Professional Documents
Culture Documents
Ivanova Osnovu Yklsd Galyz Glosariyv
Ivanova Osnovu Yklsd Galyz Glosariyv
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
Київ
ЦП «Компринт»
2016
УДК 811.161.2’373
Викладено методичні рекомендації до проведення практичних занять та
виконання практичних завдань із навчальної дисципліни «Спецкурс з основ
укладання галузевих глосаріїв» для студентів IV курсу гуманітарно-
педагогічного факультету ОКР “Бакалавр” зі спеціальності “Філологія”.
© Іванова О.В.
2
ЗМІСТ
Стор.
Передмова 4
Тема 1. Лексикографія ХХ-ХХІ століття 6
Тема 2. Теоретичні засади лексикографії 11
Тема 3. Типологія словників 15
Тема 4. Перекладна (дво- та багатомовна) лексикографія 22
3
Передмова
уміти:
вільно послуговуватися словниками різних типів, швидко й точно
знаходити в них необхідну інформацію;
використовувати набуті знання на практиці;
укласти глосарій за завданою тематикою;
робити комп'ютерний переклад текстів, редагувати їх;
аналізувати відомості про лінгвістичну інформатику та
програмне забезпечення лексикографічних процесів.
Знання, отримані студентами в процесі засвоєння дисципліни, можуть
застосовуватися в самостійних наукових дослідженнях та подальшій
професійній діяльності.
5
Тема 1. Лексикографія ХХ-ХХІ століття
План.
1. Етапи розвитку лексикографії. Основні лексикографічні праці.
2. Основні положення системної лексикографії. Лексикографічний тип.
3. «Наївна картина світу» й її відбиття в одномовному словнику.
4. Словник активного типу.
5. Лексикографічний портрет.
6. Інтегральний опис мови. Інтегральний словник мови.
Література:
1. Аперсян Ю.Д. Интегральное описание языка и толковый словарь /
Ю.Д. Апресян // Введение в языкознание. – 1986. – № 2. – С. 57-70.
2. Берков В.П. Двуязычная лексикография : учебник / В.П. Берков. – 2-е
изд. – Москва: ООО «Издательство Астрель», 2004. – 236 с.
3. Горецький П.Й. Історія української лексикографії / П.Й. Горецький.
– Київ: В-во АН УРСР, 1963. – 244 с.
4. Зубець Н.О. Українська лексикографія другої пол. ХХ - поч. ХХІ ст.
/ Н.О. Зубець. – Запоріжжя, 2011. – 125 с.
5. Іванова О.В. Основи укладання галузевих глосаріїв. Курс лекцій : навч.
посіб. / О.В. Іванова. – Київ: ЦП «Компринт», 2015. – 220 с.
6. Кульчицька Т. Українська лексикографія ХІІІ – ХХ ст. Бібліографічн.
покажч. / Т. Кульчицька. – Львів : [б.в.], 1999. – 360 с.
7. Моисеев М.В. Лексикография английского языка: учеб.-метод. пособ.
/ М.В. Моисеев. – Омск: Изд-во ОмГУ, 2006. – 92 с.
8. Ступин Л.П. Лексикография английского языка / Л.П. Ступин.
– Москва: Высш. шк., 1985. – 168 с.
6
3. На скільки етапів поділяється лексикографія української мови?
Охарактеризуйте кожний з них.
4. Назвіть основні етапи англомовної лексикографії та дайте їх вичерпну
характеристику.
5. Що таке лексикографічний тип?
6. Охарактеризуйте поняття «наївна картина світу» та наведіть приклади
відмінностей «картин» залежно від народностей.
7. У чому полягає інтегральний опис мови?
Практичні завдання:
Завдання 1. Розмістіть у хронологічному порядку українські словники
(починаючи із найбільш раннього періоду):
1) Лексикон латинський Є. Славинецького [Текст]. Лексикон словено-
латинський Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського ;
2) «Лексис. СирЬчъ реченія въкратъцъ събранны и из Словенскаго языка
на просты(и) Рускій Діялекть Истолкованы» Лаврентія Зизанія
Тустановського;
3) Словарь української мови: у 4 т. / Зібрала ред. журн. "Кієвская
старина", упоряд. з дод. власного матеріалу Б. Грінченко;
4) «Изборник Святослава»;
5) Українська географічна енциклопедія: у З т.
6) «Лексикон славеноросскій и Ймень тлькованіє...» Памви Беринди;
7) Українська Радянська Енциклопедія: у 12 т.
7
4) Thesaurus of English Words and Phrases classified so as to facilitate the
expression of ideas and assist in literary composition Пітера Марка Роже;
5) A Dictionary of the English Language доктора Семюеля Джонсона;
6) A Table Alphabeticall Роберта Кодрі;
7) The Advanced Learner’s Dictionary of Current English А.С. Хорнбі.
8
економічного змісту, завжди викликають збільшення або зменшення окремих
видів активів, зобов’язань, власного капіталу.
3. Соціонічний тип (соціотип, тип «інформаційного метаболізму» (ТІМ),
психотип) людини – з точки зору соціоніки, один із 16 можливих типів
мислення людини, який визначається заповненням функцій оброблення
інформації в соціонічній моделі психіки людини
конкретними інформаційними аспектами. Соціотип визначає особливості
сприйняття та обробки інформації носієм психотипу, його сильні й слабкі
сторони. Згідно з соціонічною теорією, соціотип людини незмінний протягом
усього життя, хоча інформаційне наповнення різних функцій може
змінюватися.
4. Комунікативний переклад полягає у виборі такого шляху передачі
вихідної інформації, який призводить до переказного тексту з адекватним
вихідного впливом на одержувача. Головним об'єктом при такому способі
перекладу виявляється не стільки мовний склад вихідного тексту, скільки
його змістовне й емоційно-естетичне значення. Причому, на відміну від
функціонального перекладу, комунікативний переклад не допускає ні
скорочень, ні спрощень вихідного матеріалу.
5. This week issue is all about the history of science. You’ll find articles on
everything from paleontology to computer technology. Each branch has it’s own
properties and applications. However, some features are common to all of them.
Every branch of science seeks to study or evaluate something. Some people
naturally question the world around them. Those people make excellent scientists.
They are eager to discover new ideas.
6. Under the market economy conditions, enterprises’ products, supply, and
sale are completely determined by the market. The changeable market makes
enterprises face up with greater risks. As enterprises enter certain local market
firstly, they may choose to sign short-term and account sale contracts with
customers before they reach the credit of customers and make correct risk
evaluation in order to attract more customers before they research the credit of
9
customers and make correct risk evaluation in order to attract more customers and
grasp more market shares.
10
реєстр; структура словникової статті; сфера практичного
застосування; поради користувачам.
Література:
1. Дубичинский В.В. Лексикография русского языка: учеб. пособие /
Дубичинский В.В. – Москва: Наука: Флинта, 2008. – 432 с.
2. Дубичинский В.В. Теоретическая и практическая лексикография
/ В.В. Дубичинский. – Wien: Wiener Slawistischer Almanach, 1998. – 156 c.
3. Іванова О.В. Основи укладання галузевих глосаріїв. Курс лекцій: навч.
посіб. / О.В. Іванова. – Київ: ЦП «Компринт», 2015. – 220 с.
4. Козырева В.А., Вселенная в алфавитном порядке: Очерки по словарям
русского языка / В.А. Козырева, В.Д. Черняк. – СПб: Изд. РГПУ им. А. И.
Герцена, 2000. – 356 с.
5. Теоретическая лингвистика и лексикография: опыты системного описання
языков [Текст] / Отв. ред. Ю.Д. Апресян. – Москва: Русский язык, 1995.
− 387 с.
6. Шилихина К.М. Теоретическая и практическая лексикография: учеб.
пособ. / К.М. Шилихина. – Воронеж, 2006. – 57 с.
