МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Факультет підприємництва та права
Кафедра приватного та публічного права

Курсова робота
з дисципліни Господарський процес
на тему: «Перегляд судових рішень в апеляційному порядку»

Виконав: студентка 4 курсу

Групи БП-2-16
Григораш А.С.

Керівник: Ковальчук А.Ю.

Національна шкала ____________________

Кількість балів: _____Оцінка: ECTS _____

Київ 2020
 Зміст
Вступ…………………………………………………………………..………………3
Розділ 1. Загальнотеоретичні правові аспекти апеляційного провадження……...4
1.1. Правова природа та види апеляційного провадження……………….....4
1.2. Загальна характеристика апеляційного провадження…………………..6
1.3. Ознаки апеляційного провадження………………………………………7
Розділ 2. Процесуальний порядок розгляду справи апеляційним судом………..11
2.1. Підготовка засідання суду апеляційної інстанції……………………...11
2.2. Процесуальний порядок розгляду справи апеляційним судом………14
2.3. Рішення та ухвала апеляційного суду …………………………………15

Висновки…………………………………………………………………………….23
Список використаної літератури…………………………………………………..25
 Основні проблеми в правозастосовчій практиці пов'язані з тим, що у законі
взагалі відсутнє визначення понять апеляції та касації, не чітко визначене право
на апеляційне та касаційне оскарження осіб, які не приймали участі в розгляді
справи, чинні правові норми містять неузгоджені між собою положення щодо
повноважень судів апеляційної та касаційної інстанції та підстав для скасування
судових рішень .
До основних засад судочинства віднесено забезпечення апеляційного та
касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом (ст.
129 Конституції України).
А тому потрібно мати додаткові гарантії захисту прав і свобод зацікавлених
громадян, прав організацій, держави та публічних інтересів і забезпечення
законності та обґрунтованості судових рішень і ухвал.
В той же час вивчення та перший досвід застосування цих законів виявили
їх недоліки, неточності та суперечності, які потребують усунення, і викликали
цілий ряд не роз'яснених питань.
Захист прав та охоронюваних інтересів фізичних та юридичних осіб і
держави шляхом розгляду та вирішення цивільних справ відповідно до чинного
законодавства покладається також на цивільне судочинство (ст. 2 ЦПК).
Зважаючи, що в останні роки з'явились нові аспекти вказаних відносин,
значне коло питань, пов'язаних із апеляційним провадженням у господарському
судочинстві, потребує теоретичного доопрацювання.
Серед основних факторів, які покликані забезпечувати подальший розвиток
правової держави в Україні, є судовий захист суб'єктів господарювання. При
цьому кількість звернень до апеляційних господарських судів останніми роками
постійно збільшується, що свідчить про підвищення довіри до цієї ланки
господарських судів.
Мета курсової роботи є перегляд судових рішень за новим законодавством у
зв'язку із вказаними змінами у судовій системі.
Розділ 1. Загальнотеоретичні правові аспекти апеляційного провадження

1.1. Правова природа та види апеляційного провадження

Важливо відзначити, що даний правовий інститут, в значній мірі
відрізняється від інституту касаційного провадження, є додатковою гарантією
справедливого судового розгляду.
Право на оскарження судових рішень є однією з найважливіших гарантій
захисту прав і законних інтересів особи в кримінальному процесі.
Маючи своїм змістом такі положення, як повторне і безпосереднє
дослідження доказів вищестоящим судом і можливість прийняття нового
рішення по суті по справі, що переглядається, в тому числі і погіршує
становище засудженого і виправданого.
Апеляція сприяє ефективному і своєчасному усуненню судових помилок
та реалізації в українському судочинстві принципів «швидкого» і «правого»
правосуддя [12, с. 128].
Апеляційний перегляд – це новий (повторний) розгляд та вирішення
справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції [1] забезпечення апеляційного
оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом, віднесено до
основних засад судочинства і до міжгалузевих принципів цивільного
процесуального права (ст. 13 ЦПК) [6].
У свою чергу, зазначені положення процесуального законодавства
визначають найхарактерніші ознаки інституту апеляційного провадження:
1) суд першої інстанції на наступний день після закінчення строку для
подання апеляційної скарги надсилає її разом зі справою до
апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не
пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження
направляються до апеляційного суду;
 2) апеляційна скарга на судове рішення, що не набрали законної сили,
подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив
оскаржуване судове рішення;
3) апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду
першої інстанції відповідно до тих обставин, фактів, вимог, які згідно з
принципом диспозитивності цивільного судочинства визначені у
зверненні за судовим захистом фізичної чи юридичної особи.
4) апеляційним судом справа розглядається за правилами, встановленими
для розгляду справи судом першої інстанції, за винятками і з
доповненнями, встановленими главою 1 «Апеляційне провадження»
розділу V ЦПК [6];
Об'єктом апеляційного оскарження за правилами ЦПК є рішення та
ухвали суду першої інстанції, які не набрали законної сили.

