3

ВСТУП
Актуальність дослідження. Вміння розпізнавати
темперамент школярів та підбирати індивідуальний метод до
кожного з них є одним з актуальних завдань сучасних педагогів.
Його виконання вимагає серйозного психологічного дослідження
як загальних закономірностей зазначеного пізнавального процесу,
так і його особливостей, що притаманні окремим учням під час
оволодіння різними видами діяльності. Зокрема, це стосується
навчання музиці.
Однією із знічущих тенденцій нашого часу є визнання
важливості людської особистості і облік особистісних якостей в
різних сферах діяльності, а особливо у творчій сфері.
Облік індивідуальних особливостей учнів необхідний по
відношенню до різних сторін особистості, таких як інтереси,
здібності і досвіду, особливості пам’яті, мислення та уяви, в тому
числі повинні враховуватися темпераментальні особливості,
знання яких може допомогти в навчально-виховній роботі.
Знання рис темпераменту дітей дозволяє правильніше
розуміти деякі особливості і їх причини, а так само дає можливість
варіювати прийомами виховних дій.
Ця тема вивчалася багатьма дослідниками, а саме В.И.Петрушин,
Г.Айзенк, Е.Б.Абдуллин, О.А.Апраксін, Е.В.Булатова, В.С.Мерлін,
А.Г.Ковальов, В.Г.Крисько, М.К.Акімова та інші.
Аналіз праць з психології уваги показує, що однією з
проблем, яка ще недостатньо вивчена, є підбор методів навчання
до різного типу темперамента, в процесі опанування окремих
шкільних дисциплін, а також позакласної та позашкільної роботи.
Це й зумовило вибір теми нашого дослідження – « Вплив типу
темпераменту на успішність опанування музичної діяльності».
 4

Об'єкт дослідження – типи темпераменту підлітків.

Предмет дослідження – підбор методів навчання для
кожного типу темперамента на заняттях музикою.
Мета дослідження полягає у вивченні індивідуально-
психологічних особливостей вплипу типів темпераментів підлітків
на заняттях музикою (хореографією).
Відповідно до мети було визначено завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз психологічних праць за темою
дослідження.
2. Обрати показники впливу типів темпераменту підлітків, а
також методи й методики їхнього дослідження.
3. Здійснити емпіричне дослідження, провести математичну
обробку і психологічну інтерпретацію отриманих результатів.
4. Надати індивідуальни рекомендації педагогам стосовно
розвитку уваги підлітків на заняттях музикою (хореографією).
Методи і методики дослідження. Для вирішення завдань
дослідження були використані такі методи:
- теоретичні – порівняльно-зіставний метод, за допомогою якого
проведено теоретико-методологічний аналіз літератури за темою
роботи;
- емпіричні - тестування, бесіда, спостереження, розвязання
завдань на увагу, повязанних з опануванням музичної
(хореографічної) діяльності і т.ін.;
- статистичні – обробка та узагальнення даних емпіричного
дослідження (метод графіків, метод таблиць).
Для проведення тестування було обрано наступні
психодіагностичні методики: метод наслідування, метод емоційно-
вольового , інтелектуальний метод.
 5

Cтруктура роботи. Робота складається зі вступу, двох

розділів, висновків й списку використаної літератури. Повний її
обсяг 34 сторінки, основний текст викладений на 27 сторінках.
Робота містить 1 таблицю та 1 рисункок. Список використаних
джерел включає 31 найменування.
 6

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ КОЖНОГО ТИПУ

ТЕМПЕРАМЕНТУ
Метою цього розділу є розгляд основних психологічних
підходів до вивчення типів темпераменту, розгляд методів
навчання та аналіз особливостей типів темпераменту в
підлітковому віці.

1.1. Темперамент як предмет психологічного дослідження

Успішність навчання дитини в школі залежить від багатьох

факторів. І чималу роль в цьому відіграє така природна
особливість, як темперамент. Він закладається генетично, і саме на
його основі формуються багато звичок, особливості поведінки,
стиль діяльності та інше.
Темперамент - це характерна для певної людини сукупність
психічних особливостей, які пов'язані з емоційною збудливістю (як
швидко виникає емоція, яку силу і знак (позитивна / негативна)
вона має). Саме ця характеристика буде обумовлювати повільність
або енергійність людини.
Про темперамент говорили ще стародавні вчені.
Найбільший внесок в розвиток вчення про цю характеристиці вніс
старогрецький медик Гіппократ. Він виділяв чотири типи
темпераменту, кожен з яких, на його думку, був обумовлений
переважанням в організмі людини певної рідини:
 Холерик: переважання жовтої жовчі, яка робить людину
«вибуховим» і «гарячим»
 Сангвінік: переважання крові, що робить представника
даного типу темпераменту веселим і дуже рухливим
 7

 Меланхолік: переважання чорної жовчі, яка зумовлює

переважання боязкості і смутку в характері
 Флегматик: переважання лімфи (мокротиння, слизу), яка
робить людину спокійною і повільним
Сьогодні психофізіологи також виділяють чотири типи
темпераменту, які мають аналогічні назви, але, зрозуміло, ніякої
мови про переважання певної рідини в організмі не йде.
Найбільш яскраво темпераментні особливості
проявляються у маленьких дітей. Але чим старшою стає людина,
тим більш зглаженим стає його темперамент. Це пояснюється
адаптацією до навколишнього середовища. Однак схильність діяти
певним чином в більшості ситуацій зберігається, і на основі цього
можна зробити висновок, риси якого темпераменту в людині
більше. Ця схильність може бути як корисною, так і заважає в
процесі навчання. Тому дуже важливо враховувати темпераментні
особливості дитини при організації його навчальної діяльності.