11
Питання для контролю знань студентів:
1. Назвіть основні принципи лексикографування.
2. Що таке лексикографічний параметр? Наведіть приклади.
3. У чому полягає різниця між макро- та мікроструктурами словника?
4. Чому універсальний словник продовжує залишатися лексикографічним
ідеалом?
5. Від чого залежить кількість, співвіднесення та глибина параметрів
словника?
Практичні завдання:
Завдання 1. Розкажіть про принципи укладання словників синонімів
і антонімів. Наведіть приклади словникових статей зі «Словника
антонімів української мови» та «Словника синонімів української мови»,
проаналізуйте їх макро- і мікроструктури.
12
Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 9» та вкажіть за якими
принципами вони створені.
акумулювати
НАГРОМ АДЖУВАТИ (зберігаючи й додаючи, поступово робити запаси чого-
небудь), ЗБИРАТИ, НАКОПИЧУВАТИ рідше,КОПИЧИТИ рідко, ГРОМ АДИТИ рідко; ПРИЗБ
ИРУВАТИ (поступово); НАБИРАТИ (поступово нагромаджуючи, досягати певної кількості
чого-небудь); НАРОЩУВАТИ (гроші, відсотки, борги тощо); СКЛАДАТИ (речі, майно, гроші і
т. ін.); АКУМУЛЮВАТИспец. (запаси енергії, води, біологічних речовин тощо). -
13
Акумулювати -юю, -ює , недок., перех., спец.
14
Завдання 8. Яку інформацію ви отримали з наступного малюнку,
охарактеризуйте структурні елементи мікроструктури словника:
15
Література:
1. Дубичинский В.В. Лексикография русского языка: учеб. пособ.
/ В.В. Дубичинский. – Москва: Наука: Флинта, 2008. – 432 с.
2. Дубичинский В.В. Теоретическая и практическая лексикография
/ В.В. Дубичинский. – Wien: Wiener Slawistischer Almanach, 1998. – 156c.
3. Іванова О.В. Основи укладання галузевих глосаріїв. Курс лекцій: навч.
посіб. / О.В. Іванова. – Київ: ЦП «Компринт», 2015. – 220 с.
4. Козырева В.А., Черняк В.Д. Вселенная в алфавитном порядке: Очерки по
словарям русского языка / В.А. Козырева, В.Д. Черняк. – СПб.: Изд.
РГПУ им. А. И. Герцена, 2000. – 356 с.
5. Лендау Сидні І. Словники: мистецтво та ремесло лексикографії / Сидні І.
Лендау / Пер. з англ. Ольга Кочерга. — Київ: К.І.С., 2012. — 480 с.
6. Сучасна українська мова: підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю.
Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. – 4-те вид. – Київ: Либідь,
2008. – 488 с.
7. Шилихина К.М. Теоретическая и практическая лексикография: учеб.
пособ. / К.М. Шилихина. – Воронеж, 2006. – 57 с.
16
8. Прочитайте роботу Л.В. Щерби «Досвід загальної теорії
лексикографії». Які ідеї автора залишаються актуальними у
сучасній лексикографії?
Практичні завдання:
Завдання 1. Поясніть значення поданих слів, укажіть їх граматичні та
стилістичні характеристики. Позначте місце наголосу.
Аркатура, галіфе, конгломерат, креманка, максима, мнемоніка, обручати,
транспірація, флояра, френзлі, цінькати, шліхтувати, холопок, ярлик.
Яким словником ви користувалися для виконання цього завдання? Чому?
17
стереоскопічний ефект; узятися сиротами; фільчина грамота; ханьки м’яти;
чортова шкіра; ювенільна вода.
Який словник доречно вжити при виконанні цього завдання?
Обґрунтуйте свою відповідь.
18
Завдання 10. Match a definition (1–6) with a noun (a–h). Not all the nouns are
used.
1 a section of a novel
2 a person who writes music
3 a book about a person’s life
4 a work of literature for the theatre
5 a picture of a person
6 a thin board where an artist mixes paints
a) play e) painter
b) poem f) portrait
c) chapter g) biography
d) palette h) composer
1. The classroom was chaotic once the teacher left the room.
a. confused
b. messy
c. entertaining
d. orderly
2. The young man is so naіve that he believes everything he reads on
the Internet.
a. religious
b. informed
c. careful
d. innocent
3. The kids persisted with their soccer game even though recess was
over. a. continued in spite of resistance
19
a. continued in spite of resistance
b. stopped
c. insisted on
d. resisted
20
Завдання 18. Користуючись «Словником омонімів англійської мови»,
з’ясуйте значення слів, уведіть їх у словосполучення або речення.
cite –
site –
sight –
21
Тема 4. Перекладна (дво- та багатомовна) лексикографія
План.
1. Еквівалентність і національно-культурна специфіка мовних
одиниць.
2. Типи еквівалентності у зіставних мовах. Інтелект.
3. Загальна характеристика дво- та багатомовних словників.
4. Три аспекти дослідження перекладних словників.
5. Докорінна відмінність двомовних словників від багатомовних.
6. Перспективи створення багатомовних словників.
Література:
1. Алексієнко Л.А., Бибик С.П., Бондар О.І., Винник В.О., Галас Б.К. [та
ін.] Українська і слов’янська тлумачна та перекладна лексикографія
/ Л.А. Алексієнко, С.П. Бибик та ін. – Київ: ТОВ «КММ», 2012. – 484 с.
2. Берков В.П. Двуязычная лексикография: учебник / В.П. Берков. – 2-е
изд. – Москва: ООО «Издательство Астрель», 2004. – 236 с.
3. Буркут К.С. Норвезько-український словник: засади створення [Текст]
/ К. С. Буркут // Мовознавство. – 2006. – № 6. – С. 65-69.
4. Дубичинский В.В. Теоретическая и практическая лексикография
/ В.В. Дубичинский. – Wien: Wiener Slawistischer Almanach, 1998.
– 156 c.
9. Іванова О.В. Основи укладання галузевих глосаріїв. Курс лекцій: навч.
посіб. / О.В. Іванова. – Київ: ЦП «Компринт», 2015. – 220 с.
5. Шилихина К.М. Теоретическая и практическая лексикография: учеб.
пособ. / К.М. Шилихина. – Воронеж, 2006. – 57 с.
Питання для контролю знань студентів:
1. Що таке еквівалентність?
2. Які ви знаєте типи еквівалентності? Наведіть приклади до кожного з
них.
3. Які типи перекладних словників ви знаєте?
22
4. У чому полягає різниця між дво- та багатомовним словниками?
5. Назвіть основні функції двомовного словника.
6. Наведіть приклади лексичних паралелей.
Практичні завдання:
Завдання 1. Доберіть до книжних усталених сполучень українські
відповідники.
Вводить в должность; возложить вину; за отчетный период; запрещающий
знак; купля с рассрочкой платежа; наличные деньги; обложение налогом;
обоснованность выводов; паспорт бессрочный; розничные цены; ставить в
известность; текущий расход.
23
Если рабочий цикл происходит за два оборота коленчатого вала или за
четыре хода поршня, то это двигатель четырехтактный. Если рабочий цикл
происходит за один оборот коленчатого вала или за два хода поршня, то это
двигатель двухтактный.
Scientific dictionaries which are dictionaries of record in that they register all (if possible)
vocabulary of language, usually on historical principles with numerous examples showing words’
usage;
Functional dictionaries for everyday use which are designed for use by native speakers who
want to check the meaning of an unfamiliar word. It is difficult to choose the words that should
appear in such dictionaries and the most often used criterion is that of the rarity of the words ’
occurrence. It is believed that very frequently used words (such as paper, or road) would not be
looked up in a dictionary, so the focus is on words less frequently used as it i s assumed that
those could be unfamiliar and thus checked in such a dictionary.
Pedagogical dictionaries are divided into two types: compiledfor language learners with the
emphasis on syntax and usage; and dictionaries for schoolchildren who are native spe akers.
