Лекція №2

РОБОЧИЙ ПРОЦЕС ТРАНСФОРМАТОРА

У відповідності з Model Course 7.08 Electro-Technical Officer (3.5.3, 3.7.1,

3.7.2, 3.7.3, 3.7.4) та ПДНВ-78/95/10 (А-ІІІ/6): efficiency concept of electrical
machines and the sources of energy losses,structures and operating principles of
single and three-phase transformers, phazor diagram of transformer, equivalent
circuit of transformer, connection groups of three-phase transformers, variations
of voltage magnitude and frequency on operation of transformers.

Мета лекційного заняття:

Формування розуміння принципу роботи трансформатора, його
конструкції, фізичних процесів та математичної моделі, енергетичних
процесів у трансформаторі, вплив на них типу і величини навантаження,
частоти струму.

План лекційного заняття:

1. Принцип роботи та типи трансформаторів, основні визначення.
2. Будова та основні конструктивні елементи силових
трансформаторів.
3. Основні рівняння трансформатора.
4. Приведений трансформатор та схема заміщення приведеного
трансформатора.
5. Режим холостого ходу та короткого замикання трансформатора,
робота трансформатора під навантаженням.
6. Втрати і коефіцієнт корисної дії трансформатора.

Використання на суднах декількох систем напруги для обслуговування

різного обладнання суднового господарства призводить до того, що
трансформатори є обов’язковим елементом електропостачання будь-якого
судна.

1. Принцип роботи та типи трансформаторів, основні визначення

Трансформатором називається статичний пристрій, що має дві або

декілька індуктивно зв'язаних обмотки, та призначений для перетворення
однієї чи декількох систем змінного струму з одними параметрами (струм,
напруга тощо) в іншу або декілька інших систем змінного струму з іншими
параметрами.
Робота трансформатора ґрунтується на електромагнітній взаємодії двох
або декількох нерухомих один відносно одного контурів. Розглянемо два
нерухомих у просторі контури (рис. 2.1), перший з яких підключений до
джерела напруги, а інший, у загальному випадку, може бути розімкнутий,
замкнений на опір або замкнений накоротко.
 Якщо до контура І прикладена змінна напруга u1, то у цьому контурі
буде протікати струм i1. Цей струм створює магнітне поле, що пульсує у часі.
Це поле індукує у контурі II ЕРС і, оскільки цей контур замкнений, по ньому
буде протікати струм i2 .

Рис. 2.1. Електрична схема найпростішого трансформатора

Струми i1 і i2 спільно утворюють пульсуюче у часі магнітне поле, яке

представимо у вигляді суми наступних магнітних потоків:
– потоку Ф0, який в однаковій мірі зчеплений з контурами I і II. Зміна
цього потоку індукує відповідно в контурі I ЕРС e1 і в контурі II ЕРС e2.
– потоку Фσ1 – магнітні силові лінії якого зчеплені тільки з контуром I.
Зміна цього потоку індукує в контурі I ЕРС розсіювання eσ1.
– потоку Фσ2 – магнітні силові лінії якого зчеплені тільки з контуром II.
Зміна цього потоку індукує в контурі II ЕРС eσ2.
Перетворення однієї системи змінного струму і напруги в іншу систему
в трансформаторі відбувається за допомогою ЕРС e1 і e2, тому в
трансформаторі доцільно підсилювати магнітний потік Ф0, який має назву
основного магнітного потоку, при одночасному зменшенні потоків Фσ1 і
Фσ2, які мають назву потоків розсіювання.
Ця обставина призвела до того, що всі сучасні трансформатори
головним чином виконуються зі сталевим осердям, по якому, внаслідок
низького магнітного опору, йде переважна частка магнітного потоку.
Схематично це показано на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Електромагнітна схема трансформатора.

Типи трансформаторів за конструктивними особливостями:

1. За числом фазних обмоток:
- двохобмоткові;
 - багатообмоткові.
Найпростішим трансформатором є однофазний двохобмотковий
трансформатор (рис. 4.2). В трансформаторі розрізняють одну або кілька
первинних обмоток та одну або кілька вторинних обмоток. До первинних
обмоток підводиться енергія, вторинні обмотки підключають до
навантаження.
2. За співвідношенням первинних та вторинних напруг:
- U1 >U2 – знижувальний трансформатор;
- U1<U2 – підвищувальний трансформатор.
3. За способом охолодження:
- сухі (охолоджувачем є навколишнє повітря);
- масляні (обмотки і магнітопровід розміщують у баку з
трансформаторним маслом, яке виконує роль охолоджувача).
Типи трансформаторів за областю застосування:
1) силові трансформатори, що застосовуються для перетворення
електричної енергії в енергосистемах та живлення потужних споживачів;
2) силові трансформатори з регулюванням напруги під навантаженням;
3) силові трансформатори спеціального призначення (зварювальні, пічні
тощо);
4) трансформатори для статичних перетворювачів;
5) випробувальні трансформатори, що застосовуються для одержання
високих та надвисоких напруг;
6) вимірювальні трансформатори (трансформатори струму та
трансформатори напруги), що застосовуються для узгодження
високопотужних ліній з вимірювальними приладами;
7) трансформатори радіотехнічних пристроїв та пристроїв автоматики,
які характеризуються компактністю, однак відносно невисоким ККД.
Надалі основна увага буде приділена саме силовим трансформаторам, як
одним з основних компонентів суднових електричних силових систем.
Номінальний режим роботи трансформаторів характеризується
наступними номінальними даними:
Номінальна потужність Sн (кВА) – повна потужність трансформатора.
Номінальна первинна напруга U1н (кВ) – напруга, що підводиться до
первинної обмотки.
Номінальна вторинна напруга U2н (кВ) – напруга на затискачах
вторинної обмотки в режимі холостого ходу (х.х.) трансформатора (коли
вторинна обмотка відключена від навантаження) при номінальній підведеній
напрузі U1н.
Первинні та вторинні напруги силових трансформаторів стандартизовані
відповідно до стандартних значень напруг. Найбільш типовими є напруги:
240В, 440 В, 3,3 кВ, 6,6 кВ, 11 кВ.
Номінальний первинний і вторинний струми, відповідно I1н і I2н ([А],
[кА]), визначаються значенням Sн і номінальними напругами U1н і U2н:
𝑆𝐻 𝑆𝐻
𝐼1𝐻 = ; 𝐼2𝐻 = . (2.1)
√3𝑈1𝐻 √3𝑈2𝐻
 Ці залежності дані для трифазних трансформаторів, причому враховано,
що як Uн, так Iн представлені лінійними (а не фазними) величинами.

