1. Які причини виникнення в XIX-XX ст.

раціоналістичного і
іppаціоналістичного напрямів в філософії?
Основні причини його виникнення ірраціоналізму:
o по-перше, він виживає в атмосфері бунтарського незадоволення
існуючими порядками (в середньовічних єресях, у вченнях епохи
Реставрації)
o по-друге, в хаотичних протестах буденної свідомості в умовах кризи
цивілізації.
Розчарування у соціальному прогресі та в результатах застосування науки і
техніки, дисгармонія між соціальним та біологічним, бездуховність людини,
— таким є соціально-психологічний ґрунт для поширення
ірраціоналістичних настроїв.
Класичний раціоналізм (Р. Декарт, Б. Спіноза, Г. Лейбніц) виходив з ідеї при-
родного порядку – необмеженої причинної послідовності, що пронизує світ,
тобто мав форму детермінізму. Раціоналізм, що стверджував визначальну
роль Розуму не тільки в пізнанні, а й у діяльності людей, став філософською
основою ідеології Просвітництва. 
2. Які основні ідеї висував О. Конт?
Конт висунув ідею соціології як науки про закони функціювання та розвитку
суспільства в цілому, окремих суспільних явищ. Він зазначав, що у своїй
галузі соціологія повинна вирішувати такі ж завдання, які в інших галузях
знань вирішують фізика, хімія, біологія, на відміну від конкретних наук,
завданням яких є опис конкретних явищ, а не встановлення їхніх законів.
Конт писав:
«Розумна політика не може ставити собі за мету змусити розвиватися
людство, яке рухається завдяки власним імпульсам відповідно до закону, так
само незмінного, як і закон гравітації, хоча і гнучкішого. Але вона ставить
собі за мету полегшити розвиток людства, навчаючи його».
Соціологія, на думку Конта, є наукою про суспільні явища взагалі, її закони
однаково актуальні для всіх часів і всіх народів.

3. А. Шопенгауер меланхолійно зауважив: «Всяке щастя має лише

негативний характер, а не позитивний характер, тому воно не може бути
міцним задоволенням, а завжди тільки звільняє від якого-небудь страждання
і позбавлення, за яким має бути або нове страждання, або безсмертна
нудьга».
a) Які почуття, властиві людині змушують " страждати?
Чим більше досконалий, свідомий рівень виявлень Світової Волі досягається,
тим більше жорстокий для неї самої і при цьому морально-негативний
характер вони набувають. Чим більше розвинуті в інтелектуальному і
емоційному відношенні люди, тим сильніше їх моральний комізм і
страждання. Соціальне життя проникнуте обмеженим розумом та
вульгарністю, заздрістю та лицемірством.
Людські страждання довічні, так як вони не є наслідком помилок, відхилення
від карми, "хибою", а виразом сутності самої волі, самим позитивним станом
світу.
Отже на думку Шопенгауера, сутність всіх речей, таємниця світу і його
рухаюча сила зумовлюється волею до життя, так як воля постійно створює
тільки саму себе і ця робота ніколи не може бути закінченою бо
незадоволеність, недосконалість - її природний стан. Воля до життя-вже за
визначенням нещаслива воля. Отже так як світ є ніщо інше як маніфестація
(об'ективне самовиявлення) волі до життя то він є також сукупністю мук і
страждань.

