1

Зміст
Вступ...........................................................................................................................................................3
1. Концепція сталого людського розвитку — основа науки про безпеку людини............................4
1.1. Мета концепції ООН..................................................................................................................4
1.2. Основні напрямки Концепції.....................................................................................................5
1.3. Безпека життя і діяльності людини...........................................................................................6
1.4. Положення Концепції склали теоретико-методологічні основи розвитку навчальної
дисципліни БЖД....................................................................................................................................7
2. Індекс людського розвитку...............................................................................................................8
2.1. Поняття людського розвитку.....................................................................................................8
2.2. Обчислення індексу людського розвитку................................................................................8
2.3. Фактори, що впливають на рівень життя населення...............................................................9
2.4. Поняття прожиткового мінімуму та його методи розрахунку................................................9
2.5. Поняття бюджету прожиткового мінімуму............................................................................10
2.6. Поняття мінімального споживчого бюджету.........................................................................10
2.7. Соціальна політика...................................................................................................................13
2.7.1. Мета соціальної політики................................................................................................13
2.7.2. Головне завдання соціальної політики...........................................................................13
2.7.3. Основні напрями політики щодо грошових доходів населення України.....................13
3. Статистичні данні про людський розвиток у різних країнах світу.................................................15
3.1. Список країн, які мають дуже високий ІЛР.............................................................................15
3.2. Місце України в списку країн з ІЛР..........................................................................................15
4. Дослідження питань економічної, політичної та громадянської безпеки в різних країнах світу.
16
4.1. Економічна безпека держави.................................................................................................16
4.2. Політична безпека держави....................................................................................................16
4.2.1. Напрями. забезпечення політичної безпеки..................................................................17
4.3. Громадська безпека.................................................................................................................17
Висновок...................................................................................................................................................18
Список використаної літератури.............................................................................................................18
Задача.......................................................................................................................................................19
2

Вступ
Нині, межі тисячоліть, людство впритул зіштовхнулося з найгострішими
глобальними проблемами, загрозливими самому існуванню цивілізації і
навіть найбільш життя на планеті. Сам термін «глобальний» веде своє
походження від латинського слова «глобус», тобто Земля, земну кулю, і з
кінця 1960-х років ХХ століття він набув широкого поширення для
позначення найважливіших і настійних загальнопланетарних проблем
сучасної епохи, які зачіпають у цілому. Це сукупність таких найгостріших
життєвих проблем, від вирішення яких залежить подальший соціальний
прогрес людства і який самі, своєю чергою, можна розв'язати тільки завдяки
цьому прогресу.

Для об'єднання різних підходів до глобальних проблем, для осмислення

отриманих результатів, виникла потреба у новій науці. Поступово
сформувалася особлива область знання – теорія глобальних проблем, чи
глобалістика. Вона покликана виробити практичні рекомендації на
вирішення глобальних проблем. Ефективні рекомендації повинні
враховувати безліч соціальних, економічних і полі-тичних чинників.
Особливого значення для глобалістики мають науки, пов'язані вивчення
життя (живих істот), і навіть земної поверхні: комплекс біологічних
дисциплін, геологія, геохімія, геофізика, грунтознавство та інших.
Невипадково, саме ця науки вперше зауважили багато фактів негативних
змін, викликаних діяльністю людини. 

1970-х років ХХ століття склалося досить впливове напрям суспільной думці,

що можна назвати філософією глобальних проблем. Це філософське напрям,
попри гранично широке розгляд світових проблем, до центру уваги все-таки
ставить людини, його нинішнє і майбутнє.

Глобальні, чи всесвітні (загальнолюдські) проблеми, будучи результатом

протиріч у суспільному розвиткові не виникли раптово й сьогодні тільки.
Деякі їх, як, наприклад, проблеми війни і миру, здоров'я, існували й раніше,
актуальними в усі часи. Інші глобальні проблеми наприклад, екологічні,
з'являються згодом у через відкликання інтенсивним впливом суспільства до
довкілля Спочатку ці проблеми були лише приватними (поодинокими),
питаннями для якійсь окремій країни, народу, («потім вони ставали
регіональними і глобальними, тобто. «проблемами, мають життєво
важливого значення для людства.