2. Будова та основні конструктивні елементи

силових трансформаторів

Сучасні силові трансформатори у конструктивному відношенні можна

розділити на ряд систем. Розрізняють:
– магнітну систему;
– систему обмоток;
– систему охолодження;
– допоміжну систему, в яку включають пристрій регулювання напруги, а
також контрольні та захисні пристрої.
У сухих трансформаторах допоміжна система, як правило, відсутня,
тобто відсутні контрольні захисні пристрої, а систему охолодження не можна
виділити як окремий конструктивний елемент. Масляні трансформатори, як
правило, містять усі перераховані вище системи.

2.1. Магнітна система. Магнітна система або магнітопровід служить

для локалізації магнітного потоку в трансформаторі. Більшість типів
магнітних систем можна чітко розділити на окремі конструктивні елементи,
тобто розрізняють: стержні – це елементи магнітної системи, на яких
розташовуються обмотки; ярма – частина магнітної системи без обмоток, що
забезпечує замкнутість магнітопроводу.
За взаємним розташуванням стержнів і ярем у просторі розрізняють
плоскі та просторові (неплоскі) магнітні системи. Більшість сучасних
силових трансформаторів мають плоску магнітну систему.
Силові трансформатори з плоскою конструкцією магнітної системи
поділяються на наступні типи:
– стержневі трансформатори;
– броньові трансформатори;
– бронестержневі трансформатори.
Схематично ці магнітні системи представлені на рис. 2.3.
Стержневий трансформатор не має бічних ярем. Броневий
трансформатор має бічні ярма для кожного із стержнів. Бронестержневий
трансформатор має бічні ярма тільки для крайніх стержнів.
Магнітна система силових трансформаторів набирається з листів
електротехнічної сталі. Використовується холоднокатана текстурована сталь
з товщиною листів зазвичай 0,35 або 0,3 мм.

2.2. Система обмоток. У двохобмоткових трансформаторах розрізняють

обмотки вищої напруги (ВН) та обмотки нижчої напруги (НН). У
триобмотковому трансформаторі є ще обмотка середньої напруги (СН).
За виконанням обмоток розрізняють:
– концентричні обмотки (виготовлені у вигляді циліндрів і
концентрично розташовані на стержнях, рис. 4.3, а, в);
 – переміжні обмотки (складається з окремих котушок НН і ВН, що
почергово розташовані на стержні, рис. 2.3, б).
На даний час в силових трансформаторах застосовують головним чином
концентричні обмотки.

Рис.2.3. Магнітопроводи трифазних трансформаторів: а – трифазний

стержневий трансформатор з концентричними обмотками; б – трифазний
броньовий трансформатор з переміжними обмотками; в – трифазний
бронестержневий трансформатор з концентричними обмотками.

2.3. Схеми з'єднання обмоток. Силові трансформатори в більшості

випадків виконуються як трифазні. Основними способами з’єднання як
первинної, так і вторинної обмоток є зірка та трикутник.
З'єднання зіркою – такий спосіб з'єднання, коли в одну точку
з'єднуються початки або кінці фаз обмоток трансформатора. Зірка може мати
нульовий провід (заземлену нейтраль).
Принципова схема цього способу з'єднання представлена на рис. 2.4.
З'єднання зіркою позначається:
– на кресленнях:
– прописне: У (Y), УH (YN)
Друге позначення позначає наявність нульового проводу (нейтралі), у
дужках – англомовна документація. Загальноприйняті позначення для
початків обмоток – A, B, C, кінців обмоток X, Y, Z відповідно, нульова точка
позначається 0. Для первинної обмотки застосовуються великі літери, для
вторинної – малі.
 Рис. 2.4. Схеми з'єднання обмоток трансформатора: а – зірка з
ізольованою нейтраллю; б – зірка з нульовим проводом

Якщо до трансформатора, фази якого з'єднані зіркою, підведена

симетрична трифазна напруга (рис. 2.5), то лінійні та фазні струми і напруги
співвідносяться наступним чином:
𝐼л = 𝐼ф ; 𝑈л = √3𝑈ф . (2.2)

Рис. 2.5. Лінійні і фазні струми і напруги трансформатора.

З'єднання трикутником – такий спосіб з'єднання, коли початок кожної

наступної фази з'єднується з кінцем попередньої фази (рис. 2.6, а). Можливий
і інший спосіб з'єднання (рис. 2.7, б). Обидва способи рівноцінні, однак
перевагу віддають першому способу.

а б
Рис. 2.6. Схеми з'єднання обмоток трансформатора: а – прямий
трикутник; б – зворотний трикутник
 З'єднання трикутником позначається:
– на кресленнях: Δ;
– прописне: Д (D).
Якщо до трансформатора, фази якого з'єднані трикутником, підведена
симетрична трифазна напруга, то лінійні та фазні струми і напруги (рис.2.7.)
знаходяться у співвідношенні:
𝐼л = √3𝐼ф ; 𝑈л = 𝑈ф . (2.3)