Dictionaries for schoolchildren are often just simplified versions of dictionaries for adults.
Dictionaries of slang in which a lot of effort is put into collecting citations, providing examples
and precise definitions, as even for native speakers many headwords might be unfamiliar.
Dictionaries of idioms are in most cases aimed at foreign language learners and explain the
phrases whose meanings could not be inferred from the context.
Dictionaries devoted to only one subject such as medicine, law, computers or sport games.
They usually have more detailed, almost encyclopedic information about the headwords, often
without notes on usage, or linguistic properties.
Bilingual dictionaries which are tools for learning a foreign language.
Onomasiological dictionaries - dictionaries of synonyms, thesauruses.
24
REM's Daysleeper - the best song ever written on the subject - "I am the screen,
I work at night."
Secondly, nutrition: Eat the right food - lots of fresh fruit and plenty of water.
Yeah, right.
This is the reality - it's 03:30 and the only source of sustenance is a well-kicked
vending machine, whose contents have mysteriously started to look quite
attractive. Chilli-burger flavour corn snacks washed down with a jumbo-sized can
of fizzy tropical fruit drink? Don't mind if I do.
Do you sleep during your breaks or push on through? In the labyrinth of the now-
closed Television Centre where I worked the vast majority of my nights, I had a
secret list of unoccupied offices complete with comfortable sofas and low light
where I could catch half an hour's zeds during the equivalent of my lunch hour.
25
Not depending on authority or control; self-governing; not depending on
another person for one’s opinions or livelihood.
Large abrupt natural elevation of the ground. Large heap or pile.
Occupied or engaged in work; full of activity; engaged.
With little or no sound or motion; of gentle or peaceful disposition;
unobtrusive, not slowy.
Література:
1. Дубичинский В.В. Теоретическая и практическая лексикография
/ В.В. Дубичинский. – Wien: Wiener Slawistischer Almanach, 1998.
– 156 c.
2. Іванова О.В. Основи укладання галузевих глосаріїв. Курс лекцій: навч.
посіб. / О.В. Іванова. –Київ: ЦП «Компринт», 2015. – 220 с.
3. Шилихина К.М. Теоретическая и практическая лексикография: учеб.
пособ. / К.М. Шилихина. – Воронеж, 2006. – 57 с.
26
Питання для контролю знань студентів:
1. Що таке навчальна лексикографія?
2. У чому полягає специфіка завдань навчальної лексикографії?
3. У чому сутність ідеографічної лексикографії?
4. Назвіть характерні риси тезауруса.
5. Окресліть основні типи тезаурусів.
6. Прокоментуйте будову аналогічного словника.
7. Головна мета тезауруса: у чому її сутність?
Практичні завдання:
Завдання 1. Складіть для навчального словника статтю про історію
вашого міста (села).
27
2. Тимчасова або постійна споруда, призначена для розміщення експонатів
якої-небудь виставки. У спеціальному павільйоні «Атомна енергія в мирних
цілях» послідовно розкриваються властивості енергії атомного ядра і
методи її застосування (Наука…, 8,1956, 22).
3. Приміщення, обладнане для кінозйомок і фотографування, а також
декорація в приміщенні кіностудії, побудована для знімання якої-небудь
сцени фільму. Американська кінематографія в основному базується на
павільйоні. Наша кінематографія має багато натури (Довж., III, 1960, 226).
Павільйон (франц. раvillon, від лат. раріlіо – намет) – 1) Будівля
полегшеного типу. 2) Споруда для виставочної експозиції. 3) Приміщення
для кіно- і фотознімання. 4) Театральна декорація (на рамах).
28
Завдання 6. За орфоепічним словником з'ясуйте норми наголошування
поданих слів. До яких джерел ви можете звернутися, якщо реєстр
орфоепічного глосарія не містить цих одиниць?
1. Чарівний, багаточисельний, досвіток, жайворонча, стрибати,
пристрасність, шофер, хорогва;
2. байдуже, зичливий, призовник, судовий, джерело, ветеринарія,
затишний, дійовий, ніяковість, мабуть, завжди;
29
Компліменти для жінок
Без тебе і хвилина — вічність!
Ваші вуста, немов пелюстки троянди!
Ваше обличчя осяває особлива, чарівна усмішка!
Ви випромінюєте лише добро!
Ви дуже елегантні!
Де б ти не була, там завжди свято!
Доброту та приязнь у Ваших очах помічають усі навколо.
Життя без тебе — сірі будні!
Лише з тобою можна усвідомити смак життя!
Компліменти для чоловіків
Ви той, на кого я завжди можу розраховувати в тяжку хвилину. Ваша
коректність змушує людей почуватись у Вашому товаристві вільно та
невимушено.
Від твоєї мужності у мене захоплює дух! Ти неперевершений.
З таким чоловіком — хоч на край світу! З тобою дуже приємно спілкуватися.
Ти такий галантний, справжній джентльмен. У тебе чудове почуття гумору.
30
Тема 6. Комп’ютерна лексикографія
План.
1. Комп’ютерна лексикографія як особливий напрям лексикографії.
2. Комп’ютерні програми підтримки лексикографічних робіт.
3. Створення електронного словника: основні проблеми і прийоми.
4. Типи електронних словникових статей.
5. Можливості й перспективи електронних словників.
Література:
1. Білятинська І. Компютерна лексикографія як перспективний напрямок
розвитку процесу укладання словників / І. Білятинська. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу :
http://prlingv.at.ua/publ/komp_juterna_leksikografija_jak_perspektivnij_n
aprjamok_rozvitku_procesu_ukladannja_slovnikiv/1-1-0-7
2. Іванова О.В. Основи укладання галузевих глосаріїв. Курс лекцій: навч.
посіб. / О.В. Іванова. –Київ: ЦП «Компринт», 2015. – 220 с.
3. Маковецька-Гудзь Ю.А. Українська комп’ютерна лексикографія:
здобутки і перспективи [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://kumlk.kpi.ua/node/717
4. Паламарчук Л.С. Лексикографія // Сучасна українська літературна
мова. Лексика і фразеологія. – Київ: Наукова думка, 1983. – С. 292-326.
5. Перебийніс В.І., Сорокін В.М. Традиційна та комп’ютерна
лексикографія: навч. посіб. / В.І. Перебийніс, В.М. Сорокін. – Київ:
Вид. центр КНЛУ, 2009. – 218 с.
6. Широков В.А. Компютерна лексикографія: монографія / В.А. Широков.
– Київ: Наукова думка, 2011. – 352 с.
7. Ivanova O.V. Computer lexicography: problems and prospects
/ O.V. Ivanova // Науковий вісник Національного університету
біоресурсів і природокористування України. Серія «Філологічні науки»
31
/ Редкол.: Ніколаєнко, (відп. ред.) та ін. – Київ: Міленіум, 2016. Вип.
216. – С. 130-134.
Практичні завдання:
Завдання 1. Довідайтесь, якою мірою українські онлайн лексикографічні
ресурси в Інтернет-мережі відбивають лінгвістичну чи енциклопедичну
інформацію про слова:
1) фіміам, назирці, жебрати, ґатунок, стежити;
2) торувати, млин, верлібр, ноу-хау, популізм;
3) норов, жалюгідний, конкуренція, кредит, абиякий.
32
Завдання 4. Зіставте гнізда похідних від українського кореня ЧИТ- та
англійського READ-.
33
На допомогу студентові:
Словник – це весь Всесвіт в алфавітному порядку!
Якщо добре подумати, словник – це книга книг.
А.Франс
34
народу проти цього гноблення та феодалізму відображувалася в рукописних і
друкованих книгах. Окрім церковнослов’янської мови, почала формуватися
проста мова українського народу, а саме тому виникали словнички
незрозумілих слів із відповідниками в українській мові.
