УДК (796.332+796.

08)(410)
M 29

Перекладено за виданням
Lu Martín and Pol Ballús
PEP’S CITY: THE MAKING OF A SUPERTEAM

Консультант
Микита Черняк

Переклад з англійської
Христина Домбровська, Яна Дашковська

Художник-оформлювач
Максим Мендор

Видання підготовлене завдяки підтримці

Copyright © Lu Martín and Pol Ballús, 2019

© Х. Домбровська, Я. Дашковська,
переклад українською, 2020
© М. Мендор, художнє
ISBN 978-966-03-9183-3 оформлення, 2020
 Вступне слово

Під час читання цієї книги я повторно пережив деякі моменти!

У двадцять третій главі гравці та тренери пригадують, де перебува-
ли в момент, коли дізналися, що виграли чемпіонський титул: Ло-
ренцо Буенавентура був у Кадісі, Мікель Артета летів на Майорку,
Пеп їхав автомобілем зі своїм сином… А я дізнався про чемпіон-
ство «Манчестер Сіті» в аеропорту!
Пригадую, це трапилося вельми несподівано. Після перемоги
над «Тоттнемом» нам надали три вихідних дні, які я вирішив про-
вести в Нідерландах. Буквально наступного дня я очікував на свій
рейс, і водночас відбувався матч «Манчестер Юнайтед»  — «Вест
Бромвіч Альбіон» (0:1), який я зі своїм дядьком-агентом Анатолієм
Патуком зміг додивитися по телевізору. Вони втратили очки, і ми
виграли титул достроково.
Особисто для мене цей чемпіонський шлях не був простим — як
і моя адаптація до нової позиції лівого захисника. Усе відбувалося
поступово, але я намагався швидко засвоювати всі отримані знан-
ня. Тому не можу сказати, що в моїй підготовці є якась особлива
таємниця. Мені потрібно було зростати як психологічно, так і фі-
зично  — і це те, що я продовжую робити до сьогодні. Приміром,
у мене є певний фітнес-план, який я повинен виконувати у трена-
жерній залі. Зазвичай у ній практично цілодобово перебуває фізіо­
терапевт, до якого я підходжу і говорю: «Треба попрацювати над
цим і тим». Спочатку мені було непросто. Але я дуже хотів грати

3
і взагалі бути в цій команді, відтак усвідомлював потребу якнайш-
видшої адаптації.
Помічники Пепа Гвардіоли в цьому дуже допомагали й продов-
жують допомагати. З кожним із них  — Лоренцо Буенавентурою,
Браяном Кіддом, Мікелем Артетою — у мене склалися хороші сто-
сунки. Але все ж таки найбільше я хотів би відзначити Мікеля Арте-
ту. Цей тренер дав мені дуже багато. Я намагався максимально засто-
совувати всі його рекомендації. Те, як він проводив час із молодими
футболістами після тренувань, дорого коштує. Тому мені було важко
з ним прощатися, коли він очолив «Арсенал». Але це життя, і у кож-
ного свій шлях… Артета заслужив це підвищення. Я на сто відсотків
у цьому переконаний і бажаю йому всього найліпшого.
Цей період у «Сіті» запам’ятався мені не тільки важкими тре-
нуваннями, але й чудовою атмосферою в роздягальні. У команді
є гумор, і ми часто кепкуємо один над одним (це правда, що найчас-
тіше дістається Бернарду Сілві — як і описано в книзі!) Щодня в нас
відбуваються якісь суперечки з приводу одягу. Кожен намагається
винести «модний вирок» іншому. Якщо комусь не сподобалася твоє
нове взуття  — стережися! Після повернення з тренування ти мо-
жеш виявити його біля смітника або прив’язаним на шнурках до
стелі.
Що б я побажав молодим гравцям, які прагнуть грати в топ-клу-
бах Європи? Найголовніше: наполегливо працювати над собою
щодня. Просто так нічого не відбудеться. Перебуваючи в «Сіті»,
я також зрозумів важливість вивчення іноземних мов — це необ-
хідно, якщо ти хочеш грати на серйозному рівні. У кар’єрі гравця
бувають ситуації, які від тебе не залежать, і складається враження,
ніби світ від тебе відвернувся. Але в такі миті головне не опускати
голову й не здаватися. Якщо ти це зробиш, тебе відразу «з’їдять».
Слід боротися за своє місце під сонцем.
Я чув, що в оригінальній, іспанській версії цієї книги автори
не присвятили мені цілої глави. Я задоволений, що своєю працею
і зусиллями змусив їх виправити це непорозуміння в англійській
версії!

Олександр Зінченко,
гравець «Манчестер Сіті» та збірної України
 26 травня 2016 року після завершення концерту
відомої американської співачки Аріани Гранде на «Манчестер
Арені» стався теракт, внаслідок якого загинула 21 людина.

Ця книга присвячена пам’яті всіх загиблих, їхнім сім’ям та друзям,

а також усім тим, хто якимось чином постраждав у ту жахливу ніч.
З вдячністю Крістіні, Марії та Валентині за їхню сміливість.
 ПЕРЕДМОВА

Наша перша зустріч із Пепом Гвардіолою — El Señor — відбулася

26 травня 2016 року в тренувальному комплексі «Етіхад Кампус».
Мене попросили взяти в нього інтерв’ю для клубного сайту, і що-
найменше з півдесятка людей чекало на його появу в залі для преси.
Ніхто з нас не був із ним знайомий, відтак ми не те щоб нервували,
але… думаю, ви мене розумієте. Утім, коли Пеп прийшов, запевняю
вас, стало набагато комфортніше. Він потиснув нам руки, запитав
імена та поцікавився нашою роботою. Протягом наступних 45 хви-
лин Пеп розповідав (спокійно та впевнено) про найближчі цілі на
початковий період своєї роботи в клубі; про його очікування від
гравців, вболівальників і тренерського штабу.
Він навіть сказав, що готовий стикнутися з мінливим місцевим
кліматом.
І як хоче приступити до роботи й життя в центрі міста.
Здавалося, він був одним із нас.
Говорив та мріяв про те саме, що й ми. Я добре пам’ятаю момент,
коли він вийшов зі зали та зачинив двері. У ту ж мить ми перезир-
нулися та одночасно вигукнули: «Вау!»
Мої друзі, які переважно вболівають за «Городян», відразу зате-
лефонували й поцікавилися: «Мерщій розповідай! Що він сказав?».
Я запевнив їх, що прихід Пепа до Манчестера, до нашого скромного
футбольного клубу — це нищівний удар та краще рішення.

7
 Ми перебували в надійних руках.
Два роки потому ми досягнули чогось неймовірного. Це непро-
сто описати; це було схоже на щось надприродне. Відтоді ми часто
бачимося; він завжди залишається собою як у хвилини тріумфу, так
і в моменти поразки: спокійним, але рішучим; зосередженим, але
життєрадісним; завжди вимогливим, але привітним.
Грати для El Señor — суцільне задоволення.

P.S. Стосовно погоди… це була брехня!

Ноел Галлахер,
березень 2018 року
 Пролог
ДЕНЬ В ОФІСІ

Пеп Гвардіола якось сказав: «Хто рано встає, той робить цю

країну непереможною». Зазвичай він прокидається о 7:30. Зарано?
Залежить з якого боку подивитися. Потім він цілує своїх близь-
ких, дивиться в небо, аби дізнатися чи піде дощ — найчастіше так і
відбувається, — спостерігає, як снідають діти; прощається з ними,
коли вони йдуть до школи, прибирає, читає газети й вирушає з дру-
жиною до однієї з популярних кав’ярень. Після цього Пеп їде на
роботу. Дорогою він слухає Ràdio Cataluña або RAC.
Так він їде по Клейтон-лейн, уважно слідкуючи за новинами,
поки футбольна академія «Сіті» іще прокидається. «Для мене Ман-
честер — це база «Сіті», — каже Пеп. І ось він уже там. Відключаєть-
ся від радіоведучих Моніки Террібас і Жорді Басте (з якими добре
знайомий), вітає Стейсі, яка перебуває на ресепшені, і підіймаєть-
ся вгору, проходячи 28 сходинок, що розділяють головний вхід та
успадкований від Пеллегріні кабінет (облаштований за смаком са-
мого Пепа). У тренера «Манчестер Сіті» є один непохитний прин-
цип:
Primer és saber qué fer.
Despré, saber com fer-ho*.

*
Знати, що робити й, знаючи, зробити це.

9
 Цю фразу Пеп написав на стіні свого кабінету після прибуття на
базу «Манчестер Сіті». Марія, його старша донька, дописала:
Maria was herе!
Good luck!
T´estimo *!
Пеп воліє перебувати в безпосередній близькості до своєї ко-
манди, і з часу його приходу офіс «Сіті» повністю перепроєктова-
ний. Окрім ремонту власної кімнати він додав офіс для Ани Лейви,
секретарки Беґірістайна. Зміни торкнулися й іншої частини офісу.
Тепер Марк Бойшаса розмістився в одному кабінеті з Мануелем
Естіарте, а інші кабінети створили окремо для Карлеса Планшара,
Мікеля Артети та Хав’єра Манцисідора. Також розширили кабі-
нет для аналітичної служби, де помічники Пепа починають роботу
ще до того, як він відчинить двері власного кабінету. День в офісі
«Сіті» розпочався.
Гвардіола вперше відвідав тренувальну базу «Сіті» в перерві між
матчами національних збірних у березні 2016 року (Англія тоді обі-
грала збірну Німеччини). Другий раз відбувся 3 червня (наступного
дня на «Етіхад» виступали Coldplay). Мало хто звернув увагу на цей
візит: Давід Кінтана, довірена особа Чікі та Амая Діас, норовлива
наварка, яка на той момент була секретаркою технічного директо-
ра, — допомагали Беґірістайну, Жоану Патсі та, звісно, Феррану
Соріано підготуватися до десанту Пепа в Манчестер.
Двоє з них припинили свою роботу в клубі. Амая «втекла» до
Санто-Домінґо в пошуках нового досвіду, із шовковим шарфом,
який Пеп подарував їй після прибуття. Тепер вона знову мешкає
в Манчестері. Давід Кінтана в другій частині сезону пішов у від-
пустку через хворобу. Свого часу він був основною опорою для
нових футболістів та важливим елементом у команді Гвардіоли. 16
березня 2016 року Чікі довелося відіслати його до Німеччини. «Ви-
рушай до Мюнхена, але ніхто про це не повинен дізнатися. У нас
проблема з «Німцем», — сказав Беґірістайн.
Проблема полягала в тому, що в Мюнхені сім’я Гвардіоли меш-
кала у великому маєтку на Софієнштрассе, і необхідно було знайти
щось подібне в Манчестері. Після прильоту до Мюнхена Давід зу-
*
Тут була Марія! Щасти! Люблю тебе.

10
стрівся з Пепом у в’єтнамському ресторані: наступного дня після
того, як «Баварія» вибила «Ювентус» із Ліги чемпіонів. Вони спіл-
кувалися протягом трьох годин у присутності Крістіни Гвардіоли,
дітей, Хосе Марії Оробітг та його дружини Нурії. Окрім всього
іншого, він зробив детальний звіт про команду та структуру
«Манчестер Сіті», однак питання помешкання для Пепа залишало-
ся невирішеним.
— Що він тобі сказав? — запитав у нього після прильоту Чікі.
— Чесно кажучи, у Манчестері немає того, що йому потрібне.
Дізнавшись відповідь Пепа, Чікі хотілося провалитися крізь
землю. Однією з головних умов Гвардіоли було житло в центрі
міста, цей пункт ставив під загрозу весь контракт.
Беґірістайн розумів, що розв’язати це питання дуже важко, але
був упевнений, що Кінтана зможе знайти те, що потрібно Пепу.
— Я сказав йому, що нам необхідно декілька місяців для розв’я-
зання цієї проблеми.
— Ми щось вигадаємо, — додав Кінтана, аби якось заспокоїти
спортивного директора «Сіті».
На деякий час сім’я Гвардіоли розташувалася в орендованій
квартирі на Дінзгейт (центральний район Манчестера), до за­вер­
шення будівельних робіт у домі, придбаному поряд із Солфорд-
Брідж. Вони переїхали із затримкою у два місяці від поперед­нього
плану.
Ана Лейва приєдналася до команди «Сіті» після того, як Амая
пішла. Вона не працює безпосередньо з Пепом, але часто бачиться з
ним в офісі та описує його як скромну, уважну до деталей людину:
«На другий день він прийшов і сказав мені: «Оскільки нас ніхто не
відрекомендував, це зроблю я. Приємно познайомитися, я — Пеп
Гвардіола». Відтоді було багато жартів, і взагалі він дуже піклував-
ся про мене». Чистісінька правда. Якось зранку Пеп поцікавився її
новою зачіскою перед усіма співробітниками. «Ано, ти підстригла-
ся? Ти прекрасна! Вам так не здається?» Усі кивають. Вона підрізала
волосся і справді мала відпадний вигляд.
Пеп зазвичай заходить до свого офісу раз на день, часто для
того, аби поговорити з Мануелем Естіарте на тему, пов’язану з Анг-
лійською футбольною асоціацією, про благодійність клубу чи про
якісь дрібні проблеми.

11
 Нечасто побачиш, щоб Пеп пішов до їдальні, не вітаючись
з усіма на своєму шляху. Він нерідко ходить босоніж, так комфорт-
ніше. Там він, як правило, зустрічає Сільвію Тремоледу, колишню
триатлоністку й спортивного дієтолога, яка завідує меню для «Сіті».
Сільвія  однією з перших відкриває приміщення, адже о 7:00 чи
о 7:30 вона вже в спортзалі. Пеп зазвичай спочатку просить гарячий
шоколад, а потім повертається до свого кабінету й залишається там
на деякий час. Сьогодні він робить певні записи в блокноті та пра-
цює за ноутбуком. Цікавиться про Чікі, який скоро має повернутися
з поїздки.
Цього ранку Пеп здається розслабленим. Наступна гра не най-
важча, та й він встиг до неї підготуватися. «Досить легко дізнатися,
чи напружений Пеп: достатньо глянути, чи жартує він менше, ніж
зазвичай. Це видно відразу, — вважають в академії, — але очевид-
но, що він душевний і приємний».
Перебуваючи в офісі, Гвардіола розмовляв телефоном зі своїм
старим товаришем Давідом Торрасом, керівником відділу комуні-
кації в Жироні. Під час розмови вони сміються. Щойно до кабінету
з доповіддю про майбутнього суперника входить Карлес Планшар,
розмова припиняється. Карлес і Пеп добре розуміють один одно-
го, деякі їхні коментарі можна почути з кабінету, щось на кшталт
«…як створити перевагу всередині». Вони швидко погоджуються
в «діагнозі» стосовно гри суперника. «Цього тижня немає потреби
в детальному аналізі, це легко передбачувана команда, ніяких сюрп-
ризів не очікується», — переконаний голова аналітичної служби
«Сіті».
Після цього в Пепа запланована зустріч із медичною службою.
Потрібно зрозуміти, чи слід оперувати коліно одного з гравців. Цей
футболіст міг грати, але це означало б занадто велике навантажен-
ня і, найімовірніше, він поїхав би на Чемпіонат світу не в найкра-
щому стані. Точилися дискусії. Минулої ночі тренер зателефонував
лікарю Кугату, спеціалісту з травм коліна; сьогодні він обговорював
це з Лоренцо Буенавентурою, тренером із фізичної підготовки, під
час щоденної прогулянки по базі. «Він [гравець «Манчестер Сіті»]
прагне всидіти на двох стільцях. Просить про неймовірні речі. Він
запитав мене, чи порівнювали ми нинішні рентгенограми з тими,
які робили на початку сезону», — каже один із лікарів медичної

12
служби. «Я не мав жодного поняття про те, що рентгенограми ба-
жано порівнювати. Лорен [Буенавентура] одного разу сказав мені
про це, і це прозвучало резонно», — жартує Пеп. Він розуміє, що
гравець не може пропустити Чемпіонат світу, не варто ризикувати.
Він поговорить із ним, вони розв’яжуть проблему.
Перед тренуванням тренерський штаб збирається в кабінеті
Пепа за великим столом. Мануель, користуючись нагодою, залишає
декілька футболок, на яких мають розписатися для Фонду Йогана
Кройфа, який Естіарте сам і очолює. El Señor цікавиться, чи всі фут-
болісти вже прибули. Відсутній тільки Туре. Це дивно! Як завжди,
першими добралися Фернандіньйо, Гюндоган і Браїм Діас — вони
дуже пунктуальні. Давід Сільва та Кун Агуеро ставляться до цього
спокійніше. Останнім, як завжди, з’являється Менді — із білосніж-
ною усмішкою, розмовляючи телефоном і вітаючи всіх на своєму
шляху. Стоунз буде тренуватися окремо. На цьому нарада закінчу-
ється, останнім виходить Гвардіола.
Шалений ритм. Гравці підіймаються і спускаються сходами зі
спортзалу на сніданок, після сніданку — на зважування. Пеп отри-
мує звіт про вагу кожного гравця. Не перевищувати вагові обме-
ження — священне завдання. Ніхто не може порушувати допустимі
норми, встановлені дієтологом, залежно від зросту та м’язової маси.
Пеп цього не пробачає.
Тим часом у загальній залі журналісти офіційного клубного те-
леканалу City TV роблять останні приготування для фільмування
одного промо з Гюндоганом. У цей час заходить Чікі та наштовху-
ється на Соріано, який одночасно говорить телефоном і щось дру-
кує на планшеті. Біля дверей свого кабінету Пеп про щось жартує з
Мікелем Артетою, другим тренером «Сіті», і бачить, як сходами до
них доброзичливо підіймається Чікі.
— Вночі приїжджає Жоан, — каже спортивний директор. — По-
вечеряємо? Нам слід поговорити.
— Ні, сьогодні я не можу, йду до театру з Крістіною та дітьми. Це
необхідно? Мені скасувати театр? Вони ж мене вб’ють!
— Ні, заспокойся, ми можемо зустрітися завтра.
— Добре, за сніданком. Зробиш мені послугу!
—  Ми поснідаємо, не хвилюйся. Я розкажу все пізніше, — під-
сумовує Чікі.

13
 — Добре.
«Сіті» береться за роботу, розпочинаючи тренувальний день із
невеликого навантаження: у Манцисідора буде більше часу для тре-
нування з воротарями, Мікель зможе відпрацювати індивідуальні
рухи з Сане та Стерлінгом, Пеп і Доменек Торрент приділять увагу
контролю м’яча після того, як Лорен і його команда проведуть де-
кілька коротких, але інтенсивних вправ, які мають підтримувати
гравців у тонусі, не перевантажуючи їх. Графік очікується складний.
Як і завжди, на тренуванні присутні фізіотерапевти, лікарі, по-
мічники, технічний персонал, а також Мануель та Чікі. Зазвичай
тренуються в суботу чи неділю, і в ці дні Пеп приїжджає рано.
Часом у супроводі сина Маріуса. Гвардіола приймає гостей тіль-
ки через декілька днів після матчів, і якщо «Сіті» перемагає, він
найдружелюбніший. У цьому році, наприклад, до нього приїхав
тренер збірної Шотландії з регбі Ґреґор Таунсенд: йому відвели де-
сять хвилин, але зустріч затягнулася на годину.
Пеп спускається з офісу на поле під час усіх тренувань: попри
дощ (що не зовсім рідкісне явище), сніг (декілька разів у цьому
році), сонце чи цілковиту негоду. У кінці сезону 2017/2018 погода
покращилася, утім, взимку грати було дуже важко: часом матчі
проходили при температурі до –13 градусів із сильними поривами
вітру. Але незважаючи на погодні умови, «Сіті» стає кращою коман-
дою в історії.
Ніхто з підопічних Гвардіоли не перебуває в тіні. Для нього
важливий не тільки кістяк команди, але і її основа. Малюнок гри
команди не зміниться, якщо якийсь футболіст основи залишить-
ся в запасі. На думку Пепа, підтримка гравців запасу також вхо-
дить до його обов’язків: «Ті, хто не грають, потребують ще більшої
опіки». Сьогодні, дорогою до роботи, його увагу привернуло те, що
відбувалося на сусідньому футбольному полі. Він підійшов та по-
цікавився: як виявилося, це команда людей з обмеженими можли-
востями. Пізніше він збирає своїх футболістів у коло й виголошує
пам’ятну промову: «Зараз ми підемо й подивимося на цих хлопців,
вони достойні захоплення. І давайте цінувати те, наскільки нам
пощастило». Як пізніше пояснили гравці: «Пеп вчить нас не тіль-
ки грати у футбол, але й старається прищеплювати нам цінності.
Був день, коли ми плакали по кутах роздягальні…», — каже один

14
із них, згадуючи один із візитів директора організації Open Arms
Оскара Армса, який займається рятуванням мігрантів в Серед­-
земномор’ї.
Кути  — це метафора. Роздягальні «Сіті» овальної форми. Пеп
розпорядився про такий дизайн, аби гравці не ділилися на групи,
краще ладнали й бачили обличчя один одного. Він хотів прибрати
кути, так і сталося. Таким чином спілкування ставало гнучкішим і
кожен міг жартувати привселюдно.
Ще на стіні зали Пеп розмістив рядки поета Тоні Волша «Деякі
з нас тут народилися, деякі з нас сюди прийшли, але всі ми назива-
ємо це місце домом». З таким девізом команда готується до матчів
у зоні, в яку тренер нізащо не поткнеться. «Це священне місце для
команди», — пояснює він.
Коли Пеп розмовляє з гравцями, він робить це в маленькому
амфітеатрі, побудованому на другому поверсі, поряд з їдальнею.
Тренування завершено. Буенавентура й лікар команди вивча-
ють дані, отримані приладом, що фіксує зміни в організмі гравців.
Далі за розкладом масаж. Коли всі збираються, з роздягальні часто
лунає сміх — Бернарду Сілва зазвичай стає головною мішенню до-
тепів. Пеп приймає душ, перевдягається і телефонує дружині; у цей
час клубна база готується до обіду.
Обідній час поділений на три слоти. Перший слот виділяють
для адміністративного персоналу об 11:30. Гравці їдять після за-
вершення тренувань, відтак персонал обідає раніше. Працівни-
ки кухні повинні мати час, щоб усе прибрати й приготувати їжу
футболістам. Меню для команди складає Сільвія Тремоледа. По-
тім приєднується тренерський штаб разом із Пепом, який сьогодні
прибув рано-вранці. Нарешті з’являються Мануель і Чікі. Останній
завжди їсть пізно (якщо взагалі їсть).
Іншого разу Гвардіола виходить з офісу так пізно, що кухарі вже
прибрали їжу, каструлі та сковорідки. «Таке траплялося не раз чи
двічі, а досить часто. Ти вмираєш від сорому, звісно, і пропонуєш
щось зробити, підігріти що-небудь. Він завжди віджартовується на
кшталт: «Та все з вами зрозуміло, я тут зайвий. Нуль без палич-
ки». Якщо він дуже голодний, ми швидко розв’яжемо проблему: він
перекусить що-небудь або скаже, що буде їсти вдома», — говорить
Хорхе Ґутьєррес, один із кухарів.

15
 Зі своїми помічниками Пеп завжди обмінюється думками про
якість тренувань, допущені помилки або використані ідеї, аналі-
зуються й тактичні питання (як реалізовані гольові моменти, хто
краще зрозумів вимоги абощо). Вони говорять, і в якусь мить їх
стає неможливо розібрати: якщо ви не в темі, навіть не намагайте-
ся. Саме в таких розмовах можна виявити, що Пеп із перших хви-
лин реалізував на практиці те, що він вичитав у книзі про «Олл
Блекс», новозеландську збірну з регбі: «Я не хочу послідовників, я
хочу лідерів». Істинна правда.
«Найкраще для Пепа те, що люди, які його оточують, обгово-
рюють причини, сперечаються і таке інше. Потім він вчиняє те,
що вважає за потрібне. Але без суперечок не обійтися, — пояснює
Чікі. — Краще в Пепі — це те, що він кращий».
Чікі називає свого друга «Звіром» із часів, коли вони обидва
грали за «Барселону».
Під час обіду дебати були вирішені на основі даних, наданих Ло-
ренцо Буенавентурою.
— Сьогодні він ледь не вбив себе, тренуючись.
— Справді? — дивується Пеп.
— Я вже казав тобі! — вигукує Доменек.
Після цього обіду один із гравців «Сіті» перебуває набагато
ближче до стартового складу. Пеп мовчить. Для підтримки хоро-
шої атмосфери вони завершують розмову на загальні життєві теми.
Коли в нього менше питань для обговорення і більше нотаток
чи речей, які можна побачити на комп’ютері, Пеп обідає в офісі сам.
Нерідко це просто омлет, щось скромне. Коли він завершує трапезу,
як правило, просить склянку гарячої води. Хтось сказав йому, що
це добре для травлення. Зазвичай, якщо в дні перед грою накопичи-
лося багато роботи, чи коли дуже холодно, він зачиняється, вмикає
музику, запалює свічку зі запахом ладану. Гравці вже давно пішли.
Співробітники продовжують працювати (готують матеріали, скла-
дають звіти про команди — майбутніх суперників «Сіті»). Потроху
всі починають розходитися, наближається п’ята година вечора. Пеп
продовжує працювати у своєму кабінеті під запахи ладану та звуки
Oasis, Manel* чи Карли Бруні.

*
Manel — барселонський інді-поп гурт.

16
 Його кабінет пофарбований у білий колір так, що можна писа-
ти на стінах. Є картина з мультфільмом Ноела Галлахера й строфа
його пісні «Rock’n’ Roll Star».
Сьогодні на небі ні хмаринки, і світло проникає крізь велике ві-
кно. Сонячних днів у Манчестері буває не так багато.
Згідно з підрахунками MetOffice, найсонячніше місто в Брита-
нії — це Брайтон (188 днів), у Манчестері — 141 день. У загальному
підрахунку це 28 місце в Об’єднаному Королівстві в цих змаган-
нях, нижче розмістилися Ньюкасл, Шеффілд, Абердін, Лондон чи
Тайрі — острів, існування якого ми ігнорували і який ми з нетер-
пінням хочемо відвідати. «Ти казав мені, що дощ тут буває не так
часто», — сказав Пеп телефоном Жоану Патсі 14 вересня 2016 року.
Це був перший сезон Пепа в Манчестері, і Жоан розсміявся.
Матч проти менхенгладбахської «Боруссії» перенесли напере-
додні ввечері після запеклого шторму, який розгорівся за годину
до початку першого матчу Ліги чемпіонів. Було кепсько, місто пе-
ретворилося на справжню лагуну. Дощ тривав 70 хвилин, що до-
рівнює місячній нормі опадів. Сімдесят жахливих хвилин. Вулиці
Кіннсвей, Гітон, Демесн, Алнес та Алана Тьюринга повністю зато-
пило, породжуючи хаос; блискавка вдарила по трансформатору,
у зв’язку з чим зупинилася електричка. Більша частина фанатів не
змогла добратися на «Етіхад». Влада зупинила матч, узгодивши це
рішення з Естіарте. Дренажна система зберегла газон поля в хоро-
шому стані, м’яч відстрибував (неймовірно!), але на трибунах було
порожньо. «Ми граємо для людей, і якщо їх немає, то для кого ми
граємо? Ймовірно, матчу сьогодні не буде», — сказав Гвардіола.
Німці заперечували, адже їхні фанати були на стадіоні, з метою
безпеки вони прибули рано, але, врешті-решт, цю зустріч таки не
провели. Поки журналісти перебували в залі для преси, УЄФА ого-
лосив про те, що матч зіграють наступного дня. У день «повені»
термометр показував 34,4 градуса за Цельсієм у графстві Кент, що
є найвищою температурою, зареєстрованою з вересня 1911  року.
Хвиля спеки погнала тисячі купальників до пляжів Брайтона. На
півдні країни було спекотніше, ніж у Ріо-де-Жанейро. У Манчестері
дощі йдуть у середньому півдня. У березні, наприклад, дощі йдуть
по 16 годин на день. У грудні сонце світить 45 годин, утім, у травні,
коли закінчується сезон, тренуватися  — одне задоволення: сонце

17
світить 186 годин. Але дощ так і не завершується. Вочевидь, ніхто
не емігрує до Манчестера в пошуках сонця і гарної засмаги.
Пеп — великий прихильник гри в гольф, і це не таємниця. Пере-
буваючи в Манчестері, він високо оцінив якість англійських полів
для гольфу й вважає їх напрочуд красивими. Одного разу він при-
дбав симулятор, який встановили на базі «Сіті». Але, чесно кажучи,
використовував його там тільки тричі в цьому сезоні.
Декілька ключок для гольфу можна знайти й у його кабінеті.
Крім того, там є два комп’ютери, олівці, багато паперу… А над його
робочим столом височить статуетка Кройфа, надана Фондом Йога-
на Кройфа.
Тижневий робочий план вивішений на стіні, зліва від його
стільця  — як доказ того, що підготовка до матчу ретельно спла-
нована. Поряд із цим планом він написав чорним маркером одну
з цитат Марсело Б’єлси про невдачі:
«У ті моменти мого життя, коли мене переслідували невдачі,
я ставав кращим; у ті моменти мого життя, коли прийшов успіх,
я змінювався в гірший бік. Успіх спотворює, вводить в оману, робить
нас гіршими, допомагає нам закохатися в себе; невдача протилежна,
вона є частиною розвитку, робить нас міцними, наближає до на-
ших принципів, робить цілісними. Мені подобалося бути просто
аматором, і я почувався щасливим, коли ще більше закохувався
у свою роботу. Я дуже люблю футбол за тактику, зіткнення, м’яч,
непередбачуваність. І зневажаю все, що відбувається навколо ньо-
го. Кажучи конкретніше, я знаю, що радість перемоги триває п’ять
хвилин, потім виникає величезний вакуум і невимовна самотність.
Не дозволяйте невдачам зруйнувати вашу самооцінку. Коли ви
перемагаєте, загальне захоплення збиває з пантелику, підштовхує
до зарозумілості, зайвої гарячковості. Коли ви програєте, відбува-
ється зворотне. Важливо гідно розпоряджатися всіма ресурсами,
якими ви володієте».

Сьогодні Пеп виїжджає близько шостої за кермом свого чорно-

го Мерседеса. Це його четверта машина в Манчестері. «Він не дуже
добре водить, подібне вже траплялося в Барселоні»  — розповідає
наближена до тренера «Сіті» людина. У Манчестері він розпочав із
того, що розбив бокові шибки, потім відправив свій Рендж Ровер до

18
майстерні за помилку під час заправки пальним і завершив тим, що
знищив сріблястий Бентлі.
Сьогодні ввечері він збирається відвідати мюзикл «Шрек» ра-
зом із дружиною та дітьми. До театру вони добираються пішки
й розмовляють про велику кількість безпритульних у місті. Він досі
не може цього зрозуміти. Вечір у колі сім’ї пройшов дуже добре, та
й в офісі був тихий день. Сьогодні Пеп точно всім задоволений.

Примітка. У цій реконструкції дня ми закарбували середньостатистич-

ний день Пепа. Ми запитували дозвіл на публікацію цього матеріалу; усе, що
описано тут, відбувалося насправді.
 Глава 1
CI SIAMO

За словами Чікі Беґірістайна, прихід Пепа Гвардіоли до «Сіті»

був задуманий «природним чином». Швидше, це було протипри-
родно (antinatural), якщо взяти до уваги поняття natural* у світі
футболу, вовчому світі.
«У нас завжди було відчуття, що рано чи пізно ми зустрінемося
знову, якщо йому заманеться тренувати в Англії, адже ми друзі», —
стверджує Чікі.
Так само міркує й сам Пеп: «Я перебуваю в «Сіті» тому, що вони
тут: Чікі, Патсі та Соріано, це ж очевидно. Я завжди прагнув знову
возз’єднатися зі своїми друзями».
Естіарте пояснює цю ситуацію по-своєму:
«Одного ранку на відпочинку в Пескарі, після того, як він зали-
шив «Барселону», йому зателефонував Пеп: «Ти сидиш? Ми їдемо
до Мюнхена». Утім, фразу «Ми вирушаємо до Манчестера» я від
нього ніколи не чув. Простіше кажучи, коли він вирішив піти з «Ба-
варії», ми усвідомлювали: якщо він віддасть перевагу Англії, то всі
ми опинимося в «Ман Сіті». Це сталося само собою».
У «післябарселонський» період Пеп мешкав у Нью-Йорку на-
впроти Центрального парку в приміщенні, орендованому одним
банкіром. Ферран Соріано, виконавчий директор «Сіті», вирушив
* Natural (ісп.) — справжній, природній, невдаваний;

20
до Гвардіоли, і на власній шкурі пересвідчився, що в нього немає
шансів підписати з ним угоду. Тренер вже зустрівся з Улі Генессом,
президентом «Баварії».
Пеп сказав йому, що такий клуб як «Баварія» кличе лише один
раз. Достатньо. Пеп зробив вибір.
Чікі взяв листа від Мануеля Пеллегріні, поклав його в пакет,
і з того часу в Манчестері співають:

«Sheik Mansour went to Span

in a Lamborghini,
brought us back a manager:
Manuel Pellegrini!»*.

За багато років у Мюнхені, після передсезонної гри, Пеп сказав

Соріано: «Зателефонуй мені, якщо одного дня Пеллегріні захоче
піти».
Тоді Соріано знав, що Жоану Патсі можна вірити — він най-
надійніший співробітник Чікі Беґірістайна й часто казав йому
те, що виявлялося правдою: «Він пробуде в «Баварії» три роки, а
потім — поговорить із нами. Ми будемо першими». Ферран до-
віряв відчуттям спортивного директора клубу («У нас будуть ва-
ріанти, спокійно, рано чи пізно в нас будуть варіанти»). Він знав,
що можливість з’явиться, навіть якщо Абрамович дасть Пепу в
«Челсі» карт-бланш. Він знав, що послужний список «Юнайтед»
у Лізі чемпіонів чи престиж «Арсеналу» не стане вирішальним
фактором.
Можливість буде, це стало зрозуміло. Йшлося про те, аби не схи-
бити по воротах, коли з’явиться пас від Пепа, який він має зробити
на Чікі. Іншими словами, потрібно приготувати контракт, від якого
Гвардіола не зможе відмовитися. І цей пас був зроблений. У липні
2015 року Жоан Патсі розпочав угоду дзвінком із Буенос-Айреса, де
працював на посаді голови південноамериканського ринку в City
Football Group: «Я гадаю — час настав. Треба діяти. Це буде остан-
ній рік Пепа в «Баварії». Це було інтуїтивно, але Патсі, який часто

* «Шейх Мансур відправився до Іспанії на Ламборґіні й привів зі собою

Мануеля Пеллегріні!»

21
спілкується з Пепом та його людьми, зазвичай не помиляється.
Він знає Гвардіолу ще з часу, коли той грав у «Барселоні» Б, і його
колишній тренер Кіке Костас розповів йому про Пепа. Зрештою
Гвардіола приїде до «Сіті» разом із Чікі, дружба з яким нероздільна
відтоді, як той потрапив до «Барселони» [у 1988 році].
Після того дзвінка одного серпневого ранку Соріано традицій-
но поснідав із Пере, братом тренера, на терасі свого помешкання
в Тамаріу, на узбережжі Коста-Брава. Вони обговорили чимало пи-
тань і, як завжди, заговорили про Гвардіолу.
— Як поживає Пеп?
— У нього закінчується контракт, і я, чесно кажучи, не знаю, він
нічого мені не сказав. Тому будьте пильними.
На цьому сніданок завершився. Достатньо. М’яч уже був у грі,
матч розпочався.

Соріано почав вивчати деталі ймовірного контракту. Перемови-

ни велися протягом шести місяців і, зрештою, був укладений стан-
дартний контракт: одна частина складалася з фіксованої суми, дру-
га включала додаткову винагороду за отримані титули та відсоток
(у даному випадку 20  %) за права на зображення (від трансляцій
абощо). Контракти тренерів в англійській Прем’єр-лізі не розголо-
шуються, ці угоди є приватними. У контракті Гвардіоли зазначена
сума штрафу за його оприлюднення.
Тим часом Чікі почав збирати команду. Цей процес не кошту-
вав великих зусиль: уже двадцять років він спілкується з Пепом
(майже щотижня), і щоразу вони розмовляють про футбол: «Усе до-
статньо просто. Якщо мені подобається нідерландський футболіст,
телефоную Куману тому, що впевнений, він знає його краще. Якщо
подобається данський гравець, телефоную Мікаелю [Лаудрупу].
Врешті-решт ти довіряєш своїм друзям. Коли я подумав про Сане,
то зателефонував Пепу».
Коротко кажучи, кожний виконував свою роль. Соріано го-
тував контракт. Помічники Пере Гвардіоли й сам Пеп окреслили
план, поспілкувавшись із Хосепом Марією Оробітгом, його давнім
агентом. Чікі та Патсі міркували про те, які гравці знадобляться
їхньому другові й шукали: Гюндогана, Сане, центральних півзахис-

22
ників… Вони знали його занадто добре, аби не виправдати резуль-
татів у цій сфері.
На Різдво, коли тренер уже офіційно повідомив «Баварію» про
своє рішення, Пере та Луіс Оробітг, довірена особа Пепа, брат Хосе-
па Марії Оробітг, його перший і єдиний представник, зустрілися
з Ферраном Соріано та адвокатом «Сіті» в домі Пере в «Барселоні».
Унаслідок цього легко дійшли згоди. «Він підписав угоду з «Сіті»
не через гонорар — у будь-якому іншому клубі йому б заплати-
ли більше. Ми доклали не так багато зусиль, аби закрити угоду.
Пеп хотів стати тренером «Сіті», — запевняв головний герой цих
перемовин.
Згодом, на початку січня Соріано зателефонував Гвардіолі. «Як
кажуть італійською, ci siamo». Тобто «справу зроблено».
Відразу опісля Соріано зателефонував до Абу-Дабі, аби повідо-
мити новину Халдуну, президентові клубу: «Все добре».
Чікі говорив із Пеллегріні. «Мануель дуже зрадів цій новині», —
вважали в клубі. Там, на клубній базі, Пепа називали кодовим іме-
нем «Німець».

Першого  лютого 2016 року клуб залишив записку в залі для

журналістів після прес-конференції перед грою 24-го туру з «Сан-
дерлендом». «Сіті» був другим, відставав від «Лестера» на три очки.
Пеллегріні збирався зробити оголошення.
«Я говорив із клубом, і мій контракт буде розірвано. Він був
розрахований ще на один рік, але є пункт, згідно з яким одна з
двох сторін могла розірвати контракт в односторонньому порядку.
«Сіті» нічого не зробив за моєю спиною. Було багато чуток і спеку-
ляцій. Я вирішив покінчити з цим всім, відтак поговорив із пресою
та гравцями. Два тижні тому я попросив клуб зробити сьогодніш-
ню заяву», — сказав чилієць на прес-конференції.
Клуб претендував на перемогу в чемпіонаті, вийшов в 1/8
фіналу Ліги чемпіонів та у фінал Кубка англійської ліги, який
у результаті закінчився перемогою над «Ліверпулем» у серії пе-
нальті завдяки блискучій грі Віллі Бакальєро (воротар відбив
три удари в серії пенальті). «Сіті» дійшов до півфіналу Ліги чем-
піонів і програв мадридському «Реалу» (0:1 за сумою двох мат-

23
чів — через автогол Фернандо в матчі-відповіді на «Сантьяго
Бернабеу»).
Контракт був підписаний у Лондоні наприкінці лютого адво-
катами «Сіті» та Пере Гвардіолою (за довіреністю). Однак третього
липня, коли Пепа уже відрекомендували в «Манчестер Сіті», сам
тренер ще не підписав усіх документів.
Він зробив це в той день, коли Франція обіграла Німеччину
в півфіналі Євро-2016. Тієї ночі він вечеряв зі своїми помічниками
та декількома каталонськими друзями в ресторані Gaucho в Ман-
честері. Ця подія відбулася 7 липня в Сан-Ферміні, у перший день
забігу биків у Памплоні.
 Глава 2
ФЕРРАН І ЧІКІ: ДИВНА ПАРА

20 травня 1992 року

Сан-Паулу, Бразилія. Молодий спеціаліст Ферран Соріано, пе-
ребуваючи у величезному офісі без інтернету, відчайдушно шукає
спосіб стежити за матчем своєї улюбленої команди, «Барселони»,
яка грає з «Сампдорією» у фіналі Кубка європейських чемпіонів.
Трохи поміркувавши, Соріано вирішує зателефонувати своїм дру-
зям, які точно збиралися дивитися гру. Він просить їх піднести слу-
хавку ближче до телевізора, аби краще чути коментатора.
«Ось так у режимі гучного зв’язку я дізнавався деталі матчу», —
сміється Соріано. «Усе це здавалося трохи смішним, поки [Рональд]
Куман не пробив штрафний [який забезпечив «Барселоні» перемо-
гу з рахунком 1:0]. Я почув ревіння моїх друзів і зрозумів — матч
завершився».
Потім 24-річний Соріано розшукав готель із телеканалом, який
планував вдруге показати гру. «Хлопець на ресепшені готелю, оче-
видно, був трохи спантеличеним, коли я сказав, що кімната буде
потрібна лише на дві години, але щойно я пояснив, він зрозумів».

Стадіон «Вемблі», Лондон, Англія. 27-річний вінгер Чікі Беґірі-

стайн мчить на поле, аби привітати свого друга та партнера по ко-
манді Пепа Гвардіолу. Кройф так і не використав останню заміну
в матчі з «Сампдорією», відтак Чікі провів усю гру в запасі. Але від

25
цього його значущість для команди аж ніяк не применшувалася.
Він міцно стискає в обіймах молодого Гвардіолу. Разом з іншими
членами команди вони святкують перший тріумф «Барселони»
в Кубку чемпіонів. «Сампдорія»  —  «Барселона» 0:1. Рахунок, що
прогримів на весь світ.

Недільного вечора, 8 липня, Чікі з’являється на базі «Сіті», тіль-

ки що відіславши повідомлення своєму другові: «Тільки Ферран до-
думався би скликати збори ради директорів у Сан-Ферміні! Хлопець
ніколи не зупиняється». Беґірістайна, спортивного директора «Ман-
честер Сіті», нерідко можна побачити на фестивалі биків у Пам­
плоні. Він насолоджується святом та кухлем пива. Така дрібниця
була б неприйнятною для генерального директора клубу Феррана
Соріано.
Вони абсолютно різні особистості, але створили між собою най-
успішніші партнерські взаємовідносини англійської Прем’єр-ліги.
Їх об’єднують три речі: пристрасть до футболу, відданість Гвардіолі
та любов до економіки.
У молодості Соріано був амбіційним та інтелектуально обда-
рованим. Поки він накопичував один ступінь в бізнесі за іншим,
його спортивний директор намагався знайти спосіб поєднати свою
роботу вінгера «Барселони» з частковою зайнятістю в економіці.
Зрештою вимоги «команди мрії» витіснили ці академічні амбіції.
Вони обидва увійшли до складу ради директорів «Барси» у 2003
році, коли Жоан Лапорта вступив на посаду. Беґірістайн був спор-
тивним директором, а Соріано обіймав пост віцепрезидента клу-
бу (займався фінансами). З часу їхнього переїзду до Манчестера
у 2012 році Соріано управляв фінансовими стратегіями клубу, тоді
як Беґірістайн успішно керував операцією щодо добору персоналу,
за результатами якої була створена одна з найуспішніших команд
в історії англійського футболу.
Соріано пригадує розмову з одним із директорів «Барселони»
одразу після перемоги Лапорти на виборах. Розпочався процес пе-
редачі повноважень новому правлінню, і він збирався перебрати на
себе управління фінансами клубу. «Він сказав мені: «Синку, я дам
тобі одну пораду. Не приходь сюди з думкою, що ти зможеш вико-
ристовувати вигадливі методи управління або простий здоровий

26
глузд. Світові бізнес-кола не будуть тут крутитися. Це футбол, і це
зовсім інше. Уся справа в тому, залетить м’яч у сітку, чи ні. Коли це
відбудеться  — все буде добре. Інакше  — це катастрофа, і жодна з
ваших технологій не допоможе. Питання полягає лишень в одному:
чи приборкав ти удачу?»
Соріано не погодився. «Це неправда й аж ніяк не в довгостро-
ковій перспективі. У футболі, як і в будь-якій іншій сфері життя,
вкрай необхідно керуватися здоровим глуздом».
Обидва друга з різних регіонів Іспанії. Соріано народився
в Барселоні, Беґірістайн — у Ґойєррі, високогір’ї Країни Басків.
Як і багато спортсменів, Беґірістайн надає великого значення всі-
ляким ритуалам та забобонам. Соріано навпаки ненавидить такі
переконання і викладає свій прагматичний підхід до управління
спортом у власній книзі «Гол: м’яч не забивається випадково». На
початку його книги згадується фінал Ліги чемпіонів 2018 року між
«Манчестер Юнайтед» та «Челсі» й вирішальний пенальті капітана
лондонців Джона Террі, який міг принести перемогу його команді
в п’ятому післяматчевому пенальті, але він послизнувся на газоні
й пробив повз ворота.
Соріано наводить цю гру як аргумент, кажучи про те, що удача
час від часу може бути одним із факторів успіху, але в довгостроко-
вій перспективі успіх у футболі чи будь-якому бізнесі буде залежа-
ти від управління ресурсами. У вас мають бути ресурси для залу-
чення кращих гравців, а потім ви маєте управляти цими ресурсами
розумно. Як і будь-який успішний бізнес.
Беґірістайн дивиться на речі інакше: «Можеш говорити, що хо-
чеш, але я ніколи не знімав годинника, який Альберт Перрі пода-
рував мені в той рік, коли «Барса» завоювала шість трофеїв. У мене
є дві щасливих сорочки: одна для бізнесу, і я ношу її з краваткою,
друга для менш формальних випадків. І в мене завжди є чотирили-
ста конюшина [сувенір із часів, коли Чікі перебував в японському
футбольному клубі «Урава Ред Даймондс»]. До того ж щаслива одна
песета завжди зі мною, про всяк випадок».
Соріано пишається своїм умінням скрупульозної організації,
на яку він повсякчас орієнтується у своєму напруженому графі-
ку. Якщо він скаже, що в нього є п’ять хвилин о 15:30 у четвер, то
вам слід бути готовим розпочати розмову о 15:29. Однак, де б він

27
не перебував, Соріано ніколи не пропускає зустрічі керівництва
щочетверга й очікує, що всі присутні виконали все, що він них
вимага ­­лося.
Один день він перебуває в Абу-Дабі, наступного — летить до
Нью-Йорка, а через тиждень вирушає до Китаю. «У футболі, як
і в решті справ, удача не має значення. Успіх залежить від напруже-
ної роботи та ефективності», — говорить Ферран.
Їхні думки можуть розділятися в питанні важливості удачі
та забобонів у футболі, але і Беґірістайн, і Соріано погоджуються
з тяжкою працею, і обидва мають свої особисті досягнення в успіш-
ній епосі Гвардіоли в «Сіті». Цієї команди не існувало б, якби Хал-
дун аль-Мубарак не призначив Соріано, який потім запросив Беґі-
рістайна, а вже той не переконав Гвардіолу приступити до роботи
в «Сіті».
Коли цей проєкт розпочався, Соріано очікував близько року,
перш ніж прийняти пропозицію Халдуна. Справа не в тому, що
він не був зацікавленим. Якраз навпаки. Він намагався врятувати
іспанську авіакомпанію Spanair, коли Халдун вперше з ним скон-
тактувався. Він відчайдушно хотів поїхати, але в авіакомпанії були
проблеми, і Ферран працював над угодою про її продаж авіакомпа-
нії QatarAirways.
Під час першої зустрічі Соріано пересвідчився, що проєкт «Сіті»
не був несподіваною примхою багатого шейха, який мріяв попов-
нити свої колекції відомими футболістами; він перебував в умовах
рятувальної операції.
Врешті-решт Ферран не зміг врятувати авіакомпанію і Spainair
припинила свою діяльність. Соріано невідкладно відновив контакт
із Халдуном, терплячою людиною, декількома консультантами
з добору персоналу, які назвали самого Феррана ідеальним канди-
датом для керівництва його футбольними операціями.
Щойно угода була завершеною, Халдун купився на сміливу ідею
свого нового генерального директора про те, що «Сіті» має стати
першим багатонаціональним клубом із футбольними базами в
Манчестері, Нью-Йорку, Йокогамі, Мельбурні, Жироні та Монте-
відео.
Ключове призначення Соріано — Беґірістайн. Він був головним
архітектором однієї із найуспішніших та впливових команд сучас-

28
ної епохи. Він зібрав «Барсу» Франка Райкарда (вони двічі ставали
чемпіонами Іспанії, вперше з 1992 року виграли заповітну Лігу чем-
піонів. У той час у складі команди Райкарда дебютував юний Ліо-
нель Мессі), яка стала основою для «Барси» Гвардіоли (14 трофеїв за
чотири роки). Він також побудував «Сіті» Пеллегріні (успадкував
команду від Роберто Манчіні).
Пеп Гвардіола: «Чікі — ключ до всього. Коли ніхто інший не ри-
зикнув би давати мені шанс, коли, можливо, три відсотки в «Барсі»
вірили в мене, саме він наполіг на моєму призначенні в першу ко-
манду. Усе це було б неможливим без нього».
 Глава 3
ПЕРШИЙ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

Третій син Марії Долорес та Валенті, Пеп Гвардіола, народив-

ся в маленькому містечку Санпедор, у регіоні Бажас, що на півно-
чі Манрези (Каталонія), із вагою чотири кілограми (вага — доволі
пристойна). Немовля не можна було назвати красунчиком, радше
милим та хорошим. Того дня його старша сестра Франческа дізна-
лася, що відтепер не є спадкоємицею (у Каталонії існує традиція:
якщо в сім’ї народжується хлопчик, то старші доньки втрачають
право спадкування). Пеп зростав вельми тямущим хлопчиком. Од-
ного разу його бабуся Марія помітила мітку на язиці дитини й ска-
зала: «Мій онук обдарований якимось талантом». І не помилилася.
З часом малюк став футболістом і на його честь називають фут-
больне поле в рідному містечку. Декілька років потому Франческа
зробила для Пепа астрологічну мапу, засновану на китайському ка-
лендарі, в якій йшлося:
«Гвардіола народився в рік Собаки. Його стихія — метал*. Цим
елементом керує планета Венера та число 9. Він індивідуальний та
енергійний, рідко уникає труднощів. Порада зірок: бути гнучкішим
і дипломатичнішим, менш непримиримим. Невдачі стимулюють
його. Наполягає на своїх ідеях, не дуже звертає увагу на думки інших.

* У китайській астрології є п’ять елементів: дерево, вогонь, земля, метал

та вода.

30
 Надійний, впевнений у своїх принципах і відданий своїм дру-
зям. Знає, чого прагне від життя. Не непокоїться про зовнішні
обставини, більше розмірковує про своє оточення. До глибини душі
перфекціоніст, полюбляє обговорювати деталі, аналізувати.
Під час спілкування з ним вам треба зберігати дистанцію й бути
тактовним. Народжений у рік Собаки усвідомлює свої можливості
та не піддається спокусі надмірних амбіцій. Володіє незвичайною
рушійною силою. Може досягти багато чого, якщо слідуватиме сво-
їй меті.
Його головні риси — сила переконання та віра, яка зрушить
гори й подолає найстійкіші перешкоди».
18 січня 1971 року в Лондоні зірвані перемовини між урядом та
поштовими працівниками, що призвело до семитижневого страй-
ку. На горизонті виднівся конфлікт між нафтовими країнами, який
два роки потому потягнув величезну економічну кризу. The Times
висловив «велике занепокоєння» членів Оксфордського та Кемб-
ридзького Клубу та Клубу Fly Fisher *, які ділили штаб-квартиру й
за чутками мали намір об’єднатися з United Service Club **. Ми ігно-
рували причину цього занепокоєння, але все свідчило про те, що
цій ситуації треба приділити більше уваги. Того дня лист Роберта
Шеклтона, джентльмена з Оксфорду, захищав проєкт будування
тунелю під Ла-Маншем. У тому ж розділі Девід Честертон із Брент-
форду протестував проти необґрунтованого покарання Джорджа
Беста до двох тижнів роботи й плати за запізнення на навчання.
Хіба це злочин?
Він також поставив питання, чому не покараний депутат, ко-
трий запізнився на парламентські дебати чи керівник, котрий пізно
ліг спати перед важливою зустріччю. «Обидва випадки добре відо-
мі», — додав він.
Того дня продовжувався страйк трудівників Гданської верфі,
а У Тан, генеральний секретар ООН, подав у відставку. На жаль,
* Flyfishers Club — джентльменський клуб у Лондоні, заснований у 1884
році для любителів риболовлі. У 1894 році до клубу входило понад триста
членів, а в 1984 році їхня чисельність виросла до восьми-дев’яти сотень.
** United Service Club  — лондонський клуб джентльменів, заснований
в 1816 році для використання старшими офіцерами Британської армії та Ко-
ролівського флоту, — тих, хто мав вище звання майора чи командувача, —
і клуб був відомий своїм членам як «старший». Закритий у 1978 році.

31
тоді ж у Цюриху внаслідок невдалого приземлення літака через
сильний туман загинуло 35 людей. Ще семеро загинуло внаслідок
залізничної аварії. Фатальний день для Швейцарії.
Поки Пеп ще пив грудне молоко в помешканні сімейства Гвар-
діоли, штурман Джон Ріджвей повернувся до Лондона з Бразилії
й заявив, що першим прийшов Амазонкою від джерела до гирла
(чесно кажучи, у це ніхто не повірив). Також у Лондоні відбулася
урочиста церемонія, під час якої оголосили про зміну правил на те-
нісних кортах: «Вімблдон використовуватиме тайбрейк», — писав
The Times.
Того вечора сер Грем Роулендсон та його дружина влаштували
обід на Гросвенор-сквер, 18 у Лондоні на честь верховного коміса-
ра острова Маврикій. Серед присутніх були посол Непалу зі своєю
супутницею, мер Вестмінстера та його дружина, маркіз і маркіза
Бристоля, віконт та віконтеса Массерена та сер Вільям Армстронг у
супроводі своєї дружини. Нічого суттєвого.
У газетах можна було прочитати: «Нумо позбавимося комп’юте-
ра». Районна рада Горлі прагнула позбавитися 20-фунтового ком­
п’ютера, який встановили протягом 18 місяців в офісах Суррея, аби
керувати нарахуванням зарплатні, орендної плати, податків абощо.
Причина? Просто він ламався занадто часто.
Напередодні своїй конгрегації * довелося повідомити сумну но-
вину превелебному 60-річному Тому Еллелю, вікарію церкви Свя-
того Августина в Ганкоуті (біля Аккрінггтона, Ланкашир), яку він
дізнався від дружини: 40-річна Марджорі воліла піти до 30-річного
консьєржа банку Гарольда Шепарда.
Вона була шалено закоханою. Ми припускаємо, що справжня
леді не має відвідувати клуб Blue Gold Club, розташований на те-
риторії регіональної футбольної команди «Кінгс-Лінн Норфолк», де
п’ять танцівниць роздягаються перед 150 клієнтами. І вже точно
він не знав Френка МакМануса, незалежного депутата Вестмінс-
терського парламенту, засудженого до шести місяців позбавлення
волі за участь у незаконній ході за громадянські права.
Усі ці історії відбулися тоді, коли старші сестри Пепа святкува-
ли появу молодшого брата.

* Релігійні церковні збори.

32
 У день народження Пепа з’явилися на світ не менш відомі по-
статі: Біняванга Вайнайна  — кенійський письменник, і Крістіан
Фіттіпальді — бразильський автогонник Формули-1 й племін-
ник міфічного Емерсона. Також того дня народилися Рубен Даріо
(1867)  — нікарагуанський поет; Кері Грант (1904) — американ-
ський актор британського походження; Джозеф Бонанно (1905) —
італійсько-американський гангстер; Філіпп Старк (1949) — фран-
цузький дизайнер інтер’єрів та архітектор; Іван Саморано (1967) —
чилійський футболіст, та Волтер Генрі Томпсон (1890) — охоронець
Вінстона Черчилля.
Тоді мало хто міг припустити, що в сезоні 2017/2018 «Манчестер
Сіті» на чолі з Пепом Гвардіолою поб’є всі рекорди Прем’єр-ліги.
Як сказала його бабуся Марія, ця дитина обдарована.

™™ ПРОБЛЕМА № 1

Після приїзду до Англії Пеп Гвардіола чудово усвідомлював, що

трансформація футбольного стилю «Манчестер Сіті» має розпоча-
тися з воротаря. Ця революція не могла бути безкровною. Новому
тренеру було очевидно, що Джо Гарт не відповідає профілю. Гвар-
діолі потрібен голкіпер, якому комфортно грати ногами, який здат-
ний брати участь у комбінаціях нарівні зі всіма гравцями, ба навіть
ініціювати атаки.
Вимоги Пепа залишаються незмінними. І після невдалого стар-
ту тренер воротарів Ксабьєр Манцисідор та спортивний директор
клубу Чікі Беґірістайн налаштувалися на вимоги тренера щодо цієї
позиції.
Манцисідор, який зазвичай має 99 % голосів із питань ворота-
рів, запропонував декілька імен на місце №1, жоден з яких не від-
повідав вимогам. Беґірістайн навіть запропонував залишитися з
Гартом, який був першим вибором Пеллегріні (в його останній рік
перебування в клубі) й улюбленцем вболівальників «Сіті». Пеп на-
поліг на продовженні пошуку альтернативи.
Новину повідомили Гарту під час його першої зустрічі з новим
тренером. Гвардіола детально описав, як саме хотів, аби його воро-
тарі розпочинали атаки й були доступними для отримання м’ячів

33
від захисників, коли ті перебувають під пресингом. Відтоді стало
очевидно: щойно з’явиться заміна, Гарт перестане бути першим но-
мером у «Сіті». Після жалюгідної передсезонки в Китаї Гарт вирі-
шив, що прийшов час залишити клуб.
Кінцівка сезону 2015/2016 спочатку принесла хороші новини
для Пепа. Марк-Андре тер Штеген зацікавився переїздом до «Сіті».
Правильно: його дівчина подала заявку на місце в Університеті
Манчестера й, схоже, можна було укласти угоду, аби придбати його
в «Барселони», де він ділив обов’язки воротаря з Клаудіо Браво.
Утім, усі надії рухнули, коли дівчина воротаря не змогла перевести-
ся до Університету Манчестера, а «Барселона» вперто відмовлялася
розлучатися з німцем.
Наступною розглянутою кандидатурою був Віктор Вальдес,
якого Пеп планував приєднати до пари молодшого та менш досвід-
ченого тер Штегена на роль запасного кіпера. Ця угода та будь-яка
ідея з Вальдесом у ролі потенційного першого номера також прова-
лилася після того, як каталонець приєднався до «Мідлсбро» Айтора
Каранки з гарантією стати першим номером.
Саме тоді з’явився ймовірний варіант із Клаудіо Браво. «Бар-
са» була готовою продати його, аби просунути на перше місце тер
Штегена, і це здавалося занадто хорошою можливістю, аби від неї
відмовитися. Гвардіола та Беґірістайн дійшли до єдиного рішення,
і третій стороні процесу прийняття рішення було відомо про їхні
цілі більше, на відміну від інших.

Тренер воротарів «Манчестер Сіті» Ксабьєр Манцисідор виріс

у Пасахесі, мальовничому селищі в баскському регіоні Гіпускоа. В
юності він грав за місцевий футбольний клуб «Трінтчерпе», звідки
переїхав до «Алавесу». Контракт підписали на п’ять років, протя-
гом яких команда виграла підвищення в класі.
Свою ігрову кар’єру він завершив на Майорці, у другому дивізі-
оні, де перебував у команді, до складу якої входили Тіто Віланова та
Ернесто Вальверде, два майбутні наставники «Барселони» (перший
з яких асистував Пепу під час золотої ери його команди). Хороша
компанія для Гвардіоли.
Коли той завершив кар’єру гравця, «Реал Сосьєдад» найняв
Манцисідора на посаду тренера з фітнесу для своєї молодіжної ака-

34
демії з частковою відповідальністю за підготовку першої команди
кіперів. За 11 років роботи в «Ла Реалі» він працював під керівниц-
твом шести різних президентів клубу й щонайменше десятка тре-
нерів: Хосе Марі Бакеро, Бернда Краусса, Хав’єра Клементе, Джона
Тошака, Хуана Мануеля Лільо, Мігеля Анхеля Алонсо «Періко»,
Роберто Олабе, Мігеля Анхеля Лотіни, Хосе Марії Аморрорту,
Кріса Коулмена, Рейнальда Денуекса та Джабо Ірурети.
Врешті-решт Манцисідор залишив тренування з фітнесу та
сконцентрувався на тренуванні воротарів на повну ставку. Список
воротарів, з якими він працював, не менш довгий, але очолює його
Клаудіо Браво.
Передісторія: підписання Браво для «Реала Сосьедад» спочатку
було ідеєю Бакеро (півзахисник «дрім-тім» Гвардіоли), коли той був
директором із футболу в баскському клубі.
«Я хочу, аби ви вирушили до Дубліна та подивилися на цього
чилійського хлопця, про якого я чув багато хорошого»,  — сказав
він Манцисідору.
Збірна Чилі грала з Ірландією в Дубліні з Браво у воротах, який
відразу справив враження на тренера «Реала Сосьедад». «Чилій-
ський хлопець був настільки хорошим, що мені було достатньо по-
дивитися на нього під час розминки. Тоді я відчув, що ми повинні
підписати його».
Саме тоді, коли Гвардіола готувався до другого сезону в ролі
тренера першої команди «Барси», мадридський «Реал» призначив
Мануеля Пеллегріні, аби спробувати припинити домінування
синьо-гранатових. Хорхе Вальдано тоді обіймав посаду спортивно-
го директора мадридського клубу й намагався змінити тренера во-
ротарів. Хуан Лільо, який справив найбільший вплив на футболь-
ну філософію Гвардіоли, порекомендував Манцисідора. З часом
він переїхав із Пеллегріні до «Малаги», а пізніше, у 2013 році, і до
«Манчестер Сіті», де залишився й після того, як Пеллегріні пішов
із клубу.
Зараз Манцисідор спостерігає за розвитком воротарів у «Сіті»
включно з першою командою та академією (Даніел Грімшоу, Ангус
Ганн і багатообіцяльний воротар із Косово Аро Муріч — усі вони фі-
гурували в складі першої команди за час його роботи). Він відіграв
величезну роль у прогресі Гарта й був засмучений тим, що англій-

35
ський воротар залишає команду; але майбутні зміни футбольної
філософії вимагали нового воротаря. Привів Клаудіо Браво.

Чилієць переїхав до Іспанії у віці 23 років після того, як Манци-

сідор зайнявся скаутингом. Йому був 31 рік, коли він перейшов до
«Барселони» з «Реала Сосьєдад» у 2014 році.
«Ти маєш бути особливим, аби перебувати в «Барселоні», відріз-
нятися технікою та менталітетом», — говорить Браво.
«Їм не потрібен воротар, який залишається у своїй зоні й об-
межується грою на лінії. У «Барсі» має бути воротар, здатний гра-
ти за межами своєї зони. Він має вміти грати м’ячем і працювати
в тісному контакті з центральними та фланговими захисниками.
У «Барсі» воротаря вважають ще одним польовим гравцем».
Перші декілька матчів із «Барсою» залишаються в його пам’я-
ті. Він опускав м’яч вниз, а тоді відправляв його по всій довжині
поля.
Потім той дивний, наполегливий гомін луною рознісся вели-
чезним «Камп Ноу»: «Вони хотіли, аби я перекинув м’яч на фланг
до Піке. Вони не хотіли, щоб я віддавав довгу передачу та взагалі
позбавлявся м’яча якомога швидше».
«Я думав про це увесь час до другої гри. Мені стало зрозуміло,
наскільки складна робота кіперів «Барси». Я досить легко до цього
поставився, адже з ногами в мене все гаразд, але в будь-якому разі
довелося пройти процес акліматизації. І це під критичним погля-
дом близько 100 000 людей!»
Опинившись у Манчестері, чилієць був стривожений, почувши
таке саме бурчання тепер уже від фанів «Сіті». Цього разу з проти-
лежної причини. Браво приїхав до «Сіті», добре знаючи, чого від
нього очікує Пеп — він був тут як черговий польовий гравець і мав
використовувати свої ноги для того, аби грати ключову роль на пер-
ших стадіях атаки. Але вболівальникам це не сподобалося.
Браво: «Вони ненавиділи те, як я грав. Не хотіли, аби я був із
м’ячем у ногах, і з самого початку висловлювали своє незадово-
лення. Це дуже непокоїло людей, адже в Англії вони очікують, що
кіпер контролюватиме м’яч, а потім вибиватиме його на 70 метрів
верхом. І якщо ви не дуже добре контролюєте його, але вдаряєте на
75 метрів, то так навіть краще! Потрібно лишень шукати свого най-

36
вищого нападника й сподіватися, що він впіймає м’яч. Фанам «Сіті»
дійсно був потрібен час, аби пристосуватися».
«Я мав вести за собою. Це був абсолютно новий стиль гри для
«Сіті», потрібно було лише змиритися з реакцією. Це був процес,
який мені належало пройти, адже ми створювали цілковито новий
стиль футболу. Ви майже ніколи не бачите його тут в Англії, хоча в
деяких команд Німеччини та Іспанії саме такий стиль гри».
«Ми довели, що можна забивати, не вдаючись до довгих пере-
дач. Ми старанно тренуємося для такого стилю гри, адже це фор-
мула Пепа».
Ще однією істотною відмінністю, з якою довелося зіштовхну-
тися Браво, стало поважне ставлення до голкіперів в Англії в бо-
ротьбі за м’яч у воротарському майданчику: а саме — його повна
відсутність. Браво дивився англійський футбол і намагався підго­
туватися до різниці в тлумаченні правил в Англії та Іспанії. Але
деякі речі не можуть бути вивченими в самій теорії. Він наводить
приклад: «Під час стрибка суперник буде тягнути тебе за одну руку,
а це означає, що ти можеш випустити м’яч. Воротар має стрибати
з обома протягненими руками, інакше спіймати й втримати м’яч
досить складно».
У першому сезоні в «Сіті» Браво потрапив у складне станови-
ще. Вболівальників клубу не вразив їхній новий воротар. До кінця
січня 2017 року Браво пропустив 16 голів із 24 ударів по воротах,
причому кожен з останніх шести ударів у його ворота став гольо-
вим. Жоден із воротарів ліги не мав гіршого відсотка сейвів. Цього
було достатньо. Пеп поговорив із Манцисідором і вирішив змінити
воротаря. Він пояснив своє рішення гравцеві, і в наступних матчах
Віллі Кабальєро зайняв місце чилійця.
Браво: «Пеп дивився на Віллі й був вражений. Він сказав мені,
що оскільки справи в команди йдуть не дуже добре, нам слід щось
змінювати. Таке трапляється у футболі. Якщо в команди справи
йдуть кепсько, то винен воротар. Це легший вибір, аніж заміна сі-
мох польових гравців».
Браво описує, як «ледве не вбився, аби повернути ситуацію на
свою користь». До кінця сезону він провів 30 матчів і пропустив 34
голи. Кабальєро відіграв 27, в яких пропустив 26 м’ячів, з десятьма
«сухими» матчами.

37
 Після прибуття Еденсона з «Бенфіки» у 2017 році Браво протя-
гом більшої частини сезону 2017/2018 залишався на лавці запасних.
А втім він, мабуть, був ключовою фігурою в завоюванні Куб-
ка Ліги, першого трофею Гвардіоли в Англії. Він відбив два після-
матчевих пенальті в матчах із «Вулвз» та «Лестером», а потім зали-
шив свої ворота сухими у фіналі проти «Арсеналу» в лютому 2018
року.
На відміну від його першого сезону, усе відбувалося навпаки:
«Я грав менше, ніж у перший рік, але в складніших матчах. Наба-
гато важче витримувати конкуренцію, якщо ти не маєш постійної
ігрової практики».
Після перемоги в серії післяматчевих пенальті над «Лестером»
Пеп розшукав воротаря для святкових обіймів, і Браво, схоже, дав
йому відсіч. Це розтлумачили як доказ погіршення їхніх стосунків,
але чилієць наполягає, що ситуація була розтлумачена хибно.
«Усе не так. Було чимало історій про проблеми між ним та Се-
ском Фабрегасом, а потім ти бачиш їх разом, ніби вони найкращі
друзі. А люди дотепер стверджують, що там панує взаємна непри-
язнь. Робочі стосунки — це одне, але вони не мають викликати по-
ганих почуттів».
Браво буде 37, коли його контракт сплине влітку 2020 року. Він
мешкає у Вілмслоу, за межами Манчестера. І хоча його професій-
на кар’єра була неоднозначною з моменту прибуття до Англії, його
життя там дало перспективу, відносно рідкісну серед елітних фут-
болістів.
«Дорога до тренувальної бази й назад займає понад дві години,
але ми не змогли знайти кращого помешкання в центрі міста для
сім’ї з шести людей та собаки».
«Футбол — це моя робота, це не те, що робить мене щасливим.
Моє особисте життя — це те, що приносить мені найбільше задо-
волення. Збирати трофеї, вигравати матчі — це те, заради чого ми
так багато працюємо у футболі, але спостерігати, як ваші діти тусу-
ються зі своїми приятелями, вільно розмовляють англійською — це
найприємніше».
Програш конкуренції Едерсону мав стати болючим для чилій-
ця, але він також може оцінити виступи бразильця.
«Я намагався надати йому хорошу підтримку, аби допомогти
влаштуватися», — розповідає Браво. «Едерсон грає блискуче від-

38
тоді, коли приїхав, і команда впоралася добре. Було б досить его-
їстично з мого боку не визнавати цього, не визнавати всього, про
що я дізнався за весь проведений тут час. Я завжди намагався бути
якомога професійнішим і ніколи б не виглядав нещасним чи при-
пиняв би з кимось розмовляти через роботу. Це просто неправиль-
на поведінка».
«Він чудово грає ногами, є прекрасним прикладом сучасно-
го воротаря. До того ж блискуче адаптувався до стилю футболу, в
який ми граємо. Час від часу ми говоримо про це, про воротарів
світового класу, які не змогли впоратися з тутешніми викликами,
навіть про тих, які перебували на вершині своєї гри. Є голкіпери,
яких з’їдять і виплюнуть, якщо поставити їх на ‘‘Камп Ноу’’ й від-
пасувати на них м’яч для початку розвитку атаки».
Коли Браво вперше прибув на «Етіхад», усе це відбувалося через
те, що він не міг швидко позбутися м’яча. Тепер вони радіють, коли
Еденсон грає як фланговий захисник. У «Сіті» все змінилося.
«Я знаю, що сам сказав йому, що це йому вирішувати, наскільки
«високо» грати, але іноді він заходить занадто далеко»,  — жартує
Гвардіола про свого бразильського воротаря.

Клуб стежив за Едерсоном та Берндом Лено з «Баєра» протягом

року, поступово оцінюючи, кому саме слід запропонувати контр-
акт. «Обидва відповідали усім вимогам. Один коштував дорожче,
інший вимагав вищої зарплатні. Я залишив вибір тренерам», — по-
яснює Беґірістайн, який тоді шукав молодого футболіста, здатного
адаптуватися до ідей Пепа, і котрий насамперед мав потенціал для
покращення. Він хотів когось, хто б працював і навчався разом із
Клаудіо Браво.
«Бенфіка» продала Едерсона «Сіті» за 35 млн фунтів стерлінгів,
що зробило його другим найдорожчим воротарем усіх часів, що на
12 млн фунтів стерлінгів менше, ніж «Ювентус» заплатив за Джан-
луїджі Буффона. «Досить дешево», — усміхається Соріано, який по-
довжив і покращив контракт Едерсона наприкінці першого сезону
бразильця у «Сіті», а за цей час Лено, інша мета «Сіті», влітку 2017-
го року приєднався до «Арсеналу».
Едерсон Сантана де Мораєс розпочинав свою кар’єру на позиції
захисника в «Ебенезере». Це багато чого пояснює.

39
 18 грудня 2017 року «Сіті» знищив «Тоттнем» на «Етіхад».
Едерсон провів майстер-клас не з акробатичних спасінь чи домі-
нування в грі сам на сам, а в перепасовках та контролі м’яча. Точ-
ність його пасу склала 78,9  % (вище, ніж у Деле Аллі та Крістіана
Еріксена).
Коли у 2018 році «Сіті» взяв свій перший чемпіонський титул
під керівництвом Пепа, статистика свідчила про підвищення рівня
першого номера команди. Точність пасу від Гарта до Браво та Едер-
сона: 52,6 %, 72,6 %, 84,8 %; передачі на довгу дистанцію: 72 %, 42 %,
31 %. До того ж в Едерсона кращий коефіцієнт сейвів: 68 % проти
56 % Браво та 66,4 % Гарта.
На тренуваннях бразилець додав ще один лавр до славетного
сезону «Сіті» 2017/2018 років. Клуб запросив представників Книги
рекордів Гіннеса, аби виміряти довжину його удару з місця, і після
декількох невдалих ударів Едерсону все ж вдалося установити но-
вий світовий рекорд — 75,3 метра.
Менеджер «Бернлі» Шон Дайч розповів, як це — протистоя-
ти гравцю такого калібру: «Ніби в них Рональд Куман біля воріт.
Едерсон майстерно переміщує м’яч полем, відповідно до плану гри.
Він повністю нейтралізує гру суперника».
У дитинстві, бувши захисником, тренер Едерсона сказав йому:
«Або ти йдеш до воріт, або взагалі не граєш». Починаючи зі свого
місцевого клубу в Сан-Паулу, він виконував штрафні удари. Пі-
зніше, в юнацькій академії «Бенфіки» (він залишив Бразилію в 16
років), його часто запрошували на тренування в півзахист, якщо
когось бракувало.
Бразилець прибув до Манчестера з налаштованими зв’язка-
ми в роздягальні. Бернарду Сілва був його товаришем по команді
в «Бенфіці», Едерсон знав Фернандіньйо зі збірної Бразилії та Габрі-
ела Жезуса з участі в Олімпійських іграх. Майже одразу він увій-
шов у довіру решти команди, які навіть терплять його періодичні
дивацтва.
«Сіті» перебував у Нашвіллі (штат Теннессі), у рамках їхнього
передсезонного турне Сполученими Штатами, і Едерсон ще був но-
вачком у складі. Команда мандрує з трьома охоронцями, і один із
них, Окон, особливо величезний. Команда обідала в їдальні, а Окон
охороняв її, раптом звідкись узявся новий воротар, кинувся на охо-

40
ронця і регбійним захватом звалив його на підлогу. Жодні пояснен-
ня не знадобилися.
Едерсон потужний, талановитий воротар із приголомшливою
технікою, до того ж із дещо брутальним виглядом через безліч та-
туювань. А ось його міцність стала очевидною після жахливого
зіткнення з Садіо Мане з «Ліверпуля» у вересні 2017 року. Едерсона
винесли на ношах і в шийному бандажі, а потім на його обличчі
з’явилися два накладені шви. Здавалося, що фанати «Сіті» не поба-
чать його в найближчі тижні, якщо не місяці.
Через сім днів він повернувся до своїх воріт у матчі, коли «Сіті»
обіграв «Вотфорд» із рахунком 6:0.
 Глава 4
КАРТУЗ МАЙКА САММЕРБІ

Картузи знову в моді в Англії. Винуватець цьому Стівен Найт,

котрий п’ять років тому зняв «Peaky Blinders» («Гострі козирки»)  —
дуже успішний телевізійний серіал, прем’єра якого відбулася на
ВВС 12 вересня 2013  року. Сюжет стрічки побудований навколо
безжалісної гангстерської банди, створеної в Бірмінгемі в 1930-х
роках. «Козирки» на чолі з незрівнянним Томмі Шелбі (персонаж,
втілений на екрані Кілліаном Мерфі) носять кашкет як характерну
рису духу власного племені: у картузі вони ховають лезо. Ці хлоп-
ці — віддзеркалення епохи. У 2017 році в ефір вийшов четвертий
сезон, декілька сцен відзняли в Манчестері.
Раніше кашкет широко використовувався робітниками Манче-
стера, відтак це не зовсім новомодний атрибут. Популярність цього
головного убору радше зумовлена кліматичними особливостями
та промисловим минулим міста. Дружини робітників могли зшити
картуза навіть із залишків матеріалів, бо парасоля була дорогим і
доволі марним предметом: її можна забути в таверні; до того ж ві-
тер міг легко її пошкодити. При вході до паба картуз зберігається
в кишені пальта й за глибокої посадки кишені не випадає. Картуз,
на відміну від капелюха, — відгомін пролетаріату, а Пеп, зрештою,
працелюбний хлопець.
Тепер носіння картуза в сім’ї Гвардіоли — щось на кшталт тра-
диції, що передається з покоління в покоління. Його носив дідусь
Гвардіоли, батько Валенті, тож це було лише питанням часу, коли

42
сам Пеп почне приміряти його на себе. І ось уже декілька місяців як
картуз носить син Пепа, Маріус. Це уже генетичний фактор.
Крістіна Серра зазвичай консультує чоловіка з питань одягу,
але цього разу вона не була причетною. Кріс не здивувалася, коли
побачила, що Пеп з’явився вдома з картузом та ще й двома в сумці:
вона декілька днів слухала його скарги на те, як холодно його лисій
голові. На допомогу тренерові приходив Майк Саммербі, який бу-
вав на клубній базі в дні матчів.
«Мені потрібен правий вінгер», — сказав Пеп у свій перший ро-
бочий день на базі «Сіті». Це були й перші слова, якими він поділив-
ся з Саммербі під час зустрічі. Майк був талановитим гравцем. Він
народився в Престоні в 1947 році й грав за «Сіті» протягом десяти
сезонів (1965—1975). За легендою, він зустрів Джорджа Беста в день,
коли того з бару забирала дівчина. Відтоді вони стали нерозлуч-
ними. Разом із легендарним нападником «Юнайтед» він мешкав в
одній квартирі, переповненій дівчатами. «Мені доводилося квапи-
тися, бо Джордж завжди був на першому місті», — зізнається Сам-
мербі. Вони також володіли одним магазином одягу в Манчестері.
«Взагалі-то ми ніколи не продавали багато: переважно робили це
для жінок».
Тепер Майк є представником «Манчестер Сіті». Він не дуже ба-
гато говорить із Пепом про футбол, але вони добре розуміють один
одного. «Моя робота полягає в іншому. Якщо ви хочете запитати
мене про щось, я буду радий допомогти, але його робота — футбол,
футбол і ще раз футбол, 24 години на добу. І я до цього не готовий.
Ми спілкуємося про життя, ділимося історіями, поступово стаємо
ближче один до одного», — пояснює Майк. Він також потоваришу-
вав із Беґірістайном, з яким зазвичай сідає поряд у літаку. «Кращо-
го представника ніж Саммербі й бути не може. Я від нього в захва-
ті», — говорить спортивний директор «Сіті», коли чує ім’я Майка,
також відомого на прізвисько «Носатий». Щоправда, обоє підкрес-
люють: окрім «гарного носа» мають ще й тонке почуття гумору.
Пеп придбав свого першого картуза в магазині біля ресторану
Piccolin на площі Альберта. Там продають товари високого рівня за
гуртовими цінами. Зазвичай вони мають бельгійське виробництво.
Перед купівлею тренер звернувся до Майка Саммербі — він завжди
елегантно одягався та носив стильного картуза. Це було всередині

43
січня минулого сезону. Після гри Пеп підійшов до ексфутболіста
(який, до речі, знявся у фільмі «Перемога» 1981 року) й попросив
поради. «Він сказав мені, що йому подобається мій кашкет, який
нагадує йому головні убори головних героїв серіалу «Гострі козир-
ки». Я відповів: «Я знаю потрібну тобі людину, не хвилюйся».
За найпоширенішою думкою в Манчестері, Майк Саммербі  —
дивовижна людина, до того ж стиляга. «Він часто розповідає мені
«бородаті» історії з англійського футболу, зокрема про колишніх
товаришів по команді. Мені подобається його слухати», — розпо-
відає Чікі.
Вони познайомилися в домі Пепа, який міститься біля Сол-
форд-Брідж, аби потім вирушити до магазину Williams & Gill, роз-
ташованому перед пабом Black Lione, де часто пропадали такі пер-
сонажі як Джордж Орвелл і, ще більше, Джордж Бест. Можливо,
дехто з вас і зможе знайти кнайпу, де Джордж Бест не пив у сімде-
сятих, але нам це не вдалося.
Так ось, Williams  &  Gill заснував Девід Вільямс — кравець,
який досі стоїть біля витоків бізнесу, заснованого сорок років
тому з Джонатаном Ґіллом. Вони спеціалізуються на виготовлен-
ні одягу на замовлення: картузи, костюми, сорочки… що б ви не
спитали. Пеп замовив чотири картузи. Сам магазин захований за
каплицею.
Стримана чорна вивіска з білими буквами піддає сумнівам всі
канони сучасної естетики. І немає нікого в околиці, хто допоміг би
вам знайти це місце! Просто жах. Але в Манчестері всі знають ма-
газин за прізвищами засновників: Вільям і Ґілл.
Магазин розташовується поряд із ресторанчиком Caffe Lupo. Це
крихітне місце, яке всього за два роки перетворилося на найвідо-
міший італійський ресторан у Манчестері. У цьому є заслуга Мари,
дружини Чікі (завдяки сарафанному радіо). На цій вулиці також
є поліцейський відділок ХІХ століття, де розміщується офіс архі-
тектора. У тому районі є купа кранів, які є беззаперечним свідчен-
ням безперервного росту міста. Тут мешкають Габріел Жезус, Ілкай
Гюндоган, Давід Сільва та Лерой Сане.
Девід Вільямс витягнув сантиметр, захований між клаптиками
тканин, і виміряв периметр голови Пепа — 60,5 сантиметрів. «Я ні-
коли не думав, що зможу заробляти цим на життя, але ось я тут»,  —

44
із гордістю говорить Девід у своєму магазині. У сусідній кімнаті
працюють чотири швачки, час від часу дивлячись на незнайомця.
«У сімдесяті роки ми дали роботу двадцяти людям, усі вони шили
сорочки. Тут у нас була фабрика, хороші були часи», — пригадує
кравець. Серед його клієнтів — кращі магазини одягу на півночі
Англії, і працювали вони виключно на аристократів, акторів чи
футболістів, зокрема Йогана Кройфа.
«Майк познайомив мене з багатьма відомими людьми, не тільки
з Манчестера. Ми мали доступ до роздягалень ‘‘Челсі’’ та ‘‘Тоттне-
ма’’, а також завдяки запрошенню і до роздягальні англійської збір-
ної. Після завершення матчів чи тренувань я знімав мірки з фут-
болістів для костюмів та сорочок. Кройф був єдиний, хто взагалі
не спітнів». Це було на «Елланд Роуд», стадіоні «Лідсу». У 1975 році
там відбувався півфінал Ліги чемпіонів, у якому «Барса» зрештою
програла англійцям.
«Я спустився до роздягальні з Майком, аби зняти мірки з грав-
ця, який прийшов відразу після тренування. Так ось, записуючи за-
міри його фігури, я виявив, що на ньому не було ні краплини поту.
Жодної краплини! Це було дивно, справжнє безумство! Хіба ні?
Вперше побачив футболіста, який не пітнів», — розповів Вільямс.
Майк Саммербі познайомився з Йоганом в Амстердамі. «Ми
грали товариський матч проти ‘‘Аяксу’’ в 1972 році, який завершив-
ся нічиєю. Того дня народилася моя донька, і ми всі вирушили це
відсвяткувати. Чудово провели час з нідерландцями», — пригадує
нападник англійців. «Я познайомився з його агентом у 1975  році,
нам знадобилася футболка Йогана для однієї благодійної акції. Він
сказав мені приїжджати до Лідса. Там ми зняли мірки під час тре-
нування в день матчу й повернулися наступного дня уже з шістьма
пошитими сорочками».
«Тієї ночі, повертаючись додому з футболкою Кройфа в поліе-
тиленовому пакеті, по радіо в машині Саммербі я почув, що ‘‘Фул-
гем’’ Боббі Мура грав на ‘‘Мейн Роуд’’* у Кубку Англії. Він передба-
чив, що ‘‘Дачники’’ ночуватимуть у Манчестері, відтак вирушать до

* «Мейн Роуд» — футбольний стадіон у Мосс-Сайді, районі Манчестера.

Був домашнім стадіоном «Манчестер Сіті» з 1923 до 2003 року. На момент
зведення був найбільшим клубним стадіоном Англії та другим серед усіх
стадіонів країни після лондонського «Вемблі».

45
паба Джорджа Беста. Паб був порожнім, у ньому були тільки Боб-
бі й Джордж», — пригадує Саммербі. Того вечора Майк спокійно
повертався з Лідса й не планував випивати, але пропустити такої
зустрічі він не міг. «Наступного дня, о шостій годині ранку я дуже
щасливий повернувся додому з подарунком Кройфа в сумці. «По-
дивися, що подарував мені Йоган», — сказав я дружині. «То йди
спати зі своїм Йоганом! Забирайся геть!» — відповіла вона мені».
Звісно, вони все ще щасливі в шлюбі.
Крім того, Williams & Gill розробляли сорочки для учнів шко-
ли Гоґвортсу в першій частині фільму «Гаррі Поттер і дари смерті».
Виробництво було складним — виросли обсяги першочергового
замовлення. «Вони працювали на двох локаціях: у студії в Лондоні,
де фільмувалися шкільні сцени, і пізніше на північному сході Ман-
честера, де відбувалися фільмування на відкритому повітрі, напри-
клад — на залізничному вокзалі. «Нам довелося відіслати половину
в одне місце, а половину — в інше», — пояснює Девід. По 45 фунтів
за сорочку — непоганий бізнес.
Пеп платив по 75 фунтів за штуку й ніколи не цікавився ціною.
Коли Гвардіола приходив забирати товар, Девід жартував: «З тво-
єю-то зарплатнею ти можеш заплатити й мільйон фунтів. Для тебе
це не буде проблемою».
«Я був радий познайомитися з ним; він знає, що робить, і йому
подобається його робота. Чесно кажучи, це краща купівля, яку я
здійснив за тривалий час», — говорить Гвардіола. «Пеп — хороший
хлопець, як і Чікі. Проживши багато років у футболі, я зрозумів:
неможливо бути настільки успішним, якщо ти погана людина», —
вважає Майк.
Девід зшив Пепу чотири кепки з широким картузом. «Він обрав
цю модель, бо йому сподобалася ширина кашкета. Принаймні так
він мені сказав: ‘‘Достатньо широка’’. Є моделі, які щільніше при-
лягають до голови, але йому подобаються вільніші», — розповідає
Девід Вільямс. Два з чотирьох картузів з кашеміру, решта  — твід
і вовна, яку Williams & Gill замовляють безпосередньо з Шотландії.
Гвардіолі подобається якісний одяг. До речі, він і зі своєю дружи-
ною познайомився в магазині в Манресі, яким багато років керує її
сім’я. Він зайшов за штанами, а пішов на побачення з матір’ю своїх
трьох дітей.

