МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

ПІМОНОВА Т.Г. , ПАВЛОВА Т.М., МАРКУНІН О.Л.

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК З ПИСЬМОВОГО

ПЕРЕКЛАДУ

ОДЕСА — 2011

1
 Пропонований практикум складається з восьми розділів відповідно до
програми курсу навчальної дисципліни «Практика перекладу». Кожен розділ
містить теоретичний та практичний блоки, спрямовані на опанування
навичок письмового перекладу. Теоретичний блок кожного розділу — це
стисле викладення деяких актуальних проблем перекладу. Практичний блок
представляє собою тексти та вправи на переклад, які містять лексико-
граматичні особливості, що відповідають темі розділу. До деяких розділів
додається ілюстративний блок. В кінці посібника розміщено додаткові
комплексні вправи та питання для самоконтролю з кожної теми.
Для студентів IV курсу відділення перекладу факультету романо-
германської філології ОНУ ім. І.І. Мечнікова. Посібник також буде корисним
усім спеціалістам-практикам, кого цікавлять проблеми перекладу.

Рекомендовано Вченою радою факультета романо-германської філології

ОНУ ім. І.І. Мечнікова.

================================================
Пімонова Т.Г., Павлова Т.М., Маркунін О.Л

2
 §1. ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ Й ПЕРЕКЛАДУ СЛІВ
ПОЛІТИЧНОЇ ТЕМАТИКИ

Policy 1) plan of action, statement of aims and ideals, especially

one made by a government, political party, business
company, etc
2) wise, sensible conduct; art of government.
Politics - the science of government; political views, affairs,
questions, etc.
Politician - person taking part in politics or much interested in
politics; (in a sense) person who follows politics as a
career, regardless of principle (A.S.Hornby).
Державний секретар США Джордж Шульц полюбляв говорити про
різницю між policy й politics. Я, казав він, намагався не приймати участь в
politics. а всю увагу приділяв policy, та policy-making. В цьому висловлюванні
криється різниця між цими двомя поняттями. Politic: — це політична
боротьба (не завжди в негативному значенні; коли з контексту ясно, що
значення саме негативне, можна перекладати як політиканство, а policy —
це політична лінія, політична стратегія. Policy statement — не просто
політична, а й програмна, принципова заява: When Clinton told a discussion
group in Shanghai, "Everyone understands that there is a new China emerging in
the world that is more prosperous, more open and more dynamic, ... he was not
simply making an observation but something tantamount to policy statement.
Варто звернути увагу на словосполучення public policy, яке ближе за все до
нашого слова політика — процес вирішення важливих питань з життя
держави та суспільства. Приклад з Washington Post: Mr. Kudlow appears to
make his mark on public policy. З Wall Street Journal: Mr. Doron is director of a
public policy think lank located near Jerusalem. — Г-н Дорон є керівником
центру дослідження політичних проблем (чи просто політики).
Нерідко politics відноситься до внутрішньополітичної сфери.
Характерний приклад: From Shylock to Scrooge and now to George Soros, it has
always been only too easy to cast the man with the moneybags as the villain. And
it's happening again us the countries in Southeast Asia search for a scapegoat for
the financial crises that have beset them in recent weeks. [...] All these wild
charges, of course, may make good politics.
Звичайно, на всіх цих скандальних обвинуваченнях можна набрати
політичні очки (чи очки у внутрішньополітичній боротьбі). Аналогічний
приклад: Many if not most citizens of Taiwan no longer believe in reunion with the
mainland and are eager for international recognition in their own right. Taiwan's
3
politics cater to this popular view (Don Oberdorfer). Тут можливий такий пере-
клад — звісно, чисто контекстуальний: Тайваньскі політики відображають
цю розповсюджену думку. Politics може мати й різко негативний відтінок.
Словник Satire's Political Dictionary дає наступне визначення висловлювання
playing politics: placing partisan gain above the public interest, тобто ставити
вузькопартійні інтереси вище інтересів суспільства.
Не завжди легко піддається перекладу словосполучення the politics of.
Ось переклад підзаголовку cтaтті про політичну ситуацію на Україні:
Політика президентських виборів. Не зовсім зрозуміло, про що тут йде мова.
З текста ж стає очевидно, що в цьому розділі йде мова про вплив майбутніх
президентських выборів на політичну ситуацію, політичну боротьбу. Краще
було б перекласти Президентські вибори та політична боротьба.
Висловлювання з іншої сфери — office politics. Зміст його — те, що в
нас прийнято називати службовими інтригами, підсижуванням. Іноді воно
близьке за значенням до turf (или territorial) battles — відомчі, бюрократичні
ігри, внутрішня — чи міжвідомча боротьба.
Не всім відомо, що означає слово politic (у нього є ще антонім
impolitic). Словники дають визначення (політично) вигідний, розсудливий,
далекоглядний, дипломатичний. В наступному прикладі з журналу Fortune,
скоріше за все — обережний: When Rally called Tom Florio and Tina Brown
for comment, on the record both were politic but behind the scenes they were
livid.
Тепер звернемо увагу на значення слова policy, яке не завжди дають
словники й яке наближується до словосполучення тверде правило. Ось два
приклади з одного номеру журнала «Ньюсуік»: 1) A new policy [of a television
network] prohibits paying “criminals, convicts or miscreants”. 2) HIID [Harvard
Institute for International Development] policy does not allow its employees to
invest in the countries they counsel.
Слово politician по-англійськи — дещо середнє між словами політик й
політикан. Контекст, як правило, дозволяє легко встановити, яке з цих слів
підходить краще. Важче правильно перекласти наше слово політик. Майже
завжди підходить policy-maker, іноді — political leader. Нейтральний, хоча й
надто сухий варіант — political figure. А як же перекласти слово політикан?
Іноді цілком підійде politician чи petty politician або just a politician. Ну,
задля «колориту», можна спробувати politico чи pol: Washington politicos
can't wait to start slugging (International Herald Tribune). — Вашингтонські
політикани рвуться в бій.
Політичні терміни, словосполучення, прислів’я й приказки широко
розповсюджені в мові американців, особливо освідчених й тих, хто слідкує
4
 за засобами інформації, чільне місце в яких займає політика в різних її
іпостасях. Ось декілька словосполучень зі словом political:
political animal — «політична тварина», тобто людина (як правило,
політик) з розвинутими політичними інстинктами. До речі, ще Арістотель в
своєму трактаті «Політика» писав: «Людина за природою — тварина
політична».
political capital див. також political mileage — політичний капітал,
виграш, «навар», зазвичай вживається з негативним відтінком.
political correctness — поняття політичної коректності в останні роки
отримало розповсюдження й в нас. Тому пояснювати його нема особливої
необхідності.
Важливіше знати, чого не слід говорити, аби не вийти за рамки
політично дозволеного в данному суспільстві. Так, у Великобританії, в
усякому разі, до недавнього часу, було не прийнято негативно
висловлюватися про королеву. В Сполучених Штатах давно вже не можна
говорити Negrо (раніше говорили й писали black, а тепер й це не дуже
коректно, самі чорношкірі американці віддають перевагу African American).
Загальний принцип політичної корректності можна сформулювати так: слід
уникати слів й висловлювань, які можуть зачепити ту чи іншу більш-менш
організовану меншість.
political football — об'єкт політичних ігр. Уільям Сефайр наводить
приклад з виступу минулого президента США Гаррі Трумена, який
звинуватив Дуайта Ейзенхауера в тому, що той “used our foreign policy as a
political football”.

Палажченко:
„Мой несистематический словарь”

5
6
 ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
Вправа 1.1
Перекладіть речення на українську мову. Зверніть увагу на особливості
перекладу слів політичної тематики в залежності від контексту.

1. Their policy is to satisfy the customers.

2. It’s a poor policy to promise more than you can do.
3. He was actuated by policy rather than sentiment.
4. The government must evolve new policies to reduce unemployment.
5. The nationalization of industries is not government policy (they do not intend
to do it)
6. What is the company’s policy on employing disabled people?
7. As they say, honesty is the best policy.
8. It’s bad policy to smoke too much.
9. It’s not our policy to reveal our client’s names.
10. The government will not abandon its policy of non-intervention in the
economy.
11. Marshall didn’t go into politics until he was 40.
12. What are your politics?
13. We do not approve of his politics in winning passage of the bill.
14. Try not to get involved in office politics.
15. Politicians are often mentioned in jokes as being people you cannot trust.
16. Washington politicos can’t wait to start slugging.
17. It would be politic to agree with him.

Вправа 1.2.
Перекладіть речення на англійську мову.

1. Багато хто з політиків цього міста тісно співпрацюють з рекетирами.

2. Він не збирається налагоджувати відносини зі своїми політичними
супротивниками.
3. Не варто вести політичні ігри усередині власної партії.
4. Його далекоглядність допоможе вибратись з цієї боргової ями.
5. Політика взаємних поступок — ось єдиний спосіб подолати конфлікт у
країні.
6. Він займався політологією багато років, але так й не досяг успіхів.
7. Стратегія цієї організації очевидна — захопити усі дрібні підприємства
в цьому районі.

7
8. Він занадто завзято займався політикою, саме тому його й вбив
наємний вбивця.

8
 §2. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ СТИЛЬ

Головні риси та функції Мовні засоби Мовленєві жанри

 Функція Синтаксичні особливості * Науковий
пояснення оформлення висловлювання: (монографії,
 Імперсональність  Синтаксична повнота наукові статті,
 Орієнтування на оформлення доповіді)
групового, а не висловлювання * Науково-
індивідуального  Частотне вживання реферативний
адресата. структурних кліше. (анотації, реферати,
 Об’єктивність  Розгорнута система огляди)
 Логічність сполучних елементів * Науково-
 Доступність (союзів, союзних слів і.т.д) довідковий (
 Використання складних довідники)
 Узагальнення
синтагм (словосполучень) з * Навчально-
 Відсторонений
підрядними відносинами. науковий
характер.
(підручники та
 Точність змісту
Лексичні особливості посібники, що
у висловлюванні.
оформлення висловлювань: відрізняються
 Насиченість спеціальними великою
загальновживаними доступністю
термінами. викладу матеріалу,
 Науково-технічний стиль, приймаючи до
як правило, тяжіє до уваги їх дидактичне
засобів, що не мають призначення)
емоційного навантаження
та експресії.
 Проте, для популяризації,
полегшеного сприйняття
часто вживається образна
лексика, порівняння,
аналогії, конструкції
експресивного синтаксису
(питання-відповіді,
паралелізми, повторення,
цитати, невласне-пряма та
непряма мова)

9
 ХАРАКТЕР НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ТЕКСТУ

Головною стилістичною рисою науково-технічного тексту є точний й

виразний виклад матеріалу за майже повної відсутності тих виразних
елементів, які надають емоційну насиченість. Головний акцент робиться на
логічну, а не на емоційно-чуттєву сторону. Автор науково-технічної статті
намагається виключити саму можливість самовільної інтерпретації фактів,
внаслідок чого у науковій літературі майже не зустрічаються такі виразні
засоби, як метафори, метонімії й інші стилістичні фігури, що надають тексту
образного характеру. Автори наукових творів уникають використання цих
виразних засобів, щоб не порушити головного принципу науково-технічної
мови— точності й ясності. Визначний перекладознавець В. Коміссаров
відзначає, що розмовна лексика й образні звороти – звичайне явище в
англійських науково-технічних текстах, й їх поява там не звертає особливої
уваги читачів. Збереження таких лексичних вільностей в перекладі на
російську мову, в якій набагато суворіше пильнується серйозність наукового
стилю, призводить до їх різкого виділення в тексті, створюючи враження
„ненауковості” автора. Зустрівши в серйозній англійській статті про розвиток
автомобільної промисловості таку фразу: “Buick has stolen a march on the rest
of the industry with a cast iron V-6 engine”, перекладач виявить, що російською
мовою в такому тексті не можна написати, що компанія „Бьюік” „обставила”
чи „пошила в дурні” своїх конкурентів, й вибере більш „солідний” варіант на
зразок „випередила”... Під час перекладу англійського тексту перекладач має
якомога точніше передати думку автора, надаючи їй форму властиву
російському науково-технічному стилю й не переносячи в російський текст
специфічних рис англійського оригіналу. З точки зору словникового складу
головна особливість такого тексту полягає в насиченості спеціальною
термінологією, характерною для даної сфери. Термінологічна лексика дає
можливість точно, чітко й економно викласти сутність даного предмету.
Зупинимося на деяких стилістико-граматичних особливостях англійського
тексту, які не властиві стилю української науково-технічної літератури:
а) В англійському тексті переважають особові форми дієслова, тоді як
українському науковому стилю більш властиві безособові звороти,
наприклад:
You might ask why engineers have generally chosen to supply us with a.c.
rather than d.c. for our household needs. — Постає питання, чому для
домашніх потреб як правило використовують змінний, а не постійний
струм.

10
 б) В англійських текстах описового характеру нерідко
використовується майбутній час. Керуючись контекстом, слід перекладати
такі речення не майбутнім, а теперешнім часом, іноді з відтінком
модальності.
Fig. 10 gives a drawing of a bulb; the filament will be seen in the centre. –
На мал. 10 бачимо схему електричної лампи; нитку розжарювання
розташовано у центрі.
в) Особливо часто зустрічаються пасивні звороти, тоді як в українській
мові пасив вживається не так часто.
г) Автори англійської науково-технічної літератури ширше вживають
різні скорочення: d.c. (direct current)— постійний струм, b.p. (boiling point)—
точка кипіння. При перекладі їх слід розшифровувати.
Деякі слова чи висловлювання в англійському тексті містять
невластивий нашій мові образ. При перекладі їх замінюють аналогами.
We have learned to manufacture dozens of construction materials to
substitute iron.
Замість dozen дюжина в нашій мові зазвичай використовується слово
десяток. Тому перекладемо це речення наступним чином.
Ми навчилися виробляти десятки видів будівельних матеріалів, що
замінюють залізо.