Більших успіхів було досягнуто протягом ХVI - XVII ст., коли
з’явилися двомовні перекладні словники, граматики – перші друковані праці.
Возз’єднання з Росією наприкінці XVII ст. сприяло підвищенню
освіти, культури, мови тощо. Протягом XVII та XVIII ст. вийшло декілька
лексикографічних праць, орієнтованих на просту мову, але ця мова у кінці
XVIII ст. занепала та у зв’язку з цим більше таких словників не з’явилося.
35
Українська лексикографія пожовтневого періоду
Після Жовтневої революції Україна зазнала істотних змін. По-перше,
Україна проголосила свою незалежність. По-друге, українська культура
звільнилася від російського впливу та почала розвиватися власним напрямом.
Українська лексикографія дійшла не лише до якісного збагачення, але й були
докладніше опрацьовані теоретичні засади укладання словників. Виходили
різні види словників – від перекладних, термінологічних до словників
синонімів, мови окремих авторів тощо.
Від 40-х років посилився тиск з боку СРСР й українська інтелігенція
була практично ліквідована. Під нечуваним тиском українські мовознавці
відхилилися від народної мови та почали орієнтуватися на російську. Саме
тому виникали переважно українсько-російські чи термінологічні словники.
Із кінця 50-х років ситуація на Україні покращилася. Виходили великі
перекладні словники, вчені зосередили свою увагу також на термінологічні
словники та словники для середніх шкіл. Словникарська робота в 2-й
половині ХХ ст. підтримувалася різними науковими організаціями. Значних
успіхів здобула українська лексикографія в галузі методології
лексикографічної роботи.
Створені праці стали важливим підґрунтям для подальшої
лексикографічної роботи в новому періоді після набуття незалежності
України.
Сучасна лексикографія
Кінець ХХ ст. характеризується значними змінами. Україна зрештою
стала незалежною державою. У зв’язку з цим, українська мова законно
визнана єдиною державною мовою України. За сучасної доби українська
лексикографія розвивається без національних обмежень і стає більш
різноманітною, намагаючись задовольняти потреби суспільного життя
українців та усіх, хто вивчає українську мову.
36
Етапи розвитку англомовної лексикографії
В історії розвитку англомовної лексикографії можна виділити умовно
кілька періодів. Перший період – «глосаризація». Для цього періоду
характерним був наївний підхід до описання лексичного складу мови. По -
перше, описувалися лише окремі, довільно вибрані слова. По-друге,
тлумачення значень цих слів мало поверховий та ненауковий характер. По-
третє, у словниках була відсутня інформація про граматичні й фонетичні
характеристики лексичних одиниць, не наводилися приклади, що
ілюстрували вживання слова в тексті.
Другий період в історії англомовної лексикографії можна визначити як
період «словників складних слів». Характерною тенденцією цього періоду
є намагання упорядників словників включити до своїх праць тільки ті
лексичні одиниці, що вони вважали складними для розуміння, а повсякденну
лексику або ігнорувати, або давати надто короткі дефініції, що не
розрізнювалися одна від одної.
Третій період в історії англомовної лексикографії можна
охарактеризувати як «донауковий або припиcовий». Основною тенденцією
цього періоду було намагання упорядників словників встановити певну
норму в написанні, вимові й уживанні слів, тому практично всі словники, що
належать до цього етапу, слід визначити як нормативні. Лексикографи
намагалися дати більш вичерпну інформацію про слово. Дефініції слів мали
більш розгорнуту структуру, ніж дефініції словників попереднього періоду.
Вживання слів у мові ілюструвалося цитатами з літератури. Зазначалася
етимологія слів.
Сучасний період у розвитку лексикографії англійської мови можна
назвати «науковим або історичним», оскільки вона базується на таких
концепціях: 1) укладання словників на основі історичного принципу;
2) заміна приписового або нормативного принципу складання словників
відносно системним дескриптивним підходом; 3) опис лексики як системи.
37
Плідна співпраця лінгвістів, лексикографів, фахівців у галузі
педагогіки й методики викладання англійської мови як іноземної призвела до
створення перших вдалих навчальних словників англійської мови,
призначених для іноземців, котрі вивчають англійську мову.
Останнім часом в англомовній лексикографії визначилася очевидна
тенденція відображати мовні явища в безпосередньому зв'язку з елементами
культури, тим самим описуючи вплив культури на формування мови.
38
а класи, що багаторазово перетинаються, оскільки одна і та ж лексема
може потрапляти у різні класи по кожній зі своїх властивостей і будь-
якою лексикографічно цікавою сукупністю властивостей.
Можна виділити два фундаментальні фактори, що визначають специфіку
української мови. Перший – це формально-граматичні особливості мови.
Другий – це характерна для даної мови концептуалізація дійсності, так би
мовити, «наївна» або мовна картина світу. Обидва ці фактори повинні
враховуватися при складанні словників, тому що головна мета лексикографа,
його надзадача – описати лексику мови як систему (Апресян, с.42).
ІІ. Склад лексикографічних типів певної мови визначається передусім
різноманітним розкриттям представленого у ньому концептуального
матеріалу, що отримав назву «наївної» картини світу. Виражені в мові
значення поєднуються в єдину систему поглядів, так звану колективну
філософію, що нав’язується в якості обов’язкової усім носіям мови.
Лексика, що тематично належить до однієї й тієї ж ділянки картини
має, як правило, багато загальних рис, що мають бути послідовно враховані у
словнику. Більшість цих рис, напевно, носять універсальний характер, тобто
властиві людській мові взагалі, і лише деякі особливості «наївної» картини
світу національно своєрідні. Варто зазначити, що картина «наївна» у тому
значенні, що в багатьох суттєвих деталях відрізняється від наукової картини
світу. При цьому наївні уявлення зовсім не примітивні. У багатьох випадках
вони не менш складні й цікаві, ніж наукові.
Таким чином, першочерговим завданням системної лексикографії є
відображення втіленої в певну мову наївної картини світу – наївної геометрії,
фізики, етики, психології тощо. Наївні уявлення кожної із цих галузей не
хаотичні, а утворюють певні системи і тим самим повинні одноманітно
описуватися у словнику.
Головний принцип системної лексикографії полягає в тому, щоб
описувати кожну лексему як елемент лексикографічного типу, тобто
39
визначати повторювані риси лексичних одиниць і одноманітно подавати їх у
словнику.
Важливо, щоб при тлумаченні лексичних значень складні значення
послідовно зводилися до більш простих навіть до елементарних, тобто до так
званих семантичних примітивів. Така стратегія тлумачення дозволяє чітко
уявити усі семантичні зв’язки між окремими лексемами і великими групами
лексем.
Системна лексикографія – це концепція словників активного типу.
Словник активного типу повинен містити повну інформацію про лексему,
необхідну не лише для її правильного використання у власному мовленні
мовців. Такого типу словники суттєво поступаються традиційним пасивним
словникам за обсягом словника, але повинні набагато перебільшувати їх за
обсягом інформації про лексему і детальністю її розробки.
Тому поняття лексикографічного типу – лише одна з суттєвих опор
системної лексикографії. Другою такою опорою є поняття лексикографічного
портрету.
Лексикографічний портрет – словникова стаття з вичерпним, по
можливості, описом лексеми; вичерпна характеристика усіх лінгвістично
суттєвих властивостей цієї лексеми в рамках інтегрального опису мови.
Лише словник активного типу дозволяє адекватно вирішити два головних
завдання, що стоять перед лексикографом – завдання уніфікації
(лексикографічні типи) і завдання індивідуалізації (лексикографічні
портрети).
40
Використовуючи у мові слова, що у своїх значеннях мають ті чи ті сенси,
носій мови, не усвідомлюючи, приймає й поділяє певний погляд на світ.