Зрозуміло, не будь-яку то можна назвати глобальної і будь-яка проблема у

суспільному розвиткові могло стати глобальної.
3

Глобальні проблеми сучасності – це сукупність социоприродных проблем,

від вирішення яких залежить соціальний прогрес людства і збереження
цивілізації. Ці дві проблеми характеризуються динамізмом, виникають, як
чинник розвитку нашого суспільства та для свого рішення вимагають
об'єднаних зусиль людства. Глобальні проблеми взаємопов'язані, охоплюють
всіх сторін життя покупців, безліч стосуються всіх країн світу.

Усі існуюче існує у деяку кількість і, отже, то, можливо обмірювано. Ця

обставина необхідно передусім враховувати в вичленуванні глобальних
проблем. Одне з найважливіших критеріїв визначення глобальних проблем є
кількісний – геопространственный чинник. У цьому випадку про
просторовому масштабі, тобто. території, де дані проблеми значимі
актуальні. Відповідно до цим критерієм, будь-яку то можна назвати
глобальної, якщо вона стосується всієї планети, будь-якого її регіон загалом,
на відміну регіональних чи локальних, властивих якогось одного державі чи
групі держав.

1. Концепція сталого людського розвитку — основа науки про

безпеку людини
Питання безпеки життя і здоров'я людини тісно пов'язані із процесом сталого
розвитку людства. У XXI столітті цю проблему треба розглядати як одну із
пріоритетних у діяльності світової спільноти в умовах глобалізації всіх сфер
життєдіяльності людства: матеріально-виробничої, побутової, соціально-
політичної та культурно-духовної. Зважаючи на це, ще на початку 90-х років
XX століття спеціалістами ООН розроблена стратегічна Концепція сталого
розвитку людської спільноти, так званий Порядок денний на XXI століття.
Незважаючи на песимістичні прогнози щодо майбутнього людства,
Концепція містить нову парадигму безпеки життя людей, в якій переконує у
тому, що глобальні проблеми людства (голод, зубожіння, безробіття,
хвороби, різного роду війни, інфекційні захворювання та інше) можна
вирішити лише шляхом організованої взаємодії населення всієї планети й
урядів усіх держав.
1.1. Мета концепції ООН 
Мета концепції ООН — це створення умов для безпечного існування як
кожної окремої людини сучасності, так і наступних поколінь. Вона, як
зазначає академік Михайло Згуровський, значною мірою є продовженням
концепції ноосфери, сформульованої нашим співвітчизником В.
Вернадським ще в першій половині XX століття. Суть її полягає в
4

обов'язковій узгодженості економічного, екологічного та людського розвитку

таким чином, щоб від покоління до покоління не погіршувалися якість та
безпека життя людей, стан навколишнього середовища й відбувався
соціальний прогрес, який визнає потреби кожної людини.
1.2. Основні напрямки Концепції
Проаналізувавши Концепцію, можна виділити такі її основні напрямки:

1. Безпека життєдіяльності населення будь-якої країни забезпечується не

озброєнням, а довготривалим процесом сталого розвитку людини, який
оцінюється індексом людського розвитку (ІЛР).

ІЛР характеризується такими показниками:

— економічним — реальний прибуток

(дохід) на душу населення за паритетом купівельної спроможності;

— соціальним — рівень освіченості населення та середня тривалість життя;

— екологічним — узагальнений показник стану довкілля.

Нормування ІЛР перебуває в діапазоні від 0 до 1. Відповідно до такої

нормованої форми найгірші значення ІЛР відповідатимуть числовим
значенням, близьким до 0, а найкращі — наближатимуть ці значення до 1,
тобто 0 < ІЛР < 1.

За даними ООН, Україна за ІЛР у 2005 році посідала 78-ме місце.