ПІДРУЧНИК

До цього типу ми відносимо тексти будь-яких підручників та

посібників, а також тексти спеціальних енциклопедій, побудованих за
тематичним принципом. Перекладати їх доводиться досить часто, а невдачі
перекладача нерідко пов’язані з тим, що він не розібрався у специфіці такого
тексту й надав йому рис виключно наукового чи науково-популярного.
У чому ж полягає ця специфіка? Яка головна помилка перекладача?
Більшість підручників призначено для того, щоб передати читачеві досить
великий об’єм систематизованих знань, підвищити рівень його професійної
компетентності. Адже різниця в рівні компетентності джерела інформації та
реципієнта досить істотна. Власне, джерелом текста підручника є ті ж
спеціалісти, проте, орієнтуючись на особливості читацької аудиторії, вони
адаптують до неї специфіку наукового тексту. Читачу підручника може не
вистачити не тільки професійної, але й вікової компетентності. В цьому
випадку необхідна ще й вікова адаптація: усі знають, що підручники для
дітей написані простіше, аніж підручники для підлітків, а підручники для
підлітків — простіше, аніж підручники для дорослих.
11
 Текст підручника, так само як і науковий текст, вочевидь передає
перш за все когнітивну інформацію. Ми знаходимо в ньому усі ті ж засоби її
передачі, але в спрощеній формі. Розглянемо їх детальніше.
1) Терміни. В підручнику їм властиві усі характерні риси термінів
(однозначність, нейтральність, незалежність від контексту), але кількість їх
менша, й кожен термін вводиться дефіницією. У вузькоспеціалізованих
підручниках (таких, як „Посібник з кардиології для медсестер”) іноді
спостерігається використання професійних жаргонізмів.
2) Загальнонаукова лексика. Її об’єм є досить великим, й до нього
додається значний відсоток лексики загальнонаціональної мови, що не
відноситься до наукового опису.
3) Форми часу. Переважає абсолютний теперішній час.
4) Пасивні конструкції. Їх менше, аніж в науковому тексті. Відповідно,
вище процент активних конструкцій.
5) Неозначено-особові та безособові структури є досить частотними.
6) Складність та різноманітність синтаксичних структур менша, аніж в
наукових текстах.
7) Когезія. Засобів формальної когезії менше, проте рівень
асоціативного зв’язку тексту вище.
8) Щільність інформації. В тексті підручника інформацію розподілено
дещо інакше, аніж в науковому тексті. Допоміжні знакові системи
невербального характеру використовуються тут досить активно (формули,
схеми, малюнки, графіки) — до них, до речі, додаються й ілюстративні
матеріали. А от скорочень зустрічається менше. Тобто, загальномовні
скорочення частотні, а от спеціальні скорочення використовуються рідше.
Інколи частина повідомлення береться у дужки (синтаксична компресія).
9) Складні слова й словотвірні моделі з абстрактною семантикою. Їх,
безумовно, більше в порівнянні з іншими типами тектів, але менше, аніж в
наукових текстах.
10) Графічні засоби логічної організації. Слід зауважити, що їх
кількість більша й різноманітніша, в порівнянні з науковим текстом. До вже
названих можна додати: підкреслення, рамочне оформлення фрагменту
тексту, винесення його на поля. Щоправда, передача саме цих засобів не
викликає в перекладача особливих труднощів.
Емоційна інформація в тексті підручника більш різноманітна, аніж в
науковому тексті. До традиційних засобів, які відображають емоційність
наукової дискусії, іноді додаються емоційно-оцінні засоби, що
використовуються для того, щоб повідомити читача про настановну оцінку
чи, так би мовити, про загальну думку стосовно того, чи іншого явища чи
12
процесу (наприклад, в українській мові: „найбільший”,”найвеличніший”,
„визначний”). Емоційну інформацію несуть також засоби прямого звертання
до читача, що пробуджують його сприйняття когнітивної інформації,
спонукальні речення, риторичні запитання і.т.д. („давайте разом
замислимося/поміркуємо…”, „як ви вважаєте...”)

ВИСНОВКИ ДЛЯ ПЕРЕКЛАДАЧА

Під час перекладу навчального тексту домінантами перекладу, як й в

науковому тексті, залишаються засоби, що забезпечують його об’єктивність,
компактність та логічність, проте варто враховувати, що усі ці засоби
представлено в спрощеному, адаптованому до специфіки реципієнта, вигляді,
й ускладнювати текст та наближати його до наукового неприпустимо.
Додаткових зусиль потребує пошук засобів, які відтворюють емоційну
інформацію оригіналу, зокрема, емоційно-оцінних слів. Одиниця перекладу
— слово; серед відповідників, поряд із однозначними (словарними)
еквівалентами, достатньо розповсюдженими є варіантні аналоги як з
рівноправною варіативністю, так й ті, що залежать виключно від контексту.
Проте, якщо кількість останніх в перекладі занадто збільшити, текст
непомітно перетвориться у науково-популярний!

Вправа 2.1.
Перекладіть текст на українську мову, спираючись на теоретичний матеріал
даного розділу.

THE PUBLIC ATTITUDE TO POLICY

Politicians in Britain do not have a good reputation. To describe

someone who is not a professional politician as a `politician` is to criticize him or
her, suggesting a lack of trustworthiness. It is not that people hate their politicians.
They just regard them with a high degree of suspicion. They do not expect them to
be corrupt or to use their position to amass personal wealth, but they do expect
them to be frequently dishonest. People are not really shocked when the
government is caught lying. The first rule of politics is Never Believe Anything
Until It`s Been Officially Denied.
The British were not always so unenthusiastic. In centuries past, it was a
maxim of gentlemen‫׳‬s clubs that nobody should mention politics or religion in
polite conversation. If anybody did, there was a danger that the conversation would
become too heated, people would become bad-tempered and perhaps violent.
13
However, there has been no real possibility of a revolution or even of a radical
change in the style of government for almost two centuries now. This stability is
now generally taken for granted. Most people rarely see any reason to become
passionate about politics and nobody regards it as a ‘dangerous’ topic of
conversation. They are more likely to regard it as a boring topic of conversation!
However, this lack of enthusiasm is not the same as complete disenchantment.
Three-quarters of the adult population are interested enough in politics to vote at
national elections, even though voting is not compulsory. There is a general feeling
of confidence in the stability and workability of the system.
Yes, Prime Minister is just one of many programs and publications devoted
to political satire. All of them are consistently and bitingly critical. Moreover, their
criticism is typically not about particular policies but is directed at the attitudes of
politicians, their alleged dishonesty and disloyalty, and at the general style of
political life. Given this, you might think that people would be very angry, that
there would be loud demands that the system be cleaned up, even public
demonstrations. Not at all! The last demonstrations about such matters took place
150 years ago. You might also think that the politicians themselves would be
worried about the negative picture that these satires paint of them. Far from it! On
the back cover of the 1989 edition of Yes, Prime Minister there is a tribute from
Margaret Thatcher, the real Prime Minister of the country throughout the 1980s. In
it, she refers to the book`s `closely observed portrayal of what goes on in the
corridors of power` (suggesting it is accurate) and how this portrayal has given her
`hours of pure joy`.
In Britain it is generally accepted that politics is a dirty business, a
necessary evil.
Therefore, politicians make sure that they do not appear too keen to do the
job.

James O`Driscoll. Britain. The

country and its people: an
introduction for learners of
English.

14
 §3. РЕФЕРАТИВНИЙ ПЕРЕКЛАД. СТРУКТУРА Й ЗМІСТ

Реферативний переклад тексту представляє собою викладення головних

думок оригіналу на мові перекладу. Загалом завдання зробити реферативний
переклад супроводжується вказівками стосовно об’єму перекладу
(наприклад, одна сторінка на комп’ютері, розмір шрифту 12, інтервал 1,5).
Професійна діяльність перекладача не обмежується власне перекладом,
тобто створенням тексту задля повноправної заміни іномовного оригіналу.
Перекладач виступає в ролі мовного посередника, який забезпечує
міжмовну комунікацію, передачу змісту оригіналу засобами іншої мови.
Подібне мовне посередництво може відбуватися не тільки через переклад, а й
іншими способами. Зміст іномовного тексту можна переказати, викласти
вибірково, спрощено, узагальнено, анотовано або подати у вигляді реферату.
Усі ці засоби мовного посередництва включають в себе елементи
перекладу, передбачають створення тексту на іншій мові на основі змісту
оригіналу. Степінь їх орієнтованості на оригінал різна й обумовлена самим
характером документу чи конкретною задачею, яка стоїть перед
перекладачем. Термінологічно їх можна назвати різновидами перекладу:
спрощений переклад, реферативний переклад тощо...Проте функції й вимоги
до них відрізняють їх від власне перекладу. Навідміну від перекладу вони
часто іменуються адаптивним транскодуванням чи адаптивним переносом.
Термін „адаптивний” вказує на те, що при цьому зміст оригіналу підлягає
певній модифікації чи переробці.
Найчастіше у своїй практичній діяльності перекладачу доводиться,
окрім повноцінного перекладу, робити спрощений переклад, переклад-
переказ, складати анотації та робити реферати.
Найскладнішим й найрозповсюдженішим різновидом адаптивного
транскодування є створення рефератів іномовних текстів. До таких
документів пред’являють особливі вимоги.
Створення реферату передбачає певну обробку змісту оригінала (іншу
комунікативну цінність документа) й наявність особливої мети, яку має
забезпечувати реферат. Така мета може ставитися, якщо є вказівки стосовно
об’єму реферату (наприклад, не більше одної третьої об’єму оригіналу чи не
більше 2000 друкованих знаків) чи характеру інформації, яку необхідно
відшукати й узагальнити. В жодному разі задача полягає у викладі змісту
оригіналу в скороченій формі на іншій мові.
Реферат можна робити на основі одного джерела (тексту) чи декількох
джерел (обзорні реферати).

15
 Реферати мають стандартну структуру й відрізняються цілим рядом
мовних особливостей. В структурі реферата можна виділити шість головних
розділів.
Перший розділ має включати детальну характеристику джерела, на
основі якого роблять реферат. Тут вказується ім’я автора, назва тексту,
видавництво, місце й час видання, кількість сторінок.
У другому розділі вказується загальна тема чи тематична рубріка
документу.
В третьому розділі формулюється загальна думка тексту. Вона може
бути виражена експліцитно чи імпліцитно. У деяких рефератах цей розділ
може бути відсутнім, але в кожному випадку перекладач має зрозуміти
головний замисел автора тексту й постійно мати його на увазі під час
створення реферату.
Четвертий розділ – це головна частина реферату. В ньому пропонується
короткий й узагальнений виклад тексту, й саме до нього, головним чином,
відносяться загальні вимоги до реферату, мова про них піде нижче. Робота
над цим розділом вимагає особливих прийомів, які майбутні перекладачі
мають опанувати.
У п’ятому розділі реферату можуть міститися висновки, що витікають
зі змісту тексту, до яких приходить автор, чи які можна зробити на основі
вищезазначеного матеріалу. Цей розділ є не завжди: перекладач робить
відповідні висновки, коли вважає це доцільним чи коли цього вимагає
отримане їм завдання.
Шостий розділ є також факультативним, адже він містить коментарі
перекладача, що оцінює степінь новизни й значимості тексту, що
реферується, доцільність аргументів автора, наявність інших робіт з цієї
тематики. Зрозуміло, що такі коментарі можливі лише за умови, що
перекладач є висококваліфікованим спеціалістом у цій області й може дати
самостійну оцінку змісту оригінала.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО РЕФЕРАТУ

Реферат представляє собою текст особливого жанру, що має певні

жанроформуючі особливості. Серед таких рис є узагальнено-відсторонений
характер, лаконізм, підкреслена логічність. Ці особливості викладу
обумовлюють й характер мовних засобів, які регулярно використовуються у
рефераті. Серед головних лінгвістичних особливостей цього жанру можна
виокремити переважання простих речень, неозначено-особових й
безособових форм, прислівникових та дієприслівникових зворотів,
16
обмеження використання різновидів форм часу, переважання пасиву,
термінології та узагальнюючих слів, відсутність суб’єктивно-оцінних
елементів.
Такий характер викладу забезпечується застосуванням спеціальних
методів скорочення матеріалу: компресія та опущення.
Компресія досягається, загалом, наступними прийомами:
1. Генералізація, тобто узагальнений виклад змісту тексту.
Як правило, це досягається послідовним підсумком інформації.
2. Селекція, тобто вибір в самому тексті висловлювань, що підсумовують
певну частину змісту. Такі висловлювання найчастіше можна побачити на
початку чи у кінці абзацу.
3. Синтаксична та лексична компресія — заміна речень й
словосполучень більш короткими зворотами.
Зазвичай, опускають такі елементи тексту, як:
1. Різноманітні повторювання як прямі, так й непрямі, включаючи
різноманітні парафрази, різні способи вираження однієї й тої ж думки.
2. Усілякі подробиці, які деталізують чи ілюструють думку, конкретні
приклади.
3. Так звані стилістичні прикраси: риторичні питання, епітети, метафори.
Успішне зіставлення рефератів вимагає від перекладача володіння
цілою низкою вмінь:
1. Вміння швидко й повно охопити зміст тексту
2. Вміння за невеликий відрізок часу розібратися в тих проблемах, що
розглядаються, шукати й знаходити необхідну інформацію у довідковій
літературі.
3. Вміння оцінити відносну значимість й новизну окремих частин тексту,
виділити головну думку та наміри автора.
4. Вміння чітко висловлювати свої думки, уникаючи многослів’я,
повторів.

Вправа 3.1.
Перекладіть текст на українську мову, спираючись на теоретичний матеріал
даного розділу.

THE STYLE OF DEMOCRACY

The British are said to have a high respect for the law. Although they may
not have much respect for the present institutions of the law, this reputation is more
or less true with respect to the principle of law. Of course, lots of crimes are
17
committed, as in any other country, but there is little systematic law-breaking by
large sections of the population. For example, tax evasion is not the national
pastime that it is said to be in some countries.
However, while 'the law' as a concept is largely respected, the British are
comparatively unenthusiastic about making new laws. The general feeling is that,
while you have to have laws sometimes wherever possible it is best to do without
them. In many aspects of life the country has comparatively few rules and
regulations. This lack of regulation works both ways. Just as there are
comparatively few rules telling the individual what he or she must or must not do
so there are comparatively few rules telling the government what it can or cannot
do. Two unique aspects of British life will make this clear.
First, Britain is one of the very few European countries whose citizens do
not have identity cards. Before the 1970s, when tourism to foreign countries
became popular (and so the holding of passport became more common), most
people in the country went through life without ever owning a document whose
main purpose was to identify them. British people are not obliged to carry
identification with them. You do not even have to have your driving license with
you in your car. If the police ask to see it, you have twenty-four hours to take it to
them!
Second, and on the other hand, Britain is also the only country in Western
Europe without a Freedom of Information Act. There is no law which obliges a
government authority or agency to show you what information it has collected
about you. In fact it goes further than that. There is a law (called the Official
Secrets Act) which obliges many government employees not to tell anyone about
the details of their work. It seems that in Britain, both your own identity and the
information which the government has about your identity are regarded as, in a
sense, private matters.
These two aspects are characteristic of the relationship in Britain between
the individual and the state. To a large degree, the traditional assumption is that
both should leave each other alone as much as possible. The duties of the
individual towards the state are confined to not breaking the law and paying taxes.
There is no national service (military or otherwise); people are not obliged to vote
at elections if they can't be bothered; people do not have to register their changes
of address with any government authority when they move house.
Similarly, the government in Britain has a comparatively free hand. It would
be correct to call the country 'a democracy' in the general accepted sense of this
word. But in Britain this democracy involves less participation by ordinary citizens
in governing and lawmaking than it does in many other countries. There is no
concept of these things being done 'by the people'. If the government wants to
18
make an important change in the way that the country is run - to change for
example, the electoral system or the powers of the Prime Minister - it does not
have to ask the people. It does not even have to have a special vote in Parliament
with an especially high proportion of MPs in favor. It just needs to get Parliament
to agree in the same way as for any new law.
In many countries an important constitutional change cannot be made
without a referendum in which everybody in the country has the chance to vote
'yes' or 'no'. In other countries, such as the USA, people often have the chance to
vote on particular proposals for changing laws that directly affect their everyday
life, on smoking in public places or the location of a new hospital, for example.
Nothing like this happens in Britain. There has only been one countrywide
referendum in British history (in 1975, on whether the country should stay in the
European Community). In Britain democracy has never meant that the people have
a hand in the running of the country; rather it means that the people choose who is
to govern the country, and let them get on with it!