Наприклад, очевидно, що інтелектуальне життя людини пов'язане з
головою, а емоційне – із серцем: запам'ятовуючи щось, ми зберігаємо це у
голові; серце може бути «добрим», «золотим» чи «кам'яним», а голова –
«розумною» чи «світлою»; головою ми не відчуваємо те, що здатні відчувати
лише серцем (воно болить, ниє, чує, щемить, у ньому може зароджуватися
надія, віра, кохання й таке інше). Голова дозволяє людині тверезо
поміркувати; про людину, наділену такою здатністю, кажуть – «світла
голова», а про того, хто позбавлений такої здібності, – що він «без царя у
голові», що у нього «вітер у голові», «каша у голові». Голова може «піти
колом» (напр., коли йому хтось запаморочить голову); «втратити голову»,
голова є і органом пам'яті (порівн. такі формулювання, як «тримати у
голові», «вилетіло із голови», «викинути з голови» тощо). У цьому плані
україномовна модель людини відрізняється від архаїчної західноєвропейської
моделі, у якій органом пам'яті швидше є серце (сліди цього збереглися у
висловлюваннях, як англійське «learn by heart», і зближується із німецькою
моделлю «aus dem Kopf». «Викинути з голови» означає «забути» чи
«перестати думати» про будь-кого або про щось, «вирвати з серця (когось)»
означає «забути», отже «розлюбити» (чи спробувати розлюбити), наприклад.
приказка «Із очей – із думки», рос. «с глаз долой – из сердца вон».
Проте, така «наївна» картина світу, де внутрішнє життя людини
локалізоване не лише у голові (розум, інтелект), а й у серці (відчуття провини
й емоції) зовсім не універсальна. Так було в мові аборигенів острова Іфалук
(в Мікронезії), де раціональне й емоційне переважним чином не поділяються
та «поміщаються» в нутрощі людини. Жителі острова навіть не мають
спеціального слова, що означає емоції чи почуття: слово «niferash» у їхній
мові означає «внутрішні органи людини» як анатомічне поняття, одночасно
й «вмістилище» всіх думок, почуттів, емоцій, бажань, і потреб іфалукців. У
Африканській мові (Західна Африка, Республіка Малі) роль, що в нас
41
відіграє серце, відведена іншому внутрішньому органу – печінці, що, ясна
річ, не пов'язано з якоюсь специфікою анатомічного устрою носіїв мови. Так,
«сподобатися» отже «взяти печінку», «заспокоїтися» – «опустити печінку»,
«отримати задоволення» – «підсолодити печінку» тощо. Отже, будь-який
вираз відбиває певний спосіб сприйняття і розуміння світу, причому всі носії
певної мови поділяють цю своєрідну систему поглядів на навколишню
дійсність, оскільки це особливе світобачення досягається не лише
семантикою лексичних одиниць, а й оформленням морфологічних і
синтаксичних структур з наявністю тих чи інших граматичних категорій і
значень. Продемонструємо це на одному досить простому прикладі.
Щодня ми вітаємося один з одним, використовуючи усталені
століттями фрази, не замислюючись про їхній зміст. Як ми це робимо?
Виявляється, дуже по-різному. Так, багато представників слов'янських мов,
зокрема української, фактично бажають співрозмовнику здоров'я, хорошого
дня «Добрий день!», чи «Здоровенькі були!», «Здравствуйте» російською,
«Zdraveite» болгарською, «Zdravo» македонською тощо. Ті, хто розмовляють
англійською, вітають один одного фразою «How do you do?», насправді
запитують «Як робиш?»; французи, кажучи «Comment ça va?», цікавляться
тим, «Як іде?»; німецьке вітання «Wie geht es?» означає «Як йдеться?»;
єврейське вітання «Shalom» – це буквальне побажання миру. Давні греки ж,
вітаючи одне одного, бажали радості: у такий спосіб буквально
перекладається давньогрецьке «haire». Очевидно, в слов'янській картині світу
здоров'я бачилося чимось надзвичайно важливим, у картині світу євреїв і
арабів найголовнішим представляється мир, у свідомості англійців, німців
одне з центральних місць відведене роботі, праці. Вивчення чужої мови є
придбанням нового погляду, зміною світосприйняття. І все це можливо, адже
мова людини представляє собою особливий світ, розташований між
існуючим зовнішнім світом і тим внутрішнім світом, який замуровано
всередині нас.
42
Словник активного типу
Словник активного типу – це частина лексичного і фразеологічного
складу мови, що вживається в тій чи тій сфері мовлення. Він включає
відносно обмежену кількість лексичних одиниць. Особливість словника
активного типу – не просто трактувати значення, давати дефініцію поняття, а
допомагати моделювати мовленнєву ситуацію відповідно до конкретних
ситуацій спілкування. Тобто ці словники ґрунтуються на таких принципах
добору й подачі матеріалу, щоб прочитання словникової статті зорієнтувало
читача на правильне вживання тлумачного слова чи вислову в процесі
комунікації.
Для активного словника характерна мінливість: частина його
елементів, залишаючись зрозумілою носіям мови, поступово переходить до
складу пасивного словника; і навпаки, слова, що знову з’являються, з часом
можуть переходити в активний словник. У деяких випадках мовна одиниця,
перейшовши з активного словника до пасивного, пізніше повертається знову
в активний (наприклад, «наказ», «міністр», «сержант»). Однак, ядро
активного словника, що складається зі стилістично нейтральних одиниць з
розвиненою системою значень, високою сполучуваністю й словотворчою
активністю, змінюється доволі повільно.
Належність лексичної одиниці до активного словника характеризується
в довідковій літературі особливими індексами, для отримання яких
використовуються методи лінгвістичної статистики та соціолінгвістики.
Вищезазначені індекси враховуються при створенні словників-мінімумів, що
моделюють активний словник мови.
Слід розрізняти активний словник мови і активний словник окремого
його носія, який в психолінгвістиці визначається як сукупність лексичних
одиниць, вільно використовуваних індивідом у спонтанному мовленні.
У лексикографічній теорії Л.В. Щерби під активним словником
розуміється лексикографічний посібник, що допомагає людині, яка говорить
чи пише, краще підібрати необхідну лексичну одиницю.
43
Активний словник (активний словниковий запас) – це слова, що особа
не лише розуміє, а й активно використовує у власному мовленні. Залежно від
рівня мовного розвитку особистості активний словник у середньому складає
від 300-400 слів до 1500-2000 слів.
Лексикографічний портрет
Лексикографічне портретування ґрунтується на п'яти компонентах
тлумачення лексичних одиниць: учасниках ситуації, їхніх статусах і станах,
їхній взаємодії та діях, позиції спостерігача й оцінці ситуації мовцем і
слухачем. Слово розглядається в аспекті ситуації, знаком складника якої воно
є. Базовою гіпотезою концепції є теза про формування лексичних значень на
базі життєвого досвіду носіїв мови, їхньої «наївної» картини світу.
Лексикографічний портрет слова зображується вісьмома типами інформації
про лексичну одиницю. Інформація записується спеціальною
формалізованою метамовою, що має свій лексикон і синтаксис. Кожна
одиниця має бути представлена лексикографічним портретом, що
характеризує всі лексикографічні суттєві властивості мовної одиниці.
Лексикографічний портрет повинен бути співвіднесений з лексикографічним
типом – групою одиниць, які мають загальні властивості й отримують
одноманітну словникову інтерпретацію [Апресян, 1995].
Лексикографічне портретування застосовується не лише при укладанні
традиційних словників, а й у підготовці комп'ютерних словників, що є
складовими багаторівневих лінгвістичних процесорів. Така деталізація
різноманітних типів інформації уможливлює оптимізацію автоматичної
обробки текстів природною мовою.
44
а) кожній лексемі в її словниковій статті мають бути прописані усі
властивості, звернення до яких можуть потребувати правила граматики
(налаштування словника на граматику; під правилами граматики
розуміються доволі загальні лінгвістичні правила, включаючи, наприклад,
просодичні, семантичні, прагматичні, комунікативні й сумісність);
б) кожне граматичне правило необхідно будувати з урахуванням того, яка
інформація приписана лексемам, що складають його сферу дії (налаштування
граматики на словник).
