Кафедра загальної хірургії та догляду за хворими

Реферат: « Асептика та антисептика».

Виконав
студент 2 курсу 14 групи
ІІ медичного факультету
Дордієнко Олександр Сергійович

Запоріжжя 2020
Асептика – це комплекс заходів, що спрямовані на попередження попадання
мікроорганізмів в рану. В спростованому вигляді можна навести два
основних принципи асептики:

 все, що торкається рани (руки медичного персоналу, інструменти,

перев’язувальний матеріал, операційна білизна, медичні прилади,
тощо), має бути стерильним;

 розмежування потоків хворих без гнійно-запальних захворювань чи

ускладнень та хворих з гнійно-запальними захворюваннями чи
ускладненнями для попередження перехресного інфікування.

Антисептика – це комплекс заходів, що спрямовані на боротьбу з

мікроорганізмами, що вже потрапили в хірургічну рану.

Серед всіх асептичних та антисептичних заходів слід відокремлювати два

основних поняття – дезінфекція та стерилізація.

Дезінфекція – це комплекс асептичних та антисептичних заходів

направлених на знищення мікроорганізмів. В лікувально-профілактичних
закладах використовуються наступні методи дезінфекції:

1. Хімічні (застосовуються хімічні препарати у вигляді водних розчинів,

емульсій, суспензій, порошків, таблеток, аерозолів, а також форми
пролонгованої дії – лакофарбові покриття для поверхонь приміщень, меблів,
обладнання, антимікробні покриття у вигляді плівок).

2. Фізичні (протимікробний вплив ультрафіолетового опромінювання,

ультразвуку, дія високої температури).

3. Механічні (провітрювання, вологі прибирання, вентиляція, прання).

4. Комбіновані (використання перелічених методів в різних поєднаннях.

Наприклад, вологе прибирання – фізичний метод – завжди використовується
з хімічним – розчинами дезінфектантів).

Дезінфекція найчастіше проводиться з використанням хімічних засобів

обробки (хімічних дезінфектантів, або хімічних антисептиків), але для деяких
цілей, наприклад, для обробки повітря, використовуються променеві
(ультрафіолетові бактерицидні лампи) методи дезінфекції. Дезінфекційну
обробку медичних приладів та інструментарію багаторазового використання
проводять перед стерилізацією безпосередньо після використання його.

Стерилізація – це комплекс асептичних та антисептичних заходів

направлених на знищення мікроорганізмів та їх спор. Тобто стерилізація
забезпечує найбільш повне знищення всіх форм мікроорганізмів на відміну
від дезінфекції, але для деяких об’єктів зовнішнього середовища, організму
людини стерилізаційні заходи або недоцільні, або неможливі. Так,
недоцільно стерилізувати стіни, стелі та підлогу приміщень, чи прилади
санітарних вузлів. Неможливо стерилізувати шкіру хворого чи руки хірурга,
бо мікроорганізми (сапрофітні, постійні, автохтонні чи резидентні) існують
на багато шарів глибше, ніж можлива глибина дії та проникнення асептичних
та антисептичних заходів без пошкодження шкіри людини. Тому заходи для
обробки шкіри хворого та рук хірурга також доцільно назвати
дезінфекційними. Під час операції разом з шкіряними виділеннями (із
сальних та потових залоз) мікроорганізми можуть проникнути в операційну
рану та визивати інфекції області хірургічного втручання. Тому були
розроблені спеціальні методи захисту операційної рани без знищення
внутрішньошкіряних мікроорганізмів рук медичного персоналу та шкіри
операційного поля.

Види стерилізації:

1. За допомогою фізичних факторів:

А) сухим гарячим повітрям – сухожарова стерилізація;

Б) паром під тиском – автоклавування;

В) променева стерилізація: іонізуючим опроміненням γ-промінями;

ультрафіолетове опромінення, ультразвукове опромінення;

2. За допомогою хімічних факторів:

А) розчинами антисептиків;

Б) газова стерилізація.

