так звана Сїч в Альошках. Ста­
новище Запорожців було тут дуже трудне ;
ра? через те, що земля була погана, що вони
опинили ся дуже далеко від свого краю, і та­
ким робом не могли поповнювати своїх кон­
тингентів ; по друге через те, що хан вима­
гав від них з а п о м о г и в в і й Н а х, я кі для
Запорожців не мали жадного интересу. Так
хан посилав їх, як своїх голдівників, прибор­
кувати на Кавказі' иньших своїх підданців,
Кабардинців наприклад. Через те Запорожці'
при першій нагоді' вернули ся назад.
Стало ся те в трицятих роках XVIII.
віку підчас війни Росиї із Туреччиною, коли
Мініх, бажаючи покористуватись готовим за-
порожським військом, завів переговори з З а ­
порожцями, пообіцяв дарувати їм амнестию
 — 217 —

і повернути їм усї землї, які .вони мали перед

Петром і.. Згоду уложено і року 1734. Запо­
рожжє відновило ся : засновано Н ову. Сїч,
кілька кільометрів дальше від Старої.1)
Становище Запорожжя тепер було гірше
вже, ніж в XVII. в. Після Петра завдяки його
реформам росийська держава зміцніла, і те­
пер Запорожжю не можна вже було користу-
вати ся такою свободою, яку воно мало ра-
нїйш. Запорожжє віддано під уряд київського
генерал-губернатора, котрий мусїв контролю­
вати його і стежити за тим, що там діяло ся.
За сей період істнування Нової Сїчи (1 7 3 4 -
1775) головну рису в життю Запорожців ста­
новлять в і д н о с и н и З а п о р о ж ц і в д о
г а й д а м а ч ч и н и . Від утисків шляхти селяни
почали іїкаїи ма з.шорожські степи і там о р ­
ганізували гайдамацькі в.атаги. Тимчасом ро­
сійський уряд вимагав від Запорожців, щоб
вони не сьміли помагати гайдамакам. Запо­
рожці' нїои і виганяли гайдамаків од себе,
а ти«часом потай були головними руковод-
никамч гайдамацьких рухів.
У другій половині' XVIII. віку Запорожжє
доживало вже свого віку.

*) Тепер талі велике село Покровське катерино­

славської ґубернїї.
 — 218 —

Справді' по своїй конструкції воно було

дуже н е н о р м а л ь н е в і й с ь к о в е б р а ­
т е р с т в о з то ю часу, коли головне завдан-
нє, вести боротьбу з Турками та Татарами,
усувало ся, а власне через те, що зі всіх сто­
рін Запорожжя землі' переходили під кормигу
Росиї. До Запорожжя належала велика тери­
тория, але-ж воно н е к о л ь о н ї з у в а л о
с в о ї х з е м е л ь і в сьому його найголов-
нїйша хиба. Се зрозумів добре останнїй ко­
шовий Петро Еальнишевський, чоловік дуже
розвинений. Він побачив, що далї жити у та­
кій архаїчній формі Запорожжю не можна
вже було, і дуже запопадно взяв ся до кольо-
нїзациї земель. Всіх селян, що тікали на За­
порожжє, він не записував до реєстру, а давав
їм землї. Тепер еміграция 3 Польщі і України
прибрала ще більші розміри. За 10 літ свого
старшинування Кальнишевському повело ся
заселити кількасот ( сіл. Нарід дуже охоче
біг сюди через те, що землї роздавали ся
дурно.
Усї поселенці' були під протекторатом
Запорожжя. Се поселеннє носить сліди про­
мислової і дуже культурної кольонїзациї.
В кождім селї коштом сїчового скарбу заво­
див Кальнишевський ц е р к в у т а ш к о л у .
Коли заведено в Росиї земство, то його ста­
тистичні досліди показали, що в К а т е р и -
 — 219 —