Рис. 2.7. Лінійні і фазні струми і напруги

Трикутник є переважним з’єднанням хоча б однієї сторони

трансформатора. Причина цього наступна. Внаслідок того, що магнітопровід
комерційних трансформаторів розробляється таким чином, що його
максимальне магнітне поле знаходиться біля точки магнітного насичення,
струм намагнічування біля максимального значення має «горб» (рис. 2.8).
Такі несинусоїдальні коливання призводять до утворення непарних
гармонік, найбільш потужна серед яких третя гармоніка, з потрійною
відносно базової частотою. Магнітний потік (і, відповідно, його щільність)
повинен бути гармонійним, оскільки його зміна у часі (тобто, ЕРС) повинна
компенсувати гармонійну напругу, прикладену до первинної обмотки.
Струми, що відповідають третій гармоніці, у кожній фазі не є
трифазними струмами внаслідок того, що різниця фаз між ними становить
3 × 120° = 360° = 0°. Так як вони знаходяться в одній фазі, то необхідний
шлях для замикання кола їх протікання. Якщо такого кола немає, то
магнітний потік стає негармонійним.
 Рис. 2.8. Принцип генерації третьої гармоніки в магнітопроводі

Поєднання у трикутник обмоток хоча б однієї сторони трансформатора

забезпечує внутрішнє коло для протікання струмів 3-ї гармоніки. При цьому
магнітні потоки, ЕРС та напруги фаз залишаються гармонійними.
При поєднанні обмоток зіркою струми 3-ї гармоніки існувати не можуть,
тому виникає збурення магнітного потоку і він перестає бути гармонійним,
тобто буде містити 3-ю і вищі гармоніки. Це викликає появу 3-ї і вищих
гармонік і в ЕРС, і у фазних напругах. Однак лінійні напруги не будуть
містити 3-ї і кратних неї гармонік, т.я. вони будуть компенсуватися.
Корабельні трансформатори, зазвичай, підключають Δ/Δ, коли до них не
підключені однофазні споживачі або система освітлення. Таке підключення,
окрім пригнічення струмів 3-ї гармоніки, покращує надійність
електропостачання.
У ряді випадків, зокрема, при включенні трансформаторів на паралельну
роботу, на загальні шини включаються рівнопотенційні затискачі
трансформаторів. При цьому необхідно знати не тільки схему, але й групу
з'єднання обмоток. Група з'єднання обмоток трансформатора
визначається кутом зсуву по фазі “α” між лінійними ЕРС первинної та
вторинної обмоток. Цей кут залежить від наступних чинників:
– напрямку намотування первинної та вторинної обмоток;
– способу позначення (маркування) затискачів;
– способу з'єднання обмоток трифазних трансформаторів.
При визначенні групи з'єднання обмоток трансформатора
використовують, так званий, годинниковий метод підрахунку кута α.
При цьому методі за одиницю кута приймається кут у 30º, тобто кут між
двома сусідніми цифрами на годинниковому циферблаті. При визначенні
групи трансформатора вектор первинної лінійної напруги умовно поєднують
з хвилинною стрілкою годинника, що встановлена на цифрі 12, а вектор
вторинної лінійної напруги – з годинною стрілкою годинника, що зміщена
відносно хвилинної стрілки на шуканий кут α. Показання годинної стрілки і
визначають групу.
Приклади визначення групи з’єднання трифазних трансформаторів
наведені на рис. 2.9. Для з’єднання Y/Y рис. 2.9 а, б трансформатор належить
до групи Y/Y – 0 (α = 0). Для з’єднання Y/Δ рис. 2.9 в, г трансформатор
належить до групи Y/Δ – 11 (α= 330º).
При з'єднанні обмоток трифазних трансформаторів способом Y/Y чи Δ/Δ
– утворюються парні та 0-а групи (0, 2, 4, 6, 8, 10); при з'єднанні Y/Δ чи Δ/Y –
утворюються непарні групи (1, 3, 5, 7, 9, 11).
У двохобмоткових трансформаторах, що випускаються серійно,
прийняті наступні групи з'єднання обмоток: Y/YN – 0; Y/Δ – 11; Δ/YN – 11;
YN/Δ – 11; Δ/Δ – 0. Остання група з’єднань найбільш розповсюджена на
суднах.
B

.
EB
. b
EAB
.
Eb

. X Y
Eab . Z .
EA
EC
y
x
A . z .
Ea Ec
a
C

c
а б
B

.
EB
.
EAB
b
. . .
Ea= Eab x Eb X Y
. .
о EA yZ
=330 EC
. c
Ec
A
a
C
z
в г
Рис. 2.9. Поєднання фаз зіркою (а) та векторна діаграма ЕРС (б);
поєднання фаз трикутником (в) та векторна діаграма ЕРС (г).
 3. Основні рівняння трансформатора

Принципова схема однофазного двохобмоткового трансформатора

наведена на рис. 2.10.
Магнітне поле утворюється під дією магніторушійних сил (МРС)
первинної i1w1 та вторинної i2w2 обмоток (де w1 і w2 – число послідовно
з'єднаних витків первинної та вторинної обмоток). За другим законом
Кірхгофа для магнітного кола трансформатора справедливе наступне
рівняння МРС
𝑖1 𝑤1 + 𝑖2 𝑤2 = 𝑖0 𝑤1 , (2.4)
де i0 – намагнічувальний струм (струм х.х. трансформатора).

Рис. 2.10 Магнітні потоки в однофазному трансформаторі: u1, u2 –

миттєві значення напруг первинної та вторинної обмоток трансформатора; i1,
i2 – миттєві значення струмів первинної та вторинної обмоток
трансформатора.