Вправа 2.1.
Перекладіть текст на українську мову. Зверніть увагу на стилістичні
особливості тексту.

THE STYLE OF POLITICS

Despite recent changes such as the televising of Parliament, political life in

Britain is still influenced by the traditional British respect for privacy and love of
secrecy. It is also comparatively informal. In both Parliament and government
there is a tendency for important decisions to be taken, not at official public
meetings, or even at prearranged private meetings, but at lunch, or over drinks, or
in chance encounters in the corridors of power. It used to be said that the House of
Commons was "the most exclusive club in London". And indeed, there are many
features of Parliament which cause its members (MPs) to feel special and to feel a
special sense of belonging with each other, even among those who have radically
opposed political philosophies. First, constitutional theory says that Parliament has
absolute control over its own affairs and is, in fact, the highest power in the land.
Second, there are the ancient traditions of procedure. Many of these serve to
remind MPs of a time when the main division in politics was not between this
party and that party but rather between Parliament itself and the monarch. Even the
architecture of the Palace of Westminster (the home of both Houses of Parliament)
contributes to this feeling. It is so confusing that only 'insiders' can possibly find
their way around it.
19
 These features, together with the long years of political stability, have led to
a genuine habit of co-operation among politicians of different parties. When you
hear politicians arguing in the House of Commons or in a television studio, you
might think that they hate each other. This is rarely the case. Often they are good
friends. And even when it is the case, both normally see the practical advantage of
co-operation. The advantage is that very little time is wasted fighting about how
political business is to be conducted fairly. For example, the order of business in
Parliament is arranged by representatives of the parties beforehand so that enough
time is given for the various points of view to be expressed. Another example is
television advertising. By agreement, political parties are not allowed to buy time
on television. Instead, each party is given a strict amount of time, with the two
biggest parties getting exactly equal amounts. A very notable example is the
system of "pairing" of MPs.
THE PAIRING SYSTEM
The pairing system is an excellent example of the habit of cooperation
among political parties in Britain. Under this system, an MP of one party is 'paired'
with an MP of another party. When there is going to be a vote in the House of
Commons, and the two MPs know that they would vote on opposite sides, neither
of them bother to turn up for the vote. In this way, the difference in numbers
between one side and the other is maintained, while the MPs are free to get on with
other work. The system works very well. There is never any 'cheating'.

20
 §4. CУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ТЕКСТИ

Навідміну від нейтральної мови науково-технічного тексту, мова

суспільно-політичних статей часто емоційно насичена, що в певній мірі
наближує його до мови художньої літератури. Окрім цього, цей різновид
публіцистики має певну політичну направленість.
Суспільно-політичний текст має цілу низку характерних лексико-
синтаксичних рис, що відрізняють його від інших.
а)Якщо лексичною основою науково-технічного тексту є технічна
термінологія, то суспільні тексти насичені спеціальними термінами,
пов’язаними з політичним й державним життям. Ми зустрічаємо назви
політичних партій, державних діячів, організацій. Наприклад:
House of Commons Палата общин

Trades Union Congress Конгресс тред-юніонів

Security Council Рада безпеки

Electoral campaign Виборча кампанія

mission of good will місія доброї волі

cold war холодна війна та ін.

Часто вживаються фразеологічні одиниці, що носять характер

мовленнєвих штампів, наприклад:
on the occasion of З нагоди

by the decision of Згідно рішенню

б)Використання конструкцій типу "дієслово+that" при викладі чужого

висловлювання, коментарів політичних діячів, наприклад:
The paper argues that this decision will seriously handicap the country's economy.

Газета вважає, що це рішення дуже негативно позначиться на економіці

країни.

в)Вживання фразеологічних одиниць типу "дієслово+іменник", наприклад:

21
 to have a discussion замість to discuss

to give support замість to support

to give recognition замість to recognize

г)Широке вживання безособових зворотів:

it is officially announced Офіційно оголошено,

that … що ...

it is reported that … Повідомляють, що

Вправа 4.1.
Перекладіть тексти на українську мову.

NAPOLEONIC PLANS

The State Duma on Friday approved President's proposal to end the election
of regional governors by popular vote, a move seen as a key part of his drive to
centralize state power.
In a separate vote that critics have slammed as muzzling political dissent, the
Duma passed a law significantly raising the hurdles for registering political parties.
The Duma voted 358-62, two abstentions, in the third and final reading for
the bill on gubernatorial elections. Now the bill moves to the Federation Council
and to the President for his signature. The draft law has been criticized at home
and abroad as a step back from democracy.
It would give the president the right to appoint governors, who would then
be confirmed by regional legislatures.
The other measure would do away with direct elections of Duma lawmakers
from individual electoral districts, instead filling the 450-seat chamber through
voting on party lists.

MONITORS CRITICIZE UKRAINIAN POLL

Bigger than France, and right on Russia's doorstep, Ukraine lies on a

geopolitical fault line between East and West. Ukraine has played an active part in
22
NATO's Partnership for Peace programme and has declared EU membership to be
a strategic objective. Experts say the new run-off will decide whether Ukraine
moves closer to the West or towards Moscow. The bitter election marathon is
heading for its climax, with a re-run of the disputed second round set for 26
December. Hours after campaigning officially came to an end. The IEOM* reports
that harassment was greater than it had been in the first round of voting the
previous month, and worst in central and eastern Ukraine. These regions appear to
be more strongly pro-government. International observers had also been concerned
about the opportunities for fraud associated with home voting, but officials say
Sunday's vote will go ahead as planned. Anyone who cannot get to a polling
station for health reasons on Sunday will now be able to vote, provided they inform
their regional election commissions by 18:00 GMT on Saturday.
Open to tampering
The IEOM says the election was "compromised by significant shortcomings"
including: the inability of the local state executive to produce accurate voting lists,
a lack of transparency in the tabulation of the first round results, the reluctance of
the Central Election Commission (CEC) to grant relief on complaints, thus
impeding legal redress.
* the International Election Observation Mission, which had 563 observers in
Ukraine. They were sent by the Organisation for Security and Co-operation in
Europe (OSCE), the EU parliament, the Council of Europe and NATO.

Вправа 4.2.
Перекладіть тексти на українську мову.

ATHENS.

In the toughest election contest since democracy was restored in 1974,

Greece's governing Pan-Hellenic Socialist Movement (PASOK) won its third term
in office, beating the conservative New Democracy Party by just one percentage
point. Although Prime Minister Costas Simitis described his victory as “greater
than numbers”, it was not the ringing endorsement he wanted when he called an
early election, saying he needed a new mandate to negotiate Greece's entry into
European Economic and Monetary Union later this year. New Democracy leader
Costas Karamanlis claimed the result gives his party new leverage in Parliament.
“It's obvious the government cannot proceed without our consent,” he said.

23
 LIMA.

Peruvian President Alberto Fujimori, running for a controversial third term

in office, was forced into a second round run-off against his close rival, shoe-shine
boy-turned-US-educated economist Alejandro Toledo, after he narrowly failed to
win a simple majority of 50% plus one vote. Independent monitors said that a
second round was necessary to restore confidence in an electoral process that had
been marred by accusations of irregularities.
Allegations that the government planned to rig the vote to secure an outright
win for Fujimori had sparked demonstrations across the country, and Toledo
threatened to reject official results if they did not lead to a second round, which is
likely to be held by the end of May.

Вправа 4.3.
Ознайомтесь з текстом, поданим нижче. Випишіть слова та словосполучення,
що входять до тематичного поля elections. Подібний розширений глосарій
стане у нагоді при подальшому перекладі суспільно-політичних текстів про
вибори.

Elections

The electoral system used in Britain doesn’t seem to add up. In the 1992
election, the Conservative Party received less than half of the votes but won
slightly more than half of the seats in the House of Commons. The Labour Party
also got a disproportionately large number of seats in relation to votes. The Liberal
Democratic party, on the other hand, did very badly out of the system. One in
every six people voted for it, but it won only one in thirty of the seats in the
Commons. It got fewer seats than the combined total of the smaller parties even
though it received five times as many votes. On average, it took about seven times
as many votes to elect a Liberal Democrat MP as it did to elect a representative of
any other party. What’s going on?
Is there a conspiracy against the Liberal Democrats? No, there isn’t. As is
often the case with British Institutions, the apparently illogical figures are the result
of the history.

The system

Unlike in any other country in the world, the system of political

representation that is used in Britain evolved before the coming of democracy. It
24
also evolved before national issues became more important to people than local
ones. In theory, the House of Commons is simply a gathering of people who each
represent a particular place in the kingdom. Originally, it was not the concern of
anybody in government as to how each representative was chosen. Not until the
nineteenth century were the laws passed about how elections were to be conducted.
The system was in place before the development of modern political parties.
These days nearly everybody votes for a candidate because he or she belongs
to a particular party. But the tradition remains that an MP is first and foremost a
representative of a particular locality. The result of this tradition is that the
electoral system is remarkably simple. It works like this. The country is divided
into a number of areas of roughly equal population, known as constituencies.
Anybody who wants to be an MP must declare himself or herself as a candidate in
one of these constituencies. On polling day (the day of the election), voters go to
polling stations and are each given a ballot paper with the names of the candidates
for that constituency (only) on it. Each voter than puts a cross next to the name of
one candidate. After the polls have closed, the ballot papers are counted. The
candidate with the largest number of crosses next to his/her name is the winner and
becomes the MP for constituency.
And that’s the end of it. There is no preferential voting (if a voter chooses
more than one candidate, the ballot paper is ‘spoiled’.
At the 1992 election, there were 651 constituencies and 651 MPs were
elected.
It was called a general election, and of course control of the government
depended on it, but in formal terms it was just 651 separate elections going on at
the same day. In fact, the system is called ‘first-past-the-post system (an allusion to
horse racing).

Formal arrangements

In practice, it is the government which decides when to hold an election. The

law says that an election has to take place at least every five years. However, the
interval between elections is usually a bit shorter than this. A party in power does
not normally wait until the last possible moment. In 1983 and 1987, for example,
the Conservative government called elections after only four years. When a party
has a very small majority in the House of Commons or no majority at all, the
interval can be much shorter. After the date of an election has been fixed, people
who want to be candidates in a constituency have to deposit one thousand pounds
with the Returning Officer (the person responsible for the conduct of the election

25
in each constituency). They get this money back if they get 5% of the votes or
more.
The local associations of the major parties will have already chosen their
candidates and will pay the deposits for them. However, it is not necessary to
belong to a party to be a candidate. It is a curious feature of the system that, legally
speaking, parties do not exist. That is to say, there is no written law which tries to
define them or regulate them. The law allows candidates, if they wish, to include a
short ‘political description’ of themselves on the ballot paper. In practice, of
course, most of these descriptions simply state ‘Conservative’, ‘Labour’ or ‘Liberal
Democrat’. To be eligible to vote, a person must be at least eighteen years old and
be on the electoral register. This is compiled every year for each constituency
separately. People who have moved house and have not had time to get their names
on the electoral register of their new constituency can arrange to vote by post.
Nobody, however, is obliged to vote.

The campaign

British elections are comparatively quiet affairs. There is no tradition of

large rallies or parades as there is in the USA. The campaign reflects the contrast
between the formal arrangements and the political reality. Formally, a different
campaign takes place in each constituency. Local newspapers give coverage to the
candidates. The candidates themselves hold meetings; party supporters stick up
posters in their windows; local party workers spend their time canvassing*. The
amount of money that candidates are allowed to spend on their campaigns is
strictly limited. They have to submit detailed accounts of their expenses for
inspection. Any attempt to influence voters improperly is outlawed. But the reality
is that all these activities and regulations do not usually make much difference.
Nearly everybody votes for a candidate on the basis of the party which he or
she represents, not because of his/her individual qualities or political opinions.
It is at a national level that a real campaign takes place. The parties spend
millions of pounds advertising on hoardings and in newspapers. By agreement,
they do not buy time on television as they do in the USA. Instead, they are each
given a number of strictly timed ‘party political broadcasts’. Each party also holds
a daily televised news conference. All of this puts the emphasis on the national
party personalities rather than on local candidates. Only in the ‘marginal’—
constituencies where only a small shift in voting behavior from last time would
change the result — might the qualities of an individual candidate, possibly affect
the outcome.

26
 Polling day

General elections always take place on Thursday. They are not public
holidays. People have to work in the normal way, so polling stations are open from
seven in the morning till ten at night to give everybody the opportunity to vote.
The only people who get a holiday are schoolchildren whose schools are being
used as polling stations.
Each voter has to vote at a particular polling station. After being ticked off
on the electoral register, the voter is given a ballot paper. Elections on the British
mainland are normally fairly conducted. Northern Ireland, however, is a rather
different story. There the political tensions of so many years have had a negative
effect on democratic procedures. Matters have improved since 1960s, but the
traditional, albeit joking, slogan in Ulster on polling day is ‘vote early and vote
often’ — that is, try to vote as many times as you can by impersonating other
people.
After the polls close, the marked ballot papers are taken to a central place in
the constituency and counted. The Returning Officer then makes a public
announcement of the votes cast for each candidate and declares the winner to be
the MP of constituency. This declaration is one of the few occasions during the
election process when shouting and cheering may be heard.

The evolution of the electoral system

1832—The Great Reform Bill is passed.
Very small boroughs, where electors can easily be persuaded who to vote for, are abolished.
Seats are given to large new towns such as Birmingham and Manchester, which have until now
been unrepresented in Parliament.
The franchise is made uniform throughout the country although differences between rural and
urban areas remain. It depends on the value of property owned
1867—the franchise is extended to include most of the mail workers in towns.
1872—the secret ballot is introduced (Until now, voting has been by a show of hands).
1884—the franchise is extended to include male rural labourers.
1918—Women over the age of 30 are given the right to vote.
1928—Women are given the franchise on the same basis as man. All adults over the twenty one
now have the right to vote.
1969—the minimum voting age is lowered to eighteen and candidates are now allowed to enter
a’ political description’ of themselves next to their names on the ballot paper. Until now, the
only information about a candidate that has been allowed on the ballot paper was his or her
address.