Холерик

Флегматик

Меланхолік
 8

Сангвінік
.
ХОЛЕРИК
Люди, що володіють даним типом темпераменту дуже
енергійні і рухливі, пристрасні і захоплені. Вони здатні повністю
віддаватися улюбленій справі, витрачаючи на нього всі свої сили і
енергію. Такі люди можуть бути дуже агресивні по відношенню до
інших, «спалахують» через будь-якої дрібниці. Невдачі холерики
переживають дуже емоційно і «важко», негативно реагують на
критику.
Основні властивості: здатний до помірних моторних
навантажень, не здатний самостійно управляти своїми моторними
реакціями без сторонньої допомоги або без тривалого тренінгу,
легко переключається з одного виду діяльності на інший, тобто
легко відволікається і втягується.
Характеристика типових властивостей організму: легко
зберігає рухову активність. Здатний переключатися на різні
метроритмічні рухи, відчуває труднощі в збереженні темпової
стабільності. Схильний інтуїтивно реагувати на емоційність,
закладену в музиці, але при цьому часто проявляє лише
поверхневу чуттєвість.
Основні вимоги педагогу, який працює з учнем-холериком.
Ні в якому разі не можна застосовувати «сильні заходи», погрози. З
такою дитиною слід говорити спокійно, але вимогливо, без
домовленостей. Їх не слід корити за надмірне збудження. Потрібно
допомогти його приборкати, і тут будуть доречні жарти та гумор.
Як це не здається дивним, «невтомний» холерик потребує особливо
щадному режимі дня. Таким дітям корисні всі види занять, які
допомагають розвитку кмітливості, зосередженості і вимагає
 9

посидючості. Разом з тим не потрібно обмежувати рухової

активності холериків. Для холерика домінуючими методами
розвитку є: метод емоційно вольового впливу, метод цілісного
аналізу музичного твору, метод узагальнення.

Особливості навчання
У дітей-холериків в школі можуть виникати проблеми з
поведінкою через зайвої активності і непосидючості, бурхливого
реагування на невдачі і критику. Щоб їх навчання було
максимально ефективним необхідно:
дитину, викликати інтерес до предмету
 Не завантажувати його одноманітною і монотонною
діяльністю, а давати різні завдання
 Навчити адекватно оцінювати свої можливості, щоб невдачі
не приводили до бурхливих негативних реакцій
 Не можна надмірно критикувати дитину, а в разі крайньої
необхідності робити це м'яко і в індивідуальному порядку (це
стосується критики з боку і вчителя, і батьків)
 Розбивати роботу на блоки і давати час на відпочинок, якщо
потрібно виконати дуже багато
 Не виявляти бурхливих позитивних/негативних емоцій в
спілкуванні зі школярем, так як холерики легко
«заражаються» ними
 Переключити увагу дитини на щось інше, якщо ви відчуваєте,
що виникло емоційне напруження, яке може привести до
«вибуху»  

САНГВІНІК
 10

Люди-сангвініки дуже енергійні, рухливі, мають

підвищену працездатність. Як правило, вони перебувають у
піднесеному настрої і схильні реагувати сміхом на різні життєві
ситуації. Їх рухи дуже живі і стрімкі, мова швидка, а міміка дуже
рухлива і різноманітна. Для людини з таким типом темпераменту
дуже важливі нові враження, і він буде прагнути постійно
отримувати їх будь-яким доступним способом. Такі люди дуже
товариські, легко вступають в контакт з іншими. У деяких
випадках цей темперамент призводить до поверховості інтересів,
недостатньою зосередженості на якомусь предметі, надто
поспішним діям. Сангвініки легко переживають невдачі, на
критику реагують спокійно і з гумором.
Основні властивості: здатний до тривалих руховим
навантаженням, процеси збудження і гальмування збалансовані,
тобто організм має вроджений потенціал управління своїми
реакціями. легко переключається з одного виду рухової діяльності
на інший.
Характеристика типових властивостей організму:
схильність до метричної і темпової стабільності, збереженню
тривалої активності. Важко реагує на тонкі, слабкі, відтінків
впливу. Відчуває труднощі при нюансіровці, при деталізації
емоційних реакцій, при витончених відхиленнях від основних
метроритмичних параметрів руху і загального характеру твору.
Побажання педагогу, який працює з ученіком-
сангвиником. Сангвінік схильний до дотепності, швидко схоплює
нове, легко переключає увагу. Він швидко втомлюється від
одноманітності. Як тільки діяльність втрачає свою привабливість,
дитина намагається її припинити, переключитися на щось інше. У
всіх подібних ситуаціях слід домагатися, щоб розпочату справу
було доведено до кінця, привчити його звертати увагу на якість, не
 11

допускати поверхневого і недбалого виконання завдання. Погано

виконану роботу можна запропонувати зробити заново, новими
способами, при цьому варто проявити величезного масштабу
педагогічну вигадку і фантазію. Не слід допускати частої зміни
діяльності. Звичка за все братися і не доводити до кінця може
стати властивістю характеру. Для сангвініка домінуючими
методами розвитку музичних здібностей є: метод інтелектуального
впливу, метод показу, метод порівняльної характеристики, метод
художнього порівняння.