Основний магнітний потік Ф0 індукує в первинній та вторинній

обмотках ЕРС, миттєве значення яких визначається рівняннями:
𝑑Ф0 𝑑Ψ10
𝑒1 = −𝑤1 =− ; (2.5)
𝑑𝑡 𝑑𝑡
𝑑Ф0 𝑑Ψ20
𝑒2 = −𝑤2 =− , (2.6)
𝑑𝑡 𝑑𝑡
де 𝛹10 , 𝛹20 – потокозчеплення з основним магнітним потоком первинної та
вторинної обмоток трансформатора, відповідно.
Потоки розсіювання Фσ1 та Фσ2 індукують, відповідно, в первинній та
вторинній обмотках ЕРС, миттєве значення яких визначається наступними
виразами:
𝑑𝑖1
𝑒𝜎1 = −𝐿𝜎1 ; (2.7)
𝑑𝑡
𝑑𝑖2
𝑒𝜎2 = −𝐿𝜎2 , (2.8)
𝑑𝑡
де Lσ1 і Lσ2 – індуктивності розсіювання первинної та вторинної обмоток,
відповідні потокам розсіювання цих обмоток. Потоки розсіювання можна
вважати незалежними від значення струмів, що протікають по обмотках,
оскільки магнітні силові лінії цих потоків проходять у значній мірі крізь
повітря.
Рівняння рівноваги напруг для первинної та вторинної обмоток
трансформатора отримуємо за другим законом Кірхгофа.
Для первинної обмотки
𝑢1 + 𝑒1 + 𝑒𝜎1 = 𝑖1 𝑟1 ,
або
𝑑Ψ10 𝑑𝑖1 𝑑Ψ1
𝑢1 = −𝑒1 − 𝑒𝜎1 + 𝑖1 𝑟1 = + 𝐿𝜎1 + 𝑖1 𝑟1 = + 𝑖1 𝑟1 , (2.9)
𝑑𝑡 𝑑𝑡 𝑑𝑡
де 𝛹1 – повне потокозчеплення первинної обмотки як з потоком Ф0 так і з
потоком Фσ1.
Для вторинної обмотки
𝑒2 + 𝑒𝜎2 = 𝑢2 + 𝑖2 𝑟2 ,
або
𝑑Ψ20 𝑑𝑖2
0 = −𝑒2 − 𝑒𝜎2 + 𝑖2 𝑟2 + 𝑢2 = + 𝐿𝜎2 + 𝑖2 𝑟2 + 𝑢2 =
𝑑𝑡 𝑑𝑡 (2.10)
𝑑Ψ2
= + 𝑖2 𝑟2 + 𝑢2 ,
𝑑𝑡
де 𝛹2 – повне потокозчеплення первинної обмотки як з потоком Ф0 так і з
потоком Фσ2, u2 – миттєве значення спаду напруги на навантаженні.
Як правило, в силових трансформаторах ЕРС, струми і напруги
змінюються у часі за синусоїдальним законом. У цьому випадку основні
рівняння трансформатора можна представити в комплексному вигляді.
Рівняння МРС
𝐼1̇ 𝑤1 + 𝐼2̇ 𝑤2 = 𝐼0̇ 𝑤1 . (2.11)
Враховуючи, що
𝐸̇𝜎1 = −𝑗𝐼1̇ 𝑥1 ; (2.12)
𝐸̇𝜎2 = −𝑗𝐼2̇ 𝑥2 , (2.13)
де x1 = 2πfLσ1, x2 = 2πfLσ2 – індуктивні опори первинної та вторинної обмоток
трансформатора відповідно. Тому можна записати:
для первинної обмотки:
𝑈̇1 + 𝐸̇1 + 𝐸̇𝜎1 = 𝐼1̇ 𝑟1
або
𝑈̇1 = −𝐸̇1 − 𝐸̇𝜎1 + 𝐼1̇ 𝑟1 = −𝐸̇1 + 𝐼1̇ (𝑟1 + 𝑗𝑥1 ) = −𝐸̇1 + 𝐼1̇ 𝑍1 , (2.14)
де Z1 = r1 + jx1 – повний опір первинної обмотки;
для вторинної обмотки:
𝐸̇2 + 𝐸̇𝜎2 = 𝑈̇2 + 𝐼2̇ 𝑟2 ;
𝐸̇2 = −𝐸̇𝜎2 + 𝐼2̇ 𝑟2 + 𝑈̇2 = 𝑈̇2 + 𝐼2̇ (𝑟2 + 𝑗𝑥2 ) = 𝑈̇2 + 𝐼2̇ 𝑍2 , (2.15)
де Z2 = r2 + jx2 – повний опір вторинної обмотки. Напруга
𝑈̇2 = 𝐼2̇ 𝑍𝐻
де Zн – повний опір навантаження.
Перетворення первинної ЕРС трансформатора у вторинну
характеризується коефіцієнтом трансформації
𝑑Ф0
𝑒1 −𝑤1 𝑑𝑡 𝑤1
𝑘= = = . (2.16)
𝑒2 𝑑Ф0 𝑤2
−𝑤2
𝑑𝑡
Для силових трансформаторів приймають, що k > 1, тобто
 𝑤вн
𝑘= . (2.17)
𝑤нн

4. Приведений трансформатор та схема заміщення

приведеного трансформатора

Як правило, у трансформатора w1 ≠ w2 , отже діючі значення ЕРС Е1 ≠ Е2.