Значення апеляційного провадження полягає в тому, що розгляд справ за

апеляційними скаргами дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції і
спрямувати їх діяльність, а також забезпечувати правильний та однаковий підхід
до застосування норм матеріального і процесуального права.
Щодо моделі апеляційного провадження у цивільному судочинстві, в
теорії цивільного процесуального права виділяються, як правило, два види
апеляції – «повна» і «неповна».
Повної апеляції особам, що беруть участь у справі, дозволяється
пред'являти в апеляційних судах разом із фактами і доказами, які вже були
предметом розгляду суду першої інстанції, нові факти і докази.
За неповної апеляції суд апеляційної інстанції розглядає справу на підставі
тільки тих фактичних даних, які були предметом дослідження суду першої
інстанції або на які вказували сторони в апеляційній скарзі чи в поясненнях на
неї.
 Існування такого повноваження пояснюється тим, що в умовах неповної
апеляції справа по суті фактично не розглядається, апеляційний суд у цьому
випадку лише перевіряє, чи були судом першої інстанції здійснені всі
передбачені процесуальним законом дії для постановленим законного і
обґрунтованого рішення.
Суд апеляційної інстанції згідно з ч. З та ч. 4 ст. 303 ЦПК може вийти за
межі доводів апеляційної скарги лише у разі, якщо буде встановлено
неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм
процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

1.2 Загальна характеристика апеляційного провадження

Виконання судами завдань цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК) повністю