Особливості навчання
Проблеми в навчанні у дітей-сангвініків можуть виникати
через непосидючості, поверховості інтересів, недостатньою
зосередженості на предметі і спраги нових вражень. Уникнути
цього дозволить:
 Зацікавленість дитини в предметі: найкраще розбавляти
матеріал цікавими прикладами, жартами та інше
 Різноманітність завдань і відсутність монотонності діяльності
 Адекватні похвала та критика
 Забезпечення дитини-сангвініка постійної активної
діяльності (наприклад, в перерві між виконанням музичних
творів зробити фізкультхвилинку)
 Розбиття великого завдання на ряд маленьких (необхідно для
більш повного зосередження на кожній частині і більш
успішного виконання)

МЕЛАНХОЛІК
Людей з меланхолійним темпераментом можна
охарактеризувати як спокійних, повільних і стриманих. Вони
 12

глибоко переживають події, що відбуваються, але дуже рідко

показують це. За їх мови і міміці часто неможливо зрозуміти, що ж
саме вони відчувають в даний момент. Рухи меланхоліків
позбавлені поривчастості, відрізняються деякою замедленністю. Як
правило, емоції меланхоліків носять негативний характер. Людина
з таким темпераментом з побоюванням ставиться до всього нового.
У деяких випадках люди-меланхоліки можуть здаватися
замкнутими і відчуженими, у них також може сформуватися боязнь
всього нового і незвичайного (іноді навіть боязнь нових людей).
Невдачі вони переживають досить важко, але не завжди показують
це. Критика, особливо необгрунтована і висловлена в грубій формі,
може глибоко поранити меланхоліка, привести до емоційного
зриву.
Основні властивості: висока чутливість до навіть слабким
стимулам. Легка і швидка «вовлекаемость» в процес і
«відволікання» від нього в залежності від внутрішніх і зовнішніх
умов. Швидка енергетична виснаженість і нетривала
працездатність.
Характеристика типових властивостей організму:
схильність реагувати навіть на дрібні деталі ритмічної
мелізматика, легка і швидка моторна і емоційна адаптація.
Схильність до плавним, округло-м'яким і обережним рухам.
Високий ступінь чутливості, сприйнятливості, емоційної реакції.
Швидка втомлюваність і неможливість стабільної м'язової
активності при тривалих моторних навантаженнях. Швидка
виснаженість енергії поєднується з високою «вимогливістю» до
нюансів, відтінків нових вражень.
Побажання педагогу, який працює з ученіком-
меланхоліком. Ці діти потребують дбайливого ставлення: на них не
можна підвищувати голос, виявляти надмірну вимогливість і
 13

строгість, карати. Всі ці заходи викличуть сльози, замкнутість,

підвищену тривожність і інші небажані реакції. Говорити з такими
дітьми слід м'яко, але впевнено, не скупитися на ласку.
Меланхоліки відрізняються сугестивністю, тому не можна
підкреслювати їх недоліки це лише закріпить їх невпевненість в
своїх силах. Дітям-меланхолікам властива висока чутливість до
допущених помилок і, в той же час, високий рівень самоконтролю.
Це забезпечує досить високу продуктивність і якість роботи,
високу здатність до навчання. У меланхоліків необхідно розвивати
прагнення до активності, вміння долати труднощі. Слід
підтримувати позитивні емоції цих дітей. Такі діти потребують
частого відпочинку. Успіх в роботі з меланхоліками передбачає і
опору на цінні їх якості: чутливість до емоційних впливів,
здатність до співпереживання. Дітям цього темпераменту зазвичай
легше проявити себе, самоствердитися в музичній чи художній
діяльності. Для меланхоліка домінуючими методами розвитку є:
метод інтелектуального впливу, метод «поетапного» вивчення
матеріалу, метод диференційованого аналізу музичного твору.

Особливості навчання
Перешкодити успішному навчанню меланхоліків може їх
повільність і стомлюваність, складність перемикання між різними
видами діяльності, негативна реакція на невдачі і критику Зробити
навчання таких дітей більш успішним дозволить:
 Поступове, а не швидке включення їх в роботу - не вимагайте
від школяра негайної відповіді на питання або блискавичного
виконання завдання
 Формування впевненості в собі і власних силах
 14

 Часта похвала - необхідно знайти в діяльності дитини плюс,

звернути на це його увагу і похвалити
 Створення доброзичливої атмосфери
 Не можна надмірно критикувати дитину, а в разі крайньої
необхідності робити це м'яко і в індивідуальному порядку (це
стосується критики з боку і вчителя, і батьків)
 Розбиття роботи на блоки, можливість взяти паузу і
перепочити, якщо потрібно виконати дуже багато
 Забезпечення дитині достатньої кількості часу на
обдумування, виконання і перевірку завдання
 Зниження впливу різних відволікаючих чинників при
виконанні завдання (розмови, телевізор, музика та інше)
 

ФЛЕГМАТИК
Флегматики відрізняються завидним спокоєм в будь-яких
ситуаціях, повільністю характерною як для рухів, так і для мови,
тьмяністю і невиразністю міміки. Такі люди не схильні до
переживання сильних емоцій, залишаються незворушними
практично завжди, їх настрій відрізняється рівністю. Людина з
даним типом темпераменту прихильний сталості у всьому, тому
йому дуже нелегко переключатися з одного типу діяльності в
інший і пристосовуватися до умов, що змінилися. Він буде
тривалий час включатися в нову ситуацію. Іноді у таких людей
може формуватися бідність емоційного реагування, млявість і
відстороненість, схильність виконувати стереотипні дії. На невдачі
і критику флегматики реагують спокійно, і часом здається, що це
зовсім їх не чіпає, що не так уже й далеко від істини.
 15