27
*Canvassing
This is the activity that occupies most of the time of local party workers during an
election campaign. Canvassers go from door to door, calling on as many houses as possible and
asking people haw they intend to vote. They rarely make any attempts to change people’s minds,
but if a voter is identified as ‘undecided’, the party candidate might later attempt to pay a visit.
The main purpose of canvassing seems to be so that, on election day, transport can be
offered, if needed to those who claim to be supporters. It also allows party workers to estimate
how well they are doing on election day. They stand outside polling stations and record whether
their supporters have voted. If it looks as if these people are not going to bother to vote, party
workers might call on them to remind them to do so. Canvassing is an awful lot of work for very
little benefit. It is a kind of electoral ritual.

Election night

The period after voting has become a television extravaganza. Both BBC
and ITV start their programs as soon as voting finishes. With millions watching,
they continue right through the night. Certain features of these ‘election specials’,
such as the ‘swingometer’*, have entered popular folklore.
The first excitement of the night is the race to declare. It is a matter of local
pride for some constituencies to be the first to announce their result. Doing so will
guarantee that the cameras will be there to witness the event. If the count has gone
smoothly, this usually occurs at around 11.30 p.m. By midnight, after only a
handful of results have been declared, experts (with the help of computers) will be
making predictions about the composition of the newly elected House of
Commons. Psephology (the study of voting habits) has become very sophisticated
in Britain so that, although the experts never get it exactly right, they can get pretty
close.
By two in the morning at least half of the constituencies will have declared
their results and, unless the election is a very close one (as, for example, in 1974
and 1992), the experts on the television will now be able to predict with confidence
which party will have a majority in the House of Commons, and therefore which
party leader is going to be the Prime Minister.
Some constituencies, however, are not able to declare their results until well
into Friday afternoon. This is either because they are very rural (mostly in Scotland
or Northern Ireland), and so it takes a long time to bring all the ballot papers
together, or because the race has been so close that one or more ‘recounts’ have
been necessary. The phenomenon of recounts is a clear demonstration of the
ironies of the British system. In most constituencies it would not make any
difference to the result if several thousand ballot papers were lost. But a few, the
result depends on a handful of votes. In these cases, candidates are entitled to
28
demand as many recounts as they want until the result is beyond doubt. The record
number of recounts is seven (and the winner won by just three votes!).

*The swingometer
This is a device used by television presenters on election night. It indicates the
percentage change of support from one party to another party since the previous election – the
‘swing’. Individual constituencies can be placed at certain points along the swingometer to show
how much swing is necessary to avenge the party affiliation of their MPs. The swingometer was
first made popular by Professor Robert McKenzie on the BBC’s coverage of the 1964 election.
Over the years, it has become more colourful and complicated. Most people enjoy it but say they
are confused by it!

The great television election show!

British people are generally not very enthusiastic about politics. But that does not stop
them enjoying a good political fight. Notice the images of sport and of generals planning a
military campaign in this extract from the Radio Times from just before the 1992 general
election.
What a night it’s going to be! As in all the best horse races there is no clear favorite. Not
since 1974 have the two main parties been so closely matched. We may even keep you up all
night without being able to tell you who’s won...
On BBC1’s ‘Election 92’, I’ll have a whole array of electronic wizardry – including our
Battleground – to help explain and illustrate what is shaping the new Parliament.
Over 30 million people will have voted by 10 p.m. on the Thursday, but the decisive
verdict will be pronounced by the five million people who vote in the marginal seats – and these
are the ones we feature in our Battleground.
Labour’s aim is to colour the seats on the Battleground red. The Conservatives’ task is to
keep them blue…
So sit back in your armchair and enjoy the excitement.

Recent results and the future

Throughout the second half of the twentieth century, the contest to form the
government has effectively been a straight fight between the Labour and
Conservative parties. As a general rule, the north of England and most of the inner
areas of English cities return Labour MPs to Westminster, while the south of
England and most areas outside the inner cities have a Conservative MP. Which of
these two parties forms the government depends on which one does better in the
suburbs and large towns of England.
Scotland used to be good territory for the Conservatives. This changed,
however, during the 1980s and the vast majority of MPs from there now represent
Labour. Wales has always returned mostly Labour MPs. Since the 1970s, the

29
respective nationalist parties in both countries have regularly won a few seats in
Parliament.
Traditionally, the Liberal party was also relatively strong in Scotland and
Wales (and was sometimes called the party of the ‘Celtic fringe’). Its modern
successor, the Liberal Democratic party, is not so geographically restricted and has
managed to win seats (although only a few) all over Britain, with a concentration
in the south-west of England.
Northern Ireland always has the same proportion of Protestant Unionist MPs
and Catholic Nationalist MPs (since the 1970s, about two-thirds the former, a third
the latter). The only element of uncertainty is how many seats the more extremist
(as opposed to the more moderate) parties will win on either side of this invariant
political divide.
In the fourteen elections from 1945 to 1992, the Conservatives were
generally more successful than Labour. In only five elections did Labour achieve a
parliamentary majority and in three of them the majority was so small that if they
had lost a few by-elections* they would have lost their majority. In the same
period, the Conservatives won a majority eight times, nearly always comfortably.
Despite this imbalance, nobody, until recently, voiced the opinion that Britain was
in danger of becoming a ‘one-party-state’. Whenever the Conservatives were in
power, the Labour party always looked like a realistic alternative government with
a possibility of winning the next election. In this situation, politicians had few
thoughts about changing the system or seeking a regrouping of political forces.
However, in the 1992 election the Conservatives won for the fourth time in a
row, the first time this had been achieved for more than 160 years. Moreover, they
achieved it in the middle of an economic recession. This made many people
wonder whether Labour had a realistic chance of ever winning again. It looked as
if the swingometer’s pendulum had stuck on the right. Labour’s share of the total
vote has gradually decreased in the last four decades while support for the third
party has grown since the early 1970s. Many sociologists believe this trend to be
inevitable because Britain has developed a middle-class majority (as opposed to its
former working-class majority). Many people have become worried about this
situation. It is considered to be basic to the British system of democracy that power
should change hands occasionally. Moreover, it is obviously not good for the
United Kingdom when two distinct parts of it, Scotland and Wales, regularly vote
overwhelmingly against the government.
Therefore, it is possible that there will be a major reorganization of British
politics in the near future. One possibility is a change in the electoral system.
Support for some form of proportional representation, as used throughout Europe,
is growing. Such a change would at least offer Labour a share in a coalition
30
government. Another possibility is that Labour might enter a formal union with the
Liberal Democrats, so that together they have a realistic possibility of defeating the
Conservatives. However, people have seen things this way before (for instance in
1959, after the Conservatives had won three elections in a row), only to find the
old familiar pattern surviving. In early 1996, opinion polls were suggesting that
labour had an excellent chance of winning the next election on its own.

By-elections
Whenever a sitting MP can no longer fulfill his or her duties, there has to be a special
new election in the constituency which he or she represents. (There is no system of ready
substitutes). These are called by-elections and can take place at any time. They do not affect who
runs the government, but they are watched closely by the media and the parties as indicators of
the current level of popularity (or unpopularity) of the government.
A by-election provides the parties with an opportunity to find a seat in Parliament for one
of their important people. If a sitting MP dies, the opportunity presents itself, if not, an MP of the
same party must be persuaded to resign.
The way an MP resigns offers a fascinating example of the importance attached to
tradition. It is considered wrong for an MP simply to resign; MPs represent their constituencies
and have no right to deprive them of this representation. So the MP who wishes to resign applies
for the post of ‘Steward of the Chiltern Hundreds’. This is a job with no duties and no salary.
Technically, however, it is ‘an office of profit under the Crown’ (i.e. a job given by the monarch
with rewards attached to it). According to ancient practice, a person cannot be both an MP and
hold a post of this nature at the same time because Parliament must be independent of the
monarch. (This is why high ranking civil servants and army officers are not allowed to be MPs).
As a result, the holder of this ancient post is automatically disqualified from the House of
Commons and the by-election can go ahead!

Radio Times, April 1992.

31
 §5. ПЕРЕКЛАД ПУБЛІЦИСТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ (ГАЗЕТНО-
ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ СТИЛЬ)

Переклад публіцистики сполучається з цілою низкою перекладацьких

проблем. Публіцистичні тексти включають в себе не тільки спеціальні
терміни, але й елементи полеміки. Автор завжди є виразником перш за все
власної думки й перед перекладачем стоїть задача передати цю інформацію.
Публіцистика передбачає використання різноманітного матеріалу з різних
областей науки й техніки, а також із художньої літератури. Саме тому
існують проміжні, комбіновані типи текстів: науково-публіцистичний та
художньо-публіцистичний. При перекладі тексту, що відноситься до
публіцистичного стилю треба звернути увагу на дві характеристики :
1)Денотативну
2)Експресивну
Денотативна характеристика пов’язана з передачею інформації.
Експресивна характеристика має зв’язок з передачею відношення до того чи
іншого факту, особи чи події. Отже специфічною рисою публіцистичного
стилю є логічність висловлювання й, одночасно, образність мови.
Крім того, слід зауважити, що текстам цього стилю властива:
*лаконічність викладу при інформативній насиченості; наявність суспільно-
політичної лексики і фразеології, переосмислення лексики інших стилів
(зокрема, термінологічної) для цілей публіцистики;
*уведення, зі стилістичною метою, метафор, алегорій, історизмів, архаїзмів,
неологізмів та ін. й зв’язана з цим розмаїтість ресурсів словотвору.
*використання зображувально-виразних засобів мови, зокрема засобів
стилістичного синтаксису (риторичні питання і вигуки, паралелізм побудови,
еліпс, повтори, інверсія і т.д.).
* висока алюзійність. Виражається це в тому, що автор використовує
приховане чи явне цитування з відомих творів, кінофільмів, пісень...
*Особливу роль в подібних текстах грають так звані модні слова. Це можуть
бути як слова, що мають іншомовне походження („маргінальний”, „офіс”) так
й ті, що розширили свій діапазон сполучення з іншими словами („стилістика
меблів”, „стилістика автомобілів”).
Перекладачеві, який працює з публіцистичним текстом необхідно
дотримуватися наступних правил:
1) При перекладі слід уникати зайвих слів. До таких слів, безумовно, не
можна відносити ключові слова, що несуть головний зміст, а також
слова, які передають емоційно-експресивний пафос тексту.

32
 Слід особливу увагу звертати на переклад реалій, термінів, політичних
течій, партій, установ. Керуватися слід правилами, які властиві мові
перекладу, а не оригіналу.
В газетно-інформаційному стилі дуже широко вживаються власні
назви, імена, що роблять повідомлення більш конкретним описуючи якісь
події на певній місцевості, або тих, що стосуються певних людей або
установ. Через це у рецептора мають бути певні попередні знання, що
дозволить йому пов’язати назву з предметом чи об’єктом, що називається.
Так, наприклад, будь-якому американському читачу добре відомо, що Amtrak
–це залізнична компанія, або Frick Collection- художній музей в м.Нью-Йорк.
2) Часто публіцистичний твір буває особливо образним, яскравим й
динамічним завдяки особливій авторській стилістиці, яка передає
настрій автора, його думки.
При перекладі необхідно підбирати аналогічні образні засоби, щоб
дати можливість читачеві відчути настрій оригіналу.
3) Якщо при роботі над текстом зустрічаються складні лекичні
конструкції їх інколи можна видозмінити. Нерідко складні речення з
багатьма підрядними при перекладі тільки ускладнюють зміст тексту.
В цьому разі перекладач може дещо трансформувати текст, звісно,
зберегаючи головні риси вихідного матеріалу.
5)Нерідко при перекладі необхідна експресивно-стилістична адаптація.
Інколи та чи інша метафора чи фразеологізм, які є своєрідними штампами
для вихідної мови в мові перекладу можуть стати чимось незвичним й
незрозумілим. Саме тому при перекладі іноді необхідна заміна, на ту
одиницю, яка містить більш підходящий образ.
6)Ще одна визначна риса публіцистичних матеріалів — наявність іронії.
Це досягається за допомогою використання лексики високого стилю в
нейтральному чи близькому до розмовного контекстах. Перекладачеві
доведеться підшукати серед варіантних відповідників такі, які
контрастують за тим самим принципом.
7) Особливістю американських газет є, звичайно, заголовки газетних
матеріалів. Автори статей докладають максимум зусиль аби заголовок їх
статті складався з якомога меншої кількості слів, при цьому передавав
інформацію про яку йдеться і привертав до себе увагу читача. Так аби
читач побачивши заголовок вже був зацікавлений придбати газету і
прочитати саме ту статтю, заголовок якої йому видався цікавим з
інформаційної точки зору. Перекладач має розуміти зміст газетного
заголовку та вміти правильно його передати з мови оригіналу на мову
перекладу. Адже для заголовків американських газет характерним є і те,
33
 що заголовок може мати подвійний зміст, так як комбінація слів
підбирається таким чином, що за змістом можна зробити абсолютно
протилежні переклади,тому дуже важливо відчувати цей нюанс.
Наприклад заголовок Milk drinkers are turning to powder можна
перекласти як “ Люди, що п’ють молоко, перетворюються на порошок” ,
хоча, звичайно, правильно перекласти необхідно як Люди, які полюбляють
молоко, починають вживати сухе молоко.
Взагалі, так як автори статей намагаються привернути увагу читача і
зробити так, щоб він таки прочитав сам матеріал, то заголовки часто не
передають зміст статті, а навпаки, бувають зовсім в незначній мірі пов’язані з
нею.Тому основна інформація знаходиться у підзаголовку. Це значно
полегшує роботу перекладача, адже, як ми вже зазначили вище, не завжди
вдається перекладачу перекласти газетний заголовок з першого погляду, так
як або бракує інформації, або заголовок можна перекласти декількома,
абсолютно не поєднаними між собою за змістом, способами.
При перекладі англійських заголовків перекладач має враховувати, що
для американських газет характерними є дієслівні заголовки : BOB DORREL
IS DEAD. FLOODS HIT FLORIDA. Для української преси дієслівні заголовки
не є характерними і перекладач має це враховувати при перекладі. На
українську мову вищенаведені заголовки будуть перекладатись як “Смерть
Боба Доррела. Повінь у Флориді.”. Іноді буває важко при перекладі уникнути
дієслова, наприклад воно буде зберігатись, якщо заголовок буде складатись з
питального речення : WILL PRICE CURBS BOOST EXPORTS? На українську
цей заголовок можна перекласти “Чи підвищить рівень експорту зниження
цін?”
Загалом, говорячи про переклад публіцистичних матеріалів, можна
стверджувати, що не достатньо знати дві мови, щоб успішно перекладати з
однієї на іншу. Під час роботи над такими текстами необхідно знати різні
закономірні відповідності між конкретною парою мов. Саме тому, мови слід
вивчати у зіставному плані. Перекладачу слід звертати увагу на те, які
відповідники можна встановити між лексичними одиницями, граматичними
конструкціями, між стилістичними особливостями.