залежить від постановления ними у справах законних та обґрунтованих рішень.
Законність і обґрунтованість судових рішень забезпечуються також
такими ефективними засобами як їх апеляційне оскарження.
Дією цієї гарантій не виключається набрання законної сили помилковими,
необ'єктивними рішеннями.
 Апеляційна інстанція може замість того, щоб виправити, ускладнює
помилку, допущену судом першої інстанції, внаслідок чого набирають законної
сили несправедливі рішення.
У деяких справах рішення змінювалися чи постановлялися нові рішення
внаслідок визнання судом апеляційної інстанції доведеними обставин, що не
були встановлені чи відкинуті судом першої інстанції.
Нерідко суди апеляційної інстанції неглибоко перевіряють
обґрунтованість висновків суду, викладених у його рішенні, додержання судом
вимог закону при розгляді та вирішення справи, у зв'язку з чим залишають без
зміни помилкові рішення, які переглядаються у апеляційній інстанції.
 Мають місце факти безпідставного відкладення розгляду справ,
неоднакового застосування правил про провадження справ у апеляційній
інстанції.
Зазначені обставини вимагають створення додаткових гарантій
забезпечення законності та обґрунтованості судових рішень.
Такою процесуальною гарантією є процесуальний інститут перегляду
рішень у порядку апеляційного провадження. 
Наявність стадії перегляду судових рішень у апеляційних судах сприяє
формуванню у громадян переконаності в тому, що кожне незаконне та
необґрунтоване рішення буде скасовано, що їх політичні, трудові та інші
соціально-економічні права, а також права організацій дістануть належний
захист.
В ході перевірки обґрунтованості та законності рішення, апеляційний суд
інстанція може скасувати його, надіслати справу на новий розгляд і зробити
вказівки, обов'язкові для суду першої інстанції. 
Важлива роль у досягненні єдності судової практики, усуненні труднощів
при вирішенні складних питань, що виникають у процесі розгляду цивільних
справ, належить Верховному Суду України.
Скарги, подання на ухвали суду першої інстанції подаються протягом
п'ятнадцяти днів з наступного дня після їх ухвалення. А у випадку подачі скарги
або подання, після закінчення строків, встановлених ЦПК, залишаються без
розгляду.
1.3. Ознаки апеляційного провадження
Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім
випадків, встановлених законом (п. 8 ч. З ст. 129 Конституції), є
однією з основних засад судочинства.
 Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту
прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи
– фізичних і юридичних осіб, а також держави.
Розгляд справ за апеляційними скаргами дозволяє виправляти помилки
судів першої інстанції та корегувати їх роботу, забезпечуючи правильний і
однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права,
а також має превентивний характер – попереджає порушення норм права
громадянами, організаціями, посадовими і службовими особами [58, с. 71].
Одна із спеціальних ознак визначає обсяг повноважень суду апеляційної
інстанції, тобто сукупність його прав та обов’язків, що реалізуються в
результаті розгляду апеляційної скарги.
Можна виділити ознаки, притаманні апеляційному провадженню:
 апеляційне провадження здійснюється судом вищої інстанції;
 апеляційний суд здійснює повторний розгляд справи по суті;
 апеляційна скарга подається на рішення, ухвалу суду першої
інстанції, які не набрали законної сили;
 апеляційний суд не встановлює нових фактів, а перевіряє
правильність встановлення наявності чи відсутності певних фактів судом
першої інстанції;
Реалізація судом апеляційної інстанції повноважень по скасуванню
судових рішень і направленню справ на новий розгляд є спеціальною ознакою
апеляційного провадження.
Для досягнення визначені наступні завдання: аналіз норм ЦПК України,
Закону України «Про судоустрій України» дослідження доцільності та
ефективності наділення апеляційних судів повноваженнями по скасуванню
судових рішень та направленню справ на новий розгляд
Слід зазначити, що такими повноваженнями були наділені апеляційні
суди на території України у XVIII – середині XIX століть. Дана ознака
 закріплена також у законодавстві іноземних держав, наприклад, у § § 538, 539
ЦПК Німеччини, ст. 319 ЦПК Естонії, ст. ст. 341, 343 ЦПК Литви.
У науковій літературі питання щодо наділення судів апеляційної
інстанції повноваженням направляти справи на новий розгляд в суд першої
інстанції є дискусійним.
Підстави для скасування рішення суду і передачі справи на новий
розгляд встановлені ст. 311 ЦПК України, ними є:
 розгляд справи неповноважним суддею або складом суду (п. 1);
 вирішення судом питання про права та обов’язки осіб, які не брали
участь у справі (п. 4);
 ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглядав
справу (п. 2);
Скасування рішень на підставі п. 3, 4 ст. 311 ЦПК України є найбільш
поширеним у судовій практиці.
Так же треба зазначити, що на практиці ще до набрання чинності новим
ЦПК зустрічались випадки постановлення апеляційним судом ухвали про
скасування рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої
інстанції,
Апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та направляє
справу на новий розгляд також у випадку, якщо справу розглянуто з
порушенням правил виключної підсудності [6].
Ст. 311 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав, які дають право
апеляційному суду скасувати рішення суду і передати справу на новий розгляд.
На практиці зустрічаються випадки, коли апеляційні суди направляють
справу на новий розгляд за відсутності підстав, які передбачені ЦПК України.
Порушень п. п. 1,2 вказаної статті суди першої інстанції, як правило, не
допускають.
 Апеляційні суди, образно кажучи, «вишукують» третіх осіб та
рекомендують суду першої інстанції притягнути їх до участі у справі. Нерідко
в таких рекомендаціях як треті особи зустрічаються органи опіки та
піклування.
Тому необхідно взяти за правило те, що апеляційний суд повинен
повертати справу на новий розгляд лише у виняткових випадках тоді, коли
були допущені такі порушення процесуального законодавства, які не
уможливлюють розгляд в апеляційному порядку.
Слід зазначити, що законодавство деяких колишніх пострадянських
країн містить більш ширший перелік підстав, за яких апеляційний суд може
направити справу на новий розгляд.