Основні властивості: здатний до тривалих рухомих

навантажень, процеси гальмування домінують над процесами
збудження, повільно реагує на нові рухові і емоційні завдання.
Характеристика типових властивостей організму: легко
зберігає рухову активність і впорядкованість рухів в стабільних
умовах діяльності. Інертність флегматика породжує схильність до
стійкого сповільненого темпо-ритмічного та емоційного
самовираження. Слабо реагує на тонкі нюанси емоцій і ритмічною
деталізації.
Побажання вчителя, що працює з дитиною-флегматиком. У
процесі навчальної роботи школяреві-флегматику нерідко заважає
його повільність. У тих випадках, коли необхідно швидко
зметикувати, швидко запам'ятати, швидко щось зробити, флегматик
виявляє повну безпорадність. Разом з тим якщо вже він
запам'ятовує, то надовго і грунтовно. Педагог повинен якомога
частіше активізувати діяльність флегматичних учнів, боротися з
байдужістю, зайвим спокоєм і повільністю, змушувати їх
працювати в постійному темпі, викликати емоційне ставлення до
досліджуваного, до процесу діяльності. Частою помилкою при
вихованні флегматиків є пред'явлення до дитини вимог без
урахування його природних особливостей, прояв невдоволення
нерозторопністю, незручністю. Окрики, погрози, підштовхування
ще жодному флегматику не допомогли стати швидким. Навпаки,
такий сильний подразник, як окрик, гальмує дію дитини, і, замість
того щоб поспішати, він діє ще повільніше. Бувають випадки, коли
дитина раптом виявляє нехарактерний для нього темп діяльності,
але швидкий темп вимагає від дитини великої напруги, а «запаси»
цього напруги невеликі. Розвивати активність, рухливість
флегматиків треба поступово, дотримуючись посильность в
нарощуванні темпу. важливо заохочувати навіть незначне прояв
 16

моторності, рухливості. Повільним дітям треба створювати такі

умови, щоб млявість, малорухомість не перетворилися в лінощі, а
рівність почуттів в їх бідність і слабкість. Не слід уникати
ситуацій, що вимагають винахідливості і спритності. Дуже
важливо похвалити таку дитину за прояв цих якостей. Можна
закликати на допомогу ігри-змагання, а іноді будильник або
пісочний годинник, наприклад, попросити дитину закінчити справу
до певного часу. Для флегматика домінуючими педагогічними
методами розвитку є метод емоційно-вольової дії, метод
наслідування, метод словесної інтерпретації музичного образу.

Особливості навчання
Діти-флегматики можуть зазнавати труднощів у навчанні
через складнощі у пристосуванні до нових ситуацій, зайвої
повільності і прихильності стереотипним діям. А допоможе їм
наступне:
 Поступове, а не швидке включення їх в роботу - не вимагайте
від школяра негайної відповіді на питання або блискавичного
виконання завдання
 Забезпечення дитині достатньої кількості часу на адаптацію
до нових умов, а також на обдумування, виконання і
перевірку завдання
 Пояснення, що від нього вимагається в процесі виконання
діяльності
 Формування впевненості в собі і вміння спілкуватися і
взаємодіяти з іншими людьми
 Часта похвала - необхідно знайти в діяльності дитини плюс,
звернути на це його увагу і похвалити
 17

 Своєчасна підготовка до уроків і завдань: заздалегідь

перегляньте з дитиною матеріал, який він буде проходити на
наступному уроці, підготуйте з ним відповіді на можливі
запитання і завдання
 Зацікавленість в діяльності

1.2. Методи для полегшення навчання музикою

Розглянемо основні методи роботи, якими оперує
музикально-інстру ментальна педагогіка:

1. Метод наслідування (частіше підходить для учнів

сангвініків і флегматиків). Метод наслідування звертається до
пасивних здібностям учня: «на слух» і «з рук» педагога учень
переймає те, що той грає і показує. Цей метод більшою мірою
застосуємо в роботі з дітьми, які тільки починають вчитися. Метод
наслідування може бути використаний тоді, коли учні вводяться в
нові для них області виконання і коли не можна задовольнятися
словесними поясненнями. Якщо учень сприйнятливий і навчився
розуміти і помічати вимоги вчителя, шлях цей може виявитися
дуже економним і давати гарні результати. Але не всі учні в рівній
мірі сприйнятливі. До того ж і це важливо підкреслити. Учні
здебільшого переймають не сутність, а зовнішню сторону
показуваного. При показі ігрових рухів не слід забувати, що деякі
елементи анатомо-фізіологічного апарату можуть бути в учня і
педагога різні. У цих випадках наслідування може бути
неефективним, або завадити навчанню.

2. Метод емоційно-вольового впливу можна назвати

методом диригентським. Нагадаю, що цей метод підходить для
 18

роботи з учнями-сангвінікамі, холериками, флегматиками і

особливо для меланхоліків. Педагог прагне впливати на фантазію
учня, емоційність, порушити в ньому те, що називають
натхненням. Він оперує образами, порівняннями, асоціаціями;
звертається до емоційних збуджень (шляхом співу і жестів) і,
нарешті, до ілюстрацій виконання. Яскраві музичні вистави і
підвищена творча активність загострюють роботу психомоторній
сфері та допомагають вирішувати художні і навіть технічні
завдання, які здавалися нерозв'язними. Так працюють деякі
диригенти; талановиті досягають вражаючих результатів. Такий
зазвичай і метод педагогічної роботи великих артистів. Вони дають
загальну характеристику твору, використовують образні
порівняння, своїм виконанням намагаються «заразити» учня.
Багато з них вважають зайвим говорити про виконавські процеси і
про техніку виконання. Рубінштейну приписують слова: «грайте
хоч носом, але щоб добре звучало». Такий метод висуває великі
вимоги до ініціативи учня і можливий в тих випадках, коли досить
розвинені його виконавський апарат і свідомість. Треба
відзначити, що виховання під впливом чужої волі може спричинити
за собою розвиток творчої пасивності і піддатливості чужому
впливу. З цьому треба бути дуже уважними.