н о с л а в і ц и и ї за часи З а п о р о ж ж я
шкіл бу л о в т р оє більше, нїж тодї.
Росийська політика не могла допустити та­
кого розвою Запорожжя. Уряд сам став за­
водити кольонїї на землях, які Запорожці'
уважали за свою власність. Кальнишевський
бачив, що уряд утворяв сербські і слобідьскі
кольонїї біля Єлисаветграду, а за ними німець­
кі. В сім він угадував смерть для Запорож­
жя, добре розуміючи, що де далї, тим більш
землї буде росийський уряд відіймати у Запо­
рожців і віддавати її своїм кольонїстам. Тодї
Кальнишевський попробував нових комбіна-
ций, а власне — с к о р и с т у в а т и с ь с у ­
ч а с н о ю К о л і ї в щ и н о ю . Він думав, що
від Польщі, держави під той час зовсїм без­
сильної, дуже легко буде відділити Правобе­
режну Україну. Тодї із З а п о р о ж ж я і У-
краї ни мож на буде ут во р ит и ціл­
ком са м ос тій ну державу.
Але-ж росийський уряд зрозумів його
пляни. Росийські розвідачі, догледївши, до
чого йде, донесли про се київському генерал-
губернаторові Румянцеву. Наслідком сього бу­
ло те, що росийські війська, які стояли того
часу в Польщі, зараз же покинули боротьбу
із конфедератами і почали присмиряти Коліїв­
щину. Після того уряд рішив ся зруйнувати
Запорожжє. Довело ся тільки відрочити роз­
 - 320 -

праву на кілька лїт, поки Москва не справила ся

з класними непорядками, — з Пуґачов-
ськии бунгом та турецькою війною ^Ч ерез
сїм років проти Запорожжя виряджено кор­
пус під проводом г е н е р а л а Т е к е л л ї ,
родом Угра. Він оточив Запорожжє військом
і викликав запорожську старшину нїби то на
раду. Старшина, нічого не прочуваючи, пої­
хала, та більше вже не вернула ся. Її одве­
зено до Петербурга, з в і д т и б е з с у д у
п о р о з с и л а н о її п о С и б і р і в Якутську
та Іркутську области, а Кальнишевського за­
слано у Соловецький монастир, тогочасну по­
літичну тюрму. Тут він 26 років (1775—1808)
просидїв у зробленій у стїнї халабудцї, яка
мала чотири кроки вдовж і два вшир. Ви­
пустили його тільки після маніфесту Олексан­
дра І., але-ж він не схотів уже вертатись і не
забаром умер там, постригши ся в ченцї.'*
Після царського указу Запорожжє ска­
совано, а Запорожцям дано на волю одно
з д в о х : вертатись д о д о м у , або вступати
у кінні полки п і к і н є р і в: Так частина їх
і зробила. Друга частина, не бажаючи поко­
рятись волї уряду, не розійшла ся а, випро­
сившись нїби то на рибальство, пішла на Ли­
ман, а звідти в т е к л а в Т у р е ч ч и н у . Тут
сї Запо.южцї заявили султанові, що бажають
жиги під його владою. Султан вдовольнив їх
 — 221 —

просьбу і дав їм землї в Добруджі, де вони

і з а с н у в а л и нову Сїч (Задунайська Сїч).
Від того часу, як скасовано Запорожжє,
проминуло декілька часу, коли запорожське
військо знову стало потрібним росийському
урядові. Патьомкін побачив, що трудно вести
боротьбу з Турками без людий, які добре
знають південні степи і способи, як вести бо­
ротьбу з Турками та. Татарами. Длятого, за­
думавши відновити запорожське військо, він
обявив про сб указ, і зараз же зявила ся сила
охочого люду. Вони завязали Б у ж е ь к е
к о з а ц ь к е в і й с ь к о . (1787.) Звало ся воно
так через те, що одержало для селитьби не старі
запорожські землі', які тодї пороздаровував
росийський уряд, а землі' м іж Д н ї с т р о м
а Б у г о м . Підчас сїєї турецької війни відво­
йовано новий шмат земель,1) так званий оча­
ківський пашалик. Сї землі , і пообіцяно ново-
сформованому війську. Та хоч бужське військо
прйнесло велику користь Росиї у сїй війні',
взяло фортецї Кійбурн, Хаджибей і т. и., за­
триматись довго на бужській териториї йому
не довело ся. Скоро в Петербурзі' ;почулй, що
завойовано очаківський ггашалик, зараз же
придворні почали випрошувати собі у царицї