Це створює певні труднощі при побудові векторних діаграм у різних
режимах роботи трансформатора, тому що вектори Е1 і Е2 необхідно
представляти різними довжинами. Щоб уникнути цих незручностей
параметри вторинної обмотки трансформатора приводять до числа витків
первинної обмотки.
Приведеною вторинною обмоткою трансформатора називають таку
умовну обмотку, що має те ж число витків, що і первинна обмотка (w1 = w2).
При цьому усі енергетичні співвідношення повинні залишатися незмінними.
Приведені параметри вторинної обмотки трансформатора (позначаються
«’») визначаються через реальні параметри наступним чином.
Приведена ЕРС вторинної обмотки
𝑤1
𝐸′2 = 𝐸1 = 𝐸1 . (2.18)
𝑤2
Приведений струм вторинної обмотки I’2 знаходять за умови, що повна
потужність вторинної обмотки залишається незмінною:
𝐼′2 𝐸′2 = 𝐼2 𝐸2 ;
𝐼2 𝐸2 𝐼2 𝐸2 𝐼2
𝐼′2 = = = . (2.19)
𝐸′2 𝐸1 𝑘
Приведений активний опір вторинної обмотки r’2 визначають за умови,
що електричні втрати в обмотці не залежать від її приведення, тобто
(𝐼′2 )2 𝑟′2 = 𝐼22 𝑟2 ;
𝐼2 2
𝑟′2 = 𝑟2 ( ) = 𝑟2 𝑘 2 . (2.20)
𝐼′2
Приведені індуктивний опір x’2 та опір навантаження ZH знаходяться
аналогічно:
𝑥′2 = 𝑥2 𝑘 2 , (2.21)
2
𝑍′н = 𝑍н 𝑘 . (2.22)
З урахуванням приведених співвідношень, основні рівняння
приведеного трансформатора запишуться наступним чином.
Рівняння МРС
𝐼1̇ 𝑤1 + 𝐼′̇2 𝑤1 = 𝐼0̇ 𝑤1 ;
𝐼1̇ + 𝐼′̇2 = 𝐼0̇ . (2.23)
Рівняння напруг
𝑈̇1 = −𝐸̇1 + 𝐼1̇ 𝑍1 ; (2.24)
𝐸′̇2 = 𝑈′̇2 + 𝐼 ′̇ 2 𝑍′2 . (2.25)
̇
де 𝑈′2 = 𝐼 ′̇ 2 𝑍′н .
 При аналізі режимів роботи трансформатора представляє певні труднощі
той факт, що первинна та вторинна обмотки трансформатора зв'язані
електромагнітно. Тому доцільно одержати схему заміщення трансформатора,
в якій усі елементи зв'язані електрично.
Розглянемо однофазний двохобмотковий трансформатор. Після
приведення обмоток і рівності ЕРС первинного і вторинного контурів, їх
можна електрично поєднати один до одного (рис. 2.11).
У магнітному колі втрачається енергія на нагрів та створюється магнітне
поле. Тому його можна описати гілкою з опором
Zm = rm + jxm, (2.26)
де rm – опір, що відповідає активним втратам в сталі осердя трансформатора,
xm=ωМ – опір взаємоіндуктивності.

Рис. 2.11. До побудови електричної схеми заміщення приведеного

трансформатора

Тоді схему заміщення однофазного двообмоткового трансформатора

можна представити електричним колом, зображеним на рис. 2.12.

Рис. 2.12. Схема заміщення приведеного трансформатора

При розрахунках і моделюванні режимів роботи трансформатора ця

схема заміщення зручна тим, що в ній всі елементи зв'язані електрично. Вона
справедлива також для кожної фази трифазного трансформатора, якщо цей
трансформатор навантажений за фазами рівномірно.
 5. Режим холостого ходу та короткого замикання трансформатора,
робота трансформатора під навантаженням

5.1. Холостим ходом (х.х.) трансформатора називають такий режим

його роботи, коли до первинної обмотки підведена змінна напруга (як
правило, номінальна), а вторинна обмотка розімкнена (I2 = 0).
Якщо до первинної обмотки трансформатора підвести синусоїдальну
напругу U1, при розімкненій вторинній обмотці, то трансформатор буде
споживати з мережі струм I0, що має назву струму холостого ходу
трансформатора. Він має дві складові:
̇
𝐼0𝑎 – активна складова струму холостого ходу, що співпадає за
напрямком з вектором напруги 𝑈̇1 ;
𝐼0𝜇̇ – реактивна (намагнічуюча) складова, ампервитки якої йдуть на
створення основного магнітного потоку, співпадає за напрямком з вектором
магнітного потоку Ф̇0 .
Струм холостого ходу через складові:
𝐼0̇ = 𝐼0𝑎
̇ + 𝐼0𝜇
̇ , 𝐼0 = √𝐼0𝑎
2 2
+ 𝐼0𝜇 . (2.27)
̇ ≫ 𝐼0𝑎
Так як 𝐼0𝜇 ̇ , то в силових трансформаторах часто приймають
𝐼0̇ = 𝐼0𝜇
̇ .
Схема заміщення трансформатора для режиму холостого ходу наведена
на рис.5.2.

.
. I0 .
U1 Z0

а б
Рис. 2.13. Схема заміщення трансформатора в режимі холостого ходу
(а), і відповідна приведена схема (б).

Відповідно до схеми заміщення, трансформатор у режимі холостого

ходу має наступні параметри:
r0 = r1 + rm – активний опір трансформатора у режимі холостого ходу;
х0 = х1 + хm – індуктивний опір трансформатора у режимі холостого
ходу.
Для силових трансформаторів справедливо, що rm>> r1 і хm>> х1, тобто
для цих трансформаторів можна прийняти r0 ≈ rm, х0 ≈ хm. Відповідно
𝑈̇1 = 𝐼0̇ 𝑍̇0 ≈ 𝐼0̇ 𝑍̇𝑚 , (2.28)
де 𝑍̇0 = 𝑟0 + 𝑗𝑥0 ; 𝑍̇𝑚 = 𝑟𝑚 + 𝑗𝑥𝑚
 Випробовування трансформатора в режимі холостого ходу має на меті:
– визначити параметри схеми заміщення трансформатора;
– визначити коефіцієнт трансформації трансформатора.
Принципова схема досліду холостого ходу для однофазного
двохобмоткового трансформатора представлена на рис.2.14.