46
 Дідусь Крістіни також був кравцем. «Футболісти вже не так
близько спілкуються, як раніше. Можливо, у ‘‘Барселоні’’ події роз-
гортаються інакше, там виступає більше клубних вихованців, але в
Прем’єр-лізі ти заледве знаєш їхні імена. Мені б хотілося, аби таких
вихованців як Філ Фоден стало значно більше, щоб фанати відчу-
вали себе ближчими до клубу. Якщо ні, то ймовірно, у майбутньо-
му більшість вболівальників ‘‘Сіті’’ буде навіть не з Манчестера», —
вважає Девід.
«Манчестер Сіті» багато років протримався без перемог у
Прем’єр-лізі, коли «Манчестер Юнайтед» здавався непереможним.
Відтак Девіду не залишалося нічого іншого, окрім як змиритися з
ситуацією: він навіть сміявся над власною командою. «Уявіть собі,
якою буде радість від перемоги», — вигукує кравець із Чапел-стріт,
друг Саммербі, хлопець, який зробив чотири картузи для Пепа
Гвардіоли, 600 сорочок для фільму про Гаррі Поттера та шість  —
для Йогана Кройфа.
 Глава 5
ЛОРЕНЦО БУЕНАВЕНТУРА: НОМЕР ОДИН

Гвардіола закінчив тренерські курси в Мадриді, де Лоренцо Бу-

енавентура викладав аспірантам. Тоді Пеп попередив його: «Я зате-
лефоную тобі, коли стану тренером». Лоренцо не вірив: багато хто
йому так говорив. Але Пеп дійсно зателефонував, як тільки його
призначили головним тренером першої команди «Барси». Донині
Буенавентура — вірний помічник каталонця.
«Перший контракт стосовно якого я веду перемовини — твій.
Ти найкращий», — говорить Гвардіола про свого асистента, тренера
з фітнесу. І якщо в «Сіті» виявили, що немає більшого таланту, ніж
Пеп, вони також знають, що знайти кращу людину, аніж Лоренцо,
для команди майже неможливо.
«Лоренцо — незвичайний хлопець. Людина, яка в силу життє-
вих обставин мешкає одна, але це вже зовсім інша історія. Він адап-
тується до всього, до того ж дуже працелюбний. Ніколи не завдає
проблем, завжди в гарному гуморі. Працювати з ним — фантасти-
ка», — зазначає Доменек Торрент.
Лоренцо — син Педро Буенавентури, технічного секретаря,
спортивного директора, а також екстренера «Бетіса». Це леген-
дарна людина для зелено-білих, справжня частина їхньої істо-
рії. Сам Лоренцо народився в Севільї 1 січня 1963 року. Навчався
в коледжі Los Salesianos*, в юному віці подався до Мадрида, аби
* Los Salesianos — мережа коледжів, розгалужена по всій Іспанії та Пів-
денній Америці.

48
вступити на факультет університету фізичної активності та спор-
тивних наук.
Після повернення додому він був готовий працювати в місце-
вому коледжі чи в молодіжних командах «Бетісу», але Мануель
Іріґоєн*, у той час президент «Кадісу», спілкуючись з Альваресом
Вільяром із «Бетісу» дізнався, що вони шукають тренера з фітнесу.
«Поговори з сином Педро», — порадив Іріґоєну Вільяр. Тоді Лорену
було 24 роки, і йому надали посаду. «У футболі трапляються такі
збіги, як і в грі: м’яч потрапляє в штангу, і це змінює усе. Це змінило
моє життя», — спокійним голосом пояснює Лоренцо.
Він почав зустрічатися з Ізабель і переїхав до Кадіса. Через два
роки, у 1990-му, вони одружилися. Зараз у них двоє дітей: старшій
дочці 25 років, молодшому синові, Лоренцо — 20 років: «У всіх є
ангели, а в нас є він», — так Буенавентура говорить про свого мо-
лодшого сина.
Для Лоренцо немає нічого ліпшого в житті, ніж прогулянка по
Пуерто-де-Санта-Марії з дружиною, донькою та Лоренчіто, своїм
янголом (Лоренцо-молодший страждає розладом аутистичного
спектра**), однак у Манчестері він мешкає один. Його сім’я перебу-
ває в Пуерто тому, що Лоренчіто там комфортніше. У Манчестері
Лоренцо потоваришував із Мікелем Артетою, який також прожи-
ває один у самому центрі міста. Вони знайомі ось вже 15 років. «Ми
пара, яка перебуває в цивільному шлюбі, — жартує Артета. — Для
мене він надзвичайно особлива людина. Він володіє двома важли-
вими якостями, які є фундаментальними для тренера з фітнесу.

* Мануель Іріґоєн — повне ім’я Мануель Де Ріґоєн Ролдан, президент

футбольного клубу «Кадіс» (у 1978—1993 роках та 1994—1995 роках). За
час свого правління він здійснив диво, зберігши власну команду в Першому
дивізіоні попри скромне фінансове становище, завоював симпатію до себе
та свого клубу. Він ніколи не боявся труднощів і шукав розв’язання кожної
проблеми. Одним із найоригінальніших та найбільш дивовижних рішень
було створення міні-ліги, непередбаченої в змаганні. У тому сезоні футболь-
ний чемпіонат більше нагадував баскетбольний, матчі проводилися на стаді-
ях плей-офф. Але Мануель змінив формат, чим врятував свою команду, яка
мала понизитися в класі.
** При розладі аутистичного спектра людина відчуває проблеми в со-
ціальній комунікації, наприклад, не може підтримувати діалог, соціально
зближуватися, ділитися інтересами, емоціями. Усе це може доходити до не-
спроможності починати та реагувати на соціальні взаємодії.

49
Перша — його енергія, друга — це довіра до гравців. Він говорить:
«Слухай, тут ми тренуємось ось так, і неважливо звідки ти приїхав —
з Франції чи Португалії, — ми все доведемо до ладу. Я хочу, щоб тут
ти почувався добре». І якщо Пеп тільки випробовує певний підхід,
то Лоренцо здатний довести цей новий підхід до досконалості та
втілити на полі. Що, мій друже, сьогодні у футболі…»
Перш ніж приєднатися до команди Гвардіоли, Лоренцо завою-
вав собі відмінну репутацію. Він має чималий послужний список:
провів шість років у «Кадісі», працював у «Вальядоліді», поїхав до
«Еспаньйола», де зустрів Б’єлсу * (котрий взяв його на Чемпіонат сві-
ту 2002 року до Південної Кореї та Японії), провів п’ять років у мад­
ридському «Атлетіко» («Там було більше тренерів, ніж за всю мою
кар’єру», — сміється Буенавентура). На своєму шляху він особисто
працював із багатьма елітними футболістами, бо Лоренцо не тільки
хороший фітнес-тренер. Окрім всього іншого він вміє відмінно від-
новлювати гравців, взагалі є прекрасним фізіотерапевтом.
«Я вас запевняю, він номер один абсолютно у всьому», — на-
полягає Гвардіола, з котрим Лоренцо працював останні дев’ять
років. Вони розлучилися тільки на період творчої відпустки Пепа
в Нью-Йорку. У Буенавентури був контракт із «Барселоною», але він
вирішив розірвати його через відданість другові. Буенавентура був
у Мюнхені, коли Пеп попросив його поїхати з ним до Манчестера,
і він не вагався. У березні 2016 року Лоренцо вирушив до Манчесте-
ра, де зустрічався з тими, хто співпрацював із ними протягом цих
двох років. Після прибуття він дізнався, що у відділі спортивної
науки (який піклувався про здоров’я гравців) було три співробіт-
ники, котрі після кожного матчу складали детальний звіт, у якому,
окрім інших даних, могли визначити кілометри, пройдені гравцем,
чи кількість прискорень метрів за секунду (плавне прискорення),
або ж у діапазоні від трьох до шести метрів за секунду (різке при-
скорення). Вивчаючи ці параметри, Лоренцо веде підрахунки — так
поліпшується тренувальний процес. Аналогічні дані записуються
й після кожного тренування, аби виміряти працездатність футбо-

* Марсело Б’єлса — аргентинський ексфутболіст, а нині — футбольний

тренер. Виступав на позиції захисника. В Аргентині отримав прізвисько
«Elloco» («Божевільний»). У липні 1998 року Б’єлса очолив каталонський
«Еспаньйол», але через два місяці залишив клуб, коли отримав пропозицію
очолили збірну Аргентини. З 2018 року тренує «Лідс Юнайтед».

50
лістів «Сіті». Звіт допомагає визначити гравців, які клеять дурня, а
які віддаються справі на повну.
«Ми все ретельно вивчаємо, але розуму не втрачаємо», — го-
ворить Лоренцо. Як приклад він наводить матч «Баварії», в якому
команда Пепа перемогла з рахунком 7:1 у гостях, а також зустріч
проти «Арсенала»*. «На перший погляд це мало вигляд легкої про-
гулянки, але якщо поглянути на статистику, то вигукнеш: «Дідько,
що вони зробили, яка інтенсивність гри!» Проти «Арсеналу» показ-
ники зафіксували 67 хвилин безперервної гри, тоді як нормою вва-
жалося 50 хвилин. Зрештою, проти «Арсеналу» ви граєте довше й
втомлюєтеся більше».
Вищезазначені індивідуальні параметри дозволяють визначи-
ти, скільки зусиль витратив той чи інший гравець «Сіті» протягом
тижня і в кожному матчі. Розминки також індивідуалізовані, чого
не було в «Барселоні» чи «Баварії». «Розігрів за біологічним годин-
ником. Вокеру та Давіду Сільві, наприклад, потрібні вправи дуже
різної інтенсивності (з різним ступенем активності). До нашого
приходу в «Сіті» в них вже була своя програма, і ми вирішили її не
чіпати. Наступного року ми запровадили спеціальну програму для
початківців, засновану на їхніх індивідуальних показниках». Дощ
і холод в Англії змусили Лоренцо проводити заняття в приміщенні,
робити більше статичних вправ у роздягальні або тренажерному
залі.
Після прибуття до Манчестера, окрім аналітиків, які оцінюють
працездатність, він також знайшов трьох фітнес-інструкторів, з
якими тісно співпрацює. «Сем, Саймон і Баррі виконують відмінну
роботу. Без них неможливо було досягнути того, чого ми прагнемо.
На тренуваннях із футболістами ми працюємо групами або за амп-
луа, так і розподіляємо наші завдання. З першого дня нашої зустрі-
чі вони були переповнені ентузіазмом, їхня відданість справі була
абсолютною. Раніше ми не знали один одного. До початку співпраці
ми провели чимало зустрічей. З Семом ми контактували й раніше,
у травні, тут у Манчестері (у 2016  році). Говорили про все. Пам’я-
таю, я попросив його зібрати матеріал, і коли ми приїхали до офісу
«Сіті», усе було зроблено. Саймон більше працював у тренажерному
залі. У нас усе вийшло просто чудово».
* Найімовірніше, йдеться про матчі «Рома» — «Баварія» (1:7) у сезоні
2014/2015 і «Баварія» — «Арсенал» (5:1) у сезоні 2015/2016.

51
 У «Сіті» дотримуються однієї аксіоми, коли доходить до під-
готовки до тренувань: Лорен має адаптувати все до вимог Пепа
перед конкретною грою. Гвардіола змінився з того часу, як покинув
каталонський клуб і, вочевидь, перед конкретними матчами ста-
вить напрочуд специфічні завдання. «Грати зі «Стоком» не те саме,
що грати проти «Челсі»; не те саме грати на стадіоні «Вест Гема»
і набагато меншій арені «Крістал Пелес» — пояснює Лоренцо. — Ти
все вивчаєш крок за кроком. Два сезони тому ми почали перема-
гати в десяти матчах і грати добре, але перечепилися об «Евертон»
і «Челсі», які виявилися кращими за решту. Я засвоїв, що в Анг-
лії потрібно не тільки контролювати гру, але й чимало домінувати
в штрафному майданчику, одного контролю буде недостатньо». І це
те, над чим вони працювали, звісно ж».
Під час перших робочих днів у «Сіті» Лоренцо й фітнес-тренери
обговорювали майбутню гру команди, і з часом він почав перед-
чувати, з якими труднощами доведеться зіштовхнутися в Англії.
Буенавентура усвідомив, що йому знадобляться дві речі. Ось що
він вніс до списку: «Перше: Пеп вимагає дуже високий темп, отже,
кожне тренування має бути напрочуд інтенсивним. Друге: він
пози­ціонує гру певним чином, відтак ми маємо впровадити її осно-
ву до техніко-тактичної частини щоденного тренування. У цьому
плані нам довелося адаптуватися до того, як ми граємо в Англії.
У Німеччині футболіст постійно контактує з м’ячем, тому на тре-
нуваннях цього не уникнути. Але Пеп занадто інтелігентний, тому
впроваджує в гру необхідні нюанси, враховуючи вимоги чемпі-
онату. І, врешті-решт, у нас не так багато днів для передматчевої
підготовки. Відтак ми намагаємося прищеплювати те, що хоче Пеп,
реалізуючи це в різних фізичних вправах, які підтримують гравців
відповідно до вимог змагань, водночас включаємо потрібні елемен-
ти для гри».
Лоренцо пояснює, що менш сильна фізично команда, не схиль-
на до боротьби, має швидше віддавати м’яч, аби не допустити бага-
то боротьби та зіткнень. Для того, аби гравець звик швидше дума-
ти під час тренувань, у «Сіті» організовують невеликі змагання на
високих швидкостях і коротких дистанціях, наприклад, перегони,
коли команда ділиться щодва гравці, які перепасовують м’яч доти,
доки він не опиниться в кошику.

52
 «Ми намагаємося створити конкуренцію, але при цьому вправи
відбуваються в напрочуд веселій та захопливій атмосфері. Ми маємо
бути винахідливими, і з Пепом нам не сумно: він постійно щось
видозмінює, запроваджує новинки, об’єднує, роз’єднує… Він дуже
швидкий хлопець, дуже живий у роботі. Іноді він чітко каже, що
слід зробити, і ти підлаштовуєшся як можеш, адже до наступного
матчу не так багато часу. Кожну хвилину тренувань ти присвячуєш
матчу, що наближається. Такий план».
Йому очевидно, що поки Пеп буде на базі «Сіті», то працюватиме
з пристрастю й піклуватиметься про деталі: «Наприклад, оскільки
ми більше контролюємо м’яч, то менше захищаємося, але дуже ор-
ганізовано; отож йдеться про високий темп гри та організований
тиск на суперника. Пеп воліє бігати на чотири-п’ять метрів вперед,
а не відступати на двадцять назад.
Іноді він уважно слідкує за рухами гравців, командним рухом
і говорить нам: «Мені сподобалося». Пеп завжди підкреслює: «Або
ми вкладаємо пристрасть у роботу, або ми ніколи не дістанемося
до… і не переможемо».
За словами Лоренцо, Пеп володіє величезною пристрастю та
висуває високі вимоги спочатку до себе, а вже потім і до інших,
оскільки планка, яку він поставив, занадто висока. Нерідко Лорен
бачив його спантеличеним після перемоги, бо він думає, що допу-
стив помилку або вважає, що команда була недостатньо підготов-
леною й тому зіграла не так, як він очікував.
Не раз він зривався і кричав на команду включно з тренерським
штабом: «Він покладає на тебе велику відповідальність і при цьому
завжди дякує за роботу. Іноді в нас виникають суперечки з гравця-
ми та тренерським штабом. Ми всі дали маху, коли зіграли погано,
але у випадку Пепа… він схожий на музиканта, який складає оперу:
йому пів години аплодують в Альберт-Голі, а він все ще міркує, що
схибив наприкінці другого акту. Пеп стежить за усіма деталями,
але я інший. Він говорить: ‘‘Центральні захисники занадто багато
перепасовувалися під час конструювання атаки’’. І я думаю: ‘‘Дідь-
ко! Сьогодні ми зробили 836 000 дотиків, втратили м’яч один раз,
зіграли «на нуль», «привезли» тільки два кутових. Ми це зробили,
трясця! Підемо, вип’ємо пива!’’. Через деякий час він охолоне й, зва-
жаючи на те, який він турботливий, обов’язково привітає з перемо-

53
гою. А потім ти думаєш: ‘‘Агов, ми добре попрацювали’’, хоча знаєш,
що він виснажив себе втричі більше, ніж тебе».
Варто відзначити, що Лорен як типовий андалузець дещо пере-
більшує. Він не втратив свого південного акценту, не кажучи вже
про його англійську, яку він продовжує вивчати двічі на тиждень.
«Він робить так, щоб його зрозуміли, з цим немає проблем. Деякі
сміються, але він усе розуміє», — каже Артета.
Лорен часто кепкує на цю тему, що ще в Німеччині він винай-
шов певну мову. «Я переконаний, що використовував вигадані сло-
ва. Це була суміш німецької, іспанської та англійської, але всі вони
виконували свою роль, у тому вся сіль». Всього за пів години ти
розумієш, чому Гвардіола завжди підписує Лоренцо Буенавентуру
першим: він номер один.
 Глава 6
СТОУНЗ, ОТАМЕНДІ, ЛЯПОРТ:
ПОБУДОВА ОБОРОНИ

15 квітня 2017 року. Монако

«Сіті» щойно вилетів з 1/8 фіналу Ліги чемпіонів, програвши
1:3 на стадіоні «Луї II» після перемоги 5:3 в першому матчі. Ніко-
ли команда Пепа Гвардіоли не завершала участь у турнірі на такій
ранній стадії. У роздягальні чужого стадіону Пеп палає від гніву й
розпікає футболістів, адже не побачив пристрасті в їхній грі, і це
зовсім не відповідало характеру «Сіті». У перерві між таймами —
коли «Монако» був попереду з рахунком 2:0 — його реакція була ще
більш схожою на вибух вулкана.
Проте до того часу, коли «Городяни» повернулися в готель, на-
стрій тренера змінився. Увесь допоміжний персонал вечеряє разом.
Атмосфера похмура. Потім заходить Пеп і негайно вибачається пе-
ред усім персоналом. «Сьогодні я був не на висоті. Я винен у тому,
що ми вилетіли».
Якщо стиль «Сіті» та подальший успіх команди під керівниц-
твом Пепа визначають захисники, що беруть участь у конструю-
ванні атак, то матч із «Монако» став переломним моментом. Тоді
Ніколас Отаменді та Венсан Компані залишилися на лаві запасних.
У центрі оборони вийшли Джон Стоунз й Александар Коларов,
а Бакарі Санья та Гаель Кліши грали на позиції флангових захисни-
ків. Пізніше Пеп кардинально переосмислив своє рішення.

55
 «Якого біса я не поставив Отаменді в стартовий склад, врахо-
вуючи його неймовірний сезон? Якого дідька я не випустив його на
заміну? Центрального захисника з бійцівським характером, який
до того ж уміє поводитися з м’ячем і розпочинати атаки! Або Ком-
пані, якого я теж залишив на лавці. Це ж Ліга чемпіонів!»
Результат протистояння з «Монако» допоміг Пепу викристалі-
зувати ідеальне поєднання в центрі захисту, незалежно від ситуа-
ції, в якій опинялася команді.
Центральні захисники грають вирішальну роль у командах
Гвардіоли. Футболістам, які виступають на цій позиції, доводиться
нелегко. Як висловився Чікі Беґірістайн, що присвятив багато го-
дин пошуку відповідних гравців на цю позицію: «Вам дістанеться
мерзотна робота, якщо ви будете центральним захисником у цій
команді».
Список захисників у складі «Сіті» змінився протягом перших
двох сезонів під керівництвом Пепа. Гвардіола починав зі Стоун-
зом, Отаменді плюс новою версією Коларова, котрий вміє віддава-
ти блискучі передачі під час виходу з оборони в атаку — це й пере-
конало тренерський штаб включити його у свої плани.
Травма заважала Компані стати гравцем стартового складу аж
до квітня в першому сезоні Пепа. Однак у сезоні 2017/2018, коли він
набрав форму, отримав ще 600 хвилин на полі. Його вирішальні дії
на полі в найважливіших матчах «Сіті» відновили бельгійця в ста-
тусі незамінного члена лінії оборони та природженого лідера ко-
манди.

У липні 2017 року, після семи років у Манчестері, Коларов пе-

рейшов у «Рому», коли Пеп вирішив кардинально переглянути до-
ступні опції на позиції латералів. Тоді, у січні, до оборони «Сіті»
приєднався Емерік Ляпорт. Для тренерського штабу він став іде-
альним гравцем, що гарантував повний комплект у центрі обо-
рони  — разом зі Стоунзом, Компані та Отаменді. Завдяки такій
трансферній стратегії в Пепа був вибір у центрі оборони, який по-
єднував різний набір навичок та рівень досвіду. Це ефективно в ко-
роткостроковій перспективі та має потенціал для прогресу — якщо
футболісти продовжать адаптуватися до конкретних вимог, які цей
тренер ставить своїм центрбекам.

56
 Мікель Артета: «Наш стиль гри передбачає високий ризик,
оскільки захисники мають виводити м’яч вперед через короткий
пас. Їхнє перше завдання — добре захищатися, тримати лінію оф-
сайду (адже ми завжди граємо з високою обороною), добре розу-
міти один одного, грати на випередження. Вони мають знати, де
є простір, хто їх пресингує, де можна знайти прогалини в суперни-
ка. Після помилки вони мають зробити ще один важкий крок — не
ховатися».

Ніко Отаменді пройшов довгий шлях — від невикористаної за-

міни в Монако до кращого центрального захисника Прем’єр-ліги
протягом більшої частини другого сезону Пепа в «Сіті».
Мікель Артета: «Прогрес Ніко був неймовірним. Ніхто не ві-
рив, що він може грати на такому рівні. Він навіть грав, коли був
травмований. Він грав через день або ж відразу після повернення
з Аргентини, коли вдавалося поспати лише три години. Він грав за
будь-яких обставин».
Тренерський штаб Пепа проаналізував гру Отаменді ще до того,
як Гвардіола приєднався до «Сіті». Висновок, поданий у звіті, по-
лягав у тому, що Отаменді нагадує Карлеса Пуйоля з «Барселони»:
потужний, добре грає в повітрі, максимально викладається в кож-
ному матчі. А чого не помітили — того, що йому подобається брати
участь у конструюванні атак. Ця зміна в його грі стала сюрпризом
для тренерського штабу «Сіті».
Доменек Торрент, тодішній помічник тренера Гвардіоли: «Що
спричинило цю зміну? Те, що Пеп усе чітко і ясно пояснює своїм
футболістам. Він говорить їм: «Вони пресингуватимуть тебе тут,
тоді інший гравець наблизиться і спробує тебе «закрити». У тебе
будуть два варіанти, щоб віддати передачу. Тобі обирати, як вчини-
ти». Інформація такого плану дуже допомагає футболістам».
Отаменді — із тих гравців, які викликають почуття жаху в опо-
нентів. «Він кидається на кожний м’яч так, ніби цей удар — остан-
ній у його житті», — додає Артета.
Такі бійцівські якості можуть бути відгомоном його іншої при-
страсті: боксу. У 2008 році він майже змінив напрямок своєї кар’єри,
коли думав присвятити увесь час рингу. Тоді Отаменді було 20 ро-
ків, і він тренувався з такою ж наполегливістю в залі для боксу, як

57
і у своєму рідному клубі в Аргентині — «Велес Сарсфілді». Оскіль-
ки тоді він був лише п’ятим вибором серед центрбеків команди, то
почав думати, що в нього може бути більше шансів досягти успіху
в боксі, а не у футболі. Але усе змінилося у 2009 році.
Один центральний захисник зламав руку; інший отримав ви-
клик у збірну U-20; ще один був дискваліфікований через червону
картку в матчі дублерів. Отаменді отримав свій шанс і скористав-
ся ним сповна. Через три місяці він уже був повноцінним гравцем
збірної Аргентини. Через рік він став зіркою на чемпіонаті світу
2010 року. Після цього він перейшов у «Порту», а потім і до «Вален-
сії» — перш ніж його підписав «Сіті».
Отаменді відповідає за передматчевий плейлист команди, пе-
ребравши цю функцію в Кліши, коли той залишив команду. Му-
зикальні смаки останнього були не усім до вподоби («Коли музи-
ку обирав Кліши, то був страшний кошмар», — пригадує один із
футболістів). Зараз у «Сіті» слухають реггетон — зазвичай Дедді
Янкі. Але він намагається догодити усім смакам і продовжує тра-
дицію крутити пісні Oasis. «Don’t Look Back in Anger» (улюблена
пісня Пепа) гримить як і раніше, коли «Сіті» здобуває важливу
перемогу.
На завершальних стадіях сезону 2018/2019 ігровий час Отаменді
суттєво скоротився. Аргентинець зіграв у фіналі Кубка Ліги в трав-
ні 2019 року й лише у двох матчах з семи в чемпіонаті. Його не було
у вирішальному матчі зі «Шпорами» в Лізі чемпіонів, а також він
спостерігав за фіналом Кубка Англії з лави запасних.
Однак його статистика в знаменному для нього сезоні 2017/2018
залишилася феноменальною: він випереджав усіх у команді за кіль-
кістю передач (3 074) і був другим у Прем’єр-лізі. Також він випере-
джав усіх у команді за кількістю успішних відборів (48) та виносів
м’яча (122).
Аргентинець не пропустив жодного матчу чемпіонату че-
рез травму, лише раз відбув дискваліфікацію і лише раз чи двічі
був відсутнім внаслідок ротації — неймовірне досягнення з ог-
ляду на його численні трансатлантичні перельоти заради висту-
пів у національній збірній. Сорок шість матчів у всіх турнірах,
п’ять голів — більше, ніж у будь-якому з його попередніх сезонів
в Англії.

58
 Саме завдяки голу Отаменді «Сіті» здобув перемогу в дербі на
«Олд Траффорді» у грудні 2017 року, у матчі, коли його партнером
в обороні був Стоунз.
Доменек Торрент: «Джон і Ніко чудово діяли разом — це один із
найкращих дуетів захисників у світі».

Джон Стоунз прибув у Манчестер під час першої передсезон-

ки Пепа, із цінником у розмірі 47,5 мільйонів фунтів стерлінгів, що
зробив його другим найдорожчим захисником у світі. Ніякого тис-
ку, звісно. Йому знадобився час, щоб адаптуватися до стилю гри
«Сіті», і впродовж цього процесу він зіткнувся зі шквалом критики.
Його підписали як захисника, що вміє поводитися з м’ячем — таку
репутацію він завоював у «Евертоні». Але в перші місяці в «Сіті»
його навички роботи з м’ячем поставили під сумнів — як і його
оборонні здібності. І помилявся він не тільки на полі.
Поворотний момент настав у жовтні 2016 року. «Сіті» готувався
до матчу з «Вест Бромом», і Стоунз перебував на клубній базі, коли
йому зателефонував агент. Папараці підловили Стоунза, коли він
потай зустрічався в готелі з коханкою, поки вдома на нього чекала
Міллі Севедж, кохана дівчина, стосунки з якою тривали 12 років.
Розгорівся скандал, який болюче вдарив молодого захисника та
його кохану. Агент Стоунза висловився прямо: «Тепер тобі вирішу-
вати — або ти зміниш свою поведінку, або продовжуватимеш так
чинити й зруйнуєш свій потенціал».
Стоунз звернувся до друзів та колег за порадою, включно з Пе-
пом, і, врешті решт, помирився з Міллі*.
Коли відновилася гармонія в особистому житті, виступи Стоун-
за на полі значно покращилися, і додатковим стимулом став перехід
у «Сіті» одного з його найкращих друзів у футболі — Кайла Воке-
ра. Як тільки хлопці з Йоркширу опинилися в одній команді, вони
майже завжди проводили час разом поза полем.
Стоунз повернувся на правильний шлях і почав вивчати іспан-
ську мову, а його партнери по команді, Клаудіо Браво та Ніко Ота-
менді, допомагали йому практикуватися. Але, як тільки він набрав
таку форму, яка свого часу уможливила його перехід у «Сіті», про-
грес зупинила травма.
* Стоунз все ж остаточно розійшовся з Міллі Севедж у кінці 2018 року.

59
 У листопаді 2017 року Стоунз відіграв 90 хвилин за збірну Анг-
лії в товариських матчах проти Бразилії та Німеччини, а під час на-
ступного матчу чемпіонату проти «Лестера» порвав підколінне су-
хожилля і вибув до Нового року, і через його вимушену відсутність
Гвардіола організував трансфер Емеріка Ляпорта, котрий став го-
ловним суперником Стоунза за місце в центрі оборони «Сіті».
Завдяки меншій кількості травм Стоунз мав більше ігрово-
го часу впродовж сезону 2018/2019, але, як і у випадку з Отамен-
ді, у вирішальний момент Гвардіола надавав перевагу тандему
Ляпорт-Компані. Він перебував на лавці запасних, виходив на піз-
ню заміну або ж взагалі не з’являвся на полі у всіх останніх вось-
ми матчах чемпіонату, окрім двох, плюс в обох фіналах на «Вемблі»
та у чвертьфінальному нічийному протистоянні Ліги чемпіонів зі
«Шпорами».
Дві головні причини нового погляду Пепа на захист? Вдалий
період для Компані, котрий обійшовся без травм у свій останній
сезон за «Сіті». А також новий футболіст, котрий протягом цього
сезону став першим серед рівних у списку центрбеків команди
Пепа.
Чергове тренування завершене, й Емерік Ляпорт повертається
додому до своєї квартири в центрі міста, залишає речі й прямує в
Grindsmith, модну кав’ярню в самому серці Манчестера. Він пообі-
дав на клубній базі, а тепер хоче випити чашечку смачної кави й
пограти в іспанську карткову гру pocha з друзями та товаришами по
команді, які вирішать приєднатися до нього сьогодні.
Grindsmith став другим домом для центрального захисника
«Сіті». Тут доброзичливий персонал, а також до біса смачна кава,
можливо, найкраща в Манчестері. Тут француз може розслабити-
ся, пограти в карти й поговорити про все на світі. Тема погоди серед
найпопулярніших.
«Це єдиний недолік життя в Манчестері, — зізнається він. —
Але ж я приїхав сюди не для того, щоб грітися на сонці».
«Місто змінилося з моменту мого приїзду — тут постійно щось
будують, нові споруди виростають, як гриби. Здається, величне ін-
дустріальне місто вступає в сучасну епоху».
Еме приїхав у Манчестер у січні 2018 року, через 18 місяців піс-
ля того, як залишив їх ні з чим в останню мить, як наречену біля

60
вівтаря. Влітку 2016 року «Сіті» погодився сплатити суму викупу,
прописану в його контракті з «Атлетіком» з Більбао. Умови були
узгоджені між англійським клубом та захисником. Вони потиснули
руку в п’ятницю. У неділю Ляпорт підписав новий контракт з «Ат-
летіком», і «Сіті» був змушений підписати Джона Стоунза.
Наступного літа пошуки центрального захисника знову про-
довжилися, і клуб поклав око на Вірджіла ван Дайка з «Саутгемп-
тона». Однак у «Святих» були інші плани, тож вони відбивалися від
зазіхань як «Сіті», так і «Ліверпуля». На момент відкриття зимового
трансферного ринку позиція «Саутгемптона» змінилася. Вони були
готові відпустити голландця за 75 мільйонів фунтів стерлінгів. Ке-
рівництво «Сіті» назвало таку ціну «смішною».
Ім’я Ляпорта знову з’явилося на порядку денному, і цього разу
саме француз зробив перший крок. Він зателефонував Чікі Беґірі-
стайну й сказав, що тепер готовий переїхати в Манчестер. «Сіті»
міг отримати його за 60 мільйонів фунтів стерлінгів, точно й без
зволікань, або продовжити переслідувати Ван Дейка в конкурен-
ції з «Ліверпулем» та з непевним результатом. У «Сіті» не сумні-
валися, що Ляпорта переконав Бенжаман Менді, з яким він ви-
ступав у збірних Франції різних вікових груп і тому регулярно
спілкувався.
Ляпорт приїхав у Великобританію у вівторок, 30 січня, і наступ-
ного дня зіграв проти «Вест Брома». «Сіті» виграв 3:0.
«Я пам’ятаю все про свій дебют, — розповідає він. — Моя мама,
безліч рідних і друзів були присутні на матчі, і я добре зіграв. Пам’я-
таю, що в мене брали післяматчеве інтерв’ю, а потім я попрямував
у роздягальню. Хлопці добре мене зустріли, усі мене обіймали — це
було неймовірно».
Ляпорт приєднався до клубу в середині другого сезону Пепа.
Він провів на полі 13 матчів, виграв Кубок Ліги та чемпіонат. У на-
ступному сезоні, 2018/2019, він став найкращим захисником «Ман-
честер Сіті», і лише Едерсон провів на полі більше часу. Він пропус-
тив лише два матчі через травму, не в останню чергу завдяки тому,
що Дідьє Дешам ігнорував Ляпорта кожного разу, коли розсилав
виклики в збірну Франції. Незважаючи на те, що 25-річний цен-
тральний захисник став незамінним у команді Гвардіоли, на момент
написання цієї книги він досі не дебютував у збірній. Помічник

61
Дешама П’єр Манковскі сказав виданню L’Équipe, що тренерський
штаб «Ле Бльо» розглядає Ляпорта як «індивідуального хорошого
виконавця, який, однак, не дуже добре інтегрується в групу».
На початках його незнання англійської мови означало, що він
зблизився з франкофонами — Кевіном Де Брюйне, Ріядом Марезом
та Бернарду Сілвою — а також тими, хто говорить іспанською. Він
дружить і живе поруч із Давідом Сільвою, з яким проводить час
поза клубом, а також входить у братство Fortnite — тих, хто обож-
нює грати в найпопулярнішу відеогру у світі. «Якщо чесно, я не
найкращий серед гравців Fortnite у ‘‘Сіті’’. Найкращий — Філ Фо-
ден, але він справді багато грає».

У сезоні 2018/2019 він вів команду вперед завдяки вдалим пе-

редачам, виносам та повітряним дуелям, а також забив п’ять м’я-
чів, три з яких виявилися вирішальними: його удар головою
у ворота «Вулвз» дозволив «Сіті» здобути важливий пункт у табли-
цю 25 серпня; 6 лютого він відкрив рахунок у грі з «Евертоном»
та вивів команду вперед у матчі з «Брайтоном» в останньому турі
чемпіонату, в якому «Сіті» прорвався на вершину й здобув титул.
Його місце в команді року за версією Професійної футбольної асо-
ціації — поряд із Фернандіньйо, Бернарду, Рахімом Стерлінгом та
Серхіо Агуеро — не викликало сумнівів, і Ляпорт дуже пишався
цим досягненням.
«В ‘‘Атлетіку’’ було так само. Я почав виступати за клуб одразу
після Різдва, і до кінця наступного сезону увійшов у команду року.
Я віддавав усього себе на полі, і це неймовірне відчуття — бути
важливою частиною чемпіонської команди. Приємно, коли твоя
робота отримує таке визнання, хоча всі індивідуальні досягнення
є результатом наполегливої роботи команди».
Ляпорт ідеально підходить для філософії Гвардіоли. До його
приходу команді не вистачало лівоногого центрбека, який би міг
вести команду вперед, коли вони розпочинали атаку з глибини.
Вміння віддати передачу робить його додатковою зброєю, коли
його команда володіє м’ячем, а після втрати його швидкість є на-
дважливою в нейтралізації контратак.
Як і багато новобранців, Ляпорт отримав особистий детальний
інструктаж від нового тренера, коли перейшов у «Сіті». Меседж був

62
такий: грай, як я прошу, і тобі не треба буде хвилюватися через по-
милки — це буде на мені.
«Він пояснив, як розуміє мою позицію, а також розповів про
своє бачення футболу. Він чітко дав зрозуміти, що потрібно роби-
ти».
Під час першого повного сезону Ляпорт зробив гігантський
стрибок у своєму розвитку. Поза межами поля операційний мене-
джер першої команди Марк Бойшаса відмітив, що француз добре
інтегрується в команду, перш за все тому, що вивчає англійську.
І до того ж він став найважливішим захисником у складі команди
Гвардіоли.
«Якщо ви керуєтеся міцною трудовою етикою, то продовжува-
тимете розвиватися та вдосконалюватися», — говорить він.
Француз стає ще успішнішим завдяки тиску, що існує і на мат-
чах елітного рівня. «Так було і в Іспанії — в ‘‘Атлетіку’’ є постій-
ний тиск, оскільки місцеві вболівальники дуже вимогливі. Зараз
у ‘‘Сіті’’ тиск став ще більшим також і тому, що я дуже багато
вимагаю від самого себе. Я прийшов сюди, щоб завоювати якомога
більше трофеїв».
«У нього сталеві яйця, — говорить Мікель Артета, який бачить
у футболісті прояв знаменитого баскського характеру. — У нього
може бути французький паспорт, але складається враження, що він
виріс у Більбао. У нього баскський менталітет — твердий, як скеля.
Він ніколи не відступає. Ви кажете йому, що йому потрібно всюди
переслідувати Мо Салаха на ‘‘Анфілд Роуд’’, і для нього це не про-
блема. Йому байдуже, кому протистояти».
Менш ніж через рік після переходу в клуб Ляпорта покликали
на зустріч із Ферраном Соріано та Чікі Беґірістайном, які запропо-
нували йому новий контракт з кращими умовами. У лютому 2019
року було оголошено про продовження контракту до 2025 року.
Зараз «Сіті» оцінює французького центрального захисника значно
вище, ніж ті 65 мільйонів фунтів стерлінгів, які клуб за нього за-
платив.
 Глава 7
МАРК БОЙШАСА: НАЛАГОДЖУВАЧ

Є люди, яким судилося бути тими, ким вони є, і жити там,

де вони живуть. Наприклад, такий собі Марк Бойшаса: він виріс
у Барселоні, працював у барі на вулиці Вальдонселья, а тепер пред-
ставляє «Сіті», мешкає на руїнах найвідомішої дискотеки в історії
міста  — The Haçienda*. Він зустрів свою дружину Аделу на «Мейн
Роуд», попередньому стадіоні клубу.
17 вересня 2014 року — день Святої Адріани Фриґійської та Свя-
тої Гільдеґарди Бінгенської; Шотландія готується до референдуму
про незалежність, який відбудеться наступного дня; ціна на амери-
канську нафту впала нижче 94 доларів за барель; Японія оголосила
про збільшення торговельного дефіциту через низьке споживання
вітчизняної продукції місцевим населенням (разом зі збільшенням
імпорту), доктор Стів Сімпсон, професор біологічних наук в Уні-
верситеті Ексетера довів, що риба-клоун спроможна долати вели-
чезні відстані: 6 % з них подолали від 400 кілометрів (після виходу
в прокат всесвітньо відомого мультфільму «У пошуках Немо» попит
на цих рибок суттєво виріс). «Справжня епопея для цих маленьких
рибок. Коли вони допливають до рифу, у них є всього декілька днів;
деякі заледве досягають дюйму, відтак, аби пройти стільки кіломе-
* Повна назва Fac 51 The Haçienda — дискоклуб, який проіснував з 1982
до 1997  року. У 2002  році в прокаті був фільм «Цілодобові тусовщики»,
в якому описана історія цього нічого клубу.

64
трів в дорозі, вони повинні скористатися морськими течіями»,  —
пояснив доктор Сімпсон. Світ — напрочуд складна штука.
Того ж дня 17  вересня 2014  року «Манчестер Сіті» Мануеля
Пеллегріні вирушив до Мюнхена, аби зіграти перший матч групово-
го етапу Ліги чемпіонів. Його команда протистояла «Баварії» Пепа
Гвардіоли. Через дискваліфікацію чилійський футболіст був від-
сутнім на лавці «Сіті»*. Чікі мав знайти рішення, тому зателефону-
вав Марку Бойшасі, менеджеру команди одного з клубних філіалів.
У той момент Марк перебував у Мюнхені, адже його команда гра-
ла в Юнацькій лізі УЄФА. Беґірістайн попрохав його сісти з Пел-
легріні в процесі матчу й спуститися вниз під час перерви, аби
дати гравцям вказівки. Бойшаса так і вчинив. Матч йшов до ло-
гічного завершення без забитих м’ячів, але на 90-й хвилині Бо-
атенг чудовим ударом відправив м’яч у правий верхній кут воріт
Гарта. Два роки потому Пеп і його штаб приземлився в Манчесте-
рі, і Чікі Беґірістайн жодної миті не вагався в правильності свого
рішення.
«Менеджером команди буде Марк, ти ж знаєш. Я переведу його
з філіалу», — оголосив тоді Чікі новоспеченому наставнику «Сіті»,
який ухвалив пропозицію попри те, що знайомим із Марком не був.
Раніше Пеп ніколи не мав із ним справ, але довіряв Чікі та Даві­
ду Кінтані. З іншого боку він глибоко усвідомив пораду: «Згадую
досвід Ернесто [Вальверде] в «Олімпіакосі»: він порекомендував не
набирати штат помічників із сорока людей; сказав, що краще дові-
ряти тим людям, які вже працюють в клубі. І він мав рацію. Відтак
я приїхав до Мюнхена з Лореном, Карлесом, Доменеком і Мануелем.
Решта посад залишилася за місцевими хлопцями. Але в Манчестері
їх ще більше. Крім того, там був Чікі. І Марк став сполучною лан-
кою між тими, хто працював у «Сіті» раніше, і новим тренерським
штабом».
Після двох років спільної роботи з Марком Пеп може усвідом-
лено оцінити його заслуги: «У мене були дуже гарні менеджери ко-
* Причиною трьохматчової дискваліфікації Пеллегріні в Лізі чемпіонів
стали слова тренера на адресу арбітра Юнаса Ерікссона після домашньої по-
разки «Барселоні» з рахунком 0:2 в 1/8 фіналу. Згідно з рішенням УЄФА, опу-
блікованому на офіційному сайті організації, він міг стежити за грою тільки
з трибуни; не міг входити до роздягальні, тунелю та технічної зони до й під
час матчу. Також Мануелю заборонили безпосередньо спілкуватися з техніч-
ним персоналом та гравцями протягом гри.

65
манд: Карлос Наваль, Кетлін Крюгер… вони — кращі. Правда поля-
гає в тому, що Марк нереально крутий».
Бойшаса був одним із перших каталонців, які опинилися
в «Манчестер Сіті» (він зробив це у 2012 році). Раніше посаду мене-
джера команди займав англієць Пол Бенкс.
Професійна кар’єра Марка стартувала в 2007 році в Барселоні.
Наступного року він поїхав працювати до Севільї. Там він подо-
рослішав у професійному плані й пройнявся духом андалузького
клубу. Тепер він спостерігає за ним на відстані, як відданий вболі-
вальник. Він любить місто й за можливості повертається до Тріа-
ну (один з одинадцяти адміністративних районів, на які ділиться
місцевий муніципалітет Севільї). Любов до клубу з Севільї створи-
ла йому одну проблему: Лоренцо Буенавентура, тренер із фізпід-
готовки, є бетісистою. Попри це вони добре ладнають. Пеп навіть
знаходить деяку схожість: «Від їхньої уваги нічого не сховається,
вони бездоганні в роботі й стараються з усіх сил. Марка щодня про
щось просять, і він завжди вирішує проблему. І не тому, що це його
обов’язок — йому подобається його робота».
Залишивши «Севілью», Бойшаса почав працювати зовнішнім
консультантом для «Жирони» в сезоні 2010/2011. Потім шукав ро-
боту в Англії: вів перемовини з такими клубами як «Сандерленд»,
«Манчестер Юнайтед», «Челсі», «Тоттнем» та «Сіті». Зі «Шпорами»
він майже домовився, але історії судилося завершитися в Манче-
стері. Унаслідок цього він уклав угоду з «Городянами» й вирушив
до лондонського офісу «Сіті». У жовтні 2012 року розпочав роботу в
комерційному відділі клубу, де провів майже два роки, вирішуючи
адміністративні питання, поки в сезоні 2012/2013 в клубній струк-
турі Чікі не створив посаду командного менеджера. Ідея сподоба-
лась і Патріку Вієйра (в 2013  році 36-річного француза призначи-
ли головним тренером молодіжної команди «Сіті» замість Аттіліо
Ломбардо). Чікі розмірковував про Марка Бойшасу. «Патрік пого-
дився, бо вже знав мене. Крім того, у складі другої команди були
французи (Секо Фофана, Олів’є Нтчам, Тьєррі Амброз) та іспанці
(Маффео, Анхеліньо та Мануель Гарсія), отож він міг бути корисним
для комунікації». Марк розмовляє каталонською, іспанською, анг-
лійською, французькою та португальською мовами. Просто бомба.
У травні 2014  року від переїхав до Манчестера, аби стати де-
легатом молодіжної команди «Сіті»: допомагав Пеллегріні під час

66
прес-конференцій, виступаючи в ролі перекладача, або супроводжу-
вав команду під час поїздок. Наприклад, він займався вирішенням
низки питань, пов’язаних із логістикою, вів переговори з Профе-
сійною футбольною асоціацією Англії, Прем’єр-лігою та УЄФА; сте-
жив за протоколами в дні матчів. У вільний час Марк повертався до
Барселони або Севільї. У нього зав’язалися стосунки.
З приходом Гвардіоли до «Сіті» Бойшаса цілковито присвятив
себе першій команді. Їхні перемовини відбувалися електронною
поштою, напередодні першої передсезонки, у липні 2016  року. До
того вони ніколи не зустрічалися. Марк мав організувати повер-
нення гравців до команди після матчів чемпіонату Європи. «Я при-
гадую, що не зовсім усвідомлював, чи відбувається це зі мною на-
справді», — розповідає він. Працювати з Гвардіолою означало для
мене дуже багато. Також Марк дуже вдячний Кінтані (в якого були
теплі стосунки з Пепом) за підтримку під час роботи. «Ім’я Пепа
Гвардіоли звучить не так лячно, але в перший період роботи для
мене це були гучні слова. Вочевидь, коли ви працюєте на цій посаді,
змушені інтерпретувати настрій боса відповідно до моменту. Тобто
розуміти, що ви можете йому сказати, а що ні. Тоді він здавався
мені напрочуд серйозною та послідовною людиною»,  — пояснює
Марк.
Вони познайомилися особисто трохи пізніше, незадовго до по-
їздки в турне по Китаю. Це були 15 важких днів. Бойшаса заледве
не з’їхав із глузду. Передсезонна підготовка була організованою до
вступу Пепа на пост головного тренера «Сіті». Марк мало спав про-
тягом декількох тижнів зборів, на яких все, що могло піти не так —
пішло не так: «Це була катастрофа. Китай — чортова діра, де не-
можливо працювати: дозволи на перельоти були складними, готелі
далеко від стадіонів, умови тренувальних зборів перетворилися в
драму, бо дощ затопив поля, тренуватися було просто неможливо.
Навіть гра проти «Манчестер Юнайтед» була скасована… Якесь бе-
зумство, повна катастрофа. Це була моя перша поїздка в якості де-
легата першої команди, і все пішло не так. Ми заледве тренувалися
цілий день. Тоді я хотів просто померти, але звернув увагу на слова
Пепа й спробував винести уроки на майбутнє».
«У тому не було його провини, і ми всі це знали, ніхто не зви-
нувачував його. Я жодного разу не покладав на нього відповідаль-
ність за невдачі. Є складні речі. Коли ми приїхали сюди, передсезон-

67
ний збір у Китаї вже був організований і, крім того, хто був винен
у тому, що дощ лив як з відра?» — говорить Пеп.
І все ж один «обвинувач» знайшовся, він дорікнув Бойшасі.
Джо Гарт, наприклад, назвав його винним у тому, що сталося. Да-
від Кінтана заступився за Марка та захистив його перед командою,
яка загалом поставилася до цього з розумінням. Врешті-решт ця
ситуація навіть всіх зблизила. Вони не дуже багато тренувалися,
але проживали разом, і в Пепа було більше часу для спілкування
з футболістами.
З того часу Бойшаса організував багато поїздок і завжди обмір-
ковував все до дрібниць. Як у той день після гри з «Крістал Пелес»
у першому сезоні, коли зламався літак, який летів до Лондона. Унас-
лідок цього команда повернулася додому потягом. Пізніше зламав-
ся ще один літак у Манчестері дорогою до Саутгемптона, де «Сіті»
мав провести останній матч туру в сезоні 2017/2018. Вони згаяли
всю ніч у пошуках альтернативи й полетіли наступного дня.
«Пригадую, рахунок 0:0 горів на табло до останнього, і я почав
побоюватися, що вони винитимуть мене та цю поїздку за те, що
не набрали сто очок. І коли Габріел Жезус забив [на 90+4 хвилині],
я святкував цей гол як божевільний», — зізнається Бойшаса.
У Марка міцна шкіра, можливо, через те, що він чимало годин
провів на вулиці Вальдонселья, де його дідусь і бабуся по материній
лінії керували історичним баром La Bodega Valldonzella. «Моя бабця
працювала там кухарем, а дід — службовцем. Вечорами я спускав-
ся в бар робити домашнє завдання і всяке таке. Зазвичай я сидів
за столом, а часом залишався і спав на підлозі. У мене був міцний
зв'язок із тим районом», — ділиться спогадами про своє дитинство
менеджер «Сіті».
Марк, син медсестри та економіста, також полюбляв гаяти час
зі своїми кузенами в Тараделі (муніципалітет в Іспанії, входить
до провінції Барселони, Каталонія), селі своїх бабці та дідуся по
батьківській лінії. Там він став прихильником футбольного клубу
«Манльєу»* і полюбив місцевий футбол. Ось чому в Манчестері, от-
римуючи таку можливість, він любить відвідувати поля футболь-
них клубів «Барі», «Олдем Атлетік» і «Рочдейл»**.
*«Манльєу» — клуб третього іспанського дивізіону.
** «Барі», «Олдем Атлетік» і «Рочдейл» представляють графство Великий
Манчестер.

68
 Неділями він полюбляє налаштовуватися на телепрограму
«Goal Rush», аби побачити огляд матчів представників нижчих ліг.
Він також дивиться програму «Operación Triunfo»* зі своїм другом
Альваро.
У будь-якому разі краще, що подарувала йому Англія — це
перший поцілунок Адель, його дівчини. Вона родом з Аро (Іспа-
нія), мальовничого містечка провінції Ріоха, з населенням близько
11 000 мешканців і великою кількістю пляшок вина. Це одна з вин-
них столиць Іспанії: відповідно до офіційного туристичного сайту,
там розташовано 20 винних погребів і вісім виноробних компаній.
Вперше він зустрів її на вулиці Мейн Роуд, на честь якої був наз-
ваний попередній домашній стадіон «Манчестер Сіті» (він проіс-
нував з 1923 до 2003 року), і де вона жила, коли переїхала до міста.
Зараз вони з Марком мешкають під одним дахом у домі, побудова-
ному на місці найвідомішого нічного клубу Манчестера 90-х років.
Як згадувалося раніше.
Марк іноді жартує з Лоренцо Буенавентурою, пригадуючи
17 вересня 2014 року, коли він був імпровізованим тренером «Сіті»:
«Гаразд, ти здобув чимало титулів, але в мене виграв тільки завдя-
ки голу після рикошету. До того ж зі знижкою».
Хто б це не був: Лорен, Адель, Еду, Єва, Альваро, Давід, Брен-
дон чи Пеп — Марк чекає їх всіх у Барселоні, аби відвести на вули-
цю Вальдонселья. Бар його бабусі та дідуся, проданий багато років
тому, і тепер називається BarMánchester. Так розпорядилася доля.
Марк зазвичай повертається туди. Востаннє він святкував там пе-
ремогу в чемпіонаті та феноменальні сто очок «Городян».

* «Тріумф» — конкурс музичних талантів із голосуванням глядачів та

елементами реаліті-шоу, створений за франшизою Endemol’s Star Academy,
покликаний знайти наступну сольну сенсацію Іспанії.
 Глава 8
ГЮНДОГАН ТА ФЕРНАНДІНЬЙО:
ОПОРНІ ПІВЗАХИСНИКИ

Квітень 2016 року
Пеп Гвардіола перебуває в Мюнхені, наближаючись до завер-
шення свого третього й останнього сезону в «Баварії». У Манче-
стері керівники «Сіті» планують штурмувати літній трансферний
ринок, готуючись до прибуття каталонця. Тим часом в Амстердамі
загадкова фігура контрабандою проникає через кухню до готелю в
центрі міста.
Утікач, про якого йдеться, — це Чікі Беґірістайн, і він тут, аби
зустрітися з представниками Ілкая Гюндогана з дортмундської
«Боруссії». На жаль, інформація про цю зустріч спливла назовні,
і Беґірістайн пішов на все, щоб уникнути зайвої уваги папараці.
Його водій, Роб, годинами їздив усім містом, аби позбутися їх.
На щастя, усе йде за планом, і угода укладена. Це перше підпи-
сання епохи Гвардіоли.
«Мені не треба було розмовляти з Пепом. Достатньо було знати,
що він хоче бачити мене у своїй команді», — сказав пізніше німець-
кий півзахисник.
Поштовхом до амстердамської угоди став час Гвардіоли в «Ба-
варії». Він був вражений (і розчарований) першокласним пасом
півзахисника під час історичних протистоянь із дортмундською
«Боруссією» Юргена Клоппа. «Мені подобалося спостерігати за
Гюндоганом, хоча він і зводив мене з розуму щоразу, коли ми грали
з ним у Німеччині».

70
 За кулісами каталонець не намагався приховати свою оцінку
навичок молодого німця і часто вишукував його після матчу. Але
до того часу, коли Гвардіола готувався поїхати до Манчестера, Гюн-
доган уже був першим об’єктом суперництва, що стане централь-
ним під час правління Пепа: Гвардіола проти Клоппа; «Ліверпуль»
проти «Манчестер Сіті».
Клопп, котрий уже тренував «Ліверпуль», прагнув возз’єднати-
ся зі своїм колишнім протеже та обговорював із Гюндоганом пере-
їзд на «Анфілд Роуд». Клопп справив величезний вплив на кар’єру
Ілкая, і вони залишаються близькими людьми один для одного. Але
один факт надав Беґірістайну перевагу.
«Факт, що Пеп став тренером ‘‘Сіті’’, змінив усе», — говорить
Гюндоган.
Ілкай прибув до Манчестера на милицях, зустрівшись із пре-
сою того ж дня, коли Гвардіолу вперше представили публіці. Він
вивихнув коліно в грі за «Боруссію». Ця травма не дозволила йому
зіграти на Євро-2016, і він не виступатиме за свою нову команду до
14  серпня того ж року в матчі Ліги чемпіонів проти гладбахської
«Боруссії». Він записав свій перший гольовий пас у цій грі, і протя-
гом наступних декількох місяців його вплив у команді та популяр-
ність серед фанатів лише зростали.
На жаль, ще більша неприємність була попереду. Зіткнення
з Нордіном Амрабатом із «Вотфорда» 14 грудня розірвало його
хрестоподібні зв’язки й залишило без футболу на 32 матчі. Це був
кризовий час для гравця, який пам’ятає відповідь, отриману від
свого менеджера.
«Пеп увійшов до лазарету й лише огорнув мене своїми велики-
ми ведмежими обіймами, сказав, наскільки він спустошений і що
хоче, аби я повернувся якомога швидше», — зазначив Гюндоган.
«Це був надзвичайно важливий момент. Це була друга жахли-
ва травма, яку я отримав за дуже короткий період, але Пеп вселив
наснагу, і це додало мені додаткових сил, аби пройти тривалу реа-
білітацію».
Вони підтримували зв'язок протягом восьми місяців, коли Гюн-
доган проходив курс відновлення. Пеп вимагав регулярних новин
від лікаря Рамона Кугата, який керував реабілітацією, але Гюндоган
пам’ятає, що стосунки між гравцем та його менеджером мають бути
цілком інакшими.

71
 «Ми продовжували спілкуватися, але відновлення зайняло так
багато часу, що я не очікував, що ми будемо бачитися щодня чи
навіть щотижня. Я б не хотів цього, чесно кажучи. Коли ви отриму-
єте травму, то прагнете повністю зосередитися на якнайскорішому
відновленню фізичної форми. Ми з Пепом бесідували час від часу,
зіштовхувалися один з одним у реабілітаційних центрах чи їдальні
для персоналу. Але цього було достатньо, і наші стосунки залиша-
лися міцними, хоч я й не грав».
Гюндоган — один із гравців, чий вроджений стиль гри найтісні-
ше інтегрується з філософією Гвардіоли.
Мікель Артета розвиває це: «Ілкай — сформований футболіст
з точки зору гри, в яку ми любимо грати. Він швидкий, інтелек-
туальний, двоногий, сміливо спілкується з м’ячем, руйнує атаку-
вальні лінії суперника й здійснює фінальні забіги в зону штрафної
площадки противника — вау! Він обдарований неперевершеним
першим доторком, блискуче грає в обмеженому просторі, точно
знає, де перебуває кожен. Він кращий у цьому всьому».
Спостереження за Гюндоганом на тренуваннях — це одкро-
вення; не тільки через його, здавалося б, невичерпну енергію, але
й через ефективність, завдяки якій він може впоратися з кожним
завданням. Це якимось чином пояснює його сплески швидкості
в зоні противника, а також його майстерність як опорного півза-
хисника руйнівного типу.
Він полюбляє каву в Grindsmith, крихітній, але популярній
кав’ярні на Ґрінґейт-сквері під своєю домівкою. Він живе на околи-
ці центра міста (на кордоні з Салфордом), де мешкає чимало інших
футболістів. Неминуче переслідування папараці — вони тиняють-
ся без діла, сподіваючись отримати знімок селебріті, яка виходить
із дому. Або, у випадку з Гюндоганом, випити кави.
Гвардіола мешкає по сусідству з Ілкаєм — ще одна велика мета
для фотографів. «Протягом усього року я зіштовхуюся з Пепом, ма-
буть, шість чи сім разів, а це небагато. Часом я бачу його дружину
й дітей у ліфті, ми спілкуємося. Він напрочуд тихий сусід, як і я».
Гюндоган — протилежність багатьом галасливим персонажам
роздягальні «Сіті», він прагне уникати уваги папараці.
«Коли він грає, то зовсім інший і може навіть бути сам не свій,
якщо програє. Інакше кажучи — він ніжна, спокійна душа», — під-
тверджує Артета.

72
 Сім’я сформувала особистість Гюндогана та його здатність до
прийняття рішень. Його дідусь, Ісмаель, був турецьким іммігран-
том, який приїхав до Гельзенкірхена з власного дому в Баликесі-
рі та працював на шахтах рурської області. Його батько Іфран був
кур’єром із доставляння пива «Штраудер», а мати Айтен — кухар-
кою. Сьогодні він наймає дядька Ільхана як свого агента. Це сімей-
на традиція, коли всі чоловічі імена починаються на букву «І» (його
брата звати Ілкер).
Гюндоган пишається історією своєї країни, вітаючи іммігран-
тів, і вдячний за багатокультурне середовище, в якому він виріс.
«Мої кращі друзі — німці марокканського, туніського чи польсько-
го походження», — розповідає він. — «Ми змішаний гурт. Я завжди
полюбляв відвідувати та знайомитися з культурами, відмінними
від моєї».
Окрім німецької та турецької мов, на момент прибуття до Ман-
честера він уже вільно володів англійською. Коли він зростав, його
батьки вирішили, що хлопчик не відмовиться від навчання попри
його футбольний талант. Він вважає, що ця філософія була спря-
мована на те, аби «убезпечити нас із братом від проблем на вули-
ці», коли вони підростали в Гельзенкірхені, а також сприяти їхній
освіті.
Найближчий друг Гюндогана в роздягальні — Лерой Сане.
У Німеччині вони були запеклими суперниками, граючи за дорт-
мундську «Боруссію» та «Шальке» відповідно. Того дня, коли «Сіті»
став чемпіоном у квітні 2018  року, після поразки «Ман Юнайтед»
у виїзному матчі з «Вест Бромвічем», Ілкай та Лерой перебували в
Німеччині, спостерігаючи за своїми колишніми командами в рур-
ському дербі.
Розпочавши кар’єру з «Бохума», а потім із «Нюрнберга», Гюн-
доган провів п’ять років із Клоппом у Дортмунді, перш ніж при-
єднатися до «Сіті». У 2016 році сума його трансферу склала 21 млн
фунтів стерлінгів. Через травми він зіграв всього 16 ігор протягом
свого першого сезону. У сезоні 2017/2018, коли «Сіті» бив рекорд за
рекордом, гравець збірної Німеччини зіграв 49 матчів, часом граю-
чи півота, часом — на одній із найбільш атакувальних позицій по
центру — але виходячи з лави запасних приблизно в половині цих
матчів, дублював функції Давіда Сільви та Кевіна Де Брюйне (як
атакувального півзахисника) та Фернандіньйо (як півота).

73
 Його важливість для «Сіті» підтверджується одним конкрет-
ним виступом, де він особисто претендував на один із рекордів
Прем’єр-ліги. 4  березня 2018  року в перемозі «Сіті» над «Челсі»
з рахунком 1:0 на «Етіхад» Гюндоган віддав 167 пасів, перевер-
шивши за цим показником Яя Туре (157 пасів проти «Сток Сіті»
у 2011 році) та Санті Касорлу з «Арсеналу» (154 передач проти «Сан-
дерленда» у 2015 році).
Наприкінці наступного сезону Гюндоган провів майже стільки
ж матчів, але його ігровий час стрімко виріс, і він став практич-
но постійним гравцем стартового складу. Між тим, гравець, який
так скоротив кількість ігрового часу Гюндогана в першій половині
сезону 2018/2019, завершив сезон, спостерігаючи за іграми «Сіті»
з лави запасних.
У тій багатонаціональній роздягальні Фернандіньйо був об’єк-
том кепкувань за свою «британську» пунктуальність. Байдуже, на
вулиці дощ чи сонце, вже о дев’ятій ранку він найперший прибуває
до розташування «Сіті».
Бразилець відіграє значну роль у клубі. Він є одним із лідерів
команди, і після п’яти років у «Сіті» був призначений віцекапіта-
ном Венсана Компані у 2018 році. Як і бельгієць, Фернандіньйо —
важлива фігура, яка користується повагою своїх однолітків, готова
в разі необхідності говорити від імені команди.
Донецький «Шахтар» має унікальний імпортно-експортний
бізнес, коли йдеться про бразильських футболістів. Український
клуб спеціалізується на пошуку та продажі талантів із Півден-
ної Америки, і Фернандіньйо — один із численних успішних
придбань. У 2005  році він переїхав до Донецька з бразильсько-
го клубу Серії А «Паранаенсі». Тоді йому виповнилося лише 20
років. Виступи в Лізі чемпіонів привернули до нього увагу топ-
клубів.
Чікі Беґірістайн сконтактувався з «Шахтарем» у 2012 році, спо-
діваючись купити Фернандіньйо та Вілліана (останній зараз грає за
«Челсі»). Спортивний директор «Сіті» зустрівся з Вілліаном у його
домі в Донецьку, а потім ще двічі в Сан-Паулу. Утім, переговори за-
йшли в глухий кут, коли російський клуб «Анжі» почав проявляти
інтерес до гравця.
Клуб нещодавно придбав мультимільйонер Сулейман Керімов
і, підписавши Роберто Карлоса та Самюеля Ето’о, він мав намір

74
придбати Вілліана. У підсумку «Сіті» програв боротьбу за бразиль-
ця, і Вілліан підписав контракт з «Анжі». Клуб проіснував всього
шість місяців, а коли проявилися фінансові проблеми російського
клубу, влітку 2013 року «Челсі» купив бразильця за 30 млн фунтів
стер­лінгів.

На щастя, перемовини «Сіті» з Фернандіньйо були значно

успішнішими, і угоду на 34 млн фунтів стерлінгів уклали в Куріті-
бі, де базується «Атлетіко Паранаенсі» за 400 км від рідного міста
гравця — Лондріни. До першого липня 2013 року Фернандіньйо був
гравцем «Сіті».
Він продовжував розвиватися як опорний півзахисник, ста-
ючи більше руйнівником, аніж творцем — як за часів Мануеля
Пеллегріні, який використовував його позаду атакувальних пів-
захисників. Можливо, це пояснює, чому так багато коментаторів
піддало сумніву його здатність адаптуватися до гри Гвардіоли. До
третього сезону нової ери він став незамінним гравцем стартового
складу.
Коли Пеп виграв свій перший титул Прем’єр-ліги у 2018  році,
він сказав: «Усе, що ми зробили досі, не змогли б зробити без ньо-
го. У жодному разі це було б неможливо — на полі чи поза його
межами. Він справжній капітан. Коли я піду, одним із найбільших
спогадів буде задоволення від того, що я був його менеджером
у Манчестері».
Каталонець уже заявив, що бразилець входить до трійки най-
кращих опорних півзахисників Європи. Фернандіньйо є чимось на
кшталт джокера для каталонця — він грав як опорний півзахисник,
лівий та правий вінгер і навіть на позиції центрального захисни-
ка. З цього випливає, що гравець із розумінням системи Пепа зі
всіх точок зору також є одним із гравців, з якими тренер проводить
найбільше часу, обговорюючи тактику.
На початку 2018 року в «Сіті» знали, що Яя Туре залишає клуб
і що Фернандіньйо стане ще ціннішим — залишався всього рік до
кінця контракту. Дейзі Брандіно, суперагентка декількох бразиль-
ських футболістів, знала, хто перебуває біля керма клубу, і спочатку
навіть відмовлялася вести перемовини. «Сіті» отримав свою люди-
ну ще на два роки, але, як пригадує один з учасників перемовин, «це
було виснажливо, чорт забирай».

75
 Це того вартувало. До кінця другого сезону Пепа Фернандіньйо
перевершив кількість свого ігрового часу, як порівняти з сезоном
2016/2017. Він завершив чемпіонський сезон як гравець «Сіті», що
виграв найбільше верхових єдиноборств, здійснив більшість відбо-
рів і заробив найбільшу кількість жовтих карток.
Фернандіньйо виповниться 35 років, коли строк дії його контр-
акту спливе влітку 2020 року, але він впевнено несе на собі відпо-
відальність лідера роздягальні. Він розмовляє португальською
й англійською, розуміє іспанську, і він переконаний, що перебуває
в «Сіті», аби допомогти прийняти нових гравців до клубу та спри-
яти їхній адаптації.
 Глава 9
НАЙКРАЩИЙ РЕСТОРАН МАНЧЕСТЕРА

У вівторок, 3 липня 2016 року, «Манчестер Сіті» відрекоменду-

вав Пепа Гвардіолу як нового головного тренера. Чікі Беґірістайн
уже підписав контракти з тренером із фізпідготовки Лоренцо
Буенавентурою, Доменеком Торрентом, який прибув із Мюнхена
й став помічником головного тренера, а також технічним помічни-
ком Мікелем Артетою. Також для підсилення тренерського штабу
Чікі рекомендував Браяна Кідда та баскського тренера воротарів
Хав’єра Манцисідора. Також вирішили, що Родольфо Боррелль
буде ідеальним у ролі сполучної ланки між першою та молодіжною
командами «Сіті», оскільки він добре стежив за англійським молод-
няком. Мануель Естіарте став директором зі зв’язків з громадські-
стю, а Марка Бойшасу призначили адміністратором команди. Усі на
своїх місцях? Не зовсім.
У команді відсутня важлива фігура. На посаду зовнішньо-
го консультанта «Сіті» вже призначили іспанського лікаря Ра-
мона Кугата, який спеціалізується на ортопедичній спортивній
медицині та артроскопії; це було основною вимогою Гвардіоли.
Пеп був навчений гірким досвідом у «Баварії»… Відомий ката-
лонський лікар запропонував підписати лікаря Еду Маурі, свого
підлеглого, колишнього футболіста й екстраординарну людину,
а також астурійського фізіотерапевта Еду Альвареса  — генія та
чарівника, котрий також отримав схвалення Давіда Сільви. Але

77
Пепу бракувало ще однієї фігури: команді вкрай необхідний
дієтолог.
«Нам потрібен дієтолог. Харчування — вагома частина спорту;
це важливо не тільки для мене, а й для решти. Про це дбають усі
топ-клуби, адже їжа впливає на продуктивність. Відпочинок і фізі-
отерапія допомагають вигравати матчі. Окрім всього іншого є ще
тисячі деталей, і одна з них — це харчування», — стверджує Пеп.
«Пеп постановив собі вирішити це питання. Клуб провів декіль-
ка співбесід, і з тих чи інших причин не знайшов того, кого шукав.
Врешті-решт таку людину вдалося знайти завдяки Сільвії», — роз-
повідають працівники офісу «Сіті». Спілкувалися і з нідерландцем
Аскером Джекендрупом, спеціалістом у галузі біологічних добавок
та харчування, але як з’ясувалося пізніше, у «Сіті» вже був науко-
во-спортивний відділ, який відповідав за харчування. Пепу по-
трібно було щось ще. Він шукав людину, яка б перебувала в Ман-
честері, поряд із командою. Унаслідок цього клуб взяв «на олівець»
декількох кандидатів, але до кінця жовтня 2016  року остаточне
рішення так і не було прийнято.
«Мене цікавили два моменти: я хотіла допомогти своєму друго-
ві й працювати з кращим тренером у світі, але нещодавно стала
матір’ю й уклала договір зі своїм чоловіком»,  — пояснює Сільвія
Тремоледа.
«Усе виявилося занадто заплутаним. Сільвія працювала в Бар-
селоні, а її чоловік, відомий професор та спікер Шав'є Сала-і-Мар-
тін викладав (і продовжує викладати) економіку в Колумбійському
університеті в Нью-Йорку. Він один із найвизначніших економістів
світу й радник Всесвітнього економічного форуму в Давосі, який
присвятив себе загалом вивченню світової конкурентоздатності.
Він автор і творець престижного Індексу Глобальної Конкурентоз-
датності (Global Competitiveness Index, GCI), який сам і використав
для вимірювання рівня бідності й нерівності в загальносвітовому
масштабі. З 2003-го до 2010-го року він був президентом економіч-
ної ради «Барселони». Разом із президентом клубу Жоаном Лапор-
тою та Пепом Гвардіолою брав участь у створенні кращої команди
усіх часів*. Також він є палким захисником незалежності Каталонії.
* У 2009 році «Барселона» здобула перемогу у всіх шести турнірах, в яких
брала участь. До того часу жодна інша команда за всю історію не досягла
подібного результату.

78
Відтоді, як зустрів Сільвію Тремоледу, Шав'є активно займається
спортом (чого раніше ніхто й уявити не міг) і, ясна річ, харчується
здоровою їжею.
Не вживає спиртного. Його стосунки з Пепом зміцнішали,
коли той переїхав до Нью-Йорка. Сала-і-Мартін допомагав сім’ї
Гвардіоли облаштуватися в новому місті: радив школи для дітей,
квартиру, розповідав його старшій доньці Марії про Мангеттен і,
коли сім’я Гвардіоли зрештою оселилася, Пеп попросив його ра-
зом із Сільвією кілька вечорів приглянути за його дітьми. Окрім
цього, Шав'є дозволив Пепу відвідувати його лекції в університеті.
Шав'є Сала-і-Мартін познайомився зі своєю дружиною Сіль-
вією Тремоледою волею долі, як це й буває в житті. Його знайома
мешкала в домі в Барселоні, поряд зі спортзалом, де працювала
Сільвія. Одного разу вона зателефонувала йому в сльозах і сказала:
«Я пригнічена, все дуже погано». Шав'є підставив своє «плече допо-
моги», і вони вирушили до бару, який розташовувався в комплексі
спортклубу. Оскільки Шав'є дуже популярний у Каталонії, дирек-
тор бару впізнав його й запросив на безкоштовні тренування. «Тоді
я був схожим на бегемота, — зізнається економіст, — Я подумав:
«Чому ні? Гарна ідея».
Перш ніж узятися до тренувань для схуднення, необхідно було
пройти медичне обстеження в спорткомплексі, і дієтолог Сільвія
Тремоледа була частиною медичного персоналу. «Вона не могла по-
вірити своїм очам, коли побачила мене», — пригадує він.
До того ж ми забули сказати, що Сала-і-Мартін носить яскраві
піджаки (фіолетового, рожевого, жовтого та блакитного кольорів),
виготовлені на замовлення з шовку, який він придбав в Індії. Того
дня його піджак був кольору фуксії. Чесно кажучи, він не залишив-
ся непоміченим. Саме завдяки цьому унікальному персонажеві Пеп
познайомився з Сільвією.
У жовтні 2016 року, коли Гвардіола прибув до Манчестера, він
поставив перед собою мету покращити показники продуктивності
футболістів завдяки здоровій, збалансованій і, головне, різноманіт-
ній їжі. І йому це вдалося. Давід Кінтана, працівник команди Ма-
нуеля Естіарте, чекав Сільвію в аеропорту з букетом соняшників.
Він відвіз її прямо до Вілмслоу, що десь у 18 милях на південь від
Манчестера, аби вибрати дім. У підсумку сім’я орендувала цілий

79
поверх в Media City *, у західній частині міста, неподалік від «Олд
Траффорд».
«Я працюю в «Манчестер Сіті» тому, що ми з Шаві дуже любимо
Пепа. І тому, що Шаві любить мене. Було б смішно щонеділі літати з
Нью-Йорка до Манчестера, аби побути з нашим сином», — пояснює
Сільвія, яка відповідає за харчування в команді. На думку багатьох
гравців «Сіті», вона перетворила їдальню клубної бази в «найкра-
щий ресторан Манчестера».
«Раніше риба була дещо сухуватою, м'ясо прісним, а курятина
завжди однаковою на смак. Тепер їжа — суцільна насолода, при-
ємно залишатися на обід, крім того, ми просимо щось і додому», —
розповідає один із футболістів.
«Коли я приїхала, то близько тижня стежила за тим, що готують
на кухні, і попередила, що слід повністю переглянути меню. Вони
постійно їли одне й те саме. Це нагадувало університетський буфет.
Далі так продовжуватися не могло», — каже Сільвія.
Хороша дієта покращує ефективність спортсмена та запобігає
травмам. Сільвія Тремоледа змінює меню щотижня з головною іде-
єю: аби їжа гравцеві не набридла. Вона має теорію: якщо футболіст
постійно їсть одне й те ж, то це закінчиться тим, що він піде харчу-
ватися в інше місце. І хоча в меню Сільвії склад поживних речовин
однаковий, «пакування» страв регулярно змінюється.
«Ми «їмо» очима: бачимо щось, і в нас прокидається апетит, ав-
жеж? Що ж, у тому й полягає сенс: меню має задовольняти потреби
й водночас бути естетичним», — резюмує дієтолог.
У дні тренувань всі гравці зобов’язані снідати й обідати на базі.
Якщо вони збираються там перед матчем, то й залишаються на ве-
черю. Але трапляється, що гравці вечеряють вдома, і це бувало про-
блемою. Але в Сільвії все під контролем.
Наприклад, Де Брюйне чи Гюндоган попросили її скласти інди-
відуальну програму меню. Вона також декілька разів зустрічалася
з деякими дружинами гравців, аби дати їм рецепти.
Сільвії відомі запити на їжу гравців «Сіті»: «Я розумію, що
22-річний хлопець полюбляє їсти піцу, і після ігор ми часом їмо
піцу, але не можемо харчуватися так щодня».
* Media City — багатофункціональна забудова площею 200 акрів на бере-
гах Манчестерського судноплавного каналу в Солфорді та Траффорді, Вели-
кий Манчестер, Англія.

80
 У звичайний тренувальний день, а конкретно в четвер у люто-
му, меню поєднувалося таким чином:
Хліб: білий, цільнозерновий, зерновий, без глютену; чи булка;
Суп з капусти зі спаржею або асорті з овочів;
Холодні страви: салат з авокадо, селера й помідори чері або аво-
кадо, фаршировані помідорами та крабами;
Білки: камбала (різновид риби), смажені морські гребінці, запе-
чені курячі стегна або фрикадельки з індички;
У великій мисці: локшина з овочами та шматочками курки, ви-
моченими в кокосовому молоці;
Вуглеводи: китайський рис чи паста без глютену;
Гарячі страви: сочевиця з овочами або булгур з овочами;
Овочі: кабачки з морквою, шпинатом чи печеним гарбузом із со-
лодкою картоплею.
Жан Люка, Мірко Сардо, Девід Вікерс та Хорхе Ґутьєррес, які
працювали в «Барселоні» часів Луїса Енріке, готували меню для
гравців «Сіті», розроблене Сільвією. Спочатку їм було важко змі-
нити свої звички, але тепер вони працюють, як годинник.
Що стосується самої Сільвії, вона народилася в Мадриді в 1974
році, а вже рік потому її сім’я переїхала до Барселони. До 18 років
дівчинка професійно займалася великим тенісом, але надалі свою
долю з великим спортом вирішила не пов’язувати, віддавши пере-
вагу вступу до університету на спеціальність «харчування».
У 22 роки отримала ступінь бакалавра в університеті Барсело-
ни (вона була ученицею професорів Абеля Маріне та Рамона Сеґу-
ри*), а потім три роки навчалася на магістратурі в Нью-Йорку. Там
* Абель Маріне Фонт  — заслужений професор кафедри харчування та
броматології фармацевтичного факультету й академічний координатор від-
ділу UB-Bullipedia Unit. Він є визнаним експертом в галузі харчування і хар-
чових наук, особливо в галузі біогенних амінів та поліамінів, взаємодії між
харчовими продуктами та лікарськими засобами, продовольчої безпеки та
громадського харчування.
Рамон Сеґура — професор Університету Барселони (UB) і колишній
співробітник Автономного університету Барселони (UAB). Понад 20 ро-
ків займався дослідженнями фізіології, обміну речовин і впливу харчових
добавок. До того ж він не тільки зробив внесок до новаторських концеп-
цій і знань, які застосовувалися до здоров’я чи хвороби, але також висунув
нові стратегії для поліпшення фізичної працездатності, що привело його до
співпраці з елітними спортсменами в ролі наукового консультанта.

81
вона досліджувала питання ролі часнику в боротьбі проти болю в
м’язах. Повернувшись до Барселони, Сільвія працювала у відомій
мережі тренажерних залів, але, за її словами, не почувалася там ща-
сливою: «Щодня я робила одне й те саме». Через нову роботу в неї
не було часу для тренувань у падел-теніс*. Це ще одна пристрасть
Сільвії (вона чемпіонка Каталонії!) і, окрім тенісу, захоплюється ще
й тріатлоном. Власне кажучи, вона навіть подолала мультиспортив-
ні перегони «Ironman»**, яка складається з трьох етапів: 3,86 кіло-
метра запливу, потім — велогонка й марафон (42,2 кілометра). Усі
дисципліни учасники повинні подолати протягом 17 годин. Якось
на тенісних кортах Сільвія познайомилася з одним з учасників
«Ironman» і подумала: «Та він просто схиблений».
Після першого марафону вона подумала: «Це не так вже й пога-
но. Це не надто весело, але я непогано згаяла час».
Фактично лікар Тремоледа на власному тілі випробувала пере-
ваги хорошої дієти. З 25 до 35 років вона щодня тренувалася по чо-
тири години й брала участь у різноманітних спортивних змаганнях:
«Коли ти долаєш дистанцію в тисячу метрів по декілька підходів чи
знаєш, як це — плавати по шість кілометрів, починаєш вчитися от-
римувати користь від здорового харчування. Зрештою, цей досвід
допомагає мені лікувати людей, бо висококласний спортсмен знає,
що ти тямиш у тому, що говориш».
Тепер клубний дієтолог «Сіті» продовжує займатися спортом
у Манчестері, півтори години щодня. О пів на восьму вона вже
* Падел-теніс — гра, яка з’явилася в Мексиці в другій половині ХХ сто-
ліття, однак найбільшу популярність отримала в Іспанії, де почала активно
розвиватися. У 70-х роках ХХ століття гра почала поширюватися в Європі.
В Іспанії, Латинській Америці та деяких країнах Європи падел-теніс дуже
популярний і сьогодні. Майданчик для падел-тенісу схожий на тенісний, але
він суттєво менший — 20 на 10 метрів. Сітка натягнута трохи нижче, а го-
ловна відмінність полягає в тому, що корт оточений прозорими стінами, які
відіграють важливу роль у грі, бо гравцям дозволяється відбивати м’яч після
його відскоку від стіни.
**«Ironman» — серія змагань з тріатлону на довгу дистанцію, яка прово-
диться Всесвітньою корпорацією тріатлону (WTC). Кожні перегони серії
складаються з трьох етапів, які проводяться в такому порядку без перерви:
заплив на 2,4 милі (3,86 км), заїзд на велосипеді по шосе на 112 миль (180,23
км) і марафонський забіг на 26,2 милі (42,195 км). Тріатлон «Ironman» вважа-
ють одним із найскладніших одноденних змагань у світі.

82
в приміщенні клубу. Виходить на пробіжку територією або їздить
на велосипеді. Потім вона береться за роботу. Спочатку після ґрун-
товного огляду гравців Сільвія щодня записує отримані дані до що-
денника. На підставі отриманих параметрів крові регулює харчові
добавки кожного з них: «Я приїжджаю, вивчаю результати аналі-
зів і приймаю рішення. В обід я кажу футболісту: вчора ти їв те,
сьогодні тобі краще з’їсти рибу». Завдяки їй навіть Габріел Жезус
почав просити рибу, яку до того ніколи в житті не їв. Оскільки не
всі гравці їдять одне й те ж, пропозиція має бути надзвичайно різ-
номанітною. «Дієта кожної людини залежить від роботи, статі, ваги
або м’язової маси; також від того, тренується вона чи ні, виконує
відновлювальні вправи чи ні», — пояснює Тремоледа.
«Сіті» ретельно вивчає походження і склад продуктів харчуван-
ня. Деякі водорості, наприклад, аналізуються, аби запобігти мож-
ливим ускладненням в тестах на допінг. М’ясо й курятина — завж-
ди органічні (і підходять мусульманам). Рибу купують на рибному
ринку в Чорлнтоні (околиця Манчестера), фруктами та овочами
займається спеціалізована компанія, а хліб із коки* купують у Бар-
селоні.
Сільвія, за загальною згодою працівників клубу, випромінює
щастя (дехто каже, що вона бігає на роботі як персонаж із мульт­
фільму). Зазвичай приїжджає першою на клубну базу (спочатку —
потренуватися) і йде останньою. Вона настільки схиблена на спор-
ті, що тренувалася до восьмого з половиною місяця вагітності. «Я
зберігала свої звички доти, доки могла тренуватися. Їздила на еліп-
тичному чи стаціонарному велосипеді, бігала, плавала, а потім гу-
ляла. Але я ніколи не переставала тренуватися, рухатися. До того ж
доведено, що вправи корисні для матері й дитини. Якщо ти ніколи
не робив цього — що ж… Але якщо ти робив це все своє життя,
важко зупинитися. Протягом тижня після пологів я відновила тре-
нування».
* Кока — рослина, що вирощується в Болівії, вперше її почали вико-
ристовувати в 2012 році для виробництва хлібобулочних виробів. У звичай-
ні інгредієнти для виробництва булок додається «додаткова енергія», а саме
волокна листків коки, які містять низку алкалоїдів. Водночас виробники
стверджують, що ніякої шкоди здоров’ю листя коки не несуть, а борошно,
яке отримується з листка рослини, містить кальцій, залізо та багаточисельні
вітаміни.

83
 Основне меню для гравців «Сіті» готують після гри, і там є над
чим попрацювати. Коли команда виступає вдома, це легше, але
під час виїздів куховарити доводиться або в готелі, перед виїздом
на стадіон, або безпосередньо в автобусі. Ба більше: напружений
матч знижує апетит футболістів: «Вони не голодні, відтак ми ма-
ємо добре пометушитися. Відновлення має надзвичайно важливе
значення». Як тільки лунає фінальний свисток, у кожного гравця
з’являється персоналізований сік і фруктове желе, які призначені
для пришвидшення процесу відновлення і є ключовими елемента-
ми для упередження травм. Оскільки футболістам важко запхати
в себе їжу відразу після матчу, Сільвія намагається урізноманіт-
нити кухню, аби гравці могли обирати. Так, наприклад, 8 березня
2017  року після домашнього матчу зі «Сток Сіті» меню включало
наступні страви:
«Скляний хліб»*;
Хамон (pata negra);
Оливки;
Цукіні з помідорами та нежирною моцарелою;
Іспанський омлет;
Пасти: спагеті без глютену з соусом болоньєзе або макарони
з курятиною та соусом песто;
Білий рис;
Сендвіч із хамоном (pata negra), сир і трюфелі;
Томати на шампурах, цукіні і лосось, маринований із лаймо-
вим, соєвим або соусом панзу;
Бургер із телятини з карамелізованою цибулею;
Бургер із курятини з авокадо та соусом з манго;
Десерт: грушевий або яблучний пиріг.

*Pan de cristal — у Барселоні чи Каталонії є місцевою версією хліба чі-

абати. Але є багато речей, які роблять цей хліб таким особливим. Головна
відмінність полягає в тому, що скоринка тонша, хрусткіша й ніжніша від чі-
абати. Під час випічки цього хліба додають більше води (близько 110—120%
гідратації) і невелику кількість цукру та оливкової олії. Цукор робить ско-
ринку тоншою та хрусткішою. Ось чому цей хліб називається Pan de Cristal
(«скляний хліб»), бо він настільки ніжний, що коли ви нарізаєте його, він
розбивається, як склянка. Оливкова олія не тільки додає середземномор-
ського аромату, а й змінює структуру крихт.