2. Безпека шиття і здоров'я людини повинна розглядатися як компонент

розвитку матеріально-виробничої, соціально-політичної, культурно-духовної
та побутової сфер життя суспільства. На думку спеціалістів ООН, XX
століття стало показовим для сучасної цивілізації. Людський розвиток за цей
період відбувався надзвичайно швидко. Країни, які розвиваються,
перевершили у три рази темпи розвитку промислово розвинутих країн. У 3,7
раза зросла чисельність населення планети. Тривалість життя збільшилась від
50-ти до 67-ми років, смертність дітей зменшилася. Значно доступнішою
стала освіта. Сьогодні на планеті 82 % освічених людей. Поліпшилося
харчування населення планети. Якщо у 60-х роках XX століття близько 60 %
людей були на межі виживання, то вже на початку 90-х років у таких умовах
перебувало лише 32 % населення планети. За рівнем соціального виміру (Ісв)
Україна займає 72-ге місце (Ісв = 0,554).

3. Для більшості людей відчуття безпеки асоціюється переважно з

проблемами повсякдення (харчування, тепло, стабільність, одяг, медичне
5

обслуговування, робота, зарплата, освіта та інше). Сучасний рівень науково-

технічного прогресу (НТП) у сукупності зі світовою економікою спроможні
забезпечити населення планети продуктами харчування, енергією,
соціальними видатками на пенсії, охороною здоров'я та навколишнього
середовища тощо. А це віддзеркалює ступінь зрілості суспільства кожної
країни. Рівень економічного розвитку характеризується індексом
економічного виміру (Іев). Україна за цим показником займає 91 -ше місце
(Іев = 0,319).

4. Безпека людини є загальною категорією, яка характеризує забезпечення

життєдіяльності людини будь-якої країни. Глобальна загроза безпеці людей
виникає внаслідок того, що національні катастрофи, як правило, виходять за
межі державних кордонів. Апріорі — жодна країна не може ізолюватися від
цілого світу, тобто глобальна стабільність усієї біосфери залежить від
цілісності біологічних і фізичних природних систем кожної країни, її
здатності захищати своє навколишнє середовище. Це оцінюється за
допомогою індексу екологічного виміру (Іев). Станом на 2005 рік Україна за
цим показником знаходиться на 108-му місці (Іев = 0,447).

Організація Об'єднаних Націй у рамках цільових програм координує сама та

спрямовує зусилля світового співтовариства на вирішення зазначених
проблем.

Адже реалізація Концепції сталого розвитку неможлива без підготовки

людини до активної участі у забезпеченні тривалого повноцінного життя в
суспільстві, що динамічно змінюється. Успіх цього задуму можливий лише
за умови усвідомлення кожною людиною, що безпека її власного життя і
безпека всього людства полягає у формуванні чітких світоглядних засад. Бо
від знань людини, її ефективних дій, правильності рішень, моральних
принципів залежить, чи вдасться вберегти життя на землі. Саме розвиток усіх
ланок освіти з питань безпеки людини надасть кожній людині можливість
зрозуміти важливість свого гармонійного існування в навколишньому
середовищі, а також навчить приймати правильні рішення в умовах
виникнення різного роду небезпек.

Саме освіта є тією галуззю вітчизняного господарювання, яка спроможна

докорінно поліпшити безпечне існування нашого суспільства. Безумовно, що
освіченість нації — безпека нації.
1.3. Безпека життя і діяльності людини
На основі досвіду міжнародних і українських науковців у сфері безпеки
життєдіяльності в Україні розроблена й прийнята Концепція освіти з напряму
"Безпека життя і діяльності людини" (БЖДЛ).
6

Згідно із Концепцією, основними завданнями освіти з БЖДЛ є:

— формування культури людини щодо безпеки, її відповідних моральних

цінностей, поглядів, поведінки тощо;

— забезпечення певного стану індивідуальної захищеності людини шляхом

формування і розвитку тих якостей особи, що сприяють розвитку безпеки, а
також необхідних знань та вмінь;

— інтенсифікація методичної, наукової та інших форм освітянської роботи з

напряму БЖДЛ як у закладах освіти, так і поза ними;

— сприяння підвищенню ефективності роботи державної системи з безпеки

населення шляхом навчання і підготовки людей до їх адекватної взаємодії,
активної позиції щодо вдосконалення державної системи, у тому числі — у
законодавчій сфері;

— удосконалення управління освітою всіх верств населення за критеріями

напряму БЖДЛ.