Рис. 2.14. Схема досліду холостого ходу трансформатора

Вимірюють:
U1 – підведену до трансформатора напругу;
I0 – струм холостого ходу трансформатора;
P0 – активну потужність, яку споживає трансформатор у режимі
холостого ходу;
U20 – вихідну напругу трансформатора в режимі холостого ходу.
Розраховують:
а) параметри холостого ходу:
𝑈
𝑍0 = 1 – повний опір трансформатора в режимі холостого ходу;
𝐼0
𝑃0
𝑟0 = – активний опір трансформатора в режимі холостого ходу;
𝐼02
𝑥0 = √𝑍02 − 𝑟02 – індуктивний опір трансформатора в режимі
холостого ходу;
б) коефіцієнт трансформації трансформатора
𝐸1 𝑈1
𝐾= ≈ , (2.29)
𝐸2 𝑈2
в) коефіцієнт потужності холостого ходу трансформатора
𝑃0
cos 𝜑0 = , (2.30)
𝑈1 𝐼0
При визначенні коефіцієнта трансформації має місце похибка, оскільки
U1 відрізняється від Е1 на величину I0Z1. Однак ця похибка невелика,
оскільки в силових трансформаторах струм холостого ходу I0 = (3÷8)% I1н.
Як правило, струм холостого ходу виражають у відсотках від
номінального струму первинної обмотки
𝐼0
𝑖0 = 100%. (2.31)
𝐼1н
Корисна потужність при роботі трансформатора в режимі холостого
ходу витрачається на магнітні втрати в магнітопроводі Рм (втрати на
перемагнічування магнітопроводу і вихрові струми) і електричні втрати на
нагрівання первинної обмотки I02r1. Однак через невелике значення струму I0
електричними втратами I02r1 можна знехтувати і вважати, що вся потужність
холостого ходу являє собою потужність магнітних втрат у сталі
магнітопроводу. Тому магнітні втрати в трансформаторі прийнято називати
втратами холостого ходу. Ці втрати не залежать від навантаження.
Вони пропорційні квадрату магнітної індукції (В2) при постійній частоті в
мережі.
5.2. Коротким замиканням (к.з.) трансформатора називається такий
режим його роботи, коли до первинної обмотки підводиться визначеної
величини змінна напруга, а вторинна обмотка замкнута накоротко.
Випробування трансформатора в режимі короткого замикання проводиться
при зниженій напрузі U1к такого значення, щоб струми в обмотках
трансформатора були номінальними. Цю напругу називають номінальною
напругою короткого замикання трансформатора. Її виражають у відсотках від
номінальної U1н і вказують у паспорті трансформатора
𝑈1к
𝑈𝑘 % = 100%. (2.32)
𝑈1н
У силових трансформаторах напруга к.з. складає (2...10)% U1н.
Оскільки при номінальній підведеній напрузі, струм холостого ходу
складає (3 ÷ 8)% від номінального струму I1н, то при зниженій напрузі струм
холостого ходу дуже малий, і ним можна знехтувати. Отже в цьому випадку
можна записати
𝐼1̇ + 𝐼′̇2 = 0; 𝐼1̇ = −𝐼 ′̇ 2 . (2.33)
Відповідно до того, що І0к ≈ 0 (що, фактично, означає розрив гілки
намагнічування), схема заміщення трансформатора в режимі короткого
замикання не має гілки намагнічування і представлена на рис. 2.15.

Рис. 2.15. Схеми заміщення трансформатора в режимі короткого

замикання.

Опір трансформатора в режимі короткого замикання

𝑍𝑘 = 𝑟𝑘 + 𝑗𝑥𝑘 , (2.34)
де rk = r1 + r’2 – активний опір режиму короткого замикання трансформатора;
xk = x1 + x’2 – реактивний опір режиму короткого замикання
трансформатора.
Відповідно
𝑈̇1𝑘 = 𝐼1̇ 𝑍𝑘 . (2.35)
У режимі к.з., спрощена векторна діаграма (рис.2.16, а). має назву
трикутника короткого замикання трансформатора (рис.2.16, а). Цей
трикутник має катети:
𝐶𝐵 = 𝐼1̇ 𝑟1 + 𝐼1̇ 𝑟′2 = 𝐼1̇ 𝑟𝑘 = 𝑈̇𝑘𝑎 – активна складова напруги короткого
замикання трансформатора;
𝐴𝐵 = 𝐼1̇ 𝑥 + 𝐼1̇ 𝑥′2 = 𝐼1̇ 𝑥𝑘 = 𝑈̇𝑘𝑝 – реактивна складова напруги короткого
замикання трансформатора.

а б
Рис. 2.16. Векторна діаграма трансформатора в режимі короткого
замикання: а – спрощена; б – трикутник короткого замикання.

Трикутник короткого замикання використовується при розрахунках

режиму роботи трансформатора під навантаженням. При цьому він, як
правило, будується для значення струму I1 = Iн і представляється не у вигляді
векторів, а у вигляді прямокутного трикутника зі сторонами (рис. 5.7, б):
𝑈1𝑘𝑎 𝑈1𝑘р 𝑈1𝑘
𝑈𝑘𝑎 % = 100%; 𝑈𝑘р % = 100%; 𝑈𝑘 % = 100%. (2.36)
𝑈1н 𝑈1н 𝑈1н
Такий трикутник має назву основного трикутника короткого замикання.
Випробування трансформатора в режимі короткого замикання має на
меті:
а) розрахувати параметри короткого замикання трансформатора;
б) розрахувати основний трикутник короткого замикання.
Принципова схема досліду короткого замикання для однофазного
двохобмоткового трансформатора представлена на рис.2.16.
До трансформатора підводиться знижена напруга такого значення, щоб
струм у первинній обмотці був номінальним. Вимірюється:
U1к – напруга, що підводиться;
I1к – струм короткого замикання;
Pк – потужність, яку споживає трансформатор при короткому замиканні.
Розраховується:
– повний опір трансформатора в режимі короткого замикання
𝑈1𝑘
𝑍𝑘 = , (2.37)
𝐼1н
– активний опір трансформатора в режимі короткого замикання
𝑃𝑘
𝑟𝑘 = 2 , (2.38)
𝐼1н
– індуктивний опір трансформатора в режимі короткого замикання:
𝑥𝑘 = √𝑍к2 − 𝑟к2 . (2.39)
 Рис. 2.16 Схема досліду короткого замикання трансформатора

Опір rк приводять до температури 75° (робочої температури

трансформатора).
Сторони трикутника короткого замикання розраховують за
залежностями:
𝐼1н 𝑟𝑘 𝐼1н 𝑥𝑘 𝑈1𝑘
𝑈𝑘𝑎 % = 100%; 𝑈𝑘р % = 100%; 𝑈𝑘 % = 100%. (2.40)
𝑈1н 𝑈1н 𝑈1н
Потужність короткого замикання Рк з великою точністю відображає
потужність електричних втрат в обмотках, включаючи додаткові
втрати в стінках бака і кріпильних деталях від потоків розсіювання
трансформатора.