Принципи лексиграфування
надання переваг
лексикографічним
творам
принцип принцип
суб'єктивного зумовленості
фактору жосткого
праграмизму
Теоретична і
Принцип
практична
нормативності у
багатоплановість
відборі та подачі
лексикографічних
лексики
творів
45
Типологія словників.
Існує значна кількість критеріїв, за якими можна розрізняти словники.
Українські мовознавці найчастіше використовують наступну класифікацію
словників:
За кількістю мов (у такий спосіб поділяються й лінгвістичні
словники) :
одномовні словники (спеціалізовані словники: діалектні, словники
власних імен, етимологічні і т.д.)
Словник староукраїнської мови (XIV-XV ст.) (1977-78)
Короткий словник перифраз (1985)
Словник Галицького (гуцульсько-бойківського) діалекту
Короткий словник Антисуржику
За обсягом :
o короткі (до 30 000 слів)
Гуцульські говірки. Короткий словник. (1997)
o середні (70 000 - 80 000 слів)
Орфографічний словник сучасної української мови (2007)
o великі (понад 80 000 слів)
Російсько-український та українсько-російський
словник (2008)
За лексичним складом словника:
o словники із загальною лексикою (тлумачні, орфографічні,
етимологічні)
46
Тлумачний словник української мови (2002)
Орфографічний словник наукових і технічних
термінів (1999)
o словники зі спеціальною лексикою (лінгвістичні, діалектні,
історичні, словники мови окремих письменників і т.д.)
Словник мови творів Г. Квітка-Основ’яненка (1978-9)
Історичний словник українського язика (1930-32)
47
2. Перекладні словники, де подається переклад слів з однієї мови іншою.
Бувають двомовними, тримовними, чотиримовними тощо.
3. Термінологічні , де пояснюються терміни з тієї чи тієї галузі науки.
Вони бувають одно- і двомовні, перекладні.
4. Етимологічні словники, в них подається походження, розвиток і
первинне значення слова.
5. Орфографічний словник подає правильний правопис, правильний
наголос і правильні граматичні форми вміщених у ньому слів.
6. Орфоепічні словники дають одночасно і властиву слову правильну
вимову, і наголос.
7. Словники іншомовних слів пояснюють слова і терміни, засвоєні з
інших мов.
8. Історичні словники , в яких подаються і пояснюються слова, що
вживалися раніше.
9. Діалектологічні словники, де знаходимо лексику, вживану в певній
місцевості, на якійсь території.
10. Фразеологічні словники, в яких пояснюється значення фразеологічних
зворотів або їх переклад з однієї мови на іншу.
11. Синонімічні словники, в яких подаються синонімічні ряди, або гнізда,
повнозначних слів певної мови.
12. Частотні словники, де фіксується частота вживання слів і словоформ на
підставі аналізу текстів або записаних уривків усного мовлення.
13. Словники власних імен, в яких фіксуються вживані в даній мові власні
імена.
14. Обернені або зворотні словники, в яких слова розміщуються за
алфавітом у зворотному порядку літер: не з початку слова, а з кінця.
15. Топонімічні словники , в них описуються назви географічних об’єктів.
16. Словники мови окремих письменників, в яких подаються й
пояснюються всі вживані в творах того чи іншого письменника слова.
48
Словники української мови мають величезне значення у формуванні
фахової й мовної компетенції майбутнього професіонала, так як включають
усі необхідні відомості про сучасну українську мову: пояснюють значення
слів з точки зору їх уживання, терміни з тієї чи тієї галузі науки, походження
й розвиток слів; подають правильний правопис та наголоси, правильну
вимову; пояснюють слова і терміни, засвоєні з інших мов та багато іншого.
Лексикографічних класифікацій існує значна кількість. Для порівняння, з
нашої точки зору, варто ще навести спрощене угрупування чеського вченого
Й. Достала, який поділяє словники на:
49
Еквівалентність.
За ознакою кількості описаних у словнику мов розрізняють словники
одномовні й перекладні.
Основним змістом перекладної лексикографії є опис мовних одиниць
однієї мови за допомогою іншої (інших). Перекладна лексикографія
покликана встановлювати еквівалентні відношення між елементами різних
мов.
Одне з головних завдань перекладача полягає в максимально повній
передачі змісту оригіналу, і, як правило, фактична спільність змісту
оригіналу й перекладу дуже значна. У сучасному перекладознавстві можна
знайти три основних підходи до визначення поняття «еквівалент»:
Деякі означення перекладу фактично підмінюють еквівалентність
тотожністю, стверджуючи, що переклад повинен повністю зберігати
зміст оригіналу.
Другий підхід у вирішенні проблеми перекладацької еквівалентності
полягає в спробі знайти в змісті оригіналу якусь інваріативну частину,
збереження якої необхідне і достатнє для досягнення еквівалентності
перекладу. Іншими словами, якщо переклад може виконати одну й ту ж
функцію чи описує ту ж саму реальність, то він еквівалентний.
Третій підхід до визначення перекладацької еквівалентності можна
назвати емпіричним. Сутність його полягає в тому, щоб не намагатися
вирішувати, у чому має бути спільність перекладу й оригіналу, а
зіставити велику кількість реально виконаних перекладів з їх
оригіналами і подивитися, на чому ґрунтується їхня еквівалентність.
Із філософської точки зору еквівалентність будь-яких об’єктів означає
їхню рівність у будь-якому відношенні. Однак принципової рівності об’єктів
в усіх відношеннях не буває.
Еквівалентність перекладу оригіналу завжди поняття відносне. І рівень
відносності може бути досить різним. Ступінь зближення з оригіналом
залежить від багатьох чинників: від майстерності перекладача, від
50
особливостей мов і культур, що зіставляються, епохи створення оригіналу й
перекладу, способу перекладу, характеру перекладних текстів тощо.
У більш загальному значенні під еквівалентністю розуміють щось
рівноцінне, рівнозначне чому-небудь. Певно, ця менша семантична
категоричність слова «еквівалентність» і зробила його кращим у сучасному
перекладознавстві.
Під еквівалентністю у теорії перекладу слід розуміти збереження
відносної рівності змістовної, змістової, семантичної, стилістичної й
функціонально-комунікативної інформації, що міститься в оригіналі й
перекладі. Варто особливо підкреслити, що еквівалентність оригіналу та
перекладу — це насамперед спільність розуміння інформації, що міститься в
тексті, включаючи й ту, що впливає не лише на розум, але і на почуття
реципієнта і яка не тільки експліцитно виражена в тексті, але й імпліцитно
віднесена до підтексту. Еквівалентність перекладу залежить також від
ситуації породження тексту оригіналу і його відтворення в мові перекладу.
Таке трактування еквівалентності відбиває повноту й багаторівність цього
поняття, пов'язаного з семантичними, структурними, функціональними,
комунікативними, прагматичними, жанровими та іншими характеристиками.
Причому всі зазначені в дефініції параметри повинні зберігатися в перекладі,
але ступінь їхньої реалізації буде різний залежно від тексту, умов і способу
перекладу.
Головне в будь-якому перекладі — це передача змістової інформації
тексту. Одне з пріоритетних завдань перекладача полягає в максимально
повній передачі змісту оригіналу, і, як правило, фактична спільність змісту
оригіналу й перекладу дуже значна.
Варто розрізняти потенційно досяжну еквівалентність, під якою
розуміється максимальна спільність змісту двох різномовних текстів, що
допускається через різницю мов, на яких створені ці тексти, і перекладацьку
еквівалентність – реальну змістову близькість текстів оригіналу й перекладу,
що досягається перекладачем у процесі перекладу. Межею перекладацької
51
еквівалентності є максимально можливий (лінгвістичний) ступінь
збереження змісту оригіналу при перекладі, але в кожному окремому
перекладі змістова близькість до оригіналу певною мірою й різними
способами наближується до максимального.