Відповідно до ст. 311 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані

рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції має бути наділений такими повноваженнями,
які б забезпечували швидке виправлення помилок, допущених судом першої
інстанції при ухваленні рішення, якісний розгляд справи, а не призводили до
його затягування, функціонування судів апеляційної інстанції.
За такий короткий термін ще не сформувалась єдина практика
застосування правових норм, що визначають дане повноваження суду
апеляційної інстанції.
Отже, апеляційне провадження – це сукупність процесуальних дій суду у
справі, спрямованих на перегляд рішен, що не набрали законної сили.
Водночас апеляційне провадження є однією з форм, що забезпечує
однакове застосування судами законів при вирішенні цивільних справ.
В українському законодавстві на сьогоднішній дань закріплена неповна
модель апеляційного перегляду рішень та ухвал суду першої інстанції.
 Апеляційне провадження включає в себе дві послідовні і змінюючи одна
іншу стадії: підготовчу стадію і стадію судового розгляду в суді апеляційної
інстанції.
Перша стадія об'єднує в собі дії судді та судді суду з підготовки справи
до апеляційного розгляду, і починається з порушення апеляційного
провадження за допомогою подачі апеляційної скарги.
Друга стадія включає в себе виробництво в суді апеляційної інстанції:
починається з відкриття судового засідання.
Розділ 2. Процесуальний порядок розгляду справи апеляційним судом
2.1. Підготовка засідання суду апеляційної інстанції
В підготовчій частині засідання суду апеляційної інстанції створюються
умови, що забезпечують дотримання прав і законних інтересів учасників
апеляційного провадження.
Підготовча частина засідання суду апеляційної інстанції – це початкова
частина судового засідання.
В ній суд апеляційної інстанції вчиняє сукупність процесуальних дій
організаційного характеру та вирішує низку питань, що є процесуальними
передумовами для всіх інших частин засідання суду апеляційної інстанції. В
ній суд апеляційної інстанції вчиняє сукупність процесуальних дій
організаційного характеру та вирішує низку питань, що є процесуальними
передумовами для всіх інших частин засідання суду апеляційної інстанції.
Від якості проведення підготовчої частини залежить якість усього
апеляційного перегляду.
Не можна недооцінювати роль та значення підготовчої частини засідання
суду апеляційної інстанції і, як наслідок, допускати самовільне спрощення
процедури відправлення даної частини судового засідання.
 Без чіткого дотримання усіх вимог цивільного процесуального
законодавства неможливе створення належних умов для перевірки законності і
обґрунтованості рішень, ухвал суду першої інстанції, що не набрали чинності.

Підготовча частина засідання суду апеляційної інстанції є гарантією

виконання завдань усіх наступних частин судового засідання, ухвалення
законних і обґрунтованих рішень, ухвал [70, с. 134].
У зв’язку з цим, ґрунтуючись на діючому законодавстві та судовій
практиці, які дії і в якому порядку повинні вчинятись в підготовчій частині
судового засідання.
Порядок проведення підготовчої частини є єдиним для всіх справ.
1) можливості розгляду справи при даному складі суду. В ній суд
роз’яснює права та обов’язки перекладачеві, особам, які беруть
участь у справі, експертові, вирішує клопотання [70, с. 135],
2) можливості розгляду справи у випадку неявки у судове засідання
осіб, які беруть участь у справі, перекладача, експерта, свідка.
Оскільки на них не повинна впливати позиція учасників процесу з
приводу фактів, що досліджуються.

Такий порядок сприяє об’єктивності показів свідків і дає можливість

суду апеляційної інстанції правильно їх оцінити.
Якщо перепон для перегляду справи немає, головуючий оголошує склад
суду, а також прізвища секретаря судового засідання, експерта, перекладача
[70, с. 136].
Інколи є необхідним роз’яснення самого поняття відводу, яке іноді не
зрозуміле окремим особам. Належне роз’яснення даного права є гарантом того,
що особи, які беруть участь у справі, при необхідності скористаються ним.
 Надання можливості заявляти відводи на початку підготовчої частини
має важливе значення.
Подальший порядок проведення підготовчої частини залежить від того,
чи були заявлені відводи, і від результатів їх вирішення.
У випадку, якщо заява про відвід була відхилена або відвід не був
заявлений, головуючий роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх
процесуальні права та обов’язки.
Такі роз’яснення в доступній формі надають їм можливість використати
право на вчинення певних процесуальних дій.
Відповідно до ст. 99 ЦПК України дані особи мають право: знайомитися
з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал,
постанов і інших документів, що є у справі, брати участь у їх дослідженні,
заявляти клопотання та відводи, заявляти клопотання та відводи, давати усні і
письмові пояснення судові, брати участь у судових засіданнях, оскаржувати
рішення і ухвали суду.
На рівні з правами, які належать особам, які беруть участь у справі,
сторони володіють такими правами, яких немає у вищезазначених осіб.
Головуючий повинен роз’яснити позивачу право відмови від позову,
сторонам – укладення мирової угоди, роз’яснити їх процесуальні наслідки,
якщо вони будуть прийняті судом.
До числа розпорядчих дій сторін відноситься і визнання позову.
В суді апеляційної інстанції відповідач також може вчинити дану
процесуальну дію.
Позивач в суді апеляційної інстанції не володіє правом змінити підставу
або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.
суд переходить до заслуховування та вирішення клопотань осіб, які
беруть участь у справі.
 Завершується підготовча частина засідання суду апеляційної інстанції, у
випадку задоволення клопотання сторін про, призначення експертизи та за
відсутності обставин, які роблять неможливим розгляд справи, роз’ясненням
головуючого експертові його прав і обов’язків і попередженням його про
кримінальну відповідальність.
2.2. Процесуальний порядок розгляду справи апеляційним судом
Справи з апеляційними скаргами, апеляційним поданням прокурора
подаються до апеляційного суду через канцелярію суду, де вони реєструються.
 Протягом десятиденного строку суддя-доповідач:
визначає характер спірних правовідносин та матеріальний закон, який їх
регулює;
з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі;
з'ясовує обставини , на які посилаються сторони, інші особи та прокурор,
які брали участь у розгляді справи;
визначає, якими додатковими доказами сторони та прокурор можуть
обґрунтовувати апеляційну скаргу, апеляційне подання прокурора чи
заперечення проти них і встановлює строк для їх надання;
з'ясовує, які обставини визнаються і проти яких заперечують сторони,
інші особи та прокурор, які брали участь у справі;
визначає, якими додатковими доказами сторони та прокурор можуть
обґрунтовувати апеляційну скаргу, апеляційне подання прокурора чи
заперечення проти них і встановлює строк для їх надання;
за клопотанням сторін вирішує питання про виклик у судове засідання
свідків, призначення експертизи, про залучення до участі в справі спеціалістів
та про витребування інших доказів;
визначає розмір судових витрат та строки їх сплати;
виконує інші дії, пов'язані з забезпеченням апеляційного розгляду
справи.
 Після проведення підготовчих дій суддя доповідає про них колегії суддів,
яка постановляє ухвалу про їх закінчення.