3. Інтелектуальний метод. Більше підходить учням

сангвінікам і меланхолікам. Сама назва пояснює його зміст. Він
звернений до свідомості учня. Метод заснований на вірі, що все,
що відноситься до виконавської техніки в широкому сенсі цього
визначення, спирається на ряд закономірностей; що закономірності
ці можуть бути проаналізовані, сформульовані і викладено
(починаючи від елементів і кінчаючи широкими узагальненнями).
 19

Такий метод вимагає від учня максимальної свідомості,

активності. Саме цей метод призводить до самостійності.

Кожен з описаних методів має право на існування. Вони

повинні взаємодіяти і використовуватися в роботі в залежності від
типу учня, стадії його розвитку і завдань навчання в даний момент.
Ми повинні розвивати в учня його свідомість, уяву, смак і техніку
рухів. Той шлях, який придатний з одним, виявляється
непридатним з іншим. Педагог повинен бути чуйним, гнучким, що
володіє педагогіческой технікою. Отже, якщо на уроці створені
умови, що відповідають типу темпераменту учня, то у сангвініка
вони направляють його рухливість, активність і вміння
зосередитися на навчальну діяльність; холерикові допомагають
подолати збудливість, сконцентрувати увагу, усвідомити
важливість для нього досліджуваного питання; флегматику
переключити увагу на майбутню діяльність і зосередитися на
вивченні теми; а у меланхоліка породжують ситуацію успіху,
відволікають від негативних емоцій, тривожності, виховують
впевненість у своїх силах. Заняття музичною діяльністю
представляють широкі можливості для вивчення особливостей
дітей та здійснення індивідуального підходу до кожної дитини, що
сприяє розвитку у них не тільки музичних здібностей, а й уваги,
мислення, пам'яті, емоційності, наполегливості і волі. Формування
цих якостей є істотною умовою для подальшого навчання учня в
школі і повноцінного розвитку особистості.

1.3. Психологічі особливості юнацького віку

 20

Оскільки тип темпераменту є вродженою якістю, з ним

треба починати працювати якомога раніше. Дуже сприятливим
періодом для такої роботи є мо лодший шкільний вік.
Правильна навчально-виховна робота в школі виправляє
деякі негативні властивості темперамен ту дітей. Так, сангвініку
необхідно звертати увагу на організацію його діяльності.
Організуючи увагу дитини, навчаючи її різних засобів виконання
певної дії, вчитель повинен зосереджувати увагу сан гвініка на
одному занятті спочатку на короткий, а потім на тривалий час. Це
робить сангвініка ретельним у роботі.
В організації занять із флегматиком необхідно врахувати
його схильність до бездіяльності. Його уяву слід постійно
активізувати спеціальними іграми та вправами, збуджувати його
психічну активність постійними заняттями з ними, будити його
думку. Це робить флегматика менш пасивним.
Необхідно постійно відвертати увагу меланхоліка від сум -
них думок, фіксувати його увагу на чомусь цікавому, веселому.
Необхідно допомогти йому вільно почува тися в будь-якому
оточенні. Враховуючи його невпев неність, корисно
використовувати заохочення, схва лення дій дитини. Це робить
меланхоліка впевненішим у собі й більш товариським.
Холерика треба вчити виконувати продуктивну роботу.
Необхідно розвивати в таких дітей альтруїзм, почуття справедли -
вості, увагу до почуттів інших людей. Корисно дава ти холерику
завдання, які деякою мірою перевищу ють його сили та здібності,
щоб він зрозумів, що він не такий усемогутній, яким себе уявляє.
Це робить холерика стриманішим.
На всі типи темпераменту позитивно впливають шкільна
дисципліна, фізичне виховання та інші оздоровчі заходи. Робота
 21

над темпераментом тісно пов'язана з вихованням у людини волі й

твердого характеру, які дають змогу не бути прислужником свого
темпераменту, а вміти керувати ним.
Таким чином темперамент — це індивідуально своєрідна,
природно обумовлена сукупність динамічних проявів психіки. У
свою чергу темперамент є передумовою та основою особистісних
утворень вищого рівня, передусім характеру. Завдяки цьому
підвищується їхня міцність, здатність до вияву в різних обставина.
Ознаки певного типу темпераменту людини не можна розглядати
окремо від її віку, вони завжди існують на відповідному «віковому
фоні».
Результати багатьох дослідженнь свідчать, що в молодшо -
му шкільному віці наявні найпростіші, природні про яви
темпераменту в так званому «чистому» вигляді, тобто яскраво
виражені риси темпераментів. Для молодших школярів властиві
визначеність, чіткість і вираженість типологічних рис
темпераменту. Це пояснюється тим, що з поведінці учнів
початкових класів виразніше та прозоріше виявляються типо -
логічні особливості вищої нервової діяльності, які пізніше пе -
рекриваються, маскуються звичними формами по ведінки, що
склалася в житті особистості. Оскільки в молодшого школяра
характер ще не сформувався, намічаються лише деякі його риси, то
дитина даного віку ще не здатна володіти своїм темпераментом,
стримувати його прояви, якщо вони розходяться з її вимогами до
своєї поведінки.
У підлітковому віці властивості темпераменту органічно
поєднуються з якостями характеру й ви являються всередині нових
форм відносин. Саме тому часто прояви темпераменту приймають
за риси характеру і, навпаки, риси характеру — за прояви
особливостей темпераменту. У процесі життя відбу ваються якісні
 22