Різниця в системах вихідної мови (ВМ) і перекладацької мови (ПМ) й
особливостей створення текстів кожною з цих мов різною мірою може
обмежувати можливість повного збереження в перекладі змісту оригіналу.
Тому перекладацька еквівалентність може ґрунтуватися на збереженні (й
відповідно втраті) елементів змісту, що містяться в оригіналі. Залежно від
того, яка частина змісту передається в перекладі для забезпечення його
еквівалентності, розрізняються різні рівні (типи) еквівалентності. На будь-
якому рівні еквівалентності переклад може забезпечувати міжмовну
комунікацію.
Види перекладацької еквівалентності
Характеристика 5-ти видів еквівалентності:
1) Еквівалентність перекладу першого типу полягає в збереженні лише тієї
частини змісту оригіналу, що складає мету комунікації:
Maybe there is some chemistry between us that dоеsn't mix.
Буває, що люди не сходяться характерами.
That's a pretty thing to say.
Посоромився б!
2) У другому типі еквівалентності загальна частина змісту оригіналу й
перекладу не лише передає однакову мету комунікації, але й відображує одну
й ту ж позамовну ситуацію.
Не answered the telephone.
Він зняв трубку.
You are not fit to be in a boat.
Тебе не можна пускати в човен.
3) У випадку третього типу еквівалентності зберігаються три частини змісту
оригіналу: мета комунікації, вказівка на ситуацію та спосіб її опису.
52
London saw a cold winter last year.
Торік зима в Лондоні була холодною.
That will not be good for you.
Це може для вас погано скінчитися.
4) При четвертому типі еквівалентності окрім мети комунікації, вказівки на
одну й ту ж ситуацію й спосіб її опису, зберігається і частина значення
синтаксичних структур вихідного тексту.
Open flew the gate and came in the coach.
Ворота розгорнули навстіж, і карета вже була в дворі.
Him I have never seen.
Я його ніколи й в очі не бачив.
5) При п'ятому типі еквівалентності досягається максимальний ступінь
близькості змісту оригіналу й перекладу, що може існувати між текстами у
різних мовах.
The house was sold for 10 thousand dollars.
Будинок було продано за 10 тисяч доларів.
53
Навчальним словником називається лексикографічний твір будь-якого
жанру і обсягу, спеціально призначений для надання допомоги при вивченні
іноземної мови. Ознакою навчального словника виступає його навчальне
спрямування. Тому ті, хто займається практикою укладання навчальних
словників повинні мати чітке уявлення про тих, кому адресується словник,
їхню мотивацію у вивченні мови. Важливо також уявляти динаміку розвитку
їхніх мовних навичок, а також комунікативні потреби.
Основне завдання навчальної лексикографії – лексикографічне
забезпечення вивчення мови, як іноземної, так і рідної. Звідси випливає
необхідність а) узгодження даних навчального словника з вимогами
програми певного періоду вивчення мови і щодо тематики, і щодо кількості
слів для засвоєння; б) точна орієнтація на адресата (учня чи студента); в)
урахування етапу вивчення мови; г) урахування вікових особливостей
адресата; ґ) урахування мети, з якою вивчається мова (володіння розмовною
мовою, вироблення навичок перекладу, розуміння фахової літератури тощо).
Отже, навчальні словники – це словники короткі, вузького призначення,
добре структуровані, прості за будовою, щоб забезпечити ефективність
їхнього використання учнями чи студентами, які не набули ще міцних
навичок користування словником.
Разом із тим, щоб дійсно забезпечити навчальний процес, навчальний
словник повинен виконувати цілу низку завдань. Він повинен слугувати
основою укладання підручників, надавати їх авторам інформацію про те, яка
саме лексика призначена для активного, а яка – для пасивного засвоєння.
Навчальний словник повинен містити інформацію, здатну забезпечити
засвоєння і форми слова, і його семантики, правильне вживання його у
мовленні, уникнення помилок, що виникають унаслідок впливу рідної мови,
доцільний вибір граматичних форм слова тощо.
Цілком очевидно, що виконати ці завдання один навчальний словник
не в змозі. Тому слід створювати низку навчальних словників різного обсягу
54
й призначення для кожного типу навчальних закладів на різних етапах
вивчення мови, для кожної спеціальності майбутніх користувачів.
Перш за все слід укласти навчальні словники-мінімуми, призначені
для початківців. Їх укладання починається з відбору лексичного мінімуму, в
який входить як активна, так і пасивна лексика. Доцільно укласти три таких
словники за етапами вивчення мови (початковий, середній, високий),
побудованих концентрично. Перший із них має містити близько 2 тис.
статей, другий – біля 5 тис., третій – 8-10 тис. При цьому збільшується не
лише кількість слів, а й кількість значень багатьох із них, кількість
словосполучень й ілюстративних речень. У словниках для другого і третього
етапу доцільно надати методичні коментарі щодо правильного вживання
слів. Принципи укладання таких словників: реєстр словника включає
невелику кількість слів і рекомендації щодо послідовності їх вивчення;
словникова стаття – коротка, добре структурована, прозора, показує
характерні для реєстрового слова конструкції та його лексичну
сполучуваність; приклади словосполучень включають лише реєстрові слова;
доцільним є включення ілюстративних додатків.
55
різних видах мовленнєвої діяльності, виражати різноманітні семантичні
відношення, розвивати думку за певною логічною схемою. Лексикон
тезаурусного типу слід розглядати як спосіб організації, введення й
закріплення змістової структури знань окремої галузі у вигляді системи
лексичних засобів із їхніми взаємозв’язками і відношеннями.
Вітчизняний лексикограф І. Гетьман тлумачить поняття тезаурус, що
втілює в своїй семантиці систему загальновживаних слів, термінів, крилатих
висловів та інших одиниць, у яких реалізовано наукову й повсякденну
картину світу.
Характерною й разом з тим відмінною рисою тезаурусів є те, що слова
в них розміщені не за алфавітним порядком, а на основі логіко-філософської
класифікації предметів і явищ дійсності.
К. Марелло виділяє три види тезаурусів:
1) кумулятивні (групують слова без визначення їхніх значень);
2) дефінітивні (тлумачать кожну лексичну одиницю, групи слів);
3) дво- та багатомовні тезауруси для подорожуючих.
Словники, що створені за алфавітним принципом, руйнують
семантичні зв’язки між словами й їхніми контекстами, у тезаурусах
збережено семантичні зв’язки між одиницями мови. Головна мета тезауруса
– подати правильне слово для концепту в необхідному контексті. Концепт
відображує категоріальні й ціннісні характеристики знань про певні
фрагменти світу. Саме концепти й є основними носіями змісту, що
актуалізуються за допомогою мовних одиниць, і виникають в процесі
когнітивної діяльності людини.
Створення докладного галузевого тезауруса – це значна за обсягом
робота, що вимагає багато часу і залучення широкого кола фахівців. Тезаурус
має вигляд словника, в якому в певному порядку розташовані терміни і
зафіксовані зв'язки між ними. Як правило, тезаурус складається з алфавітного
і систематичного покажчика. Алфавітний покажчик містить алфавітний
перелік дескрипторних статей. Систематичний покажчик служить для
56
розкриття, обліку та контролю парадигматичних відносин між
дескрипторами. Для кожного інформаційно-пошукового дескриптора
повинні бути знайдені відповідні родові та видові дескриптори.