Сухожарова стерилізація проводиться в сухожарових шафах, які

розміщують в приміщеннях операційно-перев’язувального блоку, в межах
хірургічного відділення. Автоклавування проводиться, як правило, в
централізованих стерилізаційних відділеннях, що забезпечують стерилізацію
паром під тиском для всього лікувального закладу. Доцільність централізації
автоклавних приміщень обумовлена небезпечністю методу стерилізації
(високий тиск, висока температура пару в стерилізаційних камерах) та
необхідністю спеціальної підготовки медичного персоналу для цієї роботи.
Із променевих видів стерилізації іонізуюче опромінення γ-промінями
використовується лише в промислових умовах, а ультрафіолетове та
ультразвукове опромінення може використовуватись і в межах хірургічного
відділення. Хімічна стерилізація з використанням антисептиків останнім
часом обмежена лише 6 % розчином перекису водню (методом занурення у
розчин). Хімічна газова стерилізація проводиться у спеціальних герметичних
камерах за допомогою розчину формальдегіду – стерилізація у парах
формаліну та з використанням окису етилену.

Основні асептичні заходи базуються на попередженні екзогенного шляху

інфікування, а тому спрямовані на профілактику повітряно-крапельної,
контактної та імплантаційної інфекції.

Для профілактики повітряно-крапельної інфекції використовується

комплекс заходів переважно організаційного плану, включаючи особливості
організації роботи та устрою хірургічного стаціонару, розподіл потоків
хворих, та спеціальні методи боротьби з розповсюдженням інфекції в повітрі.
Особливості організації роботи та влаштування основних підрозділів
хірургічного стаціонару, правила розподілу потоків хворих без гнійно-
запальних захворювань чи ускладнень та хворих з гнійно-запальними
захворюваннями чи ускладненнями розглянуті у попередньому
розділі. Боротьба з розповсюдженням інфекції в повітрі реалізується
наступними методами:

 Носіння масок. Останнім часом використовуються лише маски

фільтруючого типу. Такі маски можуть бути багаторазовими, тоді їх
виготовляють із марлі 3-х, 4-х та 6 шарів, вони потребують заміни та
повторної обробки через кожні 2-3 години використання. Одноразові
маски виготовляють із целюлози, вони потребують зміни щогодини
після використання. Носіння масок обов’язково в операційній, під час
проведення перев’язок, виконання хірургічних маніпуляцій, а під час
епідемії вірусних інфекцій маска використовується постійно у всіх
приміщеннях при виконанні будь-якої роботи.

 Вентиляція та провітрювання приміщень. В умовах постійної

циркуляції повітря забруднення його мікроорганізмами зменшується
приблизно на 30 %. При використанні в приміщеннях кондиціонерів з
бактеріальними фільтрами забруднення повітря зменшується до 80 %. З
метою очищення повітря операційні обладнуються кондиціонерами з
бактеріальними фільтрами та спеціальними вентиляційними отворами,
з’єднаними з центральним вентиляційним блоком для створення так
званого ламінарного (прямолінійного) потоку повітря. Також звичайна
примусова вентиляція із перевищенням притоку повітря над відтоком
сприяє кращому очищенню повітря операційних кімнат. Звичайне
провітрювання через вікна, що може використовуватися в усіх інших
приміщеннях хірургічного відділення, неприпустиме в операційних
кімнатах.

 Обробка повітря бактерицидними лампами. Ультрафіолетове

опромінення повітря проводиться за допомогою стаціонарних та
пересувних бактерицидних ламп, які розміщують в усіх
 адміністративно-господарчих приміщеннях хірургічного відділення, а
також в реанімаційних та післяопераційних палатах, палатах для
хворих з гнійно-запальними захворюваннями чи ускладненнями.
Стаціонарні бактерицидні лампи закріплюють на стіні приміщення, як
правило, над входом. Пересувні бактерицидні лампи розміщують в
центрі приміщення під час дезінфекції. Одна бактерицидна лампа за 2
години роботи в середньому дезінфікує 30 м³ повітря та знищує
мікроорганізми на відкритих поверхнях приміщення. Останнім часом
отримали поширення бактерицидні ультрафіолетові лампи зачиненого
типу, в яких проводиться опромінення потоку повітря, що циркулює
через контур лампи примусово за допомогою вентиляторів. Такі лампи
дозволяють проводити ультрафіолетове опромінення без припинення
роботи в приміщенні. Додатково лампи обладнуються таймером для
автоматичного регулювання режиму опромінення на протязі доби.
Звичайні відкриті стаціонарні чи пересувні бактерицидні лампи
включають в приміщенні, де немає персоналу чи хворих.