Пріоритетним напрямом підготовки вважається формування правильної

соціальної позиції особи щодо власної безпеки, мотивація її безпечної
поведінки в побуті, на виробництві, в інших сферах існування, засвоєння
певних знань та вмінь з акцентом на запобігання можливої шкоди. Тому
дисципліна має світоглядно-професійний характер.

Необхідним напрямом навчання є також підготовка до дій у небезпечних

ситуаціях, що об'єктивно склалися, заради зменшення потенційно можливих
втрат (пошкоджень).

Безпека особи розглядається як результат взаємо-узгодженої співпраці

державної системи підтримки безпеки людини і системи освіти. Зміст освіти,
її структура, технологія навчання формуються з позиції, що людина є
найголовнішим об'єктом захисту від чинників ризиків.
1.4. Положення Концепції склали теоретико-методологічні основи
розвитку навчальної дисципліни БЖД.
На основі Концепції було розроблено змістовну частину галузевих стандартів
вищої освіти для фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів, молодших
спеціалістів та бакалаврів щодо освіти з питань безпеки життєдіяльності.
Вивчення дисципліни базується на основі комплексного підходу, який
передбачає здобуття знань та вмінь про безпеку у системі "людина —
середовище", формує вміння майбутнього фахівця аналізувати умови
перебування в середовищі у разі виникнення різного роду небезпек та
7

приймати адекватні рішення щодо особистої безпеки, безпеки колективу

(збереження здоров'я, життя), а також виховує гуманне світосприйняття.

Методологічною основою підходу до аналізу БЖД є системно-структурний

підхід, а метод, який використовується в цьому підході, — системний аналіз.
Саме системний аналіз як методологія наукового пізнання дозволяє пояснити
сутність явищ і процесів.

У центрі сучасних проблем безпеки життєдіяльності стоїть людина: її

діяльність зумовлює виникнення різного роду небезпек і, як наслідок, —
людина разом з іншими живими організмами стає жертвою цих небезпек.
Отже, людина одночасно є причиною і наслідком кризових ситуацій, які
виникають у різних куточках світу.

Наукова галузь знань про безпеку людини ще молода і знаходиться в процесі

свого становлення. Вона повинна взаємодіяти з іншими науковими
дисциплінами для того, щоб широко висвітлювати всі проблеми безпеки
сучасного суспільства. Сьогодні вже всім зрозуміло, що впровадження у
вищих навчальних закладах нормативної дисципліни БЖД, без сумніву,
відповідає потребам сьогодення, саме вона є основною ланкою формування
сучасного світогляду щодо безпеки людства та його майбутнього.

2. Індекс людського розвитку

2.1. Поняття людського розвитку
З-поміж показників рівня життя вирівняють індекс людського розвитку.

Людський розвиток — це процес розширення можливостей людей обирати

шляхи і засоби підвищення якості (стандартів) власного життя.

Індекс людського розвитку (Ілр) — спеціальний сукупний індекс, який на

підставі відповідних показників дає узагальнювальну оцінку людського
прогресу.
2.2. Обчислення індексу людського розвитку
За методикою ООН індекс людського розвитку обчислюється на підставі
трьох показників:

— очікуваного довголіття населення (Ід);

— рівня освіти (Іо);

8

— рівня життя (Ір.ж).

Індекс людського розвитку обчислюють для чоловіків, жінок, окремих

соціальних і етнічних груп, регіонів.
2.3. Фактори, що впливають на рівень життя населення
До основних факторів, що впливають на рівень життя населення, належать:

— рівень розвитку виробництва і сфери послуг;

— науково-технічний прогрес;

— культурно-освітній рівень населення;

— інші фактори.

Для прогнозування рівня життя населення та його державного регулювання

використовують показники соціальних гарантій населенню:

— прожитковий мінімум (бюджет прожиткового мінімуму);

— мінімальний споживчий бюджет;

— мінімальний споживчий кошик;

— межа малозабезпеченості;

— мінімальна заробітна плата (пенсія, стипендія, грошова допомога) та ін.

2.4. Поняття прожиткового мінімуму та його методи розрахунку
Прожитковий мінімум (ПМ) — показник мінімального рівня споживання
матеріальних благ і послуг, необхідних для збереження здоров 'я людини і
забезпечення її життєдіяльності.