84
 Хоча Сільвія Тремоледа й займалася екстремальними видами
спорту, мужність футболістів її завжди вражає. Проводячи по два
матчі на тиждень, вони не можуть зробити більше, на це немає часу.
«Масаж, басейн, відновлення, тренування… Вони не можуть біль-
ше. І це їхній звичайний розклад, коли в них немає травм. Луїс Ен-
ріке брав участь в «Ironman», унаслідок чого знесилився. Але він
сказав мені, що це не можна порівняти. На рівні нервової системи
й втомлюваності екстремальні перегони даються тяжче. Але що
стосується травм, грати двічі на тиждень значно небезпечніше.
Гравці бігають по десять кілометрів, але біль у м’язах сильна.
Вони тренуються по годині на день, бо більше не можуть, інак-
ше просто луснуть», — каже Сільвія.
В їдальні вона могла пристосовувався до смаків гравців. Напри-
клад, в англійців користується популярністю страва карі*. З Гаелем
Кліши виникла проблема: він був вегетаріанцем, відтак йому дово-
дилося щодня вигадувати собі їжу. На клубній базі є тільки соєве
молоко, оскільки коров’яче молоко погано засвоюється. Є чима-
лий вибір соків, які, звісно ж, завжди готуються на клубній кухні:
яблуко, імбир, лайм, груша, полуниця… Давід Сільва, наприклад,
вподобав полуничний сік. Після тренувань і матчів смузі з соєво-
го молока, йогурту та вівса, який містить чисті білки та вуглеводи,
обов’язкове.
«Нам слід підтримувати їх у власній вазі, але не всі спалюють
однакову кількість калорій. Взяти, наприклад, воротаря Едерсона.
Ми не можемо дати йому стільки ж, скільки півзахисникові Бер-
нарду Сілві». Найненажерливішим був Яя Туре, тому в нього часто
була зайва вага.
Сільвія також нав’язала споживання їжі під час перерв між тай-
мами. «Мене дуже здивувало, що вони нічого не їли. Я пройшла
крізь культуру марафонів, де ти не зможеш витримати, якщо не бу-
деш пити й харчуватися. Відтак не могла зрозуміти, як футболісти
можуть витримати в одному темпі всі 90 хвилин без наповнення
енергією». Вона вигадала желе з різноманітними смаковими до-
бавками: кава, манго, вишня та полуниця. Це одна з причин, чому
«Сіті» виявляється сильнішими наприкінці кожного матчу: «Наші
*Карі — назва різноманітних поширених на півдні Індії пряних густих
або рідких страв із тушкованих овочів, бобових та/або м’яса. Карі приправ-
ляють сумішшю приправ і зазвичай подають із рисом.

85
дані свідчать, що наприкінці матчів ми поліпшували командні по-
казники».
«Протягом перерв Пеп буквально переслідує своїх гравців, аби
ніхто не відчував нестачу їжі»,  — з усмішкою розповідає один зі
співробітників.
«Декому важче звикнути, на відміну від інших, особливо спо-
чатку. Я розумію, що це складно, тому в нас є багато соків, які «за-
ходять» ліпше», — пояснює Тремоледа.
А що вони їдять перед грою? Це була передматчева трапеза 8 бе-
резня 2017 року, у день, коли «Сіті» протистояв «Сток Сіті» о вось-
мій вечора.
Хліб: білий, цільнозерновий, злаковий, без глютену; чи булка;
Суп з солодкої картоплі;
Холодні страви; кукурудза, авокадо. Тунець, хамон (magro), піс-
на індичка, копчений лосось і яйце в круту;
Салат: помідор з тунцем і цибулею;
Білки: куряче філе або камбала на пару;
Головна страва: відомий банановий хліб, який обожнює багато
гравців, і смузі з манго, апельсина та банана;
Овочі: пюре з солодкої картоплі;
Вуглеводи: безглютенові макарони чи спагеті з томатним соусом;
Гарячі страви: рис басматі, салат з кіноа, вівсяна каша з соєвим
молоком, пюре з бананів і кориця або рисовий пудинг;
Десерт: банан із медом.

Сільвія Тремоледа дуже підтримувала Пепа (тому вони хоро-

ші друзі), особливо в не найкращі часи. У Монако, після вильоту з
Ліги чемпіонів в 2017 році, у них була вечеря з морепродуктами, яка
Пепу дуже сподобалася. Також вона не залишила його після повер-
нення з Лондона, після поразки «Челсі» в першому сезоні (тоді ко-
манда усвідомила, що чемпіонат програний). Тоді Сільвія і Пеп пе-
ребували в місті без своїх рідних і вирішили якось розвіяти сум від
поразки походом до театру: каталонська трупа сеньйора Агрупась-
йона Серрано представляла в Манчестері п’єсу «Birdie» («Пташка»).
Це був хороший вечір, в якому вони втопили свої печалі й навіть
випили декілька келихів «Серрано».

86
 Взагалі-то Сільвія не п’є, насправді вона палко ненавидить
спиртне. Вона заборонила його на клубній базі, і те, що відбулося
після перемоги в чемпіонаті, у підсумку її сильно розізлило.
«Гравці накоїли справ, ходили з вечірки на вечірку, і вона зневі-
рилася, бо знала, що вони вживають спиртне. Насправді вона забо-
ронила його на якійсь вечірці», — розповідають у «Сіті».
Сільвія не вважає корисним вживати келих вина на спільних
заходах, як це рекомендують деякі лікарі та середземноморська
дієта.
Доти (до театру) вона рішуче боролася проти алкоголю. Що ж,
ніхто не ідеальний.
У будь-якому разі вони з Пепом залишилися вірними друзями.
«Пеп дуже вимогливий, але водночас позитивний і, врешті-решт,
саме він часто поліпшував настрій своїм колегам, надихав нас!
Я чимало разів чула одну й ту саму фразу протягом першого сезону.
Він казав нам: «Наступного року ми зробимо краще», — розповідає
Сільвія.
І наступного року «Манчестер Сіті» побив усі рекорди
Прем’єр-ліги. Схоже, вони дуже добре харчувалися.
 Глава 10
РІШЕННЯ ЩОДО ПОЗИЦІЇ ЛІВОГО ЗАХИСНИКА:
ВІД САНЬЯ ДО ЗІНЧЕНКА

Перший сезон Пепа Гвардіоли в Англії 2016/2017 завершився без

жодного трофею. За два трансферних вікна «Сіті» витратив близько
150 млн фунтів стерлінгів, але врешті-решт їм знадобилися чотири
перемоги поспіль наприкінці сезону, аби фінішувати лишень тре-
тіми, поступившись «Челсі» та «Тоттнему» («Ліверпуль» з «Арсена-
лом» наступали на п’яти). «Манчестер Юнайтед» вибив їх із Кубка
Ліги; гол Алексіса Санчеса приніс перемогу «Арсеналу» в додатко-
вий час, завершивши виступ «Сіті» на півфінальному етапі Кубка
Англії; у Лізі чемпіонів «Монако» вибив їх досить видовищно —
у раунді 1/8 фіналу.
На піку команда Пепа демонструвала найвидовищніший фут-
бол Прем’єр-ліги, але Гвардіола завершив сезон глибоко розчарова-
ним і вирішив активізувати будівництво команди, здатної викону-
вати його вимоги.
Влітку 2017  року «Сіті» витратив понад 200 млн фунтів стер-
лінгів на купівлю нових гравців, як-от Едерсон, Бернарду Сілва,
Емерік Ляпорт, але була одна ключова стратегічна проблема, яка за-
лишалася в центрі уваги Гвардіоли: лівий захисник.
Відтік гравців, які могли б грати на цій позиції в команді Пепа,
був красномовним.
«Сіті» позбувався, чи прощався з Гаелем Кліши, Александа-
ром Коларовим, Бакарі Санья, Пабло Сабалетою, Хесусом Навасом

88
(якого Пеп відчайдушними рішеннями перевів з правого флангу
атаки на позицію лівого латераля).
Підхід Гвардіоли протягом його першого сезону в Англії був
змінений, аби врахувати різницю між його ідеалом захисника й
гравцями, які були в наявності. Різницю в продуктивності вінгерів
команди — Рахіма Стерлінга та Лероя Сане — між першим сезоном
та наступними двома можна було частково пояснити тим, як на їхні
ролі вплинули гравці, котрі виступали на позиціях півзахисників
та захисників під ними. Пеп оцінив, що в нього немає флангових
захисників, здатних забезпечити ширину атаки. Відтак він дав вка-
зівку нападникам грати ближче до бокової лінії — як зазвичай гра-
ють вінгери. Відразу після того, як «Сіті» витратив понад 120 млн
фунтів стерлінгів на трьох елітних флангових захисників, форвар-
ди команди почали діяти розкутіше. Якщо поглянути на кількість
створених гольових моментів, асистів та голів, кількість яких різко
зросла.
Щойно Гвардіола взявся за пошук розв’язання цієї проблеми,
його увагу привернув «Тоттнем». Практично відтоді, як він по-
трапив до Прем’єр-ліги, Пеп постійно робив компліменти команді
Маурісіо Почеттіно — особливо його захисникам «[Кайл] Вокер та
[Денні] Роуз нестримні — з відривом кращі в лізі на своїх позиціях.
Англія має бути в захваті від них», — таким був вердикт Пепа після
того, як «Шпори» зіграли з «Сіті» внічию — 2:2 того першого сезону.
Роуз і Вокер були на першому місці в списку потенційних ново-
бранців, коли «Сіті» почав працювати над варіантами вирішення
дилеми з фланговим захисником.
Чікі Беґірістайн пояснює процес прийняття рішень: «Вокер був
важливим рішенням, адже ринок дав нам інші досяжні варіанти на
позицію лівого захисника. Бенжаман Менді вже перебував на на-
шому радарі. З точки зору того, хто міг виконувати функції захис-
ника й при цьому атакувати правою боковою лінією, ми не думали,
що є хтось кращий за Кайла».
На тому ж тижні, у липні 2017  року, «Сіті» збирався укласти
угоду з Дані Алвесом. У прес-службі клубу навіть підготували до
випуску відповідне оголошення й лише очікували схвалення керів-
ництва. Склали графік спілкування медіа з Алвесом, яке теоретич-
но мало відбутися під час передсезонного туру США. Потім Алвес
передумав, і угода зірвалася.

89
 Справа Алвеса стала жорстоким уроком. Алвес і Гвардіола, які
разом досягнули історичного успіху в «Барсі», поговорили в п’ят-
ницю, 7 липня. Наступного дня Алвес одружився з моделлю Жоан
Санс, з якою познайомився під час гри за «Барсу», і це був шанс
для Пепа привітати гравця, з яким він незабаром мав возз'єднатися.
Весілля відбувалося на Форментері. У принципі було вирішено, що
в понеділок бразилець поставить свій підпис для завершення угоди
з «Сіті».
Тієї ж п’ятниці французька спортивна газета L'Équipe повідо-
мила новину про угоду між ПСЖ Нассера Аль-Хелаїфі та Алвесом.
Представники Алвеса стверджували, що першими про це дізналися
в неділю — наступного дня після весілля Алвеса, і вони були при-
голомшені повідомленнями в пресі.
Головною метою «Сіті» був Вокер, а крах одного трансферу зму-
сив їх рішучіше підписати контракт із молодшим гравцем. Доме-
нек Торрент, помічник Пепа в перших двох сезонах сказав: «Кайл
приніс нашій грі величезну інтенсивність. Завоювавши титул
у 2018 році, я гадаю, він був найкращим у світі на своїй позиції. Він
звір: у нього дивовижні фізичні здібності, сила природи, він такий
швидкий та сильний!»
Окрім своїх здібностей на полі, Вокер змінив роздягальню
«Сіті». «Кайл — наріжний камінь командного духу», — додав Тор-
рент. — «Це те, що ми, можливо, упустили в першому сезоні Пепа,
коли якість була високою, але за характером всі були дуже схожи-
ми».
На різдвяній вечірці Вокер прийшов одягнений у костюм місіс
Даутфайр і вибрав «Публічний поліграф» на YouTube (програму
тестування на детекторі брехні) як момент, аби визнати, що він
пісяє в душі в роздягальні.
«Але я не єдиний  — ви лише використовуєте трохи гелю для
душу, і все випаровується, вірно?»
У «Сіті» Вокер воліє більше спілкуватися зі своїми товаришами
по збірній Англії: Рахімом Стерлігном і, зокрема, Джоном Стоун-
зом. Вони часто приїжджають разом на базу, і підписання Вокера
збіглося з моментом, коли колишній центральний захисник «Евер-
тона» вийшов зі свого панцира.
Вокер захоплюється R&B та хіп-хопом, він полюбляє Кріса Бра-
уна, Тревіса Скотта, Кендріка Ламара. Під час передматчевого маса-

90
жу він слухатиме Ghetts чи Kano, і в нього є амбіції відкрити власну
звукозаписувальну студію, щойно перестане грати. Музика в нього
в крові. Батьки Вокера були фанатами танцювальної зали Northern
soul, і коли юний Кайл почав відчувати себе в ізоляції, що супрово-
джує молодь, яка присвятила себе спорту, його матері Трейсі дове-
лося нагадати йому про те, що було на кону.
Вокеру було 15, коли він сказав своїй мамі: «З мене досить. Усі
мої друзі веселяться, і ось я, повертаюся додому й лягаю спати
о дев’ятій вечора, бо наступного дня в мене гра».
Трейсі бачила зусилля, уже докладені її сином, і відповіла: «Ти
не можеш залишити все тепер, ти занадто далеко зайшов».
І він послухався. Пол Арчер, один зі скаутів «Шеффілд Юнай-
тед», помітив шестирічного Кайла, що одного недільного ранку
бовтався з м’ячем у парку.
Кайл пройшов крізь вікові групи в «Юнайтед» і був відданий
в оренду «Нортгемптону», але «Юнайтед» відкликав його й кинув
свого 18-річного новобранця до стартового складу на матч Кубка
Англії проти «Лейтон Орієнт».
«Того дня трапилася величезна аварія на шосе внизу біля Лон-
дона, і мої батьки застрягли у величезному заторі на пів шляху між
домом і матчем», — пригадує він.
Унаслідок цього гру перенесли на наступний день, і батьки Во-
кера змогли побачити дебют свого хлопчика в клубі, де він провів
роки свого становлення.
Дев’ять років потому вони також були присутніми в Лондо-
ні, аби побачити, як Вокер підіймає свій перший трофей за «Сіті»
у фіналі Кубка Ліги в лютому 2018 року, коли «Городяни» перемогли
«Арсенал» із рахунком 3:0.
«Того дня мама застерегла мене не залишати футбол, вона мала
рацію, і я завжди буду перед нею в боргу», — говорить він.
У міру його просування молодіжними командами «Шеффілд
Юнайтед» Вокер розвивався фізично повільніше, аніж його одно-
літки. Оскільки «Юнайтед» грав у силовій манері, статура їхнього
перспективного футболіста була проблемою. Однак у тренера були
ліки: тарілка кукурудзяних пластівців щоночі перед сном. «Я сліду-
вав його вказівкам щодня», — говорить Кайл.
Важко уявити, що колись Вокер був кволим і низькорослим.
У його першому сезоні в «Сіті», здавалося, усе навпаки.

91
 Якось під час тренувань Вокер відчув біль у литковому м’язі.
Клубні медики зробили всі аналізи, але не знайшли того, що до-
помогло б виявити чи усунути проблему. Це була загадка. Допоки
старший екіпірувальник Еллі Марланд не помітив, що захисник
був настільки м'язистим в литках, що його шкарпетки дуже сильно
тиснули.
Кайл Вокер: «Чиста інтуїція від Еллі  — одного разу він взяв
шкарпетки, розрізав маленьку щілину позаду, і проблема відразу
ж зникла».
Вокер закріпив за собою правий фланг оборони, як мало хто
з гравців стартового складу в команді Пепа до того моменту, коли
новоспечені володарі треблу зіткнулися зі свіжою конкуренцією;
зокрема після трансферу Жуана Канселу влітку 2019 року. З різних
причин позиція лівого захисника поставила перед Пепом складні-
ше завдання.

Бенжаман Менді був особисто відібраний Гвардіолою на цю по-

зицію. Він був однією з зірок «Монако», коли вони вибивали «Сіті»
з Ліги чемпіонів у першому сезоні Пепа, що дозволило Джеймсу
Дакеру з The Telegraph написати: «Сіті» потрібен лівий захисник,
настільки ж досконалий, як Менді. Його блискучі забіги лише під-
креслюють, як сильно команді бракує цієї позиції. Беручи до уваги
те, яке значення філософія Гвардіоли надає цьому типові футболіс-
тів, здатних робити такі речі, нездатність посилити цю позицію то-
рішнього літа виглядає недбалою».
Через шість місяців Менді переїде до Манчестера в межах фі-
нальної угоди «Сіті» в літнє міжсезоння. За його трансфер клуб від-
дасть рекордні 52 млн фунтів стерлінгів та багато сил тих людей, які
займалися цією операцією.
Спочатку здавалося, що він ідеально підходить команді, але зі-
гравши всього п’ять матчів, Менді сильно пошкодив коліно, зіштов-
хнувшись з Андросом Таунсендом із «Крістал Пелес». Менді зміг
залишити поле без сторонньої допомоги, але, щойно його оглянула
медична бригада, задзвонили тривожні сигнали. Щиколотка Менді
опухла як повітряна куля, а наступного ранку він прибув на базу на
милицях.
Його відправили на обстеження до Барселони, до хірурга Ра-
мона Кугата, і вже з Каталонії майже відразу надійшло похмуре

92
підтвердження того, що хрестоподібні зв’язки Менді були розі­-
рвані.
«Погані новини, хлопці — я приєднуюся до ФК «Травма» на де-
кілька місяців, але швидко повернуся і, сподіваюся, стану сильні-
шим»,  — написав він у твіттері. У Менді сильна залежність від
соціальних мереж.
«Менді володіє особливим талантом, цією маленькою іскрою,
яка може витягнути усмішку з будь-кого», — вважає Емерік Ля-
порт, який знає його вже багато років — вони одного віку й разом
просувалися вперед молодіжними командами Франції.
«Він найшаленіший хлопець у команді — без усяких сумні-
вів», — зізнається екіпірувальник Брендон Ештон, який і сам дале-
ко не бездарний.
«Це Менді об’єднує всі маленькі групи всієї роздягальні. Завж-
ди є маленькі групи хлопців, які зависають разом, але він вільний
дух  — не належить нікому й перестрибує з однієї в іншу. Бачиш
бразильську банду, там Менді. Англійці? Він зараз із ними. З фран-
кофонами — він усюди».
Навіть Вокеру, гросмейстеру в благородному мистецтві дурку-
вати, не вдалося зупинити пустощі Менді. Незабаром після приїзду
до «Сіті» француз опублікував у твіттері Вокера гіфку, де Кайл був
обіграний дриблінгом Джеффа Шлуппа з «Крістал Пелес».
«Він нещадний — завжди замислює щось нове. Усе, що я можу
зробити — це трохи притримати язика», — стенає плечима Вокер.
Менді, як відомо, один з останніх прибуває на тренування і кон-
фіскує будь-які речі, які його товариші по команді не змогли убез-
печити.
Наприклад, одного разу футбольні бутси Бернарду Сілви
знайшли підвішеними до стелі. Під час одного сеансу реабілітації
він прибув на базу в короні, яку відмовився знімати весь день. Ін-
шого дня він розкидав по роздягальні конфетті та приїхав на робо-
ту з надувною акулою.
Менді став ще голоснішим під час своєї реабілітації, присвятив-
ши себе написанню щомісячної колонки в The Times під назвою On
the Mend*. Там він поділився деталями свого тайм-ауту, настроєм
команди й публічно показав, яке безумство викликає в нього по-
чуття невдоволення.
*Дослівний переклад — «одужувати», «йти на поправку».

93
 Adidas, його спонсор, організував PR-захід в одному зі своїх ма-
газинів. Наївні залишили Менді самого, відповідального за одну
з кас. Незабаром вони були вимушені позбавити його такого при-
вілею після того, як він провів весь свій час, пропонуючи знижки й
роздаючи товари покупцям.
Крім того, Менді може також перевірити межі командної дис-
ципліни. Протягом сезону 2018/2019 він прибув на лікування
зі запізненням на три години після того, як був присутнім на битві
за титул Ентоні Джошуа; публікація в Instagram підтверджувала,
що Менді перебував в Гонконзі, і це спонукало Пепа заприсягти-
ся в прямому ефірі SkySports (Менді був у Парижі, як й обумовлю-
валося); і, зрештою, поява в нічному клубі о 3:30 ранку, яка знову
не залишилася без уваги ЗМІ на черговій прес-конференції Пепа.
«Я йому не батько. Я б волів, аби він пішов додому раніше, але я не
контролюю гравців у цій ситуації».

«Сіті», утім, не платив 52  млн фунтів стерлінгів «Монако» за

«блазня в гримерці» чи «короля соціальних мереж». Клуб купив за-
хисника, який був одним з авторів їхнього падіння в Лізі чемпіонів
від «Монако», і — не рахуючи травм — ось хто їм попався.
«Він — феномен, просто пожирає газон згори донизу цим флан-
гом. Він, ймовірно, не матиме такого ж ефекту, граючи всередині,
але це не означає, що в «Сіті» немає хороших варіантів для цьо-
го», — говорить Торрент про Менді.
«Після того, як Менді та Вокер «приборкали» бокові лінії, мож-
на змусити Стерлінга грати від початку й до кінця. Якості Сане оз-
начають, що він ефективніший, коли грає ширше, і зможе завдати
удару, якщо ви його залучите. Але таким також можуть бути Бер-
нарду Сілва чи Габріел Жезус. Усе залежить від того, якого ефекту
ви прагнете досягнути».
У п’яти матчах, завершених Менді до його жахливої травми,
він виконав більше навісних передач до штрафного майданчика
суперника, аніж Коларов та Кліши разом узяті за весь попередній
сезон. Реабілітація француза була настільки вдалою, що він зміг
повернутися до команди ще до завершення сезону. До 13  квітня
він виходив на дербі проти «Юнайтед», виступаючи за «Манче-
стер Сіті» (U-23). Йому вдалося відіграти 45 хвилин, за чим з три-
буни спостерігав гурт його партнерів з першої команди, зокрема

94
Вокер. І це повернення підготувало його до ще трьох матчів за пер-
шу команду Гвардіоли перед переможним завершенням сезону.
Того літа Менді став переможцем чемпіонату світу зі збірною
Франції, утім, на мундіалі він зіграв лише 40 хвилин в матчі проти
Данії (0:0). І бувши чемпіоном англійської ліги, він розпочав новий
сезон 2018/2019 чотирма гольовими передачами у своїх перших чо-
тирьох матчах АПЛ.
Моменти блиску не могли замаскувати випадкові порушення
дисципліни, що залишило Пепа зі змішаними почуттями після спо-
стережень за бурхливим лівим захисником. Він віддав дві гольові
передачі в матчі проти «Арсеналу» 12  серпня 2018  року, який за-
вершився з рахунком 3:0. Пізніше на прес-конференції Пеп скаже:
«Менді — це Менді. Він такий, який є. Іноді просто хочеться його
вбити, а іноді ти говориш: «Вау, який у нас гравець!» Він дає нам
додаткову енергію разом із Кайлом, допомагаючи постійно атаку-
вати. Менді багато чого ще треба покращити, і ми сподіваємося, що
зможемо переконати його трохи забути про соціальні мережі».
Реакція гравця на слова свого боса? Публікація в соціальній ме-
режі: «Упс. Обіцяю, я гарно поводитимуся!»
Другий сезон Менді в Англії також не вдався через травму. Уш-
кодження виявилося надзвичайно серйозним і позбавило його за-
прошення до збірної Франції. 14 листопада Менді прооперовали в
лікаря Рамона Кугата в барселонській клініці Quiron під час паузи
на матчі збірних. Пізніше він повернувся до Манчестера, де й про-
ходив відновлення. Через декілька тижнів він взяв участь у матчах,
але решту сезону виступав вкрай рідко — проти «Бьортона Альбіо-
на» в Кубку Ліги та як екстрене рішення в матчі-відповіді чвертьфі-
налу Ліги чемпіонів проти «Шпор».
До кінця сезону він провів 15 матчів. Усе, чого добилася коман-
да Гвардіоли в сезоні 2018/2019, багато в чому було зроблено без од-
ного з гравців, навколо якого будувалася її стратегія.
«Ми підписали хлопців, які, як нам відомо, можуть закрити всю
бровку», — пояснює Мікель Артета. — «Насамперед тому, що у сві-
ті мало таких хлопців, як вони. Але також, і це особиста думка, не
треба порівнювати гру в Англії, Іспанії чи Німеччині. Для «Сіті» чи
інших топ-клубів із верхньої частини таблиці очевидно, як клас-
но мати гравців, які принесуть вам контроль над м’ячем, контроль
над матчами. Але в Прем’єр-лізі дуже важливо мати хлопців, які

95
пропонуватимуть величезну інтенсивність та спортивну агресію
в ключових моментах сам на сам. Якщо таких немає, як би ви не
ускладнювали внутрішній малюнок гри, «звірі» Прем’єр-ліги зреш-
тою затиснуть вас і заберуть м’яч».
«Напрочуд важливо мати універсалів, які гарантують безліч ва-
ріантів. Недостатньо мати в нашій команді чотирьох захисників,
які гарантують володіння. Для «Сіті» часто бувають моменти, коли
ми настільки нав’язуємо себе опоненту, що можемо мати занадто
багато контролю. Можливо, саме тоді вибуховий, непередбачува-
ний захисник може запропонувати прорив, і ось чому наявність
гравців із різними навичками, які пропонують різні рішення, на-
стільки для нас важливі».
Надзвичайно важливі також флангові захисники, які забезпе-
чують контроль м’яча, захищаючись. На щастя для Гвардіоли, у
нього вже був кандидат до свого загону після прибуття.
У чемпіонському рекордному сезоні 2017/2018 Фабіан Дельф
став важливим фланговим захисником. «Можливо, через ситуацію
з фланговими захисниками в першому сезоні роботи нам було вар-
то поекспериментувати з Дельфом раніше, але ми цього не зроби-
ли», — зізнається Гвардіола. — «Ця ідея прояснилася лише наступ-
ного сезону».
Торрент додав: «До завершення нашого першого сезону нам по-
ступово спало на думку, що Фабіан може зробити для нас важливу
роботу — частково тому, що, бувши півзахисником, він може легко
грати всередині й взаємодіяти з товаришами по команді в центрі
поля, а не просто відповідати за позицію латераля. Ми відразу ж
випробували його на цій позиції під час тренувального матчу, що
призвело до чогось виняткового. Ми ризикнули змінити його по-
зицію, і він нагородив нас декількома грандіозними виступами в 15
матчах поспіль, під час яких він був просто неперевершений».
«Сток» зробив Дельфу хорошу пропозицію наприкінці 2017
року, але він усе ж вирішив залишитися і боротися за своє місце.
Непогане рішення, як виявилося. У сезоні 2017/2018 він зіграв 29
разів, забив одного разу й віддав дві гольові передачі. За цей час він
провів на полі 2 324 хвилини — у чотири рази більше ігрового часу,
ніж у попередньому сезоні.
Важливу роль для Дельфа зіграв Артета. «Я дійсно не хотів,
аби Фабі залишив «Сіті». Я знав його як самого себе: частково з гри

96
проти нього, частково з його тренувань. Він уособлює той тип грав-
ця, який після невеличкої адаптації може повернути нам сторицею.
Ба більше, у нашій команді не було нікого, схожого на нього. Вико-
ристовуючи його, ми могли обирати як грати: з трьома захисника-
ми, з двома центральними півзахисниками, чи чотирма креативни-
ми гравцями всередині».
Після літа, проведеного на чемпіонаті світу зі збірною Англії,
Дельф знову повернувся на лівий фланг після чергової травми Мен-
ді. У період із листопада по грудень він провів вісім із десяти мат-
чів чемпіонату, а також взяв участь у Лізі чемпіонів та Кубку Ліги.
У листопаді Гвардіола назвав Дельфа «гарантією».
А далі трапився «Лестер». Дельф був винен у першому голі «Ли-
сів», і «Сіті» програв у Boxing Day з рахунком 1:2. Його позиційна
помилка змусила Ляпорта «привезти» кутовий, з якого команда
Клода Пюеля забила переможний м’яч. Врешті-решт він отримав
пряму червону картку за грубий фол проти Рікарду. До завершення
сезону Дельф отримає лише десять хвилин ігрового часу в чемпіо-
наті (проти «Гаддерсфілда», але тільки після того, коли доля матчу
вже була вирішена).
Дельф був у стартовому складі, коли «Сіті» зазнав поразки
у чемпіонаті від «Челсі» та «Крістал Пелес». Виступ у матчі з «Лесте-
ром» став тим моментом, коли Пеп та його помічники почали втра-
чати довіру до Фабіана. Однак у нього з’явилася можливість споку-
тувати провину в одній із найзнаковіших ігор сезону — виїзному
матчі чвертьфіналу Ліги чемпіонів проти «Тоттнема».
У Пепа не було багато варіантів. Олександр Зінченко отримав
травму, і хоч Менді за декілька днів до того грав у півфіналі Кубка
Англії проти «Брайтона», його коліно все ще його непокоїло. У Пепа
було два варіанти: грати з Дельфом або імпровізувати з Ляпортом
в якості лівого захисника. Врешті-решт тренер довірився менш на-
дійному Дельфу.
Того дня було багато причин для поразки «Сіті» на новенькому
стадіоні «Вайт Гарт Лейн». І помилка Фабіана Дельфа була однією
з них. Сон спровокував Едерсона на вихід за межі воротарського
майданчика, а Дельф у цей час просто зупинився, підійнявши руку,
яка сигналізувала про те, що м'яч нібито залишив межі поля. Але
насправді м'яч залишився в грі. Бразильский воротар «Сіті» по-
біг назад перекривати ближню штангу, але перш ніж Сон завдав

97
вирішального удару, який дезорієнтував Едерсона, кореєць на за-
масі обіграв Дельфа. Переможець визначився у ту ніч і став ключо-
вим моментом вильоту «Сіті» з Ліги чемпіонів.
Після матчу Гвардіола захищав рішення довіритися Дельфу:
«Мені сподобалося, як він тренувався останніми днями. А Менді не
витримав би два матчі за чотири дні — для нього це було б вже за-
надто. Бенжаман щойно пропустив 4—5 місяців через травму. Ми
мали чітке уявлення про гру, і футболісти завжди знають, чому ми
приймаємо те чи інше рішення».
Після цього Дельф більше не провів жодного матчу за «Ман-
честер Сіті». У сезоні 2018/2019 він зіграв за першу команду при-
близно вдвічі менше, аніж у попередньому сезоні, з одним асистом
і без забитих м’ячів. Влітку 2019 року Дельфа виставили на трансфер,
а вже 16  липня «Евертон» підписав із ним угоду строком на три
роки, заплативши 8,5 млн фунтів стерлінгів, які згодом збільшили-
ся до 10 млн фунтів.
Дельф був першою успішною імпровізацією «Сіті» зліва в захи-
сті, але не останньою. Але перш ніж тренерський штаб прийшов до
іншого творчого рішення, клуб звернувся до трансферного ринку.
Даніло був підписаний із мадридського «Реалу» влітку 2017 року
(довівши загальну суму витрат на трьох захисників у одному тран-
сферному вікні до 130 млн фунтів стерлінгів). Його придбали як
резервіста для Вокера, але після травми Менді змінив свій фланг.
Беґірістайн: «Ми витратили пачку грошей на Менді і Вокера, але
врешті-решт вирішили не купувати Раяна Бертранда, над трансфе-
ром якого ми також працювали. Даніло [26,5 млн фунтів] може «за-
крити» обидва фланги в захисті й без Дані Алвеса».
«Сіті» слідкував за Даніло відтоді, коли бразилець був гравцем
«Порту». Під час перебування в «Баварії» Пеп також мав у своєму
списку цього гравця. «Половина Європи хотіла його», — вважає
Торрент.
Утім, за відсутності Менді Даніло так і не став універсальним
розв’язанням проблем «Сіті» ліворуч.
Захистивши титул чемпіона Прем’єр-ліги у 2019 році, він завер-
шив сезон з лише 11 виступами в чемпіонаті, після чого перейшов
до «Ювентуса» — як частина угоди, що привела Жуана Канселу до
«Сіті». Конкуренцію на позицію зліва швидко виграв неочікуваний
суперник.

98
 4 травня 2016 року власник «Манчестер Сіті» Шейх Мансур пе-
ребував у розкішному готелі Villa Manga в Мадриді, де зустрівся з
Чікі Беґірістайном, Ферраном Соріано, Жоаном Патсі та Браяном
Марвудом, ще одним виконавчим директором «Сіті». Команда Ма-
нуеля Пеллегріні мала провести півфінальний поєдинок-відповідь
Ліги чемпіонів із «Реалом», але ця зустріч була присвячена літньому
трансферному вікну. Керівники «Сіті» хотіли проінформувати боса
про двох молодих гравців, яких вони прагнули придбати: Олек-
сандра Зінченко та Марлоса Морено. На таких зустрічах Мансур
просить керівництво надати деякий звіт про пророблену роботу та
пояснити причини їхніх рішень.
Морено щойно виграв Кубок Лібертадорес з «Атлетіко Насьйо-
наль» та чотири рази визнавався кращим гравцем матчу в турні-
рі. Колумбійський вінгер здавався вирішеним питанням для усіх
п’яти чоловіків у залі мадридського готелю; його трансфер перед­
бачав 4,75  млн фунтів. «Сіті» підписав Морено влітку 2016  року,
але відтоді він продовжує мандрувати світом й не досяг особли-
вого успіху: оренди Іспанією в «Депортіво» та «Жирону», потім
до «Фламенго» в Бразилії, а у 2019  році — до «Сантос Лагуни»
в Мексиці.
Марлосу було 19 років, коли він приєднався до «Сіті» — стіль-
ки ж, як і молодому українському півзахиснику Олександру Зін-
ченку. Він був виявлений скаутами зі Східної Європи, коли грав
за російську «Уфу». Беґірістайн відразу зацікавився гравцем, але,
за словами спортивного директора «Сіті», щодо Олександра бра-
кувало інформації — «заледве тридцять хвилин відео». Але цьо-
го виявилося достатньо, і Зінченко переїхав до Англії за 1,8 млн
фунтів стерлінгів — тоді ж, влітку 2016  року, коли клуб підписав
Морено.
Марк Бойшаса уважно стежив за процесом асиміляції ново-
бранця-підлітка зі Східної Європи. «Він був ще дитиною й майже не
говорив, бо не міг зв’язати докупи й чотирьох слів англійською —
хоча нині він вже говорить з цим дивовижним манкуніанським ак-
центом».
Пеп і його команда вирішили, що оренда до ПСВ буде кращим
варіантом для їхнього новобранця — ПСВ та чемпіонат Нідерлан-
дів загалом чудово підходили його грі. Він поїхав до Нідерландів,
Морено, зі свого боку, до Іспанії, але наприкінці сезону 2016/2017

99
історія українця пішла іншим шляхом. ПСВ запропонував по-
довжити орендну угоду із Зінченком, але Пеп вирішив залишити
українця.
У Гвардіоли не було конкретного плану щодо молодого футбо-
ліста, але він гадав, що сезонна підготовка з першою командою піде
йому на користь.
У вересні 2017  року Менді отримав травму в матчі з «Крістал
Пелес». Пеп спробував Дельфа як запасний варіант, але відразу ж
почав оцінювати інших кандидатів з набором навичок, яких вима-
гала позиція: лівоногий гравець, здатний «закрити» увесь фланг.
Зінченко, здавалося, відповідав усім вимогам.
Карлос Планшар, голова аналітичного відділу «Сіті»: «Поява
Зінченко на полі була натхненням для Пепа. Чистий Кройф. Нам
потрібно було знайти вихід з ситуації. Багатьом така ідея навіть до
голови не прийшла б, адже ми не думали, що Олександр впораєть-
ся, але Пеп знав, що в нього все вийде».
Попри те, що в сезоні 2017/2018 Зінченко рідко з’являвся в стар-
товому складі, він відіграв важливу роль у деяких великих матчах
з лавки запасних. Олександр показав, що володіє немалим потен-
ціалом, але як він впишеться в мінливий план наступного сезону?
Основним гравцем «Городян» на цій позиції вважався Менді, за
ним — Дельф, який здивував усіх протягом 100-очкового сезону.
Зінченко був третім.
Цікавість з боку інших клубів Прем’єр-ліги до українця посту-
пово росла, і коли «Вулвергемптон» збільшив свою пропозицію до
16 млн фунтів стерлінгів, «Сіті» погодився його відпустити.
«У нас є Менді та Дельф. У тебе буде обмаль шансів», — сказали
йому. Зінченко відхилив цю пропозицію. Він хотів залишитися та
боротися за перше місце цього списку. Згодом надійшла ще одна
вигідніша пропозиція від «Фулгема», а в останню хвилину від «Бе-
тіса». Зінченко стояв на своєму.
До лютого 2019  року здавалося, що українець ризикнув і про-
грав. Він всього лише тричі зіграв у чемпіонаті. Пізніше Менді от-
римав чергову травму, а Дельф мав менш надійний вигляд. Тож
отримавши свій шанс, Зінченко зробив позицію лівого захисника
своєю.
До кінця сезону він провів 29  матчів, зігравши 2  339 хвилин,
забив один м’яч і зробив п’ять гольових передач.

100
 Його відсутність в чвертьфіналі Ліги чемпіонів проти «Тоттне-
ма» розглядалася в клубі як один із факторів вильоту «Сіті» з тур-
ніру.
За три місяці він пройшов шлях від ймовірного продажу до на-
дважливого гравця першої команди.
Серед багатьох факторів, покладених в основу його трансфор-
мації, багато хто в клубі вказує на відданість Олександра особис­
тому фітнес-плану, розробленому для нього командою Лоренцо
Буенавентури. Молодий, худорлявий хлопчик, який приїхав з Уфи,
став значним, елітним спортсменом. Коли Зінченко вперше про-
бився до основи, післяматчевий аналіз показав, що до 70-ї хвилини
в нього накопичилася втома. До кінця сезону 2018/2019 він став од-
ним з орієнтирів фізичної витривалості.
Жоан Патсі: «Наприкінці дня ми з Чікі спустимося до тре-
нажерної зали для тренування на велосипедах, а Зінченко буде
в спортзалі».
Емерік Ляпорт: «Він надіслав нам відео в груповому чаті коман-
ди чи виклав у власному профілі соціальної мережі, де він у тре-
нажерному залі, з оголеними грудьми крутить педалі, ніби навіже-
ний. Він додав підпис щось на кшталт «жодних вихідних». Ніхто
з нас йому, звісно, не повірив».
Харчування також було ключовою частиною змін. Очікується,
що команда пообідає близько 13:30, а потім знову сяде за стіл на
передматчевий обід о 16:30. Пристосовуватися до рутини можливо
й важко, і футболісти, які вже пообідали, зазвичай не почувають-
ся достатньо голодними, аби так швидко знову повернутися до та-
рілок з їжею. Спочатку Зінченко вирішив пропустити пізній обід,
допоки Сільвія Тремоледа та її помічник Том Перрі не пояснили,
що в Англії гравці схильні їсти легкий обід, аби поповнити баланс
перед матчем. Друга страва вкрай необхідна — фруктові соки та
енергетичні батончики справляють вирішальний вплив на його
працездатність. Зінченко вислухав, побачив, що решта партнерів
по команді, включно з капітаном, слідують за планом, і зробив те,
що йому сказали.
Готовність використовувати всю наявну в нього підтрим-
ку разом із феноменальною трудовою етикою та талантом — усе
це окупилося, коли доля Зінченко змінилася в другій половині
сезону.

101
 На 37-й хвилині матчу в Саутгемптоні при рахунку 1:0 на ко-
ристь «Сіті» Зінченко невдало прийняв м’яч і не помітив «наліт»
П’єра-Еміля Гейб’єрга. Данець вдало зіграв у відборі й потужним
ударом відправив м’яч під поперечину — 1:1. Провина Олександра
в команді жодним чином не обговорювалася. Через вісім хвилин
Зінченко виклав ідеальну гольову передачу на голову Агуеро, і той
забив, як виявилося, вирішальний м’яч цієї зустрічі*.
«Сьогодні Олекс був найкращим гравцем на полі, адже після
помилки він не сховався», — пояснив на прес-конференції Гвар-
діола.  — «Я сказав хлопцям в перерві: «Учіться в Зінченко». Кож-
ний може помилитися, але те, що він зробив після цього; у грі,
в якій він міг відчувати провину перед командою, було абсолютно
видатним».
Планшар пояснює розвиток адаптації Зінченко на цій позиції.
«Він має вирішальне значення, коли ми намагаємося створити пе-
ревагу в іграх, де в нас 80  % володіння. Ми переконали його, що
якщо він може виправити декілька речей у своїй грі, то зможе грати
на фланзі протягом наступних десяти років і зробить це блискуче».
Мануель Естіарте: «Зінченко грав у відмінний футбол, але, утім,
найбільший його дар — це рішучість боротися за те, чого він хотів
з найпершого дня. А хотів він одного — досягнути успіху в «Сіті».
Це завжди було його справжньою силою. Він прагнув залишитися
тут. Він був готовим чекати на свій шанс і боротися за нього».

* Рахунок матчу став 3:1 на користь «Сіті». Більше в цій зустрічі ніхто не
відзначався.
 Глава 11
ХАЛДУН АЛЬ-МУБАРАК:
ГОЛОВА «МАНЧЕСТЕР СІТІ»

21 серпня 2017 року. «Манчестер Сіті» – «Евертон» 1:1.

Безглузда нічия в домашньому матчі, врятована ударом Рахіма
Стерлінга менш ніж за десять хвилин до фінального свистка. Пеп
Гвардіола лютує, усі розчарування попереднього сезону проявили-
ся знову. Скільки таких ігор він бачив? Тотальне домінування — 19
ударів по воротах попри те, що більшу частину зустрічі «Сіті» грав
вдесятьох — але не спромігся розбити добре організований захист
суперника.
Після поєдинку Пеп усамітнився у своєму кабінеті, вимагаючи,
щоб його не турбували. Ні Крістіна з дітьми, ні менеджер «Еверто-
на» Рональд Куман, його колишній колега з «Дрім тім» та один із
його найближчих друзів. Стукіт у двері. Заходить Халдун аль-Му-
барак, голова ради директорів City Football Group.
«Я вірю в тебе»,  — говорить йому Халдун. — «Не бачу нікого
іншого. Не хвилюйся, усе буде не так, як минулого сезону».
Взаємовідносини між Гвардіолою та Халдуном зміцнилися того
серпневого вечора, коли їхній тріумфальний сезон розпочався з на-
стільки невдалого поєдинку проти «Евертона».
«Той вечір був доволі напруженим, важким моментом, який
породив тисячі дивовижних», — говорить Аль-Мубарак. — «Коли
ти збираєшся зробити щось особливе та амбіційне, радість та стрес
йдуть пліч-о-пліч».

103
 Халдун аль-Мубарак живе заради трьох речей: коней, бізнесу
та футболу. Саме до нього звернувся член правлячої королівсь­
кої сім’ї Об’єднаних Арабських Еміратів шейх Мансур ібн Заєд
аль-Нахаян після купівлі у 2008 році «Манчестер Сіті» за 250 міль-
йонів фунтів стерлінгів, аби запропонувати посаду голови клубу.
Халдун народився в 1975 році, а коли йому виповнилося дев’ять
років, його батько, посол ОАЕ в Парижі, був убитий терористич-
ним угрупуванням «Абу Нідаль». Він вивчав економіку та фінанси
в Університеті Тафтса недалеко від Бостона, альма-матері Юджина
Фами, лауреата Нобелівської премії з економіки у 2013 році, та П’є-
ра Омідьяра, засновника eBay. Нині він є одним із найнадійніших
радників королівської родини Абу-Дабі, а також генеральним ди-
ректором та головою City Football Group. Його призначення на поса-
ду Феррано Соріано у 2012 році започаткувало нову сторінку історії
клубу з Манчестера.
Халдун відвідує більшість матчів «Сіті», прилітає на приватно-
му літаку напередодні або, що частіше, у день матчу. Це також наго-
да особисто зустрітися з Соріано — ці двоє спілкуються телефоном
щодня і підтримують тісні стосунки.
Ці візити не є обов’язковими. Халдун візьме чогось поїсти під
час розмови з Пепом і Соріано в тунелі клубної бази; після домаш-
нього матчу він прийме душ на базі та стрибне назад у свій літак.
У день матчу він розпочинає ранок із зустрічі з Соріано та його
правою рукою, Омаром Барредою. Ймовірно, що до них приєдну-
ється Чікі Беґірістайн. Зазвичай такі наради відбуваються в «кім-
наті Халдуна», великому приміщенні, яке колись проєктував Пеп.
«Цю кімнату не треба чіпати!» Беґірістайн розповів це тим, хто
планував прибуття Гвардіоли.
«Але так хоче Пеп», — сказав Чікі.
«О, у такому разі я поговорю з ним. Це кімната Халдуна. Руки
геть!»
І так вона й залишається, на відстані двадцяти метрів від офісу
головного тренера та спортивного директора «Сіті».
Халдун надає великого значення спілкуванню зі своїм персона-
лом, від Мануеля Естіарте й Лоренцо Буенавентури до шеф-кухаря,
який готує йому обід, або нового охоронця.
Він зацікавлений та з повагою ставиться до роботи всіх сво-
їх співробітників, але, як висловився один з них: «Він напрочуд

104
люб’язний, але при цьому ти усвідомлюєш, що він відповідає перед
великим босом, відтак вимагає результатів. Він прагне, аби ти все
роз’яснював — тож ти перебуваєш під невеликим тиском. Ферран,
Чікі, усі вони мають відчувати те саме».
А втім, Халдуну немає на що скаржитися. Клуб блискуче вико-
нав своє завдання, відколи прибули Беґірістайн і Соріано, і разом
із командою вони створюють, мабуть, найкращий футбол, який ко-
ли-небудь бачила Англія.
Ферран Соріано: «Він жодного разу не попросив нас пе-
реглянути рішення і завжди поважає все, що ми робимо. Хал-
дун хоче всього лиш почути причини, чому ми дійшли до такого
висновку».
«Пригадую, як ми займалися продажем Альваро Негредо за 12
мільйонів фунтів стерлінгів і паралельно розглядали можливість
підписання Радамеля Фалькао. Як зазвичай, ми повідомили про
все Халдуну, відтак він знав усі варіанти. Зрештою, ми вирішили
не брати Фалькао, але він продовжував наполягати: «Чому б і ні? Це
хороша ідея з фінансової точки зору».
«Ми пояснили, що тренерам він не потрібен, але згодом де-
кілька разів поверталися до цієї розмови. Якось ми обговорювали
якусь тему телефоном, і він знову поцікавився Фалькао. Я попросив
його дати мені п’ять хвилин і запросив Чікі та Мануеля Пеллегріні
приєднатися до діалогу під час відеоконференції. Вони роз’яснили
йому свої причини, і він погодився: «Гаразд, ви експерти». На цьому
все. Ми не підписували контракт із Фалькао».
У спілкуванні між Гвардіолою та Халдуном спостерігається ці-
кава динаміка. Їхнє оточення зачароване взаємовідносинами, що
склалися між ними: зустріч двох захоплених, успішних особисто-
стей у своїх галузях. Частково таке захоплення викликано ситуа-
цією, що склалася в першому сезоні правління Пепа, коли попри
його бездоганну репутацію та величезні витрати новий тренер не
дав миттєвих результатів.
«Я не можу зрозуміти чому, але в мене складається вражен-
ня, що його [Халдуна] стосунки з Пепом переросли у справжню
дружбу», — говорить Пере Гвардіола. — «Пеп цілком йому довіряє
та дуже до нього прив’язаний. Мій брат не дуже швидко з кимось
зближується. Він не схильний довіряти людям швидко, але з Халду-
ном вони відмінно ладнають».

105
 Беґірістайн помітив зв'язок між Пепом та Халдуном у трьох важ-
ливих, але протилежних матчах другого сезону: болісна нічия в до-
машньому матчі з «Евертоном» в серпні 2017 року; велика перемога
над «Шпорами» з рахунком 4:1 у грудні того ж року та найщасливі-
ший зі всіх — розгром «Свонсі» з рахунком 5:0 у день, коли «Сіті»
достроково оформив чемпіонський титул, 22 квітня 2018 року.
«Справа в тому, як говорив із ним Халдун. Він справді демон-
стрував, наскільки довіряє», — розповідає Беґірістайн про матч
з «Евертоном» (1:1) на початку сезону «ста очків» — поєдинок,
у якому з’явилися всі розчарування попередніх дванадцяти місяців.
«Це був жахливий день, ми були кращими в тому матчі, але
не змогли здобути необхідний результат і, звісно, всі були трохи
приголомшені, а Халдун був фантастичним. Я гадаю, того дня Пеп
зрештою погодився з тим, що ми з Ферраном йому говорили. Хал-
дун сказав Пепу, що знав — буде нелегко, але він цілковито вірив
у те, що робить тренер і, на його думку, у клубу не було іншого ви-
ходу. Лише єдиний спосіб — шлях Гвардіоли».
«Це те, що хотів почути Пеп? Авжеж. Але він сказав це так
ствердно, що Пеп повірив йому».
Тісний зв'язок між цими двома персонами став ключовим фак-
тором для продовження найтривалішого контракту Гвардіоли,
який був укладений ще на три роки. До цього, у травні 2018 року,
Гвардіола часто повторював, що підписуватиме контракт що шість
місяців, якщо йому це зійде з рук. Його рішення присвятити себе
«Сіті» до 2021  року здивувало навіть його дружину Крістіну, і це
того вартує. Пеп розповідає про те, які щасливі він та його сім’я
в Манчестері, і про повагу, яку, на його думку, отримує від колег
по роботі, включно з його роботодавцями. Крім того, Гвардіола
також знає, що в майбутньому він зможе витиснути значно більше
з цієї молодої, спраглої команди, і в нього є одна чітка мета: вивести
«Сіті» на їхній перший фінал Ліги чемпіонів.
«Ми всі давно знаємо один одного, але рідко буває так добре», —
сказав Пеп, порівнюючи свою нинішню ситуацію з двома іншими
у «Барселоні» та «Баварії». «Чікі — частина моєї сім’ї, і все органі-
зовано так, аби клуб був якомога стабільнішим. Я дуже добре знаю
Халдуна, і він знає, що я відійду в бік, якщо все піде не за планом.
Я зроблю все, аби цього не сталося, і докладу всіх зусиль, щоб руха-
тися вперед, без надмірностей».

106
 Він продовжив контракт у лондонському офісі «Сіті» на Брок-
стріт, 10 наступного дня після того, як був визнаний кращим тре-
нером Прем’єр-ліги за результатами сезону. Відразу ж після цього
його перший дзвінок був до Абу-Дабі.
«Пеп невтомний, ми знаємо, що він не заспокоїться на досягну-
тому», — розповідає нам Халдун. — «Він знає, що ми надамо йому
необхідну підтримку, як це було дотепер».
«Рішення Пепа присвятити ще три роки «Сіті» є безпосереднім
результатом клубної атмосфери й філософії, яку ми хочемо під-
тримати у всій організації, починаючи з верхівки, власника, шейха
Мансура, в якого чудові стосунки зі всіма в клубі. Це були не пере-
мовини, а просто бесіда. Ми поглянули один одному у вічі й пого-
дилися, що будемо раді продовжити цю подорож разом».
 Глава 12
ІСТОРІЯ МАТЧУ: «БОРНМУТ» — «МАНЧЕСТЕР СІТІ» 1:2
26 СЕРПНЯ 2017 РОКУ

26 серпня 2017 року в Барселоні відбулася багатотисячна демон-

страція проти терористичних актів, які трапилися за десять днів
до того. «Сіті» збирався грати проти «Борнмута» на південному уз-
бережжі Англії. Це був третій офіційний матч Гвардіоли в другому
сезоні в Манчестері. Блакитне небо — довгоочікувана зміна погоди,
як порівняти з попереднім візитом «Сіті» на стадіон «Віталіті». По-
переднього сезону ці команди зустрілися тут у лютому за жахливої
погоди. І також у понеділок. А Пеп просто ненавидить грати поне-
ділками, особливо пізнього вечора.
Попри те, що відбувалося того ранку в Барселоні, Гвардіола на-
солоджувався літнім сонцем. Борнмут — миле, приморське місто,
яке розташоване на південному заході Англії.
Того дня чимало демонстрантів засвистало короля Іспанії Фі-
ліпа VI в Барселоні. У той час на відстані декількох кілометрів Пеп
зірвався на гравців через їхню апатію після перемоги, яка з різних
причин ознаменувала поворотний момент.
«Манчестер Сіті» вийшов на поле стадіону «Віталіті» з Едерсо-
ном у воротах і з чотирма захисниками: Даніло, Отаменді, Компані
та Менді (нарешті Бенжаман дебютував). У центрі поля грали Фер-
нандіньйо, Давід Сільва та Кевін Де Брюйне. Стерлінг, Бернарду
Сілва і Жезус вийшли грати на вістрі. Минулого туру «Городяни»
спіткнулися вдома, зігравши внічию з «Евертоном» (1:1). У Борнмуті

108
проти місцевих «Вишень» гості також розпочали не так добре, як
планували.
З початку зустрічі «Борнмут» активно ввійшов в гру й уже на
13-й хвилині повів у рахунку. Чарлі Даніелс пробив з льоту, і м’яч
після рикошету залетів у дальній кут. Такий удар не можна було
взяти. «Сіті» знадобилося вісім хвилин, аби відігратися. Чарівник
Давід Сільва асистував Габріелю Жезусу, і бразилець красиво пе-
рекинув м’яч повз воротаря Асміра Беговича. У другому таймі іні-
ціатива перейшла до «Сіті». Найнебезпечніший момент біля воріт
«Городян» виник після «обрізки» Отаменді: м’яч опинився в Кінга,
який в один дотик пробив у штангу. Кінцівка зустрічі проходила
в атаках «Сіті» — гості намагалися зламати глуху оборону «Борн­
мута». Через безкінечні зупинки в матчі суддя компенсував до
другого тайму десять хвилин. І все ж таки на 90+7-й хвилині гол
Стерлінга допоміг гостям уникнути другої втрати очок поспіль. Ре-
зультат — виїзна перемога з рахунком 2:1. «Сіті» завершив матч із
70 % володінням м’яча та 19 ударами по воротах (8 з яких — у пло-
щину).
Після забитого переможного м’яча Рахім побіг святкувати до
фанатів, а за ним рушили його партнери по команді. Почалися заво-
рушення. Вболівальники стрибали, влаштовували феєрверки, але
агенти служби безпеки виконали свою місію. «Я думаю, ми виграли
чемпіонат у Борнмуті. Судячи з того, як ми забили, як святкува-
ли, і що трапилося потім у роздягальні», — сказав один із гравців.
Але попри перемогу після матчу в роздягальні Пеп влаштував своїй
команді прочуханку. Після переможного м’яча на 90+7-й хвилині
й таких емоцій футболісти повернулися до роздягальні й… зависли
у своїх мобільних телефонах, ніби нічого не трапилося. «Можливо,
Борнмут був один із днів, коли я бачив Пепа дуже розлюченим. Ми
виграли матч в останню хвилину, і він раптом зірвався на нас, тому
що на його думку ми святкували недостатньо довго», — зізнається
капітан команди Венсан Компані.
Гвардіола голосно кричав. За словами Пепа, футболісти не ви-
словили величезну радість після такої перемоги, відтак не були ко-
мандою.
Команда мовчала, дивуючись словам свого тренера, але це свід-
чило тільки про те, що тепер все розділилося на «до» та «після».

109
Саме тоді команда почала усвідомлювати цінність перемог і по-
дальшого святкування в роздягальні. Після перерви на матчі збір-
них «Сіті» відновив тренування і уже наступної зустрічі обіграв
«Ліверпуль» із рахунком 5:0. Можливо, у колективі того дня щось
змінилося. Багато хто називає це моментом, коли футболісти поча-
ли розуміти, ким вони хочуть бути.
«Сильні відчуття важливі у футболі. Вони керують настроєм.
Того дня ми святкували разом із вболівальниками, потім футбо-
лісти повернулися до роздягальні й повитягували свої мобільні те-
лефони. І Пеп зірвався на них. У цьому не було нічого поганого.
Просто адреналін має виходити назовні й у роздягальні, але там
усього цього не було. Ось чому Пеп розізлився», — пояснює один із
членів тренерського штабу.
Навіть Гвардіола пам’ятає, як ця ситуація струсонула команду.
І змінила курс: того дня вони «зібрали вишню» на півдні Англії.
«На мою думку, це був ключовий момент, і те, що відбулося в матчі
з «Ліверпулем» є наслідком післяматчевих подій у Борнмуті. Ко-
манда стала мужнішою. Попереднього сезону ми страждали в мат-
чах із топ-командами, але Борнмут став своєрідною ватерлінією
і змінив їхнє відношення. Ці два дні були вирішальними тому, що
питання емоційного стану має велике значення», — зазначив Пеп.
Матч у Борнмуті розпочав тріумфальну смугу з 18 перемог по-
спіль, одна за іншою. Ця смуга розмістила «Сіті» на відстані бага-
тьох миль від суперників. Пеп зробив вирок чемпіонатові: «Можна
підбити деякі підсумки. Команда, яка здатна виграти 18 матчів по-
спіль у Прем’єр-лізі, заслуговує чемпіонського титулу».
Гвардіола зібрав відмінний «вишневий» врожай та зачинив
двері.
 Глава 13
КЕВІН ДЕ БРЮЙНЕ: ДИРИГЕНТ ОРКЕСТРУ

13 січня 2015 року
Безпрограшна серія «Баварії» з 19 матчів поспіль у Бундеслізі
завершилася великою поразкою. Пеп Гвардіола з тренерської лави
спостерігає, як Де Брюйне забиває його команді два м’ячі й допома-
гає своєму партнеру Басу Досту збільшити перевагу «Вольфсбурга»
до переможного рахунку 4:1.
Тієї ж ночі молодий бельгійський футболіст став головною те-
мою телефонної розмови Пепа з його давнім товаришем Чікі Беґірі-
стайном. «Цей хлопець — просто машина», — говорить Пеп. З тієї
миті він рішуче налаштований підписати Де Брюйне.
Утім, керівництво мюнхенського клубу не вбачало необхідності
в підписанні бельгійця. Чемпіони Німеччини мають враховувати
статус-кво: як гучна та дорога зірка Бундесліги, що сходить, вплине
на їхніх лідерів — Ар’єна Роббена, Франка Рібері та Томаса Мюл­лера?
Перед появою Гвардіоли в «Сіті» знову виникло питання при-
дбання Кевіна Де Брюйне, і таких сумнівів уже не виникало. У серпні
2015 року незабаром після того, як Де Брюйне допоміг «Вольфсбур-
гу» вкотре обіграти «Баварію» Гвардіоли (цього разу в Суперкубку
Німеччини. Завдяки гольовій передачі Де Брюйне нападник «Вов-
ків» Ніклас Бендтнер ударом головою зрівняв рахунок і перевів гру
в серію післяматчевих пенальті), тож відбувся трансфер бельгійця
з «Вольфсбруга» до «Манчестер Сіті» за 55 млн фунтів стерлінгів,

111
що зробило його другим найдорожчим підписанням в історії
Британії. Перехід зіркового гравця став головним придбанням
останнього сезону Мануеля Пеллегріні в ролі головного тренера
«Городян». Де Брюйне повернувся до Англії менш ніж через два
роки після того, як «Челсі» на чолі з Жозе Моурінью продав моло-
дого таланта у «Вольфсбург».
Мікель Артета чудово знав, яким набором талантів володіє
Де Брюйне. Він грав проти нього. Артета спостерігав за його зміна-
ми відтоді, як Гвардіола успадкував гравця, якого він так прагнув
підписати ще в Німеччині. «Прихід Пепа прищепив Де Брюйне низ-
ку додаткових навичок до його природних здібностей», — відзна-
чив Артета. Простіше кажучи, він не став міняти гру бельгійця, але
змінив все навколо його гри. «Він звик до того, щоб його особистий
простір не обмежували й дозволяли робити всі ці прекрасні речі
з м’ячем, які мали приголомшливий вигляд, але не контролювали
ані гру, ані результат. Тепер він задає темп гри. Він як диригент
оркестру, уся гра розпланована в його голові. Він може прискорю-
вати ритм або уповільнити його. Завдяки його футбольному інте-
лекту він може опуститися глибше та зв’язати гру гострими або ко-
роткими передачами, які створять позиційну перевагу. Це не був
його оригінальний стиль. Пеп показав йому нові способи бачення
ситуації та контролю гри. Декілька років тому він не міг грати роль
півота, оскільки йому бракувало деяких навичок на роль півзахис-
ника-організатора. Зараз він чудово бачить поле, свою команду, ви-
конує роботу за глобальним керуванням позиційних атак. Раніше
він миттєво прискорював гру. Зараз у Кевіна вже є шість передач,
і він плавно їх перемикатиме в конкретно заданий час».
У першому сезоні надії Пепа на титул із «Сіті» були вбиті на
«Стамфорд Брідж». Команда програла «Челсі» з рахунком 1:2 у квіт-
ні 2017 року й займала четверте місце в турнірній таблиці, яке за-
лишило її поза боротьбою за титул. Наступного сезону, 30 вересня
2017 року Пеп «Сіті» й Де Брюйне засвоїли свій урок.
Доменек Торрент: «Передматчева промова Пепа була неперевер-
шеною. Він усе так чітко виклав: як їх контролювати, як вони грати-
муть, як ми завдамо зустрічного удару».
Відсоток володіння «Сіті» складав 61,9; кількість ударів по во-
ротах — 17, (шість із них — у площину). «Челсі» Антоніо Конте чо-

112
тири рази вдарив по воротах, два з яких у площину. Гравці Пепа
здійснили 653 паси, господарі поля лише 395. «Сіті» тотально домі-
нував над своїм суперником і забив на 67-й хвилині. Де Брюйне обі-
грався з Габі Жезусом та пробив із лівої з лінії штрафного — Тібо
Куртуа був безсилим.
Після фінального свистка в гостьовій роздягальні на «Стам-
форд Брідж» тривали святкування. Де Брюйне все ще перебував
на полі, отримуючи нагороду кращого гравця матчу. Зайшовши до
роздягальні, він приєднався до радісних танців своїх партнерів і
підспівував разом із ними: «Ох, Кевін Де Брюйне» (під мотив мело-
дії White Stripes «Seven Nation Army»). Спів підхопили всі, хто пере-
бував у кімнаті — навіть Пеп Гвардіола, який був на відеозв’язку з
Бенжаманом Менді, приєднавши до святкування захисника, який
перебував у процесі відновлення.

Доменек Торрент: «Гра на «Стамфорд Брідж» була життєво важ-

ливою частиною того, що відбулося потім. Ви граєте на виїзді проти
чемпіонів, які мають індивідуальний стиль, із п’ятьма гравцями в
захисті та вертикальним футболом — цю систему вони розробляли
протягом п’яти років. Це важка задача. Але того дня ми стали кра-
щими як команда й почали по-справжньому вірити в себе. Коли ти
перемагаєш у таких матчах, уся команда починає усвідомлювати,
що може подолати все на своєму шляху».
Мікель Артета: «Коли ми грали виїзні матчі з великими коман-
дами торік, то безперечно були кращими й заслуговували перемо-
ги. Але попри це ми не змогли добитися результату. Однак тепер,
після перемоги над «Челсі» це виглядало як: «Ось так і повинно
бути!» Ми домінували в матчі та виграли. Ви могли помітити різ-
ницю, адже ми грали з такою впевненістю!»
Гвардіола зі свого боку відзначає, що ця гра стала поворотним
та визначним моментом: «Перемога над «Челсі» була вкрай необ-
хідною. Саме там ми почали розуміти, наскільки класними були.
Звісно, у нас і раніше були гарні дні, коли гравці знали, що в них все
вдається, коли вони вірили в себе, але на «Стамфорд Брідж» щось
клацнуло, усе стало на свої місця. І одним із гравців, який справив
найпозитивніший вплив на перемогу в цьому матчі, був Кевін Де
Брюйне».

113
 Де Брюйне: «Ми з Пепом на одній хвилі. Нам усім довелося зви-
кати до його тактики, і я вважаю, вона — саме те, що потрібно ко-
манді».
Під керівництвом Пепа Де Брюйне опанував нову роль. У мину-
лому він був півзахисником, здатним грати всередині або на фланзі.
Тепер він один із найкращих плеймейкерів світу та Англії: він
демонструє неземний футбол у центрі поля: творить, руйнує, завер-
шує, він робить все.
Його статистика за сезон 2017/2018 говорить сама за себе. Де
Брюйне був одним із кращих у складі «Городян» — 52 матчі, біль-
ше, ніж у будь-якого іншого гравця «Сіті»; забив 12 голів, зробив 21
асист — з яких 16 у матчах Прем'єр-ліги, завдяки чому став кращим
асистентом турніру; також на його рахунку найбільше голів удара-
ми з-за меж штрафного (5). До того ж він зробив найбільше відбо-
рів і перехватів у матчах англійської Прем’єр-ліги (62), розділивши
перше місце за цим показником із Фернандіньйо.
Співробітники «Сіті» вважають, що зміни в грі футболіста мог-
ли відбутися завдяки двом факторам: деякі вкажуть на батьківство
Де Брюйне, яке спонукало гравця стати зрілішим; інші — відпові-
дальність у футбольному сенсі, прищеплена Гвардіолою.
«Я дав йому декілька капітанських ролей», — сказав Гвар­
діола.  — «Було очевидно, наскільки він розуміє, що гравці мають
не лише вийти й добре грати, а й нести деяку відповідальність.
Кевін — сильна особистість, завжди готова до нового виклику, що
він і демонструє знову й знову».
Ті, хто з тренерського штабу спостерігав за роботою бельгій-
ця, підтверджують, наскільки ретельно Пеп настановляв грав-
ця на тренуваннях і протягом наступних індивідуальних сесій
із ним.
«Якщо він збереже віру в себе й продовжуватиме працювати
в тому ж темпі, він неодмінно стане одним із найвеличніших фут-
болістів світу протягом наступних п’яти років», — стверджує Тор-
рент.
Пеп у цьому переконаний. «Він зробить це. Подивіться на його
сталість, на його надійність та міцність. Чудовий приклад для ін-
ших наших гравців».
Гра з «Челсі» пришвидшила цей процес. «Він дав сольний кон-
церт», — пригадує Давід Сільва. — «Ти знаєш, що зараз знайдеш

114
його, а він тебе; знаєш, що він здійснить розумний хід із м’ячем чи
без нього».
Люди по-різному описують Де Брюйне: як «серйозного хлопця»,
«напрочуд зрілого» та «досить формального». Деякі відзначали,
що в юності він був занадто інтровертним. «Багато хто казав, що в
мене нічого не вийде через цю рису характеру», — говорить він. —
«Я ж сказав собі: «Давайте поглянемо, за ким залишиться останнє
слово».
Під його симпатичним обличчям є місце й для агресії. Це не
завжди демонструється на публіку, але в матчі Ліги чемпіонів про-
ти «Наполі» це відбулося. «Дайте мені сказати», — кричав Кевін
на своїх партнерів по команді, які намагалися стримати його від
протистояння з суддею. Тільки Давід Сільва якось вплинув на не-
контрольованого бельгійця того дня. Гравці «Сіті» досі жартують
про це.
Озираючись назад, Де Брюйне дивиться на ситуацію з позитив-
ного боку. «Та, дурниці. Усе завершилося за секунду. Це схоже на
сварку з моєю дружиною. Невеличка запальність час від часу може
творити дива. Подібні ситуації змушують все розставити на свої
місця».
Це не вперше, коли бельгієць зривається під час гри. Одно-
го разу у «Вольфсбурзі» він розлютився на одного з болбоїв своєї
команди: «Віддай мені м’яч, імбецил!», — закричав він на бідного
хлопчика, відчайдушно прагнучи відновити гру. Пізніше Де Брюй-
не публічно вибачився перед хлопцем і подарував йому футболку
з автографом. Утім, ці вибухові події не мають сприйматися як про-
яв його характеру.
У своєму особистому житті він дуже розслаблений. Давні друзі
Кевіна в Бельгії досі називають його «сушаркою», бо повідомлення,
які він надсилає, зазвичай складаються з одного чи двох слів. Ні-
яких жартів на полі чи поза його межами. Як і в багатьох гравців,
у нього є декілька ритуалів, один з яких — пробіжка полем з екіпі-
рувальником Брендоном Ештоном перед тренуванням чи грою. Він
близький зі всіма трьома екіпірувальниками в команді.
«Коли Кевін щойно прибув до «Сіті», він сидів із нами після
тренування, і якщо з’являвся інший гравець, якому щось потрібно,
ми заради сміху говорили Кевіну, аби він пішов і приніс це. І він

115
це робив! Без якихось ускладнень, так, ніби це було цілком нор-
мально. Тепер, коли тут головний Пеп, ми кепкуємо, що він занадто
важливий, аби щодня проводити з нами час», — сміється Ештон.
Насправді Де Брюйне все ще проводить багато часу з Еллі, Брен-
доном та Майком. Замість масажу перед грою він воліє тусуватися
з ними. «Ми вчотирьох сидимо й балакаємо. Ми говоримо про все:
про наші сім’ї, дітей так само, як я зі своїми друзями. Це вже увійш-
ло у звичку, звичайна частина життя», — говорить Ештон.
Медичний персонал «Сіті» вражений потужністю ударів Де
Брюй­не. Він б’є по м’ячу набагато сильніше, аніж повинен робити
гра­вець його статури — вони вважають, що це може бути пов’язано
з маневровістю його рухів. Якщо гра на «Стамфорд Брідж» — ви-
грана завдяки рішенню Де Брюйне пробити значно слабшою лівою
ногою — зіграла вирішальну роль у зміні влади в АПЛ, то до мо-
менту, коли обидві команди зустрілися знову, «Сіті» Гвардіоли пе-
ребував в ідеальній формі, ставши повноцінним лідером турнірної
таблиці. До «корони» «Городянам» залишалося всього п’ять пере-
мог. Тоді як команда Конте випала з першої четвірки. При цьому
обидві команди продовжували свої виступи в розіграші 1/8 фіналу
Ліги чемпіонів (відігравши перші матчі, «Сіті» розгромив на виїз-
ді «Базель» 4:0; «Челсі» зіграв 0:0 з «Барселоною»). 4 березня 2018
року переможний гол Бернарду Сілви дозволив взяти ще три очка,
але він не показує повної картини гри, в якій «Сіті» цілковито до-
мінував над чемпіонами, що залишають свій трон. Команда Пепа
досягнула показника в 71,3% володіння м’ячем та 976 пасів (рекорд
Прем’єр-ліги), Ілкай Гюндоган віддав найбільшу кількість передач
у цій грі — 167. Гравці Конте не змогли завдати жодного удару по
воротах.
Наприкінці сезону форвард «Ліверпуля» Мохаммед Салах став
найкращим бомбардиром Прем’єр-ліги. На його рахунку 32 голи —
це рекорд турніру. У новинах був принаймні один незгідний го-
лос — Гвардіоли: «Аналізуючи гру Де Брюйне протягом дев’яти чи
десяти місяців, видно, що немає кращого гравця, ніж він. З огляду
на його стабільність та можливість бути на такому високому рівні
кожні три дні», — заявив він пресі, коли з’явилися новини про пе-
реможця премії. «Інші можуть визначити його за кількістю голосів,
але мені шкода. Ніхто не був кращим за нього цього сезону».

116
 Після тріумфального сезону в «Сіті» Де Брюйне став ключовим
гравцем бельгійської збірної на чемпіонаті світу 2018; Бельгія фі-
нішувала на третьому місці. Цей «далекий» забіг у Росії означав,
що Де Брюйне приєднається до гурту своїх партнерів із «Сіті» дещо
пізніше. Утім, ці дорогоцінні додаткові декілька днів відпустки
коштували йому більшої частини передсезонної підготовки. Він
пропустив Суперкубок Англії й лише наближався до вершини сво-
єї фізичної форми, як несподівано зійшов із дистанції.
14 серпня 2018 року в кінотеатрі Printworks у Манчестері показу-
вали документальний фільм, знятий компанією Amazon Prime про
рекордний для «Сіті» сезон 2017/2018: «Все або нічого». Де Брюйне
опинився на милицях, одягнувши захисний фіксатор на праве ко-
ліно після того, як під час ранкового тренування отримав пошко-
дження зв'язок.
За прогнозами медиків футболіст мав вийти на поле через три
місяці, але бельгієць відновився трохи більше, ніж за два. Він по-
вернувся через чотири гри, коли Пеп вирішив, що йому потрібно
провести на полі 90 хвилин проти «Фулгема» в 1/8 фіналу Кубка
ліги. Де Брюйне нагородив свого тренера неперевершеним висту-
пом і завдяки голам 19-річного вінгера Браїма Діаса «Сіті» повів 2:0,
коли на 86-й хвилині бельгієць попросив допомоги лікарів, стиска-
ючи коліно.
За декілька хвилин його замінили. Футболіст залишав поле лед-
ве стримуючи сльози, і під час цієї заміни йому повідомили новину
про народження другої дитини. Його дружина Мішель народила
хлопчика, якого назвали Роум*.
Наступного дня Пеп під час телефонної розмови привітав Мі-
шель із радісною подією. «Тепер у тебе є троє дітей, про яких слід
піклуватися. Твої двоє та Кевін», — пожартував він.
Цього разу Де Брюйне був відсутнім 43 дні. Одинадцять матчів.
Пеп зробив усе можливе, аби включити його до своїх пла-
нів на останню частину сезону, але Де Брюйне щосили намагав-
ся повернутися до повноцінної форми, зокрема, долаючи біль
у м'язах.
Набрати форму йому вдалося до матчу-відповіді 1/4 фіналу
Ліги чемпіонів проти «Шпор». Як це не парадоксально, враховуючи
* На честь Рима (англ. Rome. — Прим. перекл.).

117
підсумковий рахунок поєдинку, «Сіті» вибув із турніру. У матчі-
відповіді Кевін Де Брюйне показав, мабуть, свій найкращий виступ
у сезоні, домінуючи в центрі поля й зробивши три результативні
передачі.
На жаль, це протривало недовго. У матчі Прем’єр-ліги проти
того ж «Тоттнема» він не зміг продовжити гру. Як з'ясувалося пізні-
ше, бельгієць пошкодив задню поверхню стегна.
У роздягальні він лютував через свою катастрофічну «удачу»,
трощив і жбурляв речі по всій кімнаті, тоді як партнери по команді
та співробітники мовчки спостерігали. Ніхто не втручався й не на-
магався розрадити його.
«Якщо пощастить, він відновиться до фіналу Кубка Англії», —
сказали медики Пепу.
Він вкотре кинув виклик навіть їхньому найоптимістичнішому
прогнозу й повернувся в завершальному турі Прем’єр-ліги проти
«Брайтона», вигравши другий титул чемпіона Англії поспіль. По-
тім зіграв вирішальну роль у фіналі Кубка Англії.
На стадіоні «Вемблі» Де Брюйне вийшов на поле на початку
другого тайму (на 55-й хвилині), і лише через декілька хвилин до-
вів рахунок до розгромного (3:0). Завдяки його гольовій переда-
чі четвертий м’яч у ворота «Вотфорта» забив Габріел Жезус. Того
дня команда Гвардіоли не залишила супернику й крихти шансу на
успіх — 6:0, а бельгієць був названий кращим гравцем фінальної гри
сезону.
Він підняв трофей Прем’єр-ліги наприкінці сезону — трофей
турніру, в якому він пропустив 29 ігор через травму. Через декілька
тижнів Кевін зізнався: «Це було нелегко. Іноді мені здавалося, що
мій сезон був удвічі довшим, аніж у решти. Після низки травм мені
довелося багато годин приділяти своєму відновленню і тому, що
в мене не було вихідних. Це втомлює ще більше, аніж коли ти гра-
єш. Багато часу доводиться проводити наодинці, але ти повинен це
робити. І я зробив це! Я щасливий! Я повернувся».
Сам на сам із клубною базою, але не домівкою, яка була світлою
плямою його темного професійного року, де він проводив час зі
своїми дітьми, малюком Роумом та Мейсоном і дружиною Мішель.
«Вона найважливіша людина в моєму житті. Вона пожертву-
вала усім, аби поїхати зі мною, коли їй було 19 років, аби допо-
могти мені здійснити мрію. Ми мандрували разом. Деякою мірою

118
я рівняюся на неї. Вона змусила мене вилізти з панцира, і те, як
вона зі всім впоралася, вражає»,  — написав він у Players Tribune
у квітні.
У цій же статті гравець поділився думками про свого тренера.
«У нас із Пепом схожий менталітет. Він навіть більше захоплений
футболом за мене. Він дуже напружений — постійно. Попри те, що
ми як гравці відчуваємо сильний психологічний стрес, я вважаю,
що він відчуває його удвічі більше. Адже він зацікавлений не лише
в перемозі — він прагне досконалості. Під час нашої найпершої
зустрічі Пеп усадив мене й сказав: «Кевіне, послухай. Ти можеш
бути  — легко  — у п’ятірці найкращих гравців світу. П’ятірка най-
кращих. Легко».
«Я був шокований. Але коли Пеп сказав це з такою впевненістю,
його слова перевернули весь мій спосіб мислення. Думаю, це було
геніально. Мені захотілося довести йому, що він має рацію».
«Переважно футбол  — це негатив і страх. Але з Пепом  — це
щось на кшталт екстремальної позитивності. Він ставить такі висо-
кі цілі, що їх майже неможливо досягнути. Він тактичний майстер,
так. У цьому немає сумнівів. Але те, що люди не побачать ззовні, то
це тиску, якому він піддає себе в гонитві за досконалістю».
 Глава 14
«ГОСТРІ КАРТУЗИ»

«Це був наш перший тренувальний день, і ми всі подумали:

«Якого дідька вони роблять? Вони схиблені!»  — сміється Доменек
Торрент. Йдеться про екіпірувальників «Сіті» — про тріо, котре
сам Торрент називає «гострими картузами» — Алістера Марланда,
Брендона Ештона та Майкла Клітеро.
Ештон — найбешкетніший із них. Невисокий, із пишною рудою
бородою. Його моторошний манчестерський акцент неможливо
розібрати під час першого знайомства. Брендону 25 років, і він ось
уже як десять років працює в «Сіті». «Вперше я ступив на стадіон
у 2004 році, і одразу мені в голову прийшла думка, що одного разу
я хочу тут працювати».
Звісно ж, він отримав свою першу роботу в клубі ще до того,
як закінчив школу — завдяки товаришуванню батька з колишнім
футболістом Лесом Чепменом, відомому усім в «Сіті» як Чаппі.
З 1966 до 1987  року Чаппі деякий час грав у півзахисті та ви-
ступав за півдюжину команд на північному заході Англії, хоч і не
в «Сіті». Він завершував свою кар’єру на посаді граючого тренера
в «Стокпорті» й продовжував тренувати до 1997  року. Потім він
потрапив до «Манчестер Сіті», але працював уже екіпірувальни-
ком команди. Протягом наступних 17 років він став невіддільною
частиною клубу, величезною особистістю, яку дуже любили персо-
нал та гравці. Зараз він частково ще працює в медіа-відділі, де допо­

120
магає створювати контент для клубних відеороликів. І фактично
сам Чаппі брав участь в одному з них. Він керував таксі Пепа в од-
ному з рекламних роликів Pep’s taxi, знятому після приїзду Гвар­
діоли до Манчестера.
Так ось, навчаючись у такої великої людини, підліток Брендон
Ештон розпочав свою кар’єру з короткого літнього стажування.
Після довгих умовлянь він отримав можливість поїхати з коман-
дою на передсезонну підготовку до Німеччини. На початку нового
сезону Ештону надали річний контракт з чітким розумінням того,
що після його завершення він вступить до університету.
Після десяти років Ештон, як і раніше, працює там і розказує
всім охочим про те, що найкраща школа  — життєвий досвід. Ву-
лиці, паби Рочдейлу та його околиці, Сміті-Брідж та роздягальні
Прем’єр-ліги… Там він засвоїв все, що йому потрібно знати.
Його приятелі, «гострі картузи», прийшли до «Сіті» набагато пі-
зніше. Алістер Марланд прибув у 2012 році, відразу після того, як
«Сіті» виграв чемпіонат завдяки переможному голу Агуеро. У той
час клуб залишився без екіпірувальника, і Марланда наполегливо
рекомендували з «Болтон Вондерерз».
Коли Чаппі перевівся до медіа-відділу, Алістера підвищили до
менеджера з екіпірування, а Майкл Клітеру приїхав на роль його
асистента. Ці двоє вже були добре знайомими: вони разом були
в молодіжній команді «Бернлі».
У «Сіті» в менеджерів з екіпіровки цілодобовий графік: вони
збирають брудну білизну, потім перуть її; готують тренувальні
комплекти для гравців; організовують інвентар і одяг, необхідний
для матчу; забезпечують правильне розташування бутсів кожного
гравця; правильно надувають м’ячі — усе має бути ідеально. І так
щодня, чи-то тренування, чи гра.
«Пригадую, що на початку більшість із нас була трохи приго-
ломшеною через зірковий статус Пепа, і я бігав, як божевільний,
за втраченими м’ячами або за чимось ще. Наступного дня до мене
підійшов бос, поплескав по спині й сказав: ‘‘Мені подобається ця
інтенсивність! Блискуче!’’ І ви не повірите, я почав ганяти ще силь-
ніше!» — сміється Брендон.
Алістер як менеджер з екіпірування відповідає за особливе
програмне забезпечення, яке дозволяє йому керувати екіпіровкою

121
гравців: який комплект є в кожного гравця, їхні розміри, що може
знадобитися, їхні улюблені частини екіпіровки. У них суворі по-
рядки.
Бутси гравців — під особливою увагою, необхідну пару готують
перед тренуваннями та матчами. Екіпірувальники дійсно щасливі
розносити нову пару бутсів для гравців протягом декількох днів.
«В Агуеро величезні ноги, але він завжди змушує мене це роби-
ти», — усміхається Ештон.
Венсан Компані знає екіпірувальників «Сіті» довше, ніж будь-
хто з його партнерів по команді. «Вони  — це клей, який утримує
всіх разом. Якщо наші показники падають хоча б на 10%, вони на-
докучають нам, поки ми не розберемося з цим».

Торрент пам’ятає один конкретний вечір у Свонсі в дебютно-

му сезоні. «Сіті» грав із валлійцями двічі за чотири дні, і весь цей
період команда проживала в готелі. Екіпірувальники вирішили,
що в цій ситуації барбекю  — те, що потрібно. «Вони влаштували
справжнє шоу, виконуючи пісні Майкла Джексона. Це було кумед-
но. Для згуртованості команди таке — безцінно».
У лютому того ж сезону «Сіті» вирушив до Борнмута на матч
чемпіонату в морозний зимовий день, із прохолодним вітром і тем-
пературою мінус три градуси. Під час передматчевої прогулянки
вздовж пляжу деякі футболісти почали дражнити Ештона, що той
не ризикне зануритися в крижану воду. «У тебе немає яєць, щоб
увійти туди». Деякий час Ештон пручався, але коли до «цькуван-
ня» команди приєднався тренерський штаб, це було вже занадто.
Знявши штани, він кинувся до води, за ним слідом побіг собака,
який доглядав за пляжем як за своєю особистою територією. Відки-
нувши скаженого пса, Ештон все ж таки дістався до води й пірнув
у крижане море.

Гвардіола попросив одного з екіпірувальників підняти трофей

від імені всього персоналу, вперше  — на «Вемблі», після того як
«Сіті» розбив «Арсенал» у фіналі Кубка Ліги у 2018 році (3:0). «Ми
були на післяматчевій вечірці, і Пеп сказав мені: ‘‘Брендоне, підій-
ми трофей’’. Так я й зробив. Що за відчуття! Ми всі втратили глузд.
Але цього було недостатньо для шефа. У літаку додому в ті вихідні

122
він підійшов до мене й промовив: ‘‘Коли ми виграємо чемпіонат, ти
зможеш підняти трофей знову’’».
Після гри в Гаддерсфілді 6  травня 2018  року, коли гравці під-
няли кубок перед вболівальниками, технічний персонал зібрав-
ся всередині поля. Потім із натовпу з’явилася сяюча лиса голова
й блискуча усмішка. Ештон, в оточенні своїх захоплених колег, із
гордістю підняв у повітря трофей Прем’єр-ліги. «Я пам’ятатиму цей
момент решту свого життя!»
 Глава 15
«WE’VE GOT GUARDIOLA»

«Дідькове звалище. Жахлива діра. Ані краплі культури». Так

мешканці Сток-он-Трента описали власне місто в статті Джонатана
Ворда для сайту організації «Центр розуміння сталого процвітан-
ня»*. Цей Центр  — справжня міська гордість. Чесно кажучи, його
виникнення і становлення (а також причини, які зробили його гор-
дістю), нам невідомі.
Сток — огидне місце (якщо вірити тому, що кажуть), зокрема
для гри у футбол. «Кожний воротар Прем’єр-ліги має випробувати
себе в Стоці», — сказав Ін’які Бергара, ексворотар «Атлетіко», «Ала-
веса», «Логроньєса» та «Мурсії»; тренер воротарів «Вігана», «Свон-
сі», «Евертона», і наразі збірної Бельгії на чолі з Роберто Мартіне-
сом, котрий є уродженцем каталонського містечка Балаге. Товариш,
який тривалий час мешкав у Манчестері, пояснює слова Ін’які так:
«В Англії немає гіршого стадіону. Там відкрите поле, і по кутах дме
пекельний вітер. Страшний сон для будь-якого воротаря».
Пеп Гвардіола вперше вийшов на поле «Британії» (зараз це
стадіон «Bet365») 20 серпня 2016 року, у другому турі чемпіонату.
Сток-он-Трент — далеко не ідеальне місце для літнього відпочинку
(у серпні тут щонайменше дев’ять градусів), але в день гри погодні
* Centre for the Understanding of Sustainable Prosperity — «Центр розумін-
ня сталого процвітання» є дослідницьким центром ESRC під керівництвом
професора Тіма Джексона.