2.3. Рішення та ухвала апеляційного суду

За результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції постановляє
ухвалу про:

1) скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на

новий розгляд;
2) скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження в
справі або залишенням заяви без розгляду;
3) відхилення апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора і
залишення без зміни рішення суду першої інстанції;
4) задоволення скарги чи подання прокурора на ухвалу суду першої
інстанції із її скасуванням і направленням справи на новий розгляд;
5) відхилення скарги, подання прокурора і залишення скарги без
задоволення.
6) часткове задоволення апеляційної скарги чи апеляційного подання
прокурора на рішення суду першої інстанції та часткової зміни
рішення суду першої інстанції;
В ухвалі суду апеляційної інстанції зазначається:
назва суду, прізвище і ініціали головуючого та суддів;
час і місце її постановления;
прізвище та ініціали секретаря судового засідання;
короткий зміст заявлених вимог;
особи, які беруть участь у справі;
узагальнені доводи апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора;
посилання на рішення суду першої інстанції;
 мотиви, за якими суд апеляційної інстанції дійшов до свого висновку, і
посилання на закон, яким він керувався;
наслідки розгляду апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора,
які формулюються в резолютивній частині ухвали.
У разі подання апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора на
рішення суду першої інстанції в установлені строки,  але якщо вони надійшли
до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи або
коли строки на подання апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу чи апеляційне
подання прокурора.