Існує декілька методів розрахунку ПМ:

— статистичний — передбачає визначення ПМ на рівні доходів, які мають 10

—20 % найменш заможних громадян країни (цей метод можна застосовувати
у державах в досить високим рівнем доходів громадян);

— нормативний — полягає у встановленні вартісної величини ПМ через

мінімальний споживчий кошик;

— ресурсний — враховує можливості економіки забезпечувати ПМ, який

застосовується у високорозвинутих країнах;
9

— комбінований — поєднує у собі декілька методів; зокрема, вартість

харчування визначається за нормами, житлово-комунальні послуги — за
фактом, а непродовольчі товари — за їх відсотковою часткою в загальних
витратах;

— суб'єктивний — ґрунтується на проведенні соціологічних опитувань

населення щодо необхідного мінімального доходу; цей метод є
консультативним, оскільки його результати не можуть бути підкріплені
реальними економічними можливостями країни, проте він віддзеркалює
реальні потреби людей.
2.5. Поняття бюджету прожиткового мінімуму
Бюджет прожиткового мінімуму (БПМ) — це вартісна оцінка натурального
набору ПМ, у тому числі усі витрати на податки та інші обов'язкові платежі.

У світовій практиці застосовується два основних підходи до побудови БПМ:

— нормативний, основою якого є концепція споживання на науково

обґрунтованому мінімально необхідному рівні;

— статистичний, що ґрунтується па аналізі закономірностей споживання.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік і

про внесення змін у деякі законодавчі акти України" ПМ на одну людину на
місяць становив 626 грн, а також:

— для працездатних осіб — 669 грн;

— для осіб, що втратили працездатність, — 498 грн;

— для дітей у віці до 6 років — 557 грн;

— для дітей у віці від б до 18 років — 701 грн. Прожитковий мінімум на одну
особу, а також окремо для

тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення,

за поданням Кабінету Міністрів України, щорічно затверджується
Верховною Радою України до початку розгляду Державного бюджету
України і періодично переглядається відповідно до зростання індексу
споживчих цін, одночасно з уточненням показників Державного бюджету
України, та публікується в офіційних виданнях.
2.6. Поняття мінімального споживчого бюджету
Основним інструментом регулювання доходів населення є використання
мінімального споживчого бюджету.
10

Мінімальний споживчий бюджет (МСБ) — визначає такий обсяг доходів,

який уможливлює придбання набору споживчих товарів і послуг для
задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини;
розраховується за допомогою статистичного, структурного та нормативного
методів.

Для державного регулювання доходів населення використовується

нормативний метод розрахунку МСБ по країні загалом за окремими
адміністративно-територіальними одиницями. МСБ використовується як
соціальний норматив для визначення мінімальних розмірів заробітної плати,
пенсій, грошових допомог, стипендій та інших соціальних виплат, а також
витрат держави на харчування в лікарнях, інтернатах, школах, дошкільних та
інших закладах соціальної сфери.

Вихідною інформацією для обчислення МСБ є:

— дані демографічного прогнозу;

— склад мінімального нормативного споживчого кошика;

— норми споживання населенням товарів (послуг);

— дані про рівень і динаміку споживчих цін на товари (послуги).

В основу розробки ПМ покладено мінімальний споживчий кошик, який

відображує натурально-речовий склад споживчого бюджету (рис. 9.10).

У складі споживчого кошика розрізняють також:

— раціональний споживчий кошик — набір, який забезпечує людині

нормальне відновлення фізичних та інтелектуальних сил, належний рівень
життя;

— фактичний споживчий кошик — реальний набір споживання товарів та

послуг.

Межа малозабезпеченості — це величина середньодушового сукупного

доходу, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів
і послуг на мінімальному рівні, гарантованому законодавством.

Вона визначається за допомогою нормативно-статистичного методу:

—нормативним методом формується набір продовольчих товарів, який

визначається відповідно до соціальних норм споживання для осіб
непрацездатного віку, що розробляються науковими установами і
організаціями відповідного профілю;
11

Рис. Натурально-речовий склад мінімального споживчого кошика

— вартість непродовольчих товарів і послуг та вартість утримання житла

визначається відповідно до фактичних витрат сімей з низькими доходами
згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України; вартість
непродовольчих товарів не може становити менше 15 % вартості
продуктового набору.