У Сучасні повіти: одеський, тираспольський і ана-

нїєвський.
 — 222 —

там земель. Таким робом Патьомкін опинив ся

в трудному становищі, пообіцявши ранїйше
сї землї козакам. Тодї він випросив для ко­
заків иньші землї, відвойовані у кримських
ханів, між річками Єю і К у б а н ю , н а с х і ­
д н о м у б е р е з і ' А з о в с ь к о г о м о р я . Се-
так звана Кубанська земля. Козаки згодили ся
на сю,пропозицию, оселили ся там (1793)і стали
відомі під назвою Чорноморських козаків, які
в ріжних перипетиях прожили до нашого часу.
У них виробили ся зовсім нові способи жит­
тя. Замісць курінїв козаки поділили ся на
станицї,_.се-б то на села, в яких стали жити
вже вкупі зі своїми4сїмями^ У свойому вну­
трішньому життю вони залишили військовий
лад і обовязали ся тільки давати певний кон­
тингент на війну.
Оскільки сей у-стрій. був приємний наро­
дові, знати/з того, як швидко збільшувало ся
число Чорноморців.. За першого, кошового
Г о л о в а т о г о їх було 6.000 чоловіка, аі.після
того ЇХ. число дійщло до 200 тисяч.
Такий приріст, не-міг бути нормальним.
Він явйв ся .наслідком; тороі. що. на Чорно-
морє! стали тїкати ’ кріпаки із цілої України.
Де далГ, тим більш скорочувала ся краєва
автономія: отамана і всю старшину не вибі-
рали, а став їхнезабаром іменувати уряд. <3 по»
й т к у царювання Олександра II. а чорномоо
 — 223 —

Чорноморський козак із перших часів.

 — 224 —

ясі-кому війську зроблено великі зміни. Піс'л

указу з 1854. року велено злити ся в одну
О Д И Н И Ц Ю чорноморському війську і лїнейному

козацькому в і й с ь к у , яложеному з Великоросів,

що жили на сходї від Чорноморя. Зєднаним
військам палано загальне імя К у б а н-
с ь к о г о ’в і й с ь к а .
Вернімо ся ло тих Запорожців, що осе­
лили ся за Дунасм і дістали віл, турецького
уряду землї на Добруджі. Тут вони мали ду­
же неспокійних сусідів. Се б>ли так звані
Некрасовцї, росиМські к’озаки-раскольники, що
втекли туди з 'Донської землї щс_ за часів
Петра І. ' зал ля релїгійіп х yfHctfR Запорожці'
не могли зжитись з •ними урре^ те, іцо Не-
красовцї уважаим всю Дибрулжську терито­
рию ;п с т ю влас місі ь. Тодї Запорожці' по­
пробували ще раз перемінити оселю’. Послу­
хавшись авсі рийських агентів, вони ввійшли
у зносини із австрійським цїсарем Йосифом II.,
(1785.) і той згодив ся дати їм зед'лї на військовій
границі', яку заводив.того часу уряд, ш< б за­
хистити'державу від турі ці кііх нападів. На сїй
границї посепив уряд Сербів,' Босняків,, Руму­
нів, а тепер дав землї і Запорожцям у двох
провінциях — Б а к ч а і Б а н а т , де Тиса вли-
ваєть ся в Дунай. Але-ж Запорожці' не могли
витримати суворого австрийського режіму,
дрібязкової контролі’ над усїм своїм життям,
 — 225