При задоволенні заяви про визнання акта недійсним в резолютивній

частині вказуються найменування акта і органу, що його видав, номер акта, дата
його видання, чи визнається акт недійсним повністю або частково.
Якщо у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, в рішенні
вказується, як вирішено спір щодо кожного з них.
В резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських
витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.
При розгляді первісного і зустрічного позовів у рішенні вказуються
результати розгляду кожного з позовів.
Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом
десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі
якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну
частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті
84 цього Кодексу.
Апеляційну скаргу може бути повернуто виключно з підстав, визначених
частиною першою статті 97 ГПК. 
 апеляційний господарський суд не вправі повернути апеляційну скаргу,
якщо її подано не через місцевий господарський суд, який розглянув справу. 
Подання апеляційної скарги після закінчення строку, встановленого
частиною другою статті 93 ГПК, або особою, яка не має права на її подання,
внесення прокурором апеляційного подання з порушенням його компетенції,
визначеної статтею 37 Закону України "Про прокуратуру".
 У таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у
прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу.
Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги можливе
протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським
судом.
Якщо апеляційну скаргу повернуто через пропуск строку на подання такої
скарги за відсутності клопотання про його відновлення, її може бути подано
вдруге з клопотанням про відновлення строку тільки протягом трьох місяців з
дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги
розглядається колегією суддів без повідомлення осіб, що беруть участь у справі.
За результатами розгляду клопотання про відновлення пропущеного
строку виноситься ухвала, зміст якої може бути викладено в ухвалі про
прийняття апеляційної скарги.
До кола поважних причин слід відносити, зокрема, отримання заявником
рішення місцевого господарського суду після закінчення зазначеного
процесуального строку.
Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку подання
апеляційної скарги може бути оскаржено у касаційному порядку на підставі
статті 53 ГПК. 
Зміст ухвали про відмову у відновленні пропущеного строку може бути
викладено в ухвалі про повернення апеляційної скарги.
 Правила, які встановлено тільки для розгляду справ у першій інстанції,
застосуванню апеляційним судом не підлягають. 
Якщо після прийняття апеляційної скарги виявлено обставини, що
перешкоджають розгляду справи, апеляційний господарський суд припиняє
перегляд судового рішення в апеляційному порядку.
Щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних
процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках,
коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія
вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції. 
Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник
обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не
залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції має право за своєю ініціативою залучити до
участі у справі іншого відповідача, якщо суд першої інстанції прийняв рішення,
що стосується його прав і обов'язків.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги
і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду
у повному обсязі.
Питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови
апеляційного суду та порядку її виконання вирішується апеляційним судом
одночасно з прийняттям постанови за результатами перегляду судового рішення,
про що зазначається у постанові.
В інших випадках, тобто коли відповідну заяву подано після прийняття
постанови апеляційним судом, зазначені питання вирішуються господарським
судом, який розглянув справу у першій інстанції.
Порушення процесуальних строків є в будь-якому випадку підставою для
скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі і тоді, коли суд
першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну
оцінку. 
Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання)
можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим
господарським судом.
В окремих випадках клопотання про відновлення відповідного строку
вирішується у судовому засіданні до прийняття апеляційної скарги до
провадження.
Частиною другою статті 93 Господарського процесуального кодексу
України (далі - ГПК) встановлено, що відновлення пропущеного строку подання
апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття
рішення місцевим господарським судом.
За результатами розгляду клопотання про відновлення пропущеного
строку виноситься ухвала, зміст якої може бути викладено в ухвалі про
прийняття апеляційної скарги.
Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги
розглядається колегією суддів без повідомлення осіб, які беруть участь у справі,
до вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Зміст ухвали про відмову у відновленні пропущеного строку може бути
викладено в ухвалі про повернення апеляційної скарги.
Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку подання
апеляційної скарги може бути оскаржено у касаційному порядку на підставі
статті 53 ГПК.
Нерідко оскаржуване рішення вже знаходиться на виконанні, але серед
повноважень апеляційного суду (стаття 103 ГПК) не передбачено право на
зупинення виконання на час апеляційного провадження (у разі відновлення
пропущеного 10-дневного строку).
 Крім того, ухвала про відновлення пропущеного строку з таким
формулюванням та про відкриття апеляційного провадження є підставами для
закриття виконавчого провадження.
Компенсуючи таку прогалину, апеляційні суди, в ухвалі про відновлення
пропущеного строку зазначають, що оскаржуване рішення слід вважати таким,
що не суперечить закону.
Перегляду підлягають тільки рішення, що не набрали законної сили. 
Наказ у тому випадку підлягає відкликанню апеляційним судом, що тягне
за собою закриття виконавчого провадження відповідно до пункту 3 статті 39
Закону України "Про виконавче провадження".
Після закінчення апеляційного перегляду оскарженого рішення,
керуючись положеннями частини 4 статті 85 ГПК, місцевий господарський суд
надсилає стягувачеві постанови апеляційного суду.
Манера написання судового рішення повинна відбивати серйозність,
притаманну досягненню цілі. Суддя повинен дбати про ретельний вибір стилю
та слів.
Судові дебати – самостійна частина засідання суду апеляційної інстанції.
Її злиття з іншими частинами судового засідання неможливе.
Завданням судового дослідження обставин справи є встановлення
обставин і перевірка доказів, що ж стосується дебатів, то це – аналіз і оцінка
уже досліджених обставин і перевірених доказів.
Дебатів реалізуються за допомогою однієї процесуальної дії – промови
осіб, які беруть участь у справі.
Особи, які беруть участь у справі, не можуть висловити свої міркування
по відношенню до всіх доказів в їх сукупності в частині судового дослідження
обставин справи і перевірки доказів, вони можуть це зробити лише у дебатах.
Термінологічний зміст самих слів «дебати» та «пояснення» говорить про
неможливість підміни даних понять.
 Зміст ст. ст. 194, 302 ЦПК України свідчить про те, що законодавець чітко
розрізняє дані поняття.
Ч. 1 ст. 194 зазначається, що судові дебати складаються з промов осіб, які
беруть участь у справі.
Стаття 302 ЦПК України встановлює, що після встановлення обставин і
перевірки доказів суд апеляційної інстанції надає особам, які беруть участь у
справі, та прокурору можливість виступити у дебатах.
Судові дебати – це передуюча ухваленню рішення частина судового
засідання, в якій підводяться підсумки проведеного дослідження обставин
справи.
В своїй промові особи, які беруть участь у справі, та прокурор повинні
зупинитися на аналізі та оцінці доказів, що досліджувалися в попередній
частині засідання суду апеляційної інстанції.
Звертають увагу суду апеляційної інстанції на неправильність, чи то на
правильність рішення, ухвали суду першої інстанції, критикуючи, чи
обґрунтовуючи їх, розкривають підстави, які дають змогу вважати їх
незаконними, необґрунтованими чи навпаки.
Промова має містити усі доводи та міркування, які повинні бути
обговорені при ухваленні рішення, постановленні ухвали судом апеляційної
інстанції.
В дебатах сторони висловлюють суду свої міркування і висновки по
розглянутих фактах і доказах, а також з питання про те, на підставі якого закону
повинна бути вирішена справа.
Зміст промов полягає в викладені суду кінцевої позиції кожного з осіб, які
беруть учать у справі, доводів та міркувань з приводу оцінки доказів,
встановленості тих чи інших обставин, думок про застосування закону до
встановлених обставин.
 Втручання головуючого може бути необхідним, якщо учасники судових
дебатів допускають явне викривлення при викладенні обставин справи, при їх
оцінці, при аналізі відповідного закону.
Важливо відзначити, що суд апеляційної інстанції вправі обмежити
тривалість судових дебатів, але при цьому повинен встановити для всіх
учасників процесу рівний проміжок часу.
Ч. 4 ст. 302 ЦПК України оголошується на початку судового засідання.
Оскільки між початком засідання суду апеляційної інстанції та судовими
дебатами може пройти досить тривалий час і особи, які беруть участь у справі,
можуть випустити з уваги дане попередження [51, с. 257].
Необхідно відзначити й те, що виходячи з положень, закріплених ч. 4 ст.
302 ЦПК України суд надає особам, які беруть участь у справі, та прокурору
можливість виступити у дебатах.
Дебати сторін не відбуваються (не мають місця) лише у тому випадку,
коли особа, яка бере участь у справі, та з’явилась у судове засідання одна.
Відмовляється від участі у дебатах або ж коли усі особи, які беруть участь
у справі, не з’явились в засідання суду апеляційної інстанції.
Судові дебати являються самостійною частиною засідання суду
апеляційної інстанції. Вони мають свої завдання та засоби їх реалізації.
Норми, що регулюють дану частину засідання суду апеляційної інстанції
потребують відповідних змін.
Відповідно до чинного ЦПК України в даних випадках головуючий
напевне керується ст. 162, згідно якої він усуває з судового розгляду все, що не
має істотного значення для вирішення справи.
Таким чином, підготовча частина засідання суду апеляційної інстанції є
передумовою якості усього апеляційного перегляду.
 Отже, дебати в засіданні суду апеляційної інстанції вимагають ретельної
наукової уваги, так як в них продовжується захист прав та законних інтересів
осіб, які беруть участь у справі.