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо гарантований розмір

заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може
здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму
праці (обсяг робіт).

Починаючи з 2009 р., в Україні встановлені такі терміни дії та розміри

мінімальної заробітної плати:

— 01.01.2009 — 31.03.2009 — 605 грн;

— 01.04.2009 — 30.06.2009 — 625 грн;

— 01.07.2009 — 30.09.2009 — 630 грн;

— 01.10.2009 — 30.11.2009 — 650 грн;

— 01.12.2009 — 669 грн.

12

Як бачимо, макроекономічний показник "доходи населення", структура їх

формування та витрат характеризують систему розподільчих відносин
країни, добробут її громадян, ступінь їхньої соціальної захищеності. Саме
тому важливою складовою системи державного регулювання соціально-
економічних відносин є соціальна політика та політика доходів.
2.7. Соціальна політика
Соціальна політика — це діяльність державних і громадських інститутів,
суспільних груп та окремих осіб (суб'єктів соціальної політики), спрямована
на реалізацію соціальних потреб людини, що забезпечують її життєдіяльність
і розвиток як соціальної істоти па основі принципу соціальної справедливості
за беззастережного дотримання її громадянських прав та свобод.
2.7.1. Мета соціальної політики
Головною метою соціальної політики є запобігання зниженню рівня життя
населення і подальше його підвищення в міру залежності від стабілізації
економіки.
2.7.2. Головне завдання соціальної політики
Головним завданням соціальної політики є досягнення відповідності
цілеспрямованої діяльності системи, її соціально-політичних інститутів, що є
суб'єктами такої політики, соціальному розвитку, згідно з вимогами
об'єктивних закономірностей суспільного прогресу.
2.7.3. Основні напрями політики щодо грошових доходів населення України
З метою створення передумов для формування і реалізації політики щодо
грошових доходів населення, спрямованої на вирішення питань переходу до
ринкової конкурентоспроможної економіки, підвищення реальних доходів і
стимулювання економічної активності, визначено основні напрями політики
щодо грошових доходів населення України:

— посилення державного впливу на зростання доходів та платоспроможність

населення;

— забезпечення соціальної орієнтації під час розподілу валового

внутрішнього продукту;

— уповільнення процесів розшарування населення за рівнем доходів і

майновим станом завдяки податковому регулюванню грошових доходів та
вдосконаленню адресної системи соціальних виплат;

— забезпечення реалізації конституційних прав громадян унаслідок

впровадження державних соціальних стандартів;

— підвищення частки оплати праці в грошових доходах населення;

13

— стимулювання продуктивної праці, підприємницької та ділової активності

населення;

— сприяння збільшенню грошових доходів населення, отриманих від

власності;

— запобігання зниженню реальних доходів населення;

— створення системи моніторингу рівня життя різних груп населення;

— створення умов для формування стабільного середнього класу;

— удосконалення та розвиток системи соціального страхування;

— розроблення та реалізація державної програми запобігання бідності.

Політика щодо грошових доходів населення повинна базуватися на таких

принципах:

— пріоритет прав людини;

— наукове обґрунтування розробки державних соціальних стандартів і

впровадження моніторингу рівня життя, соціальних прогнозів тощо;

— гарантованість забезпечення відтворювальної функції доходів;

— забезпечення мотивації до праці;

— стимулювання підвищення економічної активності населення;

— надання адресної цільової допомоги малозабезпеченим сім'ям;

— здійснення індексації грошових доходів та надання компенсацій

відповідно до законодавства;

— розвиток системи соціального страхування, адекватного соціальним

потребам населення;

— реформування податкової системи з метою зниження рівня оподаткування

населення з порівняно низькими доходами;

— посилення контролю за достовірністю даних про доходи та значні витрати

фізичних осіб;

— стимулювання приросту грошових заощаджень як джерела інвестицій у

різні галузі економіки.