перетворення структури особистості. Унаслідок розвитку одні риси

темпераменту послаблюються, інші посилюються, що може
спричинити певні зміни поведінки підлітка загалом. Цей склад ний
процес розвитку якісних перетворень залежить від стилю життя
учнів середнього шкільного віку, виховання та діяльності. Залежно
від характеру зовнішніх впливів, тимчасові нервові зв'язки, що
утворюються при цьому, в одних випадках можуть маскувати
природні риси типів темпераменту підлітків, у інших — змінювати
або закріплювати їх. Саме тому в підлітковому віці складно
виділити тип темпераменту, причому значно частіше, ніж у мо -
лодшому шкільному віці. В учнів середнього шкільного віку
виявляється поєднання рис різних темпераментів, тобто різні типи
темпераменту.
Оскільки підлітковий вік — це період значних зру шень у
розвитку самосвідомості особистості, виник нення усвідомленої
потреби в самовихованні, важли вий етап становлення характеру,
учні середнього шкільного віку дістають значно більші можливості
володіти своїм темпераментом, змінювати його нега тивні сторони,
спираючись на позитивні.
Риси темпераменту учнів різних вікових груп не
визначають якостей їхнього характеру, а вплива ють на конкретні
способи формування цих власти востей характеру під вирішальним
впливом на школярів різного віку соціального середовища, діяль -
ності й виховання.
Основне завдання вчителя поля гає не в тому, щоб
намагатися переробити один тип темпераменту на інший, оскільки
це неможливо, а в тому, щоб врахувати вікові особливості прояву
психологічних властивостей темпераментів учнів різних вікових
груп, виховувати їхній темперамент, допомагаючи школярам
відповідно до їхньої вікової специфіки впоратися з негативним
 23

сторонами кожного темпераменту, сприяти розвитку позитивних

його сторін, виробляти вміння володіти своїм тем пераментом. З
метою розв'язання поставлених зав дань учитель повинен
використовувати такі напрям ки реалізації індивідуального підходу
до молодих школярів різних типів темпераменту:
 до дітей сангвінічного темпераменту потрібно застосовувати
заходи, які б виховували в них поси дючість і зосередженість
уваги;
 представників холеричного типу темперамен ту потрібно
систематично утримувати від бурхливих реакцій, привчати до
стриманості, самовладання, ви ховувати в них звичку до
спокійнішої, рівномірної праці, розвивати почуття
справедливості, вміння уважно ставитися до почуттів інших
людей;
 в організації занять із флегматиками необхід но враховувати
їхні схильності без діяльності, по стійно активізувати їхню
пізнавальну діяльність, звертати особливу увагу на уяву;
 у меланхоліків слід розвивати впевненість у своїх силах,
заохочувати їхню активність, вимага ти вчинків, пов'язаних із
подоланням труднощів.
В організації навчально-виховної роботи з підлітками
потрібно враховувати основні психо логічні новоутворення цього
вікового періоду, особливо розвиток самосвідомості та виникнення
усвідомленої потреби в самовихованні, тобто педагогічні впливи
повинні спонукати до виховання самими підлітками в себе вмінь
володіти проявами власного темпераменту. Поєднання виховання
темпераменту із самовихованням становить вікову специфіку ро -
боти вчителя з учнями середнього шкільного віку порівняно з
молодшими школярами.
 24

Висновки до першого розділу

Темперамент - це характерна для певної людини
сукупність психічних особливостей, які пов'язані з емоційною
збудливістю (як швидко виникає емоція, яку силу і знак (позитивна
/ негативна) вона має).
Основне завдання вчителя поля гає не в тому, щоб
намагатися переробити один тип темпераменту на інший, оскільки
це неможливо, а в тому, щоб врахувати вікові особливості прояву
психологічних властивостей темпераментів учнів різних вікових
груп, виховувати їхній темперамент, допомагаючи школярам
відповідно до їхньої вікової специфіки впоратися з негативним
сторонами кожного темпераменту, сприяти розвитку позитивних
його сторін, виробляти вміння володіти своїм тем пераментом.
Знання рис темпераменту дітей дозволяє правильніше
розуміти деякі особливості їхньої поведінки, дає можливість
варіювати потрібним чином прийоми виховних впливів. Перш за
все, потрібно відзначити, що дуже важливим є вміння вчителя
конкретизувати прийоми організації уваги учнів з урахуванням
індивідуальних особливостей їх темпераменту. Крім рухових
реакцій дітей прийнято розглядати і емоційність сприйняття
музики на слух, її осмислення.
 25

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТИПУ

ТЕМПЕРАМЕНТА НА ЗАНЯТТЯХ МУЗИКИ
В кожного типу темперамента свої музичні вподобання. Це
дуже важливий факт, бо вчитель повинен вміти обирати програму
для свого учня (якщо це індивідуальний урок) та для колективу.
Від вибору творів залежить багато. Учень, вивчаючи твір, який він
ненавидить, пропустить найважливіші компоненти твору (технічні
моменти, складність виконання нюансів, оформлення фраз тощо),
бо всі його думки направлені на ненависть до твору.
Отже, вибір програми так само важливий, як і підбор
методів для навчання.