і року 1811/1812. вони знову повернули в Доб-

руджу.
Турецький' уряд- не утискав їх, і вони
знобу заснували СЇЧ'-із виборною старшиною.
Се так зване'Задунайське військо все збіль­
шувало ся втікачами з УкраїнигТаким робом
козаки заселили тут богато сїл, .які прозвали
Турки козацькою р а є Ю. Року 1828., підчас
великої війни царя Миколи 1. із Турками, ро-
сийська армія' заняла Добруджу в той час,
коли задунайських козаків викликав турецький
уряд на службу до Царго^оду і на місцї ли­
шило ся їх не більш, як 500 чоловіка. Кошовий
отаман Г л а д к и й прийшов із сїєю рештою
до росийського' табору, *прмнїс покуту і сим
козакам дозволено повернути до Росиї; Тут
їм дали землю, коло Р о с т о в а н а Д о н у ,
і вони склали так зване. Азовсько військо.
З тими козаками, що лишили ся в Доб-
руджі, турецький уряд обійшов ся дуже су­
воро. За зраду старшини військову органїза-
цию їх скасовано, і до тепер вони живуть іще
там по селах, тільки' не користуючись уже
давнїйшими привілеями.
З Азовським військом трапилось те-ж
саме, що й з Чорноморським. За короткий
час воно розросло ся на .декілька десятків
тисяч чоловіка завдяки тому, що до нього
богато перебігло народу з України. В початку
 — 226 —

царювання .Олександра II. військо се, скасо­

вано 1 станиці- його переведено на. Східний
беріг Чорного, моря. Там сї козаки дістали
оселї між А н а п о ю і С у х у м - К а л є.
'Є ще третє козацьке військо, дуже ори­
гінальне, засноване далеко пізнїйш, зовсім
незалежно від Запорожжя.
. З давніх часів область Терека на Кав­
казі- переповнена козаками. Ще в XVI. віці
богато рязанських козаків стало тїкати на
південь, коли Москва заволоділа рязанським
князівством. Сї к<5заки довго десь пропадали
по степах, і тільки в XVI. віцї, коли Росйя
почала завойовувати. Кавказ, знайшли їх у
Кабардинській землї. Се так звані Г р є б е н-
с ь к і к о з а к и . Окрім них там живуть іще
Кізлярські і Моздокські козаки, але-ж захід­
ний куток Терської области, а власне влади-
кавкаський округ, займають козаки україн­
ського походження, які попали туди ось з я-
кого приводу.
Року 1831. підчас польського повстання
московський уряд звелів сформувати два ко­
зацькі полки з Полтавців та з Чернигівцїв.
Коли полки сї повернули після того, як по­
встаннє втихомирено, малоросійський гене­
рал-губернатор кн. Рєпнін, не відпустив їх до
дому, а держав при собі, часто нагля­
дав над ними, муштрував їх і любив слу­
 — 227 —

хати їх пісень. За царювання Миколи І. на

сього генерал-губернатора дивились як на чо­
ловіка, що придбав собі великі симгіатиї в У-
країнцїв, і уважали його мало не за сепара­
тиста, тим більш, що він був унуком остан­
нього гетьмана, Розумовеького. З приводу
того, що він не розпускав сих полків, на
нього зроблено дон.ос цареві, що нїби він хоче
зробитись гетьманом.
В Стародубі явив ся від царя флїгель-
адютант, заарештував ґенерал-ґубернатбра,
а козаків сих зараз же відправлено на Кавказ
на війну з Черкесами. Через кілька лїт сї ко­
заки просили дозволу повернути до дому,
але-ж їм звеліли там лишитись і завести свої
оселї. На сї оселї прийшов указ дати стілько
землї, скілько козаки самі захотять. Усї коза­
ки були нежонаті, бо пійшли в військову служ­
бу зовсім молодими ще парубками. Через те
вони відповіли урядові, що їм трудно сели­
тись, не маючи сїмї. Тодї уряд звелів по
числу козаків зробити набір дівчат серед дер­
жавних хліборобів полтавської і чернигів-
іської губернії. Дівчат пригнано на Кавказ, і ко­
заки з ними передружили ся. З того і повста­
ли українські станиці' серед Терського війська.
Таким робом народні' піснї і оповідання
про дівочий набір — не легенди і- мають прав­
диву історичну підставу.
 — 228 —

КІНЦЕВІ УВАГИ.