НЕОЛОГІЗМИ ЯК ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКА
СЛОВОТВОРЧІСТЬ Й СПОСОБИ ЇХ ВІДТВОРЕННЯ В ПЕРЕКЛАДІ

Ці лексичні одиниці зустрічаються в сучасній публіцистиці особливо

часто. Неологізми— це нові слова, які з’являються в мові, та нові значення,
які виникають у вже існуючих слів. Обидва випадки представляють значні
34
труднощі при перекладі, адже перекладач має вловити нове значення й
передати його в перекладі, враховуючи особливості контексту. Поява
неологізмів обумовлена розвитком науки й техніки та інших сфер людської
діяльності. Словники фіксують лише деякі неологізми. Для цього є певні
причини. По-перше, деякі лексикографи не можуть передбати скільки
„проживе” той чи інший неологізм, а отже, нащо фіксувати „слова-
одноденки”. По-друге, люди можуть відмовитись вживати те чи інше нове
слово, коли старе цілком передає зміст того, чи іншого поняття тощо. Та
попривсе, слід зазначити, що суспільство не може жити без нових слів та
понять. Вони грають не тільки змістовну роль, але й допомагають людині
бути оригінальною, дозволяють показати, що ти ідеш „у ногу з часом”. Тобто
постає вже питання стилю комунікаії, а не тільки лексична проблема.
Існує декілька способів утворення неологізмів:
1) Використання продуктивних суфіксів:
craftsmanship—мистецтво впливу на масси.
Bangdom—організований бандитизм
Itemize—розглядати по пунктам
2) Утворення неологізмів шляхом складення двох та більше слів:
know-how—ноу-хау
has been—політичний діяч, що втратив свій вплив.
Shut-down—ліквідація заводу
3) Переосмислення вже існуючих слів. Так слово egg набуло ще
значення „авіабомба”, а summit—зустріч на найвищому рівні. Ще один
приклад. Медичний термін domino означає таку операцію, коли пацієнту А
пересаджують нове серце й легені пацієнта В. Така назва пов’язана з
переосмисленням назви гри—доміно, де гральні предмети поділено на дві
рівні частини.
4) Запозичення з інших мов: tranche (фр)—транш (кількість сегментів
на яке ділиться ціле, частина кредитної лінії). Займи Міжнародного
Валютного Фонду зазвичай виділяються траншами.
5) Різноманітні види скорочення: scuba—скуба, дихальний апарат для
плавання під водою. Скороч. Від self-contained underwater breathing
apparatus.
6) Конверсія, тобто утворення однієї частини мови з іншої.
The gap is to be bridged in the near future. – Цей розрив слід подолати
якнайшвидше. (to bridge—букв. перекинути міст, з’єднати мостом).
Якої ж стратегії слід дотримуватися перекладачу, коли він зустрічається
з неологізмом? Аналіз перекладів неологізмів переконує нас в тому, що, по-

35
перше найпоширенішим є переклад шляхом знаходження відповідного
аналога в іншій мові. Наприклад, to cop out—пасувати (перед чимось).
Другий спосіб — це переклад шляхом транскрипції та транслітерації.
Це найкоротший варіант. Так, steel lobby ми передаємо як лоббі
сталеливарних компаній. Це накоротший варіант. Переклад-тлумачення—
група осіб, які в кулуарах Конгресу намагаються тиснути на членів Конгресу
в інтересах володарів сталелітейних компаній, навряд чи можна вважати
вдалим. Хоча інколи без роз’яснення не обійтись. Action painting—школа
абстрактного живопису, що використовує прийоми розбризкування фарб.
Mr.Big виконавчий віце-президент нафтової компанії.
Третій спосіб — метод калькування. Наприклад, ”hot oil”—„гаряча”
нафта (тобто та, що видобувається з перевищенням норми)

ІЛЮСТРАТИВНИЙ БЛОК

Вправа 5.1.
Розгляньте приклади аналізу та перекладу неологізмів. Які способи
перекладу неологізмів було застосовано?

1. Jet propelled planes consume enormous quantities of propellant.

В цьому реченні ми зустрічаємо нове слово propellant, якого нема в
словнику й значення якого необхідно встановити. Виділяємо в слові суфікс -
ant й знаходимо початкову форму propel. Шукаємо в словнику значення
слова propel в якості дієслова: продвигати вперед, приводити в рух.
Враховуючи, що суфікс -ant утворює іменник від дієслова, визначаемо
приблизне значення слова propellant як: те, що призводить до руху.
Виходячи з контексту, підбираємо варіант, що підходить найбільше: паливо.
Після цього речення буде звучати настуним чином: Реактивні літаки
витрачають величезну кількість палива.
2. The situation is far from being stable, and the recent dollar rise is just a dead
bounce. — Ситуація на ринку досить нестабільна, а нещодавній ріст долара
є простою оманою.
Dead cat bounce (букв: відскок мертвого кота)
Оманливе тимчасове відновлення цін на акції чи ріст курсу валют на
ринку, де зазвичай рівень цін досить низький (мається на увазі, що навіть
мертвий кіт відскочить від землі, якщо його скинути з великої висоти). В
данному випадку пряме збереження образності буде недоречним.
3. That is a Dutch bargain, as Pfizer will get nothing.— Це гра в одні ворота,
адже компанія Пфайцер нічого не отримає.
36
 Dutch bargain (букв. голландська угода)—угода, справа чи
домовленість в результаті якої усі переваги отримує лише одна сторона.
4. This pool of scientists is a think-tank of our corporation. — Ця команда вчених
— справжній мозковий центр нашої корпорації.
Think-tank — група експертів, що розробляє плани чи рекомендації.
Дослівно: мозковий резервуар.
5. Programs involved in teaching English mushroomed in the 60-ies in the US. —
Кількість програм з викладання іноземних мов стрімко виросло.
6. The delegates were planed to the conference last night Вчора увечері
делегатів доставили на конференцію літаком.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Вправа 5.2.
Проаналізуйте способи утворення виділених неологізмів та перекладіть
речення на українську мову.

1. It was not a salary, but rather a golden handshake from the company.
2. India will be doing reasonably well to muddle through with its current rate
of 5-6%.
3. He is bold and young, but political mileage, he has none.
4. It’s is quiet a smart risk to deal with a bull market.
5. There is little investor demand for gold bullion.
6. He is into a rock trip.
7. US land and naval forces operated under strong air umbrella, which accounts
for much lighter losses as compared with Iraqis.
8. It was a handsome man; he clerked at some forwarding department and
roomed a very small lodging not far from his office.
9. Several leaders of the strike were clubbed and then questionized at the police
station.
10. The World War II distinct signs of westernisation were clearly visible in the
educational system of India.

Вправа 5.3.
Перекладіть текст на українську мову. Особливу увагу зверніть на лексичні
та стилістичні особливості. Знайдіть в тексті авторські неологізми,
проаналізуйте їх утворення й прокоментуйте ваш варіант перекладу.

37
 POLITICAL ANIMAL

Every politician who makes a promise raises a hope. Election campaigns are
all about aspirations to end unemployment, to build homes, to cut taxes, to care
better for the sick or to raise national self-esteem. Sometimes the promises have
even been honored. Occasionally, they have been honored grandly. But in the end,
each government making the pledge, whether honored or not, gets shown the door.
Oppositions, it has been said, do not win elections. Governments lose them. It is
not that they have necessarily done anything to rile the electorate, just that after a
while we all get disillusioned and bored with them and want a change. Even great
achievements are no insurance. Having led his country through the Second World
War, Churchill found himself resoundingly rebuffled in the 1945 election. The
Attlee government, responsible for the greatest social reforms of the twentieth
century, including the creation of the National Health Service, was bounced out of
office after only six years. Margaret Thatcher led the government which fought
Britain’s last imperial war, a war which was won, against all the odds, at the other
end of the earth, yet she was defenestrated by her own party because it sensed that
the electorate was sick of her. Throwing eggs at politicians seeking election is a
venerable British political tradition.
And so, after the cheering has died away, when the toasts have been drunk,
after the run on the banks’ reserves of false sympathy, after the instantly forgotten
speeches of thanks and the mean-spirited booing from supporters of the bad losers,
after, perhaps, the
TV trucks have de-rigged and returned to base, after the vote counters have
left the town hall to its rancid fug, after the ballot papers they so meticulously
sorted into piles of political preference have been taken away under lock and key,
after the weeks of smiling, exhortations, promises and foot-weary begging, the
victorious candidate goes to bed. He wakes a few hours later, with fuzzy tongue, in
the lodgings which have been home for campaign. The marked ballot papers,
twenty-four hours ago livid with his future, are now so much rubbish.

(Еxcerpts from Jeremy Paxman’s book “The

Political Animal”)

Вправа 5.4.
Перекладіть текст на українську мову. Особливу увагу зверніть на лексичні
та стилістичні особливості. Знайдіть в тексті авторські неологізми,
проаналізуйте їх утворення й прокоментуйте ваш варіант перекладу.
38
 POLITICS IS A BLOODY BUSINESS

In a rare interview, John Major talks candidly about Tony Blair, the
monetary union’s problems, the muck-up factor and doing the right thing.
Ten months ago John Major’s Conservative Party was blasted out of office,
ending 18 years of Tory rule in Britain. Major, who turns 55 this month, returned
to Parliament not as prime minister but as the M.P. from Huntingdon, a country
town north of London. Comfortable in his elder-statesman role, he keeps busy
speaking on the lecture circuit, writing his memoirs and watching cricket. He
grants interviews only rarely, though he has spoken out on commanding issues
such as Iraq. Last week, seated in his House of Commons office near a grand oil
painting of himself and his wife, Norma, he met with Newsweek’s Alexis Gelber
and Stryker McGuire.
You launched the peace process in Northern Ireland, and Prime
Minister Tony Blair has accelerated it. How do you assess the prospects for a
settlement?
It’s clearly reaching either what will be the breakthrough phase or the
terminal phase. The only thing imperiling a settlement is whether the participants
sitting round the table have the courage to reach an agreement. They must know
that no one is going to get a hundred per cent of what they want or anything like it.
The other thing I believe is very important—indeed, I have said this to the Prime
Minister, and he concurred—that once the trouble began with some of the fringe
groups, that the talks should be accelerated, not decelerated. Slow them down, and
people are going to fall off the sledge.
As the PM, you once gave a speech about Britain’s place in the world
and you conveyed a tremendous sense of optimism about the future. Is there
anything about the way the present Labour government is managing the
country that would cause you to be a little less optimistic?
I think the first thing to say is that the country is in extraordinarily good
shape. It takes real skill to produce the best economy we’ve had this century and to
lose the election! But some of the policies the Blair government have followed I
think are wrong. The first thing they did was to raise taxes in a fashion that nobody
had imagined. Not taxes on income. They went like a heat-seeking missile to the
company pension funds. Secondly, a raft of policies is helping to force up and
sustain the exchange rate at a very high level. That is beginning to have quite a
marked effect on Britain’s exports.
What do you think Tony Blair will have learned during his first year in
office?
39
 He will begin to learn about the immediacy and imperative nature of events.
He will begin to learn about the muck-up factor, when wallpaper [purchased by
Blair’s Lord Chancellor, the highest judge in Britain to expensively refurbish his
government apartments] becomes more important than substance. When he has
been in government for a while he will find that the balance of doubt that a new
government invariably gets cast in their favor will work in reverse.

40
 §6. ПЕРЕКЛАД ЕМФАЗИ

Емфаза — це виділення якогось елемента висловлювання за допомогою

різних емфатичних засобів як лексичних, так й граматичних, а іноді й тих і
тих. Емфаза характерна для текстів газетно-публіцистичного стилю та стилю
художньої прози, що позначені високою емоційністю та експресивністю.
Засоби вираження емфази в англійській мові досить різноманітні й нерідко
викликають труднощі для розуміння й для перекладу. Нижче наведено тільки
деякі найпоширеніші засоби реалізації емфази.
Підсилювальні слова й словосполучення
As…as – з неозначеними займенниками any, anybody, anything
Her appearance on stage has been as exhilarating as anything that has happened since
the beginning of the season. – Її поява на сцені була, мабуть, найбільш хвилюючою подією з
початку театрального сезону.
It was as easy as anything. – Це було надзвичайно легко.
As much as, as many as
It weights as much as 10 tons. – Це важить цілих десять тон.
As recently as — ще, лише, тільки і.т.д.
I saw him as recently as last week. – Я бачив це тільки на минулому тижні.
It is… that, who, which – саме, безсумнівно, аж ніяк...
It is these properties of crystals that are the most important. – Саме ці
властивості кристалів є найбільш важливими.
It was he who helped us. – Cаме він допоміг нам.
Одним з варіантів емфатичної конструкції зі сполученням it is …that є
виділення обставини часу, якому передує емфатичне сполучення not until.
При перекладі використовуються слова тільки, тільки після, після того,
коли/як:
It was not until this year that the book was published. – Книга була опублікована
тільки в цьому році.
He didn’t arrive until the concert was over. – Він прийшов тільки після того, як
концерт закінчився.
Заперечення перед дієсловом чи іменником + too +
прикметник/прислівник: not too early/not too easy e.t.c.
It is not too easy! – Це не так вже легко!
You can’t make the wall too thick. – Стіна чим товще, тим краще.
Підсилювальне DO
I do believe you! – Ну, звичайно ж, я вам вірю!
You do play the piano well! – Як чудово ви граєте на роялі!

41
It
He was afraid she might leave and so he ran for it. – Він боявся, що вона піде, й побіг з
усіх сил.
Never – емоційно-підсилювальне — жодного разу, аніскільки, в жодному
разі, жодним способом.
He never so much as smiled. – Він навіть жодного разу не посміхнувся.
You never left the key in the lock. – Та як це ти вмудрився залишити ключ у замку!
At + найвищий ступінь прикметника
In June, at the earliest . – Не раніше червня.
Неозначений артикль A + most
It was a most fascinating film. – Це був надзвичайно захоплюючий фільм.
So + adjective + артикль а
It was so good a dinner. – Це був такий гарний обід.
Should—в емоційно-підсилювальному значенні виражає здивування,
співчуття, осудження і.т.д
Нерідко вживається в цьому значенні в підрядних реченнях після it is
strange, that, it is necessary, that…, it is important, that e.t.c. В такому разі
емфаза передається, де це можливо, на лексичному рівні.
It was necessary that he should leave. – Необхідно було, щоб він пішов.
It is strange that he should have said it. – Досить дивно, що він це сказав.
Допустові сполучники, займенники і прислівники: as, however, though,
whoever, whatever, whenever та ін...
I am right whatever other people may say. – Що б там не казали, а я правий.
Whoever else may object, I’ll approve. – Хай там хто заперечує, а я буду
підтримувати.
Заперечні речення із займенником no перед іменником.
No sensible man would say that. – Жодна розумна людина цього не скаже.
No one man can do this. – Одному це, звісно, не під силу.
Речення з заперечною часткою no перед прикметником, прислівником
й іменником.
Нe is no fool. – Він зовсім не дурень.
Вut: I have no great regard for him. – Особливої поваги він в мене не викликає.
Слід пам’ятати, що інверсія передається й лексично, й синтаксично
(перебудова речення).
Money he had none. – В нього не було жодної копійки за душею.
I don’t know, nor do I care. – Я не знаю, та й взагалі мене це не цікавить.
He promised not to interfere, nor did he. – Він обіцяв не втручатися й,
дійсно,втручатися не став. (інвертовані звороти з тавтологічним підметом)
He likes to find fault, does the doctor. – От і любить цей лікар прискіпуватись.