Тезаурус фактично визначає семантику мови (національної мови, мови
конкретної науки чи формалізованої мови для автоматизованої системи
управління). Тезаурус представляє лексичний інструмент інформаційно-
пошукових систем. Він складається з контрольованого, але змінюваного
словника термінів, між якими існують змістові зв'язки. Такий словник,
вичерпно покриває певну специфічну галузь знань і поєднує перелік
дескрипторів і недескрипторів (допоміжних термінів). Центральне місце у
будь-якому тезаурусі займає його систематична частина, що є алфавітно
впорядкованим переліком дескрипторів (тобто основних понять із
відповідними до них визначеннями) та ключових слів (також є різновидом
основних понять, позбавлених самостійної «дескрипторної» статті, оскільки
пов'язані з ними слова входять до включаючого їх дескриптору). Ключові
слова є так званими нитками, що об’єднують внутрішню структуру
тезаурусу.
У повному обсязі тезаурус складається з чотирьох частин –
систематичної, класифікаційної, алфавітного покажчика термінів,
пермутаційного покажчика термінів (дескрипторів).
57
спеціалізованих тематичних словників – наприклад lingvo). Користувач
обирає той чи той продукт відповідно до фінансових можливостей, умов
праці, до виконання і показників свого власного IQ.
Електронні словники мають різні завдання, із чого й випливає їх
розподіл на типи:
1) словники, що виконують лише одну функцію (наприклад:
«тлумачний словник Даля он-лайн»);
2) словники, що можуть виконувати багато функцій (наприклад: «abby
lingvo»).
Також часто виникають ситуації, коли постає питання щодо вирішення
проблем неповноти словників за допомогою комп'ютерних програм. Для
вирішенням цього питання є кілька відомих способів:
залучення більшої кількості працівників до наповнення словників;
надання можливості користувачам самостійно поповнювати і редагувати
словники;
імпорт даних з уже існуючих словників (зокрема з відсканованих копій
паперових словників, за допомогою інструментів розпізнавання).
Наприклад, online-перекладачі й словники google після невдалого
пошуку слова чи словосполучення пропонують запровадити свій варіант
перекладу (тлумачення) і зберегти його. Енциклопедія wikipedia працює за
таким же принципом.
Як користуватися словником
Структура словника
Словник (макроструктура) включає: а) вступну частину, що складається з
двох наукових статей та інструкції «Як користуватися словником»; б) список
умовних скорочень; в) основну частину, в якій семантизуються відібрані
безеквівалентні та фонові одиниці; г) тексти для читання; г) список
використаної літератури.
58
Реєстрове слово розташовується у словнику за алфавітом і подається
великими літерами. У загальний алфавітний список включаються також усі
синонімічні назви реєстрового слова з посиланням на відповідну словникову
статтю, наприклад:
СЛОБОЖАНЩИН¦А див. Слобідська Україна.
59
Якщо у словосполученні змінюється лише форма стрижневого слова,
то його словоформу в родовому відмінку подаємо повністю, наприклад:
ДІВЧИН¦А З ВІДРАМИ, дівчини, ж.
Вказівка лише на форму родового відмінка при реєстровій одиниці
означає, що форми інших відмінків творяться за регулярними моделями і зі
збереженням місця наголосу. Якщо є відхилення від регулярного творення
відмінкових форм (зміна наголосу, чергування голосних, приголосних звуків,
поява вставних звуків тощо), тоді подаються ті форми, що відображують усю
парадигму словозміни, наприклад:
ЧЕРНІГ¦ІВ, -ова, ч.
Супровідні мовні відомості
Лексичні синоніми до реєстрових одиниць подаються після
граматичної характеристики в круглих дужках жирним курсивом, наприклад:
СЛОБІДСЬК¦А УКРАЇН¦А , -ої -и, ж. (Слобожанщина).
Варіанти основної назви вводяться в текст словникової статті й
виділяються світлим курсивом.
Кореневоспоріднені слова подаємо з нового рядка зі спеціальною
позначкою * (зірочка) жирним шрифтом, наприклад:
*Волинець ( ж. волинянка ), волиняка розм., волинський.
Стилістично обмежені варіанти позначаємо поміткою розм., яку
ставимо відразу після відповідного слова або словосполучення.
60
* Українець ( ж. українка ), український, по-українськи.
Найбільша за територією європейська держава, яка відновила свою
незалежність 24 серпня 1991 року.
Тлумачення інших значень реєстрової одиниці є допоміжним і
переважним чином пов’зане з відображенням характеру багатозначного
слова.
Тлумачення може містити також енциклопедичні відомості.
Сполуки термінів тлумачаться з урахуванням визначень, що подає
спеціальна наукова література, словники термінів.
Пояснення лексичного фону служить для того, щоб донести до читача
інформацію, що в українців асоціюється з явищем, позначеним реєстровою
одиницею. Серед цих відомостей виділяють:
а) коло загальновідомих знань про явище / предмет, що назване реєстровою
одиницею;
б) деякі енциклопедичні відомості, що засвоюються в процесі пізнання
національної культури;
в) емоційно-асоціативний комплекс, пов’язаний з реєтровою одиницею.
Жирним шрифтом у тексті словникової статті виділяємо слова і
словосполучення, що використовуються для семантизації реєстрової одиниці
й належать до безеквівалентної чи фонової лексики (у дужках може бути
подано мінімальне пояснення цих лексем).
Останній абзац словникової статті містить матеріал, що відображає
тематико-ситуативні зв’язки реєстрового слова та ілюструє його вживання в
контексті. Із позначкою ** (дві зірочки) вводяться у структуру словникової
статті стійкі вирази ( фразеологізми, прислів’я, приказки, крилаті вислови,
усталені лексичні словосполучення ), наприклад:
** Язик до Києва доведе.
Словосполучення, що містять постійні епітети, з якими вживається
реєстрове слово, подаються з позначкою *** (три зірочки), наприклад:
*** Галицький лицар, княжий Галич.
61
Уривки пісень, віршів, художніх творів подаються в кінці словникової
статті з позначкою *** * ( чотири зірочки ), наприклад:
**** Красо України, Подолля!
Розкинулось мило, недбало!
Здається, що зроду недоля,
Що горе тебе не знавало
62
Понятійний словник-мінімум
Активний словник - основна, з погляду вживаності, частина лексики, що
постійно й вільно функціонує в різних сферах суспільного життя і
складається, насамперед, із загальновживаної лексики та нейтральної
лексики, а, також, із менш уживаних одиниць (термінів, професіоналізмів,
неологізмів, відроджуваних застарілих слів тощо), наявних у повсякденному
спілкуванні. У лексикографії — тип словника, завданням якого є не просто
пояснення слів або їх переклад, а допомога в активному користуванні
певною мовою, в активному відтворенні її лексики відповідно до її
граматики, фонетики й стилістики.
Іншомовні слова – слова з інших мов, які, на відміну від запозичених слів, не
засвоєні повністю мовою, що їх запозичила.
65
Лексикографічний портрет, під яким розуміється вичерпна і не збиточна
характеристика властивостей конкретної лексеми у рамках інтегрального
опису мови.
Лексичний вхід, який також називають вокабула або лема – найперша зона
словникової статті. Часто у лемі вказується наголос. Графічно лексичний вхід
позначається напівжирним шрифтом. Через це у жаргоні лексикографів і
редакторів ця зона іноді називається «чорним словом».
66
Морфема – елементарна, мінімальна одиниця мови, формально неподільна в
межах одного слова, але подільна за семантикою.
67
Прикладна лінгвістика – розділ мовознавства, що вивчає застосування
мовознавчої теорії на практиці.
68
Словникова стаття передбачає наявність ряду лексикографічних
параметрів: тлумачення слова, наведення його синонімів та антонімів,
граматичної та стилістичної характеристики, ілюстрації його вживання в
мові, фразеологічні одиниці з цим словом тощо.
69
Термін – слово або словосполучення, що позначає поняття певної галузі
науки, техніки.
70
Орієнтовна тематика рефератів, розробка презентацій та
теми виступів із доповідями
71
Навчальне видання
ІВАНОВА
Оксана Вікторівна
72