2.1. Організація дослідження

Вплив музики на життя складно переоцінити. Багато людей
не розлучаються з плеєрами, музика супроводжує їх в усіх їх видах
діяльності. Ми часто не замислюємося про те, що музика здатна
впливати на людину.
Вченими проводилися дослідження, і стало ясно, що
немелодійна музика при довгому і гучному відтворенні здатна
викликати у підлітків стан рівний наркотичному сп'янінню. Низькі
художні твори, якими є, більшість сучасних пісень, негативно
впливають на поведінку дітей.
Є думка, що підлітки майже не слухають класику, хоча
вона здатна поліпшити психологічний стан людини і знімати
психологічні стреси, яким зараз схильні багато людей незалежно
від віку і сфери зайнятості.
Вченими також стало відомо, що дратівливість можна
зняти, прослухав «Місячну сонату» Бетховена, а вальс Штрауса
здатний почуття тривоги звести до мінімуму. Для заспокоєння і
 26

рівноваги слід послухати «Місячне сяйво» Дебюссі. Класична

музика здатна зняти головний біль та, взагалі, поліпшити стан
здоров’я людини.
А також є думка, що певний тип темпераменту обирає
певний тип і жанр музики.
Відомий россійський педагог-психолог і музикант В.І.
Петрушкин виділяв чотири типи основ музичного характеру в
творі:
 Повільний темп в поєднанні з мінорним звучанням передають
емоції смутку і туги.

 Повільний темп в поєднанні з мажорним звучанням несе в

собі спокій, розміреність і умиротворений споглядання.

 Швидкий темп в поєднанні з мінорним звучанням передає

злість, роздратування, гнів і лють. Подібне поєднання
найбільш характерно для драматичних творів.

 Швидкий темп в поєднанні з мажорній забарвленням передає

емоції радості, тріумфу.

Примітно, що від ритму, динаміки, тембру і засобів

гармонії також дуже сильно залежить яскравість передачі
музичного характеру конкретного твору. Наприклад, якщо зіграти
одну і ту ж мелодію швидкому й повільному темпі, в мінорному і
мажорному звучанні, слухачі відзначать, що кожне відтворення
несе в собі різні емоції.
Психологами встановлено наявність зв'язку між тим, яку
музику людина вибирає для прослуховування і його темпераменту.
 27

Виявляється, що люди меланхолійного темпераменту на

підсвідомому рівні воліють повільну мінорну музику, сумні і сумні
мелодії.
Холерикам ж, навпаки, більш до вподоби мінорні мелодії з
швидким темпом, що передають емоції гніву, люті, пристрасті.
Флегматик віддасть перевагу повільним мажорних творів,
що несе спокій, умиротворення і розслаблення.
Сангвінікам до душі доведеться швидка музика мажорній
тональності, з емоційної точки зору радісна, щаслива.
Безперечно, кожний музичний твір несе в собі певні емоції
і переживання, які вклав в нього композитор. Однак слухач не
завжди здатний правильно інтерпретувати емоційний посил автора.
Сприйняття емоційної складової музики кожною конкретною
людиною, в першу чергу, залежить від її темпераменту і
емоційного стану в момент прослуховування твори.

Мені здалося цікавим дослідити, чи впливає тип

темпераменту на вибір їм музичного напрямку.
Гіпотезою мого дослідження стало припущення про те, що
люди більш екстраверсівних (холерик і сангвінік) типів
темпераменту вибирають більш динамічну музику в порівнянні з
інтравертірованними (флегматик і мелан-Холік) типами
темпераменту.

Метою моєї роботи стала перевірка робочої гіпотези, що

поставило перед нами ряд завдань:
1. Ознайомитися з теорією питання.
2. Підібрати інструмент дослідження.
3. Провести дослідження.
 28

4. Проаналізувати отримані результати.

5. Зробити висновки.

Хід роботи
Для оцінки типу темпераменту людини ми взяли модифікацію
тесту Айзенка Ю. Орлова. Було опитано 35 осіб, 10 з яких
виявилися холериками, 15 сангвініками, 7 флегматиками і 3
меланхоліками. За їх анкетами і проводилося дослідження. Анкети
були оброблені, а результати занесені в таблицю 1.

Тест
Який тип музики ви віддаєте перевагу?
(Відповідь обвести або підкреслити.)
1. Блюз.
2. Джаз.
3. Поп-музика.
4. Рок.
5. Реп.
6. Метал.
7. Hard-metal.
8. Хіп - хоп.
9. Кантрі.
10. Реггі.
11. Техно.
12. Панк.
13. Шансон.
14. Фолк.
15. Гранж.
 29

16. Джангл.
17. Саундтрек.
18. Класика.

2.2. Результати дослідження та їхнє обговорення

Метою данного підрозділу є презентація та обговорення
результатів емпіричного дослідження. За підсумками дослідження
були отримані наступні результати:

Таблиця 1
Музичні напрямки Вибір музичного напрямку
людиною відповідного типу
темпераменту

1. Блюз 1.X(0);C(1);Ф(2);M(1)

2. Джаз 2. X(2);C(2);Ф(3);M(1)

3. Поп-музыка 3. X(1);C(2);Ф(3);M(1)

4. Рок 4. X(7);C(5);Ф(3);M(3)

5. Рєп 5. X(6);C(5);Ф(3);M(2)

6. Металл 6. X(8);C(9);Ф(5);M(4)

7. Hard-metal 7. X(2);C(4);Ф(3);M(1)

8. Хіп-хоп 8. X(4);C(5);Ф(2);M(1)
 30

9. Кантрі 9. X(0);C(3);Ф(2);M(0)

10. Реггі 10. X(0);C(1);Ф(1);M(0)

11. Техно 11. X(0);C(1);Ф(1);M(1)

12. Панк 12. X(2);C(2);Ф(2);M( )

13. Шансон 13. X(0);C(0);Ф(1);M(0)

14. Фолк 14. X(0);C(0);Ф(1);M(1)

15. Гранж 15. X(0);C(1);Ф(2);M(0)

16. Джангл 16. X(0);C(0);Ф(1);M(0)

17. Саундтрек 17. X(1);C(1);Ф(1);M(1)

18. Класика 18. X(1);C(4);Ф(7);M(0)

Дані, зведені в таблицю дозволяють зробити наступні

висновки:
Холерики зовсім не слухають блюз. Проте активно
слухають рок і метал. Втім, рок і метал слухають люди всіх типів
темпераменту. Хоча сангвініки і флегматики слухають рідше, ніж
холерики. Практично ніхто не слухає шансон, реггі та фолк.
Флегматики віддають перевагу класиці.
Найчастіше сангвініки, меланхоліки і флегматики
вибирають більш спокойний тип музики, такі як класика, блюз,
 31

джаз, Холерики частіше вибирали неспокійну: реп, метал, панк.