б) Чому філософ вважає, шо людина не може бути щасливою? Чи існує

згідно філософської концепції Шопенгауера можливість досягнення щастя?
За словами мислителя, «для благополуччя людини і способу її існування
головним є те, що відбувається в ній самій. Саме тут знаходиться
безпосереднє джерело внутрішнього вдоволення або невдоволення, що є
результатом її відчування, хотіння та мислення… Якщо говорити простіше
— кожний тулиться у своїй свідомості та живе безпосередньо лише в ній, і
тому ззовні йому нічим не можна допомогти.» Отже, жодні зовнішні
атрибути, навіть ті, які споконвічно цінуються суспільством, не можуть
допомогти наблизитись до щастя.
Таким чином, найістотнішою умовою для життєвого щастя є те, що людина
має в собі самій. І лише тому, що цей внутрішній скарб переважно
невеликий, ті, хто вже вийшов із боротьби зі злиднями відчувають себе
такими ж нещасними, як й ті, хто ще бореться з ними. Внутрішня порожнеча,
банальність свідомості, бідність духу зганяє їх у товариство схожих на себе.
в) Яке філософське вчення стародавнього світу нагадує Вам цей вислів?
Цей вислів нагадує мені філософське вчення стародавньої Індії, так як сам
Шопенгауер високо цінував філософські ідеї буддизму, Упанішад, а також
Епіктета, Цицерона та інших. Він також особливо відмічав філософію
Еммануїла Канта, називаючи її «найважливішим явищем, яке тільки знає
філософія протягом двох тисячоліть».
 4. Що об'єднує філософів-екзистенціалістів, не зважаючи на різні
переконання і інтереси?
Основним положенням екзистенціалізму є постулат: екзистенція (існування)
передує есенції (сутності). У художніх творах екзистенціалісти прагнуть
збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя.
Екзистенціалізм в широкому значенні підкреслює, що людина відповідає за
свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу волі, вибору і засобів їхньої
реалізації. Формами прояву людської свободи є творчість, ризик, пошук
сенсу життя, гра та ін.
За твердженнями філософів-екзистенціалістів, основний порок раціонального
мислення полягає в тому, що воно виходить з принципу протилежності
суб'єкта і об'єкта, тобто розділяє світ на дві сфери - об'єктивну і суб'єктивну.
Всю дійсність, в тому числі і людини, раціональне мислення розглядає тільки
як предмет, «сутність», пізнанням якої можна маніпулювати в термінах
суб'єкта-об'єкта. Справжня філософія, з точки зору екзистенціалізму, повинна
виходити з єдності об'єкта і суб'єкта. Ця єдність втілено в «екзистенції»,
тобто якоїсь трансцендентної реальності.
Екзистенціалізм також розглядають і в ширшому значенні: як умонастрій з
притаманними йому спільними світоглядними мотивами. Ним переймається
значна частина філософів та письменників XX ст. Характерні для
екзистенціалізму умонастрої та мотиви спостерігаються також у
творчості Федора Достоєвського, Франца Кафки та інших.
5. Проаналізуйте дане судження Ж.-П. Сартра і висловіть свою думку:
«Для екзистенціаліста людина тому не піддаеться визначенню, що спочатку
нічого собою не являє. Людиною вона стає лише згодом, причому такою
людиною, якою вона зробить себе сама Людина-це насамперед проект, що
переживається суб'єктивно. Hіщо не існує до цього проекту. Г людина стане
такою, яким є її проект буття».
а) У чому, на Вашу думку, природа людини?
Я повністю згодна з цим твердженням екзистенціалізму, адже людина
спочатку є «tabula rasa», чиста дошка, на якій що напишеш, те й залишиться,
а вже потім, під впливом навколишніх факторів формуватиметься її
свідомість та індивідуальність. Зрештою, людина стає такою, якою сама себе
зробить, в ході самоусвідомлення, корегування та формування уявлення про
світ та саму себе.
б) Дійсно людина робить себе сама і тільки сама за своїм проектом?
На мою думку, так. людина створює себе сама, навіть не зважаючи на
зовнішні фактори. Вона може їх сприймати або не сприймати. Щось, почуте
одноразово, закарбується на все життя та стане частиною її свідомості, а
щось, попри багаторазове повторення, так і не залишить сліду в пам’яті.
Для того, щоб створити себе самостійно зі свого проекту необхідно набути
певного досвіду та постійно доповнювати свої знаня та змінювати
світосприйняття.
6. ЧОМУ Альбер Камю вважає проблему самогубства
фундаментальним питанням філософії. «.Все інше- чи має світ три виміри, чи
керується розум дев'ятьма або дванадцятьма категоріями -другорядне.»
«Є лише одна по-справжньому серйозна філософська проблема - проблема
самогубства. Вирішити, коштує або не коштує життя того, щоб неї прожити -
значить відповістити на фундаментальне запитання філософії. Все інше - чи