Висновки
Актуальність теми, яка визначена у вступі підтверджується результатами
висвітлення даного питання у курсовій роботі.  Згідно з новим цивільно-
процесуальним законодавством право апеляційного оскарження мають сторони
та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у
справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки [ст. 13, 292 нового
ЦПК].
Аналіз сучасної судової системи показує, що вона не задовольняє усі
вимоги щодо забезпечення права оскаржувати судові рішення в апеляційному чи
касаційному порядку.
Під час "малої судової реформи" учасники процесу одержали право
оскаржити судове рішення до Верховного Суду України у касаційному порядку.
Раніше це можна було зробити тільки щодо рішень загальних судів обласного
рівня, ухвалених у першій інстанції,
Після "малої судової реформи" у зв`язку із запровадженням інституту
апеляції загальні суди обласного рівня набули статусу апеляційних й одержали
повноваження щодо перегляду справи із правом досліджувати докази і
встановлювати нові обставини.
Виправлення такої ситуації пов`язувалося із втіленням однієї з наступних
пропозицій.
Зміст існування господарського суду як окремої ланки судової влади
полягає в тому, щоб показати нові принципи функціонування системи розгляду
й вирішення економічних спорів, відмінні від адміністративного та цивільного
судочинства.
 Ускладнення викликають винятки із загального правила, оскільки законом
не наведено їх переліку. 
На мою думку, однією із головних відмінностей порядку розгляду
цивільних справ судом апеляційної інстанції є більш вузька направленість
повторного процесу.
Це ще один виняток. Не у повній мірі в суді апеляційної інстанції діє
принцип диспозитивності.
У суді першої інстанції сторона вправі протягом усього часу розгляду
справи по суті змінити підстави або предмет позову, збільшити або зменшити
розмір позовних вимог або відмовитися від позову.
Суд апеляційної інстанції наділений широкими повноваженнями при
розгляді справи. 
Законодавець переслідував дві мети: прискорити проходження справ по
судових інстанціях і тим самим припинити тяганину у судах, і другу -
підвищити якість розгляду справ. 
Виходячи з того, що діяльність судів по апеляційному та касаційному
перегляду судових рішень по цивільним справам у найбільшій мірі забезпечує
виконання задач держави по захисту прав і законних інтересів фізичних та
юридичних осіб.
Здійснюючи правосуддя, господарські апеляційні суди безпосередньо
сприяють позитивним економічним перетворенням у державі, формуванню
конкурентного середовища для суб'єктів господарювання всіх форм власності.
Визнання особливої ролі системи судів господарської юрисдикції та
спеціалізованих судів взагалі у функціонуванні державного механізму
обумовило закріплення за ними на конституційному рівні певного автономного
характеру.
Із ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 
1) справи про банкрутство
 2)  справи за заявами органів Антимонопольного комітету України,
Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх
компетенції.
3)  справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і
виконанні господарських договорів та з інших підстав
Докази, що використовуються в судовому доказуванні у порядку
господарського судочинства, мають зміст та процесуальну форму,
регламентовану законом.
Незважаючи на те, що новий ЦПК України був прийнятий і введений в
дію не так давно, в ньому вже виявляються не лише недоліки, але й
висловлюються думки з приводу невідповідності