Що таке національність. — Етно/ра -

фічна національність. — Відроджене України
в XIX. в. — Висновки на будуче.

Під кінець уважаю не зайвим, сказати

кілька слів про новійшу історию України, про
період відродження української національно-
сти. Я не буду зупинятись на фактах, — вони
всім відомі: зрсб;по тільки коротку характе­
ристику сього періоду.
У всесьвітній історій XVIII. віку характер­
ну рису складає відродженнє народів, які були
до того часу заґіїані, пригнічені, а тепер по­
чули право на своє національне життє. Нема
такого кутка в Европі, де би не підіймались
пригнічені народи, дбаючи про те, щоб роз­
винути свою самосьвідомість і здобути собі
право : жити і розвивати ся по своїй волї.
Про те, що в и з н а ч а є ' с л о в о н а ц і о ­
н а л ь н і с т ь , є дві діяметрально супроти­
лежні теориї. Перша теория найбільш прищі-
пляєть ся у людий, що живуть у централї-
стичній. державі, теория францу^ко-росийська,
після якої народність—се те, що складає дер­
жаву. С е д е . р ж а в н о - н а ц і ’о н а л ь н а тео­
рия. Друга теория, якої держать ся переважно
 — 229 —

німецькі, англїйські, італїянські вчені, — так

звана е т н о г р а ф і ч н а . Вона обстоює за
тим, що всяка група людий, яка складає один
тип, творить нацию. Таким робом по сїй теориї
національність виробляєть ся самою приро­
дою , а не державою.
Дуже рідко трапляєть ся так, щоб етно
графічні межі сходили ся з державними. Сере-
усїх європейських держав, можемо вказати
тільки на три такі приклади : Португалія, Скан­
динавські держави, Голляндия. В иньших дер­
жавах бачимо дві появи. Часто трапляєть ся
так, що національність розпадаєть ся на де­
кілька держав. Ті частини нацйї живуть з о ­
всім окремим життєм, але-ж не гублять своєї
національної єдности. Так напр. Італїянцї до
недавна розпааали ся.на вісім держав, німець­
кий нарід розпадав ся на 38, тепер на дві,
з все-ж вони не згубили національної єднос­
ти. Ще частїйш трапляєть ся так, що в одній
державі живе кілька національностий. Тут
одна національність складає звичайно біль­
шість і, користаючи з сього, дбає про те,
щ об привподобити до себе народности меньш
численні. Так у Австриї ми зустрічаємо кон-
гльомерат 15 або 16 народнїх типів. Коли
поглянемо на Росию, то, не збільшуючи, мо­
жемо сказати, що у нїй живе майже 150 окре­
мих народностий; На одному Кавказі' живе їх
до 40. Таким робом найчастїйше межі етно­
графічні а державні, не сходять ся.
Нам доведеть ся говорити тільки про
етнографічну національність, бо, само собою
розумієть ся, в національному відрядженню
 — 230 —

річ іде не про відродженнє державної нациї

а етнографічної. Містить ся се відродженнє
ось у чому. Кожда етнографічна одиниця ви­
магає, щоб їй дали право на істнуваннє влас­
ної культури, щоб у державному законо­
давстві забезпечено і'й усї права, та потреби.
З сього погляду і ведуть боротьбу всї народ-
ности. Такий рух на заходї Европи подибу­
ємо ми у Провансальців, у Басків, Італїйцїв
і т. и. Не будемо говорити про західню Еврог
пу, а звернемо увагу тільки на Славянщину.
Тут справу культурного відродження розпо­
чали Ч е х, и, від них перейшла вона й до дру­
гих Славян і скрізь мала таку ' саму форму.
З початку заходять ся коло сього поодинокі
люди, де далї круг їх росте, вони починають
згруповувати ся, нарешті’ пристає до них і -на-
родня маса, а після того вони вже й доби­
вають ся прав на-самостійне культурне 'життє.'
Усї сї стадиї, принаймні’ перші, переходить
і Україна. Рух також починаєть ся від пооди­
ноких людий. З одного боку в П о л т а в і ,
в кінцї XVIII. віку починає такий рух Котля­
ревський, котрий перший у своїх творзх звер-
таєть ся до народу в його рідній мові. Де
далї, тим більш талановитих людий прибуває
до сього руху. В 30-х роках XX; віку збіраєть
-ся вже коло Квітки-Основяненка ціла група
людий-націоналїстів у Х а р к о в і , де був
під той час осередок культурного життя
України. Разом з тим зявляєть ся слабійша
купка і в - Ш л е й н і’ коло Гребінки.Далї 1847.
року засновуєть ся. вже в К и ї в ї Кирило-Ме-
тодіївське братство: Се перша група людий,
V '
 — 231 —