124
умови були цілком комфортними: «Сток» приймав «Сіті» о 13:30 за
температури в 17 градусів. Виключенням став сильний вітер, який
здійнявся навколо комплексу. «Сіті» переміг 4:1. Це був третій офі-
ційний матч команди на чолі з каталонським тренером: Агуеро та
Ноліто оформили по дублю. Ця перемога послабила тиск, що загро-
жував «Городянам»: у десяти попередніх виїзних матчах «Ман Сіті»
здобув тут тільки дві перемоги (за п’яти нічиїх та трьох поразок).
На полі не відбувалося нічого незвичайного, але на трибунах
трапилася подія, яка ознаменувала перебування Гвардіоли в «Сіті».
Матч наближався до фінального свистка, тріумф було гарантовано,
і вболівальники небесно-білих рушили до стадіону (розташований
неподалік від М6) й почали співати строфу з пісні «Glad All Over»
гурту Dave Clark Five *. Звідси й виник «We’ve got Guadriola» — гімн
прихильників «Сіті», який вони створили для свого тренера. Це
стало величезним сюрпризом, особливо для самого Пепа.
«Мені подобалося чути власне ім’я, загалом тому, що це було
єдине, що я зрозумів», — зізнався каталонець після гри. Коли він
дізнався про значення цих рядків, був вражений: «Для мене ще ні-
коли не робили чогось подібного. Я абсолютно щасливий. Ми грає-
мо для вболівальників, аби вони були щасливими».
Що цікаво, пісенька «We’ve got Guardiola» народилася задовго
до прибуття Пепа до Манчестера. Вперше її заспівали в Лондоні
28 лютого 2016 року, безпосередньо перед грою «Манчестер Сіті»
Мануеля Пеллегріні у фіналі Кубка Ліги проти «Ліверпуля». Тоді
вже декілька тижнів було відомо, що Гвардіола стане наступним
тренером команди, і деякі фанати, які вирушили на «Вемблі», вирі-
шили дещо надихнутися в барі декількома келихами пива. У строфі
змінюються тільки два останніх рядки: «I'm feelin' glad all over/Yes
I am glad all over» перетворилися в «Because we've got Guardiola/we've
got Guardiola» («Я так безмежно радий! Адже в нас є Гвардіола»).
Вони не дуже ламали голову, але в підсумку вийшло досить непо-
гано.
Вболівальники опублікували відеозапис співу в соціальних
мережах, і пісня почала швидко поширюватися інтернетом. Ба-
гато фанатів запам’ятало її, аби присвятити новому тренеру. Де-
бютний матч Пепа на «Етіхад» відбувся 13 серпня 2016 року проти
* The Dave Clark Five (також The DC5) — британський поп-гурт.

125
«Сандерленда» в першому турі чемпіонату. Деякі очевидці ствер-
джують, що того дня пісню виконували тільки окремі групи лю-
дей, але справжній вибух відбувся через тиждень у Стоці. Він досі
триває.
Усе завдяки одному лондонському гурту 60-х років Dave Clark
Five, який завжди перебував у тіні The Beatles і став достатньо
успішним завдяки тій пісні. У січні 1964 року композиція очолила
британські хіт-паради. Текст пісні — про кохання, нічого спільного
зі світом спорту він не має.
Оригінальна пісня — одна з найулюбленіших серед прихильни-
ків «Крістал Пелес». Фани «Орлів» співають «Glad All Over», оскіль-
ки в 1968 році гурт грав на «Селгерст Парк» та набув популярнос-
ті серед тамтешньої публіки. Відтоді й донині пісня лунає перед і
після матчів господарів поля. У Блекпулі ця пісня лунає щоразу,
коли місцева однойменна команда забиває на власному стадіоні.
Це ж стосується «Ротергем Юнайтед», «Порт Вейлу», «Свіндона»,
«Йовіла» та «Вокінга» — усі ці команди представляють нижчі ди-
візіони. Пісня перетнула кордони: шотландські команди «Патрік
Тісл» та «Данфермлін Атлетік» часто вмикають її для своїх вболі-
вальників, аби відсвяткувати забиті м’ячі. Але на цьому історія не
завершується. Є випадок з «Віган Варріорс», англійською командою
з регбі, — уже цілих 13 років сингл грає після завершення її поє-
динків. Під час пробивання штрафних на матчах «Понтипрідда»,
валлійської команди з регбі, «Glad All Over» можна почути з 2004
року. Усі пов’язані з Dave Clark Five.
І нехай тепер у когось повернеться язик сказати лихе слово на
адресу Сток-он-Трента!

™™ «МАНЧЕСТЕР СІТІ» — «СТОК СІТІ» 7:2

14 жовтня 2017 року

Восьмий тур англійської Прем’єр-ліги сезону 2017/2018. Два
манчестерських клуби розмістилися на першій і другій сходин-
ці турнірної таблиці з однаковою кількістю очок. Сьогодні «Сіті»
приймає «Сток», а «Юнайтед» вирушить на «Анфілд Роуд», де має

126
відкритися трибуна імені Кенні Далгліша. За декілька годин до мат-
чу «король» Кенні заявляє: «Клопп проводить фантастичну роботу,
але я не думаю, що хтось може зупинити «Сіті» в чемпіонаті».
На передматчевій прес-конференції Пепа гарячою темою дня
був Маурісіо Почеттіно. Декількома днями раніше менеджер
«Шпор» звинуватив Гвардіолу в неповазі. Прагнучи зробити комп-
лімент зірковому нападнику «Тоттнема», Пеп назвав лондонців
«командою Гаррі Кейна».
«Гвардіолі бракувало поваги до нас. Кожен гравець цієї коман-
ди заслуговує високої оцінки. І висловлювання Пепа викликали не-
вдоволення багатьох людей. За часів роботи в «Еспаньйолі» я ніко-
ли не називав його «Барсу» «командою Лео Мессі».
Пеп реагує на висловлювання Маурісіо вельми лаконічно. «По-
четтіно неправильно мене зрозумів. Я ніколи не ставився зневаж-
ливо до жодного з моїх колег».
Для Гвардіоли все це має вигляд повнісінького непорозуміння.
Епізод, який принаймні дає можливість менеджеру «Сіті» додати
до свого репертуару англійську ідіому: a storm in a teacup — «буря
в склянці».
Серхіо Агуеро відновився перед сьогоднішньою грою, але за-
лишиться на лаві запасних протягом усього матчу. Габріел Жезус
грає в центрі нападу; Стерлінгом відповідає за правий фланг атаки,
Сане — за лівий.
Гра нагадує неймовірну виставу. «Сіті» у вогні! Жезус забиває
вже на 17-й хвилині. Після відкриття рахунку «Сіті» залишався без
м’яча всього десять секунд. Усе, що відбувається далі — суто фут-
бол Гвардіоли.
Кайл, перебуваючи на бровці поля, прострілює на Жезуса, яко-
му залишалося лишень підставити ногу. Рахунок відкритий. За де-
кілька хвилин Ніко Отаменді «ювелірно» забирає м’яч у суперни-
ка й починає атаку своєї команди, віддавши пас Фабіану Дельфу,
який перебував біля бокової лінії поля. Дельф спокійно переводить
м’яч назад на воротаря, і круглий продовжує «гуляти полем», по-
бувавши в ногах у Фернандіньйо, Стоунза, Де Брюйне та Вокера.
Де Брюйне знову забирає собі м’яч та знаходить Давіда Сільву,
який відпасовує назад на Отаменді. Тепер вже м’яч у Дельфа, кот­
рий знаходить вільного Сільву, а Давід «запускає» по самісінькій

127
лінії Сане. Німецький вінгер дістається бічної лінії, зупиняється
і починає витанцьовувати навколо 18-річного флангового захисни-
ка «Стока» Тома Едвардса. Усе це відбувається на краю штрафно-
го майданчика. Аж раптом Сане спалахує! Він відпасовує назад на
Де Брюйне й відкривається під зустрічну передачу, тоді як Едвардс
вимикається з епізоду. Де Брюйне вдає, що має намір ударити,
і водночас робить на Сане пас у відповідь. Лерой не став перегравати
воротаря суперника, а покотив м’яч Стерлінгу. Рахім «відклеївся»
від Еріка Пітерса й відправив м’яч у сітку воріт. Гол надприродної
краси.
Жезус — єдиний футболіст «Сіті», який не доторкнувся до м’я-
ча під час позиційної атаки, яка призвела до гола. Для цього ко-
манді Пепа Гвардіоли знадобилося 43 секунди та 16 передач, і такі
дії чітко передають приклад того футболу, на якому наполягає її
тренер.
Пеп Гвардіола: «Ми біжимо, аби забрати м’яч, а не заради показ-
ників. Ми не пресингуємо суперника без мети. Ми завжди розуміє-
мо: якщо ми відбираємо м'яч високо, то станемо на крок ближче до
того, аби забити. І навіть якщо цього не відбувається, намагаємося
зосередитися на голі. А це означає, що нам потрібно завжди шу-
кати можливість. Коли ми без м’яча, я хочу, аби всі бігли. Коли ми
ним володіємо, то змушуємо суперника бігти, аби в потрібну мить
можна було б атакувати й забити. Ось чому ми маємо тримати лінії,
продовжувати терпляче передавати м’яч, очікуючи можливості за-
бити. Вкрай необхідно знайти той момент, коли суперник проявить
свою слабкість».

Генрі Вінтер, головний редактор футбольної колонки The Times,

вражений якістю голу. «Це був найблискучіший та найзахоплюві-
ший футбол за останні 50 років на англійських полях», — написав
він.
Пеп Гвардіола: «Найскладніше — зробити футбол таким про-
стим! Це був наш найкращий виступ відтоді, як я сюди приїхав».
У тому матчі «Сіті» досягнув 80 % володіння м’ячем і здійснив
20 ударів по воротах. Де Брюйне забиває м’яч, а також робить асист
сезону — гострий діагональний пас з одного боку поля на інший,
точнісінько на траєкторію спринту Сане. «Це було так круто. Я про-

128
сто крикнув: «Гей! Я тут. Аж раптом м’яч біля моїх ніг», — дивуєть-
ся німецький футболіст, який перетворює пас у шостий гол «Сіті».
Де Брюйне названо гравцем матчу, і навіть переможений мене-
джер «Стока» Марк Г’юз — гравець «Барселони» у час, коли Пеп
був там болбоєм на матчах першої команди, — глибоко вражений.
«Він був сенсаційним. Він на голову сильніший за будь-якого іншо-
го гравця Прем’єр-ліги».
Після гри Пеп говорить: «Я тут, аби перемагати, а не для того,
щоб розважати. Я не фокусник. Але саме так ми прагнемо грати».
Сьогоднішня гра — це заява про наміри. Це той «Манчестер
Сіті», який ми побачимо до кінця сезону: той, що домінує та ни-
щить своїх опонентів.
Тим часом матч на «Анфілд Роуд» між «Ліверпулем» та «Ман-
честер Юнайтед» завершується нічиєю 0:0. «Сіті», піднявшись на
перший рядок турнірної таблиці, відривається на два очки й про-
довжуватиме збільшувати розрив протягом сезону.
«Король» Кенні. Він знову має рацію.
 Глава 16
МАНУЕЛЬ ЕСТІАРТЕ: ЯНГОЛ-ОХОРОНЕЦЬ

Одне з головних умінь Мануеля Естіарте — залишатися засмаг-

лим протягом усього року, при цьому мешкаючи в Манчестері.
Красивий та елегантний (навіть у спортивному костюмі), він також
непоганий у водному поло: його визнавали кращим гравцем світу
сім років поспіль. Він завжди забивав більше м’ячів, ніж будь-хто
інший. Хорвати, боснійці, чорногорці та серби, які об’єдналися під
югославським прапором, італійці, греки й деякі німці-задираки —
ніхто з них не був здатний його стримати. Власне кажучи, він досі
є олімпійським рекордсменом. Для тих із вас, хто не знає, він, без-
перечно, найкращий гравець із водного поло всіх часів. Ось і доказ:
румун Корнель Маркулеску *, виконавчий директор міжнародної
Федерації плавання, з нагоди Чемпіонату світу 2013 року поділив-
ся роздумами про напрямок розвитку гри в басейні, нововведення,
які зроблять гру яскравішою; а в підсумку сказав: «Майбутнє вод-
ного поло проходить крізь народження гравця, який завдяки та-
ланту успадкує трон Мануеля Естіарте. Краще, що може трапитися
*Корнель Маркулеску народився в Бухаресті (Румунія). У 1964 році він
закінчив Інститут спорту та фізичної культури в столиці, того ж року пред-
ставляв свою країну у водному поло на Олімпійських іграх в Токіо та допоміг
своїй команді зайняти п’яте турнірне місце. Учасник румунської збірної в
165 міжнародних іграх з 1958 до 1970 років, потім став тренером. Працював
рефері протягом 10 років (1970—1980 роки). Зокрема був черговим рефері у
фіналі олімпійського водного поло 1972 року.

130
з водним поло — це народження ще одного Естіарте». Ми не будемо
тими, хто в цьому сумнівається. Ось наскільки хорошим був «delfín
goleado», «дельфін-забивала», якого порівнюють із Мессі.
Естіарте постійно дражнили, щоб вивести з рівноваги, завда-
вали болю, робили все, аби випровадити з басейну й зламати його
волю. А вчинялося це тільки тому, що це жорстокий вид спорту.
Там були такі хлопці (як Дані дель Фіренсе), які ще до початку гри
штовхали й драпали його. Але протягом багатьох років він був кра-
щим, і життя не полегшувало йому цей шлях. Про це він розпо-
відає в неймовірній книзі «Мої брати», необхідній для розуміння
Мануеля.
Його сестра Роза — одна з найкрасивіших плавчинь за всю іс-
торію іспанського спорту, прекрасна жінка, яка мала проблеми.
Одного нещасливого великоднього понеділка в 1985 році вони зу-
стрілися в домі їхніх батьків: вона стрибнула зі скелі на очах рід-
них. Ось як Мануель описує найжахливіший досвід свого життя:
«Це було надзвичайно важко, жорстоко, але це трапилося, і це
частина мого життя. Говорити про це було гірко, але мені подоба-
ється згадувати про неї, це не залишає мене байдужим… Я ніколи не
забуду того погляду Рози, втупленого в мій, цілковито спустошено-
го. Це була остання секунда. Я пішов додому, намагався припинити
суперечку Рози з моїм батьком і сказав їй: «Розо, годі вже, заспокой-
ся». І без відчаю, крику та зайвої метушні, із напрочуд безтурбот-
ним виразом обличчя (цей образ все ще присутній у моїй пам’яті, в
моїх очах) вона подивилася на мене ніжно-ніжно й побігла… Я пішов
слідом за нею, вигукуючи: «Розо, Розо, Розо!» Вона випереджала мене
на чотири метри. У мене не було часу зловити її, вона вислизнула.
Не вижила. В останню секунду вона лише поглянула на мене порож-
нім поглядом і стрибнула. Я бачив, як Роза стрибнула, і побачив, як
вона померла».
У той день Мануель не знаходив собі місця. Він бігав у пошуках
відповідей. Він вірянин, тож зайшов до церкви, привселюдно вигу-
кував усі свої докори, намагаючись дізнатися причину.
Естіарте народився в Манрезі, столиці Бажаса, у 1961  році, де
в п’ятирічному віці й почав займатися водним поло, ділячи басейн
для плавання зі своїм братом. У 18 років його підписала «Барсело-
на», а згодом він перейшов до італійської ліги, кращої у світі. Там

131
він грав за «Пескару»*, клуб, якому Мануель присвятив більшу
частину своєї професійної кар’єри, провівши в ньому десять років,
поділених на два етапи. Декілька сезонів він провів у «Савоні». За
цей час чоловік облаштувався в Італії, де зустрів Сільвію, жінку
своєї мрії, яка стала матір’ю двох його доньок.
Мануель очолював найкраще покоління ватерполістів Іспанії,
неповторну команду, яка виграла чемпіонати світу та Олімпійські
ігри, з чим могло впоратися небагато колективів, які виступали
в басейні. Він пережив розгром у фіналі літньої Олімпіади в Барсе-
лоні в 1992 році, який став поштовхом до відродження в Атланті-96.
Там уже золото від нього не вислизнуло: з трьома м’ячами, забити-
ми у фіналі самим Мануелем. Він також завоював одну золоту та
дві срібних медалі на чемпіонатах світу, чотири ліги та шість Кубків
Італії, п’ять ліг і п’ять Кубків Іспанії, два європейських Кубки, два
Суперкубки. Неперевершений. У 1996 році його нагородили Ве-
ликим хрестом Королівського ордену «За спортивні досягнення»,
а у 2001 році — Спортивною премією принца Астурійського. Про-
вів 580 міжнародних матчів за національну збірну, брав участь
у шістьох Олімпійських іграх і в трьох із них був кращим бомбар-
диром. Естіарте завершив свою професійну кар’єру у 2000 році піс-
ля Олімпійських ігор в Сіднеї, де він був іспанським прапоронос-
цем. Відтоді він ніколи більше не доторкався до м’яча в басейні.
«Після усього того, що зробив Мануель, він міг сказати: «Йди-
но сюди, цілуй мені ноги», але якщо тобі потрібно, аби він став на
коліна й помив підлогу, він це зробить. Він найскромніший хло-
пець зі всіх, кого я знаю», — говорить Гвардіола; відтоді як Пеп при-
йшов до «Барселони», Мануель поряд із ним. «Їхні стосунки схо-
жі на братні. Ти швидко помічаєш, що це не професійний зв'язок,
а набагато глибший. У професійному плані він як янгол-охоронець
Пепа», — розповідає один із помічників тренера «Сіті».
Чимало тісних стосунків зазвичай складається або в сім’ї, або
в школі (як у Пепа зі своїми колишніми однокурсниками, які досі
організовують поїздки, аби побачити його в Манчестері). Однак є
дружні стосунки, які, без сумнівів, дозрівають протягом тривалого
часу завдяки подібним поглядам (споріднені душі) й усвідомлено-
му виборові, як дружба Мануеля з Пепом. Вони народилися у двох
*A.S. Waterpolis Pescara Pallanuoto («Пескара») — чемпіон Європи 1988 року.
132
містах на відстані десяти кілометрів один від одного, але їхні шля-
хи перетнулися, коли обоє залишили рідні пенати й уже входили
до еліти світового спорту. Кожний по-своєму. Вони познайомилися
на Тенеріфе в 1992 році, після завершення чемпіонату Іспанії
з футболу. «Барселона» Йогана Кройфа з Пепом у складі виграла
титул в останньому турі чемпіонату завдяки поразці тодішнього
лідера «Реала» від «Тенеріфе»*. Буревій емоцій! Аби прояснити си-
туацію: переможний м’яч «Тенеріфе» був схожим на чемпіонський
гол Агуеро у ворота КПР у 2012 році. Жоан Патсі не припиняв ви-
хваляти Пепа, і Мануель захотів із ним зустрітися.
Їх познайомив Рікард Максенч** у старій роздягальні «Камп
Ноу». Дружба зміцнилася під час Олімпійських ігор у Барселоні,
хоча вони рідко бачилися, адже олімпійська збірна Іспанії базу-
валася у Валенсії й тільки двічі бувала в Барселоні: на інавгурації
та у фіналі***. Двічі вони вітали один одного. Вперше — у Монжуїку,
вдруге — ввечері в олімпійському містечку. А вже наступного дня
збірна з водного поло разом з Естіарте грала у фіналі. Олімпійська
збірна Іспанії з футболу вже виграла титул, радісні вигуки гравців
було чутно по всьому олімпійському містечку до світанку. Ману-
ель, який не міг заснути, подумав: «Завтра я хочу бути таким же

* У сезоні 1991/1992 перед останнім туром «Барселона» відставала від

«Реалу» на одне очко. «Галактікос» у завершальному матчі чемпіонату грав
на виїзді проти «Тенеріфе» й примудрився програти, ведучи з рахунком 2:0.
У паралельній зустрічі «Барселона» обіграла мадридський «Атлетіко» й ви-
грала чемпіонський титул.
** Рікард Максенч (1953—2008 роки) — каталонський спортивний жур-
наліст. У 1970-х роках він працював на телебаченні, радіо й у пресі, керуючи
щотижневиком Tot Barça, і співпрацював з телеканалом Televisión Española.
1 жовтня 1981 року, коли працював у відділі «Барса» газети Mundo Deportivo,
вирішив вступити до правління клубу очолюваним Хосепом Луїсом Нуньє-
сом із метою обійняти посаду в новому відділі, відповідальному за стосунки
з пресою. А в період із 1997 до 2000 року був генеральним секретарем клубу;
з 2000 до 2003 року — заступником генерального директора. Він був першим
керівником прес-служби футбольного клубу в Іспанії.
*** Олімпійським чемпіоном із футболу стала збірна Іспанії, господарка
Олімпіади; друге місце зайняла Польща, а третє місце сенсаційно виборола
збірна Гани. Футбольний турнір літніх Олімпійських ігор 1992 року став пер-
шим футбольним турніром Олімпіади, в якому взяли участь збірні, до яких
входили гравці не старше 23 років.

133
щасливим». Те, що їхні стосунки матимуть як особистий, так і ро-
бочий характер — це передусім заслуга Жоана Патсі.
Естіарте та Патсі (котрі тоді працювали на телеканалі TV3) зу-
стрічалися щодня в одному з барів олімпійського містечка під час
Ігор 1992 року: перший гаяв там час сієсти, інший — обідав. З часом
їхні стосунки потеплішали. Саме чинний скаут «Сіті» свого часу
зробив Жоану Лапорті пропозицію: «Мануель відмінно ладнає зі
ЗМІ, дуже шанований, стане хорошим посередником», — зазначив
Патсі.
Влітку 2008 року нинішній виконавчий директор «Сіті» Ферран
Соріано, а тоді — колишній віцепрезидент «Барселони» (при пре-
зидентстві Жоана Лапорти), зателефонував Естіарте, який відпочи-
вав у Пескарі. За декілька днів вони зустрілися в готелі Casa Fuster
у Барселоні. Говорили про клуб, Гвардіолу, своє бачення спорту та
про те, який внесок може зробити Мануель. «Барса» шукала людину,
яка допомагала б спілкуватися зі ЗМІ, могла б закріпити зовнішню
комунікацію клубу й при цьому стала сполучною ланкою між прав-
лінням та персоналом. Під час співбесіди Соріано та Естіарте чу-
дового порозумілися. Потім Мануель побачив президента Лапорту
в невимушенішій атмосфері, менш жорсткій і типовій для Жоана.
Лапорта продовжував говорити Естіарте, що він ідеально підхо-
дить на цю посаду. Пізніше Мануель зателефонував своєму другові
Пепу, який нічого не знав про ці зустрічі та розмови. «Він відповів
здивовано, щось на кшталт «Що вони від тебе хочуть?» — пригадує
Естіарте. Але Пеп був у захваті з першої ж миті. Перемовини мину-
ли вдало, й олімпійський чемпіон погодився на пропозицію. Однак
він потрапив з корабля на бал: 6 липня 2008 року Соріано та сім
членів клубного правління були відправлені у відставку у зв’язку з
недовірою Раді та суперечностями з Лапортою. Доля попіклується
про те, аби зібрати їх разом знову.
Пеп приступив до роботи в «Барселоні» під час передсезонної
підготовки (перший збір для Пепа в ролі наставника команди) в
Сент-Ендрюсі, Шотландія. Пеп залишав збори переконаним: «Я га-
даю, що ти, Мануелю, маєш бути з нами більше, ближче до коман-
ди й тренерського штабу», — сказав він своєму другові. І Лапорта
погодився. Протягом чотирьох славетних років Естіарте був тінню
Пепа: він супроводжував його всюди, захищав, перебирав на себе

134
деякі завдання, які б звільнили його друга від обтяжливих обов'яз-
ків. Він продовжував керувати зовнішніми зв’язками, працювати з
пресою, але дотримувався поглядів тренера. Це були важкі та ща-
сливі роки, коли Мануель «з’їв багато лайна», аби захистити Пепа.
До останнього дня, а саме — вильоту від «Челсі» в півфіналі Ліги
чемпіонів 24 квітня 2012 року (0:1, 2:2).
«До того він мені нічого не говорив», — зізнається Естіарте, —
пригадуючи період, коли всю Барселону цікавило, чи збирається
Пеп подовжувати з клубом контракт. — «Моя дружина запитала
мене про майбутнє, і я навіть не знав про це. Оскільки Пеп завж-
ди казав: «наступного року»; він говорив, що ми залишаємося, але
іноді мав настільки втомлений вигляд, що я навіть не знаю… Я не
був впевненим. Були причини для того, аби думати як «так», так і
«ні». Це тривало до матчу-відповіді з «Челсі». Коли вони дісталися
до роздягальні відразу після гри, Пеп сказав йому фразу, яку, ймо-
вірно, не говорив раніше нікому: «Я відчуваю, що все ще можу дати
команді багато чого, але я не можу дати їй все». І це означало одне:
Пеп віддав все.
Наступного ранку Мануель зателефонував тодішньому прези-
дентові клубу Сандро Роселю та повідомив йому про плани зали-
шити «Барсу». Пеп високо цінував здібності свого друга й згодом
зробив Естіарте ще одну пропозицію. Цього разу безпосередньо, а
не через президента клубу. Він зателефонував йому з Нью-Йорку:
«Ти сидиш? Що ж, я вирішив. Ми їдемо до Мюнхена».
Естіарте не очікував такого розвитку подій. У «Баварії» функції
Мануеля дещо змінилися. Протягом перших двох років у «Барсело-
ні» його робота була тісто інтегрована в структуру клубу й пов’яза-
на з усіма владними повноваженнями. У Німеччині він повністю
присвятив себе тренуванням та роздягальні, але в нього не було
офіційної посади. Там він так само продовжував захищати Пепа,
іноді від самого клубу (уникаючи неприємностей та конфліктів), а
часом від самого себе, як жартівливо говорить їхній спільний то-
вариш.
Рішення Гвардіоли переїхати до Манчестера анітрохи не здиву-
вало Мануеля: «Це був цілий процес. Ми були в ‘‘Баварії’’, і я прига-
дую, що Чікі та Жоан Патсі приїздили до Німеччини під будь-яким
приводом. ‘‘Ми приїхали поспостерігати за Гюндоганом’’, ‘‘Ми при-

135
їхали подивитися на Сане’’, — запевняли вони. Й очі Пепа світи­
лися».
У «Сіті», як відомо, Пеп й Естіарте почали працювати зі стари-
ми друзями: Соріано, Чікі, Патсі… Фактично, Мануель, як і бага-
то з тих, хто знає Гвардіолу, переконані, що в нього ніколи не було
настільки тісних стосунків із радою директорів. «Як за часів пре-
зидентства Лапорти в «Барсі», — переконує наближена до тренера
особа.
За рішенням Соріано, Естіарте займає певну посаду в Манче-
стері, яка змушує його працювати зі всіма місцевими керівниками
клубу. Можливо, у нього ніколи й не було такої відповідальності.
Його візитна картка вказує на те, що він є головним «Director of
First Team Management Operations & Support». «Директор з опе-
раційної діяльності й підтримки першої команди». «Тут у нього
є чіткі завдання. У «Баварії» він був, першочергово, правою рукою
Пепа, але тут він також співпрацює з Ферраном», — говорять в офі-
сі «Городян». «Він робить фантастичну роботу. Завдяки йому «Сіті»
став гнучкішим та раціональнішим клубом, коли йдеться про ді-
яльність першої команди. Ми в захваті», — зізнається Чікі. «Є речі,
які я можу сказати Пепу, але знаю, що не повинен цього робити,
оскільки там є Мануель, тож говорю це йому», — пояснює Марк
Бойшаса, делегат команди, аби описати те, що відбувається з ба-
гатьма. Те саме відбувається в галузях маркетингу чи комунікації.
Мануель — це під’їзна дорога до Пепа, адже він добре його знає та
розуміє: коли можна щось запитати; що йому потрібно; як його пе-
реконати в разі необхідності.
Але в нього й набагато більше роботи. Спершу він мав безцінну
допомогу в особі Давіда Кінтани, якого найняв Чікі. Спочатку цей
канарець прибув до Бірмінгема заради любові, а вже потім пере-
їхав до Манчестера, аби допомогти Давіду Сільві та Негредо інте-
груватися. Кінтана був напрочуд корисним для команди, особливо
для Мануеля, до того, як залишив клуб через життєві обставини
в середині сезону 2017/2918. Але команда продовжувала працювати
вже з Клером. Мануель дуже покладається на Бойшасу, до завдань
якого в ролі делегата входить піклування про гравців, відтак клуб
вирішив об’єднати два відділи під керівництвом Естіарте, янго-
ла-охоронця Пепа та всієї команди. Саме через його наполегливий

136
захист колективу та знання роздягальні в нього часом бували про-
блеми з Соріано, протягом цих двох років. «Нічого серйозного, але
Мануель — справжній професіонал, який несамовито, до хрипу за-
хищає інтереси команди. Соріано мислить масштабно, він міркує
про багатофункціональну компанію «Сіті» — розповідає працівник
офісу. «Я вважаю, що Соріано заспокоїться, якщо Мануель дещо
послабить свої позиції стосовно маркетингу або комунікації, якщо
ці відділи вимагатимуть часу від гравців», — говорить помічник на
щочетвергових зустрічах, де розглядається ситуація в клубі. «Ми
обоє захищаємо одне й те ж — блага «Сіті», у цьому немає ніяких
сумнівів», — говорить Соріано. — Футболісти потрібні всім для ре-
кламних акцій, інтерв’ю… але в гравців є тренування, зустрічі з Пе-
пом, часи відпочинку. І в такі моменти Мануель налітає шулікою,
він «непробивний».
Аби він «завівся», треба не так вже й багато. У залах для преси й
мікст-зонах Естіарте сварився з журналістами чи акредитованими
особами (що не завжди одне й те саме), а також у роздягальнях із
деякими арбітрами, тренерами та футболістами. Навіть зі спонсо-
рами. Враховуючи, що він бився з югославами в басейнах, за необ-
хідності може причепитися до будь-кого.
Згадується кумедний випадок, який відбувся на закритому полі
на базі «Сіті» під час рекламної фільмування для азіатського пива
Cambodia, клубного спонсора з 2017 року. У ньому брали участь Кун
Агуеро, Ніко Отаменді та Даніло. Ролик вимагав чимало енергій-
них рухів, і Кун поскаржився Мануелю на болі в щиколотці. Ес-
тіарте відразу звернувся до сценаристів. «Гей, мені це не дуже по-
добається, це занадто важко для гравців, це потрібно змінити…»
Вони сказали, що намагатимуться, але в підсумку все залишило-
ся так, як і було: той самий сценарій і скарги Куна. І раптом під-
ходить Мануель, хапає аргентинця й забирає його. У цей момент
до них підходить працівник рекламного агентства й намагається
їх зупинити: «Знімання ще не завершено, ти не можеш забрати
його». Бідний хлопчик не знав, із ким розмовляє і, крім того, його
манера спілкування була не дуже делікатною. Естіарте був лако-
нічним: «Говориш, що я не можу забрати з собою Куна? Добре, тоді
зі мною підуть всі троє. Задля твого спокою». Даніло й Отаменді
забралися непомітно. Подейкують, сторони конфлікту в підсумку

137
все ж змогли домовитися. Насправді хлопець просто не знав, із ким
розмовляє. Унаслідок цього вони вибачилися один перед одним,
і після деяких зусиль відділу маркетингу фільмування продов­-
жилося.
«У нього бувають спалахи люті. Іноді він залишає все як є… але
через деякий час перепрошує за свої вчинки», — говорить Гвардіола
про свого друга. А потім пояснює, що гнів Мануеля не сильніший,
ніж у його дружини. «Мануель сильно переживає, я знаю. Не ви-
тримує, коли погано відгукуються про мене або Чікі. Він захищає
нас, коли на нас нападають… бо, зрештою, у цьому клубі ми — гурт
друзів, колег, які намагаються зробити щось прекрасне».
Ті, хто знають його, кажуть, що він не втручається в суть футбо-
лу, оскільки й сам розуміє, що не дуже в ньому тямить. Натомість
він є фахівцем із питань управління роздягальнею команди. Не-
багато спортсменів пізнало те, що пережив свого часу він. Він там,
де потрібен Пепу: «Команда  — це його фішка. Він говорить тобі:
‘‘Старий, вони помруть разом із тобою’’ або ‘‘Будь обережним, тут є
недолік, який ти не помічаєш’’. Мені він потрібен, бо в нього є здат-
ність бачити, як себе почувають люди, йдуть за мною чи ні, адже ви
не зможете чогось добитися, якщо хтось не сприймає ваших ідей.
Він ладнає з цим дуже добре, тому що сам був хорошим спортсме-
ном, і якщо він щось і знає, то це роздягальню».
Мануель, буває, критикує й Пепа, розповідає представник
техперсоналу: «У нього є свої погляди. Наприклад, коли Гвардіола
дає інтерв’ю, Естіарте стоїть у кутку й промовляє: ‘‘Занадто довго,
занадто довго’’ або: ‘‘Я б не розкривав перед грою стільки інформа-
ції’’». Це не зовсім критика, радше роздуми, але він їх робить.
Одного разу в «Сіті» була шестиденна перерва без ігор, і Пеп
запропонував організувати тренування в Барселоні. Мануель, зна-
ючи про щоденні зобов’язання клубу, зрозумів, що ця втеча ніку-
ди не годиться, і запропонував золоту середину: «Краще дати їм
два дні вихідних, аніж їхати туди й тренуватися». Зрештою так
і вчинили.
Через усі ці фактори футболісти його поважають. Ось що каже
один із них: «Ми, гравці, знаємо хто він, яким елітним спортсменом
був. Його не всі знали після приїзду до ‘‘Сіті’’, але згодом все прояс-
нилося, і тепер ми вдячні йому за його роботу».

138
 Є один символічний момент, який якнайкраще демонструє цю
вдячність гравців. У тунелі, який веде до роздягальні, проводили-
ся ремонтні роботи, відтак футболісти вибігали на поле з кутової
сторони поля. Як зазвичай, за чотири-п’ять хвилин до кінця мат-
чу, Естіарте спускався на поле й залишався біля кутового прапор-
ця, очікуючи на свисток судді. В одному з матчів Мануеля помітив
Фернандіньйо, який щойно забив м’яч, — бразилець кинувся його
обіймати.
Якщо Пеп не приїжджає, замість нього буде Мануель. Ніхто не
знає Гвардіолу краще за нього. Естіарте не вбачає особливої різниці
між тим, яким Пеп був у Барселоні, Мюнхені та Манчестері. Він
практично не змінився як тренер: «Усі основні аспекти залиши-
лися. Допускає подібні помилки, але тепер помічає їх і виправляє
швидше. Він нервується, але вже не так сильно. Збереглася та сама
потреба «залишатися в собі», високий ступінь відповідальності, але
тільки тепер він краще концентрує зусилля». За словами ексчемпі-
она з водного поло, один із недоліків Пепа-тренера полягає в тому,
що він занадто залучений до особистого життя своїх футболістів:
«Так, Гвардіола має це робити професійно, але він часом перехо-
дить особисту межу».
Тільки Кріс, його дружина, турбується про Пепа більше за Ма-
нуеля. Кажуть, вони схожі, і в них подібні темпераменти. Можливо,
через те, що вони народилися в один місяць. Мало хто любить Пепа
більше, ніж Мануель. Він вбив би за Пепа. І навпаки.
А Мануель, як ви вже могли пересвідчитися, має паскудний ха-
рактер; його дратує питання про те, чи йому щось потрібно. «Ні,
якщо мені щось знадобиться, я сам скажу»,  — вигукує він. Тому
люди (зокрема сам Пеп) просто запитують його: «Чи все гаразд?»
Гвардіолі очевидно, що він не хоче розставатися зі своїм янго-
лом-охоронцем, бо той чудовий хлопець, і через те, як сильно той
йому допомагає: «Ми, тренери, дуже самотні. З Мануелем це від-
чувається набагато менше». Відтак перед початком кожної гри Пеп
обіймає його й нагадує про те, як сильно його любить.
Добре говорити: «Я тебе люблю». Ще краще  — робити це
частіше.
 Глава 17
УСПІШНІ ДЕРБІ ТА «ПАРКУВАННЯ»

™™ НОЛІТО ТА МОРСЬКІ КАЧЕЧКИ

Перше дербі: «Манчестер Юнайтед» – «Манчестер Сіті» 1:2
10 вересня 2016 року

У день святого Немезіо* Пеп прибув на «Олд Траффорд», аби

зіграти своє перше манкуніанське дербі (до речі, манкуніумом на-
зивали римський форт, розташований на місці сучасного Манче-
стера). Папараці місяцями безуспішно ганялися за спільною фо-
тографією Моурінью та Гвардіоли, і того дня вони врешті-решт
знайшли її  — на полі стадіону «Олд Траффорд», відомого також
під назвою «Театр мрії». Увага половини планети була прикута до
Манчестера, тоді як Deutsche Bank** планував збільшення капіталу
на 9 000 млн євро; президент Бундесбанку подав у відставку через
расизм (він стверджував, що іммігранти-мусульмани були менш
розумні, ніж німці іншого походження); англійські газети повідо-
мили, що Палата громад схвалила клопотання про розслідування
* Святий Немезіо Александрійський прийняв мученицьку смерть за
проповідь свого християнства ймовірно 19 грудня 250 року. Відтоді щороку
19 грудня в Іспанії прославляють Святого Немезіо.
** Deutsche Bank — найбільший банк за кількістю співробітників та сумою
активів фінансового конгломерату Німеччини.

140
незаконного прослуховування News of the World  — таблоїда, що
належав Руперту Мердоку. Співробітники магната прослуховува-
ли особистий телефон принца Вільяма у 2007 році, що спричинило
відставку редактора газети Енді Коулсона. Це був скандал, пов'я-
заний із перехопленням голосової пошти британської королівської
сім’ї приватним детективом, котрий працював на журналіста газе-
ти News of the World. Скандал розвивався з 2005 до 2007 року. Рані-
ше поліцейське розслідування не було завершеним.
Тим часом команди вже прибули на стадіон. Менш ніж за го-
дину до початку зустрічі Ноліто занепокоєно шукав Мануеля Есті-
арте: «У мене проблема». Справа полягала в п’яти кілограмах мор-
ських качечок (персебес), які йому привезли друзі-рибалки з Віго.
Логічно, що вони не змогли потрапити на «Олд Траффорд». І Ману-
ель усе залагодив (як і тисячі проблем гравців за останні декілька
років): він вийшов на вулицю, зустрівся з галісійськими рибалка-
ми, забрав коробку морських качечок та відніс її до клубного авто-
буса. Випадок із персебесом дорого коштував Ноліто. У роздягальні
йому пригадували це до завершення сезону.
Здавалося, що дебютним манчестерським дербі Жозе та Пепа
оповилося все місто. Не існувало завтрашнього дня, зі всіх куточків
планети стежили за Манчестером, новонаверненим у світову столи-
цю футболу. Усі тільки й пліткували про непереможного в перших
трьох турах «Сіті», майбутнє протистояння Моурінью та Гвардіоли,
а також про… Ібрагімовича. Щоразу, коли Златан відкривав свого
рота, він принижував каталонського тренера. Вочевидь, квитків у
продажу не було, ціни в готелях раптово виросли, і вільних номерів
не залишилося. «Олд Траффорд» наповнився по вінця. Очікування
було таким, що навіть у таверні Tib Street, одному з найпопулярні-
ших пабів міста, де можна поглянути футбол, значок «Full»* було
встановлено за декілька тижнів до гри. Цікавість ЗМІ була настіль-
ки великою, що трибуна преси виявилася замалою, і «Юнайтед»
довелося відмовити в акредитації таким престижним виданням як
El País (Іспанія) та Süddeutsche Zeitung (Німеччина).
Обидві команди перебували на стадії будівництва, і їм ще тіль-
ки належало розвивати свої проєкти.

* Знак «Full» в пабах означає, що вільних місць немає.

141
 Після гри Іаначо та Ноліто з морськими качечками потрапили
до газетних заголовків.
Дивна та скороминуща парочка: першого продали до «Лестера»
за 25 млн фунтів, а другий опинився в «Севільї» після того як, ви-
тратив увесь кредит довіри в очах Гвардіоли. Точкою кипіння став
невдалий перший тайм матчу Кубка Англії в Гаддерсфілді. Саме так
Ноліто в пошуках ігрового часу та сонця (ось чого гравцеві особли-
во бракувало в Манчестері) повернувся до Іспанії після завершен-
ня сезону.
У першому дербі епохи Гвардіоли дебютував відновлений піс-
ля травми Клаудіо Браво. Чилієць дивом потрапив до стартового
складу. Після прильоту до Манчестера його непокоїв біль у м’язах.
Його участь у матчі була під питанням доти, доки не втрутився
Еду Альварес. Майстерність фізіотерапевта дозволила воротареві
вийти на поле та приєднатися до складу, до якого також потрапили
Санья, Стоунз, Отаменді, Коларов, Фернандіньйо, Де Брюйне (Са-
балета, з 89-ї хвилини), Сільва, Стерлінг, (Сане, з 59-ї хвилини) та
Фернандо, який замінив на 53-й хвилині Іаначо. За «Юнайтед» зі-
грали Де Хеа, Валенсія, Смоллінг, Байї, Шоу (Марсьяль, з 80-ї хви-
лини), Погба, Феллаїні, Мхітарян (Еррера, з 45-ї хвилини), Руні,
Лінгард (Рашфорд, з 45-ї хвилини) та Ібрагімович.
Рахунок зустрічі на 15-й хвилині відкрив Де Брюйне, і після не-
вдалих дій у захисті «Манчестер Юнайтед» вдруге, на 36-й хвилині,
відзначився Іаначо. На останніх хвилинах першого тайму Ібрагі-
мович скористався помилкою Браво та повернув інтригу. Після пе-
рерви «Юнайтед» цілковито заволодів ініціативою, але «Городяни»
вистояли на «Олд Траффорд», обігравши принципового суперника
та здобувши четверту перемогу поспіль у чемпіонаті.
«У нас чудові спогади про цю зустріч, — стверджує один із грав-
ців «Сіті». — Початок сезону, четвертий тур. Усі були трохи напру-
жені, адже з приходом Пепа кожен прагнув завоювати собі місце
в складі. Жартів у роздягальні було не так багато. Цей тріумф став
першим моментом розслаблення, спільного святкування. Я гадаю,
що дербі було знаменним. Більша частина тренерського складу була
здивована сприятливою атмосферою, що склалася після матчу».
Сер Алекс Фергюсон був вражений. У своїх післяматчевих
виступах він висловив захоплення витонченим футболом у пас в

142
один дотик, який демонстрував «Сіті» перші сорок хвилин гри.
Легендарний менеджер, який уже постраждав від Пепа (у фіналі Ліги
чемпіонів 2009  року), очікував каталонського тренера в коридорі
прес-центру на «Олд Траффорд» і теплими обіймами привітав його.
Вони поговорили про Кевіна Де Брюйне, якому Моурінью дозволив
залишити «Челсі» (або якого він просто вигнав із команди) трьома
сезонами раніше. Тим часом сім’я Гвардіоли залишила стадіон.
Вони стежили за грою з трибун — відразу за тими воротами, де
«Сіті» забивав свої м’ячі. На матчі були присутніми брат Пепа Пере
з дружиною Ларою та двома старшими дітьми, Гільємом та Полом,
котрі спеціально приїхали з Лондона; також на стадіоні перебував
шурин Пепа Жоан зі своїм сином Марком, котрі мешкають у Ман-
честері; звісно, його дружина Крістіна з трьома дітьми, Марією, Ва-
лентиною та Маріусом, котрий залишив стадіон із травмою голо-
ви. Вони підтримували команду з нижніх трибун, безпосередньо
біля краю поля — у тій частині стадіону, де розташувалися фанати
«Городян».
«Мама сказала тоді багато нецензурних слів». За декілька хви-
лин до того, як Маріус помітив удар, восьмирічна Валентина роз-
мовляла зі своєю мамою. «Вони щось у мене кинули», — сказав
Маркус. Він торкнувся голови й забруднився кров’ю. Це був негли-
бокий поріз, але його було достатньо, аби заюшила кров. З фан-сек-
тору посипався монетний дощ, і одна з монет упала на нього. Не
пощастило. Вони перебували недалеко від стюардів, один із них
помітив інцидент. Після втручання медичних служб було складено
протокол.
Здивування медичної служби легко уявити, коли Крістіна по-
відомила їм, що прізвище хлопчика — Гвардіола. Попри цей інци-
дент, Маріус насолоджувався переглядом матчів «Сіті» як виїзний
вболівальник: наступні дні він їздив потягом на декілька виїздів.
Наприклад, до Гаддерсфілда. 26 листопада 2017 року він терпів
там 83 хвилини й у підсумку обійнявся з незнайомцем після голу
Стерлінга. Він стрибав як божевільний, ніби вболівав за «Городян»
усе життя.
Маріус завжди може сказати, що йому поранили голову під час
вболівання за «Сіті». І це трапилося в день, коли його батько впер-
ше виграв дербі в «Театрі мрії». Блакитна кров.

143
™™ «АВТОБУСНЕ ПАРКУВАННЯ» ТА НУДЬГА
Третє дербі: «Манчестер Сіті» – «Манчестер Юнайтед» 0:0
27 квітня 2017 року

У «Сіті» було чимало проблем перед відкладеним манкуніан-

ським дербі з «Юнайтед»*. «Городяни» боролися за право потрапи-
ти до першої четвірки й у такий спосіб стати учасником Ліги чем-
піонів. «Червоні дияволи», зі свого боку, відступили від боротьби
за вихід до європейської еліти через чемпіонат та зосередилися на
Лізі Європи. Для «Сіті» ця дуель була камінцем у черевикові та пе-
решкодою на шляху. На той момент «Городяни» з 65 очками в ак-
тиві випереджали найближчого переслідувача «Юнайтед» усього
на один бал. Третє дербі сезону й ще одна битва між Моу та Гвар-
діолою (хоча в загальному рахунку перший виграв всього чотири
зустрічі за восьми поразок у всіх турнірах).
Моурінью стояв перед матчем якомога далі від власних вболі-
вальників: зі звичною зухвалістю, прохаючи їх зберігати прихиль-
ність, але вже ситі по горло фанати вимагали футболу. У десяти по-
передніх виїздах до команд топ-6 Жозе зміг здобути очки тільки
завдяки нічиїм; ба більше, його команда не забивала в цих зустрі-
чах. І вболівальники нагадали йому про це. Деякі гравці почали в
ньому сумніватися. Одного разу вранці Мхітарян обговорював свої
дії в матчі з «Челсі». Він не розумів, як саме його хочуть використа-
ти на полі та що йому треба робити: завдання виконувати захисні
функції ставилося на чільне місце.
Подейкують, що за два дні до протистояння з «Челсі» в четверть
фіналі Кубка Англії Моу дав зрозуміти своїм гравцям, що мета
гри — нічия. Вперше у своїй історії «Манчестер Юнайтед» вийшов
на поле бою з шістьма захисниками.
— Перші 20 хвилин: використовуємо тактику дрібного фолу.
Вони не зможуть грати, — сказав тренер.
—  Містере, а що робити, якщо когось видалять? — поцікавився
один із гравців.
* Спочатку зустріч була перенесена у зв’язку з участю «Манчестер Юнай-
тед» у фіналі Кубка Ліги. Тоді команда Жозе Моурінью на стадіоні «Вемблі»
переграла «Саутгемптон» із рахунком 3:2. Переможний м’яч на свій рахунок
записав Златан Ібрагімович.

144
 — Я попіклуюся про це. Я знаю цього суддю, у нього «немає
яєць», — відповів великий бос.
Через 25 хвилини гри вірний зброєносець Андер Еррера отри-
мав дві жовті картки (обидві — за фоли проти Едена Азара) і був ви-
далений з поля. «Юнайтед» програв 0:1, пропустивши єдиний м’яч
від Н’Голо Канте. План провалився. Якщо не враховувати внутріш-
ніх розборок у команді, «Юнайтед» був не таким вже й поганим.
Сталося те, що сталося.
Двадцятий тур перегравали в середу. Матч розпочинався о вось­
мій годині вечора за місцевим часом перед 54 176 глядачами. «Ман-
честер Сіті» грав за схемою 4-3-3: Браво (Кабальєро, з 79-ї хвили-
ни), Сабалета, Отаменді, Компані, Коларов, Фернандіньйо, Яя Туре,
Де Брюйне, Стерлінг (Жезус, з 86-ї хвилини), Агуеро та Сане
(Навас, з 80-ї хвилини). «Манчестер Юнайтед» вийшов грати за схе-
мою 4-3-3 таким складом: Де Хеа, Валенсія, Байї, Блінд, Дарміан,
Каррік, Еррера, Феллаїні, Мхітарян (Фосу-Менса, з 86-ї хвилини),
Рашфорд (Янг, з 90-ї хвилини), Марсьяль (Лінгард, з 80-ї хвилини).
Матч більше нагадував тренування: «Сіті» мав перевагу володіння
м’ячем (69 % проти 31 %) і наніс 19 ударів по воротах (шість з яких —
у поперечину). «Юнайтед» створив три моменти, один з яких був
по-справжньому небезпечним. «Городяни» оформили 643 передачі,
а «Червоні дияволи» — 288. Моурінью прагнув нічиї (чи, як кажуть
у Великій Британії, припаркував автобус перед воротами). «Park the
bus, park the bus Man United»*, — виспівували фанати «Червоним
дияволам» після фінального свистка, саме тоді, коли на стадіоні
лунала мелодія, яка використовувалася як нагадування про двад-
цять завойованих цією командою чемпіонських титулів: «Twenty
times, twenty times, Man United». Того нудного вечора Моу нічого
не запропонував. Майкл Каррік залишав поле, вибачаючись перед
супер­никами та Гвардіолою.
— Мені шкода, що я так грав, — сказав він.
— Усе гаразд, це нормально, — відповів Пеп.

* «Припаркуй автобус [біля своїх воріт]» — саркастична пісенька вбо-

лівальників «Сіті» на адресу гравців «Манчестер Юнайтед», покликана під-
креслити різницю в стилях обох команд. «Паркування автобуса» у футболь-
ному матчі означає глухий захист заради нічийного результату. «Сіті» ж під
керівництвом Гвардіоли грає в стильний атакувальний футбол.

145
™™ КРИХТА ПОВАГИ
П’яте дербі: «Манчестер Юнайтед» – «Манчестер Сіті» 1:2
10 грудня 2017 року

«Сіті» та «Юнайтед» зіграли в чемпіонаті по 15 матчів, і відрив

«Городян» від команди Жозе Моурінью, яка йшла другою, збіль-
шився до 11 очок. Втім, переоцінити ту прірву, яка склалася в їхніх
ігрових стилях, просто неможливо.
Попри той факт, що відстань між помешканнями двох тренерів
складає близько семи хвилин, протягом 18 місяців, які сплинули з
моменту прибуття Гвардіоли до Англії, вони жодного разу не зітк-
нулися один з одним. Їх двох помітили у двох кращих манчестер-
ських ресторанах — Tapeo & Wine та Wings, — у ті самі дні, але в
різний час. Папараці все ще намагаються спіймати їх разом у Ман-
честері — чи то за чашками чаю, чи то в бійці.
«Особливий», схоже, перебуває під постійною грозовою хма-
рою. Його критикують з усіх боків, водночас його опонентів —
«Ліверпуль», «Шпор» і насамперед «Сіті» хвалять за атакувальний
футбол. «Юнайтед» був жахливим протягом деякого часу, і завжди
є хтось, кого можна було звинуватити: гравця, котрий не викону-
вав вказівок; селекційний відділ, який не спромігся підписати пра-
вильного гравця; суддю, який не зміг прийняти вірного рішення.
«Сіті» перебуває в грандіозній формі посередині розкіш-
ного пробігу з 18  перемог поспіль. Команда вирушила на «Олд
Траффорд», обігравши вдома «Ліверпуль» та «Арсенал», а на виїз-
ді — чинних чемпіонів «Челсі».
Незвичним у цій грі було те, що «Сіті» свої м’ячі забивав зі стан-
дартних положень; голи на рахунку Давіда Сільви та Ніколаса Ота-
менді. Зі свого боку «Юнайтед» забив із гри — відзначився Маркус
Рашфорд.
Окрім того, блискучими спасіннями обмінялися воротарі
обох команд. (Спочатку Де Хеа парирував небезпечний удар Сане,
а під кінець поєдинку Едерсон врятував гостей після ударів Мати
та Лукаку.) Загалом події цього матчу відбувалися під диктуван-
ня «Городян», тоді як «Червоним дияволам» лише зрідка вдавало-
ся зачепитися за м’яч. Справжнісінька драма розгорнулася після

146
завершення матчу. Не дивно, що Моурінью перебував у центрі
уваги.
Після гри «Городяни» святкували чергову перемогу гучною му-
зикою.
Це не сподобалося Моурінью, який був невдоволений рівнем
галасу. Він підійшов до гостьової роздягальні й прагнув втихоми-
рити гравців «Сіті». Унаслідок цього розпочалася словесна пере-
палка з Едерсоном. «Засвідчи хоч крихту поваги, ти ще нічого не
виграв», — сказав Моурінью. Едерсон Мораес — продукт суворих
вулиць Сан-Паулу, а не той, хто відступає від конфронтації. Від-
так Еду Альварес, фізіотерапевт команди, відразу відводить кіпера
«Городян» якомога далі від неприємностей. Посеред усього цього
Бенжаман Менді байдуже збільшує гучність музики.
Тим часом прибуло підкріплення й до менеджера «Юнайтед»
на чолі з Ромелу Лукаку, не залишивши вільного простору між ко-
ридором та дверима до роздягальні. Крім того, у натовпі застрягла
пара поліцейських, які, як зазвичай, перебували в тунелі.
Конфронтація раптом загострюється. В Едерсона кидають плас-
тиковою пляшкою, яка зрикошетила й поцілила в Мікеля Артету.
У підсумку тренеру розсікли брову. Потім пляшка вдаряє в облич-
чя Альвареса. Усе це — люті крики, запальність, розбризкування
енергетичних напоїв та летючі пляшки — завершилося в лічені се-
кунди.
Потім один із гравців «Юнайтед» пригадав критику Моурінью
на адресу тих, хто пропустив цю «штовханину». «Коли я вийшов,
усе закінчилося. Усе відбулося напрочуд швидко. Потім бос роз-
критикував нас, мовляв, тільки в Лукаку та ще в декількох гравців
вистачило сміливості нас захистити. Він сказав, що ми маємо по-
водитися як справжня команда. Але на все про все забракло часу».
І де перебував Пеп Гвардіола під час інциденту? У душі, від са-
мого початку. Він дізнається про цю історію й робить власний ви-
сновок: «У вас є повне право святкувати те, як ви зіграли та те, чого
досягли». Менді звідкілясь дістає конфетті. Святкування триває.
 Глава 18
ЛЕРОЙ САНЕ: ПЕРЕМИКАЮЧИ ПЕРЕДАЧІ

Озираючись назад, Лерой Сане, можливо, пам’ятає третю годи-

ну дня 1 січня 2017 року як момент, котрий назавжди змінив його
життя. Він вийшов із кабінету Пепа Гвардіоли, і було очевидно: він
у повному лайні.
Сане приєднався до клубу торішнього літа за 37 млн фунтів
стерлінгів із німецького «Шальке». Тоді весь світ був біля його ніг.
Утім, до кінця року 20-річний вінгер не виправдав ані своєї ціни,
ані своєї репутації.
Німецький футболіст провів усього 12 ігор, у більшості з яких
виходив на заміну, і пропустив майже всі великі матчі «Сіті». Він
не був обраний для протистояння в матчі Ліги чемпіонів із «Бар-
селоною», йому надали тільки тридцять хвилин проти «Ювентуса»
і всього три — проти «Тоттнема».
З початку нового року ніхто не міг передбачити, що через 18
місяців він буде визнаний кращим молодим гравцем 2018 року за
версією Професійної футбольної асоціації. І найменше — сам Сане.
Він не мав ілюзій. Він облажався.
Напередодні нового 2016 року «Сіті» програв на «Анфілд Роуд»
із рахунком 0:1, що зруйнувало їхні надії на титул у дебютному се-
зоні Прем’єр-ліги Пепа.
Два тижні тому Сане забив свій перший м’яч (у ворота «Арсе-
налу») й сподівався, що його виступ на полі почне відповідати тому

148
блиску, який він продемонстрував на тренуваннях. Потім, дуже не-
вчасно, з’явився біль у м’язах, з яким він вийшов на гру проти «Лі-
верпуля». Результат та виступ на «Анфілд Роуд» стали жахливим
завершенням року для гравців «Сіті».
Легіонери скаржаться на відсутність зимової перерви, яких
в Англії не буває, на відміну від інших ліг по всій Європі. «Сіті»
гратиме з «Бернлі» вдома другого січня — часу для вечірок немає.
Усі гравці «Сіті» дотримувалися дисципліни. Окрім Сане.
У мить юнацької дурості він вирішив провести час напередодні Но-
вого року зі своїми друзями. Він святкував усю ніч і запізнився на
тренування наступного дня. Розмову Сане з Пепом досі пам’ятають
у коридорах клубної бази «Сіті» — як за її жорсткість, так і за ефект
перетворення.
Після цього Гвардіола описував молодого німця як «іншого
хлопця» і говорив про нього так, ніби той був новим придбанням
під час зимового трансферного вікна. Саме так відчували себе спів-
робітники «Сіті»: гравець, якого вони підписали влітку, нарешті
прибув до Манчестера.
Сане зіграв у 24 матчах другої половини того сезону, забив
дев’ять м’ячів і віддав вісім гольових передач за весь сезон (у пер-
шому колі він провів 12 ігор, забив один м’яч і віддав дві гольові
передачі).

Гвардіола вперше помітив потенціал молодого німця, коли тре-

нував «Баварію». Сане пригадує: «Я грав за «Шальке», і мій батько
сказав, що Гвардіола зацікавився мною. Потім сам Пеп зателефону-
вав мені декількома днями пізніше, і ми поговорили про його пла-
ни. Він сказав мені, що їде до «Сіті», і в нього є один намір — увійти
в історію. Очевидно, коли хтось на кшталт нього каже вам про таке,
ви берете це до відома. Я знав, що він першокласний тренер, і вже
захоплювався його роботою в «Баварії» та «Барселоні».
Це не було важким рішенням для талановитого вінгера. При-
йшов час спробувати щось нове.
«Мені подобається приймати виклики. Мені подобається сама
ідея відкривати для себе щось нове — грати за інший клуб. Я був
дуже схвильованим. Це було такою честю, що найкращий тренер

149
у світі зателефонував мені й сказав: «Я хочу, аби ти був у моїй ко-
манді».
Через юнацький максималізм Сане, можливо, недооцінив труд-
нощі, пов’язані з переїздом до нового клубу, до іншої країни в тако-
му юному віці.
Спочатку було болісно. «Кожна країна має свою культуру та
звичаї. Спочатку тут було важко адаптуватися до стилю життя.
Я намагався щосили вивчити англійську мову й не думав, що ко-
ли-небудь відчую себе в Манчестері як удома».
«Я хвилювався зі самого початку, але я не з тих, хто здається,
мене нелегко налякати. Я поважав своїх нових товаришів по коман-
ді, але не відчував себе неповноцінним, як порівняти з ними. Ви
приходите сюди, і вам потрібно проявити себе перед цими велич-
ними гравцями, перед тренером і всім світом. Ви повинні показати
всім, що у вас є все потрібне, і ви заслуговуєте на те, аби бути тут,
грати в цьому чемпіонаті, у цій команді».
Він прибув до «Сіті» з травмою, пропустив більшу частину пе-
редсезонної підготовки та не дебютував у складі команди Гвардіо-
ли до четвертого матчу сезону. Це було дербі на «Олд Траффорд».
«Городяни» вели в рахунку, і до завершення поєдинку залишалося
пів години. Він замінив Рахіма Стерлінга. Сане вправно обіграв за-
хисників «Манчестер Юнайтед» і створив декілька контратак, але
нічого не вийшло. Врешті-решт у фанатів «Сіті» склалося вражен-
ня, що вони підписали талановитого молодого футболіста, за яким
необхідно спостерігати.
«Який величезний стадіон»,  — пригадує він. — «Я ніколи не
грав на такому рівні раніше, і мене це трохи спантеличило».
Сане штурмом завоював світ у захопливому дебюті Ліги чем-
піонів проти «Шальке» Роббі Ді Маттео, оскільки клуб Бундесліги
обіграв «Реал» із рахунком 4:3 на «Сантьяго Бернабеу» у 2015 році.
Втім, це був зовсім інший досвід.
«Тоді я ще мешкав із батьками», — пригадує він. — «‘‘Шальке’’
був ніби моїм другим домом, я знав своїх товаришів по команді про-
тягом тривалого часу. Я відчував себе в цілковитій безпеці, у своїй
зоні комфорту — навіть проти ‘‘Реалу’’ на ‘‘Бернабеу’’. Потім я грав
на ‘‘Олд Траффорд’’. Це був дебют за ‘‘Сіті’’, і я тренувався всього

150
близько двох тижнів. Це був зовсім інший рівень! Я маю на увазі…
‘‘Олд Траффорд’’!» Сане ніколи раніше не мешкав далеко від дому
й вирішив придбати квартиру в тій самій будівлі, що і Гюндоган,
Сільва та Гвардіола. Але допоки в будівлі тривали будівельні робо-
ти, Лерой зупинився в Radisson Blu Hotel, що розташований у центрі
міста.
Це була нова ситуація в багатьох аспектах. У «Шальке» Сане
був зіркою. У Манчестері він був лише ще одним гравцем. «Мої
товариші по команді не знали мене, коли я щойно приїхав, але
вони, ймовірно, чули декілька історій, і я хвилювався, що вони
подумають: «Якого дідька ми заплатили великі гроші за цього
хлопця?»
«Люди очікували, що я негайно продемонструю високі резуль-
тати, і це було схоже на чималий тиск. Я був вдячний, бо Пеп, його
команда й решта клубу були на моєму боці. Вони мене надихали,
і він продовжував говорити: «Не хвилюйся про це. Розслабся й де-
монструй свою гру».

Лерой Сане народився 11 липня 1996 року в Ессені, місті з насе-

ленням 590 000 осіб у Рурській долині, промисловому центрі Німеч-
чини. Футбол був у його генах. Його батько, Сулейман, емігрував із
рідного Сенегала й у підсумку опинився в Німеччині, виступаючи
за «Ваттеншайд». Він був талановитим футболістом: достатньо хо-
рошим, аби грати за збірну Сенегалу в розіграші трьох Кубків аф-
риканських націй.
Мати Сане, Регіна Вебер, одна з кращих німецьких гімнасток,
завоювала 32 медалі за свою кар’єру, зокрема бронзу на Олімпіаді
в Лос-Анджелесі у 1984 році. Регіна була популярною спортивною
знаменитістю у Німеччині 1980-х років, відомою своєю серйозні-
стю, що може підтвердити її середущий син. «Якщо ви запитаєте
мене, хто жорсткіший, Пеп чи моя мама, я би сказав, що моя мама.
Вона — сама лють».
«Мої батьки ніколи не тиснули на мене стосовно моєї кар’єри.
Вони завжди говорили, що найголовніше  — отримувати задово-
лення від гри. Вони хотіли, аби я слідував своїм захопленням і, на
щастя, футбол завжди був для мене найважливішим».

151
 Усі троє синів Сулеймана Сане пішли стопами батька й стали
футболістами, а його молодший брат Сіді — чудовий центральний
нападник, зараз грає за команду «Шальке» до 16 років.
Лерой розпочав свою кар’єру у «Ваттеншайді», перш ніж підпи-
сати контракт із «Шальке» у віці дев’яти років у 2005  році. Після
перебування в «Баєрі» в період між 2008 та 2011 роками він вреш-
ті-решт повернувся до академії «Шальке», де його кар’єра розпоча-
лася по-справжньому. Він грав за збірну Німеччини у всіх вікових
категоріях, перш ніж перейти до національної команди, в якій де-
бютував у листопаді 2015 року в Парижі. Це була гра, під час якої
терористи-смертники та озброєні люди скоювали атаки біля стаді-
ону та в інших частинах міста.
Йому ще належало зіграти повний сезон у складі «Шальке», але
клуби по всій Європі вже спостерігали за молодим вінгером. У пер-
ших рядах був такий самий німець, який став свідком появи Сане у
Бундеслізі, й тепер працює в Англії.
Юрген Клопп, нині — тренер «Ліверпуля», декілька разів гово-
рив із Сане, але в підсумку гравець вибрав Пепа та «Сіті». Рішення,
про яке він ніколи не шкодував.
«Коли ви на початку шляху, ще не уявляєте, як далеко можете
зайти. Але з найпершого дня я відчув, що Гвардіола зробить мене
кращим гравцем. Він показав мені, як я маю грати, як рухатися
з м’ячем чи без нього, як використовувати простір. Він сказав, що
в мене була цілковита свобода на полі, як у Мессі. Ну, не зовсім така,
як у нього, бо це, очевидно, неможливо [сміється]. Він сказав мені
насолоджуватися своєю грою, робити те, що нападник робить най-
краще».
Під керівництвом Пепа Сане знайшов своє місце як на полі, так
і в роздягальні. Він дуже близький зі своїми трьома англійськи-
ми товаришами по команді: Джоном Стоунзом, Рахімом Стерлін-
гом та Кайлом Вокером, і регулярно змагається зі Стерлінгом та
Вокером, аби дізнатися, хто з них найшвидший. Коли його швид-
кість склала 35,48 км/год, Сане став найшвидшим гравцем в історії
Прем’єр-ліги.
Він також виходить на перше місце в іншій категорії. «У Лероя
Сане найкраща статура в команді», — говорить один із медиків.

152
«Найменший відсоток жиру в організмі, близько 6,5%, що менше,
ніж у Майкла Джордана в розквіті його сил. Він суцільні волок-
на та м’язи, це неймовірно. Він легко міг би стати бігуном на 800
метрів».
Сане також добре ладнає зі своїм колегою по збірній Німеччини
Ілкаєм Гюндоганом.
Нещодавно жорстоке рурське дербі зробило їх суперниками,
якщо не ворогами. Вони грали по обидва боки цього історично-
го суперництва: Гюндоган за дортмундську «Боруссію» Тухеля,
Сане  — за «Шальке». Кожний із них за нагоди повертається до
Німеччини, аби подивитися на свої альма-матер. У ту мить супер-
ництво відновляється.
На відміну від багатьох своїх однолітків, у Сане немає особливих
ритуалів і він не вважає себе забобонним. Він, утім, має схильність
до бодіарту й надає великого значення своїм восьми татуюванням.
«Усі вони стосуються моєї сім’ї, моїх друзів чи мого дитинства».
Одне з них покриває всю його спину й зображає гравця з розпро-
стертими руками під час святкування голу.
Він вважає, що більша частина його технічного прогресу в
«Сіті» досягнута завдяки багатьом годинам, проведених із Мікелем
Артетою. «Люди завжди питають у мене про навчання в Пепа, але
багато чого я дізнався від Мікеля Артети! Коли мене використову-
вали швидше як латераля, аніж нападника чи вінгера, я пригадую,
як Мікель одного разу сказав мені: «Я знаю, що ти ненавидиш цю
позицію, але будь розумнішим. Ти молодий, використовуй цей дос-
від, аби додати».
Ми чудово ладнаємо, він прекрасний хлопець і відмінний тре-
нер. І він завжди має рацію. Він спостерігає за мною на тренуван-
нях, а потім ділиться своїми міркуваннями. Він не залишає мене
після того, як запропонує щось. Він буде повторювати це знову й
знову й спостерігати, як я це роблю, аби не забув. Так у моїй голові
завжди є його інструкції. Ми багато говоримо про мої рухи, про
відкривання за спини захисників, про мої дії з м’ячем, коли мені
слід змінювати швидкість. Він також радить бути терплячішим,
аби я стримувався й «сканував» поле, навіть якщо я забагато часу
не перебуваю з м'ячем».

153
 Артета ламає спосіб навчання вінгерів Гвардіоли, а саме: вико-
ристовувати їхню вибухову швидкість тільки тоді, коли вони мо-
жуть нанести максимальної шкоди противникові.
Мікель Артета: «Наші нападники мають навчитися контро-
лювати свої спринти, стримуватися й чекати, перш ніж просува-
тися вперед. Потрібно вміти перемикати швидкість. Природний
процес — намагатися розвинути максимальну швидкість, адже ці
хлопці дуже швидкі. Але найголовніше задача — обдурити захис-
ника; потрібно змінити свій темп й обманути його. Сане дійсно
удосконалився в цьому плані. Ми сказали йому, що коли він зміщу-
ється в середину поля, йому потрібно негайно сповільнитися, щоб
сповільнити й свого переслідувача. Щоб потім, після різкого при-
скорення, він залишив переслідувача за спиною. Мессі виробляє всі
ці трюки зі швидкістю сто миль на годину, бо він технічно непере-
вершений. Ці хлопці ще не досягли такого рівня, відтак, якщо вони
змінюють темп, це працює краще».
«Спочатку Лерой був дещо дезорієнтований, і йому знадобився
період адаптації. Ми очікували цього. Гравцю, подібному на нього,
потрібен час, аби стати впевненішим, закріпити свої позиції та за-
служити повагу та довіру своїх товаришів по команді. Йому також
належало навчитися керувати фазами ігор — спочатку гра взагалі
могла проходити без його участі. Але потім щось просто клацнуло,
і він здійснив ривок».
«Навіть манера наших тренувань була для нього цілковито
новою. Ми робимо все в тісних просторах, де всі рухаються дуже
швидко, без місця для зіткнення. Це було занадто важко для нього».
Сане погоджується. «Фізична підготовка в «Сіті» була набагато
важча — дзеркальне відбиття самої Прем’єр-ліги. Але найсклад-
нішим для мене була швидкість, з якою рухався м’яч, особливо на
тренуваннях. Пас в один дотик, пас в один дотик, пас в один дотик.
Напрочуд важливо знати, що збираєшся зробити, перш ніж отри-
маєш м'яч».
Артета був ідеальною людиною, щоб показати йому, як грати
в «Сіті». «Я намагався покращити його впевненість», — прига-
дує тренер. — «Я вважаю, що його, можливо, трохи ігнорували, і
це може спровокувати велику невпевненість у гравцеві, особливо

154
в такому молодому віці. Коли він був без м’яча, то втрачав концен-
трацію і «засинав». Ми використовували відео, аби показати йому,
в якій зоні він має шукати простір, які в нього були варіанти. Ми
поговорили з ними про помилки, які він допускав, і навчили пра-
цювати з набагато більшою інтенсивністю».
До другого року в «Сіті» Сане реалізував увесь потенціал, проде-
монстрований у другій половині його першого сезону. У четверто-
му матчі чемпіонату проти «Ліверпуля» він сяяв, двічі забив і розір­
вав команду Клоппа на шматки з неймовірним виступом у другому
таймі. Він брав участь в іграх проти «великої шістки» й у матчах
із притиснутими до стінки борцями за виживання. Першого берез-
ня він видав неймовірний та незабутній матч на «Емірейтс». Стю-
арт Бреннан із Manchester Evening News оцінив дії Сане на десять із
десяти, що є найбільшим визнанням будь-якого футбольного огля-
дача. Він забив і віддав ще дві гольові передачі за перші 33 хвили-
ни гри. «Са-не! Гей, Лерою Сане, пробіжися для мене флангом!», —
лунають пісні на терасах та в барах навколо стадіону під мелодію
«Heartbeat» Бадді Голлі.
Сане завершив другий сезон із 14 голами та 19 гольовими пере-
дачами у всіх змаганнях. У Прем’єр-лізі він поступився лише Кеві-
ну Де Брюйне в кількості гольових і так чи інакше відіграв роль у 25
голах. За всіма параметрами це був його найкращий сезон.
Влітку 2018 року Сане визнали Найкращим молодим гравцем
року за версією Професійної футбольної асоціації, і він опинився
«на олівці» в Йоахіма Льова, тренера збірної Німеччини, який на
чемпіонаті світу збирався захистити зі своєю командою чемпіон-
ський титул. Однак вінгер не увійшов у плани Льова. Тренер по-
боювався проблем із поведінкою Лероя, якщо той не стане гравцем
стартового складу. Відтоді Сане не користується довірою головного
тренера збірної Німеччини.
Попри те, що він був одним із небагатьох гравців «Сіті», в якого
була літня відпустка, Сане розпочав перші три гри чемпіонату на
лавці запасних, а в четвертій грі сезону (1 вересня) проти «Ньюкас-
ла» його не включили до заявки.
І Гвардіола, і Серхіо Агуеро та інші лідери «Сіті» відчували не-
обхідність поговорити з Сане про його поведінку на тренуваннях

155
та в команді. Вони були занепокоєні зміною ставлення Лероя до
роботи, тож ставили собі питання, чи це було пов’язано зі зміна-
ми в його особистому житті: Сане став батьком маленької дівчинки
й нещодавно втратив декількох близьких людей.
Мануель Естіарте: «Реальність така, що спортсмени часто про-
ходять крізь такі речі, і люди часто засуджують, не маючи жодного
уявлення про те, що відбувається в особистому житті людини. Ле-
рой дуже молодий. Йому 23 роки, і він все ще навчається. Це про-
цес, це абсолютно нормально. Іноді ми можемо бути занадто вимог-
ливими до гравців. Важливо спробувати зрозуміти, крізь що вони
проходять».
Втім, сезон 2018/2019 не перетворився на цілковитий провал
для молодого німця. Він зіграв на 1000 хвилин менше, аніж в попе-
редньому сезоні, і все ж забив 16 м’ячів і віддав 18 гольових передач
(відповідно, 10 та 11 місця в Прем’єр-лізі). Не так вже й погано.
Цей парадокс був чудово проілюстрований у матчі, який мав
величезне значення для Сане. У матчі Ліги чемпіонів із «Шальке»,
клубом свого дитинства, Сане залишався на лавці до 78-ї хвили-
ни. На той момент після вилучення Отаменді «Сіті» залишився
в меншості й програвав із рахунком 1:2. Сане зрівняв рахунок не-
ймовірним ударом зі штрафного й подарував своїй команді надію.
Переможний м’яч забив Рахім Стерлінг. У матчі-відповіді Сане
забив ще одного разу, а також віддав три гольових передачі. «Го-
родяни» розгромили німців із рахунком 7:0. Він також забив ви-
рішальний м’яч у ворота «Ліверпуля» третього січня, що серйозно
вплинуло на підсумковий результат чемпіонських перегонів. Він
забив вирішальний другий м’яч у фінальному манчестерському
дербі сезону. В одній з ігор «Сіті» треба було виграти, аби стати
чемпіоном.
Попри те, що Пеп та «Сіті» рідше почали довіряти Сане, грав-
ця не відпустили влітку 2019 року до «Баварії», футболісти якої пу-
блічно вихваляли 23-річного німця.
Потім, на 12-й хвилині першої гри сезону за Суперкубок Анг-
лії з футболу Сане пошкодив передню хрестоподібну зв’язку, і його
участь у всій кампанії була поставлена під сумнів. «Баварія» пе-
ремкнулася на інші трансферні цілі.

156
 В інтерв’ю для цієї книги незадовго до травми Сане Гвардіола
розповів про молодого гравця, якого готовий чекати, але також на-
тякнув на нестабільність кар’єри Лероя.
«Сане було важко, коли він до нас приєднався, він був дуже со-
ром'язливим. Але щойно він освоївся, видав два неймовірних роки.
Минулий сезон був, можливо, дещо складнішим для нього, але в
нього були моменти абсолютного блиску. Він повинен продовжува-
ти прогресувати, адже в нього є все для цього необхідне».
«Кар’єра спортсмена не завжди протікає гладко, і у вас завжди
будуть менш успішні роки. Це відбувається зі всіма спортсменами,
крім одного» [Пеп має на увазі Лео Мессі].
«Йдеться про його психологічне налаштування. Якщо він
прагне продовжувати удосконалюватися, якщо він прагне, аби всі
бачили, наскільки він прогресував, то спочатку має визнати, що
в нього ще є можливості для прогресу, і скористатися ними. Тоді
він стане кращим гравцем. Бо в нього є талант».
«Але є деякі речі, які тренер не може дати. Людина сама має
це зробити. Я впевнений, що він більш ніж здатний на це. У нього
є інтелект, жага до перемог і талант. У нього дивовижна статура,
і він все ще молодий, дуже молодий. У нього ще все попереду».
 Глава 19
ТОРРЕНТ, КІДД, АРТЕТА, ПЛАНШАР І БОРРЕЛЬ:
ЗБОРИ ІНТЕЛЕКТУАЛІВ

Ставлення Пепа Гвардіоли до тренерів у його команді проясни-

лося одного разу вночі після перегляду документального фільму
про All Blacks, збірної Нової Зеландії з регбі. «Я не хочу, аби мене
оточували послідовники. Я хочу лідерів; тих, хто готовий взяти на
себе цілковиту відповідальність, зокрема й за свої рішення та здат-
них думати самі за себе».
Чікі Беґірістайн: «Найкраще в команді Пепа — те, що гравці ні-
коли не погоджуються з ним просто для того, щоб йому догодити.
Ці хлопці ставлять питання, обирають ідеї, допомагають йому роз-
робляти нові концепції. Остаточне рішення залишається за Пепом,
і він приймає кращий варіант, але не раніше, аніж це буде обгово-
рюватися. Ось так відбувається».
Доменек Торрент був помічником Пепа відтоді, як Гвардіола
залишив «Барселону». Талановитий та атлетичний вінгер у моло-
дості, із вибуховою стартовою швидкістю, був виявлений скау-
тами «Барселони» в підлітковому віці. Юний Торрент зустрівся з
представниками синьо-гранатових у місцевому барі свого рідно-
го села Санта-Колома-де-Фарнерс. Підписавши контракт, він був
готовим переїхати до великого міста, аж тут пронеслася звістка:
«Барселона» зрозуміла, що він не підходив за віковою категорією
для пропонованої групи. Тож Торрент уклав угоду з «Сарагосою».

158
Його дебют за бланкільйос відбувся в товариському матчі з «Атле-
тіко Калатаюд». Його винесли на ношах із роздробленим коліном,
і його мрії про великий футбол розлетілися на друзки. Торрент
влаштувався на роботу в податкову інспекцію й почав тренувати
дітей свого села. Його репутація росла, і він швидко підвищував
рівень своєї тренерської кваліфікації. У нижчих лігах Іспанії він
тренував «Палафружель», «Паламос», а потім «Жирону», перш ніж
приєднатися до Гвардіоли під час його роботи в другій команді
«Барселони». Доменек і Пеп залишалися в тандемі доти, доки Тор-
рент не погодився очолити клуб у MLS «Нью-Йорк Сіті» влітку
2018 року.
Пеп був засмучений втратою Торрента, але розумів, що його
друг має прийняти виклик в Америці.
«Доменек заслужив це. Я ніколи не прагнув, аби мене оточу-
вали маріонетки, і він ніколи нею не був, тому не думайте, що він
коли-небудь мене стримував. Часом я говорив: «Та годі тобі, цього
разу ти зайшов занадто далеко». Я лише сподіваюся, що йому по-
щастить так, як і мені. Без нього в мене нічого б не вийшло».
Передісторія Торрента й Карлеса Планшара, шефа аналітичного
відділу «Манчестер Сіті» переплітається. Їхні матері були подруга-
ми, відтак обидва були близькими з дитинства.
Коли Торрент вперше зустрів свою дружину Джемму, він ви-
явив, що її батько закінчував воєнну службу з дідусем Планшара.
Спільний час вони гаяли за розмовами про футбол.
Планшар родом із села Арбусьєс, розташованого неподалік Жи-
рони, де він почав грати за місцеву команду в 16 років. Жорсткий,
потужний центральний захисник, він швидко заслужив капітан-
ську пов'язку й став щось на кшталт знаменитості любительського
футбольного турніру в Іспанії. «Справа не в тому, що я був хуліга-
ном, я був лише... скажімо так, достатньо агресивним гравцем», —
сміється він.
«Агресивним? — дражнить Торрент.  — Я ніколи не бачив чо-
гось подібного. Він був як Отаменді та Пуйоль і ще троє таких, усі
поєднані в одному».
Планшар ніколи не розраховував потрапити до професій-
ного футболу й після вивчення права (яке він ненавидів) поїхав
працювати на сімейний бізнес у Мольєт, недалеко від Барселони.

159
Він продовжував грати у вихідні, вселяючи страх нападникам,
які нічого не підозрювали, і завжди одягав свою щасливу (нехай
і трохи поношену) майку в смужку. До однієї суботньої гри в місті
Артес.
Того вікенду відбувалася місцева фієста (щорічна вулична ве-
чірка), і суботній матч вийшов з-під контролю. Щаслива майка
Планшара роздерта до дірок і ремонту не підлягає. Була й недільна
гра й, вимушений грати без майки, Карлес порвав усі зв’язки в ко-
ліні. Він намагався повернутися до улюбленої гри, але після шести
матчів Планшар був вимушений визнати поразку й припинити гра-
ти. Назавжди.
А втім, нещастя надало двом давнім друзям можливість працю-
вати разом.
Сьогодні робота Планшара полягає в тому, аби вивчати гру су-
перників, а також матчі власної команди. У «Сіті» він координує
роботу трьох аналітиків. Планшар може надати вам детальний, по-
секундний аналіз ключових моментів гри в міру їхнього надход­
ження.
Свою професію він засвоїв в іспанському третьому дивізіоні,
коли любителі грали на брудних полях, а ідея аналізу суперників
була на початковій стадії. «Спочатку ми відправляли Гордільйо,
одного з наших колишніх гравців, з однією з тих камер, які ви ви-
користовуєте для запису хрестин чи причастя. Він надав касету
в понеділок — знадобилося два VHS-програвача, аби скоротити ві-
део  — і залишив нам шість хвилин, щоб показати гравцям у чет-
вер. Ви б це бачили! Відео було не зовсім обробленим, але це спра­
цювало!»
Працюючи в нижчих дивізіонах, Планшар і Торрент познайо-
милися з Алесанко, тодішнім координатором молодіжної системи
на «Камп Ноу». Він запропонував їм роботу скаутів для «Барси» Б,
яку збирався тренувати Гвардіола. Вони проводили вихідні, див-
лячись по сім ігор, водночас хлопець племінниці Планшара знімав
суперників, які цікавили їх найбільше. Решту тижня вони готували
звіти для Пепа.
Почнемо з того, що вони обійшлися наявним обладнанням:
Nacsport (програмне забезпечення для відеоаналізу, яке раніше
використовував асистент Пепа, Тіто Віланов) та програмою Digital

160
Video Sports, яку використовував відділ гандбольної команди
«Барси».
Того ж року «Барса» Б підвищилась у класі, а президент клубу
Жоан Лапорта призначив Пепа головним тренером першої коман-
ди. Гвардіола зателефонував із простим повідомленням: зустрінь
у The Cave. Гвардіола мав на увазі кабінет тренера «Барси», прихова-
ний глибоко в надрах «Камп Ноу».
«Ми навіть не знали, де розташований гардероб першої коман-
ди, не кажучи вже про кабінет тренера, тому ми постійно губили-
ся», — пригадує Планшар.
Коли вони врешті-решт прибули, то зіштовхнулися з владним
тріумвіратом у вигляді Лапорти, Беґірістайна та Пепа.
«Я не можу тренувати першу команду без цих двох», — сказав
Гвардіола Лапорті.
Президент звернувся до двох аналітиків. «Окей. Скільки ви очі-
куєте заробити?».
Пригадує Планшар: «Ми недостатньо компетентні. І сказали
«Скільки запропонуєте, Жоане. Ми насправді не знаємо, як все це
працює».

Було 14 липня 2008 року. День народження Торрента.

Майже одразу після того, як вони приєдналися до першої ко-
манди, перемкнулися на спеціально розроблений пакет програм-
ного забезпечення «Eric», яке продовжували використовувати про-
тягом чотирьох трофейних років із Пепом у «Барселоні».
Коли Пеп взяв їх зі собою до Мюнхена, вони переключилися на
Sportscode, найпоширеніше програмне забезпечення для аналізу
футбольних матчів у світі. Ефективність Бундесліги була справж-
нім відкриттям. «Це був рай», — розповідає Планшар. Усі стадіони
були першокласними. Ми могли працювати в режимі реального
часу, а в перерві спускатися в роздягальню — Бундесліга сильно
спрощувала нашу роботу».
У «Сіті» Планшар і його асистенти працюють із сучасним про-
грамним забезпеченням, і їхньою найбільшою проблемою є брак
часу, викликаний безперервним потоком матчів у Англії.
«Я не обов’язково кращий у світі аналітик, але в мене є одна ве-
лика перевага: я точно знаю, що потрібно Пепу, і це дозволяє мені

161
дуже швидко відповідати на його запитання», — говорить План-
шар. «Він скаже щось на кшталт: «Ти пригадуєш, як ми побудува-
ли той захист проти «Шальке»? І я точно буду знати, що він має на
увазі. Це має величезне значення, коли ти готуєш п’ять матчів за
десять днів».

Браян Кідд народився 29 травня 1949 року в Коллігерсті*, він є

вихідцем з середовища робочого класу. Легендарний в минулому
гравець обох манчестерських команд сьогодні працює помічником
Пепа Гвардіоли. Кідд завжди мріяв стати футболістом, але навіть
у найсміливіших мріях він й уявити не міг, що в дев’ятнадцятиріч-
ному віці заб’є важливий м’яч у фіналі Кубка чемпіонів у ворота
«Бенфіки» й завоює трофей із «Манчестер Юнайтед» у Мілані**.
У ті роки Кідд був довготелесим, але гнучким та вправним. Зага-
лом він забив 52 м’ячі у 203 матчах за «Юнайтед», який у підсум-
ку продав його лондонському «Арсеналу» за 110 000 фунтів стер-
лінгів після того, як гравець «Сіті» Деніс Лоу відправив свою
колишню команду («Манчестер Юнайтед») до другого дивізіону
в 1974 році***.
Новачок «Канонірів» Кідд відразу відзначився голом у своєму
першому матчі за нову команду й став найкращим бомбардиром ко-
манди в дебютному сезоні (1974/1975) — він забив 19 м’ячів у 40 мат-
чах. Перш ніж залишити «Арсенал», Браян Кідд відзначився ще 34
рази. У 1976 році він офіційно став гравцем «Манчестер Сіті», забив
44 м’ячі в 90 матчах, з яких три голи припали на ворота «Юнайтед».
* Коллігерст — район Манчестера, розташований на відстані 1,5 кіломе-
тра на північний схід від центру міста.
** 29 травня 1968 року у фіналі КЄЧ на лондонському «Вемблі» «Манчестер
Юнайтед» із рахунком 4:1 обіграв у додатковий час «Бенфіку» (основний час
зустрічі завершився нічиєю 1:1). Голами за «Юнайтед» відзначилися Боббі
Чарльтон (53, 99 хвилини), Джордж Бест (79 хвилина) та Браян Кідд (94 хви-
лина). Відтак «Манчестер Юнайтед» став першим англійським клубом, яко-
му підкорився Кубок чемпіонів).
*** В останньому турі чемпіонату Англії 1973/1974 «Юнайтед» приймав на
своєму полі «Сіті». Лоу забив витончений м’яч п’яткою у ворота колишньої
команди, де грав з 1962 по 1973 рік. Унаслідок цього «Юнайтед» зіграв вні-
чию, але однаково залишив Перший дивізіон. Лоу залишав поле з понуро
схиленою головою. Це був останній клубний матч Деніса в його професійній
кар’єрі.