42
 Little did he think then that… – Тоді йому й в голову не приходило, що...
Well do I remember it. – Оце-то я помню дуже добре.
Подвійне заперечення (not unlikely, not unnaturally, not without, do not fail, do
not disbelieve) передаться за допомогою стверджувальних речень.
I don’t at all disbelieve you. – Я цілком вам вірю.
It is not unlike me that in heading toward the West I should travel east. – Це так на
мене схоже: поїхати на схід, коли збирався на захід.
I have not found better hotels anywhere, no, not even in Switzerland. – Ніде, навіть у
Швейцарії, я не бачив готелів краще.
(„no“ перед „not” чи ”nor“, „nothing“ вживається для підсилення заперечення)
I am nothing if not critical.–Я не хвалити звик, а прискіпуватися.
He won’t pay you, not he. – Він точно не заплатить, не така це людина.
Зворотний порядок слів як різновид емфази:
В англійській мові цей тип емфатичних конструкцій набув широкого
вжитку для виділення другорядних членів речення. При цьому член речення,
який потрібно виділити, ставиться на перше місце, що часто призводить до
зворотного порядку слів.
Perhaps nowhere have been achieved better results as in this field of science. –
Можливо, ніде не було досягнуто кращих результатів, ніж у цій галузі науки.
Часом на перше місце в реченні виноситься дієприкметник
теперішнього часу, що входить до складу форми Continuous, та
дієприкметник минулого часу або прикметник, які є частиною складеного
присудка. Переклад таких речень слід починати з додатка або обставини, що
стоять після виділеного слова:
Important for this matter was the following point. – Для цього методу був важливий
такий момент.
Confirming this possibility is another fact. – Цю можливість підтверджує ще один
факт.
Емфатичні допустові речення:
У таких реченнях на першому місці стоїть іменна частина присудка,
виражена прикметником або дієприкметником, зі сполучником as чи though
після нього або сполучником however перед ним:
Hard as it is we must do this work. – Як би там важко не було, ми повинні зробити
цю роботу.
However cold this winter is, the one of 1941 was still colder. –
Якою б холодною не була ця зима, 1941 була холоднішою.
Note: дієслово may (might) у складі присудка допустового речення, як
правило не перекладається.
Erroneous as these results may be, they аre still valuable. – Хоча ці результати і
помилкові, вони все ж таки корисні.
43
 ІЛЮСТРАТИВНИЙ БЛОК

Вправа 6.1
На матеріалі поданих нижче речень ще раз пригадайте правила перекладу
емфази.

1. The movement which came into being six months ago does control nine of
20 provinces and is introducing Shariah laws. – Рух, що виник шість місяців
тому, фактично контролює 9 провінцій з 20, в яких поступово вводяться
закони шаріату.
2. Perhaps never was the making of an important invention shared by so many
people distributed so widely over the world. – Можливо, ніколи право на
важливий винахід не поділяли так багато людей з різних куточків світу.
3. However difficult the problem may be its solving is the only way to stop
further degradation of the Black Sea. – Якою б складною не була
ця проблема, її вирішення — єдиний спосіб зупинити подальше
руйнування екосистеми Чорного моря.
4. It was not until Einstein discovered the connection between gravitation and
inertia that the mystery Newton could not understand was solved. – Тільки
тоді, коли Ейнштейн відкрив зв’язок між гравітацією та енергією,
загадка, яку Ньютон не міг збагнути, була розгадана.
5. It is these special properties of sound that are the subject of the present
article. – Cаме ці особливі властивості звуку є предметом цієї статті.
6. Important though this question is, financial support is the decisive factor
for any activity. – Хоча це питання дуже важливе, вирішальним
фактором будь-якої діяльності є фінансова підтримка.
7. To stabilize and realize a healthy state in the region, they do need
alternative approaches. – Стабілізація та оздоровлення ситуації в регіоні
дійсно потребують альтернативних підходів.
8. Of great significance is the fact that wetlands protect people and property
from catastrophic flooding by regulating the flow of rivers. – Надзвичайно
важливим є той факт, що болотисті землі захищають людей та
майно від катастрофічних повеней, регулюючи рівень води у річках.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Вправа 6.2.
Перекладіть речення на українську мову, звертаючи увагу на емфатичні
конструкції та підсилювальні слова.
44
1. He will be as pleased as anything.
2. We bought as many as six dictionaries.
3. The unemployment rate reached as much as 15% at that time.
4. As early as at the end of World War II they started using antibiotics.
5. I do think you ought to go there.
6. That’s just what people did say.
7. He never did come.
8. He needs to be taught manner, he does!
9. It’s what endures through one’s life that matters.
10.It was here that I met her.
11.There is nothing for it but to run.
12.It is not available until tomorrow.
13.He didn’t reach the station until after train had left.
14.He answered never a word.
15.He is never the wiser for his experience.
16.We were none too early for the train.
17.It was a most interesting book.
18.I will not apologize, nor do I admit that I am wrong.
19.He lived in so distant a place as Australia.
20. Courage he had plenty.
21. It is surprising that he should be so foolish.
22. One man could not lift it, no, not half a dozen.
23. It is not without reason.
24. It is not an inconsiderable fact.
25. I won’t go there, not I!
26. No two men think alike.
27. The enlargement of the EU is no easy or simple task.
28.He showed no great skill.
29.The remains of settlements from the Bronze Epoch are not uncommonly
found here.
30.Incomplete though these figures are, they give more information in several
respects than has before been available.

45
 ПЕРЕКЛАД ЕМФАТИЧНИХ СЛІВ ТА КОНСТРУКЦІЙ НА
АНГЛІЙСЬКУ: ЧАСТКИ САМЕ, ЖЕ, ЛИШЕ (ЛИШ, ЛИШЕНЬ),
ТІЛЬКИ.

1. Саме precisely, exactly, just (informal), to be

just about…
Частка „саме”, що належить до двох груп часток — означальної та
видільної, вживається для вирізнення, більшої конкретизації особи чи
предмета, для посилення ознаки тощо.
* на початку речення з підметом:

Саме такі люди нам потрібні
Саме цей випадок нас цікавить
Саме це він й сказав
These are just\precisely\ exactly the
kind of people we need.
It is precisely that(very) case which is
of interest to us.
That`s exactly what he said.

*з підметом –займенником:
Саме він це сказав It was he who said it
Саме вони... It is they who...\They were the ones
who...
* з додатком:
Саме цим це можна пояснити… It is precisely that fact that explains...
Саме тебе пошлють забрати лист. It will be you they will send for the
letter.
*в середині речення:
Саме так вчиняють терористи. This is precisely\exactly what
terrorists are doing.
А хто саме сказав це? Just who said that?

2. же But, however, also, after all

Видільна частка же вживається для підсилення, підкреслення того слова
після якого вона стоїть.
Зимою вони жили в Києві. Літом же
вони жили за кордоном.
Ви ж самі просили мене зробити це.
Це наш секретар, він же й перекладач.
Тобі краще слухатися її, в она ж твоя
старша сестра (же =бо ж)
Ви не їздили в Москву? – А як же!
In winter they lived in Kiev.
In summer, however, they lived
abroad.
But you yourself asked me to do it.
This is our secretary, and she is also
the translator.
You`d better obey her after all
she is your older sister.
You`ve never been to Moscow?
46
Були 2 рази. Of course, we have! Twice!
Що ж мені робити? What on earth shall I do?
Хто ж це зробив? Who on earth did it?
Умивай же біле личко Continue then to wash your face.
Треба було таки заїхати. Обіцяла ж... I should have call upon then. I did promise.
Я ж на нього працював. After all I worked for him…
3. лише (лиш, лишень)\тільки only
Частка лише, як обмежувально-видільна, вживається для вирізнення,
обмеження у значенні „тільки”. Як підсилювально-видільна, спонукальна
частка, „лише” вживається при дієсловах звичайно наказового способу та
присудкових словах „ну (ану)”, „бо”, а також із дієсловами наказового
способу для застереження.
Тільки б встигнути! If only; If only we make it!
Тільки б з ним нічого не сталося If only he is OK.
Тільки б не захворіти. If only I don`t fall ill. I hope I don`t
fall ill.
Й лишень \ тільки вона зрозуміла його. She was the only one who understood
him.
Лишень \ тільки в останню хвилину. Not till the last moment
Й лишень \ тільки пізно ввечері. It was not until late in the evening.
*Але Лишь только он зашел As soon as he came in,
(= как только)—рос. No sooner had he came in,..
Як тільки він увійшов Just as he came in.
До церкви ж ходив лиш раз на рік He attended church but once a year.
Гляди, лишень, не барись довго. Just make sure you don’t stay out late.

ІЛЮСТРАТИВНИЙ БЛОК

Вправа 6.3.
Порівняйте оригінал з перекладом. Під час порівняльного аналізу підкресліть
емфатичні слова та конструкції в українському та англійському варіантах.
1. Саме на це він розраховує. – That’s exactly what he wants
2. Cаме цвіли кучеряві монастирські акації. – The fluffy acacias in the
monastery were already blooming.
3. Проби показали: Ярослава саме та! – The tests showed that Yaroslava is
really the one!
4. Вони саме збирались снідати. – They were just about to have breakfast.
5. Не гайся ж. Йди сюди. – Just don’t loaf any more. Come here.
6. Я ж вам казав,– зауважив він. –“I told you so”, he remarked.
7. Він же промчав, наче вітер, і зник у просторі. – The he was
gone, swift as wind, and vanished in the air.
47
8. Та пропаде ж! – But it’ll rot!
9. Вона ж чула це своєю душею. – But she felt it with her sensitive heart.
10. Кому? — Та мені ж! – Whom?—Me, of course!
11. Одного тільки він не знав: що робити далі. – One thing, however, he didn’t
know: what to do next.
12.Ти в свій час лише про науку думав. – You never thought of anything but
science.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Вправа 6.4.
Перекладіть речення , звертаючи увагу на емфатичні слова.

1. Вона лише похитала заперечливо головою.

2. Аби лишень швидше все скінчилось!
3. Іди ж, шукай своєї дороги!
4. Коли ж він сьогодні дізнався, одразу почав
пошуки.
5. Саме в цю пору в його серце закралася тривога.
6. Саме жовкло тоді листя на деревах.
7. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе!
8. Нема нікого, тільки дитина якась — сидить й тихо плаче.
9. Постривай же! Бачиш, я не можу так швидко!
10. Виходь же на вулицю!

48
 §7. СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ

Деякі складнопідрядні речення викликають значні труднощі при

перекладі. Для того, щоб правильно перекласти таке речення, слід уміти
правильно його аналізувати.
1. Приступаючи до аналізу складнопідрядного речення, перш за все,
необхідно знайти його головні члени: підмет та присудок. Аналіз слід
починати з кінця, тобто з останнього підрядного речення. Кількість підметів і
узгоджених з ними присудків допомагає встановити кількість підрядних
речень у великому складнопідрядному.
2. Необхідно знайти підрядні сполучники і сполучні слова, оскільки
саме вони допоможуть вирізнити підрядні речення і встановити характер
підрядного зв’язку в реченні: підрядне означальне, підрядне додаткове,
умовне та ін.
Слід пам’ятати, що в англійській мові речення можуть приєднуватися
безсполучниковим способом.
3. Далі слід з’ясувати, які другорядні члени є в головному та
підрядному реченнях. Після цього можна починати переклад
складнопідрядного речення.
Найскладнішими для аналіза є речення в яких:
а) Підмет виражений підрядним реченням – підрядний підмет.
Підрядний підмет виконує функцію підмета щодо присудка речення і
вводиться сполучниками that, if, whether, cполучними словами who, what,
which, how, where, when, why:
Whether the tax increase is the right solution is something some observers
have recently begun to doubt. – Деякі оглядачі останнім часом почали
сумніватися в тому, чи є підвищення податків правильним вирішенням
питання.
Якщо сполучне слово what у підрядному реченні виконує функцію
підмета або додатка, то при перекладі таких речень необхідна перебудова
всього речення. Емфаза, яка в англійських реченнях утворюється завдяки їх
синтаксичній будові, передається українською мовою синтаксичними або
лексичними засобами:
What these countries need most to solve their serious economic problems is
peace. – Мир — ось що необхідно цим країнам понад усе, щоб вирішити свої
серйозні економічні проблеми.
Або: Цим країнам понад усе потрібний мир, вирішити свої серйозні
економічні проблеми.

49
 What he was referring to was what may be called the psychological magic of
words. – Те, на що він посилався, може бути названо психологічною магією
слів.

Note: Якщо у підрядному реченні what виступає як підмет, то українською

мовою таке речення, як правило, перекладається неозначено-особовим
реченням, що починається словами потрібно, слід, необхідно...

What is required is a ban on testing of all nuclear weapons. – Необхідно

заборонити випробування всіх видів ядерної зброї.

b) Предикативний член виражений підрядним реченням – підрядне

предикативне речення.
Підрядне предикативне речення стоїть після дієслова-зв’язки: найчастіше
після дієслів to be, to seem, to appear, й починається сполучниками that,
whether, as if, because або сполучними словами what, which, where, who, why,
when, how.
Українською мовою такі речення перекладаються підрядними реченнями з
відповідними сполучниками і сполучними словами. При перекладі часто
застосовується корелятивна частка те у відповідному відмінку, яка
ставиться перед сполучником:
What is new is that… – Новим є те, що...
This trend in art is not really new. – Цей напрям у мистецтві, по суті, є
новим.
What is new is that it has become the general tactics used by artists now. –
Новим є те, що воно стало звичайною тактикою, яку використовують
сьогодні.
Якщо підрядне предикативне речення приєднується за допомогою
сполучника whether, то українською мовою воно передається
безсполучниковим підрядним реченням, яке починається дієсловом із
часткою чи:
The question is whether the EU members, especially Britain, are prepared
to accept such state of affairs. – Питання полягає в тому, чи готові члени ЄС,
особливо Британія,погодитися з існуючим положенням справ.
c) Безсполучниковий зв’язок підрядних речень.
В англійській мові безсполучникове приєднання підрядних речень
відбувається в додаткових, означальних та іноді умовних реченнях. При
такому зв’язку підмет підрядного додаткового речення знаходиться
безпосередньо після присудка головного речення. Українською мовою такі
50
речення перекладаються підрядними додатковими реченнями із сполучником
що, а підрядні означальні – реченнями із сполучними займенниками який,
яка.
I know I can rely upon you. – Я знаю, що на вас можна покластися.
The report the teacher’s delegation made on returning home was listened
to with great interest by the members of our department. – Члени нашого відділу
дуже зацікавлено слухали доповідь, яку представили викладачі
після повернення з відрядження.