Таким чином, можна зробити висновок, що дослідження інституту

апеляційного оскарження є необхідним і досить актуальним.
ЦПК України не вирішує всіх надзвичайно важливих питань інституту
апеляції.

Список використаної літератури

1 Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 р. (у редакції від 02.03.2014 року). [Електронний ресурс].
2 Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 №1798-XII
(в редакції від 28.03.2014 р.). [Електронний ресурс].
3 Кримінально-процесуальний кодекс України від 13.04.2012 №4651-VI
(в редакції від 27.04.2014 р.) [Електронний ресурс].

4 Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р.

№1001–05: за станом на 10 лист. 2009 р. [Електронний ресурс].
 5 Конституція України / Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30,
141 ст.
6 Притика Д. Про стан здійснення судочинства господарськими судами //
Право України, № 1, 2006. - 126 с.
7 Шеремет О. Господарське законодавство: формування та зарубіжний
досвід // Господарське право. - 2003. - № 4. - 265 с.
8 Закон України Про господарський суд від 04.06.1991 р. № 1142 - XII //
"ЛІГА - ЗАКОН".
9 Цивільно-процесуальний кодекс України.
10 Гусейнов Я. Апелляция изменится //Юридическая практика.- 2004.- №
15 (329).
11 Кривенко ВВ., Ярема А.Г. До питання про судоустрій в Україні //Вісник
Верховного Суду України. - 1998. - № 2 - С. 11-14.
12 Плевако В. І. Суб'єкти права апеляційного оскарження рішень
господарського суду // Вісник господарського судочинства - 2003, 189 с.
13 Коваль Е. О некоторых вопросах обжалования судебных решений //
Предпринимательство, хозяйство и право.- 2000.- № 1.- 154 с.
14 Адамайтис М.М. Когда допрашивать свидетелей в апелляционной
инстанции [Текст] / М.М. Адамайтис // Российская юстиция. – 2003. – №10. – С.
52.
15 Шевчук П. Оскарження судових рішень в апеляційному порядку //
Урядовий кур`єр.- 2003.- № 57 (27 березня). –

16 Дзера О.В. Цивільне право України. Особлива частина. / О.В. Дзера. -

К.: Юрінком Інтер, 2010. - 976 с.

17 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 №1618-IV (в

редакції від 24.04ю2014 р.). [Електронний ресурс].