5.3. Робота трансформатора під навантаженням. Холостий хід і

коротке замикання є граничними режимами роботи трансформатора:
У загальному випадку навантаження трансформатора може бути:
𝑍н = 𝑅н – активним;
𝑍н = 𝑋Lн – індуктивним;
𝑍н = 𝑋Cн – ємнісним;
2
𝑍н = √𝑅н2 + 𝑋𝐿н
{ – змішаним.
2
𝑍н = √𝑅н2 + 𝑋𝐶н
Рівняння напруг для приведеного трансформатора:
𝑈̇1 = −𝐸̇1 + 𝐼1̇ 𝑍̇1 ; (2.41)
𝑈̇2 = 𝐸̇ ′2 − 𝐼 ′̇ 2 𝑍̇′2 . (2.42)
Рівняння МРС:
𝐼1̇ + 𝐼 ′̇ 2 = 𝐼0̇ . (2.43)
Схема заміщення наведена на рис. 2.12.
Порядок побудови векторних діаграм наступний:
1. Відкладається вектор магнітного потоку Ф̇0 .
2. Будуються вектори ЕРС 𝐸̇1 і 𝐸̇2 , які відстають від Ф̇0 по фазі на кут
90°.
3. При активно-індуктивному навантаженні струм 𝐼 ′̇ 2 відстає по фазі від
𝐸̇2 на кут ѱ2. При активно-ємнісному навантаженні струм 𝐼 ′̇ 2 випереджає 𝐸̇2
на кут ѱ2.
4. Використовуючи (5.22) знаходять вектор струму 𝐼1̇ = −𝐼 ′̇ 2 + 𝐼0̇ .
 5. Використовуючи (2.42) знаходять вектор напруги 𝑈̇2
5. Використовуючи (2.41) знаходять вектор напруги 𝑈̇1
Наведений порядок побудови не є єдиним. Він залежить від того, які
конкретно дані відомі початково.
Розглянуті векторні діаграми (рис. 2.17) мають головним чином
теоретичне значення, оскільки вони цілком враховують усі фактори, від яких
залежать фазові співвідношення між ЕРС, напругами і струмами.

а) б)
Рис. 2.17. Векторні діаграми трансформатора при активно-індуктивному
(а) і активно-ємнісному (б) навантаженнях.

Практичного значення ці векторні діаграми не мають з тієї причини, що

у трансформаторі, як вже було сказано, неможливо одержати роздільно
значення індуктивних опорів x1 і x’2 , тобто з досліду короткого замикання
можна визначити тільки їхню суму xk = x1 + x2.
При практичних розрахунках режимів роботи силових трансформаторів
під навантаженням, як правило, нехтують струмом намагнічування, оскільки
він складає (3÷8)% від номінального струму I1н. Відповідні схеми заміщення
наведені на рис. 2.18. У цьому випадку, основні рівняння для режиму роботи
трансформатора під навантаженням складаються з рівнянь (2.41), (2.42), а
замість рівняння (2.43) використовується наступне:
𝐼1̇ = −𝐼 ′̇ 2 . (2.44)
̇
З огляду на те, що 𝐸1 = 𝐸 ′2 ̇
𝑈̇1 = 𝐼1̇ (𝑍̇1 + 𝑍̇′2 ) − 𝑈̇′2 = 𝐼1̇ 𝑍̇𝑘 − 𝑈̇′2 . (2.45)
З отриманого рівняння випливає, що первинна напруга 𝑈̇1 відрізняється
від вторинної напруги (−𝑈̇′2 ) на величину спаду напруги 𝐼1̇ 𝑍̇𝑘 , що являє
собою трикутник короткого замикання трансформатора.
Відповідно до зроблених перетворень основних рівнянь, спрощена
векторна діаграма режиму роботи під навантаженням представлена на
рис. 2.19 (при побудові векторної діаграми вважаємо заданими 𝑈̇1 , 𝐼1̇ , φ1).
 Рис. 2.18. Спрощені схеми заміщення трансформатора, що працює під
навантаженням.

а б
Рис. 2.19 Спрощені векторні діаграми трансформатора при змішаному
активно-індуктивному (а) і активно-ємнісному (б) навантаженнях

5.4. Залежність вихідної напруги трансформатора від роду

навантаження. Зміна та регулювання напруги трансформаторів.
Проаналізуємо, яким чином змінюється вихідна напруга трансформатора,
якщо при незмінному струмі змінився характер навантаження. Тобто
спочатку було (R-L) навантаження, а потім (R-С). Цей аналіз зручно провести
шляхом побудови поєднаної векторної діаграми для (R-L) і (R-С)
навантажень (рис. 2.20). Як випливає з наведеної векторної діаграми, при
переході від (R-L)-навантаження до (R-С)-навантаження при незмінному
значенні струму в обмотках, вихідна напруга трансформатора збільшується.
Залежність вихідної напруги трансформатора 𝑈̇2 від струму
навантаження I2 при cosφ2=const називається зовнішньою характеристикою
трансформатора.
Приклад сімейства зовнішніх характеристик U2 = f(I2) при різних
значеннях cosφ2 наведений на рис. 2.21.
Відповідно до зовнішніх характеристик, зміна навантаження
трансформатора призводить до зміни вихідної напруги.
 Рис. 2.20 Поєднана векторна діаграма для активно-індуктивного і
активно-ємнісного навантаження.