ІЛЮСТРАТИВНИЙ БЛОК

Вправа 7.1.
Прослідкуйте механізм аналізу складнопідрядних речень та прокоментуйте
різні види трансформацій при перекладі.

The question for the other members of NATO now is whether they are
prepared to accept that France can share in the benefits of membership while it is
refusing the commitments and opposing part of the aims.
У цьому випадку будь-який член підрядного речення визначається
іншим підрядним реченням, що ми називаємо другим, третім і т.д. ступенем
підпорядкування.
Підрядне предикативне – whether they are prepared to accept — перший
ступінь підпорядкування. Підрядне додаткове – that France can share in the
benefits of membership — другий ступінь підпорядкування. Підрядне часу
входить до складу підрядного додаткового – while it is refusing the
commitments and opposing part of the aims — третій ступінь підпорядкування.
Отже, ми маємо одне головне речення і три підрядних. Після аналізу
можна приступати до перекладу.
Перед країнами –членами НАТО нині постає питання, чи готові вони
погодитися на те, що Франція розділятиме з ними привілеї членства, тоді як
вона відмовляється від зобов’язань і протистоїть деяким цілям організації.
Ще один приклад:
We are often warned that unless a treaty to prevent the spread of nuclear
weapons is signed within the near future, we shall soon have passed the point of no
return.
У цьому складнопідрядному реченні головне речення – we are often
warned; підрядне починається сполучником that, за яким йде сполучник
unless, що вводить підрядне речення умови unless a treaty to prevent the spread

51
of nuclear weapons is signed, яке входить до підрядного додаткового речення
— we shall soon have passed the point of no return.
Переклад цього речення звучатиме наступним чином:
Нас часто попереджають, що якщо найближчим часом не буде
підписана угода про заборону ядерної зброї, ми незабаром опинимося за
останньою межею.
Спробуймо перекласти довше речення.
When the consideration of the question was resumed at the 2 nd meeting, the
representative of Italy and the representative of Somali informed the Committee
that, after further consideration, their Governments had agreed that independence
would be proclaimed on 1 July 1960 if the preparations for independence were
completed by that date.
Починаємо аналіз з кінця речення:
1) Знаходимо перший присудок—were completed і його підмет —
preparations for independence, що стоїть зліва від нього. Перед
підметом стоїть сполучник if, отже це — підрядне умовне речення (by
that date—обставина часу).
2) Знаходимо другий присудок—would be proclaimed і його підмет —
Independence. Це речення приєднується за допомогою сполучника that;
оскільки перед реченням стоїть дієслово (had agreed), а не іменник,
тобто робимо висновок, що це підрядне додаткове речення.
3) Виділяємо третій присудок — had agreed і підмет — their Governments.
Це речення також приєднується за допомогою сполучника that. Перед
реченням стоїть іменник (the Committee), і формально можна було б
припустити, що це підрядне означальне речення. Однак,
проаналізувавши зв’язки усередині речення, доходимо висновку, що
підрядне речення their Governments had agreed відноситься до дієслова
informed. Отже, це також підрядне додаткове речення.
4) Виділяємо четвертий присудок—informed та підмет— the representative
of Italy and the representative of Somali. Оскільки перед підметом немає
сполучника, то зрозуміло, що це й є головне речення (the Committee—
прямий додаток)
5) Знаходимо п’ятий присудок — was resumed і підмет — the
consideration of the question. Це речення починається сполучником
when, тож це підрядне речення часу.
Отже ми маємо одне головне і чотири підрядні. Після аналізу речення
можна починати його переклад:
Коли на другому засіданні поновили обговорення питання, представник
Італії і представник Сомалі повідомили Комітет, що їхні уряди, після
52
додаткового розгляду цього питання, дійшли згоди, що незалежність буде
проголошено 1 липня 1960 року, якщо до цього терміну буде завершено
необхідну підготовку.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Вправа 7.2.
Проаналізуйте та перекладіть речення на українську мову, спираючись на
теоретичний та ілюстративний матеріали подані вище.

1. What we want to see is a solution reached through discussion and negotiation.

2. Strict secrecy was being observed among Ministers about their real attitude.
3. What has been made clear is their intention to avoid anything which will lead to
the slightest conflict with South Africa.
4. What these industrialists want is cheap and docile labour, social stability and a
good return on their investment.
5. The only way to rectify this is to require approval by those responsible for
protecting the environment.
6. Technological advance in the first half of the twentieth century raised
fundamental questions about whether the globe could continue to support its
rapidly growing population — and about whether the technology itself was
appropriate.
7. Whatever the length of the discourse, a good interpreter never asks the orator to
stop in order to enable him to render it bit by bit.

Вправа 7.3.
Перекладіть текст на українську мову.

SCEMES AND SCANDALS IN UKRAINE

One of the largest countries in Europe is embroiled in a lurid scandal which could
stunt reform, threaten independence and bring it back into Russia‫׳‬s orbit.

Ukraine is so big – and so weak. After Russia, it is the largest country in

Eastern Europe, with nearly 48m people. If it falls back into the Kremlins orbit,
which, like neighboring Belarus and other former Soviet republics, it shows signs
of doing, that would firmly re-establish Russia as the regional superpower. If it can
entrench independence, democracy and a law-based market economy, it would
give the European Union (and NATO, with which – to Russia’s annoyance – it has
53
a privileged arrangement) a prosperous and stable eastern neighbor, rather than a
bankrupt menace that leaks crime, disease and many thousands of illegal
immigrants. It would also be a valuable example to Russia itself.
In the past year, the signs have been mixed. Russian companies have been
snapping up the choicest and most lucrative bits of the Ukrainian economy, such as
its aluminum industry, at bargain prices; the government seems as blithe about this
as the president. Public-spiritedness is weak, corruption rampant, the press docile.
But there have been flickers of good news too. Ukraine has managed a tricky
re-negotiation of its foreign debt, nudged up its foreign-exchange reserves, cut the
annual rate of inflation from 37,7% five years ago to around 20% at last count, and
has seen its economy grow by 6% in the past year. This greatly surprised all
concerned, including the IMF, which predicted 2%. Indeed, the country is now
growing nearly as fast as Russia (7%last year), though Ukraine faces much harsher
conditions. It has little energy of its own, for instance; most of it comes from
Russia. And whereas the ruble tumbled by 75%, boosting Russian industry,
Ukraine’s currency dipped only slightly.

The Economist. January 20th-

26th 2001.

Вправа 7.4.
Перекладіть текст на українську мову.

KNOW THINE ENEMY

Who is who in the mass-destruction business

“An AXIS of evil, arming to threaten the peace of the world.” Thus
President George Bush this week, in his state-of-the-union address to Congress,
describing America`s expanded view of its enemies. Over recent weeks, the global
war on terrorism has broadened to become a war on both terrorism and weapons of
mass destruction. The objective, Mr. Bush explained, is to “prevent regimes that
sponsor terror from threatening America, or our friends and allies” with nuclear,
chemical and biological weapons.
The President has made his point before. “Rogue states”, he told the United
Nations General Assembly in December, are also “the most likely sources of
chemical and biological and nuclear weapons for terrorists.”
As in any war, it helps to know the enemy. There are more than three of
them. In a report published just before the Bush administration came into office,
54
America`s then secretary of defense, William Cohen, picked out “at least 25”
countries that either possess, or are trying to develop, weapons of mass destruction
or the means to deliver them. Since chemical and biological weapons are outlawed,
and the Nuclear Non-Proliferation Treaty (NPT) allows for only five nuclear
powers – the United States, Russia, China, Britain and France – plenty of
governments are clearly up to no good.
Particularly troubling, however, are the seven countries long fingered by the
State Department as sponsors of international terrorism: Iran, Iraq, Syria, Libya,
Cuba, North Korea and Sudan. All but Iraq publicly condemned last September`s
assault on America. But as Mr. Cohen`s successor, Donald Rumsfeld, has argued,
“It doesn`t take a leap of imagination” to see the dangers in a list of regimes both
so fundamentally unfriendly, and so keen to have the worst kind of weapons.
The Economist

55
 §8. ПЕРЕКЛАД РЕАЛІЙ

Переклад реалій – частина великої та важливої проблеми передачі

національної та історичної своєрідності. Реалії – це предмети та явища, що
відображають особливості життя та побуту певного народу. Реаліями
називають також слова та словосполучення, які позначають ці предмети та
явища.
В кожній мові реалії зустрічаються практично у всіх сферах людської
діяльності. Суспільно-політичний устрій суспільства, його культура, історія,
звичаї та традиції, система виробництва та освіти, побут – ось далеко не
повний перелік областей, які можуть бути «постачальниками» реалій.
Реалії не властиві практичному досвіду людей, які розмовляють іншою
мовою, тому слова, що їх позначають, відносять до класу безеквівалентної
лексики. Однак, безеквівалентність – це не розпізнавальна ознака реалій.
По-перше, тому, що чимало слів та фразеологізмів не мають
еквівалентів. Наприклад, toddler – дитина, яка вчиться ходити та ін.
По-друге, тому, що завдяки зіткненню культур більшість реалій вже
набули стабільних еквівалентів в мові перекладу. В наш лексикон увійшли
такі слова та словосполучення, як сенатор, лейборист, палата общин,
крикет, бойскаут та ін. Інші перейшли до нашого життя разом з самими
поняттями (маркетинг, рекет, спонсор, гамбургер, рейтинг та ін.). До
безеквівалентної лексики реалії відносять тому, що на начальному етапі
знайомства з ними у них немає еквівалентів у мові перекладу. Саме
перекладач представляє вперше реалію іншомовній аудиторії, і від того, як
він це зробить, у більшості залежить доля реалії в мові перекладу.
Реалії поділяються на:
А. Географічні реалії: назви об'єктів фізичної географії, назви географічних
об'єктів, пов'язаних з людською діяльністю, назви тварин і рослин;
Б. Етнографічні реалії: побут (їжа, напої, одяг, житло, меблі, посуд,
транспорт, інші), праця (люди праці, знаряддя праці, організація праці),
мистецтво та культура (музика і танці, музичні інструменти, фольклор, театр,
виконавці, звичаї, ритуали, свята, ігри, міфологія), етнічні об'єкти (етноніми,
назви осіб за місцем проживання), заходи і гроші (одиниці мір, грошові
одиниці);
В. Суспільно-політичні реалії: (Адміністративно-територіаль-ний устрій
(адміністративно-територіальні одиниці, населені пункти, частини
населеного пункту), органи та носії влади (органи влади, носії влади),
суспільно-політичне життя (політичні організації та політичні діячі, соціальні
56
явища та рухи, навчальні заклади та культурні установи), військові реалії
(зброя, обмундирування, військовослужбовці).
Загалом, можна виділити 4 способи передачі реалій:
1) Транскрипція і транслітерація. Це засоби перекладу лексичної
одиниці оригіналу шляхом відтворення її форми за допомогою букв мови
перекладу. При транскрипції відтворюється звукова форма іншомовного
слова, а при транслітерації його графічна форма. Недолік є в тому, що
спочатку реалії можуть бути незрозумілими носіям мови перекладу,
особливо якщо контекст чи ситуація не виявляють їх значення (хай-фай –
програвач чи магнітофон з високою точністю відтворення звуку; дайджест –
стислий огляд періодичної літератури). Однак висока частотність вживання,
як правило, призводить до того, що подібні слова приживаються у мові
перекладу (менеджер, відеокліп), а деякі навіть набувають її граматичні
характеристики – форми відміни, часу, та ін. (шорти, комікси).
2) Калька. Суть цього прийому полягає в тому, що складові частини
(морфеми) безеквівалентного слова чи словосполучення замінюються їх
буквальними відповідностями в мові перекладу. Цей спосіб дозволяє
перенести у текст перекладу смисловий зміст реалії без збільшення її об'єму.
Може використовуватися тільки якщо сполучення складових даної одиниці
мотивовано (skyscraper хмарочос, Salvation Army Армія Порятунку).
Калькування неможливе, якщо покомпонентний переклад не прояснює
значення реалій (log rolling букв. «валяння деревини» – угода між членами
конгресу про взаємну підтримку; bread line – це не черга за хлібом, а черга
безробітних за безкоштовним харчуванням) та якщо у мові перекладу немає
компактної граматичної структури (tie vote – рівний рахунок + голосування =
рівна кількість голосів «за» та «проти»).
3) Аналог, чи приблизна відповідність. Слово чи словосполучення мови
перекладу, яке використовується для позначення поняття, подібного, але не
співпадаючого з поняттям оригіналу. Іншими словами, аналог – це готовий
приблизний еквівалент реалії. Недолік аналогу в тому, що він «стирає»
специфіку реалій і не доводить до нас всієї повноти їх значення (drugstore
перекладають частіше як аптека, хоча це місце, де можна перекусити та
купити не тільки аптечні товари; high school прийнято перекладати як
середня школа, хоча це школа для старшокласників).
4) Тлумачення, чи пояснювальний переклад. Майже завжди
призводить до розширення обсягу тексту (package deal законопроект, який є
результатом угоди, наприклад, між виконавчою та законодавчою владою,
містить положення, які вносить конгрес, але які викликають заперечення
57
президента, чи навпаки). Часто такий метод використовується в комбінації з
іншими прийомами – транскрипцією (транслітерацією) та калькою (members
of the shadow cabinet – члени «тіньового кабінету», представники офіційної
опозиції; backbenchers – задньолавочниками, або рядові члени фракції;
whips – парламентські організатори, яких називають батогами, «уіпс»).

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Вправа 8.1.
Перекладіть наступні речення, звертаючи увагу на власні та географічні
назви.

1. Eton College was founded by King Henry VI in 1440, when he was only
eighteen.
2. Henry James is still read, discussed, admired.
3. Now Caesar’s position grew critical, as he was vulnerable to attack from
rear.
4. The silver Snake River cuts through hilly western Idaho.
5. A hundred paces from this fountainhead of the Danube lies the water-head
of the Rhine, which ends its 820-mile course in the North Sea.
6. The Duke of Buckingham failed to induce Louis XIII and Richelieu to
adopt his grandiose scheme to attack the Spanish Netherlands.

Вправа 8.2.
English in Use: Editing skills. As the Editor of a local English magazine you
proofread all the contributions. You have just received this piece and can see that it
has a number of English mistakes in it. Read it carefully and correct it.

