Александар Блок «Дванац – Дванацме»

Чарни вечар.
Шнїг били.
Витор, витор!
На ногох чловек не стої.
Витор, витор —
На цалим швеце божим!

Завива витор
Били шнїжок.
Под шнїжком — лядочок.
Накельо, чежко,
Кажди крочайчок
Шлїзко — ах, бедному!

Од здания до здания
Росцагнута шнурка.
На шнурки — плакат:
«Шицка власц Уставотворней Скупштини!»
Стара ше тарга — плаче,
Нияк нє розуми, цо то значи,
Нач таки плакат,
Таке вельке платно?
Кельо бу було облєчива за дзеци,
А кажди — голи, боси...

Стара, як кура,
Якошик ше пребила през наношенїско.
— Ах, Матушко-Хранїтелько!
— Ах, большевики женю до гроба!

Витор биє!
Нє останє анї студзень!
И буржуй на розкрижю
До газучки зацагнул нос.

А то хто?— Длуги власи

И гутори з пол гласа:
— Зраднїки!
— Погибла Росия!
Должни, писатель —
Сладкословни...

А вон и долгополни —
З боку и наношенїско...
Прецо ши так нє весели,
Товариш поп?

Здогаднї ше, як бувало

Брухом напрекод ишол,
И зоз крижом швицело
Брухом до народу?

Та бароня з астраґаном
Ґу другей ше унапрямела:
— Уж ми плакали, плакали...
Пошлїзла ше
И — ту — розпущела!

Яй, яй!
Росцагнї, ставай!

Витор весели.
И зли и ради.

Дує од долу,
Преходзацих коши.
Тарга, дриля и ноши
Вельки плакат:
«Шицка власц Уставотворней Скупштини!»
Слова приноши:
...И у нас було схадзкованє...
...Праве у тим зданию...
...Обдумали —
Поставели:
На час — дзешец, на ноц — двадецец пейц...
...И менєй нї од кого нє брац...
...Пойдземе спац...

Поздни вечар.
Пуста улїца.
Лєм блукач
Погорбени,
Бо витор дує...

Яй, бедного!
Приходз —
Обочкаме...

Хлєба!
Цо пред тим?
Преходзи!

Чарне, чарне нєбо.

Злоба, смутна злоба

Кипи у першох...
Чарна злоба, швета злоба...

Товариш! Патри
На обоїх!

Дує витор, лєци шнїг.

Иду дванацме людзе.
Ларни ремнї оружия
Доокола — огнї, огнї, огнї...

У зубох циґарка, паля баґов,

На хрибце першняк скоряни!

Шлєбода, шлєбода,
Ех, ех, без крижа!

Тра-та-та!

Жимно, товариши, жимно!

— А Ванька с Катьку у карчмочки...

— У ботошки єй пенєжки!

— А и Ванька тераз богати...

— Бул Ванька наш, та стал солдатом!

— А, Ванька, пши син, буржуй,

Мою, пробуй, поцилуй!

Шлєбода, шлєбода,
Ах, ах, без крижа!
Катька с Ваньку завжата —
Зоз чим, з чим завжата?..

Тра-та-та!

Доокола — огнї, огнї, огнї...

На плєцу — ремнї оружия...

Револуционере тримайце крочай!

Неугодни нє дриме враґ!
Товариш, оружиє тримай, нє страш ше!
Пальцом зоз пулю за Швету Рус —
За ґаздовску,
За власнїцку,
За велькозадовску!
Ех, ех, без крижа!

Як пошли нашо дзеци

До Красней Армиї служиц —
До Красней Армиї служиц —
Свойо глави положиц!

Ех ти, горе-горке,
Сладке жице!
Роздарте пальточко,
Оружиє австрийске!

Ми на горше шицким буржуйом

Шветови огень роздуєм,
Шветови огень у креви —
Господи благослов!

Шнїг виє, кочиш кричи,

Ванька з Катьку лєци —
Електрически фонарик
На саночкох...
Ах, ах, опатьце!

У шинєлу солдатскому
З физиономию дурацку
Круци, круци чарни баюс,
Та покруцує,
Та франтує...

Ша так Ванька — вон плєцати!

Ша так Ванька — вон словати!
Катьку-дуру вон облапя,
Понагваря...

Закруцела вона з лїцом,

Женски зубки заблещали...
Ах ти, Катя, моя Катя,
Груботолста...

У тебе на шиї, Катьо,

Вредз од ножа нє зарос.
У тебе под першами, Катьо,
Тота скама швижа!

Ех, ех, затанцуй!

З болними ножками добрима!

У чипочкових шматох ходзела —

Притулюй ше, притулюй!
З официрами блудзела —
Позаблудзуй, позаблудзуй!

Ех, ех, позаблудзуй!

У першох шерцо препукло!

Здогаднї ше, Катьо, официра —

Нє сцекол вон од ножа...
Або нє запаметала, чкода?
Або паметанє нє швиже?

Ех, ех, ошвиж,

Спац зоз собу полож!

Гулагоп ценки ношела,

Чоколаду Миньон жарла.
З академцами тамадз ходзела —
Зоз солдатми тераз пошла?

Эх, эх, согриши!

Будзе легчейше души!

...Заш на видзенє вожи,

Лєци, тарга, оре кочиш...

Стой, стой! Андрих, помагай!

Петруха, споза обегай!..