162
А Англії він також пограв за «Евертон» та «Болтон Вондерерз», а до-
гравав свою кар’єру вже в американських клубах: «Атланта Чіфс»,
«Форт-Лодердейл Страйкерз», «Міннесота Страйкерз», за які також
наколотив чимало м’ячів. У 1984  році, у віці 35 років, Браян Кідд
повісив бутси на цвях. Двічі його викликали грати за національну
збірну, і ніхто не міг заперечити: він був чудовим хлопцем. Ніколи
не забував, що народився в Манчестері, і це те, чим Браян пишаєть-
ся до сьогодні. Футбол — це його життя, і футболом він живе навіть
після того, як перестав забивати.
Після завершення кар’єри гравця Кідд тренував «Барроу», а
потім ненадовго очолив команду «Престон Норт Енд», після чого
в 1988 році повернувся до «Манчестер Юнайтед» на посаду тренера
молодіжної команди (першою командою тоді керував Алекс Фер-
гюсон). Під час його перебування на посту «молодіжки» з’явилися
такі гравці як Раян Гіггз. З 1991 року він був помічником сера Алек-
са, допоки не залишив «Юнайтед» у 1997 році, аби очолити замість
Роя Годжсона «Блекберн Роверз». Унаслідок цього в 1999 році між
колишнім асистентом і «всемогутнім» Фергюсоном виник гучний
скандал після того, як Кідд зазнав різкої критики в автобіографії
сера Алекса*.
У травні 2000 року Кідд приєднався до «Лідса» як тренер із ро-
боти з молоддю. А вже в березні 2001 року він став технічним ди-
ректором команди під керівництвом Девіда О’Лірі, а потім і Террі
Венейблза. Він залишив «Лідс» у травні 2003 року, коли був призна-
чений асистентом Свена-Йорана Ерікссона в англійській збірній,
утім рак простати пізніше змусив його покинути цей пост. З ча-
сом Кідд переміг хворобу й працював у «Сандерленді» та «Шеффілд
Юнайтед», потім у 2009 році нарешті повернувся до Манчестера,
цього разу для роботи з «Сіті» Роберто Манчіні. З таким послуж-
ним списком він міг би сказати «ось хто я такий», але він цього не
* Фергюсон обурився, коли Кідд, бувши його помічником, засумнівався
в підписанні «Юнайтед» нападника Двайта Йорка в 1998 році. Також Фер-
гюсон критикував Кідда з інших питань. У своїй книзі сер Алекс писав так:
«Браян  — складна людина, почасти невпевнена в собі, особливо у своєму
здоров’ї». Кідд був засмучений нападами Фергюсона на нього й відповів сло-
вами: «Я вірю, що Волт Дісней намагається купити права його книги для кі-
носценарію як продовження «Фантазії». Так Кідд продемонстрував, що його
ввічливість не скасовує спроможності постояти за себе.

163
робить. Він пишається тільки своїми трьома дітьми: «У мене дві
доньки та син. Син добре грає в гольф, а старша донька очолює ко-
ледж Святого Беде в Манчестері, де навчається багато дітей міських
чиновників, а також деяких футболістів».
Одного разу Кідд сказав: «Найгірше у світі — завищена важли-
вість. Я лише намагаюся робити все вірно та мати чисту совість.
Футбол — краще, що коли-небудь траплялося зі мною в житті».
Дуже важко знайти когось шанованішого в Манчестері. Кідд пра-
цює з Гвардіолою за рішенням Чікі Беґірістайна. «Він мій борж-
ник» — жартує той. І в Пепа є всі підстави завдячувати Чікі за це.
«Браян — неймовірна людина. Він багато чого нас навчив», — го-
ворить Пеп, відповідаючи на питання про свого асистента. Браян
Кідд  — це енциклопедія футболу, в якій глибоко вивчені всі та-
ємниці та персонажі АПЛ. Він має друзів у всіх куточках Англії,
але насамперед він людина неймовірної доброти. І якщо Гвардіола
щось цінує, то це те, аби навколо були хороші люди.
«Я не був знайомий із Браяном. Чікі сказав мені, що він буде нам
дуже корисним, і не помилився. Я прийшов працювати до «Сіті» не
з двадцятьма людьми, а з чотирма. Усі були такі чудові, а Браян —
це показовий приклад. Він ніколи мене не обманював і… так багато
нам дає! Це непросто для нього, але він вклав велику частину себе в
цей проєкт. Я йому дуже вдячний. Кідд не тільки найдосвідченіша
людина у світі; не тільки знає своє місце: коли ви запитуєте його
про щось цілком конкретне, він дивиться на речі проникливіше.
Я його обожнюю. Мені з ним напрочуд пощастило», — підсумовує
наставник «Манчестер Сіті».
«Він джентльмен у повному обсязі слова, один із найосвічені-
ших людей, яких я знаю», — говорить Мануель Естіарте. «Пеп чітко
дав нам усвідомити: якщо Чікі рекомендував його для технічного
персоналу, то це було не просто так. Але все було не так просто
в його випадку. Це міф, що він міг подумати, побачивши нас: «Оті?
Та чого вони можуть мене навчити!» Але він приймає свою роль
як справжній джентльмен та футболіст. Він знає, що ми пова-
жаємо його слухаємо, коли він говорить. Відтак, коли Браян має
щось сказати, він це говорить. Я багато з ним розмовляю й уваж-
но його слухаю, бо ціную голос досвіду», — запевняє Доменек
Торрент.

164
 «Він мені дуже допомагає. Зазвичай ми разом організовуємо
тренування на полі. За своєю натурою Кідд напрочуд доброзичли-
вий. Я полюбляю пити з ним каву та розмовляти після обіду. Нам є
чого в нього повчитися», — розповідає Лоренцо Буенавентура.
«Для мене було величезною честю, що мене взяли до його тре-
нерського штабу», — стверджує Браян, який описує «боса» (так він
його називає) як «напрочуд розумного хлопця», хоча найперше він
враховує й інші його якості, не тільки любов до футболу. «Найбіль-
ше мене дивує його характер. Враховуючи те, ким є Гвардіола, ві-
домим у всьому світі, пройшовши через «Барсу» й «Баварію», мене
вражає його простота й те, з якою повагою та співчуттям він ста-
виться до людей. Він сам по собі досить скромна людина. Пеп нага-
дує мого першого тренера — Метта Басбі. Манера його розмови, те,
як він поводиться на командних зібраннях нагадує мені про Басбі з
першого дня. Він забуває про свої здібності у футболі; скромність і
повага до людей виходять на перший план — ось що мені найбільше
подобається в Пепі. А також командний дух, який він створив не
тільки на полі, але й у всьому клубі».
Пеп і Браян зазвичай грають разом у гольф, коли перебува-
ють в Абу-Дабі. І Гвардіола переважно закидає його питаннями на
кшталт: «Як грали Саммербі й Чарльтон? А Джордж Бест?..» «Мені
подобається слухати про це», — зізнається Гвардіола.
Браян, який цінує допитливість наставника за бажання дізна-
тися більше про легенди, напевне розповів йому, як іще підлітком
мріяв стати Денісом Лоу під час чищення його черевиків у тунелі
«Олд Траффорд». «Я був вельми везучим відтоді, коли приєднав-
ся до «Манчестер Юнайтед», коли мені було 17 років, і донині…
Я мріяв грати поряд із такими гравцями й досяг цього. Мій прихід
до «Юнайтед» співпав із перебуванням там видатних гравців: Боб-
бі Чарльтона, Джорджа Беста, Деніса Лоу… Але спочатку я чистив
їхнє взуття і, повірте мені, був радий це робити. У нас був старий
кошик, куди ми складали всі брудні черевики після тренування.
Потім виходили до тунелю «Олд Траффорд» і чистили їх там. Тоді
я мріяв про те, що зможу зіграти на цьому стадіоні з тими фан-
тастичними футболістами. Мені це вдалося». У 1969 році Кідд де-
бютував за «Червоних дияволів» у дербі, яке в результаті виграли
«Городяни».

165
 «Усе, через що я пройшов, стало чудовим досвідом. Гадаю, це те,
чого бракує нинішнім молодим гравцям… Ця штука з черевиками
не була чимось незначним. Може видатися, що зараз так само, але
це не так. Ти багато чому навчаєшся. Молодий футболіст має бачи-
ти цих великих гравців, прагнути бути схожим на них, надихатися
їхнім прикладом, аби не зупинятися на досягненому. Це стосується
поваги, яка необхідна у футболі», — пояснює старий, мудрий фут-
боліст.
У Манчестері в другій половині дня часто можна бачити, як він
наповнює багажник свого автомобіля на стоянці супермаркету біля
«Етіхад» коробками з молоком, для того, аби передати їх у дитячий
будинок.
Одна з найдивовижніших речей Браяна, окрім нерозлучного
червоного горнятка для чаю — це звичка ходити на месу щонеді-
лі, що є рідкістю у футбольному світі. На початку першого сезону
він зустрівся з Пепом і повідомив йому про своє бажання бути від-
сутнім у дні ранкових матчів неділями, аби відвідувати релігійну
службу. Пеп, звісно, не став влаштовувати скандал. Отже, перед по-
їздками Браян бесідує з Софі (певним чином вона виконує функ-
ції координатора з адміністративних питань, а також є помічницю
Марка Бойшаси), і вона шукає церкву поряд із готелем, аби він зміг
відвідати месу перед грою.
«Так, я практикуючий католик. Ходжу на меси щонеділі. Це осо-
бисте. Іноді мене супроводжує моя сім’я, але я завжди ходжу. Це
не обов’язок, радше приватне рішення. Моя релігія дає мені осо-
бливий спокій та впевненість. Я ніколи не молюся про футбол, мої
прохання особистого характеру».
Цілком ймовірно, що його останні молитви включатимуть і здо-
ров’я Алекса Фергюсона. Як добрий християнин він пробачив його
за шкоду, яку той заподіяв, вигнавши його з «Юнайтеду», і коли сер
Алекс був несправедливий з ним у своїй автобіографії. Браян завж-
ди продовжував поводитися як джентльмен.
Одного прекрасного дня Пеп запросив його виступити перед
пресою в оточенні всього персоналу. Фергюсон переніс інсульт і був
госпіталізований, і коли про це донеслося питання зі зали, після
декількох слів захоплення та добрих побажань Пеп уступив місце
Браяну:

166
 «Відучора тут панує похмура атмосфера. Алекс Фергюсон нез-
ламний. Те, що він зробив для «Манчестер Юнайтед» — просто не-
ймовірно. Він потерпав від щоденного жорсткого тиску, але продов-
жував віддаватися на максимум, це було феноменально. Сер Алекс
у молитвах та думках кожного вболівальника «Манчестер Сіті»;
ми всі разом з Кейті та його дітьми й бажаємо йому якнайшвид-
шого одужання. Звідси ми передаємо всю нашу любов. Гадаю, як і
решта. У вас, журналістів, також були з ним розбіжності, але ви
знаєте, яким він був. У нього велике серце. Він дав мені можливість
працювати поряд із ним… Я завжди буду перед ним у боргу. Ми ба-
жаємо йому якнайшвидшого одужання. І нехай благословить його
Господь».

Можливо не навмисно, але хлопець, який колись чистив чере­

вики Денісу Лоу, відкриваючи вкотре рота, намагається кожного
чомусь навчити. Пеп Гвардіола це знає.
Мікель Артета народився в Сан-Себастьяні, де виріс, граючи на
пляжі Ла-Конча. «Барса» підписала його у віці 14 років. Артета був
десятим номером, але його новий клуб швидко помітив у ньому по-
тенціал атакувального півзахисника — позицію, яку тоді в першій
команді надійно займав Пеп Гвардіола. У віці 16 років він вирушив
із першою командою на передсезонні збори, але протягом року був
орендований ПСЖ.
Мікель Артета: «Пепу було 29 років, і він був капітаном. Потім
позаду нього була черга — Хаві. Уявіть! Я знав: якщо хочу отрима-
ти хоча б якийсь ігровий час, мені краще продовжити свою кар’єру
в іншому місці».
Його рішення окупилося. У Франції Артета процвітав під впли-
вом свого нового талановитого товариша по команді Маурісіо По-
четтіно, і вони стали дуже близькими. «Він мені ніби старший брат».
Навіть виступаючи в складі зіркового ПСЖ, Артета сяяв. Він
грав разом із Роналдіньо, Габріелем Гайнце, Хуаном Пабло Соріном
та Ніколя Анелька.
Після спливу півторарічного контракту ПСЖ мав намір за-
пропонувати баску нову угоду. Але «Рейнджерс» зробив вигіднішу
пропозицію, й Артета вирушив до Шотландії, де в першому з двох
сезонів виграв требл.

167
 Коротке, безуспішне повернення до Іспанії в «Реал Сосьєдад»
відбулося у 2004 році, перш ніж він повернувся до Великобританії,
підписавши контракт з «Евертоном» у січні 2005 року. Він залишав-
ся на «Гудісон Парк» протягом восьми років, поки не став капіта-
ном «Арсеналу».
Артета та Гвардіола завжди підтримували зв’язок. Як гравець
«Арсеналу» Артета мешкав у тому самому районі, що й Пере Гварді-
ола, брат Пепа. Коли у 2012 році «Барсі» під час жеребкування Ліги
чемпіонів випав «Челсі», Пеп підняв слухавку, аби поцікавитися
думкою свого давнього друга про майбутнього суперника. Враже-
ний критичним аналізом Артети, Пеп взяв собі на замітку частіше
звертатися до нього за порадою.
У сезоні 2015/2016 мюнхенська «Баварія» Пепа грала проти
«Арсеналу» в Лізі чемпіонів, і в Артети з’явилася можливість по-
спілкуватися з Пепом у мікст-зоні після гри.
«Ми файно поговорили, і наприкінці він сказав, що хотів би
працювати зі мною, якщо коли-небудь переїде до Англії. Тому, коли
я повісив бутси на цвях, зателефонував йому й запитав: ‘‘Ця робота
все ще доступна?’’»
Була тільки одна проблема: Артета уже домовився зі своєю дру-
жиною, актрисою, — якщо вона бере на себе домашні клопоти під
час його ігрових років, він звільнить її від цього, коли завершить
кар’єру гравця, і вона зможе відновити свою власну кар’єру.
У «Сіті» Артета тісно співпрацює з гравцями, часто наодинці,
допомагаючи їм зрозуміти ключові терміни або даючи вказівки, не-
обхідні для покращення їхньої роботи. «Життєво необхідно, щоб
менеджер був на зв’язку з гравцями, а в Пепа просто немає часу про-
водити зі всіма 24 години щодня», — пояснює Артета. — «Напрочуд
важливо, аби вони почували себе спроможними сказати нам те, що,
на їхню думку, їм необхідно поліпшити».
У крихітному кабінеті Мікеля є три скляні стіни, крізь які його
часто можна побачити за столом для нарад поряд із гравцем, чи же-
стикулюючим на сенсорній дошці, поки він дає групі гравців пояс-
нення щодо тактики чи стандартних положень. За останні три роки
більшість зірок «Сіті» провела з ним там багато часу.
З моменту приєднання до тренерської команди «Сіті» в липні
2016 року в Артети відразу з’явилася можливість навчатися. «Зі са-

168
мого початку я був абсолютно зачарований робочою етикою Пепа,
його здатністю передавати свої ідеї гравцям і переконувати їх
у тому, що вони працюватимуть. Неймовірно бачити, як він спро-
щує навіть найскладніші речі, аби вони здавалися простими й лег-
кими. Дуже важко достукатися до таких футболістів».
«Першого ж дня, коли Пеп приступив до тренувань, він вивів
весь склад на поле й сказав їм: ‘‘Манчестер Сіті’’ робить це, коли
в нас є м’яч, і ми робимо це, коли в нас м’яча немає». І всі вони чу-
дово розуміли, як ми будемо грати. Це не обговорювалося. Розмова
тривала всього 15 хвилин, але за ці 15 хвилин народився ‘‘Сіті’’. Усі
знали, за що з них спитають».
«Він пояснив, що іноді ми будемо адаптувати свою гру — «Змі-
ни відбуватимуться залежно від того, як наші суперники атакува-
тимуть та захищатимуться, але загалом наш футбол буде саме та-
ким, як я щойно сказав».
«Ми всі дивилися гру його ‘‘Барселони’’ та ‘‘Баварії’’, і Пеп напо-
ліг на тому, аби ця філософія продовжувалася. Він показував грав-
цям відеозаписи й говорив із ними через свої ідеї. Було зрозуміло,
що зворотного шляху немає. Ми знали, яким буде ‘‘Манчестер Сіті’’
Пепа. І все це зайняло 15 хвилин».
Хоча Артета тісно співпрацював із багатьма гравцями, він спра-
вив особливий вплив на Лероя Сане. «Він був ще дитиною, коли
прийшов сюди, де все здавалося дивним і новим. У мене був по-
дібний досвід, коли я тільки-но перейшов у ПСЖ, тому я мав при-
близне уявлення про те, що він відчував. Ви просто повинні пройти
через це, хоча це й нелегко, і ви маєте знати, що тренерський штаб
завжди поруч. Усе по-іншому: методи тренувань, необхідність гра-
ти в набагато тісніших просторах, набагато швидша гра без місця
для зіткнення — і спочатку йому було нелегко».
«Моїм пріоритетом було переконати його в тому, наскільки
сильно я вірив у нього, як і решта технічного штабу. Я гадав, що він
почуватиметься трохи загубленим, а це завжди робить вас невпе-
вненими, особливо в цьому віці. Ми хотіли підвищити його довіру.
Для цього показали йому багато відеозаписів, вказали на простір,
на наявні в нього варіанти, на допущені помилки та на те, як він міг
збільшити свою інтенсивність. У цьому полягає моя роль: шукати
те, чого бракує грі футболіста. Якщо я щось помітив, немає сенсу

169
чекати, коли хлопець мені про це розповість. Йому може знадо-
биться три місяці, аби прийти до цього. Відкриватися таким чином
тренерові, вказуючи на власні слабкості, нелегко. Ми створюємо
безпечне місце, аби гравці почували себе комфортно, ділячись із
нами. Так ми можемо дати їм інструменти для того, аби винести
необхідні покращення».
Пеп надав Артеті такий же рівень довіри, коли приїхав до «Сіті».
Іспанець приєднався до технічної команди, яка вже була чинним
підрозділом, але відразу відчув себе довіреною особою. Якось у
перший сезон Пеп викликав його до свого кабінету перед домашнім
матчем проти «Арсеналу».
«Ти відповідаєш за цю гру», — сказав йому тренер. «Ти більш
ніж спроможний вивести команду на гру. Відтак усе залежить від
тебе. Роби те, що вважаєш за потрібне».
Пеп добре пам’ятає гру. «Він знав команду набагато краще за
мене, оскільки перестав грати з ними тільки за два місяці до цього.
Артета знав, чого йому очікувати від Венгера, і я дійсно не сумні-
вався, що можу доручити цю гру йому. Відтак я поговорив із грав-
цями й сказав їм: «Цього тижня Мікель буде за головного». Я гадаю,
що спочатку вони, можливо, були трохи приголомшені, але це було
логічно, враховуючи досвід Мікеля з нашими опонентами».
Мікель Артета: «Я не ідіот, тому вже здійснив невелику підго-
товчу роботу. Припускав, що Пеп поцікавиться моєю думкою. Тому
я розповів йому про своє бачення — «Це те, що вони зроблять, тому
я планую грати так».
«Йому сподобалися мої ідеї, і ми все робили за моїм планом».
Результат? Перемога 2:1, вирішальний гол Рахіма Стерлінга.
Артеті як і раніше подобається активно брати участь у трену-
ваннях, але тепер дух суперництва відсувається на задній план і
більше часу приділяється аналітиці. «Це також чудовий спосіб оці-
нити, наскільки ми ефективні, бо ви бачите це зсередини. Я відра-
зу помічаю, чи дає мені певна позиція достатньо часу, аби закрити
простір, або я опиняюся занадто пізно, або залишаюся сам з собою,
коли ми створюємо тиск — «Ні, це не спрацює. Вони перевершать
нас за чисельністю в цій зоні».
«Як гравець ти виконуєш накази, робиш те, що говорять. Але
ваша точка зору змінюється, коли ви тренуєте. Ви можете спостері-

170
гати, як насправді працює запланована тактика зсередини. І тоді ви
бачите речі, які інакше не помітили б».
Родольфо Боррель — четверта опора технічної команди. Вперше
Боррель прибув до Англії у 2009 році, щоб приєднатися до команди
Рафи Бенітеса в «Ліверпуль» після 10  років роботи в молодіжній
системі «Барси». У Ліверпулі він почав керувати гравцями до 18 ро-
ків, а потім перейшов до академії, де перебував Стерлінг. Спочат-
ку Беґірістайн привіз його до «Сіті» для розробки нових методик
навчання у власній молодіжній академії «Сіті», а коли приїхав Пеп,
Боррель взяв на себе роль зв’язної ланки між першою командою та
академією.
Боррель також допомагає технічному персоналові виявляти мо-
лодих талантів, які готові проявити себе в першій команді, незва-
жаючи на позицію. Він володіє експертними знаннями про гравців
академії та всього англійського футболу.
Ці п’ять людей: Торрент, Планшар, Артета, Кідд і Боррель —
сформували команду, без якої, за словами самого Пепа, він би ні-
коли не зайшов настільки далеко. Утім, влітку 2018-го року Торрент
поїхав до «Нью-Йорк Сіті».
Торрент був архітектором стандартних положень «Сіті», які ві-
діграли величезну роль у їхньому рекордному 100-очковому сезоні.
У 2017/2018 роках команда забила 17 м’ячів зі стандартів (вісім із ку-
тових, один із прямого штрафного, три — після розіграшу штраф-
них та п’ять — із пенальті). Це 16% усіх забитих м’ячів на шляху до
титулу. Вони пропустили всього три м’ячі зі стандартів  — 9% від
загальної кількості в колонці «пропущені».
Планшар: «Потрібно докласти багато зусиль у таке стратегіч-
не планування, і завжди здається, що бракує часу, але ми зробили
більшу частину роботи. Для такої команди як «Сіті», яка захища-
ється зонально, ми були надзвичайно ефективними».
На превеликий жаль, матір Торрента, Карне, померла до того,
як побачила, як він виграє Прем’єр-лігу у 2018 році. «Я був із нею
в лікарні в день гри з «Феєнордом» [у 2017  році], і ми дивилися її
разом [єдина гра, яку Торрент пропустив у тому сезоні]. Вона була
дуже хворою, але їй подобався його футбол, і того дня вона сказала
мені: «Ти граєш блискуче. Цього року ти усе виграєш». Вона була
провидицею, моя мама».
 Глава 20
ДАВІД СІЛЬВА: ФУТБОЛЬНИЙ МАГ

Сьогодні 13 грудня 2017 року, і в момент, коли гравці «Сіті» пе-

ребували в готелі Swansea Marriott, Давіду Сільві зателефонували.
Це була його дівчина Джессіка Суарес, і в неї були погані новини: на
двадцять четвертому тижні вагітності в дівчини сталася кровоте-
ча. Сільва був у відчаї й відразу розповів про те, що сталося, своєму
давньому другові та клубному фізіотерапевту, Еду Альваресу. Тож
переліт Давіда та Джессіки з Манчестера до Валенсії наступного
після гри дня був запланований ще до того, як команда вирушила
з готелю на стадіон «Ліберті». У Валенсії Джессіка лікуватиметься
в лікарні Casa de Salud.
Але є ще матч, який от-от має бути зіграний, і з цього приво-
ду Альварес говорить Пепу, аби тренер не дозволяв Сільві брати
участь у цій грі. Іспанський гравець буквально труситься від думки
про втрату дитини, й Еду не вірить, що Сільві вдасться позбутися
цих думок. Утім, Давід не тільки з'явився в старті, але й стане най-
кращим гравцем на полі. Він заб’є два м’ячі й буде перебувати за
крок від хет-трику.
Наступного дня Давід із Джессікою прилітають на приват-
ному літаку до Валенсії. Протягом наступних декількох місяців
пара часто буде здійснювати поїздки туди й назад: з бази «Сіті»
до лікарні Валенсії, в якій Сільва й відсвяткує титул чемпіона
Англії.

172
 «Я буду вдячним Пепу до кінця свого життя. Те, що він зробив
для нас, було абсолютно неймовірним», — сказав 21-й номер «Горо-
дян».
Що зробив Гвардіола? Коли тренер Сільви зрозумів, що відбува-
ється, покликав гравця до свого кабінету. Мануель Естіарте також
був тоді присутнім.
Пеп сказав: «Ти повинен їхати до Валенсії, коли тобі потрібно,
і повертатися, коли зможеш. Тільки скажи мені, коли ти зможеш
грати, і ні про що не хвилюйся. Тільки повідом мені, коли відчуєш,
що можеш грати».
У той момент Гвардіола приймав рішення автоматично. «Будь-
хто в моєму становищі зробив би те саме. Давід грав, коли міг. Те, що
відбувалося в його особистому житті, було набагато важливішим».
Сільва був відсутнім на матчі з «Тоттнемом» (перший пропуще-
ний матч за довгий час), але 23-го грудня повернувся в матчі проти
«Борнмута», продемонструвавши справжню майстерність. Чотири
дні потому «Сіті» святкував чергову перемогу в Ньюкаслі, тоді як
Сільва був відсутнім у зв’язку з передчасним народженням сина.
Малюк Матео народився недоношеним, і його батьки непокої-
лися, особливо тому, що новонароджені хлопчики довше борються
за життя, аніж дівчатка. Офіційні публічні заяви Пепа полягали в
тому, що Сільва взяв відпустку з особистих причин, але після того,
коли почали ходити дикі чутки, гравець виступив зі заявою:
«Хочу подякувати всім за любов і добрі побажання, які я от-
римав протягом останніх декількох тижнів. Особлива подяка моїм
товаришам по команді й всьому клубу за розуміння моєї ситуації.
Мій син Матео народився раніше потрібного терміну й за допомо-
гою команди лікарів щодня бореться за своє життя».
Сільва цінує свій особистий простір — його друзі говорять, що
в ідеальному світі він був би замаскованим під час гри, аби ніхто
не знав, який він має вигляд. Додаткова увага суспільства до його
відсутності зробила й без того болісну ситуацію набагато гіршою.
Сільва зламався всього один раз за той час — у день народження
сина. Лікарі повідомили йому новини, і його щоками покотилися
сльози. «Я бачив, як важко Матео боровся за життя, і сказав собі:
«Якщо він може продовжувати так боротися, я точно не дозволю
собі здатися».

173
 Сільва обмежив свою відсутність наскільки це було мож-
ливо — щоправда, така політика не допомагала у випадку, коли
в нього трапилося харчове отруєння у Валенсії. Але в ті момен-
ти, коли йому вдавалося виходити на поле, Давід був неперевер­-
шеним.
Вперше «Сіті» зіграв без Сільви після того, як до команди ді-
йшла новина про те, що в Матео виявлені проблеми з легенями; Пеп
тоді скасував традиційне передматчеве інтерв’ю. Він просто сказав
своїм футболістам грати за Сільву — аби виграти матч заради ново-
народженого сина Давіда.
Тоді «Городяни» розгромили «Тоттнем» із рахунком 4:1. Після
забитого м’яча Кевін Де Брюйне підбіг до кутового прапорця, аби
відсвяткувати це перед камерами. Піднявши два пальці правої
руки та лівий вказівний палець, він сформулював число 21.
Протягом цього часу в соціальних мережах були опубліковані
фотографії приватної зони клубної бази, на якій мобільні телефони
були під забороною. Пеп лютував і заборонив використання мо-
більних пристроїв на три дні — усім, крім Сільви.
Сільва провів 3 198 хвилин у 40 матчах сезону 2017/2018. Тільки
сім гравців зіграли більше. Він забив 10 м’ячів і зробив 14 гольо-
вих передач. З огляду на становище «Манчестер Сіті» на вершині
турнірної таблиці не дивно, що гравці команди домінували за кіль-
кістю асистів в англійській Прем’єр-лізі. У топ-4 розташувалися:
Лерой Сане, Кевін Де Брюйне, а потім Давід Сільва, який зайняв
третє місце разом з Рахімом Стерлігном.
Кевін Де Брюйне: «Давід — гравець року. Він робить те, що хоче
й коли хоче».
Мікель Артета: «Внутрішня стійкість Давіда була приголо-
мшливою. Я завжди говорив, що він гравець Прем’єр-ліги, якого
найважче оцінити. Він блискуче керує простором позаду себе. Я був
опорним півзахисником, а він вільно пересувався по всьому полю.
Це зводило мене з розуму. Щоразу, коли мене запитують, хто з на-
ших гравців володіє найунікальнішими якостями, відповідь одна
й та ж: Давід. Для мене він один із найвеличніших, хто прийшов в
англійську гру, просто кращий. Люди не завжди усвідомлюють, як
рідко півзахисник створює такий простір. Неймовірно важко до-
сягти того, що він робить. Він також напрочуд послідовний, завжди

174
на висоті. Ніхто не повинен недооцінювати, наскільки важко під-
тримувати такий рівень ефективності».
Сільві не подобається така індивідуальна похвала, і не в остан-
ню чергу від Гвардіоли, але він має змиритися з цим. «Я знав, що
він класний, але Давід просто вразив мене», — говорить менеджер
«Сіті». «Коли Сільва грав за «Валенсію», Унаї Емері порадив мені
підписати його, але Сільва чомусь прослизнув крізь наші пальці.
Лишень подумайте, що він міг зробити, граючи за «Барсу»! Отри-
мати можливість працювати з ним було однією з причин, через яку
я сюди приїхав».
Коли зіштовхуєшся з такими дарами, то Сільва охочіше пере-
направляє розмову про Гвардіолу. «Він проробив величезну роботу
для цієї команди й заслуговує величезного визнання. Це було не-
легко. Ми граємо в привабливий футбол, і це також дуже активна
гра — якщо не унікальна, то впізнавана для нас. Весело дивитися,
весело грати. Пеп приймає напрочуд розумні рішення. Наприклад,
він змінив мою позицію. Раніше я грав переважно на фланзі, але
тепер граю ближче до середини поля й маю набагато більше свобо-
ди для пересування. Це мене влаштовує, адже я отримую набагато
більше часу на м’яч».
Манкуніанець Браян Кідд порівнює Сільву з одним із великих
англійців усіх часів. «Боббі Чарлтон був таким самим. Чи була в
нього особисто краща гра, це не мало значення: він завжди хотів
м’яч. Завжди відкривався, ніколи не ховався. Видовищний Давід
один із кращих, кого ми бачили в цій країні. Коли у вас є такий
гравець, який завжди хоче бути з м’ячем, господар становища, який
ніколи не перебуває під тиском на полі — це добрий знак».
Після дев’яти років в Англії Сільва нарешті отримує заслу-
жене визнання. Візьмемо, для прикладу, слова Тьєррі Анрі: «Він
найкращий креативний півзахисник, якого я коли-небудь бачив у
Прем’єр-лізі».
Або Джеймі Каррагера: «Давід Сільва — найкращий гравець в
історії «Манчестер Сіті».
У «Сіті» він насолоджувався тим рівнем визнання, якого за-
слуговував із найпершого дня. Кажуть, що Даніло був настільки
вражений його виступами на тренуваннях, що звернувся Пепа, аби
поцікавитися: «Чи завжди Давід Сільва був настільки крутим?»

175
 «Давід Сільва — один із найкращих, кого я коли-небудь бачив
у своєму житті», — говорить Майк Саммербі, колишній вінгер
«Сіті», а нині міжнародний посол клубу. «У нього відмінний фут-
больний інтелект, він прекрасно інтерпретує матчі й робить усе
в такому стилі. Його ім’я ввійде в книги з історії як одного з велич-
них гравців «Городян».
Нещодавно Саммербі разом зі своєю дружиною вирушив у
відпустку в Ґран-Канарію, де народився Сільва. Вони зупинилися
в готелі, який порекомендував гравець («вони надали нам номер
із найкращим краєвидом з усіх, що ви коли-небудь бачили»), і на-
віть за своєї відсутності так чи інакше Сільва знову знайшов чудове
рішення у важкому становищі. Коли відпочивальники вирушили
в рідне місто гравця, Аргінегуїн, вони відвідали тутешній відомий
ресторан і відразу виявили довгі черги на вході. Саммербі вирушив
до ресторану Hail Mary, підійшовши до передньої частини черги, і
пояснив, що він друг улюбленого дитяти цього міста. «Нас відразу
завели усередину».
Перед кожною грою тріо екіпірувальників підігрівають його
бутси за спеціальним замовленням «Ель Маго», за допомогою при-
дбаної для роботи парової установки. Для виїзних ігор достатньо
фену. Методи професії мага.
У липні 2019 року Давід Сільва організував прес-конференцію
на острові Ґран-Канарія. Він прагнув підтвердити план, який довго
обговорювався: він залишить «Сіті» наприкінці сезону 2019/2020,
завершивши десятирічний виступ у клубі як один із величніших
і найвпливовіших іноземних гравців Прем’єр-ліги. «Я ніколи не
зможу побачити себе граючим проти «Сіті» за іншу команду», —
сказав футболіст. Тож наприкінці кар’єри після такої заяви не варто
виключати дзвінка до «Лас-Пальмасу» з його рідної Ґран-Канарії…
 Глава 21
БЕРНАРДУ СІЛВА: УЧЕНЬ ЧАРІВНИКА

ƒƒ «Він заслуговує найвищої похвали, і не тільки в нашій команді,

але я не беру участі в голосуванні премій.
Він багатогранний футболіст, здатний виступати в різних амплуа».

Пеп Гвардіола зачепив гру Бернарду Сілви на передматчевій

прес-конференції напередодні завершального туру чемпіонату се-
зону 2018/2019 в Брайтоні, де в разі перемоги «Городяни» виграють
друге чемпіонство поспіль. За версією PFA (Професійної футболь-
ної асоціації Англії) захисник «Ліверпуля» Вірджил Ван Дайк —
футболіст, якого намагався придбати «Сіті», — визнаний найкра-
щим гравцем року в Англії (у боротьбі за цю нагороду він обійшов
трьох гравців «Сіті»: Бернарду Сілву, Серхіо Агуеро та Рахіма Стер-
лінга). Тренер чемпіонів дотримувався іншої думки.
Давід Сільва та Бернарду Сілва володіють особливим талан-
том, який нерідко залишається непоміченим у просунутій ста-
тистиці даних Прем’єр-ліги. Вони не дають кількісної оцінки за
вміння використовувати простір поля, побудови прямих ліній,
організації геометричної стратегії, розробленої Пепом та його
помічниками.
«Бернарду Сілва підходить до футболу як математик. Він засто-
совує закони логіки до всього, що робить», — зізнається батько Бер-
нарду, Паулу Сілва. Він бачив, як юний Бернарду починав бити по
м’ячу у два роки. Через рік його син сидів на цьому футбольному
м’ячі («Бернарду був розмірами з м’яч») перед телевізором і спосте-
рігав, як грає «Барселона» під керівництвом Боббі Робсона за участі
Гвардіоли, Луїса Енріке, Вітора Баїя, Фернанду Коуту.

177
 Зверніть увагу на звіти про гравців, зроблені технічною ко-
мандою після завершення сезону, прикладіть вухо до дверей роз-
дягальні чи візьміть по кухлеві пива з фанами «Сіті» в MaryD’s чи
в City Arms у день матчу, і оцінки будуть ідентичними: кращими
в сезоні «Манчестер Сіті» був Бернарду Сілва плюс ще десятеро ін-
ших гравців.
На вечірці з нагоди завершення сезону капітан Венсан Ком-
пані (який оголосив про те, що залишає команду після завою-
вання «внутрішнього треблу») наполягав на тому, аби Бернар-
ду першим підняв безпрецедентний набір трофеїв, завойованих
командою.
Універсальний та креативний плеймейкер Сілва привнос-
ить єдність та контроль грі «Сіті»  — ключовий фактор у досяг-
ненні історичного рекорду зі 198 очок протягом двох чемпіон-
ських сезонів поспіль. Він є втіленням філософії футболу свого
менеджера.
Мікель Артета, тренер, який у сезоні 2018/2019 став помічни-
ком менеджера, використовує професійну етику Бернарду Сілви як
приклад молодим гравцям. «Хотів би я, аби всі наші гравці були як
Бернарду», — зітхає він.
Бернарду Сілва став першим новачком «Сіті» під час літнього
трансферного вікна 2017  року, незабаром після того, як допоміг
вибити «Сіті» з Ліги чемпіонів у попередньому сезоні з «Монако».
Напевно, у «Сіті» проклинали свою нерішучість. Скаути «Горо-
дян» надали інформацію про прогрес Сілви в молодіжній системі
«Бенфіки». Проаналізувавши отримані дані, ніхто з них не був до-
статньо переконаний у придбанні Бернарду. Утім, його ім’я часто
перебувало на вустах, особливо під час зустрічей Чікі Беґірістай-
на з агентом Жорже Мендешем. Мендеш завзято й неодноразово
попереджав спортивного директора «Сіті»: «Ви маєте розуміти, що
Бернарду стане кращим у світі».
Прогрес 19-річного Сілви в «Бенфіці» досягнув піку у 2013 році,
коли він став неперевершеним гравцем своєї вікової групи й зда-
валося, що він готовий зробити крок у бік першої команди. Утім,
йому було зрозуміло, що його просування до першої команди за-
лежало від нечуваної умови: він мав грати на позиції флангового

178
захисника*. Він зіграє тільки 31 хвилину до того, як влітку 2014
року Мендеш порадить йому вирушити до «Монако» на правах
оренди.
І Сілва ухвалив рішення піти до «Монако», де поступово зміг
вразити наставника французького клубу Леонарду Жардіма й про-
битися до основи. У січні 2015 року «Монако» з радістю підписав
португальця за 15,75 млн євро.
У 2017  році він став вагомою частиною складу французького
клубу, який вибив «Сіті» з 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. Після матчу
він мигцем зустрівся з Гвардіолою, оскільки вони обидва очікували
участі в післяматчевих інтерв’ю. Згодом після цього «Монако» про-
ходить дортмундську «Боруссію» (сумарний рахунок двох матчів —
6:3) і виходить до півфіналу Ліги чемпіонів. Під час домашнього
матчу-відповіді разом із Мендешем був присутній і Чікі Беґірі-
стайн. Після гри агент познайомив авторитетну особу «Манчестер
Сіті» з Бернарду та його батьком, які після гри вечеряли з іншими
гравцями «Монако».
«Того вечора ми з Чікі поговорили та відразу ж зійшлися»,  —
пригадує Паулу Сілва, батько Бернарду. «Він нічого нам не пропону-
вав і не робив жодного натяку на те, що зацікавлений у підписанні
Бернарду. Ніяких перемовин не було, але в мене склалися напрочуд
позитивні враження. Жорже завжди говорив мені, що Бернарду має
працювати з Пепом. Я бачив, що оточення та ідеї в «Сіті» були адап-
товані з врахуванням гри та думок Бернарду». Відтак, коли ми зреш-
тою сіли за стіл переговорів декілька місяців потому, не було жодних
складнощів».
За примхою долі, головний перемовник клубу, Ферран Соріа-
но вже знав батька Бернарду. «Це був справжній збіг. Багато років
тому в мене був бізнес у Барселоні з назвою «Кластер», і одним із
наших клієнтів була португальська компанія, якою керував бать-
ко Бернарду. Коли нас відрекомендували, я одразу сказав собі: я ж
його знаю! Ми з’ясували, що нас пов’язувало. Відтоді все пливе за
течією», — говорить Соріано.

* Головний тренер «Бенфіки» Жорже Жезуш не потребував атакувальних

пів­захисників і сказав Сілві, що може використовувати його тільки як лівого
захисника.

179
 Перемовини з «Монако» пройшли успішно, і «Сіті» купив моло-
дого півзахисника за 43,5 млн фунтів стерлінгів. Два роки потому,
за оцінками футбольного департаменту, його ринкова вартість ви-
росла більш ніж вдвічі з моменту його прибуття до Англії. Висту-
пи, які стояли за цим злетом, також відбилися в його особистому
контракті. 13 березня 2019 року півзахисник підписав нову угоду
з «Городянами» до 2025 року, згідно з якою його зарплатня виросла
вдвічі*.
«Бернарду дійсно особливий, і йдеться не тільки про його
гру», — відзначає Давід Сільва, який зазвичай стриманіший у своїх
дифірамбах.
«У нього був неймовірний сезон», — погоджується Ляпорт. —
«Скільки він бігає! Це просто немислимо. Утім, він як і раніше є
загальнокомандним об'єктом для доброго тролінгу в роздягальні.
Але він не особливо непокоїться через це, а часом мені здається, що
це Бернарду над нами сміється».
Відтоді португалець неодноразово ставав учасником розігра-
шів своїх партнерів. Наприклад, він приїжджав на тренування й
не виявляв там свого екіпірування, іншого дня його бутси звисали
зі стелі. Крім того, він знайшов негативний відгук у гравців «Сіті»
за його стиль одягу («Навіщо ти прийшов тренуватися в піжамі?»)
Проте він терпляче й з усмішкою реагує на всі насмішки товаришів,
одягнених у брендовий одяг.
Мануель Естіарте, спостерігаючи за тим, що відбувається
в команді, вважає, що Бернарду відіграє особливу роль у під-
тримці внутрішньої єдності команди — за його радісним при-
йняттям ролі «боксерської груші», але не тільки тому. Вільно
володіючи англійською (він відвідував англійську школу в Ліса-
боні), французькою, португальською та іспанською мовами, пів-
захисник постійно переміщується в роздягальні між різними
кланами.
«У команді багато чудових хлопців, і я ціную кожного з них», —
говорить Естіарте. — «Але він особливий. Не кращий і не гірший,
лише особливий».

* До 200 тисяч фунтів на тиждень.

180
 «Я чимало років грав у «Бенфіці» з іспаномовними гравцями,
такими як Ді Марія, Аймар, Гарай, Кардосо та Гайтан, а потім по-
їхав до Франції й мусив вивчати мову», — пояснює Бернарду.
Він сидітиме й розмовлятиме з французами, а потім гратиме
в більярд із бразильцями. Особливо близький він із Габріелем
Жезусом, одним із його головних «мучителів» у роздягальні.
«Я волію залишатися в хороших стосунках зі всіма в роздягаль-
ні. Зазвичай я снідаю з бразильцями, — ми всі розмовляємо порту-
гальською, — але мені також подобається проводити час за вечерею
з Джоном Стоунзом та іншими англійськими гравцями. Я дуже
близький із Менді, і ми зависаємо разом — з ним поряд небезпечно,
але в будь-якому разі він чудовий хлопець. А ще є Ляпорт і Марез,
з якими я розмовляю французькою. Скажімо так, мені ніколи не
буває сумно, адже я тусуюся з усіма».
Менеджер команди Марк Бойшаса: «Він був дещо сором’язли-
вим, коли вперше прибув до нас, але це нормально, і, пробувши тут
деякий час, він змінився. Бернарду носить звичайний одяг, живе у
звичайній квартирі, їздить звичайним автомобілем й із задоволен-
ням скуповується в місцевому супермаркеті. Але коли він витягає
свої футбольні бутси, відбувається щось магічне».
Пеп Гвардіола: «Я жодного разу не бачив його в поганому на-
строї, навіть якщо він зіграв п’ять хвилин. Не можу передати, як
важливо мати таких гравців у роздягальні. Бернарду — славний
хлопець і, здається, завжди в доброму гуморі. У цьому сенсі він до-
сить незвичайний. Він тут надовго. Допоки я головний, Бернарду
нікуди не дінеться».
Ця здатність налагоджувати контакти була не лише соціаль-
ною навичкою. У свій перший сезон у «Сіті» Сілва примірював на
себе різні ролі: він міг з’явитися в стартовому складі в п’яти мат-
чах поспіль, а міг і підсилити гру появою з лави запасних. Арте-
та почав сприймати його не тільки як інструмент, але і як приклад
для наслідування: «Для своїх товаришів по команді, ветеранів та
новачків Бернарду швидко став хлопцем, за яким можна спосте-
рігати та наслідувати. Він перевернув наші плани з ніг на голову,
адже хоч він і нетиповий вінгер, ми виявили, що він здатний ро-
бити дивовижні речі, якщо даємо установку грати широко. Ми

181
ніколи не очікували, що він виступатиме настільки добре. Фак-
тично, він показав нам, що ми не такі вже й розумні, як нам
здається».
Бернарду Сілва: «Я вважаю, що за два сезони став кращим,
і з часом та досвідом моя упевненість в собі природно зросла. Пеп
сказав мені, що справа не в тому, як ти виступаєш того чи іншого
дня, а в підтримці постійного рівня щодня. Усе матиме значення.
Якщо в тебе відповідальне ставлення до роботи, то решта йде
автома­тично».
«Ти маєш стежити за своїми товаришами по команді  — кож-
ний має свій власний набір навичок. Це як у дитинстві, коли
я спостерігав за грою своїх кумирів. Я відразу помітив Давіда
Сільву  — його гра дуже схожа на мою власну. Він володіє не та-
кою м’язовою масою як Кевін [Де Брюйне] чи Фернандіньйо, і він
шульга так само як я. Мені пощастило, що ми обидва опинилися
в «Сіті»!

Бернарду грав за «Сіті» на декількох різних позиціях: ліво-

го й правого атакувального півзахисника, на обох флангах ата-
ки, фальшивої дев’ятки та навіть на позиції латераля. З часів Ан-
дреса Іньєсти в Пепа не було настільки універсального гравця як
Сілва. У мюнхенській «Баварії» Філіпп Лам мав аналогічну здат-
ність адаптуватися до декількох позицій, але виконував більш обо-
ронні функції.
Бернарду Сілва: «Мені комфортніше грати на правому флан-
зі, адже я шульга. Наскільки я розумію, моя права лише для хо-
діння. До того ж я не дуже спритний, тому мені підходить грати
праворуч.
«Я отримав багато порад, які допомагали мені зрозуміти, чого
від мене очікують. І Мікель Артета був одним із тих, хто допоміг
мені найбільше. Він володіє величезним досвідом і надає велику
підтримку нам усім. Він і Пеп думають однаково».
«Треба трохи часу, аби спробувати зрозуміти їхні вимоги. Це не
складні терміни, і все пояснено напрочуд чітко. Мені лише потріб-
но було трохи свободи, аби запам’ятати все це, хоча насправді все
виявилося значно легше, ніж виглядало!»

182
 Зріст Бернарду  — 173 см, Рахім Стерлінг, Давід Сільва та Філ
Фоден ще нижчі. Але «Барселона» Гвардіоли була побудова-
на навколо гравців подібної статури: Мессі, Хаві, Іньєста, Алвес
і Педро — усі вони ще нижчі за португальця.
«Я завжди був одним із найменших, навіть коли був дити-
ною»,  — говорить він. Я давно засвоїв, що потрібно знайти інші
якості, аби компенсувати це. Якщо ти біжиш швидше за всіх або
намагаєшся старанніше, не важливо, якого ти зросту».
У першому сезоні в Манчестері Сілва проводив на полі в серед-
ньому 52 хвилини. У другому сезоні, 2018/2019, який завершився
«внутрішнім треблом», цей показник виріс до 80 хвилин.
«У його голові одна геометрія. Він бачить поле з точки зору
синусів, косинусів і дотичних»,  — пояснює його батько. — «Я га-
даю, що він бачить футбол як архітектор. Він мислить швидше,
аніж його суперники, і саме завдяки цьому йому вдалося вижити
в Прем’єр-лізі».
«Пеп підсвідомо розуміє Бернарду, а для мого сина Гвардіола —
це Бог. Він його наставник і провідник, той, хто дав новий поштовх
кар’єрі Бернарду. Ніби мій син апельсин, а Пеп — машина, що ви-
чавлює з нього кожну краплю соку. Ось чому він робить усе, що
йому говорить Пеп».
 Глава 22
НЕВДАЛІ ДЕРБІ

™™ НАЙГІРШІ У СВІТІ
Друге дербі: «Манчестер Юнайтед» – «Манчестер Сіті» 1:0
26 жовтня 2016 року

26 жовтня 2016 року в Манчестері на стадіоні «Олд Траффорд»

о 20:00 за місцевим часом на очах 75 196 глядачів зіграли 173 ман-
честерське дербі та друге для Пепа Гвардіоли. Таким було жеребку-
вання Кубка Ліги.
Фотографи отримали ще одну хорошу світлину, коли Моурінью
підійшов привітати Пепа перед матчем і під час рукостискання ска-
зав йому щось на вухо з усмішкою. «Що він тобі сказав?», — поціка-
вилися в Пепа його помічники, коли той вмостився в тренерському
кріслі. «Те, що ми гірші тренери у світі», — відповів той.
До моменту зустрічі Моурінью, на відміну від Гвардіоли, пере-
бував під сильним тиском ЗМІ та вболівальників. Команди вийшли
на гру після дев’яти турів Прем’єр-ліги. «Юнайтед», який розмістив-
ся на сьомому місці з 14 очками, виграв один із п’яти попередніх
матчів та зіграв двічі внічию; у «Сіті» ситуація склалася набагато
краще: він був лідером змагань із 20 очками, змагаючись з «Арсе-
налом» та «Ліверпулем». Але з трьох попередніх ігор «Городяни» не
виграли жодної, здобувши лишень два очка. Команда поступилася

184
«Тоттнему» й зіграла вдома внічию з «Евертоном» та «Саутгемпто-
ном».
Гвардіола зробив дев’ять змін, як порівняти з попередньою заяв-
кою, виставивши омолоджений і експериментальний склад: Каба-
льєро, Маффео, Отаменді, Компані (Коларов, з 45-ї хвилини), Клі-
ши, Алеш Гарсія, Фернандо, Ноліто (Агуеро, з 71-ї хвилини), Сане
(Стерлінг, з 63-ї хвилини), Навас та Іаначо. Моурінью вирішив, що
«Юнайтед» зіграє за схемою (4-1-4-1) з Де Хеа, Валенсією, Рохо, Блін-
дом, Шоу, Карріком, Матою (Шнейдерленом з 73-ї хвилини), Погба,
Еррерою, Рашфордом (Лінгардом з 82-ї хвилини) та Ібрагімови-
чем. На 54-й хвилині Мата ударив без шансів для Кабальєро й за-
бив єдиний м’яч у нудному матчі. За «Сіті» міг відзначитися Келечі
Іаначо, але нігерієць пробив із незручного положення та відправив
м’яч у поперечину. У другому таймі Гвардіола випустив у бій Стер-
лінга та Агуеро, але «Червоні дияволи» грамотно проявили себе
в захисті й довели матч до переможного кінця.
Наступного дня Гвардіолу піддали різкій критиці з боку вболі-
вальників і преси, які звинуватили його в тому, що він відмовився від
боротьби, коли вирішив випустити на поле настільки експеримен-
тальний склад із молодими гравцями. Пеп, безсумнівно, гадав, що
чотири змагання це занадто, і в деяких випадках треба давати шанс
гравцям із меншою ігровою практикою в чемпіонаті чи Лізі чемпі-
онів, і, обираючи між двома кубками, краще було віддати перевагу
Кубкові Англії, а не змаганню, яке спонсорується тайською ком-
панією з виробництва напоїв Carabao. «Вони відмінно впоралися,
я дуже задоволений їхньою роботою», — сказав Пеп. Він не хотів поз-
бавлятися цього турніру — просто проґавив можливість, але урок
засвоїв. Якби вони хотіли виграти Кубок Ліги, то б його виграли.
У підсумку розіграш трофея того сезону завершився перемогою
«Манчестер Юнайтед» — у фіналі з рахунком 3:2 був переможений
«Саутгемптон» Клода Пюеля. Ібрагімович забив на 87-й хвилині.
У Прем’єр-лізі в сезоні 2016/2017 «Юнайтед» розташувався на шо-
стому місці з 69 очками, відставши від «Сіті» на дев’ять очок. А втім,
завдяки перемозі в Лізі Європи «Юнайтед» кваліфікувався до Ліги
чемпіонів наступного сезону.
«Сіті» ж потрапив до групового етапу Ліги чемпіонів завдяки
завоюванню третього місця.

185
™™ МАНЧЕСТЕР — ЧЕРВОНИЙ
Шосте дербі: «Манчестер Сіті» – «Манчестер Юнайтед» 2:3
7 квітня 2018 року

«Сіті» всього за 90 хвилин від чемпіонського титулу. Вдома «Го-

родяни» зустрічаються з «Манчестер Юнайтед» Жозе Моурінью.
На сцені заплановане історичне дербі, але напередодні протистоян-
ня особлива увага прикута до поразки «Манчестер Сіті» в першо-
му матчі чвертьфіналу Ліги чемпіонів «Ліверпулю» трьома днями
раніше.
Команда Юргена Клоппа обіграла підопічних Пепа з рахун-
ком 3:0 завдяки голам, забитим Мо Салахом, Алексом Окслей-
дом-Чемберленом та Садіо Мане, — протягом 19  хвилин першого
тайму. Відвідування «Юнайтед» «Етіхад» представилося в іншому
світлі.
На передматчевій прес-конференції на Гвардіолу звалився
шквал запитань про катастрофічну поразку на «Анфілд Роуд». Він
розбирається зі запитаннями в міру своїх сил, перш ніж визнати
величезне значення гри з «Юнайтед» для вболівальників клубу.
«Я повністю усвідомлюю, що для фанатів «Барси» було б те саме,
якби в них був шанс виграти чемпіонат, обігравши «Реал».
А втім, Пеп нагадав усім, якщо вони не виграють цей матч, у них
у будь-якому разі буде ще шість шансів здобути титул. Він нікого не
обманює.
Для фанатів, які пережили панування «Юнайтед» під керів-
ництвом сера Алекса Фергюсона, цей день ознаменував «день
«Сіті»  — вони гратимуть як чемпіони й претендуватимуть на свою
корону.
Протягом 45 хвилин вони утілюють це в реальність. Після пер-
шого тайму підопічні Пепа ведуть із рахунком 2:0, і це мінімум з
того, на що награв «Сіті». «Городяни» забивають, коли Венсан Ком-
пані з другого поверху замикає навіс Лероя Сане з кутового; по-
тім Ілкай Гюндоган збільшує перевагу після казкової «стіночки» зі
Стерлінгом.
Утім, у другому таймі «Юнайтед» тріумфально повертається.
Через десять хвилин після перерви вони зрівнюють рахунок дво-

186
ма голами від Поля Погба: перший після того, як француз пробив
по воротах після паса Андера Еррери грудьми, другий — у стрибку
головою після кросу Алексіса Санчеса. Потім, метр за метром, пе-
рехват за перехватом, рішення за рішенням, суперник розтрощує
«Сіті». Кріс Смоллінг забиває переможний м’яч після навісу Сан-
чеса зі штрафного, і «Юнайтед» виграє поєдинок. Футбольний ог-
лядач The Times Генрі Вінтер розкритикував тактику Пепа. «Пеп
недооцінив дербі, дав відпочинок [Кевіну] Де Брюйне, [Кайлу] Во-
керу, [Серхіо] Агуеро та Габріелу Жезусу тому, що він націлився на
матч-відповідь Ліги чемпіонів проти «Ліверпуля». Якби він грав зі
справжньою дев'яткою*, гра була б закінченою до перерви».
Гвардіола та його тренерський штаб знають, що Агуеро був не в
кращих ігрових кондиціях. Стерлінг, імпровізований центральний
нападник, витанцьовував навколо захисників «Юнайтед» і тричі
вибігав на побачення з Де Хеа сам на сам. Даніел Тейлор, футболь-
ний оглядач The Guardian, зазначає: «Дербі завершилося б перемо-
гою для «Сіті», якби Рахім Стерлінг не переплутав розміри воріт
«Юнайтед» із воротами величезного собору».
Пеп спустошений. Наступного дня після тренування та аналізу
гри, де він намагається з’ясувати причини поразки, Гвардіола виру-
шає додому, усе ще засмучений поразкою. Наближається матч-від-
повідь чвертьфіналу Ліги чемпіонів проти «Ліверпуля».
Коли він зупиняється на червоне світло, інша машина пригаль-
мовує поряд із його «Мерседесом», і водій спирається на гудок. Це
два фанати «Юнайтед», і вони впізнали його. «Забирайся геть! Ми
«Юнайтед», а «Манчестер» усе ще червоний. Ми перемогли тебе, по-
кидьок!»
Пеп бурмотить: «Гаразд, давайте всі вгамуємося», — давить на
газ і, кинувши швидкий погляд через плече, на високій швидкості
їде в темряву.
Через три дні після поразки від «Юнайтед» у першій половині
матчу-відповіді чвертьфіналу Ліги чемпіонів проти «Ліверпуля»
панує особлива атмосфера. Вболівальники на «Етіхад» бачили чи-
мало в цьому сезоні, аби повірити, що їхня команда може твори-
ти спортивні дива. Часом це здається ймовірним, але «Ліверпуль»
* Мається на увазі, що в стартовому складі «Сіті» на позиції фальшивої
дев’ятки в схемі 4-3-3 з’явився Стерлінг (прим. пер.).

187
виграє з рахунком 2:1. Сумарна поразка «Сіті» у двоматчевій дуелі
складає рахунок 1:5…
Цей рахунок не демонструє рівної гри протягом більшої части-
ни 180 хвилин. У першому матчі два граничні суддівські рішення
були трактовані не на користь «Сіті». Перший м’яч у першому таймі,
що надав «Ліверпулю» перевагу, яку вони більше не втратять, був
забитий, коли пас Джеймса Мілнера знайшов Салаха в центрі поля
і нападник, здавалося, перебував в офсайді. Рятівний шанс «Сіті»
з’явився в другій половині матчу, коли Габі Жезус віддав передачу
на Сане, але німецький вінгер опинився в офсайді.
У другому матчі гол Сане помилково не був зарахований через
офсайд, коли іспанський арбітр Антоніо Матеу Лаос не побачив,
що воротар «Ліверпуля» Лоріс Каріус вибив м’яч кулаками з-під
Мілнера й влучив у німця. А хвилиною раніше Бернарду Сілва вда-
рив по воротах, але потрапив у штангу. Тож на перерву команди
йшли за рахунку 1:0 на користь «Сіті» (1:3 на користь «Ліверпуля»
назагал). Через одинадцять хвилин після перерви Салах забиває за
«Ліверпуль», збільшуючи перевагу свої команди до загального ра-
хунку 4:1, і нічна драма остаточно здулася, як і боротьба господарів
поля, особливо після останнього голу від Роберто Фірміно. «Сіті»
програв три великих гри за тиждень, але з такою великою кількістю
ігор Гвардіолі слід було змінити настрій своїх засмучених гравців.
«Коли справи йдуть погано, важливо заспокоїтися. Я скажу:
«Хлопці, ви чортові суперзірки». Це те, про що я їм говорив на тому
тижні».
За два тижні «Сіті» виграє Прем’єр-лігу.
 Глава 23
МАНЧЕСТЕР — НЕБЕСНО-БІЛИЙ

14 квітня 2018 року

«Шпори» проти «Сіті» на «Вемблі». Напередодні гри команда
Пепа Гвардіоли зазнала трьох поразок протягом тижня й проґавила
чудову можливість достроково виграти чемпіонат. До того ж «Сіті»
двічі поступився у чвертьфіналі Ліги чемпіонів «Ліверпулю» (0:3,
1:2) й залишив турнір.
Де знайти проблиск надії? Спокута трапляється рідко. Якщо
«Сіті» переможе «Тоттнем», а «Юнайтед» зазнає поразки від «Вест
Бромвіча» за 24 години, то титул буде належати їм. Малоймовірно,
але все ж. «Мішки» перебувають на останньому місці та завершать
сезон, відстаючи на 69 очок від чемпіонів. Ніхто в манчестерському
клубі не розраховував на перемогу в чемпіонаті в ці вихідні.
Фактично після поразки в Лізі чемпіонів від «Ліверпуля» зане-
покоєння Пепа зростало. Раптом 13 очок різниці між ними та дру-
гим місцем турнірної таблиці (на якому розташувався «Юнайтед»)
здаються нічим, як порівняти з 18 очками, які ще належить розігра-
ти. Стрес продовжується.
У п’ятницю зранку Пере Гвардіола забіг побачитися з братом.
На клубній базі він зустрічається з Беґірістайном, але є передчут-
тя, що Пеп у скрутному становищі. «Я розмовляв із ним телефоном
в четвер і можу сказати, що його щось бентежить», — пригадує він.

189
 Пеп «розколовся». «Пере, а якщо ми програємо завтра в Лондоні
та проґавимо ще один шанс виграти титул? Що, якщо ми не вигра-
ємо знову цього сезону?»
Пере Гвардіола: «Я уже мав намір погодитися з його розрахун-
ками. Так, ще один програш, можливо, віддалив би нас від завою-
вання титулу. Але врешті-решт я подумав, що краще його підбадьо-
рити. Ми безперечно збиралися виграти на «Вемблі», немає причин
для занепокоєння. І я цілком повірив у це».
Після візиту свого брата Пеп заспокоївся буквально на годи-
ну. Календарна зустріч проти «Шпор» на виїзді додала додаткове
навантаження Гвардіолі та його тренерському штабу. Він вивчає
кожну деталь. «Тоттнем» під керівництвом Маурісіо Почеттіно —
команда, яка більше за решту вдається до змін протягом гри. З та-
ким підходом Гвардіола зустрічався в Іспанії та Німеччині, але в
Англії його не часто застосовували. І це стало для нього головним
викликом.
«Футбол, як і будь-який інший вид спорту, потребує тактики,
інакше в цьому немає жодного сенсу. Я став тренером тому, що мені
подобається розбиратися з подібними речами, але я знаю, що в під-
сумку почну більше враховувати людський фактор. Зараз я можу
згаяти дві години на перегляд гри, а в один чудовий день припиню
й проведу ці дві години за розмовою з одним із моїх гравців або
з шеф-кухарем, або з фізіотерапевтом».
Чесно кажучи, це вже відбувається. Повідомлення, які Пеп пе-
редає своїм гравцям за весь час свого перебування в «Манчестері»
перетворилися з детальних тактичних інструкцій на мотивувальне
спілкування. Така рівновага була досягнута завдяки тому, що грав-
ці «Сіті» засвоїли його методи. Але є й інша причина.
У ролі тренера «Барселони», а потім і «Баварії», Пепу часто
доводилося нагадувати своїм гравцям, що їхні суперники не-
суть у собі загрозу («Граючи, скажімо, із «Хетафе» чи «Кельном»,
можна легко потрапили в пастку, якщо думати, що матч буде
легкою прогулянкою»). Їм вдавалося це зробити завдяки про-
думаній стратегії, спрямованій на використання слабких місць
суперника.
Утім, у «Манчестері» Пеп та його помічники невдовзі усвідоми-
ли, що такий метод не працює. Насправді вони були переконані,

190
що це змушує гравців нервуватися. Пеп зрозумів, що потрібен но-
вий підхід. «Влітку [2017 року] я зрозумів, що нам насправді бракує
впевненості в собі. Я тотально в них вірю й тепер кажу їм про це
якомога частіше, адже вони дуже, дуже сильні».
Після прибуття «Сіті» на «Вемблі» в Лондоні була ясна та со-
нячна погода. Сьогодні Гвардіола навіть не згадує про тактику.
Він говорить своїм гравцям, що «Тоттнем» справді чудова коман-
да — завжди бореться до кінця. Також він згадує про те, що його
гравці робили це раніше тисячу разів, і вони зможуть зробити це
сьогодні. Пеп сказав їм, що вони кращі, аніж думають, і наполягав
продемонструвати сьогодні, що вони прагнуть бути чемпіонами
Англії.
Це працює. «Сіті» розриває «Шпори» на шматки. Впевнена пере-
мога 3:1 завдяки голам Габріела Жезуса, Рахіма Стерлінга та Ілкая
Гюндогана (з пенальті).
Після гри Почеттіно не може стримати захоплення командою
Пепа: «Сьогодні вони були кращою командою. Вони робили з нас
фарш перші двадцять хвилин гри. У будь-якому разі вони були
найкращою командою в цьому році. Ось чому вони виграють цей
чемпіонат».
Оскільки гравці «Сіті» повертаються до роздягальні, отримав-
ши чотирнадцяту перемогу на виїзді в цьому сезоні Прем’єр-ліги,
Пеп підхоплюється і йде до тунелю «Вемблі». Він збирає тих, хто
відстав. У кінці тунелю він знаходить Кайла Вокера, який розмов-
ляє зі своїм експартнером по команді Денні Роузом, і просить його
повернутися до роздягальні.
Лерой Сане та Кевін Де Брюйне дають інтерв’ю для Sky Sports. Де
Брюйне визнаний найкращим гравцем матчу, а Сане правовласни-
ки Прем’єр-ліги запропонували взяти участь у презентації. Після
цього в черзі на інтерв’ю з’явилося більше телеканалів. Пеп цьому
завадив і наполіг, що обидва гравці сказали достатньо.
Усі троє швидко повертаються до роздягальні, за ними слідує
інспектор із допінг-контролю, якому Сане потрібен для проведення
антидопінгового тесту.
У роздягальні Пеп говорить своїй команді, що титул в їхніх ру-
ках. Зранку гравці мають прибути на звичайне післяматчеве трену-
вання, а потім взяти триденну відпустку.

191
 «Можна почати думати про гру зі «Свонсі» в середу»,  — гово-
рить тренер. — «Ви досягли чогось дивовижного й можете пиша-
тися собою».
Останнє прохання Пепа — мінімізувати святкування через
повагу до опонентів. Усе це можна відкласти до зустрічі з фанами
«Сіті» в Манчестері.

Наступного дня «Вест Бромвіч» перемагає «Манчестер Юнай-

тед» на «Олд Траффорд» (1:0). Настільки несподіваний результат
для Гвардіоли та його команди, що ніхто навіть і не звернув навіть
уваги на те, як Джей Родрігес вразив ворота «Юнайтед» на 73 хви-
лині.
На клубній базі «Сіті» жодної душі, Пеп у гольф-клубі зі своїм
сином Маріусом. Він грає з Томмі Флітвудом, чотирикратним пе-
реможцем Європейського тура та героя Кубка Райдера. Після гри
вони зазвичай разом п’ють пиво («найкраща частина гольфу», за
словами Пепа) з дружиною Томмі — Клер, яка є великою прихиль-
ницею «Сіті» (Флітвуд підтримує «Евертон»).
На зворотному шляху додому з гольф-клубу почався сильний
дощ, і вони застрягли в заторі. Тим часом Маріус зазирає в телефон.
«Вест Бромвіч» щойно забив.
«Ми виграли Прем’єр-лігу», — викрикує Маріус.
«І там я дізнався, що ми вже чемпіони: перебуваючи в заторі на
шосе під проливним дощем. Не зовсім так, як я собі це уявляв», —
усміхається Гвардіола.
Пеп відключив телефон на прогулянці з Маріусом, але вмикає
його вдома, поки вони з Крістіною відкупорюють шампанське.
Він телефонує Халдуну, Феррану Соріано, Чікі Беґірістайну
й решті своїх помічників.
«Я привітав Халдуна й подякував йому за все, що він зробив ми-
нулого сезону, навіть коли все мало поганий вигляд, жодного слова
докору на мою адресу не прозвучало. Тільки повідомлення зі слова-
ми підтримки та підбадьорення. І в той час мені це саме те, що мені
було необхідно», — пригадує Гвардіола.
Численні повідомлення з вітаннями включали теплі слова від
Шав'є Сала-і-Мартіна та Доменека Торрента, який виходить на
свою традиційну недільну прогулянку.

192
 Торрент потрапив під раптову зливу й заховався під навісом
старої залізничної дороги Great Northern Railway, тепер це торго-
вельний центр із магазинами, казино, боулінгом та декількома рес-
торанами.
«Я змок під дощем і заховався навпроти бару Revolución de Cuba.
Я не міг стримати сміху. Ми щойно стали чемпіонами, а на клубній
базі нікого не було. Я сказав собі: «Якого дідька ти тут робиш? Ти
щойно виграв Прем’єр-лігу».
Лоренцо Буенавентура, перебуваючи вдома в Кадісі, прогулю-
вався з дружиною, змушуючи себе не перевіряти телефон.
Це пояснює його миттєвий шок, коли він наштовхується на сво-
го друга та колишнього репетитора англійської мови Патріка (вели-
кого прихильника «Саутгемптона»). «Він підійшов до мене й сказав:
«Вітаю, ти виграв Прем’єр-лігу».
«Я перевірив свій телефон і переконався: «Вест Бромвіч» пере-
міг. Я поцілував свою дружину, і ми вирушили на чашку чаю, аби
відсвяткувати це. Тоді мені зателефонував Пеп і сказав: «Ми влаш-
туємо найкрутішу вечірку у світі».
Мікель Артета вирішив провести свою триденну відпустку на
Майорці, і під час гри він уже перебував у рейсі. «До кінця матчу
залишалося близько 20 хвилин, коли мій літак мав злетіти в Ман-
честері. Але після прильоту в Пальму я відразу зрозумів, що стало-
ся щось грандіозне. У мене було 150 повідомлень і 60 пропущених
дзвінків!»
Капітан «Городян» Венсан Компані стежить за грою в домі своїх
родичів у Хейлі разом із друзями та сім’єю, які зібралися з цього
приводу, включно з одним фанатом «Юнайтед». Його довелося вті-
шати, тоді як решта членів сім’ї святкувала.
Це третій титул Прем’єр-ліги для Компані, так само як і для
його партнера Серхіо Агуеро, який тоді відновлювався в Барсело-
ні, і Давіда Сільви, який перебував у Валенсії. Коли м’яч перетинав
лінію воріт «Юнайтед», півзахисник куняв. «Я щойно опустив голо-
ву, і тут мій батько розбудив мене й потішив хорошими новинами.
Я схопився й поїхав до лікарні, хотів розділити цей особливий мо-
мент із моєю дружиною та сином».
Кевін Де Брюйне також поїхав у відпустку й поспілкував-
ся через Facetime з Компані, його родичами та друзями (мінус

193
один нещасний фанат «Юнайтед»), які святкували на задньому
плані.
Потім Компані вирушив до Railway pub в Хейлі, аби відсвятку-
вати це з Кайлом Вокером, Джоном Стоунзом, Бернарду Сілвою та
Фабіаном Дельфом, а також екіпірувальником Брендоном Ешто-
ном. Вокер занадто нервувався через гру, відтак другу половину дня
приділив своєму синові, наклеюючи різні стікери до свого альбому
«Чемпіонат світу» доти, поки до кімнати не увірвалася його дру-
жина. «Юнайтед» програв! Ви виграли Прем’єр-лігу!» Кайл обійняв
свою сім’ю, зателефонував Стоунзу й сказав дружині: «Вибач, але я
йду до паба».
Бернадру Сілва все ще в піжамі, коли чує новини й миттю виру-
шає до паба разом зі Стоунзом.
Дельф з’явився в пабі якраз тоді, коли з пивного закладу вихо-
дило декілька фанів «Червоних дияволів», які скандували: «Юнай-
тед», «Юнайтед», «Юнайтед», «Юнайтед»! На що Дельф захоплено
відповів: «Манчестер небесно-білий, хлопці!»
Менеджер команди Марк Бойшаса також насолоджувався не-
дільним сном, допоки не прокинувся від несподіваного поштовху
своєї дівчини Адели. Святкування починається вдома, після чого
Марк вирушає по Еду Альвареса, який грає у відеогру Fortnite зі
своєю донькою Карлою, тоді, коли його дружина Єва дивиться
мультфільм «Свинка Пеппа» з їхньою другою маленькою донькою
Алехандрою. Обоє перевіряють групу команди у WhatsApp і виру-
шають до Australasia, одного з кращих ресторанів у Манчестері,
аби зустрітися з рештою членів «банди»: Габріелем Жезусом, Кар­
лесом Планшаром, Хав’єром Манцисідором та його правою рукою
Річардом Райтом й іншими фізіотерапевтами (Стівом, Леле та Кар-
лом), а також Семом і Баррі — тренерами з фітнесу. Усе буде випито
без перерви й до останньої краплини.

Коли все вгамувалося, Пеп запросив усіх — гравців та співро-

бітників усіх рівнів — до кінотеатру на фільм «Ла-Ла Ленд». Грав-
цям сподобався фільм, утім, можливо, більше через жартівливі ко-
ментарі Агуеро.
Згодом після прибуття Пепа до «Сіті» він наполіг на тому, аби
всі, хто базується в приміщенні першої команди — від секретарів

194
приймальні до пралень і кухонного персоналу — були включені до
спільної вечері з першою командою.
Улюбленим місцем Гвардіоли став заклад Tapeo & Wine (нале-
жав Хуану Маті, чий батько, Хуан-старший, нерідко там буває),
який пропонує смачні іспанські страви плюс достатньо місця в ка-
раоке-барі. Пеп святкував тут свій день народження два роки по-
спіль. Під час другого сезону Пепа в Манчестері в цьому барі було
три вечірки. Усі — ще до того, як «Сіті» виграв головний трофей. У
такий спосіб Гвардіола намагається створити відчуття єдності не
тільки серед своєї тренерської команди та гравців, а також і всере-
дині всієї системи «Сіті».
На кожній вечірці бачити Пепа верховодою було звичайною
справою.
«Гей, спасибі за все, що ти робиш»
«З тобою все гаразд, у тебе достатньо їжі?»
«Ти збираєшся влаштувати караоке пізніше?»
На останнє питання навіть найскромніші співробітники дадуть
відповідь «так». Пеп зазвичай йде за треком «Wonderwall» гурту
Oasis.
Офіційна церемонія відбудеться 6 травня, після того як в на-
полегливій боротьбі «Гаддерсфілд» втримав нічию з новоспечени-
ми чемпіонами. Серед близько 1000 гостей були присутніми Ноел
Галлахер, гітарист Smiths Джонні Марр і виконавчий президент
Прем’єр-ліги Річард Скудамор. Останній вручав медалі кожному,
хто зіграв більш ніж п’ять матчів у турнірі (весь склад, окрім Браїма
Діаса, Філа Фодена, Лукаса Нмечі та Аріджанета Муріча). Шона Міл-
лер, тренер команди благодійного фонду «City in the Community»**
вручає головний трофей Прем’єр-ліги капітану Венсану Компані.
Пізніше понад тисячу людей зібралося, аби відсвяткувати цю
подію в ангарі на півдні міста. У розпалі вечірки Ферран Соріано
приготував сюрприз.
На великому екрані проєктується величезне зображення англій-
ського міста. Соріано запитує в мікрофон: «Хтось знає, де це?»

* Раніше 20-річна Шона Міллер грала за жіночу команду «Манчестер

Сіті», але була змушена завершити кар’єру через серйозну хворобу. Завдяки
програмі «City in the Community» вона регулярно відвідує школи Манчесте-
ра, щоб надихнути дівчат на заняття футболом.

195
 Виконавчий директор запрошує Кайла Вокера на сцену й про-
сить його натиснути кнопку. Зображення з’являється на величез-
ному екрані англійського маєтку Лендсдаун у районі Шеффілда
Шерроу, де юний Кайл вперше навчився бити по м’ячу. З підписом:
«Вітаємо Кайла, чемпіона Прем’єр-ліги 2017/2018».
Потім він робить все те саме з Де Брюйне. Цього разу це
«Дроген», клуб, який організує щорічний Кубок на честь Кевіна
Де Брюйне.
«Сьогодні ввечері ми побачимо, з чого розпочинався чемпіон-
ський шлях кожного з вас!», — оголошує Соріано.
Для Пепа це ратуша Санпедор; для Філа Фодена — Стокпорт-
ський віадук; для Яя Туре — «АСЕК Мімозас» — івуарійський фут-
больний клуб з міста Абіджан; для Олександра Зінченка — замок
у Радомишлі. І так далі.
У понеділок, 14 травня, «Сіті» проїхав вулицями Манчестера
на відкритому автобусі в присутності 100 000 вболівальників, які
вишикувалися в чергу на вулицях. У святкуванні не брали участь 
Агуеро, який вирушив до Аргентини, аби приєднатися до націо-
нальної збірної в рамках підготовки до чемпіонату світу з футболу,
і Давід Сільва. Останній перебуває у Валенсії й вирішив пропу-
стити сьогоднішню урочистість, аби побути зі своєю дружиною та
дитиною Матео (він волів побути вдома). Але ветеран-півзахисник
надіслав емоційне послання команді та її вболівальникам.
Того дня Гвардіола особисто подякував фанам: «Я ніколи не очі-
кував, що цього сезону в мене буде 100 очок, але ми це зробили.
Тепер настав час відсвяткувати наше досягнення, і нічого більше.
Попереду — чемпіонат світу, відтак ми всі маємо випити пива чи
келих вина, сісти на диван і насолоджуватися цим. А потім ми по-
вернемося сильнішими, ніж будь-коли».

™™ ПЕРШІ СТО ОЧОК

Останній матч туру, 15:00. «Манчестер Сіті» в сірих кольорах

виходить на поле стадіону «Сент-Меріс», аби завоювати останні три
очка сезону. «Городяни» вже достроково оформили чемпіонський

196
титул, але в них ще залишилося декілька незавершених справ. Тим
часом «Святі» на чолі з Марком Г’юзом були практично врятовані
від вильоту: залишилося не впасти в бруд обличчям, уникнувши
поразки з різницею в дев’ять м’ячів.
Господарі трималися до 90+3-ї хвилини — аж допоки Кевін Де
Брюйне не віддав 21-й асист у сезоні, знайшовши довгою переда-
чею Жезуса. Бразильський нападник невимушено перекинув м’яч
над головою воротаря Маккарті. Незадовго до того Габріел замінив
Дельфа.
Футболіст під 33-м номером одразу помчав до гостьового сек-
тора «Сент-Меріс» та, знявши футболку, кинувся в обійми своїх
вболівальників. Першими привітати бразильця поквапилися Браїм
Діас та Філ Фоден (які вийшли на поле, аби взяти участь у п’ятому
матчі та отримати золоту медаль футбольної асоціації), слідом  —
Стерлінг, Стоунз, Сане, Де Брюйне та Фернандіньйо. Спринтом із
лави — Дельф, Зінченко, Вокер. Компані та Едерсон приєдналися
до привітань останніми.
«Чого цій команді не бракує, так це святкування голів — одна
напрочуд важлива деталь, яка показує роздягальню; демонструє,
наскільки гравці є близькими»,  — зауважив якось Мануель Есті-
арте.
Хосеп Гвардіола святкував гол Жезуса в оточенні своєї коман-
ди. Першим він обійняв свого друга, чемпіона світу з водного поло.
Доменек Торрент, Браян Кідд, Мікель Артета та Лоренцо Буенавен-
тура отримали теплі обійми Пепа до того, як гравці повернулися до
центру поля, аби продовжити матч. Не встиг «Саутгемптон» розі-
грати м’яч у центрі поля, аж раптом пролунав фінальний свисток.
Гра завершилася.
«Я дуже радий, що зміг забити в цьому матчі, але не це най-
головніше. Прийшла моя черга, але виграла команда. Чи можемо
ми порівняти цей гол із чемпіонським голом Куна [у ворота КПР
у травні 2012 року]? Ні, абсолютно. Він забив на «Етіхад», а я — тут.
Його гол приніс команді чемпіонський титул, мій гол дав нам дещо
інше», — зазначив Габріел Жезус у післяматчевому коментарі.
Гол бразильського нападника дав «Манчестер Сіті» все те, що
команда шукала відтоді, як виграла титул чемпіона за п’ять ігор
до завершення турніру. Раніше подібне в англійській Прем’єр-лізі

197
вдавалося лише «Манчестер Юнайтед» на чолі з Алексом Фергюсо-
ном у сезоні 2000/2001.
Того дня команді Гвардіоли першій вдалося набрати 100 очок
за історію Прем’єр-ліги (50 вдома та 50 на виїзді, щось неймовірне)
і здобути титул із найбільшою різницею очок (18) до найближчого
переслідувача — «Манчестер Юнайтед». Крім того, «Сіті» святку-
вав 15 перемог за межами свого стадіону (за цим показником «Го-
родяни» випередили «Челсі» зразка сезону 2004/2005), 18 перемог
поспіль і 106 голів (у середньому — 2,8 гола за гру), що втричі біль-
ше, ніж було зроблено «Челсі» під керівництвом Карло Анчелотті
в сезоні 2009/2010. Команда Пепа виграла 31 матч (на один більше,
ніж «Челсі» Антоніо Конте роком раніше), мала найбільшу різницю
м’ячів (+79, різниця м’ячів «Челсі» зразка сезону 2009/2010 склада-
ла +71). Також «Городяни» стали командою з найвищим відсотком
володіння м’ячем в історії (71 %), здійснивши 28 242 передачі. «Ман-
честер Сіті» став успішним за всіма показниками.
Пеп побив одразу декілька рекордів, і це не здавалося дивним.
Незабутній сезон, в якому Гвардіолу визнали кращим тренером
місяця чотири рази поспіль (у період із вересня по грудень). А роз-
почалася ця історія набагато раніше…
 Глава 24
НОВОРІЧНІ СЛЬОЗИ

Останній день 2016 року ряснів новинами про те, що її Велич-

ність королева Єлизавета II нагородила Орденом британської імпе-
рії легкоатлета Мо Фара та тенісиста Енді Маррея (це рицарський
титул, і відтоді шотландця варто йменувати не інакше як сер Енді
Маррей. У листопаді 2016 року Маррей вперше в кар’єрі став пер-
шою ракеткою світу, очолював світовий рейтинг 37  тижнів). Крім
того, як і раніше, не була оприлюднена причина смерті співака
Джорджа Майкла, знайденого мертвим у власному помешкан-
ні на Різдво. Британська харчова промисловість побоювалася, що
вихід Британії з ЄС може сприяти появі фальсифікатів настільки
вишуканих продуктів як сир «Стілтон», «Корнуельські пиріжки»,
«Свинячий пиріг Мелтона Моубрея», а також «Камберлендські ков-
баски» та «Вітстабл-устриці» — делікатеси, напрочуд популярні на
різдвяні свята.
Алекс Фергюсон, актор Ентоні Гопкінс, шотландський політик
Алекс Салмонд, колишній пітчер MLB Річард Агілера та король
Саудівської Аравії Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд серед багатьох
щасливчиків відзначали свої дні народження. Того ж дня загинув
Майкл Гармон, відомий член Північноамериканської національ-
ної стрілецької асоціації. Цей прикрий нещасний випадок стався
в Санфорді (штат Мен, США), коли Гармон випадково вистрілив
із пістолета, який показував підліткові.

199
 Воістину «хто взяв меча, від меча й загине».
Драматичної помилки припустився італійський диригент
Джакомо Лопрієно після завершення концерту диснеївського ди-
тячого мюзиклу в Римі. Розгніваний тим, що деякі сім’ї почали за-
лишати залу до завершення концерту, диригент вирішив відкрити
дітям таємницю: Санта-Клауса не існує. Унаслідок цього був звіль-
нений. Це був не нещасний випадок, а навмисна вендетта.
Реєстратор The Times про «Життя тварин» повідомив нам про
те, що 23 грудня померла собака Коко: вона народилася та була по-
хованою в Ексмурі (Англія), у «місці, яке вона полюбляла найбіль-
ше у світі». Ветеринару в Девіцесі (графство Вілтшир) знадобилося
45 хвилин, аби відділити щелепи собаки: вони застрягли після жу-
вання листівки з інформацією про профілактику раку. «Хвіст був
не таким пухнастим, але важив тяжче каменя, і бідна тварина не
могла відкрити рота», — пояснив лікар.
31 грудня 2016 року померли пакистанський гравець у крикет
Імтіаз Ахмед (88 років); нащадок Миколи ІІ, князь Дмитро Романов
(90 років), громадський діяч, меценат та ймовірний нащадок росій-
ського імперського дому; а також Єва Суранова (70 років), чеська
спортсменка зі стрибків у довжину, яка завоювала бронзову медаль
у Мюнхені в 1972 році.
31 грудня 2016 року «Сіті» програє в Ліверпулі. Це напрочуд бо-
люча поразка для всіх фанатів команди, враховуючи, що «Городя-
ни» не перемагали на «Анфілд Роуд» уже 13 років*. Нічого нового
для ветеранів команди, але як удар під дих для Гвардіоли та мо-
лодих футболістів, які з нетерпінням чекали цього протистояння.
У стартовому складі «Сіті» на поле вийшли Браво, Сабалета, Стоунз,
Отаменді, Коларов, Туре, Фернандіньйо, Давід Сільва, Де Брюйне,
Агуеро й Стерлінг.
У цьому матчі «Сіті» зовсім знітився. У нього було 56-відсоткове
володіння, декілька небезпечних моментів усе ж створили Сільва та
Де Брюйне. Агуеро 32 разів доторкнувся до м’яча й жодного разу —
у межах штрафного майданчика. Як завжди «Ліверпуль» розпочав
матч активно, повівши в рахунку вже на восьмій хвилині. Лалла-
на навісив ліворуч на Вейналдума, і той головою відправив м’яч
* У 2003 році «Сіті» востаннє святкував перемогу на «Анфілд Роуд», тоді
дублем відзначився Ніколя Анелька.