Рис. 2.21 Зовнішні характеристики трансформатора при різного роду

навантаженнях

Під зміною вихідної напруги трансформатора розуміють виражену у

відсотках від номінальної напруги зміну напруги на вторинній обмотці при
переході від режиму холостого ходу до режиму номінального навантаження,
що характеризується номінальним значенням струму, тобто I2 = I2н.
Цю зміну напруги легко розрахувати, якщо відома відповідна зовнішня
характеристика трансформатора:
𝑈2н − 𝑈2
∆𝑈% = 100%. (2.46)
𝑈2н
При відсутності зовнішньої характеристики її оцінюють по
розрахунковій залежності
∆𝑈% = 𝑈𝑘𝑎 % cos 𝜑2 + 𝑈𝑘𝑝 % sin 𝜑2 . (2.47)
Кут 𝜑2 має позитивне значення при активно-індуктивному навантаженні
і негативне при активно-ємнісному.
Якщо навантаження відрізняється від номінального, то його
характеризують коефіцієнтом навантаження
𝑆2
𝑘нв = ,
𝑆н
де S2 – розрахункова потужність трансформатора; Sн – номінальна потужність
трансформатора.
Тоді
∆𝑈% = 𝑘нв (𝑈𝑘𝑎 %cos 𝜑2 + 𝑈𝑘𝑝 % sin 𝜑2 ). (2.48)
Залежність ∆𝑈% = 𝑓(𝑘нв ) при cos 𝜑2 = const також являє собою
зовнішню характеристику трансформатора.
Спад напруги в трансформаторі і живильній мережі, коливання
навантажень споживачів викликають коливання вторинної напруги
трансформатора.
Тому виникає необхідність регулювання напруги трансформаторів, що
можна здійснити шляхом зміни коефіцієнта трансформації К = w1/w2 ,
шляхом зміни числа витків первинної чи вторинної обмоток трансформатора.
Для цієї мети обмотка виконується з відгалуженнями (відпайками), а
регулювання напруги виконується з допомогою відповідного перемикаючого
пристрою.

6. Втрати і коефіцієнт корисної дії трансформатора

Коефіцієнт корисної дії (ККД) силових трансформаторів визначається

загальною залежністю
𝑃2
𝜂= ,
𝑃1
де P2 – активна потужність трансформатора, що віддається корисно; P1 –
активна потужність, що споживається трансформатором.
Визначити ККД трансформатора прямими вимірюваннями цих
потужностей неможливо, оскільки ККД силових трансформаторів дуже
високий і сягає в трансформаторах великої потужності до 99 %. При цьому
велику роль грає похибка вимірів.
ККД трансформаторів, як правило, визначають непрямим методом, при
якому потужність P1 виражають через P2 і втрати, тобто
P1 = P2 + Pм + Pе,
де Pе – електричні втрати, Pм – магнітні втрати (рис. 5.15).
Потужність, що передається до вторинної обмотки, називається
електромагнітною потужністю:
Рем =Р1 – Ре1 – Рм.
Магнітні втрати Рм пропорційні квадрату індукції в магнітопроводі 𝐵02
(при f1 = const) трансформатора. Отже можна вважати, що вони пропорційні
𝐸12 (E1 = 4,44w1 f1Ф0 = 4,44w1 f1В0S). В номінальному режимі роботи
трансформатора падіння напруги на обмотці незначне, порівняно з
номінальною напругою, тому з достатнім ступенем точності можна вважати,
що при зміні навантаження трансформатора E1≈U1=const.
 Рис. 2.22. Енергетична діаграма трансформатора.

Таким чином, магнітні втрати в трансформаторі можна вважати

незалежними від значення навантаження. Тому їх називають постійними
втратами трансформатора. Магнітні втрати трансформатора в режимі
навантаження дорівнюють потужності холостого ходу P0.
Електричні втрати Ре= Ре1+ Ре2 пропорційні квадрату струму, що
протікає по обмотках, тобто, залежать від навантаження. Тому ці втрати
виражають через потужність короткого замикання наступним чином:
2
𝑃𝑒 = 𝑘нв 𝑃кн ,
де Pкн – потужність, що споживається трансформатором у режимі короткого
замикання за умови, що I1 = I1н.
Тоді, з огляду на те, що:
𝑃2 𝑃м + 𝑃е
𝜂= =1−
𝑃2 + 𝑃м + 𝑃е 𝑃2 + 𝑃м + 𝑃е
та
𝑃2 = 𝑘нв 𝑆н cos 𝜑2
можна отримати
2
𝑃0 + 𝑘нв 𝑃кн
𝜂 =1− 2 𝑃
(2.49)
𝑘нв 𝑆н cos 𝜑2 + 𝑃0 + 𝑘нв кн
Графік залежності ККД трансформатора від навантаження наведений на
рис. 2.23.
Як правило, силові трансформатори мають максимальний ККД при
навантаженні, меншому за номінальне. Це не випадково. Досвід експлуатації
силових трансформаторів показує, що велику частину часу вони працюють з
певним недовантаженням, а меншу частину часу – при номінальному
навантаженні. Тому економічно вигідно мати максимальний ККД при kнв < 1.
Значення kнв, при якому ККД буде максимальним:
𝑘𝑚 = √𝑃0 /𝑃кн . (2.50)
Силові масляні трансформатори розраховуються таким чином, щоб
P0:Ркн = (1:4 ) ÷ (1:2)
Тому ККД має максимум при навантаженні 0,5 – 0,7 від номінального.
 Рис. 2.23. Графік залежності ККД трансформатора від навантаження
(𝛽 = 𝑘нв ).

Контрольні питання:
1. Поясніть принцип роботи трансформатора.
2. Назвіть основні конструктивні елементи трансформатора.
3. Поясніть поняття коефіцієнту трансформації трансформатора.
4. Поясніть поняття схеми заміщення трансформатора.
5. Поясніть фізичну сутність гілки намагнічування.
6. Поясніть, які параметри визначаються при досліді холостого ходу
трансформатора.
7. Поясніть, які параметри визначаються при досліді короткого
замикання трансформатора.
8. Поясніть принцип побудови векторної діаграми трансформатора.
9. Поясніть вплив типу навантаження на вихідну характеристику
трансформатора.
10. Поясніть вплив частоти та навантаження трансформатора на його
ККД.

Рекомендована література [5 – 12]