Трах-тарарах-тах-тах-тах-тах!
Дзвига ше ґу нєбу шнїжни прах!..

Кочиш — и з Ваньку — уцек...

Ище раз! Таргнї кульок!..

Трах-тарарах! Ти будзеш знац,

...............
Як з дзивочку цудзу шейтац!..

Уцек, подлєц! Уж, причекай,

Зо мну ютре приповедай!

А Катька дзе?— Мертва, мертва!

Глава прештрелєна!

Цо, Катьки, дзека?— Нї гу-гу...

Лєж ти, подаль, на шнїгу!

Револуционере тримайце крочай!

Неугодни нє дриме враґ!

7
И заш иду дванацме,
За плецами — оружиє.
Як у бидного убици
Нє видзиц цалком твар...

Шицко швидше и швидше

Пошвидшує крочай.
Замотац платочок на шию —
Нє злєпшац нїяк...

— Цо, товариш, ти нє весели?

— Цо, дружчок, забриґовани?
— Цо, Петруха, нос обешел,
Або Катьку пожалєл?

— Ох, товариши, родими,

Тоту дзивку я полюбел...
Ноци чарни, нєпоспити
З тоту дзивку препровадзел...

— Пре далєки обставини

У єй огньових очох,
Пре лєнчу червенкасту
При правому плєцу,
Страцел я, безословни,
Страцел я згоруца... ах!

— Уж, стерво, нє йойч,

Цо ти, Петько, баба, яка?
— Вирно душу нєсподзивано
Сцеш преврацац? Тамадз!
— Меркуй свойо справованє!
— Над собу тримай контролу!

— Нє таки часи нєшка,

Же би з тобу бриґовали!
Терха будзе така чежка
Нам, товариш мили!

И Петруха спомалша
Пошвидшани крочай...

Вон зоз главу попатрує,

Вон заш вешелює...

Ех, ех!
Забува на грих!

Заверайце обисца,
Най нє будзе крадзи!

Отверайце маґази —
Вечар широтка слави!

Ох ти горе-горке!
Чарна чарнїца,
Шмертельна!

Уж я часочки
Препровадзим, препровадзим...

Уж я цеменко
Почешем, почешем...

Уж я шемечко
Покускам, покускам...

Уж я з ножичком
Одрежем, одрежем!..

Ти лєц, буржуй, зоз вороном!

Випиєм кревушку
За милушку,
Чарнообервушку...

Упокой, господи, душу раба твоєго...

Допите!

Нє чуц шум городски,

Над нєвску турню цихо,
И вецей нєт городского —
Гайде, дзеци, без вина!

Стої буржуй на розкрижю

И до газучки зацагнул нос.
А вєдно зоз нїм зоз скору подлу
Поднял подли пес свой хвост.

Стої буржуй, як пес гладни,

Стої погорбени, як питанє.
И стари швет, як пес безродни,
Стої за нїм, подняв хвост.

10

Розбавела ше фуявица,
Ой, фуявицо, ой, фуявицо!
Нє видзиме єдно друге
На штири крочаї!

Шнїг доокола виє,

Шнїг як слуп ше дзвига...

— Ох, витриско, спаш!

— Петька! Эй, нє шпотай!
Од чого тебе спас
Златни иконостас?
Безспознаюци ти, право,
Росудз, подумай здраво —
Алє руки нє у креви
Пре Катькову любов?
— Крочай тримай револуцийни!
Близки враґ неугодни!

Напредок, напредок, напредок,

Народ роботни!

11

...И иду без мена святого

Шицки дванацме — далєй.
Ґу шицкому готови,
Нє жаль нїчого...

Їх оружиє порихтане
За нєвидлївого враґа...
У улїчочки глухи,
Дзе лєм витор пирха...
Же до шнїгу мегкого —
Нє утонє лєм валька...

До оч биє
Застава червена.

Одкрива
Крочай чежки.

Ту ше будзи
Гнївни враґ...

И фуявица дує до оч
Днї и ноци
Прелєтаюци!...

Напредок, напредок,
Народ роботни!

12

...Далєй иду з державним крочайом...

— Хто ище там? Най виходзи!
То — витор з заставу червену
Разбавени на предку...

На предку — наношенїна жимна.

— Хто у наношенїни — виходзи!
Лєм нїчиї пес гладни
Споза ше шпоци...

— Охаб нас ти, цо шпоташ,

З байонетом пошекотам!
Стари швет, як пес паршиви,
Препаднї — побидзиме!

...Вищиря зуби — вовк гладни —

Хвост поднял — нє остава —
Пес жимни — пес безродни...
— Хто то идзе, ей, одповедз,?

— Хто там маха з червену заставу?

— Опач же, яка цмота!
— Хто там бежи беглим крочайом,
Скрива ше споза дома?

— Шицко єдно, ти мой будзеш,

Лєпше дай ше нє ти живим!
— Ей, товариш, будзе подло,
Виходз, штреляц почнєм!
Трах-тах-тах!— И лєм ехо
Одгукуе з домох...
Лєм фиялка з длугим шмихом
Затрепує з шнїгом...

Трах-тах-тах!
Трах-тах-тах!
...Так иду з державним крочайом —
Споза — гладни пес.
Напредок — з кирваву заставу,
И пре фиялку нє видзиме,
И од пульки нє повредзиме,
Нїжним ходзеньом над фиялку,
Шнїжнима перлами ровнима,
У билому венчику ружох —
Напредок — Исус Христос.