Гіпотеза підтвердилася частково.
Вважаю, що багато в чому це пов'язано з тим, що люди не
можуть бути одного темпераменту і не можуть любити тільки той
тип музики, який схематично підходить під темперамент. В
опитуванні ж брався темперамент, який був більше всіх інших
темпераментів виражений у людини.
Висновки до другого розділу
В кожного типу темперамента свої музичні вподобання. Це
дуже важливий факт, бо вчитель повинен вміти обирати програму
для свого учня (якщо це індивідуальний урок) та для колективу.
Від вибору творів залежить багато.
Кожний музичний твір несе в собі певні емоції і
переживання, які вклав в нього композитор. Однак слухач не
завжди здатний правильно інтерпретувати емоційний посил автора.
Сприйняття емоційної складової музики кожною конкретною
людиною, в першу чергу, залежить від її темпераменту і
емоційного стану в момент прослуховування твори.
 32

ВИСНОВКИ
Аналіз результатів теоретично-емпіричного дослідження
дозволяє зробити наступні висновки:
1. Теоретичний аналіз літератури показав, що знання рис
темпераменту дітей дозволяє правильніше розуміти деякі
особливості їхньої поведінки, дає можливість варіювати потрібним
чином прийоми виховних впливів.
2. За допомогою аналізу отриманих результатів було
встановлено, що сприйняття емоційної складової музики кожною
конкретною людиною, в першу чергу, залежить від її темпераменту
і емоційного стану в момент прослуховування твори.
3. Основне завдання вчителя поля гає не в тому, щоб
намагатися переробити один тип темпераменту на інший, оскільки
це неможливо, а в тому, щоб виробляти вміння учнів володіти
своїм темпераментом.
4. Вчитель повинен вміти обирати програму для свого учня
(якщо це індивідуальний урок) та для колективу. Від вибору творів
залежить багато.
5. Риси темпераменту учнів різних вікових груп не
визначають якостей їхнього характеру, а вплива ють на конкретні
способи формування цих власти востей характеру під вирішальним
впливом на школярів різного віку соціального середовища, діяль -
ності й виховання.
 33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуллин Э.Б. Теория музыкального образования. М.,

2. Акимова М.К., Козлова В.Т. Психофизиологические особенности
индивидуальности школьников : Учет и коррекция / М.К. Акимова,
Т.В. Козлова.- М.: Академия, 2002.- 160 с.
3. Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания. М.,
4. Батаршев А.В. Психология индивидуальных различий от темперамента
к характеру и типологии личности.
5. Белоус В.В. Темперамент и деятельность. (Учебное пособие).
6. Булатова Е.В. Развивать у учащихся интерес к знаниям и учению. М.,
1987
7. Верцинская Н.Н. Индивидуальная работа с учащимися.
8. Выготский Л.С. Психология.
9. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. (Курс лекций).
10. Грановская Р. Элементы практической психологии. – 5-е изд., испр. и
доп. – СПб.: Речь, 2003. – 655 с.
11. Журавлев В.И. Педагогика в системе наук о человеке.- М., 1990

12. Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности.Психология

индивидуальных различий.
13. Ковалев А.Г. Психология личности / А.Г. Ковалев. – 2-е издание,
исправленное и дополненное. – М.: Просвещение, 1969. – 288 с.
14. Козубовский В.М. Общая психология: личность.
15. Кречмер Э. Теория темпераментов. Психология индивидуальных
различий. Хрестоматия.
16. Крутецкий В. А. Психология.
17. Крысько В.Г. Психология и педагогика: схемы и комментарии / В.Г.
Крысько. М.: Владос-пресс, 2001. — 368 с.
18. Локалова Н.П. Школьная неуспеваемость: причины, психокоррекция,
психопрофилактика.
19. Маклаков А.Г. Общая психология: Учебник для вузов.
20. Мерлин В. С. Очерк теории темперамента. М., 1964, с. 3—18
 34

21. Мороз Н.Я.Психофизиологические основы индивидуального стиля

деятельности: вопросы и ответы: справочный материал. – Витебск: УО
«ВОГ ИПК и ПРР и СО», 2005
22. Небылицын В.Д. Основные свойства нервной системы человека.
23. Небылицын В.Д. Темперамент. Психология индивидуальных различий.
24. Никандров В. В., Психология, М., «ТК Велби»; «Проспект», 2007 г.
25. Радугин А.А. Психология. Учебное пособие для высших учебных
заведений.
26. Ратанова Т.А Психофизиологические основы индивидуальности / Т.А.
Ратанова. – М.: МПСИ ; Воронеж : НПО 'МОДЭК', 1999. – 128с.
27. Рогов Е.И. Психология человека.
28. Русалов В.М. О природе темперамента и его месте в структуре
индивидуальных свойств человека. (Вопросы психологии).
29. Симонов П.В., Ершов П. М. Темперамент. Характер. Личность.
30. Столяренко Л.Д. Основы психологии / Л.Д, Столяренко. - Ростов-на-
Дону : Феникс, 1997. – 736 с.
31. Столяренко Л.Д. С 81 Основы психологии. Издание третье,
переработанное и дополненное. Серия «Учебники, учебные пособия».
Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000. -672 с.