має мир три виміри, чи керується розум дев'ятьма або дванадцятьма
категоріями - вторинне. Такі умови гри: насамперед потрібно дати
відповідь».
Камю казав, що якщо його запитають на якій підставі він затверджую, що це
найважливіше питання, то він відповім, що це очевидно з дій, які робить
людина.
«Галілей віддавав належне науковій істині, але з незвичайною легкістю від її
відрікся, як тільки вона стала небезпечної для його життя. У якімсь змісті він
був прав. Така істина не коштувала багаття. Чи земля вертиться навколо
Сонця, чи Сонце навколо Землі - чи не однаково? Словом, питання цей
порожньої. І в той же час я бачу, як умирає велика кількість людей, тому що,
на їхню думку, життя не коштує того, щоб неї прожити... Тому питання про
сенс життя я вважаю самим невідкладним із всіх питань».
Камю оголосив питання про сенс життя питанням про самогубство. Людське
життя для Камю абсурдне. Кожному, хто розмірковує до кінця і хто чесний
перед собою, ця істина відкривається в усій її безмежній повності. Він шукає
порятунку не в заспокоєнні-спогляданні, а в мужності продовження
абсурдного життя. Отже, відповівши на питання про сенс життя визнанням
загальності абсурди. Камю вибирає не самогубство, а життя в абсурдному
світі. Тому що "самогубство – це погодженість із власними межами". Камю
не бажає бути обмеженим межами; погодитися з цими межами – значить,
підкоритися долі, а це для нього нестерпно.
7. Прокоментуйте ствердження А. Камю: "Свобідним є той, хто може
не брехати".
Про свободу розмірковують вже давно. Різні люди припускають різні версії
та свої варіанти розуміння свободи. На думку Альберта Камю «Свобідним є
той, хто може не брехати». Я згодна з цим твердженням. Мати змогу не
брехати це велика розкіш. Люди так чи інакше змушені брехати. Хай це буде
велика брехня, маленька, чи навіть брехня у благо, все одно сутність її
залишається незмінною. Таким чином, люди беруть на себе тяжкий гріх і
вимушені жити, погрузнувши у брехні. Не мати цього тягаря – це справжня
свобода, що дає можливість почуватися вільно. Бути вільним від брехні
означає бути свобідним.
8. Чи згодні Ви з вченням 3. Фрейда про домінуючу роль безсвідомого
у мотивації людської поведінки. Аргументуйте відповідь.
Вчення З. Фрейда про домінуючу роль безсвідомого у мотивації людської
поведінки видається мені досить цікавим. Я думаю, що певною мірою, ми
навіть не усвідомлюємо наскільки сильно нами керує безсвідоме, але
насправді так є. Я згодна з цим вченням. Несвідоме – це всі психічні явища і
процеси, що протікають поза сферою розуму, неусвідомлювані і не
піддаються контролю волі. Тобто людина є контрольована своїми
первинними внутрішніми покликами, і живе задля їх задоволення. Без
задоволення первинних потреб (фізіологічних) неможливе й подальше
задоволення більш високих потреб. Таким чином, людина повність керована
безсвідомим і людська поведінка зумовлена неусвідомлюваними явищами.
9. Яке враження справила на Вас сучасна філософія XIX-XX ст. Який з
напрямів більш всього був зрозумілим і близький Вам?
Філософія кінця XIX - початку XX ст. в основному відійшла від принципів
класичної філософії, яка була значним кроком у становленні теоретичної
думки порівняно з усім попереднім філософським розвитком
В сучасній філософії, філософії ХХ століття розрізняють східну та західну.
Для мене найбільш зрозумілою та близькою є філософія сходу, а зокрема,
особливо цікавим я вважаю нове конфуціанство
«Нове конфуціанство» концентрується на двох основних проблемах —
автономії особистості та національній самосвідомості і висвічує етико-
релігійні сторони конфуціанського вчення. Для "нових конфуціанців"
характерний інтерес до проблем співвідношення традиції і модернізації,
відмова від некритичного сприйняття західних ідей і цінностей, визнання
непримиренних протиріч між індивідуальною свободою і суспільним благом,
відстоювання необхідності трансцендентного (тобто релігійного) як
кінцевого джерела цінності.
 10. Ми з Вами закінчили вивчати історію філософії. Ви познайомилися
з різними філософськими поглядами, напрямками, дізналися деякі нові
філософські терміни та ін. Як ви думаєте, чому в одному з діалогів Платон
говорить, что разница между философствующим и нефилософствующим, как
разница между бодрствованием и сном.
Людина, що не філософствує, звичайно існує, але вона існує не в повній мірі.
Її свідомість наче спить і не може повноцінно функціонувати. Натомість,
тільки та людина, що філософствує може бути по справжньому живою, так
як має можливість розкрити для себе буття як дещо зовсім інше по
відношенню до всього, як дещо самостійне.