Як відомо, в умовах вільних економічних відносин суттєве значення у

формуванні ефективної політики доходів належить системі оплати праці.
 14

Вона створює матеріальну основу розвитку людського капіталу,

раціонального використання робочої сили й ефективного управління
персоналом усіх категорій.

3. Статистичні данні про людський розвиток у різних країнах

світу
Список країн за Індексом людського розвитку  — індекс для порівняльної
оцінки бідності, грамотності, освіти, середньої тривалості життя, рівень
охорони здоров'я, соціальної захищеності, довголіття, екології, рівень
злочинності, дотримання прав людини і ВВП на душу населення. Індекс був
розроблений у 1990 році пакистанським економістом Махбубом ель Хаком і
використовується з 1993 року ООН в щорічному звіті.
3.1. Список країн, які мають дуже високий ІЛР

Місце ІЛР
Станом на Країна Станом на
2016 р. 2016 р.

1. Норвегія 0.949
2. Автралія 0.939
3. Швейцарія 0.939
4. Німеччина 0.926
5. Данія 0.925
6. Сінгапур 0.925
7. Нідерланди 0.924
8. Ірландія 0.923
9. Ісландія 0.921
10. Канада 0.920

3.2. Місце України в списку країн з ІЛР

Україна займає 84 місце в рейтингу країн з ІЛР і має високий коефіцієнт
індексу(0,743).
15

4. Дослідження питань економічної, політичної та громадянської

безпеки в різних країнах світу.
4.1. Економічна безпека держави
Економічна безпека держави (ЕБД) — це такий стан економіки та інститутів
влади, за якого забезпечується гарантований захист національних інтересів,
гармонійний, соціально орієнтований розвиток країни у цілому, достатній
економічний та оборонний потенціал навіть за найнесприятливіших варіантів
розвитку внутрішніх та зовнішніх процесів.

ЕБД має внутрішню матеріально-речову основу — достатньо високий рівень

розвитку продуктивних сил, що здатний забезпечити істотно важливу частку
натуральних та вартісних елементів розширеного відтворення ВНП;
внутрішню соціально-політичну основу — достатньо високий рівень
суспільної злагоди відносно довгострокових національних цілей, що дають
можливість розробити та прийняти державну стратегію соціального та
економічного розвитку.

Поняття національної економічної безпеки по-різному розглядається в різних

державах залежно від економічної політики, яку вони проводять, від місця в
світовій економіці і від інших факторів, що впливають на становище країни у
світовому співтоваристві.

Економічна безпека США - здатність захищати або зміцнювати економічні

інтереси США по відношенню до подій, процесів або дій, які можуть
загрожувати цим інтересам або перешкоджати їм. Ці загрози або перешкоди
можуть бути іноземного або внутрішнього походження, навмисними або
ненавмисними, наслідками діяльності людини чи природи.

Основна умова забезпечення економічної безпеки Японії - збереження

глобальної політичної та економічної стабільності, всемірне підтримання
системи вільної торгівлі та забезпечення дружніх відносин з тими країнами,
які є основними торговими контрагентами Японії.

Економічна безпека Китаю - синтез конфуціанської філософії, реформ і

відкритості, правильне співвідношення між реформами, розвитком і
стабільністю: "йти по шляху індустріалізації нового типу, всебічно
здійснювати стратегію підйому країни за рахунок науки і освіти та стратегію
забезпечення тривалого розвитку" (16-й Всекитайський з'їзд КПК - 2002 р.).
4.2. Політична безпека держави
16

Політична безпека — здатність і можливості нації та її державних інститутів

самостійно вирішувати питання державного устрою, незалежно проводити
внутрішню й зовнішню політику в інтересах особистості та суспільства.

Політична безпека передбачає наявність стійкого політичного суверенітету в

межах міждержавних відносин і політичної стабільності суспільства, що
досягається формуванням політичної системи, яка би забезпечувала баланс
інтересів різноманітних соціальних груп з опорою на пріоритет особистості.
Відсутність як першого, так і другого неминуче руйнує політичну безпеку
країни..
4.2.1. Напрями. забезпечення політичної безпеки.