яка по при культурні завдання мала й полі­

тичний напрямок, висловлений, правда, дуже
слабо.і Аеясно.
Як відомо, всї сї почини стрівають перепо­
ни з боку державних органів, котрі думають,
щ о сей рух загрожує істмуванню держави.
Разом із рухом на Україні', трохи Тільки
пізнїйш, зявляєть ся такий самий рух і в Га­
личині'. Починає його купка людий - з М а р-
к і я'н о м Ш а ш к е в и ч е м на чолї, яка в три-
іцятйх роках видає на рідній мові «Дністрову
ІРусалку". Трохи пізнїйш, коли обставини по-
ікрасшали, до них прилучаєть ся і народній
Ірух. Австрийський загальний рух року 1848.
•|хоч і дуже слабо, а все-ж таки відгукнув ся
'і на Русинах. Уведеннь в державі конститу-
цийного ладу, відкрило можливість і нашим
землякам, вести боротьбу за свої національні
права, і від науки і самопізнання їх залежати
ме те, чи ранїйш, чи пізнїйш вони візьмуть своє.
Без жадного сумніву у нас добуттє на­
ціональних прав пізнїйш трапить ся, але в міру
того, як національна сьвідомість буде шири­
ли ся в маси, і тут будуть забезпечені наро­
дові права, культурно-національного життя.
Уряд тоді' зрозуміє свою помилку, щ о н е
м о-Ж н а ж а д н и м и с и л а м и з м і н и т и
т и п у л ю д и н и, нї фізичного, нї морального.
Коли ми тепер і стрічаємо перепони,1) то на
ї) Автор має на думцї всї утиски російського
уряду над українським народнїм рухом, а передусім
варварський указ з 1876. р. (Іех Juzefo,wicia), яким за­
боронено українську літературу в межах Росиї. Щ о
авторова правда—показую ть п о Ш нинішніх часів, коли
вже впали потрохив Росиї кайдани з,українського слова.
 — 232 —

них треба дивитись як на історичне пережиттє.

Нарід може від сильиих у т и с к і в з м і н и т и
з в е р х н і о з н а к и с в о є ї н а ці о м а л ь ­
п о с т и , а л е н ї к о л и не з м і н и т ь о з н а к
в н у т р і ш н ї х, д у х о в и х . Ірлиндцї у сьо­
му можуть служити найкрасшим зразком: се
справжні' мученики за свою національність.
Серед національної боротьби Ірляндцїв з Ан-
глїчанами трапляли ся такі факти, що за три-
маннє у себе вчителя-Ірляндця або ір л а н д ­
с ь к о го попа засуджували Англїчани на смерть.
І чого-ж Англїчани домогли ся, промучивши
Ірляндцїв мало не 700 років? Тільки того,
що три червертини Ірляндцїв перемінило свою
Мову на англійську. 3_а те .вони нажили в Ір-
ляндцях непримирених ворогів, а н а ці о-
п а л ь н и й тип І р л я н д ц я і б е з с їеї
з в е р х н ь о ї о з н а к и л и ш и в ся т о й с а ­
мий. TąKHM робом великою помилкою буде ду­
мати, що національність залежить в и к л ю ч н о
від м ови: національність о б х о п л ю є в с ї
ф у н к ц и ї д у ш і ч о л о в і к а . 1)

J) Гл. зам. Вводу ст. XII.