200
у сітку. Це був єдиний гольовий вистріл «Червоних», але цього
виявилося достатньо, аби отримати перемогу. «Ми розчаровані.
Якщо ти програєш і «Ліверпуль» грає краще, Пеп не буде задово-
лений», — сказав Яя Туре після гри. «Цей матч підсумував наш
сезон. Ми контролювали м’яч, надали мало шансів суперникові, але
унаслідок цього нічого не вийшло», — сказав Пеп після гри. Потім
він визнав, що відстаючи на десять очок від лідера, думати про чем-
піонство було б не дуже реалістично: «З такою різницею очок усе,
що тобі треба зробити, то це зосередитися на наступній грі. Просто
зараз ми не будемо говорити про перемогу в чемпіонаті. Вочевидь,
буде запекла боротьба для всіх команд, які прагнуть потрапити
до топ-4». Після прес-конференції Пепа помітили за бесідою з Чікі
в зоні біля роздягалень (до слова, однієї з найпросторіших та ком-
фортабельних у Прем’єр-лізі, яку можна порівнювати хіба з роз-
дягальнями на «Вемблі», Олімпійському стадіоні в Лондоні та
«Етіхад» у Манчестері). Нічого дивного: розмова двох друзів, зане-
покоєних тим, що команді бракує зрілості, аби стати по-справж-
ньому конкурентоспроможною в тій жорстокій лізі. Обидва до-
тримувалися думки про необхідність рухатися вже розпочатим
шляхом. Годину потому, біля десятої вечора, Пеп прибув до сво-
єї тимчасової оселі  — орендованої квартири на Дінзгейт-стріт, 1.
Апартаменти були не такі вже й погані, але занадто тісні для сім’ї
з п’яти людей, враховуючи, звісно, їхню купівельну спромож-
ність. Пеп навіть погодився провести хорошу новорічну вечірку
з друзями.
Усе було готово до зустрічі 2017 року, треба було лише пере-
горнути сторінку й рухатися дальше. Окрім членів сім’ї на вечір-
ці були присутні каталонські журналісти Серджи Кутільяс разом
із дружиною Монікою Террібас та сином Марком; професор Шав'є
Сала-і-Мартін, його дружина, дієтолог «Сіті» Сільвія Тремоледа,
і Макс, плід їхнього кохання, дворічний джентльмен. Шав'є, який,
як уже відзначалося, славиться своїми екстравагантними піджака-
ми, замовив один для Максіто, ідентичний його власному, — чудо-
вого синього кольору. Вони розкішні. Були також сестра Крістіни,
її чоловік та їхні діти.
Того передноворічного вечора в них був прекрасний швед-
ський стіл (суші, тартар із лосося, лобстери, омари, консерви…),

201
приготований кухарем Мірко Сардо, якого з цієї нагоди «позичили»
з бази «Сіті». Їжі вистачило на три дні. Усе було ідеальним, окрім не-
вдоволення Марії та Маріуса, дітей Пепа, які не змогли змиритися
з поразкою небесно-білих.
Серджи Кутільяс працює на Ràdio Cataluña і, як виявилося,
в юні роки був затятим прихильником «Ліверпуля». Згадуючи той
час, він зізнався, що востаннє відвідував цей стадіон ще до початку
його реконструкції. І ось нещодавно він повернувся туди знову, що-
правда, переодягнений у небесно-білий колір: «Врешті-решт один
із ваших друзів представляє цю команду. Вперше опинившись на
«Анфілд Роуд», я потрапив до зони, відведеної для людей в інвалід-
них кріслах, таких як я. Цього разу я пішов до VIP-зони, й, звісно ж,
помітив, що огляд поля суттєво відрізняється. Навіть порівнюва-
ти безглуздо. Стосовно матчу, то як на мене, ніхто не заслуговував
перемоги, але в результаті ми програли». А ще Серджи з усмішкою
згадує святкування Нового року разом зі сім’єю Гвардіоли: «Це
складно назвати вечіркою, у нас вони бували й ліпші, навіть із вер-
тольотами».
«Напередодні того Нового року було не дуже радісно, як це бу-
ває зазвичай. Вечеря була відмінною, усе пройшло чудово, — зізна-
ється Сала-і-Мартін. — Але через програш «Сіті» все здавалося не
таким святковим, навіть діти ходили з сумними обличчями. Відтак
Пепу після приїзду з Ліверпуля довелося підіймати настрій усій
сім’ї. Повірте, це було нелегко, але Гвардіола знає, що поразка — це
частина гри, і що іноді ти виграєш, а іноді програєш. Тому він завж-
ди зберігає оптимізм. Його основна мета — грати так, як він прагне,
і він знає, що так є ризик програти».
У футболі іноді факти говорять більше, ніж перемога чи пораз-
ка. Того дня «Сіті» грав огидно. Зазвичай, якщо немає перемог над
топовим суперником, при цьому ще й гарної гри, ти мусиш пода-
ти у відставку. Щоправда, із часом ми усвідомили: якщо на вашому
шляху трапляється рефері Матеу Лаос, навіть демонструючи гар-
ний футбол, ви не переможете*.

* Посилання до матчу-відповіді чвертьфінального матчу Ліги чемпіонів

2017/2018 між «Манчестер Сіті» та «Ліверпулем» (1:2). У цій зустрічі бригада
арбітрів на чолі з Матеу Лаосом припустилася результативної помилки на
користь «Червоних» за рахунку 1:0.

202
 На своїх лекціях Сала-і-Мартін навчає, що одним із ключових
факторів економічного розвитку є інновація, і він це добре пока-
зує на прикладі Гвардіоли: «Перше: він відмінний спостерігач. Пеп
часто помічає те, чого інші не бачать. Наприклад, слабкі міс-
ця суперника. Друге: у нього величезна працездатність. Він має
купу грошей, але працює годинами й без відпочинку. Відтоді, як
я його знаю, Пеп взагалі не змінився в цьому плані, адже пре-
красно усвідомлює ціну зусиллям, і врешті-решт його характер-
ною рисою є скромність. Третє: він знає, як адаптуватися до ото-
чення. Гвардіола вивчає своїх гравців, спостерігає за тим, які
рішення приймає його суперник. Це відрізняє його від інших. Він
працював із багатьма футболістами й у різноманітних чемпіона-
тах, але завжди міг адаптувати свої ідеї до оточення. Ця філосо-
фія завжди працювала на нього й трансформувала англійський
футбол».
Однак до першого січня багато хто так не думав. У крайньому
разі ніхто не показав це в газетах наступного дня після новорічних
канікул. У британському виданні The Observer можна було прочита-
ти: «Сіті» Гвардіоли починають сприймати як розчарування. Влас-
ники команди не привели його сюди, аби відставати від лідера на
десять очок».
Того ж дня «Челсі» отримав тринадцяту перемогу поспіль, обі-
гравши «Сток Сіті» з рахунком 4:2.

У турнірній таблиці «Сіті» розмістився на п’ятому місці, і жур-

наліст газети Daily Mirror Девід Меддок поспішив засудити на-
ставника «Городян»: «Пеп збився зі шляху «in the city». А ось що
написав у The Telegraph журналіст Джеймс Дакер: «Гвардіола всі-
ляко намагався високо оцінити млявий виступ ‘‘Сіті’’ проти ‘‘Лі-
верпуля’’, але це здавалося театром». Показовішим виступ Пепа
був перед роздягальнею в суботу: під час розмови з Чікі Беґірі-
стайном він красномовно жестикулював, і ті жести показували
розчарування.
Першого січня в домі Гвардіоли все ще було багато омарів та
лангустів. Дорогою на тренування яскраво світило сонце, і він га-
дав, що новий 2017 рік буде набагато кращим за торішній. Зрештою,
у 2016 році помер Йоган Кройф…

203
™™ РІЗДВО СКАСОВУЄТЬСЯ

У грудні 2018 року Пеп із нетерпінням очікував клубної різд-

вяної вечірки й можливості відсвяткувати її разом зі співробіт-
никами. Запрошеними були всі: від співробітників клубної бази
до зіркових гравців першої команди. Це традиція, яку каталонець
започаткував у перший рік свого перебування в Манчестері — «не-
забутній вечір». Щоправда, цього року незабутнім вечір став з аб-
солютно інших причин.
Різдвяну вечерю влаштували в манчестерському Great Northern
Warehous (великому приміщенні, схожому на склад) для 400 гостей,
які зібралися, аби відсвяткувати цей чудовий рік.
Торішнім літом «Манчестер Сіті» відсвяткував безпрецедентне
досягнення в Прем’єр-лізі: 100 очок, 106 голів та стиль футболу, не-
бачений досі в Англії.
Як порівняти з двома попередніми літніми трансферними
міжсезоннями Пепа в клубі, чергове було доволі скромним: запро-
шений із «Лестера» за 60 мільйонів фунтів Ріяд Марез був єдиним
великим придбанням, і ніхто з тих, хто залишив клуб, не був клю-
човою фігурою в рекордній кампанії.
Новий сезон розпочався з перемоги над «Челсі» в Суперкубку
Англії з рахунком 2:0. Дублем відзначився Серхіо Агуеро — саме
він гарантував, що перший трофей сезону буде одягнутий в небес-
но-білі стрічки.
З наближенням Різдва вони вибудовували задачі в усіх чо-
тирьох змаганнях, що залишилися. Попри переляк у першому
матчі групового етапу Ліги чемпіонів — «Ліон» залишив «Еті-
хад» з перемогою 2:1 — вони кваліфікувалися зі запасом, втра-
тивши очки тільки в матчі-відповіді у Франції, де були підбиті
підсумки.
У Прем’єр-лізі «Городяни» втратили сім очок у 17 іграх — дві
нічиї й одинична поразка від «Челсі». Змагання за титул уже пере-
йшли на очну дуель між «Сіті» та «Ліверпулем».
За тиждень до початку підготовки до вечірки «Сіті» вийшов до
півфіналу Кубка Ліги після серії післяматчевих пенальті проти «Ле-
стера».
Назагал це мало вигляд дуже щасливого Різдва.

204
 Пеп керував урочистістю, із задоволенням проводив час зі всі-
єю «сім’єю «Сіті», поки вони їли, пили й танцювали всю ніч. Усе
закінчилося занадто рано й, коли наприкінці вечора згасло світло,
гравці «Сіті» дуже хотіли повеселитися. Як відомо декому з керів-
ної команди, вони вирушили до Chinawhite, одного з наймодніших
нічних клубів Манчестера. За декілька годин, коли світанок про-
нісся над сплячим містом, вони все ще були там. Не наймудріший
вчинок перед ранковим тренуванням у рамках підготовки до гри
на вихідних проти «Крістал Пелес». А втім, більшість прибула на
клубну базу рано-вранці в четвер, маючи свіжий вигляд і готовими
до роботи. Нічого страшного. Один чи два гравці, утім, явно пере-
брали з різдвяним настроєм — і Пеп не був вражений.
«Сіті» був очевидним фаворитом, але в Пепа було погане пе-
редчуття стосовно гри. Для господарів все розпочалося добре: у
першому таймі Ілкай Гюндоган вивів «Сіті» вперед. Пізніше, до
перерви, усе почало розвалюватися. Спочатку під час контрвипаду
«Пелес» забиває Джефф Шлупп, а потім Андрос Таунсенд ударом із
льоту кладе красивий м’яч у ворота «Городян». Його дальній залп
злетів як ракета, а потім ідеально опустився в правий верхній кут
Едерсона. Результативний удар півзахисника «Крістал Пелес» став
найкращим голом АПЛ у сезоні 2018/2019.
Програючи 1:2, «Сіті» виходить на другий тайм, і… грає ката-
строфічно. Кайл Вокер заробив дурнуватий пенальті, і Лука Мі-
лівоєвич реалізує одинадцятиметровий. Утішливий гол Кевіна Де
Брюйне не зміг завадити «Сіті» зазнати домашньої поразки (з ра-
хунком 2:3) — єдиної в цьому сезоні.
Пеп лютував. Три тижні потому він сів зі своїми помічниками
й запропонував, що віднині комендантська година на Різдвяній ве-
чірці може бути гарною ідеєю.
Гравці — принаймні деякі з них — не оцінили цей результатив-
ний аналіз ситуації.
Вони припустили, що якби добре стартували в грі з «Пелес»
і забили супернику тричі в перші двадцять хвилин зустрічі, то усі
б погодилися, що такі свята тільки зміцнюють командну єдність.
І в будь-якому разі їм не пощастило з «Пелес». Вони мали перемогти.
Насправді це була друга поразка «Сіті» за два тижні, настрій
Пепа на вечірці — напівзабутий спогад. Поразка з рахунком 0:2 на

205
«Стамфорд Брідж» все ще ранить — це була перша поразка від Мау-
ріціо Саррі в ролі тренера «Сіті». Цього ж дня «Ліверпуль» піднявся
на вершину турнірної таблиці, витіснивши «Городян» на друге місце.
З двома поразками позаду й відставанням від «Ліверпуля» на
чотири очки трохи пригнічений «Сіті» прибув на стадіон «Кінг
Павер» у рамках Boxing Day. Два попередніх різдвяних матчі Пепа
пройшли добре: «Сіті» переміг «Галл Сіті» у 2016 році та «Ньюкасл»
у 2017-му. Життєздатність захисту їхнього титулу залежала від під-
тримки цієї традиції.
У Лестері все почалося добре. Бернарду Сілва відкрив рахунок
на початку зустрічі, але того вечора у Фабіана Дельфа все складало-
ся просто катастрофічно. Це була гра, яка фактично поклала кінець
його кар’єрі в «Сіті». «Відбитки його пальців» були у двох голах «Ле-
стера», а за грубий підкат у центрі поля хавбек отримав червону
картку й залишив свою команду в меншості. Після того матчу пози-
цію лівого захисника міцно захопить Олександр Зінченко, а Дель-
фу з того часу належить зіграти тільки один раз у цьому сезоні, у
крайньому разі чвертьфіналу Ліги чемпіонів.
Нещасний грудень також коштував місця в основі Кайлу Во-
керу, який втратив колишню форму. Його позицію у всіх січневих
великих іграх надійно зайняв Даніло. У похмурих глибинах цього
зимового мороку атмосфера в клубі все ж змінилася.
Марк Бойшаса, менеджер першої команди: «Матчі проти «Пе-
леса» та «Лестера» стали важким ударом для команди. Я напевно
можу сказати, наскільки сильно був засмучений весь склад. Навіть
ті, хто не грав. Це був напрочуд складний психологічний та емоцій-
ний період».
Грудень завжди був похмурим місяцем для Гвардіоли в «Сіті». У
семи матчах, зіграних протягом трьох сезонів, «Сіті» зазнав шість
поразок й одного разу зіграв внічию.
У наукового відділу «Сіті» є пояснення цій тенденції. Коман-
ди, які змагаються в груповому етапі Ліги чемпіонів уже провели
щонайменше шість додаткових матчів до середини січня. Якщо ті
самі команди також змагаються в Кубку Англії та Кубку Ліги, вони
можуть зіграти 25 офіційних ігор за 92 дні, коли завершується один
рік та розпочинається новий. Такий сильний тиск значно збільшує
ризик отримання гравцями травм.

206
 Це також означає, що ключові гравці не можуть відпочивати
скільки завгодно. Грати матчі майже щочотири дні вимагає значних
зусиль у плані м’язового навантаження. Лоренцо Буенавентура ке-
рує тренувальною програмою в «Сіті»: «Нам довелося скоротити се-
миденний цикл тренувань. Бракує часу. У деякі дні в нас може бути
всього 14 гравців, зазвичай це відбувається через м’язову втому, але
також через проблеми з суглобами. Люди не розуміють, наскільки
сильними мають бути гравці. Футбол — це контактний вид спорту,
який беззаперечно вимагає багато часу на відновлення. І 70 % на-
ших хлопців грають кожну гру». Вирушаючи до Англії, Буенавенту-
рі довелося по-новому переосмислити деякі зі своїх найфундамен-
тальніших концепцій, аби пристосуватися до Прем’єр-ліги.
«Нам довелося багато міркувати про це. Ми варіюємо рівень ін-
тенсивності, необхідний для різних вправ в одному й тому ж сеансі.
Потрібно адаптуватися до індивідуальних потреб кожного гравця.
Кожний момент щоденно протягом року. Це все суттєво відрізня-
ється від німецького досвіду, де різдвяні канікули тривали 25 днів,
що дозволяло гравцям відновитися після травм. Пеп міг залучити
будь-якого гравця наприкінці січня, коли ми перебували в «Бава-
рії». Уся команда перебувала в повній готовності».
Вимоги Прем’єр-ліги означають, що технічна команда «Сіті»
віддає перевагу відновленню, а не решті. Оптимальне співвідно-
шення, за словами Буенавентури, — це зменшення різкості.
Можливо, це посприяло тому, що «Сіті» фінішував на другому
місці у 2018 році, на сім очок відстаючи від лідера «Ліверпуля», яко-
го вони прийматимуть у себе вдома третього січня. Лише перемога
в цій грі допоможе «Сіті» захистити чемпіонський титул.
 Глава 25
«ЧЕРВОНА МАШИНА» КЛОППА

ƒƒ «Я ніколи не спілкувався [з Юргеном Клоппом] ні тут, ні в Німеччині.

Ми суперники, і всі тренери прагнуть перемогти своїх суперників,
а це зазвичай означає, що ми не можемо зближуватися.
Хоча він хороший хлопець і відмінний тренер. Він дуже талановитий.
Треба лише подивитися, як грають його команди: як він хоче, аби вони грали».
Пеп Гвардіола

3 січня 2019 року «Ліверпуль» приїхав до «Сіті» на «Етіхад». Ра-

хунок у матчі ще не був відкритим, коли трапився епізод, головни-
ми дійовими особами якого стали Мане, Едерсон і Стоунз. Мане
влучив у штангу, а Стоунз, вибиваючи м'яч зі свого штрафного май-
данчика, потрапив в Едерсона, після чого м'яч завис у повітрі й по-
чав рухатися в бік воріт. Джон продемонстрував блискучу реакцію
і в останній момент встиг вибити м'яч із лінії воріт. Ну, як із лінії...
Круглий перетнув лінію приблизно на 90 %, але на 11,7 міліметра
він ще залишився в грі.
Якби втручання Стоунза відбулося на долю секунди пізніше,
«Ліверпуль» повів би в рахунку. Перемога команди Юргена Клоппа
гарантувала б їй перевагу в десять очок.
Замість цього Серхіо Агуеро та Роберто Фірміно обмінялися
гольовими ударами, перш ніж Лерой Сане забив блискучий м’яч у
ворота Аліссона за 18 хвилин до завершення матчу, аби «Сіті» зміг
відсвяткувати перемогу та скоротити розрив до чотирьох очок.
Суперництво між цими двома величними тренерами розпо-
чалося ще в Німеччині. «Боруссія» Клоппа мала вигляд народно-
го чемпіона, тоді як «Баварія» Гвардіоли — усталеної влади. Пеп
виграв усі три титули Бундесліги, за які він боровся в Німеччині,
перевершивши Дортмунд на 19 та 33 очки відповідно в роки, коли

208
він зіштовхнувся з Клоппом. Юрген же узяв обидва Суперкубки,
здолавши в «турнірі одного матчу» саме «Баварію».
Тренери відновили своє протистояння в переддень нового 2016-
го року, коли «Ліверпуль» обіграв «Сіті» з рахунком 1:0 на «Анфілд
Роуд», що призвело до відставання команди Пепа від «Челсі» на де-
сять очок у 2017 році. До моменту повторного матчу на «Етіхад»,
божевільної нічиї 1:1, обидві команди ще більше втратили темп і
завершили сезон, змагаючись за третє місце.
Наступний сезон 2017/2018 окреслився проблисками величез-
ного прогресу, досягнутого обома командами. О, які з того часу
були очні зустрічі між цими командами! Перша — у вересні 2017
року, коли «Сіті» завдав «Червоним» нищівної поразки з рахунком
5:0 «Ліверпуль» тоді залишився з 37-ї хвилини вдесятьох після того,
як Мане «заїхав» ногою в обличчя воротарю «Сіті» Едерсону. Дру-
га  — 14 січня 2018 року, коли «Ліверпуль» здобув епічну перемо-
гу з рахунком 4:3, після якої став першою командою, яка перемог-
ла «Сіті» в Прем’єр-лізі того сезону. Попри те, що «Червоні» вели
в рахунку 4:1, вони не спромоглися витримати божевільний натиск
«Сіті» в останні 22 хвилини.
Утім, це були ще квіточки. Далі команда Клоппа вибила «Сіті»
з Ліги чемпіонів у квітні 2018 року, перемігши зі загальним рахун-
ком 5:1.
До першої зустрічі сезону 2018/2019 років Пепу та його команді
стало очевидно, що «Ліверпуль» був особливим суперником, і їхня
підготовка до матчу 7 жовтня показала це, як і слова Пепа на перед-
матчевій прес-конференції: «Вони найкраща команда у світі, коли
гра відкрита. А якщо ти граєш відкритий футбол на «Анфілд Роуд»,
у тебе немає жодного шансу».
Карлос Планшар: «Щоразу, коли ми граємо на «Анфілд Роуд»,
вони створюють нам чимало проблем, навіть якщо поступаються
нам у володінні м’ячем чи в контролі території. Очевидно, що ми
маємо намагатися адаптувати свою тактику, аби впоратися з цим
і, у разі потреби, вносити корективи до нашої гри. Я пригадую, що
тоді ми захищалися набагато глибше».
На «Анфілд Роуд» відсоток володіння «Сіті» склав 50,6. Це знач-
но нижче, ніж у будь-якій іншій грі під керівництвом Гвардіоли.
У питаннях розіграшу м’яча з глибини чи півзахисту ризик був

209
зведений до мінімуму. Протягом 32 років «Сіті» не залишав ворота
на «Анфілд Роуд» «сухими», тож це й стало головною метою того
дня (7 жовтня 2018 року).
На 86-й хвилині Вірджил ван Дайк порушив правила проти
Сане. Серхіо Агуеро замінили, і рішення щодо виконувача пеналь-
ті залишалося за Пепом. Ріяд Марез, якого «Сіті» підписав торіш-
нього літа, кивнув головою. Менеджер вважав, що футболіст зможе
впевнено реалізувати одинадцятиметровий, попри поганий показ-
ник при реалізації алжирцем пенальті (три нереалізованих з п’яти).
Нічого хорошого не вийшло й цього разу — під час розгону Марез
навіть не дивився на ворота, які захищав Аліссон. У підсумку м’яч
полетів вище воріт, на трибуни. Вперше з 2010 року команди розі-
грали нульову нічию.
Пізніше Пеп вибачився перед Габріелем Жезусом, який просив
дати йому шанс виконувати пенальті. Ця гра стала своєрідним по-
дразником для «Сіті» на решту сезону. Ті, які були з Пепом в Іспа-
нії та Німеччині, пригадували пенальті Лео Мессі в півфіналі Ліги
чемпіонів проти «Челсі» у 2012 році та пенальті Томаса Мюллера,
на тому ж етапі Ліги чемпіонів у 2016 році, удар якого потягнув Ян
Облак з «Атлетіко». Незабиті пенальті, які коштували трофеїв.
«Манчестер Сіті» був лідером чемпіонату до грудня, потім піш-
ла серія невдач. За їхньою першою поразкою в сезоні (проти «Челсі»,
0:2) швидко настали два катастрофічних результати проти «Крістал
Пелес» (2:3) та «Лестера» (1:2), тоді як непереможний «Ліверпуль»
вирвався вперед на сім очок.
А 3 січня 2019 року обидві команди знову зустрілися на стадіоні
«Етіхад». До цього сезону «Шеффілд Юнайтед» зразка 1900 року був
останньою командою, яка дісталася цієї стадії сезону без поразок,
але в підсумку не виграла чемпіонат.
Перед грою Пеп перебував у гарному настрої. «Наразі «Лівер-
пуль» — найкраща команда Європи в плані узгодженості та контр-
олю за деталями власної гри. Усі говорять про те, [що станеться],
якщо ми програємо, але що відбудеться, якщо ми переможемо? Це
неймовірне задоволення брати участь у таких матчах. У них я як
тренер можу бачити, на що ми здатні проти великих суперників».
Клопп відповів тим самим: «Суперник, як і раніше, найкраща
команда у світі. Нічого не змінилося».

210
 Гвардіола імпровізує в захисті: Даніло, Компані, Стоунз та Ля-
порт на позиції лівого захисника. Фернандіньйо, Бернарду Сілва та
Давід Сільва в півзахисті; Стерлінг, Агуеро та Сане — попереду.
Вибір Клоппа: Аліссон, Александер-Арнольд, Ловрен, ван Дайк,
Робертсон, Гендерсон, Вейналдум, Мілнер, Салах, Фірміно, Мане.
Вболівальники знають: пан або пропав. «Я ніколи раніше не ба-
чив цей стадіон таким. Це найкраща атмосфера, яку я коли-небудь
тут бачив», — говорить Гарі Невілл.
На початку зустрічі команди володіли м’ячем однакову кількість
часу, зберігаючи нічийний результат до 40 хвилини. Бернарду Сілва
підібрав м’яч на лівому фланзі та відправив його до воротарського
майданчика на Агуеро. Аргентинець приймає м’яч спиною до во-
ріт, витанцьовує навколо заспаного Ловрена й неймовірно сильним
ударом відправляє його у ворота Аліссона. Кун забивав у семи мат-
чах проти «Ліверпуля» вдома, але на «Анфілд Роуд» жодного.
Клопп та його тренерський штаб невдоволені жорстким під-
катом Венсана Компані під Салаха в центрі поля. Вони вимагають
червоної картки капітану «Сіті», але рефері дає лише жовту.
Наполегливість «Ліверпуля» винагороджується на 64-й хвили-
ні: Александр-Арнольд знаходить ліворуч Робертсона, той скидає
м’яч на Фірміно, який перебував безпосередньо біля воріт — 1:1.
Після пропущеного м’яча «Сіті» активізувався вже через сім
хвилин. Стерлінг підбирає круглого в центрі поля і, використову-
ючи рідкісний момент неуваги в захисті суперника, несеться впе-
ред — разом з Агуеро та Сане. Лерой вбігає до вільної зони з лівого
флангу, отримує м’яч та б’є ефектним ударом у дальній кут — 2:1!
П’ять компенсованих арбітром хвилин проходять під натиском
«Ліверпуля», утім хлопці Пепа витримують тиск.
«Слабша за «Сіті» команда могла зів’яти під таким тиском. Але
не ця команда. Як співається в пісні, «Сіті» бореться до кінця. Муж-
ність команди проявилася не тільки в бажанні забити переможний
м’яч, але й у грі в захисті на останніх хвилинах. Гравці Гвардіоли
продемонстрували дух єдності, коли «Ліверпуль» почав «грузити»
м’ячі до штрафного», — написав Даніел Тейлор у The Guardian. —
«Тієї ночі «Манчестер Сіті» дав зрозуміти, що в них немає наміру
здавати позиції в боротьбі за трофей Прем’єр-ліги».
 Глава 26
«ТЕАТР МРІЇ»

Мануель Естіарте: «Тієї ночі, після поразки від «Ньюкасла», ми

прилетіли назад до Манчестера, і всі це відчували. Усі в тому літаку
були переконані, що ми щойно програли чемпіонат. «Ми все зіпсу-
вали», — продовжував Пеп. — «Ми, трясця, все зіпсували».
У середу, ближче до вечора, а саме 29 січня 2019 року, «Сіті» про-
грав 1:2 в Ньюкаслі та відставав від лідера «Ліверпуля» на чоти-
ри очки. Песимізм у таборі зводився до наступного кроку в танці:
якщо «Червона машина» Клоппа обіграє через 24 години «Лестер»
на «Анфілд Роуд», то збільшить перевагу над «Сіті» до семи очок.
А попереду залишається всього 14 матчів. Це занадто.
У Ньюкаслі все розпочалося напрочуд яскраво. Серхіо Агуеро
забив уже на 24-й секунді зустрічі, але м’ячі від Саломона Рондона
та Метта Річі, із пенальті, призначеним на 77-й хвилині, призвели
до несподіваної перемоги «Ньюкасла» над чинними чемпіонами.
«Під час перельоту додому панувала цілковита тиша»,  — прига-
дує Марк Бойшаса. «Це була наша найнижча точка сезону».
Емерік Ляпорт: «Усі говорили, що ми програли чемпіонат, і це
справді дістало нас».
Бернарду Сілва: «Таке відчуття, що ми щойно програли
Прем’єр-лігу. Ми всі були абсолютно нещасні».
У літаку Фернандіньйо взагалі не міг спілкуватися з товариша-
ми по команді — через його фол наприкінці зустрічі, який призвів
до пенальті та переможного голу Річі 2:1.

212
 Пеп був не в ліпшому стані: «Я не впізнав їх там». Такою була
його жорстка оцінка.
Мануель Естіарте: «Я гадаю, що «Ньюкасл» справив на нього
більш негативний вплив, аніж поразка від «Крістал Пелес». На-
прикінці будь-якого матчу, коли ми не демонстрували того рівня
футболу, на який здатні, це дійсно зачіпало його. З початку цієї
поразки в Ньюкаслі, навіть коли ми вели в рахунку, я бачив, яким
напруженим він був. П’ять хвилин, і він уже вийшов до бокової лі-
нії, вимагаючи від гравців більшого. А ми вже перемагали! Можли-
во, він відразу усвідомив, що все відбувається не так, що нічого не
вийде».
Естіарте спостерігав за грою з трибун, відразу за генеральним
директором «Сіті» Ферраном Соріано. Коли «Ньюкасл» забив дру-
гий м’яч, Естіарте нервово скинув руки догори й, лаючись, сильно
штовхнув Соріано, змусивши останнього вхопитися за своє місце,
аби не полетіти вниз на три прольоти. «Я психанув. Це була одна з
тих речей, які ніколи не мали б відбутися». Ферран Соріано: «Того
дня я дізнався, як це бути югославським ватерполістом».
Коли літак «Сіті» сів у Манчестері, а винуваті суперзірки спу-
стилися зі сходів, залишилася тільки одна нота оптимізму. Коли
Карлес Планшар, провідний аналітик «Сіті», спустився з трапу,
розмірковуючи лише про те, наскільки ймовірною є перемога «Лі-
верпуля» над «Лестером», до нього несподівано підійшов Агуеро.
Нападник нахилився вперед і прошепотів на вухо Планшару: «Не
хвилюйся. Ми виграємо цей чемпіонат. Я обіцяю».
Оптимізм Агуеро його менеджер не поділяв. Наступного ранку
Пеп прокинувся від морозів та сірого неба, які прекрасно відбивали
його настрій, коли він розмірковував про катастрофічний виступ
«Сіті». Лютий ще навіть не настав і, здавалося, титул прослизнув
крізь пальці. «Я лишень пригадую, як вважав, що чемпіонат зазви-
чай виграють чи програють в останніх двох чи трьох матчах — а за
вікном був лише січень».
Діти Пепа також були засмучені результатом, але коли вони по-
вернулися додому зі школи, у похмурий зимовий день, його дружи-
на Крістіна спланувала сімейну прогулянку. Три місяці тому вона
придбала квитки на мюзикл Jersey Boys, історію групи Френкі Валлі
з 60-х та 70-х років, The Four Seasons.

213
 Коли того вечора її похмура сім’я повернулася додому, вона
повідомила: «У нас є ці квитки в палац. Отож приходьте, якщо
хочете».
Якщо піти на шоу, Пеп і діти будуть позбавлені можливості
подивитися гру «Ліверпуля» в прямому ефірі. Коп* завів «You’ll
Never Walk Alone» якраз тоді, коли перші високі ноти хітів групи
Frankie Valli’s наповнили театр. Майже відразу піти до театру по-
годилася донька Пепа, Валентина, а потім, один за одним, її брат
Маріус та сестра Марія. Нарешті погодився піти на шоу й сам Пеп.
У будь-якому разі від нього нічого не залежало. Можливо, настав
час Walk Like a Man**.
Пеп Гвардіола: «Зазвичай у такій ситуації я переважно залиша-
юся вдома, але в нас були квитки, і ми полюбляємо мюзикли. За-
звичай я дивлюся матчі інших команд, але тієї ночі просто не зміг
змиритися з ситуацією, і я в будь-якому разі нічого не міг вдіяти.
Я пригадую, як зайшов до театру й подумав: «Ліверпуль» нізащо
цього не зіпсує. Вони не вигравали чемпіонат протягом 29 років,
і не було жодних натяків на їхню помилку».
Садіо Мане вивів «Ліверпуль» вперед вже на другій хвилині,
і для «Червоних» все мало добрий вигляд, допоки Гаррі Магвайр не
зрівняв рахунок буквально перед перервою. У театрі Пеп, Маріус
і Марія не могли спокійно всидіти на місцях із причин, які не мали
жодного стосунку до Frankie Valli. Під час другої половини шоу
вони «занурилися» у свої мобільні телефони.
Захопливе закінчення шоу збіглося з фінальним свистком ар-
бітра на відстані 34 милі західніше. Коли актори вишикувалися
в чергу, аби віддавати поклони, Пеп Гвардіола зірвався на ноги, зав-
зято плескаючи в долоні.
«Люди, мабуть, гадали, що я втратив розум із приводу шоу,
і це був однозначно відмінний виступ із блискучим співом. Вони
заслужили цю бурхливу овацію. Але, чесно кажучи, ми також
* Коп — розмовна назва й термін для цілого ряду терас і трибун на спор-
тивних стадіонах, зокрема, у Великій Британії. Їхній крутий нахил відтво-
рює пагорб поруч із Ладісмітом, у ПАР, який був місцем битви за Спіон-Коп
в січні 1900 року під час Другої англо-бурської війни. Чи не найвідоміша в
Англії трибуна «Коп» розташована на «Анфілд Роуд», — прим. перекладачів.
** «Walk Like a Man» можна перекласти як «Будь справжнім мужиком». Це
назва однієї з пісень групи The Four Seasons.

214
аплодували тому факту, що «Ліверпуль» спромігся здобути тільки
нічию».
Коли сім’я вийшла з театру на Оксфорд Роуд, світ раптом почав
здаватися значно світлішим — відставання від «Ліверпуля» тепер
складало лише п’ять очок замість семи. «Я вийшов із театру тієї ночі
набагато щасливішим, — сказав Пеп. — Раптом почало здаватися,
що не все втрачено».
Прийшло текстове повідомлення від Жоана Патсі. «Це вже дру-
гий раз, коли ми ухиляємося від кулі. Перша з «Ліверпулем» [маєть-
ся на увазі гра цих команд 3 січня, коли «Ліверпуль» міг відірватися
на 10 очок, але перемога «Сіті» скоротила розрив до чотирьох], і те-
пер результат сьогоднішнього дня. Вчора я був абсолютно нещас-
ний, а тепер я ніби повітряний змій». Реакція Пепа була короткою
й точною: «Віднині ми не можемо дозволити собі жодного промаху,
навіть нічиєї».
 Глава 27
ДЕНЬ ГРИ

У дні матчів Пеп Гвардіола приходить до офісу «Сіті» вранці

незалежно від часу початку гри. Зазвичай його підвозить Мануель
Естіарте, враховуючи нестабільний послужний список Пепа-водія.
На базі «Сіті» його очікує горнятко чаю й невеликий сніданок.
Більше він нічого не їстиме до завершення гри, навіть якщо дове-
деться чекати півночі. Ця звичка укорінилася з часів, коли Гвардіо-
ла був гравцем, і він все ще морщиться від спогадів про те, що йому
доводилося відмовлятися від їжі в дні матчів. У дні, коли грає його
команда, він п’є трав’яний чай і багато-багато води. Але втрата апе-
титу, як він стверджує, не пов’язана з хвилюванням.
«У ці дні я значно менше нервую, аніж на початку своєї
кар’єри», — говорить він. — «І тоді я не дуже добре це приховував.
Відтак, можливо, тепер я краще контролюю хвилювання».
Мануель Естіарте: «Я б не сказав, що він нервує, справа в тому,
що він цілком зосереджений та захоплений тим, що робить».
Марк Бойшаса: «Я б сказав, що він дещо напружений у день мат-
чу. Він воліє проводити більшу частину дня наодинці, і ми навряд
чи побачимо його, хіба що йому щось потрібно. Він повністю захо-
плений своїми думками — так, ніби він у своєму власному світі».
Пеп Гвардіола: «Мені подобається проводити цей час наодин-
ці, але я не можу нічого не робити. Я обмірковую все, що в моїй
голові, думаю про гру, обдумую, що я збираюся сказати гравцям.

216
Я крокуватиму вверх і вниз, буду уявляти гру, вирішуватиму, що
сказати хлопцям під час перерви, залежно від ходу першого тайму.
Я роблю це знову й знову».
Така ексцентрична поведінка може стати джерелом розваги для
гравців.
Серхіо Агуеро: «Я вмираю зі сміху, коли спостерігаю, як він
крокує коридорами туди-сюди, зазвичай босоніж і розмовляє сам
зі собою. Наче він гадки не має, де перебуває. Він вийде зі свого
кабінету, пройде повз Чікі Беґірістайна, не промовивши жодного
слова, увійде до їдальні й все ще ходитиме мовчки. Він зупиниться,
подивиться на нас усіх, а потім знову піде до свого кабінету».
Пеп Гвардіола: «Вони всі гадають, що я час від часу втрачаю глу-
зд, особливо тому, що до цього моменту все розплановано, і під-
готовка завершилася. Ми не схильні імпровізувати чи відкладати
речі до останньої хвилини, отож для мене було б дуже незвично
вигадувати щось у цю мить».
Чікі Беґірістайн: «Я сидітиму у своєму кабінеті та розмовляти-
му з Мануелем, і він зайде. Я ніколи його не шукаю. Тоді в нас від-
будеться та дивна розмова».
«Він скаже: «То як ви обидва? Спокійні?»»
«І я завжди відповідаю: «Тобі слід бути спокійним. Якщо ти сьо-
годні добре почуваєшся, тоді і я почуватимуся добре».
«І він бурмотітиме: «Так, так. Не варто хвилюватися. Ми збира-
ємося перемогти».
«І я скажу: «Добре, чудово. У такому разі я почуваюся добре. Ми
збираємося перемогти». А потім він знову піде».
Пеп ніколи не їсть із командою, воліючи проводити обідню пе-
рерву у своєму офісі, розмовляючи по телефону з Крістіною. Він не
буде багато спілкуватися з гравцями в день гри, обмежуючись роз-
мовою напередодні. Мікель Артета зробить ще декілька настанов,
зосередившись на стандартних положеннях.
Увага Пепа до деталей поширюється на його одяг у день мат-
чу. У сезоні 2018/2019 років він часто зупиняв свій вибір на куртці
з кашемірово-гусячого пуху вартістю 1  500  євро, яка стала хітом.
Модники намагалися її знайти в магазині одягу Крістіни Гвардіоли
в Барселоні Serra & Claret, але були розчаровані, коли їм повідо-
мили, що Пеп був власником однієї з трьох таких курток у світі.

217
Після завершення сезону куртка була не в ідеальному стані, оскіль-
ки Гвардіола регулярно її одягав у дні матчів. Саме в ній він пері-
одично висловлював невдоволення своїм гравцям або рефері. Утім
куртка Пепа була успішно продана з аукціону на благодійність.
Пеп Гвардіола: «Я? Законодавець мод? Можливо, але тільки
у зв’язку з тим, що ми перемогли. Якби ми на десять очок відставали
б від лідера й не змогли б продемонструвати гарну гру (попри нашу
тяжку роботу), я не впевнений, що люди були б такими зацікавле-
ними».
Після останнього інструктажу своїм хлопцям Пеп закривається
у своїй роздягальні й не виходить, допоки Естіарте не повідомить,
що команда вже вийшла. На відміну від багатьох тренерів, він воліє
не спостерігати за розминкою, коли «Сіті» грає вдома. Під час виїз-
них матчів він часто буває першим на полі.
«Мені подобається виходити на поле й спокійно сидіти на ла-
вочці. Я намагаюся розслабитися, поглянути на колір трави й спо-
стерігати, як глядачі прибувають на стадіон. Це відволікає мене,
і час, здається, йде швидше. На виїзних матчах роздягальні зазви-
чай дуже маленькі, там занадто багато людей, і я відчуваю стрес. У
будь-якому разі, я не хочу порушувати їхню власну підготовку до
гри. Їх потрібно залишити, щоб вони могли увімкнути свою музи-
ку, покращити собі настрій, зосередитися на тому, що їм потрібно
зробити, аби підготуватися».
Де б не проходила гра, Пеп не приділятиме часу тренеру іншої
команди до матчу, якщо тільки це не хтось, кого він дуже добре
знає. Зазвичай це швидке рукостискання на початку матчу.
Він має тільки один передматчевий забобон. Коли гравці пере-
бувають у тунелі, він дістає мобільний і телефонує своїй дружині
Крістіні.
Потім він обіймає Естіарте, який вирушає до свого місця на
трибуні, а Пеп — до лави запасних. Гра розпочинається.
Після матчу починаються справжні тортури. Інтерв’ю для засо-
бів масової інформації. Це та частина дня, якою Пеп зазвичай на-
солоджується найменше. Він все ще перебуває в напрузі від гри й
змушений негайно відповідати на запитання журналістів. «Іноді ви
хочете поговорити з гравцями, але деякі з них перебувають деінде,
розмовляючи з телевізійними репортерами. Необхідність давати

218
інтерв’ю означає, що я навіть не можу говорити зі своїми гравцями,
коли захочу. Мені доводиться почекати, коли всі вони повернуть-
ся з мікст-зони [де журналісти мають вільний доступ до гравців].
Іноді мені треба терміново їм щось сказати, перш ніж вони почнуть
розслаблятися та перемикатися на щось інше. Я можу вказати на
помилку чи щось, що вони зробили добре, або я помітив дещо, що
ми можемо поліпшити, але я не можу. Я повинен стояти там до за-
вершення інтерв’ю. Це катастрофа».
Мануель Естіарте: «Пеп — перфекціоніст і, на жаль, це означає,
що одним із його недоліків є помічати негативи, яких насправді не
існує. Мікель [Артета] також це помітив. Ми можемо виграти гру
з рахунком 3:0, і він однаково буде невдоволений тими чи іншими
деталями. Часто це щось банальне й дещо безглузде, але для нього
в ту мить це дуже важливо. Наступного дня він значно менше не-
покоїтиметься про це і, відверто кажучи, це відбувається все рідше
й рідше. Але це все ще трапляється, на превеликий жаль. У цьому
немає необхідності, але він нічого не може з собою вдіяти».
Неможливо позбутися стресу й напруги від гри перед об'єкти-
вом камер, але Пеп за контрактом зобов’язаний говорити або з Sky
Sport, або з ВТ — залежно від того, хто веде трансляцію матчу —
плюс офіційним бродкастером Прем’єр-ліги та City TV (власним
клубним медіаканалом). Потім прес-конференція з журналістами
друкованих та онлайн-ресурсів і, врешті-решт, він бесідує зі всіма
радіостанціями. Він може також ухвалити рішення про додаткове
інтерв’ю акредитованому телеканалові.
Матчі Ліги чемпіонів означають чисельні зобов’язання та ін-
терв’ю. Він проведе 15 хвилин за мікрофоном і 20 хвилин у кімнаті
для преси. Понад 30 хвилин до того, коли він зможе втекти.
Пеп Гвардіола: «Це фіаско. Я абсолютно це ненавиджу. Ви пе-
ребуваєте в постійному стресі та повинні дати не одне, а декілька
інтерв’ю. Іноді цілих шість. Потім прес-конференція. Деякі дні мені
здаються безкінечно довгими».
Робота зі ЗМІ також означає, що Пепу часто бракує часу після
матчу випити келих вина з тренером команди-суперника, а це тра-
диція англійського футболу *, яка сягає корінням у далеке минуле.
* Першим, хто започаткував традицію післяматчевих розмов за келихом
вина, був Алекс Фергюсон у 1986 році.

219
 «Це також залежить від того, хто тренер, коли проходить гра,
перебуваємо ми на «Етіхад» або ні. Простіше кажучи, якщо ми
вдома, мені не треба поспішати, аби встигнути на літак. Це хоро-
ша традиція, але, очевидно, тренер, котрий програв, не завжди хоче
проводити зі мною час, і я це розумію. Також дещо ніяково, якщо
ти виграв. Що ти скажеш хлопцеві? І якщо суддя помилково при-
значив нам пенальті, якого ми не заслуговували? Час від часу таке
трапляється, і це справді бісить. Як ви дивитеся комусь у вічі, коли
точно знаєте, про що він думає? Утім, звісно, є деякі дійсно гідні
хлопці, які пораються з цим блискуче».
У будь-якому разі, в офісі Пепа завжди є напої й трохи їжі: де-
кілька пляшок доброго вина, хамон, мінігамбургери, трохи суші й
сашімі. Холодильник набитий соками, водою та пивом, на випадок,
якщо тренер команди-суперника на хвилинку завітає. Якщо він не
приєднається до Пепа після матчу, що найчастіше відбувається,
вони побалакають, очікуючи інтерв’ю зі ЗМІ.
Пеп Гвардіола: «Я пригадую, як проводив час із Роєм Годжсоном
цілу вічність після того, як «Пелес» переміг нас на «Етіхад». Жахли-
вий результат! Але ми чудово погомоніли, а потім, перш ніж піти,
він сказав «Не хвилюйтеся, ви виграєте чемпіонат». Я відзначив,
наскільки добре грає «Ліверпуль», цей матч збільшив наше відста-
вання від них на чотири очки, тому для нас усе мало не дуже добрий
вигляд. Але він [Годжсон] був непохитний: «Ви виграєте, і в травні
я сяду й напишу вам листа-нагадування про цю мить, і я надішлю
його вам».
«Якщо подумати, у мене були найцікавіші та найприємніші бе-
сіди з англійськими тренерами, особливо з хлопцями, які працю-
ють тут не так довго. Перед грою я запрошую їх випити після матчу,
і я завжди радий, якщо вони приходять. Тоні П’юліс завжди хоче
прийти. Він чудовий хлопець, завжди напрочуд доброзичливий.
Він запрошує нас, коли ми граємо в них вдома, відтак нам подоба-
ється відповідати люб’язністю на люб’язність, як і всім, хто прояв-
ляє гостинність. Не кожен хоче, що достатньо справедливо».
Тренер «Кардіфф Сіті» Ніл Ворнок — ще один «стійкий» фаво-
рит. «Чудовий хлопець. Він прийшов випити після нашого остан-
нього матчу на «Етіхад», і йому сподобалося вино, яке ми запро-
понували. Він дещо розбирається в цьому й сказав мені: «Якщо ми

220
переможемо «Ліверпуль» і допоможемо тобі виграти чемпіонат, ти
будеш винен мені трохи вина». Я відповів: «Я дам тобі цілий ящик,
якщо ти їх обіграєш». Потім пожартував і Халдун: «Якщо ви зіграє-
те внічию, я куплю вам виноградник, і якщо ви виграєте, у вас буде
ціла виноробня!».
«Кардіфф» – «Ліверпуль» 0:2. Пеп не ображений, і в нього є
пляшка вина для подарунка Ворноку, коли вони зустрінуться на-
ступного разу.
Кульмінацією ігрового дня є те, коли після зустрічей зі ЗМІ та
гостинного вітання він може приєднатися до Крістіни та дітей за
вечерею. І тоді можна повернутися додому для заслуженого відпо-
чинку. У такі ночі він зазвичай добре спить (якщо не трапилося чо-
гось катастрофічного). Потім цикл починається знову.
«Наступного дня після гри я делегую більшість своєї роботи
на тренуваннях своїм асистентам, які зроблять набагато більше
з гравцями, особливо тими, хто грав напередодні. Це вірно. Я не
можу бути прив’язаним до цього кожну секунду щодня. Це би вби-
ло мене. Мікель [Артета] та Лорен [Буенавентура] зазвичай відпові-
дають за цей день».
А втім, Пеп все ще виконує свої обов’язки, і він використовува-
тиме післяматчеві тренування, аби попрацювати з тими гравцями,
які залишилися напередодні в запасі. «Думаю, що я винен їм це,
принаймні», — говорить він.
Це єдиний день, коли Пеп дозволяє відвідувачам приходити на
базу «Сіті» та спостерігати за тренуваннями. Він там, аби вітати їх.
Капітан корабля.
Гра — уже ввійшла в історію, а наступна не за горами.
 Глава 28
ІСТОРІЯ МАТЧУ: «МАНЧЕСТЕР СІТІ» – «ЧЕЛСІ» 6:0

10 лютого 2019 року

Чікі Беґірістайн їде додому на Дінзгейт-стріт і розмовляє теле-
фоном зі старим другом Альбертом Перріном. Він був в управлінні
«Барселони», коли Беґірістайн обіймав посаду технічного дирек-
тора під час президентства Жоана Лапорти. Вони носять однакові
годинники, які подарували один одному ще в Барселоні — приєм-
не нагадування про славні часи «Барси» Пепа. Перрін, який також
був близьким другом легендарного Йогана Кройфа, останнім часом
не дуже добре почувається, але однаково намагається вибиратися
в Манчестер якомога частіше, щоб цілий вечір поспілкуватися
з Пепом і Чікі за вечерею в ресторані каталонської кухні Tast. Той
вечір він проводить вдома, відновлюється після операції. Аж рап-
том телефонує Беґірістайн.
«Ти бачив це, Альберте? Ти бачив, як ми грали? Ми грали так,
як «Барса» Пепа. Здавалося, ніби я знову бачу ту команду. Альберте,
він робить це знову!»
За два тижні до того «Сіті» програв «Ньюкаслу». У результаті
«Ліверпуль» випередив «Сіті» на п’ять очок, після чого їх очікувала
низка виснажливих матчів проти трьох складних суперників: «Ар-
сенал» вдома, «Евертон» на виїзді та сьогоднішня гра з «Челсі» на
«Етіхад». Серія, що здатна позбавити їх надії на чемпіонський ти-
тул.

222
 Нічия «Ліверпуля» з «Лестером» на «Анфілд Роуд» наступного
дня після поразки від «Ньюкасла» трохи зняла напругу, але вар-
то було лише поступитися «Челсі», і «Ліверпуль» випереджатиме
«Сіті» на три очки, маючи гру в запасі. А Пеп готувався до про-
тистояння з тренером, якого дуже поважав: мало команд в Англії
готові запропонувати «Сіті» такий смілий і зухвалий футбол як
«Челсі» Мауріціо Саррі.
Аналіз суперника, котрий як завжди проводив Карлес План-
шар, призвів до появи плану підготовки до матчу, заснованого на
припущенні, що Саррі не здаватиметься. Навіть у гостях у чемпіо-
нів його команда гратиме на максимумі.
«Саррі приїхав на «Етіхад» і негайно кинувся в атаку. З самого
початку його команда демонструвала агресивний футбол із надви-
соким пресингом. У тактичному плані вони намагалися схопити
нас за горло — ризикована стратегія. Але ми знали, що він так вчи-
нить. Ми знали, що його команда починає тиснути зі стартового
свистка. Вони не дозволяють із легкістю йти з м’ячем уперед», —
пояснює Планшар.
«Отже, як ми підготувалися? Ми навіть більше, ніж зазвичай,
тренували вихід з оборони з м’ячем. Ми знали, що вони будуть
намагатися відібрати його в нас і потужно атакуватимуть. «Челсі»
утримує дуже високу лінію пресингу, залучаючи до цього елементу
гри обох атакувальних півзахисників й іноді навіть півота Жор-
жиньйо. Ця трійка в середині поля дійсно може дуже ускладнити
життя. У нас є воротар, який допомагає нам генерувати перевагу  —
не всі голкіпери мають такі навички. Тож ми саме так і вчинили  —
створили перевагу зі самого початку атаки. Отож із воротарем,
нашими чотирма захисниками плюс трьома півзахисниками ми
фактично отримали вісім гравців проти їхнього пресингу за участі
шістьох виконавців».

«Сіті» також отримав перевагу від вибору форвардів, який зро-

бив Саррі.
«Після того, як ми встановили, що максимальна кількість грав-
ців, яких вони можуть відправити вперед пресингувати нас, коли
ми будуємо свою атаку — шість, ми також враховуємо ключовий
фактор, який полягає в тому, що попереду в них діяли Ігуаїн і Азар,

223
а жоден із них не здатен пресингувати нас так агресивно й послі-
довно, як зробив би, скажімо, Педро».
«Тож коли ми влаштовуємо перепасовку, мета полягає в тому,
щоб витягнути суперників якнайдалі в максимальній кількості,
подолати пресинг і потім шукати можливості для передачі позаду
Жоржиньйо, якщо він також вийшов далеко вперед і приєднався
до пресингу. Якщо нам усе вдається, ми знаходимо вільні зони й
забиваємо з першої спроби після подолання пресингу, далі все йде
як по маслу. Того дня, майже кожного разу, коли ми витягували їх
вперед і проходили пресинг, ми забивали».
Стратегія «Сіті» спрацювала ідеально. «Челсі» зазнав найроз-
громнішої поразки за час виступів у Прем’єр-лізі.
1:0. Кевін Де Брюйне швидко виконує штрафний, м’яч пролітає
повз футболістів «Челсі» на Бернарду, що мчить до воріт справа.
Його простріл доходить до Рахіма Стерлінга, що набігає з глибини
поля, і той забиває. Минуло чотири хвилини після стартового сви-
стка.
2:0. За мить до цього Серхіо Агуеро не влучив із двох метрів піс-
ля феноменальної гри Бернарду в штрафному майданчику — один
із найстрашніших промахів у його житті. Цього разу в оточенні за-
хисників «Челсі» та на відстані 22 метрів він проштовхує м’яч собі
під праву ногу й виконує нестримний удар.
3:0. Росс Барклі віддає занадто короткий пас назад головою з-за
меж штрафного майданчика, забувши, що десь там чатує Агуеро.
Цього разу без помилок.
4:0. Антоніо Рюдігер зупиняє дриблінг Агуеро, але м’яч потра-
пляє до Ілкая Гюндогана. Його блискавичний постріл, перший
у матчі, залітає точно в правий нижній кут. Гра триває 25 хвилин.
5:0. Стерлінг заробляє пенальті: прокинув м’яч повз Сесара Ас-
пілікуету, який його збив. На точці Агуеро чекає, поки Кепа ворух-
неться, після чого відправляє м’яч у протилежний кут і робить хет-
трик.
6:0. Фантастичний пас всередину штрафного майданчика від
Давіда Сільви на Олександра Зінченка, котрий прострілює далі на
Стерлінга, і Рахім ставить крапку в матчі.
Агуеро в екстазі. Два хет-трики за сім днів проти двох гігантів
англійського футболу: «Арсенала» та «Челсі». Його одинадцятий

224
хет-трик у Прем’єр-лізі (повторення рекорду Алана Ширера) і п’ят-
надцятий загалом за «Сіті». Кількість забитих ним голів в останніх
16 матчах на «Етіхад» вражає — 25.
Сьогодні, після фінального свистка, із динаміків на «Етіхад»
гримить пісня «One Step Beyond» у виконанні групи Madness. Це
гімн «Челсі», який вмикають на стадіоні «Стамфорд Брідж» після
кожної домашньої перемоги команди, тож пізніше «Сіті» вибачить-
ся за цей невеликий тролінг. Поки грає музика, Рюдігер підбігає до
трибуни з вболівальниками «Челсі», щоб висловити власне щире
вибачення.
«Якщо «Ліверпуль» зможе обійти цю команду в боротьбі за ти-
тул Прем’єр-ліги, таке досягнення стане найвидатнішим серед усіх
чемпіонських команд з «Анфілд Роуд» на багато років уперед», —
пише Даніел Тейлор із The Guardian.
На полі Бернарду Сілва ледве стримується. Ми говоримо з ним
пізніше під час сезону, і він розповідає нам: «Коли ви граєте з такою
командою як «Челсі», то не очікуєте рахунок 4:0 на вашу користь
після 25 хвилин гри. Той матч був одним із найкращих у сезоні.
Нам також трохи пощастило — усе залітало у ворота».
«Ця перемога дала нам величезний імпульс. Ми повернулися
на вершину після цього матчу, хоча спочатку боялися, що можемо
втратити очки».
«Ми вийшли на поле, знаючи, що триматимемо м’яч і контролю-
ватимемо гру. Коли ви розпочинаєте матч із впевненістю щодо того,
що відбуватиметься в грі, усе стає набагато простіше. Звичайно, бу-
вають дні, коли однаково нічого не виходить, але тоді, із «Челсі», усе
вийшло ідеально».
Беґірістайн залишає стадіон через VIP-вихід на «Колін Белл
Стенд», наполягаючи, що щойно побачив «Барсу» Пепа в дії. Як
завжди, він спостерігав за грою поруч з ідеологом «Манчестер
Сіті», найжорсткішим бізнесменом від футболу у світі Ферраном
Соріано. Генеральний директор «Сіті» справедливо пишається
досягнутим.
«Коли я спілкуюся з потенційними спонсорами клубу, то по-
казую їм вебсторінку, яка надає їм усю необхідну інформацію. Ос-
танні сім сезонів? «Сіті» виграв більше титулів, ніж будь-хто. Ко-
манда з найбільшою кількістю очок? «Сіті». Найбільше голів? Знову

225
ми. Найкраща різниця забитих і пропущених? Так само. Команда
з найменшою кількістю поразок? Знову «Сіті».
«Ми передали в руки Пепа якісну команду, коли він приїхав,
і він підняв її на рівень вище. Чи зможемо ми вигравати чемпіонат
щороку? Ні. Але наш фундамент, те, на чому ґрунтується наша ко-
манда, є дуже якісним. І ми не залежимо від того, виграємо ми чи
програємо той чи інший матч. Ми можемо вилетіти з Ліги чемпіо-
нів, але водночас ми впевнені в тому, що повернемося в наступному
році».
Значною мірою в цьому й полягає найбільше досягнення Гвар-
діоли. Колективний талант його гравців значно зменшив вплив ви-
падку на результат.
 Глава 29
ЖОВТА СТРІЧКА

Коли Пеп Гвардіола підняв перший трофей у ролі головного

тренера «Манчестер Сіті», Професійна футбольна асоціація Англії
звинуватила його в порушенні правил. Справа була в жовтій стріч-
ці, яку каталонець прив’язав до сорочки. Докази були очевидни-
ми: цю стрічку можна побачити на фотографіях, зроблених одразу
після фіналу Кубка Ліги 2018 року, під час святкування перемоги
«Сіті» над «Арсеналом» на «Вемблі». І це аж ніяк не було його пер-
шим порушенням.
Вперше Гвардіола з’явився з жовтою стрічкою 28 жовтня 2017
року на матчі проти «Вест Бромвіча». До фіналу Кубка Ліги він одя-
гав її 28 разів.
Проте саме напередодні фіналу Кубка Ліги Пеп дізнався, що
Футбольній асоціації Англії така поведінка не до вподоби. Виникла
проблема. Що ж Пеп хотів сказати цим жестом?
Стрічка символізує протест проти тюремного ув'язнення ліде-
рів руху за незалежність Каталонії, автономної області на північно-
му заході Іспанії, уродженцем якої є Гвардіола.
1 жовтня 2017 року влада Каталонії провела референдум за від-
ділення регіону попри те, що уряд Іспанії оголосив таке голосу-
вання незаконним. Громадянська гвардія  — поліцейське воєнізо-
ване формування Іспанії, — увірвалася до приміщень на декількох

227
виборчих дільницях і застосувала насилля до багатьох із тих, хто
очікував на голосування. Гвардіола говорив, що спостерігав за по-
діями «з глибоким сумом».
У грудні 2017 року Пеп відповів на питання про стрічку, при-
кріплену до його футболки.
«Я ношу цю стрічку тому, що двоє людей сидять в іспанській
в’язниці за захист права голосу, що, судячи з усього, не підтриму-
ють можновладці. Це не правосуддя, і допоки вони не вийдуть на
волю, ця стрічка залишиться зі мною».
Він мав на увазі Жорді Санчеса, президента ANC (Національної
асамблеї Каталонії, яка виступає за незалежність автономної облас-
ті), та Жорді Куішарта, президента Òmnium Cultural, некомерцій-
ної організації, яка пропагує каталонську мову та культуру, а та-
кож підтримує каталонську самоідентифікацію, до якої і входить
Гвардіола. Ці двоє чоловіків були запроторені до в’язниці 16 жовтня
2017 року суддею Кармен Ламелою, яка розпорядилася про їхнє по-
переднє ув’язнення без права на внесення застави.
Через декілька днів каталонський президент Карлес Пучдемон,
побоюючись подібної долі, втік до Бельгії. Дев’ять членів руху за
незалежність були ув’язнені: колишній віцепрезидент Оріол Жун-
керас, а також Жоакім Форн, Долорес Басса, Рауль Ромева, Жорді
Туруль та Жозеп Руль  — усі колишні міністри. Сім каталонських
політиків втекли з Іспанії: Антоні Коміно, Луїс Пуч, Марічель
Серрет, Клара Понсаті, Анна Габріель, Марта Ровіра та президент
Пучдемон.
У листопаді 2017 року після гри Ліги чемпіонів із «Феєнордом»
Гвардіола знову зробив офіційну заяву про політичну ситуацію
на своїй батьківщині: «Усі знають, чому я ношу цю жовту стрічку.
Я щиро хотів би більше її не носити, адже це означало б, що ув’язне-
ні за відстоювання права голосу — вільні. Я сподіваюся, що Жорді
та решта ув’язнених будуть звільнені найближчим часом, аби вони
могли повернутися до своїх сімей та продовжувати жити так, як
вони цього заслуговують».
Наступну перемогу «Сіті» в Лізі чемпіонів проти «Наполі» він
присвятив Жорді Санчесу та Жорді Куішарту.
«Вільно обмінюватися ідеями  — є найвеличнішим проявом
громадянського суспільства»,  — сказав він. — «ANC [Національ-

228
на асамблея Каталонії] та Òmnium Cultural виконали свої обов’язки
перед громадянським суспільством, висловивши наші потреби та
бажання. Я щиро сподіваюся, що невдовзі їх звільнять. Для бага-
тьох із нас створюється враження, що допоки вони перебувають у
в’язниці, ми також певною мірою втратили волю».
До лютого 2018 року, за тиждень до фіналу Кубка Ліги, Футболь-
на асоціація Англії здійснювала розслідування стосовно Пепа за
порушення правил щодо заборони політичних жестів. Проте він
цього не знав, коли з похмурим виразом обличчя відповідав репор-
терам короткими та лаконічними фразами. Була ще одна причина
поганого настрою Пепа.
Пізніше того ж дня Ràdio Cataluña повідомило, що в Барселоні
іспанська громадянська гвардія піднялася на борт приватного літа-
ка, що перевозив декількох членів сім’ї Пепа, зокрема його дружи-
ну та двох дітей, і здійснила обшук.
«Моя дружина розповіла мені, що трапилося. Я думаю, що гро-
мадянська гвардія вправі зупиняти нас й оглядати наш транспорт-
ний засіб. Вони піднялися на борт, побачили, що це моя сім’я, а по-
тім поїхали», — сказав Гвардіола.
Футбольна асоціація оголосила про своє рішення ввечері, за
день до фіналу: якщо Пеп проігнорує заборону, йому загрожувати-
ме штраф або дискваліфікація. Тож тепер, окрім звичайних очіку-
вань фіналу Кубка Ліги, з’явилася ще одна інтрига: в якому вигляді
Гвардіола постане на цей раз?
Пеп прибув із прикріпленою до сорочки жовтою стрічкою, яку
не було видно з-під його куртки. Відтак під час матчу вона була не-
помітною, але після фінального свистка Пеп під час обіймів Пепа
з Мануелем Естіарте жовті стрічки обох чоловіків були помітні
всім.
Напередодні матчу через соціальні мережі пролунав заклик до
35 000 подорожніх на «Вемблі» прихильників «Сіті» з проханням
одягнути жовту стрічку в знак солідарності з їхнім тренером.
Пеп Гвардіола: «Коли я це бачу, то відчуваю свою причетність
і надзвичайно вдячний. Йдеться про те, що відбувається в іншій
країні, і немає жодних причин, через які наші фанати мають бути
залучені до цієї акції. Але вони розуміють, що ті люди перебувають
у в’язниці, тож я не можу їм за це не подякувати».

229
 Голова Футбольної асоціації Мартін Гленн відмовився піти
Гвардіолі на поступки й ще більше ускладнив справу такими ко-
ментарями: «Ми не хочемо бачити у футболі політичних символів
на кшталт зірки Давида, серпа й молота, свастики, зображення Ро-
берта Мугабе: це речі, які нам непотрібні».
Не найзірковіший час пана Гленна. Слова боса англійсько-
го футболу викликали хвилю обурення в єврейських спільнотах,
унаслідок чого йому довелося просити вибачення за коментар про
зірку Давида. Проте Гленн не взяв назад репліку про свастику.
Але Гвардіола не збирався припиняти свою акцію: «Якщо я по-
рушив правила, то приймаю санкції. Перш за все я людина, а вже
потім — тренер. Футбольній асоціації відомо, що я буду продов-
жувати носити жовту стрічку, незалежно від того, виставлена вона
напоказ чи ні».
За допомогою Шав’єра Сала-і-Мартіна та групи юристів «Сіті»
Гвардіола надав Футбольній асоціації письмове роз’яснення при-
чин носіння стрічки на лацкані, стверджуючи, що це «гуманітарна
місія, а не політична».
Він надав список подібних символів, що означають важливі
речі, зокрема: рак грудей (рожева стрічка), рак яєчок і домашнє
насильство (фіолетова стрічка), невиліковно хворі (жовта квітка),
стверджуючи, що жовта стрічка слугує для аналогічної мети. Вона
відіграє роль міжкультурного руху, який виходить за межі політи-
ки та політичних упереджень тих, хто носить цю стрічку». Символ
«має стосунок до чотирьох осіб, які наразі перебувають під вартою
без судового провадження та закликів до їхнього звільнення». Пеп
наполягав на тому, що стрічка не є якоюсь конкретною позицію,
пов’язаною з незалежністю Каталонії.
З поширенням чуток про наближення заборони Пеп вирішив,
що його власні дії не мають впливати на команду. «Очевидно, що
клуб вище моїх власних поглядів». Врешті-решт він вирішив не
одягати стрічку, перебуваючи на лаві запасних  — єдиному місці,
де це конкретно заборонено, але продовжував демонструвати її на
кожній прес-конференції.
На «Вемблі» фанати «Сіті» з прикріпленими до грудей жовти-
ми стрічками спостерігали за тим, як їхня команда підіймає свій
перший трофей під керівництвом каталонського тренера. Це стало

230
знаковою подією для нього, а також для воротаря Клаудіо Браво,
який після першого сезону Пепа в команді програв конкуренцію за
право вважатися першим номером. Після нестабільних 12 місяців
в Англії чилієць завоював виключну довіру в Кубку ліги — його
сейви проторували шлях «Сіті» до «Вемблі».
Перша велика зупинка припала на домашню гру «Городян» про-
ти «Вулвз» 24 жовтня 2017 року в четвертому раунді змагань. Це був
важкий поєдинок проти команди з Чемпіоншипу, яка навіть після
додаткового часу утримала нульову нічию. Клаудіо Браво врятував
свою команду після декількох небезпечних ударів молодого талано-
витого форварда Брайта Енобахаре. Крім того, чилієць здійснив два
блискучих сейви, відбивши удари Альфреда Н’Діая та Конора Коуді
в серії післяматчевих пенальті, чим допоміг «Городянам» виграти
цю серію з рахунком 4:1.
Клаудіо Браво: «Це була моя краща гра в сезоні. «Вулвергемп-
тон» непогано нас пошарпав — організував декілька виходів сам на
сам. Напевно, торік вони б завершили матч забитими м’ячами. Але
цього разу я відбив усе, що летіло в напрямку воріт».
У наступному раунді Кубка ліги, враховуючи щільний кален-
дарний графік, у матчі з «Лестером» Пеп випустив на поле другий
склад: із перших хвилин на полі з’явилися Філ Фоден, Браїм Діас та
Тосін Адарабіойо. На початку поєдинку Бернарду Сілва відкрив ра-
хунок, і все виглядало добре, доки Джеймі Варді (який разом із Рі-
ядом Марезом розпочав гру в запасі), не зрівняв рахунок на сьомій
компенсованій до другого тайму хвилині. Ще пів години зусиль, ще
одна серія пенальті.
І знову ситуацію довелося розсьорбувати саме Клаудіо — сейв
після пострілу Мареза став вирішальним. Так «Городяни» вийшли
до півфіналу Кубка Ліги. Сім місяців потому Марез завершив давно
запланований трансфер до «Сіті».
У фіналі Кубка Ліги проти «Арсеналу» до стартового складу
«Сіті» повернулися гравці основи, і попри те, що в нищівній пере-
мозі «Городян» сейв Браво не був вирішальним фактором, але зіграв
важливу роль і допоміг «Сіті» взяти контроль над матчем. Перший
гол на 18-й хвилині був деяким відступом від сценарію Гвардіоли,
але насправді це була базова тренувальна програма. Лонгбол від
Браво через усе поле на Агуеро ізолював аргентинського нападника

231
від Шкодрана Мустафі — оборона «Арсенала» не завадила Куну зо-
рієнтуватися й перекинути м’яча за спину Оспіни.
«Сіті» домінував увесь другий тайм. Спочатку Компані під-
правив м’яч у сітку воріт після пострілу Гюндогана, а потім Давід
Сільва встановив остаточний рахунок, присвятивши цей гол сину
Матео: великий палець лівої руки іспанець поклав до рота, а пра-
ву руку здійняв до неба. Партнери по команді одразу кинулися
його вітати, залишивши лаву запасних порожньою. Це був один із
найяскравіших моментів сезону.
Однак святкування довелося обмежити, оскільки через чоти-
ри дні ці команди знову зустрінуться в чемпіонаті. В одній залі на
«Вемблі» керівник «Манчестер Сіті» Халдун Аль Мубарак виступив
із діловою промовою, а потім відбулася невелика вечірка для грав-
ців, співробітників, сімей та друзів. Аль Мубарак був у захваті від
першого трофея Пепа й закликав продовжувати наполегливо тру-
дитися.
Ферран Соріано також був стриманим, подякував футболістам
за все, що вони зробили, та побажав їм гарно провести час на вечір-
ці — а потім почав працювати над наступними цілями клубу.
Пеп виступив із невеличкою промовою, після чого почалися
танці, у центрі яких була молодша донька Пепа Валентина, а також
Карла й Алехардра Альварес (діти Еду, фізіотерапевта команди).
Тоді ж караван фанатів «Сіті» призвів до величезного затору на
дорозі до Манчестера. Зокрема Ноел О’Браян орендував мікроав-
тобус для вечірки на десять осіб: сім дорослих, підліток і двоє дітей.
Вони залишалися на автостраді без руху протягом п’яти годин. Усю
ніч діти спали на запасних сидіннях, і тільки в понеділок із пер-
шим промінням сонця мікроавтобус заїхав у Манчестер. О’Браян
мав прийти на роботу о сьомій ранку, але попросив вихідний, щоб
поспати. «Наступного разу, коли буде фінал на «Вемблі», ми забро-
нюємо готель і переночуємо в Лондоні», — сказав він.
Через рік саме так і відбулося. Ноел і компанія витратили гроші
на готельний номер у Лондоні, аби подивитися, як «Сіті» захищає
Кубок Ліги.
Аби дістатися до «Вемблі», «Сіті» переміг «Оксфорд Юнайтед»,
«Фулгем», а також повторив торішню серію пенальті з «Лестером»
у чвертьфіналі. Клаудіо Браво ще відновлювався після важкого

232
розриву ахілового сухожилля, тому його заміняв Аріянет Муріч.
Молодий гравець збірної Косово був орендований нідерландською
«Бредою», але умови його контракту передбачали, що «Сіті» в разі
втрати воротаря через травму зможе повернути його до Манчесте-
ра в будь-який момент.
У зв’язку з тим, що Браво потребував реабілітації, Чікі Беґірі-
стайн вирішив повернути Муріча після того, як 20-річний воротар
зіграв лише одну гру за нідерландську команду. Пеп використову-
вав його в Кубку Ліги аж до фіналу.
Муріча поставили на матч Кубка ліги проти «Лестера». На по-
чатку зустрічі відзначився Кевін Де Брюйне, а ближче до завершен-
ня поєдинку Марк Олбрайтон класним ударом перевів матч до серії
пенальті. Після потужних ударів Магвайра та Гюндогана Крістіан
Фукс не зміг вразити ворота «Городян». Потім була жахлива «па-
ненка» Рахіма Стерлінга. Після цього Муріч зробив два відважних
сейви після ударів Маддісона та Чаглара Сьоюнджю. Вирішальний
і переможний удар в матчі зробив Олександр Зінченко.
Муріч виступив неймовірно, так само як і ще одне придбан-
ня Беґірістайна — 17-річний каталонський центральний захисник
Ерік Гарсія. Він показав надзвичайно зрілу гру у своєму дебюті.
Підсумковий рахунок «Сіті» проти «Бьортона» (9:0 на виїзді та
10:0 назагал) означав, що в півфіналі Муріч практично відпочивав.
Наближався фінал, і 20-річний воротар відчув силу ієрархії, коли
йому повідомили, що у фіналі у воротах стоятиме Едерсон, а сам
Аріянет залишиться на лаві запасних. Водночас Браво, який прохо-
див процес відновлення, спостерігав за матчем з трибун.
Пеп — великий прихильник Мауріціо Саррі, так він сказав на
прес-конференції перед фіналом.
Можливо, Саррі відчував, що йому була потрібна підтримка.
Фінал відбувся всього через декілька тижнів після того, як «Сіті»
жорстоко познущався з «Челсі» в Прем’єр-лізі: 6:0 на «Етіхад».
У пресі з’явилися спекуляції, що керівництво «Челсі» втрачає тер-
піння щодо свого тренера: фінал Кубка Ліги міг стати для Саррі по-
воротним моментом — або пан, або пропав.
«Ситуація з Саррі дещо відрізнялася від мого першого року
в Англії, тому що в моєму випадку клуб ніколи в мені не сумнівав-
ся», — сказав Пеп перед фіналом. — «ЗМІ ніколи не припускали, що

233
[«Сіті»] звільнить мене, якщо я програю ту чи іншу гру. Я завжди
високо цінував Саррі».
Каталонець досить неохоче відповідав на запитання про гру су-
перника, якого «Сіті» щойно принизив: «Я був у захваті від рахунку
в чемпіонаті — 6:0! Але зараз, перед черговою грою з «Челсі», я за-
доволений значно менше».
24 лютого 2019 року в Лондоні температура повітря була несе-
зонною  — 18  градусів. «Манчестер Сіті» готувався поборотися за
перший трофей сезону, допоки в Манчестері «Юнайтед», під керів-
ництвом нового тренера Уле Гуннара Сульшера приймав «Лівер-
пуль» у матчі, який вплине на просування «Сіті» до іншої мети —
збереження титулу чемпіона. Перемога «Юнайтед» призвела б до
того, що «Сіті» очолить турнірну таблицю чемпіонату при рівній із
«Ліверпулем» кількості матчів. Але цей матч був примітним лише
через кількість травм. «Юнайтед» втратив Андера Ерреру, Хуана
Мату та Джессі Лінгарда ще до перерви; Роберто Фірміно з «Лівер-
пуля» протримався всього пів години. «Ліверпуль» пережив кри-
ваву бійню з підсумковою нічиєю 0:0 і очолив турнірну таблицю за
очками.
Нова планка «Сіті» була простою: права на помилку більше
немає. Боротьба «Тоттнема» за чемпіонський титул завершилася
в тому ж турі поразкою в Бернлі з рахунком 1:2.
Тим часом на «Вемблі» «Челсі» засвоїв урок провального рахун-
ку 0:6 в Манчестері. В основний і додатковий час матчу команди
забитими м’ячами не відзначилися — після 120 хвилин гри рахунок
залишався 0:0. Під час зустрічі команда Гвардіоли володіла м’ячем
61% часу. «Челсі» завдав сім ударів по воротах «Сіті», але жодного
в площину. Гравці «Сіті» зробили 11 ударів по воротах «Челсі», три
з яких прийшлися в площину. З усіма справився Кепа. «Городянам»
знадобилася серія пенальті для перемоги над командою Саррі, кот-
ру вони знищили у попередній зустрічі.
Після фіналу Беґірістайн сказав: «Обрана тактика була їхнім
єдиним шансом».
Головний аналітик «Сіті» Карлес Планшар заглибився в деталі:
«Саррі скоригував тактику після провального попереднього матчу
в чемпіонаті. Він зрозумів, що під час побудови атаки з глибини
пресингувати нас високо, з використанням персональної опіки,

234
було занадто ризиковано. Він побачив, що «Челсі» не здатен так зі-
грати, тож вирішив захищатися глибше».
Планшар дійшов висновку, що цього разу «Челсі» поставив пе-
ред «Сіті» такі завдання, які можна очікувати від Саррі.
«Якщо ви проаналізуєте дані, то зрозумієте, що я маю на увазі,
коли говорю про фінал Кубка Ліги. Це божевілля. Канте і Жорд-
жиньйо пробігли по 16 кілометрів, а Бернарду, котрий був найбільш
активним гравцем «Сіті» — лише 14 кілометрів. На два кілометри
менше! Це велика різниця. Це свідчить про те, як важко знайти
простір проти півзахисту «Челсі». Ти рухаєшся, володієш м’ячем,
але вони прилипають до тебе як клей. Півзахисники «Челсі» біга-
ють більше, аніж, скажімо, півзахисники «Ліверпуля», але вели-
ка перевага команди Клоппа в тому, що вона пресингує як єдине
ціле. Вони всі напрочуд сильні. Три півзахисники, захисники  —
справжні звірі, їхні нападники надзвичайно інтенсивні  — у на-
падників «Челсі» немає такої ж інтенсивності й швидкості в роботі
без м’яча».
Коригування Саррі не завадило «Сіті» підняти трофей, але перш
ніж це сталося, перед мільйонами людей розігралася безпрецедент-
на й неймовірна пантоміма. На останній хвилині додаткового часу
Саррі готувався замінити Кепу Аррісабалагу на Віллі Кабальєро,
адже молодий іспанець деякий час скаржився на м’язові проблеми.
У «Сіті» вважали, що саме Кабальєро стане основним ворота-
рем «Челсі» в цій зустрічі. До тренерського штабу «Городян» дійш-
ли чутки про те, що Кепа бореться з серйозною м’язовою пробле-
мою, тож аналітики «Сіті» думали, що Кабальєро може з’явитися
в старті.
Аргентинець Кабальєро — колишній гравець «Сіті», він знає все
про своїх старих товаришів по команді: як вони б’ють пенальті, хто
відчуває тиск, як вони показували себе на тренуваннях.
Коли Пеп побачив, як Кабальєро готується стати у ворота за-
міть Кепи перед серією пенальті, він підійшов до Мікеля Артети
й щось прошепотів своєму помічнику. Вони явно не зраділи. Вони
знали, що в серії пенальті Кабальєро буде набагато небезпечнішим.
Мікель Артета: «Ми знали, що Віллі дуже добре нас знає, а та-
кож наскільки він винятковий у цьому аспекті. Звісно, ми розумі-
ли, що нічого з цим не зможемо вдіяти. Це не було нашим рішен-

235
ням, але те, що він буде у воротах, дасть «Челсі» реальну перевагу.
Це одна з речей, на якій Пеп завжди наполягає під час розмови з
гравцями: ми можемо контролювати тільки ті речі, на які можемо
вплинути. Тож ми не повинні даремно витрачати жодної хвили-
ни енергії й намагатися контролювати речі, які нам непідвладні.
Однак тоді все перевернулося шкереберть. Кабальєро не з’явився
на полі».
Кабальєро вже розігрівся на бровці та був готовим вийти на
поле. Четвертий рефері дав згоду на заміну, але, на загальний по-
див партнерів по команді, суперників, 80 000 глядачів і мільйонів
телеглядачів, Кепа категорично відмовився залишати поле.
Саррі неодноразово наполягав на тому, аби воротар робив те,
що йому говорять, але Кепа стояв на своєму й відповідав тренеру
«ні» — тричі. Заміну здійснити не вдалося.
Саррі був на боковій лінії й неабияк лютував. Він зібрав довкола
себе команду незадовго до серії пенальті й сварив Кепу на повний
голос, допоки Антоніо Рюдігер не втрутився й не відтягнув його.
У розмові зі своєю командою Пеп сказав, що питатиме тільки
тих гравців, які самі хотіли б підійти до точки. У жовтні на «Анфіл-
ді» він наполягав на тому, аби Марез виконав пенальті, який його
команда заробила на 85-й хвилині за рахунку 0:0 — і тільки заради
того, аби побачити, як його нове придбання промахується повз во-
рота.
Мікель Артета: «Ми дозволяємо їм вирішувати самим. У фіна-
лі все залежить від того, наскільки впевнено ти себе почуваєш, як
увійшов в матч, як ти грав. Їм завжди краще самим ухвалити це
рішення. І я відразу можу сказати за їхніми обличчями, хто гото-
вий, а хто ні. Краще не форсувати це. Якщо ви бачите, що хтось
має дещо сумнівний вигляд, навіть якщо це гравець, який, як ви
гадаєте, може впоратися, краще поглянути в інший бік і не тиснути
на нього».
Голосування в «Сіті» відбувалося шляхом підняття рук. У ту
мить у Пепа була тільки одна вказівка: «Оберіть кут і не змінюйте
свого рішення. Без вагань».
Тренер подякував усій команді за ревну працю й сказав, що всі
вони збираються забити, а Едерсон зробить декілька сейвів.
Як з’ясувалося, каталонець мав рацію.

236
 Першим пробив Жоржіньйо — і Едерсон потягнув цей удар. За
«Сіті» відзначився Гюндоган. Реалізував свою спробу за «Челсі» й
Сесар Аспілікуета.
Агуеро пробив в правий нижній кут воріт повз Кепу. З усмішкою
Кун повернувся до центру поля, де перебували його партнери по
команді.
Свою спробу реалізував й Емерсон. А от Лерой Сане не зміг за-
бити — його постріл потягнув воротар «Челсі». Після трьох ударів
кожної з команд рахунок був нічийним — 2:2. Ключовим моментом
став промах Давіда Луїса, який пробив у стійку.
Бернарду Сілва зберігає спокій і знову виводить «Сіті» вперед.
Еден Азар забиває імпровізованою «паненкою».
Останній удар припав Рахіму Стерлінгу. Прогрес форварда
в цьому сезоні — тактичний, технічний і ментальний — був фено-
менальний. Йдеться про cojones*. Він підходить до точки, щоб вико-
нати останній пенальті фіналу на «Вемблі», і забиває вирішальний
м’яч.
Уся команда біжить до Стерлінга та Едерсона, аби відсвяткува-
ти. Усі, окрім Ляпорта, який, як і Фернандіньйо, отримав травму
й попрямував до Кепи, свого хорошого друга й експартнера по «Ат-
летіку» з Більбао.
Камери спіймали Пепа, який щось говорив герою дня, хоч ніхто
не може розібрати, що саме. Стерлінг розповість нам пізніше: «Пеп
сказав, що не дивився, як я виконував пенальті. Йому було цікаво,
куди я пробив. Я відповів: «У верхній кут».
Після матчу всі неминуче хотіли поговорити про інцидент із
Кепою, але Саррі з’явився на прес-конференції в миролюбному на-
строї й намагався применшити значення цієї ситуації. «Я зрозумів,
що в нього судоми, і хотів його замінити. Кепа мав рацію, навіть
якщо його поведінка була невірною. Ментально він був готовий до
пенальті. Трапилося непорозуміння».
Керівництво «Челсі» прагнуло підвести риску під інцидентом
і запросило до роздягальні довіреного журналіста, аби отримати
офіційну версію від гравця та прес-аташе клубу. Кепа пояснив, що

** Яйця (ісп.). Мається на увазі питання: «Чи вистачить Стерлінгу яєць,

щоб реалізувати вирішальний пенальті?».

