Professional Documents
Culture Documents
Nvdau 2015 22 (1) 17 PDF
Nvdau 2015 22 (1) 17 PDF
ДИПЛОМАТІЯ
НАПЕРЕДОДНІ КРИМСЬКОЇ
ВІЙНИ (1853-1856 РР.)
яти зміцненню основ самодержавства усередині Крім того, Микола не зміг передбачити справ-
країни і позицій на міжнародній арені. жню реакцію Англії на свої пропозиції. Тим біль-
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед шим було його розчарування, коли 9 лютого при-
наукових розвідок, що висвітлюють різнобічні ас- йшла негативна відповідь від статс-секретаря за-
пекти тематики уваги заслуговують праці О. Айрапе- кордонних справах британського кабінету лорда
това, М. Покровського, С. Толстого, А. Трубецького1. Джона Росселя, який писав, що «падіння Оттоман-
Наукову цінність з огляду на низку концептуальних ської імперії – справа дуже далекого майбутнього
і фактичних положень має праця Є. Тарле2. Серед і що угода між Англією та Росією може швидше
фундаментальних досліджень, які висвітлюють ди- привести до війни на Близькому Сході, ніж запо-
пломатію напередодні Кримської війни, слід відзна- бігти її»5.
чити працю за редакцією В. Потьомкіна3. Лорд Россель не менш підозріло відносився
Загалом дискретне вивчення, відсутність єди- до російської політики на Сході, ніж сам Г. Паль-
ної історіографічної традиції перешкоджають аку- мерстон. Лорд Россель заявляв, що він не розу-
муляції та систематизації знань про особливості і міє, чому можна думати, ніби Туреччина близька
тенденції розвитку дипломатії напередодні Крим- до занепаду. Взагалі він не бачив великої потреби
ської війни. укладати якої б то не було угоди відносно Туреч-
Постановка завдання. Повертаючись до по- чини. Нарешті, Россель підкреслив, що і Франція,
дій, що визначали зміст і характер міжнародних і Австрія віднесуться підозріло до подібної англій-
відносин напередодні Кримської кампанії, слід сько-російської угоди6.
зазначити, що після доби наполеонівських війн Впливовий державний діяч Г. Пальмерстон (на
роль і авторитет Росії на міжнародній арені значно той час обіймав посаду міністра внутрішніх справ
зросли. Тоді європейська рівновага підтримувала- в кабінеті лорда Д. Ебердіна) продовжував здій-
ся переважно вже не зброєю, а конгресами, дипло- снювати на зовнішню політику Англії наймогутні-
матичними переговорами і угодами. З таким ста- ший вплив. Суперництво з Росією було одним з ви-
ном речей Микола I не міг не рахуватися. значальних векторів зовнішньої політики Англії.
Щоб оцінити міжнародну ситуацію 1853 р. і Для Г. Пальмерстона як і для більшої частини
з’ясувати витоки антиросійських настроїв у полі- політичних кіл допустити Росію до Константино-
тиці провідних держав, необхідно дослідити ди- поля означало через декілька років побачити її в
пломатичну діяльність і позиції європейської еліти Індії. Прямий обов’язок і основне завдання бри-
напередодні Кримської війни. танської політики полягали в захисті всіма дипло-
Виклад основного матеріалу дослідження. матичними і військовими засобами як Туреччини,
Міжнародна обстановка на початку 50-х років XIX так і Персії від поглинання їх Росією. Для Англії
ст. характеризувалася різким загостренням антаго- втратити Індію означало б уподібнитися Голландії
ністичних суперечностей в східному питанні між або Бельгії.
провідними європейськими державами. Близький Дипломатія Миколи I не брала до уваги Фран-
Схід і Балкани в середині XIX століття були аре- цію, виходячи з того, що вона ще дуже слабка піс-
ною запеклого протистояння між Англією, Фран- ля пережитих в 1848–1851 рр. хвилювань і перево-
цією, Росією, Австрією, Пруссією. Активізація ротів, і що новий імператор Франції не почне ри-
політики Росії в східному питанні загрожувала зикувати, вплутуючись в непотрібну йому далеку
агресивним і амбіційним планам Англії, Франції, війну. Російський імператор вважав, що Англія і
Австрії і Пруссії, які прагнули створити собі спри- Франція, будучи суперниками на Близькому Сході,
ятливі умови для подальшої колоніальної експан- не укладуть між собою союзу. Однак ці обнадійли-
сії в країнах Сходу. ві погляди царя були небезпечною ілюзією. Фран-
Дипломатія Миколи I на початку 1853 р. була цузький імператор Наполеон III прагнув зміцнити
спрямована на пошук спільних точок дотику в свій трон за допомогою якого-небудь переможного
східному питанні з Англією. військового конфлікту. А перед Англією відповід-
Під час зустрічі в Петербурзі 9 січня 1853 р. ро- но відкривалася перспектива створення антиросій-
сійський імператор намагався переконати Джор- ської коаліції7.