Основні напрями забезпечення політичної безпеки:

• створення дійових механізмів захисту прав громадян у країні та у світі;

• запобігання та усунення спроб утручання у внутрішні справи держави;

• входження в існуючі та створювані системи універсальної та регіональної

безпеки;

• уникнення політичного екстремізму, підтримка громадянської злагоди та

соціальної стабільності;

• побудова надійної системи захисту конституційних засад, запобігання та

боротьба з порушеннями законності й правопорядку, створення необхідних
умов для ефективної боротьби з корупцією та злочинністю, особливо її
організованими формами;

• забезпечення належного виконання законних рішень органів державної

влади та місцевого самоврядування.

4.3. Громадська безпека

Громадська безпека — це стан захищеності громадянського суспільства, що

характеризується відсутністю небезпеки для життя та здоров'я людей, для їх
спокою та майнових прав, для нормальної діяльності підприємств, установ і
організацій незалежно від форм власності, для цілісності й збереження
матеріальних цінностей

Система зв'язків та відносин, яка і представляє суть громадської безпеки,

складається відповідно до техніко-юридичних норм під час придбання та
використання об'єктів, які становлять підвищену небезпеку для життя та
17

здоров'я людей, майна (державного, колективного чи особистого), а також з

початком особливих надзвичайних умов, пов'язаних зі стихійними лихами та
іншими надзвичайними обставинами.

Висновок

Усі глобальні проблеми можна поділити на економічні, політичні та

соціальні.

Найнебезпечнішими для людства є політичні проблеми: а) війни і миру

та гонки озброєнь в глобальному масштабі; б) економічного і політичного
протистояння Сходу і Заходу, Півночі та Півдня; в) вирішення регіональних
релігійних і військово-політичних конфліктів в Європі, Азії та Африці.

Численні соціальні проблеми (охорона здоров'я, освіта, наука і культура,

соціальне забезпечення) вимагають для свого вирішення великої кількості
коштів і підготовки кваліфікованих спеціалістів.

За останні два десятиріччя найбільших успіхів людство досягло у

розв'язанні глобальних економічних проблем - сировинної і енергетичної.
Проте у багатьох районах світу ці проблеми, так само як ще одна економічна
проблема — продовольча, є дуже гострими.

Список використаної літератури

1. Власов В. Тенденції та проблеми глобальних процесів у світовій

продовольчій сфері // Економіка України. -2006. -№ 3. - С. 75-80

2. Ляшенко Д.О. Глобальні проблеми сучасності та їх можливий прояв в

Україні // Український географічний журнал. - 2002. - №3.-С.63-68.

3. Сиротенко А. Глобальні проблеми людства // Географія та основи

економіки в школі. -2002. -№ 1. - С. 11-16
4. Яковець Ю.В. Глобалізація та взаємодія цивілізацій. – М., 2001.
5. http://greviktiva.ucoz.ru/publ/bezpeka_zhittedijalnosti/lekciji/tema_4/4-1-0-
21
6. http://www.studfiles.ru/preview/5226319/page:16/
7. http://lektsii.org/13-17360.html
8. https://uk.wikipedia.org/wiki/Список_країн_за_ІЛР

Задача
Для початку визначемо скільки автомобіль проїжджає кілометрів за хвилину:
18

100 км/год
=1,7 км
60 хв

Потім визначаємо скільки кілометрів проїде автомобіль за секунду:

1,7 км
=0,028 км
60 с

Переводимо кілометри у метри:

0,028 км × 1000 м = 28 м

Латентний період зорового відчуття складає 0,1 с. Звідси, за пропорцією

дізнаємося яку відстань проїде автомобіль, перш ніж усвідомить раптову
появу людини на дорозі:

0,1 с = Х
1 с = 28 м
↓
28 м∗0,1 с
Х=
1с

Х =2,8 м

Висновок: швидкість автомобіля є дуже високою, тому зіткнення транспорту

з людиною майже неминуче. Якщо пішохід вчасно зорієнтується і зійде з
дороги або водій зуміє вирулювати і об’їхати людину (при умові, що на
зустрічній полосі не буде інших транспортних засобів), тоді аварії може не
бути. Треба бути дуже важним на дорозі, і завжди тримати все в контролі, не
зважаючи чи ви водій чи пішохід.