 Особиста гігієна медичного персоналу та хворих також відіграє

важливу роль в профілактиці розповсюдженням інфекції в повітрі та
включає санітарну обробку хворих під час надходження до
хірургічного стаціонару, регулярну заміну постільної та натільної
білизни, та виконання певних гігієнічних заходів з боку персоналу.

Наступна група асептичних заходів спрямована на профілактику

контактної інфекції. Цей напрямок асептики можна вважати
найважливішим, бо саме він спрямований на виконання основного принципу
– «все, що торкається рани, має бути стерильним». Такий шлях інфікування і
називається контактним, бо контамінація (перехід мікроорганізмів-збудників
до макроорганізму) відбувається під час контакту (торкання) будь-якого
нестерильного об’єкту з операційною раною хворого. Це основний шлях
виникнення інфекції області хірургічного втручання. Основні об’єкти, що
контактують з операційною раною це – хірургічний
інструментарій, перев’язувальний матеріал та операційна білизна, руки
хірурга, а також шкіра самого хворого. Для кожного з цих об’єктів існують
свої правила дезінфекції та стерилізації.

Обробка хірургічного інструментарію. Хірургічний інструментарій може

бути одноразового та багаторазового використання. Інструментарій
одноразового використання проходить стерилізацію у промислових умовах
найчастіше за допомогою іонізуючого опромінення (γ-проміні) чи газовим
методом (окис етилену). Інструментарій багаторазового використання в
хірургічному відділенні проходить кілька етапів обробки:

 після використання під час операції чи перев’язки інструментарій

замочується у дезінфікуючому розчині для знезараження;
  миття щітками в дезінфікуючому розчині;

 змивання проточною водою дезінфектанту та ополіскування

дистильованою водою;

 висушування (проводиться або на серветках природним шляхом, або в

сухожаровій шафі, що обладнана вентилятором для висушування
вологого інструментарію);

 контроль якості передстерилізаційної обробки – використовують

реактиви, що реагують, змінюючи колір, із залишками крові
(бензилбензидин), або з дезінфектантами (фенолфталеїн);

 стерилізація – автоклавуванням, сухим жаром, у парах формаліну,

окисом етилену, або в 6,0 % розчині перекису водню – вибір способу
стерилізації залежить від матеріалу, з якого виготовлений
інструментарій, щоб зберегти його цілісність та придатність.
Наприклад, стерилізація металевих виробів можлива всіма з
перерахованих способів, гумові та пластмасові вироби чи складові
частини інструментарію не можна стерилізувати сухим жаром,
інструментарій з оптичними елементами можна стерилізувати тільки
газовими способами.

Обробка перев’язувального матеріалу та операційної білизни (халати,

серветки, простирадла, рушники, маски) в непромислових умовах найчастіше
проводиться автоклавуванням. Одноразові вироби даної групи можуть в
промислових умовах проходити променеву стерилізацію, обробляються
окисом етилену та також автоклавуванням.

Обробка рук хірурга та шкіри хворого завжди проводиться з використанням

хімічних антисептиків. Іноді використовують комбінацію впливу
ультразвуку в розчині антисептику для обробки рук, але цей метод не
отримав широкого поширення в світі.

Антисептичні заходи в хірургічній практиці розподіляються на чотири

основних групи:

1. Механічна антисептика;

2. Фізична антисептика;

3. Біологічна антисептика;

4. Хімічна антисептика.
Основи механічної, фізичної та біологічної антисептики розглядаються при
вивченні загальної хірургії на 3 курсі. Для знання основ догляду за
хірургічними хворими доцільно розглянути засоби хімічної антисептики,
тому що саме ця група включає основні хімічні препарати для дезінфекції та
стерилізації, що використовують в хірургічній практиці.

1) Механічна антисептика– комплекс механічних заходів, спрямованих

на знищення інфекції в рані або створення несприятливих умов для її
розвитку. В основі механічної антисептики лежать прийоми видалення
з ран некротизованих і нежиттєздатних тканин та чужорідних тіл, які є
основним поживним середовищем для мікроорганізмів.