MONARCHY

Today the Queen is not only head of State, but, also an important symbol of
national unit. Succeeding to throne in 1952, she has reigned for over 40 years.
In law, she is the head of the executive, an intergral part of the legislature,
the head of the judiciary, the commander-of-chief of all the armed forces of the
Crown and the 'supreme governor' of the established church of England. In

58
practise, she reigns, but she doesn't rule. United Kingdom is governed by Her
Majesty's Governement on the name of the Queen.
In spite of trend towards reducing the monarchys absolute power, there are
still important acts of government which requires the participation of the Queen.
This include giving Royal Ascent to Bills passed by both House of the Parliament;
giving appointments to all important State offices, including those of ministers,
judges, offices in the armed forces, governors, diplomas; opening of the new
session of Parliament with a speech from the throne; appointing Prime-Minister. In
international affairs the Queen has the power to proclaim war and conclude peace,
to recognise foreign States and Governments, to make treatys and to annex or cede
territory.

Вправа 8.3.
Перекладіть тексти на українську мову, приділяючи особливу увагу
перекладу реалій.

QUESTION TIME

This is the most well-attended, and usually the noisiest, part of the
parliamentary day. For about an hour there is no subject for debate. Instead, MPs
are allowed to ask questions of government ministers. In this way they can, in
theory at least, force the government to make certain facts public and to make its
intentions clear. Opposition MPs in particular have an opportunity to make
government ministers look incompetent or perhaps dishonest.
The questions and answers, however, are not spontaneous. Questions to
ministers have to be 'tabled' (written down and placed on the table below the
Speaker's chair) two days in advance, so that ministers have time to prepare their
answers. In this way the government can usually avoid major embarrassment. The
trick, though, is to ask an unexpected 'supplementary' question. After the minister
has answered the tabled question, the MP who originally tabled it is allowed to ask
a further question relating to the minister's answer. In this way, it is sometimes
possible for MPs to catch a minister unprepared.
Question time has been widely copied around the world. It is also probably
the aspect of Parliament most well-known among the general public. The vast
majority of television news excerpts of Parliament are taken from this period of its
day. Especially common is for the news to show an excerpt from the fifteen
minutes on Tuesdays and Thursdays when it is the Prime Minister's turn to answer
questions.
59
 HOW A BILL BECOMES A LAW

Before a proposal for a new law starts its progress through Parliament, there
will have been much discussion. If it is a government proposal, Green and White
Papers will probably have been published, explaining the ideas behind the pro-
posal. After this, lawyers draft the proposal into a bill.
Most bills begin life in the House of Commons, where they go through a number
of stages.
First reading: This is a formal announcement only, with no debate.
Second reading: The house debates the general principles of the bill and, in
most cases, takes a vote.
Committee stage: A committee of MPs examines the details of the bill and
votes on amendments (changes) to parts of it.
Report stage: The House considers the amendments.
Third reading: The amendment bill is debated as a whole.
The bill is sent to the House of Lords, where it goes through the same stages.
(If the Lords make new amendments, these will be considered by the Commons.)
After both Houses have reached agreement, the bill receives the royal assent
and becomes an Act of Parliament which can be applied as part of the law.

Вправа 8.4.
Виконайте переклад текстів з англійської мови на українську. Приділіть
увагу перекладу власних назв.

THE FAIRYTALE FARCE OF THE MONARCHY

Once upon a time, in a land far, far away with the fairies, there lived a young
prince known as the Shadow King. The land had been ruled for three score years
by his much-loved grandmother, but with his father now so old he had been
granted a magic Oyster to help him travel, the nation was looking to the Shadowy
One as the man who would lead them through the critical early years of the third
millennium.
Yes, that's right. Here we are, a decade into the early 21st century, and we're
still having to talk about fairytale royal successions. "The Palace" has just issued a
denial that Prince William is being groomed as the "shadow king", as Elizabeth II
starts to reduce the number of her foreign visits. Royal denials aren't really worth
the wax they're sealed with, but in this case that's hardly the point. The real

60
question is, why on earth should we even be having to think about the lineage of
the house of Windsor at all?
Until now, most people have shrugged their shoulders at such questions.
Yes, it may be a little silly, but the Queen works very hard you know, and think
about all the tourism money they bring in. Besides, if you didn't have a monarch,
what would you have? President Boris? Republicanism is just for frustrated class
warriors with a chip on their shoulder about posh people acting as heads of state.
When our current queen took office in 1952, the vast majority
wholeheartedly supported the monarchy. The coronation in 1953 was a day almost
everyone from that generation remembers as incredibly special. At the time of the
silver jubilee in 1977, the nation could still be counted on to celebrate a major
royal event more or less as one, as was shown again when Charles took Lady
Diana Spencer as his wife in 1981. That, of course, marked the turning point.
Since then the mystique of royalty has gradually eroded. When the Queen
celebrated her golden jubilee in 2002, the majority hardly even noticed.
Nevertheless, most had also grown up with her reign as a fact of life, her throne
simply a part of the cultural furniture. So what will happen when a nation that has
fallen out of love with the monarchy has to face the spectacle of a succession?
Pushing the Queen off the throne is one thing, installing Charles or Wills on it is
quite another.
The choice itself is a dismal one. Whether you agree with him or not, Charles is
too opinionated a figure to occupy the role of head of state by mere dint of being
the product of winning a medieval sperm and egg lottery.
But if the monarch is to be purely ceremonial, then why should William be
condemned to a life of being no more than a professional hand artiste, specializing
in shaking and waving? If a contemporary king with power and opinions is
outrageous, then one with no more than a smile and good social skills is ridiculous.
So, whether it's a top priority or not, we're going to have to rethink the
monarchy soon. A republic is not the only choice. There is no reason why an
elected president would have to come from the ranks of the political parties. And,
really, what is the worst that could happen? I'd rather risk Boris Johnson for 10
years than an unelected regal buffoon for life. If history has taught us anything, it's
that both are horribly possible.

Julian Baggini guardian.co.uk,

Tuesday 15 December 2009

61
 QUEEN'S SPEECH

MY LORDS AND MEMBERS OF THE HOUSE OF COMMONS

My Government’s legislative programme will be based upon the principles
of freedom, fairness and responsibility.
The first priority is to reduce the deficit and restore economic growth.
Action will be taken to accelerate the reduction of the structural budget
deficit. A new Office for Budget Responsibility will provide confidence in the
management of the public finances.
My Government will support investment in new high-speed broadband
internet connections, enable the construction of a high-speed railway network and
reform the economic regulation of airports to benefit passengers.
My Government will modernise the Royal Mail, in partnership with
employees, and will ensure it benefits from private sector capital and disciplines.
My Government will limit the number of non-European Union economic
migrants entering the United Kingdom and end the detention of children for
immigration purposes.
Legislation will be introduced to improve energy efficiency in homes and
businesses, to promote low carbon energy production and to secure energy
supplies.
My Government will remove barriers to flexible working and promote equal
pay.
My Government will seek to build a strong and fair society by reforming
public services and encouraging individual and social responsibility.
Legislation will be introduced to enable more schools to achieve academy
status, give teachers greater freedom over the curriculum and allow new providers
to run state schools.
My Government will propose Parliamentary and political reform to restore
trust in democratic institutions and rebalance the relationship between the citizen
and the state.
MY LORDS AND MEMBERS OF THE HOUSE OF COMMONS
My Government will introduce legislation to ensure that in future this
Parliament and the British people have their say on any proposed transfer of
powers to the European Union.
The Duke of Edinburgh and I look forward to our visit to Canada in June
and to our visit to the United Nations in New York in July. We also look forward
to receiving His Holiness Pope Benedict the Sixteenth in September.

62
 My Government will seek effective global collaboration to sustain economic
recovery and to combat climate change, including at the climate change conference
in Mexico later this year.
My Government looks forward to an enhanced partnership with India.
My Government will work to reduce the threat from nuclear weapons and
nuclear proliferation including the serious international concerns posed by Iran’s
nuclear programme.
My Government is committed to spend nought point seven per cent of gross
national income in development aid from 2013.
Other measures will be laid before you.
MY LORDS AND MEMBERS OF THE HOUSE OF COMMONS
I pray that the blessing of Almighty God may rest upon your counsels.

Her Majesty's speech to both Houses

of Parliament on 25 May 2010.

63
 КОМПЛЕКСНІ ВПРАВИ НА ЛЕКСИЧНІ, ГРАМАТИЧНІ ТА
ЖАНРОВО СТИЛІСТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ.

I. Перекладіть речення та прокоментуйте основні трансформації, які

виникли при перекладі.

1. Сrucial for the improvement of the international

organizations of conflict prevention is the cultivation
the policy of collective defense arrangements.

2. It all too frequently occurs that specialists whose

attention is focused on condition of happenings at
some one structural level fail to notice or fairly to
appraise the relations of what they see to facts
emerging at other structural levels.

3. One ongoing trend in computer development is

microminiaturization, the effort to compress more
circuit elements into smaller and smaller chip place.

4. Whatever technical advances may occur in the

future, many concepts will still exist the same in our
minds.

5. And it is here that Fromm has exercised an

unprecedented influence on all activities in the field.

6. It is primarily this queen whose influence was the

greatest.

7. Not until R. Nixon’s celebrated visit of 1972 did

there emerge any pose that the scientific relations
between China and the USA would veer toward
normalization.

8. It cannot be emphasized too strongly that the

significance of the generalization is entirely relative to
a given theory.

9. It is not unusual to find differences between what is

predicted possible and what turns out in fact.
64
10. Whereas most employees focus on a single
dimension, she tries to see the problem from different
angles.

11. Herein lies the essence of the claim.

12. This social policy is aimed at raising the status of

middle-income families.

13. It is high time to serve the “information-have-nots”

through Internet technologies.

14. No wonder that the book earned him his M.I.T.

Ph.D.

15. They seem to use the foreign policy of our

country as a political football.

II. Перекладіть речення на англійську мову. Проаналізуйте механізм

подолання лексичних та синтаксичних труднощів.

1. Чесність — найкраща політика.

2. Саме на це й розраховують люди, які не мають
вищої освіти.
3. Колись його ім’я було у всіх на вустах, як то
кажуть. А хто ж згадає про нього тепер?
4. Тільки тепер стало ясно, на яку ризиковану
справу зважилися вони.
5. Є ж й інші варіанти. Не слід зациклюватися на
одному.
6. Що мене більш всього обурює у його
поведінці —це його самовпевненість.
7. Яку б політичну стратегію він не обрав зараз,
до якої б політичної платформи не вдався, все
одно вже надто пізно. Найгірше ж те, що він
не знає куди відступати. Адже в політику слід
йти, якщо в тебе є надійний тил.
8. Політичні найманці — це звичне явище
нашого сьогодення.
65
9. Лише тоді приходила вона сюди, коли подих
осені тільки вгадувався.
10. Лишень пам’ятай — у кожного свій шлях.

66
 ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Проаналізуйте вживання й переклад полісемантичного слова policy та

його похідних. Наведіть приклади перекладу слів політичної тематики
залежно від контексту.
2. Пригадайте основні риси науково-технічного стилю. Які жанри
підпадають під НТС?
3. Стисло проведіть порівняльну характеристику науково-технічного та
публіцистичного стилю.
4. Що таке реферат й з яких розділів він складається?
5. Які загальні вимоги ставляться до реферату?
6. Пригадайте основні правила перекладу публіцистики.
7. Які основні способи утворення та перекладу англійських неологізмів?
8. Які різновиди складнопідрядних речень ви знаєте? Які речення
представляють найбільшу складність для перекладу? Чому?
9. Пригадайте найпоширеніші засоби реалізації емфази. Наведіть
приклади перекладу основних емфатичних конструкцій англійської та
української мов.
10. До якого стилю можна віднести суспільно-політичні тексти? Які
особливості слід враховувати під час перекладу.

67
 СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Виноградов В.С. Перевод. Общие и лексические вопросы.— М.: КДУ,

2006.—240с.
2. Казакова Т.А. Практические основы перевода.—СПб.: Союз, 2005.
3. Карабан В. І. Попередження інтерференції мови оригіналу в перекладі. —
Вінниця: Нова книга., 2003.
4. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты). – М.: Высш.
шк., 1990.
5. Коптілов В. Теорія і практика перекладу.—К.: Юніверс, 2003.
6. Крупнов В. Практикум по переводу с английского на русский. — М.:
Высшая школа, 2005.
7. Ланчиков В., Чужакин А. Мир перевода-6. Трудности перевода в
примерах.—М. Валент, 2004.
8. Левицкая Т.Р., Фитерман А.М. Проблемы перевода. – М.: Международные
отношения, 2001.
9.Осетрова Е.Е. Учебное пособие по общественно-политическому
переводу.—М.: Восток-Запад, 2005.
10. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. – М., 1974.
11. Романова С.П., Коралова А.Л. Пособие по переводу с английского на
руський. – 5-е изд. – М.: КДУ, 2011.
12. Сдобников В. В. Теория перевода.—М.: Восток-Запад, 2006.
13. Шпак В. К. Основи перекладу: граматичні та лексичні аспекти.—К.:
Знання, 2007.

68
 СЛОВНИКОВИЙ МІНІМУМ ДЛЯ ПЕРЕКЛАДУ ТЕКСТІВ
ЗАПРОПОНОВАНИХ У ДАНОМУ ПОСІБНИКУ.

1. Англо-український словник: у 2-х т. / Балла М.А.. – К.: Освіта, 1996.

2. Зінов’єва Л. О., Лаптінова Ю. І. Англо-український, українсько-
англійський фразеологічний словник. К., 2006.
3. Несистематический словарь трудностей, тонкостей и премудростей
английского языка в сопоставлении с русским./ П. Палажченко. –М.: Р.
Валент, 2001.—240с.
4. Новый большой англо-русский словарь: в 3-х т. / Ю. Апресян, Э.
Медникова, А. Петрова и др. – М.: Русский язык, 1993.
5. Concise Oxford Russian Dictionary, –Oxford University Press Inc. New York,
1998.
6. Longman Language Activator, –Pearson Education Limited, 2002.
7. Oxford English Reference Dictionary–Oxford University Press, 1996.
Інтернет-ресурси:
www.multitran.ru
dictionary.cambridge.org/ - 8k
www.m-w.com/ - 26k

69
 ЗМІСТ

§1.Особливості вживання і перекладу слів політичної тематики.

§2.Науково-технічний стиль. Підручник.

§3.Реферативний переклад.

§4.Особливості перекладу суспільно-політичних текстів.

§5.Переклад публіцистичних матеріалів. Неологізми.

§6.Особливості перекладу емфази: з англійської на українську й з

української на англійську.

§7.Переклад складнопідрядних речень.

§8.Переклад реалій.

9.Вправи для самоконтролю.

10.Список використаних джерел.

11.Список рекомендованих словників.

12.Зміст.

70