джа Гамільтона Сеймура, дипломатичного пред- Російський цар був переконаний в тому, що Ав-
ставника Англії в необхідності поділу Османської стрія і Франція не приєднаються до Англії, яка без
імперії на сфери впливу між Росією і Англією4. союзників воювати з Росією не наважиться.
125
ВИПУСК 22 ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА І ДИПЛОМАТІЯ: ТРАДИЦІЇ, ТРЕНДИ, ДОСВІД
126
ЧАСТИНА І СЕРІЯ « ІСТОРИЧНІ НАУКИ »
127
ВИПУСК 22 ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА І ДИПЛОМАТІЯ: ТРАДИЦІЇ, ТРЕНДИ, ДОСВІД
Виступ Франції проти Росії був слабко мотиво- більш непримиренною виявилася позиція Англії,
ваний. Микола вважав, що розрив з Францією був яка ні політично, ні економічно не була зацікав-
дипломатичним непорозумінням17. лена у посиленні позицій Росії на Сході. Франція
При від’їзді з Парижа російський посол Кісе- радше діяла у фарватері англійської політики. Під-
льов мав зустріч з Наполеоном III під час якої він силювали ці позиції економічні інтереси Франції
зауважив: «Франція кидається у війну, яка їй не по- на Сході, яким могла загрожувати Росія у разі пе-
трібна, в якій вона нічого не зможе виграти, і вона ремоги у майбутньому конфлікті. Австрія і Прус-
воюватиме тільки для того, щоб служити цілям сія намагалися уникнути прямого зіткнення з Росі-
і інтересам Англії. Ні для кого тут не секрет, що єю і зволікали з виступом проти неї. Але зазнаючи
Англія з однаковим задоволенням побачила б зни- тиску з боку Англії і Франції вони змушені були
щення будь-якого флоту, вашого флоту або нашого, активізувати свої дії принаймні на дипломатично-
і, чого тут не розуміють, це те, що Франція в даний му фронті.
час допомагає руйнуванню російського флоту». Провідні європейські держави під виглядом
Французький імператор вислухав ці багатозначні збереження «status quo», цілісності Османської
заяви мовчки, і – що украй показово – жодним сло- імперії і рівноваги сил в Європі домагалися усу-
вом їх не спростував. Цікаво, що власне про Ту- нення впливу Росії на Балканському півострові, а
реччину, яку взявся захищати Наполеон III, обидва також зміцнення і розширення їх власних позицій
співрозмовники навіть і не згадали18. в Туреччині.
Однак слід не забувати про реваншистські Бажання царської Росії заволодіти стратегіч-
настрої французького суспільства, які жадали ними протоками і його дипломатичні прорахунки
помсти Росії за її тріумф над Францією в кампа- помножені на самовпевненість кинули Росію у вир
нії 1812–1814 рр., що стало важливим фактором Кримської війни – найголовнішу міжнародну по-
ескалації міжнародної напруженості. Мета, яку дію 50-х років XIX ст. Дипломатична діяльність
переслідував Наполеоном III, полягала у відвер- Миколи I, позбавлена ознак конструктивності,
ненні французів від революції ефектом перемож- зазнала цілковитого банкрутства. Його безмежна
ної війни. Успіх міг гарантувати тільки спільний самовпевненість, хибний аналіз дипломатії про-
з Англією військовий виступ проти Росії. Реванш відних європейських держав, недооцінка їх мож-
за поразку в 1812 році міг бути повним тільки за ливостей привели Росію до приниження на між-
умови повторення маршруту Наполеона I. Осно- народній арені.