237
капітан «Челсі» Аспілікуета виступав посередником між ним та
Саррі й що він уже вибачився перед тренером.
Тим часом інші капітани, які, очевидно, поділяли думку на-
ставника щодо цього фіаско, зробили декілька заяв для преси.
Наступного дня Кепа дізнався, що його позбавлять тижневого
заробітку.
У роздягальні переможців була зовсім інша атмосфера: органі-
затор вечірок Серхіо Агуеро танцював під гучний реггетон. Ця сце-
на згодом потрапить до соціальних мереж. У решти святкування
«Сіті» було відносно стриманим.
Усі були цілковито виснажені. «Сіті» провів шість матчів за три
тижні, до того ж декілька гравців боролися з травмами.
Вечірка проходила в гастропабі Three Lions на території стаді-
ону «Вемблі». У залі були присутні всі співробітники клубу, котрі
прийшли на гру, рада директорів, футболісти та 120 спонсорів. До
вечора поспіхом була встановлена тимчасова сцена — працівники
видихнули з полегшенням, коли гра перейшла в додатковий час
та серію пенальті, що дало їм більше часу для підготовки. Веду-
чим вечора був Джеймс Купер зі Sky Sports, а музику забезпечував
манчестерський інді-гурт The Blossoms. Ферран Соріано звернувся
до присутніх. Керівник «Сіті» Халдун ледь не пропустив кульмі-
наційний момент усього дня. Він прибув до роздягальні вже піс-
ля того, як Кубок Ліги звідти забрали. Але клубний організатор
заходів Анна Пала попіклувалася про те, аби президент отримав
свою фотографію з трофеєм в оточені Пепа, Соріано та інших
директорів.
Для футболістів святкування відрізнялися від тих, які відбули-
ся в тому самому місці роком раніше. Тоді Кубок Ліги став першим
трофеєм для багатьох із них. Тепер це була просто важлива сходин-
ка для досягнення більших цілей. І цей зсув пріоритетів відбився
в тих хлопцях, які перебували в залі.
У Манчестері багато чого змінилося. На відміну від Іспанії.
За рік до того Гвардіолі дорікнули за носіння жовтої стрічки.
Тепер ув’язнених каталонських політиків, яких він підтримував,
судять у Верховному суді Мадриду. Всього було 12 обвинувачених:
дев’ять із них перебували під вартою, інші троє були звільнені під
заставу. Суд розпочався 12  лютого, як і протести в Каталонії: де-

238
монстрації, мітинги робітників, гідні загального страйку, і барика-
ди на головних вулицях Барселони.
Перемога на «Вемблі» стала для Гвардіоли 19-м виграним тро-
феєм з 23 фіналів. Сім фіналів завершувалися в додатковий час, чо-
тири — серією пенальті, і тільки один із них завершився поразкою.
Назагал, неймовірний показник успіху склав понад 83 %. Це був та-
кож його третій трофей у ролі менеджера «Сіті»; тільки Джо Мерсер
із п’ятьма виграв більше.
Утім, за весь цей час Пеп ніколи не мав більш втомленого вигля-
ду, аніж на цій післяматчевій прес-конференції.
Тієї ж ночі команда вирушила назад до Манчестера, і Пеп по-
вернувся додому повністю спустошеним. Він упав на ліжко й про-
кинувся наступного ранку дезорієнтованим. На мить він навіть за-
був, де перебуває, і щосили намагався встати з ліжка, тому що так
звик. «Вест Гем» прибуде до Манчестера через три дні: Пеллегріні
повертається на «Етіхад».
Вирушаючи до клубної бази «Сіті», усе ще виснажений Пеп, як
зазвичай, слухав радіо: суд у Мадриді тривав…
 Глава 30
МРІЇ ПРО «ВЕМБЛІ»

Пеп Гвардіола: «Мої перші спогади про англійський футбол були

про жахливі поля, вітер та дощ, безліч верхових м’ячів, купу навісів
у штрафному майданчику, штовханину з ліктями нападників і пів-
захисників.
Історично, вони грали саме так через стан полів. Той був на-
стільки поганим, що нічого іншого зробити не виходило. Вони грали
не на траві, а в багні».
Проте принаймні в один день сезону англійський футбол екс-
портував зовсім інший образ. Для Гвардіоли, що зростав в Іспанії в
кінці 1970-х та на початку 1980-х років, єдиною гарантованою тран-
сляцією матчу за участі англійської команди був фінал Кубка Анг-
лії, якщо тільки іспанській команді не випадав суперник з Англії в
жеребкуванні єврокубків. «Фінал Кубка завжди проходив на старо-
му стадіоні «Вемблі», і ця подія стала для нас символом англійсько-
го футболу. Ось так ти сидиш перед екраном телевізора й мрієш».
Для футбольних фанів усього світу Кубок Англії та його захо-
пливі фінали на «Вемблі» створили той містичний ореол, що ото-
чує англійський футбол до сьогодні. Марк Бойшаса: «Ми з Пепом
вважаємо, що однією з найкращих рис футболу цієї країни є те,
що стадіони заповнені, незалежно від того, Ліга 1 це, Ліга 2, чи
Конференція. Те, як вболівальники живуть футболом, вирізняє
Великобританію серед інших. Люди за кордоном отримують уяв-

240
лення про те, як переживати щось подібне, коли дивляться Кубок
Англії».
Протягом останніх трьох років у найстарішому футбольному
турнірі світу «Сіті» Пепа зустрічався з суперниками з-поза меж
Прем’єр-ліги шість разів: «Хаддерсфілд», який у сезоні 2016/2017
виступав у Чемпіоншипі, «Міддлсбро», «Кардіфф», «Віган», «Свон-
сі» та «Ньюпорт». Матчі не завжди були для них легкими, зате пере-
носили з найскромніших футбольних майданчиків у собор англій-
ського футболу: стадіон «Вемблі».
Мікель Артета: «У Кубку Англії не має значення, в якій лізі ви-
ступає твій опонент. Команда з третього дивізіону може нав’язати
боротьбу, як і будь-хто інший».
У перші три сезони в Англії Пеп пережив усю драму й відчай,
які тільки може запропонувати Кубок Англії. Згадайте лише пере-
можний гол Алексіса Санчеса в додатковий час півфіналу в травні
2017 року — через той удар Гвардіола закінчив свій перший сезон
у «Сіті» без трофеїв. Або ж прикра поразка «Вігану» з Ліги 1 у лютому
2018 року, коли на розбитому брудному полі сталося все найгірше,
що тільки могло бути: Фабіан Дельф отримав вилучення незадов-
го до завершення першого тайму, штаби команд-суперниць вла-
штували сварку в тунелі під час перерви, а Серхіо Агуеро вступив
у сутичку з фаном «Вігана», що вибіг на поле.
А потім, у третій сезон Пепа, усе стало на свої місця. Приголо-
мшлива перемога над «Вотфордом» із рахунком 6:0 у фіналі при-
несла «Сіті» четвертий трофей, проте дехто в клубі вважав, що на-
справді її здобули ще в Уельсі.
У п’ятому раунді «Сіті» вирушив у гості до «Ньюпорт Каунті»
з Ліги 2. Світові суперзірки Пепа мали грати на стадіоні «Родні
Парад» проти команди, загальна ринкова вартість якої складала
70 000 фунтів. Після першого тайму рахунок у матчі не був відкри-
тий, і навіть такий результат утримався значною мірою завдяки
блискучому сейву Едерсона в стрибку, що врятував ворота після
удару головою Тайріка Бекінсона, 20-річного півзахисника в оренді
з «Брістоль Сіті».
Другий тайм був повністю за «Сіті», але навіть після голів Лероя
Сане та Філа Фодена в «Ньюпорт Каунті» був шанс — коли гол Пед­
рейга Еймонда на короткий час відкрив двері до ще однієї історичної

241
сенсації Кубка Англії. Проте ці двері міцно зачинилися після ще
одного гола від Фодена й влучного удару Ріяда Мареза.
Гвардіола завжди любив приділяти додатковий час тренерам із
нижчих ліг, але в Ньюпорті все вийшло на інший рівень. Не тільки
менеджер місцевої команди Майк Флінн, а й футболісти з сім’ями
отримали можливість поспілкуватися з тренерським штабом та
зірками «Сіті» після матчу.
У чвертьфіналі, що відбувся 16 березня 2019 року, «Сіті» знову
вирушив в Уельс, де зустрівся зі «Свонсі» Грема Поттера, що на той
момент перебував у середині таблиці в Чемпіоншипі.
Головний аналітик Карлес Планшар згадує, як «Свонсі» вибив
«Сіті» з рівноваги, використовуючи прогалини в захисті, що дало
їм змогу здобути неймовірну перемогу в першому таймі з рахун-
ком 2:0. «За три роки [в Англії] «Свонсі» був однією з небагатьох
команд, які могли домінувати над нами в позиційній грі та цирку-
ляції м’яча. Вони завжди грають сміливо й рішуче, а також мають
технічних виконавців».
«Здається, ми більше готувалися до гри зі «Свонсі», ніж до де-
яких матчів Прем’єр-ліги. Потрібні ретельне планування й підго-
товка до протистояння зі «Свонсі», тому що ця команда завжди
готова грати на перемогу. З самого початку вони використовували
проти нас індивідуальний пресинг, переслідували кожного нашо-
го гравця. Вони хотіли зробити з нами те, що ми робимо з наши-
ми суперниками. Вони постійно шукали вільні зони в середині
поля, поміж лініями, що є великою частиною нашої власної гри».
Пеп Гвардіола: «Я не давав їм прочухана в перерві, хоча журна-
лісти завжди прагнуть почути про щось подібне. Мені не потрібно
було цього робити, бо ми не грали погано. Це правда, щойно ми
дозволяли їм себе притиснути, вони відразу карали нас, але саме за
це я й люблю англійський футбол — ти виходиш проти команди з
Чемпіоншипу, яка бовтається в середині таблиці, а та показує дійс-
но крутий футбол».
У другому таймі Пеп зробив кілька важливих замін, випустив-
ши Стерлінга й Зінченка замість Сане та Дельфа, а потім, на 64-й
хвилині, Агуеро замість Мареза. Через кілька хвилин Бернарду Сі-
лва вже обводив Крістофера Нордфельда, закручуючи м’яч у сітку
воріт «Свонсі». Автогол Нордфельда після пенальті Агуеро на 77-й

242
хвилині зрівняв рахунок, а потім, на 88-й хвилині, форвард забив
переможний гол головою, котрий, як засвідчують відеоповтори,
мали б скасувати через офсайд. Агуеро відреагував філософськи:
«Якби не зарахували цей гол, то я б забив інший».
Карлес Планшар: «Якщо ви ще раз переглянете цей матч, то по-
бачите, як завзято Бернарду святкував забитий гол, як Габріель і
Кун Агуеро мчали за кожним м’ячем, що виходив за межі поля. Такі
дрібниці вказують на те, що футболісти — голодні до перемог. У ко-
манди з таким настроєм і такими талановитими гравцями, як у нас,
зазвичай усе виходить. Потрібно по-максимуму використовувати
їхнє бажання перемогти. Звичайно, це не гарантує трофеїв, але без
цього ми б не досягли успіху в стількох турнірах».
«Свонсі» ще раніше зайняв особливе місце в історії «Сіті» Пепа.
У першому сезоні з «Сіті» він зіграв проти «Свонсі» два матчі під-
ряд: один із них у Прем’єр-лізі, інший — у Кубку Ліги. Під час три-
денної перерви між матчами Пеп відвіз команду на гольф-курорт
поблизу Кардіффа й попросив штаб організувати барбекю (це було
перше з численних барбекю того сезону, які так полюбляють футбо-
лісти з Південної Америки).
Марк Бойшаса: «Саме того вечора все стало на свої місця. Ми
взяли з собою шеф-кухарів: Мірко та Жана-Люка. Вперше тренер-
ський штаб команди проводив час із хлопцями, які завідували спо-
рядженням. Хто в клубі давно, той добре знав, що то за персонажі,
але того вечора вони перевершили самих себе: танцювали, співали,
жартували. Пеп, Мануель, Доме, Карлес, усі вони аж заливалися від
сміху, питаючи один одного: «Звідки взялися ці хлопці?» Можна
було відчути, яка симпатія панує в колективі».
Дорога «Сіті» до фіналу Кубка Англії-2019 продовжилася ря-
довою перемогою 1:0 над «Брайтоном» у півфіналі, а «Вотфорд» та
«Вулвз» розіграли пам’ятну нічию в іншій половині турнірної та-
блиці. «Вулвз» утримували перемогу до 94-ї хвилини, коли Трой
Діні реалізував пенальті, зробивши рахунок 2:2, і перевів гру в до-
датковий час. Жерар Деулофеу з «Вотфорда», каталонець, що розпо-
чинав кар’єру в «Барсі», забив другий гол у матчі й призначив для
своєї команди побачення з «Сіті».
18 травня 2019 року. Пеп та його штаб перебувають у Лондоні, го-
туються до 138-ого фіналу Кубка Англії й із нетерпінням очікують

243
матч, завдяки якому «Сіті» може стати першим англійським клу-
бом, що виграє требл із Кубка Ліги, Прем’єр-ліги та Кубка Англії
(Пеп додає до цього переліку Суперкубок Англії, який вважає
серйозним трофеєм на рівні з Суперкубком Іспанії *). Лише «Ман-
честер Юнайтед» Фергюсона був близьким до цього досягнення
в 1994 році, коли програв «Астон Віллі» фінал Кубка ліги перед тим,
як виграти дубль — Прем’єр-лігу та Кубок Англії.
«Сіті» був беззаперечним фаворитом. Вони виграли всі остан-
ні 10 очних поєдинків зі сумарним рахунком 32:6. Але «Вотфорд»
добрався до фіналу Кубка Англії вперше за 35 років, тож їхні вболі-
вальники рвонули на «Вемблі», заповнюючи всі виділені їм місця,
сповнені надії на успіх.
На 11-й хвилині «Вотфорд» провів контратаку, і Роберто Перей-
ру вивели сам на сам з Едерсоном, який вміло заблокував його удар
ногами. Відтоді розпочався розгром.
«Сіті» вбив інтригу у фіналі двома голами в першому таймі.
Перший із них забив Давід Сільва, після чого його тезка Бернар-
ду ідеальним пасом знайшов біля дальньої штанги Габі Жезуса,
який і відправив м’яч у сітку. Кевін Де Брюйне вийшов через 10
хвилин після перерви, щоб забити ще один гол й асистувати Же-
зусу. Рахім Стерлінг зробив рахунок переконливим, забивши ще
два голи. Так був повторений рекордний рахунок за всю історію фі-
налів Кубка Англії. «Бері» переміг «Дербі» з таким же результатом
у 1903 році.
«Сіті» — перша команда Прем’єр-ліги, яка здобула 50 перемог
в одному сезоні. Востаннє команда забивала 26 голів у Кубку Англії
в 1945 році, коли на всіх стадіях турніру, крім фіналу, були нічиї
вдома й на виїзді. Гвардіола став лише восьмим тренером, який ви-
грав усі три трофеї, після Білла Ніколсона, Дона Ріві, Джо Мерсера,
Кенні Далгліша, Джорджа Грема, Алекса Фергюсона та Жозе Моу-
рінью.
Після матчу камери BBC зафіксували палку розмову Гвардіоли
з Рахімом Стерлінгом. Те, що здавалося недоречною лекцією, вия-

*На відміну від інших топ-чемпіонатів чемпіон Англії й переможець

Кубка розігрують не Суперкубок, а Community Shield, тобто Кубок громади,
усі збори від якого йдуть на громадські ініціативи та благодійність, але для
зручності назву трофею традиційно перекладають як Суперкубок Англії.

244
вилося конструктивним, хоч і дещо імпульсивним, аналізом висту-
пу форварда в другому таймі.
«Я поговорив із ним у перерві й попросив його змінити гру біля
воріт «Вотфорда». Так у нього було б більше шансів забити. І він
зробив саме те, про що я його попросив, і саме це ми з ним і обгово-
рювали. Нічого іншого».
Доменек Торрент, який святкував четвертий трофей «Сіті» ра-
зом із дружиною у своєму будинку на Менхеттені, казав: «З боку
могло здатися, що Пеп влаштовує прочухан Стерлінгу, який щойно
забив два голи в кінці неймовірного сезону. Але ті з нас, хто добре
знає Пепа, розуміють, що то лише його прагнення до досконалості.
Саме тому його команди так грають і виграють так багато».
 Глава 31
СЕРХІО АГУЕРО: ЗАКОНИ БАРРІО

19 січня 2017 року, за столиком у популярному італійському рес-

торані Salvi’s, що на Площі Біржі в Манчестері, сиділи Пеп Гвар-
діола, Серхіо Агуеро та агент форварда «Манчестер Сіті». Наступ-
ного ранку Daily Mail опублікувала розмиту світлину з мобільного
телефона. На ній Пеп зі задумливим виразом обличчя нахилився
над столиком. Агуеро відкинувся на спинку стільця, тож його май-
же не видно. Ходили чутки про розбрат між тренером, що тільки
розпочав працювати, і його найзірковішим футболістом, чутки, що
тільки посилилися, коли в клуб прийшов Габріел Жезус, який мав
скласти конкуренцію на позиції форварда в команді Пепа. І одно-
го погляду на цю світлину досить, щоб відчути: ці чутки небезпід­
ставні.
Агуеро став легендою «Сіті» ще до того, як Пеп прибув до Анг-
лії. Він був на шляху до того, щоб стати найкращим бомбардиром
клубу, у його послужному списку був гол, що назавжди залишиться
в колективній пам’яті клубу та його вболівальників: той, що приніс
перемогу на 90+3-й хвилині у вирішальному матчі за чемпіонський
титул, драматично здобутий вперше за 44 роки. Його прізвище ви-
татуйоване на шиї наголо стрижених фанів; воно ж зображене на
більшій кількості футболок «Сіті», ніж будь-яке інше. «Ніхто не має
такої ринкової цінності, як Кун», — пояснює Омар Беррада, права
рука генерального директора «Сіті» Феррана Соріано.

246
 Проте, коли 2016 рік перейшов у 2017-й, уже далеко не кожний
у «Сіті» був налаштований мати його прізвище, викарбуване на
шкірі. Різка критика Агуеро розпочалася ще до приїзду Гвардіоли й
тільки посилилася в перші місяці його правління: Серхіо лінується
й не завжди дотримується розкладу; він не пресингує захисників
суперника; він став надто самовдоволеним; у нього неправильна
дієта (занадто багато червоного м’яса, як у типового аргентинця).
Пеп хотів більшого від свого зіркового форварда. Незабаром
після того, як він очолив «Сіті», тренер заявив ЗМІ: «Агуеро міг
би робити більший вклад у нашу гру, у всі процеси. Було б чудово,
якби він покращив роботу з м’ячем, краще утримував володіння.
Я нічого не можу зробити, щоб покращити його гру в штрафному
майданчику, бо він там — неймовірний. Він може багато зробити
для нашої команди, але я б хотів допомогти йому грати ще краще».
Пеп запросив його на вечерю в Salvi’s, сподіваючись, що змо-
же краще пояснити свою філософію, зможе переконати його стати
прикладом для решти команди. Пепу було потрібно, щоб його де-
сятий номер більше пресингував, рішучіше утримував м’яч під час
володіння й сповідував таку ж трудову етику, як і всі інші гравці
Гвардіоли.
«Ми багато про що поговорили, — розповідав нам Агуеро, коли
ми зустрілися з ним на завершальних етапах сезону 2018/2019, через
довгий час після того, як усе вляглося. — Ми постійно відкладали
цю зустріч, а, коли нарешті побачилися, то говорили про роботу не
більше 20 хвилин. Решту вечора ми обговорювали зовсім інше —
сім’ю, життя загалом. Але люди все неправильно зрозуміли й поча-
ли говорити, що оскільки я недостатньо часто виходив на поле, то
хотів залишити клуб. Таке мені ніколи не спадало на думку. Звичай-
но, коли прийшов Габі [Габріел Жезус], я знав, що, ймовірно, матиму
менше ігрового часу. Але я навіть не думав про те, щоб піти з клубу.
Я вирішив почекати й подивитися, як усе складатиметься, а потім
уже говорити з клубом, якщо виникне така необхідність. Але такої
потреби не виникло, тож мені так і не довелося ні з ким говорити».
Проте, якраз перед тим, як Пеп очолив «Сіті», Агуеро спокусився
шансом перейти в «Барселону». Його друг і партнер по збірній Ар-
гентини Лео Мессі попросив каталонський клуб підписати Агуеро
ще до того, як Луїс Суарес приєднався до «Барси». Хоча «Барселона»

247
була готова заплатити 90 мільйонів євро, які «Сіті» вказав на цін-
нику за свого зіркового форварда, оборудка не відбулася. Через
правило фінансового фейр-плею на витрати «Сіті» в трансферне
вікно було встановлено обмеження в 60 мільйонів фунтів, і вони не
були впевнені, що знайдуть заміну Агуеро в рамках цього бюджету.
Потім вони знайшли Жезуса. Бразильця щойно підписали, коли
Пеп та Агуеро зустрілися в Salvi’s, і наслідки були негайними. Пеп
замінив Агуеро на талановитого бразильського форварда в трьох
матчах. Новачок забив три м’ячі й віддав дві гольові передачі, а по-
тім сильно травмував палець на нозі в четвертому матчі.
Агуеро знову опинився в стартовому складі, і вперше за останні
роки відчув запал боротьби. За цей час були й інші претенденти на
місце основного нападника, — серед останніх Вілфрід Боні, Стеван
Йоветіч, Альваро Негредо, — але ніколи не виникало сумнівів, хто
з них найкращий. Прихід Жезуса усе змінив. Аргентинцю потрібно
було покращувати свою гру. Просто забивати голи було вже недо-
статньо.
Мікель Артета пояснює, який виклик очікував на Агуеро. «Чи
потрібно футболістам пристосовуватися до гри Пепа? Іншого варі-
анту насправді немає. Це один із секретів його успіху. Він змушує
людей бути такими сконцентрованими й інтенсивними в ставленні
до гри, що кожен, хто не пристосовується, опиняється за дверима.
Неможливо не пристосовуватися. Усі змушені це робити».
«Мені довелося пристосуватися й набагато більше пресингува-
ти, — погоджується Агуеро. — Ми багато працювали над цим під
час тренувань. Я мав чинити пресинг на воротаря та центрально-
го захисника. Постійно підтримувати такий рівень інтенсивності
було дуже важко, бо ніколи раніше я цього не робив. Але за останні
кілька років я став набагато сильнішим фізично, і моя гра поза ме-
жами штрафного майданчика покращилася. Я просто не звик так
грати. Я все ще роблю те, що потрібно, коли отримую м’яч, але тепер
і без м’яча я краще обираю позицію, пресингую і взагалі рухаюся
набагато ефективніше».
«Як футболіст я зовсім не схожий на себе тих часів, коли висту-
пав за «Індепендьєнте». Тоді я грав на позиції другого форварда.
Потім, в Іспанії, я навчився рухатись інакше. А тепер моя гра аб-
солютно відрізняється від того, що було п’ять років тому в «Сіті».

248
Повна трансформація. Пеп попросив мене спробувати новий спо-
сіб гри, і мені довелося пристосовуватися. Це було непросто, але в
мене не було вибору».
Серхіо Агуеро народився 2 червня 1988 року в Буенос-Айресі,
був другою дитиною Леонеля та Адріани. У дитинстві його сім’я
жила в найбідніших районах міста, а батько брався за будь-яку
роботу, щоб забезпечити щораз більшу родину (після Серхіо на-
родилося ще п’ятеро дітей). Їх раз за разом виселяли з дому через
грабунки, бандитське насильство та цілковиту бідність, змушуючи
Леонеля перевозити сім’ю з Вілли-лос-Евкаліптос у Гонсалес-Катан,
у Флоренсіо-Варела й далі в Кільмес. З одних нетрів в інші.
Хоча Агуеро зрідка проливає світло на своє скромне походжен-
ня, але водночас і не намагається приховати його. Навпаки, він
дуже пишається всім, що робили його батьки, аби прогодувати й
одягнути своїх дітей, дати їм відчуття безпеки й гарантувати гарну
освіту, слідкуючи за тим, щоб футбол залишався в центрі сімейного
життя.
Серхіо Агуеро: «Мої товариші знають, де я виріс. Я вважаю за
краще не розповідати багато, але я добре знаю, який довгий шлях
ми пройшли. Я став дорослим дуже швидко. У районі, в якому я
народився, було нелегке життя. Воно було дуже жорстоким. Я не
дуже усвідомлював, наскільки все погано, а тільки пізніше зрозу-
мів, чому мої батьки весь час так хвилювалися. Там тебе могла вби-
ти випадкова куля. То було страшне місце. Але мої батьки зуміли
забрати нас звідти й перевезти сім’ю в кращий район. Вони хотіли
дати нам шанс на краще життя».
«У тому віці мені хотілося лише грати у футбол цілий день.
Я був ще дуже малий, коли ми переїхали. Нове місце було недалеко,
лише в декількох кварталах, ближче до центру міста, але там було,
безумовно, краще, спокійніше, безпечніше. Але я тоді думав лише
про футбол».
«Я пам’ятаю, що постійно грав у футбол, з ранку до ночі. Для
мене час пролітав швидко, але зараз я розумію, наскільки важко
було моїм рідним. Мама й тато багато чим пожертвували заради
нас».
«Тепер, коли я дорослий, то розумію батьків набагато краще.
Мама завжди дуже хвилювалася через те, що я з ранку до ночі

249
перебував на вулиці. Коли я повертався додому, вона лаяла мене
на всі боки: «Хіба я не казала тобі більше не виходити на вулицю!»
У дитинстві я не міг зрозуміти, нащо так непокоїтися, але тепер
усвідомлюю, наскільки небезпечним був наш район. Там було бага-
то поганих людей, хлопців зі зброєю — і могло статися що завгод-
но. Але тоді ніщо не мало для мене значення. Я просто хотів грати
у футбол».
Малий Серхіо почав грати у футбол на potrero — пустирі біля
дому, де дві палиці, закопані в землю, означали ворота. Саме там
його вперше помітили скаути футбольного клубу «Лома Алегре»,
що був у Кільмесі. Протягом тижня він грав у футбол на вулиці
біля дому. А в барріо, на районі, діяли закони вуличного футболу.
«Отримати купу синців було звичною практикою під час гри.
Тобі доводилося вчитися бути пильним. Не було жодного арбітра,
який би захистив тебе, не було розпилювача, яким би відмічали
місце пробиття штрафного удару чи розміщення стінки. Ти три-
мався за м’яч будь-якою ціною. Біг із м’ячем мав для нас зовсім інше
значення. Я виходив проти великих, жорстких хлопців, і був завж-
ди наймолодшим і найменшим. Але я навчився виживати».
Іноді на кону були гроші. «Ми грали на невеликі суми, але я
однаково подбав про те, щоб тато не дізнався. Ми витрачали свої
виграші на солодощі, наприклад, на alfajor [популярний в Арген-
тині торт]. Коли ми вигравали одне песо, відразу ставили його на
наступний матч, перш за все через те, що відчайдушно хотілося
продовжувати грати. А потім, коли вигравали ще песо, витрачали
його на dulce de leche [десерт, схожий на згущене молоко], а решту
залишали на наступну гру й так далі. Насправді мене ніколи не тур-
бувало, виграю я гроші чи ні. Я просто хотів грати у футбол».
Агуеро грав також і з татом, який був шульгою й постійно драж-
нив сина через його відносно слабку ліву ногу. Навіть зараз, коли
Агуеро забиває лівою, він дбає, щоб тато обов’язково дізнався про
його досягнення.
«Мій тато так багато зробив для мене. Йому доводилося цілий
день бігати за мною. Він водив мене на тренування й іноді був зму-
шений позичати машину, щоб доправити мене в потрібне місце, або
ж домовлявся з батьками інших дітей. Якщо в нього виходило, він
завжди їздив зі мною на автобусі на вихідних — де б не відбувалася

250
гра. Якщо ж не складалося, він дбав, щоб я точно знав, як туди ді-
статися, на який автобус сісти, який маршрут обрати».
«Він так багато мене навчив: як поводитися, як триматися.
Я дуже вдячний йому за все. Я бачу, які зараз діти, які в них пріо-
ритети. Для них найголовніше, які в них бутси, який у них одяг —
я слухаю їх і думаю: «Якби тільки мій старий почув, щоб я так го-
ворив…» Він навчив мене того, що насправді важливо в житті,
і що ні».
Агуеро дали прізвисько Кун, коли йому було всього два роки,
і з того часу воно за ним закріпилося. Його придумав друг сім’ї
Хорхе Четті. Малий Серхіо дуже любив японський мультик, голов-
ного героя якого звали Кум-Кум. У ньому йшлося про хлопчика, що
жив у часи печерних людей і постійно потрапляв у халепу. Почув-
ши, як малюк невпинно розповідає про улюбленого анімаційного
персонажа, Четті почав називати його Кумом, і з того часу прізвись-
ко закріпилося. Серхіо трохи змінив його — Кун. До десяти років
його так називали всі: друзі, тренери, суперники, рідні. Коли він
реєструвався як професійний футболіст, то подав саме це ім’я.
Коли журналіст Едуардо Гонсалес побачив, як Агуеро грав на
вулиці біля дому, він вирішив познайомити його батьків із Несто-
ром Рамбертом та Рікардо Бочіні з «Індепендьєнте», клубу з око-
лиць Буенос-Айреса. Клубу сподобалося побачене, і вони відразу
підписали хлопця, запропонувавши його батькові роботу, яка до-
зволила сім’ї переїхати в кращий район.
Юний форвард грав усе краще й краще, і у віці лише 15 років,
одного місяця і двох днів став наймолодшим футболістом, що вий-
шов на поле в аргентинській Прімері, побивши рекорд Дієго Мара-
дони, який згодом стане його тестем.
Хоча він уже розлучився з Джанніною, у них є спільний син
Бенхамін, що народився у 2009 році.
Обличчя Агуеро світиться, коли він говорить про сина, який
живе в Аргентині з Джанніною.
«Бути татом на відстані складно, і я дуже страждав через це на
початку, — розповідає він. — Коли він був менший, Бенха не дуже
хотів приїздити сюди через погоду, тут йому занадто холодно. А за-
раз він буває тут із радістю. Він питає про всі мої матчі, про Лігу
чемпіонів, і його більше не турбує погода. Він обожнює футбол, але

251
йому важко грати в Аргентині. Мене немає поряд, щоб возити його
на тренування, а в його мами не завжди виходить це робити. Для
нас також дуже важливо, щоб він не зростав під постійним тиском
через те, ким є його батько та дідусь. Буде набагато краще, якщо він
насолоджуватиметься футболом у власному ритмі».
«Зараз він захоплюється PlayStation, і такі іграшки радують
його так само, як і футбол. Це все дуже відрізняється від того, як
я ріс. Звичайно, ми говоримо про футбол, коли ми разом, але перш
за все ми просто весело проводимо час. І це найголовніше. Сім’я —
у центрі всього, і любов, яку ви відчуваєте до своєї дитини — це
найкраще, що тільки може бути».
«Я хочу, щоб він розумів і цінував усе, що в нього є, бо життя —
складне. Я ніколи не міг уявити, що колись житиму так, як зараз.
Я ніколи не сподівався дістатися так далеко. У дитинстві я мріяв
грати за певну команду, і цього досяг. Потім головною метою ста-
ли голи. Потім я дуже молодим потрапив в Європу. Здавалося, усе
трапилося само собою, і я не встиг по-справжньому це осягнути.
Я переїхав у Мадрид у 18 років із думкою, що пробуду там три-чо-
тири роки, а потім повернуся в Аргентину. Я ніколи не мріяв про
те, що все ще буду в Європі через 12 років або що проживу в Ман-
честері вісім років. Але я радий, що так склалося, і пишаюся усім,
чого досягнув».
Ще підлітком Агуеро став суперзіркою мадридського «Атлети-
ко». Він забив 100 м’ячів у 230 матчах за «Матрацників» і в процесі
виграв Лігу Європи, після чого «Манчестер Сіті» заплатив за нього
35 мільйонів фунтів стерлінгів у 2011 році. Трансфер відбувся за
рік до того, як Чікі Беґірістайн став відповідальним за трансфери
в «Сіті», але аргентинський форвард однаково є улюбленцем спор-
тивного директора. Ніхто не може сказати поганого слова про Агу-
еро в його присутності.
«Статистика! Гляньте на його статистику! Цей хлопчина — на-
падник, і він виконує свою роботу: забиває голи. Просто візьміть
статистику! Не звертайте увагу на усілякі дрібниці, на усілякі дур-
ниці. Голи — ось про що я говорю. Він забиває за нас м’ячі. І я не
знаю нікого, хто б робив це краще!»
Агуеро тішиться, коли ми говоримо йому, що Беґірістайн, теж
талановитий форвард свого часу, сказав про нього.

252
 «Ми з Чікі чудово ладнаємо. Він — старший менеджер, але з
ним і з Мануелем [Естіарте] ми можемо від душі посміятися разом.
Чікі  — ніби один із нас».
Чікі Беґірістайн: «Кун — неймовірний. У цьому сезоні [2018/2019]
він кращий, ніж будь-коли. Думаю, що він подолав своє занепокоєн-
ня щодо la bestia [звір — прізвисько, яке Беґірістайн дав Гвардіолі].
У багатьох форвардів виникають такі ж страхи, коли вони почина-
ють працювати з Пепом. Вони знають, що їм доведеться працювати
більше, ніж будь-коли. Вони знають, що він змусить їх страждати».
«Дев’ятки» Пепа мають тактичне мислення — для них недостат-
ньо концентруватися лише на голах. Проблема в тому, що саме в
цьому полягає їхня робота. Вони-таки забивають голи. Зазвичай
вони одержимі власною статистикою».
Гвардіола, безумовно, багато вимагає від своїх «дев’яток». Він
вимагає від них створювати чисельну перевагу в середині поля,
при необхідності зміщуватися на фланг, перекривати простір, коли
захисники йдуть уперед із м’ячем, і відтягувати на себе опонентів,
щоб відкривати простір для передач по центру — і при цьому бути
готовими замкнути навісні подачі, як і годиться форвардам. Після
непорозумінь на старті Агуеро зразково виконує цю роль. Незва-
жаючи на такі разючі зміни в розпалі восьмирічного перебування
в ролі основного форварда «Сіті» він продовжив встановлювати ін-
дивідуальні рекорди, виграючи трофей за трофеєм у складі найви-
шуканішої команди в історії Прем’єр-ліги.
Гол, який відразу звів нанівець зусилля Гленна Маррея, що
відкрив рахунок за «Брайтон» в останній день змагань за чем­
піонський титул Прем’єр-ліги 2019 року, став для Агуеро двадцять
першим, що збіглося з його сукупним результатом за попередній
сезон. Це досягнення розмістило його відразу за трійкою футбо-
лістів, що поділили між собою «Золоту бутсу» Прем’єр-ліги: Садіо
Мане, П’єр-Емериком Аубамеянгом і Мо Салахом. Останні п’ять се-
зонів він забивав по 20 м’ячів і більше, незважаючи на зміну своїх
обов’язків на полі. Станом на літо 2019 року його загальний доро-
бок у 164 голів в Прем’єр-лізі є рекордом клубу; як і 231 гол у всіх
турнірах.
Колись Дієго Марадона був королем стадіону «Сан-Паоло», при-
страсного, але непостійного у своїх почуттях дому «Наполі». І саме

253
там, на нестерпно жаркому півдні Італії Агуеро став найкращим
бомбардиром «Сіті» усіх часів, коли Лерой Сане відправив його на
побачення з Пепе Рейною. Третій гол «Сіті» в переможному матчі
з рахунком 4:2 дозволив аргентинцю випередити Еріка Брука, який
виступав за клуб між 1928 та 1939 роками, забивши в цей період 177
м’ячів.
«Я пам’ятаю кожен гол, який коли-небудь забивав, — пояснює
нападник. — Я пам’ятаю кожну деталь усіх голів, які я забив за
«Сіті».
Але який із них улюблений? «На вершині мого рейтингу — м’яч,
котрий я забив вдома «Норвічу» в перший рік виступів за клуб. Між
мною та воротами була велика юрба гравців. Тож я вигадав удар
носаком, завдяки якому м’яч пройшов між ногами трьох захисни-
ків і влетів у сітку. Цей гол я люблю найбільше: я отримав м’яч від
Майки [Річардса] спиною до воріт, розвернувся, побачив, що немає
простору для дриблінгу й зімпровізував із тим легеньким ударом,
який не залишав часу захисникам, щоб заблокувати його. Я бачив
лише, як м’яч пролетів між ногами першого захисника, але по теле-
баченню виявилося, що їх було декілька. Коли я побачив відеопов-
тор, то сказав собі: «Це єдиний спосіб, як я міг тоді забити!»
«Мені також подобається забивати «Юнайтед», оскільки я знаю,
яке значення мають ці голи для вболівальників. Наступного дня
люди підуть за покупками, вигулюватимуть собаку чи везтимуть
дитину до школи — і всі вони одягнуть блакитні футболки «Сіті»,
пишаючись тим, що виграли дербі. У дитинстві я відчував те саме.
Коли твоя команда виграє, ти з гордістю носиш її кольори. Я до-
бре знаю, що відчувають ці люди. Ось чому так приємно забивати
«Юнайтед».
Агуеро дуже серйозно ставиться до своїх голів. Кожного разу,
коли він забиває, забирає свою ігрову футболку на зберігання.
Якщо він переодягається в перерві, а забиває в обох таймах, то в
скриню на зберігання йдуть обидві футболки. У майбутньому він
планує перевезти їх усі до свого будинку в Мадриді, в якому запо-
чаткував невеликий музей своєї кар’єри.
Зміна в Агуеро, як і всі інші вимірювані показники продуктив-
ності, була зафіксована командою аналітиків «Манчестер Сіті».
Медичний персонал має програмне забезпечення, яке стежить за

254
футболістами під час тренування. Кожен метр пробігу — великі
дистанції, спринт, легкі пробіжки — фіксується. Ці дані показують,
скільки спринтів виконує гравець, яку максимальну швидкість він
розвиває, швидкість його прискорення, серцебиття під час кож-
ної вправи. Потім система кольорового кодування показує інтен-
сивність і силу, які були застосовані під час виконання кожного
завдання.
Тренер із фізпідготовки Лоренцо Буенавентура: «У другий рік
Пепа Кун додав у кожному показнику. Не було жодної тренувальної
сесії чи тесту з фізпідготовки, в якому він би не зміг покращити
статистику попереднього сезону. Його працездатність вражає».
Серхіо Агуеро: «Пеп дбає про те, щоб усі його футболісти про-
гресували. Він робить найкращих ще кращими. Просто це те, що
він вміє робити. Він не залишить вас у спокої ні на секунду — і ні-
яких вихідних».
«Деякі молоді футболісти мають великі здібності, але потім ста-
ють надто задоволеними собою й роблять помилки. З Пепом цей
номер не пройде. Неважливо, скільки тобі років, — 20, 25, 30, — він
хоче, щоб ти працював над самовдосконаленням кожного дня. Усе,
що він говорить — для твого ж блага, хоча спочатку я цього не ро-
зумів. Але з часом я зрозумів, що він мав рацію. Він може бути дуже
прямолінійним, і це добре, що він відверто говорить, що думає».
«Ще до того, як він прийшов у «Сіті», люди говорили, що він хо-
роша людина. Потім, коли він опинився в клубі, я був дещо враже-
ний силою його особистості. Не завжди було легко зрозуміти, чого
він хоче. З Пепом може виникнути відчуття, що він дуже тисне на
тебе».
«Ти починаєш думати: «Я маю грати якнайкраще», але в підсум-
ку ти починаєш тиснути на себе ще більше. Але я досить швидко
зрозумів, що це просто його метод. Така він людина. Він не змінив-
ся ні в другому, ні в третьому сезонах у команді. Такий Пеп — над-
звичайно сильна особистість».
Агуеро визнає, що в особистості тренера є два боки.
«Я можу посміятися з ним, весело провести час, але під час ро-
боти нам не до сміху. А ще він має дуже неспокійну вдачу. Одразу
після того, як ми виграли Кубок Ліги, ми вдома приймали «Вест
Гем». Того ранку я зайшов на базу на плавання чи на масаж і поба-

255
чив Пепа, який ходив туди-сюди у своєму кабінеті. Він хапався за
голову й щось бурмотів — суцільний клубок нервів. І я тоді поду-
мав: «Ох, в якому ж стані він перебуває». Він був такий знервова-
ний. Ясно, «Вест Гем» — складний суперник, нас очікувала важка
гра, але до стартового свистка залишалося ще вісім годин. І не він
мав виходити на поле, а ми! На цьому етапі він уже нічого не міг
вдіяти».
«Він привіз сюди свій футбольний стиль, вдосконалив ідеї. Зви-
чайно, таке траплялося й раніше — у «Сіті» Пеллегріні чи в «Арсе-
налі» Арсена Венгера. Але ніхто ніколи не робив те, що робив Пеп,
ніхто ніколи не грав так, як граємо ми. І це тільки на краще для
англійського футболу».
Мікель Артета: «Те, як [Агуеро] біжить, його мова тіла, здаєть-
ся, природно підказує, що він занадто розслаблений: мініатюрна
статура, видатна фігура. Але ми змогли переконати його: якщо ти
здобуватимеш м’яч ближче до чужих воріт і робитимеш це частіше,
то й кількість твоїх голів зросте. Ти зможеш допомогти команді. Не
потрібно робити 25 відчайдушних прискорень для пресингу в кож-
ному матчі. Досить зробити два максимальні прискорення, запре-
сингувати опонентів і здобути м’яч для своєї команди. Коли м’яч у
нас, тобі потрібно роботи те, що ти завжди робив».
«Його цінність для команди величезна. Він є фінальною точкою,
задля досягнення якої рухається уперед уся команда, у швидких чи
позиційних атаках. Його вміння обрати правильний момент для
ривка й швидкість багато в чому диктують те, що роблять із м’ячем
партнери, які перебувають у нього за спиною. І, ймовірно, Кун —
найкращий завершувач атак у світі. Він реалізовує гольові моменти
з клінічною точністю. Ми, мабуть, ніколи не зможемо знайти ко-
гось іншого, хто б зрівнявся з ним».
Кадр із життя нового Агуеро, 1 березня 2018 року: матч з «Арсе-
налом» на «Емірейтс». Через чотири дні після того, як «Сіті» обіграв
того ж суперника з рахунком 3:0 у фіналі Кубка Ліги, ті ж самі циф-
ри спалахнули на табло в Прем’єр-лізі. Агуеро — один із тих фут-
болістів, що вирішив долю матчу, незважаючи на те, що не забив.
Під час другої результативної атаки він виклав м’яч на тарілоч-
ці для Давіда Сільви акуратним пасом посеред скупчення супро-
тивників; він опустився глибоко в центр поля, щоб забрати м’яч

256
і запропонувати варіанти для передач партнерам по команді; його
взаєморозуміння з Кайлом Вокером, Вінні Компані та Давідом
Сільвою просто неймовірне. Третій гол став результатом його не-
ймовірного контролю, який дозволив йому обіграти свого персо-
нального опікуна. Агуеро дав можливість Кевіну Де Брюйне й Во-
керу плести свою магію, а, коли м’яч відскочив назад, Лерой Сане
прибув на добивання зі швидкістю олімпійського чемпіона.
Футболіст здійснив й інші зміни в сезоні 2018/2019: пофарбу-
вався в блондина й придумав новий спосіб святкувати голи, під
час якого він тримає праву руку з піднятими великим і вказівним
пальцями, а також мізинцем.
«У всьому винен мій брат Маурісіо, — сміється Агуеро. — Він
постійно торочив, щоб я змінив спосіб святкування голів, і пора-
див мені цю штуку з пальцями. Я раз забув так зробити, і він взагалі
від мене не відставав. Наскільки я знаю, це означає «Я тебе люблю»
мовою жестів».
«Колір волосся теж був його ідеєю. Мені не дуже хотілося, але
тоді він сказав, що мені не вистачає мужності пофарбувати волосся
перед матчем з «Юнайтед». Такі слова були як червона ганчірка для
бика. Єдина проблема полягає в тому, що тепер син хоче скопію-
вати мою зачіску, але я не можу дозволити йому так йти в школу.
Школи в Аргентині не надто добре ставляться до таких витівок».
Ще один кадр, цього разу з лютого 2019 року, важкого, тривож-
ного місяця, коли «Сіті» завзято боровся, щоб наздогнати «Лівер-
пуль» і завоювати перший трофей року — Кубок Ліги. «Сіті» про-
грав «Ньюкаслу» в гостях, а потім готувався до серії з чотирьох
матчів за 13 днів: «Арсенал», «Евертон», «Челсі» та «Ньюпорт Ка-
унті» в Кубку Англії. Агуеро вийшов в основі й із «Арсеналом», і з
«Челсі», і в обох матчах оформив по хет-трику.
Після матчу з «Арсеналом» Пеп сказав: «Серхіо — не лише три
забиті м’ячі. Він бився на полі й відпрацьовував в обороні. Він від-
давав усього себе заради команди».
Агуеро змінився й в інших аспектах. У 2018 році він взявся за
організацію різдвяної вечірки команди. І пішов ва-банк. Домовив-
шись із клубом про основне, Агуеро решту спланував сам. Кож-
ного ранку він приїжджав на базу з портфелем і після тренуван-
ня залишався з адміністративним персоналом і працював із двома

257
мобільними телефонами та ноутбуком перед очима. Він сказав то-
варишам по команді, що проходили повз: «Крім того, що я граю за
цю команду, я тепер ще й займаюся організацією заходів: клубних
вечірок і святкувань. Сьогодні працюю у дві зміни. Клубу від мене
потрібна здатність виконувати декілька задач одночасно, тож відте-
пер я проводитиму вечори за організацією вечірок».
Персонал клубу спостерігав, як Агуеро вів переговори, щоб от-
римати найкращу ціну на їжу та напої. І вечірка вийшла настільки
успішною, що його нова посада стала постійною.
Тепер Агуеро — організатор клубних заходів, а також трансфор-
мований і динамічний наконечник переможної машини Гвардіоли.
Проте в ньому й досі залишається щось від того малюка, що виріс
на одній із найжорстокіших вулиць світу.
Фінальний кадр. Переломний момент рекордного сезону
2017/2018 настав 26 серпня 2017 року на виїзді в Борнмуті. Рахім
Стерлінг забив м’яч у додатковий час і разом із партнерами по ко-
манді рвонув до трибун, щоб відсвяткувати з вболівальниками
«Сіті». Деякі з них перелізли через огорожу, щоб відсвяткувати пря-
мо на полі, й Агуеро помітив, як одного екзальтованого фана гру-
бо затримав поліцейський. Він кинувся захищати хлопця, але його
жорстко відштовхнули. Тоді Кун кинувся на поліцейського, плече
в плече, разом зі своїм зазвичай спокійним одноклубником Фер-
нандіньйо, котрий теж є продуктом фавел. Вони ще трохи поштов-
халися, і в поліцію Дорсета надійшла офіційна скарга на поведінку
Агуеро. Ви можете вивезти хлопця з барріо…
Серхіо Агуеро: «Іноді закони барріо все ще діють — той самий
дух боротьби, таке ж уявлення про справедливість. Я побачив, як
вони схопили одного з наших фанів, четверо проти одного, і ледве
не задушили його. Це було відверте порушення. Хлопець не міг ди-
хати. Тоді поліцейський наїхав на мене, і я його послав. Нічого сер-
йозного не трапилося. Я виріс у таких умовах і не можу реагувати
по-іншому. Вдома в нас був кодекс: якщо йде бійка й один виступає
проти одного, то ти не втручаєшся, але коли четверо на одного…
Так я виріс і так живу дотепер».
 Глава 32
ІСТОРІЯ МАТЧУ: «ФУЛГЕМ» – «МАНЧЕСТЕР СІТІ» 0:2

30 березня 2019 року

На перший погляд можна було б пробачити нейтральному
спостерігачеві, який вважав Серхіо Агуеро головним героєм дня.
Нападник забив 27-й м’яч у сезоні, щоб закріпити перемогу, яка
повернула «Сіті» на вершину Прем’єр-ліги, і це дало цікаву тему
для порівняння. Цей гол Агуеро — 228-й у всіх турнірах за «Сіті»,
що збігається зі загальною кількістю голів, які Анрі забив за «Ар-
сенал» (але Анрі залишився найкращим іноземним бомбардиром
Прем’єр-ліги). Агуеро повторив результат Анрі, зігравши на 46 мат-
чів менше.
Втім, ще одна надзвичайна фігура в історії «Сіті» панувала в сер-
цях й думках клубу, його фанів і гравців: Бернард Гелфорд, відомий
як «Містер Манчестер Сіті» — серце й душа клубу понад 40 років.
Дістатися до «Крейвен Котедж» на матч із «Фулгемом» було не-
просто. У лондонському метро закрили усі станції лінії Дистрикт,
починаючи з Ерлс-корт, а це означало, що 3500 фанів «Сіті» на ви-
їзді, включно з дружиною Пепа Крістіною та їхніми дітьми, не мог-
ли вийти на найближчій до стадіону станції Патні-Брідж і були
змушені йти пішки по Фулгем-Пелес-роуд, або ж вздовж Темзи від
станції Гаммерсміт.
Коли вони дійшли до призначеної їм трибуни, знаменитої
«Патні Енд», позаду якої розташований Бішопс-парк, фани «Сіті»

259
виявили півтори тисячі червоно-чорних шарфів, які клуб надіс-
лав декількома днями раніше, а співробітники «Фулгема» люб’яз-
но допомогли розкласти на сидіннях, на пам’ять про Бернарда,
що помер вночі 26 березня, у віці 77 років, після нетривалої битви
з раком.
Пеп дізнався про Гелфорда ще до того, як підписав контракт із
«Сіті», завдяки статті в газеті El Pais у лютому 2015 року, і потім
із задоволенням познайомився з «Містером Сіті». Він відвідав його
в лікарні, коли почув про хворобу Гелфорда.
Пеп Гвардіола: «Мені був один рік, коли Бернард прийшов
у «Сіті». Коли ми знайомилися особисто, він розповідав мені, як
тоді все відбувалося, як розвивався «Сіті». У таких клубах, як наш,
гравці та тренери приходять та йдуть геть, але деякі особливі люди
залишаються на все життя. Він — один із тих хлопців, які допомог-
ли збудувати наш клуб, зробити його таким, яким ми знаємо його
тепер, тому природно, що наші вболівальники хочуть віддати йому
останню шану. Коли ми гратимемо вдома, проти «Кардіффа», то
спробуємо присвятити цей матч його пам’яті та продемонструвати,
наскільки сильно ми всі його любили».
Під час матчу з «Фулгемом» виїзні фани скандували ім’я Бер-
нарда, махаючи шарфами на знак пошани до чоловіка, який,
мабуть, вклав у клуб більше годин свого життя, ніж будь-хто
інший.
Венсан Компані: «Бернард — одна з причин того, що ми всі тут.
Він був частиною клубу, частиною історії «Сіті» протягом 47 років,
він був частиною усього того, що передувало теперішній епосі успі-
хів. Я впевнений: він гідний того, щоб його згадали й вшанували
сьогодні. Хвилина мовчання вранці на тренуванні, коли ми почули
про його смерть, була більш ніж заслуженою, адже він був надваж-
ливою людиною для «Сіті» протягом усього свого життя».
Для Компані та його партнерів-ветеранів у «Сіті», Давіда Сільви
та Агуеро, Гелфорд був надважливою людиною, яка завжди дасть
пораду та підтримає. Людиною, якої не вистачатиме їм усім.
У коридорах тренувальної бази «Сіті» відчуття смутку та втра-
ти були фізично відчутним. Навіть ті футболісти, які перейшли до
«Сіті» відносно недавно, як-от Едерсон та Бернарду Сілва, вдалися
до соціальних мереж, щоб віддати останню шану.

260
 «Якщо ти приходиш у цей світ у Манчестері, то можеш бути
або «червоним» або «небесно-білим» — і я народився «небесно-бі-
лим», — любив розповідати Гелфорд. — «І то був зовсім нелегкий
шлях. У школі вболівальнику «Сіті» доводилося тяжко. Ми могли
виграти в одні вихідні, а наступного тижня — вилетіти».
Він народився і виріс у Чеддертоні в родині робітника бавов-
няного заводу в ті часи, коли ця галузь була провідною в Манче-
стері. У школі Святого Григорія в Ардвіку його грою був регбі, але
на решту життя його пристрастю став футбол. Він часто з великою
ностальгією розповідав про свій перший матч «Сіті» на стадіоні
«Мейн Роуд» проти «Портсмута». Дядько привів його на першу гру
у вісім років.
«Щоб добратися з Чеддертона до стартового свистка о 12:30, нам
потрібно було змінити три автобуси».
Той день став початком історії любові на все життя. Коли він
був юним вболівальником «Сіті», то пережив декілька славних пе-
ремог та безліч болісних поразок у 1950-х та 1960-х роках.
Трохи попрацювавши в бавовняній промисловості, він отримав
роботу секретаря в клубі «Олдем Атлетік». У сезоні 1972/1973 Гел-
форд отримав роботу мрії — підписав контракт із «Сіті», спочатку
на адміністративну посаду. Потім його підвищили до секретаря,
важливої посади, яку він обіймав майже чотири десятиліття. При-
родний шарм і любов до гри зробили його надзвичайно популяр-
ною фігурою в англійському футболі, і у 2006 році його включили в
Зал слави клубу — єдину людину, яка отримала таку честь, хоча не
була ані гравцем, ані тренером.
Життя в ролі «Містера Манчестер Сіті» ніколи не було нудним.
Він пережив 30 тренерів першої команди, шість власників клубу,
п’ять вильотів і п’ять підвищень у класі. Добрі часи були багати-
ми на різноманітні події. Він був із клубом, коли той вважався тре-
тьосортним, і тоді, коли вони виграли три чемпіонські титули в
Прем’єр-лізі. Він був із клубом, коли той виграв Кубок кубків у 1970
році, а також ще три Кубки Англії на «Вемблі». На його мобільному
телефоні стояв рингтон із відомим викриком коментатора Мартіна
Тайлера: «Агуеееееееерооооо!»
Кажуть, що за всі 47 років у «Сіті» він пропустив лише один
матч, виїзд у Дортмунд, після смерті тещі.

261
 «Він любив клуб. Він віддав йому частинку душі, і є частиною
нашої історії так само, як і найвеличніші футболісти клубу», — ска-
зав Ноел Галлахер після смерті Гелфорда.
Ті шарфи, якими розмахували над головами фани у Фулгемі,
і ті, що їх носили Пеп та гравці після завершення матчу, були еле-
гантним нагадуванням про той шарф, що був на шиї в Гелфорда,
коли він став єдиною людиною до сьогодні, яка підняла над голо-
вою Кубок Англії на «Вемблі», не будувши гравцем чи тренером.
До 2011 року, за 39 років роботи в «Сіті», Гелфорд бачив, як ко-
манда здобула лише один трофей. У клубі йому сказали: якщо ко-
манда переможе «Сток» на «Вемблі» й закінчить 35-річну серію без
перемог (з часу останнього тріумфу над «Ньюкаслом» у Кубку Ліги
1976 року), його запросять підняти знаменитий трофей.
Завдяки голу Яя Туре «Сіті» досяг успіху, і «Містер Манчестер
Сіті» одягнув червоно-чорний шарф, щоб відзначити свій момент
слави. «Мені було 69 років, і я підняв Кубок Англії на очах 90 ти-
сяч вболівальників на трибунах «Вемблі». Можете собі це уявити?
Я пам’ятаю, як сидів там, спостерігаючи за грою Стенлі Метьюза
в 1953 році. Через п’ятдесят вісім років я ніби став Алісою у Кра-
їні чудес. То був історичний момент, і, можливо, найкращий день
у моєму житті», — згадував він декілька років по тому. Тоді він ще
не знав, що «Сіті» довелося добре потрудитися, щоб переконати
Футбольну асоціацію. Бюрократія мало зважала на сентименти, але
вони перемогли в битві з правилами, а потім перемогли на полі.
За ці 40 років тісного союзу з клубом Гелфорд переживав радості
й печалі так само емоційно, як звичайний вболівальник. Найтяж-
чим днем у житті, за його власним визнанням, стало 5 січня 1980
року в Галіфаксі. «Вони були на 92-ому місці серед усіх 92 професій-
них клубів Англії, і вони обіграли нас. Це було жахливо. Я ніколи
не забуду той день. Це було навіть гірше, ніж тоді, коли ми вилетіли
через поразку «Лутону» в 1983 році».
Його улюбленим гравцем був Боббі Джонстон, головна зірка
«Знаменитої п’ятірки», з якою часто порівнюють Давіда Сільву.
З роками Джонстон став одним із його найближчих його друзів
був свідком на весіллі Бернарда з Карен.
Гелфорд також був секретарем Манчестерської асоціації екс-рег-
бістів та президентом ФК «Грегоріанс», команди випускників

262
його середньої школи, для якої він збирав кошти протягом усього
життя.
На трибуні «Патні Енд» на «Крейвен Котедж» фани скандували:
«Є тільки один Бернард Гелфорд!»
Бернарду Сілва та Агуеро допомогли команді здобути очки, за-
бивши по одному м’ячу. Володіння «Сіті» склало 65 %, а суперники
не змогли здійснити жодного удару в рамку воріт.
Після завершення матчу Браян Кідд вручив усім футболістам
та тренерському штабу червоно-чорні шарфи «Сіті», щоб вони мог-
ли приєднатися до вшанування легенди клубу виїзними фанами на
«Патні Енд».
Похоронна процесія вирушила зі стадіону «Етіхад» на церемо-
нію, що відбулася в Пресбітерії Святої Марії у Фейлсворті, Ман-
честер. Але справжнє прощання з «Містером Манчестер Сіті» роз-
почалося ще того дня на трибуні «Патні Енд» чудового стадіону
«Фулгема», на березі Темзи, коли вболівальники «Сіті» виражали
свою вдячність одному з тих людей, які півстоліття надавали сенсу
існування їхнього клубу.
 Глава 33
РУЛЕТКА ПЕПА

Ідея виникла під час обіду персоналу клубу. Пеп шукав новий
підхід до налагодження дисципліни в команді, і один із наукових
співробітників його штабу згадав про рулетку Ральфа Рангніка.
Спортивний директор «Лейпцига» Рангнік ввів цю практику, коли
ще керував «Шальке», замінивши штрафи рядом завдань, пов’яза-
них із щоденним веденням справ у клубі. Коли гравець порушував
правила, він крутив колесо рулетки й отримував завдання залежно
від того, де зупинилося колесо.
Пеп давно засумнівався в дієвості штрафів для мультимільйо-
нерів, що залишається загальною практикою у футболі, незважаю-
чи на постійне зростання зарплат елітних гравців. Зібрані кошти,
як правило, використовують для виплати бонусів у кінці року низь-
кооплачуваному персоналу або, як це було в «Сіті», для здійснення
благодійних пожертв. Однак Пеп сумнівався, що його суперзамож-
ні футболісти взагалі помічали відносно незначні відрахування з
виплат і якось пов’язували їх із порушеннями на робочому місці.
Адже то могла бути оплата за квитки на матчі, клубні футболки чи
використання приватного літака.
Йому дуже сподобалася ідея колеса, тому він попросив мене-
джера команди Марка Бойшасу скласти відповідний перелік за-
вдань для покарання. Бойшаса приніс список із 25 завдань, серед
яких Пеп і Мануель Естіарте обрали такі: оплатити обід персоналу,

264
працювати на кухні, громадські роботи, зміна в академії, приєдна-
тися до команди аналітиків тренерського штабу, працювати з пер-
соналом з обслуговування полів, допомагати персоналу з обслуго-
вування спорядження та прання. Також була категорія «на вибір
товаришів по команді», коли покарання обирали в роздягальні, і
категорія «запроси друга», коли футболіст, що провинився, обирав
невинного партнера по команді, що приєднається до нього під час
виконання завдання. Гвардіола та Естіарте додали варіант «щасли-
вий порятунок».
Наступного ранку, коли гравці першої команди прибули на
роботу, у роздягальні з’явилося нове обладнання: колесо рулетки
з синьо-білими трикутниками, встановлене на підставці посеред
кімнати. Пеп пояснив: «У нас більше не буде штрафів. Відтепер,
якщо ви налажаєте, будете крутити колесо, щоб дізнатися, що вам
потрібно зробити, аби виправдати себе в очах команди».
З того дня футболісти «Сіті» точно знали, хто порушив пра-
вила, і що їм потрібно зробити, аби виправити помилку. Говоріть
телефоном у кабінеті для масажу, ухиляйтеся від комерційних зо-
бов’язань клубу або запізнюйтеся на сніданок чи на тренування,
і негайно настануть наслідки — відразу біля колеса рулетки.
У «Сіті» є футболісти, яким навряд чи колись доведеться кру-
тити колесо — наприклад, Давід Сільва та чинний капітан Венсан
Компані. Але є й інші футболісти, для яких прання стало підробіт-
ком на неповний день. Серхіо Агуеро та Ріяд Марез були частими
порушниками, а Бенжаман Менді провів у пральні так багато часу,
що вона стала його другим домом.
Виконання цих завдань також дає гравцям розуміння тієї тяж-
кої праці, яку виконують за кадром у футбольному клубі. Для Пепа
колесо стало важливою частиною його зусиль у формуванні ко-
мандного духу на всіх рівнях клубу. Коли зіркові атлети гарують
разом із персоналом, що обслуговує поля, усім стає очевидно, що
кожен — не лише футболісти — робить внесок в успіх «Сіті».
Мануель Естіарте: «Тепер їм, можливо, доведеться провести
півдня з аналітиками, розбираючи наших суперників, і це чудовий
шанс вивчити, скажімо, ключових нападників команди, з якою ми
гратимемо через три тижні. Вони вчаться цінувати роботу, яку ви-
конують пральники, представники технічного персоналу та пра-
цівники, що обслуговують поля».
 Глава 34
РАХІМ СТЕРЛІНГ: ПЕРЕПИСАТИ ІСТОРІЮ

Ще один день на клубній базі «Сіті». Першими приїжджають

фізіотерапевти, медики та допоміжний персонал, за ними сліду-
ють футболісти, котрі заходять один за одним. З роздягальні гри-
мотить музика, поки вони перевдягаються на тренування. Ранній
птах Бернарду Сілва прибув серед перших, і з усіх боків вже луна-
ють жарти. Більшість — про нього. Джон Стоунз, Кайл Вокер та
Фабіан Дельф ведуть добродушну, але палку дискусію про щось
по радіо. Лерой Сане користується шансом попросити поради в
Де Брюйне. Давід Сільва налаштований по-діловому, розмовляє з
Венсаном Компані та Куном Агуеро на імпровізованому засіданні
лідерів команди. Працівники, що завідують спорядженням, роз-
дають нові комплекти форми; фізіотерапевти видають нагадуван-
ня про розклад сеансу на масажному столі або в реабілітаційному
басейні.
І, серед них усіх, один футболіст сидить і читає Біблію: 24-літ-
ний лондонець Рахім Стерлінг.
Стерлінг має непохитну віру в Бога й у те, що його талант — дар
Божий. Ось так він сприймає усе, чого досяг, і як частина перемож-
ної машини «Сіті», і індивідуально — як найкращий футболіст се-
зону 2018/2019 за версією асоціації футбольних журналістів.
Стосунки Стерлінга зі ЗМІ не завжди були такими. Кевін Де
Брюйне в колонці для Players Tribune пояснив, наскільки фальшиве

266
зображення Стерлінга в пресі вплинуло на його перші дні в «Сіті»,
і наскільки далекими від правди були історії, що не мали нічого
спільного з реальним Рахімом. «До переходу в «Манчестер Сіті»
я не знав, що за людина Рахім Стерлінг. Я ніколи з ним не бачився,
і з того, що читав про нього в англійській пресі, думав, що зустріну
зовсім іншу людину. У нас із Рахімом такі близькі стосунки, тому
що ми прийшли в «Сіті» приблизно в один і той же час, і в пресі було
багато негативу щодо нас. Казали, що мене «забракували в «Челсі».
Казали, що Рахім — такий собі пустодзвін, що пішов із «Ліверпу-
ля» заради грошей. Писали, що ми створюємо проблеми. Правду
кажучи, у мене небагато близьких друзів — у футболі чи поза ним.
Мені потрібно дуже багато часу, щоб відкритися людям. Але з ча-
сом я зблизився з Рахімом, бо наші сини народилися приблизно в
один і той же час, тому вони завжди разом гралися. Важко уявити
когось, хто б відрізнявся більше від образу, створеного таблоїдами.
Ось істинна правда: Рахім — один із найдобріших, найскромніших
хлопців, яких я зустрічав у футболі».

Пеп Гвардіола не в змозі вимовити прізвисько Стерлінга і досі

говорить на нього «Раш» замість «Раз», але тренеру було нескладно
виявити його прихований талант із найпершого тренування, не-
зважаючи на те, що Стерлінг був не в кращій формі. Стерлінг при-
єднався до «Сіті» за рік до того, як Гвардіола залишив Мюнхен, у
липні 2015 року, за рекордні 50 мільйонів фунтів стерлінгів — на
той момент найвища сума трансферу за англійського футболіста.
Після невдалого першого сезону в клубі він приєднався до збірної
Англії під час їхнього катастрофічного виступу на Євро-2016, де ко-
манда вилетіла від збірної Ісландії в 1/8-й фіналу.
Перший рік, сповнений розчарувань, після якого настало ка-
тастрофічне літо. І ось з’явився Пеп. Спортивний директор «Сіті»
Чікі Беґірістайн саме тому й підписав Стерлінга, що очікував при-
хід Пепа.
«У нього є іскра, здатність ефективно позбуватися опікунів. Він
вибуховий гравець і передусім уміє різко підвищувати темп, що
дозволяє таким якісним фланговим гравцям як він швидко діста-
ватися до воріт. Уже тоді було ясно, що йому подобається зміщува-
тися з краю поля в центр».

267
 Футбольні інстинкти не підвели Беґірістайна. Під керів­ництвом
Пепа та його штабу Стерлінг справді став гравцем світового
рівня.
У першому сезоні під керівництвом Мануеля Пеллегріні Стер-
лінг встиг забити лише шість м’ячів у Прем’єр-лізі, а в другій поло-
вині сезону втратив місце в основі.
«Величезна трансферна вартість насправді згубно вплинула на
його впевненість у собі, що дуже важливо для кожного футболіста.
Оскільки в нього не дуже добре складалося, можна було поміти-
ти, як Раз буквально згасає», — пояснює Мікель Артета, який тоді
ще грав за «Арсенал». Наступного року Артета приєднався до Пепа
та Доменека Торрента в тренерському штабі «Сіті» й почав тісно
співпрацювати зі Стерлінгом.
«Ми хотіли, щоб він грав ближче до штрафного майданчи-
ка. Здавалося, ніби він боїться голів. Ми хотіли, щоб він став тим
гравцем, що забиватиме в кожному матчі або принаймні матиме по
два-три гольових моменти. Ми хотіли, щоб він постійно створював
загрозу біля чужих воріт. І ми хотіли, щоб він перестав боятися. Він
мав повірити в себе, повірити, що може бути найкращим».

Нова система гри мала майже миттєвий вплив. Ось він уже з
високо піднятою головою, бігає більше, ніж будь-коли в житті, та в
другий сезон Пепа входить до складу однієї з найпотужніших атак
в історії Прем’єр-ліги: з Лероєм Сане та Серхіо Агуеро, які на трьох
забили 67 голів зі 140 загальнокомандних.
Спершу, однак, тренерському штабу довелося переосмислити
роль Стерлінга справа в атакувальному тризубі Пепа. Мікель Ар-
тета: «З часом у нього з’явилося декілька шкідливих звичок. Він
багато грав ближче до центру або ж на фланзі зліва. Коли ти пе-
реміщуєшся на правий фланг, напрямок і кут руху м’яча суттєво
відрізняються. Коли м’яч доходив до нього, він концентрувався ви-
ключно на ньому — замість того, щоб інстинктивно контролювати
його легким дотиком й одночасно помічати все, що відбувається
навколо».
Стерлінг залишався статичним, коли отримував м’яч. Гвардіола
вирішив спробувати зробити з нього «манчестерського Ромаріо»,

268
чемпіона світу зі збірною Бразилії в 1994 році, з яким сам тренер
колись грав за «Барселону».
Пеп Гвардіола: «В епоху «Дрім тім», коли я бачив, що Ромаріо
стоїть спиною до захисників, я б ніколи не віддав йому м’яч. Але
щойно я помічав, як він трішки розвертався, підказуючи плечем,
під праву чи під ліву ногу він хотів отримати передачу, відразу ро-
зумів, що він відчував — можна втекти від свого опікуна завдяки
вибуховій швидкості. У такі моменти я миттю віддавав пас. Щора-
зу. Як я дізнався, його бачення поля означало, що одним оком він
відзначав відстань між ним і воротами суперника, а другим оком —
де перебуває м’яч. І коли мова його тіла вказувала на такий момент,
а я віддавав йому м’яч, захисник залишався ні з чим».
Ключовими в цій стратегії були прискорення Стерлінга. Аналі-
тики штабу Гвардіоли порівнюють перші вибухові кроки форварда
«Сіті» з тими, що робить Лео Мессі. Хоча футболіст «Барселони» не
володіє спринтерською швидкістю на дистанції, його прискорен-
ня — у поєднанні з інтуїтивним відчуттям, коли слід розпочинати
рух — залишають захисників далеко позаду. Так Рахім почав грати
в стилі Ромаріо.
План полягав у тому, що Стерлінг мав звикнути опускатися
трохи нижче, якомога далі від свого опікуна чи найближчого опо-
нента, у пошуках м’яча, але водночас він не повністю відвертався
від воріт. У такому положенні, щойно він вистрілював зі своїм над-
звичайним прискоренням, Стерлінг завжди створював небезпеку
біля воріт суперника. Артета: «Якщо він знаходив простір на від-
стані трьох метрів від опонента й у цей час не повністю відвертався
від воріт, спринтерські здібності набагато швидше виводили його
на ударну позицію і взагалі створювали набагато більше проблем
суперникам. Це також тактика: трохи відійти назад, щоб витягну-
ти захисника на позицію, яку б він не хотів займати. Позаду нього
залишиться простір, яким Рахім може скористатися. Якщо такий
простір виникає біля або всередині штрафного майданчика, обо-
ронці не ризикнуть протидіяти надто жорстко».

Артета спирається на факти зі своєю оцінкою. Наприклад, у пе-

реможному матчі Ліги чемпіонів над «Феєнордом» 1:0 у листопаді

269
2017 року Стерлінг виконав усе вищеописане. Він вийшов за межі
штрафного майданчика, витягнувши за собою опонента Ренато Та-
пію, і, спиною до воріт, віддав швидкий пас назад на Гюндогана.
Щойно Рахім розлучився з м’ячем, він миттю розвернувся і, завдя-
ки одному зі своїх рекордних спринтів, ввірвався в зону, яку тіль-
ки-но звільнив Тапія. Гюндоган прочитав його задум і відправив
м’яч уперед — у вільну зону. Далі був вихід сам на сам із голкіпером
Бредом Джонсом, якого Стерлінг перекинув і забив переможний
м’яч.
У сезоні 2018/2019 Стерлінг частіше грав на лівому фланзі, хоча
Гвардіола продовжував ставити його на різні позиції. Його взає-
морозуміння з Бернарду Сілвою покращувалося, через що Лерой
Сане все рідше потрапляв в основу. Нагорода «Найкращий моло-
дий футболіст року» за версією Професійної футбольної асоціації,
яку у 2018 році виграв Сане, перейшла до Стерлінга у 2019-му, коли
він завершив сезон із персональним рекордом у 25 голів та 18 го-
льових передач у 51 матчі. У листопаді 2018 року керівництво «Сіті»
переконалося, що варто подовжити контракт зі Стерлінгом до сезо-
ну 2022/2023.

Проте Гвардіола бачить подальші можливості для вдоскона-

лення. Згадайте критику тренера на його адресу після домашнього
матчу проти «Вотфорда» 9 березня 2019 року, в якому він зробив
хет-трик за 64 хвилини. «Стерлінг може більше. Він двічі залишив
без опіки свого опонента на фланзі. Від двічі чи тричі втрачав м’яч,
чого потрібно уникати, щоб не дати суперникам шанс на контрата-
ку. Звичайно, я задоволений тим, що він зробив, тим, що він забив
три м’ячі. Але перший тайм Рахіма вийшов не найкращим у цьому
сезоні, і ми будемо працювати над цим».

У сезоні 2018/2019 Стерлінг не тільки змінив свій стиль гри, а й

власний імідж в очах громадськості. Ще до завершення сезону він
став одним із найвпливовіших голосів у боротьбі з расизмом.
У Ліверпулі він став жертвою нападу та расистських образ пря-
мо на вулиці. 16 грудня 2017 року, коли він вийшов зі свого авто-
мобіля біля тренувальної бази «Сіті», фан «Манчестер Юнайтед»,

270
який уже брав участь в актах футбольного насилля, кинувся на
Стерлінга й почав викрикувати расистські вигуки. А потім, під час
першої поразки «Сіті» сезону в матчі проти «Челсі», 8 грудня 2018
року, настав переломний момент.
У першому таймі, коли Стерлінг підійшов до трибуни «Меттью
Гардінґ Стенд», щоб забрати м’яч, камери зафіксували, як четве-
ро місцевих вболівальників викрикували непристойності, а один
із них нібито вдався до расистських образ. «Челсі» заборонив тим
фанам відвідувати матчі команди, а також розпочав розслідування
щодо прояву расизму. Наступного дня Стерлінг опублікував пост
в Instagram, в якому продемонстрував зв’язок між висвітленням
життя чорних футболістів у ЗМІ та «расизмом й агресивною пове-
дінкою» на трибунах. Як приклад він навів публікації Daily Mail, в
яких висвітлювалося життя двох молодих гравців: одного чорного
(Тосіна Адарабіойо), іншого білого (Філа Фодена), обоє купили по
будинку своїм мамам. Заголовок у статті про Адарабіойо був та-
ким: «20-річний футболіст «Манчестер Сіті», який отримує 25 000
фунтів на тиждень, викидає 2,25 мільйона фунтів на особняк, хоча
досі не зіграв жодного матчу в Прем’єр-лізі». Про Фодена зовсім ін-
ший: «Юна зірка «Манчестер Сіті» Філ Фоден купує для мами но-
вий будинок за 2 мільйона фунтів стерлінгів». Стерлінг підсумував:
«До цього можу додати тільки одне. Ще раз задумайтеся про чесну
журналістику й про те, що всі футболісти заслуговують на рівність
можливостей».

У Стерлінга є татуювання автомата Калашникова* на правій

нозі. Символ того, чим він забиває голи й вселяє жах у суперників.
Нещодавно The Sun використала це татуювання, щоб покритикува-
ти футболіста. Напередодні виступів збірної Англії на чемпіонаті
світу 2018 року газета опублікувала фото татуювання під заголов-
ком: «Рахім стріляє собі в ногу». Стерлінг негайно почав захищати-
ся в соціальних мережах. «Мого батька застрелили, коли мені було
два роки. Давним-давно я дав собі обіцянку, що ніколи в житті не

* Автори дещо наплутали: на нозі Стерлінга зображена автоматич-

на гвинтівка M16, яку використовують в армії США й інших країн НАТО
(прим. пер.).

271
торкатимуся зброї. Я стріляю правою ногою, тому моє татуювання
має глибокий зміст. І воно ще не завершене».
Через чотири місяці після інциденту під час матчу з «Челсі»
Стерлінг та його чорні товариші по команді стали жертвами ганеб-
них расистських вигуків із боку місцевих вболівальників під час
переможної гри збірної Англії проти Чорногорії 5:1. Після того, як
Стерлінг забив п’ятий м’яч за свою країну, він підбіг до трибуни су-
перників і відсвяткував, тримаючись за вуха. Після матчу він опу-
блікував в Instagram світлину свого святкування з підписом: «Най-
кращий спосіб змусити хейтерів замовкнути (так, я маю на увазі
расистів)».
Цей інцидент розпочав велику дискусію в ЗМІ Великобританії
щодо того, як гравці мають реагувати на прояви расизму. «Особи-
сто я не погодився б піти з поля. Якщо ти підеш геть, це означатиме,
що вони перемогли», — висловлює свою думку Стерлінг. Наприкін-
ці сезону 2018/2019 він сказав The Times, що клуби, чиї вболівальни-
ки викрикують расистські образи, потрібно штрафувати на 9 очок.
«Суворе покарання, але, може, вболівальники двічі подумають,
перш ніж вдаватися до расизму, якщо їхня поведінка може призве-
сти до вильоту команди або ж втрати шансів на титул».

Стерлінг народився в Кінгстоні на Ямайці, де жив до п’яти-

річного віку. Через три роки після загибелі батька мати перевезла
його в Англію з надією на краще життя. Він виріс у Бренті, неда-
леко від «Вемблі», у бідному кримінальному районі на півночі
Лондона. Найбільший портал країни з нерухомості Right Move
визначає цей район як одне з десяти найгірших місць для прожи-
вання у Великобританії. І все-таки в Стерлінга залишилися чудові
спогади про дитинство, і він ніколи не забував рідний район. Він
подарував 550 квитків для дітей з його школи на півфінал Кубка
Англії проти «Брайтона» на «Вемблі» й врятував місцевий гро-
мадський центр у Стоунбриджі, коли його виставила на продаж
районна рада.
Коли «Сіті» грав із «Ньюпортом» у Кубку Англії, Рахім також
знайшов час, щоб зустрітися з юним фаном Етаном Россом, після
того як бабуся підлітка написала подяку Стерлінгу за його бороть-

272
бу проти расизму й пояснила, що її онук теж змушений боротися з
подібним ставленням до себе.
«Для мене, нарешті, зустрітися з тобою, мабуть, було настіль-
ки ж приємно, як і для тебе, Етане», — написав Стерлінг у твіттері
після зустрічі, наказуючи юнакові продовжувати боротися з упере-
дженнями й негайно заявляти про усі інциденти.
Пізніше, у квітні, Стерлінг сплатив витрати на похорони Дамарі
Докінза, коли дізнався, що 13-річний гравець «Крістал Пелес» тра-
гічно загинув від лейкемії.
Рішучий підхід Стерлінга до боротьби з упередженнями збіль-
шив його маркетингову вартість. Якщо раніше спонсори платили
великі гроші лише таким футболістам як Серхіо Агуеро, Де Брюйне
та зірці соціальних мереж Бенжаману Менді, то тепер і Стерлінг є
не менш привабливим для рекламодавців.
Він отримав контроль над тим, що про нього розповідають ЗМІ,
у той же час, коли його ефективність на полі почала досягати нових
висот. Він закінчив сезон 2018/2019 як футболіст року за версією
асоціації футбольних журналістів, як провідний борець із расиз-
мом та як один із найнебезпечніших форвардів у Європі.
 Глава 35
«ШПОРИ»: ДРАМА В ТРЬОХ АКТАХ

19 квітня 2019 року. Ранок після вчорашньої ночі. Пеп Гвардіо-

ла спостерігає, як його футболісти тренуються, лише через кілька
годин після болісного вильоту з Ліги чемпіонів від «Шпор» за пра-
вилом виїзних голів. Здавалося, що в одній із найдраматичніших
дуелей в історії сучасного футболу його команда прорветься до пів-
фіналу Ліги чемпіонів після голу Рахіма Стерлінга на 90+4-й хви-
лині, але VAR скасував взяття воріт, оскільки виявилося, що Серхіо
Агуеро був в офсайді, коли до нього потрапив м’яч під час розвитку
атаки. Пеп — що спочатку вибухнув у святкуванні, а потім осів на
землю від горя — усе ще шокований, але раптом щось потрапило
йому на очі. Точніше, хтось. Філ Фоден.
Гордість місцевої академії носився навколо тренувального май-
данчика на базі «Сіті», заражаючи усіх своїм ентузіазмом, зокрема
й прибитих горем товаришів по команді. Пеп миттєво прийняв рі-
шення. Він включить Фодена в стартовий склад на наступний за-
планований матч зі «Шпорами», на цей раз у Прем’єр-лізі. «Сіті»
мав перемагати, щоб втримати «Ліверпуль» на відстані й зберегти
чемпіонський титул.
Пеп згадує: «Він [Фоден] випромінював життєву енергію того
ранку — коли інші навколо нього були повністю розбиті. Коман-
да страждала, а він змусив нас знову відчути дух боротьби, додав
впевненості та життєвих сил, яких усі так потребували».

274
 Процес відновлення триває. Для центрального захисника Еме-
ріка Ляпорта, стовпа оборони «Сіті» протягом цілого сезону, ду-
ель зі «Шпорами», що завершилася внічию, стала найневдалішою
з усіх протистоянь. Захисник винен в обох швидких голах корейця
Сона.
«Я відчував, що міг зробити більше, — зізнається француз
баскського походження. — Я розумів, що провалив вирішальний
матч. Ми всі були дуже знервовані, коли виходили на поле, і, зви-
чайно, після того, як усе закінчилося, відчували ще більше спусто-
шення. Я не перший, хто зробив фатальні помилки, і не останній.
Потрібно сприймати те, що сталося, як урок на майбутнє. Помилки
мають нас навчати, а не тільки змушувати страждати».
«Я не спілкувався з тренером на наступний день після матчу зі
«Шпорами». Коли хтось із нас робить помилку, ми й самі все до-
бре розуміємо, нам не потрібні додаткові пояснення. Чесно кажучи,
якби хтось почав говорити зі мною про те, що я зробив не так, мені
було б ще важче не втратити бойовий дух. Я й так був одержимий
думкою, що нам потрібно виправитися в найближчі вихідні й цього
разу обіграти «Шпори».
«Мені дуже хотілося знову відчути свою важливість для коман-
ди. У цьому й полягає різниця між чемпіонатом і Лігою чемпіонів.
Я можу згадати помилки в матчах проти «Манчестер Юнайтед» чи
«Бернлі», але вони не мали такого фатального значення як виліт із
головного євротурніру».
До Ляпорта підійшов Мікель Артета. «Ми розуміли, що потріб-
но підняти бойовий дух Ляпорта. Звичайно, він страждав. Він не
міг не страждати, інакше виявилося б, що ми робимо нашу роботу
неправильно. Але не можна залишати гравця в такому стані. Я по-
говорив з ним і пояснив, що кожен футболіст, незалежно від його
рівня, рано чи пізно переживає власну поразку. Усі переживають
провали, усі роблять помилки. Я сказав йому, що можу показати
відео жахливих помилок центральних захисників у фіналах Ліги
чемпіонів і чемпіонатів світу. Там фігурували такі визначні імена
як Піке, Рамос, Каннаваро, Мальдіні, навіть Бекенбауер. Топові
футболісти помилялися в найгірших сценаріях. Я говорив йому,
що ми хочемо, аби він перегорнув сторінку та знову став тим, ким
був до того — найкращим центральним захисником Прем’єр-ліги».

275
 На цей період сезону Гвардіола уже розпланував склад на мат-
чі, спираючись на аналіз даних та власні спостереження. Ляпорт
мав відпочити в матчі чемпіонату проти «Шпор» після виступу
в Лізі чемпіонів, але Пеп розумів, що тепер перебування централь-
ного захисника поза складом виглядатиме як покарання за помил-
ки в попередній грі. Плани міняються. Ляпорт вийде в основі про-
ти «Шпор».
За кілька днів Ляпорт повернувся на місце злочину й знову про-
демонстрував свою найкращу гру. Його головний момент — вчасне
перехоплення м’яча, коли Сон уже готувався пробити повз Едер-
сона. Він врятував свою команду від вірного гола — і «Сіті» здобув
перемогу з рахунком 1:0.

Коли Чікі Беґірістайна відправили в штаб-квартиру УЄФА

в Ліоні на жеребкування чвертьфіналів та півфіналів Ліги чемпіо-
нів, ніхто не хотів отримати «Барселону» (з Мессі краще ніколи не
зустрічатися) чи «Ліверпуль» (якщо надто добре знаєш суперника,
то й у Лізі чемпіонів не перестаєш його поважати, але однаково гра-
ти з ним складніше). З тієї ж причини, коли випали «Шпори», де-
хто прокоментував жереб так: «Могло бути й гірше», але на клубній
базі в Манчестері ніхто не танцював від радості. «Матчі зі «Шпора-
ми» — завжди випробування, — відразу виніс вирок Карлес План-
шар. — Вони вміють створювати проблеми».
Ось такі кадри залишилися з нічийного протистояння, яке за-
вершилося в матчі-відповіді на стадіоні «Етіхад»: стартове боже-
вілля гри на зустрічних курсах; Фернандо Льоренте, який злітає
в повітря під час розіграшу кутового від Кірана Тріпп’є й відправ-
ляє м’яч у сітку; довге очікування рішення VAR й абсолютне спу-
стошення «Сіті». Агуеро лише на крихту випередив останнього
захисника; Пеп уже святкував гол, що відправляв його в Амстер-
дам, на батьківщину Кройфа; а потім було жорстоке пробуджен-
ня після звернення до VAR й анулювання гола, що розбило безліч
сердець.

Проте, можливо, визначальним у дуелі став перший матч на

«Вайт Гарт Лейн» за вісім днів до цього, коли лондонська команда

276
заслужено перемогла з рахунком 1:0, а Уго Льоріс потягнув пеналь-
ті від Куна Агуеро.
Жоан Патсі: «Ми втратили перемогу в дуелі ще в гостьовому
матчі. 14 матчів поспіль, три тяжких місяці, після поразки «Нью-
каслу» ми грали кожні 90 хвилин так, ніби у фіналі кубку, окрім
цього матчу в гостях у «Шпор». Ззовні могло скластися враження,
ніби ми думали: «Ми можемо собі дозволити програти перший
матч, адже відіграємося в другому». Команда не грала так, ніби
вирішувалося питання життя чи смерті. Тож ми програли». Після
такої болісної поразки в кожного є своя теорія. Артета думав
інакше.
«Ми грали на перемогу, намагалися контролювати м’яч усі 90
хвилин першого матчу. Ми вирішили, що навіть зі стратегічних
міркувань не хочемо, щоб у матчі одна швидка атака змінювала
іншу, і команди носилися туди-сюди. Думаю, нам вдалося досяг-
ти поставленої мети — ми заробили пенальті, завдяки якому мог-
ли відкрити рахунок, створили інші гольові моменти, ми повністю
контролювали матч, і «Шпорам» нечасто вдавалося прорватися до
наших воріт. У ретроспективі, звичайно, легко говорити, що ми,
можливо, мали б діяти по-іншому. Але я точно можу сказати, що
ми однаково грали б так само».
На «Вайт Гарт Лейн» Пеп випустив неочікуваний стартовий
склад. «Він перемудрив самого Кройфа!» — сміявся Патсі декілька
місяців потому, коли вже міг сміятися над цією історією. Його ста-
рий друг мав звичку обирати неочікуваний стартовий склад кож-
ного разу, коли «Дрім тім» приїжджала на матч проти «Реала» на
«Сантьяго Бернабеу».
Команда Гвардіоли вийшла в несподіваному складі, але, зважа-
ючи на аналіз Артети, стає зрозуміло, що деякі зміни були зроблені
з метою утримання володіння і повного контролю над грою. Інші
зміни здавалися вимушеними. Фабіан Дельф вийшов в основі, тому
що і Зінченко, і Даніло отримали травми. Бенжаман Менді повер-
нувся на поле в півфіналі Кубка Англії проти «Брайтона» (1:0), але
його відновлення потребувало ретельного планування. Пеп згадує:
«На тренуванні мені здалося, що Фабіан у хорошій формі. До свого
повернення Менді був відсутнім п’ять місяців. Ми вирішили, що

277
випускати його на цей матч відразу після гри з «Брайтоном» було б
надто рано».
Однак перебування в запасі Кевіна Де Брюйне й Лероя Сане
важче пояснити раціонально. На прес-конференції, що передувала
неймовірному другому матчу в протистоянні, Гвардіола пообіцяв:
«Цього разу більше наших футболістів буде поблизу й всередині
їхнього штрафного майданчика… Іноді ми приймаємо стратегічні
рішення, які не всім зрозумілі. Коли ми перемагаємо, нас назива-
ють геніями, а коли ні… Проте в першому матчі в нас був план, і
наші футболісти точно знали, чому ми прийняли те чи інше рішен-
ня. Наша стратегія ґрунтувалася на чітких ідеях, і я вважаю, що ми
втілили її не найгіршим чином».
Критика переважно спрямовувалася проти Гвардіоли через
його рішення грати з двома півотами — тобто двома півзахисни-
ками, що організовують гру з глибини поля.