При цьому можна виконати операцію, яка носить назву первинної

хірургічної обробки рани. Метою цього оперативного втручання є
запобігання розвитку інфекції в рані і досягнення її загоєння первинним
натягом. Суть операції ґрунтується на мікробіологічних дослідженнях,
започаткованих в 1899 році П.Фрідріхом. Він встановив, що патогенна
мікрофлора, яка потрапила в рану, впродовж 6 годин зосереджена на її
поверхні і не розмножується. Тільки після закінчення вказаного часу мікроби
починають розмножуватись і проникати в тканини. На основі цих дослідів
вчені дійшли висновку, що розвиткові мікрофлори в рані можна запобігти,
якщо висікати її краї та дно у межах здорових тканин у перші 6 годин з
моменту поранення. Первинна хірургічна обробка рани, яка проводиться
через 24 години з моменту поранення називаєтьсяпізньою.

2) Фізичну антисептику складають фізичні методи, які створюють в

рані несприятливі умови для розвитку бактерій і зменшують
всмоктування токсинів і продуктів розпаду тканин.

Тампони з марлі, дренажі з гуми, скла, пластмаси забезпечують відтік

ранового вмісту і сприяють очищенню ран від інфікованих виділень
(мікробів, токсинів і продуктів розпаду тканин). Гігроскопічні властивості
марлі посилюються при змочуванні її 10 % розчином натрію хлориду.
Використовується також відкритий метод лікування ран – без накладання
пов’язки, що сприяє підсушуванню рани і створенню несприятливих умов
для розвитку мікроорганізмів. До фізичної антисептики відноситься також
використання ультрафіолетових променів, ультразвуку, променів лазера,
діадинамічних струмів (струми Бернара) і електрофорезу різних
антисептичних засобів.

3) Біологічна антисептика об’єднує групу препаратів, які діють

безпосередньо на мікробну клітину або її токсини, а також групу
речовин, які діють на макроорганізм. До речовинпершої
групивідносять антибіотики, сироватки, сульфаніламідні препарати,
протеолітичні ферменти, фітонциди, похідні нітрофурану. До
 речовиндругої групивідносять вакцини, анатоксини, кров, плазму,
імуноглобуліни, які діють на організм людини шляхом посилення його
імунітету, захисних і специфічних властивостей.

Сучасною фармацевтичною промисловістю випускають переважно

синтетичні та напівсинтетичні антибіотики. Кожний антибіотик є
специфічним для певної групи мікроорганізмів. Крім антибіотиків, які діють
на невеликі групи мікроорганізмів, виділяють антибіотики широкого спектру
дії. Антибіотики виявляють бактеріостатичну дію, тобто гальмують розвиток
і розмноження бактеріальних клітин, а також бактерицидну дію –
припиняють їх життєдіяльність.

4) Хімічна антисептика – це знищення мікроорганізмів за допомогою

хімічних речовин. Основні вимоги до цих препаратів – здатність
негативно впливати на мікроорганізми, безпека для персоналу і хворих.
Негативний вплив на мікроорганізми розподіляється
на бактерицидний (здатність знищувати
мікроорганізми), бактеріостатичний (здатність припинення
розмноження мікроорганізмів) та спороцидний (здатність знищувати
спори мікроорганізмів) ефекти. Зрозуміло, що найбільш ефективні
антисептики із спороцидною дією, але разом з ефективністю, як
правило, зростає токсичний вплив на макроорганізм.

Хімічні антисептики за призначенням розподілені на кілька груп:

 Дезінфікуючі засоби – використовують для обробки інструментарію

перед стерилізацією та приладів, миття стін, підлоги, обробки
предметів догляду та інше;

 Антисептичні речовини – використовують зовнішньо для обробки

шкіри, слизових оболонок, рук хірурга, промивання ран;

 Хіміотерапевтичні препарати – вводяться всередину організму та

проявляють резорбтивну дію з бактеріостатичним ефектом.

Список літератури:

 Бородин Ф.Р.. Избранные лекции. М.: Медицина, 1961.

 Заблудовский П.Е. История отечественной медицины. М., 1981.

 Зеленин С.Ф. Краткий курс истории медицины. Томск, 1994.

 Сточник А.М. Избранные лекции по курсу истории медицины и
культурологии. – М., 1994.

 Сорокина Т.С. История медицины. –М.,1994.

 Справочник врача общей практики/ Н. П. Бочков, В. А. Насонов,

Н. Р. Палеева.Москва: Эксмо-Пресс, 2002.

 Для подготовки данной работы были использованы материалы с

сайта http://referat.ru/