вний театр бойових дій передбачалося перенести Східне питання, яке експліцитно постало на
на територію Царства Польського. Наполеон III міжнародній арені в 1853 р. варто було б дослі-
сам мав намір стати на чолі союзної армії. Але для джувати переважно з позицій аналізу дипломатич-
реалізації даного сценарію потрібно було залучити них відносин між провідними країнами світу. Пер-
Австрію чи Пруссію, адже їх територія була необ- спективним напрямком дослідження вбачається
хідна як плацдарм. Утім, Англія мала власний по- висвітлення «східного питання» в геополітичних
гляд на розвиток подій, який йшов в розріз з пла- концепціях Англії, Франції і Росії. Доцільним ви-
нами французького імператора. дається розгляд питання, пов’язаного з визначен-
Висновки та перспективи подальших дослі- ням рушійних сил та ініціаторів Кримської війни,
джень. яке й досі є дискусійним в історичній науці. Чи-
Дипломатична діяльність головних гравців єв- малу значимість для розкриття тематики має до-
ропейської політики напередодні Кримської війни слідження суб’єктивного, особистісного фактору у
в цілому носила антиросійський характер. Проте зовнішній політиці.
їхні позиції були далеко неоднозначними. Най-
ПОСИЛАННЯ:
1
Айрапетов О. Р. Зовнішня політика Російської імперії (1801–1914) / О. Р. Айрапетов. – Москва, Євро-
па, 2006. – 668 с.; Покровский М. Н. Крымская война / М. Н. Покровський. – М., Центрполиграф, 2001. –
528 с.; Толстой С. Г. Отечественная историография Крымской войны (вторая половина XIX – первая
половина XX вв.) / С. Г. Толстой // Дисс. канд. ист. наук, спец. 07.00.09, М. 2002. – 272 с.; Трубецкой А.
«Крымская война» / А. Трубецкой. – М., Ломоносовъ, 2010. – 320 с.
2
Тарле Е. В. Крымская война. / Е. В. Тарле. – М., 2003. Т.1. – 567 с.
128
ЧАСТИНА І СЕРІЯ « ІСТОРИЧНІ НАУКИ »
3
История дипломатии / В.П. Потемкин, С.В. Бахрушин, А.В. Ефимов и др.; под ред. В.П. Потемки-
на. – М.: Юрпринт, 2002. – 566 с.
4
Там само.
5
Андерсон М. С. Восточный вопрос в 1774-1923 гг. / М. С. Андерсон Международные отношения.
Пер. А. Хромовой. – Л., 1970. – С. 211-212.
6
История дипломатии / В.П. Потемкин, С.В. Бахрушин, А.В. Ефимов и др. ; под ред. В.П. Потемки-
на. – М.: Юрпринт, 2002. – 566 с.
7
Бестужев И. В. Крымская война 1853–1856 гг. / И. В. Бестужев. – М.: Издательство АН СССР, 1956. –
174 с.; Покровский М. Н. Крымская война / М. Н. Покровський. – М., Центрполиграф, 2001. – 528 с.;
8
История дипломатии / В.П. Потемкин, С.В. Бахрушин, А.В. Ефимов и др. ; под ред. В.П. Потемки-
на. – М.: Юрпринт, 2002. – 566 с.
9
Там само.
10
Айрапетов О. Р. Зовнішня політика Російської імперії (1801–1914) / О. Р. Айрапетов. – Москва, Єв-
ропа, 2006. – 668 с.; Бестужев И. В. Крымская война 1853–1856 гг. / И. В. Бестужев. – М.: Издательство
АН СССР, 1956. – 174 с.
11
История дипломатии / В.П. Потемкин, С.В. Бахрушин, А.В. Ефимов и др. ; под ред. В.П. Потемки-
на. – М.: Юрпринт, 2002. – 566 с.
12
Там само.
13
Там само.
14
Там само.
15
Тарле Е. В. Крымская война. / Е. В. Тарле. – М., 2003. Т.1. – 567 с.
16
Там само.
17
История дипломатии / В.П. Потемкин, С.В. Бахрушин, А.В. Ефимов и др.; под ред. В.П. Потемки-
на. – М.: Юрпринт, 2002. – 566 с.
18
Там само.
Derevianko I.P. Diplomacy on the eve of the Crimean War / National Aviation University.
This article presents the questions of the international situation on the eve of the Crimean War, discusses
diplomacy moves of Russia in the relation to Turkey. There are considering the position of France, Austria and
Prussia in the Russian-Turkish conflict. This article discloses the errors of diplomacy Nicholas I in the Eastern
question.
Keywords: international relations, eastern question, diplomacy, foreign policy.
129