Пеп Гвардіола: «У футболі завжди йдеться про простір, про

вміння ним скористатися, про ваші задуми на конкретні матчі.
Якщо ви використовуєте двох півзахисників у центрі поля, ймо-
вірно, їхнє завдання полягає в допомозі фланговому захиснику або
єдиному півоту. Адже ви завжди прагнете опанувати простір  —
звільнити його й потім використати. Якщо у вас є додатковий гра-
вець у середині поля, вам, звісно, не вистачатиме його попереду,
проте ви отримуєте додатковий елемент контролю в тій зоні, яка
вас найбільше цікавить — передусім на лівому фланзі, де ми недо-
рахувалися виконавців стартового складу. Ми вирішили поставити
туди Гюндогана, щоб він допомагав виводити м’яч з оборони в ата-
ку зліва. Тоді усе зводиться до того, як футболісти інтерпретують
і використовують простір, який у них є».
«Навіть із п’ятьма захисниками ваша стратегія може бути як
атакувальною, так і захисною. Ви можете чудово переходити з обо-
рони в атаку, незалежно від того, двоє чи троє центральних захис-
ників є у вашій команді. Цифри та схеми не мають вирішального
значення. Найважливіше — це простір, здатність пристосуватися
до руху суперників, а потім випередити їх і увірватися в простір,
що залишився без нагляду».

278
 До 17 квітня всі квитки на матч були вже розпродані. У першо-
му в історії клубу півфіналі Ліги чемпіонів, ще під керівництвом
Мануеля Пеллегріні, «Сіті» зустрічався з мадридським «Реалом» на
стадіоні «Етіхад», після того, як вибув із турніру ПСЖ. Того дня
стадіон також був переповнений, і з того часу аншлаг жодного разу
не повторювався. До цього моменту. Вболівальники «Сіті» надих-
нулися й заспівати нову пісню, використовуючи мелодію компо-
зиції «Rotterdam (Or Anywhere)» англійської групи The Beautiful
South: We’ve been to Rotterdam and Monaco / Napoli and Rome / but
we’ve still got blue empty seats / empty seats at home / empty seats at home
(«Ми були в Роттердамі та Монако / Неаполі та Римі / але у нас ще
досі є сині порожні місця / порожні місця вдома / порожні місця
вдома»).
Не сьогодні. Анна Пала та її команда з організації заходів по-
дбали, щоб на кожному сидінні були небесно-блакитні або білі
прапори. Дев’ять величезних банерів із написами, обраними вбо-
лівальниками з фанатського фольклору чи пісень Oasis, височіли
над головами юрби: This is our city («Це наше місто»); The boys in blue
never give up («Хлопці в синьому ніколи не здаються»); We see things
they’ll never see («Ми бачимо те, що інші ніколи не побачать»); Loud
proud loyal («Гучні, горді, вірні»); Fight to the end («Бийся до кінця»);
MCFC, Ok («Ман Сіті» в порядку»); Guardiola’s Blue and White army
(«Біло-синя армія Гвардіоли»); The best team in the land and in all the
world («Найкраща команда в країні та в усьому світі»); Blue Moon,
you saw me standing alone («Блакитний Місяцю», ти бачив мене оди-
ноким»); та MCFC, definitely Manchester («Ман Сіті», точно Манче-
стер») — цей останній із використанням стилістики оформлення
альбому Definitely Maybe групи Oasis.
Мабуть, бажання будувати захопливі позиційні атаки відіграє
незначну роль у вулкані, що вибухає відразу після стартового сви-
стка. Концепція контролю гри, навколо якої побудовані обидві ко-
манди, відходить у небуття. Рахунок стає 2:2 на 11-й хвилині матчу.
Цього не мало статися.
Стерлінг зрівнює рахунок у двоматчевому протистоянні че-
рез чотири хвилини. Сон Хин Мін на 7-й та 10-й хвилин виводить
«Шпори» вперед (2:1). Ляпорт, що цементував оборону «Сіті» увесь

279
сезон, частково винен в обох голах. Саме на цей вечір припав його
найгірший матч у сезоні.

«Сіті» потрібні три голи. Трохи більше ніж через шістдесят се-
кунд забиває Бернарду Сілва, а Стерлінг, навіть не дочекавшись за-
вершення половини першого тайму, робить рахунок 3:2 у матчі, 3:3
загалом у протистоянні, тож «Шпори» попереду завдяки голам на
виїзді.
Повне футбольне божевілля. Але далі ще більше.
Ще не минула година матчу, як забиває Агуеро, обігравши Льо-
ріса на ближній штанзі. Тепер «Сіті» однією ногою у півфіналі.
Але все швидкоплинне.
Як потім станеться і в півфіналі, на поле виходить Льоренте —
цього разу ще до перерви, оскільки Мо Сіссоко отримав травму.
Почеттіно замінює бокс-ту-бокс півзахисника на іспанського фор-
варда-стовпа.
«Сіті» допускає кутовий, наростає тиск. «Шпори» великими си-
лами йдуть вперед. Котел напруги закипає, кожен момент здається
вирішальним — зараз або ніколи.
Ще один кутовий. Подача Тріпп’є зліва, після якої м’яч під-
ступно насувається до передньої штанги, просто неймовірна. Во-
керу не вдається дотягнутися до круглого, але його присутності
разом із Тобі Алдервейрелдом достатньо, щоб завадити Венса-
ну Компані. Льоренте, якого пов’язує з Ляпортом баскське похо-
дження й минуле в «Атлетіку» з Більбао, не тільки випереджає
колишнього одноклубника, а й доторкається до м’яча, котрий спо-
чатку частково зачіпає його руку, потім стегно й влітає в сітку —
така послідовність подій виявилася надто непередбачуваною для
Едерсона.
VAR запрошує арбітра матчу Джюнейта Чакира ще раз пе-
реглянути епізод. На кадрах, які йому показали, він не бачить по-
рушення правил. Ніякого рикошету від руки Льоренте. З камери
позаду воріт чітко видно ненавмисну гру рукою, яка, однак, сут-
тєво впливає на результат. І протягом наступних 24 годин буде
багато дискусій щодо того, чи побачив арбітр саме ці кадри. Гол
зарахований.

280
 Тепер загальний рахунок у протистоянні 4:4, і «Шпори» мають
перевагу завдяки правилу виїзних голів. Залишилося 17 хвилин
плюс додатковий час.
«Сіті» намагається забити п’ятий м’яч — той, що відправить їх
до Амстердама. «Шпори» втомилися й збиваються докупи. Втомле-
ний Крістіан Еріксен під пресингом шукає вихід і знаходить його
в передачі крізь натовп у бік свого воротаря Уго Льоріса. Пас на-
зад — не просто погана ідея, а саме те, що й намагалися спровоку-
вати футболісти «Сіті». Фернандіньйо та Де Брюйне насідають на
втомленого данця, Бернарду Сілва торкається м’яча на півдорозі,
і доля направляє цей рикошет у бік Агуеро. Легенький пас у штраф-
ний майданчик означає, що Стерлінг, фінішер на вагу золота, має
можливість зімітувати удар із правої ноги, щоб відіграти Алдер-
вейрелда, перш ніж зміститися в інший бік, точно вдарити з лівої
й пробити розпластаного вжаханого Уго Льоріса.
Стерлінг продовжує біг до кутового прапорця. Прибуває реш-
та команди, прибувають запасні, усі збиваються в купу. Пеп навіть
знімає сірий худі, який він носив увесь сезон.
Стадіон вибухає. Пиво розлітається на всі боки. Вболівальники
також. «Етіхад» не переживав нічого подібного з часів голу Агуеро
у ворота КПР, що приніс титул чемпіона Англії.
Це і є футбол. Це і є Ліга чемпіонів. Це і є «Сіті».
Футболісти «Шпор» у прострації, схоже, дехто вже в сльозах.
А потім: VAR. Не свисток, не прапорець, а слова у вусі Чакира
від арбітрів у студії, і раптом світ навколо завмирає.

Бернарду Сілва — єдиний, хто вже знає про небезпеку. Порту-

галець підозрює, що він міг перебувати в офсайді. Тож він не за-
тримується біля радісного натовпу, а вже намагається переконати
лайнсмена. Сілва знає, що є проблема. Жоан Патсі теж нервує й уже
біжить у технічну зону, бо добре розуміє, що за мить може трапити-
ся. Вибух радості й полегшення Пепа, до якого приєдналися Артета,
Родольфо Боррель і Мануель Естіарте раптово завмирає. Патсі кри-
чить Естіарте: «VAR! Буде VAR!»
Подібна сцена розгортається в зазвичай спокійній ложі керів-
ництва клубу. Як і Сілва, Беґірістайн — єдиний, хто не поспішає

281
святкувати, тому що інстинкт підказує йому — аргентинський бом-
бардир «Сіті» міг бути в офсайді. Баск, що вигравав цей турнір у
1992 році під керівництвом Кройфа, виступаючи на позиції вінгера,
повертається до Соріано й виражає свою стурбованість.

Чікі Беґірістайн: «Сказати правду? Я був впевнений. Кун був в

офсайді з того моменту, коли Бернарду торкнувся м’яча, і я здога-
дався, що VAR скасує гол. Жорстоко? Несправедливо? А хіба фут-
бол справедливий? Ми усі помиляємося, у футболістів бувають
вдалі й невдалі дні, ми ще й пенальті не забили в першому матчі».
«Я переживав різні емоції. Я відчував, що Пеп не заслуговує на
виліт із Ліги чемпіонів, адже нам дуже хотілося зіграти на «Арені
Йогана Кройфа». Ми багато в чому завдячували Йогану, нашому
вчителю, тому наш «Сіті» мав там зіграти, але ми вилетіли, і тут
більше немає про що говорити».
«Я думав, ми вилетіли, — щиро зізнався Льоренте того вечо-
ра.  — Ми ніби померли й воскресли в одну мить».
Декілька місяців до того Почеттіно висловив своє скептичне
ставлення до VAR. «Футбол — вид спорту, в якому ви завжди нама-
гаєтеся обхитрити суперника, тож таке нововведення мене непоко-
їть. Я боюся, що нові технології можуть вбити той футбол, який ми
завжди любили».
Після матчу з «Сіті» його думка змінилася. «Потрібно навчитися
довіряти VAR, незалежно до того, чи виграє ваша команда від його
втручання чи ні. Рішення про використання VAR трохи змінить
футбол. Я підтримую основну ідею, намагання допомогти арбітрам,
але, мабуть, рік тому трохи переживав, як усе запрацює. Сьогодні я
відчуваю те саме. Коли VAR за вас, його рішення потрібно визнати.
Коли VAR проти вас, його рішення теж потрібно визнати».

Поки головні герої аналізують драматичні події в залі для

прес-конференцій та мікст-зоні, в офісі Пепа триває традиційна
зустріч. На ній присутні президент Халдун аль-Мубарак, Соріано,
Беґірістайн і сам Пеп.
Ферран Соріано: «Пеп переживав найбільше, що зрозуміло в та-
ких обставинах. Халдун попросив нас сприймати цей матч у кон-

282
тексті, не забувати, що ми можемо виграти ще чотири трофеї в тому
сезоні. Ми створили середовище, в якому ніхто не втрачав голову,
і фундамент нашої команди не міг опинитися під загрозою лише
тому, що ми програли один матч. Розчарування було болісним, але
воно триває день, не більше, після чого потрібно повертатися до
роботи. Така поразка у чвертьфіналі жодним чином не вказувала на
те, що основна ідея та робота для її втілення були неефективними,
і президент це цілком усвідомлював».
Проте Соріано, незважаючи на багато років у футболі, не міг
заснути тієї ночі. У нього в голові продовжували крутитися слова
Мануеля Пеллегріні. «Коли ви перемагаєте, то щасливі, але це від-
чуття швидко зникає, адже «завжди є наступний матч». Коли ви
програєте, злість і розчарування можуть тривати місяці або навіть
роки. Зрештою ви намагаєтеся навчитися, що тяжко переживати
поразку можна лише 24 години, а потім потрібно опанувати себе й
рухатися далі. Це важливий урок для кожного».
У Соріано є власний спосіб, як переживати болісні моменти.
А на його долю випало достатньо страждань. Його філософія поля-
гає в тому, що, якщо трапляється щось по-справжньому погане, пе-
реживати страждання — корисно для здоров’я. І в такі періоди він
спирається на вчення з єврейського тексту, написаного три тисячі
років тому, що містить поради, як справитися з горем.
«Там усе чітко і ясно: сказано, що в перший тиждень ви не вихо-
дите з дому. У перший місяць ви не маєте займатися нічим веселим
або легковажним — ніяких святкувань. І ще протягом першого року
жалоби ви не маєте приймати життєво важливих рішень. А потім
жінки родини мають вийти з офіційного трауру й ніколи більше не
плакати за тим, кого втратили. Моя скорочена версія така: коли все
проти вас, коли ви переживаєте таку тяжку й болісну ситуацію, як
наша, не слід ховатися від болю, втрату потрібно по-справжньому
відчути — а потім залишити її в минулому. Інакше такий досвід не
принесе вам жодної користі, а продовжить отруювати життя».

У Гвардіоли схожий підхід. Наступного ранку він майже ні

з ким не розмовляв. Але після обіду, на момент закінчення трену-
вання, він уже був більш схожим на самого себе. До п’ятниці все

283
було майже в нормі. У клубному офісі Соріано та Омар Беррада,
виконавчий директор «Сіті», сумлінно працювали над загальною
стратегією клубу. Шанс завершити сезон із чотирма трофеями оз-
начав, що боротьба триває. Вони не шкодували сил, але, якщо Пані
Фортуна обрала інших у той вечір, коли лазерний погляд VAR ви-
рішував їхню долю, що вони могли зробити? Вони були впевнені в
ефективності їхнього проєкту. Вони ставилися до нього як до біз-
несу, наскільки можливо. Але в цій ситуації вони мали визнати, що
у футболі не завжди виходить як у бізнесі.
Ферран Соріано: «Коли я тільки підписав контракт із «Сіті», то
виступав на публіці й сказав дещо, що викликало шквал критики.
Мене запитали: «Яка ваша мета?», і я відповів: «Хоча б один трофей
на рік».
«Я запозичив підхід, який був у нас ще в «Барсі». Чи означало
це, що я вимагав вигравати трофей кожного року? Ні. Наша мета
інша: якщо в нас був сезон без єдиного трофея, наступного року
нам потрібно було вигравати два».
«Я вважаю, що такий підхід — реальне відбиття наших можли-
востей та організаційних цілей. Порахуйте, скільки часу ми прове-
ли в клубі, і ви побачите, що в середньому ми досягли поставленої
мети. Звичайно, ми б хотіли перемагати всюди й завжди. Але, якщо
повернутися назад і зробити оцінку в довготривалій перспективі,
який ще клуб в Англії останнім часом виграє хоча б трофей на рік?
Жоден».
На прес-конференції в п’ятницю Пеп говорить: «Думаєте, нам
не боляче чи ми забули? Звісно, ні. Я не хочу, щоб мої підопічні за-
були, через що ми пройшли. Я не хочу, щоб мої підопічні поводили
себе так, ніби нічого не сталося. Я хочу, щоб вони продемонструва-
ли реакцію на болісну поразку. Те, що ми пережили в середу з точ-
ки зору емоцій або й просто життєвого досвіду, було неймовірним.
Нам пощастило пережити таке. Понад 65 000 людей спочатку від-
чуло найбільше щастя, а потім відразу — найгіркіше розчарування.
Цей досвід зробить нас сильнішими».
Це була лише прелюдія до того, що він сказав команді.
Коли футболісти вийшли на поле для тренувань, Пеп уже був
там.

284
 «Я пишаюся вами. Знаю, що ви почуваєте себе як лайно, і вва-
жаєте те, що сталося, несправедливим. Але коли футбол був спра-
ведливим? Я теж несправедливий, коли обираю стартовий склад.
І я дратую вас безмежно, коли відправляю на лаву запасних, тож,
коли ви виходите на поле, показуєте мені, наскільки я помиляюся,
чи не так? Це саме те, що ми зараз будемо робити. Нам доведеться
їсти це кляте лайно. Хоч ми зробили все, щоб переграти «Шпори»,
вони однаково вибили нас до дідька, і ми опинилися в цій клятій
дупі. Але тепер ми мусимо боротися за те, що в нас залишилося,
піднятися й боротися за те, що ми все ще можемо здобути. Ми мо-
жемо виграти ще два трофеї. Хлопці, вперед за ними! Я знаю, що ви
зможете, тому що ви найкращі».
Тієї суботи «Шпори» повернулися на «Етіхад». І програли.
Тієї суботи Фоден встав із ліжка, знаючи, що він буде в стар-
товому складі. А чого він, мабуть, не міг навіть уявити — що на-
ступного дня про нього писатимуть у спортивних розділах усіх
видань.
На п’ятій хвилині Бернарду Сілва виконує передачу справа
в напрямку Серхіо Агуеро на дальній штанзі. Агуеро акуратно ви-
кладає м’яч прямо на голову Фодена, і малюк із легкістю відправляє
його в сітку.
«Сіті» знову став на ноги. Йому ще треба виграти чемпіонат
Англії.
 Глава 36
ФІЛ ФОДЕН І ФАБРИКА ТАЛАНТІВ

Субота, 11 листопада 2016 року

«Манчестер Сіті» розірвав «Вулвергемптон» у чемпіонаті U-18
з рахунком 6:1. У стані «Сіті» тільки й розмов про цю перемогу.
А, може, це найкраще покоління молодих футболістів, яке взагалі
було в клубі? Теперішні виступи деяких його представників вказу-
ють, що, мабуть, так воно і є. Філ Фоден, наприклад, серед кращих
бомбардирів команди й уже ствердився як гравець основи на цьому
рівні в 16 років. Джейдон Санчо, який нещодавно перейшов із «Вот-
форда», виходить на заміну на останні 20 хвилин і забиває останній
із шести м’ячів. Нападник Джо Гарді робить хет-трик. 18-річний
півзахисник Вілл Петчінг, якого викликали в збірні Англії U-16,
U-17 та U-18, відновлюється після травми й тому виходить лише на
декілька хвилин, але однаково встигає зробити свій вклад феноме-
нальним ударом з-поза меж штрафного майданчика.
Через кілька місяців після цього матчу Гарді залишив «Сіті»,
щоб виступати за «Брентфорд» Б. У 2019 році Петчінг вилетів
з Ліги 2 з «Ноттс Каунті», після того як минулого літа був відрахо-
ваний з «Сіті», у той час, коли двоє його колишніх товаришів стали
представниками нового покоління талантів англійського футболу.
Футбол може бути жорстоким, а конкуренція за місце в еліті — без-
жалісна.

286
 Браїм Діас, на рік старший за Фодена, був ще однією зіркою
«Сіті», що сходить, у часи, коли Пеп Гвардіола прибув у Манчестер.
Каталонцю було очевидно, що робота клубу щодо виховання фут-
болістів у власній академії, пріоритетна з 2012 року, починає давати
плоди. «Сіті» очікувало захопливе майбутнє, і у 2016 році три іме-
ні викликали особливий інтерес нового тренера: Фоден, Санчо та
Діас.

Пеп Гвардіола: «Я вперше побачив це покоління, коли їм було

по 16 років. Чікі сказав, що в нас зростають талановиті хлопці,
і хотів, щоб я подивився на них у дії. Того ж року ми запросили
їх на тренування з першою командою під час передсезонки. Філ,
Санчо, Браїм — саме тоді їхній талант справді почав проявлятися».
Після першого спільного тренування в Пепа з’явилося кон-
кретне зацікавлення. Він міг побачити потенціал Браїма та Санчо,
але найбільше його вразив Фоден. «Бачили того малюка в центрі
поля?»  — питав він у колег із тренерського штабу.
А проте до сьогодні з трьох яскравих молодих зірок, які врази-
ли Пепа ще того першого літа, у «Сіті» залишається лише Фоден.
Частково ця ситуація є результатом зміни трансферної стратегії
в топ-клубах, уже зараз готових витрачати восьмизначні суми,
щоб придбати футболістів-підлітків, які ще мають перейти в пер-
шу команду. Молоді футболісти отримують можливість підписати
контракт на рівні першої команди, і їм часто радять так вчиняти.
Або ж у молодого футболіста може бути простіший шлях до першої
команди в іншому клубі, замість того, щоб конкурувати з іноземця-
ми, що вже довели свій клас, за місце в стартовому складі.
Влітку 2017 року Санчо та «Манчестер Сіті» вели тяжкі пере-
говори щодо поновлення його контракту. Пеп і Чікі Беґірістайн
прагнули втримати талановитого вінгера й запропонували 30 000
фунтів на тиждень, клубний рекорд для футболіста академії, з ура-
хуванням того, що він тренувався з першою командою протягом
року. Здавалося, що футболіст і його представники задоволені уго-
дою, тож вони потиснули руки. Санчо залишається й поїде в перед-
сезонне турне до США.
За кілька днів усе змінилося. Санчо не збирався в американ-
ське турне й відмовився тренуватися з «Сіті». Гра перемістилася

287
на інший майданчик. Представник Санчо вимагав у «Сіті» гарантії
місця в складі. З Серхіо Агуеро, Рахімом Стерлінгом, Лероєм Сане,
Бернарду Сілвою та Габріелем Жезусом, які претендували на місця
в команді Пепа, такий варіант був неможливим. Беґірістайн сварив
футболіста: «Але ж ми домовилися!» «Сіті» вирушив у Штати без
Санчо. Футболіст відмовився відвідувати тренування. На цьому
можна було ставити крапку.

«Боруссія» (Дортмунд) підписала Санчеса за 7 мільйонів фун-

тів, і з того часу він процвітає в Німеччині. Зараз Санчо вважають
одним із найкращих молодих футболістів світу. У 43 матчах за «Бо-
руссію» сезону 2018/2019 він забив 13 м’ячів та віддав 19 гольових
передач. 19-річного футболіста регулярно викликають у збірну
Англії.
Якщо Санчо вирішить залишити Німеччину, згідно з кон-
трактом «Сіті» має право перебити пропозицію будь-якого клубу
Прем’єр-ліги.
Наступним мав вирушати в дорогу Браїм Діас, хоча за зовсім
інших обставин. У віці 17 років він приєднався до першої команди
в сезоні 2017/2018, але майже не отримував ігрового часу: 10 матчів,
включно з п’ятьма в Прем’єр-лізі (і медаль чемпіона, відповідно), за-
галом 190 хвилин.
Для Пепа та його штабу такий результат був прийнятним, і,
на їхню думку, потенціал розвитку футболіста був достатнім, щоб
ініціювати переговори щодо поновлення контракту на 12 місяців
раніше запланованого. Однак Діас, уже розчарований через брак
ігрового часу протягом минулого сезону, сприйняв трансфер Ріяда
Мареза як ще одну перепону на його шляху до першої команди.
Клуб запропонував оренду в «Жироні». Такий варіант влашто-
вував обидва клуби, але не футболіста. Діас наполягав на тому, щоб
залишитися в Манчестері й боротися за місце в складі.
Однак після 15 хвилин у Суперкубку та трьох виходів на поле
в Кубку Ліги Діас зіграв у сумі лише 214 хвилин у першій половині
сезону. Цей перелік включає прекрасний виступ проти «Фулгема»
на «Етіхад» у четвертому раунді Кубка Ліги, коли він забив два м’ячі
й фани «Сіті» влаштували йому овацію. Коли він йшов із поля, то

288
уже знав, що його дні в Манчестері злічені. Відкривався зимовий
трансферний ринок — звідусіль посипалися пропозиції. Усіх випе-
редив мадридський «Реал», запропонувавши 15 мільйонів фунтів
та астрономічний контракт.
«Ми не хочемо, щоб він йшов, — сказав Пеп ЗМІ. — Але це не
наше рішення».
Звичайно, «Сіті» міг би наполягати на тому, щоб Діас дотриму-
вався умов контракту, тим самим заблокувати його трансфер. Але
вони розуміли його бажання піти. Соріано зустрівся з Пером Гвар-
діолою (братом Пепа), який представляв інтереси футболіста з його
перших днів у «Малазі», і погодився змінити умови контракту, щоб
уможливити цей трансфер. Браїм переїхав у Мадрид, вийшов на
поле в 11 матчах і забив один м’яч у чемпіонаті.
Фоден народився й виріс у Стокпорті, у сім’ї запеклих вболі-
вальників «Сіті». Він вступив в академію «Сіті» в сім років і як ні-
хто з його товаришів по команді розумів фанів, що горланять на
«Етіхад». Він — один із них. Він — мрія піарників, але тільки тому,
що його життєва історія поєднується з феноменальним талантом —
ніби спеціально викроєним для футболу Пепа.
Пеп Гвардіола: «Давайте відразу з’ясуємо одну річ: Фоден потра-
пив у першу команду «Манчестер Сіті» завдяки тому, хто її очолює.
Хотів би я побачити іншого тренера, який зробив би те саме й дав
би хлопцю можливість розвиватися замість того, щоб відправити
його в оренду. Філ — дійсно особливий гравець».
На передсезонному турне до початку сезону 2019/2020 Гвардіола
пішов ще далі. «Він — найталановитіший з усіх, кого я бачив, і коли
ще був гравцем, і зараз як тренер».
  Фоден дебютував у Прем’єр-лізі 16 грудня 2017 року, через 27
років після того, як Гвардіола зіграв свій перший матч у професій-
ному футболі за «Барселону». Фоден закінчив той сезон із десятьма
виходами на поле та медаллю чемпіона Англії. Наступного року він
зіграв 26 разів і забив 7 м’ячів. На початках він приносив результат
у кубкових матчах, але по-справжньому його час настав на завер-
шальній стадії сезону в Прем’єр-лізі.
 Через кілька днів після поразки від «Шпор» у Лізі чемпіонів ці
ж команди мали знову зустрітися в рамках чемпіонату.

289
 Зірки Гвардіоли були пригнічені тим, що сталося в матчі-від-
повіді — і похмілля від тих подій вразило всіх на базі «Сіті». Тоді
Пеп помітив, як ентузіазм Фодена розганяє темряву, що огорнула
футболістів першої команди на тренуванні.
У той момент Пеп прийняв рішення випустити підлітка в матчі
проти «Шпор». Фоден домінував у півзахисті, а також забив єдиний
м’яч у матчі — головою на п’ятій хвилині.
Після гри Бернарду Сілва, якого визнали найкращим грав-
цем матчу, повернувся до Фодена й перед камерами вручив
нагороду йому. «Філ був найкращим. Ми перемогли завдяки
йому».
Гвардіолу критикували за те, що він випускає Фодена недостат-
ньо часто. Його відсутність у складі команди на виїзді в півфіналі
Кубка Ліги проти «Бьортон Альбіона» викликала неприємне здиву-
вання в залі для прес-конференцій на «Етіхад».
Пеп Гвардіола: «Я знаю, наскільки всім хочеться, щоб грав Фо-
ден. Мені теж цього хочеться. Я розумію, чому люди постійно за-
питують: «Чому він не грає більше?» Але він насправді грає багато,
і йому лише 19. В Англії люди іноді очікують занадто багато від сво-
їх молодих футболістів. Ви ж самі бачите, як молоді хлопці занадто
рано заявляють про себе, а потім розплачуються за поспіх. Краще
рухатися повільно. Мені не подобається залишати його поза скла-
дом на певні матчі, але я маю думати про всю команду. Має бути ба-
ланс. Філ усе розуміє, хоча я знаю, що з часом він забажає більшого.
Це абсолютно нормально».
«Він конкурує з Давідом Сільвою і Гюндоганом. Сільва — ле-
генда клубу, ймовірно, найважливіший футболіст в історії «Сіті».
А без Гюндо ми б не виграли чемпіонат у 2019 році. Його гра в цен-
трі поля — неймовірна, він корисний і в обороні, і в атаці. У нього
класний пас, він допомагає захисникам — одним словом, чудовий
футболіст. Філу також доводиться конкурувати з Кевіном, Бернар-
ду, Фернандіньйо — на такому рівні завжди доводиться змагатися
з топовими виконавцями, а йому лише 19. Він має дочекатися своєї
черги».
А його черга настане. Коли прийшли новини про те, що Давід
Сільва залишить Англію наприкінці сезону 2019/2020, з’явилися

290
повідомлення про те, що «Сіті» зацікавлений у трансфері Іско йому
на зміну. Але такий перехід ніколи не розглядався.
Пеп Гвардіола: «Ми нікого не будемо підписувати на цю по-
зицію. Коли Давід Сільва піде, ми точно знаємо, хто стане нашим
новим чарівником. Він уже тут, він виріс із нами, він один із нас.
І він буде геніальним. Одним із найкращих футболістів Прем’єр-
ліги».
Фоден — зразковий представник молодіжної системи «Сіті»,
живий доказ того, що тут можна виростити футболіста світового
класу, не просто в академії, а в Манчестері.
Гвардіола продовжив запрошувати молодих футболістів на тре-
нування першої команди, і провідним випускником академії се-
зону 2018/2019 став Ерік Гарсія. Каталонський захисник перейшов
із «Барселони» у 2017 році та дебютував у дорослому футболі
в наступному сезоні, під час передсезонного турне. Він виходив
на поле в трьох матчах Кубка Ліги, і від нього чекають великих
досягнень.
Ще один каталонець, Адріан Бернабе, приєднався до клубу
у 2018 році й дебютував у першій команді в матчі проти «Оксфор-
да» в Кубку Ліги у віці всього 18 років. Француз Клаудіо Гомес того
ж року перейшов із ПСЖ та вийшов на поле в Суперкубку Англії,
а також ненадовго в кубковому матчі проти «Фулгема». Після пере-
ходу Браїма талановитий атакувальний півзахисник Ян Карло По-
веда отримав шанс зіграти в півфіналі Кубка Ліги проти «Бьортон
Альбіона». Того ж дня дебютував півзахисник Фелікс Нмеча.
Проте, якщо серед усіх вищеназваних є ім’я, що виділяється
найбільше — це Томмі Дойл. Його дідусі — Глін Пардо та Майк
Дойл, легенди «Сіті» всіх часів, які загалом провели майже 800 мат-
чів за клуб.
Коли Томмі прибуває на тренувальну базу «Сіті», то проходить
по Дойл-Лейн, вулиці, названій на честь його діда. Молодший пред-
ставник родини — амбітний півзахисник, який може зіграти як
на позиції півота, так і атакувального півзахисника; у нього силь-
ний удар і прекрасний пас. А ще лідерські здібності — він капітан
збірної Англії U-18. «Ми покладаємо на нього великі надії. Ми бу-
демо запрошувати його на тренування першої команди [у сезоні

291
2019/2020] та почнемо працювати над його розвитком», — пояснив
Пеп, який і сам був випускником академії елітного клубу. Тож він
добре знає, що потрібні час і терпіння, щоб забезпечити розвиток
футболістів в умовах, коли від першої команди вимагають лише
перемог.
Дойл — один із 12 випускників Академії, які брали участь
в азійському турне «Сіті» влітку 2018 року (Фоден приєднався до
них у другій половині турне в Гонконзі після виступу на молодіж-
ному чемпіонаті Європи). Клуб інвестує близько 30 млн фунтів на
рік у систему, що випустила Фодена, чий контракт був подовжений
до сезону 2023/2024.
«Ми підписали новий контракт із Філом Фоденом не випадко-
во, — пояснив Пеп. — І ось, що я вам скажу: він єдиний гравець,
якого не можна продавати за жодних обставин. Єдиний з усіх. На-
віть за 500 мільйонів євро. Філ нікуди не піде. Філ — це ‘‘Сіті’’».
 Глава 37
ЧОТИРНАДЦЯТЬ ПЕРЕМОГ

У період з 29 січня 2019 року, коли «Сіті» програв на «Сент-

Джеймс Парк», і 12 травня, коли він переміг «Брайтон» і зберіг чем-
піонський титул Прем’єр-ліги, команда Пепа Гвардіоли перемогла в
14 матчах поспіль, обігравши «Арсенал», «Евертон», «Челсі», «Вест
Гем», «Борнмут», «Вотфорд», «Фулгем», «Кардіфф», «Крістал Пелес»,
«Тоттнем», «Манчестер Юнайтед», «Бернлі», «Лестер» і «Брайтон».
Їм потрібна була кожна з цих перемог. «Сіті» завершив чемпіонат,
маючи 98 очок, на одне більше, ніж у «Ліверпуля».

Неймовірна серія, але не рекордна. «Сіті» Пепа встановив план-

ку на показнику у 18 перемог позаминулого року, розпочавши серію
з виграшу 2:1 проти «Борнмута» 26 серпня і завершивши її нічиєю
0:0 з «Крістал Пелес» у новорічний вечір.
Проблема полягала в тому, що Юрген Клопп та його команда з
Мерсісайду були не менш рішуче налаштовані на битву за титул.
І цей трофей був не єдиним, на який розраховував «Сіті». Був
ще Кубок Ліги. Вони завоювали його трохи менше ніж через місяць
після початку переможної серії в Прем’єр-лізі, але «Челсі» дотягнув
до серії пенальті, тож успіх дався дорогою ціною: Фернандіньйо був
змушений залишити поле через травму паху ближче до завершення
основного часу й до кінця сезону провів на полі лише один повний
матч.

293
 Коли прийшла весна, уже переповнений календар «Сіті» попов-
нився матчами Кубка Англії. Зустріч «Сіті» з «Манчестер Юнайтед»
вимушено перенесли на 24 квітня, тоді як «Ліверпуль», котрий ви-
летів із турніру від «Вулвз» ще в третьому раунді, повернувся на
вершину таблиці завдяки перемозі над «Фулгемом».
Через три дні після фіналу Кубка Ліги лютий закінчувався ві-
зитом попередника Пепа Мануеля Пеллегріні та його «Вест Гема».
Вийшов жорсткий, контроверсійний матч, результат якого вирі-
шив пенальті Серхіо Агуеро. У той час, коли «Ліверпуль» громив
«Вулвз» на «Анфілд Роуд» 5:0, «Сіті» щосили намагався не відста-
вати. Незважаючи на 80-відсоткове володіння, гра зайшла в глухий
кут, поки Бернарду Сілва не вийшов на заміну й не заробив пеналь-
ті після фолу Феліпе Андерсона. Агуеро спокійно виконав свою мі-
сію. Пеллегріні так протестував проти рішення арбітра, що майже
втратив контроль над собою. Після 28 матчів «Сіті» відставав від
«Ліверпуля» всього на один пункт.
Далі був «Борнмут» у гостях і ще одна мінімальна перемога 1:0,
але вкотре локальний успіх погрожував зупинити «Сіті» на фініш-
ній прямій. Джон Стоунз та Кевін Де Брюйне залишили поле через
травми по черзі в кожному з таймів і не змогли повернутися в гру.
Ріяд Марез, що замінив Де Брюйне, зумів прорвати героїчний опір
Артура Боруца, голкіпера-ветерана «Борнмута». «Ліверпуль» у цьо-
му турі не грав, тому «Сіті» повернувся на вершину, але мав на один
матч більше.

Через сім днів, 9 березня, Рахім Стерлінг зробив хет-трик у во-

рота «Вотфорда» за 13 хвилин на «Етіхад». Перед початком матчу
Пеп наказав Стерлінгу пересуватися якомога ближче до воріт су-
перника — атакувати з флангу в центр із м’ячем у ногах.
Перший гол, однак, не мав бути зарахованим. Рефері проігно-
рував офсайд, оскільки здалося, що м’яч відскочив від захисника
«Вотфорда», але помилка була очевидною. Поза межами зали для
прес-конференцій обидва тренери досить довго обговорювали цю
ситуацію, і Гвардіола вибачився перед Хаві Грасією за те, що пере-
ломний момент виявився саме таким. «Вони так наполегливо пра-
цювали, так добре грали, аж раптом ми вийшли вперед через той
гол», — сказав він.

294
 Він справедливо пишався виступом власної команди. «Ми ви-
магаємо від них так багато, але не даємо часу на відпочинок, який
вони потребують фізіологічно. Незалежно від того, що станеться в
цьому сезоні, вони заслуговують на моє захоплення».

Після матчу з «Вотфордом» настав час 20-денної перерви для

проведення міжнародних матчів і футболісти вирушили у свої на-
ціональні збірні. Гвардіола був не дуже радий. «Завжди хтось по-
вертається з травмою, а також, оскільки ви не бачите гравців ці-
лими днями, потім може бути важко відновити динаміку групи. І
може так статися, що на підготовку вирішального матчу у вас буде
всього декілька днів».

У наступному турі був виїзд до «Фулгема». Голи Бернарду Сілви

та Агуеро вивели «Сіті» вперед, і хоча «Ліверпуль» усе ще залишав-
ся лідером, маючи одну гру в запасі, команда Пепа набирала обертів
і вірила, що зможе зберегти чемпіонську корону.
«Перші 20 хвилин були неймовірними, — сказав Пеп. — Зазви-
чай нам тяжко повертатися після перерви для збірних, але цього
разу команда була в хорошому стані».
Після матчу Пеп підійшов до трибуни, щоб привітати фанів, і,
помітивши дружину Крістіну з дітьми в натовпі, почав махати їм як
божевільний. Пристрасть і відданість виїзних фанів — особливість
англійського футболу, що суттєво відрізняє його від іспанського.
«Це одна з причин, чому я так сильно люблю грати в Англії, —
сказав він. — Ви їдете до «Фулгема», «Бернлі», «Ньюкасла» й ду-
маєте собі: «Ох, яка холоднеча, а ці хлопаки подолали такий шлях
заради нас».
«Я бачу це й по своїх дітях та їхніх друзях. Вони просять квит-
ки, а я їх питаю: «Ви справді хочете туди?» Так, вони саме цього й
хочуть».
Каток «Сіті» запрацював на повну потужність. Розправа над
«Кардіффом» на «Етіхад» вийшла швидкою й ефективною, відзна-
чилися Де Брюйне й Сане. Потім, 14 квітня, вони вирушили в сто-
лицю до «Крістал Пелес» — і перемога 3:1 вивела їх на перше місце.
Повернувшись додому з Лондона, футболісти й персонал уваж-
но стежили за перебігом поєдинку «Ліверпуль» — «Челсі». Якби

295
б «Челсі» вдалося привезти якісь очки з «Анфілд Роуд», «Сіті» за-
лишився б на вершині. Проте, після безгольового першого тайму,
Мане і Салах не погодилися з таким розвитком подій, і хлопці Пепа
знову поступалися в таблиці. З кожним туром наростало відчуття,
що інтрига збережеться до кінця.
Мікель Артета: «Поступово почала накопичуватися втома. У
той період у нас був «Тоттнем», Ліга чемпіонів та фінал Кубка Англії
незабаром — здавалося, у нас не було ані хвилини, щоб зупинитися
й перепочити, але насправді ми відчували, що стаємо все сильні-
шими й сильнішими, бо такий вплив мають на тебе перемоги. Усе
навколо видавалося нам трохи божевільним».
Тренер із фізпідготовки Лоренцо Буенавентура: «Були дні, коли
багато футболістів проводило більше часу на масажному столі, ніж
на тренувальному майданчику. Нам не вдавалося знайти час для
тренувань, оскільки ми постійно займалися відновленням».
Марк Бойшаса, операційний директор першої команди: «У нас
виникло почуття абсолютної єдності. Іноді ми грали в суботу, але
матч «Ліверпуля» припадав на неділю. Футболісти приходили на
тренування або на відновну сесію, а після завершення всі збира-
лися в кафетерії, щоб разом подивитися матч «Ліверпуля». Усі ми
були дуже знервовані й напружені. Після кожного фолу, кожного
вкидання м’яча схоплювалися з місця й протестували, як фани в
пабі. Усі ми помітили, що в ті тижні й місяці між нами сформувався
нерозривний зв’язок».
Чікі Беґірістайн: «Пеп почувався абсолютно впевнено, і це всім
передалося. Щоденно йому доводилося приймати безліч рішень
щодо виїзних матчів, готелів, планів тренувань, тактики, трену-
вальних сесій. Йому подобається тримати під контролем кожну де-
таль. І він постійно це робив. Але поряд із ним також є здібні поміч-
ники, які добре його знають і можуть передбачити кожну потребу».
Перемога над «Пелес» сталася між двома чвертьфінальними
матчами Ліги чемпіонів проти «Шпор», після чого вони відразу зу-
стрілися з тим самим суперником у рамках Прем’єр-ліги. До дра-
матичного, спустошливого матчу-відповіді в Манчестері ніхто не
міг передбачити наслідків, з якими футболістам Пепа доведеться
справлятися, щоб продовжити переможну серію і взяти реванш у
Прем’єр-лізі.

296
 «Ми були «мертві», але Філ Фоден змусив нас знову відчути дух
боротьби, чого ми дуже потребували в той день», — згадує Пеп, ко-
трий вирішив включити юнака в стартовий склад після того, як по-
бачив його на тренуванні в четвер після матчу-відповіді Ліги чемпі-
онів. Саме удар головою Фодена вирішив долю матчу в Прем’єр-лізі
на «Етіхад».
Тепер фінішна пряма мала такий вигляд: «Манчестер Юнайтед»
на виїзді; «Бернлі» на виїзді; «Лестер» вдома; «Брайтон» на виїзді.
24 квітня «Сіті» виграв 2:0 на «Олд Трафорд», Давід де Хеа ви-
нен в обох пропущених м’ячах, які забили Бернарду Сілва та Лерой
Сане. Знову ж таки після першого тайму рахунок був 0:0, але кон-
троль і терпіння «Сіті» вкотре окупилися. На той момент усі коман-
ди зіграли 35 матчів, і «Сіті» мав мінімальну перевагу в одне очко.
«Керувати командою в тих матчах насправді було дуже про-
сто, — згадував Пеп. — Наша ситуація така: «Якщо ми програємо
хоч раз, то втрачаємо титул». Це усім ясно, і це хороший підхід до
кожного матчу. Ми не могли собі дозволити розслабитися ні на хви-
лину».
Думками Пеп вже був на матчі з «Бернлі». Суперник мав най-
кращі якості типової англійської команди — жорсткість, агресив-
ність, впертість. Не варто було очікувати легкої прогулянки, у жод-
ному разі.
Лоренцо Буенавентура: «Зіграти з «Бернлі» все одно, що сходи-
ти до стоматолога».
Пеп Гвардіола: «Я був повністю розбитий після завершення мат-
чу. Я відчував себе так, ніби сам провів на полі 90 хвилин».
Вони вирушили до Бернлі в неділю 28 квітня, у день, коли Іспа-
нія голосувала за наступного президента (Пеп проголосував елек-
тронною поштою).
Після перерви рахунок був знову 0:0, і вчетверте за останні
дев’ять матчів Прем’єр-ліги «Сіті» переміг завдяки єдиному голу.
Вирішальний м’яч Агуеро допоміг йому встановити декілька персо-
нальних рекордів. Він став лише другим футболістом (після Алана
Ширера), який забив 20 м’ячів у шістьох різних сезонах Прем’єр-
ліги. До того ж він ніколи не забивав із такою мінімальною пере-
вагою. Його гол був зарахований після того, як визначили, що м’яч
перетнув лінію воріт на 2,91 см.

297
 Гол на 63-й хвилині приніс полегшення, і відтоді в «Сіті» було
багато можливостей закріпити переможний результат. Але їм не
вдалося забити, і, поки вони намагалися тягнути час, «Бернлі» за-
робив право на вільний удар на 90+2-й хвилині.
Гвардіола: «У мене мало не стався серцевий напад. На полі вже
були [Емерік] Ляпорт та [Венсан] Компані, і я випустив [Ніколаса]
Отаменді та [Джона] Стоунза їм на допомогу. Чесно кажучи, якби
в той день у мене були Джон Террі, Карлес Пуйоль і Ріо Фердинанд,
я б теж кинув їх у боротьбу, я б зробив що завгодно, аби протрима-
тися ті останні кілька хвилин. У них не було жодного удару в рамку
воріт за весь матч, і я не міг допустити, щоб вони зрівняли рахунок,
запустивши лонгбол через усе поле в наш штрафний майданчик».

Ще два матчі попереду. Змагання завершаться в Брайтоні, але

поки, у передостанньому турі, на горизонті маячить візит на «Еті-
хад» воскреслого «Лестера» під керівництвом Брендана Роджерса.
Не бий по воротах, Вінні! Не бий! 
Венсан Компані приписував
ці слова Серхіо Агуеро, але десятий номер «Манчестер Сіті» був не
єдиний.
У технічній зоні тренер Пеп Гвардіола говорив те саме. Не бий.
Рахім Стерлінг випереджав свого капітана, коли думав: Не бий.
Бернарду Сілва перебував ближче за всіх до Компані, ліворуч,
на відстані трьох із половиною метрів, і побоювався найгіршого:
Просто відпасуй м’яч мені.
Олександр Зінченко стояв позаду нього й підозрював, що його
наставник не розумів, що відбувається: Не роби цього, Вінні, будь
ласка, не роби цього, просто відпасуй м’яч і все.
Думку меншості висловили Ріяд Марез (котрий вміє забивати з
дальньої дистанції) та Джон Стоунз. Обоє були на лавці запасних і
спостерігали, як Компані рухається вперед, і з кожним кроком його
впевненість зростає.
Ріяд Марез: «Я вважав, що він має зараз бити по воротах».
Джон Стоунз: «Я бачив, що перед ним є простір, і думав, що
йому варто наважитися на удар».
Венсан Компані підрізає м’яч правою ногою, і після його круче-
ного удару той летить, закручуючись зліва направо. Воротар Каспер

298
Шмайхель, героїзм якого до цього моменту, як видавалося, поти-
хеньку відправляє титул чемпіона Англії з Манчестера в Ліверпуль,
знову здіймається вгору, розпрямляє руки й хапає повітря…
День розпочався рано. Сніданок рівно о 9:30, після чого о 10:45
відбулася зустріч команди та легке тренування в полудень. Усі по-
вернулися в їдальню на обід о 13:00 перед обов’язковим післяобі-
днім сном. Ще один перекус о 16:30, а потім відразу друга зустріч
команди того ж дня. З останніми вказівками Пепа, які звучали у
вухах, футболісти сіли в автобус для короткої подорожі (близько
кілометра) на «Етіхад» перед початком матчу о 20:00.
За два дні до того було схоже, що «Ліверпуль» спіткнеться, і їхня
помилка стане фатальною. Але в драматичному матчі з «Ньюкас-
лом» вони вирвали перемогу в останні чотири хвилини. Вони під-
нялися на перше місце з двома очками переваги. Що б не сталося
в поєдинку «Сіті» та «Лестера», доля титулу вирішиться в остан-
ньому турі чемпіонату. Якщо команда Пепа виграє, контроль над
ситуацією буде в їхніх руках — перемога в Брайтоні означатиме
чемпіонський титул. Якщо програє, перевагу матиме «Ліверпуль».
«Ми відчували величезну напругу [перед матчем із «Лесте-
ром»], — зізнається Мікель Артета. — На кону стояв титул. Ми дуже
довго обирали стартовий склад, знаючи, що «Лестер» — складний су-
перник. Ми їх дуже поважали — вони обіграли нас на стадіоні «Кінг
Пауер» і довели поєдинок із нами в Кубку Ліги до серії пенальті».
Титул стояв на кону. Але зайвий ажіотаж не потрібен. Для ка-
пітана, однак, ставки були ще вищими. Компані вирішив, що зали-
шить «Сіті» після 11 років у команді, щоб стати граючим тренером
«Андерлехта», свого рідного клубу. То був його останній матч на
«Етіхад». Він вивів свою команду на матч, що стане вирішальним
для здобуття титулу чемпіона Англії другий рік поспіль, знаючи,
що ніколи не зможе зробити це знову.
Компані та Пеп вперше зустрілися влітку 2016 року. Бельгієць
отримав травму через десять хвилин після початку матчу-відповіді
в півфіналі Ліги чемпіонів проти «Реала». Після операції в Барсело-
ні він повернувся в Манчестер, щоб розпочати відновлення.
Решта команди ще не повернулася на передсезонний збір, і
Гвардіола, який щойно очолив «Сіті», запросив капітана у свій офіс.

299
 Венсан Компані: «Я пам’ятаю, що наша зустріч не була диску-
сією про футбол — а скоріше презентацією. Пеп сказав, чого він
очікував від капітана своєї команди, і розповів про свій минулий
досвід. Я пояснив, чого він може очікувати тут, і запевнив його, що
місцеві — доброзичливі й прямолінійні. Люди в Манчестері полю-
бляють правду — і безпосередньо в обличчя».
Після цього Компані регулярно заходив в офіс Пепа. «Я при-
ходив до нього на розмову декілька разів. Зазвичай тому, що був у
чомусь не впевнений, і хотів, щоб Пеп мене заспокоїв. Ми дискуту-
вали, і кожен висловлював свою думку».
Гвардіола став для Компані ідеальним тренером, який задоволь-
нив його апетит до знань. Він міг годинами обговорювати матчі з
Пепом та його тренерським штабом.
Для нового тренера Компані став подарунком — природжений
лідер, знавець мов у роздягальні з представниками різних націй та
захисник світового рівня. Коли у формі.
Кар’єра Компані не раз переривалася через травми, і одним із го-
ловних завдань Пепа після прибуття в Манчестер стало збільшення
його ігрового часу. Його стурбованість була очевидною зі самого
початку. «Єдине, чого я бажаю Венсану — залишатися здоровим і у
формі», — заявив каталонець у 2016 році, коли вперше говорив про
свого капітана. За сезон до приходу Гвардіоли Компані не вдава-
лося зіграти понад п’ять матчів поспіль, і його форма не дозволяла
провести всі 90 хвилин на полі до квітня 2017 року.
Під керівництвом Пепа медичний персонал персоналізував усі
аспекти підготовки Компані: його розминки; раціон; графік тре-
нувань. Футболіст регулярно здавав кров на аналіз для контролю
якості його м’язової тканини, а її зразки відправляли в Університет
Гранади в Іспанії для визначення необхідних змін у його раціоні.
Незважаючи на усі старання, у кожному з трьох сезонів під ке-
рівництвом Пепа Компані провів менше ніж 1 800 хвилин на полі
з першою командою. Цей результат кращий, ніж у сезоні 2015/2016,
але, наприклад, Серхіо Агуеро зіграв понад 3 000 хвилин у сезоні
2018/2019.
Зусилля Пепа збільшити ігровий час Компані були зумовлені
встановленими ним феноменальними досягненнями в часи, коли

300
йому вдавалося стабільно виступати. За 11 років у «Сіті» його тричі
відбирали в капітана року за версію Професійної футбольної асоці-
ації. У 2012 році його визнали футболістом року.
У роздягальні «Сіті» його авторитет був ще вищий.
Давід Сільва: «Хто тепер читатиме нам лекції? Думаю, що він
міг би виступати в ООН».
Натомість Компані залишив «Сіті» заради «Андерлехта» та шан-
су поєднати поступовий занепад славної ігрової кар’єри з власними
лідерськими здібностями та всім, чого він навчився у Гвардіоли. Не
складно уявити команду Венсана Компані, яка грає в стилі, що ви-
значає сучасну еру «Сіті».
«З Пепом усе стало простіше, — розповів він. — Розіграш м’я-
ча з глибини поля, велика кількість передач, високий захист — усе
перераховане мені дуже імпонує. Потрібно бути дуже акуратними
в передачах, але насправді робити це простіше, ніж вам здається,
тому що ми точно знаємо, де перебувають наші партнери на полі, і
це велика перевага над суперниками. Мені ніколи не було так легко
грати на своїй позиції».
Жага Компані до знань виходить поза межі футболу. У грудні
2017 року він закінчив магістерську програму в Манчестерській
бізнес-школі. Він присвятив досягнення матері та дав пораду своїм
наступникам: «Молоді спортсмени, звертаючись до вас, скажу: не
полишайте навчання. Якщо ви хочете контролювати власне життя,
продовжуйте вчитися».
Під час навчання Компані часто читав підручники з економіки
в автобусі команди або під час перельотів. Він міг дати партнерам
по команді пораду щодо інвестицій із такою ж з легкістю, як і так-
тичні інструкції під час матчу.
Він був капітаном «Сіті» в найславетнішу епоху в історії клу-
бу, вигравши чотири чемпіонські титули Прем’єр-ліги (у 2012, 2014,
2018 та 2019 роках), чотири Кубки Ліги (у 2014, 2016, 2018 та 2019
роках) плюс два Кубки Англії (у 2011 та 2019 роках).
І у своєму останньому матчі на стадіоні, на якому його ніколи
не забудуть, він відзначився моментом, що характеризує його най-
краще.
Не бий, Вінні!

301
 «Усі говорили мені це! Але я не для того досяг так багато в кар’є-
рі, щоб мені вказували, коли я маю право бити й коли ні, — пізніше
заявив Компані, шаленіючи від радості. — Я уже 15 років висту-
паю на топовому рівні й постійно чую від півзахисників: «Не бий,
віддай пас на фланг» — уже 15 років! Я сказав їм: «Одного дня я вда-
рю з-за меж штрафного майданчику, заб’ю, і ви будете на сьомому
небі від щастя». І сьогодні це сталося».
Коли Шмайхель приземляється на газон, а м’яч прослизає в сіт-
ку воріт, Компані біжить праворуч і падає за бокову лінію. Натовп
в екстазі. Товариші по команді кидаються на нього юрбою.
Компані в сльозах після матчу. Калеб, молодший із трьох дітей,
приєднується до нього на коло пошани, на його особисте прощання
з фанатами, які співають: «Сіті» любить тебе більше, ніж ти можеш
уявити» (як у пісні «Mrs. Robinson» у виконанні Simon & Garfunkel).
Пізніше Пеп скаже своїй команді, що перемога в Прем’єр-лізі —
їхня.
Мікель Артета: «Відтоді Пеп постійно говорив нам: «Ми зроби-
ли це, ми зробили це». Він просто повторював це протягом наступ-
них кількох днів: «Перемога в наших руках. У нас в руках. Залишив-
ся ще один матч, але титул — наш». Він був абсолютно впевненим».
Гол Компані означав, що «Сіті» забивав у кожному домашньо-
му матчі Прем’єр-ліги, а це фішка Гвардіоли. Тренер уже досягав
такого результату з «Барсою» на «Камп Ноу» в сезоні 2009/2010 та з
«Баварією» на «Альянц-Арені» в сезоні 2015/2016.
Той день був особливим для Пепа й в іншому аспекті: 11-й день
народження доньки Валентини, а також річниця того дня, коли
президент «Барси» Жоан Лапорта приїхав до пологового будинку,
щоб побачити новонароджену та запропонувати Пепу топову поса-
ду в клубі, на що тодішній тренер «Барси» Б відреагував: «Та в тебе
духу не вистачить!»
Мабуть, так само усі думали й про Компані, коли він прямував
уперед і заносив праву ногу для удару.
Але він не побоявся. І тоді Гарі Невілл, коментуючи для Sky
Sports, придумав ідеальну фразу, щоб описати цей гол, цей момент,
цього футболіста.
«Де б ти хотів бачити свою статую, Венсане Компані?»

302
 Після матчу з «Лестером» Пеп був переконаний, що вони ста-
нуть чемпіонами. По дорозі в Брайтон на фінальний поєдинок,
коли все залежало від останньої перемоги, настрій був зовсім ін-
ший, не було такого напруження, як перед матчами з «Лестером»,
«Бернлі», «Юнайтед» чи «Шпорами».
Пеп Гвардіола: «Усе було ясно. Усе можна було прочитати на
їхніх обличчях. Вони знали, що не схиблять. Навіть якщо «Брай-
тон» заб’є першим, як би не розвивалася гра, як би вона не поча-
лася, у нас було позитивне передчуття. Позитивне передчуття, що
перемога нікуди від нас не дінеться. Я кажу так з усією повагою
до «Брайтона», але бувають дні, коли ти точно знаєш, що перемо-
жеш, тому що так має бути. Навіть якщо граєш проти команди,
що краща за твою. Ти знаєш, що сьогодні ти переможеш. Так воно
й сталося».
Мабуть, тому передматчева підготовка Пепа Гвардіоли була на-
багато менш жорсткою, ніж зазвичай — саме тому, що ставки були
надто високі.
Мануель Естіарте пояснив: «Усі футболісти точно знали, що на
кону. Їм не потрібно було чути це від нас».
Пеп Гвардіола: «Завдяки тому факту, що ми працювали разом
три роки, тактична сторона роботи проходила значно легше. Фут-
болісти вже знають, що ви просите їх зробити, розуміють із пер-
шого разу або навіть передбачають надані вами інструкції. І якщо
нам доводиться зробити одну чи дві дивні зміни, вони відразу
їх приймають, оскільки точно знають, навіщо ми все це робимо.
Вони вже подумки переварили те, що ми хочемо, щоб вони зроби-
ли, і нам навіть не потрібно думати про мотивацію команди, якраз
навпаки».
Битва з могутнім «Ліверпулем» тривалістю в сезон майже за-
вершена. Незважаючи на те, що «Червоні» мали сім очок переваги в
січні, «Сіті» відмовився здаватися. Їхня впевненість у перемозі була
абсолютною, тож, мабуть, ніхто й оком не моргнув, коли на 27-й
хвилині «Брайтон» отримав право на кутовий, і Гленн Маррей го-
ловою відправив м’яч у сітку на ближній штанзі. «Брайтон» повів
у рахунку, і «Ліверпуль» також був попереду на «Анфілд Роуд». На
той момент титул належав «Ліверпулю».

303
 А потім Агуеро відправив м’яч у сітку, і «Сіті» посилив тиск.
Ляпорт рвонув на подачу кутового й головою вивів «Сіті» вперед
перед завершенням першого тайму. Марез та Ілкай Гюндоган роз-
почали святкову вечірку двома славними ударами після перерви.
«Сіті» знову став чемпіоном.
У Манчестері 20 000 вболівальників спостерігали за матчем у
прямому ефірі на стадіоні «Етіхад». Команда повернулася додому
близько опівночі, і натовп все ще був там. Пеп і Компані очолили
гуляння. Сором’язливого Давіда Сільву довелося випихати вперед,
щоб він насолодився оваціями на свою адресу.
Настав час святкування, але кожен переживав його по-своєму.
Генеральний директор «Сіті» Ферран Соріано приєднався до уро-
чистостей у підтрибунному приміщенні, але в Манчестері відразу
повернувся в робочий режим: почав розробляти плани й призна-
чати зустрічі. Беґірістайн із дружиною не хотіли, щоб та ніч за-
кінчувалася, і їх відправили додому лише на світанку. На Багамах
Доменек Торрент, помічник тренера в перших двох сезонах Пепа в
Англії, який тепер очолює «Нью-Йорк Сіті» в MLS, святкував успіх
друзів із дружиною Джеммою.
Пеп попрямував додому з Крістіною та Валентиною достатньо
рано. Втомлений. Зворушений. Щасливий.
У січні завдання було настільки ж ясним, як і страшним: вигра-
ти 14 матчів поспіль, щоб зберегти титул чемпіона Англії. І вони це
зробили.
 Глава 38
ТЕЛЕФОННИЙ ДЗВІНОК

1 червня 2019 року. «Тоттнем» – «Ліверпуль» 0:2.

Щойно «Ліверпуль» у шостий раз став найкращим клубом Єв-
ропи, здобувши перемогу в не надто пам’ятному фіналі в Мадриді,
завдяки голам на початку та кінці матчу: перший — пенальті від Мо
Салаха; другий — ще один яскравий вихід на заміну Дівока Орігі.
Пеп Гвардіола дивився матч по телевізору. Його «Сіті» переміг
«Ліверпуль» Юргена Клоппа в епічних змагання за титул чемпіона
Англії. А от єврокубкові вечори неодноразово закінчувалися сяю-
чою посмішкою на всі 32 його головного суперника.
Якщо на момент приїзду Пепа до Англії головне протистояння
було між Гвардіолою та Моурінью, то тепер, через три роки, ситуа-
ція змінилася. Дуель, що прийшла з континенту в англійський фут-
бол, не є відбитком протистояння в Clasicó 2011 року між «Барсою»
Гвардіоли та «Реалом» Жозе Моурінью. Натомість маємо відтворен-
ня Der Klassiker, що прийшло з тих часів, коли Пеп очолював «Ба-
варію», а Клопп був тренером класної контратакувальної команди
з Дортмунда.
І все ж перші думки Пепа були не про Клоппа. У нього була
своя людина в Мадриді. Гвардіола взяв мобільний і зателефонував
Лі Ноубзу, головному фізіотерапевту «Ліверпуля». На початку ка-
лендарного року Ноубз ще був частиною штабу Пепа в «Манчестер
Сіті», і з того часу його дуже не вистачало команді.

305
 Пеп Гвардіола: «Він блискучий спеціаліст і має право обирати
роботу, яка йому цікава. Він довгий час працював у «Сіті» й тепер
захотів спробувати щось нове».
Вони поговорили ще деякий час, а потім Пеп зрозумів, що в
нього є шанс привітати з перемогою суперника, з яким він боровся
протягом цього захопливого сезону, котрий щойно закінчився.
«Клопп поряд?»
Ноубз вирушив на пошуки тренера «Ліверпуля» й передав йому
телефон якраз перед тим, як Клопп мав вийти на післяматчеву
прес-конференцію. Графік тренера-переможця Ліги чемпіонів пов-
ністю розписаний, але в нього знайшлася вільна хвилинка.
Пеп Гвардіола: «Я просто привітав його зі здобуттям Кубка та
зі завершенням успішного сезону. А також ми домовилися, що на-
ступного року знову задамо усім жару».
 Присвята
НЕ ОГЛЯДАЙСЯ В ГНІВІ

22 травня 2017 року, 22:30

Пеп Гвардіола вдома переглядає матч по телевізору зі своїм си-
ном Маріусом, аж раптом вони чують вибух на вулиці. З вікна він
бачить людей, що біжать по сходах «Манчестер Арени». Потім його
дружина Крістіна телефонує з «Арени», де вона та їхні дочки відві-
дують концерт Аріани Гранде. Щось сталося. Вона не впевнена, що
саме. Крістіна намагається вийти з дівчатками, Марією та Валенти-
ною. Вона бере Валентину на руки та йде за Марією, старшою донь-
кою, яка прямує до найближчого виходу. Вони виходять на вули-
цю. Вони в безпеці. Як тільки телефон ловить сигнал, вона набирає
Пепа. «Ми на вулиці. У нас все гаразд. Ми повертаємося додому».
У цей момент він уже стоїть біля центрального входу у свій буди-
нок. Пеп і Маріус зустрічають їх на півдорозі, і всі вони разом йдуть
додому: перелякані, приголомшені, шоковані.

Починає з’являтися інформація. 22-річний чоловік із райо-

ну Фаллоуфілд, що народився і виріс у Манчестері, підірвав себе
у фоє, неподалік від входу на станцію метро Вікторія. Пізніше ого-
лосять, що 22 людей загинули й 166 були поранені.
Ілкай Гюндоган живе в тій самій будівлі, що й родина Гвардіоли.
Він чує шум і спершу думає, що то діти бавляться, але потім, коли

307
чує сирени поліції та швидкої допомоги, вибігає на вулицю. Там він
бачить жахливі сцени. Юні дівчата, усі в сльозах, тримаються одна
за одну. Він зустрічає Лероя Сане та Давіда Кінтану, операційно-
го директора першої команди, який негайно телефонує Пепу, щоб
впевнитися, що його родина в безпеці.

Потім вони починають переживати за Рахіма Стерлінга, для

якого Кінтана дістав квитки на концерт. Стерлінг не відповідає.
Раптом Рахім з’являється на вулиці. Молодий англієць зрештою
вирішив не ходити на концерт, і, коли все сталося, був на вечері.
Він надсилає повідомлення в груповий чат команди, як тільки діз-
нається про те, що сталося. Усім їм стає трохи легше в цю довгу ніч
втрат і болю в Манчестері.

Жителі Манчестера, теплі та міцні, як цегла, яку випалюють

на заводах міста, реагують із гідністю. Біля церкви на Площі Свя-
тої Анни в перші години після атаки з’являються два букети. До
середини ранку там вже сотні букетів, які поліція переносить у
центр площі, під статую Річарда Кобдена, відомого промисловця,
ліберального державного діяча й, можливо, людини, що свого часу
здійснила найдальшу подорож у світі. Море квітів, м’яких іграшок
та повітряних кульок у формі серця продовжують з’являтися біля
підніжжя статуї, і туди щодня прибувають тисячі людей, щоб від-
дати шану. Серед них Пеп та його родина.

Церемонія проходить 25 травня на площі, триває хвилина мов-

чання. Потім жінка в натовпі, Лідія Бернсмайер-Руллоу, поетеса та
актриса, що народилася в Манчестері, спонтанно починає співати
пісню групи Oasis «Don’t Look Back in Anger». До неї дуже швидко
приєднується решта натовпу.

And so, Sally can wait

She knows it’s too late as we’re walking on by
Her soul slides away
But don’t look back in anger
I heard you say

308
 [Тож Саллі може почекати,
Вона знає, що уже занадто пізно, коли ми проходимо повз,
Я чую, як ти говориш:
Її душа відлітає, але не оглядайся в гніві...]

Ця пісня стає гімном Манчестера, що віддає належне полеглим

і водночас втілює надію.
 ЗМІСТ

ВСТУПНЕ СЛОВО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

ПЕРЕДМОВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

Пролог. ДЕНЬ В ОФІСІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

Глава 1. CI SIAMO . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

Глава 2. ФЕРРАН І ЧІКІ: ДИВНА ПАРА . . . . . . . . . . . . 25

Глава 3. ПЕРШИЙ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ . . . . . . . . . . . 30

Проблема № 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33

Глава 4. КАРТУЗ МАЙКА САММЕРБІ . . . . . . . . . . . . 42

Глава 5. ЛОРЕНЦО БУЕНАВЕНТУРА:

НОМЕР ОДИН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48

Глава 6. СТОУНЗ, ОТАМЕНДІ, ЛЯПОРТ:

ПОБУДОВА ОБОРОНИ . . . . . . . . . . . . . . . 55

Глава 7. МАРК БОЙШАСА:

НАЛАГОДЖУВАЧ . . . . . . . . . . . . . . . . . 64

Глава 8. ГЮНДОГАН ТА ФЕРНАНДІНЬЙО:

ОПОРНІ ПІВЗАХИСНИКИ . . . . . . . . . . . . . 70

Глава 9. НАЙКРАЩИЙ РЕСТОРАН МАНЧЕСТЕРА . . . . . . 77

310
Глава 10. РІШЕННЯ ЩОДО ПОЗИЦІЇ ЛІВОГО ЗАХИСНИКА:
ВІД САНЬЯ ДО ЗІНЧЕНКА . . . . . . . . . . . . . 88

Глава 11. ХАЛДУН АЛЬ-МУБАРАК:

ГОЛОВА «МАНЧЕСТЕР СІТІ» . . . . . . . . . . . . 103

Глава 12. ІСТОРІЯ МАТЧУ:

«БОРНМУТ» — «МАНЧЕСТЕР СІТІ» 1:2
26 СЕРПНЯ 2017 РОКУ . . . . . . . . . . . . . . . 108

Глава 13. КЕВІН ДЕ БРЮЙНЕ:

ДИРИГЕНТ ОРКЕСТРУ . . . . . . . . . . . . . . 111

Глава 14. «ГОСТРІ КАРТУЗИ» . . . . . . . . . . . . . . . . 120

Глава 15. «WE’VE GOT GUARDIOLA» . . . . . . . . . . . . 124

«Манчестер Сіті» — «Сток Сіті» 7:2 . . . . . . . . . 126

Глава 16. МАНУЕЛЬ ЕСТІАРТЕ:

ЯНГОЛ-ОХОРОНЕЦЬ . . . . . . . . . . . . . . . 130

Глава 17. УСПІШНІ ДЕРБІ І «ПАРКУВАННЯ» . . . . . . . . . 140

Ноліто та морські качечки . . . . . . . . . . . . . 140

Перше дербі:
«Манчестер Юнайтед» – «Манчестер Сіті» 1:2
10 вересня 2016 року

«Автобусне паркування» і нудьга . . . . . . . . . . 144

Третє дербі:
«Манчестер Сіті» — «Манчестер Юнайтед» 0:0
27 квітня 2017 року

Крихта поваги . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 146

П’яте дербі:
«Манчестер Юнайтед» — «Манчестер Сіті» 1:2
10 грудня 2017 року

311
 Глава 18. ЛЕРОЙ САНЕ:
ПЕРЕМИКАЮЧИ ПЕРЕДАЧІ . . . . . . . . . . . . 148

Глава 19. ТОРРЕНТ, КІДД, АРТЕТА, ПЛАНШАР І БОРРЕЛЬ:

ЗБОРИ ІНТЕЛЕКТУАЛІВ . . . . . . . . . . . . . . 158
Глава 20. ДАВІД СІЛЬВА:
ФУТБОЛЬНИЙ МАГ . . . . . . . . . . . . . . . . 172

Глава 21. БЕРНАРДУ СІЛВА:

УЧЕНЬ ЧАРІВНИКА . . . . . . . . . . . . . . . 177

Глава 22. НЕВДАЛІ ДЕРБІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181

Найгірші в світі . . . . . . . . . . . . . . . . . . 184

Друге дербі:
«Манчестер Юнайтед» — «Манчестер Сіті» 1:0
26 жовтня 2016 року

Манчестер — червоний . . . . . . . . . . . . . . 186

Шосте дербі:
«Манчестер Сіті» — «Манчестер Юнайтед» 2:3
7 квітня 2018 року

Глава 23. МАНЧЕСТЕР — НЕБЕСНО-БІЛИЙ . . . . . . . . . 189

Перші сто очок . . . . . . . . . . . . . . . . . . 196

Глава 24. НОВОРІЧНІ СЛЬОЗИ . . . . . . . . . . . . . . . 199

Різдво скасовується . . . . . . . . . . . . . . . . 204

Глава 25. «ЧЕРВОНА МАШИНА» КЛОППА . . . . . . . . . . 208

Глава 26. «ТЕАТР МРІЇ» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 212

Глава 27. ДЕНЬ ГРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 216

Глава 28. ІСТОРІЯ МАТЧУ:

«МАНЧЕСТЕР СІТІ» — «ЧЕЛСІ» 6:0 . . . . . . . . . 222

312
Глава 29. ЖОВТА СТРІЧКА . . . . . . . . . . . . . . . . . 227

Глава 30. МРІЇ ПРО «ВЕМБЛІ» . . . . . . . . . . . . . . . . 240

Глава 31. СЕРХІО АГУЕРО:

ЗАКОНИ БАРРІО . . . . . . . . . . . . . . . . . 249

Глава 32. ІСТОРІЯ МАТЧУ:

«ФУЛГЕМ» — «МАНЧЕСТЕР СІТІ» 0:2 . . . . . . . 259

Глава 33. РУЛЕТКА ПЕПА . . . . . . . . . . . . . . . . . . 264

Глава 34. РАХІМ СТЕРЛІНГ:

ПЕРЕПИСАТИ ІСТОРІЮ . . . . . . . . . . . . . . 266

Глава 35. «ШПОРИ»: ДРАМА У ТРЬОХ АКТАХ . . . . . . . . 274

Глава 36. ФІЛ ФОДЕН І ФАБРИКА ТАЛАНТІВ . . . . . . . . 286

Глава 37. ЧОТИРНАДЦЯТЬ ПЕРЕМОГ . . . . . . . . . . . . 293

Глава 38. ТЕЛЕФОННИЙ ДЗВІНОК . . . . . . . . . . . . . . 305

Присвята. НЕ ОГЛЯДАЙСЯ У ГНІВІ . . . . . . . . . . . . . . 307

 Видання для дозвілля

МАРТІН Лу
БАЛЛУС Пол

PEP’S CITY

Переклад з англійської

Головний редактор О. В. Красовицький

Відповідальна за випуск І. В. Мазінг
Художній редактор О. А Гугалова-Мєшкова
Технічний редактор Г. С. Таран
Коректор А. Р. Коник
Підписано до друку 02.03.2020. Формат 60×90/16.
Умов. друк. арк. 20,00. Облік.-вид. арк. 15,00.
Тираж 2000 прим. Замовлення № .

ТОВ «Видавництво Фоліо»

вул. Римарська, 21 А, Харків, 61057
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи
ДК № 5244 від 09.11.2016.

Сайт та інтернет-магазин видавництва:

www.folio.com.ua
Електронна адреса:
market@folio.com.ua

Надруковано з готових позитивів

у ТОВ «Видавництво Фоліо»
вул. Римарська, 21 А, Харків, 61057
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи
ДК № 5244 від 09.11.2016.
 Мартін Л., Баллус П.
М 29 Pep’s City / Лу Мартін, Пол Баллус; пер. з англ. Х. Дом­б­
ров­ська, Я. Дашковська; худож.-оформлювач М. Мендор. —
Харків: Фоліо, 2020. — 314 с.
ISBN 978-966-03-9183-3.

Іспанські журналісти Лу Мартін і Пол Баллус, інсайдери фут-

больного клубу «Манчестер Сіті», написали захоплюючу історію
про те, як була створена феноменальна команда: від запрошення
самого Гвардіоли до підбору персоналу, який забезпечує основу
для його команди, і супер­зіркових гравців, що встановили новий
стандарт у британському футболі.
Жоден інший спортивний оглядач не мав такого доступу до
Гвардіоли та його команди протягом трьох сезонів у Манчестері.
Результатом є ексклюзивні, докладні інтерв’ю та профілі всіх клю-
чових фігур у «Сіті», а також внутрішні історії про рішення, які
сформували його склад.
За три сезони в Англії Пеп Гвардіола створив щось таке, чого
Прем’єр-ліга ніколи не бачила раніше: команду, яка домінує
в іграх, як ніхто інший, забиваючи голи й збираючи очки та трофеї
в рекордному темпі.
Ця книга буде цікава всім уболівальникам «Манчестер Сіті»,
а також всім фанатам англійської Прем’єр-ліги. Особистість Пепа
Гвардіола як одного з найбільш інноваційних спортивних тренерів
у світі захопить кожного, хто цікавиться менеджментом й опти­
мальним використанням людських здібностей.
УДК(796.332+796.08)(410)
Для нотаток
 Книжки видавництва «Фоліо» ви можете придбати:
Оптова торгівля ТОВ «Видавництво Фоліо» Представництво в Києві

61057, м. Харків, 61057, м. Харків, м. Київ, вул. Січових Cтрільців,

вул. Римарська, 21А вул. Римарська, 21А 1—5, оф. 603
(057) 700-05-46, (057) 705-07-30 e- mail: avk@folio.com.ua e-mail: kievfolio@gmail.com
e-mail: market@folio.com.ua,
proizv@folio.com.ua

Видавництво «Фоліо» в Інтернеті

Сайт видавництва: www.folio.com.ua
Інстаграм: https://www.instagram.com/folio.ua
Електронна шкільна бібліотека: https://e-shb.com.ua/
Видавництво «Фоліо» — сторінка на Facebook

Базові книгарні
м. Київ м. Львів м. Харків
«Книгарня № 1» «Книгарня №1» «Читаріум»
пр. С. Бандери, 10Б пл. Ринок, 3 пр-т. Незалежності, 7
(050) 344-43-31 (050) 470-11-68

Кіоск «Петрівка “Фоліо”» «Книги Фоліо»

Книжковий ринок «Петрівка» вул. Коперника, 3
центральний ряд, місце 25 (050) 393-48-80

Інтернет-магазин Розетка Інтернет- магазин Якабу

https://rozetka.com.ua/knigi/ https://www.yakaboo.ua/

Магазини-партнери
м. Київ Волинська обл. «Книголенд»
«Довженко Букс» пр-т Слобожанський, 31-д,
м. Луцьк
вул. Васильківська, 1 ТЦ «Наша Правда»
«Дім Книги»
(050) 344-45-51 «Книголенд»
вул. Конякіна, 37-а
ІНШІ МАГАЗИНИ-ПАРТНЕРИ: «Дім Книги» пр-т Героїв, 11-Л,
Вінницька обл. вул. Лесі Українки, 35-а ТЦ «Гермес», 2 поверх
«Буква» «Книголенд»
м. Вінниця
«Дім Книги» вул. Сухомлинського, 1, вул. Калинова, 76-к
вул. Коцюбинського, 33-а ТЦ «Порт-Сіті», 3 поверх (Образцова)
«Дім Книги» «Книголенд» «Книголенд»
вул. Соловйова, 3/2 вул. Кривий вал, 30-а вул. Юрія Кондратюка, 20
«Дім Книги» Дніпропетровська обл. ТЦ «Арніка»
вул. Келецька, 78 «Книголенд»
«Буква» м. Дніпро
вул. Боброва, 1
пр-т Юності, 43-а «Буклет»
пр-т Олександра Поля, 104-а FOZZY гіпермаркет
(ТЦ Магігранд)
(кол. пр. Кірова), ТЦ Славутич вул. Малиновського, 2
«Буква»
пл. Гагаріна, 2 (ЦУМ) «Книголенд» м. Павлоград
ФОП Фіголь, «Кобзар» пр-т Дмитра «Буклет»
вул. Привокзальна, 2/1 Яворницького, 60 вул. Соборна, 97-а
м. Кривий Ріг «Книголенд» «Твоя преса»
«Буквица» вул. Драгоманова, 17 вул. Степана Бандери, 15А
вул. Гагаріна, 4-б «Книголенд» «Твоя преса»
вул. Академіка Палладіна, 16 вул. Скляренка, 17
Донецька обл. ТЦ «Academ City»
Кіровоградська обл.
м. Краматорськ «Книголенд»
Дніпровська набережна, 12 м. Кропивницький
«Буклет»
ТЦ «Рівер Мол» «Буквиця»
вул. Маяковського, 1-м вул. Преображенська, 17/65
«Буква»
Запорізька обл. вул. Б. Хмельницького, 3-б «Книжковий супермаркет
«Буква» «Буки»
м. Запоріжжя вул. Велика перспективна, 35/54
пр-т Оболонський, 1-б,
«Буклет» FOZZY гіпермаркет
ТРЦ ДрімТаун
вул. Лермонтова, 24 вул. Київська, 66г
«Буква»
«Буква» Дніпровська набережна, 12
пр-т Соборний, 147, ТЦ Украина Львівська обл.
ТЦ «Рівер Мол» (3 поверх)
«Буква» м. Львів
Івано-Франківська обл. «Виват»
пл. Спортивна, 1-а, ТРЦ Гуллівер
м. Івано-Франківськ «Буква» вул.Дорошенка, 23
«Букініст» вул. Дніпровська набережна, 33, Bookling Forum Lviv, 1 поверх
вул. Незалежності, 19 ТЦ Аркадія вул. Під Дубом, 7-б
«Велика кишеня» «Буква» «Дім книги»
вул. Є. Коновальця, 221 пр-т Академіка Глушкова, 13-б, вул. Міцкевича, 8
ТРЦ Магеллан, 3 поверх «Дім Книги»
м. Коломия
«Буква» вул. Торгова, 11
«Книжкова хата»
вул. М. Лаврухіна, 4, ТРЦ Район «Українська книгарня»
пр-т Чорновола, 51
«Буква» пр-т. Шевченка, 8
Київська обл. пл. Слави, 1, ТЦ Навігатор «Книголенд»
«Буква» вул. Коперника, 11
м. Бориспіль вул. Мишуги, 4, ТЦ Піраміда «Книголенд»
«Книголенд» «Буква» вул. Митрополита вул. Доробок, 36-а
вул. Київский Шлях, 67, А. Шептицького, 10 «Книголенд»
ТЦ «Парк Таун», 2 поверх «Буква» вул. Личаківська, 22
м. Бровари пр-т Перемоги, 3, ТРЦ Україна «Буква»
«Буква» «Буква» вул. Дорошенка, 1
бул. Незалежності, 3 вул. Білоруська, 2, ТРЦ «Квадрат» «Книгарня»
FOZZY гіпермаркет «Буква» вул. Рогатинців, 30
с. Вишневе, вул. Промислова, 5 вул. Берковецька, 6-д, «Книгарня«
FOZZY гіпермаркет ТРЦ «Лавіна» вул. Огієнко, 4
с. Проліски, вул. Броварська, 2-а «Буква»
пр-т Перемоги, 26, Миколаївська обл.
м. Ірпінь м. Миколаїв
ТРЦ Смарт Плаза Політех
«Книголенд» «Буквица»
«Буква»
вул. Шевченка, 4-г вул. Соборна, 6
вул. Гната Юри, 20, ТЦ «Квадрат«
м. Київ (цокольний поверх)
Одеська обл.
Bookling Gulliver «Дім книги»
вул. Еспланадна, 1 вул. Драгоманова, 2-б м. Одеса
Bookling SkyMall «Дім книги» «Буклет»
пр-т Романа Шухевича, 2-т, пр-т Ю. Гагаріна, 27 (1 поверх) вул. Соборна, 6
ТРЦ SkyMall, 3 поверх FOZZY гіпермаркет «Книголенд»
Bookling Артмолл вул. Заболотного, 37 вул. Асташкіна, 29, к. 2
вул. Заболотного, 37, FOZZY гіпермаркет (пл. Льва Товстого, 1, Кадорр)
ТРЦ Art Mall, 2 поверх пр-т Степана Бандери «Книголенд»
Bookling Сковороди (Московський), 23 вул. Генерала Петрова, 9
вул. Григорія Сковороди, 6 «Твоя преса» «Книголенд»
«Основи» наб. Печерська, 10-а вул. Катерининська, 91
вул. Пушкінська, 8А «Твоя преса» «Книголенд»
«Смолоскип» вул. Окружна, 4 вул. Люстдорфська дорога, 54
вул. Межигірська, 21 «Твоя преса» «Буква», Книжкова перлина
«Велика кишеня» вул. Здолбунівська, 17 вул. Дерибасівська, 14
пр-т Академіка Глушкова, 36 «Твоя преса» Книжковий супермаркет
«Книголенд» вул. Сім’ї Сосниних, 17 вул. Жуковського, 38
Контрактова площа, 2/1-а «Твоя преса» Книжковий супермаркет
«Книголенд» вул. Привокзальна, 3 вул. Ланжеронівська, 17
вул. Січових Cтрільців «Твоя преса» Книгарня-Кав’ярня
(Артема), 33 вул. Герковецька, 6 вул. Катерининська, 77
 «Одеська книга» Тернопільська обл. ФОП Лісова
(ФОП Валькова) м. Тернопіль «Учбова книга»
пл. Єкатерининська, 4 «Дім книги» вул. 40 років Жовтня, 27
Bookling ТЦ «City Center» вул. Коперника, 19/1 Головний корпус
пр-т Небесної сотні, 2 «Дім книги» Херсонського університету
(мінус 1 поверх) (1 поверх)
вул. Й. Сліпого, 1
«Книжкова казка» ФОП Лісова
«Дім книги»
пр. Ак. Глушко, 16 «Учбова книга»
вул. Подільська, 45
«Дім книги» вул. Іллі Кулика, 135
«Буква»
пр. Ак. Глушко, 20/54
вул. Руська, 19/85
FOZZY гіпермаркет Хмельницька обл.
Книгарня «Знання»
вул. Середня, 83-а м. Хмельницький
вул. Миру, 3-а
м. Чорноморськ «Буква»
Книжковий супермаркет Харківська обл. ТГРК «Либідь Плаза»
пр-т Миру, 16 м. Харків вул. Кам’янецька, 19/1
«BOOKS» «Дім Книги»
Полтавська обл.
вул. Сумська, 51 вул. Грушевського, 50
м. Полтава «ЗнакЪ» «Книжковий світ»
«Буква» пр-т Науки, 17 вул. Подільська, 25
вул. Шевченка, 29 «Діалог»
«Книголенд» вул. О. Яроша, 21 Черкаська обл.
вул. Соборності (Жовтнева), 50 «Книголенд» м. Черкаси
«Книголенд», вул. 23 Серпня, 47 «Буквиця»
вул. Європейська (Фрунзе), 63 «Книголенд»
«Книголенд», вул. Дашкевича, 19
пр-т Л. Свободи, 33-а
вул. Соборності, 28/13, Чернігівська обл.
«Книголенд»
ТЦ «ЦУМ»
пр-т Гагаріна, 167 м. Чернігів
«Велика кишеня»
«Книголенд» «Будинок книги»
вул. Ковпака, 26-в
вул. Ак. Проскури, 3 пр-т Миру, 45
м. Кременчук «Книголенд» «Книголенд»
«Книголенд» вул. Бучми (Уборевича), 1-б, пр-т Миру, 49
бульвар Пушкіна, 7 1 поверх
«Книголенд» ТЦ «Мегацентр» (2 поверх)
«Книголенд» «Книголенд»
вул. Республіканська, 134-а пр-т Московський, 252-б
«Книголенд» вул. Рокосовського, 39
«Книголенд»
пр-т Свободи (60-річчя вул. Плеханівська, 66 Чернівецька обл.
Жовтня), 22-а, «Книголенд»
зупинка Водоканал м. Чернівці
Стадіонний проїзд, 9 «Буква»
«Книголенд» «Книголенд»
вул. Першотравнева, 45 вул. Івана Франка, 12
вул. Валентинівська «Дім книги»
Рівненська обл. (Блюхера), 15/17
вул. Сагайдачного, 6
м. Рівне «Книголенд»
«Буква» пр-т Тракторобудівників, 59/56,
вул. Соборна 47, ТРЦ «Україна», 2 рівень ІНТЕРНЕТ-МАГАЗИНИ
ТЦ Злата Плаза «Книголенд»
пр-т Індустріальний Інтернет-магазин Читайка
Рівнекнига КП «Дружба», http://www. bookzone.com.ua/
«Знання» (Фрунзе), 26
«Книголенд» http://www.chytayka.com.ua/
майдан Незалежності, 5
Рівнекнига КП «Слово» вул. Чернишевська, 14 Інтернет- магазин Бізліт
вул. Соборна, 57 «Фактор» https://bizlit.com.ua/
Рівнекнига КП № 2 Просвіта вул. Квітки-Основ’яненка, 2 Інтернет- магазин Букля
вул. Київська, 17 «Букетик» https://www.booklya.ua/
Рівнекнига КП «Книги» Книжковий ринок
FOZZY гіпермаркет Інтернет-магазин Буклинг
вул. Соборна, 316
вул. Героїв Праці, 9 https://bookling.ua/
«Велика кишеня»
вул. Макарова, 23 Інтернет-магазин М. І. Р. медіа
Херсонська обл.
FOZZY гіпермаркет m.i.r.media@ukr.net
вул. Курчатова, 9 м. Херсон
Інтернет-магазин Джерела М
«Буква»
Сумська обл. вул. Комунарів, 21 https://www.dk-books.com/
м. Суми ФОП Лісова sport/publisher/1697/
«Буква» «Учбова книга» Інтернет-магазин Book24
пл. Покровська, 2 вул. Преображенська, 22 https://www.Book24.ua/